зацькi позицiП i подекуди схопилися з запорозькими куренями врукопашну. Сiрко виждав ще якусь хвилину, поки переконався, що бiльшiсть козакiв сiли на коней, а потiм махнув шаблею у бiк ворожого вiйська. Враз грiзно нахилилися вперед довгi списи, i запорожцi важкою темною лавою помчали в атаку. Степ сколихнувся вiд грiзного тупоту й крику. Кримчаки опинилися мiж молотом i ковадлом. Спочатку вони намагалися чинити опiр, i не один десяток запорожцiв упав на землю вiд гострих щабель i тонких оперених стрiл. Але кримчаки вже втратили вiру в перемогу. Чутка про те, що в тилу з'явився великий козацький загiн, зовсiм охолодила Пхнiй бойовий дух. Поодинокi вершники почали завертати коней i тiкати в степ. Мюрад-Гiрей кидався вiд одного чамбула до другого, та його голос губився в лементi, тупотi, брязкотi щабель та iржаннi коней. Ханськi накази вже не доходили в неймовiрнiй тiснявi й безладдi до вiйська, i воКначальники - калга, салтани i мурзи - дiяли як хто умiв i мiг. А запорожцi не послаблювали натиску. Сам Сiрко ринувся в гущу бою. Його високий кiнь з'являвся то в одному, то в другому мiсцi, де було важко. - Дужче, синки! - гримiв його голос. - Помстимося хановi за пiдступний напад на Сiч! За кров товаришiв наших i всього люду християнського... Дiстаньте менi, дiтки, самого хана, я побалакаю з ним у Сiчi по-нашому, по-запорозькому... А потiм пошлю в Москву - царю в подарунок. А якщо хто зачепить його шаблею, то теж буде непогано... Уперед, братчики! Уперед! Заохоченi кошовим, запорожцi натиснули ще дужче. Ворог не витримав i покотився назад. Даремно лютував i лаявся Мюрад-Гiрей, даремно розмахував шаблею i погрожував своПм воПнам найлютiшою карою. Його вже нiхто не слухав. Страх огорнув серця правовiрних i примусив шукати порятунку у втечi. Захоплений невтримним людським потоком, Мюрад-Гiрей закрутився в несамовитому вирi i вiдступав разом з вiйськом. А коли почув, як хтось iз запорожцiв вигукнув його iм'я, страх стиснув йому серце. З тоП ж митi вiн перестав думати про вiйсько i вдарив коня пiд боки, щоб швидше втекти в степ i вирватися з лещат Урус-шайтана. Йому пощастило проскочити вузьким проходом, що роздiляв козакiв Сiрка i Палiя. Але з нього вже не зводили погляду бувалi запорожцi, якi знали хана в лице. - Хлопцi, ловiть його! - гукнув Метелиця. - ТiкаК, клятий! Звенигора зi Спихальським першими кинулися вслiд за втiкачем. Пм на допомогу помчали десятки палiПвцiв. Кiнський тупiт, козацькi крики, свист летiли за ханом i примушували його ще дужче втягувати голову в плечi. Врятував хана дужий бистроногий кiнь. Прищуливши вуха, витягнувшись як струна, вiн поволi вiддалявся вiд переслiдувачiв, аж поки чималий чамбул, що вiдступав з правого флангу, не перетнув дороги запорожцям. Арсен з товариством з ходу врiзався у лаву ворожих вершникiв, але тi бою не прийняли. Затуливши собою хана, вони на ходу повернули коней i поскакали вслiд за ним. - Утiк, шолудивий пес! - бiдкався Спихальський. - Шкода! Ото була б здобич! Њден шанс був у життi самого хана спiймати! Ех! Арсен з друзями потiшався над .щирим смутком i досадою товариша. - Не сумуй, пане-брате! МаКмо здобичi i так досить! - Гай-гай, - невдоволено бурчав поляк, - то все вороння, а тут самого беркута з рук випустили! Коли то вдруге доведеться зустрiтися з ним вiч-на-вiч? - Не тужи, синку, - поплескав по спинi пана Мартина Метелиця. - Ось прибудемо до табору - покажу тобi таку ляльку, що ти враз забудеш про хана, хай би був скис! - Що ж то за лялька? - пожвавiшав Спихальський. - Ге-ге, таку кралю визволив я в Ах-Мечетi, що тобi, пане Мартине, i не снилася! Пишна, бiлотiла, як здобне тiсто, очi синi, як море, а коси - як добре конопляне повiсмо... До того ж - твоя землячка. Може, й шляхтянка навiть... Був би я молодший, нiзащо не вiддав би нiкому. Та ба! Був кiнь - та з'Пздився... Тож боюся, що погордуК мною, старим... От i поступаюся нею тобi великодушно. Бери - забавляйся! Може, забудеш про свого хана. - Ай справдi. Мартине, чого тобi побиватися за тим ханом? - засмiявся Роман. - Бери панну, коли дають! Може, то щастя твоК? - Та я що, хiба вiдмовляюся? - пiдморгнув лукаво пан Mapтин. - Дзенькую бардзо, батьку Корнiй! Хан добре, а панна, всiм вiдомо, лiпше! Перемовляючись i смiючись, згадуючи найцiкавiше iз щойно пережитого бою, друзi поволi поверталися до табору. Запорожцi ховали вбитих, пiдбирали поранених, ладналися до далекого зворотного походу. Перед вечором, перебрiвши Сиваш, вони вступили в неозорi, порослi тирсою ногайськi степи. 8 Поверталися не поспiшаючи, бо не боялися погонi. Хан зi своПми недобитками навряд чи посмiв би гнатися за ними. А ногайцi, якi кочували мiж Сивашем i Днiпром, наляканi розгромом кримських улусiв, самi тiкали, щоб не стати здобиччю козакiв. Коли сонце сiдало за далекий небосхил, запорожцi зупинилися на нiчлiг. Конi i худоба та отари овець пiшли пастися понад берегами майже пересохлоП степовоП рiчечки. А люди рвали тирсу, бур'ян, мостили собi постелi. Кашовари розiклали багаття i варили пшоняний кулiш з бараниною. До самого смерку табiр гомонiв. Козаки вперемiш з визволеними бранцями i бранками вечеряли, розповiдали рiзнi бувальщини, розшукували землякiв. I тiльки пiзно ввечерi повкладалися спати просто пiд яскравими лiтнiми зорями. Спихальський з Метелицею весь вечiр бродили по величезному табору - розшукували бранку-польку. Але так i не знайшли. - Чорти батька знаК, де вона запропастилася! - бурчав Метелиця, не радий, що, замiсть вiдпочинку, змушений швендяти у пошуках якоПсь шляхтянки. Та Спихальський наполягав. - Ну, пройдiмо ще ось тут, понад долиною, ачей вона де сидить бiля багаття! I вони йшли далi. Зазирали в кожне жiноче обличчя. Однак у жодному Метелиця не змiг признати "своКП" бранки. Вранцi, коли табiр знявся з мiсця i розтягнувся по степу нескiнченною валкою, в якiй iшло щонайменше тридцять тисяч люду, Спихальський пiд'Пхав знову до Метелицi. - ПоПдемо, батьку... Мов знайдемо тоту пташину! - От напосiвся! - незадоволено буркнув старий. - I що тобi до неП? - Не сердьтеся, батьку... Для вас вона лишень одна з визволених бранок, а для мене - землячка. А я ж на батькiвщинi не був уже кiлька лiт... ГадаКте, менi не кортить перекинутися рiдним словечком iз землячкою? - Ото ж i воно, що iз землячкою... Та ще якою! Вони вдарили коней i риссю поПхали до гурту бранцiв. Тут були жiнки i дiти, парубки й лiтнi чоловiки, ба навiть старезнi, виснаженi дiди - з Москви, Дону, Польщi та Литви, а найбiльше - з УкраПни. Однi провели в неволi рiк чи два, iншi - десять чи й п'ятнадцять рокiв. На бiльшостi облич - печать страждання i... радостi. Радостi вiд довгожданоП волi, що так несподiвано прилетiла на прудких козацьких конях. Та були й такi, що не приховували смутку й розпачу. В Пхнiх очах стояли сльози, а з грудей виривалося зiтхання. - Чого б це вони? - спитав Спихальський. - Чей же, не в неволю iдуть? - Е-е, синку, у кожного своя доля, - розважно промовив Метелиця. - Одному неволя - люта недоля, а iншому - матiнка рiдна... Глянь на ту жiнку з чорноголовим хлопчаком, вона, певно, дружина татарина, а хлопчак, ПП син, - тум, тобто напiвтатарин, напiвхристиянин... Як ти гадаКш, хотiлося Пй кидати чоловiка, оселю, отари овець i гурти коней, виноградники та баштани i йти на свою, але таку вже для неП чужу та далеку землю, де в неП, може, нi кола нi двора? От вона й плаче, але йти мусить... - Гм, справдi те, що ми називаКмо волею, для неП обертаКться неволею... I багато таких? - Хто зна... Чималенько, мабуть. Вони Пхали поволi й уважно приглядалися до кожного жiночого обличчя. Метелиця напружував пам'ять. Як же впiзнати польку? Перед ним спливали тiльки синi, сповненi жаху очi та буйне шовкове волосся, що обрамляло красиву голiвку. Однак серед тисяч жiнок хiба тiльки одна вона маК синi очi й русявi коси? Глянь - скiльки Пх! Гурт за гуртом минали вони. Над безконечною валкою висiла тонка сиза пилюка. Пекуче сонце нещадно смажило худi жилавi шиП чоловiкiв, спiтнiлi спини жiнок i простоволосi голiвки дiтей. Йти було нелегко. Дошкуляла спрага. Над рiвним, мов стiл, безводним степом тремтiло далеке марево, а в чистому, безхмарному небi спокiйно-урочисто пропливали ширококрилi коршаки. Спихальський уже втратив надiю, що Метелиця впiзнаК бранку, i тому байдуже розглядався довкола. Раптом позад нього пролунав голосний жiночий крик. Вiн здригнувся, мов вiд удару. Це ж голос, якого вiн нiяк не сподiвався почути в цьому дикому степу! Вiн рвучко повернувся. На нього дивилися синi очi Вандзi. Чужий татарський одяг i якась брудна ганчiрка на головi зовсiм змiнили жiнку, але голос i очi... Пан Мартин аж зажмурився з несподiванки, не вiрячи сам собi. Чи це сон, чи дiйснiсть? Звiдки тут взялася Вандзя? Як вона потрапила сюди? - Вандзю! - Вiн кулею злетiв з коня. - Вандзю! Це ти? Злотко моК дороге! Вандзя стояла не менш вражена, нiж Спихальський. Коли б пан Мартин був не такий схвильований, вiн мiг би помiтити, як сполотнiли щоки дружини, а в очах щось здригнулося, промайнуло зляканою пташкою i миттю щезло. - Мартине! - зойкнула жiнка. - Мартине! Вiн схопив ПП на руки, притиснув до грудей. - Вандзю! Кохання моК! Побий мене грiм, якщо я сподiвався зустрiтися тутай з тобою! - Я теж нiяк не сподiвалася на таку зустрiч! Бiля них збиралися люди. Ошелешений Метелиця з подиву роззявив рота: "його шляхтянка" виявилась дружиною Спихальського!.. Старий козак довго лупав очима i шкрiб потилицю, а потiм помчав до товариства, щоб розповiсти таку несподiвану новину. Спихальський опустив Вандзю на землю, помiтивши, що на них звернутi цiкавi погляди багатьох людей, i, не випускаючи ПП руки iз своКП, пiшов поряд з нею. Виявилося, що Вандзя вже багато рокiв у неволi. Коли султан Магомет брав Кам'янець, кiлька татарських чамбулiв напали на Галичину i Польщу, тодi вона й потрапила до них у полон. - Коб знав я напевне, що ти в Криму, то, не гаючись нi хвильки, пiшов би з товариством визволяти тебе, моя кохана!.. У Вандзi зiрвалося з вуст тяжке зiтхання i в голубих очах забринiли сльози. Спихальський розцiнив це, як вияв жалю за втраченими роками на чужинi, як скаргу на долю, що так несправедливо i жорстоко повелася з нею. Вiн обняв жiнку за плечi, гаряче прошепотiв: - Не плач, Вандзюню, не побивайся! Горе лишилося позаду - i все буде добре... - Ах, Мартине, ти нiц не розумiКш! - схлипнула жiнка. - Що ж я маю розумiти? Ми разом - i для мене цього досить. Вiдтепер ми завжди будемо разом, щастя моК! ПоПдемо у наш Круглик... - Там нiчого не лишилося: татари все спалили. - А ми вiдбудуКмо! Поставимо ще кращий дiм... - Нi, Мартинчику, не поПду я... - Що? - вигукнув спантеличений Спихальський. - Чому то? - Крiм тебе, у мене там нiкого немаК... - Крiм мене, кажеш? А хто ж тобi ще потрiбен, ясочко? - У мене дiти. Мартине, - ледь чутно прошепотiла жiнка. - Холера ясна, якi дiти? Звiдки? Вiн раптом почав здогадуватися. Кров шугнула йому в обличчя, i воно побуряковiло. Губи затремтiли, а руки мимовiльно шарпнули Вандзю за плечi. Не тямлячи себе, вiн заревiв: - Звiдки, питам? Вандзя вирвалась iз його рук, гордо пiдняла голiвку. - Не кричи, МартинеП Сам мiг би здогадатися, що таких жiнок, як я, в неволi не посилають доПти кобилиць чи полоти баштан... - Отже, ти... - Так, я стала дружиною салтана. - О Њзус! - А що я мала робити? Хiба я винна в тiм, що мене схопили, як беззахисну вiвцю, i завезли в чужий далекий край? Хiба не ти мав захищати мене? Але ж ви здали туркам Кам'янець i самi опинилися в неволi.. То чого ж ти зараз звинувачуКш мене? Спихальський безтямно дивився на жiнку, не вiрячи в те, що сталось. Раптово, в одну мить завалилося його щастя, про яке вiн марив усi цi довгi важкi роки, зiв'яли рожевi надiП на майбутнК, виплеканi у мороцi чорних каторжних ночей, коли в нього залишалася одна-Кдина втiха - мрiя... - Де ж тi... дiти? - глухо спитав вiн. - Залишилися в Криму... Салтан, напевне, врятував Пх, моПх двох хлопчикiв. - А може, вони загинули? - Нi, не вiрю! - крикнула Вандзя. - Не говори про це! Не вiрю! Поки сама не переконаюсь... Я бачила, як вiн тiкав з ними! - У нас будуть нашi дiти, Вандзюню. - Хто зна, чи будуть... Адже не було... А тi, двiйко, уже К, i я безтямно люблю Пхi ЧуКш - люблю! - Ти забудеш Пх. - Кого? Дiтей?! Ти думаКш, що говориш? - Холера ясна, але ж ти мусиш Пхати додому! - Я i Пду. Хiба не бачиш? - байдуже проронила Вандзя. Пан Мартин зiтхнув i не вiдповiв нiчого. АРКАН В'ЊТЬСЯ 1 Диван зiбрався пiсля обiднього намазу в малiй троннiй залi Надворi палило сонце, i гаряча задуха в'ялила поблякле листя дерев, а тут було прохолодно й приКмно пахло трояндовою олiКю. На розшитих золотом i срiблом м'яких мiндерах, набитих перемитою верблюжою шерстю, сидiли найвищi сановники ОсманськоП iмперiП. Нiмi, без'язикi чорнi раби-нубiйцi в бiлих, як снiг, тюрбанах i таких же бiлих балахонах безшумно прослизнули з задрапованих шовком дверей i поставили перед кожним велику - тонкоП роботи - пiалу з холодним шербетом. Але нiхто до шербету не доторкнувся. Йшлося про важливi для майбутнього Порти дiла. Говорив великий вiзир Кара-Мустафа. З його розповiдi виходило, що цей рiк буде фатальним для урусiв. У ВалахiП стоПть готове до нападу вiдпочило за зиму i заново оснащене всiм необхiдним двохсоттисячне вiйсько. Його маК пiдтримати Кримська i Аккерманська орди. Правда, недавнiй напад запорожцiв значно пiдiрвав сили Мюрад-Гiрея, але через мiсяць вiн зможе з допомогою аллаха вiдновити Пх i поставити пiд свiй бунчук не менше тридцяти-сорока тисяч вершникiв. Кримчаки наскочать через Му-равськии шлях на Лiвобережжя, вогняним смерчем прокотяться по землi козакiв i вдарять у тил уруським вiйськам, якi оборонятимуть свою древню столицю - КиПв. - Я з вiйськом пiдступлю до того мiста з пiвдня i змету його з лиця землi! Це буде страшнiший погром, нiж БатиПв! Я не залишу там каменя на каменi! Я не залишу Пм, як це зробив Батий, ПхньоП СофiП! Вона стане мечеттю, пiвнiчною Ая-СофiКю, оплотом магометанства на диких сарматських землях! А тих урусiв, котрi не здадуться, ми потопимо у Днiпрi! - заявив паша Мустафа i низько поклонився султановi. - Знамено iсламу вiднинi замаК над усiКю землею урусiв! - Це треба зробити якнайшвидше, - промовив султан Магомет, кривдячись вiд болю. Вiн уже другий тиждень нездужав. - Бо нас жде велика вiйна на заходi. Король Ляхистану разом з ВенецiКю i цiсарем австрiйським, як доповiдають нашi вивiдачi, готуК проти нас хрестовий похiд!.. Тож одним ударом ми повиннi розгромити урусiв, а другим, ще могутнiшим, - австрiйцiв i Пхнiх союзникiв. Тодi вся Њвропа впаде до моПх нiг! - Iнчалла! Хай буде воля аллаха! - закивали бородами султанськi радники. - Покiнчити з урусами одним ударом! - Непогано було б перед походом зробити глибоку розвiдку, вивiдати сили урусiв i Пхнi укрiплення, - промовив паша константинопольський Суваш. - Ми не можемо знову, як торiк i позаторiк, iти наослiп... Це зауваження зачепило вiзира за живе. За позаторiшню поразку вiн не вiдповiдаК - вона лежить на совiстi Iбрагiма-пашi. Але торiк... Невже паша Суваш вважаК, що торiк вiн, великий вiзир, зазнав поразки пiд Чигирином? Адже Чигирин упав! Його вже нема. Вiн бiльше не iснуК... Хiба ж то не перемога? Однак вiзир нiчого цього вголос не сказав, бо знав, що не один паша Суваш вважаК, що торiк уруси лишились непереможеними, вiн також знав, що глибоко в душi так вважаК i султан. Тому вiдповiв стримано: - Незабаром Буджацька орда за моПм наказом ударить на КиПв, пошарпаК його околицi i вивiдаК сили урусiв... Султан ствердно кивнув головою. Потiм пiдвiвся сухий, з темним, поораним глибокими зморшками обличчям великий муфтiй. Склавши молитовне руки, вiн вклонився султановi i сказав: - Я хотiв би нагадати повелителевi правовiрних i всьому дивану про те, що в тилу наших вiйськ i досi залишаКться Запорозька Сiч, це кляте гнiздо гяурiв-розбiйникiв, смертельних ворогiв iсламу... Я боюся, що Пхнiй ватаг Урус-шайтан Сiрко скористаКться з того, що пiд час вiйни i Крим, i Буджак, i все Причорномор'я залишаться без вiйськ, i нападе на поселення правовiрних, як вiн уже робив це не раз... Або ж вирветься на море на своПх байдаках i спалить приморськi мiста Криму або й самоП Туреччини. - Ми не повиннi допустити цього! - сухо сказав султан, неприКмно вражений згадкою про запорожцiв, яких вiн уже не один раз обiцяв знищити, стерти з лиця землi, але якi й досi живуть i навiть завдали йому вiдчутного й прикрого для султанського престижу удару. - Що думаК зробити великий вiзир? - Я вже послав загони, якi вiдбудують Кизи-Кермен та iншi фортецi в гирлi Днiпра. Цi фортецi зачинять вихiд запорожцям у море, а Пхнi залоги перетнуть шлях у Крим та в Буджак! Великий муфтiй задоволене схилив голову, знову молитовно склав перед собою руки. - Хай славиться iм'я пророка! Смерть гяурам! - Великий султане, - знову вклонився вiзир Мустафа, - ка-м'янецький паша Галiль доносить, що гетьман i князь УкраПни Юрiй Хмельницький не зумiв завоювати довiр'я народу свого. Вiн сидить у Немировi, як на вулканi. Населення повстаК, тiкаК з Подiлля... Одного разу навiть трапилось так, що якiсь розбишаки вкинули гетьмана в яму, в якiй вiн тримав злочинцiв. I тiльки на другий день Азем-ага зi своПми людьми вирятував його звiдти... Я не чекаю вiд нього нiякоП допомоги, бо його гяурське вiйсько налiчуК сотню волоцюг. Ми ж тримаКмо бiля нього бiльше тисячi своПх воПнiв, щоб уберегти його вiд повстанцiв та вiд спокуси перекинутися до своПх чи до полякiв... - Хiба К докази такого умислу? - Поки що нема, але... - Накажи пашi Галiлю i Азем-азi, щоб не спускали ока з ньо-го! Нам потрiбне його iм'я... Як приманка. Але як тiльки щось помiтиш за ним... - Ясно, мiй повелителю. Султан пiдвiвся, даючи зрозумiти, що розмова закiнчена. 2 Пiсля походу на Крим Сiрко схуд, збляк i якось раптово почав старiти. Пiд очима у нього залягли синi тiнi, на шиП та обличчi рiзкiше вималювались зморшки. А очi, що ще донедавна яснiли по-молодечому, погасли, померкли. Нiхто не розумiв, що сталося з ним. - Захворiв наш батько, - перешiптувалися по куренях козаки. - Шкода старого, - журилися iншi. А тi, хто стояв ближче до кошового, розповiдали: - Не спить ночами, стогне, молиться... Просить бога прийняти його душу... Мабуть, вiджив наш батько своК... Душа i тiло просять спочинку... Однак грiзнi подiП, що насувалися на рiдну землю, змушували старого кошового забувати про своП болячки та душевнi переживання i займатися вiйськовими й господарчими справами. Кожного дня, вiд ранку до пiзнього вечора, вiн був на ногах: радився iз старшинами, писав листи, заглядав до майстерень, де виготовляли зброю, порох та ядра, до чинбарнi, стельмашнi, пiдганяв теслярiв, якi лагодили старi та будували новi човни, перевiряв, скiльки пороху, олова та зброП зберiгаКться в коморах, скiльки там збiжжя, борошна й солонини, а iнодi, сiвши з молодиками в легкий човен, об'Пздив Вiйськову Скарбницю - навколишнi острови, де в потайних мiсцях стояла запорозька флотилiя, зберiгалася зброя, де за багато рокiв козаки позводили невеличкi укрiплення, що захищали пiдступи до Сiчi. Одного разу джура покликав до кошового Арсена i Палiя. - Сiдайте, синки, - показав старий отаман на лаву, коли козаки переступили порiг вiйськовоП канцелярiП. - Маю з вами трохи побалакати... Арсен i Семен Палiй умостилися край столу на фарбованiй лавi з рiзьбленою спинкою, вичiкувально дивилися на Сiрка. Вигляд у кошового справдi був поганий, землисто-сiре обличчя загострилося, як пiсля хвороби, а з-пiд сорочки на плечах випирали гострi лопатки. - Ось що, синки, - зупинився перед козаками кошовий. - НастаК час, коли кожного дня можна чекати непроханих гостей. Њ певнi вiдомостi, що турки розпочали вiдбудову Iслам-Кермена та Кизи-Кермена... Заворушилася Аккерманська орда... Оговтався пiсля нашоП прочуханки хан Мюрад-Гiрей i збираК пiд своП знамена недобиткiв... Але нам невiдомо, що зараз робить i замишляК на майбутнК вiзир Кара-Мустафа. Це наш головний ворог! Тож саме з нього ми мали б не спускати очей... - Що ж робити, батьку? - спитав Палiй. - Треба Пхати в Немирiв i Кам'янець... Тiльки там можна добути потрiбнi вiдомостi. - ПоПду я? - спитав Арсен. - Так, сину, поПдеш ти, - твердо сказав кошовий. - Що ж робити менi? - Палiй був трохи спантеличений. Сiрко усмiхнувся доброю старечою усмiшкою: останнiм часом вiн полюбив цього розумного i вiдважного козака. - Чекай, чекай, буде i тобi робота... Вiзьми сотнi двi чи три охочих - такий собi летючий полк - i проведеш Арсена до Немирова, полковнику. Ми - тобто я, киПвський воКвода Шереметьев i гетьман - повиннi точно знати, коли виступить Кара-Мустафа. Арсен маК добути такi вiдомостi, а ти негайно передаси Пх куди слiд... Без певних вiстей не повертайтеся! - РозумiКмо, батьку, - вiдповiли козаки. - Але це ще не все... Щось треба робити з Юрком Хмельницьким. Брати ще i його кров на свою совiсть не хочу. Досить ПП на моПх руках... Пам'ять про Богдана не дозволяК менi вiддати такий наказ. Але й миритися з тим, що той нелюд творить на Подiллi та й на всьому Правобережжi, не можна теж... Отже, потрiбно зробити так, щоб йому самому стало тiсно в Немировi i на всiм Подiллi... Тiсно разом з його союзниками - турками й татарами. - Повстання? - сяйнув очима Палiй. - Так, повстання! I не одно... А твiй полк, Семене, пiдтримаК повстанцiв, буде Пхньою опорою. - Ясно. - Але не тiльки повстання... Непогано було б забити клин мiж Юрком i турками. БуваК, що одне слово може зробити бiльше, нiж тисяча шабель... Це вже хай Арсен зi своПми болгарськими друзями помiзкуК... - Постараюся, батьку, - вiдгукнувся Звенигора. - Нам усе зрозумiло. - Ну, коли зрозумiло, то йдiть збирайтеся! Щоб завтра були в дорозi. Сiрко обняв козакiв i провiв Пх аж на ганок. 3 КиПв кишiв вiйськовим людом. З РосiП по Днiпру i Деснi плотарi гнали будiвельний лiс, човни з залiзом, вiйськом, зброКю. З Лiвобережжя гетьман Самойлович прислав кiлька тисяч козакiв i ще бiльше посполитих селян для грабарських робiт. Вдень i вночi на Печорську i Звiринцi не вщухав людський гомiн. Там зводилися високi землянi вали, укрiпленi частоколом, гармашi встановлювали на них гармати, в передпiллi козаки споруджували вовчi ями... Укрiплювалося старе мiсто. Подiл теж обнесено палiсадом. Через Днiпро перекинуто великий наплавний мiст на байдаках. Ширина мосту була така, що по ньому могло зразу Пхати чотири ряди возiв. Генерал Патрiк Гордон, або, як його тепер звали, Петро Iванович Гордон, який керував цим величезним будiвництвом, ледве встигав побувати за день усюди, де велися роботи. I печорськi ретраншементи, i мiст були в центрi його турбот. Особливо мiст: ось-ось мали надiйти основнi сили з Лiвобережжя. Десятки тисяч воПнiв, тисячi возiв i тисячi голiв худоби потрiбно було Швидко, без затримки переправити на правий берег. Крiм того, вiн мав так укрiпити пiдходи до моста, щоб вороги не змогли його зруйнувати чи спалити... Тому й гасав непосидющий генерал на високому тонконогому конi з одного кiнця мiста в другий, i всюди його гостре око помiчало те, чого не могли або не хотiли помiтити iншi, а рiзкий голос пiдганяв лiнтюхiв. Та, незважаючи на зайнятiсть, генерал знайшов годину, щоб потурбуватися про Арсенову сiм'ю. Вiн послав у Новосiлки з припасами Кузьму Рожкова, якого пiсля чигиринськоП облоги тримав при собi, i той одного теплого дня повернувся до КиКва не сам, а з Iваником, який узяв найдужчих коней i найбiльшого воза в надiП ще чим-небудь поживитися. Не заПжджаючи на генеральське подвiр'я, вони помандрували до СофiП, потинялися перед пишними будинками киПвських вельмож, спустилися на Подiл. Велике гамiрне мiсто справило на Iваника сильне враження. Сяючi золотом банi церков, кам'янi будинки, просторi крамницi, де можна було купити Пжу, сiль, зброю i збрую, ошатно вбранi городяни i городянки - все це викликало у нього захоплення i подив. Вiн тiльки прицмокував, поглядаючи на блискучi сокири та лопати, сапки, серпи й гостролезi коси, на хомути та наритники з гнуздечками, що пахли свiжовичиненим ременем, бив руками по своПх порожнiх кишенях. - Ай-ай-ай, досада яка, знаКш-маКш!.. Усе тута К, крiм пташиного молока. ОдноП дрiбнички не вистачаК - грошенят. Ай-ай-ай, жодного шеляга, як на те, не завалялося в кишенi... Тьху! Кузьма тихцем пiдсмiювався, бо знав, що генерал Гордон уже наказав усе те приготувати. А крiм того - i солi, i борошна, i в'яленоП риби... Радощам Iваника не було меж, коли ввечерi вiн побачив усе те багатство. - Хоч би осi не поламалися, - похитував головою стрiлець, дивлячись, як Iваник запопадливо хапаК з комори рiзне залiзяччя i кладе на воза. - Не поламаютьсяi Вони в мене дубовi, знаКш-маКш, - вiдповiдав Iваник. - А поламаються - новi в дорозi витешу! Вранцi другого дня вiн мав виПхати додому. Але це якраз була недiля, i коли в церквах ударили дзвони до заутренi, Iваник почухав потилицю i сказав: - А що, знаКш-маКш, бути в КиКвi i не заглянути в КиКво-Цечерську лавру?.. Кузьмо, поведи, будь другом! Вони спустилися в Хрещатий яр, на дорогу, що вела через Угорське до лаври. Стояв сонячний погожий ранок. У яру, серед зеленоП гущавини, кувала зозуля, бринiли пташинi спiви. Десь угорi, в розложистому гiллi обсипаних цвiтом лип, гули бджоли, а над усiм цим пливли звуки дзвонiв - дзень-бом, тiлi-бом, дзень-бом, тiлi-бом!.. Дорога випетляла нагору, до Угорського. Звiдти вже виднi-лися золотi хрести Успенського собору, руПни оборонних стiн, що з часiв нападу Батия лишалися невiдбудованими. Стара i Нова Печерськi слободи. I тут раптом звуки дзвонiв обiрвалися. Натомiсть з валiв ретраншементу залпом ударили гармати, почулися далекi крики. - Свято яке, чи що? - спантеличився Iваник. Кузьма зблiд. Нi, заради свята з гармат не палитимуть. Та до того ж ретраншемент ще не закiнчено i не всi гармати установлено... Невже напад? Його сумнiви розвiялися, коли вiд лаври долинули тривожнi звуки сполоху. Великий дзвiн забомкав часто, мов на пожежу, - бом-бом-бом! Тi звуки проникали крижаним холодом в саме серце i розросталися в ньому чорним жахом. - Татари! - вигукнув Кузьма, вихоплюючи шаблю. - Прокляття! Тiкай, Iванику! Вiд НовоП слободи прямо на них мчали вершники, на скаку пускаючи в бiк лаври хмару стрiл. Видно, вони прорвалися через Звiринець, де будiвництво валiв ще тiльки починалося, i, зiм'явши нечисленну сторожу, затопили Печерськ. Порятунку не було. Iваник теж вихопив шаблю. - Тiкай! Я прикрию тебе, Кузьмо, знаКш-маКш! Затримаю Пх! Тiкай у гущавину, на схили Днiпра! - гукнув вiн. - Бо то я винен, що потягнув тебе сюди... Чого обом гинути! Кузьма i не думав тiкати. - Та тiкай же, холера ясна! - вигукнув Iваник, не помiчаючи, що перейняв вiд Спихальського його улюблену лайку. Але тiкати вже було пiзно. Татари швидко наближалися. У повiтрi просвистiло кiлька стрiл, i одна з них уп'ялася Iваниковi в руку. Вiн недоладно змахнув високо пiднятою шаблею, зойкнув i став поволi осiдати на землю. На бiлiй полотнянiй сорочцi швидко розтiкалась червона пляма. - Зiнько! - зойкнув Iваник. - Рятуй! Погибаю... Кузьма нахилився, щоб витягти iз рани стрiлу, але тут прошумiв аркан i обкрутився навколо його шиП, здавив, мов обценьками. Кузьма задихнувся, випустив з руки шаблю i повалився на землю поряд з Iваником. - Прикiнчити Пх, батьку? - почув над собою юнацький голос. Рожков розплющив очi. Над ним стояли два вершники: один молодий, другий - лiтнiй чоловiк з густою чорною бородою. - Не треба, Чоро, - вiдповiв старший. - За них дадуть на невiльницькому базарi що-небудь... Накажи зв'язати! - Добре, батьку, - вiдповiв молодий i гукнув воПнам: - Гей, люди, зв'яжiть Пх i вiдпровадьте в наш стан! Кiлька татар довгими вузькими пасами, вирiзаними з нечиненоП лошачоП шкiри-сирицi, зв'язали руки Iваниковi i Рожкову. В ту ж мить замашний нагай оперiщив Пх по плечах. Невiльники схопилися на ноги. Тугий аркан зразу ж потягнув Пх за собою... Татарський напад тривав недовго. Орда налетiла зненацька, мов вихор серед ясного дня, i так же швидко, захопивши кiлькасот бранцiв i бранок, пiдпаливши кiлька будiвель, почала вiдступати. Козаки i стрiльцi повсюди вибили татар за межi мiста, i вони, промчавши околицями його, так же раптово щезли, як i з'явилися, полишивши пiсля себе трупи, пожарища та плач рiдних за бранцями. КАМ'ЯНЕЦЬ 1 Загiн Палiя зупинився у нетрях Краковецького лiсу, що в тi часи був одним з найбiльших на Подiллi. Лiс не тiльки мав захищати вiд стороннього ока та несподiваного нападу ворога, влiтку вiн був рiдною хатою для воПнiв i щедрим столом. Тут можна було випасати коней, будувати куренi, безпечно розводити вогнища. Тут водилося безлiч найрiзноманiтнiшоП дичини: зайцi, дрохви, гуси, козулi, лосi, ведмедi. Тут, нарештi, земля ряснiла ягiдниками, а на кислицях та грушах плодiв начiплялося, як роси. Вибравши над лiсовим струмком, пiд горою, де били джерела, затишну мiсцину. Палiй наказав козакам будувати куренi, а сам пiдiйшов до Арсена, який стояв осторонь з Романом i Спихальським. Вiддалеки на зламаному деревi сидiла змарнiла, зажурена Вандзя. Опустивши голову, вона втупила погляд у землю i, здаКться, нiчого не бачила i не чула. - Ну, от, панове-браття, юж i наступила година нашоП розлуки, - тихо промовив Спихальський. - Звiдси ми самi будемо добиратися до Львова... Шкода менi розлучатися з вами, але мушу... Вiн обняв Арсена i ткнувся колючими вусами йому в щоку. I Арсен вiдчув, як раптом пан Мартин здригнувся всiм тiлом, нiби тамував ридання, швидко задихав, а потiм зовсiм тихо прошепотiв: - Ех, кохам тя, холера ясна!.. НКх буду песiй син, же лжу мовлю... Кохам, як брата... Шкода, Златки i Стехи нема! Але вiрю - знайдуться вони... Вiн вiдхилився, i Арсен побачив у оцi товариша сльозу. - Ми ще зустрiнемося, пане Мартине! Пй-богу, зустрiнемося, спом'янеш моК слово! - Арсен i сам не вiрив у те, що говорив, але йому дуже хотiлося втiшити друга, бо й самому на серцi було тяжко. - ПриПдеш до нас у Новосiлки... на весiлля... Як знайдеться Златка, я дам знати... Бо теж вiрю... - ПриПду! - пообiцяв Спихальський i почав обнiмати Романа i Палiя. За кiлька хвилин вiн пiдсадив Вандзю на коня i спритно сам скочив у сiдло. Помахав рукою. - Прощавайте, братове! Шелеснули зеленi кущi лiщини - i пан Мартин зник у густому пралiсi. 2 А в Немировi i далi тривала колотнеча: гетьман усiх пiдозрював у зрадi, у тому, що вiд нього приховують золото i коштовностi, потрiбнi для казни, i не було дня, щоб на Викiтцi когось не катували або не вiшали. Останнiм часом у немилiсть потрапив сам полковник Яненченко. Пiсля того, як син гетьмана Самойловича полковник Семен Самойлович з вiйськом напав на Правобережжя i вигнав Яненченка з Корсуня, вiн перебрався в Немирiв i поселився на Шполiвцях. Хитрий, пiдступний i не менш жорстокий, нiж Юрiй Хмельницький, вiн, крiм того, ще був владолюбною i корисливою людиною. Разом з тим вiн добре знав Юрiя i розумiв, що той нiколи не поступиться нi владою, нi здобиччю на його користь. А останнiм часом гетьман зовсiм схибнувся: йому в голову засiла думка, що вiдродити Правобережжя i всю УкраПну вiн зможе тiльки тодi, коли в своПх скринях матиме достатню кiлькiсть золота i срiбла, щоб утримувати чимале вiйсько. I вимагав грошей не лише з населення, а й з своПх сотникiв та полковникiв. - Пане Iване, ти й до цього часу не внiс у мою казну ту тисячу золотих, про якi я нагадував тобi ще взимку, - сказав вiн одного разу Яненченковi, коли вони зосталися у гетьманськiй свiтлицi втрьох; тут ще був присутнiй Ненко. - А кажуть, грошенята у тебе К... - Пане гетьмане, де в мене тi грошенята! - вигукнув вражений почутим Яненченко i схопив гетьмана за руку. - Юрiю, ти це справдi? Чи жартуКш? Але дружнК звертання нiяк не вплинуло на гетьмана. Очi його дивилися холодно, суворо, а блiде красиве обличчя мов закам'янiло в своПй незворушностi. - Якщо ти, пане Iване, хочеш пiдтримувати зi мною дружнi стосунки, то раджу тобi негайно Пхати ось iз ним, - гетьман кивнув на Ненка, - додому i привезти все те, що ти нагарбав, будучи на службi в мене... - Ясновельможний пане гетьмане!.. - скрикнув полковник. Але Юрась не дав йому докiнчити. - I це думай, що коли ти держиш мою сестру, то я все тобi спущу з рук... Нi, для мене нiчого зараз немаК святiшого i дорожчого за батькiвщину, i для ПП користi я готовий на все! Навiть якщо б довелося посадити тебе в яму, то я не зупинився б i перед цим. Затям собi! Яненченко знiтився i втягнув голову в плечi. Вiн якось дивно поглянув на гетьмана i зразу ж прикрив очi довгими вiями. Але в коротку мить Ненко, який уважно стежив за цiКю розмовою, встиг помiтити, якою люттю блиснули полковниковi очi. "Це добре,подумав Ненко. - Вовки погризлися мiж собою, тим легше можуть обидва потрапити до пастки!" - Гаразд, пане гетьман, я зроблю так, як ти наказуКш, - промовив тихо Яненченко. - Але прошу - не посилай зi мною охорону... Через годину-другу я сам прибуду на Викiтку з усiм, що в мене К. Юрась пильно подивився на нього i холодно сказав: - Добре. Але не подумай обдурювати мене! Не прощаючись, Яненченко вийшов iз свiтлицi. Нi через годину, нi через двi не прибув вiн на Викiтку. Перед вечором козак-гонець, посланий гетьманом, сповiстив, що полковник, осiдлавши двох своПх найпрудкiших коней, виПхав з дому i повернув на Вiнницький шлях. А там слiд його губився... 3 Побувши у Кругляку i пересвiдчившись, що вiд його невеличкого маКтку - чималоП дерев'яноП хати, якi бувають i в заможних селян-лемкiв, вiд повiток i клунi, вiд усього майна - не залишилося пiсля татарського нападу нiчого, крiм головешок, а дворище вже почало заростати бур'яном, Мартин Спихальський з болем у серцi повернув коней i поПхав до Львова. Ще в дорозi до Круглика вiн дiзнався, що його колишнiй сюзерен, Станiслав Яблоновський, тепер - коронний польний гетьман, i пан Мартин, не маючи де в цiлому краП прихилити з дружиною голову, попростував до нього, маючи надiю, що Яблоновський не забув його i допоможе обзавестися господарством або вiзьме до себе на службу. При цьому пан Мартин, з притаманною його душi добрiстю, заздалегiдь простив його колишнК перелюбство з Вандзею i вирiшив не нагадувати йому про це. Однак дружинi не стерпiв - нагадав. В'Пжджаючи на широке подвiр'я мiського замку, запруджене вiйськовим людом, пан Мартин раптом стиснув Џй руку i суворо сказав: - Зараз ми зустрiнемося з паном Станiславом... Я все знаю... Вандзя здивовано пiдвела голубенькi оченята i поморщилася. - Що пан маК на увазi? - Хай панi не прикидаКться ягнятком... Менi все повiдано про ваше укохання! - Що пан мовить? - скрикнула ображено Вандзя. - Панi не маК причини хвилюватися: я все простив i забув!.. Але я хочу попередити панi, якщо це повториться знову... Пан Мартин не сказав, що буде, якщо "це повториться знову", але по тому, як побуряковiло вiд гнiву його обличчя, як настовбурчилися грiзно вуса та блиснули очi, i без слiв було зрозумiло, що Вандзi будуть нагiереливки. - Пан мiг i не тягти мене сюди, а залишити в Криму. Я казала про це пановi не раз, - випалила розгнiвана жiнка. - Тихо, прошу тебе! - зашипiв пан Мартин, помiтинши, що на них уже звернули увагу. - Домовилися ж... Вiн сплигнув з коня, допомiг зiйти панi Вандзi, накинув поводи на вмурований у стiну залiзний гак i звернувся до шляхтича в ошатному вбраннi, що саме вийшов з дверей масивного кам'яного будинку пiд черепичним дахом. - Як пройти до ясновельможного пана гетьмана? Шляхтич пильно оглянув незвичайний i добре поношений одяг Спихальського, загорiле, аж задублене на сонцi й вiтрах обличчя, запиленi чоботи i недбало вiдповiв: - Ясновельможний пан гетьман нинi дуже зайнятий, мостивий пане, i навряд-чи зможе придiлити вам хоч Кдну хвилину часу... Я порадив би мостивому пановi прийти днiв через два-три... - Як! - вигукнув вражений Спихальський. - Через днiв два-три? Чи пан думаК, що говорить? - Але пане!- спалахнув шляхтич. - Я Кстем вiйськовий товариш пана гетьмана! Як пан смiК так говорити зi мною! - А я був вiйськовим товаришем ясновельможного пана гетьмана ще тодi, коли мостивий пан пiд столом пiшки ходив, - розпалився ще бiльше Спихальський, не помiчаючи, що тому теж уже рокiв тридцять, як i йому. Без гроша в кишенi, без даху над головою, вiн не знав, як прожити день, а тут раптом йому пропонують зачекати два, а то й три днi. А хто гарантуК, що через три днi його допустять перед яснi очi гетьмана? Розлютований пан Мартин важко дихав i не мiг стримати себе. - Я з паном гетьманом не в одному бою побував, поки мостивому пановi нянi соплi витирали, тричi на день кашею з молоком запихали i стiльки ж разiв дещо iз штанiв витрушувалиi Перун мене побий, якщо мостивий пан зараз же не доповiсть про мене, тобто пана Мартина Спихальського, то я шаблею зiб'ю пиху з бундючного i нерозумного пана вiйськового товариша! Холера ясна! Шляхтич зблiд i схопився за шаблю. Бiля входу в будинок збиралися люди, з цiкавiстю прислухаючись до суперечки. Але тут з вiдчиненого вiкна другого поверху пролунав голос, який примусив усiх враз замовкнути. - Що там за шум, панове? - Пан гетьман, пан гетьман, - прошелестiло в натовпi. Спихальський задер голову, наставивши вгору своП полум'яно-червонi вуса. - Я Кстем шляхтич Мартин Спихальський, мiй ясновельможний пане! Гадаю, ясновельможний пан не забув мене?.. А то - моя малжонка панi Вандзя... ПП пан теж мусить пам'ятати... Я повернувся з турецькоП неволi, прошу пана. Пан Мартин раптом замовк i почервонiв. Йому стало соромно i шкода себе. "Песiй ти син, пане Мартин, - подумав вiн. - Перед ким принижуКшся? Перед коханцем твоКП дружини? Перед людиною, яка поглумилася з твого гонору, а сама тiльки тим переважаК тебе, що мас великi маКтки? Сто дзяблiв!.." Вiн розпачливо обвiв поглядом принишклих шляхтичiв i жовнiрiв, що стояли навколо, i ладен був уже шуснути в натовп i зникнути, втекти геть, але тут знову пролунав згори голос: - Ба, ба, ба, панi Вандзя! Пан Мартин! Яким побитом? Пiднiмайтеся сюди! Я хочу бачити вас негайно! Матко боска, та ви прямо з того свiту!.. Спихальський узяв Вандзю за руку i, супроводжуваний отетерiлим поглядом вiйськового товариша, швидко увiйшов пiд похмурi склепiння стародавнього будинку. Нагорi Пх уже ждав високий, гонористий на вид господар. - Прошу, прошу, ласкава панi, ходiть сюди! - показав вiн на розчиненi дверi. - Пане Мартине, я радий бачити тебе у своКму домi! Де ж мостивий пан пропадав стiльки лiт? - У турецькiй неволi, прошу ласкавого пана, - вiдповiв Спихальський, потискуючи вузьку холодну руку гетьмана i заходячи до великоП вiтальна, гарно умебльованоП i завiшаноП дорогими килимами, на якi було почеплено не менш дорогу зброю - шаблi, турецькi ятагани, пiстолi. - А панi Вандзя - в татарськiй... Ми щойно прибули з УкраПни... - О, це тим бiльше цiкаво, бо в мене гiсть з УкраПни, - i Яблоновський помахом лiвоП руки вказав на незнайомця, який пiдвiвся з глибокого крiсла i статечно вклонився прибулим. - Знайомтеся - полковник Ян Яненченко... Спихальський уважно оглянув полковника, про якого чимало чув не дуже доброго на УкраПнi, i подумав, що, мабуть. Арсен Звенигора був би дуже цiкавий знати, що привело цю людину з Немирова до Львова. Невже прислав Юрiй Хмельницький? З якою метою? Пiсля взаКмних привiтань i пустих фраз, якi нiчого не означали, крiм вiддання належноП данини свiтсько-шляхетському етикетовi, Яблоновський запросив усiх сiсти, а Спихальському наказав розповiсти про своП поневiряння i пригоди. Слуга