Вiдклавши книжку вбiк i знявши з широкого сiдлоподiбного носа маленькi окуляри в залiзнiй оправi, Стягайло уважно оглянув козакiв, розправив довгого густого вуса i прогув, як у бочку: - Здоровi були, молодцi! З чим прийшли? Арсен виступив наперед i розповiв про напад татар на Лубенщину, про знищення хутора i втрату сiм'П. - То чого ж ти хочеш, козаче? - Я хочу визволити своПх рiдних, вони, напевне, в Корсунi... - Гм, чим же я можу допомогти? - Дозвольте, батьку, набрати охочих... та спорядити Пх припасами з вiйськовоП казни. - Он як! - Стягайло наморщив лоба. В очах промайнув неспокiй. - Ти, козаче, думаКш, що говориш?.. Хiба я можу без згоди на те, царя або гетьмана самочинно розпочинати похiд супроти туркiв? Це ж може викликати велику вiйну! Збентежений Звенигора розвiв руками: вiдповiдь наказного отамана здалася йому резонною. Але тут втрутився Семен Гурко. - Батьку кошовий, з якого це часу на похiд супроти споконвiчних ворогiв наших потрiбен дозвiл? - сказав вiн. - Тим бiльше, що з турками i татарами у нас ще немаК мирного договору... Стягайло з подивом витрiщився на незнайомця. - Ти хто? Я щось не пригадую твого обличчя... - Семен Гурко, абшитований козак Нiжинського полку. - Гм, а з якого це часу абшитований козак з Лiвобережжя указуК кошовому, що вiн маК робити? - перекривив Стягайло Гурка. - Я не указую. Я тiльки висловлюю подив... - Подив можеш висловлювати у себе на печi, а не перед кошовим! Кожен зайда буде повчати мене! - Сьогоднi я зайда, а завтра стану запорожцем. З тим i прибув сюди... - От як станеш, тодi я й говоритиму з тобою! Тiльки таких великорозумних у нас i своПх досить - не знаКмо, куди дiвати. Це була пряма погроза. Та Гурко пропустив ПП повз вуха. - Не будемо сперечатися, батьку кошовий. Адже ми прибули не для того... Я гадаю, що у вiдповiдь на напад гетьман сам пошле вiйсько на правий берег, щоб покарати Юрася, i не матиме нiчого проти того, щоб якась сотня запорожцiв взяла участь у тому походi... Нам треба всього лиш порох, оливо та хлiб або сухарi. Невже Сiч пропустить нагоду трохи пошарпати татарськi чамбули, що, прикриваючись iменем Юрася Хмельниченка, гуляють по Правобережжю, як у себе дома? - Я ще раз повторюю, козаче, що це не твого розуму дiло, - уперто стояв на своКму Стягайло. - Хто зна, хто зна, - з викликом i легкою iронiКю в голосi сказав Гурко. - Ти занадто самовпевнений, козаче, - нагнувши буйволячу шию i наливаючись кров'ю, гарикнув наказний отаман. - Але ми й не таким роги обламували! - Батьку, ми не прийшли сюди сваритися чи з'ясовувати, хто з нас розумнiший, - втрутився Арсен, стримуючи гнiв, що закипав у серцi. - Ми прийшли по допомогу... Але якщо наше невлад, то ми iз своПм назад!.. Пробачте, що потурбували... Ходiмо, друзi! - Ходiть здоровi!.. I ось моК тобi останнК слово, козаче. Ти сам чи з друзями можеш Пхати куди хочеш - у Корсунь, у Канiв чи хоч самому чортовi на рогиi Але споряджати за кошт Сiчi вiйськову експедицiю, щоб визволити твоПх рiдних, я не дозволю!.. У нас i без того мало припасiв. А хлiба та сухарiв майже зовсiм немаК. Сидимо на саламасi... Ось так! Козаки мовчки вклонилися i вийшли. - Пся крев! - вилаявся Спихальський, сходячи з ганку. - Упiймали облизня, прошу пана! - Справдi, не сподiвалися на таке, - озвався глухо Роман. - Що ж будемо робити, братове? - ПоПду до Сiрка на хутiр! - рiшуче сказав Звенигора. - Невже старий вiдмовить менi? - Џдь. Арсене! Џдь не гаючись! - пiдтримав друга Спихальський. - А ми тим часом вербуватимемо охочих та приймемо батька Семена до коша... Џдь! Арсен мовчки кивнув головою, i друзi попростували до куреня. Пiсля обiду Переяславський курiнь завирував, як роздратований вулик. До сiчового товариства приймали Семена Гурка. Звичайно прийом проходив тихо-мирно. Новоприбулого молодика або й досвiдченого городового козака, який бажав вступити до запорозького товариства, курiнний отаман питав, чи добровiльно вiн вступаК до сiм'П славних лицарiв вiйська Запорозького i чи згоден слухатися своПх отаманiв. Коли неофiт казав, що добровiльно i що буде слухатись усiх отаманiв, його питали, як вiн прозиваКться. Саме - як прозиваКться або як хотiв би прозиватися, бо справжнК прiзвище заносилося тiльки до реКстру, а якщо новак з тих або iнших причин не хотiв, щоб там фiгурувало його прiзвище, то заносилось лише прiзвисько. Ця традицiя установилася ще тодi, коли покрiпаченi селяни, якi тiкали на Запорожжя вiд панiв, не хотiли, щоб навiть тут Пх знали пiд Пхнiми справжнiми прiзвищами, щоб пановi чи урядовцям короля, коли б вони виявили втiкача, можна було сказати, що це не той, кого вони розшукують, що це зовсiм iнша людина, навiть прiзвище у неП iнше... Якщо ж прiзвиська не було, то спостережливi вигадники-запорожцi тут же на ходу придумували його, найчастiше пiдмiчаючи яку-не-будь рису вдачi чи зовнiшностi новоспеченого козака. "Хай буде Рябоштаномi"- гукав хтось, натякаючи на рябi штани новоприбулого. Або: "Та вiн глухий, мов тетеря, тож хай Тетерею i прозиваКться!" Так i записували... З цiКП хвилини новачок ставав запорожцем. Якщо вiн був юнаком або ж людиною, зовсiм необiзнаною з вiйськовою справою, то його називали молодиком i прикрiпляли до старого бувалого козака, який рокiв за два чи за три мав навчити свого учня орудувати шаблею i списом, стрiляти влучно з рушницi, пiстоля, гакiвницi та гармати, копати шанцi, ставити похiдний табiр з возiв, Пздити на конi, майструвати чайки та плавати на них i ще безлiч бiльших чи Менших справ, якi мав умiти запорожець. Звичайно, робилося це не даром. Молодик мусив слугувати "батьковi" та вiдпрацьовувати на зимiвнику, тобто в господарствi свого учителя. Правда, iнодi траплялися i такi учителi-безкорисливцi, як старий Метелиця, котрi за науку не вимагали нiчого, крiм кухля горiлки та поваги... Якщо ж це був досвiдчений воПн, то вiн вiдразу вливався до складу запорожцiв, курiнь приймав його в свою сiм'ю як рiвного. Однак сьогоднi традицiя порушилась. Коли Семен Гурко пiдiйшов до гурту сивовусих козакiв i, вiбiбнившись, як належить, попросився до Переяславського куреня, наказний курiнний отаман Могила, призначений на той час, поки Стягайло буде наказним кошовим, сказав: - Чоловiче, я не проти... Як кажуть, про мене, Семене... Але краще буде, коли ми покличемо кошового. Чогось вiн на тебе зуб маК... Правда, за нашими звичаями ми можемо прийняти тебе i без кошового, та коли вiн хоче сам побувати на курiннiй радi, то не личить перечити отамановi Тим бiльше що вiн наш курiнний... I послав молодика по Стягайла. Слова Могили неприКмно вразили Гурка. Отже, кошовий уже встиг переговорити за нього iз значними козаками куреня, вiд яких передусiм залежить його доля. Гм, злопам'ятний чоловiк i, здаКться, невеликого розуму. Чекати довелося недовго. Червоний вiд морозу та вiд кухля мiцного меду, який вiн любив вживати до обiду, Стягайло привiтався, скинув кожуха i сiв до столу. - Ну, що тут? - запитав похмуро. - Ось новачок проситься до нашого куреня, батьку, - сказав Могила. - Новачок? Хто ж це? - Стягайло зробив вигляд, що не помiчаК Гурка. Гурко вклонився, виступив наперед. - Це, батьку, я. - А-а, це ти... Нiжинський козак... Як же тебе звати? - Семен Гурко. - Скiльки рокiв маКш? - За сорок звернуло. - A y вiйську скiльки? - Двадцять. - Ти, здаКться, письменний? - Так, дещо кумекаю... Вчився у КиКво-Могилянськiй колегiП. . Стягайло пильно придивився до козака, нiби хотiв зазирнути в його найпотаКмнiшi думки. Гм, гарний, дужий i розумний. Дивиться прямо, держиться незалежно, мов справдi якесь цабе. "Приймеш на свою голову такого розумника, а через рiк-другий вiн, чого доброго, дасть колiном пiд одне мiсце i зiпхне з курiнного... ЗнаКмо ми таких! Не раз уже бувало!" - подумав кошовий i сердито, хоча й намагався стримати своП почуття, сказав: - Ну що ж - я не проти. Але просися, хлопче, в iнший курiнь. У нас i так багато люду! Навiть спати нiде, коли посходяться всi... А от у НезамаПвському та Мишастiвському обмаль. Йшов би туди! - Але ж, батьку кошовий, я хотiв разом iз своПми товаришами... - Мишастiвський курiнь поряд... От i будете разом! - А в походi? У бою?.. Хiба справа в тiм, щоб тiльки переспати чи з одноП миски саламаху Псти? - Тебе не переговориш, - насупився Стягайло. - Занадто розумний i настирливий цей новачок, - пiдтримав кошового низенький i круглий, мов дiжа, козак Покотило, давнiй приятель Стягайла. - Ти ж чув, чоловiче, що тобi сказано? I не ким-небудь, а самим кошовим! Забирай манатки - та йди собi без оглядки! Гурко наморщив лоба, збираючись з думками, щоб якось м'якше вiдповiсти, але його випередив Роман ВоПнов. - Браття, я не розумiю, що тут робиться? Чоловiк проситься до нашого куреня, а його допитують, як на судi! Проганяють, як собаку... А чи ти, Покотило, хоч знаКш, що за людина перед тобою? Та ти батьковi Семену i в пiдметки не годишся! - Чия б гарчала, а чия б i мовчала! - вереснув тонко Покотило. - Що ти за один?.. Сам вештаКшся хтозна-де, а не встигнеш з'явитися на Сiчi - вже порядки своП встановлюКш! - От тебе не запитав, що менi робити! - вiдрубав Роман, труснувши своПм пишним пшеничним чубом, якого вiн, як i Арсен, не голив усупереч запорозькому звичаю. - Та коли б усi сидiли сиднем по зимiвниках, як ти, та держалися за подолки своПх жiнок, то досi б татари всiх нас переловили, як перепелiв! Покотило спалахнув i схопився за шаблю. - Щеня! Ти з ким так розмовляКш?.. Я тобi в батьки годжуся! За Романовою спиною важко засопiли Спихальський i Метелиця. Почав пробиватися наперед Сiкач. У Шевчика вiд хвилювання почервонiла тонка зморшкувата шия. - Хто посмiК зачепити Романа? - рявкнув Метелиця. - Ану, виходь! Але пам'ятай, що спершу матимеш справу зi мною! - I зi мною! - настовбурчив вуса i люто повiв очима Спихальський. - Та хай i про мене не забуваК! - вистрибнув наперед Шевчик. Увесь курiнь заворушився. Почулися крики, ремствування. Всi стовпилися навколо сперечальникiв. Однi ставали на бiк кошового i Покотила, iншi пiдтримували Романа i Метелицю. Бiльшiсть же запорожцiв не знали, з-за чого розпочалася суперечка, але знiчев'я згромадилися посеред куреня, чекаючи цiкавого видовища, та потроху i самi почали встрявати в суперечку. Лише наказний отаман Могила мовчав, не пристаючи нi до перших, нi до других. В душi вiн не схвалював настрою i вчинку Стягайла, але й виступити проти нього не смiв, бо як курiнний мусив пiдтримувати його. ОлiП у вогонь пiдлив Сiкач. Виблискуючи новим оксамитовим жупаном, вiн протиснувся аж до столу i вигукнув: - Братчики, що наказний кошовий вигадуК?! Споконвiку в нас був звичай, що новака приймаК до коша курiнь... Тож i зараз ми повиннi вирiшити - приймати чи не приймати. А Iван Стягайло маК в даному випадку не бiльше прав, нiж ми! - Ай справдi, запанiв старий чорт! - прошепелявив беззубим ротом Шевчик. - Забув, як грязюкою мазали голову, щоб пам'ятав, звiдки вийшов! - Розперезався, що й упину нема! - кинув хтось ззаду. - Справжнiй глитай! Дука! Стягайло вiд гнiву почервонiв, але мовчав. Вiдчував, що криком зараз не вiзьмеш. У людей проривалося зло, яке накопичувалося в серцях протягом тривалого часу, i вiн знав, що йому требз дати вихiд, щоб не вибухнуло. Та за його спиною вже згуртувалися значнi козаки-дуки. - Хто там кричить на кошового? Ану вийди сюди! - заверещав Покотило. - А дулi з маком не хочеш? - Iди сам сюди - обiмнемо боки! - Тихо, братчики! Тихо! - загукав Могила, бачачи, що може дiйти до того, що запорожцi схоплять один одного за чуби. Його нiхто не слухав. Тодi пiдхопився Стягайло i гарикнув - аж глина посипалася зi стелi: - Годi, iродовi дiти! Знайшли час для крику! Пороззявляли роти, як халяви, та й думають, що хтось Пх боПтьсяi Замовкнiть, кажу!.. Хiба я проти того, щоб цього чоловiка прийняти до нашого куреня? Хто чув таке? - зробив паузу, уважно прислухаючись до настрою натовпу. За багато рокiв козакування вiн добре вивчив цей настрiй i знав, що в скрутну хвилину треба не перти на рожен, а вiдступити, заспокоПти збуджених запорожцiв, якi в гнiвi можуть накоПти хтозна-чого, а коли заспокояться - знову взяти поводи в руки i робити з ними що заманеться... Вiдчувши легку змiну в настроП натовпу, що був ошелешений таким несподiваним фортелем наказного, Стягайло трохи понизив голос. - Я тiльки казав, що у Мишастiвському чи НезамаПвському куренях людей менше i не так тiсноП Але коли ви хочете прийняти його до себе, то про мене - хоч i всю гетьманщину приймiть! - Прийняти! Прийняти! - залунали голоси. Люди враз забули про ненависть, що спалахнула в Пхнiх серцях до Стягайла, почали заспокоюватись. Хтось натякнув, що новаковi слiд було б ради такоП оказiП поставити товариству барило горiлки. Але тут знову подав голос Покотило. Образа ще ятрила його серце, i йому хотiлося хоч чим-небудь дошкулити тим, хто зневажливо повiвся з ним. - Як же його приймати, коли у нього i прiзвиська нiякого немаК? - спитав вiн. Однак настрiй натовпу вже полiпшився настiльки, що всi сприйняли це як жарт. Хтось гукнув: - Ай справдi - треба прiзвисько! - Треба! Треба! - Ну, то даймо йому прiзвисько! - Даймо! Даймо! - А яке? Всi враз замовкли. Дехто наморщив лоба. Iншi почали оглядати новака зi всiх бокiв, намагаючись до чого-небудь прискiпатись. А Семен Гурко стояв у колi, усмiхаючись своКю гарною, привабливою посмiшкою, i з висоти свого зросту, бо замалим не пiдпирав кривого сволока старого, врослого в землю куреня, оглядав ясними очима сiчове товариство, серед якого мав вiдтепер жити i з яким мав дiлити радощi i горе, життя i смерть. Якi рiзнi обличчя, постатiП Люди рiзного вiку - i старi, i лiтнi, i зовсiм молодi... Але Пх усiх об'Кднала спiльна любов до вiтчизни, за яку вони поклялися зносити i тяготи вiйськового життя, i розлуку з сiм'ями, за яку нерiдко лили i свою,! чужу кров i клали голови... Тепер вони стояли принишклi, мов дiти, i напружено думали - яке ж прiзвисько дати цьому русявому красеневi з обвiтреним мужнiм лицем i високим, злегка похилим чолом? I нiхто не наважувався вимовити якесь лайливе чи образливе слово, яким найчастiше надiляли новакiв, на зразок - Щербатий, Головатий, Безверхий чи Голий. Висока мiцна статура, розумний погляд сiрих очей, що, здавалося, прозирали аж у саме серце, гарно пошитий одяг - нiщо не давало приводу для образливого прiзвиська. Але ж якось треба назвати! Спихальський тихенько пiдсмiювався i пiдштовхував Гурка пiд бiк - попався, мовляв! А Покотило, щоб остаточно розвiяти про себе погане враження, з улесливою посмiшкою вигукнув: - Ну, от бачите? Як же його приймати? Вiн нiчого такого не зробив, щоб навiть прiзвисько йому придумати! - Ай справдi, матерi його ковiнька! - показав свого Кдиного зуба Шевчик. - Вiн ще нiчим перед нами не вiдзначився! Нiчого не утнув! Нi доброго, нi поганого! Гурко весело засмiявся. - Ну, за цим дiло не стане! Вiн раптом повернувся i почав протискуватися до дверей. Козаки розступилися - дали дорогу. Проходячи повз лежанку, Гурко на мить зупинився, замислився, а потiм нагнувся, вихопив з вогню палаючу хворостину i швидко вийшов надвiр. - Цiкаво, що ж вiн задумав? - висловив загальний подив Могила i кивнув молодому запорожцю: - Пiди подивись! Той пом'явся, - видно, не хотiлося виходити на холод, - накинув наопашки кожушину i поволi рушив до сiней. Через якусь хвилину влетiв збуджений, переляканий. Ще вiд порога випалив: - Братчики, горимо! - Як? Де? - переполошилися запорожцi. - Кажи толком, вражий сину! - гарикнув Стягайло, зриваючись на ноги. - Курiнь горить! Пiдпалив той клятий палiй! Утнув! Запорожцi прожогом кинулися до дверей, мнучи один одному боки. Мов ошпаренi вискакували надвiр i з несподiванки застигали: очеретяний дах куреня палахкотiв з двох бокiв, мов стiг сухого сiна. А бiля пiдвiтряного причiлка стояв Гурко i стромляв палаючу хворостину пiд стрiху. - Ти що ж це робиш, клятий?! - налетiв на нього Стягяй-ло. - Та за це тебе треба бiля стовпа до смертi забити, розбiйнику! Придумати таке - пiдпалити курiнь! Вогонь розгорався. У сiчовiй церквi вдарив на сполох дзвiн. З усiх куренiв висипали запорожцi i, уздрiвши пожежу, мчали хто в чiм був до переяславцiв. - Давайте воду! Снiгом засипайте! - лунали вигуки. - Зривайте очерет! - Виносьте з куреня зброю, щоб не погорiла! На гвалт збiглася вся Сiч. З'явилися дерев'янi цеберка. Запорожцi стали цепом i почали подавати воду. Iншi довгими баграми зривали з даху снопи очерету, вiдкидали вбiк i там Пх затоптували в снiг. Все курiнне майно - рушницi, шаблi, пiстолi, одяг, посуд - винесли i жужмом звалили вiддалiк. Незабаром пожежу пригасили. З обгорiлого причiлка здiймався сизий дим, змiшаний iз смердючою парою. Сам курiнь не постраждав, бо був товсто обмазаний глиною i загорiтися не мiг. Козаки поволi заспокоювалися. Але раптом пролунав гучний голос Стягайла: - Довбишi, бийте в литавриП На радуi Всi на раду! Тривожно задуднiли литаври. Запорожцi, не знаючи для чого збираКться рада, повалили на сiчовий майдан, посеред якого височiв гладенько обтесаний дубовий стовп, шикувалися в коло по куренях. Упiвголоса перепитували один одного - що трапилося? З якоП причини збираКться рада? Нiхто нiчого не знав. Зрозумiло стало тодi, коли молодики вивели пiд вартою Гурка i Стягайло загукав: - До стовпа його ведiть! До стовпа! СкараКмо киями проклятущого палiя! На майданi зчинився галас. Козаки з iнших куренiв, не знаючи, що скоПлося у переяславцiв, пiдтримали кошового i теж закричали: - Скарати його! Скарати! - Вiн спалив би усю Сiч! - За таке треба гарненько погладити по спинi! Хтось принiс iз зброярнi оберемок замашних кийкiв. Викотили бочку горiлки i винесли дерев'яний корець. Молодики швидко прив'язували Гурка до стовпа. Все було готове до екзекуцiП, яка на Сiчi називалася "стовповою смертю". Враженi переяславцi деякий час мовчали. Ось як повернулося! З жарту вийшло смертовбивство! Прийом до товариства перетворився на криваву розправу. Хiба це справедливо? Спочатку почулося глухе ремствування. Запорожцi почали перешiптуватися. Потiм пролунали крики. Незадоволенi гуртувалися навколо ВоПнова та Спихальського, а також Метелицi, який не приховував своПх почуттiв i думок, вздовж i впоперек лаючи Стягайла. - Треба рятувати батька Семена! - гукав Роман. - Бо дехто, бачу, жарту не розумiК! - Або не хоче розумiти, чортiв син! - гув Метелиця, кидаючи лютий погляд на наказного кошового. - Проклятий дука! Кроволинець!.. Такий дорветься до булави - то всi ми зостанемось без голови! Тим часом Стягайло дiяв швидко й рiшуче. Не вдаючись у довгi розмови й пояснення, вiн пiдiйшов перший до стовпа, зачерпнув з бочки корець горiлки - випив i, витерши долонею вуса, сказав: - Братчики, скараКмо палiя, який хотiв спалити нашу матiр Сiч! Який хотiв довершити те, чого не пощастило зробити яничарам! Видно, цю людину пiдiслав Юрась Хмельниченко. Тож не буде Пй пощади! Вiн схопив кия i зi всього розмаху вдарив Гурка по спинi. За ним вийшов Покотило. Перехрестився. Зачерпнув корець горiлки... Та випити не встиг. З Переяславського куреня з обуреними криками i лайкою вибiг цiлий гурт запорожцiв. Попереду мчав прудконогий Сiкач. За ним - ВоПнов, Спихальський, Метелиця... Сiкач штурхонув Покотила так, що той засторцював носом у снiг. Метелиця витягнув шаблю, затулив собою Гурка, гукнув на всю силу могутнiх легень: - Братчики! Не руште! Хто пiднiме кия на цього чоловiка, той вчинить мерзенне дiло! Несправедливе дiло! А на додачу скуштуК моКП шаблi!.. Роман i Спихальський вихопили шаблi теж i стали поряд з Метелицею. До них приКдналося кiлька переяславцiв. Навiть наказний отаман Могила, нагнувши, як бик, круту шию i бликаючи спiдлоба чорними очима, вийшов до стовпа i поклав руку на пiстоль, що стримiв за поясом. Над майданом запанувала грiзна тиша, яка вiщувала бурю. За якусь мить Покотило, пiдвiвшись на ноги, вийняв шаблю i кинувся на Сiкача. - Хлопчисько! Як ти посмiв ударити мене? Значного козака! I за що? Як ти посмiв виступити супроти кошового? Та за це я, знаКш, що зроблю? Посiчу на капусту! Невисокий, товстий, круглий, мов барило, вiн, однак, був досить верткий i вправний майстер битися на шаблях. В першу мить Сiкач змушений був вiдступити, ледве стримуючи шалений натиск розлютованого супротивника. Та незабаром потиснув його назад, намагаючись вибити з руки шаблю. Тим часом Стягайло стояв збоку, гарячкове мiркуючи, що робити. Вiн не сподiвався такого опору i спочатку розгубився, але, бачачи, що бунтiвникiв, як вiн назвав Метелицю i його товаришiв, небагато, вирiшив заразом покiнчити i з ними. - Гей, отамани! - закричав на весь голос, так що луна вiддалася десь аж на Днiпрi. - Ген, отамани! До мене! Вiзьмiть цих бунтiвникiв! У холодну Пх! У холодну! Стрiй здригнувся. З рiзних куренiв вискочило кiлька десяткiв козакiв. Але бiльшiсть, збентежена i збуджена незвичайними подiями - пожежею, стовповою карою, вiдвертим виступом багатьох переяславцiв проти Стягайла, розгубилася, не знала, що робити, i стояла в нерiшучостi. Майдан гудiв, як рiй бджiл. - Братчики! Кого в холодну? - ревнув Метелиця. - Мене? Хотiв би я побачити смiливця, котрий посмiК це зробити! Незважаючи на мороз, вiн був без шапки, в однiй полотнянiй розхристанiй сорочцi i рясних синiх шароварах. В правому вусi блищала золота сережка. Могутнi груди важко здiймалися, мов ковальськi мiхи, а мiцнi ноги твердо стояли на землi, як два дуби. I здавалося, не було такоП сили, яка могла б зрушити його з мiсця. Метелицю в Сiчi знали всi. Знали його розум, умiння битися на шаблях, вiдчайдушну смiливiсть, безкорисливiсть. Знали, що переяславцi не раз хотiли обрати його курiнним, але вiн вiдмовлявся, бо не був нi владолюбцем, нi честолюбцем, а бiльше всього на свiтi шанував i берiг власну волю i гiднiсть, найдужче любив Сiч, що була його домiвкою, бо не мав нi кола нi двора, та товариство сiчове, яке було йому за сiм'ю. Тому i його всi любили, за винятком хiба деяких дукiв, над якими вiн частенько кепкував. Коли переяславцi побачили, що Метелицi загрожуК холодна, вони майже всi рушили йому на допомогу. Але тут пролунав чийсь голос: - Сiрко в Сiчi! Сiрко в Сiчi! Враз запала тиша. Сiрко користувався на Запорожжi такою великою славою i повагою, як нiхто з кошових перед ним. Його любили, поважали, боялись i - боготворили... Тому поява славетного ватага зразу всiх протверезила. Сотнi очей разом повернулись до брами, назустрiч двом вершникам, що, не поспiшаючи, наближалися на вкритих памороззю конях. Сiрко в'Пхав на майдан у супроводi Арсена Звенигори, зняв шапку, вклонився товариству. - Доброго здоров'я, браття, отамани, вiйсько Запорозьке! - привiтався вiн. - Доброго здоров'я батьку кошовому! - гукнули козаки. - Що у вас стряслося, що ви зiйшлися на раду?.. Чи збираКтесь у похiд на турка, чи вiдповiдь чужоземним послам готуКте? Сiч мовчала. Запорожцi нiяково вiдвертали очi, поопускали голови. Нiхто не знав, що вiдповiсти кошовому. Не злазячи з коня. Сiрко окинув поглядом майдан. Побачивши прив'язаного до стовпа незнайомця, деякий час пильно вдивлявся в нього. На обличчi промайнув подив. - За що ви караКте цього молодця? Наперед поволi вийшов Стягайло. Вклонився. - Батьку кошовий, вiн пiдпалив курiнь... Замалим не згорiла вся Сiч! - Як пiдпалив? Для чого? - Мабуть, зi злим умислом... - Не може цього бути! - вигукнув Арсен схвильовано. - Я знаю цього козака! Я вам розповiдав, батьку, про нього! Це якесь непорозумiння! - Та що ви слухаКте Стягайла! Бреше вiн, собака! - крикнув Метелиця, не ховаючи важкоП блискучоП шаблюки. - Все було не такi Не сподобався йому чоловiк - от вiн i вирiшив вчинити самосуд над ним! - Як?1 Без суду - до стовпа? Хто ж дозволив? - Сам дозволив... Думав - пiсля пожежi, пiд гарячу руку, нiхто не перечитиме, - пояснив ВоПнов. - Розв'яжiть його! - наказав Сiрко. Арсен миттю сплигнув з коня, пiдбiг до стовпа, рубонув шаблею вiрьовку. Гурко потер онiмiлi зап'ястя, весело усмiхнувся ясною усмiшкою, вiд чого похмурий майдан теж став веселiший, i, обнявши Арсена за плечi, наблизився з ним до кошового. - Спасибi, батьку кошовий! Тепер вiрю, що поживу ще... А то думав: як уперiщать цими кийками, - вiн кивнув на купу довгих цупких палиць, - так i полетить моя душа до Вельзевула в пекло! - А хiба що - нагрiшив? - усмiхнувся, дивлячись на усмiхнене лице Гурка, Сiрко. - Бувало... Та й хто К на свiтi без грiха? - А курiнь навiщо пiдпалив, грiшнику? - Сказали переяславцi, що я ще нiчого такого видатного не зробив. - Так ото ти i втнув? - Утнув, батьку... - Захотiв, щоб ПалiКм прозвали? - Чесно кажучи, в ту мить не думав, як мене прозвуть... - Ха-ха-ха! - засмiявся Сiрко. - Що не кажiть, браття, а треба мати мудру голову, щоб додуматись до такого! Запорожцi, що згромадилися навколо кошового густим натовпом i слухали розмову, весело зареготали, Пм почав подобатись цей чолов'яга, якого вони замалим не почастували киями. - Ну, а коли б згорiла вся Сiч? - запитав Сiрко. - Не згорiла б, батьку, - спокiйно вiдповiв Гурко. - Всi куренi приметенi снiгом так, що нiчому горiти... Отже, згорiв би тiльки Переяславський. Наперед випхався Спихальський. - Холера! - вигукнув вiн. - Але ж то справдi мудро, прошу панство, втнути таку штукенцiю! Чи ктурий з нас додумався б до такого, питам вас? Не! Як бога кохам, нК!.. А курiнь наш Переяславський - одна тiльки слава, що курiнь, скажу я вам! Стiни покривилися, погнили - вiтер аж свище! Покрiвля продiрявилась так, що коли йде дощ, то ми промокаКмо до кiсток або тiкаКмо до сусiдiв! Хай мене грiм поб'К, коли брешу! - Правду козак каже! Џй-богу, правду! - втрутився Метелиця i повернувся до Стягайла та його прибiчникiв. - А ви, сучi сини, хотiли за оберемок гнилого очерету пiддати чоловiка стовповiй смертi! Та дякувати треба йому, що примусив нас перекрити своК житло! Що спалив iк лихiй мамi оте гниляччя!.. Чи у Днiпровських плавнях перевiвся очерет? А чи руки нам вiдсохнуть, коли ми по кулику зв'яжемо його i гуртом заново перекриКмо курiнь?.. - Та й не даром я палив його, - знову заговорив Гурко. - Я прийшов до вас, братчики, не з порожнiми руками, а з копою срiбних талярiв, якi з радiстю дарую переяславцям, щоб за цi грошi полагодили свiй курiнь... Або й збудували новий... - Вiн витягнув з кишенi туго набитий оксамитовий кисет i подав Метелицi. - Ось держи, батьку! - Спасибi тобi, брате! - обняв його Метелиця. - От тiльки так i не знаю, як тебе звати, бо прийняти в курiнь - прийняли, а прiзвиська не встигли дати! - Як назвете, так i добре буде. - Дозвольте, пани-брати, менi слово мовити, - сказав Сiрко. - Говори, батьку, говори! - загукали козаки. - ПодобаКться менi цей козак, нiде правди дiти... I чуК моК серце, що не раз i не два стане вiн у пригодi товариству нашому... Тож приймемо ми його до свого коша i дамо йому прiзвисько Палiй, бо таке вiн сьогоднi заслужив... - ПалiКм, ПалiКм прозвати! Хай вiднинi буде Палiй! - загомонiли козаки. - Iменi не будемо, за нашим звичаКм, змiнювати, бо iм'я - вiд бога, його дав пiп... - вiв далi Сiрко. - А прiзвище - вiд людей, от його ми й змiнили... Чи згоден, козаче? Семен Гурко, який вiдтепер мав прозиватися Семеном ПалiКм, а своК родове прiзвище забути, вклонився товариству i кошовому. - Спасибi, батьку кошовий, спасибi, батьку хрещений! Доки й житиму - пам'ятатиму, хто дав менi це запорозьке наймення! I постараюся не осоромити його нiколи... А вам, братчики, дякую за шану, якоП ви удостоПли мене! Бо коли б ви не прив'язали сьогоднi до цього стовпа, щоб усипати менi в спину пiвтисячi киПв, то хто б тут зараз знав якогось там Семена Гурка?.. Нiхто... Тож дякую за те, що без слави прославили Семена Палiя! Ну, а славу я вже постараюся здобути шаблею своКю! - Ти дивися, як чеше! Хоч i молодий, а голова! - прошамкотiв дiд Шевчик, блискаючи Кдиним зубом. Палiй уклонився ще раз, потiм подлубався в кишенях - витягнув кiлька золотих, пiдкинув на долонi. - Од тепер, браття, годиться i хрестини справити! Ставлю на всiх двi бочки горiлки... Гукайте шинкаря! Над натовпом прокотився схвальний гомiн, i в ньому найчастiше чулося нiкому досi не знане, щойно народжене наймення - Палiй, яке враз стало вiдоме усьому Запорозькому вiйську. Як i сподiвався Арсен, Сiрко дозволив набрати охочих для походу на Правобережжя, наказавши за рахунок запорозькоП казни спорядити загiн порохом, сухарями, пшоном, салом i сушеною рибою. Збиралися швидко, бо час не ждав. Охочих було чимало, однак вирушали тiльки тi, хто мав коня. Таких виявилося небагато - всього сто сiмдесят чоловiк. До заходу сонця вони одержали у зброярцi порох i олово, в гамазеях - пшоно, сало, сухарi, рибу i сiль. Хто обносився, той нашвидкуруч латав одяг i взуття або мiнявся з товаришами на щось краще, теплiше... Виступити мали рано-вранцi. А ввечерi Сiрко зiбрав усiх у вiйськовiй канцелярiП на раду. Простора кiмната переповнена вщерть. Сидiли на лавах, на ослонах, внесених джурою кошового, стояли попiд стiнами i посерединi - де хто мiг. Вiд жовтавого свiтла воскових свiчок по суворих, зосереджених обличчях ходили мерехтливi тiнi. Сiрко вийшов з боковоП кiмнати - став за столом. Останнiм часом вiн помiтно почав старiти. Вуса зовсiм побiлiли, а пiд очима з'явилися синi набряки. Однак тримався ще молодцем: груди колесом, плечi розправленi, як у парубка, голова високо пiднята. У себе на хуторi, в Грушiвцi, вiн встиг вiдпочити, i приПзд Звенигори був досить вчасним приводом, щоб повернутися назад у Сiч, до якоП вже сам рвався. Окинувши поглядом принишклих запорожцiв, кошовий почав говорити. - Браття, я зiбрав вас для того, щоб перед вашою далекою дорогою сказати кiлька слiв... Причина поПздки всiм вiдома: кожен з вас зголосився добровiльно допомогти нашому товаришевi Арсену Звенигорi визволити його рiдних. Про це знаКте ви, про це знаК вся Сiч, а отже, можуть знати i тi, хто цiкавиться, як ми тут i чим живемо... Але це, так би мовити, для стороннiх ушей. Насправдi завдання ваше буде далеко ширше, важливiше... Над головами прошелестiло здивування. Невже батько кошовий пiдозрюК, що серед них К чужоземнi вивiдачi? - Я нiкого не пiдозрюю, - вiв далi Сiрко, - але ми живемо в тривожний час, серед ворогiв, i повиннi не тiльки дiями, а й словами не зашкодити собi... Отже, перша передумова успiху - цiлковита таКмниця!.. Трапилося так, що пiсля облоги Чигирина i здачi його, в чому я звинувачую не вiйсько, а наших полководцiв, про що я, до речi, вiдверто написав Самойловичу в своКму листi, Правобережна УкраПна зосталася пiд владою туркiв, якi настановили там гетьманом Юрася Хмельницького. Ми всi любили i поважали великого Богдана, але не можемо тим же платити його безпутному синовi, який з-помiж усiх гетьманiв, що були пiсля Богдана, найбiльше завинив перед нашою вiтчизною i завдав Пй найбiльшоП, може, непоправноП шкоди. Я це говорю для того, щоб ви знали, що з турками i татарами у мене нiколи не було нiяких дружнiх договорiв, я нiколи збройною силою не ставав на Пхнiй бiк i нiколи не стану на бiк тих, хто Пм допомагаК! - Ми це знаКмо, батьку, - басовито сказав Метелиця. - Ви завтра вирушаКте на Правобережжя i зiткнетеся з тими, хто служить султановi Магомету. Не багато Пх, але менi хотiлося б, щоб зовсiм не було! - РозумiКмо, батьку, - знову прогув Метелиця. - А як розумiКте, то про це бiльше не говоритиму... Скажу друге: головне ваше завдання буде ось яке. До Корсуня ви пiдете одним загоном, зробите там що потрiбно, тобто визволите Арсенових рiдних, а потiм роздiлитесь на чотири купи. Головним наказним отаманом, або полковником, я призначаю Семена Палiя... А пiсля Корсуня - отаманство над загонами приймуть Самусь, Iскра, Абазин i Палiй. Ви пройдете вiд Корсуня до Днiстра, до Збруча, до Случi й Iрпеня, розвiдаКте, що там дiКться, як живе народ, покажете йому, що ми про нього не забули, пiднiмете його i спiльно поб'Кте невеликi татарськi i турецькi залоги, де зустрiнете... А на весну повернетесь на Сiч! - РозумiКмо, батьку, - закивали головами запорожцi. - Ну, а коли розумiКте, то щасливоП вам дороги! Всi вийшли, крiм Палiя, Звенигори, ВоПнова i Спихальського, яким кошовий наказав зостатися. Сiрко пройшовся по кiмнатi, потiм зупинився перед ПалiКм, поклав йому на плече руку. - Ти, мабуть, здивований, козаче, що зразу пiсля хрестин отаманом став? - Здивований, батьку. - Звикай... Правду кажучи, я хотiв призначити Арсена, але вiн розповiдав про тебе таке, що хоч зразу обирай кошовим! - Вiн, напевне, перебiльшив, батьку. - От я й хочу сам пересвiдчитись, чи ти справдi орел, чи тiльки схожий на нього... Ну, ну, не ображайся, я жартую... Отаманом справдi мав бути Арсен, але, мабуть, у цьому походi в нього буде багато iнших турбот. Тому, знаючи про вашу дружбу i про ту славу, якоП ти так швидко зажив у Сiчi, - кошовий усмiхнувся, а за ним усмiхнувся i Палiй, - я й призначив тебе полковником. - Дякую, батьку. Сiрко деякий час помовчав, думаючи щось своК, потаКмне. Потiм розiгнав на чолi глибокi зморшки i сказав: - Друзi, у вашого загону буде окреме завдання... Пiсля того як визволите Арсенову сiм'ю, ви повиннi будете пробратися в Не-мирiв, резиденцiю Юрася Хмельницького. Я довго був вiнницьким полковником i добре знаю тi мiсця. Там К де сховатися вашому загоновi, - один Краковецький лiс може прийняти пiд свiй захист у сто разiв бiльше людей, нiж у вас... Якщо вам пощастить, ви зможете вивiдати важливi таКмницi туркiв, потрiбнi не тiльки Сiчi, а й Батурину та Москвi. Ви розумiКте, про що я кажу. Вiйна не закiнчена. Можна сподiватися, що цього року, влiтку, вона розгориться знову. Тож нам було б цiкаво знати, куди вдарить Кара-Мустафа i якими силами... Пiсля того ви пiдете на Iрпiнь, розвiдаКте, що робиться на Полiссi. - Надто важке завдання, - задумливо сказав Палiй. - Не уявляю, як ми виконаКмо його. - Про це потурбуКться Арсен, - усмiхнувся доброю усмiшкою Сiрко. - Йому не звикати... В ОСИНОМУ ГНIЗДI I На сьомий день важкоП дороги, перед полуднем, валка вигнанцiв з Лiвобережжя прибула в супроводi татарського загону до Корсуня. Пощипував бадьорий морозець. В ясно-голубому небi слiпучо сяяло сонце. Та незважаючи на гарну погоду, в мiстi було безлюдно, як i всюди на Правобережжi, де довелося побувати переселенцям. Цiлi кутки вигорiли пiд час татарських нападiв, а там, де оселi уцiлiли вiд пожеж, все дихало пусткою. Тини скособочилися, хлiви й клунi зяяли ребрами кроков та лат, колись бiлi стiни хат тепер облупилися, вiкна чорнiли страхiтливими дiрами, а по дворах лежали кучугури снiгу... Тiльки де-не-де виднiлися людськi слiди. В двох чи трьох хатах скрипнули дверi - то виглянули закутанi якимись рядюгами старенькi бабусi, але й вони, побачивши озброКних вершникiв i валку змучених бранцiв, миттю сховалися в сiнях. Один замок на кам'янистому островi посеред Росi виявляв зримi ознаки життя. Здалеку було видно, як там весело в'ються вгору сизуватi дими, як вештаються темнi постатi. Чувся передзвiн молоткiв у замковiй кузнi. Залишивши валку на широкому заснiженому майданi над Россю, Свирид Многогрiшний поскакав до перекидного моста. Переселенцi збилися в купи i тихо розмовляли мiж собою, насторожено позираючи на татар-дозорцiв... - Корсунщина - непоганий край, знаКш-маКш, - мiркував уголос схудлий, почорнiлий, але, як завжди, балакучий Iваник. - Нiчим не гiрший за Посулля. А може, ще й кращий... Та жити тута, пiд турками, буде не з медом. Ой, нi, не солодко!.. Менi б тiльки до весни - а тодi накиваю п'ятами за Днiпро! - Пiймають - голову вiдкрутять! - кивнув хтось на татар. - Вони й так не помилують. Бiля саней дiдуся Онопрiя було тихо. Ненко, Младен i Якуб мовчки розглядали чуже мiсто, а жiнки, вмостившись серед вузлiв i клумакiв, сумно дивилися на гомiнкi пороги, де навiть у лютi морози парувала швидкоплинна течiя, пробиваючись помiж брилами камiння i льоду. Раптом над валкою пролетiв приглушений гомiн. Iз замку виПхало кiлька вершникiв. Попереду на вороному конi гарцював красивий, багато вдягнутий чоловiк середнiх рокiв. Позад нього Пхав полковник Яненченко. А ще далi - почет, що складався переважно з татар. - Юрась Хмельницький! Юрась Хмельницький! - прошелестiло над валкою. Всi миттю припинили розмови i прикипiли поглядами до чоловiка, iм'я якого останнi два роки наводило жах на всю УкраПну. Taк ось який вiн! Наймолодший син славетного гетьмана Богдана Хмельницького Юрiй або, як його в сiм'П, а потiм i в народi називали, Юрась, мав лише шiсть чи сiм рокiв, коли його батько в 1648 роцi пiдняв всенародне повстання проти польсько-шляхетського панування на УкраПнi. Рано втративши матiр, Юрась виростав хворобливим i мовчазним хлопцем. Батька, переобтяженого державними турботами та безконечними вiйнами й походами, бачив зрiдка. А згодом, коли був вiдданий на навчання до КиКво-МогилянськоП колегiП, довгi роки зовсiм не зустрiчався з ним. В противагу старшому братовi Тимошевi, енергiйному, розумному i хороброму юнаковi, який у сiмнадцять-вiсiмнадцять рокiв очолював Чигиринську козацьку сотню, а згодом водив у боП велике вiйсько i помер вiд тяжкого поранення, Юрась був завжди кволий, млявий, бездiяльний. Його бiльше приваблювала келiя схимника i ряса ченця, нiж гетьманська булава, що пiсля смертi батька опинилася в його слабких руках. Пiсля поразок, яких зазнало росiйсько-украПнське вiйсько у вiйнi з Польщею спочатку пiд Любаром i Чудновом, а пiзнiше - пiд Слободищем, Юрась пiдписав з Польщею ганебний i тяжкий для УкраПни i для себе Слободищенський трактат 1660 року. Всупереч волi народу, вiн зламав Переяславський договiр з РосiКю i знову кинув УкраПну на поталу польськiй шляхтi. Хвиля народних повстань проти польсько-шляхетських загарбникiв змусила Юрiя Хмельницького на початку 1663 року зректися гетьманства i пiд iм'ям Гедеона постригтися в ченцi. Та цей акт уже не мiг зарадити народному лиховi: 1667 року - i на довгi десятирiччя - УкраПна була подiлена на двi частини - Лiвобережну i Правобережну. Це на коренi пiдсiкло сили народу, кинуло його у вир братовбивчих воКн та повстань, що не затухали протягом цiлого наступного столiття. Хижо-заздрiснi сусiди з пiвдня та заходу, користуючись роз'Кднанiстю УкраПни, посилили напади на неП, намагаючись вiдхопити собi якомога бiльший шматок. Тiльки Росiя рятувала ПП вiд остаточноП загибелi. Особиста доля Юрася пiсля цього була не менш тяжка. Через рiк вiн був обвинувачений у зрадi правобережним гетьманом-самозванцем Павлом Тетерею, заарештований i переданий польським властям. Майже три роки провiв у похмурих, сирих казематах МарiКнборзькоП фортецi на пiвночi Польщi. Звiльнений з ув'язнення, чернець Гедеон, як вiн називав себе тепер, цiлком зрiкся свiтського життя й оселився в Уманському монастирi. Хоча йому було в той час рокiв двадцять п'ять чи двадцять шiсть, здавався вiн постарiлим, стомленим, надломленим душевно. На блiдому, позбавленому життя обличчi застигла печать скорботи i болю, а чорнi згаслi очi давно загубили здатнiсть усмiхатись. Десять важких i бурхливих лiт, що минули зi смертi Богдана Хмельницького, зiв'ялили i виснажили його кволе тiло i хвору душу. Здавалося, що за монастирськими стiнами Юрась нарештi знайде собi тиху, спокiйну оселю, у якiй зможе прожити безжурно до кiнця днiв своПх, сховатися вiд житейських бурь, що одна за одною стрясали украПнську землю. Та баП Навiть монастирськi стiни не врятували ченцiв вiд татарського аркана: Юрася разом з