ися морози. Йти по рихлому снiгу стало важче, зате Янка не так мерзла, як ранiше. До того ж Добриня скинув з себе кожуха i, сам залишившись у благенькому каптанi, укутав ПП з голови до нiг, щоб вона могла зiгрiтися. Вечорами, коли ставали на нiчлiг, вiн приносив Пй гарячоП юшки i поПв, як малу дитину. А коли вона вiдмовлялася, посилаючись на те, що не хочеться, гримав: - Пий! Через силу пий! Тодi вона покiрно вiдкривала рота i з огидою ковтала гаряче питво, що смердiло димом i старою кониною, довго жувала жилаве солодкувате м'ясо, а вiн пiдтримував ПП за голову i радiв, коли дерев'яний тостаган спорожнювався до дна. - Ну, от - тепер ти молодчина! Тепер ти поправишся! ВiдчуваКш, як тепло розливаКться по всьому твоКму тiлi? Одного разу, коли вiн отак, сидячи бiля Янки на ялинцi, пiдносив Пй до рота закiптюжений корець i примовляв при цьому, щоб вона не вiдмовлялася вiд бридкого маслака з кiнськоП ноги, йому на плече раптом опустилася чиясь рука, а над вухом пролунав хрипкий, простуджений, але знайомий голос: - Добрине, це ти? Вiд несподiванки Добриня мало не випустив посудину: над ним стояв Iлля. Зарослий, схудлий, брудний, з кучмою густого-прегустого чуба, що замiняв йому шапку, та все ж це був вiн! Це був вiн - брат Янки, син воКводи Дмитра! Хвиля радостi переповнила Добрининi груди. Вiн обережно поставив у снiг Янчин корець з недопитою юшкою, рвучко пiдвiвся i, скiльки дозволяла канта, стиснув Iллю в обiймах. - Iлля! Iлля! Це ти! Боярине мiй! Друже мiй! А ми з Янкою думали, що ти загинув... А ти живий! Яка радiсть! Iлля був радий цiй зустрiчi не менше, нiж Добриня. Вiн по-ведмежому стискував плечi свого друга, широко усмiхався, показуючи бiлизну своПх мiцних зубiв, i не соромився слiз, що наповнили його чистi яснi очi. Коли перший подив, перший приплив радостi минув, Iлля раптом перемiнився в лицi. Все ще тримаючи Добриню за плечi, вiн рвучко вiдхилив його вiд себе на вiддаль витягнутих рук. - Ти згадав про Янку... Коли ти бачив ПП востаннК? Вона жива? Добриня глянув униз. - Вона перед тобою. - Як? Це... Ти хочеш сказати... Iлля на якусь мить остовпiв, пильно вдивляючись у невеличку постать, що лежала, прикрита кожухом, на зеленому ложi з ялинок, потiм кинувся на колiна, вiдхилив комiр кожуха i впiзнав сестру. З його очей уже по-справжньому бризнули сльози. - Яночко! Сестронько! Що з тобою? Я Iлля... Ти пiзнаКш мене? Янка теж заплакала. - Братику! Iлля! Де ти взявся? Я така рада, що ти живий... Така рада... А я, бачиш, заслабла... Коли б не Добриня, то вже б стала досi поживою для крукiв та хижоП звiрини... Iлля прихилився до неП, обняв, притулився обличчям до ПП гарячого лоба. - Бiдненька моя!.. Рiднесенька моя!.. А де ж нашi? Що з ними? Я нiчого нi про кого не знаю... Лише про Миколу... З Янчиних очей знову бризнули сльози. - I Степана немаК - на очах у Добринi загинув в останнiй день... I братових наших з маленькими дiтками, i матусю нашу - всiх роздавила Десятинна церква... - О Боже! - простогнав Iлля.- Я чув про те лихо. Кажуть, у неП набилося стiльки люду, що стара будiвля не витримала тiсняви i великоП ваги - завалилася. - Не сама... ЏП мунгали били пороками. - Ось як! Святу церкву били порокамиП.. Невiри! - Це трапилося на моПх очах. З дзвiницi Янчиного монастиря я все бачила... Лише про батька нiчого не знаю. Добриня каже, що ще на Бабиному торжку вiн бився з нападниками... Там, мабуть, i загинув. Iлля перехрестився. - Мир душам загиблих... Залишилося з нашого роду лише нас двоК, сестронько. Та й то краще б не лишатися... Що нас чекаК? Вони довго розмовляли, розповiдали одне одному про пережите, сумували i плакали, згадуючи своПх, кого вже нiколи не побачать, згадували рiдний КиПв, знелюднений, розгромлений, спалений, сплюндрований, до якого не було нiякоП надiП повернутися коли-небудь. Добриня не заважав Пм, сподiваючись, що зустрiч з братом пiдбадьорить Янку, додасть Пй сил, допоможе перебороти хворiсть, що вже триваК цiлий тиждень. Наносив сухого гiлля, принiс палаючу головешку i розвiв невелике багаття. Навколо нього намостив з ялинового та соснового гiлля м'яке ложе, прикрив його сухим очеретом та осокою, у казанку, що знайшовся у когось з бранцiв, скип'ятив окропу з шипшиною та зеленою глицею - напоПв Янку. Уже вся валка, що стягнулася у затишну долину, до вогнищ, спала. Тiльки кiнна монгольська сторожа проПздила туди та назад, стежачи за порядком. А вони, збудженi зустрiччю, не могли заснути, довго гомонiли, аж поки Пх перед свiтлом не зморив сон. Наступний ранок розпочався, як завжди, рiзким гортанним криком дозорцiв та дошкульними ударами гарапника. - Вставай! Та на цей раз нi окрики, нi удари не здалися такими огидними i болючими, як ранiш. Џх стало троК! Поява Iллi пiдняла дух, особливо у Янки. Дiвчина ще вiдчувала велику слабiсть, щось хрипiло у неП в грудях, ще кашель бив i голова болiла, але очi ПП повеселiли, заблищали, сповiщаючи про скоре одужання. Побачивши це, Добриня полегшено зiтхнув, перехрестився, налаштував своП незвичайнi санчата в далеку дорогу i, коли почув голос сторожi, зрушив з мiсця. Тут же з другого боку взялася за ялинкову гiлку рука Iллi - i тягнути вiдразу стало легше... 3 Мiсто Крем'янець лежить у глибокiй тiснiй долинi, а фортеця, кам'яна, мурована, височить на стрiмкому вапняковому шпилi. Уже тиждень Батий пiдступаК до нього зi всiх бокiв, а взяти не може. День i нiч б'ють пороки - i марно. Вiд свiтанку i до темноти лiзуть по зв'язаних драбинах на нiздрюватi стiни тумени Субедея, Гуюка та Бурундая, та досягти вершини не зумiв жоден з них. Вже не сiрими були тi стiни, а стали червоними вiд кровi - i все даремно. Батий лютував. Скiльки баатурiв загинуло! А скiльки поранених, скалiчених! Так можна загубити все вiйсько! З ким же йти далi? Вiн стояв на горбi, приметеному снiгом, в оточеннi темникiв та нойонiв. Серед бронзоволицих безбородих монголiв видiлялася густа темно-руса борода воКводи Дмитра, якого стерегли бистроокi кешиктени СаПн-хана. А позаду кутався в витерту верблюдячу опанчу, накинуту на кожуха, Доман, що сподобався БатиКвi чи то собачою вiдданiстю, чи досить виразною монгольською вимовою, чи тим, що не мiг зрадити, бо заложниками залишилися в Бату-сараП його старi батько, мати, жона та дiти. Всi похмуро мовчали. Субедей заплющив очi i, здавалося, дрiмав. Батий помiтив це i розсердився. - Ми не спати сюди прийшли, а вирiшувати, що нам далi робити з цiКю клятою фортецею! - пiдвищив голос.- Думитре, може, ти порадиш? Дмитро здивувався. Ось уже бiльше мiсяця Батий тримаК його бiля себе, нiби навмисне показуК палаючi села, взятi приступом зруйнованi мiста, купи трупiв нi в чому не винних людей, навiть тих, хто i меча в руках не мiг тримати чи то через старечу немiч, чи через малолiтство. I, видно, втiшаКться, бачачи, яких душевних мук зазнаК гордий полоненик. А перед зором воКводи в одну мить зринули три подiП, що потрясли його. Залишивши напризволяще дотла розорений, вкрай знелюднений КиПв, Батий Бiлгородським шляхом рушив на захiд. Iшов широко - спочатку понад Iрпенем, потiм - понад Верхньою Россю. I всюди лилася кров, горiли села й городища - вiд смердючих димiв по всiй КиПвськiй землi почорнiв снiг. Народ гинув, але не пiддавався... I ось показалися високi вали Колодяжена. Як i всюди, Батий послав послiв до колодяженцiв, щоб здалися без бою, але тi не захотiли Пх навiть слухати. - Взяти - i спалити! А мешканцiв перебити! - наказав Батий. Однак легко сказати, та нелегко, виявилося, взяти. Вали Колодяжена високi i мiцнi. Дванадцять порокiв з ранку до вечора i з вечора до ранку кiлька днiв гупали безперервно i нiчого не могли вдiяти. Час минав. Батий мiг ждати, але не хотiв, а колодяженцi не могли ждати, бо з кожним днем все мiцнiше здушувала Пх за горло кiстлява рука голоду. I тодi Батий об'явив Пм: - Я поважаю мужнiх. Вiдчинiть ворота - i зi зброКю, з жiнками та дiтьми йдiть собi на всi чотири сторони свiту! Я вас не зачеплю. Слово великого каана! Почувши цю брехливу обiцянку, Дмитро сподiвався, що колодяженцi зрозумiють, що Пх обманюють, i дадуть гiдну вiдмову. Як же вiн здивувався, коли побачив, що ворота города вiдчиняються i з них виходять попи з кропилами, церковний причет з корогвами, жiнки, дiти, старики i, нарештi, воПни. - Божевiльнi! Кому повiрили! - простогнав тодi вiн, хапаючись за голову.- Кому повiрили! Його болiсний стогiн мовби став знаком для туменiв, що стояли в мовчаннi по узгiр'ях. В ту ж мить вони з диким ревом - "ур! ур!" - кинулися зi всiх бокiв на довiрливих людей i почали бити, рiзати, колоти, топтати кiньми, не жалiючи нiкого. Болiсно-жахливi крики знялися вiд землi до неба i там поволi гаснули. Нi, то не крики в небi згасали, затихали, то навiки замовкали тисячi обманутих колодяженцiв, устилаючи своПми трупами i зрошуючи своКю кров'ю рiдну землю. Лише кiльком смiливцям пощастило мечами прокласти собi дорогу крiзь ворожi лави i лiсами та байраками пробитися в невеличке сусiднК Болохiвське князiвство. Думка - як блискавка. Миттю перенесла Дмитра з-пiд стiн Колодяжена на границю Болохiвського князiвства. Коли Батий з вiйськом кiлькома днями пiзнiше ступив на Болохiвську землю, вiн не повiрив своПм очам: у чистому полi, на снiгу стояли на колiнах тисячi людей. I жодного - з мечем, луком чи бойовою сокирою! - Хто це? - спитав Батий. Терджумани хутко помчали вперед i незабаром привели кiлькох знатних людей, якi пiднесли хановi хлiб-сiль. - Ми князi та бояри болохiвськi,- сказали вони.-- Ми почули про твою силу i вийшли просити пощади, бо не хочемо роздiлити долю колодяженцiв... Обiйди, великий хане, нашу землю стороною - i ми довiку будемо твоПми слугами. Ось нашi дари тобi! I поклали на простеленi рушники золотi та срiбнi келихи, тарелi, каблучки, сережки та гривнi. Засмагле на морозних вiтрах БатиКве обличчя прояснiло. - Моя слава завойовника йде попереду мого бойового коня! - промовив урочисто СаПн-хан, звертаючись до монгольських тайджi-царевичiв та нойонiв.- Бачите - ось що таке страх! Я провчив колодяженцiв - i тепер не тiльки простi люди, а й самi князi прийшли до мене i готовi служити менi. - ОйК, ойК,- схвально закивали головами царевичi.- Це добрий знак! Ми провчили орусутiв у Киювi та Колодяженi, i тепер вони будуть пiддаватися нам без спротиву. Прояви до болохiвських князiв, СаПн-хане, своК милосердя. Батий наказав, щоб болохiвцi пiдiйшли ближче. А коли тi стали перед ним, урочисто прорiк: - Я, Бату-каан, посол царя небесного, приймаю вас, князi БолохiвськоП землi, зi всiм людом вашим пiд свою руку. Вiднинi ви моП пiдданi. Жоден мiй воПн не ступить на землю вашу. Жодна волосина не впаде з голiв ваших i з голiв пiдданих ваших. Це кажу вам я, СаПн-каан, тобто Справедливий хан, i всi орусути знають про це. Хто прийде до мене з покорою, той повернеться в землю свою i в житла своП з моКю милiстю... А за це ви мусите сiяти для мене i для мого вiйська на ваших полях просо i жито, пшеницю i ромейський злак - гречку, а також постачати для воПнiв моПх коней та овець... Чи згоднi ви на це? Болохiвцi низько схилилися в поклонi. - Згоднi, великий хане!.. Дмитро тремтiв тодi, як у пропасницi. Що ж це робиться? Добровiльно пiддаватися найлютiшим ворогам нашим, якi кров'ю залили всю Переяславську украПну, зруйнували i спалили всю КиПвську землю i винищили ПП народ? По власнiй волi вирощувати для ворога жито, пшеницю, просо та гречку? Вiддавати йому i коней, i худобу, i овець? А чи не забажаК вiн згодом молодих хлопцiв до вiйська, а дiвчат - для нiчного слугування? Яка ганьба! Вiн мовчки стояв посеред знатних монголiв, слухав, як Доман перекладаК слова Батия, а внутрiшньо тремтiв вiд обурення та вiдчаю. Так, чого доброго, пiддадуться всi захiднi городи КиПвськоП украПни, Волинського та Галицького князiвств! А Батий, сидячи на конi, зиркав на нього i зловтiшне усмiхався. Бачиш, мовляв, войводо Думитре, як я завойовую всi твоП землi? Страхом i милiстю... Один ти бився до останнього, нерозумний! I чого досягнув? Де твiй КиПв? Де твоП люди? ...Але потiм наступило щось незрозумiле для Батия. Замiсть того щоб, подiбно болохiвцям, добровiльно пiддаватися, всi городи по Случi, по Горинi, Прип'ятi та Стиру нi разу не вiдчинили перед ним ворiт, гинули у вогнiв але не здавалися. А Данилiв та ось цей Крем'янець, скiльки не тужиться Батий, узяти не може. I росте радiсть у Дмитровому серцi: народ не здаКться, б'Кться до останнього - за своК життя, за свободу!.. - Чому мовчиш, Думитре? - пiдвищив голос Батий.- Що робити з цим клятим городищем? Як його взяти? Дмитро опустив повiки, щоб пригасити радiсть, що загорiлася в очах, i, трохи втамувавши своП почуття, пильно глянув на монгольського владику. - Нiяк ти не вiзьмеш цiКП фортецi, СаПн-хане,вiдповiв твердо.- Як не взяв ти i Данилова... Хiба не бачиш, якi тут стiни i яка рiшучiсть у людей, що Пх захищають?.. Якщо ти просиш моКП ради, то я скажу: знiмай облогу i йди далi, куди задумав. Але й там ти не знайдеш других болохiвцiв... А коли хочеш узяти Крем'янець - стiй тут до весни... Батий не спалахнув, не розсердився. Вiн ще в КиКвi зрозумiв душу киПвського воКводи: в нiй не було страху перед смертю. Чи то втрата родини випалила ПП i зробила байдужою до власноП долi, чи розгром КиКва - цього хан не знав та й не дуже дошукувався причин. Вiн сприйняв Дмитра таким, яким вiн К, i дозволяв йому говорити так, як той думав, намагаючись виудити з його слiв, з його думок iстину, корисну для себе, для головноП мети - як пiдкорити монгольськiй владi всi землi i всi народи вiд Схiдного до Захiдного океану. Вiн перевiв погляд на мурованi стiни фортецi, що з трьох бокiв стояли над стрiмкими i глибочезними урвищами. Скiльки смiливцiв-баатурiв лiзли на неП - i де вони опинилися? Лежать, закляклi на морозi, внизу з розтрощеними головами, i новi сотнi ставлять на них драбини i лiзуть знову, виконуючи його наказ - узяти цю прокляту, заворожену мангусами фортецю! Чи не помиляКться вiн, намагаючись будь-що взяти всi городи, спалити всi селища? А може, Дмитро правий? Може, залишити i Данилiв, i Крем'янець у себе в тилу i йти далi? Що вони йому зроблять? Ударять з тилу? Так нiчим же! ВоПнiв там - жменька одна, вони сильнi лише тим, що заховалися за цi неприступнi стiни. Ну, то й нехай сидять собi за ними! Настане час - i самi прийдуть до нього з поклоном!.. Гм, що не кажи, а цей киювський войвода маК головуП Шкода, що такий упертий i непiдкупний, а то б дав йому пiд його руку тисячу або й тумен - i хай би позмагався з самим СубедеКм, що вже постарiв! I ще видно було б, хто з них вправнiший у вiйськовому мистецтвi! Нiхто не порушував жодним словом роздумiв СаПн-хана. Темники стояли мовчки. Кожному було ясно, що останнК слово все одно за БатиКм. Та вiн Пх, здаКться, i не питав - обмежився вiдповiддю того завжди похмурого, заглибленого в себе киянина, якого чомусь уподобав i тримав при собi. Один Субедей, вiдкривши своК старе вовче око, проскрипiв: - СаПн-каане, менi здаКться, ми даремно гаКмо тут час. Середина зими, а ми топчемося на одному мiсцi... Монгольський кiнь застоявся, а вiн повинен мчати, як буря! Як ти гадаКш? Батий ще раз змiряв поглядом вапняковi стiни фортецi, перед якою застряв, а потiм глухо кинув: - Я теж так думаю... Пiднiмайте вiйсько - i впередi На Володимир! 4 Тан! Тан![101] почулися попереду вигуки дозорцiв, що зупинилися на горбi, звiдки вiдкривалася широка долина якоПсь великоП рiки. Добриня переглянувся з Iллею. Дон! Добралися, нарештi, до таКмничого Дону, до землi незнаноП, за якою, кажуть, зовсiм недалеко ще таКмничiший Iтиль, тобто добре вiдома Волога, Влага, Волга, велика пiвнiчна рiка! Що там Пх жде - за Доном, за Iтилем? Янка почала одужувати, але була ще така слабка, що вони i далi тягнули ПП на ялинках. Всiма правдами i неправдами намагалися роздобути Пй зайвий казанок сорби чи шматок м'яса, щоб пiдгодувати дiвчину. А коли не щастило, переполовинювали своП пайки i залишали Пй на снiданок. - Завезуть нас на край свiту,- прошепотiла вона.Там. i загинемо! Вони промовчали i наддали ходу. Як би тяжко не було, а нове манить. Хотiлося швидше поглянути на той далекий половецький Дон, чи Тан, як перехрестили його монголи, про який стiльки побутувало розповiдей у КиПвськiй землi! Це ж тут, на Дону, на Дiнцi, мучилися в половецькiй неволi тисячi полоненикiв з КиПвськоП, ПереяславськоП та СiверськоП украПни. Звiдси декому з них щастило втекти i розповiсти землякам про нестерпнi муки, яких зазнавали там нашi люди. А Iтиль ще далi! А монгольська неволя ще тяжча! Попереду поволi сунулися сани з квадригою. Стояла вiдлига, i десятеро коней з натугою тягнули Пх по рихлому снiгу. Обабiч, готовi кинутися на пiдмогу i пiдштовхнути чи витягти з приметеного невидимого ярка, Пхало верхи десяткiв два дозорцiв. Жадiгер не вiдставав - пантрував за саньми, як за дорогоцiнним скарбом. Та так воно й було, бо квадрига належала самому БатиКвi! З горба стало видно Дон i задонськi простори, вкритi лiсами, перелiсками та чагарями, приметеними сiрим вiд вологи снiгом. Улоговиною спускалася вниз валка. Вона поволi сповзла на берег, а потiм i на Дон, довга, рухлива, мов змiя. На березi Жадiгер розпорядився розтягнутися, не товпитися при переправi через рiку, але сам вiд саней та охоронцiв не вiдставав. I коли квадрига з'Пхала на лiд, тримався поряд з нею. Добриня з Iллею та з Янкою лишилися трохи позаду. Посеред рiки раптом почувся оглушливий трiск криги, i майже одночасно - розпачливий крик вершникiв, що почали разом з кiньми провалюватись у воду. Квадрига першою зникла з виду - ПП ваги не витримав пiдмитий бистриною лiд, i вона швидко пiшла на дно, прихопивши з собою i сани, i коней, i погоничiв, що тримали Пх за вуздечки. Посеред Дону утворилася заповнена уламками криги велика ополонка, в якiй борсалися конi та люди, що, затягуванi течiКю, зникали в темнiй холоднiй глибинi. Крик жаху сколихнув усю валку, що враз зупинилася. Люди застигли на мiсцi, боячись ворухнутися, щоб i пiд ними не проламався лiд. Кiлька вершникiв, що Пхали позаду, теж зупинилися, щосили натягнувши поводи загнузданих коней. А з ополонки ще чулися окремi поклики про допомогу: кiльком потопаючим пощастило схопитися руками за кромку криги. Сильна течiя затягувала Пх униз, але вони щосили трималися, намагалися вилiзти наверх. Та вилiзти не могли: мокрi руки ковзалися, нi за що було вхопитися... Добриня ринувся вперед. Iлля заступив йому дорогу. - Ти куди, божевiльний? Утопишся! Добриня вирвався з його чiпких рук, гукнувши на ходу: - Бережи Янку! А сам пiдбiг до найближчого вершника, схопив туго скручений, причеплений до задньоП луки сiдла аркан i метнувся до ополонки. Там хтось вiдчайдушне боровся зi стрiмкою течiКю, що затягувала пiд лiд. Видно, сили залишали нещасного, бо вiн уже не кричав - лише рикав, як поранений звiр, витягнувши поперед себе скоцюрбленi руки, що ковзали по льоду i не мали за що вхопитися. - Тримайся! - гукнув Добриня i, лiгши на лiд, почав поволi пiдповзати до ополонки.- Я зараз допоможу тобi! Наблизившись крокiв на десять, швидко розв'язав аркан, одну петлю, меншу, натягнув собi на зап'ястя, а другу, бiльшу, разом з усiм арканом метнув потопаючому. Той зразу ж спiймав ПП i затис у кулацi. - ТримаКшся? - спитав Добриня. Той мовчки кивнув головою. - Тягну! I Добриня почав тягнути аркан до себе. Але тут збентежено помiтив, що сам поволi сунеться до ополонки. Вiн зрозумiв: у нього не було нiякоП опори, щоб витягти потопаючого, адже нi за що триматися на слизькiй поверхнi льоду. Вiн попустив аркан. Оглянувся, щоб знайти допомогу. Та нiхто не поспiшав хоч чим-небудь допомогти йому. До всього заважала канта, що боляче впиралася в шию. Що ж робити? Кликати на допомогу? Та чи витримаК крига? Недарма ж нiхто не зрушив з мiсця - всi бояться провалитися. Вiн знову безпорадно оглянувся. Цю його безпораднiсть зрозумiв потопаючий i, цокаючи вiд холоду зубами, уперше подав голос: - Добрине, ч-чекай! Я зараз д-дiстану н-ножа! З несподiванки Добриня стрепенувся. Та це ж сотник Жадiгер! Це ж його голос! Вiн навiки запам'ятав його. Нiколи i нiде не сплутаК з нiяким iншим! Як же вiн його зразу не впiзнав? Правда, з-за кромки криги виглядаК лише пiвголови, прикритоП шапкою, але тепер вiн його добре уявляК всього - i плоске, з дьобатим носом обличчя, i широкi вилицi, i вузькi, з важкими повiками очi... Очi ворога! Вiн мимоволi глянув на свою руку, що тримала аркан, i на аркан, що простягнувся до Жадiгера, i зцiпив зуби. В одну мить, як блискавка, сяйнув спомин: це було рокiв зо два тому, навеснi, вiдразу, як татари погромили донських половцiв i Жадiгер узяв його собi за раба i приставив до кiнського табуна конюхом. Одна з маток якраз перед тим, як ожеребитися, потрапила в лисячу нору i зламала ногу. На нещастя, це була якась непростоП породи матка, вiд якоП Жадiгер ждав приплоду. Як вiн тодi бив його! Накинув на шию аркан i перiщив гарапником по голiй спинi та по ногах, ганяючи довкола себе, аж поки стомився. Нарештi кiлька разiв копнув його пiд бiк носком свого цупкого гутула. - Знатимеш, рабе, як берегти хазяйське добро! Аркан! Тодi i тепер. Але як все помiнялося!.. Тут його спогад обiрвався. Тримаючись за аркан, Жадiгер другою рукою витягнув з-за халяви мiцного клича - захалявного ножа i кинув Добринi. - Лови! Нiж був мiцний, широколезий, з роговою колодкою. Тепер можна попробувати! Увiгнавши його в лiд i вiдчувши тверду опору, Добриня натягнув аркан i гукнув: - Я триматиму, а ти вилазь! Жадiгер ухопився за аркан двома руками, пiдважився лiктями i поволi виповз iз ополонки на лiд. Пiдвестися вже не мiг - закляк вiд холоду. Тодi Добриня, вiдштовхуючись ножем, почав задкувати i тягти за собою обважнiлого сотника, аж поки вiдчув, що лiд пiд ним мiцний - не провалиться. Там зупинився i пiдвiвся. До нього наближалися переляканi Жадiгеровi баатури. - Вiзьмiть його та одягнiть у сухе,- сказав знесилено Добриня i, кинувши на лiд ножа, повернувся i мовчки пiшов назустрiч Янцi, що, вiдокремившись вiд гурту, поволi наближалася до нього. 5 Три довгих зимових мiсяцi - грудень, сiчень i лютий - Батий лив людську кров, як водицю, у КиПвськiй, Володимиро-Волинськiй та Галицькiй землях. Вiн лютував, бо жоден город чи навiть маленький городок не здався добровiльно. Пх усi довелося брати приступом. Лише Данилiв, Крем'янець та Холм так i не пощастило взяти. Сили монгольськi танули. Та незрiвнянно бiльшi втрати несло мiсцеве населення. В городах, якi чинили опiр, його вирубували до ноги, будинки та храми спалювали, майно грабували. По селах забирали у смердiв збiжжя, живнiсть, одяг, багатьох убивали, молодих жiнок та чоловiкiв тягнули в полон. Дивлячись, як гине люд, Дмитро втрачав вiру, що це коли-небудь скiнчиться. Зовсiм опустилися у нього руки пiсля того, як упав Галич - столиця ГалицькоП землi. Галичани трималися до останнього. Татари пороками пробили в кiлькох мiсцях вали i ввiрвалися в город, де ще цiлий день тривала рiзанина, що забрала у Батия лише вбитими бiльше тисячi воПнiв. Батий наказав полонених не брати, а сам Галич спалити, зрiвняти з землею. Успенський собор, де сховалися жiнки i дiти, подiбно Десятиннiй церквi в КиКвi, був зруйнований пороками. Дмитро дивився, як горять князiвськi та боярськi хороми, церкви, колись неприступнi заборола,- i плакав. О Боже, що робиться! Упав КиПв, поник Володимир, щез iз лиця землi гордий Галич, спустошенi Плiсненськ, Ясенiв, Олесько, Бiльче Золоте, Болотня, Звенигород, Василiв. Половину люду з них вирубано, а друга половина - в неволi... Що ж залишаКться? Надiя? На що? Хiба може народ ожити, пiдвестися пiсля такоП розрухи, пiсля такого нiколи, нiким i нiде не баченого погрому? Боже, Боже, чом не вкоротив ти менi вiку ще в КиКвi? Навiщо залишив живим? Щоб мучився? Щоб страждав? Невже тобi, Господи, втiшно дивитися на моП муки i страждання? Туга точила душу. Вiн майже нiчого не Пв - зчорнiв на лицi i ледве плентав ногами, хилячись од вiтру. Iнодi виникала думка - кинутись на охоронцiв, що день i нiч пантрували його, щоб убили. Але знав, що не вб'ють, бо пам'ятали наказ Батия: стерегти, як зiницю ока! Та найбiльше страждав вiд безсилля: чим вiн може допомогти своКму народовi? Чим може зарадити його страшному горю? Адже йому нiхто не допомiг - нi король угорський Бела, нi князi польськi та моравськi. Тепер вони й самi потерпають у страху великому, бо на Польщу та Моравiю Батий уже послав своП тумени через Холм та Берестя, а на Белу, що не захотiв об'Кднатися нi з князем Михайлом Чернiгiвським, нi з Данилом Галицьким, який теж поПхав було просити допомоги, лише поки що хижо поглядаК через Карпати... Ну, чим вiн може допомогти цьому бiдному народовi, що кожен день зазнаК кривавого розбою, убивств та наруги? Розоривши Галич, Батий розiслав своП загони по всьому князiвству. Галичина палала, сходила кров'ю на пожарищах - i не було краю, не було впину катуванням, знущанням i насиллю над збожеволiлим вiд жаху людом. Здавалося, наступили суднi днi, настав кiнець свiту. Батий дав повну волю своПм ордам: насилуйте, грабуйте, обжирайтеся м'ясом, якого було по боярських оборах та смердiвських дворах вдосталь, хапайте добро i полоненикiв i вiдправляйте в далеку дорогу - аж на Iтиль! Ви - переможцi! Все ваше! Вiдпочивайте перед новими походами - до весни! А там далi - на башкирцiв, на ромеПв, на франкiв! Аж до Останнього моря! Здавалося, цьому розгулу кривавого насильства не буде кiнця. А до весни ж iще далеко, i кожен день - то чиКсь обiрване життя! Та, може, не одне, а десятки чи сотнi! Що робити? I тодi Дмитро зважився. - Я хочу поговорити з СаПн-ханом,- сказав вiн джагуновi туленгiтiв, якi охороняли його.- Передай йому моК бажання! Наступного дня його привели в кiш, що розташувався над Днiстром. Всюди понад рiкою на високому березi темнiли похiднi юрти кочовикiв, горiли багаття, пахло вареною бараниною та кониною. Провiвши Дмитра мiж двох вогнiв, щоб очистився вiд скверни, злих духiв i злих помислiв, туленгiти ввели його до ханськоП юрти. Тут було тепло. Пiдлога застелена гуцульськими килимами. На стiнах теж килими. Нi лав, нi стола. Лише попiд стiнами лежали рядами подушки пiд вовняними лiжниками. На них сидiли монгольськi тайджi-царевичi Орду, Казан, Бурин, Бучек та темники, а насупроти дверей, пiд стiною, на узвишшi, возсiдав сам Батий. Було видно, що тут щойно вiдбулася трапеза, бо обличчя царевичiв розчервонiлися, маснi пальцi i роти вони витирали вишитими рушниками, а перед кожним iз них стояли срiбнi чашки-кисе, наповненi холодним бiлясто-сивим кумисом. Дмитро не впав ниць, як велiв монгольський звичай, але скинув шапку i низько вклонився БатиКвi, торкнувшись правицею пiдлоги. - Пiдiйди ближче, Думитре,- тихо промовив Батий i показав на подушку бiля своПх нiг.- Сiдай ось тут! Пий кумис з мого тостагана! Це була висока честь. Видно, СаПн-хан був у доброму настроП. Дмитро сiв, пiдiбгавши ноги, i торкнувся вустами срiбного ханського поставця. Батий уважно розглядав його. - Я радий тебе бачити, Думитре,- порушив вiн мовчанку, i тут же старий половець-терджуман переклав його слова.- Гадаю, ти за цей час, поки перебував у моКму вiйську, багато чому навчився? - Так, великий хане. - Ти зрозумiв, що сила моя незмiрна, що нiхто у всьому Всесвiтi не може устояти передi мною? - Так, великий хане, сила твоя справдi незмiрна,погодився Дмитро, думаючи, як почати розмову, заради якоП вiн сюди прийшов. Всi цi днi Дмитра не покидала одна думка - як змусити Батия якнайшвидше пiти геть iз ГалицькоП землi? Як урятувати те, що ще залишилося живого тут i що ще можна було врятувати? Куди мав намiр пiти далi Батий, знали всi - на башкирдiв, на короля угорцiв Белу. Знав це i Дмитро. Та нiхто не знав, коли саме Батий пiднiме своП тумени в похiд. Ось про це i хотiв дiзнатися воКвода, щоб у розмовi поступово пiдказати хановi своП думки з приводу цього i пiдказати так, щоб той повiрив йому. - Тепер ти розумiКш, що вчинив нерозумно, по-доброму, по-мирному не пiддавшись менi з Киювом i людом киювським? - Що було, того не вернути,- ухилився вiд прямоП вiдповiдi Дмитро, але своКму голосовi надав такого тону, що можна було подумати, що вiн справдi жалкуК, що не здав КиКва. Саме так i зрозумiв його Батий, i ледь помiтна усмiшка задоволення промайнула по його сiро-жовтому обличчю. - Отож-бо! Тепер я бачу, що ти багато чому навчився тут. - То, може, великий хане, i досить менi вже цiКП науки? Може, вiдпустиш мене вiд себе? Батий розплющив вузькi очi. - Ти хочеш пiти вiд мене? Тобi тут погано? - Нi, не погано. Але ти, великий хане, кажуть, скоро покинеш цi землi i пiдеш далi в похiд, а для мене тi далекi землi невiдомi. Мов та звичаПв тих народiв я не знаю, тому там буду для тебе зайвий. Батий пожував губами. - Гм, у мене теж виникала така думка - вiдпустити тебе на всi чотири боки,- замислено промовив вiн.- Раз милувати, то милувати до кiнця! Але я думав зробити це пiзнiше, весною, коли рушу через гору Марактан[102] на зарозумiлого короля башкирдiв Белу. А ти просишся зараз... Дмитро з нетерпiнням ждав цiКП митi. Ось вона! - Як! - вигукнув вiн здивовано.- Великий хан хоче йти на короля Белу аж весною? Але хiба ти не знаКш, що там весною, коли почнуть танути в горах снiги, нi пройти, нi проПхати! Гiрськi потоки перетворяться в рiки, а рiки - на моря! I обiйти Пх не можна, бо кругом - бескиди, i перепливти нПяк, бо течiя така бистра, що нiякий човен не втримаКться. Та й човнiв там немаК!.. Це затримаК тебе ще на мiсяць чи й на два, поки повiнь спаде, а тим часом король Бела збереться з силами i стане на гiрських перевалах, де нi твоП пороки, нi твоя кiннота нiчого не вдiють... Подив його був природний, а порада слушна. Батий збентежено глянув на царевичiв. - Ви чули? Що скажете? Всi загули. Старший брат Орду, що сидiв поряд i уважно слухав, промовив: - Войвода Думитро, схоже, правду каже. Пригадай, брате, Ала-Тоо... Пам'ятаКш, що робиться там весною? У долинах, де взимку пролягають проПжджi снiговi дороги, а влiтку зовсiм сухо або течуть невеличкi ручаП, навеснi бурлять грiзнi потоки, що несуть камiння, яке зiб'К з нiг кожного, хто насмiлиться вступити в воду. Гадаю, i тут так само... А коли прогаКмо час, Бела справдi збереться з силами i перегородить нам у горах шлях. Треба виступати негайно! Така моя думка! Батий до брата Орду ставився як до старшого - з шанобою i любов'ю. - Орду, ти справдi впевнений, що нам треба до початку весни перебратися через Марактан? - засумнiвався Батий. - Я весь час думав про це. А тепер впевнений, брате,твердо вiдповiв Орду.- Пам'ятаКш ясу дiда нашого Чiнгiсхана? "Швидкiсть i несподiванiсть - запорука перемоги! А ватажки туменiв, тисяч i сотень, що чинять самовiльно, або вiдпочивають, коли треба дiяти, або приховують своП дiП, сховавшись, подiбно каменю в водi чи стрiлi, випущенiй у густi комишi, повиннi зникнути з лиця землi. Такi ватаги не можуть стояти на чолi вiйська!.." Це торкаКться i нас з тобою, брате! Царевичi загелготали: - Так-так, Орду розумно радить! Треба виступати негайно! Тепер уже виходило, що радив не Дмитро, а Орду. На якийсь час про киПвського воКводу всi забули. Коли через якийсь час галас затих, Батий сказав: - Думитре, ти дав розумну пораду. Ми пiслязавтра виступаКмо. А тебе я вiдпускаю - можеш Пхати до свого Киюва чи куди хочеш... Ось срiбна пайцза - вона дозволить тобi вiльно проПздити через усi мiста, де К моП застави. Кожен даругачi[103], якому ти покажеш ПП, пропустить тебе, дасть змiнних коней i все необхiдне в дорогу. - Дякую, хане... Але якщо ти вже такий ласкавий, то дозволь також вибрати кiлькох супутникiв з полонених. Дорога далека - можу захворiти, можуть мене поранити. Хто допоможе? А так - будуть поряд близькi люди... Та й зброП якоП-небудь хотiлося б мати - вiд злодiПв-лиходiПв захищатися. - Гаразд. Усе тобi буде, що просиш,- кивнув головою Батий i заплющив очi, даючи зрозумiти, що розмова закiнчена. 6 Дорога йшла лiсом. Сiрий зимовий день хилився до заходу. Стомленi конi тюпали поволi i вже не звертали уваги нi на вйокання вiзникiв, нi на удари батогiв. В кiлькох критих санях Пхала пiд охороною трьох десяткiв гриднiв сiм'я князя Михайла. Сам старий князь iз сином Ростиславом, вiдiрвавшись вiд валки на чверть поприща, верхи торували шлях. Довкола розстилалася чужа Польська земля - потрiбно було пильнувати. Правда, не можна було сказати, що князевi Михайловi вона була зовсiм чужа i незнайома. В його жилах текла половина польськоП кровi, бо його мати була рiдною сестрою польського короля Конрада, i вiн не раз у молодостi та й зовсiм недавно - всього пiвроку тому - подорожував цими землями. I все ж це був чужий край. До того ж час був неспокiйний, грiзний: десь позаду, на Волинськiй землi, вже господарювали татари - брали штурмом городи, лили кров Пхнiх захисникiв, палили села, гнали у рабство населення. Тут - бродили зграП грабiжникiв. I втiкач-князь не знав, звiдки чекати небезпеки - спереду чи ззаду? Пiднявшись на невисокий пагорб, вершники зупинилися: на роздорiжжi, за перестрiл чи й ближче, стояв чималий кiнний роз'Пзд. - Хто це? - спитав сина стурбований князь, вдивляючись в темнi обриси незнайомцiв.- Татари? Чи розбiйники якiсь? Ростислав стенув плечима. - На татар не схожi. Та й на розбiйникiв теж. Зараз дiзнаюся! А ти залишайся тут! Вiн приострожив коня - i, не поспiшаючи, готовий кожноП митi повернути назад, поПхав до гурту людей, якi, не зрушуючи з мiсця, спокiйно пiджидали його. Незабаром вiн прискакав назад. - Отче,- вигукнув схвильовано,- це князь Данило, мiй дядько! I треба ж зустрiтися! Ти ж знаКш, що ще до приходу Батия пiд КиПв вiн, як i ми з тобою, поПхав у Естергом, до короля Бели, просити допомоги, щоб разом стати супроти мунгалiв. Дiзнавшись, що Батий уже взяв Володимир-Волинський i Галич, вiн кружним шляхом Пде туди ж, куди й ми,- до князя Болеслава в Мазовiю[104]. Нам нема чого боятися - Пдьмо! Князь Данило став на спочин ген за тим лiском... Михайло перехрестився. - Слава Богу, що це свояк Данило, а не чужинцi-мунгали чи польськi здрайцi! ПочекаКмо валку, а тодi вже разом i рушимо. Вiн справдi щиро зрадiв цiй зустрiчi, хоча, незважаючи на близьке свояцтво, стосунки мiж князями були дуже нерiвнi, а часто переростали у справжню ворожнечу, як це не раз бувало i мiж iншими князями. Лише прихiд Менту пiд КиПв змусив Михайла усмирити гординю i попросити Данила надати, поки вiн Пздитиме в Угорщину, притулок княгинi Оленi та всiй родиш. Однак, отримавши вiд Бели одкоша, вiн поПхав до короля Конрада, сподiваючись, що дядько прийме його з розпростертими обiймами. Та не так сталось, як гадалось. Король не тiльки не зрадiв приПздовi племiнника, що позбувся спочатку чернiгiвського, а потiм i киПвського князiвства, не тiльки не видiлив хоч якоП-небудь захудалоП волостi на прокорм, а дав ясно зрозумiти, що приПзд його небажаний, бо може викликати гнiв грiзного Батиги. Що було робити? Довелося знову смиряти гординю. I Михайло написав Даниловi i його братовi Васильковi, князевi володимиро-волинському, листа: "Багато разiв грiшили ми перед вами, братове, багато заподiяли вам шкоди i обiцянок своПх не виконували. А коли й хотiли жити з вами в дружбi, то невiрнi бояри-галичани не допускали нас до того. Але тепер клянемося, що нiколи не будемо ворогувати з вами!" Нелегко було гордому Ольговичу[105] писати такi покаяннi слова, однак написав, бо дiватися просто було нiкуди: нi притулку, нi прокорму. Романовичi - Данило та Василько - вiдгукнулися швидко. Вони зразу ж вiдпустили до нього свою сестру Олену, а потiм його з сiм'Кю запросили до себе: Ростиславовi Василько вiддав Луцьк iз волостю, а Данило Михайловi - КиПв. Так Михайло з усiм родом повернувся на Волинь. Однак у КиПв вiн не поПхав: боявся татар, що могли пiсля розвiдки Менгу нагрянути в будь-який день. Залишившись на Волинi, вiн Пздив по селах i з дозволу Романовичiв збирав данину з поселян - назбирав багато пшеницi, меду, бикiв, овець та iншоП всячини, якоП вистачило б йому з сiм'Кю та челяддю аж до нового врожаю. Вистачило б, коли б не довелося знову тiкати. Недарма не поПхав вiн до КиКва. Серце його нiби вiдчувало, що мирнi днi КиКва полiченi, що Батий уже поставив перед своПм золототканим шатром чорний дев'ятихвостий туг - знак вiйни. Спочатку теплилася надiя, що КиПв вистоПть i Батий не наважиться йти далi, залишаючи у себе в тилу таку велику силу. Втiкачi з КиПвськоП землi розповiдали, як мужньо тримаються кияни. I хоча вiн не мав до цiКП мужностi нiякого вiдношення, серце його сповнювалося i гордiстю, i надiКю. Та ось у груднi хлинули на Волинь та Галичину цiлi натовпи втiкачiв - з ближнiх вiд КиКва городiв. КиПв упав! За ним упали, б'ючись до останнього воПна, городи по Бугу, Здвижу, Тетереву, Случi i Горинi. Страшна навала накочувалася на Галицькi та Волинськi землi, змiтаючи все перед собою. I вкотре вже Михайло з родом своПм та челяддю рятуКться втечею. До Конрада тепер не насмiв потикатися - повернув у Мазовiю, до двоюрiдного брата князя Болеслава. Поки цi спогади та думки роПлися в головi, прибула валка. Михайло наблизився до саней, де сидiла княгиня Олена з онуками, вiдкинув полог. Дiти спали, княгиня, закутана в теплий кожух i барвисту вовняну хустку, пов'язану поверх горностаКвоП шапки, запитально глянула на мужа. - Що? ПриПхали? - А побачивши попереду незнайомих вершникiв, стривожилась,- Боже! Хто то? - Не хвилюйся, мати. То гриднi князя Данила,заспокоПв ПП Михайло. - Данила? Брата? I вiн тут? - Зараз ми його побачимо. Валка прискорила рух i незабаром, повернувши на роздорiжжя праворуч, опинилася на затишнiй лiсовiй галявинi. Там палахкотiло веселе багаття, довкола нього грiлося кiлька десяткiв воякiв-галичан, поодаль стояли сани, i конi бiля них смачно хрупали запашне лугове сiно. Назустрiч валцi вiд вогню, попереджений сторожею, вже йшов князь Данило. Мiцний, гарний собою, сорокарiчний, вiн мiг би зiйти за сина князя Михайла, якому звернуло на сьомий десяток, але були вони рiвнею - князi чернiгiвський та галицький. До того ж - свояки. Михайло спiшився. Княгиня Олена вилiзла з халабуди. Данило розкинув руки - швидко пiдiйшов. - Брате! Сестронько! От i дав Бог знову нам побачитися! Та не вдома, а на чужiй землi! Вони по-родичiвському почоломкалися, обнiмаючись хрест-навхрест. Княгиня Олена розплакалася. - Та в який недобрий час! В яку лиху годину! Вся земля наша горить, крiвцею людською пiдпливаК... Чи сподобить Господь нас iще раз ступити на неП? Чи ми навiки покинули ПП, братику? Данило майже не знав найстаршоП сестри, бо ходив пiд стiл пiшки, коли вона вийшла замiж, але вона була так разюче схожа на покiйну матiр, що при зустрiчах з нею вiн вiдчував у серцi якийсь священний трепет, i йому завжди хотiлося цiлувати ПП руки, як цiлував колись маминi. На його очах теж заблискотiли сльози, i вiн припав губами до сестриних рук. - Не знаю, рiдна! Не знаю! Втiкачi, яких я зустрiв по дорозi, розповiдають, що страшне щось дiКться на Волинi та в Галичинi. Ще нiколи народ наш не терпiв такого лихолiття, як зараз. Смерть i насильство не розбираються, де чоловiк, де жiнка, де дитина чи стара людина,- всiх пiдряд косить мунгальська коса, навiть у яму не кладучи, а залишаючи трупи хижим птахам та звiрам на поживу... Чи доведеться нам ще раз побачити рiднi мiсця - одному Господу нашому вiдомо! - Що ж сказав тобi король Бела? - спитав Михайло. - А-а!.. Бела, як i всi угорськi королi, спить i бачить себе ще й князем галицьким та волинським. Мало