ими так, як вам дозволяК ваша совiсть. Але тут, у вiйську, немаК крiпакiв! - Генерал Гордон говорив з акцентом, але досить правильно. - Ви зробили помилку, i ПП треба виправити, щоб не завдати шкоди оборонi Чигирина. - Генерале, вi перебiльшувайт! - Нiскiльки! Гадаю, буде розумно запевнити запорожцiв, що з Пхнiм товаришем нiчого поганого не трапиться. Його долю повинен вирiшити головнокомандувач князь Ромодановський... А до того часу за його безпеку ручаюся я! Вiд вашого iменi, генерал-майоре, я даю слово запорожцям, що ви не вчините з Пхнiм товаришем насилля. Трауернiхт не вiдповiв нiчого. Мовчки зник за дверима. Генерал Гордон повернувся до Звенигори. Його невеликi допитливi очi дивилися на козака доброзичливо, але разом з тим i твердо. Видно було, що ця людина звикла наказувати i завжди домагалася свого. - А вам, молодий чоловiче, моя добра порада: якщо ви хочете визволити вашого друга, мчiть, не гаючись, до князя або до гетьмана. Тiльки вони можуть примусити генерал-майора випустити його з тюрми... А за султанський фiрман велике спасибi вiд усiКП залоги Чигирина! ЩасливоП дороги! Звенигора мовчки вклонився i попростував до виходу. Спихальський i Грива поспiшили за ним. Iшли швидко, збудженi, зi стиснутими кулаками. Звенигора i Грива мовчали. Спихальський сипав прокльони i лайки. Врештi, йому це набридло, i вiн замовк. Метелиця ще здалеку помiтив, що немаК Романа, а його друзi чимось схвильованi. - Що трапилося? Звенигора коротко розповiв про лихо, що стряслося з Романом. Картав себе, що вся вина за це нещастя падаК на нього. Коли б не тягнув товаришiв за собою, а сам вiднiс той фiрман, все закiнчилося б якнайкраще. А тепер - маКш! Роман у темницi, i його чекають канчуки або й шибениця! Гарячковитий Сiкач вихопив з пiхов шаблю. - Браття, то чого ж ми тут стоПмо! Нас б'ють, а ми, як телепнi, тiльки придуркувато посмiхатимемось? Бiжiмо мерщiй - шаблями прокладемо собi дорогу i визволимо товариша! Ганьба нам буде на Запорожжi, коли там дiзнаються, що ми нiчого не зробили для визволення Романа! - Чекай, чекай! - остудив його запал Метелиця i наморщив лоба. - Який швидкий!.. Крiм шаблi, ще й трохи розуму треба мати!.. Поглянь - скiльки тут воякiв! Не встигнемо вийняти зброю, як нас скрутять у баранячий рiг. I чого тодi доможемося!.. Та й подумаймо, кого рубати будемо, - стрiльцiв та сердюкiв! СвоПх людей, а не яничарiв... Нi, так ми не визволимо Романа. Треба придумати щось таке... - I старий козак покрутив перед носом Сiкача своКю розчепiреною п'ятiрнею. - Батько правду каже, - сказав спроквола небагатослiвний Товкач. - Що ж тут можна придумати? - гарячкував Сiкач. Погляди всiх звернулися на Звенигору. - Њ кiлька шляхiв, - промовив Арсен. - Можна зараз напасти на варту i спробувати визволити Романа. Спочатку я так i хотiв зробити. Але я згоден з батьком Метелицею, що все-таки цей шлях не пiдходить. Когось ми уб'Кмо, хтось iз нас загине. А головне, невiдомо, чи пощастить визволити Романа... Њ другий шлях - законний. Просити князя Ромодановського i гетьмана Самойловича. За кiлька днiв ми будемо у них. Одного Пхнього слова досить, щоб наш товариш знову був на волi. Њ i третя можливiсть... До гурту запорожцiв швидко пiдiйшов незнайомий стрiлець, i Звенигора замовк. Стрiльцевi було рокiв тридцять, але невеличка темно-руса борiдка i такий же темно-русий, . пiдстрижений пiд скобку чуб, що вибивався з-пiд шапки, робили його старшим, поважнiшим. Привiтавшись, стрiлець звернувся до Звенигори. - Я хочу повiдомити вам дещо про вашого друга... - Про Романа? Хто ти такий? I чому турбуКшся про нього? - Не дивуйтеся, братцi, - усмiхнувся доброю усмiшкою незнайомець. - Мене звуть Кузьма Рожков... Я супроводжував генерала Гордона, тож бачив, як схопили вашого друга, а мого, як виявилося, земляка, Романа ВоПнова... Я, щоб ви знали, як i вiн, туляк... - Ти ранiше знав Романа? - Нi, та хiба це маК значення? Я знаю Трауернiхта i чув про нього ще дома... Справжнiй собака! Тож, почувши, що Роман пустив на його двiр червоного пiвня, я дав собi слово зробити все, щоб допомогти земляковi. Запорожцi щiльнiше оточили стрiльця. У Звенигори загорiлися очi. Несподiвана допомога була дуже доречна. - Де зараз Роман? - Його кинули до льоху. Ген там, за стайнями, в кiнцi двору. -- I варту доставили? - Атож. - Як його можна звiдти визволити? - Цього я зараз не знаю. Треба розвiдати. Подумати. - А тим часом нiмець закатуК Романа! - Не закатуК. Ви чули, що сказав мiй генерал? - Гордон? - Так. Справедливий шотландець. I вояка добрий... Вiн заступиться за Романа. - Гм. - Звенигора задумався. - Все дiло упираКться в те, що ми повиннi негайно Пхати далi. Що ж робити? Може, менi залишитись, а ви самi Пдьте? - подивився вiн на товаришiв. - Нi, нi, ти повинен Пхати, Арсене - загукали козаки. - Ти роздобув фiрман, ти читаКш по-турецькому! Та й, крiм фiрману, розповiси багато... А опрiч всього, попросиш воКводу за Романа. Може, накаже випустити. - Якщо треба комусь залишитись, то хай це буду я, --- сказав Грива. - Стрiлець менi допоможе, i ми до вашого приПзду щось розвiдаКмо. - Так буде добре, - погодився Кузьма Рожков. Всi зiйшлися на цьому. Домовившись про мiсце майбутньоП зустрiчi, запорожцi попрощалися з Гривою i стрiльцем, скочили на коней i помчали до Калинового мосту через Тясмин. 3 Тяжкi думи обсiли боярина Григорiя Григоровича Ромодановського. Як тiльки залишаКться вiн на самотi в своКму пишному похiдному наметi, не даК йому спокою одна думка: про сина Андрiя, який ось уже багато рокiв поневiряКться в татарському полонi. Всi спроби i намагання викупити його закiнчилися нiчим. I боярин небезпiдставно пiдозрiваК, що зацiкавленi його сином не татари, якi були б не вiд того, щоб узяти за невiльника великий викуп, а турки. Можливо, сам султан. Охопивши голову руками, спершись лiктями на невеликий похiдний столик, боярин мовчазно сидить у напiвтемрявi. Вiн хоче вiдпочити, намагаКться не думати про князя Андрiя, але не в змозi вiдiгнати гiрких думок, що настирливо лiзуть у голову. За пологом намету почувся шум. Увiйшов начальник варти. - Ваша свiтлiсть, прибув гетьман Самойлович. Ромодановський провiв рукою по обличчю, нiби зiгнав з нього невидимi сльози, розправив плечi. - Проси! До намету ввiйшов Самойлович, огрядний, високий, у багатому малиновому жупанi i горностаКвiй шапцi, прикрашенiй барвистим павичевим пiр'ям та дорогоцiнними камiнцями. Лiвою рукою притримував шаблю, що ряхтiла срiблом i самоцвiтами. - Чолом тобi, боярине Григорiю Григоровичу! Радий бачити тебе во здравiП! - Спасибi. Милостi прошу, ясновельможний гетьмане. Сiдай, будь гостем! Гетьман важко опустився на канапу. - Не гостювати я приПхав, князю... Доведеться знову воювати. Сiрко прислав депутацiю. Запорожцi привезли дуже важливий лист султана: турки знову iдуть здобувати Чигирин!... - Ми це передбачали. - А тепер знаКмо достеменно. Князь Голiцин наполягав, щоб ми двинули вiйсько пiд КиПв. Вiн вважав, що саме туди турки на цей раз скерують свiй головний удар... - Але ми, пане Iване, виявилися далекогляднiшими. - Так, Чигирин - це ключ вiд УкраПни. Передусiм вiд ПравобережноП. I ми добре зробили, що вiдбудували мiськi вали, змiцнили залогу. Тепер у замку сорок п'ять гармат, достатньо пороху та ядер, а також iнших припасiв. Сьогоднi я наказав вiдправити з Великих Сорочинцiв валку селiтри. З Миргорода, Лубен i Полтави женуть гурти скоту, везуть пшоно, борошно, солонину... Переправи через Днiпро в наших руках. Ми завжди зможемо пiдкинути пiдкрiплення обложеним. I людей ми цього року матимемо бiльше, нiж торiк. Зi мною - п'ятдесят тисяч козакiв! - Мене сповiстили, що сюди йде князь Булат з калмиками i донськими козаками. Тодi людей государевих буде зверх сiмдесяти тисяч. А з козаками - сто двадцять... - Гадаю, треба притягти пiд Чигирин i запорожцiв. Сiрко, залишивши в Сiчi залогу, приведе десять тисяч умiлих у нападi й оборонi воПнiв. Якщо турки матимуть навiть двiстi тисяч, то й тодi ми з божою допомогою можемо успiшно протистояти Пм! - Вiйна - це гра, пане гетьмане. I виграК той, хто з самого початку захопить якомога бiльше козирiв... - Один з них - у наших руках i чекаК дозволу зайти до намету, князю. - Запорожцi? - Так. Ромодановський плеснув у долонi. Зайшов старшина. - Введiть гiнця iз Запорожжя, - сказав Самойлович. До намету ввiйшов Звенигора. Вклонився. - Чолом, князю! Чолом, ясновельможний гетьмане! - Покажи, козаче, султанського листа бояриновi! Прочитай! - наказав гетьман. Звенигора вийняв фiрман. Переклав. Ромодановський уважно вислухав. Потiм схопився, обняв козака. - Спасибi, молодче! - До гетьмана: - Надзвичайна удача! Я накажу негайно вiдiслати цей лист царевi... Що ми з нього дiзналися? По-перше, нашi торiшнi добрi знайомi Iбрагiм-паша i хан Селiм-Гiрей усунутi з своПх високих посад i засланi на острiв Родос. По-друге, великим вiзиром назначений Асан Мустафа, якого прозивають Кара Мустафою. Це розумний i жорстокий воПн. Звичайно, вiн не захоче зазнати долi Iбрагiма-пашi i докладе всiх зусиль, щоб домогтися перемоги. ТретК. Як i торiк, турки iдуть пiд Чигирин. Для нас це дуже важливо. Якщо ми до цього часу вагалися i не знали, де зосереджувати сили, то тепер, завдяки цiй звiстцi, картина прояснилася, i ми будемо дiяти напевне. Але порiвняно з минулим роком розширюються загальнi цiлi вiйни. Султан не задовольняКться вже тiльки Чигирином, а хоче захопити КиПв i навiть Лiвобережну УкраПну. Однак Мустафа-паша зможе зробити це тiльки пiсля того, коли знищить наше вiйсько пiд Чигирином. Отже, наше завдання - не допустити здачi мiста або ж, на крайнiй випадок, зберегти боКздатним наше вiйсько... Нарештi, одна iз цiлей султана - знищити Запорозьку Сiч. Видно, торiшнi набiги запорожцiв на турецькi i татарськi тили не на жарт стурбували султана. - Безперечно, нам пощастило, - погодився Самойлович. - I я вже вiдповiдним чином нагородив запорожцiв. Ромодановський зняв з пояса свою дорогу шаблю, простягнув Звенигорi. - Спасибi, козаче. Вiд гетьмана знаю, що ти не сам привiз цей фiрман... Я накажу видати з казни кожному по п'ять золотих червiнцiв. Звенигора злегка вклонився. - Красненько дякую, князю. Однак, якщо ваша ласка, замiсть золотих червiнцiв ми хотiли б просити у вас милостi для одного з наших товаришiв... Вiн разом зi мною привiз цього листа з самоП Туреччини. - Що з ним? - Його схопив генерал Трауернiхт. - Як же так? Трауернiхт проявив самоуправство... А за вiщо вiн його заарештував? Звенигора смiливо глянув у вiчi бояриновi. Йому здалося, що треба говорити правду, бо тiльки правдива розповiдь може допомогти визволити Романа. - То був крiпак генерала... Кiлька рокiв тому вiн утiк вiд нього на Дон. Ромодановський нахмурив брови. Лiвою рукою схопив бороду i почав закручувати на вказiвний палець. Це була прикмета, що воКвода чимось незадоволений. - Так об чiм же мова! Генерал просто повернув собi те, що йому належало! - Але ж то людина, а не рiч... Низове товариство прийняло його до себе, - вiн став запорозьким козаком! Гетьман, дивлячись на Ромодановського, iронiчно посмiхнувся: на обличчi князя промайнули погано прихованi досада i роздратування. Не чекаючи, що вiдповiсть козаковi воКвода, Самойлович вiдкланявся i вийшов. Ромодановський став перед Звенигорою, насупився. - Якщо кожен крiпак-утiкач об'являтиме себе донським чи запорозьким козаком, то ми, помiщики, зостанемося без робiтних людей, без крiпакiв... До того ж вони збираються в гурти, i серед них починаКться бродiння. З'являКться Степан Разiн - i ллКться дворянська кров!.. Нi, нi, козаче, не проси у мене заступництва для такого бродяги!.. На мiсцi Трауернiхта я зробив би те саме! Звенигора зрозумiв, що говорити далi марно i небезпечно. Не оповiщати ж воКводi про участь Романа у повстаннi Разiна! Але ще лишався наказ Сiрка. Тому запорожець знову вклонився. - Ну, що ще? - вже незадоволено промовив боярин. - Ваша свiтлiсть, - понизив голос Звенигора, - хочу передати таКмне прохання кошового... - Кажи. - Кошовий боПться, що гетьман примусить запорожцiв iти пiд Чигирин... Це дало б татарам i туркам можливiсть легко заволодiти Сiччю, а потiм i всiм пiвднем нашого краю. Сiрко вважаК, що ми на Низу принесемо бiльше користi, нiж пiд Чигирином. У слушний час запорожцi нападуть на Крим чи на Буджацьку орду i змусять хана вiдступити з-пiд Чигирина. Ми не пропустимо по Днiпру турецькi човни з припасами. Сiчова фортеця в тилу ворога, маючи кiлька тисяч запорожцiв, буде бiльмом на оцi у Кара Мустафи. Ми знатимемо всi намiри туркiв, напрями пересування Пхнiх вiйськ i кiлькiсть Пх... Ромодановський задумався. Нi, що не кажи, а треба вiддати цьому запорожцевi належне: розумний, хоробрий достобiса! I мiркуК, як зрiлий досвiдчений воПн, дарма що молодий... Може, вiн поспiшив, вiдмовивши в його просьбi, думаК воКвода. Одне слово Трауернiхтовi - i той випустить свого колишнього крiпака. Враз думка воКводи сягаК на кiлька рокiв назад... Грiзнi заграви осявають береги Дону i Волги, - то проходять повстанцi Разiна... Вогонь повстання розростаКться, шириться i заливаК усе новi й новi мiсцевостi РосiйськоП держави, докочуючись мало не до Москви. Вiдгомiн того повстання ще довго стрясав землю i ледве не коштував йому життя пiд час заворушень на Харкiвщинi i Бiлгородщинi. Князь пригадуК в одну мить i те, що ватажком того заворушення був Сiрко... Сiрко! Напруженi взаКмини склалися з ним у воКводи. Ромодановський знаК, що кошовий отаман не забув, з чиКП милостi був запроторений аж на Iртиш пiсля придушення харкiвських заворушень, яких зусиль йому коштувало разом з кiлькома засланими ранiше разiнцями втекти звiдти i, вже лiтнiй людинi, подолавши десятки небезпек, знову прибути на Запорожжя... РозумiК боярин, що Сiрко - незвичайна людина, що тiльки вiн може разом з запорожцями успiшно вiдбивати кривавi наскоки татар i сам у вiдповiдь робити спустошливi походи на Крим. Тому й ставиться до кошового з повагою, але холодно. Не згадуК йому старого, однак i не забуваК, що той не терпiв утискiв i знущань не тiльки з боку татарви, а й од своПх панiв... ВоКвода розумiК, що кошовий не хоче приводити своК вiйсько пiд Чигирин, щоб тут не зустрiтися з ним... Ну, що ж - хай промишляК на Низу! Там вiн зi своПми шибайголовами принесе бiльше користi... А Трауернiхтовi нiчого говорити не буде! Не стане вiн, князь, боярин, захищати мерзенного холопа, який, може, завтра здiйме на нього руку! Поки боярин думав, Звенигора стояв непорушно, з цiкавiстю спостерiгаючи, як змiнюКться обличчя воКводи. Нарештi, Ромодановський пiдвiв на нього очi. - Я напишу кошовому. Завтра тобi передадуть мого листа - вiдвезеш на Сiч. Та, на всякий випадок, запам'ятай: запорожцям - лишатися в Сiчi i частиною своПх сил шарпати тили ворога, перетинати дороги на Аккерман, в Крим, стерегти Муравський шлях! Другою частиною - напасти на Кизи-Кермен. Бажано взяти фортецю. Треба добре налякати татар, щоб новий хан Мюрад-Гiрей почував себе пiд Чигирином, мов карась у ятерi!.. Ти зрозумiв мене? - Зрозумiв, ваша свiтлiсть. - Тодi - йди! З богом! 4 - Ну, що? - кинулись до Звенигори запорожцi. - Ет, не питайте! - сказав розчаровано Арсен. - Ворон вороновi ока не виклюК!.. Пани скрiзь однакi, хай Пм грець! Боярин вiдмовився допомогти! - То маКмо шаблi в руках! - домагався свого запальний Сiкач. - Силою визволимо Романа! Џдьмо негайно! - А то, панове, думка! - пiдтримав його не менш гарячкуватий Спихальський. -Гайда на Сiч! Вiзьмемо пiвкуреня козакiв, повернемося до Чигирина - хай тодi начуваКться тен шваб! Почалася суперечка. Сiкачевi i Спихальському протистали Метелиця i Товкач. - Ви як маленькi дiти! - сердився Метелиця. - Шаблями! Шаблями! А що з того вийде - не хочете подумати! Домовилися ж уже: Грива з Рожковим про все дiзнаються, подивляться, винюхають, а тодi й вiзьмемося за дiло! Треба обхитрити Трауувер... Траер... Тьху, чорт, язика зламаКш, поки вимовиш!.. Травернiхта, грiм на його голову! - Батько правильно мислить, - сказав Звенигора. - Наослiп нападати - карк зламати! ПошукаКмо iншого шляху, розумнiшого. Не завжди ж треба на рожен перти! Але це - в майбутньому. ВирушаКмо назад завтра. По дорозi я хочу на пiвдня заглянути додому, якщо ви згоднi... Арсен скучив за рiдними, за Младеном, Якубом, а особливо за Златкою. Якщо ранiш, навiть у неволi, вiн спав безтурботним молодечим сном, то тепер вечорами довго не мiг заснути. Перед очима зринали картини минулого, довго i невiдступно стояло миле, трохи сумне обличчя дорогоП дiвчини. Як Пй там, у Дубовiй Балцi? Що робить? Про що думаК? Чи не жалкуК, що поПхала з ним у чужу краПну? Товаришi зрозумiли його почуття. - Безперечно, заПдемо, - сказав Метелиця. А пан Мартин аж просяяв: йому й досi згадувалися смачнi пирiжки з сиром i сметаною та шулики з медом, якими пригощала Пх Арсенова мати. Того дня вiн уперше за багато рокiв по-справжньому вдосталь поласував смачною Пжею. Тепер виникла нова нагода хоч один день пожити по-людськи. - Ще б пак! - крякнув задоволено пан Мартин. - Чом би нам i не заПхати? Для козака сто верст - не гак, коб лиш попоПсти всмак! Усi засмiялися. Навiть новi друзi поляка - Метелиця, Сiкач i Товкач - уже знали, що пан Мартин ласун, i завжди лишали для нього кращi шматки. Незважаючи на щоденнi переПзди та турботи, вiн за час мандрiв i життя на Запорожжi вiдгодувався, налився здоров'ям, викохав чудовi вуса, що вже не обвисали вниз, а стрiмко розходилися вбоки i навiть трохи випиналися наперед, i, за запорозьким звичаКм, поголив голову, залишивши на тiм'П пишного рудого оселедця. Всiм своПм виглядом, навiть одягом вiн зараз скидався на бувалого запорожця, i тiльки окремi словечка та польськi звороти в мовi видавали його походження. - Я теж не вiд того, - пiдтримав Арсена i старий Метелиця. На тому й порiшили. На другий день вранцi ад'ютант воКводи вручив Звенигорi листа кошовому i двадцять п'ять золотих червiнцiв - нагороду за важливу вiстку. Зоставатися надовше в таборi, що кишiв вiйськовим людом, не було потреби, i запорожцi помчали до ДубовоП Балки. 5 Ще здалеку, переПжджаючи вбрiд Сулу на мiлинi, запорожцi помiтили в хуторi якесь дивне i незвичайне пожвавлення. Посеред хутора, на вигонi, стояв натовп, чувся гул стривожених голосiв, крiзь який проривалися окремi вигуки i голосiння. - Що воно там за оказiя? - спитав пан Мартин. Звенигора стривожився. Пiдвiвшись на стременах, намагався розгледiти, що дiКться на майданi, але, крiм строкатого жiночого вбрання, солом'яних брилiв та шапок-бирок, не побачив бiльш нiчого. Не роздумуючи довго, погнали коней лугом i незабаром вихопилися вузькою хутiрською дорiжкою на широкий вигiн. Тут зiбралося майже все населення ДубовоП Балки. Одного погляду на зажурених, заплаканих жiнок, принишклих дiтей, стурбованих старих чоловiкiв сивих дiдiв, а особливо на озброКних по-похiдному козакiв було досить, щоб зрозумiти, що тут виряджають на вiйну. На запорожцiв усi звернули увагу. До Звенигори крiзь натовп продерлася заплакана жiнка, схопила за стремено. Арсен стримано привiтався. Жiнка пiдвела вгору розпухле вiд слiз обличчя. - Арсенчику, голубчику, скажи ти моКму кайвiровi, - може, хоч тебе вiн послухаК! З того часу, як приПхав з твоКю сестрою, мов пiдмiнило чоловiка, - все видаК себе за вояку! Замiсть того, щоб косити та жати, стрибаК на коня i мчить у степ. Там шаблею рубаК будякам голови, стрiляК з мушкета... Все пнеться в козаки... А сьогоднi - голiвонько моя бiдна! - разом з усiма збираКться до вiйська! КидаК мене з дрiбними дiтками сиротою нещасною... А-а-а! Вона прихилилась до АрсеновоП ноги i заридала. "Кайвiр" стояв збоку, похмуро глипав на дружину i на запорожцiв. Це був Iваник. Вiн мав при боцi шаблю, а в руках - мушкета. Козацький жупан брижився на його утлих плечах, шапка налазила на самi вуха, та чоловiчок цього не помiчав i хвацько пiдкручував рiденькi вуса. - Зiнько, годi! Поплакала - i досить! Однак буде по-моКму... ЗнаКш-маКш... Як надумав - так i зроблю!.. Турки йдуть, а я сидiтиму, гадаКш, у запiчку? Нi, нi, я воюватиму! Ще, чого доброго, якогось пашу притягну тобi на арканi... - А щоб тебе потягло до виру, iроде! Як ти оце з мене жили тягнеш! - Огрядна молодиця пустила стремено i накинулась на чоловiка. - Бодай я забула той день, як стала з тобою пiд вiнець, бродяго несусвiтнiй! Звенигора не мав часу слухати прокльони i плач розхвильованоП жiнки й торкнув коня. Ще здалеку вiн впiзнав Стеху та Златку, якi, розштовхуючи людей, бiгли до нього. - Арсене! Обидвi мчали поряд, але перед самим конем козака Златка раптом зупинилась нерiшуче, а Стеха пригорнулася до брата. Нахилившись i поцiлувавши сестру в розпашiлi Пдоки, Звенигора простягнув руки до Златки, нiби пiдбадьорюючи ПП. Златка оглянулась навкруги. Сотнi очей в цю мить звернулись на неП. З цiкавiстю слiдкували за кожним ПП рухом i поглядом. Бачачи, що дiвчина все ще вагаКться. Арсен порiвнявся з нею. I раптом, несподiвано для всiх i в першу чергу для самоП Златки, пiдхопив ПП попiд руки, пiдняв i посадив поперед себе на коня. - Ой, любий, що ти робиш? - шепнула злякано дiвчина. - Люди ж! - Хай дивляться! Щоб знали, що ти моя!.. Тебе тут не зобиджали? - Нi. - Аз воКводою як? - Уже видужуК потроху. Вчора сам через хату передибав. Вони поволi Пхали вздовж хутора: попереду Звенигора зi Златкою i Стехою, що трималася за стремено, а позаду, трохи вiдставши, запорожцi. Пiд'Пжджаючи до двору, Стеха смикнула брата за рукав. Арсен повернувся до неП. В очах дiвчини - невисловлене питання. - Що тобi, сестронько? Стеха почервонiла. - Арсене, а що я тебе хочу спитати? - почала несмiло. - Кажи. - А де подiвся отой твiй товариш? - Який? - здивувався Арсен. - Ну, такий бiлявий... Романом звати... Звенигора пильно подивився на Стеху. Тепер вiд його допитливого погляду не втекло замiшання, що оволодiло дiвчиною, i краска, що ще густiше виступила на щоках. А-а, так он воно що! ЯкоПсь години було досить, щоб дiвчина запримiтила i розкiшний пшеничний чуб Романiв, i його стрункий стан, i всю його спокiйну голубооку красу! На згадку про донського козака Арсенове чоло нахмарилося. Стеха спостерегла це. - Вiн загинув? - спитала швидко. - Ну, з чого ти взяла? - зволiкав iз вiдповiддю Арсен. - Вiн живий. Залишився в Чигиринi... - Не захотiв Пхати сюди з тобою? - В ПП голосi враз забринiло почуття враженоП гордостi. - Та нi ж бо! Його там затримали важливi справи... А тобi що? Ти часом не того... Стеха раптом пустила стремено i, не вiдповiдаючи, побiгла вiдчиняти ворота. Арсен, дивлячись на ПП стрункi ноги, що виблискували з-пiд плахти, на розкiшну русяву косу, сумно усмiхнувся. Розмова нагадала йому про небезпеку, в якiй опинився його товариш, про те, що затримуватися в Дубовiй Балцi вiн не маК права. Запорожцi в'Пхали в двiр. На крик Стехи з хати попереду всiх вискочив Яцько. За ним вибiгла мати. Нарештi, пiдтримуваний попiд руки Якубом i дiдом ОнопрiКм, на ганок вийшов воКвода Младен. Звенигора з одних обiймiв переходив до iнших. Спихальський, теж на правах доброго знайомого, чоломкався з усiма, сповнюючи двiр своПм могутнiм голосом. Метелиця, Сiкач i Товкач статечно вiдвiшували традицiйнi запорозькi поклони. Мати зразу почала збирати на стiл. Џй допомагали Стеха i Златка. Чоловiки сидiли на колодi, вели жваву розмову. Кожному було що спитати i розповiсти. Один пан Спихальський встигав на два боки: допомагав жiнкам носити страву, кухлi, вишнiвку та слив'янку i пiдкидати до загальноП розмови своП несподiванi смiшнi словечка. Коли посiдали за стiл, пан Мартин прицмокував вiд задоволення язиком, куштуючи смачнi напоП та не менш смачнi страви, йому сподобалося все: i наваристий борщ зi свiжою зеленню, i пшеничнi пампушки з салом та часником, i гречанi млинцi з сметаною, i шулики з маком та медом... - Ох, що то за розкiш, панове! - басив вiн, запихаючи до рота пухкого гречаника, на якому густа холодна сметана бiлiла, як снiг. А запиваючи Пжу пахучою слив'янкою, мружив вiд задоволення очi, прицмокував губами i муркотiв, як кiт. - М-м-м! Скiльки жию, не пив нiц нiчого лiпшого! - Не поспiшай, пане Мартине, хвалити, - сказав дiд Онопрiй, встаючи з-за столу. - Њ на свiтi i кращi речi! Вiн поколивав до льоху i незабаром повернувся з великим дерев'яним дзбаном, наповненим майже по самi вiнця золотистим напоКм. Простягнув повний кухоль пановi Мартину. Спихальський втягнув у себе рiзкуватий, але приКмний запах питва i вiдсьорбнув трохи. Обличчя його блаженно усмiхалось, очi закотилися пiд лоба. - О, пан Њзус, яка то втiха! - I, не вiдриваючись, вижлуктив повен кухоль. - Цо то Ксть, пане? -- Мед, пане Мартине... Варений мед. - О, то Ксть райське питво! Налий, пане Онопрiю, Кще Кден кухоль, най розсмакую! Пiсля обiду, що, власне, можна було б назвати вечерею, бо затягнувся вiн аж до сутiнкiв, запорожцi з Спихальським потягли до клунi спати на сiнi, а Звенигора ще довго розмовляв з рiдними, з Младеном, Якубом та Златкою. - От i вiйна, Арсене? - спитав воКвода. - Сьогоднi прискакав гонець - закликав усiх здатних носити зброю до вiйська... - ЧекаКмо незабаром Кара Мустафу. - З ним, напевно, прибуде сюди Гамiд. Жаль, я ще не можу сiсти на коня. А то зумiв би вiдшукати його серед турецького вiйська! - Вам рано, воКводо, про це думати... А якщо бог допоможе, то i я розшукаю його! А там знатиму, що робити! - Мабуть, i Ненко прибуде на УкраПну, - вставив Якуб. - Чи не поПхати б i менi пiд Чигирин? - Нi, нi, - гаряче заперечив Звенигора. - Тобi, Якубе, треба лишатися в Дубовiй Балцi... Хто ж вилiкуК воКводу?.. До того ж i я з товаришами сподiваюся на випадок поранення покористуватися твоПми послугами. Ми всi ходимо пiд богом, i в разi чого, приплазуКмо до хутора, як звiр до нори. - Так, Арсен правду каже, - погодився Младен. - Нам з тобою, Якубе, ще рано вибиратися з ДубовоП Балки... Та як тiльки я стану твердо на ноги, я поПду до БолгарiП. Гадаю, не всi ж моП соколи загинули! Хтось лишився живий - i ми знову пiднiмемо людей проти тиранiв! Знову здригнеться Планина, загудуть гiрськi потоки, сколихнеться болгарська земля! Хай мало нас буде, та ми зогрiватимемо серця болгар золотою надiКю, пробуджуватимемо в них приспанi сили i сподiвання на волю! Хоча Младен був виснажений, худий i майже зовсiм сивий, зараз вiн виглядав значно краще, нiж у дорозi через Волощину. А темнi очi, коли зайшла мова про боротьбу з османами, заiскрилися молодечим запалом i невгасимою силою. Звенигора мимоволi замилувався старим воКводою, його високим вiдкритим чолом, срiблястою чуприною, що ПП легко, одним порухом голови, вiдкидав назад, усiм його мужнiм i гордим виглядом. Пiзно ввечерi полягали спати. Арсен заснути не мiг. Тихо, щоб не розбудити товаришiв, устав iз свiжого лугового сiна, вiдчинив виплетенi з лози дверi i вийшов iз клунi. Нiч була тепла, мiсячна. Прямо перед двором чорнiв по горi заснулий лiс, а десь за клунею, в посульських плавнях, завели свою музику невтомнi жаби. ЏхнК глухе - на тисячу ладiв - кумкання заливало всю долину, в якiй розкинувся хутiр, i луною вiддавалося в старезному пралiсi. Арсен перейшов двiр i зупинився коло ганку. Тут на нього нiби чекали. Рипнули сiнешнi дверi - з темряви майнула невеличка бiла постать. - Златко! Дiвчина спурхнула з ганку, мов пташка. Склавши на грудях тонкi бiлi руки, мовчки стала перед козаком. Арсен нiжно пригорнув ПП, вiдчуваючи, як вiд хвилювання йому забиваК вiддих. - Златко! - Як я виглядала тебе, Арсене! - Я теж, мила, ждав цього часу! - Але ж ти завтра Пдеш? - Мушу, кохана. НасуваКться вiйна. - Я знову ждатиму на тебе. Вiн нiжно потис ПП руки, ще мiцнiше пригорнув i тихо повiв з двору. На вулицi звернули праворуч i поволi рушили холодним споришем насупроти мiсяця. 6 Запорожцi в'Пхали в Чигирин з Черкаського шляху через Калиновий мiст. Як змiнилося за цi днi мiсто! Тисячi росiйських стрiльцiв та украПнських козакiв-сердюкiв затопили вулицi й майдани. На валах кипить робота: лагодять палiсад, складають у штабелi лантухи з землею латати проломи у стiнi, встановлюють гармати. До Калинового мосту поспiшають зi своПм домашнiм скарбом городяни: хто не може зi зброКю в руках захищати мiсто, поспiшають за Днiпро. Мчать на конях гiнцi. Лунають накази i розпорядження старшин, часто пiдкрiпленi лайкою. Палахкотять пiд великими закопченими котлами смолистi дрова, привезенi з Чорного лiсу, - кашовари готують обiд. Шум, гамiр, крики. Але на всьому лежить печать тривоги i неспокою. В тому шумi й гаморi не чути веселих вигукiв i смiху. Чигирин ще дуже добре пам'ятаК торiшню облогу, тому серйозно готуКться до новоП. Гриву запорожцi знайшли бiля сердюкiв полковника Коровки. Разом з iншими вояками вiн працював на валу, забиваючи в земляну стiну мiцнi дубовi палi. Високий, мовчазний, у синьому сердюцькому одязi, з натугою пiднiмав важку дубову бабу i з люттю опускав униз. Побачивши друзiв, спроквола витер спiтнiлого лоба i не поспiшаючи спустився додолу. - Ну, що нового? Де Кузьма Рожков? - запитав Звенигора, потискаючи козаковi руку. - Роман ще й досi в темницi? - А де б же йому бути? Не так його стереже Трауернiхт, щоб легко визволити! - В тому ж самому льосi? - В тому самому. Бiля дверей невiдступно чатуК двоК вартових. - Ви не пробували поговорити з ними? - Нiчого не виходить. Не вступають у розмову. - Хай йому чорт! Так пiдкупити треба! - Я ж кажу: такi цербери, що й на мову не здаються! Як же пiдкупиш? - Романа нiкуди не виводили? Не допитували? - Не знаю. Я ж не можу там сидiти цiлий день. Щоб не вигнали з Чигирина, мусив записатися в сердюцький полк. Добре, що знайомi там знайшлися, - допомогли. Зате маю тепер обов'язки, i не завжди щастить вiдлучитися. - Не багато ж ви встигли зробити, - розчаровано промовив Звенигора. - Де ж нам знайти Рожкова? Може, вiн придумав що-небудь? Грива ображено знизав плечима. - Рожков знаК те, що й я... Та ось i вiн! Кузьма Рожков здалеку помiтив вершникiв i безпомилково впiзнав запорожцiв. Привiтно усмiхаючись, вiн поспiшав до них. Подавши всiм руку i запримiтивши, що Грива насупився бiльше, нiж завжди, Рожков вiдразу збагнув причину настрою товариша. - Що, брате Гриво, перепало вже? - Перепало, - похмуро сказав той. - Арсен думаК, що тут нам легко було. - Я не думаю цього, - заперечив Звенигора роздратовано. - Але могли ж ви до цього часу придумати що-небудь! - Не треба поспiшати, - сказав Рожков. - Поспiшиш - курей насмiшиш! Поки Роман у Чигиринi, доти вiн у вiдноснiй безпецi. Я просив генерала Гордона, i вiн розмовляв з Трауернiхтом. Нiмець не обiцяК звiльнити свого крiпака, але й катувати тут не буде: боПться шотландця. - Вiн першого-лiпшого дня може вивезти його звiдси, а тодi - шукай вiтра в полi! Десь тихо закатуК - i не дiзнаКмося. - Ну, що ж, головою об стiну не битимешся... Звенигора з досадою стукнув рукiв'ям шаблi. - Ех, чорт! Я гадав, ви кмiтливiшi... Не можемо ж ми сидiти тут кiлька днiв! Мусимо якнайшвидше мчати до Сiчi! Треба сьогоднi, не вiдкладаючи, виручати Романа, хоча б довелося пустити в хiд шаблi! - Це можна зробити не ранiше вечора, - сказав стрiлець. - Удень нiчого про це й думати. Нас схоплять, мов курiпок. I самi загинемо, i Романовi не допоможемо. Раптом з замка ударила гармата. Пострiл був такий сильний i несподiваний, що всi оторопiли на мить. За першим пострiлом ударив залп усiх гармат. Задвигтiла земля. У вухах задзвенiло. Конi тривожно заiржали, затупотiли, присiдаючи на заднi ноги. - На бога, що трапилося? - Турки-иI Турки-и! - пролунав iз замка чийсь гучний голос. - Зачиняйте ворота! Запорожцi вискочили на вал. Звiдси видно було всi пiдходи до мiста з пiвдня, заходу i сходу. Звенигора кинув швидкий погляд на далекий краКвид i зцiпив зуби. Вдалинi котилася по полю темна хвиля. Широкi лави кiнноти, збиваючи куряву, сунули до Чигирина. Низом, вiд Суботова, понад Тясмином iшли яничари. - Ну, от - почалося! - сказав Метелиця. - Так, почалося. Незабаром вони будуть пiд стiнами мiста. I якщо ми не хочемо опинитися в облозi, то повиннi негайно тiкати звiдси, - сказав Звенигора, в думцi картаючи себе за те, що заПздив у Дубову Балку. Тепер якраз не вистачало одного дня, щоб визволити Романа. - Що будемо робити, браття? - А що - Пхати на Запорожжя! - висловив загальну думку Метелиця. Звенигора розумiв, що залишатися в обложеному мiстi вiн не може, не маК прав. Листи вiд гетьмана i воКводи Ромодановського змушують його спiшно мчати в Сiч. Та й Романа кидати напризволяще теж не мiг. Де ж вихiд? - Друзi, - звернувся вiн до Рожкова i Гриви, - не гнiвайтеся на мене. Бачу, що тiльки ви зможете тепер чимось зарадити Романовi... Ось грошi - використовуйте Пх на свiй розсуд!.. А я постараюсь невдовзi прибути до вас. Навiть якщо Чигирин буде оточено з усiх бокiв, я знайду можливiсть проникнути в мiсто! Прощавайте! Хай щастить вам у всьому! Запорожцi скочили на коней i помчали до Кримських ворiт, маючи надiю прослизнути помiж наступаючими турецькими вiйськами i Тясмином у напрямку на Павлиш. ВIДПОВIДЬ ЗАПОРОЖЦIВ 1 Незвичайна звiстка, мов блискавка, миттю облетiла всi куренi: в Сiч прибули посли вiд турецького султана. - Такого ще не бувало! - вигукнув ошелешений Метелиця. - Що Пм тута треба, невiрам? Га? А ходiмо, хлопцi, подивимося зблизька на них, - може, котрий упiзнаК Метелицю та почухаК старий шрам! А скажу вам, не одному я залишив мiтку на тiлi своКю шаблею! Ходiмо! Весь курiнь вивернув надвiр. Кожному було цiкаво подивитися зблизька на живих туркiв: i тим, хто Пх ще нi разу не бачив, i тим, кому не раз доводилося схрещувати з ними зброю у полi чи на морi. Тiльки Звенигора i Спихальський не поспiшали - iшли повагом, поволi наближаючись до строкатого натовпу на майданi. Ще здалеку, через голови запорожцiв, вони побачили бiлi тюрбани i фески спагiПв. Туркiв було не багато, - вони стояли мовчки, збившись у тiсний гурток, i напружено, з острахом глипали на запорожцiв i на саму фортецю, слава про яку широко рознеслася по всьому свiту. Мiж турками i запорожцями утворилася невелика смуга вiльного простору. Там на чатах стояло кiлька молодикiв з особистоП варти кошового. Попри незвичайнiсть подiП, запорожцi вели себе стримано, спокiйно. Натовп весь час двиготiв, гомонiв, але не чути було вигукiв, лайки чи смiху. Розштовхуючи плечем запорожцiв, Спихальський подерся наперед. За ним пробрався i Звенигора. Тепер з вiдстанi десяти крокiв вони могли спокiйно милуватися несподiваним для Сiчi видовищем: турки в Сiчi! Не полоненi i не купцi, а воПни, з шаблями, пiстолями i яничарками! На таке варто було подивитись... Та й цiкаво, з чим вони прибули сюди! Раптом Звенигору мов вогнем обпекло: серед, посланцiв султана вiн упiзнав Гамiда! - Пане Мартине, глянь! Чи я сплю, чи менi таке мерещиться? Гамiд! Спихальський отетерiв, здавалося, йому перехопило дихання. - Псякрев! Холера ясна! Але ж то насправдi вiн -- Гамiд! - загримiв поляк. - НКх мене шляк трафить, якщо я помиляюсь!.. Гай-гай, де то ми з ним зустрiлися, стонайцять чортiв йому в пельку! - I вигукнув щосили: - Гамiде! Турки зарухалися, щось швидко заговорили, а Гамiд, уздрiвши Спихальського, а потiм Звенигору, враз посiрiв i зробив мимовiльний рух рукою, нiби хотiв захиститися вiд удару. Звенигора рвонувся вперед, вiдштовхнув вартового i в одну мить опинився перед Гамiдом. Спахiя скрикнув з переляку. Звенигора посмiхнувся. - Гамiд-ага, от де довелося нам зустрiтися! Недарма говориться: тiльки гора з горою не сходиться... Як же живеться-ведеться, ага? Салям! - Салям, - пробубонiв непевно Гамiд. - Що привело тебе сюди, ага? - Справи. - I ти не побоявся Пхати в Сiч, знаючи, що я живий? - Я посол хондкара. Моя особа недоторканна, - попередив Гамiд, вiдчувши в словах козака погрозу. Запорожцi притихли, вслухаючись у чужу мову. Турки теж мовчали, бо нiхто з них не знав, якi кривавi стосунки зв'язували цих двох людей. Один Спихальський, схвильовано сопучи за плечима у Звенигори, допитувався: "Що вiн сказав. Арсене?" Та той не звертав на його слова уваги. - Я теж був послом вiд нашого кошового, й ага знаК, ким став в Аксу i якi злигоднi витерпiв, поки добрався додому... Та хай ага зараз не боПться: ми тут, на Запорожжi, шануКмо послiв. I поки ага в Сiчi, я його й пальцем не зачеплю. Але в полi... - Звенигора витримав паузу, що була красномовнiша за слова. - Але в полi, якщо аллах пошле таку зустрiч, ми схрестимо шаблi! - Я теж приПхав у вашi степи не для того, щоб уникати небезпеки, - набундючився Гамiд, зрозумiвши, що Звенигора зараз йому не страшний. - Гамiд-ага, тобi, напевне, кортить дiзнатися, що сталося з воКводою Младеном, Златкою i Якубом? - повернув Звенигора розмову в iнше русло. - Безперечно. Хоча про Младена я здогадуюсь: вiн загинув! - зi злобою вигукнув спахiя. - ПомиляКшся, ага. Вони всi живi й дужi. I не гублять надiП поквитатися з тобою за всi твоП злочини! - Он як! Ви всi гуртом уже не раз намагалися зжити мене зi свiту, та аллах береже свого вiрного Сина... - А де зараз Ненко, ага? - Звенигора не назвав його Сафар-беКм навмисне, щоб супутники Гамiда не зрозумiли, про кого йде мова. - Що з ним? - Вiн у вiйську падишаха. Де б же йому ще бути? Живий, здоровий i рветься бити гяурiв! - Не вiдмов, ага, в ласцi, - передай Ненковi привiт, скажи, що ми всi теж живi, здоровi i пам'ятаКмо його. Гамiд пробурчав у вiдповiдь щось нерозбiрливе. I в цю мить сколихнувся натовп, розступився, - вiд вiйськовоП канцелярiП йшли два курiннi отамани i пiдскарбiй. Побачивши Звенигору, пiдскарбiй Поманив його пальцем до себе, сказав: - Арсене, йди негайно до кошового. У нього буде розмова з оцими... Отамани привiталися до турецьких послiв. - Привiт i шана! Честь i повага! Кошовий отаман преславного вiйська Низового Запорозького чекаК на вас, посли! 2 - Заходь, Арсене! - почувся голос кошового. Звенигора зайшов - i зупинився бiля порога: за столом, що стояв углибинi великоП свiтлицi, сидiли двоК - кошовий Сiрко i Свирид Многогрiшний. "Що за день сьогоднi! - подумав запорожець. - Бракувало ще зустрiтися з Сафар-беКм!" Вiн пильно глянув на свого давнього знайомого. Це вже був не той Многогрiшний, якого вiн знав у Туреччинi. Де й подiлися миршавiсть i виснаження! Свирид погладшав i нiби помолодшав. На ньому добре лежав червоний жупан з тонкого сукна, а на ногах красувалися м'якi чоботи на пiдковах. - Чолом, батьку кошовий! Чолом, дядьку Свириде! Яким вiтром? Сiрко у вiдповiдь кивнув головою. Многогрiшний поважно встав i згорда вклонився. - Чолом, козаче. А прибув вiтром попутним - до батька кошового вiд князя УкраПни Георга Гедеона Вензика Хмельницького з листом, а також - як провожатий посольства турецького султана до запорозьких козакiв. Величай мене, козаче, паном хорунжим, а не дядьком Свиридом. Звенигора мовчки вклонився, але не приховував того, що дивуКться, як змiнився дядько Свирид; пиха, що так i просвiчувала в його очах i на всьому округлому обличчi, видавалась козаковi смiшною. Запорожцевi було вiдомо, що нещасний син Богдана Хмельницького Юрiй пiсля багаторiчних поневiрянь у татарському та турецькому полонi згодився пiд тиском яничарiв проголосити себе князем УкраПни i навiть брав торiк участь в облозi Чигирина. Правда, вiйсько його складалося з татар, якi на чолi з турецьким агою Аземом не стiльки штурмували Чигирин, скiльки дивилися за тим, щоб Пхнiй "князь" не переметнувся на бiк урусiв. Та було в нього i вiсiмдесят козакiв з т