рячи: "Що я можу сказати? Ви краще за мене все знаКте!" Знов почалося! Слухай, старий, цей шакал маК з'явитись у БасрГ. Як тГльки ти взнаКш, що вГн прибув або прибуваК в Басру, зразу сповГсти нас!.. Я такими справами нГколи не займався. Навряд чи зможу вам допомогти. НГчого, навчишся Г зможеш! Хто не хоче вчитись, того ми лГкуКмо вГд лГнощГв! -- I молодик витяг Гз пояса дамаськоП роботи чингал.-- Ось цим лезом прочищаКмо вуха, щоб краще слухав! Слухай, старий, Г запам'ятовуй -- зайдеш на Зелений базар до харчевнГ Абу Сабаха. Там скажеш, що мандрГвник повернувся. I все... МандеКць довго сидГв нерухомо, мовчав. НарештГ процГдив крГзь вуса: -- Що поробиш?.. Доведеться сповГстити. Але скажГть, ради Аллаха, що такого наробив цей йКменець? ВиночерпГй розреготався вголос Г зГ стуком загнав чингал у пГхви. Старий Кретику, годГ придурюватись! Ти й сам добре знаКш, Г знаКш, що ми знаКмо, що це твГй старий друг АлГ, син старого смГттяра Хасана. ПравовГрнГ! -- заволав лоцман.-- Та як ви можете менГ приписувати дружбу з людиною, яку я бачив не бГльше трьох разГв за своК життя?! Старий, ти або чаклун, або новий шейх СГнан 6. I тобГ виднГше, як можна дружити Г покривати людину, з якою бачився всього три рази в життГ. Мир твоКму дому... але пам'ятай, краще нас не дурити... Коли цГ троК, забравши скатертину з рештками наПдкГв Г глек, полишали вдосвГта оселю, старий плюнув Пм услГд Г кинув три кГсточки вГд об'Пдених сушених слив. А тодГ ще й проказав старою мовою своПх пращурГв закляття проти них. ЦГлий тиждень звГздар займався вивГренням старих зоряних таблиць, спостереженням сонця, мГсяця та зГрок у глибинГ небесноП банГ Г обчисленням градусГв усГх зворотГв майбутнього шляху купцГв. ВГн по кГлька разГв звГряв своП записи Гз записами звГздарГв минулого та славних мореплавцГв. Зрештою прийшов сГрГКць Гз Шама, Г старий лоцман, виводячи останнГ лГтери, виголосив: -- Аллах велик Г милостив, Г вГдкрив менГ, нГкчемному, ось таке. ПГвденно-захГдний мусон буде найпевнГший за всГ останнГ десять рокГв. Проте зворотнГй шлях Гз Китаю вийде небезпечний, бо погода в тих частинах МашрГку цього сезону буде дуже непевна, нестала... А тепер, дорогий гостю, слухай. Це я склав лише чернетку. Тут багато виправлень, бруду. Почекай ще тиждень, поки я перепишу набГло, а ти якраз пГдготуКшся Г все владнаКш з грошима, товарами Г кораблем... Шамський купець згодився, на тому вони й попрощалися. А мандеКць пГшов до мГста купити доброго самаркандського паперу. По виходГ з книжноП лавки лоцмана ледь не збив з нГг хлопчина-мулат. ВГн тицьнув старому в руку якусь тонку цидулочку Г, навГть не вибачившись, побГг далГ. Вдома мандеКць розгорнув папГрець. На паперГ чиясь тверда рука тонким каламом викреслила падучу зорю, харчевню Абу Сабаха Г слГди людських нГг, що ведуть до харчевнГ. По чГтких рисах малюнка зрозумГв: рука АлГ. А до всього, вГн радить сам пГти до Абу Сабаха Г сповГстити про знак вГд АлГ. Хоча в харчевнГ Абу Сабаха збиралися лише шиПти, сам господар зразу ж з'явився перед лоцманом, тГльки той переступив порГг. О достославний шейх! Радий тебе бачити в моПй убогГй харчевнГ! Наставнику всГх наших звГздарГв, чого бажаК твоя душа вГдвГдати з моКП кухнГ? Пампушок з буйволячим кисляком, господарю! Яке щастя, що тГльки-но зняли з вогню моП найкращГ пампушки! Егей, джарГК, для нашого славного гостя пампушки! Та швидше! Абу Сабах сам злив на руки мандейцевГ Г подав рушника. МандеКць Пв поволГ, подовгу розжовуючи кожен шматочок пампушки, з насолодою сьорбав буйволячий кисляк. Абу Сабах, високий, довготелесий, аж йорзав на мГсцГ, так йому натерпГлося почути щось вГд лоцмана. --- ЗнаКш, хазяПне, коли люди доживають до моПх рокГв, то часто з ними починають траплятися дивнГ речГ. Вони бачать дивнГ сни, Пм чуються часом дивнГ голоси. А ГнодГ вони одержують дивнГ послання... Наприклад, мене сьогоднГ попередили... -- Хто попередив?! Ти запам'ятав?! -- Мене сьогоднГ попередили, що до Басри прибуваК один чоловГк. А я вже багато рокГв його не бачив... НавГть сумнГваюся, щоб я його впГзнав, коли вГн приПде... А тут якраз треба потурбуватися про своП пальми на островГ... домовитись Гз поселянами, щоб вони все упорядкували перед великою повГнню. А повГнь цього року почнеться в кГнцГ мГсяця нГссана Г принесе людям багато лиха. Треба поПхати на два-три днГ до своКП садиби на островГ... ПГсля вранГшньоП молитви наступного дня, так-сяк поснГдавши, лоцман вГдв'язав свого човна вГд палГ бГля дверей будинку. I бадьорГ струменГ вГдпливу потягли його по мГлГючих каналах через галасливе мГсто. ВГн тГльки спинився бГля крамницГ з папером, потГм бГля крамницГ з усГлякими приладами з дерева, потГм бГля крамницГ, де продавали мГднГ та залГзнГ прилади, а також замки, потГм -- бГля лавки зеленяра. I всГм сповГстив, що нарештГ вибрався оглянути свГй острГвець. Також вГн спинився перед тим ханом, де проживав купець Гз Шама. I передав його слузГ, щоб попередив купця -- лоцман обов'язково зробить обГцяне, Г зробить своКчасно... Не встиг мандеКць домовитися з наймитами-поселянами про очищення свого острГвця вГд смГття та про огляд Г обробку пальм, як на гостроносГм, чорнГм Г лискучГм човнГ прибув чорний, як воронове крило, слуга-зГндж Гз сусГднього острова. Вклонився, привГтав за правилами ДречностГ звГздаря Г вГд ГменГ господарГв острГвноП вГлли запросив на першу весняну вечГрку... СусГди були хоч дуже багатГ, проте не родовитГ. Та добрГ й гостиннГ. Особливо ж полюбляли вони збирати в себе всяких казкарГв, спГвакГв-бедуПнГв, лицедГПв, просто дотепних людей. ВзагалГ вчений-звГздар (здаКться, таки останнГй у БасрГ, бо про молодих не було нГякоП чутки) не дуже часто гостював у цих торговцГв деревиною. Та сьогоднГ наче щось його пГдштовхнуло пГд бГк Г сказало: "Вди! Розважся серед них, хоча вони й не рГвня тобГ. Ти так стомився за зиму..." Негр хотГв вГдвезти мандейця на блискучГм човнГ, та лоцман сГв на демено свого човна Г не повГльнГше за негра-велетня погнав до сусГдньоП вГлли. На островГ купцГв десяткГв зо два поселян займалися пальмами та землею, а з чепурного лГтнього будинку вилГтали срГбнГ передзвони аль-утових струн на схлипуючи удари бубона. ТГльки-но лоцман переступив порГг великоП вГтальнГ, одразу в кутку, бГля святковоП скатертини, побачив голомозого, хирявого, без жодноП волосини на черепГ й обличчГ дервГша-каландаря. В гострих засмаглих рисах дервГша з недовГрою, з острахом, але змушений був признати невтомного мореплавця АлГ. Господар зробив значуще лице Г зашепотГв на вухо лоцмановГ, так що половина гостей усе чула: -- О шейх! Цього дервГша ми пГдГбрали в МаскатГ. Дуже просився в Басру, каже, що бував навГть у полонГ в латинян, у ПхнГм морськГм мГстГ ВенецГП. Теж уся на каналах... А от Басри не бачив! Ну як було не взяти?.. Як завжди у багатих домах, весела вечГрка з солодкого прирощення поступово перейшла до галасливоП веремГП з пишномовними здравицями, шаленою музикою, танцями, спГвами й надмГрним вживанням вина виноградного Г пальмового. Лоцман трохи таки перебрав, але з усГх сил стримувався, щоб не заговорити з АлГ-каландарем. Так хотГлося почути його голос, бо дивився на дервГша Г не йнялося вГри, що АлГ може прибрати подГбну личину. Адже виходило, що вГн тепер сам став схожий на хашашГнГв у здатностГ мГняти личину Г з'являтись у несподГваних мГсцях. Сам же фальшивий каландар мовчав. Коли ж, нарештГ, вечГрка перетворилась у вГдверту пиятику, а всГ гостГ поводили себе на краще, нГж моряки в християнськГм найдешевшГм лупанарГП, АлГ-каландар опинився поруч мандейця Г прошепотГв; -- О шейх! Чекатиму пГсля вранГшньоП молитви у старому хашашГнському млинГ. Знарядись туди нГби для риболовлГ... I мандеКць зразу пГшов до великоП гостьовоП кГмнати для гостей та й завалився нГби спати. А господарям пояснивши свою втому похилим вГком та слабГстю вГд вистояного вина. ПГсля вранГшньоП молитви мандеКць не лишився трапезувати з господарями, а поплив до знайомих поселян позичити риболовнГ снастГ. З часу першоП подорожГ АлГ в цьому мГсцГ Шатт-ель-Арабу багато хороших каналГв замулило, протоки позаростали очеретом-касабом, цГлГ острови розмило водою. I прекраснГ фГнГковГ пальми або впали в каламутнГ води або засохли вГд оголення коренГв. Старий млин, потаКмне пристанищем хашашГнГв, опинився на вГдмГлинГ. ТрударГ з ближнГх поселень були люди набожнГ Г на чуже майно руки не пГдГймали. То млин сяк-так, а стояв Г не розвалювався, хоча на ньому вже кГлька рокГв нГкого не бачили й не чули. Протока бГля млина заросла густим та височенним очеретом. ТГльки-но мандеКць закинув снасть у яму, де могли бути соми-кармути, стГна очерету розГйшлася, Г на чисту воду вислизнув АлГ-каландар в оплетенГм Г вимащенГм у бГтум човнГ. Мовчки показав лГвицею старому, куди треба направляти човна. I небавом вони опинились у затишку пГд товстенними стеблинами очерету на малесенькому плесГ чистоП води. Вийшли з човнГв на хиткий зелений берег, обнялись Г стояли мовчки кГлька хвилин. По щоках обох бувальцГв котилися ряснГ сльози. НарештГ, схлипнувши, першим озвався мандеКць: -- МГй друже! Попереджаю тебе Г заклинаю Гм'ям милостивого Г милосердного -- вони знову чатують на тебе!... О мГй шейх! Я все знаю Г пГдготувався цього разу до зустрГчГ з ними. Та цидулка була вГд мене. Ти все добре зрозумГв Г вдало сповГстив Абу Сабаха. Але не в тому справа, не для того прагнув я цГКП зустрГчГ, щоб говорити про цих скажених псГв, мисливцГв за людськими черепами! Не хочу говорити про слуг смертГ, хоч вони весь час чатують на мене! Часом здаКться менГ, що вони ось-ось мене прихоплять... I мандеКць подумки сказав собГ таке: "Вони за ним полюють тому, що вГн знаК, де знаходиться синГй дГамант. Та я не повинен Г знаку йому дати, що знаю про це чи здогадуюсь. А особливо Пм, бо цГ рГзники ще схоплять мене, якщо вГн не вГдкриК таКмницГ схованки чи таКмницГ володаря цього дГаманта!" ПГсля перших привГтань Г пересторог АлГ витяг зГ свого просмоленого бГтумом човна скатертину, зав'язану важким пакунком. Розстелив на хиткому болотному березГ, Г очам лоцмана вГдкрилися рГзнГ дорогГ наПдки -- халва, грудки шербету, сГрГйськГ зимовГ яблука, левантинськГ гранати, сушенГ смужки динГ, ПстГвна земля, ГндГйськГ сушенГ фГги та Гзюм з далекого Мерва. -- О шейх! Пригощайся! ЦГ пундики не милостиня, а заробГток. ТГ вискочки, твоП сусГди, моП боржники. Завдяки моПй порадГ вони чистого прибутку загребли не менше десяти тисяч дирхемГв!.. Та ну Пх!.. Випиймо з тобою, о му'аллГме, з цього глека найчистГшоП води! Адже у БасрГ чиста вода солодша за вино Г бажанГша за любовне побачення! I вони задовольнили спрагу Г вгамували голод, а тодГ АлГ почав розмову: -- О мГй шейх, о мГй учителю! СьогоднГ в мене велике свято, за розкошами бГльше, нГж кГнець рамадану! Бо я можу насолоджуватися найпрекраснГшим, що К на цГм свГтГ,-- бесГдою з людиною яка розумГК тебе! О мГй му'аллГме, я часто згадував свого бГдного батька, але ще частГше згадував тебе! Яке це щастя -- бачити й слухати людину, про яку думав роками! Але, мГй шейх, словами всього не перекажеш. А касиди7 я складати не вмГю. СпГваю тГльки морськГ пГснГ пГд барабан. МГй лист, я знаю, ти одержав. Його писав один портовий катГб Гз Канбали. 3 листа ти довГдався, як стара мулатка-бахранГ подарувала менГ свою Кдину козу. ПГсля того вздовж рГки я дГстався до болотного краю. А там Гшов вГд племенГ до племенГ вздовж узбережжя на пГвдень, поки зовсГм не оклигав. На узбережжГ я найнявся на сафГну з ловцями перлин. Сезон був щасливий. Ми втратили лише двох нурцГв вГд уколГв отруйних риб. Я теж пГрнав, Г щастя повернулося до мене. В однГй скойцГ знайшов не дуже велику перлину, але надзвичайноП чистоти. Я пГшов на хитрГсть Г приховав ПП. Завдяки цьому змГг заплатити нахудГ, корабель якого йшов до ВндГП. На грошГ за перлину змГг купити в КалГкутГ рГзних товарГв, привезених з Адена -- червоних коралГв, зливки мГдГ, двГ паки сап'яну, глеки з фарбою циноброю, а також сокотранське алое, та рГзного ГндГйського зГлля. Знов пГднявся на корабель з командою хормузських персГв Г поплив до Гуанджоу. Я добре запам'ятав слова тГКП падлюки в мечетГ про бГднГсть Г безрГднГсть. I я кинувся добувати засоби до Гснування й примножувати Пх. У КитаП я пробув бГльше року. Надивився там усГляких дивин Г багато чому навчився. Особливо поводженню з горючими засобами -- селГтрою, нафтою та порохом... Усе в КитаП було б добре, бо люди там навдивовижу ДречнГ, працелюбнГ й ощадливГ. Але китайськГ кадГби багаточисленнГ Г в'ПдливГ, мов кровососнГ п'явки! Все вони роблять, щоб Гноземець продав своП товари найдешевше. Та кадГби скрГзь однаковГ. Одним дав хабаря грошима, Гнших обдарував ГндГйським зГллям, третГм пГднГс корали. За це менГ дозволили винайняти джонку Г плисти вгору по рГчцГ та продавати своП товари... Жив я в КитаП дуже щасливо, тГльки багато гараздГв пГшло на хабарГ й дарунки... 3 Китаю повернувся на кораблГ суматранських мусульман. Завдяки ПхнГй допомозГ змГг вивезти аж чотири порохових ракети у бамбукових стовбурах! Якби ти знав, яких грошей менГ коштували цГ ракети! На Малакку ми прибули зарання, Г там я змГг пересГсти на арабський вГтрильник. Минулого сезону вони боялися ураганГв Г чекали змГнного вГтру майже рГк. У протоцГ мГж Малаккою та Суматрою напали на корабель пГрати-баркГ. Отут стали в пригодГ моП знання, здобутГ в КитаП. Нас наздоганяли. Перший ПхнГй корабель був уже на вГдстанГ пострГлу з арбалета. Я швидко поставив жолоб Гз тикових дощок на кораблГ Г по ньому запустив ракету. На жаль, вона навГть не долетГла до пГратГв... ВГдстань зменшувалась. Небавом ПхнГ стрГли почнуть знГмати наших людей! А я нГяк не мГг запустити другу ракету. I почав чингалом розколупувати хвГст ракети, бо думав, що вГд вологи порох у запалГ затвердГв. Та вогонь якось збоку, повз запал проник усередину. Порох миттю рвонув Г пГдкинув ракету вгору. А менГ спалило тюрбан, волосся на черепГ Г всю бороду, обпекло плечГ. Одяг мГй зайнявся, я катався по палубГ й нГяк не мГг згасити вогонь! Ракета (я сам не бачив, бо вГд болю Г диму просто ослГп) понеслася вгору, перекрутилася кГлька разГв у повГтрГ й впала просто на пГратський корабель! Лупонула, наче грГм, закрила все димом, ще й засипала вогненними скалками другий корабель. Обидва пГрати запалали, наче святковГ смолоскипи! ВншГ кинулись Пх рятувати. Як ми тГкали далГ, я не пам'ятаю. Бо впав без тями. Але вГд чого це було -- вГд того, що наковтався порохового диму, чи вГд болю, Пй-богу, не знаю!.. Бо, щоб ти знав, о мГй шейх, пГсля тортур у портовГй касбГ8 я став витримувати дуже сильний бГль. Траплялося. що могутнГ воПни Г борцГ втрачали свГдомГсть вГд болю, а я тримався. Однак недарма кажуть, що за всяке надбання треба платити повну цГну. Спочатку, ще юнаком, вГдчув, що не хочу спати вночГ, а на сон починаК хилити десь у кГнцГ другоП денноП трьохгодинки, Г потГм ще раз, коли сонце опадаК до вечГрньоП молитви. Це було Г незручно, Г небезпечно, бо коли мене тягло на сон, не мГг мене врятувати нГ вГдвар змГПноП трави, нГ чампська тигрова масть. Та варто було менГ поспати двГчГ на добу хоча б по годинГ, весь останнГй час я був бадьорий Г при силГ! Але, як кажуть у цих нГсранГ, "I що було потаКмним, стане явним!" Так Г менГ вГдкралася таКмниця, чому в мене таке зрушення в головГ, що я не можу спати, як усГ люди. Все стало зрозумГлим пГсля зустрГчГ з лГкарем Чжаном. I де б ти думав, о шейх, ми з ним здибались? У КитаП? Гай-гай! У славнГй африканськГй сторонГ, в багатющому краП зГнджГв -- КанбалГ!.. Трапилось, що його покликали до хворого, а назад вГн повертався один, без слуг, берегом до мГста. Чогось йому заманулося пройтися пГшки берегом моря-океану. Я ж у той час був на узбережжГ, бо взнав, що туди винесло кита-кашалота. Допомагав рибалкам-зГнджам, бо Пм було потрГбне сало, амбра та спермацет. МенГ ж хотГлося знайти в китовГм черевГ дзьоби велетенських кальмарГв, як доказ того, що я бачив боротьбу велетенського кальмара Гз китом-кашалотом ще в мою першу подорож Гз Адена до Канбали. ГрошГ на той час я вже зГбрав добрГ, а скриня з рГзними дивинами була повна майже до верха. Рибалки-зГнджГ поспГшали з роботою, бо пГд шаленим сонцем з кожною хвилиною мертвий велетень псувався все бГльше й бГльше, а вони ще й половини багатства Гз нього не здерли. Тому вони й не помГтили, як я полишив роботу Г побГг за Чжаном. Наздогнав його в найзручнГшГм для мене мГсцГ -- берег повертав Г навколо зводилися пГщанГ пагорби. ТричГ гукнув ДжановГ, щоб вГн спинився. Та вГн продовжував свою ходу. ВГн упГзнав мене, хоч я був уже дорослим, бородатим мужем, бувалим моряком. ТодГ я перегнав його Г переступив йому шлях. ТГльки побувавши в КитаП, я зрозумГв, який вГн уже старий, цей лГкар! Не знаю чому, а дивлячись на посГрГле обличчя Чжана, свого страшного ката, я згадав свого пГдслГпуватого батька. I в мене зникло всяке бажання порахуватися з ним за тортури. Я тГльки спитав його: -- Страшно побачити свою смерть, старий? ВГн перевГв дух Г тихо вГдповГв: -- Поки живий Г при тямГ, завжди страшно! А менГ от не страшно! Мене тГльки лють проймаК, коли я зустрГчаюсь Гз смертю! Лють теж вГд страху... На кожного страх дГК по-рГзному. Як Г кохання. Один ллК сльози, Гнший викрадаК кохану. А обидва кохають... Ну та що ми, АлГ, стоПмо тут серед пГскГв? Ми почали розмову, значить, ти мене зараз не позбавиш життя. я пГду додому й приготую добре прирощення. Я тобГ розповГм, як мене знайти, Г ти приходь, коли вщухне спека Г повГК прохолодний вГтерець. Я вГдкрию тобГ всГ загадки. А я знаю: вони тебе мучили всГ цГ роки! Е нГ! -- сказав я.-- Мене скГльки разГв намагались отруПти. ПГшли назад до риби-кашалота, я заберу свого частку здобичГ... А поки ми прийдемо до риби-кашалота, ти менГ все розкажеш. Згода? -- Важко ходити менГ... Знову такий шмат шляху повторювати... Я тебе почекаю тут. Я розлютився вГд його скиглення Г оголив свГй нГж-сГкач -- добре ним Г кокоси розрубувати, Г ворожГ панцирГ протинати. -- Добре бачу, який ти старий. Знаю, що тобГ важко, але поки що не вГрю тобГ. I якщо моя пГдозра посилиться, я не втримаюсь Г розрахуюся з тобою за всГ тортури. ВГн повернув Г поволГ пГшов зГ мною до риби-кита. Я за два кроки осторонь. ВГн недовго мовчав Г вГдповГв на мою погрозу таке: I зробив би дурницю. Бо тодГ у портовГй касбГ я врятував тобГ життя. Ти спитаКш, як же я тобГ врятував життя, якщо мордував тебе у варварський спосГб? А справа в тому, що я непомГтно проколов тобГ праву й лГву руки бГля лГктГв, Г ти втратив здатнГсть розмовляти. Бо ще трохи, Г ти б усе виклав Пм, як воно було насправдГ. I про те, як перстень з лалом ти намалював, Г як синГй дГамант носив Бен Сахлу... О китаКць! Дивуюся твоПй прозорливостГ Г знанням. Ще зустрГчав тГльки одну людину, яка б могла так все розслГдувати Г доходити розумом до всякоП таКмницГ. ВГн знаКш, що вГдповГв? -- Ще одна-двГ невдачГ, Г ти станеш третГм пГсля мене Г твого му'аллГма. Але ти не тГльки розгадуватимеш таКмницГ, а й сам плестимеш загадки. Отож слухай, якГ були моП дГП для твого порятунку Г порятунку Бен Сахла водночас. Я надГслав по вино свого слугу, бо нГби вГн розбив глек з котрабульським В0, а я саме запросив до себе друзГв. Я знав, що мГй слуга доносить на мене. ВГн сам у цьому признався. Та вони не знали, що я його вилГкував вГд слабостГ, яка псуК чоловГкам усе життя. I вГн знав, що поки менГ служитиме, я завжди допоможу йому своПм мистецтвом, Г вГн без страху ходитиме до дГвчат з Дар-ель-Кихабу. Я ж написав Бен Сахлу листа ГндГйською мовою. СповГстив, що зробив усе, Г хлопець не зможе нГчого Пм сказати про малюнок персня. ВГн, певно, спочатку злякався мого листа, як раПсовоП пастки. Та швидко отямився Г вирГшив ризикнути -- передав менГ п'ять золотих оздоб. Бен Сахл мудра голова -- добре розрахував, що золотом я нГ з ким не подГлюся. По тих золотих прикрасах виходило таке -- Бен Сахл просить мовчати Г зберегти життя хлопцевГ. Та якби я не одержав цього золота, все одно вирГшив тебе врятувати. Тому й обез'язичив голками па цГлу добу. ПотГм я тебе обпоПв зГллям найскладнГшого приготування. ПотГм, через кГлька рокГв, вГд моПх голок Г вГд зГлля в тебе змГнилося вГдчуття болю. I сну. Можу тобГ навГть сказати-- ти ночами майже не спиш. Але вдень сон тебе незборимо долаК, хоч на годину. I ти не можеш цьому анГтрохи противитись. ТобГ навГть не допомагаК ваш напГй "бон". Чи, може, я хоч у чомусь помилився? Я розумГю, що я тобГ перевернув усе догори ногами. ПеремГнив тобГ нГч на день! Та в мене не було Гншого засобу! Ти сам добре пригадай -- чи не з казковою швидкГстю заросли в тебе рани пГд нГгтями? Чи не за день чи два перестала болГти твоя пошматована спина?.. Але все ж тюрок чимось тебе залякав Г зламав твоК мовчання. I тодГ ти йому видав одну якусь таКмницю. Як тГльки вГн вирвав у тебе таКмницю, то зразу ж вирГшив тебе позбутись. НадГслав за тобою одного зГ своПх рГзникГв. Одначе тобГ вдалося вислизнути Гз лабет того вовкодава Г ти навГть поранив його стрГлою. МенГ довелося лГкувати його. Можеш пишатися -- ти потрапив йому точнГсГнько межи бровами. Маю надГю, що й зараз у тебе рука несхибна та око зГрке, як Г ранГше... Що я мГг сказати? ВГн усе оповГв, як воно було зГ мною в БасрГ, Г що потГм коПлось зГ мною в мандрах. ТодГ менГ закортГло спитати (бо не збираюсь, о шейх, критись перед тобою -- менГ хотГлося теж зажити якоПсь слави серед людей, чимось Пх вразити): О лГкарю! А чи всГ цГ роки ти про мене хоч щось чув? Чув. Хоча не можу сказати, що називали твоК Гм'я Г мГсто твоК. Але менГ здалося -- до подГбних вчинкГв ти найбГльш здатний... ЯкГ ж тГ вчинки? Два яйця птаха Рух майже цГлГ з Аль-Кумру ти дГстав. I напевно, що це ти допомГг втекти з корабля полоненому царю зГнджГв!.. От який був цей лГкар Чжан!.. Ми прийшли до кита-риби. Того дня фортуна посмГхалася менГ: серед пошматованих смердючих нутрощГв я знайшов добрячий шмат амбри. А трохи згодом два здоровенних дзьоби вГд велетенських кальмарГв!.. ПотГм я прийшов до нього. Та ПжГ його не схотГв, ми просто розмовляли. I я побачив у його житлГ серед стосу паперГв Г книг туго перев'язану колоду карт. Я зразу ж навчився в КитаП цГКП гри. КитайцГ говорили менГ, що якби я бГльше вправлявся у картах, то мГг би жити лише з самоП картярськоП гри. -- Старий, давай зГграКмо? -- запропонував йому, звертаючись до нього без всякоП ДречностГ та поваги... ВГн згодився, Г ми сГли грати. Спочатку гра не йшла нГ в мене, анГ в нього. ВГн, видно, добряче забув усе за стГльки рокГв, а я крГм гри пильно стерГгся, щоб вГн не дав менГ понюхати якогось порошку чи не вколов голкою або кличем. До того ж дГйти, щоб обшукати його, я не мГг. Та й взагалГ намагався бути вГд китайця на такГй вГдстанГ, щоб його рука не досягла мене. ПотГм гра пГшла краще, Г вГн двГчГ виграв у мене. Це знов-таки за рахунок того, що я все пильнував за його рухами, а не запам'ятовував карти. Приймаючи карту, я ущипливо йому зауважив: -- Ти добрий картяр, старий. Але скГльки ж рокГв ти боявся зустрГчатись Гз своПми, що так занедбав своК мистецтво! Чжан не образився, сумно захитав головою: Ти стаКш третГм у мене на очах. Отак, як зараз ти мене стережешся, так усГ роки пГсля втечГ з батькГвщини я стерГгся Г всГх своПх землякГв, Г тих, хто там довго жив Г знав нашу мову й звичаП. Ти натякаКш, старий, що й менГ доведеться все життя блукати вдалинГ вГд рГдного краю? О нГ, моряче!.. Ти повернешся, Г якщо однГ тебе шукатимуть, ГншГ тебе сховають. Мене ж нГхто не сховаК. А мГй фах зразу ж видасть мене у руки влади. Я найкращий з лГкарГв, хто зараз займаКться голками, але нГчого Гншого я не вмГю робити. ЛГкарГ, особливо такГ, як ти, шалено заробляють. Повернися додому, купи собГ будиночок Г тихо живи на заощадження. ХГба тобГ багато треба? -- О мореплавцю! У захГдних землях я за багато рокГв розледащГв. Звик смачно Псти, звик до слуг Г доброго житла, вбрання хорошого... Та й гараздГв нГяких не назбирав -- багато моПх скарбГв поглинуло море пГд час переПздГв, багато припливло до загребущих лап раПсГв та катГбГв... Але не в цьому справа... Не можна менГ живому повертатись на батькГвщину... А хто згодиться Г за яку плату перевезти моП кГстки в рГдну землю?.. Старий! Не хочу твоКП близькоП смертГ, але я б це мГг вчинити! Ти? А ти мГг би! Проте вся бГда в тому, що ти Падуча Зоря МорГв! Ти не можеш сидГти тут, у КанбалГ, й чекати, поки я помру. Ти повинен мандрувати. Подорож -- усе в твоПм життГ. Тебе ваблять ночГ та зГрки. Та що даремне базГкати: ти --Падуча Зоря МорГв!.. Але... але на всяк випадок я тобГ розповГм, де треба поховати моП кГстки. Пам'ятай: перевезти кГстки можна тГльки тодГ, коли згниК плоть. Я про все подбаю -- про ящик Г про обгортку для моПх кГсток. А все Гнше полагоджу з мГсцевими купцями-Гудеями. А ти купцям покажеш оцей нефритовий перстень... Бачиш, вГн якраз пГдходить тобГ на мГзинець лГвицГ. ТГльки попереджаю тебе: все треба буде зробити дуже обачно, потаКмно та обережно! Бо навГть мГй рГд, якщо взнаК, що ти привГз моП кГстки, вГддасть Пх владГ. Тому я мушу розповГсти тобГ про себе. Почну з самого малечку. МГй дГд Г батько торгували городиною Г зГллям. Серед наших постГйних покупцГв було кГлька лГкарГв. Я змалку крутився в лавцГ й допомагав старшим. I уважно приглядався й прислухався до лГкарГв. Вони це помГтили Г почали вмовляти дГда та батька вГддати мене в науку до них. ДГтей у нашГй сГм'П багато, статки невеликГ, Г мене вГддали в науку до лГкаря. ПовГр менГ, мореплавцю, я був найкращим учнем, якого будь-коли мали всГ моП вчителГ! Добре казали нашГ предки: "Кожен приходить до вчителя зГ своКю чашею". Не напружуючись, я випитував у старших усе про хвороби, про лГки й рГзнГ ГншГ засоби. I що дивно -- лГкарГ дГлилися зГ мною своПми скарбами! А ти ж знаКш, як кожен фахГвець намагаКться своП знання зберегти в таКмницГ! В все, що вони чи пояснювали, чи оповГдали, чи я випадково чув, усе так добре запам'ятовувалося менГ, що я й зараз можу повторити слово в слово чи вГдновити рецепт! Аж самому не вГриться! РокГв за шГсть я випередив свого вчителя в голковколюваннГ. А що не цурався гострого скальпеля та рГзного зГлля, то став першим серед лГкарГв нашого мГста. Про мене пГшла велика слава, Г мене запросив на службу сам правитель мГста. ВГн страждав нападами страшних болГв у шлунку. А менГ пощастило з першого разу миттю вгамувати його страждання. В нього цГ напади траплялись при змГнГ води або при великому хвилюваннГ. Тому вГн скрГзь возив мене Гз собою Г запаси води з власного колодязя. Те, що вГн мене скрГзь тягав, вГдривало вГд хворих. А справжнГй лГкар не може вдосконалюватися без хворих. I тодГ менГ прийшла одна думка -- чому б менГ, як Г лГкарям минувшини, не вправлятися на злочинцях, засуджених до страти? При нагодГ я виклав своП мГркування правителевГ, Г вГн охоче дозволив менГ робити дослГди на смертниках. Тепер я мав папГр вГд нього до начальникГв охорони, щоб вони менГ допомагали, якщо я попрошу, Г щоб мовчали про моП дослГди над злочинцями. Я користався грамотою без всяких обмежень, Г скажу тобГ -- з великим натхненням Г без упину. Я мГг голками за один день зламати найсильнГшого бГйця. А мГг Г найжалюгГднГшого в'язня за якийсь час, не мГняючи йому анГ питва, анГ ПжГ, хоч на кГлька годин, а повернути до людськоП подоби!.. Шпигуни все доповГли правителю, Г вГн вирГшив сам подивитися на моП дослГдження. МоК вмГння Г надзвичайна вправнГсть дуже йому сподобались. Тепер вГн став брати мене на допити небезпечних злочинцГв та бунтГвникГв. ЗмовникГв та бГйцГв таКмних братств ми допитували втрьох -- правитель, його охоронець (вГн же водночас Г писар) Г я... Мене смертельно боялися не лише в'язнГ. Боялися до жаху й охоронцГ! Бо саме вони знищували тих, на кому я вдосконалював своК мистецтво. Я випробовував на злочинцях усе -- Г отрути, Г протиотрути, лГки Г рГзне дурманне зГлля. Робив Г операцГП, Г розтини. Вдосконалював форми голок для рГзних проколювань. I все-все найретельнГшим чином записував. I от коли я був у найвищому розквГтГ своПх сил Г вмГння, сталася бГда. Як Г всякий чиновник, мГй покровитель втратив пильнГсть, а разом з пильнГстю всГ своП достатки, силу Г владу! Як на горе, новим правителем поставили родича одного з пГдозрюваних у змовГ. Я ж особливо намагався його зламати, щоб одержати вГдомостГ про Гнших змовникГв. ВГдчував -- буде бГда, якщо вГн пГсля всього лишиться живий Г зможе говорити! Але правитель чогось замудрував Г наказав менГ зробити все, щоб цей в'язень лишився живий. Через отаку дурГсть зрушились усГ моП мрГП, перевернулось усе моК життя. Правителю нГчого. ВГн трохи погаласував перед стратою Г замовк. Тепер наш колишнГй в'язень став справляти малу нужду в його розпиляний череп. А от менГ через дурГсть мого покровителя життя прослалось постГйною дорогою втечГ Г небезпеки!.. Зрештою, так, як Г тобГ... ТГльки ти перед хорошими людьми нГ в чому не винний... МоК ж Гм'я й досГ викликаК в людей мого краю жах, огиду Г ненависть. Поки був при владГ мГй покровитель, всГ цГ шпигуни, чиновники, монахи, охоронцГ й кати нГби понГмГли. Та коли його скинули, скГльки вони приписали менГ злочинГв Г звГрств! На добру тисячу лГкарГв-бузувГрГв вистачило б моПх дГянь. По всГй краПнГ пГшов про мене розголос... От яку ГсторГю розпорГв Чжан. ПотГм вГн ретельно витлумачив менГ, як вГдвезти його прах на батькГвщину. ТодГ ми пГшли в портову харчевню, ласували там африканськими рибами та плодами, пили пальмове вино Г всю нГч грали в карти. I вГн обГграв мене, вГд того вГн аж сяяв. Ось його слова: "Мореплавцю! Ще в мене К трохи часу Г сил. А ти можеш знову вирушати в подорож. Краще за все пливи до малабарських краПв. Там зараз мГжусобицГ, вГйни. Я тобГ допоможу дГстати доброго софальського залГза та золотого пГску з Мошони. Це в ВндГП зараз найкращий товар для збагачення". ВГн справдГ влаштував менГ Г доброго залГза, Г трохи золотого пГску. Ще й дав превеликий запас найкращих лГкГв вГд болГв у головГ та шлунку, а також усГлякого дурманного зГлля та отрут для ПжГ, питва Г зброП. I як тГ лГки менГ й людям на кораблГ допомогли, ти б знав, о му'аллГме! НГ, я думаю, такого лГкаря, як Чжан, найближчим часом не буде! ВГн тримав у головГ не менше, нГж ти зГрок, рГзних лГкГв, трав, отрут Г точок, куди треба колоти голки. Його порошками я врятував багатьох на кораблГ, бо напала на морякГв якась пошесть. Певно, через Пжу. Коли я з ними прощався в ВндГП, всГ вони плакали Г благословляли мене. А руббан Г нахуда повернули менГ плату за проПзд Г за харч... Я дуже вдячний ЧжановГ за помГч. I весь час його згадую, особливо як менГ щастить когось пГдтримати при хворобГ зГллям уже мого виготовлення. Ще рГк тому я через ГндусГв-руббанГв дГзнавався, чи не помер вГн. РГк тому був ще живий. I хоча грГх його страшний Г неспокутний, проте я не бажаю йому смертГ. Ще встигне поплисти до Китаю... В ВндГП я надзвичайно вдало продавав залГзо, а золото утаПв вГд митникГв. За золотий пГсок таКмно купив три лали найчастГшоП води Г невимовного червоного кольору. А щоб мене не схопили з ними при обшуку, заклеПв Пх у бороду пташиним клеКм. Але амбру не став продавати, Г за неП довелося заплатити велике мито, Г закят з мене здерли завищений. Я сидГв Г чекав доброП нагоди й сталого вГтру, як трапилась одна ГсторГя. Молодий хормузський купець, син араба та персГянки, потрапив до в'язницГ. Чи справдГ так було, чи на нього наклепали, але його звинуватили, нГби вГн своПм кораблем перевозив зброю вороговГ раджГ. Корабель його загарбали, всГ товари розпродали на свою користь. I ще з нього вимагали сплати великих грошей. А в той же час вГд певних людей надГйшла звГстка Гз Хормузу, що в нього народився син-первГсток, а породГлля померла. РаПс не хотГв його випустити без викупу, а двоюрГдний брат купця не мГг зГбрати таких грошей. I я через кадГ зробив заманат11. ВГддав свою амбру Г всГ товари. СобГ ж лишив тГльки лали в бородГ та скриню з дивинами. Я вГддав за хормузця всГ набутки, бо якось Гз ним зустрГчався в харчевнГ Г трохи бесГдував. I присягаюсь Аллахом -- не було в ньому такоП зажерливостГ, як у Гнших купцГв, тГКП пожадливостГ, що трусить людину, мов лихоманка! Я почекав до того часу, коли купець вийшов Гз узилища Г вГдплив з братом до Хормузу. А потГм Г собГ потяг Гз мГста. Бо вГдчув я, що кадГ виказав раПсу порту та раджГ, хто зробив заманат. Я хитро вийшов з мГста -- за невелику платню рибалки-парГП перенесли в свГй човен мою скриню, загорнуту в сГтку. Я вдяг дхотГ Г разом з ними вийшов у море, нГби по рибу. Вони вГдвезли мене пГвденнГше, може, на добрих десять фарсахГв. Там у мГсцевих шеттГ-лихварГв я винайняв вантажного буйвола Г вГдправився на пГвдень. У найпГвденнГшому ГндГйському порту КамбеП я за один лал прикупив в аденських купцГв трохи коралГв, паку сап'яну, шерстяних чорних плащГв й поплив через протоку на Цейлон. На ЦейлонГ я почав учитись арабському письму Г читанню, о мГй шейх, о му'аллГме! Виявилось, що моК рГдне письмо, письмо нашого великого пророка -- хай Аллах благословить його Г весь його рГд! -- страшенно складне й плутане. Я вчився, вчився, прикладаючи всГ сили! Але за рГк я мало зрушив з мГсця! Я думав, що мене погано вчив перший книжник. Перейшов до другого. Але знову було те ж саме. Вдруге в життГ мене охопив вГдчай. Я зрозумГв -- пройдуть роки, поки я навчуся нашому письму. А менГ ж треба добувати засоби до життя!.. Удруге в своКму життГ я пГшов до шинку випити. В шинку-харчевнГ я зГткнувся лице в лице з пГратом-баркГ 12 Рашидом Гбн Хасаном. Цього лицаря з АллеманГП 13 звали Рихард, а його батька Гансом. Коли вГн потрапив у полон до славних витязГв Салах-ад-ДГна Г перейшов незабаром у нову вГру, то в такий спосГб перемГнив собГ Гм'я. Але й при новГй вГрГ вГн лишався таким же кровожерним вовком, як Г тодГ, коли полював за нашими одновГрцями. ТГльки тепер вГн став полювати на поганськГ кораблГ. Команду собГ пГдГбрав пекельну -- всГ як один головорГзи Г грабГжники. Однак раджа Г портовий раПс цього не хотГли помГчати, бо вГн щедрГше за всГх робив Пм дарунки. БаркГ-перевертень пГдсГв до мене Г, замовивши собГ й менГ найкращого маскатського вина, сказав, що знаК, чого в мене поганий настрГй. Бо я мГняю вчителГв, але не можу навчитись писати й читати. Ми добряче випили, Г бГлобородий лиходГй почав обГцяти, що за тиждень навчить мене письму. А чиК письмо -- значення не маК. Бо, мовляв, ти ж не збираКшся Коран переписувати, а тобГ чи комусь Гз твоПх треба ретельного дороговказу за лоцГКю списати. Подумав-подумав я Г пГсля третьоП, а може, й четвертоП чашГ вина згодився... Не минуло й тижня, як я мГг написати геть усГ латинськГ лГтери. Коли за кГлька днГв я оволодГв складами та почав писати слова, я зрозумГв -- можу писати свою книгу мандрГв, про всГ заморськГ дива, якГ бачив на власнГ очГ. Так Г зробив. ПотаКмно, при найбГльшГй обережностГ я почав писати чужими лГтерами нашГ слова. О шейх! Я не пГзнав радощГв сГмейного життя, менГ не довелося пережити радощГв потаКмного кохання. Та карбуючи нашГ слова чужими лГтерами, о шейх, я вГдчував неймовГрне щастя! На своПй довгГй скринГ я розкладав усе причандалля для письма та малювання. ТГльки занурював калам у чорнило -- починався банкет моКП душГ. Я наче злГтав на крилах чудесного птаха над усГма брудними буднями Г кривавою мГшаниною людських чвар! В писав правду про тГ чудеса, що тГльки сам бачив! ПГсля описання кожного дива я найтоншими рисами робив малюнок. I тут записував, якого мГсяця там був, де на небГ стояли якГ зГрки, якГ вГтри Г куди вГяли. ТГльки цГ записи я вже робив своПми умовними значками, щоб нГхто Пх не зрозумГв. Моя радГсна праця тривала бГльше нГж пГвроку. Вже й китайськГ купцГ вГдпливли додому, вже випали й страшнГ мусоннГ зливи. Я скГнчив опис останнього дива Г тепер розфарбовував малюнки. Не дивись, о му'аллГме, на мене з таким жахом Г осудом! Я питав багатьох богословГв про малюнки Г про грГх вГд них. I всГ вони посилались на хадиси та Гнших богословГв. Але жоден не прочитав заборони з самого Корану! I потГм, у багатьох купцГв, нахуд та руббанГв я бачив книги з астрономГП та астрологГП, медицини та механГки. БГльшГсть книг мала хорошГ малюнки. А ПхнГ господарГ, на вГдмГну вГд мене, були араби зГ славними куньями та чудесною освГтою! Аллах милостивий Г милосердний знаК, що я не Кретик, а хочу знати правду Г розповГсти людям правду. I володГю лише тими засобами, якГ по своПй убогостГ та мГсцю пГд сонцем сам придбав! БаркГ Вбн Хасан за час мого списування кГлька разГв виходив у море Г нГби повертався з порожнГми руками. Так казали в гаванГ. ТГльки я не вГрив. Раптом вГн запросив мене в один Гз ханГв Г за чашею вина сказав менГ таке. Ось його слова: Ти весь час писав тГльки свою лоцГю. Так? Виходить -- я тобГ допомГг своКю наукою? Так, руббане! Молю за тебе Аллаха милостивого Г милосердного! Дякую тобГ красно за велику допомогу! Будь ласка! -- щиро посмГхнувся Вбн Хасан.-- Завжди радий тобГ зробити корисне. Але в мене виникла через несприятливГ обставини потреба у невеликГй допомозГ вГд тебе... А що то за невелика помГч?.. МенГ треба, щоб ти провГв мГй корабель у ПГвденну Софалу. В тГ мГсця, вГд яких недалеко до ПхньоП краПни золота -- Мошони. О руббане! ДГйсно невелика послуга в порГвняннГ з тГКю, яку ти менГ зробив! ТГльки шлях туди далекий Г дуже небезпечний, Г торгГвля там непевна. Тому я спочатку попливу хоча б у Малакку -- спродам своП товари, куплю там китайських товарГв, а тодГ з радГстю поведу твГй корабель просто в Софалу. Як кажуть, я весь на вухах Г на очах! ВГн довго Г мовчки пронизливо дивився на мене своПми урочливими блакитними баньками. Та я не боявся нГ його, нГ його вГрних псГв! У мене завжди з собою була малайська трубка Гз стрГлою Г аж два добрих ножГ в одязГ! I тодГ вирГшив миттю, як при грГ в карти, викласти несподГвану карту для свого супротивника: -- Маленьку послугу з Софалою до людоПдГв я тобГ влаштую задарма. Але за подорож, яку я не вГдбуду в Малакку, ти даси менГ Гз тих, що взяв на минулому тижнГ, три паки китайського шовку Г паку порцеляни. Та не це головне, Вбн Хасане! По-перше, не думай мене забити чи отруПти -- книга списана твоПм письмом, але всГ дороговкази -- де, як Г куди повертати -- списанГ значками, що я сам вигадав!.. А тортурами мене не змусиш Г слова вимовити! Я вийняв з футляра три голки -- одною проколов щоку, другою зап'ястя, а третю загнав пГд нГготь. Рашид Вбн Хасан вирячився на мене, Г його чоло зросив дрГбний, мов макове зерня, рясний пГт. -- I останнК, попереджаю тебе: не пхайся за мною в КраПну ЛюдоПдГв. Я важу не лише головою -- якщо щось не так -- мене можуть Г засмажити! А все через пожадливГсть одних падлюк, що Пм було мало золота, так вони ще й попхали в рабство ПхнГх хлопцГв... -- Бачу, ти справдГ випустив на волю царя зГнджГв... Я стГльки в АденГ та Аль-ХодейдГ, та в МаскатГ Г СГрафГ наслухався про того негГдника, що випустив царя зГнджГв на волю. А це, виявляКться,-- ти, Г ось уже пГвроку живемо поруч... Ми вдарили по руках Г поклялись Аллахом та Гм'ям нашого пророка, хай буде благословен весь його святий рГд та його Гм'я, що шануватимемо справи один одного. Подорож до Канбали була легка Г безтурботна. За весь час переходу я змайстрував до човна-карГба невелику щоглу та приладнав до неП бамбукову рею з вГтрильцем. А от