ькГ тГстечка, що продавали в християнських монастирях, пГдносилися високГ храми ГндусГв. I скрГзь, де тГльки мГж будГвлями, мурами й деревами було трохи вГльного простору, виднГлись юрмища темношкГрих, майже голих людей. I на причалах теж з'юрмився чималий тлум людей. Геть усГ майже голГ, коричневошкГрГ. I нГ в кого, на вГдмГну вГд арабГв-морякГв Г стражГв митницГ, нГякоП зброП -- навГть ножа за поясом. КраКм ока АлГ спостерГг, як враз над пальмовим дахом довжелезноП будГвлГ з'явився темношкГрий патлатий чоловГк з якимось гаком чи топГрцем в руках. I вГн, о диво, поплив злегка похитуючись, над дахом будГвлГ. За ним ще з'явилися з-за дерев люди з подГбними гачкуватими палицями в руках Г теж почали рухатись на рГвнГ пальмового даху. Та нГхто в ПхнГй бГк Г не зиркнув. АлГ аж рота роззявив вГд несподГваного видовища. Та ще мить -- усе стало зрозумГло. 3-за рогу будГвлГ виступив слон з погоничем на горбку. За першим ще слони Гз погоничами. ВсГ тварини тягли в хоботах здоровеннГ в'язанки довгих вохристих жердин. Як тГльки тварини вийшли на берег, то зразу ж, керованГ погоничами, почали складати у купу в'язанки жердин. АлГ аж у ротГ пересохло вГд хвилювання -- ось-ось вони, поруч зовсГм, чудеснГ ГндГйськГ слони! Серце калатало, хотГлося кричати вГд радостГ й захвату -- не тому, що вГн побачив такого велетенського звГра, а тому що цей велетень такий зграбний Г слухняний! АлГ не витримав Г заволав у захопленнГ вГд цього чудесного творГння Аллаха: "Аллах акбар!!! Аллах акбар!" А слони, склавши свГй вантаж, спускались до рГчки. Коли вони зайшли у воду Г почали купатись, поливаючи себе з хоботГв водою, АлГ геть збожеволГв вГд захвату. ВГн тГльки викрикував, наче дервГш на зГкрГ: "О Аллах, о Аллах, о Аллах!!!" Один Гз митникГв почав кликати АлГ щоб вчинити йому допит пГд присягою, як Г всГм мусульманам з корабля. Та АлГ навГть не позирнув униз. Спека рГзала людям тГла, забивала дихання, витискала з усГх пор хворобливий липкий пГт. Руббан не витримав П закричав до раПса митницГ: О достойний Г ласкавий! Припини цю тортуру! Ще пГвгодини -- Г конГ почнуть падати! КГнь не може стояти без руху пГд таким сонцем... Заклинаю Аллах, будь милосердним Г справедливим!.. РаПс у вГдповГдь не став кричати. ТГльки розвГв руками, мов говорячи: "Я нГчого не можу вдГяти... Закон К закон!" Руббан уже без всякого лицедГйства схопився за голову Г заволав у розпачГ: О Аллах! Милостивий Г милосердний! За що ти караКш мене так тяжко?!! О Аллах! Взиваю до твого милосердя!!! I тут захропГв наврочений кГнь. КГнь бився у корчах, на тонких губах у нього зависла пГна. I майже водночас на кормГ пролунав зойк Г з глухим стогоном упав один митник. Та стогГн змовк пГсля дзвГнкого удару його голови об дошки. ВГн тГльки мовчки, як риба, жував повГтря, а з носа в нього цГвками лилась кров. ВсГ з жахом вГдскочили вГд нього. В одну мить не лишилось на кормовГй палубГ й одного митника, Руббан миттю отямився Г засвистГв у сюрчок. Наказав хлопцям на линвах витягати коней Гз трюму. Одностайно, не вагаючись Г митГ, всГ кинулись до працГ. НавГть АлГ поспГшив Гз свого "сГдала". В не жалГючи себе, надриваючи собГ жили, моряки витягали коней на линвах нагору Г опускали на рГнь. А конГ нГкуди не кидались, не вихали, не скаженГли, а зразу ж простували до води. Тут слов'янин не витримав Г закричав руббановГ, що не можна давати коням води досхочу, а треба Пх негайно поставити в затГнок. I, не чекаючи нГяких наказГв, заходився вГдганяти коней вГд води Г в'язати в тГнГ навГсу бГля складу. Ще не всГх коней переправили на берег, як руббан допустився помилки. Але вГн Г не мГг вчинити Гнакше, бо був правовГрним мусульманином. ВГн наказав зГнджам-Гдолоклонникам винести на берег покГйника Г вимити вГд кровГ палубу. ТГльки-но вони виконали наказ руббана, як зразу ж митники видерлися на корабель Г почали свГй розбГй. I тепер виходило, що команда вивантажувала коней, а митники виносили з корабля на берег до митницГ все, що тГльки можна було потягти з корабля. НавГть палубнГ дошки! ПотГм усю команду загнали в довгий Г напГвтемний сарай митницГ. I там у кожного мусульманина пГд присягою випитували Гм'я кожного, хто його батьки, звГдкГля вГн, який його достаток, що вГдбувалось пГд час плавання. Одночасно ГншГ митники порпалися в купГ матроських речей Г корабельного начиння. ПотГм, пГсля такоП пригоди, матроси багатьох своПх речей так Г не вГднайшли. Приступили митники Г до АлГ, щоб пГд присягою допитати його. I почали вже, схопили вже, щоб потягти в окрему комГрчину для допитГв. Та матроси на чолГ з керманичем пГдскочили до митникГв Г видерли АлГ з ПхнГх рук. Митники кричали, що АлГ дорослий Г маК вГдповГдати, як Г всГ. А керманич Г матроси кричали, що без кадГ це питання не маК права нГхто вирГшувати на власний розсуд . Хто зна, чим би скГнчилася суперечка, якби не почувся бГй барабанГв та завивання труб, галас величезного людського тлуму. Прибув сам раджа КалГкута подивитися на перший корабель цього року. Власне, не корабель, а коней. Цей вГзит звГльнив АлГ та корабельну команду вГд подальших знущань. Џх усГх випустили з митницГ, Г вони вишикувались разом Гз руббаном бГля коней. Раджа в золотому паланкГнГ поплив до них через юрмище своПх танцГвниць, барабанщикГв, воПнГв Г рабГв. Попереду котився тлумач, загорнутий у бГлу спГдницю. За паланкГном раджГ горою сунув розцяцькований слон. Його довгГ Гкла були подовженГ гострими сталевими лезами. Хоботом вГн тримав нагайку-трГйчатку Гз сталевих ланцюжкГв. На кГнцГ кожного ланцюга висГла гранчаста сталева куля. На чубковГ в слона нГхто не сидГв Г нГхто не виступав поруч нього, АлГ зрозумГв: цей слон у яскравГй шовковГй попонГ --страж самого раджГ. НосГП паланкГна, велетнГ-зГнджГ спинилися навпроти коней. Застиг за палашем раджГ слон-охоронець. АлГ вразило коричневе вусате обличчя раджГ. Незворушне, наче вирГзьблене з каменю. ОчГ велетенськГ, чорнГ, мов з полГрованого гагату, ледь вирлатГ. Та не було нГякого виразу в них, коли раджа оглядав кожного коня окремо. А виводив перед його очГ скакунГв фарбований слов'янин. Наврочений кГнь шарпонувся Г пГшов боком до раджГ. Слов'янин завис на линвГ, тягнучи коня назад. Та велетенський слон миттю вГдступив набГк з-за паланкГну Г замахнувся сталевим нагаКм на коня. КГнь злякано захропГв Г порачкував назад, тягнучи за собою по пГску не менш переляканого слов'янина. Це АлГ побачив по тому, як вГд лиця слов'янина вГдлила кров, Г воно стало сГро-брудним. Коли раджа споглядав останнього коня, навГть мГсцевГ стражники Г митники ледь стояли на ногах, так Пх припекло люте сонце. I вГтерець з океану не приносив полегшення вГн був вогкий Г пекучий, тГльки пахнув йодом, гнилими водоростями. НарештГ раджа розтулив вуста Г тонким голосом сповГстив, що конГ цГ припали йому до смаку Г вГн забираК Пх. Зразу ж Гз почту раджГ вибГг кругленький чоловГчок Г подав руббану важкенький мГшечок Гз золотом. Руббан простягнув цьому чоловГковГ два кГнських хвости. Це тГ конГ, що Пх поглинуло море за сто фарсахГв вГд КалГкута... Ти що, руббане, невдоволений щедрГстю раджГ?! -- спитав чоловГчок, зловГсно всмГхаючись у тарганячГ велетенськГ вуса. Я всГм вдоволений Г щасливий! Але кому я маю продати цГ хвости? ЧоловГчок сказав щось тлумачевГ, той сказав раджГ. Вперше Г востаннК посмГшка ледь скривила точенГ вуста раджГ. ВГн щось швидко проговорив. Тлумач сказав цГ ж слова товстенькому, Г той уже переказав руббану: НайсвГтлГший повелитель ласкаво дозволяК раПсу митницГ купити цих прекрасних скакунГв. Ти вдоволений? О наймудрГший, найщедрГший Г найсвГтлГший повелителю, немаК межГ моПй радостГ вГд твоПх щедрот! Але я прошу про велику ласку! МГй корабель втратив щоглу Г човен. Я прошу дозволу самому в лГсГ вибрати Г зрубати дерева! Дуже прошу твоКП ласки! Тлумач переклав прохання руббана. Раджа зробив знак рукою, що вГн зрозумГв прохання. Довго тривала мовчанка. ВсГ умлГвали, лише раджа був незворушний. НарештГ вГн розкрив вуста: ТГльки п'ять чоловГк можуть пГти в лГс. Дерево рубайте самГ, а притягнуть його моП слони! -- переклав тлумач Г показав пальцями, що треба впасти навколГшки й дякувати. Так руббан Г зробив, а за ним Г вся команда. I зразу ж чорношкГрГ раби повернули паланкГн, Г раджа, нГби визолочена статуя, поплив над натовпом. А за ним слон-охоронець зГ сталевим нагаКм, щоб нГхто близько не пГдступав. ПотГм посунули барабанщики Г танцГвницГ, вигинаючись, викручуючись у стрГмкому танцГ. ДалГ загупали пГшГ списоносцГ й лучники. А за воПнами по чотири конюхи-ефГопи повели кожного коня. ТГльки наврочений кГнь не давався. Падав, вибрикував. I одним ударом копита розкроПв стегно конюху-африканцю. ТодГ до руббана, що висипав на плат монети Г почав рахувати Пх, пГдбГг вусатий товстун: Ти можеш щось вдГяти Гз цим скаженим конем? Ось цГ двоК можуть з ним упоратись! -- I руббан однГКю рукою показав на фарбованого слов'янина, а другою на АлГ. Товстун кинувся до слов'янина, що посадовив собГ знов на плече папугу Г розмовляв з ним. Папуга все повторював те саме "Курвин син!" АлГ хотГв спитати, що це значить, та все щось заважало. Слов'янин показав на АлГ: ВГн кращий, нГж я! ВГн довше був бГля того коня. -- НГчого, пГдете удвох! -- вирГшив товстун. I блискавично, мигнути вони не встигли, як бГля АлГ стало двоК воПнГв Гз шаблями наголо, а бГля слов'янина аж шестеро. Хлопець Г слов'янин поспГшили до коня -- не посперечаКшся! АлГ не мав нГяких лакГток для коня. Не було й часу щось вигадати. Отож вГн, з гарячки, витяг недожований добрий шмат акулячого м'яса -- Кдине, що встиг вихопити в митникГв з-пГд рук. ПГдступав до навроченого коня, простягаючи шмат солоноП риби. А кГнь йому назустрГч, Вхопив солону рибу Г з насолодою почав гризти. Поки АлГ огладжував тварину, слов'янин вихопив в одного з конюхГв вуздечку Г накинув на коня. ТГльки спочатку не вставив вудило, звичайно. Отак вони вдвох повели через усе мГсто норовистого коня. Барабани били не дуже голосно, дудки тихо свистГли -- певно, щоб не сполохати коней. Через те було добро чути дзвГн срГбних бубонцГв на ногах Г на руках танцГвниць. Через весь КалГкут разом з раджею, усГма його слонами й воПнами, сановниками, тлумачами та казначеями, музиками й танцГвницями пройшли АлГ та фарбований слов'янин. Через усГ його майдани, з'КднанГ вулицями та кварталами рГзних вГр, мов Г ремесел. Куди не подивить -- все тут було неймовГрне й цГкаве. Ось корови. НГби якГсь сновиди, облГзлГ, мишастГ й половГ, горбатГ й ребристГ, схожГ на скелети й привиди, намагалися вони зайти до храму, чи потягти щось з лавки зеленяра. На товстенних гГлках неймовГрно великих дерев довгохвостГ, чорномордГ мавпи здГймали страшенний Двалт. На самГсГньких вершках галасували зеленГ папуги, точнГсГнько такГ, як папуга слов'янина. ВсГ вулицГ, опрГч того мГсця, де вГдбувався прохГд почту раджГ,-- все було заповнено тлумами людей. I тут АлГ побачив зовсГм голих чоловГкГв. Вони або куняли в затГнку, або сидГли на пекучому сонцГ й дивились перед собою безтямними очима, ворушачи вустами, мовби читаючи якусь молитву. СрГбний дзвГн наповнював вулицГ, де мГдники й золотарГ карбували, кували й лили вибагливГ й дорогоцГннГ прикраси. ТонкГ, гострГ й сильнГ запахи вГд тих всГх спецГй, овочГв, плодГв та коренГв, що лежали й висГли в лавках, чарували, паморочили голову хлопцевГ. I в той же час Гз рГзних завулкГв напливав хвилями сморГд вГд нечистот, бруду й смГття, На одних городянах були бГлоснГжнГ запинала, на других лише зотлГле смердюче шмаття. АлГ побачив Г могутнГх оголених стражникГв, Г напГвзасохлГ людськГ живГ кГстяки. ЦГ недобитки тягли поПденГ хворобами руки до тих, хто був здоровГший Г щасливГший за них. Та АлГ не помГтив за весь похГд жодного руху, щоб хтось щось простягнув тим, хто благав про помГч. Були у мГстГ й багатющГ паланкГни. Звичайно, не такГ великГ й поцяцькованГ, як у раджГ. АлГ роздивлявся, та все ж боявся сильно крутити головою. Схоплював тГльки те, що траплялось просто перед очГ. Ось два пси на сходах храму завелися за якусь шкоринку. Догризають один одного, харчать в останнГх судомах. А полова корова, не корова -- скелет ребристий, розбороняК Пх рогами, намагаКться розкидати у рГзнГ боки. Он лежить, висохлий, немов мертвяк, зовсГм голий старець. ПГдклавши пГд голову кулак, ворушить вустами Г краКм ока споглядаК грифГв, що спустилися на вершок храму. Ось, стрункГшГ за найгнучкГшу тростину, виступають майже оголенГ темношкГрГ дГвчата. На руках, на шиП яскравГ прикраси Гз якогось насГння. Обличчя в них красивГшГ, нГж у красунГ спГвачки НГссо. А несуть вони на головГ корзини з перепаленими шматами вапна. Сонце блищить на Пх темних, мов старовинна бронза, тГлах, граК на сторчливих персах, що при кожному кроцГ пружно пГдскакують. Ось нужденний смГттяр, як Г його батько Хасан, на сходах рожевостГнного храму порпаКться -- пГдбираК в корзину смГття, змГтаК пГсок. Он знову темношкГрГ, майже голГ, з ледве обгорнутими стегнами, жГнки й дГвчата несуть на головах корзини Гз шматами битих коралГв та вапняку. Коли вони поспГшали разом з усГма конярами-ефГопами за раджею, папуга на плечГ слов'янина почав невдоволено щось кричати. I зразу ж один могутнГй вояк-зГндж швидким, блискавичним рухом вхопив птаха Г вГдступив кудись набГк. Слов'янин тГльки прохрипГв щось запаленими вустами. НарештГ перебГгли майже через великий майдан Г пГдступили до рожевостГнноП фортецГ. Зразу за мурами пГдносився, тягнувся просто в темно-синК небо величезнГший бГлокам'яний палац. А поруч -- не менш пишний храм з червоного каменю. У брамГ мГж двома баштами стояли незлГченГ стражГ. I ще сидГло кГлька десяткГв писарГв-кадГбГв та рахГвникГв. Вони рахували тих, хто заходив з раджею до замку. Коли АлГ й слов'янин наблизилися до рахГвникГв, тГ щось голосно закричали. Зразу ж пГдскочили здоровеннГ могутнГ стражники-Гндуси. Лише в коротеньких обгортках-спГдницях, зате при шаблях наголо. Зупинили АлГ та слов'янина -- мовляв, не дозволяКться чужинцям заходити до фортецГ раджГ. I зразу ж, як з-пГд землГ, об'явився товстун Г з ним чи не дюжина м'язистих стражГв. Вони перехопили навроченого коня вГд АлГ й слов'янина Г потягли, майже понесли його на подвГр'я фортецГ. Наче джин з бутля, виник чорний велетень Г подав слов'янину його розкуйовдженого зеленого папугу. Папуга кусав дзьобом пальцГ чорному стражу Г кричав своК. АлГ хотГв спитати в слов'янина, що вГн кричить, та тут наблизились два слони з музиками, Г АлГ про все забув. КартатГ, вГзерунчастГ покривала на слонах були оздобленГ золототканими шнурами й торочками. Налобники слонГв Гскрилися золотом, срГблом Г всГма барвами веселки вГд незлГченних самоцвГтГв. АлГ й слов'янин стояли за спинами стражГв, притиснутГ до мурГв, поки заповзав у двГр велетенський виПзд раджГ. Коли ж увесь почет з барабанним калатанням, завиванням сурм Г дудок, дзвоном срГбних бубонцГв на ногах незлГченних танцГвниць влився до фортецГ, тодГ стулки ворГт з рипГнням замкнулися. ТГльки червона курява густим димом знеслася вГд землГ, закривши людей майже по груди. Стражники розступилися, й АлГ та слов'янин змогли вГльно вГддихатись. I вони пГшли назад до порту через усе мГсто. Вшли двоК мандрГвцГв незнаним мГстом, Г нГхто до них не заговорив. Лише папуга порушував мовчанку Г белькотГв щось своК. Та зараз в АлГ пропав настрГй спитати, що воно значить. Бо якось незручно Пм обом -- Г дорослому, Г малому -- почувалося серед цих людей. Џх обох вразило ось що: люди, що йшли Пм назустрГч, побачивши чужинцГв, вГдступали з Пхнього шляху, нГби страхаючись торкнутись ГновГрцГв тГлом чи одягом. I так чинили не лише добре вбранГ, вгодованГ перехожГ, а й бГднГ, зовсГм нужденнГ люди. Слухай, хлопче! Тут К дивна рГч. Ми Пм бГльше страху даКм, нГж прокаженГ! Ти це розумГКш?! Ми для них бридкГшГ прокажених! Ми -- як нечистота для них. Ти розумГКш?! I АлГ згодився, бо так воно й виходило. Дивись -- продовжував збуджений слов'янин. -- ЦГ Гндуси ходять загорнутГ в довгГ тканини! Џхня вГра не вмГК шити нГ штани, нГ сорочки! АлГ ж Гще бГльше вразило, що брудна за шарГатом тварина, собака, вГльно гуляК на сходах храму, в храмГ. I АлГ вирГшив подивитись, зазирнути до храму, Слухай, слов'янине! Давай зазирнемо до храму. А в них дозвГл К чужинцям? Не знаю. Але ж дивись -- мавпи заходять, корови гидять, собаки забГгають... Вони неквапно пГднялися по запльованих, засмГчених якимось лушпинням сходах. I тГльки-но зГбралися пройти мГж колонами, як вмить Пх обступив натовп убогих, обдертих, брудних, але при повному здоров'П, патлатих, майже голих молодикГв, Вони розмахували кулаками, насГдали, вГдштовхували, тГснили зГ сходГв вГд дверей храму хлопця Г слов'янина. АлГ та слов'янин рачкували перед розлюченими, роз'юшеними, напГвголими чи то жебраками, чи то злодюгами. Бо жоден з них не мав натруджених рук -- це АлГ вГдразу зауважив. Юрба гнала АлГ й слов'янина до брами кварталу. I зразу ж, тГльки-но АлГ зГ слов'янином переступили браму кварталу, юрба, мов за командою, замовкла. Лють збГговиська вмить ущухла. ВсГ повернули Г, не розмовляючи один з одним, спокГйно пГшли в затишок храму, щоб розлягтися Г сидГти безтямно, без всякого руху Г чекати, коли жерцГ з храму винесуть Пм залишки вГд пуджГ6. Хлопець Г дорослий поспГшали вулицею, тремтячи вГд напруги, вГд страху, що зараз оцГ всГ люди схаменуться й кинуться на них, як тГльки-но тГ, бГля храму. I коли вони зрештою вийшли з кварталГв Г попрямували пустирем до порту, пГд першим же великим деревом слов'янин сГв навпочГпки Г, втираючи рясний пГт з лиця рукавом довгополоП арабськоП сорочки, голосно розреготався. СмГявся довго, вГдчайдушно, аж сльози йому потекли з очей. ВГн аж корчився. АлГ перелякано витрГщився на слов'янина, бо йому здалось, що той вГд пекучого сонця Г вГд переляку збожеволГв. Слов'янин, помГтивши вираз його обличчя, махав рукою, мовляв, вГн не може говорити вГд смГху. I щоб АлГ не переймався,-- вГн, слов'янин, не збожеволГв,-- пояснить. Отож, пересмГявшись, вГн охрипло сказав хлопцевГ: Я думав, що Гнший квартал почне нас бити. ЯкГ тут люди, такГ самГ люди у моПй краПнГ -- РусГ! Поки загроза ПхнГм халупам Г храмам, вони зразу кидаються на непроханих зайд. ТГльки вГдГгнали вГд свого порога, Пм усе байдуже: Г куди пГшов далГ Пх ворог, Г що буде Гншим халупам робити. ТочнГсГнько як Гндуси, точнГсГнько нашГ князГ Г нашГ бояри. Значить, усГ люди в однаковГй глупотГ К скрГзь! АлГ це було нецГкаво Г не зовсГм зрозумГло. ВГн ще нГяк не мГг вГдГйти вГд переляку Г спитав у слов'янина: Слухай! Ти воПн, ти дорослий муж! А тобГ не було страшно, коли на нас кинулись цГ храмовГ гГКни? Слов'янин спохмурнГв, кГлька разГв обтер обличчя, Г рукав геть став темний вГд поту. ВГн стомлено видихнув повГтря Г сказав: Ще й як було страшно! Всю утробу нГби хто рукою схопив Г стиснув! Добре! ПГшли! ВГн, крекчучи, чого АлГ нГ разу ще вГд нього не чув, пГдвГвся, Г вони почимчикували до порту. А там уже на них чекала нова пригода. Бо вГдколи АлГ ступив на дерев'янГ хГдники Басри, вГд того часу всякГ дурнГ та небезпечнГ пригоди не полишали його, а тГльки безперервною лГниво намотувались, накручувались одна на одну у велетенський клубок. 27. РОЗПОВВДЬ ПОДОРОЖНЬОГО В одинадцяту нГч мГсяця рамадану, пГд час великого посту, до високоП двоповерховоП оселГ, схожоП на сторожову вежу, пГдступив стрункий худорлявий молодик. Одяг на ньому був йКменський -- довга спГдниця-фута, мГцна, хоч Г потерта, безрукавка - садрГя, на ногах зовсГм новГ сандалГП-хаза. Через плече в нього висГла вовняна плетена торба, яку носять йКменськГ горяни, а за широким шкГряним поясом стирчав держак чингалу-джамбГП. Голова обгорнута платом так, що було прикрито майже половину обличчя. На плечГ з-пГд плата спадали двГ коси, якГ носять моряки-йКменцГ. Вшов вГн трохи розгойдуючись -- так ходять люди, що довго пробули на кораблГ в морГ. I водночас кроки його були зовсГм безшумнГ як у мисливця, що вистежуК сторожкого звГра. СтраннГй пГдступив пГд дверГ оселГ Г, проказавши привГтання, тихо покликав: О шейх! Чи дозволиш ступити до твоКП оселГ? I голос Гз даху проказав: Зачекай хвилину, подорожнГй! ЗГрки не можуть чекати. За якийсь час почулося рипГння сходГв у будовГ, потГм дверГ зовсГм без всякого звуку вГдхилились всередину, Г на порозГ став господар зГ свГтильником над головою. ВГн мовчки показав рукою нГчному гостю проходити до оселГ. I тГльки коли засунув на мГцний засув дверГ, оберГгався Г схвильовано проказав: О Аллах! Зрештою я дочекався тебе! -- Так, о шейх! Це я повернувся до твоКП оселГ! Сивий, згорблений, але ще досить мГцний чоловГк поставив на голий тахт свГтильник Г обГйняв молодика. ВГн тричГ поцГлував його в скронГ, а той поцГлував йому руку. ПотГм господар запросив його до трапези. I сам полив на руки своКму гостевГ. Подав кухоль чистоП прохолодноП води з великого спГтнГлого глека. Коли прибулий вгамував свою спрагу, приступили вони до трапези. Та гГсть Пв без усякоП охоти, тГльки ще двГчГ пожадливо пив воду. Тебе мучать спрага, мГй юний друже? О шейх! Мене мучить не та спрага! Мене мучить спрага розповГсти про своП пригоди достойнГй людинГ,-- ти ясновидющий Г ти це, о мГй шейх, добре вГдаКш. ВГдаю, мГй друже! I тому не будемо вГдволГкатись вГд справи довгими балачками. Розкажи менГ краще, як тобГ мандрувалося всГ цГ роки. Чи побачив ти всГ тГ дива, якГ хотГв побачити? Чи здГйснилась твоя мрГя? О мГй шейх! Я побував скрГзь, де буцГмто бувають чудеса, про якГ розповГдали бувальцГ на багдадських базарах! -- МандрГвець випив ще води Г, вславивши Аллаха та призвавши благословення на пророка Мухаммеда та весь його рГд, почав оповГдь. РозповГв швидко, довго не розмусолюючи про своП пригоди в Шатт-ель-АрабГ Г на кораблГ в морГ-океанГ. ЗакГнчив такими словами: Це все було тут, у свГтГ арабГв, мусульман. I головне тут було диво, що я живий вислизнув Гз лабет своПх одновГрцГв Г одноплемГнникГв. Це було найдивнГше. I от я опинився в ВндГП... Коли вГдвели разом зГ слов'янином коня до палацу раджГ Г повернулись до гаванГ, то знов потрапили в халепу. РаПс митницГ разом з кадГ та мухтасГбом звинувачували руббана, що той уникне сплати закяту. Але руббан був метким чоловГком. ВГн встиг через вГдступника-оманця пГдкупити кадГ. I кадГ так розсудив, щоб за дарованого раПсовГ коня руббан вГддав монети. А раПс щоб сплатив руббановГ за хвости подохлих коней. А з тих грошей щоб руббан заплатив закят. Та Г тут руббан вчинив по-своКму. ВГн заплатив з раПсових грошей платню своПм хлопцям. I найбГльшГ грошГ дав неграм-поганам та фарбованому слов'янину. Так що трохи грошей за хвости дохлих коней лишилось у нашоП команди! У всякому разГ, пГсля цього нГ кадГ, нГ мухтасГб не чГплялись до руббана Г його хлопцГв. Та по обличчю раПса я вГдчув, що добра не буде нашГй командГ. ВирГшив тГкати в мГсто, у квартали, де раПс не маК всГКП сили. А щоб жити в мГстГ, потрГбнГ грошГ. Я сказав слов'янину: Слов'янине, ти найдобрГша людина! Дай менГ в борг або просто подаруй трохи монет! У мене немаК надГП, що руббан вГзьме мене в лГс. А я хочу пГти в джунглГ Г побачити бГлого слона. Я можу пГти в джунглГ лише таКмно. Щоб це вчинити, менГ треба покрутитись у мГстГ Г все вивГдати, де найлегше проскочити. А в мГстГ за все треба платити... Слов'янин довго думав, а потГм вГддав менГ своП десять динарГв, а собГ лишив три динари. ПотГм вГн сказав руббановГ, що пГде зо мною в мГсто на торжище. I вГдвГв мене в мГсто, щоб нГхто з раПсових людей мене не зачепив. Дав менГ великодушно, щедро своП динари, але ще дорожчий вГн менГ зробив дарунок -- вГддав маленьку йКменську сокиру без держака. Та ще дорожча була його порада: Слухай, хлопець! Хочеш жити в лГсГ -- дивися, що Псть звГр: свиня, ведмГдь, бГлка, курГпка, голуб. Ще тут в ВндГП К кращий звГр-провГдник -- мавпа, звГр, дуже подГбний до людини. ВГн пГшов до кварталу, де жили погоничГ слонГв. Бо спочатку погоничГ не збиралися виступати до лГсу. ЏхнГ брахмани 2 не дозволяли цього. Казали, що зорГ несприятливГ для походу в пущу по корабельне дерево. Водночас тГ ж самГ брахмани кожного дня вГдправляли на прощу з мГста цГлГ юрби людей. А треба сказати, що з кожним днем спека ставала все лютГшою. О шейх! Не знаю, чи ти бачив щось подГбне в обжитому заселеному мГсцГ! 3 дерев падали зомлГлГ вГд спеки папуги, ворони й кажани! Лежали конаючГ люди на майданах Г вулицях. Листя скручувалось Г опадало з дерев, перетворювалось на землГ на ядучий порох! Наш корабель тепер тГльки кормою торкався води -- навколо вже був пГсок. Водночас хвилГ океану Г вГтер Гз заходу почали викидати до берега по два -- по три вГтрильники щодня. КораблГ важко сидГли у водГ -- були вщент завантаженГ чорними рабами, горами слонових бивнГв, штабами африканського сиродутного залГза та калитами Гз африканським золотом!!! В зразу ж цГна на золото впала. Те, що ранГше можна було купити за один динар, тепер доводилось купувати за два-три динари. Але й досГ не прибув жоден корабель з кГньми. I вГд того раПс особливо лютував Г роз'ятрював у собГ злГсть проти руббана. У той же час прийшли з лГсу в мГсто дикГ люди. Принесли вони всГляке цГлюще корГння Г мед у луб'яних коробах. Я ще не мГг до пуття усвГдомити усГх ПхнГх звичаПв, що кожен маК спГлкуватися тГльки з тими, до кого вГн по стану подГбний. Але я змикитив сказати портовим п'явкам-митникам, що мГй батько в БагдадГ продаК те, що гублять ГншГ. Отож я пГдГйшов на торжищГ до тих диких людей та й почав Пм на мигах пояснювати, що я хочу пГти з ними в лГс Г подивитись на бГлого слона. Вони наче не зрозумГли. ТодГ я пГшов Г купив чудову Гграшку з бГлоП глини -- справжнього бГлого слоника! О шейх, не дивись на мене з осудом! Я не став, як Гндуси, поклонятись слоновГ! Це не був образ бога-слона, лише звичайна дитяча Гграшка! О, якГ я бачив чудовГ фГгури, зробленГ ГндГйськими майстрами! ПовГр менГ -- у наших землях нГчого подГбного немаК!.. Знов я Пм усе пояснив на мигах, вони зрозумГли. Та показали менГ, що не можуть мене взяти, бо стражники схоплять усГх нас, а менГ вГдГтнуть голову! Вони показали менГ на стражГв Г на моК горло... ТодГ, на прощання, я пригостив Пх фГнГками, а вони мене медом. Засмучений, я пГшов дивитись на ГншГ всякГ дива торжища. Раптом мене потяг за рукав мГцноП статури торговець Гз касти шеттГ 3. ВГн приходив до нашого корабля Г продавав морякам рГзнГ речГ й наПдки. ШеттГ-торговець шепотГв менГ в затГнку старого баньяну: ТобГ не личить з ними Псти Г пити! Ти хоч Г чужинець, а так би як з касти шеттГ, тГльки вашоП, арабськоП. СпГлкуванням з ними ти оскверняКшся!.. Слухай, дай менГ динар, Г я тобГ дам дорогоцГнну пораду. Вона варта двох динарГв. Але ти ще зовсГм малий, Г тому я збавлю цГну своПй чудовГй порадГ, нГяких сил вГд лютоП спеки. Бо спека не спадала тепер Г вночГ. I океан з припливом не допомагав. НавГть гГрше -- з-за океану, Гз заходу вГтер нГс пекучу спеку Г жовто-сГрий претонкий пил. Просто як пилок з квГтучих верб! У жовтавГй свГтанковГй ГмлГ, переступаючи через тГла людей Г дохлих птахГв, ми вийшли з мГста... Широким битим шляхом Г попереду, Г позаду нас до гГр Г пагорбГв посувались юрми Г окремГ прочани. Вони йшли очиститись у священних водоймах6, умилостивити своПх ГндГйських богГв, щоб вони дали воду всьому живому. Я зауважив, що ПхнГ жерцГ-брахмани вГдсилали на прощу людей вбогих, слабих тГлом чи духом, старих Г безрГдних. Лише кГлька разГв я бачив серед подорожнГх таких здорових, як отих попихачГв бГля храму, що ледь не потовкли нас Гз слов'янином. Ми пройшли два майже покинутГ людьми села, Г вже дорога почала пГдГйматися вгору. Просто при дорозГ росли тут великГ дерева. Листя на них теж зГв'яло, покрутилось Г почало облГтати, розсипаючись на порох по червонГй порепанГй землГ. Отут Гз шеттГ ми надибали на жГнку з дГтьми. Певно, вона вже довго сидГла пГд деревом, бо на ПП бГлому вбраннГ Г на чорних косах поначГплялися засохлГ покрученГ листочки. Одна дитина в неП лежала на руках, а двоК виповзли просто на шлях. ЖГнка була висохла, мов живий скелет. I дГти ПП повсихали. Вони лише щось белькотГли, вже не людськГ слова, а мов скавулГння тварини, Г протягували благально рученята. Серце моК стислося вГд жаху, Г я пожалГв дГтлахГв, спинився. А шеттГ тГльки зиркнув, що я чиню, Г незворушно покрокував далГ. Я дав дГтям по фГнГку Г витяг баклагу з водою, щоб напоПти Пх. Але жГнка закричала лютим голосом, як би орлиця заклекотГла, Г вирвала в своПх дГтей фГнГки з рота Г кинула Пх у порох на шлях. А коли я простягнув Пй баклагу, вона вГдштовхнула ПП, де тГльки сила в неП взялася. Вибила в мене з руки баклагу. Баклага вдарилась об камГнь Г розлетГлася на череп'я! Розбризкалась на дорожнГй пил дорогоцГнна вода, яка в тГ днГ була дорожча за всяке золото!.. I тодГ шеттГ все ж спинився Г покликав мене. Бо я остовпГв Г не мГг Гти далГ. Закричав я йому: "Вона божевГльна! Треба забрати в неП хоча б одного хлопчика! Може, хоч вГн виживе! Вона ж Пх заморить до кГнця!" А шеттГ крикнув менГ: "Даю тобГ безкоштовну, проте найдорожчу пораду: не пхайся в чужГ справи! Ти своКю Пжею оскверняКш ПП та ПП дГтей! ХодГмо швидше -- не чини зла!.." Я ще хвилину постояв, намагаючись щось второпати, Г до мене дГйшло -- вона волГК закону своКП вГри! Значить, вона свГдомо вбиваК своПх дГтей? Значить, Пй дорожчий закон ПП вГри, нГж життя ПП дГтей?! Я злякався цГКП благочестивоП вбивцГ Г побГг за шеттГ. Це тому вона така потворна в своПх дГях, що не мусульманськоП вГри... Якби вона була нашоП вГри, з нею б не сталося подГбного страху! ТГльки той, хто визнаК Аллаха, той уникне всякого жаху!.. О шейх! Не можу рГвнятися твоПм знанням Г мудростГ, але слухай, що я взнав, коли повернувся Гз джунглГв у КалГкут. Коли кГнчилось те калГкутське пекло Г почалися зливи, напали напастГ на мусульман, що проживали в мГстГ Г порту! Кожен другий, а може й бГльше, чоловГк, що ходив на молитву до мечетей Г робив там омовГння, помер вГд страшних виразок по всьому тГлГ!.. Значить, вони порушували закони вГри! От Пх Г покарав Аллах! О шейх! Присягаюся тобГ, померли найбГльшГ законники та богобоязнГ люди!.. О мГй шейх, о мГй му'аллГме! Я прийшов розповГсти тобГ, що було, Г прошу тебе, о мГй шейх, не будемо сперечатись про подГП! Я хочу лише розповГсти правду... Ми розпрощалися на перевалГ невисокоП лГсистоП гори, Г бГльше я нГколи не бачив того шеттГ. Я повернув праворуч Г вступив у нетрГ. Перш за все вГдшукав добре деревце Г вирГзав собГ довгий держак для Кменського топГрця. Тепер я мав не лише ножа, а й добру замашну зброю. Вти я не поспГшав -- намагався все роздивитися, запам'ятати дорогу, щоб вернутись до берега... Див у нетрях було на кожному кроцГ бГльше, нГж на всГх базарах Багдада, Басри Г КалГкута! О мГй шейх! Ночей всього рамадану не вистачить, щоб розповГсти про скарби й дива ГндГйського лГсу! Тому оповГм лише головне. Страшною була перша нГч у хащах. Я залГз на товсте дерево, може, лГктГв заввишки на десять, Г скоцюрбився мГж двома гГлками товстими -- одна згори, друга -- знизу, я на нГй лежав, Думав, що засну. НГ! ПершоП ночГ не спав Г митГ -- такий жах мене проймав. ТГльки впала чорна темрява на нетрГ, як зразу почався страшний галас. ЯкГсь нГчнГ птахи божевГльно кричали вГдразливими голосами. Нявчали, шипГли, гавкали та скавулГли на землГ невГдомГ менГ Гстоти. I що було дивним -- у чорному мороцГ ночГ засвГтилися тисячГ тисяч вогникГв! ОднГ вогники весь час рухались, то, певно, комахи. ВншГ були нерухомГ Г випромГнювали блГде синК, зелене або блакитне сяйво! А потГм вранцГ, коли ледь заповз Гз дерева, то роздивився -- нерухомГ свГтлячки виявилися грибами Г трухлявими рештками дерев... Я корзину прив'язав на гГлках. I тепер чув, як ПП шкребли, гризли якГсь чи щурГ, чи мишГ, чи, може, тхори. Та тГльки тодГ я по-справжньому злякався, як побачив пГд деревом два зелених палаючих ока. Я не чув, як цей звГр пГдГйшов Г сГв пГд деревом. Я не мав Г не маю того слуху, що в ДжарГП, але нюх у мене кращий, нГж у будь-кого з людей, яких я зустрГчав. Пахло великим котом. У задусГ гарячоП ночГ менГ здавалось, що я чую ще гарячГше дихання невидимого звГра. У мене лишилося двГ стрГли... Яка з них ще несла в собГ Г чи несла отруту, я не знав... Не вГрилось менГ, щоб вГд краплГ змГПноП отрути можна було однГКю стрГлою тричГ принести смерть! ВранцГ я не побачив нГяких знакГв на землГ вГд лап звГра. Проте сумнГву не було: вГн чатував мене. Бо коли з'явилися зеленГ палаючГ очГ, на моКму деревГ замовкли на вершку якГсь двГ нГчнГ птахи Г вГд корзини повтГкали невидимГ звГрята. ПГсля такоП ночГ я йшов лГсом наче п'яний. А спека хоч Г була в хащах пГд деревами не така, як у мГстГ, проте Г тут люте сонце нищило зелень Г звГрГв. То тут, то там я трапляв на висохлих жаб Г ящГрок, дохлих кажанГв-криланГв, папуг Г голубГв. ДеякГ були ще цГлГ -- ГншГ об'ПденГ хижаками та всякими комахами. Дерева теж страждали вГд спеки -- обпадало листя, осипались недозрГлГ плоди. БГля велетенськоП смокГвницГ я потрапив у халепу. Задивився на цГлу зграю мавп, що галасували на гГллГ та обривали зГв'ялГ плоди. Вони надкушували ягоди Г кожну другу з плюванням Г вереском викидали геть. ВГд Пхнього борсання з гГлок дощем сипались Г дозрГлГ, Г зГв'ялГ фГги. ВГд смокГвницГ навколо розпливався винний дух забродилих, закислих ягГд. До речГ, я ще бачив пГсля нГде такого врожаю на смокГвницях. ВирГшив скористатися прикладом мавп Г поласувати фГгами. Проте коли я пГдГйшов Г потягся руками до низьких стиглих ягГд, то ззаду по корзинГ нанесли такий удар, що я перекинувся через голову. Линви корзини, слава Аллаху, не трГснули. Та з неП все в одну мить вилетГло на всГ боки. 3 порожньою корзиною Г топГрцем у руках я миттю скочив на ноги Г обернувся до напасника. А то був волохатий чорний ведмГдь. ВГн на мене не звернув бГльше нГякоП уваги, а заходився гризти в'ялену рибу. Гриз Г випльовував. Поки я отямився, вГн пережував менГ половину риби. Я не мГг довго думати: ще хвилю -- Г вГн дожуК моК добро Г завершить моКю головою. Швидко висмикнув руки з петель корзини. ОбГруч вхопив топГрець, пГдступив збоку Г щосили потнув звГра в голову. ВГн упав на черево Г обхопив пробиту голову своПми страшними пазуристими лабетами. Так Пх стис, що не можна було з них видерти топГрець, Тому довелося кГнчити його хашашГнським ножем. Як велить шарГат, я порГзав йому жили на шиП Г облупив його. I що дивно, я його бГлував, а з пащеки в нього смердГло вином, як вГд монаха-п'яницГ. Не встиг я позбирати своК начиння Г скласти в корзину, як уже над галявиною закружляли шулГки та грифи. От менГ б такий зГр! Коли далГ пГшов з галявини Г озирнувся, то в кущах помГтив гостроносГ полохливГ морди шакалГв. Думаю, що поки пГднявся на наступну гору, то вГд ведмедя лишився тГльки кГстяк. НайбГльше клопоту було з пазурами -- довелось Пх по одному обрубувати сокирою. Ще два днГ пГсля нападу п'яного ведмедя я простував через гори на схГд. I кожноП ночГ навколо мене ходили хижаки, кожноП ночГ на мене чатувала смерть. I я не мГг спати. ВГдсипався вдень, при свГтлГ сонця, де-небудь пГд скелею, серед товстих гГлок. Посплю годину-другу Г знов Гду. Важко було -- так хотГлося спати! ДГйшов я до маленького джерела, що витГкало зГ скелГ Г падало вниз у ковбаню. ЏП береги були витоптанГ слГдами всГляких тварин Г птахГв. Тут я вГдчув, що далГ йти не можу -- падав вГд сну! Впаду, засну Г загризуть мене якГсь гГКни чи ведмедГ! Видерся на виступ скелГ просто врГвень з цГвкою джерельця. ТГльки мавпи тут мене дГстануть чи шулГки! Напився досхочу Г лГг на виступГ спати. Спав майже до вечора. Прокинувся -- бо сонце спустилося над верхами дерев Г вдарило менГ в очГ. Поглянув униз Г просто зомлГв -- пГд скелею стояло кГлька зовсГм чорних, довговолосих, мускулястих лучникГв. Луки у всГх напнутГ. Добре, що не цГляться ще! Я пГдвГвся поволГ Г руки звГв догори, пальцГ розчепГрив -- мовляв, без зброП. Один сивоволосий показуК рукою: "Спускайся вниз". Довелося спуститись. За корзиною Г топГрцем вони самГ полГзли. Повели мене кудись через заростГ бамбука звГриною стежкою. А страшно йти через заростГ бамбука -- висохлГ стовбури Г листя аж дзвенять! Невеликий вГтер Пх розгойдуК, а вони стукотять одне об одного колГнчастими стовбурами, наче мерцГ кГстками барабанять! Привела в ПхнК стГйбище -- великий грот пГд скелями. I страшно менГ, Г дивно -- бо всГ голГ -- Г дГти, Г жГнки, Г чоловГки. Ну хГба то одяг: смужечка лубу спереду Г ззаду? Але що найдивнГше -- чорнГ, майже як зГнджГ, а волосся довге, хвилясте Г носи або звичайнГ, або довгГ. Та найбГльше здивування було вГд появи двох старих голих мисливцГв -- та це ж моП калГкутськГ знайомГ! ПосмГхаються, тиснуть менГ плечГ, запрошують до вогнища. Яке то було щастя, що вони курГпок смажили! Дуже боявся, що доведеться щось нечисте Псти! По трапезГ питають на мигах, куди я йду. Я вГдповГдаю, на мигах, звичайно, що йду подивитись на бГлого слона. Вони показують: "ПриКднуйся до нас, ми теж туди йдемо!" ЗрадГв дуже, що разом з ними пГду. I похвалив себе, що пГдГбрав все своК начиння, навГть попсоване п'яним ведмедем. Витяг ракушки з корзини Г поклав перед ПхнГм старшим. Вони менГ на замГн меду цГлу коробину. Показую: "Не мГняю! Вам дарую!" ЗрадГли вони, а особливо жГнки й дГвчата. Все миттю розподГлили мГж собою Г почали прикраси майструвати. ТГКП ночГ я спав спокГйно. Та лише настала пГвнГч, прокинувся Г не спав, може, одну трьохгодинки, як на кораблГ. Щось сталося зГ мого пГд ту жахливу ГндГйську спеку -- опГвночГ я прокидаюсь Г довго не сплю. I по сьогоднГшнГй день. Не дужГ зручно. Проте можу без особливоП напруги споглядати зорГ. О мГй шейх, не думай, що я гну кирпу перед тобою, але тГ шляхи, якими ходив чи плавав, знаю по зорям, по сонцю Г по мГсяцю. I коли споглядаю зорГ, згадую завжди тебе, о му'аллГме! Давно в мене така думка виникла, може, рГк на шостий мандрГв -- побачу всГ дива, що хотГв, повернусь у Багдад, розповГм правду людям на своПй вулицГ Г на своКму кутку. А тодГ смиренно спущусь у достославну Басру до шейха Г стану його учнем. Бо вГн--той чоловГк, що за неправильнГ знання не знущатиметься, виправить, а новим знанням навчить! Але повернГмося до моПх пригод у нетрях. З отим маленьким плем'ям мисливцГв ми пГшли трохи на пГвнГчний схГд. Спекота не вщухала. Вони боялися пожежГ бамбукових заростей. I тому йшли навпростець, через важкГ гГрськГ переходи. Коли подолали найвищу гору Г почали спускатися, то виявилось, що далеко внизу, в долинГ у висихаючому озерГ комашаться кГлька тисяч людей. МенГ дуже кортГло подивитись, що там таке. Та й молодим мисливцям праглося побачити той людський мурашник. СтаршГ порадилися Г дозволили нам пГд проводом Г при повному послуху моКму калГкутському знайомому спуститись униз, дивитись на все до вечора. УвечерГ ми мали наздогнати плем'я на потаКмнГй стежцГ. Спустилися найкрутГшим схилом, щоб у разГ небезпеки нас не могли наздогнати чи схопити. Коли я добре все роздивився, що робиться внизу,-- я здригнувся вГд жаху. Ким я був десять рокГв тому -- хлопчиськом. Але й тодГ зрозумГв, що всГ вони смертники! СамовбивцГ! Озерце лежало на днГ нГби глибокого казана мГж крутими гора