ати по троК до здоровенних весел Г працювати без упину три години веслами. А Пхня змГна мала вГдпочивати, спати цГ три години, аби потГм замГнити веслярГв. Команда здивовано зашепотГла. Переморгувались один з одним, стенали плечима, але вголос матроси нГчого не висловили. Горбоносий розлютився вГд цього шемрання, засвистГв щосили у свГй срГбний сюрчок Г, вихопивши з-за пояса криву джамбГю, загорлав несамовито: Нас обдуриш! ЦГ чортовГ злодюжки, болотнГ шакали, продали нам крадених коней. За нами женуться! I нГхто з вас, навГть зГндж-нурець -- Г той не виправдаКться, якщо потрапить у лабети митника Г його стражГв! ВсГ ми зависнемо на хрестах! I басрГйськГ чайки повидзьобують нашГ очГ! Ви що, схотГли перед очГ Аллаха, хай святиться його Гм'я, в день Страшного суду постати слГпими?!! Клянуся розлученням Г всГма клятвами -- нам не буде нГякоП пощади, якщо ми попадемось! Бо в це дГло замГшанГ сам емГр Басри Г його митник!!! А зараз ставайте однГ до весел, другГ пГдкрГпляйтеся наПдком Г лягайте спати. ВГн сам став до стерна, а стерновому наказав вГдпочивати. АлГ потихеньку, в повнГй темрявГ, обГйшов коней, злегка догладжуючи Пх говорячи лагГднГ слова. ВсГ тварини були теплГ, живГ, жодна не шарпалась, не хропГла, не пускала слини й слизу з храпу. Та АлГ вГдчував, що вже дГйшов час Пх напоПти. Тому й видерся нагору. КапГтан якраз закрГпив румпель линвою до бортГв, а сам стояв пГд щоглою Г щось обраховував по зГрках. Наставнику! --- сказав так АлГ, як чув вГн поважне звертання матросГв до капГтана.-- Му'аллГме! КонГ вичищенГ Г не дрочаться, але вони перегрГлись. Треба Пм дати води... Сам пити хочеш? НГ, пити я не хочу. Диви який витривалий!... А менГ дуже хочеться. Та май на увазГ -- води в нас обмаль... Ти сам щоб нГ краплГ не брав! Коли дозволиш, тодГ й питиму, о му'аллГме! Оце розмова! -- КапГтан потихеньку свиснув у срГбний сюрчок. В зразу ж бГля нього опинився йКменець, вищий за капГтана зростом, мГцнГший, але такий же горбоносий Г лупатий. Руббан проговорив йому щось на вухо, Г той вГдповГв: "Добре!" ЙКменець Г АлГ спустилися в трюм. АлГ нГс запалений лГхтар, а йКменець, крекчучи Г важко видихаючи, тягнув на плечах здоровенний бурдюк. У дерев'яну миску йКменець з бурдюка вГдмГряв воду. Вони на кожного коня дали по двГ чашГ. Корабель хитало Г гойдало з боку на бГк. АлГ подобалася хитавиця. ВГд неП аж млосно ставало в грудях. ВГн зовсГм не розумГв, як люди можуть через неП блювати до повного змертвГння. Та виконувати таку делГкатну працю, як напування коней та ще в темному, претГсному трюмГ, було нелегко. Однак через якийсь час бГг корабля, плюскотГння за дерев'яною обшивкою стишилось, Г судно злегка гойдало з боку на бГк. Корабель поволГ просувався вперед. Чувся тупГт нГг веслярГв по дошках. Раз, два, три, чотири, п'ять! Вперед заносять весла для загрГбання! Гуп! Спинились! Занурили весла! Потягли назад. Раз! Два-а! Три-и! Чотири-и! П'ять! Назад повГльнГше -- вода не даК! ПотГм знов уперед... I ще наче шепГт, наче тихий дзвГн струни -- то вгорГ, в снастях починав свою гру вГтер. I от капГтан засвистГв Г загорлав рГзнГ накази. ЗабГгали над головами, загуркотГли по дошках моряки. ТодГ родич руббана кинув АлГ одного внизу при конях. I лГхтар, Г бурдюк порожнГй полишив у трюмГ. АлГ видерся тГльки до ляди Г, витнувши голову над дошками, ловив усе, що мГг зловити поглядом. Руббан стоПть на носГ, вчепившись у форштевень, Г з усГх сил кричить, що робити. СвГтить майже повен мГсяць. От коли буде друга чверть на пГдходГ, тодГ й почнеться вГдмГнний вГтер -- мусон. А зараз тГльки жах смертГ спроможний гнати в море на зелену воду вГтрильники. Чого тГльки не може статися, коли кГнчаються однГ вГтри, а ГншГ ще не наступили? Вся команда, тягнучи за линви - хаблГ, з великою напругою бГгла навколо щогли, щоб обернути навкГсну рею з вГтрилом з лГвого борту на правий. Спочатку це було зроблено з першою реКю, потГм з другого. ТГльки пГсля цього команда спинилась Г, повисши на линвах, почала пГдтягати реП вгору. ЗморщенГ, зГв'ялГ вГтрила почали розправлятись, надиматись, туго випинатися вперед. Руббан був справжнГм ловцем вГтру. ВмГв ловити нетривкГ струменГ, а зловивши -- тримати. Цей нГчний вГтер над Персидською затокою мав би бути свГжим, полегшуючим. Та ба! ВГн повГяв Гз АравГйськоП пустелГ гарячим подихом -- туманний вГтер, насичений не вологою, а пустельним пилком. I поступово сяючий мГсяць та ГскристГ зорГ почали блякнути. Руббан встиг вивГрити мГсце корабля за зГрками Г стоянкою мГсяця. ТодГ зазирнув у воду, наче в цГй темрявГ, в глибоких хвилях з якимось смарагдовим блиском на гребенях, нГби свГтились свГтлячки, мГг щось побачити. ВГн принюхувався до вГтру, роздуваючи гостро вирГзанГ нГздрГ свого горбатого, мов дзьоб папуги, носа. ПГдГймав руки, мГряв пальцем вГдстанГ в зГрках. I, вдоволений, промовив до команди: -- Можете всГ спати. СпГть! I вся команда цього разу, анГ тГ, що не могли заснути, чекаючи на веслування, анГ тГ, що встигли пГдновити мозолГ на долонях, не промовили й слова. НГхто не розмовляв, нГхто не базГкав. УсГ кинулися на своП мГсця на палубГ в затишку пГд паками з рГзним начинням. I в одну мить поснули. Стерновий виспався Г, сотворивши молитву-прохання, взявся за довжелезний румпель, Г тГльки тодГ капГтан полишив стерно. ПоволГ, стомлено пГдступив до ляди в палубГ Г наказав хлопцевГ: Спускайся вниз, що надивишся на море!-- та й полГз по драбинГ до АлГ. Сказав своКму родичевГ, що знов був у трюмГ: Вди на гору Г лягай бГля ляди. НГкого не пропускай до коней. Зараз повартуй уважно -- я поговорю з хлопцем. Руббан перевГсив на один Гз кГлкГв лГхтар пГд скляним ковпаком, як на отих велетенських сторожових вежах-щоглах, що стримГли в сипучих пГсках та на острГвцях Шатт-ель-Арабу, показуючи морякам прохГд. Разом з АлГ потиху, обережно протисся мГж кГньми Г почав оглядати кожного, починаючи вГд першого. Обмацав, огладив, перебрав шовковисту фарбовану гриву, обдивився уважно копита. А корабель наче дихав Г ворушив рипучими ребрами-шпангоутами. ОтакоП! Товар я взяв дивний, небачений. КонГ справнГ. Але чим тим доведеш, що вони краденГ? Де тавро? Дай менГ, руббане, поташу, або натру з олГКю, Г я тобГ виявлю тГ мГсця, де були поставленГ клейма. Де було поставлено тавро емГра, то воно зовсГм не збГгаКться з тим тавром, що стоПть тепер на крупах коней, Ну добре, ти кмГтливий хлопчик! Але, зрештою, не це головне. Все сходиться -- я тобГ вГрю. ТГльки тепер все залежить вГд тебе. Ти менГ повинен допомогти...-- Руббан наблизив до нього обличчя, прикрив рота долонями. ЗашепотГв на вухо АлГ: Той чоловГк з моКП команди, який мене пГдбив на це дГло, або сам помилявся, або був другом тих крадГПв -- тих, що менГ коней збули,-- або ж вГн друг митника. От у чому справа. I як це взнати? -- спитав АлГ. Тихше! -- засичав крГзь зуби руббан.-- Це менГ ти допоможеш зробити. Я знГму сторожу бГля ляди. I в якусь Гз ночей цей спробуК проникнути туди. Якщо проникне, то повинен скоПти лихо з кГньми, значить, вГн куплений начальником митникГв Басри. Але якщо туди нГхто не полГзе Г не нашкодить, то цей чоловГк -- друг конокрадГв Г проти мене нГчого не мав, просто вГн намагався позбутися хоч частини здобичГ, яка стала путами на ногах самих крадГПв. Я тепер розумГю, вони сидГли на островах з цими кГньми Г не могли нГкуди податися, бо були обложенГ з усГх бокГв. Якщо ж цей вГд емГра, то вГн, не виконавши того, щоб схопити мене з кГньми Г стратити, спробуК завдати шкоди коням. Але ж, руббане! Якщо ти даси йому залГзти, то вГн може Пх отруПти. Може з них кров вицГдити, може Пх заговорити. Заговорювати вГн не вмГК. Якби умГв, то зачаклував би, щоб потрапити менГ з усГма кГньми до лабети митника. Та бачиш -- цього не сталось. Як би вГн мГг отруПти? ВГн не отруПть. У мене К проти нього одна хитрГсть. А проколоти всГх коней вГн зразу не зможе. Якщо ти менГ допоможеш, я його вловлю, можеш бути певний!.. ВГн вилГз нагору. А бГля ляди, що вела з палуби до коней, поставив свого небожа. Корабель мчав на пГвденний схГд -- Г за всГма розрахунками мав уже досягти персидського берега. Однак вГн його не досягав. КапГтан на кораблГ не попускав вузду. Все було, як пГд час бойового походу. По три години спали однГ гребцГ, другГ в цей час працювали. КапГтан сам готував Пжу на величезнГй жаровнГ Г сам роздавав воду, кожного разу мГняючи бурдюки, щоб напоПти всГх,-- не виливав воду до кГнця, а давав з бурдюка спочатку людям, а потГм зразу ж наказував напоПти коней. Вли двГчГ на день -- пГсля вранГшньоП молитви Г зразу пГсля заходу сонця. АлГ зовсГм збився з нГг, пораючись бГля коней. ВГн попрохав замГсть чашГ казанок Г з того казанка поПв коней, годував Пх колобками з товченого ячменю, змГшаного з фГнГками, сушеними абрикосами. Збирав кГнський кГзяк Г, змочивши сечею, яка стГкала пГд заболи, лГпив колобки на паливо Г сушив на палубГ. ВГтер не провГвав трюм, Г вГд важкого дихання коней, вГд випару ПхньоП сечГ, вГд запаху кГзякГв голова в АлГ паморочилась, Г вГн раз по раз бГг до ляди, щоб хапонути свГжого повГтря. А потГм знов товкся в солодкуватому смородГ й теплГй задусГ плавучоП конюшнГ. На якийсь уже день несамовитоП гонитви по зелених хвилях, у постГйних ловах змГнних повГвГв вГтру, конГ вГд задухи й застою почали хворГти. В кГлькох з нГздрГв поплив слиз, погано тхнуло Гз пащеки, з'явилися попрГлостГ в деяких пГд лямками. АлГ наполовину, ба нГ, навГть бГльше половини згодував заспокоюючого зГлля тваринам. Тому коли руббан в черговий раз спустився Г спитав, чи нГхто не пГдкрадався до коней, вГн не витримав. О му'аллГме,-- зашепотГв АлГ капГтану.-- КонГ починають хворГти. Џм не вистачаК повГтря, вГльного дихання. Так-так, син сестри менГ сказав. Ось що, позавтра вГтер сталий вхопимо, якщо Аллах вГд нас не вГдверне лице своК! Хай славиться його Гм'я! I тодГ я знГму з варти небожа Г дам вГдпочинок веслярам. Ти зрозумГв мене? ЗрозумГв. ТодГ той полГзе сюди до коней, як усГ спатимуть вночГ... ...Г як тГльки ми його зловимо, одразу ж знГмемо дошки над кГньми -- нехай дихають досхочу! I тобГ тодГ теж буде полегкГсть -- дам слов'янина-раба на пГдмогу. Му'аллГме! А чого ти менГ не дав його зразу? Його присутнГсть злякала б ворога. А тебе вГн не боятиметься. До речГ -- не вилазь вночГ нагору Г десь заховайся так, щоб вГн тебе зразу не знайшов Г не задавив... Через день напруги Г каторжноП працГ всГх матросГв корабель досяг тих широт, як мовив руббан, де можна зловити справжнГй вГтер. I всГм морякам було дано на нГч перепочинок. Того вечора, крГм рису та сушеноП акули, руббан пригостив усГх найсолодшими басрГйськими фГнГками, дав по чашечцГ доброго оманського вина, як сам мовив -- Гз старих запасГв. На нГч спустили великГ вГтрила Г тГльки на першу щоглу пГдняли невеличке нГчне вГтрило. АлГ залГз у самий нГс корабля Г там змайстрував собГ сГдало, прив'язав линви мГж кГнцями шпангоутГв Г всерединГ наклав кГлька пальмових циновок. Ото була радГсть -- сидиш собГ на циновках, а корабель з хвилГ на хвилю переповзаК Г тебе водночас гойдаК на саморобнГй гойдалцГ. КрГзь щГлини в палубнГм настилГ, до якого рукою можна дГстати, раз по раз почали зблискувати зГрки. АлГ готувався до бою -- оголив лезо ножа, а поруч повстромляв у циновку стрГли, щоб були напохватГ. ВГн завмирав, затамовував дихання при кожнГм незвичнГм рипГннГ чи стуковГ. Стискав древко стрГли, аж долонГ потом зливало. Нахилявся вперед на своПм сГдалГ, ледь не падав. Вдивлявся, аж в очах рГзало Г все пливло в темрявГ наче якимись плямами. Дарма -- нГкого Г нГчого! Та ще якийсь божевГльний огир внизу все жував на собГ ременГ. Як АлГ протягував до нього ногу Г починав злегка огладжувати п'ятою по вухах та гривГ -- перепинявся, однак плямкав губами. От такий був навГжений огир... ПГд ранок напруга зморила АлГ, Г вГн задрГмав. I перестав гладити ногою "свого" аргамака. I зразу почулося гризГння дерева. АлГ прокинувся в якомусь жахливому мареннГ -- все тГло болГло Г млГло вГд сидГння. I знову заснув, як тГльки заспокоПв жереба. В так весь час до вранГшньоП молитви салят-аль-фаджр. Як засвГтилось рожевим небо над важкими смарагдовими хвилями, то капГтан-руббан гуняво заволав, закликаючи правовГрних до молитви. АлГ стояв на молитвГ Г проказував фатГху, а самому було заздрГсно, що зГнджГ-нурцГ, не пГднятГ капГтаном, спатимуть до того часу, поки Пх припечуть безжальнГ променГ сонця. ГрГх таке правовГрному мусульманину думати. Та вГн за глупу нГч так стомився, що ледь достояв молитву. Друга нГч Г третя були ще бГльш задушними й глупими. ПГсля третьоП ночГ АлГ вже ледь волочив ноги -- так йому не вистачало перепочинку. Щоправда, вдень вГн тричГ змГг поспати -- просто перестав прибирати кГзяки за кГньми та лГпити з них колобки. А щоб цього не помГтили, взяв старГ, трохи Пх пГдмочив у жижГ й полГз на палубу покласти пГд сонце. ВГн рГвненько розкладав кГзяки пГд лГвим фальшбортом, а повГки напливали йому на очГ, мов важкГ глинянГ завГси. Його хитало, та щоб цього не помГтили тГ, що лагодили снастГ на рибу, вГн як старий моряк, ще сильнГше розхитувався при ходГ. I вГн перехопив погляд, коли перечепився Г ледь не впав у ляду до коней. ТГльки на блискавичну мить вГдкрились очГ смаглявого, губатого, як зГндж, оманця Г нГби сказали АлГ: "Ну от-- ти доспГв, дозрГв, хлопче! По тебе сьогоднГ прийдуть"! ПГсля полуденноП молитви руббан спустився вниз Г промовив: КГнчаКться твоК випробування. Нема лазутчика в моПй командГ. Дарма я тебе мучив. Зараз покличу раба-слов'янина та Гнших хлопцГв Г розберемо частину палубного пастилу. СкГнчились твоП муки! Тихше, о руббане! Лишимо палубу недоторканою тГльки на цю нГч... Щось помГтив? -- тихо спитав руббан. КГлька разГв протягом дня АлГ встиг переспати по якГйсь годинГ. I пГд нГч був бадьорий та рухливий як Г три ночГ перед тим. ВГн весь тремтГв вГд передчуття кривавоП пригоди, що мала статися цГКП ночГ. 3 одного стрибка вГн видерся на свою гойдалку. Як Г перших три ночГ, вГн напружено прислухався до кожного незвичного стуку-рипу й шерхоту. Бо звичнГ звуки дерев'яного велетня-вГтрильника уже знав -- рипГння брусГв, скрип дерев'яних колГщат у блоках для пГдйому реПв, клацання мГдних казанГв у паках. ВГн чекав, як зариплять щаблГ драбини, як буде тихо спускатися до тугому, як тихо вдарять п'яти, якщо ворог стрибне з верхньоП палуби крГзь ляду. Як зариплять пГд його обережними кроками планки пайолГв. ТодГ занепокояться конГ. Вони обов'язково занепокояться, бо звикли лише до ходи й запаху АлГ та небожа руббана. НавГть коли спускався в це плавуче стГйло руббан, конГ дрочились. I от коли занепокояться скакуни -- АлГ зготуКться до удару. Спочатку потне ворога стрГлами, а тодГ правицею метне ножа. ВГн уже сьогоднГ вдень пробував це робити Гз заплющеними очима, на звук. I нГчого, виходило. Була вже пГвнГч, Г руббан проквилив над його головного нГчну молитву -- салят-аль-лейль. ПотГм його впевненГ чГткГ кроки пролунали над головою АлГ по дзвГнких промаслених дошках палуби. АлГ пГдвГв голову. КрГзь щГлину йому пГдморгнула блакитна зГрка, В здалося, що променГ вГд неП проникають сюди в трюм такГ самГ, як випромГнював синГй дГамант тодГ, в подвГр'П Гудея Бен Сахла. ВГн посмГхнувся зГрцГ Г сказав собГ подумки: "Яка дурниця, що камГнь проклятий Г тому накликаК бГду! ВГн просто занадто дорогий Г його легко сховати! Правду говорив старий! Але де ж моя зГрка? Хто менГ, крГм мандейця, скаже? В кого спитати?! Та нГ! Це грГх Г глупота -- в когось питати про свою зГрку! ТГльки такий звГздар Г мудрець непомильно може показати менГ мою зГрку! Та й зрештою, чого мучитись -- узнавати, де вона?! Головне, що вона в мене К! Якби ПП не було надГ мною Г вона мене не охороняла, то вже б я скГльки разГв загинув? На щоглГ вГд цих стрГл -- це раз! У баштГ вГд тортур -- два! ВГд ножа фальшивого куфаджГ -- три! I на островГ вГд ножа Абу Амара -- чотири! I в тарГдГ конокрадГв -- п'ять! I тут на мене хтось чатуК! Це шГсть. Але я його сам заб'ю, як шакала! Ну та вже сьогоднГ вГн якщо й прийде, то пГзнГше. Бо зараз капГтан ще не спить. Ось вГн вимГрюК й читаК свою морську книгу -- он видно вГдблиски лГхтаря. Поки вГн не ляже спати, можу трохи перепочити. Коли ж вкладеться -- тодГ треба пильнувати. А поки що можна трохи перепочити..." I вГн простяг ногу до вередливого скакуна й погладив його пальцями помГж вухами. КГнь, граючись Г нГби дякуючи, прихопив теплими м'якими губами його за литку. АлГ забрав ногу Г згорнувся на своПй гойдалцГ. РозмГрено пГдГймався Г опадав вГтрильник на пружних хвилях. Через рГвнГ промГжки часу плюскалася вода пГд носом невтомного трудГвника-корабля. РозмГрено рипГли всГ дерев'янГ з'Кднання, якГ тГльки могли рипГти. РозмГрено гойдало хлопцеве сГдало пГд самГсГнькою палубою. Тихо порскали й зрГдка потупували скакуни. АлГ вГдчув, як норовистий пГдвГв морду, схопив його за ногу Г щосили потяг до себе. А бодай!..-- скрикнув Г захлинувся АлГ, бо чиясь здоровенна долоня закрила йому рота. Хлопець, обГсГвши вГд страху, змахнув рукою, шукаючи стрГлу. Аж ось стрГла у нього в руцГ, Г вГн тне нею туди вниз, куди його тягнуть. Його стискають такГ могутнГ руки, що зараз ще мить -- Г розчавлять, як горобине яйце! ВГн б'К стрГлою швидко-швидко, тГльки хекання у вГдповГдь. В останнГх корчах намацуК ножа Г лГвицею кидаК навмання. I зразу ж корабель наче здригнувся вГд шаленого кГнського гоготГння. АлГ випустили, Г вГн полетГв кудись униз, пГд ноги якГйсь людинГ. ПотГм його штурхонули щосили, Г вГн покотився далГ в темряву. ЗрозумГв, що врятований -- вГн потрапив у прохГд межи кГньми. I поспГшив швидше до ляди. НавГть не звГвся на ноги, а щодуху бГг навкарачки. А за спиною чулися глухГ удари копитом Г передсмертнГ зойки людини. КонГ збудились, заГржали. НагорГ загукали люди. Першими до ляди пГдскочили руббан Г чотири здоровенних зГнджГ. АлГ вже висунув голову над лядою. До нього нахилися руббан. Хто? Ти впГзнав? Не знаю. Його навГжений затовк. ВГн Г слова не вимовив. Думаю, що йому кГ-кГ-нець! -- загикувався АлГ. Спускайся вниз! -- наказав руббан.-- Проведеш хлопцГв, нехай вони заберуть. На палубГ вже засвГтили три лампи пГд скляними ковпаками. АлГ було страшно. ВГн не хотГв спускатись униз. ЛГзь Г веди хлопцГв! -- жорстоко наказав руббан. Дай менГ лампу...-- заговорив АлГ, вГдтягуючи час спуску вниз. КапГтан кивнув головою першому зГнджу, Г той мимо АлГ стрибнув, наче величезний чорний котяра, в отвГр ляди, за ним ще двоК. Вони зняли зГ щаблГв АлГ Г поставили його на пайоли. Четвертий зГндж обережно спустився по щаблях, тримаючи над головою лампу. АлГ спробував пройти Гз зГнджами до потерпГлого, та сполоханГ конГ гоготГли, рвалися на прив'язГ, роздирали собГ вудилами губи. ТодГ АлГ наказав зГнджам стояти на мГсцГ, а сам, узявши лампу Г торбу з зГллям, рушив вузьким проходом, весь час пригинаючись пГд линвами вГд лямок. ВГн огладжував коней Г говорив Пм всГлякГ ласкавГ слова. Та чим ближче пГдступав до навГженого коня, тим моторошнГше йому ставало, Г ноги наче облипали глиною. АлГ покликав огиря, Г той на його голос заГржав, нГби пожалГвся. КГнь обернувся в тГснГм закутку Г зовсГм закрив те, що валялось в нього пГд копитами. Шлея, на якГй кГнь зависав переднГми ногами була обГрвана, Г вГн при кожному коливаннГ корабля переступав по мокрих, наче чорних вГд кровГ решГтках. АлГ витяг Гз торби зГлля Г пхнув коневГ в губи. КГнь схопив Г з насолодою розжував зГлля, заковтав. Наче за порухом палички чародГя, огир заспокоПвся Г почав гратись Гз подертим рукавом джубби АлГ. Тепер хлопець перехилився пГд ганаш коня Г зазирнув на того, кого мав поцГлити ножем цГКП ночГ. ВГд того що вГн побачив, йому стало холодно Г пГт залив усе його тГло. Втисшись у закуток самого носа, вхопившись намертво могутнГми руками за дерев'яний брус, напГвлежав- напГвсидГв матрос-оманець. Ноги в нього були виламанГ, вивернутГ, мГшанина м'яса, кровГ, з якоП стирчали кГстки. 3-пГд спини в нього теж спливала кров. ВГн заворушив губами, й АлГ довелося нахилитись, щоб почути й розГбрати. Гад заговорений... Мало тобГ цього людоПда, ти ще й стрГли отруПв?.. Проклинаю тебе... Г заклинаю коней... бути свГдками моКП погибелГ. Будь ти...-- вГн щось зашепотГв, видно прокляття, а потГм хотГв плюнути на АлГ. Та кривава слина зависла в нього на губах. ПотГм вГн напружився Г сказав зовсГм виразно: Хусейн тебе дГстане!.. ПГсля того вГн ще щось шемрав, шепотГв, пускав криваву слину по товстих варгах. ОбГсГлий кГнь заспокоПвся зовсГм, та й ГншГ конГ теж притихли. I тодГ зГнджГ обережно пройшли помГж тваринами Г забрали нагору потрощеного оманця. Один Гз зГнджГ, найстарший вГком, порався коло нього. Намагався чГмсь напоПти конаючого. Та зГлля виливалося назад, розпливалося по широченних м'язистих грудях. Руббан нахилився над спотвореним моряком, щоб вловити хоч якесь слово. Та даремно. Скоро й дихання його припинилось. ТодГ руббан спустився вниз, нГби подивитися на навГженого коня. Та вГн тГльки спитав, тихо-тихо, АлГ: Що вГн сказав? Сказав, що йому допомагав якийсь Хусейн, Г нГ слова бГльше. Ти нГчого не чув, нГчого не второпав, що вГн мимрив. ОберГгайся, бо твоК життя ще в небезпецГ. Стережись до полуденноП молитви. Сиди тихо. Я хочу нагору... МенГ тут задушно. Я нГчого не бачу. Переполошився? Я лишу лампу. Дивись, не чГпай ПП -- пожежу на морГ не загасиш, живцем пГдсмажимось!.. -- Руббан добре приладнав на основГ щогли лампу. Не бГйся. Я зараз усГх поставлю до весел Г вГтрил. Сюди нГхто не залГзе... "А чого ж ти сказав, щоб я оберГгався? Га?!" -- хотГв крикнути АлГ руббану в спину. Та не наважився, а поспГшив зразу до лютого коня, хоч зГлля зробило його лагГдним Г тихим. АлГ ледь не заплакав з розпачу -- якщо тепер хтось кинеться до хлопця -- такий кГнь йому не захисник! У темрявГ, що ледь проривалася червоним свГтлом корабельноП лампи, вГдшукав своП стрГли. Ту, якою колов оманця, а значить, з отруйним наконечником, вГн знайшов скривавленою Г з геть почавленим древком та оперенням. Тепер обережно з цими стрГлами -- слова померлого були, без сумнГву, щирою правдою. Бо тГльки в ненавистГ люди говорять щиру правду, пригадав вГн слова базарного цирульника Ахмеда. I без сумнГву -- то була отрута деревноП змГП Гз саду мандейця. Наконечник розчавленоП стрГли отруйний. Та чи потрапила отрута на ГншГ стрГли?! АлГ вГддГлив отруйний наконечник вГд почавленого древка Г приладнав до цГлоП стрГли. Вийшла чудова стрГла-вилка. 3 пересторогою, обережно засунув АлГ стрГли у саморобний сагайдак. ВГн повзав у коней пГд копитами Г шукав свого ножа. Та нГяк не мГг знайти. ТодГ пГдвГвся Г обдивився обГсГлого коня, обмацав його Г знайшов рГзану рану. Це вГн його ножем ударив, коли пожбурив ножа в напасника. Тому кГнь Г загоготГв так шалено! "Так, будемо мГркувати! -- сказав собГ АлГ й уявив, як нГж чиркаК коня в корГнь вуха Г далГ летить униз, навкГс.-- Отак буде падати нГж, отут вГн вдариться об брус Г вГдскочить сюди АлГ став навколГшки, обережно опустив руку пГд край пайолу -- Г його пальцГ торкнулися в бридкГй жижГ гострого леза. Коли ж АлГ витяг нГж Г обдивився його, вГн Гз здивуванням побачив, що це не його нГж. ТодГ АлГ заходився знов шукати свого ножа. I вГднайшов його в щГлинГ мГж двома брусами. Тепер мав аж два справжнГх ножГ! ВГн крутив Пх Г ловив на ПхнГ булатнГ леза червоне свГтло лампи, милувався грою муарового вГзерунка. I тут вГдчув, що хтось дивиться на нього. ВГн пГдвГв очГ вГд ножГв Г побачив, що з-за другоП щогли на нього кидаКться чоловГк Гз лицем, замотаним до самГсГньких очей платом. Хлопець пригнувся Г прослизнув пГд черевом коней. Коли той, з платом на обличчГ, побачив, що хлопець сховався за лютого коня, вГн зразу ж метнувся до драбини, пГдтягся на руках Г зник у темрявГ на палубГ. Коли на крик АлГ прибГгли зГнджГ й небГж руббана, вГн Пм збрехав, що йому з'явився привид людського скелета, Гз черепом, загорнутим у бедуПнський плат бГлого кольору, ЗГнджГ Г небГж руббана вислухали його поблажливо, для заспокоКння хлопця позаглядали в темнГ закутки Г, незлостиво смГючись, пГднялися на палубу. АлГ знову повернувся до свого коня-рятГвника, загнуздав його Г, роздумуючи, що йде проти Гнтересу, користГ руббана -- понадрГзав майже до кГнця шлеП, на яких напГвсидГв шалений огир. Сам же юний мандрГвник залГз подалГ до форштевню пГд настил палуби. I тут, зовсГм непомГтний у глибокГй тГнГ, став чекати на ще одного, як йому гадалося, свого вбивцю. Як йому не було страшно, як не лихоманило вГд хвилювання та очГкування бГди, вГн небавом зГгрГвся в своПй видуренГй джуббГ, Г його почало хилити на сон. Засинав швидко, але думка його крутилася навколо цГни про цю джуббу -- таку чудову Г пишну кГлька днГв тому Г геть тепер роздерту, пошматовану й перекаляну кров'ю та кГнською гижею. Скоцюрбившись геть у колобок, затисши в кожнГй руцГ по рГзаку, вГн спав важким сном, який скорГш був гнГтючим Г жахливим маренням, анГж вГдпочинком. 21. ЧАКЛУН ВГд страшних, кривавих снГв його звГльнили голоснГ удари барабана. АлГ розклепив очГ Г побачив, що крГзь щГлину палубного настилу Г крГзь ляду згори в трюм вливаКться блакитне свГтло пГдступаючого дня. АлГ виповз Гз схованки Г, розправляючись бГля свого рятГвника, застогнав вГд болю -- все тГло, кожен суглоб, кожна кГсточка, кожен м'яз пронизував бГль. Не випускаючи ножГв, почапав повз коней. Тварини призивно Гржали до АлГ, деякГ навГть тяглися до нього теплими мордами. Час уже було порати й напувати коней. Та дрГбний стукГт барабана був такий незвичний Г тривожний, що АлГ не затримався бГля тварин, а поспГшив нагору. ВГн узяв надщербленого ножа в зуби Г, допомагаючи собГ лГвою рукою, обережно полГз по драбинГ. Витнув голову Гз ляди обережно-обережно Г ось що побачив. Корабель Где на пГвденний схГд, бо рожевостей край неба на двГ п'ядГ з лГвоП руки, Вде корабель лише пГд нГчним малим вГтрилом. Вся команда, крГм капГтана Г його старшого небожа, сидить на бацГ ' попГд обома бортами. ВсГ скулинГг. НавГть бГлоголовий, як борошном припорошений, слов'янин-раб. ПосерединГ мГж ними крутиться дивний коричневошкГрий чоловГк у довгГй дорогГй спГдницГ. На головГ в нього гостроверха козяча шапка. Лице помальоване червоними Г бГлими смугами. ВГн стукотить дрГбно й лунко в довгий барабан Г маленькими кроками ходить навколо плетеноП Гз трави корзини. Нараз спиняКться. УдаряК три рази в барабан щосили Г схиляКться до корзини. ВГдкидаК кришку Г звГдтГля хапаК щось кругле. ПГднГмаК над головою високо, Г всГ бачать, що це людський череп. Зойк вириваКться з могутнГх грудей зГнджГв-веслярГв. Араби затамували подих, зацГпенГли. Раб-слов'янин здивовано пГднГмаК брови Г прикриваК долонею очГ -- бо з глазниць мертвоП голови вириваються яскравГ променГ свГтла. Це триваК якусь мить, але всГ, хто сидить пГд правим бортом, зненацька захопленГ цим незвичним Г зловГсним видовищем. КоричневошкГрий швидко опускаК мертву голову Г кладе на верх барабана. Зразу ж пГсля того над морем спалахнули променГ сонця, забарвили рожевим вГтрило, щогли Г спину коричневошкГрому. Та на сонце нГхто не звернув уваги, бо всГ ще були приголомшенГ видовищем чародГйського черепа. А коркчневошкГрий вже вГв хрипким голосом: -- Це голова мого тата... Його сила була незмГрна Г вмГння незбагненне. Тому чаклуни з усГх сусГднГх племен ненавидГли його Г намагалися звести. Зрештою це Пм вдалося завдяки отрутГ. I вони з'Пли мозок мого тата. Але це Пм не допомогло. Бо моя мама втекла на острови Г там мене зростила. I я закляв на ворогГв батька. ВсГ його вбивцГ померли в муках. Проти мене повстали всГ ПхнГ родичГ, Г я полишив свою землю. Та завдяки магГП я вГднайшов голову свого тата, Г тепер вона менГ допомагаК. I сьогоднГ я побачив, що тато менГ допомагаК. Я взнаю, хто замислив погане проти нашого му'аллГма, нашого годувальника... Ви бачили, як помер оманець? Невже ще хтось хоче так сконати? СкажГть менГ. Я ще раз запитую -- хто замислив Г дГяв проти капГтана, проти команди, проти корабля, проти коней? Присягаюсь оцим черепом, щира вГдповГдь буде викупом ворохобнику. Волосина з нього не впаде. Та матроси в зацГпенГннГ мовчали. Жоден не порушився, не посунувся, не зайорзав на палубГ. ТодГ чаклун поклав череп у корзину, зняв з плеча перев'язь барабана, поклав на палубу волохату козячу шапку, зняв Гз себе довгу спГдницю, браслети з рук Г з нГг, зняв ладунку з шиП Г все склав до нГг. Просто бГля щоки АлГ пройшли ноги в пальмових сандалях. Над самГсГнькою головою хлопця пройшли руббан Г його небГж. Той зГгнувся навпГл Г пер на собГ здоровенний бурдюк води. Ось вони перед голим. КапГтан вийняв з-за пояса порцелянову широку чашу. ПГдставив пГд носик бурдюка небожевГ. ЗаплюскотГла вода. Коли чаша наповнилась, капГтан почав поволГ ПП пити, високо задерши Г голову, Г чашу, щоб усГ бачили, що вГн не виливаК воду за пазуху. Голий сказав командГ: Нехай нГхто не думаК про отруту. НГхто не думаК про отруту! Не думайте про отруту!!! -- I клацнув пальцями.-- Дай, о руббане, чашу води коняревГ,-- показав великим пальцем на ляду.-- Його мучить спрага Г сумнГв. АлГ сховав ножГ за пазуху, вилГз Г пГдбГг по чашу води. Вода була не дуже смачна -- вГдгонила шкГрою, зате холодна. Тепер, мГй руббане, злий менГ на руки, щоб усГ бачили, що в мене на руках немаК отрути. АлГ з розпачем дивився, як пГд тонкою цГвкою чаклун миК руки. В нього заходилося серце вГд плюскоту води по палубних дошках. Тепер ви всГ не думайте про отруту, а будете пити зо мною з однГКП чашГ по одному ковтку. Почали! НебГж капГтана налив у чашу води Г дав надпити ковток голому. Затим голий покликав слов'янина. Той випив ковток Г пГшов назад на своК мГсце, крекчучи та розтираючи стегна. ПГсля слов'янина ГншГ моряки теж мовчки пГдходили до ворожбита Г пили по ковтку води. Коли останнГй сГв на своК мГсце голий сказав: Тепер питимуть вдруге зо мною тГ, кому я скажу. А ви нГхто не думайте про отруту. Сонце вже височГло над обрГКм, може, пальцГв на п'ять. Час би й молитись. КоричневошкГрий стояв спиною до сонця, пильно дивився в очГ кожному, кого вГн пГдкликав, надпивав з чашГ, давав випити чашу до кГнця. Серед викликаних був Г раб-слов'янин. Лице в нього було похмуре, Г вГн мружив блакитнГ урочливГ 2 очГ. АлГ побачив, що чаклун, коли зробив ковток, то вмочив кГнець своКП бороди в чашу. I хлопець подумав: "А чи ГншГ це побачили?" ПотГм так само -- ковток чаклун, два-три ковтки пили всГ -- оманцГ-веслярГ, один зГндж-нурець Г один йКменець -- далекий родич руббана. Першого схопило слов'янина. ВГн рвучко звГвся на хиткГ ноги Г, зГгнутий навпГл, перехилився через фальшборт. Його швидко вивернуло Г зразу ж вГдпустило. ВГн витер рясний пГт з чола Г опустився навпочГпки пГд бортом. Другим почало вивертати негра. Коли вГн облегшився, то просто впав на палубу -- ноги його вже не тримали. ВГн тГльки важко дихав Г крутив витрГщеними бГлками очей, мов приголомшений вГл на бойнГ. Руббанового родича схопило корчГ, Г вГн ледь доповз до борта, щоб не загидити палубу. Голий чародГя пГдГйшов до кожного з них по черзГ Г, вказуючи пальцем, проказав: Ти,-- це вГн слов'яниновГ,-- крав воду, бо тебе весь час мучить спрага. Не пий багато, а краще Пж солоне акуляче м'ясо. Легше буде. Ти,-- це вГн зГнджу-нурцКвГ,-- обдурив нашого руббана, коли вГн тобГ дав грошГ на молоду бГлу повГю. I ти Пх пропив, а на рештки переспав Гз старою негритянкою. Ти-- до родича руббана-- обдурював нашого годувальника, коли ходив на базар. Торгувався довго, купував дешево, а рГзницю клав собГ в пояс. Руббане! Ти Пх вибачаКш? ТакГ грГхи можна вибачити... Але скажи менГ, вГща людино, що цГ приховують? Три оманцГ сидГли скулинГг Г мовчали. Але Пх трусило, просто пГдкидало на мГсцГ. Особливо було погано одному -- наймолодшому: корчГ крутили його тГлом, наче в нього починався припадок падучоП. 3 усГх трьох пГт чурГв ручаями Г капав на сухГ й вибГленГ дошки палуби. Наймолодший хотГв щось сказати, вуста його ворушились, але слГв не було чути. ТодГ чаклун вГддав чашу руббану, а сам схилився до пГдозрюваного. Що ти говориш? Це вГн -- чаклун показав на старшого оманця -- пГдговорив тебе погубити коней?.. А ти просиш води?.. Просиш не вбивати? А тебе нГхто не вбиваК. Тебе вбиваК твГй злочин... Ну добре, ти менГ не вГриш. ДивГться всГ -- я п'ю воду, потГм зГндж п'К воду, потГм ти, але тобГ вона не допоможе, поки не звГльнишся вГд брехнГ... I дГйсно, пГсля кГлькох ковткГв моряк-зГндж ожив, почав рГвно дихати, утер мокре чоло, Г бГльше в нього не трусилися нГ руки, нГ ноги. Молодий оманець пожадливо випив до кГнця, висмоктав воду -- Г за кГлька хвилин почав кричати, хапатись за живГт, роздирати на собГ одяг, шкребти шкГру щосили, Г на дошки з глибоких подряпин напливала кров. Во-ди-и! Води-и-и! -- волав вГн скажено. Води! -- захрипГв середульший. Ти хочеш сказати правду? Води! Води! Води! Вод-ди-и-ии! В-ввод-ди!!! -- завивав молодший. Старший раптом наче хихикнув Г почав щосили битись лицем об дошки. Кров бризкала на всГ боки. АлГ чув, як вГд удару об брус трГснули зуби. Дивись, дивись...-- говорив чаклун до молодшого оманця,-- вГн буде довго-довго мучитись, поки сконаК... А ти ще довше конатимеш! -- А тодГ звернувся до руббана: Му'аллГме! Вони зараз мучатимуться, та вони злочинцГ... ВншГ не виннГ -- вони вГльнГ Г для працГ, Г для молитви... В, нГби вибачаючись, вГн схилився перед капГтаном. А капГтан, трохи постоявши мовчки, пГдняв руки вгору й проспГвав заклик. УсГ мусульмани звелись Г посмГшили на чисту корму, щоб сотворити вранГшнГй намаз. КапГтан став лицем у напрямку Мекки -- вГн-бо був справжнГм знавцем зоряних шляхГв Г знав непомильно всГ напрямки до всГх славних мГст. ПравовГрнГ почали творити за капГтаном ранГшню молитву салят-аль-фаджр, то пГдносячи руки до блакитного неба, то припадаючи лицем до палубного настилу. АлГ молився для вигляду, а сам повсякчас, коли вклякав, зиркав з-пГд руки, що робиться з приреченими. Старший втисся головою в кут мГж бортом Г бушпритом Г тГльки човгав скарлюченими стопами по гладеньких дошках. Середульший дряпав собГ горло Г пускав слину на подерту сорочку. Молодший лежав на боцГ Г щосили стискав руками черство, а ноги його сГпались, нГби вГн збирався танцювати. БГлоголовий слов'янин з якоюсь сумною посмГшкою споглядав на муки пГдозрюваних. Чаклуна Г корзини з черепом його батька не було, наче вГн випарився, чи й взагалГ був оманою, марою. А зГнджГ молилися. I той зГндж, що на шкоду собГ обдурив руббана, теж молився, може, ще ревнГше, нГж завжди. ТГльки правовГрнГ скГнчили молитву, як заволав молодший оманець. Я скажу... всю правду... правду... правду... ТГльки дайте хорошоП... чистоП... води...-- Та зразу й затих. КапГтан стояв непорушно, а чаклун знову звГдкГлясь виник. ВГн то ставав навколГшки Г прикладався вухом до вуст оманця, то пГднГмався Г шепотГв щось на вухо руббановГ. Лице руббана поступово темнГло, наливалося кров'ю. ВГн важко дихав Г почав то витягувати чингал-джамбГю з пГхов, то зГ стуком вганяти назад. ВГн так стискав держак зброП, що йому аж побГлГли нГгтГ. Коли ж отруКний оманець замовк, руббан скинув руку вгору Г заволав не своПм голосом: О Аллах! Закликаю тебе в свГдки -- я не хотГв Г не хочу кровГ цих ворохобникГв. Але вони хотГли моКП смертГ Г смертГ моПх матросГв. Вони хотГли наших мук Г нашоП смертГ, дорогГ моП браття-моряки! Вони прагли нашого добра. I це не найбГльший ПхнГй злочин. Славний наш султан Салах ад-ДГн -- та буде йому Г його воПнам благословення та покрГплення Аллаха! -- вибив триклятих псГв-хрестоносцГв Гз славного мГста ЊршалаПма. I вГд цього дня почалася перемога жовтого прапора правовГрного султана. А чому вГн перемГг, браття моП?! Тому, що вГддав себе джихаду душею Г тГлом! Хай благословить та покрГпить його Аллах! I ще тому, що вГн вГдновив вГру, тому, що вГн знищив ГсмаПлГтську Кресь Г всГх даП3 цього зловредного вчення! Це ж бо вони сГють розбрат, колотнечу Г змови серед правовГрних. Адже то лжехалГфи ФатГмГди сприяли хрестоносним кораблям здобути порти Палестини. А це тому -- знайте, о браття! -- що вони не тГльки лжеродичГ пророка -- хай славиться його Гм'я! -- вони ще й лже-араби. Бо вони за кров'ю -- потаКмнГ ГудеП... Ось вони й продавали арабськГ землГ залГзним псам! I оцГ три шакали! -- Руббап тицьнув пальцем в скорчених оманцГв.-- Вони теж фальшивГ, як фатГмГдський чорний дирхем -- срГбло тГльки згори для блиску, а все мГдь... Коли ми допомагаКмо славному султану Салах ад-ДГну своПм умГнням Г торговельним прибутком, вони змовились Гз цим павуком-митником, щоб я купив крадених коней. А вГн, павук, потГм би вГддав коней Пхньому хазяПну -- емГру Басри. I я б завис на хрестГ. А ви, моП любГ браття, пГшли б у кайданах. А мГй улюблений корабель, мГй стрГмкий птах пГшов би у володГння цих КретикГв!.. МГй корабель!!! Руббан замовк Г схилив голову на плече, мов прислухався до власних, слГв. А тодГ заволав шалено, Г судини напнулись вузлами на його волячГй шиП: МГй корабель цим шакалам?!! А моПх морякГв-соколГв у пута! Присягаюсь розлученням, я цих двох заб'ю без пролиття кровГ! Облийте Пх Г загорнГть у старе вГтрило, повГсьте на реП. Н'кумбГ, напоП Пх зГллям, щоб вони були при тямГ. А цього постав на ноги. Руббан разГв три глибоко вдихнув Г видихнув. Це наче його заспокоПло, Г вГн заходився за допомогою хрестовини з тонких паличок вимГрювати висоту сонця вГдносно обрГю. Того що, робили Гз злочинцями, вГн наче не бачив Г не чув. Та тГльки-но двох фальшивих османцГв пГдтягли на реП, руббан закликав: НемаК бога, крГм Аллаха, Г Мухаммед пророк його! Це головне! Хто покрГплюК вГру Г захищаК життя та майно правовГрних, той Гстинний мусульманин. Все ж Гнше -- ворохобництво та Кресь! Хто серед правовГрних засГваК рГзнГ погляди й суперечки, той хоче пожати нашу погибель. А тому кожному ворохобнику, кожному потаКмному змовнику -- смерть! Смерть ворохобникам!..-- закричали всГ на кораблГ. Кричав Г молодий вГдступник-ГсмаПлГт, Г захоплений загальним шалом АлГ. КапГтан наказав чаклуну: Дай йому палицю, нехай вГн перший ударить своПх да'П. АлГ широко вГдкритими очима витрГщився на молодого оманця -- кГлька хвилин тому вГн конав Г ледь шепотГв своП зГзнання коричневошкГрому чаклуну. А тепер вГн на перший же порух правицГ руббана схопив червоний мангровий ' кийок Г щосили вдарив по запеленутому у вГтрило да'П. ВншГ теж похапали з палуби кийки, що Пх цГлий оберемок принГс небГж руббана, та й заходилися молотити по пов'язаних змовниках. Так сталося, що осторонь розправи лишились тГльки АлГ та раб-слов'янин. А ти чому не б'Кш цих шакалГв?! Га?! Я у тебе раб... Моя вГра Гнша Г закон теж не такий... як ваш... Раб працюК на господаря... Та раб не захищаК його... I раб не спГваК Г не граК господаревГ... Ти господар моКП спини Г руки... але не вГри та звичаПв... Он як?!--здивувався капГтан Г рукою показав, щоб припинили лупасити лазутчикГв.-- Якщо я тобГ дам свободу, тодГ ти Пх заб'Кш? Свобода така -- я хочу -- б'ю... а не хочу -- не б'ю... Якщо так, то йди вниз Г доглядай за кГньми! -- А тодГ до небожа: -- Ти видай йому бурдюк води для коней. А потГм уже до всГх: Славлю