стивши поли дорогого мосульського каптану, Крутились, рипГли й чадГли блакитним димом вГд тертя вали й зубчатГ колеса млинового механГзму. Крутились несамовито каменГ жорен, Г щось перетерте й пГдгорГле сипалося в корзину з пальмового листя. I до дурманного аромату гашишу додавався ще й запах пГдгорГлого, солодкого борошна. Крутилося, то риплячи, то гупаючи, водяне колесо. Час од часу вГд плину води та нерГвного обертання колеса весь млин здригався, його струшувало. Та весь час, не звертаючи нГ на що уваги, крутилися навГженГ танцюристи з ножами, Г всГ приявнГ ревли в один голос: "Аллах акбар! " Поступово АлГ все ж очманГв Г почав, не тямлячи себе, горлати: "Аллах акбар!" Та ось водяне колесо стишило свГй хГд, загальмувалось його обертання Г обертання валГв Г дерев'яних зубчатих колес, стишилось стрекотГння жорен. Фальшивобородий мовби з повГтря, з диму виловив глек Гз червоного скла Г блакитну порцелянову чашу. Плюснув туди вина з глека Г рГзко скрикнув: "Аль-хамр10!" Абу Амар став, мовби вражений блискавкою, а Фальшивобородий уже простяг йому чашу, не сходячи з мГсця Г на палець. Три молодцГ в ковпаках застигли з розчепГреними руками. Абу Амар пив довгими ковтками вино. Барабанщик Г сопГлкар грали все тихГше й тихГше. Коли Абу Амар допив останню краплю, вГн стомлено заплющив очГ Г простягнув руку з чашею вперед. Закутаний налив вино у чашу Гз скляного глека. I Абу Амар, не розплющуючи очей, простягнув першому танцюристовГ чашу. Той випив. Так Абу Амар подавав вино Г другому, Г третьому. Вони поволГ висмоктали вино, поволГ опустились на пГдлогу та й сГли скулинГг. Кожен встромив ножа перед себе в дошки. Мов за командою, голови ПхнГ впали на груди Г вони отак Г заснули, глибоко й безвГльно. ТГла ПхнГ обм'якли, Г здавалося, що й життя з них вГдГйшло. Абу Амар теж сидГв, мовби спав наймГцнГшим сном чи навГть був неживий. Барабанщик Г сопГлкар продовжували грати, Г гра Пх була бездоганна. Тихий, заколисуючий спГв сопГлки злегка перекривало легеньке стукотГння барабана. Здавалось, що то десь у степу спГваК дГвчина й тупотить кГнський косяк бГля водопою. Фальшивобородий вже роздмухував маленькими золотарськими мГхами вугГлля в глинянГй жаровнГ Г ставив туди горщик. Куди Г коли зник глек з гашишем та Гншим дурманним зГллям, АлГ проДавив. Горщик за якийсь час запГнився, Г пГна зГ шкварчанням поповзла на вугГлля, на жарини. Потягло в щГлину знайомим духом, як тодГ в кГмнатГ Абу Амара. Барабан трГскотГв дрГбно, Г тихо схлипувала сопГлка. Фальшивобородий пГднГс чашу з напоКм бадьоростГ Абу АмаровГ. Голова мосульця висГла, наче була не на шиП, а трималася на мотузцГ. Абу АмаровГ пГднесли чашу до вуст, Г вГн, не вГдкриваючи очей, почав маленькими Г кволими ковтками пити. ВГн ще довго сидГв Гз заплющеними очима, та риси його лиця, кволГ, нерухомГ, змертвГлГ, почали наповнюватись силою й напругою. Абу Амар, не вГдкриваючи очей, нГби просто спав чи заплющився вГд сильного сонця, проговорив рГвним Г чГтким голосом: ФГдаПв вГдвезГть до мГста Г накажГть Пм чекати соколиного клекоту. Ти,-- вГн не вГдкрив очей, та руку простяг до фальшивобородого,-- нахились до мене. I той нахилився до нього, Г Абу Амар щось йому промовив незрозумГлого говГркого, не схожою й на перську, Г на ромейську мови. АлГ як не пружився, але не змГг Г слова запам'ятати та й почути. Фальшивобородий Г "вантажник" перетягли поснулих, розслаблених, мов ганчГрки, фГдаПв до човна Г, проказавши благословення аллаха на голови мельника й Абу Амара, вГдпливли кудись вниз по течГП. АлГ не знав, що дГяти -- вгору плисти? Але течГя зараз така сильна, як в тГснинГ пГд ВасГтом. ВГн по звуку хвиль зрозумГв, що такоП течГП не подужаК. Треба було тГкати, це АлГ знав добре. Та вГдчуття, що тут маК вГдбутися ще щось, утримувало його на мГсцГ, хоч вГд незручного сидГння на болонковГ, вГд нерухомостГ й холоду хлопчина задубГв, все ж вирГшив будь-що почекати! I вГн чекав Г дивився. Ще якийсь час Абу Амар сидГв нерухомо Г не розплющуючи очей, та потГм нараз пГдвГвся, наче нГчого й не було. Сам налив собГ в чашу з глека Г в другу для мельника. Вони сидГли при яскравГй лампГ, а навколо вогника крутилися цГлГ роП нГчних комах, Г потиху сьорбали запашний напГй. Мельник лагГдно посмГхався Г огладжував густу сиву бороду. Слава Аллаху, ми знов з тобою бачимось! Дякую Отверзаючому Браму Г нашому Гмаму -- та покрГпить його Аллах! -- ми знов бачимося, мГй брате! Абу Амар Гз вдячнГстю нахилив голову Г притис руку до серця, але виправив мельника: МГй старший брате, я лише твГй молодший брат! I нГколи цього не забував! Слава АллаховГ, що дав менГ завжди пам'ятати про мою меншГсть! Мельник нахилився до Абу Амара Г поцГлував його в скроню. Дякую Аллаху та призиваю благословення його на Гмама нашого! Слава Аллаху! Слава Аллаху! -- вГдповГв йому Абу Амар. Аллах акбар! А тепер скажи, що менГ слГд знати. О мГй старший брате! Ти око Гмама -- та покрГпить його Аллах! -- ти пастух його отари в УбуллГ, ти емГр його емГра в БасрГ Г ВасГтГ! Ось тобГ папГр з прибутком Г витратами. Там пораховано всГ фалси, кГрати, дирхеми та динари. Я не послав звГту про срГбло й золото в обитель Гмама Аламаут, хай впаде благословення на його голову, хай покрГпить його Аллах та нехай поб'К його ворогГв! Без тебе, мГй старший брате, я не надГшлю звГту, поки ти не ствердиш його своКю перевГркою. А тепер, крГм того, слухай про все, що вГдбувалося зГ мною вГд Багдада. Там я влаштувався зГ своПми товарами, нГби я прикажчик одного мосульця. Мене попередили брати, що Товстун Джафар подорожуК до Басри. I принесли менГ листи його колишнього друга Абу Садата, що обдурив його Г мешкаК в ВскандерГП. Я взяв такий папГр, на якГм той писав, Г виготував листа нГби вГд Абу Садата до емГра Абу Муси, хай покрГпить Аллах його Г пГдтримаК! В листГ написав прохання зарГзати Товстуна Г обГцяв за це десять тисяч дирхемГв. I сам виготував сакк на Гм'я Бен Сахла, Гудея, щоб той сплатив пред'явнику по смертГ Джафара десять тисяч монет, а собГ щоб Гудей взяв двГстГ монет. I от поплив я з Багдада до Басри. На горе, в останнГй день -- хай не буде йому благословення! -- вГзир халГфа послав разом з цим судном двГ лодГП зГ стражниками. Тут вГдкрився для мене один секрет: купець Гз Дамаска -- то був знаменитий гендляр самоцвГтами, ти знаКш, про кого я кажу. Один Гз людей Салаха. Я давно за ним гнав слГд, але кожного разу вГн виявлявся спритнГшим Г зникав кудись у безвГсть. Раптом -- напад цих болотних шакалГв на наше судно! Напад вГдбили. I чи це хвилювання, чи, може, вино, але вГн почав вихваляти свого дядька Г Салаха Г ганити людей Гмама -- та покрГпить його Аллах! -- Г говорити всяку гидоту, що нашГ браття винуватцГ в розбратГ мусульман, в розпорошеннГ арабГв. ВГн так вГдверто говорив Г про свого дядька, Г про всГ справи, що моК здивування досягло межГ можливого! Видно, Аллах, хай славиться його Гм'я, вГддав сирГйця в моП руки... Там на сафГнГ був хлопчик кмГтливий -- вГн дозбирав стрГли тих озерних шакалГв. Серед них була одна стрГла пречудова з тонким Г прегострим наконечником. Один удар сплячому у вухо -- Г вГн закляк. Я обшукав його Г забрав його пацьорки Г невеличкий капшучок, зашитий в пГдкладку джубби 12. А пацьорки виявились хитрГ. НГби вони вузлом Гз шкГри зав'язанГ, а всерединГ найкращГ смарагди Гз МГсру! На цГ смарагди довго чекав володар Орлиного ГнГзда - хай Аллах обласкаК його благодаттю та поб'К його ворогГв! -- ось вони в твоПх руках... Для чого дарував лал КадарГП?.. Вона почала своКю пГснею мене викривати. Не рГзати ж ПП при всГх, щоб вона замовкла?! I я заткнув Пй пельку лалом... Отож далГ було таке -- коли капГтан тГло сГрГйця збув на берег, я зразу ж вирГшив дГяти Г показав Джафару листа. Джафар ледь не обкалявся зГ страху Г почав молити про допомогу. Я порадив, Г вГн написав листа з проханням забити безбожника Г брехуна Абу Садата. I виписав сакка на двадцять тисяч динарГв. Я й кажу йому: "Це прохання забити Абу Садата. I його заб'ють. Але ж дГйде Г лист Абу Садата до емГра Абу Муси. Абу Муса надГшле брата-фГдая приколоти тебе, як погану свиню. I тобГ, Г Абу Садату --кГнець!" ВГн тодГ почав плакати Г каже: "Що ж робити?! Порадь!!!" Я й кажу йому, щоб вГн викупив листа за тисячу монет Г сакк за його цГну. ВГн викупив, Г я спалив -- сакк Г лист фальшивГ,-- але тГльки тодГ, коли вГн сплатив менГ тисячу динарГв золотими Г виписав сакк на десять тисяч двГстГ монет. Лист про Абу Садата у тебе, мГй старший брате, Г сакк на двадцять тисяч. Сакк на десять тисяч двГстГ я розмГняв на дрГбнГ сакки Г дав тобГ повний звГт про витрати на всГ банкети, повГй, дарунки Г музик. КрГм того, я зГ слугами стражника робив у палацГ АйшГ пастку для Рустемових красунь -- Г ми знайшли золото в самородках та в зливках Г торбу з африканським золотим пГском. Частка золотоП здобичГ, що належиться менГ... тобто... Гмаму -- хай даруК йому Аллах мГць! -- знаходиться в спГвака. Як ти скажеш, так Г буде... мГй старший брате!.. ТодГ слухай -- теслярГ поодинцГ нехай вГдправляться по домГвках. Вони не з Басри. I золото нехай поки що буде у них... Хто бачив твоК блудодГйство з Рустемовими сучками?.. СпГвак, негритянка АйшГ. А повГП? А твГй слуга? Айша? ПовГП були напоКнГ вином Гз зГллям. Колов Пх ножем -- не ворушились. Айша лежала замкнена. Хлопця не було -- стражник його пГзно випустив Гз в'язницГ. Хлопця я бГльше не бачив... Я хотГв тебе, старший брате, спитати -- ти, може, знаКш?... ЗдГбний хлопець... На фГдая здатний? Трохи Гнше -- цГкавий, кмГтливий, добра пам'ять, Г зовсГм не маК страху. ТобГ ще не доповГли, але я вже знаю: цей дурень переборщив -- повГв його до ВодяноП вежГ. I хлопець признався, що вГн вГддав лал КадарГП. Стражник зламав твою цяцьку... Тепер малий не придатний анГ на фГдая, анГ на голуба, як би тобГ праглося... Що тепер дГяти? Ти не гГрше мене знаКш -- колючка з малайськоП трави. Дай йому з ГндГйською халвою. ВсГ побачать, що помер вГд рГзачки 13. А що з негритянкою? Про це, брате, не турбуйся. Це нашГ клопоти. А хлопця твого бачили вночГ, як вГн плив неподалГк вежГ звГздаря. Треба притиснути того мандейця за горло! Нехай вГддасть хлопця, якщо сховав! Не квапся! Мандейця не варто чГпати. По-перше, вГн не полохливий. А по-друге, нГхто Гз чародГПв не маК такого знання вГтрГв Г сили над вГтрами, як цей перевертень! МенГ здаКться, що вГн привГз сьогоднГ вранцГ твого хлопця у свГй пальмовий сад. ВГн тут зовсГм поруч, трохи вище по течГП. Якщо хлопець там, заберемо його Г заметемо всГ слГди... Хлопчика Г без халви здихаКмось. ЗариКмо -- Г шакал не знайде! МГй менший брате, я тебе люблю ще з часГв АнтГохГП та ЊршалаПма... Та останнГм часом ти щось не все обмГзковуКш, не над усГм замислюКшся... Чому, мГй старший брате? Поясни менГ -- я твГй раб Г весь на очах Г на вухах! А треба вивГдати в живого хлопчика, чи не сказав вГн щось такого надзвичайного, чого стражник не повинен був би знати? А взнавши це, чи не мав би величезний якийсь зиск для себе?! Чого б вГн, стражник, потай крутився бГля чорного ходу в АйшГ? Було це перед свГтанком. I чого вГн до Бен Сахла заходив пГсля вранГшньоП молитви? МГй старший брате, ти мудрГший за мене Г справедливо стримав мене. Спочатку ми все вивГдаКмо в хлопця, а потГм уже його... Це добре, що ти знаКш, де садок мандейця. ВГн там Г стереже його корзини. Ти впевнений у цьому? Коли я пропливав у човнГ повз один острГвець, я здивувався, чого то там бГля хижГ стоять здоровеннГ корзини. Адже ще не настав час фГнГкГв. I коли ми пропливали повз останнГ пальми, з великоП плакучоП верби впала у воду змГя. Але нГ птаха, нГ тхора ми не помГтили. Заходило сонце, Г я не змГг у густГм верховГттГ нГчого роздивитись. Та тепер сумнГву немаК -- вГн був на деревГ. Як ти думаКш -- вГн упГзнав тебе? В цьому одязГ вГн мене не бачив жодного разу, Г, до всього, я замотався дуже ретельно. Нехай так. А раптом хлопця не вловимо, як тодГ взнаКмо, що вГн оповГв стражнику? ТодГ я витягну всГ слова хлопця Гз стражника. Можеш не сумнГватися, видеру разом Гз горлянкою! Я навчений. I вартГсть стражника не велика. Звичайний вартовий у нашому стГйбищГ. Завжди буде ким замГнити! МГй старший брате, ти згоден Г дозволяКш? Згоден. ВГн маК лише другу ступГнь посвячення. КолишнГй фГдай, тепер вартовий. ВГн повинен пильнувати, а мати власнГ багатства йому не належить... Тепер трохи поспимо, Г вГзьмемо хлопця. Давай зараз, мГй старший брате! Ти зовсГм забув про великий вГдплив. Ми не вигребемо проти течГП. За години двГ настане тиша. ТодГ ми вГзьмемо човна Г за мить будемо в потрГбнГм мГсцГ. Лягаймо перепочити -- у нас сьогоднГ стГльки справ! I мельник загасив лампу. АлГ сидГв на ослизлГм болонку Г його била лихоманка. В головГ стукотГло, било, мов у барабан: "ТГ-ка-ти, тГ-ка-ти, тГ-ка-ти!" Але як Г куди тГкати, коли згори стугонить шалена течГя вГдпливу Г там, угорГ, лишилась Пжа, одяг Г стрГли. I туди маК по нього приплисти звГздар. Нараз АлГ згадав --коли дивився згори на протоки й острови, то побачив, що довжелезна Г тонка смуга одного з незлГченних островГв тягнеться аж кудись вниз течГКю до обрГю. Якщо зараз поплисти вниз по течГП, а там вилГзти вище млина на берег Г побГгти по довжелезному острову, то можна добГгти до Гншого острова, що майже навпроти того острова, що лГворуч саду мандейця. А там плисти через канал не проти течГП, щоб дГстатись до схованки, а навскГс, униз по течГП. Так АлГ Г вчинив. Тихо спустився у вируючГ теплГ струменГ. Руки вГд дерева не вГдривав -- чекав, коли зГгрГКться задубГле тГло. ВГн вперше за все життя боявся, щоб його не схопили корчГ. 19. ЩАСЛИВА ПРИГОДА ТечГя несла АлГ вниз у темрявГ, Г вГн страшенно боявся, щоб не проскочити повз кГнець довгого-предовгого острова. МГсяць зайшов, проте зГрки сяяли так яскраво, що можна було розрГзнити воду Г острови з пальмовими садами, АлГ напружувався, пильно вдивлявся, Г все ж ледь не проминув кГнець острова, яким власне, й кГнчалась протока -- далГ починалось одне з кГлькох широченних русел Шатт-ель-Арабу. ТечГя поволГ стягувала його все далГ й далГ до кГнця каналу. На щастя, одна стара плакуча верба просто полягла над урвищем, Г вГн вчепився з усГх сил, вГдчайдушно, за тонке, гнучке вГття. Воно його втримало. А далГ, захоплюючи по черзГ цГлий жмак лозин у кожну руку, пГдтягся, видерся нагору, на твердий берег. ТГльки-но вГдчув пГд своПми битими п'ятами шовковисту траву цього плеканого саду, як зразу ж надГя Г бадьорГсть повернулися до нього. Наче це й не вГн просидГв кГлька годин мов горобець на жердинГ. Наче не вГн ще й не взнав, яку ганебну й пГдступну смерть йому визначено! АлГ побГг на пГвнГчний схГд. Один раз спинився Г пГдвГв очГ до зГрок. Наче всГ зорГ зрушили зГ свого мГсця. Хлопець вГдчув Г захоплення, Г заздрГсть до знань звГздарГв: "Це ж треба знати стГльки зГрок, Пх становища Г назви! От би менГ вивчити! Який я дурень, що не подався зразу до мандейця, а злигався з отим людожером!" Так думав АлГ, та бГгу не стишував Г все ближче був до мандейського пальмового саду. Ось Г кГнець острова. Хлопець стрибнув у темну воду Г ледь не захлинувся -- його ноги й тГло провалились пГд воду в рГдке-рГдке багно. ВГн загрГбав руками й ногами щосили, але тГльки зрушив трохи з мГсця. "О Аллах! Врятуй мене -- Г я тобГ всГ сто разГв прочитаю молитву. Отверзаючий Браму -- поможи менГ!" Щосили загрГбаючи, звиваючись, як муха в окропГ, поволГ наближався втГкач до другого острГвця. Тремтячи вГд жаху, що ось-ось його засмокче мулиста жижа, вГн усе ж доплив до острова Г вилГз на похилий берег. Лежав Г дивився на схГд -- обрГй наче починав свГтлГшати, а вранГшня зГрка ще Гскрилась дорогоцГнним дГамантом на глибокому темно-синьому запиналГ небесноП банГ.. "Читатимуть вони першу молитву? Вони дервГшГ. Читатимуть, Г буде ця молитва довга, нГж у звичайних людей?.. Та вони таки й хашашини Кретики... Не молитимуться! Џм дозволяКться порушувати всГ заборони... Вони прокидаються ось тепер, ось зараз! Вип'ють свого моканського зГлля, а може, вина, Г припливуть сюди! ВГд Абу Амара не втекти по водГ, нГ по берегу... Вставай, АлГ!" --наказав сам собГ хлопець Г звГвся навкарачки. Постояв трохи, а тодГ пГдвГвся на повен зрГст Г, хитаючись та затинаючись, перебГг острГвець. Тепер острГв мандейця було добре видно -- вГн пГдносився над смоляною водою рГвними зрГзами берегГв. ДнГло. АлГ роздивився, що острГв звГздаря укрГплений палями. ПалГ обплетенГ лозою Г перев'язанГ пучками очерету. В деяких мГсцях кущГ, заростГ трави нависають над рукотворним урвищем. "О! -- Вигукнув подумки АлГ.-- Отут я й сховаюсь. Сходитиме сонце, почнеться приплив -- пГддметься вода -- отут я й пересиджу, мов пГд дашком!" ВГдплив скГнчився, Г вода мГж островами затихла нерухомо -- наче розплавлений бГтум. Блискуча поверхня вГддзеркалювала гаснучГ зорГ та свГтлГюче небо. Цей канал АлГ подолав без усяких перешкод Г труднощГв Г вилГз по хворостинах, мов по драбинГ, на острГв свого рятГвника. ВГн кинувся до плетеноП хижГ. Захопив свою Пжу, одяг та стрГли. АлГ давився фГнГками, перебГгаючи по острГвцю. Ковтав не пережований наПдок Г все придивлявся, де б сховатись. Зрештою вибрав мГсце -- трава невисока, та й западина в стГнГ берега найглибша. НавГть приступець К, щоб просто пГд корГння трави запхати своП гаразди. "Мене вони шукатимуть у най густГших кущах, а тут зовсГм рГвне мГсце. А якщо раптом звГздар припливе? I вони йому влаштують засГдку?! Як його попередити? -- замислився АлГ, та нараз вдарив себе по лобГ кулаком:-- Пущу добрий дим!" ВГн попорпався в корзинГ, вГднайшов два кременГ Г порожнГй горГх Гз трутом всерединГ. Це був дарунок одного його приятеля з багдадського суку. ТочнГ удари камГнцГв. Бризки оранжевих Гскор. I трут у вГдкритГй шкаралупГ горГха зажеврГв червоним вогником. Що-що, а зробити вогнище -- зГ смГття, кГзякГв, кГсточок, шкаралущГ -- АлГ вмГв краще, нГж будь-хто Гз дорослих. ВГн спочатку розклав невеличке вогнище в ямГ Г поклав таке паливо, щоб Г вогник був малий, Г диму щоб майже не давав. По тому залГз на вербу Г влаштував серед вГття вогнище з хитрГстю. Воно мало тГльки тодГ запалати на повну силу, коли зГтлГють усГ смужки тканини -- на якГ вГн розрГзав ганчГрку з хижГ. "Як для них мандеКць ворожбит, от Пм Г буде ворожба!" АлГ аж засмГявся вголос Г почав злазити на землю. ВГн спустився, став на повен зрГст бГля стовбура, Г його не було видно Гз-за плакучого вГття. Проте ховатись тут не мГг--знав, що Абу Амар Г мельник зразу ж кинуться до цих верб плакучих. АлГ присГв, а потГм плазом поповз до своКП схованки. ПричаПвся в нГй зарання Г почав з насолодою Псти припаси, дарованГ йому мандейцем, зовсГм забувши про пересторогу мандейця заощаджувати Пжу. Ось в далинГ протоки, на самГсГнькГм обрГП з'явився човен з двома людьми. Наче хтось начаклував -- саме в цю мить з-за обрГю вибухнуло золотим сяйвом сонце. "Сонце слГпить Пм очГ! Зараз пГде дим Г буде знак мандейцю, що трапилося щось. Вони ж подумають, що Абу Амар не помилився Г я сиджу й варю собГ бургуль!" АлГ змГКю вилГз на берег Гз схованки Г навалив на вогонь заготованГ фГнГковГ кГсточки з хижГ, хворостини. Згори кинув уламки староП корзини Г завалив усе купою трави, ПотГм залГз у воду Г вже з води пГднявся в схованку та причаПвся, наче миша. Лише висунув трохи голову, щоб споглядати протоку, по якГй наближався човен. Озирнувся -- димок тонкою цГвкою пГднГмався десь наче з трави. Вище АлГ не мГг пГдняти голову -- його б побачили. Повернувся лицем до протоки. Човен гнала вправна рука -- вГн рГзав гострим носом важке плесо води. АлГ вГдчув, як вода починаК наче оживати, дихати там глибоко внизу, може, лГктях у шести пГд його схованкою. ВГн знов подивився Гз захопленням -- знання мандейця справжнГ: сьогоднГ справдГ великий вГдплив. Але який тодГ буде приплив? Чи не заллК схованку? ТодГ як?! А нГяк! ВипГрне Гз схованки, а вГд них вГн втече -- хто ж краще за нього пГрнав по всьому Пхньому березГ ТГгру? Не треба так уже боятися цього людожера! Треба вГрити мандейцевГ -- у нього К зГрка-захисниця! АлГ обернувся -- з-за кущГв трави починали пГдГйматись кГлька тонких пасм диму. Човен наближався. На деменГ мельник загрГбав округлим веслом-правилкою. Вдягнений вГн був як звичайний ремГсник--короткГ штани, груба сорочка, пГдперезана мотузкою, на головГ вбога пов'язка. Абу Амар же мав вигляд матроса-гуляки -- червонГ широкГ шаровари, шкГрянка без рукавГв, короткий плащ Г чалма, вГльний кГнець якоП щГльно огортав його засмагле лице. Якби АлГ не знав так добре Абу Амара, то вГн Г не впГзнав би його. Озирнувся ще раз -- дим наче перестав Гти вгору, тГльки сльозилась юга над травою, склилось повГтря. "Ага! -- злГсно зрадГв АлГ.-- От зараз-зараз попередимо! ПГд травою все пГдгорГло! Ану, ану! Подивимось, що ви проспГваКте, людожери!" АлГ аж скреготнув зубами. Та, звичайно, його переслГдувачГ цього не почули. Вони пливли вздовж берега, шукаючи, де б пристати. Та ще вода не пГднялася так високо, щоб можна було з човна вГльно переступити на берег. Тому вони Г спинили човна бГля плакучих верб. "О Аллах! Заклинаю тебе Г благаю -- тГльки нехай вони не помГтять зараз вогнище не вербГ!" -- волав подумки хлопець. Весляр вхопився за корГння верби Г наблизив човна пГд самГсГньку стГну берега. Абу Амар, не говорячи й слова, спритно вчепився рукою за вГття, поставив ногу на лГве плече мельника Г, пГдтягшись за вГття, видряпався на берег. ВГн нахилився Г сказав униз мельниковГ: Ти поки почекай, може, я сам впораюсь. АлГ в останнГй раз обернувся до вогнища -- воно починало клубочитись бГлим густим димом, Г вранГшнГ променГ сонця зафарбували його легкою рожевГстю, мов розмита водою кров. Дим зводився угору пухким стовпом. ЧадГли й трГскотГли заплГснявГлГ фГнГковГ кГсточки. АлГ зГ своКП схованки чув як загупали кроки Абу Амара. ВГн бГг до вогнища. Над каналом народжувався чи то легкий туман, чи то юга розповзалася. Все заколивалось Г в повГтрГ, Г у вГдбиттГ рухливих вод. Вуха АлГ вловлювали два небезпечних шуми. Знизу все сильнГше наступала вируюча вода, а по острГвцю зовсГм поруч тупав Г тупав швидкими кроками Абу Амар. Прокляття на голову шмаркача! Диви, що вГн влаштував -- розклав багаття на вербГ! -- лютував голос Абу Амара. Я зараз скину вогонь Г вГдшукаю малого падлюку! Брате! Не верзи дурниць -- на вербу ти не вилГзеш -- там вГття тонке! А димовище на вербГ -- то вГн комусь знак лишив. Брате! Я струшу той знак у воду! Не час змагатись Гз малюком. ВГн дав знак Г десь зараз поруч у засГдцГ сидить Г пГдглядаК... Або десь тГкаК протоками. -- ПобоПться. ВГн знаК, що сюди запливають акули Г крокодили! -- не згодився Абу Амар. ПотГм вони щось тихо сказали один одному, Абу Амар опустився в човна, Г вони швидко вГдпливли вузькою протокою. А хлопець лишився ще на кГлька годин у своКму схронГ, поки зрештою наважився виповзти з укриття Г переплисти на сусГднГй острГв, де було кГлька старих височенних верб. Тут вГн розГклав на травГ, в затишному мГсцГ, одГж, наПдки Г зброю, тобто стрГли. В перш за все виготовив футляр для стрГл -- здер Гз товстоП зеленоП гГлки кору. Якраз по довжинГ стрГл Г по рубцю прошив тоненькою обдертою лозинкою, а дно приладнав Гз шматка очеретяноП товстГшоП трубки. ВсГ стрГли легко ввГйшли до саморобного сагайдака. Сонце злетГло до самого зенГту Г пекло його перемерзле за нГч Г перемокле у водГ тГло. ВГн розГклав на товстих гГлках своП вбогГ лахи, щоб добре Пх пГдсушити. НаПдок весь змГшався, перекис Г починав пахнути не зовсГм смачно. Тому АлГ вирГшив усе пошвидше з'Псти, поки не зГпсувалося зовсГм. ВГн прикрив голову й плечГ пГдсохлою сорочкою Г вже над силу доПдав своП прокислГ родзинки, розмоклГ коржики та слизькГ колобки буйволячого сиру, ще вчора твердого - претвердого. Зробивши кГлька ковткГв, не забував пГдвестися на своКму сГдалГ, щоб обдивитися на всГ боки -- чи нема де якоП небезпеки? Та все ж вГн прогавив найголовнГше за цей день. А побачивши -- ледь утримався на своКму сГдалГ. Згори, при повнГй водГ, з протоки до каналу просувалась велика тарГда, прикрита згори здоровенною халабудою з пальмового листя. Вона занурилася своПми чорними боками по самий край у воду. БГля бортГв притулились люди в чорних плащах болотних арабГв. Напружуючись Гз усГх сил, занурюючи жердини майже з верхом у зводу, вони проштовхували лодГю до того каналу, в якому ледь не втопився АлГ. АлГ страшно стало, що зараз лодГя - сумарГйя застрягне на мГлинГ, Г що ж тодГ робитимуть? I тут вГн забув про всяку обережнГсть Г заволав з височини свого сГдала на величезнГй вербГ: ПравовГрнГ! Обережно! Там обмГлини Г багна по горло! Правте он туди, туди!!! ВГн видерся ще вище, щоб його бачили, Г показував рукою, куди треба правити. З тарГди закричали йому, зразу ж його почувши, бо на суднГ все робилося тихо, без галасу: Не дури нас -- там он як вузько! Ширша протока -- пастка! ПГдождГть, зараз вам покажу! АлГ прихопив своП речГ, вже сухГ лахи Г пожбурнув у густу соковиту траву. А сам, розгойдавшись на гГлцГ, стрибнув у воду -- вГн знав, що там, пГд вербами, добра глибина. ВипГрнув Г поплив назустрГч тарГдГ. За хвилю АлГ тримався за борт дивноП цГКП тарГди. Дайте менГ жердину -- я покажу. БородатГ задубГлГ обличчя нахилилися до нього. Дивились усГ пильно, суворо. Обдуриш -- на хрестГ розГпну Г кишки на шию намотаю! -- пообГцяв могутньоП статури молодик. ВГн простягнув АлГ жердину, може, на лГктГв дев'ять -- десять. АлГ вГльно поплив з нею до небезпечного каналу. Трохи далГ вГд гирла поставив жердину сторчма Г почав ПП тиснути вглиб всГКю вагою тГла. Жердина занурилась, може, наполовину Г стояла рГвно й нерухомо. Швидше пливи туди! АлГ поплив до безпечного ходу. I знов поставив жердину сторчма, Та цього разу жердина вся зайшла пГд воду. АлГ тримався за ПП вершок пГд водою Г плавав по колу. Давай жердину! Нам немаК коли забавлятися. АлГ швидко пГдплив назустрГч тарГдГ Г вГддав жердину. Ось жердина! ПГдождГть мене, я тГльки заберу своП речГ. ПлаваКш добре -- наздоганяй! -- кинув через плече велетень, щосили вГдштовхуючись жердиною. I всГ на тарГдГ без жодноП похибки, як за командою, занурили жердини в каламутнГ струменГ Г погнали судно до найвужчого каналу. В каналГ вони не дГставали дна Г тому вГдштовхувались жердинами вГд обох низьких берегГв. АлГ наздогнав тарГдe Г вмить видряпався на борт. Прихилився боком до халабуди, та листя розГйшлося. 3 усГКю своКю поклажею перекотився просто пГд копита коней. АлГ сам не чекав, що зГрветься вниз, Г в нього вГд жаху зайшлося серце, коли вГн побачив просто перед очима чорнГ, мГцнГ копита темнорудих, наче мГдних, скакунГв. КонГ, проте, цГ полохливГ Г гарячГ сотворГння, на диво, навГть вухами не по козирили. АлГ сГв, вГддихався, Г так, притиснувшись до якихось лахГв, сидГв тихо-тихо, як миша. Як тГльки канал кГнчився, той молодий велетень наказав усГм взяти весла й загрГбати. Крутобока, перевантажена тарГда почала набирати швидкГсть. Скоро мав бути приплив, Г АлГ сповз зовсГм на дно лодГП. АлГ принишк просто пГд ногами в коней. А конГ справдГ були казковГ -- червоно-рудГ, тонконогГ скакуни, легкГ й мускулистГ, з широкими й глибокими грудьми. I всГ однаковоП мастГ, наче рГднГ брати. ТарГда, напевно, вже проминула млин, та АлГ не висувався. Принишк, щоб Г не бачили, якби хто й був у млинГ. I щоб людям Гз самоП тарГди не впадати в око, так Г сидГв, причаПвшись тихо, що й незчувся, як заснув... АлГ прокинувся в одну мить, бо раптом крГм звичноП говГрки, пГд яку вГн провалився в глибокий сон, на хлопця водоспадом полилися бурхливГ звуки. Ще й до всього тарГда, без сумнГву, застигла на мГсцГ. АлГ не спав. Та вГн Г очГ не розплющував, нГби боявся, що яскраве сонце почне болюче рГзати очГ, Ще й тому не розплющувався, що хотГв продовжити солодку мить сну. Проте тГнь, що впала на нього згори, примусила розклепити очГ й глянути вгору. ВГд побаченого вГн аж вГдсахнувся -- просто в повГтрГ над ним зносився в небо золотавошкГрий кГнь. АлГ шарпнувся вГд переляку Г боляче вдарився потилицю, якраз гулею вГд ножа, об дзвГнке дерево шпангоута. БГд пекучого болю АлГ враз, блискавично все згадав Г зрозумГв -- коней перевантажують ва велетенський вГтрильник-дхау. Ось просто над тарГдою зависли його червонастГ промасленГ боки. А коня причепили до нижнього кГнця предовгоП навкГсноП реП. За вГльний кГнець рею обертали, вчепившись Г щосили тягнучи за линви, не менше пГвтора десятка напГвголих морякГв. УсГ здоровГ, м'язистГ, а шкГрою всГх вГдтГнкГв -- вГд смаглявих до вугГльних. I пливе кГнь у повГтрГ над водою, над каламутним хвилями Шатт-ель-Арабу, наче полов па вудочцГ гГгантського джина -- повелителя чорних Г бГлих духГв. Ось кГнь завис над палубою вГтрильника. Хтось тихо, але високо свиснув, Г зразу ж зарипГли дерев'янГ блоки, тварина провалилася кудись усередину крутобокого вГтрильника. Таким робом пГдняли й Гнших коней. КонГ не пручались, а були нГби привороженГ. Та АлГ легко зрозумГв цю загадку -- конГ були випоКнГ. Коли старий тягав за собою малого АлГ по всГх заПздах-ханах та по шинках, то яких тГльки ГсторГй не наслухався хлопчик про коней Г конокрадГв. I тепер АлГ дуже радГв Г вважав себе ледь не найбГльшим мудрецем Г хитруном, що вГн -- слава, слава Аллаху! -- не питав нГ про що цих людей з тарГди. КонГ обпоКнГ, бо хто бачив таких однаково сумирних коней?! Люди в плащах болотних арабГв, а не знають добре русла й каналГв Шатт-ель-Арабу? Значить, конГ краденГ! А всГ говорять на базарах, що в емГра з його маКтку бГля Аль-Ахваза вкрали карабаських скакунГв. Та й масть цих коней якась дивна -- кольору, можна б сказати, палаючого очерету. Чи, може, кольору моркви? Але такоП мастГ АлГ не пам'ятав на багдадських базарах. I в розмовах не пам'ятав, щоб згадували такГ вГдтГнки в мастГ арабських скакунГв. I везли цих дивних коней пГд покриттям халабуди з пальмового листя. Тут згори з вГтрильника перехилилося бородате, зовсГм коричневе обличчя, з носом кривГшим, нГж дзьоб папуги. Хрипким, тихим голосом спитав той горбоносий: Де ваш коняр? ВГн захворГв... У нього пропасниця...-- вГдповГв молодший велетень, задерши вгору лице.-- Клянусь розлученням, вГн в лихоманцГ... Якщо ви не даКте свого коняра, я вам, крГм задатку, нГчого не дам. Коли вирГшите, хто з ваших попливе за мною, покличте. Але довго не чекатиму. Ось-ось почнеться вГдплив. I зникло горбоносе лице, наче впало, а замГсть нього зразу ж постало п'ять круглих щитГв, з-за яких визирали нацГленГ блискучГ жерла трьох залГзних кованих труб. Над щитами пГдГймався тонкою цГвкою сизий димок, запахло кислуватим паленим вугГллям, як у кузнГ. Що це -- китайський вогонь для спалення кораблГв? -- зашепотГв АлГ, шарпаючи за джуббу молодого, вродливого, як дГвчина, весляра. Присягаюсь Аллахом, я тебе, раба, протну, як чапля жабу. Ти ще насмГхаКшся? ПлаваКш з цим ворожбитом Г не знаКш, як звуться цГ громовГ дудки? Клянусь розлученням! Я з ним нГколи не плавав. Я не його! Сам собою. Присягаюсь Аллахом та Гм'ям пророка -- я сам собою! Овва! -- Красень вдарив себе по лобГ Г зразу ж тихо, але з притиском, покликав велетня: Шейх! Њ новина! Шейх обернувся Г гнГвно насупив брови, мовби кажучи: "ПоспГшай Г скажи менГ!" ПотГм, бачачи, що молодик не рухаКться, сам пГдГйшов. Ну, що тут? -- таким голосом мовив шейх, що в АлГ затрусилися колГна. Шейх! Цей хлопець не прислужник цього ГблГса 3. ВГн нГчий, вГн вГльний. Лице шейха вмить пом'якшало, стало ласкавим. Попливеш при конях на цьому вГтрильнику? А куди вГн пливе? В Хормуз. МенГ не пГдходить,-- вГдповГв АлГ -- Я хочу побачити ВндГю. З Хормуза ближче до ВндГП, нГж з Убулли до Хормуза. Дайте менГ грошей на дорогу з Хормуза до КалГкута -- Г я попливу. Гаразд! -- сичав пошепки велетень.-- У конях хоч щось тямиш? Це не арабськГ скакуни... У них фарбованГ хвости, гриви, спини Г бабки,-- так само пошепки вГдповГв АлГ. О! А скГльки Пм рокГв? -- наблизив своК, враз озвГрГле лице шейх Г дихав в обличчя АлГ духом часнику й баранини. I п'ять, Г сГм. Гаразд. Дайте йому грошей Г найменшу джуббу. Та швидше. I станьте, щоб там не бачили перевдягання Гаразд!.. А тепер сперечайся зГ мною, що ти без дозволу брата нГкуди не попливеш. Кричи, що поскаржишся шейху Абу Хасану. Кричи, сперечайся! Не буду сперечатись, як не дасте зГлля для коней! Ах ти грабГжник! А що ти скажеш, як я тобГ голову зГтну? Для чого тобГ, о шейх, моя голова, коли тобГ потрГбнГ чистГ монети замГсть фарбованих коней?! Шейх-велетень скреготнув зубами, однак кивнув головою одному з воПнГв. Бо то все були воПни -- АлГ тГльки тепер помГтив, що в них пГд плащами та джуббами були кольчуги й панцирГ. АлГ подали чималу торбу, боки якоП напинались, мовби вона наповнена була волоськими горГхами. Хлопець зразу заволав: НГ в який Хормуз я не попливу!.. Якщо брат скаже -- попливу!.. Я тобГ не присягав на вГрнГсть! Та як ти смГКш таке патякати?! Щеня! Присягаюсь розлученням Г звГльнень своПх рабГв, якщо ти не пГднГмешся на корабель, я тебе розГпну на хрестГ! Я пожалГюсь Абу Хасану! Я йому все розповГм! МГж щитами з'явилась голова руббана. Швидше, швидше! ПочинаКться вГдплив. Або -- або! КапГтане! Спускай линву, ми зв'яжемо цього балакучого негГдника -- Г тягни його собГ! На який бГс вГн менГ? Ви що, бедуПни, жартуКте? Це ж пуголовок! МенГ потрГбен коняр! Коняр!!! Половина половини! I нГ фалсу менше! Може, ти не вГриш, та присягаюсь розлученням, це такий ГблГс, що без нього ти не вправишся! Аллахом присягаюсь. ВтГм, як не береш, я його втоплю в болотГ. ВГн менГ обрид! Ану, хлопцГ, тягнГть мотуз! По тому, як бринГв голос богатиря, АлГ вГдчув -- йому кГнець! ВГн заволав: Руббане! Присягаюсь розлученням! Присягаюсь Гм'ям пророка! Ти не досягнеш зеленоП води! Молю тебе -- викупи мою кров у цього шаленого! Малий не витримав, упав навколГшки Г обняв ноги шейха. Молю тебе, не вбивай мене!!! Заклинаю тебе Гм'ям Отверзаючого Браму! Слухай, руббане! -- змилосердився шейх.-- Сто динарГв за цю шкуру й костГ! Згода?! Згода,-- вГдповГв горбоносий руббан.-- ХлопцГ! -- закричав вГн до своПх.-- КГтвицГ нагору! Линву Г монети в тарГду! АлГ, з усГма своПми гараздами за плечима, вчепився в линву й полетГв угору, на палубу вГтрильника. Коли вГн ступив на палубу, впав навколГшки, обхопив колГна руббана Г заволав: О руббане! Доброта твоя, свГдчу перед Аллахом, не маК межГ!!! За це я тобГ вГдкрию таКмницю... -- зашепотГв АлГ... Що ти верзеш, дурнику? -- зневажливо проказав руббан. О найславнГший моря! -- закричав АлГ, а тодГ пошепки:-- Присягнись, що нГкому не скажеш! ПрисягаКш?! Присягаюсь Аллахом, твоП базГкання нГкому не викажу! ПГдведися тепер Г говори менГ все...-- КапГтан з кривою посмГшкою нахилив горбоносе лице до хлопця. АлГ, прикрився долонею вуста, сказав йому про коней. Коли скГнчив, капГтан хапонув повГтря, бо йому не стало духу. По хвилГ руббан зГ свистом видихнув затримане повГтря. I тихо покликав своПх трьох помГчникГв. ВГтрила!!! Весла!!! Виходимо на головний канал! Модфи 4 сховайте! ДрГт тримати розпеченим! СтрГльцГ по обидвГ щогли! СтрГли з трутом! ВсГ вГльнГ -- на весла! ПоспГшайте! Аллах кличе!!! ВсГ кинулись на своП мГсця, а хлопець розгублено стояв бГля руббана Г не знав, що робити. КапГтан просунувся до нього: А ти хоч трохи тямиш у конях? Думаю, що трохи тямлю... ТодГ поспГшай униз до коней. Дивись, щоб вони не дрочились Г не гоготГли. Зможеш? О руббане! Це я зможу!.. АлГ полГз у черево вГтрильника, де на линвах-розтяжках зависли скакуни, ледь торкаючись копитами дерев'яного настилу. 20. ПАСТКА В ТРЮМВ Отак АлГ опинився внизу, в черевГ корабля, бГля коней. Хлопець швидко звик до примарного свГтла, що пробивалося крГзь щГлини палубного настилу. Захвату його не було меж -- вГн був у черевГ велетенськоП дерев'яноП риби! ОтакоП, як на Корабельному островГ будував старий майстер. СкГльки, скГльки тут дерев'яних частин, брускГв, дощечок, паличок, гвГздкГв! I все перев'язане мГж собою, прошите, з'Кднане незлГченною кГлькГстю тонких Г премГцних, кокосового волокна, мотузок Г канатГв. Та добре роздивитись незвичнГ нутрощГ вГтрильника йому не довелось--починав дрочитись та Гржати кГнь у самому носГ корабля. АлГ зразу ж наготувався, щоб кинутись до неспокГйноП тварини, та згадав, що завжди казали базарнГ конярГ -- з кГньми треба неквапно, ласкаво, м'яко. ВГн повГсив речГ на кГлочок, що стирчав для чогось Гз шпангоута. ТГльки торбу Гз зГллям перекинув через плече Г обережно й плавно прослизнув до неспокГйноП тварини. КГнь тупотГв, метеляв головою. Та коли АлГ погладив його по шиП , вГн зразу заспокоПвся. Хлопець огладжував Г огладжував його лГвицею, а правицею вийнявся кульку зГлля Г дав коневГ. Але тГльки перший кГнь заспокоПвся, як в Гншому ряду почав гоготГти другий. АлГ перелякався, бо зрозумГв -- горбоносий руббан хотГв проскочити повз залогу на вежах-маяках та вартовГ барГджГ. Ще задумав щось руббан, та АлГ не був мандейцем-звГздарем Г не мГг цього вГдгадати. ТГльки розумГв -- для успГху потрГбна тиша в трюмГ. КонГ повиннГ мовчати! Хлопець легко, нГби в танцГ, прослизнув до другого коня Г почав його боркати... А корабель набирав швидкостГ. КрГм горбоносого руббана та стернового, всГ причаПлись у схованках. ТГльки рипГли реП та гудГла напруженГ линви корабельного оснащення. АлГ вГдчув, як крГзь щГлини палуби в трюм проникаК ядучий бГтумний чад. "Невже вГн запалив смолоскип, щоб сповГстити вартових, що на кораблГ пошесть?!!" -- з жахом Г захопленням здогадався АлГ. Корабель на повнГй швидкостГ щасливо проминув сторожовГ вежГ - щогли, Вз двох заякорених вартових барГдж опустили по ланцюгу на дно, Г вГтрильник пронГсся в проходГ мов пГдбитий гусак -- нахилившись на лГвий борт Г болГсно розпустивши сГрГ крила-вГтрила. Якби АлГ знаходився на палубГ, то вГн би побачив, що на правГй баржГ з'явився його мучитель в зеленГм дорогГм вбраннГ. ВГн загорлав у мГдну дудку з широким кГнцем: Що з вами?! Чума, схоже!!! -- заволав у вГдповГдь руббан. Не пГдходьте до берега п'ять днГв!!! -- надривався начальник митницГ.-- Куди збирались?!! До Хормуза! -- ревГв горбоносий руббан. Тримайтесь правГше! ЛГворуч -- пГски! -- аж захлинався начальник митницГ. ВГн кинувся на корму барГджГ, Г його яскравий одяг зник у кормовГй каютГ. Руббан теж не гаяв часу. Наче мавпа, вГн видерся по снастях на самий верх другоП, меншоП щогли. 3 височини руббану було добре видно, як над кормою знялися вгору, один за одним, п'ять гострокрилих голубГв-поштарГв. ЧадГли два бГтумних смолоскипи на кормГ та носГ вГтрильника. I всГ зустрГчнГ морськГ суда, рибальськГ й вантажнГ човни кидались урозтГч з дороги цього погибельного дхау. Ось Г сонце почало котитися за смарагдовоП хвилГ. ТГльки тодГ руббан спустився зГ щогли, щоб разом з усГКю командою сотворити намаз. УсГ полегшено вГддихнули -- тепер, як Г на всГх вГтрильниках, великГ вГтрила згорнуть Г тГльки на другГй щоглГ поставлять невеличке нГчне вГтрило. Та сталося навпаки -- руббан наказав ст