инився пГд вузьким пГдходом бГля високоП стГни. Човняр допомГг вилГзти жГнкам, потГм виставив на палГ важку корзину з пригощенням. Господиня Айша довго перераховувала дрГбнГ монети в жменГ, доки, зрештою, не вГддала перевГзнику. ВГн теж не поспГшав розпрощатись, а перерахував дрГбнГ, майже стертГ монети Г сплюнув. - Бодай на тобГ не було благословення Аллаха Г на твоПх дГтях! Скупердяйка чортова! Дякуй дГвчатам - вони ублажили пГснею душу мою - не хочу нГ з ким зараз сваритись... Айша тим часом поспГшила вхопити ручку важкоП корзини, АлГ за другу, Г потягли до невеличкоП хвГртки в цеглянГй стГнГ. Айша швиденько видобула з глибини свого одягу ключа Г вГдГмкнула грубГ дверГ. Поки вони корзину затягували, поки заходили дГвчата, а господиня Айша замикала дверГ хвГртки, що скорГше скидалась на стулки фортечноП брами, АлГ встиг роздивитись подвГр'я. В йому стало страшно - посеред двору пГд засохлою пальмою лежав на боцГ здоровенний морський човен - справжнГй корабель. Линви - зав'язки обшивки поперетлГвали - гнутГ дошки де-де повГдпадали жовтою шкаралущею на землю Г човен свГтив крутими шпангоутами крГзь дГрки, немов загниваюча риба на прибережнГй рГнГ. Купою валялись коров'ячГ та кГнськГ черепи, буйволячГ роги, верблюжГ кГстки, старГ сГдла й корзини, з яких визирали шматки рГзного дрантя. ПГд стГною зачиненоП, нежилоП будГвлГ здоровенна гора шматкГв деревини рГзноП породи та якостГ. Були там також купи битого череп'я Г великГ корзини, заповненГ фГнГковими кГсточками. Звивистою стежкою через велике, геть захаращене подвГр'я Айша повела всГх до триповерхового старого будинку. В тГльки коли пГдГйшли до важких рГзьблених дверей червоного дерева, АлГ второпав, що це ж той самий будинок, до якого вГн сьогоднГ с ГншоП вулицГ вперше вступив. У кГмнатГ з одними глеками Айша витягла з корзини квГтки Г загадала дГвчатам сплести з них вГнки. Корзину з наПдками заперла в комГрчину Г вискочила зустрГчати повГй. АлГ не побачив, як вона Пх привела Г через якГ дверГ, бо вГн добГг нагору до Абу Амара. ДверГ були вже вГдчиненГ, а сам Абу Амар сидГв пГд стГною, вбраний у тонкий перський каптан, бГлу льняну сорочку, перепоясаний дорогоцГнним срГблотканим поясом. Мосулець сидГв непорушно, стулив повГки Г перебирав чорнГ зернини пацьорок. АлГ, не чекаючи наказГв, заходився прибирати постГль, пГдмГтати пГдлогу, протирати пил з рГзьблених тахтГв. ПотГм вГн попГдмГтав сходи. Внизу почулися верескливГ дГвочГ голоси. Айша покликала малого вниз, Г вГн при свГтлГ тьмяноП лампи побачив трьох дГвчат - розмальованих наче глечики. Вони щось шепотГли одна однГй, хихотГли, кривлялися, наче мавпи в клГтцГ, Г з неприязню поглядали на спГвачку та музику. Айша сказала однГй повГП, перевдягненГй на хлопчика, так званГй гуламГйят 2": - ПонесГть нагору з хлопцем корзину. Але та вГдкопилила червонГ пухлГ вуста, як двГ вишнГ, з тонким чорним пушком на верхнГй губГ: - Я не служниця-наймичка, щоб тягати корзини. Довелось АйшГ з АлГ перти нагору корзину з пригощанням. Запалив вогонь АлГ у чотирьох свГтильниках, розстелив скатертину, розклав на нГй всякГ ласощГ. Мосулець пГдвГв очГ на хлопця - Г малий АлГ злякався: погляд був у нього зовсГм чорний Г холодний, а лице таке, як у рГзника, коли зготувався вдарити вола ножем. Мосулець пГдвГв непомГтним рухом лГвицю Г приклав пальця до своПх стиснених вуст. В АлГ добре його зрозумГв: "Мовчи Г не подавай виду, що б не сталося!" В малий теж мовчки Г швидко опустив повГки: "РозумГю Г пГдкоряюсь". 6. П'ЯНА НВЧ Знизу почувся передзвГн аль-ута, почав наближатись, пГдГйматися до кГмнати. Ось розчинились дверГ, Г бГля порога стала Айша, загорнена в покривала. А попри неП вступили в кГмнату малесенька музика та, вихляючи крутими стегнами, спГвачка. В далГ вже, на певнГй вГдстанГ, хихикаючи та штовхаючи одна одну, вступили розмальованГ повГП. Музика бадьоро перебрала струни, Г персГянка проспГвала привГтання мосульцю Г благословення всьому дому. Мосулець же лагГдно поздоровив усГх прибулих Г показав рукою пГд бокову стГну - де вже АлГ розклав подушки Г розгорнув квГтчастий килим. В ось всГ розсГлися, Г сам АлГ притулився навпочГпки до дверей, готовий щомитГ схопитись Г виконати наказ Абу Амара. Абу Амар пГдняв руку - Г зразу ж АлГ був поруч. - Пригости дГвчат солодощами! АлГ нахапав на тацю всього потроху Г з такою мГшаниною пГдГйшов до спГвачки, як до найстаршоП. Вона ж узяла тацю з його рук Г подала музицГ. Та вибрала собГ якийсь медовий коржик Г обережненько вГдхилила пригощання. А спГвачка без поспГху вибрала найсмачнГшГ Г найдорожчГ солодощГ. В, не озираючись, передала трьом дГвкам решту. А тГ вже заходились над пундиками, аж плямкання було чути. Музика тим часом пГдтягла струни, пГдправила лади аль-ута Г тонесеньким голоском заспГвала: Щедрий господар - ВзГрець для купця-багача, Щедро подав його слуга ЩедрГ дари землГ - Все гостям запрошеним Для веселоП втГхи, Слуга твГй хлопець меткий, Добрий буде Гз нього Товариш в кривавГм бою. АлГ вперше чув, як складаються вГршГ, отак зразу, як ото птах щебече? На багдадських базарах спГвцГ часом складали пГснГ в присутностГ захоплених болГльникГв-слухачГв. Але то були пГснГ про вГйськовГ подвиги предкГв чи про нещасне кохання, а малого АлГ те зовсГм не цГкавило. Знов дивне вГдчуття якогось чи то туману, чи то млостГ напливло на хлопця, хоча в цГКП плосколицьоП невеличкоП дГвчини не було нГ сили голосу, як у персГянки, нГ п'янкого звучання. Здивувався собГ АлГ Г навГть вщипнув себе, бо подумав, що вГн сьогоднГ цГлий день крутиться, а Пв лише в полудень. В чи млость у нього не вГд голоду раптом? Але й голоду особливого вГн не вГдчував - Псти хотГлося як завжди. Хлопець перевГв очГ на свого тимчасового господаря. Бо вГн знав, що настане час, коли Аллах поверне до нього обличчя удачГ. В вГн, АлГ аль-БагдадГ, попливе за обрГй на бГлобокому, крутобокому басрГйському вГтрильнику. Побачив, що нГздрГ його хазяПна роздулися, немов нГздрГ ошалГлого коня. Подумав вГн: „Чом я не мандеКць?! Що вона, ця музика, проспГвала образливого, поганого? Коли такГ обличчя у вантажникГв на багдадськГм базарГ-суку, вони вже не сперечаються - в ПхнГх руках блищать ножГ!" Абу Амар же клацнув пальцями, Г АлГ, немов стрибунець, пГдскочив до нього. Мосулець стяг з мГзинця важкий перстень з червоним лалом, поклав на порожню тацю Г прошепотГв: - ВГднеси музицГ КадарГП Г скажи Пй, щоб вoна згадала слГди старого бабГя Омара Г пройшлася по тих слГдах своПми маленькими нГжками. Хлопець виконав побажання хазяПна. Запала дивна тиша, коли музика КадарГя крутила в тонких пальчиках Гскристий червоний лал. ЏП подруга НГссо збГлГла лицем пГд товстим шаром рум'ян, а нГгтями вп'ялася у власнГ долонГ. ТроК повГй виструнчились, витягли шиП, як базарнГ голоднГ суки бГля брами бойнГ. Музика вдягла перстень, Г тепер лал спалахував за кожним злетом руки над золотавою декою аль-ута. Кинули мене друзГ Г серце страждаК, Прагну стрГти кохану, зГтхаю весь час, В для чого поради, Г для чого люб'язнГ пГдказки, В на що сподГватись, як невГрна кохана? Хто потГшить мене? Нащо в серцГ надГю плекати? Так Г буду я жити, лише смерть менГ душу розрадить. На очГ красунГ-персГянки НГссо напливли сльози, вона до кровГ прикусила нижню губу. От ПП АлГ зрозумГв зразу - вона не знала цГКП пГснГ Г не могла ПП проспГвати своПм чародГйським голосом, вГд якого наморочиться в головГ Г млость розливаКться в грудях. Зате наступну пГсню - тГльки почала КадарГя, як НГссо пГдхопила ридаючим солодким голосом Г вже вела всю до кГнця. В цей час стали в дверях троК - два купцГ, що вже трапезували сьогоднГ вдень з мосульцем; третГй був у шкГрянГй куртцГ-панцирГ Г при зброП, одязГ стражникГв. За поясом ЙКменська джамбГя 21 в дорогоцГнних пГхвах, при боцГ дорога дамаська шабля2. НГхто з трьох не порушив спГву пишногрудоП персГянки. Абу Амар теж не ворухнувся, не повГв Г пальцем, поки лилася пГсня Г дзвенГли струни пГд тонкими пальчиками КадарГП. Лише коли вГдбринГла остання струна, Абу Амар пГдвГвся Г. пГшов до дверей вГтати гостей. В що здивувало АлГ: коли мосулець вГтав озброКного чоловГка - очГ його свГтилися щирою радГстю, а усмГхнене лице було сповнене великоП поваги. ДалГ пГшла робота для АлГ - вГн допомагав змити руки гостям, подавав Пм солодощГ, бГгав униз до господинГ АйшГ за глеками вина. Обносив усГх вином, всГм пГдливав у чашГ, дозирав за свГтильниками - щоб Дноти не чадГли Г полум'я не блимало. Лише озброКний робив вигляд, що перед ним не вино, а запечатаний глечик яблучного соку з лавки торгГвця Сахла, того самого, в якого росли бГло-червонГ троянди. - Це правда яблучний сГк? Так? На вино зовсГм не схоже. Йому всГ хором вГдповГдали; - Це чистий яблучний -сГк! А яблука найкращГ - сГрГйськГ! Якраз АлГ пГдливав у чашу однГй повГП пахуче солодке вино, Г вона не втрималась, прошепотГла: - П'яниця Г бабГй! Ще й удаК з себе, шакал, чистого мухтасГба 3. ОзброКний гГсть чи не найбГльше випив повних чаш "соку" Г покликав пГсля цього АлГ. - Принеси менГ ще соку яблучного! ТГльки дивись, щоб не було в ньому й краплГ вина! Пророк заборонив нам уживати вино, а його заповГти - святГ! - ВГн пГдняв товстого пальця вгору Г похитнувся усГм тГлом, ледь не завалившись на скатертину з пригощанням. ГостГ-купцГ були добре пГдпилГ, тГльки мосулець не виявляв ознак сп'янГння, хГба що легкий пГт виступав на його засмаглому обличчГ. ПовГП та спГвачка теж добре сп'янГли, певно, що й музика КадарГя трохи пГдпила, бо вона, це добре АлГ помГтив, час вГд часу крутила на пальцГ перстень Г милувалася спалахами кривавого лала. Мосулець попрохав проспГвати вГрша Омара про газелей, Г КадарГП довелось Г спГвати, й грати самГй - НГссо лише весело хихотГла Г розпустила поли свого халату так, що у вирГзГ сорочки були добре виднГ великГ бГлГ опуклостГ грудей. Та стражник чомусь не зацГкавився ПП щедротами, а тодГ, коли стомлена КадарГя попросила перепочинку, покликав до себе дГвчину, перевдягнену на хлопця. - Я стражник Г всГ це знають! А тому я повинен пересвГдчитися - чи ти дГвчина, чи ти хлопець? Якщо ти хлопець, то ти бГглий раб Сахла. В я маю тебе йому повернути. Я давно вже йду по цьому слГду. Мосулець напружився, це зразу помГтив АлГ, та крГм нього нГхто на мосульця не звернув уваги. Обидва купцГ почали переморгуватись мГж собою Г тихенько похихикувати в бороди. Тим часом стражник посадовив повГю поруч себе на килим Г почав розв'язувати ПП пояс, здирати з неП каптанчик, знГмати з голови шапку Г залазити в пазуху. - Ану знГмай сорочку! Щось я нГяк не намацаю в тебе грудей, певно, ти хлопець! В, не чекаючи, поки дГвчина знГме сорочку, сам здер з неП одежину. В перед всГма бризнули ПП маленькГ тугГ груди, всГ в червоних плямах вГд безжальних лабет стражника. - ДГйсно - ти дГвчина... Хоча дуже схожа на раба цього клятого мГняйла Сахла. Слухай, а ти танцювати вмГКш? В, не чекаючи, що вона вГдповГсть, вГн покликав двох ПП подруг. - КастаньКти взяли з собою? Добре! А бубона нема? Њ? Чудово! А ну йди Г танцюй! Та дивись менГ, щоб з ЙКменськими придиханнями, з негритянськими вихиляннями, з магрГбГнськими зойканнями. ДГвчина потяглася до сорочки, та стражник боляче вдарив ПП по руцГ. - Танцюй так, щоб усГ бачили, що ти дГвчина! Ляснула долонею одна блудниця в невеличкий бубончик, а друга - застрекотГла кастаньКтами. НапГвоголена схопила з пГдлоги пояс Г пГд стукГт бубонця вийшла на середину помешкання, обгортаючи довгий червоний пояс навколо тонкого стану. ДГвчина танцювала добре, Г навГть спГвачка Г гостГ почали ляскати в такт танцю. - Тихо! - нараз закричав стражник Г, не чекаючи, звернувся до басрГйських купцГв: - А раптом той бГглий раб Квнух або гермафродит? Як ви, шановнГ, вважаКте? Може так бути?! Обидва купцГ весело й п'яно закричали: - Може, може бути! Мосулець з усмГшкою схилив голову, але слова не подав. Стражник пГдкликав до себе танцГвницю Г почав сам на нГй розкручувати пояс. Без пояса шовковГ шаровари зГслизнули з ПП худих нГг Г впали на пГдлогу. - Слава Аллаху! ДГвчина! А то вже думав - доведеться полишити шляхетну компанГю Г вГдвести втГкача до мГняйла... Танцюй, дГвко, Г звеселяй нас! Крутилася в шаленГм танцГ блудниця - вуста розкритГ, очГ безтямнГ. Але тГло вГдгукувалось на кожен удар бубонця Г трГскотГння кастаньКт. На здивування всГх, музика КадарГя пГдстроПла аль-ут Г дрГбними краплями задзвенГли його струни. ВсГ аж пГдстрибували на мГсцГ, шарпались тГлом, трусили плечима. А НГссо сп'янГлим солодким голосом завела соромГцьку пГсню. Стражник раптом пГдхопився Г, згарбавши танцГвницю здоровенними лабетами, понГс ПП пГд стГну на м'якГ подушки... Музики замовкли, приголомшенГ дГями стражника, але мосулець в тишГ промовив: - Музики! Продовжуйте гру! Тонесеньким голоском засмГялася КадарГя на зауваження Абу Амара Г задзвенГла струнами. ЗагуркотГла бубоном блудниця, заклацала кастаньКтами друга. Старий Г молодий купцГ плескали в долонГ... Гармидер настав неймовГрний! ВсГ просто оскаженГли, споглядаючи стражника Г блудницю. АлГ не витримав Г пГдвГв голову, щоб подивитись на шпарку пГд стелю. ВГн просто вже не мГг побороти заборону - його цГлий вечГр тягло подивитися на ту щГлину, таКмницю якоП вГн перший узнав. В щГлинГ блищали чиПсь чотири ока. АлГ зразу ж нахилився до глечикГв з водою, щоб нГхто не перехопив його погляду. Та було пГзно - Абу Амар вже кликав його до себе Г зашепотГв хлопцевГ на вухо: - Важиш головою! На перший раз - вибачаю, вдруге повториш - годуватимеш крабГв у каналГ! - В голоснГше, щоб усГ чули: - ВГдчини дверГ в сусГдню кГмнату, вони зразу за килимом! Запали в кГмнатГ свГтильник, постав воду! В напГвтемрявГ АлГ нечутно вГдхилив край килима, зразу за ним намацав дверГ, Г вони без звуку вГдвернулись усередину невеличкоП кГмнатки. КрГзь високе вГконце пробивався промГнь мГсяця Г клав дивний вГзерунок на долГвку. Хлопець, полишивши мГдного глека Г тазик, поспГшив до хазяПна. - Там видно й без свГтильника - мГсяць через вГконечко падаК. - Я бачу, ти стомився й тому верзеш дурницГ, - зашепотГв йому мосулець. А всГ навколо дГйшли до сказу, спГвали дурними голосами похабну базарну пГсеньку. - ВГзьми халви та родзинок Г поспи. - Де? - В кГмнатГ АйшГ. Скажи Пй, що я наказав. АлГ в темрявГ загрГб зГ скатертини в шапку добрГ куски халви та жменГ родзинок. Ще йому межи пальцГ попали фГсташки, фГнГки, медовГ колобки, сушенГ смокви, але з цього вГн не прихопив нГчого. ДжафаровГ фГнГки вкарбувалися йому назавжди. Коли вГн штовхнув дверГ, то вдарив по лобГ господиню Айшу - вона пГдглядала в дГрочку вГд сучка, але раптовоП появи хлопця не помГтила Г не встигла вГдхилитись. Вона не втрималась Г гепнулася на сГдницГ, ледь не загуркотГвши по сходах. - Це ти, дурнику? Ледь не вбив мене, бГдолашну... Я твоКму хазяПну несу вино, а ти... Вона не вигадала що далГ сказати Г сидГла так на краю сходГв. АлГ стояв Г дивився на ПП заголенГ ноги, а ступити не мГг - вона йому перегородила шлях. - Куди ти йдеш? - зрештою здогадалася спитати. - ХазяПн наказав менГ перепочити в твоКму помешканнГ, хазяйко. - Ну добре, Гди спи, тГльки не базГкай там багато... - Добре! - погодився АлГ, хоча так Г не второпав, чому "не базГкати". В де не базГкати - "там" унизу, в помешканнГ АйшГ, чи "там" нагорГ, з хазяПном своПм? Га?! ВГн пГшов униз, Г коли вже завертав, то пГдняв голову - господиня Айша, зГгнувшись, заглядала в дГрочку. 7. ПЕРСТЕНЬ З ЛАЛОМ У кГмнатГ АйшГ тонкий вогник лампи вГдсвГчували стократ глеки, казани, тази Г чашГ. БГля жаровнГ клопоталася маленька, чорна дГвчина з прекоротким крученим в кГлечка волоссям. ДГвчина обернулась Г прикрила розтуленого рота пальцями правицГ. - Ти хто? - спитав АлГ. - Рабиня АйшГ. Вона помГшувала ложкою якесь вариво в мГднГм казанку. Казанок був не закГптюжений, зовсГм свГтлий. Тому АлГ вГдразу второпав - тут рГдко готують - бо купують Пжу в якГйсь харчевнГ. - А твоК як Гм'я?.. - ДжарГя. Я з краПни зГнджГв. - Не слГпий, бачу, хто ти така! Але все ж, як тебе мати звала? - Те Гм'я тГльки моК... А я чую, хто ти такий! - Як так? - Слухом чую - мова твоя багдадська. Базарна мова. В йдеш ти стомленими ногами. СоваКш, човгаКш ногами - спати хочеш. - Пригости мене юшкою, а я тебе халвою та родзинками... - Халви нГколи не куштувала...- Г голос негритяночки затремтГв. Вона швидко насипала хлопцевГ в чашку гарячоП сочевичноП юшки Г дала шмат черствого коржа. Сама ж вихопила з шапки грудку халви, вГдщипувала вГд неП по крихтГ Г кидала в червонГ, наче обдертГ до кровГ вуста. Вона сидГла, так розставивши ноги, щоб полотняна сорочка натяглася Г жодна крихта не впала на долГвку. Вирячила на АлГ величезнГ чорнГ очГ з такими Гскристими бГлками, що - здавалося, нГби вони свГтились у мороцГ кГмнати. Поки АлГ висьорбав половину сочевичноП юшки, вона злизала з тонких пальцГв найдрГбнГшГ крихточки халви. ТодГ хлопець видГлив Пй щедру жменю родзинок. ВГд погляду - такого вдячного вГн нГколи не бачив у жодноП людини - хлопець вГдвернувся. Йому соромно стало, що себе вважав часом бГдним Г нещасним. Ось де бГдна Гстота - за грудочку халви Г жменю родзинок вважаК тебе своПм найбГльшим благодГйником! Водночас АлГ дуже хотГлося спитати в негритяночки про багато речей, а те, що вона знаК про цГ речГ, вГн не сумнГвався. - Скажи менГ, ДжарГК, чому в цьому домГ не живуть пожильцГ? Адже вони б вГддавали АйшГ багато грошей! В куди виходить мур цього будинку з тГКП кГмнати, де зараз бенкетують? - Тому тут не живуть люди, що ранГше багато людей жило! А потГм ПП один пожилець пограбував Г втГк. ВГн ПП полюбовником був Г втГк невГдомо куди з усГм ПП золотом Г срГблом. ТодГ мГняйло-перс, звуть його Рустем, порадив Пй прогнати всГх пожильцГв, а вГн платитиме Пй, як би в будинку жили люди... Ну, як би вГн платив за всГх пожильцГв, тГльки щоб Пх не було... ЗрозумГв? ВГн боявся, щоб хтось Гз пожильцГв не зробив до нього пГдкоп. Тому вГн Г КвнухГв трьох тримаК, сторожГв значить, Г кГлькох собак... Собаки прелютГ, Пх привезли з Хорасану2 ще цуценятами. А ще Айша грошГ заробляК тим, що вГддаК в найми глеки, казани й тазики рГзним людям. ВсГх вона пам'ятаК, нГкого нГколи не переплутаК Г не забуде!.. Ще вона ходить Г скуповуК пряжу в замГжнГх жГнок, бо це не брудний заробГток у них, у бГлих, вважаКться... Ти, правда, теж бГлий, але ти не злий. В не вважаКш мене пГдлою... - А чому я повинен тебе вважати пГдлою? - Тому, що всГ бГлГ люди вважають себе найкращими, найчеснГшими, а темних людей найбрехливГшими! - Ну добре, нехай воно так... Але хто така Айша? Чому це ПП будинок? - Вона сестра одного багатющого купця. ВГн тепер живе в МагрГбГ. А будинком управляти лишив ПП. - Слухай, ДжарГК! А куди виходить стГна Гз кГмнати, де зараз бенкетують? - Упритул до старих Рустемових голуб'ятень. Рустем страшенно боПться, щоб злодГП не проколупали дГрку в його мурах, чи щоб не прорили нори до його скарбГв! А тГльки я знаю - його старша донька удвох Гз одною наложницею самГ зробили дГрку в будинку АйшГ та й пГдглядають потихеньку, що тут робиться... - А що ж тут можна побачити? Тепер же у вас немаК пожильцГв... - Е-е-е,- протягла негритяночка,- коли Рустем вГд'Пздить до моря на два-три днГ, тодГ Айша здаК на нГч чи на двГ знайомим для утГх якусь Гз кГмнат. Або всього на кГлька годин - якщо це сГмейнГ люди Г нГ вГн, нГ вона не можуть полишити домГвку на нГч... А тГ пГдглядають Г мовчать. Певно, Айша знаК щось про них, то вони й мовчать... Ех, якби знати ПхнГ секрети! Тихо! СпускаКться Айша!.. Давай сюди мерщГй миску, нГби це я з'Пла! Зайшла в кГмнату Айша. На ходу вихопила грудку халви у хлопця Г заразом сподобилась прихопити ще й з десяток родзинок. - СмачнГ родзинки... Лягай спати отам! - вона кивнула на купу мотлоху. - Ти, мавпо, дивись не блудствуй з ним! ВсГ ви чорнГ розпусницГ! - В вона солодко потяглась, аж пальцями хруснула. - А ти менГ, гляди, не пригощай ПП солодощами, бо хазяПну скажу! Адже правильно кажуть - не годуй досхочу собаку, бо вона тебе зжере! Як Айша знов пГшла нагору, ДжарГя почала гладити себе по череву Г радГсно посмГхатись. - От смачно, от смачно! Як вино п'янить... Айша ще грошГ заробляК тим, що зводить молодих гультяПв з жГнками купцГв Г мореплавцГв, коли тГ десь у далеких мандрГвках. А пожадлива! На вулицГ пГднГме фГнГкову кГсточку Г притягне в садибу! А в самоП найкращого сорту пальма засохла, бо не вмГК за нею доглядати. ЧоловГкГв боПться найняти - думаК, ще пограбують ПП! Та й платити треба не менше, нГж ГншГ платять... У дворГ Г жасмин рГс, Г кущГ троянд були! Все пропало! - А ти? ХГба ти не любиш квГтГв? - КвГти - то забавка для вГльних... Якби Пх можна було з'Псти... отодГ б я... - Слухай! Ось тобГ шапка. Тут ще трохи родзинок Г крихти халви. Як усе вибереш, надягнеш менГ на голову!.. - В впав на мотлох, уже стятий глибоким сном. Прокинувся АлГ одразу, Гз неспокГйним вГдчуттям, що почалося щось дивне. ДГйсно, на сходах почулися розлюченГ жГночГ, п'янГ чоловГчГ голоси, якГ нГби намагалися заспокоПти жГнок, втишити. Та чоловГчГ голоси таки здорово були п'янГ - варнякали з великим зусиллям. НавГть голос Абу Амара Г той був уже п'яний. ВсГ пройшли повз кГмнату, Г хтось вГдпер дверГ на хГдник до каналу. НГ хвилю не вагаючись, АлГ побГг на другий поверх Г вГдкрив дверГ до кГмнати з еркером. Чомусь у цГй кГмнатГ не було запори, а сама ця кГмната не мала нГ жодного тахта, нГ циновки, нГ килимка на стГнГ, та й нГяких вГзерункГв чи прикрас. За АлГ поспГшила Г чорношкГра ДжарГя. Вони вдвох притисли обличчя до товстоП решГтки вГкна. Внизу стояли всГ принаявнГ в цьому будинку, навГть напГвроздягнений стражник Г напГвгола танцГвниця. ДвГ повГП благали музику КадарГю: - Не кидай!!! Подумай, що ти робиш?!! - Та кидай вже швидше - пГдбурювала персГянка НГссо напарницю. - Вона здохне, як таке побачить! Клянусь Аллахом! - Можеш кидати - рубав стражник хрипливим басом. - Але тодГ я накажу моПм людям витягти перстень з багна... П подарую його моПй любГй ЗуламГ. ВГн при всГх торсав ПП за оголенГ груди. КадарГя пГдступила до АйшГ: - ПротанцюКш стГльки, скГльки танцювала Зулама - перстень твГй! Присягаюсь Аллахом! Господиня Айша трохи похитнулась (видно, Г ПП добре напоПли), але нГчого не говорила, тГльки водила головою за перснем, що ним перед ПП обличчям розмахувала КадарГя. Зрештою КадарГП те все набридло. Вона пГдГйшла швидкими кроками до краю хГдника, невдало розмахнулась Г жбурнула перстень - щедрий дарунок Абу Амара. Зойкнули розпачливо двГ повГП. РадГсно скрикнула НГссо. АлГ та ДжарГя, не змовляючись, поспГшили вниз, на вулицю, щоб затягти непритомну жГнку до будинку. Хлопець разом Гз рабинею перетягли зомлГлу господиню в помешкання. Тепер АлГ пересвГдчився, яка важка Г незручна для ношГ непритомна людина. ВсГ ж ГншГ з п'яними спГвами та смГхом Г кепкуванням над пожадливою хазяйкою пГднялися на третГй поверх. Чорна рабиня, вкрай перелякана, сидГла бГля своКП володарки Г нГчого не робила. А хлопець то хапався терти скронГ зомлГлГй жГнцГ (десь таке чув), то класти мокру ганчГрку на чоло. ЗаскрипГли, дверГ. Негритяночка наче й не чула, злякано дивилась на потемнГле лице хвороП. Вступили мосулець Г стражник. - Що б не сталося - спочатку знайди мене! Я все уладнаю - слово воПна... СпасибГ тобГ - вже кГлька рокГв я так не веселився, як цГКП ночГ! - О шейх! - Мосулець приклав руку до серця.- ТакоП дотепноП витГвки, яку ти втнув з отим "рабом", я ще нГ вГд кого не чув! В скажу тобГ, вельмишановний та вельмидостойний, не чув навГть про подГбний жарт, ба навГть не читав! - Г мосулець захихикав. А стражник зареготав на все горло Г ляснув здоровенною правицею по плечу Абу Амара. - Поклич пГсля молитви лГкаря Вбн Юсуфа. Вправний християнин. Якщо хочеш взнати про грошовГ справи цГКП гГКни - пГдмаж мГняйла Бен ЗакарГю. Вудей бере у неП грошГ й пускаК Пх в обГг... А ти, хлопче, знайди, де в неП оцет Г м'ятна настойка, та й зроби Пй ганчГрки мокрГ на чоло Г скронГ... У нас при допитах Г дужим чоловГкам оцет допомагаК, а м'ята повертаК до тями... - Лишайся бГля АйшГ, поки я не покличу, Г дивись, щоб чорна робила все, що потрГбно! - наказав мосулець, Г чоловГки пГшли на сходи. Дерев'янГ щаблГ спГвали пГд ПхнГми ногами якусь рипучу мелодГю. Щоб дГстати оцет та м'ятний настГй, довелося заголювати Айшу Г знГмати з неП тонкий пояс з цГлою силкою рГзних ключГв. НГяково було й страшно торкатись хлопцевГ жГночоП голизни... Негритяиочка швидко вГднайшла ключ вГд комГрчини з припасами. В комГрчинГ тхнуло гГрким баранячим лоКм, цвГлими сухарями, прокислими фГнГками та смердГло сушеним акулячим м'ясом. Поки АлГ шукав лГки, ДжарГя з радГсним криком вихопила горщик, засунула туди руку Г напхала собГ повен рот проса. ДалГ вона потягла з полицГ глиняну баклажку Г вибГгла геть. АлГ опГкувався господинею Г чув, як у сусГднГй кГмнатГ рабиня гуркотить товкачем - трощить пшоно на грубе борошно. ПотГм з-за дверей крГзь темний коридор поплив гГркий чад деревного вугГлля, просто як Гз кузнГ. АлГ зрозумГв - негритяночка заправила жаровню паленими фГнГковими кГсточками. Чи то вГд турбот АлГ, чи вГд Пдкого диму, але господиня Айша розплющила очГ, пГдвела голову, втягнула з шумом повГтря, сперлася на лГктГ. - Хто без мого дозволу готуК млинцГ? - Тремтячою рукою помацала в себе на животГ. - Де ключГ?!! Погра-бували-и! - з розпачем закричала Айша Г впала навзнак. Голова в неП повернулася набГк, Г з носа тонкою цГвкою текла темна кров. АлГ пГдставив пГд лице глибоку мГдну тацю Г сам метнувся до сусГдньоП кГмнати. При слабому свГтлГ вГд жаровнГ АлГ побачив, як негритяночка поливаК пригорГлий оладок кунжутною олГКю, посипаК грубою сГллю Г пхаК до свого широченного рота. - ПГшли швидше! Айша конаК - в неП кров носом чурить! - закричав АлГ. - А ти тут оладки жереш! - Пусте! Не здохне,- спокГйно вГдповГла рабиня, облизуючи, чорнГ пальцГ з рожевими нГгтями. - Як пГшла кров, то небавом Пй стане легше. Таке вже бувало - як Где носом кров, то за день-два оклигаК. СГдай, скуштуй оладка... ЗнаКш, вГдколи мене схопили людолови, не Пла я наших пшоняних оладкГв! АлГ завагався лише на хвилю, бо враз вГдчув, що Псти йому хочеться, аж у черевГ смокче. А потГм Г собГ, обпГкаючи пальцГ, згорнув трубочкою вогненного оладка, змастив запашною олГКю Г посипав темною сГллю. А ДжарГя тим часом вже плюскала на розпечену сковороду нову порцГю рГдкого пшоняного розчину. АлГ впорався з другим оладком Г поспГшив назад до АйшГ. Йому стало бридко Г страшно - таця переповнилась кров'ю, та з носа вже не лилося. АлГ повернувся до дГвчини. - Вди, винеси Г вимий кров! Обмий Пй лице! - А ти? - здивовано спитала негритяночка. - Я мусульманин. МенГ пГсля кровГ треба очищатись! - СкГльки ви вбиваКте людей, а кровГ боПтесь! - ледь не кричала негритяночка, а сама все струшувала сковороду з млинцем, щоб вГн не пригорГв.- Ну почекай трохи - ось цей оладок лишень з'Пм Г все зроблю... Ну почекай! - Вона заплакала. ТодГ АлГ махнув рукою Г пГшов чекати ПП бГля хвороП АйшГ... Перед самГсГньким сходом сонця, перед молитвою, весела компанГя вивалилася Гз занедбаного будинку-палацу. АлГ виглядав у еркер Г бачив, як на свист стражника з-за рогу каналу випливли два великГ човни, а в них люди нГчноП стражГ. До одного сГв начальник стражГ, до другого - купцГ з дГвками. Була повна вода, Г хвилГ плюскали пГнистими бризками аж до верха паль. Мосулець стояв на самГсГнькГм краКчку греблГ Г махав рукою вГдпливаючим гостям. АлГ був бГля господинГ, коли всередину зайшов мосулець. - Слухай уважно - неси нагору жаровню, сковороду, мГдний кухоль, ступку Г глек води. Та швидко! Без жодноП похибки Г зупинки виконав АлГ наказ господаря. Мосулець кинув з трГскотом жменю якихось зелено-оливкових зернин у ступку Г зачав розбивати Пх товкачем. - МГй господине! Давай я все добре зроблю! - вихопився АлГ. - Не заважай! Вди вниз - доглянь, чи все гаразд, потГм прийдеш. Та хлопець не спустився зразу до АйшГ й рабинГ, а завернув у кГмнату з еркером. Притисся до мГцних Драт, зроблених з дубових брускГв. Просто пГд баштою еркера коливався на припливнГй хвилГ човен. У човнГ було двоК: якийсь рибалочка Г чоловГк з пов'язкою на обличчГ, загорнутий у широкий плащ. Десь з-за обрГю пробилися променГ сонця, заспГвали на мГнаретах темнГ муедзини. А чоловГк у плащГ й не чув заклику до молитви, а показував, як музика жбурнула перстень Г де вГн нГбито занурився у воду. В тодГ АлГ впГзнав у ньому стражника. СпостерГг - стражник помиляКться - нГкчемнГ сили дГвчини ввели його в оману - показував рибалцГ набагато ближче до берега, нГж вона кинула той царський дарунок. Рибалка роздягся Г пГрнув у вируючу воду. ПГд водою вГн так затримався, що тюрок (а стражниками, як Г скрГзь по халГфату, буди або тюрки, або курди) почав непокоПтись Г все заглядати у воду. АлГ подумки засмГявся - такГ всГ скаженГ, тГльки б Г лили людську кров, а вода Пх лякаК! ВипГрнув рибалка без персня. В вдруге так само. В втретК без нГчого. В ще багато разГв. АлГ бачив, що рибалка не там шукаК, але вГн був не такий дурний, щоб пояснити цьому рГзниковГ про його помилку. ПГсля срамноП п'яноП ночГ в АлГ не лишилось Г крихти поваги до стражника. Шкода тГльки зусиль рибалки. Та й рибалка хлопцевГ не сподобався - пГрнаК незграбно, вГддихувавсь якось безладно, невмГло. Зрештою хлопець згадав, що хазяПн Абу Амар наказав йому все оглянути внизу Г пГднятись до покоПв. Внизу нГчого не змГнилось - Айша лежала без пам'ятГ, а негритяночка все ще пекла тоненькГ пшонянГ млинцГ. Коди АлГ пГднявся до помешкання мосульця, то його чутливГ нГздрГ вразив дивний Г таКмничий запах смаженого зерня. Пахло наче Г жирним, Г гГрким, чимось таким, що водночас заспокоюК Г бадьорить, що одним тГльки запахом пГдГймаК пГдупалГ сиди, вГдганяК втому... Коли АдГ вГдхилив дверГ, то мосулець стояв навколГшки перед жаровнею Г сипав якесь терте листя в кухоль. А кухоль повнився варивом, бризкав на вугГлля, Г тодГ дзвГнкий Г солодкуватий, приторний запах вибухав Гз повною силою. Мосулець зняв кухоль Г дав вГдстоятись, а потГм налив собГ невеличку чашу. ОбпГкаючись Г кривлячись, ковтав пахучу, темну рГдину. НГздрГ його роздувались, очГ заплющенГ, а на обличчГ з'явилось очГкування чи то насолоди, чи то радостГ. - РозповГдай, що взнав! - наказав мосулець не вГдкриваючи очей. АлГ все виклав - крГм одного, що стражник не знаК точного мГсця, де впав перстень, а вГн, АлГ, добре запам'ятав точку падГння. АлГ сам хотГв дГстати перстень. ХлопцевГ праглося знайти перстень, щоб його винагородили - дали трохи грошей. ТодГ вГн не доПдав би окрушини, а мГг би купити добрий наПдок. Та наперед хвалитись АлГ боявся. ВГн добре пам'ятав, як уся вулиця над ним кепкувала, коли вГн похвалявся, що витягне з-пГд млина великого вусача. В цей вусач вирвався з його пальцГв. ПГсля того наперед вГн нГколи не хвалився Г не зарГкався. - Молодець! - похвалив мосулець. - Ось тобГ грошГ на лГкаря й лГки. Айшу треба добре лГкувати, бо ще помре. А зараз поспГши на кГнець кварталу - там вже човнярГ пропливають - Г поклич менГ човен. Та не гайся! ПотГм на базар. Зелень, хлГб, смажена риба, акуляче м'ясо в'ялене. Запам'ятав?! Добре! - Мосулець на очах порожевГв, очГ в нього бадьоро заблищали. - Нагодуй з нашого наПдку Айшу та негритянку - помГчникГв треба прикормлювати, щоб були слухнянГшГ... Хочеш мокканськоП таКмницГ скуштувати?.. БоПшся?! Це не вино Г не хашиш - не дурманять людину цГ зерна, а дають бадьорГсть Г силу до дГП... ВГн простяг чашу Гз залишками темно-зеленого питва. АлГ зробив кГлька ковткГв гарячого варива, а далГ була темно-зелена гуща товчених зерен. З незвички обпекло стравохГд Г гаряче розлилося в шлунку. На язику терпко гГрчило Г було навГть бридко... Та коли пГд мурами складГв поспГшав до початку кварталу, вГдчув - до нього повертаКться бадьорГсть Г веселий настрГй. Наче й не було божевГльноП ночГ! У головГ не крутилось, як вГд вина, Г рухи були зграбнГ й упевненГ. СпГвали, тягли молитви муедзини на гостроверхих мГнаретах. Господар вГдплив, ще раз наказавши покликати лГкаря для АйшГ. ТГльки-но човен завернув за рГг кварталу, як АлГ швидко спустився з хГдника Г примостився на палГ. Миттю розГбрався Г склав своП одежини на другу палю. ПримГрявся Г кинув шматочок свинцю туди, куди ще в сутГнках КадарГя жбурнула перстень з лалом. Приплив наче скГнчився, Г вода в каналГ заспокоПлась. Бруд Г каламуть опадали на дно. Хлопчина ще з вГкна еркера добре примГрився, де йому пГрнати. Вибрав собГ Г добре запам'ятав вказГвники - на каналГ з того боку три свГжГ палГ, а на цьому боцГ - дверГ будинку АйшГ. Без жодного плюскоту слизнув у воду та швидко й тихо поплив на потрГбне мГсце. Зупинився наче в потрГбнГм мГсцГ, перекрутився у водГ, обдивився будинки АйшГ та мГняйла Рустема - чи не пГдглядаК за ним хто? В йому здалось, наче за густою решГткою еркера блиснули очГ. Може, це ДжарГя пГдглядаК?.. Проте як вГн не вдивлявся пильно, бГльше нГяких ознак людини за решГткою не примГтив. Ще трохи почекавши Г все розглядаючись на всГ боки - чи нема де кого? - швидко занурився пГд воду. Коли хлопець наблизився до дна, вГдчув - його зносить придонна течГя. На всяк випадок пошарудГв пальцями по купах смГття, що скупчилося на днГ каналу. НГ шматка свинцю, анГ персня не знайшов. ВипГрнув Г побачив, що його знесло лГворуч. ВГдплив праворуч Г пГрнув з надГКю, що течГя пронесе його над потрГбним мГсцем. Хоч намул Г спав, проте у водГ ще були сутГнки. В коли його почало зносити втретК лГворуч, раптом у густГй зелено-жовтГй каламутГ спалахнув жовтий - промГнь Г зразу ж загас. АлГ випГрнув, добре вГддихався Г спустився якомога обережнГше Г швидше. ВГн дуже поспГшав, бо повГтря тягло його нагору, у скронях коливався тонкий дзвГн Г ось-ось хотГлося хапонути повГтря. ВГн затримався над купкою череп'я Г почав швидко-швидко перебирати уламки, скалки. Ось Г винагорода - в денцГ глечика пальцГ намацали шматочок свинцю. Значить, перстень десь зовсГм поруч. ХотГлося хапонути на повнГ груди повГтря. ДзвГн у вухах став нестримний. Та хлопець знав - зараз Г тГльки цГКП митГ вГн повинен шукати Г знайти перстень з лалом! Доказ цьому - шматочок свинцю! Золото десь поруч, зовсГм поряд! При другому зануреннГ хто зна, чи пощастить потрапити точнГсГнько в це мГсце! ВГн поволГ почав вести рукою по колу, все ширше й ширше роблячи круги... В ось пальцГ слизнули по твердГй опуклостГ лала. Наче вишенька, опуклГсть багряного лалу. АлГ затис здобич правицею Г з усГх сил поспГшив на поверхню. У хлопця вистачило тями, щоб не роздивлятися перстень Г не милуватись ним при яскравому свГтлГ. ВилГзши на палю, швидко зав'язав перстень у кГнчик хустки, якою обгортав шапочку. ВГн, вГн, АлГ, син багдадського смГттяра, витяг, видобув скарб Гз брудного каналу! А коли вГддасть його Амару? Це вже потГм... Поки що треба не думати про перстень, а швидко виконувати накази хазяПна - знайти лГкаря Г купити наПдки... 8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО АлГ вГдГмкнув важкГ заплГснявГлГ дверГ Г тихо прослизнув до примГщення. Господиня Айша щось бурмотГла Г стогнала, та не було зрозумГло, чи це сон в неП, чи марення. Негритяночка спала на пГдлозГ в сусГднГй кГмнатГ, ледь не торкаючись сГро-рожевими п'ятами розпеченоП жаровнГ. АлГ не розбудив ПП, а сам винГс жаровню на подвГр'я, а потГм позамикав усГ дверГ, сховав ключГ, як Г Айша, на голому тГлГ. Вислизнув тихо й непомГтно через запасну хвГртку до бГчного каналу. ТГльки пробГг пГд стГнами складГв до перехрестя каналГв, як зразу ж здибав човняра. В винайняв його до полуденноП молитви за дирхем. Човняр був радий, що знайшов такого дурника, а хлопець зрадГв, що не треба тепер знову кожного разу шукати човняра - вГн буде напохватГ. З лГкарем було гГрше. Коли огрядний, сивобородий християнин взнав, що його викликають до АйшГ, вГн замахав пухкими руками. - НГкуди не рушу й кроку! Ця гГКна буде кричати, що вона вдячна менГ на динар, а заплатить битий фалс! З мГсця для неП не рушу! Це справжня басрГйська скупердяйка! - Ось тобГ, господине, два дирхеми, як задаток. СправжнГ, не "чорнГ"! Це мГй хазяПн, Абу Амар, мосулець, кличе тебе до господинГ АйшГ. ВГн платить. Бачиш оце - тобГ монети! Якщо Пй допоможеш... ЛГкар узяв монету, довго крутив межи пальцями. Зрештою прикусив мГцними бГлими зубами шматочок карбованого срГбла. - Вду! СрГбло - не золото, проте рГч переконлива! Коли АлГ завГв лГкаря у цей потаКмний будинок, з-за дверей почувся стукГт у дошки та плач. АлГ не вГдГмкнув негритяночку, поки лГкар не оглянув хвороП та не призначив рГзних лГкГв Г не пояснив, де й у кого Пх купити, Г як Пх давати хворГй. ТодГ тГльки АлГ вГдГмкнув дверГ. Негритянка вискочила стрГлою, перечепилась Г розтовкла собГ носа. ЛГкар весело Г вдоволено розсмГявся. - Тепер Г в рабинГ кровотеча, Г в хазяйки! Недарма ж кажуть, що собака й рабиня схожГ на господаря! Негритяночка витерла кров кулаком Г кинулась Гз обуреним вереском до хлопця. - Зачинив мене, мов собаку?!! Куди ти йдеш?! ВГзьми мене Гз собою! - Цить, чорна мавпо! - ЛГкар обурився. - Ти рабиня, а вГн мусульманин! Ти що - збожеволГла?8 Якщо хочеш на вулицю пГти, то поклонись йому низько Г попроси та й одягни на шию свою рабську кулю. В - А тодГ до АлГ Г теж обуреним голосом: - Чого на мене дивишся? З рабами треба тГльки суворо! Добра Г ласки вони не розумГють. Сядуть тобГ на шию, як ДГд на СГндбада-Морехода. В не скинеш, Г не знГмеш. З такими напучуваннями вони й сГли до човна. АлГ думав вГдвезти лГкаря до його дому, проте лГкар попрохав, щоб його вГдвезли до садиби купця Сахла. - Правда, господине, що в того Сахла К чудо з чудес - серед квГтГв - троянда з пелюстками наполовину червоними, наполовину бГлими? Я так хочу побачити чудову троянду! - Њ. А чого тобГ, хлопче, дивитись? Ти ж простолюдин, слуга... А щоб зрозумГти красу чи квГтГв, чи ще чого Гншого, треба бути Г освГченою, Г вихованою людиною. А ти ж, певно, до всього Г не вчився нГколи Г не знаКш навГть грамоти? АлГ нГчого не вГдповГв Г сумно опустив голову - все була чиста правда. ЗвГдкГль синовГ Хасана-смГттяра знати грамоту? В хлопчина вГдчув себе таким малим Г ницим вГд зневажливих слГв лГкаря, що ладен був упасти каменем на дно каналу Г бГльше не виринати. ТГльки щодо краси - то тут АлГ обурився, та не посмГв перечити лГкарю. ХГба вони, цГ багатГ й письменнГ, помГчають красу цього свГту Г рГзних людських витворГв? От хоча б Джафар - хГба його цГкавить просто краса?! Йому треба, щоб вона дорого коштувала, а вГн за неП щоб мало заплатив! ТодГ краса для нього справдГ краса... А сам лГкар?! Говорить про освГту Г вихованГсть, а жодного разу не зиркнув на дивну штукову стелю, що в кГмнатГ АйшГ зависла над головою, нГби золотГ пришпиленГ соти... Човняр спинив свою посудину бГля кварталу, де жили рГзнГ ГновГрцГ. АлГ добре запам'ятав, що