вГдтирати. День прогаласував над головою малого мов у сивому дурманГ. В до самГсГнького вечора вГн не з'Пв анГ крихти. Лише пив Г пив холодну воду з великого глека. Тому не дуже добре запам'ятав, як зникли заростГ очерету Г над тонесенькою смужкою берега постали гаП фГнГкових пальм. За пальмами, наче величезнГ плетенГ корзини, на клаптиках пГдвищеноП сушГ лГпилися одна до одноП очеретянГ домГвки рГчкових арабГв. По залитих водою полях, якГ були за греблями, на нижчому рГвнГ, нГж сама рГчка, ходили чорнГ, товсторогГ буйволи. Така була вода нерухома, що в нГй, мов у найкращГм срГбнГм дзеркалГ, все вГдбивалося без жодного порушення лГнГй, лише догори ногами. СафГна й перша лодГя стражникГв трохи приспустили вГтрила, Г судна зразу стишили хГд, А третК судно приткнулося носом до греблГ, якраз навпроти пГдвищеноП дороги до селища. Швидко зГбралися до сафГни озернГ араби. В один збирач податкГв, що чомусь виявився на тюркськГй лодГП, повГв з поселянами розмову. ВГн пГдГймав руки до неба, розводив широко на боки, хапався за голову, бив себе кулаками в груди. Певно, то був добрий знавець цих людей з озерного краю, бо швидко скГнчив своП казання, щось вийняв з-за пазухи Г передав у руки шейховГ. Хлопчина краКм ока побачив - шейх змахнув рукою, Г добрГ хлопцГ пГдхопили мари з лодГП та перенесли на тонку смужку греблГ. Матроси з лодГП вГдштовхнулись вГд землГ жердинами, Г течГя та бадьорий вГтерець дозволили лодГП наздогнати Гнших мандрГвцГв. ТГльки тонесенька смужечка землГ пГднГмалась над плесом рГки - Г зразу ж над водою виростали сотнГ, тисячГ, сотнГ тисяч пальмових стовбурГв. Вони пГдносили в склисте й розпечене бГрюзове небо темно-зеленГ вГяла пальмового листя. Русло зробило зворот, Г лодГП винесло в широченнГ, безкраП струменГ Шатт-ель-Арабу - злитих вод правГчних рГк ТГгру та Њвфрату. В з хлопчикових очей назавжди зникли поселяни, що з марами над головами бГгцем просувались по тонесенькГй, мов волосинка, смужцГ греблГ. В здавалось, що то ожили учнГ пророка Вси, Г вГльно собГ ходять по водах. Безмежна ширина Шатт-ель-Арабу в цГ веснянГ днГ наповнилася безлГччю вГтрильникГв. Хоча всГ вони були добре впакованГ вантажем Г осГли в каламутнГй водГ, рухались вони швидко й поспГшали наввипередки Г вниз за течГКю, Г вгору проти течГП. А вГтер весь час був низовий, з пГвдня. Надимав своКю вогкГстю вГтрила вГд правоП руки. Та вправнГ капГтани так ставили своП навкГснГ вГтрила, що вони напружувались мов велетенськГ сГрГ воли Г тягли своП лодГП Г вгору, Г вниз. АлГ вже на другий день призвичаПвся до шаленого поспГху в роботГ Г встигав споглядати й безкраю рГчку, й далекГ пальмовГ береги, Г запам'ятовувати що було цГкавого на тих вГтрильниках, якГ вони зустрГчали на своКму шляху. За день ходу до Басри, мГста на водГ, мГста-брами до свГту чужого, не арабського - мГста, вимрГяного для купцГв Г мандрГвцГв не менше, нГж для всГх правовГрних Мекка та МедГна, капГтан винайняв у прибережному селищГ лоцмана. Цей пГдстаркуватий, але мГцний широкоплечий чоловГк став поруч Гз стерновим на деменГ Г почав керувати рухом. КапГтан пГдняв на ноги всГх матросГв Г порозставляв на потрГбнГ мГсця. А лоцман-поводир усе приглядався до берегГв, до острГвцГв, порослих пальмами, Г наказував стерновому: - Праворуч, праворуч! Тепер лГворуч. Прямо, прямо! Тримай он на ту поодиноку зламану пальму! - Задирав пГдборГддя Г кричав капГтановГ: - ХГд тихГше! А капГтан верещав на матросГв, що вчепились у линви снастей: - ПГдтягай, пГдтягай вГтрило! Рею, рею розгортай на три кроки лГворуч!!! Матроси напружувались до набрякання жил на руках Г шиях, щосили тягли линви й канати. В всГ блоки та дерев'янГ частини - щогли Г реП - вГдповГдали на ПхнГ зусилля рипГнням, скрипГнням, глухим потрГскуванням. Тепер двГ лодГП зГ стражниками-тюрками слГдували за сафГною, точно повторюючи всГ змГни ПП курсу. Часом на широченному плесГ, де, здавалося, й берегГв не було видно, повз сафГну вгору пропливали одне за одним судна. Так близько, що здавалось - вони зараз зачепляться реями, заплутаються снастями. Малий АлГ мав на якийсь час перепочинок вГд жаровнГ Г приступив до лоцмана. ВГн вклонився Г спитав, не стримавшись, як справжнГй Дречний багдадець: - О шейх! Чому, поясни менГ, темному, чому рГчка така широка, як море, а судна ось-ось зГткнуться Г потоплять одне одного? Невже тГльки тут К достатня глибина? Старий мов тГльки й чекав цього питання, наче кГнь на ристалищГ знаку сурми в день перегонГв. ВГй задер ще вище своК гостре, горбоносе обличчя, втягнув широкими нГздрями повГтря Г виголосив на одному диханнГ: - Це тому, допитлива дитино, що вже не одну сотню лГт в нашому халГфатГ не було порядку!.. Розпускай, розпускай вГтрило! Тримай он на ту третю могилу! Як прибрала руйнГвниця щастя Г розлучниця людей нашого доброго Г славного халГфа Гаруна ар-Рашида, вГдтодГ нашГ халГфи занедбали дГла вГри й людського буття. Занедбали, вГдповГдно, й устроПтелГ та будГвничГ спорудження нових гребель Г каналГв. Забули звГздарГ споглядати небо Г обчислювати по зГрках, яка й коли буде повГнь. МандейцГв-знавцГв 2 не питали про зГрки, а часом Пм, як чаклунам, вкорочували життя... Розвертай вГтрило на крок праворуч! Тримай кермо на поодиноку пальму!.. А вГд повенГ та швидкостГ ПП настання залежить кГлькГсть намулу, що створить обмГлини, запори та потаКмнГ груди... Розвертай, розвертай вГтрило праворуч на чотири крокуй СтГй! ПГдтягай вГтрило! Ти багдадець, цГкава дитино, у вас там течГя стрГмкГша Г русло сталГше. А нам тут, менГ та Гншим рГчковим поводирям, доводиться кожного разу обстежувати русло... Розгортай, розгортай на повну силу вГтрило! Убога тепер ми краПна, хоча халГф, надГя правовГрних, почав збирати все докупи. Ах, якГ колись були часи! Ти знаКш, адже я Гз старовинного басрГйського роду. Ми жили тут ще до вас, до арабГв... - О шейх! А хто ж ти - ти наче не перс Г не Гудей?! - здивувався хлопець. - Я мусульманин. Але кров'ю Гз старовинного роду мандейцГв. Я знаю Пхню мову Г книги, старГ ПхнГ мудрецГ навчили мене знанням зоряного неба, сонця, мГсяця. Та знання моП нГкому не потрГбнГ - люди стали лГнивГ розумом. В коли я щось Пм сповГщав заздалегГдь, вони це вважали чародГйством. А чародГКм бути небезпечно. Гей, капГтане! Дай перепочинок твоПм хлопцям! До тих трьох могил дно рГвне Г глибоке!.. ДобрГ часи минули... Люди стали дрГбнГ Г безчеснГ. НемаК великих людей! От за часГв Гаруна ар-Рашида був справжнГй флот, справжнК вГйсько! ТодГ була справжня торгГвля, справжнК будГвництво! Треба було халГфу впорядкувати землГ навколо Басри - купили, полонили, привезли Г пригнали до Басри тисячГ тисяч невГльникГв. Звичайно, чорних, негрГв, Гз краПни зГнджГв 3. Що тут тодГ було?! Солончаки, ропа Г сГль на поверхнГ Друнту! ТодГ устроПтелГ та будГвничГ поставили рабГв-зГнджГв до працГ. Вони колупали лопатами солонцГ, знГмали шар за шаром, поки не з'являлась солодка земля. А мертву солону землю вони згрГбали Г насипали над своПми мертвими товаришами! Он бачиш - одна за одною три великГ наче гори над водою - то все могили зГнджГв! НГхто не знаК, скГльки Пх сконало. От були часи - всГ солончаки на фГнГковГ гаП перетворили! Де К кращГ фГнГки, нГж басрГйськГ?! КапГтане, став хлопцГв до вГтрила! Ото я й кажу - був порядок. А тепер що? КапГтане, вГтрило на два кроки лГворуч. Керманичу! - Вперше широкоплечий чоловГк пГдвищив голос на керманича. - Тримай стерно ледь-ледь праворуч! Тут лежить затонулий басрГйський вГтрильник. КапГтане! Двох хлопцГв постав на носГ - нехай жердинами мацають дно! Я, нащадок халдейських магГв, учень знаменитих граматикГв басрГйських, я став поводирем оцих ночов з чужими лахами? НГкого тепер не цГкавлять нГ зорянГ науки, нГ чиста, досконала арабська мова. ВсГх лише радуК тепла балабушка в ротГ та оманливий блиск динарГв! - Скажи, о шейх! ОтГ всГ сугорби межи фГнГковими гаями, то все могили зГнджГв?!!' - То все могили зГнджГв-рабГв!.. Керманичу8! Тримай стерно на той острГвець, що лГворуч!.. Тут що пагорб - то могила зГнджГв... - О Аллах! - Вражений АлГ звГв вгору руки. - СкГльки ж Пх тут було?! Не менш, нГж пальм у гаях! - БГльше! - сказав нащадок халдеПв, жителГв прадавнього ВавГлона.- Он яка була сила в державГ - якщо вона могла виморити працею на свою потребу таку кГлькГсть рабГв. Чим бГльше рабГв - тим бГльша сила! - Де ж вони потГм подГлись, о преславний шейх? Куди вони подГлись, як вивершили канали Г греблГ? Сконали всГ до одного? - Якби! Це було б найкраще! З'явився в наших мГсцях мерзенний перс, справжнГй шайтан-спокусник, Г намовив Пх, сам же бГлий, повстати проти бГлих! - В вони повстали? В Пх не повбивали? - Перш нГж Пх повбивали, вони такого натворили... Вони похапали бГлих людей Г зробили рабами. ОтодГ всГ побачили, що правду казали великГ книжники: "Не чекай добра вГд людини, голови якоП торкнулася рука работоргГвця!" В тодГ всГ побачили, що ПхнК нутро гидке й рабське, яке може бути лише в чорного раба. Спочатку до цих злодГПв поназбГгались бГлГ голодранцГ, вся ворохобна наволоч. Вони тут воювали з вГйськом халГфа, поки зрештою Пхньому призвГдцю не вГдГрвали голову Г не вГдправили до Багдада! А Гнших зГнджГв половину винищили, а половину загнали в пустелю за солончаковГ болота, далеко на захГд. - В вони там померли вГд спраги? - В пустелГ вони вГднайшли таКмний оазис Г збудували там фортецю. В зараз там, кажуть люди, живуть. ТГльки хто туди потрапляК, той уже не вертаКться. ВсГх бГлих вони вбивають або холостять Г перетворюють на рабГв. А своПх, чорних, нГкого звГдтГля не випускають... КапГтане! Небезпечне мГсце пройшли. Дай вГдпочинок хлопцям! Стерновий, тримай он на ту палю, що стирчить над острГвцем!.. А Гмамом у них якийсь бГлий ворохобник. ПомГчник того клятого перса. Йому бГльше трьохсот рокГв. В до всього вГн одноокий... - Триста рокГв! - проговорив АлГ, Г вГд здивування йому очГ полГзли на лоба, а вуста лишились вГдкритими. МандеКць поглянув на враженого хлопчика, посмГхнувся Г проказав далГ: - Хоча один святий чоловГк, родом Гз Бахрейну, оповГдав менГ, що ПхнГ потаКмнГ вивГдувачГ час вГд часу вистежують рудобородих, блакитнооких Г дуже високих чоловГкГв. Крадуть Пх, привозять Г пропонують Пм добровГльно вийняти одне око. Якщо полонений згоджуКться, то його калГчать, посвячують у таКмницГ ПхньоП вГри Г вГн стаК ПхнГм таКмним Гмамом. Якщо ж не згоджуКться, його вбивають. В виходить, що одноокий Гмам живе четверту сотню рокГв Г не вмираК. - О славний шейх! "А скажи менГ, як же дГстатись у ту фортецю, Г щоб вони не вбили Г не звалашили?! - Для чого тобГ туди дГставатись? - Я хочу дГзнатись, чи справдГ ПхнГй Гмам такий старий, чи все пГдроблене? - Хлопчику! Ти хГба для того полишив Багдад, щоб розгадувати таКмницГ та шахрайства людськГ? По твоКму обличчю я бачу, що тебе покликала в дорогу Гнша зоря - зоря мандрГв. А де мандри, там завжди чудеса... Г пригоди... Малий АлГ затремтГв вГд несподГванки Г страху - тГльки став цей мандеКць на сафГну, а вже знаК все Г про його задуми? А вГн же нГкому слова не вимовив про своП мрГП. В капГтан, Г кухар думають, що вГн з ними попливе назад до Багдада й буде весь час прислужувати бГля жаровнГ. В всГ ГншГ так думають. - О шейх! Невже ти бачиш моП думки Г мрГП? - тремтячим голосом проказав хлопчина. - Бачу! Я багато чого бачу Г знаю наперед... - ТодГ скажи менГ, о славний шейх, хто винен в смертГ купця-сГрГйця? КГлька днГв тому вГн сперечався Гз старим купцем Г лаяв хашашГнГв. А вранцГ, коли всГ прокинулись, вГн був... Стерновий схопив за вухо АлГ Г притяг до себе. - Що ти патякаКш, щеня?! - засичав вГн на хлопчика. - Кров була? - спитав мандеКць хлопчика, наче його й не мучив стерновий. - ЗасохлГ бризки на дошках борта... над водою... - Стерновий! Обома руками тримай стерно Г прав он-о на тГ поодинокГ тополГ, що визирають з-за пальм. Стерновий зразу ж вГдпустив вухо хлопця. - Принеси стрГли, що лежать межи паками льону. - То моП стрГли! Тими стрГлами озернГ розбГйники мене хотГли вбити. Я на щоглу залГз, щоб краще Пх бачити, а вони по менГ почали стрГляти... - Принеси стрГли... Стерновий! На пГвлГктя лГворуч! - АлГ побГг по стрГли, але його прихопив кухар Г посадовив чистити зубки часнику. ЗахрипГв, наблизивши обсмалену бороду до самого лиця хлопчика: - Що ти там, собако, патякаКш цьому чаклуну?! Кажи! - НГчого, я...- перелякався АлГ, та згадав слово самому собГ - Г задер пГдборГддя, як лоцман - мандеКць: - Я питав, чи знаК вГн дорогу до оазису зГнджГв-ворохобникГв? -- Гляди менГ! Ти, син...- кухар озирнувся на мандейця - Г спокГйнГше скГнчив: - ти, син грГха... МандеКць тим часом щось пояснив стерновому, а тодГ вГдГйшов вГд нього Г, легко перестрибнувши двГ корчаги Г паку пряжГ, схилився над схованкою зГ стрГлами. Ось вГн вже стояв над жаровнею Г уважно обдивлявся тонке Г довге вГстря кожноП стрГли. ПотГм спитав у хлопчика: - СкГльки було стрГл? Ти пам'ятаКш? - СГм! Тут лишилось шГсть... - Таким вГстрям дуже легко вбити людину у вухо. Один тГльки удар - Г лише сГпне ногами. КровГ ж... кГлька крапель... А ти, - широкоплечий зиркнув на кухаря - син тГтки капГтана! Хлопця не упослГджуй! Я над ним бачу певну зГрку. У нього незвична доля, а вам горе, якщо його скривдите. Так його зГрка свГдчить... Ти ж, малий, сам взнаКш, хто взяв твою стрГлу. А взнаКш - тГкай мерщГй! З ними тобГ твоя зоря не свГтить... СтрГли вГзьми Г нГкому не вГддавай. Мене знайдеш на каналГ, де живе купець Бен Сахл. У нього найкращГ троянди в БасрГ... Я тебе чекаю, коли б ти не прийшов... В мандеКць поклав стрГли бГля малого, а сам знов перескочив через корчаги Г паку з льоном та й став бГля стернового. АлГ побачив, що в кухаря вГд слГв мандейця тремтить пГдборГддя. 5. У СЛАВНВМ МВСТВ БАСРВ До Басри, славноП Г багатоП, галасливоП Г дивноП, що здГймалася на берегах звивистих каналГв високими стГнами ханГв Г палацГв, сторожовими вежами та маяками, багдадська сафГна прибула в той час, коли далеко за мГстом у морГ починався вГдплив. ТодГ багато каналГв обсихало Г перетворювалось на багнистГ рови. Тому з корабля кинули у воду важкГ кГтвицГ Г зупинились у безпечному й глибокому мГсцГ русла. Зразу ж до сафГни пГдпливли два човни з митниками. НеподалГк же спинилася цГла зграя човнГв для перевозу людей Г краму. АлГ подивився, як митники, мов шакали, кинулись все обмацувати й до всього чГплятись на кораблГ, Г тихцем, тихцем порачкував за каюти Джафара, за паки з льоном. Роздягся, а корзинка й стрГли давно були зготованГ, Г без жодного плюскоту спустився по линвГ кормовоП кГтвицГ у воду. Каламутна вода в БасрГ була бридка на смак - Г гГрка, Г солона, Г смердюча, та тГло тримала добре. Перевернувшись голГчерева, добро АлГ тримав над водою Г тГльки пГдправляв своК стрГмке плавання до мГста - вода сама несла його. На суднГ вГн уважно прислухався до всГх балачок про Басру Г знав, куди йому плисти, щоб зразу ж дГстатися до корабельних причалГв. АлГ плив за виром води по опадаючих каналах Басри, Г смГття коливалось навколо нього на поверхнГ справжнГм килимом. Та АлГ вся ця гидота зовсГм не хвилювала, бо вГн поспГшав до причалГв, де гойдалися на глибинГ бГлобокГ басрГйськГ дхау 1, де прихились ГндГйськГ гостроносГ кораблГ, куди припливали навГть широкГ плоскодоннГ джонки 2 Гз найдальшоП краПни свГту - Китаю. Хлопець поспГшав на свГй корабель, той, що повезе його в ВндГю. Та не все так сталося, як уявляв собГ АдГ. До ВндГП зараз нГхто не вирушав - ще не почалися лГтнГ мусони 3. Лише Пх постГйна сила може напнути гострокутнГ вГтрила крутобоких дхау Г перенести сапфГровою синню океану пГд стГни казкового малабарського мГста КалГкута . А там Г слони, Г дикГ павичГ, Г тигри в джунглях, Г самоцвГти в рГках!.. Та найгГрше було те, що його й брати не хотГли на жоден корабель. ВсГм зразу впадало у вГчГ те, який вГн худий. ВГн доводив, що вГн мГцний Г витривалий, та нГхто й слухати його не хотГв. От Г випадало, що треба йому знайти той канал, де купець Сахл плекаК в БасрГ найкращГ троянди. Та спочатку треба було попоПсти, бо вГд рання вГн нГчого не брав у рота. ВГн купив у водоношГ кухоль вГдразливоП солонуватоП води, про яку один книжник сказав, що вона схожа бГльше на рГдке холерне лайно, анГж на справжню воду. ВГд цГКП води хлопцевГ аж закрутило в кишках. Та сушенГ фГнГки були наче медовГ коржГ! Хоча кожного разу потГм, все своК життя, коли клав до рота басрГйського фГнГка, вГн завжди бачив перед собою масну пику Джафара з викривленими злГстю слинявими варгами. Коли вГн доПдав останнГй фГнГк, внизу в каналГ з-за рогу з'явився човен. Човняр стояв на кормГ Г довгою жердиною гнав човен по мГлкГй скаламученГй водГ. На носГ сидГв той самий мосульський прикажчик, тГльки вже вдягнений у дороге святкове вбрання. - Агов, малий! - Мосулець спинив рухом човняра. - Що поробляКш? - НГчого. - ПГдеш до мене слугою? АлГ лише мить подумав Г згодився. "Поки усталиться лГтнГй мусон, треба ж десь перебути Г щось Псти! Не буду ж бГля мечетГ просити!" Юний багдадець спустився в човен, а човняр зразу ж погнав свою посудину до базару. В там мосулець купив хлопцевГ нову сорочку Г штани, а також маленьку шапочку з хусткою. ПотГм вони ходили по ПстГвних рядах Г купували ГндГйськГ оливки, зерна фГсташковГ, шпичаки цукровоП тростини, сГрГйськГ зимовГ яблука (по динару кожне!), лущений мигдаль, сушенГ динГ з Шубаркана, ЙКменський цукор у дерев'янГй трубцГ. В ще всякГ ГншГ добрГ наПдки - Г смажену рибу, Г волов'ячу печеню, Г курячГ смаженГ потрГбки, Г якГсь морськГ дива. А на закГнчення купили ще й глек рожевоП води. Вони довго крутили в ровах басрГйських каналГв, поки зрештою човняр висадив Пх бГля дерев'яних складГв. Вони пГшли вперед, потГм, коли мосулець озирнувся Г побачив, що човняр вГдплив у сусГднГй канал, вони повернули назад Г довго петляли вузькими хГдниками, поки врештГ-решт постали перед грубезними дверима. Старий будинок нависав гранчастим еркером6 над самГсГньким хГдником. Аж здавалось, що поодинокГ перехожГ зачепляться об нього своПми високими тюрбанами. МГсце було якесь дивне - кГлька крутих зворотГв каналу, на протилежному боцГ глухГ стГни складГв Гз сандаловим та тиковим деревом. ПавГтер переносив через гнилий канал пасма запаху найтонших вГдтГнкГв. А малому багдадцю аж серце завмирало вГд таких пахощГв. Мосулець постукав якимсь секретним стуком у потрГсканГ й забрудненГ дошки дверей. У вГдповГдь не було чутно анГ крокГв, анГ якогось руху. Та враз дверГ нечутно нГби запали всередину будинку. В вони вступили в прохолодну темряву. ТГльки тодГ хлопчина помГтив у мороцГ жГнку в глухому запиналГ. - Господиня моя матГнко... Нехай хлопець перевдягнеться. ЖГнка допомогла хлопцевГ зняти важку корзину з голови Г завела його в таку ж темну кГмнату, як Г цГ сГни. КрГзь ледь вГдхилене вГконне запинало в кГмнату вливалось свГтло. В його було досить, щоб малий побачив гору мГдних глечикГв Г тазикГв для омивання рук. У кутку мГднГ посудини пГднГмались аж до стелГ. Малий вГд здивування зупинився, розглядаючи мГднГ скарби. - Роздягайся! - глухо промовила з-пГд запинала жГнка. Та АлГ наче зацГпило - перевдягатись при жГнцГ?! Ще з ним такого не було! - Давай швидше! Що ти там камешишся? - нетерпляче казав у сГнях мосулець. Хлопець тремтячими руками стяг сорочку Г штани, але коли нахилився до нового одягу на тахтГ, то побачив, що жГнка стоПть впритул бГля нього Г уважно розглядаКться на його наготу. Аж запинало в неП вГдхилилось. ТГльки яке в неП обличчя, вГн не второпав, бо йому вГд всього аж в очах пливло. ВГн зцГпив зуби, як вдягав шапочку Г закручував хустку: на сафГнГ його мацав, мов скотину, жирний Джафар, а тепер ця стара жаба його обдивляКться, як жеребчика на торжищГ! ЖГнка допомогла поставити корзину на голову хлопцевГ, Г вони рипучими сходами пГднялись на третГй поверх. ЖГнка на останнГх сходинках прохопилася вперед Г вГдкрила важкГ рГзьбленГ дверГ. В зразу ж в очГ вдарило золоте свГтло, що випливало крГзь решГтки вГкон сонячними променями. А весь об'Км кГмнати заполонив радГсний стукГт барабана, тонкий голос очеретяноП флейти Г скиглення ребаба. В одному кутку сидГли троК музик, а пГд стГною, спершись на подушки, вГдпочивали двоК чоловГкГв у бГлих широких сорочках Г темних плащах. Поки вони довго Г пишно вГталися з мосульцем, АлГ розклав на скатертинГ пахучГ смаженГ наПдки. Водночас вГн зауважив бГля дверей начищений тазик Г карбований глечик. Миттю подав тазик молодшому чоловГковГ Г плюснув водою на його випещенГ, неробочГ пальцГ. Хлопець вГдчув на собГ погляд мосульця Г озирнувся. Мосулець йому схвально пГдморгнув: "Правильно, що першому ти змиваКш руки оцьому молодому..." Поки сГдали до трапези, поки смакували всякими наПдками, все грала музика. АлГ ж сидГв бГля дверей напоготовГ з глеком та рушником. ВГн прислухався до кожного слова приявних. Хоча йому заважала музика, та вГн все ж уловлював змГст розмови - мосулець торгував на великГ грошГ прянощГ у цих двох просто вбраних людей. Хлопець згадав розповГдГ бувалих багдадцГв про басрГйських мГняйл-скупердяПв, що десятками рокГв носять один плащ та сандалГП, змайстрованГ з одних латок, бо вже все вГд перших сандалГв стерлося на порох. Ще помГтив АлГ пожадливГсть, з якою гостГ зжирали все, що було на скатертинГ. Нараз АлГ почув скрип за дверима. ВГн кинувся до шпарки, але нГкого там не побачив. Натис на дверГ, вислизнув на сходи - нГкого! ВГн нечутно повернувся на своК мГсце. В зразу ж почув наче глухий скрип за стГною лГворуч, високо аж десь пГд стелею. Хлопець нахилився вперед, нГби розправляючи рушник, Г глянув угору з-пГд руки - пГд самою стелею стГна осГла Г утворилась трГщина. КрГзь ту трГщину до кГмнати зазирали блискучГ чорнГ очГ. Малий подумав, що то господиня пГдглядаК за трапезою. ВирГшив спГймати ПП на гарячому. Але спочатку треба було перевГрити нижню кГмнату. Малий знов нечутно спинився за дверима Г, ступаючи навшпиньках, потиху спустився на перший, поверх. Музика перекривала легке рипГння сходГв. Тому, певно, жГнка й не почула крокГв хлопця. Вона стояла бГля вГдхиленоП вГконноП завГси Г розглядала стрГли - корзинка зГ старим дертим одягом стояла поруч. АлГ пГдступив до хазяйки упритул. - Господине моя матГнко! А хто сусГди цього чудового палацу? ЖГнка здригнулась Г впустила стрГлу. Обернулась, не закривши лиця. Воно було обличчям не зморщеноП баби, а обличчям жГнки рокГв тридцяти п'яти. СтрГла вп'ялась у долГвку, Г лишень ПП оперений хвГст дрГбно затремтГв. АлГ ж вГд усього нГби в окрГп опустили - виходить, вГн голий стояв не перед старою бабою, а перед жГнкою?! - А ти давно служиш купцевГ Абу Амару? - Господине моя матГнко! Хто сусГди цього старого будинку? - Високий дГм мГняйла Рустема. Багач Гз багачГв, але скупий, як усякий перс! Та Аллах його покарав - всГ його жГнки народжують одних дГвчат! В рабинГ теж! - Вона ще бГльше вГдхилила запинало, Г стало видно ПП воласту шию з товстими складками Г набухлостГ повних грудей. АлГ якось стало нГяково вГд голизни жГночого лиця й тГла, та вГн виду не подав, а проказав досить твердо: - Господине моя матГнко! Згорни мГй одяг Г зав'яжи стрГли, щоб не розсипались! - АлГ крутнувся на п'ятах Г за мить був бГля дверей кГмнати, де мосулець Амар пригощав басрГйських купцГв. АлГ ж сГв пГд стГну Г невтГшно всмГхнувся: "Певно, що не тГльки перс Рустем скупердяй! А й чистокровнГ нащадки бедуПнГв - кожний битий фальс щелепами затискають!" Тепер вГн сГв так, щоб було йому видно шпарину пГд стелею. В зразу ж помГтив, що до перших очей ще приКднались очГ. ДвГ пари очей уважно дивились на Амара. АлГ напружив з усих сил зГр, намагаючись краще розгледГти тГ потаКмнГ цГкавГ очГ. Тепер вГн роздивився, що це були таки жГночГ очГ, бо он в однГКП видно, що вони пГдведенГ сурмою. Тут молодий купець похвалив Аллаха Г пГдвГвся з-за трапези. Та не встиг вГн розправити всГ своП суглоби, як вже АлГ з водою був бГля нього Г поливав йому на руки. Коли всГ змили руки, Абу Амар повГв купцГв униз, до виходу. Музики ж усе грали й грали, бо Абу Амар дав Пм такий знак. АлГ чекав, коли Абу Амар випровадить гостей. ТГльки гостГ зникли за зворотом складГв, мосулець обернувся Г приклав палець до рота, малому показуючи, щоб вГн мовчав. Хлопець пГдняв очГ вгору на еркер. Мосулець ствердно опустив повГки - жГнка в еркерГ крГзь решГтку пГдслуховуК розмову. Мосулець та АлГ пГднялися вгору, а музики ще грали. Абу Амар спинив рукою гру Г показав на скатертину Гз залишками пригощення. Також кивнув головою на скатертину, обернувшись до АлГ: - Я пГду до нашоП господинГ. ПоПж, проведи музик Г зайдеш до ПП помешкання. Абу Амар вийшов з кГмнати, музики пГдхопились Г, мов голоднГ пси, кинулись до залишкГв ПжГ. Хлопець знав, що в шпарину ще дивляться, спокГйно пГдсГв до скатертини Г з-пГд дерев'яноП порожньоП обгортки ЙКменського цукру витяг смужку сушеноП шубарканськоП динГ. А музики хапали недоПдки обома руками, запихували в рота, чавкали Г плямкали, давилися, намагаючись проковтнути лакГтки один поперед другого Г бГльше другого! АлГ багато чув про сушенГ динГ, та й запах ПхнГй вдихав на багдадськГм ЗеленГм базарГ. А зараз мГг Г покуштувати. ВГн смакував кожним шматочком динГ, намагався запам'ятати смак - хто знаК, коли доведеться ще раз скуштувати? А щоб не бути голодним, АлГ взяв товсту пампушку. Взяв тихо Г непомГтно, щоб нГ музики не уздрГли, нГ тГ, таКмнГ глядачГ... КолГт зачинилися дверГ за пожадливими музиками, хлопець зайшов до кГмнати зГ складом мГдного посуду. ДверГ були, певно, пГдмащенГ гусячим жиром, бо пГд рукою юного багдадця нечутно повернулись. Абу Амар сидГв на циновцГ, перед ним були розкладенГ окремо рядком золотГ динари. Мосулець тицькав пальцем у монету, а потГм пГдГймав пальця вгору. - Приведи трьох дГвчат! Це шГсть динарГв. Бо ти Пх винаймеш ще вдень. Три динари для спГвачки. Два динари для музики на аль-утГ. Це динари на вино. Динар на квГти. П'ять динарГв на солодощГ. Це тобГ динар за клопоти. ДГвчат приведеш по однГй. Одних через двГр, других через дверГ, останнГх з тГКП вулицГ. Ось тобГ на човняра... Де ключ вГд великоП кГмнати? - Я не пам'ятаю... Кудись подГла... Вже зовсГм стара... голова погано працюК...- замурмотГла жГнка, мацаючи себе по боках. - Ще раз забудеш щось потрГбне менГ - пГду геть! - МГй господине, ласкавий Г милостивий! Не гнГвайся!.. Стара я, забуваю... Ось вГн - ключ...- В вона спГтнГлими пальцями подала мосульцю великий кований ключ. - Замок змащений? А тепер збирайся та йди! Ти вже тут? Молодець, що тихо ходиш. Та Гншим разом сповГщай про свГй прихГд... ПГшли нагору - постелиш менГ - хочу трохи вГдпочити. А ти берись допомагати нашГй господинГ. Коли вони пГднялись на другий поверх, АлГ знову збГг униз, подивився, чи не вийшла з комори господиня, Г пострибав навшпиньках нагору. Спинив мосульця Г показав йому, щоб нахилився. Пошепки, збиваючись, розповГв про шпарку пГд стелею, Г про господиню, Г про мГняйла Рустема. - Молодець! - прошепотГв Абу Амар, прикладаючи пальця до вуст, розтягнутих у посмГшцГ, а зуби в нього стислись, аж жовна на щелепах заграли. - БуваК, що й гора приходить до Магомета... ПГдемо зараз у кГмнату, то ти все роби так, нГби ми не знаКмо про щГлину. Все виконуй... Абу Амар замкнув дверГ важким ключем, а потГм вГдкрив запинала з вГкон Г вГдхилив дерев'янГ решГтки. Сонце сповнило всю кГмнату, заграло на штукових7 Г гГпсових оздобах, заблищало на рГзьбленГй деревинГ довгих скринь-тахтГв попГд стГнами. Молодик вГдкрив вГко одного тахта, Г там виявилось рГзне вбрання. ВГн скинув Гз себе плащ, сорочку, штани Г лишився геть нагим. ТГльки на шиП важкий срГбний ланцюг утримував маленький трикутний оберГг. Поворушив плечима - Г м'язи заграли пГд шкГрою, нГби напруженГ линви. - Подай менГ оте мастило в малесенькГм горщечку! - показав пальцем, Г на мГзинцГ запалав краплею кровГ перстень з лалом-самоцвГтом. Хлопчик подав хазяПну мастило, Г той почав поволГ вмащувати себе пахучою мастю. МГцне, м'язисте тГло засвГтилося, заблищало пГд променями пГсляобГднього золотавого сонця, наче вГдлите Гз свГтлоП мГдГ. Абу Амар повернув горщечок хлопцевГ Г наказав добре натерти спину. Тонкий запах жасминового цвГту лоскотав нГздрГ хлопцевГ, а пГд пальцями вГн вГдчував пружнГ, гарячГ м'язи Абу Амара. Як вдягся Абу Амар, то на кришечку вГд горщечка вГддГлив трохи мастГ Г нГби запропонував, але хлопець вГдчув, що вГн наказуК: - Натрись, якщо хочеш, Г ти цим мастилом. ДопомагаК вГд водяних випарГв Г нГчних комах. АлГ здер Гз себе одГж, але вГдвернувся спиною до стГни, в якГй була щГлина. - Негоже повертатись спиною до старшого, тим пак якщо вГн того не просить...- з Кхидною усмГшкою зауважив Абу Амар. АлГ просто спГкся Г вГд слГв Абу Амара, Г вГд того, що треба себе виставити перед невГдомими соглядатаями. АлГ тер в шкГру запашне мастило, та вже аромат його не радував, а думав вГн: "Для чого цей мосулець Г мене голяка перед тими двома виставляК?! Для чого це йому потрГбно?!!" Не знав, що через шпарку в дверях на нього ще й господиня будинку пГдглядаК. ВзагалГ йому майже все було незрозумГле тут. "Чому такий величезний Г добрий будинок порожнГй Г потроху руйнуКться? Чому в тГй кГмнатГ внизу цГла гора глечикГв Г тазГв? Хто ця господиня? Вдова? Чи К в неП дГти Г родичГ? Чи ще хтось живе в будинку?" - Постели менГ отут на пГдлозГ! - наказав Абу Амар Г, коли малий все зробив, випустив його з кГмнати Г закрився на ключ. Малий, тГльки коли клацнув замок, подумав, що це ж, певно, був будинок для пожильцГв, а не для родини. Бо хто в своПй хатГ на кожнГ дверГ ставить замок? А замки були Г в нижнГй схованцГ-кГмнатГ з мГддю! Малий спустився вниз Г виявив, що господиня ще нГкуди не пГшла. Тому довелося брати АлГ корзину Г йти за нею на базар. А що базар вже сьогоднГ кГнчався, то вони за пГвцГни накупили: фГнГкГв, мигдалю, халви, Гзюму, левантГйських 8 горГхГв, солодких ГндГйських стручкГв, йКменських сушених фГг, ПстГвноП землГ Г ще всГляких пундикГв з ГндГйськоП та йКменськоП цукровоП тростини, солодких медових коржикГв та ще всього й всякого солодкого наПдку. Корзину малий не мГг сам пГдняти, то вони вдвох Гз господинею тягли. З базару вони винайняли човна Г через кГлька каналГв за хвилю дГстались до веселого кварталу - Дар-ель-Кихабу9. Тут розпутницГ гуляли по вузенькГй вуличцГ цГлими гуртами. В навГть були з вГдкритими лицями. Але у всГх обличчя буди наче личини - очГ пГдведенГ, губи пГдмальованГ, пальцГ рук вимазанГ хною, на щоках червонГли яблука рум'янГв. Вони верещали, хихотГли, деякГ навГть чГплялися до поодиноких матросГв, що ще задовго до ночГ залГзли в це кубло грГха й розпусти, не витерпГли до темряви. АлГ стало страшно вГд такоП кГлькостГ вГдкритих облич, вГд жГночого лементу, якогось дикого, зовсГм невеселого смГху, вГд споглядання жГночоП голизни. Бо деякГ повГП стояли напГвоголенГ на порогах своПх комГрчин, ГншГ визирали крГзь вГкна еркерГв, пГдперши руками оголенГ груди, Г закликали до себе соромГцькими словами чоловГкГв. АлГ не раз Г не два бачив жГноче голе тГло на рабському торжищГ. В ще коли християнки часом купались погожого вечора в ТГгрГ. ОднГ були нещаснГ, бо над ними була неволя. ДругГ тримались гуртом Г до них нГхто з чоловГкГв Г не подумав би наблизитись. ЦГ ж кричали про себе найпотаКмнГше Г торгували собою. ДеякГ розмальованГ вГтались з господинею будинку, хоча вона йшла в глухому покривалГ. Видно, ПП тут добре знали. Одна з цих продажних гурГй А навГть переступила шлях. - Що, хазяйко всГх глечикГв, привела свого синочка, щоб ми тут його позбавили недоторканостГ?! Ще й вирядила як на свято! В тобГ, стара гГКно, скупердяга ти чортова, не шкода на нього такГ грошГ витрачати? - Вди геть, лушпайко часнична, донька шакала! - огризнулась жГнка. Худюща висока повГя плюнула, та промахнулася, а господиня пГшла швидше вперед. Виявилось, що вона здорова як мул. - АлГ тГльки тримався за ручку корзини, бо господиня будинку тягла ПП сама. Хтось Гз дГвок дГйшов до такого нахабства, що висмикнув Гз корзини кГлька троянд. Та господиня не стала здГймати галасу - вона поспГшала. Спинилася перед охайним триповерховим будиночком, завширшки на два вГкна. Господиня вГдхилила запинало Г постукала бронзовим фГгурним кГльцем у рГзьбленГ дверГ. В, не чекаючи, коди спитають, хто стукаК, назвалася. - Це я, моя прекрасна господине! Стара Айша! Прийшла до тебе в нагальнГй справГ. ВГдчини менГ! З-за дверей почувся хрипкий дГвочий голос: - Заходь, стара лисице! ДверГ вГдчиненГ. Господиня Айша втягла за собою в будинок Г важку корзину, Г хлопця, бо вГн вчепився обома руками в ручку, щоб корзина не впала. ВсГ стГни невеличкоП кГмнати прикрашали червонГ вГрменськГ килими, на пГдлозГ прослалися золотавГ хорасанськГ лГжники. ПГд стГною напГвлежала, обпершись на шовковГ подушки, маленька дГвчина в яскравГй сукнГ. Вона повернула широке, бГле, все в ластовиннГ обличчя до гостей. - О квГтка Басри найзапашнГша! Я б нГколи не потурбувала тебе, якби не надзвичайна справа! Один чарГвний красень, мГй гГсть, а до всього великий любитель витонченоП гри на аль-утГ, влаштовуК вечГрку для знаменитих купцГв... Айша назвала старшого Г молодшого. - Знаю Пх, знаю! Два скупердяП! Старий ще й содомГт, а молодий вГд кожноП спГдницГ шаленГК. Теж менГ любителГ музики! ТвГй теж такий? - МГй гГсть сказав: якщо ти не схочеш, то щоб ми вибачились Г вГддали тобГ оцГ троянди! - Айша вийняла з корзини букет троянд Г поклала на кипарисовий низенький столик. Маленька бГлолиця закрила очГ Г потягла повГтря гостро вирГзьбленими нГздрями невеличкого носика. КГлька разГв вдихала з насолодою повГтря. ПотГм мовчки пГдвелася Г почала одягати на шию золоте намисто, на руки Г на ноги - браслети. Зняла зГ стГни аль-ут, накинула на голову покривало, але обличчя не закрила. Айша та АлГ витягли корзину на вулицю. В тодГ Айша спитала музику: - Кого б ти хотГла з дГвчат - ФатГму чи персГянку НГссо? - Бери НГссо, якщо ПП ще нГхто не запросив! Айша покликала човняра, щоб вГн пГдГгнав свою посудину до причалу Г допомГг спустити вниз музику та корзину. ДалГ вона пГшла до будинку, що еркерами нависав над вулицею Г ледь не падав на протилежну будГвлю. ЗвГдти Айша вивела в зеленГм покривалГ струнку й високу дГвчину. Вона так обпеленала себе покривалом по осинГй талГП, що здавалось, переломиться навпГл. СпГвачку НГссо човняр узяв на руки Г перенГс з причалу в човен. Поки вГн ПП опускав, вона боляче вщипнула його за шию. Човняр наморщив лоба, стис щелепи. - Це тобГ за те, що лапав мене! - Кхидно посмГхаючись, промовила персГянка Г повела довжелезними вГями своПх мигдалевих очей. Здоровань потер шию Г, криво посмГхнувшись, протяг руки до господинГ АйшГ, що поспГшала до човна. - Ой боюсь, ой-ой! - гаряче шепотГла хазяйка будинку Г аж затискала стегнами човняра. - Господине Айша! Не чГпляйся за мене, бо впадемо у воду! Але господиня наче заклякла. Зрештою куфаджГ вГдГрвав ПП вГд себе Г посадив на дно човна. ДГвчата вмостились на днГ, малий скоцюрбився бГля корзини. Десь за обрГКм, за незлГченними каналами й пальмовими гаями наставав приплив у морГ, Г вода в каналах Басри починала вирувати, розкриватись дзеркальними плесами, хлюпотГти каламутними хвилями об зеленГ ослизлГ палГ гребель та причалГв. Вода каналГв вГдбивала позолоченГ сонцем стГни будинкГв, гострГ шпилГ мГнаретГв, зеленГ й блакитнГ верхи мечетей, порожевГле, почервонГле вбрання незлГченних юрмищ людей, що поспГшали чи в домГвку, чи до мечетГ на вечГрню молитву салят-аль-магрГб. Чутно, як шелестять стрункГ пальми своПм величезним листям, як плюскотить хвиля об дно човна, як булькаК й лопотить вода межи палями причалу. Поки куфаджГ притримував човен бГля причалу, Пх хитало з боку на бГк, Г жГнки полохливо вчепилися в борти. Та ось човняр вперся щосили жердиною у дно Г попхав човна. Зрушились зеленГ ослизлГ палГ причалу, попливло у лискучо-смолянГй водГ вГдбиття квГтчастого одягу людськоП юрби, химерно зламались у струменях води перегорнутГ вГстря мГнаретГв Г смарагдовГ верхи мечетей. ВГд руху човен перестав хитатись, йшов рГвно, Г тодГ музика торкнулася худенькими пальцями струн. В вони зараз же вГдповГли голосним передзвоном. ДГвчина пГдвела голову Г кивнула пГдборГддям до стрункоП персГянки. Та зволожила язиком пухлГ вуста, повела плечима Г почала спГвати з високоП Г протяжноП ноти. О повен мГсяцю, повен мГсяцю! Не свГти без потреби, Не витрачай свого свГтла дарма! МенГ свГтять дукачГ моКП любоП! Музика перебирала маленькою рукою дзвГнкГ струни, схиливши кругловиде бГле обличчя до коричневого опуклого боку аль-ута. ПГдвела очГ, скинула брови, Г зразу ж спГвачка струсила плечима, заляскала в долонГ Г в такт ляскоту повела приспГв. О ФатГмо, ФатГмо, ФатГмо, ЗГрка яскрава моя!.. Вони пропливали вузьким каналом пГд гомГнкою вулицею з безлГччю харчевень Г шинкГв. На другГй строфГ пГснГ лемент натовпу якось порушився, стало чути лише окремГ рГзкГ голоси. Та коли спГвачка на мить замовкла, на хГднику вже було тихо Г всГ повернули голови до човна. Коли ж двГ дГвчини затягли приспГв, хтось у юрбГ не витримав Г затяг з ними, плескаючи з усГх сил: О ФатГмо, ФатГмо, ФатГмо, ЗГрка яскрава моя!.. Знов запала тиша, Г над водою лунко неслися слова спГвачки та дзвГн спГвучих струн аль-ута. НГссо спГвала, що нехай виллють все вино в басрГйськГ канали, бо закоханий хмГлГК вГд солонуватоП басрГйськоП води, якщо цю воду подала йому кохана. В коли спГвачка Г музика затягли приспГв, уся вулиця пританцьовувала, плескала в долонГ Г тягла приспГв. АлГ вГд переборГв дзвГнких струн, вГд переливГв гучного й соковитого голосу НГссо наче перехопило горло, наче солодкГ сльози пГдкотили пГд горло. ТГльки на мить майнула в головГ хлопчика ляклива думка: "Чи не захворГв я вГд цих випарГв солоноП води?" Але ще мить - Г пГсня, ПП мелодГя та несамовитий приспГв стерли всГ страхи й думки Г понесли його голосом спГвачки в далеке синК море разом з коханим красунГ ФатГми. Кружляла пташка над вГтрильником Г сГла стомлено на вершок реП перепочити. Чи К ще сили у коханоП не складати крил чекання Г чи не спустилася вона на чужий корабель?! Чи К ще сили у коханоП не скласти крил, чекати його повернення з далеких краПв, чи не зморила ще втома крил ПП терпеливоП любовГ?.. Матроси, вантажники Г рибалки кричали з греблГ, деякГ навГть плакали, деякГ, пГднявши над головою руки, ляскали в долонГ Г пританцьовували... В човняр так пГдпав пГд чари пГснГ, що господинГ АйшГ довелося його смикнути добре за одяг. ТГльки тодГ вГн схаменувся Г швидко направив човна в бГчний канал. Музика повела Гншу мелодГю на аль-утГ, а розпалена спГвачка, розкривши вуста, важко дихала, прихилила повГки, Г ПП пальцГ, вмащенГ хною, рухались, нГби це вона торсала голосистГ струни. До малого багдадця повернулась здатнГсть щось думати, Г вГн з жахом спитав себе, чи не хворий вГн? Адже його тГло схопила незвична млость Г в головГ був наче легкий туман. Човен сп