потерплю за вас, може, Господь муки моП за спасiння ваше прийме. Може, дiти, що бачитимуть цей сором, вжахнуться його i виростуть кращими й чеснiшими вiд батькiв своПх. Чого ж ви стоПте? В'яжiть мене, ведiть до караулу, продавайте за iудиний грiш i впийтеся за нього, щоб позабули себе i свiй грiх". Мов зачарована стояла громада. Нiхто i пари з рота не пустив. Старi козаки сумно голови похилили, жiнки втирали сльози. Чечелевi жаль груди роздирав. Душу хотiв виговорити з себе, не тому, щоб живим звiдтiля вийти, а щоб правду сказати, хоч би за неП прийшлося заплатити життям. Чув гiркоту на вустах, i гiркi були його слова, як полин. "Батьки i дiди вашi куди бiльших вiд мене на муки i на смерть видавали, кажучи: "Хай iдуть за голови нашi!" Навiть батька Богдана чернь двiчi видати хотiла, так не було руки, котра б пiднялася на нього. Я не Богдан, я тiльки полковник Чечель, той що Батурин боронив, та не оборонив, бо зрада вiдчинила ворота, а зрада вiд хоробростi сильнiша. Чого ж ви чекаКте, поспiшайте, бо якщо скортить мене отсю шаблю замiсть у пiхву в груди своП вложити, так тодi пропадуть вашi грошi, пропадуть царськi милостi. Поспiшайте!" Та нiхто не важився пiдступити до полковника Чечеля. Рука не пiднiмалася. Стояв вiн, як живий докiр за тую кривду, котру збиралися йому зробити. Зворушена совiсть бачила в Чечелю образ усiх тих провiдникiв козацтва, котрих чернь носила на руках, а опiсля кидала в болото або у важкий момент метала ними, як бездушною колодою у ворожий табiр. Не лиш гiркими словами, але й ранами своПми, цiлою виснаженою появою обвинувачував Чечель товпу за ПП кривди супроти одиниць, за непорозумiння помiж ними i за незрозумiння спiльного добра. Не розумiли, що залежали вiд себе. Навiть тi, що так недавно ще гукали: "Чечеля, Чечеля нам!", як гукала колись жидiвська юрба: "Розiпни, розiпни Христа", навiть тi замовкли тепер, нiби в рот води набрали й дивилися тiльки, куди б то Пм непомiтно вислизнути з майдану. А вислизнувши, ховалися мiж клунями й хатами, бо хотiли сором сховати. Сховалося i сонце у хмарi, з котроП замiсть бiлого снiгу став накрапати зимний, куди гiрший вiд снiгу, дошкульний зимовий дощ. Тьмився свiт, нiби це не до полудня йшло, а бралося пiд вечiр. Сутенiло. Бiля колод стояв Чечель, дивлячись на пустий майдан, як на бойовище, з котрого ворог утiк. На колодах сидiли старi дiди з головами, повними турбот про минуле своК та про майбутнК. Не одне, чого не розумiли колись, зрозумiли тепер i, як могли б, то заховалися б пiд землю, щоб лиш заховати цей сором, що Пх душi палив, Пх село, Пх громада збиралася полковника Чечеля ворогам в руки видавати на кару, на жорстоку смерть. Слава тобi, Боже, що не прийшло до того. За тими думками не зчулися й не помiтили, як до села наближалася ватага гультяПв, котрi, почувши, що гетьман за Десною, що Батурин упав, вилазили зi своПх криПвок, збиралися у великi купи i з темряви нiчноП виходили на свiтло дня. Почувши, що цар прощаК усiм, хто проти гетьмана заявиться i що москалi платять за видачу мазепинцiв, пустилася на тi промисли поганi. Грiш Пх манив, манила Пх надiя наживи. А все iнше не мало для них нiякоП ваги. Раз Пх викинув народ, не оглядалися на нього. Жити хотiли, а як, якими промислами - Пм байдуже. Допомагали караулам царським виловлювати мазепинцiв, ставали за собак у тих поганих ловах. Iшли по слiдах батуринських утiкачiв i забрели аж сюди. Головна рiч Чечель. За нього заплятять москалi бiльше, як за сотню звичайних людей. Чечеля, Чечеля Пм у руки дiстать! Награбували коней, запаслись рушницями, вже вони не розбишаки нiчнi, а прямо якась вiйськова частина. Вже в них свiй отаман К, котрого слухають безумовно, бо за непослух смерть. Обступили майдан, налетiли на нього, як круки, що зачули падло. Нажива, нажива буде! Даремна оборона. Налiт неприготованим застав село. ХазяПни, вiдрiзанi вiд своПх хат, з майдану виходу не мали. Голiруч супротивлятися не станеш. Дiди очам своПм не вiрять. Невже ж вони дожили аж до того? Невже ж сподiвалися таких часiв, воюючи колись хоробро i чесно за своПх молодих лiт? Невже ж це УкраПна, невже ж оте я розбишацька ватага - це Пхнi земляки, люди одноП вiри й одноП кровi? З дива вийти не можуть. Боже, помилуй нас. Чечель зрозумiв, що з тими нiякоП балачки бути не може. Це вже найгiршi зi злих. До них слово приступу не маК, на них К одно - сила. Та вiн безсильний був. Права рука горiла, на тiлi повно ран. Мозок кров'ю запливаК. "Ось вiн, Чечель! Бери!" - I заки зрозумiв цi слова, почув аркан на своПй шиП, почув шнури на руках i ногах, побачив очi, як вовчi слiпаки, i сопух горiлки, що бив, як вiд куф, i завзяття гiдне кращоП справи. "Боже, муки моП за прощення Пх грiхiв прийми!" - промовив, попадаючи в отупiння. Бачив, як хазяПн, у котрого вiн останню свою нiч ночував, бився за нього, як iншi старi козаки допомагали виривати його з рук гультяПв, як навiть тi наймити, що так завзято проти Чечеля гукали, обстоювали за ним, як громада хотiла навiть грошi за полковника Чечеля платити,- не помагало нiщо. Як схочуть, то й без того пограбують село, а за Чечеля Пм москаль багато заплатить. Бiльше вони у своПх мозках чорних не кмiтували нiчого. Чечель чув, як його волокли з майдану, геть на поле, як притягнули сани з села, прикрiпили його посторонками, щоб i повернутися не мiг, накрили кожухом, i сани рушили з мiсця. _Нi уток, курочок"_ _Нi хати, нi жiнки,_ _А стократ болячок_ _У твоП печiнки._ Сани скрипiли, соромiцькi пiснi супроводжували Пх. Кривда, якоП Чечель не завинив, верещала поганими, глупими словами. Зневажали батька, матiр, навiть Господа Бога в небi. Хотiли перекричати голос совiстi, що все-таки десь там на сподi п'яних душ ворушилася, скиглiла, як у шуварах смертельною кулею поранена чайка. _Поспiшайся, Чечелику,_ _ЧекаК москаль,_ _Вже для тебе пристроКно_ _Осиковий паль._ _Гу-у!_ _Вже для тебе застругано_ _Гостроверхий кiл,_ _Не трать сили, Чечелику,_ _Спускайся удiл._ _Гу-у!_ Вiтер утiкав. Не хотiв на своП буйнi крила брати такого спiву. Чечель закусив губи. "Прости Пм, Господи, бо не знають, що творять". Сумував серед села болiт укритий майдан. Холодний зимовий дощ сполокував кров. Болото було гидко-руде, смородливе. Дiдуся з полинялими очима дiти i внуки пiдiймали з того болота, витягали з-помiж колод. Потолочений, заболочений, здавалося,- не жив. Вiдтирали його, трусили i дивилися, чи не поламанi костi. "Лишiть мене,- просив,- дайте хай сконаю. Не хочу такого сорому пережити, дiти!" Котрийсь iз хлопчикiв пiдняв iз болота дорешти поторощену Чечелеву шаблю. Тiльки малесенький шматочок тримався ще гарноП рукоятки. Шабля з рук до рук ходила. Мовчки розглядали ПП. Супроти ПП голосного мовчання завмирали слова на Пх блiдих устах. "Правдива козацька шабля..." Бiльше нiхто нiчого не важився казати. Аж обмили тую шаблю, обтерли зi смородливого болота i поклали за образ у тiй свiтлицi, де Чечель останню свою нiч ночував. _...БО НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ТВОРЯТЬ_ Дня 29 жовтня (ст. ст.) 1708 р. писав цар iз своКП квартири у Погрiбках: "Пане полковнику Чернiгiвський! Писав нам пан генерал князь Меншиков о злiм учинку i о зрадi гетьмана Мазепи i хотiв, щоб ви прибули сюди до нас на нараду об тому дiлi, про що вчорашнього числа до вас, генеральноП, i до всеП старшини i полковникiв висланi нашi укази, щоб заПздилися на нараду про це дiло i на вибiр нового гетьмана по правах вольними голосами; i нинi це пiдтверджуКмо, щоб з'Пздовi тому були в Глуховi, а вас бажаКмо собi, якнайскорiше тут у себе побачити, i об тiм дуже потрiбнiм дiлi усно з вами балакати, обнадiюючи вас при тiм нашою милостею. _Петро"._ А до непевного царевi полтавського полковника Левенця писав цар Петро тiКП самоП днини: "Благородний пане полковнику Полтавський! Об'являКмо вам, що гетьман Мазепа, позабувши страх божий, зрадив нас i переПхав к королю шведському таким отсе образом: зразу оповiстив вiйську, що дiстав вiн, гетьман, наш указ iти за рiку з вiйськом проти неприятеля, а коли перейшов, тодi уставив його в бойовий стрiй i, коли до них неприятель наблизився, тодi вiн тому вiйську, що було при нiм, заявив, що вiн, гетьман, прийшов на службу до короля шведського, i тому-то тодi шведи вiйсько його оточили, i в такий спосiб старшини попали в руки неприятеля. "Того ради" пiслали ми укази до старшин i до полковникiв i до iнших чинiв, щоб вони збиралися на вибiр нового гетьмана, i вас особливо "напоминаКмо", що подбати треба, щоб "малоросiйський народ" не попав пiд володiння польське, а церкви i монастирi святiП, щоб не були оскверненi i в унiю поверненi; того ради желаКмо, щоб ви якнайскорiше сюди до нас для ради i "упрежденiя" всього того прибули й обнадiюКмо вас при тiм нашою високою милостею. _Петро"._ Подiбнi листи вiдправлено до наказного нiжинського полковника i до iнших старшин, а також до Кпископiв. Усiх Пх цар ,негайно кликав до себе для вибору нового гетьмана, щоб колишнiй гетьман не "возмущав" народу, щоб випередити i знiвечити його злочиннi намiри, в чiм "крайняя нужда i спасiння всеП МалоП РосiП состоПть". Цар виявляв себе не лиш "государем", але й "оборонителем малоросiйського края" i нагадував, старшинам, що вони також "ревнителi о православiП" i що вони мусять стати "за вiру й отечество своК". Всiм Пм цар обiцяв за це свою особливу високу милiсть i жаловання царське. В манiфестах до всього "малоросiйського" народу кидав цар наклеп на колишнього гетьмана, буцiмто вiн хоче УкраПну Польщi запродати, а церкви й монастирi святi вiддати унiатам на поталу. За те себе представляв оборонцем УкраПни, знаючи вражливiсть народу на податки й iншi тягарi матерiальнi, казав, що гетьман позаводив деякi новi податки "хитростiю своКю, без царського указу, будьте на плату для вiйська, а на самiм дiлi ради збагачення свого. Ми же нi Кдиного пенязя в казну нашу во всем малоросiйском краю брать не повеливаКм". Та признавав цар, що народовi дiялися кривди, але тепер вiн "войскам своим великоросiйским под смертною карою запретил малоросiйскому народу никакого разоренiя й обид отнюдь не чинить". Таким способом цар Петро хотiв прихилити до себе тих старшин, що з гетьманом за Десну не пiшли i в Батуринi не замкнулися, а також збаламутити народ, що попав мiж молот i ковало, мiж шведiв i москалiв. Але й про найближчих гетьмановi людей цар не забував. Казав, що тi, якi "iзмiною вора Мазепи були заведенi в неприятельськi руки", можуть спокiйно зi шведського вiйська вернутися i зайняти своП попереднi уряди, не боячись нiякоП кари. "МилостивеК отпущенiК вини Пх, содержанiК чинов i маКтностей Пх без усякого умаленiя i впредь наша ц. в. милiсть". Зате ж усi вони, що протягом мiсяця не повернуться до царя, будуть позбавленi чинiв i урядiв при "войську нашiм запорожськiм", а жiнки Пх i дiти будуть взятi пiд "карауль, прислани кь намь, великому государю, которые сосланы будуть вь ссылку". Гетьман Мазепа i король Карл теж не мовчали. Король Карл писав, що на прохання гетьмана Мазепи вiн бере в свою оборону цiлий украПнський народ i обiцяК захищати його вiд "неправого й неприязного московського панування", пiдтримуючи народнi змагання до привергнення вольностей прежнiх. Король розкриваК полiтичну систему московського уряду, котра веде до того, щоб, зломивши всяку опозицiю з боку мiсцевого населення, змосковщити весь край. "Если крiпко тому не запобiжите, знайдете погубу цiлому народу настоящую". Тому-то король Карл i закликав усiх украПнцiв до борьби за права i вольностi, нiвеченi царями. Але що ж! Король i гетьман Мазепа були ген за Десною, а царськi вiйська стояли бiльшими й меншими залогами по рiзних мiстах, як ось у Переяславi, Нiжинi й Чернiговi. До того Батурин упав i разом iз ним упав страх на людей малоП вiри й невеликого характеру. До царськоП квартири у Погрiбках i до Глухова, де мали вiдбутися вибори нового гетьмана, тягнули старшини, козаки, духовники свiтськi й чернечi цiлими валками, щоб заявляти про свою непохитну вiрнiсть царевi, а гнiв i ненависть - для колишнього гетьмана Мазепи, за його нечуваний та невиданий злочин,- за зраду його величества царя, того самого царя, котрого вони самi називали антихристом i котрому приписували вину за всi своП кривди й терпiння, за здирства невиносимi, за угнiти всiлякi, на якi не раз перед гетьманом нарiкали. А тепер вiн, той самий цар-антихрист,- заступник, покровитель, прямо ангел хранитель УкраПни, живий архiстратиг МихаПл, а гетьман Мазепа, котрий стiльки величних церков побудував, школами i всякими приютами повсякчасно печалився,- ворог краю i народу, який не дбаК про самостiйнiсть УкраПни, лише хоче повернути ПП пiд владу польського панства, а вiру святу подати у наругу. Прикро, соромно, страшно! Полковник Чечель, Пдучи на санях невiдомими шляхами й бездорiжжями, роздумував над тим. Шнури й посторонки, котрими був прикрiплений, в'Пдалися в його руки й ноги, давили груди i спиняли вiддих, рани пекли, змагався жар, спрага налила його. Але вiн терпiв душею, ще бiльше, нiж тiлом. На постоях пiдходили до нього його мучителi, гидкi, бруднi, п'янi, щоб подивитися, чи живий вiн ще. I замiсть попустити шнури, замiсть подати йому води, насмiхалися над його терпiнням. _Поспiшайся, Чечелику,_ _ЧекаК москаль,_ _Вже для тебе зготовлено_ _Осиковий паль._ _Гу-у!_ Чечель повертав голову на другий бiк, примикав те одне видюще око i твердив одне: "Прости Пм. Господи, бо не знають, що творять". У тих божеських словах вiн почував одиноку потiху, одиноку, останню розраду. Сани пiдскакували на ровах i на груддi, не прикритiм снiгом, i кожух зiсувався з нього. Вiддихав свiжим повiтрям i дивився кругом. Бачив, як далекими шляхами мандрували козацькi прошаки до царських милостивих стiп. "Летять круки на жир. Бiжать вовки й шакали, зачувши трупа".- I Чечелевi здавалося, що вiн чуК цей поганий сморiд, яким несе вiд падла. "Падло, полiтичне падло, от що ви таке!" Пригадувалися часи, коли-то князi й бояри нашi Пздили до темникiв татарських i до Сараю до ханiв, кланялися, клеветали однi на других, впевняли в своПй вiрностi й любовi непохитнiй, щоб випросити ярлик на мiста й волостi для себе. Подiбно, як тепер. Пригадувалися ворожнечi й каверзи галицьких боярiв, як вони, щоб ослабити владу своПх власних, рiдних князiв, накладали з ворогами й накликали Пх на свою державу, бо вище клали вони своП власнi вигоди вiд державного добра. Як i тепер... Пригадалася безталанна Настася Чигрiвна i мудрий князь Ярослав Осмомисл, пригадався лицар-слiпець князь Василько Теребовельський, i багато-багато сумних, чорними красками мальованих картин аж до Виговського, Дорошенка, Сомка, аж до гетьмана Мазепи... Шнури чимраз глибше в'Пдалися в тiло i спрага чимраз дошкульнiше пекла. Чорно, червоно робилося в очах, голову розпирали гадки. Якщо муки його потрiбнi для спокутування отсих грiхiв - Господи, хай дiКться воля твоя! Сани зупинилися. Ватага збентежилася. Видно було, що щось несподiване зайшло. Чечель чув, як його мучителi, залишивши тiльки двох людей при конях, самi подались у ярок. Звiдти долiтали до нього Пх вигуки i крики. Перечилися, сварилися, не могли дiйти до згоди. Незабаром зрозумiв, у чiм дiло. Вони побачили здалеку, як надтягала армiя московська, i не могли погодитися, як Пм пiдходити до неП. Однi казали, що гуртом, а iншi - що краще вислати депутатiв, бо хто зна, як до них поставляться москалi, чи не заберуть вiд них Чечеля i, замiсть нагороди, чи не поступлять з ними, як з бандитами. Тамтi, що були за тим, щоб назустрiч царськiй армiП цiлою ватагою iти, боялися, що, як пiшлють тiльки делегатiв, так тiП заберуть грошi для себе, пiдуть з москалями, а Пх оставлять дурнями у ярку. Нiяк не могли дiйти до згоди. "I мiж ними нема однодушностi,думав собi Чечель.- Скрiзь колотнеча. Нiхто нiкому не вiрить, гризуться, як за кiстку собаки. Коли ж тiй гризнi прийде кiнець?" Московська армiя наближалася. Здалеку чути було грюкiт барабанiв, тупiт кiнських копит i стукiт тисячiв чобiт. Побiдоносна армiя царська йшла з Батурина у Глухiв. За передньою сторожею везли батуринськi гармати, закопченi, заболоченi, по осi в кровi. Глянув Чечель, i кровлю серце йому зайшлось. Пригадав собi Кенiгзена, хороброго гарматного осаула, що так славно орудував ними. Коли б не Нiс i не Кенiгзеновi рани, тi гармати ворога в Батурин не впустили б. Ревiли б на мурах, як леви, ригали б вогнем на ворога, як смоки, громами рокотiли б грiзно, поки рокоту цього не зачув би гетьман. А так - глухо дудонить земля пiд ними. Котяться окервавленi колеса, гармати запираються, грузнуть, стають, бо нiяк не хочеться Пм iти в полон. Сорому бояться, бояться, щоб не казали Пм стрiляти на своПх. А за гарматами щонайсильнiшi драгуни несуть хоругви козацькi. Пошарпанi, подертi, як крила вiрлiв, що в час бурi попiд хмари лiтали. Скiльки побiд бачили вони, скiльки козацьких очей дивилося колись на них, як на своП святощi найдорожчi! Головами лягти, хоругви не здати. I полягли батуринцi, а не здали своПх прапорiв. Вiд трупiв забрали Пх москалi, а не вiд живих. Тримайте, тримайте Пх крiпко в руках, а то повiдриваються з держакiв i розвiються, як хмари по блакитi. Свiтлiйший князь Меншиков навмисне казав Пх розпускати, бо наближалися до Конотопу, до того Конотопу, бiля котрого колись гетьман Iван Виговський сорок тисяч московського вiйська трупом поклав. Нехай козацькi прапори невольниками туди ступають, куди колись побiдниками ходили, хай бачить украПнський народ, що добра доля вiдвернулася вiд нього i хай спокiйно кладе своП руки в кайдани. Чужi хорунжi вимахують хоругвами, хочуть, щоб вони розвiвалися буйно, щоб усякий пiзнавав Пх,- так хоругви розвiватися не хочуть, соромно хиляться вниз i прилягають до своПх держакiв. А за хоругвами - бунчуки, бунчуки, що з гетьманом ходили, де гетьман, там i бунчук. А тепер вони перед полководцем царським бранцями йдуть. А за бунчуками, Боже, чи це йому ввижаКться, чи правда це, московський старшина гетьманську золочену, самоцвiтами густо оздоблену гетьманську булаву в руках держить. Пiдносить, вимахуК нею, нiби знаки даК, насмiхаКться. I Чечель примикаК повiки, щоб не бачити того. Але бачить. Жахливий образ врiзуКться у мозок. Не забути його, не забути! ПростуК спину, пручаКться, шнури трiщать та не подаються. В Батуринi своП сили залишив. Дивися, хоч ти один дивився на клейноди гетьманськi iншими очима, як на них дивляться вороги i своП, що уздовж шляху лобами до землi припадають, поклони б'ють, але не перед тими святощами, а перед силою побiдника. А за клейнодами йдуть Пх оборонцi, козаки i старшини, котрих Меншиков на мiсцi смертю не скарав, а веде Пх у трiумфальнiм походi своКму царевi на втiху, а Пм на смертну кару в Лебединi. Нема мiж ними нi одного не порубаного й не покалiченого. Здоровими, значиться, не здались. I Чечель вiдiтхнув. Хоч за те хай буде Боговi милосердному дяка. Дивiться, дивiться, земляки, i знайте, що К ще хоробрi помiж вами, К ще козаки справжнi, що скорiше згинуть, нiж осоромлять себе i предкiвську славу свою. Дивися, земле рiдна, i тiшся, що ти ще не пустоплодна, бо не родиш самого хабузу, самих степових бурянiв, самого перекотиполя, котре летить, куди ним вiтер буйний повiК. А мiж ними у повозi найхоробрiший з-помiж них гарматний осаул Кенiгзен. Посадили його високо, попiдпирали, бо вiн о своПх силах сидiти не може, а Меншиков не хоче, щоб вiн лежав. Нехай народ дивиться на цього нiмця, що вiрнiсть своКму вождевi вище царськоП ласки поклав. Сидить гарматний осаул фон Кенiгзен високо, нiби це вiн, а не Меншиков у трiумфальному походi Пде. Очi йому смертельною мрякою заходять, але на обличчi його саме горде завзяття, сама погорда до всiх, що гордостi не мають. ПереПжджаК повiз Кенiгзена поряд саней, на котрих лежить Чечель, i Пх очi зустрiчаються з собою востаннК на землi. Очi двох оборонцiв гетьманськоП столицi, двох вiрних, аж до смертi, людей. Як мало тепер таких! Дивуються, здоровлять себе, шанують i прощаються навiки. Повiз Кенiгзена переПжджаК, Чечелевi сани стоять серед поля, недалеко шляху, чекаючи, поки не перейдуть останнi бранцi, а за ними мiж царськими офiцерами не надтягне сам свiтлiйший князь Меншиков. Ось i вiн. Побачив сани i шнурами перев'язаного до них козака. Депутати вiд гультяйськоП ватаги пiдбiгають до чорного коня княжого, б'ють чолом, розкладають руками, щось тлумачать, свiтлiйший здержуК похiд i злазить з коня. Чечель знаК, що Меншиков пiдiйде до нього, буде оглядати, як зловлену до клiтки звiрюку, схоче впевнитися, чи вiн ще живий i, зрозумiло, не залишить його тут, а забере з собою туди, куди Кенiгзена i iнших веде, куди Пдуть батуринськi гармати, хоругви, бунчуки i гетьманськi клейноди... Боже ти мiй, гетьманськi клейноди! I Чечель деревiК. Байдуже йому, що казатиме свiтлiйший, байдуже, яку долю вирiшить для нього, байдуже все. Нi думати, нi вiдчувати вiн уже не може. Мряка, мряка кругом, а з неП, нiби двоК свiтил iз другого свiта, двоК вiрних очей гарматного осаула фон Кенiгзена. Все гасне, вони сiяють крiзь пiтьму. Ех tenebris lux. Сам свiтлiйший князь Меншиков зволив вселаскавiше промовити до полковника Чечеля. Щось питаКться його, Чечель не вiдповiдаК. Доторкуються до його, слухають, чи дихаК,- Чечелевi байдуже. ЧуК, як князь Меншиков каже попустити йому шнури, мало того, велить перенести на вiз i подати йому води з вином. БоПться, щоб полковник Чечель, командант батуринськоП твердинi, в дорозi не помер. Треба ж його допитувати, судити i карати. Це не будь-хто. Чечель уявляК собi, який цей суд буде, i знаК, яку йому кару присудять, та йому i це байдуже. Долi своКП i найскорiшим конем не об'Пдеш. Господи Боже, нехай станеться твоя воля свята! Вiз, на котрiм примiщено Чечеля, рушаК з мiсця. I його теж не поклали, а посадили й попiдпирали мiшками, повними награбованого в Батуринi добра, бо Чечеля скрiзь знають. Нехай бачать, яким iз здобутого Батурина вертаК його командант. В'Пжджають у Конотоп. Частини армiП князя Меншикова стають табором кругом мiста, тiльки тi полки, що Пх свiтлiйший хоче мати бiля себе для почестi i для всякоП безпеки, входять у мiсто. Конотоп майже пустий. Хто мiг, заздалегiдь утiк iз нього, як утiкають люди перед повiнею, як бiжать вiд пожежi. Драгуни бiгають вiд хати до хати й виганяють перестрашених людей на майдан. Хто не хоче розгнiвити свiтлiйшого князя Меншикова, мусить iти дивитися, як каратимуть батуринського гарматного осаула фон Кенiгзена. Свiтлiйшому спiшно. Мазепинець Кенiгзен недужий, i лiкар боПться, що вiн до Глухова не доПде. Щоб не сконав безкарно, треба його в Конотопi на колесо взяти. На болотистий майдан зносять брами i дверi та нашвидку будують помiст, на котрiм укладають приладдя муки. До помосту пiдкочуК вiз з Кенiгзеном, знiмають його, кати зривають убрання - спiшись, спiшисьП Спiшаться, волочуть i - колесують труп. ЦарськоП кари нiкому не минути. Навiть смерть не увiльнить тебе вiд неП. "Труп колесують" - здригаКться народ. Зневага покiйника проймаК Пх жахом. Такого ще на свiтi не бувало. Привикли, що перед маКстатом смертi навiть найзавзятiша злiсть мовкне. Бачать, що тут починаКться щось таке, що ранiше i не снилося нiкому. А вони безсилi. Гетьман переПхав за. Десну, старшини до царя з чолобитною Пдуть. ОстаКться одне - понурити голову, закусити губи i ждати... Ще наша мати не пропала. Труповi костi трiщать. Вжахаються серця, мороз iде по спинах, кров стинаКться у жилах. Iмлисто, тьмаво, страшно. А крiзь тую iмлу, крiзь пiтьму, котрою осотуКться перед Чечелем свiт, сяють вiрнi Кенiгзеновi очi, мов свiтлянi сигнали з якогось iншого, кращого свiта. Чечелевi здаКться, що Кенiгзен кличе його туди. СОЮЗНИКИ Генерал ЛКвенгавпт, з великими, ясними очима, з двома жмутками сивого волосся на високому лобi i з латинською книжкою пiд пахвою, випивав третю чарку украПнськоП горiлки. З видимим вдоволенням мляскав широкими, нiби напухлими устами й, пiдносячи чарку до полковника ГiллКнкрока, говорив, нiби крiзь зуби плював: "Рrosit!" Полковник ГiллКнкрок пiдносив голову вiд карти, торкався своКП чарки i порскав, нiби стратив когось: "Рrosit!" Тодi знову хилився над картою i весь потопав у неП. Звичайно мовчазливий ЛКвенгавпт мав якраз нинi велику охоту побалакати собi трохи, та не мав з ким. Генерал-майор Лягеркрона був на роз'Пздах в iншому селi, Шпарре i Кройц, як це часто мiж ними водилося, сперечалися на тему якогось "ордр де батай", полковник Аппельгрен Пздив понад Десну, вишукуючи мiсце, де найкраще було б перейти ту непривiтну, в шуварах та болотах сховану, рiчку - хоч нiхто йому цього завдання не доручував, i тому ЛКвангавпт зайшов до ГiллКнкрока, бо в нього збиралися звичайно вищi офiцери, щоб довiдатися, яка буде дальша маршрута. "До чорта, полковнику! - сердився генерал ЛКвенгавпт,- ви мене, як бачу, легковажите собi, iгноруКте". ГiллКнкрок вiдiрвав на хвилину очi вiд карти i спитав, нiби крiзь сон: "А що таке?" "Нiчого, лише договоритися до вас тяжко. Киньте цю прокляту маршруту, бо невже ж не все одно, в яке болото ви нас заведете?" "Нiкого я у болото не водив",вiдповiв полковник. "А по битвi пiд Равкою?" "Пiд РаКвкою",- поправив полковник. "Хай буде пiд РаКвкою,- продовжив генерал.- Кiлька днiв. сновигали ми по болотах i мало з голоду не подохли". "Або пригадайте собi, як Лягеркрона до Пу-тша-пу iшов". "До Почепу",- поправив полковник. "Хай буде до По-тше-пу",- притакнув генерал. "Замiсть просто носа - марш-марш! - двадцять миль у право обiйшли i По-тше-пу, той ключ до цiлоП УкраПни, чорт нам з-перед носа вхопив". "Не маршрута, а хлопи-провiдники в тому винуватi. Ми робимо, що тiльки чоловiк може зробити. Але терен чужий i невiдомий, добрих карт нема, краПна, нiби туди нога людська ще не ступала, надлюдських зусиль вiд нас його королiвська милiсть вимагаК". "То правда. Його королiвська милiсть легких завдань i легких побiд не любить. Чим бiльшi труднощi i чим бiльша небезпека, тим бiльше вiн радiК. Тiшиться, в долонi плеще, прямо, як хлопчик, як студент!" "Нiколи не забуду, як вiн Лягеркрона шукати пiшов. 60 миль лiсами, болотами, безвiстями нас водив, бiльше нiж тиждень терпiли ми страшнi, прямо нечуванi труди й терпiння, конi сотками гинули, вози з усяким добром, привезеним iз СаксонiП, поринали в грязюцi, що Пх звiдти хiба сам чорт добуде, а вiн був вдоволений i веселий. ЛяпалiП, ляпалiП! - повторяв, коли йому хто доносив про нову велику втрату". "ЛяпалiП! У його милостi все ляпалiП. Завалиться мiст i сотнi людей потонуть у хвилях - ляпалiП; застрягне батарея у багнi - ляпалiП, наткнеться на армiю неприятеля вдесятеро сильнiшу - ляпалiП. У того чоловiка нема небезпеки, нема втрати, нема катастрофи, все в нього ляпалiП". "Правда. Це не чоловiк, а демон. Дух вiкiнгiв, варягiв, норманських авантюристiв покутуК в тiй дивнiй, неспокiйнiй душi. Вiн король? Король дбаК про добро своПх пiдданих". "Його милiсть пiдданих своПх одних по широкому свiтi в авантюрах губить, а iнших вдома, в краю,- до жебрацькрП торби доводить". "Мати благальнi листи до нього пише, щоб повернувся, а вiн, читаючи Пх, усмiхаКться тою дивною усмiшкою Мефiста й дитини. Розгадай його, розкуси цей чортячий горiх". "До розпуки чоловiка тою усмiшкою доводить". Наливали чарки й випивали не залпом, а по трошечки, захвалюючи украПнську горiлку. Куди краща вiд Пх тонкого, шведського пива. "Не диво,- казав генерал ЛКвенгавпт,- що украПнцi так багато тiКП горiлки тягнуть. Особливо зимою, так як тепер, вона багато тепла чоловiковi додаК". "I гумору",- притакнув ГiллКнкрок. "Гумору, полковнику,- зауважив ЛКвенгавпт,- ну, того-то вже менi нiхто додати не може". Вiдкрив латинську книжку i нiби читав, а на дiлi пригадував собi свiй нещасливий похiд i погром пiд Лiсним. Сталося це недавно, кiлька тижнiв тому, i ЛКвенгавпт не мiг освоПтися з гадкою, що його, знаменитого генерала, побив Меншиков. "Скажiть менi, пане товаришу, чому його милiсть не пiдождав на мене? Я був пiд Шкловом, король розбив царя пiд Добрим i ще десь-там (нiяк цих кучерявих назв не вимовлю), погнався за ним, ще трохи, i ще трохи, i ще трохи, а були б ми злучили нашi армiП, пiшли на Москву, скинули Петра, посадили на престолi Олексiя, а тодi вже завести лад у Польщi та СаксонiП, то була б прямо iграшка. Ну, скажiть ви менi, чому король не пiдождав мене? Несподiвано повернув на УкраПну, а мене залишив самого перед неприятелем, мало що не вдесятеро сильнiшим. Десять тисяч людей куштував цей "шпас". Погадайте: десять тисяч.- ЛКвенгавпт ухопив ГiллКнкрока за четвертий гудзик на його полинялiм голубiм кафтанi i, вдивляючись йому в очi, повторяв: - Десять тисяч! Що я ще шiсть тисяч сiмсот людей i трохи табору королевi з цеП опресiП урятував - це велике щастя. Велике щастя! Ну, скажiть ви менi, чому вiн це зробив?" "Не знаю,- вiдповiв перестрашено ГiллКнкрок. Вiн боявся, щоб меланхолiйний генерал не повiдривав йому половини гудзикiв i, нiби виправдуючися, впевняв: - офiцерське слово даю, що не знаю". "I багато ми дечого не знаКмо,журливо похитував двома насторошеними жмутками волосся хоробрий генерал.- Багато ми дечого не знаКмо, що робить його милiсть король, i не довiдаКмося нiколи. Про його походи писатимуть колись книжки, понаписують усяких дурниць, бо як же можуть розкусити цей дивний характер нашi внуки й правнуки, коли ми, каролiнцi, Карла не можемо зрозумiти". "Наша рiч слухати його i служити вiрно". "Ну так. Це друге дiло. Це розумiКться само собою. Слухати i служити вiрно. Але хотiлося б знати свого вождя, вiдчувати його, розумiти, а як нi - то хоч угадувати". "Угадай вiтер або погоду. Його милiсть стихiя". ЛКвенгавпт нервово тер високе чоло посiченою долонею. "ЗнаКте,- почав нараз,- що менi сказав король, коли я з-пiд Слiсного..." "Лiсного!" - поправив ГiллКнкрок. "Коли я з-пiд Лiсного припровадив йому не цiлу половину моКП армiП i виправдував невдачу?.. ,ЛяпалiП',- сказав король i поплескав по раменi, якби я доносив про втрату одного воза сiна. ,ЛяпалiП',- повторили генерали, смiючись на все горло". "Було б смiшно,- почав ЛКвенгавпт,коли б не було сумно. Я тiКП битви пiд Лiсним, поки мого життя, не забуду". I вiн сотий раз за тих кiлька тижнiв став пояснювати, якi були сили в нього, а якi у царя, як обидвi армiП стояли i який був перебiг того сумного для шведiв бою. "Я,- закiнчив,- не поповнив там анi одноП похибки. Але король? Чого вiн з первiсне намiченоП дороги - Мiнськ, Смоленськ, Москва - повернув нараз на Стародуб i якийсь там Батурин, скажiть - чого?" "Nеmо оmnia sсirе рotest",-вiдповiв ГiллКнкрок. "Nisi Carolus rex",додав ЛКвенгавпт. "ЛяпалiП, ляпалiП",- махали обидва руками, наслiдуючи характеристичний рух свого короля. "То правда,- почав ЛКвенгавпт,- що цар Петро вхопився до монгольськоП тактики - втiкати й палити все кругом себе, щоб не було поживи нi для коней, нi для людей, але ж ясна рiч, що вiн не мiг спалити цiлого свого краю, це ж нонсенс! Поспiшними маршами могли ми дiгнати його, зневолити до рiшаючого бою, а як нi, то обiйти московську армiю та ввiйти в Москву". "Язиком..." Генерал ЛКвенгавпт здивовано глянув на полковника. "Язиком, пане генерале. Наша армiя втомлена i виснажена, чим далi вглиб Московщини, тим тяжче дiставати з далекоП ШвецiП скрiплення в людях i в воКнних матерiалах, до того надходить зима, а вона, чим далi на пiвнiч, тим жорстокiша. Я не дивуюся, що його милiсть повернув на УкраПну". "А там, гадаКте, краще?" "УкраПна край дуже багатий, медом i молоком текучий. I пiдсоння там, мабуть, теплiше, бо все-таки бiльше на полуднК, а до того - Мазепа". Генерал ЛКвангавпт закрив свою латинську книжку i силувався всунути ПП помiж гудзики свого кафтана. "Кажуть, Мазепа знамените латинською мовою балака". ГiллКнкрок усмiхнувся: "Як Цiцерон. I взагалi людина вiн дуже освiчена, бувала, свiтовий чоловiк, достойний". "Цiкаво",- i ЛКвангавпт, вiдсуваючи чарку набiк, зiтхнув. На його пiд вечiр надходив гiрший смуток, прямо меланхолiя. А тепер вечорiло, в квартирi потемнiло так, що ГiллКнкрок нiчого вже не бачив на своПй картi, до котроП, розмовляючи з ЛКвенгавптом, все-таки деколи зазирав. "Достойний чоловiк отсей Мазепа, кажете?-повторив ЛКвангавпт.- Гарно. Побачимо. Та тiльки я боюсь, чи не пiдступ це, бо говорять, що гетьман - то великий лис. Щоб не перехитрив вiн нашого легковiрного короля. Щоб тiльки рiшився перейти до нас, бо не уявляКте собi, яке важке його положення. Москалi скрiзь на УкраПнi залогами стоять. Цар багато вiйська вiд гетьмана бере, поживи теж чимало вимагаК. Якщо Мазепа вирветься з тiКП опресiП, так видно, що вiн грач першоП мiри". "А король?" "Король дожидаКться його. Його милiсть останнiми днями дуже неспокiйний зробився. Хвилини на мiсцi не посидить. На коня i Пде кудись. Навiть без асистенцiП. Боюсь, щоб йому знов щось нового не стрiлило до голови". "А де король тепер?" "Питайте вiтра в полi. Може, в Ларинiвцi, в Команi, а може, аж в Орлiвцi, де нашi переднi сторожi з ГКльмом стоять. Носить ним понад Десною, ще де на москалiв наткнеться". "З ким поПхав?" "В тiм-то й бiда, що i тепер асистенцiП не взяв. Кiлькох трабантiв i невiдступний Гультман". "Вiрний, як пес". "Але старий. Погадайте, генерале, коли б вони так дiйсно зустрiнулися де з московською патрулею. Що тодi? Король не втiкав би. Бився б. Знаю його". "Всi ми його знаКмо i тому журимося". "Боже ти мiй, що нам з тим хлопчиськом... з його милiстю робити? - поправився квартирмайстер.- Вiн занапастить себе, вiн нiби навмисне своКП згуби шукаК". "Нi, згуба шукаК його. А вiн, щоб показати, що не боПться, робить те все, що робить". I обидва офiцери стали журитися своПм улюбленим вождем, забуваючи, що перед хвилиною нарiкали на нього. "Може б розiслати окремi патрулi?" "Борони Боже! Не смiйте! Зустрiне, догадаКться i ще далi поПде. Навмисне, щоб переконати нас, що воля його сильнiша вiд нашоП турботи про нього i вiд любовi". "Боже великий, бережи його милiсть короля!" - i обидва повернулися до вiкон. Смеркалося. В таборi розпалювали вогнища, щоб варити страву, грiтися при них i балакати. З вiкна, крiзь котре дивився ЛКвангавпт, видно було дорогу з Орлiвки до Гiрок. В Орлiвцi, вiддаленiй о якi три милi, стояли передовi вiддiли шведськi пiд командою ГКльма, а в Гiрках - король Карл. "А що не казав я!" - радiсно вiд свого вiкна крикнув ГiллКнкрок. "Король вiд ГКльма з Орлiвки вертаК". Але ЛКвенгавпт вiдповiв: "Це не король. Це якийсь бiльший гурт, а ви самi говорили, що король тiльки з кiлькома трабантами i з Гульманом поПхав. Тут людей, як здалеку оцiнити можна, бiльше сотнi". "Бiльше,- притакнув ГiллКнкрок.- Хто ж би то такий?" I обидва, не задумуючись довго, вбрали капелюхи, накинули на себе плащi й пiшли, мало що не побiгли назустрiч незнайомим гостям. Перед в'Пздовими воротами до села побачили гурт Пздцiв на гарних, породистих конях. На людях довгi плащi, дорогими хутрами пiдбиванi, на конях упряж срiбна або й золочена. Помiж ними на бiлому, арабському конi мужчина, якому лiт можна було числити коло 60, у соболевiй шапцi i в такому ж хутрi, з булавою золотою, густо самоцвiтами оздобленою. "Його милiсть король у таборi?" - питався шведського офiцера, що вибiг iз вартiвнi, побачивши несподiваних гостей. Знав, що це не цар, бо цар високий i страшний, а цей був середнього росту i дивно гарного та ввiчливого обличчя. Хто б не був - видно, персона достойна, котру треба привiтати гiдно. Дав знак, варта вискочила, уставилася перед воротами i вiддала честь. "Його милостi короля в Гiрках немаК",- вiдповiв офiцер. "А де ж?" "Невiдомо". "Коли його милiсть поверне?" "Не можемо сказати". "Так, будь ласка, доложiть його милостi королевi, що гетьман Мазепа з близькими своПми людьми приПздив вiтати його милiсть короля шведського на украПнськiй землi". Офiцер витягнувся, як струна. ГiллКнкрок i ЛКвенгавпт вiддавали честь належну пануючим. Гетьман вiдклонився, повернув конем, i весь його гурт, як вiтер, помчав дорогою з Гiрок до Орлiвки. "Мазепа!" - промовив здивований ГiллКнкрок. "Гетьман Мазепа!" - вiдповiв урадований ЛКвангавпт. "Мазепа! Мазепа!" - залунало кругом. Король Карл повернув пiзно вночi з одноП зi своПх небезпечних екскурсiй. Був мовчазливий i хмарний. Нiхто не смiв питатися чому. Але, почувши про гостину Мазепи, оживився. "Гетьман? Мазепа?.. ЛяпалiП, ляпалiП". "Нi, милосте ваша, гетьман приПздив тут у своПй власнiй особi. З ним багато старшин, щонайвизначнiших його людей". "Який же вiн?" "Достойний, як володар". "Конi?" "Гарнi, породистi. Упряж i збруя дорога. Одяги теж. Навiть задорогi, як на вiйну. Святочнi". "У них такий звичай. А яке враження на вас зробив?" "Гарне. Навiть дуже,- вiдповiв ЛКвенгавпт.- Видно, що люди вiйськовi, але не дикi". "Так i добре. Побачимо". Король зараз-таки цеП ночi вислав людей до гетьманськоП квартири. Дякував за уважливiсть i за гостину, жалiв, що не було його в таборi, i просив, щоб гетьман зводив потрудитися до нього завтра перед полуднем. Король чекатиме. За вечерею Карл був такий розмовний, як давно. КОРОЛЬ I ГЕТЬМАН Дня 8 (н. с.) листопада, коло 9 години вранцi, на дорозi з Орлiвки до Гiрок появився цей самий вiддiл, що вчора пiд вечiр. В головнiй квартирi знали вже, хто це. Надворний маршал фон Дiбен заздалегiдь приладив усе, що було потрiбне, щоб гiдно прийняти знатного гостя. Ранок був холодний, але погiдний. Сонце, продиралося крiзь поранню iмлу. I тодi нiби оживали й мерехтiли, аж горiли, дорогi самоцвiти на старшинських спинках, на гудзиках i золотих шнурах, котрими обшитi були Пх кунтушi. Сивий арабський кiнь гордовито ступав пiд гетьманом. Перед гетьманом Пхав Войнаровський з гетьманською похiдною булавою. За ним маяв бiлий бунчук. Бiля гетьмана, праворуч, Орлик, задуманий, як звичайно, i, як звичайно, нiби сумний. Лiворуч - генеральний хорунжий Iван Сулима, генеральний осаул Максимович, за ними - лубенський полковник Зеленський, миргородський Апостол, охочекомонний Кожухiвський, генеральний обозний Ломиковський i iншi. Далi гетьманський канцелярист Чуйкевич, покойовий КендзКровськии i вибранi компанiйцi з полкiв Кожухiвського й Апостола. Цi замикали похiд. Усiх старшин годi ж було гетьмановi забрати з собою: залишилися, щоб стерегти козакiв, якi, як воно звичайно в таких випадках буваК, бентежилися переходом гетьмана до шведiв, бо i по старiй звичцi краще Пм було старе, хоч i погане, але вiдоме, нiж нове, хоч краще, та непевне. На гетьманi не видно було нiякоП змiни. Як звичайно, ввiчливо вiдклонювався тим, що здоровили його. i, розглядаючись по таборi шведськiм, балакав на тую тему зi своПми. Заграли козацькi сурми, гаркнули шведськi барабани, вiйськова музика заграла вiтального марша, i гетьман, не дожидаючись нi чури, нi КендзКровського, щоб притримали стрем'я, жваво, як козак, зiскочив з коня. Король Карл чекав на ганку. Був без шапки. Вiтер розвiвав жмутки неслухняного волосся, що нiби пера стирчали на високому лобi. Гетьман i собi скинув соболеву шапку. Зустрiнулися на сходах i привiталися в латинськiй мовi. Король Карл, як звичайно при зустрiчi з людьми, навiть зi знайомими, був нiби збентежений. Кланявся i запрошував у двiр. В сiнях чури й лакеП допомогли старшинам скидати шуби й плащi, гетьмановi хотiв по старому германському звичаю допомогти король. Назверх обидва вони не вiдрiзнялися вiд своПх людей. Були, може, навiть бiднiше вбранi вiд них. Король - у своПм поли