гостив би я вас нинi в своПй хатi. Нехай же Боговi милосердному буде дяка й за те. Добре, що не здався. Бо погадати собi, який би це був сором. Резиденцiя, президiя i - здалася. Правду сказати, я того й не сподiвався. Чечель i Кенiгзен, гадаю собi, i здали москалям Батурин. Нi, цього бути не може". "Не здобули б москалi Батурина,почав крiзь сльози чура,- якщо Нiс не зрадив би був входу". "Нiс? З яких же це Носiв?" "А Iван, прилуцький наказний полковник". "Цей? Нехай же його Господь тяжко за те гидке дiло скараК. Забажалося наказному полковниковi совершенним стати. I чого-то людина для тих почестей марних не зробить, аж погадати страшно!" "Бога в серцi не маК",- кивала головою хазяйка. "Такий гарний город i змарнував. Промiняв за пiрнач. Бодай би його Бог тим пiрначем побив. По кривдi людськiй вiн його доскочив, а не чесними заслугами козацькими добув. Такий гарний город i через нього пропав. Один замок який, а церкви, а двори! Бувало дивишся i надивитися не можеш, така краса, таке добро. А тепер погадати - нiчого нема. На попелище приПдеш, на руПну. От що". Плакала. Чоловiк потiшав ПП. Казав, що вiдбудують Батурин. От i КиПв скiльки разiв палили, грабували й плюндрували, а вiн все-таки двигався з руПни на славу Боговi i людям. "Вiдбудують, та життя людям не вернуть",- вiдповiла хазяйка i стала випитуватися про своПх знайомих у Батуринi, чи врятували вони життя i добро, котрi частини мiста зацiлiли i що з нього залишилося. "Залишилися згарища i трупи",вiдповiв Чечель. А помовчавши хвилину додав: "Та ще залишився я зi жменькою втiкачiв". Вiн гiрко всмiхнувся. Не мiг скрити злостi на самого себе за те, що втiкав. Пiд час утечi в першу чергу про небезпеку думав, про те, щоб вивести людей, а тепер совiсть стала докоряти йому, що тисячi загинули, як героП i як мученики, а вiн з десятками втiк, як трус. Послухав розуму, котрий казав рятувати себе i тих, що живими осталися, а тепер серце i совiсть гризли його. Казали, що поступив самолюбиво та що безкарно йому це не пройде. Гiрко робилося на душi, але розум все-таки брав перевагу над серцем, казав, що лишня жертва - це грiх i що легше було згинути, нiж пускатися на такi труди, невигоди й небезпеки, якi його тепер чекають. "Хто тобi може дати гваранцiю,казав собi Чечель,- що за хвилину не впадуть до села царськi люди i не захоплять тебе. Може, селяни й радi б тебе не дати, та чи Пх сила?" ХазяПн нiби вгадав його чорнi гадки. "Ваша милiсть не потребують боятися. Ми люди певнi й вiрнi". "Сподiюся",- вiдповiв Чечель. "Козак, хоч i на рiллi осяде, а честi своКП лицарськоП не забуде". "Так воно й повинно бути". "Так воно i К. Ми гетьмановi доховаКмо вiри, бо знаКмо, що вiн нас до злого не веде. Як треба чого боятися,додав, принижуючи голос,- так хiба чернi". "Чернi?" "Того гультяйства, що намножилося тепер за час вiйни i що тiльки глядить, де б легким способом поживитися". "Як гайвороння, налiтають на спокiйних людей i не дивляться, чи свiй, чи ворог, не бояться грiха",- нарiкала хазяйка. "Перед ними треба оберiгатися". "Всi вони видають себе за козакiв, а це прямо розбишаки, а не козаки". "Страшний народ". "А ще страшнiше, що в нас щось такого може бути. Гетьман Iван Степанович казав винищувати тi банди, й вони його за це не люблять i не люблять гетьманцiв, бо вважають Пх своПми ворогами". "В упорядкованiй державi для них мiсця бути не може". "Тому-то вони i слухати про державу не хочуть. Для них усе одно - гетьман, хан, король, цар, щоб Пх на службу прийняв i грошi платив або щоб Пм дозволив по своКму промишляти. От кого боятися нам". "А навiдуються вони до вашого села?" - запитав Чечель. "Дотепер, славити Бога, нi. Наше село, хоч i не мале собi i не бiдне, так не на шляху лежить. Це одне. А друге - знають, що ми не безбороннi. Самопалiв у нас не багато. У мене та ще в декого. I не всi вмiють з самопалiв стрiляти. Але за те в кожнiй стрiсi захованi списи, а з лукiв у нас i хлопчики стрiляють, та ще як, як татари. До нас якою-будь купою i не пiдходь, а вони великими ватагами не ходять, бо вiд москалiв непевно. Москалi з ними коротку розправу чинять, або приставай до них, або гинь". Чечель i без того знав про тi своКвiльнi купи, що стiльки лиха творили на УкраПнi, йому тiльки цiкаво було довiдатися, як до них ставився осiдлий народ. Почувши, що неприхильне, заспокоПвся. "А що ж тепер, ваша милiсть, гадають починати?" - спитав несмiливо хазяПн. "До гетьмана перебиратися". "За Десну?" "За Десну, батьку". "Важко". "Чому б то?" "А тому, що цар, як тiльки почув про перехiд гетьмана до шведiв, або, як вони кажуть, про "iзмКну", так зараз велiв Меншикову послати на Десну кiлька полкiв драгунiв, щоб не дозволити рештi вiйська козацького переправлятися на той бiк". "Невже ж?" "Так воно К. Тепер понад Десною московськi драгуни стоять. Переходи караулами обсадили, на дорогах застави поклали - нiкого за Десну не пускають. Уже Пм дехто в руки попав, що до гетьмана поспiшав". "I що?" "Те, що звичайно москалi в таких випадках роблять, батоги й кнути на мiсцi, а тодi до посольськоП похiдноП канцелярiП вiдправляють питати, чи з гетьманом Мазепою змови проти царя не мав. Переказують, що таке навiть з одним гетьманським канцеляристом склалося". Для Чечеля були це несподiванi новини. Сидячи в обложеному Батуринi, вiн не знав, що за той час дiялося на УкраПнi. Не гадав, що цар так скоро й рiшуче поробить усi заходи, щоб у починi задавити мазепинське повстання. Мабуть, зрозумiв небезпеку i - спiшився. А ми?.. У нас К - Носи... I на саму згадку про цього мерзотника Чечель здригнувся. "Iван Нiс,- повторив у голос; затискаючи кулаки.- Коли б не цей Нiс!" "Прокляте будь те iм'я од рода та до рода",- сказав, спльовуючи, хазяПн. "Хто на Батурин гляне, той i Носа спом'яне,- додала хазяйка,- так як отсе ми його споминаКмо, зрадника". I вона, пiдперши бороду рукою, хиталася журливо: "Такий город, такий город, i видав ворогам на поталу". Чечель не стiльки дивувався з вiрностi хазяПнiв гетьмановi й жалю за його зруйнованою столицею, скiльки з Пх свiдомостi i знання справи. Сидять у селi, далеко вiд битого шляху, нiхто туди не заглядаК, а знають, що гетьман до шведiв перейшов, i про розпорядки царськi чули, i про все. "А скажiть менi, будь ласка,просив,- звiдки ви всi вiстi берете i, як бачу, вiстi правдивi, а не якiсь там бабськi плiтки?" ХазяПн хитро всмiхнувся: "Ваша милiсть знають, що козак чуК, як трава росте. Нас тут кiлька колишнiх козакiв, здебiльшого таких, що до служби вiйськовоП неспосiбними стали, тому й на рiллi поселилися. Але ми цiкавимося, що дiКться у свiтi. Все хтось з певних людей на звiди Пде. Скрiзь маКмо своПх вiрникiв, тi й переказують нам". "Так у вас К своя пошта". "Щось нiби жива пошта.- А, наблизившися до Чечеля, шепотом сказав: - Ми вже й гетьманський манiфест читали. Я собi навiть вiдписав його, бо я письменний". "То вже й манiфести з того приводу ходять?" "Еге ж. Гетьман розсилаК своП, а цар своП. Цар пише, нiбито гетьман зрадив його, не для добра народу, а для власноП користi. Нiбито вiн нас польським панам, а церкву нашу КзуПтам на поталу вiддати бажаК". "Ого!" "То ще не все. Слухайте далi. Та ще каже, нiбито не москалi наш народ угнiтали, а гетьман, нiбито не цар усякi податки на нас накладав, а лиш гетьман багатився кривдою нашою". "I ви вiрите?" "Хто дурний - хай вiрить. Я до них не належу. Каже цар, що вiн жодного Кфимка з УкраПни до своКП казни не хоче. ОбiцяК тим, що повернуть до нього, "милостивеК отпущенiК вин Пх, содержанiК чинов i маКтностей Пх без всякого умаленiя" та ще нагороди великi за вiрну службу". "За таку, як Нiс йому служив",докинула хазяйка. "А гетьман?" "Що пише гетьман, питаКте?" "Так". ХазяПн попросив його в ванькир, добув iз-за образа вчетверо зложений лист паперу i сказав: "Читайте, що наш гетьман пише". Чечель прочитав гетьманський манiфест, зложив його назад i, вiддаючи, запитав: "Що ж ви на це?" "ПитаКте? Гетьмановi вiрю. Вiн правду пише. Перейшов до шведа не заради користi, а лиш, щоб визволити нас iз царськоП неволi, з того ярма, котрого довше носити годi. Невже ж ми слiпi чи дурнi, щоб не бачити, до чого воно йшло? До скасування нашого козацтва й гетьманства та до перестроКння нашоП землi на московський лад. Це всякому ясно, хоч не всякому страшно, бо багато К таких, що це Пх анi болить, нi свербить. А хiба ж нам не все одно, хто над нами пануК. Хлоповi одна бiда - говорять, бо дурнi. Та ми, козацькi люди, знаКмо свiтовi лад". "Так ви спiвчуваКте тому, що гетьман зробив?" - запитав Чечель. "Не тiльки спiвчуваКмо, але й постояти готовi". "То гарно. А багато вас?" "Того я вам, пане полковнику, нiяк сказати не можу. Але народ козацький, хазяйський, гадаю, одноП думки зi мною. Тiльки всiлякий, на землi неосiлий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вiтер повiК. I за нього боюся. Дещо i за старшин, за тих, що з гетьманом не пiшли". Чечель задумався, бо i вiн того боявся. Старшини, звичайно, люди багатi, мають луги й лiси, лани та млини, усякi доходи й вигоди, жаль Пм буде втратити тi маКтки. Та ще тепер, коли цар обнадежуК усякою ласкою своКю, хто тiльки покаКться i вернеться до нього. Не одного вiн на цей гачок легко зловити може. Зокрема тих, що мають родини, жiнок i дрiбних дiтей. Що станеться з ними? Анi Пх iз собою брати, анi дома лишати, от i бiда! "А не знаКте, куди дiваються жiнки й дiти тих старшин, що з гетьманом пiшли?" ХазяПн тер чоло: "Пiдождiть, будь ласка, хай пригадаю. Щось менi i про них доповiдали. Ага. Кажуть, немов-то деякi до Прилук втекли. Так нiбито й Орликова жiнка, i гетьманського господаря Цурки". "Прилуки досить далеко вiд воКнного терену, може, Пм там i безпечно буде". "Не знаю, може. Тiльки в Прилуках усього сотня воякiв i то народ не дуже надiйний, такi, що з полкiв повтiкали. Не знаю, чи можна Пм довiряти, бо не без маКткiв старшинськi жiнки до Прилук прибули". I оба вони зажурилися. Думали, як дуже дальший розвиток справи залежний буде вiд того, як себе там тi старшинськi родини почуватимуть, бо чого для своПх жiнок i дiтей не зроблять Пх мужi й батьки. "Але ми балакаКмо,- почав господар,а ваша милiсть утомленi. Який же я нездара. Жiнко! А приладь там постiль у свiтлицi i дай чистоП води в цинову вмивальню, та ще добудь iз скринi бiлизну щонайтоншу, спiшись". "Нiби я цього сама не знала,вiдповiла йому жiнка,- аж ти менi це потребував казати. Все наготовлене як слiд. Проси Пх милiсть, хай звелять перейти у другу половину". Чечель щолиш тепер почув, що йому дiйсно нiчого так дуже не треба, як води, бiлизни i постелi. Вiн ледве на ногах тримався, повiки спадали йому на очi, як крила птицi, котра вже далi летiти не може, в головi, нiби буря шумiла. Подякував добрiй хазяйцi i з хазяПном перейшов через сiни до свiтлицi. Тут за печею були критi дверi до малоП кiмнатки без вiкон i без других дверей, про неП нiхто i не догадався б. В тiй кiмнатцi приготовлено для Чечеля, а в свiтлицi, на лавцi,- для його чури. I щолиш тепер, як Чечель обмився i хотiв перебрати сорочку, побачив, що вона поприсихала до тiла. Насилу повiдбирали, хазяПн оглянув рани, бо, як колишнiй козак, розумiв це дiло, побажав гостевi спокiйноП ночi i вийшов. В свiтлицi моргнув на чуру. Цей зрозумiв знак i вибiг за ним. Сидiли втрiйку i чура розказував про Батурин, i як батуринцi не хотiли впустити царське вiйсько, i як Нiс зрадою впровадив туди москалiв, який бiй iшов, як Кенiгзена поранили, як боронився полковник Чечель i як вiн, втративши всяку надiю, з останками людей вискочив з мiста i забiг аж сюди. "I тепер ми отсе у вас, а там, у Батуринi, лиш згарища, i трупи, лиш москалi, як чорти, снуються по тiм пеклi i гайвороння над трупами кряче". Вiн уже не плакав, тiльки скреготiв зубами й затискав молодi кулаки. Жаль уступав перед почуттям помсти, котре перший раз явилося в хлоп'ячiй душi. Помститися, помстити за те все, що накоПли вороги. Хазяйка кивалася, i по стiнi за ПП спиною хиталася велика, довга тiнь, як маятник на годиннику, завiшенiм десь у просторах. ХазяПн вхопив голову у руки, пiдпер лiктi на колiнах i дивився на кут хати, нiби в глухий кут, з котрого виходу нема. На дворi шумiв вiтер i полiтав снiжок. СУСIДИ Нараз хазяПн голову пiдняв: "Цитьте!" Всi троК стрепенулися. Надслухували. Хтось вулицею iшов, вiдсунув ворота, наближався до хати. ХазяПн встав. "Не йди!" - крикнула жiнка й потягнула його за полу. "Пусти! - вiдповiв, вириваючися вiд неП.- Не знаКш - гiсть у дiм, Бог у дiм. Гостя нам треба-боронити. Ти, хлопче, йди у свiтлицю i зачини на защiпку дверi. Нiкого не впускай, поки я не вернусь". Взяв самопал, вiдчинив засув i вийшов. Незабаром вернувся з трьома сусiдами. Виправдувалися, що спати не дають, на хату в таку пiзню пору нападають, але бачили, що свiтиться у вiкнах, так поступили. "Ви ще не знаКте, що сталося?" - питав один. ХазяПн дав жiнцi знак, щоб мовчала. "Нiчого не знаКмо",вiдповiв. "Кажiть, що сталося". "Москалi Батурин здобули i зруйнували". "Що ви кажете? - крикнули обоК i руки заломили.- Батурин? Резиденцiю гетьманську? Це неможливо! Город був укрiплений, Кенiгзен, Чечель, i гетьман недалеко - i здобули? Як же це?" - вдавали, що нiчого не знають. "Гетьман недалеко, та не поспiв",пояснив сусiд. "Не спiшився,- доповiв другий.- Вiн добре, що сам до шведiв перейшов, безпечно себе почуваК, а що станеться з, народом, це для нього так, як для мене торiшнiй снiг". ХазяПн здивувався. Дотепер про гетьмана нiхто так не вiдзивався. "Ти, брате,- почав,- несправедливо кажеш. Як не поспiв, то видно, не сподiвався, що Батурин так скоро здасться". "Вiн не здавався". "А як же?" - випитувався хазяПн, нiбито нiчого не знаК. "Наказний полковник Нiс iзрадив, вороговi хiд у город показав. Iван Нiс, як знаКш, наказний прилуцький полковник, забажав совершенним стати i видав Меншикову Батурин. Москалi город спалили, а людей перерiзали, не жалiючи нi жiнок, нi старцiв, нi дiтей." Хазяйка запаску до очей пiднесла, ридала. "Старшини всiх нас продадуть, як на зарiз худобу, вони тiльки того й чекають" ХазяПн попросив гостей сiдати. "Хто вам це, люди добрi, казав?" - питався. "То ти ще нiчого не знаКш? Люди з Батурина прийшли, тiП, що з Чечелем насилу з голоду вискочили". "А де ж полковник Чечель?" "Кажуть, що в когось у селi. Лихий його зна, де вiн. Може, далi пiшов. Здав Батурин, а тепер до москалiв пiде, "милостивого отпущенiя вин" у свiтлiйшого просити. Вони до його, як по свячену воду йдуть". "Хто?" "Хто ж би? Старшини. Випрошують собi ствердження давнiх грамот i нових на всякi маКтностi просять, а ми, хто таке ми? Для старшин ми гречкосiП, коли прямо не чернь, хто про нас дбаК, - скажи! Вони викрутяться, як в'юни, а ми царевi за гетьманову зраду вiдповiдь дамо, хоч ми в тiй зрадi неповиннi, бо ми до шведiв переходити не казали". "Жаль говорить з тебе, мiй брате",- заспокоював його хазяiн. "Не жаль, а правда". "Може, й правда, але така, як тобi здаКться". "А тобi нi, бо ти за старшинами руку тягнеш, гадаКш, сотником тебе зроблять,- по смертi",- додав гумливо. "Того я собi не бажаю i анi чинiв, нi маКтностей не хочу, бо й того, що в мене К, для мене i для жiнки досить". "Досить, та вiд прибутку голова не болить". "Як кого. Та не мене. Я за правду стою. А на мою гадку правда анi по нашому боцi, анi по Пх, лиш посерединi". "Себто як?" "Атак, що К гiднi старшини, i негiднi, як i помiж нами буваК. Що Нiс погано зробив, що нiчого гiршого зробити не можна, того я не перечу". "Бо не можеш". "I не хочу. Я б його, як скажену собаку, колом забив, коли б вiн мене пiд руки попався. Але невже ж цiй Нiс тiльки простих людей ворогам на поталу вiддав? Невже ж у Батуринi не погибли також нашi старшини, Пх жiнки й дiти? I скiльки! А скiльки Пх ще на муки пiде, хай Бог тi муки за наше спасiння прийме",- i вiн перехрестився. Перехрестилися i зiтхнули всi. "То правда,- вiдповiв розсерджений сусiд.- Але гетьман теж недобре зробив. Перейшов, а нас оставив на ласку й неласку судьби - робiть собi, що хочете". "Того вiн нiяк не гадав. Як iшов до шведiв, так це тому, щоб скорiше з ними до нас вернутися й захищати нас перед москалями, а що трапиться такий пiдлий зрадник, як Нiс, того вiн передбачити не мiг, як анi ти, анi я нiчого такого не предвиджували i навiть не гадали собi". "А Чечель?" "Сам кажеш, що полковник Чечель Батурина не здав, що вiн обороняв його хоробро". "А все-таки втiк. Може, за ним уже й погоня бiжить, ще вiн нещастя на наше село накличе. Москалi скажуть, що ми Чечеля перед ними скривали, спалять нашi хати, а нас перерiжуть та перевiшають, коли б на палi не повсаджали". "Так тодi по-твоКму що?" "Треба нам перешукати село, чи вiн де не сховався". "А як сховався?" - спитав хазяПн, вдивляючися сусiдовi в очi. Той мовчав. "А як сховався? - повторив,- то що тодi?" "Тодi треба його москалям передати, хай його голова за всi нашi голови йде". "Мати Божа! - аж скрикнула хазяйка.Як ви, сусiде добрий, щось таке можете казати? Свого чоловiка, такого славного козака, такого лицаря катам у руки видавати?" "Як ми Пх не дамо, то вони видадуть нас, побачите. Не пора мiркувати, що годиться, а що нi, а пора про себе дбати, бо нiхто про нас не дбаК". "Недобре ти, сусiде, радиш,- озвався хазяПн хати,- я такоП ради i слухати не хочу. Я до того руки своКП не приложу. Краще голову покладу, нiж Iудою стану. А ти що, брате, на це?" - спитав другого сусiда. Цей видно з гадками бився. "Гадаю,- казав,- що нема що Чечелем турбуваться. Хто зна, де вiн тепер. Може, вже в другому селi, а може, по дорозi в чужi руки попав. Наша турбота - його люди. Боюся, щоб нам за них якого лиха не було. Декiлькох можна притулити в селi, перебрати, нiби це челядь або своП. Але не всiх. Старшин треба вiдправити в дорогу. I то чим скорiше, тим краще". "За те, що билися за нас?" "За нас?" "А за кого ж? За нашу волю, за те, за що й ми боролися колись, як були молодими. Пригадай собi, у яких пригодах ми не раз були. I чи видавали нас нашi люди? СвоПх людей на муки, на смерть видавати! Страшно, товаришi, страшно!" "Страшно, але як конечно, то нiчого не вдiКш. Краще хай потерпить дехто, нiж терпiти маК народ". "Нехай терплять iншi, щоб тiльки не ми, правда?" - i хазяПн гiрко всмiхнувся. Тамтi дивилися на нього спiдлоба й вертiли в руках шапками. Один глипав чорними очима, як вовк, другому вуса нервово дрижали вiд збентеження. Упадок Батурина нагнав Пм такого страху, що готовi були до всього, щоб тiльки запопасти ласки в ворогiв. ХазяПн знав своПх односельчан. Не багато мiж ними таких, що на них покладатися можна. Це здебiльшого старшi, з дiда прадiда козаки. Решта - народ хибкий. Поки добре, то й вони добрi, а не дай Боже лихоП пригоди, то щось таке вам зроблять, чого й наймудрiша голова не передбачить. "ЗнаКте ви що? - почав хазяПн, силуючися на спокiй.- Якщо ви справдi гадаКте видавати Пх, то в першу чергу видайте мене". "Вас?" - i сусiди аж пiдскочили на лавi. "Так, мене,- вiдповiв рiшуче,- бо я проти Москви стояв i стою, я гетьмановi вiрним був i К, я тих, що Батурина обороняли, за лицарiв маю, а не за злочинцiв, котрих карати треба. Берiть i в'яжiть мене, хай моя голова за вашi йде, бо, видно, не сидiти нам довше в одному селi, ми тепер люди з iнших свiтiв". Почувши таке гiрке й несподiване слово, замовкли, бо i що ж Пм було казати? Розумiли, що правда не на Пхньому боцi, але життя вiд правди сильнiше. Рятувати себе i своК добро, от що було для них найважнiше. Честь, правда, справедливiсть, усе воно гарно, та не тодi, як ворог на карку. ХазяПн читав у Пх душах, як у книжцi. "Як же буде? - почав.- Пiзня година. Вже й ранок недалеко, треба рiшатися, щоб нас дiйсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету". "Як громада скаже. Громада - великий чоловiк". "А на моК, громада - капустяна голова. Вискочить який горлай, застрашить людей i вирiшать таке, що й погадати страшно. ЗнаКте, як воно тепер буваК у громадi. Молодi старшини воловодять. Наймит хазяПном править. Поганих часiв дожили ми. Краще було у бою полягти, нiж дочекатися такого. Сором вiд смертi страшнiший. Люди добрi, що ви сорому не боПтеся, що ви суду Господнього не жахаКтесь!" "Суд царський вiд суду Божого страшнiший, бо Господь милосердний, а цар нi". "Але й милосердя Боже своП границi маК. Не переступаймо Пх!" "Царська власть вiд Бога, нам слухати треба, що цар велить". "А гетьманська власть вiд кого, вiд чорта?" "Вiд царя",- вiдповiли, щасливi, що попали на таку розв'язку, яка буцiмто заспокоювала Пх совiсть. "Хто вам це казав? - питався стривожений хазяПн,- хто вам, люди добрi, таку небилицю повiв?" "Пiп у церквi проповiдував". ХазяПн зрозумiв усе. Попи з царем тримають, з тим царем, що зневажаК вiру й насмiхаКться з Бога. Цар на гетьмана наклеп пустив, буцiмто вiн нашi церкви й монастирi КзуПтам вiддати бажаК, i попи послухали його. "Розумiю вас,- розпочав хазяПн голосом сумним, нiби вiн отсе на якiйсь стипi балака.- Ви повiрили попам. А знаКте, як вони, тi попи, собi мiркують?" "Як?" "А так, що гетьман за Десною, а цар тут. Заки гетьман зi шведами поспiК, цар може з ними зробити, що захоче. Та ще мiркують вони собi, що хоч тепер гетьмана зрадять, так це нiщо. Як побiдить цар, то вiн Пх тую зраду всiлякими маКтностями обдаруК, а якщо гетьмана зi шведами верх вiзьме, то вiн Пм простить, бо гетьман свiй чоловiк i своПх духовникiв не буде так карати, як караК Пх цар. I ви повiрили попам?" "Вони слуги Божi й закони Господнi краще знають, нiж ми. Хай вони перед Богом вiдповiдають за нас". "Кожний за себе вiдповiсть, бо на те у нас розум i вольна воля К. Якщо царська власть вiд Бога, то гетьманська теж вiд нього. Гетьмана вибрав народ, а голос народу, голос Бога. Негiднi ми зватися людьми вольними, коли не розумiКмо того". "Як голос народу - голос Бога, то чому ж ти не хочеш слухати того, що громада скаже, громада теж народ". "Та не така, як наша, i не в таку пору, як тепер. Нашу громаду чорт опутав i вона голосу Божого не чуК, з отсеП розмови бачу. Та я на суд нечестивих не пiду". "А нам пора. Простiть, що позбавили сну". "Який там сон тепер. Спасибi, що зайшли. Бувайте!" Вiдпровадив Пх до ворiт, глянув на вулицю, постояв i стурбований вернувся до жiнки. "Ось воно як!" - сказав, ховаючи самопал пiд постiль. "Щось таке твориться тепер у нас на УкраПнi, чого нiяк не розберу. Народ не той став". "Iншi часи, iншi люди",- зiтхала жiнка. "Але ж двох правд нема, i двох честей також нi. Що було справедливе за батькiв i дiдiв, те чесним i справедливим осталося для внукiв, а що нi - те нi". "Не всякий так гадаК, як ти". "Не всякий, але подумай лиш - Ипредательство"! ИПре-да-тель-ство" _-_ повторив, розкладаючи безрадно руками. "Були предателi за часiв Христових, К й тепер. I тепер розiпняли б Христа". "Добре ти кажеш: i тепер розiпняли б Христа за те, що вiн людям добра бажав. А людям треба не благодати небесноП, а звичайноП наживи, i не слова Господнього вони бояться, а лиш кнута. Страшно подумати, жiнко. В Батуринi кiлька тисяч людей смерть за нашу правду понесло i муки страшнi протерпiли, а тут вони тих мученикiв, що вiд рук мучителiв спаслися, мучителям видавати хочуть. Я того не переживу". Ходив по хатi, збентежений до краю. В його словах почувався такий великий жаль, що слухати було важко. Щоб повернути його вiд тих гадок, хазяйка просто спитала: "Чи не краще нам полковника Чечеля кудись заховати?" "Куди?" "А хоч би в омшаник". "ГадаКш, не знайдуть. Перед своПм ворогом не сховаКшся". "То може б йому дати коня i провести куди безпечно?" "Не пора тепер. СвiтаК. Треба чекати ночi". "Жаль, що ми того скорiше не зробили". "Як? Не бачила його? Та ж це не чоловiк, а тiнь. На ногах устояти не мiг. Порубаний такий. Дивуюся, що вiд упливу кровi по дорозi не впав". "Так що ж буде?" "Що Бог дасть, але я його живим зi своКП хати не видам". Жiнка мовила поранню молитву i збиралася палити в печi. ЛИЦАР У БЛИСКУЧIЙ ЗБРУЏ На майданi збирався народ. Старшi на колодах сидiли, пихкаючи люльки, молодшi стояли кругом. Сходило сонце. Зразу поза хатами i помiж деревами в садах являлася золота смуга, ясна, що аж за очi брала: Згодом яснiсть тая пiднiмалася вгору, розкидуючи кругом своК щедре промiння. Нiби незрима рука золоте зерно сипала на землю, нiби небесний сiвач iшов понад землею i сiяв. Декому здавалося, що з-поза обрiю з мрячних краПн темноП ночi виПжджаК лицар у блискучiй збруП на бiлому конi, з золотим мечем у долонi. На шоломi в нього китиця огненних пер, вiтер обриваК Пх i кидаК на землю. Рожами кладуться вони на поля, на верховiття дерев, на покрiвлi хат, пелюстки, платочки рожевого квiття стеляться кругом. Пде велетень-лицар, мерехтить срiблиста збруя, сяйво ясне ллКться з золотого меча, а перед ним утiкаК нiч. Горбиться, кулиться, до землi присiдаК i по ставищах, по мокляках, по оболонях волочить за собою свою спiдницю довгу з непевноП темряви i з нiчноП iмли. Дивляться сивоголовi господарi, як бiлий лицар чорну нiч проганяК, знiмають шапки й голосно хрестяться, а наймит якийсь, що недавно до села приплiвся, помiж молодшими гукаК: "Пора дiло кiнчать. Доволi кров нашу пили, кровопивцi. Доволi крутили нами. В потребi нашому братовi золотi гори обiцяють, приманюють улесливими словами. Хочеш у вiйську служить, то в реКстр впишемо тебе, а хочеш на землi працювати, так i землю дiстанеш. А прошу". "I млинок, i ставок, i вишневий садок",- доповiдав його товариш. "Дiстанеш на Йосафатовiй долинi, а тепер маКш не садок, а в задок". Смiються кругом. "А скiнчиться вiйна, так гонять тебе з полку, як собаку з хрестин. Ти хто такий? Хахло, тягло, хамська твоя мати, йти на панiв працювати. От яка наша правда, браття". "Авжеж, авжеж",- гомонить поза спинами тих, що на колодах сидiли. "Ти до чого, синку, ведеш?" - пiдняв на нього полинялi очi сивоголовий дiдусь. Сторопiв. Та тiльки на хвилину. Побачивши, що одномишленникiв кругом чимало, вiдповiдаК смiливо, аж гордо: "До чого ж би, як не до того, щоб не слухати панiв-старшин". "Анi дукiв-серебренникiв". "Досить слухалися -та й дослухалися ось до чого". I пiдняв руки, показуючи подрану кожушину. "Сорочки на хребтi не маю. Тiльки моПх маКткiв, що тая дранка, i тiльки худоби, що тiП вошi в нiй. Розбагатiв". "Потiшся. Ти не один. Багато таких, що так розбагатiли, багато!" "Бiля гетьмана доробилися". "Бiля iзмiнника". "Податями та налогами всiлякими народ обкладав, а все буцiмто для царя, цар наказуК, а цар у манiхвестi виразно говорить, що вiн з УкраПни одного Кфимку брати не хоче, що це гетьман до своКП кишенi грошi з народу здирав". "У гетьмана в кожному дворi грошi". "А в нашого брата, що спина, то вошi". Притакували кругом. Дiд з полинялими очима сумно дивився на лицаря ясного, що понад обрiКм на бiлому конi проПжджав, i на нiч темну, що в байраках перед ним ховалася. Але спiдниця ПП, брудна й мокра, волочилася по землi, як смородлива ганчiрка. Дiд нишком покаянний псалом шепотiв. "Я також,- почав iнший,- так собi своПм простим розумом мiркую, що ближча сорочка, нiж кожух. Ближчий нам робучий народ, нiж старшини". "Ближчий, ближчий!" "Хто з робучого народу, хай залишаКться у нас. Скажемо, що своП, а хто зi старшин, того видати царевi. Царевi не цiкаво нас до рук своПх дiстати, бо хто ми таке? - "пiдлий народ". Цар знаК, що всякi факцiП вiд старшин iдуть, старшин йому давай". "Справедливо сказано: старшин йому давай. Нагородить нас. Так i видаваймо Пх, пеських синiв". Дiд перервав псалом: "Видамо своПх, так чужих нам нашлють, а гадаКте, що чужi кращi вiд наших". "Менший жаль, бо чужi. Вiд свого кривда гiрше болить". "Авжеж, авжеж. Своя рука дошкульнiше б'К". "Так нашi предки гадали, i тому в нас добра немаК, тому ми у чужому ярмi. Гей, дiти, якi ви нерозумнi. Вiд своКП кривди куди легше визволитися, нiж вiд чужоП. Свого гетьмана скинеш, коли вiн негодячий, а царського намiсника не спекаКшся, бо за ним стоПть цар, i вiйсько, i всi сили його, а в тебе що? В тебе залишиться голий кулак i безсильний жаль у серцi, i отсе вся твоя оборона. I будеш битися, як перепiлка в снiгах на морозi, i скиглити будеш, як чайка, нарiкаючи на свiй розум дурний. Прийде каяття, та вороття не буде". Iз-за гаю знiмалася хмара й летiла ясному лицаревi назустрiч. Хотiла прикрити його, нiби невод розпускала небi. "Хай, що хоче буде, щоб не було, як К. Несила довше кривду терпiть". "Несила, несила!" "Гетьмани визволювали нас вiд ляхiв, а татар накликали". "Татари загонами народ гонили у ясир". "А Мазепа, гадаКте, що? ВизволюК УкраПну вiд москалiв, а шведам продаК". "Лютрам-бузувiрам". "Не хочемо, не приймаКмося!" "Послухай його манiхвестiв, допоможи побити царя, то вiн панiв польських накличе на нас, закрiпостить народ". "Буде, що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин". "Церкви КзуПтам вiддасть, у монастирях унiатiв понасаджуК, польськi порядки на УкраПнi заведе". "Не хочемо того, не приймаКмося". "Краще вiд православного царя". "Краще! Краще!" "До чорта з гетьманом! Видаваймо старшин, хай iдуть за голови нашi". Даром дядько з полинялими очима добивався до слова. Нi вiку, нi розуму не шанували. ГорлаП перед вели. "Нассалися п'явки нашоП кровi, вiдривать пора". "Пора, пора..!" "Перетрусити село, чи де Чечеля немаК. За його нам вiд царя велика ласка буде". "Вiн свiтлiйшого князя Меншикова обидив, царського вiйська в Батурин не впустив, царських послiв зневажив". "А тепер Батурин пропав, а Чечель перед карою втiкаК". "Через нього тисячi народу пропало, на його невинне пролита кров паде, на погибiль йому!" "На погибiль Чечелевi! На погибiль старшинам!" "Видаймо Чечеля царевi. Вiдведiм його до найближчого московського караулу". "Вiдведiм, вiдведiм!" - ревiв натовп. Снiгова хмара ясного лицаря тiнями накривала. Меркли блискучi бляхи на його широких грудях, снiдею заходив шолом, меч iржею вкривався. Щедрою рукою розсипанi троянди линяли й нидiли пiд чобiтьми розюшених. людей. А з байракiв, з болiт, недобре ще примерзлих, пiдносилася брудна спiдниця ночi. Вiтер ПП пiддирав, пiдносив i понад. селом, як заболоченою хоругвою, вимахував. "Чечеля, Чечеля нам давай! До бiса полковникiв, до бiса нам старшин!" "I без них проживемо!" "На погибель Пм!" "На погибель". ХазяПн, у котрого полковник Чечель ночував, насилу добився до слова. Старий, багатий козак мав численних сторонникiв у селi. Постояли за ним. Зацитькували ревунiв. "Дайте ж чоловiковi слова! - казали.- Не шумiть! Криками далеко не зайдемо. Це тiльки жиди криком городськi мури валили, наш крик такоП сили не маК". Вилiз на колоду i став заспокоювати народ. Казав те, що й сусiдам на розмовi у своПй хатi говорив, а саме, що не всi старшини лихi, що К й мiж ними люди з великими заслугами. Обороняв гетьмана, котрий, на його гадку, багато доброго зробив..." "Дукам, серебренникам, а не нам". "Не будь дукiв, не було б що i взяти в руки". "Ой прибрали ви нас у своП загарбливi руки, так що й дихати важко". "Та кiнець пануванню вашому, пани!" "Кiнець нам, а ви гадаКте що? безконечнi?" - питався хазяПн. "Поки землi, поти нас,вiдповiдали.- А ви от що!" - дмухали на долоню, показуючи, як старшини полетять на чотири вiтри. "Ми вже раз з вами зробимо якийсь лад",- грозили. "Поки зробите, послухайте правдивого слова". "Не треба, не хочемо, не цiкавi..." "Цитьте, хай говорить. Кажiть, дядьку, кажiть". "СвоПх людей на поталу ворогам давати не годиться". "Треба!" "Не треба!" "Мус!" Поривалися на себе з кулаками. Насилу старшi й жiнки, що повибiгали з хат, зупинили бiйку. "За зраду Бог вас каратиме, як покарав Iуду, що зрадив Христа". "Гетьмана покараК, бо вiн теж iзрадив". "Але не вас i не УкраПну". "УкраПна - це ми". "А ми - нi? - питалися докiрливо старшi.- А ми - що?" "Ви струп на нашому тiлi. П'явки, опирi, кровопивцi!" Отак кругом. Що заспокояться на хвилину, то знову шум i погана лайка. Вже й до рукопашного бою доходило, бо годi було старим козакам i хазяПнам поважним терпiти кривду вiд наймитiв i всякого зайшлого народу, котрий, на Пх гадку, як бiдував, то з власноП вини, бо гроша в кишенi втримати не вмiв. Що заробив, те й пропив. Дiйшло до того, що червоними пiвнями грозили, казали: "Пiдождiть, хай настане нiч, а вона недалеко, бо день тепер короткий!" "То я аж такого сорому дочекався,нарiкав сивий дiдусь з полинялими очима, що вже кудись далеко, нiби поза другий берег заглядали.- То вже в нас аж до такого дiйшло! Не буде вам благословення Божого, ой не буде, бо ви нiчого пошанувати не вмiКте, нiчого святого нема у вас. Настали часи, що яйце вiд курки мудрiше й дiти батькiв розуму вчити хочуть". "Як батьки дурнi, то i вчити Пх треба",- озвався хтось. Дiдусь мав синiв i внукiв у громадi. Не втерпiли кривди. Затрiщали плоти, зчепилися люди з собою, кинулися жiнки й дiти мужам i батькам на пiдмогу, перемiнився майдан у кiтловище людське, в котрiм варилася страва чортовi на снiдання. "Карли - панам, проч iз старшинами, хай пропадають дуки, Чечеля, Чечеля нам!" Чорна хмара повисла над селом. Пропав, сховався, поПхав кудись геть срiбнопанцирний лицар. Вулицею надходив чоловiк у козацькому кунтушi, з шаблею при боцi, праву, поранену руку за пазуху встромив. Голову мав перев'язану - тiльки одним оком дивився. "ЧечельП Чечель!" - зашепотiло кругом. Ступив на майдан, бiля колод, на котрих старшi хазяП сидiли, став i тим одним оком журливо на грище глядiв. Вчорашнiй розпучливий бiй, лицарська смерть батуринцiв, щоб доховати вiру гетьмановi й оборонити чесне iм'я столицi, i отся нинiшня гидка, глупа, безтяменна гризня,- якi ж далекi й неподiбнi до себе моменти, якi ж супротивнi образиi Там вiрнiсть i вiра, там хоробрiсть i жертва, тут глупота i пiдлiсть - нiби це два свiти, два народи, двi iншi культури. Страшне, неправдоподiбне, неможливе! Роздумував над причинами, шукав виправдання якогось, щоб заспокоПти себе, щоб не зневiритися в силi i вартостi тiКП стихiП, i не знаходив нiчого. Одне приходило йому на гадку, а саме, що тут степ, а там город, тут нiби тая золота воля, а там життя. Привикли люди до законiв, до ладу, до влади, розвили в собi почуття державне, зрозумiли, що таке честь i боролися за неП так хоробро, як тiльки чоловiк боротися може. I почув вiн у душi своПй таку велику вдячнiсть до отсих лицарiв батуринських, таку до них пошану, що отся гризня, на яку тепер дивився, змалiла в його очах до розмiрiв гризнi собак за кiстку, кинену крiзь вiкно панськоП кухнi на смородливий смiтник. "Батурин смертю своКю живий буде, Батурин побiдить позагробною побiдою",- потiшав себе, не вiдчуваючи в серцi своКму до отсих чорних лицарiв народного безглуздя нiчого бiльше, крiм опрощення сумного. Прости Пм, Боже, прости, УкраПно, бо не знають, що творять... "Чечель, Чечель!" - шепотiло кругом. "Слово "Чечель", нiби зимна вода на роз'юшених собак, лилося на тi голови гарячi, вiд заслiплення п'янi. Роздiлювалися купи, що напирали на себе, один вiд другого вiдставав, виймали пальцi з чубiв, переставали давити себе в обiймах, вiдскакували на боки, так що над майданом тiльки жмутки вирваного волосся лiтали, тiльки пояси валялися, тiльки пара з людей била, як iз коней, на яких забагато тягару накладено. "Полковник Чечель! Чечель!" А Чечель стояв, нiби вiн тут нi при чiм. Його гадки блукали зарослими шляхами УкраПни, тими, що могли вести до волi i слави, а завели до сорому i до неволi. Чому? Чому? - питався себе, забуваючи про тую небезпеку, в яку попав, гiршу вiд учорашньоП. Вчора грозила йому смерть серед бою з ворогами, смерть вождя, котрий позицiП не хотiв здавати. Нинi висiла над ним загроза впасти жертвою своПх власних людей, темних, заслiплених, розлючених, як звiряче стадо. I пригадувалися йому тi найчорнiшi моменти ;з iсторiП рiдного краю, котрi кидали тiнь на найсвiтлiшi подiП, моменти, вiд котрих кров стинаКться в жилах, вiд котрих лиця огнем пашать, моменти найбiльшоП невдяки, найчорнiшоП зради - зради провiдникiв юрбою. "Юрбою, несвiдомою, чорною юрбою,повторив, дивлячись на те, що дiялося кругом.- Чому ж та юрба темна й несвiдома в нас?" - питав себе Чечель. I замiсть вiдповiдi пригадалися Лобода, Брюховецький, Самiйлович, Тетеря, i багато, багато Пх, що тую юрбу замiсть робити силою творчо-свiдомою цькували, пiд'юджували, пiдбадьорювали влесливими словами, заохочуючи до безнастанноП боротьби не для загального добра, а для особистих вигiд. Хто обiцяК бiльше, хто голоснiше кричить, за тим вони пiдуть. "Багато, багато вини за нами,-казав Чечель собi.- Верхи не трималися купи i доли тягнули Пх удiл. Замiсть доли пiдтягати вгору, ми для успiху хвилевого схилялися вниз, понижували себе й понижували справу, аж дiйшли до отсього, що дiКться тут". "Ви кликали мене",- сказав голосом грiмким, в якiм не почувалося нi жаху, нi тривоги.- Гадали, втiк, сховався, боюся вашого суду? Нi, браття. Нема менi чого боятися, i ховатися я теж не потребую. Я тут!" Дехто обтирав з обличчя кров, колупав у щоцi, чи зуби крiпко сидять, гладив вус, чи його не вiдiрвали. Дивилися спiдлоба, нiби боялися погляду чоловiка, котрого перед хвилиною радi були затоптати в болото. "Чого вам треба вiд мене?" - питався полковник Чечель. Не вiдповiдав нiхто. "Батурина вам жаль? Нiхто так не жалiК за ним, як я, бо в ньому були моП гордощi, моя надiя, слава, в ньому був я. Там я сили своП залишив, на батуринських валах кров свою пролив, тодi, як ви тiльки злобою i помстою дихали на себе". Чув, що лагiдним словом совiстi Пх не зворушить, а влещувати не хотiв, розумiючи, що тiльки правда, Кдина, свята, чиста правда може отверезити Пх. "За Батурин я перед гетьманом, перед найвищим вождем своПм справу здам, якщо Господь дозволить менi стати перед маКстатом його, а як нi - то перед Богом, котрий колись усiх нас розсудить, розсудить мене i вас". Пiдступали ближче до нього, нiби хотiли краще чути i розумiти його. "Одного жалiю я нинi, а саме, що у Батуринi разом iз другими не полiг". "Отож воно i К",- пiдхопив хтось. Чечель глянув у той бiк. "А жалiю тому, бо краще з хоробрими людьми трупом лежати, а нiж помiж негiдними жити". "Ого, ого!" - почулося вже бiльше голосiв. "Вiн кривдить нас. Хоробрий який. Легше словами кидати, нiж шаблею рубать". Чечель шаблю з пiхви добув. Тiльки шматок рукоятки тримався, та й то був пощерблений i весь у кровi. "Ось вам шабля моя. Як ви своПми краще працювали, так плюньте на мою". Сивоголовий дiд пiднявся зi свого мiсця, пiдступив до Чечеля i попросив тiКП шаблi. "Будь ласка!" - i Чечель йому подав. Дiд шаблю на руках угору пiдняв, нiби молився до неП, а потiм ПП побожно поцiлував. "Правдива козацька шабля",сказав i хотiв Чечелевi вiддать, але й iншi пiдходили до нього, бо й самi хотiли бачити тую шаблю, котра так хоробро гетьманську столицю обороняла. I ходила тая шабля з рук до рук, як живий свiдок учорашньоП страшноП боротьби за славу й волю i за честь УкраПни. Приглядалися до неП, доторкалися руками, нiби вона жива, хоч порубана, хоч iз неП тiльки малий шматок остався. "Кажете, що я втiк,- говорив Чечель далi,- що я Батурин залишив, а сам вiд кари спасався... Брехня! Я боронив Батурин, поки ще можна було обороняти. Трупи оборони моКП не потребують, а попiл i згарища сил моПх не вартi. Тих, що живцем у руки ворогiв попали, я вирвати не мiг. А решту своПх людей i решту своПх сил хотiв я заховати, щоб боротися далi за тих, що замiсть обороняти волю й честь заколот чинять, брат на брата КаПнову руку пiдносять, безталанний край до заглади ведуть. I за те ви хочете мене москалям видавати? Га, що ж - берiть,