тре. Ще нинi виберемося з того пекла. ПереПдемо в мiсце захисне, безпечне, заживемо. ОдужаКш, розвеселишся, будемо дякувати Боговi, що пощадив нас". "А Пх?" "Кого?" "Усiх... ГадаКш - Мотря, голубка сизокрила, гадаКш, вона гетьмана любила, Чуйкевича, тебе? Не любила я нiкого i всiх. Не бажала я нiчого - це грiх. А бажала я усього для всiх - волi i слави. Чому ти не така, мамо, як колись". "Яка, доню, яка?" "Горда, невгнута. I тебе доля зломила. Доля, то сила, а ми тiльки люди. Доля i люди - вороги споконвiчнi". "Лиши це, Мотре. Господь усьому суддя. Нехай славиться його iм'я святе. Вiн не забуде про нас". "Про УкраПну забув". "Господь не забуваК про нiщо". "Забув. Ворогам ПП кинув на поталу". "I вороги не вiчнi. Нинi нам, а завтра Пм". "Завтра буде запiзно... ЧуКш, мамо? Дзвонять дзвони. Похорони... похорони... ховають УкраПну. Насипали могилу аж до хмар. А на могилi не хрест, лиш цар... Агуш! Агуш! Агуш! Женiть, женiть його! Бо шкода душ, бо шкода душ!.. Не прогнали... Пропало... 0-го!" Любов Хведорiвна заспокоювала доньку. Нема такоП могили, щоб можна УкраПну похоронити. Ще бiльшою i кращою воскресне. "Але коли?.. Нас тодi на свiтi не буде. Настануть поколiння - з болем у душi i страхом у серцi. Поколiння - раби. Страшно, мамо". "Бог милосердний - не вiдвернеться, простить". "Великi нашi грiхи. Не знаю, чи схоче простити!" "Треба вiрити, Мотре. Будемо молитися до Бога". "В монастирi?.. Молитися треба дiлами". Любов Хведорiвна не знала, що вiдповiсти. Пригадала собi першу мандрiвку Мотрi в монастир. "Поки що - там, бо нинi там тiльки й безпечно. А втишиться - так переПдемо на хутiр". "З ласки царя... А може, у Сибiр... Не ти, а я". Любов Хведорiвна одне мала на гадцi, щоб заспокоПти Мотрю. КожноП хвилини могла заПхати карета, бо свiтлiйший велiв, щоб ще нинi, вночi, зруйнувати двiр до основ. Треба Мотрю забрати. I Любов Хведорiвна нахилилася над постелею. "Монастир недалеко вiд Десни. А за Десною, ти знаКш..." - прошепотiла. Донька глянула на маму. Поки пiдносилися, зiницi росли й наливалися життям. "Як поПду за Десну, не верну аж на весну". "Џдьмо, мамо!" - i пробувала встати. Але голова тягнула ПП назад на подушки. Любов Хведорiвна натирала виски старим вином. "Я тобi, доню, i вбрання тепле привезла, шубочку соболеву, тую, що ти так любила. Дай, я вберу тебе". Мотря не противилася. Лежала без чуття. Думки порозлiталися , як птахи, i в головi зробилося тихо. Лиш того вiдчуття, немов-то ПП розтягають i розшарпують, не могла позбутися. Вiдчуття прикре, аж болюче. Коли б заснути крiпко, крiпко i не будитися бiльше... * * * Погасла коротка днина. Любов Хведорiвна запалила свiчку i готовилася в дорогу. Мотря лежала вбрана. Не рухалася. Заснула. В Любовi Хведорiвни тiльки й гадки було, щоб ПП вирвати з того пекла й перевезти в монастир. За тою гадкою забувала про все, про своП маКтки i про синiв. Сини - мужчини, дадуть собi раду, а маКткiв - пощо Пй маКтки. Коли б Мотря жива. Сини... i Любов Хведорiвна здригнулася... Пригадала собi сина Василя, що був оженений з Апостоловою донькою. Апостол з Мазепою пiшов. Коли б цар не хотiв карати зятя за провину тестя. Але ж бо Василь покiйного Василя ЛеонтiКвича син. Що син, то не зять. Батько ближчий вiд тестя. I вона заспокоПлася. Якось Бог дасть, коли б тiльки щасливо перевезти Мотрю. Заторохтiла карета, хтось легко постукав у дверi. "Увiйдiть". Увiйшов офiцер, котрому Меншиков доручив конвой. Вдвiйку винесли Мотрю, примiстили в каретi, обтулили, i карета двигнулася з мiсця. Торохтiла по замерзлiй землi. Любов Хведорiвна нахилилася над донькою, долонi своП тримала над ПП очима. Боялася, щоб Мотря не побачила страхiтних палiв. Але Мотря не приходила до себе. Втратила пам'ять чи спала. Карета скоро переПхала вулицю i повернула на поле. Потонула в густiй iмлi, як у хвилях моря. Лишала за собою згарища, трупи, руПну - жахливе дiло переможцiв. Стада воронiв i крукiв налiтали, як хмари. Крякали й билися над трупами, хоч Пх було скрiзь так багато. Тисячi. Перед мостом карета зупинилася. Тут збивали тратви, на котрих мали пускати шибеницi з козаками. Любов Хведорiвна перехрестилася, вiдвернулася вiд Мотрi i важко заридала. "БеззаконiК моК прости i грiх мой перед тобою Ксть вину",- шептала слова псалмоспiвця. _ДИВУВАВСЯ СЕЙМ..._ Дивувався Сейм, перепливаючи попри Батурин, чому там нинi так тихо. Звичайно навiть серед ночi свiтилося у деяких вiкнах. В'Пздовi брами i замковi мури пильнувала озброКна сторожа, вартiвники з лiхтарками й галябардами проходили вулицями й вигукували: "Обережно з огнем!" Не було ночi, щоб до гетьманського двора не прискакав на баскому конi якийсь посланець, щоб не надтягнув, опiзнившися в дорозi, якийсь полковник, сотник або iнший старшина. Чумаки радо спочивали в Батуринi, знаючи, що тут Пм не буде нiякоП шкоди. Чужi купцi приПздили з возами, навантаженими всяким добром. По заПздних дворах не раз i цiлу нiч забавлялося веселе товариство. Нинi нiби гураган перелетiв туди. Камiнь на каменi не остався. Нi один двiр не залишився цiлим. Анi краса, нi стариннiсть будинкiв не спинили руПнницького завзяття. Гинули жiнки зарiвно як i мужчини, дiти, як i старцi, вимордовано дiдiв, батькiв i внукiв. Трупи не похованi лежать там, де Пх заскочила смерть. Для бiльшоП зневаги, для постраху населення вiдмовлено Пм останньоП християнськоП прислуги. Хай над ними небеснi зорi замiсть ярих свiчок свiтять, а вовки хай Пм "вiчную" спiвають. Замiсть людей гайвороння, круки i всяка чорна птиця з усiх сторiн злетiлася на похорони. Але зорi не хочуть свiтити, мiсяця не видно, тiльки вiтер виК, раз нiби плаче, то знов нiби злобно регочеться... ДивуКться - бо нiщо не спиняК його лету, нi хати, нi мури, нi навiть дерева крислатi. Ще тiльки останки замкових мурiв стирчать, нiби останки зубiв у розторощенiй щоцi велетня. Але й цей останнiй слiд могучостi колишнього Батурина залишиться тiльки до слiдуючого ранку. Замок мають знищити до основ, щоб нелегко було його вiдбудувати. Наказ царський i завзяття князя Меншикова повисли над гетьманською столицею. Батурин маК стрiнути доля НiневiП, ТроП, Карфагену i Њрусалиму. На вербах над Сеймом мають повиснути не арфи старозавiтнiх спiвцiв, а трупи повiшених батуринцiв, щоб степовi вiтри, як на струнах, грали на них свою журливу пiсню, пiсню, яка довго-довго лунатиме широко й далеко крiзь простори вiкiв. ДивуКться Сейм, перепливаючи попри Батурин, що таке сталося нинi з резиденцiКю гетьманською... Лише не дивуються московськi караули. Привикли до руПни. Слова "цар" i "кара" зливаються в одне поняття. Iван Грозний i Новгород Великий, цар Петро i Батурин. Цар Петро цiлi повiти нищив i вилюднював. Основне, безпощадно. Буде, як вiн велить. Два вартових на руПнах Батурина розмовляК з собою. "Завзятий народ, тi черкаси. Боронилися, як чорти. Соромно казать, але вiд мене якийсь дiд вiдбивався голiруч. Я на нього зi штиком, а вiн на мене з кулаком". "I що?" "Що ж би. Все-таки, що штик, то не кулак. Поклав я його. Але натомився чимало. Прискакував проклятий, пiдстрибував, присiдав i кiлька разiв так мене штовхнув, що аж свiчки засвiтилися в очах". "Зi мною, брат, ще гiрше було. Вбiгаю до якоПсь мiщанськоП хати, а там жiнка з шаблею у руцi. Так на мене наперла проклята баба, що треба було подаватися назад на подвiр'я. Як вовчиця вовченят, так вона боронила своПх дiтей". "I ти втiк?" "Не втiк, а завалив дверi i хату пiдпалив". "Згорiли?" "Авжеж. Нi живоП душi не випустили ми звiдси. ЗнаКш, коли б не те, що був-таки добре випивший, то, мабуть, не дiждав би нинiшньоП ночi. Нам не жалiли горiлки, а горiлка додаК вiдваги". "РозiгрiваК". "Не лиш розiгрiваК, а таке щось робить з чоловiком, чортзна-що. ТакоП хоробростi набираКш, що по-тверезому i згадувати страшно. Сам себе не пiзнаКш". "А все ж таки, брат, страшно". "Чого?" "Людей ми порiзали, не поросят". "Звiрi звiрiв гризуть, а люди людей. Не будь вiйни, то намножилося б стiльки народу, що й плюнути не було б де. Та ще черкасiв. Дуже-то плодний народ, тi черкаси". "Плiдна земля, так i народ плiдний. Вся сила вiд землi. Коли б ми не знищили Батурина, то вiн за декiлька лiт вирiс би, як Москва". "Може б, i на Москву пiшов". "Може б, i пiшов. А не ходили козаки на туркiв?" "I наших вони побивали. Згадати Конотоп. Мiй батько пiд Конотопом упав". "Там наших вигинуло багато". "Отож-то, брат. ЗнаК батюшка-цар, що робить". "ЗнаК". Вiтер ухопив якийсь снiпок i крутив ним. Снiпок пiдскакував, як живий. "Чорт весiлля справляК". "Багато нинi радостi мiж чортами". "Людям горе, а чортам радiсть". "Не згадуй чортiв серед ночi!" Хрестилися тричi й вiдрiкалися сатани i всiх дiл його. "ЧуКш?" "Що?" "Наче хтось стогне". "Пустяки... Це так. Пiсля кожноП рiзнi причуваКться чоловiковi, нiби хтось стогне i плаче. Поналазить того в вуха i не даК спокою". "Нi, таки стогне. Пiду подивитися що". "Iди. Постою. I так нiчого боятися. В Батуринi самi мерцi". За хвилину той другий вернувся. "I що?" "Козак якийсь не мiг умерти. Не дорiзали добре. Просив добити". "I ти добив?" "Ще б там! Маю досить на совiстi того грiха. Я йому свiй штик. Проколовся". "Страшно, брат!" "Чого?" "Стiльки кровопроливства ми нинi учинили". "Ми? Робимо те, що нам наказуК цар". Присунулися до себе й шепотом розмовляли далi. "Цар? А може, це не цар, лиш антихрист". "Може... А нам не один чорт". "Певно, що не один. За антихриста Бог каратиме". "Як антихрист побiдить, тодi вiн буде Бог". "А як нi?" "Дурний! Молчать i не розговарiвать. Що таке ми? - I солдат сплюнув.- От бачиш, що наш брат: тьфу! ...Я ранiше боявся теж. Хотiв утiкати в лiси, душу спасати. Кажуть, по наших лiсах чимало таких, що перед антихристом тiкають. Але гадаю собi: пощо? Душа вiд Бога, хай Бог турбуКться нею. Що я тут мудрого своПм дурним розумом придумаю? Або Бог сильний, а тодi треба слухати його. Ми тiльки люди". "Люди! - i другий злобно засмiявся.Люди! Христос наказував любити ближнього, прощати". "Або я знаю, що наказував Христос. Попи знають, а попи за царем". "Не всi". "Правда, що не всi. Але ж попи благословлять нас хрестом святим, випроводжаючи в похiд. Чорт Пх знаК, де правда. Краще не думати над тим, бо збожеволiКш". "Кажуть, у Батуринi було нинi багато божевiльних, особливо жiнок". "В жiнок розум слабший. Не витримували довго. Я сам бачив таку, що подавала себе за святу Катерину". "Одна казала, що вона ангелиця з неба. Пiдскакувала, руки розгортала, як крила, нiби до неба летiла i - не могла. Багато смiху було, поки ми ПП не вбили". "Гарна?" "В Батуринi багато гарних жiнок. Аж жаль. Я на таку дiвчину попав, кажу тобi, на таку гарну, що хоч пальцi цiлуй". "I?" Солдат тiльки рукою махнув: "Хотiв з нею отак-о погратися трохи, розумiКш, а вона як не лусне мене в пику, аж менi зуби захиталися. Красуня!" "I - що? Що?" - допитувався товариш. Йому хотiлося почути щось веселе, живе. "Вбив я ПП. А тепер жалiю, бо вже на таку гарну не попаду. Але не мiг поздержати злостi. I таки заболiло. Сильно вдарила". Присунулися ще ближче. Шептали собi до вуха. "ЗнаКш, брат, у нашiм батальйонi К такий, що живих жiнок не любить". "Нi?" "Навiть не дивиться на них". "А як?" "До вмерлих охоту маК". "До вмерлих? - i той другий сплюнув.- Того я навiть слухати не люблю. Живi з живими, а вмерле, то вже другий свiт. Нам до них не торкатися". "Грiшне". Замовкли й дивилися перед себе у пiтьму, нiби хотiли розв'язати вiчну загадку, що таке вмерлi i що другий свiт. Нараз лiктями один другого торкнув. "Бачиш?" "Що?" "Нiби хтось ходить". "Де?" "По кладовищу. Бачиш?" Другий притакнув. "Нiби ходить... Вмерлець!" Перехрестилися i змовили молитву. "Говорять, душа дев'ять днiв не покидаК того мiсця, де жило ПП тiло. Звичайно на вiнику сiдаК i стирчить". "Я чотирнадцятого дня душу на вiкнi бачив. Притулилася до шибки, така бiла-бiла й дивилася так сумно на свiт". "Бiдна душа, жаль Пй вiдходити вiд нас. Все-таки привикаКш. До всього чоловiк привикаК". "I не тiльки те. Що на цiм свiтi - кожний знаК з нас, а що на другiм - не знаК нiхто". "На другiм краще". "Для праведних, а для грiшникiв пекло". "Пiдемо, брат, до пекла". "Га, що ж, як треба, то пiдем". "А тiП тут до неба помандрують. Вони вже спокутували всi своП грiхи". "Подякують нам". "Говори. Все-таки, брат, позбавили ми Пх життя. Бачиш, снуються ще по кладовищу". "Сновигають... Говорять, пiсля битви душi погибших у бою далi з собою б'ються. Як задивитися на хмари, то видно". "Чого не побачиш на хмарах. На хмарах i кораблi пливуть, i палаци знiмаються, i люди товпищами снуються. Багато цiкавого на свiтi". З острахом дивилися на недалеке кладовище, по котрiм щось снувалося. Попiдносили комiри, повсували руки в рукави i мовчали. На кладовищу з одноП гробницi вилiз дiд. Його поранили були, пролежав мiж трупами до ночi, а як скiнчилася рiзня, хильцем, хильцем, то повзучи, як вуж, долiз до кладовища. Всунувся у гробницю, котру вiдчинили солдати, ограблюючи домовини, i там пересидiв до пiвночi. Темно, вiтер снiгом i попелами мете, солдати сплять, кого горiлка приспала, а хто втомився, "працюючи" над мiру, i дiд зважився вилiзти зi свого сховку. Розглядався кругом. "Рiзуни окаяннi! Такого грiха натворили. Не пощадили нi жiнок, нi дiтей. Бог би Пх побив!" Припадав до тiл, мацав чи теплi, вухо прикладав до грудей, чи не почуК удару живого серця. Морозом смертi проймало його. Дiд не боявся трупiв. Прожив бiльше нiж сотню лiт. За молодих лiт не в однiй пригодi бував. Раз у битвi цiлий його курiнь полiг. Вiн один остався. З-поза трупiв, як з-поза валу на ворогiв стрiляв. Не раз онукам розказував тую пригоду. Оповiданням своПм викликував не страх, а завзяття. Треба, щоб хтось живим у Батуринi остався i внукам розказав, як його руйнували. Треба, щоб смерть не затулила правдi уста. Шукав живих. Як же втiшився, натрапивши на якогось недобитого козака. Оглянув рану, заволiк його до гробницi i примiстив, "Не стогни, щоб ворог не почув. Вони ранком покинуть наш Батурин, вовкам i крукам залишать його на жир. А ми, сину, на злiсть Пм житимемо. Зробимо тут лад. ПозапратуКмо покiйникiв, поживемо ще. Життя навiть вiд царiв сильнiше". Якогось хлопця на плечах принiс, бо цей сил не мав iти. I теж примостив його поза домовинами в могилi. Молодицю якусь привiв. "Не плач, доню, не плач. Досить тут слiз пролилося. Який iз них хосен? Хосен може бути лиш з дiла. Дiло робитимемо". Вiрив, що Батурин не пропав. Чорт зерно пшеницi знайшов. В землю його загрiб i ратицею притоптав, щоб не зродило. А зерно щолиш у землi скiльчилося, виросло й видало стократний плiд. Дiд вiрив, що i з Батурином так само буде. Не пропаде вiн, о, не пропаде! Останеться. Хоч би лише вiн один - дiд. Розкаже живим, що претерпiли покiйнi. Живi, хай живе гадають. Правди i волi не заховаКш у землю i не притопчеш своПм чортячим копитом, ратицею антихристовою. Поживемо ще. То лише тим, що вмирали, здавалося, немов скiнчився свiт. Дiд вiрить у його безконечнiсть, вiрить, що УкраПна не вмре. Скiльки ПП не грабували вороги. Хто на ВкраПну прийшов, той i ворог. А вона оживала, обновлювалася i процвiтала новою красою. Невмируща вона. "Одно страшне,- говорив до себе дiд,- що робучий народ дивиться на свiт не своПми очима. Дивиться i не бачить, де ворог, а де свiй. СуКтиться. Пiсля кожноП пригоди вину на провiдникiв спихаК, бони завинили його нещастю". Дiд вжахнувся. Пригадав собi, як народ вождiв своПх ворогам видавав. "Хай ваша голова за нас iде". От що болiло дiда. Вiн сам був не з панiв, але з "подлих", як москалi казали. Та поживши чимало й роздивившися в свiтi, побачив, де свiтло, а де тiнь. Батька Хмельницького часи пам'ятав. I його двiчi хотiли видавати. Та вiн не з таких був. I помiж козацтвом мав чимало вiрних собi, що скорiше дали б себе покраяти на шматки, нiж видали б свого вождя. Втомившися важкою працею, дiд присiв на каменi бiля гробу й думками сто лiт життя свого пробiгав. Який довжезний шлях i скiльки на ньому горя! А все iз-за тiКП суКтливостi. Не вмiКмо ми однодушне постояти за свою правду. Батурин стояв... Дiд кляк i молився довго-довго: "Господи, Боже, життя i радостi подателю, судiК справедливий i безкорисний, прийми жертву отсю велику, найбiльшу з дотеперiшнiх, за прощення наших грiхiв. Не досвiдчай нас карами новими, жорстокими, не посилай на нас ворогiв невблаганних, дай нам бути хазяПнами повновласними у своПй власнiй хатi. Дай нам, Боже, добитися волi, щоб славилося твоК iм'я святе, щоб ми не проклинали, а благословили тебе своПми вольними вустами". I молився дiд, щоб Господь не велiв йому вмирати з прокльоном на вустах, лише позволив з надiКю в душi вiдiйти з цього свiту. Вiн чесно прожив на ньому сотню лiт, не жалiв трудiв, не жахався нi ран, анi мук, витривало боровся за волю i за славу. Не доведи, Господи, щоб пiсля того, що сталося з Батурином, народ показав себе негiдним найвищого добра, своКП власноП держави. Не доведи, щоб вiн у заслiпленнi, мов у слiпотi, iснував, не розбираючись, де вороги, а де приятелi його, щоб вiн зраджував провiдникiв своПх. Був би це грiх важкiший вiд усiх грiхiв наших, за який прийшлося б нам покутувати довго, може, столiттями цiлими. "Господи! жизнi i блага подателю, не опускай нас". Московськi караули понасували комiри на вуха, повпихали змерзлi руки в рукави, з острахом спозирали на цвинтар. "Страшно, брат!" "Страшно..." ГАРМАТИ Бiля кожноП гармати два щонайсильнiшi драгуни, як кати. В кожного в руках молоти двопудовi. Диво, як Пх чоловiк може двигнути. Пiдносять, жили Пм набiгають, як посторонки, обличчя наливаКться кров'ю... у-ух! Молоти, як удари грому, в дула гармат валять, гармати здригаються i дзвонять, як на соборах щонайбiльшi дзвони. Ще голоснiше, гучнiше, тривожнiше. Нiби порятунку благають. Нiхто на порятунок не йде. Хоробрий гарматний осаул Кенiгзен, побачивши, що Батурин пропав, даром дожидався, коли разом iз замком полетить до неба. Догадався, що Мотрi не довелось свого сповнити, й хотiв сам собi зробити кiнець. Не довелось. До його приставили сторожу, старому хiрурговi батогами грозили, що не добре стерiг. А раннiм ранком посадили обох у волоську пiд будою брику i вiдправили за Сейм. Кенiгзен з обозом московським поПде до царя. Йому, Чечелевi (як зловлять) i iншим визначним старшинам зроблять окремий парад. Царський суд, по царським приписам муки та й окрема смерть. Пушкарi здебiльшого загинули, бо не хотiли здати своПх гармат. Тих, що живими в московськi руки попали, ще перед виПздом з мiста покарають. Вони, збитi в гурт, зв'язанi по руках i по ногах, що ворохнутися годi, бiля муру на свiй кiнець чекають. Догадуються, яку нагороду за Пхню хоробрiсть придумував для них князь. Чекають. А драгуни гармати розбивають, важкi, котрi з мiсця рушити годi, щонайбiльшi. За кожним ударом сипляться рештки мурiв, охаК земля, ворони зриваються з трупiв i з криком якнайдальше вiд того мiсця летять... "Ух-ух-у-ух!" I за кожним ударом вiдлiтають з гармат мистецькi, гарно виробленi оздоби - з арматурами, з написами, з роками, коли Пх вiдлито. Деякi ще з Богданових часiв, iншi гетьман Мазепа придбав, не жалiючи великих грошей. Всiм Пм тепер кiнець. Батурин треба безборонним лишити навiки-вiкiв. Череп'я з дул, особливо гарно повироблюванi голови, князь Меншиков з собою забере. Меншi гармати поПдуть перед ним, як полоненi, як свiдки його великоП побiди. Прощайтеся з мiстом своПм, з мiсцями, на котрих так довго стояли. Заревiть ще раз, чи не забули ревiти, чи вас Кенiгзен не загвоздив. А щоб ви пороху й куль не збавляли даром - пiдождiть. I до кожного дула прив'язують одного з гармашiв. Руки до дула, ноги до колiс, студене гирло доторкаКться теплих плечей. "Пали!" Гармата пiдстрибуК, реве, випльовуК з довгого горла ядро i разом iз ним плюК шматками порозриваного людського тiла. Прощаються з Батурином гармати. Пiдкочують пiд них колiсницi, впрягають по двi-три пари коней, не скорих, а крiпких, i гармати найближчою дорогою з городу виПжджають. Та дорога, хоч не прометена, а виПжджена гаразд. Чимало трупiв переПхало на нiй. Костi поторощили, а тiло перемiсили зi снiгом, з попелом, жужелицею, заморозею земною. ПереПжджають гармати, фальконети i гакiвницi, за ними вже не конi, а люди на низьких, залiзом кутих вiзках вивозять усяких розмiрiв моздирi. За гарматами останки мунiцiП з Батурина вивозять в ящиках i в бочках, шкiрами, полотнами й кожухами понакриваних, щоб порох не замок, бо снiг полiтаК мокрий i легко топливний. А за мунiцiКю тягнуться вози, навантаженi шаблями, рушницями, самопалами, аркебузами й торунськими мушкетами, булавами до розбивання шоломiв i молотами до розвалювання панцирiв, вози, навантаженi бердишами i списами дев'ятилiктевими, вози, повнi усякоП зброП з рiзних фабрик i рiзних часiв, котроП чимало призбиралося в мiстi i в гетьманських складах. Усе, що з димом не пiшло, що не змарнувалося в бою i чого солдати не розiкрали, як круки, вивозив з Батурина князь. Џхали на возах цiлi гори кожухiв, свиток, кунтушiв, делiй, гунь, байбаракiв, усякого мужеського, жiночого й дiточого вбрання, а за ними, як зi снопами, торохтiли вози з бiлизною, шнурами крiпко поперев'язуванi й рублями згори попридавлюванi, щоб не губилося те добро по дорозi. А на дальших возах, телiгах, мажах - тисячi пар чобiт, юхтових, грубо кутих i сап'янцiв жовтих та червоних без пiдкiвок, бо Пх здебiльшого солдати, збираючи цей крам на купи, до своПх кишень поховали, черевики з тонкими пiдошвами, оксамитнi, й мешти шовковi, а далi - всiлякi пояси, хустки, скатертки, занавiси, звоП полотна й постави сукна, стiльки того, що можна б кiлька ярмаркiв великих заповнити, можна б одягнути i прибрати кiлька мiст, хоч би й на яке велике свято. I меблi, i посуд не залишив князь. Усе, що могло пригодитися, що мало яку-небудь вартiсть, забирав свiтлiйший iз собою. Його в Батуринi не треба. Батуринцям уже нiчого не треба. Џх трупи лежать голi, обдертi, нiмi. Не треба крукам добиратися до тiла. Вовки не потребують роздирати чобiт. Легше пообжирають тiло аж до костей. Коли б був час, свiтлiйший казав би розкопати мiсто, бо, мабуть, не одне в землю позакопували мiщани. Та йому спiшно. I так забарився довго. Щокраще й цiннiше - перськi коври й турецькi макати, срiбну посуду й соболевi шуби - свiтлiйший велiв зiбрати на окремих, шкiряними будами понакриваних, возах. Вони пiд сильною ескортою Пдуть. А посерединi - скринi з гетьманськими скарбами, Пх добре треба мати на оцi, бо солдати, а навiть офiцери "болiК клонятся к лакомству i карману, нежелi к службК". Не треба доводити Пх до грiха. А на останнiх возах, помiж чурами та конюхами, помiж усяким "подлим" стаКнним та кухонним народом, сидять жiнки, дiвчата й молодицi. Хто Пх там нинi розбере. Це здебiльшого тi, що по шинках i по гостинних дворах служили, нетутешнi,- квiтки вiтрами з чужих пiль занесенi. Гасили вони не тiльки жагу горла, але й сердечну спрагу своПх гостей, i, як умiли приговорювати до них колись, так i тепер договорилися до того, що Пх пощадили. Нехай там пригодяться. Це не шкiдливий народ. I Пхав цей нешкiдливий народ на новi непередбаченi пригоди, на новi дикi забави в нових, чужих панiв. Понасували собi хустки на очi, бо соромилися тих трупiв, що з нiмим докором, скляними очима дивилися на них. За возами ступали вiддiли московського вiйська. Бруднi, обплямленi кров'ю, притрушенi сажею i димами, грiмко вистукували чобiтьми. Кармани повiддувалися. Годi Пм було поховати всього добра. Офiцери приставали до них: "Бач, як набухався, злодюга". "Дещицю запопав, ваше високородiК. Грiх, щоб марнувалося добро". За вiйськом везли поранених. Џм одним не поталанило. Вивозили з Батурина порозбиванi голови та покалiченi руки й ноги. В Батуринi боронилися навiть жiнки. Перед Сеймом спинилася та довга, рiзноманiтна валка. Ворог не напирав на них ззаду. Чекаючи на чергу, поки Пх впустять на мiст, роззявлювали роти i дивилися на Сейм. Вдруге такого не побачать. Сеймом плили дошки, колоди, тратви. До дощок i колод поприбиванi або поприв'язуванi козаки. Тiльки вбрання на них, що власна кров. Це Пх червона китайка, заслуга козацька. ПриймаК Сейм козакiв у своП обiйми, несе, колише, гойдаК Пх на своПх хвилях, нiби заспокоПти хоче Пх болi важкi i Пх сором великий. Колоди на криги попадають, борiкаються з ними, криги беруть Пх пiд спiд, перекидають, перескакують через них. То знову крига вдаряК об колоду, вискакуК на неП i лягаК козаковi на груди. З берегiв i з мосту розлягаються крики i смiх. "Накрився, щоб теплiше було!" Через другого лиш перевалилася, шкiру поздиравши з нього. "Не все в середу Петра",- гукаК натовп. Крига колоду пiд спiд бере. "Той уже маК спокiй". Другу до берега прибило. "Вiдбивай, вiдбивай, хай i там люди побачать!" Вiдбивають колоду вiд берега, i вона далi посуваКться, хитаКться, пiдстрибуК, крутиться, гуляК, як трiска. Пливуть червонi, страхiтнi дошки й колоди долi рiчкою Сеймом, звiщаючи мешканцiв хуторiв i сiл прибережних про силу i славу великого царя. "Тратва, тратва пливе!" - i юрба захиталася, схвилювалася, збентежилася. Та не зi страху перед тим, що побачила, а з цiкавостi, якоП не може позбутися на вид мук i страдань своПх ближнiх. Нiчого цiкавiшого не знаК. Штовхаються, тручаються, деруться, кожний хоче дiстатися на мiсце, з котрого краще видно. Вдруге такого не побачать. На тратвах - шибеницi, а на них - козацькi старшини. Чуби Пм пообдирали. Висять неначе в червоних шапках. З голов кров червоними поясами спливаК на Пх голi тiла. Червонi тратви, червониться вода. Тратви теж попадають на криги, але Пх криги не спинять, пливуть, похитуючись злегка. Хитаються шибеницi, а повiшенi гойдаються на них, як на дзвiницi дзвони. Вимахують руками й ногами - грiзно-смiшнi. Натовп реве. Тратви перепливають i губляться в iмлi. Вже не видно нi дощок, нi трупiв, тiльки на сiрому небi бовванiють червонi плями... Гаснуть... кругом iмла, густа, важка, гнiтуча. ЗриваКться вiтер. ХвилюК Сейм, шумить, нiби сердиться. Валка посуваКться до мосту. Перевалилася. ДвигаКться табiр. За ним залишаКться руПна. Трупи, калюжi кровi, недогризенi кiстки, гнiй. ДивуКться Сейм, що так тихо кругом. Тiльки гайворони хмарами на зруйнований город налiтають, крилами б'ють, кричать, за смачнiший шматок деруться... як люди... По городi бiгають собаки. Шукають своПх хазяПнiв, а, знайшовши Пх неживими, сiдають бiля трупiв i виють. По кладовищу снуК столiтнiй дiд. Як Агасфер, як Богом забутий грiшник, котрий умерти не може. У нього тепер дiла дуже багато. На дiдовiй головi весь Батурин - останки життя, що зберiглося мiж ними. Хоч погасиш пожар, огонь ще довго в попелищу тлiК. Дiд певний, що так само iскри нашого життя ворог не погасив до краю. Дiд у Батуринi хазяПном тепер. ПерешукаК його, перериК, загляне в кожний куток, в кожну щiль i добуде звiдти усе, що живе й цiнне. Недужих лiчитиме, голодних нагодуК. Вiн знаК, де К хлiб. А тодi й на трупи черга прийде. Добре, що зимно. Полежать. Не дармуватиме дiд. Сто лiт трудився, потрудиться й тепер. Не боПться працi, не праця страшна, а лiнивство, охота жити з легкоП руки, та ще з чужоП. Дiдовi треба впевнитися, чи не лишив тут князь яких караулiв або чи не поскривалися тут якi мародери. Ця порода людей найпоганiша з усього - гiКни. Дiд добуваК з-пiд домовини рушницю, набиваК ПП, iде. Озираючися, наслухуючи, ловлячи кожний шелест сухого листка, обходить кладовище i зазираК у мiсто... Тихо, тiльки трупи, круки i собаки. Вночi, може, й вовки до того товариства надтягнуть, а з ними i всiляке гультяйство, що Бога не боПться. Багато в дiда роботи. Вiн перешукуК мiсто. ЗнаК оподалiк вiд замку один тайник. Не великий, але безпечний. Туди стягаК усiх недобитих, поранених i здорових. ЗнаК, чого ворог не знав: де, в якiй пивницi задоловано збiжжя i м'ясо, де заховано бiлизну й одiж. Усе знаК. Кому ж би знати, як не йому! "Нема, дiтоньки, гетьмана в нашiм Батуринi, анi Чечеля, нi Кенiгзена, так слухайте мене. Хтось приказувати мусить. Вiд безладдя i вiд непослуху все наше безталання". I дiда слухають. Здоровi виходять разом iз ним перешукувати мiсто. Переносять у тайник тих, що в гробницi лежали. Улаштовуються там, як першi християни. Дiд нiкому плакати не дозволяК. Закуси зуби i живи. Живи ворогам на злiсть, на перекiр царевi. "Не винищить вiн нас! Життя сильнiше вiд насилля". А коли втомлений цiлоденною працею стаК пiд вечiр на останках мурiв i дивиться туди, куди Меншиков зi своПм вiйськом вiдiйшов, то подобаК на опира або на духа помсти. Нiби дух Батурина з гробу встав i грозить царевi Петровi. "Не приборкаКш нас!" Круки з криком лiтають над його лисою головою. "Проженемо вас, пiдождiть",- каже до них. Бездомнi пси впiзнають дiда, ластяться до нього, скiмлять. Вiн i про них обiцяК подбати, нагодувати Пх, щоб тiльки не бралися до трупiв, бо це грiх. ПотiшаК, що на руПнi розпочнеться нове життя, спалахне теплий вогонь, жiнки варитимуть страву, собакам знову своК дiло буде. Не забуде дiд про нiкого i про нiщо. Сходить з мурiв, бо нiч. Як привид по пожарищу снуКться. Як тiнь всуваКться до потайника. Життя, винищене угорi, поки що мусить сховатися вниз, у пiдземелля. _УКРАЏНСЬКА ДУШЕ!_ Чечель з недобитками козацтва крiзь гетьманський сад насилу з обложеного Батурина вийшов. Ворожих вiддiлiв тут не було. Вороги на досить далеких звiдси пунктах вдиралися в мiсто i заливали його. Попадалися тiльки московськi варти, кiннi й пiшi чурi полеглих царських офiцерiв, конюхи, котрi перед кнутами й батогами повтiкали з обозу, i всiлякий iнший хибкий народ. Як вовки студеною зимою крутяться бiля хуторiв i дворiв, щоб зарвати яке теля або хоч вiвцю, так вони мишкували кругом мiста, чи не кине Пм доля який шматок зi свого багатого стола. Гетьманський двiр приманював Пх зокрема. Казки про його багатства розпалювали Пх уяву. Закрадалися туди, забуваючи про небезпеку. Або пан, або пропав. Зi сторожами треба було зводити бiй. I то скоро, нагло, бо це рiшало спiр про життя i смерть. Це ж не будь-хто, а полковник Чечель з останками козакiв з мiста вискакував. Щоб сторожi не подали про це знаку, треба Пм навiки затулити рот. Розлюченими звiрами кидалися на них, зводили короткий i жахливий бiй не пальною зброКю, а ножами, келепами, кулаками, i щасливо добiгали до Сейму. Гонив за ними рев здобутого мiста, що конало на ножах, серед жахливих мук. Гонили за ними зойки рiзаних жiнок i дiтей, останнi вигуки завзяття хоробрих батуринських оборонцiв. Червоний мiсяць присвiчував Пм дорогу. Батурин горiв, як мученик на вогнищi. А вони втiкають! Чечелеве серце розпадалося на двi половини. Одна казала: "Вертай i загинь разом iз iншими", друга радила втiкати, рятуючи спосiбних до дальшоП вiйни козакiв. Батурин - це тiльки один стан у визвольнiй боротьбi, хто знаК, якi боП чекають ще його. Жаль кожного живого чоловiка. Треба щадити кожну мужеську долоню, що може двигнути меч. Чуття i розум боролися в Чечелевiй душi. Розум перемагав. Перейти Сейм, пробратися до Десни, до гетьмана, до шведiв; це було його теперiшнК бажання. Кожний козак, якого туди приведе, за сотню вартий - вiн Батурин пережив. Полковник Чечель провадить свою невелику ватагу. Були тут не тiльки сердюки i всяких полкiв козацтва останки, але й мiщани, а навiть дещо чернi, що настягалася до Батурина ще перед облогою i переживала недолю цього безталанного мiста. Цiла ватага - одна велика рана, бо ледве чи був тут один здоровий чоловiк, один, з котрого не спливала б кров, один, котрого душа не страждала б на саму згадку про Батурин. Втомленi, виснаженi до останку, з мозками, розпаленими хворобливим жаром, з серцями, повними невисловленого жалю, з очима, в котрих горiла охота помсти, бiгли за своПм провiдником навмання, обiдранi, пiвголi, здержуючи насилу стогони тiла й ридання душi. Тiльки зуби дзвонили, клацали, як сiкачi, i калiчили до кровi уста. Деяких покидала сила. Прилишалися, падали на землю зимну, заморожену, на снiг, у болото, тонким льодом, як западня, покрите. Тратили пам'ять на хвилину, а вернувши до неП, зривалися знову, бiгли, хотiли догнати своПх. Щоб лиш разом, щоб не конати одинцем на вiтрах i стужi, на бездорожних полях, серед страху, що кожноП хвилини настигне Пх погоня. Бiжать, падають, головами розбивають лiд, з ран останки кровi витiкають, не врятувати, не спасти Пм життя! Обезсиленi, з морозом, а не з кров'ю у жилах лежать у шуварах i лозах понад Сеймом, борiкаються зi смертю. Лежать i слухають, як десь далеко скиглить, зiтхаК, ридаК i реве Пх безталанний Батурин, як чоловiк, що гине i сконати не може. А з-поза Сейму, з лугiв i очеретiв, свiтять, як вогники блуднi, голоднi очi вовкiв. МалiК Чечелева ватага. Чий крик зачуК полковник, того пiднесе з землi, вiзьме за руку, рятуК. I другi роблять так, як вiн. Але годi вертатися по тих, що прилишились. Полковник Чечель провадить тих, що за ним iдуть. I сам вiн порубаний та посiчений, кров з неосмотрених ран спливаК, в жилах то жар, то лiд. Завзяття його на ногах тримаК, почуття вiдповiдальностi не даК покластися на землю i сказати: "Робiть собi, що знаКте, я далi не можу йти". Полковник Чечель хоче добратися до гетьмана та здати йому звiт. Розказати, як виконав наказ свого вождя, хоче почути вiд нього виправдання або догану, готов прийняти кару за те, що мiста не вдержав, а, втративши усяку надiю, утiк. Полковник Чечель на всякий випадок перед приходом москалiв декiлька човнiв сховав у шуварах. ЗнаК, де вони, боПться тiльки, чи ворог Пх не добачив i не забрав. Тепер туди добратися можна, бо на болотах заморозь стоПть... Човни, славити Бога, К! Добувають Пх, знаходять весла, тягнуть до води. Кожний до першого спiшиться. Всi хочуть першими переплисти рiку, нiби на другому березi вже нiякоП небезпеки нема - спасiння. Доводиться боП зi своПми людьми зводити, з тою нашою природженою безкарнiстю, з тим кари гiдним безладдям. До розуму приговорюК Пм, до сумлiння. Бачать же - вiн не спiшиться, жде, поки переправляться усi, останнiй переПде. Насилу вговорюК Пх, як Харон перевозить украПнськi душi за Лету, на другий бiк. Допали другого берега, принишкли до землi, дрижать, дзвонять зубами - замерзають. Дехто радить розвести огонь. Людям треба зiгрiтися, тепло додасть Пм сили. Без нього вони закостенiють. Полковник Чечель противиться. Каже, що це божевiлля. Побачать вороги, ще погадають, що гетьман на вiдбiй поспiшаК. Самi себе ворогам видадуть у руки. "Розпалюймо вогонь. Рятуймо себе. Не слухаймо його". У натовпi лунають вигуки зловiщi: "Довiв Батурин до загибелi, хоче загубити нас". "Як бачив, що не вдержить мiсто, чому з москалями на переговори не пiшов". Чечель на вигуки не вiдповiдаК. "Хто хоче - хай за мною iде, хто нi - хай грiКться бiля вогню. Вiдповiдаю тiльки за тих, що слухають мене". УкраПнська душе, хто тебе може збагнути! Як Днiпро ти широка, як пороги шумлива й буйна, неспокiйна, не довiряКш нiкому, сама проти себе стаКш. Всю вину на iнших складаКш, за собою не признаКш грiха. Котрого з провiдникiв своПх не обкидала камiнням i болотом, навiть найбiльшого з тих, що вiчною славою тебе покрив?.. У ДОБРИХ ЛЮДЕЙ Перед ними блимнуло свiтло, одне, друге, десяте. То мигтiли, то погасали, як блуднi вогники на ставищу. Перша гадка, чи не вовки це? Але свiтла не змiняли мiсця, значиться, не вовки це, а в селi свiтиться у хатах. Вступила в них нова сила, бо нiщо так не пiдбадьорюК чоловiка, як свiдомiсть, що пiсля довгоП, тривожноП мандрiвки попадеш до хати, в котрiй тепло й привiтно i в котрiй живуть люди, якi не перебули того, що ти. ЗабуваКться про небезпеку, кудись дiваКться жахливе питання "що далi?", хочеться прямо сiсти на лавi, з'Псти ложку теплоП страви й не думати про нiщо. Розбрелись по хатах одинцем, найбiльше по два-три. Нема що триматися купи, хай кожний промишляК, як може. Купою тепер далеко не зайдеш, бо не важко попасти тепер на московський патруль, одинцем все-таки скорiше дась собi раду. СвоП не зрадять, а допоможуть. Числили на спiвчуття. Дехто гадав спочити трохи, поживитися i далi йти, бо не в одного були у недалеких слободах родичi або знайомi. Поранених або тут сховають, поки не видужають, або перевезуть у сiнi, в трощi тощо, К всякi способи помогти ближньому, якщо охоти не бракуК. Чечель заждав, поки не примiстилися люди, а тодi його чура застукав до якогось вiкна. Не скоро й не радо вiдчинили. Такi даси, що по ночах краще не пускай незнайомого в хату. "А хто там?" - питав хазяПн, заглядаючи крiзь вiкно. "Спершу впустiть, а тодi й почуКте хто",- вiдповiв чура. ХазяПн, почувши хлоп'ячий голос, вiдчинив дверi i впустив чуру. Той розказав йому, який-то гiсть за порогом чекаК. "Боже ж ти мiй! - заметушився хазяПн.- Чому ж ви менi зразу того не казали?" Вибiг, за колiна Чечеля обiйняв: "Простiть, що ждали. Будь ласка, заходьте. Жiнко, докинь до печi трiсок. Подай нам теплоП страви. Не сподiвався я такого гостя, куди там, куди!" Вiн колись козакував, а тепер сидiв на невеличкiм хазяйствi; вiтати полковника в своПй хатi, хоч би тiльки припадкове, це була для нього велика честь. Не скривав своКП радостi. Але зараз же догадався, в чiм дiло. Знав, що москалi облягають Батурин, а коли Чечель тут, так, значиться, з Батурином погано. Глянув з-пiд ока на гостя i на його чуру, але питатися не смiв. Не мiг. Важко було. Догадувався, що почуК. Зложив укiлькоро коврик i постелив на лавцi. "Сiдайте, ваша милосте. Тут вам краще буде. Ви здороженi. Боже ти мiй, Боже!" Не знав, як йому повести розмову. Чечелевi теж важко було починати. В його душi Ненаситець ревiв, обривалися кручi й летiли у пропасть, небо валилося на землю, а земля западалася кудись. Хазяйка накривала стiл. Ставила страву, хазяПн краяв хлiб i наливав горiлку. "Не знаю, чи смiю вас просити",говорив, подаючи чарку. Чечель випив мовчки. Позволив чурi сiсти за стiл i просив, щоб i йому чарку подали. "Продрог хлопець,- сказав,дивуюся, що не прилишився, як другi". "Славний з нього козак,- похвалила хазяйка й погладила хлопця по головi.- Хай здоровий росте. Хоробрих козакiв нам тепер треба бiльше, нiж коли.- Вона не втерпiла,- а що ж там у Батуринi чувати?" - спитала. Чечелевi почорнiло в очах. Це просте запитання поставило перед ним у повний рiст цiлу велику i страшну подiю. Махнув рукою. "Невже ж?" - спитав тривожно хазяПн. "Еге ж,- вiдповiв за Чечеля чура.Нема нашого Батурина, нема!" Закрив долонями очi й заридав, як дитина. Хазяйка пригорнула його до себе. ХазяПн стояв, нiби стовп. Задеревiв. "Нехай дiКться воля твоя святая",- сказав по хвилинi й перехрестився до образiв. Важка мовчанка гнiтила Пх. Тiльки хлопець плакав, аж заходився. Нiхто не потiшав його, знали, що вiн за всiх Пх плаче i що на цей плач нiякоП потiхи бути не може. "Страва стигне,- озвався врештi хазяПн, звертаючись до Чечеля.- Џжте, ваша милосте, крiпiться, бо на тiм, що сталося, ще не кiнець". "Це щолиш початок",- притакнув Чечель. "Початок, а кiнця ще й не видно. Багато ще прийдеться нам витерпiти, багато ще потече слiз i кровi, поки буде так, як треба". "Iсусе, Христе, Сине Божий, помилуй нас",- молилася хазяйка, а хазяПн, помовчавши хвилину, спитався несмiло: "Як же вiн, той Батурин, здався чи як?" "Нi,- вiдповiв Чечель.- Його москалi здобули". "I зруйнували",- доповiв чура. "Здобули. Я так собi й гадав, бо коли б здався, то не