мерть i життя, здатися, значить, вiддати себе i город на певну загибель. Про те вони й не гадали. Витримати, поки гетьман зi шведами не прийде на вiдбiй. Менш смiливi й завзятi та слабшi характером шукали нагоди, щоб вискочити з цеП нетвердоП твердинi. Так зробили Нiс i Кандиба, але не всiм воно вдалося. Були такi, котрих переловлено. З ними поводилися, як зi зрадниками. Роздратована товпа робила з утiкачами коротку розправу. Бо не такий страшний той ворог, що зверху, як той, що всерединi,повторювали за Чечелем гетьмановi слова. Не тiльки козаки, але й мiщани соромилися, що лучаються мiж ними такi нiкчемнi душi. По кожнiм такiм випадку Батурин довго не мiг заспокоПтися. Розказували собi всiлякi вiстки. Привиджувалися Пм москалi. Розвiдчики вертали збентеженi й переповiдали те, що зачули вiд сусiднiх селян про переднi сторожi царськоП армiП, якi вночi перелетiли крiзь Пх село. Вiстi, зродженi з батька страху i з матерi тривоги, котрих годi було справдити. А по кожнiй з них цiла залога ставала в поготiвлю. Чечель обходив брами, а Кенiгзен справляв дула нечисленних гармат туди, звiдки нiбито мав пiдiйти ворог. Чекали годину, двi, а коли ворог не показався, радiли, потiшаючися думкою, що, може, вiн i не прийде, може, вже зi шведами в бою стоПть. Усiма люблений диякон, що, вiдправивши службу божу в своПй церквi, обходив вали й мури, не раз ставав, знiмав очi вгору й молився: "Да отнiметься чаша сiя от нас!" Аж 31 жовтня вранцi варта на замкових мурах дала знак, що ворог надходить. Заворушився город. Хто почував себе спосiбним до бою, бiг у замок. Жiнки несли харчi, питво, воду, старi дiди, що вмiли осмотрювати, i бабусi-знахарки, що знали зашiптувати рани, й собi шкандибали туди, де могла для них бути робота. Немiчнi й безсилi молилися в церквах: "Да отнiметься чаша сiя". Невеликий московський вiддiл наближався. Вже й голим оком, i не з вежi, а з валiв можна було почислити людей i коней. Небагато Пх. Мабуть, передня сторожа, а може, знов тiльки посланцi для переговорiв. Так воно К, бо наперед висунулося три драгуни з бiлою хоругвою. "Не стрiляти!" - гукав, оббiгаючи мури, Чечель. "Дожидати знаку!" - наказував Кенiгзен. Тиша. "Князь Дмитро Михайлович Голiцин",зауважив хтось. "Цей самий, що ми вже його раз не впустили". "Лiзе, як свиня в город. А бий же по рилу!" "Не смiй стрiляти!" - гасив цей запал полковник Чечель. "Чекай знаку!" - наказував Кенiгзен. Голiцин пiд вали не пiд'Пхав. Послав своПх парламентарiПв. "Пустiть нас у город!" - кричали вони до козакiв. "У город не можемо нiкого впустити, гетьман не велiв. I не впустимо, ми вже вам раз це сказали". "Лист вiд його величества царя веземо". "А щоб ти пропав разом з отсим листом". "Нехай цар пише до свого батька, чорта хвостатого, а не до нас". "Ти, небоже, мабуть, адресу помiняв - замiсть до пекла до Батурина привiз". "Та що з ним балакати, москаль! Стрiляй! Це всякому зрозумiла мова". "Не важся - бiла хоругов!" "Так що? Закрасiм ПП на червоне". Командант насилу здержував козакiв. "До кого лист?" - питаК. "До сердюцького полковника Чечеля",вiдповiдаК москаль. "Давай його сюди!" "Кого? Лист чи москаля?" "Лист". "Не треба нам його листу. Не бажаКмо знати, що пише цар. ЗнаКмо, знаКмо його змiст: пiддайтесь, я помилую вас". "Не вiримо царевi, вiн не раз слово ломив. Чого стоПш? Стрiляй!" Чечель сердиться: "Не вам тут наказувати, а менi, на мене гетьман команду здав. Лист треба прийняти й прочитати. Так не може бути!" Спустили з валiв драбину, пiд'Пхав царський посланець i на кiнцi списа подав козакам лист, який доручено Чечелевi. Цар сповiщав команданта города Батурина, що гетьман зрадив царя i УкраПну, злигавшися зi шведами i з поляками на шкоду робучого народу i на затрату святоП православноП церкви. Супроти того радив, щоб Чечель впустив у замок один полк царськоП пiхоти, а то для бiльшоП безпеки. Заспокоював батуринцiв, щоб не боялися шведiв, бо скоро вiн сам, цар, у власнiй своПй особi до Батурина приПде. Лист був написаний так, нiбито цар нiякого сумнiву в вiрностi Батурина i в прихильностi Чечеля до себе не маК i нiбито йому дуже на добрi й на безпецi Батурина залежить. Чечель, прочитавши лист, задумався. Не важко було догадатися, що мiг вiн мати тiльки два завдання: або спробувати востаннК переломити вiрнiсть батуринських борцiв для гетьмана i перетягнути Пх на свiй бiк, або прямо пiддурити Пх, щоб дiстатися на замок, захопить його в своП руки i тяжко покарати козакiв i мiщан за Пх дотеперiшнiй непослух i за вороже вiдношення. I те, i друге було Чечелевi не по душi. Вiн хотiв додержати присягу на вiрнiсть гетьмановi, але ж i долi Батурина не хотiв брати на свою совiсть. Тому-то й попросив Голiцинових людей пiдождати, а сам скликав своПх старшин i визначних батуринцiв на раду. Двiчi прочитав Пм царський лист. "Хитрощi! - крикнув Кенiгзен.Тimео Dаnаоs еt dona ferentes. Рiшуче противлюся, щоб впускати московський полк. Хочу додержати вiрностi моКму регiментаревi, на те я офiцер. Офiцерське слово - рiч свята". "Один полк,- зауважив Левон Герцик,для нас нестрашний. Нас бiльше тут". "Хоч би ми тiльки одну сотню впустили, так, значиться, ворог у твердиню увiйшов". "Можна розоружити". "Щоб мати ворога не лише перед собою, але i всерединi? Тодi пильнуй не тiльки мурiв i валiв, але й того полку. Не впускаймо". Генеральний осаул Гамалiя був теж тiКП гадки - щоб не впускати: "Впустимо, перейдуть браму i хто нас впевнить, чи зараз-таки не почнуть бою. Вони всерединi, а iншi полки зверху, в двох огнях не устоПмося. I хто його зна, який це полк, може, двi-три тисячi людей. Впускати нiяк не можна". "А що ж ви скажете, пане городничий?"-спитався Чечель. "Що я скажу? Скажу, що город теж хоче i бажаК собi додержати вiри свому гетьмановi Мазепi. Ми ж мешканцi його столицi. Коли столиця зрадить, чого ж тодi сподiватися вiд iнших мiст? Батуринськi мiщани не бажають собi москалiв. До мене з усiх вулиць приходять люди i просять, щоб не слухати лестощiв царських, обiцяють терпiти обстрiл, голод i всякi невигоди, дожидаючи гетьмана i шведiв на вiдбiй. Не впускаймо грецького коня до нашоП ТроП". "I як же Пх впускати? -озвався батуринський сотник.- Хiба ж ми дiти, щоб вiрити влесливим царським словам. Це ж пiдступ, бiльш нiчого. Хочуть здобути Батурин. Облога може потривати довго, може, Батурин видержить ПП, а може, гетьман визволить його, вдаривши на облягаючих. А так,- гадають собi москалi,- пiддуримо легкодушних черкасiв i без труду i без всякоП втрати дiстанемо Пх у своП руки". "Спробуйте,- кричав Гамалiя,впустити. Город спалить, мешканцiв перерiже, а нас на муки вiзьме". "Це саме станеться,- зауважив Герцик,- якщо москалi Батурин здобудуть". "Станеться або нi - надвоК баба ворожила. Чому нам не пробувати щастя? - обстоював при своПм Кенiгзен.- Як гинути, так краще зi зброКю в руцi, по-лицарськи, а не по-рабськи. Я гармати не здам. Хiба по моПм трупi москалi в Батурин увiйдуть, так менi, Боже, допоможи!" Козаки, розставленi скрiзь по замку, i собi гукали: "Не впускати Москви, не вiрити царевi, це пiдступ, звичайнi хитрощi московськi, ми замку не здамо!" "Як же тодi i що - гадаКте маю я вiдповiсти царевi?" - питався Чечель. Гамалiя радив вiдповiсти щось на зразок листу запорожцiв до султана. Чечель бачив, що Батурином опанував цей завзятий настрiй, коли люди перестають спокiйно думати. I вiн завзято стояв на тому, щоб Батурин оборонявся до останньоП кулi i до останньоП краплi кровi, але розумiв, що на всякий випадок царевi треба вiдповiсти полiтичне, бо лайливi слова негiднi такого поважного моменту. "Напишемо,- казав,- що ми вояки i що наша рiч сповнити наказ вождя. Наш вождь - гетьман. Що з ним сталося, не наше дiло знати. Хiба прийде другий гетьман, вибраний законним ладом, i вiдмiнить наказ тамтого. Але ж нового гетьмана треба вибрати всiма вiльними голосами, а тепер воно неможливе, бо ворог стоПть на УкраПнi". Такого змiсту лист привезли московськi посланцi Голiциновi. Вiн прочитав i, не надумуючися довго, подався назад. Городом знов заволодiла радiсть. В церквах служили молебень, тiшився народ, що Чечель не впустив москалiв, нiчого так не боялися батуринцi, як того. Як би воно не було, а небезпека вiдсунулася на якийсь час - може, на все. Залога хоробра, старшини досвiдченi, Кенiгзен знаК своК дiло, гетьман теж не за горами - чого ж тодi тратити надiю? Та не тiшився Чечель. Вiд догадувався, що незабаром, за Голiцином появиться московське вiйсько й розпочнеться облога. Треба було вiддати останнi накази. Чечель наказав позривати мости на Сеймi, щоб коли не припинити, так вiдтягнути на якийсь час переправу московського вiйська. Для обложених тi мости вже непотрiбнi. Що мали привезти до мiста - привезли, хто з сiл i хуторiв мав приПхати - приПхав, i Чечель дав наказ. Затрiщали поруччя, падаючи в воду, заломився помiст; що можна було з лiвого боку перекинути на правий - перекидали, що нi - пускали на рiку, щоб хвиля несла. Поспiшно пiдрiзували палi i стовпи, повбиванi в рiку, бо виривати не було часу,- москалi надходили. Побачивши, що козаки мости нищать, Меншиков пустив невеличкий кiнний вiддiл робiтникiв. Задуднiла земля, застогнали конi пiд натиском острогiв. Теслi й пiонери мiряли очима вiддаль мiж московськими Пздцями i Сеймом i далi робили своП дiло. Ще кiлька стовпiв хоч з другого боку пiдрiзати, ще треба перевести човни, що Пх забуто в шуварах, ще балки забрати, щоб ворог не мав готового матерiалу пiд рукою,- ще, ще! "Кидайте мiст! - гукали Пм з валiв.Бiжiть, бо замикаКмо брами!" З жалем дивилися на недокiнчену працю. Бiгли в замок. Два смiльчаки ще борикаються з глибоко вбитим палем. Вирвали i його та пустили за водою. Хай пливе i хай даК людям знак, що Батурин зiрвав за собою останнi мости. "Скорiше! Скорiше!" - принаглювали Пх з мурiв... Ускочили... Чечель наказав брами позасипати землею. Сотнi мотик кинулися рити землю. Сотнi тачок привозили ПП з майданiв i огородiв. Брами загачено землею, камiнням, старим деревом, непотрiбними возами так, що хоч би Пх ворог i вiдчинив, так мусив би прокопуватися крiзь той насип, а це нелегка рiч. * * * Сонце продиралося крiзь осiннi хмари й освiтлювало московськi полки, що наближалися до Сейму. Пiдходили i на вiддалi гарматного стрiлу ставали на полях табором. Все новi прибували, пiшi й коннi, гармати й вози, гнали стада худоби, везли хлiб. Обложенi дивилися на той караван, на той живий обруч, котрим Москва збиралася скувати i здавити Батурин, як удав трощить костi своКП жертви. "Бiльше ворога - бiльше честi!" - доповiдали смiливiшi. Кенiгзен з файкою в зубах ходив вiд гармати до гармати, розмовляючи з гарматчиками й роздаючи Пм накази. Мiщани бiгали з одного кiнця мiста в iнший. Кожний хотiв побачити ворога на власнi очi, чи великi його сили, скiльки гармат, чи витримаК Батурин Пх натиск? Впрошувалися на замок. Але туди впускали тепер уже лише спосiбних до оборони. Решта мусили вдоволятися тим, що вiд iнших зачули. "Москалiв, як сарана, як круки злiтаються на Батурин. Готуються переходити Сейм, хочуть направляти мости..." Кенiгзен викотив з замку шiсть гармат i дула Пх направив на московське вiйсько. Ще трохи i вони промовлять своК слово - розпочнеться бiй. Найстрашнiшi першi стрiли, перший рев гармат; пролунаК i вухо привикне. До всього привикне чоловiк,- потiшали себе батуринцi. Аж, гляди, через Сейм переправляКться кiлька людей. I знову бiла хоруговка в одного на списi. I знову: "Не стрiляй, наказу жди!" Батуринцi пiзнають сотника Жарковича. I вiн тут, нащадок гарних предкiв, на службi у москалiв? Сором! "Чого тобi?" "Вiд свiтлiйшого з останнiм словом приходжу. Пустiть!" - гукаК Жаркович. "Ми вже двiчi те останнК слово чули, а пустити не маКмо куди. На замок i миш не просмикнеться". "Спiзнилася його милiсть, пан сотник",- починають глузувати з нього. "А хочеться до своПх, правда? Що? Хочеться свого борщу i добрих вареникiв поПсти". "Мабуть, наскучив московський квас". "I позаушники його свiтлостi князя". "Не сором тобi, сотнику, нам у вiчi лiзти?" "Зрадницьке дiло робиш!" - кричали йому. "Я на вас хлiбом, а ви на мене каменем",- вiдповiдаК Жаркович. "Кращий наш камiнь вiд твого хлiба",- кажуть йому i радять вертати з чим прийшов. "З останнiм рятунком приходжу, впустiть, а то пожалiКте",- остерiгаК Пх сотник. "Не жалiКмо, що не впустили князiв, обiйдемося i без сотника Жарковича". "Обiйдеться циганське весiлля без марципанiв". Насмiхаються. "Кров ваших батькiв i дiтей впаде на голови вашi! Пустiть!" "Як впаде, то не на нас, а на таких зрадникiв, як ти". Розмовi не видно кiнця, аж вiд Чечеля приходить наказ, щоб Жарковича витягнути по стiнi. "Найкраще б,- радять козаки,- петлю йому спустити, хай всуне туди голову, а тодi ми вже й потягнемо". "Ще й високо,- додають другi,- там, де i слiд такому собацi!" Насмiхаються, а все ж таки слухають Чечелевого наказу. Спускають довгу i сильну линву з петлею на кiнцi. Жаркович суне туди правий чобiт. "Не чобiт, а голову сунь!" -кличуть. "Голову, кажуть тобi!" Жаркович руками чiпляКться за линву i пробуК, чи нога крiпко стоПть: "Тягнiть!" "I кишки витягнемо з тебе, як попросиш",- вiдповiдають йому з-поза муру, налягаючи на линву. Жаркович спинаКться вгору. "Тримай, щоб не випустив з рук!" - наказуК сотник, що пильнуК тiКП "факцiП". "А може б так справдi пустити?" - радяться козаки. Жили Пм понабiгали на руках, як посторонки, бо таки К що тягнути. "Џй-Богу, не вдержу! - репетуК один.- Поможiть, а то пущу того ведмедя, що на липу за медом лiзе". "Не пускай! Не бiйсь, не заб'Кться, як кiт на всi чотири впаде, краще давай його тут. Ми вже йому..." Тягнуть. "Та-бо з тебе, сотнику, линволаз. Тобi б у Москвi по мачтi спинатися, може б, пляшки горiлки доскочив". Навмисне не спiшаться. Як Жаркович долiз до середини стiни, стають. Кажуть, що линва вриваКться, протерлася до гострого муру. Жаркович в крик: "Це знущання над послом вiд його свiтлостi?" "Над зрадником УкраПни",поправляють його. "Хай трохи наПсться страху, худоба",- заспокоюють сотника, котрий гукаК на них, щоб скорiше тягнули. "Пiзнiше прийде, пiзнiше обiрве,кажуть,- бо народ йому не даруК". I дiйсно народ не дарував. Як тiльки сотник Андрiй Жаркович перелiз через мур, сто рук простягнулося до нього, сто кулакiв, як довбнями, стало складати його. "Царський прислужник!" "Москалiв на нас веде!" "Катюзi по заслузi!" Кидали ним з рук до рук, як м'ячем, приперли до муру i плювали в лице. Сердюки ледве вихопили Жарковича живим iз рук натовпу та ледве довели до ЧечелевоП квартири. * * * Довго не мiг сотник Жаркович прийти до себе. Виплював два зуби, познiмав жмутки вирваного волосся i чемерки, насилу обмився i поперев'язував рани. "Гарно в вас, пане полковнику, вiтають царських посланцiв",- сказав до Чечеля з докором. "Якi гостi, так Пх i вiтають",-вiдповiв Чечель. "З чим, пане сотнику, приходиш?" - запитав. Жаркович переводив дух. Його обступили Герцик, Гамалiя, городничий i iншi. "Напийтеся води",- радили. ("Iз Сейму",- докинув хтось стиха). "Дайте чоловiковi горiлки,- радив Гамалiя,- як К, так К, а все ж вiн козак". Подали. Жаркович пiдкрiпився i заспокоПвся трохи. "З чим приходжу, питаКш, пане полковнику,- почав, повертаючись до Чечеля,- з доброю радою, щоб ви впустили князя Меншикова i його вiйсько. Попросiть його, може, простить, а так чекаК вас велике лихо. Не устоятися вашому Батуриновi проти сили армiП його величества царя". "Цього ми не смiКмо зробити",вiдповiли йому. "Чому?" "Бо гетьман не велiв нiкого в город впускати, ми вже це двiчi переказували свiтлiйшому, i дуже нас дивуК, що вiн ще втретК, i то тебе, з тим самим питанням до нас присилаК. Остогидло торочити те саме". "Але ж ваш гетьман зрадив i перейшов до ворога",- доводив Пм Жаркович. "Тим самим усi ви звiльненi вiд обов'язку слухати його i тримати присягу. Вашим обов'язком слухати тепер царя, бо всi ми його вiрнi пiдданi". "Ми не холопи царськi i не пiдданцi, ми люди вольнi, козаки. А пiдданцями ти нас не прозивай, бо це слово дуже обiдливе для козацького вуха",- вiдповiли. "Навiть i гетьман,- обстоював своК Жаркович,- i гетьман слухав царя, поки його не зрадив. Ми виннi послух царевi, Меншиков його мiнiстр, як же ви можете перед ним замикатися?" "Не смiКмо робити того, чого нам не дозволив гетьман, а що вiн переПхав до шведiв - того ми не знаКмо, бо з Батурина не видно. ЗнаКмо, що в недiлю вранцi гетьман виПхав з Гончарiвки, а куди вiн поПхав, це вже його рiч, не наша. Нiколи гетьман не оповiдався куди вiн Пде, наше дiло слухати його, а не наказувати, що вiн маК робити",- вiдповiв Чечель голосом, який не залишав нiякого сумнiву, що цей хоробрий полковник не говорить на вiтер i що за словом своПм схоче i потрапить постояти по-козацьки. Жаркович насилу пiдвiв своК пiдбите око, глянув у вiрлине обличчя Чечеля й похитав головою. "Пане полковнику,- казав, добираючи лагiдних i нiби жалiсливих звукiв.- Пане полковнику, як ти можеш менi таке казати. Я ж чоловiк свiй, а не ворог. Як прийшов до вас, то не тому, щоб пiддурити, а лиш, щоб остерегти перед великим нещастям. Не вдавайте, панове товариство, несвiдомих. Про Мазепину зраду вже й горобцi цвiрiнькають на стрiсi". Схопився Гамалiя: "Що там собi цвiрiнькають горобцi, того ми не знаКмо, бо ПхньоП мови не училися, але ти, сотнику, про Мазепину зраду не важся говорити. Для нас тут нiякого Мазепи нема, а був, К i буде ясновельможний пан гетьман Iван Степанович,зрозумiв?" Жаркович бачив, що його посольство бажаним успiхом не увiнчаКться. А жаль! Бо свiтлiйший обiцяв його велику нагороду, може, й полковницький пiрнач. Тепер Пх чимало буде до роздачi. Жаль... I Жаркович зiтхнув. "Безталанний городе,- промовив,- жаль менi тебе!" "Жалiй себе, пане сотнику,- вiдповiв Кенiгзен ломаною украПнською мовою.- Жалiй себе, що з чесного козака став прислужником царським. Зрадив ти свiй народ, свою чесну справу, та ще нас, добрих воякiв, до зради намовляКш. Не гарно ти, пане сотнику, робиш i ми дуже дивуКмося, що ти на таке дiло пiшов". "От краще,- радив Гамалiя,- не вертай до москалiв, а залишайся з нами, козаками. Тут, а не там тобi мiсце. Не осоромиш свого чесного роду. Постiймо за нашу святу справу, дотримаймо вiри нашому гетьмановi, лишайся". Жаркович захитався. В його душi будилися спомини колишнiх походiв, колишнiх воКнних переживань, козак брав на хвилину верх над вигiдним обивателем, котрий хотiв запопасти царськоП ласки i сподiвався на тiм буйнiм конi заПхати далеко, куди далi, нiж бiля гетьмана заПде. Глянув на завзятого Чечеля, що нагадував буйного, степового вiрла, на спокiйного, задуманого Герцика, на хороброго нiмця Кенiгзена, для котрого вiрнiсть своКму вождевi була першим i найважнiшим законом життя, на смiливого й палкого Гамалiю, глянув - i йому жаль зробилося такого товариства. Навiть батуринський сотник i городничий були люди умнi й чеснi, з котрими не сором хлiба-солi з'Псти, але яка Пх будучнiсть? Вiн знав потуги царськi i не вiрив, щоб батуринцi могли устоятися проти них. "Добрий посол,- сказав по хвилинi задуми,- добрий посол - повертаК туди, звiдки його послали. Яку ж вiдповiдь маю занести князевi". "Таку, як чув, а саме, що ворiт Батурина не вiдчинимо i царського вiйська не впустимо, бо гетьман не велiв". "З тим ви мене й вiдпускаКте, пане полковнику?" "З нiчим iншим вiдпустити не можу. Козацька честь i совiсть християнська не дозволяють". "Так тодi гаразд. Пiду. А жаль, великий жаль i вас, i городу того". "Себе жалiй, не нас,- загуло кругом.- Для нас краща смерть, нiж пiдле життя". "Iудами не будемо. Досить Пх i без нас на УкраПнi". Жаркович мовчав, боявся дратувати козакiв. "А як же менi вертатися?" - спитав по хвилинi. "Так як прийшов",- вiдповiв Чечель. "На линвi?" "Еге ж..." "А як не хочеш на линвi,- докинув Гамалiя,- то Кенiгзен може тобою набити гармату, полетиш прямо в обiйми свiтлiйшого". Жаркович нiчого не вiдповiв. "Прощайте!" "До побачення на страшному судi!" "На судi iсторiП",- додав Кенiгзен. Чечель плеснув у долонi. Увiйшов чура. "Зав'язати сотниковi очi й вивести за город". * * * Коли за ним зачинилися дверi, Кенiгзен сказав: "Терпiти не можу таких людей. Стервом вiд них заносить. Поки Пх _-_ поти й УкраПни нема". "Але буде! - потiшив його Чечель.Покажiм, що буде. На мури, панове, на вали! Кожний свого дiла пильнуй. Поки Батурин - поти й нас. Згинемо, а не здамо його". Мали розходитися, як у квартиру увiйшла Мотря. Не виспанi очi, кiлька днiв гарячковоП працi i тривожне дожидання витиснули слiди на ПП прегарному обличчi. Очi зробилися ще бiльшi, уста паленiли, здавалося, цiла вона горить якимось великим бажанням. Поклонилися КочубеКвiй доньцi з пошаною, якоП навiть ПП батьковi не давали. "Пане полковнику,- сказала, звертаючись до Чечеля.- Мiй чура помер вiд ран, якi завдав йому Iван Нiс. Згинув, обороняючи не лише мене, але й Батурин, бо не з добрими намiрами носився Нiс". "Вiчная пам'ять молодому козаковi,вiдповiв Чечель.- Жаль, що Господь не дав йому зажити бiльшоП слави". "Хочу поховати його з почестями козацькими". Чечель притакнув головою: "Заслужив собi на це". "Чи дозволите пальбою попрощати його?" Чечель звернувся до батуринського сотника: "Вибери десяток козакiв, щоб вiдвезли домовину хлопця i щоб тричi стрiлили з самопалiв, як спускатимуть тiло до гробу". "Спасибi, пане полковнику,- дякувала Мотря,- покiйний нiчого так не бажав, як козацькоП слави". "Хлопчики бажають ПП, а мужчини, такi, як отсей Жаркович..?" - I Кенiгзен з погордою сплюнув. НА ОБОХ БЕРЕГАХ СЕЙМУ Коли в московському таборi почули залпи, що тричi залунали над батуринським кладовищем, вiддаючи честь вiрному й хороброму чурi, табiр затривожився. Москалi гадали, що обложенцi починають пальбу на тiП вiддiли, що посувалися понад Сейм, оточуючи Батурин. Царськi полковники почали рештувати своП полки - артилерiя пiдкочувала гармати, офiцери з наказами вождя скакали на баских конях, гаркали бубни i сурмiли труби. Обложенцi що лиш тепер побачили всю ворожу силу, кiнну, пiхотну й гарматну, куди бiльшу, нiж осталося всiх людей у Батуринi. Якщо загаПться гетьман зi шведами, то ледве чи можна буде вiдбтити тую навалу. Город не був ще оточений з усiх бокiв. Поки москалi не перейшли Сейм, можна ще вийти з нього i пробувати щастя у чистому полi. "В кого нема вiдваги,- казав Чечель,- хай iде, такий народ тiльки ослаблюК витривалiсть i вiдпорнiсть твердинi. Краще хай буде менше, а завзятих, нiж багато, а страхополохiв". Почувши згоду вождя, деякi мiщанськi родини зi своПм небагатим добром висувалися з городу i подались в напрямi Борзни й Конотопу. Залишалися багатiшi, котрим жаль було маКткiв, i тi, що не могли кинути город iз-за дрiбних дiтей, через недугу або тому, що уряд не пускав. Крамарi i торговцi зачинювали крами й магазини i крам ховали в погреби й тайники або зносили на замок, щоб зберегти його на всякий випадок. Що лиш тепер, коли ворожа армiя стала рештуватися i ставати в бойовiм порядку, город нiби зрозумiв усю вагу моменту. Мiщанин чув, що приходить кiнець його звичайному життю i що зi спокiйного громадянина треба йому перекинутися в бойову людину. Перехiд для всякого важкий i не всякому бажаний, i не всякому бажаний i любий. Московськi полки двигнулися з мiсць i великими чотирикутниками наближалися до Сейму. Тут ставали у фронт,_ _карнi, мовчазливi, грiзнi, наПженi гострими списами й фузiями з крем'яними замками, на котрi застромлено довгi триграннi штики-багнети. Не було це давнК московське вiйсько, зложене з людей охочих, з дворян, з боярських дiтей та зi служивого народу, котре не вмiло поводитися з пальним оружжям i в боях боронилося списами й бердишами, i то тупими, кладучи три й чотири своП голови за одну ворожу. Петрова армiя складалася тепер головно з рекрутського табору, з тих рекрутiв, котрих примусово доставляли тяглi двори, а котрих чужi iнструктори вимуштрували на заграничний лад, а своП суворi кари привчили до послуху слiпого. (Чимало було тут людей без носiв i без вух, чимало плечей, покраяних шпiцрутенами, бо пройшли крiзь стрiй.) Була це армiя постiйна, а служба в нiй досмертна, хто попав у камашi, не сподiйся скинути Пй скорiше, аж станеш неспосiбним носити фузiю i махати списом. Люди, котрi лишили життя ген за собою, а перед собою бачать тiльки смерть - свою або ворожу. Униз берегом посуваються полки, розпадаючись кожний на два батальйони, батальйон - на чотири роти, рота - на стiльки ж плютонiв. На чолi полку - полковник, за ним його помiчник, батальйонами проводять майори, ротами - капiтани, плютонами - капрали. В кожнiм полку одна рота гренадерiв, високих, сильних, Пх пiзнати по шкiряних касках i по ручних бомбах, котрими мають кидати в неприятеля. Головна сила - пiхота: кафтан iз зеленого сукна по колiна, з мiдяними гудзиками й червоними "обшлагами", на ногах - панчохи й черевики з мiдяною пряжкою або високi чоботи, на головi - низька трикутна шапка. Козацьких частин у Меншикова не видно, але все-таки попадаються i козацькi кунтушi й круглi мазепинськi шапки. Це тi, що запопадають ласки свiтлiйшого i ведуть його на свою власну резиденцiю, зацитькуючи свою совiсть тим, що гетьман зрадив. Побачивши рух у царському вiйську, обложенцi висилають п'ять сердюкiв. Полки сповiльняють ходу. Помiтний рух офiцерiв до квартири команданта, що стоПть у хуторi ген за Сеймом, i вiд нього до вiйська. Частини спиняються, стають. Москалi гадають, що батуринцi перестрашилися Пх великоП сили, й посилають своПх людей для переговорiв з князем. Штабс-капiтан з кiлькома капралами пiдходить до самого Сейму так, що козаки можуть розглянути Пх пузатi обличчя, а вони бачать- з яких полкiв i з яких сотень бунтарi. В московськiй армiП радiсть. Облога - рiч важка, може, й довга, а може, й безуспiшна, бо шведи за плечима, найкраще було б, коли б мазепинцi город здали. Погуляли б царськi люди! Батурин багатий, а батуринки гарнi, як мальованi. * * * Два ворожi гуртки - помiж ними Сейм. Козаки долонi до уст прикладають, кричать, та не те, чого сподiвалися москалi: "Куди йдете,- гукають,- куди? Як силою пiдете, то почнемо вас бить". Руками показують на тi шiсть гармат, що своП дула витягнули в напрямi царськоП армiП. "Здавайте городi - летить з правого берега Сейму на лiвий.- Не остоятись йому. Дивiть, якi нашi сили!" "За нами правда i Бог,- вiдповiдають козаки.- Не йдiть!" "Так присилайте до нас двох-трьох чоловiкiв на розмову",- просять москалi. "Не люба нам розмова з вами, не хочемо ПП, ще раз говоримо, не йдiть, а то будемо бить!" "Гетьте, свинячi рила!" - доповiдають з валiв. "Чого лiзеш, Москва? Давно не бачили вас, бiсовi дiти! Вертайте в своП болота, кацапи". "Пашол вон, пашол!" * * * Штабс-капiтан з капралами вертають до армiП, переповiдають свою розмову з козаками. Москалi бачать, що це звичайний грець, щоб на якийсь час вiдтягнути вороже "дiйствiК". Меншиков даК наказ вiдбудовувати мости, хоче переправитися через Сейм. Спускають два здоровi човни, вскакуК до них 50 гренадерiв i вiдчалюють вiд берега. На замку помiтний рух. Обложенцi не знають, що робити. Не хочуть першi починати бою. Хто першим стрiлить - бере вiдповiдальнiсть на себе. "Не стрiляти, не стрiляти!" - гукаК Кенiгзен. "Чекати наказiв!" - повторюК Чечель, з мурiв замку приглядаючися до рухiв московськоП армiП. ВечорiК. Видно ще, як човни з гренадерами посуваються по хвилях холодного Сейму, помiж кригами, як переходять на другий берег, але не стають у бойовiм строю, лиш приймаються за роботу коло вiдбудови моста. П'ять сердюкiв вертаються до замку, закочують туди також шiсть гармат, бо невiдомо, що нiч принесе. На мурах запалюють огнi. Золотиться i червонiК вода в Сеймi. Здвоюють варти, не лише на замку, але й кругом мiста, пильнують, щоб ворог не перейшов Сейм i не вдерся з другого боку в Батурин. Нiч. Хоч як бистрi козацькi очi, вiд ворога не встережешся. СуКтяться гренадери на лiвому березi Сейму, недалеко вiд замку, чути луск Пх сокир i бердишiв, плюскочуть весла. З правого берега човни довозять будiвельний матерiал. Направляють мiст. До рана може бути готовий. По ньому перейде пiхота, перекотяться гармати, кавалерiя перепливе вбрiд, ПП не багато, при облозi мiста вона потрiбна хiба для зв'язку i для штафетiв та для патрулювання. Нарано почнеться облога. Нiч тривожить людей. Слабне бадьорий настрiй, зникаК завзяття. Не одного сон морить. Хочеться де-небудь голову прихилити i спати, хоч годину, хоч двi, щоб забути про все, щоб нових сил набрати, а там хай буде, що хоче,- раз мати родила. Мiщани гуртками на майданах стають, перешiптуються. "Чи не пiслати нам людей до гетьмана, щоб скорiше йшов?" "Гетьман сам знаК, у якiй ми потребi. Як обiцяв, прийде". "Але коли?" "Як зможе". "Та чи зможемо ми витримати до того часу?" "Хай тим журиться Чечель". Дивляться в сторону Погрiбкiв. ТамтоП ночi десь над Десною мiсяць горiв, як огненний стовп. Батуринцi певнi, що це гетьман свiтляний сигнал Пм давав, щоби трималися. Не знали, що це горiла дзвiниця, котру Меншиков облягав. Дивляться, чи й нинi якого сигналу не буде. Темно... Темно на небi, темно не в одного в душi. Гетьман нiякого знаку про себе не даК. "Гетьман про нас забув". "Важнiше дiло маК". "Забув про свою резиденцiю, про своПх вiрних людей". Нiч зневiрою окутуК душi, холод остуджуК запал. Сумно батуринцям стаК. * * * "Диякон, диякон iде! З донькою. Може, вiн що нового знаК..." Люблять старого диякона. Колись вiн на Сiчi жив, у походах бував, ще й тепер iнодi в церквi, нiби на козакiв перед фронтом, гукне: "Господу помолiмся!". Аж здригнеться народ. Диякон завзятий чоловiк. Вiдколи гетьман з Батурина поПхав, нiхто не знаК, коли вiн спить. Все на ногах, ходить, заохочуК, крiпить. Донька бiля нього. Весь Батурин знаК ПП, гарна й вiдважна. До Мотрi забiгаК. Тепер вони подруги, все вдвiйку. "Диякон, наш диякон iде!" Диякон батуринцiв знаК, як батько своПх дiтей. Здалеку вiдчуваК Пх пригноблений настрiй. "Чого ж ви так посоловiли, люди? Ще бою не було, а ви вже ниКте зi страху. Це не по-козацьки. Пiдождiть, вранцi заревуть гармати, веселiше буде. В мене вже тепер долонi сверблять, а вам страх. Чого? Раз мати родила, раз треба вмирать. Коли б лише чесно, щоб без сорому предстати на страшному судi. Погадайте, скiльки душ дивитиметься на нас. Як ви Батурин боронили? - спитають. Вважайте, щоб не важко було дати отвiт. Господь не одного грiха простить тому, що чесно вмре. А яка ж чеснiша може бути смерть, як не в оборонi батькiвщини своКП перед антихристовим зазiханням? Антихрист на нас iде, боронiться, дiти, не пускайте його!" В батуринцiв вступаК дух. Молодшi i в пекло пiшли б за ним. Його слово велику силу над ними маК. Але в старших все-таки тяжко на душi. "Великi дуже сили москаль привiв". "У Бога бiльша сила. Буде, як вiн дасть. Давид Голiафа побив, тiльки вiри не тратьте. ЗнаКте, як казав Христос: коли б ви вiри за макове зерно мали, то сказали б горi: "Рушся" - i гора рушилася б з мiсця. Вiра - велика рiч!" "Буде, як Господь дасть. Коли б тiльки гетьман не забув про свiй Батурин". "Гетьман про нiкого не забуваК. ЗнаКте, яка в нього пам'ять". "ЗнаКмо, лиш чому вiн нинi нiяких знакiв не даК?" "ТамтоП ночi були свiтлянi сигнали, нинi нема". "Стривайте!" - i диякон попровадив Пх на церковний майдан. Вилiз з городничим i щез з кiлькома мiщанами на дзвiницi i крiзь темiнь осiнньоП ночi дивився в напрямi Десни. "Њ знак, К!" - гукнув, утiшений. Ген, далеко за Десною, нiби червона зоря займалася, блисне на хвилину i згасне, i знов, i знов. "Гетьман свiтлянi сигнали даК з ДехтярiвськоП дзвiницi, щоб ми городу не здавали..." "Тримаймося!" Нова охота в батуринцiв вступаК. "Гетьман пам'ятаК про нас!" * * * Чечель, зачувши про сигнал, вибiг на замкову вежу i дивився крiзь скло. Дiйсно, якесь свiтло мерехтiло, то запалювалося, то гасло. Пригадував собi всi вищi пункти за Десною i мусив згодитися на те, що тiльки з дзвiницi в Дехтярiвцi могло це свiтло бити. А що перше його нiколи не було видно, так це, мабуть, сигнал. Значиться, шведи недалеко вiд Десни, i гетьман з ними. За кiлька днiв можуть бути тут. Кiлька днiв треба витримати облогу. Треба, та чи можна? Ворог з великими силами прийшов. Гармати, певно, ще й тепер надходять пiд охороною ночi, бо чути, як земля дуднить. Скiльки Пх? Якi? Де Пх уставлять, з котрого боку почнуть огонь? Сто питань насуваКться Чечелевi на гадку. Вiдповiдь на них одна: коли б так на день-два вiдтягнути облогу. Кожна година цiнна, скiльки-то людей може згинути протягом години... Треба пробувати, може, вдасться. Посилав Меншиков своПх людей до Батурина, чому не послати до нього? "Пiшлю",- сказав собi Чечель, сходячи з вежi i простуючи до своКП квартири. Покликав туди Кенiгзена, Гамалiю та iнших. Кенiгзен противився, бо це викличе в ворогiв вражiння, що Батурин боПться, погадаК собi Меншиков, що на замку нема згоди, що не всi хочуть його боронити до останньоП краплi кровi, i вiн тим скорiше i з тим бiльшою силою почне обстрiл, а може, й до наступу пiде. Але Герцик i ще кiлька казали, що пiслати людей не зашкодить, бо може москалi пiдуть на переговори i вiдволiчеться облога, а це - найважнiша рiч. "Я ще й тому,- казав Кенiгзен,противлюся, щоб посилати до Меншикова людей, бо це може легко викликати заколот помiж козаками й мiщанами. Скажуть - старшини город здають, старшини продають нас, а ви знаКте, що воно значить. Краще стiймо на тiм, що ми з ворогом нiякоП згоди не бажаКмо". "Козакiв,-вiдповiв Герцик,-можна сповiстити про наш намiр, мiщан теж, i нiякого заколоту не буде. Чому не пробувати, може, нам вдасться вивести князя в поле". "Не вiрю. Хитрiший вiн, нiж це вам здаКться, але якщо бiльшiсть за тим, щоб послати, так шлiть". Вибрали трьох людей i вивели з мiста. Кiлька сердюкiв смоляками просвiчували дорогу, один нiс бiлу хоругву. Обскочили Пх московськi патрулi, взяли на човна, везуть. * * * Заки вилiзли на берег, позав'язували Пм очi й повели до квартири свiтлiйшого. Свiтлiйший стояв на хуторi, за тилами армiП, куди гарматнi кулi не долiтали. Свiтлiйший якраз писав реляцiю до царя. "У тих зрадникiв, що замкнулися в твердинi, не видно нiякого почуття до доброго, нiякоП охоти покоритися перед волею царською. Вони хочуть триматися до останнього чоловiка. Тому iншого виходу не бачу, тiльки скоро свiт почати пальбу, здобути замок i безпощадно знищити це гнiздо зради". Почувши, що з Батурина посланцi прибули, Меншиков перервав свою реляцiю i наказав Пх покликати до себе. В сiнях розв'язано Пм очi, вiдчинено дверi й вони побачили ласкаво всмiхнене обличчя свiтлiйшого. "Кого ж я бачу! - сказав, нiби вiн дiйсно дуже втiшився ними.- Несподiванi гостi, та ще серед ночi. Що ж вас пригнало до мене, шановнi добродiП? Може, чого бракуК, кажiть, будь ласка, радо вигоджу сусiдам". Батуринцi, не дожидаючи такого привiтання, збентежилися на хвилину: "Спасибi свiтлостi вашiй. Усього маКмо досить, чого лиш душа забажаК, i хлiбiв, i пороху, i куль. Тiльки не бажаКмо собi проливу кровi, i тому приходимо потолкувати, як би то такого грiха на свою совiсть не брать". "Будьте впевненi, що я теж не кровопивець i що менi теж жаль безталанного вашого города, котрий довiряК зрадливому гетьмановi i противиться волi царя, вiйська його величества не хоче впустити в своП мури" "Чи гетьман зрадив, чи нi,- того ми не знаКмо, бо зради його бачити не довелось, а якщо вiн справдi зрадив царевi, то ми залишаКмося у нашiй попереднiй вiрностi". Меншиков, почувши це, встав: "Якщо ви правду кажете, панове, так i проливу кровi не буде. Впустiть вiйсько моК, а я вже вас не скривджу, на те вам моК слово". "Ваша свiтлосте,- вiдповiли батуринцi,- не таке це легке дiло, як кому здаКться. Треба його обмiркувати, треба переконати тих козакiв i мiщан, що хочуть гетьмановi додержати присяги, треба порозкопувати брами i приготовити квартири для царського вiйська". "Усього мого вiйська я в город не впроваджу, лиш два полки, решта залишиться на полi, хочете, може лишитися за Сеймом, тут, де тепер стоПть". "А все ж таки, щоб приготовити це дiло нам треба три днi часу". "Три днi часу, щоб вiдчинити город i впустити вiйсько царя?! - аж крикнув Меншиков.- Нi, добрi люди, як бачу, що ви мене за великого дурня маКте. З вас i одноП ночi доволi. Надумайтеся до ранку. Ранком я лист до вашого команданта пришлю: так чи нi? Хай каже". Депутати розкланялися i вiдiйшли. Меншиков ходив по квартирi: "Хитруни мазепинцi. Три днi часу, щоб обмiркувати дiло. А за три днi Мазепа може бути тут i взяти мене в два вогнi. Нема дурних. Завтра рiшиться дiло. Завтра, а нинi треба закладати мiни пiд замок". _РИЮТЬ..._ Мотря, поховавши свого пажа, перенеслася на замок. В мiстi було небезпечно. Кругом його, щоправда, висипано вали й побудовано частокiл, але той вал боронили хiба тiльки старi моздирi i мiлiцiя мiська, челядники шевськi, гончарськi i iншi, бо козаки мали досить роботи на замку. Туди перенеслася також Любов Хведорiвна, хоч i нерадо, тiльки тому, що Мотря не хотiла ПП самотньою лишати. Мати й донька спали в сусiднiх кiмнатах. Та не спалося Мотрi. З подвiр'я долинали крики козакiв, котрi бiгали по сходах, лускали важкими дверми, бренькали острогами й шаблями. Засне Мотря на годинку i будиться, бо на замку щораз нова тривога. Вартовi дають знаки, що москалi наладили мiст, збираються переходити Сейм, пiдкочують гармати. Мотря дивиться у вiкно, чи не свiтаК. Ще двi-три години до ранку. Не спить, думаК - про гетьмана, про свого мужа, де вони тепер? Чи вже у шведiв, як Пх прийняв король? Коли вирушать з ним назад через Десну? Коли б скорiше! ПригадуКться казка про королiвну на вежi, на островi серед гнилоП, мертвоП води. Дудонить земля. Королевич кругом озера на бiлому конi летить. Доступити до вежi не може. Дудонить... Мотря чуК цей згук, глухий, далекий, нiби пiд землею. Невже ж так живо казка пригадуКться Пй. НаслухуК. Це не вiдгук кiнських, пiдков, а нiби хтось джаганом у пивницях валить. Що таке... ВстаК. В умивальницi наготовлена вода на рано. Мотря пiдносить свiчку й дивиться на воду. ЏП плесо дрижить. Може, Пй так здаКться? КлякаК й приглядаКться уважно, нi, вода таки дiйсне дрижить. Нараз, один блиск думки i - Мотря зрозумiла все. Москалi пiдкопуються пiд замок. Пiдкладуть мiни, висадять його у повiтря, бо якраз недалеко i з порохом вежа. * * * Мотря вбираКться, будить маму, бiжить до Чечеля i кличе його. Прийшов... Так... Москалi пiдкопуються пiд замок. Ще й облога не почалась, а вони вже за той спосiб беруться. Що ж тепер? ...Замок не видержить мiн, вiн не пiдновлений, як слiд, i не надто крiпкий. Перед очима команданта в повний рiст стаК вся небезпека. Вилетить замок, i Батурин пропав. Мотря дивиться в смiливе, вiрлине обличчя Чечеля, як мати в лiкаря бiля лiжка недужоП дитини. "Що ж нам робити тепер?" "Одинока рада перепинити роботу, скоро, зразу, поки ще мiн не заложили". "Але як?" "Звичайно. Зайти Пх i передушити, як тхорiв у норi. Вдасться - добре, а нi - так пропав наш Батурин". Ще раз глянув на воду, приложив вухо до долiвки, тут i там, бiля самих дверей. "Ще недалеко зайшли, крокiв, може, на двадцять провертiли". "Пiду!" "Ви?" "Так, Мотре Василiвно. На нiкого цього дiла не здам". "А замок?" "Замок на Кенiгзена залишу. Нiхто не допильнуК краще... Бувайте!" * * * Вибiг. Мотря за ним. Бачил