Викупанi шведи розходяться по своПх постоях, в о д я н и к а до королiвськоП квартири ведуть. Перед воротами звичайноП мiщанськоП хати два високого росту трабанти з аркебузами на вартi стоять. Старшини щось Пм говорять, вони перечать головою. Пропускають одного з них, другий перед воротами з пiдозрiлим гостем остаКться. За хвилину виходить прибiчний офiцер i проводить його крiзь варту. * * * Зiльник, вузька дорiжка до дiмка з ганком, обвитим лозою дикого винограду. Перед схiдцями на бубнi сидiв мужчина лiт двадцять i кiлька, дивився на карту, розпiстерту на другому бубнi перед ним. Високе чоло в лисину переходить, по боках жмутки каштануватого волосся стирчать. Заходяче сонце озолочуК Пх. Виглядають нiби королiвський, невправною рукою з золота викутий вiнець. Мiж бровами глибока складка вгору, до поперечних зморщин на чолi. Очi спущенi вдiл, пiд ними синi пiдкови - з трудiв i вiд недоспаних ночей. Уста нетерпеливо тремтять, нiздрi роздуваються. Карта, мабуть, не зовсiм годиться з тим, що бачить i що йому розвiдники приносять. Оподалiк старшини; перешiптуються, але не пiдходять. "Vivat Carolus rex!" - кричить ще якийсь запiзнений шведський вiддiл, котрий що лиш тепер до Могилева входить. Король нетерпеливо стрiпуК головою, пiдноситься i бачить старшину з несподiваним гостем. Очi його блищать дитячою втiхою, уста усмiхаються, виглядаК, як хлопець, котрому нараз щось цiкавого показали. Але в ту мить радiсть покриваКться серпанком утоми. ВстаК, складаК карту, ховаК у кишеню, вiдсуваК бубон i пiдходить до гостя. Високий, стрункий, вузькоплечий, нiби велетень, котрому не дали гаразд розвинутися й набрати тiла. Йде, не спiшучись, сильно згинаючи колiна, як гiрняки. Йдучи, заклопотано кланяКться, раз, другий, третiй. На нiм кафтан, колись синiй, тепер непевноП краски, золота трава на комiрi, на рукавах i при гудзиках потускла, ПП покрив порох, як патина. "АрхiКрей?" - спитав голосом, що нагадував його клопотливий усмiх. "Так, ваше королiвське величество, найпокiрнiший слуга". "Б а г а т е л л я, отче, б а г а т е л л я, рад вас побачити, будь ласка!" - Правою рукою показав на дверi, лiву на спину поклав. "Можете вiдiйти! - звернувся до старшин.- Як ваше iм'я? Драке? Зi шведського шляхетського полку?.. Ви пiд Головчином гарно свiй вiддiл вели, доволi гарно... Кажете, хоробро билися москалi?.. ЛяпалiП, мiй пане, ляпалiП. Москаль танцюК, як на блясi ведмiдь. При найближчiй нагодi дiстанете полк. Щоб я не забув, пригадайтеся хоробрим вчинком, б р а в у-р е з..." На його устах появляКться та сама хлоп'яча добра усмiшка i зараз гине, нiби король засоромився того, що сказав. "Ваш швагер залишився там...-: головою кивнув на захiд.- Пiд Головчином були великi втрати. Кондоленцiя, мiй пане..." Руку старшинi подав, але теж так якось несмiливо, нiби боявся, чи цей не вiдтрутить ПП. "О ревуар!.. Отче! - будь ласка..!" Розстрига поклонився в пояс. "Будь ласка!" "Ваше королiвське величество..." - розстрига десницею чверть круга зробив, прохаючи, щоб король перший увiйшов. "Багателля, отче, багателля - ходiм!" Увiйшли в свiтличку бiлену, колись, може, й обставлену заможно i прибрану чисто; тепер у нiй, як звичайно в хатах, з котрих хазяП перед неприятелем втiкли. Що можна було забрати, забрали, вони чи москалi, якi що лиш подалися з мiста, не вгадаКш. Лишилося тiльки лiжко, дубова вздовж стiни лавка, така сама скриня i якась стара комода, не достроКна до свiтлицi, нiби гiсть. На лавцi срiбна умивальниця, а бiля неП такий самий збанок з водою. На кiлку бiлий чистий рушник з королiвським знаком. "Ти вiд його милостi пана гетьмана, отче?" - питав Карло латинською, не досить вправною мовою. "Вiд нього, ваше величество". "Давно бачився?" "Днiв тому кiлька". "Значиться, поспiшав?" "I дуже". "Де тепер гетьман?" "Я оставив його в таборi, миль вiсiм вiд БiлоП Церкви, тепер вiн уже, мабуть, до КиКва доходить". Король добув карту з кишенi i на скринi простер. Шукав БiлоП Церкви. Вiдмiряв циркулем вiддаль звiдси до КиКва: "Скорим походом iде". "Козаки до скорих походiв привикли". "Чув я про те. В Њвропi козак - це легкий кавалерист, а я Пх за кращих пiхотинцiв числю, а що найкраще в них, так це пiонери". Пригадував вiйни Богдана Хмельницького. "Перед доброю кавалерiКю респект, але певна пiхота - це грунт. Вона i в полi добра, i на окопах, i на барикадах у мiстi, пригодиться всюди... Багато в гетьмана пiхоти?" Розстрига вичислював полки i подавав число сотень. Король рахував у головi. "Коли б третя часть того - досить... А провiант?" "Хватить!" "Хватить, але чи в евiденцiП вiн? Якi магазини, млини, достава?" Не легка була рiч дати вдоволяючу вiдповiдь на всi тi запитання. "Московськi апетити звiснi, а московського вiйська чимало на УкраПнi i чимало його проходить". "Але ж i козаки служать в армiП росiйськiй". "Це теж не добре. Забагато Пх гетьман царевi посилаК". "Мусить". "Що значить мусить, коли край вiйська потребуК". "Ваша величнiсть не знають, у якiй о п р е с i П знаходиться УкраПна". "Не розумiю, як такий великий народ таку велику опресiю терпить... А як народ ставиться до свого гетьмана i як поставиться до нас?" "Гетьман тiшиться повагою i с п л е н д о р о м , який належиться державним володарям, а москалiв народ ненавидить за Пх здирства. Шведiв повитаК, як своПх спасителiв". "Я не так дивлюся на дiло, скептично. Так легко воно не прийде. Степ маК свою психологiю i своП права. Не легко Пх переломити. Простiр - це сила, з котрою треба боротися. Не важко побiдити царя, куди важче боротися з вашими дiмензiями i дистанцiями". Циркулем водив по картi: "А чого це ви нараз кличете мене на УкраПну? Ранiше справляли на Москву, а тепер на КиПв". Розстрига не сподiвався такого питання. "Я, ваша королiвська величносте, не стратег, боюсь, що вiдповiдь не буде вдоволяюча". "Хочу ПП почути". "Њ всiлякi причини. Перше, що земля пiд ногами горить". "Як менi це розумiти?" "Гетьман дуже полiтичне свою акцiю веде, але його контрагенти - нi". "Я?" "Нi. Але король польський. У Польщi не досить тайни бережуть. Царськi люди довiдуються вiд полякiв, чого Пм знати не треба". "Примiром?" "Король Станiслав хвалився перед турецьким посланцем, що гетьман Мазепа заодно з ним стоПть i почне допомагати йому проти Москви. Вiд того посла чув це стольник Кантакузен i далi подав подiбно, як цар за випивками позаушники або й поличники своПм людям даК". "Як це?" "Дуже просто. Цар вдарить у лице свого сусiда налiво, цей свого, так обiйде кругом, аж царський сусiд з правого боку мусить ударити царя". "I вдарить?" "Як часом". "А як ударить?" "I тодi рiзно буваК. Часом цар тiшиться, а часом розiзлиться, що обидили його маКстат". "Монгольська фантазiя. Але ми вiдбiгли вiд речi. Кажеш, отче, король Станiслав не добре секрети береже?" "Коли б гетьман не був на чотири ноги кутий, давно спотикнувся б. Особливо небезпечно було пiд час процесу Кочубея". "Чув я про це. Тому-то, мабуть, i зi мною гетьман припинив був переговори". "Довше годi обдурювати царя. I це одна причина, з котроП випливають iншi". "Котрi?" "Ось цар гетьмана Мазепу на вождя всеП своКП кiнницi у вiйнi з вашою величностю кличе". "Може, з усiКю кiнницею в час битви перейти". "Вона ж мiшана, украПнсько-московська". "Правда. А далi?" "Далi те, що цар кожноП днини нових полкiв вiд гетьмана жадаК i гетьман мусить давати. Як що вiн скоро не сполучиться з вашою величнiстю, так вiйсько його до особистоП сторожi змалiК. А врештi цар хлiба вiд УкраПни вимагаК. Чим бiльше вiзьме - тим менше останеться для нас". "Можливо, та все це не стратегiчнi причини". "Про них я не беруся казати. Я не спецiалiст по тому дiлу". "Подумаю, отче, i пораджуся з моПм штабом. А тепер порадь ти менi, де маю примiстити гетьманового посла?" Посол зробив покiрну мiну: "Маленька записочка з пiдписом його величностi, щоб мене не молестувала варта, i покiрний слуга короля Карла i гетьмана Мазепи дасть собi раду". Король написав кiлька слiв своПм характеристичним письмом i, нiби засоромлений, подав записку гостевi. Кланявся i наступав на нього. Цей назадгузь подавався до дверей. ШВЕДИ..! Квартирмайстер ГiллКнкрок обома колiнами клячiв на лавцi. Лiвою долонею пiдпер голову, а правою рукою водив по картi, розложенiй на великiм столi. Бiля карти лежав лист бiлого паперу. ГiллКнкрок циркулем бiгав по картi мiж Могилевом i Вiтебськом, скакав у Лiфляндiю, вертав назад у Могилiв, звiдси мандрував до КиКва, i знов, i знов. Було гарячо, робота не йшла, плани й обчислення не вдавалися. Лист бiлого паперу вiдгори додолу покрився усякими лiнiями, всякими геометричними фiгурами, поруч котрих стояли цiлi колюмни цифр. ГiллКнкрок перечеркував лiнiП i цифри i, невдоволений вислiдом своКП роботи, рисував на маргiнесi, нiби для вiдпочинку, план якоПсь твердинi з палiсадами, редутами, шанцями i траншеями. Мухи сiдали йому на червону потилицю, аз лоба капали на карту краплини поту. Вiн витирав Пх хустиною i працював далi. Генеральний квартирмайстер так захопився своКю любою роботою, що не почув, як у хату увiйшов ексцеленцiя граф Пiпер, старець з поморщеними лицями, з поораним чолом i з роздутими, безнастанно дрижачими нiздрями. Пiпер нагадував заПждженого расового коня. "ПрацюКмо!" - сказав, кладучи протекцiонально руку на плече ГiллКнкрока. Цей вiдвернувся, а побачивши всемогучого канцлера, зiскочив з лавки i заметушився по хатi, шукаючи мiсця, на котрiм Пiпер мiг би вигiдно сiсти. "Прошу не турбуватися, я тiльки на хвилину, хочу довiдатися, яка ваша гадка про наш дальший похiд". "Моя гадка, ексцеленцiК, що треба простувати на Вiтебськ, щоб бути ближче ЛiфляндiП i генерала ЛКвенгавпта". "Так гадаКте?" "Гадаю так, ексцеленцiК, бо поки ми не сполучимося з корпусом ЛКвенгавпта, поти нам нема що заганятися в безмежну УкраПну, ПП дiмензiП завеликi на нашi сили, проковтнуть нас степи". Пiпер, досвiдчений дипломат, котрому не були чужi також тайни стратегiП, пiдняв брови i роздув своП широкi, нiби шкурятянi нiздря. "Тiшуся, що оба ми тоП самоП гадки. Я також пишуся на похiд у напрямi Вiтебська". Вiн узяв ГiллКнкрока за руку i попровадив його до стола: "Покажiть, де тут у вас цей Вiтебськ?" ГiллКнкрок вказуючим пальцем ткнув у карту: "Ось вiн, а тут Могилiв, а отсе дорога до КиКва. МоП обчислення ще не скiнченi, але i а того, що вже готове, видно, що нам треба прямувати на Вiтебськ, щоб не вiдбiгати, а наближатися до ЛКвенгавпта, бо як нi, то ворог поб'К його, а опiсля зверне всi своП потуги проти нас". Нахилилися над картою i потонули в лабiринтi цифр i лiнiй так, що не зчулися, коли увiйшов польний маршал Реншiльд, мужчина гарний, рослий, з гострим носом i червоними, як у дiвчини устами. Махав капелюхом, як вiялом, навiваючи прохолоду на своК спiтнiле обличчя. "Але ж гарячо - уф!" "Гаряче,- вiдповiв Пiпер, вiдвертаючись вiд стола.- I чим далi посунемося на пiвденний схiд, тим бiльше буде нас припiкати". Реншiльд пiдшивкою свого кафтана стер порох з лавки пiд стiною i сiв. "Температура змiнюКться,- говорив, надуваючи рум'янi губи.- Нинi гарячо, а завтра може бути зимно. Добрий вояк мусить поборювати не тiльки ворога, але також жару i стужу. Правда, МаКрфельд?" "Правда, пане графе,- вiдповiв входячий у квартиру генерал МаКрфельд, товариш i однодумець Реншiльда.- Панове на воКнну раду зiйшлися?" - спитав, обкидаючи оком квартиру. "ВоКнна рада, без короля?" - вiдповiв, роздуваючи нiздрi, Пiпер. "Його милостi короля що лиш не видно. ПриглядаКться до вправ на майданi,-сказав, вiдчиняючи вiкно, МаКрфельд.Але ж жара. Фу, чорт, яка жара! ПочуваКш себе, як бiфштекс на сковородi. Чи не краще було б сiсти на коней та поскакати до Днiпра. Рiчка гарна, купiль славна". Та ще вiн не скiнчив тих слiв, як у дверi увiйшов молодий хорунжий, придiлений до служби бiля квартирмайстра ГiллКнкрока, i, вдаряючи закаблуками, а рiвночасно пiдносячи руку до капелюха, крикнув, як iз спросоння: "Його милiсть, корольI" Пiпер, ГiллКнкрок, Реншiльд i МаКрфельд зiрвалися з мiсць. Першi два стояли випрямленi бiля стола, другi мiж дверми i вiкном, далеко вiд себе, як далекi були собi симпатiями i переконаннями, представники двох партiй, двох напрямкiв, котрi поборювали себе. З шаблею пiд лiвою пахвою i з капелюхом у правiй руцi появився у дверях король Карло. Халяви високих чобiт згиналися в колiнах, король нiби присiдав, кланяючися направо й налiво кожному з присутнiх окремо. Тi вiдкланювалися ще нижче. "Добрий день панам! Добрий день!" Нiби не знав, вiд чого почати розмову, нiби виправдувався, що прийшов. Кафтан з синього полинялого сукна защiпнутий на дванадцять мосяжних гудзикiв, на шиП хустка з чорного шведського крепу, споднi зi шкiри рена, довгi шкурятянi рукавицi, весь одяг по приписах, як ув iнших офiцерiв, може, й гiрший i бiльше знищений, нiж у деяких. Тiльки голова iнша, виПмкова, незвичайна, з височезним чолом, зi жмутками неслухняного волосся, з очима, що нагадували загадочнi фiорди. "Пан полковник,- звернувся до ГiллКнкрока,- як звичайно, працюють. Правда? Так. Працi в нас багато. Перед нами похiд. Куди ж. ГадаКте, панове, двигнутися нам? Прошу, не в'яжiться, говорiть. Знаю, що перервав балачку на тую тему. Продовжайте ,санс женад'". I знову кланявся направо й налiво, очима блукаючи кудись далеко. Королiвськi старшини мовчали. "Iнкомодую?" "Нi, ваша милосте,- почав Пiпер, моргаючи нiздрями, як дiвчина бровами.- Нi раз. Ми дiйсно балакали про те, куди нам прямувати,- на Вiтебськ чи на КиПв". "I що?" "Я i наш квартирмайстер гадаКмо, що краще на Вiтебськ". Король узяв шаблю з-пiд пахви, вдарив нею об долiвку i сперся на рукоятку. Пiпер пiдставив йому стiлець: "Ваша милiсть зволять присiсти". "Спасибi, спасибi. Сiдайте i ви, панове. ПобалакаКмо". Реншiльд присiв на футринi вiкна, МаКрфельд став бiля нього, Пiпер i ГiллКнкрок примiстилися на тапчанi. "Панове все окремо; праве й лiве крило, а я посерединi". Бiля королiвських уст появилася на хвилину ледве помiтна усмiшка i щезла. "Чому ж то на вашу гадку, ексцеленцiК, нам треба йти на Вiтебськ?" "Тому,- вiдповiв Пiпер,- бо це диктуК нам логiка дотеперiшнього нашого походу". "ВоКнна логiка окрема. Тут Арiстотель i Лейбнiц нi при чiм. Тут не консеквенцiя важна, лише оригiнальнiсть. Треба думати так, щоб ворог про твоП думки не догадався". "На скiльки такому думанню не противиться конечнiсть". "Конечнiсть?" - запитав король, i його очi впилися в канцлерове обличчя, поморщене, як видавлена цитрина. "Конечнiсть?"-повторив, спираючи бороду на рукоятку шаблi. "Конечнiсть велить нам триматися близько ЛiфляндiП, щоб скорiше сполучитися з корпусом ЛКвенгавпта",-вiдповiв канцлер, обтираючи хустиною чоло. Як старий, вправний дипломат, котрий був правою рукою ще попереднього короля, вiн догадувався, що Карло супротивноП гадки, i з досвiду знав, що нема що тратити багато слiв, щоб його переконати. Карло ХII питався ради в своПх генералiв, але робив, як йому хотiлося. Так буде й тепер. Видно, король схиляКться до планiв Реншiльда, котрому спiшно на УкраПну i котрий, мабуть, не бажаК собi злуки з ЛКвенгавптом, а може, навiть жде на його загибель, щоб позбутися визначного суперника. Реншiльд сидiв на вiкнi, баламкаючи злегка ногами, а його дiвочi уста прибирали форму букви "о", нiби свистали. Це доводило канцлера до злостi. Вони, графи й ексцеленцiП, не любилися стихiйно. "Коли б, не дай Боже, москалi побили ЛКвенгавпта,- почав квартирмайстер ГiллКнкрок,- тодi..." "Тодi, гадаКте,- пiдхопив король,- i ми пропали. Не бiйтеся, ЛКвенгавпт досвiдчений генерал, а ми теж якось дамо собi раду. Не в однiй опресiП бували". "У ЛКвенгавпта,- вiдiзвався Реншiльд,- 16-тисячний корпус". "Цар Петро може кинути на нього 50 тисяч",- зауважив ГiллКнкрок. На королiвському обличчi появилася знову та сама легка усмiшка. "Не штука,- сказав,- побiдити рiвносильного ворога. Це рiч звичайна. Вiд шведiв треба вимагати незвичайних побiд, про котрi говорив би весь свiт". В квартирi на хвилину запанувала мовчанка. Тiльки мухи дзичали, сiдаючи на голови старшин. МаКрфельд ловив Пх рукою i кидав крiзь вiкно: "Тю! Проклята мушва". "Московське вiйсько,- перебив мовчанку Реншiльд,- настiльки не вишколене, що дивно було б, коли б ЛКвенгавпт не дав собi з ним ради. Треба сподiватися, що вiн своК завдання добре сповнить. Нам треба йти туди, куди нас логiка фактiв кличе". "Логiка фактiв?" - спитав ГiллКнкрок. "Так. Нам треба вiдтяти вiд РосiП щонайбагатiшi провiнцiП, себто УкраПну, з котроП цар Петро бере харчi для вiйська i щораз-то новi полки вiд гетьмана Мазепи. УкраПнський народ чекаК нас". Пiпер не втерпiв: "Не знаю, чи К на свiтi такий народ, котрий чекав би чужого вiйська. Це ж тягар". "Але ж ми йдемо визволяти украПнцiв з московського ярма". "Це розумiють, може, деякi козацькi старшини, а народ знаК тiльки, що шведам треба дати квартири, харчi i т. д. А що жоден народ не даК того радо, так з того приводу мусять виникнути непорозумiння. На прихильнiсть украПнського народу нам нема що числити. Це народ православний, а ми протестанти. Не дурiм себе". Козаки сильно озлобленi на царя. Його вважають прямо своПм катом. Краще з Лютром, як з Вельзевулом, говорять". Обличчя Пiпера ще бiльше поморщилося, а його очi заблистiли насилу здержуваною погордою. "Пане графе,-казав, звертаючися до Реншiльда,- не малюймо собi будучностi надто рожевими красками. Увiйдемо в край чужий, невiдомий нам, мiж народ, котрого не розумiКмо. Треба числити на власнi сили, а не на його сприятливiсть i допомогу". "Себто?" - спитав, нiби свиснув, Реншiльд. "Себто,- вiдповiв, роздуваючи нiздрi, Пiпер,- треба нам сполучитися з ЛКвенгавптом, щоб з малими силами не пускатися на велику небезпеку. Надто великий ризик, це не хоробрiсть, а очайдушнiсть, авантюра". "Лицар i авантюрист - недалекi поняття,- зауважив король, перериваючи тим висловом суперечку двох своПх ексцеленцiй.- Жалiю, що не можу бути одноП гадки з паном канцлером. Рожевi скла це прикмета молодих, а чорнi - старих. Я хочу голим оком дивитися на свiт". Пiпер скривився, нiби йому гiркого подали, i вiдкашельнув значуче. Король порушився на своПм стiльцi. "Не хотiв я вразити пана канцлера, котрого гадку високо собi цiню, але пiсля побiд, яких нам не пощадив Господь, не маКмо причини дивитися надто чорно в будучнiсть. Козаки - народ воКнний. Це вояк iншого типу, нiж наш, але хоробрий. При добрiм проводi вiн може стати дуже корисним союзником". "А скiльки тисяч того союзника приведе нам гетьман Мазепа?" "Приблизно вiдомi менi сили гетьмана Мазепи,- вiдповiв король.- От i тепер К у мене посланець вiд нього - розказуК". "Але ж цар щораз нових формацiй вимагаК вiд Мазепи, i цей вiдмовити не може",- зауважив ГiллКнкрок. "I якраз тому,- перебив король,- нам треба поспiшати на УкраПну. Скорiше прийдемо, бiльше козакiв перейде на наш бiк. А не забуваймо, що також великий вiзир обiцяв менi свою допомогу. Не гадаю, щоб падишах супротивився полiтицi свого вiзира". Реншiльд i МаКрфельд трiумфували. Король стояв на Пхньому боцi. Ексцеленцiя Пiпер, наймудрiша шведська голова, вiрний дорадник двох королiв, про котрого казали, що король Станiслав в руку його цiлуК,- програв. Стояв безмовно, похитуючи своКю червоною, спiтнiлою головою. "Але ж бо душно",- говорив, щоб щось сказати. Нараз гаркнули бубни, заграли сурми й гобоП, загудiла земля вiд тупоту тисячiв нiг. Реншiльд зiскочив з вiкна i вiдступився набiк, щоб король мiг бачити, як переходить вiйсько. Йшли сiрi батальйони високих i худих, бородатих фiнцiв, а за ними - голубi полки шведськi з синьо-жовтими прапорами, з грифами, яблуками, схрещеними стрiлами, з ренами й цвiтучими деревами. Прапори, полинялi в бойових огнях, зi слiдами кровi, подертi, пошарпанi, як вiрлинi крила, що в бурю попiд небо лiтали. Король, котрий стояв з шаблею пiд лiвою пахвою, з капелюхом у правiй руцi i очима, що нагадували фiорди, летiв кожному прапоровi навстрiчу. Не кланявся, стояв випрямлений, як свiчка, як статуя. Вiйсько побачило його. "Vivat Carolus rex!" - роздалось з тисячi грудей. Музика тихла, мовкли сурми й бубни, вiйсько здоровило свого улюбленого вождя - полк за полком, кожна чота, кожна четвiрня, аж до останньоП. Перейшли. А король все ще стояв посеред квартири з шаблею пiд пахвою, з капелюхом у руцi i очима, що нагадували фiорди, вiдпроваджував своП полки. Високий, худий, гордий. Нараз уста його задрижали, як уста дитини, обличчя осiнила усмiшка, повна безмежноП любовi, i вiн вимовив одне тiльки слово: "Шведи". В тiм однiм словi було все: любов, гордощi, жаль. "Шведи,-повторив ексцеленцiя Пiпер, стираючи хустиною пiт з чола i сльозу зi свого ока.Шведи". "Куди ж пiдемо, панове?" - запитав король, перебиваючи нараз довге мовчання. "Куди нас ваша милiсть попровадять",- вiдповiв граф Пi-пер. Забув про самовпевнений погляд Реншiльда, про його уста, що нiби на весь свiт зневажливо свистали, не бачив його гострого носа, що, здавалося, рад був скрiзь устрявати,- бачив тiльки свого молодого, великого короля, i в вухах i в серцю його лунали слова: "Vivat Carolus rex!". "Пiдемо, куди нас ваша милiсть попровадять",- повторив граф Пiпер. Король кланявся, як звичайно, несмiливо й покiрно: "Дякую, дякую панам". А звертаючись до ГiллКнкрока просив: "Пане полковнику, будь ласка, продовжуйте свою працю. Вона важна, вона дуже важна. Позвольте глянути на карту". ГiллКнкрок вiдсунув стiлець вiд стола i цiлий стiл хотiв присунути ближче до вiкна. "Спасибi. Не турбуйтеся. Я й без того бачу". Нахилився над картою i бiгав по нiй своПми синiми, розмрiяними зiницями. "Тут Днiпро, а тут рiка Сож, тут наш Могилiв, а там Смоленськ, там Мстиславль". На хвилину здержався на тих двох мiстах, нiби вирiшував, котре з них вибрати, маК: "Прошу, працюйте далi. Не перебиваю". Взяв шаблю пiд пахву, ще раз поклонився i вийшов. Реншiльд пiдступив до Пiпера i простягнув до нього руку. "ЕксцеленцiК!" "ЕксцеленцiК!" - вiдповiв Пiпер, i помiж ними нiби нiчого й не було. Реншiльд i МаКрфельд вийшли. ГiллКнкрок узяв циркуль, лiвим колiном прикляк на стiльцю, лiвою рукою пiдпер голову, а правою водив на пiвнiч i на схiд вiд Могилева, туди, куди перед хвилиною перебiгали сивi зiницi короля Карла. "Могилiв, Днiпро, Сож, Мстиславль,- повторяв, вгадуючи королiвськi гадки.- Значиться, перейдемо Днiпро в напрямi рiчки Сожi, пiдемо на Мстиславль". "Пiдемо, куди король велить",-повторив Пiпер. _ДВАНАДЦЯТЬ ТИСЯЧ!_ Лiто стояло в повнiй красi. ЖиттКва сила природи добiгала до свого вершка,- мiсяць серпень. Незабаром i Спаса. Освятять квiти, овочi i мiд, вiдпiчнуть спрацьованi руки хлiбороба i дiти з жалем глядiтимуть на небо, прощаючи вiдлiтаючих журавлiв: кру, кру, кру! Настане осiннiй вiдпочинок, а там i вечори довшi, i казки, i пiснi, i вечорницi. Так звичайно, та не тепер. Хоч i тепер сонячнi днi чергуються з ночами зорiшливими, по спецi приходять дощi, по погодi громи, на полях дозрiвають збiжжя, а в садах овочi, хоч у природi не видно нiякоП змiни, нiякого вiдхилу вiд звичайного щорiчного порядку, так на землi, помiж людьми, iнакше. Людей огорнула тривога. Бентежаться, тривожаться, не можуть собi мiсця прибрати. ЗвiКться курява на шляху - кидають серпи i коси й бiжать у село, кажуть, що вороже вiйсько надходить, гримить - гадають, що гармати ревуть, в шумi вiтру чують крики i стогони людей... Вiйна. Казав би ти, що привикли до неП. Не вiд нинi триваК. Рiк у рiк набирають молодь у полки i шлють у далекi походи в Польщу, в Литву, в Московщину, Бог вiсть де. Не один пiшов здоровий, як дуб, а вернувсь без ноги, без руки, обезвiченим калiкою, тягарем для громади i для родини. Багато не верне нiколи. Невже ж можна привикнути до того?" Вiйна... Гетьманська столиця Батурин ще не бачить ПП. Тут тiльки трохи московського вiйська постоКм стоПть, для порядку. Пишнi батуринськi сади вгинаються пiд яблуками, грушами та сливами, солодкими, як мiд; зародили поля, худоба теж здорова. Та не тiшаться своПм добром мешканцi гетьманськоП столицi. Почувають себе, як перед вiдлетом птахи. З тривогою дивляться на пiвнiч i на захiд. Звiдтам хмари надходять - буря iде. Всiляко про шведiв говорять. Кажуть, що добрi люди. В Могилевi нiкому кривди не робили. Платять за все. А все ж таки страшно, бо це чужий, невiдомий народ i лютерськоП вiри. А найстрашнiше, що цар велить перед шведами городи й села палити, пустошити край. Тривожиться Батурин. Робота людей не береться. Гуртами по вулицях стають i розмовляють. Кожна вiсть блискавкою перебiгаК город, кожне слово стосотним вiдгомоном вiдбиваКться, росте до розмiрiв велетенських, страхiтних. Багатiшi по погребах, клунях, омшаниках закопують добро, по лiсах ями для себе заздалегiдь гребуть, щоб було де перетривати негоду. Свiдомiшi городу не гадають кидати. Це ж крiпость, треба тiльки направити ПП. Направляють. Дивуються, чому гетьман не велiв укрiпляти Батурина, хоч, кажуть, укрiпляК Стародуб, Чернiгiв, Ромен i Гадяч. Мабуть, не гадаК, щоб ворог облягав його столицю. Потiшаються. На замку з раннього ранку до пiзньоП ночi гримлять молоти, скрегочуть пили, глухим гомоном вiдбиваються вiд старих замкових стiн удари сокир. Самi мiщани проводять тую роботу, захищають себе i свою столицю. Мотря на лавцi пiд хатою сидить. Вона в чорному вбраннi, лице приблiдло, що лиш перебула недугу. Дивиться на небо синК, гаряче, на дерева, повнi овочiв i листя, на силу i красу природи i так Пй дивно на серцю, що й виповiсти не може... Кривавий помiст, колода i сокира... Батько... Того образу не забуде нiколи. Хоч як бажаК - не може... ДивуКться, як Любов Хведорiвна може ще жити на свiтi. ПоПхала на хутiр i безвихiдно пробуваК у ньому. Вона - причина такого нещастя... Повiки опускаються на очi, голова подаКться взад, на бiлу, теплу стiну, перед очима лiтають рожевi листочки троянд, руки пашать, нiби хтось мурашок до них насипав,чорно.. Мотря будиться на бiлiй постелi. Бiля неП сидить ПП муж. Чому вiн, чому не той iнший?.. Судженого i конем не об'Пдеш... Той iнший у КиКвi тепер. Вiйсько туди з-пiд БiлоП Церкви привiв. КиПв ожив. Гетьмана дзвони св. СофiП вiтали. Та не так, як вона собi того бажала, як тiтцi розказувала колись. Де вiн, де його побiда, де цей великий день? Як важко дожидати його?.. * * * Сумно й тривожно дивиться Чуйкевич в очi своКП любоП дружини. Мотря пiдносить повiки. "Ти тут?" "Бiля тебе, Мотре?" "А робота?" "Я ПП пильную". "Правду кажеш?" "Невже ж я коли брехав тобi, Мотре?" "Не хочу, щоб iз-за мене терпiли твоП дiла. Не забув якого наказу, Iване?" "Вони в мене списанi на паперi. Роблю, що гетьман велiв, не турбуйся!" Очима, повними вдяки, дивиться на нього. "Що нового? Њ вiстi якi?" "Вiстi, як птахи, не знаКш звiдки прилетiли. Не важнi". "З КиКва нема якоП пошти?" Чуйкевич зам'явся, мовчав. "ТаПш що передi мною? Може, щось недобре?" "Нi, Мотре. Нiчого доброго i нiчого злого. От так собi". "Чому ж ти тодi не говориш? Не бентеж мене". "З КиКва посланець прийшов". "З КиКва? - I Мотря сiла на постелi.- Хто такий?" Чуйкевич взяв ПП за руку: "Не тривожся, сотник один iз сердюцького полку, ти його не знаКш". "З чим прибув? Може, гетьман нездужа, може, його цар до себе покликав?" "Заспокойся. Гетьман здоровий i здоровить тебе. Цар його кличе, та вiн не спiшиться. Нема дурних. Казав перебрати i наготовити акти, що я i зроблю". Мотря заспокоПлася, але за хвилину стала знову питати: "Тiльки всього? Не таПш ти що передi мною?" "Як на сповiдi кажу, яка ж бо ти!" "Хочу все знати, все, все - розумiКш? Не хочу бути лялькою до забави, дитиною, перед котрою закривають правду, пiдросте, довiдаКться. Коли я дружина тобi, так нiчого не скривай передi мною. Не бiйся, я сильна, не вгнуся. Кажи!" "Нiчого незвичайного не привiз цей сотник. Вiр менi". "А що розказуК про КиПв, про гетьмана, про дiло?" "Багато". "Хочу почути. Мушу!" "Пiдожди. Вiн ще нинi не Пде. Завтра запрошу його до себе, розкаже. А нинi ти хвора - спiчни!" "Не можу. Це недуга не тiла, а душi. Ти знаКш: душа спокою не маК". "Оповiдання ще гiрш збентежать тебе". "Збентежать i заспокоять. Знаю свою вдачу. Поклич його. Ось, бачиш, я вже здорова, сильна - поклич". Чуйкевич не мiг вiдмовити. Згодився i пiслав за сотником чуру. "Кажи, що просимо пана сотника до себе на вечерю". * _* *_ Чуйкевич пiшов перебратися, щоб гiдно привiтати гостя. Вернувши до свiтлицi, здивувався. Побачив Мотрю вiдсвiженою i причепуреною. "Яка сила волi у тiКП жiнки,- погадав собi.- Такий удар перебула й не зломилася. Цiкавiсть до справи тримаК ПП". Мотря прибирала в свiтлицi. Старi меблi творили гарний контраст до ПП молодечоП появи. "Мотре, невже ж у нас прислуги нема?" "Не можу всидiти без дiла. Тривожуся, сама не знаю чого". "Лиши тривогу менi, я мужчина. Найгiрше вже поза нами". "Хто знаК, Iване,- вiдповiла, сiдаючи в старосвiтський фотель,- не раз здаКться, що гiрше, як К, вже й бути не може, а поживеш - i побачиш, що нi. Бездонний ящик Пандори. Невже ж ми знаКмо, який дарунок готуК нам доля?" "Як поганий, то не приймемо. Хай ворогам нашим пiдносить". "Доля не питаКться нас - що хоче, те й даК". "Поборемо злу долю i заживемо щасливо". Говорив зi щироП душi, бажаючи не так собi, як своПй дружинi тихого, безтурботного щастя. "Дай Боже,- вiдповiла Мотря.- Ось i наш гiсть". Чуйкевич вибiг назустрiч. "Мир дому сему i всiм живущим в нем,- промовив гiсть, переступаючи порiг. Перехрестився до образiв а, побачивши хазяйку, вiдрекомендував себе i поклонився в пояс.- Гарною дружиною поблагословив вашу милiсть Господь",- повернувся до господаря дому. "Џй-Богу, ненаглядна краса. Тiльки стiй i дивися, забуваючи про шаблю, вiйну i про всякiя другiя о к о л и ч н о с т i". (Гетьманський пiсланець старався актовою мовою говорити). Мотря подала йому руку. Обтер хустиною вус i поцiлував голосно. "I солодка ж яка! Џй-Богу, як марципан". "Пан сотник комплiменти любить",зауважила Мотря. "Люблю, чого менi Бог не зволив дати". "Нежонатий?" "Парубком залишуся до смертi". "Не вподобалась жодна?" "Була одна i тую Бог до себе покликав. А другоП не хочу". "Вiрний". "Добрий козак вiрний Боговi, гетьмановi, шаблi i дружинi. Зломиш одному вiру - як же вiрити тобi?" "ЗнаК гетьман, кого посилати". "Хай Бог милуК його милiсть пана гетьмана!" - вiдповiв сотник. "Розгостiться, будь ласка! - просила його Мотря. Чурi казала прийняти шаблю i шапку.- Сiдайте та розказуйте, що в КиКвi чувати". Гiсть рукою махнув: "Розказувати багато, а слухати мало. Нiчого тепер доброго не чувати". З його широких грудей добувся голос, подiбний до сопоту ковальського мiшка,- сотник зiтхав. Його обличчя, що нагадувало старий, почорнiлий ремiнь, ще гiрше потемнiло, а очi сховалися пiд брови. "Сумно в КиКвi тепер". "Невже ж?" "Так сумно, що, вiрте менi, який я старий, а врадувався, як молодий хлопчина, що мене гетьман в Батурин посилаК. Гадаю, розважу себе". "I розважили?" "Як же не розважити, побачивши таку красу, не во гнiв пану Чуйкевичевi кажучи. Боже ти мiй! Пощо тiКП вiйни? Чи не краще жити б по законах Христових та раювати бiля гарноП i доброП дружини?" "Пан сотник, як проповiдник балака,зауважила Мотря.- Вiйна за волю - дiло святе, i не хотiла б я, щоб мiй муж iз-за мене вiдтягався вiд того святого обов'язку". "Вiйна за волю,- повторив, зiтхаючи, сотник.- ДобуваКмо тiКП волi i нiяк добути не годнi. От i тепер. ЗдаКться, тiльки простягни свою руку i воля твоя. А чи зловиш ПП? Бог святий знаК. Так нас тiП москалi обсiли, що обiгнатися годi. Гетьмановi прожитку не дають. Все якiсь посли то вiд царя, то вiд Меншикова, гетьман хвилюКться, та нiчого не вдiК, мусить робити, що йому велить. От яка тут воля!" Перейшли до столовоП i за вечерею балакали далi. Чарка розв'язувала язик. Гiсть довiряв господарям, як рiдним. "Вiд першого серпня в КиКвi стоПмо. Боже ти мiй, як вiджив наш старий золотоверхий КиПв! Козацтва, як того макового цвiту. Аж за очi бере. СамоП кiнницi тисяч кiлька, може, шiсть, як не бiльше. Подумайте!" Очi старого козака заблистiли притаКним огнем. Мотринi зiницi розгорювалися вiд того огня. Оживала. Бiлi лиця наливалися кров'ю. "Як вийдеш бувало на який майдан, як глянеш - скрiзь червонi шапки, скрiзь гострi списи в сонцi горять, як хрести на киПвських церквах. Не знаю, чи коли вiд Богданових часiв стiльки вiйська в нашiм КиКвi бувало. Щоб не збрехати, кiнницi й пiшого тисяч, може, двадцять, як не бiльше. Погадайте! Це ж армiя, i ще яка! А гармат, а возiв з мунiцiКю, з харчами, з припасами всiлякими - сила-силенна!" "I що?" - питався Чуйкевич. "I що?" - повторила Мотря. "I нiщо,- вiдповiв сотник.Нiщо..." Його брови пiдлiзли вгору, уста скривилися жалiсно, а з грудей видобулося те саме зiтхання, що нагадувало сопiт ковальського мiшка. "З такою армiКю, можна собi гадати, вдесятеро сильнiшi царськi полчища розiб'Кш, УкраПну на ноги поставиш, мир подиктуКш - ага! Нi армiП, нi миру, нi волi, нiчого нема". I вiн руки сумно опустив по собi. "Що ж сталося такого?" - тривожно питалася Мотря. "Що? Стривайте, зараз вам скажу". Вiн випив чарку за здоров'я хазяйки, обтер уста i розказував далi: "Ще ми не надивилися на наш святий КиПв, ще не спочили з далекоП дороги, як вже i посол вiд царя прибiгаК: посилай йому чотири тисячi кiнницi на допомогу полковникам киПвському й бiлоцеркiвському, котрих ранiше виряджено в Польщу для руйнування тих панiв, що з королем Станiславом тримають. Помилуйте, чотири тисячi кiнницi! Цар гетьмана вождем над кiнницею настановляК, а чотири тисячi кiнницi вiд нього бере. I будь тут мудрий! Кажуть, гетьман як зварений ходив, не знав, що йому робити. Перше мати розважала його, тепер iгуменi Магдалини вже в живих нема i гетьмановi в нiкого розради шукать". Мотря довгими вiями своП зiницi прикрила. "Пiслав?" - спитався Чуйкевич. "Викручувався, як мiг. Казав: скорiше булаву покладу, як таких сил позбавлю УкраПну. Хто захистить ПП, та ж мене народ проклене! А посли один за других прибiгали: ,посилай i посилай'". Сотник замовк, його обличчя, як ремiнь, стало м'якнути i морщитися, робилося подiбне до шкiри. Чоло пооралося, сердився козак. "Бог його побив би! - вихопилося з уст.- А я! Поб'К,- сам собi доповiв, усмiхаючися гiрко.- Коли йому швед не дасть ради, то нiхто йому нiчого не зробить, проковтне нас з чобiтьми". Мотря припрошувала гостя до страви. "Менi вже, ваша милосте, i страва не смакуК, i чарка не веселить душi. Забути не можу, як тiП полки з КиКва вiдходили. Двi тисячi гадячан, що попереду в киПвськiй фортецi стояли. Не один до того КиКва прирiс: побратався, покумався, дiвчину собi знайшов. А тепер кидай усе, що серцю твому любе, i спiши в тую Польщу, не знати за що й за яке. Хочуть пани Станiслава, хай Пм буде Станiслав. Що гадячанам мiшатися до панських порахункiв. Так розум каже, а цар приказуК iнше. Двi тисячi гадячан у Польщу виступають, а за ними тисяча молодикiв, що тiльки свою вiйськову службу починали. Деяким ще й вуса не засiвалися - молодики! Тих найгiрший жаль. Ще вони й не викохалися, ще матерi не натiшилися ними, а вже - iди! ЗнаКте, старий я козак, всячину бачив, а того забути не можу... Нiби молодий лiс рубають... Ранок був. Лiтнiй, ясний ранок. Небо чисте, сонце тепле, жарке, а вулицями, нiби хмари чорнi перевалюються, вiддiл за вiддiлом iде, невесело, нерадо. Що нерадо! Жодного погiдного обличчя я не бачив, жодного ясного ока, всi, як той поклiн. Навiть конi голови поопускали. Не порскають, лиш оглядаються позад себе i жалiбно iржуть. Звiрина теж щось розумiК". "Не всяка,-перебив Чуйкевич,- але конi, то так". "Кiнь - товариш козацький, вiн усе розумiК. Я ще до нинi те iржання жалiбне чую... Пiшли... За гадячанами тисяча молодикiв, нiби буря цвiт iз наших садiв обiрвала i на чужi дороги несла. Проводжав Пх весь КиПв. Плачу ж було, плачу! Як на похоронах. Хоронили ми нашу надiю. Пiшли... Гетьман довго дивився за ними. Я недалеко вiд нього стояв, бачив його i вдруге таким бачити не хочу. Жаль його ломив. Робив, чого робити не хотiв, а мусив". "Дуже наш гетьман подався?" - спитав Чуйкевич. "Не знаю, що вам вiдповiсти" На око - такий, як був тому рiк-два, може, й бiльше, але хто його частiше видаК, що змарнiв i по ночах не спить, нервуКться. Важкi переживаК часи. Яка вiдповiдальнiсть! Подумайте! Кожний з нас вiдповiдаК за себе, а вiн за всiх. Не легко такий тягар на своПй совiстi нести. Я козак, в полiтицi не розбираюся, та не хотiв би я тепер у його шкурi сидiти". "Чому ж то так?" - питався Чуйкевич. "Чому? - i сотник потер рукою чоло.ПитаКте? Нiби не знаКте самi? - Вiн оглянувся, чи не слухаК хто, а тодi присунувся ближче до Чуйкевича i, шепочучи, почав.-Швед наближаКться до нас, кажуть, на УкраПну, iде, хоче нас вiд Москви вiдiрвати. Погадайте, який преважний мент. I що тут гетьмановi робити, тримати з царем, чи приставати до шведа?" "А на вашу гадку, що кориснiше?" - спитала сотника Мотря. Сотник глянув на неП уважно i без вагання вiдповiв: "До шведа!" Хвилину мовчали, а тодi вiдiткнули всi троК, нiби Пм камiнь зсунувся з грудей. Зрозумiли себе. "До шведа... Але з чим? - говорив далi сотник.- Не гадайте, що на тих трьох тисячах кiнець. Цар, як вампiр, щораз новоП кровi хоче: давай йому козакiв i давай! Гетьман мусив послати на Литву до Пропойська чотири з половиною тисячi мiських козакiв i 1600 компанiйцiв, а до Смоленська теж тисячу компанiйцiв i вдвоК тiльки пiхоти. Обчислiть те все, узнаКте, скiльки вийде? Дванадцять тисяч з лишком. Погадайте, дванадцять тисяч нашого козацтва вкинуто тому Молоховi в зуби. З чим же залишився гетьман, з чим йому переходити до шведа? А не перейде, так i решту вiзьмуть, оставляючи його й УкраПну без усякоП сили. Ось що в нас у КиКвi чувати!" - додав, затискаючи кулак. Чуйкевич i Мотря уважно слухали оповiдання старого сотника. Вiдома Пм була залежнiсть гетьмана вiд московського царя, а все ж таки вжахнулися, почувши такi високi цифри. УкраПна стратила 12 тисяч вiйська - навiть у великiй битвi мало коли так багато народу гине, це ж погром. I перед ними виринуло важке питання: з чим гетьман перейде до шведа i чи перейде вiн тепер? Чи краще оставатися тепер там, де його вiйсько, себто при Петрi. З острахом глянув Чуйкевич на свою дружину. Боявся, щоб невеселi вiстки не пошкодили ПП здоров'ю. Але, на своК превелике диво, зауважив, що Мотря виглядала краще, нiж перед розмовою, мiсце втоми й обезсилення зайняв новий душевний пiдйом, якесь нове завзяття. "А Карло? Де тепер Карло?" - питалася старого сотника. "Кажуть, з Могилева рушаК". "Куди?" "Бог його зна". "На Москву чи до нас?" "Невiдомо нiкому". "Так воно й повинно бути. Вороговi не треба знати, куди вiн пiде". "Щоб тiльки не вiдбився далеко вiд ЛКвенгавпта,-зауважив Чуйкевич.- У ЛКвенгавпта великий корпус, i сам вiн добрий генерал. Боюсь, щоб москалi не вбилися клином помiж них. Тодi царевi не важко було б побити зразу ЛКвенгавпта, а потiм i Карла". Замiтка Чуйкевича стурбувала старого сотника. Вiн задумався, думала i Мотря. Душний серпневий вечiр пригнiчував думки. Важко було, гнiтучо, як перед бурею. Чуйкевич встав i вiдчинив дверi. Зашелестiло виноградове листя на ганку. Падали зорi. Сотник хрестився: "Свят, свят, свят. Господь Саваоф". Глянув на Мотрю i нiби засоромився: "Стара звичка, ще з дiточих часiв. Покiйна мати хрестилася, як падала зоря. Казала, що душа якась летить. У битвах тисячi душ вилiтають з