смiло свого шефа. "Будь ласка!" - погоджуКться Головкiн, i один з писарiв кидаКться сповнити його волю. "Не те, не те! - противиться Шафiров.- Виш, який чорт! Життя збавити хоче. Вiдчини останнК, бiля дверей, щоб не вiяло на мене. Паралiч!" Писар зiскакуК з крiсла, кулиться, як пес, котрого мають бити, i вiдчиняК останнК вiкно, з котрого не буде на вiце-канцлера дути. Вiдчинивши, вертаК на своК мiсце, при окремiм столику збоку. Там Пх двоК сидить i пiддячий. Перед ними - гербовi бумаги i цiлий жмут свiжозаструганих пер. Канцлер нахмурив брови, ще раз донос читаК. Точки, до яких маК придиратися, зачеркненi червоно. КиваК на Шафiрова пальцем, цей присуваКться до нього. Канцлер показуК йому 13-й пункт КочубеКвого доносу i порiвнюК його з ранiшим доносом, який подав Осипов. "Контроверсiя",- каже Головкiн. "Контроверсiя",- притакуК Шафiров. "I до того тринадцятий пункт". "Дiйсно тринадцятий пункт",притакуК вiце-канцлер. "Покликать Кочубея!" По залах опустошеного будинку лунаК луск драгунських чобiт: раз-два, раз-два, раз, два, три! За хвилину широко вiдчиняються дверi. З бокiв - два драгуни, всерединi - генеральний суддя. Драгуни червонолицi, волосся посипане борошном i чути вiд них запах горiлки, поту i тютюну. Кочубей блiдий, втомлений, волосся посивiле, губи мов на ладан дують. Головкiн даК знак, драгуни розкрачують широко ноги, роблять пiв-оборота назад i вiдходять, замикаючи за собою дверi. Кочубей стоПть бiля порога сам. Дивиться на червоне сукно, на хрест, на свiчки, на параднi мундири канцлера та його товариша, на глупо вистрашенi мiни пiддячого i писарiв, бачить у зеркалi себе, i йому пригадуКться, як вiн ще недавно других у Батуринi судив, а тепер сам на суд стаК. Генерального суддю i стольника його величества драгуни, як гультяя ведуть, залишають перед дверима, i вiн стоПть, як дурень! Що ж це таке? Нагорода за вiрнiсть царевi, за те, що вiн проти свого гетьмана пiшов, наразив себе на його гнiв i на наругу товариства-старшин? Що ж це таке? Той самий Головкiн писав, що цар його, Кочубея, у своПй ласцi й милостi маК, що поговорити з ними про зраду хитрого гетьмана хоче, порадитися, кого б то на його мiсце настановити, а тепер тримаК його близь порога i навiть сiдати не попросить, його, генерального суддю, Василя ЛеонтiКвича Кочубея, стольника його величества царя! Що це таке? Нiяк не розумiК. Аж бачить перед собою царський портрет. Цар дивиться на нього, грiзно i гнiвно, в лiвiм кутку затиснених губ злобний усмiх. Панцир мигтить, голуба лента сяК. Кочубей не знаК, що з собою робити. Руки в нього задовгi, ноги заслабi, голова в плечi лiзе, i вiн кланяКться тричi, в пояс, нижче, аж до самоП землi. В зеркалi бачить себе... Гидко! "Василь ЛеонтiКвич, приступи!" - чуК голос, не царя, а високого i худого, як тичка, Головкiна. Чи це той голос, що говорив до нього вчора? Нi, це iнший якийсь, рiзкий i недобрий. Що це таке? Не розумiК. Але йде. "Ближче!" - гукаК той самий голос. Пiдходить до стола. Шафiров даК рукою знак, щоб став. "Присягни,- приказуК Головкiн,присягни, Василю ЛеонтiКвичу, що правду говоритимеш!" Пiддячий приводить присягу, Кочубей повторяК за ним, перекручуючи слова, бо до киПвськоП актовоП мови привик. "Руку вгору!" Кочубей пiдносить руку, рука дрижить. "Пальцi не так",- сердиться Головкiн. I Шафiров пальцi КочубеКвi на московський лад складаК. Закiнчили. Кочубей руку безсило опустив. "Тринадцятий пункт,- починаК Головкiн,- твого доносу, поданого на письмi, звучить (тут канцлер подаК донос Шафiрову i той читаК): "У груднi того ж 1707 року до Батурина приПздив Олександер Кiкiн i Мазепа зiбрав бiля себе 300 чоловiка зазброКних сердюкiв. Певне, вiн це зробив, перечувши, що за Кiкiном до Батурина приПде сам цар, щоб узяти з собою Мазепу в Москву, от Мазепа й намiрився вiдстрiлюватися вiд царя". "Так було?" - питаКться Головкiн. "Було, як у письмi стоПть,вiдповiдаК Кочубей.- Я слова одного неправди не написав. Можу хрест святий поцiлувати". "А Мазепi ти не цiлував?" - кидаК йому Головкiн. Кочубей мовчить. Не знаК, що вiдповiсти. "Чорт тебе знаК, чи ти гетьмановi брехав, чи його величеству царевi!" "Його величеству царевi я брехати б не смiв",- вiдповiдаК Кочубей. "Побачимо. Ось тут послухай, що про цей самий пункт пише ахтирський полковник його величества Осипов". (Головкiн письмо Шафiрову передаК). Шафiров читаК: "Пiсля невдатного замiру на царське життя, коли його величество цар мав до Батурина прибути, Мазепа всяко пильнував, щоб його величество царя предати смертi або взяти до рук i вiддати ворогам, а в минулу Пилипiвку з своПми полками сполучився i хотiв iти на росiйськi мiста". Шафiров закiнчив. "Було так?" - питаКться Головкiн. КочубеКвi в головi шумить. Його бентежить рiзкий голос Головкiна, спiтнiле чоло Шафiрова, грiзний погляд царя, хитре обличчя пiддячого i глупi перестрашенi мiни писарiв: тридцять три пункти його доносу переплутуються, вiн не знаК що вiдповiсти i повторюК те, що перед хвилиною сказав: "Було, як на письмi стоПть. Я слова одного не збрехав". "Значиться, Осипов бреше?! Полковник його величества царя бреше - що?! Мовчиш? Осипов по словах твого товариша Iскри писав. Покликать Iскру!" Знов тупiт драгунiв, знову вiдчиняються дверi i входить Iскра. I вiн здивовано дивиться на червоний стiл, на важливу мiну Головкiна, на лискучий лоб Шафiрова, на хитре обличчя дяка, на глупо перестрашенi очi писарiв i на свого товариша Кочубея. Який же вiн малий, мiзерний, нужденний! Невже ж це справдi Василь ЛеонтiКвич, той самий, перед котрим хиляються голови козацькi, перед котрим шапки скидають старшини, радi, як вiн Пм свою руку подасть? Невже ж це муж Любовi Хведорiвни отсей дiдунь, що так покiрно бiля червоного стола стоПть? Що тут сталося так ненадiйно? Iскра кланяКться портретовi царському i його урядовцям. Нi цар, нi урядовцi не вiдповiдають на поклiн. "Пiдiйди!" Iскра пiдходить до стола. Його заприсягають i повертають вiч-до-вiч iз КочубеКм. Шафiров читаК нещасливий тринадцятий пункт так, як його Осипов киПвському губернаторовi подав. Iскра поспiшно ловить своП слова з товстих губ Шафiрова i стурбовано клiпаК очима. Морщить чоло. "Так ти казав?" - питаК Головкiн. "Так я казав ахтирському полковниковi його величества Осипову",- вiдповiдаК Iскра. "А тобi хто казав?" "Я вiд Василя ЛеонтiКвича чув. Вiн при жiнцi своПй, при Любовi Хведорiвнi, менi про це балакав". "А чому Василь ЛеонтiКвич того у своПм доносi не написав?" "Не знаю. Але я радив Василевi ЛеонтiКвичу пiдождати, аж з'являться признаки провинностi гетьмана Мазепи". "Ти менi радив?" - питаКться нараз Василь ЛеонтiКвич. "Авжеж, що радив, у присутностi дружини твоКП Любовi Хведорiвни. Пригадай собi, в тебе пам'ять стара, я тобi поможу. Було це в твоКму дворi у Диканьцi, в боковiй свiтлицi, при замкнених дверях. Ми образ Спасителя цiлували, той у золочених рамах, що його львiвськi малярi малювали. Тямиш?" "Нi". "Як же це, Василю? Ще Любов Хведорiвна питалася мене, чи я знаю черця Никанора, а ти питався, що за людина ахтирський полковник Федор Осипов?" Кочубей перечив головою: "Не тямлю". Писарi i пiддячий на три руки кожне слово пишуть. Головкiн дивиться на Шафiрова, Шафiров - на Головкiна. Шафiров встаК, пiдходить до канцлера, щось шепче йому, той притакуК головою. Злобна усмiшка в лiвому кутку царських уст бiльшаК. Нагло Головкiн пiдноситься з крiсла. "Досить!" - каже i кличе пiддячого до себе. "Розвести Пх по окремих свiтлицях i приставити варту. Добро i листи Пх описати. Нiкого не пускати до них. Брехуни, клеветники, суКслови!" Пiддячий навшпиньки iде до дверей. БоПться, щоб дошки в долiвцi не скрипiли. ВiдчиняК дверi, видно драгунiв з волоссям, посиланим борошном, i з шаблями наголо. Шафiров даК КочубеКвi i Iскрi знак: "Пашол!" Попереду - пiддячий, за ним - Iскра з КочубеКм, з бокiв драгуни - вiдходять. * * * Головкiн сiдаК на крiсло: "Уф! Сволоч яка! Брехуни!" Шафiров хустиною спiтнiле чоло витираК. Душно. Кличуть попа полтавськоП СпаськоП церкви Iвана Святайла. Середнього росту, чорнявий, добре живлений на полтавських хлiбах, вiн спокiйно дивиться на своПх суддiв, покладаючися на протекцiю Iскри й Кочубея. Про замiри гетьмана Iвана Степановича знаК вiд Кочубея, бiльше нi вiд кого не чув. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква. Але Кочубея послухав, бо вiн вiдомий ктитор i благодитель святих божих церков. На бажання Кочубея свояка свого Петра Яценка до нього привiв. Коли Кочубей каже, то видно, що так воно К, що гетьман Iван Степанович лихi намiри в душi своПй скриваК". "В душi? - зриваКться Головкiн,- а чого ж ти йому в душу своК немите рило пхаКш?" Пiп Святайло мовчить, тiльки бороду крадькома рукою гладить, нiби впевнитися хоче, чи справдi в нього таке-то вже немите рило. А по хвилинi, набравши новоП вiдваги, додаК: "Коли гетьман Мазепа пiслав вiйсько своК у Диканьку, щоб ухопити його милiсть Василя ЛеонтiКвича, то я тодi поПхав до нього, до того ж Кочубея у Красний Кут, а звiдтiля укупi з ним та з полковником Iскрою вирушив до Смоленська. Решта вже вiдома". "Вiдомо, що ти така ж сама наволоч, як i твоП протектори. Пiшов геть!" Привели сотника Кованька як свiдка по десятому пунктi, в котрому говориться про КзуПта Заленського. Шафiров читаК цей пункт: "У гетьмана у Печорському був ксьондз Заленський, КзуПт, ректор вiнницький, i той перед значними особами висловився так: ,Ви, панове козаки, не бiйтеся шведа, котрий не проти вас, а проти Москви лаштуКться'. Той же ксьондз казав: , Нiхто не вiдаК, де криКться i тлiК огонь, але як разом вибухне, чого незабаром вже треба сподiватися, тодi хiба кожний дiзнаКться, але сю пожежу не легко буде погасити'". Сотник Кованько слухав тi слова поважно й побожно, як голос священика в церквi. "Бачив Заленського?" - питаК його Головкiн. "Бачив у Печорському монастирi у свого полковника якогось ксьондза, а як його звуть не знаю". "Ксьондзiв, як псiв. Можеш засвiдчити, що був це КзуПт Заленський?" "Того я нiяк засвiдчити не можу. Козаки питали в ксьондза, де швед? а вiн Пм вiдповiдав: швед тепер притаПвся, але вiн маК змогу такий огонь здiйняти, що не швидко вгасиш". Кованько чуК, як пера шкребчуть по паперi, i йому здаКться, що це йому чорт по душi шкребе. Пощо вiн дав себе наструнити проти свого регiментаря, проти гетьмана? Чому не пам'ятав, що гетьман бiльший за генерального суддю i що для того вiн в царя бiльший послух знайде?.. КаКться, а все ж таки рятуватися хоче. "Та ще питали козаки ксьондза,говорить,- на кого швед пiде, чи на нас? А ксьондз вiдповiдав: не на вас". Бiльше нiчого не знаК. "Кочубей намовив мене говорити про Заленського при царських мiнiстрах з и н ч и м и о к о л и ч н о с т я м и. Кочубей, генеральний суддя, стольник його величества, пан великих маКткiв, як йому, бiдному й малозначному сотниковi не послухати такоП особи?" "Сволоч!" - кидаК сотниковi в лице Головкiн, а, звертаючися до пiддячого, приказуК: "Тую каналiю питати ще раз окремо з п р и с т р а с т i К м". Кованька вiдводять. До зали входить вихрест Петро Яценко. Безнастанно кланяКться, аж присiдаК, голова в нього трясеться, повiки клiпають, борода дрижить. Вiн Кочубея не знав. Був у нього тiльки один разочок, i то через попа Святайла, i йому було доручено переказати дещицю протопоповi, духiвниковi його величества в Москвi. Бiльше нiчого не знаК, був тiльки передатчиком слiв його милостi Василiя ЛеонтiКвича. Гадав, що обов'язком кожного вiрного пiдданця його милостi государя К не затаювати нiчого, що може вийти йому на втрату. КочубеКвi писарi зiзнають, що вони тiльки чисто й вiрно переписували те, що Пм давав Пх пан i повелитель Василь ЛеонтiКвич Кочубей. I Пх вивели з зали. За ними пiшли по наказу Головкiна також пiддячий i царськi писарi. В залi остався тiльки канцлер Головкiн i його службовий товариш вiце-канцлер Шафiров. Зi стiни дивиться на червоне сукно, на хрест мiж ярими свiчками i на своПх високих урядовцiв цар Петро. Дивиться грiзно, наче приказуК: "Добре Пх до рук прибрать! Дошкульно питать, з пристрастiКм! Сволоч така! Дрянь черкаская. Iнтригами бентежать царя!" Канцлер i його товариш умiють царську волю навiть з портрету читати. В них тiльки й гадки, щоб не зробити щось не згiдного з бажаннями царськими. Знають, яка кара за це. Досвiдчили царськоП дубинки. Костi трiщать, як доторкаКться до тiла. Цар б'К, аж з кафтанiв, суто золотом нашиваних, шматки, як з курки пiр'я, летять. Меншикову раз цар голубу андрККвську ленту порвав. Ордени посипалися на землю. Мало не вбив. Головкiн Меншикова не любить. ЗавидуК йому навiть такоП царськоП ласки. Хоч би й бив, щоб тiльки бiля себе тримав. "Не знаю я,-звертаКться Головкiн до Шафiрова.- як отсе князь Олександер Данiлiч побоП його величества так славно видержуК. Дряхлий такий, хрупкий, маленький. Казав би ти: вдар i розлетиться, а витримуК якось". "Привик,- вiдповiдаК Шафiров,- до всього чоловiк привикаК. Малий Олександер Данiлiч, та сильноП комплекцiП. Залiзний чоловiк". "А лоб у нього iз бронзи". "Цитьте!" - i обидва насторожили слухи. Пiдходять до вiдчиненого вiкна. "А-а! а-а! - а-а!" Рахують. "З пристрастiКм Iскру питають",каже вдоволений Головкiн. "Добре б'ють. Та й кричить як!" "Не привик. Черкаськi старшини не привикли до кнутiв". "Хай привикають. А то нашого брата дубиною валять, а вони, як барони, безпечно собi походжають". "Сволоч!" "А-аI А-аП А-аП Сусе Христе, Мати Божа! Ой!" "З пристрастiКм..." - повторяК, потираючи руки, Головкiн. "Славно жарять",- зiтхаК Шафiров, обтираючи спiтнiле чоло. Зi стiни дивиться цар. Його чиновники чують цей погляд на собi. Цар лихий, що при мордованнi не були. Беруть чотириграннi капелюхи i бiжать туди, звiдкiля людський рев лунаК. * * * Запущений двiрський сад, великий, наче лiс. Стежки травою заростають. Лавкам пiдгнивають ноги. Щебечуть птахи, вiтрець галуззям хитаК. "Гарно як",- говорить Головкiн. "Поетично",--пiдтверджуК Шафiров. При стежцi троянди цвiтуть. Нiхто Пх не доглядаК. Обросли кропивою i лопухами. Але квiття гарне i свiже, як колись за добрих часiв, коли парк доглядав огородник. "Хорошi рози",- кидаК мимохiдь Головкiн. "Да колци iмКют",- вiдповiдаК Шафiров. Перед ними панська ледiвня, без леду. Кiлька ступнiв i входять у долину, до великого, темного, гнилого пiдвалу. Хвилину не бачать нiчого. Чують тiльки, як стогне, сопе, нiби дух з себе спускаК, важко скатований Iскра. Очi до сутiнкiв привикли. Кат, з закачаними вище лiктiв руками, з кнута кров на землю стрясаК. Велика червона крапля збiгаК йому по чолi, по бровi, по повiцi, через вуса на рот. ОбтираК рот червоною рукою: "Тю, Юха така". Головкiн дивиться на нього. "Молодець!" "Рад служити милостi вашiй",вiдповiдаК солодко, всмiхаючися, звiр у подобi людськiй. Iскра на камiнних плитах долiлиць лежить, не Iскра, а щось таке червоне, безобразне, здригаКться i пальцями землю гребе. Брудною рогожею накривають Iскру. "Не реви!" Пiддячий з бумагою на бочцi сидить, дерев'яна лiхтарка жовтувате свiтло на сивий папiр кидаК,- щось пише. "Виголосив що?" - питаКться пiддячого канцлер. Пiддячий зриваКться, пiдносить до очей бумагу, читаК: "Пiсля шостого удару сказав: ,Вiд Кочубея чув, що в нього полковником миргородським Апостолом i судцем генеральним Чуйкевичем була проти гетьмана рада; вони думали полковника миргородського обрати за гетьмана. Так цей не схотiв'". "Бiльше нiщо?" "За шостим ударом нiчого бiльше не виявив. Твердий. Сердився, що б'ють. Вiн же полковник!" "Бувало, що й гетьманiв били. Нiчого. А далi?" "Дiстав ще два удари i повiв: Генеральний судець Чуйкевич до Кочубея писульку присилав, сповiщаючи, що за Днiпром огонь займаКться; борони Боже, як би i в нас не зайнявся'". "Бiльше нiщо?" "По слiдуючих ударах замовк. Говорити не мiг, лише ревiв". "Скотина... Винести проч!" Помiчники ката кладуть Iскру на брудну рогожу, накривають хребет кафтаном i несуть у палату, залишаючи червонi слiди за собою. "Кочубея давай!" - наказуК Головкiн. Привели генерального суддю. Кочубей iшов, як вiл у рiзницю. Свiт перевертався дороги дном. Невже ж вони смiють його, стольника царського, його, генерального суддю, катувать, як якого-будь пiдлого гультяя, як розбишаку? Вiн донесе його височеству царевi, не пощадить нiкого, зневаги не даруК. Це ж наруга одна, пiдступ, фарисейство! Так з поважними персонами не роблять. Переходячи попри грубе дерево, хотiв розiгнатися i головою ударити в нього. Мiж двома драгунами iшов. Впустили його по схiдцях, самi перед входом уставилися - наголо шаблi, волосся борошном присипане, як снiгом. "Василь ЛеонтiКвич, признавайся!" - гукнув на генерального суддю канцлер. "Богом святим клянусь, словечка одного не збрехав i не затаПв, як на сповiдi святiй усе по совiстi сказав". "Не хочеш по добру, так на муках розповiсь. Розбирайсь!" КочубеКвi свiчки засвiтилися в очах, низький погреб бурею загудiв, дзвони далекi заграли, сурми, литаври - бiй... "Берiть його!" Прискочив кат, зiрвав кирею, здер сорочку, замахнувся кнутом - геп! .Кочубей зойкнув i впав хрестом на плити. "Старьо!" - сплюнув з погордою кат i вiдступив набiк. Кочубей лежав без духа. * * * Головкiн i Шафiров перешiптувалися хвилину. "Бити, та не вбивати,- радив Шафiров,- вб'Кмо, i все пропаде, не розкриКмо правди. На нас упаде вина". "Дрянь етакая, нiкому ненужная тряпка",- сердився Головкiн. Казав Кочубея вiдливати водою. Дочутилися, пiдвели - вiдповiдай! Вiдхиляючи вiд себе муку, виголосив, що за гетьманом нiякоП зради не знаК. Все це, що доносив, видумав через хатнК ремствування на Мазепу, а писульку, про яку Iскра каже, Чуйкевич до нього не писав. Пiддячий списуК зiзнання. Хоче записати слово в слово, та не поспiваК. "Повтори!" - наказуК Головкiн, i Кочубей дрижучим голосом силуК себе повторити точно так, як за першим разом. Кочубея вiдпускають, але не ведуть до двора, лиш у сад, пiд стару липу. Драгуни стережуть його. Видно, дiло не скiнчене, мабуть, ще раз покличуть. Кочубей перестаК дивуватися, що тут з ним роблять. Можуть робити все. Для них не важний вiк, ранг, маКток. Тут кiнчиться чоловiк, а лишаКться предмет: костi, м'ясо, шкiра, котру треба якнайдошкульнiше скатувати i збезобразити не тому, щоб довiдатися правди, лиш, щоб добути те, чого вони хочуть, чого Пм треба... Чого?.. .Правди нi. Вiн же написав правду, i за те його катують, значиться, треба брехати, треба вiдкликати, що написав, заперечити усе, назвати себе брехуном i наклепником, щоб тiльки визволитися з Пх рук. Що лиш тепер бачить, що таке Москва, що московськi люди, що цар. Що лиш тепер розумiК, що таке кнут i тортури, що таке суд з катами. I розумiК Кочубей, що всi тi листи, якi нiбито писав цар, усi тi гарнi слова про милiсть i нагороду, про вибiр нового гетьмана i таке iнше,це одна облуда, одна примана, на яку брали його, генерального суддю, боячись, щоб вiн в останнiй хвилинi не втiк. Пiдвели - тепер, запiзно! Тепер вiн у Пх руках, як птах у котячих кiгтях. ЗостаКться одне - брехати! * * * Кочубей бачить, як Iскру вдруге до катування ведуть. Вiн увесь жовто-червоно-синiй. Очей не видно, запух. ХитаКться, як п'яний. Прикладами фузiй пiдганяють його: "Стерво!" КочубеКвi дивно, що таке сталося з його свояком i товаришем. Невже ж це той самий Iскра, з яким вiн ходив у воКннi походи, Пздив на лови, бенкетував, жартував, з яким ще вчора снував гарнi плани про близьке майбутнК? Чи можлива рiч, щоб так знiвечити людину? Взагалi Кочубей не пiзнаК свiта. Невже ж це дерево, той патик, пiд котрим вiн сидить? Невже ж це небо - тая синя ганчiрка вгорi, сонце - та блискуча, жовта, мосяжна умивальня? Чортзна-що!.. ОстаКться одно - брехати. Чому ж не бреше Iскра? Чого ж вiн так кричить, як коли б з нього душу дерли?.. Деруть. I нараз - цiкавiсть. Проста, звичайна цiкавiсть: скiльки батогiв дiстане Iскра?.. Вiсiм... о два менше, нiж за першим разом... Мабуть, бояться, щоб не вбили... I вони ще чогось бояться. Бога - нi, царя. Бога нема, К чорт i його намiсник на землi - цар! Чому ж тодi вiн, Кочубей, не додумався до того скорiше? Чому слухав Любов Хведорiвну, забуваючи про вчинок ПП праматерi Њви?.. Прийшло каяття, та вороття немаК... * * * Кочубея знову ведуть у той страшний чорний погреб - краще б у могилу! Питаються, чи не намовив його якийсь ворог царя i отечества до того брехливого доносу, щоб таким робом порiзнити царя з його вiрним гетьманом? Домагаються видачi однодумцiв. Кочубей слухаК i нiби не розумiК. Пальцi навхрест складаК i цiлуК Пх. Нiхто не намовляв його, нiяких однодумцiв, окрiм Iскри, не маК. Донос вигадав сам через хатнК ремствування на Мазепу. НiякоП зради за гетьманом не знаК... Брехати, брехати, брехати! * * * За що ж його б'ють?.. I ще, i ще, i ще... Добре, що пам'ять тратить, чорно - нiч. Кат сопе, вiшаК кнут на кiлок, клене. "Кажуть, з п р и с т р а с т i К м питати, а вбити не вiльно. Мий i не замочи! Не легка рiч царським катом бути. Добре, що царя тут немаК. А то вiн кнут iз руки бере i сам б'К - кого попаде... Верховний кат". "Њ ще яка робота?" - питаК пiддячого. Пiддячий до Головкiна звертаКться. Щось шепчуть. Головкiн головою до стелi пiдвалу досягаК, Шафiров кулиться, кашляК, чхаК, хустиною обтираК лоб. В пiдвалi повiтря, що витримати годi. Чути горiлку, тютюн, пiт i людську кров. Досить ПП вицiдили з черкасiв. Нараджуються. ОзКров нахилився над КочубеКм. СлухаК, чи дихаК. "Не можна бiльше питать,- каже.Старий i дряхлий дуже, щоб нам не здох". Царський суд погоджуКться з гадкою ОзКрова. "На нинi досить. Можеш iти!" - звертаКться до ката пiддячий. "Поклич хiрурга!" Прийшов. "До пам'ятi цього тут привести,наказують,- це твоя рiч!" Хiрург оглядаК Кочубея i крутить головою. СумнiваКться. "Говорять тобi? Чув?!" * * * Канцлер з вiце-канцлером виходять з мордiвнi. Драгуни вiддають Пм честь. Кидають головами, струшуючи борошно з волосся. "Чи не краще б Пм поробити п а р и к и?" - зауважуК Шафiров. "Борошно дешевше,-вiдповiдаК Головкiн.-А в сутi речi - один чорт. I з борошном голову знiмуть, i з париком. I одно лишнК, i другого не треба". "СуКта",- потверджуК Шафiров. Вдихають свiже повiтря. Дивляться на молоду зелень, на шовковi трави i на троянди. "Гарно як!.." - каже Головкiн. "Поетично",- пiдтверджуК Шафiров. "Тим двом вже не до того". "Џм i життя не миле". "Що таке життя? - фiлософуК Головкiн.- Вчора пан, а нинi тебе кнутом валять, з п р и с т р а с т i К м. I не питаються, чи ти генеральний суддя, чи стольник, чи який там чорт,б'ють". "А все ж таки завзятi тi черкаси,говорить Шафiров.- Нiкого видати не хотiв. Каже, нiяких спiльникiв не маю. Сам я вигадав цей донос... Вiр йому". "ГадаКш, вiрю? - запитуК Головкiн.Я нюху табаки не дав би за тую гетьманську вiрнiсть. Але що нам до того, де правда". "Де цар, там i правда. Цар гетьмановi вiрить. Гетьман хитрець!" "Го, го!" "А все ж таки нам треба Апостола в руки дiстать. Вiн же Кочубея до втечi намовляв, посланця з листом до Диканьки вислав". "Треба". * * * Балакаючи, збиваються з дороги. Попали на якусь бiчну. Двора крiзь густi дерева не видно. "Вертаймо". Побачили червонi слiди i пiшли по них. Головкiн чобiт з кровi об траву витираК. "Забагрив б а ш м а к". "Добре, що руки чистi",- потiшаК Шафiров. "Один чорт..." ВИНА I КАРА Суд тривав дванадцять днiв. Суддi не поспiшали, щоб не погадав цар, що дiло поверхово розбирали. Гетьман Апостола не прислав, хоч Головкiн писав до нього, що миргородського полковника треба забити в кайдани i прислати на слiдство по дiлу Кочубея i Iскри. Головкiн сердився на Мазепу, але нiчого вдiяти не мiг, бо за Мазепою цар. Головкiн ще й тому рад був дiстати Апостола в руки, щоб показати Мазепi, що мусить бути так, як царськi суддi бажають. Не довелось. Винесли присуд без миргородського Апостола. Дiстануть ще й його! Присуд короткий i гострий. Кочубея i Iскру, як брехливих донощикiв i наклепникiв, котрi в такий гарячий воКнний час мають смiливiсть турбувати його величество царя, царевича, губернатора i других царських людей, скарати на горло. Попа Святайла заслати в Соловки, а сотника Кованька - в Архангельськ у жовнiри. Яценка й ченця Никанора, за те, що вплуталися в не своК дiло i згодилися бути передатчиками доносу, заслати в далекi московськi городи, щоб вони вдруге чогось такого не робили. Федора Осипова похвалити за службову пильнiсть. Вiн людина розумна й добра, потрiбна на той час. Про нього списано похвальну грамоту i наказано киПвському губернаторовi оповiстити ПП по цiлiй УкраПнi. ОстаннК рiшення отсього немаловажного й великозлочинного дiла суд залишаК пресвiтлiй волi його величества царя. Постанову списували кiлька разiв. Знали, що за неП можуть судити суддiв. Били Кочубея i Iскру, можуть бити Пх. Всi вони царськi люди. Два днi присуд готовий i суддi вагалися, чи пiдписати його, чи дiло далi вести. Питали б ще з у с е р д i К м, так Кочубей дряхлий, його насилу привели до життя. Рани гоПтися не хочуть. У нього жар. З Iскри нiчого не добудуть. Сказав, що хотiли, бiльше, мабуть, не знаК, а iншi - дураки, знаряддя у руках Кочубея. Не так його, як КочубеПхи. Усiм вiдомо було, що це вона затiяла донос, але ПП якось не вмiшали. Нiхто не важився кликати Любов Хведорiвну на суд. Суддi також. Мали ж би з нею мороку! По довгiм ваганнi канцлер узяв перо. Дрижучою рукою пiдписався. Шафiров довго витирав лоб, заки те саме зробив. "Нехай буде воля твоя святая!" - сказав. "I да приiдет царствiК твоК",- додав Головкiн. * * * Дня 30 квiтня Кочубея, Iскру й усiх заплутаних у донос, крiм Осипова, виряджено в кайданах у Смоленськ. Везли Пх пiд вартою на човнi до Порiччя, а далi на возах до мiсця призначення. Џхали до Вiтебська людьми вольними, особами високого рангу i великого значення, а верталися збитими, скатованими, безнадiйними. Надбання цiлого життя змарнованi, здоров'я знищене, це вже не люди, а живi трупи. ТАБIР ШУМИТЬ Задумавши похiд на Москву, король Карло змарнував лiто й осiнь. Лiто простояв у СаксонiП, осiнь - у Польщi. Сам собi шкодив. Нiби на руку Петровi йшов. Не слухав анi досвiдчених полiтикiв, нi своПх старих генералiв. Покладався на власний генiй i на сприятливiсть щастя. Що лиш зимою рушив у Литву. Вiйсько терпiло голод i стужу. Бiдна з природи, а всякими вiйнами до останку виснажена краПна не могла дати вiйську того, що треба - даху i страви. Карло хвилювався i на населенню зганяв злiсть. Особливо польським панам не жалiв нi згiрдливих слiв, нi контрибуцiй. Тим зраджував собi навiть прихильникiв свого союзника Станiслава. Скинувши польського короля з престолу, хотiв те саме зробити з Петром. Мало-мало не повезло йому. Несподiвано з'явився в Гроднi. Коли б двi годинi скорiше поспiв, дiстав би був царя в своП руки. Цар аж до Петербурга утiк. Укрiпляв його. Казав також укрiпляти Москву, Серпухiв, Можайськ, Твер. Пiд карою смертi не вiльно було мiщанам кидати своПх мiст, а за те селян виганяв на роботи коло городських мурiв. Села й землi, котрими мав проходити Карло, цар наказав руйнувати. Мiж тим Карло дiйшов до Радошкович i став. Нi вороги, нi своП не знали чому. Нiби в пiжмурки грався. "Вгадайте, куди пiду,- на Москву чи на КиПв?" Був це одинокий вислiд того довгого й нiчим не виправданого постою. Цар не знав, куди пiде Карло i де йому збирати своП вiйська, в Московщинi чи на УкраПнi? * * * Мiж тим гетьман Мазепа пiд Бiлою Церквою табором стояв. Табiр рiс, бо гетьман стягав туди останки свого вiйська i формував новi частини. Молодикiв обучували вiйськового дiла. Наука легко йшла, бо козак зроду до шаблi i фузiП цiкавий, а кiнь i вiн - одно. I не треба Пх насильно до полку тягнути, як москалiв. УкраПнцi - воКнний народ. Багато тепер намножилося таких, що Пм у хатi нiчого робить. Краще лицарськоП слави добувати. На вiйнi хоч шаблю в руках маКш, а в хатi що? В хатi ти зданий на ласку й неласку тих, що в село ввiйдуть, чужих чи своПх. Що маКш, заберуть, тiшся, як голову залишать. А з полку гетьман платить. У нього грошей, як бобу. Чудеса люди про Мазепинi маКтки розказують. Табiр пiд Бiлою Церквою росте. Пригадуються Богдановi часи, сумноП пам'ятi. Бiлоцеркiвська угода з 1651 року. Помiж козаками водяться ще такi старцi-дiдугани, що пам'ятають цей сумний мент; чурами тодi, хлопчиками служили. "Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, з мостивими панами у Бiлiй Церквi замирив",спiвають пiсню, яку тодi зложено, i сивi Пх голови хиляться вiд журби додолу, як ковиль-трава вiд вiтру на степовi. З ким не мирилися предки нашi, i нiчого з того замирення не виходило! От i тепер глухi слухи по табору блукають, нiбито гетьман знов з поляками миру шукаК. Однi i слухати про те не хочуть, iншi кажуть, хай навiть з вельзевулом iде, щоб тiльки вiд Москви вiдсахнуться. "Москаль хоч вiри святоП православноП не нiвечить". "Тiльки насмiхаКться з Бога i з його святих". "Але унiП насильно не заводить". "Бо цар усяку вiру ногами топче, гiрш бусурмана". "Бусурман, будь це татарин, ногаКць, будь турок, чи яке лихо, вiрою не цiкавиться". "А цар, кажуть, вiйну з Богом затiяв. Хто кого переможе, чорт i вiн, його намiсник, чи Бог?" "Невже ж?" "А так. За царем чорт, а за Богом хто?" "Добрi люди". "Та де куцому до зайця! Де чоловiковi до чорта!" "Цар такоП смiливостi дiбрав, що з чашi церковноП горiлку п'К, в ризи священичi вбираКться, п'янi синоди по ночах скликаК". "А Бог дивиться i - мовчить". "ЧекаК, що люди на це скажуть. Чи за Богом пiдуть, чи за антихристом". "Бог усякi знаки посилаК. Кажуть, на одному хуторi вродилася дитина з зубами i з розумом, як у старого". "Я сам бачив когута з трьома ногами". "А телята з двома хвостами, гадаКте, не лучаються?" "Перше такого не бувало". "Бо перше антихриста не було". "Як не порвемо з царем, то Бог нас покараК, iз лиця землi нас зiтре. Слiду нашого не оставить". "Доповiдають, що кiнець свiта надходить. Вигинуть тi народи, що тепер К, а Бог новi сотворить". "I творити не треба. На морях К такi острови, що на них добрi люди живуть. Не крадуть, не вбивають, не брешуть. Џх Господь на наше мiсце покличе, а ви йдiть собi геть, до чорта зi своПм антихристом!" "I гетьман того не бачить?" "Бачить, та нiчого не вдiК. Заворожено його". "Душу чортовi записав, щоб не старiтися". "Невже ж?" * * * Табiр хвилюКться. Довге бездiлля до доброго не веде. Старi козаки не легко з молодими зживаються, дивляться на них, як на щось нижче, недосвiдчене й незаслужене. Хотiли б кращих харчiв i бiльшоП платнi. Молодi покликаються на козацьку рiвнiсть. Лучаються бiйки i розрухи, треба розслiджувати дiло й карати винуватих. Кари зраджують людей, особливо молодших. Вони тому тiльки й шаблю припиняли до боку, що козаковi море по колiна. Табiр шумить. Гетьманове шатро осторонь стоПть. Воно велике, з непромокального полотна, як на вiтрила. Всерединi оббите шовком. Шовк гарно вишиваний у полтавськi узори. Шатро з трьох частин зложене. В першiй - гетьмана канцелярiя. В середнiй - вiн гостей приймаК, у третiй - спить. Шатро на помостi з дощок, прикрiплене сильними линвами до паликiв, крiпко в землю вбитих. Над ним гетьманська хоругов з вiтрами лопотить. Кругом його декiлька iнших шатер - для генеральних старшин, писаря, суддi, обозного тощо. Майдан обведений глибоким ровом i крiпким частоколом. З частоколу гармати висунули гирла на всi сторони свiта. Обслугують Пх старi, досвiдченi i вiрнi гармашi, котрi бiля гетьмана вже не раз службу робили. Вiддiли iз сердюцьких полкiв, а також сотня волохiв стоять кругом того табору в таборi. I москалi К. На них козаки з-пiд ока дивляться, а вони на козакiв. Бiльше з ними хлопоту, нiж хiсна. Гетьман знаК, що коли б до розрухiв прийшло, солдати першi втiкали б. Вони тiльки за царя вiрно б'ються. Цар маК окрему силу над ними. Не люблять його, але бояться. Страхом Пх до послуху неволить. В огонь i в воду пiдуть, як цар накаже. Козаки - нi. Кожний полк маК свiй окремий вигляд, свою думку та вдачу. Козак хоче знати, куди вiн iде i за що йому биться. Не хоче боротися за нелюбе дiло. Велика рiзниця мiж козаками й царськими людьми! Царськi люди - це маленькi ланки у великому ланцюзi, котрим цар-велетень куди захоче, туди й поверне, без противлення пiдуть. Козаки не те. У них одиниця не злилася ще з загалом. Вибiрнiсть гетьманськоП влади мають на гадцi. I теперiшнього гетьмана вольними голосами обирали, пiсля Самойловича на рiчцi Коломацi. Дехто був за Борковським, загал "бути гетьманом Iвановi Степановичу Мазепi" - гукнув. I вибрали Мазепу. Можна, значиться, i тепер когось другого обрати - Полуботка, Скоропадського або Апостола. Не одному до булави спiшно. Так собi не один гадаК, хоч казати боПться, бо тепер воКнний стан - карають. * * * ПолуднК. Весняне сонце продираКться крiзь хмари й огрiваК табiр. Мерехтять червонi шаровари, вилискуК збруя, просихають головна вулиця i стежки помiж курiнями. Озвалися литаври, загули тулумбаси, гетьман, в окруженню старшин, зi свого шатра в табiр виходить. Над ним бунчук хитаКться, перед ним прапор. Де прапор стане, там, значиться, i гетьман стоПть. Табiр заметушився. Вилазять козаки з-пiд своПх возiв; хто в костi грав, ховаК Пх у кишеню, хто пив - ховаК пляшку, як забагато випив, криКться, щоб п'яним не лiзти ясновельможному в очi. За це сильно карають. В таборi впиватися не вiльно, хоч крамарi з БiлоП Церкви здовж шляху i собi розтаборилися, приманюючи козацькi душi до солодких чарок. Не один останнього рубля пропив. А скiльки червiнцiв пiшло до крамарських загребущих рук!- хто почислить? Гетьман головною вулицею проходить. Направо й налiво глядить: "Здоровi були, козаки!" - кличе. "Доброго здоров'я ясновельможному пану гетьмановi!" - вiдповiдають. Шапки вгору летять, з пiстолiв палять. При деяких частинах своя музика К - сурми, бубни, свирiлi й бандури. Як гетьман коло такоП частини проходить - грають. Вiн любить музику, за нею не одного недобачить i недочуК, а в кожнiй частинi, все одно в полку чи в сотнi, К дещо такого, чого йому нi бачити, нi чути не треба. Йде туди, де свiжi охочекомоннi стоять. Ще Пх не бачив. ПриглядаКться, що за люди. Нiчого собi: на полтавських та чернiгiвських хлiбах викормленi, степовими вiтрами злелiянi, охотою помсти i кари розпаленi. ЗаприсягаК Пх на вiрнiсть. Болгарський архiКрей присягу проводить. Вiн тепер або бiля гетьмана, або з гетьманськими листами. Негарний собою, та зате архiКрей, не то що звичайний пiп. I проповiдь по-нашому скаже, навчився. Ще й як? Нiби другий Феофан Прокопович, що на всю УкраПну киПвським золотоустим славиться. АрхiКрей до вiрноП служби завзиваК церквi, вiтчизнi i регiментаревi своКму, бо - "що тобi з шаблi, коли правоП руки не маКш, що з хоробростi, коли вiрностi в тебе нема? Козак без вiрностi, що судно без керма, що вiз без колiс, що плуг без лемеша, сагайдак без стрiл, фузiя без пороху i куль". Козаки, присягнувши, видобувають шаблi i пiдходять цiлувати хрест. "В отсiм хрестi,-говорить архiКрей,-частина животворящого древа - пам'ятайте!" Гетьман в очi охочекомонним глядить. Не всякому добре з них видно. Не один тiльки того жде, щоб грабувать. Дисциплiни треба би тим людям, а на те часу нема. Хто його зна, чи не прийдеться нинi-завтра в похiд виступати. Не вiк же Карловi у Радошковичах стоять. А рушить вiн, тодi i цар двигне своП потуги, тодi й Мазепi треба йти. Ця гадка бiльше всього тривожить Мазепу. РозумiК, що настане тодi рiшаючий мент. Сполучити останнi своП сили з царськими вiйськами, це значить здатися на його ласку й неласку. Та ще якоП сполуки бажаК собi цар! Вiн хоче, щоб Мазепа перейняв командування над кiнницею, значиться, не над своПми полками, а над мiшаними московсько-украПнськими кiнними силами, мiж тим як пiшi украПнськi полки пiдуть пiд команду Петрових генералiв. Таким чином украПнськоП армiП не буде, а будуть тiльки украПнськi частини в московськiй армiП. Finis Ucrainae! З жалем i смутком дивиться гетьман на те море козацьких голiв, що шумить кругом, на тих здорових, рослих, гарних воякiв, з котрими, здавалося б, свiт цiлий можна побити,- тiльки УкраПну визволити годi! * * * Пронизливi Мазепинi зiницi бiгали по козацьких обличчях i бачили на них усе, крiм свiдомостi тiКП небезпеки, котра повисла над Пх рiдною краПною. Перестрiй РосiП на губернiП, кажуть, уже готовий. Њ також киПвська губернiя, значиться, гетьманщини нема, а буде одна недiлима Росiя. Нема того, за що пролилось стiльки кровi, за що такi довгi роки боролося козацтво, чому i вiн, Мазепа, присвятив так багато своПх турботних лiт. Побiдить Петро i одним махом зробить кiнець останкам самостiйноП УкраПни, забуваючи, що украПнцi допомогли йому побiдити. А якщо побiда останеться за Карлом, так цей знову вiддасть УкраПну полякам, за кару, що не пристала до нього. Це закон вiйни. Побiдник диктуК свою волю, нагороджуК i караК по власнiй уподобi. За похибки провiдникiв терпить загал, бо провiдник повинен передбачати лихо. Передбачати - легко сказать! От i тепер. Мазепа передбачуК небезпеку, яка грозить УкраПнi з боку царя. ЗнаК, що треба порвати з Москвою i пристати до шведiв, бо тiльки з ними можна добитися волi й самостiйностi. А як важко перевести цей намiр в дiло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником, щоб не довiдався старий. Ще гетьман мало кому звiрився зi своПми планами, а вже Кочубей i Iскра побiгли з доносом до царя. Що то було б, коли б вiн провадив справу по-громадськи? Громада в один голос кричить: "Визволити нас iз властi антихриста!", а якщо вiн притакнув би Пй i сказав: "Добре, визволяймося", так вона тодi другоП заспiвала б. Казали б, що москалi це люди одноП вiри, а шведи - лютри, що гетьман хоче шляхетськi порядки завести на УкраПнi, що з ляхами руку держить, i - почався б такий танець, якого за часiв руПни танцювали. Важка рiч вести народ до волi! Мойсей 40 лiт провадив жидiв до обiтованоП землi i помер, не увiйшовши до неП. Чи не так i зi мною буде? * * * Табiр шумiв. Вiн мав своП турботи. Сварився за Пжу, кожний хотiв нових чобiт, кращоП свитки, гострiшоП шаблi, молодшого, скоршого коня. Гетьман не бачив тут тiКП одноП гадки, того спiльного бажання, котре нiби сталевим ланцюгом спаюК табор i робить його нездобутним. Вiдчувалося, що тут що голова - то розум, що серце - то бажання. Як важко на такiм грунтi будувати самостiйну державу! Козаки зроду хоробрi, але не вишколенi i до послуху не звичнi. Щоби з них зробити вправний, воКнний iнструмент, на те треба часу, треба, щоб полки привикли до себе, щоб вони стали товаришами долi й недолi, щоб перейнялися одним воКнним духом. А тут, що зведеш докупи якусь нову частину, так зараз цар бере ПП для себе. А чого нашi можуть навчитися вiд москалiв? I куди одним i другим мiрятися зi знаменитими каролiнцями? зi шведським жовнiром i офiцером? Тiльки в сполуцi з вишколеною i карною армiКю шведського короля-героя можуть козаки зробитися гострим i невгнутим мечем у руках свого iдейного вождя. А поки цього нема, поти й не може бути й самостiйноП держави. Годi! З котрого боку не дивився Мазепа, бачив, що перехiд на сторону Карла конечний i неминучий, хоч i як небезпечний. Вся труднiсть лежала в тiм, як i коли зробити цей крок. Старшини наглять, народ теж, а гетьман бачить, що ще не пора, що треба далi збирати сили i далi окрив