рто- i в костеметанiП. Нехай би так часто i з пильнiстю, вартою лiпшоП справи, не осушувала кубкiв, розструганiв, чарок i всякоП другоП горлу угодноП посуди, хай би з шинкарками, гарфярками i всякими другими жрекинями ПП милостi богинi Гедони жертв повсякнощних Пй не приносила,- от i не нарiкала б тодi". Розстрига, замiсть реплiки, вишкiрив своП рiдкi зуби: "Гарно сказане, Пй-Богу, гарно, аж оскома пiшла. Та куди менi до того! Куди! Сухо в жменi, а пусто в кишенi, куди не йду, бiду веду, горем поганяю". "Пособлю ближньому у його горюванню, да не терзаються сили його". "Котрi вiн жертвуК для добра i слави його милостi гетьмана Мазепи". "Що нового?" "Багато..." "Рrimo?" "Кочубей". "Sесundo?" "Станiслав". "Теrtiо?" "Саrolus rex"... "Починай вашець з Кочубея". АрхiКрей вiдчинив уста, пiдняв брови, висунув очi з глибоких орбiт, але гетьман поклав нараз руку на плече: "Гов!" АрхiКрей перемiнився в знак питання. "Як звалася тая приваблива персона, з котрою преосвященнiсть ваша, заки електор возглаголав двiчi, спустила два голендерськi дукати?" Труп'яча головка всунулася в рамена i порскнула смiхом: "Зузанна, милосте ваша, noli me tangere, Зузанна... Але звiдки милiсть ваша навiть про таку нiкчемну дрiбницю знають?" "Гетьман Мазепа все знаК. Затям собi, архiКрею... А тепер аd rem! Рrimо: Кочубей". "Кочубей новий донос до царя пiслав". "Певно?" "Як Бог на небi. Царевичевi цей донос доставив, а царевич батьковi переслав". "То недобре". "I я так гадаю". "Що робити?" "Клин клином вибивають". "Себто?" "Пiслати лист до царя, що Кочубей iнтригу мiж гетьманом i царем затiяв, маючи на гадцi розбити Пх дiйствiя воКннi совокупнiП". Гетьман подумав хвилину: "Гаразд. Пиши. На столi К все потрiбне". Розстрига сiв, гетьман став диктувати лист. Писар ледве встигав писати пiд скорий диктат. "Скiнчив?" "Так". "Прочитай!" Розстрига прочитав написане, гетьман поправив дещо i казав переписати начисто, вважаючи, щоб нi одноП похибки не було. Тодi ще раз перевiрив i пiдписав: "Готово. А тепер перейдемо до другого пункту, себто до короля Станiслава. Що вiн?" "Не хотiв би я бути в його шкурi". "Ов!" "А так. Взагалi тепер людям розумним i чесним нема що жити на свiтi",- i позбавлений престолу владика важко зiтхнув. "Мабуть, на себе натякаКш",- замiтив гетьман. "СуКту житейскую i нiкчемнiсть мирскую бачу. Нi честь, нi розум, анi пильна праця тепер цiни не мають". "Проповiдь остав на тi часи, як знов митрополитом станеш. Про Станiслава глаголи". "Станiслав, як горох при дорозi,хто не хоче - скубне. Хоч Саrolus rех iнсигнiП королiвськi вiд Августа вiдiбрав, Станiслав о корону дрижить. Цар ПП вже й знаменитому ЊвгенiКвi Савойському предкладав". "I що?" "На щастя Станiслава, знаменитий iмперський полководець до корони польськоП не палиться. Взагалi цар нiкого не минаК, щоб ЛКщинського позбавити корони. I до АнглiП, i до Людовика XIV, i до голандських штатiв, до всяких дверей стукаК". "Не все бiблейнi слова "с т у к а й т е, а о т в е р з е т ь с я в а м" справджуються в життю. Њвропа не хоче, щоб Росiя стала Квропейською державою. Небезпечно ведмедя у пасiку впускати... А що ж поляки?" "Далi конфедерують, однi за лясом, а другi за Сасом, тi другi не вiд того, щоб пальцi при царському вогнищi погрiти". "Невжеж?" "Примас, куявський бiскуп, люблiнський i мазовецький воКводи, коронний пiдканцлер - беруть". "Що ти кажеш?" "Спитай, ваша милосте, царського посла УкраПнцева". "То зле, бо ЛКщинський чоловiк порядний, але не багатий, грiшми проти грошей воювати не може. Зате великого протектора маК - короля Карла". "Саrolus rех протегуК його так, як пустельника ведмiдь, коли ваша милiсть чув тую казку". "Як ведмiдь каменем муху на лобi сплячого пустельника вбив? Чув". "А так. Саrоlus rех не знаК польських панiв, накладаК на них i на мiста великi контрибуцiП i не шануК католицького костьолу. Тим вiн Станiславовi ведмежу послугу робить. ВiдштовхуК вiд нього полякiв". "А що ж Станiслав переказуК менi?"-спитав гетьман. "I питати не треба. Потопаючому i бритва пором. Станiслав згiдний пiти назустрiч бажанням вашоП вельможностi, бо мусить. Годиться навiть на те, щоб гваранцiю король Карло пiдписав". Гетьман вiдiтхнув. "А тепер до третього пункту перейдемо i до найважнiшого. Що вирiшив Саrоlus rех, отвiчай!" Болгарин встав, вiдкашельнув, випрямився, i його труп'яча головка набрала такоП важливоП мiни, якоП гетьман нiколи в нього не бачив. "Не представляй комедiП, кажи!" - наглив Мазепа. "Терпiння, ваша милосте, терпiнняП Це така благодать, якоП з легкоП руки не дають". "Чого ж ти хочеш, дiрявий мiху, кажи!" Болгарин показав на своП дранi чоботи, на заболочену рясу, на сорочку давно не прану: "Ось як виглядаК довiрений резiстент по найсекретнiшим дiлам його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи!" Гетьман глянув на нього i мусив признати, що виглядав вiн погано: "Нiби з дiвками бився. Коли ти, розстриго, поступиш на праву путь, коли?" "Коли Бог дасть,- вiдповiв той.- Та я не один такий на свiтi". Гетьман добув з-пiд подушки гаманець i кинув йому: "Лови!" Труп'яча голiвка засвiтила очима. Зловив гаманець, розпустив шнурок, висипав червiнцi на долоню i став Пх числити. "Њ всi?" - спитав жартiвливо i злобно гетьман. Болгарин засоромився i сховав за пазуху гаманець з червiнцями, а тодi розстебнув сорочку i зняв з шиП ланцюг з великим хрестом, котрий носив на голому тiлi. Зубами розкрутив шрубки i хрест вiдчинився. Добув з нього невеличкий шматок паперу, що був тiсно скручений i зложений вкiлькоро. Гетьман догадався, що це лист. "Oт, який хитрець!" - сказав вдоволено.- Тебе хитрощiв учити не треба". "Бiда - великий учитель",- вiдповiв, подаючи гетьмановi зiм'ятий дрiбним, але виразним латинським письмом написаний лист вiд короля Карла. Гетьман, побачивши пiдпис, зiрвався на рiвнi ноги. Одужав i вiдмолод. Скоренько пробiг письмо. Лице його просiяло. На устах появилася тая приваблива усмiшка, якою вiн умiв чарувати людей. Прочитав удруге i перехрестився: "Боговi всемогущому хай буде честь i дяка. СкидаКмо ненависне ярмо. Почнемо нове життя. Благословення Божого просiм не для нас, а для нашоП держави". * * * Вiдчинив вiкно. Хотiв кликати своПх старшин, щоб подiлитися з ними радiсною вiсткою. Король Карло гварантував незалежнiсть УкраПни. Та нараз нiби хмара насунулася на небо. Пригадав собi Кочубея. Ще вiн живе. Ще живе украПнська Ледi Макбет, Любов Хведорiвна Жукiвна. Жукiвна... i гетьман задумався тяжко. Спомини тридцяти лiт, як хмара жукiв, загудiли над ним. Важко вiдiгнатися вiд них. А треба. Сказав а з, мусиш сказати i б у к и. Не вiльно здержатися перед нiчим там, де рiшаКться доля держави. Кочубей камiнь преткновенiя. Його усунути треба з дороги, щоб не спинився на ньому цей великий камiнь, котрий гетьман вiдвалив вiд гробу, в який на вiчний упокой покладено волю УкраПни. "На вiчний упокой..." Хiба ж К що вiчного на свiтi? Для нас - вiки, для iсторiП - момент. Не знаКмо, що буде. Та кожний з нас повинен сповнити це дiло, на яке вказуК йому його розум, як на завдання життя. Може, це й помилка. Хто може предвидiти будучнiсть? Не помиляються лиш тi, що нiчого не роблять. Зате Пх доля - це доля степовоП трави. Виросте, сонце ПП спалить i нова на ПП мiсцi росте. Треба сповнити те, що нам завданням нашого життя видаКться". Перед гетьманом на столi лежала його булава. Глянув i не пiзнав ПП. Немов не та, що досi носив. Новими блисками мерехтiло дороге камiння. Тiльки рубiни все тi самi, подiбнi до капель скам'янiлоП кровi. "А Мотря? - вiдiзвався голос в потайниках душi.- Василь ЛеонтiКвич - батько Мотрi". "Га, що ж! Мусить i Мотря терпiти". Гетьман булаву пiдняв. Нiколи вона не була така важка, як тепер. Це не булава, а хрест, святий хрест, котрий прийдеться нести або на украПнський Сiон, або на Голгофу. ПЕРЕХИТРИВ I цим разом Мазепа перехитрив Петра. Цар написав до гетьмана два листи, в котрих заспокоював його. "Вiри клеветникам не йму i покараю Пх на горло за те, що зважилися на вчинок, котрим вони могли заподiяти велику шкоду нашому спiльному дiлу, пускаючи iнтригу мiж царя i гетьмана". Цар стояв на тому, що винуватi тут не лише Кочубей i Iскра разом зi своПми послами, передатчиками доносiв, але й миргородський полковник Данило Апостол. Цар знав, що мiж Апостолом i Мазепою були колись не вирiвнянi рахунки, а що КочубеПв син одружений був з Апостоловою донькою i що родини Пх, як близькi сусiди, жили з собою, так вiн i уявити собi не мiг, щоб Апостол у доносi не мачав своПх пальцiв. Цар не знав, що рахунки мiж гетьманом i його миргородським полковником вирiвнянi i що Апостол зробився одним iз найбiльш довiрених Мазепи, тому й домагався, щоб гетьман також Апостола до нього на слiдство прислав. Але гетьман запевняв царя i його канцлера Гаврила Iвановича Головкiна, що Апостол в тому дiлi нi причiм i що вiдривати його вiд полку й посилати в Москву разом з Iскрою i КочубеКм тепер дуже небезпечно, бо вiн тiшиться великою повагою серед козацтва, котре i без того бентежиться усякими слухами. Апостол оставався бiля гетьмана в Хвастовi. Гетьман, вiдiбравши царськi листи i наказ зловити винуватих i вiдiслати Пх на суд царевi, стурбувався немало. Хоч цар i впевняв його, що нiяким доносам вiри не даК, а все ж таки донощикiв до себе кличе, значиться, хоче Пх слово почути. Хто знаК, з чим вони виговоряться на муках. А до того все ж це своП люди. Хоч як погано Кочубей i Iскра вiдплатили гетьмановi за його добро, а все ж таки знищити вiн Пх не хотiв, хоч би тому, що родини Пх, а то й другi люди можуть невинно потерпiти, от i Апостола тягнуть у це дiло... I гетьман покликав Апостола до себе. * * * "Товаришу! Маю тебе за чоловiка чесного i певного. Те, що скажу тобi, мусить залишитися мiж нами. Любов Хведорiвна доскочила свого. Доносами доти наскучила Москвi, доки цар не звелiв менi зловити донощикiв i доставити йому". Апостол вiрити не хотiв. Догадувався чогось, а все ж таки не сподiвався, щоб воно вже сталося. "I тебе туди вмiшали". "Мене? - i Апостол зжахнувся.- Хай мене грiм ясний уб'К, коли я туди своП пальцi сунув!" "Не потребуКш менi казати, але цар так гадаК, жадаК, щоб я i тебе йому пiслав". "А ваша милiсть?" "Не бiйся, я тебе не видам. Товариша й одномишленника свого Мазепа в руки катiв не передасть". Апостол подякував гетьмановi. "Але менi хочеться,- говорив далi Мазепа,- також i Кочубея рятувати. Вiн тесть твоКП доньки, батько Мотрi, мiй колишнiй товариш. Погане дiло посилати такого чоловiка у страшний Преображенський Приказ. Вийде таке, що циган завинив, а коваля повiсять". "Любов Хведорiвна завинила в тому дiлi,- сказав Апостол,- а Василя ЛеонтiКвича, якщо ваша милiсть можуть урятувати, так, ради Бога, рятуйте! Вiн людина стара i дряхла, виснажена безнастанними турботами, як йому видержати московський допрос? Спасай його, Iване Степановичу, спасай!" "Сам вiн себе мусить спасати",вiдповiв значуче гетьман. "Себто як?" "Ти не молодик, товаришу, щоб тобi розум лопатою до голови вкладати. Кочубей живе у Диканьцi. Вiн уже кiлька мiсяцiв не був у Батуринi, вiдмовляючись нездоров'ям. Я маю царський наказ зловити його. Завтра вранцi пiшлю туди Трощинського й Кожухiвського, дам Пм кiлька сотень людей, щоб наказ царський сповнили. Нинi про це ще нiхто не знаК, тiльки ти, розумiКш?" "Розумiю, милосте ваша. УкраПна велика". "Так, так, УкраПна велика, а там Запорожжя, Дон або Крим, чимало мiсця на свiтi". Апостол обiйняв гетьмана за колiна, подякував i вибiг. Гетьман перехрестився. Не буде ж Кочубей таким дурнем, щоб, дiставши вчасно вiстку, сидiти в своПй Диканьцi i дожидатися гетьманових сотень. А втече - так усе буде добре. За той час перемелеться, i мука буде. Як Мазепа перейде до Карла, тодi хай собi Кочубея питають, як хочуть. Дiла вiн не попсуК. * * * Посланець вiд Апостола прибув у Диканьку скорше вiд гетьманових посланцiв. "Василю, спасайся, утiкай". Кочубей пiслав по Iскру, i вони перебралися через Ворсклу. Трощинський i Кожухiвський не застали Пх у Диканьцi. Перетрусили двiр, питали людей - нема, утекли. Три днi гонили за ними, як за зайцями хорти. Однi казали, що втiкачi на Коломак пiшли, iншi - що до Самари, а третi - що вони в Красному Кутi сидять. Гетьманський наказ був зловити Пх i доставити в Фастiв. Гетьман гадав, що коли Кочубей не сховаКться впору, так гетьман якийсь час затримаК його в Фастовi, пiдiбравши вiдповiдний викрут. Та гетьмановi плани помiшав не хто iнший, а сам-таки Василь ЛеонтiКвич, i не кому, а самому собi на згубу. Хоче кого покарати Господь, так розум йому вiдбере. На таке i з КочубеКм вийшло. НЕХАЙ ПОСТРАЖДУ Не спiймавши Василя ЛеонтiКвича, Трощинський i Кожухiвський заПхали в Ковалiвку, де проживала Любов Хведорiвна. Було це саме на священномученика Василiя. Рано-вранцi наповнилося просторе подвiр'я КочубеКвого двора гадяцькими полчанами Трощинського, охочекомонниками Кожухiвського i сотнею волохiв. Люди були лихi, що три днi товклися з мiсця на мiсце, Пх огортав гнiв, яким лютують мисливi, коли Пм не вдасться зловити звiря. Перетрусили весь двiр, але Кочубея i тут не знайшли, а зате знайшли чимало добрих харчiв i смачного питва. Втомленi, невиспанi i голоднi кинулися заспокоювати голод i спрагу. Поводилися, як побiдники в завойованому краю. Врештi пригадали собi, що в Кочубея К родина, жiнка й дiти: "Де Любов Хведорiвна?" "В церквi". Начальники, не надумуючися довго, рiшилися взяти ПП з церкви. Був це крок зайвий. Досить було обставити дороги з церкви i забрати родину Кочубея, як вона вийде по скiнченiм богослужiнню. Нi. Трощинський пiслав туди сотню волохiв пiд проводом Пх ротмiстра Костя Великого i його трьох пiдручникiв. Волохи оточили церкву, Кость Великий i його пiдручники увiйшли в святиню. Не зважаючи на службу Божу, пiдiйшли до КочубеПхи: "Його милiсть гадяцький полковник кличе Любов Хведорiвну до двора!" Любов Хведорiвна глянула на ротмiстра i його пiдручникiв, догадалася в чiм дiло i вiдповiла рiшуче: "Не пiду з церкви, нехай постражду мiж олтарем, як Захарiя". Вроджена гордiсть i розумiння того великого значiння, яке в краю мав ПП муж, не давали Пй покоритися насиллю. Бiля неП сидiла невiстка, Апостолова донька. Тая знала про добрi зв'язки свого батька з гетьманом i покладалася на них. "Ходiмте, мамо. Покорiмся наказовi влади. Христос, Бог наш, велiв вiддати кесаревi що кесареве, а Боговi - що боже". "За те й терплю, що кесаревi кесареве вiддати хочу". Народ у церквi заворушився. Священик не переривав богослужiння, але нiхто не слухав його. Народ дивився на Любов Хведорiвну, як на ктиторку i благодительку святинi, i хоч не любив Кочубея, як узагалi не любив панiв, а все ж таки поважав його i його родину за те, що були вони щедрi для церков i монастирiв i не глухi на голос людського горя. Усiх сильно вразив напад озброКних старшин православноП вiри на церкву православну. До чого ми дiйдемо, коли вже й своП своКП церкви не шанують? Чого ж хотiли вiд чужинцiв, католикiв i лютеран, коли православнi старшини пiд час богослужiння вдираються у православну церкву i починають гвалт? Народ шумiв. Волохи подзвонювали шаблями. Момент був небезпечний. "Мамо! Не доведiм до кровопроливства, до ще бiльшого зневаження святинi!" Насилу вговорили Любов Хведорiвну, щоб вона вийшла iз церкви. Перед церковними воротами чекала ПП коляса. Сiла з невiсткою, волохи оточили колясу i поПхали до нового двора. * * * Було це напровеснi. Розвивалися дерева, прозябала трава, по лугах бродили бузьки-чорногузи. Народ, побачивши КочубеКву карету, оточену волохами з шаблями наголо, дивувався i не ставав, як звичайно, щоб поклонитися генеральному суддi, тiльки всякий уступався, якнайдальше з дороги, щоб не попастися пiд кiнськi копита та пiд волоськi шаблi. КочубеПха нiчого, крiм кiнських бокiв та крiм штанiв i чобiт волоських сотейникiв, не бачила, не знала навiть, куди ПП везуть. В ПП душi накипало ще бiльше завзяття. Уявляла собi, що це Мазепа, довiдавшися про донос, мститься на них, але цар обстане за ними i не дасть зробити кривди своПм вiрним пiдданим. Добре, що над Мазепою К ще хтось сильнiший вiд нього, добре, що гетьман не К самостiйним пануючим на УкраПнi. Щоб лиш скорiше Пх листи дiйшли до царських рук - вже вiн зробить Мазепi кiнець. За тими думками не зчулася, як коляса наблизилася до КочубеКвого двора. Проминули майдан i завернули у двiрську вулицю. Крiзь заскленi дверi впiзнала Любов Хведорiвна свiй новий, гострошпилястий дубовий частокiл. Перед брамою спинили коней. Кость Великий поскакав до двора сповiстити Трощинського, що Любов Хведорiвна тут. * * * Трощинський, пообiдавши смачно та випивши над мiру, спав у столовiй на новiй шкiрянiй канапi. Полковник Кожухiвський рився в КочубеКвих паперах у його кабiнетi, бiля КочубеКвоП святинi. Крiзь дверi заглядав туди Бакх, що сидiв на товстопузiй бочцi, над котрою було надписано: "ч о л о в i к н е с в и н я, б i л ь ш в i д р а н е в и п'К", "ж i н к а л ю б а, щ о в е л а ч о л о в i к а з к о р ч м и з а ч у б а" i собi ставала навшпиньки й зазирала до кабiнету, тiльки москаль, котрий провадив козака на мотузку, не цiкавився нiчим i йшов собi далi. Нiхто не смiв будити Трощинського, анi вiдривати вiд дiла охочекомонного полковника Кожухiвського, i КочубеПсi довелось добру годину простояти перед своКю власною брамою. Бачила, як козаки й волохи снувалися по ПП подвiр'ю, як вiдчиняли будинки й виносили з них, що кому завгодно. Вона не стерпiла такоП наруги, вилiзла з коляси i пустилася вузькою, не гаразд ще влаштованою дорiжкою вiд брами до двiрського ганку. Подвiр'я було повне козацьких коней. Розкульбаченi або й нi, повпинанi до плотiв або пущенi самопас, iржали, оглядаючися, чи не несуть Пм сiна й оброку. Чимало Пх паслося на великому муравнику, котрий КочубеПха з таким накладом працi виплекала перед ганком i на котрий навiть курки не вiльно було впустити. Всюди насмiчено, напсовано, наруйновано, а може, й награбовано. З гiрким почуттям кривди пiдступила до двора його властителька. Трощинський якраз переслався, стояв бiля вiкна i протирав очi. Побачивши КочубеПху, спалахнув гнiвом. Як це ПП саму без конвою пустили! Але пригадав собi, що все ж таки це жiнка високого старшини i що годиться Пй вийти назустрiч, бо вiн, зайнявши двiр, являКться до якоПсь мiри його поневiльним господарем. Любов ХведорIвна глянула на Трощинського i - стала. Гордим оком окинула його вiд нiг до голови. Гадяцький полковник мав на собi бiлий кафтан i жовтi штиблети. Без шапки був i без пояса. Шаблю також залишив десь у покоях. Хитався, видно, хмiль не вивiтрiв йому з голови. Ступаючи назустрiч хазяйцi, белендiв щось пiд носом. Але Любов ХведорIвна не пробувала навiть зрозумiти що. Вертатися не було як i не було куди. З наказу Мазепи була пiдчинена тому п'яному старшинi, вона - жiнка генерального суддi i стольника його величества царя! "Зате то Мазепа,-сказала, гордо знiмаючи голову,- прислав вас з таким вiйськом по мого пана, що зичливо й вiрно вiйську запорозькому писарством i судейством служив?" Трощинський вухам своПм не вiрив. Та жiнка, що вiд довгих лiт каламутила на УкраПнi воду, що навiть гетьмана не щадила своПм язиком, а тепер свого власного мужа в таку бiду впхнула, смiК ще так гордо поводитися з ним, з гетьмановим посланцем, котрому вона повинна пiдчинитися i покiрно пiддатися його наказам! Хотiв щось вiдповiсти, але знав, що навiть по-тверезому не легко було з КочубеПхою виграти словесний двобiй, а що ж тодi по-п'яному. Не надумуючися багато, крикнув на волохiв: "Стрiляти!" Волохи курки пiстолiв звели. КочубеПха i оком не моргнула. Стояла, як витесана з мармуру. Ще мент i повалиться горiлиць на мураву, зламана, але не вгнута. На щастя, саме впору надбiг Кожухiвський. Вiн був при пам'ятi. Зрозумiв цiлу вагу моменту. Вбити КочубеПху, значило би роздратувати й проти гетьмана наструнити не лише цiлий КочубеПв рiд i всiх його прихильникiв i одномишленникiв, але й тих, що займали вижидаюче становище, особливо ж старшинських жiнок. Всi вони в один голос крикнули б, що гетьман душогуб, що не тiльки доньки, але й жiнки старшин не можуть себе почувати безпечними пiд його жорстоким регiментом. Карати смертю жiнку - рiч взагалi не мила, а ще таку, як КочубеПха, i до того без суду, без доказiв вини. З тими думками вiн, забуваючи про власну небезпеку,. блискавкою метнувся мiж Любов Хведорiвну на волохiв. "Стояти смирно!" - гукнув на них. Волохи пiстолi вдiл схилили. Два старшини рiвного рангу i рiвночасно противнi розкази давали. Але ж один був п'яний, а другий тверезий. Волохи до пальби скорi, та ще тодi, як перед ними стояла така горда й непокiрлива панi, як КочубеПха, а все ж таки здоровий людський iнстинкт велiв Пм послухати наказу тверезого, а не п'яного начальника. "Стрiляти!" - гукав, кидаючись на волохiв, Трощинський! "Смирно стоять!" - ще голоснiше наказував Кожухiвський. Трощинський вихопив в одного з волохiв пiстоль, але Кожухiвський спiймав його руку i скрутив ПП так нагло, що пiстоль пiшла вгору, вистрелила, але куля не поранила нiкого. "Пане полковнику,- сказав,- пане полковнику, лишiть!" Трощинський виривався, Кожухiвський взяв його попiд пахи й попровадив у двiр. * * * КочубеПха далi стояла серед муравника, як статуя. На подвiр'П зчинилася метушня. Хтось лавку принiс i просив ПП сiдати. В цей мент почуття людей було на ПП боцi. Зневажено жiнку генерального суддi! Невiстка сидiла в колясi i за слiзьми нiчого не бачила й не чула. Що лиш вистрiл розбудив ПП. Вискочила з коляси й побiгла вузеньким шляшком до ворiт. Донька миргородського полковника привикла була до вважливостi й шани, яка належиться жiнкам. Зрозумiти не могла, як це ПП i ПП свекруху з церкви поривають, везуть, заставляють годинами цiлими перед власною брамою ждати, а тепер, коли вона йде, козаки не розступаються, лиш товпляться кругом, як на ярмарку перед будою комедiянтiв. Дiбравшися до тоП лавки, на котрiй сидiла Любов Хведорiвна, вона iз великого зворушення i втоми повалилася до ПП нiг i втратила пам'ять. Зчинився заколот. Зомлiлу жiнку понесли в двiр. За нею пiшла й Любов Хведорiвна, щоб вiдтирати. Трощинський не виходив. Вiн, як коли б нiщо, заснув сном чесного чоловiка. Наказ давав Кожухiвський. Вибачався перед КочубеПхою.. Натякав на службу, на тiП невиспанi ночi, котрi вони проПздили, шукаючи Василя ЛеонтiКвича. Коли б вiн не втiкав, а сидiв у своПм маКтку, то i цiлоП тоП немилоП приключки не було б. "ГадаКте, пане полковнику, що i в нього Трощинський не велiв би стрiляти? Василь ЛеонтiКвич не втiкав,- з притиском зазначила Любов Хведорiвна,- вiн по дiлу поПхав". "Куди?" "Того я не можу знати, а коли б i знала, так не повiла б. Це його рiч, не моя. Як вiрна дружина мого мужа й пана потерплю за нього. Я готова!" "Ваша милiсть, непотрiбно хвилюються. Козацька рiч - слухати наказiв свого вождя". "Невже ж вiн наказував Трощинському впиватися та ще питвом, котре нi йому, нi гетьмановi не належить?" Трудно було Кожухiвському заспокоПти схвильовану Любов Хведорiвну, а вже заставити ПП, щоб хоч трохи присмирнiла, вiн не мав нiякоП надiП. Боявся, що як прочуняК Трощинський, то мiж ним i судеПхою може знов до якоПсь сутички прийти, i тому, як тiльки молода невiстка Кочубея вернулась до пам'ятi, вiн наказав узяти добру карету та вiдвезти обидвох жiнок у Диканьку. Здалеку, так, щоб вони того не помiтили i щоб людям в очi не впадало, Пхав вiддiл його охочекомонникiв. Самi вибранi, вiрнi й бувалi козаки, котрi не будуть робити непотрiбного бешкету. Та коли тiльки свекруха з невiсткою вилiзли з карети й увiйшли в диканьський двiр, навкруги двора й коло самого будинку розставили варту, пильно вважаючи, щоб КочубеПха з невiсткою не втекли. Так вони переночували - у великiй тривозi i непевностi, чи не станеться Пм яка кривда або нова, може, ще гiрша наруга. На другий день уранцi прибув посланець з наказом, щоб невiстку вiдправити до ПП батька, миргородського полковника Апостола, куди вже попереду поПхав був ПП чоловiк Василь Васильович Кочубей. Џй дозволено забрати своК придане. "Недаром,- гадала собi КочубеПха,Апостол останнiми часами так дуже за Мазепою тягнув. Не можна було лихого слова про нього сказати. Тепер гетьман бере його пiд свою протекцiю. Рука руку миК". Лиха була на сина, що до Апостолiв пристав. Батька-маму лишив. Вiн теж мазепинець. Ще одна нiч минула, аж вiд гетьмана приПхав Валмус. Привiз наказ про добро Кочубея. Гетьман боявся, щоб хибкий народ, котрого скрiзь було чимало, довiдавшися, що Кочубей попав у гетьмана в неласку, не покористувався нагодою i не пограбував його двори. Трощинський зiбрав худобу, усi скринi з цiннiшим добром, склав Пх на палуби, себто на великi воловi вози пiд вагу, i пiд сильною вартою вiдправив у Батурин. Туди вiдпустили також генеральну судеПху в ПП власному повозi. З нею Пхала одна тiльки наймичка, котру КочубеПсi дозволено вибрати собi з-помiж численноП прислуги. КочубеПха все ще не тратила надiП, що ця опала не потриваК довго. ДовiдаКться цар, i те, що тепер робить гетьман з Кочубеями, зроблять тодi з ним. Може, ще гiрше, гiрше нiж з Самiйловичем i Многогрiшним, бо i провина його куди гiрша вiд тамтих. Вона не знала й нiяк уявити собi не могла, щоб гетьман перехитрив усiх. КочубеКве добро привезено на Гончарiвку в гетьманськi палати, а КочубеПху - зразу у ПП власний двiр на батуринське подвiр'я, де звичайно попереду жили КочубеП, коли перебували в Батуринi, а через тиждень пiзнiше - у другий Пхнiй двiр, старий, що був на замку, туди, де недавно пересиджувала Мотря з хворою тiткою МарiКю Хведорiвною. Џй вiддано одну тiльки хату й поставлено аж двi варти, свою, з найманих, i московську. До КочубеПхи не вiльно було навiдуватися нiкому, не давали навiть пiдходити до огорожi. * * * Рятунок вiд царя не надходив. КочубеПсi ставало моторошно. Невже ж посланцi не вручили листiв? Один мусив дiйти, бо не було би цiлоП тiКП iсторiП. А може. Мазепа переловив Пх доноси, може, передатчики зрадили Пх i, замiсть до царя, пiшли з листами до Мазепи? Жалiла, що не казала чоловiковi, щоб Пм дав бiльше грошей на дорогу i приобiцяв ще бiльшу винагороду, якщо добре сповнять своК дiло. Усього догадувалася КочубеПха, тiльки правди нi. Нiяк не могла подумати, щоб хитрий Мазепа i тим разом вимотався з тiКП сiтки, яку вона так пильно й уважно розснувала кругом нього, виставляючи на велику небезпеку Василя ЛеонтiКвича i цiлу родину. Якщо гетьман перехитрив царя - пропали вони! _ЩО ПОЧАТИ?_ Чуйкевич, довiдавшися про втечу свого тестя, перестрашився чимало. Вiн знав про ненависть Любовi Хведорiени до гетьмана, про ПП каверзи та про хворобливе намагання знищити ненависного старого хитруна. Недавно вiд Згури довiдався про донос. Посилав Мотрю до батькiв, потайки сам бачився з КочубеКм, благав, заклинав, руки цiлував, щоб з гетьманом примирився,- не помогло. Вiн, як хмара, ходив, аж Мотрi жаль було дивитися на нього. Тодi вона нiби якоюсь ближчою i сердечнiшою зробилася до нього. Недоля зближувала Пх. Та, хоч як приготований, зжахнувся Чуйкевич. Особливо жаль було йому Мотрi. Що з нею робити? Годi затаПти правду. А все ж таки хотiлося вiдсунути вiд неП тую чашу горя - хоч на час, хоч на кiлька днiв. Може, мiж тим налагодиться дiло. Апостол близький до гетьмана чоловiк. Обстане за своПм сватом, хоч свахи вiн також не любить. (Чимало було непорозумiнь, як вiддавав свою доньку за ПП сина.) I Чуйкевича батько, i iншi проситимуть. Гетьмановi також не на руку цiла тая прикра iсторiя. Треба Мотрю вислати з Батурина, заки вона довiдаКться про все. Мотря i так збиралася на прощу. Монастир в глухому кутi i досить далеко вiд столицi, не скоро доходять туди такi вiстi. "ЗнаКш, Мотренько,- казав,- тобi треба Пхати, поки погода, тепер весна, можуть пуститися дощi, повипивають рiки i тодi не пущу я тебе - Пдь тепер!" Мотря згодилася, Чуйкевич сам доглянув повiз, навантажив палубу всiлякими дарами для монастиря i вiдпровадив дружину мало що не на саме мiсце. Мала там перебути не менше двох тижнiв, щоб в обителi святiй вiдпочити вiд суКти мирськоП i вiд житейських турбот. Чуйкевич, вернувшись в Батурин, довiдався про дальшi подробицi долi свого тестя i його спiльника Iскри. Сумнiву не було, що гетьман хотiв Пх врятувати. Посланець вiд Апостола прибув до Кочубея скорiше, нiж Трощинський i Кожухiвський. Кочубей, прочитавши лист Апостола, зараз-таки вислав свого вiрного слугу Завадовського до Iскри в Полтаву, щоб вiн приПздив у Диканьку. ТоП ж ночi, перед досвiтом, приПхав Iскра. Зараз-таки пустилися втiкати. Як розвиднювалося переПхали по мiстку, збудованiм проти Диканьки, через Ворсклу i прибули у село Гавронцi. Тут вони, мабуть, вiдбули нараду, що Пм далi робити. Втiкати на Запорожжя, в Крим чи куди там значило б подавати в сумнiв правдивiсть свого доносу. Цар сказав би те, що всякому прийшло б на гадку, а саме,- видно, совiсть у них не чиста, коли бояться стати перед царськi очi. Треба, значиться, не затирати за собою слiдiв, а вести дiло далi, шукаючи дороги до самого царя. Гнала Пх туди охота поставити на своКму. Ахтирський царський полковник Осипов був добрим знайомим Iскри, i заговорники пустилися до нього. Застали його в Красному Кутi, городi Ахтирського полку. * * * Почувши таке, Чуйкевич дуже зажурився. Тесть зробив велику дурницю. Замiсть сховатися на якийсь, може, й не дуже довгий час i пересидiти бурю, чого, як видно, i гетьман також хотiв, вiн вiддав себе в руки москалiв, покладаючися на свiй високий ранг, маКтки, сивий волос, значiння, а може, й на протекцiю Осипова: Дивно, як генеральний суддя, знаючи москалiв не вiд нинi, може Пм довiряти свою долю! Чи забув, що робили царi з украПнськими гетьманами, попередниками Мазепи, чи не знаК, що Осипову хочеться виставити себе вiрним царським слугою, а долею Кочубея i його приятеля Iскри вiн так само турбуКться, як торiшнiм снiгом? Погано зробив Кочубей! Тепер або вiн переконаК царя, що Мазепа зрадник, або Мазепа - що вони наклепники. Одно чи друге - цар поступить жорстоко i невблаганно, не пощадить своКП жертви. У помстi вiн страшний, не чоловiк, а звiр. Чуйкевич почув запах кровi, i це прикре почуття не вiдпускало його. Не хотiв анi упадку гетьмана, анi кари на Кочубея. Уява малювала йому найжахливiшi картини, нiде не мiг знайти собi спокою. В безсоннi ночi гадкою звертався до Мотрi. Як же вона змiнилася! Це вже не та сама Мотря. Нi слiду колишнiх примх, тiКП дивноП афектацiП, того демонiзму, котрий доводив його до розпуки. Була спокiйна, тиха, нiби рiшена на те, щоб покiрно прийняти присуд судьби i виповнити його. "Видно, так Бог хотiв",- казала не раз. Нiколи не чув вiд неП докору, не нарiкала на нiкого, навiть на маму, не з перцем, а з серцем пiдходила до людей, нiби чекаючи чогось великого, супроти чого теперiшнК ПП життя змалiК i втратить усяку вагу. Чуйкевич не знаК, чи Мотря полюбила його, але бачить, що зробилася для нього найвiрнiшою товаришкою i найщирiшою повiрницею його бажань i думок. Хоч не говорили багато, але чули, що одного бажають. В очах свого закоханого мужа зробилася ще кращою, ще бiльш достойною. Дивився на неП, як на образ. Свiтлиця, в якiй перебував з нею, перетворювалася в святиню. Брехати, бажати чогось недоброго або поганого було для нього святотатством. За що ж доля маК так важко карати тую гарну людину? Усе добро, все придане, яке взяв за Мотрею i яке ще маК дiстати вiд КочубеПв, вiддав би без найменшого вагання, щоб тiльки горе вiдвернути вiд неП. I Чуйкевич молився не до iкон, а до того великого Бога, котрого маКстату навiть уявити собi не мiг, щоб вiн змилосердився над тою найкращою душею, яку создав, щоб вiдвернув грiзне горе вiд Мотрi. УТIКАЧI Кочубей i Iскра сiли в Красному Кутi. Почували себе безпечними пiд протекцiКю хитрого Осипова i снували плани, як би то найкраще повести дiло далi. Нi на хвилину не сумнiвалися, що побiда по Пхньому боцi. Будували свiй донос не на брехнi, а на словах самого гетьмана, забуваючи, що verba volant, scripta manent. Гетьман мав сильнiшi докази невинностi, бо закрiпленi чорнилом на паперi, а що напишеш пером, того не витягнеш волом. I забували нашi заговорники, що цар Петро вiдзначався не тiльки невговканою, дикою вдачею, але також хитрiстю правдиво монгольською. Признати Мазепу зрадником, значиться, або дiстати його в своП руки, або довести до того, щоб вiн перейшов з частиною своПх вiйськ на сторону ворога. Чи так, чи iнакше, цар утратив би одинокого союзника, котрий на кожний зазов царя умiв добути вiйсько, як з-пiд землi, до того мав грошi, досвiд i тримав на УкраПнi лад. Без нього почалося б там безголов'я, якого цар тодi, бiльщ-нiж коли-будь, боявся. Натомiсть не дати послуху донощикам - все одно, що показати себе великодушним до гетьмана i приневолити його до шляхетноП вiдплати. Царевi куди бiльше залежало на Мазепi, нiж на Iскрi i КочубеКвi. Вони, значиться, перечислилися у своПх рахунках. Москалi тручали Пх у пекло, а вони тiшилися, що до раю iдуть. Скорiше, нiж дожидали, явився у Красному Кутi московський офiцер з листом царського канцлера Головкiна до Осипова. Канцлер писав, що донос получив, що дiло вважаК важним i хоче про нього побалакати особисто з Iскрою та Осиповим. Тому нехай вони оба Пдуть зараз через Смоленськ до головноП квартири царя. Оба вони можуть бути певнi милостi i нагороди царськоП. Про Кочубея не було згадки. Чому? - того зрозумiти не могли. Гадали iз-за його старого вiку, а може, щоб поки що не робити великого шуму. Осипов з Iскрою зiбралися. Кочубея гадали залишити в Слобiдськiй УкраПнi, котра до регiменту гетьмана не належала, i тому туди рука його не сягала. Кочубей вiдпроваджував своПх спiльникiв до Бiлгородка, та ледве вони доПхали до Богодухова, як по дорозi стрiнули якогось шляхтича в польському вбраннi, котрий зразу випитувався у них про найближчий шлях у Батурин, а, впевнившися, хто вони такi, скинув личину i виявив себе офiцером царськоП гвардiП ОзКровим. У нього був лист вiд канцлера до Кочубея. Канцлер писав, що цар i його, генерального суддю i свого стольника, Василя ЛеонтiКвича Кочубея кличе до себе пiд Смоленськ, щоб побачитися з ним, побалакати й порадитися, як би то можна краще i певнiше поганий задум зрадника Мазепи в самiм зародi вбити i якого б то певного чоловiка посадити на його мiсцi. Кочубей зрадiв. Значиться, не забули про нього. Сам батюшка цар хоче радитися з ним, кого б то на мiсцi Мазепи украПнським гетьманом зробити. А кого ж би, як не його, Кочубея? ПоПхали. Џхали з ними не тiльки люди, що могли свiдчити проти гетьмана, але також i великi надiП, що побiда на Пхньому боцi, що здеруть личину з поганого зрадника Мазепи, виберуть нового гетьмана i, обсипанi ласками царськими, повернуться на УкраПну. Кочубей i Iскра приневоленi були, як якi гультяП, втiкати i окриватися, а тепер прийде пора, щоб Пх вороги кидали все i рятували життя,- страшний-бо Ксть батюшка цар у великiм i слушнiм гнiвi своПм! Прибули до Смоленська. Головкiн стояв тодi зi своКю канцелярiКю у Вiтебську. Довiдавшися про приПзд донощикiв, пiслав по них пiдполковника ЛКвашова, щоб привiз Пх зi Смоленська в Порiччя сухопуттям, а звiдти до Вiтебська - водою. ЛКвашов доставив заговорникiв до Вiтебська дня 18 квiтня ст. ст. Џхали з ними пiп Святайло, сотник Кованько, небiж Iскри, два писарi i вiсiм служок. Петра Яценка доставлено окремо з Москви, де його й досi тримали. Всiх розмiщено по рiзних свiтлицях порожнього панського двора за мiстом. На другий день надтягнув канцлер Головкiн зi своПм товаришем Шафiровим. Почали переслухання вiд Осипова. Той сказав, що прошений попом Святайлом прибув на розмову з Iскрою до пасiки на рiчцi Коломацi i вiд нього почув обвинувачення гетьмана в зрадi його величеству царевi, про що i донiс кому слiдувало. Потiм до нього до Красного Кута прибули Кочубей i Iскра, втiкаючи перед гнiвом гетьмана. Кочубея вiн ранiше не знав, а Iскру знав по вiйськових дiлах. На тiм i покiнчив Осипов. Царськi мiнiстри велiли покликати тодi з iнших покоПв Кочубея та Iскру. Прийняли Пх ласкаво i сказали: "Государ милостивий до вас, надiйтеся на милiсть царську i докладно, нiчого не жахаючися, виложiть усю справу". Головкiн вiдпустив Iскру, залишив при собi самого Кочубея, i той, пiдбадьорений ласкавим привiтанням, розговорився, починаючи з давнiх часiв. Пригадав зразу Брюховецького, що навела на УкраПну колотнечу i кровопролиття, пригадав, як пiсля того, коли заспокоКно край, цар гнiвався на генеральних старшин за те, що вони, пробуваючи близько гетьмана, не помiтили його злочинного замiру i заздалегiдь не сповiстили царя. "Не хочу, щоб гнiвався на мене його величество цар, i тому, бачучи лихi замiри теперiшнього гетьмана Iвана Мазепи i почувши на власнi вуха вiд нього, що нам конечно бути пiд ляхами, приходжу виявити це його царськiй величностi. Не робимо того для власноП користi, тiльки величаючи превисоку значнiсть великого царя". Кажучи це, подав донос на письмi. В 33 пунктах були тут поданi всi слова i дiла Мазепи, що виявляли його намiр вiдiрватися вiд царя i пристати до його ворогiв. Нарештi додав ще й пiсню про згоду, яку скомпонував гетьман, а в якiй "значна проти держави царськоП уявляКться противнiсть". Кочубея вiдпустили, i вiн, нiчого поганого не прочуваючи, пiшов у свою свiтлицю. Чого ж би йому боятися? Донос був основний i правдивий. Нiчого з повiтря не схоплено, все чиста правда. Матерiалу на кiлька зрад доволi, не на одну. Та iнакше дивилися на дiло царськi суддi. Для них важлива не правда, а воля царська. Знали, що цар аж двома цистами заспокоПв гетьмана, впевняючи його, що доносовi не вiрить, значиться, треба й дiло так повести, щоб донос цей показався брехнею. Анi Iскра, нi Кочубей бiлого не назвуть чорним i зiзнань своПх не вiдкличуть. Значиться, треба в тих зiзнаннях дошукатися противорiчностi, щоб можна причiпитися до них i взяти Пх на муки. На муках, звiсна рiч, будуть спiвати, як Пм кат заграК. Що схочуть суддi, те скажуть, заперечать, вiдкличуть, назвуть себе брехунами, наклепниками, людьми без совiстi i честi,- чого не зробить чоловiк, щоб врятувати себе вiд царських тортур. I суддi взялися розслiджувати донос. ДОПИТУЮТЬ В параднiй залi довгий стiл, накритий червоним сукном. На столi мiж двома свiчками хрест. Над столом портрет царя, котрий суддi привезли з собою. Цар в панцирi з голубою андреКвською лентою через плече. Волосся довге, як грива, очi бистрi, палкi, вуста вузькi, червонi, в лiвiм кутку усмiшка злобна чаПться. Нiби цар слугам своПм не вiрить i за ними наглядати прийшов. Маленькi шибки в довгих вузьких вiкнах, давно немитi, нерадо сонце пускають у залу, щоб не разило ясних зiниць царя. Вузькi, зi шматкiв складенi дзеркала помутнiли, нiби Пм страшно вiдбивати в собi грiзне обличчя Петрове. За столом крiсла з високими прямими спинками. Мiж двома вiкнами на столику курантовий годинник. Не йде. Зiпсутий чи не завели? Став на дванадцятiй годинi. Дня чи ночi? - не знати. На першому мiсцi за столом, пiд царським портретом, канцлер Головкiн; високий, худий, як жердка. Лице в нього поважне й недобре. Лихий, що турбують iз-за доносу якогось там Кочубея. Нижче вiд нього - вiце-канцлер Шафiров, маленький, товстенький, кашляК, чхаК, плюК в хустинку i раз у раз витираК чоло. Душно йому. "Може б, так вiдчинити вiкно?" - питаКться не