годах живуть, то такий мене жаль за серце стискаК, що або Пм кiнець, або менi". "I чому б то багачам з бiдними не подiлитися?" "Захотiв молока вiд бика". "Попроси в жука меду". "У них i серед зими не випросиш леду". "Багач глухий, коли кажеш: ,Дай', а скажи: ,На', то вчуК". "Багача просити, що глухому пiсню спiвати". "Вмерлого не розбудиш, багача не допросишся, його не проси, а сам бери, що вiзьмеш, те й твоК". На Чуйкевича поглядали з-пiд ока. Якийсь смiливий весельчак на черевi пiдповз до нього. "Мабуть, гарне пиво",почав. "Нiчого собi",- вiдповiв Чуйкевич. "Спробував би, так грошей чортма". Чуйкевич наказав i йому дати мiрку. Той випив i, втираючи вуса, похвалив: "Њ ще гарнi пани на свiтi!" "Лучаються,- вiдповiли йому,- та мало". _Веди мене, поводир, _ _Де дiвчата роблять пир,_ _От там мене поцiлують, _ _Пампушками нагодують! - Тю! -_ спiвав слiпець, але його мало хто слухав. Хто хропiв, хто кулакувався з сусiдом, деякi в костi грали. Зiрвався один: "Пускайте мене, не витримаю довше. Бога нема, чорта нема; К тiльки чоловiк-звiр, ходiмте!" Насилу посадили його на мiсце: "Розжалобився, як вовк над поросям,казали.- Куди пiдеш, ну, куди ти, недотепо, пiдеш? Сиди мiж добрими людьми, доки не проженуть". "Це такий,- пояснював Чуйкевичевi весельчак,- що йому жiнку й дiтей перегнали кудись, не знати де. Багато тепер нещасливого народу". "А ще бiльше дурного",- зауважив Чуйкевич. Той глянув на нього спiдлоба: "Ваша милiсть не тутешнi, мабуть". "По чiм гадаКш?" "Тутешнi нашого брата за чоловiка не мають,- а, присуваючися ближче, додав: - чоловiковi з очей видно, що в нього на душi. Як би ваща милiсть у погоню за такими, як отсе ми, пускалися, то не сидiли би пiд липою, а засiлися б десь поза углом. Наш брат свого ворога, як пес нюхом, здалеку чуК". Чуйкевич заспокоПв його, казав, що в нього дiйсно iнше дiло, i питався, що це за люди i чиП? "СвоП та божi. Не в змозi довше страждати; тiкаКмо". "Куди?" "Куди Бог дасть. У Вiльну Слободу, на Запорiжжя, на Дон, куди нас ноги понесуть, а очi попровадять, щоб тiльки вирватися звiдси..." В громадi зашумiло. Сварилиcя. Однi радили не вiдбiгати далеко й дожидатися приходу Булавiна. Iншим спiшно було до нього. Наскучило псяче життя: втеча, скитальство, жах перед погонею. "Ходiмте,- казали,- а то нас опiсля не приймуть, або, як чернь, поженуть перед собою". Сварка до бiйки доходила. Люди, зацькованi, легко вибухали гнiвом i зганяли його на собi, сякали до очей. Ось-ось i почнеться кровопроливство i коостеломство, як хазяйка казала. Та до того не дiйшло. Пiднявся цей чорний, як циган, i блиснув грiзно очима. Тишина... "Товаришi! - почав.- Голото бездомная, сироти безрiднiП, брати моП бiднiП! Послухайте, правдивого слова. Киньте сварню, до ладу привикайте, до послуху людського. Без послуху i дiла нема. Отаман колоту не дозволяК, за бешкет смерть. Походний отаман жадаК, щоб ви десятками збиралися, вибираючи собi старшин. Виберiть же й собi отамана". "Цигановi отаманом бути! - Закричали навкруги.- Цигановi!" Поклонився Пм: "Поки гурт не зросте вдесятеро, поведу вас. Але ж вважайте: за непослух смерть!" "Хай буде!" - вiдповiли йому. "А тепер прочитаю вам, що Булавiн пише". Витягнув iз-за пояса шматок паперу i став читати, нiби кулями в вуха сипав: "Отамани, молодцi, дорожнi харцизи, вiльнi усякого стану люди, злодiП i розбишаки! Хто захоче з походним отаманом КондратiКм Булавiном погуляти по чистому полю, красно походити, з'Псти i випити смачно, на добрих конях поПздити - то забирайтесь до мене у вертепи самарськi!" Перервав, обкидаючи громаду очима. "Всякий ласий на чужi ковбаси" - озвався хтось iз гурту. Циган спалахнув: - "Котрий це" Винуватець пiдняв руку вгору - "Я" "Чого?" "Бо всякий влесливими словами приманюК нашого брата до себе, а опiсля - дзуськи! Добре чужими руками жар загрiбати". Та ще вiн i не сказав того, як циганова рука звалила його, нiби пень сокира. Обiллявся кров'ю. "Так кожному буде, хто важиться торочити чортзна-що". Покараного обливали водою, але нiхто не встоював за ним. Циган письмо за пояс назад сховав. Чуйкевич зразу здогадався, що це один з агентiв, котрих сотнями розсилав Булавiн, поширюючи бунтiвливi вiдозви по УкраПнi. "Який народ! Жаль, що на власну руку починають... Вiз, котрого колеса обертаються кожне в iнший бiк". Нараз розлiгся свист, нiби хтось шилом в ухо кольнув. Циган зiрвався перший: "За мною!" I ватага хильцем висунулася з подвiр'я, тiкаючи перед погонею. Остався тiльки дiд. Нiби байдуже пригравав на бандурi: _Гуляй, доню, не бороню, _ _Хоч би до недiлi, _ _Та дивися, щоб вернула _ _У сорочцi бiлiй..._ __ _* * *_ "Розiгралося наше море,- говорив до себе Чуйкевич.- Чуда Божого треба, щоб утихомирити його". Знаючи життя панське-старшинське, а також козацьке-молодецьке i приглядаючися до того, що творилося мiж людьми посацькими й волосними, як вони, вiдiрвавшись вiд землi i роду, робилися елементом на все спосiбним i до всього готовим, вiн бачив небезпеку, яка загрожувала УкраПнi, i сильно турбувався нею. Як у хмару в Батурин в'Пздив. Дивився на замок, гарний-гарний та повищерблюваний зубами часу, на вали, що поприсiдали, на гармати, в котрих навiть на "вiват" добре не стрiлиш,- пригадав собi свари й каверзи старшинськi, i так важко зробилося йому на серцi, що коли б не гадка про Мотрю, то, може б, i собi кинув усе i втiкав на Запорiжжя. Мотря не пускала... НА УКРАЏНI ГУЛО На УкраПнi гуло. Вiками робилися митi, всякому ясно було, що гнiву Божого не минути... З усiх бокiв насувалися хмари, нiде не видно було шматочка ясного неба. Куди не глянеш - чорно, де не повернешся - блискавки та громи. Сiркою i згаром заносить. Люди почувають себе, як збентежена тучею отара, Не цiкава Пм праця на рiллi, не радуК Пх нi збiжжя буйне, нi скотина гарна - крiзь смуток дивляться на свiт. Для кого виснажуКш сили, пощо потом землю обливаКш? Завтра, як не ворог, так своП прийдуть i знiвечать твоК добро. Навiть дiти не були батькам милi. На яку долю вони виростають, який талан судила Пм судьба? Дiвчат татари поженуть у ясир, хлопцiв якийсь новий Ярема посадить на палi, останнiм москаль пообрiзуК носи - ось будуччина ваша! Змовилися всi сили лихi, щоб поневолити тебе, народе волелюбивий. Любиш ти волю тую бiльш усього на свiтi, так любиш, що мордуКш ПП. МордуКш роз'Кднанням своПм, буйнiстю степовоП вдачi, неохотою до всього, що сковуК тебе. Не признаКш влади своКП, так чужа поневолюК тебе. ЧуКте? Усiма бездорожнiми шляхами торохтять залiзнi вози, навантаженi кайданами на тебе. ЧуКте? Стружать палi, на якi застромлять вас, як мотилiв на шпильку! Бачите? Блищать штики, на котрi кидатимуть дiтей неповинних ваших i котрими лона матiрнi розпорють, щоб не родили нащадкiв колишньоП слави. Рiжтесь, кусайтеся, бийтесь! * * * Гетьман Мазепа як градобур дивився на грiзнохмаре украПнське небо i розумом своПм силкувався вiдвернути тучу. У розум свiй не втратив вiри. Знав, що нема нiкого, щоб бистротою ума i багатством досвiду перевищував його. Але ж вiн один, а ворогiв багато. Навiть союзники, теперiшнi й майбутнi, не бажають добра УкраПнi. Всiх Пх жахаК ПП буйна сила, плодючiсть землi та людськоП природи, всiх Пх приманюК до себе гарна УкраПна, як приваблива коханка. Знесилувати ПП бажають. Жодному з них не вiрить старий гетьман Мазепа, царевi Петровi менше всiх. Цей деспот навiть з намiрами не скриваКться своПми. За кого вiн маК Мазепу? За нiкчемного самолюба, за служку гнучкошийого чи за продажливого амбiтника, котрий за нагороду малу i найбiльшого злочину не зжахнеться? Цар не вiрить доносам на Мазепу, але останнК вiйсько в нього забираК. Недавно з Жовкви вiдправлено компанiйський полк Танського пiд командуванням польського гетьмана коронного Синявського, а незабаром цар зажадав знову п'ять тисяч козакiв i знову полк - проти Булавiна, щоб приборкати його. З Танського потiхи Синявському не було. Чути, що Танського полчани гiрш татарiв лютують у Польщi. Гетьмановi таких охотникiв не треба. Зате 5 тисяч доброго вiйська вiн пiслав пiд проводом свого небожа Войнаровського, людини найповнiшоП у свiтi. Полк проти Булавiна повели Левинець i Кожу-хiвський - теж певнi люди. Не пропадуть вони. Крiм того з кiнцем червня пiслав вiйсько на Волинь, пiд Попонне, на допомогу Шеремет'Кву, що польських бунтарiв громив, а 1300 стародубцiв - у Бихiв, що пiддавався генералу Баверу. З того, як на долонi, видно, що цар хоче Мазепу без вiйська залишити, щоб опiсля зробити з ним, що йому буде завгодно. Плани готовi. Виявив Пх у Жовквi, а саме: скасувати козацький устрiй на УкраПнi, а завести московськi порядки... Гарно!.. Але Мазепа на те не пiде. Це ж знiвечення його великих намiрiв, зруйнування працi цiлого життя. Треба, значиться, лицем повернутися на захiд, до Карла й ЛКщинського. Обидва вони люди умнi й чеснi. Бiда, що ЛКщинського не признаК Польща. Тiльки частина панiв за ним, решта з Сасом тримаК. В Польщi домашня вiйна. З одного боку Сапiга, з другого - Вишневецький i Огiнський, партизани, заПзди - потоп. Але ж завдяки тому безладдю гетьман Правобережжя донинi держить. Там тепер кiлька полкiв - i неабияких. Тримай з Петром, поможи Сасовi на престол вернути, значиться, вiддай тiП землi, а там i булаву зложи i герцогом стань. Нi, нi, не слiд тому бути! В Московщинi бунт. Пiниться Дон, за Доном пiднiметься Волга. Добре i зле! Добре, бо Петровi клопiт, а зле, бо цей бунт з Московщини може перекинутись на УкраПну. УкраПнi ж пiд тую пору найгрiзнiше безладдя. Тому й Булавiна приборкати треба, хоч вiн природжений УкраПнi союзник проти Петра... Хмари, хмари..! Гетьман як градобур дивиться на захмарене небо i розумом своПм силуКться вiдвернути тучу. * * * Жовкло на деревах листя не тiльки вiд того, що був жовтень на небi, але й тому, що знов будували фортецю, висаджували порохом мури i копотами накривали КиПв. Гетьман знову наглядав за фортецею, нiби вiн не гетьман, а дозорець царський. Вiйськами його iншi верховодять, а його дiло дивитися, як риють вали, обкладають Пх дерниною, валять i мурують, мурують i валять безнастанно. Та ще треба йому дивитися, як козаки, до шабель привиклi, тягнуть тачки, риють рови, як кроти, копають землю, як гробокопателi; обдертi, голоднi, бруднi, аж гидко на них дивитися. А тисячi царського вiйська залогами на УкраПнi стоять i над народом знущаються. Навiть бiля самого гетьмана Пх чимало. Гетьман пiд сторожею солдатiв!.. Коли ж воно скiнчиться?.. Осiннi дощi - КиПв плаче. Дощем, як слiзьми, вмиваються вiкна пишних Мазепиних церков. ДрiмаК у вечiрнiх тiнях будинок академiП. МутнiК вода в Днiпрi. Нiч. Гетьман нервово ходить вiд вiкна до вiкна. ПригадуК собi, як тут цар гостив. Вiд бенкетноП зали до входових дверей червоний хiдник. По однiй сторонi - царськi люди, по другiй - нашi старшини. Вiдчиняються дверi, цар на порозi стаК. Голови хиляться додолу. Царева голова знiмаКться вгору. Прощають його - вiн мовчки помiж лавами проходить. "Слухай, що Меншиков скаже!" "Так, так, слухай, що Меншиков скаже". * * * На столi свiчка горить. За столом Орлик, скрипить гусяче перо, пише. Гетьман з-пiд ока дивився на свого молодого писаря. ЗнаК i не знаК його. Життя навчило недовiрювати людям. По собi знаК, який це сфiнкс душа чоловiка. Невже ж знав Мазепу Дорошенко або Самойлович? Так, може, й Мазепа Орлика не знаК. I гетьман iде до своПх мешкальних покоПв. ДобуваК лист. Цiкавий, що в ньому К. Це лист вiд гарноП княгинi ДольськоП. Не любовний, певно. Лист писаний тайним, числовим письмом, вiд якого в Орлика ключ. "Чи швидко ти скiнчиш? - питаКться з третього покою гетьман.- Ще К дiло". "Поспiшаю, милосте ваша. За часок письмо буде готове". "Спiшись!" - Гетьман сiдаК за стiл i нервово повертаК на всi сторони тим таКмним листом. Шматок паперу, покритий числами, i на тiм отсК шматочку, може, й написане рiшення цiлого його життя. Рiшення залежить вiд того, чи ЛКщинський пiде йому на руку. Якщо ЛКщинський згодиться на його жадання, а Карло згоду закрiпить, вирiшиться доля Мазепи. "Чого ж ти так баришся, Пилипе?" "Вже йду, милосте ваша, вже йду!" Крiзь неосвiченi покоП, як тiнь, пересуваКться Орлик, входить до гетьманового кабiнету i на столi перед гетьманом кладе довге письмо. Гетьман перебiгаК його очима i вiдсуваК набiк: "Прочитаю вранцi, а тепер ти прочитай менi цей лист. Волох один привiз його вiд княгинi. В шапцi було. Наперед знаю, що вона там пише. Лихий ПП о тую кореспонденцiю просить. Волос у неП довгий, та розум короткий. Ще мене колись тая княгиня писульками своПми до згуби доведе. Вiдпечатай цей лист i прочитай!" Генеральний писар приймаК вiд гетьмана письмо i пiдходить до свiчки. Гетьман столовий вишиваний параванчик присуваК до свiчки, щоб виднiше було. Орлик розриваК печатку, i з листа княгинi вилiтаК другий листок. Орлик глянув i впiзнав королiвську печатку. Мовчки пробiгаК цей другий лист очима. "Чого ж ти задивився у цей лист, як кiт у каганець, чому не читаКш? Ти ж i без перекладу звик читати числовi листи; до Пх у тебе i ключ К",- питаК гетьман. "Я i без ключа прочитаю княгинин лист, та це не вiд княгинi i не числовий, а звичайний,- лист вiд Станiслава". "Вiд Станiслава? Не може бути!" "Може, милосте ваша. Тут i пiдпис його iменi, i його королiвська печать". "Дай сюди!" Орлик подав лист вiд ЛКщинського, i гетьман прочитав його. На обличчi його з'явився такий жах, якого Орлик нiколи ще не бачив. Гетьман лист на стiл опустив, а сам, як знесилений, повалився у фотель. "Проклята будь, Њвина дочко, ти загубиш мене!" - i руками очi закрив. Мовчав. Мовчки перед ним стояв Орлик. Рiзнi питання насувалися йому на гадку, але питати не смiв. Те, що прочитав у королiвському листi, було так несподiване для нього, що жахався промовити слово. Гетьман змовляКться зi шведами й поляками, значиться, гадаК пiрвати з царем. Того здавна бажали собi старшини i народ, того й Орлик хотiв. Нарiкали на гетьмана, що легковажить загальне бажання. А тепер, коли виявилося, що нi,- Орлик жахнувся. Могутня стать Петра виринула перед ним у повний рiст. Цар-звiр, цар-антихрист! Пригадалися жахливi кари стрiльцiв. 772 людей замучених в найлютiший спосiб. Колесували, четвертували, саджали на палi, варили i жарили. Цар сам стинав, засукавши рукави по лiктi, цiлий у кровi. I вельмож своПх заставляв те саме робити. Такого знущання iсторiя не тямить. I пригадав собi Орлик тi шибеницi незчисленнi, котрими приоздоблено Москву, тi вогнища, що день i нiч горiли, наповнюючи повiтря нестерпним для культурного чоловiка смородом паленого людського м'яса, пригадав собi тi трави з понасилюваними на палi козаками, що плили долi рiк, пригадав собi неподiбне до правди усмирювання бунту в Астраханi, в Красному i Чорному Ярах, згадав Ромодановського i - мороз пiшов йому по спинi. Це робив Петро в РосiП, котру вiн все-таки любив, а якже тодi лютував би вiн на УкраПнi, котру ненавидить? Орликовi почорнiло в очах. Гетьман крiзь пальцi дивився на нього: настрашився козак. Голова-то мудра, та вiдваги мало, мало завзяття. Що ж тепер робити? Довше скривати годi. Орлик прочитав лист i довiдався про правду, треба признатися. Але як? Гетьман бився з думками. Нараз став дзвонити годинник. Один, два, три... дванадцять! Гетьман рукою очi протер, нiби зi сну збудився. "Пiвнiч - година духiв". "Дванадцята вночi",- додав Орлик. "Нiколи перед пiвночею не сплю,говорив Мазепа, а все ж таки, як дванадцятий удар почую, робиться на душi моторошно. ЗдаКться, що ось-ось вiдчиняться дверi i появляться Виговський, Дорошенко, Самiйлович, Многогрiшний, Сомко i всi iншi, Пм же несть числа. Появляться i стануть дорiкати менi, стануть плювати на мою сиву голову, що я забув про Пх муки та кривди, забув про сором УкраПни". Орлик вдивився в цей образ, котрий йому гетьман так несподiвано поставив перед його очi, i про Петра забув. "Що ти зробив? - спитають мене тiнi замучених предкiв. Що ти зробив, щоб помститись за нас, щоб визволити народ? Матiр твою, УкраПну, колесують, а ти орден святого Андрiя почепив на шию i спокiйно глядиш на ПП муки!.." "Уважай, Пилипе,- звернувся нараз до Орлика гетьман,- вважай, щоб i тобi так колись у пiвнiчну годину не явився дух гетьмана Мазепи". Орликовi зробилось моторошно. Вiн був перетомлений i прибитий. Гетьман зауважив це i наказав йому сiдати. Знову мовчанка. Осiннiй дощ лупотiв по покрiвлi, стогнали дерева в саду, десь далеко внизу шумiв, нiби сердився, Днiпро. "Збентежився, як бачу, Пилипе". "Моторошно менi, страшно". "З перевтоми. А спочивати нема як. ЧекаК нас велика робота i вiдповiдальна". "Роботи я не боюся". "Тiльки вiдповiдальностi - правда? А що ж я тодi маю казати?" "Дивуюся, як ваша ясновельможнiсть не вгнуться пiд отсим тягарем". "Хтось його двигати мусить... Двигни цей камiнь, двигни!- тямиш, що казав тодi степовий дiд? Дванадцята виб'К година, вiн на лаву покладе свого сина за державу, за Петрову державу. А ми?.. Настрашився ти дванадцятоП години". Орлик сумно всмiхнувся: - "Не скриваюся, милосте ваша, страшно менi. Тут Петро, а там кривавi тiнi предкiв". "Кого ж ти бiльше боПшся? Живих чи мертвих?" "Живi страшнi для тiла, а вмерлi - для духа",- вiдповiв Орлик. "Так воно, так. Боюся, щоб мiй дух колись не тривожив людей". Орлик не знав що на се вiдповiсти. Перед ним вiч-до-вiч стояли живий Петро i вмерлий Мазепа... Вибирай! Свiчка догорювала й зачинала коптiти. "Вiднеси ПП до моКП спальнi, там згасиш i принесеш другу, бiля лiжка на столику стоПть. Не можу стерпiти смороду догоряючоП свiчки... бачив я раз у Москвi, як догорював чоловiк". Орлик виконав наказ. За хвилину вертав зi спальнi з новою свiчкою у срiбному лiхтарi. Поставив ПП на стiл i став, як звичайно, коли гетьмановi звiти здавав. "Що нового?" - спитав Мазепа, нiби забуваючи про лист. "На Дону неспокiйно". "Як 1705 року в Астраханi, коли там було убито Ржевського i заведено козацький устрiй". "Мабуть, чи не гiрше. До Булавiна багато вже станиць пристало над Пiвнiчним Дiнцем, понад Хопром i Ведмедiвкою. Навiть у Тамбовськiй губернiП бунтуються селяни, мордують панiв i заводять козацький устрiй". "То не добре",- сказав гетьман, стягнувши густi брови. "Чому, милосте ваша?" "Бо не впору. Заскоро вибухають тi бунти. Ще не час. Погибне багато народу i який з того хосен? Дивися, i я теж мушу вiйсько своК проти Булавiна слати, хоч воно менi не на руку. Мушу, а то вороги сказали б царевi, що Мазепа з Булавiном тримаК. Цар ще сильний, вiн погасить пожежу... А в нас?" "I в нас не краще. Багато посполитих до Булавiна втiкаК, особливо з Полтавщини. От недавно i Чуйкевич казав, що бачив". "Чуйкевич? А що ж вiн?" "Щасливий. Мабуть, гарно з дружиною живе". "Хай Пм Бог допомагаК,- сказав, зiтхаючи, Мазепа.- Може, аж тепер Любов Хведорiвна заспокоПться". "Дав би то Бог!" "Бог, Бог! Вона чорта слухаК, не Бога!" - i гетьман увiрвав розмову. Орлик зрозумiв, що вона йому не мила. Хотiв iти, але гетьман затримав його: "Стривай ще? А що ж нам з отсим листом робити, як ти гадаКш?" "Ваша ясновельможнiсть самi зволять змiркувати, що тут робити треба". "А що ти робив би?" Орлик зам'явся. "Говори по щиростi!" "Я вiдiслав би тi листи царевi, щоб таким чином довести свою непорушну вiрнiсть". Гетьман нiби сумно, а нiби з докором подивився на свого генерального писаря. Орликовi зробилося нiяково. "Це я так зробив би, маючи на гадцi не царя, а вашу милiсть, коли б лист був проти милостi вашоП i на вашу шкоду". На уста гетьмана вибiг глумливий усмiх, але зараз i сховався пiд вусом: - "Прочитай менi ще раз лист вiд княгинi ДольськоП",- сказав. Орлик вволив його волю. Княгиня писала, що тринiтарiй, з яким гетьман бачився у ПП дворi, вертаючи з Жовкви, був у СаксонiП, переговорював з королем Станiславом i привiз вiд нього лист, який вона гетьмановi разом зi своПм нинiшнiм листом посилаК. Крiм того, король передав проект новоП умови з УкраПною, котрий вона видасть гетьмановому довiреному пiсланцевi, якщо вiн вiд гетьмана прибуде. Та ще просив король Станiслав, щоб гетьман починав дiло, заки шведи пiдiйдуть до границь УкраПни. Це конче потрiбно. Гетьман слухав уважно. Деякi речення казав собi перечитати вдруге, нiби лист виучував напам'ять. "От чого жадаК вiд мене моя кума, княгиня Дольська! Дрiбниця, тiльки зажмури очi й лети стрiмголов у пропасти. Для такоП гарноП жiнки ти повинен це зробити. Вiдколи Њва Адама спокусила, жiнка i спокуса - одно. Та не збився ще з глуздiв Мазепа... Спали цей лист, Пилипе". Орлик взяв лист княгинi, пiшов до коминка i спалив його. Тiльки трохи сiрого попелу осталось. "Спасибi!" - сказав гетьман i задумався. В руках обертав лист вiд Станiслава. "З розумом борюся,- почав,- чи посилати цей лист царевi, чи нi. Вранцi порадимося, а тепер iди в свою квартиру i молися Богу, да ,якоже хощеть устроПть вещ' Може, твоя молитва догiднiша, нiж моя. Ти живеш по-християнськи. Але Бог знаК, що, якби я не рiшився, не для власноП користi рiшуся, а для вас усiх, для жiнок i дiтей ваших. Що заприсяг колись, при тiм i нинi стою. ДоброП ночi тобi". Простягаючи на прощання руку, привiтно всмiхнувся: - "Година духiв минула, спи спокiйно. Ще живий гетьман Мазепа!" * * * Як п'яний переходив Орлик гетьманськi покоП. Перед останнiми дверима щось чорне висунулося з кута. "Пiшов геть! - гукнув Орлик на гетьманського карла.- СнуКться то, як тiнь, i людей лякаК!.. Пiслухував?" Карлик вiдскочив вiд нього. "Честь не все ходить з ростом у парi. Пан генеральний писар не подумав, що в малого чоловiка може бути велика честь i навпаки. Нiколи я не хитався у собi, чи маю пановi моКму вiрно служити, чи нi". "Служба службi не рiвна". "А слуга слузi. Один служить, як пан, а другий пануК, як слуга. Не в службi рiч, а в характерi. Можна служити i бути паном, а можна не мати нiякоП служби i бути слугою; що кому пан Бiг дав". "Чого ж ти хочеш вiд мене?" "Хотiв спитати, чи здоровий пан гетьман". "Пiди й подивися". "Нинi нi. Ви ж казали, що я тiнь. Тiнь мусить мати свiтло, а нинi свiтла нема - темрява. Пiдожду до завтрiшньоП днини. Менi ще час, але декому спiшно. Низько кланяюся генеральному писаревi i бажаю йому спокiйноП ночi, доброП ночi, тихоП ночi! О ревуар!" Як тiнь шулькнув у сiни i побiг до своКП кiмнатки. "Цей чорт нiби у душi чоловiковi читаК",- погадав собi Орлик, i йому соромно зробилося перед самим собою. Вiн не належав до тих, що всiма способами старалися вплинути на гетьмана, щоб вiн пiрвав з Москвою. I ось тепер, коли це маК статися, вiн настрашився свого власного бажання... Кому вiн служить - гетьмановi, царевi чи справi? Яке ж тут тодi може бути хитання? Коли захитався Орлик, то чого вiд iнших хотiти?.. Генеральний писар боровся зi своПм розумом. Аж пригадав собi гетьмановi слова: "Молися Богу, да якоже хощеть устроПть вещ". Пiшов на свою квартиру, взяв два карбованцi грошей i почав роздавати убогим, що лежали на вулицi i по богодiльнях Печорського монастиря. ТАЊМНИЦЯ Коли Орлик наступного дня уранцi увiйшов до гетьманового кабiнету, гетьман сидiв уже за своПм столом. Перед ним стос паперiв i хрест з часткою святого, животворящого древа. Орликовi по невиспанiй ночi нiби хтось пiску в очi насипав, по гетьману не пiзнати було втоми. Нервове напруження, в якому вiн останнiми часами перебував, пiдбадьорювало його. Здавалося, нiби вiн вiдмолод. Орликовi прийшла на гадку легенда про д-ра Фауста. Тiльки не про дiвчину тут рiч, а по державу. Georgius Faustus hemitheus Hedelbergensis, - пригадав собi Орлик. Лист з печаткою Stanislaw Krol, розмова про духiв, мандрiвка перед свiтаннями по жебрацьких шатрах, щоб роздати два карбованцi на моленiК "да устроiт Господь вещ, якоже хочет", i нинiшнiй гетьман перед хрестом з часткою животворящого древа - все те зливалося в головi молодого генерального писаря в безладний образ, овiяний мракою мiстицизму, так сильно небажаного для державного мужа. Замiсть тверезого, реального погляду на дiло вiдзивалися в душi всiлякi мiстичнi питання, смiлива активнiсть пiддавалася поганому прочуттю. "Можна служити як пан, i можна не робити нiякоП служби i бути слугою. Не в службi дiло, а в характерi". Орлик пригадав собi розмову з карлом, i йому соромно зробилося, що i в його душi рабське служальство царевi запустило таке глибоке корiння. Щоб не було - служити рiднiй справi i тiльки Пй. "Судно без дна - жизнь без iдеП",- гомонiло глухим гомоном з кутiв гетьманського двора. Гетьман дочитав це довге письмо, яке Орлик скомпонував учора. "Гарно",- i поклав свiй пiдпис. "Як же ти спав, Пилипе?-спитався по-товариськи.- Очi в тебе червонi, мабуть, довго не мiг заснути. Молодий ще, надто палко приймаКш усе до серця. А воно не добре. В полiтицi треба руководитись розумом. Привикай до безсонних ночей i - до вiдповiдальностi. Мусить же хтось вiдповiдати за всiх. Мазепа не вiчний... Сiдай!" Орлик подякував i сiв. Гетьман не раз натякав на те, нiбито Орликовi прийдеться колись продовжувати його дiло, але виразно не сказав нiколи. Вiн нiби i сам хитався у виборi свого наслiдника мiж Орликом i Войнаровським. Це до якоПсь мiри вражало гордощi молодого генерального писаря. Але нинi, перебувши нiч на боротьбi з собою. Орлик рiшився служити дiлу, вiрно й непохитно, з булавою чи без неП. Не в службi сила, а в характерi. "Досi я,- почав гетьман, вдивляючися у свого канцлера,--досi я не зважився сказати тобi свою велику таКмницю. Аж учора ти припадкове довiдався про неП. Припадок, бачиш, не тiльки в приватному, але й у державному життi граК велику роль. Дiло полiтика предвиджувати припадок i обмежувати його значiння. Так, це нелегко. .От i я не передбачив учорашнього припадку з листами. Пропало. Тепер ти знаКш, у чому рiч. Та не гадай собi, що я затаював своП намiри перед тобою, не покладаючись на певнiсть твою. Нi. Знаю, що ти не спосiбний зробити зо мною те, що колись Юда зробив з Христом. Але боявся я, щоб ти, як людина молода й палка, вразлива й обидлива легко, не виговорився, бесiдуючи з московськими або i з нашими всякого чина людьми, i таким способом, не зi злоП волi, а з необачностi, не погубив себе й мене. Ти знаКш - за гетьмана i генеральний писар вiдповiдаК. Але пiсля вчорашнього менi не залишаКться нiчого бiльше, як повторити те, що я вам колись загально сказав, а саме: не для приватноП користi, а для добра цiлоП УкраПни затiяв я це велике й необхiдне дiло. Хочу, щоб ви з жiнками й дiтьми вашими i вiтчина з вiйськом запорозьким не загинули нi пiд москалем, нi пiд шведами, а були вольними, як iншi державнi народи. Коли ж я роблю це заради яких-небудь моПх приватних примх, то нехай поб'К мене i душею, i тiлом Бoг у Тройцi святiй i Кдинiй i безневинно понесенi страстi Христовi!" Кажучи це, поцiлував хрест з часткою животворящого древа i, звертаючись до Орлика, говорив далi: "Я за тебе зовсiм певен i надiюся, що як совiсть твоя, так i повага до себе, чеснiсть та природжена честь шляхецька, не допустять тебе зрадити й продати свого пана та добродiя. Одначе ж для бiльшоП певностi, щоб у мене i тiнi якогось вагання до тебе не було, як я тобi заприсягнув, так i ти перед лицем розп'ятого на животворящому деревi Христа дай менi присягу, що будеш вiрним менi i не виявиш тайни нiкому". Орлик присягнув i поцiлував хрест. Тая присяга, як вiтер iмлу, розвiяла дорешти всякi сумнiви й тiнi, що були мiж гетьманом i його генеральним писарем. Орлик почув себе ще ближчим до свого гетьмана, нiби рiдним йому за переконанням. Ранiше вiн пiдозрював Мазепу, що цей вивiряК i пробуК його вiрнiсть, що граК в закритi карти, а тепер тi карти лежать перед ними на чистому столi - грати будуть ними проти спiльного свого ворога. Орлик зрозумiв вагу моменту, пiзнав цiну цього переломового факту в своПм життi i в вiдношеннi до великого гетьмана. Щоб дорешти прояснити атмосферу, вiн сказав: "Присяга вашоП вельможностi доводить вашу щирiсть та батькiвську дбайливiсть про свою вiтчину i про нас усiх, але хто вгадаК, що призначив Бог? Який кiнець поклала його свята воля отсiй вiйнi i хто вiзьме верх? Коли швед вiзьме верх, то вельможнiсть ваша й усi ми будемо щасливi, а якщо - цар, то й ми всi пропадемо й нарiд занапастимо". Слова цi, хоч так простi, що можна було Пх сподiватися вiд кожного, немило вразили гетьмана. Старець шукав у мужчинi в силi вiку, яким був 35-рiчний Орлик, тоП смiливостi й вiдважностi, якими звичайно визначаКться мужеський вiк, сподiвався почути вислiв подиву й захоплення, що гетьман для народного добра кидаК на вагу своК значiння i маКток, усе, а тим часом стрiнувся зi звичайною мiщанською чи там хуторянською трусливiстю, зi страхом, щоб, не дай Боже, посягаючи по велике, не втратити малого. До того Орлик доторкнувся дуже вразливоП струни в душi гетьмана Мазепи, а саме - до монархiчного принципу. Гетьман розумiв, що з московським царем може успiшно боротися тiльки украПнський володар, гетьман з атрибутами монарха, котрий вислухуК гадок своПх приближених людей на те, щоб опiсля рiшення його було прийняте i сповнене безумовно й безкритично. А тут Орлик життКве рiшення свого володаря-гетьмана подаК в сумнiв, цей Орлик, вiд котрого вiн маК право вимагати куди бiльше, нiж вiд усякого iншого. Мазепа спалахнув, але, як звичайно, так i тепер, вiн скоро пригасив свiй гнiв i вiдповiв бiльш хитро, нiж гнiвливо: "Яйця курку не вчать! Дурень я був би, коли б вiдступив вiд царя ранiше, нiж треба; не вiдчахнуся я, поки не побачу конечноП потреби. Ще в Жовквi доводив я царевi про те, що коли Карло пiде на Московську державу, а Станiслав попростуК на УкраПну, так не з нашими потугами, не з нашим обезсиленим вiйськом оборонятися вiд полякiв i шведiв. Тому я й просив тодi царя, щоб вiн на такий випадок дав нам у допомогу хоч десять тисяч вiйська, так як ми не раз допомагали йому. I знаКш, що менi вiдповiв цар?" "Що?"-спитав Орлик. "Не то, що десять тисяч, але й десять чоловiк, не можу я тобi дати",- вiдповiв цар. Що лиш тепер зрозумiв Орлик причину гетьманового рiшення. УкраПна допомагала й допомагаК царевi, не жалiючи десяток тисяч свого вiйська, а коли б на неП ворог напав, тодi вона й десятьох московських солдатiв не може дожидатися у пiдмогу. Де тут правда, де справедливiсть? I вiн затиснув п'ястук. "Гарний союзник, нема що казати!" - промовив. "Правда? Отож i бачиш, тодi-то я, почуваючи на собi велику вiдповiдальнiсть за долю нашоП безталанноП вiтчини, яку я свiдомо й добровiльно прийняв на себе, рiшився пiслати ксьондза-тринiтаря, капелана княгинi ДольськоП, до короля Станiслава, щоби з ним нав'язати переговори, i як вiдповiдь дiстав вiд нього цей ото лист. Не дожидати ж нам, як полохливому стаду, поки ворог нападе на нас i стане нищити землю нашу мечем i огнем. Як вiльний i не завойований народ повиннi ми дбати, щоб нас не розшарпали на шматки. Як ти гадаКш, що важнiше - вiрнiсть царевi, котрий не додержуК нам вiри, чи добро вiтчини?" "Salus rei publicae ultima ratio est",- вiдповiв без вагання Орлик. "I я так гадаю, Пилипе. Мазепа - не авантюрист i не примховатий дiдусь. Мазепа знаК, що робить. Вiрте йому. Ще раз кажу тобi, i затям те собi на вiки, щоб, як треба буде, свiдоцтво перед будучнiстю дав, що нiчого я для власноП користi не роблю, а для добра нашого народу й нашоП держави, котру я хочу на картi Њвропи закрiпити навiки. Поведеться - гаразд, а нi - так совiсть моя чиста. Я не зжахнувся перед нiякою небезпекою, заризикував усiм, чуКш? Усiм!" Тут гетьман пiдступив до Орлика i руку свою на рамено йому поклав: - "Що ж, сину, заспокоПвся? Не маКш уже нiяких сумнiвiв щодо мене? Не боПшся духiв?.. Ха, ха, ха! Дуже ти був нещасливий учора". "Тривожила мене непевнiсть". "А тепер?" "Тепер я вже знаю, чого дожидатися менi". "А що ж би ти робив, будучи Мазепою? Погадай, моя доля на волоску висить. Доноси за доносами йдуть, Меншиков пiдi мною риК. Хто може ручити, що цар остаточно якомусь доносовi не повiрить. Пiдстави К. Може, тепер, коли я балакаю з тобою, вороги моП компонують якусь нову писульку до Гаврила Iвановича Головкiна або до його свiтлостi, колишнього бублейника, а теперiшнього князя Меншикова. З вогнем граКться Мазепа, i хто погасить цей вогонь, коли вiд нього займеться його гетьманська кирея? Багато вiрного вiйська бiля мене? Навiть Войнаровського я мусив пiслати. Царська помста, як дамоклiв меч, висить над моКю старою головою, пригадуючи менi долю моПх попередникiв. Важко бути украПнським гетьманом, мiй сину, ой важко! I тому хотiв би я облегчити долю наслiдникiв моПх - от що!" Орлик за ноги свого гетьмана обiйняв: - "Спасибi за тую турботу милостi вашiй. Iсторiя не забуде того. Я правди не затаю". "Сподiюся. А тепер сiдай при моПм столi i пиши моПм пером лист до царя i до Головкiна такого змiсту". Тут гетьман навчив свого писаря, як компонувати цi листи. А коли Орлик, написавши Пх, прочитав гетьмановi, той поклав свiй пiдпис i сказав: "Тепер вложимо туди лист вiд Станiслава. У моКП матерi К вiрний чоловiк, ще й трохи нам з рiднi; через його вона обiцяла пiслати цi листи до Войнаровського, а вiн Пх доручить царевi i графу Гавриловi Головкiну... Д а б у д е т в о л я т в о я с в я т а я". "I д а п р и i д е т ц а р с т в i К т в о К",- доповiв Орлик. НА ХУТОРI По вiнчанню i по бучному весiллю, на котре гетьман вирядив своПх заступникiв i прислав багатi дарунки, Мотря з Чуйкевичем замешкали на тихому хуторi в одному з КочубеКвих маКткiв. До Ковалiвки Пхати було задалеко. Гетьман кожноП хвилини мiг покликати свого канцеляриста в Батурин або й до КиКва, бо дiла у вiйськових канцелярiях було бiльше, нiж канцеляристiв, та ще таких досвiдчених i вправних, як молодий Чуйкевич. Чуйкевич, хоч як раював, доскочивши свого щастя, а все ж таки почував докори совiстi, що занедбуК дiло. Там, може, вирiшуКться доля твоКП вiтчини, а ти устроПв собi iдилiю. Там Арес пише мечем кривавi рядки великоП поеми, а ти тут читаКш погiднi буколiки. Кожний ранок вiтав його отсим докором, i кожноП ночi, проходжуючися з Мотрею в городi, вiн тривожно дивився на небо, чи не побачить кривавоП луни. Пожежi часто лучалися влiтку, з помсти або вiд неуваги, але тепер кожний вогонь нагадував тую велику пожежу, яка зайнялась перед вiсьмома роками i якоП годi було вгасити. Правду кажучи, на УкраПнi здавна горiло. Люди родилися i мерли серед вiйни, не знаючи, що таке справжнiй мир. А все ж таки за Мазепи привикли вони дещо до ладу й дожидалися спокiйнiших i кращих часiв. Здавалося, що гетьман, упорядкувавши руПну, збудуК на ПП згарищах нову й сильну державу. Аж нараз тi добрi сподiвання тратили певну пiдставу. СвоП вiйська виходили з краю, а на Пх мiсце приходили московськi. На заходi - вiйна зi шведом i поляками, на сходi - бунти й повстання, з пiвночi - Москва, вiд полудня - татари, всерединi росте невдоволення проти панiв i дукiв, незгода голову пiдносить. Важка журба за будуччину рiдноП землi захмарювала щастя молодого подружжя. "Як ти гадаКш, Мотре,- питав Чуйкевич своКП дружини,- скоро поПдемо ми в Ковалiвку i заживемо спокiйно, чи, може, й не дiждемося нашого тихого щастя?" "Якщо маю тобi правду сказати,вiдповiла Мотря,- то я на те не маю надiП. Чомусь менi здаКться, що нас ще не одне таке чекаК, чого анi розумом не збагнеш, нi серцем не прочуКш". "I не страшно тобi?" "Нi раз. Для мене страшна тишина перед бурею, а не сама буря. ТакоП тишини, як ось тепер, я витримати не можу, пригнiчуК мене. Краще хай громи б'ють, хай блискавки ослiплюють очi, хай вiтри трощать дерева старi,- що марне i гниле, хай гине, заради нового i здорового". "Ти все така, як колись була, Мотре. Не змiнило тебе подружжя зi мною". "Нiщо мене не змiнить, Iване". "А все ж таки був час, коли ти iнакше виглядала". "ГадаКш у Бахмачi?.. Так... Не скриваюся... Зi мною дiялося тодi щось таке, чого i сказати не вмiю". "Ти була задивлена в нього i захоплена його появою". "А ти б то нi?" "Так, Мотре. Гетьман мав i маК надi мною велику силу. Я щиро вiдданий йому". "Чого ж тодi тривожиться, Iване? ТвоК завдання - вiрно й чесно сповняти свою службу. А iнше, як Бог дасть". Џх розмову перервав Мотрин паж, котрий прибiг до городу, сповiщаючи, що приПхали гостi. "Хто ж такий?" "Якийсь старшина, котрого iменi не затямив, i гетьманова сестрiнка, панна Мар'яна, Пх вiтаК Марiя Хведорiвна". Молодi господарi побiгли в двiр. "Подумай, панна Мар'яна, який несподiваний гiсть!" - говорила до Чуйкевича Мотря. Панна Мар'яна, донька гетьмановоП сестри вiд другого ПП чоловiка, перебувала в КиКвi, доглядаючи свою хвору бабку iгуменю Мазепину, гетьманову маму. Тепер Пхала вона трохи на село, щоб вiдпочити на свiжому повiтрi, i поступила на нiч на хутiр молодих Чуйкевичiв, котрих знала з Батурина. Була це панночка не перших лiт, але незвичайноП вроди, з гарною товариською огладою, освiчена й розумна. Войнаровського перша сестра, гетьманова сестрiнка i гетьмановоП мами улюблена внучка, вона багато дечого знала, чого iншим не доводилося чути, i розмова з нею не закiнчувалася на питаннях про погоду, про прислугу i про цiни на вбрання та на косметичнi мазi й смаровидла, з нею любо було провести на розмовi не лише короткий i лiтнiй вечiр, але й хоч би цiлу нiчку. З панною Мар'яною Пхав, як товариш i опiкун у дорозi, пан Згура, родом грек, чоловiк теж дуже бувалий, меткий i хитрий, Мазепин близький дорадник, про котрого нiхто нiколи не мiг знати, де вiн буваК, усе в роз'Пздах з гетьмановими секретними дiлами. Мужчина дуже гарний собою, котрому, подiбно як i гетьмановi, годi було лiта вгадати, виглядав молодше, нiж справдi був, i знайомi не раз доповiдали собi жартом, що, мабуть, обидва вони одному чортовi запродалися i вiн Пм лiки проти старостi зi своКП пекельноП аптеки приносить. Пан Згура почував у собi любовний а ф е к т до панни Мар'яни, котра жартувала собi, що це не а ф е к т, а д е-ф е к т, i амурiв дядькового дорадника не приймала поважно до серця, тiльки приговорами та вiдговорами збувала його. Пан Згура, щоб прихилити до себе панну Мар'яну, вдавав великого героя, розповiдаючи, нiбито мимоходом, про своП усякi лицарськi вчинки, яких не повстидалися б були Ахiлл, Гектор i Патрокл, про менших героПв i не згадуючи. Панна Мар'яна разом з господарями i тiткою МарiКю поважно слухала тих фантастичних оповiдань, а потiм так само поважно питалася: "Слухайте, Згура! Чи всi греки так здорово брешуть?" Пан Згура робив сумну мiну i звертався до молодоП хазяйки: "Мотре Василiвно, скажiть менi, будь ласка, чи у всiх украПнок так гострi язики?" "Спитайтеся панни Мар'яни",- радила йому Мотря. А тодi панна Мар'яна, нiбито нишком, казала до МарiП Хведорiвни: "Правда, тiтусю, яка смiшна фiгура отсей пан Згура". Пан Згура не обiджався, бо вiн любив гетьманову сестрiнку i не тратив надiП, що завдяки протекцiП його ясновельможностi таки колись доскочить свого щастя. А його одинокою мрiКю було спорiднитися з гетьманом. Невеличке i досить достроКне до себе товариство, хоч про полiтику не балакало багато, чуло, що Пх погляди не вiдбiгають далеко вiд себе. Всi вони дивилися на гетьмана, як на своК божество, вiрили в його розум i в досвiд, а ненавидiли царя-антихриста, котрого жорстокi кари й необчисленi вчинки викликували в них прямо омерзiння. "Iду я раз,-розказував пан Згура, попиваючи мед за доброю, хоч нашвидку зготовленою вечерею,- Пду я з двома тiльки козаками, коли дивлюся, так, може, крокiв двiстi-триста передi мною, з-поза могили в степу виступаК валка людей.