зя Меншикова лист дiстав?" "Танський? Вiд Меншикова? Лист?.. Якого змiсту?" "Щоб з полком своПм, взявши за шiсть мiсяцiв плату i придбавши харчiв, у похiд у Польщу пiд накази польського коронного гетьмана Сiнявського рушав". Гетьманом аж пiдкинуло на лiжку. Його вдумливi, пронизливi очi змiнилися нараз, запалали гнiвом, на висках набринiли жили, вуста в кутиках затряслися, рука нервово стискала й м'яла накривало. Ломиковський, як сидiв бiля гетьмана, так мимохiть вiдсунувся вiд нього, Орлик пiднявся з мiсця i стояв, з тривогою дожидаючи громiв з тiКП хмари. "Правда це?" - спитав не своПм голосом гетьман. "Як Бог на небi, правда,- вiдповiв Ломиковський.- Не смiв би я гетьмановi мойому брехати". "А ти чув про це?" - повернувся гетьман до Орлика. "На жаль, чув,-вiдповiв тривожно Орлик.- Танський, кажуть, вже й у похiд готовитися почав". "Заки пiде, як скажену собаку застрелю за непослух, за легковаження регiментаря свого!" Орлик пополотнiв. Ломиковський i собi з крiсла пiднявся. Гетьман вiддихав важко. Обидва вони боялися, щоб з ним не стався поганий припадок. "Чом ти менi про цей лист не сказав ранiше. Ти ж нiчого не смiКш затаювати передi мною?" - гримав на Орлика Мазепа. "Не було коли, ваша милосте. Чекав я аж старшини розiйдуться". "На другий раз, не гаючись, кажи. Зi сну мене буди, вiд страви вiдривай. Це ж страшне, нечуване, до правди не подiбне. Свiтлiйший щоднини бачиться зi мною, балакаК про всiлякi речi, нiбито радиться, а тут поза моП плечi полками моПми розпоряджаКться, накази людям мойого регiменту роздаК, нiби мене вже й на свiтi немаК, нiби мене вже позбавлено влади й сили. Чи чували ви про таке нахабство? Хто ж то без мого дозволу видасть Танському грошi на шiсть мiсяцiв уперед i харчi для його полчан? I питаюся я, як смiК Танський йти, не дiставши наказу або хоч дозволу вiд мене, регiментаря свого? Нехай спробуК! Як скажену собаку застрелю!" Орлик, зачекавши аж перша хвиля гнiву перекотиться, запримiтив: "Може, Танський i не винуватий у тому. Може, гадав, що свiтлiйший у порозумiнню з вашою милiстю цей наказ видаК". "Так тодi чому до мене з листом не прийшов, чого носиться з ним, як з писаною торбою? Це противиться регулямiнам нашим, це понижуК не тiльки мою владу, але й честь вашу. Прихвоснi роблять таке, а не полковники, котрих я надiляю так щедро i маКтками, i значiннями. Танський нiбито з панiв, а хам вiн, холоп - отщо!" Нова хвиля злостi пiдкочувалася пiд серце старого гетьмана. Вiн цiлий аж трусився. "I з такими людьми кажете ви менi починати якесь полiтичне дiло, писати нову сторiнку iсторiП? Ха-ха-ха! З такими людьми!" Гетьман смiявся так голосно, а старшини так тривожно слухали його прикрий смiх, що не зауважили, як замкненою вулицею до брами того дому, де була гетьманська квартира, пiд'Пхав вiз. Почувся крик варти, i черговий офiцер вибiг на ганок. Орлик i Ломиковський пiшли подивитися, що за гiсть так пiзно до гетьмана приПхав. "З Вiнницi,- сказали, вертаючи в гетьманську вiдпочивальню,- якийсь Залевський чи якось, козак чи шляхтич, не розбереш?" "З Вiнницi?.. Залевський? - аж скрикнув гетьман.- Ведiть його до мене, а самi можете йти на вечерю. Пилипе, кажи перед свiтлицею поставити варту. Щоб менi туди нiхто не входив. На твою вiдповiдальнiсть цей наказ видаю". "Слухаю милостi вашоП!" "Завтра вранцi заходьте знов до мене". Орлик i Ломиковський вийшли. Чути було, як Орлик вартi накази давав, як варта здоровила панiв генерального писаря й обозного i як вони попри двiр у город пiшли. До дверей гетьманськоП вiдпочивальнi хтось несмiливо постукав. "Увiйдiть!" Заскрипiли дверi i почувся покiрний, тихий, але дуже виразний голос: "Laudetur Jesus Christus!" Вiдблиск невгасаючоП лампи освiтив злегка згорблену стать нiби шляхтича а нiби нашого козака, бо по одежi, та ще в сумерках, годi було пiзнати. Гетьман пiднявся, вдивився в тi сумерки, а потiм, простягаючи руки перед себе, вказав: "Скорше б я смертi своКП сподiвався, як вашоП особи. Козак, Пй-Богу, козак! Навiть вус невеличкий вирiс, не менший, як у мене! А покажiть голову". Гiсть ще бiльше нагнувся над лiжком господаря, а той по головi його погладив. "I тонзура заросла. Џй-Богу, нiхто б не пiзнав, що це духовна особа,- Говорив без слiду недавнього гнiву i збентеження.- Вiтаю вас, отче ректоре, i дивуюся смiливостi вашiй". "Для доброго дiла варт i життя не пожалувати". "То правда. Не гнiвайтеся, що не хочу свiтла. Не хочу кликати КендзКровського. Нехай собi люди гадають, що Мазепа спить. Тут, знаКте, i пiдслухують, i пiдзирають, i гадки вгадували б, коли б можна". "Не тiльки тут, скрiзь так у полiтицi буваК". "Але тут бiльше, як скрiзь. Щось вони нiби зачувають своПм носом, та на слiд попасти не можуть. На всякий спосiб, стереженого Бог стереже". Обидва привикали до сумеркiв i при блисках лампади слiдкували за грою своПх облич. "Були?" - спитав нараз гетьман коротко свого несподiваного гостя. "Був",- вiдповiв КзуПт Залевський. "У СаксонiП?" "У його милостi короля Станiслава". "I як вас приняв гех Stanislaus?" "Над усяке сподiвання гарно. Людина вiн образована, iдейна, чоловiк, можна сказати, iдеальний. Про милiсть вашу висказувався з великою пошаною, здоровити велiв". "Спасибi. А дiло?" "Дiло не легка рiч". "Не легка?" "Так, бо милiсть ваша дуже багато жадають". "Я багато жадаю? Отець ректор жартуК собi. Не жадаю бiльше, нiж менi належиться. Годi з одноП бiди в другу лiзти, з ярма в шлию, з-пiд кнута пiд канчук. Подумайте! Коли б я тепер вiддав Правобережну УкраПну, пiсля того, як вона довго борикалася за свою незалежнiсть i як я деякi ПП частини вже таки дещо до ладу довiв i загосподарював, так це був би новий козир у руках моПх ворогiв проти мене. Сказали би. Мазепа половину УкраПни запродав. СIага расtа claros faciunt amicos. Тут УкраПна, а там Польща, тiльки тодi можуть вони бути для себе добрими сусiдами й союзниками. А поки Польща сягаК рукою по Чорне море, поти вона необачно вiдбиваКться вiд Балтiйського. Одне втратить, а другого не здобуде. В боротьбi з украПнським степом вона обезсилиться до краю, не опануК своКП внутрiшньоП анархiП i скiнчиться тим, що Москва i Пх, i нас проковтне в свiй ненасичений шлунок". "Але те саме, що сказали б украПнцi про вашу милiсть, коли б ваша милiсть вiддали Правобережжя, скажуть поляки про короля Станiслава, якщо вiн згодиться його вам вiдступити". "Раrdоп! В тiм К велика рiзниця". "Яка?" "Загарбане вiддати, а своК прогайнувати,- це не все одно. До того його милiсть король Станiслав, кiнчаючи давню польсько-украПнську ворожнечу, покладе пiдвалини пiд новий устрiй СхiдноП Њвропи. Помиренi колишнi вороги з'Кдиняться i спiльними силами вiдпиратимуть грiзного ворога вiд своПх границь. Як нi, то, як кажу, вiн i нас, i вас поневолить, одних i других зробить своПми холопами й рабами. Цар Петро це символ новоП РосiП, котра зi своПх болот i снiгiв виступаК на широку Квропейську видiвню, щоб на нiй вiдiграти великодержавну, iмперiалiстичну роль. Балтiйське i Чорне море, Карлати й Царгород - це тi границi, до котрих вона пiде по наших трупах. Король Станiслав, як людина розумна й далекоглядна, як чоловiк образований i розумiючий iсторiю, мусить послухати голосу розуму, а не крику короленят, котрi поза границями своПх власних маКткiв границь i добра Речi ПосполитоП не бачать". "Не легка рiч робити щось проти волi панiв i вельмож польських". "Треба робити те, що iнтерес державний велить. Кожний пануючий зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi". "А ваша милiсть частини не зрiкаються". "Бо менi не вiльно. Це ж украПнська земля. Я чужоП землi не домагаюся, навiть найменшого шматочка, нi!" "А що ж вашiй милостi даК цар Петро?" - спитав нараз, не без хитростi, КзуПт. "Власне тому, що даК не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого бiльше й не треба. Як бачите, я собi не менший пан вiд якого там короля i не бiднiший вiд жодного з них, але для iдеП державноП i заради культури КвропейськоП зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все". "Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой, на нього дивиться весь свiт". "А воКнне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал i ВалКнштайн - це не героП? А що сталося з ними? ,Еvеntus Ьеlli sеmper dubius est'". Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була Пх спiльна, рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу й досвiд. ЊзуПт балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з котрого звуки людськоП мови виходять i забарвлюються ним. "Ваша милiсть,- почав КзуПт,- можуть бути впевненi, що нема такого аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашоП, вважаючи себе його милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також контрагенти нашi не оставалися в боргу, Пх контраргументи зневолювали мене з офензиви переходити в дефензиву. Але оружжя я все-таки не склав i не складаю, сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений полiтик, поступлять дещо зi своПх постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику дезiдератiв, противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнчаКться успiхом аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae". Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою: "Отче ректоре! На довгi торги в мене часу нема. Земля пiд ногами горить. ,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i римських, а також знаюча пiзнiшi аннали й volumina legum, зрозумiКте, venerabilis pater, що за що-небудь я певноП теперiшностi за непевну будучнiсть не промiняю. Краще живий хорунжий, нiж умерший сотник. МоП бажання мiнiмальнi". "А максимальнi, милосте ваша?" "Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий народ маК природжене право i чого певно, може й у недалекiй будучностi, будуть добиватися освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена воля... Але скажiть менi, яке становище Карла?" "Становище Карла?" "Так.. Його до мого проекту". ЊзуПт зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його стала зi здвоКною швидкiстю працювати. "Його милiсть Саrоlus rex, не можу затаПти правди, рад довести до згоди". "Рад. Ось i бачите. На його я числю. Сподiваюся, що цей молодий, генiальний чоловiк зрозумiК моК важке положення i не допустить до довгих торгiв, котрi, як самi ви бачите, вести дуже важко й дуже небезпечно. Граюся з огнем, мiж мечами танцюю, як сновида по покрiвлях височезного будинку ходжу. Один нерозважний крок i - все пропало..." "А релiгiйне питання?" - так само несподiвано спитався КзуПт. Гетьман, не гаючись, вiдповiв: "Ви знаКте, як я ставлюся до нього. Толеранцiя, отче ректоре, це мiй iдеал. Насильним ширенням якоПсь вiри i опресiКю супротивникiв релiгiйних слави божоП не умножимо. Середньовiчнi практики релiгiйного питання не розв'язали, видно, треба вирiшувати його iншими способами, а саме свободою слова й совiстi. Нехай духовнi, сповняючи пильно i совiсно своП обов'язки, воюють не мечем, а словом божим". "А якщо нам не дозволять сповняти своПх обов'язкiв?" "В державi, котроП я буду головою, насильства нiкому не дозволю чинити". * * * Пiзно в нiч продовжалася розмова в гетьмановiй вiдпочивальнi, а царськi шпигуни, здалеку пiдглядаючи за його мешканням, дивувалися, який там спокiй. "Мабуть, Мазепа дiйсно хворий",казали, вiдкладаючи свою працю до завтрiшньоП днини. ВIД'ЏЗД Нiби крiзь сито цiдився весняний теплий дощ. Дерева i корчi, повнi зеленого листя, понамокали й понависали i здалеку виглядали, як стiжки, копицi сiна, як гори. Зi стрiх i з дахiв спливала струминками дощiвка. Вулицями шумiли потоки, забираючи з собою весь бруд i нечистоту, нанесену кiньми й людьми. Одних i других було на таке мале мiстечко, як Жовква, аж забагато. Ще не свiтало. Без годинника годi було вгадати, яка тепер година,- анi нiч, нi день. Та хоч так рано, Жовква будилася зi сну. Блимало свiтло по хатах, козаки напували коней, солдати прокльонами вiтали день. Нараз засурмлено в труби i заграли козацькi литаври. Вулицями, як тiнi, помчали Пздцi i побiгли пiшi. Мiщани виходили на ворота i до фiрток. "Бувайте здоровi! Не поминайте злом!" "Џдьте здоровi, най вас Бог провадить!" Навiть до непрошених гостей привикнеш. Нарiкав, як прийшли, i жалуКш, коли вiдходять. Все-таки своП люди, хоч i з таких далеких сторiн. Тою самою мовою говорять, так само Бога хвалять,козаки. I не одна дiвчина притулилася до вишнi в садочку, i як вишнею вiтер, так нею хитав жаль, i як з вишнi дощ, так з ПП очей на траву скапували сльози... ПоПде i, може, не побачаться бiльше. Така велика тая УкраПна, такi непевнi часи! Як пес за возом, побiгла б за козацьким табором,- куди вiн, туди й вона; так не пускають. Тут батько й мати, а там старшини. Така-то вже нещаслива дiвоцька доля. I без кохання годi, i з коханням важко. Заграли дзвони й заревли на пiвнiч вiд мiста гармати. Пролетiв кiнний козацький вiддiл i заторjхтiла ошклена карета. Мешканцi Жовкви прожогом метнулися з хат. "Гетьман Пде! Гетьманi" Кланялися i повними смутку очима вiдпроваджали карету. Вiдколи гетьман до Жовкви приПхав, москалi трохи присмирнiли. Мiщани до гетьманськоП канцелярiП жалуватися ходили, i гетьман уймався за ними. Декiлька солдатiв таки гостро покарали, вiдрiзуючи вуха й носи або пропускаючи крiзь вербову алею чи там крiзь шпiцрутени. Якщо жалоби не допомагали, то за покривдженими жовкiвцями ставали Пх новi знайомi - козаки. Щонайгiрших пакiсникiв закатруплено за мiстом так, що й дiйти було годi, хто й коли це зробив. Тепер жовкiвцi поопускали носи, бо Пх протектор вертав на велику УкраПну. Гетьманський ридван котився на пiвнiч. Поруч гетьмана сидiв Ломиковський, навпроти Орлик. Ридван великий i вигiдний, як хата. Дорога нерiвна й болотиста, ридван хитався на ремiнних пасах i, нiби колиска, колисав Пх до сну. Ломиковський позiхав, Орлик рукою загулював уста, щоб гетьман не бачив, що вiн не виспався. На гетьманi не пiзнати втоми. На його блiдiм обличчi вицвiтали легкi рум'янцi, в кутиках уст таПлася злобна усмiшка, в очах огники грали. Як минули останню хату i з садкiв виПхали на поле, гетьман рукою показав налiво. Ломиковський i Орлик зирнули в вiкно. Кiлькасот сажнiв перед ними щось мрiло, суКтилося, шумiло, нiби хмари, нiби дими, нiби лiс двигнувся з мiсця i йшов. Козацьким очам не важко було пiзнати - вiйсько! "Бачите, панове?" "Бачимо, милосте ваша!" "Москалi з почестями випроваджають мене". "I Танського полчани з ними". "Бо Танський до москалiв пристав. Пiдлабузнювався свiтлiйшому, гадав, що мiд лизати пiде". "СкуштуК вiн московського меду! - завважив Ломиковський.- Я тому Танському здавна не вiрив". "Чимало таких. Але не гадаю, щоб вiн там великоП слави зажив. Його полк без дисциплiни. Не знаю, чи втримаК його в руках". "Додадуть 600 москалiв". "Почесний караул,- i гетьман усмiхнувся.- Хотiв я зразу провчити Танського i спротивитися. Але, гадаю собi, маК хтось iнший пiд команду Сiнявського йти, так краще хай його посилають. Бо треба вам знати, хто такий Сiнявський з Бережан. Пiзнав я чимало тих панiв i мушу сказати, що Сiнявський не з кращих. Горда i пишна штука, а полководець з нього такий, як з мене архiмандрит". "Чому ж то вони таку нараду вашiй милостi роблять?" "ПитаКте? Щоб заспокоПти розгнiваного гетьмана. Дурнi, дурнi! Гадають, що пiддурять мене... Мазепа обид не забуваК". Через поле в напрямi тоП дороги, котрою посувався гетьманський ридван, скакало два Пздцi. Один - на карому, другий - на гнiдому конi. Оба в зелених кафтанах з блискучими гудзиками; на ногах високi чоботи, на головах трикутнi капелюхи. З плечей на кiнськi зади спливали довгi плащi, наопашки вбранi. Старший через груди мав голубу ленту св. Андрея, i по тiм здалеку можна було вгадати, що це свiтлiйший князь Меншиков. Не великий, не товстий, з гарним, солодко всмiхненим обличчям, здалеку виглядав як хлопчик. Усмiхом гетьмана вiтав. Гетьман наказав здержати карету. Вилiз, а за ним Орлик i Ломиковський. Џм подали коней. Гетьман ще не вспiв ускочити в сiдло, як до нього причвалав Меншиков, а за Меншиковим i той другий Пздець, на гнiдому конi. Цей другий був хлопець лiт 16, високий i худий, з вузькими грудьми, слаборозвитий. Лице його, над мiру видовжене, з опуклим, нерегулярно збудованим лобом, виглядало старо й не гармонiзувало з рештою тiла. Жовте, аж зеленкувате, робило вражiння тяжко схорованого i передчасно зв'яленого. Довге, темне волосся, обмокле на дощi, безладно спускалося на комiр. Годi було подумати, що це царевич Олексiй, син Петра i його престолонаслiдник. Не нагадував батька нi зверхнiм виглядом, нi доведенням з людьми. Несмiливий, нiби перестрашений, викликував скорше милосердя, нiж тую пошану, яка належалася будучому носителевi царського вiнця. Мазепа глянув на царевича i йому зробилося жаль того нещасливого хлопця. Пригадав собi його трагедiю, добру маму i жорстокого батька. Батько маму насильно постриг у черницi. Син за мамою тужив. Шукав з нею стрiчi. За те батько покликав його в Жовкву, щоб покарати. I гетьман пiдскочив конем до Олексiя. Поздоровив його. Царевич усмiхнувся якоюсь лагiдною i сумною усмiшкою, вiд котроП оживилося, вiдмолодiло i покращало його негарне обличчя. Малi i круглi, як у риби, вуста ворухнулися, хотiли щось сказати, але нараз здавили в собi невимовленi слова i замовкли. Царевич побачив, що Меншиков хоче говорити. Меншиков почав: "Його величество, батюшка, наш наймилостивiший цар i повелитель, здоровить тебе, гетьмане Iване Степановичу, i бажаК тобi щасливоП дороги. Молить Бога, щоб ти без пригоди вернув додому, де на тебе чекають великоважнi дiла. Пiд опiку вiддаК тобi його величество Олексiя, свого сина". "Будь ласка, князю, передай його величеству царевi мою щиру подяку за його великоцiнну пам'ять та за його добротливi побажання. Якщо Господь Бог не вiдмовить менi сил i здоров'я, постараюся сповнити завдання, яке вкладаК в мене мiй важкий уряд, на славу Бога, на добро народу i на вдоволення царя. З великою утiхою приймаю до вiдома, що його величество цар довiрив менi свого сина, котрому я радо послужу як не чим другим, так своПм досвiдом старечим". Кажучи це, гетьман поклонився царевичевi, а той ще раз жалiсливо всмiхнувся i насилу зважився вимовити одне тiльки "Спасiбо!" "А тобi, свiтлiйший князю,- говорив гетьман, повертаючись до Меншикова,- щиро дякую, що потрудився нинi i трудишся не раз ради моКП маловажноП для тебе персони. Не знаю, як дякувать тобi!" Меншиков зрозумiв легку iронiю, що окривалася в тiм комплiментi, але вдав, нiби вiн гетьмановi слова приймаК щиро до серця. Повернув коня i разом з царевичем, Мазепою, Ломиковським i Орликом пiд'Пхав до вiйська, котре уставилося чотирикутниками на лугах i нивах, не жалуючи нi гарноП трави, нi зеленого збiжжя, що пропадало пiд кiнськими копитами i пiд вояцькими чобiтьми. Козаки стояли по серединi, москалi по боках; ззаду, пiд лiском, декiлька гармат. Гетьман глянув i погадав собi: "Беруть наших у клiщi. Гадають цiлу УкраПну такими клiщами здавити". Козаки стояли свобiднiше. Тiльки переднi з них мали одностроП, темно-синi чемерки i шапки круглоП форми. А там попадалися одяги, рiзного крою i цвiту. Видно, що полк був недавнiй i не добре ще зорганiзований. Москалi були в довгих темно-зелених кафтанах з червоними вiдлогами, однi - в камашах, а iншi - в чоботях високих, добре вимащених. У всiх були довгi "скалковi фузiП". З трикутних капелюхiв трьома струминками спливала цюрком дощiвка. Дощ розмочив муку, котрою вони обсипали були своК довге волосся, i на кафтани стiкало з нього щось подiбне до рiдкорозчиненого тiста. Гетьман переПхав попри фронт i покликав до себе Танського. "Полковнику Танський!" "Слухаю вашоП милостi!" "Пiд чиПм ти регiментом стоПш?" Танський здивовано глянув, але подумав хвилину i вiдповiв: "Пiд регiментом його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи". "Пам'ятай же, бо в тебе, як бачиться менi, не дуже крiпка пам'ять!" Не дожидаючи вiдповiдi, гетьман махнув на прощання булавою, вiйсько вiдповiло голосним криком, в котрому годi було дослухатися слiв, бо москалi одне кричали, а козаки iнше, i гетьман, попрощавшись з Меншиковим, повернув у свою карету. Меншиков повернув конем до вiйська, а Ломиковський i царевич подались до того вiддiлу, що супроводжав гетьмана. Орлик Пхав бiля гетьмановоП карети. "Пилипе,- говорив до нього через вiкно гетьман,- уважай на Олексiя. Я його навмисне не попросив до своКП карети, хоч дощ i хоч жаль менi, що змокне хлопчисько". "Вiн дiйсно нужденне виглядаК. Нiби жалiКться кожному: miser et pauper sum". "Бачиш? Навiть сином царя невелике-то щастя бути". Дощ-капусняк накрапав чимраз густiше. Орлик поставив комiр вiд своКП довгоП непромокаючоП бурки. "А не запросив я царевича до своКП карети раз тому,- говорив далi гетьман,- бо знаю, що цар того не любить; вiн хоче, щоб син привикав до воКнних трудiв, а по-друге,- тут Мазепа притишив свiй голос,- бо менi треба буде повернути незабаром убiк та поступити до одного двора. РозумiКш?" "Розумiю, милосте ваша. Значиться, треба робити так, щоб царевич того не зауважив". "Не iнакше". "А якщо вiн спитаКться, де подiлася вашоП милостi карета?" "Так скажеш тодi, що гетьман поПхав iншим трохи дальшим шляхом, але кращим i для важкоП карети певнiшим, i що пiд вечiр нажене вас". Орлик дивувався, як то скоро й легко приходять гетьмановi усякi викрути на гадку. Якраз тодi царевич минав гетьманову карету, бо Меншиков завернув був його на хвилину з дороги (мабуть, якiсь тайнi iнструкцiП давав). Мазепа оком знавця обкинув худорляву стать царевича, що творила сильний контраст до гарного, рослого i здорового коня. "Пiвтора нещастя,- сказав, похитуючи головою.- Але на конi сидить не найгiрше. Тiльки, мабуть, йому i байдуже, чи це кiнь, чи корова". "Царевичевi, мабуть, цiлий свiт байдужий",- потвердив Орлик. "Того сказати не можна. Вiн тiльки iншими очима дивиться на свiт". "Це люди з двох iнших планет". "Але сонце для обох - Росiя". Орлик задумався. Нараз, повертаючися до гетьмана, сказав: "У нас багато таких, що свого сонця не бачать". "Залiнивi,- вiдповiв гетьман,- щоб дивитися на нього. У звiрят, якi в печерах живуть, заникають очi. Так i в них. Нехай собi сонце свiтить десь там у полi, Пм до нього байдуже". Карета перехилилася вбiк i мало не перевернулася. Машталiр здержав конi. В'Пхали у велику баюру. Гетьман озвався до Орлика: "Нема нiчого злого, щоб на добре не вийшло. Кажи Ломиковському, хай бере задню сторожу вперед i хай цiла валка Пде. Нам доведеться польовими ,дорогами об'Пздити це прокляте болото. РозумiКш?" "Розумiю, милосте ваша". Орлик рушив конем. Гетьманська карета постояла хвилину, а коли цiла валка, до останнього козака, сховалася в лiсi, машталiр повернув кiньми, виПхав на польову дорiжку i пiгнав до села, що лежало в придолинку, помiж гайками. Перед селом, у великому саду, стояв двiр княгинi ДольськоП. Веснянi роботи скiнченi, до того дощ, людей не видно було. Гетьманський ридван котився помiж двiрськими ланами i незамiтно, бiчною брамою, заПхав перед кам'янi сходи старосвiтського, недбало утриманого двора. Видно, властителька не дуже то добре хазяйнуК i зайвого гроша на обнову палати не маК. "Чи не схоче знов позичити в мене? - погадав собi гетьман.- Га, що ж? Кум кумi рад... Як попросить, то дам. СприяК менi тая гарна паня". Гетьмановi хотiлося пiсля побуту в Жовквi, де вiн мало що не кожноП днини зустрiчався то з царем, то з Меншиковим, то з обома нараз, про iнших москалiв i не згадуючи, хотiлося йому тепер яку годину-двi побалакати з гарною i умною княгинею, котра так живо нагадувала йому тую двiрську й великопанську атмосферу, до якоП вiн вiд дитини привик. Був це iнший свiт, неподiбний до того, в якому переживав цар i яким гадав ущасливити своПх землякiв - i неземлякiв, котрих вiн сподiвався все-таки зробити колись земляками. Всяке насильство будить у культурнiй людинi протест i охоту боротися з нею, таку реакцiю почував у собi гетьман, про полiтичнi його плани навiть не згадуючи. Вони були природним випливом тiКП стихiйноП реакцiП, а заразом скрiпляли ПП. Без насильства не збудуКш i не перетвориш держави. Це ясно. Насилуй собi своПх людей - але яке тобi дiло до нас? Ми ж iнший народ, i насильство твоК над нами стократ гiрше й кари гiднiше, бо воно знущаКться над нашим почуттям нацiональним. За нами найсвятiше право боронитися, не перебираючи в способах, як борониться всяка твар в природi, щоб зберегти свiй рiд i гатунок. Яке дiло УкраПнi, що ти хочеш утворити нову, московську державу? Княгиня Дольська розумiК тi гадки й почування, вона сприяК не лиш гетьмановi, але й УкраПнi, i тому вiн радо побалакаК з нею, бо зi своПми все ще боПться говорити щиро, все ще не хоче розкрити карт. З Дольською безпечно. * * * На жаль, гетьман завiвся у своПх сподiваннях. Двiр був майже пустий. Привiтав його старий служка й попросив до зали, в якiй гетьман побачив якогось шляхтича, химерного чоловiчка, що, здавалося, навiть у кунтушi добре ходити не вмiв. Анi вильотiв вправно не закине, нi вуса не пiдкрутить з фантазiКю, тiльки дурнувате пiдсмiхаКться. "Ваша милiсть, пан гетьман, не пригадують собi мене?" - питаК. Гетьман уважно глянув на шляхтича: "Не тямлю, щоб я мав приКмнiсть стрiчатися з вами". "А я мав честь бути представленим вашiй ясновельможностi. Я отець Августин, тринiтарського ордену чернець, вашоП милостi покiрний слуга i пiднiжок". "Ви - отець Августин? Нi, жартуКте, добродiю. Я вже всiлякий маскарад видав, але щоби хто мiг перекинутися з умного тринiтарiя в придуркуватого шляхтича, того я ще не бачив". Отця Августина нiби хто медом помастив. "А все ж таки я, simplex servus Dei, не хто другий, лиш отець Августин",- вiдповiв i подав условлений знак, по якiм про еrrоr in реrsona i мови не могло бути. Вiд отця тринiтарiя довiдався гетьман, що княгиня сподiвалася його, гетьмана, але не нинi, так i поПхала кудись, i що коли б навiть пiсланця по неП зараз пустити, то що лиш завтра, пiд вечiр, можна би сподiватися ПП. А що гетьман мусiв за яку годину-двi Пхати далi, щоб ще перед нiчкою наздогнати царевича Олексiя, так треба було i без княгинi прийняти звiт тринiтарiя з поПздки до короля Карла. Звiт цей не вiдбiгав далеко вiд того, що привiз Залевський, вони нiби порозумiлися, щоб виторгувати дещо вiд гетьмана в користь Польщi i католицизму. Гетьман дав тринiтарiКвi таку саму вiдповiдь, як i Залевському, i просив його, як тiльки княгиня повернеться, порозумiтися з нею i ще раз поПхати до Карла. Чернець дуже уважно вислухав гетьмана, нiби кожне слово його карбував собi в думцi, а тодi, перепрошуючи i застерiгаючись на всi боки, натякнув, що поПздка така коштуК силу грошей, котрих, на жаль, анi в нього, анi в княгинi немаК: "Княгиня вже й своП дорогоцiннi брильянти заставила, i тепер вона турбуКться, яким би то способом викупити Пх, щоб не пропали". "Грiш - рiч набута,- вiдповiв гетьман.- Щоб ми здоровi були, для доброго дiла не пожалiКмо м а м о н и". А в душi погадав собi: яка то сила в тiй марнiй мамонi! Без неП вiн зданий був би на ласку й неласку царя. Як багато грошей, тодi й пан хороший, а без гроша дурна i наймудрiша голова. Чернець згорнув дукати, подякував i запевнив, що в нього тепер другоП гадки немаК, крiм тiКП одноП, якби-то найкраще послужити його милостi пану гетьмановi. Гетьман подякував за тую дбайливу прихильнiсть i просив поздоровити княгиню. "ЏП милiсть, княгиня, вельми високо собi цiнить знайомство i приятельськi стосунки з ясновельможним паном гетьманом, об його душевнiй ф о р м а ц i П i благородного ума е к с ц е л К н т н i й е д у к а ц i П , висловлюючися заКдно з найбiльшою реверенцiКю". "Не з бiльшою, нiж я про ПП милiсть, княгиню". "ЏП милiсть княгиня будуть дуже болiти, що не бачилися з ясновельможнiстю вашою". "Не менше болiю я, що не бачив княгинi". * * * Гетьман розпрощався, i непочемний шляхтич вiдпровадив його до карети з тою самою нiбито дурнуватою усмiшкою, з якою перед годиною привiтав його, а яку звичайно носять на своПх тупих i безвиразних обличчях пiдупавшi панки та всiлякi збiднiлi свояки-резiстенти, що тримаються клямок з пiвмискiв повних на дворах, поки що не цiлком ще пiдупавших i тiльки повiльно й незамiтно падаючих у низ своПх високих i добротливих протекторiв. "Цей vеnеrаbilis раtеr роль свою граК summa cum laude,- думав гетьман, вiддаючи себе в обiйми м'яко вистеленого нутра своКП карети.- Такий артист варт доброП заплати. Нашi ченцi не менше хитрi вiд усяких КзуПтiв i тринiтарiПв, але потрiбноП е д у к а ц i П не мають. Доказ - iсторiП доносiв на Мазепу". ПО ДОРОЗI Дорога була безпечна, бо перед виПздом гетьмана з Жовкви перейшла туди його передня сторожа i очистила старанно всi ходи й переходи, всi шляхи i стежки вiд усякого пiдозрiлого й ненадiйного елемента. До того день, кiлька здорових i добре озброКних гайдукiв - можна було Пхати безпечно. Дощ уйнявся, веснянi хмари розвiвалися, як дими по битвi, молода зелень аж хапала за очi. Гетьман жалував, що не застав княгинi. Все воно краще мати дiло з панею, нiж з ПП служкою, хоч би навiть з таким хитрим i дотепним, як отсей тринiтарiй. Мудра княгиня Дольська! ВмiК вона пiдiбрати вiдповiдних людей, грачiв, не партачiв. Можна бути певним, що ПП посли не пошиються в осли, дiла не попсують. Гетьман був рад, що вигляди на новий союз УкраПни зi ШвецiКю прибирали конкретнi i кориснi форми. Останнiй побут з царем i Меншиковим у Жовквi впевнив його, що з Москвою не заПдеш далi, нiж до чорта в зуби. Петро, навiть побитий, буде ще для УкраПни ворогом дуже небезпечним. У нього вже нинi вiйська поверх сто тисяч (крiм козацтва). Правда, що воно ще не добре, не рiвня знаменитiй армiП шведськiй, але все ж таки куди краще вiд давнього, котре анi оружжя доброго не мало, анi бойовим духом не вiдзначалося. "Нъть попеченiя о томъ, чтобьi непрiятеля убить, одна забота - какъ бы домой поскоръе",- писав про московське вiйсько московський чоловiк Посошков. "Дай Богъ великому государю служить, а саблю изъ ноженъ не вынимать!" - це було бажання пересiчного московського лицаря. I тепер ще дух московськоП армiП не пiднявся високо, але Петро переводить реформу, котра згодом i духа зреформуК.. Вояка даК не земля, а чоловiк, бойовий вишкiл кращаК, дисциплiна поправляКться, воруження теж, мобiлiзацiя справнiша, устрiй "тила" вiдповiднiший. За лiт кiлька у нього буде 200 тисяч справного i карного, на заграничний лад вишколеного i зоруженого вiйська. I що тодi станеться з УкраПною? Що значитимуть супроти цiКП бойовоП сили нашi смiливi i хоробрi, але мало карнi полки, котрi своПх виборних i всяких других прав нiяк позбутися не хочуть? Гетьман чув, що це, мабуть, останнiй момент, коли ще можна врятувати загрожену автономiю УкраПни, а властиво останки тiКП. Прогавиш цю нагоду - i вона вдруге не верне. УкраПну поневолять, а там i винародовлять ПП. Усi подiП, воКннi й полiтичнi, усякi порахунки, економiчнi й культурнi, публичнi й особистi, з непереможною силою штовхали Мазепу в обiйми нового союзника. Як чоловiк освiчений, i з книжок, i з досвiду вчений, вiн бачив усю небезпеку такого полiтичного кроку, не запалювався, як молодик, не дурив себе надто великими сподiваннями, лише обережно, розглядаючись на всi сторони, йшов вперед до намiченоП цiлi, не зриваючи поки що за собою мостiв, бо, може, ще доведеться ними назад переходити рiчку. Глухо й без туркоту котилася його карета по болотистих шляхах УкраПни, наздоганяючи гнiдого ОлексiКвого коня, але сто разiв швидше буяла гетьманова думка полiтичними дорогами й дипломатичними стежками цiлоП Њвропи, шукаючи ратунку i захисту для великоП i важкоП до переведення iдеП. Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка. "Що там такого? Нам спiшно!" - спитав гетьман. Йому вiдповiли, що чоловiк якийсь лежить поперек дороги. За хвилину побачив крiзь склянi дверi карети, як гайдуки тягнули за руки й ноги щось подiбне до чоловiка, але так пошарпаного й окервавленого, що годi було в ньому доглянутися образу й подобi я божого. ПризвичаКний у вiйнах до подiбних i до гiрших ще образiв в часi миру не любив Пх i гидився ними, тому, не гаючись i не зважаючи на болото, вилiз iз своКП карети i пiдступив до трупа. По останках одежi впiзнав шведського жовнiра. Головних нарисiв драми не важко було догадатися. Москалi, а може, й нашi на московськiй службi провадили туди шведських бранцiв. Як звичайно, знущалися над ними. Скатованих i знесилених до краю залишали безсердечно на шляху - на поталу диким звiрям i хижiй птицi. Мабуть, це один iз отих безталанних... Молодий, фiзично слабо розвитий, з малими руками, походив, мабуть, з панськоП або iнтелiгентноП родини. Може, який одинак, цiла надiя батька й мами? Може, ще й тепер балакають про нього, дивляться на квiтучi дерева й, повертаючись очима на далекий схiд, питаються: "Де вiн тепер, що робить i коли верне до нас?" А вiн, отсе сподiвання, цей дорогоцiнний предмет турботи й туги, нiби зужита й до нiчого вже не пригожа ганчiрка, лежить поперек дороги в болотi i в кровi. Можна його переПхати возом, стратувати кiньми, згноПти - нiхто й словечка не скаже. Це ж - ворог! Гайдуки витягнули шведа на поле, зложили йому руки навхрест i хотiли очi хустиною накрити, поручаючи його опiцi вiрлiв-братiв i вовкiв-сiроманцiв. I це вже самаритянська прислуга, бо такi тепер часи, що з живими не панькаються багато, а про трупи нема що й казати! Але гетьман був другоП гадки. Його зворушив трагiчний кiнець невiдомого лицаря, що з хоробрим своПм королем пiшов по славу, а зайшов в украПнське болото. "Вирийте яму й поховайте його. Це товариська повиннiсть! Кожного з нас може такий конець стрiнути". Швед нiби те вчув i - стрепенувся... Конав чи до притомностi приходив? Гетьман казав чутити його i забрав з собою. Щоб там з полiтичного союзу i не вийшло, вiн людський союз заключив iз шведом. "Як видужаК, може, менi придасться",- погадав собi. Думки його все ще рiзними шляхами блукали, але в душi впевнений був, що дiло вирiшене,- колесо нашоП iсторiП повернеться у другий бiк. Годi цю змiну спинити. Всi сили спричинюють ПП. Тривожили гетьмана два питання. Як згуртувати козацьке вiйсько, розкинене по всьому сходу Њвропи, i яке становище займуть старшини? Здоганяючи царевича, вiн роздумував над ними. Вiйська в нього було доволi, щоб, перекидуючи його нагло на бiк Карла, тим самим вирiшити вiйну. Але ж бiда, що вiйсько це не вкупi i не пiд його рукою: воно в Биховi, в Польщi, на Волинi, в Казанi, скрiзь. Цар нiби навмисне вiдриваК козацькi полки вiд гетьмана i перемiшуК Пх зi своПми. Гетьман повсякчасно тремтить, що вiд нього нових полкiв зажадають i знову Пх пiшлють Бог вiсть куди, аж оставлять його, нiби вождя, без армiП, з одною тiльки i то, може, нечисленною прибiчною сторожею. Переходити до Карла з малими силами, а потiм боротися проти своПх власних полкiв, котрi вiн залишить на сторонi Петра, наражаючи Пх, з одного боку, на шведськi кулi, а з другого - на помсту й переслiдування царя,- це надто прикро, це прямо неможливо для нього. I Мазепа ще раз розглядаК справу, шукаючи якогось виходу. Одинока можлива розв'язка цього питання-спрямувати вiйну на пiвнiчний захiд i на УкраПнi дiстати свобiдну руку до концентрацiП вiйська i до переходу. Так само не вирiшене друге питання - становище старшин. Гетьман знаК, що не всi вони пiдуть слiпо за ним, здаючись на його розум i характер. Будуть такi, що в даний мент скажуть: вiльно гетьмановi зрадити царя, так вiльно й нам зраджувати гетьмана. Вони забудуть, що зрада зрадi не рiвна, шукатимуть викруту, щоб виправдати себе. Вирiшить це питання не iдея, а приватна охота не втратити зарiбку. В осередку того типу старшин являКться Кочубей. Гетьман чуК, як зловiщо звучить це татарське iм'я. Вiд КочубеПв прийдеться ще багато лиха зазнати. Нiчого доброго вiд них вiн не зазнав, але якщо Любов Хведорiвна загрозить дiлу, о, тодi вiн поступить безпощадно. Здавить, сторощить, змете... А Мотря?.. "Бiдна, бiдна Мотря!.." Гетьманська карета пiд'Пздила до якогось села, в котрiм слiдний був незвичайний рух. Ранком перейшли туди москалi з шведськими бранцями, а пiд вечiр надтягнув гетьманський вiддiл з царевичем. Селяни не заспокоПлися ще пiсля першоП гостини, а вже Пм других гостей доводиться вiтати. Село виснажене до краю, не село, а прямо декiлька осель, обдертих, поруйнованих, пограбованих, кинених серед шляху на глум i на знущання долi. Нi затишних садiв, нi свiжо вибiлених стiн, нi гарно вбраних дiвчат, нi веселих дiтей - все сiре, обдерте, сумне, хоч кругом так зелено, пахучо i надiйно. Тiльки липами висаджена алея, поки що сокирою ще не ткнута, показуК напрямок до панського двора. ПишаКться вiн на горбочку серед тiнистого саду. Гетьманська карета скручуК в липову алею. НЕСПОДIВАНИЙ ГIСТЬ "Тiточко! Пощо пригадувати минуле? Залишiм це питання. Давайте турбуватися живим!" "Не все, що пройшло, те вже й вiдгуло. Не раз минуле вiд теперiшнього живiше. Я мерцiв не викликую з гробу, про живих нагадую тобi. Вони люблять тебе, Мотре. Тужать за тобою, добра тобi бажають". "Хто такий?" "Хоч би перший Чуйкевич". "Чуйкевич?" - I Мотря тiльки рукою махнула... Вони сидiли в городi пiд великою липою, над котрою, нiби невидима музика, бринiло безлiч комах. ПополуднК було погiдне i тепле, аж душне, тою томлячою весняною задухою, коли родючу силу землi почуваКться так, як нiколи. "Буйнi сего року трави",- зауважила Мотря. "I збiжжя, славити Бога, гарнi. Кажуть, давно не було такого врожаю",- додала Марiя Хведорiвна. "Де кум, де коровай. Куди там жнива, тiтусю! Ще й веснянi бурi не прошумiли". "Вiдверни Пх, Господи, вiд нас! - А подумавши хвилину, Марiя Хведорiвна запитала: - Не скучно тобi, Мотре?" "Менi? Чи не скучно? Нi, тiтусю". "Сидимо вдвiйку, як черницi, безвихiдно й безвиПздно. Зимою снiги нас задувають, весною сади зеленими мурами замикають, свiта божого не бачимо. Менi-то нiчого, бо я стара, чого менi бiльш захочувати? Але тобi, Мотре! Тобi якраз пора жити, втiшатися i впиватися насолодою життя". "Я щастям п'яна, така п'яна, що й протвережуватися не хочу". "Дуриш себе". "Џй-Богу, не дурю, тiтусю. Гляньте, яка кругом краса. Як зелено, цвiтисто, пахучо. ПригадуКться казка про заворожену царiвну". "Тiльки царевич не приПжджаК, дитино". "Не викликуйте вовка з лiсу. ПриПхав би i попсував би менi мiй райок". "Не вiк так раювати, дитино. Годi Мотрi КочубеПвнi в тому безлюддi до сивоП коси сидiти. Бачу, тобi все ще Бахмач не вивiтривсь iз голови". "Не знаю. А невже ж це погано? Ох, коли б ви, тiтусю, знали, як там гарно було, коли б ви знали!" "То не починала б тiКП розмови, правда?" "Не по-чи-на-ли б". "А все ж таки почала я ПП i не раз пiчну, бо жалiю тебе. Жалiю таку пишну вроду i таку добру душу. Чому ти не маКш бути щасливою, як другi?" "Бо я не така, як другi, тому й щастя моК iнше. Не для всякого таке саме щастя". "А яке ж воно для тебе?" "Таке, як я пережила, тiтусю. Iншого й не бажаю". "Себто тобi тепер хоч у черницi?" "Чого це зараз у черницi? Невже ж i в широкому свiтi не можна добре свiй вiк пережити? Чесно, корисно, навiть славно. ГадаКте, що я тут, у тiй самотинi, скучаю?" "Як же й не скучати, Мотре?" "Отже, бачите, що нi. Цiкавлюся, що робиться в свiтi, а як вiсток нiзвiдки нема, пiклуюся городом, садком, госпо