Богдан Лепкий. Мазепа ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ НЕ ВБИВАЙ ДОРОГОМУ ШВАГРОВI IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707 року, вона не переживала. Ще зимою заПхав туди цар Петро з Меншиковим i з новим своПм канцлером Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато царських людей, бояр, прислуги та вiйськових старшин. Невеличке мiсто зароПлося людьми, не було двора, де б не стояли москалi. Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали своК хазяйство та переПздили жити на село до родичiв або до знайомих. До царя часто-густо прибували пани польськi, що вороже ставилися до Карла i до нового польського короля Станiслава ЛКщинського i обстоювали за Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i 14 вересня пiдписав мир у Альтранштадтi. Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян Януш Вишневецький та мазовецький воКвода Хоментовський. Вони без великого почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час такоП гостини у мiстi за жоднi грошi зайвоП квартири не знайшов би. Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць, що гарнi грошi тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб раз увiльнив Пх вiд тих непрошених гостей. Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу, Карло трiумфував. Цар боявся, що Карло, покiнчивши з Августом, усi своП потуги на Московщину кине, i заздалегiдь давав накази, як народ маК на той час поводитися. Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для людей, нi пашi для коней,- це дуже простий спосiб, щоб загнати його в бiду. Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби, великi й малi, не тримали хлiбiв по клунях та по коморах, а закопували зерно в лiсах та дебрях, звiдки б ворог не легко мiг його добути. Царськi люди, навiть найчiльнiшi, знайомилися тодi з його славною дубинкою i благословили такий день, коли Пм поталанило не досвiдчати царського гнiву. Одиноким союзником царя був гетьман Мазепа. "Весь тягар вiйни лягаК тепер на нас",- писав цар до гетьмана, закликаючи його в Жовкву на воКнну раду. * * * Саме в страсну п'ятницю приПхав гетьман з невiдступним Орликом i з деякими старшинами до Жовкви на тую раду. Ледве пiднайдено для них квартири, i то примусом, а не з доброП волi, i навiть не за добрi грошi. Малий городок перемiнився у якийсь венецький маскарад. Зеленi московськi кафтани змiшувалися з козацькими кунтушами та киреями, а три мови - украПнська, польська i московська - зливалися у якусь мiшанину, вiд якоП аж вуха пухли. Матiркування, шлякування i псякревання чути було на кожному кроцi, Пх заглушувало хiба тарахкання хлопцiв дубовими довбеньками до церковних парканiв у велику п'ятницю i в глуху суботу. А коли прийшов Великдень, то жовкiвськi дiвчата не зважилися виводити гагiлки на цвинтарях бiля церков, не спiвали про Романа, бо бачили, що приПхав ще хтось могутнiший i небезпечнiший вiд нього. Гiрка була паска цього року, i не один та й не одна слiзьми ПП обiлляла, порiвнюючи минулi страстi Христовi з власними терпiннями, котрi Пм отсе доводилося переживати. Нi слiду колишньоП радостi в це найнадiйнiше весняне свято. Хоч Великдень був пiзнiй i природа вспiла вже прибрати нове - зелене, бiле, рожеве й синК - вбрання, хоч цвiли фiалки й пахла черемха, хоч у збiжжях могла сховатися курка, нiхто не втiшався весною i кожний з острахом дивився на пiвнiч - чи не надсуваКться нова туча у виглядi нових царських або яких iнших вiйськ. Жовкiвцi, як звичайно мешканцi малих мiст, не дуже-то розбиралися в полiтицi. Куди там Пм було розумiти хитрощi Петровi, котрий польську корону, скинену з голови Августа, предкладав i королевичевi СобКському, i Ракочому, i якомусь там герцоговi англiйському, котрий одиноким своПм союзником признавав Мазепу, а рiвночасно чужинцям пропонував князiвство киПвське або володимирське, як нагороду за спiлку або хоч би навiть за посередництво в замиренню РосiП зi ШвецiКю... Хто дасть бiльше?.. Навiть люди, що не раз мали з полiтикою дiло, не годнi були стежити за дивними скоками гадок, якi вiдбувалися у великiй, але неспокiйнiй i ненормальнiй головi молодого царя. Тому-то мешканцi славного й гарного города Жовкви несотворенi речi розказували собi тихцем. Не один, дивлячись на солдатiв, полякiв i навiть на своПх, на козакiв, хрестився, бо нiяк зрозумiти не мiг, звiдки й пощо вони тут взялися. Нiби Пандора ящик свiй над Жовквою вiдчинила i, що в ньому було, висипала нараз на мiсто. До того, вiдома рiч, що цар несамовитий, на нього всi дивляться, як на антихриста,- який же тут Великдень? Добре, що минув i що кiнця свiта не було. * * * Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на тую воКнну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн Пздив, i до нього приПздили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними й дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали. Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В маКтках чимало роботи. В кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тiй Жовквi не знати пощо й нащо. Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли Пм довелось на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi. * * * Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро встаК. Сидiти може геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi сходом сонця, i зараз за роботу береться. Чорт, не чоловiк! Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж тая рада Бог вiсть як довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи. Декому вже й язик вiдрiзали за те, що непотрiбне балакав. З Петром короткий процес. Чекають старшини, гетьмана нема. "Ясновельможний сам пiшов?" - питаК Орлика компанiйський полковник Танський. "Сам, як палець". "Також новi звичаП, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього надiйних людей нема". "Видно, нас там не треба",- додаК обозний Ломиковський. "Нас тiльки тодi кличуть, як голову пiд кулi та пiд шаблi треба наставляти,- зауважуК Танський,- а до вiйськовоП ради - то ми за дурнi. Москалi всi розуми поПли". "Звичайно, вони барини, а ми холопи Пхнi". "Царськi люди in spe". Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав. Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки. "Кидаймо!" Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i навiть костi не могли цьому нервуванню зарадити. "Хтось iде!" I властитель костей сховав Пх назад у своП глибокi шаровари. Увiйшов покойовий гетьманський КендзКровський, оженений з сестрою Настi СкоропадськоП, чоловiк молодий, не дуже ще бувалий, але вiдомий своКю вiрнiстю Мазепi. "Як же там, КендзКровський,- стали питати його,- не чув, що там дiКться на тiй радi?" "Звiдки я, вашi милостi, чути маю. Дверi позамиканi наглухо, скрiзь варти, туди й миш не пересунеться". "От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось. "То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi, те й на язицi". "Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба". "Але як же там, пане КендзКровський, не чув, коли гетьман поверне?" "Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи не повернувся вже ясновельможний, бо звiдси до царського постою недалеко. Пiду назустрiч". "Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти". I КендзКровський пiшов. Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: "Џй-Богу, вже менi того всього забагато!" "А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник Танський.- Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо маК чоловiк себе морити?" "На гетьмана з обiдом чекаКмо". "Може, вiн у царя обiдатиме". "А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар своПх радних на обiд запросить. Iду я. У мене тут i знайомi К. Хоч медку поп'ю. Тутешнi люди вмiють добрi меди ситити". I Танський вийшов. Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло затрiщало, i позiхнув вiд вуха до вуха. "Не люблю я цього Танського",сказав. "А це чому?" "От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн для мене чоловiк. Нiколи тобi не подивиться в очi, як кiт". "Щось нiби Кочубей". "А гадаКте, панове, що Кочубей певний?" "Хто його знаК, чи певний вiн, чи нi, а грiха на совiсть не треба брати,- зауважив Орлик.- Щодо Танського, то гадаю, що вiн, як компанiйський полковник..." "Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi дiло, а в людинi",- замiтив прилуцький полковник Горленко. Вiн недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи, криво дивився на тих всiляких попридумуваних ним старшин. Взагалi генеральнi старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе за щось окреме. "Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи". Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли. "А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем копав, а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе". Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно, бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить. "Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi. Побачиш, вiн колись ще таку штуку затiК, що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко. "Наш судень Чуйкевич куди краща людина". "Золото - не чоловiк!" "А син?" "Яблуко вiд яблунi недалеко паде. Молодий Чуйкевич у свого батька вдався". "Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька. Подумайте лише. Цей парубок закохався у КочубеКву Мотрю, ну, як чорт у вербу". "Добра менi верба, КочубеКва Мотря! Це ж найпишнiша троянда, пане товаришу!" - зауважив Орлик. "Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку маКш, але й на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не до жiнок. Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана втекла, а вiн ПП у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це вiрнiсть!" "Бувають ще характернi люди на нашiй УкраПнi". "УкраПна буйна, а на нiй усяке квiття процвiтаК". "Але будяччя найбуйнiше буяК!" "Звичайно - степ. Та ми вiдбiгаКмо вiд речi. Про молодого Чуйкевича мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi сватаКться". "Говорять". "Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана просили, щоб Пм дiтей повiнчати дозволив". "А гетьман що?" "ВикручуКться,- прошептав Горленко.Кортять Мошка гуглi",- i старшини стали голосно смiятися. "Такий старий, а на жiночу вроду -пес". "Тут не в старостi дiло, а в комплекцiП. ТакоП комплекцiП наш гетьман i - годi". "Але що йому не наскучать тi юбки?" "Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи. Шабля на вiйнi, а юбка дома, от воно як!" Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус. "Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" - жартував Ломиковський, а Горленко вiдповiв: "Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпаК, щоб на нього жiнок ловить". "Як риб на вудку". Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв: "ТвоКП, товаришу, не зловлю. Не бiйся?" "Тс!.." На порозi появився КендзКровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр. "Гетьман iз воКнноП ради вертаК!" Полковники попричiсували пальцями чуприни, поправили пояси, файки повитрушували i поховали. "Та й накурили ж ми в тiй хатi". "Нiби архiКрей у церквi накадив". Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч бiг КендзКровський. * * * Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував, коли вiн у доброму, а коли в поганому настроП. Тепер жахнувся. Гетьман надтягав, як чорна хмара. Орликовi потемнiло в очах. Нагадався йому той Мазепа, котрого вiн бачив по вiд'Пздi царя Петра з киПвського бенкету... "Слухай, що Меншиков каже". Орлик вiдскочив вiд вiкна i почав згортати та порядкувати на своКму столi якiсь папери. Деякi ховав у нагрудну кишеню. "Не остався наш гетьман у царя на обiдi",- зауважив Данило Апостол i перестав крутити свiй ус. Нагло вiдчинилися дверi, i в хату увiйшов Iван Степанович Мазепа. Його обличчя, звичайно блiдаве, нiби зi слоновоП костi, паленiло. Мiж бровами зарисувалася характеристична складка, уста затялися, вус нервово тремтiв. "Здоровi були!" - сказав, не пiдводячи задуманих очей, перейшов хату i вступив у свою спальню. КендзКровський занiс за ним туди кирею i шапку, замкнув дверi i вийшов до старшин. Тi стояли, збитi в гурт, збентеженi i не знаючи, що Пм робити. Йти чи дожидати аж вийде до них ясновельможний? ТакоП ситуацiП вони не пам'ятали. Гетьман дуже вважав на товариськi форми. Хоч як був iнодi стурбований, а може, й лихий, а все ж таки зi старшинами чемно i ввiчливо вiтався. А тепер вiн перелетiв через кiмнату як вiтер, i тiльки його сап'янцi проскрипiли, аж, здавалося, долiвка пiд ногами застогнала. Що такого зчинилося на радi, що вивело старого гетьмана з рiвноваги? I старшини стали перешiптуватися мiж собою. "Навiть у царя на обiд не залишився!" Це Пх турбувало найбiльше. Це був дiйсно поганий знак. Крiзь зачиненi дверi чути було, як гетьман ходив кругом стола; ходив, ходив, ходив... "Що сталося?" - питали КендзКровського. "Не знаю. Його милiсть словечком не вiдзивалися до мене",- вiдповiв i, зiтхаючи, вийшов. Пристали тодi до Орлика. Але й вiн нiчого сказати не мiг. "Може, якi листи?" "Нiяких таких листiв не було. Видно, на радi збентежився". "Цар - нахабна людина. Чи не обидив вiн його?" "Не гадаю, щоб аж до того дiйшло. Цар потребуК наших людей i - червiнцiв, а вони К тiльки в Мазепи". "Як колись у батька Хмельницького бували. Король мерз тодi у своПх покоях на Вавелю, не було курки, щоб йому на обiд зварити, а в Хмельницького все грошi знайшлися..." - зауважив хтось. Гетьман ходив, ходив, ходив. "Ви, як собi гадаКте,- озвався Апостол, шарпаючи свiй вус,- а я таки йду. Не люблю такоП гостини". Вийшов Апостол, а за ним й iншi. Дверi, немащенi, мабуть, вiдколи Пх у завiси поклали, заскрипiли так жалiбно, що гетьман, здаКться, цей скрип почув i вийшов зi своКП вiдпочивальнi. Явився на порозi не рум'яний уже, а бiлий. Орлик стояв при столi, Горленко пiдпирав пiч, Ломиковський дивився у вiкно. "А тамтi де?"-спитав гетьман, розглядаючись по хатi. "Обiдати пiшли". Орлик несмiливо приступив до гетьмана: "Ваша милiсть теж зводять прийняти обiд". Гетьман заперечив головою: "Не хочу!" Це "не хочу" було так сказано, що Орлик i не питався далi. Гетьман переступив порiг. Прискореним кроком пiдiйшов до Ломиковського, подав руку, потiм до Горленка i теж звитався з ним. "Як ваше здоров'я?" - спитав, силуючися на усмiх. "Спасибi милостi вашiй. Живемо помаленьку". "Гiрке це наше життя, панове товаришi, ой гiрке! Вороговi своКму такого не бажаю". Орлик подав гетьмановi якийсь старий, сильно висиджений фотель. Сiв, спираючи руки на непевнi поручча. Прикра мовчанка запанувала в кiмнатi. Нараз - гук! Гетьман здригнувся: "Стрiляють царевi до обiду!" - процiдив крiзь зуби. Його руки нервово стискали поручча. Зелений бузок заглядав у вiкна. Вiд цiКП зеленi падали вiдблиски на бiле гетьманське обличчя i робили його нiби мертвим. Горленко й Ломиковський глянули на Мазепу i Пм жаль зробилося старого. На гадку, що його на царськiй радi могла стрiнути обiда навiть дiлом, а не лиш словом, кров ударила Пм до вискiв. Це ж не лиш для нього, але й для них усiх обiда. Невже ж посмiв би цар тепер, коли стiльки тисяч козацького вiйська, кiнного й пiшого, б'Кться за його престол, котрий трiщить, як отсе старе крiсло, на якому сiв гетьман,- невже ж смiв би вiн вiддячуватися УкраПнi каменем за ПП хлiб? Гетьман мовчав. Всi три його вiрники не спускали з нього очей. Як же вiн за останнi мiсяцi подався! З тоП пори, як Мотря вiд'Пхала вiд нього, нiби й життя покидаК Мазепу. Нiби Мотря молодiсть з собою забрала. Гетьман схуд, посивiв, морщинами покрилися лиця, тiльки тi очi свiтяться, як свiчки. Як свiчки над усопшим,- прийшло Ломиковському на гадку. I вiн стихiйно i не надумуючися довго обхопив гетьмана за колiна: "Ваша милiсть, зводьте прийняти обiд, хоч одну страву, хоч ложку борщу. Як же так у голодi сидiти. Будь ласка!" "Спасибi вам. Такого вони менi пива наварили, що й страви не хочу". У словах гетьмана почувся жаль. Старшинам дивно було слухати таких слiв i дивитися на пригноблення гетьмана, котрий нарiкати й жалiтися не любив. "Коли б я так вiрно i дбало служив Боговi, то дiстав би найбiльшу нагороду, а тут, хоч би ти i в ангела перетворився, то й тодi, мабуть, жодноП подяки не зажив би за службу i за вiрнiсть свою". Знов залунали голоснi стрiли, перебиваючи гетьмановi слова. "На вiват стрiляють проклятi!" - вихопилося Горленковi. Гетьман пильно подивився на нього. "Стрiляють!" I вiн гiрко всмiхнувся, i поправився у старiм i невигiднiм крiслi. Як же вiн постарiв,- знову промайнуло Пм через голову. Це вже не той Мазепа, що був перед роком. I мороз пiшов Пм поза плечi. Якби так вiн, не дай Боже, покинув Пх тепер, переходячи, як сам це перед хвилиною зазначив, а поганоП царськоП на кращу, божу, службу, що тодi сталося б з ними i з цiлою УкраПною? Нема чоловiка, щоб мiг зайняти його мiсце й гетьманувати так, як вiн. Мазепа нiби Пх гадки вiдгадав: "Га, що ж, в ложцi кашi з'Псти себе не дамо, хоч роти в них широкi й апетити великi". Горленко стиснув рукоять шаблi, Ломиковському очi засяяли. "Милосте ваша! Не журiться. Ваш розум, а нашi руки - не пiдемо в Москву шукати науки". "Не пiдемо!" "Чого ж ви стоПте? - перебив Пх нараз гетьман.- Сiдайте! Подай, Пилипе, три крiсла. Ближче! так". Старшини крiсла до гетьмана притягнули. "Присуньтеся, щоб не балакати голосно". Присунулися крiсло в крiсло, i гетьман почав: "Кажете, не пiдемо до них в науку. Шкода! Бо нема такого дурня на свiтi, вiд котрого не можна би чогось навчиться. А вiд москалiв таки чимало. Подивiться на них. Не знаю, як вiйна скiнчиться, але як тепер воно К,-- то цар програв. Август зложив королiвську корону, на польському престолi засiв царський супротивник. Станiслав ЛКщинський. Карло побiджуК i трiумфуК. А дивiть, який послух у царському вiйську! Чи чували ви, що там про якiсь бунти, про якусь супротивнiсть царевi? Анi слiду чогось подiбного. А хай би воно так, не дай Боже, в нас! Ще не скiнчилася б баталiя, а вже горлали б нашi всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого гiршого, залунав би клич - переходiть на другий бiк! От де наше нещастя, панове! Розказують, не знаю, чи правда, що коли цар у курфiрста був i з ним з високоП вежi одного замку дивився, то прийшла йому охота сказати до свого чоловiка, що поруч нього стояв: "скачи!" "I що?" "I - цей скочив..." "Монгольська деспотiя". "А в нас анархiя слов'янська. Щоб збудувати державу, треба перше тую анархiю переломити". Нiхто не перечив. Зеленi вiдблиски на обличчю гетьмана жовкли й золотiли. Сонце схилялося на захiд, а в хатi були вiд заходу вiкна. I знов забринiли шибки. "Але ж стрiляють до бiса!" - зауважив Ломиковський, i гетьман знову допитливо глянув на нього. Годi було з того погляду догадатися, чи по нутру йому тая заввага, чи нi. Чому вiн нiчого не говорить? Мовчить, як грiб! - питалися в душi старшини. Це ж така непевнiсть, що довше й витримати годi. Висить над тобою скеля i гнiтить. Нi втiкати вiд неП, нi трутити, щоб покотилася до чорта. Натяки, натяки й натяки, а нiчого певного, нiчого нового, ходиш, як у потемках, потайниками блукаКш. I Ломиковський, як близький до гетьмана чоловiк, зважився завдати йому питання: "Що ж там на тiй радi було?" Гетьман здивовано подивився на нього. "Нарада тайна була. ЗнаКте, що таке тайна?" - вiдповiв нерадо. "Прощення вашоП милостi за смiливiсть прошу, але ж ми не чужi до вашоП милостi люди, не стороннi, а так сказати, своП, близькi, з чого собi i честь велику маКмо. Бачили збентеження свого регiментара i радi б знати, чи не приключилося йому щось непристойного для його достойноП особи, щось такого, за що ми, як вiрнi його старшини, повиннi б з усiх сил своПх крiпко за ним постояти". Усi три припiднялися з мiсць. Видно, слова не сказанi були на вiтер, а добулися десь iз глибин душi. Џх обличчя зробилися поважнi й грiзнi, в Пх очах запалав довго здержуваний вогонь. Коли б гетьман сказав Пм був у цей мент: "Так, зневажено мене. Iдiть i боронiть мою честь!" - вони безперечно пiшли б, не зважаючи на нiщо. Але гетьман не сказав того. Ще не пора. Потягнув Пх злегка за поли: "Чого ж би ви зриваКтеся, сiдайте! Невжеж гадаКте, що Мазепа дасть обiджати себе? Добре я знаю, хто я такий. Не купити мене нi за грошi, нi за титули. Грошi я й царевi даю, а титулу вищого, як гетьман, значиться, вождь i начальник УкраПни, теж не потребую.. Мiй титул нинi не згiрший вiд королiвського польського, а за значiння я з ним також не мiнявся б. Але болять мене тiП торги, що за живу шкiру украПнського ведмедя iдуть. Мене герцогом хочуть зробити, а киПвське, волинське й чернiгiвське князiвства другим дають. До чого воно подiбне? Це ж фантазiП, на якi я, старий, досвiдчений i практичний чоловiк, нiяк не пiду. Мазепа - гетьман i гетьманом усiКП УкраПни хоче зостатися. Мазепа нiяким чином не допустить до того, щоб чужинцi сидiли на нових престолах пошматованоП украПнськоП землi. Досить менi цього, досить!" Гетьман зiрвався з дряхлого крiсла i став нервово ходити по хатi. Повставали й старшини i попiдпирали собою стiни, щоб не спиняти його. Крiзь вiкна залiтав спiв птахiв i свiжий запах розквiтлих бузкiв, котрих було повно по городах i попiд плотами. "Або отсе перестроювання УкраПни на московський лад. Замiсть виборних старшин мають командувати нами, козаками, московськi бояри. Що п'ятий чоловiк з полку перейде в компанiю, дiстане мундир i солдатську плату, а решта повернеться додому, щоб сiяти i орати та щоби згодом зробитися звичайними царськими холопами. Скажiть, можемо ми на таке пристати?" Гетьман встав i глянув старшинам в очi. "На таке ми нiяким чином пiти не можемо". "Краще зi шаблею у руцi згинути чесно, нiж соромно пхати шию в ярмо". Гетьман значуще подивився на вiкна. Орлик зрозумiв цей знак i позачинював Пх. "Милосте ваша,-- почав палко Ломиковський,- регiментаре наш, надiК ти наша! Пощо ж нам гаятися, якоП ще бiльшоП наруги дожидатися? Затягають петлю на шиП нашiй чимраз то крiпше, зашморгнуть нас. Усi ми бачимо, до чого воно йде. Вони хочуть УкраПну не лиш поневолити до решти, але хочуть злити ПП з Московщиною в одно, хочуть переорати нашi останнi межi, щоб був один великий царський лан, а на ньому цар-ратай, що оре його нашими списами i шаблями i гноПть козацьким трупом на московську пшеницю. Спасаймося, рятуй ти нас, поки пора! Тепер пригожа хвилина, а за який час, може, доля знов повернеться до царя, а вiдвернеться вiд Карла й Станiслава. Пощо нам дожидатися такого повороту, Пй же Богу, або тепер, або нiколи. Гнiвайся на мене, пане гетьмане, вiдбери вiд мене ранг й ранговi маКтностi, роби зi мною, що твоя воля, а я раз мушу це тобi сказати, бо так само, як я, гадаК нас багато, дев'ятдесять дев'ять чоловiк на сто!" Гетьман узяв Ломиковського за руку, i його уста осiнив знову звичайний, приязливий усмiх: "Приятелю мiй! Ти знаКш, як поляки кажуть: ц о н а г л К, т о п о д я б л К. Не хочу я, щоб i в нас сталося п о д я б л К. РозумiКш мене?" Ломиковський глибоко зiтхнув. Бачив, що гетьман знов, як старшини казали, виляК хвостом. "Не на те я,- говорив гетьман,- цiле життя мудро робив, щоб тепер якоюсь дурницею все дiло попсувати. Полiтика, товаришi, не така проста рiч, як декому здаКться. Легше виграти битву, як заключити корисний мир. Вiрте ви менi, старому. Бачу це не вiд нинi, що ви напираКте на мене, мо лКстуКте мене, щоб я зробив, як вам завгiдно, а я казав уже це не раз i нинi кажу, що зроблю так, як менi мiй розум i моП полiтичнi плани велять. Не iнакше! Мусить же в кожному органiзмi бути якась голова. Хвiст конем не вертить, а кiнь хвостом. Не обiджайтеся на мене. Я вас люблю i за вами й жiнками й дiтьми вашими постою, бо на це я хрест святий цiлував, але лишiть ви отсi намови. Я вам довiряю, довiряйте ж i ви менi". Гетьман устами всмiхався, а очима грозив. "I ще вам одне хочу сказати, щоб ви спокiйно могли вiдiйти вiд мене, а саме, що Мазепа живим у неволю себе не здасть, чуКте - не здасть себе живим у полон нiколи й нiкому! Але того самого вiн i вiд вас бажаК. Побачимо, чи дотримаКте з ним кроку". На улицi затупотiли чоботи. Весняне болото пiдсохло, чути було здалеку, як хто йшов. Орлик вiдчинив квартирку i глянув. "Меншиков!" - прошепотiв. Старшини скоро попрощалися з гетьманом i подалися в дверi вiд подвiр'я. Гетьман ще скорше пустився у свою вiдпочивальню. Орлик скоренько постелив йому лiжко, зачинив дверi вiд свiтлицi i сiв при своПм столi писати. Гетьман роздягнувся i поклався в постiль. Зробив це навмисне, щоб не виходити його свiтлостi назустрiч. Забагато честi, та ще пiсля нинiшньоП воКнноП ради. Треба ж цiну собi знати. Хто не цiнить себе, того й не дооцiнюють iншi. ПомиляКться цар, гадаючи, що на Мазепу можна гримати, як на бояр. Нинi позволь йому, щоб гримав, так завтра дубинкою поб'К. Гетьман столик з медицинами ближче до свого лiжка присунув. ПОСОЛ ВIД ЦАРЯ Орлик удавав, що щось пильне пише. Йому ця нашвидко зготовлена комедiя дуже подобалася. Хай знають наших! Цар гороПжиться, бо гадаК криком вiдстрашити лихо, як китайцi ворога мальованими смоками страхають. Хто багато галасу робить, той або совiсть нечисту маК, або боПться. Одне i друге криком хоче вiдвернути вiд себе. Так гетьманський блазень казав. Видно, i цар з таких-то людей, але гетьман iз iнших. Вiдчинилися дверi, i черговий офiцер Меншикова оповiстив, що його свiтлiсть князь Олександр Данилович Меншиков до гетьмана в гостину зводив прибути. Орлик на рiвнi ноги зiрвався. Лiвою рукою чуприну пригладив, правою пояс поправив, гудзики позащiпав i вискочив на ганок. Його свiтлiсть якраз на останнiй схiд ногою ступав. Високi чоботи з чуткого юхту, прилягаючi до тiла лосевi ясно-жовтавi споднi, зелений, золотом гаптований кафтан, андрiПвська лента через плече. Гарний, хоч малий, з пристiйним, але мало iнтелiгентним, хоч не дурним лицем, гордо здивувався, побачивши замiсть гетьмана його генерального писаря. Орлик поклонився у пояс. "Його милiсть гетьман дома?" - спитав князь. "В лiжку лежать, недужi",- вiдповiв Орлик. "Що ж такого? Перед годиною бачилися ми, а тепер i недужий!" "Його милiсть пан гетьман в доброму здоров'П на раду до його величества пiшли, а недужими вернули". "Можна провiдати? Не стурбую його?" "Перед вашою свiтлiстю дверi до вiдпочивальнi його милостi пана гетьмана повсякчасно розтвором стоять. Будь ласка!" I Орлик вiдчинив дверi до свiтлицi, в котрiй перед хвилиною велася розмова гетьмана зi старшинами. По кутах снувався ще димок, бо старшини сильно своПм звичаКм накурили. Меншиков, переходячи свiтлицю, кинув оком на Орликiв стiл, потягнув носом дим i, повертаючись до Орлика, завважив: "Не дуже то в тiй домiвцi Iвановi Степановичевi вигiдно. Мала вона, i не маК такоП обстановки, до якоП вiн привик". Крiзь дверi вiд гетьманськоП вiдпочивальнi чути було сухий, вiдривний кашель. Орлик постукав щиколодками правоП руки i спитав: "Його свiтлiсть князь Меншиков. Чи вiльно?" "Проси!" - почувся голос з-мiж подушок. Орлик вiдчинив низькi однокрилi дверi, як до келiП чернечоП. Меншиков увiйшов. Орлик подався назад, зачиняючи дверi за собою. Меншиков поклонився до iкони, котру гетьман привiз i наказав почепити в утлi, праворуч вiд свого лiжка, перехрестився тричi, доторкаючись пальцями свiжо вимитоП i жовтим пiском ради гетьманового приПзд витертоП долiвки, а тодi, стаючи перед лiжком i заломлюючи руки, питався нiбито дуже тривожно: "Невже ви справдi нездужаКте, шановний Iване Степановичу?" "Вдаю! - вiдповiв гетьман i вказав на крiсло.- Сiдай, князю!" "Спасибi милостi вашiй. Висидiвся на радi". "Я також. I досидiвся, бачите, до чого". "Невжеж?" "Вдаю, жартую, брешу - що хочете гадайте собi". Свiтлiйший збентежився. Гетьман нiколи таким тоном не вiдзивався до нього. "Будемо благати Всевишнього, щоб ви скоро поправилися, Iване Степановичу. Дуже нам не впору ваша недуга". Гетьман з докором подивився на нього: "ЗнаКте що, князю?" "Що такого?" "Не будемо гратися словами, бо менi тепер не до того. Якщо вам дiйсно моя недуга не впору, так чого ж ви тодi накликуКте ПП на мене?" "Ми? На вас? Iване Степановичу, що це ви? В гарячцi балакаКте чи як?" "Балакаю я те, що гадаю, свiтлiйший князю, а гадаю я, що людинi старiй i такiй заслуженiй, як гетьман Мазепа, належиться якщо не окрема шана, так хоч бiльша увага. На всякий спосiб, знаючи, що Мазепа недужий, не треба бентежити його криком i стуком, як якогось пахолка. На мене й за молодих моПх не гукали, а тепер я тим бiльше не бажаю собi того". Меншиков ноги розкрачив i руками за пiд боки взявся: "Ах, гетьмане, гетьмане! Говориш ти, нiби царя-батюшки нашого не знаКш. Подивись, я, може, й найлюбiший з близьких до нього людей, а спитай, якоП зневаги менi не доводиться вiд його величества зазнавати". Гетьмановi було того забагато. В нiм накипiла злiсть ще зранку, розмова зi старшинами долила оливи до вогню, так тепер вiн, не витримавши, й вiдповiв: "Це, князю, ти, а це я". Меншикова як коли б хто шпилькою в саме серце вколов. Вiн же був у Москвi, що в Москвi, в цiлiй РосiП, перша пiсля царя людина, що хотiв, те й робив, хоч, правда, знав, що йому можна хотiти. Вiн з бублейника вибився в князi, в генерали, блистiв вiд орденiв, купався у достатках, гордощi розпирали його, а тут цей старець, якийсь там гетьман, котрому, може, нинi-завтра вiдберуть iз рук булаву, смiК так спокiйно казати: "це ти, а це я!"... Вiдповiв би гетьмановi свiтлiйший, коли б не дiстав був вiд царя виразного наказу йти i заспокоПти старого. А наказ царський сильнiший вiд почуття особистоП честi i вiд обiджених гордощiв свiтлiйшого. Тому-то це "ти i я" Меншиков сховав у своК серце, як гадючку, проковтнув, як гiркий лiк, i вiдповiв спокiйно: "Знаю я, Iване Степановичу, що ти чоловiк достойний i великозаслужений, але цар-батюшка над усiма нами стоПть. Йому й покоритися треба. У нього сильний темперамент, а до того часи такi, що треба бути святим, щоб не бентежитися зело. Потерпiм ради царя-батюшки нашого i рада вiри нашоП святоП православноП". "Терпiв я, князю, i терплю чимало, але зневаги стерпiти не можу. Хто зневажаК мене, той мене до гробу заганяК, як ось тепер... Не посилаКте ви тепер якого пiсланця до Львова?" - спитав нараз гетьман, змiнюючи свiй голос. "Або що?" "Бо менi хотiлося б тамошнього митрополита попрохати, щоб вiн з маслосвятiКм приПхав до мене. Може покращаК менi, а як нi, то, може, Бог якого грiха вiдступить... Грiшнi ми, князю, ой грiшнi!" Меншиков сiв. "Пощо такi гадки? Ваша милiсть доживуть ще вiкторiП над ворогами нашими, доживуть ще нашого спiльного трiумфу". "Не гадаю",- заперечив головою гетьман. "До митрополита у Львовi посилати не раджу. Вiн чоловiк непевний. Ще вас католицьким миром намастить". "Краще католицьке, нiж жодне". "А менi здаКться, що краще пiдiждати, аж вернете в КиПв". "Пiдiжди, Iване, аж приложу гiрчицi до рани". Меншиков бачив, що з гетьманом не договориться нинi. А жаль. Царська казна пуста. Грошей, як умирати, треба. Недавно дав Мазепа 200 тисяч талерiв, а вже й помину по них нема. Скiльки тих грошей на вiйну треба: грошей, грошей i ще раз грошей! Найкраще забрати б Пх насильно, а гетьмана вiдсунути вiд них, десь на Сибiр або у якусь глуху провiнцiю за Москвою. Але цар такоП наглоП перемiни тепер робити не хоче. А Меншикова руки сверблять. От i взяв би вiн того старого за вуси, от i поторгав би тою хитрою головою, а тодi: "пашов вон, сякий-такий сину!" Так цар не даК. I, всмiхаючись солодко до гетьмана, говорив свiтлiйший князь Меншиков: "Так тодi маКмо в Боговi милосердному добру надiю, що вiн зглянеться на нашу о п р е с i ю i не позбавить нас такого мудрого й вiрного союзника, яким ти Кси, Iване Степановичу". "Спасибi, князю, оставайся в здоров'ю. Твiй свiт перед тобою, а мiй уже геть-геть!" "Не треба, Iване Степановичу, гадок таких допускати до серця. От подивись на нашого Толстого. Вiн також не молодик, а нашi бояринi i генеральшi зiтхають до нього як до Адонiса". Гетьман зрозумiв натяк на свою слабiсть до жiнок, зокрема, може, i до КочубеКвоП Мотрi, i вiдповiв: "Бо Толстой еротики класичнiП на теперiшню мову i теперiшнiм ладом перекладаК, а я i книжки мудроП прочитати не маю коли. Все гонять мною з одного краю у другий, з одноП небезпеки в другу, i ще одноП пригоди не позбувся, як у другу зовуть. А все те для добра його величества i ради блага церкви нашоП, а з поминенням всякого взгляду на життя i здоров'я ваше. Нiчого я за тую службу вiрную не бажаю, як тiльки шани, яка належиться чоловiковi старому i чесному". "Що тодi маю переказати його величеству царю, батюшцi нашому?" "Передай йому мiй поклiн i впевни у вiрностi гетьмана Iвана Степановича". Меншиков стиснув руку Мазепи, бренькнув острогами i вийшов. _ЧОГО ПРИХОДИВ?_ "Як ти гадаКш, Пилипе, чого це свiтлiйший до мене приходив?" - спитав гетьман Орлика, коли той, вiдпровадивши Меншикова, повернувся у вiдпочивальню. "Не можу я, ваша милосте, знати, не вiдаючи, що на радi зайшло". "Щоб там i не зайшло, а без причин вiн не приходив. У них, бачиш, такий звичай, що перше з перцем, а тодi з серцем, спершу полають, тодi обiймають: "моП ж ви!"... Настрашилися, що розгнiвали Мазепу. А в того Мазепи все ще i козакiв нових набереться, i червiнцiв дещо знайдеться.Жаль утратити союзника такого. Поки коника тягне, не вiдпрягай". Орлик бачив, що в гетьмановому серцi злiсть у гореч перемiнилася. "Ваша милiсть подоброму з князем Меншиковим розiйшлися?" - спитав. "Чеши дiдька зрiдка, вiн i так кострубатий. ЧуК серце моК, що мiж нами ще до великого дiйде. Вiн менi ногу пiдставляК. Котрийсь iз нас конечно спотикнеться i впаде... А все ж таки спасибi йому, що до лiжка поклав". I гетьман став уголос смiятися: "Коли б не наднiс його чорт, я й досi сновигав би по хатi, а менi вiдпочинку треба. Кожна кiстка болить. Погадай, я все при роботi i при турботi. Як не похiд, то фортеця, як не фортеця, то на раду Пдь, як не з чужими, то зi своПми своК серце гризи. А тут уже й вiк. Коли б менi твоП лiта, Пилипе, я цiлий свiт догори ногами перевернув би, а так - слухай, що Меншиков скаже!" "Ваша милiсть ще й мене можуть пережити". "Можу, можу! Але я того навiть не хочу. Ти молодий, тебе ще багато дечого чекаК. Чую, що воно надовго затягаКться. Ходимо, як у хмарi. А хто з нас угадаК, чи нинiшнiй вiтер тую хмару розвiК". Вечорiло: ОстаннК промiння заходячого сонця падало з вiкна просто на гетьманову голову, осяювало ПП краще вiд герцогськоП корони. Мазепине обличчя, недавно блiде, аж зеленаве, оживало тепер, променiло. Орлик з насолодою дивився на нього. "Пилипе!" "Слухаю милостi вашоП". "Я на тебе великi надiП покладаю, на тебе й на Войнаровського". Орлик нахилився до гетьманськоП руки. "Бачу я, що в тебе ум небуденний. Гадаю, що не дурно бiля мене сидиш. Може, я ще проживу декiлька лiт, а може, мене Господь нинi-завтра i покличе до себе. Щоб ти тодi з АндрiКм попiд сили не брався, щоб ви менi в мирi i в добрiй згодi тою дорогою iшли, яку я вам в останнiй хвилинi покажу. РозумiКш - в останнiй хвилинi, бо часи змiняються, як погода в мартi, i нiчого певного я нинi сказати не можу i не хочу, а роблю так, щоб для нашого спiльного дiла добре було". "Ваша милiсть можуть покладатися на мене; надiП не заведу". * * * Останнi слова заглушив крик, зразу далекий, а потiм чимраз ближчий, нiби хтось порятунку просив i з цим проханням добивався до гетьманських вiкон. Орлик побiг подивитися, що це. Гетьманова голова покривалася тiнями. Подушки з бiлих робилися сiрими, стеля нависала над лiжком, iкона з невгасаючою лампою вiдривалася вiд стiни i нiби у повiтрi плила. Гетьман передумував нинiшню воКнну раду, розмову зi старшинами i гостину Меншикова. Все воно переконувало його i впевняло, що наближаКться рiшаючий момент, рiшаючий не лиш для нього i для УкраПни, але, мабуть, для iсторiП цiлого Сходу. Тендiтна сiтка, котру вiн так хитро й обережно сплiтав, доснована до решти. Треба вважати, щоб ПП не порвали. Кiнець дiло хвалить - треба подбати, щоб кiнець не обезславив дiла. Мазепа дорожив тим своПм дiлом. Хоч яке воно важке й небезпечне, любив його. Покiнчивши з Мотрею, нiчого бiльше в життi своПм не бачив, що могло б приманювати його. Так, так. ПриПхали бiлi конi в Бахмач i повезли вiд гетьмана Мотрю. Бiлi конi!.. Коли б тiльки на тому й покiнчилося! Пiслав би гетьман свою шестiрню чорну i в золоченiй каретi привiз би назад Мотрю. Та чи приПде вона? Для неП Iвана Степановича вже немаК, К тiльки гетьман Мазепа... Зрозумiй ти ПП! Гомонить Мемнонова колюмна, але що?.. Кажуть, у Мотрi знов з мамою попсулось, навiть, мабуть, до великого доходить... Бiдна, бiдна Мотря! Старий Чуйкевич i Василь Кочубей радi би дiтей своПх повiнчати. Га, що ж? Коли Мотря згодна, хай iде. Вiн ПП силувати не стане. Щастя бажаК Мотрi. Для себе спомин оставить. Гарний спомин. Але ще ночi нема, ще й сумеркiв не було. Тепер лише пiдвечiр'я... Чого в тiй хатi такi малi вiконця? Вiдчинити б Пх, щоб видно було кущi розквiтлого бузку i синК небо над ними, i багато, багато зiр. Хай би чути було, як солов'П спiвають i як любi розмови гомонять по садочках... А тут крик. В найкращий акорд паде фальшива нутка... Що таке? Вернув Орлик i донiс, що це наших людей знов москалi "пороли". Побилися з солдатами чи з рейтарами, мабуть, i польськi драгуни теж були. Намiшали вiйська, як в казан гороху з капустою, i тепер клекотить. Нiхто не розбираКться в тiй стравi. Гетьман, почувши, аж на лiжку присiв: "От, бачиш, якi то вони. Одною рукою гладять, а другою б'ють. Тут свiтлiйший до мене вiд царя приходив, а там моПх людей зневажають. Яке Пм дiло до нас? МоП люди пiд моПм регiментом стоять. Карати Пх нiхто не маК права. Не стерплю того, не стерплю!" Вiн кулаком бив об нiчний столик, аж плящинки з лiками скакали. "Провiриш менi, Пилипе, це нове, нiкчемне дiло. Переслухати свiдкiв, розслiдити, хто винуватий, i звiдомлення подати на письмi. Досить менi тiКП зневаги. МоПх людей я маю судити, я Пх вождь. У всьому руку свiтлiйшого бачу. На царську гарячу комплекцiю вину спихаК, а сам вiн воду каламутить, щоб рибу ловить. Але побачать ще вони, побачать, хто такий гетьман Мазепа!" ТАНСЬКИЙ Якось на провiдному тижнi зiбралися в гетьмана старшини, давали йому своП звiдомлення i накази приймали. Вечором розiйшлися: хто до себе на квартиру вiдпочивати, хто до знайомих, а хто до заПздного дому, де в боковiм, окремiм, покою можна було тихо й незамiтно старого меду попити. Бiля гетьмана остались тiльки Орлик i Ломиковський. Цей почав. "Не хотiв я вашiй милостi при людях цього казати, знаючи, що не мило буде милостi вашiй таку новiсть почути". "Що ж там знову нового?" - спитав нiби байдужо гетьман, привиклий до всiляких немилих новин. "Компанiйський полковник Танський вiд кня