и. На рундук, мов голуб, вийшов Сивий, волохатий. Се не голуб волохатий - Велетень крилатий. Перед ним Левко лицарське Приклонив колiно: Так хороброму юнацьке Серце повелiло. "Батьку! Привiтай малого Чуру низового, Що, було, тобi сiдлаК "Лева" вороного *. Привiтай, крилатий орле, Козака-понуру *, Що, було, тобi на морi ГраК у бандуру. Пiд твоПм палким натхненнКм Я спiвати вчився, За твоПм благословеннКм З бесурменом бився. Речi несказанно дивнi Сталися зо мною; Бо пiд батькiвськими крильми Я з'учивсь до бою. I твоя звiзда щаслива Козакам свiтила, Бо не людська. Божа сила Пх човни водила, Духом сили пресвятоП Й та душа горiла, Що з турецькоП неволi Нас ослобонила. Се в о н а тобi галеру З чужини прислала, Щоб рука твоя невiру Тяжко покарала. Ми ж, стратенцi бесурменськi, Обреклись оброком Нищити краП турецькi Пiд орловим оком. Тридцять нас братiв спряглося Превеликим горем, В побратимствi поклялося Перед Чорним морем. - Потiль плавати й лiтати По морю й по полю, Покiль нас орел крилатий Водить за собою. По десятку ми до себе Невмирак з'Кднали *, Щоб гетьмана опрiч тебе На войнi не знали. МаКш нас таких три сотнi Як одну людину, Що клялись i в преiсподню Лiзти до загину. Заточи гармату, тату, На скалу крутую: Вергай азiату-кату Нас у пельку злую. Ми перервемо диханнК Демону Осману, Над усяке дивованнК Лютому тирану". I рарогом одинокий Старець стрепенувся, Очi грають, стан високий Стрiмко розiгнувся. Навкруг нього повiз хату Старшина постала. Корогов над ним хрещату I бунчук держала. Озирнувся, усмiхнувся, Мовив: "Добре, сину! Ти до мене пригорнувся У саму годину. Гей, коня! Рушати вiйську! Порохи й гармати На дорогу Борщагiвську Зараз виряджати!" "Не турбуйсь, гетьмане-батьку! Старшина озвалась, - Вже Бородавчина зграя У степи загналась. В Бiлiй Церквi в Остророга Корчму сплiндрувала, Вбила рандара старого, Дочок згвалтувала. Вбила й пса його, й якогось Нiмця-землемiра I всiх трьох перед порогом Рядом почепила Та ще й надпись положила: "Жид, лях i собака - Все дияволова жила, Вiра все однака". - "Кочубею, синку! Горе! О гiрка година! Бач, яке гультяйство плодить Мати УкраПна? Козаки! Ми бачим, як ви Всi попропивались: Ледве де в кого халяви Да штани зостались. Гайда, воле, в Дике Поле 107, Воле звiрювата! Покiль знайдем понад морем, По заслузi ката. Вже ваш карб i жида сушить, Стоя на пристiнку: Позакладували й душi Чорту за горiлку... Геть вiд мене! Я не хочу Бiльш гетьманувати... З трьома сотнями охочих Буду воювати. I коли Господь поможе Довше в свiтi жити, Проти турка буду, може, Ще й царю служити. Буду в нього, мов на чатi, Вiд ляха стояти, Татарву в степах жахати, Дону пильнувати... Геть вiд мене!" - Заридали Голi чуприндирi I чубами землю вслали Гирi-макотирi. "Батьку! Не карай нас грiзно Пiд таку годину: Не засмучуй нашу рiдну Матiр УкраПну! Ми Бородовку-поганця У степах пiймаКм I мечем твоПм, як ланця Хижого, скараКм. Тiльки б ти обмислив штаньми Нуждену голоту, Воюватимеш iз нами У свою охоту. Чи на вiтряному морi, Чи на суходолi Накладати головою Радi в твоПй волi. I картай нас, i карай нас: Ти - наш батько рiдний, Ти суддя у нас Кдиний, В судi непохибний". - "Так i бути, - промовляК Сагайдашний стиха. - Бiльш копи не буде з вами У походi лиха. Чури, гов! Порозпрягайте Волики квiтчастi: Бiльш не будете рогатих По долинах пасти. Мiй Левко таку не з жарту Жертву нам приносить, Всiх киян - мiщан i шляхту - На трапезу просить. Просить Псти хлiба-солi З тридцятьма братами, Що спасенний шлюб на морi Побратимський брали. I в тiм шлюбi перед морем Руським поклялися, Що на смерть великим горем Бойову спряглися. Будемо ж бенкетувати, В кобзи вигравати, I пiснями понад хмари Духа пiдiймати. Ой, нехай же кобзи грають, Нехай дзвонить слава, Нехай чують нас i знають I Москва, й Варшава!" Уклонивсь Левко з братами За хороше слово I, зiтхнувши, до гетьманських Так гостей промовив: "Бенкетуйте, любi гостi, Я з братами мушу Пожуритись-помолитись За велику душу. Що з неволi престрашноП Нас повизволяла I на турчинi помститись Нам завiтувала. За сей бенкет вона злюцi Жизню заплатила I навiки мене в тузi, У жалю втопила". ПIСНЯ ДВАНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Навiки, так, навiки утопила Вона тебе, козаченьку, в жалю, - Не смертю, нi! А тим, що поновила На чужинi любов i жизнь свою. За матiр'ю всепiтую молила Вселити Пх у рiдному раю, А за царем скрiзь по свiтах лiтала I мислями квiтки ума зривала. II Не знай про се... Сумуй, молись богам, Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви I надихай в серця своПм братам Невиданi заупокiйнi жертви. Задай таку роботу козакам, Щоб кидались у домовинах мертвi. Молись, лютуй i помстою кипи, Турещину в людськiй кровi топи. III Не знай... Коли ж дознаКшся, козаче, То бурний дух твiй полом'Км ригне, Гарматою твоК палке-гаряче Розiрветься, всю землю струсоне, I сатана у тартарi заплаче, Як про твою кончину спом'яне: Бо мусить з три десятки рокiв ждати, Щоб виявивсь такий козак завзятий. IV - Х - - - - - - - - - - - - - - ДУМА ДРУГА Над Босфором нiч солодким Ароматом дише; По садах не вiК вiтром, ЛистКм не колише. I не дише, й не колише Листочка злегенька, Бо заслухалась темненька Спiвiв соловейка. ЗазираК в тихi води Божими очами Небо, сповнене огнями, Дивними дивами. На небеснi дивнi твори Очi задивились, Думки в глибоченнiм [морi] Тихих зiр втопились. Пахощi солодкi й спiви Серце д' серцю клонять, - Не словами, цiлуваннКм Любощi говорять; А дiвочi чистi очi, Тихi, одинокi, Задивились серед ночi На дива високi. Обiзветься з свого ложа До дочки матуся: "Що ти робиш, серце доню?" - "Боговi молюся". - "Як! Без образа й поклона, Без хреста святого?" - "Я з балкона, як з амбона, Бачу, мамо. Бога, I в храму моПм сердечнiм Перед ним хилюся Безначальнiм, безконечнiм", - Прорекла Маруся. "Доню, серце! Ти говориш Мов не християнка: Ти якогось Бога твориш, Наче, - тьфу! - поганка". - "Не творю: передо мною Всемогущий сяК, Серце й розум пресвятою Думкою сповняК. Тiльки берег океану Зорявого бачу, - I щаслива, i мов тану, I в восторзi плачу. I молилась би й не вмiю..." - "Чудотворний лику! i Одверни вiд неП мрiю Бесурменську дику!" - "О, не вмiю!.. Коли б гуслi З моря й гiр зробити I на них не струни, думи Серця почепити, I зефiровими 108 крильми В них зарокотати, - Може, й я б тогдi зумiла Глас до Бога зняти... Молючись, тепер нiмую..." - "З нами хресна сила!" - "Тiльки тихим серцем чую Херувимськi крила, Що на мене нiби з раю Пахощами вiють... Вгору руки простираю А уста нiмiють". - "Бачу, доню! Це все роблять Iз царем розмови На тiй баштi безголовiй, Що хiба орловi Iз-за хмар туди спускатись Та совi з пiвночi Звiдти хижi витрiщати Невсипущi очi. Я казала: "Не дивися, Доню, в мiднi труби; Не дивися, доню, бiйся Розумовi згуби". - "То не зорi, людськi душi Попiд небом сяють, I котру Господь потушить - На землi згасають. Зорi тi не нам лiчити, Як i засвiтити, То шкода того й вчитись Господа гнiвити. Бо й за те (сама се знаКш) Всеблагий накаже, Як хто пучкою на мiсяць Чи на зорю вкаже. Се все цар-невiра робить, Вiн тебе вiд Бога! ОдвертаК, вiд закону Нашого святого". - "Нi, матусю! Вiн до Бога Душу привертаК: Просторою" його чертога Розуму являК. Я слiпа була, не знала, Що за храм великий Без конця i без начала В мiрiяд владики. I глуха: не чула хору Сфер небесних вiчних, ГорньоП музики твору Мислей передвiчних. Бог тепер менi вiдкрився, Бо розпалась луда На очах, i вiн явився В невимовних чудах. Бачу, мамо, чом те серце Лютостi не знаК, Що в нас азiятом зветься, - Любить i прощаК. Розумiю, мамо, й диво Над дива чудовне, Що в гнiву менi явило ВсепрощеннК повне. Що, кохаючи, коханнК ДавнК зрозумiло I, ревнуючи, прощаннК Козаку простило". - "Доню, доню! Що ти кажеш? Чи твоП се речi?" - "О, моП! Се вже не марнi Видумки чернечi. Се той свiт, що на СiнаП Людям засвiтився, В галiлейськiм тихiм краП Рибалкам одкрився, Вiд пророка до пророка Вiчно переходить: Ним одна душа висока Другу душу водить... Ним i я воджуся, мамо, - Духом жизнi чистим; Тихий свiт од свiту править Серцем норовистим. Я пiд ноги козаковi Деспота послала, Ворогу його любовi Знак подарувала; В деспотi тепер вбачаю Знов звiзду Востока I душею в нiм вiтаю Нового пророка." УстаК з постелi мати, Нiби з домовини, I страшна, мов дух проклятий, Суне до дитини. "Дочко! Се ж менi не сниться, Се я справдi чую Вiд тебе хулу на Бога! О! В годину злую Я гадюку породила, I благословила, I хрещеннКм первородний Грiх iз тебе змила!" - "Мамо! Зоре ясна!.." - "Нi, вже Годi нам яснiти! Погасаймо, дочко, гиньмо В темрявi кромiшнiй!" ПроклинаК тебе мати, Лежа в домовинi... О, як гiрко помирати На чужiй чужинi! Та не дiждеш парубоцький Чесний вiк скаляти, Рутвяний вiнок дiвоцький Турчину вiддати! Нi, сього не буде, доню! Непорочна згаснеш: Об камiннК головою Розiб'Кшся й заснеш... Падай!.." - I ножака блиснув Проти зiр, i очi, Вiд ножа лютiшi, свiтять В сутемрявi ночi. "Се я, доню, на безвiр'П Про случай купила, Коли б розум твiй згубила Демонова сила. Чуло серце... Падай, доню! Я тобi казала, Щоб ти демонському кодлу Вiри не дiймала; Щоб ти злого католицтва, Арiан проклятих, Лютерського Кретицтва 109 I кальвiн завзятих 110 Не пускала в тi покоП, Де святiП лики Свiтом iстини святоП Гонять морок дикий". I гадюками-очима Доню скаменила: МатерньоП злоби сила - Найлютiша сила. Та не важиться рукою Рiдну кров пролити: Об камiннК головою Хоче доню вбити. Та ножака, як змiюка, Серця сам шукаК I концем холодним в груди Мов жолом торкаК. "Падай! Не христись! Пречиста Чула злющi речi: Вiра про ввесь свiт Кдина - Видумки чернечi..." Ще хвилинка, i страшенне б Дiло совершилось, Та дiвчат i баб на лемент Iз пiвсотнi збiглось. Ухопили, мов сковали КостянiП руки; Тiльки патли дибки стали, Мов живi гадюки; А Медузи 111 злющi очi В пiдлоб'П склепились, В судоргах пекельних щоки I вуста скривились. Обомлiла й занiмiла, Нерухома стала... Як над мертвою, над нею Сирота ридала. ДУМА ТРЕТЯ Знов тихо-тихенько на пишнiм Босфорi... Спiвають щось дивне в садах солов'П, Щось дивне говорять, жахтiючи, зорi I сльози сирiтськi, Марусю, твоП. Говорять сирiтськi про жизнь безконечну: Не вбити живущу анi задушить Вселенського твору частину предвiчну, Що сяК й палаК, горить i кипить. Говорять про образ царя i пророка, Такого, як славнi Давид 112, Соломон, Що в темнiм лукавствi слiпого Востока Зробили свiтилом сердечним Сiон. "Гирлигою пас ти з нагаями вiвцi, Пасеш нинi берлом народи й царi: Татаре, й слав'яне, i кельти, i нiмцi, Се все в тебе слуги, пiдданi твоП. В темнотi лукавi, в слiпотi кривавi, Гризуться завзято, мов пси за маслак Од них народився, в Пх вiру хрестився Народiв бич лютий, сiпака козак"... I порвались думи-суми Про свiй край коханий, Де козак людей юртуК, Темний, хижий, п'яний. Iншi думи, iншi спiви В серцi заспiвали, - Тi, що серце Пй щасливе Потай чарували. Як вона в царськiй свiтлицi, Названiй всесвiтнiй, Слухала, як слiд царицi, Гiмни тi завiтнi, - Що з Давида славних часiв, З часiв Соломона Пронеслись по всiй вселеннiй З вiщого Сiона... I се в середеньку озвалось, Мов струна тихенька, Що гарнiш усiх спiвала Бранка молоденька: "Чую-чую любий голос: Ой се ж в i н бiжить по горах, В i н се скаче по узгiр'ях! Милий мiй - мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi 113..." Справдi ж бо хтось пiд балконом, Пiд величним тим амбоном, Тупотiв, мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi. Се був в i н, що в серцi в нього Те ж саме тогдi спiвалось, I подав Пй голос словом, Що колись Пй сподобалось, I в тiм словi, в любiй мовi Невимовне виявлялось: "Що се, що серед пустинi Димовим стеблом знялося, Миррою кругом вiнуло, Пахощами розлилося?" Пiсень до неП пiсня обiзвалась 114 З холодного камiння, де б валялась Вона, цвiт жизнi, трупом бездиханним, Коли б своПм царським чолом, вiнчанням Наукою, не дбав вiн повсякденно Про неП... Знав-бо добре, як злиденно В землi кривавiй Бога розумiють, Як люде там коснiють, туманiють... I I носив у серцi мовчки День у день тривогу Та молився духом бодрим Просвiщення Богу, Щоб хранив йому велику Душу на пiдмогу. II Ендеру-ага, придворний Комендант, зробився За дбайливiсть трьохбунчужним, Високо пiдбився Вгору мiсяцем, мов сонце Золотом облився. III Як почув вiд нього в тайнi Що Хасеки жива, Наробив Осман риданнКм У сералi дива, I була тогдi година Про всiх слуг щаслива. IV Як летить до струм'я олень, Як сугак на волю, Полетiв Осман, мов крильми, Iз своПх покоПв I припав аж до камiння Бiлою чалмою. Нiколи ще чалма калiфа не схилялась * У ноги женщинi, нiколи голова Царя, що всiй землi закон його слова, I перед звiздами небес не принижалась. Так, вiн тебе в свiдителi зове, О свiте любоП звiзди Альдебарана 115 ! Що тiльки милою i дише, i живе Пiсля святих словес небесного Корана. I радощi, й печаль з одноП чашi п'К: СмiКться серцем вiн, очима сльози ллК. I мов ангельськая сила Понад ним сяйнула, I чутку природу дивно, Як струну здвигнула. Гляне - чиста райська пери Перед ним сiяК, Мов од лютоП химери З неба охраняК. Простягла з небес на землю Чистi руки-крила I мовчала: бо за неП Постать говорила. Нiмували. Око в око Зорями дивилось; Тихо, тихо i високо В грудях серце билось. I рече Маруся: "Царю! Я одна пiд небом Мiж двома противностями - РаКм i еребом. Ти мiй рай, едем пресвiтлий, Праведная сило! СяКво твоК спасенне Iнший свiт затмило. Царю! Я твоя навiки, Нехай знають люде, I твiй Бог, творець великий, МоПм Богом буде. I коли б уся вселенна З зорями-свiтами Опинилась, як пiднiжок, В мене пiд ногами, - За твоК одно диханнК Я вiддам вселенну, I на вiчне бiдуваннК Нiзийду в геКну. Нарiзно не знаю раю, Господа не маю, До колiн твоПх рабою Низько припадаю". Не схиливсь Осман до неП; Тихою рукою Дав Пй знак, як цар всесвiтнiй З висоти престолу: "Ти, раба, - рече, - й Османа Вище всiх возносиш Земнородних: бо не рабство, Рай йому приносиш. Я вступлю в моК владицтво Мудрим Соломоном: Не дозволю перi жити З матiр'ю-драконом. Вже ПП несуть носилки До попа в гостину: Нехай молитвами лiчить Бiса, не людину. Охраняти свiтло жизнi Бiльше ока мушу: Бо ножака погубив би Твою й мою душу". I схилився по сiм словi, Мов дуб до берези, I в розмовi, i в любовi Пламенно тверезий. Не свiтiте, яснi зорi! Солов'П, нiмуйте! Душ блаженно-чистi хори, В небесах ликуйте! ПIСНЯ ТРИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Премудрiсть в нужденнiй, убогiй долi Промiж людьми рiдка: се диво з див; Ще ж рiдша боротьба своКП волi Промiж земних, мовляв, богiв-царiв. Ся боротьба в душi в царя Османа Робила з нього то раба, то пана: На царствi бо т и м був, чим i в ордi: Знав i покору, i тяжкi труди. II Потомок Магомета, що питався Ввесь вiк фiнiками та молоком, На тронi вiн розкошам не вiддався, Не туманив ума свого вином; Його рука за всяку працю бралась, Душа - в великих задумах кохалась. Не забавлявся царственним жезлом, Алкав наук ненаситним умом. Ill Щасливий, хто, як наш Петро Великий 116, I вмерши, над тим царством царював, Де варварства старого мотлох дикий На нього, мов на ворога, вставав, - Хто, як Велика наша Катерина * 117, ЦарськоП мудростi жива картина, СвоПм талантом надихаК людей Про нужду i бiду грядущих дней. IV Не мав Осман создательноП сили, Як той, хто в царство дух новий вдихав I древню славу, як мерця з могили, В серцях свого народу воскрешав. Йому юрма потужна не корилась, Дарма, що низько перед ним хилилась. Серед гаремникiв стояв один, Як дерево живе серед руПн. v Мов гади, вороги в клубок звилися, Позлазившись iз темрявих куткiв, Тихцем труПти царство завзялися, Мов серце, повне втаКних грiхiв... Прилiз i до попа мулла серальський, Так званий в свiтi духовник султансысий, - До сербина, жерця слiпих слов'ян, Пiд християнським iменем поган. VI Пiп жив на одшибi, немов авулом; Мав темний, бо густий, мов гай, садок, Обведений кругом високим муром. Туди пробравсь, у змовi з ним, пророк Страшного всiм "безбожникам" Аллаха, Небесного й земного падишаха, Що правовiрним Пх в ярмо вiддав, Як Магомет в Медину ще втiкав 118. VII Та мусив на той час мулла забути, Як тяжко вiн "поганцiв" проклинав: ПризначеноП тайкома минути Нетерпеливим серцем дожидав I, як побачив попадю стареньку, НевiрноП Хасеки рiдну неньку, В розмовi тихiй iз ПП попом Оддав Пй честь рукою i чолом. VIII Рече: "Паньматко! Ти ножа купила Про безувiрку, про свою дочку. Тебе Всевишнього натхнула сила, Безвiрство П х i нам не до смаку: I нашу, й вашу вiру в д в о х руйнують, Iз нами й вами рiвно ворогують, Умом i серцем в один дух злились, Нечистому служити завзялись". IX Стара за бiлi пакоси вхопилась, Що з-пiд очiпка вибились, мов снiг, На жмут волосся вирваний дивилась, З плачем у неП лився злющий смiх. "О! Дайте пiд сi пазурi султана, Кривавого на християн тирана! Я в серце десятьма йому ввоп'юсь" Сама - до тху отрутою вiзьмусь!" Х Мулла з попом на неП позирали, I серце радощами в них росло, Що з божевiльноП ПП печалi Таке страшенне виростало зло. "Ся не злякаКться, - шептали стиха, - Найгiршого з-мiж лих нелюдських лиха. Хоч на хрестi скаженну розпинай, Хоч на гаку залiзному чiпляй". - XI "Ножа купила, - знов той до староП, - Но се знаряддК у твоПй руцi Пошкодило всiм русинкам з тобою, А волi не дало твоПй дочцi". - "Пй воля тiльки смерть! - рече завзята. - Смерть, тiльки смерть спасе ПП вiд ката, Що очi золотом Пй заслiпив, Обiцянками серце пiдкупив. XII Всезнание обiцяв диявол Њвi, Як замутив Пй розум у раю 119 Звиваючись на тiм запретнiм древi: Всезнанием сей вловив дочку мою". - "Так, нене, - пiп собi промовив стиха, - ВсезнаннК - се почин i корiнь лиха, Що всю вселенну древле обняло, Грiх, i проклiн, i смерть нам принесло". - XIII "Бог дав нам свiт, - озвавсь тодi сповiдник Султанський, - а диявол дав нам тьму. Оце ж i шепче з пекла проповiдник Про Божий свiт мiзерному уму; А наш мiзерний ум, немов та риба, ХапаК вудку за кришеник хлiба, За ту принаду... Так СатанаПл 120 ВловляК грiшнi душi в Бога сил! XIV Вловив лукавий i мого Османа. Тепер йому байдуже про всiх мул, Про всiх iмамiв з Мекки й Туркестана: Нас повернув у мотлох, ув огул. Боговiдступнi лютри да латинцi, Оце його i гостi, й побратимцi, Що забувають Бога для наук, Смiються й з раю, й з безконечних мук. XV Iде войною проти Лехистана, А в нього, нене, на умi не те: Його морочить думка окаянна - I в нас, i в вас зневажити святе: "З кайданiв мушу розум розкувати I кожнiй вiрi право рiвне дати. Нема ж бо й Бога, тiльки розум Ксть: У розумi i слава наша й честь". XVI Рятуймо ж, нене, предкiвщину любу, Як турчин, сербин, так i сам козак! Одна дорога нам через цю згубу, Один про всiх спасенний, славний шлях! Нехай iде народи воювати, З неволi Пх, мовляли, визволяти, А ми зробiмо, щоб вiн там полiг, Щоб зникнув, як iз гiр весною снiг!" XVII "Зробiмо, - миркнула, - та як зробити?" "Ось слухай, нене: ми вже знаКм як. Вiд Цареграду шлях до вас не битий, Та й не короткий, кажуть люде, шлях. На довгiй нивi й на вiку буваК Всього з людиною. Нехай вповаК Наш безувiр на долю, що йому ВсмiхаКться, прегордому уму. XVIII Ми ж iз попом-письменником смиренно, Як повелiв закон i вам, i нам, Сю змiркували рiч, i повсякденно Мольби возносим к Божим небесам, Щоб свiт був свiтом, тьма зiсталась тьмою, I щоб такою клятою войною Безбожник нас пiд нозi не подав Тому, хто й древле проти свiту встав. XIX Мольби мольбами, нене... Ти се знаКш I на собi, що лоба натовкла Поклонами доземними, та й чаКш Вiд рук л ю д с ь к и х рятунку i добра... Мольби мольбами, а рука рукою. ЗорудуКм против обох войною, Против обох обернемо той мiч, Що хоче з дня зробити темну нiч..." * ПОСПIВ I Так Муза хуторна, в розлуцi з рiдним краКм, Iз думок, мов з перел, намистечко низала: Тиняючись одна понад чужим ДунаКм, Забутими себе пiснями розважала. Втiшалася вона своПм сердечним раКм, Коханим споминкам вiнки густi звивала, I, звивши запашний, пускала по Дунаю: Пливи, вiночку мiй, пливи з чужого краю! II Прямуй до руського прославленого моря, Де славнi подвиги неславою нам стали, Де завдавали ми тяжкого людям горя, I грекiв, i болгар, як туркiв плiндрували. Скажи всiм ягодам свого й чужого поля, Що ми передсуди давняшнi занедбали, Що дивимось на свiт, як нам велить природа I серця правота, i розуму свобода. III Народи славились великими мужами Войни й полiтики, науки i iскуства, А ми пишаКмось дiвчатами й жiнками, Вiнцями красоти, скарбiвницями чувства. Розкiшне живучи раями-хуторами, Столичного вони не знають душогубства, Мов зорi, в чистотi круг жизнi совершають, Пiснями вiчними серця нам просвiщають. IV Нi пинда багачiв, нi дика злiсть голоти, Нi баламутного попiвства темна сила, Нi без путя вiйна, наслiдниця тiсноти, Нi школа духу в них живого не вгасила. Дознавши мук гiрких, недолi i турботи, Душа Пх в небеса в самiй собi зробила; Мов райське божество, на нас вони взирають I серцем матернiм всi провини прощають. V Поезiя й любов з колиски до могили Серед безпутицi на путь Пх наставляли, Пх душi привiтнi вiд лютостi хранили, I нам Пх чистими, без плями, завiшали. Гуляв-буяв козак, - вони його любили, Мов жертву iдольську, квiтками зукрашали, Сльозами вiд грязi обмивши i вiд кровi, Вiкам новим несли благую вiсть любовi. VI I се вже почали помалу вимирати Слiпi проводирi слiпого гайдамацтва: Перестають войну хижацьку прославляти, Хвалитись дикостю i зрадою, козацтва. I гасить, мов пожар, культура дух завзятий, НаслiддК темного i злого азiатства; Пророчицi любви нову нам жизнь вiщують, До iнших подвигiв i слави нас готують. VII Настане час колись ясний, благословенний, Що нашi зiроньки все небо осiяють I жизнi iдеал, свободи дар спасенний, Умом поезiП i серцем привiтають. I зникне, мов туман, навiки морок темний, Що блазнi славою та честю величають, I, приобщаючись релiгiП науки, До всiх народiв ми простягнем братнi руки. ПРИМIТКИ 1 Державець - феодал у Великому князiвствi Литовському, Польщi i пiдвладних Пм украПнських землях у XV-XVIII ст. Мав право довiчно або протягом певного часу користуватись державними земельними маКтностями, однак не мiг цi маКтностi продати, подарувати, заповiдати, закладати пiд борги. 2 Богуслав - тепер мiсто в КиПвськiй областi. Вiдоме з 1195 p. У 1981 p. збудовано пам'ятник Марусi Богуславцi. 3 Покрова - свято православноП церкви, яке вiдзначаКться 1 жовтня за ст. ст.; встановлене на пам'ять про подiю в Константинополi в серединi Х ст. Пiд час вiйни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрiй i його учень Њпiфанiй побачили в повiтрi Матiр Божу, яка молилася за мир, розпростерши свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому церковному богослужiнню в цей дань було надано особливоП величностi. На честь Покрови БожоП Матерi К акафiст (стоячий молебень). 4 Волохи -загальна назва середньовiчного населення Придунайських князiвств i ТрансiльванiП, з якого сформувалися румунська i молдавська нацiП. 5 ...на чорнiй радi... - МаКться на увазi загальнокозацька i загальнонародна рада, в якiй брали участь i представники селянства, мiщан та iнших верств населення, тобто "чернi". Одна iз найвiдомiших "чорних рад" влiтку 1663 p. бiля Нiжина описана П. Кулiшем у романi "Чорна рада. Хронiка 1663 року". 6 ...в Печерському... - Тобто в КиКво-Печерськiй лаврi, православному чоловiчому монастирi, заснованому у 1051 p. АнтонiКм Печерським. У XI ст. став центром поширення й утвердження християнства в КиПвськiй Русi. В XII ст. дiстав назву лаври, яка вiдiграла значну роль у розвитку освiти, науки i культури. В XVI-XVII ст. була центром антиунiатськоП боротьби. 7 Обозний - одна з найвищих виборних адмiнiстративно-вiйськових посад на УкраПнi в XVII-XVIII ст. Були генеральнi i полковi обознi. Керували артилерiКю, вiдали органiзацiКю вiйська. 8 Гетьман - на УкраПнi в XVI - першiй половинi XVII ст. воКначальник козацького вiйська на Запорiжжi, глава реКстрових козакiв. З 1648 p. гетьман Б. Хмельницький став правителем УкраПни. Пiсля його смертi гетьмана обирала генеральна вiйськова рада iз наступним затвердженням царським урядом (а часом i чорна рада). Згодом були гетьмани ПравобережноП (до 1704 p.) i ЛiвобережноП УкраПни (до 1722 i з 1750 до 1764 pp.). З 1708 p. гетьман призначався царем. У Польщi (XV-XVIII ст.) i Литвi (XVI- XVIII ст.) - вищий воКначальник. 9 Бiблiя - стародавня пам'ятка писемностi, зiбрання рiзних за формою та змiстом релiгiйних i свiтських книг. Творилася з II ст. до н. е. до II ст. н. е. СкладаКться з Старого (Ветхого) i Нового Заповiтiв. Якщо християнська релiгiя визнаК усю Бiблiю за Святе Письмо, то iудаПзм тiльки Старий Заповiт. 10 I пiд струни про мурея, Що вiн бив, спiвати.- "Гайдамаки, як хочуть, бувало, нагнати холоду гречкосiям-доматорам, дак бiжить конем з пiстолем та й гукне: "У хату, мурею (турчине), а то запалю!" То чоловiк схилиться попiд лiсою да в хату! (Так менi оповiдували старезнi люде.)" - примiтка П. Кулiша у рукописi iншоП редакцiП (ЦНБ, ф. I, од. зб. 28365). 11 Споминати, мов Енея... - Йдеться про мiсiю Енея (сина царя Анхiза i богинi Афродiти), який пiсля падiння ТроП перебрався до Лацiуму (Iталiя), де його нащадки заснували Рим. 12 Ереб-у античнiй мiфологiП одне iз начал всесвiту: вiчний морок, породження Хаосу; Ереб - батько Ефiра i Гемери, яких народила богиня ночi Нiкс; пiдземне царство мороку, через яке душi померлих проходять в АПд. 13 На Цоцорi безголов'К... - Йдеться про битву пiд селом Цецорою поблизу Ясс у 1620 р. пiд час ХотинськоП вiйни 1620-1621 pp. В цiй битвi польськi вiйська С. Жолкевського зазнали розгрому. 14 Жовковський (Жолкевський) Станiслав (1547-1620) - польський державний i вiйськовий дiяч. З 1588 p. коронний польний гетьман, з 1613 p. - великий коронний гетьман, з 1617 p.- канцлер. Командував польським вiйськом пiд час повстання С. Наливайка у 1594-1596 pp. Загинув у битвi пiд Цецорою. 15 Як пани нам на Вiльшанцi ЛеКстри писали... - Йдеться про Вiльшанську угоду 1617 р., укладену мiж П. Сагайдачним i С. Жолкевським в урочищi Суха Вiльшанка на КиПвщинi. Угода передбачала скорочення козацького реКстру, повернення нереКстрових козакiв у пiдданство шляхти i пiдпорядкування ЗапорозькоП Сiчi Польщi. НереКстрове козацтво не визнало цiКП угоди, i вона так i не була втiлена в життя. 16-17 Порта - вживана в Квропейськiй лiтературi i дипломатичних документах назва уряду ОсманськоП iмперiП, а часом i самоП iмперiП. 18 ...Роксолана друга... - Йдеться про дружину турецького султана Османа II (1605-1622) Милiкiю, яку П. Кулiш вважав Марусею Богуславкою. Бiльш-менш вiрогiдних iсторичних даних про Марусю Богуславку нема. Роксоланою називалась Настя Лiсовська (1505-1561) - украПнка з Рогатина (тепер Iвано-ФранкiвськоП областi), дружина турецького султана Сулеймана II. У 1520 р. потрапила у татарський полон i була продана у султанський гарем. Вiдiгравала значну роль у полiтицi ОсманськоП iмперiП. З ПП iм'ям пов'язано спорудження ряду архiтектурних пам'яток у Стамбулi i його околицях. У текстi однiКП iз попереднiх редакцiй поеми Кулiш зробив такий коментар: "Хто не знаК чи забув про Роксолану, попiвну-бранку з Червоноруського Рогатина, що зробилась можновладною iмператрицею в султана Солимана I, нехай читаК про неП в ХХХ-й главi моКП "Истории воссоединения Руси". 19 Мов за змiя-людожера Дочок оддавали... - Можливо, Кулiш маК на увазi вiдомий мотив боротьби Кирила Кожум'яки (а також i Георгiя-зброКносця) iз змiКм, в якiй Кожум'яка перемiг i визволив доньку князя. Легенду про Кирила Кожум'яку Кулiш опублiкував у "Записках о Южной Руси" (Спб., 1857.- Т. 2.- С. 27-ЗО), зазначивши при цьому, що ця легенда походить iз далекоП старовини. 20 Кучман, шлях Татарський... - Тобто Кучманський шлях. Одне iз вiдгалужень Чорного шляху (починався в Перекопi, перетинав пониззя Днiпра, проходив мiж верхiв'ями Iнгульця, Тясмнну i Росi в напрямi Уманi, Тернополя), яким татари ходили у своП походи в XVI-XVIII ст. на Подiлля i Захiдну УкраПну. Поблизу Тернополя з'Кднувався iз Чорним шляхом. 21 Колись давно ми з Струсями -братами... - Очевидно, йдеться про братiв Щасного i Юрика Струсiв, героПв "Пiснi про смерть братiв Струсiв" (1506). Як зазначаК I. Франко, ця пiсня не дiйшла до нас, i тому вiн наводить, зокрема, таке свiдчення про братiв: "Того самого часу (1506) два Струсi, молодi брати i хоробрi войовники, погибли в битвi з волохами. Про них iще й досi спiвають жалiбнi пiснi, що в русинiв звуться думами..." Далi I. Франко пише, що у битвi "Щасний вiдразу був убитий, але Юрик (...] бився з волохами доти, доки його кiнь пострiляний не впав пiд ним" (Франка I. Зiбр. творiв: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 456, 458). 22 Волощина - Волоська земля: назва Молдавського князiвства в староукраПнських пам'ятках, народнопоетичнiй творчостi та мовнiй практицi украПнцiв у минулому. 23 Серп'яга (Iван Пiдкова; ?-1578) - один iз керiвникiв спiльноП боротьби украПнцiв i молдаван проти туркiв. У 1577-1578 pp. був молдавським господарем. За наказом Стефана Баторiя страчений у Львовi. 24 Вишневецькi - украПнський дворянський рiд. Найвiдомiшi з них:1) Дмитро Iванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на островi Мала Хортиця збудував замок, перебував на службi в РосiП. У боротьбi за молдавський престол зазнав невдачi i був страчений у Стамбулi. П. Кулiш та iншi iсторики саме його вважали Байдою; 2) Ярема (Њремiя; 1612-1651) - вiдзначився у вiйнi 1648-1654 pp. на боцi Польщi. 25 Люцифер - назва вранiшньоП зiрки (Венери). В християнськiй традицiП одно iз позначень сатани. Воно йде вiд ветхозавiтного пророцтва про загибель Вавiлона (див.: Книга пророка IсаiП.- 14, 12-15). 26 Лиса гора - iсторична мiсцевiсть на Печорську в КиКвi, на пiвденний захiд вiд Видубичiв. Назва пов'язана iз старовинними легендами про шабашi вiдьом i перевертнiв на цiй горi. 27 ...Кантемир, мовляли, Мiч Кривавий... - У працi "Отпадение Малороссии от Польши" (М., 1888.- Т. 1.- С. 156-157) Кулiш пише про нього як ватажка буджацьких татар. Уже пiсля означених автором у поемi iсторичних подiй Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С. Хмелецького. 28 ...Юровi святому... - Георгiю Побiдоносцю. В християнських i мусульманських переказах це воПн-мученик, з iменем якого пов'язаний мотив драконоборства. ЗображуКться, як правило, на конi. Вступив у битву iз змiКм-людоПдом i, перемiгши його, визволив дiвчину. 29 Царград - давньоруська назва мiста Константинополя. 30 ... до страшного суду... - у християнствi кiнець свiту, суд Iсуса Христа, який вдруге прийде на землю, над усiма людьми, якi коли-небудь жили на свiтi. Для цього всi люди воскреснуть i дiстануть за вироком Христа або вiчне блаженство в раю, або вiчну кару в пеклi. 31 Русалим (Њрусалим) - мiсто на пiвднi ЗахiдноП АзiП, розташоване на р. Кедронi поблизу Мертвого моря. Мiсце паломництва християн, iудеПв та мусульман. Поблизу Њрусалима на горi Голгофi був розп'ятий Iсус Христос i згодом похований у гробi в скелi. 32 Великдень - одне iз головних свят у християнствi, пов'язане iз смертю та воскресiнням Iсуса Христа. 33 Святий Коран - основна книга мусульманськоП релiгiП. СкладаКться з релiгiйних мiфiв, у яких Мухаммед висловлював своК нове осмислення навколишнього свiту i людського буття. В основному склався в серединi VII ст. МаК 114 сур (частин), подiлених на 90 мекканських i 24 мединських. 34 Самарянин - житель СамарiП, спершу бiблiйного мiста, а згодом областi в Палестинi 35 Осман.Йдеться про Османа II (1605-1622), турецького султана з 1618 р. За його правлiння турецькi вiйська зазнали поразки у Хотинськiй вiйнi 1620-1621 pp. Уклав у 1621 р. Хотинський мир. Згодом був убитий яничарами. 36 Добруджа - iсторична область мiж нижньою течiКю Дунаю й узбережжям Чорного моря. Пiвденна Добруджа тепер перебуваК у складi БолгарiП, Пiвнiчна - РумунiП. 37 Аполлон - у давньогрецькiй мiфологiП син Зевса i Лето, брат Артемiди. Був богом музики, проводирем муз. Згодом набув дару насилати хвороби й вилiковувати Пх, провiщати майбутнК. 38 ...на Посуллi... - Мiсцевiсть навколо рiки Сули, лiвоП притоки Днiпра (тепер у Сумськiй i Полтавськiй областях). 39 ...дiди Бояни... - Боян - славетний давньоруський спiвець-гусляр другоП половини XI - початку XII ст. ЗгадуКться у "Словi о полку Iгоревiм". Тут Боян вживаКться у загальному значеннi: спiвець, гусляр, кобзар. 40 Гординщина. - Очевидно, йдеться про ординщину: перiод монголо-татарського iга - традицiйну назву системи експлуатацiП руських земель, встановлену пiсля нашестя орд Батия в серединi XIII ст. Остаточно скасовано у 1480 р. 41 ...iз Тигра до Њвфрата... - Рiки в Пiвденно-Схiднiй АзiП в Туреччинi, СiрiП та Iраку. Долина рiк - давнiй центр цивiлiзацiП. 42 Кiлiя - мiсто на лiвому березi Кiлiйського гирла Дунаю (тепер ОдеськоП областi). Вiдоме з XIV ст. У другiй половинi XVI - на початку XVII ст. козаки здiйснили ряд походiв на Кiлiю. Найбiльш значними з них керували С. Наливайко i Г. Лобода в 1594-1595 pp. Кiлiiмське поле згадуКться в багатьох народних думах (див., наприклад, "Думу про козака Голоту"). 43 Буша - мiсто-фортеця Брацлавського полку (тепер - село Ямпiльського району на Вiнниччинi). В 1617 р. коронний гетьман С. Жолкевський зобов'язувався не допускати козацьких походiв у Туреччину, але не змiг цього виконати. 44 ...з давнезних Аравiйських давен... - Тобто з часiв далеких, дохристиянських, старозавiтних. 45 ...за Сян дорога Золотою звалась.- Сян (Сан) - рiка в Польщi на ПП кордонi з УкраПною, права притока Вiсли. П. Кулiш виводить цю назву через сутозолотi жупани, в якi одягалися ординцi, йдучи на УкраПну та в Польщу. 46 Гусятин - тепер мiсто в Тернопiльськiй областi на р. Збруч. Вiдомий з 1559 р. 47 Вiн МарiПного Сина Мав за путеводню... - Вiдомо, що мусульманство складалося пiд значним впливом християнства та iудаПзму, а сам Мухаммед часто вживав вирази iз християнського вчення. В той же час така подiбнiсть пояснюКться i спiльнiстю джерел культурних традицiй арабiв i КвреПв. 48 I як Бог сестру Адаму... - Йдеться про Њву, дружину Адама, першу жiнку i праматiр роду людського: "I вчинив Господь Бог, що на Адама спав мiцний сон i заснув вiн. I Вiн узяв одне iз ребер його, i тiлом закрив його мiсце. I перетворив Господь Бог те ребро, що взяв iз Адама, на жiнку, i привiв ПП до Адама" (Буття, 2, 21-22). 49 ...свiтло, що з гори Сiнаю... засвiтилось, I вiстю кроткою, благою з раю Мiж галiлейських рибакiв явилось... - Тобто голос i сила впливу Божого слова. На горi Сiпай Бог з'явився Мойсею i Квреям, яких вiн вивiв з Њгипту, у виглядi вогню i проголосив десять своПх заповiдей та комплекс морально-етичних основ подальшого життя народу. Гора Сiнай "димувала через те, що Господь зiйшов на неП в огнi" (Вихiд, 19, 18). Далi йдеться про проповiдування Iсуса Христа у ГалiлеП, зокрема його чудо на Генiсарейському озерi (див.: ЊвангелiК вiд св. Луки, 5, 1-11). 50 ...у ковчезi НоКвiм святому... - У Ветхому Заповiтi Ной - нащадок Адама в дев'ятому поколiннi, правнук Њноха, син Ламеха. Персонаж повiствування про всесвiтнiй потоп, влаштований Богом як помста людям за Пх грiхи. СвоПм праведним життям Ной заслужив прощення, i Бог наказав йому збудувати ковчег, узяти туди свою дружину i синiв з невiстками, а також "птаства за родом його, iз худоби за родом ПП, iз усiх плазунiв землi за родом Пх, - по двоК з усього увiйдуть до тебе, щоб Пх зберегти живими" (Буття, 7, 20). Його сини Сим, Хам i Яфет стали родоначальниками людських рас. 51 Висiв ваш Байда, Митрик Вишневецький... - Згiдно iз украПнською народною пiснею "В Цареградi на риночку" ("Пiсня про Байду"), Байда був пiдвiшений на залiзнi гаки у Стамбулi. Кулiш ототожнюК Байду iз князем Дмитром Вишневецьким (див. драму П. Кулiша "Байда, князь Вишневенький"). 52 Хасеки-Хуррем. - Так називали Роксолану, дружину султана Сулеймана II. Див. примiтку П. Кулiша у текстi нашого видання. 53 ...город СофiП, колись святоП... - Йдеться про Константинополь, захоплений у 1453 р. турками i перейменований ними у Стамбул. У 532-537 pp. за вказiвкою iмператора Юстинiана I (бл. 482-565) був споруджений храм СофiП. Вважався святинею християнськоП церкви до 1453 р. Згодом турки перетворили храм СофiП на мечеть, а у XVI-XVIII ст. добудували чотири мiнарети. 54 Арiанство - течiя в християнствi, засновником якоП був александрiйський священик Арiй (кiнець III ст.- 336). Арiани заперечували, зокрема, Кдиносутнiсть Бога-отця i Бога-сина (тобто Iсуса Христа). Вселенськi собори 325 i 381 pp. засудили арiанство як Кресь. У дещо змiненому виглядi арiанство (як соцiнiанство) було вiдоме у Польщi, а також на УкраПнi i Бiлоруси в XVI-XVII ст. 55 Несторiанство - християнська Кретична секта, заснована константинопольським патрiархом НесторiКм у першiй половинi V ст. 56 Цербер - у старогрецькiй мiфологiП триголовий злий пес з хвостом i гривою з гадюк, який охороняв вхiд у пiдземне царство. 57 НагаП.Тобто Бiлгородська орда, чи Буджацька орда, чи Орда Малих нагаПв, чи Добруджська орда - одна iз ногайських орд (феодально-державне утворення кочовикiв (ногайцiв) на територiП вiд Пiвнiчного Прикаспiю i Приаралля до Тури i Ками i вiд Волги до Iртиша). Видiлилася iз ЗолотоП орди i остаточно сформувалася у серединi XV ст. У другiй половиш XVI ст. розпалася на Велику Ногайську, Алтннську i Малу Ногайську орду. Була у залежностi вiд Кримського ханства i Туреччини. Кочувала мiж гирлами Днiстра i Дунаю. Проти неП у XV-XVIII ст. вели боротьбу козаки. В 1770 p. перейшла пiд протекторат РосiП. Незабаром була лiквiдована. 58 ...у Кафi Головешки тлiють... - Кафа - середньовiчна назва мiста ФеодосiП. У XVI-XVII ст. була головним невiльницьким ринком в Криму. Тут йдеться про штурм мiста козаками в 1616 p., який супроводжувався великим розбоКм i руйнуванням. Тодi було визволено багато невiльникiв. 59 А в Синопi й Трапезонтi Попели бiлiють.- Синоп i Трапезонт (Трапезунд, Трабзон) - мiста в Туреччинi. Козаки у 1614 p. здiйснювали походи на цi мiста. Як стверджують iсторики, до Трапезунда не доходив нiхто з того ч