Всiм одна дорога". Тут Осман мiй до Марусi Стиха похилився, Приложивши к серцю руку, Тихо вiддалився. ДУМА ТРЕТЯ "Мамо, зiронько! Пречиста Нас обороняК: Люте серце азiатське Кротостю сповняК". - Так промовила небога, I обидвi впали, I, мов дiти, до нiмого Лику промовляли: "Чудотворная святине, Божа благостине, Нам прибiжище в невiрнiй Сторонi Кдине! Сохрани нас, заслони вас, Благодатна Мати! Дай нам чудеса, мов крилас, Дивнi воспiвати! О Пречиста! Ти все можеш: Можеш скелi-гори Розкопати i дорогу Проложити в морi; Кам'яне, несите кров'ю Серце обернути I небесною любов'ю До людей натхнути. Ти вже чудо сотворила Мiж чудес велике: Несподiвано зробила Кротким серце дике. Сотвори ж, да спасемося 3-мiж сього поганства, В рiдний перенесемося Край до християнства! Дай крилi нам. Божа Мати, Крилi голубинi, Як витали, знов витати В рiднiй УкраПнi! I нехай твiй лик явленний В край наш завiтаК I народ благословенний Навкруги збираК! Нехай людськi очищаК Душi там од скверни I вiд Росi одвертаК Нарiд сей мерзенний. I нехай усi трудящi, Всi обремененнi Веселяться, мов гулящi, О ТвоПм спасеннi! I, забувши всi тривоги, В молитвах зiллються, I в божественнi чертоги Духом вознесуться! Ти, свята, всепiта Мати, Повна благодати; Дай нам рiдний край вбачати, Бога прославляти!" ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА ДУМА ПЕРВА I О КиКве, оманна просторiк святине, Безодне мiдякiв дурних мозольних! В тобi останнiй глузд народу гине По капищах безумно-богомольних... По капищах твоПх многопрестольних Теряють розум вкупi з мiдяками Тi, що в своПх роботах потогонних Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами. II О КиКве! Ти iдеали вiри СтароП нам в дiлах нових являКш, Що поночi снували суКвiри, Ти повидну утоком затикаКш: Основину, що древнi iзувiри Тобi, мов дику мрiю, завiшали, - Ту, що ченцi й попи понапрядали, Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва. III Що поп'яну тобi в шинках спiвалось, Ти по-тверезу книжним складом пишеш I, щоб лихе знов тлiло та займалось, На попели руПнним духом дишеш. Нам з Музою тепер одно зiсталось: ТвоПм слiпим письменством гордувати Твою наслiдню мрiю зневажати, I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати. IV Спiвай же. Музо, про ту лжу велику, Що вагонить над Сходом i Заходом, ЗбиваК письмакiв iз пантелику I туманом лягаК мiж народом. Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом Та з папою безгрiшним верховодять I свiй кукiль всiвають год за годом: ТвоП посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не зашкодять. ДУМА ДРУГА I Не чорна хмара суне-наступаК На темно-сиву непроглядну хмару: Чабан добуткiв папських придуваК У патрiаршу киПвську отару. Отари стережуть бровки кудлатi, Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi: Ченцi, жерцi ротатi та пузатi, Умом сухi, мов тi степи безводнi, - Блукаючi огнi болотноП безоднi. II Сi пастирi кладуть за вiвцi душi, Та не своП чернечi, а козацькi: Бо, починаючи вiд договору в Бушi, Благословляють купи гайдамацькi; Пiдучують за православну вiру Стояти крiпко, сирiч плiндрувати Ксьондза-унiта i ляха-невiру, А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей проклятий. III Релiгiя любвi тут обернулась В релiгiю ненавистi гидкоП, I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась ВарязькоП старовини страшноП, Як ми Болгарiю в кровi топили 68, На кiллК полонян своПх стромляли, А з наших черепiв ковшi робили I на костях кривавих пирували- ГероП, що себе тиранством прославляли. IV Чабан добуткiв папських Оборницький 69, Гладенький, чисто голений, блискучий, Iзвивстий отаман КзуПтський, Пiд язиком ховаК яд гадючий I крадеться до сонноП отари У загородь, у Лавру чудотворну, Де нашi предки сотнi лiт куняли Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла оборону. V Тихенько крадеться отаман КзуПтський, Мов чоботом промiж яКць ступаК, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як пiвень, вгору носа задираК, Як хижий рарiг, зиркаК очима, Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше, ПишаКться широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом бреше. VI I риба немала сей пан Брольницький: За ним шляхетний почет виступаК Вiн, каштелян i райця королiвський, Послом ченцям себе тут об'являК. Ведуть посла в трапезу i медами, Ще з Туровських пивниць, гостей шанують * Бо, хоть Потiя вигнали киями 70, А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують. VII "Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю, ДаК король чуже добро й надбаннК... Та К в нас чим його турнути в шию I низове купити отаманнК. Святi отцi печорськi та УспеннК 72, Наш древнiй образ, темний, чудотворний, Не презрять нашого до них молення, Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти проворний!" VIII Так пошептом ченцi ксьондза вiтають, Що справдi, мов той вуж, мiж ними в'Кться... До нього повнi кубки вихиляють. Вiн, мов срiблом дзвенить, смiКться... "Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, - Бо я посольських прав не розумiю. Я каштелян i райця королiвський, Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю. IХ Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi Давно менi нагрiв був мiсце тепле, Та нi, нехай в церковному дiдицтвi Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле; А я мечем волю собi дзвонити, Як славнi пращури моП дзвонили, Що замок наш, Брольник Великий, Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й потопили". - Х "Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють На всi владицтва та й архiмандритства I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють По хижому наказу КзуПтства", - Так вiдказав пословi Плетенецысий 75, Колись юркий маршалок повiтовий, Тепер святий архiмандрит Печорський, До бою за своК добро готовий, Як се показуК й покiй його столовий. XI Скрiзь по стiнах ТрапезноП свiтлицi Пiд склепом старосвiтськоП будiвлi Пищалi семип'яднi, гакiвницi, Луки, сагайдаки, шаблi висiли. Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, i святою Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро своК в ляхiв одняти. XII А Плетенецький Њлисей потужно Успенiя святого "хлiб духовний" Хранив i боронив. Стояли дружно Ченцi та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню вiру, Котра нiчого бiльш не вимагаК, Як плiндрувати всякого невiру I кожного, хто лишнi грошi маК, Та з КзуПтами й ляхами накладаК. XIII ПоглядуК на нього Оборницький З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий, Не знаК, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. "Вельможний пане мiй архiмандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати. XIV Не час i не пора: бо з-за Дунаю ПогрожуК, мов Божий суд, руПна I нашому, i Днiпровому краю... ЗаллКться полом'Км вся УкраПна, Почезнуть села й городи з церквами, В монастирях медiв не будуть пити, I там, де ми бесiдуКмо з вами, По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил своП пiснi квилити". - XV "Сiль на язик тобi! Печина в зуби! - Гукне старий чернець, рудий i сивий, Обтерши чорною полою губи. - Що се нам лях провадить нечестивий?" I, мов дрiмучий бiр, заколихались Чернечi голови пiд намiтками, У пеклi тканими. Ченцi шептались Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з вiдьмами. XVI Ворожий дух мiж Руссю i ляхами, "Лукавий" дар гнилоП ВiзантiП *, Владикував над ницими умами I в душах покрiпляв iнстинкти злiП. За кубками солодкими сидiли, А д' серця кров недобра приливала, I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли... Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки стискала. XVII Один речник, як мiсяць понад хмари, Угору над темнотою здiймався. Достав з кишенi срiбнi окуляри, Надiв, блиснув i мовчки осмiхався. Йому Брольницький подаК цидулу, Iнструкцiю рекому королiвську, ЧитаК вiн, почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмiК козака гнуздати мацапуру. XVIII "Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась З Литвою Русь до польськоП корони, Печорська лавра славою покрилась 77... Течуть людей до неП мiлiони, Щоб там мощам подвижницьким молитись, Дарами штити всечесне УспеннК, Святими молитвами просвiтитись, Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленнК. XIX Вважаючи ж на жизнь благочестиву Печорських iнокiв, ми простирали З престолу нашу руку милостиву I Пм хлiби духовнi подавали. Яко ж i в дальших часах обiцяКм У нашiй ласцi братiю держати I на УспенiК, старим звичаКм, Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати. ХХ ................................................... XXI Ченцi осклабились i зуби скалять, Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий... Велику милость королiвську хвалять, Готовi Пй усяк допомагати. Питають: що ж чинити з козаками, Як прийдуть у печери сповiдатись? Якими посилати Пх шляхами, Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир вертатись? XXII Киплять меди по кубках джереластих. Премудрi надписи ченцi читають... Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих, Раз по раз кубкiв служки доливають... За короля i за його наданнК , Хлiбiв духовних iнокам смиренним, Iде гучне поза столом вiтаннК I розлягаКться пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi пiдземнiм. XXIII I, мов "козацьке сонце" серед ночi, Що свiтить низовцям у гайдамацтвi, Блищали хижi КзуПтськi очi У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi. "Панове! Я скажу вам щиру правду, - До грецьких ницакiв рече латинський, - У таКмничу королiвську раду Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них Крусалимський, XXIV Що християнству вже кiнець приходить. Уся земля понад трьома морями, Котрою цар турецький верховодить, Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами. Ввесь мусульманський свiт заколихався, Як океан колишеться ревучий: Народ невiрний на войну пiднявся, Гогоче, мов та бездна бездну звучи, РикаК, наче лев ногами землю рвучи". - XXV "Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло Не людське, сатанинське, люте, дике!.. I грецьке християнство допустило Таке насильство вiри превелике?" - "Се буде не над греками творитись: Вони вже й так у турка пiд ногами. Солома силi мусить покоритись... А розпiчнеться ся бiда над вами, - Над чудотворними печорськими мощами". - XXVI "Не дiжде плiд Агари навiсноП 78, - Загомонiли бороди-лопати, - Коснутись вiри нашоП святоП! Заступить нас чудовна Божа Мати. Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79 Серед мощей нетлiнних притаПлась I знов на вопль юроди Досифея 80 У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов ПП дивами збагатилась". - XXVII "Так, так! - рече понуро Оборницький Серед ченцiв, мов у густому гаП, I запиваК жаль свiй КзуПтський На схизматицьку вiру 81 i звичаП. - Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий, Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание: Тим нас Господь задля своКП слави Пiдводить часто i пiд iспитаннК... Тут от яке зайшло мiж нас питание: XXVIII Чи мислите сидiти все за муром, Покiль Осман з потугами надiйде, Розправиться по-свiйськи iз джавуром I потоптом по УкраПнi пiйде: Чи нашим робом против азiата, Прийнявши мiч i щит святоП вiри, Ще за Днiстром стрiчати супостата, Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери? XXIX Бо знайте, що на вас Осман прямуК, Не в Польщу йде, а в вашу УкраПну, I, як Подiльський Кам'янець зруйнуК, Тогдi йому нiгде не буде впину. Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине, Нехай покине хиже гайдамацтво I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в полi згине". - XXX "Не наше дiло козакiв скликати: РоП козацькi широко лiтають. Як в табори Пх та в кошi збирати, Про се громадськi тiльки мужi знають. Нас призвано на те, щоб молитвами Пречисту да святих угонобляти, Щоб не давать нечистому грiхами, Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти". XXXI Так, скинувшись по слову, чесна браття Понурилась у мед благочестиво. Цураючись латинською завзяття, На КзуПта iншi позирали скрива. "Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате, А в серцi в тебе препогана думка! - Чернецтво стиха мимрить волохате I випиваК все до каплi з кубка. - Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка! XXXII Ти - полом'К, ми - дим: нас не пiдпалиш; Не пiдойти з тобою нам пiд пару. Ти на землi себе мiж людьми славиш, Ми линемо на небеса, за хмару". Озветься знов голяк до бородатих: "Панове! Час настав страшний, великий: На нас iдуть потужно азiяти, Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi язики". - XXXIII "Се не лякаК нас. Не раз ми вже стояли, Як смоква та Iонина в пустинi 82. До кореня нас бурi сокрушали, Живими нас ховали в домовинi, Но ризою УспенiК своКю Монастирище наше прикривало, Хранило нас чудовно пiд землею, Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало". - XXXIV "Коли б не страшно вам, моП панове, Як одинока смоквина в пустинi, Як воПнство воiстину Христове, Стояти серед бурi на ВкраПнi: Дак спогадайте князя Костянтина 84, Що пам'ять по собi святу зоставив, Що побивав татар i москвитина, Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три боП побiдами прославив. XXXV Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький, Iз руськими охочими полками, Воiстину був предок запорозький, Хоч i не звав Пх спроста козаками. Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали Його трiумфом за поход татарський, Як у Великiй церквi воздвигали Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший вождь козацький. XXXVI Придивимся ж, панове, оком пильним, Як на войнi вiн з Руссю обертався, I що робило дух його всесильним, I через що вiн дивом свiту стався. Memoria всiх saeculorum princeps Dignissimus *, ходив вiн у походи Так, як з незазнаних времен привикли Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди. XXXVII Брав iз собою образи чудовнi, I мощi, i ченцiв старих, побожних, I ризи, й антиминси напрестольнi, Як лiки проти помислiв тривожних. I два кошi, слов'янський i латинський, Усяк по-свойому Всевишнього благали: "Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський, "Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й трепетали..." - XXXVIII "Отим-то й ба! - озвався тут старенький Чернець, строитель "царственноП" Лаври. Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький, Не добачав гаразд i в окуляри. - Те Deum ваше нас переспiвало: Було воно, мабуть, аж геть ротате, Що всю Острожчину мов поковтало, - Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати. XXXIX Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87 До Лаври панськi Пздили ридвани, I се була Пй i користь, i слава, Що йшли возiв за ними каравани. Колись ченцям червiнцями платили За панахиди та сороковусти, Що над мощами шляхтичам служили. Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти. XL А козаки ховаються з грошима, Акафiстiв не вельми-то бажають. Џм не сверблять грiхи Пх за вушима: СвоК й чуже байдужно пропивають. Про церкву рiдко хто з них спогадаК Пiсля музик, танцiв та погулянки, Да й сей до нас на прощу прибуваК, Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту обдираК. XLI Це все Те Deum ваше наробило, Пекельне слово, мов огонь жеруще... Iз Русi щедроП воно нам породило Перевертнiв запеклих кодло злюще. Воно й пiд князя Василя наклало * Чужих яКць, мов пiд дурну сiдуху, В його синiв i дочок надихало Латинського ненавидного духу, ТруПло бiдну Русь, як необачну муху. XLII З Заслава й Острога зробило дверi, Щоб ними провести до нас латинство, Гидкi, безбожнi, iдольськi химери I пiдгорнути Русь пiд КзуПтство. Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, - Ви хочете й його в ченцiв одняти, Щоб в унiП диявольськiй церковнiй Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!" XLIII Погладив голi щоки Оборницький: Се був умовлений знак. Догадався Гербований попихач КзуПтський I, кубком стукнувши, за шаблю взявся. Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI Се королевi ганьба i всiй шляхтi, Що так перед послом язик чернецький Розляпавсь у твоПй чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй хатi. - XLIV I вдаривши себе в пацернi груди, - Клянусь моПми предками, мiй пане, Котрим нiхто не завдавав огуди, Се привiтаннК в вас гостей погане! Коли б його не ряса закривала, Сього ченця старого i п'яного, Моя б шляхетська шабля так скарала, Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких буякiв много?" - XLV "Чуднi у тебе, пане брате, речi, - Озвавсь до нього спроста Плетенецький, - Спитай, чи много козакiв у Сiчi; Козацький звичай там, а тут - чернечий. Коли б ми не були такi буяни, Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили Короткохвостi римськi обiзяни, А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". - XLVI "Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький, Покинувши ходу тиху кошечу I всi своП звичаП КзуПтськi, - Чернець розбудоражив кров чернечу. - Антихристом!.. О, роде суКвiрний! Невiжества Содоме 88 окаянний! Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний! Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й гуррикани!.." ДУМА ТРЕТЯ I I справдi, навкруги мов буря зашумiла, Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся... Якийсь непевний гук многоголосий щався... Злякалась братiя i мов потверезiла. Та се був гуррикан веселостi святоП: Вiтали новину велику благодатну, Що з запорозькоП фортецi низовоП Принесено ченцям, мов жертву ароматну. Святе УспенiК знов чудо сотворило: Козацьку старшину з неволi слобонило. II Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих, Блищать оддалеки в турецьких златоглавах, В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах, У хутряних шликах, препишних, пребагатих... Покидали шлики на землю i булави, До нiг iгумену смиренно припадають I для великоП монастиревi слави Чубами сивими долiвку замiтають. Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки I оповiдують своП пригоди й муки. III "П'яних нас мов п'яна хуртовина носила Та й занесла була в те пекло бесурменське, У те владичество безбожницьке турецьке, Котрим орудуК сама пекельна сила. Сидiли, братiя свята, ми на приковi, У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно, I довелось таке там знати козаковi, Що в Божому дому i вимовити трудно. Щодня по одному нас на гаки водили, На Байдинi гаки, i страшно там губили. IV I, гинучи ми так, щоденно сповiдались В своПх переступах чесному отаманню I нужди, голоду, тяжкому безталанню Спасенного конця вiд Бога сподiвались. Нас п'ятеро було полковникiв старинних, Таких, що про дива великi пам'ятали, Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi З книжок своПх святих читали й товкували. I що молодшi там про себе не казали, Ми знай УспенiК на помiч призивали. V I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!.. Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi... Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi I сяКвом своПм нам очi послiпила; Попадали ми ниць i чули чудотворний Небесний глас ПП, мов янгольське спiваннК, I смород, i багно, i мрак вертепний чорний - Почезло все, мов сон; i чесне отаманнК З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось, I, наче на степу, на морi опинилось. VI Не скажем доладу, як чудо совершилось: Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали, Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали: Усе запомином i нетямом окрилось. Аж чуКм, вiтерець над нами подихаК... Поглянемо - кругом на морi хвиля граК... Над морем сонце, мов броварна пiч, палаК I хмари золотить, немов пожар лунаК; А той страшний Стамбул над синьою водою Увесь почервонiв, немов облився кров'ю. VII Перехрестились ми i зараз обiцяли Два тижнi на святе Успення роботати. Про се ми пiд своП здобичнi пишнi шати Полатанi свитки тепер понадавали..." I тут же почали "оброчники" скидати Кармазини ряснi, саКти, златоглави, I все, мов прах земний, ногами попирати, Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави. I, обернувшись так iз дукiв у голоту, Просили одвести Пх зараз на роботу. VIII Тим часом як ченцi iз служками своПми Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли, Џх гостi з-за стола тихенько повставали I зникли, як мара, з трапези поза ними. Побачив КзуПт, що тут i без науки Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра, Що добре кудлаП забрали Русь у руки, I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! * Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась, Його розбоями в велику славу вбилась. IX Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився... Даремно тратити розумнi з ними речi. Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi, Нiчого путнього вiд них би не добився. Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду: Сих врат намiснику Христа не одолiти, На радiсть сатанi, а папi на досаду Впотужнились навiк дияволовi дiти. Њдиний пастир душ, Кдине стадо вiрних Противнi розуму ченцiв сих безувiрних. X Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити... Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89, Грозо Кретикiв, спасенних душ одрадо, Та попiд Лаврою почав костри палити, То б, може, тим огнем сi душi просвiтились, Ся тьма кромiшня, се геКнство православне, - Намiснику Христа смиренно поклонились, Покинули своК верзяканнК безславне Про чудеса мощей печерських, про УспеннК I вибрали собi Лойолу на хваленнК". ПIСНЯ ДЕСЯТА ДУМА ПЕРВА I Далеко вiд трапезноП палати, В яру, промiж мохнатими дубами, Де голову людського не чувати, Де тихими святими молитвами, Мов чистими незримими крилами, Душа в чертоги горнi возлiтаК, - Схилившись пiд важенними лiтами, Анахорет мовчущий пробуваК I грiшну плоть свою постами умерщвляК. II Лiта вже перейшли за трудну пору, Котру Псальмист 91 призначив нашим силам... "Труд i болiзнь" взяли над ними гору... Ровесники давно вже по могилам, I вже розмотано по мотовилам Ту пряжу, що вони понапрядали; ШумуК кров Пх по новим барилам, Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли. Ill Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий, I звуть його Мовчальником спасенним, Та вiн в своПй молитвi невгавущий: На поученнК прибiжанам темним, Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним: "О Господи, о Господи, помилуй!" - I покрiпляК рiч зiтханнКм ревним. Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу силу. IV Мов чарiвник могущий чорну хмару Наодмаш рукавами розмаваК, Так сей чернець святий од Бога кару Заслужену в чернецтвi вiдхиляК, Тим всяк його боПться й поважаК, I навiть сам вельможний Плетенецький Перед Мовчальником главу схиляК I вислуховуК обичаКм чернецьким, Як п'янством той його да сном корить мертвецьким. V З великого колiна вiн походив, Що панувало по Деснi й Сулою 92, I рiд його панами верховодив, Стягав Пх пiд свiй славний стяг до бою, А вiн давно смиривсь перед судьбою, Презрiв багатство й суКту мирськую, Душею в Бозi возжадав покою I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую. VI Судьба ж була така, що вiн в походi Танця татарського перелякався I, стидячись ганьби собi в народi, Пiд рясою в монастирi сховався. Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим. Нiхто з його молитви не смiявся: Бо серед братiП в своПм навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам довговусим. VII Вистоював афонськi лiтургiП, Њрусалимськi всеночнi без краю I виповняв усi пости святiП По древньому чернечому звичаю; Найбiльше ж тим дослужувався раю, Що знай шептав: "О Господи, помилуй" Сим одганяв всi помисли лихiП, Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу. VIII В могилi-бо сто лiт уже спасався, У ямi, що сам викопав руками. Без заступа в цiй працi подвизався: Копав самими тiльки пазурами I сили додавав собi словами: "О Господи, помилуй!" - i дорився До тих печер, що йдуть попiд морями В Њрусалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився. IX Князь Лико вiн колись у мирi звався: Доводивсь правнуком Семену Лику 93 Що у Великiй церквi спати вклався , Мечем собi здобувши честь велику. Сього легкодуха i недорiку Господь превище прадiда поставив, Сподобивши його такого вiку, Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив. х Святий подвижник сей не появлявся На Божий свiт уже давно з могили. Шептали iноки, що вже давно скончався, Да приступить к його мощам не смiли, А тiльки, мелючись, кругом ходили I обоняли запах благовонний. Бо янголи незримо Пм кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник безмовний. ДУМА ДРУГА I Де труп зотлiв про всiх людей розумних I млява жизнь в палку переродилась, Там про ченцiв, о Господi безумних, Вона небесним свiтом засвiтилась. Перед природою незнаною змирилась Душа чернеча, в богомiльствi сонна, I в темрявi бездоннiй утопилась, Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi беззаконна. II Сю душу мертвенну гальванiзуК Великий гук i стук в Святi ворота. Про себе так завзято не ясуК Козацька чернь i цехова голота. Се, мабуть, завiтав сам воКвода Або ж гетьман козацький Сагандашний, Котрого знаК i сiльська простота, I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман ясачний. III Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос, Гетьманське знане й iнокам гуканнК... Хоч побiлiв на козаковi волос, Та знявсь вiн високо над отаманнК. Орлине чути здалеку клектаннК... Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи, На людожерне в полi пируваннК, I кидаКться на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощовоП тучi. IV Чернече серце затремтiло в грудях, Як вовче на призив орлиний в полi: Красна йому й бiда, i смерть на людях, Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi... Чи козаки опиняться в неволi, Чи полягають пiд мечами трупом, Чи збагатяться здобиччю на морi, Чи повкриваються злиденним струпом, - Чернець поживиться своПм з усiх Пх лупом. V Святi Ворота вiдчиняють настiж". Готовi ниць перед великим паном I воПном каптуроносцi впасти, - Тих козакiв-руПнникiв гетьманом, Що, насмiявшись над страшним султаном, На царство православницьке Московське З ляхами налетiли гурриканом, Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке. VI "Увесь у золотi повинен бути I моря, i землi страх, Сагайдашний... Не вгаймо, братiК, нiже минути! Се час воiстину при нас ясачний! Син Конаша, козако-необачний, Все те на церкву Божу накладаК, Чого у нього значний i не значний На сутих бенкетах не потребляК... Достатку вiн свого нiколи й сам не знав. VII Козацтво просте й значне сего ради Його, як батька, серцем возлюбили, I зельно руйнували весi й гради, I деже на вразi пiд ним ходили", - Так пузанi мiж себе говорили, Обтерши пiну медову на вусах. Держались на ногах з усеП сили I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили. VIII Врата отверзлись... О предивне диво! Не зрять вони того перед собою, Хто грав конем так бучно-горделиво, З гетьманською златою булавою. Над бiловласою його главою Пернатий пишний шлик не красувався; А за собою вiн не мав конвою Гетьманського, що почтом панським звався I кiньми гордими, й рондами величався. Перед ними босий старець... Костур сучковатий; Ветхе рiззК обтрiпалось, I на латках лати. За плечима у прояви Латана торбина; Пiд торбиною дугою Гнеться в дiда спина. Де гетьманська дiлась постать, Де орлине око, Що з Синопу аж до Москви * Зиркало широко, В християн собi i в туркiв Здобичi шукало, Про козацький хлiб насущний Всюди пантрувало. Тiльки зик зiставсь потужний, Що скликав дружини, Мов дзвiнкий щит харалужний, До боПв-руПни. Iз-пiд рам'я зиком-криком Босий дiд гукаК I чернече мляве серце Голосом лякаК: "Вiдчиняйте да впускайте Грiшника страшного, Що до пекла вже негайно Пiде огняного! Вiдчиняйте: бо ворота Костуром пiдважу, Потрощу затулу вашу, Мов ту брону вражу! Вiдчинiте-вiдомкнiте Церкву ту Велику, Що спасатиме нас, грiшних, Довiку i вiку! Вiдомкнiте да впустiте, Щоб я не набрався Знов грiха, та ще у глибше Пекло не попався. Нехай грiшник на чудовне Позирне УспеннК, На прибiжище грiховне, Вiд чортяк спасенне. Та й вiддасть Успению клятий Здобич тяжко-грiшну: З образiв московських шати, Срiбну утвар пишну, I червiнцi, що складали Люде православнi По церквах, як набiгали Ми, криваво славнi, - Набiгали та й не знали, Що в грiхи впадали: Бо Русь Руссю руйнували, Москву в пень рубали!" I до церкви санувитий Дiдуган простуК, I чернечий дух неситий Здобич добру чуК. Брязкотять ключi церковнi, Дiд у дверi преться, I чернече хиже серце З радощiв смiКться. "Чудотворне ти УспеннК! - ПромовляК сивий. - Сотвори нам во спасеннК Благодатне диво: Щоб я вкупi не судився З клятими ляхами, Що в Московщинi глумився З ними над церквами. Щоб мене несите серце, Очi завидющi I на луп у чужоземця Руки загребущi Не втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! 96 О! Рятуй! Тобi оброки Вiчно винен буду". - "Не сумнись!" - озветься голос З-за iконостаса... I в гетьмана в'яне волос, Мов у свинопаса. I лежить вiн, i УспеннК Диво показало: Пiд його тихе моленнК Приносу не стало. Так! Богининому дому Був угоден принос, I Успенiю святому Реве славу крилос. ДУМА ТРЕТЯ I Ревуть баси кондак, неначе з бочки, I труситься в старого гайдабури На голiм тiлi риззК без сорочки, Як дикi струни на п'янiй бандурi, П'яний вiн без горiлки, по натурi, Палкий, завзятий, люто-вихрюватий, Мов пiд сьома печатьми демон бурi Ненавистi дракон огнекрилатий, Жадiбний день у день палити й руйновати. II Сам бог пекельний, вiн боПться Бога, Лютiйшого й потужного над нього. В душi й надiя в нього, i тривога... ЖадаК раю тихого, святого, БоПться пекла, печища страшного, Де жизнi черв нiколи не вмираК, Де огнь сiрчаний вiчно не вгасаК, Де Всеблагий вовiки не прощаК I сатана людей о Господi терзаК. III "Так, не сумнись! - рече архiмандрита Чудовного Успення Плетенецький. - Тепер нам воля Вишнього вiдкрита: За те, що ти пустошив край турецький, Що плiндрував народ невiрний шведський, До тебе глас Успення промовляК: Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi I грiшнi душi сатана терзаК, Як суд Всевишнього благий опредiляК. IV Теци ще й ко Мовчальнику святому, Одкрий йому грiхи твоП смиренно I приобщися свiту неземному В обителi його благословенной. Во благостi своКй неiзреченной УспенiК тебе землi дарами, Срiблом i златом угобзить презельно. I паки возликуКш купно з нами, Всечудотвiрного Успенiя рабами". v I грiшник босоногий притiкаК До сховища Мовчальника святого I, ниць повергнувшись над ним, вiщаК, Благаючи тепер уже нiмого: "Угодниче Творця землi благого! Ти, що своК замучив мовчки тiло Для вiчного блаженства неземного! Тепер воно, як сонце, просвiтлiло I вiрним чудеса премногi сотворило. VI До тебе притiкаю з упованиКм: Рятуй мене вiд прокляття страшного, Що я своПм безумним воюваннКм Од патрiарха заслужив святого. Набравшись в Сiчi духу огняного, Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi; Не раз попа в огонь метав живого, Паливши церкву, наче безувiрний Татарин, турчина-поганця раб покiрний. VII Накинь на мене яку хоч покуту: Бо патрiарха, з Москви повернувши, Рече до мене в привiтну минуту, На мене якось дивно позирнувши: "Петро-гетьмане! Християнськi душi На тебе вопiють за кров безвинну, Що проливав Кси, на все забувши: На православну землю УкраПну I на Московську Русь, по праотцях родину. VIII Се на тобi, - рече, - печать я виджу Того владики, що смиренним духом Однаково страшусь i ненавиджу... Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом, Но внемлю славi сiй смущенним ухом: За не..." Тут слово праведне порвалось. Мене мов по головi хто обухом ЗаПхав. Все кругом заколихалось I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось. IX "Рятуй!" - I глас iз глибини печери, Небесний глас таПнственно-понурий Воззвав, i мовби прочинились дверi У тихий рай для серца гайдабури: "О гетьмане наш преславний, ВоПне великий! Да восхвалить православний Мир тебе вовiки! Ти грiхи з себе московськi Здiймеш мов рукою, Як потуги запорозькi Поведеш до бою. З агарянами лихими, З демоном Османом, Що задумав над святими Землями буть паном. I на Днiстер наступаК Лютим фараоном, Православний мир лякаК Демонським законом. Проливав Кси рiчками В Москвi кров безвинну: Розливай тепер морями Пасоку невiрну. Як Днiпро зачервонiК Рiвен з берегами, З раю на тебе повiК Дух святий крилами. Як на морi пiна кров'ю Зашумить-заграК, Узриш, як тебе рукою Божий Син вiтаК. Як заплачуть над Босфором Старцi, жени й дiти, Бог Отець з небесним хором Славу буде пити. I вся Тройця цiлих три днi Буде ликувати, Як зiллКш в Стамбулi слiзьми I хати, й палати". Тут, мов по манiю волхва, заграли Пiд ворiтьми святими жоломiйки, Козацькi конi голосно заржали, Заголосили сурмовi сопiлки. Перед гетьманом козаки з'явились, Гетьманськi шати у руках свiтились. На старцевi блавати вже сiяють, Турецька шаль аж трийчi стан обходить; Штани широкi жаром червонiють, Немов козак в кровi по пояс бродить, Пiдкова срiбна об пiдкову б'Кться; По шапцi пiр'К страусове в'Кться. На плечах лук з сагайдаком; при боцi Дамаський мiч молодиком сiяК, Червона стьонжка в габовiй сорочцi З-пiд бороди, з-пiд снiгу визираК. Драконом кiнь пiд ним гривастий в'Кться. Крилатим дiдуган тепер здаКться. Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих; За ним шугнули козаки орлами, Мов демони з диявольськоП печi, З печери мороку, олжи, омани. Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь, Пiд кiнськi копити не попадайтесь! ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята руПна Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний ЗаможноП Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край руПною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькiП бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темноП мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзяттК зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьмануК: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки доброП i всiх частуК, Хто про сей бенкет маК корячок. I зброю, кажуть, про таких готуК, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патякаК про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, руПнниками лають В своП о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли Пм осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду вповаК й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб П й ми зоставляли кадуки *. У козака стоПть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, КорiннКм i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмiК тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли Пм гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом своПм, Чого накоПте було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна ВбачаК добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям своПм I благочестiК на вiки вiчнi Вiд ПотiПв да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленнК СвятоП вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покидаКм I до царя на службу вiд'ПжджаКм. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах своПх Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля ДимитрiПв тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру ЗумiКмо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi