и галера Повезе молитись I на службу християнську, На народ дивитись". - "Царю! - прорекла старенька. - Тi галернi муки Гiрко бачить, мов сама я Впала кату в руки". - "Та галера, панiматко, Зветься трiумфова: Наготовлена к трiумфу Славного героя. Не годилось би царицi На таке дивитись, Iдучи до церкви Богу Руському молитись". - "А кому ж воно годиться?" - "Бiдному народу, Що терпить од гайдамацтва Незчисленну шкоду, Да тому, хто настигаК Хижакiв у полi, РозбиваК-потопляК, Џх чайки на морi. Се йому хвала в народi, Що козак проклятий На галерi, мов у пеклi, Мусить погибати. Про сю славу нашi кобзи Дзвонять по базарах, Мов громи гримлять на небi У блискучих хмарах. Бо ще й досi в нас у Кафi Головешки тлiють 58, А в Синопi й Трапезонтi Попели бiлiють 59. I крiвцею над Босфором Червонiють мури, Що рiчками розливали Хижi гайдабури". - "Ми мстимось за кривди, царю, За ясир, пожари, Що ВкраПну розоряють Турки да татаре". - "Ваш закон велить не мститесь: Бо на небi Мститель; Коли ж неба вам не треба, То й прав розоритель. Наш закон велить нам правде Пiд мечем шукати: Поки правди не докажем, Поти воювати. Ви мститесь, а ми караКм Волею святою, Що даК нам царювати Сили правотою. А над нами i над вами Той самий Создатель, Всiх народiв цар верховний I законодатель. Коли Вiн за вас не мститься, Дак не вам би й мститись: Перед присудом небесним Лучче б вам смиритись. Греки, серби, i болгаре, I жиди, й вiрмене, I албанцi, й молдаване Хиляться пiд мене. А ви що? Ви з Сагайдашним 60 I на християнство Так по-вовчому рветеся, Як на мусульманство. I нема мiж вами правди Анi щастя-долi, Опрiч п'янства, да гультяйства, Та дурноП волi. Ви мститесь, говориш, нене, - I повiк так буде?.. О запеклi, безсердечнi I безумнi люде! Не повiк вам плiндрувати Кафи та Синопи, Трапезонтом прославляти Козака в Њвропi. Мов той вiтер попiд небом Чорнi хмари гонить, Так про вашу марну славу Темна кобза дзвонить. Поти дикими полями Будете скитатись, Покiль козаки хижацтвом Будуть величатись, Вже бунчук царський у мене МаК за ворiтьми: Двину з усiма башами, Як орел iз дiтьми. Рушимо в козацьку землю Пiд покровом Божим I кiнець паскудним вашим Подвигам положим!" СлухаК старенька мати, I язик нiмiК; Кров палка у ветхих жилах Гусне, холодiК. Затрусились руки й ноги... "Не лякайсь, матусю, - Каже цар, - i не турбуйся За свою Марусю. Я не горе Пй готую, Вiчну славу й шану, Що вона любов святую Принесла Осману; Що вона йому небесним Свiтом засвiтила, Його духа, мов на чистi Крила пiдхопила. Тим i хоче вiн здобути Вашу УкраПну, Що таку вродила дивну, Неземну людину". Iз ясних очей в царицi Iскрами сипнуло, I лице палким рум'янцем, Як огнем, спахнуло. Мов кинджал, вона в Османа Погляд затопила, До потужного султана Так заговорила: "I се, царю милостивий, Зветься в вас любов'ю, Щоб моП степи та ниви Позливати кров'ю; Щоб мiй рiдний край коханий Скрiзь повоювати, Попалити вбогi хати, I церкви, й палати?" - "Нi, сього не бiйсь вiд мене, Днiпрова Царице, Зоре осяйна, червона, Сонце бiлолице! Вирушу я так потужно, Що безумством буде Проти мене воювати... Схаменуться люде. I поникнуть головою Всi передо мною. Я на Кам'янець, на КиПв Наступлю п'ятою. На Днiпрi-Славутi й Рос" Помурую башти, Щоб з Москви вам анi з Польщi Не було напасти. Обгородимо ВкраПну, Зробим Божим раКм, Вiру вiрою покинем I звичай звичаКм. I сей рай вiд супостата Буде ваш, султана, Рiдного по Бозi брата I слуги. Османа. Я тобi й ту оборону, Башти подарую, Мов на голову корону Пишну, дорогую. I блищатимеш ти з родом Над своПм народом, Як веселка мiж восходом Сонця i заходом. I не буде вже козацтво Бурею лiтати Та моК впокiйне царство Дерти-руйнувати. А засяде по левадах, По садах спiвочих, Беручи поживу з стада Та з волiв робочих. Не сумуй, моя лилiК, Про войну ворожу; Уповай на слово щире Та на милость Божу. А тепер iдiть, молiтесь Богу предкiв ваших, Да прихилить до нас душi Ненавидцiв наших!" I злегенька до Марусi Турчин уклонився, Приложив до серця руку, Стиха вiддалився. ДУМА ШОСТА Мати мов нiма стояла, Вельми дивувалась: Не таким вона султана Бачити лякалась: "I тебе вiн не займаК I не обiймаК?" - "Нi, матусю: коло мене Навiть не сiдаК. Вiн царюК, верховодить За моПм порогом: Тут постоПть, поговорить I вiдiйде з Богом. Џдьмо, мамо, помолiмось За сю тиху душу, Що й подумати про кривду Вiд ПП не мушу". - "О! Молiмося, дитино, Ще за двох до Бога... Коли ж серце се покине Мука да тривога?" I, схилившись на Марусю, Мати заридала... А чого Левко здобувся, Нiже не сказала. ПIСНЯ ШОСТА ДУМА ПЕРВА I "Чого ти, паньматусю, так зiтхнула, Мов радощi згадала молодiП Або в той край душею позирнула, Де зникли в нас надiП дорогiП? Чого очицi так позападали I голосочок твiй перемiнився? Чи пiдданки що бовтнули-сказали, Чи, може, сон страшний тобi приснився? Iз чим вiд мене ти, матусенько, таПшся?" - II "Моя ти зоре в туманi густому! Моя ти квiтко пишна на морозi, Гiрка сльозина в кубку золотому, Тиха надiК в праведному Бозi! Так, я лiта згадала молодiП I в край сумний душею позирнула, Де тлiють кiсточки його святiП, До нього б я i в пекло полинула... О, лучче б я про се не знала i не чула!" III "Про що ж ти чула, серденятко бiдне, Мiй дорогий, розколений кришталю, МоК ти щастК, несказанно бiдне, Гiрка потiхо i солодкий жалю! Про що дозналась? Вже ж ми в домовинi, I нi печалi нам, нi воздихання! Там, у земному раП на ВкраПнi, Про нас нi чутки, анi споминання! Не плач, матусенько, моя ти росо рання!" - IV "Про татуся я, доню, перечула..." - "О мамо!.." - "Так, нема його на свiтi... Нема вже сонця; хмара обгорнула Ввесь свiт. Пора й менi туди летiти". - "Умер?" - "Згорiв iз церквою святою... Сьогоднi Товстогуба я зустрiла... Пiймавсь i вiн татарам у неволю..." - I не скiнчила речi, обомлiла, I очi заплили холодною сльозою. V То не роса з очей, гiрка отрута, Мов та смола з проклятого анчару, Що нею жаль слiпий i помста люта Намазують кинджала яничару. Вже не тече сльоза, нi! Капле тихо, Як мертва кров холодна, почорнiла. Не дознаК вiд неП пiльги лихо: Бо серце сукроватою 'бкипiло I в болiстях своПх зотлiло й занiмiло. VI Обнявшись, лiто плакало з зимою; Мiшалися гарячi з льодяними... Якою ж ти здавалася сумною, Царська палато, iз гостьми своПми! О, не про те великi будiвничi ТвоП цяцьки на мармурах тесали, Щоб у тобi вiд серця щирi речi Не винами - сльозами запивали, I "пам'ять вiчную" замiсть пiсень спiвали! VII "Сьогоднi я була на тiм базарi, Де кобзарi по-нашому спiвають... I бачила, як двох вели у парi... О, не питай, куди!.. Вони й не знають, Хто дивиться на них! На голiм тiлi Пошарпанi жупани. Бородатi Обидва, мов ченцi, i бiлi-бiлi, Як вiск: бо, видно, все сидiли в хатi З вiконечком малим, в хурдизi тiй проклятiй"... VIII "Матусю, хто ж то був?" - "Ох, Товстогубий!" "Мiй Боже! Дак се вiн i був?" - "Як чуКш... А другий... Другий був... Козак твiй любий... Що ж ти мовчиш? Чом дивом не дивуКш?.. Ой, Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробi!" На крик страшний збiгаються туркенi, Грекинi, ляхiвки i, як особi Великiй, служать бiдолашнiй ненi, Сераля пишного невольницi мiзернi. ДУМА ДРУГА I НездужаК Хасеки-Хуррем, i султана Два рiзанцi безвусi сповiщають. Серальськi лiкарi iз Лехистана Книжки лiкарськi, суплячись, гортають. Iде султан, покинувши в диванi Башей та вiзирiв широкомовних, I до МарусиноП почивальнi Шле наперед рабинь своПх безмовних, А сам стоПть сумний, хмурний, як у туманi. II Його не хоче бачити Маруся I лiкарiв до себе не пускаК. Над нею молитви святi матуся Немовби вже над мертвою читаК. Священик сербський править одходную. Вона лежить, як цвiт лелiП пишний, Косою скошений. Печаль нiмую Свiт ув очах виявлюК огнистий Та вираз на лицi понуро-урочистий. III Велить Осман покликать Кантемира I, зачинившись, радиться з ним довго. На другий день галерою ЗаПра Пливе з Скутар 61 до Рогу Золотого 62. До мармурiв причалюК барвистих... Iде переддвiрком... ПП стрiчаК Новий баша у шатах позлотистих I на ПП питаннК об'являК, Що вже Абаз-баша десь iнде пробував. IV Донесено про нього падишаху, Що вiн очам царициним нелюбий, I зараз фiрманом його, тiмаху, Вiдставлено вiд осяйноП служби: "Як з неба й грiм гримить, i сонце сяК, Так гнiв i милость в оцi у царицi. До неП вся вселенна притiкаК, Мов караван в пустинi до криницi". Щасливить поглядом i поглядом караК". V Перед царициним блискучим лiжком Навколiшки ЗаПра припадаК, Недужнiй щось на вухо шепче нишком... Рум'янець на лицi в царицi граК. Обнявши лiкарку, в уста цiлуК, Зове матусю, плаче i смiКться: "Вiн жив, - рече, - i вiще серце чуК, Що жизнь його, як нитка, не порветься... О мамо, зiронько! Як любо серце б'Кться!" - VI "Так, жив, i я не з тим явилась, Щоб тiльки вас про се оповiстити, Нi, в нас тепер страшна труса зробилась... Ви мусите велике щось вчинити, Велике i страшне, коли з неволi СвоПх братiв вам любо рятувати, Коли вам любо, щоб у чистiм полi Вони могли, мов соколи, гуляти, По морю Чорному чайками знов лiтати". - VII "ЗаПре! - прорекла тогдi Маруся. - Нема нiчого так менi страшного, Щоб я сама i дорога матуся... Кажи, ЗаПро, просто... Я готова Скiкнути зараз на Мосток Мертвецький, I на гаку залiзному висiти, I мучитись, як Байда Вишневецький, I пси голоднi тiлом накормити, I в морi потопать, i на огнi горiти!" VIII ЗаПра по покою позирнула, Послухала з минуту пiд дверима, Вiд серця сумовитого зiтхнула, I стелю, й стiни обвела очима. "Чи пiп у вас сьогоднi був?" - спитала. "Був". - "Слухайте ж: при нiм нi слова! Щоб i крилом, i вiтром не торкала СiКП речi перед ним розмова: Попiвський-бо язик всiм злам земним основа",- IХ "ЗаПро! Не клепли на Бога правди! - Марусина про се озвалась мати. - Стидись таке казати, щоб нам зради Найперш усього у попа шукати". - "О, не гнiвись на мне, паньматусю! Я не своК промовила вам слово; : Мiй муж звелiв остерегти Марусю, Царицю нашу вiд попа лихого: Бо вiн, - рече, - продасть i Господа самого. х Попи, - рече, - запродали Пророка, Того, що возсiяв iз Назарета Ще перше, нiж ясну звiзду Востока Аллах явив народу Магомета. I навiть козаки не довiряють Нi язику попiвському, нi оку: Нiколи ж бо попа не допускають В кошi до себе, мов джуму жорстоку, I молитви, - рече, - самi собi читають". - XI "ЗаПро, годi вже про чоловiка. Кажи про дiло. Не йому се знати: Бо вiн - невiра, розумом калiка". - "Калiка сей вас буде рятувати, I розуму в рятунку стiльки явить, Що возвеличить ваш народ нiкчемний I серед вас iм'я своК прославить Не тим, чим мотлох славиться корчемний, Безощадний палiй, кровоточитель темний". - ХII "Не розумiКмо тебе, ЗаПро". - "Мiй муж iз КочубеКм рiдне браттК. Ваш Кочубей Левко - брат Кантемира. Одно у них обличчК i завзяттК, Одна на свiт Пх мати породила". Маруся дивиться на матiр... "Доню, - Промовила старенька, - се ЗаПра Говорить щиру правду. Ми з тобою Не знали, що Левкiв отець та був невiра. ХIII Його малим ухоплено в Нагаях, I за Порогами у християнствi Згодовано i в рицарських звичаях". - "Дак мiй Левко родивсь у мусульманствi?.. О, хто б не був отець його i мати, За кожну iскру жизнi дорогоП I за одно словце його вiддати Готова я царськi моП палати I жизнi сотню лiт щасливоП земноП!" - XIV "Коли готова, то й вiддай, царице, Як оддала б i я за Кантемира! На небесах твiй дух возвеселиться", - Рече поважним голосом ЗаПра. "Готова, о, готова, сестро!.. Боже! Ти чуКш з неба... О Пречиста Мати! Нехай твоя свята рука поможе Менi Левка з неволi рятувати!" I, знявшись, почала солодкими ридати. XV "Моя царице! - каже Пй ЗаПра. - Година дорога. Я сповiстити Про все негайно мушу Кантемира, Щоб дiло починав своК робити. Учора вiн просив, благав султана Подарувати жизнь йому Левкову, Та не вблагав запеклого Османа. Звелiв собi на блюдi козакову Прислати голову у баню мармурову. XVI Та не блiдiй, не зцiплюй рук, царице. Вiн пiйде в баню ще аж завтра вранцi, А ввечерi, як Геспер 63 загориться, На волi вже з Левком всi будуть бранцi. Пх сорок душ самого отамання Сидить у Чорнiй баштi над водою, Ждучи свого страшенного карання. Попливемо туди удвох з тобою, I будеш ти сама Левковою судьбою". - XVII "Як се, ЗаПро? Я не розумiю". - "Ось як. Iсторiя се вже давняшня, Та розказати добре не зумiю. Розмова мужа iз царем вчорашня Йому вiдкрила на Османа очi: Що вiн у нього не гетьман великий, А парубок малий, пiдпарубочий. I ганьбою було б йому навiки - Про туркiв розливать кровi людськоП рiки. XVIII Не хоче бiльш Османовi служити, А ввiйде в мир i лад iз козаками I вкупi будуть москаля душити, Ляха й волоха бити й плiндрувати". - "Як! - прорекла на се старенька мати, - Сього вовiк не може бути-статись, Щоб нам на християн iз вами встати I вкупi у людськiй кровi купатись!.. То чим же нам тогдi, яким народом зватись?" - XIX "А станеться, - вiдказуК ЗаПра, - Бо не дадуть ляхи самим вам знятись I без орди страшноП Кантемира Од ворогiв своПх оборонятись". - "Марусю! Вибирай, моя дитино: Чи в КиКвi царицею назватись I рiдну ущасливити краПну, Чи од вiнця царського вiдказатись I християнськую прийняти тут кончину?" - XX "Я вибрала, матусю, ясна зоре! Не знаю, що з того братерства буде: Чи людям щастК, чи велике горе, Чи славитимуть, чи клястимуть люде Мого Левка i з ним невiру-брата: Я знаю тiльки те, що жизнь i волю Йому даю, обороню вiд ката, I вiн помститься за свою неволю, Про те ж не думаю, що станеться зо мною". - XXI "О серце пресвяте! - рече ЗаПра. - На диво Бог явив тебе народу... Не для одного, бачу, Кантемира Вiн дав таку в печалях осолоду. О сестро рiдна! Нi, ти не цариця: Ти, сестро, вища всiх цариць великих! Iм'я твоК на небесах святиться, I ангельськi тебе прославлять лики... Покинь сей грiшний мир, сумний, кривавий, дикий!" XXII I сльози добрi, перла многоцiннi, Живущою, зцiлющою водою Лились, природи дар святий, безцiнний, I обiймалася сестра з сестрою... "Покину, о, покину, як терновий Вiнок, i там, на небi, панотцевi Скажу: "Ти був премудр i свят у словi. Бери мене на ручки, i Отцевi Небесному хвались: "Ось мiй вiнець лавровий!" XXIII А ти, матусю, ти, мов голубиця, Мов дух святий, на небо вознесешся, I возсiяКш, i возвеселишся, I смiхом херувимським возсмiКшся: Бо породила душу чесну, чисту, Що не схотiла грiшно царювати... Побачу там я i Христа, й Пречисту I припаду Пй до подолу шати: "Ти, Ти мене любить навчила i страдатиi" - XXIV "О раю! Де ти? Що ти? Як ти сяКш? - Промовила зтатарена русинка. - - Коли ти так цвiтами процвiтаКш, Як на землi любов'ю вiрна жiнка, - Воiстину ти диво невимовне, Ти - добростi ГосподньоП пучина! I, як стебло кадила благовонне, До тебе лине ся свята людина... Се чисту дань даК Аллаховi ВкраПна". ПIСНЯ СЬОМА ДУМА ПЕРВА Дивна чутка по Стамбулу, Дивна вiсть лiтаК: Падишах своПй царицi Берло довiряК! Берло, жизнi знак i смертi, Властi над вiйськами, Над галерами, скарбами, Землями й морями. I не море на Босфорi Вре та в берег плеще: Вiд тополi до тополi Чадра чадрi шепче... I не вiтер по дiбровах Чинарi гойдаК: До чалми чалму розмова Тиха нахиляК. "Мабуть, вже кончина свiту, Що султан великий ДогоджаК без завiту Норовам русинки. Повелiла - i знак смертi, Жизнi, ба й потуги У руках блищить у неП, Турку для наруги. На колiна (о пророку!) Став перед блiдою, I назвав (о стид Востоку!) Дiвою святою. I своК наслiдне берло (О сини й унуки!), Мов жiноче веретено, Пй подав у руки". ДУМА ДРУГА ВiК вiтер, повiваК, СинК море граК; Золотом його з заходу Сонце заливаК. Та нi золота на морi, Нi на небi сонця Не вбачаК бiдний бранець Iз свого вiконця. Угорi над головою, Мов каганчик, сяК, Мутним свiтом кострубатi Мури обливаК. Бо не дармо Чорною та башта зветься Чорно, темно, сумно, гiрко там живеться. О, яке ж воно й життК у домовинi! Серце ниК у неволi на чужинi; Думка вороном лiтаК по ВкраПнi, Кряче-плаче, покланяКться родинi, Та нема рятунку при лихiй годинi. Сорок Пх сидить у баштi без одного, Що коня в степу сiдлали вороного, Не питаючись, не боячись нiкого, - Тих, що бурею на море налiтали, На лиман, мов стадо лебедiв, спадали, Кого стрiли, жакували-плiндрували, Супротивного у полi трупом клали, В Чорне море каменем нiмим метали. Не одну галеру на пожар пускали, Попелами берег не один вкривали, На невольницькi базари налiтали, Козакiв-братiв з неволi визволяли, По ВкраПнi рiднiй славою сiяли, Мов квiтки в городi, пишно процвiтали. * * * I понуро мовчать молодцi низовi чуприндири... Без одного сидить Пх у баштi десяткiв чотири... Вже вiд нужи облазили в хирних обiрванцiв гирi, I в кулак, як мовляв той кобзар, з голоднечi трубили. ДУМА ТРЕТЯ У вiконечко Пм милосердна рука подавала Трохи хлiба святого, а часом кришеник i сала. А про борщ в'язники, вже який в нiм i смак, забували, Сировцем да потапцями душу гiркую питали. Повпивались кайдани бiдахам i в ноги, i в руки; Дознають на приковi короткiм страшенноП муки. На соломi гнилiй, мов той пес-волоцюга, лягають, Полягавши, сльозами один одного обливають, УкраПну простору та вольну, свiй рай, споминають: "Ой ти, краю, наш раю! Ти сяКш степами-полями, Повбиравши степи та поля, мов стрiчками, рiчками. Ой ти, Днiпре-Славуто, наш давнiй ти шляху козацький! Iзжили на тобi ми свiй вiк молодецький-юнацький. Нашi предки в твоПх водах чистих святих охрестились, А дiди у твоПх покаянних печерах молились, А батьки на тобi за козацькiП вольностi бились. Ой ти, Росе, пораднице наша! Ти, втiхо Росаво! Честе наша й поваго, велика козацькая славо! Ти, Суло наша, Сулице! Полем далеко гуляКш, Iз Ромна та в Черкаси з тугенького лука стрiляКш, Ненавидникiв наших лихих хоч не б'Кш, то лякаКш. I ти, Ворскло, бабусенько люба; старенька, тихенька, Як щаслива дитина ясненька, як рай веселенька! I ти, Доне, наш брате, товаришу вiрний в недолi, Пристановище певне староП козацькоП водiП Воздихання та сльози гiркi ми до вас посилаКм, Як батькiв, матiрок, як сестриць-жалiбниць, вас вiтаКм: Ми щодня, щогодини й хвилини про вас пам'ятаКм. А ти, Мати козацька! Ти, Батьку козацький Великий! Процвiтайте мiж людьми хвалою вовiки i вiки, Щоб хилились до вас помiчницi Днiпровi, всi рiки, Посилаючи борошно вам i з бочками горiлки! Нам не Псти вже хлiба у вас, горiлок тих не пити, Споминаючи вас, тiльки плакати гiрко, тужити". * * * Так мовляли старi козаки, сiчовi козарлюги, Молодi ж пiдiймали гуртом плач невольницький другий; "Ой чого нам було в козаки сi охочi ходити! Чи не лучче б нам хлiб святий в полi на волi робити? Чи не лучче б нам волики, йдучи шляхом, поганяти, Поганяючи, спiвами степ або гай звеселяти? Сидимо, гинемо тут, нi будня, нi свята не знаКм, I про Бога, про образ його пресвятий забуваКм. Хоч би дав нам Господь увi снi святу церкву уздрiти I в диму тiм кадильному свiчку йому засвiтити, I забути, заснувши, сей смород страшенний, сю нужу, В головах ковтяхи, у ногах повсякденну калюжу. Нi, не сниться вам церква свята, образи з корогвами, I на сонечку дим золотий та пахущий клубками, I спiваннК спасенне церковне з попiвським читаннКм, I причастК велике, сумне i страшне з упованнКм. Сниться нам i вночi ланцюгiв та кайдан брязкотаннК, Мов пекельний той плач i страшенне зубiв скреготаннК. Сняться нам на залiзних гаках безконечнiП муки Та погибельний крик i жаданнК з душею розлуки. Завтра ти, наш гетьмане хоробрий, наш соколе, кажеш, Вiд меча беззаконного тут перед нами поляжеш. А ми будем щодня поодинцю над морем висiти, А зiрвемся з гака, пси нас будуть терзати да Псти. О, тяжким ми грiхом, миле браттК, в чомусь провинили, Чи не тим, що в кабак охотнiщ, нiж до церкви, ходили? Чи не тим, що попу на молебень шагом скуповали, А в шинку й таляра, мов шага, на медах пропивали? Чи не тим, що недiлi святоП в походах не штили I по п'ятницях бубни, цимбали по ринках водили? Може, тим, що отця, матiр, сестер, братiв зневажали, Проти церкви шапок через пинду дурну не здiймали I святого хреста на себе мимоходом не клали? Може, й тим, що сусiд хлiба-солi й худоби збавляли Старих жен i сивеньких дiдiв в груди стрем'ям штовхали, Немовляток-дiтей серед гулицi кiньми топтали I з пiском чисту кров неповинну, мов з жарту, мiшали? Або й тим, либонь, браттК кохане, коли провинили, Що дiвчат молодих та вродливих до себе манили, Заманивши, в ясир та в гареми ордi продавали, Џх дiвоцькою кров'ю слiпих кобзарiв наповзли, По базарах пiд кобзи, пiд бубни й баси танцювали, Не горiлку, ту кров неповинну лили-проливали, В горiлчаних калюжах, в грязi гопака вибивали, Дорогi златоглави, саКти iз жарту каляли. За те Бог милосердний тепер нас в неволi караК, Вiд грiхiв нашу душу великих, тяжких очищаК, Тихий рай безпечальний за муки страшнi вiдчиняК". ДУМА ЧЕТВЕРТА Обiзветься на се тихим гласом Левко: "Гей, панове! Ви - козацтво хоробре й палке, та, шкода, безголове. Вас попи та дяки напiдпитку малого навчають, А великого вчити й на путь наставлять забувають. Мене Бог сподобив без попа й без дяка просвiтитись I звичаПв козацьких без пляшки та чарки навчитись. Непитущого ви за гетьмана собi обiбрали, Через п'янство ж своК у неволю погибельну впали. То я ваших грiхiв на свiй пай не беру й не приймаю: Через ваше безбожництво славу лицарську теряю. Коли б ви горiлок у човнах од мене не таПли, По домiвках тепер би в добрi та в шанобi сидiли. Не так гiрко менi з молодими лiтами прощатись, Як в Петра Сагайдашного пентюхом з вами назватись. Вже нiхто з вас не вернеться в Сiч i на славну ВкраПну I не скаже: "За те Кочубей у неволi загинув, Що не кидав п'яниць iз чайок у безодню морськую: Через зраду гультяйську втеряв корогов золотую. I не кожен по стратi в обитель Господню полине: Вiдопхне беззаконника Бог, в преiсподню закине. Дак нехай вiн i в пеклi з'ясуК, що в словi i дiлi Був я честен, статечен, i плями не маю на тiлi. Бо не знавсь iз жiноцтвом дурним; полюбивши ж Марусю, Шанував ПП матiр так, як би й рiдненьку матусю, - Шанував так, як Сiч: бо я роду мiж вами не маю... Кантемира ж невiру за брата собi не вважаю I не хочу з фурдиги й кайданiв один слобонитись: З вами славен я був, з вами буду i смертю дiлитись. Шанував я Марусину матiр, панове, святую, То й не зводив з ума, не туманив дочку молодую. Я нi разу, панове, й за рученьки з нею не взявся: Мов зорею ясною на небi з землi любовався. До криницi, панове, ходив я щоранку свiточком I втiкав потай миру вишневим садочком. Перечувши ж тепер, що вона вже велика цариця, МоК серце страшенно болить, а душа веселиться. Бо течуть iз царициних рук милосердiя рiки, I Господь ПП душу за се не оставить вовiки. Я й на небi ПП не бажаю за рученьки брати, I в уста благодатнi, зцiлющi святi цiлувати. Оддалiк там на неП любовно я буду дивитись I коханнКм ПП перед Господом жизнi хвалитись". ДУМА П'ЯТА По сiй мовi замки пудовi у дверей забряжчали, I засови у кунах залiзнi, важкi завищали. I двi поли широких дубових дверей розчинились, На порозi два янголи з неба в сiяннi з'явились. Бо сiяло у дверях, мов рай, по Босфору садами, Пречудовними баштами, золотом, склом, мармурами. Червонiло на заходi сонце... Маруся й ЗаПра, Ся голубка в любовi тиха, ся душа свiтлокрила, На козацьку бiду та на нужду страшенну дивились I, вжахнувшись, одна до 'днiКП плечем притулились. "Ой ви, бiднi невольники! Як се ви й живi зостались, Що в таку превелику бiду та в неволю попались? Я прийшла вам диханнК здорове та й очi вiддати, Божий свiт в благовоннiй красi й чистотi показати". - Так промовила, ронючи сльози, як жемчуг, Маруся. "О! Тепер я, - рече, - нi царiв, нi катiв не боюся". - "Хто ж Кси ти, чудовна людино? Звiдкiль ти взялася, Що нам сонцем, i свiтом, i раКм небесним здалася?" "Я Маруся, - рече, - Богуславка, коли ви чували, Що татаре в ясир, у полон, у неволю забрали". Затрусились невольники бiднi з журби та з печалi I вiд туги тяжкоП лицем до землi припадали. "О, бодай же, Марусю, ти щастя та долi не мала, Що ти нам царюваннК своК осяйне показала!" - "Нi, не лайте мене, земляки, не кленiть, не корiте, А за душу мою милосердного Бога молiте. Дарував менi цар цiле царство, та я не схотiла, У темницю до вас непорочними крильми летiла. Се у мене в руцi царське берло, дивiтесь, сiяК: Всiх людей пiд моК повелiннК воно нахиляК. Бо поПхав далеко на влови султан iз башами, I до ранку владичиця я над землею й морями. Трiумфову галеру тобi, мiй Левко, я дарую, Киндяки, златоглави, i утвар, i снасть дорогую. I невольникiв тих порозковуКш сам ти на морi, I звiрюку ляха зоставляю на всiй твоПй волi. У галеру червiнцiв я безлiч iз скарбу набрала, Поставами без мiри кармазину й сукон наклала, I габою турецькою добре звелiла прикрити, Щоб не вельми стамбульцям завидливi очi дражнити. Випливай, мiй лебедику, з вiтром попутним тихеньким, Уклонись там од мене всiм людям поклоном низеньким". I волшебним жезлом, царським берлом, Маруся махнула I кайдани залiзнi з Левка, мов солому, струснула. Вiд кайдан Кочубей, мов приснилось йому, слобонився. На Марусин вiн лик, мов на образ чудовий, дивився. "Духу мiй! - прорекла вона, зблiдлiй i зцiпивши руки. - Наступила хвилина гiркоП земноП розлуки... Знай, нiколи тебе, о! Нiколи я так не любила, Як у нуждi страшеннiй, в багнi та в кайданах уздрiла, Приступи, щоб у нас по ВкраПнi та слава постала, Що велика цариця в уста козака цiлувала!" Приступив та й упав на колiна, i серце замерло... Покотилось iз рук у Марусi Османове берло. "З твоПх уст я п'ю смерть, - прорекла вона, - добре се знаю, I кончину мою поцiлунком солодким вiтах". I закрилась полою своКП царськоП порфiри, I побiгла, покинувши берло в руках у ЗаПри. "О, спасибi ж тобi, похвало УкраПни велика, Що ти нас слобонила з сього бесурменського лиxa!" Козаки, стрепенувшись, як мурi ведмедi, казали I хрести величезнi на себе, ридаючи, клали. "Хоть потурчилась ти ради лакомства й панства, небого, Та пiсень по шинках, молитов по церквах буде много. Спасемо вiд грiхiв ми гуртом твою душу убогу, А до турчина знайдемо луччу, тверезу дорогу". Обiзветься Левко Кочубей, i гуде його голос, Мов той дзвiн великоднiй, i зв'яв у комишникiв волос. "О слiпе ви бурлацтво! Не вам ПП душу спасати: ЏП жде на небi Пречиста Iсусова Мати. Ось галера блищить золота перед нами: рушаймо. I Марусину славу iз роду та в рiд передаймо". ДУМА ШОСТА Дивна чутка по Стамбулу, Дивна вiсть лiтаК: Кантемир галеру в море Сам випроводжаК! Трiумфову проводжаК Пинду правовiрних, I на нiй iз вiтром граК Корогов невiрних! I не хвиля на Босфорi Мармури змиваК, Чадра чадру зустрiчаК, За руки хапаК. I не вiтер крутить хвилю, В кучерi звиваК: До чалми чалма белькоче, Стиха промовляК: "Кiнець свiту наступаК: Серце-бо жiноче Всiм Стамбулом повертав, Як само захоче. У руках в джавурiв клятих Шабельки блискають. На наругу нам з гармати, Пливучи, гримають. I несе Пх вiтер буйний, Мов стрiлу по морю, I спiвають гайдабури Про козацьку волю. Нi, не нам, не туркам править Свiтом сим широким: Переважила русинка Нас умом глибоким". Як народиться мiж ними Цар ПП удачi, Наш Восток не раз гiркими На морi заплаче. Як народиться ж цариця З розумом Марусi, Не одна тогдi присниться Нам бiда й на сушi". ПIСНЯ ВОСЬМА ДУМА ПЕРВА I Горить лампада ярко, аж палаК, Неугасима жертва, дар любовi, Що й турчиновi душу просвiщаК. ДаК високi мислi й козаковi... Се чисте серце так горить-сiяК У мороцi глибокiм iзувiрства, Що з Бога правди людям виробляК Чудовище ненавистi да звiрства. Ума й науки бич, корону суКвiрства. II Постила цiлий день старенька мати, Крижем перед Пречистою лежала, Щоб непорочну трисвяту вблагати, Немов якого турка-яничара, Послать ПП дочцi тиху кончину. "А на мене, стару, - рече, - всi муки, Що мали впасти на мою дитину, Перенеси - аж до душi розлуки... Нехай за доччину вину страшенно гину! III Нехай до Бога я, мов дим од жертви КривавоП, здiймусь i преблагого Умилосерджу, щоб сi костi мертвi Воскресли для блаженства неземного, I вкупi з ним, вовiки незабутим, I бiдною Марусею моКю В ТвоПм чертозi святопресловутiм Жили й цвiли щасливою сiм'Кю... О Боже! Не карай нас помстою твоКю! IV Се, може, нас бiда за те постигла, Що я дочку в коханнi покривала, ПП любов, мов немовля, пестила I рiдним сином бесурменця звала. Чи, може, я Тобi не догодила, Що i в недiлю дещицю робила, - Не кожну п'ятiнку постом постила, Не кожне свято приносами штила... Ой, чи не тим же я дочку мою згубила!" V I, впавши ниць, хрестом стара лежала, Стогнала стиха, мов уже кiнчилась, I, як листок осiннiй, трепетала: Бо Пй Пречиста в омряцi з'явилась. Мережаний божник зробивсь престолом; Божниця темна зорями окрилась, I янголи, злетiвшись там собором, Спiвали, нiби архирейський крилас; А серед них якась людина засвiтилась. VI О Боже! Се ж сiяв небесним свiтом Той, хто явив Пй образ Твiй пречистий. Як сонце праведне барвистим лiтом, Блищить на нiм одежа снiгом чистим. Возносить вiн молитву, мов кадило, I воздiянiК руку своКю творить... Ущухло все кругом i занiмiло: Бо Пресвята, мов стиха грiм, говорить: Тим, як листок, тремтить запостуване тiло. ДУМА ДРУГА I "Матусю, зiронько! - рече Маруся, До матерi припавши головою. - Чого ви тремтите? Я не боюся Тепер i пекла, й сатани самого". - "О доню!.. - I встаК мов з мертвих мати. - Я бачила святе, предивне диво... Не маю слова, щоб оповiдати... Боюсь промовити що-небудь криво Про те, що прорекла Цариця милостива". - II "Яка цариця?" - "Пресвята, пречиста I поки свiту преблагословенна. Тепер уже в квiтках тропа терниста; Тепер блищить, мов рай, темниця темна. Я бачила й його в вiнцi святому, Кому нема в мене iменування, - Отця твойого у життi земному... Сподобивсь вiн на небi царствування. О доню! Вже нема печалi й воздихання". - III "I не повинно бути!" - Чий се голос? Чи з-пiд землi, чи з неба?.. Стуманiли Обидвi, i заворушився волос В обох на головi, i понiмiли... I незримою рукою Занавiс одкрилась; Мов зорею огняною Хата освiтилась. Сонечко, мов жар, горiло, Жеврiло над морем, Як надiя в серцi тихiм Над бездонним горем. Освiтило теплим свiтом Божники з богами, Що стояли пiд квiтками Та пiд рушниками. А Пречиста в ту хвилину Як жива стояла, I дитину, мов картину, На руках держала, - ВiрноП любовi й жизнi Символ благодатнiй... Його й простий розумiК Серцем розум хатнiй. I в тiм свiтi теплiм, тихiм, Що мов з неба лився, Вiсник мира i утiхи Ангелом явився. Став i до Марусi руки Простирав, мов крила, I мовчав: сама за нього Постать говорила. I немовби Пй молився, I немов журився: Бо до неП якось любо Стиха похилився... Се був той, хто дав Пй берло Властi над вiйськами, Над галерами, скарбами, Землями й морями, - Берло, жизнi знак i смертi, Ключ, що вiдмикаК Всi в'язницi i на волю В'язнiв випускаК. I взяла той ключ Маруся, I поцiлувала, I з плачем царевi в ноги Мовчазна упала. Мовчазна, бо повна дяки За можбу велику, У неволi повертати Волю чоловiку... "Встань, свята, небесна дiво! - Прорече вiн тихо. - Встань, сердець великих диво, Чистих душ утiхо! Я у тебе сей знак властi I можби зоставлю, I себе, мов той преславний Аль-Рашид 64, прославлю. Положи його, кохана, У ногах в богинi, Що твiй розум осiяла, На чужiй чужинi. I нехай дива вiн творить, Тюрми вiдчиняК, Про мiй дух тобi говорить I напоминаК". - "О грозо i каро миру! - П рорекла Маруся. - Я тобi сказати тиру Правду не боюся. Смерть мою я, царю, знала, Знала, що робила: Я його поцiлувала, Бо й люблю, й любила. I люблю, й любити буду Над усяку душу: Покiль серце б'Кться в грудях, Перестать не мушу!" Осмiхнеться цар: "Кохана! Ти мене не знаКш, I к о з а ц ь к о ю султана Лютостю сповняКш. Тiльки помисли вiд мене У серцях закритi: Я все добре i мерзенне Знаю скрiзь по свiтi. Щирого й Кхиду знаю, Друга й супостата I на всяку кривду маю I суддю, i ката. Се ж не кривду ти вчинила". О ти наш великий! Дай нам правдою ТвоКю Дихати вовiки! Ти його тогдi любила, Як мене й не взрiла... За його любов ти царства Взяти не схотiла. Чи менi ж тебе карате, Ясноока зоре, Дiво, повна благодатi, Правди й честi море! Дай менi на тебе серцем Праведним дивитись, Образом твоПм небесним, Тiльки веселитись!" Ще царевi не дiймаК УкраПнка вiри, Думку думкою впиняК, Каже до невiри: "Я в галеру трiумфову Золота поклала I йому, мов ту полову, Все подарувала". - "Коли б ти в моКму домi Всi скарби забрала I на спомин козаковi Пх подарувала; Коли б царство все забрала З землями, морями, I Стамбул попаювала Промiж козаками, А зо мною стала жити У мужичiй хатi, - Не схотiв би я й гледiти На царськi палати. Моя зоре, моя доле! Вiдай щиру правду: Ми держали з Кантемиром ТаКмничу раду, I звелiв я в таКмничiй Радi Кантемиру, Щоб вiн, так як ти б хотiла, Обманив ЗаПру. Заслужив козак твiй смертi, Но його скарати Се було б найкраще в свiтi Серце розтерзати. Нi, Осман твоПм великим Саном не жартуК: П о л о в и н у властi й сили Вiн тобi даруК. Ти чинила, що хотiла, Як верховна сила, I менi дарами тими Духа веселила". - "Знай же й ти, великий царю, Щиру й повну правду... Не прийми сього за зраду Нi в тяжку досаду: Коли б хто менi корони, I царськiП трони, I всi берла, i всi перла, I всi мiлiони, Мiлiони мiлiонiв Дав iз рук у руки, - Не взяла б я пiд умову З любленим розлуки. У гiркiй, мiзернiй долi З ним волiла б жити, Нiж на пишному престолi Над царми сидiти". - "Ой, мiй царю, ти правдивий! - Прорече тут мати. - Нехай свiтить Божа правда На твоП палати! I нехай тебе наставить, Як у свiтi жити: Що любовi нi купити, Анi заслужити. Бо за грошi - всi розкошi, За труда - награда, А любов... Iз нею й жити, I вмирать одрада. Ся велика Божа тайна Цiлим свiтом править I турецького султана Рiвно з нами славить. Зрозумiй сю тайну, царю, Серця глибинею: Розлучися, не лицяйся З донею моКю. Нехай любить непорочна, Кого серце каже, З ким ПП рука Господня Без примусу в'яже!" - "Щира правда! Ти сердечна I розумна мати: Мова в тебе чоловiчна, Повна благодати. Знай же: волею моКю Править iнша воля. I з дочкою в нас твоКю Нероздiльна доля. В людськi душi ще за предкiв Два духа вселились I владиками сердець Пх Тайними вчинились: Дух любовi i дух злоби, Правди i неправди, Дух прихильностi благоП I дух ниций зради. Один хоче по всiх землях Свiтло засвiтити, Всi народи, нiби сiм'П, Рiдними зробити. Другий хоче мраком ночi Божий свiт окрити, Послiпити людям очi, Душi показити. I бере дух злоби дикий \ Гору над любов'ю, I ввесь Божий свiт великий ЗаливаК кров'ю. I воюК, i руйнуК Всюди духа правди, I нема людському серцю Мiж людьми вiдради. Я одну вiдраду маю, Що меча стискаю, , Свiт широкий озираю I за лжу караю. Сим мечем я покарати Хочу в Римi папу, Що криваву простягати Звик по свiту лапу. I найперш усього вдарю В передмур'К церкви, Баламутницi народiв, За живих i мертвих, - В передмур'К, де руками Русь ляховi служить" З КзуПтами ксьондзами НакладаК-дружить. Ми чотири вже столицi Взяли в християнства, В ницого сього ублюдка Древнього поганства, Що своПм кощунством в Римi Вiрi в Бога шкодить I гарем в Њрусалимi Для прочан заводить *. Гроб замученого Бога 65 Кров'ю обливаК, Чистоту його чертога Торгом оскверняК. А я п'яту завоюю, Як ляха зруйную, I тобi, царице люба, КиПв подарую. Слухай же, моя надiК, Правди чисте око! Зазирни Осману в душу Розумом глибоко. Зваж обох нас духом щирим, Серцем дивом дивним: Вiд кого добра постане Бiльше нещасливим, - Тим, що в тьмi сидять i в сiнi Смертнiй погибають, Нi впокою на ВкраПнi, Нi пуття не мають. Я в твоПх руках престольну Цеху зоставляю: I тебе, царицю вольну, Чтить повелiваю. Вже одна в нас Роксоляна Розумом свiтила, Мого предка Солимана 66 Над усе любила. Полюби мене за душу, Що жадаК правди: В тебе я шукати мушу ЩироП поради. Я з усiх до тебе земель Буду посилати На поклон посли з Пх почтом У твоП палати. Розпитайте в них обидвi, Де якi звичаП, Де такi видали злиднi, Як у вашiм краП. Де таке видали п'янство, Дике грубiянство, Всегубительне козацпво, Люте гайдамацтво? Ти людей мiж ними знайдеш, Що свiт облiтали, Навкруги землi дорогу По морю верстали. Може, й iнше станеш мислить Про свою краПну I не рай побачиш дома, А страшну руПну. Може, так як я, побачиш, Хто ваш край плiндруК I татарськими руками Рiк у рiк руйнуК, Бо пiснями хижу здобич Славить-вихваляК, По старих новi нещастя В селах засiваК. Ще ти по свiту, серденько, Оком не ширяла, У вiконечко маленьке З хати визирала. За вiконечком же свiту Крильми не злiтати, Мислями не перемiрять, В книгах не списати. Ще не вповнi сад розвився У твоПй оградi, I не все благоухаК В пишнiм вертоградi. Пасучи щасливi очi, Будем лiта ждати, Як на сонечку закаплють З нарду аромати. А тим часом, о царице! Глянь на УкраПну, Спогадай свою останню В тiй землi годину. Побiч серця золотого, З розумом високим Ти не вдiяла б нiчого В тiм багнi глибокiм, Де одно одного топить, Одно 'дного давить, Собi славу з того робить, Чим себе безславить. Тут живеш ти в упокоП, Панi повна дому, Не пiдвладна в нiм нiкому I менi самому. А щоб жити й не тужити По тiй УкраПнi, Ти собi знаходиш пiльгу В щедрiй милостинi. Панiматко! Я й до тебе Рiч мою 'бертаю: Вас обох до дiл спасенних Добрих призиваю. Серце чисте, милостиве - Дар найкращий Бога: Найповнiша, найпростiша До небес дорога. Ти з Письма Святого знаКш, Що сини Адама Прийдуть од восток i запад В рай до Авраама 67 I возляжуть опочити На святому лонi, У якому б не родились Темному законi. Серце чисте, без лукавства - Дар найкращий Бога, До небесного нам царства