ещату корогов. Коло його, по праву руку, стояв вiйськовий суддя з патерицею, а по лiву - вiйськовий писар з каламарем за поясом, з пером за ухом i папером у руках; а далi по боках довгоусiП дiди сiчовiП. Сi вже хоть за старiстю жодного й уряду не держали, а на радах Пх рiч була попереду. Не один iз Пх i сам бував кошовим на вiку, так тепер Пх шановано й поважано, як батькiв. П'ятеро Пх стояло, як п'ятеро сивих, волохатих голубiв, похиливши тяжкiП од думок голови. Курiнне отаманнК i всяка старшина докiнчали первий обiд вiщового колеса. Усi були без шапок: сказано - в судньому мiсцi. Розпочав суд над Кирилом Туром батько Пугач. Вийшовши з ряду, уклонивсь вiн на усi чотири сторони низенько, потiм iще оддав особо один поклон гетьмановi, да дiдам, да отаманам по поклону - i почав говорити голосно й поважно: - Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, панове отаманнК, i ви, братчики, хоробрiП товаришi, i ви, православнi християне! На чiм держиться ЗапорожжК, як не на давнiх, предковiчних звичаях? Нiхто не скаже, коли почалось козацьке лицарство. Почалося воно ще за оних славних предкiв наших варягiв, що морем i полем слави у всього свiту добули. От же нiхто з козацтва не покаляв тоП золотоП слави - нi козак Байда, що висiв у Цареградi на залiзному гаку, нi Самiйло Кiшка, що мучивсь п'ятдесят чотири годи в турецькiй каторзi,- покаляв ПП тiлько один ледащиця, один паливода, а той паливода стоПть перед вами!.. Да взяв Кирила Тура за плечi, да й повернув на всi боки. - Дивись,- каже,- вражий сину, в вiчi добрим людям, щоб була iншим наука! - Що ж сей паскудник учинив? - став iзнов глаюлати батько Пугач до громади.Учинив вiн таке, що тiлько пху! Не хочеться й вимовити. Знюхавсь поганий з бабами i наробив сорому товариству на всi роки. Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, панове отаманнК, i ви, братчики! Подумайте, порадьтесь i скажiте, як нам сього сорому збутись? Яку б кару ледачому пакосни. ковi здекретувати? Нiхто не виривавсь iз словом; усi ждали, що гетьман скаже. А дiди кажуть: - Говори, батьку гетьмане; твоК слово - закон. Брюховецький скорчивсь у три погибелi да й каже: - Батьки моП рiднi! Що ж здолаю видумати путнК своПм нiкчемним розумом? У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви знаКте всi стародавнi звичаП i порядки - судiть, як самi знаКте, а моК дiло махнути булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивiв iз Запорожжя на ВкраПну: порядкуйте по-стародавньому, як самi знаКте; судiте i карайте, кого самi знаКте, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усi ми перед вашими сивими чупринами дiти i дурнi. - Ну, коли так,- кажуть дiди,- то чого ж довго мiркувати? До стовпа та киями! Гетьман махнув булавою. Вiщове колесо заворушилось. Радi кiнець. Горопаху Кирила Тура зв'язали вiрьовками да й повели до стовпа, що стояв недалеко. Прив'язали бiдаху так, щоб можна було повертатись на всi боки, ще й праву руку оставили на волi, щоб можна було бiдоласi достати кiвш да випити меду або горiлки; бо так водилось у тих химерних низовцiв, що коло стовпа тут же й горiлка стоятиме у дiжечцi i калачiв решето - раз для того, щоб, завдавши головi хмелю, не так тяжко було горопасi кiнчати жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотнiш козаки брались за киП. Тут-бо й киПв лежав оберемок. ОтеК ж усякий братчик, iдучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип'К коряк меду чи горiлки, калачем закусить, вiзьме кий, ударить раз виноватого по спинi - да й пiшов своКю дорогою. "А вже в Пх таке було прокляте заведенiК,- розказують було старосвiтськi люде,- що як сiм раз одва-жить киякою, то хлiба бiльш не Пстимеш". Рiдко-рiдко траплялось, що жоден братчик до ковша не доторкавсь, а проходив мимо, мов i не бачив нiчого. То було простоПть бiдний тiмаха своК врем'я, одв'я-жуть - да й прав. Тiлько, щоб заслужити таку ласку в товариства, треба було козаковi не знать яким бути лицарем. Правда, й Кирило Тур був у Сiчi не послiдущий, був козак-душа, а не братчик, да й вина ж його була дуже тяжка: бiльшоП вини й не було, здаКться, в запорожцiв над оте скаканнК в гречку. Тим-то iнший братчик, хоть i жаловав дуже козака, да, щоб не розплодивсь такий грiх мiж молодиками,_ iшов i бравсь за кий. Хiба вже, зглянувши на Кирила Тура, перемагав своК жорстоке запорозьке серце. ЗнаКте, чи раз же то доводилось укупi яку пригоду на диких полях терпiти або один одного з бiди визволяти? Так, згадавши старовину, братчик i руку опускав, i, мов не вiн, од стовпа одходив. Ще ж до того берiг Кирила Тура од лихоП халепи й побратим його, Богдан Чорногор. Сей, ходячи круг стовпа, одного зупинить покiрним проханнКм, другому попрiкне про яку-небудь Кирилову послугу, а на iншого блазня то й посвариться; то такий, знаючи чорногорське завзяттК, i одiйде, мов кiт од сала, хоть би й рад горiлки покуштовати. Благаючи iншого отамана, аж слiзьми обливавсь вiрний Турiв побратим; а в Сiчi великого стояло таке щире побратимство. Як ось iде просто до стовпа батько Пугач. Сього похмурпого дiдугана не посмiв Богдан Чорногор нiчим попрiкнути, а де вже на його сваритись? Хоть же б його й бажав благати, то й язик не ворочаКться. Так, як молодий цуцик ховаКться пiд ворота, побачивши старого сусiдського бровка, так бiдний чорногорець оступивсь геть, даючи дорогу жорстокому дiдовi. А той прийшов до стовпа, випив коряк горiлки, iще й похвалив, що добра горiлка, закусив калачем, узяв у руки кий. - Повернись,- каже,- сякий-такий сину! Сердега повернувсь, а вiн йому так одважив киКм по плечах, що аж кiстки захрумтiли. Однак Кирило Тур показав себе добрим запорожцем: i не зморщивсь, i не застогнав. - Знай, ледащо, як шановати козацьку славу! - сказав батько Пугач, положив кий да й пiшов собi геть. Дивлячись оддалеки на запорозький прочухан, Петро помiркував, що не багато Кирило Тур видержить таких гостинцiв. Жаль йому стало нетяги; пiдiйшов до його, чи не дасть якого завiту сестрi да матерi. А Богдан Чорногор думав, що вiн хоче попробовати, чи крiпкi в Тура плечi; заслонив свого побратима спиною, схопивсь за шаблюку да й каже: - Море! Я не попущу усякому захожому знущатись iз мого побро! Доволi й своПх братчикiв. - Багацько ж, мабуть, i в тебе в головi мозку! - каже Кирило Тур.- Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче, як зав'язнеш, а хiба з багна витягне. Здоров був, братику! Бач, як гарно в нас трактують гостей? Се вже не гарячi млинчики, пане брате! Вип'Кмо ж по коряку меду, щоб не так було гiрко. - Пий, брате, сам, а я не буду,- каже Петро,- щоб iще вашi дiди не звелiли оддячити тобi киКм. - Ну, бувайте ж здоровi, братцi! - каже Кирило Тур.- Вип'ю я й сам. - Що сказати матерi да сестрi? - поспитав Петро. Згадавши про матiр та про сестру, Кирило Тур похилив голову, далi й каже з пiснi: Ой которий, козаченьки, буде з вас у мiстi, Поклонiться старiй неньцi, нещаснiй невiстi Нехай плаче, нехай плаче, а вже не виплаче, Бо над сином, над Кирилом, чорний ворон кряче! - Се таки й станеться з тобою, превражий сину! - каже, пiдходючи, один сiчовий дiд; а за ним iде ще троК.- Не вповай,- каже,- на те, що молодi тебе обходять; ми й самi тебе вкладемо, ось дай лиш випити нам по коряку горiлки. Да й узяв коряк; зачерпнув, випив, покректав да, взявшись за кий, i каже: - Як вам здаКться, батьки? Я думаю, дати йому раз по головi, та й нехай пропадаК ледащо! - Нi, брате,- каже другий дiд,- нiхто з нас не зазнаК, щоб коли-небудь бито виноватого по головi. Голова - образ i подобiК боже: грiх пiдiймати на неП кия. Голова нiчим не винна; iз серця iсходять помишленiя злая, убiйства, прелюбодiянiя, татьби,- _а голова, брате, нiчим не винна. - Дак що ж, брате,- каже третiй дiд,- коли того проклятого серця дубиною не достанеш? А по плечах не добити нам сього вола й обухом. А шкода пускати на свiт такого грiховода: i так уже чор'знаК на що переводиться славне ЗапорожжК. - Послухайте, батьки, моКП ради,- каже четвертий дiд.- Коли Кирило Тур видержить сей прочухан, то нехай живе: такий козарлюга на що-небудь здаКться. - Здасться? - каже, iдучи мимо, батько Пугач.- На якого бiса здасться такий грiховодник православному християнству? Бийте його, вразького сина! Шкода, що менi нельзя бiльш братись за кий, а то я молотив би його, поки б увесь цебер горiлки випив. Бийте, батьки, превражого сина! Тодi дiди випивали один за одним по коряку горiлки, брали киi i давали Кирилу Туровi по плечах. Сили в старих руках було в Пх iще доволi, що аж плечi хрумтiли. Iнший давно б звалився iз нiг, а Кирило Тур видержав усi чотири киi, не покривившись; iще, як одiйшли дiди, i шутковав iз своПм гостем. - Добре,- каже,- парять у нас у сiчовiй лазнi, нiчого сказати! Пiсля такоП припарки не заболять уже нi плечi, нi поясниця. - Що сказати твоПй панiматцi? - питаКться ще раз Петро. - А що ж Пй сказати? - одвiтуК Кирило Тур.- Скажи, що пропав козак нi за цапову душу, от i все. А прикмету над моПм скарбом знаК побратим. Одну часть оддасть вiн старiй неньцi та сестрi; другу одвезе у КиПв на Братство; там мене спокусив грiх, нехай же там i моляться й за мою душу; а третю одвезе у Чорну Гору: нехай добрi юнаки куплять собi олив'яного бобу та чорного пшона, щоб було чим пом'янути на лицарських грецях Турову душу. - Крiпись, побро,- каже Богдан Чорногор,- бiльш нiхто не знiме на тебе руки. От незабаром ударять у казани до обiду; тодi одпустять тебе, да й будеш вольний козак. Мусив Петро пiдождати до обiд, чи не потiшить матерi да сестри Кириловоi доброю звiсткою. Ходючи по вiйковому мiсту, постерiг вiн, що не один тiлько чорногорець обороняв Кирила Тура: багато братчикiв, зустрiваючись iз другими, брались за шаблю, мов вимовляли: "Ось тiлько поквапся на горiлку, то вицiджу я ПП з тебе хутко!" Як же вдарили в казани до обiду, тодi цiла купа запорожцiв кинулась до Кирила Тура, одв'язали од стовпа, обнiмали i поздоровляли по банi. - Ну, вас iк нечистiй матерi! - каже Кирило Тур - Коли б самi постояли в стовпа, то одпала б охота обнiматись! - А що, дияволiв сину! - каже, пiдходючи, батько Пугач - Смачнi киП кошовiП? Може, тепер плечi болять так, як у того чорта, що возив ченця в Њрусалим? На, вражий сину, приложи оце листе, так завтра мов рукою знiме. Бито й нас де за що замолоду, так знаКмо ми лiки од сього лиха. Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пiшов поза шкурою, як побачив вiн бiлу його сорочку, що сестра жалiбниця шила й мережила, усю в кровi; iще й поприкiпаладо ран. Кирило Тур аж зуби зцiпив, щоб пе стогнати, як почали оддирати й од тiла. Батько Пугач сам приложив йому до спини широке якесь листя, помазавши чимсь липким. - Ну,- каже,- тепер ходи здоров, та не скачи в гречку, а то пропадеш, як собака! Тодi братчики з веселим гуком пiдняли дiжки з медом та з горiлкою, узяли стужку з калачами да й повели Кирила Тура до обiду. Обiдали добрi молодцi на травi, пiд дубами, усякий курiнь особе, iз своПм курiнним отаманом. Дiди обiдали в гетьманському куренi; тiлько батько Пугач прийшов на трапезу до Кирила Тура, i то вже була велика честь усьому куреневi. Кирило Тур уступив йому своК отаманське мiсто, а сам сiв коло його. Два кобзарi, сидючи навпроти Пх, iграли усяких лицарських пiсень i виспiвували про Нечая, про Морозенка, про Перебийноса, що здобули на всьому свiтi несказанноП слави; виспiвували i про Берестецький рiк, як козаки бiдовали да, бiдуючи, серце собi гартовали,- i про степи, i про Чорне море, i про невелю, i катергу турецьку, i про здобич да славу козацьку; усе поважним словом перед товариством викладували, щоб козацька душа i за трапезою росла угору. Поблагословив ото батько Пугач до трапези; усi взялись за святий хлiб, усяк вийняв з кишенi ложку (бо сiчовиковi без ложки, що без люльки, ходити не годилось); як ось Кирило Тур, озирнувшись кругом, i каже: - Ех, братчики! Менi памороки забито киями, а в вас, мабуть, iзроду в головi клоччК. Коли ж се в свiтi видано, щоб випроводити гостя з коша натщесерце? - Пане отамане! - кажуть.- Борони нас, боже, од такоП скнаростi! Про якого се ти гостя глаголеш? Коли ж тут саме i йде Богдан Чорногорець iз Петром. - Ось мiй гiсть! - каже Кирило Тур.- Се, коли хочете знати, син паволоцького попа, той самий, що, як стукнувсь iзо мною за КиКвом, то аж поле всмiхнулось. Радi були усi братчики, побачивши Шра'мового сина. Давно вже вони чували про його лицарство. Iншi, уставши, обiймали його, як брата, другi потiснялись, щоб було йому мiсто. - Сiдай бiля мене, синку,- каже батько Пугач.- Ти добрий козак. I батько твiй добрий козак, тiлько здурiв на старiсть. Коли б ще й йому тут не склалось лиха, бо на радi без бiди не обiйдеться. - Що буде, те й буде,- каже Петро,- а буде те, що бог дасть. - Що? Може, думаКш, ваша вiзьме? - крикнув грiзно супротив його батько Пугач.Чортового батька вiзьме! Не дурно ми вчора з Iваном Мартиновичем стрiчали царських бояр, а вже стрiчали ми Пх не з порожнiми руками. Перевернемо ми догори усю вашу старшину! - ЗнаКш що, батьку! - каже йому Петро.- Шкода, що молодому старого не до ладу вчити, а я сказав би тобi гарну гуторку: не хвались, та богу молись! - Молились, козаче, ми вже йому добре,- одвiтуК батько Пугач,- уже господь усi душi привернув до нашоП сторони. Пiдвернемо тепер ми пiд корито ваших полковникiв та гетьманiв; заведемо на ВкраПнi iнший порядок; не буде в нас нi пана, нi мужика, нi багатого, нi вбогого; усе в нас буде обще... Е, козаче,каже знов ласкавим голосом,- да в тебе, бачу, нема ложки! Що то не нашого поля ягода! У вас, городових, усе не по-людськи робиться: Пдять iз срiбних мисок, а ложки при душi катма. Зробiте йому, хлопцi, хоч iз бересту або з скоринки ложку, а то скаже батьковi: "Там вражi запорожцi голодом мене заморили". I так уже старий пеклом на нас дише. На обiд у запорожцiв мало подавали м'ясива, а все тiлько рибу. Добрi молодцi, як ченцi, м'яса не любили. Посуда була вся дерев'яна: i чарки, й коряки - усе з дерева. Трапезуючи, добре тягнули братчики горiлку, мед, пиво, однак нiхто не впивсь, так-то вже повтягувались. Бiльш од усiх пив на сей раз Кирило Тур: хотiв, мабуть, бiдаха завдати собi хмелю, щоб не так болiли плечi, да й хмiль не подолiв його. Зробивсь тiлько дуже веселий, i як устали з-за обiд, да як почали братчики танцьовати пiд бандуру, вiн i собi пiшов навприсядки; качавсь колесом i виробляв такi викрутаси, що нiхто б i не подумав, що сього козака бито недавно киями. Запорожцi не навтiшались iз такоП терпеливостi. Петро мiй пiсля обiд хотiв iти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: - Постривай, брате, i я поПду. Пiсля такоП банi не довго покрiпишся. Перед товариством сором вволитись, а дома заляжу до завтрього. От, погаявшись iще трохи, звелiв Кирило Тур осiдлати двоК коней, да й поПхав з коша, шепнувши щось побратимовi. Дорогою Кирило Тур точив усякi баляндраси, далi й каже: - Приставай, брате, в запорожцi. Якого тобi чорта тратити лiта мiж тим навiсноголовим городовим козацтвом? - А що ти думаКш? - каже Петро.- Я вже й сам не раз про це мiзковав. - От люблю козака! - мовив запорожець.- Якого бiса доживешся ти в городах? Городи твоП швидко вже догори ногами стануть. - Що вже й споминати про се, Кирило? - каже Петро.- Сам я бачу, що бiда надходить звiдусюди. Однак скажи менi щиро, нехай би хто, а ти вже чого йдеш против Сомка? - Ех, i ти ж голова! - одвiтуК Кирило Тур.- Хто ж против його йде? Що я вкрав у його молоду, се ще лихо не велике. МолодоП йому зовсiм не треба: iнше готуКться йому весiллК! Та й не одному йому. Заграють вашiй городовiй старшинi у запорозьку сопiлку так, що затанцюють нехотя. Уже що нашi братчики задумають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Днiпрi зупиниш, нiж Пх. Хоч греблi гати, хоч мости мости, вода прорветься: нi порадою, нi силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе... Побачимо, що станеться з вашою УкраПною, як приймуться няньчити ПП такi няньки! - Не доберу я толку в твоПх речах,- каже Петро.- Що за охота тобi мене морочити? То заговориш буцiм щиро, то знов туман у вiчi пустиш. Покинь хоть на часинку своК сiчове юродство. Я чоловiк без хитрощiв: чому ж би й тобi не говорити просто? Запорожець зареготав. - Ой, козаче, - каже, - козаче! Та хiба ж на свiтi Ксть хоч одна проста дорога? ДумаКш iти просто, а зайдеш чорт знаК куди! Хотiлось би чоловiковi чесно положити живот за вiру християнську, а лукавий пiдлiзе та й уплутаК не знать у якi тенети. Хотiлось би чоловiковi не стояти на путi грiшникiв, не ходити на совiт нечестивих, не сидiти на сiдалигцi губителей, так що ж? Не всякому рiвнятись iз божим чоловiком. У того й думка, й серце у _законi господньому, поучаКться вiн закону божому день i нiч, а в такого ледачого, як я, хоч би думка i так i сяк, так серце не туди тягне... - Куди ж тебе тягне серце? - спитав Петро.- Невже котюга знов думаК про сало, дармо що натовкли вже пикою об лаву? - Пху! - аж плюнув з досади запорожець.- Ти йому образи, а вiн тобi луб'К! Голоднiй кумi хлiб на умi. Згинь ти з своПми бабами! Доволi чоловiковi i без них смутку. - Ну, а куди ж би тебе ще тягнуло серце? - каже Петро. - Куди б воно мене тягнуло! - каже запорожець да й здихнув так важко, що Петро аж усмiхнувсь: думав - яка вже нова вигадка. А Кирило Тур мов i не чуК його смiху, смутно похилив голову, нiби й забув за товариша, да й почав собi читати напам'ять iз ЊремiП (Петро, слухаючи, аж здивовавсь): Чрево моК, чрево моК болить менi, смущаК-ться душа моя, терзаКться серце моК. Не умолчу, яко глас труби услишала душа моя, вопль ратi i бiди. Доколi зрiти iмам бгжащих, слишащ глас трубний? Понеже вождi людей моПх синове буйнiг суть i безумнiП; мудрi суть, Кже творити злая; благо же творити не познаша... Ух! - каже, здригнувшись. - Братику, менi не знать що показалось... Проклятий прочухан зачинаК кидати мене в трясцю. Та ось i моя хата. Засну, дак усе минеться. ПриПжджають до хати, а назустрiч Пм вибiгають мати i сестра Кирилова. Як же то зрадiли сердешнiП, то й розказати не можна! Одна бере за поводи коня, друга тягне запорожця з сiдла, а вiн тiлько всмiхаКться. - Бачте,- каже,- я вам казав, що нiчого журитись! Та вже, мабуть, вас так бог создав, щоб усе киснути. Хочуть його обняти, а вiн руками Пх одпихаК: - Нi вже,- каже,- сього не буде. I так братчики трохи не прогнали з куреня, що провонявсь, кажуть, бабою. А Петру шепче: - Тепер менi так до обнiмання, як грiшнику до гарячоП сковороди. Хотiв Петро зараз iти додому, так Кирило запросив на чарку горiлки; да й стара неня i сестра Кирилова, кланяючись, просили, щоб хоч заглянув у хату. - Ну, панiматко! - каже Кирило Тур.- Давай же нам тепер такоП горiлки, щоб i сам диявол зайшов у голову! Та давай цiлу боклагу; таким лицарям, як ми, пляшки й на одного мало. Як же внесли з комори горiлки, Кирило Тур, замiсть щоб шановати гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неП, як воду. Мати, боячись, щоб вiн не перепивсь, хотiла одняти боклагу, а вiн: - Геть, мамо, геть! Чоловiк не скотина, бiльш вiдра не вип'К. I почав знов цмулити, поки, знемiгшись, упав без пам'ятi на землю. Усi стривожились, а один Петро тiлько знав, що сьому за причина. Вiн помiг жiнкам пiдняти Кирила Тура з землi i положити на перину; далi попрощавсь i пiшов до Гвинтовчиного хутора, мiркуючи про все, що чув i бачив. XIII Тим часом Шрам паволоцький, занедбавши свою старiсть, поспiшав, мов простий гонець, до Батурина. Сонце ще не вирiзалось iз-за левад, як переПхав вiн Нiжень; iще тiлько деколи просвiчувало крiзь берези. Iще народ i до череди не вигонив. Шрам i рад, що нiхто його не бачив, бо в ту смутну годину iнший опияка не побоявсь би вхопити i попового коня за поводи, питаючи, чия сторона. Як ось чуК над шляхом у гаю гомiн. Однi кричать: - На шаблях! А другi: - На пiстолях! - Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею - кому бог погодить. - Нi, шабля - чоловiча сила, а куля - суд божий. - Та ось панотець Пде,- крикнули iншi,- нехай вiн нас розсудить. Дивиться Шрам, аж у гаю зiйшлась купа люду чимала. Однi ж у кармазинах i при шаблях, а другi в синiх каптанах та сiряках, без шабель, тiлько декоторi держать рушницi да коси на плечах. - Чого отеК,- питаК Шрам,- попередили ви сонце, щоб зчинити гвалт? Хiба ще мало буч по ВкраПнi? От деякi пошапковали його да й кажуть: - Зiбрались ми, панотче, на божий суд; нехай господь розсудить людську кривду. - Яка ж,- питаК,- сталася кривда i од кого? Кажуть: - Та от, бач, полюбив молодець дiвчину, ну i дiвчина не од того. Молодець же нашого мiщанського роду - син нашого вiйта, а дiвчина, бач, роду шляхетського - дочка пана Домонтовича. От i заславсь молодець до дiвчини; а в сватах пiшли неабиякi люде - бурмистрове та райцi магiстратськiП. Дак що ж би ти думав, панотче? Як привiтав Пх пан Домонтович? Розлютовавсь, мов на свою челядь, назвав хамами й личаками. "Не дiждете,- каже,- i рiд ваш не дiжде, щоб Домонтович оддав дочку за гевала!" - От як розвеличалась ледача шляхта! - перехопили тут iншi з синьокаптанникiв.- Се тiП, що впрохались у батька Хмельницького на ВкраПну! А якби не пустив, то попропадали б з голоду в Польщi! - Цитьте, цитьте, горлатiП ворони! - озвались тут деякi з кармазинiв.- Дайте й нам що-небудь вимовити. Невже ви хочете, щоб за вашого вiйтенка отець силовав одним одну дочку? - Який,- кажуть,- враг просить його силовати? Вона з дорогою душею пiде! - Чого ж се так? - одвiтують кармазини.- А може, й гарбуза втелющить! - Гарбуза? Нi, не гарбузом тут пахне, коли сама дала вiйтенковi каблучку. - Годi, годi квакати! - кажуть кармазини.- Побачимо ось, чия вiзьме. - Розводьте бiйцiв! - кричать iншi. - Як же Пх розводити, коли не згодились, чи на пiстолях, чи на шаблях? Нехай розсудить панотець. Скажи нам, будь ласка, панотче,- обернулись до Шрама,- як лучче дознати суда божого, чи пiстолями, чи шаблями? От брат стаК за сестру, а жених за себе i за все мiщанство. Коли жених поляже, нехай потiшаться кармазини; як же поляже кармазин, тодi дочку нам подавай, хоч лусни! Не сховаКшся од нас нi за високими ворiтьми, нi за привiлеями! - О, щоб вас господь побив праведним громом! - каже тодi Шрам. - За що се ти нас так проклинаКш? - каже, зумипшись, громада. - О голови, слiпiП i жорстокi! - глаголе знову Шрам.- Як збираКться на небi хуртовина, то й звiрюка забуде свою ярость; а ви перед самою бурею заводите кривавi чвари! I помчавсь од них необзир. У Борзнi заПхав Шрам одпочити до сотника Бiлозерця. Бiлозерець був старосвiтський сотник, iще-то з тих, що першi озвались потиху до батька Богдана: "Њднай, батьку, УкраПну, а ми тебе виручимо". Так знав його Шрам добре, i були вони приятелi. Тiлько що доПжджаК до ворiт, аж сотник виПжджаК з двору. Пiзнав Шрама i сам не знав, що робити од радостi. -_ Ну, батьку,- каже,- у саму годину завiтав ти до нас у гостi! - Бачу, я й сам. Бодай лучче нiчого не бачити! - Куди ж отес? - Да в Батурин же, до навiсного дiда Васюти. - Е, уже раду рушили! - Як? - А так. Ось заПдьмо лиш до господи. ЗаПхали, ввiйшли до свiтлицi, сiли кiнець стола. Тодi Бiлозерець i почав розказовати. - Так i так,- каже.- Навiсноголовий Васюта коверзовав, коверзовав, далi таке вигадав, що ледвi и сам не пропав. "Присягайте менi,- каже,- на послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам i капут!" Наустив вражий дiд пiхоту да хотiв так придавити у Батуринi старшину, щоб i не писнула. От як у нас тепер завелось! - Да чого доброго й ждати од такого, що полизав лядських полумискiв? - каже Шрам.Уже коли ти був раз Золотаревським, то Золотаренком_ iзнов не будеш! Ну, що ж старшина? - А старшина,- говорить Бiлозерець,- почала його усовiщувати: "Побiйся бога! Чи тобi ж довго жити на свiтi? Нехай би молодшiП гетьмановали. Ей, пане полковнику! Не удавай Сомка на Москву зрадником! Держись за його; то ще й сам, i всi ми поживемо з упокоКм". Куди! Розходивсь наш дiдуган: "Скорiш у мене волосся на долонi виросте, нiж переяславський крамар буде гетьманом! За мене бояре на Москвi тягнуть, за мене Брюховецький з запорожцями стоятиме. Ось я послав уже посланцi до Зiнькова".- "Не йми, - кажуть йому, - вiри запорожцям: вони тебе уочевидьки ошукують. ПриПжджають до тебе з Сiчi задля узяття тiлько подарункiв. Ми тебе гетьманом, ми тебе гетьманом оберемо!" А там своК на умi. Хiба не знаКш, яким вони духом на городову старшину дишуть? Се в Пх обичай давнiй!" Де тобi! I слухати не хоче. Як ось i гонцi з Зiнькова. "А що?" - "Еге! - кажуть.- Прощайсь, пане полковнику, з гетьманством. Там запорожцi таке провадять, що аж слухати сумно".- "А князь же що?" - "А що князь? Князь iз запорожцями запанiбрата, а твоП подарунки прийняв у смiх, бо в його й свого доволi". Васюта й руки попустив. Тодi старшина за його, а пiхота й собi потягла за старшину; та до того прийшлось, що трохи сам Васюта не наложив головою. Як ось од Сомка лист до Васюти. - Од Сомка? - питаК Шрам, здивовавшись. - Од його самого, од Якима Сомка. - Iз Переяслава? - Нi, iз Iчнi. Сомко вже в Iчнi. - Не сподiвавсь я, - каже Шрам,- щоб Сомко так скоро перемiг себе. - Еге! - одвiтуК Бiлозерець.- Крута година наступила. Пише до Васюти: "Во iм'я боже, ти, пане полковнику нiженський, i всi, пiд його рукою будучiП, послухайте мого голосу, не погубляйте отчизни. Чи вам,- каже,- лучче оставатись пiд рукою свинопаса Iванця, чи пiд лицарською рукою переяславського Сомка? Забудьмо всякi чвари. Не час нам тепер враждовати, час за козацьку честь постояти. Я,- каже,жду в Iчнi. Хто Ксть вiрний син своКП отчизни, збирайтесь до мого боку. Не попустимо гетьманськоП булави в ледачi руки..." Бачить тодi Васюта, що нiкуди дiтись, давай старшину до Iчнi прохати, да й рушили всi з Батурина. I я отеК, дещо впорядкувавши, туди ж iду. Так намовились мiж себе, щоб уже всiма голосами Сомка обрати i присягу йому виконати, i при йому всiм стояти. - Так чого ж гаятись? - каже Шрам.- На коней да до Iчнi! - Господи! - сказав, дивуючись, Бiлозерець.- Чи тебе господь сотворив iз самого залiза, чи що? Нi рани, нi лiта тебе не одолiваюгь. А Шрам йому: - Як треба рятовати УкраПну, байдуже менi i лiта, й рани. Обновиться яко орля юность моя. На коня, на коня! Нiчого гаятись! - Да вгамуйсь, бога ради! Хоть дух переведи, хоiь чарку горiлки випий да закуси. Сяк-так осадив Бiлозерець Шрама. Шрам уже й сам тодi почувсь, що треба дати собi пiльгу ВиПхали з Борзни. Чи проПхали з десяток верст, чи нi, як назустрiч гонець до Бiлозерця, щоб простовав уже пiд Нiжень. - Вiйсько гетьманське пiшло,- каже,- туди ще зранку, а Сомко-гетьман з Васютою i з iншою с гаршиною тож iз Iчнi рушили. Уся старшина присяiу виконала Сомковi на послушенство в ринковiй церквi iчанськiй да, почувши, що вже бояре пiд Нiженем, просто з церкви на конi да й рушили до Нiженя. - Заворушились нашi! - каже Шрам.- Слава тобi, боже! Ну, не тратьмо ж часу й ми. Повернули коней на Нiженську дорогу; Пдуть спiшно. ВиПжджають на Iчанський шлях, недалеко од Нiженя, як глянуть - i Сомко з Васютою iде. Старшина за ним купою. Повiтавшись, Шрам зараз i питаК: - А що, пане гетьмане, яково? - Не журись, батьку,- каже Сомко,- усе буде гаразд Уже як ми з паном Золотаренком узялись за руки, то нехай устоПть проти нас хто хоче. Лубенський, Прилуцький i Переяславський полки я виправив з Вуяхевичем пiд Нiжень, а Чернiгiвський буде туди сьогоднi на нiч. Чого ж ти iще супишся? - Ти кажеш, пане гетьмане, що з_ Вуяхевичем полки виправив? - питав Шрам. - З моПм генеральним писарем,- одвiтуК Сомко. - Да то ю ж! Не дав би я йому гетьманського бунчука пiд таку годину. Е, батьку! - каже Сомко.- Тобi-бо вже дуже зневiрились люде. - А ти, синку, дуже багато ймеш Пм вiри. Я чував про Вуяхевича дещо негарне. - _Е,_ годi! Ти мою Вуяхевича не знаКш. Нiхто лучче його не вмiв гамовати козакiв: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не iншому. Похмурна, похмурна година! - каже сам собi Шрам. - Не така ще, як тобi здаКться,- сказав Сомко. Дай, боже! А що ти скажеш про поспiльство, що купиться коло Нiженя, нехай бог криК, наче як иуло на почаПку Хмельнищини? Се все брюховцi! - Нiчого не скажу. Менi бiльш Пх жаль, нiж досадно; бiльш досадно, нiж страшно. Поки в мене в таборi козаки да гармати, я нi про що й гадки не маю. Ти думаКш, може, мене дуже засмутили миргородцi да полтавцi з зiнькiвцями? Не засмутили вони мене, а преогорчили. Не те менi шкода, що три полки одпало, а те, що честь, правда поламана. "О, голово ти моя золота! - подумав Шрам.- Коли б то так усi, як ти, держались честi да правди! А то на кого не зглянеш - усяке, мов звiрюка, про свою тiлько шкуру да про свiй берлiг дбаК". УПхали в мiсто. Тiлько що переПхали Галатовку-урочище, аж ось перегородила Пм дорогу процесiя: несли мертвого. ПитаКться Шрам. - Кого ховають? Кажуть: - Вiйтенка. - Пiп сьогоднi з Домонтовичем на божий суд ставав? - Того самого. Не послужила фортуна горопасi. Тiлько стялись на шаблях, зараз так i положив його вражий кармазин. - Е, нi-бо! - перебив тут хтось iзбоку.- Перше Домонтовиченко влучив вiйтенка по лiвiй руцi - кров так i задзюркотiла. Мiй батько сам там був, дак розказовав. Шарпонув та й каже: "Годi, буде з тебе!" А вiйтенко: "Нi, або менi, або тобi не жити на свiтi!" - "Дак нехай же,- каже,- господь упокоПть твою душу",- та й почав налягати ще бiльш на вiйтенка. Поплямував його скрiзь ранами. "Ей,- каже,годi! Пожалуй сам себе!" А той маха та й маха наослiп, аж поки дано йому так, що й покотивсь, як снiп. - Нехай, нехай! - каже ще один, iдучи мимо.- Вiзьме колись i наша! Дивиться Шрам, аж за труною того вiйтенка трохи не ввесь Нiжень пiднявся; i все самi мiщане: жодного в кармазинах. Дивиться Васюта, аж за мiщанами сунуть i козаки нiженськi; i все тiлько товариство: жодного сотника, нi отамана. Iдуть, утупивши очи в землю, i мов не бачать нi гетьмана, нi Васюти з старшиною. Шрам тiлько похитав головою. Нiчою не сказав i Сомко, дивлячись, що козаки, замiсть табора пiд-мiстом, опинились на вiйтенкових хуторах, наче в свого полковника, да ще пiд такий великий час. А старшина тiлько мiж собою зглядувалась. Зрозумiв, мабуть, щось i Васюта; бо, скоро перейшли похорони, зараз, одклонившись гетьмановi, повернув до свого двору. Старшина Нiженського полку теж роз'Пхалась по дворах; а з других полкiв поПхали за Сомком до табора. А табор Сомкiв стояв пiд Нiженем, за Бiлякiвськими левадами. ДоПжджають до табора, аж у таборi ще оддалеки чути гомiн, галас. ПриПжджають ближче, аж округи табора жодних бекетiв. Козаки змiшались, як у бразi гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку мiж ними немаК. А тут ще почало темнiти, так Сомкове вiйсько - наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилi ходять, а дальш, у темнотi, так уже тiлько реве да бурхаК. Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелiв позвать перед себе Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, да не так-то його й знайти у такiй мiшанинi. Сомко напавсь на пiдручникiв генерального писаря, сердивсь, кричав; далi бачить, що тим серцем мiшанинi таборовiй не запобiгне, розiслав старшину по всьому обозовi козакiв гамовати, а сам сiв на коня i поПхав помiж наметами. Шрам Пхав за ним, похмурний, як нiч, що надходила. Аж ось i генерального писаря уздрiли. Той давно вже Пздив по табору, гамуючи козацтво, тiлько од його гамовання iще гiрш пiдiймавсь гомiн. - Вражi дiти! - кричить.- Пiчкурiг! Навчимо ми вас старшину шановати! Не будете ви в нас копилити губу, як тiП запорожцi, що всi в Пх рiвнi. ПорiвняКмо ми вас так, що й не захочете. Мало чого не буваК, що запорожцям усюди своя воля, що з ними старшина й гетьман запанiбрата. Пожалуй! У Пх нема нi вбогих, нi багатих; так на те ж вони запорожцi, козаки над козаками. А ви що? Мужики! Тая ж мужва! Да ми вас, вражих дiтей, батогами! Ось нехай лиш рушать раду - ми вас повернемо в земляну роботу! Дамо ми вам знати козацькую вольность! Так вигукував вiйськовий писар, i байдуже йому, що круг його наче море iграК. I, так як от хвилi розходяться перед байдаком, а ззаду знов, буркочучи, зливаються, так тiП козаки спершу розступляться, щоб дати дорогу писарському поПзду, як же проПде, то й зачнуть iззаду вигуковати: - Чи чуКте, що пан писар глаголе? Ми мужва! Нас батогами! Сипати вали по городах нас приставлять! Дак ми будемо працьовати, а старшина одпасувати боки, орудуючи нами? I так ще мало нам зневаги? Вали сипати? Не дiждуть же вони сього! Не дiждуть, не дiждуть! - гукали ще голоснiше тiП, що були дальш од писарського поПзду. А вiйськовий писар, хоть i чув, да не озиравсь. Вiн своК козакам провадив. - Пане писарю,- каже Сомко, перестрiвши його,- що отеК в тебе за порядок? Хiба на те я дав тобi бунчука? А той уклонивсь, правда, низенько да й каже: - Та от, пане ясновельможний, яке тут лихо. Недалеко звiдси табор запорозького гетьмана... - Гетьмана! - крикне Сомко, що аж покрив увесь галас.- Хiба в тебе й опрiч мене Ксть гетьман? Так убирайся ж до його Пздити на свинях! - i вирвав у його з рук бунчук гетьманський. Почувши Сомкiв голос, зараз круг його всi замовкли. - Гетьман, гетьман прибув! - пiшло скрiзь по таборовi; i, скоро рознеслась така чутка, зараз деякi бурли схаменулись, подумали про свою голову. Сомко-бо жартiв не любив. Щирий i незлобивий був лицар, да вже ж як i допечуть йому, то стережись тодi кожен. У таборi в його або в походi знай свою лаву - не так, як у iнших. Тим-то й били сомкiвцi неприягеля всюди, де тiлько стинались. Знали, чого стоПть Сомко, усi старiП, значнi козаки; а вiйськова чернь про те байдуже: Пй аби воля. От пiд сю-то волю й пiд'Пхав Iванець iз своПми запорожцями, i пiшло усе, як у казанi кипiти. - А що, пане гетьмане? - каже Шрам.- Може, ще й тепер за свого писаря заступишся? Сомко тiлько махнув рукою i поПхав до свого намету. - Дай лиш, сину, менi свою бунчука,- каже Шрам,- я лiпше од якого небудь недоляшка в тебе попорядкую. Сомко оддав йому мовчки. "Бiдна козацька голово! - подумай сам собi Шрам. - Отак-то завсегда доводиться нам та честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сiяК, а в серце нiхто не загляне. Тут день i нiч мiзкуКш розумом, не знаючи спочинку, а тут пiд боком гадюки сичать i на твою душу чигають". Так собi мiзкуючи, обiйшов вiн з бунчуком увесь табiр i всюди постановив варту, щоб нiхто вночi з табору не вештавсь i до табору нiкого без оклику не звелiв пускати. Да й нi на часиночку не дав собi одпочинку. Де козаки чи кашу варили, чи круг огнища з салом на спичках сидiли, тихiП речi не про що вже, як про чорну раду, ведучи, вiн до Пх i пристане; i як спом'яне старого Хмельницького, як тодi в козакiв була воля й дума Кдина, то козацтво наче й протверезиться. А iншiй громадi Христову притчу розкаже, схиляючи буП душi до кротостi да до любовi; то козаки, так як тiП бджоли од кропила, погудуть та й осядуть. I добре б воно було; може б, Шрам i до кiнця козакiв утихомирив; так от же, як за тим сiятелем по нивi, так i за Шрамом паволоцьким слiдом ходив диявол i всiвав плевели в пшеницю. А той диявол не хто був, як полигач Брюховецького - Вуяхевич. Надувшись, мов той сич, проходив вiн iз своПми пiдручниками мимо козацькi купи i, бачся, нiчого злого й не дiК, тiлько то там, то сям що-небудь блявкне, да так же то козакiв гiрким словом зневажаК, так Пм те нещасне панство да гетьманство в вiчi тиче, що козаки, прислухаючись, тiлько уси кусають. I як от рибалка, Пздячи човном, кукольван розсипаК, так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гiркi слова в козацькiП душi. Аж ось наступила темна, глуха нiч; i добре й зле опочило. Чи спав же то Сомко-гетьман, чи нi, а Шрам не змигнув оком i на годину. Нiхто б не розказав, нiхто й не списав би всiх його думок. З тяжкою од клопоту головою ходив вiн од варти до варти, частенько поглядаючи против Романовського Кута. А в Романовського Кутi широкi дуби од огнищ свiтяться; через поле чути глухий гомiн; ячать здалеку людськiП голоси, наче та хвиля на морi перед лихою бурею. XIV Розкажемо ж тепер, що дiялось у дому в Гвинтовки, як отак працьовав наш паволоцький Шрам. Мабуть, тодi вже така година була, що й тут якось не було ладу нi мiж жiнками, нi мiж чоловiками. У жiночiй громадi не йшла в лад ота княгиня, жона Гвинтовчина. Одно, що вона панi великого колiна, а друге, що з дiда, з прадiда вона ляшка й католичка, так уже тут як не пiдходь, а не потоваришиш щиро. А в чоловiкiв вийшло своК безладдК. Череваневi було якось дивно, що Гвинтовка наче iншим чоловiком зробився. Знав вiн його замолоду добре. Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький по Польщi загони, то вже нiхто дальше його не пробереться; i говорять було козаки: "О, далеко паша Гвинтовка досягаК!" I чи вже в компанiП, чи що, так Гвинтовка друзяка, да й годi. Тим-то й полюбив його Черевань i сестру в його засватав. От же й тепер вiн, бачся, той же, да нi: усе в його стало якось хистко, i слово його хоть i бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово. Простий був чоловiчина Черевань, а й йому стало розумно, що тут щось да не так. - Як отеК, Михайле, в вас учинилось,- питаКться Гвинтовка в Череваня,- що ти свою Лесю заручив за гетьмана? - А чом же, бгате,- каже Черевань,- чом нам не заручити дочки хоч би й за гетьмана? Хiба ж ми зроду з гетьманами хлiба-солi не Пли? - Хто ж се говорить? - сказав Гвинтовка.- Дочка моКП сестри зумiК показати себе на всякому мiстi; тiлько що зробили ви дiло спiшно, да коли б воно не вийшло смiшно! - Проти чого се ти закидаКш? - питаК Черевань. - Против того, що тепер, пiд сю заверюху, того й гляди, що спiткнешся... - Нехай, бгатику,- каже Черевань,- спотикаються нашi вороги, а не пан Сомко! - Ге-ге! - Гвинтовка йому.- Спотикались i луччi од твого Сомка. Виговський, здаКться, добре сидiв на гетьманському столi - от же Гадяцькi пункти_ i того зiпхнули. А кажуть, що Сомко хоче теж iз москалем по Гадяцьких пунктах торговатись. Коли б свого не проторговав! От Iван Мартипович лiпше видумав, що без торгу береться до гетьманства. Тим-то й цар його, кажуть, у великому пошанованню маК. - Iванцевi, бгате,- Черевань Гвинтовцi,- нiчого торговатись: вiн давно вже чортяцi душу запродав, так йому тепер чи турок, чи православний - усе однаково. Ось побачиш, коли вiн од царя не перейде до турка! Не ждав Гвинтопка од свого зятя такого одвiту. Нiчого, однак же, не промовив. Буцiм i не вiн, повiв свого гостя оглядувати господарство. Там токи, повнi збiжжя, там овечi кошари, там млини з ставами, там по лугу ходить табун коней; усього надбав собi Гвинтовка, на всю губу був пан. Дивовавсь, розглядаючи все те, Черевань: який то його шуряк учинивсь дука! А сам собi подумав: "У мене нема нi таких гаПв, нi таких широченних лугiв, нi таких вешнякiв; да зате жоден мiщанин киПвський не подивиться скоса на Хмарище; i поки стоятиме на магiстратi башта з дзигарами, поти нiхто не скаже, що Черевань не по праву зайняв Хмарище. За готовi лядськi дукати купив я його в магiстрата, i всяке знаК, що за тi дукати збудовано магiстратську башту". ОгледIли, вернулись. Аж ось приПхав iз Нiженя сотник, Гордiй Костомара. - Що ти, - каже, - тут, пане осауле, сидючи дома, робиш? Там у мiстi коПться лихо! - Яке ж там у вас лихо? - питаК повагом Гвинтовка. - Мiщане,- каже,- гуляють з козаками. - Ну, бгатику,- озвавсь Черевань,- дай, боже, i повiк такого лиха! - Да пiдожди, добродiю,- каже Костомара,- через що й як гуляють? Бивсь на шаблях молодий Доiмонтовиченко з вiйтенком, да Домонтовиченко вiйтенка й одолiв. - Ну, так i амiнь йому, дурню! - каже Гвинтовка. - Амiнь? Нi, ще сьому дiлу не скоро скажуть амiнь! Ось слухайте лиш. Мiщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горiлкою, роблять вiйтенковi поминки на ввесь хрещений мир; так козацтво поскуплювалось, як бджоли до патоки, да загуло так, що аж слухати сумно. П'ю