жду, поки ти надумаКшся, чи скакати, чи додому вертатися. - Проклята шкура! - каже Петро, зскочивши з'свого коня.- Вовки б тебе Пли! Обiйдусь я й без твоПх нiг! Да й одiйшов назад, щоб розiгнатись. Догадавшись, що вiн задумав, Леся затулила од страху очi i молилась богу, щоб допомiг йому. Тiлько дарма вона лякалась. Хто б не споглянув на його високий зрiст, на тонкий да хисткий стан, хто б не завважив молодецьку силу у руках i в ногах, усяк би сказав, що не зовсiм iще лихо. Справдi, розiгнавшись, скакнув Петро i якраз досяг до другого берега. Аж тут берег пiд ним - хруп! Одколовсь, i вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме провалле"-да-Кирила Тур прискочив i вхопив його за руку. - Мистець, братику, Пй-богу, мистець! - каже весело шибайголова. - Не дармо йде про тебе лицарська слава. Ну, тепер я рад з душi стукнутись iз тобою шаблями. - Слухай, приятелю,- каже, дишучи' важко, Петро,- не буду я з тобою битись; теперь рука на тебе не пiднiметься. - Як се? Ти одступаКшся од бранки? - Нi, одступлюсь перше од душi! - Дак якого ж гаспеда ти од мене хочеш? - Оддай, брате, менi ПП без._ бою. Не будем марно кровi проливати. - Га-га-га! - зареготав запорожець,- Ото ще чудасiя! Богдане, чи чуКш? Курячий же в тебе, пане Петре, мiзок: не зовсiм ти пiшов по батьковi. Який би враг примусив мене жартовать iз гетьманом, коли б сам куций дiдько не засiв менi в серце? Нi, пане брате, полягти од твоКП шаблi байдуже, а оддати бранку - ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годi дармо балакати! Стукнемось так, щоб аж ворогам було тяжко, i нехай лучче про нас кобзар спiваК пiсню, анiж розiйтись чортзна по-якому! Та й вийняв з пiхви свою довгу, важку шаблюку. - Ой панночко, - каже, - наша панночко шаблюко! З бусурманом зустрiвалась, та й не двiчi цiловалась; поцiлуйся ж тепер iз оцим козарлюгою так, щоб запорожцям не було сорому перед городовими, а чорногорцi щоб не величались своПми юнаками! -Так ти справдi не оддаси ПП без бою? - питаК ще Петро. - Не йме вiри вразьке Шраменя! - каже Кирило Тур. - Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неП доторкнешся, поки в мене голова на плечах! Буде з тебе, чи, може, вкроПти тобi жупана? - Нехай же нас господь розсудить,- каже Петро, а мене простить, що знiмаю на тебе руку! Да й собi вийняв шаблюку. - Коханий побро,- каже тодi Кирило Тур чорногорцевi,- коли я не стою на ногах, не борони йому бранки. Махай у Чорну Гору та скажи там своПм щурам-чорногорцям, що й на ВкраПнi рубаються не згiрше. Що ж ти, козаче, не нападаКш? - обернувсь вiн до Петра. - ТвоК дiло нападати, а моК боронитись. Петро почав козацький грець. Ще, може, звiку не сходились на сих полях такiП два рубаки, одноП сили, одноП хистi, одного завзяття. Чи встоПть же Петро против здоровенного, широкоплечого козарлюги Кирила? Той-бо стоПть, як буПй тур, вкопавши ноги в землю. Тiлько ж i Петро був козак не дитина: мав батькову постать i силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий i проворний, як сугак на степу. Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно. Що один рубне, то другий одiб'К, аж iскри летять. Леся сама себе не пам'ятала од жаху. Той стук, те звяканнК, тiП блискавицi понад головами - усе те дiялось, мов у неП в серцi. А чорногорець аж на конi не всидить, дивлячись на ту мономахiю. Мистець вiн був у лицарському дiлi, так йому страшенна сiча побратима з Петром Шраменком була не герцем, а справдi iгрищем. А вони спершу повагом складали шаблюки, мов тiлько примiрялись; а потiм усе скорiш, усе з бiльшим притиском давали один одному маху. То приступали, то одступали; то розмахувались з усеП сили, що аж шабля свище; то знов один одного тiлько манили, а самi чигали, як би рубонути да й закiнчити зразу. I так же то обидва знали тую шермицерiю, що нi той того, нi той того не зможе зачепити - одвiчають самi шаблi. Тим часом у обох очi вже йграють, як у звiрюки; щоки горять; на руках жили понабрякали, як вiрьовки; i вже б'ють козаки напропаще; iскри сиплються густо, i от-от комусь погибель! Аж зразу - черк! Пополам обидвi шаблi. Козаки з досади покидали об землю й хрести. - Ну, як же нам скiнчити? - каже Петро: розгарячивсь i вже забув про мирову.Давай боротись або стрiлятись на пiстолях. Нехай менi нiхто не доказуК, що я не справивсь iз запорожцем Туром! - К нечистому з бороннКм! - важко дишучи, каже запорожець,- Хлоп'яча забавка! Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут менi й со духи. А вже раднiший я пiти до чорта в зуби, нiж оддати тобi бранку. К нечистому й пiстолi! Не велике диво просадити кулею чоловiковi голову. А К в нас, коли хочеш, турецькi запоясники, кинджали, однакi завдовжки i одного майстра. Схопимся за руки по стародавньому звичаю, та й нехай нам господь милосердний одпуска нашi грiхи! Узяв у чорногорця булатний запоясник, примiряв до свого i подав Петровi. Потiм схопились лiворуч та розчали знов грець, лютий, страшнiший первого. - Ей, драгий побро! - крикне чорногорець.- Кiнчай боржiй, бо вже онде погоня! - Не бiйсь,- каже Кирило Тур, задихавшись,- поки пiдоспiК, закiнчаКмо дiло! - О боже, спасителю! Се нашi Пдуть! - закричала Леся, глянувши на дорогу. А то стояла все, мов нежива, коло чорногорця, дивлячись на страшне одноборство. Справдi, по полю мчались козаки. Поперед усiх поспiшав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з пiвдесятка комонникiв. Скоро виПхали з гаю, зараз загледiли на узгiр'П наших рубак. Небо вже на сходi сонця почервонiло, i шаблюки блищали здалеку, як краснi блискавицi. Не вонпив старий Щрам, що його Петро укладе Тура, дармо що Тур такий коренастий. Як же покидали козаки шаблi да взялись за запоясники, так у його й в душi похолонуло: не раз-бо в такому одноборствi падали перед Пм обидва разом. Так же й тут сталось. ДоскакуК Сомко iз Шрамом до провалля, аж Кирило Тур iз Петром дали один одному в груди так щиро, що й повалились обидва, як снопи. IX Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час i стид, i дiвоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так i впала на його; плаче, голосить, серденьком називаК. Що Пй тепер i той ясний жених, i те гетьманство? Гаряча кров б'К з рани в Пегруся, промочила хустку, обмиваК Пй руку. Якби воля, оддала б тепер Леся душу, аби оборонити од смертi козака, що_ так щиро одважив за неП свою жизнь. Уже й Шрам iз iетьманом, об'Пхавши байрак, прискочили до того бойовища, а Пй байдуже; вона плаче, вона вбиваКться над своПм Петрусем. - Годi, доню! - каже Шрам.- Слiзьми рани не залiчиш. Дай лиш ми перетягнем ПП поясом. Ще, може, не зовсiм лихо. А Сомко, щоб помагати Шрамовi або лютовати на комишникiв, вiн, замiсть того, сам давай рятовати од смертi Кирила Тура. - Бiда,- каже,- Турова голово! Я думав, ти тiлько жартуКш iзо мною по-давньому, аж тебе справдi заморочив нечистий! Лучче б менi довiку не женитись, нiж отеК бачити тебе без пам'ятi i гласу! А про те йому й байдуже, що молода його розливаКться слiзьми над iншим та взиваК серденьком. - Не знаю, пане гетьмане,- каже Шрам,- яке в тебе й серце, щоб возитись коло сього собаки! - А що ж, батьку? Хiба так отеК його й покинути? - Да нехай би пропадав ледащо, як заслужив! - Нi, батьку, вiн не так думав, виручаючи з бiди мою голову. - Виручаючи з бiди голову! А тепер трохи не згубив тобi молодоП! - Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде. Леся дослухалась до його мови. "Дак от як вiн мене любить!" - подумала собi небога, i серце ПП навiки од Сомка одвернулось. Шрам тож посупивсь. Хоть i не сказав, да подумав: "Йому жаль сiчового розбишаки, а що мiй Петро лежить без пам'ятi, про те йому й байдуже". А Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло запорожця, кинувсь i сюди. - Що пан Петро? Чи Ксть надiя? - питаК в Шрама - Вiзьмiть мою опанчу та припнiть мiждо коней. - Гляди вже, пане гетьмане, свого запорожця,- каже понуро Шрам,- а в пана Петра Ксть батько. Та, знявши з себе рясу, i прип'яв до коней. Положили на рясу мiждо двох коней Петра да й повезли до подвiр'я, придержуючи. - От де, синку, довелось менi колихати тебе у козацькiй колисцi! - каже, йдучи позад його, старий батько.- Не судив тобi бог заквiтчатись смертними ранами за ВкраПну, а доскочив Пх за чужу молоду! Сомко хотiв положити в таку колиску й Кирила Тура,- не пожаловав своКП саКтовоП опанчi, як тут де не взялось двоК запорожцiв. Наскочили i зараз розпiзнали, що сталось; не розпитували довго. - Що це,- кажуть,- панове, ви хочете робити з нашим братчиком? Невже вiн такий сирота, що якби не городовi козаки, то отут би й оставсь на степу, звiрю та птицi на поталу? Нi, панове! Ще зроду братчик братчика у чужих руках не кидав. Оддайте нам його! Њ в нас своП лiки - зараз поставимо його на ноги. Да не дожидаючись довго, моргнули чорногорцевi, схопили Кирила Тура, один за плечi, другий за ноги, положили поперек коней перед собою да й помчались, як тiП демони. Богдан Чорногор слiдом за ними. А Петра везли тихою ступою, з обережнiстю. Сомко повiв за руку Лесю, про здоров'К питав, голубив; да вона вже до його була не та: за жалем да за тугою нi слова йому не промовить. Пройшли за ярок, аж ось i Череваниха Пде назустрiч. Василь Невольник, не жалуючи, поганяК коней. Зрадiла мати, як побачила свою Лесю, що вже й казати! А Шрам смутно привiтав Череваниху: - Бач,- каже,- нене, чого твоя дочка наробила! Уже де замiшаКться ваш жiночий рiд, то добра буде мало. Посумовавши Череваниха над Петром, розпитавши в дочки, як що було, аж сплакнула да й каже: - Уже ж, панотченьку, коли таке лихо склалось через мою Лесю, то ми з нею мусимо й запобiгти сьому лиху. Везiть пана Петра до нас у Хмарище. Не будемо ночей досипати, а вже його на ноги поставимо. Я на своКму вiку доволi попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього дiла здатна. Немов господь нам i поможе! Шрам iзгодивсь, щоб везти Петра просто до Хмарища; а Черевань запросив гетьмана i всiх при йому значних козакiв до себе в гостi. Тодi Череваниха з Лесею поПхали попереду, щоб усе _дома як слiд спорядити. Дорогою Леся десять раз розказовала матерi, як бивсь Петро iз Кирилом Туром; i вже чи дуже, чи нi клопоталась у Хмарищi Череваниха, щоб заготовити лiжко недужому, а вона бiльш нi про що й не дбала. У кiмнатi, де перше сама спала, послала йому на свойому лiжковi перину, убрала сволок свiжими, щонайкращими квiгками, завiсила вiкно шитою хустиною, i вже й рiдна сестра не буде така до брата, як вона була до бiдолахи Пеiра. Гостi Череваневi пили, Пли, бенкетовали в Хмарищi або пробували з гетьманом у КиКвi за вiйськовими речами; Череваниха Пх трактовала; а в Лесi чiлько було й роботи, що копати корiнне, варити зiллК да сидiти над недужим. Допомагав Пй Василь Невольник. Петро мiй мов удруге на свiт народивсь. Що йому тепер, що Леся не його суджена? Вона його любить - бiльш йому нiчою й не iрсба. Чи раз же то в недузi, одкридши очi, не то ввi снi, не то наяву, бачив вiн, як вона, нахилившись над ним, пiдстер'гала, чи вгору, чи вниз iде його здоров'К? Як мати дiпинку забавляК очима, щоб воно Пй усмiхнулось, так вона заглядала йому в вiчi, довiдуючись, чи вернувсь вiн iк пам'ятi. А вiн же то, ослабши усiм тiлом, жив тiлько серцем, i хоть не змiг двигнути нi рукою, нi ногою, а серце билось, як вода в джерелi в криницi. Не бажав би вiн нi жизнi, нi здоров'я, коли б йому так i вмерти, дивлючись у тiП очi, як у чисту воду. У саду щебече соловейко; запашний вiтерець повiваК в вiкно крiзь цвiт садовини; тихе сонечко, заходючи, граК по сiiнi з вишневими вiтами; коло йою сидить його Леся, бере його за руку, прикладуК свою долоню йому до гарячоП голови... Нi, не треба йому нi жизнi, нi здоров'я, дайте йому отак зомлiти, заснути i не прокидатися довiку! От же здоров'К почало брати гору, наповняло козацьке тiло, як вода колодязь; i губи зачервонiли, i очi заграли. РадуКться старий Шрам, радуКться й гетьман, а вже нiхто бiльш, як сама Леся. Тiлько ПП радiсть схожа була на мiсяць пiд негоду: то сiяК вiн, як срiблом сипле, звеселяючи й поля, i села, i сади понад рiчкою; то зайде у хмару, i як зайде, то весь свiт наче печаль покриК: рiчка мов мертва, без iскор, тече помiж берегами; почорнiли сади; по темних полях смутно. Небога Леся то веселиться серцем, то тяжко сумуК, як згадаК, що мусить одна-одинока тратити молодiП лiта у гетьманськiй свiтлицi, слухаючи тiлько вiйськовiП розправи да погриманнК кубкiв за трапезою. Розпiзнала голубонька, да пiзно, що Сомко козак не до любощiв. Нема в його нi того нiжного слова, нi того люб'яiного погляду, що веселить дiвоче серце. Гетьман вiн на всю губу, пишен i красен; да не згляне й не заговорить так од серця, як той бiдний Петрусь. От же треба коритись своПй долi; шкода й казати батьковi або маПерi. Нехай i сам Петрусь про те не вiдаК! Став вiн очуняти, стала вона рiдше до його надходити, нiби боПться його й соромиться. - Чого ти, Лесю, наче ховаКшся од мене? - каже вiн Пй раз, пiймавши ПП за руку. ' Вона нiчого йому не сказала, тiлько слiзки заблищали на очах. - Не ховайсь од мене, серденько,- каже Петро.- Будь менi за рiдну сестру. Не судив нам бог жить iз тобою, нехай оддають тебе за iншого, а я довiку не перестану тебе любити, як свою душу. - Луччс вже зразу розiйтись да й не зустрiчатись! - промовила Леся да й вирвалась од його i пiшла в садок виплакати своК горе на волi. От же не раз i пiсля того прийде було i сяде в його коло лiжка,- сяде, заспiваК яку смутную пiсню; усе, що на душi Ксть, усе виспiваК. Нiчого було й не говорять, дивляться тiлько одне на одного, а що на душi робиться, усе iм розумно. А Сомко про те не думаК й не гадаК; да й Шрам, i Черевань, i сама Череваниха байдуже. Бо в ту старовину, коли дiвка заручена, то вже й годi, уже й не кажи, що не сей, а той менi люб, а то на весь свiт пiде слава. Тим-то усi були й безпечнi, да й самi вони, Петро iз Лесею, мовчки сумовали. Тiлько що знявсь Петро на ноги, аж ось надiйшла Сомковi чутка, що_ воКводи од царя прибудуть швидко до Переяслава. Годi тодi в Череваня бенкетовати; рушив зараз Сомко у дорогу, щоб привiтати Пх у себе в гостинi. А Шрам собi ждав - не дождався генеральноП ради, щоб, забравши з того боку усi козацькi потуги, iйти на Тетерю. Череванисi було на думцi гетьманське весiллК, а Черевань рад був гуляти хоть довiку мiж веселим козацтвом. I так мiж собою урадили, щоб Пхав вiн iз дочкою пiд Нiжень до свого шуряка Гвинтовки, осаула полковою нiженською, а Шрам з сином мав Пхати у Переяслав до Сомка, гетьмана, i щоб, одбувши воКвод, справити гетьманське весiллК на всю УкраПну, i на весiллi разом усю старшину до походу на Тетерю приклонити да зразу його мов сiткою й накрити, щоб_ не було двох гетьманiв на ВкраПнi. Як ось виПжджають за Броварський бiр, за пiски, аж iз Переяслава до Сомка гонець курить. Хто ж той гонець? Сам переяславський сотник, Iван Юско. Скоро нашi розпiзнали таке диво, зараз наче хто й сказав усякому, що склалось щось недобре. - Iз якими вiстьми? - питаК гетьман. - Бодай i не казати, пане ясновельможний! - Що? Невже татаре? - Гiрш од татар! Iз одного Васюти народилось тобi, пане гетьмане, четверо, коли не лiчити Iванця! - Да кажи просто, щоб тобi язик усох! - крикне Сомко. - Лучче, якби всох, пане гетьмане, нiж возвiщати тобi таку вiсть! Зiньковський, миргородський i полтавський поклонились Iванцевi! - Як? МоП полковники перейшли до Iванцевого боку? - Усi троК, як чуКш, пане гетьмане. - I миргородський, i полтавський, i зiньковський? - Усi троК; оставсь при нас по сей бiк Нiженя тiлько лубенський да гадяцький. - Чому ж менi не дано звiстки? - Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав. - Що ж? Як? Чи коли? Хоть розкажи толком. - А от як,- каже сотник Юско.- Џздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чуК, що князь у Зiньковi. Завернув туди, аж там Остап миргородський i Дем'ян полтавський з старшиною; бенкетують усi у зiньковського Грицька. Ну, се ж iще нiчого. До князя - аж у князя повно запорожцiв, i все з тих гольтяпак, що, попропивавши худобу, служили в козакiв по дворах, а далi, не звикши слухати господаря, повтiкали п'янствовати на ЗапорожжК. Пiзнали деякi бурмистра. "Чи не од крамаря,- кричать,- уже вибачай, ясновельможний, у сiм словi,- чи не од переяславського крамаря до князя? Чорта з два тут поживитесь! Ось ми вас, городових кабанiв, хутко впораКмо!" РозслухаКться, аж тут ось яка вродилась новина - богдай менi не чути i не казати! Князь iз Iванцсм побратавсь, зове його гетьманушкою запорозьким, оддав йому поки що УкраПною по Ромен владiти. Сомко аж за голову взявся. - Миргородський,- каже,- полтавський... промiняти мене на Iванця! Нi, пропала вже, бачу, лицарськая честь на ВкраПнi! Положили ми ПП з батьком Богданом у домовину! Да гляди лиш,- каже Юсковi,- чи правда ще сьому? - Ой, коли б то сьому була брехня! - одвiтуК Юско. - Так от же стинно, що Iванець у Зiньковi гуляК в князя. Бачив його бурмистер, так як ти мене, пане ясновельможний. А запорожцi, кажуть, велику ласку у царя мають i чого попросять, усе цар по Пх робить. Тим-то князь, зазвавши полковникiв до Зiнькова, погодив Пх, царевим словом, слухати Iванця як гетьмана. А в нас тепер бач, як завелось? Що кожен себе гледить, аби йому було добре. Запобiгаючи царськоП ласки, усi троК згодились, щоб Iванець по Ромен УкраПною правив. - Так, так! - каже гiрко Сомко.- Гетьмануй над нами хто хоч - чи лицар, чи свинопас,- аби ми полковниковали. О, неситая жадоба старшиновання! Тепер-то я побачив тебе в вiчi. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тiлько верховодити над iншими!.. Ну, а Васюта ж? I той поклонивсь Iванцевi? - Нi, мабуть,- одвiтовав сотник Юско,- бо, каже бурмистер, попившись, запорожцi i на Васюту похвалялись да й на всю городову старшину недобрим духом дишуть, а найбiльш тiП, що з винникiв да з парубкiв, що которого хазяПн коли вдарив або злаяв, то вже тепер похваляються за все оддячити. - Ось якими новинами привiтають нас у моПй Гетьманщинi! - каже, гiрко усмiхнувшись, Сомко до Шрама.- Ну, да ще помiряКмось, чия вiзьме. О, да й провчу ж я своПх зрадникiв! - Що ж ти, сину, думаКш чинити? - спитав Шрам. - А що ж! Џхати до Переяслава, постягати до обозу пiдручнiП менi полки да й стояти хоть проти цiлого свiту! Що менi тiП князi да бояре? Що се вони видумали - шматовати УкраПну? Наше право козацьке, нiхто мiждо нас не втручайся! Де два козаки, там вони третього самi судять. Побачимо, чия буде сила! - I отеК,- каже Шрам,- замiсть вiйни з недоляшком Тетерею, заведеться вiйна мiж сьогобочними полками! Бо вже коли загарбав у своП руки Iванець три полки, то без бою його з УкраПни не випреш. А Васюта собi пiднiметься, бо за ним уся Сiверiя, уся стародубiвщина потягне. Дожидайтесь же тепер, паволочане, поки Сомко справиться з своПми ворогами! Коли б iще пiд сю заверюху сам i Тетеря не перелiз через Днiпро; бо в них з ляхами щось_ таке вже компонуКться. - Ну, а що ж би ти робив, батьку? - питаК , гетьман.- Порадь мене своКю головою; я тебе послухаю. - От що я тобi пораяв би! Џдь лиш ти у Переяслав да пиши листи до усiх полковникiв, щоб убоялись бога да подумали про козацьку славу, що ось Iванець простягаК руку, щоб ПП скаляти, внiвець обернути. А я тим часом поПду з Череванем у Нiжень. Я одкрию божевiльному Васютi очi, що й сам пропаде, i другим наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш вiн приложить своП потуги до твоПх; тодi в усякого руки опустяться, а твоП полковники знов до тебе вернуться. - Нехай тепер вертаються, а вже не я буду, коли не зроблю з ними так, як покiйний гетьман iз Гладким. - Ну, не хвались iще, синку, да богу молись,- сказав понуро Шрам.- Тодi скажеш гоп, як перескочиш. Не тратьмо дармо часу, попрощаймось. Попрощались i роз'Пхались. Нiхто нiкому не сказав на прощаннК веселого слова. Усiм на серце пала тяжка туга, мов перед яким великим горем. - Еге-ге! Бачу, бачу, куди доля хилить УкраПну! - говорив сам собi Шрам, понуривши голову, Пхав позад усiх, не хотiв нi з ким розмовляти.- Невже ж,- каже,- отеК справдi усе й розкотиться, як горох iз жменi? Невже ж на те козаки воювали i кров свою проливали, щоб пропала козацька слава порошиною з дула? Да й згадав старий смутну пiсню, що зложив божий чоловiк, як умер батько Хмельницький: Чи вже ж дармо тая безщасна _УкраПна богоi молила, Щоб мiцна його воля з пiд кормиги лядськоП слобонила, На позор да поругу невiрним не давала, щастям надiлила,- Чи вже ж дармо вона боговi молила? "Мабуть, що_ дармо, - думаК собi Шрам, - мабуть, не така божа воля, щоб УкраПна з упокоКм хлiба-солi уживала! Чи, може, приходить уже кiнець свiту, що возстане свiй на свого? I звiдки ж пiдiймаКться хмара, боже ти мiй милий?.. ЗапорожжК перше було гнiздом лицарства козацького, а тепер виводить тiлько хижих вовкiв да лисиць. ОтеК, мабуть, дожились вражi сини до порожнiх кишень, то й заводять мiж народом трусу, щоб пiд каламутний час людським добром поживитись. Завидно, мабуть, стало проклятим сiромахам, що в городового козака повно в господi. А який же враг посилав на ЗапорожжК, як, по розгромi ляхiв, усякому було вiльно займати займанщину? Нi, ось пiдем лицарювати!.. П'янствовати да баглаП бити, а не лицарювати!.. Пожалуй, iншi спасеннi душi справдi одбiгли займанщйни, яко суКти мирськоП; а другий розбишака пiшов у Сiч, аби не робити дiла на господарствi. От i налицарювали! Утiшайсь, УкраПно, своПми дiтками! Iванець пiдлестивсь до сiчовикiв да тепер i коПть з-пiд руки в князя, що хоче. Бачу, до кого вiн добираКться, - хоче Сомковi дружби доказати, да ще ж бог нас не зовсiм покинув; iще, може, набереться сотня-друга вiрних душ на ВкраПнi!" Мiзкуючи так, слухаК, аж iспереду пiднявся якийсь галас. Косили над дорогою косарi, а один упивсь да й простягсь серед шляху; а Василь Невольник, мабуть, задрiмав да й наПхав; от i зчинилась заверюха. Завзятий пiд ту чорну раду сiльський люд зробився. Шрам стиснув коня острогами i пiдбiг швидше до ридвана. - Кармазини! - гукали п'янi косарi.- Iзнов розплодилась вельможна шляхта помiж миром! Да нам не вперше викошувати сей бур'ян по ВкраПнi! Да й точаться до ридвана, махаючи косами. А один преться з сокирою, щоб притьмом колеса рубати. - Геть, iродовi душi! - крикне на них Шрам. Побачивши перед собою попа, усi зараз трохи й зупинились. - Що се? - каже Шрам. - Чи ви турки, чи татаре, що нападаКте на подорожнiх! Чи в вас християнська душа, чи вже i бога й вiру забули? - Нi, панотче,- обiзвавсь один,- не забуде чоловiк християнськоП вiри довiку! Та як же стерпiти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах? - Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах! - озвалось уже двоК чи троК. - Ще не попустимо глумитись над собою! Буде вже й того, Що один свиту золотом гаптуК, а iнший, може, й сiрячини не маК, один оком своПх сiножатей не займе, а ми ось_ iз половини косимо. А вибивались iз-пiд ляхiв усi укупi - Так! Бачу, бачу! - каже сам до себе Шрам.- Усюди пробралась iз Запорожжя халепа! - Iз Запорожжя! - кажуть.- Де тобi, панотче, iз Запорожжя? Це все нашi городовi коять, а на Запорожжi усяк рiвен. Нема там нi панiв, нi мужикiв, нi багатих, нi вбогих - БiднiП, слiпорожденнiП ви дiти! - сказав Пм крiзь сльози Шрам - Нехай господь змилуКться над вашою темнотою! Пустiть коней, пустiть! Не заступайте дороги, а то я призову на вашi глави проклятiК господнК! - Ну, вже пустiмо, нiчого робити,- кажуть косарi, розходячись по боках дороги.Знав ти, панотче, що сказати! А вже якби не ти, то ми б дознались, iз якого дерева повиточуванi спицi в ридванi. Не оборонили б його й позлотистiП цяцьки, щр дурнiП ляхи повимудровували! - Нехай вас бог помилуК! - каже од'Пжджаючи Шрам.- У тяжкому недузi ви ходите! Проклят, проклят химородник, що заморочив вам голови! Отакi пiснi слухали нашi подорожнi до самого Нiженя. Чи заПжджав Шрам до кузнi iпдковати коню пiдкову - у кузнi коваль, за'6увши про залiзо в горнi, балакав з хуторянами про чорну раду. - Що ви,- каже,- лагодите чересла та лемешi? Лагодьте лучче батькiвськi списи, бо буде хутко усiм робота, Пхали в Нiжень запорожцi, дак казали, що знов пiднявсь такий гетьман, як Хмельницький. Чи сходилась де у сельцi мiж миром судня рада - дiди, замiсть щоб укладати громадi суд, розказовали, звiдки почалось козацтво i як увесь мир вибивсь був iз-пiд ляхiв i недоляшкiв на волю. - Що тепер за державцi-козаки? - каже iнша сива борода (бо тодi поважнi посполитiП люде носили бороди) - Ще з такими можна поборотись. То он як за Наливайка або за Павлюги були ляхи-державцi да недоляшки! Один над сотнею сiл! Та i з тими якось же нашi справлялись. Он, як був Кисiль або Вишневецький Њрема.. Батечки! Було йдеш, чумакуючи, степом. "ЧиК село?" - "Вишневецького".- "ЧиП лани?" - "Вишневецького".- "ЧиК староство?" - "Вишневецького! " Та й за тиждень не перейдеш його держави. ЗнаКте, робили тiП великiП пани з королем, що хотiли, дак усi городи й пригороди норочдаваПi Пм король то iiа староства, то на волостi. Да й з такими ж то, кажу, дуками бать; ПП панi i справлялись. ОПсiк як зачне оповiдати, мов iч письма беручи, сива голова, то судня рада й про свiй суд забуде. -Ну, як же, як вибивались нашi з-пiд лядськоП кормиги? -питають молодшi. - Ге, як? Бог нашим помагав. Ляхи да недоляшки думали, що як притопчуть козака або посполитого, то й лежатиме, мов хворостина на греблi; мали вони нас за скот несмислений. А наш брат, сiрома, у своПй дранiй свитинi щодень, щонiч з плачем зове на помiч бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у перинах, п'ють, гуляють, а наш брат, як той невольник до отця-матерi, озиваКться до бога, перед богом душу свою, як горющу, невгасиму свiчку, ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-то ми смiливо рушали супроти нечестивоП сили, i господь повсякчас помагав нам. Да отак гуторить-гуторить сiльська громада да й зачне ту Хмельнищину до свого часу прикладувати, зачне перебирати, як хто з козацькоП старшини розбагатiв i з чого-то так на ВкраПнi стало, що в одного нi грунту, нi хатини немаК, треба в пiдсусiдках проживати, а другий на своП лани людей не назоветься, за всю осiнь не обореться. От iнший тут знов прийме рiч да й нiде про займанщини викладовати: - Як слобонили нашi з божою помiччю од ляхiв УкраПну, дак тодi по обидва боки Днiпра уся земля стала козакам спiльна i обща. От i давай дiлити по полках УкраПну: однi села до одного полку, а другi до другого тягнуть, i у полковому городi судову справу собi мають. Ну, а в полках осягли козаки й позаймали землi пiд сотнi, а в сотнях пiд городи да пiд села; а там уже пiд своП двори, хутори да левади. От би, здавалось, i добре, та горе, що старожитнi козаки, що з_ предку-вiку козаками бувалiП, вiйськовiй чернi позавидiли, не схотiли дiлитись рiвно. "Якi вони, - кажугь, - козаки? Џх батьки та дiди зроду козацтва не знали. Зробимо перепис, i хто козак, той вольность козацькую матиме, а хто пахатний хрестянин, той нехай свого дiла гледить!" Зчинилась була буча не мала: поспiльство свого козацтва рiшатись не хотiло, що ледвi покiйник Хмельницький утихомирив. I ото, которi багатi, що на доброму конi збройне до обозу могли виПжджати, тiП зостались козаками i до леКстру козацького записанi; котрi ж ходили пiхом, дак зостались у поспiльствi (опрiч мiщан, що по городах торги i комори крамнiП мали), осiли на рангових або на магiстратських та на чернечих грунтах або у шляхти та в козакiв пiдсусiдками, а iншi зостались козацькими пiдпомiчниками, що двадцять-тридцять чоловiк одного козака споряджають. Сi б то, може, й собi, як от i ми, козацькоП вольностi пошукали, коли ж не сила! Як старшина з гетьманом розпорядила, так i зосталось. Давай посполитий до скарбу i подачку од диму, давай i пiдводу, i греблi по шляхах гати, а козак, бач, нiчого того й не знаК. Прийде було полковник або вiйськовий старшина до гетьмана: "Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину!" - та й займе, скiльки оком закине, степу, гаПв, сiножатей, рибних озер, i вже це його родова земля, уже там пiдсусiдок хоч живи, хоч до другого державцi, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул, чи там який хорунжий полковий до полковника: "Благослови, батьку, зайняти займанщину!" - "Займи, синку, скiльки конем за день об'Пдеш". А сотники козакам займанщини по всiй сотнi роздавали. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопаК або ограничить кляками, та вже й не суньсь туди наш брат; де заб'К на болотi палю, там уже ти млина не будуй: сам вiн або його дiти збудують. Отак-то, братцi, отак-то, дiти, тiП багатирi, тiП дуки-срiбляники з голоти розплодились! У Хмельнищину рiдко який шляхтич зачепивсь па ВкраПнi, приставши у козацтво, а тепер Пх не перелiчиш! Деякi повилазили знов iз Польщi та повипрошували в гетьмана батькiвщину або материзну; а бiльш сього вельможества iз козацтва таки начинилось. I вже iнший i забув, iз чиПм батьком разом до вiйська у сiром'язцi йшов. Той же зоставсь ув убожествi, а йому фортуна на вiйнi послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив, а далi займанщину зайняв, свиту гаптуК, а ми сiмряги мовчки латаКмо. Отак-то, братцi! Отак-то, дiти! А Шрам збоку слухаК-слухаК, да не знаК, що вже тим навiсним речникам i казати. "Нiчого й речей дурно тратити,- думаК собi.- Тут, бачу, довго хтось поравсь, а не хто бiльш, як отiП проклятiП комишники! Бач, яку старовину розворушено! Тодi ж i бог благословив проти гордих дукiв да беззаконноП шляхти ставати; а тепер Iванець для своКП користi роздуваК старе вогнище. Темний люд закарбовав собi в головi кармазини_ да нашийники, _так тепер тiлько тюкни, вiн по готовому слiду безумнiП речi й городить, сам себе возмущаК, а лукавий Iванець тим часом до свого добираКться! Велика буде милость божа, як ми його подужаКмо!" Х Другого дня, на заходi сонця, зблизились нашi подорожнi до Гвинтовчиного хутора, що стояв трохи у боку од Нiженя, серед гарноП дубовоП та липовоП пущi. ПроПжджаючи мимо ковалеву хату (у пущi жив коваль хуторський), тiлько що Шрам одрiзнивсь од своПх, щоб поспитати, чи дома пан Гвинтовка, як iз дверей мов лихий пхнув жiнку, трохи коневi пiд ноги не сунулась; а за нею з макогоном вискочив з хати чоловiк. - Уже ж, - каже, - я тобi дам за цi пiснi! Добравсь тепер я до тебе! Бачить жiнка, що нiкуди втiкати, давай круг Шрамового коня бiгати. - Ось,- каже,- лихо велике! Хiба нельзя вже й заспiвати: Ой, ти старий дiдуга, Iзогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! Чоловiк справдi вже був сивий, а жiнка чорноброва й молоденька. - Ось постiй, - каже, - суча дочко, дай менi тебе за космаки пiймати; я тобi покажу свою старiсть!.. Смiйся, смiйся! ЗасмiКшся ти в мене на кутнi!.. Моргай, моргай! Ось як моргну тебе, то й ногами вкриКшся! Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня. А вона: - Оддиш-бо трохи, Остапе! Бач, як засiпся!А я тобi заспiваю другоП, коли цiП не вподобав. Та й заспiвала, танцюючи кругом да плещучи в долонi: Коли б менi або так, або сяк, Коли б менi запорозький козак, То б вiн мене сюди туди повернув, То б вiн мене до серденька пригорнув! - Е, дак он якоП ще! - закричав чоловiк,- Уже ж тепер вiд мене не злизнеш! То-то я бачу, що запорожцi щось дуже часто заходять до тебе, суки, води напитися!А в Пх не вода на думцi! Да й почав iзнов ганятись за жiнкою. А вона бiгаК круг Шрамового коня да ще й бiльш його дратуК. - Згиньте ви к нечистому!- каже Шрам.- Дайте менi проПхати! - Де ж менi, панотче, дiтись?- каже жiнка.- Вiн мене вб'К, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака. - Сором тобi, - сказав тодi Шрам чоловiковi, - сором тобi iз сивими усима та блазнем себе являти! Коваль тодi розшолопав, перед ким вiн Ксть, уклонивсь панотцевi да й потяг у хату, пiймавши обличня. Тiлько на порозi ще посваривсь макогоном на жiнку, а вона йому, регочучи, показала дулю. - Чи дома пан осаул полковий? - поспитав у неП Шрам. - Та дома! - каже.- Там усе з запорожцями бенкетуК. - Як? Гвинтовка з запорожцями! - А чому ж, панотче? Хiба не знаКте, що запорожцi тепер першi люде в свiтi? Кажуть, подаровав Пм цар усю ВкраПну. - Щоб ти окаменiла, як Лотова жiнка, за такi речi! - крикнув з досади Шрам да скорiш i поПхав од неП. - Сiль тобi на язик, печйна в зуби! - оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька. Наздоганяючи своПх, Шрам iще раз зупинивсь, стрiвши божого чоловiка. - Отак,- каже,- дiду! Не схотiв Пхати зо мною, да перше мене тут опинився! - Е, да се Шрам до мене говорить! - каже божий чоловiк. - Як отеК тебе господь сюди занiс?- питаК Шрам. - Да от, попали мене у своП руки прощальники, сиплють срiбло-золото, не одпускають од себе жодною мiрою, да оце й пiд Нiжень затягли. - Нащо ж ти Пм тут здався? - Оставили на моП руки товариша. Занедужав у Пх курiнний. "Одходи нам, батьку, сього козака, так ми тобi поможемо не на одного невольника". Так отеК живу тут да й няньчусь iз ним, як iз дитиною: то спiваю йому, то що. Здобувсь добре сiромаха. Той самий, що й з твоПм Петрусем iзчепивсь. - I отеК тобi одогрiвати таку гадюку! - А чому ж? Менi усi ви рiвнi; я в вашi чвари да свари не мiшаюсь. - Iродова душа! - каже Шрам.- Трохи менi остатнього сина не спровадив на той свiт! - А що пак твiй Петрусь? Як маКться? - Тут iзо мною. Насилу, бiдний, на ноги знявсь. - Так ви отеК в Гвинтовки гостюватимете? - Хто в Гвинтовки, а я поПду просто до Васюти. - Не застанеш ти Васюти в Нiженi; поПхав, кажуть, у Батурин на раду. - На яку раду? - Хто ж його знаК, на яку! Усе, мабуть, про гетьманство клопочеться, так от iзозвав раду ще в Батуринi. - Так i Гвинтовка там? - Нi, мабуть, йому не треба Гвинтовки до сього дiла. А то чому б не зозвати ради у своКму столечному мiстi? Да цур йому! Що нам до того? Прощай, панотче, не задержуй мене. Да з сим словом одвернувсь i пiшов собi гаКм. Шрам наздогнав свiй поПзд коло високих ворiт пана Гвинтовки. Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п'ятра; а в кришi вiкна повироблюванi, i рiзаною мережкою скрiзь гарно облямованi. Зверху кришi по рiжках шпилi, а наверх комина вертиться по вiтру залiзний пiвень. Панський будинок був. А посеред двору в Гвинтовки стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi, то мiднi, то срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в'яжи коня до залiзного, а хто значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так той уже до срiбного. Череваниха, розгледiвши те все, обернулась до Шрама да й каже смiючись: - Не дурно ж, мабуть, у мого брата жiнка княгиня: у його все не по-нашому. А Шрам понуро: - Се вже так: дiгтяр i смердить дьогтем. Коли взяв польку, то вона тебе наскрiзь своПм духом пройме. Як ось, тiлько що нашi в'Пжджають у ворота, аж пан Гвинтовка вертаКться з польовання в другi. Круг його хорти на мотузках; за ним Пдуть козаки, трублять у роги, да ще пар зо двi й волiв ведуть за собою. - Еге, добродiйко! - каже Шрам Череванисi.- Да твiй брат справдi, бачу, у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках? - Се ще не диво,- каже Череваниха,- а диво, що он якого звiря впольовали!.. Як ся маКш, як живеш, пане брате? - закричала до Гвинтовки. - Привiтай лиш нежданих гостей. - I жданих, i давно званих! - каже Гвинтовка, пiд'Пжджаючи до ридвана. - Чолом, кохана сестро! Чолом, любий зятю! Чолом, панно небого! Е, да хто ж отеК ще з вами? Невже се пан Шрам? - А кому ж би була нужда,- каже Шрам,- забиватись сюди аж iз Паволочi? Ось мiй i син, пане полковий осауле, тобi до послуги. - Ну, вже такоП радостi я й не сподiвавсь! - каже Гвинтовка. - Настусю, Настусю-серденько! - крикне, обернувшись до будинку. - Вийди лиш подивись, якi до нас гостi завiтали! У дверях з будинку показалась господиня. Ще була молода i хороша, тiлько блiднолика панi. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неП хода, не та й постать, да й украПнська одежа якось Пй не припадала. А гарна, чорноброва була панi. - Княгине моя, золото моК! - каже Пй Гвинтовка.- Привiтай же моПх гостей щирим словом i ласкою. От моя сестра з дочкою; от мiй зять; а ось високоповажний пан Шрам iз сином. Його всяк знаК на ВкраПнi i в Польщi. Княгиня зiйшла з рундука назустрiч гостям, веселенько всмiхаючись, тiлько дивилась якось так жалiбно, що аж чудно усiм здалось. Зараз можна було догадатись, що в неП лежить на душi якесь тяжке, невсипуще горе. Гвинтовка скочив з коня, узяв свою жiнку за руку i пiдвiв до ридвана. А Череваниха з дочкою тож вилiзли з ридвана, щоб привiтатись iз своКю вельможною родичкою. Оглядують тую княгиню, як яке диво; до неП, аж княгиня наче Пх i не бачить. Щось друге в неП перед очима; аж помертвiла, наче щось страшенне побачила. Далi як крикне не своПм голосом: - Ридван! - да й упала без пам'ятi. Усi засмутились; не знали, що се з нею сталось. Один Черевань усмiхавсь, догадавшись, що тому за причина. - Ге? Не дивуйтесь,- каже,- бгатцi: ридван сей узяли ми пiд Зборовом, а в ридванi сидiв князь iз княжам. Князя ж погнали татаре до Криму, ПП княжа вражi козаки, насунувшись, кiньми затоптали. Княгиню тим часом пiдвели з землi. Здихнула небога на вiтрi, да, мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче ПП хто ножем шпирнув у серце. - Бач, лядське кодло! - каже тодi крiзь зуби Гвинтовка.- Я думав, вона вже забула прежнi норови, аж, мабуть, вовка скiлько хоч годуй, а вiн усе в лiс дивитиметься! - Га-га-га! - засмiявсь Черевань.- Хiба ж я тобi не казав: "Ей, не бери, бгате Матвiю, ляшки: не буде тобi з нею щасливого життя!" - Цур йому! - каже Гвинтовка.- Годi вже про се! Просимо до господи, дорогiП гостi. Ви, чертi! - гукнув Гвинтовка на своП слуги.- Чого стоПте поторопiвши? Однесiть панiю в покоП. - Скажи, бога ради,- спитавсь у Гвинтовки Шрам, як увiйшли до свiтлицi,- що отеК за дикий звiр iз рогами показавсь у нiженських пущах? Ганялись нашi батьки по низових степах за бiлорогими сугаками; ганялись нашi дiди, коли правда, що спiвають у пiснях, i за золоторогими турами по Днiпрових борах, а на такого тяжконогого звiря ще зроду нiхто не полював. - Iнший,- каже,- панотче, тепер час, iншi й звичаП. Сугаки да тури Пли одну траву, а сей тяжконогий звiр перегризаК дуб i всяке дерево при самому коренi. - Га-га-га! - засмiявсь веселий Черевань.- Се вже, бгатику, справжня загадка. - Он, бачите,- каже Гвинтовка,- iдуть у двiр, познiмавши шапки, нiженськi кушнiрi да салогуби. Якi тепер смирнi та покiрливi, що в мене воли в дворi; а пiди поговори з iми в магiстратi: там зараз покажуть тобi трухлий шпаргал iз вислою печаттю! - Да що ж тобi заподiяли сi добрi люде? - питаК Шрам. - Справдi, що добрi! - каже, всмiхнувшись, Гвинтовка.- Коли б ти почув, панотче, як сi добрi люде на городову старшину з запорожцями похваляються! Запорожцi тепер з мiщанами як рiднi брати; п'ють да компонують укупi, як би нашому брату яму викопати. I така завелась смiлость у вражих мугирiв, що Пде значний козак улицею, нiхто й шапки не ламаК. - Да пiдожди ж, пане-брате, - каже Шрам, - а ти ж сам чия сторона? - ОтеК ще! - каже Гвинтовка.- Авжеж, гетьманська. - А чого ж ти водишся з запорожцями? - Хто се тобi сказав? - Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуКш iз ними не згiрш од мiщан. - Плюй ти, панотче, тому в вiчi! Щоб отеК я, будучи паном на всю губу, не знайшов собi лiпшоП компанiП над запорозьку челядь! - Так, так,- каже собi крiзь зуби Шрам,- бачу вже я добре, що ти пан, хоть i не кажи. А Гвинтовка глянув у вiкно да й гукнув на своП слуги: - Хлопцi! Бийте вразьких личакiв по гамаликах! Женiть батогами з двору хамове кодло! - Казна-що, бгате! - каже