ь щось хоче сказати, да не зможе вимовити й слова, а тiлько - "бгатику!" да й замовкне. Шрам глянув на свого Петра, а Петро стоПть коло вiкна бiлий, як крейда. Може, старому й жаль стало сина, тiлько не такий Шрам був батько, щоб дав кому догадатися. - Що ж ти нас не благословляКш, панотче? - каже Сомко Череваневi. - Бгатику,- каже Черевань,- велика менi честь оддать дочку за гетьмана, тiлько вона вже не наша, а Шрамова: учора в нас було пiвзаручин. - Як же се так сталось, панiматко? - обернувсь тодi Сомко до Череванихи. Вона хотiла вимовитись, но Шрам припинив ПП, взявши за руку, i рече: - Нiчого тут не сталось, пане ясновельможний! Я сватав Лесю за свого Петра, не знаючи про ваш уклад. А тепер лучче я свого сипа оддам у ченцi, нiж би став тобi з Пм на дорозi! Нехай благословить вас бог, а ми собi ще найдем. Сього цвiту, кажуть, багато по всьому свiту. - Ну, будь же ти в мене за рiдного отця, i благословiте нас укупi. Тодi Шрам став поруч iз Череванем; дiти Пм уклонились до землi; вони Пх i благословили. Як ось пiд вiкном хтось: - Пугу пугу!_ _Сомко усмiхнувсь: - Се,- каже,- нацi юродивий Кирило Тур. I звелiв одвiтовати по-запорозькiП: "Козак з Лугу", _бо запорожцi здоровкались, мов хиже птаство на степу. - Не знаю, синку,- каже Шрам,- що за неволя тобi водиться з сими пугачами. Городовому козаковi треба стерегтись Пх, як огню. - Правда твоя, батьку,- каже Сомко,- низовцi зледащiли пiсля Хмельницького, а все-таки мiж ними Ксть люде драгоцiннii. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз вiн менi ставав у великiй пригодi. Добрий вiн, i душа щира, козацька, хоть удаК з себе ледащицю i характерника. Да вже без юродства в Пх не буваК. - Щоб Пх лихий злизав iз Пх юродством! - каже Шрам.- Пм усе смiшки! Не раз i самому Хмельницькому пiдносили вони гiркоП. - А все-таки не скажеш, батьку, щоб i мiж ними не було добрих людей. - Грiх менi се сказати! - одвiтуК Шрам.- Раз, чатуючи з десятком козакiв у полi, попавсь був я у таку западню, що без Пх я раз полiг би головою. Обскочили меiПе кругом ляхи. Уже нас сталось тiлько четверо; уже пiдо мною й коня вбито; я одбиваюсь стоя. А Пм, окаянним, хочеться взяти мене живцем, щоб поглумитись так, як над Наливайком i iншими бiдолахами. Коли ж тут звiдки не вiзьмись запорожцi: "Пугу пугу!"_ Ляхи врозтiч! А було Пх iз сотню. Дивлюсь, а запорожцiв нема й десятка. - О, мiж ними Ксть добрi лицарi! - каже Сомко. - Скажи лучче, синку, були да загули. Перевелись тепер лицарi в Сiчi: зерно висiялось за вiйну, а в кошу осталась сама полова. - Овва! - гукнув тут на всю свiтлицю Кирило Тур, показавшись у дверях. Увiйшов у хату, не знiмаючи шлика, узявсь у боки да й дивиться на Шрама, покрививши губу. Шрам так i загорiвсь. - Що то за "овва"? - каже, пiдступивши до запорожця. А той iзнов: - Овва, панотче! - да й заложив за вухо лiвого уса (себто - знай, не боюсь тебе).Перевелись? - каже.- Де тобi перевелись? Хiба ж дармо спiвають: "Течуть рiчки з всього свiту до Чорного моря"? Як вода в Чорному морi не переведеться, поки свiт сонця, так i в Сiчi до вiку вiчного не переведуться лицарi. З усього свiту злiтаються вони туди, як орли на недоступну скелю... От хоч би й мiй побратим... та не про його тепер рiч. Чолом тобi, пане ясновельможний! (Тодi вже зняв шлик.) Чолом вам, панове громадо! Чолом i тобi, пане полковнику! Ну, дак як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? - Iроде! - сказав Шрам, грiзно насупивши на його бiлiП брови,- коли б не таке мiсто, то навчив би я тебе шановатись! - Себто вийняв шаблюку та сказав: "Ану, Кирило, помiряКмось, чия довша?" Козацьке слово, я оддав би шалевий свiй пояс за таку честь! Та сього зроду не буде! Лучче, коли хоч, розрубай мене надвоК од чуба до матнi, а я не знiму руки на твоП шрами i на твою рясу! Знав бо, що й сказати, запорожець. Зараз старий i вгамовавсь. - Чого ж ти, каже,- осо, од мене хочеш? - Нiчою бiльш, розкажи тiлько, як ти добравсь пiхтурою до табору. - Пху! Сатано! - каже тодi Шрам, усмiхнувшись.- Розкажу, тiлько не доводь мене до грiха. Ото й порозбiгались к нечистiй матерi ляхи, а ватажко тодi: "Е, батьку! Да се в тебе коня нема!.. Братчики, добудемо йому коня!" - да й припустив за ляхами. - Що ж, добули? - Добули вражi дiти; вернулись iз добрим мерином. Здивовались ми тодi з козаками. Як же й не здивоватись, що в самих конi потомленi, а жеребця такого доскочили, що так i йграК на поводi? - Еге! Знай наших! Наш брат неспроста воюК: часом низовець i чортом орудуК. Так говорив Кирило Тур, розгладжуючи вуси i поглядаючи на всю компанiю, а очi такi лукавi, що разом, здаКться, й щиро говорить, разом i морочить. - Да i в мене самого,- каже Шрам,- така думка, що тут без нечистоП сили не обiйшлось. Питаю: "Як ви доскочили такого огира?" - "Нам теК знати, батьку. Сiдай да Пдь собi з богом: ляхи не за горою; часом жах у них проходить швидше од похмiлля". - Ага! У нас так! - каже Кирило Тур.- Нашi не кудкудахчуть, iзнiсши яКчко. А воно було ось як. Припустили братчики за ляхами, а ляхи огледiлись, що Пх женеться жменя, та й зупинились. Поки ж вони до мушкетiв, а отаман прицiливсь та i влучив Пх ротмiстровi якраз межи очi. Ляхи тодi врозтiч! А я за коня... Чи то пак отаман за коня!.. - Що за вража мати! - каже тодi Шрам, протираючи очi.- Да се ж ти, бачу, сам i отаман! Запорожець тодi в регiт. - Ага,- каже,- пане полковнику! Так-то ти шануКш давнiх приятелiв? - Ну, вибачай, братику, каже Шрам, обнявши його.- Чи не розкололи ляхи менi голови шаблями да келепами: щось не держиться в Пй пам'ять! - А що ж отеК ми так заговорились? - озвавсь Сомко.- Давно пора по чарцi да й за стiл. - От, бгатцi, розумна рiч, так-так! - каже Черевань. - Я так отощав, не Пвши зранку, ш.о й радуватись нездужаю. Випив Кирило Тур горiлки да й каже: - Уже ж, пане ясновельможний, не остав твоКю ласкою i мого побратима. - Не оставим,- каже Сомко.- Я знаю, що вiн шаблею ворочаК лучче, нiж язиком. - Не дивуйсь, пане гетьмане, що вiн мовчить, наче води набрав у рот: вiн у мене з далекоП землi, аж iз ЧорноП Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки, а скоро прийшов до нас, то насмiшив братчикiв своКю мовою: усе тiлько "бре"_ та "море"! А_ добрий юнак, о, добрий! Один хiба Кирило Тур йому в юнацтвi рiвня. Тим я нiкого й не люблю так, як себе та його! VII Сомко почав саджати гостей своПх за довгий стiл. Шрама й Череваня посадив на покутi, сам сiв на хазяйському мiсцi, кiнець стола, а Череваниху й Лесю посадив на ослонi. Запорожець примостивсь на задньому кiнцi стола iз своПм побратимом. Шрамовому Петровi прийшлось сидiти поруч iз Лесею, хоть вiн би тепер рад був одгородитись од неП горами й морями. Що там не вигадував той запорожець, як там не потiшались гостi iз тих вигадок, вiн сидiв за столом, наче в гаю. - Ну, скажи ж менi, пане отамане,- питаК Сомко в Кирила Тура,-яким вiтром занесло тебе в КиПв? - Самим святим, пане ясновельможний,- одвiтовав запорожець,- проводжаКм прощальника до Межигорського Спаса. - Чого ж се ти одбивсь од свого товариства? - Потривай, пане гетьмане, розкажу все по ряду; дай перше промочити гортань. Тiлько в нас такi нiкчемнi кубки, що нi в вiщо гаразд i налити. Святе дiло нашi сiчовi коряки! У нашому коряцi утопиш iншого мiзерною й ляшка. - Пгавда, бгаге, Пй богу, пгавда - озвавсь Черевань.- Я давно кажу, що тiльки в Сiчi i вмiюгь жити по-людськи. Iй-богу, бгате, коли б у мене не жiнка та не дочка, то кинув би усяку суКту мирськую та й пiшов до вас на ЗапорожжК! - Гм! - каже Кирило Тур, озирнувши його тушу.- Не багато таких потовпилось би в куренi! Усi засмiялись, а Черевань наперед усiх. Веселий i негнiвливий був собi пан. - Я з душi люблю сього пройдисвiта,- каже гетьман Шрамовi стиха.- Часом вiн закине й дуже вже круто, да, враг його знаК, якось так щиро засмiКться, що нiзащо на його не розсердивсь би. - Погано тiлько,- каже Шрам,- що сi братчики, смiючись, чоловiка куплять, смiючись, i продадуть. - Що правда, то правда, батьку.По Пх сiчовому розуму, нiщо на свiтi не стоПть нi радостi, нi печалi. Фiлозофи вражi дiти! Дивляться на божий мир iз бочки, тiлько не з порожньоП, як той Дiогенес, а по шию в горiлiй. - Так вам хочеться знати, чого я одбивсь од товариства? - каже Кирило Тур, спорожнивши кубок.- Ось чого. Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш сiчовий звичай. Як не одрiзняй себе од миру, а все чоловiку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рiдною брата, так шукаК названого. От i побратаються да й живуть довiку вкупi, як риба з водою. "Давай,кажу я своКму Чорногору,-давай побратаКмось". -"Давай". От i зайшли у Братство та й попросили панотця прочитать над нами iз Апостола, що нас породило не тiло, а живе слово боже; i от уже ми тепер рiднi брати, як той Хома з Њремою. - Ну, а далi! - А далi... Се вже так завсегда буваК, що скоро чоловiк зробить добре дiло, то сатана, не за хлiбом його згадуючи, i пiдсуне iскушенiК... Далi дивлюсь, аж стоПть краля така, що тiлько гм! Та й i одi. - О, невже таки жiночий рiд спокусив хоть раз запорожця? - Ой-ой-ой, пане гетьмане! Та ще_ як! I не диво-бо: Адам був чоловiк не нашого брата, та й той спiткнувсь на Њву! - Звiдки ж узялась та краля? - Спитай ПП сам, звiдки! Я такоП пишноП панни не зумiю й зайняти. I поглянув на Лесю. - Тю тю, дурню! каже, засмiявшись, Сомко.- Се моя молода! - Та менi не те горе, що вона твоя молода,- каже, здихнувши, запорожець,- а те, що зовсiм мене причарувала. Усi зареготали, почувши таке диво. - Браво,- каже Сомко,- ведмiдь попавсь у тексти! Що ж тепер буде? - А iцо ж? Ведмiдь пiде до своКго берлога i тенети за собою потягне. - Як! Отсе у Сiч би то? - Чого ж у Сiч? Хiба тiлько й свiту,що в вiкнi? - I отеК такий жвавий кочарлюга, да ще й отаман, ради жiнки покине товариство? -А чом же? Та для такоП кралi можна покинути й усе на свiтi, не то що товариство. - Ну, куди ж би ти потяг своП тенети? Кирило Тур засмiявсь. - Ти бо вже, пане ясновельможний, хочеш усю правду разом випитати. Не хочеться тобi й признаватись, не хочеться й брехати. - Бо ше, кажеш, iзроду не брехав? - додав, шуткуючи, Сомко. - Не збрешу й тепер,- каже Кирило Тур.- Дайте тiлько гортань промочити. Да й кашлянув, винивши кубок, i поглянув по всiх гостях, розгладжуючи вуси. -Треба,каже, вам, панове, знати, що Чорна Гора те ж свяге, що й наша Сiч, тiлько що там не цураються бабського роду. А то i подiлена так, як у нас: у нас куренi, а в Пх братства,_ i над усяким братством обирають отамана. А що вже воювати з бусурменами, так хоч щодня. Та як у Пх воюють, коли б тiлько ви знали! Як зачне розказувати мiй побро,_ то аж душа вгору росте. Побро мiй, знаКте, забрiвши на ВкраПну, скучив без своКП ЧорноП Гори i вже давно зазива мене в гостi. I то сказати: чом не погуляти козаковi по свiту? Чом не подивитись, як живуть iншi язики? Всi слухають, до чого вiн доведе свою рiч. Очаровав усiх запорожець. - "Добре,- кажу,- поПдьмо, покажем твоПм землякам козацьке лицарство; нехай i нас там знають!" Отож i побратавсь я з ним у Братствi, так уже, щоб у нас не було се моК, а се твоК,_ а все укупi: щоб помагать один одному у всякiй пригодi, щоб менший старшому був вiрним слугою, а старший меншому рiдним батьком. Воно б i добре, та як побачив я отсю кралю, так душа й дала сторчака. "Як хочеш,- кажу,- побро, а я без сеП дiвойки_ не поПду з УкраПни!" Не бабак же й мiй побратим. "Море! - каже.- У нас як кому припаде до душi руса коса,_ то вхопить, як сокiл чайку, та й до попа". - Се вже по-римськи! - каже, смiючись, Сомко.- А як же в тоП чайки Ксть брати-орли або родичi-соколи? - Тим-бо й ба, що юнаки знають i сьому лиху запобiгти. Тiлько натякни, то самi визвуться! "Гайде, море! Да тi отмемо дiвойку!"_ Себто по-нашому: "Гайда, однiмем тобi дiвчину!" От i збереться чоловiк десять тих отмичарiв:_ спорядяться як на вiйну, i вже, як попадуть у своП лапи русу косу,_ то хоч голови положать, а не впустять родичам. Пек його матерi! Такий звичай по смаку менi! I вже хiба не я буду, що я не доказав такого ж отмичарства. Вони беруть однiКю хистю, а в нашого брата про запас i характерство Ксть! - Що за баляндрасник отсей придиус! - каже, смiючись, Сомко.- Мабуть, у вас в Сiчi тiлько й роботи, що потiшати один одного вигадками. - Е, пане гетьмане! Нашi братчики, що в бога день, виробляють такiП чудасiП, що не треба й вигадок. Та вже знаю, що пани-молодцi не почують луччоП, як я сьогоднi викину. Ще такоП чудасiП зроду нiхто не чував. \ - Що ж то буде за чудасiя? - Так, нiчого: пiдхоплю тiлько на сiдло отКю кралю, та й шукай вiтра в полi. Махнем з побратимом навпростець до ЧорноП Гори. Ох, да дiвчина ж гарна! - додав Кирило Тур, поглянувши вовчим поглядом на Лесю. Леся вже давно була сама не своя од страху. Зроду вона нiкого так не боялась, як сього запорожця. Крiпилась однак же, сердешна, сидючи за столом. Як же поглянув вiн отак на неП, то наче аж до серця досяг Пй очима. Злякалась голубонька, як дитина, i заплакала з ляку. Затулила руками очi, а сльози мiж пучки так i капотять. Мати собi стривожилась, устала з-за стола i одвела ПП в кiмнату. А козакам i байдуже, тiлько смiялись. - О, вражий ти комишнику,- каже Шрам,- бач до чого добалакавсь! Iзлякав справдi бiдну дитину. Череваниха вже не вернулась до столу; однак нiхто пiсля обiд не догадавсь довiдатись, чи не занедужала з переполоху Леся. Тодi ще козак мало зважав на жiноче серце. Жiночi сльози й печаль не скоро проймали йому душу. Уставши з-за стола, Кирило Тур подякував за хлiб, за сiль по-своКму: - Спасибi богу та менi, а господарю нi: вiн не нагодуК, то другий нагодуК, а з голоду не вмру, - да й потяг iз подвiр'я з побратимом, не сказавши нiкому й "прощайте", наче з свого куреня. Тiлько чутно було, як виспiвував за ворiтьми: Журба мене сушить, журба мене в'ялить, Журба мене, моя мати, скоро з нiг iзвалить. - Чи чуКш? - каже тодi Шрамовi гетьман. - Нiхто не розбере, чим душе низовець, поки сам себе не виявить. От же я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душi важке лежить. УдаК вiн iз себе паливоду, а постерiгав i не раз я, куди прямуК сей юрода. Дивно во очiю,_ а так воно Ксть, що вiн тiлько й живе душi спасенiКм. - Ледачу ж вибрав вiн дорогу - каже Шрам. - На яку натрапив, таку й вибрав, батьку! Сотворив себе буПм i безумним для бога. От воно що! Господь його знаК, куди вiн зайде; а бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночi богу, обливавсь гарячими сльозами, i нехай би пустинник знiс таку молитву до бога, як сей гульвiса! Прислухавшись, я сам... Да що про те розказовати? То дiла божi. Одкрию тобi, панотче, чого отеК я в КиКвi. Не сватаннК в мене на думцi. ПовiнчаКш ти мене, одiгнавши ляхiв до Случi, щоб моя жiнка була гетьманша на всю губу. А тепер перед вiйною треба нам поставити у КиКвi твердо ногу, понасипати горлахи пашнею, припасти доволi пороху i вiйськовоП зброП да ще спорядити одно дiло. Ось ходiмо лиш до архимандрити, до нашого порадника. Гiзель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловiк, як колись був Могила. Поговоримо з ним де про що _з Гадяцьких пунктiв._ Не дурень був Виговський, що написав Пх, тiлько дурень, що з'якшавсь iз ляхами. З ляхами в козакiв вовiки вiчнi ладу не буде. Чи гаразд, чи не гаразд, а з москалем нам треба укупi жити. Се вже так, батьку! - Ой, синку! - каже Шрам.- Рознюхали ми тепер добре бояр да воКвод московських! - Се, батьку, як до чоловiка! А москаль нам рiднiший од ляха, i не слiд нам од його одриватись. - Бог його знаК! - каже здихнувши Шрам.- Може, воно так буде й лучче. - Уже ж пак не гiрше, батьку! Бо тут усi слухають одного, а там, що пан, то й король, i всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не дiждуть вони сього, невiрнiП душi! - каже Шрам, ухопившись за уса. - От же щоб не дождали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мiй милий! Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче. Ось нехай лиш господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Днiпровi, тодi ми позаводимо усюди правнiП суди, школи, академiП, друкарнi, пiднiмемо ВкраПну вгору i возвеселим душi тих великих киПвських Ярославiв i Мономахiв. Розмовляючи про такi речi, пiшли до отця Iнокентiя удвох чи втрьох, а деякi розiйшлись по монастиревi. Що ж дiялось iз Лесею? Вона, голубонька, справдi рознемоглась. Не жартами здавались Пй химернi речi запорожця: вона боялась, щоб не вхопив вiн ПП, як шуляк, i просила матерi позащiпати кругом дверi. Чого вже не робила мати, щоб ПП заспокоПти! Сердешному дiвчатi так i стояв перед очима страшенний запорожець. Уже й Черевань, увалившись у кiмнату, пробував ПП уговорювати, щоб не лякалась не знать чого; разiв зо два назвав, забувшись, аж "бгатиком"; далi бачить, що нiчого з нею не врадить, махнув рукою да й лiг одпочити; проспав, неборак, аж поки задзвонено до вечернi. Пiсля вечернi знов позбирались усi у козацьке подвiр'К. Гетьман i Шрам вернулись iще веселiшi, пили за здоров'К великоП, одностайноП УкраПни, пили й за царя православного i праведного, которий нi для кого в свiтi душею не покривить, не так як той король, що оддав козакiв магнатам на поталу. Од щирого серця празниковали. Черевань тобi був рад, що_ Шрам повеселiшав, i все тiлько вигукував за кубком. - Щоб нашим ворогам було тяжко! I весь же той гармидер чинивсь через стiну од Лесi. Лежала вона зовсiм мов недужа, а про неП нiхто й не спогадав. Сказано - козаки: байдуже Пм про жiнок, як заходяться з вiйськовими речами. Отже, хоч небожата-жiноцтво вже i знали i корились своПй долi, да защемiло серденько в моКП Лесi од того занедбання; жаль Пй було не помалу на свого ясного жениха, на Сомка Якима. Лицар над лицарством, вродливий над вродливими, да, видно, тiлько в його i думки, що про гетьманськi порядки. А дiвочому серцю що i молодецька краса, що i козацька слава, коли до неП козак не горнеться? Леся полюбила Сомка iще тодi, як вiн було носить ПП на руках i даруК Пй то золотi сережки, то добре намисто. Iще тодi звав вiн ПП своКю судженою i зложив з Череванихою руки. Череваневi здавалось жартами таке залицяннК, а вони з Череванихою не жартують словами. З щирого серця зове вiн ПП своКю ненею, з щирого серця зове вона його своПм зятем. I зросла Леся, його кохаючи, кохаючи щиро дiвочим серцем. Що тiлько в рiснях виспiвують про те коханнК, усе вона складала у своКму серцi. От же зове вже вiн ПП своКю й молодою, тiлько все воно вийшло не так, як то вона собi компоновала. Про iншiП речi клопочеться вiн iз старим Шрамом, про iншiП речi широко розмовляК, а ПП мовби нема йому й на свiтi. Защемiло горде дiвоче серденько, да мовчала небога, не сказала й матерi. А що ж Петро? Петро зараз послi обiд узяв рушницю i пiшов у гай, нiби на польованнК. Проблукав сердега по гаю до самого вечора. Вернувсь на подвiр'К, аж там усi веселяться. Гомiн справили такий, мов справдi на бенкетi. Iншi й до його присiпались iз кубком, а йому притьмом прийцiлось так, як спiвають у пiснi: Чомусь менi, братцi, горiлка не п'Кться: Коло мого серця мов гадина в'Кться' Сiли за вечерю, аж ось iзнов iде Кирило Тур, тiлько вже без побратима. Леся не вийшла вечеряти. Розгорiлась i рознемоглась сердешна дiвчина, що притьмом мусила Череваниха посилати у хутiр до чернечого пасiчника по шептуху. Прийшла шептуха i наварила якогось зiлля, щоб напоПти на нiч, да й сама бабуся осталась ночовати на подвiр'П. Надвечiр ублагала була мати Лесю роздягтись да лягти спать; як же почула Леся Кирила Тура голос, то так i затрусилась; i вже шкода було й казати Пй про сон! Боялась заснути, щоб не вхопив той пугач ПП сонну. Не вонтпила вона, що сей пройдисвiт не своКю силою дише, бо не раз чувала про запорозьке характерство. А Кириловi Туру, мабуть, були жарти з того дiвочого жаху. Сiв за вечерю, да зараз i почав викидати. - Ну, панове,- каже,- тепер я вже зовсiм налагодивсь у дорогу. - У яку се? - питаК Сомко. - Та в Чорну ж Гору. - Усе-таки туди? Ти не покинув своКП думки? - Коли ж се бувало, пане гетьмане, щоб нашi братчики, задумавши що-небудь, покинули свою думку, мов яку химеру? Про що iншому i згадати страшно, те низовець, сидячи над широким морем-лиманом, викомпонуК, вимiзкуК i вже хiба лусне, а не покине своКП гадки. Так отеК й менi прийшлось, бачу, або луснути, або доказати слави, бо вже не дурно щось мою Турову голову так заморочили дiвочi очi. - I тобi отеК, запорожцевi, отшельниковi, не сором признатись? - каже Шрам, бо й вiн, старий, розвiшав ушi, як понiс той своП баляндраси.- А що скаже товариство, як дочуКться, що курiнний отаман так осрамив своПх братчикiв? - Нiчого не скаже, бо я вже тепер вольний козак. - Як то тепер_ вольний? А перше ж хiба був невольний? - У нас, панове, поки козак не випишеться з коша чи з куреня, то слухай сiчовоП старшини так, як iгумена. Знюхайсь тодi, коли хоч, з бабою, то знатимеш, почiм кiвш лиха! Тiлько наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас, скоро чоловiка спантеличить мирська суКта, та в куну або до кози не саджають, а зараз - iди собi к нечистiй матерi! Вибрикайсь на волi, коли дуже розжирiв на товариському хлiбi! I чи раз же то траплялось, що сердешний сiромаха попогасае по городах,_ ухопить, як там кажуть, шилом патоки да, побачивши на власнi очi, що чортмае в свiтi нiчного путного, покине жiнку й дiтей, вернеться в курiнь: "Ей, братчики! Примiте мене знов мiж товариство! Чортма на свiтi добра! Не стоПть вiн нi радостi, нi печалi!" А братчики тодi: "А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами сiКП дури, то, може, порозумнiшаКш!" От бiдолаха сiдаК мiж милим товариством, п'К, розказуК про своК городове життК з жiнкою та з дiтьми; а тiП слухають, кепкують з його, як iз блазня, та тiлько за боки беруться. Так i мiй покiйний панотець,- нехай царствуК,- Пздючи колись iз прощальником по городах, натрапив на такi очi, що й товариство йому стало немиле,- замутив зовсiм лукавий йому голову. Ну, виписавсь iз куреня, сiв хуторком десь коло Нiженя, i господарство, i худiбчину завiв, i дiток сплодив двойко - карапуза-хлопчика та скверуху-дiвчинку. Тiлько, рокiв через п'ять чи що, так йому обридло все в господi i в полi, як приборканому степовому птаху. СумуК та й сумуК козак; бо чи статечна бак рiч - iсповнити козацьку душу жiнкою-квочкою та дiтьми-писклятами? КозацькоП душi i ввесь свiт не сповнив би: увесь свiт вона прогуляла б i розсипала, як таляри з кишенi. Тiлько один бог може ПП сповнити... - Що ж сталось iз твоПм батьком? - спитав Сом-ко.- Ти-бо вже коли говориш, то говори одно; а то разом хочеш буть i за попа, i за дяка. - Iз моПм батьком? - каже Кирило Тур, мов крiзь кон, бо звернув свою розмову на такий лад, що й голову понурив...- Еге! Я ж кажу, що мiй батько, скоро розчовпав, що пожививсь, як собака мухою, то й заскучав по братчиках. Уже не раз казала йому моя мати, так як та жiнка в пiснi: Що ти, милий, думаКш гадаКш? Мабуть, мене покинути маКш: Рано встаКш, коня наповаКш, Жовтенького вiвса пiдсипаКш, Зеленого сiнця пiдкладаКш; В сiнечки йдеш - нагайки питаКш, В комору йдеш - сiдельця шукаКш; Дитя плаче - ти не поколишеш; Все на мене важким духом дишеш! Тiлько батько мiй не пускавсь у такi жалiбнiП розмови, як той козак iз своКю жiнкою, а, надумавшись сам собi, сiв на коня, ухопив на сiдло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на ЗапорожжК. Не вибiгала ж за ним услiд моя панiматка, як у тiй пiснi, не хапала за стремена, не прохала вернутись, напитись варенухи, прибратись у голубий жупан та хоч раз iще подивитись на свою милу. I жупани, i худобу покинув вiн Пй на прожиток, а сам у семрязi убравсь за границю бабського царства. От же й менi, бачся, доведеться йти батькiвським слiдом! - Ну, бери ж кубок,- каже гетьман,- да пiдкрiпись на дорогу. До ЧорноП Гори не близький свiт. Ось i ми погладимо тобi дорогу. - ДякуКмо тобi, пане гетьмане! - каже Кирило Тур, кланяючись низенько.- Уже коли ти й сам гладиш менi дорогу, то будь певен, що я свою кралю перевезу гарненько в Чорну Гору. - Що ти думаКш, синку? - каже нишком гетьмановi Шрам,- Ти знаКш, що за божевiльнi люде сi комишники: не розбере Пх i сам нечистий. Не вiр, бо то звiр, хоть не вкусить, то злякаК! Держи, синку, в головi сю пословицю. На юродивих iнодi справдi находить безумiК. - I-i, батьку! - каже, смiючись, Сомко,-Добре я знаю сього юроду. Нема, може, i в свiтi такоП щироП душi до мене. Як проганяв я ляхiв з УкраПни да одбивавсь од Юруся, то вiн iз своПм нiмим чорногорцем визволяв мене не раз iз великоП бiди. Служив вiн менi за язика, за шпига, за сердюка - i все тiлько ради доброго слова да ковша горiлки. Не раз я насипав йому шапку талярами, так iдучи й витрусить на порозi. "Звiдки,- каже,- се такого смiття набралось?" Такий химера! Було кажу: "Кириле, скажи, бога ради, чим менi тебе наградити? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смертi!" - "Не тобi,- каже,- награждати мене за се!" От воно що, батьку! - Справдi,- каже Шрам,- се золото, а не козак! Пане отамане,- до Кирила Тура,ходи сюди, дай я обнiму тебе да поцiлую. - За що се така ласка? - Ходи, менi то вже знати, за що. Да й обняв i поцiловав запорожця. - Да наградить же,- каже,- тебе господь за твоП лицарськiП вчинки! - Е, батьку! каже запорожець.- То ж iще дурниця, да так меiiе голубиш; що ж ти скажеш тодi, як украду з пiд поли гетьмана молоду? Черевань бiльш од усiх уподобав Кирила Тура; усе реготав iз його вигадок. - Враг мене вiзьме,- каже,- бгатцi, коли я бачив такого жвавого молодця! Душа, а не запорожець! Iди, бгатику, й до мене, i я тебе поцiлую! - От добрi люде! - каже Кирило Тур.- У Пх крадеш, а вони тебе цiлують! Џй богу, добрi люде! Шкода, що вже бiльш не побачимось! У Чорну Гору ворон i кiсток ваших не занесе. Ну, прощайте ж тепер, панове громадо! ДякуКмо за хлiб та за сiль! Прощайте! Час лагодитись у дорогу. I, виходючи з дверей, розпростер руки да й каже: - Дверi одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! Дверi одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! - Що за неподобна голова в сього Кирила Тура,- смiючись, каже Сомко.- Себто вже ворожить, характерствуК. VIII Не довго в нiч гуляли нашi козаки: поблизу святого мiста гуляти довго не годилось. Iще не дiйшло й до пiвночi, а вже всi давно спали. Хропли козаки на весь двiр, од самоП свiтлицi, де спочивав гетьман iз Шрамом, да аж до станi; там спав Василь Невольник при Череваневих конях. Iншi лягли пiд чистим небом, i хоть уночi надворi було не душно, да тому черствому, гарячому людовi байдуже було про холод. Здорово було гулякам надворi, як травi, що прив'яла вдень на сонцi. Кругом по гаю щебечуть солов'П, аж луна розлягаКться; деколи й пугач скаже своК смутне "пугу!"_ Козацьке сонце високо пiдбилось угору; зорi вкрили все небо, як ризу. Не нiме було козаковi те небо, i мiсяць, i зорi: чи погляне на мiсяць, на його плями, чи погляне на зорi, то й серце, i думка його розжеврiК, як од божого слова. Чого на мiсяцi тiП плями? Вiн знав чого. То ще як КаПн убив Авеля, то бог назнаменав на мiсяцi той грiх своКю рукою: "Дивiтеся,- каже,- люде: так як сей КаПн довiку-вiчного нестиме на плечах мертве братнК тiло, так усякий душогубець носитиме довiку, до суду тяжкий грiх свiй". А зорi? То людськi душi. Як засне грiшне тiло, добрi душi, покинувши землю, зносяться до господа бога, купаються, обливаються у небесному свiтi, пiдслухають, що говорять на небi ангели. Як же часом покотиться по небу i погасне ясна зоря, козак перехреститься i помолиться за усопшую душу. Iншi зорi щастять у його на врожай, iншi на скот, а Вiз - чумацька щаслива зоря. Ясна, пишна була нiч над Печорським, да один тiлько чоловiк дививсь на ПП дива; не спав, дививсь i нiчого не бачив. Вже ж не хто сей один, як той сердега Петро Шраменко. Кому сон, а йому туга, да жаль, да досада. Довго вiн ворочавсь на своПй бурцi; далi встав, натяг жупан да й вийшов у гай хвiрточкою. Бiдний козак таПвсь од усiх iз своПм коханнКм, бо всяк тiлько - iз його насмiявся. Козаки не дуже вдавались у любощi; знали сю немiч найбiльш дiвчата да молодицi; вони-то поскладали й отi пiснi, отi нiжнiП розмови козака з дiвчиною або милого з милою, що слухаКш i не наслухаКшся. Коли б у Петра була ненька рiдненька або сестра жалiбниця, може б, Пм розказав вiн про своК лихо. Бо хоть як не гордуК було козак любощами перед товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати ластiвкою мати, як стане голубити сестра, розчiсуючи йому кучерi, розпитуючи про далекi сторони, про козацькi пригоди, то й тверде, як залiзо, серце пом'якшаК, i що тiлько важке Ксть на душi, усе козак своПм щирим жалiбницям розкаже. На бiду, в Петра не було нi сестри, нi матерi; мав вiн за порадникiв тiлько старого, грiзного панотця да жартовливе товариство. Ходить вiн, сновидаК по гаю i сам не знаК чого. Мiсяць став уже на небi нижче; свiтить навскось по травi, по кущах, по березах. Нiч уже на iсходi. Як ось чуК Петро - тупотять конi... Усе ближче, ближче. РозпiзнаК нешвидку ристь двох ступакiв. Звернув з дорiжки за кущ, щоб нi з ким не зустрiтись. Як ось чуК й людську мову. По зорi усяке слово доходить до його чисто. Зараз пiзнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бре_ да море_ пiзнав його побратима. Кирило Тур говорить: - Що то, брате, скажуть вашi отмичаре про запорозьку хисть, як ми пiдхопим оцю дiвойку. _А Чорногор йому: - Бре, побро! Менi усе здаКться, що ти тiлько морочиш мене. Не впевнюсь, поки не побачу дива на своП очi! - Мiсяць iн скоро зайде,- каже запорожець,- побачиш, не повилазять. - Як же ти отмеш дiвойку,_ не наробивши гвалту? - Еге ге, пане брате! Чи такi ж дива чинили на свойому вiку запорожцi! Хiба ж я дармо заворожив усi дверi? - Море! - каже Чорногор - Ти б уже хоч мене своПм характерством не морочив! - Що за дурна в тебе голова, брате,- каже Кирило Тур.- А за що б же мене обрали отаманом? Хiба за те, що_ добре горiлку лигаю? Њ в нас на се дiло iще луччi мистецi, а характерникiв не багато знайдеш. Тим часом од'Пхали вони далеко, i не стало чути Пх розмови. Тепер Туровi речi за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справдi скрутивсь од жиру запорожець! Спершу був кинувсь Петро до гостиницi будити козакiв, далi зупинивсь. - Чого я,- каже,- бiжу? Чи видане дiло, щоб украсти дiвчину з-посеред миру? Запорожець сказивсь, а я й собi бiжу, як божевiльний. Да й пiшов тихою ступою. "Треба ж отак iз юродства да зайти в голову! - думаК йдучи Петро.- ОтеК не удавай iз себе химородника, не бурли, як кабан у коритi!.. Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелiв, жартуючи, погрiти йому киями плечi!" Пройшовши з гони, став так iще думяти: "А що, як справдi вiн характерник? Чував я не раз од старих козакiв, що сi бурлаки, сидючи там у комишах да в болотах, обнюхуються з нечистим. Викрадали вони з неволi невольникiв да й самих туркень, iнодi так мудро, що справдi мов не своКю силою. Не дурно, мабуть, iде мiж людьми поголоска про Пх характерство... УгiкаК од татар, розстеле на водi бурку да й попливе, сидя, на другий берег... Ну, то вже дурниця, що ляхи з переполоху провадять, буцiм запорожцi' ростуть у Великому Лузi з землi, як гриби, або що в запорожця не одна, а дев'ять душ у тiлi, що поки його вб'Кш, то вбив би дев'ятеро простих, козакiв. Може, не зовсiм правда й про бурку. А що запорожцевi вкрасти, що задумаК, то мов iз гамана тютюну дiстати. Вони напускають ману на чоловiка ." Да й надав, як у старого Хмельницького сидiв у глибцi такий, що ману напускав "Що ви,- каже,- що мене стережете? Як схочу, то лиха встережете мене! Ось зав'яжiть мене в мiшок". Зав'язали його да й притягли да трямки, аж вiн i йде з-за дверей: "А що, вражi дiти! Встерегли?" "Що ж,- думаК,- як i се такий химородник? Пiду скорiш, щоб справдi не вкоПв вiн якого лиха". Да ступивши швидкою ходою ступнiв з десяток, зупинивсь iзнов, наче об стiну вдаривсь. "Що,каже,- я за куряча голова! Кого я йду рятовати? Хiба в неП нема жениха боронити? Що я за вартовий такий? 3 якоП ласки не спати менi по ночах, щоб який опияка, пiдкравшись, не злякав гетьманськоП молодоП? Коли ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобi на всiх дверях i воротях варту; а менi яке дiло? Хоть нехай усiх вас перехапають сi розбишаки!.. Бачу я тебе заздалегiдь, ясновельможний пане, як ти довiдаКшся, що вкрадено в тебе з-пiд поли молоду! Бачу й тебе, горда панiматко, чи так поглядатимеш звисока i тодi на нашого брата, як твiй гетьман iз сонцем на лобу проспить молоду не згiрш од iншого гультая! Бачу й тебе, ясная крале, як замчить тебе отсей шибайголова мiж чорногорцi. Там жiнкам не дуже догоджають. Скакатимеш ти через шаблю в сього дикото Тура; не раз згадаКш пiсню: Любив мене, мати, запорожець, Водив мене босу на морозець... " МiзкуК так собi Петро, аж ось iзнов закопотiли конi. СлухаК i сам собi вiри не йме. "Невже таки справдi сей запорожець знаКться з нечистою силою? - думаК вiн,- Да постiй, чи не самi вони вертаються?.. Нi, справдi везуть!.. Проклятий! Мчить, як вовк овечку!" Конi над'Пхали ближче. Дивиться Петро - Кирило Тур держить перед собою Лесю на сiдлi, як дитину. Аж сумно йому стало. Леся була зовсiм як очарована. Сидить, голубонька, схиливши голову, а рукою держиться за плече запорожцю. А той одною рукою пiддержуК бранку, а другою править коня. Сердешна тiлько стогне, мов увi снi щось страшне бачить. Щось неначе й говорить, да за солов'ями не можна розiбрати: солов'П перед свiтом саме розщебетались. Жаль Петру стало Лесi; уже хотiв вийти з-за куща, заступити отмичарам дорогу да й битись, не вважаючи нi на якi чари; да вхопивсь, аж при йому нема шаблi. Уже вони й обминули його, а вiн iще стоПть, не знаючи, що чинити. Аж ось Леся зразу закричала, мов прокинувшись. По гаю пiшла луна, а голос ПП так i пройняв мого Петра до самого серця. Бiгом кинувсь вiн до подвiр'я, ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп. Василь Невольник, прокинувшись, думав, чи не цигане пораються коло коней, да пiдняв гвалт. - Не кричи, Василю,- каже Петро,- а буди козакiв: украдено Череванiвну з покоПв! Василь Невольник пiдняв iзнов галас на весь двiр; а Петро, не слухаючи його, виПхав у хвiрточку, схилившись, да й помчавсь, як вихор. Тим часом отмичари держали свою дорогу, поспiшаючи вибратись за ночi з киПвськоП околицi. Бiдна Леся, мабуть, добре ковтнула знахорчиного зiлля од переполоху: хилялась, як п'яна, i нiчого не знала, що з нею дiКться; прокинулась тiлько, як пройняв ПП холодний вiтер з поля. Гляне, аж вона серед пущi, на руках у страшного запорожця. Спершу думала небога, що се Пй сниться, далi крикнула, да задармо. Розбишаки тiлько зглянулись да всмiхнулись мiж собою. Почала була благати, щоб не погубляли ПП, щоб пустили; так Кирило Тур тiлько реготався. - Що за дурний,- каже,- розум у сих дiвчат!.. Щоб оце я, пiсля такоП працi, випустив iз рук самохiть свою здобич! Нi, голубонько, сього в нас не буваК. Та й чого тобi убиватись? Хiба я не зумiю кохати тебе так як i хто iнший? Не плач, моК серденько: привикнеш, дак житимеш за мною не згiрш, як i за гетьманом. Дiвка, кажуть, як верба: де посади, там i прийметься. Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здiймала до неба руки. - МоК ти коханнК! - каже тодi, одмiнивши голос, Кирило Тур.- Не кричи, коли не нажилась на свiтi. Ти думаКш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому пiсля мене дiстанешся! Цить, кажу! Ось бач, яка цяця! I блиснув Пй перед очима турецьким запоясником; а очi так поставив проти неП, що сердешне дiвча й помертвiло од страху. ВиПхали з пущi на поле, аж уже на сходi сонця зоря перемагаК мiсяць. Почервонiло небо; починаК на свiт займатись. Дорога то спускалась униз, то знов пiдiймалась угору. З'Пхавши на високий кряж, озирнувсь Кирило Тур, аж iз пiд гаю хтось мчиться навзаводи на сивому конi. Вiн зупинивсь да й каже: - Не буду я Кирило Тур, коли оцей Пздець не за нами! I коли хочеш знати, чи бистре в мене око, то скажу тобi й хто се. Се молоде Шраменя. Пiшло по батьковi, як орля по орловi. Враг мене вiзьме, коли я не догадуюсь, який заряд iмчить так швидко сю кулю! - Море, драгий побро! - крикнув Чорногор.- Чого ж ми гаКмось? Утiкаймо! - Не такий, брате, в його кiнь, щоб утекти нам iз отмицею._ Та й на що воно здасться? Нi, лучче станьмо та даймо бiй по-лицарськи. - Бре, побро! Що ж iз того буде? Нас двоК, стрiляти нам проти його не приходиться, а на шаблях Шраменковi не врадиш ти нiчого. А хоч i врадиш, то нехутко, ще надбiжать та й однiмуть дiвойку._ -_ Знаю я, брате,- каже Кирило Тур,- як Шраменко рубаКться; тим-то й не хочу у такому разi показати йому свою спину. Поглянь, поглянь, як махаК шаблею! Мов запрошуК добрих приятелiв у гостi. Нехай я буду казна-що, а не запорожець, коли сьогоднi з нас один не достане лицарськоП слави, а другий лицарськоП смертi! - Дак ти хочеш, побро, один на один битись? - А то ж як? Лучче менi промiняти шаблю на веретено, анiж напасти вдвох на одного! Тим часом Петро над'Пжджав усе ближче да ближче, а як побачив, що_ Леся махаК хусткою, то ще бiльш почав гнати коня. Запорожцi тiлько що перехопились через узенький мiсток над проваллКм, що промила вода з одного байрака в другий. Кирило Тур спустив бранку додолу i передав побратимовi, а сам злiз iз коня, розiбрав ветхий мiсток i покидав пластини в проваллК. А на днi в проваллi рине й реве вода, пiдмиваючи крутiП береги. - Що оце ти твориш, побро? - питаК Чорногор. - Те, щоб Шраменя перш доказало, що згiдне воно битись iз Кирилом Туром. - Бре, побро! Коли думаКш, що через проваллК йому не перескочити, покиньмо його, а самi доберемось скорiш до тайника. - Еге! Може, у вас у Чорнiй Горi так роблять, а в нас над усе - честь i слава, вiйськова справа, щоб i сама себе на смiх не давала, i ворога пiд ноги топтала. Про славу думаК лицар, а не про те, щоб цiла була голова на плечах. Не сьогоднi, дак завтра поляже вона, як од вiтру на степу трава; а слава нiколи не вмре, не поляже, лицарство кйзацьке всякому розкаже! Тим часом, як низовий розбишака мiзковав про лицарську славу, Петро мчавсь на його з шаблею. Уже близько. Як ось кiнь - тиць! Зупинивсь над проваллКм, уперсь переднiми ногами да аж захрiп, настороживши ушi. -Ге-ге-ге! - каже по другий бiк. Смiючись, запорожець.- Мабуть, не по нутру тобi такi ярки! - Iродова душа! - крикне йому Петро.- Так-то оддячив ти пану гетьману за гостину! - За гостину? - каже.- От велике диво? У нас у Сiчi приПжджай хто хоч, устроми ратище а землю, а сам сiдай, iж i пий хоч трiсни - нiхто тобi ложкою очей не поротиме. А сi городовi кабани усе мають за власне, що_ першi забрались у баштан! - Юда ти беззаконний! - кричить Петро.- Тебе обнiмають i цiлують за вечерею, а ти умишляКш iзраду - Га-га-га! - зареготав Кирило Тур.- Хто ж Пх, дурнiв, силовав мене цiловати? Я Пм кажу у вiчi, що вкраду притьмом панночку, а вони здуру мене обнiмають. Да що_ про те балакати Ось лучче перескоч через рiвчак, то ми з тобою покажемо отсьему юнаковi, як б'ються козаки! Обернув Петро коня, розiгнавсь - думав якраз перемахнути,- а кiнь iзнов зам'явсь. Заглянувши в про-валлК, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи i водячи очима. А вражий запорожець аж за боки береться, регочу чи. - Ото проява, а не лицар! - гукаК.- Подивiться на такого лицаря! Дiвка ось на конi вдвох iзо мною перескочила через рiвчак, а вiн прибiг та й задумавсь! - Я б тобi швидко заткнув пельку,- каже Петро,- якби не забув ухопити пiстолi. - Зроду я не пiйму вiри,- одвiтовав Кирило Тур,- щоб син старого Шрама бивсь по розбишацьки, маючи в руках чесну панну шаблюку! Може б, i я зумiв би зсадити тебе з коня кулею, та, отже,