Олексiй КоломiКць. Дикий ангел
** ДИКИЙ АНГЕЛ **
Повiсть про сiм'ю на двi дiП
ДIЙОВI ОСОБИ
Ангел Платон Микитович.
Уляна - його дружина.
Петро
Федiр
Павлик - Пхнi сини.
Таня - Пхня дочка.
Лiда - Петрова дружина.
Клава - дiльничний лiкар.
Маляр - Клавин чоловiк.
Крячко - пенсiонер.
Клоков - кореспондент.
Бiля - художник.
Оля - Павликова дружина.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Невеличке подвiр'я. Ганок одноповерхового будиночка з прибудовою -
домашньою майстернею. Посеред двору збитий з дощок стiл. Стовп. На ньому
умивальник i прилаштований телефон пiд дашком. Саморобне крiсло-гойдалка.
Осторонь - ослiнчик.
Таня зачiсуКться бiля умивальника. Федiр лагодить стiлець. Лiда в
крiслi-гойдалцi. Уляна накриваК стiл.
Л i д а. У вас мовби маленька неприступна фортеця. Спокiй i якесь
особливе вiдчуття безпеки. В минулий приПзд на вулицi мене застала гроза.
Блискавицi й громи, здавалося, на тротуари падали. Я так злякалася! А
забiгла сюди, у двiр, - i страх пропав. Наче громи i блискавицi боялися
сюди вдарити.
Т а н я. Якщо тато були вдома, звичайно, побоялися.
У л я н а. Не пащекуй, Таню!
Л i д а. I кольоровий телевiзор, i оце саморобне крiсло у вас напрочуд
пасують одне до одного.
У л я н а. Коли вже тобi так усе подобаКться, то в нас би й вiдпочила,
а не Пхала на курорт.
Л i д а. Море...
Т а н я. З великоП висоти море здаКться калюжею.
У л я н а. Ти його бачила з висоти?
Т а н я. Побачу.
У л я н а. Забила собi в голову стюардесою стати.
Л i д а. А батько?
У л я н а. Вона така, що й батька умовить.
Ф е д i р. Скiльки ж ти, Лiдо, не добула на курортi?
Л i д а. Сiм днiв.
У л я н а. А грошi повернули?
Л i д а. Нi.
У л я н а. То вже б добула.
Л i д а. Захотiлося вас провiдати, i за домом скучила. За Петром. I
синка треба забрати вiд мами. Ми з Петром без нього не можемо.
У л я н а. Петро i минулий рiк, i цей без вiдпустки, хоч би до нас
навiдався.
Ф е д i р. Запанiв Петро.
Ул я н а. Хiба можна так на брата?
Ф е д i р. Можна.
Л i д а. Не запанiв, а все в роботi, вiн такий скажений до роботи, як i
всi ви.
Т а н я. Мене виключи з цiОП компанiП.
У л я н а. Годi чепуритися. Збiгай на город цибулi вирви.
Таня виходить.
Л i д а. У вас уже i город свiй? .
У л я н а. За гаражем грядочка: За той шматочок землi клопотiв та
прикрощiв...
Л i д а. То навiщо було брати?
У л я н а. А як же без грядки, без свiжоП городини? За пучок кропу на
базарi гривеник беруть. Нi совiстi, нi правди нема в людей. Десять копiйок
за жмутик трави. Борщ дуже дорогий виходить... А суп ми не любимо.
Л i д а. Петро часто каже: якби такого борщу, як мама готуК.
У л я н а. На борщ треба i городину свiжу, i м'ясо свiже, базарне...
Заходить Таня, кладе цибулю на стiл.
Мало не забула: хто зi мною завтра на базар поПде?
Л i д а. Далеко збираКтесь?
У л я н а. Десь у район, щоб дешевше.
Т а н я, Я не поПду.
Ф е д i р. Чого не поПдеш?
Т а н я. Нещодавно права одержала... Недiля, машин багато, ще в аварiю
потраплю.
На ганок виходить Павлик.
П а в л и к. Мамо, де моя бiла сорочка?
Ул я на. Там, де прасоване лежить... Павлику, поПдемо завтра на базар?
П а в л и к. Категорично нi!(Iде в хату).
У л ян а. Навiщо ж тодi машину купували - щоб у гаражi стояла?.. Такi
грошi витратили.
Т а н я. В гаражi... Наш "Запорожець" уже сам повертаК на дешевi
базари.
Л i д а.Я ще не Пздила самостiйно, але на права здала. Ми з Петром
надумали купити машину.
У л я н а. А грошi?
Л i д а. Будемо вiдкладати потроху.
На ганку з'являКться Павлик.
П а в л и к. У сорочки верхнiй гудзик вiдриваКться.
Ул я н а. Таню, приший.
Т а н я. Були пани, були раби, а тепер усi товаришi!
П а в л и к. Де голка?
У л я я а. У рушнику.
Павлик iде в хату.
Т а н я (пiдходить до Лiди). Так модно одягаКшся! I де тiльки все
дiстаКш?
Л i д а. Петро дiстаК. Вiн краще на одязi розумiКться, нiж я.
Т а н я. Менi б такого чоловiка, як наш Петро.
Л i д а. Ти дiвчина вродлива, сама вибереш собi жениха.
Т а н я. Тепер такi женихи, що самi на пляшку канючать, де вже Пм про
жiнчин одяг дбати.
Ф е д i р. Петро заробляК, мабуть, по пiвтисячi?
Виходить на ганок Павлик.
П а в л и к. Мамо, де отой галстук бiластий?
У л я н а. Там, де лишив, на бильцi лiжка.
Павлик виходить.
Ф е д i р. Запанiв Петро, мiг би й приПхати.
Л i д а. Я ж кажу - його вiд роботи не вiдiрвеш. У вас, у Ангелiв, така
вдача.
Т а н я. Кореспондент з областi приПхав, до мене пiдходив, хотiв нарис
про нашого батька робити. Але, мабуть, роздумав. Щось йому не сподобалося.
I Федiр теж не сподобався. Бурмило, каже, не чоловiк.
У л я н а. Чому це про тебе так?
Ф е д i р. Я до пуття i не розчув, i не зрозумiв, що вiн запитував. От
я йому й кажу - у перервi. Сам вiн бурмило! ПрацюКш, а воно лiзе!
Т а н я. I сюди приходив. Може, сьогоднi ще прийде.
У л я н а. Треба ж батьковi сказати.
Т а н я. Мабуть, не прийде.
У л я н а. Тебе не розбереш: то прийде, то не прийде.
ВриваКться пiсня "Мой дед-разбойник":
Мой дедушка разбойник, разбойник, разбойник,
Был в самом деле очень знаменит.
Кто мимо дедушки пройдет.
Все деньги сразу отдает.
Иначе будет бит,
Иначе будет бит.
Где ж ты, времечко лихое,
Когда можно было жить разбоем, да, да!
У л я н а. Знову сатану включив.
Т а н я (пiдходить до телефону, набираК). Ванько, Ванько! Виключи,
дурню, бегемотiю! Дай пообiдати. ЧуКш?.. (Кладе трубку. До Лiди). Це наш
сусiд Крячкiв Ванько забавляКться...
Пiсня уриваКться.
Л i д а. Послухався?
У л я н а. Вiн батька за петельки хапаК... Такий волоцюга, що свiт не
бачив. Танi, правда, побоюКться.
Ф е д i р. Таню, поПдь завтра на базар.
Т а н я. Хому тато скаже, той i поПде.
Л i д а. "Як тато скаже"! Петро i нашому синковi спiвав ту пiсню, що ви
маленькими спiвали... Як це вона починаКться? (ПробуК наспiвати).
I сказала стиха мати:
- Не пустуйте, бо йде тато.
Таня пiдспiвуК.
I сказала стиха мати:
- Џжте, дiти, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- Спати, дiтки, бо йде тато!
Самi придумали чи десь почули?
Ф е д i р. Це ще не вся пiсня... Вона довго спiваКться:
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато.
Т а н я. Цей куплет Федiр запам'ятав. Колись санчата своП поламав i не
хотiв лагодити. Так тато йому всипав.
У л я н а. Усiм потроху дiставалося. Хiба що Павлика трошки милували.
Т а н я. Любимчик.
Виходить Павлик.
П а в л и к (до ТанI). Зав'яжи галстук.
Т а н я (зав'язуК). Пора самому навчитися.
П а в л и к. Ширший вузол.
Т а н я. Що з тобою? Наче щось украв, аж руки трусяться, i очi, як у
цигана на ярмарку. Злякався, що трiйку схопив?
У л я н а. Мовчи, батько почуК - обiд пропаде. Павлику, стипендiю не
заберуть?
П а вл ик. Нi.
У л я н а. I то добре. Таню, клич батька - пора обiдати.
Т а н я (пiдходить до прибудови, стукаК кулаком у дверi). Пане
президент, обiд подано.
Л i д а. Петро розказував: нiколи не бачив, щоб батько вiдпочивав...
Усе щось робить.
З прибудови виходить Платон. Видно, колись був у силi чоловiк. Обличчя
суворе, втомлене. Пiдходить до умивальника, миК руки. Павлик винiс рушник.
Л i д а. Пробачте, звичайно, мою нетактовнiсть, але не втерплю, скажу.
Оце дивлюся: Уляна Охтисiвна готуК обiд, Федiр майструК, Платон Микитович
мовчки миК руки, i Павлик з рушником. Так, здаКться, булб i минулого разу.
Я нiби вдруге дивлюся той самий фiльм.
Т а н я. А який наступний кадр?
Л i д а. Мабуть Уляна Охтисiвна скаже: "Пора обiдати, ставте стiльцi".
У л я н а. Справдi. Берiть, дiти, стiльцi. Федоре, принеси Лiдi.
Л i д а. Не будемо порушувати традицiй. Кожен сам собi принесе стiлець.
Павлик, Таня, Лiда приносять стiльцi. Федiр приносить матерi, собi
ставить полагоджений. Павлик виносить велике саморобне крiсло, ставить на
чолi стола.
Л i д а (дiстаК пляшку вина). Кримське.
Ф е д i р. Не обiд - бенкет.
Т а н я. А перед бенкетом - експропрiацiя, або, просто кажучи, грабунок
серед бiлого дня.
П л а т о н (сiдаК в крiсло). Вино?
Л i д а. Це я в Криму. Сьогоднi ж субота.
Т а н я. День зарплати - майже свято.
П л а т о н. Вино не для обiду. (ДiстаК блокнот, надiваК окуляри).
Л i д а. Навiть той самий блокнот.
Т а н я. При татовому почерку його на все наше життя вистачить. Не
лiтери, не цифри, а макове насiння.
Ф е д i р (пiдходить до батька, дiстаК з кишенi грошi, подаК). Двiстi
тридцять!
Батько бере грошi, рахуК.
У л я н а. Соромно сину не вiрити.
П л а т о н. А може, касир не додав? Рахувати не соромно, а приносити
двiстi тридцять карбованцiв, як хлопчаковi, - соромно!
Ф е д i р. Новий верстат - ще не приноровився.
П л а т о н. Двiстi тридцять карбованцiв за мiсяць,
слюсар-iнструментальник... При такому здоров'П!..
Ф е д i р. Платять не за здоров'я, а за роботу.
П л а т о н. Отож-то, що за роботу. Надурочнi бери!
У л я н а. Дай же Федi на витрати.
П л а т о н. Минулого мiсяця брав. Де вiн Пх потратив?
Т а н я. Двiстi тридцять карбованцiв татовi мало. Менi б такi грошi! А
втiм, однаково: на заводi одержуй, а вдома здавай, тiльки й того, що
перенесла з одноП каси в iншу.
П л а т о н. Як у тебе, Таню?
Т а н я (подаК грошi). Сто п'ять.
П л а то н. А премiальнi?
Т а н я. Звiдки знаКте?
П л а т о н. Менше балакай.
Т а н я. Двадцять п'ять собi залишила - на сукню.
П л а т о н. У тебе Пх досить.
Т а н я. Не моднi.
Пл а тон. На моду грошей немаК.
У л я н а. Хай купить.
Т а н я. Щедрi ви, тату. Отак, кажуть, колись куркулi родилися.
П л а т о н. Мабуть, що так.
Т а н я. I на курси п'ятнадцять карбованцiв.
П л а т он. Якi ще курси?
Т а н я. Я вже казала. Iноземних мов... Стюардеса маК знати мiнiмум двi
мови.
П л а т он. Хочеш на курси - прироби. Тобi ж хотiлося в складальний -
переходь. Там i зарплата бiльша.
Т а н я. Обiцяють, а не переводять.
П л а т о н. Для переходу в iнший цех треба, готуватися. Походити,
подивитися, за когось попрацювати. З цеху в цех - не з одного трамвая в
другий.
Т а н я. Це менi ясно, а на курси давайте!
П л а т о н. Сказав - прироби. Приробиш - краще вчитися будеш. (До
Павлика). Як у тебе, студенте? Ще не одержав стипендiП? Там у вас порядку
немаК. (СкладаК окуляри, ховаК блокнот). Ти, синку, в цi канiкули на завод
не пiдеш. За два мiсяцi - триста карбованцiв! Не пiдеш.
У л я н а. Нарештi зжалився батько. А то чужi дiти вiдпочивають, а вiн
свого - на завод.
Л i д а. Мiй Петро теж здавав грошi у батькову касу?
П л а т о н. Тут жив, тут одягався, харчувався - i грошi докупи. Всi на
одних правах.
Т а н я. Ви, тату, як пiшли на пенсiю, то ще поскупiшали.
П л а то н. ПоскупiшаКш. Бач, поганенько ми цей мiсяць потрудилися. Не
пiдеш, Павлику, на завод... Запишешся у тi бригади, що на Пiвнiч Пдуть.
У л я н а. На Пiвнiч?
П л а т о н. Пiвнiч теж земля, i наша земля.
У л я н а. Ти б свою дитину i в пекло послав, аби бiльше грошей. Не
даКш вiдпочити.
П л а т о н. Пiсля яких трудiв? Десять мiсяцiв з портфельчиком бiгав...
Натомився! Нещодавно по телевiзору бачив - вручали школярам ключi вiд
Артеку. Серед тих дiтей були такi здорованi, що Пм би камiння бити, а Пх
вАртек! Тепер Пм ключi вiд Артеку, а там вiд Сочi, а потiм без ключiв
труситимуть батькiвськi кишенi... I кишенi, й душi. Подавай Пм життя
розвеселе!.. (Пауза). Досить розмов. Обiдати! Наливай, Федоре, пива.
Л i д а. Може, вина?
П л а т о н. Хай стоПть - не пропаде. А ти чого, Павлику, задумався?
Пообiдай, а потiм думай, коли К про що.
Федiр наливаК в бокали пиво.
У л я н а. Як же не думати - на Пiвнiч дитину посилаКш. Там, мабуть, i
лiтом холодно. ЗахворiК.
П л а т о н. Може, в Артек його?
У л я н а. Знали нашi дiти Артек? Оно! (Жест). В отiй майстернi з трьох
рокiв.
Т а н я. У нас гостя, а ми сiмейнi чвари завели... Перенесемо це
питання, як кажуть у мiсцевкомi, на iнше засiдання.
У л я н а. На Пiвнiч! А в що одягнути дитину?!
П а в л й к. Нiкуди я не поПду.
П л а т о н. Це ж чому?
П а в л й к. Њ причина.
П л а т о н. Говори.
П а в л й к. Я вам потiм скажу.
П л а т о н. Говори, тут усi своП - шпигунiв немаО.
Пауза.
П а вл й к. Я женюся!
Пауза.
У л я н а. Дурнi жарти.
П л а т о н (зупинив довгий погляд на синовi). Прийде час - женишся.
П а в л и к. Я без жартiв.
П л а т о н. Я теж. - Будемо ми сьогоднi обiдати чи нi? (Бере в руки
бокал). Якщо тобi, синку, й прителiпалася в голову ця думка - викинь ПП
геть! Закiнчиш iнститут, попрацюКш, щоб у гаманцi завелося, а тодi й
женися. Iнакше як жити?
П а в л и к. Якось проживу.
П л а т о н. Десять тисяч виграв на лотерею? Женитися захотiв,
жовтодзьобий!
У л я н а. Ти, батьку, не гримай на дитину. Сказав - не дозволю, i
досить.
Ф е д i р (подаК Павлику бокал). Випий, чим дражнитися.
П а в л й к. Ми вже записалися.
Присутнi враженi словами Павлика. Лише Платон, мов i не почув, навiть
голови не повернув у бiк сина. Повiльно, занадто повiльно випив своК пиво.
Т а н я. Може, й весiлля згуляли?
П а в л й к. Згуляли!
У л я на. Люди добрi, що ж воно робиться в свiтi бiлому?
Т а н я. Нiчого особливого - дитя женилося!
У л я н а. Павлику!..
Ф е д i р. Вiн правду каже.
У л я н а. Як же так, без батькового дозволу?
Т а н я (наспiвуК).
I сказала стиха мати:
- Хоч женитись, спитай тата...
П а в л и к. Знав... не дозволите.
Ф е д i р. СвоПм сказати треба було.
Л i д а. Звичайно, безглуздо одружуватися, не маючи нiчого за душею.
Але ж кажуть: з милим рай I в куренi.
П л а т о н (не витримав). Ледар i дурень надумали таке безглуздя. "В
куренi". В куренi живуть злиднi, а злиднi перегризають горло коханню, хоч
би яке воно було! Њ в тебе дах над головою?! Зможеш' прогодувати, одягнути
дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту, хоч цiлий вiк бiгай!
Думав, як жити?
П а в л и к. Думав.
П л а т о н. З чужоП миски годувати дружину?
У л я н а. ПрогодуКмо - не збiднiКмо...
Т а н я. Напалися на хлопця. Може, невiсточка така красуня, що всi
навколiшки перед нею станемо. Де вона тепер, Павлику?
П а в л и к (подивився на годинника, непевний жест). Тут чекаК.
Т а н я. Хай зайде.
Всi ждуть, що скаже батько, але той мовчки обiдаК.
Л i д а. Незручно. Дружина тебе чекаК, Павлику... Розписалися - то вже
дружина.
П а в л и к (ще вагаКться). Тату...
У л я н а. Клич.
Павлик глянув на батька - швидко вийшов.
Т а н я. Тату, ти при нiй не гримай на Павлика, вiн же тепер мужчина.
Ф е д i р. Ну й Павлик...
Т а н я. Заздриш? Павлик уже жонатий, а ти...
Ул я н а. Вгамуйся, Таню!
Т а н я. Молодець Павлик! Одружився тихо, мирно, мовчки.
Ф е д i р. Так не можна.
Т а н я. Коли будеш з татом радитися про своК одруження, поклич мене,
хочу послухати.
ВриваКться дика пiсня "Мой дед-разбойник". Таня пiдбiгаК до телефону,
набрала номер.
Т а н я. Ванько, перестань! Ми ще обiдаКмо!.. Що?.. Не твоК дiло.
Виключай! (ВiшаК трубку).
Музика затихаК.
Л i д а. Заскочила блискавка i в нашу фортецю.
Т а н я. Ще буде грiм.
Заходить Павлик i майже тягне за собою Олю. Зупинились. Оля, тендiтне
дiвча, виходить наперед, але ще тримаК за руку Павлика.
Оля. Добрий день!
У л я н а. Здрастуй. (Пауза). Як же тебе звуть, дiвчино?
О л я. Оля.
У л я н а. Просимо до столу.
Л i д а. Сiдай, Олю, бiля мене. - Я теж Пхня невiстка. Двi невiстки на
одному стiльцi. Тiсно, але зручно, у випадку чого, вдвох вiдбиватися
будемо.
Оля несмiливо сiла.
ПообiдаКмо, розмова краще пiде.
О л я. Я... ми недавно з Павликом пирiжки Пли.
У л я н а. Скiльки ж тобi рокiв, серденько?
О л я. Вiсiмнадцять.
У л я н а. Раненько замiж побiгла.
О л я. Павлик сказав, то й побiгла...
У л я н а. Весiлля нiби було? Де ж ви гуляли? ,
О л я. У нашому гуртожитку, в тринадцятiй кiмнатi.
Т а н я. Тринадцята кiмната! Гарний початок сiмейного життя!
У л я н а. Учишся?
О л я. У медшколi, на другому курсi.
Т а н я. Чудово!
Л i д а. Ось i моК вино знадобилося. Вип'Кмо за здоров'я молодих. Таню,
давай чарки, а ти, Федоре, вiдкоркуй пляшку.
Федiр бере пляшку, давиться на батька, нiби питаК дозволу. Таня вносить
чарки, ставить на стiл, Федiр наливаК.
Т а н я. Оце суботонька!
Л i д а. Олю, ти повинна звикнути до цiКП прекрасноП сiм'П, люди дуже
гарнi, але мовчкуватi, за винятком мого Петра.
О л я. Павлик теж говорить...
Л i д а (пiднiмаК чарку). За здоров'я молодих! Щоб були вони дружнi та
щасливi.
Всi випивають, тiльки двоК, Оля та Платон, тримають чарки, дивляться
одне на одного. Врештi Оля торкнулася губами й поставила чарку, а Платон
Микитович випив до дна.
У л я н а. Павлику, чого ти нiби не вдома?.. I Олi стiлець би винiс,
Павлик виносить табуретку, але Федiр забираК ПП собi, а стiлець ставить
Олi.
Якось перед людьми нiяково - скажуть, потай женили сина.
Т а н я. Заново переженимо. Хто там бачив весiлля в тринадцятiй
кiмнатi? А тут: таксi з прапорцями, "гiрко" кричатимуть, "Запорожець" по
районних базарах побiгаК, понавозить дешевоП свинини, тато розкошелиться,
видасть зi своКП скарбницi карбованцiв... Скiльки, тату?
У л я н а. Ти б менш торохтiла.
Ф е д i р. Ольго, а батьки твоП де?
О л я. Мама в Iванкiвському районi медсестрою працюК.
Ф е д i р. А батько?
О л я. Не знаю. Утiк, ще як я маленькою була.
У л я н а. Мама знаК, що ти замiж вийшла?
О л я. Ми з Павликом ще Пй не казали.
Платон Микитович пiдвiвся, пiшов до хати.
Т а н я. Ти, Олю, вже зорiКнтувалася, хто К хто? Я - Таня, сестра твого
Павлика. А це - Лiда, дружина нашого старшого брата Петра. А ото, до хати
пiшов, Павликiв тато. Наш батько!
Л i д а. ЗдаКться, гроза пройшла мимо. Платон Микитович угамувався.
У л я н а. Якби-то.
Л i д а. I все ж весiлля будете робити чи ото, як було в тринадцятiй,
так i залишиться?
Ф е д i р. Хiба ж то весiлля? Треба, як у людей.
У л я н а. I так усi про нас говорять: "Скупi, корисливi" та всяке...
Та н я. Мабуть, оригiнальне весiлля було в тринадцятiй. Ти, Олю, й фату
одягала?
У л я н а. Вони такi дорогi тепер.
О л я. Ми з Павликом не купували фати. Я позичила в одноП дiвчини. Вона
вже тричi замiж виходила,, а фата нова-новiсiнька.
Т а н я. Мамо, допитайся, може, й Федiр уже оженився, то щоб весiлля
разом. Меншi витрати будуть.
У л я н а. I чого ти до Федора причепилася?
Т а н я. Вiн знаК.
Ф е д i р. Багато говориш, Таню. Якби стiльки ще й робила.
Т а н я. Все вимiрюКш одним аршином. Жити, Олю, в нас тобi буде добре,
але й робити змусять, як каторжну.
У л я н а. Що ж, буде як буде!.. Ти, Олю, збирай своП речi та переходь
до нас. Федiр завтра вiльний, допоможе перевезтися.
О л я. Я сама. У мене чемоданчик легенький... Я його взяла з собою, вiн
там, бiля ворiт.
Т а н я. Ще хто вкраде посаг... Неси до хати.
О л я. Я все забрала, Павлик так сказав. (Вибiгла).
Л i д а. Пощастило - на весiлля .потрапила.
У л я н а. На ту недiлю, гадаю, упораКмося. Напишемо, щоб i Петро
приПхав.
Л i д а. На весiлля приПде.
У л я н а. Ох, Павлику, Павлику, не сказав батьковi. Що вiн тепер думаК
про тебе?
Л i д а. У батькiв серце добре.
Входить Оля з невеличким чемоданчиком, з вузликом книжок i зошитiв.
О л я. Це моП речi. А це - книжки й конспекти. Павлик сказав усе
захопити.
Т а н я (усмiхнулася). Ось ми вже й переПхали.
Л i д а. А жити де будете?
О л я (глянула на Павлика). Павлик... ;
У л я н а. У нас, а де ж iще...
Т а н я. Я до мами в кiмнату, а вони в моПй.
Входить Платон з двома чемоданами в руках, поставив бiля столу.
П л а т о н. Ось твоП речi, Павле. (ВиймаК грошi). Ось дев'яносто сiм
карбованцiв, це з твоПх лишилося. Бери - i в добру путь! Живiть!
У л я н а. Куди ти його випихаКш?! Отямся, Платоне!
П л а то н. Сам себе випхав. Оженився, своя сiм'я, своК життя. Не
радився з нами - виходить, у нього своП плани. Обрав дорогу-хай iде!
У л я н а. Горенько! Куди ж Пм iти?
Пауза. Тиша.
О л я. Павлику, то кидай мене, раз тебе з дому проганяють.
Ф е д i р. Тату, хай поживуть...
Т а н я. У нас же мiсця - хоч танцюй.
П л а т о н. Вибрав свою дорогу, хай iде, i квит! (До Павлика). Отак,
синку! Живи своПм розумом. (Сiв до столу, обiдаК).
Нiма сцена. Всi враженi вчинком Платона. Оля пiдходить до Павлика.
О л я (тихо). Може, ти лишайся, а я пiду.
П а в л и к (бере чемодан). Ходiмо?
Оля i Павлик виходять.
У л я н а. Синку, почекай! Платоне, зупини! Павлику! (ВибiгаК),
Ф е д i р. Це вже занадто, тату. (Виходить).
Т а н я. Феодалiзм! (ВибiгаК).
Л iд а. Сумнiваюся в мудростi вашого вчинку, Платоне Микитовичу.
П л а т о н (випив чарку). Не втручайся, Лiдо. Павлик мiй син. (Iде до
хати).
Л i д а. Невже ви любовi й жалю до сина не маКте? Куди вони всi?..
(Виходить з двору).
З хати виходить Платон з курткою в руках.
П л а т о н. Як же я забув куртку покласти?.. Повернеться, вiзьме... Не
повернеться... (Пауза). "Жалю не маю", "Не люблю своКП дитини"... Може, й
вона мене не злюбить. (Виходить майже на авансцену). Що скажуть люди?
Бува, батьки купують любов своПх дiтей. Поки малi - за iграшку, за
морозиво, потiм п'ять, десять копiйок, двадцять, карбованець, троячка.
Потiм дитя вже саме лiзе до них у кишеню! А потiм жiнку приведе - годуйте!
"Коли хочеш, батьку, щоб тебе любили, не пручайся..." На це я не пiду!
"Прогнав сина"! Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя -
не батько, не мати - подарункiв не робитиме. "Жалю не маю"! А без мене хто
його жалiтиме? Люди? У них своПх клопотiв повно.
Заходить Л iд а.
Л i д а. Пiшли до автобусноП зупйнки... Куди дiнеться ТIавлик зi своКю
дружиною?
П л а т о н. Його дiло!
Заходить Крячко. Вiн тут частий гiсть. СiдаК на ослiнчику, старанно
зачiсуКться, лише-пiсля цього звертаКться до Лiди.
К р я ч к о. У гостi, Лiдо?
Л i д а. У гостi.
К р я ч к о. Тодi здрастуй.
Л i д а. Доброго здоров'я.
К р я ч к о. Петро живий-здоровий? У начальствi? Я оно з Платоном у
найвищому начальствi - пенсiонери! Живемо найкраще - на всi грошi!
БалакаКмо i розважаКмось на весь розум, який ще лишився! Нiхто вже нiчого
не додасть i не вiдбере! Дивлюся: пiшов Павлик з чемоданом, догадуюсь -
погнав Платон кудись хлопця грошi заробляти. А навiщо тобi, Платоне,
грошi? У тебе й так добра всякого на десятьох. Ось я тебе знаю без малого
тридцять рокiв, i все тобi мало. Робиш, заробляКш, приробляКш, надурочнi,
премiальнi... На пенсiП, а влаштувався ще в хлiбний магазин приймальником.
Уночi товар приймаК, або сам, або Федора посилаК, аби шiстдесят
карбованцiв придбати. Такi, як ти, Платоне, оббирають державу, як липку.
Л i д а (наливаК). Випийте, дядьку, пива.
К р я ч к о. Випий пива, а в Платона кров закипить- добро його
пропало... За копiйкою вiн не те що нахилиться, а ляже!.. Була революцiя,
полiтгуртки, наглядна агiтацiя, п'ятирiчки, соцзмагання... А Платон
вистояв зi своКю iдеКю - гони копiйку.
Л i д а. Живеш, то треба й заробляти.
К р я ч к о. У мене оно будиночок гiрший, нiж у Платона, не маю нi
"Запорожця", нi кольорового телевiзора, нi ощадноП книжки... Я не
капiталiстичноП фiлософiП - мною не керуК копiйка...
Платон засмiявся.
Що з тобою? Ти ж раз на рiк смiКшся...
П л а т о н. Злиднями люди хизуються...
К р я ч к о. Не злиднями, а соцiалiстичною свiдомiстю. Я не голодний i
не голий, що менi треба? (НаливаК пива. ВипиваО. Знову сiв на ослiнчик).
П л а т о н. У тебе. Крячко, свiтогляд, як у тоП кози: влiтку пасеться,
а взимку Псть, що дадуть.
Лiд а. Живiть ви по-своКму, а Платон Микитович буде по-своКму.
К р я ч к о. Нi, я все життя активiст! Поки на заводi працював - на
зборах його чистив. А тепер доводиться iндивiдуально. Усе б йому простив,
а за те, що жмикрут, - простити не можу. На фронтi в одному взводi
служили. Платон улiтку в ранцi шапку носив. I тут, бачив, людям каструлi,
вiдра клепаК, майструК. Усе дбаК, усе мало. Сто рокiв проживеш? Нi!
Правда, ти мiцний, як дуб, може, й проживеш до ста.
П л а т о н. Чого прийшов?
К р я ч ко. П'ятiрку до пенсiП.
Платон даК грошi.
Воно й не личить брати в пiдсудного... Але до суду вiддам. Куди синок
майнув? Менший. Може б, i мого прихопив, нiяк до роботи не прилаштую.
П л а т о н. Бо злодiй.
К р я ч к о. Що?
П л а т о н. Злодiй твiй син!
К р я чк о. Як ти смiКш! Вiн своК вiддасть, не те щоб украсти.
П л а т о н. Не працюК, а Псть-значить, злодiй. Не заробив, а тринькаК
- злодiй.
К р я ч к о. МоК Псть - не твоК.
П л а т о н. Гiрший за того злодiя, що нишком краде, по ночах, бо твiй
- серед бiлого дня...
К р я ч к о. Куркуляка! Йому i мого добра жаль.
П л а т о н. Усе державне, усе наше, i все моК!
К р я ч к о. З такою формулiровочкою ти завтра не те що пустирчик
цибулькою висадиш, а всю дорогу. Ну, за цю справу я тобi ще на судi
покажу.
Л i д а. Про який ви суд, дядьку Крячко?
К р я ч к о. РозумiКш? Ото ж (жест) обiч дороги такий пустирчик був. Ми
збиралися там стенд поставити. Намалювати, написати, яким стане селище за
п'ятирiчку. А Платон i прихватив той пустирчик-цибулькою, кропом засадив.
Управи'на нього немаК. Будемо товариським судом судити. Я виступатиму
громадським обвинувачем. Я вже там виллю душу... Скоро Пдеш, Лiдо?
Л i д а. Днями.
К р я ч к о. Я пiшов. Щось серце коле.
Л i д а. Я теж пройду в магазин.
Лiда й Крячко виходятiь. Платон лишаКться сам.
П л а т о н. Пташка - i та гнiздо в'К, щоб i вiтер не звалив, щоб i дощ
не залив, щоб i тепло пташенятам було. Крячко i пташцi сказав би:
багатiКш! Народилася людина - то й живи! I добре гнiздо своК клади, щоб i
дощ, i вiтер, I холод не страшнi були тобi.
Заходить Клоков, зупиняКться на вiдстанi, придивляКться до Платона.
КлацаК фотоапаратом. Платон мовчки спостерiгаК за ним.
К л о к о в. Доброго здоров'я. Якщо не помиляюся, Платон Микитович
Ангел? А я Клоков, з газети. Ось...
ПростягаК посвiдчення. Платон навiть не подивився.
Хотiв ближче з вами познайомитися. Дещо менi вже вiдомо. Стаж роботи,
висока квалiфiкацiя. Син i дочка на заводi. Словом, потомствена робiтнича
сiм'я.
П л а т о н. Так.
К л о к о в. Попередньо хочу з'ясувати кiлька питань. Але домовимося,
вiдповiдати так, нiби ви розмовляКте з добрим приятелем.
П л а т о н. Давай, як з приятелем.
К л о к о в(вiдходить далеченько, фотографуК, потiм виймаК блокнот,
приготувався записувати). Коли почалася ваша трудова дiяльнiсть?
П л а т о н. З двох рокiв.
К л о к о в. Тобто?
П л а т о н. Штайцi сам одягнув, потiм iграшки собi майстрував, потiм
по господарству, потiм школа, потiм завод...
К л о к о в. На вiйнi були?
П л а т о н. Був.
К л о к о в. ГероПчнi вчинки, приклади?
П л а т о н. Вся вiйна-приклад.
К л о к о в. Ваша мета в життi?
П л а т о н. Добре жити.
К л о к о в. Що, на ваш погляд, для цього треба?
П л а т о н. Мати здоров'я i грошi.
К л о к о в. Уточнiть про грошi.
П л а т о н. Або заробити, або вкрасти. Третього путi немаК.
К л о к о в. Громадська робота, коли працювали на заводi?
П л а т о н. Бiля верстата.
Пауза.
К л о к о в. У багатотиражцi я читав, що ви любите грошi.
П л а т о н. Не люблю, а поважаю.
К л о к о в. Там вас намалювали ангелом, а замiсть крил - п'ятiрки.
Пiдпис - "Стяжатель".
П л а т о н. Правильно, все тягну до себе, а що ж, до сусiда тягти?
К л о к о в. Вища мета вашого життя?
П л а то н. Ото ж i К вища - жити як слiд.
К л о к о в. Через багатство держави до свого власного.
П л а т о н. А ми разом з державою i плануКмо, i багатiКмо... Правда, я
трошки попереду. Бо в неП К ще чимало дармоПдiв: або не працюють зовсiм,
або багато балакають i мало роблять... А в моПй державi цього немаК... Як
заробив, так i Пж! Як заробив, так i одягайся. Будемо кiнчати, приятелю.
К л о к о в. Що ви стружете?
П л а т о н. Ложку.
К л о к о в. Давайте зробимо кiлька фото. Гадаю, ви часто згадуКте
роботу, свiй верстат. Станьте так, наче задумалися.
П л а т о н. Думки не сфотографуКш.
К л о к о в. Тодi вiзьмiть пенсiйну книжку й дивiться так, нiби це вам
подарували велику радiсть i спокiй на старостi...
П л а т о н. Не подарували - заробив! I не в нiй радiсть i спокiй.
К л о к о в. А сфотографувати, що стружете ложку, - поганий кадр!
П л а т о н. Яка в тебе зарплатня?
К л о к о в. А що?
П л а т о н. Я тобi все кажу, а ти таПшся.
К л о к о в. Сто п'ятдесят.
П л а т о н. Непогано. За такi грошi треба метикувати. (Пiшов до хати).
К л о к о в. Бурбон.
Клоков вийшов з двору. В цей час пiдгйшла Таня.
Т а н я. Здрастуйте!
К л о к о в. Привiт!
Т а н я. Побачилися з татом? Не пiдходить, негативний тип. Так?
К л о к о в. Майже.
Т а н я (усмiхнулася). А я не годжуся в героПнi вашого нарису?
К л о к о в (теж усмiхнувся). ГадаКте, цiкаво буде читачевi?
Т а н я. Я наче навмисне готувала себе для преси. Послухайте. Школу
закiнчила з медаллю i пiшла працювати на завод. Цiкаво?
К л о к о в. Бал не добрала?
Т а н я. Навiть документи не подавала.
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Зайдете в цех - на Дошцi пошани. (Жест, мовляв, мiй портрет).
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Люблю лiтературу. Толстой, ДостоКвський, Джек Лондон,
Фiцджеральд, Сент-Екзюперi, Распутiн, Гончар, Загребельний...
К л о к о в. Цiкаво.
Т а н я. Мрiю стати стюардесою, поглянути на планету з височини польоту
лайнера. Звiдти люди менi будуть бачитись, як крапочки, i навiть ви,
кореспондент зi своПм фотоапаратом, здастеся менi меншi за сонечко, за
мурашку, навiть за блоху!
К л о к о в (стримуК образу). Балакуча. До зустрiчi.
Т а н я. Сподiваюся, ПП не буде. (Пройшла кiлька крокiв услiд
кореспонденту, iмiтуючи його оригiнальну ходу).
Перемiна свiтла.
Раннiй ранок. Платон, як завжди, щось майструК. Заходить Крячко.
К р я ч к о. Не спиться? Я теж не сплю. Уяви собi, на всiй землi люди
сплять, а пенсiонери, як сови, очi повитрiщали - не сплять! А коли й
перевертаються на другий бiк, то тихо, щоб iншим не заважать. (Пауза).
Вчора я ото позавидував, що Павлик на роботу пiшов, а мiй лайдакуК. А
воно, виявляКться, усе не так. Павлик женився, а ти його прогнав... Привiв
жiнку, а ти Пх з хати. Я свого п'яницю терплю, а ти тверезих з хати...
Сина з двору! Дикий ти чоловiк! Добувати копiйку, може, i навчив своПх
дiтей, а щоб зовсiм Пх пiд своК керiвництво повернути - теж пас! У нас,
батькiв, до них стiльки ж прав, як у англiйського короля: що напишуть, те
й читай! Он мiй два роки не працюК, а я що? Побити вже не здужаю. Мати
нагодуК. Сорочка, джинси, пляшка "чорнила" - i над панами вiн пан. А може,
воно так i треба?
П л а т о н. Поступися перед дiтьми раз, вдруге, вони тебе i запитувать
не будуть.
К р я ч к о. Пiду. (Виходить).
На ганку з'являКться Лiда.
Л i д а. Не набрид вам цей в'Пдливий сусiд?
П л а т о н. Звик до нього, як до задавненоП хвороби. Розбудив тебе?
Л i д а. Я мiцно сплю, коли знаю, що не треба поспiшати.
П л а т о н. Виходить, завжди довгенько спиш --- куди людинi поспiшати,
раз не працюК.
Л i д а. У мене складна робота.
П л а т о н. То ти працюКш, а я й не знав.
Л i д а. Працюю.
П л а т о н. Що за професiя?
Л i д а. Бути дружиною - це професiя. Складна професiя!
П л а то н. Вперше чую про таке.
Л i д а. Умiти любити свого чоловiка - не так просто i не так легко.
П л а т о н. Приклад, як казав один кореспондент.
Л i д а. Вiзьмемо нас з Петром. Хоч би що там на роботi сталося, вiн
певний: удома на нього чекаК спокiй, i затишок, i тепло. Я вивчила його
звички, його смаки. Знаю, який костюм йому подобаКться, яку сорочку
приготувати, якi вузли вiн любить на галстуцi. Знаю, якi любить книжки,
вгадую, що б вiн хотiв на вечерю, на обiд, на снiданок! Яке освiтлення
любить, якi кольори не терпить. Вiн вибираК менi сукню, черевики - я
дозволяю. Це йому приносить радiсть, а я вдвiчi рада. Вiн часто подовгу
затримуКться на роботi. Але хоч як пiзно прийде, знаК, його чекаК гарячий
чай. Не сам риКться в буфетi, шукаК цукор, хлiб, масло, варення. Я йому
все приготую, подам. Коли прийде роздратований, засмучений чи обурений, -
усе ж буваК на роботi, - треба вмiти повернути йому спокiй. Холод з душi
прогнати. ДумаКте, мiщанська фiлософiя?
П л а т о н. Збирався подумати.
Л i д а. Коли чоловiк знаК, що в нього в тилу, тобто вдома, все гаразд,
вiн i на роботi краще працюК. (Усмiхнулася), Треба б завести порядок: коли
беруть чоловiка на роботу, вимагати характеристику не тiльки на нього, а й
на його дружину. Бо якщо дружина лиха, то який же з нього працiвник?
Увесь, час голова буде зайнята, що його чекаК вдома.
П л а т о н. Твоя лекцiя менi, Лiдо, сподобалася. Аплодувати не буду, а
питання К. Виходить, жiнцi й працювати не треба? Хай у тилу пораКться?
Л i д а. Ото в тилу i К ПП робота.
П л а т о н. А щоб пiдмогти чоловiку грiшми?
Л i д а. Iнколи заробити вiсiмдесят карбованцiв утричi легше, нiж
поратися в отому тилу. Але, на жаль, не всi жiнки мають таку можливiсть,
доводиться Пм теж iти на трудовий фронт. (Пауза), Крячко про Павлика
взнав?
Пл а т о н. Правди не сховаКш.
Л i д а. Павлик, може, завтра й повернеться.
П л а т о н. Не повернеться.
Л i д а. Звiдки знаКте?
П л а т о н. Син.
Пауза.
Л i д а. Пiду скупаюся в озерi.
П л а т о н. Обережно, воно глибоке.
Лiда виходить. Платон кинув майструвати, видно, втомлений; знесилений
сiв на стiлець.
П л а т о н. Думав, моП дiти слухнянi... А Павлик... (Бере куртку,
знову вiшаК на стiлець). Чи щось недобачив... або не розумiю Пх,
молодих...
Заходить Крячко.
К р я ч к о. Повернувся я, побачив, Лiда пiшла, i повернувся. Павлик -
ще не все твоК горе... Хотiв був не казати, але псовi, i тому хвiст не
кожен день потрошку обрубують, а зразу весь. Отак i це: хай би все зразу,
все знай! Про твого Федора мова... Я спочатку не повiрив. Роботяга з
роботяг, не п'яниця, розумний. I в цьому ж загадка. Та ще в такiй сiм'П,
як твоя. А бач, i Федiр з морального боку непевний. Ну, я коротко,
Платоне: лiкаршу нашу дiльничну знаКш? ЏП чоловiк маляр, квартири
розмальовуК, бiлить, знаКш чи нi?
П л а т о н. Знаю. '
К р я ч к о. Так ото твiй Федя за лiкаршею волочиться, а маляр що?
МалюК й не знаК, що його дружина райськими яблучками другого пригощаК.
Федя потай то на машинi ПП пiдвезе, то проведе увечерi, а люди все знають:
бачать i помiчають, i я теж. Одне слово, крiм тебе i маляра, усiм вiдомий
цей ганебний зв'язок. I чому воно в такiй сiм'П з моральноП лiнiП
збочення? Отож тримайся, Платоне, я завжди з тобою! (Виходить),
Платон сидить якийсь час мовчки, потiм бере ложку, струже. Заходить
Федiр.
Федiр (знiмаК пiджак). Смiшна робота розвантажувати хлiб: i легка, а не
приловчишся.
П л а т о н. На завод устигаКш?
Ф е д i р. Звичайно. Правда, менi тепер ранiше треба. Хлопчину одного
взяв дiла навчити.
П л а т о н. Записали наставником?
Ф е д i р. Сам, по добрiй волi взявся. Заводу хорошi
слюсарi-iнструментальники он як потрiбнi!
П л а т о н. Тямущий?
Ф е д i р. Придивляюсь - нiби береться.
П л а т о н. Чомусь думають - до музики треба талант, до пiснi слух, а
майстровим абихто... Дивись, людину вчити - не рiзьбу класти.
Ф е д i р. Розумiю. (Хоче йти в хату).
П л а т о н. Зачекай, Федоре. (Помовчав, окинув сина важким поглядом).
Правду кажуть, що в тебе з лiкаркою... (пiдшукуК слово) шури-мури?
Як глянув на нього Федiр, Платон зрозумiв - образливе те слово для
сина.
Називай, як хочеш, по-своКму.
Федiр мовчить.
Що ж ти себе i батька соромиш? Iз замiжньою! На посмiх i пересуди нашу
сiм'ю виставляКш... Чого зацiпило?
Ф е д i р. Я люблю Клаву!
П л а т о н. Дiвчат мало?
Ф е д i р. Я Клаву люблю!
Пауза.
Платон (насилу стримуК себе). Любиш?.. Любов не возять по закапелках,
не приховують! Любов не крадуть, Федоре!
Ф е д i р. Ми з Клавою ще не знаКмо...
П л а т о н. Серед дороги зупинилися? Нi сюди нi туди. Життя наПде i
розчавить вашу любов, коли вона така!..
Ф е д i р. Ми з Клавою порадимося.
П л а т о н. У всьому, у малому й великому, Кдиний порадник - правда!
ЧуКш, правда!
Ф е д i р. Правду сказати треба. А як?
Перемiна свiтла. Надвечiр'я. Платон майструК. Заходить Маляр.
М а л я р. Добрий вечiр, Платоне Микитовичу. В трудi i турботах?
Звичайно, треба якось убивати час. Вийти на пенсiю - все одно, що прийти в
чистилище - за ним або рай, або пекло. Третього не дано. Трудiться, хай
вам буде здоров'я. А де ж не видно ваших?
П л а т о н. Матiр i Таню невiстка повела японцiв слухати. Кажуть,
добре спiвають. Федiр скоро буде.
М а л я р. Хай спiвають, а в нас дiло. Коли ви подзвонили - не
повiрив...
П л а т о н. Чому?
М а л я р. Грошi ви любите класти в кишенi, а виймати... (Жест). А тут
доведеться розкошелитися. Вам побiлка-фарбовка?..
П л а т о н. Так.
М а л я р. Кажу для роздумiв: з конторою офiцiйно домовлятись будете -
бiлитимуть мiсяць - два. Коли ж домовимось по-людському-три-чотири днi,
знак якост - i будь здоров! Така iсторiя з епiлогом!
П л а т о н. А встигнете i на роботi, i тут?
М а л я р. АсигнацiП вашi - дiло наше. Кожна людина хоче жити, щоб був
хлiб з маслом.
П л а т о н. Крадеш, хапаКш?
М а л я р. Кручуся! Де i як людина мотаКться, шукаючи масло, - темнi,
заплутанi стежки, Платоне Микитовичу. У мене сiм'я: жiнка - лiкар, дочка у
школу ходить, - грошi менi потрiбнi.
П л а т о н. Жiнка теж заробляК?
М а л я р. Не заробляК, а одержуК зарплату! Заробити - це те, що зверх
зарплати. А вона ходить, обслуховуК, шукаК всяку слабину в людинi, а зиску
з цього - нуль. У мене - закон: зарплатня до копiйки сiм'П, а навар - це
вже моК.
П л а т о н. На що тратиш?
М а л я р. Ви вже в такому вiцi, що вам треба довгенько пояснювати.
Ближче до дiла. Могорич! Потiм розмова, таке правило трудящого.
П л а т о н. Гаразд. (Виносить якусь закуску, пляшку). Чого ти пiшов iз
заводу?
М а л я р. Ямку знайшов. (Налив чарку). Коли б ви були рибалкою, то
знали б: риба, як правило, любить ямку. Чому? Там корм збираКться. Це я
одкровенно з вами, бо ви менi майже хрещений батько. Пам'ятаКте, колись у
дитинствi мене хлопчаки дубасили, а ви обороняли? Ще по маленькiй?
Платон наливаК чарку.
М а л я р. А собi?
П л а т о н. Не можу.
М а л я р. Примушувати людину не можна. Горiлка - це лiки вiд хандри,
вiд горя, вiд щастя, вiд бездiлля, вiд перевтоми, вiд кохання, вiд
ревнощiв - Кдинi унiверсальнi лiки. (П'К). До них треба звикнути. (НаливаК
ще чарку, випив). Кажете, хапаю? Хапають усi. Хто може, хто вмiК, кому К
де - той хапаК. З ними борються, а вони хапають... Один хапне - йому
догана. Другий хапне - його з роботи, третiй хапне - в кутузку... А
скiльки невловимих? Платоне Микитовичу!
Я належу до тих., хто наче краде i не краде. На межi... Для мене статтi
не знайдеш.
П л а то н (когось побачив). ДовечеряКш потiм, пiди обмiряй кiмнати,
доглянь, щоб знати, яка робота.
М а л я р. Обмiряти... Я оком кину - i дiло в горщику. (Iде до хати).
Заходить Клава, гарна жiнка юкiв тридцяти.
К л а в а. Трохи затрималася.
П л а то н. Пробачте, що у вихiдний вас покликав.
К л а в а. Хвороби не мають вихiдного, та й лiкар теж. Серце, очевидно?
П л а то н. Все, що не К, - на серце, Клаво.
К л а в а. Ходiмте до кiмнати, я вас послухаю.
П л а то н. I тут можна.
К л а в а (розкриваК чемоданчик). ПомiряКмо тиск?
П л а то н. Не трудися, Клаво.
К л а в а. Треба обов'язково.
П л а то н. Обiйдемося.
К л а в а. Ви взагалi iгноруКте медицину...
П л а то н. Людина i сама, без лiкаря, чуК, що воно i до чого.
К л а в а. Але ж мене викликали не на чай?
П л а то н. Можна й чаКм пригостити.
Входить Маляр.
М а л я р (побачив дружину). Клаво, Клавочко, Клавусю, за мною прийшла?
К л а в а. До хворого.
М а л я р. Платон Микитович хворий? Вiн iще i в двадцять першому
столiттi буде ощадну книжку поповнювати.
П л а т о н. Доживу - буду.
М а л я р. Це добре, що нагодилася: знатимеш, чому я приходжу додому не
у формi. Хiба я сьогоднi хотiв випити? Нi! Але Платон Микитович, i той,
бачиш! (Жест). Сiдай, Клавочко, з нами...
К л а в а (до Платона). Виходить, я вам непотрiбна?
П л а т о н. Потрiбна. Сiдайте, я вас чаКм пригощу, суницями.
К л а в а. Покликали лiкаря, щоб пригощати суницями.
П л а т о н. Чому б i нi? (Iде до хати).
М а л я р. Бачиш, не мiг вiдмовити, запросив на роботу - i чарку на
стiл.
К л а в а. Пий i другу, i третю, i четверту...
М а л я р. Ти лаКш мене, а я тебе люблю. ЗнаКш, за що?
Красива ти! Я ж справжнiй художник, хоч i пiшов у маляри, але талант
художника в менi живе... I досi мене хвилюК твiй стан, твоП губки, такi
рухливi, пожадливi, як п'явки.
К л а в а. Не патякай.
М а л я р. А молодцi ми, Клавочко, гиркаКмося, гиркаКмося, а живемо!
(Налив чарку).
Входить Платон, вносить самовар.
П л а т о н. Чаю вип'Кмо. Спасибi, що завiтала, Клаво, зараз я
чашечки...
К л а в а. Дозвольте, я допоможу.
П л а т о н. Чашки на кухнi.
Клава виходить.
М а л я р. Правда, у мене красива жiнка?
П л а т о н. Дружно живете?
М а л я р. Не без сварок, але нiчопо... Вона менi зобов'язана, взяв ПП
горобеням задрипаним, вивчив, iнститут закiнчила, лiкар... Не так просто
було...
Входить Клава, ставить на стiл посуд. Заходить Федiр. Побачив гостей,
на якусь мить - здивованiсть i розгубленiсть.
Ф е д i р. Добрий вечiр...
М а л яр. Ось буде з ким чарку випити. Я не люблю з пляшкою один на
один.
П л а т о н. Iди до нас, Федоре!
Федiр сiдаК за стiл.
М а л я р (наливаК i пiдсовуК Федору). Давай.
Ф е д i р. Я не п'ю.
М а л я р. Поки не жонатий, пий... Оженишся - вже буде пiд боком
мiлiцiонер у спiдницi. До речi, знайомся, це Клава. Може, знаКш? Вона
лiкар. Моя жiнка. (ЦiлуК Клаву). I люблю я ПП, i вона мене, i вип'Кмо за
неП. (Бере чарку).
К л а в а. Тобi досить.
М а л я р. А мiж iншим. Клавочко, бiльше пити не буду... Сьогоднi ми
вiзьмемо доченятко, пiдемо в парк... Я вас покатаю на колесi, люблю
догоджати сiм'П. А сьогоднi просто щастя: прийшов, заключив контракт,
могорич, i тут дружина. От iсторiя з епiлогом. Давайте вип'Кмо всi. (Бере
пляшку, наливаО).
П л а т о н (забираК пляшку). Встигнемо.
М а л я р. Уже жаль стало. От чоловiк!
П л а т о н. Встигнете випити, а зараз поговорiть... Вам е про що
поговорити.
Довга пауза. Федiр i Клава зрозумiли, на що натякнув Платон. А Маляр не
розумiК.
М а л я р. Хитрун Платон Микитович, влаштував театр на дому. Хоче
цiкавих iсторiй послухати. Ось я розповiм одну: у СМУ-3 хлоп'яга
дiзнаКться, що товаришок до його жiнки, скажем, не байдужий, вона теж
взаКмно... Що робить хлоп'яга? КупуК дружинi квиток на БАМ i каже: "Џдь,
там прохолонеш, подумаКш, повернешся через рiк, станеш передi мною
навколiшки, а я подивлюся, простити тебе чи нi". А що було далi - не
вгадаКте! Вона взяла квиток i поПхала, а далi... Ще дивнiше! Його дружок
теж махнув на БАМ. I зовсiм уже незрозумiле. Чоловiк кинув усе i дременув
за ними... Що там мiж ними трьома вiдбуваКться в тайзi, мабуть, тiльки
ведмедi знають. От вам iсторiя з епiлогом! Сподобалось?
П л а т о н. Сподобалося.
М а л я р. А тепер - дiло! Триста цiлкових... П'ять днiв... Я знаю, що
ви тугодум. Завтра забiжу, скажете - так чи нi. Ходiм, Клавочко.
П л а т о н. Може, ще в кого К iсторiя з епiлогом?
М а л я р. Ще пляшку на стiл, i в мене вистачить iсторiй до свiтанку.
(НаливаК чарку). Клаво, пий для спiльностi духу. Сердься, Клавочко, але
люби мене. (ЦiлуК).
Пауза.
К л а в а. Я люблю Федора.
М а л я р. I я люблю Федора, хороший хлоп'яга. (Хотiв випити, потiм
поставив чарку). Клавочка жартуК, хороша ознака.
К л а в а. Я не жартую. Федiр - дорога менi людина, я все -думала, як
це тобi сказати, i ось тепер ти знаКш все.
М а л я р. Що за театр?! Що за комедiя? Позбиткуватися вирiшили над
п'яним. Та я тверезiший вiд вас усiх, тверезих! А п'ю, бо хочу, бо так
душi хочеться!.. Я живу!.. Живу сьогоднi!.. П'ю сьогоднi!.. Завтра - нiхто
не знаК, яке воно буде. Що таке завтра? Його може й не бути. Бомбочка...
атомка шарахне - i немаК Федора, нi стола, нi мене, нi навiть Клави,
навiть Платона Микитовича теж... Тiльки купка попелу. НемаК нiкого на
свiтi. Нi амеби, нi президента!
К л а в а. Ти зрозумiв, що я тобi сказала? Люблю Федора...
Пауза.
М а л я р (iншим, протверезiлим, недобрим голосом). Мене розлюбила
Клава-Клавочка. Я ще тебе називав муращечкою, ха-ха... Чого, мурашечко,
розлюбила?
К л а в а. Ти божевiльний! Не можу бачити щодня вдома божевiльного.
М а л я р. Бив? Щипав? Кусав?
К л а в а. Тихий чи буйний, але п'яний, божевiльний. Божевiлля твоК не
злюбила, а потiм зненавидiла.
М а л я р (пiдвiвся, пiдiйшов, наче краще хотiв роздавитися Клаву).
Колись цей божевiльний купив тобi червону шкIряночку, ти одягла i, щоб
побачити себе у дзеркало, стала на табуретку... Понаравилося, сподобалося,
прямо з табуретки повiсилась у мене на шиП. Ледь не задушила, цiлувала:
"Коханий, рiдний мiй трудiвник, спасибi..." Пам'ятаКш?
К л а в а. На першому курсi. Восьмого березня...
М а л я р. А квартиру менi дали, я ПП розмалював пiд бурштин, пiд синь
небесну... Руки цiлувала, ха... ха... Мурашко, було?
К л а в а. Було.
М а л я р. Федоре, подивися в моП очi: що ти в них бачиш?
Ф е д i р. Вилупкуватi.
М а л я р. А Клава побачила, що то озера, а в них iскорки сонця... Так,
бувало, говорила, точно так, у мене пам'ять гостра, i мрiяла, аби донька
була на мене схожа. Так i сталося - схожа, особливо очима. Тепер
мурашечка-хвойдоч-ка переметнулася... Тепер Федiр - коханий-рiдний, у
нього озера, i в них плавають сонця... Тепер мрiятиме, щоб на нього були
схожi дiти... ха... ха...
Пiдленький, довгий смiх. Федiр не витримуК, пiдвiвся, пiдiйшов до
Маляра.
П л а т о н. Сядь, Федоре!
К л а в а. Кохала, було. Потiм ти почав кожного дня давати коханню
отрути по краплi, по крапелинi. ТруПв, труПв... Я його лiкувала, рятувала,
ночами над ним плакала, а воно все кволiшало i померло.
М а л я р. Де ж ти його поховала? Пiду на могилку погляну, пом'яну,
вип'ю, загородочку, пам'ятничок поставлю.
К л а в а. Кохання там, де народилось, там i хоронять. У серцi!
М а л я р. Поетеса, а я й не знав. А може, не поетеса, а просто шлюха!
(I вже зовсiм iншим голосом). Пора додому! Донька сама боятиметься.
К л а в а (пiдвелася). Пора.
Маляр виймаК iграшкову машинку "Волгу", заводить ПП i ставить на стiл.
Iграшка об'Пхала стiл.
До побаченая. Дякую за чай! (Швидко виходить).
Маляр схопився услiд за Клавою, але Федiр заступив йому дорогу.
Ф е д i р. Не смiй! Не смiй доторкатися Клави, Маляре! Не один, сто
вас, малярiв, стане мiж нами - всiх змету! Люблю Клаву... Вона моК життя!
(Виходить).
М а л я р (аж задихнувся, аж знесилiв вiд лютi. По мовчанцi з
неприхованою ненавистю). Платоне Микитовичу, оце так ви надумали
розважитися, театр на дому? А я й справдi подумав - потрiбен ремонт,
могорич приготував старий... Наслухався ПП, тепер мене послухай! Усе, що
вона тут натякала, Клава, Клавочка, квiточка, мурашечка, я зiбрав усе!
Зiбрав до останнього слова i поверну, запхну Пй в горлянку, щоб не було
охоти знову пускати Пх на волю вольну!.. Я це зроблю! Бо це наше сiмейне
дiло! А коли ви, поряднi люди, Ангели, будете руйнувати моК гнiздо, я вашi
крила вогнем обпалю! Любить, не любить - хай це нiкого не обходить. У мене
сiм'я, дочка! А Федоровi своКму передайте: боротися з ним не буду, вiн
сильнiший. Боротися не буду, а вбити - вб'ю! (Пiдводиться, криво
посмiхнувся). Iсторiя з епiлогом!. А хто ПП розповiв? Я? Федя? Клава? НI!
Ти мовчки розповiв, старий каПн! Ти!. (Посмiхнувся), Iсторiя з епiлогом.
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ДРУГА
Подвiр'я. Платон майструК. Заходить Крячко.
К р я ч к о (сiдаК на ослiнчик). Дай випити!
П л а т о н (кивнув на пляшку). Пий, якщо там лишилося!
К р я ч к о. Не того, валер'янки...
Платон iде до хати.
Все частiше й частiше хапаК. (Бере пляшку). Чим це вони запивали? Може,
могорич давали Маляру, щоб жiнку уступив Федоровi...
Входить Платон, подаК шкалик i чашку з водою.
П л а т о н. Скiльки крапель? Тридцять? (ПодаК Крячковi).
К р я ч к о (випиваК). Бридке! Це вже мене втретК чи вчетверте так.
Начебто гвiздок пiд лопатку. (Пауза). Хочу, Платоне, поговорити, як далi
жити. Тебе трохи дiти трусонули... Тепер i мене краще зрозумiКш. Учора
ввечерi мого взяли. Назюзюкався, бешкетував... Пострижуть, мiтлу в руки i
- пiдмiтай на виду у всiх... Що робити? Ну що?.. (Бере чашку, виливаК
рештки горiлки, п'К). Як менi, батьковi, в такiй ситуацiП? Говори... Ти ж
думаКш, що ти розумний, то говори... Що робити? Вiн на виду у всiх вулицю
пiдмiтатиме, а менi?
П л а т о н. Дiстань i собi мiтлу, станьте вдвох поруч i пiдмiтайте.
К р я ч к о. З якого це ти боку заПжджаКш?
П л а т о н. З того, що треба.
К р я ч к о. Нi, не туди вернеш. Ось я скажу! У вихованнi молодi
помилочки були i К. Учиться, бовдур, нiкудишньо, а йому все рiвно трiКчки
ставлять. Бо школа змагаКться з iншою школою - треба перемогти в
успiшностi. Не вчив i не учить, а його переводять з класу в клас, бо треба
перемогти в соцзмаганнi. В комсомол затягли, бо треба, щоб зростала
органiзацiя... Вiзьмемо мiлiцiю... Ось мiй потрапив у погану компанiю. А
чому ця компанiя iснуК? Бо мiлiцiя ходить - руки в кишенi. А нема того...
Зустрiв мiлiцiонер хулiгана - по макiтрi, по макiтрi! А вiн засюрчить i
тiкаК. Ось тобi страж порядку.
П л а т о н. А ти сам пробував сина по макiтрi?
Пауза.
К р я ч к о. Уже не подужаю... Та й жаль. Змалку треба було вчити. Але
як?
П л а т о н. Трудом! Здорову руку прив'яжи, щоб вона не рухалася
мiсяцiв зо два, а потiм вiдв'яжи, склянки води до рота не донесеш нею. А
коли твiй син не два мiсяцi, а двадцять рокiв нiчого не робить, то ясно -
калiкою став... Џсти, пити хоче, а робити - нi. Калiка з калiк.
К р я ч к о (спалахнув). Iнших учиш, а в самого... Федiр з докторшею...
Молодшого з жiнкою прогнав! Мабуть, царство твоК вже розвалилось, а, я все
ходжу сюди на екскурсiю - на останню сiмейну монархiю дивитися. (Пауза).
ТвоП ж трудилися! Ти ж Пх з трьох рокiв примушував трудитися, а тепер -
що?! Ну що? Ти для них нуль без палички! Десять нулiв без палички! Нiчого
в тебе вчитися, i не хочу! Бувай здоровий! Мене учить, а в самого
розпадаКться монархiя.
Перемiна свiтла.
Ранок. Уляна пораКться бiля столу. Платон сидить осторонь, розглядаК
Павликову куртку.
У л я н а. Базар був хороший, i м'ясо дешеве, i городина, я й для
Крячка купила дещо. А машин тих понаПздило i з города, i з села... Один у
"Ладi" поросят привiз продавати.
П л а т о н. Гудзики прикрiпи, а то загубляться, таких не знайдеш. Це ж
нiмецькi.
У л я н а. Забув покласти.
П л а т о н. Забув, та й усе.
У л я н а. Питаю, куди ж ви? Куди, Павлику, а вiн мовчить... СiдаК в
автобус... Кажу, заходь, а вiн мовчить! I вона, горобеня, горнеться до
нього. Вигнали дитину! I бог, i люди нам не простять.
П л а т о н. На самостiйне життя пiшов.
У л я н а. Душi в тебе немаК!
П л а т о н (пiдiйшов, увiмкнув репродуктор, тiльки почув: "Поставьте
ноги на ширину плеч" i вимкнув). Люди давно працюють, а воно каже:
"...ноги на ширину плеч".
У л я н а. Де Пстимуть, де житимуть, що одягатимуть?
П л а т о н. Женився... думав.
У л я н а. Надiявся, ми допоможемо.
П л а т о н. Чого це ми? Џм у вiсiмнадцять рокiв Конституцiя дала право
вибирати, а в дцадцять один воно може бути членом уряду. А я б записав: "З
шiстнадцяти рокiв - Псти свiй хлiб!" (Пауза). Iнакше все нанiвець пiде. Нi
газети, нi кiно, нi збори, нi лекцiП не допоможуть! Коли до роботи не
призвичаКне, то калiка.
У л я н а. Наш Павлик непризвичаКний! Грiх так i думати.
П л а т о н. Значить, проживе.
У л я н а. Ми в молодостi набiдувалися. Хай би хоч дiти...
П л а т о н. "Ми набiдувалися", "Хай хоч дiти"! Це якийсь ворог
РадянськоП влади придумав, аби дiтей розбещувати. Бiдувати - одне, а
працювати - iнше. I жити треба не ябияк, а добре, багато, - вкоренятися в
життя, щоб усе було i про запас було. I це не грiх. Заробила моя сiм'я на
"Запорожця", а державi два "Запорожцi" ми заробили; телевiзор - Пй два
телевiзори. Бiльше ми робим - краще державi. Бiльше труда - мiцнiша
держава. Арифметика простiша простого.
У л я н а. Лiда завтра Пде, я купила сала - у них такого не знайдеш, -
кiлограмiв зо три, i ще дещо. Але чи не важко буде Лiдi? В неП чемодан i
сумка.
П л а т о н. Я з нею поПду.
У л я н а. Куди?
П л а т о н. До Петра. На пару днiв поПду. Подивлюся, як живуть, як на
хлiб заробляють.
КАРТИНА ТРЕТЯ
Раннiй ранок. Дача Петра. Повне враження, що це подвiр'я Платона. Ганок
будиночка з прибудовою. Дощаний стiл, стовпчик з умивальником. Лише впадаК
в око вибагливе крiсло-гойдалка та лiтнi кольоровi стiльцi навколо столу.
Платон стоПть посеред двору, оглядаК подвiр'я. Пiдiйшов до стiльця, сiв i
тут же пiдвiвся, нiби злякався, що вiн розвалиться пiд ним. Попробував, чи
мiцно вкопаний стiл. Пройшовся двором, наче шукаК собi роботи. З'являКться
Вiля, молодий хлопець у джинсах, довгоносий, з гiтарою, сорочка в пальмах,
вiн деякий час спостерiгаК за Платоном Микитовичем.
В i л я. Привiт, батьку! (Заходить у двiр). Столяр? До Петра
Платоновича завiтали? Ви ж обiцяли прийти ще на тому тижнi. А де вашi
iнструменти? Правда, тут усе К. Оно прибудова - майстерня, там i матерiал,
i iнструмент. Я чув, господар хотiв, щоб зробили ослiнчик, а головне, на
ганку вгорi - пiвник, а по боках отакi... (жест) вiзерунки з дерева.
П л а т о н. Навiщо воно здалося?
В i л я. У його батька так. А вiн хоче, щоб усе, як у батька. Примхи
великих!
П л а т о н. Це ж не його дача, я так розумiю?
В i л я. Цю дачу вiн кожне лiто орендуК. Iди, старий, у майстерню i
вирiзуй пiвникiв, курочок, мережки, грошей тобi дадуть, скiльки заправиш.
Вони у них водяться. Але щось менi здаКться, ви теж не з бiдних.
П л а т о н. На лобi написано?
В i л я. Друкованими лiтерами.
П л а т о н. Дачник?
В i л я. Так.
П л а т о н. Державний?
В i л я. Батько - державний, а я при ньому.
П л а т о н. ВiдпочиваКш?
В i л я. Кайф ловлю.
П л а т о н. Слово яке чудне!
В i л я. Щастячко, задоволення, насолода, приКмнiсть, легкiсть,
радiсть.
П л а т о н. Збагнув. (Пауза). Щасливий батько!
В i л я (посмiхнувся). Одержати задоволення хочете?
П л а т о н. Хочу.
В i л я. Повчiть мене, як треба жити. Я - весь увага. (СiдаК, наче
зiбрався три днi слухати).
П л а т о н. Досi не навчили, то вже не научиш. Як тебе звуть?
В i л я. Вiля.
П л а т о н. Спiвак?
В i л я. Заспiвати?
П л а т о н. Безкоштовно?
В i л я. Для вас. (СпiваК, акомпануК на гiтарi).
...А вiтер часу пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!..
Якось стара ворона
Знайшла шматочок сиру
I вчила молоду,
Як сир той не вiддати
Лисицi!
...А вiтер часу пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!..
I молода ворона
Взяла шматочок сиру,
Щоб за хвалу собi
Той сир подарувати
Лисицi...
...А вiтер часу пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!..
Концерт закiнчено, приКмно було познайомитися. Можете приступати до
роботи. Скоро господар прибуде. До зустрiчi. (Виходить. НаспiвуК: "...А
вiтер часу пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!.."')
П л а т о н (провiв його поглядом). Нiби воно й не зовсiм дурне.
(ОглядаК двiр). Прямо-таки як у мене. Ослiнчика, правда, бракуК.
Заходить Лiда.
Л i д а. Рано ж ви встаКте. Де були? Я вже думала, чи не в мiсто
майнули.
П л а т о н. Луки подивився. Райськi мiсця.
Л i д а. А я в село сходила, молока взяла. Тихо тут у нас. А в будень i
людей не побачиш.
П л а т о н. Я вже одного бачив. Сюди заходив.
Л i д а. Хто ж це?
П л а т о н. Якесь хлопеня з гiтарою. Патлатеньке, Вiлею називаКться.
Л i д а. То он з тiКП дачi.
П л а т о н. Батько - шишка?
Л i д а. Шишка.
П л а т о н. А синок - телiпай-хвiст?
Л i д а. ПомиляКтесь. Вiдомий художник. Його роботи експонуються на
виставках, навiть за кордоном. Талант!
П л а т о н. Часом глянеш на людину i спершу побачиш, дурний вiн чи
розумний, а потiм уже - блондин чи чорнявий. А тут не доглянув.
Л i д а. Находилися. Вiдпочинете трошки?
П л а т о н (посмiхнувся). Пiвника та мережку буду вистругувать.
Л i д а. Петро сказав?
П л а т о н. Вiля.
Л i д а (жест). Петро все хоче, як удома! I прибудiвочок спорудив. У
вихiднi щось майструК, i маленький Платончик привчаКться.
П л а т о н. У батькiв мале зимуватиме?
Л i д а. На осiнь привезу. Коли синок з нами, i дишеться легше. (Iде до
хати),
П л а т о н (про себе). Не вернеться Павлик! (Пауза). I Федiр
заплутався. "РозвалюКться сiмейна монархiя", - каже Крячко. А хто ПП
розвалюК? Прогледiв ти десь, Платоне. Як .буваК в життi. От батько -
шишка, а син роботящий, художником став. А в Крячка з худоП кишенi син
вино точить.
Л i д а. З ким ви говорили?
П л а т о н. Уголос роздумував. У нас гостi будуть чи сама в гостi
зiбралася? Так вичепурилася.
Л i д а. Петро з хвилини на хвилину прийде. До гостей можна сяк-так, а
до чоловiка треба прибратися. Мене Петро нiколи не бачив розпатланою чи
недбало одягненою.
П л а т о н. Як на свято...
Чути сигнал машини.
Л i д а. Це Петро. Але не на своПй, а на якiйсь iншiй машинi.
П л а т о н. Життя - будень...
Заходить Петро з пакунками.
П е т р о (цiлуК Лiду). Добрий ранок! Як почуваКте себе, тату?
П л а т о н. Нiчого.
Л i д а. На чиПй машинi приПхав? Сигнал iнший.
П е т р о. Нову "Волгу" дали.
Л i д а. Нова - не грiх i шампанське на стiл. (Виходить).
П л а т о н. Це ж як дали?
П е т р о. Службова машина.
П л а т о н. А дача?
П е т р о. Теж службова.
П л а т о н. Безкоштовно?
П е т р о. Плачу.
П л а т о н. Здорово ти живеш, Петре. Квартира, машина, дача i
зарплатня чимала. Держись, Петре, такоП роботи! Держись! Зайву годину-двi
на роботi побудеш, не злиняКш. Думав, ти непогано влаштувався, а щоб так -
i гадки не мав. Держися!
П е т р о (засмiявся). Постараюсь!
П л а т о н. Ото держава даК тобi так багато, може, й зайве. (Пауза).
То ти вже дивись, не пiдведи. В добрi i шанi син, а батько вдвiчi
щасливий!
П е т р о. Все, що я маю, то все завдяки вам... (НаспiвуК).
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато! -
I повчала стиха мати:
- А як жити, скаже тато!
П л а т о н (усмiхнувся). Не забув?
П е т р о. Нiчого не забув...
П л а т о н. I пiвника, i рiзьбу хочеш? Зроблю.
П е т р о. Удвох за вихiдний управимось.
Заходить Вiля.
В i л я. Начальство приПхало?
П е т р о. Вiлю, привiт!.. На снiданок просимо. Знайомся, це мiй тато,
а це Вiля, вже визнаний талант!
П л а т о н. Ми знайомi.
П е т р о. Вже був у нас?
В i л я. Рано-ранесенько заходив, щоб мати з вами, Петре Платоновичу,
серйозну розмову.
П е т р о. Серйозну розмову перенесемо на роботу, а зараз снiдати.
Л i д а (з хати). З шампанським!
В i л я. На роботi не пройду через шеренгу засiдань, нарад.
Л i д а (виглядаК з дверей). Бiдолашний Вiля, воно таке скромне та
несмiливе, що й не проб'Кться... ПоснiдаКмо i поговоримо. Петрику,
переодягнися, я приготувала тобi.
П е т р о. Залишаю вас на хвилинку. (Iде до кiмнати).
П л а т о н. В якiй справi до Петра?
В i л я. Квартиру вибиваю.
П л а т о н. У батькiв живеш?
В i л я. Жив у батькiв, а тепер вiдлучають, як теля вiд корови.
П л а т о н. Не теля, а бузiвок. Пора! Хiба Петро роздаК квартири?
В i л я. Вiн один iз сотнi тих, хто маК поставити резолюцiю на
одержання.
П л а т о н. Один iз сотнi? А дев'яносто дев'ять уже обiйшов?
В i л я. Ваш син правофланговий.
Виходять Петро i Лiд а, несуть на стiл снiданок.
П е т р о. Вiля i Петро - шампанське, а ви, тату?
П л а т о н. Нiчого.
В i л я. Ми люди цивiлiзованi, не будемо переобтяжувати себе
умовностями. До вас приПхав батько. Вам краще побути самим, менi ж головне
- вирiшити своП справи i пiти. На мене чекаК цiкаве товариство.
П е т р о. Що хотiв?
В i л я. Допомога з квартирою. Не в планi свiтлого майбутнього, а
вагомо, грубо, зримо...
П е т р о. Ти заслужив...
В i л я. Краще сказати - заробив... Дуже не люблю слова "заслужив". У
ньому якийсь присмак...
П л а т о н. "Заробив" - краще слово.
П е т р о (засмiявся). Змовилися. Коли вже на те пiшло, це ти, Вiлю,
мав би ставити менi шампанське. Вважай - маКш квартиру.
В i л я. Менi ця казка подобаКться. (Наче пiдраховуК собi пульс). Аж
пульс зачастив.
П е т р о. Поки що йдеться про однокiмнатну.
В i л я. З акварелi на олiвець!
П е т р о. У цьому роцi починаКмо будувати.
В i л я. В якому райському куточку?
П е т р о. В кiнцi КачаловськоП.
В i л я (помовчав - наче в умi оглянув це мiсце). Iнших полотен немаК?
П е т р о. На жаль.
В i л я. Спасибi за увагу!
П е т р о. Не влаштовуК?
В i л я. Хто буде жити в тому будинку?
П е т р о. Двiстi квартир, двiстi сiмей.
В i л я. Точнiше, близько тисячi невинних - засуджених до каторги...
П е т р о. Замудро висловлюКшся.
В i л я. Петре Платоновичу, вам не пiдходить роль наПвненького
чиновника. Добра i щастя! (Поклонився, виходить, наспiвуючи пiсню: "...Л
вiтер часу пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!")
П е т р о. Перекипить.
Л i д а. Чого йому те мiсце не до вподоби?
П е т р о. Трохи шумно. Але ж мiсто не село, скрiзь шум.
Лiда ставить на стiл шампанське, келихи.
Л iд а.
I сказала стиха мати:
- Џжте, дiти, бо йде тато.
П е т р о. Ця пiсня, здаКться, i не затихаК в душi... Я iнодi працюю i
ловлю себе на тому, що беззвучно наспiвую собi нашу сiмейну пiсню. Тату,
який я щасливий, що ти приПхав.
П л а т о н. Я теж. Побачив, як живете... Добре живете, Петре, дорожи
роботою... Ще раз скажу, не ображайся. Багато тобi дають, тож i ти працюй
на совiсть.
ЧуКться далекий чоловiчий голос, що спiваК.
(ПрислухаКться). Ану тихiше. (Пауза.) Наче Павликiв голос... Таке
вчулося, i снився вiн...
Перемiна свiтла.
Надвечiр'я. Платон бiля майстернi вистругуК дерев'яну мережку. Повз
двiр проходить Вiля.
В i л я (зупинився). Добрий вечiр. Виходить, не помилився... Ви таки
майстер, i тут Петро Платонович зекономив... Вiн любить економити... СвоК
i чуже.
Пл ат о н. Зайди. Я навiть хотiв тебе шукати.
В i л я. Я вам потрiбний? (Заходить у двiр). Портрет свiй замовите? Не
вийде!
П л а т о н. А кого ж ти малюКш, коли не секрет? Кого скажуть?
В i л я. Не так легко пояснити вам.
П л а т о н. Спробую зрозумiти.
В i л я. Шукачi женьшеня довго, дуже довго ходять тайгою, поки
знаходять заповiтний корiнь. Отак i я серед людськоП тайги шукаю того, хто
засвiтиться в менi... засвiтиться - того й пишу.
П л а т о н. Гарно сказав... Куди поспiшаКш?
В i л я. Один мудрий чоловiк говорив: "Хочеш скорiше дiйти, не спiши!
Хочеш довго прожити, не думай про це! Хочеш, щоб люди тебе любили, - не
лiзь Пм на очi!"
П л а т о н. З квартирою теж не поспiшав?
В i л я. I не поспiшав, а спiткнувся.
П л а т о н. Що ж воно за мiсцина на Качаловськiй?
В i л я. Цiкавить?.. Може, Петро вам теж квартиру там пропонуК?
П л а т о н. Що за мiсцина, розказуй.
В i л я. З одного боку завод, наче зiпсований велетенський шлунок,
бурчить день i нiч. З другого - за п'ять рокiв збудують мiст, i весь
вантажний транспорт попiд будинком пiде... А якщо врахувати сучасну
звукоiзоляцiю...
П л а т о н. Може, ти, синку, не в курсi... БуваК, набалакають.
В i л я. Iнформацiя точна!
П л а т о н. Знали i робили?
В i л я. Типовий випадок.
П л а т о н. I жити, кажеш, там погано буде?
В i л я (засмiявся). Весело! Закiнчили iнтерв'ю... Дозвольте
вiдкланятися.
Виходить.
Перемiна свiтла.
Лiда в крiслi-гойдалцi гортаК журнал. Петро за столом нереглядаК
газети, помiтно хвилюКться.
Л i д а. Петрику, не хвилюйся, Платон Микитович скоро прийде.
П е т р о. Не збагну, що сталося? Тато збирався сьогоднi додому...
Раптом забажалося поПхати в мiсто, до того ж одному, без мене...
Л i д а. Може, щось надумав купити.
П е т р о. Недiля, магазини зачиненi.
Л i д а. Не дитина, не заблукаК.
П е т р о. Пора б уже й прийти.
Л i д а. ПочекаКмо. Гадаю, на обiд повернеться.
П е т р о. Лiдок, давай пройдемося перед обiдом.
Л i д а (пiдводиться). До автобусноП зупинки.
П е т р о (усмiхнувся). Вгадала. Думаю, зустрiнемо тата.
Л i д а. При батьковi ти ще хлопчакуватiший. Ходiмо, мiй хлопчику.
Виходять. Заходять Платон i Вiля.
В i л я. Оно вашi кудись пiшли.
П л а т о н. Мабуть, на зупинку мене стрiчати.
В i л я. Побачать таксi, догадаються, що ви приПхали. Дивiться, вже
повернулися. Пiду. Бо й менi дiстанеться.
П л а т о н. ГадаКш, нiчого не вийде?
В i л я. Якби навiть знали, що завтра та мiсцина провалиться або там
вибухне вулкан, все одно будуватимуть, бо К пiдпис, К резолюцiя, К
постанова...
П л а т о н. Навiщо перебiльшуКш?
В i л я. Для кращого сприйняття.
П л а т о н. Якi ж то господарi?
В i л я. Всi вони чиПсь сини, чиПсь онуки... Добра i здоров'я, Платоне
Микитовичу. (Виходить).
Заходять Лiда i Петро.
Л i д а (глянула на годинник). Без десяти третя.
П л а т о н. Я вчора замiтив, що ви о третiй обiдаКте, ну й старався не
запiзнитися.
Л i д а. У мене все готове, навiть вареники з медом. Хто забажаК, можна
й з сметаною. (Iде в хату).
П л а т о н. Поговоримо, Петре, поки Лiда приготуК.
П е т р о. Де ви були?
П л а т о н. На Качаловськiй.
Пауза.
П е т р о. Вiля возив?
П л а т о н. Я його... Вiн менi за провiдника був.
П е т р о. Воно вам треба?
П л а т о н. Колись малим ти просився: "Поведiть, тату, на завод,
покажiть, що ви там робите". I я водив тебе. А тепер захотiлося
подивитися, що син робить.
П е т р о. Не тiльки я...
П л а т о н. I ти.
П е т р о. Державна комiсiя...
П л а т о н. Державна!
П е т р о. Вiля вас потягнув! Хлопчик хоче чужими зубами мене вкусити.
П л а т о н. На Качаловськiй уже екскаватори морди позадирали.
П е т р о. Ви приПхали до нас на пару днiв у гостi... То вже коли й
вести мову, то про своК, про наше... Я все думаю, як Павлик...
П л а т о н. Я теж думаю. (Пауза). А ти, Петре, жив би в такому
будинку, як на Качаловськiй?
П е т р о. Припекло - жив би...
Видно, приховуК роздратування. В цей час непомiтно входить Лiда, сiдаК
на стiлець, слухаК розмову.
Щоб покiнчити... давайте зараз вiдповiм на всi питання, пов'язанi з цим
будинком, точнiше - з його будiвництвом.
П л а т о н. Так би й давно - поговоримо, синку. Ти ж розумний хлопець.
П е т р о. Слухаю, тату.
П л а т о н. Ти теж пiдписувався, що там можна будувати?
П е т р о (посмiхнувся). Пiдписувався.
П л а т о н. Така посада в тебе?
П е т р о. Така.
П л а т о н. А коли б твого пiдпису не було, строПли б чи нi?
П е т р о (завагався). Може, й нi. (Посмiхнувся). Питань у прокурора
бiльше немаК?
П л а т о н. Њ. А чому все-таки пiдписав?
П е т р о. Усе не так просто, як ви думаКте... Ну, як вам сказати...
Якби збудували десь подалi - зв'язати його з комунiкацiями коштувало б
дорожче, довше тяглося б саме будiвництво. А тут ми вкладаКмося в строк. I
потiм - цей будинок, так би мовити, прикрасить, увiнчаК Качаловську
вулицю. ВимальовуКться певний ансамбль...
П л а т о н. Але ж сотнi людей трудом заробили, чекають на квартиру, на
свiй куток, затишок... Квартира не готель - приПхав, поПхав. Там будуть
народжуватися, життя проживати, вмирати. А ви: "комунiкацiП", "план",
"увiнчати Качаловську".
П е т р о. Живуть, умирають - далеко, тату, заглядаКте.
П л а т о н. Завод гуде. За п'ять рокiв мiст, машини задимлять,
заревуть...
П е т р о. Мiст буде за п'ять рокiв. Про нього мало хто й знаК.
П л а т о н. I за п'ять рокiв мешканцi поскаржаться, почнуть
розбиратися, а там i твiй пiдпис, Петре. I скажуть: совiстi в нього не
було, i з роботи наженуть, i все - шкереберть.
П е т р о. Тату! (ПояснюК тоном учителя). За п'ять рокiв я, може, й не
працюватиму тут, переведуть на iншу роботу. За п'ять рокiв кому захочеться
повертатися до будiвництва? А коли й розглядатимуть, то в крайньому
випадку - догана. Ось так! (Пауза). Лiдо, ми закiнчили державну розмову.
Можна обiдати. Я, тату, дiстав чеське пиво. Спецiально для вас, я пам'ятаю
нашi обiди з пивом, раз на тиждень. У вас залишився той кухоль череп'яний,
не побили?
П л а т о н. Цiлий.
П е т р о. Пиво з тараночкою - вищий делiкатес!
П л а т о н. Петре, скажи, ти любиш свою землю, людей своПх, державу
свою?
П е т р о (спалахнув, тихо). Тiльки вам я прощаю такi запитання!
П л а т о н. Любиш, iнакше й немислимо. (Пауза). А знаКш, хто найбiльше
шкоди приносить землi нашiй, людям, державi нашiй? Маленькi временщики!
П е т р о. До чого я тут?
П л а т о н. До того! У тобi теж временщик обiзвався... За п'ять рокiв,
мовляв, може, мене на цiй роботi й не буде. Мовляв, iнший буде вiдповiдати
- ось i вся фiлософiя временщика. Наробить, напакостить, наплутаК, грядку
свою споганить, потiм на iншу роботу сам пiде або перекинуть... I сухим з
води! За кожен рiк, за кожен мiсяць, за кожну годину своКП роботи -
вiдповiдай! Помреш, i тодi пам'ять про тебе вiдповiсть за дiла твоП.
Iнакше немислимо... (Пауза). Кажеш, у крайньому разi - догана. Отi догани
в печiнках народних вiдболюють!... Догани! Всi догани, винесенi в краПнi,
можна в один сейф зiбрати! ЧуКш, в один сейф! А бракованi будiвлi, заводи,
знищенi рiки, тисячi машин та на мiльярди бракованого ганчiр'я... Це ж тi
самi догани, Пх не сховаКш у сейф. (Посмiхнувся). I не побачиш ПП на
чоловiковi! Хоч би ПП, як гирю, на. шию чiпляли, сучi сини, аби поперек
трiщав вiд неП! Ось так, мiй сину...
П е т р о. Послухати вас, за кожну дрiбницю - суд?
П л а т о н. Труд людський цiнувати треба, як свiй! Людину цiнувати й
себе!
Лiда приносить пиво, наливаК його в бокали, подаК Петровi й Платоновi.
"Жильцi"... А можна сказати, тi, що податок платили, щоб в iнститутах
учити вас... вивчили, а ви Пм на Качаловськiй...
Л i д а. Випийте, оратори.
П е т р о. Я аудиторiя, а тато оратор.
П л а т о н. Њ такi, синку, що мене по-всякому прозивають: i "жмикрут",
i "користолюбець", i "скнара"... нехай собi. Iнодi побачиш: труби
валяються поржавiлi, купа цементу пiд дощем пропала... I менi жаль, повiр,
як свого, аж у грудях пече... Бо воно таки наше... спiльне... Держава в
нас така! Хочемо жити добре. Вiд заводу аж до соломинки, до гвiздочка, до
кирпичинки - все берегти треба! Скупими бути! А не розкрадниками i
байдужниками! Скупими!!! Iнакше i немислимо!
П е т р о. Будемо кiнчати диспут.
П л а т о н. Будемо... (Пауза). Поки не пiзно, напиши, синку, куди
слiд... Напиши: помилився. Зiзнайся, що помилився. Хай будують не там...
Сядь i напиши...
Л i д а. Так просто: сядь i напиши.
П е т р о (здивовано). Що написати?
П л а т о н. Що жити там людям не можна. I доведи.
П е т р о. У вас вiдсутня логiка. У будiвництво вкладено вже десятки
тисяч карбованцiв. ЗакликаКте скупими бути, а тут - тисячi на вiтер. Хто
дозволить?
П л а т о н. А витратити мiльйон на будинок, в якому жити каторжно,
мiльйон - ще бiльше марнотратство... i зневага до людей... Тож, поки не
пiзно, пиши...
П е т р о. Власне, чого я маю тримати звiт перед вами за своП службовi
справи?
П л а т о н. Я твiй батько.
П е т р о. З пiонерського вiку давно вийшов.
П л а т о н (не стримав гнiв). З вiку сина мого не вийдеш нiколи! Тебе
називають не Петько, а Петро Платонович! I Платон за тебе, за дiла твоП
вiдповiдаК. I совiсть роду свого не дам плямити!
Л i д а (проспiвала).
I повчала стиха мати:
- А як жити, скаже тато.
Петро кинув у ПП бiк сердитий погляд.
Просто пригадала.
П е т р о (йому не по собi, налив пива, пробуК посмiхнутися). Напишу...
Пiдтвердиться, припинять будiвництво, а мене з роботи-...
П л а т о н. Жаль... та нiчого не зробиш. Так сталося. Знайдеш iншу.
П е т р о. Така робота, як моя, на дорозi не валяКться.
П л а т о н. Яку .вже дадуть.
П е т р о. З партiП теж...
П л а т о н. А якщо й з партiП... Тут нiчого не вдiКш. Значить, не може
партiя таких тримати! Вона К i маК бути чистою! Свою совiсть вiдбiлиш.
Вину трудом спокутуКш, може, повернуть.
П е т р о (вдарив кулаком по столу). Досить, награлися словами...
(Схаменувся). Вибачте, не стримався... Але ж i ви, тату... В держави
багато органiзацiй i органiв, яким належить перевiряти i наглядати.
П л а т о н. У держави вас мiльйон - за всiма i не встежиш, а в мене
вас четверо. Кожного мушу бачити i за кожним наглядати! Споконвiкiв так
велено батькам! Iнакше немислимо.
П е т р о. Вас не переконаКш... Давайте хоч перепочинемо...
П л а т о н. Напиши, а потiм перепочинемо.
П е т р о. Що? Що написати?!
П л а т о н. Я, Ангел Петро Платонович, хочу зiзнатися...
П е т р о (хрипло). Ну й пишiть!
П л а т о н. Писати будеш ти!
Завiса. Чути Платонiв голос: "Я, Ангел Петро Платонович, визнаю, що
постанова про спорудження житлового будинку на Качаловськiй вулицi
помилкова. Велика вина в цьому i моя..."
Голос Платона затихаК. ВиникаК спiв пiд гiтару: "...А вiтер ча:су
пiдганяК кораблi, кораблi, кораблi!.."
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Рання осiнь. Подвiр'я Платона. Платон майструК. Заходить Крячко,
спостерiгаК за Платоном.
К р я ч к о. Сопеш уже, Платоне... А чого? Дiти обшматовують, обкусують
здоров'я батькiв. Павлика не чути? А як Петро? ПереживаК?.. Така робота
була, а тепер рядовим iнженером. Залишив квартиру. Соромно стало, i до
батька! А Лiди не видно. Кинула? Така красива, Пй грошi треба, а
рядовий... вже не той коленкор. I Федiр, бачу, ходить з докторшею... В них
i досi невизначено. Дiти! (Пауза), Але твоП хоч на волi, а мого на три
роки в колонiю... Пздив, провiдував... Там така шпана, що попа туди
посади, вийде звiдти бандюгою першого гатунку! (Пауза, виймаК з кишенi
слоПк). Був оце в аптецi, купив настоянки конвалiП. Ти ще мiцний, а я на
лiках... (Подивився). Маляр iде. П'яний як чiп. Мабуть, до тебе.
Заходить Маляр. Спершу ледве вловлюКться, що вiн п'яний.
М а л я р (оглядаК дворище, нiби хотiв переконатися, що Пх тут лише
двоО. Пiдiйшов до Крячка). Громадянин Крячко, активiст i агiтатор, член
товариського суду ЖЕКу, батько арештанта... Який ще в тебе чин? Згадав -
пенсiонер! Нiчого не робиш, а тебе годують, одягають... А навiщо? Добриво
для суспiльства! Ось ти хто!
К р я ч к о. Маляре! Малюй, а людей не чiпай.
М а л я р. Не сердься, товаришу Крячко. Я без злоби, я просто почав
розглядати людей, заходячи Пм з тилу... Анфас вони чепурнi, а з тилу -
облiпленi кiзяками життя... I хочеться менi скласти книжку "Хто К хто?".
К р я ч к о. Починай з себе.
М а л я р. Я особистiсть складна. Ти, Крячко, дивився коли-небудь у
довжелезну трубу, що лежить на землi? Глянеш - i далеко-далеко маячить
кружечок порожнечi. Отак я iнодi життя своК бачу - як труба... I з цього,
iз того боку порожнеча. (СiдаК на стiлець, голова важко падаК на груди,
нiби раптом задрiмав).
К р я ч к о. Набрався спозарання, а мо', ще звечора.
П л а т о н. Iтимеш, забери його. Додому заведеш.
К р я ч к о. Його нести треба, а сил немаК.
М а л я р (прокинувся. Знову оглянув подвiр'я), Платоне Микитовичу,
пiдiйдiть... Хочу вам щось сказати при свiдках.
Платон пiдходить.
Я прийшов до вас свататися... Вiддайте менi мою жiнку. Так-так,
вiддайте! Ми ще не розведенi, живемо в однiй квартирi, але вона вже
ваша... Вiддайте! Я заново з нею одружуся. Весiлля вiдгуляю. Бувало, i
лаяв ПП, i бив потроху... Бачите, як на духу перед вами... Зраджував,
бувало, тому що вона менi здавалась якоюсь прiсною, i очi, i руки, i як
повернеться, як пройде, - все менi не подобалося, а тепер... (ВириваКться
безглуздий смiх). Усе подобаКться!.. ПодобаКться!.. Вiддайте менi.
Могорич... Заново весiлля вiдгуляКмо.
К р я ч к о. Не до Платона, до Федора апелюй...
М а л я р. У Платоновi собака заритий, вiн дiло вершить! (Наче щось
згадав). Вона безпутна ганчiрниця, Пй аби наряди, вона розорить Федора i
вас. Вона звикла... У мене навар був, i все вона... Не до вашого двору.
Голова болить... Забув похмелитися...
К р я ч к о. Ходiмо, проведу.
М а л я р. Тут недалеко "чорнила" продаються. Але похмелюсь i прийду, я
вам таке розповiм...
Крячко i Маляр виходять. Потiм Маляр повертаКться.
Забув сказати... спалю я ваше коршаче гнiздо, а ПП скалiчу. I буде ще
одна iсторiя з епiлогом... (Виходить).
Платон Микитович сiв на край столу. Видно, i на душi важко, i серце
болить. Не помiтив, як зайшов Павлик. Вiн наче змужнiв, наче аж вирiс, а
може, йому надаК такого вигляду прикрашена численними кишеньками та
змiйками куртка.
Зайшов у двiр, нiби в хату, зняв кепку. Дивиться на батька, вiд
хвилювання слово приготовлене загубилося.
П а в л и к. Тату...
Платон не оглянувся, може, недочув, а може, думаК, що почулося. Тату!..
П л а т о н (оглянувся). Це ти?.. Павлику... (Пiдвiвся).
П а в л и к. Я, тату...
П л а т о н. Повернувся... (Пiшов, зачинив дверi майстернi). Де
пропадав?
П а в л и к. Як мама?.. Дома все благополучно?
П л а т о н. Помаленьку, все благополучно... Iнститут не кинув?
П а в л и к. Домовився на вечiрнiй... А канiкули i оце трохи вересня
захопив - на Пiвночi у будiвельному загонi...
П л а т о н. Таки поПхав?
П а в л и к. ПоПхав i не шкодую... Важко було, а потiм оговтався.
П л а т о н. А Оля?
П а в л и к. Зi мною. Псти бригадi варила... Заробили ми там, тату,
чимало... Близько двох тисяч...
П л а т о н. Такi великi грошi?
П а в л и к. Великi? Подивiться на руки...
П л а т о н. Пробач, синку, що тодi так...
Пауза. Батько i син наче в душi пережили ту пам'ятну розлуку.
П а в л и к. Було i минуло.
П л а т о н. I Петро живе з нами...
П а в л и к. ПереПхав сюди на роботу?..
П л а т о н. Додому приПхав i на роботу тут влаштувався.
П а в л и к. А Лiда?
Пауза.
П л а т о н. Оля чого ж не прийшла?
П а в л и к. Ми завтра, на суботнiй обiд.
П л а т о н (якимсь голосом, наче стримуючи i плач i радiсть).
ЗбираКться сiм'я... Синку, Павлику, драстуи! (Пiдiйшов, обняв сина).
Перемiна свiтла.
З протилежних бокiв виходять Таня i Вiля. Вони вже до цього помiтили
одне одного. Наблизились, зупинились. Очi в очi, наче Пм не розминутися,
наче вичiкують, хто перший скаже слово.
Т а н я. Так вдивляКтесь, наче впiзнаКте?
В i л я. I пiзнаю.
Т а н я. Мене?
Пауза.
В i л я. Свою суджену в тобi.
Т а н я. Ви...
В i л я. На цьому й зупинимось, дiвчинко. (Рухом руки наче зняв з очей
полуду). БуваК ж таке, наче долю свою зустрiв... А тепер спокiйно
подивлюся. Когось ти нагадуКш... Чи не донька Ангела Платона Микитовича?
Т а н я. Так... (Нiяк не може отямитись вiд враження зустрiчi).
В i л я. Де вiн живе?
Т а н я. Тата зараз немаК вдома.
В i л я. Коли буде?
Т а н я. На обiд. Сьогоднi о п'ятiй на обiд ми всi збираКмося.
В i л я. То я зайду о сьомiй.
Т а н я. Можна й зараз.
В i л я. Менi пообiцяли номер у готелi... За пару годин.
Т а н я. Що татовi сказати?
В i л я. ПриПхав Вiля. Портрет його писати.
Т а н я. Татiв?
В i л я. Скажи, вiн засвiтився...
Т а н я. Засвiтився?.. Не розумiю.
В i л я. Платон Микитович зрозумiК. Таню, ви теж будете о сьомiй?
(Виходить).
Т а н я. Художник... Малювати портрет тата, а може, як той
кореспондент, утече. Везе ж менi на зустрiчi. Татовi не буду зараз
говорити, скажу пiсля обiду.
КАРТИНА П'ЯТА
Подвiр'я Платона. Уляна накриваК на стiл. Таня зачiсуКться. Федiр
лагодить стiлець. Платон миК руки, бiля нього стоПть Оля з рушником.
Павлик вносить батькове крiсло.
У л я н а. Федоре, залиш той стiлець. (ПiдраховуК стiльцi бiля'столу).
Тут уже всiм вистачить...
Ф е д i р. Пару хвилин...
П л а т о н. На Пiвнiч злiтали. Мама знаК?
О л я. Ми з Павликом написали.
Т а н я.. Тату, тiльки пиво чи й вино можна? На честь приПзду Павлика.
П л а т о н. Обiйдемося.
Ф е д i р (вiдремонтований стiлець ставить бiля столу). Хай буде вино
на столi.
П а в л й к. А борщ як пахне!
Заходить Лiда, як завжди, модно вдягнена, але без речей. Усi здивованi,
аж очам своПм не вiрять.
Л i д а (усмiхнулася). У театрi це називаКться - нiма сцена. ДивуКтесь,
нiби я з того свiту, i ви теж, Платоне Микитовичу, здивованi?
П л а т о н. Без речей?..
Л i д а (мовляв, як бачите). Без речей легше.
Входить Петро, не бачить Лiди.
П е т р о. Хто допоможе? Розучився галстук зав'язувати.
Помiтив Лiду, довга пауза. Тиша. Лiда пiдходить до Петра, зав'язуК
галстук. Вiдступила на пiвкроку i майже закричала.
Л i д а. Петрику, поцiлуй же, клята душа твоя. (Кинулася, обняла
Петра).
У л я н а (перехрестилася). Слава богу!..
Ф е д i р (усмiхнувся). До того йшлося...
Л i д а (до Платона). Хотiла розлучитися, щоб не бачити його. ЗнаКте,
що устругнув ваш синок? Написав: "Можеш до мене не повертатись, я тебе
зрозумiю i прощу, мене вже зняли..." Та напиши, що старцювати пiшов,
однаково ж любити буду.... Доленько моя ти ясна.
Т а н я. Лiдо, давай я вiд усiх присутнiх розцiлую тебе. (ЦiлуК). Ти
наша!
П л а т о н. Наша...
Т а н я. А ти ще бiльша модниця...
Л i д а. Бо тепер я маю ще бiльше подобатися чоловiковi... Бач,
пробував вiдмовитися.
П л а т о н. А речi на станцiП? У камерi?
Л i д а. Не дотягнула сама, набрала всього, ще й машинку друкарську...
Я ж до замiжжя вчилася стенографiП i друкування. Тепер вiзьмуся.
П л а т о н. Ти ще й така?
Л i д а. I така...
У л я н а. За стiл, дiти.
Т а н я. Оце сьогоднi свято так свято!
Уляна пiдраховуК стiльцi. Це зайвий...
Ф е д i р. Хай стоПть.
Коли вже всi сiли, Платон Микитович дiстаК
блокнот, надiваК окуляри.
Т а н я. Тату, заради гостей можна б було експропрiацiю перенести на
завтра.
П л а т о н. Тут гостей немаК, всi своП.
Федiр, що весь час поглядав на дорогу, пiдвiвся. Заходить Клава.
К л а в а. Добрий день, моя доля не вмерла, на обiд потрапила.
Платон (пiдвiвся, пiшов назустрiч). Не вмерла! Може, тiльки
народилася... (Пiдiйшов, пiдвiв до вiльного стiльця). Сiдай обiдати з
нами. Оце, запам'ятай, Клаво, твоК мiсце буде i стiлець твiй. (Повернувся
до свого крiсла).
Т а н я. Тату, перенесемо на завтра.
П л а т о н. Навiщо переносити?
Т а н я (подаК грошi). Сто сiмдесят. Тридцять залишила на курси.
П л а т о н. Вже нiчого.
Т а н я. У складальний перейшла.
П л а т о н. Мовчала?
Т а н я. Сюрприз.
Ф е д i р (подаК грошi). Двiстi вiсiмдесят...
Т а н я. Росте людина... Похвалiть, тату.
П л а т о н. Йому багато й треба.
П е т р о. Вiзьмiть, тату, й моП.
Платон подивився на Лiду.
П л а т о н. Я вже завiв графу на тебе, Петре. Скiльки ж?
П е т р о. Сто сiмдесят п'ять.
П л а т о н. Малувато...
П е т р о. Гола зарплата... Прогресивка в кiнцi кварталу.
П л а т о н. Придивляйся, як можна приробити.
П е т р о. Придивляюся.
П а в л й к. Тату, а вiд нас з Олею вам подарунок.
Л i д а. Берiть, берiть. ТрадицiП Ангелiв порушувати не треба.
Оля i Павлик виносять вузол, розв'язують, там кожух. Павлик накидаК
батьковi на плечi.
П л а т о н. Оце кожух, зносу йому не буде... Павлику, Олю, спасибi
вам... Але, Павлику, цим не вiдбудеш. (ПовертаКться у крiсло). Ото ви
заробили з Олечкою близько двох тисяч, теж треба сюди. (СтукаК пальцем по
блокноту).
Т а н я. Тату, це вже недозволений прийом.
У л я н а. Лише в пiр'ячко вбиваються.
Ф е д i р. Вони ж студенти.
П л а т о н (наче й не чув, що говорили). Треба сюди. У Федора
назбирано, вистачить на кооперативну квартиру. А в Петра, як у Сковороди,
тiльки книжки. Треба йому допомогти на кооператив. Ти, Павлику, житимеш у
нас. Учитесь обоК, треба вам i Псти, i все приготувати. Словом, житимете у
нас.
Т а н я. Тату, це порада чи директива?
П л а т о н (ледь усмiхнувся). Постанова. (Згорнув блокнот, окуляри,
пiдвiвся). Сьогоднi пообiдаКте, дiтки, без мене. Пiду вiдпочину... (Пiшов
до хати, на ганку оглянувся на своПх, нiби хотiв повернутись, i пiшов до
хати).
Л i д а. Платоне Микитовичу, як же...
У л я н а. Хай трошки полежить, притомився.
Т а н я. Постанову будемо обговорювати?
О л я. Ми з Павликом згоднi, як тато сказали.
В цей час вриваКться пiсня "Мой дед - разбойник"... Вона глушить усе,
через деякий час обриваКться.
Т а н я. Ванько повернувся!
Ф е д i р. Йому ж три роки колонiП дали.
У л я н а. Схаменувся, i помилували...
Т а н я. Прийшов - i знову за свою музику.
Подзвоню.
У л я н а. Хай граК, перетерпимо...
Музика уриваКться.
Ф е д i р. Вiзьмусь я за Ванька.
Т а н я. Поб'Кш?
Ф е д i р. На завод поведу.
Т а н я. Я допоможу.
Заходить Крячко.
К р я ч к о (про себе). Зiбралося стiльки, що й не полiчити. Доброго
вам дня!
У л я н а. Син повернувся? Це вам радiсть...
К р я ч к о. Де там повернувся... Ще в колонiП бути та бути...
Т а н я. А музика?
К р я ч к о. Така туга найшла на мою душу, туга за сином... Взяв та й
увiмкнув його музику. Хоч на секунду, наче вiн у хату... (Пауза).
У л я н а. Сiдай, пообiдаКш з нами.
К р я ч к о. А де Платон Микитович?
У л я н а. ВiдпочиваК.
К р я ч к о. Платон вiдпочиваК? Свiт не бачив. Пiду до нього.
У л я н а. Усе прохолоне... Обiдайте. Федоре, наливай вино.
Федiр наливаК вино в чарки.
Л i д а. Кому ж перший тост? Найстаршому.
Т а н я. Або наймолодшому. Мамi або менi.
У л я н а. Говори, доню, ти, який з мене оратор.
Т а н я (пiднiмаК чарку). За тата! Але, перш нiж випити, давайте
заспiваКмо нашоП дитячоП. Побачите, тато вийде! Вiн не признаКться, а
любить цю пiсню.
(ПочинаК повiльно, а згодом пiдхоплюють усi).
I сказала стиха мати:
- Не пустуйте, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- Спати, дiти, бо йде тато! -
I сказала стиха мати:
- Џжте, дiти, бо йде тато!
На цi слова виходить з хати Крячко, iде аж на авансцену, сам не свiй.
I сказала стиха мати:
- До роботи, бо йде тато.
К р я ч к о. Як Пм сказати, що в них уже немаК тата! Уже немаК батька!
(Ледве стримуК чоловiчий плач). Уже немаК Платона!
I сказала стиха мати:
- Хоч женитись, спитай тата.-
I навчала тихо мати:
-А як жити, скаже тато.
Завiса
** ГОЛУБI ОЛЕНI **
Повiсть про кохання
на двi частини
ДIЙОВI ОСОБИ
Оленка
Кравцов
Ковалиха
Скирда
Чорний
А с я
Вiчний
Федiр Iванович
Молода жiнка
Бiла Мафiя
Дипломат
Адвокат
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Маленька хата. Посерединi стiл у формi трикутника, кiлька табуреток.
Дерев'яна канапа покрита смугастою домотканою ковдрою. На бiлiй стiнi
дивовижнi, невправнi i, може, саме тому такi виразнi малюнки: серед них
впадають в очi голубi оленi. Попiд стiною горщики, горщата, глечики.
Пов'язанi в маленькi снопики висушенi трави, квiти. На канапi сидить
Ковалиха, вишиваК червонi квiти по бiлому полотнi, Пй уже за сiмдесят,
обличчя вольове, а глибокi зморшки надають йому аж надмiрноП суворостi.
Серед хати стоПть Оленка, барвисте платтячко, непокiрнi косички, пов'язанi
стрiчкою, в руках велика, чимось схожа на неП лялька. Оленка
прислухаКться, вона - нiби наполоханий птах, що ось-ось маК злетiти.
Пауза.
О л е н к а. ЧуКш, бабо, затихло. Коли стрiляли, менi аж морозно було,
а затихло - ще страшнiше стало. (Пiдходить, вглядаКться у вiкно). Далеко
щось горить, чуКш, бабо? Мабуть, нiмцi села палять. (Повернулась до баби).
Бабо, бабуню, давай тiкати! Втечемо. Потiм, коли Пх виженуть, -
повернемось. ЧуКш, бабо? Наша хата край села, до нас перших i прийдуть.
(Пауза). Тобi добре, ти не одну вiйну пережила, а в мене це перша, того й
боюся. Не хочеш тiкати, давай заховаКмось у погрiб! Наносимо туди Пжi,
подушки вiзьмемо, лампу. ЧуКш, бабо? Адже прийдуть!
К о в а л и х а. Може, й не прийдуть.
О л е н к а. А чого ти фотографiП десь подiвала? Сала не стало в
коморi, теж заховала... Бо знаКш, що прийдуть. (Наче аж сердито). ВдаКш iз
себе Наполеона - кругом бiй iде, а тобi байдуже!
Пауза. Чути скрип хвiртки, голоси.
(Припала до шибки). Ой! Iдуть! Один, два, три. Iще... До новоП хати
пiшли. Бабо! (Вiдскочила вiд вiкна). Сюди один iде!
Ковалиха нiби не чуК, продовжуК вишивати. Заходить Скирда. Шинеля
накинута на плечi, рука пiдв'язана, пiдборiддя теж забинтоване. Очi в
нього, як чорнi провалля. Пауза.
С к и р д а (говорить крiзь зуби, не розкриваючи рота). Ключi!
Ковалиха, нiби тiльки тепер помiтила його, пiдвелся, подала ключ
Скирдi, той узяв i мовчки вийшов. Баба знову взялася за шитво.
О л е н к а (з полегшенням). Це нашi. Говорить по-нашому, i шпала в
петлицi. (Погладила ляльку). А ти, дурненька, злякалА с я, хотiла навiть у
погрiб... Треба бути такою хороброю, як наша баба. (Знову пiдiйшла до
вiкна). Когось понесли на носилках. А що, коли то вбитий? Бабо, чуКш?
(Пауза). А цей знову йде!..
Заходить Скирда.
С к и р д а. В селi К лiкар?
Пауза.
О л е н к а. Баба Ковалиха лiкуК. У неП i лiкарi лiкуються.
С к и р д а. Де вона?
О л е н к а (кивнула в бiк баби). Он сидить.
С к и р д а. Комкора поранено! (Пiдiйшов до Ковалихи, взяв у неП шитво,
кинув на канапу).
Баба. пiдвелася, подивилася в очi капiтановi, повiльно склала полотно,
пiшла з хати. За нею Скирда.
О л е н к а. Цей, iз шпалою, страшнючий, а баба його не боПться!
(ПрислухаКться). Знову хтось iде...
Заходить Кравцов, молодий солдат - гвинтiвка через плече, пiлотка збита
на потилицю, шинеля напiврозстебнута, видно, не чекав тут когось побачити,
а тим паче дiвчину. Несподiванiсть зустрiчi. Вражений красою Оленки,
хлопець зупинився. Зупинився, дивиться, не може вiдiрвати погляду вiд неП.
Мов зачарований... Оленка теж задивилася, не вiдводить очей. Може, це й
було те "з першого погляду", що лишаКться навiки. Несподiванiсть,
здивованiсть... а потiм обоК наче аж знiяковiли...
К р а в ц о в (швидко поправив пiлотку, застебнув шинелю, пiдтягнув
ремiнь). Здрастуй!
О л е н к а (вiдступила крок, мов запрошуючи його в хату). Добрий
вечiр!
К р а в ц о в (пiднiс руку до пiлотки). Кравцов! (Уже з нотками
"бувалого солдата"). Ординарець командира! (Зняв гвинтiвку, поставив ПП в
кутку, пiдiйшов до столу, розглядаК ляльку). Як ПП звати?
О л е н к а. Џлонка.
К р а в ц о в (не дивлячись на Оленку). А тебе?
О л е н к а (вже опанувала себе, в голосi характерна для неП насмiшка).
Сьогоднi мене теж можна називати Џлонкою.
К р а в ц о в. А вчора як називалась?
О л е н к а. Роксолана.
К р а в ц о в. А завтра?
О л е н к а. Жанна!
К р а в ц о в (усмiхнувся). Д'Арк?
О л е н к а. Так.
Пауза.
К р а в ц о в. Вiйна, а вони в ляльки граються. Тиловики!
О л е н к а. Хто-хто?
К р а в ц о в. Тиловики!
Г о л о с К о в а л и х и. Принеси води!
О л е н к а. Несу. (Вхопила вiдро, вибiгаК, у дверях спинилась,
оглянулась на Кравцова).
К р а в ц о в. Ох, i дiвчина! (Пауза). I на малюнках такоП не бачив!
Оце дiвчина! (Постояв, ще раз, нiби в уявi, подивився на неП). I в кiно
такоП не бачив! (Бере ляльку, розглядаК).
ВбiгаК Оленка.
О л е н к а. Не займай!
К р а в ц о в. Плаття Пй сама шила?
О л е н к а. Iванушка!
К р а в ц о в. Який Iванушка?
О л е н к а. Iванушка-дурачок, чув про такого? Вiн у мене служить.
К р а в ц о в. У тебе що, не всi дома?
О л е н к а. Всi! Ще й зайвi прибилися.
К р а в ц о в (усмiхнувся). Дивачка, досi з ляльками граКться!
Заходить Скирда. Кравцов знiяковiв вiд того, що лялька в руках.
С к и р д а (до Кравцова). Вiчного!
К р а в ц о в. Њсть! (Ставить ляльку на пiдлогу, вибiгаК).
Скирда поволi нахиляКться, йому це важко, бере ляльку, якусь хвилину
дивиться на неП, потiм примощуК на столi. Видно, затуманилась голова,
опустився на табуретку, заплющив очi. Оленка боязко пiдступила до нього,
щось хотiла сказати i не посмiла. ВбiгаК Кравцов.
К р а в ц о в (хотiв вiдрапортувати, але глянув на капiтана). Спить...
О л е н к а. Говорить так дивно i весь такий -зчорнiлий...
К р а в ц о в. Знала б ти його! Недавно вiн сам з кулеметом!.. Нiмцi
прямо на нього, а вiн строчить! Вони - в атаку, а вiн строчить! Нiмцi так
i не пробилися. Знайшли капiтана непритомного бiля кулемета. Весь
закривавлений - i кулемет у кровi, наче i вiн поранений... Капiтана кулi -
в руки, в груди, щелепу перебито... Вiн уже днiв п'ять не Псть.
О л е н к а. П'ять днiв?
К р а в ц о в. Я бачив, як воду пив. Лiг i (жест) вливаК потроху.
О л е н к а (щось приготувала в кухлi i несмiливо пiдiйшла до Скирди).
Ось випийте, дядьку, вам легше стане...
К р а в ц о в. Так його не розбудиш, вiн хтозна-коли й спав.
О л е н к а. Дядьку, проснiться.
Скирда не чуК.
К р а в ц о в. Не дядько, а капiтан! I будити його треба так!
(ВиструнчуКться i на весь голос). Товаришу капiтан!
Скирда розплющив очi.
За Вiчним послали!
Оленка подаК кухоль. Скирда дивиться на дiвчину своПм суворим поглядом,
наче хоче збагнути, що тут дiКться.
О л е н к а. Випийте! Це молоко з медом. Џсти не хотiтиметься i сили
додасть. А вже пiсля цього так заснете, що хай вiн кричить, хоч лусне, не
проснетесь!
Скирда, що вже взяв кухоль, поставив його на стiл.
К р а в ц о в. Нам спати не можна!
О л е н к а. То ви так би й сказали. У бабунi навар К, що сон як рукою
знiме. (Бере глечика, наливаК в молоко якоПсь рiдини). Я на собi
пробувала, три днi не могла заснути... Це такий напiй...
Скирда деякий час стоПть, немов роздумуК, а потiм бере кухоль i
виходить з хати.
К р а в ц о в. Вiн ад'ютант комкора! Його всi бояться. У нього одна
шпала, а бояться - в кого й двi, й три.
О л е н к а. I ти боПшся?
К р а в ц о в. Ми, штабiсти, звикли.
О л е н к а. Штабiсти - це хто?
К р а в ц о в. Командний склад.
О л е н к а. I ти склад?
К р а в ц о в. Склад!
О л е н к а. А чого тебе взяли в склад?
К р а в ц о в. Беруть тих... (Жест, хто маК в головi).
О л е н к а. А ти маКш?
К р а в ц о в. Можу подiлитися.
О л е н к а. Скiльки класiв?
К р а в ц о в. Студент.
О л е н к а. А рокiв?
К р а в ц о в. Двадцять три!
О л е н к а. Уже старий.
К р а в ц о в. А тобi?
О л е н к а. Вiсiмнадцять.
К р а в ц о в. Пацанка!
О л е н к а. Цього року в iнститутi вже була б.
К р а в ц о в (оглядаК стiни), В художньому?
О л е н к а. ПодобаКться?
К р а в ц о в. Трохи подобаКться, а трохи нi! Все i схоже, i нiби не з
цього свiту!
О л е н к а. Все з мого свiту!
К р а в ц о в. Дивачка!
Десь застрочили i замовкли кулемети.
О л е н к а. Знову!..
К р а в ц о в (приховуК тривогу). На флангах.
Заходить Скирда. Кравцов виструнчуКться.
С к и р д а. Омелу свiжу!
О л е н к а. Знаю. Це бабунi для лiкiв треба! Омела росте на в'язi,
бiля наших ворiт.
Скирда повертаКться до Кравцова.
К р а в ц о в. Њсть дiстати омелу! (Виходить),
С к и р д а (довго, наче вперше побачив, дивиться на Оленку своПм
суворим поглядом). Де батько?
О л е н к а. На фронтi.
С к й р да. А мати?
О л е н к а. Ще коли я була маленькою, Пй робили операцiю i... (Пауза).
Може, вам iще молока?
С к и р д а. Тато пише?
О л е н к а. Давненько... (ПеремагаК душевний бiль, по паузi). Вам
зварити кашi молочноП? Я вмiю.
С к и р д а. Не треба. (Пiдiйшов до Оленки, поклав руку на плече).
О л е н к а. Нiмцiв не пропустите?
Скирда прийняв руку, вiдiйшов вiд Оленки, промовчав. ВбiгаК Кравцов з
омелою в руках. Видно, приховуК бiль.
К р а в ц о в. Њсть омела!
Скирда пильно дивиться на Кравцова. Пауза.
С к и р д а. Кравцов, знiмiть шинелю!
К р а в ц о в. Товаришу капiтан!.. (Пiд суворим поглядом капiтана
знiмаК шинелю, кладе на табуретку),
Заходить Ковалиха, мовчки спостерiгаК.
С к и р д а. Знiмiть гiмнастерку!
К р а в ц о в (оглянувся на Оленку). Товаришу!.. (Спiткнувся об погляд
Скирди, знiмаК гiмнастерку, тепер видно пов'язку, через яку просочилася
кров). Це тiльки дряпонуло. Џй-богу, дивiться, я можу зарядку робити.
(Робить вправи).
О л е н к а. Кров!..
К р а в ц о в. Лiз за омелою i пов'язку зрушив.
Ковалиха пiдiйшла, оглянула пов'язку. Торкнулася чола. Скирда подивився
на Ковалиху, нiби запитав: "Що робити?"
К о в а л и х а. Гарно перев'язано. Хто?
К р а в ц о в (швидко одягаКться). Вiчний! Вiн усе вмiК.
К о в а л и х а. Скiльки тобi рокiв, хлопче?
К р а в ц о в (зам'явся, подивився на Оленку, на Скирду). Скiльки менi
рокiв?..
К о в а л и х а (зняла з нього пiлотку i наче вiдповiла на його
запитання). Дев'ятнадцять.
К р а в ц о в. Завтра двадцятий пiде.
К о в а л и х а (до Оленки). Дай хлопцевi повечеряти. (До Скирди).
Начальнику твоКму зараз не можна розмовляти, не треба нi з ким бачитись,
нiкого не чути, i на порiг щоб нiхто!
С к и р д а. Њсть!
Ковалиха виходить, за нею Скирда.
К р а в ц о в (йому аж жарко стало). Ну й баба в тебе. Вона що,
ворожка?
О л е н к а (схвильовано). Ти поранений? Тобi боляче?
К р а в ц о в. Дрiбницi.
О л е н к а. Давай я тебе лiкуватиму. Баба - комкора, а я - тебе.
К р а в ц о в. Мене лiкувати? Я хоч i сьогоднi в бiй!
О л е н к а. Лоша.
К р а в ц о в. Що?!
О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.
К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси.
О л е н к а. Мене з моКП хати?
К р а в ц о в. Час воКнний - i ця хата мобiлiзована! Ви що, куркулi?
Двi хати маКте.
О л е н к а. Це-мiй палац! А то - хата.
К р а в ц о в (оглядаК хату, усмiхнувся). Палац! А живете де?
О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi.
К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi i хату i палац спалять.
О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть!
К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми.
О л е н к а. Аж до Москви.
К р а в ц о в. Вiйськова таКмниця.
О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався.
К р а в ц о в. У нашiй частинi всi героП.
О л е н к а. А як називаКться ваша частина?
К р а в ц о в (подумав). Енська.
О л е н к а. Енська? Назва якась дивна. Будемо вечеряти.
К р а в ц о в. Я не голодний.
О л е н к а. Так i повiрю. (ПодаК на стiл хлiб, молоко). Хочеш борщу?
К р а в ц о в. Хто ж вечеря борщ?
О л е н к а. Сало К. (ПодаК на стiл). А що ти любиш?
К р а в ц о в. Солдат любить добавку.
О л е н к а. З'Пж це, добавлю. Як тебе звати?
К р а в ц о в. А яке iм'я тобi подобаКться?
О л е н к а (подумала). Максим!
К р а в ц о в. Називай Максимом. Я теж хочу мати кiлька iмен.
О л е н к а. Сiдай вечеряти, Максиме, i я з тобою.
Сiдають за стiл.
К р а в ц о в. Стiл якийсь чудернацький.
О л е н к а. Я погано знала геометрiю, i тато менi зробив стiл
трикутником. Як наочне приладдя до теореми Пiфагора.
К р а в ц о в. Дивний батько!
О л е н к а. Увесь в мене.
К р а в ц о в. I малювати вiн навчив?
О л е н к а. Вiн у мене i столяр, i маляр.
К р а в ц о в. Я теж столярую. Стiл собi зробив, шафу.
О л е н к а. ХвастаКш!
К р а в ц о в. Колись поПдемо пiсля вiйни до мене, побачиш.
О л е н к а. Оце тiльки про те й думаю, як до тебе приПхати. Справдi
сьогоднi твiй день народження? Може...
К р а в ц о в. Нi, не збрехав - сьогоднi стукне дев'ятнадцять! Пiде
двадцятий. Летять роки!
О л е н к а. То будемо справляти день народження. Тiльки випивки у мене
немаК.
К р а в ц о в.У мене К трохи розведеного спирту. Але взнаК капiтан -
уб'К на мiсцi!
О л е н к а. Ти любиш випити?
К р а в ц о в. Нi.
О л е н к а. А я раз була п'яна, на випускному...
К р а в ц о в. Що ж ти робила п'яною?
О л е н к а. Цiлувалася з хлопцями... (Пауза, всмiхнулася). В записках.
Гра така К. А ти пам'ятаКш випускний?
Хата затемнюКться. На
авансцену виходить Скирда, назустрiч - Вiчний.
В i ч н и й. Рядовий Вiчний за вашим наказом прибув!,
С к й р д а. Поранений?
В i ч н и й. Майже нi, товаришу капiтан!
Пауза.
С к и р д а. Завдання.
В i ч н и й. Слухаю, товаришу капiтан!
С к и р д а. Ручний кулемет, побiльше дискiв - i на дорогу, де мiсток.
ЗнаКш?
В i ч н и й. Примiтив.
С к и р д а. Поки не вiдiйдемо, тримайся!
В i ч н и й. Њсть! (Пауза),
С к и р д а. Можеш не повернутися. (Пауза). Солдатську книжку! (Довга
пауза). Дiти К?
В i ч н и й. ДвоК. (ПодаК книжку). Хлопчики.
С к и р д а (не бере). Пошлю iншого.
В i ч н и й. Вiзьмiть!
С к и р д а. Подумав?
В i ч н й й. Вiйна!.. Що ж тут думати...
С к и р д а (бере книжку). Одному важко буде. Вiзьми з собою Кравцова.
В i ч н и й. Я сам!
С к и р д а. Кравцов не боягуз!
В i ч н и й. Знаю. Але вiн молодий, йому ще жити... Пiду, товаришу
капiтан. (Виходить).
С к и р д а. Вiйна священна, i солдати святi!
ВисвiтлюКться хата. За столом Оленка, Кравцов. На столi горить свiчка.
О л е н к а. На випускному я танцювала, танцювала! (Дивиться на
Кравцова). Давай потанцюКмо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
О л е н к а. ЗгадаКмо ту, що на випускному.
Виходить iз-за столу. Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки,
повiльно танцюють, а десь далеко народжуються звуки вальсу. Кравцов
нахиляКться, мов хоче поцiлувати Оленку, дiвчина вiдсторонюКться, обоК
зупинилися. Мовчать.
К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна - зустрiнемося. Побачиш, приПду!
О л е н к а (посмiхнулася). Квитка не дiстанеш.
К р а в ц о в. А я не поПздом.
О л е н к а. Лiтаком?
К р а в ц о в. Я приПду до тебе... (Зупинився, потiм глянув на голубих
оленiв). Ось на них, на голубих оленях! В заметiль таку, що тiльки в нас
буваК, - непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони мчатимуть, як
ось цi... Вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не буваК, я Пх придумала.
К р а в ц о в. Раз ти придумала, то вони К! I я Пх знайду! ПриПду i
скажу: Џлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поПхали!..
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi краП!
О л е н к а. А ти Пх бачив?
К р а в ц о в. Снилось або уявляв! Може, поПдемо в чужi землi
допомагати революцiю робити?
Ол е н к а. Не боПшся?
К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а (тихо). А хто до мене приПде?
К р а в ц о в (подумав). Нi. Я виживу! Щоб до тебе повернутися!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Пауза. Заходить Ковалиха, пильно подивилА с я на них.
К о в а л и х а (до Оленки). Пора спати. До сусiдiв iди.
О л е н к а (пiдвелА с я). Iду...
К р а в ц о в (теж пiдвiвся, до Оленки). Ми завтра переходимо на iншi
позицiП.
О л е н к а. До побачення... (Виходить).
К о в а л и х а. "На iншi позицiП" - командир... Лягай спати!
К р а в ц о в. Я на посту.
К о в а л и х а. Спи - не вкрадуть. (Виходить. З порога). Свiчку
загаси, коли лягатимеш, а то ще пожару наробиш.
К р а в ц о в (ходить по кiмнатi). Я найду ПП пiсля вiйни! Знайду!.. А
може, я Пй не сподобався? Я ж некрасивий. Бач, лошам мене обiзвала. Може,
я й схожий на лоша. Стрижений. Нiчого! За вiйну я ще таке волосся вiдпущу!
(Пауза), До сусiдiв пiшла... Де тi сусiди? Де ПП знайти?
Непомiтно для Кравцова заходить Оленка.
Ол е н к а. Я тут...
Кравцов пiдбiгаК до неП, хоче обняти - i не смiК, опускаК руки.
О л е н к а. Не хочеться спати.
Помовчали.
К р а в ц о в. Џлонка... А завтра будеш Жанна. Дивна ти... Придумала -
кожен день нове iм'я!..
О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. Њ така квiтка. Любка
дволиста, а ще вона називаКться нiчниця, нiчна фiалка, I ще вона маК
назву, знаКш яку? (Пауза). Люби-мене-не-покинь...
ОбоК знiяковiли, мовчать. Чути вальс.
Затемнення.
На авансцену виходять Ковалиха i Скирда.
К о в а л и х а. Лiкаря немаК... Таке у вас вiйсько!
С к и р д а. З оточення виходимо.
К о в а л и х а. Довоювалися.
С к и р д а. Як пораненi?
К о в а л и х а. Чоловiк тридцять треба тут лишити.
С к и р д а. Ранком нiмцi увiйдуть.
К о в а л и х а. Люди розберуть, приховають.
С к и р д а. Спасибi.
К о в а л и х а. Розпорядися, щоб зброю i що положено забрали у них.
С к и р д а. Њсть!
К о в а л и х а. Спирту дiстань. Рани нiчим промивати.
С к и р д а. НемаК.
К о в а л и х а. А ти дiстань! Треба!
С к и р д а. Њсть!
Розходяться в рiзнi боки. В тишi десь здалеку чути поодинокi пострiли,
короткi черги i звуки вальсу. Перемiна свiтла.
На тапчанi сидить Ковалиха, в руках-зiм'яте полотно з червоними
квiтами, обличчя наче закам'янiло, стало ще суворiшим. На столi горить
свiчка. Заходить Скирда. Пауза.
С к и р д а. Спасибi. I вiд командира корпусу подяка. (Пауза). Не
журiться. Ми ще повернемось!..
Пауза.
К о в а л и х а. Вам, командирам, матерi вiддали дiтей своПх, дiтей
довiрили... А ви втiкаКте, i Пх втiкачами зробили. Втiкачами i... (Пауза).
Насмiявся ваш солдатик... над онукою. Над Оленкою насмiявся.
Скирда (його аж хитнуло вiд несподiванки). Брехня.
К о в а л и х а (пiдняла на Скирду важкий погляд). Я багато прожила...
для такоП брехнi.
С к и р д а. Хто? (Не то запитав, не то вiдповiв). Кравцов... (Пауза).
Де Оленка?
К о в а л и х а. Не знаю, куди понесла свiй сором.
С к и р д а (хрипло). Трибунал!..
К о в а л и х а. ЏП батько в першi днi загинув... Я не сказала, душу ПП
берегла. (ПiдвелА с я). Вам би трибунал! Щоб матерi судили...
Пауза.
Скирда ступив до Ковалихи.
Чого печеш очима, скажений!
С к и р д а (якимось чужим голосом). Я сам... Без трибуналу... Сам!..
(Виходить).
Пауза.
К о в а л и х а. Скажений... (Виходить за ним).
Через деякий час в хату вбiгаК Кравцов, видно, вкрай схвильований.
Зупинився. Швидкий погляд, наче щось шукаК... Схопив вiдерце з фарбою,
пензель i великими лiтерами написав на стiнi: "Кохаю... Чекай! Кравцов".
Ще раз оглянув, нiби хотiв на все життя запам'ятати палац Оленки, - i
вибiг.
Сцена темнiК.
Десь далеко кулеметна черга. Вибухи. Iде бiй. Розпанахав темряву крик
Скирди: "Мовча-а-ать!!!" ОсвiтлюКться авансцена. На вiддалi стоять один
проти одного Скирда i Кравцов. Кравцов з гвинтiвкою за плечима. Зблiдле,
аж крейдяне обличчя, згорблений, наче старий... Скирда впився в нього
поглядом. Довга, занадто довга для них обох хвилина. Скирда повiльно
виймаК з кобури наган... Кравцов знiмаК з плеча гвинтiвку, обережно, нiби
вона зi скла, кладе ПП на землю, зняв пiлотку, затис ПП в руцi i
виструнчився. Скирда пiдняв руку з наганом. Мiж ними вже стала смерть.
ЦiКП хвилини заходить Вiчний. Тримаючи за дуло, тягне ручний кулемет,
зупинився... повiв поглядом на Скирду, Кравцова, потiм зробив два кроки,
наче п'яний, i впав мiж ними...
Затемнення.
Десь покотився бiй i затих... Поволi, наче входить свiтанок,
освiтлюКться хата. Оленка стоПть бiля вiкна, опустила голову. Ковалиха
сидить на канапi, дивиться на неП.
К о в а л и х а (тихо). Збезчестити себе у вiсiмнадцять лiт...
О л е н к а. ...Вже казала тобi. Я кохаю його! (Пауза. Глянула бабi в
очi). ЧуКш, бабо, кохаю! (Пауза). I вiн... (Жест у бiк слiв, написаних
Кравцовим).
К о в а л и х а. Три слова. Залишилися тiльки слова...
КАРТИНА ДРУГА
Хата. За столом лейтенант Чорний. Молодий чубатий красень. На столi,
поверх розкиданих паперiв, лежить пiстолет. По другiй бiк столу стоПть
Оленка, ПП важко впiзнати. Великi чоботи, подертий кожушок, пов'язана
вовняною хусткою. Видно, дуже стомлена. Лейтенант спiдлоба дуже суворо, на
його погляд, дивиться на дiвчину. Пауза.
Ч о р н и й. Почнемо спочатку?
О л е н к а. Як хочете.
Ч о р н и й. Будеш правду говорити?
О л е н к а. Буду.
Ч о р н и й. Не казки розповiдати, а правду!
О л е н к а. Правду.
Ч о р н й й. Вiд населеного пункту, в якому ти проживала, до фронту -
чотириста кiлометрiв!
О л е н к а. Не знаю, може, й чотириста.
Ч о р н й й. Як ти добиралась?
О л е н к а. По-всякому.
Пауза.
Ч о р н и й (намагаКться бути витриманим). Ти перейшла фронт?
О л е н к а. Перейшла.
Ч о р н и й. За завданням?
О л е н к а (помовчала). За завданням.
Ч о р н и й. За чиПм?
О л е н к а. За своПм.
Ч о р н и й (рiзко). Не крути! Хто послав?
О л е н к а. Сама себе послала.
Ч о р н и й (схопився, але потiм знову сiв. Пауза). Одна перейшла чи з
групою?
О л е н к а. Одна.
Ч о р н и й. Який об'Ккт тебе цiкавить? Тут, на фронтi?
О л е н к а. Енська частина.
Ч о р н и й. Ти така наПвна, така хитра, чи гадаКш, що я вже такий
телепень? Перейшла фронт! Ми язика не можемо взяти, а вона перейшла фронт!
Тобi фрiци придумали легенду нi к чортовiй матерi!? (Вдарив кулаком по
столу). Завдання, шифр, зв'язки!.. Викладай, коли хочеш жити!
О л е н к а. Чого ви кричите? (Розв'язала хустку, вона упала на плечi).
Ч о р н и й (схопився, бiгаК по хатi, поглядаючи на Оленку, зупинився).
Коли зайшла у ваше село, як ти називаКш, енська частина?
О л е н к а. Перед вечором.
Ч о р н и й. А пiшла з села?
О л е н к а. На свiтанку.
Ч о р н и й. То ти знайома була з тим солдатом десять годин?..
Оленка мовчить, схилила голову.
I так покохала його, що прийшла шукати милого аж на фронт. (Пауза.
Посмiхнувся). А може, фрiци i не дурнi... Складаючи легенди, дiяли за
принципом: чим невiрогiднiша брехня, тим бiльше схожа на правду! (Пауза).
За яку плату вони тебе купили?
О л е н к а (подивилася на лейтенанта). Ви таке говорите, нiби
божевiльнi.
Ч о р н и й. Ти... (Стримав образливе слово. Бере зi столу папiрець).
Твiй?
О л е н к а. Так.
Ч о р н и й. Тут написано: "Здрастуй, Кравцов!" Що це таке?
О л е н к а. Хотiла написати йому листа.
Ч о р н и й. Чому не дописала?
О л е н к а. Не знала, що далi писати.
Ч о р н и й. Не знаКш, де вiн, а листа пишеш?
О л е н к а. Так.
Ч о р н и й. Може, вiн теж шпигун?
О л е н к а. Шпигун... У вас не всi дома.
Ч о р н и й (скипiв). ВостаннК попереджаю: або кинь брехати, або
прощайся з бiлим свiтом. Iди подумай!
Оленка виходить.
(Ходить по кiмнатi, потiм зупинився, розмовляК сам з собою). Лейтенант
Чорний, давай поговоримо з тобою наодинцi. Уяви: ти не особист, а звичайна
собi людина, i тобi розповiли звичайну життКву iсторiю. В селi зупинилась
вiйськова частина, яка виходила з оточення. Молода дiвчина закохалася в
молодого солдата. Закохалася до червоних вогникiв. Солдат пiшов - а вона,
ризикуючи життям, розшукуК його. Повiрив би? Хтозна... (Пауза). Давай
тепер пiдiйдемо до цiКП справи з другого боку - ставлю себе на ПП мiсце...
Моя Тамара на фронтi, а я лишився в тилу. Потопав би за цотириста
кiлометрiв, щоб перейти фронт, щоб знайти ПП, знаючи: мене в цiй подорожi
можуть коцнути. Ну, скажи, лейтенанте, пiшов би? Говори, тут немаК
нiкого!.. Нi! Не пiшов би... В тилу зв'язався б з партизанами або з
пiдпiльниками i воював би з фрiцами... А якби не Тамара, а Люся? Теж не
пiшов би. (Пауза). А може, моК кохання, як кажуть, не з тiКП опери?.. Десь
глибоко в душi ти вiриш цiй красивiй дiвчинi. В неП чистi, невиннi очi...
(Бере зi столу комсомольський квиток). Вона прийшла з комсомольським
квитком... (РозглядаК квиток). Видно, у восьмому класi вступала в
комсомол. На фото ще зовсiм дитя. (Пауза). А коли вона справдi так кохаК?
Але ж, товаришу лейтенант, ворог пiдступний... Хтось мав рацiю, коли
сказав: краще розстрiляти десятьох невинуватих, нiж помилувати одного
шпигуна. Вiдкинь лiрику, лейтенанте... (Рiшуче вiдчинив дверi). Заходь!
Заходить Оленка, зупиняКться посеред хати, втомлена, аж хитаКться.
Ч о р н и й. Може, тобi води?..
О л е н к а. Я ПП напилася досить, поки перепливала... (Пауза).
Лейтенант ходить по кiмнатi, потiм сiдаК за стiл. ПеремагаК вагання.
Ч о р н и й. Слухай, "закохана"... Тебе треба було б до стiнки... але я
вiдпускаю. I котись вiд фронту подалi! Чого стоПш, свiтиш очима?!
О л е н к а (простягаК руку). Квиток.
Ч о р н и й (подаК квиток). Вiзьми.
Оленка виходить.
Який з мене особист? Подам рапорт, на передову в пiхоту пiду, там
легше. А дiвчина гарна... (Пауза). Фронт, а менi дiвчата в головi.
Кiнчиться вiйна - закохаюсь у сто дiвчат, у сто i не менше.
Лiворуч сцени опускаКться наче аркуш паперу в клiтинку... На ньому -
проекцiя листа:
"Здрастуй, Кравцов!.. Я вже теж в армiП - стою, регулюю..."
Чутно, поряд пролягаК дорога, гуркiт машин, голоси: "Чого приглядаКшся,
красуня?", "Свого пiзнаКш!", "Катюша, привет!", "Брось в кузов пару
улыбок!", "Маша, привет с Гурзуфа!".
"...Сотнi тисяч пройшли, проПхали повз мене, а тебе не побачила... I ще
боюсь зустрiтися з тим пришелепкуватим лейтенантом..."
ЗгасаК лист.
ОсвiтлюКться фронтова землянка.
За саморобним столом сидить старший лейтенант Чорний. Ася, капiтан
медичноП служби, молода жiнка, перев'язуК йому руку.
Ч о р н и й. Якщо вже саме медичне начальство перев'язуК, - заживе.
(Пауза. Дивиться на Асю). Очi у тебе, як шахти - i дна не видно.
А с я. У твоКму батальйонi К обмороженi?
Ч о р н и й. Добре, що на вiйну посилають i красивих жiнок, - воювати
легше. (Несподiвано для Асi обняв ПП здоровою рукою i поцiлував. Ася, наче
мiж iншим, дала йому ляпаса i продовжуК перев'язку. Чорний потираК щоку).
Це замiсть таблеток, щоб температуру збити. Ася Михайлiвна, вдар у другу
щоку для симетрiП.
А с я (кiнчила перев'язку). Пiслязавтра на перев'язку.
Ч о р н и й. Тобi б десь у театрi за роялем сидiти - ручки до бiса
хорошi,, а ти на фронт. А тут кулi, як бджоли над гречкою, лiтають,
дзижчать, ще якась ужалить. А поки цього не сталося... (Знову хоче ПП
обняти, Ася знову даК ляпаса).
А с я. Нiби й затишшя на позицiях твого батальйону, а поранених чимало.
Ч о р н и й. З лiвоП ти б'Кш слабкiше... Просись у госпiталь тиловий -
на передовiй своК вже вiдробила.
А с я (строго). Товаришу старший лейтенант!..
Ч о р н и й. Зрозумiв - вiдставить лiрику. Обморожень поки що немаК. А
пораненi К, i чимало - для затишшя... Нiмцi снайпера десь примостили.
Нiчого. Командування обiцяК i менi снайпера дати.
Заходить Оленка в кожусi, валянках, у шапцi. Через плече гвинтiвка.
О л е н к а. Товаришу лейтенант, прибула у ваше розпорядження!
Ч о р н и й (глянув на Оленку, потiм аж нахилився вперед, не вiрить
своПм очам). Товаришу капiтан медичноП служби, галюцинацiП можуть бути вiд
такоП рани, як у мене? (Пiдвiвся, пiдiйшов до Оленки). Це ти?!
О л е н к а. Я.
Ч о р н и й. Знову до мене?
О л е н к а. У ваш батальйон.
А с я. Ви знайомi?
Ч о р н и й. Родичi. (До Оленки, строго). Документи!
Оленка подаК солдатську книжку.
Як ти потрапила на фронт?
О л е н к а. Попросилась... взяли.
Ч о р н и й. Знайшлись такi, що повiрили?
О л е н к а. Як i ви колись, товаришу лейтенант!
Ч о р н и й (поправив). Старший лейтенант! Я тобi й зараз не вiрю.
Вiзьму й вiдкомандирую...
О л е н к а. Фронт великий, робота знайдеться.
Ч о р н и й (розглядаК книжку). Регулiровщиком була, тепер снайпер.
Училася?
О л е н к а. Училася.
Ч о р н и й. Я тебе ще по всiх статтях перевiрю. Пiдкрiплення
називаКться. Не вiрю я в патлатих солдатiв.
А с я. Старший лейтенант!
Ч о р н и й. Не про тебе мова.
А с я (пiдходить до Оленки). Будемо знайомi. Ася.
О л е н к а (подаК руку). Оленка...
Ч о р н и й. Пiдкрiплення! Оленка...
А с я. Будеш жити в цiй землянцi.
Чорний здивовано глянув на Асю.
Ч о р н и й. Це не ваша резиденцiя, а мiй батальйон, i господар тут я.
Житимеш у першiй ротi.
Ч у т и г о л о с. Товаришу старший лейтенант, прибув начальник штабу.
Ч о р н и й. Iду!.. (До Оленки). Гаразд, лишайся тут. Котелок, ложка,
кухоль, сподiваюсь, К, а кухню носом почуКш. (До Асi). Ходiмо, капiтане
медичноП служби, проведу тебе, щоб бджола не вкусила.
А с я (до Оленки). Я до тебе буду заходити. Розташовуйся, вiдпочивай.
Ч о р н и й (виходить з Асею. Ще раз подивився на Оленку).
Пiдкрiплення!..
Оленка лишаКться сама, втомлено опускаКться на ослiнчик. ЗатемнюКться
землянка, висвiтлюКться лист:
"...Здрастуй, Кравцов!.. Вбила першого нiмця, людину вбила, а мене
поздоровляють... Ось яка вона, вiйна... Морози страшнi, а ти, Кравцов, я ж
знаю, ходиш розхристаний. Бережись простуди i кулi бережись... НаступаКмо,
мiняКмо землянки, а вони схожi, як сестри. Батальйон наш iнтернацiональний
- зi школи знала, що в нас багато народiв, а тут на очi побачила. Всi мови
почула. В атаку iдуть на однiй: "За Советскую Родину!" Повар-черкес,
молодий, красивий, танцюК, як бог. Обiцяв у День Перемоги нам десять
баранiв засмажити..."
Характерними звуками "морзянки" через лист проповзаК телеграфна
стрiчка:
Отдел учета персональних потерь сержантов солдат Советской Армии
сообщите имя отчество Кравцова
Зникають лист i телеграма, висвiтлюКться землянка. Оленка сидить на
ослiнчику, без кожушка, на грудях орден ВiтчизняноП вiйни 2-го ступеня.
Заходить Чорний, кожух розстебнутий, шапка на потилицi... зупинився,
запалюК цигарку.
Ч о р н и й. Заходить бойовий командир, треба пiдхопитись - очима Псти
начальство, а вона не помiчаК. Чому? Тому що я сам розбалував. А чому
розбалував? Тому що для мене патлатий - то не солдат... (Пiдiйшов до
Оленки, ледь не торкнувся ПП грудей, вона вдарила його по руцi). Чого ти,
кiшка стозуба, - я хотiв ордени роздивитись... Ще молоко на губах, а уже
орден... Скiльки ти коцнула фрiцiв пiдраховують, а скiльки я - нема нiкому
дiла. Менi положено. Пишеш?
О л е н к а. Пишу.
Ч о р н и й. ШукаКш?
О л е н к а. Шукаю.
Ч о р н и й. Де папiр береш? Начштабу привозить?..
О л е н к а. Начштабу.
Ч о р н и й. Ти його теж через своП оптичнi (жест) на мушку взяла.
Кравцов тебе любить, начштабу тебе любить, i я тебе люблю. Сьогоднi навiть
снилось, цiлував тебе. Розповiсти - як?
О л е н к а. Не треба.
Ч о р н и й. Краще покажу. (ОбнiмаК Оленку, нiби хоче поцiлувати,
Оленка вирвалась). Кинь думати про свого Кравцова. Скажи начштабу, хай не
приносить папiр - покохай (жест, мовляв) мене, ми з тобою по-сiмейному до
Берлiна...
Оленка вперше звела погляд на Чорного.
Чого нацiлилась оптичними?
О л е н к а. Коли будете давати рукам волю або говорити всяке...
пристрелю!
Ч о р н и й (аж вiдсахнувся). Ти що! Вiд тебе всього можна чекати.
Пожартував! (Пауза). До Берлiна ще далека дорога. Он до млина не дiйдемо.
Стояв млин, дiти на ньому гралися, i хто знав, що у вiйну вiн буде висотою
сто тридцять сiм... Через нього вчора... сорок солдатiв не повернулося з
атаки. На який хрiн ця висотка!.. Десь комусь на картi муляК очi. Але Пм
виднiше. Твiй начштабу теж в атаку з солдатами ходив... Безстрашна
особа...
Заходить Ася.
(Схопився, напiвсерйозно виструнчився, вiдрапортував). Здравiя желаКм,
товаришу капiтан медичноП служби! У довiреному менi батальйонi...
А с я. Сидiть.
Ч о р н и й. Њсть сидiти!
О л е н к а. Чого ви так довго не заходили?
А с я. Роботи багато. (Засмiялася).
Ч о р н и й. Чого вам смiшно, Асю Михайлiвно?
А с я. В мене К один санiтар, колишнiй бригадир колгоспу, так вiн каже,
що на фронтi теж треба трудоднi ввести. Бо К лiнивi i роботящi, вiдважнi i
так собi... Мiж iншим, вiн хоче прийти побачити тебе, Оленко. Каже: "Що
воно за дiвчина?"
Ч о р н и й. Яка слава про тебе йде...
А с я. Тобi теж нiчого ображатися... Ордена одержав?..
Ч о р н и й (розпахуК кожуха). Ось, новенький.
О л е н к а. А не казали.
Ч о р н и й. Я скромний, а мене Ася не любить, Оленка застрелити
обiцяК. Нiмцi теж думають, як би мене вбити... От життя!..
Ч у т н о г о л о с. Товаришу старший лейтенант, начштабу приПхав.
Ч о р н и й (до Оленки). Це ти його приманила, iншi батальйони живуть
спокiйно, а в мене гостi ледь не кожний день. Iду-у! (Виходить).
Пауза.
О л е н к а. Начштабу справдi часто заходить. Зайде, помовчить,
помовчить i пiде.
А с я. Кажуть, його дружина з якимось тиловиком втекла.
О л е н к а. Звiдки взнали?
А с я. Жiнки ж К на фронтi. Для держав бувають таКмницi, а для жiнок -
не буваК. Вони знають, що й до тебе начштабу заходить.
О л е н к а. Ще поговiр пiде...
А с я. Нi, вони знають, що Кравцова шукаКш.
О л е н к а. А ви одруженi?
А с я. Не встигла.
О л е н к а. А родина у вас велика?
А с я. Велика, дуже велика... Вiд прабабусi до правнучки... Де вони
тепер? Розвiяла вiйна людей.
О л е н к а. А у мене тiльки бабуся лишилася... Не пускала з дому...
А с я. А ти втекла?
О л е н к а. Бабуся знала, що я хочу тiкати... Але вдавала, що не
вiдаК. Тiльки татову похоронку на столi поклала.
Пауза.
А с я. Давай пiсля вiйни зустрiнемось... Фронтовi друзi - це вже
бiльше, нiж родичi.
О л е н к а. Обов'язково. I нашого комбата вiдшукаКмо... Не уявляю його
в мирний час. Вiн орденiв маК багато. Буде якимось начальником.
А с я. З орденами тепер стiльки, що для них посад i на всьому свiтi не
вистачить... Кожен повернеться до своКП роботи. Я ось - у лiкарню.
О л е н к а. А я куди? НiякоП професiП.
А с я. В iнститут поступиш.
О л е н к а. Все забула (усмiхнулася), крiм теореми Пiфагора.
А с я. Не журись, Оленко... Гiрше позаду. Тепер ми не тiкаКмо, а
наступаКмо... Розгромимо фрiцiв, життя буде уявляКш яке?
О л е н к а. Не уявляю.
А с я (усмiхнулась). Я теж... Ну, бувай, Оленко, пiду. Треба
приготуватися до бою. Випаде вiльний час - навiдайся до мене. (Виходить).
Заходить Федiр Iванович, в ньому зразу вгадуКться кадровий офiцер. При
появi майора Оленка пiдхопилася.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко?
О л е н к а. Добре, товаришу майор.
Ф е д i р I в а н о в и ч (пiдходить до Оленки, дiстаК з кишенi
рукавички). Це вам... як снайперу... пригодиться. А це папiр...
О л е н к а (примiряК). Якi теплi... Якраз на мою руку... Спасибi,
Федоре Iвановичу. I за папiр спасибi...
Федiр Iванович сiдаК, запалюК цигарку. Довга мовчанка.
Ф е д i р I в а н о в и ч. (мабуть, не знаходить слiв). Як життя,
Оленко?
О л е н к а (усмiхнулась). Ви вже питали. Добре, товаришу майор! (Довга
пауза). Федоре Iвановичу, пробачте. Може, не треба було цього говорити...
Ви... не заходьте так часто до мене. Можуть не так подумати...
Ф е д i р I в а н о в и ч. Розумiю!.. (Пiднявся, видно, хотiв щось
сказати, але чи передумав, чи не змiг). До побачення. (Виходить).
О л е н к а. Мабуть, надаремно я так. I скучати буду за ним, за
мовчазними бесiдами...
Заходить Чорний.
Ч о р н и й. Про що ти говорила з ним, хотiв би я знати.
О л е н к а. Не скажу.
Ч о р н и й. Я думав, що, крiм наказiв, начштабу нiчого не вмiК
говорити. А з тобою, бач, балакун.
О л е н к а. Балакун.
Ч о р н и й. Математик вiйни... А з тобою говорить про любов?
О л е н к а. Говорить.
Ч о р н й й. Не вiрю... (Пройшовся по землянцi). Сьогоднi у
вiсiмнадцять нуль-нуль знову будемо брати той проклятущий млин - висоту
сто тридцять сiм... Ну, як доберемось, я власними руками порубаю його на
трiски i спалю... (Пауза). Нi, не спалю, хай останеться дiтям гратися... А
через цю iграшку десятки батькiв не повернуться додому...
Затемнення.
Чути вiддалений бiй. Тиша. ВисвiтлюКться лист.
"...Задивилася на журавлиний ключ i прогледiла нiмецького офiцера. Вiн
нiколи й не довiдаКться, що журавлi врятували йому життя.
...Двi доби була в своКму "гнiздi". Повар сам, без наказу, вирiшив
принести менi гарячоП страви i не доповз. Убили черкеса..."
ВисвiтлюКться землянка. Оленка чистить гвинтiвку. Заходить Вiчний.
В i ч н и й. Можна?
О л е н к а. Заходьте.
В i ч н и й. Прийшов познайомитися, подивитися, що воно за снайпер. Ася
Михайлiвна дозволила, то й прийшов.
О л е н к а. Сiдайте.
В i ч н и й (з неприхованою цiкавiстю дивиться на Оленку). Таке дiвча,
а роботяще на вiйнi! Я б тобi по три трудоднi за один день писав. Дав бог
очi зiркi, чи як? Прицiлишся, i немаК фашиста?
О л е н к а (усмiхнулася). Прицiлюся, I немаК.
В i ч н й й. З першого дня на фронтi, а такого дива не бачив. Дiвча - i
стiльки поклало. А чого мало орденiв? Я б тебе ними обвiшав, як генерала.
I звання - старший сержант - мале.
О л е н к а. А яке б ви менi дали?
В i ч н и й. Капiтан, чи що... Я тобi, Оленко, гостинця принiс.
(ПочинаК виймати з усiх кишень). Ось духи, пахнуть, як конвалiП. Ось
шарфик - обв'яжеш шию, не буде холодно. Рукавицi хтось добрячi зв'язав,
шкарпетки вовнянi, хусточка з квiточкою, котушка з голкою, щось
розiрветься - зашиКш. Горiлка, настояна на калинi, - тобi ж на снiгу
лежати, а воно ковтнеш i теплiше стане...
О л е н к а (здивовано). Де ви набрали всього?
В i ч н и й. Посилки з тилу присилають, то я й... Давно збирався в
гостi до тебе прийти. А це олiвцi, конверти - пиши, кому хочеш. Њ кому
писати?
О л е н к а. Нiкому.
В i ч н и й. На окупованiй? Сама звiдки?
О л е н к а. З Полiсся... Њ там таке село Пiски...
В i ч н и й. Проходив я, коли вiдступали через Полiсся, якесь i село
Пiски проходив, там ми ночували... Та Пiскiв чимало на УкраПнi!
О л е н к а. Може, то наше село й було?
В i ч н и й. Може... Ми в тому селi тiльки нiч були... Там нашого
комкора якась бабка на ноги поставила...
Оленка (аж стрепенулася, так вразила ПП надiя). Кравцова!.. Кравцова!
Знали такого?
В i ч н и й (вражений, пауза). Знаю... Ти... А ти не Џлонка?
О л е н к а. Вiн! Це вiн! А я Џлонка... Тодi була Џлонка.
В i ч н и й (опустився на ослiнчик). Оце так... Кажуть, снаряди в
повiтрi зустрiтися можуть, а щоб люди отак...
О л е н к а. Де вiн?
В i ч н и й. Слава богу, що ти така, слава богу...
Оленка (схопилася, кинулася до Вiчного). Кажiть!..
В i ч н и й. Тобi принiс, а сам попробую. (ВiдкриваК пляшку, наливаК
собi в кухоль). Отаке буваК
В i ч н и й. Кравцов - iменi так i не знаю... Був там Кравцов чи
ординарцем, чи просто при штабi. Коли вiдступали - розшарпали нас,
розбили, - все перемiшалося... Геройський хлопець Кравцов! Якось ад'ютант
комкора, капiтан Скирда, хоробрий i безстрашний чоловiк, сам з кулеметом
нiмцiв затримував... Ми вiдступали... А вiн на тiй сторонi рiчечки й
залишився... Фашисти б'ють, не пiдступити, а Кравцов вужем пролiз i витяг
ад'ютанта, можна сказати, з того свiту... Та попросив не казати, що вiн
врятував... Не знаю чому. Може, тому, що ад'ютант не любив, коли хтось
хвастав своПм героПзмом. I Кравцова тодi куля зачепила - я його
перев'язував. Теж хлопча просило, щоб не знали про його рану-хотiв у строю
залишитися. А потiм... ти знаКш (пауза)... Я не вiрю, щоб вiн щось
погане... Якщо й було, то по-доброму...
О л е н к а. Я кохаю його.
В i ч н и й. Тодi й треба було сказати... А то десь забiгла...
О л е н к а. I сама не знаю, чому втекла тодi. Баби злякалася.
В i ч н и й. Коли вийшли з оточення, Кравцова - в штрафний чи в маршову
роту.
Оленка (тихо). Де вiн тепер?..
В i ч н и й. Якщо зостався живий - десь воюК!
Заходить Чорний. Вiчний схопився, виструнчився.
Ч о р н и й (глянув на стiл). А це що за галантерея? (Повiв поглядом на
Вiчного).
В i ч н и й. Рядовий Вiчний!
Ч о р н и й. Рядовi всi вiчнi.
В i ч н и й. Так точно, товаришу старший лейтенант, рядовi вiчнi.
Вiчнi, бо Пх без лiку.
Ч о р н и й. ФiлософствуКш?
В i ч н и й. Потроху. Дозвольте йти?.. (До Оленки). До побачення,
дочко. Ще зайду, а нi, то ти навiдайся, поговоримо. (Вийшов).
Ч о р н и й. Учора Ася Михайлiвна вiдчубучила. Щоб, мовляв, ближче до
поранених, так вона прямо в пекло полiзла, ну, ПП й стукнуло. (Жест). Ось
цими руками винiс, на щастя тiльки оглушило. Очуняла... Жiнки живучi, це
Пхня перевага. (Подивився на дiвчину). Що з тобою?
О л е н к а. Нiчого.
Ч о р н и й. Захворiла?
О л е н к а. Здорова.
Ч о р н и й. Краще б ти захворiла. (Помовчав). Проти позицiй сусiднього
батальйону дiК нiмецький снайпер. Вже комвзводу... I бiйцiв, як
куропаток... Снайпера нашого теж пришив. Наказ зi штабу...
О л е н к а (пiдвелася). Слухаю!
Ч о р н и й. Маскiровочка там не перший клас! Пропадеш, як i той... Ви,
жiнки, можете придумати якусь хворобу. Вам це легко. А я скажу в штабi...
Домовились?
О л е н к а. Нi! Пiду!
Ч о р н и й (аж сердито). Тобi жити треба, Кравцова знайти треба!
Оленка (уперто). Пiду.
Ч о р н и й. I хто придумав жiнок на фронтi?!
О л е н к а. Вони самi придумали.
Ч о р н и й. (обняв за плечi Оленку. Видно, як тамуК тривогу. Пауза).
Iди! Влiпи йому. Влiпи йому в самiсiньке серце. В самiсiньке серце, гаду!
ВисвiтлюКться лист.
"Вiчний розповiв менi все... Кравцов, прости!.. Не знаю, чи зможу
коли-небудь зняти з своОП душi те горе, що мимоволi заподiяла тобi...
Хто б подумав, що кохання може спричинити горе? Кохання i горе-хiба Пм
можна стояти поряд?"
Перемiна свiтла, в землянцi Чорний i Федiр Iванович. Федiр Iванович
сидить, обхопивши голову. Чорний ходить, не в силi приховати хвилювання.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Хто сказав?
Ч о р н и й. Комбат-два подзвонив.
Довга пауза. Заходить Вiчний, в руках Оленчина гвинтiвка, рукавички,
шапка... Шапку i рукавички вiн поклав на стiл, гвинтiвку обережно
прислонив у кутку... Всi троК мовчать... Федiр Iванович пiдвiвся.
Напружена пауза.
В i ч н и й. Зняла фрiца... I самоП не минула куля... Клопоче над нею
Ася...
Ч о р н и й. Виживе... Вона так ненавидить фашистiв i так кохаК
Кравцова! Виживе!
Заходить Ася. Всi повернулися до неП. ЗатемнюКться землянка,
висвiтлюКться лист:
"...Вижила. Снайпером уже не можу. Вивчилася на радистку. Завтра нашу
групу посилають у ворожий тил. Генерал мене окремо викликав, сказав -
подумати. Зрозумiла - завдання виключно небезпечне. Що б ти зробив,
Кравцов, на моКму мiсцi? Вiдмовився б? Нi!.. Я теж!.. Я тепер збагнула,
чому в той свiтанок втекла. Не баби злякалася. Щастя мене понесло..."
Лист перетинаК телеграфна стрiчка:
Штаб партизанских отрядов отсутствием анкетних данных сообщить
местонахождение Кравцова не имеет возможности
Фронтова дорога. Чорний, Федiр Iванович, Ася, Вiчний когось чекають.
Кожний в своПх думках. Заходить О л е н к а з речовим мiшком за плечима.
О л е н к а (радiсно). Всi прийшли! Спасибi!
Чути сигнал машини.
Ч о р н и й. На вiллiсi. Як генерал!
А с я. Добре, що приПхала попрощатися.
Ч о р н и й. Значить, на той бiк?
А с я. Не згуби адреси, пiсля вiйни зустрiнемося.
О л е н к а. Напам'ять вивчила.
В i ч н и й (дiстаК якийсь згорток). Вiзьми.
О л е н к а. Що це?
В i ч н и й. Потiм подивишся - гостинець.
О л е н к а (цiлуК Вiчного). Спасибi...
В i ч н и й. Прощайся та йди... ЧуКш, гуде.
Ч о р н и й. Хто ж це тебе засватав у таку командировочку?!
О л е н к а. Сама... I Федiр Iванович... допомiг.
Ф е д i р I в а н о в и ч. ЩасливоП дороги. (Як перед старшим, вiддав
честь, повернувся i стройовим кроком вийшов).
Ч о р н и й. Математик!
А с я (поцiлувала Оленку). Щасти! (Виходить).
Ч о р н и й (подав руку). Бувай здорова, закохана.
Чути сигнал машини.
О л е н к а. Iду.
В i ч н и й (пiдiйшов). Бережись, дочко. Скоро вiйнi кiнець...
(Поцiлував). Iди.
Оленка вибiгаК, щоб не помiтив ПП слiз.
Понiс вiтер пушинку!
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ПЕРША
ВисвiтлюКться лист:
"...Ти, мабуть, уже демобiлiзувався, Кравцов, уже дома... Я теж Пздила
додому...
...В нашiй хатi зупинилися на постiй два нiмецьких офiцери. Џм
забажалося "руського чаю", справжнього, з самовара. Бабуся приготувала i
чай, i заварку - вона на цьому зналася... Напилися офiцери, поснули та й
не прокинулися вiд бабиноП заварки. Оскаженiли фашисти i все село спалили,
i людей до одного... Не село, а згарище. Тiльки печi бiлiють, як хрести.
Не село, а кладовище...
...Знайшла Асю i живу в неП. У нас все спiльне: i хлiб, i спогади, i
надiП... Я тепер нянею в госпiталi... Скiльки поранених перебуло, i нiхто
не зустрiчав Кравцова... Життя у нас, можна сказати, спокiйне... Цiлий
день на роботi, а вечорами п'Кмо чай..."
ВисвiтлюКться невеличка затишна кiмната. Стiл, стiльцi, шафа, лiжко,
старий шкiряний диванчик, на вiкнах бiлi занавiски. Ася i Оленка п'ють
чай, обидвi у вiйськовiй формi без погонiв.
О л е н к а. На вiйнi почувала себе певнiше, а тепер... Наче вiдстала
вiд поПзда на якiйсь забутiй станцiП, без речей, без квитка, без надiП
наздогнати свiй поПзд...
А с я. Кравцова шукаКш?
О л е н к а. Шукаю.
А с я. Виходить, Пдемо.
О л е н к а (сумно посмiхнулась), У тупик.
А с я. Це вже на тебе не схоже, Оленко.
О л е н к а. Подумаю - рiдних нiкого - не вiриться. Наче страшний сон -
нiкого! Одна! (Пауза). Невже i в тебе, Асю, нiкого? Може, десь хтось
залишився? Казала ж - така велика родина...
А с я. Родина велика, дуже велика... Але i Бабин яр великий, дуже
великий! Усi там... (Пауза). Ходила туди, не знаю, як сказати, - прощатися
чи вiдвiдати Пх.(Пауза). Приходять в Бабин яр живi, а там вони здаються
теж мертвими... Глянеш - стоять скам'янiлi вiд горя. Наче пам'ятники
закатованим. I вночi приходять. I я була. Нiч тодi - наче ПП хто вилив на
землю, i вона загусла чорною смолою - непроглядна. Стою, i на мить
здалося, що вони, закатованi, зi мною поряд... А може, я з ними...
Мовчать, пригнiченi спогадами. Довга пауза.
О л е н к а. Пiсля таких спогадiв, як пiсля бою, моторошно на душi.
Пауза.
А с я. Ми залишилися живi. Треба жити, будемо жити, Оленко... (РозливаК
чай в кухоль i чашку без ручки. Посмiхнулася). Сервiз! А до вiйни в нас
дома був чайний сервiз з якогось особливого фарфору. Правда, ми його не
займали, боялися, щоб не побити. Вiн стояв у буфетi, як прикраса, як
ознака благополуччя.
О л е н к а. Тепер люди розумнiшi стали, не будуть набивати своП
квартири дорогими меблями, сервiзами, люстрами - будуть жити простiше...
вiйна навчила!
А с я. Вiйна заморозила людей, а вiдтануть, може, знову... i меблi, i
люстри, i сервiзи... та й вiйна забудеться...
О л е н к а. Ми все про вiйну. СпробуКмо не згадувати ПП хоч за
вечерею... Хто знайде хорошу мирну тему, одержить у премiю грудочку цукру.
Згода?
А с я. Згода.
О л е н к а. Щоб вiйною i не пахло...
Заходить Чорний - шинеля на плечах, при орденах, чуб вибився з-пiд
кашкета. Оленка i Ася дивляться на нього i не вiрять своПм очам.
Ч о р н и й (обвiв поглядом кiмнату). Хороша землянка, жити можна!
А с я. Капiтан!
О л е н к а. Товаришу Чорний!..
Обидвi схоплюються, цiлують його.
Ч о р н и й. Оце атака! Вважайте, що ваша взяла! Скiльки добивався, щоб
ви мене поцiлували, можна сказати, iз зброКю в руках добивався. А тут -
добровiльно.
А с я. Сiдайте до столу.
Ч о р н и й. Дай опам'ятатися. Що ж це виходить? Шукав одну з вас,
знайшов обох!
О л е н к а. ШкодуКте?
Ч о р н и й. Не шкодую. (Засмiявся). Але знову ж таки проблема.
О л е н к а. Знову жарти. Боже, яка радiсть! Нашого полку прибуло.
(ПiдсовуК стiлець). Сiдайте.
Ч о р н и й (сiдаК). Може, ще раз поцiлуКте?
А с я. Обiйдешся.
Ч о р н и й. Скупою залишилася. В госпiталi знову рiжеш-кроПш?
А с я (засмiялась). Рiжу-крою!
Ч о р н и й (до Оленки). А ти?
О л е н к а. Няня.
Ч о р н и й (iмiтуК голос хворого). Няня, дай утку! (Махнув рукою).
Роботьонка!
О л е н к а. А ви?
Ч о р н и й. Вибираю зручну позицiю! (Жест). Це вже без мене одержала?
За партизанство? Чув.
О л е н к а. Так де ж ви?
Ч о р н и й. ЗаПхав у село до сестри, потрудився. Хату полагодив,
сарай, паркан. У колгоспi роботи - вибирай любу! А дiвчат - аж земля бiлiК
вiд Пх хусточок, та всi такi гарнi. Жити в селi можна... А це надумав -
провiдаю однополчан.
О л е н к а. Як же ви нас знайшли?
Ч о р н и й (засмiявся). По картi.
О л е н к а. Сiдайте вечеряти. Ви ж з дороги, голоднi.
Ч о р н и й. Голодний? (ЗнiмаК ранець). Ось у цiй торбi сало, хлiб,
цибуля, навiть пшона з кiлограм. Це мене дiвчата проводжали. Плачуть i
сунуть у торбу всяку всячину! УявляКте? Торба була мокра вiд дiвочих слiз.
Наче пiд дощем побувала.
А с я. Так уже й ридали?..
Ч о р н и й. Я в селi, як ОнКгiн у Петербурзi. Нарозхват! Руки, ноги К,
вродливий, ордени... Любили всi. (Пауза). Але я привiз себе вам! Берiть у
полон.
А с я. Вiйна скiнчилась, у полон не беруть.
Ч о р н и й. Тодi зарахуйте до своКП команди.
А с я. Укомплектована.
Ч о р н и й. Побуду в резервi. (До Оленки). Кравцова знайшла? (Пауза).
Я теж шукав! Трьох Кравцових зустрiв, не тi...
А с я. Мого листа одержав?
Ч о р н и й. Так точно!
А с я. Рiк мовчав?
Ч о р н и й. А що лист? Папiр. (Пауза, наче жартома). Ти любиш мене,
Асю?
А с я. Допит?
Ч о р н и й. А ти, Оленко?
О л е н к а. Люблю.
Ч о р н и й. Краще б змовчала.
Пауза.
А с я. Наше мiсто сподобалось?
Ч о р н и й. Як слiпий солдат, дивиться на свiт чорнотою вибитих вiкон.
(Пауза). Асю, що ти написала в кiнцi листа до мене?
А с я. Чекаю.
Ч о р н и й. Так точно! Написала, що чекаКш. I я приПхав.
А с я. Через рiк?
Ч о р н и й. Думав! Рiк думав...
А с я. Про що?
Пауза.
Ч о р н и й (майже сердито). Про життя! Ким я був на фронтi?! Командир
батальйону! Капiтан! Офiцер! На рiвних з тобою! А мир зiрвав з мене погони
i знову кинув у рядовi... (Схопився, виструнчився перед Асею). Рядовий
Чорний! Ось хто я такий!.. Ось яке воно сволочне життя! Уже два мiсяцi, як
я приПхав сюди, i працюю... Головою мiськради? Нi! Слюсарем у
домоуправлiннi, ремонтую крани, водопроводи! (Посмiхнувся). Ось так, Асю
Михайлiвно!.. Слюсар проводжав вас i з роботи, i на роботу. Назирцi, щоб
не помiтили... А сьогоднi наче петлею мене здушило - не мiг далi i
прийшов... Тiльки не здумай для годиться заперечувати... (Пауза).
А с я. Не буду.
Ч о р н и й. Тим краще... Я завтра поПду звiдси.
А с я (пауза). ЩасливоП дороги. Рядовий!
О л е н к а. Асю! Ти... Ти подумала?!
А с я (нiби про себе, тихо). А що думати? Я кохала його погони
офiцерськi, а тепер вiн рядовий...
Чорний стоПть розгублений, потiм нiби ударила його якась думка. Схопив
чашку, кухоль, виливаК чай, дiстаК з торби флягу, наливаК Асi, Оленцi,
собi в кришку з-пiд фляги, чокаКться з ними. Всi мовчки випили.
О л е н к а (встала, глянула на Асю, Чорного). Гiрко!
Ася пiдводиться, Чорний обiймаК ПП, цiлуК.
(Оленка про себе). Вона знайшла!..
Повiльно гасне свiтло.
ВисвiтлюКться лист:
"Чорний одержав, як вiн висловлюКться, блiндаж. Ася перейшла до нього,
а я лишилася тут... Навчаюся в художньому технiкумi... Художником хочу
бути. Шукаю тебе. Де почую чи прочитаю прiзвище Кравцов, узнаю адресу i
пишу йому. Чи це не ти?!"
Зникають слова листа, i на паперi пробiгають рядки телеграми:
Отдел учета персональних потерь сержантов и солдат Советской Армии
просит сообщить имя и отчество Кравцова и воинскую часть в которой он
служил последнее время
ВисвiтлюКться кiмната. Оленка стоПть перед маленьким дзеркальцем, що
висить на стiнi. РозчiсуКться. Заходить молода жiнка, бiдно, але дбайливо
одягнена. Видно, знервована, намагаКться бути спокiйною, але це Пй не
вдаКться. Вiдверто розглядаК Оленку.
О л е н к а. Ви до мене?
М о л о д а ж i н к а. Ось ти яка, Џлонка...
О л е н к а. Џлонка?
М о л о д а ж i н к а. Молода. Ще молода, а видно, Крим i Рим пройшла i
мiднi труби... (Вдавано смiКться). Тебе ще нiхто не тягав за твоП патли?
О л е н к а. Що таке, хто ви?
М о л о д а ж i н к а. Фронтовичка. Похiдно-польова жона - ППЖ. В атаку
ходила на чужих чоловiкiв... Видно, не одному прислужилася!
О л е н к а. Що ви говорите? Замовкнiть!
М о л о д а ж i н к а (вже не стримуКться - гнiв аж тiпаК нею). Вiйна
скiнчилась, а ти не можеш заспокоПтися! Ти Пм тепер не потрiбна!
(Брутально кинула). Iз запльованоП криницi води не п'ють! (Пауза). Чого
мовчиш? Невинною прикидаКшся? Ось. (ДiстаК з сумочки лист, кидаК на стiл).
Тодi, як знайомилась, Џлонкою називалась, а тепер? (Пауза). Чого ти до
Кравцова чiпляКшся?.. У нього двоК синiв малих. (ДiстаК фото, кладе на
стiл). Бачиш - на руках обох тримаК. Куди вiн пiде вiд них?
Оленка не взяла фото, тiльки пiдiйшла, подивилася i вiдiйшла.
Ти що, нiма?
О л е н к а (тихо). Не вiн. (Пауза). Не вiн...
Перемiна свiтла. Оленка i молода жiнка сидять за столом.
М о л о д а ж i н к а (вже iншим, спiвчутливим голосом, та й вся вона
наче iншою стала, аж погарнiшала - може, вiд того, що зняла хустку,
вродливе обличчя - спокiйне). Ще раз прошу, пробач менi, дурнiй. (Пауза).
Я з своПм зустрiлася за два роки перед вiйною. А потiм вiн як пiшов, то аж
у сорок п'ятому повернувся. Що вже я пережила за цi роки?! Думками вдень i
вночi бiля нього - i вмирала i оживала з ним. Повернувся, одружилися,
щастя поселилось у душi - не ходжу по землi, на крилах лiтаю. I десь
взялася думка, нiби ворог пiдкинув: невже вiн п'ять рокiв нiкого не любив?
Я взяла та й запитала його... Вiн якось байдуже, наче пригадав: сестра
одна на фронтi подобалася, гарна дiвчина була... I перевiв розмову на
iнше. Я вже не допитувалась бiльше. А та сестра п'явкою в серце впилася.
Вiдчуваю, по голосу його вiдчуваю, що нiчого страшного не було, а п'явку
вiдiрвати не можу. Для чого вiн менi так нерозумно признався? Власне, що
признався? Просто подобалася. А тут лист вiд тебе!.. Я вже з собою нiчого
не могла вдiяти. ПоПду i вб'ю розлучницю! Отака я божевiльна, Оленко.
(Пауза). Так грiшно про тебе думала. Прости.
О л е н к а. Я не серджуся.
М о л о д а ж i н к а (обняла Оленку). Не втрачай надiП - може, вiн i
живий. Може, в полонi... Тепер багато повертаКться, чекай.
ЗатемнюКться кiмната. ВисвiтлюКться лист:
"Закiнчила училище. Працюю в театрi художником-декоратором.
Вiдремонтувала свою "землянку", придбала новi меблi. Хто не прийде -
захоплюКться, як у мене гарно. Я люблю свою "землянку", а iнодi хочеться
пiдiйти i кинути гранату в неП, в мою тюрму... Якби ти знав, Кравцов, як
важко бути жiнцi самотнiй. Наче й на вулицi чоловiки вгадують, що ти
самотня. Кидають на тебе погляди такi... липкi, що хочеться швидше додому,
стати пiд душ, вiдмити Пх...
Пробач, з ким же, як не з тобою, подiлитись..."
Кiмната Оленки... Не "землянка", а нова - свiтла, зi смаком
вмебльована. ЗдаКться, тут оселився затишок i спокiй... Оленка увiмкнула
приймач, слухаК пiсню...
Дзвiнок. Оленка вiдчиняК дверi, заходить Адвокат. Йому вже сорок.
Красивий, випещений, святково одягнений, в руках букет бiлих i червоних
троянд.
А д в о к а т. Пробачте, що я без запрошення.
О л е н к а. Справдi, несподiвано. Що вас привело до мене?
А д в о к а т (подаК троянди). Ось цi троянди. Подумав, ви художник, ви
любите квiти...
О л е н к а. Дякую. В честь чого?
А д в о к а т. Просто так. Надворi падаК снiг - i цi троянди. Така
несумiснiсть... (Усмiхнувся). I ви, як троянда, серед снiгу...
О л е н к а. Для правди занадто красиво. А втiм, я помiтила, що ви
схильнi до велемовностi.
А д в о к а т. Коли я бачу вас, мимоволi народжуються небуденнi слова.
О л е н к а. Ви адвокат, це професiйна звичка розцвiчувати мову, але
тут немаК суддiв i пiдсудних. Може, i буденною обiйдемось.
А д в о к а т. Не розумiю...
О л е н к а. Наприклад, я скажу вам: не треба чекати мене бiля театру.
Не треба шукати випадковоП зустрiчi зi мною. I нема чого заходити до мене
без запрошення, навiть з трояндами. Що ви на це скажете?
А д в о к а т. Згоден з вашим мiркуванням i прямотою. Але... (Пауза,
посмiхнувся). Справдi, професiя впливаК i на лад мислення. Ви сказали, що
тут нема суддiв i пiдсудних... Уявiмо, що К...
О л е н к а. Не збагну.
А д в о к ат. Ви суддя, а я пiдсудний i сам себе буду захищати.
О л е н к а. Ви вчинили злочин?
А д в о к а т. Ви суддя, i вам вирiшувати, чи вчинив я злочин.
О л е н к а. Суддя, злочинець, адвокат - цiкаву гру ви пропонуКте...
А д в о к а т. Все, що я вам скажу, може здатися банальним. Але
повiрте, Оленко, в кожному моКму словi правда... Я жив спокiйно. Я вважав
себе щасливим... А може, це так i було. А потiм Першотравневе свято. I
раптом у барвистому потоцi людей я побачив вас... Побачив - i вулиця нiби
обезлюднiла. Залишились тiльки ви. Я йшов за вами, мов зачарований, я
хотiв хоч на мить вловити ваш погляд... (Пауза). Думав - усе минеться. Я
хотiв зiтерти ваш образ в пам'ятi - i не мiг. Не мiг пересилити себе. Я
шукав зустрiчей... Аби хоч здаля глянути на вас. I тi кiлька вечорiв, коли
менi випало щастя якихось пiвгодини побути з вами, ставали для мене
святом. Коротка дорога вiд театру до вашого будинку... Ви приходили
додому, гасло свiтло у вашому вiкнi, а я цю дорогу вимiрював ще десятки
разiв. Я не хлопчисько, щоб не зважувати своП слова (Пауза. Наче
вагаКться, чи сказати). Я кохаю вас, Олено... I життя менi без вас
немаК... (Пауза). Я боявся про це сказати. Але ще бiльше боюся вашого
вироку, мiй суддя! (Схилив голову. Тривала пауза).
О л е н к а (дивиться у вiкно. Не повертаючись). Але ж ви одружений, ви
любите свою дружину.
Пауза.
А д в о к а т. Я думав, що любив ПП, - а тепер... (Завагався). Може, не
треба?
О л е н к а. Кажiть!
А д в о к а т. Менi тяжко про це говорити. (Довга пауза). Але тепер я
не можу дивитись, я не можу чути ПП голосу, ПП подиху... Кожен жест, кожне
слово викликаК в менi протест, вона стала менi... нестерпною. Це жорстоко
з мого боку, але що я вдiю. (Пiдiйшов до Оленки). Не женiть мене, Олено.
О л е н к а (вiдiйшла в сторону). Я вас зрозумiла. I не осуджую вас.
А д в о к а т. Тепер я найщасливiший у свiтi. (ЦiлуК Оленцi руку).
О л е н к а. Не будемо критися з нашим коханням.
А д в о к а т. Моя дорога, мила Оленко!!!
О л е н к а. Сьогоднi ж, зараз пiдемо до вашоП дружини i все скажемо -
для чого ховати нашi почуття? Скажемо Пй все...
А д в о к а т (не знаК, що вiдповiсти, розгублено посмiхаКться).
Звичайно... але... як це зробити?
О л е н к а. Ось так. Я одягаюсь, i ми йдемо до вашоП дружини... У нас
- справжнК кохання. (Бере з шафи пальто, одягаКться). Вона нас зрозумiК.
А д в о к а т (затримуючи Оленку). ...ЏП треба пiдготувати, в неП
особливий (запнувся), не м'який характер.
О л е н к а (вже одягнена). Ви Пй розповiсте про своК велике кохання
так, як ви говорили менi, i вона повiрить вам.
А д в о к а т. Я?!. Розкажу... (Сiв, пiдшукуК слова). Ви жартуКте?
О л е н к а (здаКться, на повному серйозi). Коханням не жартують.
А д в о к а т (вже з нотками роздратованостi). Так, але ж ви не дитя,
щоб не розумiти складностi ситуацiП... I я не пiдготовлений до розмови з
дружиною...
О л е н к а. Що ж, я розповiм сама... Не турбуйтесь, жiнки умiють
говорити про великi почуття... Розповiм так, що вона - не знаю, як мене, а
вас зрозумiК.
А д в о к а т (пiдвiвся, рiшуче). Цього робити тепер не будемо...
О л е н к а. Ви можете й додому не заходити... Почекайте тут, у мене,
поки я повернусь. (Хоче йти).
А д в о к а т. Мiж iншим, кохання може бути без руйнування сiм'П...
Сiм'я i кохання можуть iти паралельно... паралельно. Подумайте над цим.
О л е н к а. Я так не хочу. Я свого доб'юся! Ви будете тiльки моПм!
А д в о к а т. Я лише подарував квiти...
О л е н к а. Не вiдмовляйтесь.
А д в о к а т. Бувайте здоровi...
О л е н к а. Нi-i... Нi! (ЗаступаК дорогу).
А д в о к а т. Це вже схоже на шантаж.
О л е н к а. А кохання?
А д в о к а т. Ви мене примушуКте...
О л е н к а (весело смiКться, потiм майже урочисто). Суд оголошуК
вирок: я звiльняю вас вiд кохання i забороняю вам на все ваше життя
вимовляти це святе слово.
ВисвiтлюКться лист:
"Дев'яте травня. У цей день ми збираКмося втрьох i святкуКмо
по-фронтовому... Чорний, Ася i я. I ти з нами! I стiл завжди накритий на
чотирьох..."
ПроповзаК телеграфна стрiчка:
Всесоюзное общество Красного Креста и Красного Полумесяца Управление по
розыску советских и иностранных граждан не можем установить место
нахождения Кравцова отсутствием полных данных.
Кiмната. Стiл без скатертини, на столi чотири котелки, ложки, чотири
вiдломлених шматки хлiба, чотири залiзних кухлi, солдатська фляга. В
пляшцi напiврозквiтла гiлочка... Оленка у вiйськовiй формi з погонами
лейтенанта, при орденах.
О л е н к а (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин... (Дзвiнок, Оленка
здивована). Може, мiй годинник вiдстаК... Але ж ми вчора, як перед боКм,
звiряли з годинником Чорного. (ВiдчиняК дверi).
Заходить Федiр Iванович у формi полковника.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Здрастуйте, Оленко!
О л е н к а (спочатку не впiзнала його). Начштабу? Федiр Iванович?
Невже це ви?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко?!
О л е н к а. Точно так у нас завжди починалася розмова. Добре живу!
Пауза.
Ф е д i р I в а н о в и ч. I так кiнчалась...
О л е н к а. Як ви знайшли?
Ф е д i р I в а н о в и ч. В "Пионерской правде" прочитав про злiт
пiонерiв 25-П школи вашого мiста. Там виступала iз спогадами учасниця
ВiтчизняноП вiйни, снайпер 346-го стрiлкового...
О л е н к а. А ви "Пионерскую правду" читаКте?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Передплачую.
О л е н к а. ...Для дiтей?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Для себе. У кожного своП дивацтва. А ви ще в
армiП?
О л е н к а. Це на честь Перемоги одягла. Прямо з дороги?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Я прилетiв учора. Поки взнав вашу адресу,
влаштувався в готель...
О л е н к а. Чому ж учора не прийшли?
Ф е д i р I в а н о в и ч. Вже був вечiр, незручно...
Дзвiнок, Оленка вiдчиняК дверi, заходять Чорний i Ася при орденах, в
погонах.
Ч о р н и й (до Оленки). Не по формi зустрiчаКте старших, лейтенанте!
(Побачив полковника). Здравiя желаКм, товаришу полковник! Капiтан
Чорний!.. (Обiрвав). Командир третього батальйону... Товариш начштабу!
(ВiтаКться). Аж не вiриться!
Ф е д i р I в а н о в и ч. Мов додому приПхав. (ЦiлуК руку Асi). Ася
Михайлiвна... Наче я вас усiх учора бачив... Всi такi молодi...
Ч о р н и й. Молодi... У нас з Асею вже солдат росте!
Ф е д i р I в а н о в и ч. Вiтаю! Жаль, що на весiллi не був.
О л е н к а. В армiП лишились?
Ф е д i р I в а н о в и ч (жест). Кадровий!
Ч о р н и й. Товаришу полковник, дозвольте. У нас заведено розпорядок -
о дванадцятiй нуль-нуль за стiл... (Жест). Прошу.
О л е н к а. ЗапiзнюКмось.
Ф е д i р I в а н о в и ч (жест у бiк стола). Наче дихнуло фронтом.
А с я. Iдея Оленки. Ми всi роки втрьох - за таким столом.
Ф е д i р I в а н о в и ч (оглядаК стiл). А сьогоднi, бачу, чекали
четвертого.
Незручна пауза, всi мимоволi глянули на Оленку.
О л е н к а. Вже п'ять на першу, товаришi офiцери!
Ч о р н и й (розливаК з фляги, всi беруть кухлi, пiдводяться). Наш
традицiйний тост. За тих, хто дарував нам перемогу...
Випивають. Тихо, схвильовано спiвають свою полкову пiсню. ТемнiК
кiмната, i висвiтлюКться лист:
"Кравцов! Усе почалося з того, що у День Перемоги нас було четверо
(крiм слова "Кравцов", усе закреслено). Пишу тобi останнього листа, я
втомилась вiд чекання. ("Втомилась вiд чекання" закреслено). Ти мене
зрозумiй, тяжко, нестерпно тяжко бути самотньою. Я в душi тебе нiколи не
забуду. (Остання фраза закреслена). Не можу повiрити... Так сталося,
приПхав фронтовий друг ("друг" закреслено). Товариш... Я про нього тобi
писала - Федiр Iванович. Вiн в армiП, на Далекому Сходi, завтра я виПжджаю
з ним... Прости, Кравцов! А хiба я в чому винна? Хiба я винна перед тобою?
(Пiсля слiв "з ним" все закреслено). Олена".
ВисвiтлюКться кiмната Олени. Дверi шафи вiдчиненi, посеред хати стоПть
кiлька чемоданiв, на одному сидить Оленка в плащi, вже нiби готова в
дорогу. Пауза. Заходить Федiр Iванович. У руках якiсь пакунки, квiти, вiн
незвично для нього збуджений, веселий, балакучий.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Квiти вiзьмемо з собою, уявляКш, троянди на
Курилах! Попросимо стюардесу якось зберегти, щоб не зiв'яли. (ПодаК квiти
Оленцi, засмiявся). Ти знаКш, жiнка, яка продавала квiти, каже менi:
"Поздоровляю вас, товаришу полковник". - "З чим?" - питаю. "Зi щастям" -
каже. ВиявляКться, як горе, так i радiсть не можна приховати. Iще купив
"Пионерскую правду", вона допомогла менi вiдшукати тебе. Я тепер
передплачу ПП на п'ятдесят рокiв. (Дивиться на годинник). За десять хвилин
будуть Чорний i Ася. ПопрощаКмось - i в дорогу.
Пауза.
Оленка (тихо, але чутно). Дорогий мiй друже! Прости мене, я нiкуди не
поПду!
Федiр Iванович щось хотiв запитати, та так i не встиг, а з обличчя ще
не зiйшла радiсть.
Ф е д i р I в а н о в и ч. Що ти сказала, Оленко?
О л е н к а. Я не поПду.
Довга пауза.
Правду сказав Сковорода: "Трава К трава, а скошена трава - сiно".
(Пауза). Хай моК кохання живе. Хай росте...
Поволi гасне свiтло.
ВисвiтлюКться лист:
"...Збоку, наче в кадрi фiльму, вглядаюсь у своК життя i нiчого змiнити
не можу - бо кохаю... Пенелопа, чекаючи Одiссея, ткала вдень i розпускала
вночi, а я своП надiП виткала безсонними ночами... виткала довге полотно
своПх чекань... I руки не пiднiмаються розпустити це полотно".
ВисвiтлюКться кiмната. На столi горить свiчка. Оленка сидить задумлива,
дивиться на маленьке полум'я, нечутно заходить К р а в ц о в. Такий, яким
ми бачили його в першiй картинi. Десь далеко, ледь чутно, застрочили i
замовкли кулемети.
О л е н к а (тихо). Де ти тепер, Кравцов?!
К р а в ц о в. Я тут.
Виникають звуки вже знайомого вальсу. Оленка мовчки, наче за внутрiшнiм
покликом, пiдходить до Кравцова, зупиняКться.
О л е н к а (розмовляК з Кравцовим тихо, наче боПться, щоб ПП не
почули). Давай потанцюКмо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
Ол е н к а. ЗгадаКмо ту, що на випускному. Вальс.
Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки, повiльно танцюють. Кравцов
нахиляКться, мов хоче поцiлувати Оленку, вона вiдсторонюКться, обоК
зупинились, мовчать.
К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна-зустрiнемося. Побачиш, приПду!
Оленка (посмiхнулась). Квитка не дiстанеш.
К р а в ц о в. А я не поПздом.
Ол е н к а. Лiтаком?
К р а в ц о в. Я приПду до тебе... (Зупинився, думаК, на чому вiн
приПде). На голубих оленях! У заметiль таку, що тiльки в нас буваК -
непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не буваК, я Пх придумала.
К р а в ц о в. Раз ти придумала - то вони К! I я Пх знайду! ПриПду i
скажу: Џлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поПхали!..
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитись! Я тобi покажу такi дивовижнi краП!
О л е н к а. А ти Пх бачив?
К р а в ц о в. Снилось або уявляв. А може, поПдемо в чужi землi
допомагати революцiю робити?
О л е н к а. Не боПшся?
К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а (тихо). А хто до мене приПде?
К р а в ц о в (подумав). Нi! Я виживу! Щоб до тебе повернутись!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Перемiна свiтла.
Кiмната. Свiчка згасла. Оленка - вся в спогадах. Дзвiнок. Один, другий.
Оленка вiдчиняК дверi - заходить Вiчний, уже помiтно постарiлий, в руках
саморобна валiзка...
В i ч н и й (поставив валiзку, витер вуса). Здрастуй, Оленко. Вiчний я!
Оленка ще трохи постояла, наче пiзнавала, потiм впала йому на груди,
забилась у плачi.
Що з тобою, дочко? Не треба плакати. (I сам непомiтно змахнув сльозу).
Гiсть у тебе, а ти в сльози... Заспокойся, дитинко... Ось так.
О л е н к а (витираК сльози). Це я вперше заплакала на людях. Вперше!
В i ч н и й. Воно так, самому поплакати не грiх, а на людях... Он яка
ти гарна, тiльки якась наче...
О л е н к а. Яка?
В i ч н и й. Дуже не схожа на славетного снайпера 346-го стрiлкового...
Таке плету, старий... Твоя хата?
О л е н к а. Моя.
В i ч н и й. Гарно та чисто - добре живеш! (Глянув на картину). МалюКш?
(Пiдiйшов до мольберта). Землянка - це та, в яку я тодi заходив до тебе, -
он i кухоль, i котелок, i гвинтiвка з оптичним твоя...
О л е н к а. Яка я рада, що ви приПхали, а то пишете тiльки
поздоровлення з Днем Перемоги!
В i ч н и й. Я пишу нескладно, та й що писати - живу собi. А ти чого ж
не пишеш?
О л е н к а. Що писати-теж живу собi... (Пауза). Одна...
В i ч н й й. Я так i думав, що одна... (РозкриваК чемодан). А це
гостинця привiз. (ВиймаК бiлу полотняну вишивану сорочку). Це тобi - моя
баба. У нас хлопцi, дiвчат немаК, то стара каже: "Оленка в театрi, то,
може, Пй згодиться".
О л е н к а (розгортаК сорочку, захоплено). Яка вишивка!
В i ч н и й. Моя вмiК вишивати.
О л е н к а. I моя бабуня вмiла.
В i ч н и й. Знадобиться або в театрi, або колись - дочка...
Оленка згорнула сорочку.
Це вiд мене подарунок. (ПодаК хустку бiлу в квiтах). Колись у цигана
вимiняв, так i називаКться - циганська... Думав, жiнка носитиме, а вона
поклала до скринi. То жалiла, то за роботою - так i не запиналася.
О л е н к а (накинула хустку на плечi). Спасибi, спасибi вам.
В i ч н й й. А це сало, воно добрiше, чим куповане. Це варення
калинове, вишневе, малинове, це мед, а це трохи масла - домашнього. А це
(виймаК дошку, вистругану, з ручкою) я зробив, на кухнi пригодиться. Щось
покришить, щоб не порiзати столу. А ось i калинова. (ВиймаК з кишенi
пляшку). В кишенi вiз, щоб не побити, на семи травах настояна.
О л е н к а (вкрай схвильована). Спасибi, батьку... Чим i вiддячу...
В i ч н и й. Батьком назвала - уже й вiддячила... Гарна ти, Оленко,
молода i гарна.
О л е н к а (посмiхнулась). Не така вже й молода, не така вже й гарна.
Роки...
В i ч н и й. Роки йдуть, а що Пм робити... Вони йдуть, а ми живемо.
О л е н к а. Вас наче бог послав. Прийде Ася, Чорний - от буде Пм
сюрприз.
В i ч н и й. Як вони?
О л е н к а. Чорний - кандидат педагогiчних наук!.. УявляКте, наш
комбат Чорний... кандидат педагогiчних наук. Ася - головний хiрург,
майстер вищого класу!
В i ч н и й. Практика на вiйнi в неП була, не дай боже!
О л е н к а. То, може, Пх зараз покликати?
В i ч н и й. Покличеш Пх, Оленко, пiзнiше... А поки що розмова до тебе
К...
О л е н к а (трохи стривожено). Розмова?
В i ч н и й. По чарцi давай вип'Кмо.
О л е н к а. Може, потiм.
В i ч н и й. Розмова така, що треба перед нею.
Оленка дiстаК чарки i ставить на стiл якусь закуску.
В i ч н и й (наливаК чарки). За все добре, Оленко! (Випивають). Воно й
на нерви дiК добре. (Пауза). Скажу тепер, чого я приПхав. (Пауза, думаО, з
чого почати). Отож сини в мене. Два Пх: один секретарем райкому комсомолу,
там же, у нас в районi, а другий збирався на дипломата, а вивчився на
iнженера. ПрацюК в Сибiру. Гарнi дiти. Можна закурити?
О л е н к а. Курiть, i я теж, - щось наче хвилююсь...
(ЗакурюК).
В i ч н и й. Гарнi дiти... Цей, що в комсомолi, женився, а той ще не
зустрiв своКП. Та я не про це... В нашiй сiм'П тебе знають, Оленко, i
фотографiя твоя висить на стiнi... Знають i життя твоК... (пауза)
незвичайне... Так оце недавно син з Сибiру прислав газету, в нiй
описуКться про одного директора заводу... I фотографiя. Директор той на
прiзвище Крав-цов, Микола Iванович. (ДiстаК з валiзки газету в тецi). Це
я, щоб не зiм'ялась. (ПодаК газету). Ось...
Оленка тремтячими руками взяла газету, впилась в неП очима, потiм якось
безсило вiдкинулась на спинку стiльця.
По-моКму, це вiн... Я написав сину, хай розвiдаК усе, як воно там i що,
i напише тобi... З нього дипломат путящий - говорити з людьми вмiК.
(Помiтив стан Оленки). Радiсть я принiс чи горе-i сам не знаю!..
ВисвiтлюКться лист. П'ять рядкiв закреслено так, що Пх не можна
прочитати, крiм двох перших слiв:
"Здрастуй, Кравцов".
КАРТИНА ДРУГА
Простора кiмната, з кiмнати двоК дверей: однi прямо на глядача, другi -
праворуч. У крiслi сидить Кравцов, читаК газету. Моложавий, але посивiлий.
Обличчя втомлене, блiде... На канапi сидить Бiла Мафiя-молода, вродлива
жiнка, гортаК журнал.
Пауза.
Б i л а М а ф i я. Освiтлення нiкчемне. А чому ти не працюКш у своКму
кабiнетi? (Пауза). I менi зайти не дозволяКш. А твоКму грiзному приятелю
дозволено?..
К р а в ц о в. Нiкому.
Б i л а М а ф i я. Там секрети?
К р а в ц о в. Секрети.
Б i л а М а ф i я. Як у тебе не затишно. Меблi старi... час помiняти.
К р а в ц о в. Звик.
Б i л а М а ф i я. Дивнi звички - звик не обiдати, i сьогоднi не
обiдав?
К р а в ц о в. Щось Пв.
Б i л а М а ф i я. Зроблю хоч вечерю путящу. Сподiваюсь, не поспiшаКш
нiкуди?..
К р а в ц о в. Вечiр вiльний!
Б i л а М а ф i я (вiдклала журнал). Я - в гастроном, а ти постарайся,
коли прийде твiй грiзний приятель, не затримувати його, будь ласка.
(Пiдiйшла до Кравцова, поклала руки на плечi, схилилась до нього).
Стомився? ПоПдемо влiтку на пiвдень... (Пауза). Поцiлуй мене...
Кравцов цiлуК.
Директор - до останньоП клiтини, навiть поцiлунок директорський.
В дверях зiткнулась зi Скирдою, вони постояли, з неприязню оглянули
одне одного.
Бiла Мафiя вийшла. Скирда ще глянув Пй услiд. За цi роки вiн, здаКться,
не змiнився, хiба що зсутулився.
С к и р д а. Куди це Бiла Мафiя понеслась?
К р а в ц о в. Чому ти прозиваКш ПП Бiлою МафiКю?
С к и р д а (пiдiйшов, вiдчинив буфет, налив чарку, випив, закусив
цукеркою i сiв на канапу). А ти чув про мафiю?
К р а в ц о в. Дещо.
С к и р д а. Так ото вона i К Мафiя. А чому бiла?.. (Жест). Мабуть,
просила, аби мене скорiше спровадив. Я довго не затримаюсь.
К р а в ц о в (пiдiйшов до буфета, теж випив чарку, подивився на
Скирду). Новий костюм?
С к и р д а. Ти ж дав менi премiю, я й купив.
К р а в ц о в. Хороший костюм.
С к и р д а. А скажи, ти б дав менi премiю, якби, припустимо, не знав з
фронту, а так, за роботу?
К р а в ц о в. Хтозна, може б, i нi...
С к и р д а. Виходить, ти не об'Кктивний.
К р а в ц о в. Те, що я тебе знаю з фронту, даК менi можливiсть бути
об'Кктивним.
С к и р д а. Фронт! (Пауза). На фронтi я був (жест), а ким ти? А тепер
- ти директор заводу, а я в прохiднiй. Охоронник.
220
К р а в ц о в. Бери iншу роботу.
С к и р д а. Менi й там непогано... А тобi мiнiстр жалуК премiю?
К р а в ц о в. ДаК.
С к и р д а.А я б подумав.
К р а в ц о в. Чому?
С к и р д а. Черствий ти, Кравцов, людей тримаКш (жест) на заводi!
Ремствують на тебе!
К р а в ц о в. А ти на фронтi як тримав солдатiв?
С к и р д а. Там iшов бiй з ворогом.
К р а в ц о в. I тут iде бiй, ми мусимо наступати.
С к и р д а. То фронт, а це...
К р а в ц о в. Економiчний фронт. I дисциплiна потрiбна. Буду вимагати!
С к и р д а. Звичайно. Але все ж треба попустити.
К р а в ц о в. I це ти менi радиш?
С к и р д а. Як друг!
Заходить Бiла Мафiя з покупками в руках.
Б i л а М а ф i я. Здрастуйте, Скирда.
С к и р д а (до БiлоП МафiП). Треба говорити - товаришу Скирда!
Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Чай забув включити? (До Скирди). Ми не
на зборах. (Виходить на кухню).
С к и р д а (вслiд). Я з тобою буду завжди наче на зборах.
К р а в ц о в. Ти ввiчливий.
С к и р д а. Вiдвертий.
Входить Бiла Мафiя з чайником. Дзвiнок.
К р а в ц о в. Хто б це?
Б i л а М а ф i я (знизала плечима). Зараз побачимо. (Виходить).
Заходить Мафiя, за нею Дипломат - хлопець рокiв двадцяти п'яти.
Зупинився, погляд на Мафiю, на Скирду, на Кравцова.
Д и п л о м а т. Добрий вечiр. (До Кравцова). Ви Микола Iванович
Кравцов?
К р а в ц о в. Я.
Д и п л о м а т. Так i думав.
К р а в ц о в. З ким маю честь?
Д и п л о м а т. З людиною.
К р а в ц о в. Так i думав. Хочете зi мною поговорити?
Д и п л о м а т. Вивчити, що ви являКте собою.
К р а в ц о в (посмiхнувся). Почати з бiографiП?
Б i л а М а ф i я (не витримуК). Молодий чоловiче, хто ви такий i що
вам треба?
Д и п л о м а т (тiльки подивився на неП i знову до Кравцова). В
загальних рисах менi ваша бiографiя вiдома. Частково з нарису в газетi.
К р а в ц о в. Мiж iншим, коли вас запитуК жiнка, ввiчливiсть вимагаК
вiдповiсти.
Д и п л о м а т (до МафiП), Припустимо, я хочу працювати на заводi, але
перше треба знати, що за директор.
К р а в ц о в. Фах?
Д и п л о м а т. Iнженер.
К р а в ц о в.3 цього i почав би. Завтра о дев'ятiй в заводоуправлiннi,
товаришу iнженер.
Д и п л о м а т. В готелi мiсць немаК, то я вирiшив до вас додому...
може, ще сьогоднi виПду. Мiй поПзд iде через три години.
К р а в ц о в. Оригiнал чи вдаКте?
Д и п л о м а т. Оригiнал.
К р а в ц о в. Тодi вивчайте.
Д и п л о м а т. Можна оглянути вашi апартаменти?
К р а в ц о в. Прошу.
Дипломат виходить у другу кiмнату.
Б i л а М а ф i я. Пiдозрiлий тип... Жени його в три шиП!
К р а в ц о в. Вiн все-таки оригiнал.
С к и р д а. Або псих.
Д и п л о м а т (повертаКться). Могли б взяти кращу, все-таки директор
такого заводу.
К р а в ц о в. У вас iще багато запитань до мене?
Д и п л о м а т. Кiлька. На фронтi були?
К р а в ц о в. Був.
Д и п л о м а т. У полонi?
К р а в ц о в. Нi.
Д и п л о м а т. У партизанах?
К р а в ц о в. Був.
Пауза.
Д и п л о м а т. У вас пам'ять хороша?
К р а в ц о в. Не скаржусь.
Д и п л о м а т. Що вам найбiльше запам'яталося з вiйни?
К р а в ц о в (сухо). Молодi солдати, якi не розпитували, де який
командир, а йшли в бiй i навiть на смерть, якщо вимагали того обставини...
Пауза.
Д и п л о м а т. Бiднувата пам'ять у вас, товаришу Кравцов!.. ОстаннК
запитання. Як ваше сiмейне життя (глянув на Бiлу Мафiю), щасливе?
С к и р д а (пiдвiвся). Молодий iнженер! Поспiшайте на поПзд!..
Д и п л о м а т (пильно подивився на Скирду). Були пораненi в щелепу?
С к и р д а (в голосi погроза). Був поранений, але умiю i ранити.
Д и п л о м а т. Капiтан Скирда?..
Скирда вiд несподiванки аж виструнчився, по-iншому глянув на Дипломата,
перевiв погляд на Кравцова.
Тепер я пiду. Знайте, у вас був не iнженер, а дипломат... Прощавайте.
(Вийшов).
ТроК переглянулися мiж собою. Нiма сцена.
Завiса
ВисвiтлюКться i зникаК телеграма:
Був дома у Кравцова переконаний вiн адреса вулиця Лазо 18 квартира 56
Володя Вiчний
ВисвiтлюКться сцена. Чути приглушений вiдгомiн мiста. Здаля видно двоК
освiтлених вiкон. Оленка в лiтньому плащi, з валiзкою в руках проходить
авансценою з краю в край: мабуть, уже давно вимiрюК цю дорiжку. Погляд час
вiд часу лине до освiтлених вiкон. Зупинилася, поставила валiзку.
О л е н к а. Я часто оглядаюсь у своК минуле, а зараз воно стоПть
передi мною i до болю яскраво, наче у барвах Рокуелла Кента. СтоПть i не
зникаК (Пауза). ...ЗдаКться, то було не життя, а нескiнченнi муки. (Пауза,
ледь посмiхнулась). Ученi пiдрахували, що жiнка в середньому живе на
кiлька рокiв довше за чоловiка, - а не знайшлося вченого, який би
пiдрахував, наскiльки бiльше в ПП душi загоКних i незагоКних ран,
наскiльки бiльше каменюк i вибоПн на ПП дорозi. (Пауза). А iнодi моК життя
видаКться щасливим i свiтлим, бо я кохала. Кохання грiло мою душу, воно
билося в менi другим серцем... (Пауза). Сотнi разiв я втрачала надiю
зустрiти Кравцова... I сотнi разiв малювала в своПй уявi цю зустрiч.
Незатьмарену, незахмарену, жадану... Наче i вiн чекав на мене, наче i його
кохання лишилось таким же незгасним. Он його вiкна... Вiн там... I тепер,
коли я так близько вiд нього, - тепер, як злодiП, почали пiдкрадатися iншi
думки: вiн не мiг знайти Џлонку. Џлонки нiколи не було... А села - не
стало... Та чи шукав вiн? Чи вистачило сили жити самотньо, як я, стiльки
рокiв?!
(Пауза). Ходжу бiля будинку, заходять i виходять звiдти жiнки, а я
думаю, одна з них - дружина Кравцова. (Пауза). Вiн не забув, напевно,
пам'ятаК ту наПвну дiвчину з дитячими косичками... Тут пам'ятаК, а
побачить мене (гiрко посмiхнулась), перемальовану роками i не... (Пауза).
Або не захоче впiзнати.
Сценою проходить Бiла Мафiя. Подивилася на Оленку, ще раз оглянулась,
вийшла.
Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пауза). Не
впiзнаК, або не захоче впiзнати, або вже... загасив вогник. Як же тодi
жити? Вперше вiдчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рiшуче). Не пiду...
Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь... Не пiду!
Перемiна свiтла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своКму улюбленому
мiсцi, у крiслi. Бiла Мафiя на канапi гортаК iлюстрований журнал. Скирда
стоПть посеред кiмнати, наче роздумуК, що йому треба зробити. Налив келих
вина, випив. Бiла Мафiя краКм ока стежить за ним. З сусiдньоП квартири
доносяться зануднi звуки гам. Скирда пiдiйшов до вiдчиненого вiкна, уважно
слухаК.
С к и р д а. Шостакович росте.
Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Коли береш вiдпустку?
К р а в ц о в (не вiдриваючись вiд газет). Запросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить i командарм...
Кравцов подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?
На твоКму заводi людей як у корпусi, виходить - ти комкор, а над тобою
- командарм!..
Пауза. Кравцов тiльки посмiхнувся.
А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою.
Дзвiнок. Скирда i Бiла Мафiя перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов
пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ПП на стiл.
К р а в ц о в (посмiхнувся). Вiдпочив!..
Скирда пiдiйшов, узяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов.
Б i л а М а ф i я. Можна, i я з тобою? На роботi'мене вiдпустять.
С к и р д а (про себе). Ад'ютант.
Знову дзвiнок. Скирда виходить. Бiла Мафiя поправляК зачiску. Заходить
Скирда, за ним Оленка, в плащi, з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання
наче заморозило ПП. Глянула на Бiлу Мафiю, на Скирду, i спинилася поглядом
на Кравцовi. Скирда вдивляКться в Оленку. Бiла Мафiя в якомусь недоброму
передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на
Оленку. Џхнi погляди зустрiлися... Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов,
не вiдриваючи вiд неП погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного. Пауза.
Кравцов ступив крок до Оленки, хотiв щось сказати, але йому наче
перехопило подих. Рвучко вiдвернувся вiд Оленки, пiдiйшов до завжди
замкнених дверей, повернув ключ, рвонув дверi!
Перед нами на бiлiй стiнi голубi оленi, пiд ними саморобний
стiл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась... Голубi оленi, мабуть, через
ПП сльози, то затьмарюються, то яскраво висвiтлюються i бiльшають!
Бiльшають... Заповнюють весь простiр сцени. Народжуються звуки вальсу.
Завiса
** КРАВЦОВ **
ПОВIСТЬ ПРО ВIРНIСТЬ
НА 2 ДIЏ
ДIЙОВI ОСОБИ:
К р а в ц о в.
О л е н к а.
Т а м а р а.
М и ш к о.
А з а.
Д i д.
С к и р д а.
К о н о п л i ц ь к и й.
В а с и л ь к о в.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Сцена освiтлюКться повiльно, мовби в нiч запливаК ранок. Узлiсся.
Прихилившись до стовбура, сидить Мишко, наче дрiмаК. Голова впала на
груди, автомат на колiнах. Пауза. Раптом стрепенувся, автомат напоготовi.
Принишк, насторожився. Входить Тамара, теж з автоматом через плече. Мишко
подивився на неП i знову розслабився, прибрав попередню позу.
Т а м а р а. Втомилася! (Не пiдходить_ до Мишка, на вiддалi опускаКться
на землю)._ Вперше так втомилася. Дiд лютий-прелютий. Що, каже, вони в
розвiдку пiшли чи на вечорницi? Послав мене розшукати вас, а решту вiн
зробить сам. Думаю, вiдшмагаК нагайкою.
Пауза.
Бiля дикоП яблунi натрапила на ваш слiд. (Засмiялась). _Взяла слiд, як
мисливський пес, i майже бiгом кiлометрiв тридцять... Мишко, всi розмови
потiм, а зараз хвилин десять подрiмаю перед дорогою. (Скинула i простелила
фуфайку, прилягла)._
Довга пауза.
(Пiдхопилася, в голосi тривога)._ А чому ти мовчиш?! Мишко!!! (Пiдбiгла
до нього, шарпнула за плече). _
Мишко подивився на неП довгим поглядом, i вона прочитала в його очах
щось страшне... аж вiдсахнулася вiд нього.
(Тихо)._ Де моряк? (Закричала)._ Де моряк?!
Мишко зробив повiльний жест, мовляв, там, за деревами.
(Виходить, не вiдриваючи погляду вiд Мишка. По довгiй паузi
повертаКться. В однiй руцi тримаК стягнуту з голови хустку - коса впала на
плечi, в другiй - широкий нiмецький багнет, на ньому прилипла земля)._
М и ш к о. Отим багнетом i руками викопав... Цiлу нiч копав. У зрiст
викопав... i листям вистелив могилу. Моряк любив запах листя осiннього.
Казав, воно йому нагадуК запах моря.
Т а м а р а. Як же так?..
М и ш к о. За млинами нiмцi групу червоноармiйцiв оточили, притисли до
провалля - i з автоматiв... Стогiн недобитих вдень не так, а вночi далеко
йде. Пробували люди туди пробратися, та нiмцi охорону виставили. Хто
наблизиться, зразу: не добивали червоноармiйцiв, може, навмисне, щоб
приманка для живих людей була, або - хай помучаться. (Примовк)._ Ми з
моряком теж почули стогiн. Аж попiд землею наче той стогiн iшов. (Важко
пiдвiвся, пiдiйшов до Тамари)._ Ось його вахтжурнал. (Вийняв блокнот,
розгорнув, читаК)._ "Людина за бортом... Як же жити, коли не попробую
врятувати людину? Той стогiн лiтатиме за мною чорною чайкою. Все життя -
чорною чайкою... Хай що не каже Мишко, а я пiду". (Важко зiтхнув)._ Що я
не казав, а вiн таки пiшов. Його зразу ж на пiдступах автоматною чергою.
Доповз я до нього, вiн уже не говорив. Донiс сюди. Ти ж знаКш, очi в нього
ясно-голубi, а то стали чорними... Смерть уже почорнила йому очi.
Пауза.
(Пiдвiвся)._ Пiду в загiн навпростець, щоб швидше, а ти зайди (жест) -_
там зв'язкiвець чекатиме. (Вийшов). _
Тамара лишилася сама. Нетвердим кроком пiдiйшла, опустилася бiля
дерева, пiд яким сидiв Мишко, навiть позу прибрала його.
Пауза.
ПовертаКться Мишко.
Не подумай сама пробиратись до провалля... Туди й муха не пролетить.
(Постояв, нiби хотiв ще щось сказати, i вiдiйшов)._
Тамара поволi гортаК сторiнки вахтжурналу. Потiм починаК прислухатись,
наче вловлюК якiсь далекi звуки. Сцена темнiК, а Тамара насторожилась, вся
в полонi тiльки Пй чутних звукiв. Пiдводиться обережно, наче боПться
загубити почуте...
Перемiна свiтла.
На простеленiй шинелi лежить Кравцов. Весь перев'язаний, просто
сповитий. Бiля нього стоПть на колiнах Тамара. То припадаК вухом до
грудей, то ловить пульс.
Т а м а р а. Серце то стрiпнеться, як поранений птах, то не чутно
зовсiм, мов зупинилося. Не вмирай! ЧуКш, солдатику? Тяжко було тебе звiдти
забирати. Я повзла туди й назад тихiше, нiж лунь лiтаК. А знаКш, як лунь
лiтаК? Наче тiнь понад землею, травинка не захитаКться... Ти спочатку
видався легеньким, як дитина, - висох же увесь. А потiм ставав все важчим.
Донесла сюди - i бiльше нi кроку.
Пауза.
Розповiдаю, а вiн не чуК. Глухий, нiмий, невидющий! Не помирай,
солдатику! Ти живучий. Серед усiх один аж до сьогоднi дожив... Мабуть,
твiй стогiн i моряк чув. (Бере кухоль)._ Ось я тобi назбирала роси. По
краплинцi цiлий ковток назбирала. Люди кажуть: ковток роси - вiдро
здоров'я! (Обережно вливаК йому воду, приглядаКться)._ Ледь-ледь розплющив
очi. Пй-богу, дивиться! Бачиш мене? (Схаменулась, застiбаК фуфайку,
вдягнену на голе тiло)._ Не лякайся... я все, що можна, пошматувала тобi
на бинти... Увесь же ти в ранах. А ось листя горiха. (ПрикладаК листя до
лоба)._ Воно жар забираК. Вже добу отак над тобою, i тiльки вперше помiтно
затеплiло життя.
Тихо, мовби випливаК на сцену Оленка в яскраво-червонiй накидцi.
Золотаве волосся розсипалося по плечах. На устах - щасливий усмiх.
Зупинилася на вiддалi, дивиться на Кравцова.
_
(НахиляКться, прислухаКться)._ Щось шепоче. Слава богу. (Знов
прислухаКться),_ Iлонка. Роксолана... Iмена якiсь дивнi називаК. Марить...
Хай поживе в свiтi марення, кажуть, марення роздмухуК життя. Хай! А я
крапельку передрiмаю. (Схилила голову на колiна, задрiмала)._
О л е н к а. Як тихо... Мабуть, вiйни не стало. Мабуть, вiйна
померла... Чого я в червоному? Ти, Кравцов, називав мене сонцем - i я
вдяглася в червоне, щоб ти подумав - сонце сходить... Не подобаКться?
(СкидаК накидку, лишаКться в бiлiй сорочцi, довгiй-предовгiй, i по нiй
червонi квiти. Широкi рукава теж у квiтах)._ Бабуня менi вишила... Хай,
каже, лежить, а я для тебе вдягла... iще раз одягла ПП, коли ставала
русалкою. (ОдягаК вiнок з бiлих лiлiй). _
Сцена заливаКться мiсячним свiтлом.
(ТанцюК танець русалки. ТанцюК, наче заманюК кого, потiм кличе)._
"Кра-ав-цов!" (Ось вона наче взяла його за руку). _Обережно iди, тут квiти
- Пм боляче. Вони живi, Кравцов! Тепер нiч. Вони сплять. Може, Пм сниться
теплий дощ або ранок... (На якусь мить зникаК i знову з'являКться в
червонiй мантiП, а в руках велика квiтка, що палаК голубим вогнем. Вона ПП
тримаК над головою, як факел)._
Г о л о с К р а в ц о в а. Знову ти в огнистому вбраннi. Воно аж очi
менi палить... чи, може, то синiй вогонь?
О л е н к а. Не палить - грiК... Не синiй вогонь - це нiчна фiалка, або
нiчниця, або знаКш, як iще вона називаКться? Люби-мене, не покинь.
Г о л о с К р а в ц о в а. Палить!!!
На сценi знову звичайне свiтло.
Т а м а р а. (прокинулась, нахилилась над Кравцовим). _Що ти шепочеш?
Ти весь гориш. Знову кров! Аж очi заливаК. Пов'язку зрушив на головi. Ось
так. (ПротираК йому чоло)._ Зараз стане легше. Дощ надходить... що ж
робити? Тут за десять кiлометрiв хата лiсника недобудована. Треба ж туди
добратись, але не дiйдемо ми до лiсниковоП хати, солдатику. Не вистачаК
сили донести тебе, i не можна нести. Тобi б лежати, не рухатись. А ти коли
мариш, то пробуКш пiдвестись, а сили ж то, як у пiдбитого пташеняти.
Марить... То жар його палить, то холод обiймаК. (ПрислухаКться). _Рани ж
болем пронизують наскрiзь, а вiн знову щось розповiдаК, кличе Iлонку,
Роксолану, Жанну, а вуста без кровинки, наче аж усмiхаються... iмена дивнi
чи вичитав, чи придумав... Знову його пропасниця катуК! Як же тебе
зiгрiти? (Пiсля деякого вагання знiмаК фуфайку, залишаКться в одному
лiфчику, фуфайкою прикриваК Кравцова)._ Не дивуйся на моК вбрання, все
тобi пошматувала на пов'язки. (Усмiхнулася)._ Я, мабуть, i себе б покроПла
на бинти, аби вижив... Виживи, солдатику мiй!
Сцена темнiК, тiльки висвiтлюКться коло.
Знову з'являКться Оленка в червоному вбраннi. Вона дивиться, наче тут
близько перед нею Кравцов. У голосi прохання, вимога, надiя: "Виживи,
Кравцов!.." СтоПть в якомусь напруженому чеканнi, а вiдлуння повторюК:
"Виживи, Кравцов!", "Виживи, Кравцов!"
Перемiна свiтла.
Входять Тамара i Кравцов. Тамара з автоматом у руках. Кравцов у
цивiльному. Помiтно, що не зовсiм видужав. Зупинились.
Т а м а р а. (продовжуК розповiдь)._ Ось така одiссея. Збудувала тобi
курiнь, там i одужав.
Пауза.
Тяжко йти?.. Треба було б ще полежати.
К р а в ц о в. Належався. Далеко, йти?
Т а м а р а. З незвички може здатися далеко. Нiмцi в цьому районi щось
будують. Вiйськ нагнали, i наш загiн трохи вiдступив у глибину лiсу.
К р а в ц о в. (роздивляКться)._ Дорога - нiби нею вже колись проходив
чи снилося.
Т а м а р а. Тобi багато снилося-марилося... В тебе К сестричка?
Пауза.
К р а в ц о в. Ходiмо.
Т а м а р а. Тут ми розiйдемося на деякий час. Менi треба заскочити на
хутiр. А ти, щоб скоротити дорогу, пiдеш навпростець. Перейдеш через
спалене село, за ним буде невеличкий гайок - у ньому i зачекаКш мене...
Зрозумiв?
К р а в ц о в. Довго чекати?
Т а м а р а. Години три-чотири... Не заблудишся? Гайок примiтний,
кругом нього тополi. Забачиш кого - то уникай зустрiчi. ПолiцаП
переодягненi нишпорять. Партизанiв вислiджують.
Розходяться в рiзнi боки.
ВисвiтлюКться сцена - згарище села. На чорному тлi попелища бiлiють
комини - це все, що лишилось вiд дворища, вiд хати. Хоч на коминах чорнi
язики сажi, хоч де-не-де повипадала цегла, але дуже помiтнi в чорному
обарвленнi згарища намальованi на них голубi оленi, якiсь дивовижнi квiти,
птахи i напис червоною фарбою: "Кохаю!", "Чекай!". ТретК слово майже
зовсiм вкрите сажею...
Променi вечiрнього сонця впали на малюнок, i вiн нiби засвiтився. На
коминi пучок ще свiжих осiннiх квiтiв. Входить Кравцов. Зупинився, скручуК
цигарку. ПримощуКться на якiйсь обгорiлiй колодi - i раптом його погляд
упав на комин, на голубi оленi. В нього перша думка - йому привидiлось?
Нi, справдi. Пiдвiвся. Неприпалена цигарка випала з рук, ступив кiлька
крокiв до оленiв, зупинився... Захитався, нiби вражений кулею. Шарпонув
рукою груди, мов хотiв вирвати з них розпач. Свiтло, як i його свiдомiсть,
погасло, а потiм знову повiльно засвiчуКться. СтоПть Кравцов, заморожений
горем. В освiтлення вплiтаються голубi кольори... Наче iз-за комина
виходить Оленка - вродлива дiвчина, бiляве волосся перехоплене стрiчкою,
плаття в квiточках, у руках велика, чимось схожа на неП, лялька. Погляд на
Кравцовi. Не вiдриваК вiд нього здивованих, замилуваних очей. Все це вiн
бачить у своПй уявi... I коли розмовляК з Оленкою, навiть не мiняК пози,
навiть не пiдводить голови. СтоПть нерухомо, наче боПться, щоб не зникло
намальоване уявою.
К р а в ц о в. Здрастуй.
О л е н к а. (вiдступила крок, наче хоче запросити в хату). _Добрий
вечiр.
К р а в ц о в. (вiдрекомендовуКться)._ Ординарець командира...
Пауза.
(Жест у бiк ляльки)._ Як ПП звати?
О л е н к а. (пiдняла ляльку),_ Iлонка.
К р а в ц о в. А тебе?
О л е н к а. (вже опанувала себе)._ Сьогоднi мене теж можна називати
Iлонкою.
К р а в ц о в. А вчора як називалась?
О л е н к а. Роксолана.
К р а в ц о в. А завтра?
О л е н к а. Жанна. (Жест, наче в неП хотять забрати ляльку)._ Не
займай!
К р а в ц о в. Дивачка! Й досi з ляльками граКться.
О л е н к а. Цього року уже в iнститутi була б.
К р а в ц о в. У художньому? (Поглянув на розмальованi комини)._
О л е н к а. ПодобаКться?
К р а в ц о в. Трохи подобаКться, а трохи нi. Все нiби i схоже, i нiби
не з цього свiту.
О л е н к а. Все з мого свiту.
Пауза.
(Схвильовано)._ Ти... поранений? Давай я тебе лiкуватиму! Баба -
командира, а я - тебе.
К р а в ц о в. Дрiбницi. Я хоч i сьогоднi в бiй.
О л е н к а. Лоша!
К р а в ц о в. Що?!
О л е н к а. Я тебе називатиму лошам.
К р а в ц о в. Легше, громадяночко. А то попрошу звiдси...
О л е н к а. Мене з моКП хати?
К р а в ц о в. Ви що, куркулi? Двi хати маКте?
О л е н к а. Це - мiй палац! А то - хата!
К р а в ц о в. Палац... А живете де?
О л е н к а. День - у палацi, а день - у хатi.
К р а в ц о в. Прийдуть нiмцi - i хату, i палац спалять.
Пауза.
О л е н к а. Не вiдступайте - не прийдуть!
К р а в ц о в. Про Кутузова чула? Отак i ми.
О л е н к а. Аж до Москви?!
К р а в ц о в. Вiйськова таКмниця.
О л е н к а. А ти герой! Поранений i не признався.
К р а в ц о в. У нашiй частинi всi героП.
О л е н к а. А як називаКться ваша частина?
К р а в ц о в. Енська.
О л е н к а. Назва якась дивна...
Пауза.
Давай вечеряти, Кравцов... А як тебе звати?
К р а в ц о в. А яке тобi iм'я подобаКться?
О л е н к а. Максим.
К р а в ц о в. Називай мене Максимом, я теж хочу мати кiлька iмен. А
сьогоднi, справдi, мiй день народження. Стукне дев'ятнадцять. Пiде
двадцятий... Летять роки!..
Пауза.
О л е н к а. Давай потанцюКмо, Кравцов!
К р а в ц о в. Без музики?
О л е н к а. ЗгадаКмо ту, що на випускному.
Звучить вальс.
(Наче з партнером, танцюК одне коло, друге... ЗникаК за комином)._
У цей час входить Аза в чоботях, френч туго перетягнутий ременем, на
головi кубанка, з-пiд якоП виднiКться закручена коса. В руках пiстолет.
ЗдаКться, вона не торкаКться землi, так тихо пiдiйшла до Кравцова.
А з а. Руки!
Кравцов наче не чуК.
Ну, бог з тобою, iди на той свiт i так!.. ВбiгаК Тамара.
Т а м а р а. Зупинись! Наш!
А з а. (опускаК пiстолет)._ Запiзнилася б на пару секунд - i був би
мiй... Тут нiмецькi пси бiгають, думала - один iз них.
Т а м а р а. Я тебе сподiвалась за левадою зустрiти.
А з а. Це той врятований? (Заходить так, щоб бачити обличчя Кравцова)._
Йому ще треба багато сала з'Псти, а тодi вже в загiн. У нього сльози на
очах вiд переляку. Не бiйся, ми тебе в бiй не пошлемо, будеш опеньки
збирати.
Т а м а р а. Щось балакучою стала...
А з а. Довго мовчала. (ВиймаК папiр, передаК Тамарi). _Дiдовi вiддаси,
а менi ще треба подихати свiжим повiтрям у цих краях. (Виходить)._
Т а м а р а. То наша розвiдниця i контррозвiдниця... Вона безстрашна,
ПП ненависть до фашистiв iнколи перетворюКться на таку лють!.. I ми ПП в
такi хвилини боПмося. Вiдпочив?
ПовертаКться Аза, кладе пучок польових квiтiв на комин.
А з а. Як твоК прiзвище, iм'я, ангел небесний?
Кравцов повертаКться, мовчки дивиться на Азу.
А в його поглядi ошмаття ночi... Iграшки любиш? Вiзьми... (ВиймаК з
кишенi, подаК наган)._
Т а м а р а. Знову?
А з а. Знову зустрiла полiцая. Вiн упав на колiна, просить: "Вiзьми
зброю". Я взяла, i вiн замовк, царство йому небесне. (Виходить)._
Т а м а р а. Ти Пй сподобався. Бач, зброю тобi подарувала.
Пауза.
Я вже розповiдала про моряка, який хотiв тебе врятувати. Перед вiйною
вiн капiтаном був на невеличкому суднi. Гордився цим, а послухаКш мову,
наче вiн тiльки-но з корабля. I блокнот-щоденник свiй називав
вахтжурналом. Вiзьми. (ПодаК записну книжку)._ Вiзьми на пам'ять про
моряка. (Виходить). _
Кравцов поклав у кишеню наган. Потiм записну книжку розгорнув, наче
хотiв читати, але передумав, поклав до кишенi. Погляд знову - на голубi
оленi.
_
(Заходить, теж кладе на комин лiсовi квiти. Перехопила погляд
Кравцова)._ Нiмцi село спалили i людей, до одного. Тут, кажуть, жила баба
з онукою, Пх теж...
Пауза.
Все згорiло, а комини залишилися. Бачиш, хтось написав "кохаю",
"чекай"... Тепер так повелось - проходять тут партизани - квiти кладуть.
Комини - як пам'ятники коханню! Ходiмо! Ти такий блiдий. На базi трохи ще
пiдлiкуКшся...
Пауза.
I птахи навiть не перелiтають через згарище. Село тепер - як могила.
Перемiна свiтла.
Узлiсся. Поблизу - партизанський табiр. Бiля величезного пня, який
править за стiл, на саморобнiй лавцi сидить Кравцов - розглядаК
вахтжурнал. Розгорнув, читаК голосно, чiтко:
"Виписка з правил ведення вахтового журналу, параграф п'ятий: записи у
вахтовому журналi повиннi писатися чiтко, а змiст Пх мусить бути короткий,
але вичерпно ясний". (Пауза. Про себе)._ Людина, яку я не знаю, яка не
знала мене i вiддала за мене життя. Њ подяка? Њ цiна, якою можна
розплатитися за це? НемаК!.. (Пауза. Перегорнув кiлька листочкiв)._ Записи
мусять бути короткими, але вичерпно ясними. (ЗаписуК. Голос Кравцова наче
читаК запис)._ "Вахту прийняв Кравцов!" (Згорнув книжку, заховав до
кишенi)._
Входить Дiд. У крутих плечах вгадуКться неабияка сила. Мова спокiйна,
розважлива; усмiшки не побачиш, а може, не видно за бородою, що ховаК
пiвобличчя. Зупинився, дивиться на Кравцова. Той деякий час не помiчаК
його, потiм забачив Дiда, пiдхопився, став по командi "струнко".
Д i д (зробив жест рукою, мовляв, сiдай. Сам зайшов з другого боку
пенька i теж сiв на лавочцi)._ Звання армiйське?
К р а в ц о в. Рядовий.
Д i д. Звiдки родом?
К р а в ц о в. З Сибiру...
Д i д. Де вчився?
К р а в ц о в. Перший курс полiтехнiчного.
Пауза.
Дiд запалюК люльку.
Д i д. Казки любиш?
К р а в ц о в. (iхнi погляди зустрiлись)._ Дивлячись якi. Дiд. В казках
не придумане, в казках справжнК, тiльки в стонадцять разiв збiльшене, аж
не пiзнаКш - так збiльшене. Њ казки веселi, радiснi, а К - страшнi. Ось
тепер самi живемо у казцi кривавiй. РубаКмо голову змiю, а в нього Пх аж
сiм собачих, скажених...
Пауза.
Хлопче, можеш правду зараз говорити - говори, не можеш - почекаю.
К р а в ц о в. (пiдвiвся, зробив кiлька крокiв до авансцени, нiби
тримаючи на плечах непомiрний тягар, потiм знову повернувся на своК
мiсце)._ Запитуйте.
Д i д. Чого я буду ритися в твоПй совiстi? Сам вибирай i показуй.
К р а в ц о в. З iнституту - в Червону Армiю, потiм - штрафний
батальйон. А тодi нас у тил - мiст пiдiрвати. Завдання виконали. Частина
бiйцiв назад прорвалася, а нас до провалля притисли - i з автоматiв...
Д i д. За що штрафний?
К р а в ц о в. Не знаю.
Д i д. Такого не буваК.
К р а в ц о в. Дiвчину зустрiв...
Пауза.
Я колись, а зараз...
Д i д. До правди не готовий - почекаКмо! Як здоров'я?
К р а в ц о в. Вже добре. А коли на завдання посилають - мене обходять.
Д i д. Встигнеш. Вiйнi кiнця ще не видно. (Пiдвiвся). _Розмова в нас не
закiнчена.
К р а в ц о в. (теж пiдвiвся)._ Не довiряКте, може?
Д i д. Розмова, кажу, в нас не закiнчена. (Виходить)._
Пауза.
К р а в ц о в. Не закiнчена. А що сказати вам, командиру... Один
командир уже не повiрив.
ЗмiнюКться колiр освiтлення, потiм залишаКться лише освiтлення, в якому
стоПть Скирда.
Г о л о с К р а в ц о в а. В чiм моя... наша вина?
С к и р д а. Мовчать!!! Батько ПП на фронтi загинув, а ти насмiявся з
дiвчини! ВоПн червоний! Не воПн - бандит!
Я сам, без трибуналу! (ВиймаК пiстолет)._
Знову освiтлення, як i було. СтоПть Кравцов, а голос Скирди ще звучить:
"Насмiявся з дiвчини. Не воПн - бандит!"
Перемiна свiтла.
Згарище села. Комин з голубими оленями. На обгорiлiй колодi згорблений,
обхопивши голову руками, сидить Кравцов. Весь у полонi спогадiв.
ВисвiтлюКться Оленка в червоному платтячку.
К р а в ц о в. Iлонка... А завтра будеш Жанна... Дивна ти... Придумала
- кожен день нове iм'я!
О л е н к а. А квiти ж мають по кiлька назв. Њ така квiтка.
Любка-дволиста, а ще вона називаКться нiчниця, нiчна фiалка, i ще вона маК
назву знаКш яку?
Пауза.
Люби-мене, не покинь.
К р а в ц о в. Я приПду до тебе. Ось на них, на голубих оленях! У
заметiль таку, що тiльки в нас буваК, - непроглядну, як бiлий дим... На
голубих оленях! Вони мчатимуть, як ось цi... Вiтром мчатимуть!
О л е н к а. Голубих оленiв не буваК, я Пх придумала...
К р а в ц о в. Раз ти придумала -то вони К! I я Пх знайду! ПриПду i
скажу: Iлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поПхали!
О л е н к а. Куди?!
К р а в ц о в. Свiт дивитися! Я тобi покажу такi дивовижнi краП!
О л е н к а. А ти Пх бачив?
К р а в ц о в. Снилося або уявляв! Може, поПдемо в краП далекi...
О л е н к а. Не боПшся?
К р а в ц о в. Завтра в бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся!
О л е н к а. А хто до мене приПде?
К р а в ц о в. Я виживу... Щоб до тебе повернутися!
О л е н к а. Виживи, Кравцов!
Пауза.
К р а в ц о в. ПриПду i скажу... (Голос наче не може вирватися з
грудей, а потiм вибухаК),_ Iлонко! Роксолано!!
Непомiчене заходить Аза. Вона пильно вдивляКться в малюнки на коминах,
потiм хусткою стираК сажу з третього напису, i там чiтко проступаК слово
"Кравцов".
А з а. (повернулась до Кравцова i по довгiй паузi)._ Оце ти такий,
Кравцов!
Нiма сцена.
КАРТИНА ДРУГА
Узлiсся. На лавочцi бiля пенька сидить Кравцов, щось записуК у
вахтжурнал. Заходить Тамара. СiдаК по другий бiк "столу".
Т а м а р а. Як почуваКш себе?
К р а в ц о в. (тiльки тепер помiтив ПП)._ Навiть не чув, коли
пiдiйшла.
Т а м а р а. Вже звичка нечутно ходити. Iнодi помiчаю - пташка не чуК,
коли проходжу поряд. Поживеш у лiсi, i ти навчишся. Пишеш?
К р а в ц о в. Пишу. (ХоваК блокнот)._
Пауза.
Раптом залп - один, другий, третiй. Кравцов i Тамара пiдвелися, стоять,
наче над могилою. Кравцов i шапку зняв. Через кiлька хвилин знову сiдають.
Т а м а р а. I п'ятий не повернувся. Там загинув.
К р а в ц о в. Не повернувся? А як же ховають?
Т а м а р а. А Дiд завiв такий порядок. Де б не загинув боКць, хоч i
останкiв його немаК, але ховають у розташуваннi загону. Насипають могилу,
кладуть вiнок iз жита, калини i дубового листя. Неподалiк виявлено
величезне сховище пального, яким харчуються нiмецькi танки. Наказ
командування будь-що знищити сховище. А там численна охорона, укрiплення,
прямим боКм не взяти. Отож i посилають по одному. Посилають, а вони
гинуть.
К р а в ц о в. А що ж далi?
Т а м а р а. Пошлють шостого. А може, й не пошлють. Бо тепер ясно - це
вiрна смерть.
К р а в ц о в. Де ховають ?
Т а м а р а. Ходiмо поклонимося його могилi.
Виходять.
Заходять Мишко i Дiд, вони чимось схожi мiж собою. Мовчки сiдають бiля
"столу", мовчки скручують цигарки... Головне вже сказано ними.
М и ш к о. А що? Пiду...
Д i д (наче розмiрковуК чи виправдовуКться)._ Тебе доводиться посилати.
А кого? Iншого пошлю, а тебе прибережу, бо ти мiй син?
Пауза.
Не можна так! Це проти совiстi!
М и ш к о. Розумiю, не маленький.
Д i д. Там...
М и ш к о. Знаю, дорога в один бiк.
Д i д. Що?
М и ш к о. Туди йдуть, а звiдти...
Д i д. Злякався?!
М и ш к о. До слова прийшлося.
Д i д. Не вправишся - комусь знову йти...
Пауза.
I десятий пiде. Наказ командування виконаКмо!
М и ш к о. ВиконаКте...
Пауза.
Д i д. Чоботи не давлять?
М и ш к о. Нi.
Д i д (дiстаК з кишенi, подаК Мишковi)._ На.
М и ш к о. Цукерка? Де взяли, тату?
Д i д. Завалялась.
Пауза.
М и ш к о. (пiдвiвся)._ Пiду. (А сам стоПть, не йде)._ Тату, давайте
шапками помiняКмось. У мене теплiша i якраз на вас.
Мiняються шапками.
Д i д. Придумав... (Теж пiдводиться). _
М и ш к о (одягнув батькову шапку, натягнув на лоба). _Бережiть себе,
тату! (Швидко виходить). _
Дiд тримаК в руках синову шапку, потiм рвучко притис ПП до обличчя.
Сцена темнiК.
В темрявi жiночий тужний крик з вiдлунням... Потiм тиша. Три рушничнi
залпи.
ОсвiтлюКться сцена. Виходить Дiд, сiдаК на лаву, кладе шапку на
колiно...
Пауза.
Ще тричi лунають трикратнi залпи все тихiше й тихiше. Це вже вчуваКться
Дiдовi.
Д i д (гладить шапку, наче голову дитини)._ Немовлям iще був ти, Мишко,
i року не було, коли прихворiв. Плачеш i плачеш... А вiзьму на руки -
затихнеш. То я цiлу нiч i проношу тебе на руках. А ще коли до школи у
перший клас повiв тебе... Побриньдзювало з малечею. Менi чомусь так стало
тебе шкода, а ти нiби вiдчув, зупинилося мале, я пiдiйшов, поцiлував тебе.
А ще якось на трактор до себе посадив. ДвоК гонiв з тобою обiйшов.
(Ковтнув беззвучний плач)._ А то завжди, як з дорослим.
Пауза.
А це, бач, узяв та й послав на смерть! Батько сина послав!.. Чи ти хоч
устиг до мене, до матерi думкою шугнути? Може, й не встиг... куля прямо в
голову...
Пауза.
Мишко, чому я хоч на прощання не обняв тебе, не пригорнув до себе, щоб
серце твоК живим почути! Почути, як б'Кться!
Пауза.
Чому, Мишко?
Пауза.
(Глухим стогоном-криком)._ Батьки, цiлуйте Пх, дiтей своПх, поки вони
маленькi. Дорослi стануть, а ви Пх обнiмайте, слухайте, як б'Кться ПхнК
серце - то шматочок вашого серця. Треба Пх любити! Дихати ними! Ось
бачите, не стало мого сина... Холодно менi в грудях... Холодно!.. Як у
вiдчиненi дверi, мороз увiйшов у душу.
Пауза. Знову чутно три вiддаленi залпи.
Простiть, батьки тих синiв, яких я знову пошлю. Може, на смерть!
Простiть, як я собi прощаю, iнакше не можна! Вiтчизну свою, край свiй, цю
землю свою (розкинув руки) _Треба захищати!
Пауза.
Ось i тепер пiде слiдами мого сина командир третього взводу, найкращий
у загонi. (Пiдвiвся, стоПть згорблений, постарiлий. Шапку так i тримаК в
руках)._
Входить Кравцов, майже стройовим кроком наблизився до Дiда.
К р а в ц о в. Товаришу командир, дозвольте. (Помiтив, що Дiд_ не
бачить i не чуК його, повiльно, тихо ступаючи, виходить)._
Д i д (не мiняючи пози)._ Що хотiв, Кравцов?
К р а в ц о в. (повернувся на мiсце)._ Я прошу послати мене туди...
Д i д. Куди не дiйшов Мишко? (Дивиться на Кравцова, наче не збагне, що
той сказав)._
К р а в ц о в. Куди iшов Мишко. (Ступив кiлька крокiв до командира, той
вдивляКться в нього, наче хоче розгадати його)._
Д i д. Сам, чи хто пiдказав?
Пауза.
ЧуКться голос Кравцова, наче читаК запис: "Вахту прийняв Кравцевi"
К р а в ц о в. Сам собi пiдказав.
Д i д (твердо)._ Пiде командир третього взводу.
Пауза.
(Наче сердито)._ Чи гадаКш, ти кращий, хоробрiший, досвiдченiший?
Пауза.
Чого в тебе очi червонi? Випив?
К р а в ц о в. Не спав... за старостою ходили.
Д iд. Поспи... Хто може рiвнятися з комвзводом-три!
К р а в ц о в. На це дiло мене краще...
Д i д. Ти кращий, вiдважнiший? Iди з моПх очей. Скромник.
К р а в ц о в. У мене бiльше шансiв виконати це завдання.
Пауза.
Не той тепер час, щоб думати про скромнiсть. I я не з лякливих.
Пауза.
В мене план iнший - не вiд лiсу i не вiд поля пiдкрадатися до об'Ккту,
а з села.
Д i д. Там штаб польовоП жандармерiП, аж кишить нiмцями.
К р а в ц о в. Саме тому охорона не чекатиме з боку села.
Д i д. А в село як?
К р а в ц о в. На мiсцi вирiшу.
Д i д. Треба думати.
К р а в ц о в. Я вже думав. Скiльки ж iще думати?
Пауза.
Д i д. Рiдня К?
К р а в ц о в. Я дитдомiвець.
Пауза.
Д i д. Придумали слово - дитдомiвець. (Виходить). _
К р а в ц о в (говорить, наче вона поряд),_ Iлонко, як ми вирiшили з
тобою, так i зроблю, пiду. Ми не прощаКмося, бо ми завжди разом.
Заходить Дiд.
Д i д. День i нiч вистачить тобi зiбратися? I пiдеш. Пiдете вдвох з
Азою.
К р а в ц о в. (пiдвiвся). Я сам.
Д i д. Пiдете вдвох. Адресу, якщо К кому... даси.
К р а в ц о в. Обiйдеться без адреси...
Стоять двоК людей, мовчки прощаються, i кроку один до одного не
зробили. Перемiна свiтла.
На авансценi Аза з вузликом у руках. На нiй широка довга циганська
спiдниця. Поверх фуфайки велика циганська хустка. Кравцов у звичайному
одязi сiльського парубка. ОбоК зупинились, обирають дорогу.
А з а. Пiдемо лiворуч, поза березняком.
К р а в ц о в. Праворуч яром - дивився по картi.
А з а. По картi. Iди за мною, я тут не тiльки кожне деревце - кожну
гiлочку знаю. В мене очi - як фотоапарат: гляну - i на все життя. I потiм
- хто в нас старший?
К р а в ц о в. Не запитував у командира.
А з а. А я запитувала.
К р а в ц о в. Що ж вiн сказав?
А з а. Хто розумнiший, той i старший, а хто розумнiший - дiло покаже...
Ще кiлометрiв тридцять!
Пауза.
Ти вже за нiч пройшов сорок. Ходив на згарище? Стоять комини? Бiжать
оленi?
Пауза.
Скiльки Пй рокiв було?
К р а в ц о в. Вiсiмнадцять.
А з а. А менi дев'ятнадцять. А тобi? Вже сивина пробиваКться. Мабуть,
за тридцять.
Кравцов прислухаКться, насторожився.
То листя падаК. В лiсi, коли голi дерева, - листок падаК, а чути
далеко, здаКться, нiби хтось крадеться. Через кiлька годин будемо в хатi
лiсника.
Перемiна свiтла.
Сiльська хата. Недобудована - вiкна i дверi не вставленi. На пiдвiконнi
фуганок. На стiнi на гвiздку висить полинялий пiджак. На долiвцi кинутий
оберемок сiна, на ньому лежить Аза. Кравцов стоПть, обiперся об одвiрок.
А з а. Старий самотнiй лiсник майстрував собi хату. Вiйна почалася, а
вiн майструК. Якогось дня поклав фуганок на пiдвiконня i пiшов у село по
тютюн, навiть пiджак залишив. Пiшов - i не вернувся. Може, десь на вiйнi
вже.
К р а в ц о в. (пiдiйшов до вiкна, взяв фуганок, провiв раз, другий)._
ХазяПн повернеться, добудуК.
А з а. Гарно тут. Якби менi пiсля вiйни таку хату. Нi, не таку, а цю.
Жодних меблiв, тiльки сiно. Щодня свiже сiно в цей куточок носитиму i буду
лежати, слухати тишу, думати. А потiм потанцюю. Я люблю сама собi спiвати,
танцювати. Людина, яка спiваК для когось, - вона на роботi, як i та, що
рубаК дрова, пiдмiтаК вулицi чи зводить будинок. А та людина, що для себе
спiваК, вона летить. Летить на крилах смутку або на крилах радостi. Вона й
земного тяжiння не вiдчуваК, вона летить!..
К р а в ц о в. Ти справжня циганка?
А з а. А ти як гадаКш?
К р а в ц о в. Чого я буду гадати? Хочеш - скажеш. Нi, так нi. Давай
про дiло.
А з а. До чого просто на вiйнi - або тебе вб'ють, або уб'Кш ти.
К р а в ц о в. Присмеркне, спробую пiдiйти до села, оглянути.
А з а. Це завдання менi!.. Ти прийдеш у село - зразу помiтять. А я
прокрадусь... Чого крадеться циганка, нiхто не здивуКться. Не здивуКться,
бо циган i КвреПв фашисти мовчки вбивають.
К р а в ц о в. За що?
А з а. Одна вина - за те, що народилися на свiт.
К р а в ц о в. Вони за це заплатять.
А з а. За людське життя розплатитися не можна... Хоч мiльйон рокiв
плати.
Пауза.
Зайду в село, розвiдаю, а ти полежиш тут, поспиш або помрiКш. Я в мрiях
стiльки краПв, стiльки людей набачилась. I женихи в мене були. Високi,
стрункi, красенi, та й годi. А такого, щоб ранив мене, не було. Не змогла
намалювати.
Пауза.
Розкажи менi про себе.
Пауза.
К р а в ц о в. Iншим разом. Якщо ти йдеш, то пора. Вже звечорiло.
А з а. (пiдвелася)._ Iду. Коли через добу мене не буде, iди сам. Коли
хочеш, можна i в загiн повернутися, - нiхто нарiкати не буде. Це так Дiд
сказав.
К р а в ц о в. Дивись, обережно.
А з а. Ех, Кравцов!.. Менi вiдомо, тобi теж двадцятий! А знаКш, чому ти
видаКшся старшим? Тому що сивина пробиваКться? Нi. Тому, що в очах твоПх
ошмаття ночi... Бувай! (Виходить). _
Перемiна свiтла.
Кравцов сидить на сiнi, записуК у вахтжурнал. Вiдклав вахтжурнал, лiг,
пiдклавши руки пiд голову... Вечорiв.
К р а в ц о в. А час наче не йде, а повзе.
Якось непомiтно зайшла Аза i стала в дверях.
А з а. Лежиш, Кравцов?
К р а в ц о в. (пiдвiвся)._ Нарештi!
А з а. Лежав i не спав - по очах бачу. I за мене переживав. А як не
переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою.
Зникне гарна людина - i земля бiднiшаК. Хто так станцюК, як я? Нiхто.
Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiваК так? Нiхто.
(вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься...
Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi.
_
(Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна
пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у
коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять.
Пауза.
На вигонi троК повiшених гойдаються.
Пауза.
К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила?
А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити
зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i
надiя тiльки i К в людей зараз.
Пауза.
У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що -
перечекати. Там жiнка самотня живе.
К р а в ц о в. Џй вiрити можна?
А з а. Сина убито на фронтi.
К р а в ц о в. Де комендатура?
А з а. Бiля церкви.
К р а в ц о в. Дорога до складiв?
А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i
роздивлюся.
К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш?
А з а. А знаКш, що таке свiтанок? Це коли нiч прощаКться з землею.
Глянеш на небо, свiтаК... а нiч до землi припада, мов боПться, що бiльше
не побачить ПП.
К р а в ц о в. Поспи.
А з а. (розстеляК фуфайку, лягаК. Пауза)._ А що, коли останнi два метри
життя проспиш? Шкода буде.
К р а в ц о в. Як це?
А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкодуКш, що
примусив мене спати!
Довга пауза.
Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов...
(ПочинаК танцювати пiд музику безслiвноП пiснi, зупинилась, заспiвала)._
Iди до мене, iди до мене,
Iди до мене...
Смаглi нiжки - стежку вкажуть,
Груди бiлi - нiч засвiтять,
Губи нiжнi - втому вип'ють,
Руки теплi заколишуть.
Iди до мене, iди до мене!
Iди до мене...
Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiтаК.
Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиняКться,
не зводячи очей з Кравцова, то знову кидаКться у вихор танцю. Кравцов
стоПть чи то вражений, чи то розгублений. ТьмянiК свiтло, i вже в темрявi
повторюКться пiсня.
Довга пауза.
Сцена освiтлюКться. Аза вдягаК фуфайку, запинаКться. Кравцов стоПть
бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу.
А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як
вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила
кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._
Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях
повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б...
Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до
дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - К велике кохання!
Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б
не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти К, що я зустрiла такого! (Хоче
йти)._
К р а в ц о в. Зачекай... За звичаКм нашого загону я хотiв Iлонку
поховати i вiнок зробив. (Виходить i повертаКться з вiнком, сплетеним з
калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула
мужньо, як боКць... Я вибрав мiсце, затишно Пй буде. А то не повернусь -
хто ПП поховаК?
Аза стоПть, вражена болем i жалем...
Сцена темнiК. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi.
К р а в ц о в. Нiби живу поховав...
Пауза.
А що, коли вона жива?
Пауза.
З вогню живим не вийдеш...
А з а. Менi вже треба йти, Кравцов.
Перемiна свiтла.
На авансценi стоПть Тамара. Задумалась.
Входить Дiд з погаслою люлькою в руках...
Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла?
Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила...
Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить.
Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня...
Т а м а р а. Я тепло вдягнена.
Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити.
Т а м а р а. Як там нашi?
Д i д. Поки не чутно.
Т а м а р а. Товаришу командир!..
Д i д. Хочеш пiти дiзнатись?
Т а м а р а. Так.
Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi
мають у лiсi своП очi, своП вуха.
Т а м а р а. Я кружним шляхом.
Д i д. ПочекаКмо.
Т а м а р а. Кравцов...
Д i д. Не певна за нього?
Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд.
Д i д. Тихо. На перемiну погоди.
Пауза.
Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю.
Д i д. Я вже сказав.
Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?..
Д i д (розпалюК люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час!
Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю!
Перемiна свiтла.
Хата лiсника. Кравцов стоПть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй
нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що
триматись Пй на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще
й усмiхаКться.
К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався.
А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз
церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна
повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi
двадцять хвилин. Ось план. (ДаК папiр). _
Кравцов пiдiйшов, узяв папiр.
Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй
темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i
вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._
К р а в ц о в. Що таке?
А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ПП, пiдвiв до
сiна, обережно поклав)._
К р а в ц о в. Як же я тебе залишу?
А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку.
К р а в ц о в. Азо!
А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе.
Сцена темнiК.
В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою,
очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi
переплетiння гiлок. Сцена висвiтлюКться.
Кравцов стоПть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. Пй неймовiрно важко
робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка
болюча.
К р а в ц о в. Як себе почуваКш?
А з а. А ти - справжнiй, ти... живий?
К р а в ц о в. Який же я ще можу бути?
А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти -
Кравцов?!
К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив,
чиркнула куля - дрiбницi...
А з а. I я не почула вибуху?
К р а в ц о в. Ще почуКш через десять хвилин.
А з а. Десять хвилин це багато...
К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося.
А з а. А коли мiна не спрацюК?
К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди.
А з а. А знаКш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять
серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то
труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в
нашому загонi!
Пауза.
А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ПП немаК, а для
тебе вона лишилась жити... ПП кохають, вона жива...
К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу
розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе.
Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату.
А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смiКться). _Ми Пх... Ми
сильнiшi!
К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко
стояти. Вiн тримаКться за пiдвiконня)._ Сильнiшi...
Довга пауза.
Аза. Кравцов! (ПодаК папiр)._ Читай!
Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стараКться не показувати, взяв папiр.
Читай голосно!
К р а в ц о в. (читаК повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна,
в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом
на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я
знаю: вiн, Кравцов, умiК кохати i вмiК бути вiрним у коханнi.
Пауза.
Вищезазначене даК йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю.
Безпартiйна Марiя Кононенко".
Пауза. Кравцов тамуК бiль, а може, й сльози.
А з а. (Пй дуже важко говорити)._ Кравцов, добудуКш хату пiсля вiйни...
коли час буде...
К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую.
А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили?
Пiдведи мене...
Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi тримаКться на ногах. Пiдiйшов,
обережно пiдвiв Азу.
Подай хустку.
Кравцов подаК хустку, розгортаК ПП й кладе на плечi дiвчинi.
_
(Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав,
що найкраще (голос усе тихiшаК)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу
востаннК станцювати...
А сама ледве тримаКться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт
каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи
погасло свiтло. Вони обоК ледве стоять у великому колi танцюючих тiней.
Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна,
потiм упала, розкинула хустку, як крила). _
Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв
затихаК - коло з тiнями зупиняКться... Темрява.
Коли освiтлюКться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською
хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара стоПть бiля них, вражена
побаченим.
Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила
очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слухаК
серце i тихо)._ Виживи, Кравцов!
А вiдповiдаК луна голосом не Тамари, а Оленки:
"Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi"
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ТРЕТЯ
Нiч. Закуток товарноП станцiП. В колi свiтла, що падаК вiд лiхтаря,
двоК вантажникiв. Навiть Пхнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то
вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйноП
обслуги. Довга пауза.
К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що
мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не
прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний
шлунок!
Пауза.
Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби
пожалiв.
К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку?
Пауза.
К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й
дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть,
як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка
напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил.
Пауза.
Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось.
К р а в ц о в. Що розказати?
К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрiП. Або, наприклад, як
ти бачиш свою дорiжку в життi?
К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму.
К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля...
К р а в ц о в. А як же ще?
К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до неП, як ось я. Я
обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою
в трамваП, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". ПриПду додому - буду
матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються
та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз!
Пауза.
Так Псти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз
заздрощiв.
Пауза.
Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти?
К р а в ц о в. Давай!
К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до
Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну?
Њфрейтором! Вiд рядового до Кфрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс
iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок?
Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрачаКш часу на
балачки, цiннi думки записуКш у вахтжурнал.
Пауза.
Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив.
К р а в ц о в. Не думай про Пжу.
К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос.
К р а в ц о в. Досить вiдпочивати.
К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._
А можна збожеволiти вiд голоду?
К р а в ц о в. Мабуть...
К о н о п л i ц ь к и й. (прислухаКться, принюхуКться). _Я вже
божеволiю! ВчуваКться запах ковбаси, та не якоПсь там лiверноП (з
натхненням),_ а домашньоП!
К р а в ц о в. На, з'Пж, а то справдi збожеволiКш. (ПодаК йому
окрайчик)._
К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб
з'Пдаю протягом трьох секунд.
К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В неП -
дiти...
К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'Пв хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або
новий вид галюцинацiй, або...
К р а в ц о в. Або...
К о н о п л i ц ь к и й. ПочинаКться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм
знову принюхуКться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (ВстаК,
виходить)._
К р а в ц о в. Дивак! (РозмовляК про себе)._ Розвантажувати вугiлля -
тяжка робота, але менi чомусь здаКться, чим тяжча робота, тим бiльший
перепочинок душi.
Пауза.
Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?..
Пауза.
Однаково...
Заходить Коноплiцький.
К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов
- до нас, видно, приглядалась.
К р а в ц о в. Ковбаса?
К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого боПшся, ми не урки...
К р а в ц о в. Нiчого не розумiю...
К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi,
глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за
руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ПП
очi, а вони в неП злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась.
К р а в ц о в. Де ж та пума?
К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди
ближче, на свiтло.
Тамара виходить на свiтло.
Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують?
К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарноП
станцiП шукати студентiв?
Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивляКться в Кравцова. Той уже
пiзнав Тамару, але ще не вiрить своПм очам.
Т а м а р а. Кравцов?
К р а в ц о в. Тамара? Коли приПхала?
Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там
сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але
не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла.
Пауза.
Який ти замурзаний - ледве впiзнала.
К р а в ц о в. Хоч би написала, що приПдеш.
Т а м а р а. Не збиралася Пхати...
К о н о п л i ц ь к и й (кидаК пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на
Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся.
К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._
Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася Пхати, а воно
якось в один день найшло на мене i...
Пауза.
Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк.
Допоможеш, порадиш?
К р а в ц о в. ПодумаКмо.
К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе.
Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку
попрошу, вiн фронтовикiв любить i боПться. Та ще для користi справи
пiдкинеш, що й ти була на фронтi.
Т а м а р а. Я серйозно.
К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жартуК?
К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник.
К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова -
Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що...
Т а м а р а. (подаК руку). Тамара._
К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон,
коварна и зла".
К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу.
Т а м а р а. Може, поПсте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i
хлiб...
К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - Псти не хочеться.
Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати
для мене теж шкiдливо. (Виходить). _
Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або
навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать Пхнi
стосунки зараз, а може, i на все життя.
Пауза.
Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не
пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди...
К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна.
Пауза.
Т а м а р а. А не думав, що аж сюди приПду?
К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi.
Заходить Коноплiцький.
К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти
самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i
пограбують.
Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на
вокзалi. (Виходить)._
К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. ВлаштуКмо ПП на
роботу. Що вона вмiК?
К р а в ц о в. СтрiляК без промаху.
К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?!
К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi.
К о н о п л i ц ь к и й. В неП в очах К щось вiд зарядженого
револьвера.
К р а в ц о в. Безстрашна.
К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в неП? Нi? То я почну облогу, а
потiм штурм цiКП фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми
як не було! Глянув - Псти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив,
яка вона горда? А в загонi в неП не було об'Ккта, як би сказати,
спостереження?
К р а в ц о в. Не було.
К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в
душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький -
людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих.
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi
книжки, конспекти. Вiн читаК, занотовуК.
К р а в ц о в. (видно, давно вже працюК. Встав, зробив кiлька фiзичних
вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовляК себе)._ А чого,
власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не
хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не
хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (СiдаК,
продовжуК працювати). _
Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому
випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча.
К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти маКш нагоду лицезрiти
найелегантнiшого мужчину. (Поволi повертаКться на всi боки)._ Ну?!
Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в
цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четвертоП кiмнати,
сорочка - з восьмоП, пiджак - з двадцятоП, штани - з першоП, черевики - з
дев'ятнадцятоП. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень!
К р а в ц о в. Нiчого!
К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськовоП форми, здаКться, нiби
голий, i потiм все ледве тримаКться. Боюся крок широкий зробити, боюся
рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для неП i кольчугу вдягти.
К р а в ц о в. Куди зiбрався?
К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара знаК: куди менi йти; що я
буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i
роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцiП я ПП побачив. Рiк, а
вже немаК Коноплiцького - К раб! Ох i Тамарочка!
К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша?
К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ПП робота. Вона виховуК в менi високi
моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i
загадковiшого немаК. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки.
Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця,
зачiска.
Т а м а р а. Ходiмо, запiзнюКмося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов.
Куди?
К о н о п л i ц ь к и й. В кiно.
К р а в ц о в. А чого Тамара не вiтаКться?
Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув?
К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить.
Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька.
К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не
можна - все, як павутинка, розлiзеться.
Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет".
К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро!
Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна?
Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов.
К р а в ц о в. Попрацюю.
К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку.
КАРТИНА П'ЯТА
Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять,
впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi
розмовляти, i в жестах.
Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов,
пiдходить до столу, сiдаК.
В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету,
характеристики, хоч вони часто й необ'Кктивнi, але знати Пх треба.
(Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я
- до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив
мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в
Сибiр чи за призначенням?
К р а в ц о в. За призначенням.
В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод
наш маКш уявлення?
К р а в ц о в. Можна сказати - нi.
В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв?
К р а в ц о в. Не знаю.
В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._
Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж
потрiбнi. Де тебе притулити?
К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати.
В а с и л ь к о в. (наче вивчаК поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача?
К р а в ц о в. Вдача.
В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу.
Пауза.
К р а в ц о в. Це стосуКться роботи?
В а с и л ь к о в. Так.
К р а в ц о в. ...Одружений.
В а с и л ь к о в. Ваш характер маК значення для дружини, а менi
потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами приПхала?
К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз.
В а с и л ь к о в. ЗареКстрованi, чи подруга?
К р а в ц о в. Давайте про дiло.
В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний
склад заводу.
К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому?
В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром
кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей немаК, i я змушений
призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о.
начальника цеху.
К р а в ц о в. Збагнув.
В а с и л ь к о в. Ну й що?
К р а в ц о в. Нiчого.
В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовляКшся? З студентськоП лави - до
начальника цеху?
К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей немаК.
В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi здаКться, що ти або
простий i хороший хлопець, або кар'Крист чистоП води. Не гнiвайся - це
думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi
вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi.
(Пiдвiвся)._
Пауза.
Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс,
вiдчувай подих. Щоб вiн став твоПм життям.
К р а в ц о в. А бiльш конкретно?
В а с и л ь к о в. (його починаК трохи дратувати манера розмови
Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех.
I запам'ятай: твоП знання, вмiння, характер, здiбностi - все визначаКться
тiльки двома показниками: план i якiсть.
К р а в ц о в. Можна йти?
В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився...
Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато
я тобi даю...
К р а в ц о в. Давайте менше.
В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнтуПцiя мене ще не пiдводила.
Заглянь до заступника по госпчастинi.
Кравцов виходить.
_
(Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик,
щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики,
пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це
прiзвище чи здалося?..
КАРТИНА ШОСТА
Квартира Кравцова. Простора кiмната, троК дверей. Тi, що ведуть до
кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На
стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не
вiдпочиваК, про щось думаК. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи
пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал,
щось записав. Телефонний дзвiнок.
К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година...
Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай
подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислухаКться)._ ДихаК
завод.
Пауза.
дихаК, але не на повнi груди...
Заходить Васильков.
В а с и л ь к о в. Пду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i
завiтав.
К р а в ц о в. Дякую, сiдайте.
В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi
казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не
люблю темряви.
Кравцов вмикаК свiтло.
Що ти зараз робиш?
К р а в ц о в. Збирався лягати спати.
В а с и л ь к о в. I тобi спиться?
К р а в ц о в. Снотворного не вживаю.
В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться.
К р а в ц о в. Лiкуватися треба.
В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з
студентськоП лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху.
Щорiчно премiП, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе
добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях
помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво К?
К р а в ц о в. НемаК. Коньяк К!
В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вживаКш спиртне...
К р а в ц о в. Зрiдка.
В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови...
К р а в ц о в. (дiстав чарки, розливаК коньяк)._ Досить лимона чи
ковбаси нарiзати?
В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випиваК)._ Ти, Кравцов,
прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi...
К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалюКте, товаришу
Васильков, нiби збираКтеся звiльнити з роботи.
В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю своП думки.
На чому ми зупинились?
К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати.
В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер,
серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи,
змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у
вiдпустцi?
К р а в ц о в. Сiм.
В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - Пдь
вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слухаКш його, не хочеш
пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на
лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся
сил.
К р а в ц о в. Це так несподiвано.
В а с и л ь к о в. Њ путiвка в Ялту.
К р а в ц о в. Не хочу в Ялту.
В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi
не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи.
Пауза.
Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов.
К р а в ц о в. Коли ж менi Пхати у вiдпустку?
В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня.
К р а в ц о в. Подумаю.
В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай.
До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _
Кравцов залишаКться сам, мiряК кiмнату з кутка в куток.
К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (ЗупиняКться
посеред кiмнати, задумався)._
Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв.
КАРТИНА СЬОМА
Хата лiсника. ЗдаКться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий
пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову
руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як
у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв
голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув
порохняву.
К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час стоПть на мiсцi! Навiть
тривога вiйни мов притаПлась, дихаК десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може,
я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в
руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут
нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати
i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не
забув! Того й приПхав. ПриПхав добудувати хату!..
Затемнення.
Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i
туга.
Сцена освiтлюКться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже
сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi.
К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн
повертаКться, пливе назад у вiйну.
Пауза. Стук у вiкно.
Що це? Почулося?
Знову стук.
(ВiдчиняК дверi). _
Заходить Дiд. ЗдаКться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi
пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана.
Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать.
Це ви, товаришу командир?..
Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, подаК руку. Оглянув хату)._ Прочув, що
хтось у лiсi хату добудовуК. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам?
К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло,
цвяхи...
Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто?
К р а в ц о в. А чому серед ночi?
Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i
заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як своК дворище. Вночi
вiн менi звичайний.
К р а в ц о в. Як ви?
Д i д. Нiчого. А ти?
К р а в ц о в. Теж нiчого.
Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче
зробив. А чого це надумав?
К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не
повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити.
Д i д. Довго думав.
К р а в ц о в. Ранiше не випадало.
Д i д. З наших кого зустрiчав?
К р а в ц о в. Тамару.
Пауза.
Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi
смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще
дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе якоПсь трави м якоП
наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала...
Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки.
Пауза.
Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця,
берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви
побралися, мабуть.
К р а в ц о в. Нi.
Пауза.
Д i д. I таке буваК. А ти ж як? СтоляруКш?
К р а в ц о в. Нi, на заводi.
Д i д. Нiчого живеш?
К р а в ц о в. Нiчого.
Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi.
(Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя
персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко
пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у моПй душi - так холод i находить.
Думав, час затамуК, а воно - нi.
Якiсь звуки музики, наче спогади.
Довга пауза.
Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi.
Наче його хто запитуК.
Це так! Совiстi немаК сiроП, рябоП, в крапочку. Совiсть або чиста, або
не чиста.
Пауза.
Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi.
К р а в ц о в. Нiч яка темна.
Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю лягаК.
Довга пауза. Затемнення.
Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще
свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула
блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола.
К р а в ц о в. Завтра поПду.
Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже
пропонували. Погоджусь.
Довга пауза.
Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без
шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи.
КАРТИНА ВОСЬМА
Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впадаК в око крiсло, на якому
сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, здаКться, i спати
можна.
Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд
роботи, жестом запросив сiсти.
В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._
Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._
Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув,
приПхав ранiше? За заводом скучив?
К р а в ц о в. Скучив.
В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодноП вiдпустки не добув до
кiнця. Тягне на завод. Усе здаКться, нiби там щось трапилось. Повiриш,
заходжу на завод, наче в свою хату, - огортаК якимсь теплом.
Пауза
Що нового?
К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас?
В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурмуКмо. Нового?
(Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й
проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсiП п'ятнадцять рокiв, якраз його й
вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти
так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би
i завтра.
К р а в ц о в. Справи...
В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя
буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи?
К р а в ц о в. Важко сказати. "
В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав?
К р а в ц о в. Продумав.
В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш?
К р а в ц о в. Дякую.
В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слухаКш i
дивуКшся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку
надумав?
К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков...
В а с и л ь к о в. (жест)._ ЗнаКш, Кравцов, я не так уже й набагато
старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти",
зручнiше.
К р а в ц о в. Давай на "ти".
Пауза.
Вислухай мене уважно, Васильков.
В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував,
тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ПП коротше.
К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi
треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков!
Пауза.
Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна
посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова.
В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще здаКться, що це
жарт)._
К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на
просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву
служити людям! Робити добро людям! Пхнi iнтереси ставити вище своПх
власних iнтересiв.
Пауза.
Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жартуК. Вiн якось
глибше втиснувся в крiсло.
(Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А
недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що
совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути
або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чистоП совiстi - з
позицiй комунiстiв!
В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову?
К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив!
Пауза.
Не тобi розповiдати про значення нашого пiдприКмства.
В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся.
Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков,
справлявся з роботою.
В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався...
К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але...
В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся!
К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд
силу. Ти це сам вiдчуваКш. ВiдчуваКш свою, пробач на словi,
безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва суКта, штурмiвщина, безлiч
летючок, нарад...
Пауза.
В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за
столу, ходить по кабiнету. Видно, намагаКться заспокоПтись, i це йому нiби
вдаКться. Нараз вiн пiдходить дiстаК телеграму, подаК Кравцову)._ Мiнiстр
дякуК, а ти знiмаКш з роботи!
К р а в ц о в. Мiнiстр менше знаК тебе, нiж я. I потiм, це подяка
заводу.
В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора
заводу? (Зупинився, чекаК вiдповiдi)._
Пауза.
К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь
розумiКш i вiдчуваКш, але боПшся собi признатися.
Для цього треба бути мужнiм.
Пауза.
(Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа
мiнiстерства.
Пауза.
В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором?
К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще.
В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi
вiн щиро смiКться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того
неприкритий кар'Кризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба
лiкувати довго й серйозно.
К р а в ц о в. (залишаКться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це
було б краще!
В а с и л ь к о в. (сiдаК в своК крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в
голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я
можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'Кризм,
але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше.
К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на
смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'Кризмi,
безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився
комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'Кризмi,
безсоромностi.
В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш...
К р а в ц о в. Закони найвищоП мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi,
народу - цi закони iснували у вiйну, i Пх не треба забувати i сьогоднi.
Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згасаК
неприязнь. Нiма сцена.
ЧуКться голос Кравцова, наче читаК запис: "Вахту прийняв Кравцов!"
ТемнiК свiтло.
Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi.
Поступово свiтло розгораКться.
Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина
i дубове листя. Заходить Кравцов, знiмаК плащ, сiдаК за стiл. ДiстаК якiсь
папери. Потiм знiмаК трубку.
К р а в ц о в. До дев'ятоП мене по можливостi не турбуйте.
В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон.
С к и р д а. А я потурбую...
Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти.
Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота починаКться о
дев'ятiй, а зараз вiсiм.
К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий
час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш
капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром?
С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно
котиться.
К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться!
С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор
такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять
люди.
К р а в ц о в. Звiдки начувся?
С к и р д а. Я на твоКму заводi служу.
К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш?
С к и р д а. На прохiднiй, охоронником.
К р а в ц о в. А я i не знав.
С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не знаК i не бачить. Так, кажу,
говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, К в
тебе струнка.
К р а в ц о в. На завод до нас випадково?
С к и р д а. Обличчя твоК в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне
згадалося, впiзнав тебе - i приПхав...
К р а в ц о в. Спасибi.
С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила.
Один - нi родича, нi пiвродича, нi чвертi родича на всiй землi.
Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов.
Пауза.
Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так.
Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити -
iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму
- вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi...
К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас.
Пауза.
I самотнiсть...
С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я
теж. Слiз немаК, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше
стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з
очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе...
Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на
мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _
Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза.
I в кабiнетi з'являКться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй
розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута,
волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим
i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике,
велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике,
безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнiК.
ЛишаКться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на
розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла.
Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована
- точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ПП "палацi". Навiть
яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика стоПть
Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина,
два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос
Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?"
К р а в ц о в. (мовби вiдповiдаК Пй)._ Летять роки!
Довга пауза. Телефонний дзвiнок
(Виходить з кабiнету, пiднiмаК трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене!
Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В
мене повно гостей, як же я Пх залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз
у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв
бiля столика. Взяв келих, не випив - тримаК в руках). _Летять роки... I ти
вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко...
МiняКться колiр освiтлення.
Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй
сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася.
Пауза.
О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я
не прийду?
К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв...
Ось так усi роки!
О л е н к а. А ти ж знаКш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм
жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi.
К р а в ц о в. Так.
О л е н к а. Багато гарних жiнок.
К р а в ц о в. Багато...
О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя К життя... Не його
пристосовуй до себе, а себе до нього.
К р а в ц о в. Так.
О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати.
К р а в ц о в. Не пiзно...
О л е н к а. Iя швидко забудусь.
К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка?
Пауза.
О л е н к а. Нi, це я проказала твоП думки.
К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i
тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку
в моКму серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грiК, i палить мене!..
Люди мене не зрозумiють?!!
Пауза.
Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу Пм: прислухайтесь
до себе! В кожного з вас або жеврiК вогник того першого, чистого,
справжнього кохання, або ви чекаКте, коли вiн спалахне...
Пауза.
А може, хто сам погасив його, той караКться все життя.
Пауза.
Кравцов! А коли з тоП тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi:
кохання справжнього немаК! Кохання - то рожеве марево!
Пауза.
Я Пх запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети!
На Землi вам мiсця немаК!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на
голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви К! МоП голубi оленi!
Повiльно темнiК.
НароджуКться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка
танцюють вальс.
Перемiна свiтла.
Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся.
Швидко зачинив дверi до кабiнету, впускаК гостей. Заходять Коноплiцький i
Тамара, Пх змiнили роки, але вони обоК ще молодi на вигляд.
К р а в ц о в. Ви?..
К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (ВiтаКться з Кравцовим)._
К р а в ц о в. (цiлуК руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда,
щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi.
К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще
i план нашоП квартири намалював.
К р а в ц о в. Це було давно.
Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На
роботу? Сьогоднi ж вихiдний...
К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш,
Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент!
К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло!
К р а в ц о в. ЗадаКшся. Я читав твоП роботи. Вартi уваги.
Т а м а р а. Як здоров'я?
К р а в ц о в. Вiдмiнно.
Т а м а р а. Змарнiв.
К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в моПй хатi - я пригощу шампанським,
коньяком, консервами i ковбасою,
Т а м а р а. ХолостякуКш?
К р а в ц о в. А чим погано?
К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали...
К р а в ц о в. Будемо снiдати?
К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи.
К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново.
К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було
чинно, благородно.
Пауза.
А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працюКш як каторжний. I
товариш хороший, i люблю я тебе...
К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова?
К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко?
Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепокоПлась)._ Може, Кравцов
кудись поспiшаК?
К р а в ц о в. Я до ваших послуг.
К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже
важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду!
К р а в ц о в. Сумнiвна iстина.
К о н о п л i ц ь к и й. А ти ПП постарайся засвоПти. Я вже збиваюся з
послiдовностi.
Пауза.
(Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю
- свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд:
"Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна,
що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло.
Я кохаю iншого.
Пауза.
Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний
змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати.
Пауза.
I поПхала до тебе... Я теж приПхав, аби ти не подумав, що вона втекла.
Ми - по-доброму.
За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала
напружена мовчанка. Кожний по-своКму переживаК почуте.
I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для
Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите.
Пауза.
Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _
Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не знаК, як почати розмову з Та
марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась.
Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як
це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цiКП
розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв.
Пауза.
(Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з
того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею,
Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче
напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно
нi.
Пауза.
Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i
досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi,
Кравцов!
Довга пауза.
К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх.
Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю твоП рани - в самоП бiль
народжуКться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя моК пощерблене.
Пауза.
Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забуваК. Дозволь десь
бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити,
чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде.
Пауза.
(Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом...
_
Довга мовчанка.
Заходить Скирда, вже в цивiльному.
С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив
Тамару, здивований погляд). _
К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi моП...
Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом.
Перемiна свiтла.
Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках,
опущених на колiна, газета. Поруч стоПть невеличка валiзка. Оленка
заслухалась, задивилась у своП скаламученi думки.
Пауза.
О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби
змарнiв.
Пауза.
Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план
виконуК... А взяли б та й написали: "...Iлонку шукаК".
Пауза.
Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало,
що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з
твоПм портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав!
Пауза.
А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й
побував у моПх краях - села немаК. В одну нiч фашисти i село спалили, i
людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi тоП ночi
втекла на фронт...
Пауза.
У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi,
мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I
ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька
хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась...
Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а
коли... Тодi все... все в прiрву!.. (ЏП наче пронизав гострий бiль, аж
серце притисла рукою)._
Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась.
Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле?
О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так...
Зустрiлись поглядом. Пауза.
Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу.
О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре.
Т а м а р а. Видно, приПхали у вiдрядження? На наш завод?
О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через
годину мiй поПзд.
Т а м а р а. Ви з УкраПни?
О л е н к а. Так.
Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць?
О л е н к а. З Полiсся.
Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба -
в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом
дихаК. Як наше мiсто, сподобалось?
О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби
трохи суворе, черстве...
Пауза.
Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом приПдете -
гостею будете. (ШукаК, на чому б написати адресу)._
О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не приПду. А он автобус мiй Пде.
Т а м а р а. ЩасливоП дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним.
О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся.
Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй
посмiшцi)._ Тут моя доля.
Коротка пауза.
(Обмiнялись поглядом)._ ЩасливоП дороги. (Виходить, ще раз
озирнулась)._
О л е н к а. (дивиться Пй вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути
дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивляКться в портрет)._ Не
треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого
щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька
хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай,
Кравцов!
Пауза.
Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з
грудей плач. Повiльно виходить). _
Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своКму улюбленому мiсцi, у крiслi.
Тамара - на канапi, гортаК iлюстрований журнал. Скирда стоПть посеред
кiмнати, наче роздумуК, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив.
Тамара краКм ока спостерiгаК за ним.
С к и р д а. Кравцов, не здаКться тобi, що ти директор так нiби (жест)_
i нiчого, але з плямочками?
К р а в ц о в. Менi здаКться iнше - що ти, Скирда, захоплюКшся
вишукуванням плямочок.
С к и р д а. Не подобаКться?
К р а в ц о в. Як бачиш - терплю.
С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i днюКш, i ночуКш
на заводi. Для тебе на заводi свiт починаКться i кiнчаКться. А люди? Людям
потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр
один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж...
К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi.
С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор -
вiдпочинок трудящих.
К р а в ц о в. Пробач, забув.
Т а м а р а. Скирда маК рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала
наше мiсто навiть трохи суворим.
С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку.
Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов?
К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить i командарм...
К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?
На твоКму заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою -
командарм...
Пауза.
К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки
здаються вiдпусткою.
Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов
пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ПП на стiл.
К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!..
Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов.
Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять.
С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант.
Знову дзвiнок. (Виходить). _
Т а м а р а. поправляК зачiску. ПовертаКться Скирда, за ним - Оленка з
валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ПП. Глянула на
Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивляКться в
Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов
поволi опустив газету, дивиться на Оленку, Пхнi погляди зустрiлися.
Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд неП погляду,
пiдвiвся. Стоять одне проти одного...
Завiса
** ФАРАОНИ **
ДIЙОВI ОСОБИ:
Т а р а н - завiдуючий механiзацiКю.
О д а р к а - його дружина.
О н и с ь к о - бригадир.
У л я н а - його дружина.
А р и с т а р х - бухгалтер.
Г а н н а - його дружина.
О в е р к о - завiдуючий птахофермою.
К о р н i й - колгоспний сторож.
Г р и ц ь к о - облiковець.
К а т е р и н а - доярка.
О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу.
П а в л и к - виконавець.
ДIЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами
прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають
чоловiки рiзними голосами, невлад:
Гей, наливайте повнiП чари,
Щоб через вiнця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в свiтi жилося.
На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к
о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н -
огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся
набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж
добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулюК, нiби
ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим
животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак тримаК
на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжуК
вiдповiдним жестом.
А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цураКться.
О н и с ь к о. Не цураКться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в
достатку!
А р и с т а р х. Живемо в достатку!
О н и с ь к о. В достатку!
О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло...
А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо!
О н и с ь к о. Ходимо.
О в е р к о. На велоролерах Пздимо.
Т а р а н. На моторолерах!
А р и с т а р х. Люди нас шанують!
В с i. Шанують.
О в е р к о. I начальство поважаК!
А р и с т а р х. А тут - тр-р-р!
Т а р а н. Чого ж тр-р-р?
А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з
механiзацiКю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в
районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чекаК
колiно... (Жест).
Т а р а н. Що ж, по-Пхньому, нашi трактори за горобцями ганяються?
О н и с ь к о. Працюють же!
О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (УявляК
себе за кермом).
Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо?
Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо.
О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять.
Смiх.
Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi
амортизацiП, нi запасних частин, нi капiтального ремонту...
О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на
пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо.
Всi зайшлися смiхом.
А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде!
О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (ЗатягуК).
"Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше!
А р и с т а р х. Не можу. В сон кидаК. Покотимо, Оверку, додому!
О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день...
А р и с т а р х. Дасть бог i чарку...
Пiшли.
О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що?
Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу
для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме,
подушку пiдiб'К - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув
рукою).
О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така
була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал!
Т а р а н. Я лiберал! (Б'К себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже
твердо вирiшив - досить!.. (ТаКмниче). Кину я свою Одарку! Кину - i
край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась,
постарiла, теплого слова не почуКш вiд неП. Тiльки гир та гир. I по
господарству порядку немаК, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!..
О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й
витрати неабиякi...
Т а р а н. Яка морока? Ти газети читаКш?
О н и с ь к о. Само собою...
Т а р а н. ЧитаКш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi
пишеться, що хтось "порушуК справу про...". (Жест). Та це ж по району... А
в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв
- i нiчого... Да...
О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака кусаК - тобi не
боляче, а на самого комар сяде - вже i руками махаКш.
Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю.
О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i
теж помишляК про... (Жест).
Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до
цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!..
О н и с ь к о. Мо', й таке буде...
Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi.
Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I
сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз
областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч
пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно
гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипаК в горiлку? Щось менi той... (Жест).
О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в неП - i
кращого самогону для здоров'я не пам ятаю...
Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати?
Ага, згадав. Добре жилось Кгипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки
кожного ранку ноги Пм цiлували...
О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли своПх жiнок у
руках тримати.
Т а р а н. Молодцi фараони!
О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганяК... Мабуть, Хвилька
новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... ЗаховаКмось?
Т а р а н. Хiба хочеш - треба...
Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина,
з протилежного боку - Гриць.
К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?!
Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ПП за
руки).
К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти!
Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi
такий день, найбiльше свято на землi!..
К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять.
Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi минаК рiвно два роки, три мiсяцi й
одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись...
К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу
кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв.
Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що...
(Раптом). Загину без тебе! Пам'ятаКш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли
на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлiП? Ти ще кричала: "Грицю! Не
пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки
дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш
лiлiП над усi квiти. Не пам'ятаКш?
К а т е р и н а (зiтхаК). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так
чекала.. Може, прийдеш...
Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (ПодаК Катеринi пучок бiлих
лiлiй).
К а т е р и н а (вражена, бере лiлiП. Не вiрячи очам). Звiдки?
Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав.
К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (ПригортаК лiлiП до грудей,
поривчасто цiлуК Грицька). Спасибi.
Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв
так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлiП вздовж
усiКП рiчки!..
К а т е р и н а (схиляК голову до квiтiв). Помовч! (Пауза).
Гриць цiлуК ПП.
(Хилиться йому на груди). Бiлi лiлiП... Я так давно не милувалася ними
при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас...
Гриць ствердно хитаК головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку.
За тином почувся Таранiв стогiн.
Ходiмо!.. Пора!
Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiшаКш! Ходiмо в поле... В полi
тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiваК перепел, а небо... Ходiмо!..
К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно
вiдспiвали...
Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать
стежки i скажуть: "Тут ходили закоханiП" Навiть у старих залоскоче серце
згадкою про юнiсть.
К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?!
Г р и ц ь к о. КепкуК! А може, пiд оцiКю рудою чуприною така фантазiя
палахкотить, що й письменникам не снилася...
К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторськоП задухи
та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так
накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до
нас, тодi не такоП заспiваКш. Кинеш?
Г р и ц ь к о. I кину.
К а т е р и н а. I перейдеш?
Г р и ц ь к о. I перейду.
К а т е р и н а. Слово?
Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзуКмо, електродоПлки встановимо.
К а т е р и н а. В людей давно вже К, а в нас, може, тiльки при
комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiцяК. Я б такого
i дня не тримала завiдуючим механiзацiКю...
Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати!
К а т е р и н а. Не почуК. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а
може, десь швендяК - чарку шукаК.
Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле...
К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться,
коли я пiзно приходжу.
Повiльно пiшли вулицею.
Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться Пм услiд.
Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така?
О н и с ь к о. Катерина Чипчина.
Т а р а н. Я Пй покажу - "барило". Бач, переробилася - електродоПлку Пй
подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю.
Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi
разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати
будемо.
О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм
проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодноП.
Т а р а н. Не знаКш ти моКП Одарки. Попiд носом, а проскочить!..
О н и с ь к о. Клята вона в тебе.
Т а р а н. Клята, проклятющаi ПоПдом Псть, навiть якщо вип'Кш iнколи. А
ми ж без причини не п'Кмо? Нi! От сьогоднi випили. Чому?
О н и с ь к о. А чому?
Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер
працюватиме. На радощах i випили. Не своП шкурнi iнтереси нас хвилюють, а
державнi! А жiнки цього не розумiють!
О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю
несе. Може, знову той... (Жест).
Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка
жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати.
Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний
дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи
нагнувшись, наче когось пiдстерiгаК.
Корнiй!
О н и с ь к о. Заховаймось!
К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?!
О н и с ь к о. Ти що?
К о р н i й. ДоброП ночi...
Т а р а н. Здоров! На варту йдеш?
К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?!
О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так
пiзно.
К о р н i й. Чужi не прийдуть, а своП багато не вiзьмуть!
Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив?
К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). ТвоП трактори в мiшок не
повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись).
О н и с ь к о. Корнiй - страшенноП сили чоловiк. Позаминулого року спав
пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i
наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так
бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох.
Т а р а н. Ото сила!
О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi
з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед
дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiкаК, сердега.
Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожуК.
Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi...
О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот
виганя.
Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'П! (ПозiхаК).
Бувай!.. В сон кидаК...
О н и с ь к о. А мо', заспiваКмо? На пiсню тягне.
Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi
такоП пiснi.
О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий -
лiберал!.. (Виходить).
Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"!
Чортзна-що! (ВiдчиняК хвiртку).
В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi"
А здох би ти, проклятющий, розкричався!..
З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече.
О д а р к а. Знову лементуКш серед ночi?
Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба
наказувать?!
О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?!
Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку,
вже й горланить.
О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить.
Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить?
О д а р к а. У сусiдiв немаК пiвня.
Т а р а н. I нам вiн нi до чого!
Далеко на селi чути пiвнячий переспiв.
О д а р к а. ЧуКш, скрiзь спiвають.
Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла немаК, а своКму я господар! Сказав
зарiж - i крапка!
О д а р к а. Вгамуйся, люди почують.
Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була?
О д а р к а. Нi.
Т а р а н. Соромиш мене перед людьми!
О д а р к а. Дома тiКП роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла,
бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала...
Т а р а н (перебиваК). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в
холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою
голову! Сама хоч би причепурилася...
О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в
холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б
був на моКму мiсцi.
Т а р а н (смiКться). На твоКму мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на
твоКму мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував.
(СмiКться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiмаК пiджак, кидаК
його на гiлку дерева, лягаК). Оце так втнула - "на моКму мiсцi".
(СмiКться).
Одарка виносить з хати ковдру, кидаК в гамак.
О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде.
Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На...
тво...Кму... мiс...цi... Гм-м-м!..
Затемнення
КАРТИНА ДРУГА
Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався,
нiяк не второпаК,
що йому каже Онисько.
О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два
вуха. (Трясе його за плечi).
Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi...
О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну
звiстку?
Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться
нахолосту, свiчки замокли, зажиганiК не працюК - потрiбен капiтальний
ремонт. (ХапаК пляшку зi столу).
Онисько (вириваК пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього...
(Понюхав). I потiм - це олiя!
Т а р а н. Так що сталося?
О н и с ь к о. Повний переворот!..
Т а р а н. Який переворот?
О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда.
Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району приПхав, i
почалось...
Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи
толком.
О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки -
чоловiками. От!
Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсовуКться вiд нього,
потiм встаК, знiмаК рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочуК у вiдро,
кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись,
пройде!
О н и с ь к о (намагаКться зiрвати рушника). На бiса менi твоП
компреси? Дiло говори, що робити маКмо?
Т а р а н (тримаК його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля
звiтно-виборних, пам'ятаКш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я
додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать
насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно
пройти.
О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот
п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в
двох поплавились пiдшипники...
Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми
будемо жiнками?
О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони,
де були вони - там стаКмо ми.
Т а р а н. Хто "вони"?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Жiнки? Як?
О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою.
Т а р а н. А вiн?
О н и с ь к о. Дома сидiтиме.
Т а р а н. Чим же йому погано?
О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а
КорнiПха - сторожем.
Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так!
О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде
Аристархова жiнка, а його - на свиноферму.
Т а р а н (ще бiльше смiКться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к
бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх
свиней поперелякуК.
О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор.
Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Сторожi?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу?
О н и с ь к о. Жiнки!
Т а р а н (смiКться). ЖартуКш.
О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. ДумаКш, легко
буде оцими руками вим'я коровам викручувать?
Т а р а н. Замiсть Уляни?
О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер.
Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько
розповiдаК. Одарко!!
О н и с ь к о. Кричи дужче!
Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята
жiнка, мабуть, спить?!
О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як -
завмеханiзацiКю!
Т а р а н. Моя Одарка?
О н и с ь к о. Та твоя ж...
Т а р а н. А я?..
О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери,
чоловiче, сапу - i в поле!
Т а р а н. Я?
О н и с ь к о. Ти!
Т а р а н. Сапу?
О н и с ь к о. Сапу!
Т а р а н (зриваК з ОниськовоП голови рушника, обмотуК собi голову).
Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись!
Онисько робить виразний жест клятви.
(СхоплюКться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець).
Читай-но, що вона пише.
О н и с ь к о (бере папiрця, читаК). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка
ласкава стала. (ЧитаК далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ.
Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь
нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи,
каченятам змiшай сир з вареною картоплею. ВранiшнК молоко не забудь
поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то
забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники
випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..."
Т а р а н (поки Онисько читаК, загинаК пальцi, перераховуК, що треба
зробити, потiм сердито). Та що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише:
"Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i
на ферму запiзниться".
Т а р а н. А скiльки воно зараз?
О н и с ь к о. Пiв на десяту.
Т а р а н ( хапаКться за голову). Що ж його робить?
Реве корова.
О н и с ь к о. Корову доПти пора.
Т а р а н Кажеш, доПти треба? (На хвилинку замислюКться, потiм рiшуче).
Добре, Одарочко, подивимось, якоП ти ввечерi заспiваКш! Побачимо, чия
зверху буде!.. А менi... ДоПти так доПти!
( ХапаК вiдро, хоче бiгти).
О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (дихаК). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, вiдвертаК голову). I не думай отак до корови
йти. (НахиляК голову). Помацай!
Т а р а н (мацаК). Гуля! Звiдки?
О н и с ь к о. Теж пробував доПти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю
- не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябоП. Може, знаКш, рекордистка
наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля неП, а вона повертаК свою мордяку,
дивиться... Я Пй по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та
ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до
другоП. I та мене почастувала, до третьоП - те ж саме. "Чого вони
показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не
терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна,
вiд тебе...
Т а р а н (затуляК долонею рота, дихаК). Справдi. Що ж робити? Ага!
(Бiжить до хати, повертаКться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'Кмо вражий
дух! (НадпиваК). Пахне погано, а на смак нiчого.
О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'К). Гу-у-у! Неважне!
Т а р а н (плямкаК губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi -
почуК. (П'К, кривиться менше).
О н и с ь к о. ПриКмно, коли вiд чоловiка пахне! (П'К).
Т а р а н. Годi! (ВiдбираК пляшку). Його тут лишилося на днi!
(Подумав). Однак висохне! (ДопиваК).
О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?!
Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то...
О н и с ь к о. Що?
Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). ДоПть так доПть.
ВбiгаК Павлик.
П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо
вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають!
О н и с ь к о. Лечу!..
П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi,
очей не видно - пирiжки з мулу робить.
Т а р а н. Горе менi!
П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я
побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (ВибiгаК).
Входить Корнiй з сапою в руках.
К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр.
Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю!
К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга немаК?!
Т а р а н (знайшов терпуг, подаК КорнiКвi). Вiзьми!
К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок.
Т а р а н. Що воно буде?
К о р н i й. Нiчого! ПодумаКш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а
з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще Пм покажемо!
О н и с ь к о (прикладаК козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не
Аристарх?
К о р н i й. I пузатому черга прийшла?
Т а р а н. Пузатi, по-твоКму, не люди?
Входить Аристарх - у халатi, з вилами.
А р и с т а р х (вiддихуКться). Ну й жарище... МоК вам!
Т а р а н. Хай живе!
К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров!
Т а р а н. Куди зiбрався?
А р и с т а р х (люто). На свиноферму!
О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха).
Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб Пм по другому
халату справили, а ти кричав: "Витрати!"
А р и с т а р х. Якби ж то знаття...
К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали.
Входить Оверко.
О в е р к о (весело). Добiрному товариству моК шануваннячко!
А р и с т а р х. Чого сяКш, як великоднК яйце?
О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка
догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять.
О н и с ь к о. ПошиК хто?
О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло.
Т а р а н. I то правда.
А р и с т а р х. Важкувато нам буде!..
Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб
знову помiнятись... А дзуськи!..
О н и с ь к о. А проситимуть?
Т а р а н. Побачиш. Але провчити Пх треба. Договiр, товариство, такий:
не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно?
О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце!
О н и с ь к о. А якщо не попросяться?
Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен
видоПть, а бригадиром тепер з головою треба бути.
А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там
дух дуже далекий вiд конторського... (Жест).
К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають.
А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по
двадцять годин на добу.
Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися -
допомагати один одному.
А р и с т а р х. СпробуКмо...
О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi
в носi перчило!
А р и с т а р х. А якоП ж пiснi спiвати?
О н и с ь к о. "Рiдна мати..."
О в е р к о. Нi! Нi! НайбадьорiшоП! Щоб радiсть було видно! (СпiваК).
Т а р а н. Корнiю, давай ти!
К о р н i й. "Если бы парни всей земли..."
Всi пiдтягують.
Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на своП мiсця,
прикинемось, що не чуКмо...
О в е р к о. Поглухли.
Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше.
О в е р к о. I коли вже втретК умовлятимуть...
Т а р а н. Навколiшках!
О в е р к о. Тодi згодимось.
К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше!
О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах?
Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо,
чий козир буде старший! За мною!
Виходять.
Затемнення
КАРТИНА ТРЕТЯ
Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться
дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожнК вiдро,
перевернутi ночви. Таран у фартусi, рукава сорочки закоченi, голова
пов'язана рушником. Вiн оскаженiло мiсить тiсто в дiжi, яка стоПть на
ослiнчику. По радiо чути бадьорий марш.
Т а р а н (не виймаючи рук з дiжi, важко дихаючи). Господи, за якi
грiхи отака мука?! (ВiддихуКться). Чи воно борошно погане, чи вчинив не
так?..
Входить Онисько. На головi у нього хустка.
О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинцi пекла, бо ворота в
тiстi.
Т а р а н. Невже в тiстi? Будь другом - витри!
О н и с ь к о. Навiщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замiсив. Таке було,
i не кажи: i на воротях, i на порозi, i на перелазi. А сьогоднi вже й
слiду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували.
Т а р а н. Вiриш, двi години оце мучусь, а толку нiякого. То було
рiдке, пiдсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку
нап'яв?..
О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна.
Т а р а н. Он воно що! Тодi вiзьми он Одарчину та й мене запни.
О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи пiд бороду?
Т а р а н. Давай пiд бороду: мухи кусають, а одганяти нiяк.
О н и с ь к о (зав'язуК Тара новi хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в
тiстi!
Т а р а н. От морока! Вiдрiж Пх! На бiса вони менi! Онисько. Здурiв, чи
що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах!
Т а р а н. А на дiдька вона менi тепер - ота краса? Свiт не милий. Рiж
- i крапка!
О н и с ь к о (важко зiтхнувши, одрiзуК вуса). Чи думав я коли, що
доведеться тобi таку операцiю робить?!
Т а р а н (глибоко зiтхнувши). Поганi нашi справи...
О н и с ь к о. Води пiдлий!
Т а р а н. Нiкуди.
О н и с ь к о. То мiси жвавiше!
Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вириваК руки з дiжi, витираК об
фартух). Будь другом, скрути менi цигарку, бо вже вуха попухли.
О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу.
Т а р а н. Чому?
О н и с ь к о. Пальцiв не зведу докупи. П'ятнадцять корiв по чотири
дiйки - це шiстдесят?! I кожну треба видоПти. Повiриш, вночi снилося вим'я
таке, як клуня, а дiйки, - як голоблi, а я маленький, наче комар,
причепився на дiйцi та й гойдаюсь. Прокинувся вiд жiнчиних стусанiв.
Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш?
Т а р а н. Поганi нашi справи!
О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш менi
хоч паляничку, коли спечеш?
Т а р а н. Ти ж учора пiк!
О н и с ь к о (махнув безнадiйно рукою). Пiк, та не допiк... Взяв
муки... Словом, нiякого хлiба не вийшло.
Т а р а н (показуК на дiжу). Думаю пирогiв спекти. Забажалося Одарцi
гостей привести. А хлiб у мене в печi, зараз виймати буду.
О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався?
Т а р а н. Постiй тут, щоб, бува, горобцi не пожартували над тiстом, а
я зараз... (Iде в хату).
О н и с ь к о (заглядаК в дiжу, виймаК звiдти щось, розглядаК).
Збрехав, iдол! Курив же, ось i недокурок. (ПридивляКться уважнiше).
"Прима". Отак i довiряй людинi! (Дивиться в каструлю, що стоПть на столi).
Манку варив. Треба й собi таку страву практикувати. Проста рiч: насипав
крупи в молоко, i хай кипить.
Входить Таран. В руках тримаК не то паляницю, не то корж.
Т а р а н. Що воно таке? (ПростягаК Ониськовi паляницю).
О н и с ь к о (бере, роздивляКться). Паляниця не паляниця, i корж не
корж... А що ти хотiв пекти?
Т а р а н. Кажу тобi - хлiб!
О н и с ь к о (нюхае). Наче хлiбом пахтить... (Подумавши). Не журись!
Подаватимеш на стiл, нарiж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка
в нього була форма.
Т а р а н. Спасибi, друже, виручив!
О н и с ь к о. Винахiдливiсть у нашому положеннi - перше дiло. Зварив я
вчора борщ. Подивився на нього, а вiн якийсь пришелепуватий: бiлий, кислий
i горiлим тхне. А тут жiнка на обiд маК прийти. Що його робити? Недовго
думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемiшав
- подаю на стiл. Жiнка питаК: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це
борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмiю.
Т а р а н (заздрiсна хитаК головою). I що ж - Пла?
О н и с ь к о. Аж за вухами лящало.
Т а р а н. I нiчого?
О н и с ь к о. Обiйшлося. Правда, не без...
Чути шалений рев корiв.
Це за мною!.. (Наче вiдповiдаючи). Бiжу-у!
Т а р а н. Чортiв син, вiн скрiзь викрутиться. А тут що скажеш,
по-турецькому хлiб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту рiзати,
що не несеться. А як ти ПП взнаКш, коли вони всi зозулястi. (Виходить).
Спочатку тихо, а потiм несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В
руках метр, пiд
пахвою жмут ситцю. ОглядаК подвiр'я.
О в е р к о (до себе впiвголоса). I хата навстiж, i господаря немаК...
(ГукаК). Миколо! Агов!
Т а р а н (виходить, весь у пiр'П). Чого репетуКш?!
О в е р к о. Люди на лiто овець стрижуть, а ти курей скубеш?
Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я Пх скуб! Слухай, Оверку, порадь
менi, як узнати, яка курка з яйцем, яка нi?
О в е р к о. Пустяк дiло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без
яйця, i навпаки...
Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, проклятi, всi в одне гнiздо
несуться.
О в е р к о. М-гу! Тодi залишаКться пощупать.
Т а р а н. Три днi щупаю, а толку нiякого. Будь другом, пощупай! Все ж
- завптахофермою був!
О в е р к о. ДумаКш, я там курей щупав? Здiйснював загальне
керiвництво. А ти не роздумуй - рiж, яку впiймав!
Т а р а н. Одарка велiла, щоб тiльки ту, яка не несеться.
О в е р к о. А квочка у вас К?
Т а р а н. НемаК.
О в е р к о. Тодi рiж пiвня! Вiн точно не несеться.
Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене пiвень учений. Як пiзно Одарка
прийде, тiльки вiдчинить хвiртку - вiн одразу менi сигнал подаК. Потiм
подумаК, що я не почув, i ще... Краще корову зарiжу, нiж пiвня.
О в е р к о. Ну, як знаКш, - ти хазяПн. Я за порадою до тебе. ПокроПв
дiвчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать?
Т а р а н (змучено). Њ вихiд! Зараз лiто, тепло... Поший Пм сарафани -
i модно, i зручно.
О в е р к о. Золота голова! (ЗгортаК ситець). Бiжу!..
Т а р а н. Що тобi ще?
О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той...
Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною.
О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як Пх вiдучити вiд цього питва?
Т а р а н. Вiдучиш...
О в е р к о. Чув я вiд людей, нiби настiй полину помагаК. НапоПти тричi
- i як рукою знiмаК.
Т а р а н. Вони таке п'ють, що тiльки полином i закусювати.
О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на своК мiсце?
Т а р а н. Куди там. Неначе споконвiку в начальствi ходить.
О в е р к о. Моя теж.
ВбiгаК Павлик.
Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тiтка голова востаннК сказали, щоб ви
йшли цеглу робити.
Т а р а н. Та що вона, божевiльна? Менi треба один день дома побути -
роботи набралось до бiса.
П а в л и к. Iдiть, бо дуже круто сказали...
Т а р а н. А що саме?
П а в л и к. Звелiли передать так: "Якщо цей ледацюга..."
Т а р а н. Хто ледацюга? Я?
П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далi. "Якщо цей..."
Т а р а н. Ну?..
П а в л и к. ПеребиваКте, от i забув! (ДумаК). Не згадаю, що далi, але
щось дуже категоричне.
Т а р а н. Що?
П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далi забув.
Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звiдси!
П а в л и к. Пiду узнаю, що пiсля "ледацюги", i повернусь! (Швидко
вибiгаК).
О в е р к о. А мене не чiпають. Довiдку вiд лiкаря взяв, що "не в
здоров'П"...
Т а р а н. Як ти ухитрився?
О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собi чиренятко. Я до
лiкаря. Так, мовляв, i так - чиряк у мене. Вiн придивився i каже: "У вас
хурункул". А я йому: "Чиряк". Вiн довго гортав якусь книжку й знову до
мене: "Хурункул". А я йому: "Нi, чиряк". Думав вiн, думав i написав менi
бюлетеня на три днi, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк.
Т а р а н. Видно, дуже молодого лiкаря до нас прислали?
О в е р к о. Не в тому рiч. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в мiстi,
зразу пiсля школи в iнститут - так живого чиряка i не бачило.
Т а р а н. А в мене i знаку нiде на прищик немаК.
О в е р к о. Посидь на чомусь холодному.
Т а р а н. Де ти знайдеш холодне мiсце в таку спеку?
О в е р к о. Бiля колодязя - на цямринi, там же цемент. Посидь з
годину!..
Т а р а н. Годину? Тут хвилини вiльноП немаК. От життя - чиряка i то
нiколи нажить! Будь здоров! Менi ще роботи по вуха!
О в е р к о. Менi теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не
спiваКш, як домовились? Жiнки ще подумають, що нам тяжко, i почнуть
смiятись...
Т а р а н. Куди там спiвати! Ридма ридати хочеться!
О в е р к о. А як же з маркою?
Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь i скажу, як...
О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить).
Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставляК ноги.
А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи!
Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цiлiсiнький день наче мужеська
консультацiя: не той, то iнший вештаКться - працювати нiколи.
А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздорiжжi - от нiхто й не
минаК, хоч би й хотiв. Перепочити можна?
Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловiк пироги збираКться
пекти?
А р и с т а р х (хоче пiдiйти до дiжi). Пироги...
Т а р а н. Не пiдходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний...
А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро
хрюкати почну. А сiсти можна?
Т а р а н. Сiдай, тiльки подалi...
А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навiки! А на бiса вiн
такий потрiбний, коли в ньому нi дихати, нi повернутись нiде?
Т а р а н. А хто будував?
А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кiношники,
кореспонденти приПздили... Всiм було добре, а свиням, виявилось, погано.
Т а р а н. Сам же на правлiннi виступав. "Треба, - кричав, - так
будувати, щоб по всiх газетах луна пiшла!"
А р и с т а р х. Каюсь, виступав...
Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батькiв книш. Проси технiку, щоб
конвейКром все подавалось...
А р и с т а р х. Куди там технiку, тачкою насилу проПдеш... Ось... За
тиждень спересердя кiлограмiв двадцять скинув. А це прийшов просити: чи
немаК в тебе якихось стареньких пiдтяжок, бо ще день - i штани в зубах
носитиму.
Т а р а н. Я сам шосту дiрку в поясi проколюю, не допомагаК. Застiбаю
петлю штанiв на гудзик сорочки. (ПоказуК). Ось так... ПомагаК...
А р и с т а р х. Спасибi на добрiм словi! Так, кажеш, пироги...
Т а р а н. Давай, давай! Проходь!
А р и с т а р х. Гiрка наша доля чоловiча, така гiрка, що... (Повiльно
пiшов похнюпившись).
Т а р а н (продовжуК мiсити тiсто. Глянувши на вулицю). Знову когось
чорт несе! Ну, не дадуть спокiйно дiла зробити - хоч гвалт кричи! От
напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь!
Подивиться, що немаК нiкого, i пiде. (ВитираК руки об фартух i ховаКться).
Входить Катерина, рум'яна вiд роботи i сонця, чимось схвильована.
К а т е р и н а. НемаК нiкого, чи що? Агов, дядьку!.. Чи, може, тепер
треба називати дядиною? Дядьку-дядино, де ви там?.. (ЗаглядаК в дiжу). Ой
помру, тiсто замiсив, значить дома. Треба зачекати, а то покинув дiжу
напризволяще i пiшов... (НакриваК дiжу рушником).
На ганок виходить Таран.
Т а р а н. Ти що ж думаКш - у мене прохiдний двiр?
К а т е р и н а. Здрастуйте, я до вас у справi.
Т а р а н. Яка тепер до мене може бути справа! Кажи, чого прийшла, часу
немаК!
К а т е р и н а. На вашого племiнника скаржитись.
Т а р а н. НакоПв щось?
К а т е р и н а. Та нi. Отож перейшла я працювати в контору замiсть
нього, а його на свиноферму послали...
Т а р а н (гiрко). Не на нього одного така напасть...
К а т е р и н а. Не в тому рiч! Менi обридло в конторi сидiти, над
рахiвницею куняти. Хочу до дiла, а Грицько вперся i слухати не хоче про
бухгалтерiю.
Т а р а н. Не хоче?
К а т е р и н а. Не хоче. Каже, сподобалось йому на фермi. Вирiшив
викликати на змагання дядька Аристарха i показати йому, як треба
працювати. I в контору, мовляв, нi за якi грошi не повернеться!
Т а р а н. Здурiв парубок.
К а т е р и н а. Умовте його, дядечку, повернутись назад! А то
крутиться так з ранку до ночi, свiту бiлого не бачить за тими свиньми.
Т а р а н. Я з нього дурощi вижену!
К а т е р и н а. Спасибi вам! Повiк не забуду!
Т а р а н. НемаК за що. На весiллi першу чарку пiднесеш. Чи, може, не
буде весiлля?
К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю...
Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибираК... А
там, дивись, i...
К а т е р и н а. Дядечку, рiдний мiй, якби ви знали, що ви менi...
Спасибi вам. (Гаряче цiлуК Тарана в щоку i вибiгаК).
Т а р а н. Що то воно - молодiсть... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то
приКмно, коли молода дiвчина цiлуК... Таке почуття, нiби з келиха пахучого
меду пригубиш... Та й ми ще козаки (ВиструнчуКться i раптом скрикуК). Ой!
Поперек! Наче качалкою хто оперезав...
ВбiгаК Павлик.
П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг!
(ВибiгаК).
Т а р а н. Пропали моП пирiжки! Та що пирiжки - гордiсть чоловiча гине!
"На збори ледацюг!" Дожився.
Завiса
ДIЯ ДРУГА
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Вечiр. Таранове подвiр'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку,
наспiвуК. На нiй барвиста сукня, туфлi на високих каблуках, на головi
вiнком викладена коса. Таран, довго примiряючись, накриваК на стiл:
ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу.
Т а р а н. Багато вас буде? На скiльки накривать?
О д а р к а. Прийдуть - порахуКш! Дiстав?
Т а р а н. Чого?
О д а р к а. "Чого, чого".
Т а р а н. "Три гички"? Та дiстав. У Хвильки... З якоП це нагоди, хотiв
би я знати, п'янку затiваКте?!
О д а р к а. Не твого чоловiчого розуму дiло! (Пiдходить до Тарана,
зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений -
дивитись гидко!
Т а р а н (благальна). Хiба ти не бачиш, я за цiлий день i не присiв:
встав до схiд сонця, Псти наварив, город прополов, а потiм цiлiсiнький
день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропi. Ти прийшла з роботи - та в
гамак, а в мене в поперецi аж гуде! Думав, увечерi вiдпочину, так ти знову
затiяла...
О д а р к а. "Так ти, так ти..." Вже заторохтiв! Переробився! Iди
переодягнись!.. Осточортiв своПми розмовами!
Таран, зiтхаючи, iде в хату.
(Оглядаючи стiл). Огiрки малосольнi де?.. Зроби вже одне дiло, потiм за
друге берись!
Т а р а н (виносить миску з малосольними огiрками, пляшку, ставить на
стiл). Сама ж наказала менi переодягтись.
О д а р к а. Цибулi покриши до оселедця!
Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози).
О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стiл накривати?.. Принеси сметани!
Т а р а н. Пiди вiзьми в погребi!
О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погрiб лазила. Ти скоро й борщ
заставиш мене варити? Чого зiгнувся, як дiд столiтнiй?
Т а р а н. Поперек болить.
О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки - ось твоя
хвороба! Он люди скоро прийдуть!
Таран iде в хату. З'являКться Уляна, одягнена, як i Одарка,
по-святковому.
У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашiм щасливiм подвiр'П.
О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш?
У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха
чистила...
О д а р к а. Џм тiльки попусти... Розгнуздались, розледачiли, далi
нiкуди.
У л я н а. Строгостi з нашого боку не вiдчувають.
О д а р к а. Роботи багато. Нiколи Пм гайки позакручувать!
У л я н а. А слiд би вже закрутить, а то ми потураКмо, а вони скоро на
голову нам сядуть. (П'К квас). От спасибi.
О д а р к а. Пий на здоров'я.
У л я н а. Треба пiдскочити за Ганною, бо буде до пiвночi з Аристархом
дискусiю розводити.
О д а р к а. Ходiмо разом!
Виходять.
З погреба вилазить Таран, ставить на стiл сметану, квашенi помiдори,
великий
глек квасу, пляшку.
Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало!
Входить Оверко, весело наспiвуючи.
О в е р к о. Добрий вечiр! Гостей чекаКш?
Т а р а н. Якi там гостi, - обнаковенна п'янка! Приходь через годину -
побачиш.
О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати?
Т а р а н. Џй хоч дьогтю дай - однак питиме! Бачиш - "Три гички"?!
О в е р к о. Така наша доля: жiнкам пить, чоловiкам сльози лить!
Прийшов я знову до тебе за порадою...
Т а р а н. Щось задумав шити?
О в е р к о. Та отож кроПв на двоК платтiв - не вийшло... ПерекроПв на
сарафани - виходять короткi... Що порадиш?
Т а р а н. Оборочку пусти внизу. I не помiтять, що доточив.
О в е р к о. От пень! Чого ж я ранiше... Спасибi, друже. (Мнеться, щось
хоче сказати). Не хотiв я тобi говорити, а совiсть мучить...
Т а р а н. Що там ще?
О в е р к о. А не скажеш нiкому, що вiд мене пiшло?
Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м!
О в е р к о (таКмниче). Люди говорять, що твоя Одарка... бiля Свирида.
(Пройшовся пiвнем навколо Тарана).
Т а р а н (вражений). Невже це правда?!
О в е р к о. Чоловiки дарма не говоритимуть нiкогда!
Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибi,
друже.
О в е р к о (крiзь зуби). Ти пiди йому вiкна побий!.. Хай знаК, як
чужих жiнок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що вiд мене почув, бо
заПдять! (Швидко виходить).
Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?..
(ВитираК фартухом очi).
Входять Одарка й Уляна. За ними - Ганна, одягнена помiському, з гiтарою
через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закриваК долонями
йому очi. Таран сердито вириваКться.
Г а н н а. Здоров, кавалер!
Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобi пустощi в головi!.. (Пiшов).
Г а н н а (до Одарки). Чого вiн, як з цепу зiрвався?
О д а р к а. Хiба Пх розбереш, чоловiкiв. Не iнакше, як якийсь гедзь
укусив. Прошу сiдати до столу - за чаркою розберемо, що й до чого.
Сiдають до столу.
(НаливаК чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловiкам на заздрiсть, вип'Кмо
та заспiваКмо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили!
У л я н а (крiзь смiх). Хай полюбуються! Ти ж тiльки не передай кутi
меду, щоб не зняли гвалту...
Входить Таран.
Г а н н а. НаллКмо i хазяПну?
Таран стрепенувся, ожив.
О д а р к а (з натяками. Тарану). Вiн у мене не-пи-ту-щий!
Таран одразу знидiв, облизав губи, пiщов до хати.
Г а н н а. Мiй теж i в рот не бере.
У л я н а. Так за що ж вип'Кмо, подруженьки, роси оцiКП перченоП?
(Пiдморгнула Ганнi та Одарцi).
О д а р к а. За вiчне благополуччя на роботi i дома!
Г а н н а. Iменно! За вiчне i безповоротне!
В с i. Будьмо!
У л я н а. Будьмо!
Всi п'ють.
(Навмисне смакуК). Ну й прекрасна рiдина, скажу я вам!
О д а р к а. Iсторична! Запорожцi перед походом iншоП не вживали.
У л я н а. Для здоров'я кращого нектару i не придумати.
Г а н н а. Кажуть, молодiсть дiвочу повертаК.
Входить Онисько.
О н и с ь к о (лагiдно). Вечiр добрий!
Г а н н а. Здоров, здоров, парубче!
О н и с ь к о. Смачного вам!
Г а н н а. ДякуКмо!
Онисько криво посмiхаКться, але, помiтивши суворий погляд
Уляни, одразу принишк.
У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?..
О н и с ь к о (солодко). Соди позичити.
У л я н а. ЗнаКмо, яка сода! За мною стежиш?!
О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив?
(Миттю шмигнув до хати).
О д а р к а. Вiн у тебе смирний.
У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади.
Г а н н а. Кажуть, вiн на фермi непогано працюК?
У л я н а. ПризвичаПвся. Тiльки вночi тiпаКться i мене всякими
коров'ячими iменами називаК.
О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть.
На подвiр'я, ввiбравши голову в плечi, навшпиньки
заходить Аристарх.
Дивись-но, Ганно, i твоя любов навшпиньках пробираКться...
Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристарховi, який,
махаючи руками, обходить стiл стороною). Чого?
А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового
листочка - i додому... (Шмигнув до хати).
У л я н а. Ну, тепер, коли нареченi в зборi, грянемо пiсню. Хай Пм у
носi поперчить.
Спiвають.
ВбiгаК Павлик.
З хати виходить Таран, прихилився до дерева, слухаК.
П а в л и к. Тiтко Одарко! Там щось у двигунi зiпсувалось, технiка не
знайшли, так за вами послали.
О д а р к а (начальственно). Що зiпсувалось?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. Дiзнайся, а тодi ганяй!
П а в л и к. Њсть! (ВибiгаК).
О д а р к а (до Тарана). Що ти за огiрки подав, плюскавi якiсь?..
Т а р а н. Якi К, такi й подав! Може, в Свирида миргородськi Пла, то
йди до нього!
О д а р к а. До чого тут Свирид?
Т а р а н. Тобi краще знати!
Г а н н а. Вже хтось наговорив?
У л я н а. Оверко. Той тiльки те й робить, що плiтки по селу збираК та
розносить. Нiчого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться!
О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Нiж ото плiтки вислухувать -
подумав би краще, що до столу подати... жiнцi!.. М'яса нi кусочка, наче
бiднiсть яка...
Т а р а н. Не рiзати ж кожного дня курку.
О д а р к а. Рiж пiвня!..
Т а р а н. Знову пiвень!..
О д а р к а. Сказано - значить, рiж! (До гостей). Просто спасу вiд того
пiвня немаК, як здурiв! Тiльки прийдеш додому, вiдчиниш хвiртку - вже й
горланить.
Т а р а н. Не приходь опiвночi!
О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити!
В хлiвi реве корова.
Чого вона реве?
Т а р а н. Пiди запитай! (Бере зi столу порожнi тарiлки. iде в хату,
потiм тихенько повертаКться, слухаК).
Жiнки помiчають його, але не подають виду.
У л я н а. Гострий вiн у тебе на язик.
О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи бiльше вип'ю, я
йому дам вiдповiдь на всi запитання!
У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?
О д а р к а. Та якось бiля контори пригорнула разок, а тут Оверка
принесло. Побачив i понiс по селу. Тепер мiй дорiкатиме до зелених
вiникiв.
Г а н н а (голосно). Всi вони такi!
У л я н а (до Ганни). А ти чого з своПм завелась сьогоднi? Теж,
мабуть...
Г а н н а. Та нi... Почалося з халатiв. Чого й чого по другому халату
не справимо свинарям? Свиноферма йому тiсною стала, механiзацiя
запущена... Як визвiрився!..
О д а р к а. I ти змовчала?
Г а н н а. Я тiльки хрясь по столу, а вiн у сльози!
У л я н а. А почули б ви, який гамiр у моПй бригадi чоловiки зняли.
"Кукурудзу треба механiзмами обробляти, - кричать, - як у сусiднiх
колгоспах!"
О д а р к а. У всiх на язицi та механiзацiя. Доярам - пiдвiсну дорогу
давай, електродоПлки...
Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!
Т а р а н (не витримав, пiдходить до столу). Бо таки й правда! Нiчого
на iнтузiазмi виПжджать! Годi спини гнуть! У сусiдiв он i на фермах, i
бiля кукурудзи - скрiзь мотор...
О д а р к а (скипiла). Не твого чоловiчого розуму це дiло! Помiдорiв
принеси!
Таран стрепенувся, миттю побiг.
Г а н н а. Бачите? Ти Пм добро роби, а вони ще й брикаються!
О д а р к а. ЗдаКться, нагнали страху, хай Пм грець! (НаливаК повнi
келихи квасу). Прохолоджуйтесь!
З хати на ганок боком виходять Аристарх i Онисько.
Таран виносить миску з помiдорами, побачив, що жiнки перейшли
на келихи, - оторопiв.
Т а р а н. З такою дозою - краще закусюйте! Це вам не шам...
О д а р к а (перебиваК). Нiчого вчить! Пироги давай!
Будьмо!
Жiнки випили все до дна. Чоловiки заплющили очi вiд страху. Знову
вбiгаК Павлик.
П а в л и к. Тiтко Одарко! Кажуть, щось у моторi зiпсувалось...
О д а р к а. А що саме?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. То чого ж бiгаКш? Узнай!
П а в л и к. Ясно! (ВибiгаК).
У л я н а. I поспiвати не дадуть... (ЗаспiвуК).
Жiнки, спiваючи, iдуть у садок за хату.
Ховаючись од жiнок, на подвiр'я пробираКться Оверко. Вiн приКднуКться
до чоловiкiв,
що, похнюпившись, посiдали пiд тином.
О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до пiвночi, а потiм мучся з
ними ще вдома.
Т а р а н. Яка тобi мука?
О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так i давай спiвати.
Спiвай уже сама, бiс з тобою! Так нi, i мене заставляК пiдтягувати.
А р и с т а р х. I що ж - пiдтягуКш?
О н и с ь к о. Хiба хочеш - мусиш... В Аристарха - ото добро.
А р и с т а р х. Хлопцi, хлопцi! Бодай нiкому не дiждати такого добра.
Т а р а н. Та чого ти там бiдкаКшся? Тобi ще жить можна...
А р и с т а р х. Ех, "жить можна"!
О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зi своКю через цi пiснi - так
дiти...
А р и с т а р х. Отож-то й воно...
Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подiнешся?..
Входить Корнiй з вузликом в руках.
К о р н i й. Здоровi були, руководителi!
А р и с т а р х. А ти, Корнiю, може, в гостi ходив, що з глечиком i
вузликом?
К о р н i й. Якi там гостi... Бiгав до своКП преподобноП сторожихи.
Т а р а н. Скучив?..
К о р н i й. Сказала, щоб парного молока принiс.
Чоловiки, спiвчуваючи, хитають головами.
Бiг, мало не лопнув i... спiзнився, вона вже задрiмала, перехотiлось, а
може, iншого молока процiдила.
О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусiдствi зi мною живе.
А нюх у мене добрий: чую, закваскою в неП пахне, другий день сильнiше,
третiй ще сильнiше. Я й дзенькнув у район - мовляв, увечерi основний
процес вiдбудеться...
К о р н i й. I я дзвонив.
Т а р а н. I що ж, накрили?
О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребi вiдер з п'ять
готовенькоП знайшли. Урвалося Хвильчине щастя!
Т а р а н. Слава богу! Так Пй i треба. Щоб наших жiнок не обпоювала!
К о р н i й. Давайте, хлопцi, на радощах по пирiжку з'Пмо, бо я ще
сьогоднi i рiски в ротi не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (РоздаК
пироги).
Всi помалу жують. Тихо. Спiв жiнок. Чоловiки ховаються в хатi.
Входять жiнки.
О д а р к а. А нам справдi живеться непогано. В колгоспi тепер i грошi,
i хлiб, i до хлiба. Майже у кожного велосипед, радiо... В магазин зайдеш -
вередують, давай Пм дорожче та красивiше.
О д а р к а бере пiд руки подруг, i так, обнявшись, усi троК попливли в
легкому танку, притупуючи каблуками.
Г а н н а. Жити можна! Тiльки набридають з отою собiвартiстю. Вчора
нашiй головисi в районi дуже строго сказали. ПриПхала така червона, як
отой кавун. Що не кажiть, собiвартiсть продукцiП у нас ще висока.
О д а р к а. Нiчого! На чоловiкiв пiднажмем - i собiвартiсть знизимо.
Тим бiльше, що чоловiки - така технiка, що нi тобi амортизацiП, нi
запасних частин, нi капiтального ремонту не потребують.
У л я н а. Треба нажать! Зiбрати збори та всипати Пм пiд перше число!
Ти там, Ганно, пiдкажи головисi пiд гарячу руку!
Г а н н а. Неодмiнно.
ВбiгаК Павлик.
П а в л и к. Кажуть, тiтко, всерединi мотора зiпсувалось, а що - не
знають...
О д а р к а. Вони там не знають, а я тут мушу знати...
У л я н а. Скажи - зайнята!
Г а н н а. ОбговорюК заходи по зниженню собiвартостi продукцiП...
П а в л и к. Њсть! (ВибiгаК).
О д а р к а. Нумо, подруженьки, спробуКмо ще шампанського для
прохолоди!Таранчику!
На ганок виходить Таран.
Зроби ласку, - одкрий нам того, що з золотою головкою!.. Пiдставляйте,
подруженьки-сусiдоньки, келихи, бо воно - як серце дiвоче: не збережеш -
розiллКться! Ну, чого дивишся середою на п'ятницю? Давай залп! Та бiгом
якусь веселеньку музику нам включи, чуКш? Таран. ЗдаКться, закругляються.
Таран вiдкорковуК шампанське. Пострiл пробки. Жiнки спiвають
туш. Таран, ковтаючи слину, наливаК келихи, потiм швиденько бiжить
до хати, ставить пластинку.
О д а р к а. Щоб довiку в миру та благополуччi!
У л я н а. У начальствi та в пошанi!
Г а н н а. В керiвництвi та в коханнi!
Поволi випивають келихи, музика звучить на повну силу. На воротях
з'являКться Олена Устимiвна, пильно дивиться на жiнок. Тi завмерли.
Одарка сердито подивилась на Тарана, той кинувся до хати.
Музика стихла. Пауза.
У с т и м i в н а. ВипиваКте, значить?! А менi на закуску критику
залишаКться жувати? Чоловiкам дали волю, розбалували Пх, а я сама
собiвартiсть знижувати буду?! Добре господарюКмо!.. Ось я з вами на
правлiннi поговорю! (Виходить).
Г а н н а. Це що ж виходить? Дитина той, а невiстка винна? Доки це
буде?
Жiнки виганяють чоловiкiв з хати.
Чого стали, носи повiсили? Чи, може, вам наша кумпанiя не до вподоби?
Ану! Танцюй, халамидники!
Танець чоловiкiв. Танцюють через такт, через два, потiм по одному
падають на землю. Аристарх, Корнiй, Таран, Оверко, Онисько
попадали обличчям вниз, лежать нерухомо.
О д а р к а. Тепер полежте та подумайте.
Г а н н а. А ми пiдемо готувати загальнi збори!
У л я н а. Ясно?
Всi три швидко виходять.
Т а р а н. По-моКму, товариство, нижче впасти вже не можна!
Завiса
_КАРТИНА П__'__ЯТА _
Вулиця бiля Тара нового подвiр'я. Швидко входить Катерин а з вузликом
у руцi, за нею вибiгаК Грицько, заступаК дорогу.
Г р и ц ь к о. Чому, Катю, чому? Або убий мене на мiсцi, або скажи,
чому ти проти нашого весiлля?
К а т е р и н а. Весiлля не буде!
Г р и ц ь к о. Чим я тебе прогнiвив? Може, поговiр який почула - не
вiр!
К а т е р и н а. Весiлля не жди!
Г р и ц ь к о. Не пущу!..
К а т е р и н а. ВостаннК тобi кажу - або переходь на моК мiсце в
контору, а я повернусь на ферму до свиней, або...
Г р и ц ь к о. Що?
К а т е р и н а. I знати тебе не хочу!.. (Одвернулась).
Г р и ц ь к о (лагiдно). Гаразд, Катю, давай будемо мiркувати так:
скiльки менi рокiв?!
К а т е р и н а. Почався третiй десяток...
Г р и ц ь к о. Сила в мене К?
Катерина знизала плечима, Грицько хапаК ПП на руки, швидко крутить
навколо себе.
К а т е р и н а. Пусти, навiжений!..
Г р и ц ь к о. Говори: К сила чи немаК?
К а т е р и н а. Ну... К...
Г р и ц ь к о (обережно опускаК ПП на землю). Так от слухай. Через
кiльканадцять рокiв настане комунiзм! Нашi з тобою дiти...
Катерина легенько вдарила його пальцем по губах i засоромилась.
...запитають: "А що ви робили, тату, по дорозi в комунiзм?" А я Пм
скажу: "Мати працювала, а я, дiточки, сидiв у конторi та пiдраховував ПП
трудоднi". Та вони такого батька соромитись будуть! Нi, Катю! Як хочеш, а
я в контору не повернусь!
К а т е р и н а. А я, по-твоКму, що? Стара вже чи iнвалiд який? Чому я
мушу за рахiвницею сидiти?
Г р и ц ь к о. Я за те, щоб i ти покинула контору!
К а т е р и н а. А як це зробити?
Г р и ц ь к о. Дуже просто. Покритикуй наше нинiшнК жiноче правлiння, -
а його К за що критикувать, - i скiнчиться твоя конторська кар'Кра.
К а т е р и н а. ГадаКш, допоможе?
Г р и ц ь к о. Сама переконаКшся! От вони збирають нараду, щоб на
чоловiкiв пiднажать, а ти й стань на чоловiчу сторону. Побачимо, чим
кiнчиться...
К а т е р и н а. Гаразд, Грицю!
Г р и ц ь к о. А щодо весiлля, то менi вже ясно. Тут говори не говори,
коли серце мовчить, слово не допоможе...
К а т е р и н а. Зачекай! (РозгортаК вишивану хустинку, подаК Грицьковi
гiлку калини). Вiзьми!..
Г р и ц ь к о. Калина?
К а т е р и н а. Пiд осокором, бiля нашоП криницi, росте. Iшла сюди, а
вона нiби просить: зiрви мене, я тобi в пригодi стану! От я й зiрвала...
Г р и ц ь к о (сумно). Калину дарують перед розлукою...
К а т е р и н а (швидко). I перед весiллям... (Спохватилась).
Г р и ц ь к о. Такого я ще не чував...
К а т е р и н а. А менi мати казали... Хочеш, я тобi повiдаю? Було це в
сиву давнину... Ще тодi, як в нашiм краП розбiйничали коршуни-ординцi... В
темнi ночi, коли тiльки пугач шугав над землею, прокрадались вони глухими
дорогами, щоб здобути украПнських красунь дiвчат...
Хижими круками налiтали ординцi на заснулi села. Ще палахкотiло
полум'я, замiтаючи слiди закривавлених ятаганiв, а круки-ординцi
поверталися з багатою здобиччю.
Не плакали горлицi-полонянки, страшне горе висушувало Пм сльози, а ще
страшнiше горе чекало Пх: хоч i золотi, а кайдани, хоч i розкiш, а в
рабствi, хоч i лишиться краса, та осоромленою буде - дiстанеться нелюбому,
некоханому...
I вирiшили тодi дiвчата: не бути цьому!
ТемноП ночi, на коротких перепочинках, полонянки вихоплювали в ординцiв
мечi, краяли своП обличчя, нiвечили свою вроду. Хай лишиться вона навiчно
в отчiм краП!
I от на тому мiсцi, де дiвчата розлучались iз своКю красою, виростала
калина... Омита росою, овiяна вiтром, напоКна щедрою землею, вона росла,
красива та горда. Тiльки сонце смiло цiлувати ПП кетяги - червонi, як уста
дiвчини.
Тож i дарують дiвчата калину тому, хто заполонив Пх серце, кого назвало
воно своПм судженим... Так менi мати казали.
Здалеку чути пiсню.
Г р и ц ь к о. ЧуКш?
К а т е р и н а. Про калину спiвають.
Г р и ц ь к о. Ходiм до них.
Обнявшись, виходять.
Завiса
КАРТИНА ШОСТА
Бiля контори колгоспу. Садочок, лавочки. Дошка показникiв. Входить
Онисько,
присiдаК на лавочку.
О н и с ь к о. От де благодать - тихо, як у вусi. Повiтря чисте, як в
будинку вiдпочинку. I конторникiв не чутно, розбiглися. Мабуть,
уповноважений маК приПхати...
Входить Корнiй, згорблений, у руках цiпок.
К о р н i й. ДихаКш? (ПодаК руку). Не жми, ради бога, за пальцi, це ж
тобi не дiйка!..
О н и с ь к о (смiКться). Професiйна звичка, брате! За день п'ять тисяч
разiв доводиться отак робити... Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю!
К о р н i й. А в мене де й сила дiлась. Повiриш, розiгнутись не можу,
так поперек болить. Пiвтора гектара бурякiв, три гектари кукурудзи, i все
це треба пройти рачки... I не раз! Ой!..
О н и с ь к о. Зате жiночка в тебе нiвроку погладшала, зарум'янилась.
К о р н i й. Чом же Пй не гладшати? Увечерi вiзьме патерицю та йде
спати пiд комору. Сторож називаКться! Прийде вранцi додому - поснiдаК
готовеньке i знову хропака... (ЗiтхаК). Та хiба тiльки моПй так живеться?
Он Охрiмова - погнала чоловiка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика
бiльша бiдона! Плаття на нiй трiщить по всiх швах, не витримуК нiякоП
критики. Iнтелiгенцiю з себе корчить то в конторi, то бiля кооперацiП
крутиться.
О н и с ь к о (зiтхнув). Жiнкам добре живеться!
К о р н i й. Бо при владi. Не чув, чого це нас зганяють?
О н и с ь к о. Чертова накачка!
К о р н i й. Мене вже качать нiкуди. Вчора прасую своПй спiдницю, а
вона ходить круг мене - те не так та оте не так. То якогось рубчика
придушить, якесь плiсе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як
схопить утюга та на мене. Якби не вiдхилився, стругай домовину. Як був при
здоров'П, то держала, а тепер, каже, кину. (ВитираК сльози).
О н и с ь к о. В тебе дрiжджiв немаК? Хочу млинцiв спекти.
К о р н i й. Пiсля зборiв зайдемо - дам.
О н и с ь к о. I соди?
К о р н i й. I соди. В мене все К. Жiнка вередлива, доводиться то
млинцi, то вареники, то калачi пекти. Я в домi всякi марципани держу.
Входять Таран i Аристарх.
А р и с т а р х. Шановному товариству... Сядемо, Таране, отут...
Спочинемо...
Т а р а н. Де-небудь, аби сiсти... Ой!..
Сiдають.
А р и с т а р х. Так ото таке зi мною робиться: на два пуди схуд.
Т а р а н. У цi штани тепер троК таких, як ти, влiзе.
А р и с т а р х. А ти на що перевiвся? Ще ж тiльки сорок рокiв, а вже
старий, як дiд.
Т а р а н. Одарка дорiкаК: згорблений, невеселий...
А р и с т а р х. Повеселишся... Я оце в своКму карцерi трохи оговтався,
нiби легше стало. А тут ще нова морока: Гриць на змагання мене викликав по
свинях, треба тягти... (Низько схилив голову).
Т а р а н. Болючi струни смикаК Грицько. Правда твоя, сусiде, кепське
дiло наше... (Теж знидiв).
Входить Оверко з дитиною на руках.
О в е р к о. Добiрному товариству моК шануваннячко. Здоровi були,
орли!..
А р и с т а р х. Здоров, здоров, модистко!
О в е р к о. Не говори, дiти скоро голi ходитимуть.
Т а р а н. Грошей немаК, чи що?
О в е р к о. Грошi К, та купити нiде.
Т а р а н. Ти ж Пм плаття шив?
О в е р к о. Шив... Та не дошив... Думав спочатку обом дiвчатам плаття
будуть - кроПв, кроПв, поки i сарафани не виходять. Хотiв кофтинки стулити
- знову кроПв i... (Махнув рукою).
Т а р а н. Що? Не вийшло?
Корнiй хитаК головою.
О в е р к о. Вийшло клинцiв штук сто. Вiддав меншенькiй гратись. Ляльки
робить. Вчора Пздили кооператори за товаром, всього навезли, навiть
капрону, а дитячих платтячок немаК.
О н и с ь к о. Корнiю, ти хоч не засни.
К о р н i й. I охота тобi говорить.
Входить Одарка.
О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорницi? Дома роботи немаК?
Т а р а н. Ти за нас робити не будеш!
О д а р к а. Не розписуйся за всiх, бо олiвця зломиш!
А р и с т а р х. Нас викликали на збори... (Осiкся).
О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Iде в
контору).
О н и с ь к о. А ми взяли, от! (ПоказуК шитво).
О в е р к о. Вони нашого брата, чоловiка, нi за що вважають.
Т а р а н. Ви тiльки не дрейфте, сьогоднi Пм усе викажем! Терпiти далi
не будемо!
О в е р к о. А мо', не треба? Тiльки горя наживеш.
Т а р а н. Бiльше не наживеш, як маКш!
О в е р к о. Чого вони хочуть вiд нас?
К о р н i й. Скорiше починали б! З нiг валюсь, так спати хочеться...
Заходять Катерина i Грицько.
К а т е р и н а. День добрий усiм!
О н и с ь к о. Здрастуй, красуне!
К о р н i й. Нашого полку прибуло!
Г р и ц ь к о. Ще не починали?
О н и с ь к о. Начальства немаК.
Входять Ганна i Уляна.
Т а р а н. Скоро там... почнете?
У л я н а. Не терпиться? Оббiжи кругом хати разiв десять...
Уляна i Ганна iдуть в контору.
Т а р а н. Ще й зуби скалить.
О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навiть на людей не
дивиться...
А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить...
Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопцi, переходити в наступ!
Так далi не можна!
К о р н i й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'К.
А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить!
Входять Ганна, Уляна, Одарка.
Г а н н а (тихо до жiнок). Будемо Устимiвну ждати чи...
У л я н а. Вона скоро маК бути.
Г а н н а. Заходьте до кабiнету, там будемо говорити!..
К о р н i й. Там жарко, краще надворi - лiто ж!..
А р и с т а р х. Свiжим повiтрям дайте подихать!
Т а р а н. Починайте, коли зiбрали! Нiколи нам...
Входить Олена Устимiвна.
У с т и м i в н а. Що за гамiр?!
О д а р к а. Не хочуть до кабiнету йти!
У с т и м i в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловiкiв). Гаразд!
Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розумiти треба!
Г а н н а. Все в польному ажурi.
Чоловiки виносять стiл, стiльцi. Жiнки сiдають за столом.
У с т и м i в н а. Ми... керiвництво... викликали... вас...
представникiв провiдних дiлянок... нашого складного колгоспного
виробництва... щоб вказати вам...
Т а р а н. Завела патефона.
У с т и м i в н а. Хто там заважаК? Коли вас запитають, тодi будете
говорити! На чому я зупинилась?
Г а н н а. "Щоб вказати вам..."
У с т и м i в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам i круто звернути вашу
увагу на всi неподобства, якi ви починаКте допускати!
О н и с ь к о. Вказуйте, послухаКмо!
У с т и м i в н а зупинила погляд на Ониськовi, довго дивиться на
нього, потiм на Уляну, потiм обидвi на Ониська. Пауза.
У с т и м i в н а. Керiвництву стало вiдомо, що не всi чоловiки
сумлiнно ставляться до доручених Пм дiлянок нашого складного...
Г а н н а (пiдказуК). Колгоспного виробництва!
У с т и м i в н а. Взяти, наприклад, Оверка...
О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах...
молотите?
У л я н а. На роботу виходь! Нiхто тобi й слова не скаже.
Г а н н а. Оштрафувати його карбованцiв на...
У с т и м i в н а. ОштрафуКмо!..
О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твiй
чоловiк, Устимiвно, багато трудоднiв заробив? От i зараз його немаК...
У с т и м i в н а. Давайте говорити без натякiв!
О д а р к а. Придержи язика, Оверку!
О в е р к о. Слова не дають сказати!
В с i. Дайте слова!
У с т и м i в н а. Говори!
О в е р к о. Я не ходив на роботу три днi - це так! Але сказать, що
прогуляв, - брехня! Велика брехня! Дiти в мене, двiйко, третiй Кирюша,
обiрвалися. Хотiв я Пм платтячка пошити. КроПв, кроПв - вiсiм метрiв ситцю
порiзав, а от не вийшло! НемаК до цього дiла хисту.
У с т и м i в н а. Ближче до дiла!
В с i ч о ло в i к и . Не перебивайте!
О в е р к о. Коли б ви, члени правлiння, потурбувалися, щоб у колгоспi
була швейна майстерня, то менi б не довелося самому шити...
Г а н н а. Може, тобi цiлого комбiнату захочеться?..
У л я н а. Вiдкрий майстерню, забажаКте ще й пекарню...
Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою
рахiвницю. ХазяПн щотижня пече хлiб, значить, вiн або запiзниться на
роботу, або й зовсiм не вийде. В колгоспi п'ятсот дворiв. Ось тобi п'ятсот
чоловiк не вийшло на роботу. А в пекарнi працювало б три-чотири! Факт! У
сусiдiв давно так заведено!..
Всi чоловiки пiдтримують.
У с т и м i в н а. ВiдхиляКтесь вiд теми сьогоднiшнiх зборiв, товаришi!
О н и с ь к о. ПрихиляКмось, а не вiдхиляКмось!
К о р н i й (пiднiмаК цiпок). Слова!
У с т и м i в н а. Говори!
К о р н i й. Тут про дiло кажуть. Не вважаКте ви нас, чоловiкiв, за
повноправних людей.
Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвiтаК на твоПй дiлянцi!..
К о р н i й. Менше в конторi сиди, бухгалтерiя! На поле частiше приходь
для профiлактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)... то не бур'ян, а
кукурудза!..
Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнiю, далi!
У с т и м i в н а. Бiльше самокритики!
К о р н i й. А я тобi хочу цiКП самокритики позичити. Сидиш - не
пiдступи, не пiдiйди, а на полi один трактор бiгаК, а з того трактора, як
з цапа, - нi молока, нi шерстi. Он у зарiчанцiв - шiстсот гектарiв
просапних, як i в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб
оцi руки все робили? Я вже розiгнутись не можу...
У с т и м i в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретнiше!
О н и с ь к о. Дай чоловiковi слово сказати!
О в е р к о. Не затикайте рота!
К о р н i й. Скажи, Устимiвно, для чого тобi купили "Волгу"?
У с т и м i в н а. Для оперативного керiвництва.
К о р н i й. I допомагаК?
У с т и м i в н а. Аякже!
К о р н i й. То й менi хай технiка допомагаК!
В с i. Правильно!
У с т и м i в н а. ВiдхиляКмось вiд теми.
О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Пiдвiсну дорогу
скiльки вже будуКмо? ЕлектродоПлки поржавiли! Валяються на складi, скоро в
утиль пора буде здавати! Дайте менi технiку!..
У с т и м i в н а. Самокритики не чую! Бiльше самокритики!
Т а р а н. Цокотала сорока пугачевi: i про те, i про се, i про Якова, i
про всякого, а вiн Пй у вiдповiдь - "пугу"!
О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш!
Т а р а н. Менi вже все одно!
Г р и ц ь к о. Дiло чоловiки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти,
примiром, свиноферму: камiнь, цемент, свинi наче в карцерi сидять... Чого
б не зробить, як у Максима Орла?
У л я н а. Бо вiн орел, а ми синицi. Скiльки м'яса здаКмо державi?
Г р и ц ь к о. Можна й бiльше здавать. Я пiдрахував: коли б дядько
Аристарх запровадив вiдгодiвлю свиней за новим методом, то вже в цьому
роцi здали б м'яса в пiвтора разу бiльше.
К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала!
О д а р к а. Не пiдпрягайся, Катерино, бо...
К а т е р и н а. Бо що?
О д а р к а. Сама пiдеш на ферму!
К а т е р и н а. А я цього i домагаюсь. Набридло менi в конторi мух
рахувати.
Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажiть, чоловiченьки добрi, де були оцi
вашi пропозицiП, коли ви керували колгоспом? Пiд сукном? Так нiчого
галасувать! Працювати треба! I так працювати, щоб замiнити оту технiку,
якоП ви не запровадили!.. Ясно?
О д а р к а. I щоб менi нi пари з уст! А будете ледарювати, я вам
покажу технiку! I розкажу, як ПП треба використовувать! Запитань бiльше
немаК?!
А р и с т а р х. Њсть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже
нам: "I молоко, i м'ясце своК Пжте самi, а нам воно не пiдходить, дороге!
Купимо там, де воно дешевше!" ЯкоП ви тодi заспiваКте? Чим трудодень
оплатите?
О н и с ь к о. Ганна своП грошi малюватиме.
Т а р а н. З бляхи зробить.
К о р н i й. Картопляники на трудодень роздавати будете?
А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дiйдемо!
Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он пiдв'язати не вмiКш, а туди ж!
Господар знайшовся! Геть додому!
У с т и м i в н а. ВiдхиляКтесь вiд теми...
К о р н i й. Що, не подобаКться критика?
О н и с ь к о. Не можете дати вiдповiдь, так ображаКте?
У с т и м i в н а. Тихо! "Постанова правлiння: за порушення трудовоП
дисциплiни...
Г а н н а, ...оштрафувати...
У с т и м i в н а. ...товаришiв: Таран та Аристарха...
Г а н н а, ...на три трудоднi.
У с т и м i в н а. КорнiКвi - додатково закрiпити...
Г а н н а, ...пiвгектара бурякiв.
У с т и м i в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку
цегли...
Г а н н а, ...на строк до повного комунiзму.
У с т и м i в н а. Катерину Чипчину - зняти з посади облiковця i
послати на свиноферму".
Г а н н а. Це ще не все!
У с т и м i в н а (поглянула на жiнок, читаК далi). "Ониська - за
пiдтримку вiдсталих елементiв...
Г а н н а, ...позбавити премiП...
У с т и м i в н а. ...i закрiпити за ним групу безнадiйних корiв". Все.
Г а н н а. Збори закритi!
В повнiй тишi жiнки гордовито виходять. По довгiй паузi схоплюКться
Таран, б'К кулаком об стiл.
Т а р а н. Не бiйтесь, хлопцi! Ми Пх навчимо, як з нас знущатися! До
райкому дiйдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозумiють! Годi терпiти! Ми -
теж люди! Ми - теж лю-ди-и!..
Затемнення
КАРТИНА СЬОМА
Пiзнiй ранок. Тара нове подвiр'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному
мiж двома деревами. Спросоння розмахуК руками, викрикуК. Бiля
нього стоПть Онисько, одягнений, як i в першiй картинi.
Т а р а н. Годi терпiти! Ми - теж люди!
О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься.
Т а р а н (схоплюКться, очманiло дивиться на Ониська). Що?.. Де?..
Га?..
О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година!
Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мiй! Це ж я й корову ще не подоПв!
Снiдать не зварив! Город не прополов! Ох i влетить же менi вiд Одарки!
О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш?
Т а р а н. I тiсто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив.
О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Бiла гарячка, брат,
дiло погане! Значить, перебрав! (ВиймаК пляшку). Нiчого, пройде. На,
похмелись...
Т а р а н (несамовито). Не показуй менi пляшки, бо...
О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна!
Т а р а н. Ти вже корови подоПв?
О н и с ь к о. Якi корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх iде.
Аристарше! Зайди-но сюди!..
Т а р а н. Чого це вiн вештаКться? Хiба свиноферму закрили?
О н и с ь к о. Наче ж небагато i випили... Бували дози й страшнiшi...
Входить Аристарх, одягнений, як i в першiй картинi.
А р и с т а р х. Здрастуйте...
О н и с ь к о (шепоче. Аристарховi, киваючи на Тарана). Ти обережнiше з
ним говори. У нього щось... (Жест).
А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже!
Т а р а н. Як там твоП поросята поживають?
А р и с т а р х. Ти маКш на увазi облiковцiв?
Т а р а н (кричить). Поросят!
А р и с т а р х (до Ониська). Справдi... Що ж робити?.. (До Тарана). Я
бухгалтер. Бухгалтер я...
Т а р а н. Бухгалтер... (До Ониська). А ти?
О н и с ь к о. Бригадир.
Т а р а н. А я хто?
А р и с т а р х. Завiдуючий механiзацiКю колгоспу...
Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плутаКте! Ми, значить, чоловiками
i залишились?
О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути?
Т а р а н. А жiнки К жiнки?
А р и с т а р х. Само собою...
Т а р а н (до Ониська). А ти менi що наговорив? Га?!
О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора i не бачив.
Т а р а н. Поклянись!
О н и с ь к о. Клянусь!
Т а р а н. Скажiть менi, браття, по правдi, хто я?..
О н и с ь к о (здалека, ласкаво). ЗавмеханiзацiКю.
Т а р а н (сiпаК себе за вуса). I вуса на мiсцi... Значить, це був
тiльки страшний сон! Якби ви знали, що менi приверзлось...
О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав
безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справдi
Хвилька на тютюнi настоюК.
Т а р а н. А хiба Хвилька ще в селi? Оверко ж вiдпровадив i до районноП
мiлiцiП...
О н и с ь к о. Нiкуди вiн ПП не провадив. I зараз до неП зайшов...
поснiдати...
А р и с т а р х. А якби у нас жiнки були як жiнки та вигнали б по
вiдерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачi...
Т а р а н. Не смiй при менi так говорити про жiнок! На них молитись
треба, як на святиню. Я ось вiзьмусь за ваше виховання, зачекайте!..
О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обiрежно). А
як же з фараонами бути?
Т а р а н (встав). Якi фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому
вiцi живеш? В двадцятому? То не тич менi пiд нiс фараонiв, бо... (НаступаК
на Ониська, той тiкаК). Зрозумiло!
З хати виходить Одарка.
Одирочка!...
О д а р к а. Не сердься, вже снiданок готовий. Ось тiльки сирiвцю з
погреба дiстану.
Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нiзащо в свiтi!
О д а р к а. Ти вчора наказував пiвня зарiзати, а я не послухала, а
завтра зарiжу.
Т а р а н. Навiщо рiзать, хай собi спiваК.
О н и с ь к о. Пропав чоловiк.
А р и с т а р х. Був - i немаК.
Т а р a н. Рiдна моя, кохана! (ЦiлуК Одарку).
О д а р к а. Що з тобою сталося! Стiльки рокiв не цiлував, а тут
надумався. Соромся! Он люди дивляться.
Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жiнку свою любити та шанувати
треба.
Завiса
1959
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT