ВПИВСЯ МЕЖИ ГРОМАДУ.
     - чЕКАЙТЕ,  ЛЮДИ ДОБРГ!  - ГУКНУВ ВГН. - цЕ ДГЛО НЕПЕВНЕ! хОДИЛИ ЗА НИМ
ТРОХИ БГЛЬШГ ГОЛОВИ, НГЖ сЕМЕНОВА, ТА Й  ТО ПОВЕРНУЛИ  НГ З ЧИМ!.. тА  Ж  БИ
ТАМ, У СТОЛИЦГ, ПОБАЧИВШИ ТАКЕ ДИВО, ЗАРАЗ БИ НАГНАЛИ ГК ЛИХГЙ МАТЕРГ: "аЧУ,
НЕВМИВАНЕ, НА СЕЛО ДО ЦГПА!.." нЕМА КОГО ВИБРАТИ, ТА ЦГПОВ'ЯЗА!..
     - а ЩО Ж, ТЕБЕ ПГСЛАТИ? - КРИКНУВ ХТОСЬ З ЮРМИ.
     - хГБА Я КАЖУ, ЩО МЕНЕ?.. хГБА НЕМА КОГО ВИБРАТИ?.. о, ЯКБИ Я  ПГШОВ, Я
Б УЖЕ ЗНАВ, ЯК ТАМ  ОБЕРНУТИСЯ, Я Б ТАМ ЗНАВ, ЩО, КУДИ Г  ДО ЧОГО!..  а ТО -
ЦГПОВ'ЯЗ!.. хА-ХА-ХА!..

     сЕМЕН ХОТГВ  ЩОСЬ КАЗАТИ, АЛЕ ГРОМАДА ТАК ЗАМЕТУШИЛАСЬ, ЩО НГХТО НГЧОГО
НЕ ЧУВ, НГХТО НГКОГО НЕ СЛУХАВ. дО МОЛОДШИХ ПРИСТАЛИ ДГДИ Й ЗАШАМКАЛИ.
     вОНО ДОБРЕ  БУЛО Б ТАК  ЗРОБИТИ, ЯК РАДИТЬ сЕМЕН, ТА ЦЕ СПРАВА НЕ ТАКА,
ЯК З ГОРГХОМ:  РОЗКУСИВ  ТА Й ВИЛУЖИВ ЗЕРНЯТКО... тУТ  ЩЕ ТРЕБА ПОМГРКУВАТИ,
РОЗУМОМ  РОЗКИНУТИ... чИ БУДЕ ЩО З НЕП, З ТОП СПРАВИ, ЧИ НГ, А ГРОШГ  ДАЙ...
гРОШГ ДАЙ! еГЕ! тАК-ТО ТЕПЕР ЛЕГКО ЗА ГРОШГ; ВИЙНЯВ ТА Й НА!..
     гРОМАДА ПОГОМОНГЛА, ПОГОМОНГЛА ТА Й РОЗГЙШЛАСЬ.
     сЕМЕН, ЛИХИЙ ТА  СЕРДИТИЙ,  ШВИДКО  ПОСПГШАВ З  МАЙДАНУ. зЛГСТЬ  ПОНЯЛА
ЙОГО.
     "тУРМА...  ОТАРА, - ДУМАВ ВГН, - А НЕ  ГРОМАДА. сЕК-ТЕК,  ТЕК-СЕК, А ЯК
ДГЙДЕ  ДО  ДГЛА, ТО Й  РОЗТОЧУТЬСЯ, РОЗПОВЗУТЬСЯ,  ЯК ТАЯ  КУПА  ЧЕРВАКГВ НА
СОНЦГ... тЬХУ!.. тА  ДАРМА! я САМ ЗРОБЛЮ ДГЛО,  САМ! нЕ ТРЕБА МЕНГ НГКОГО!..
оБГЙДЕТЬСЯ!.."

        x x x

     нА ЖИДГВСЬКОМУ ЗАПЗДГ, В  МАЛЕНЬКГЙ  КГМНАТЦГ, ОСЯЯНГ БЛИМАЮЧИМ СВГТЛОМ
ШАБАСГВКИ,  БЛИЗЬКО   СИДЯТЬ   ОДЕН   КОЛО  ОДНОГО  сЕМЕН   Г   ЖИД-АДВОКАТ.
вИТРГШКУВАТИЙ ЛИСИЙ ЖИД, ПГДСУНУВШИ НА ЧОЛО ЗДОРОВГ ОКУЛЯРИ Г ЗАТКНУВШИ ПЕРО
ЗА ВУХО, ЛЮБЕНЬКО НАХИЛИВСЯ ДО сЕМЕНА Г ПОСПИТАВ:
     - тО  ВАМ  "ПРОШЕНГК"  НАПИСАТИ  В  СУД, ПАНЕ ХАЗЯПН?  мОЖНА...  пЕВНО,
ПОБИЛИСЬ  З КИМ У  КОРЧМГ?.. нУ,  ЧОМУ НЕ  ПОБИТИСЯ: НА  ТЕ  ДАВ БОГ СВЯТО Й
ГОРГЛКУ".
     - тА НГ!..
     - а МОЖЕ ДО МИРОВОГО: ПЕВНО, СУДИТЕСЬ З КИМ ЗИ ЗЕМЛЮ...
     - тА НГ!.. нАПИШИ МЕНГ, мОРДКУ, ДО САМОГО ЦАРЯ...
     мОРДКО  З  ЖАХОМ ВГДКИНУВСЯ  НАЗАД, ПГДСУНУВ  ОКУЛЯРИ  АЖ НА  ЛИСИНУ  Г
ВИРЯЧИВ ВИТРГШКУВАТГ БАНЬКИ НА сЕМЕНА.
     - чИ ВИ НЕ П'ЯНГ ЧАСОМ, ПАНЕ ХАЗЯПН,  БОДАЙ ВИ ЗДОРОВГ БУЛИ? - ПОСПИТАВ
ВГН З НЕПЕВНГСТЮ В ГОЛОСГ.
     - нГ, НЕ П'ЯНИЙ... нАПИШЕШ, ЩО СКАЖУ...  тГЛЬКИ  КАЖИ, ЩО  ТОБГ ДАТИ ЗА
"ПРОШЕНГК"? а НЕ ЗАПРАВ, ЯК ЗА РГДНОГО БАТЬКА!
     мОРДКО,  СКЛАВШИ  РУКИ  НА  ЧЕРЕВГ, ПУСТИВ МЛИНКА  ВЕЛИКИМИ ПАЛЬЦЯМИ  Г
ПГДВГВ ВИРЛООКГ БАНЬКИ НА СТЕЛЮ. вГН ЩОСЬ ДУМАВ.
     - тАК, ПАНЕ ХАЗЯПН, -  ОЗВАВСЯ, ВРЕШТГ ЖИД, -  ЯК Я ПИШУ В СУД, ТО БЕРУ
КАРБОВАНЦЯ,  ЯК  ПИШУ ДО МИРОВОГО, ТО  ДЕВ'ЯТЬ ЗЛОТИХ, А ЯК ДО ЦАРЯ, ТО ХГБА
БАГАТО БУДЕ - СИНЮ?
     - гМ... А МЕНШЕ НЕ БУДЕ?
     - нГ!
     - еЙ, БГЙСЯ БОГА, СПУСТИ ХОЧ ТРОХИ...
     - нЕ МОЖУ!
     - нУ, ТО ПИШИ...
     мОРДКО ШВИДКИМ  РУХОМ  СКИНУВ  НА  НГС  ОКУЛЯРИ,  ПОПЛЮВАВ  НА  ПАЛЬЦГ,
ОБ'ЯСНИВ ШАБАСГВКУ Г НАЛАГОДИВСЬ ПИСАТИ.
     - пИШИ ТАК,  - ПОЧАВ  сЕМЕН, ПРИСУНУВШИСЬ БЛИЖЧЕ ДО ЖИДА,  -  ПИШИ ТАК:
"яСНИЙ НАШ ЦАРЮ  Й  БАТЬКУ! мИ  ВСГ ТВОП ДГТИ - Г ПАНИ, Г МУЖИКИ. мУЖИК  ДАВ
РЕКРУТА, МУЖИК ПЛАТИТЬ ПОДАТЬ..."
     - аЙ-АЙ-АЙ,  ПАНЕ  ХАЗЯПН! бГЙТЕСЯ БОГА,  ЧИ  Ж Я МОЖУ  ПИСАТИ ДО  ЦАРЯ
ПО-МУЖИЦЬКИ? - СКРИКНУВ ЗДИВОВАНИЙ ЖИД.
     - пИШИ ТАК, ЯК КАЖУ. аДЖЕ НЕ ДУРНО ПИШЕШ.
     мОРДКО ЗДВИГНУВ ПЛЕЧИМА, ОСМГХНУВСЯ САМ ДО СЕБЕ Г ВЗЯВСЯ ДО  ПИСАННЯ, А
сЕМЕН  ПОЧАВ  ПРОКАЗУВАТИ.  йОГО  ДУМКИ, ЩО  ЗРОДИЛИСЬ У СЕРЦГ, А ЗРОСТАЛИ В
ГОЛОВГ, ПЛИВЛИ ВГЛЬНО, ЯК ПРОЗОРА ТЕЧГЯ В ЗЕЛЕНИХ БЕРЕГАХ, Г КЛАЛИСЬ РЯДКАМИ
НА  ПАПЕРГ. щЕ  НГЯКА  СУПЛГКА  В  СВГТГ  НЕ БУЛА  НАПИСАНА  В  ТАКГЙ ЩИРГЙ,
НЕШТУЧНГЙ  ФОРМГ, Г, МОЖЕ,  НГ В  ОДНУ  НЕ  БУЛО  ВКЛАДЕНО ТАКОГО  НЕЗАРНОГО
ПОЧУТТЯ, ТАКОП ГЛИБОКОП ВГРИ В СВОЮ ПРАВДУ, ТАКОП НАДГП НА ПЕРЕМОГУ НАД УСГМ
ТОП ПРАВДИ!
     лОЙОВА ШАБАСГВКА СТГКАЛА НА ЛГХТАР РОЗТОПЛЕНИМ  ЛОКМ,  ТРГЩАЛА Г ЧАДГЛА
ЧОРНИМ ГНОТОМ, А сЕМЕН РОЗЖЕВРГЛИМИ ОЧИМА  СТЕЖИВ  ЗА мОРДКОМ, ЩО ВИВОДИВ НА
ПАПЕРГ РЯДОК ЗА РЯДКОМ, ОСМГХАЮЧИСЬ ГНКОЛИ НЕПОМГТНО НАД СВОКЮ РОБОТОЮ.
     сКОРО сЕМЕН ЗАНГС НА ПОШТУ ТА ПОСЛАВ СВОК "ПРОШЕНГЕ" - ЙОМУ ЛЕГШЕ СТАЛО
НА СЕРЦГ, НЕМОВ  ВГН СКИНУВ ЯКУСЬ ВАГУ З ЙОГО. тЕПЕР УСЕ БУДЕ ГАРАЗД,  ТЕПЕР
ДОЛЯ НЕ ЗА ГОРАМИ! пОДЯКУЮТЬ КОЛИСЬ ЙОМУ  ЗА ПГКЛУВАННЯ. нЕ БАТЬКИ, ТО  ДГТИ
ПОДЯКУЮТЬ.  вГН БУДЕ  СТАРИЙ,  НЕМОЩНИЙ,  ТО  ЛЮБО БУДЕ  ЧУТИ, ЯК  ЗВГДУСЮДИ
ДЯКУВАТИМУТЬ  ЙОМУ:  "сПАСИБГ,  ДГДУ, СПАСИБГ,  ЩО ПОРЯТУВАЛИ".  гАРНО  БУЛО
сЕМЕНОВГ, ТА ВГН ЧЕКАВ ЩЕ КРАЩОГО.
     мИНУВ  МГСЯЦЬ Г  ДРУГИЙ,  А З СТОЛИЦГ ВГДПОВГДГ ЩОСЬ НЕ ПРИСИЛАЮТЬ.  тА
БАЙДУЖЕ, НЕЗАБАРОМ МУСЯТЬ  НАДГСЛАТИ. пОМИНУЛИ Й ЖНИВА.  сЕМЕН СПРОДАВ ТРОХИ
ХЛГБА Й ЗАПЛАТИВ ПАНУ яНКОВСЬКОМУ П'ЯТДЕСЯТ КАРБОВАНЦГВ ДОВГУ. рОМАНОВГ НГ З
ЧОГО БУЛО ВИПЛАТИТИ ХОЧ  БИ Й ЧАСТИНИ, Г ЦЕ ТРОХИ ГРИЗЛО сЕМЕНА, БО ВЖЕ БРАТ
НАТЯКАВ ЙОМУ ЗА ДОВГ.
     нАСТАЛА  Й  ОСГНЬ,  А  З  СТОЛИЦГ  -  НГЧИЧИРК. "щО  ЗА  ДИВОМ чОГО ТАМ
РАХАЮТЬСЯ ТАК ДОВГОП тА ХГБА Ж ТАК ОДНА СПРАВА, ТАМ, МАБУТЬ, СИЛА РОБОТИ!" -
ЗАСПОКОЮВАВ СЕБЕ сЕМЕН,  ХОЧ ЧУВ, ЩО ЙОМУ ЧОГОСЬ МУЛЬКО НА СЕРЦГ.  тАК  ЩОСЬ
ЧАСОМ ТОЧИТЬ СЕРЦЕ, МОВ  ЧЕРВАК... чЕРЕЗ  КОГО ПРИШЛЮТЬ ВГДПОВГДЬ?  чИ ЧЕРЕЗ
ПОШТУ  НА сЕМЕНА, ЧИ ЧЕРЕЗ ВОЛОСТЬ, ЧИ ЧЕРЕЗ  СТАНОВОГО? цЯ ДУМКА  ТУРБУВАЛА
сЕМЕНА;  ЙОГО  СЕРЦЕ  ПОЧИНАЛО  ГОЛОСНГШЕ КАЛАТАТИ, СКОРО ДО  ВУХА  ДОЛГТАЛО
ТЕЛЕНЬКАННЯ  ДЗВОНИКА  АБО КОЛИ  ВГН  СТРГЧАВСЯ  З СОЦЬКИМ.  сЕМЕН ЧАСТЕНЬКО
НАВГДУВАВСЯ  НА  ПОШТУ,  РОЗПИТУВАВ,  ЧИ  НЕМАК ДО  ЙОГО  ЛИСТА  З  СТОЛИЦГ.
вГДПОВГДЬ НЕ ПРИБУВАЛА, ХОЧ ЧАС ЛИНУВ, НЕСУЧИ ЗЕМЛГ СНГГОВГ ШАТИ...
     сЕМЕН  ЧЕКАВ, НЕ  ТРАТИВ НАДГП. аЛЕ ДЕДАЛГ НЕВПОКГЙ ОПАНОНУВАВ сЕМЕНОМ.
вГН  ЗРОБИВСЯ УРАЗЛИВИМ, НЕТЕРПЛЯЧИМ.  йОГО ДРАТУВАЛО  КОЖНЕ ЖАЛГСЛИВЕ СЛОВО
БГДНОП дОМНИ,  КОТРА  НЕ  ЗНАЛА,  ЩО  ДГКТЬСЯ З  ЧОЛОВГКОМ,  КОЖНЕ  МАТЕРИНЕ
ЗАПИТАННЯ, вГН ТРЕМТГВ ТА СХОПЛЮВАВСЯ З ЛАВИ, ЯК ХТО ВВГХОДИВ ДО ХАТИ. чАСОМ
УВГ  СНГ ВБАЧАЛОСЯ ЙОМУ, ЩО СОЦЬКИЙ ПРИНГС  ТАК ДОВГО ОЧГКУВАНУ  БОМАГУ, - В
сЕМЕН  ЗГСКАКУВАВ  З ПОЛУ,  ВИБГГАВ  НА ПОДВГР'Я.  а ТО  ВИДАСТЬСЯ  ЙОМУ, ЩО
НЕЗАБАРОМ, АБО Й  ЗАРАЗ-ТАКИ,  МАЮТЬ ПОКЛИКАТИ ЙОГО  ДО СТАНОВОГО. вГН СГДАВ
ТОДГ  НА  ЛАВГ Г ЧЕКАВ.  В ДОСИТЬ НА ТОЙ ЧАС СТУКНУТИ КОМУ-НЕБУДЬ  СГНЕШНГМИ
ДВЕРИМА,  ЩОБ  СЕРЦЕ сЕМЕНОВЕ  ЗУПИНИЛОСЬ  В  ГРУДЯХ,  ПЕРЕСТАЛО  БИТИСЬ,  А
ЗМАРНГЛЕ  ОБЛИЧЧЯ ВМИТЬ  ПОПОЛОТНГЛО.  сЕМЕНА ЖЕРЛА  ГАРЯЧКА, ВГН  БУВ СЛИВЕ
НЕДУЖИЙ.  хРЕСТИНИ  СИНА,  ЩО  ПОРОДИЛА  дОМНА ВОСЕНИ,  НЕ ЗДОЛАЛИ РОЗВАЖИТИ
ЗАСМУЧЕНОГО сЕМЕНА, НЕ РОЗПОРОШИЛИ ЙОГО ГГРКИХ ДУМОК, ЙОГО ГРИЗОТИ...
     мИНУЛО РГЗДВО, ВГДСВЯТКУВАЛИ Й ВОДОХРЕЩЕ, А ГЗ СТОЛИЦГ НГ ЧУТКИ,
     "нЕ ПУСТИЛИ, - ДУМАВ сЕМЕН ПРО СВОК "ПРОШЕНГК", - НЕ ДГЙШЛО...В
     цЯ  ДУМКА  ТРОХИ  ЗАСПОКОПЛА  сЕМЕНА.  нЕ  ДГЙШЛО   -  ЗНАЧИТЬ,  НГЧОГО
СПОДГВАТИСЬ ВГДПОВГДГ. аЛЕ МАРА БЕЗЗЕМЕЛЛЯ В БУДУЧНОСТГ,  ЩО БУЛА  ЗНИКЛА НА
ЯКИЙСЬ ЧАС,  ЗНОВ  З'ЯВИЛАСЬ Г СТАЛА ПЕРЕД  НИМ У  ГРГЗНГЙ ПОСТАТГ.  кОЛИШНГ
ДУМКИ ЗНОВ ТУРБУЮТЬ сЕМЕНА, ЗНОВ ТОЧАТЬ  ЙОГО, МОВ ШАШГЛЬ ДЕРЕВО; ВГН НЕ МАК
ВЖЕ  СИЛИ  СПЕКАТИСЬ НЕПРОХАНИХ  ГОСТЕЙ. дУМКА  ЗА  ДУМКОЮ,  МРГЯ  ЗА  МРГКЮ
КОТЯТЬСЯ В БГДНГЙ ГОЛОВГ ЦГПОВ'ЯЗОВГЙ, ЯК ХВИЛГ НА БЕЗКРАЙОМУ РЕЗДОЛЛГ МОРЯ,
КОТРИМ ГОДГ ЗМАГАТИСЯ З НЕВПИННИМ, МОГУТНГМ ВГТРОМ.
     рОЗПАЛЕНА УЯВА сЕМЕНОВА ПЕРЕНОСИТЬ ЙОГО В ПРИШЛГ ЧАСИ, В ТГП ЧАСИ, КОЛИ
ЛЮДЯМ СТАНЕ ТГСНО  НА СВОПХ  ГРУНТАХ, КОЛИ,  ЗУБОЖГЛГ, ГОЛОДНГ, ВОНИ  ВРАЗ З
УСГХ  ГРУДЕЙ СКРИКНУТЬ: "сМЕРТГ НАМ  АБО  ПОЛЯ!.."  аЛЕ ПОЛЯ НЕМА, СМЕРТЬ НЕ
ПРИХОДИТЬ, Г ГОЛОДНГ, ЗВОРОХОБЛЕНГ ЛАВИ, ПОВНГ РОЗПУКИ Й ЗНЕВГР'Я, РИНУТЬ НА
БАГАТИХ, НА ТИХ, ЩО ТО  МАЮТЬ ГРУНТА НЕОБМЕЖЕНГ, ЩО НЕ ЗНАЛИ  ДОСГ  ГОЛОДУ Й
ХОЛОДУ.  лАМАКТЬСЯ  ВСЯКА  ПРАВДА, РОЗЛИВАКТЬСЯ МОРЕ  КРОВГ ЛЮДСЬКОП... В НЕ
СПИНИТИ ТОДГ  ТОП КОЛОТНЕЧГ, ЯК НЕ  СПИНИТИ ХУРТОВИНИ, НЕ СПИНИТИ  ЗЛИВИ, ЩО
ЗАТОПЛЮК ЗЕМЛЮ, КЛЕКОЧЕ БУРЧАКАМИ, РУЙНУК ГРЕБЛГ Й ВСЕ, ЩО НА ДОРОЗГ...
     сЕМЕНОВГ СТАК МОТОРОШНО. чИ ВГН НЕ ХОРИЙ,  БУВАК? щО СЕ ЙОМУ ВЕРЗЕТЬСЯ,
ЩО СЕ  ПРИВИДЖУКТЬСЯ?..  В  ВГН  СИЛКУКТЬСЯ ОТУ НГСЕНГТНУ  УЯВУ  РОЗПОРОШИТИ
ЗДОРОВИМИ  ДУМКАМИ. чИ МОЖЕ ТАК БУТИ, ЯК ЙОМУ УЯВИЛОСЯ? щО ЗЕМЛЯ ПОДГЛЯКТЬСЯ
НА  ШМАТОЧКИ,  ЩО ЛЮДЕЙ ВСЕ  БГЛЬШАК, А  ЗЕМЛГ НЕ  ПРИБУВАК, ЩО ВЖЕ Й  ТЕПЕР
ЧИМАЛО БУРЛАКГВ,  А ДАЛГ  Й БГЛЬШЕ БУДЕ -  ЦЕ  КОЖНИЙ  БАЧИТЬ Й ЗНАК.  дАЛГ.
гОЛОДНИЙ  ВОВК СЕРЕД ДНЯ, НЕ  БОЯЧИСЬ СМЕРТГ, ХАПАК ВГВЦЮ З ОТАРИ, А ГОЛОДНА
ЛЮДИНА НЕ БАГАТО КРАЩА ЗА ВОВКА. В ЦЕ ОЧЕВИДЯЧКИ. нУ,  А  КОЛИ ТАК... А КОЛИ
ТАК, ТО ВСЕ ЦЕ МОЖЕ СПРАВДИТИСЯ... сЕМЕН ЧУК, ЩО ЙОГО УЯВА ЗРОСТАК В ГДЕЮ, В
ЯКУ  ВГВ ВГРИТЬ Г ЯКОП ЗАРАЗОМ ЖАХАКТЬСЯ...  "аЛЕ ЯК  ЦЕ МОЖЕ  БУТИ,  ЩОБ ДО
ТАКИХ  ПРОСТИХ  РЕЧЕЙ  НЕ  ДОМГРКУВАЛИСЬ ДОСГ? - ТРЕМТЯЧИ,  ЯК У ПРОПАСНИЦГ,
ДУМАК сЕМЕН. - нЕВЖЕ ДО ЦЬОГО НГХТО ЩЕ НЕ ДГЙШОВ РОЗУМОМ? мАБУТЬ,  ЩО НГ, БО
НЕ  ЗАПОБГГАЮТЬ ЛИХОВГ... сЕ ВЖЕ МЕНГ ДЕСЬ ТАК БОГ ДАВ, ЗНЯВ БГЛЬМА З  ОЧЕЙ,
ЩОБ  Я ДРУГИХ,  РОЗУМНГШИХ ТА  СИЛЬНГШИХ ЗА СЕБЕ,  НАВГВ  НА  СТЕЖКУ...  В Я
ВИЯВЛЮ, Я МУШУ ВИЯВИТИ СВОЮ ДУМКУ, ТА ОДНОМУ ЛИШ ЦАРЕВГ Г БГЛЬШ НГКОМУ... нЕ
ПОСИЛАТИМУ  "ПРОШЕНГЯ",  ОДНАКОВО  НЕ  ПУСТЯТЬ...  тРЕБА  КОНЧЕ  САМОМУ,  НА
СЛОВАХ...В сЕМЕН ЗГАДУК, ЩО НА МАНДРГВКУ В СТОЛИЦЮ ПОТРГБНГ ГРОШГ, А В НЬОГО
ПОКИ ЩО САМГ ЙНО ДОВГИ, АЛЕ ЗГОДОМ ЗАСПОКОЮКТЬСЯ: БАЙДУЖЕ! яК НЕ ТЕПЕР, ТО В
ЧЕТВЕР, АБИ ДГП'ЯТИ СВОГО...
     нАДГЯ ЗНОВ ЗАГРГВАК БОЛЮЧЕ СЕРЦЕ сЕМЕНОВЕ, ЦГПОВ'ЯЗ ЗНОВ МАК ЧИМ ЖИТИ.
     В рОМАН МАК ГДЕЮ, ЩЕ Й ГАРНУ ГДЕЮ, АЛЕ ТО ТАКУ ГАРНУ, ЩО НАВГТЬ НА САМУ
ЗГАДКУ ПРО НЕП УСМГШКА  ОСЯВАК  ЙОГО ОБЛИЧЧЯ. рОМАН ДОМГРКУВАВСЯ,  ЩО ТГ ТРИ
МОРГИ ЗЕМЛГ, ЯКГ  НЕДАВНО КУПИВ сЕМЕН Г ЯКГ  НАЧЕ  САМ БОГ ПРИТУЛИВ ДО ЙОГО,
рОМАНОВОП, НИВИ,  НЕ ПОТРГБНГ  сЕМЕНОВГ. аВЖЕЖ НЕ ПОТРГБНГ,  БО  ВГН НЕ ВМГК
ШАНУВАТИ ПХ. бРАТ НЕ МАТИМЕ ПОЖИТКУ З ТОГО ГРУНТУ, БО ВГН МАРНУК СВОЮ ПРАЦЮ,
РОЗСГВАВ ПП НА ДУРНИЦЮ. оСЬ НЕДАВНО мОРДКО ХВАЛИВСЯ, ЩО ВЗЯВ ВГД НЬОГО П'ЯТЬ
КАРБОВАНЦГВ ЗА ЯКЕСЬ ТАМ "ПРОШЕНГК"... В ЩО З  ТОГО "ПРОШЕНГЯВ3 яКБИ КОРИСТЬ
ЯКА, А ТО - ХАЛЕПИ ЩЕ НЕ БАЧИВ!.. нУ, З'ПВ БИ ЗА ТГ ГРОШГ ЛАСО, ПРОПИВ БИ ПХ
- УСЕ Б БУЛА ПРИЗНАКА, А ТО ПО ЖИДАХ-ДЕРИСВГТАХ РОЗСГВАТИ!.. нГ, НЕ ПОТРГБНА
ТАКОМУ ЗЕМЛЯ, ОДНАКОВО ЗМАРНУК... а ЦЕ ГРГХ. аДЖЕ  Й  БАТЮШКА В ЦЕРКВГ КАЖЕ:
"вСЯКОМУ МАЮЧОМУ  ДАСТЬСЯ, А ВГД НЕМАЮЧОГО Й ЩО МАК - ВГДБЕРЕТЬСЯ..." а КОМУ
Ж ВГДГБРАТИ  ПП? рОМАН НГКОМУ НЕ ДАСТЬ  ВГДГБРАТИ,  ВГН САМ ВГДБЕРЕ ЗЕМЛЮ...
тГЛЬКИ ЯК ЖЕ ЦЕ ЗРОБИТИ?  пРАВИТИ ЧЕРЕЗ  СУД ДОВГ  З  сЕМЕНА - ТАК  МАЛО  ЩЕ
НАПОЗИЧИВ... ЩЕ НЕ ЧАС... пИТАННЯ ЦЕ ЗАБИЛО КЛИН У ТГМ'Я рОМАНОВГ, АЛЕ ВГН В
КГНЦГ ЗАСПОКОПВ СЕБЕ: "яКОСЬ ВОНА БУДЕ! нЕ  КАБАК  ЖЕ  В МЕНЕ  НА  ПЛЕЧАХ, А
ГОЛОВА, ТА ЩЕ Й НЕАБИЯКА!"
     пРОМАЙНУЛА МЕТЕЛИКОМ ВЕСНА, ЗБГГАЛО, МОВ ДЕНЬ ОДЕН, Й ЛГТО. пОЧАЛИ ЛЮДИ
СЕРПИ ГОСТРИТИ, ЛАШТУЮЧИСЬ ДО ЖНИВ. сЕМЕНОВЕ ЖИТО  ЗАРОДИЛО  НА ДИВО. гУСТЕ,
ВИСОКЕ,  ВОНО  ГНУЛО ДОДОЛУ ВАЖКИЙ  КОЛОС, НАЧЕ ЗГИНАЛОСЬ ДО  рОМАНОВОГО, ЩО
ЗАРАЗ-ТАКИ НА  СУМГЖНОМУ ПОЛГ СТИРЧАЛО  ДОГОРИ, РГДКЕ ТА МГЗЕРНЕ. цЯ КАРТИНА
НЕСКАЗАННО ДРАТУВАЛА рОМАНА.
     -  сКАЖУСЬ,  ЗБОЖЕВОЛГЮ,  ЯК  НЕ  ВГДБЕРУ  ЦЬОГО  ПОЛЯ!  -  КАЗАВ  ВГН,
ЗАТИСКАЮЧИ ЗУБИ. - я ЙОГО ПГДПАЛЮ... бГГМЕ, ПГДПАЛЮ... хАЙ ПРОПАДАВ... тА НЕ
ПРОПАДЕ, ЛЕДАЩО: ДАМ ГРОШЕЙ НА ХАТУ, ЩЕ РАЗ ПОЗИЧУ, А ПОЛЕ ТАКИ БУДЕ МОПМ...
вЖЕ ЯК СКАЗАВ, ЩО БУДЕ, ТО БУДЕ...
     В рОМАН  ГРГЗНО ПОГЛЯДАВ  НА МОЛОДШОГО БРАТА, ЩО  ПОЧАВ УЖЕ ЖАТИ СТИГЛЕ
ЖИТО КРАЙ ПОЛЯ. а сЕМЕН НЕ ЗНАВ, НЕ ВГДАВ Й НЕ ПРИЧУВАВ НАВГТЬ СВОГО ВОРОГА.
вГН  ЖАВ,  ЗАКЛОПОТАНИЙ  ВЛАСНОЮ  ДУМКОЮ.  пГШЛА  ЧУТКА, ЩО ДО мЕЖИБОЖА,  ДЕ
ЗГБРАЛАСЬ  СИЛА ВГЙСЬКА, МАВ  НЕЗАБАРОМ ПРИБУТИ  ХТОСЬ З ЦАРСЬКОП РОДИНИ. цЯ
НОВИНА ДУЖЕ БУЛА НА РУКУ сЕМЕНОВГ.  дО мЕЖИБОЖА НЕ ТАК-ТО ДАЛЕКО, МОЖНА ТУДИ
ПОПХАТИ,  ОТ КОЛИ Б ТГЛЬКИ  ОБЖАТИСЬ ТА ЗВЕЗТИ ХЛГБ. вЖЕ ВГН  КОНЧЕ  ПОДАСТЬ
"ПРОШЕНГК", ВИБЛАГАВ ДОЗВОЛУ Й ГРОШЕЙ НА ПОРОГУ, ПРИПДЕ В  СТОЛИЦЮ Й ВИЯВИТЬ
СВОЮ ТАКМНИЦЮ ЦАРЕВГ...
     лЮДИ ОБЖАЛИСЬ.  зАСКРИПГЛИ ВОЗИ, ЗАМОТАЛИ ГОЛОВАМИ КРУТОРОГГ, ЗДЕРЖУЮЧИ
З  ГОРИ  ВИСОКГ,  МОВ ХАТИ,  ХУРИ, НАЛАДНОВАНГ  ЗОЛОТИМИ  СНОПАМИ.  пОЧАЛАСЬ
ВОЗОВИЦЯ.  сЕМЕН  ЗВГЗ  СВГЙ ХЛГБ  РАНГШЕ ВГД ДРУГИХ Г  СКЛАВ У СТОДОЛУ. вГН
КВАПИВСЯ ВИРУШИТИ В ДОРОГУ.
     бУВ  ЧУДОВИЙ  СЕРПНЕВИЙ  РАНОК.  сОНЦЕ  ВСТАЛО  ЯСНЕ,  ВЕСЕЛЕ,  УМИТЕ Г
ЗАРАЗ-ТАКИ  ПОЧАЛО ГРАТИСЬ  В ЗОЛОТИМИ  СТГЖКАМИ ЖИТА Й  ПШЕНИЦГ, ЩО СТОЯЛИ,
ПИШАЮЧИСЬ, НА КОЖНОМУ ОБГЙСТГ. гОРОБЦГ ЦВГРГНЬКАЛИ ТА ЧУБИЛИСЬ КОЛО СТГЖКГВ,
ДЕ БУЛО ЧИМАЛО ВИТРУШЕНОГО  ЗЕРНА. тГЛЬКИ ЛЮДЯМ  БУЛО ЗАГАЙНО, БО ВОНИ ЩЕ НЕ
ПОКГНЧИЛИ ЦГЛКОМ  У ПОЛГ. в СЕЛГ БУЛО ПУСТО Й ТИХО. дВЕРГ В ХАТАХ БУЛИ ВСЮДИ
ЗАЧИНЕНГ,  в нАУМИШИНГЙ  ХАТГ ТЕЖ  НЕ БУЛО  НГКОГО, БО сЕМЕН,  МАЮЧИ УВЕЧЕРГ
ПХАТИ  ДО  мЕЖИБОЖА, ХОТГВ  НАЛАГОДИТИ ЖГНЦГ ДРОВ Г ПОДАВСЬ У ЛГС,  А  ЖГНКИ
КОПАЛИ В ПОЛГ БАРАБОЛЮ.
     рОМАН ЙШОВ УЛИЦЕЮ,  ЙОМУ ТРЕБА БУЛО  ДО ТЕСТЯ.  вГН ЩЕ ЗДАЛЕКУ НАГЛЯНУВ
БРАТОВГ СТГЖКИ Й СТОДОЛУ, ЩО СТОЯЛА  ПОВНА СНОПГВ КРАЙ ДОРОГИ. рОМАНА  ТАК Г
ШПИГНУЛО ЩОСЬ У СЕРЦЕ.
     "яКОГО ХЛГБА НАВОЗИВ!.. - ПОДУМАВ ВГН З ЗАЗДРГСТЮ, МАЛО  НЕ З НЕНАВИСТЮ
ДО БРАТА. - оЦЕ  ПОПРОДАСТЬ Г ПРИНЕСЕ МЕНГ ДОВГ... ХОЧ НЕ  ВВЕСЬ, ЧАСТИНУ...
ТА НЕ БАЧИТИ  МЕНГ  ЙОГО ПОЛЯ, МОВ СВОГО НОСА...  мАВ ВГН ХЛГБА... МАК!..  А
ЯКБИ ТЕК...- рОМАН ПОПРАВИВ ВОГОНЬ У ЛЮЛЬЦГ. - ВЗЯЛО Б СЯ ВОГНЕМ - Г НЕМА...
В ЛИШ КУПА ПОПЕЛУ ЛЕЖИТЬ ЗАМГСТЬ ХЛГБА... нЕ  ВЗЯВ БИ ЙОГО КАТ, ПОЗИЧИВ БИ Я
ЙОМУ  НА ХАТУ... зАТЕ Б Г  НИВУ  МАВ1.. 1 ЧОГО,  ДУРНИЙ, НАЛЯКАВСЯ?  - КАЗАВ
рОМАН, ЦОКАЮЧИ  ЗУБАМИ, МОВУ  ПРОПАСНИЦГ, ТА  ОЗИРАЮЧИСЬ  НАВКРУГИ. - й ДУХА
ЖИВОГО НЕМАК... НЕ ПОБАЧАТЬ... оТ ВЗЯТИ ТАК...- рОМАН ВИЙНЯВ ГУБКУ 3 КИШЕНГ,
-  ЗРОБИТИ ТАК...- ВГН  ЗАПАЛИВ ШМАТОК ГУБКИ  З ЛЮЛЬКИ...-  А  ДАЛГ ТАК... Г
ГОДГ...В рОМАН КИНУВ ТЛГЮЧУ ГУБКУ НА ОЖЕРЕД СОЛОМИ, ЩО ЛЕЖАВ КОЛО СТОДОЛИ, Г
ПОВАЖИВСЬ  ТГКАТИ...  аЛЕ  - ОЙ  ЛЕЛЕ!..  щО  Ж  СЕ  ТАКЕ? нОГИ рОМАНОВГ МОВ
ПРИКИПГЛИ  ДО  МГСЦЯ, СИЛИ  ДЕСЬ  РАПТОМ ЩЕЗЛИ, Г ВГН  НЕ  МОЖЕ  ПОРУШИТИСЬ,
ЗАРАЗОМ ТЯМЛЯЧИ, ДО БОЛЮ 'В МОЗКОВГ ТЯМЛЯЧИ, ЩО Й СТОЯТИ НЕ МОЖНА... а ПРОТЕ
ВГН  СТОПТЬ Г ЧУК, ЯК  УСЯ КРОВ ЙОГО  ВБГГЛАСЬ  ДО СЕРЦЯ, Г НЕ МОЖЕ ВГДВЕСТИ
ШИРОКО РОЗПЛЮЩЕНИХ ОЧЕЙ ВГД ГУБКИ, ЩО ЖАРИТЬ НА СОЛОМГ ПРОТИ ВГТРУ...
     рОМАН  НАТУЖУК ВСГ  СВОП СИЛИ,  УСЮ ВОЛЮ Г,  ЗРОШЕНИЙ  ХОЛОДНИМ  ПОТОМ,
НЕПЕВНИМ КРОКОМ СЛИВЕ БГЖИТЬ ДАЛГ...
     а  НАД  ТИХИМ МЕРТВИМ СЕЛОМ  ВЖЕ  ПОНЕСЛОСЬ ВГД ДЗВГНИЦГ ТРИВОЖНЕ: БОВ,
БОВ, БОВ... тО ХТОСЬ, ПОБАЧИВШИ СТОВП ЧОРНОГО  ДИМУ, ЩО ЗВИВСЯ  АЖ ПГД НЕБО,
ДЗВОНИТЬ НА  ПОЖЕЖУ.  хТО  БУВ ЛИШ НА СЕЛГ - СКЛАДАВ СТГЖКИ  АБО КОПАВСЬ  НА
ГОРОДГ  -  УСГ  ВИСИПАЛИ  НА  УЛИЦЮ,  ОЗИРАЮЧИСЬ   НАВКРУГИ,  ШУКАЮЧИ   ТОГО
НЕВБЛАГАННОГО  ВОРОГА  СГЛЬСЬКОГО  В  ЛГТНЮ  ПОСУХУ... хТО  ГОРИТЬ!.. дЕ?...
лИБОНЬ  ВВАН  гАЛУЗКА...  нГ,  яКГВ  кОВАЛЬ...  нАУМИШИНА  ХАТА!..  "нАУМИХА
ГОРИТЬ!.." - КРИЧИТЬ ХТОСЬ  ЗГ СТРГХИ, КУДИ ВИЛГЗ РОЗДИВИТИСЬ КРАЩЕ... В ВСГ
РИНУТЬ ТУДИ, ДЕ ХМАРОЮ В'КТЬСЯ ЧОРНИЙ ДИМ, ПОПЕРЕДЖАЮЧИ ХВИЛГ ПОЛУМ'Я...
     оСЬ  ЧУТНО, ЯК ЛОПОТИТЬ ХТОСЬ БОСИМИ  НОГАМИ ПО УЛИЦГ. тО ДЕСЯТНИК, БЕЗ
ШАПКИ, РОЗХРИСТАНИЙ, ПРИДЕРЖУЮЧИ ГРУДИ РУКАМИ, КРИЧИТЬ, ВАЖКО ВГДСАПУЮЧИ:
     - пОЖЕ-ЖА!.. ХХЕ!.. ХХЕ!.. ХХЕ!..  пОЖЕ-ЖА! ХХЕ..!  ХХЕ!.. дЕСЯТНИК УЖЕ
ЗНИК, ЙОГО ПОКЛИК  "ПОЖЕ-ЖА"  ТИХГШЕ  ЛУНАВ З-ЗА ХАТ, АЛЕ ТЕ ЛОПОТАННЯ БОСИХ
НГГ, ТЕ ВГДСАПУВАННЯ РОЗХВИЛЬОВАНИХ ГРУДЕЙ, НЕВГАВАЮЧЕ БОВКАННЯ ДЗВОНА,  ЧАД
З ДИМУ,  ЩО РОЗНОСИТЬСЯ ВГТРОМ,  СПОВНЯЮТЬ ПОВГТРЯ  НЕСКАЗАННОЮ  ТРИВОГОЮ, Г
ТРИВОГА ОБХОПЛЮК ВСГХ, ХТО ВГДДИХАВ ЛИШ ТИМ ПОВГТРЯМ...
     оСЬ БГЖАТЬ З ПОЛЯ СПОЛОХАНГ ЛЮДИ, ПРЯМУЮЧИ НА ЧОРНУ ХМАРУ ДИМУ.
     - оЙ, МАТГНКО, НАЧЕ НАША ХАТА... ОЙ!.. ОЙ!..
     - тА НЕ Ж НА НАШГМ КУТКУ! дЕСЬ КОЛО нАУМИХИ!..
     кУРЯВА  ЗВИВАКТЬСЯ  З-ПГД ПРУДКИХ  ВГД ЖАХУ НГГ, ВУЗЬКГ  ПГДТИЧКИ ЖГНОК
ЛОПОТЯТЬ, ЧЕРКАЮЧИСЬ ОБ ХАЛЯВИ.
     бГЛЯ  нАУМИШИНОП  ХАТИ  -  СОДОМА,  вОГОНЬ  ОБХОПИВ  СТОДОЛУ,  СТАРИКИ,
ПЕРЕКИНУВСЯ НА ХАТУ. нА ПОДВГР'П СПЕКА, ЯК У ПЕКЛГ. 3 РОЗПЕЧЕНИМИ ОБЛИЧЧЯМИ,
ОБГЛЛЯНГ  ПОТОМ, ЗАМАЗАНГ БОЛОТОМ,  МЕТУШАТЬСЯ ЛЮДИ  КОЛО ВОГНЮ, НАМАГАЮЧИСЬ
ВГАСИТИ ЙОГО.
     - хЛГБ РЯТУЙТЕ! ХЛГБ! рОЗРИВАЙТЕ СТОДОЛУ!..
     - нЕ РОЗРИВАЙТЕ, НЕ ТРЕБА! гАСГТЬ ТАК!..
     - рОЗРИВАЙТЕ, КАЖУ!..
     пАЛАЮЧГ  КРОКВИ  РУХНУЛИ  ПГД  ОДНОСТАЙНИМ НАТИСКОМ,  СТРГЛИВШИ  ДОГОРИ
ЯСНИМИ ГСКРАМИ, А З СЕРЕДИНИ СТОДОЛИ ВИХОПИЛОСЬ РАПТОМ ПОЛУМ'Я Й ЗАГОГОТГЛО,
     - вОДИ!!
     кГЛЬКА  ВГДЕР ВОДИ БУХНУЛО  НА ВОГОНЬ; ОГОНЬ ЗАСИЧАВ, ПРИЧАПВСЯ, ДИХНУВ
ЧАДОМ  Г ЧОРНИМ ДИМОМ, А ДАЛГ ВИСКОЧИВ Й  САМ, ЩЕ ПОТУЖНГШИЙ, ЩЕ МОГУТНГШИЙ,
ЯК НЕЗВИТЯЖНИЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ...
     - тЯГНГТЬ СНОПИ!.. гАСГТЬ СНОПИ!..
     аЛЕ ЦЯ РОБОТА МАЛО НА ЩО ПРИДАЛАСЯ: КОЛОССЯ ВЖЕ ОБСМАЛИЛОСЬ, ПРИДИМГЛО,
Г СНГПКИ ЛИШ ЧАДГЛИ, ОБЛИТГ ВОДОЮ...
     3 ХАТИ ВИНОСИЛИ ОДЕЖУ, ВСГЛЯКИЙ ДРГБ'ЯЗОК Г  СКЛАДАЛИ ВСЕ НА КУПУ. лЮДИ
СКУПЧИЛИСЬ  БГЛЯ ХАТИ,  БАЖАЮЧИ  ОБРЯТУВАТИ  ХОЧ ПП.  аЛЕ  НАДАРЕМНЕ: ВОГОНЬ
БУРХАВ,  СКАЖЕНГВ,  МОВ  ЛЮТИЙ  ЗВГР,  КИДАВСЯ  НА  ВСЕ,  ЩО  МОГЛО  ГОРГТИ,
ВИХОПЛЮВАВСЬ  ТАМ, ДЕ ЙОГО Й  НЕ  СПОДГВАЛИСЬ. вГН НАЧЕ ГЛУЗУВАВ ГЗ  СВОЙОГО
ВОРОГА - ВОДИ, - ЩО НЕ МГГ ДАТИ СОБГ З НИМ РАДИ.
     вЖЕ ХАТА  СЛИВЕ  ДОГОРАЛА,  КОЛИ ПРИБГГЛИ З  ПОЛЯ нАУМИХА З дОМНОЮ.  яК
УЗДРГЛА нАУМИХА, ЩО ДГКТЬСЯ, ТАК РУКИ Й ЗАЛОМИЛА.
     - оЙ, ПРАЦЯ Ж МОЯ, ПРАЦЯ НАДБАНАЯ!..
     вОНА КИНУЛАСЬ  ДО ХАТИ,  АЛЕ ТАМ ЖАРГЛИ  ЛИШЕНЬ ГОЛОВЕШКИ  ТА  СТРИБАЛО
ДЕ-НЕ-ДЕ  ПОЛУМ'Я. нАУМИХА МЕТНУЛАСЬ ДО СТГЖКГВ,  А ВОНИ  СТОЯЛИ ТО  ЧОРНГ Й
СПОПЕЛГЛГ, ТО ЖЕВРГЛИ ТЦЕ, ЯК ЖАР У ПЕЧГ... нАУМИХА ЗНЯЛА РУКИ ДО БОГА.
     - бОЖЕ МГЙ, БОЖЕ!.. щО З НАМИ СТАЛОСЯ!.. лЮДИ ДОБРГ, - БЛАГАЛА нАУМИХА,
ПРОСТЯГАЮЧИ ДО ЛЮДЕЙ РУКИ, - РЯТУЙТЕ МОК ДОБРО, РЯТУЙТЕ!..
     тА НГЧОГО БУЛО РЯТУВАТЬ УЖЕ.
     дОМНА РЕВНО ПЛАКАЛА, ПРИТИСКАЮЧИ ДИТИНУ ДО ЛОНА, МАЛО НЕ ОМЛГВАЛА.
     -  сИНУ  МГЙ, СИНУ, ПОБИЛА  НАС  ЛИХА ГОДИНА... пРОПАЛИ  МИ, БГДОЛАШНГ,
ЗАГИНУЛИ...
     мОЛОДИЦГ ОБСТУПИЛИ дОМНУ, ЗАЦИТЬКУВАЛИ, ГОМОНГЛИ.
     - бОГ ЗНА, ЗВГДКИ Й З ЧОГО ЗАНЯЛОСЯ... мОЖЕ, ДЕ ДГТИ ВОГНЕМ БАВИЛИСЬ, А
МОЖЕ, ЖАР У ПЕЧГ ЛИШИЛИ, БУВАК...
     аЖ ОСЬ ВЕРХИ  ПРИСКАКАВ  сЕМЕН ГЗ ЛГСУ.  вГН ЯК  ЗЛГЗ З  КОНЯ, ЯК СТАВ,
МОВЧАЗНИЙ, ЗГОРНУВШИ РУКИ, НА ПОЖАРИЩГ, ТАК Г ЗАХОЛОВ. вГН САМ НЕ ЗНАВ, ЩО З
ПМ РОБИТЬСЯ. тАК,  НАЧЕ  ДУРНИЙ КАМГНЬ,  ВГДГРВАВШИСЬ  ОД ВИСОКОП-ПРЕВИСОКОП
ГОРИ, ВПАВ ЙОМУ НА ГОЛОВУ.
     рОМАН ТЕЖ З'ЯВИВСЯ НА ПОЖЕЖУ. нА  ОБЛИЧЧГ ЙОГО МАЛЮВАВСЯ НЕСПОКГЙ,  АЛЕ
ЩО Ж,  - НА ТЕ  ВГН БРАТ, ЩОБ ЙОГО БОЛГЛО БРАТОВЕ ЛИХО. вГН УСЕ РОЗПИТУВАВСЬ
МГЖ  ЛЮДЬМИ:  ЗВГДКИ ПОЧАЛОСЬ ГОРГТИ  - З ХАТИ ЧИ З СТОДОЛИ -  Г ЯКА Б МОГЛА
БУТИ ПРИЧИНА ПОЖЕЖГ: ЧИ ПГДПАЛЕНО, ЧИ, МОЖЕ, САМГ НЕОБЕРЕЖНИМИ БУЛИ З ОГНЕМ?
аЛЕ НГХТО НГЧОГО НЕ ЗНАВ, КОЖНИЙ МАВ СВОЮ ДОГАДКУ.
     рОМАН ПГДГЙШОВ ДО МАТЕРГ Й ПОЧАВ ВМОВЛЯТИ СТАРУ,  ДИВЛЯЧИСЬ КУДИСЬ УБГК
НЕСПОКГЙНИМИ ОЧИМА.
     гОДГ  ЖУРИТИСЯ... тАК УЖЕ ДЕСЬ МАЛО БУТИ...  яКОСЬ-ТО ВОНО  БУДЕ:  ВГН,
рОМАН, НЕ ДАСТЬ  ПМ  ЗАГИНУТИ, ПГДПОМОЖЕ Г  ЛГСУ КУПИТИ, Г ХАТУ ПОСТАВИТИ...
оСЬ ВГН ПОБАЛАКАК З сЕМЕНОМ, МОЖЕ, ЩОСЬ УДВОХ Й ПОВОРОЖАТЬ...
     нАУМИХА СЛУХАЛА Г ЛИШ ХИТАЛА БЕЗНАДГЙНО ГОЛОВОЮ. вОНА, МОВ ТОЙ СЛИМАК У
СВОЮ ШКАРАЛУЩУ, СХОВАЛАСЬ У ВЛАСНЕ ГОРЕ Й НЕ СПОДГВАЛАСЬ ВЖЕ КРАЩОП ДНИНИ...
     сЕМЕН  ЛЕДВЕ ОЧУМАВСЯ.  вГН  ПГДХОДИВ ДО ОБГОРГЛИХ  СНОПГВ,  ЩО  ЛЕЖАЛИ
СКРГЗЬ  ПО  ПОДВГР'Ю  Й  ДИМГЛИСЬ, ПЕРЕВЕРТАВ ПХ,  ОГЛЯДАВ. оСЬ ЛЕЖИТЬ  ЙОГО
ПРАЦЯ,  ЙОГО КРИВАВИЦЯ, ЙОГО НАДГЯ:  ЧОРНА,  МОКРА, ЧАДНА... оСЬ ДИВИТЬСЯ НА
ЙОГО  ЧОРНА, ОБСМАЛЕНА РУПНА  ХАТИ, ЖУЖМОМ ЛЕЖИТЬ НА ПОЗАЛИВАНГЙ ЗЕМЛГ УСЯКЕ
ДОБРО, ЛАМАК РУКИ ДРУЖИНА, ЯК СМЕРТЬ, ХОДИТЬ МАТИ...
     аЛЕ ЧУДНА РГЧ: сЕМЕН ДИВИТЬСЯ НА ВСЕ ЦЕ, ЯК НА ЧУЖЕ, В ЙОГО СЕРЦГ НЕМАК
ТОГО ОСТРОГО БОЛЮ,  ТОГО ЖАЛЮ, ЯКИЙ ПОВИНЕН БИ БУТИ. сЕМЕН ЦЕ САМ ПОМГЧАК, Г
ЙОМУ НАВГТЬ  ДИВНО... вГН ЧУК,  ЩО НОГИ САМГ, БЕЗ ЙОГО ВОЛГ, НОСЯТЬ  ЙОГО ПО
ПОДВГР'Ю, РУКИ САМОХГТЬ ПГДГЙМАЮТЬ УСЯКЕ МАНАТТЯ,  СКЛАДАЮТЬ У  ПОВГТКУ,  ЩО
МАВ  ЧУДОМ ЯКИМ ЗАХОВАЛАСЬ ВГД ВОГНЮ...  йОМУ НАЧЕ БАЙДУЖЕ ДО ВСЬОГО. чИ  ТО
СПРАВДГ КАМГНЬ ЯКИЙ. ВПАВШИ НА ГОЛОВУ, ПРИГНГТИВ МОЗОК, ЩО ТАМ НЕ ВОРУШИТЬСЯ
НГЧОГО, ТАКИ НГЧОГГСГНЬКО?..
     пОЖЕЖУ ВГАСИЛИ, ЛЮДИ РОЗГЙШЛИСЬ. тГЛЬКИ ТРИ ПОСТАТГ ХАЗЯПВ СНОВИГАЛИ ПО
ПОЖАРИЩГ, МОВ ТГНГ. тАК ЗАХОПИЛА ПХ НГЧ. нГХТО Й НЕ МИСЛИВ СПАТИ; ПРО ВЕЧЕРЮ
ТЕЖ НЕ БУЛО ГАДКИ, вСГ ВОНИ СКУПЧИЛИСЬ  ПГД ХАТОЮ В САДКУ.  нАУМИХА, НАПНУТА
ЧОРНОЮ  ХУСТКОЮ,  З  СКЛАДЕНИМИ  НА ГРУДЯХ РУКАМИ,  СТОЯЛА,  СПЕРШИСЬ НА РГГ
БЕЗВЕРХОП ХАТИ,  Г ГРГЛА  БОСГ НОГИ НА ТЕПЛГЙ ЩЕ ЗЕМЛГ. дОМНА З ЗАПУХЛИМ ВГД
СЛГЗ ВИДОМ, СИДЯЧИ НА ПРИЗЬБГ, ГОДУВАЛА ДИТИНУ. сЕМЕН ТЕЖ ПРИТУЛИВСЯ ОДДАЛГК
ПГД ОСМАЛЕНИМ ДЕРЕВОМ.  вОНИ  МОВЧАЛИ,  А ДУМИ ПХ  КРУКОМ  ЧОРНИМ  ЛГТАЛИ ПО
ПОЖАРИНГ, РОЗБИВАЛИСЬ МГЖ ЧОРНИМИ СТГНАМИ.
     "пГШЛО  МОК  ДОБРО,  -  ДУМАЛА  нАУМИХА,  -  ШУМОМ  ЗБГГЛО  ТА  ВЖЕ  НЕ
ВЕРНЕТЬСЯ...  нЕ  ОДНУ  Я НГЧКУ  НЕ  СПАЛА, НЕ  ОДЕН ДЕНЬ  ГГРКО  ПРАЦЮВАЛА,
ЗДОРОВ'ЯМ НАКЛАДАЛА, А  ТЕПЕР ДЕ ВОНО? пОПЕЛОМ УЗЯЛОСЯ... в  ЦГЙ ХАТГ ЗРОСЛА
Я, ЗВГКУВАЛА, ЗАЗНАЛА ДОБРА Й ЛИХА... я Ж ПП САМА Й МАСТИЛА, Й ВИГЛАДЖУВАЛА,
ПИЛОЧОК ОБДМУХУВАЛА,  ЯК ДИТИНУ ДОГЛЯДАЛА...  уМРУ, МИСЛИЛА  Я СОБГ, У СВОПЙ
ХАТГ, ДЕ КОЖНИЙ ЗАКАПЕЛОЧОК БАЧИВ МОЮ  ДОЛЮ Й НЕДОЛЮ... тА НЕ ДОВЕЛОСЬ... щО
Ж, З БОГОМ НЕ СВАРИТИСЯ, НА ВСЕ ЙОГО ВОЛЯ Й ЗМОГА..."
     дИТИНА ЗАКОРИШМАЛАСЬ НА  РУКАХ В дОМНИ, ЗАПХИКАЛА ЧОГОСЬ, ПРОКИНУВШИСЬ,
А дОМНА ТАК Г РОЗГЛЛЯЛАСЬ СЛГЗЬМИ.
     - нЕ ПЛАЧ, ДОНЮ, - ОБГЗВАЛАСЬ нАУМИХА, - НЕ ПОМОЖЕТЬСЯ З ПЛАЧУ... бГЛЬШ
НА СВГТГ ЗЕМЛГ ГОРОВИТОП, НГЖ  РГВНОП, БГЛЬШ ЧОЛОВГК МУСИТЬ  ГОРЯ  ПРИЙНЯТИ,
НГЖ РАДОСТГ...
     нАУМИХА  НЕ  ПЛАКАЛА. гОРЕ ПОСУХОЮ ВПАЛО НА ПП  ОЧГ, ВИСУШИЛО СЛЬОЗИ. а
сЕМЕН СИДГВ Г БЕЗ ДУМКИ ДИВИВСЯ НА ЗОРЯНИЙ ОБРГЙ, ЩО СВГТИВСЬ МЕЖИ ДЕРЕВАМИ.
сЕБТО, В ЙОГО ГОЛОВГ МИГТГЛИ ЯКГСЬ ШМАТКИ  ДУМОК,  ПРОСУВАЛИСЯ ЯКГСЬ  НЕЯСНГ
ОБРАЗИ, ТА ВГН НГЯК НЕ МГГ ВПГЙМАТИ ПХ,  ЗВ'ЯЗАТИ ДОКУПИ. вРЕШТГ, ВГН ПОЧУВ,
ЩО  ПО ТГЛГ ЙОГО МОВ КОМАШНЯ  ЗАЛАЗИЛА.  сЕМЕН  ЗАГОРНУВСЬ У СВИТУ, АЛЕ ЙОГО
ВЗЯЛИ ДРИЖАКИ. вГН НАВАЖИВСЬ ЗНЯТИСЬ З МГСЦЯ, ОБЕРНУВСЬ ДО ХАТИ  Г ГЛЯНУВ НА
ЧОРНГ, ПОШАРПАНГ  СТГНИ. В ВРАЗ ЯСНО,  ВИРАЗНО ВДАРИЛА ЙОМУ В ГОЛОВУ  ДУМКА:
"зГОРГЛА ХАТА, ЗГОРГВ ХЛГБ..." сЕМЕН ПОЧУВ, ЩО СЕРЦЕ ЙОГО РАПТОМ ОБГРВАЛОСЬ,
ВПАЛО...  У  ГРУДЯХ ЩОСЬ  СТИСНУЛО,  В  ГОЛОВГ  ЗАКРУТИЛИСЬ  ДУМКИ  КОЛЕСОМ,
КОЛЕСОМ... дАЛГ КОЛЕСО ПГШЛО ВГЛЬНГШЕ,  ТИХГШЕ Г  ЗА  КОЖНИМ РУХОМ ОДКРИВАЛО
ДГЙСНГСТЬ...  мОЗОК сЕМЕНГВ ПОЧАВ  ВБИРАТИ В СЕБЕ УСГ НАЙДРГБНГШГ  ПОДРОБИЦГ
ТОП ДГЙСНОСТГ, Г З  ТИХ  ПОДРОБИЦЬ СКЛАДАЛАСЬ  НЕВЕСЕЛА КАРТИНА ЙОГО  СТАНУ,
МАЛЮВАЛАСЬ БЕЗРАДГСНА ПРИШЛГСТЬ...
     сЕМЕН ЗНЯВСЯ З МГСЦЯ Г ПОЧАВ ХОДИТИ ВЗДОВЖ ОБСМАЛЕНИХ СТГН.
     - сИНУ, - ОБГЗВАЛАСЬ  нАУМИХА,  - НЕ СУМУЙ,  НЕ ГРИЗИСЬ...  3 БОГОМ  НЕ
БИТИСЬ... тРЕБА ЩОСЬ РАДИТИ, А НЕ СУМУВАТИ...
     -  зНАЮ, ЩО ТРЕБА...- НАБЛИЗИВСЯ сЕМЕН, - ТА ЩО МЕНГ ДГЯТИ, ЗА  ЩО РУКИ
ЗАЧЕПИТИ?
     - 3ДАВТЬСЯ МЕНГ, ЩО  рОМАН, ЯК БУВ НА ПОЖЕЖГ, КАЗАВ, ЩО ПОМОЖЕ... лГСУ,
КАЗАВ, КУПЛЮ, ЧИ ЩО... оТ ВЖЕ НЕ ЗГАДАЮ... пГШОВ БИ ТИ ДО ЙОГО, ПОРАДИВСЯ...
     - дОБРЕ, МАМО, ПГДУ...
     -  вГН-БО, ТОЙ  рОМАН,  НЕ ТАКИЙ ВЖЕ Й ПОГАНИЙ, ЯК Я  ГАДАЛА...- КАЗАЛА
НАЧЕ ДО СЕБЕ нАУМИХА, ТА сЕМЕН ПП НЕ СЛУХАВ; ВГН МГРКУВАВ, ЩО ПОЧАТИ...
     а  НА  СХОДГ  ВЖЕ ПОРОЖЕВГЛО. пОДИХНУВ  ПУСТОВЛИВИЙ ВГТРЕЦЬ,  ТОЙ ВГЩУН
СВГТАННЯ, ПОБУДИВ ПТАШКИ, ДЕРЕВА,  ЗБУДИВ Г НГЧНУ ТИШУ ВГД  СОЛОДКОП ДРГМОТИ
ТА ВИПОВНИВ ПП ПЕРЕДРАНГШНГМИ ГОЛОСАМИ.
     пОЧУЛИ  Й КОНГ  сЕМЕНОВГ,  ЩО МАВ НА СВГТ  БЛАГОСЛОВИТИСЬ,  Й ЗАГРЖАЛИ,
ГОЛОДНГ, В ПОВГТЦГ.
     сЕМЕН СТРЕПЕНУВСЯ:  ТЕ ГРЖАННЯ НАГАДАЛО ЙОМУ,  ЩО  ВГН ЗБИРАВСЯ ВЧОРА В
ДОРОГУ. "а  Я Й ЗАБУВ! -  ОСМГХНУВСЯ ПРИКРО  сЕМЕН, - нЕВЖЕ  ОЦЕ  МЕНГ  Й НЕ
ПХАТИ1..  яК?  щОБ   Я  ВИПУСТИВ  З  РУК   ТАКУ  ОКАЗГЮ?..   нГКОЛИ!  пОПДУ,
СЬОГОДНГ-ТАКИ ПОПДУ, ТА Й ГОДГ!.."
     цЯ  ДУМКА  ПГДБАДЬОРИЛА  сЕМЕНА,  Г  ВГН  НАВГТЬ  ЗАСНУВ  НА  ХВИЛИНКУ,
ПРИМОСТИВШИСЬ НА ТРАВГ ПГД ДЕРЕВОМ.
     вРАНЦГ ПГШОВ сЕМЕН ДО рОМАНА. рОМАН ПОЗИЧИВ ГРОШЕЙ НА ХАТУ, ЩЕ Й ОБГЦЯВ
ДАТИ  ХУРУ ДО ЛГСУ ПГД МАТЕРГАЛ. сЕМЕН ЗАСПОКОПВСЯ ТРОХИ. вГН ЗВАЖИВСЯ КОНЧЕ
ПХАТИ НИНГ ДО  мЕЖИБОЖА, ЩОБ НЕ ОПГЗНИТИСЯ. сКАЗАВШИ ЖГНЦГ  Й МАТЕРГ, ЩО ВГН
ПОПДЕ ПО ЛГСАХ ОГЛЯДАТИ, ДЕ КРАЩИЙ МАТЕРГАЛ, ТА ЗАБАРИТЬСЯ,  МАБУТЬ,  ЗО ДВА
ДНГ, сЕМЕН ПОДАВСЯ В СВОЮ МАНДРГВКУ З НАЛАГОДЖЕНИМ ЗАЗДАЛЕГГДЬ "ПРОШЕНГКМ".
        x x x
     3  ЗАСПОКОКНИМ  СЕРЦЕМ,  ПОВНИМ НАДГП НА ЩАСНЕ  СКГНЧЕННЯ СПРАВИ СВОКП,
ПОВЕРТАВ  сЕМЕН  З  мЕЖИБОЖА  ДОДОМУ.  пРАВДА,  НЕ  ВСЕ  ТАК  СКЛАЛОСЯ,   ЯК
ЖАДАЛОСЯ... 3  ЦАРСЬКОП РОДИНИ НГКОГО НЕ БУЛО В  ЛАГЕРЯХ, Г сЕМЕН ПОДАВ СВОК
"ПРОШЕНГК"  НАЙСТАРШОМУ  ГЕНЕРАЛОВГ,  ЩО  ВЕСЬ  ТАК  Г  СЯВ  ВГД  ХРЕСТГВ ТА
ЗОЛОТА...  гЕНЕРАЛ, СПАСИБГ  ЙОМУ, ЛЮДЯНИЙ ТАКИЙ, НГ  КРИШЕЧКИ НЕ  СЕРДИТИЙ,
УЗЯВ "ПРОШЕНГК", ВГДДАВ СХОВАТИ...  уЖЕ Ж ВГН, ПЕВНО, ВГРНИЙ ЦАРСЬКИЙ СЛУГА,
УЖЕ Б ВГН НЕ ПОВИНЕН ЗМИКИТИТИ...
     жВАВО, З  ЮНАЦЬКОЮ  ЕНЕРГГКЮ, ЗАХОДИВСЯ  сЕМЕН СТАВИТИ  ХАТУ. вГН  ЗВГЗ
МАТЕРГАЛ,  ПОЛАГОДИВ  ОБСМАЛЕНГ СТГНИ, ЗВГВ ДАХ.  бАБИ МАСТИЛИ  СТГНИ, сЕМЕН
ПОШИРЮ  ПОКРГВЛЮ - РОБОТА КИПГЛА,  ГОРГЛА В  РУКАХ. нЕ ОГЛЯНУЛИСЬ,  ЯК СТАЛА
ХАТА ЩЕ  ВИЩА ТА РГВНГША ЗА СТАРУ.  оБРЯТОВАНГ ВГД ОГНЮ  СНГПКИ  ВИМОЛОТИЛИ,
ЗГБРАЛИ  ТРОХИ ЗЕРНА,  ПРИСМАЛЕНОГО,  ПРАВДА,  АЛЕ,  ЗМГШАВШИ  З ПОЗИЧЕНИМ В
ГАМАЗЕП,  МОЖНА БУЛО ПСТИ. пРОСО СТОЯЛО ЩЕ НА ПОЛГ, КУКУРУДЗУ нАУМИХА ТЕЖ НЕ
ВИЛОМИЛА ЩЕ - ТОЖ БУЛА НАДГЯ НА ПРИВАРОК. е, ЯКОСЬ ВОНО  БУДЕ... зИМОЮ МОЖНА
ХУРМАНКОЮ ЗАРОБИТИ  ЯКОГО  КАРБОВАНЦЯ,  БАБИ  ВГЗЬМУТЬ У ПАНА НА  БУРЯКИ  НА
ВГДРОБГТОК,  ТЕЛИЧКУ  МОЖНА  ПРОДАТИ..  тРА  ЯКОСЬ  ВОРОЖИТИ... щО  Ж, ЖИВИЙ
ЧОЛОВГК ЖИВЕ Й ГАДАВ...
     зА КЛОПОТАМИ, ЗА ПРАЦЕЮ сЕМЕН Й ЗАБУВ ПРО СВОК "ПРОШЕНГК". аЛЕ ТАК КОЛО
ЧЕСНОГО ХРЕСТА  ПРИБГГ  СОЦЬКИЙ ТИКАТИ сЕМЕНА  ДО  СТАНОВОГО. у сЕМЕНА ТАК Г
ТЬОХНУЛО СЕРЦЕ.
     "цЕ,  МАБУТЬ, ВГДПОВГДЬ  ГЗ СТОЛИЦГ ПРИЙШЛА", - ПОДУМАВ ВГН, ПОСПГШАЮЧИ
ДО СТАНОВОГО.  ЙОМУ БУЛО Г РАДГСНО, Г БОЯЗКО  ЗАРАЗОМ, ТРИВОГА ЗДГЙМАЛАСЬ  У
СЕРЦГ,  УСЯКГ  ЗДОГАДКИ  СНУВАЛИСЬ  ПО ГОЛОВГ.  сЕМЕН,  МАЛО НЕ СКРУТИВСЯ  З
НЕТЕРПЛЯЧКИ,  ЧЕКАЮЧИ,  ПОКИ  СТАНОВИЙ  ПООБГДАК.  вРЕШТГ  ЙОГО ПОКЛИКАНО  В
КАНЦЕЛЯРГЮ. сТАНОВИЙ СТОЯВ СЕРЕД КАНЦЕЛЯРГП З ПАПЕРОМ У РУКАХ.
     - тИ ПОДАВАВ "ПРОШЕНГК" НА ЦАРСЬКЕ ЙМЕННЯ? - ПОСПИТАВ ВГН У сЕМЕНА.
     - я.
     сТАНОВИЙ ПОКЛАВ ПАПГР НА СТГЛ Г ГЛЯНУВ НА сЕМЕНА.
     - а ТЕПЕР СКАЖИ МЕНГ, ЩО ТИ МАКШ КАЗАТИ ЦАРЕВГ?
     - сЬОГО Я НГКОМУ НЕ ВИЯВЛЮ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК, ОПРГЧ ЦАРЯ САМОГО.
     - В МЕНГ НЕ СКАЖЕШ?
     - нГ!
     - а ЯК Я ТОБГ ЗВЕЛЮ?
     - В ТОДГ НЕ СКАЖУ...
     сТАНОВИЙ ЗДИВОВАНИМ ПОГЛЯДОМ ЗМГРИВ сЕМЕНА  ВГД ГОЛОВИ ДО П'ЯТ, НАЧЕ НЕ
СПОДГВАВСЯ ТАКОП УПЕРТОСТГ.
     - тУТ  ПРИЙШЛА  ВГДПОВГДЬ  НА ТВОК  "ПРОШЕНГК",  -  СКАЗАВ ВГН  ВРЕШТГ,
СХИЛИВШИСЬ НАД СТОЛОМ Г РОЗДИВЛЯЮЧИСЬ В ПАПЕРАХ.
     сЕМЕНОВГ ЗАТАМУВАЛО ДУХ У ГРУДЯХ. в ГОЛОВГ РОКМ ЗАМЕТУШИЛИСЬ РГЗНОРОДНГ
ДУМКИ, ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ЗМГСТ ВГДПОВГДГ, ОЧГ НЕСПОКГЙНО СТЕЖИЛИ ЗА РУХОМ ПАЛЬЦГВ
СТАНОВОГО, ЩО  ШЕЛЕСТГЛИ ПАПЕРАМИ... в ШЕЛЕСТГННГ ТОМУ ПРИЧУВАЛОСЯ сЕМЕНОВГ:
ПРИПЗДИ, РОЗКАЖИ  СВОЮ ТАКМНИЦЮ... сТРАХ  ОБГОРНУВ сЕМЕНА. сЕМЕН  ЧУВ, ЩО НЕ
ВИТРИМАК ДОВГО НАТУГИ, В ЯКГЙ БУЛИ ЙОГО НЕРВИ...
     а СТАНОВИЙ, ЯК НА ТЕ, ПОВАГОМ ПЕРЕКИДАВ ЛИСТКИ  ПАПЕРУ, НАХИЛИВШИСЬ НАД
СТОЛОМ, НАЧЕ ЗАБУВ НА сЕМЕНА.
     -  пРИЙШЛА  ВГДПОВГДЬ...- ОБГЗВАВСЯ, ВРЕШТГ,  СТАНОВИЙ.  - вЕЛЕНО  МЕНГ
ОБ'ЯВИТИ ТОБГ, ЩО "ПРОШЕНГК" ТВОК "ОСТАВЛЕНО БЕЗ ПОСЛКДСТВГЯ".
     - яК СЕ... "БЕЗ ПОСЛКДСТВГЯ"? - НЕ ЗРОЗУМГВ сЕМЕН.
     -  а ТАК...  ПРИЗНАЛИ, ЗНАЧИТЬ, ЩО ВОНО  НЕ СЛУШНЕ,  НЕ  ВАРТЕ УВАГИ, Г
КАЗАЛИ МЕНГ ОПОВГСТИТИ ТЕБЕ ПРО ЦЕ".
     - тАК Г СТОПТЬ У ТОМУ ПАПЕРГ?
     - тАК Г  СТОПТЬ, - УСМГХНУВСЯ СТАНОВИЙ. - нУ,  ЧОГО ЩЕ ЧЕКАКШ? дГЗНАВСЯ
ТА Й ЙДИ СОБГ З БОГОМ! - ДОДАВ ВГН.
     аЛЕ  сЕМЕН  НЕ  ПОВОРУХНУВСЯ   ТА  ЛИШ  ДИВИВСЯ  НА  СТАНОВОГО   ШИРОКО
РОЗПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА, ПОВНИМИ ОСТРАХУ, ЖАЛЮ, РОЗПУКИ.
     - сОЦЬКИЙ! - ГУКНУВ СТАНОВИЙ, СТРИВОЖЕНИЙ НЕПЕВНИМ сЕМЕНОВИМ ПОГЛЯДОМ.
     вБГГ СОЦЬКИЙ.
     - тИ ЗНАКШ СЬОГО ЧОЛОВГКА?
     - зНАЮ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК... аДЖЕ ЦЕ сЕМЕН вОРОН, З НАШОГО-ТАКИ СЕЛА...
     - яК  ВГН ТАМ У ВАС?.. чИ В ЙОГО ВСГ ВДОМА? - ПОКРУТИВ ПАЛЬЦЕМ СТАНОВИЙ
КОЛО ЧОЛА. - зАЙЦЯ, ЧАСОМ, В ГОЛОВГ НЕМАК?.. гА?
     - нГ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК, НЕ ПОМГЧАЛИ... лЮДИНА СПОКГЙНА...
     - нУ, ТО ЙДГТЬ СОБГ З БОГОМ...
     - хОДГМ! - ТОРКНУВ СОЦЬКИЙ сЕМЕНА, ВГДЧИНЯЮЧИ ДВЕРГ.
     сЕМЕН  ВИЙШОВ З КАНЦЕЛЯРГП  Г  НЕРГВНОЮ ХОДОЮ, З ШАПКОЮ  В РУКАХ, СЛИВЕ
НЕПРИТОМНИЙ, ПОДАВСЯ ДОРОГОЮ... вГН ЙШОВ, НЕ ПОМГЧАЮЧИ, ЩО  ЙДЕ НЕ ДОДОМУ, А
КУДИСЬ НАВМАННЯ...  в  УШАХ ЙОГО  ЛУНАЛИ СЛОВА:  "БЕЗ  ПОСЛКДСТВГЯ"...  "БЕЗ
ПОСЛКДСТВГЯ"... Г МОВ ДОВБЕШКОЮ СТУКАЛИ  ПО  ГОЛОВГ... вГН ЧУВ, ЩО ЙОГО ШОСЬ
ПЕЧЕ ГЛИБОКО... ТАМ... ПГД СЕРЦЕМ... сЕМЕН ЗУПИНИВСЬ,
     -  тА Й ТГЛЬКИ? - СКАЗАВ ВГН НАГОЛОС. - тА Й ТГЛЬКИ З МОГО ЗАХОДУ?! - Ѓ
СЛЬОЗИ СТАЛИ ЙОМУ В ОЧАХ. - а! бИЙ  ЙОГО ЛИХА ГОДИНА!  - СКРИКНУВ З РОЗПУКОЮ
сЕМЕН Г ВДАРИВ  ШАПКОЮ ОБ ЗЕМЛЮ, вГН  СГВ ДОЛГ Г ЗАКРИВ  ОБЛИЧЧЯ РУКАМИ.  щЕ
НГКОЛИ НЕ БУЛО ЙОМУ ТАК ВАЖКО, ТАК  ГГРКО,  ЩЕ НГКОЛИ НЕ ЩЕМГЛО ТАК СЕРЦЕ...
чОГО ВГН ЧЕКАВ, ЧОГО  СПОДГВАВСЯ? тО БУВ ДИМ, ГМЛА, ЩО РОЗВГЯЛИСЬ ОД  ПОДИХУ
ДГЙСНОСТГ... Г РАЗОМ З ТИМ,  ЯК  ТА  ГМЛА  РОЗСГВАЛАСЯ, В ГОЛОВГ  ЙОМУ НЕМОВ
СВГТАЛО, А НА СЕРЦЕ НАЛЯГАЛА ВАГА БЕЗНАДГЙНОСТГ... В ЦЯ БЕЗНАДГЙНГСТЬ БОЛГЛА
сЕМЕНА ГГРШЕ, НГЖ НАЙТРУДНГШГ РАНИ В СВГТГ. вЖЕ СМЕРКОМ ОПАМ'ЯТАВСЯ сЕМЕН Г,
РОЗБИТИЙ, ЗНЕВГРЕНИЙ, ПОДАВСЯ ДОДОМУ.
     а ДОМА ЧЕКАЛО  ЙОГО НОВЕ ЛИХО. нАУМИХА СТРГЛА ЙОГО З ОПОВГСТКОЮ З СУДУ,
ЩО  ПРИНГС  ДЕСЯТНИК.  рОМАН ПОЗИВАВ сЕМЕНА  ЗА ПОЗИЧЕНГ ГРОШГ. сЕМЕН ТАК  Г
ВДАРИВСЯ РУХАМИ ОБ ПОЛИ.
     - оТ ТОБГ МАКШ! щО Ж ЦЕ ЗА ДИВО?..
     вГН ПОБГГ ДО БРАТА.
     "рОЗБГЙНИК!..  лЮДОЖЕР!.. вГН ХОЧЕ МОКП ЗАГУБИ!.. - ХВИЛЮВАВСЯ  ДОРОГОЮ
сЕМЕН. - пГДУ Г ЗАДУШУ ЙОГО, ЯК ГАДИНУ!.."
     аЛЕ ДУШИТИ БУЛО НГКОГО. сЕМЕН НЕ ЗАСТАВ БРАТА ДОМА, ВГН КУДИСЬ ПОПХАВ У
ДОРОГУ.
     нЕ  БУЛО  ЙОГО  НА  ДРУГИЙ Й  НА  ТРЕТГЙ ДЕНЬ. нАВГТЬ  НА  СУД рОМАН НЕ
СТАВИВСЯ, А ПГСЛАВ ЗАМГСТЬ СЕБЕ ЛИСОГО мОРДКА.
     гРОШГ, ЗВИЧАЙНО, ПРИСУДЖЕНО З сЕМЕНА, А ЩО сЕМЕН  НЕ МАВ ЧИМ ЗАПЛАТИТИ,
ТО ПРОДАЛИ ТРИ МОРГИ РОДЮЧОП ЗЕМЛГ, КУПЛЕНОП ВГД ПАНА яНКОВСЬКОГО. нЕХТО  Ж,
ЯК БРАТ РГДНИЙ, Й КУПИВ ТУЮ ЗЕМЛЮ. "дУРНИЙ ВПУСТИТЬ, РОЗУМНИЙ ПГДГЙМЕ", - ЯК
КАЖЕ рОМАН.

        x x x

     В  ЗНОВ  ПЕРЕД сЕМЕНОМ  ЧОРНЕ, ПООРАНЕ ПОЛЕ  З ЯРАМИ ТА ВИДОЛИНКАМИ, ЩЕ
ЧОРНГШИМИ, ЩЕ СУМНГШИМИ. В ЗНОВ  сЕМЕН - НАЙМИТ, ОРЮЧИ ПАНСЬКУ НИВУ, ПОГУКУК
НА ЧУЖГ ВОЛИ. оСГННК  СОНЦЕ  СГДАК  ЗА  ГОРОЮ, НА ОБРГП СТАК  ЧЕРВОНО,  ЯК У
ГОРНГ,  БГЛИЙ  ТУМАН КОТИТЬСЯ ЯРАМИ ТА  ВИДОЛИНКАМИ... сЕМЕНОВГ  БАЙДУЖЕ, ЩО
СГДАК СОНЦЕ, ЩО З ЯРГВ ВИСТУПАК НГЧ, НЕСУЧИ СПОЧИНОК  УСГМ ТРУДЯЩИМ. вГН, ЯК
Г ЗРАННЯ, ЩИРО НАЛЯГАВ НА ПЛУГА, РГВНО КРАВ ЧОРНУ ЗЕМЛЮ СКИБУ ЗА СКИБОЮ...
     -  нЕ ЖУРИСЬ, сЕМЕНЕ,  - ГУКАВ НА ЙОГО ПОГОНИЧ, - БАЧ, ЯК СОНЕЧКО ТЯГНЕ
ЗА  НАЙМИТОМ,  ПОСПГШАЮЧИСЬ  НА СПОЧИНОК...  о,  ЩЕ  ВЕРШЕЧОК  ЖЕВРГК...  ЩЕ
СКАЛОЧКА... ЩЕ ОДНА МИТЬ - Г КРАЙ РОБОТГ...