мИХАЙЛО кОЦЮБИНСКИЙ. цВПОВ'ЯЗ

Оцените этот текст:
мИХАЙЛО кОЦЮБИНСКИЙ. цВПОВ'ЯЗ

---------------------------------------------------------------
OCR: оЛЕГ вОЛКОВ
Source: пОВНО сОБРАНiК тВОРiВ, нАУКОВА дУМКА, 1974
Origin: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/
---------------------------------------------------------------

оповВдання
тИХОЮ ХОДОЮ, ЛЕДВЕ СТУПАЮЧИ НАТОМЛЕНИМИ НОГАМИ ПО СВГЖГЙ РГЛЛГ, ЙШОВ ЗА
ПЛУГОМ ПАРУБОК сЕМЕН вОРОН. сИВГ КРУТОРОГГ ВОЛИ, ПОМАХУЮЧИ РОГАТИМИ
ГОЛОВАМИ, ПОСПГШАЛИСЬ З ГОРИ В ДОЛИНУ НА СПОЧИНОК, БО сЕМЕН НИНГ ТРОХИ
ПРИПГЗНИВСЯ, ДООРЮЮЧИ ПАНСЬКИЙ ЛАН. сПРАВДГ, БУЛО НЕРАНО. оСГННК СОНЦЕ ДАВНО
ВЖЕ СХОВАЛОСЬ ЗА ГОРОЮ, ЗАБРАЛО З СОБОЮ Й ПРОМГННЯ; ЛИШ ХОЛОДНЕ НЕБО КИДАЛО
НА ЧОРНУ ЗЕМЛЮ БЛАКИТНЕ СЯЙВО, ДИХАЛО ХОЛОДОМ Й ВОГКГСТЮ.
сУМНА ТА НЕПРИВГТНА КАРТИНА БУЛА ПЕРЕД ОЧИМА В сЕМЕНА: СПРАВА Г ЗЛГВА,
СКГЛЬКИ ОКОМ ЗАХОПИШ, ЧОРНГЛИ СВГЖОЮ РГЛЛЕЮ ЗОРАНГ НА ЗЯБЛЮ ГОРИ, А В ЯРАХ
ТА ВИДОЛИНКАХ БУЛО ЩЕ ЧОРНГШЕ, ЩЕ СУМНГШЕ... дЕСЬ ДАЛЕКО, КРАЙ НЕБОСХИЛУ,
ЗДГЙМАЛАСЬ СИВА ГМЛА, ВИПОВНЯЛА ПОВГТРЯ... чОРНИМИ ЯРАМИ ПОКОТИВСЯ БГЛИЙ
ТУМАН, ОДЕЖА ВКРИЛАСЬ ДРГБНЕНЬКОЮ РОСОЮ... вОГКИЙ ХОЛОД ЗЦГПЛЮВАВ КРОВ У
ЖИЛАХ, ДОЙМАВ ДО КОСТЕЙ... вГОРГ - ТЕМНЕ, НЕПРИВГТНЕ НЕБО, ДОЛГ - ХОЛОДНА,
МОКРА ЗЕМЛЯ Г БГЛЬШ НГЧОГО...
В ВТОМА ВГД ЦГЛОДЕННОП ВАЖКОП ПРАЦГ, Г ХОЛОД, Г СЯ СУМНА КАРТИНА
МИМОХГТЬ НАСУВАЛИ МРГЮ ПРО ТЕПЛУ ХАТУ, ГАРЯЧУ СТРАВУ, СУХУ ПОСТГЛЬ, А
сЕМЕНОВГ ЯКРАЗ ТРЕБА БУЛО НОЧУВАТИ В ПОЛГ, УКУПГ З НГЧЛГЖАНАМИ, ТАКИМИ Ж
НАЙМИТАМИ, ЯК Г ВГН, БО ДО ЕКОНОМГП БУЛО ДАЛЕКО. тАК ПАН ЗВЕЛГВ, ЩОБ ПАРУБКИ
НЕ ЗГАЯЛИ ЧАСОМ ЯКОП ГОДИНКИ... сЕМЕН ВАЖКО ЗГТХНУВ, ЗГАДАВШИ ПРО СЕ, Г
ПОСПГШИВСЯ ЗА ВОЛАМИ, ЩО САМЕ ЗБГГАЛИ З ГОРИ В ДОЛИНУ, ДЕ ТАБОРОМ
РОЗТАШУВАЛИСЬ НА НГЧ ПАРУБКИ.
сЕМЕН РОЗПРЯГ ВОЛГВ, ПУСТИВ ПХ НА ПАШУ, А САМ ПРИМОСТИВСЯ БГЛЛЯ
ПАРУБКГВ. нГЧЛГЖАНИ ВЕЧЕРЯЛИ, ЧИМ ХТО МАВ. сТРАВИ НЕ ВАРИЛИ, БАГАТТЯ НЕ
РОЗКЛАДАЛИ, БО ЛГСУ НЕ БУЛО ПОБЛИЗУ. сЕМЕН ВИТЯГ З ТОРБИНКИ ХЛГБА, КГЛЬКА
ЯБЛУК Г НАМАЦАВ НАСПОДГ ШМАТОК САЛА, КОТРОГО ВГН НЕ КЛАВ ТУДИ. "дОМНА!" -
ПРОМАЙНУЛО В ГОЛОВГ ЙОГО, Г ВГН ПОЧУВ, ЩО ЯКИЙСЬ ПРОМГНЬ ЗАГРГВ ЙОГО СЕРЦЕ,
ОСЯЯВ ПГТЬМУ, ЩО ОПОВИЛА ДИТИНУ, РОЗВГЯВ ГУСТИЙ ТУМАН... тАК, СЕ ЙОГО дОМНА
ПГКЛУКТЬСЯ ПРО ЙОГО, СИРОТА, НАЙМИЧКА, ЩО СЛУЖИТЬ РАЗОМ З НИМ У ДВОРГ; ЙОГО
ЛЮБА дОМНА, ЩО НЕЗАБАРОМ СТАНЕ ЙОГО ВГРНОЮ ДРУЖИНОЮ. бГДНА ДГВЧИНА! сКГЛЬКИ
ВОНА ГОРЯ ПРИЙНЯЛА ВГД ТИХ САМИХ ПАНГВ, НА КОТРИХ РОБИТЬ! сКГЛЬКИ НАРУГИ! В
ЧОМУ ВОНА МУСИТЬ ТАК ТЯЖКО ПРАЦЮВАТИ НА ШМАТОК ХЛГБА, ТОЙ ГГРКИЙ ТА СОЛОНИЙ
ШМАТОК, КОЛИ ПАННОЧКА, ДОЧКА ДГДИЧА, ЖИВЕ В РОЗКОШГ, НГЧОГО НЕ РОБЛЯЧИ? чОМУ
ВОНА РОДИЛАСЬ БГДНОЮ МУЖИЧКОЮ, ЧОМ НЕ ПАННОЧКОЮ3 чОГО В НИХ ТАКА НЕОДНАКОВА
ДОЛЯ?..
сЕМЕН СТРИВОЖИВСЯ. вГН ПОМГТИВ, ЩО З НИМ ПОЧИНАК ДГЯТИСЬ ТЕ, ЧОГО ВГН
ТАК БОЯВСЯ. "дУРНГ ДУМКИ", ЯК ВГН НАЗИВАВ ПХ, "ДУРНГ ПИТАННЯ", НА ЯКГ ВГН НЕ
ВМГК ДАТИ ВГДПОВГДГ, ПОЧИНАЮТЬ МУЧИТИ ЙОГО, ЗАКОЛОЧУВАТИ СПОКГЙ, ГНОБИТИ
СЕРЦЕ Й МОЗОК.
- хАЙ ЙОМУ ЦУР! - СПЛЮНУВ сЕМЕН Г РГШИВСЬ ВГДКАРАСКАТИСЬ ВГД ДУРНИХ
ДУМОК. вГН ГЛЯНУВ НА ЗОРАНЕ ПОЛЕ Г СЛИВЕ СИЛОМГЦЬ НАПРЯМИВ СВОП ДУМИ НА
ЩОДЕННУ РОБОТУ. "сКГЛЬКИ-ТО ЩЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИОРАТЬ ПАНСЬКОГО ЛАНУ? чИ ВСПГКМО
ЗА ДВА ДНГ?.. дЕ ТАМ, ДЕ ТАМ! щЕ ТОГО ПОЛЯ - БЕЗМГР! В СКГЛЬКИ Ж ТО ЛАНГВ,
СКГЛЬКИ ТОП ЗЕМЛГ В ОДНОГО ЧОЛОВГКА? чОМУ СЕ ТАК, ЩО ПАН МАК НЕОБМЕЖЕНГ
ГРУНТА, А МЕНГ НЕ ДАВ БОГ Г КЛАПТИКА ЗЕМЛГ?" - НЕПОМГТНО ДЛЯ СЕБЕ ЗВЕРНУВ
сЕМЕН НА ТУЮ Ж СТЕЖКУ. "оТ ТЕПЕР, - МАРИВ сЕМЕН, - ПАН СИДИТЬ ДЕСЬ БГЛЯ
СТОЛА В ГАРНГЙ ТЕПЛГЙ ХАТГ, А дОМНА ПОДАВ НА СТГЛ ВЕЧЕРЮ, ГАРЯЧГ, СМАЧНГ
СТРАВИ, А Я, НАПРАЦЮВАВШИСЬ ЗА ЦГЛИЙ ДЕНЬ НА ПОЛГ, НАТОМИВШИСЬ, ЩО Й НОГАМИ
НЕ ЗДВИГНУ, МУШУ, МОВ ПЕС ТОЙ, МЕРЗНУТИ НА МОКРГЙ ЗЕМЛГ? дЕ Ж ПРАВДА?..
бОЖЕ! - СХАМЕНУВСЯ сЕМЕН.- чОГО МЕНЕ ТАКГ ДУМКИ МОРОЧАТЬ? аДЖЕ РОЗУМНГ
ПИСЬМЕННГ ЛЮДИ (ХОЧ БИ Й БРАТ МГЙ рОМАН - НАЩО ПИСЬМЕННИЙ, НАВГТЬ ЗА ПИСАРЯ
В СЕЛГ СЛУЖИТЬ) КАЖУТЬ, ЩО ТАК ВОНО МУСИТЬ БУТИ, ЩО ГНАКШЕ НЕ БУДЕ... а
ПАНИ? аДЖЕ ВОНИ ДИВЛЯТЬСЯ У ПИСЬМО, ЗНАЮТЬ, ЩО ГРГХ, ЯК НА СВГТГ ТРЕБА ЖИТИ
ПО ПРАВДГ, НЕ ТЕ, ЩО Я - ТЕМНИЙ - ДИВЛЮСЬ Г НЕ БАЧУ, МОВ ТОЙ ЗАКЦЬ, ЩО
ЛЕЖИТЬ, ВИТРГЩИВШИ ОЧГ А НГЧОГО НЕ БАЧИТЬ... тГЛЬКИ.. ТГЛЬКИ... чОГО Ж СЕ
БОГ СОТВОРИВ ОДНОГО ЧОЛОВГКА, А НЕ ДВОХ: ПАНА Й МУЖИКА? чОГО СЕ ТАК?
чОГО?.."
сЕМЕН ЛЕЖАВ ГОРГЛИЦЬ, ЗВЕРТАЮЧИСЬ З СВОПМИ ПИТАННЯМИ ДО НЕБА, А ВОНО,
ХОЛОДНЕ ТА ТЕМНЕ, БАЙДУЖНО БЛИМАЛО ЗГРОЧКАМИ У ВГДПОВГДЬ НА ТГ ГАРЯЧГ
ПИТАННЯ БГДНОГО НАЙМИТА.
В ВРАЗ ГЗГАДАЛИСЬ сЕМЕНОВГ ЙОГО ЛГТА ДИТЯЧГ. яСНО, ВИРАЗНО, МОВ ПЕРЕД
ОЧИМА, ВСТАЛА В ЙОГО ПАМ'ЯТГ ОДНА ПОДГЯ, ЩО РОЗБУРКАЛА В ДЕСЯТИЛГТНЬОМУ
ХЛОПЦЕВГ МОЗОК, ВКИНУЛА В СЕРЦЕ ЗЕРНО НОВИХ, НЕ ДГТОЧИХ БАЖАНЬ.
сЕ БУЛО ЛГТОМ, САМЕ В ЖНИВА, сЕМЕН ПАС ХУДОБУ. вОЛИ ТА ТЕЛЯТА
РОЗБРЕЛИСЬ ПО ТОЛОЦГ, А ВГН, ЛЕЖАЧИ В ХОЛОДКУ ПГД ПОЛУКГПКАМИ, ВИГРАВАВ НА
СОПГЛЦГ ЯКУСЬ СУМОВИТУ ДУМКУ. дУМКА ОБГРВАЛАСЬ НА ТИХОМУ ЖАЛГБНОМУ ТОНГ,
СОПГЛКА ВИСЛИЗНУЛАСЬ З РУК, Г сЕМЕН ЗАПЛЮЩИВ ОЧГ, ЗАКОЛИСАНИЙ ТОЮ ЧУДОВОЮ
ТИШЕЮ, ЩО БУВАК ВИПОВНЕНА УСЯКИМИ ЗГУКАМИ: Г ДЗВГНКОЮ ПГСНЕЮ ЖАЙВОРОНКА, Г
ДЗИЖЧАННЯМ ПОЛЬОВИХ МУХ, Г ТИХИМ МЕЛОДГЙНИМ ШЕЛЕСТГННЯМ СТИГЛОГО ЖИТА,
ПГДРГЗАНОГО СЕРПАМИ.
вРАЗ ЗА ПОЛУКГПКАМИ, В ЖИТГ, ПОЧУЛАСЬ РОЗМОВА. сЕМЕН РОЗПЛЮЩИВ ОЧГ,
ПГДВГВСЯ Г НАСТОРОШИВ ВУХА.
- нЕМА ТАМ, ДОНЮ, ХОЧ ШМАТОЧКА ХЛГБА? - ВИРАЗНО ПОЧУВСЯ СТАРЕЧИЙ ГОЛОС,
- нЕМА, МАМО... тАЖЕ ВЧОРА ПОПЛИ... - РОЗТЯВСЯ ДЗВГНКИЙ, АЛЕ
СУМНИЙ-ПРЕСУМНИЙ ГОЛОС.
зАТИХЛО.
- нГ, Я ТАК НЕ МОЖУ... СИЛИ НЕ СТАК... сКГЛЬКИ Ж ТО ДЕНЬ МОРИЛИСЬ
ГОЛОДОМ... А СЬОГОДНГ Й РГСОЧКИ В РОТГ НЕ БУЛО, АЖ МЕНЕ КОЛО СЕРЦЯ ПЕЧЕ, АЖ
МЕНГ МЛОСНО... а ТУТ ЖНИ... гОСПОДИ! чИ ТОМУ БОГОВГ ХЛГБА ШМАТКА ЖАЛКО ДЛЯ
НАС, БГДНИХ, ЧИ ЩО?.. оТ ЖИТТЯ!.. В... ДЕ... ТА СМЕРТЬ... МОЯ...
ЗАПОДГЯЛАСЯ?.. - чУТНО СТАЛО ГОЛОСНЕ ХЛИПАННЯ, ЧУТНО БУЛО БГЛЬ, МУКИ ГОЛОДУ
В ТОМУ ПЛАЧУ...
- цИТЬ, ДОНЮ, ЦИТЬ... НЕ СВАРИСЯ З БОГОМ... ПЕРЕТЕРПГМО...
сЕМЕНА ЗНЯЛА ЦГКАВГСТЬ, Г РАЗОМ ЯКИЙСЬ ОСТРАХ ОБГОРНУВ ЙОГО. вГН
ПОТИХЕНЬКУ ОБГЙШОВ ПОЛУКГПОК, НАБЛИЗИВСЯ ДО ЖИТА Г ЗАГЛЯНУВ, ЩО РОБИТЬСЯ НА
НИВГ. кАРТИНА, ЯКУ ВГН ПОБАЧИВ, ДУЖЕ ВРАЗИЛА ЙОГО. нА СТЕРНГ, ПГД
ПОЛУКГПКОМ, СИДГЛИ ДВГ ЖГНКИ. мОЛОДИЦЯ, З БЛГДИМ, ЗМАРНГЛИМ ОБЛИЧЧЯМ, З
НЕРВОВИМ ПОСПГХОМ ВИТИРАЛА РУКАВОМ СВОП ЗАПЛАКАНГ ОЧГ; СТАРА СИДГЛА
НЕПОРУШНО, СХИЛИВШИ ПОБГДЕННУ ГОЛОВУ, Г РЯСНГ СЛЬОЗИ ЗРОШАЛИ ПП СТАРЕЧИЙ
ВИД.
сЕМЕН ПОЧУВ, ЩО ЙОГО СТИСНУЛО ЩОСЬ КОЛО СЕРЦЯ. вГН НГКОЛИ НЕ БАЧИВ, ЩОБ
ДОРОСЛГ ПЛАКАЛИ В ГОЛОДУ, Г ЯКОСЬ ЗРАЗУ, ДИТЯЧИМ ЧУТЛИВИМ СЕРЦЕМ ЗБАГНУВ
ВЕСЬ ТРАГГЗМ СЦЕНИ. рУКА ЙОГО МИМОХГТЬ ОПУСТИЛАСЬ НА ТОРБИНКУ З ХЛГБОМ, ЩО
ВИСГЛА ЧЕРЕЗ ПЛЕЧЕ. тА ТОРБИНКА ЗАВАЖАЛА ЙОМУ, ВГН СЕ ЯКОСЬ ЗРАЗУ ПОЧУВ,
йОМУ СТАЛО ПРИКРО, НАВГТЬ СОРОМНО МАТИ ХЛГБ... сКВАПНО, ХАПАЮЧИСЬ, СКИНУВ
ВГН ТОРБИНКУ В ХЛГБОМ Г, ВЕСЬ ЧЕРВОНИЙ, ЗАСОРОМЛЕНИЙ, НАБЛИЖАВСЬ ДО ЖГНОК.
- тГТКО!.. НЕ ПЛАЧТЕ, ТГТКО... ОСЬ ХЛГБ.
сЕМЕНОВГ ЗДАЛОСЯ, ЩО ТО ХТОСЬ ДРУГИЙ ПРОКАЗАВ ТГП СЛОВА, - ТАКИМ
ЧУДНИМ, НЕ СВОПМ ГОЛОСОМ БУЛИ ВОНИ СКАЗАНГ.
мОЛОДИЦЯ ЗДИВОВАНО ГЛЯНУЛА НА сЕМЕНА ЧЕРВОНИМИ ВГД СЛГЗ ОЧИМА Г НГЧОГО
НЕ ВГДПОВГЛА. сТАРА ЩЕ ДУЖЧЕ ЗАПЛАКАЛА. сЕМЕН СТОЯВ НГ В СИХ, НГ В ТИХ,
ТРИМАЮЧИ В РУКАХ ТОРБИНКУ, НЕ ЗНАЮЧИ, ЧИ ЗАЛИШИТИСЯ ТУТ, ЧИ ТГКАТИ... кРОВ
ПРИЛИНУЛА ЙОМУ ДО ГОЛОВИ, В УШАХ ЗАШУМГЛО... сЕМЕН ВПУСТИВ НА ЗЕМЛЮ
ТОРБИНКУ, А САМ МЕТНУВСЬ НАЗАД... вГН БГГ СТЕРНЕЮ, НАЧЕ ТГКАВ ВГД КОГО, Г
ЧУВ, ЩО ЙОМУ ЧОГОСЬ СОРОМНО, ЩО В СЕРЦГ ЗДГЙМАКТЬСЯ ЗЛГСТЬ, А ПРОТИ КОГО
ЗЛГСТЬ - ВГН Г САМ НЕ ЗНАВ. йОМУ ХОТГЛОСЬ ЗГГНАТИ ТУ ЗЛГСТЬ НА ЧГМ-НЕБУДЬ, Г
ВГН ПОЖБУРНУВ ЦГПКОМ У КОРОВУ, ЩО ПАСЛАСЬ НА МЕЖГ.
- а-А, ТИ, БГСОВА ХУДОБА, БОДАЙ ТЕБЕ ВОВКИ ГЗ'ПЛИ!.. а КУДИ?..
цГПОК ЗАСВИСТГВ У ПОВГТРГ, КОРОВА СТРИБНУЛА Г ПОБГГЛА ДАЛГ, А сЕМЕН Й
НЕ БАЧИВ СЬОГО: ВГН ПРОЖОГОМ ВБГГ НА МЕЖУ ПОМГЖ ЖИТА Г ПРИЧАПВСЯ У ВИСОКОМУ
ЖИТГ. сПЕРШУ ВГН ТГЛЬКИ ЧУВ, ЯК КАЛАТАЛО ЙОГО СЕРЦЕ, А ДАЛГ, ТРОХИ
ЗАСПОКОПВШИСЬ, ПОЧАВ ПРИГАДУВАТИ СОБГ СЦЕНУ, ЩО ПЕРЕД ХВИЛИНОЮ БАЧИВ.
нАДАРЕМНЕ ДИТЯЧИЙ МОЗОК ПРАЦЮВАВ НАД ПИТАННЯМ. ЧОГО СЕ ОДНГ МАЮТЬ ЩО ПСТИ, А
ДРУГГ ПЛАЧУТЬ З ГОЛОДУ? вГДПОВГДГ НЕ БУЛО НГЯКОП. нЕЗАБАРОМ ДУМИ ПЕРЕЙШЛИ В
МРГП...
"оТ ЯКБИ Я БУВ ПАНОМ, - МАРИВ сЕМЕН, - Я Б МАВ БАГАТО-БАГАТО ГРОШЕЙ,
ХЛГБА, УСЬОГО... я Б КОНЧЕ ДГЗНАВАВСЬ, ХТО ГОЛОДУК, ТА ДАВАВ БИ ЙОМУ ХЛГБА,
СТРАВИ, ОДЕЖГ, ЩОБ НЕ БУЛО В СЕЛГ ГОЛОДНИХ ТА БГДНИХ... тА ХГБА ТО ТАК ВАЖКО
ПАНОМ ЗРОБИТИСЬ3 тРЕБА ТГЛЬКИ ТАКУ КНИЖКУ ВИВЧИТИ. оТ рОМАНКО НАШ ВЧИТЬ ТУЮ
КНИЖКУ, КАЖЕ, ЩО ХОЧЕ ПАНОМ БУТИ. "ПЗДИТИМУ, - КАЖЕ, - В ТАКГЙ ХАТИНГ НА
КОЛЕСАХ, З ЗДОРОВИМИ ШИБКАМИ, ЯК ЧАСОМ НАШ ПАН ПЗДИТЬ!.." оН ВГН ЯКИЙ,
рОМАНКО НАШ!.. нЕВГДМГННО ВЧИТИМУСЬ. пОПРОХАЮ рОМАНКА, ВГВ МЕНГ ПРОКАЖЕ..."
В ТАК ПРИТЬМОМ ЗАБАГЛОСЯ сЕМЕНОВГ ВЧИТИСЯ, ЩО БГДНИЙ ХЛОПЕЦЬ НЕ МГГ
ДОЧЕКАТИ, АЖ СОНЕЧКО ЗАКОТИТЬСЯ ЗА ОБРГЙ, Г ПОГНАВ ТОВАР З ПОЛЯ РАНГШЕ, НГЖ
ЗВИЧАЙНО.
рОМАНКО ЗАРЕГОТАВСЬ ЗРАЗУ, ПОЧУВШИ БАЖАННЯ сЕМЕНОВЕ ВЧИТИСЬ, АЛЕ, ТРОХИ
ПОДУМАВШИ, ЗГОДИВСЯ,
- а ЩО МЕНГ ДАСИ ЗА НАУКУ? - ПОСПИТАВ ВГН БРАТА.
- тА ЩО Ж ТОБГ ДАТИ?
- сОПГЛКУ ДАСИ?
- дАМ! - РГШИВ сЕМЕН, ХОЧ ЙОМУ ДУЖЕ ЖАЛЬ БУЛО СОПГЛКИ.
- а ПЛГТГ НА БРИЛЬ ДАСИ? тИ Ж СОБГ НАЛАГОДИВ!..
- дАМ! - ЗГОДИВСЬ сЕМЕН Г НА СЕ.
рОМАНКО НАЛАПАВ НА ПОЛИЦГ СТАРУ, ЗАЯЛОЖЕНУ ГРАМАТКУ, Г ХЛОПЦГ ПОДАЛИСЬ
У СТОДОЛУ. пОЧАЛОСЬ ВЧИТТЯ. пОВАЖНО, З ОСТРАХОМ, НАЧЕ ДО ПЕРШОП СПОВГДГ,
ПРИСТУПИВСЬ сЕМЕН ДО ГРАМАТКИ Г СИЛКУВАВСЯ ТАКИМ САМИМ, ЯК В рОМАНКА,
ГОЛОСОМ ПРОКАЗУВАТИ ЗА НИМ: АЗ, БУКИ, ВГДИ... вЧИТТЯ СКГНЧИЛОСЬ, АЛЕ В
ГОЛОВГ сЕМЕНОВГЙ УСЕ ЛУНАЛИ ЧУДНГ СЛОВА, ЯКИХ ВГН НЕ РОЗУМГВ. нАВГТЬ УНОЧГ
ПРИСНИЛИСЬ ЙОМУ ТГ КАРЛЮЧКИ, ХРЕСТИКИ, БУБЛИКИ, ЩО ПРОЗИВАЮТЬСЯ ЛГТЕРАМИ, Г
сЕМЕН КРАЩЕ ВИВЧИВ ПХ УВГ СНГ, НГЖ УВГЧ. нА ДРУГИЙ ДЕНЬ сЕМЕН ЗНАВ ЦГЛУ
АЗБУКУ. пОЧАЛИСЬ СКЛАДИ. бРА, ВРА, МРА ПГШЛО ТРУДНГШЕ. сЕМЕН НГЯК НЕ МГГ
СКЛАСТИ ДОКУПИ ЛГТЕР, А ДВАНАДЦЯТИЛГТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ БРАЛА НЕТЕРПЛЯЧКА - Г ВГН
СКУБ УЧНЯ ЗА ЧУПРИНУ, КРУТИВ ВУХО. сЕМЕН УСЕ ТЕРПГВ ТА ВСЕ ПЕРЕКРУЧУВАВ,
НАМАГАЮЧИСЬ СКЛАСТИ ЯК ТРЕБА. "оСЕ, - ДУМАВ ВГН, НАМОРИВШИСЬ ПО ЛЕКЦГП, -
ПОКИ СТАНЕШ ПАНОМ - ТРЕБА БАЛАКАТИ ПО-ПТАШИНОМУ. кРА-КРА! - ЗГАДАВ ВГН
СКЛАДИ. - сЕ ЗОВСГМ, ЯК ВОРОНА. аБО КУ-КУ! - НАЧЕ ЗОЗУЛЯ КУК". йОМУ НАВГТЬ
ПОЧУЛОСЬ, ЩО НАД ГОЛОВОЮ ЗАСКРЕГОТАЛА СОРОКА: ЧЕ-ЧЕ-ЧЕ!.. ЗАЦВГРГНЬКАВ.
ГОРОБЕЦЬ: ЦВГРГНЬ! ЦВГРГНЬ!.. "нЕВЖЕ Й ЦЕ БУЛО НИНГ В КНИЖЦГ?.. нГ, НЕ БУЛО,
СЕ, МАБУТЬ, ЗАВТРА БУДЕ..." - ДУМАВ СОННИЙ ХЛОПЕЦЬ, ЗАСИПАЮЧИ НА ЛАВГ.
вЧИТТЯ ПОСУВАЛОСЯ ПОВОЛГ, А ВСЕ Ж ПОСУВАЛОСЯ. оДНАК, НЕВВАЖАЮЧИ НА ТЕ,
ЩО сЕМЕН ПОБОРОВ ПЕРШГ ТРУДНАЦГП СИНТЕЗУ Г МГГ ВЖЕ АБИЯК ЧИТАТИ ДРУКОВАНЕ, В
ЙОМУ, НЕПОМГТНО ДЛЯ ЙОГО САМОГО, ЗРОСТАЛА НЕХГТЬ ДО ВЧИТТЯ, ДО КНИЖКИ. сЕМЕН
НЕ РОЗУМГВ ТОГО, ЩО СТОЯЛО В КНИЖЦГ, А рОМАНКО ЧИ НЕ ТЯМИВ САМ, ЧИ НЕ ХОТГВ
РОЗПОВГСТИ ДО ЛАДУ, ЛИШ ЗА КОЖНИМ РАЗОМ З ПРЕЗИРСТВОМ ЗДВИГАВ ПЛЕЧИМА,
ЛАЯВСЬ "МУДЬОМ СОЛОНИМ" ТА "НЕРОЗЧОВПОЮ", А ТО Й ЦГЛКОМ ПОКИДАВ ЛЕКЦГЮ. дАЛГ
сЕМЕН НЕ РАЗ ПОМГЧАВ, ЯК ДГВЧАТА ТА ПАРУБКИ ГЛУЗУЮТЬ З ТИХ, ЩО, ПОВЕРНУВШИ З
МОСКАЛГВ, НАМАГАЮТЬСЯ БАЛАКАТИ "ПО-ПАНСЬКИ", Г ЯК ВГН НЕ РАЗ Й САМ
РЕГОТАВСЬ, ПОЧУВШИ ЯКЕ КУМЕДНЕ НЕРГДНЕ СЛОВО. йОМУ ЧАСОМ ЧУДНО БУЛО СЛУХАТИ,
ЯК рОМАНКО ХВАЛИВСЯ ХЛОПЦЯМ СВОКЮ ПАНСЬКОЮ МОВОЮ ТА ПЛЕСКАВ ТАКЕ, ЩО Й КУПИ
НЕ ДЕРЖИТЬСЯ. В сЕМЕН СОРОМИВСЯ ВИХОПИТИСЬ З ЯКИМ ГСПАНСЬКИМ" СЛОВОМ, БО
ЙОМУ ЗДАВАЛОСЬ, ЩО ВОНО ЩЕ ПОГАНГШЕ БРИНГТИМЕ, НГЖ З УСТ рОМАНКОВИХ.
рОМАНКО ХОДИВ ДО ШКОЛИ, ПРИНОСИВ ЯКГСЬ КНИЖКИ ВГД ВЧИТЕЛЯ ТА
ЧАСТО-ГУСТО ГОЛОСНО МАРИВ ПРО ТЕ, ЩО ТО БУДЕ, ЯК ВГН ВИВЧИТЬСЯ ТА ЗРОБИТЬСЯ
ВЕЛИКИМ ПАНОМ. а БУДЕ ОТ ЩО. нАСАМПЕРЕД ПОСТАВИТЬ ВГН СОБГ "ДВГР", ТАКИЙ
ВИСОКИЙ, ЯК ДЗВГНИЦЯ, АБО Й ВИЩИЙ, А САМ СИДГТИМЕ В КГМНАТГ НА СТГЛЬЧИКУ ТА
ДИВИТИМЕТЬСЯ КРГЗЬ ВГКНО, ЯК "МУЖИКИ", ПРОХОДЯЧИ ПОВЗ ДВГР, ЗДГЙМАТИМУТЬ
ШАПКУ ТА КЛАНЯТИМУТЬСЯ ПАНОВГ... Г ТО ЗДАЛЕКУ, БО ВГН НЕ ЗВЕЛИТЬ СЛУГАМ
ПУСКАТИ ПХ У ДВГР, ЩОБ ЙОМУ Й НЕ ТХНУЛО В ГОРНИЦЯХ "МУДЬОМ СОЛОНИМ". пОТОМУ
КУПИТЬ ДВГ ПАРИ БАСКИХ КОНЕЙ ТА ВГЗОК З ШИБКАМИ, ПОПДЕ В МГСТЕЧКО Й ЗАКУПИТЬ
В ЖИДА КРАМНИЦЮ З УСЯКИМ ДОБРОМ... нГ, КРАЩЕ. ВГН ОДУРИТЬ ЖИДА, СКАЖЕ ЙОМУ:
"пРИЙДИ ЗАВТРА ЗА ГРГЗНИМИ", А ЯК ЖИД ПРИЙДЕ, ТО ЗАЦЬКУК ЙОГО СОБАКАМИ Г
ГРОШЕЙ НЕ ДАСТЬ... а ЩОБ ГРОШЕЙ НЕ МЕНШАЛО, ТО ВГН ВГЗЬМЕ МУЖИКГВ "У ШОРИ".
щО ТО ТАКЕ - "ВЗЯТИ МУЖИКГВ У ШОРИ" - рОМАНКО Й САМ НЕ ЗНАВ. вГН ЧУВ СЕЙ
ВИРАЗ ВГД БАТЬКА, КОЛИШНЬОГО ЕКОНОМА ПАНСЬКОГО, Г ЧВАНИВСЯ НИМ, МОВ ДОБРОМ
ЯКИМ.
сЕМЕНОВГ НЕПОГАНИМ ВИДАЛОСЬ МАТИ "ДВГР" ВИСОКИЙ, МОВ ДЗВГНИЦЮ, ТА
ПЗДИТИ ВПРОТЯЖ БАСКИМИ КГНЬМИ, АЛЕ ВГВ ПЛЕКАВ ГНШГ МРГП В ДИТЯЧОМУ СЕРЦГ Г
ЯКОСЬ НЕСМГЛИВО ЗВГРИВСЯ рОМАНКОВГ, ЩО ХОЧЕ БУТИ БАГАТИМ ПАНОМ, АБИ
ЗАПОМАГАТИ БГДНИХ.
рОМАНКО ЗАРЕГОТАВСЬ СПЕРШУ, ПОТОМУ ВИЛАЯВ ЙОГО "МУДЬОМ" Г ВГДТЯВ
ВПЕВНЕНО, ЩО ТАКИХ ДУРНИХ ПАНГВ НЕМАК Й НЕ МОЖЕ БУТИ... сЕМЕН МАВ БРАТА ЗА
ДУЖЕ РОЗУМНОГО Г ХОЧА НЕ ПОНЯВ ЙОМУ ЦГЛКОМ ВГРИ, ОДНАК НАДГЯ НА ПАНСТВО
ТРОХИ ПОБЛГДЛА, А ОХОТА, ДО ВЧИТТЯ Й ГЕТЬ-ТО ЗМЕНШИЛАСЬ. оДЕН ВИПАДОК ПОКЛАВ
КГНЕЦЬ ВЧИТТЮ.
сЕМЕН ДУЖЕ ЛЮБИВ СВОЮ НЕНЬКУ - СТАРУ нАУМИХУ, ЯК ПП ПРОЗИВАЛИ НА СЕЛГ.
вГН ЗНАВ, ЩО НЕ ХТО, ЯК МАТИ, ЗАСТУПИТЬСЯ ЗА ЙОГО ПЕРЕД БАТЬКОМ, ЩО ВОНА
СПРАВЕДЛИВА Й НГКОЛИ НЕ ГРИМНЕ НА БЕЗВИННОГО, ХОЧ НГКОЛИ Й НЕ ПОДАРУК ВИНИ.
нЕ ТАК, ЯК БАТЬКО, ЯКОГО сЕМЕН НЕ ЛЮБИВ, А БОЯВСЯ: БАТЬКО ВСЕ ТЯГНЕ ЗА
рОМАНКОМ - СВОПМ ПЕСТУНЧИКОМ. тОМУ-ТО сЕМЕН ЗВИК БГЛЬШ ВГРИТИ НЕНЬЦГ, НГЖ
БАТЬКОВГ, БГЛЬШ ШАНУВАТИ ПП, НГЖ БАТЬКА.
нАУМИХУ ЗВАНО СТАРОСВГТСЬКОЮ ЖГНКОЮ. В СПРАВДГ, ВОНА БУЛА ТЯЖКИМ
ВОРОГОМ ТОГО, ХТО КАЛГЧИВ РГДНУ МОВУ, ЛАМАВ ПРАДГДГВСЬКГ ЗВИЧАП АБО ПНУВСЯ В
ПАНИ, НАМАГАЮЧИСЬ СТАТИ ВИЩИМ ЗА СЕЛЯНИНА. нАУМИХА ВСГХ ТАКИХ НАЗИВАЛА
"АДЕСЬКИМИ ШАРЛАТАНАМИ" Г ГРГЗНО МАХАЛА РУКОЮ, ПРОКЛИНАЮЧИ ЗРАДНИКГВ
СТАРОСВГТЩИНИ. бОЛГЛО В НЕП СЕРЦЕ ДИВИТИСЬ, ЯК ПП рОМАНКО ХОДИТЬ ДО ШКОЛИ,
ЧУТИ, ЯК ВГН ГОРДУК РГДНОЮ МОВОЮ, ВГДБИВАКТЬСЯ ВГД ХЛГБОРОБСТВА, - Г СТАРА
НЕ РАЗ СВАРИЛАСЯ З ЧОЛОВГКОМ, ЩО РГШИВ ДОВЕСТИ ДГЛО ДО КРАЮ - ВИВЕСТИ СИНА
"В ЛЮДИ", СЕБТО В ПИСАРГ ПРИ ВОЛОСТГ АБО В ПРИКАЖЧИКИ ПРИ ЕКОНОМГП.
бАЧИЛА нАУМИХА, ЩО НГЧОГО НЕ ЗРОБИТЬ З ЧОЛОВГКОМ, Г ЗАПРИСЯГЛАСЬ НЕ
ПОПУСТИТИ ХОЧ сЕМЕНА ДО ЗАГУБИ, НЕ ДАТИ ЙОГО НА ПОТАЛУ ЧУДНИМ БАТЬКОВИМ
ЗАБАГАНКАМ. дОСГ нАУМИХА НЕ ЗНАЛА, ЩО сЕМЕН ВЧИТЬСЯ ГРАМОТИ, БО ХЛОПЦГ, ЩОБ
НЕ ЗАВАЖАТИ В ХАТГ, ВЧИЛИСЬ АБО В КЛУНГ, АБО В САДКУ ЧИ ДЕГНДЕ. аЛЕ ОДНОГО
РАЗУ НАДВОРГ БУЛО ХОЛОДНО, Г ВОНИ РОЗТАШУВАЛИСЯ З КНИЖКАМИ В ХАТГ. нАУМИХА
АЖ СКИПГЛА, ПОЧУВШИ ЯК ПП сЕМЕНКО СЛЕБЕЗУВАВ З НАВГСНОП КНИЖКИ.
- а СЕ ЩО? - СКРИКНУЛА ВОНА НА ВСЮ ХАТУ, АЖ ХЛОПЦГ ЖАХНУЛИСЬ З
НЕСПОДГВАНКИ.- а СЕ ЩО ЗА ВИГАДКИ? щЕ Я НЕ ДГЖДАЛАСЯ, ЩОБ ТИ, ЗАПАНГВШИ,
ГОРДУВАВ МАТГР'Ю-МУЖИЧКОЮ?! тАК ТИ Ж НЕ ДГЖДЕШ, СЯКИЙ-НЕ-ТАКИЙ СИНУ!.. - В
нАУМИХА, ЯК ОКОМ МИГНУТИ, ВХОПИЛА ГРАМАТКУ ТА ВКИНУЛА ПП У ПГЧ. нЕЩАСНА
ГРАМАТКА ПОЧОРНГЛА, ЗАДИМИЛАСЬ, А ДАЛГ СПАХНУЛА ЯСНИМ ПОЛУМ'ЯМ, АЖ В ХАТ!
СТАЛО ВИДНГШЕ.
хЛОПЦГ ПЕРЕЛЯКАНО ДИВИЛИСЬ ТО НА ПАЛАЮЧУ КНИЖКУ, ТО НА ГРГЗНУ ПОСТАТЬ
СЕРДИТОП МАТЕРГ Й НЕ ЗНАЛИ, ЩО ПМ ЧИНИТИ. а нАУМИХА ХВИЛЮВАЛАСЬ.
вСЕ ТОЙ СТАРИЙ ВИРОБЛЯК... 3 ГЛУЗДУ З'ПХАВ НА СТАРГСТЬ, ЧИ ЯКИЙ ХРГН...
бАЧ, ЯКЕ ВИГАДАВ: ДГТЕЙ ВЧИТИ, В ПАНИ ВИВОДИТИ!.. щЕ ВОНА МАЛО НАТЕРПГЛАСЯ
ВГД ТИХ ПАНГВ, ЩЕ ВОНИ МАЛО ЗАЛЛЯЛИ ПЙ САЛА ЗА ШКУРУ ЗА ЧАСГВ ПАНЩИЗНЯНИХ?!
а ТЕПЕР ЩОБ ВЛАСНГ ДГТИ ПП ЗРОСТАЛИ НА СЛЬОЗИ ЛЮДСЬКГЙ?.. тА ЗРОДУ-ЗВГКУ
СЬОГО НЕ БУДЕ!..
дОВГО ЩЕ ГРИМАЛА нАУМИХА НА ЧОЛОВГКА ТА СОВАЛА ГОРЩИКИ В ПГЧ ТАК
ЕНЕРГГЧНО, ЩО НЕ РАЗ БОРЩ, ХЛЮПНУВШИ НА ВОГОНЬ, БУХАВ ТА СИЧАВ, МОВ ГАДИНА,
ГНГВАЮЧИСЬ НА НЕЗРУЧНГСТЬ ГОСПОДИНИНУ.
а ПО ГОЛОВГ сЕМЕНОВГЙ ШИБАЛИ ДУМКИ: "нЕВЖЕ ПАНИ ТАКГ ПОГАНГ, ЯК ОЦЕ ПРО
НИХ УСГ КАЖУТЬ - Г МАТИ, Г рОМАНКО? нЕВЖЕ Я МУСИВ БИ ВГДЦУРАТИСЬ РГДНОП
НЕНЬКИ, СТАВШИ ПАНОМ, ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ВОНА МУЖИЧКА?.. тА БОГ В НИМИ, З ТИМИ
ПАНАМИ! бОГ З НИМ, З ТИМ ПАНСТВОМ ТА З КНИЖКАМИ! нЕ ХОЧУ ВЧИТИСЯ. оДНАК
НАСТИРИЛОСЬ МЕНГ ТЕ ВЧИТТЯ..."
В сЕМЕН ВВАЖИВСЯ ЗАЛИШИТИ НАЗАВЖДИ КНИЖКУ, ХОЧ ЧУВ, ЩО ВГН НАЧЕ ЗАГУБИВ
ЩОСЬ, ЩО В ЙОГО ЧОГОСЬ НЕ СТАЛО.
а нАУМИХУ ЖАЛЬ ВЗЯВ, ЩО НАГРИМАЛА НА СВОГО ПЕСТУНЧИКА; ВОНА ПОКЛИКАЛА
УВЕЧЕРГ сЕМЕНА, ПРИГОЛУБИЛА ЙОГО ТА ДОВГО ПОТГШАЛА, ОПОВГДАЮЧИ ЧУДОВУ КАЗКУ
ПРО "пРАВДУ ТА КРИВДУ", АЖ ПОКИ сЕМЕН НЕ ПОСНУВ У НЕП НА КОЛГНАХ, ЗАБУВШИ
УВГ СНГ СВОП ТУРБОТИ ДИТЯЧГ...
нАСТАЛА ОСГНЬ. пОЧАЛИ ЗАГАДУВАТИ ДО ШКОЛИ. нАУМ ГАДАВ ВГДДАТИ сЕМЕНА,
АЛЕ нАУМИХА СТАЛА РУБА Г ЗАТЯЛАСЬ, ЩО НЕ ПУСТИТЬ. нАУМ НЕ дУЖЕ НАЛЯГАВ,
ВДОВОЛЬНЯЮЧИСЬ ОДНИМ рОМАНКОМ, ПРОТЕ ПОКЛИКАВ сЕМЕНА, ЩОБ ВГД САМОГО
ДГЗНАТИСЬ, ЧИ МАК ВГН ОХОТУ ДО ВЧИТТЯ,
- нУ, СИНУ, ЯК МАКШ ОХОТУ, ТО Я ТЕБЕ В ШКОЛУ ВГДДАМ.
сЕМЕН МОВЧАВ, СПУСТИВШИ ОЧГ ДОДОЛУ, А ДАЛГ НАВАЖИВСЯ:
- нГ, НЕ ХОЧУ...
- чОМУ Ж ТИ НЕ ХОЧЕШ?
- тАК, НЕ ХОЧУ...
- о, ЦЕ ЩЕ... ЦГПОВ'ЯЗ! рОДИВСЬ МУДЬОМ - МУДЬОМ Г ВМРЕШ! - СКАЗАВ нАУМ,
МАХНУВШИ РУКОЮ,
3 ТОГО ЧАСУ Й ПРОЗВАЛИ сЕМЕНА ЦГПОВ'ЯЗОМ.
а нАУМ ХВАЛИВСЯ ЛЮДЯМ:
- дВОХ СИНГВ МАЮ, ТА... З ОДНОГО ДЕРЕВА Г ХРЕСТ Г ЛОПАТА, МОВЛЯЛИ ВИ...
цЕЙ, рОМАНКО, В МЕНЕ ХИТРИЙ, ХОЧ КОГО ОБДУРИТЬ!.. В ГРАМОТУ ДОБРЕ ЗНАК,
ПИСЬМЕННИЙ... оТ - МАЛИЙ ЩЕ, А КУДИ ХОЧЕТЕ "ПРОШЕНГК" НАПИШЕ... Њ ЙОГО ТИХ
ПРОШЕНГЙ Г В ВОЛОСТГ, Г В МИРОВОГО, Г ДЕ ХОЧЕТЕ... оДНО АЖ У. "кРЕСТЬЯНСКОК
ПРИСУТСТВГК" ПОДАВ! В ПРИНЯЛИ! аЯКЖЕ!.. я ЩЕ ВИВЕДУ ЙОГО В ЛЮДИ, ЯК ДАСТЬ
БОГ ПРОЖИТИ... нУ, А МОЛОДШИЙ, сЕМЕН - ТОЙ ОТАК: ЗА ПЛУГОМ ХОДИТИ, СГНО
КОСИТИ, ЦШОМ МАХАТИ... сКАЗАНО - ЦГ- ПОВ'ЯЗ!
рОСЛИ БРАТИ, ВРОСТАЛИ, ТА НЕ БУЛИ ДРУЗЯМИ, сЕМЕН ЦЕ ДОБРЕ ПАМ'ЯТАВ.
нЕОДНАКОВУ ВДАЧУ МАЛИ. щИРИЙ ТА ЩЕДРИЙ сЕМЕН НГЯК НЕ МГГ ПОГОДИТИСЯ З
ЛУКАВИМ ТА ЗАЗДРИМ НА ЧУЖЕ ДОБРО рОМАНКОМ. чОГО Б НЕ ПОПРОХАВ, ПРО ЩО Б НЕ
ПОСПИТАВ сЕМЕН У СТАРШОГО БРАТА - НА ВСЕ ОДНА ВГДПОВГДЬ: "а ЩО ДАСИ?" нЕ РАЗ
ЛУЧАЛОСЯ, ЩО рОМАНКО ОБДУРЮВАВ сЕМЕНА, ЗВИЧАЙНО, В ДРГБНИЧКАХ. вИДУРИТЬ ЩО В
ЙОГО ТА ЩЕ Й РЕГОЧЕ, КОЛИ ТОЙ ОБУРЮКТЬСЯ НА БРАТА ЗА ХИТРОЩГ.
вСЕ ЦЕ ВГДПИХАЛО сЕМЕНА ВГД БРАТА, Г ВГН ЖИВ САМОТНЬО, НЕ МАЮЧИ Й МЕЖИ
ХЛОПЦЯМИ ПРИЯТЕЛГВ. сОПГЛКА ТА ДУМИ БУЛИ ЙОМУ ПРИЯТЕЛГ Й ПОБРАТИМИ. а ДУМИ
НОСИЛИСЬ ПО ЙОГО ГОЛОВГ ОДНА ЗА ДРУГОЮ, ЯК ХМАРИ ПО НЕБГ, КОЛИ ПХ ЖЕНЕ
ВГЛЬНИЙ ВГТЕР. "чОМУ?", "нАВГЩО?", "чОГО?" НЕ ДАВАЛИ ЙОМУ СУПОКОЮ, Г ЛИШ
ОДНА БУЙНА ФАНТАЗГЯ ХЛОПЦЯ ДАВАЛА ДИВОГЛЯДНГ ЧАСОМ ВГДПОВГДГ НА ТГ
ПИТАННЯ... рОМАНКА ВГДДАЛИ В ЕКОНОМГЮ ЗА ПИСАРЧУКА, Г ВГН ДУЖЕ ЧВАНИВСЯ
НОВИМ ПРОЗВИЩЕМ ТА НОВОЮ ЖИЛЕТКОЮ, ЯКУ БАТЬКО ВПЕРШЕ СПРАВИВ ЙОМУ. сЕМЕН
ЛИШИВСЯ НА ГОСПОДАРСТВГ ПОМАГАТИ БАТЬКОВГ.
зБГГЛО КГЛЬКА РОКГВ, сЕМЕН ПОЧИНАВ УЖЕ ДВАДЦЯТИЙ РГК, КОЛИ СТАРИЙ
ПОМЕР, ЛИШИВШИ ГРУНТ - ШГСТЬ ШНУРГВ - СИНАМ. рОМАНА ТЕЖ ПРОЖЕНЕНО ТОДГ З
ЕКОНОМГП, ДЕ ВГН БУВ ЗА ПРИКАЖЧИКА; ВГН ОДРУЖИВСЯ, ВЗЯВ ПОЛОВИНУ БАТЬКГВЩИНИ
- ТРИ ШНУРИ ПОЛЯ - ТА ПОСТАВИВ СОБГ ХАТУ КРАЙ СЕЛА, ДЕ САМЕ ПОЧИНАЛАСЬ ЙОГО
НИВА. дРУГИХ ТРИ ШНУРИ ВЗЯЛА нАУМИХА.
сЕМЕН МУСИВ ЙТИ У НАЙМИ, БО НА БАТЬКГВЩИНГ НГЧОГО БУЛО РОБИТИ.
нАЙМИ! вГН ЗНАВ, ЩО ТО НАЙМИ... "бОСИЙ ДОХГД, А ГОЛОДНА ХАРЧ; ЗРАННЯ
ВОДИ, В ПОЛУДНЕ ПИТИ, А ВВЕЧЕРГ БИТИ", - ЯК КАЖЕ ЖАРТГВЛИВА ПРИКАЗКА. тА
БАГАТО СУМНОП ПРАВДИ В ТИХ ЖАРТАХ.
оДНО ТГЛЬКИ СКРАШАЛО ЙОГО ЖИТТЯ НЕВЕСЕЛЕ: НАДГЯ НА КРАЩЕ, ЩО ЖЕВРГЛА В
ЙОГО СЕРЦГ. зА ЧОТИРИ РОКИ СЛУЖБИ В ЕКОНОМГП СКЛАВ ВГН СТО П'ЯТДЕСЯТ
КАРБОВАНЦГВ; НА ЦГ ГРОШГ КУПИТЬ ВГН СОБГ ГРУНТ, ЩО ЗА ТРИ СОТНГ ПРОДАВ ПАН
яНКОВСЬКИЙ ТАКИ В ПХ СЕЛГ (КАТЕРИНКУ, МОЖЕ, ПОЗИЧИТЬ рОМАН, А П'ЯТДЕСЯТ ПАН
ПОЧЕКАВ), ОДРУЖИТЬСЯ З дОМНОЮ Г ЯКОСЬ, ДАСТЬ БОГ МИЛОСЕРДНИЙ, СТАНЕ НА
НОГИ!.. цЯ ДУМКА ТАК ПГДБАДЬОРИЛА сЕМЕНА, ЩО ВГН ЗГРВАВСЯ НА РГЗНГ НОГИ Й
ПРОКИНУВСЬ З ЗАДУМИ.
нАВКРУГИ ЧОРНГЛО ЗОРАНЕ ПОЛЕ, А ЗГОРИ, ВГД ПОВНОГО МГСЯЦЯ, ЛИЛОСЬ
БЛАКИТНЕ ХОЛОДНЕ СЯЙВО, ОБГОРТАЛО МОКРУ ЗЕМЛЮ, ПЕРЕЛИВАЛОСЬ НА ЗМОЧЕНИХ
РОСОЮ ПЛУГАХ, БЛИЩАЛО ПО ЛЕМЕШАХ ТА МОКРИХ РОГАХ ВОЛГВ, ЩО, ЛЕЖАЧИ ОДДАЛГК,
ТИХО РУМИГАЛИ. тГЛЬКИ ЯРИ ТА ПРОВАЛЛЯ, ПОВНГ ПГТЬМИ, ТУМАНУ Й ХОЛОДУ, ГРГЗНО
ЧОРНГЛИ ГЕТЬ НАВКРУГИ, БО МГСЯЦЬ, МАБУТЬ, ЖАХАВСЯ ПОСЛАТИ СВОП ПАРУСИ В ЦГ
ТАКМНИЧГ ЗАКУТКИ...
сЕМЕН ПОМОЛИВСЯ ДО НЕБА, ЗАГОРНУВСЯ У СВИТУ Г ЗАСНУВ ТВЕРДИМ СНОМ
НАТРУДЖЕНОГО РОБГТНИКА.

x x x

пЕРШОП НЕДГЛГ ПГСЛЯ ЦЬОГО ВГДПРОХАВСЯ сЕМЕН У ПАНА НА ЧАСИНКУ ДО БРАТА.
вГН ЗАСТАВ У рОМАНА ГОСТЕЙ: СТАРОСТУ ТА ДЯКА, ЩО ЛЮБО БЕСГДУВАЛИ ЗА ЧАРКОЮ.
вГДКОЛИ ПОСТАВЛЕНО рОМАНА СГЛЬСЬКИМ ПИСАРЕМ, ВГН ЩЕ БГЛЬШЕ ПОЧАВ ЦУРАТИСЬ
"МУЖИЦЬКОП" КОМПАНГП, А ВОДИВСЯ А ДЯКОМ, ФЕРШАЛОМ ТА ПРИКАЖЧИКАМИ В
ЕКОНОМГП. сКОРО ГОСТГ ВИЙШЛИ, рОМАН ОБЕРНУВСЯ ДО сЕМЕНА, ПОГЛЯДАЮЧИ НА НЬОГО
ХИТРИМИ ОЧИМА. цГ ОЧГ ТА ПОГОРДЛИВА РИСОЧКА КОЛО УСТ ЯКОСЬ ПРИКРО ВРАЖАЛИ,
ПСУВАЛИ ДОВОЛГ ГАРНЕ, ЧЕПУРНЕ рОМАНОВЕ ОБЛИЧЧЯ А РУСЯВИМ ВОЛОССЯМ НА ГОЛОВГ,
ПГДСТРИЖЕНИМ "ПГД ПОЛЬКУ".
- щО ТАМ, ОБОРАЛИСЬ?..- БАЙДУЖНО ОБГЗВАВСЯ рОМАН ДО сЕМЕНА.
- тА НГ ЩЕ... ЩЕ БУДЕ НА ДЕЯКИЙ ЧАС... а Я ОЦЕ ДО ТЕБЕ, рОМАНЕ, ЗА
ПОРАДОЮ...
- а ЩО ТАМ ТАКЕ? - СКИНУВ ДОГОРИ БРОВАМИ рОМАН.
- тА ТО БАЧИШ... СКЛАВ Я СОБГ НА СЛУЖБГ ТРОХИ ГРОШЕНЯТ... МАЮ СТО Г
П'ЯТДЕСЯТ... нЕ ВГКУВАТИ Ж МЕНГ, ДУМАЮ СОБГ, У НАЙМАХ, ТРЕБА Б УЖЕ ХОЧ
КЛАПТИК СВОГО ПОЛЯ МАТИ... а ТУТ ЛУЧАКТЬСЯ КУПИТИ; ПАНОК ОТОЙ, яНКОВСЬКИЙ,
ПРОДАК ТРИ МОРГИ, ТИХ...
- щО СУМГЖНГ В МОПМ ПОЛЕМ? - СКРИКНУВ рОМАН.
- еГЕ!..
рОМАН ВЖЕ НЕ СЛУХАВ. яК! цИХ ТРИ МОРГИ РОДЮЧОП ЗЕМЛГ, ЩО НАЧЕ ЗУМИСНЕ
ПРИТУЛЕНГ ДО ЙОГО НИВИ, МАЮТЬ БУТИ НЕ ЙОГО ВЛАСНГСТЮ, ХОЧ ВГН, СКЛАДАЮЧИ
ГРОШГ НА ЦЮ ЗЕМЛЮ, ДВА РОКИ ПЛЕКАВ У СЕРЦГ НАДГЮ КУПИТИ ПП?.. В ХТО Ж? оТОЙ
ЦГПОВ'ЯЗ МАВ ВИДЕРТИ В НЬОГО А-ПГД НОСА ТУ ЗЕМЛЮ?.. нГКОЛИ! кРАЩЕ ВГН СОБГ
ЗУБА ВИРВЕ, НГЖ ПОПУСТИТЬ КОМУ ГНШОМУ КУПИТИ ПП!
дУМИ КОЛЕСОМ ЗАКРУТИЛИСЯ В ГОЛОВГ рОМАНОВГЙ; ВГН ПОЧУВ, ЩО НИМ ПОЧИНАВ
ТГПАТИ ПРОПАСНИЦЯ.
- нУ, ТА ЩО? - НЕРВОВО СКРИКНУВ рОМАН, ОБЕРТАЮЧИСЬ ДО БРАТА,

- а Я, БАЧ, Й ПРИЙШОВ ПОПРОХАТИ, ЧИ НЕ ПОЗИЧИВ БИ ТИ МЕНГ КАТЕРИНКУ?..
я ТОБГ ДУРНО НЕ СХОЧУ... п'ЯТДЕСЯТ ПАН ОБГЦЯВ ПОЧЕКАТИ: НА РГК, МОЖЕ,
СПРОМОЖУСЯ ВГДДАТИ...
- нЕ ДАМ!.. НЕ МАЮ!.. чИ Я ТОБГ ЖИД, ЧИ Я ТОБГ БАНОК ЯКИЙ, ЩО ЙДЕШ ДО
МЕНЕ ПО ГРОШГ? - КРИЧАВ РОЗДРАТОВАНИЙ рОМАН, А УСЯКГ ДУМКИ ТАК Г ЛГТАЛИ ПО
ЙОГО ГОЛОВГ, ПОПЕРЕДЖАЮЧИ СЛОВА.
- тА ЧОГО КРИЧИШ?.. сХАМЕНИСЬ, ЧОЛОВГЧЕ!.. нЕ ДАСИ, ТО Й ОБГЙДЕТЬСЯ БЕЗ
СВЯЧЕНОГО НА РГЗДВО!.. жИДИ ПОЗИЧАТЬ!..
- нАЙКРАЩЕ... ЙДИ ДО ЖИДГВ, ЙДИ... НАЙ ПОЗИЧАЮТЬ!.. сЕМЕН ЛИХИЙ ТА
ЗБЕНТЕЖЕНИЙ ВИЙШОВ З ХАТИ.
а рОМАН ГУКНУВ НА ЖГНКУ, ЩОБ ВИЙМАЛА З БОДНГ ГРОШГ... тА ВСГ, ЯКГ
КСТЬ!.. кАТЕРИНКА... ДЕСЯТКА... ДРУГА... ТРЕТЯ... СТО ТРИДЦЯТЬ! мАЛО!.. а
ПРОТЕ - ТРЕБА ЩОСЬ РАДИТИ! рОМАН МАЛО ЩО НЕ ПРОЖОГОМ КИНУВСЯ ДО ПАНА
яНКОВСЬКОГО. тАК ЧИ ГНАК, А ЗЕМЛЯ МУСИТЬ БУТИ ЙОГО ВЛАСНГСТЮ!
зА КГЛЬКА ХВИЛИН рОМАН ОПИНИВСЯ У ПАНА яНКОВСЬКОГО. аЛЕ ТАМ СТРГЛА ЙОГО
НЕСПОДГВАНКА. пАНОК ЗАТЯВСЯ, ЩО НЕ ПРОДАСТЬ ЗЕМЛГ НГКОМУ, ОПРГЧ сЕМЕНА, БО
сЕМЕН УМОВИВСЯ ТА ДАВ ЗАВДАТОК, А ПАНИ яНКОВСЬКГ НЕ ЗВИКЛИ ЛАМАТИ СЛОВА.
нАДАРЕМНЕ рОМАН ДАВАВ БГЛЬШУ ЦГНУ, НАДАРЕМНЕ УПЕВНЯВ ПАНА, ЩО сЕМЕН НЕ МАВ
ГРОШЕЙ, ЩО ВГН КРУТГЙ Г Т. ГН. пАН НЕ ПОХИТНУВСЬ. рОМАН, ЛЮТИЙ ТА СКАЖЕНИЙ,
ПРОКЛИНАЮЧИ БРАТА, ВИБГГ ВГД ПАНА яНКОВСЬКОГО Г НЕ ПОМГТИВ, ЯК САМГ НОГИ
ЗАНЕСЛИ ЙОГО НА НИВУ, ЩО, МОВ ЗДОРОВОГО ЗУБА, ВИРИВАВ ПП В НЬОГО сЕМЕН.
"оТ Г КУПИВ, ОТ ТОБГ Й НИВА! - ДУМАВ рОМАН, ХОДЯЧИ ВЗДОВЖ ТА ПОПЕРЕК
ПОЛЯ. - В ЯК ЦЕ МОГЛА ЛУЧИТИСЯ МЕНГ ТАКА ПРИГОДА?! мЕНГ, ЩО ВМГК КОЖНОГО
ОБДУРИТИ, КОЖНОГО ПГДВЕСТИ... В ЦЕ Я З МОПМ РОЗУМОМ ЛОВИВ ГАВИ, КОЛИ ТАКЕ,
ЩО НЕ ВМГВ ШТИРЬОХ ДОКУПИ СКЛАСТИ - ЦГПОВ'ЯЗ, - З ЗУБГВ ВИДЕР МЕНГ НИВУ!.."
В РАПТОМ УЯВЛЯКТЬСЯ ЙОМУ, ЩО сЕМЕН ОРЕ НА ЦГЙ НИВГ; ЙОГО ПЛУГ БЛИСКУЧИМ
ЛЕМЕШЕМ РГЖЕ ПОЛЕ СКИБУ ЗА СКИБОЮ. "нГ, ВГН НЕ ЗЕМЛЮ КРАК, ВГН СЕРЦЕ МОК
КРАК", - ДУМАВ рОМАН. В ЙОМУ ОДНУ МИТЬ ЗДАКТЬСЯ, ЩО ВГН ПОЧУВ БИ ТОДГ В
РУКАХ ТАКУ МГЦЬ, ЩО ОДНОЮ РУКОЮ ВХОПИВ БИ Г ПЛУГ, Г КОНЕЙ, Г сЕМЕНА ТА
ШПУРНУВ БИ НИМИ ДАЛЕКО-ДАЛЕКО, ГЕТЬ ЗА ЧУЖГ РГЗИ!.. а ТО ПЕРЕД ОЧИМА ЙОГО
СТАВ ДРУГА КАРТИНА. йОГО НИВА Й ПАНСЬКА - ТО ОДНА рОМАНОВА НИВА; А НА ТГЙ
НИВГ РОСТЕ-ЗРОСТАК, ЯК РУТА ЗЕЛЕНА, БУЙНА ПШЕНИЦЯ Г ХВИЛЮКТЬСЯ НА ВГТРГ
МОЛОДИМ КОЛОСОМ ПО РОЗЛОГОМУ ПОЛЮ... а СЕРЦЕ В рОМАНА РОСТЕ УГОРУ ВГД НАДГП,
А В КИШЕНГ НЕМОВ БРЯЖЧАТЬ УЖЕ ГРОШИКИ ЛЮБГ... "нГ, НЕ МОЯ НИВА! НЕ МОЯ! А
ТОГО... БОДАЙ ЙОМУ ВСЕ ЗЛЕ ТА ЛИХЕ!.. хАЙ КУПУК, ХАЙ КУПУК!.. - СКАЖЕНГК
рОМАН. - хАЙ!.. Г ГРОШГ ДАМ!.. АЯКЖЕ, ДАМ!.." а ТИМ ЧАСОМ ПО ГОЛОВГ СНУЮТЬСЯ
ЯКГСЬ ДУМИ, ЩО ТО ЗБИРАЮТЬ НА ЧОЛГ ЗМОРШКИ, ТО РОЗГОРТАЮТЬ ПХ... "хАЙ
КУПУК!.."
рОМАН ХОДИТЬ ПО ПОЛЮ Г НЕ ЗНАВ, ЧИ ТО НОГИ НОСЯТЬ ЙОГО, ЧИ ДУМКИ, ЩО
ЛГТАЮТЬ ПО ГОЛОВГ, СВОПМИ КРИЛЬЦЯМИ ДОПОМАГАЮТЬ ЙОМУ. вРЕШТГ, ВГН СТАК,
РГШУЧЕ Б'К СЕБЕ ПО КИШЕНГ Г КАЖЕ, ЯКОСЬ НЕПЕВНО ОСМГХАЮЧИСЬ: "дАМ!.."
рОМАН ЗАРАЗ-ТАКИ ПОБГГ ДО нАУМИХИ. вГН ЗАСТАВ ЩЕ сЕМЕНА. нАУМИХА
ПОРАЛАСЬ БГЛЯ ПЕЧГ, ГОТУЮЧИ ВЕЧЕРЮ.
рОМАН ТРОХИ ЗАСПОКОПВСЯ ВЖЕ Г ХИТРИМИ ОЧИМА ПОГЛЯДАВ ТО НА МАТГР, ТО НА
БРАТА. вИДКО БУЛО, ЩО ВГН МАК ЯКУСЬ ДУМКУ, ЯКО1 ИЕ ХОЧЕ ВИЯВИТИ. сЕМЕН ТА
нАУМИХА ЗДИВУВАЛИСЬ ТРОХИ, ВЗДРГВШИ рОМАНА ПО ТАКГЙ ГОСТРГЙ ВГДПОВГДГ
БРАТОВГ. аЛЕ рОМАН КАЗАВ, ЩО ВГН ПОМГРКУВАВСЯ, ПОРАДИВСЯ З ЖГНКОЮ Г ОЦЕ
ПРИЙШОВ ДГЗНАТИСЯ, ЧИ СПРАВДГ сЕМЕН КУПУК ЗЕМЛЮ, А ЯКЩО КУПУК, ТО СКГЛЬКИ
ПОТРЕБУК ГРОШЕЙ. сЕМЕН ЗРАДГВ ТА ПРОХАВ БРАТА СГДАТИ, АЛЕ нАУМИХА ЧОГОСЬ
БУЛА ЛИХА Г СОВАЛА БГДНИМИ ГОРЩИКАМИ ТАК, ЩО ВОНИ АЖ СИЧАЛИ.
рОМАН ПОБАВИВСЯ ДОВГИМ СРГБНИМ ЛАНЦЮЖКОМ ВГД ГОДИННИКА, ПОЛГВ У КИШЕНЮ
Г ВИТЯГ ЗВГДТИ ШКГРЯНИЙ ПУЛЯРЕС.
- гРОШГ КСТЬ, - СКАЗАВ ВГН, ЗАРАЗ ЖЕ ХОВАЮЧИ ПУЛЯРЕС, - ТА ОТ ЛИХО, ЩО
З КИШЕНГ ВОНИ ГОРОБЦЕМ ВИПУРХНУТЬ, А НАЗАД ПХ Й ВОЛОМ НЕ ЗАТЯГНЕШ!.. тЕПЕР
ТАК: ЗРОБИ КОМУ ВИГОДУ, А СОБГ КЛОПГТ... тЕПЕР, ЯКЩО ПОТРГБНГ ТОБГ ГРОШГ,
ПОБГГАКШ НЕ ДЕНЬ, НЕ ДВА, ВИСОЛОПИВШИ ЯЗИКА, ЗАКИМ ПОЗИЧИШ У ЖИДГВ... а
ПРОЦЕНТ ДАЙ, ТА ЩЕ ТАКИЙ ПРОЦЕНТ, ЩО АЖ ПАЛЬЦГ ЗНАТИ, ЩО АЖ В ГОЛОВГ
ЗАСВЕРБИТЬ ВГД ТОГО ПРОЦЕНТНА... я... ЧОМУ? я ДЛЯ БРАТА РГДНОГО Й ПУЧКИ,
МОВЛЯЛИ ВИ, ВРГЗАВ БИ... я ГРОШГ ДАМ, ТА НВ ДУРНО, БО Й МЕНЕ ШКОДА... тЕПЕР
ТАКИЙ СВГТ, ЩО Й НА ВОЛОСИНКУ НЕМА ДУРНИЦГ... тЕПЕР КОМЕРЦГЯ!..
- сВГТ ТАКИЙ! - СЕРДИТО ОБГЗВАЛАСЬ нАУМИХА ВГД ПЕЧГ. сВГТ УСЕ
ОДНАКОВИЙ, ТО ЙНО ЛЮДИ ТАКГ НАСТАЛИ... щО БРАТ, ЩО ЖИД - ОДНА ЦГНА!..
- цИТЬТЕ, МАМО!.. вГН ТАКИ ПРАВДУ КАЖЕ, ЩО БЕЗ ПРОЦЕНТА НГДЕ НЕ
ПОЗИЧИШ, кРАЩЕ Ж МЕНГ ЙОМУ ЗАПЛАТИТИ, НГЖ ЖИДОВГ... тА, МОЖЕ, ВГН Й СПУСТИТЬ
МЕНГ ДЕЩО, кАЖИ, рОМАНЕ, ПО-БОЖОМУ, ЩО ВГЗЬМЕШ НА РГК ВГД СОТНГ? - ОБЕРНУВСЬ
сЕМЕН ДО БРАТА.
- а ЩО ТОБГ КАЗАТИ?.. тЕПЕР УСЕ ДЕШЕВЕ, ТГЛЬКИ ГРОШГ ДОРОГГ. тАК, НЕ
ДЛЯ ТЕБЕ, ВГЗЬМУ ЗА СТО - СТО ДВАДЦЯТЬ...
- а Я Ж НЕ КАЗАЛА?! - СЕРДИТО БУРКНУЛА нАУМИХА, СУНУВШИ ГОРЩИКОМ В ПГЧ.
сЕМЕН ЧУХАВ ПОТИЛИЦЮ. бАГАТО! сИЛЬНО БАГАТО! а ВГН ЖЕ ГАДАВ СОБГ, ЩО
БРАТ НЕ ЗАПРАВИТЬ ТАКОГО ЖИДГВСЬКОГО ПРОЦЕНТА...
- пРО МЕНЕ, ПОЗИЧАЙТЕ ГРОШГ В ЖИДА, Я НЕ БОРОНЮ! мОЖЕ, ЖИД Й ДУРНО
ПОЗИЧИТЬ!
рОМАН ПГДВГВСЯ З ЛАВИ Г ЗРОБИВ ТАКИЙ РУХ, НАЧЕ ВГН ГЛИБШЕ ЗАПХНУВ ГРОШГ
В КИШЕНЮ. хГБА ВГН НАБИВАКТЬСЯ З ГРГШМИ?.. нЕ ХОТЯТЬ - Г НЕ ТРОЙКА! бАБА З
ВОЗА - КОНЯМ ЛЕГШЕ... оГО! гРОШГ ТАКИЙ КРАМ, ЩО КУДИ НЕ ПОТКНИСЬ, СКРГЗЬ ДО
ПХ ЛАСИХ ПОВНО! а ТО Й ПОЛЕЖАТИ МОЖУТЬ: НГ ПСТИ, НГ ПИТИ НЕ ПРОСЯТЬ... еТ,
ХОТГЛОСЯ ЗРОБИТИ ВИГОДУ БРАТОВГ, ЗА СПАСИБГ БГЛЬШ, ЯК КАЖУТЬ... а ТУТ - НА
ТОБГ: ПРОЦЕНТ ВЕЛИКИЙ!.. гЛЯДГТЬ МЕНШОГО!..
рОМАН НАЛАПАВ ШАПКУ Г НАВАЖИВСЯ ТГКАТИ. сЕМЕН ЖАХНУВСЯ: ЩЕ СПРАВДГ БРАТ
РОЗГНГВАКТЬСЯ ТА НЕ ПОЗИЧИТЬ ГРОШЕЙ, А В ЖИДГВ Г ЗА ТАКИЙ ПРОЦЕНТ НЕ
ЗНАЙДЕШ! вГН КИНУВСЯ ДО БРАТА.
- тА ГОДГ Ж БО, ГОДГ! нАВГЩО ГНГВАТИСЯ? - УКОСЬКУВАВ ВГН рОМАНА. - я
ЙНО КАЗАВ: КОБИ МЕНШЕ; А ЯК НЕ КОЖНА, НАЙ БУДЕ, ЯК ХОЧЕШ! кУДИ ТАМ МЕНГ ПО
ЖИДАХ БГГАТИ!.. рОМАН ВТИХОМИРИВСЯ.
- я ЙНО ДЛЯ ТЕБЕ, сЕМЕНЕ, ЦЕ РОБЛЮ, БАЖАЮЧИ ТОБГ ПОЖИТКУ З ТОГО ГРУНТУ,
ЩО КУПУКШ, - КАЗАВ рОМАН, ДИВЛЯЧИСЬ ВБГК ХИТРИМИ ОЧИМА, В КОТРИХ МИГНУЛА
ЯКАСЬ ПОТАКМНА ДУМКА. - я ДРУГОМУ ЗРОДУ-ВГКУ НЕ ПОЗИЧИВ БИ!..
зАКЛИКАЛИ СВГДКГВ, ПРИНЕСЛИ МОГОРИЧ; КОЛО СТОЛУ ЗНЯЛАСЬ БЕСГДА. тГЛЬКИ
СТАРА нАУМИХА СТОЯЛА НЕВЕСЕЛА БГЛЯ ПЕЧГ, НЕ ОБЗИВАЮЧИСЬ Й СЛОВОМ. чОГОСЬ ПЙ
БУЛО СУМНО, ЧОГОСЬ БУЛО ЖУРНО. нАЧЕ ВГЩУВАЛО СЕРЦЕ ЯКЕСЬ ЛИХО НЕСПОДГВАНЕ.
"сПРАВДГ СВГТ ГНШИЙ НАСТАК, - ДУМАЛА СТАРА, - БО БРАТ В БРАТА
ДУРНГСЕНЬКО ГРОШГ ЦУПИТЬ, НЕ СОРОМЛЯЧИСЬ НГ ЛЮДЕЙ, НГ БОГА. кОЛИ Б ЩЕ сЕМЕН
НЕ ЗАШМОРГНУВСЯ ТОЮ ПОЗИЧКОЮ, ЯК НАЛИГАЧЕМ ЗА ШИЮ... щОСЬ МЕНГ ТАЯ
КАТЕРИНКА, ЯК ЖАРИНА, ПУЧКИ ПЕЧЕ, - ДУМАЛА ВОНА, ЗАГОРТАЮЧИ В ХУСТИНУ ГРОШГ,
ЩО ДАВ сЕМЕН ДО СХОВКУ. - нЕ МОЯ ЦЕ ДИТИНА, НЕ МОЯ! - КАЗАЛА СТАРА СОБГ,
СТЕЖАЧИ ОЧИМА ЗА рОМАНОМ, ЩО, НЕПЕВНО ОСМГХАЮЧИСЬ, ВИХОДИВ У ДВЕРГ. - нЕ ЙМУ
Я ЙОМУ ВГРИ, НЕ ПРАВДОЮ ВГН ДИШЕ".
а рОМАН ЙШОВ Г РОЗВАЖАВ ЩОСЬ; ДУМКИ СНУВАЛИСЯ ПО ЙОГО ГОЛОВГ, ЯК ЧОВНИК
ПОМГЖ ОСНОВОЮ. вГН СТАВАВ НА ДОРОЗГ, ЩОСЬ МИМРИВ ПГД НОСОМ, ЩОСЬ МГРКУВАВ...
"а ЗЕМЛЯ ТАКИ МУСИТЬ БУТИ МОКЮ!" - ЗАКГНЧИВ ВГН РГШУЧЕ Г ПГШОВ ДАЛГ.
сЕМЕН РАДИЙ БУВ, ЩО ВСЕ СКГНЧИЛОСЬ ДО ЛАДУ. зА ДВА ТИЖНГ ВГН ОДРУЖИВСЯ
З дОМНОЮ, КИНУВ СЛУЖБУ В ЕКОНОМГП Г, ОСЕЛИВШИСЬ В БАТЬКОВГЙ ХАТГ ВКУПГ З
нАУМИХОЮ, НЕ РАЗ З ВДЯЧНГСТЮ ЗГАДУВАВ рОМАНА, ЩО НЕ ТГЛЬКИ ДОПОМГГ КУПИТИ
ГРУНТ, АЛЕ Й НА ВЕСГЛЛЯ ПОЗИЧИВ ТРИДЦЯТЬ КАРБОВАНЦГВ.

x x x

в ХАТГ ТЕПЛО: ВГД ПЕЧГ ЙДЕ ДУХ, РОЗХОДИТЬСЯ ПО ВСГХ ЗАКУТКАХ. кАГАНЕЦЬ,
ПОТРГСКУЮЧИ, МЛЯВО БЛИМАК НА ПРИПГЧКУ, НЕРГВНО ОСЯВАК ХАТИНУ. гАРНО ТА МИЛО
В ТАКОМУ НАПГВСВГТЛГ, ПРИМОСТИВШИСЬ БЛИЖЧЕ ДО ПЕЧГ, ВЕСТИ ЛЮБУ РОЗМОВУ
ДОВГИМ ЗИМОВИМ ВЕЧОРОМ. зГАДКИ САМГ ЗРИНАЮТЬ В ПАМ'ЯТГ, СЛОВА САМГ ГЛЛЮТЬСЯ.
оТОЖ Г нАУМИХА З НЕВГСТКОЮ, СИДЯЧИ ЗА КУЖЕЛЕМ, ЗВГРЯЛИСЯ ОДНА ОДНГЙ З СВОГО
КОЛИШНЬОГО... чОРНИЙ КГТ СОЛОДКО СПАВ НА ПРИПГЧКУ БГЛЯ КАГАНЦЯ ЙОМУ БУЛО
БАЙДУЖЕ, ЩО ХОЛОДНА ЗИМА ЗАЗИРАЛА КРГЗЬ ВГКНА БГЛИМ МОРОЗОМ. тИША ТА СПОКГЙ
ГОСТЮВАЛИ В ХАТГ. В ЧОМУ ТОЙ СПОКГЙ, ТИША ТАЯ НЕ УВГЛЛЮТЬСЯ В СЕРЦЕ
сЕМЕНОВЕ? чОМУ ТЕ СЕРЦЕ НЕ ХОЧЕ ВДОВОЛЬНИТИСЬ СВОПМ БЛИЗЬКИМ ЩАСТЯМ, ЧОГО
ВОНО СКОРГШЕ Б'КТЬСЯ ВГД ОДНОП МРГП ПРО ЩАСТЯ ДРУГИХ, ЧУЖИХ ЛЮДЕЙ, ЩАСТЯ,
ЩО, МОЖЕ, Й НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ сЕМЕНОВГ ПОБАЧИТИ ЙОГО?.. а ХГБА ВГН ЗНАК, ЧОГО СЕ
ТАК?!
нА ЯКИЙСЬ ЧАС ПГСЛЯ ТОГО, ЯК ВГН ОДРУЖИВСЯ З дОМНОЮ, "ДУРНГ ДУМКИ", ЩО
ЩЕ ЗМАЛЕЧКУ МУЧИЛИ ЙОГО, ПОЧЕЗЛИ. зАКОЛИСАНИЙ РОДИННИМ ЩАСТЯМ З ЛЮБОЮ
ДРУЖИНОЮ, сЕМЕН ЗАБУВ НА СВОП КОЛИШНГ ТУРБОТИ. тА ОТ ТЕПЕР, БОГ ЗНА ЗВГДКИ,
ЗНОВ З'ЯВИЛИСЬ ТГ ДУМКИ, ОБСГЛИ ЙОГО, НАМАГАЛИСЬ ВГДПОВГДГ.
"мЕНГ ЩЕ ДОБРЕ, - ДУМАВ сЕМЕН, СИДЯЧИ НА ЛАВГ В КУТКУ, - МЕНГ ЩЕ ДОБРЕ:
МАЮ ХАТУ, МАЮ ПОЛЕ, ТА Й НЕБАГАТО НА НАС ДВОК ТРЕБА... а СКГЛЬКИ Ж ТО, БОЖЕ
МГЙ, БАЧИВ Я ТАКИХ, ЩО В НИХ ГНО СКИБОЧКА ТОГО ПОЛЯ, А СГМ'Я ВЕЛИКА... а ЩО
МЕНГ ДО ТОГО?.. щО МЕНГ ЧУЖА БГДА?.. яК-ТО ЩО? тО ЙЯО ТОМУ КОТОВГ, ЩЕ ЛЕЖИТЬ
НА ПРИПГЧКУ, ДО ВСЬОГО БАЙДУЖЕ... а Я ЛЮДИНА... В ДИВНГ ТГ ЛЮДИ: БГДУК,
ГОРЮК, ГИНЕ В ГОЛОДУ, А НГЧОГО НЕ РАДИТЬ СОБГ, НЕ ЗАПОБГГАВ ЛИХОВГ... а ЩО Ж
РОБИТИ? яК РОБИТИ?.. тА ХГБА Ж Я ЗНАЮ? е, КОБИ-ТО Я ЗНАВ, Я Б, ВДАКТЬСЯ, НА
ВИДИМУ СМЕРТЬ ПГШОВ, Я Б, ЗДАКТЬСЯ, ВИДЕР, ВИГРИЗ БИ ТУ ЗЕМЛЮ, БО БЕЗ ЗЕМЛГ
ЛИХО ЛЮДЯМ НА ЗЕМЛГ, СУМНО ЖИТИ-СКНГТИ, СУМНО БГДУВАТИ БЕЗ НАДГП НА КРАЩЕ!..
а МЕНГ ЩО? аБИ МЕНГ ДОБРЕ, А ТАМ - ПРО МЕНЕ!.. цЕ ЗНОВ ОБСГЛИ МЕНЕ ДУРНГ
ДУМКИ... В ЩО МЕНГ РОБИТИ З НИМИ, НАВГЩО ВОНИ МЕНГ?.."
сЕМЕН УЗЯВ ШАПКУ Г ВИЙШОВ НАДВГР, БАЖАЮЧИ РОЗВГЯТИ СВОП ДУМИ ДЕСЬ ПОЗА
ЦЕЮ ДУШНОЮ ХАТОЮ.
пОЖАДЛИВО, ПОВНИМИ ГРУДЬМИ ВТЯГАЮЧИ В СЕБЕ МОРОЗНЕ ПОВГТРЯ, ПОДАВСЬ
сЕМЕН ДОРОГОЮ ГЕН ЗА СЕЛО. тВЕРДИЙ СНГГ РИПИТЬ ПГД НОГАМИ В сЕМЕНА, ЛЕГКО
ДИХАТИ ЙОМУ НА ЦЬОМУ ХОЛОДНОМУ РОЗДОЛЛГ. оСЬ ПОМИНУВ ВГН ОСТАННЮ ХАТУ, ОСЬ
РОЗКИНУЛОСЬ, АЖ ДО САМОГО НЕБОСХИЛУ РОЗЛЯГЛОСЯ ЗАСИПАНЕ СНГГОМ ПОЛЕ Г СПИТЬ
ПГД ПОБЛИСКУЮЧОЮ ТИСЯЧАМИ ГСКОРОК ОДЕЖЕЮ, ЧЕКАЮЧИ, ПОКИ НЕ ЗБУДИТЬ ЙОГО
ВЕСНА... шИРОКЕ, РОЗЛОГЕ ПОЛЕ, ТА НЕ ЛЮДСЬКЕ ВОНО, А ПАНСЬКЕ. лЮДИ НЕ МАЮТЬ
ЛАНГВ, У НИХ УСЕ РГЗИ. нАЩО ОДНОМУ ТАКОГО ПОЛЯ? хГБА ДЛЯ РОЗКОШГВ, БО ЦЬОГО
ПОЛЯ СТАЛО Б НА СТО ЧОЛОВГКА... оДЕН РОЗКОШУК, ДРУГИЙ СЛЬОЗИ КОВТАВ... дЕ Ж
ТА ПРАВДА В СВГТГ БОЖОМУ?.. тЕЧГЯ ДУМОК сЕМЕНОВИХ ЗНОВ ПОПЛИВЛА В ТОЙ БГК,
КУДИ ЗВИЧАЙНО ЗВЕРТАЛАСЬ, СКОРО ВГН ПОЧИНАВ ДУМАТИ ПРО ПОЛЕ. "чИ Я
БОЖЕВГЛЬНИЙ? - СПИНИВСЬ УРЕШТГ сЕМЕН. - тЬФУ, ВГДКАСНИСЬ, САТАНО! нА ЩО НЕ
ГЛЯНУ, ПРО ЩО НЕ ПОМИСЛЮ - УСЕ ЗВЕДУ НА ОДНО... кОЛИ Б УЖЕ ТА ВЕСНА ШВИДШЕ
ПРИХОДИЛА, МОЖЕ Б ЗА ПРАЦЕЮ НЕ ЛГЗЛА В ГОЛОВУ ВСЯКА НГСЕНГТНИЦЯ!" - КАЗАВ
сЕМЕН, ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДОДОМУ.
вЕСНА НЕ ЗАБАРИЛАСЬ. пРИГРГЛО СОНЕЧКО, ОБСОХЛА ЗЕМЛЯ, ПОТЯГЛО ОРАЧА В
ПОЛЕ. пОДАВСЬ Г сЕМЕН З ПЛУГОМ НА НИВУ. пОБГЧ З НИМ, НА СВОПЙ РГЗГ, ОРАВ
рОМАН. сЕМЕНОВГ БУЛО ГАРНО. чОРНА РГЛЛЯ РГВНО КЛАЛАСЬ СКИБА ЗА СКИБОЮ В-ПГД
НОВОГО ПЛУГА, МОЛОДГ ВОЛИКИ ТЯГЛИ ЩИРО, НЕ ЛГНУЮЧИСЬ. сЕМЕН ОБЧИЩАВ ГСТИКОМ
ЛЕМГШ ТА, ЩИРО НАЛЯГАЮЧИ, ЙШОВ ЗА ПЛУГОМ. вГН УПИВАВСЯ ВЕСНЯНИМ ПОВГТРЯМ Г
ТИМИ ПАХОЩАМИ ЧОРНОП ВОГКОП ЗЕМЛГ, ЩО БУЛИ ЙОМУ НАЙКРАЩИМИ НАД УСГ ПАХОЩГ.
вГН ЛЮБИВ ЗЕМЛЮ, ЯК ПТАШКА ПОВГТРЯ, РИБА - ВОДУ. тА Й ЩО ВАРТ СЕЛЯНИН БЕЗ
ЗЕМЛГ? уСЕ ОДНО, ЩО ПТАШКА БЕЗ ПОВГТРЯ, РИБА БЕЗ ВОДИ. а ЗЕМЛГ З КОЖНИМ
РОКОМ УСЕ МЕНШАВ ТА МЕНШАВ. нЕ ТЕ, ЩОБ МЕНШЕ СТАВАЛО ПП НА СВГТГ, А ДГЛЯТЬ
ПП МЕЖИ СОБОЮ МАЛО НЕ НА ГРЯДКИ, БО НА СВГТГ ДЕДАЛГ СТАК ЛЮДНГШЕ... В ЩО
ВОНО БУДЕ, ЯК ЛЮДИ ОТАК ПОШМАТУЮТЬ ЗЕМЛЮ, З ЧОГО ВОНИ ХЛГБ ПСТИМУТЬ ТОДГ?
пОГАНА СПРАВА. тРЕБА ЗЕМЛГ Г ТО КОНЧЕ ТРЕБА. дЕ Ж ПП УЗЯТИ?.. а ЦГ РОЗЛОГИ,
ЩО РОЗКИНУЛИСЬ ГЕН-ГЕН ГОРАМИ ТА ДОЛИНАМИ, СКГЛЬКИ ОКОМ ЗАХОПИШ!.. аДЖЕ ТО
ПАНСЬКЕ!.. хГБА ЩО? хГБА ТА ЗЕМЛЯ, ДЕ ОРЮ Я, рОМАН, УСГ ЛЮДИ, НЕ БУЛА КОЛИСЬ
ПАНСЬКОЮ? бУЛА ПАНСЬКА, А ТЕПЕР ЛЮДСЬКА. зНАЙШОВСЯ ТАКИЙ, ЩО ДАВ ВОЛЮ, ДАВ Г
ЗЕМЛЮ... тА ЯК ЖЕ ТАК? пРИЙТИ - ВГДДАЙ ЗЕМЛЮ, ЩО МАКШ, БО МЕНГ МАЛО! тАК НЕ
МОЖНА, НЕ ПО ПРАВДГ. а ЦЕ ПО ПРАВДГ, ЩО ОДЕН МАК ТАКОГО ЗЕМЛГ, ЩО Й ЗА ДЕНЬ
НЕ ОБ'ПДЕШ, А ДРУГИЙ - НА ЯМУ ЛИШ НА КЛАДОВИЩГ?.. дУРНО НЕ ТРЕБА, МОЖНА НА
ВИПЛАТ, ЯК Г ТУ ЗЕМЛЮ, ЩО ТЕПЕР МАКМО... хАЙ ПАНАМ ГРОШГ, А НАМ ЗЕМЛЯ. зЕМЛЯ
ДЛЯ ТОГО, ХТО КОЛО НЕП ХОДИТЬ... В ЦЕ МОЖНА ЗРОБИТИ!.. мОЖНА!..
сЕМЕН УПРГВ ВГД ЦИХ ДУМОК. вГН ОБТЕР МОКРЕ ЧОЛО РУКАВОМ СВИТКИ Г ГЛЯНУВ
НА НЕБО, ДЕ КЛЮЧЕМ ПРОЛЕТГЛИ ЖУРАВЛГ, КУРЛЮКАЮЧИ В БЛАКИТНГЙ ВИСОКОСТГ,
- гЕЙ, СОБ, СИВИЙ, СОБ, МОРУГИЙ! СОБ! - ПГДБАДЬОРИВ ВГН ВОЛИКГВ,
НАЛЯГАЮЧИ ЩИРО НА ПЛУГА.
"цЕ МОЖНА ЗРОБИТИ... гРОМАДА - ВЕЛИКИЙ ЧОЛОВГК... ВЕЛИКИЙ, ТА МОВ ТОЙ
ВВАН, ЩО ВЕЛИКИЙ, А ДУРНИЙ... чОМУ ДОСГ НГЧОГО НЕ РОБЛЯТЬ, ЧОМ НЕ ПГКЛУЮТЬСЯ
ПРО ДГТЕЙ ВЛАСНИХ?.. а ЩО Ж ЗМОЖЕ МУЖИК? кУДИ ЙОГО ПУСТЯТЬ?.. тА ЩО! хОЧ Я Й
МУЖИК, ХОЧА Я Й НЕПИСЬМЕННИЙ, ТЕМНИЙ, А ПГШОВ БИ БОГ ЗНА КУДИ, ДО САМОП
СТОЛИЦГ, ВПАВ БИ НАВКОЛГШКИ Й СКАЗАВ БИ: ЦАРЮ МГЙ ЯСНИЙ! ТАК Г ТАК, ПОЛЯ В
НАС ОБМАЛЬ, ВИПАСУ НЕМА, БЕЗ ЛГСУ БГДУКМО... яКЩО НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ МИ ПОГИНУЛИ,
ДАЙ НАМ ЗЕМЛГ... мИ НЕ ХОЧЕМО НГЧИКП КРИВДИ, МИ НЕ ХОЧЕМО ДУРНО, ВИПЛАТИМО
ЩО ДО КОПГЙКИ... рЯТУЙ, БО ГИНЕМО... а ТАМ - НАЙ ХОЧ ГОЛОВУ МЕНГ СТИНАЮТЬ!
пОСЛУЖИВ БИ Я ГРОМАДГ, КОЛИ НГХТО НЕ ХОЧЕ!.. дУРНИЙ, ДУРНИЙ, ЩО СЕ Я
ВИГАДАВ?.. тЬФУ!.."
- гЕЙ! СОБ, СИВГ, СОБ, БОДАЙ ВИ СКРУТИЛИСЯ!.. тПРУ!
сЕМЕН ДГЙШОВ ДО ОБНГЖКА. вГН ВИТЯГ ПЛУГА Г ПЕРЕКИНУВ ЙОГО НАБГК.
- х-ХУ!..- СКАЗАВ сЕМЕН, ЗДГЙМАЮЧИ ШАПКУ ТА ВИТИРАЮЧИ ВПРГЛОГО ЛОБА.
йОГО ГГРШЕ ЗМОРДУВАЛИ "ДУРНГ ДУМКИ", НГЖ ОРАННЯ. вЕСЬ МОКРИЙ, ТРЕМТЯЧИЙ ТА
ЛИХИЙ НА СЕБЕ, СГВ ВГН НА ОБНГЖОК, ДУМАЮЧИ В ОДНО:
"бОЖЕ, ЯКИЙ Я ДУРНИЙ ТА ЧУДНИЙ СОБГ ВДАВСЯ!.."
а НАВКРУГИ ЙОГО ГАРНО, ЯК БУВА НАПРОВЕСНГ В ПОЛГ. сОНЦЕ ГРАК ПРОМГННЯМ,
ВЕСНЯНИЙ ЛЕГГТ ЖЕНЕ ПО НЕБЕСНГЙ БЛАКИТГ, ЯК ПУХ, ЛЕГЕНЬКГ БГЛГ ХМАРИНКИ, В
ПОВГТРГ БРИНЯТЬ МУХИ, ЦВГРГНЬКАЮТЬ ГОРОБЦГ, ПАХНЕ СВГЖОЮ РГЛЛЕЮ, ТРАВИЦЕЮ,
ФГАЛКАМИ, ПАХНЕ ВЕСНОЮ! сЕРЦЕ РОЗКРИВАК ОБГЙМИ Г ТИМ РОЗЛОГИМ НИВАМ, ЩО,
ПОРВАВШИ КАЙДАНИ, ЗБУДИЛИСЬ ДО НОВОГО ЖИТТЯ, Г ТИМ ДГТЯМ ПОВГТРЯ - ВГЛЬНИМ
ПТАХАМ, ЩО З ДАЛЕКИХ КРАПВ ПРИЛЕТГЛИ ДО НАС У ГОСТГ, Г ТОМУ КУЩИКОВГ ФГАЛОК,
ЩО, ЗАХИСТИВШИСЬ МЕЖИ ТРАВИЦЕЮ, ТИХО ПРОЦВГТАК, ВГДДАЮЧИ СВОП ПАХОЩГ ЧУДОВИМ
ПАХОЩАМ ВЕСНИ!..
а ТИМ ЧАСОМ рОМАН, ОРЮЧИ СВОЮ НИВКУ, СКОСА ПОГЛЯДАК НА БРАТА ЛИХИМ
ОКОМ. йОМУ ТЕЖ ЩОСЬ МУЛЯК СЕРЦЕ. мУЛЯК ЙОМУ СЕРЦЕ ОТА НИВКА ЦГПОВ'ЯЗА. гАРНА
НИВКА, ТА ЧУЖА. йОГО ОБРАЖАК ЗГАДКА ПРО ТЕ, ЩО МОЛОДШИЙ БРАТ, КОТРОГО ВГН НЕ
МАВ Г ЗА БОЖЕ ПОШИТТЯ, ВНИЩИВ УСГ ЙОГО ЗАМГРИ, ДВА РОКИ ПЛЕКАНГ В СЕРЦГ, ЯК
НАЙКРАЩГ МРГП!.. В ХТО Ж КОГО ПГДВГВ? сЕМЕН - ЙОГО, РОЗУМНОГО, ХИТРОГО,
ДОСВГДЧЕНОГО!.. тА ДАРМА, ДАРМА!.. нА ВГКУ, ЯК НА ДОВГГЙ НИВГ: УСЬОГО
БУВАК... бУВАК, НАПРИКЛАД, Г ТАК, ЩО ХТОСЬ ПОЗИЧИТЬ КОМУ ГРОШГ, А ТОЙ НЕ МАК
ЗАПЛАТИТИ ЧИМ НА РЕЧЕНЕЦЬ, ОТ Г ПРОДАЮТЬ ЗЕМЛЮ... В ТА ЗЕМЛЯ ПЕРЕХОДИТЬ
ТАКИМ РОБОМ ДО ТОГО, ХТО ПОЗИЧАВ... бУВАК Й ТАК... тЕПЕР ТАКИЙ СВГТ: ДУРНИЙ
ВПУСТИВ З РУК - РОЗУМНИЙ ПГДНЯВ; ДУРНИЙ ДАК - РОЗУМНИЙ БЕРЕ... тЕПЕР ТГЛЬКИ
РОЗУМНИЙ ТА ХИТРИЙ ЗДОЛАК ЖИТИ, А ДУРНГ МУСЯТЬ ГЕТЬ ДО КРИХТИ ВИГИНУТИ... В
ЧОМУ Б, НАПРИКЛАД, ТОМУ сЕМЕНОВГ НЕ ПОСЛУЖИТИ ЩЕ ЯКИЙ РГК В ЕКОНОМГП, ЧОГО
ЗАМОЛОДУ ПХАТИСЯ В ХАЗЯП?.. а!! гГРКО ДИВИТИСЯ НА ТУ НИВУ, ЩО ОРЕ сЕМЕН; ТАК
ВОНА ПРИЙШЛАСЯ ДО ЙОГО, рОМАНОВОП НИВИ, ТАК ПРИСТАЛА, НАЧЕ СТОЛЯР
ПРИПАСУВАВ... тА НГЧОГО, МОЖНА ПОЧЕКАТИ: ДУРНИЙ ВПУСТИТЬ, РОЗУМНИЙ
ПГДГЙМЕ...
зАГЕГАЛИ ДИКГ ГУСИ, ПРОСТУЮЧИ КУДИСЬ ВИСОКО ПГД НЕОБМЕЖНИМ НЕБОМ,
ЗАСПГВАВ НАД НИВОЮ ЖАЙВОРОНОК, ЗАШУМГВ ВГТЕР, ПРОБГГАЮЧИ СИНГМ ЛГСОМ, А
рОМАНОВГ В УСГХ ТИХ ВЕСНЯНИХ ЗГУКАХ ПРИЧУЛОСЬ ОДНО: "ДУРНИЙ ВПУСТИТЬ,
РОЗУМНИЙ ПГДГЙМЕ..."
сЕМЕН ХОДИВ СУМНИЙ, ЗАМИСЛЕНИЙ. нАУМИХА ПОМГТИЛА ЦЕ; дОМНА ПАДАЛА КОЛО
ЧОЛОВГКА, РОЗПИТУВАЛАСЬ;
- щО ТОБГ, сЕМЕНЕ? чОГО СУМУКШ? нЕ ТАЙСЯ З ЛИХОМ ПЕРЕД МНОЮ!
- нГЧОГО МЕНГ... О гОЛОВА ТРОХИ БОЛИТЬ...
дОМНА БУЛА ПЕВНА, ЩО сЕМЕНА НАВРОЧЕНО, А сЕМЕН МГРКУВАВ, ЯК БИ ЙОМУ
ЗВГРИТИСЬ ГРОМАДГ З СВОПХ ДУМОК, ЯК БИ ПГДБИТИ ГРОМАДУ, ЩОБ ВОНА ЩОСЬ
РОБИЛА, НЕ ЧЕКАЛА, ЗГОРНУВШИ РУКИ, ЛИХОП ГОДИНИ...
нЕЗАБАРОМ МАЛА ЗГБРАТИСЬ РАДА. сЕМЕН, НАСИЛУ ДОЧЕКАВШИСЬ ТОГО ДНЯ,
ПОДАВСЯ НА МАЙДАН, ДЕ ВЖЕ КУПЧИЛИСЬ ГРОМАДЯНИ. дГДУГАНИ З ДОВГИМИ СИВИМИ
БОРОДАМИ, ЗАКЛАВШИ РУКИ НА ЦГПКИ, СИДЯТЬ НА ПРИЗЬБГ ПГД РОЗПРАВОЮ Г ЩОСЬ
ГОМОНЯТЬ. мОЛОДШГ СТОЯТЬ КУПКАМИ, РОЗМОВЛЯЮТЬ, КРИЧАТЬ, ВИМАХУЮТЬ РУКАМИ. оН
ЯКИЙСЬ ДОБРОДГЙ, ПГДЖИВЛЯЮЧИ СВОЮ МОВУ ЕНЕРГГЧНИМИ РУХАМИ, ТО ПЕРЕСОВУК
ВИСОКУ ШАПКУ З ЛГВОГО ВУХА НА ПРАВЕ, ТО НАСОВУК ПП АЖ НА ОЧГ, ТО ЗНОВ
ВГДКИДАК НАЗАД, НА ПОТИЛИЦЮ, ТАК ЩО ШАПКА ЛЕДВЕ-ЛЕДВЕ ТРИМАКТЬСЯ НА МАКГВЦГ
Й НЕ ПАДАК НА ЗЕМЛЮ. оЧЕВИДЯЧКИ, ТА ШАПКА В ПОВНГЙ ЗГОДГ ЗО ВСГМА ПОЧУТТЯМИ
ЙОГО РУХЛИВОП ВДАЧГ Г, МОВ ВРАЖЛИВИЙ БАРОМЕТР, ПОКАЗУК ВСГ СУТГНГ
ДОБРОДГКВОГО НАСТРОЮ... оСЬ Г СТАРОСТА, ПОЧЕПИВШИ НА ГРУДИ МЕДАЛЬ, СПЕРСЯ НА
ДОВГУ КАРЛЮЧКУ Г КИВАК ГОЛОВОЮ ДО рОМАНА, СГЛЬСЬКОГО ПИСАРЯ.
сЕМЕН ЗРАЗУ НЕ МОЖЕ ЗВАЖИТИСЬ ЗНЯТИ БЕСГДУ ПРО ТЕ, ЩО ЙОГО ТАК КОРТИТЬ
ВИЯВИТИ, АЛЕ, ДОСЛУХАВШИСЬ, ЯК ХТОСЬ ЖАЛГКТЬСЯ, ЩО НЕМА КУДИ ТОВАР ВИГНАТИ,
БО НЕМАК ПАСОВИСЬКА, КИДАК В ГРОМАДУ:
- кАЖЕТЕ: "НЕМА ПАСОВИСЬКА", Г НЕ БУДЕТЕ ЙОГО МАТИ! дЕХТО ЗВЕРТАКТЬСЯ
ДО ЙОГО. нУ, ЗВГСНО, З ПАЛЬЦЯ ЙОГО НЕ ВИКОЛУПАКШ!
- В ПОЛЯ НЕ МАТИМЕТЕ!..
- оЦЕ ВИГАДАВ! хГБА ЙОГО ХТО ВГДБИРАК? В ТАК ТОГО ПОЛЯ МАЛО...
- мАЛО! а ТОДГ БУДЕ БГЛЬШЕ, ЯК ПОДГЛИТЕ МЕЖИ ДГТИ НА ГРЯДОЧКИ? тОДГ Ж
ЩО БУДЕШ?.. а ГРОШГ ТЯГНИ З СЕБЕ, МОВ ЖИЛИ: ПОДАТЬ ДАЙ, МИРСЬКЕ ДАЙ, СЮДИ
ДАЙ, ТУДИ ДАЙ, А ПОЛЯ В ГНШОГО СКИБКА, А В ГНШОГО Й НГЧОГО, ВИПАСУ НЕМА, ЛГС
ДОРОГИЙ!.. тОДГ ХОЧ ЛЯГАЙ ТА ВМИРАЙ Г "ПРОБГ" НЕ КРИЧИ!
- цЕ ТАКИ ПРАВДА!.. цЕ ТАКИ ТАК!.. - ЗАШУМГЛА ГРОМАДА, МОВ ЗЛИВА. - оЙ,
ПОТЕРПАК ШКУРА, ЯК ПОДУМАКШ СОБГ, ДО ЧОГО ВОНО ЙДЕТЬСЯ... вЖЕ Й ТЕПЕР
СУТУЖНО, ВЖЕ Й НИНГ ТРУДНО, ЯК З КАМГННЯ...
- гРУНТ МОЖНА РОЗДОБУТИ!.. бУЛИ МИ ПАНСЬКГ - ТЕПЕР ВГЛЬНГ....дАЛИ НАМ
ВОЛЮ, ДАЛИ Й ЗЕМЛЮ... мАЛО ТЕПЕР ЗЕМЛГ - ДАДУТЬ ЩЕ! - ГОВОРИВ сЕМЕН,
ЗАПАЛЯЮЧИСЬ.
- оЙ, КОБИ-ТО ДАВ ГОСПОДЬ МИЛОСЕРДНИЙ, КОБИ-ТО ДАВ!.. а ТАКИ ЧУТНО МГЖ
ЛЮДЬМИ, ЩО БУДУТЬ ВГДБИРАТИ ПАНСЬКГ ГРУНТИ ТА ДАВАТИ ЛЮДЯМ... кОБИ-ТО!
- еГЕ, "КОБИ-ТО"! кАЗАТИ "КОБИ-ТО" НЕ ТРУДНО... тУТ ТРЕБА ЩОСЬ РОБИТИ,
А НЕ ТЕРЕВЕНГ-ВЕНГ ПРАВИТИ... тУТ ТРЕБА ПОДАТИ "ПРОШЕНГК", ТА ДО САМОГО
ЦАРЯ! тАК Г ТАК, НАПИСАТИ, ОБГДНО НАМ, КРИВДА, ПРОПАДАКМО, ЗЕМЛГ НАМ ТРЕБА Й
ДГТЯМ НАШИМ!.. тА ЩОБ ДО ТОГО "ПРОШЕНГЯ" ВСГ ПОПРИКЛАДАЛИ РУКУ, ГЕТЬ УСГ,
ЦГЛА ГРОМАДА, БО ГРОМАДА - ВЕЛИКИЙ ЧОЛОВГК, СИЛА... аБО ЩЕ КРАЩЕ. ВИБРАТИ З
ГРОМАДИ ЧОЛОВГКА АБО ДВОХ, ХАЙ ЙДУТЬ АЖ У СТОЛИЦЮ, ДО САМОГО ЦАРЯ, ХАЙ
РОЗКАЖУТЬ ЙОМУ ВСЮ НАШУ БГДУ, ВСГ НАШГ ПОТРЕБИ...
лЮДИ, ПОТОВПИЛИСЬ ДО сЕМЕНА, ОТОЧИЛИ ЙОГО. зРОБИЛОСЬ СУМ'ЯТТЯ. оДНГ
КРИЧАЛИ, ПОРИВАЛИСЬ ЩОСЬ ГОВОРИТИ, ДРУГГ ЗАЦИТЬКУВАЛИ: ЦИТЬТЕ, ЦИТЬТЕ, НАЙ
КАЖЕ!..
- я САМ, - ПРОВАДИВ ДАЛГ сЕМЕН, А ОЧГ Й ЛИЦЯ ПАЛАЛИ ЙОМУ, - Я САМ ПГДУ,
АБИ ВАША ЗГОДА! я НГЧОГО НЕ БОЮСЬ!.. я ПГДУ, КУДИ ТРЕБА, Я ВПАДУ НАВКОЛГШКИ,
Я ВИБЛАГАЮ Г ПРИНЕСУ ВАМ ЗЕМЛЮ!..
гРОМАДА ЗАГУДГЛА, ЯК РГЙ! кОЖНИЙ МАВ ЩОСЬ КАЗАТИ, ЩОСЬ ВИГУКУВАТИ.
рОМАН СТОЯВ ОДДАЛГК Г МГНИВСЯ НА ОБЛИЧЧГ. вГН ЯКОСЬ ЧУДНО ОСМГХНУВСЬ
ПГД ВУСОМ, СЛУХАЮЧИ ПАЛКУ БЕСГДУ сЕМЕНОВУ. аЛЕ, ПОЧУВШИ ПРО МАНДРГВКУ В
СТОЛИЦЮ ВГД ГРОМАДИ, рОМАН РАПТОМ СТРЕПЕНУВСЯ, ОЧУНЯВСЯ. пЕРЕД ЙОГО ОЧИМА
ПРОМАЙНУЛИ ГРОШГ, НАВГТЬ ЗАШЕЛЕСТГЛИ ПГД ПУЧКАМИ.
"а ВГН НЕ ТАКИЙ ДУРНИЙ, ЯК Я ГАДАВ СОБГ, - ПОДУМАВ ВГН. - тО ЗЕМЛЮ
КУПИВ, А ТЕПЕР, БАЧ, ХОЧЕ МАНДРУВАТИ НА ГРОМАДСЬКГ ГРОШГ! зНАКМО МИ ТГ
МАНДРИ З ЧУЖИМИ ГРГШМИ!.. ЏЙ-БОГУ, сЕМЕН РОЗУМНГШИЙ, НГЖ Я МИСЛИВ!.. аЛЕ
НГЧОГО З СЬОГО НЕ БУДЕ. кУДИ ТАКОМУ МУДЬОВГ ТА ДО ТАКОГО ДГЛА! вЖЕ ЯК ЙТИ В
СТОЛИЦЮ, ТО КОМУ Ж, ЯК НЕ СГЛЬСЬКОМУ ПИСАРЕВГ, ЛЮДИНГ, ЩО Г ГРАМОТУ ЗНАВ, Г
ОБДУРИТИ КОЖНОГО ПОТРАПИТЬ!.. чЕКАЙ-НО, БРАТИКУ, НЕ ТУДИ ТОБГ НГС
СТИРЧИТЬ...В
рОМАН ПРОТОВПИВСЯ МЕЖИ ГРОМАДУ.
- чЕКАЙТЕ, ЛЮДИ ДОБРГ! - ГУКНУВ ВГН. - цЕ ДГЛО НЕПЕВНЕ! хОДИЛИ ЗА НИМ
ТРОХИ БГЛЬШГ ГОЛОВИ, НГЖ сЕМЕНОВА, ТА Й ТО ПОВЕРНУЛИ НГ З ЧИМ!.. тА Ж БИ
ТАМ, У СТОЛИЦГ, ПОБАЧИВШИ ТАКЕ ДИВО, ЗАРАЗ БИ НАГНАЛИ ГК ЛИХГЙ МАТЕРГ: "аЧУ,
НЕВМИВАНЕ, НА СЕЛО ДО ЦГПА!.." нЕМА КОГО ВИБРАТИ, ТА ЦГПОВ'ЯЗА!..
- а ЩО Ж, ТЕБЕ ПГСЛАТИ? - КРИКНУВ ХТОСЬ З ЮРМИ.
- хГБА Я КАЖУ, ЩО МЕНЕ?.. хГБА НЕМА КОГО ВИБРАТИ?.. о, ЯКБИ Я ПГШОВ, Я
Б УЖЕ ЗНАВ, ЯК ТАМ ОБЕРНУТИСЯ, Я Б ТАМ ЗНАВ, ЩО, КУДИ Г ДО ЧОГО!.. а ТО -
ЦГПОВ'ЯЗ!.. хА-ХА-ХА!..

сЕМЕН ХОТГВ ЩОСЬ КАЗАТИ, АЛЕ ГРОМАДА ТАК ЗАМЕТУШИЛАСЬ, ЩО НГХТО НГЧОГО
НЕ ЧУВ, НГХТО НГКОГО НЕ СЛУХАВ. дО МОЛОДШИХ ПРИСТАЛИ ДГДИ Й ЗАШАМКАЛИ.
вОНО ДОБРЕ БУЛО Б ТАК ЗРОБИТИ, ЯК РАДИТЬ сЕМЕН, ТА ЦЕ СПРАВА НЕ ТАКА,
ЯК З ГОРГХОМ: РОЗКУСИВ ТА Й ВИЛУЖИВ ЗЕРНЯТКО... тУТ ЩЕ ТРЕБА ПОМГРКУВАТИ,
РОЗУМОМ РОЗКИНУТИ... чИ БУДЕ ЩО З НЕП, З ТОП СПРАВИ, ЧИ НГ, А ГРОШГ ДАЙ...
гРОШГ ДАЙ! еГЕ! тАК-ТО ТЕПЕР ЛЕГКО ЗА ГРОШГ; ВИЙНЯВ ТА Й НА!..
гРОМАДА ПОГОМОНГЛА, ПОГОМОНГЛА ТА Й РОЗГЙШЛАСЬ.
сЕМЕН, ЛИХИЙ ТА СЕРДИТИЙ, ШВИДКО ПОСПГШАВ З МАЙДАНУ. зЛГСТЬ ПОНЯЛА
ЙОГО.
"тУРМА... ОТАРА, - ДУМАВ ВГН, - А НЕ ГРОМАДА. сЕК-ТЕК, ТЕК-СЕК, А ЯК
ДГЙДЕ ДО ДГЛА, ТО Й РОЗТОЧУТЬСЯ, РОЗПОВЗУТЬСЯ, ЯК ТАЯ КУПА ЧЕРВАКГВ НА
СОНЦГ... тЬХУ!.. тА ДАРМА! я САМ ЗРОБЛЮ ДГЛО, САМ! нЕ ТРЕБА МЕНГ НГКОГО!..
оБГЙДЕТЬСЯ!.."

x x x

нА ЖИДГВСЬКОМУ ЗАПЗДГ, В МАЛЕНЬКГЙ КГМНАТЦГ, ОСЯЯНГ БЛИМАЮЧИМ СВГТЛОМ
ШАБАСГВКИ, БЛИЗЬКО СИДЯТЬ ОДЕН КОЛО ОДНОГО сЕМЕН Г ЖИД-АДВОКАТ.
вИТРГШКУВАТИЙ ЛИСИЙ ЖИД, ПГДСУНУВШИ НА ЧОЛО ЗДОРОВГ ОКУЛЯРИ Г ЗАТКНУВШИ ПЕРО
ЗА ВУХО, ЛЮБЕНЬКО НАХИЛИВСЯ ДО сЕМЕНА Г ПОСПИТАВ:
- тО ВАМ "ПРОШЕНГК" НАПИСАТИ В СУД, ПАНЕ ХАЗЯПН? мОЖНА... пЕВНО,
ПОБИЛИСЬ З КИМ У КОРЧМГ?.. нУ, ЧОМУ НЕ ПОБИТИСЯ: НА ТЕ ДАВ БОГ СВЯТО Й
ГОРГЛКУ".
- тА НГ!..
- а МОЖЕ ДО МИРОВОГО: ПЕВНО, СУДИТЕСЬ З КИМ ЗИ ЗЕМЛЮ...
- тА НГ!.. нАПИШИ МЕНГ, мОРДКУ, ДО САМОГО ЦАРЯ...
мОРДКО З ЖАХОМ ВГДКИНУВСЯ НАЗАД, ПГДСУНУВ ОКУЛЯРИ АЖ НА ЛИСИНУ Г
ВИРЯЧИВ ВИТРГШКУВАТГ БАНЬКИ НА сЕМЕНА.
- чИ ВИ НЕ П'ЯНГ ЧАСОМ, ПАНЕ ХАЗЯПН, БОДАЙ ВИ ЗДОРОВГ БУЛИ? - ПОСПИТАВ
ВГН З НЕПЕВНГСТЮ В ГОЛОСГ.
- нГ, НЕ П'ЯНИЙ... нАПИШЕШ, ЩО СКАЖУ... тГЛЬКИ КАЖИ, ЩО ТОБГ ДАТИ ЗА
"ПРОШЕНГК"? а НЕ ЗАПРАВ, ЯК ЗА РГДНОГО БАТЬКА!
мОРДКО, СКЛАВШИ РУКИ НА ЧЕРЕВГ, ПУСТИВ МЛИНКА ВЕЛИКИМИ ПАЛЬЦЯМИ Г
ПГДВГВ ВИРЛООКГ БАНЬКИ НА СТЕЛЮ. вГН ЩОСЬ ДУМАВ.
- тАК, ПАНЕ ХАЗЯПН, - ОЗВАВСЯ, ВРЕШТГ ЖИД, - ЯК Я ПИШУ В СУД, ТО БЕРУ
КАРБОВАНЦЯ, ЯК ПИШУ ДО МИРОВОГО, ТО ДЕВ'ЯТЬ ЗЛОТИХ, А ЯК ДО ЦАРЯ, ТО ХГБА
БАГАТО БУДЕ - СИНЮ?
- гМ... А МЕНШЕ НЕ БУДЕ?
- нГ!
- еЙ, БГЙСЯ БОГА, СПУСТИ ХОЧ ТРОХИ...
- нЕ МОЖУ!
- нУ, ТО ПИШИ...
мОРДКО ШВИДКИМ РУХОМ СКИНУВ НА НГС ОКУЛЯРИ, ПОПЛЮВАВ НА ПАЛЬЦГ,
ОБ'ЯСНИВ ШАБАСГВКУ Г НАЛАГОДИВСЬ ПИСАТИ.
- пИШИ ТАК, - ПОЧАВ сЕМЕН, ПРИСУНУВШИСЬ БЛИЖЧЕ ДО ЖИДА, - ПИШИ ТАК:
"яСНИЙ НАШ ЦАРЮ Й БАТЬКУ! мИ ВСГ ТВОП ДГТИ - Г ПАНИ, Г МУЖИКИ. мУЖИК ДАВ
РЕКРУТА, МУЖИК ПЛАТИТЬ ПОДАТЬ..."
- аЙ-АЙ-АЙ, ПАНЕ ХАЗЯПН! бГЙТЕСЯ БОГА, ЧИ Ж Я МОЖУ ПИСАТИ ДО ЦАРЯ
ПО-МУЖИЦЬКИ? - СКРИКНУВ ЗДИВОВАНИЙ ЖИД.
- пИШИ ТАК, ЯК КАЖУ. аДЖЕ НЕ ДУРНО ПИШЕШ.
мОРДКО ЗДВИГНУВ ПЛЕЧИМА, ОСМГХНУВСЯ САМ ДО СЕБЕ Г ВЗЯВСЯ ДО ПИСАННЯ, А
сЕМЕН ПОЧАВ ПРОКАЗУВАТИ. йОГО ДУМКИ, ЩО ЗРОДИЛИСЬ У СЕРЦГ, А ЗРОСТАЛИ В
ГОЛОВГ, ПЛИВЛИ ВГЛЬНО, ЯК ПРОЗОРА ТЕЧГЯ В ЗЕЛЕНИХ БЕРЕГАХ, Г КЛАЛИСЬ РЯДКАМИ
НА ПАПЕРГ. щЕ НГЯКА СУПЛГКА В СВГТГ НЕ БУЛА НАПИСАНА В ТАКГЙ ЩИРГЙ,
НЕШТУЧНГЙ ФОРМГ, Г, МОЖЕ, НГ В ОДНУ НЕ БУЛО ВКЛАДЕНО ТАКОГО НЕЗАРНОГО
ПОЧУТТЯ, ТАКОП ГЛИБОКОП ВГРИ В СВОЮ ПРАВДУ, ТАКОП НАДГП НА ПЕРЕМОГУ НАД УСГМ
ТОП ПРАВДИ!
лОЙОВА ШАБАСГВКА СТГКАЛА НА ЛГХТАР РОЗТОПЛЕНИМ ЛОКМ, ТРГЩАЛА Г ЧАДГЛА
ЧОРНИМ ГНОТОМ, А сЕМЕН РОЗЖЕВРГЛИМИ ОЧИМА СТЕЖИВ ЗА мОРДКОМ, ЩО ВИВОДИВ НА
ПАПЕРГ РЯДОК ЗА РЯДКОМ, ОСМГХАЮЧИСЬ ГНКОЛИ НЕПОМГТНО НАД СВОКЮ РОБОТОЮ.
сКОРО сЕМЕН ЗАНГС НА ПОШТУ ТА ПОСЛАВ СВОК "ПРОШЕНГЕ" - ЙОМУ ЛЕГШЕ СТАЛО
НА СЕРЦГ, НЕМОВ ВГН СКИНУВ ЯКУСЬ ВАГУ З ЙОГО. тЕПЕР УСЕ БУДЕ ГАРАЗД, ТЕПЕР
ДОЛЯ НЕ ЗА ГОРАМИ! пОДЯКУЮТЬ КОЛИСЬ ЙОМУ ЗА ПГКЛУВАННЯ. нЕ БАТЬКИ, ТО ДГТИ
ПОДЯКУЮТЬ. вГН БУДЕ СТАРИЙ, НЕМОЩНИЙ, ТО ЛЮБО БУДЕ ЧУТИ, ЯК ЗВГДУСЮДИ
ДЯКУВАТИМУТЬ ЙОМУ: "сПАСИБГ, ДГДУ, СПАСИБГ, ЩО ПОРЯТУВАЛИ". гАРНО БУЛО
сЕМЕНОВГ, ТА ВГН ЧЕКАВ ЩЕ КРАЩОГО.
мИНУВ МГСЯЦЬ Г ДРУГИЙ, А З СТОЛИЦГ ВГДПОВГДГ ЩОСЬ НЕ ПРИСИЛАЮТЬ. тА
БАЙДУЖЕ, НЕЗАБАРОМ МУСЯТЬ НАДГСЛАТИ. пОМИНУЛИ Й ЖНИВА. сЕМЕН СПРОДАВ ТРОХИ
ХЛГБА Й ЗАПЛАТИВ ПАНУ яНКОВСЬКОМУ П'ЯТДЕСЯТ КАРБОВАНЦГВ ДОВГУ. рОМАНОВГ НГ З
ЧОГО БУЛО ВИПЛАТИТИ ХОЧ БИ Й ЧАСТИНИ, Г ЦЕ ТРОХИ ГРИЗЛО сЕМЕНА, БО ВЖЕ БРАТ
НАТЯКАВ ЙОМУ ЗА ДОВГ.
нАСТАЛА Й ОСГНЬ, А З СТОЛИЦГ - НГЧИЧИРК. "щО ЗА ДИВОМ чОГО ТАМ
РАХАЮТЬСЯ ТАК ДОВГОП тА ХГБА Ж ТАК ОДНА СПРАВА, ТАМ, МАБУТЬ, СИЛА РОБОТИ!" -
ЗАСПОКОЮВАВ СЕБЕ сЕМЕН, ХОЧ ЧУВ, ЩО ЙОМУ ЧОГОСЬ МУЛЬКО НА СЕРЦГ. тАК ЩОСЬ
ЧАСОМ ТОЧИТЬ СЕРЦЕ, МОВ ЧЕРВАК... чЕРЕЗ КОГО ПРИШЛЮТЬ ВГДПОВГДЬ? чИ ЧЕРЕЗ
ПОШТУ НА сЕМЕНА, ЧИ ЧЕРЕЗ ВОЛОСТЬ, ЧИ ЧЕРЕЗ СТАНОВОГО? цЯ ДУМКА ТУРБУВАЛА
сЕМЕНА; ЙОГО СЕРЦЕ ПОЧИНАЛО ГОЛОСНГШЕ КАЛАТАТИ, СКОРО ДО ВУХА ДОЛГТАЛО
ТЕЛЕНЬКАННЯ ДЗВОНИКА АБО КОЛИ ВГН СТРГЧАВСЯ З СОЦЬКИМ. сЕМЕН ЧАСТЕНЬКО
НАВГДУВАВСЯ НА ПОШТУ, РОЗПИТУВАВ, ЧИ НЕМАК ДО ЙОГО ЛИСТА З СТОЛИЦГ.
вГДПОВГДЬ НЕ ПРИБУВАЛА, ХОЧ ЧАС ЛИНУВ, НЕСУЧИ ЗЕМЛГ СНГГОВГ ШАТИ...
сЕМЕН ЧЕКАВ, НЕ ТРАТИВ НАДГП. аЛЕ ДЕДАЛГ НЕВПОКГЙ ОПАНОНУВАВ сЕМЕНОМ.
вГН ЗРОБИВСЯ УРАЗЛИВИМ, НЕТЕРПЛЯЧИМ. йОГО ДРАТУВАЛО КОЖНЕ ЖАЛГСЛИВЕ СЛОВО
БГДНОП дОМНИ, КОТРА НЕ ЗНАЛА, ЩО ДГКТЬСЯ З ЧОЛОВГКОМ, КОЖНЕ МАТЕРИНЕ
ЗАПИТАННЯ, вГН ТРЕМТГВ ТА СХОПЛЮВАВСЯ З ЛАВИ, ЯК ХТО ВВГХОДИВ ДО ХАТИ. чАСОМ
УВГ СНГ ВБАЧАЛОСЯ ЙОМУ, ЩО СОЦЬКИЙ ПРИНГС ТАК ДОВГО ОЧГКУВАНУ БОМАГУ, - В
сЕМЕН ЗГСКАКУВАВ З ПОЛУ, ВИБГГАВ НА ПОДВГР'Я. а ТО ВИДАСТЬСЯ ЙОМУ, ЩО
НЕЗАБАРОМ, АБО Й ЗАРАЗ-ТАКИ, МАЮТЬ ПОКЛИКАТИ ЙОГО ДО СТАНОВОГО. вГН СГДАВ
ТОДГ НА ЛАВГ Г ЧЕКАВ. В ДОСИТЬ НА ТОЙ ЧАС СТУКНУТИ КОМУ-НЕБУДЬ СГНЕШНГМИ
ДВЕРИМА, ЩОБ СЕРЦЕ сЕМЕНОВЕ ЗУПИНИЛОСЬ В ГРУДЯХ, ПЕРЕСТАЛО БИТИСЬ, А
ЗМАРНГЛЕ ОБЛИЧЧЯ ВМИТЬ ПОПОЛОТНГЛО. сЕМЕНА ЖЕРЛА ГАРЯЧКА, ВГН БУВ СЛИВЕ
НЕДУЖИЙ. хРЕСТИНИ СИНА, ЩО ПОРОДИЛА дОМНА ВОСЕНИ, НЕ ЗДОЛАЛИ РОЗВАЖИТИ
ЗАСМУЧЕНОГО сЕМЕНА, НЕ РОЗПОРОШИЛИ ЙОГО ГГРКИХ ДУМОК, ЙОГО ГРИЗОТИ...
мИНУЛО РГЗДВО, ВГДСВЯТКУВАЛИ Й ВОДОХРЕЩЕ, А ГЗ СТОЛИЦГ НГ ЧУТКИ,
"нЕ ПУСТИЛИ, - ДУМАВ сЕМЕН ПРО СВОК "ПРОШЕНГК", - НЕ ДГЙШЛО...В
цЯ ДУМКА ТРОХИ ЗАСПОКОПЛА сЕМЕНА. нЕ ДГЙШЛО - ЗНАЧИТЬ, НГЧОГО
СПОДГВАТИСЬ ВГДПОВГДГ. аЛЕ МАРА БЕЗЗЕМЕЛЛЯ В БУДУЧНОСТГ, ЩО БУЛА ЗНИКЛА НА
ЯКИЙСЬ ЧАС, ЗНОВ З'ЯВИЛАСЬ Г СТАЛА ПЕРЕД НИМ У ГРГЗНГЙ ПОСТАТГ. кОЛИШНГ
ДУМКИ ЗНОВ ТУРБУЮТЬ сЕМЕНА, ЗНОВ ТОЧАТЬ ЙОГО, МОВ ШАШГЛЬ ДЕРЕВО; ВГН НЕ МАК
ВЖЕ СИЛИ СПЕКАТИСЬ НЕПРОХАНИХ ГОСТЕЙ. дУМКА ЗА ДУМКОЮ, МРГЯ ЗА МРГКЮ
КОТЯТЬСЯ В БГДНГЙ ГОЛОВГ ЦГПОВ'ЯЗОВГЙ, ЯК ХВИЛГ НА БЕЗКРАЙОМУ РЕЗДОЛЛГ МОРЯ,
КОТРИМ ГОДГ ЗМАГАТИСЯ З НЕВПИННИМ, МОГУТНГМ ВГТРОМ.
рОЗПАЛЕНА УЯВА сЕМЕНОВА ПЕРЕНОСИТЬ ЙОГО В ПРИШЛГ ЧАСИ, В ТГП ЧАСИ, КОЛИ
ЛЮДЯМ СТАНЕ ТГСНО НА СВОПХ ГРУНТАХ, КОЛИ, ЗУБОЖГЛГ, ГОЛОДНГ, ВОНИ ВРАЗ З
УСГХ ГРУДЕЙ СКРИКНУТЬ: "сМЕРТГ НАМ АБО ПОЛЯ!.." аЛЕ ПОЛЯ НЕМА, СМЕРТЬ НЕ
ПРИХОДИТЬ, Г ГОЛОДНГ, ЗВОРОХОБЛЕНГ ЛАВИ, ПОВНГ РОЗПУКИ Й ЗНЕВГР'Я, РИНУТЬ НА
БАГАТИХ, НА ТИХ, ЩО ТО МАЮТЬ ГРУНТА НЕОБМЕЖЕНГ, ЩО НЕ ЗНАЛИ ДОСГ ГОЛОДУ Й
ХОЛОДУ. лАМАКТЬСЯ ВСЯКА ПРАВДА, РОЗЛИВАКТЬСЯ МОРЕ КРОВГ ЛЮДСЬКОП... В НЕ
СПИНИТИ ТОДГ ТОП КОЛОТНЕЧГ, ЯК НЕ СПИНИТИ ХУРТОВИНИ, НЕ СПИНИТИ ЗЛИВИ, ЩО
ЗАТОПЛЮК ЗЕМЛЮ, КЛЕКОЧЕ БУРЧАКАМИ, РУЙНУК ГРЕБЛГ Й ВСЕ, ЩО НА ДОРОЗГ...
сЕМЕНОВГ СТАК МОТОРОШНО. чИ ВГН НЕ ХОРИЙ, БУВАК? щО СЕ ЙОМУ ВЕРЗЕТЬСЯ,
ЩО СЕ ПРИВИДЖУКТЬСЯ?.. В ВГН СИЛКУКТЬСЯ ОТУ НГСЕНГТНУ УЯВУ РОЗПОРОШИТИ
ЗДОРОВИМИ ДУМКАМИ. чИ МОЖЕ ТАК БУТИ, ЯК ЙОМУ УЯВИЛОСЯ? щО ЗЕМЛЯ ПОДГЛЯКТЬСЯ
НА ШМАТОЧКИ, ЩО ЛЮДЕЙ ВСЕ БГЛЬШАК, А ЗЕМЛГ НЕ ПРИБУВАК, ЩО ВЖЕ Й ТЕПЕР
ЧИМАЛО БУРЛАКГВ, А ДАЛГ Й БГЛЬШЕ БУДЕ - ЦЕ КОЖНИЙ БАЧИТЬ Й ЗНАК. дАЛГ.
гОЛОДНИЙ ВОВК СЕРЕД ДНЯ, НЕ БОЯЧИСЬ СМЕРТГ, ХАПАК ВГВЦЮ З ОТАРИ, А ГОЛОДНА
ЛЮДИНА НЕ БАГАТО КРАЩА ЗА ВОВКА. В ЦЕ ОЧЕВИДЯЧКИ. нУ, А КОЛИ ТАК... А КОЛИ
ТАК, ТО ВСЕ ЦЕ МОЖЕ СПРАВДИТИСЯ... сЕМЕН ЧУК, ЩО ЙОГО УЯВА ЗРОСТАК В ГДЕЮ, В
ЯКУ ВГВ ВГРИТЬ Г ЯКОП ЗАРАЗОМ ЖАХАКТЬСЯ... "аЛЕ ЯК ЦЕ МОЖЕ БУТИ, ЩОБ ДО
ТАКИХ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ НЕ ДОМГРКУВАЛИСЬ ДОСГ? - ТРЕМТЯЧИ, ЯК У ПРОПАСНИЦГ,
ДУМАК сЕМЕН. - нЕВЖЕ ДО ЦЬОГО НГХТО ЩЕ НЕ ДГЙШОВ РОЗУМОМ? мАБУТЬ, ЩО НГ, БО
НЕ ЗАПОБГГАЮТЬ ЛИХОВГ... сЕ ВЖЕ МЕНГ ДЕСЬ ТАК БОГ ДАВ, ЗНЯВ БГЛЬМА З ОЧЕЙ,
ЩОБ Я ДРУГИХ, РОЗУМНГШИХ ТА СИЛЬНГШИХ ЗА СЕБЕ, НАВГВ НА СТЕЖКУ... В Я
ВИЯВЛЮ, Я МУШУ ВИЯВИТИ СВОЮ ДУМКУ, ТА ОДНОМУ ЛИШ ЦАРЕВГ Г БГЛЬШ НГКОМУ... нЕ
ПОСИЛАТИМУ "ПРОШЕНГЯ", ОДНАКОВО НЕ ПУСТЯТЬ... тРЕБА КОНЧЕ САМОМУ, НА
СЛОВАХ...В сЕМЕН ЗГАДУК, ЩО НА МАНДРГВКУ В СТОЛИЦЮ ПОТРГБНГ ГРОШГ, А В НЬОГО
ПОКИ ЩО САМГ ЙНО ДОВГИ, АЛЕ ЗГОДОМ ЗАСПОКОЮКТЬСЯ: БАЙДУЖЕ! яК НЕ ТЕПЕР, ТО В
ЧЕТВЕР, АБИ ДГП'ЯТИ СВОГО...
нАДГЯ ЗНОВ ЗАГРГВАК БОЛЮЧЕ СЕРЦЕ сЕМЕНОВЕ, ЦГПОВ'ЯЗ ЗНОВ МАК ЧИМ ЖИТИ.
В рОМАН МАК ГДЕЮ, ЩЕ Й ГАРНУ ГДЕЮ, АЛЕ ТО ТАКУ ГАРНУ, ЩО НАВГТЬ НА САМУ
ЗГАДКУ ПРО НЕП УСМГШКА ОСЯВАК ЙОГО ОБЛИЧЧЯ. рОМАН ДОМГРКУВАВСЯ, ЩО ТГ ТРИ
МОРГИ ЗЕМЛГ, ЯКГ НЕДАВНО КУПИВ сЕМЕН Г ЯКГ НАЧЕ САМ БОГ ПРИТУЛИВ ДО ЙОГО,
рОМАНОВОП, НИВИ, НЕ ПОТРГБНГ сЕМЕНОВГ. аВЖЕЖ НЕ ПОТРГБНГ, БО ВГН НЕ ВМГК
ШАНУВАТИ ПХ. бРАТ НЕ МАТИМЕ ПОЖИТКУ З ТОГО ГРУНТУ, БО ВГН МАРНУК СВОЮ ПРАЦЮ,
РОЗСГВАВ ПП НА ДУРНИЦЮ. оСЬ НЕДАВНО мОРДКО ХВАЛИВСЯ, ЩО ВЗЯВ ВГД НЬОГО П'ЯТЬ
КАРБОВАНЦГВ ЗА ЯКЕСЬ ТАМ "ПРОШЕНГК"... В ЩО З ТОГО "ПРОШЕНГЯВ3 яКБИ КОРИСТЬ
ЯКА, А ТО - ХАЛЕПИ ЩЕ НЕ БАЧИВ!.. нУ, З'ПВ БИ ЗА ТГ ГРОШГ ЛАСО, ПРОПИВ БИ ПХ
- УСЕ Б БУЛА ПРИЗНАКА, А ТО ПО ЖИДАХ-ДЕРИСВГТАХ РОЗСГВАТИ!.. нГ, НЕ ПОТРГБНА
ТАКОМУ ЗЕМЛЯ, ОДНАКОВО ЗМАРНУК... а ЦЕ ГРГХ. аДЖЕ Й БАТЮШКА В ЦЕРКВГ КАЖЕ:
"вСЯКОМУ МАЮЧОМУ ДАСТЬСЯ, А ВГД НЕМАЮЧОГО Й ЩО МАК - ВГДБЕРЕТЬСЯ..." а КОМУ
Ж ВГДГБРАТИ ПП? рОМАН НГКОМУ НЕ ДАСТЬ ВГДГБРАТИ, ВГН САМ ВГДБЕРЕ ЗЕМЛЮ...
тГЛЬКИ ЯК ЖЕ ЦЕ ЗРОБИТИ? пРАВИТИ ЧЕРЕЗ СУД ДОВГ З сЕМЕНА - ТАК МАЛО ЩЕ
НАПОЗИЧИВ... ЩЕ НЕ ЧАС... пИТАННЯ ЦЕ ЗАБИЛО КЛИН У ТГМ'Я рОМАНОВГ, АЛЕ ВГН В
КГНЦГ ЗАСПОКОПВ СЕБЕ: "яКОСЬ ВОНА БУДЕ! нЕ КАБАК ЖЕ В МЕНЕ НА ПЛЕЧАХ, А
ГОЛОВА, ТА ЩЕ Й НЕАБИЯКА!"
пРОМАЙНУЛА МЕТЕЛИКОМ ВЕСНА, ЗБГГАЛО, МОВ ДЕНЬ ОДЕН, Й ЛГТО. пОЧАЛИ ЛЮДИ
СЕРПИ ГОСТРИТИ, ЛАШТУЮЧИСЬ ДО ЖНИВ. сЕМЕНОВЕ ЖИТО ЗАРОДИЛО НА ДИВО. гУСТЕ,
ВИСОКЕ, ВОНО ГНУЛО ДОДОЛУ ВАЖКИЙ КОЛОС, НАЧЕ ЗГИНАЛОСЬ ДО рОМАНОВОГО, ЩО
ЗАРАЗ-ТАКИ НА СУМГЖНОМУ ПОЛГ СТИРЧАЛО ДОГОРИ, РГДКЕ ТА МГЗЕРНЕ. цЯ КАРТИНА
НЕСКАЗАННО ДРАТУВАЛА рОМАНА.
- сКАЖУСЬ, ЗБОЖЕВОЛГЮ, ЯК НЕ ВГДБЕРУ ЦЬОГО ПОЛЯ! - КАЗАВ ВГН,
ЗАТИСКАЮЧИ ЗУБИ. - я ЙОГО ПГДПАЛЮ... бГГМЕ, ПГДПАЛЮ... хАЙ ПРОПАДАВ... тА НЕ
ПРОПАДЕ, ЛЕДАЩО: ДАМ ГРОШЕЙ НА ХАТУ, ЩЕ РАЗ ПОЗИЧУ, А ПОЛЕ ТАКИ БУДЕ МОПМ...
вЖЕ ЯК СКАЗАВ, ЩО БУДЕ, ТО БУДЕ...
В рОМАН ГРГЗНО ПОГЛЯДАВ НА МОЛОДШОГО БРАТА, ЩО ПОЧАВ УЖЕ ЖАТИ СТИГЛЕ
ЖИТО КРАЙ ПОЛЯ. а сЕМЕН НЕ ЗНАВ, НЕ ВГДАВ Й НЕ ПРИЧУВАВ НАВГТЬ СВОГО ВОРОГА.
вГН ЖАВ, ЗАКЛОПОТАНИЙ ВЛАСНОЮ ДУМКОЮ. пГШЛА ЧУТКА, ЩО ДО мЕЖИБОЖА, ДЕ
ЗГБРАЛАСЬ СИЛА ВГЙСЬКА, МАВ НЕЗАБАРОМ ПРИБУТИ ХТОСЬ З ЦАРСЬКОП РОДИНИ. цЯ
НОВИНА ДУЖЕ БУЛА НА РУКУ сЕМЕНОВГ. дО мЕЖИБОЖА НЕ ТАК-ТО ДАЛЕКО, МОЖНА ТУДИ
ПОПХАТИ, ОТ КОЛИ Б ТГЛЬКИ ОБЖАТИСЬ ТА ЗВЕЗТИ ХЛГБ. вЖЕ ВГН КОНЧЕ ПОДАСТЬ
"ПРОШЕНГК", ВИБЛАГАВ ДОЗВОЛУ Й ГРОШЕЙ НА ПОРОГУ, ПРИПДЕ В СТОЛИЦЮ Й ВИЯВИТЬ
СВОЮ ТАКМНИЦЮ ЦАРЕВГ...
лЮДИ ОБЖАЛИСЬ. зАСКРИПГЛИ ВОЗИ, ЗАМОТАЛИ ГОЛОВАМИ КРУТОРОГГ, ЗДЕРЖУЮЧИ
З ГОРИ ВИСОКГ, МОВ ХАТИ, ХУРИ, НАЛАДНОВАНГ ЗОЛОТИМИ СНОПАМИ. пОЧАЛАСЬ
ВОЗОВИЦЯ. сЕМЕН ЗВГЗ СВГЙ ХЛГБ РАНГШЕ ВГД ДРУГИХ Г СКЛАВ У СТОДОЛУ. вГН
КВАПИВСЯ ВИРУШИТИ В ДОРОГУ.
бУВ ЧУДОВИЙ СЕРПНЕВИЙ РАНОК. сОНЦЕ ВСТАЛО ЯСНЕ, ВЕСЕЛЕ, УМИТЕ Г
ЗАРАЗ-ТАКИ ПОЧАЛО ГРАТИСЬ В ЗОЛОТИМИ СТГЖКАМИ ЖИТА Й ПШЕНИЦГ, ЩО СТОЯЛИ,
ПИШАЮЧИСЬ, НА КОЖНОМУ ОБГЙСТГ. гОРОБЦГ ЦВГРГНЬКАЛИ ТА ЧУБИЛИСЬ КОЛО СТГЖКГВ,
ДЕ БУЛО ЧИМАЛО ВИТРУШЕНОГО ЗЕРНА. тГЛЬКИ ЛЮДЯМ БУЛО ЗАГАЙНО, БО ВОНИ ЩЕ НЕ
ПОКГНЧИЛИ ЦГЛКОМ У ПОЛГ. в СЕЛГ БУЛО ПУСТО Й ТИХО. дВЕРГ В ХАТАХ БУЛИ ВСЮДИ
ЗАЧИНЕНГ, в нАУМИШИНГЙ ХАТГ ТЕЖ НЕ БУЛО НГКОГО, БО сЕМЕН, МАЮЧИ УВЕЧЕРГ
ПХАТИ ДО мЕЖИБОЖА, ХОТГВ НАЛАГОДИТИ ЖГНЦГ ДРОВ Г ПОДАВСЬ У ЛГС, А ЖГНКИ
КОПАЛИ В ПОЛГ БАРАБОЛЮ.
рОМАН ЙШОВ УЛИЦЕЮ, ЙОМУ ТРЕБА БУЛО ДО ТЕСТЯ. вГН ЩЕ ЗДАЛЕКУ НАГЛЯНУВ
БРАТОВГ СТГЖКИ Й СТОДОЛУ, ЩО СТОЯЛА ПОВНА СНОПГВ КРАЙ ДОРОГИ. рОМАНА ТАК Г
ШПИГНУЛО ЩОСЬ У СЕРЦЕ.
"яКОГО ХЛГБА НАВОЗИВ!.. - ПОДУМАВ ВГН З ЗАЗДРГСТЮ, МАЛО НЕ З НЕНАВИСТЮ
ДО БРАТА. - оЦЕ ПОПРОДАСТЬ Г ПРИНЕСЕ МЕНГ ДОВГ... ХОЧ НЕ ВВЕСЬ, ЧАСТИНУ...
ТА НЕ БАЧИТИ МЕНГ ЙОГО ПОЛЯ, МОВ СВОГО НОСА... мАВ ВГН ХЛГБА... МАК!.. А
ЯКБИ ТЕК...- рОМАН ПОПРАВИВ ВОГОНЬ У ЛЮЛЬЦГ. - ВЗЯЛО Б СЯ ВОГНЕМ - Г НЕМА...
В ЛИШ КУПА ПОПЕЛУ ЛЕЖИТЬ ЗАМГСТЬ ХЛГБА... нЕ ВЗЯВ БИ ЙОГО КАТ, ПОЗИЧИВ БИ Я
ЙОМУ НА ХАТУ... зАТЕ Б Г НИВУ МАВ1.. 1 ЧОГО, ДУРНИЙ, НАЛЯКАВСЯ? - КАЗАВ
рОМАН, ЦОКАЮЧИ ЗУБАМИ, МОВУ ПРОПАСНИЦГ, ТА ОЗИРАЮЧИСЬ НАВКРУГИ. - й ДУХА
ЖИВОГО НЕМАК... НЕ ПОБАЧАТЬ... оТ ВЗЯТИ ТАК...- рОМАН ВИЙНЯВ ГУБКУ 3 КИШЕНГ,
- ЗРОБИТИ ТАК...- ВГН ЗАПАЛИВ ШМАТОК ГУБКИ З ЛЮЛЬКИ...- А ДАЛГ ТАК... Г
ГОДГ...В рОМАН КИНУВ ТЛГЮЧУ ГУБКУ НА ОЖЕРЕД СОЛОМИ, ЩО ЛЕЖАВ КОЛО СТОДОЛИ, Г
ПОВАЖИВСЬ ТГКАТИ... аЛЕ - ОЙ ЛЕЛЕ!.. щО Ж СЕ ТАКЕ? нОГИ рОМАНОВГ МОВ
ПРИКИПГЛИ ДО МГСЦЯ, СИЛИ ДЕСЬ РАПТОМ ЩЕЗЛИ, Г ВГН НЕ МОЖЕ ПОРУШИТИСЬ,
ЗАРАЗОМ ТЯМЛЯЧИ, ДО БОЛЮ 'В МОЗКОВГ ТЯМЛЯЧИ, ЩО Й СТОЯТИ НЕ МОЖНА... а ПРОТЕ
ВГН СТОПТЬ Г ЧУК, ЯК УСЯ КРОВ ЙОГО ВБГГЛАСЬ ДО СЕРЦЯ, Г НЕ МОЖЕ ВГДВЕСТИ
ШИРОКО РОЗПЛЮЩЕНИХ ОЧЕЙ ВГД ГУБКИ, ЩО ЖАРИТЬ НА СОЛОМГ ПРОТИ ВГТРУ...
рОМАН НАТУЖУК ВСГ СВОП СИЛИ, УСЮ ВОЛЮ Г, ЗРОШЕНИЙ ХОЛОДНИМ ПОТОМ,
НЕПЕВНИМ КРОКОМ СЛИВЕ БГЖИТЬ ДАЛГ...
а НАД ТИХИМ МЕРТВИМ СЕЛОМ ВЖЕ ПОНЕСЛОСЬ ВГД ДЗВГНИЦГ ТРИВОЖНЕ: БОВ,
БОВ, БОВ... тО ХТОСЬ, ПОБАЧИВШИ СТОВП ЧОРНОГО ДИМУ, ЩО ЗВИВСЯ АЖ ПГД НЕБО,
ДЗВОНИТЬ НА ПОЖЕЖУ. хТО БУВ ЛИШ НА СЕЛГ - СКЛАДАВ СТГЖКИ АБО КОПАВСЬ НА
ГОРОДГ - УСГ ВИСИПАЛИ НА УЛИЦЮ, ОЗИРАЮЧИСЬ НАВКРУГИ, ШУКАЮЧИ ТОГО
НЕВБЛАГАННОГО ВОРОГА СГЛЬСЬКОГО В ЛГТНЮ ПОСУХУ... хТО ГОРИТЬ!.. дЕ?...
лИБОНЬ ВВАН гАЛУЗКА... нГ, яКГВ кОВАЛЬ... нАУМИШИНА ХАТА!.. "нАУМИХА
ГОРИТЬ!.." - КРИЧИТЬ ХТОСЬ ЗГ СТРГХИ, КУДИ ВИЛГЗ РОЗДИВИТИСЬ КРАЩЕ... В ВСГ
РИНУТЬ ТУДИ, ДЕ ХМАРОЮ В'КТЬСЯ ЧОРНИЙ ДИМ, ПОПЕРЕДЖАЮЧИ ХВИЛГ ПОЛУМ'Я...
оСЬ ЧУТНО, ЯК ЛОПОТИТЬ ХТОСЬ БОСИМИ НОГАМИ ПО УЛИЦГ. тО ДЕСЯТНИК, БЕЗ
ШАПКИ, РОЗХРИСТАНИЙ, ПРИДЕРЖУЮЧИ ГРУДИ РУКАМИ, КРИЧИТЬ, ВАЖКО ВГДСАПУЮЧИ:
- пОЖЕ-ЖА!.. ХХЕ!.. ХХЕ!.. ХХЕ!.. пОЖЕ-ЖА! ХХЕ..! ХХЕ!.. дЕСЯТНИК УЖЕ
ЗНИК, ЙОГО ПОКЛИК "ПОЖЕ-ЖА" ТИХГШЕ ЛУНАВ З-ЗА ХАТ, АЛЕ ТЕ ЛОПОТАННЯ БОСИХ
НГГ, ТЕ ВГДСАПУВАННЯ РОЗХВИЛЬОВАНИХ ГРУДЕЙ, НЕВГАВАЮЧЕ БОВКАННЯ ДЗВОНА, ЧАД
З ДИМУ, ЩО РОЗНОСИТЬСЯ ВГТРОМ, СПОВНЯЮТЬ ПОВГТРЯ НЕСКАЗАННОЮ ТРИВОГОЮ, Г
ТРИВОГА ОБХОПЛЮК ВСГХ, ХТО ВГДДИХАВ ЛИШ ТИМ ПОВГТРЯМ...
оСЬ БГЖАТЬ З ПОЛЯ СПОЛОХАНГ ЛЮДИ, ПРЯМУЮЧИ НА ЧОРНУ ХМАРУ ДИМУ.
- оЙ, МАТГНКО, НАЧЕ НАША ХАТА... ОЙ!.. ОЙ!..
- тА НЕ Ж НА НАШГМ КУТКУ! дЕСЬ КОЛО нАУМИХИ!..
кУРЯВА ЗВИВАКТЬСЯ З-ПГД ПРУДКИХ ВГД ЖАХУ НГГ, ВУЗЬКГ ПГДТИЧКИ ЖГНОК
ЛОПОТЯТЬ, ЧЕРКАЮЧИСЬ ОБ ХАЛЯВИ.
бГЛЯ нАУМИШИНОП ХАТИ - СОДОМА, вОГОНЬ ОБХОПИВ СТОДОЛУ, СТАРИКИ,
ПЕРЕКИНУВСЯ НА ХАТУ. нА ПОДВГР'П СПЕКА, ЯК У ПЕКЛГ. 3 РОЗПЕЧЕНИМИ ОБЛИЧЧЯМИ,
ОБГЛЛЯНГ ПОТОМ, ЗАМАЗАНГ БОЛОТОМ, МЕТУШАТЬСЯ ЛЮДИ КОЛО ВОГНЮ, НАМАГАЮЧИСЬ
ВГАСИТИ ЙОГО.
- хЛГБ РЯТУЙТЕ! ХЛГБ! рОЗРИВАЙТЕ СТОДОЛУ!..
- нЕ РОЗРИВАЙТЕ, НЕ ТРЕБА! гАСГТЬ ТАК!..
- рОЗРИВАЙТЕ, КАЖУ!..
пАЛАЮЧГ КРОКВИ РУХНУЛИ ПГД ОДНОСТАЙНИМ НАТИСКОМ, СТРГЛИВШИ ДОГОРИ
ЯСНИМИ ГСКРАМИ, А З СЕРЕДИНИ СТОДОЛИ ВИХОПИЛОСЬ РАПТОМ ПОЛУМ'Я Й ЗАГОГОТГЛО,
- вОДИ!!
кГЛЬКА ВГДЕР ВОДИ БУХНУЛО НА ВОГОНЬ; ОГОНЬ ЗАСИЧАВ, ПРИЧАПВСЯ, ДИХНУВ
ЧАДОМ Г ЧОРНИМ ДИМОМ, А ДАЛГ ВИСКОЧИВ Й САМ, ЩЕ ПОТУЖНГШИЙ, ЩЕ МОГУТНГШИЙ,
ЯК НЕЗВИТЯЖНИЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ...
- тЯГНГТЬ СНОПИ!.. гАСГТЬ СНОПИ!..
аЛЕ ЦЯ РОБОТА МАЛО НА ЩО ПРИДАЛАСЯ: КОЛОССЯ ВЖЕ ОБСМАЛИЛОСЬ, ПРИДИМГЛО,
Г СНГПКИ ЛИШ ЧАДГЛИ, ОБЛИТГ ВОДОЮ...
3 ХАТИ ВИНОСИЛИ ОДЕЖУ, ВСГЛЯКИЙ ДРГБ'ЯЗОК Г СКЛАДАЛИ ВСЕ НА КУПУ. лЮДИ
СКУПЧИЛИСЬ БГЛЯ ХАТИ, БАЖАЮЧИ ОБРЯТУВАТИ ХОЧ ПП. аЛЕ НАДАРЕМНЕ: ВОГОНЬ
БУРХАВ, СКАЖЕНГВ, МОВ ЛЮТИЙ ЗВГР, КИДАВСЯ НА ВСЕ, ЩО МОГЛО ГОРГТИ,
ВИХОПЛЮВАВСЬ ТАМ, ДЕ ЙОГО Й НЕ СПОДГВАЛИСЬ. вГН НАЧЕ ГЛУЗУВАВ ГЗ СВОЙОГО
ВОРОГА - ВОДИ, - ЩО НЕ МГГ ДАТИ СОБГ З НИМ РАДИ.
вЖЕ ХАТА СЛИВЕ ДОГОРАЛА, КОЛИ ПРИБГГЛИ З ПОЛЯ нАУМИХА З дОМНОЮ. яК
УЗДРГЛА нАУМИХА, ЩО ДГКТЬСЯ, ТАК РУКИ Й ЗАЛОМИЛА.
- оЙ, ПРАЦЯ Ж МОЯ, ПРАЦЯ НАДБАНАЯ!..
вОНА КИНУЛАСЬ ДО ХАТИ, АЛЕ ТАМ ЖАРГЛИ ЛИШЕНЬ ГОЛОВЕШКИ ТА СТРИБАЛО
ДЕ-НЕ-ДЕ ПОЛУМ'Я. нАУМИХА МЕТНУЛАСЬ ДО СТГЖКГВ, А ВОНИ СТОЯЛИ ТО ЧОРНГ Й
СПОПЕЛГЛГ, ТО ЖЕВРГЛИ ТЦЕ, ЯК ЖАР У ПЕЧГ... нАУМИХА ЗНЯЛА РУКИ ДО БОГА.
- бОЖЕ МГЙ, БОЖЕ!.. щО З НАМИ СТАЛОСЯ!.. лЮДИ ДОБРГ, - БЛАГАЛА нАУМИХА,
ПРОСТЯГАЮЧИ ДО ЛЮДЕЙ РУКИ, - РЯТУЙТЕ МОК ДОБРО, РЯТУЙТЕ!..
тА НГЧОГО БУЛО РЯТУВАТЬ УЖЕ.
дОМНА РЕВНО ПЛАКАЛА, ПРИТИСКАЮЧИ ДИТИНУ ДО ЛОНА, МАЛО НЕ ОМЛГВАЛА.
- сИНУ МГЙ, СИНУ, ПОБИЛА НАС ЛИХА ГОДИНА... пРОПАЛИ МИ, БГДОЛАШНГ,
ЗАГИНУЛИ...
мОЛОДИЦГ ОБСТУПИЛИ дОМНУ, ЗАЦИТЬКУВАЛИ, ГОМОНГЛИ.
- бОГ ЗНА, ЗВГДКИ Й З ЧОГО ЗАНЯЛОСЯ... мОЖЕ, ДЕ ДГТИ ВОГНЕМ БАВИЛИСЬ, А
МОЖЕ, ЖАР У ПЕЧГ ЛИШИЛИ, БУВАК...
аЖ ОСЬ ВЕРХИ ПРИСКАКАВ сЕМЕН ГЗ ЛГСУ. вГН ЯК ЗЛГЗ З КОНЯ, ЯК СТАВ,
МОВЧАЗНИЙ, ЗГОРНУВШИ РУКИ, НА ПОЖАРИЩГ, ТАК Г ЗАХОЛОВ. вГН САМ НЕ ЗНАВ, ЩО З
ПМ РОБИТЬСЯ. тАК, НАЧЕ ДУРНИЙ КАМГНЬ, ВГДГРВАВШИСЬ ОД ВИСОКОП-ПРЕВИСОКОП
ГОРИ, ВПАВ ЙОМУ НА ГОЛОВУ.
рОМАН ТЕЖ З'ЯВИВСЯ НА ПОЖЕЖУ. нА ОБЛИЧЧГ ЙОГО МАЛЮВАВСЯ НЕСПОКГЙ, АЛЕ
ЩО Ж, - НА ТЕ ВГН БРАТ, ЩОБ ЙОГО БОЛГЛО БРАТОВЕ ЛИХО. вГН УСЕ РОЗПИТУВАВСЬ
МГЖ ЛЮДЬМИ: ЗВГДКИ ПОЧАЛОСЬ ГОРГТИ - З ХАТИ ЧИ З СТОДОЛИ - Г ЯКА Б МОГЛА
БУТИ ПРИЧИНА ПОЖЕЖГ: ЧИ ПГДПАЛЕНО, ЧИ, МОЖЕ, САМГ НЕОБЕРЕЖНИМИ БУЛИ З ОГНЕМ?
аЛЕ НГХТО НГЧОГО НЕ ЗНАВ, КОЖНИЙ МАВ СВОЮ ДОГАДКУ.
рОМАН ПГДГЙШОВ ДО МАТЕРГ Й ПОЧАВ ВМОВЛЯТИ СТАРУ, ДИВЛЯЧИСЬ КУДИСЬ УБГК
НЕСПОКГЙНИМИ ОЧИМА.
гОДГ ЖУРИТИСЯ... тАК УЖЕ ДЕСЬ МАЛО БУТИ... яКОСЬ-ТО ВОНО БУДЕ: ВГН,
рОМАН, НЕ ДАСТЬ ПМ ЗАГИНУТИ, ПГДПОМОЖЕ Г ЛГСУ КУПИТИ, Г ХАТУ ПОСТАВИТИ...
оСЬ ВГН ПОБАЛАКАК З сЕМЕНОМ, МОЖЕ, ЩОСЬ УДВОХ Й ПОВОРОЖАТЬ...
нАУМИХА СЛУХАЛА Г ЛИШ ХИТАЛА БЕЗНАДГЙНО ГОЛОВОЮ. вОНА, МОВ ТОЙ СЛИМАК У
СВОЮ ШКАРАЛУЩУ, СХОВАЛАСЬ У ВЛАСНЕ ГОРЕ Й НЕ СПОДГВАЛАСЬ ВЖЕ КРАЩОП ДНИНИ...
сЕМЕН ЛЕДВЕ ОЧУМАВСЯ. вГН ПГДХОДИВ ДО ОБГОРГЛИХ СНОПГВ, ЩО ЛЕЖАЛИ
СКРГЗЬ ПО ПОДВГР'Ю Й ДИМГЛИСЬ, ПЕРЕВЕРТАВ ПХ, ОГЛЯДАВ. оСЬ ЛЕЖИТЬ ЙОГО
ПРАЦЯ, ЙОГО КРИВАВИЦЯ, ЙОГО НАДГЯ: ЧОРНА, МОКРА, ЧАДНА... оСЬ ДИВИТЬСЯ НА
ЙОГО ЧОРНА, ОБСМАЛЕНА РУПНА ХАТИ, ЖУЖМОМ ЛЕЖИТЬ НА ПОЗАЛИВАНГЙ ЗЕМЛГ УСЯКЕ
ДОБРО, ЛАМАК РУКИ ДРУЖИНА, ЯК СМЕРТЬ, ХОДИТЬ МАТИ...
аЛЕ ЧУДНА РГЧ: сЕМЕН ДИВИТЬСЯ НА ВСЕ ЦЕ, ЯК НА ЧУЖЕ, В ЙОГО СЕРЦГ НЕМАК
ТОГО ОСТРОГО БОЛЮ, ТОГО ЖАЛЮ, ЯКИЙ ПОВИНЕН БИ БУТИ. сЕМЕН ЦЕ САМ ПОМГЧАК, Г
ЙОМУ НАВГТЬ ДИВНО... вГН ЧУК, ЩО НОГИ САМГ, БЕЗ ЙОГО ВОЛГ, НОСЯТЬ ЙОГО ПО
ПОДВГР'Ю, РУКИ САМОХГТЬ ПГДГЙМАЮТЬ УСЯКЕ МАНАТТЯ, СКЛАДАЮТЬ У ПОВГТКУ, ЩО
МАВ ЧУДОМ ЯКИМ ЗАХОВАЛАСЬ ВГД ВОГНЮ... йОМУ НАЧЕ БАЙДУЖЕ ДО ВСЬОГО. чИ ТО
СПРАВДГ КАМГНЬ ЯКИЙ. ВПАВШИ НА ГОЛОВУ, ПРИГНГТИВ МОЗОК, ЩО ТАМ НЕ ВОРУШИТЬСЯ
НГЧОГО, ТАКИ НГЧОГГСГНЬКО?..
пОЖЕЖУ ВГАСИЛИ, ЛЮДИ РОЗГЙШЛИСЬ. тГЛЬКИ ТРИ ПОСТАТГ ХАЗЯПВ СНОВИГАЛИ ПО
ПОЖАРИЩГ, МОВ ТГНГ. тАК ЗАХОПИЛА ПХ НГЧ. нГХТО Й НЕ МИСЛИВ СПАТИ; ПРО ВЕЧЕРЮ
ТЕЖ НЕ БУЛО ГАДКИ, вСГ ВОНИ СКУПЧИЛИСЬ ПГД ХАТОЮ В САДКУ. нАУМИХА, НАПНУТА
ЧОРНОЮ ХУСТКОЮ, З СКЛАДЕНИМИ НА ГРУДЯХ РУКАМИ, СТОЯЛА, СПЕРШИСЬ НА РГГ
БЕЗВЕРХОП ХАТИ, Г ГРГЛА БОСГ НОГИ НА ТЕПЛГЙ ЩЕ ЗЕМЛГ. дОМНА З ЗАПУХЛИМ ВГД
СЛГЗ ВИДОМ, СИДЯЧИ НА ПРИЗЬБГ, ГОДУВАЛА ДИТИНУ. сЕМЕН ТЕЖ ПРИТУЛИВСЯ ОДДАЛГК
ПГД ОСМАЛЕНИМ ДЕРЕВОМ. вОНИ МОВЧАЛИ, А ДУМИ ПХ КРУКОМ ЧОРНИМ ЛГТАЛИ ПО
ПОЖАРИНГ, РОЗБИВАЛИСЬ МГЖ ЧОРНИМИ СТГНАМИ.
"пГШЛО МОК ДОБРО, - ДУМАЛА нАУМИХА, - ШУМОМ ЗБГГЛО ТА ВЖЕ НЕ
ВЕРНЕТЬСЯ... нЕ ОДНУ Я НГЧКУ НЕ СПАЛА, НЕ ОДЕН ДЕНЬ ГГРКО ПРАЦЮВАЛА,
ЗДОРОВ'ЯМ НАКЛАДАЛА, А ТЕПЕР ДЕ ВОНО? пОПЕЛОМ УЗЯЛОСЯ... в ЦГЙ ХАТГ ЗРОСЛА
Я, ЗВГКУВАЛА, ЗАЗНАЛА ДОБРА Й ЛИХА... я Ж ПП САМА Й МАСТИЛА, Й ВИГЛАДЖУВАЛА,
ПИЛОЧОК ОБДМУХУВАЛА, ЯК ДИТИНУ ДОГЛЯДАЛА... уМРУ, МИСЛИЛА Я СОБГ, У СВОПЙ
ХАТГ, ДЕ КОЖНИЙ ЗАКАПЕЛОЧОК БАЧИВ МОЮ ДОЛЮ Й НЕДОЛЮ... тА НЕ ДОВЕЛОСЬ... щО
Ж, З БОГОМ НЕ СВАРИТИСЯ, НА ВСЕ ЙОГО ВОЛЯ Й ЗМОГА..."
дИТИНА ЗАКОРИШМАЛАСЬ НА РУКАХ В дОМНИ, ЗАПХИКАЛА ЧОГОСЬ, ПРОКИНУВШИСЬ,
А дОМНА ТАК Г РОЗГЛЛЯЛАСЬ СЛГЗЬМИ.
- нЕ ПЛАЧ, ДОНЮ, - ОБГЗВАЛАСЬ нАУМИХА, - НЕ ПОМОЖЕТЬСЯ З ПЛАЧУ... бГЛЬШ
НА СВГТГ ЗЕМЛГ ГОРОВИТОП, НГЖ РГВНОП, БГЛЬШ ЧОЛОВГК МУСИТЬ ГОРЯ ПРИЙНЯТИ,
НГЖ РАДОСТГ...
нАУМИХА НЕ ПЛАКАЛА. гОРЕ ПОСУХОЮ ВПАЛО НА ПП ОЧГ, ВИСУШИЛО СЛЬОЗИ. а
сЕМЕН СИДГВ Г БЕЗ ДУМКИ ДИВИВСЯ НА ЗОРЯНИЙ ОБРГЙ, ЩО СВГТИВСЬ МЕЖИ ДЕРЕВАМИ.
сЕБТО, В ЙОГО ГОЛОВГ МИГТГЛИ ЯКГСЬ ШМАТКИ ДУМОК, ПРОСУВАЛИСЯ ЯКГСЬ НЕЯСНГ
ОБРАЗИ, ТА ВГН НГЯК НЕ МГГ ВПГЙМАТИ ПХ, ЗВ'ЯЗАТИ ДОКУПИ. вРЕШТГ, ВГН ПОЧУВ,
ЩО ПО ТГЛГ ЙОГО МОВ КОМАШНЯ ЗАЛАЗИЛА. сЕМЕН ЗАГОРНУВСЬ У СВИТУ, АЛЕ ЙОГО
ВЗЯЛИ ДРИЖАКИ. вГН НАВАЖИВСЬ ЗНЯТИСЬ З МГСЦЯ, ОБЕРНУВСЬ ДО ХАТИ Г ГЛЯНУВ НА
ЧОРНГ, ПОШАРПАНГ СТГНИ. В ВРАЗ ЯСНО, ВИРАЗНО ВДАРИЛА ЙОМУ В ГОЛОВУ ДУМКА:
"зГОРГЛА ХАТА, ЗГОРГВ ХЛГБ..." сЕМЕН ПОЧУВ, ЩО СЕРЦЕ ЙОГО РАПТОМ ОБГРВАЛОСЬ,
ВПАЛО... У ГРУДЯХ ЩОСЬ СТИСНУЛО, В ГОЛОВГ ЗАКРУТИЛИСЬ ДУМКИ КОЛЕСОМ,
КОЛЕСОМ... дАЛГ КОЛЕСО ПГШЛО ВГЛЬНГШЕ, ТИХГШЕ Г ЗА КОЖНИМ РУХОМ ОДКРИВАЛО
ДГЙСНГСТЬ... мОЗОК сЕМЕНГВ ПОЧАВ ВБИРАТИ В СЕБЕ УСГ НАЙДРГБНГШГ ПОДРОБИЦГ
ТОП ДГЙСНОСТГ, Г З ТИХ ПОДРОБИЦЬ СКЛАДАЛАСЬ НЕВЕСЕЛА КАРТИНА ЙОГО СТАНУ,
МАЛЮВАЛАСЬ БЕЗРАДГСНА ПРИШЛГСТЬ...
сЕМЕН ЗНЯВСЯ З МГСЦЯ Г ПОЧАВ ХОДИТИ ВЗДОВЖ ОБСМАЛЕНИХ СТГН.
- сИНУ, - ОБГЗВАЛАСЬ нАУМИХА, - НЕ СУМУЙ, НЕ ГРИЗИСЬ... 3 БОГОМ НЕ
БИТИСЬ... тРЕБА ЩОСЬ РАДИТИ, А НЕ СУМУВАТИ...
- зНАЮ, ЩО ТРЕБА...- НАБЛИЗИВСЯ сЕМЕН, - ТА ЩО МЕНГ ДГЯТИ, ЗА ЩО РУКИ
ЗАЧЕПИТИ?
- 3ДАВТЬСЯ МЕНГ, ЩО рОМАН, ЯК БУВ НА ПОЖЕЖГ, КАЗАВ, ЩО ПОМОЖЕ... лГСУ,
КАЗАВ, КУПЛЮ, ЧИ ЩО... оТ ВЖЕ НЕ ЗГАДАЮ... пГШОВ БИ ТИ ДО ЙОГО, ПОРАДИВСЯ...
- дОБРЕ, МАМО, ПГДУ...
- вГН-БО, ТОЙ рОМАН, НЕ ТАКИЙ ВЖЕ Й ПОГАНИЙ, ЯК Я ГАДАЛА...- КАЗАЛА
НАЧЕ ДО СЕБЕ нАУМИХА, ТА сЕМЕН ПП НЕ СЛУХАВ; ВГН МГРКУВАВ, ЩО ПОЧАТИ...
а НА СХОДГ ВЖЕ ПОРОЖЕВГЛО. пОДИХНУВ ПУСТОВЛИВИЙ ВГТРЕЦЬ, ТОЙ ВГЩУН
СВГТАННЯ, ПОБУДИВ ПТАШКИ, ДЕРЕВА, ЗБУДИВ Г НГЧНУ ТИШУ ВГД СОЛОДКОП ДРГМОТИ
ТА ВИПОВНИВ ПП ПЕРЕДРАНГШНГМИ ГОЛОСАМИ.
пОЧУЛИ Й КОНГ сЕМЕНОВГ, ЩО МАВ НА СВГТ БЛАГОСЛОВИТИСЬ, Й ЗАГРЖАЛИ,
ГОЛОДНГ, В ПОВГТЦГ.
сЕМЕН СТРЕПЕНУВСЯ: ТЕ ГРЖАННЯ НАГАДАЛО ЙОМУ, ЩО ВГН ЗБИРАВСЯ ВЧОРА В
ДОРОГУ. "а Я Й ЗАБУВ! - ОСМГХНУВСЯ ПРИКРО сЕМЕН, - нЕВЖЕ ОЦЕ МЕНГ Й НЕ
ПХАТИ1.. яК? щОБ Я ВИПУСТИВ З РУК ТАКУ ОКАЗГЮ?.. нГКОЛИ! пОПДУ,
СЬОГОДНГ-ТАКИ ПОПДУ, ТА Й ГОДГ!.."
цЯ ДУМКА ПГДБАДЬОРИЛА сЕМЕНА, Г ВГН НАВГТЬ ЗАСНУВ НА ХВИЛИНКУ,
ПРИМОСТИВШИСЬ НА ТРАВГ ПГД ДЕРЕВОМ.
вРАНЦГ ПГШОВ сЕМЕН ДО рОМАНА. рОМАН ПОЗИЧИВ ГРОШЕЙ НА ХАТУ, ЩЕ Й ОБГЦЯВ
ДАТИ ХУРУ ДО ЛГСУ ПГД МАТЕРГАЛ. сЕМЕН ЗАСПОКОПВСЯ ТРОХИ. вГН ЗВАЖИВСЯ КОНЧЕ
ПХАТИ НИНГ ДО мЕЖИБОЖА, ЩОБ НЕ ОПГЗНИТИСЯ. сКАЗАВШИ ЖГНЦГ Й МАТЕРГ, ЩО ВГН
ПОПДЕ ПО ЛГСАХ ОГЛЯДАТИ, ДЕ КРАЩИЙ МАТЕРГАЛ, ТА ЗАБАРИТЬСЯ, МАБУТЬ, ЗО ДВА
ДНГ, сЕМЕН ПОДАВСЯ В СВОЮ МАНДРГВКУ З НАЛАГОДЖЕНИМ ЗАЗДАЛЕГГДЬ "ПРОШЕНГКМ".
x x x
3 ЗАСПОКОКНИМ СЕРЦЕМ, ПОВНИМ НАДГП НА ЩАСНЕ СКГНЧЕННЯ СПРАВИ СВОКП,
ПОВЕРТАВ сЕМЕН З мЕЖИБОЖА ДОДОМУ. пРАВДА, НЕ ВСЕ ТАК СКЛАЛОСЯ, ЯК
ЖАДАЛОСЯ... 3 ЦАРСЬКОП РОДИНИ НГКОГО НЕ БУЛО В ЛАГЕРЯХ, Г сЕМЕН ПОДАВ СВОК
"ПРОШЕНГК" НАЙСТАРШОМУ ГЕНЕРАЛОВГ, ЩО ВЕСЬ ТАК Г СЯВ ВГД ХРЕСТГВ ТА
ЗОЛОТА... гЕНЕРАЛ, СПАСИБГ ЙОМУ, ЛЮДЯНИЙ ТАКИЙ, НГ КРИШЕЧКИ НЕ СЕРДИТИЙ,
УЗЯВ "ПРОШЕНГК", ВГДДАВ СХОВАТИ... уЖЕ Ж ВГН, ПЕВНО, ВГРНИЙ ЦАРСЬКИЙ СЛУГА,
УЖЕ Б ВГН НЕ ПОВИНЕН ЗМИКИТИТИ...
жВАВО, З ЮНАЦЬКОЮ ЕНЕРГГКЮ, ЗАХОДИВСЯ сЕМЕН СТАВИТИ ХАТУ. вГН ЗВГЗ
МАТЕРГАЛ, ПОЛАГОДИВ ОБСМАЛЕНГ СТГНИ, ЗВГВ ДАХ. бАБИ МАСТИЛИ СТГНИ, сЕМЕН
ПОШИРЮ ПОКРГВЛЮ - РОБОТА КИПГЛА, ГОРГЛА В РУКАХ. нЕ ОГЛЯНУЛИСЬ, ЯК СТАЛА
ХАТА ЩЕ ВИЩА ТА РГВНГША ЗА СТАРУ. оБРЯТОВАНГ ВГД ОГНЮ СНГПКИ ВИМОЛОТИЛИ,
ЗГБРАЛИ ТРОХИ ЗЕРНА, ПРИСМАЛЕНОГО, ПРАВДА, АЛЕ, ЗМГШАВШИ З ПОЗИЧЕНИМ В
ГАМАЗЕП, МОЖНА БУЛО ПСТИ. пРОСО СТОЯЛО ЩЕ НА ПОЛГ, КУКУРУДЗУ нАУМИХА ТЕЖ НЕ
ВИЛОМИЛА ЩЕ - ТОЖ БУЛА НАДГЯ НА ПРИВАРОК. е, ЯКОСЬ ВОНО БУДЕ... зИМОЮ МОЖНА
ХУРМАНКОЮ ЗАРОБИТИ ЯКОГО КАРБОВАНЦЯ, БАБИ ВГЗЬМУТЬ У ПАНА НА БУРЯКИ НА
ВГДРОБГТОК, ТЕЛИЧКУ МОЖНА ПРОДАТИ.. тРА ЯКОСЬ ВОРОЖИТИ... щО Ж, ЖИВИЙ
ЧОЛОВГК ЖИВЕ Й ГАДАВ...
зА КЛОПОТАМИ, ЗА ПРАЦЕЮ сЕМЕН Й ЗАБУВ ПРО СВОК "ПРОШЕНГК". аЛЕ ТАК КОЛО
ЧЕСНОГО ХРЕСТА ПРИБГГ СОЦЬКИЙ ТИКАТИ сЕМЕНА ДО СТАНОВОГО. у сЕМЕНА ТАК Г
ТЬОХНУЛО СЕРЦЕ.
"цЕ, МАБУТЬ, ВГДПОВГДЬ ГЗ СТОЛИЦГ ПРИЙШЛА", - ПОДУМАВ ВГН, ПОСПГШАЮЧИ
ДО СТАНОВОГО. ЙОМУ БУЛО Г РАДГСНО, Г БОЯЗКО ЗАРАЗОМ, ТРИВОГА ЗДГЙМАЛАСЬ У
СЕРЦГ, УСЯКГ ЗДОГАДКИ СНУВАЛИСЬ ПО ГОЛОВГ. сЕМЕН, МАЛО НЕ СКРУТИВСЯ З
НЕТЕРПЛЯЧКИ, ЧЕКАЮЧИ, ПОКИ СТАНОВИЙ ПООБГДАК. вРЕШТГ ЙОГО ПОКЛИКАНО В
КАНЦЕЛЯРГЮ. сТАНОВИЙ СТОЯВ СЕРЕД КАНЦЕЛЯРГП З ПАПЕРОМ У РУКАХ.
- тИ ПОДАВАВ "ПРОШЕНГК" НА ЦАРСЬКЕ ЙМЕННЯ? - ПОСПИТАВ ВГН У сЕМЕНА.
- я.
сТАНОВИЙ ПОКЛАВ ПАПГР НА СТГЛ Г ГЛЯНУВ НА сЕМЕНА.
- а ТЕПЕР СКАЖИ МЕНГ, ЩО ТИ МАКШ КАЗАТИ ЦАРЕВГ?
- сЬОГО Я НГКОМУ НЕ ВИЯВЛЮ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК, ОПРГЧ ЦАРЯ САМОГО.
- В МЕНГ НЕ СКАЖЕШ?
- нГ!
- а ЯК Я ТОБГ ЗВЕЛЮ?
- В ТОДГ НЕ СКАЖУ...
сТАНОВИЙ ЗДИВОВАНИМ ПОГЛЯДОМ ЗМГРИВ сЕМЕНА ВГД ГОЛОВИ ДО П'ЯТ, НАЧЕ НЕ
СПОДГВАВСЯ ТАКОП УПЕРТОСТГ.
- тУТ ПРИЙШЛА ВГДПОВГДЬ НА ТВОК "ПРОШЕНГК", - СКАЗАВ ВГН ВРЕШТГ,
СХИЛИВШИСЬ НАД СТОЛОМ Г РОЗДИВЛЯЮЧИСЬ В ПАПЕРАХ.
сЕМЕНОВГ ЗАТАМУВАЛО ДУХ У ГРУДЯХ. в ГОЛОВГ РОКМ ЗАМЕТУШИЛИСЬ РГЗНОРОДНГ
ДУМКИ, ВИПЕРЕДЖАЮЧИ ЗМГСТ ВГДПОВГДГ, ОЧГ НЕСПОКГЙНО СТЕЖИЛИ ЗА РУХОМ ПАЛЬЦГВ
СТАНОВОГО, ЩО ШЕЛЕСТГЛИ ПАПЕРАМИ... в ШЕЛЕСТГННГ ТОМУ ПРИЧУВАЛОСЯ сЕМЕНОВГ:
ПРИПЗДИ, РОЗКАЖИ СВОЮ ТАКМНИЦЮ... сТРАХ ОБГОРНУВ сЕМЕНА. сЕМЕН ЧУВ, ЩО НЕ
ВИТРИМАК ДОВГО НАТУГИ, В ЯКГЙ БУЛИ ЙОГО НЕРВИ...
а СТАНОВИЙ, ЯК НА ТЕ, ПОВАГОМ ПЕРЕКИДАВ ЛИСТКИ ПАПЕРУ, НАХИЛИВШИСЬ НАД
СТОЛОМ, НАЧЕ ЗАБУВ НА сЕМЕНА.
- пРИЙШЛА ВГДПОВГДЬ...- ОБГЗВАВСЯ, ВРЕШТГ, СТАНОВИЙ. - вЕЛЕНО МЕНГ
ОБ'ЯВИТИ ТОБГ, ЩО "ПРОШЕНГК" ТВОК "ОСТАВЛЕНО БЕЗ ПОСЛКДСТВГЯ".
- яК СЕ... "БЕЗ ПОСЛКДСТВГЯ"? - НЕ ЗРОЗУМГВ сЕМЕН.
- а ТАК... ПРИЗНАЛИ, ЗНАЧИТЬ, ЩО ВОНО НЕ СЛУШНЕ, НЕ ВАРТЕ УВАГИ, Г
КАЗАЛИ МЕНГ ОПОВГСТИТИ ТЕБЕ ПРО ЦЕ".
- тАК Г СТОПТЬ У ТОМУ ПАПЕРГ?
- тАК Г СТОПТЬ, - УСМГХНУВСЯ СТАНОВИЙ. - нУ, ЧОГО ЩЕ ЧЕКАКШ? дГЗНАВСЯ
ТА Й ЙДИ СОБГ З БОГОМ! - ДОДАВ ВГН.
аЛЕ сЕМЕН НЕ ПОВОРУХНУВСЯ ТА ЛИШ ДИВИВСЯ НА СТАНОВОГО ШИРОКО
РОЗПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА, ПОВНИМИ ОСТРАХУ, ЖАЛЮ, РОЗПУКИ.
- сОЦЬКИЙ! - ГУКНУВ СТАНОВИЙ, СТРИВОЖЕНИЙ НЕПЕВНИМ сЕМЕНОВИМ ПОГЛЯДОМ.
вБГГ СОЦЬКИЙ.
- тИ ЗНАКШ СЬОГО ЧОЛОВГКА?
- зНАЮ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК... аДЖЕ ЦЕ сЕМЕН вОРОН, З НАШОГО-ТАКИ СЕЛА...
- яК ВГН ТАМ У ВАС?.. чИ В ЙОГО ВСГ ВДОМА? - ПОКРУТИВ ПАЛЬЦЕМ СТАНОВИЙ
КОЛО ЧОЛА. - зАЙЦЯ, ЧАСОМ, В ГОЛОВГ НЕМАК?.. гА?
- нГ, ВАШЕ БЛАГОРОДГК, НЕ ПОМГЧАЛИ... лЮДИНА СПОКГЙНА...
- нУ, ТО ЙДГТЬ СОБГ З БОГОМ...
- хОДГМ! - ТОРКНУВ СОЦЬКИЙ сЕМЕНА, ВГДЧИНЯЮЧИ ДВЕРГ.
сЕМЕН ВИЙШОВ З КАНЦЕЛЯРГП Г НЕРГВНОЮ ХОДОЮ, З ШАПКОЮ В РУКАХ, СЛИВЕ
НЕПРИТОМНИЙ, ПОДАВСЯ ДОРОГОЮ... вГН ЙШОВ, НЕ ПОМГЧАЮЧИ, ЩО ЙДЕ НЕ ДОДОМУ, А
КУДИСЬ НАВМАННЯ... в УШАХ ЙОГО ЛУНАЛИ СЛОВА: "БЕЗ ПОСЛКДСТВГЯ"... "БЕЗ
ПОСЛКДСТВГЯ"... Г МОВ ДОВБЕШКОЮ СТУКАЛИ ПО ГОЛОВГ... вГН ЧУВ, ЩО ЙОГО ШОСЬ
ПЕЧЕ ГЛИБОКО... ТАМ... ПГД СЕРЦЕМ... сЕМЕН ЗУПИНИВСЬ,
- тА Й ТГЛЬКИ? - СКАЗАВ ВГН НАГОЛОС. - тА Й ТГЛЬКИ З МОГО ЗАХОДУ?! - Ѓ
СЛЬОЗИ СТАЛИ ЙОМУ В ОЧАХ. - а! бИЙ ЙОГО ЛИХА ГОДИНА! - СКРИКНУВ З РОЗПУКОЮ
сЕМЕН Г ВДАРИВ ШАПКОЮ ОБ ЗЕМЛЮ, вГН СГВ ДОЛГ Г ЗАКРИВ ОБЛИЧЧЯ РУКАМИ. щЕ
НГКОЛИ НЕ БУЛО ЙОМУ ТАК ВАЖКО, ТАК ГГРКО, ЩЕ НГКОЛИ НЕ ЩЕМГЛО ТАК СЕРЦЕ...
чОГО ВГН ЧЕКАВ, ЧОГО СПОДГВАВСЯ? тО БУВ ДИМ, ГМЛА, ЩО РОЗВГЯЛИСЬ ОД ПОДИХУ
ДГЙСНОСТГ... Г РАЗОМ З ТИМ, ЯК ТА ГМЛА РОЗСГВАЛАСЯ, В ГОЛОВГ ЙОМУ НЕМОВ
СВГТАЛО, А НА СЕРЦЕ НАЛЯГАЛА ВАГА БЕЗНАДГЙНОСТГ... В ЦЯ БЕЗНАДГЙНГСТЬ БОЛГЛА
сЕМЕНА ГГРШЕ, НГЖ НАЙТРУДНГШГ РАНИ В СВГТГ. вЖЕ СМЕРКОМ ОПАМ'ЯТАВСЯ сЕМЕН Г,
РОЗБИТИЙ, ЗНЕВГРЕНИЙ, ПОДАВСЯ ДОДОМУ.
а ДОМА ЧЕКАЛО ЙОГО НОВЕ ЛИХО. нАУМИХА СТРГЛА ЙОГО З ОПОВГСТКОЮ З СУДУ,
ЩО ПРИНГС ДЕСЯТНИК. рОМАН ПОЗИВАВ сЕМЕНА ЗА ПОЗИЧЕНГ ГРОШГ. сЕМЕН ТАК Г
ВДАРИВСЯ РУХАМИ ОБ ПОЛИ.
- оТ ТОБГ МАКШ! щО Ж ЦЕ ЗА ДИВО?..
вГН ПОБГГ ДО БРАТА.
"рОЗБГЙНИК!.. лЮДОЖЕР!.. вГН ХОЧЕ МОКП ЗАГУБИ!.. - ХВИЛЮВАВСЯ ДОРОГОЮ
сЕМЕН. - пГДУ Г ЗАДУШУ ЙОГО, ЯК ГАДИНУ!.."
аЛЕ ДУШИТИ БУЛО НГКОГО. сЕМЕН НЕ ЗАСТАВ БРАТА ДОМА, ВГН КУДИСЬ ПОПХАВ У
ДОРОГУ.
нЕ БУЛО ЙОГО НА ДРУГИЙ Й НА ТРЕТГЙ ДЕНЬ. нАВГТЬ НА СУД рОМАН НЕ
СТАВИВСЯ, А ПГСЛАВ ЗАМГСТЬ СЕБЕ ЛИСОГО мОРДКА.
гРОШГ, ЗВИЧАЙНО, ПРИСУДЖЕНО З сЕМЕНА, А ЩО сЕМЕН НЕ МАВ ЧИМ ЗАПЛАТИТИ,
ТО ПРОДАЛИ ТРИ МОРГИ РОДЮЧОП ЗЕМЛГ, КУПЛЕНОП ВГД ПАНА яНКОВСЬКОГО. нЕХТО Ж,
ЯК БРАТ РГДНИЙ, Й КУПИВ ТУЮ ЗЕМЛЮ. "дУРНИЙ ВПУСТИТЬ, РОЗУМНИЙ ПГДГЙМЕ", - ЯК
КАЖЕ рОМАН.

x x x

В ЗНОВ ПЕРЕД сЕМЕНОМ ЧОРНЕ, ПООРАНЕ ПОЛЕ З ЯРАМИ ТА ВИДОЛИНКАМИ, ЩЕ
ЧОРНГШИМИ, ЩЕ СУМНГШИМИ. В ЗНОВ сЕМЕН - НАЙМИТ, ОРЮЧИ ПАНСЬКУ НИВУ, ПОГУКУК
НА ЧУЖГ ВОЛИ. оСГННК СОНЦЕ СГДАК ЗА ГОРОЮ, НА ОБРГП СТАК ЧЕРВОНО, ЯК У
ГОРНГ, БГЛИЙ ТУМАН КОТИТЬСЯ ЯРАМИ ТА ВИДОЛИНКАМИ... сЕМЕНОВГ БАЙДУЖЕ, ЩО
СГДАК СОНЦЕ, ЩО З ЯРГВ ВИСТУПАК НГЧ, НЕСУЧИ СПОЧИНОК УСГМ ТРУДЯЩИМ. вГН, ЯК
Г ЗРАННЯ, ЩИРО НАЛЯГАВ НА ПЛУГА, РГВНО КРАВ ЧОРНУ ЗЕМЛЮ СКИБУ ЗА СКИБОЮ...
- нЕ ЖУРИСЬ, сЕМЕНЕ, - ГУКАВ НА ЙОГО ПОГОНИЧ, - БАЧ, ЯК СОНЕЧКО ТЯГНЕ
ЗА НАЙМИТОМ, ПОСПГШАЮЧИСЬ НА СПОЧИНОК... о, ЩЕ ВЕРШЕЧОК ЖЕВРГК... ЩЕ
СКАЛОЧКА... ЩЕ ОДНА МИТЬ - Г КРАЙ РОБОТГ...

Last-modified: Fri, 28 May 1999 11:46:02 GMT
Оцените этот текст: