мовчки бере. Тепер iди. Бери оцей лiхтар I цей наказ - iди, змагайся з вiтром, Нехай тебе Праурима захистить. Буря стрясаК стiни. Р и ц а р i Ну й вигадав! Ну й загадав мороку - Хай донесе. ПопробуК нехай В такую бурю донести. В о К в о д а Мовчiть! Це вирок Праурими. К е з г а й л о (виступаК вперед). Це знущання! Знущання це безбожне. I з кого ж! З голубки тихоП, що, подивись,- прийшла Намучена, в сльозах, в убраннi шлюбнiм, А ти ПП на муку шлеш, на глум, Щоб перший драб ПП схопив та скривдив I свiчечку цю лагiдну одняв! В о К в о д а Мовчи, Кезгайле! К е з г а й л о Годi вже мовчать! (Пiдходить ще ближче до Меланки). Iди вiдсiль. Iди, моя голубко... Куди своК ти горе принесла? В звiряче лiгво, де твою журбу Та бiле пiр'я в шмаття розiрвуть. М е л а н к а О, нi! О, нi, мiй рицарю, не бiйся... Цю свiчку я - побачиш - донесу. Чи можу я не донести ПП, Коли вона життя мого Iвана! Що кажеш ти? Чи К ж такая сила, Щоб свiчку цю у мене загасила? З моПм життям, з моПм життям хiба! Кезгайло мовчки приладжуК ПП свiчку в лiхтарi, потiм закутуК ПП кирею. В о К в о д а Ось бачиш, мiй Кезгайле маловiрний, Ця дiвчина смiливiша за тебе. М е л а н к а Прощай, мiй пане... дякую тобi. Виходить. Кезгайло хапаК свою кирею i бiжить до дверей. Во К в о д а Назад, Кезгайле!.. К е з г а й л о (виймаК меч). З нею я пiду! В о К в о д а Нi кроку далi! Зупинiть його! Рицарi виймають мечi й заступають Кезгайловi дорогу. Чи п'яний ти, чи присягу забув? Кезгайло вергаК меч на землю. К е з г а й л о Так, я забув, що драб я, а не рицар... В о К в о д а Авжеж п'яний... Замкнiть його на вежi, Аж поки хмiль рицарський не пройде. Кезгайла виводять. Тепер нехай турботи всi мовчать - Панове, знов до кубкiв i дiвчат! Р и ц а р i Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять - Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат! Завiса. ДIЯ П'ЯТА Недалеко вiд Магiстратського майдану на Подолi. Вузькi кривi вулицi. Лiворуч на першому планi ганок ВоскресенськоП церкви. Темна й буряна осiння нiч. I Кiлька мiщан i ремiсникiв крадькома збираються купками в темрявi. - Хто тут? - СвоП... - Це ти, Передерiю? - Ну й хвища, хай ПП! - Ну, що ти чув? - Це ковалi? - Вони.- Хто бачив Чопа? - У Прiськи вiн - забрала до себе... - Живий? - Живий. Нехай тепер шукають... - А Свiчка де? - Гнобителi... Кати! - Чи був хто в замку? - В замок не пускають. I замкнутi всi брами цiлий день. I Магiстрат замкнуто... Варта скрiзь. - Мене самого мало не схопили... -Балабуху схопили... - I Шпака. - Та доки ж нам терпiти цю наругу! - Товаришi - нещастя... Свiчку вже Засуджено на горло... - Де ти чув? - Коляндра чув. Невже ж ми це допустим! - Й Меланка зникла. Мабуть, i ПП ПроклятiП схопили душогуби. П е р е д е р i й Невже ж ми це, товаришi-брати, Невже ж ми це допустим, щоб його, Щоб кращого у нас згубили брата? Коли скарають Свiчку, то яка ж На нас паде неслава i ганьба! В с i Цього не буде! Краще всi тодi Загинемо, а Свiчки не дамо! К а п у с т а I де ж воно це видано таке, Щоб за весiлля страчувать людей... Нащо вже був немилосердий рицар Мартин Гаштольд... запеклая душа, Людей карав... А щоб весiлля - нi, З весiлля вiн нiкого не хапав... Мелася... люба.... свiчечка ясна... Недовго ж нам свiтила ти, жаданко... Згасили радiсть нашу i твою... В с i Товаришi! На визвiл! Не дамо, Щоб сором нашi голови укрив! Пiдходить Чiп - голова йому зав'язана, в руках величезна дубина. За ним Прiся. Ч i п Кого лупить? Кажiть - кого товкти? В с i Чiп! Чiп прийшов! Та тихше-бо, дурний. Ч i п Ну, то ходiм! Чого ж ви тут ждете? До зброП всi! Трощiть катiв проклятих! На визвiл Свiчки! В замок всi гуртом! П р i с я (чiпляКться за його руку). Василечку! Мiй любий! Схаменись! Тебе ж шукають... в тебе ж голова Поранена... Ч i п Це буде Пй похмiлля! Товаришi! За Свiччине весiлля! В с i За Свiччине весiлля! Хай його Навiк запам'ятають душогуби! - Товаришi! Дозiр! Дозiр iде! З-за рогу виходить загiн жовнiрiв iз смолоскипами. П е р е д е р i й Товаришi, всi тихо по хатах, Хай кожен цех напоготовi буде На перший поклик линути на бiй. В с i (тихо). Нiхто не спать! Чекати гасла! Ч i п А гаслом буде "Свiччине весiлля". Дозiр пiдiйшов. О с м н и к Гей, хто тут К! Всi зараз по хатах! П р i с я (вiдтягаК Чопа). Василечку, Василечку, тiкай, Тебе ж побачать. Ч i п От лиха година! Попався дiвцi в лапи. О с м н и к Розходись! Бо зараз всiх в хурдигу заберу. В с i (один одному тихо). За Свiч-чи-не ве-сiл-ля... О с м н и к Розходься! Юрба зникаК в темрявi. Жовнiри проходять далi. II Пусто. Темно. Вiтер з завиванням проноситься по вузьких вулицях. Чути кiлька тихих далеких ударiв дзвона. З лiвого боку увiходять Ольшанський i Козелiус. О л ь ш а н с ь к и й Та це ж безумство! Свiчку вiдпустить, Бунтiвника одвертого, що завтра ж На замок цiле мiсто поведе! То де ж вона? ЏП ти бачив? К о з е л i у с Нi. Я стежкою коротшою побiг, Аби тебе остерегти, мiй княже, Вона ж пiшла десь - певно, тим шляхом I, мабуть, тут повинна десь пройти. О л ь ш а н с ь к и й Вона одна? К о з е л i ус Одна. Дивись, якраз Сама летить в твоП голубка руки. О л ь ш а н с ь к и й Так, так. ПП вiзьму я... тiльки як? Не хочу гвалтом я ПП здобути... К о з е л i у с Ти можеш так зробити, щоб вона Сама тобi любов'ю заплатила. Адже ж указ пiдписано - ось вiн, I Свiчку маКш право ти скарати. Вiзьми катiв - i як вона прийде, Примусь ПП, сама щоб вибирала: Любов - чи смерть. О л ь ш а н с ь к и й Диявол! К о з е л i у с Твiй слуга. Лиш не забудь мене в своПх молитвах, О л ь ш а н с ь к и й Гаразд - ходiм. Якщо ПП вiзьму, Тебе всього я золотом засиплю, О дiвчино чудова, не кляни, Що мушу злом тебе я добувати... Коли ж нема такоП в свiтi плати, Щоб я не дав за тебе сатанi. Виходять. III З лiвого боку входять двоК пiдпилих ченцiв у скуфейках - Симеон та Фока. Фока Ну й крутить же - бодай його крутило! Чи довго ж ти водитимеш мене? С и м е о н Ой, у полi метелиця, Чому монах не жениться? Нащо менi женитися, Буду i так живитися... Ф о к а Та де ж вона, блудниця та, живе? С и м е о н Та я ж казав, отутечки за рогом. Ф о к а Та брешеш ти, ми двадцять тих рогiв Проходили, а жодноП немаК. С и м е о н О маловiрний! Я ж у неП був I в сiцевих многажди обретахся. Яка ж смачна! А губи, яко мед! А пишна та гаряча, як пампушка. Коли б ПП ти прелестi узрКл, То духом би i плотiю воспрянул. Ф о к а Та де ж вона, прелесниця сiя? С и м е о н Отутечки - тепер вже недалеко. В завулку, де шинок, за кушнiром. Не в кушнiра, а проти - у дворi. Отут i Ксть Капернаум сей злачний, Iде же аз многажди согрКших. Ф о к а Ну, то ходiм, бодай тебе крутило, В Капернаум, до того кушнiра. С и м е о н Не в кушнiра, кажу тобi, а проти. Ф о к а Чи в кушнiра, чи проти - все Пдно, Аби пустила пiд рядно. Виходять хитаючись праворуч. IV З глибини виходить Меланка зi свiчкою в лiхтарi, яку вона захищаК киреКю. Кирея й чудове вбрання заляпанi болотом, подертi, руки подряпанi в кров. Але свiчка горить. М е л а н к а Вже сил нема... Але вже, мабуть, близько. О, тiльки б сили стало донести... О, тiльки б тут не впасти на дорозi, Як падала на тiй слизькiй горi... Не чую нiг... Лице горить од вiтру, Тремтять колiна... руки всi в кровi I змерзли... i не держать лiхтаря... О боже ж мiй, знов хвища налетiла, ЗгасаК вогник... гасне вогник мiй... I захисту... i захисту немаК... (Майже падаК на церковнi сходи лiворуч, прикриваюча всiм тiлом лiхтар). О, не гаси, о, не гаси, благаю, О вiтре любий, мого лiхтаря! Ти ж вiльний... цiлий свiт перед тобою, Лети мерщiй на поле, до Днiпра. Мене ж не муч, нещасну, - пожалiй Хоч ти мене, о вiтре, вiтре мiй! (Плаче. Пiдводиться хитаючись i робить кiлька крокiв). ЗдаКться, тихше... змилосердивсь... зник... О, тiльки б тут нiхто не зачепив... О боже... хтось iде. ТiкаК. З лiвого боку виходить новий дозiр iз смолоскипами i осмником на чолi. Жовнiри заступають Пй дорогу. О с м н и к Стiй! Хто iде? Ще з лiхтарем? Куди це ти iдеш? Не знаКш, що ходить тепер не вiльно? Берiть ПП! М е л а н к а Нi, нi! Що кажеш ти? Мене не можна затримать - не можна, В мене наказ од пана воКводи, I цей лiхтар - ти бачиш - я його До Порубу повинна донести - До Порубу, щоб визволить людину - Його ж скарають - чуКш ти? - i я Тут гаяти не можу i хвилини. Ось цей наказ. О с м н и к НемаК нам часу. Ходiм до замку - писар розбере. М е л а н к а Ти збожеволiв! Я... до замку знов? По тiй горi! Нi, нi, смiКшся ти. Тобi ж кажу, не маю я хвилини, Його скарають. О с м н и к Заберiть ПП! Жовнiри беруть Меланку за плечi, вона вириваКться. М е л а н к а О, змилуйся! Якби ти тiльки знав, Де я була. Яку терпiла муку... Коли з гори несла оцей лiхтар, О, подивись... в багнi, в кровi всi руки. Промокла вся, замерзла... скiльки раз Зривалася i падала я з кручi, I в розпачi, щоб вогник не погас, Чiплялася за терен я колючий... Пiдводилась... i знову йшла i йшла, Не чула нiг, не бачила дороги, Нi диких псiв, що кидались пiд ноги, Нi бурi, що лице моК сiкла! Не чула я, не бачила нiчого, Бо iншоП не вiдала мети - Як вогник цей незгасним донести. I донесла... Ти ж бачиш, вiн горить. Не згаснув вiн, мiй огник неоцiнний, Хай блимаК вiн ледве, хай тремтить, Але живий - i не менi однiй Засвiтить вiн в нещасну цю годину... Невже ж у тебе стiльки зла, Щоби вiднять у мене те Кдине, Що я крiзь терн i бурю пронесла! О с м н и к Говориш добре, дiвчино, - проте Нема часу з тобою розмовляти, Ходiм до замку. М е л а н к а (зриваК з шиП намисто з дукатами). Бачиш цi дукати, Намисто це чудове, дороге - Вiзьми його i вiдпусти, благаю, О, вiдпусти, благаю, ти мене! О с м н и к (бере намисто). Хай буде так! Iди! Рушаймо далi! М е л а н к а О, дякую. (Дозiр проходить). Тепер мерщiй, мерщiй! О, тiльки б знов нiхто не зачепив. V З правого боку вертаються Симеон i Фока. Ф о к а А щоб тебе з таким Капернаумом! Замiсть дiвчат дрючком по головi. С и м е о н На бiса ж ти полiз до кушнiра? О йолопе! Не в кушнiра, а проти. Ф о к а Чи ти здурiв! Ти ж сам туди полiз. С и м е о н Та ну тебе... Стривай. Знайшли! Вона! (Бiжить до Меланки й хапаК ПП за кирею). Њ дiвчина! Та ще яка красуня. Ще з лiхтарем. Якраз з Капернаума! Ну, то веди ж скорiше нас до себе, В Капернаум солодкоП утiхи. Ф о к а (обiймаК ПП з другого боку). А поки що - сладчайше поцiлуй. М е л а н к а (вiдштовхуК Фоку). Геть, блудники, ледаща довгополi! Не сором вам чiплятись до дiвчат? ШтовхаК Симеона, той падаК, сама тiкаК в глибину. Ф о к а Оце тобi Капернаум солодкий! С и м е о н Њго же й ти, здаКться, воспрiя? Ф о к а Ну й халепа! Невже на цiлий КиПв Не залишилось жодноП повiП? Чи бурею куди Пх занесло? С и м е о н Стривай, я здумав. Ось в чому причина! Не в кушнiра, а в бондаря вона - Ходiм мерщiй. Тепер я пам'ятаю. Тягне його знову праворуч. Ф о к а Е, нi, стривай. Це зовсiм iнша рiч. У кушнiра, бач, легкий причандал, I то макiтри нашi постраждали. А в бондаря залiзне все: струги, Уторники 1 якiсь там, молотки, Як дасть раза - то вже амiнь, не встанеш. 1 Уторники - iнструменти для виготовлення уторiв - жолобiв на краях бочки, в якi вставляють дно. С и м е о н О маловiрний! Та навiщо ж вiн Даватиме? То ж бондар - не кушнiр. Ходiм мерщiй. Ф о к а Е, нi, стривай, коли ж У бондаря... такi, бач, молотки... Виходять обоК. VI М е л а н к а (вертаКться). Пропало все - погаснув мiй лiхтар... I що ж тепер... i що ж тепер робити... Кого благать... кого? Одна вночi, Беззахисна, безсила, безпорадна... Розчавлена надсильним тягарем... (СiдаК на церковних сходах i плаче). О боже мiй! За що даремну муку На мене ти, нещасную, поклав? За що ж мене довiв ти до розпуки, Навiщо путь тернисту я пройшла! Чи для того ж в борнi я знемагала, Чи для того мiй огник берегла, Щоб вiн загас, а я отут упала I втратила надiю всю мою... Нема в тобi нi правди, нi жалю... (Завмерла в безвихiднiй тузi). З глибини виходить якийсь поважний, гладкий городянин у довгому сукняному кожусi з засвiченим лiхтарем у руцi. М е л а н к а (придивляКться). О боже мiй... Невже... невже вогонь... Невже вогонь менi ти посилаКш... Так... так... лiхтар... (Пiдводиться). О, тiльки б не дозiр... Нi, нi... це так... (Метнулася назустрiч). Добривечiр, мiй пане! Дозволь огню у тебе попрохать. Спiзнилась я i заблудила трошки. Городянин спиняКться i, пiднявши вгору лiхтар, дивиться суворо на Меланку. Г о р о д я н и н Геть, одчепись, лахудро безсоромна! Як смiКш ти до чесних громадян На вулицi зухвало так чiплятись! Iще вогню Пй треба! Подивись Попереду, до чого ти подiбна. По всiх ярах качалася в багнi. Геть, проклята! (ЗамахуКться цiпком). Бо так тебе огрiю, Що без огню в болото полетиш. Проходить. Меланка з жахом кидаКться в свiй куток i ревно плаче. М е л а н к а Ще не кiнець... Ще, мабуть, не до дна Свою весiльну випила я чару... (Застигла в нiмiй розпуцi). VII З глибини виходить хмурий Козека, що веде до кляштора закутану в хутряну кирею Гiльду. Позаду слуга несе лiхтар. Г i л ь д а Далеко ще? Чи скоро той Конвент? Ти, мабуть, сам дороги тут не знаКш. К о з е к а То не моя причина, що вночi ПроПхати не можна в цих завулках I конi там загрузнули в багнi. Тепер вже близько. Г i л ь д а Тихше. Постривай. Хтось плаче тут... чи жiнка... чи дитина. ЗдаКться, тут... Дай свiтло - посвiти. (СхиляКться над Меланкою). Якась нещасна... (ДоторкуКться до ПП плеча). Слухай-но. Хто ти? Чого ти тут, сердешна, притулилась? Меланка опам'яталася й дивиться на неП нетямущим поглядом, не пiдводячись, проте, з мiсця. М е л а н к а О, не жени... О, не жени, благаю. Мене весь час тут мучили... кляли, Знесилена, здрiмалась я... на мить, Бо згаснула... бо згаснула надiя... Гiл ьд а О дiвчина нещасна! К о з е к а Це ж вона! Це ж Свiччина Меланка! Меланка отямилася, зриваКться на ноги. М е л а н к а Боже ж мiй! В тебе К свiтло! Дай менi, благаю, О, засвiти, благаю, мiй лiхтар! Мерщiй, мерщiй! Ти ж бачиш, ось наказ: Коли я свiчку в Поруб донесу, Тодi його я визволю од смертi... Вiн був погас. Але воскресла знов, Воскресла знов тепер моя надiя. Г i л ь д а (що прочитала тим часом наказ). Бiдняточко! Дитинко ж моя люба! Яку ж ти муку мусила знести. (Бере в неП лiхтар i запалюК з свого). Ну, то неси ж, неси мерщiй свiй огник I цей наказ, щоб визволить його. Неси мерщiй! (ЦiлуК ПП). Нi, нi! Я так не можу, Тебе не можу так я залишить. Тебе ще скривдять... Разом всi пiдем, Щоб не було якого ошуканства. М е л а н к а (бере наказ i лiхтар). О дякую, о дякую тобi. Г i л ь д а Ходiм мерщiй! К о з е к а (втручаКться). Ба нi. Цього не можна. Г i л ь д а Як смiКш ти! К о з е к а Тебе повинен я До кляштора негайно одвести I схибити нi кроку не дозволю. Г i л ь д а Та це ж недовго. К о з е к а Навiть i на мить. Г i л ь д а ЏП ж там скривдять! К о з е к а Не моК то дiло. Не гайся, бо насильно вiдведу. Г i л ь д а I справдi... раз у раз я забуваю, Що я сама не бiльше - як раба... Ну, то iди ж - прощай, моя сердешна. (Знову цiлуК Мелаику). Нехай тебе хтось дужчий захистить. М е л а н ка Намучена i скривджена од всiх - Повiк твоКП ласки не забуду. Виходить лiворуч. Г i л ь д а I знову вiн... Яка химерна доля З цим зброярем мiй шлях переплела... Ну, що ж... Веди... без щастя, без любовi До кляштора нарештi я дiйшла... Любов? ЏП згасила... бо не смiю СвоПм огнем ту свiчку запалить, Що iншою любовiю горить... I в кляшторi замкну мою надiю... Виходять всi троК праворуч. VIII Через якусь хвилину з лiвого боку вбiгаК сполохана Меланка. М е л а н к а Куди ж тепер... Там вiн. Там вiн, цей князь. Сюди iде... вiн кинувся за мною. О, краще смерть, нiж стрiнутися з ним!.. Куди ж сховатись?.. Бiжить до церкви й притуляКться грудьми до дверей, ховаючи лiхтар i своК обличчя. Тут... отут в кутку... О, заступи мене, святая дiво! В ту ж мигь вбiгаК Ольшанський. О л ь ш а н с ь к и й Сюди вогню! Свiтiть в усi кутки! Увiходить цiла процесiя: четверо жовнiрiв iз смолоскипами, Козелiус iз пергаментом у руцi, двоК катiв в червоному вбраннi, з мотузками, молотками та якимись клiщами. О л ь ш а н с ь к и й (вихоплюК смолоскип у жовнiра i починаК оглядати всi кутки). А, ось де ти, голубко, притаПлась! (ПовертаК смолоскип жовнiровi i пiдходить до Меланки). Ну, то чого ж, чого ж ти так тремтиш, Чого злякалась, пташко полохлива? Тобi я зла не мислю... лиш мене Послухай ти... (Бере ПП руку). Навiщо тут вночi БлукаКш ти, дитино нерозумна? Ходiм в моП палати, я тебе Зогрiю, заспокою. М е л а н к а Одiйди! Не смiКш ти затримувать мене! В мене наказ i пропуск воКводи! (ВириваКться), Вiн наказав, щоб Свiчку зараз... (Бачить катiв i кричить вражена). А! (Бiжить на вулицю i зараз же вертаКться до Ольшанського, вже сама хапаючи його за руку). Хто це такi! Куди ти з ними йшов? Не смiКш ти! Нi! нi! Скажи, що нi! В мене ж наказ - помилування Свiчцi - I цей вогонь, дивись, я донесла. Чого ж мовчиш? Чого мовчиш! О л ь ш а н с ь к и й Сама, Сама мене ти слухать не хотiла... Спiзнилась ти з помилуванням! М е л а н к а Нi! О л ь ш а н с ь к и й I Свiчку я скарати зараз мушу. М е л а н к а Неправда це! Брехня! Не властен ти Накази воКводинi ламать. Злочинство це. Я зараз побiжу До замку знов. Я зараз. О л ь ш а н с ь к и й (до жовнiрiв). Гей! Рушай! Негайно все до страти наготовить. Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч. М е л а н к а (ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними). Стривайте! Стiйте! Помилився князь... (КидаКться до Ольшанського). О, не жартуй так люто - накажи, Щоб зараз же... ти ж бачиш... ось наказ. О л ь ш а н с ь к и й Рушай вперед! Я зараз сам прийду. Процесiя виходить лiворуч. М е л а н к а Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ... I свiчка ось... ти, може, не читав... Тепер ти бачиш... Випусти ж, благаю, Жаданого, Кдиного мого. О л ь ш а н с ь к и й Безумная! Невже не розумiКш, Що й Свiчку я для того захопив, Щоб за нього купити те Кдине, Без чого жить не можу я... тебе! Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла! М е л а н к а (вiдсахнулась). Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку Безбожную ти цiну захотiв. О, змилуйся! Невже не досить муки, Не досить мук сьогоднi я знесла? О, пожалiй! О л ь ш а н с ь к и й Не пожалiю - нi. Я гину сам - нема такоП плати, Щоб я не дав за тебе сатанi. А ти свою щось дуже цiниш муку. Не мука це, коли об дикий терен Подерла ти весiльний свiй убiр Або в багнi задрипала його - Не мука це. Ти серце пошматуй Об колючки. М е л а н к а (ламаК руки). О, як пошматувала... О л ь ш а н с ь к и й Дiвочу честь за милого життя Не пожалiй в болотi закалять! Ага, тремтиш! М е л а н к а (падаК навколiшки). О, змилуйся, благаю! О л ь ш а н с ь к и й Даремно все. Мовчить моя душа, А в пристрастi немаК милосердя. Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно. Якщо зi мною зараз не пiдеш; Клянусь тобi - зорi вiн не побачить. Хутко йде лiворуч. М е л а н к а О, постривай! (ЛамаК руки). О боже, що ж робити! Туди на глум... на сором... То невже ж I вище хмар нема святоП правди? (Ревно плаче, впавши на землю). О л ь ш а н с ь к й й (з кiнця вулицi). В останнiй раз питаю - чи пiдеш? Вже стукаК сокира, що цвяхи Останнi на помостi забиваК. М е л а н к а (зриваКться на ноги). Нi, нi, стривай! (ХапаК лiхтар). О л ь ш а н с ь к и й Сурмить труба. М е л а н к а Я йду! З диким криком пустилася за Ольшанським. ОбоК зникають лiворуч. IX З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину. Тримаючи ПП з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi, наспiвуючи й хитаючись. Обретохом убо сiце Оний злачний вертоград, I появше там дКвiцу, Суньмо весело назад. Тщетно оную шукали В кушнiра ми во дворi - Лиш макiтри постраждали, Суть-бо злобнi кушнiри. А в мене одна пошана, Що рибалки, що кравцi,- В кушнiра не ночувала, Встану, мабуть, у ченцiв. НинК убо побКдiхом, Нечестивих кушнiрiв, I з дКвiцею утiха Буде нам в монастирi. Веселiтеся, монасi, Слався оний вертоград! Ми до пляшки дуже ласi, Паче ласi до дiвчат. Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затихаК десь далеко. Х Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростаК й шириться. ОзброКнi мечами, списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В декого смолоскипи. ЛунаК гасло повстання: "За Свiччине весiлля". Г о р о д я н и (перекидаються на бiгу уривчастими викликами). - Сюди, брати! За Свiччине весiлля! - Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв! - Всi на майдан. Вже повели на страту! - Товаришi! Вже Свiчку повели! - Гвалтiвники! Гнобителi проклятi! - Всi на майдан! Кияни, до киПв! - За Свiччине весiлля! Бий катiв! - Трощити всiх! - Запалюйте хурдигу! З'являКться Чiп з величезним молотом у руцi. Ч i п За мною, цехи! Кожум'яка йде! За Свiччине весiлля! До киПв! Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця. П е р е д е р i й Товаришi! Товаришi-брати! На приступ всi! Запалюйте хурдигу! На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн Iде туди - хурдигу розбивать, А решта всi до замку, щоб сюди За всяку цiну драбiв не пустить. На Кожум'яцьку браму - всамперед. А iншi хай на Боричевiм взвозi Та на Хрещатiй стежцi стережуть. Веди мене мерщiй на Житнiй торг. (Виходить лiворуч). Г о ро д я н и -Всi на майдан! Хурдигу розбивать! - А ми туди! На Кожум'яцьку браму! - Рибалки на Хрещатик! А кравцi На Боричеву стежку! До киПв! - За Свiччине весiлля! Бий катiв! Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв вбiгаК з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка. Ж о в н i р и Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi! Шевцi смердючi! Шевськая смола! Г о р о д я н и А, ось де ви, попихачi литовськi! Пекельнi драби! Гицелi! Кати! Ж о в н i р и Ще бунтувать, голото навiсна! Г о р о д я н и Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв! Нищiть усе катiвське Пх кубло! З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiймаКться заграва, що освiтлюК всю сцену червоним свiтлом. Г о р о д я н и (трiумфуючи). - Ага! Горить! Горить кубло катiвське! - Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi! - Не до смаку! Ага - не до вподоби! - Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще! - ЗгадаКте ви Свiччине весiлля! Жовнiри тiкають - кiлька падаК. Х т о с ь (вбiгаК). Одбили Свiчку! Наша перемога! I сам тепер вiн б'Кться на чолi. Тюрма горить. Палац князiвський теж. В с i Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним! XI З лiвого боку вбiгаК з мечем у руцi Свiчка. Всi в захватi оточують i вiтають його. Здоров був. Свiчко! Слава Свiчцi! Нехай живе наш Свiчка! Хай живе! С в i ч к а Спасибi ж вам, товаришi-брати. Я вашоП любовi не забуду- Кажiть мерщiй, кажiть-бо, де вона? Невже ПП, невже нiхто не бачив? Увiходить Передерiй. П е р е д е р i й Веди мерщiй. Де ж Свiчка? Свiчка де? Свiчка пiдходить i цiлуК його. А я тебе шукаю скрiзь... Меланка... С в i ч к а Ну, то кажи ж, що з нею, де вона? П е р е д е р i й Злочинство! Бачив хтось, як каштелян ЏП тягнув до себе. С в i ч к а О, прокляття! Цього боявсь я тiльки. То невже ж Нiхто iз вас не мiг ПП доглянуть! Я ж вас благав! Нащо менi життя, Коли ПП КдиноП не буде! На визвiл всi! За мною! Постривай... Хай тiльки попадеться вiн менi... Спалю живцем. На клоччя пошматую! За мною всi! Якщо мою Меланку Не вирвете ви з рук гвалтiвника, Не брат я вам тодi i не товариш. На приступ всi! В с i До помсти! За Меланку! Свiчка та iншi кидаються лiворуч. XII Але в цю мить звiдси, з цiКП вулицi, вибiгаК кiлька городян. В т i к а ч i Рятуйте! Драби в замку! Каштелян! I рицарi в залiзi. Б'ють! С в i ч к а (кидаКться наперерiз). Назад! Нi кроку далi, зрадники! Невже Опудал ви залiзних полякались? Вперед на бiй! I н ш i За Свiччине весiлля! ВибiгаК кiлька жовнiрiв, що тиснуть городян, якi вiдступають з боКм. Попереду Пирхайло, що б'Кться з Чопом, i Ольшанський, що наступаК на якихось двох ковалiв. Один з ковалiв падаК. О л ь ш а н с ь к и й А, будете, бунтiвники проклятi! Крамольники смердючi! А, це ти, Безумцiв зрячих проводир слiпий! ВражаК Передерiя, той падаК. П е р е д е р i й Товаришi... брати... яке ж це щастя, Що довелось за КиПв... i менi... Убогому калiцi... чесно... вмерти... Невже ж... Невже ж це правда? Бачу я, I в смертний час моП одкрились очi. Я бачу всiх. Товаришi... брати... В останнiй бiй! За свiтло i за волю! Тебе я бачу... КиПв... рiдний... мiй... ВмираК. С в i ч к а (неначе тигр, кидаКться на Ольшанського). Товаришi! За смерть Передерiя! До помсти всi! Облиште лиш менi Гадюку цю вельможну розчавить. Так ось яка князiвськая одвага - Ти на слiпих хоробрий та дiвчат! Б'ються на мечах. О л ь ш а н с ь к и й (вiдступаК потроху до церковних сходiв). Ага, це ти, недобитку катiвський. С в i ч к а СвоК держу я слово, i палац Твiй запалю на честь свого весiлля. О л ь ш а н с ь к и й Яке ж весiлля це без молодоП? Спiзнився ти... Палац уже горить... I там вона. Остаточно розлючений Свiчка вибиваК в нього меч i припираК до церковних дверей. С в i ч к а То будь же проклят ти! (ПриставляК меч йому до горла). Куди ПП ти заподiв? Кажи! Тим часом Чiп та iншi знову напосiли на ворогiв i вiдтиснули Пх лiворуч за церкву. Ч i п За Свiччине весiлля! Го-го-го! Трощiть панiв, руйнуйте кодло ПхнК! На сценi тiльки Свiчка й Ольшанський. С в i ч к а Куди ПП ти заподiв, проклятий? О л ь ш а н с ь к и й Шукай тепер! С в i ч к а Живцем тебе спалю, Здеру з живого шкуру! Де вона? О л ь ш а н с ь к и й Шукай тепер, ПП живцем ти спалиш, Бо я ПП в палацi там замкнув. С в i ч к а Диявол! Брешеш! О л ь ш а н с ь к и й Ха-ха-ха! Спiзнився. Даремно ти шукаКш молоду - За тебе я вiнок ПП розвив. С в i ч к а Так подавись цим наклепом пекельним! (УбиваК його). ЏП вiнка хоч би й торкнувся ти, А чистоти його не заплямуКш. То де ж вона?.. Шукать ПП мерщiй. (ПориваКться лiворуч). Але в цю мить Чiп, Капуста та iншi вносять на ношах непритомну Меланку. Лiва рука безживно звисла, праву вона притисла до грудей i держить в нiй свiчку й наказ. Шлюбний ПП убiр подертий i заплямований, коси розпущенi й звислi, на лицi кров. С в i ч к а Меласю, люба! Ластiвко сердешна! Сюди мерщiй! Де ви ПП... Де ви ПП знайшли? Њдина, люба! Вона в кровi! Ношi становлять посерединi кону. Ч i п Ми скрiзь ПП шукали, Палац горiв... Замкнув ПП той кат... I вже з пожежi ледве врятували - Та, мабуть, пiзно. Сволоком якимсь По головi небогу зачепило. С в i ч к а Нi, нi, брехня! Не вiрю, щоб ПП... Не вiрю, щоб ПП я не побачив I голосу голубки не почув. О, подивись, о, подивись, благаю. (ЦiлуК ПП руки). Твiй милий тут... за кого стiльки мук Ти, дiвчино нещасна, прийняла... Води, мерщiй! Несiть води мерщiй! К а п у с т а Дивись... дивись, неначе ворухнулась. Меланка розплющуК очi. С в i ч к а Меласю! Рiдна! М е л а н к а Любий! Ти живий?.. О любий мiй!.. Яка ж... тепер... я рада... С в i ч к а Голубонько! Голубонько моя! М е л а н к а Тебе з тюрми... хотiла врятувати... Пiшла до них... вiн обiцяв менi... Дивись... наказ... як свiчку донесу... Я донесла... А тут мене схопив... Той каштелян... С в i ч к а Яка ж пекельна мука! Утiшся. Вбив я кривдника твого. М е л а н к а Нi, нi. Не бiйся... вiн мене... не скривдив. Боролась я... С в i ч к а Дитиночко моя! М е л а н к а Твоя навiк... Коханий... любий... мiй... Всю нiч тебе... шукала... а тепер... З тобою знов... на нашому... весiллi... Свою Меласю... поцiлуй... прощай... I свiчку цю... що я тобi... ВмираК. С в i ч к а Меласю! Рiдна! Зiронько моя! Не покидай! Не покидай мене! Не дише, вмерла... О, яка ж це мука! (РидаК, схилившись на ПП ноги). Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?.. (Пiдводиться, бере в руки ПП голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно). Заснула ти... А на устах твоПх Така усмiшка жалiсна... i тиха... I слiзонька застигла на очах... (ЦiлуК ПП). Бiдняточко... голубонько бездольна... Яку ж ти муку мусила знести. Коли пила свою весiльну чару, Для милого надiла цей убiр I свiчку цю вiнчальну засвiтила... I ось в кровi, в багнi весiльна сукня, I згасла свiчка, як твоК життя. (По хвилi мовчання вже з запалом). Та не сумуй! Немарно ти терпiла I свiчку цю немарне берегла. На честь твою, моя голубко мила, На честь тих мук, що ти перемогла, Ми знов ПП засвiтим, як на свято, На помсту та на волю з тих огнiв, Що на своПх гнобителiв проклятих Сьогоднi гнiв народний запалив. (Бере з рук Меланчиних свiчку й запалюК вiд смолоскипа). Умерла ти... i твiй убiр чудовий В кровi й багнi, як прапор на вiйнi. Та живi ми! До помсти, до будови Нам не потрiбнi шати осяйнi. Кiптявою укритi ми i потом, В буденних свитах кинемось на бiй, А переможем - знову до роботи... I ось тодi засвiтим огник твiй. I свiчка ця, що ти життям купила, Крiзь дикий терн та бурю пронесла, Що ми огнем повстання запалили, Хай свiтить нам привiтна i ясна. Прощай, голубко! (Нiжно цiлуК ПП в уста). А тепер на приступ! До помсти всi! До волi! До борнi На честь ПП по цiлому геть мiсту Засвiтимо весiльнi ми огнi! КидаКться з пiднятим мечем у глибину, всi за ним. Завiса. 1930