азд! На славу Свiчки! Хай живе Одважний наш зброяр i майстер Свiчка! Цехмейстером його! Цехмейстром? Та що цехмейстром! Вiйтом! Правда, вiйтом! Хто ж, як не вiн, гiднiший вiйтом бути! Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз! Шавулу геть! Хай Свiчка буде вiйтом! К о л я н д р а Стривайте! Тихо! Хтось чужий iде. II Так само в пiвтемрявi розчиняються дверi i входить Шавула. Увiйшовши, зупиняКться i протираК очi. К о л я н д р а Та це Шавула! От така ловись! Про вовка лиш помовка - аж i вiн. Ш а в у л а Що тут таке? Це що? Якi це збори? Свiчки, корогви! Не здурiли ви? Не знаКте хiба, що воКвода Заборонив всi збори та свiчки? Дивись, якi розумнi! Зараз геть Всi по хатах! В с i (обуренi). Ти сам розумний дуже! Тобi чого тут треба? Забирайсь! Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступав, взявшись у боки, на Шавулу. Т е т я н а Ач, вигадав! Тебе ще не спитали! Коли не крутить в носi, то й не чхай! Тут не твоК засипано, а наше, То i не пхайсь до нашого млина. Ще гримаК! Злякалися тебе! Тепер у нас князiвський дозвiл К! В с i Доволi вже дурити вам людей! П ер е д е рiй Ми знаКмо тепер своП права, Ми маКмо князiвський привiлей! К а п у с т а Не продаси нас вдруге воКводi! Т е т я н а Не треба нам такого вiйта! Геть! Запроданець! Iндик пихатий! В с i Зрадник! Запроданець! Ш а в у л а Не показились ви? Де бачили ви того привiлея? Та його ж мишi з'Пли! Т е т я н а Брешеш ти! Тебе з'Пдять хай мишi! В с i Забирайсь! Ш а в у л а Та як ви смiКте! Всi напосiдають i вiдтискують Шавулу до дверей. В с i Та вже побачим! К о л я н д р а Чи смiКмо, чи нi - аби не ти! Ш а в у л а Я воКводi зараз... В с i Хоч до бiса! Виштовхують. Ш а в у л а В хурдигу всiх!.. В с i Iди пiд три чорти. П е р е д е р i й Ось бачите, товаришi-брати, Який це вiйт! В с i Хай Свiчка буде вiйтом! III Пе р е д е р i й Вони вже близько, будьмо ж всi готовi Зустрiнути врочисто молодих. Чiп i Прiся Ч i п Коли ж бо я дiждуся того, Прiсю, Щоб в хату одвезти тебе мою?.. П р i с я Чи бачили! Пiду я в його хату, Де шкiрами на десять гонiв тхне. Ч i п О, не дратуй. Турецькими шовками I килимами вкрию хату всю, Голубити, носити на руках Тебе я буду, Прiсю. П р i с я Ще задавиш. Який швидкий. Геть руки! К о л я н д р а (кепкуК). Ну, то що ж? Чому ж не держиш? Ти ж казав колись - "Не вирвалась, то й цiлувати можна", А тут такоП пташки не вдержав. Ч i п Бикiв хапав за роги, ведмедiв Вiч-на-вiч клав... А тут неначе чари... Слабе дiвча,- а пальчика ПП Одного розiгнути я нездольний! К о л я н д р а Отож-бо й К. Не в силi, мабуть, сила, Дивись, моя Тетяна - сiм пудiв, Мов зайчика мене пiдняти може - А з нею я що хочу, те й роблю, Дарма що сам безсилий та кульгавий. Т е т я н а (пiдбiгаК). Ти тут, Семене - зайчику мiй любий, Ходiм мерщiй - здаКться, вже iдуть. К о л я н д р а Та одчепись. (Чiповi). Оце тобi наука. Ч i п I де воно береться в тих кравцiв! ВбiгаК дiвчина. Д i в ч и н а Готуйтесь! Пдуть, Пдуть молодi! Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях. П е р е д е р i й Всi по мiсцях! Товаришi-брати! Во славу мiста нашого старого, Во славу чесних всiх працiвникiв, Во славу руського народу i землi Засяють хай всi свiчi цеховi! Миттю вся палата освiтлюКться силою свiчок. К а п у с т а Тепер нехай через вогонь пройдуть ЗвичаКм стародавнiм молодi. Музика. Цеховики стають обабiч дверей, утворюючи своПми свiчками щось подiбне до вогняноП завiси, крiзь яку повиннi пройти молодi. IV Свiчка й Меланка входять крiзь вогняну заслону. За ними, вже повiльно, ошатна юрба дружок i бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбраннi з серпанком на головi, що закриваК ПП обличчя. Х о р Ой, пройшла Меланочка крiзь вогонь, Наче щире золото, через горн. Ой, свiти ж Пм, вогнику, все життя, Щоб не було в темряву вороття. Ти в хатинi весело Пм палай, Ясну щастя-доленьку Пм надай. Молодi пiдходять до Тетяни i Капусти, що чекають Пх, перша - з хлiбом, сiллю i медом, що поставленi на вiкно з дiжi, а другий - з двома зеленими, перевитими золотом свiчками та келихом, що стоПть на тацi, яку держить хтось iз товаришiв. Т е т я н а Нехай вас бог благословить святий, Нехай у вас всього в привiллi буде, Удосталь хлiба, меду та вина. К а п у с т а На полi хай у тебе буде повня, А в хатi вiчна згода та любов. П е р ш и й х о р Тупу-тупу коло дiжечки, Навiдала сироПжечки, Що ж нам допiру робити: Чи в хатi свiчки свiтити, Чи сироПжечки брати, Чи вже невiстку вiтати. Њ в нас тарiлочка меду, Йди до нас, невiстко, на беседу. Д р у г и й х о р Ой панове сватове, просимо вас, Прилетiла утiнка в добрий час, Ви ж ПП не бийте, не лайте, Ви ж ПП хорошенько приймайте, Ви ж ПП раненько не будiте, Ви ж ПП мiж людьми не судiте. П е р ш и й х о р Ой невiстко наша жаданка, Ой, не рiк ми тебе жадали, Сiм рокiв меду не пили, Сiм рокiв свiчок не свiтили, Ти ж нам солодша вiд меду. Йди до нас, голубко, на беседу, Ти ж нам яснiша за свiчку, Одкрий нам своК бiле личко. К а п у с т а (знiмаК серпанок з Меланчиного обличчя, зворушений). Отак, Меласю,- сiм рокiв тебе, Мов свiчечку ясную, ми чекали I в темрявi журились, а тепер Ти увiйшла, i раптом засiяла Палата вся вiд радiсних огнiв. М е л а н к а (зворушена, припадаК на мить до його плеча). О мiй дiдусю любий! К а п у с т а I за це Прийми од нас, звичаКм стародавнiм, Зеленую цю свiчку. (ЗапалюК й даК). Хай горить Вона тобi на радiсть та на щастя. А це тобi, вiдважний майстре наш. (ДаК так само Свiчцi). Нехай тебе колись прославить пiсня, Що Свiчка ти - i свiтло нам здобув. Х о р Слава тобi. Свiчко-зброяре, Свiчку ти здобув воску яра, Слава тобi, майстре умiлий, Слава тобi, рицарю смiлий! Капуста бере келих i подаК Свiчцi. К а п у с т а Тепер прийми цю заздоровну чару. Х о р Не пий, Iванко, Першого привiту, Бо перший привiт, Лихий на зустрiт, Оддай маршалку 1 Через праве плече - Нехай вiн виллК, Нехай потече. 1 Маршалок - староста у весiльному обрядi. Свiчка бере келих i передаК через праве плече Коляндрi, який виливаК його на пiдлогу. Т е т я н а (бере другий келих i подаК Свiчцi). Здоровi пийте, дiточки, нехай Солодка й повна буде ваша чара. Свiчка бере й п'К, чергуючись з Меланкою. С в i ч к а Бо славу нашу, браття дорогi, Нехай вовiк живе громада наша! В с i Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi! Передерiй пiдходить до молодих. П е р е д е р i й Хвала тобi, одважний майстре наш! Щасливий будь з дружиною своКю. А ти, Меласю, од мене прийми Цю рiзьблену оздобу на намисто - Найкращий твiр, що я колись скував, Коли ще очi бачили моП. (ДаК Пй золоту оздобу). М е л а н к а (зворушено). Спасибi щире, дядечку мiй любий, О, як би я жадала, щоб вони Прозрiли знов, твоП прекраснi очi. (ЦiлуК його). П е р е д е р i й Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна! Мене сама мов свiтлом ти осяла. В с i Нехай живе наш Свiчка! Хай живе На довгi роки славний майстер наш! Музика Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих навколо всiКП палати, пiсля того садовлять Пх на покутi. Х о р Суньтеся, суньтеся, кравчики, Суньтеся, суньтеся, шевчики, Iз покуття в запiчок, бондарi, Уступайте мiстечко для зорi. Для зорi, для зiроньки, що зiйшла Коло ясна мiсяця край стола. Д р у г и й х о р Бiжи, бiжи, братику, доганяй, Свою любу сестроньку одбирай, Ой бiг любий браточок - не догнав, За боярами рiдненьку не пiзнав, За музиками гучними не почув, Почув тiльки голосочок, як ПП Вже приймали кравчики цеховi. "Добрий вечiр, кравчики, я до вас, Приймiть мене, молоденьку, в добрий час. Бо ж мене нiченька зайняла, IнеКм суконька припала, Русая косонька росою, БiлеК личенько сльозою". П е р ш и й х о р Iди вiд нас, братику, не жалiй, Ми вже твою сестроньку прийняли, По червоному килиму провели, Повну чару меду Пй налили, Цiлував ПП наш майстер молодий, Обсушив ПП вiд iнею-води, Русу косоньку вiд дрiбноП роси, Бiле личко вiд дiвочоП сльози. V Тим часом цеховики вже повстромлювали в свiчники своП свiчки й розсипались по палатi барвистими купками. ПочинаКться невимушена весела метушня. К а п у с т а А що ж, брати, тепер, либонь, не грiх Й по чарцi добрiй випить... (СiдаК за стiл). Панi свахо, Частуй гостей. Та не барись i ти, Дружко мiй любий, наливай чарки. Т е т я н а Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я! Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках. Де-де, а на весiллi люди п'ють. П е р е д е р i й За Свiччине весiлля! Хай живуть На довгi роки Свiчка i Меланка! В с i За Свiччине весiлля! Хай живуть! Х о р По-святому "отче нашi" Дайте нам по повнiй чашi, Пиймо Свiччине весiлля, Щоб у них було привiлля, Згода в хатi, а на полi Щоб всього було доволi. Свiчка бере Меланчинi руки в своП. С в i ч к а Меласю люба! Зiронько моя... Чого ж така смутна та полохлива, Чом слiзоньки алмазнiП блищать В твоПх очах наляканих, журливих? Невже не рада ти хвилинi цiй, Що нас з'Кднала? М е л а н к а Любий, дорогий! Щаслива я... Але... Всi цi вогнi, I свiчi цi, жаркi та осяйнi, Сполохали, збентежили мiй спокiй... Боюся я... здаКться все менi, Що пiд вiкном, там, в темрявi глибокiй, Якiсь зловiщi тiнi зiбрались... I радяться... i вищиряють зуби На наше щастя... С в i ч к а О, не бiйся, люба, Не бiйсь, моя голубко... Усмiхнись, I зникнуть вмить усi ворожi тiнi. К а п у с т а Еге, еге, товаришi-брати, Прийдеться, мабуть, загасить свiчки! Або запнути вiкна. П е р е д е р i й (збентежений). Що таке? Хiба ж яка тривога? К а п у с т а Ну, аякже! Непевна справа. Небезпека всiм. Не бачите хiба, що молодий Поцiлувати хоче молоду? Iще вам мало? Ще не до ладу? (Регоче задоволений). Т е т я н а (в захватi). I здумаК ж старий, бодай ти скис! Бодай тебе iндичка убрикнула! Ще б пак, не небезпека, ха-ха-ха! Нехай цiлуК! Зараз же нехай ЦiлуК молоду, ми ж комарiв Покличемо, щоб свiчки затулили! К о л я н д р а Нехай цiлуК! Просять всi цехи: Кравцi, шевцi, рибалки, теслярi, Бублейницi на смальцi i меду - Хай молодий цiлуК молоду! П е р е д е р i й Нiхто не п'К - зробився мед гiркий. Хай молоду цiлуК молодий. К а п у с т а Вiд всiх цехiв ухвала одностайна: Хай молодi цiлуються негайно. Х о р Ой, робiть, ткачi, завiси Вiкна запинати - Буде зараз мiсяць ясний Зiрку цiлувати. Ой метелики, злiтайтесь, Заслоняйте свiчi - Буде зараз князь княгиню Цiлувати двiчi. Поцiлунок. Тиха нiжна музика. Свiчка пiдводиться, взявши за плечi почервонiлу Меланку, що теж пiдвелась, цiлуК ПП в губи довгим поцiлунком. Хвилина шанобливоП тишi змiнюКться знову бурхливою веселiстю. В с i Гаразд, гаразд! Оце солодка чара, Нехай вона не зсякне вам вовiк! Т е т я н а (в захватi). Оце якраз! Аж губи засвербiли! Аж закортiло i собi того ж! Х о р Цiлував, цiлував - Не нацiлувався, А в саду соловей Не нащебетався. К а п у с т а (витираК вуса). Ну, то чого ж! Давай i ми з тобою Покажемо, як треба, молодим. Т е т я н а Та ну тебе в болото - з бородою Та лiзе цiлуватись, бардадим! 1 1 Бардадим - здоровило. (СпiваК). Цур тобi, прудивусе, Якi в тебе сивi вуса, Яка в тебе борода, Наче стерня в полi. Не пiду я за старого - Бородою коле, Але пiду за такого, (ХапаК Коляндру, той даремно вириваКться). Що сiються вуса - Вiн мене поцiлуК, А я засмiюся! К о л я н д р а Та одчепись! Пусти! Не хочу я. Ой! Дихати... Задавиш, навiсна. Т е т я н а Е, нi, (цiлуК його). попався, кравчику мiй любий, Горобчику кривенький - не втечеш. Ч i п (кепкуК). Ага, попавсь! Виходить, що i в тебе - "Не вирвався - то й цiлувати можна". К о л я н д р а (вiдсапуючись). А ти хоч i ведмiдь, а все ж нiяк В своКП бджiлки меду не дiстанеш. Ч i п Ба нi! Дiстану. (ХапаК Прiсю, що крутилась поряд). Бджiлонько моя! Невже й тепер мене не поцiлуКш! П р i с я (вириваКться). Який швидкий! Неначе рак на греблi. (СпiваК). Не хапайсь цiлувать - я не твоя рiвня, Бо ти мнець-кожум'як, а я бондарiвна, Хоч ти мнеш десять шкiр за одну хвилинку, А менi не зiгнеш пальчика-мiзинка. Ти живеш в Гончарях, а я на Подолi. Не дiстанусь тобi з доброП я волi. ТiкаК. Чiп за нею. К о л я н д р а Чи бачили! Кохайся пiсля цього. Т е т я н а Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела? К ол я н д р а (спiваК). Ти ж мене пiдманула, Ти ж мене пiдвела, Дала менi вечеряти, Та не дала ложки! Хор пiдхоплюК пiсеньку, дехто танцюК. VI К а п у с т а Та що я, католик чи бусурман, Щоб на весiллi та не танцював! (Iде на середину й починаК притупувати). Ану-бо, хехи! До роботи час! Ой, казала менi мати, Щоб музику не кохати, Бо музика-ледащиця Цiлий тиждень волочиться. У недiлю весь день граК, В понедiлок пропиваК, А в вiвторок весь день п'К, А в середу жiнку б'К. В с i До танцiв! Всi до танцiв! Починай! Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих цехiв. Б i л е й ч о р н е Сподобалась ковалю Дiвка-теслярiвна, Нi, тебе я не люблю - Я тобi не рiвня. Не займай мене, мугир, В тебе руки в сажi, А я бiла, наче сир,- Ти мене замажеш! Не дивись, теслярiвно, Чи бiле, чи чорне, А дивись, моя люба, Чи добре пригорне. Де не взявся сiрий вовк - От так веремiя! Теслярiвна ковалю Кинулась на шию. Ой, рятуй мене мерщiй, Хлопче мiй моторний! - Вже забула, що у нього Руки в сажi чорнi. Не дивись, теслярiвно, Чи чорне, чи бiле, А дивись, моя люба, Яка в ньому сила. VII Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброП. Танцi порушуються, i в палату вриваКться озброКний загiн драбiв з Ольшанським, Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядаК Ш а в у л а. К о з е к а А, незаконне зборище! Свiчки! Ш а в у л а (ззаду). Свавiлля! Бунт! Вони мою персону Словами непристойними кляли. К о з е к а Всiм розiйтись! Гасити зараз свiчi! А за вогонь та збори незаконнi Вину сплатить негайно - двадцять кiп На кожен цех, а разом - двiстi сорок. Ш а в у л а (ззаду). Та за мою персону двадцять кiп. Свiчка вириваКться на середину. С в i ч к а Тобi нехай заплатять навiть тридцять - Цiна то Юди - зради серебро! П е р е д е р i й Свавiлля це! Як смiКш ти сюди На мирне свято драбiв наводить! В с i Доволi вже знущання! К чорту драбiв! Ч i п (хапаК дзиглик). Всiх потрощу! Всi забирайтесь геть! П р i с я (чiпляКться за йою плечi). Василечку! Василечку мiй любий! К о з е к а А! Бунт! Свавiлля! Дверi на замок! Мечi з пiхов! Нiкого не пускать! С в i ч к а (побачивши Ольшанського). То, значить, ось який звичай князiвський - Мов татарва, вдиратись до людей. Меланка пориваКться до Свiчки, але Капуста, Тетяна та iншi жiнки ПП затримують. М е л а н к а Iване, любий! К а п у с т а Заспокойся, доню, Гаразд все буде... буде все гаразд... О л ь ш а н с ь к и й Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свiчко! Хiба забув, як всiх нас запросив До себе на весiлля, в час такий, Як все ПодольК свiчками засяК? Де ж молода? (Пiдходить до Меланки). О, яка ж краса... (Бере ПП за пiдборiддя). Iди до нас, красуне бездоганна, На честь твою я запалю вогнi Вiд ЗолотоП брами до Почайни, По цiлому Подолью i Горi! Таку красу чи можна ж вшанувати При цих свiчках в оцiй мiзернiй хатi! Свiчка кидаКться до Ольшанського i вiдштовхуК його од Меланки. С в i ч к а Дивися, княже, щоб на честь ПП Твого палацу я не запалив! О л ь ш а н с ь к и й (вихоплюК меча й нападаК на Свiчку). Зухвалий кмет! Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського. В с i Товаришi! На помiч! Гасiть свiчки! Хапайте лави! Свiчка розпихаК всiх i виходить на середину. С в i ч к а Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi Тепер повинна бути наша мiць. (До Чопа, що вхопив велику лаву). Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми Словами нашу правду довести. Ч i п Що там словами - киКм по макiтрi, Второпають вони куди мерщiй. (Проте ставить лаву). С в i ч к а То слухай же, вельможний каштеляне, I осмники, i писар, що прийшли Насильством наше свiтло загасить. I ти послухай, Юдо... Ш а в у л а Бачте, знов При всiх мою персону ображають! С в i ч к а То знайте ж i затямте всi собi, Що всi права та вiльностi громадськi Затвердив нам князiвський привiлей I маКмо тепер ми право свiтла, I годi вже дурити вам людей. В с i Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму" Гвалтiвники! Гнобителi! Кати! О л ь ш а н с ь к и й Ти помилився, майстре! Привiлей Ваш з'Пли мишi. Ш а в ул а Я ж казав! С в i ч к а Брехня! Ця грамота у нас. (ВиймаК з-за пазухи папiр). I ось ПП перепис, А справжню ми сховали,- i мечем ЗумiКмо ПП ми захистить. Козелiус вихоплюК у Свiчки папiр. К о з е л i у с Так ось яка це миша, що вночi ДержавнiП папери утягла. (РозглядаК нашвидку папiр). Я вказую на нього, як на татя, Державного злочинця. Накажи Його схопить негайно. О л ь ш а н с ь к и й (до варти). Взять його! Варта наближаКться до Свiчки, Меланка з криком пориваКться до нього, жовнiри ПП одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл - починаКться бiйка. М е л а н к а Iване! Любий! Геть, гвалтiвники! Не смiКте його ви! К о з е к а Геть сама! З пiхов мечi! Берiть його! В залiза! С в i чк а Меласю, рiдна... ластiвко моя... (ХапаК важкий дзиглик -до Козеки). Торкнись ПП хоч пальцем - розтрощу Я голову тобi на сто шматкiв! Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують йому руки. Д i в ч а т а Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй! К а п у с т а Меласю, доню... заспокойся, рiдна... П е р е д е р i й Товаришi! На визвiл! Не дамо Товариша на згубу! В с i Бийте Пх! До зброП, цехи! О л ь ш а н с ь к и й А, свавiлля! Бунт! Хапайте всiх! С в i ч к а Товаришi! Назад! Не треба бiйки! Боронiть дiвчат! Меласю боронiть мою, благаю! Вiзьми ПП, Капусто. Ч i п Годi вже. Доволi слiв. До зброП, кожум'яки! Трощiть катiв! Кияни, до киПв! ХапаК велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляКться за нього й затримуК. П р i с я Василечку, Василечку, не йди! Тебе заб'ють. Я все... я все тобi!.. Тебе я поцiлую! Ч i п (вириваКться). Геть! Не рiвня Палкому кожум'яцi бондарiвна! За мною, цехи! Кожум'яка йде! О л ь ш а н с ь к и й Крамола! Всiх рубайте! А, це ти! Ц е хи Не пiддавайсь! Лупцюйте душогубiв! Ч i п Де голова князiвська? НападаК на Ольшанського зi своКю лавою, але в цю мить Козека вражаК його мечем у голову. К о з е к а На ж тобi! Чiи падаК. О л ь ш а н с ь к и й Ще голови князiвськоП хотiв! П р i с я Василечку! Мiй любий! Боже ж мiй! Не дивиться... (ЦiлуК його й ревно плаче). О л ь ш а н е ь к и й А, будете тепер! Ремiсникiв переможено. Свiчку та ще кiлькох пов'язано. О л ь ш а не ь к и й Ведiть його! М е л а н к а Iване! Рiдний мiй! (Метнулася до нього, але падаК, зомлiвши). С в i ч к а Меласю! Рiдна! СилкуКться вирватись, кiлька жовнiрiв його стримують. О л ьш а н с ь к и й Не пускай! Держи! Держiть його, крамольника, свавiльця! Мечi до горла! С в i ч к а Браття дорогi! Благаю, бережiть мою Кдину! Дiвчата, Капуста i кiлька майстрiв обережно вiдносять Меланку в глибину хати. О л ь ш а н с ь к и й Рушай до замку! Буде вам похмiлля. (ВитираК кров з обличчя). Ну, майстре Свiчко! Ну й гарячий мед У тебе на весiллi... С в i ч к а Постривай! Ще не скiнчилось Свiччине весiлля! В с i (хмуро й, урочисто). Ще не скiнчилось Свiччине весiлля! Завiса. ДIЯ ЧЕТВЕРТА ВоКводин палац. Вечiр. I ВоКвода, Ольшанський i кiлька рицарiв за кубками при свiчах. (Спiвають). За вiкнами буря бушуК, I хвилi вирують вночi, А в замку красуня гаптуК Кошулю при свiтлi свiчi. ГаптуК i думкою лине На море, де всi кораблi, Де милий далеко десь плине, До рiдноП править землi. I раптом вiкно затремтiло, I вiтер свiчку задув... А дiвчина враз зрозумiла, Що милий ПП утонув... Ольшанський злiсно стукав кулаком об стiл. О л ь ш а н с ь к и й Хiба пiсень немаК веселiших, Що й за вином сумноП завели! В о К в о д а Якраз по цiй погодi, що реве Та скиглить пiд вiкном, неначе жiнка. Та й по твоПх пригодах. Знать, тебе Не дуже частували на весiллi. О л ь ш а н с ь к и й Ще не скiнчилось Свiччине весiлля! Ще молода в коморi не була. В о К в о д а Дивись! Дурниць не здумай наробить. Вже й так менi цю кашу заварили, Що попече всi губи, мабуть, нам. О л ь ш а н с ь к и й Яка нудьга... Хоч би прийшов Кезгайло, Подратували б дурня хоч цього... II Увiходить Кезгайло в киреП. О л ь ш а н с ь к и й А, ось i вiн. Ну, що? Як там, Кезгайле, Ще кожум'яки в замок не iдуть? К е з г а й л о Ну й хвища надворi, нехай Пй бiс! Сiче, плюК в обличчя, з нiг валить... А темно, як в тюрмi... Коли ж i випить, Як не в таку погоду, сто чортiв. О л ь ш а н с ь к и й Тепер в тюрмi не темно, мiй Кезгайле, Бо Свiчка там. Р и ц а р i Ха-ха! I справдi Свiчка Тепер в тюрмi! Недовго тiльки Пй Зосталося горiти, клятiй Свiчцi! К е з г а й л о Завчасно ви глузуКте, панове, Дивiться краще, як би свiчка ця Пожежi нам, бува, не наробила. По всiх ярах глухе каламуття, На Кожум'яки й носа хоч не суй, ХвилюКться ПодольК, тiльки й жде НайменшоП, щоб спалахнути, iскри. О л ь ш а н с ь к и й Ха-ха! Кезгайла, мабуть, скрiзь пече - Ще з тоП ночi, як своПм чханням Вiн Ольбрахтова джуру сполохнув. Регiт. Кезгайло зриваКться i береться за меч. Х т о с ь Не знав, куди подiтись джура бiдний, Так i чкурнув, мов миша, крiзь вiкно. Регiт. К е з г а й л о Я вас навчу, як з мене глузувати, П'яницi безсоромнi! Регiт. В с i Обiзвавсь! В о К в о д а Та ну тебе, Кезгайле, не смiши Ти хоч людей. Тверезий! К е з г а й л о Так. Я п'ю, Але як п'ю, то тiльки... О л ь ш а н с ь к и й (закiнчуК). З перцем. К е з г а й л о Тьху! (СiдаК й п'К). Не хочу з дурнями... Входить Козека. К о зе к а Вельможний пане! Прийшов купець вiрменський, б'К чолом. В о К в о д а Купець вiрменський? А, це, мабуть, той, В якого ми два вози одiбрали, Що поламались з крамом на горi. К о з е к а Так, пане, вiн. В о К в о д а Ну, що ж, нехай увiйде. ПослухаКм, як вiн почне циганить Та викупу нам всiм пропонувать. Ко з е к а То вже й принiс. В о К в о д а Ага! Поклич. К о з е к а (розчиняК дверi). Iди! Увiходить вiрменський купець iз слугою, що держить якийсь сувiй та пакунки. Одразу починаК лементувати. К у п е ц ь Вельможний, найяснiший воКводо! Нечуване нещастя! Два вози! Великi два вози! З верхом обидва! Камха 1 золототкана! Алтабас! Мосульський шовк! Алмази! Перли! Ва! Зламалися на цих горах жахливих. То Пх тепер у мене одняли. Обидва вози. Та за вiщо ж це? При чому ж я? МоП хiба це гори? То ж киПвськi. 1 Камха - коштовна китайська тканина. В о К в о д а Отож-то i воно, Що киПвськi. А ти хiба не знав, Як шахраПв цi гори стережуть? Вози зламались? А навiщо ж Пх Ти накладав чотири на один? Щоб не платити мита? То тепер Не гнiвайся на киПвський закон: Коли вози зламались от Почайни До ЗолотоП брами,- попрощайсь. К у п е ц ь Не можу ж я! Це все моК майно! О, змилуйся, вельможний воКводо! В о К в о д а Такий закон. К у п е ц ь Я вiдкуплюсь. Прийми Оцi дари. Найкращий оксамит! Найкращий шлик 1, гаптований перлом. (ПодаК ВоКводi якусь шапку). Камха олександрiйська. А оце (подаК Кезгайловi невеличкий пакуночок, загорнутий в парчу) Нечувана, дорогоцiнна рiдкощ, ЯкоП навiть в Краковi нема. 1 Шлик - шапка. Кезгайло починаК розгортати безлiч обгорток: парчеву, шовковi рiзних кольорiв. В о К в о д а (в гнiвi кидаК шапку й оксамит). Чи ти здурiв! Та як ти смiв менi Цей мотлох непристойний принести! Лиш золотом Кдиним можеш ти СвоП вози у мене вiдкупить. Давай негайно тисячу дукатiв - Або з очей одразу забирайсь. К у п е ц ь Великий боже! Тисячу дукатiв! Та якби я продав усiх дiтей I самого себе, то i тодi б Я тисячi дукатiв не зiбрав! О, змилуйся, вельможний пане! Кезгайло нарештi розгорнув усi обгортки й дiстав кришталевий флакон. К е з г а й л о (в розпачi). Перець! Регiт. Знов перець, та iще якийсь червоний! (ЧхаК, накочуКться на купця). Та як ти смiв... апчхи! Та як ти смiв! К у п е ц ь Та це ж iндiйський перець, що його I королi не всi ще куштували! К е з г а й л о Та я тебе! К у п е ц ь Панове! В о К в о д а Зараз геть! К у п е ц ь Панове! Рицарi! Вельможнi кавалери! Я маю дар! Я маю викуп! Ва! Я зараз приведу вам трьох невiльниць, Красунь розкiшних. Чарiвних дiвчат, Яких немаК навiть у султана. А як танцюють. А якi цнотливi. Як цукор! Як алмаз! Як абрикос! Як мiсяць на чотирнадцятий день! В о К в о д а Гаразд! Веди. Побачим, що за мед. Р и ц а р i Це iнша рiч. В о К в о д а Та тiльки стережись Яких мармиз пекельних привести. К у п е ц ь Як золото! Рахат-лукум! Халва! Я за хвилину приведу Пх. Ва! Виходить. В о К в о д а То вип'Кмо, панове, за красунь, Що нам щаслива доля посилаК, Якби ще баб нам здихатись своПх - Утнули би рицарську ми розвагу. III Увiходить Козелiус. В о К в о д а А, писарю! Ну що - яка погода? К о з е л i у с Злочинець тут, вельможний воКводо, Його хотiв ти з князем допитать. В о К в о д а Гаразд - веди. У нас якраз К час Мiж кубками - до тоП насолоди, Що нам купець вiрменський обiцяв. Козелiус вiдчиняК дверi - вартовi вводять Свiчку. Хвилина мовчання. В о К в о д а Ну що, гаряча Свiчко, ще тебе Сьогоднiшняя буря не задула? С в i ч к а НемаК в свiтi бурi, щоб огонь Могла задути вiчний та правдивий. Задути можна свiчку, загасить Пожежу навiть можна, навiть всi Жаринки найдрiбнiшi затоптать, Але живий огонь i в кремiнцi ЧекаК лиш, щоб ми його збудили. В о К в о д а (здивований). Ти добре кажеш. Свiчко, тiльки ти Забув одне - не вiльно людям всiм Святий огонь даремно викликать. I проклят, хто, як ти, блюзнiрську руку На заказний той кремiнь пiднесе. (Пiдводиться). Тут я один i князь i воКвода. Я охоронець мирного вогню. А ти хотiв роздуть його в пожежу I мiсто все повстанням сколотить. С в i ч к а Не я почав. Чи не твоП ж кати Без сорому на мирне вдерлись свято - Не кулаком, а правдою хотiв Я перше наше право довести. В о К в о д а Не правдою почав ти, а злодiйством, Не смiКш ти про правду тут казать. Пан писарю, яка належить кара Свавiльниковi й татю за крадiж? К о з е л i у с (перегортаК папери). Њдина кара "хоч i вперше вкрав, Але понад полтину - то повiсить". Судебник Казимира короля, Артикул чотирнадцятий i далi... (ГортаК далi). А Саксон 1 каже: "Хто свавiльну руку На владу предержащу пiднесе I заколот учинить, то злочинця Четвертувать ". 1 Саксон (саксонське зерцало) - збiрник феодаль- ного нiмецького права, укладений близько 1230 р. В ньому вiдбито iнтереси феодалiв. В о К в о д а Доволi для тебе? С в i ч к а Я не боюсь нi смертi, нi тортур. I все ж тобi не загасити свiтла, Що з тьми вiкiв та через стiльки бур Пронiс народ вiдважний i свобiдний. К о з е л i у с Ще кара К - в Саксонi - Singularis 2 - "Хто грамоти державнi украде, Катiвською рукою ослiпить". 2 Окремий випадок (лат.). Свiчка мимоволi вiдхитнувся. В о К в о д а Ага, не до вподоби - затремтiв. Що ж, мабуть, так i зробим - хто дививсь На свiтло заказне, то вже не гiдний На iнше щось поглянути. С в i ч к а (стогне). Меласю.,. Ольшанський пiдвiвся - злорадно. О л ь ш а н с ь к и й Так, так! Ти не побачиш вже ПП - Нi тих очей, як зорi, променистих, Нi свiжих уст, нi чарiвних тих перс, I навiть слiз ПП ти не побачиш, Коли вона заплаче. С в i ч к а (з мукою). Замовчи! В о К в о д а Навiщо ж ти, безумцю ненажерний, Свою любов на славу промiняв? Нащо вона - та грамота тобi? Верни ПП - i завтра ж будеш вiльний. С в i ч к а I справi край? Звiльниш мене, та й квит? Погано ж ти рахуКш, воКводо, Коли життя за грамоту даКш. А хто ж менi поверне ту надiю, Пошану ту, що я колись берiг В моПй душi до того привiлею, До слiв отих брехливих i гучних? Адже ж йому ми вiрили, як сонцю, Гадали ми, що хай лише до нас Повернеться ця грамота князiвська, Як раптом свiт засяК по хатах, I зникнуть всi притуги i насильства, I радiсне народиться життя. I ось коли, коли б вона менi Належала, ця грамота зрадлива, То дурно б я тобi ПП шпурнув, Ще й плюнув би на привiлей брехливий I викупу за нього не схотiв! Та не менi - а цiлому народу Належить ця примара золота, Що за ПП боровся, як за правду, Пригнобленням i потом заплатив. То не тобi ж ПП у нас купити, Хоч би життя за неП обiцяв! О л ь ш а н с ь к и й Зухвалий кмет! На шибеницю зараз! В о К в о д а Так ось яка твоя, виходить, правда: Вже не мене, а князя ти образив, I все ж таки тебе не покараю - Лиш грамоту князiвську поверни. К е з г а й л о (зриваКться з мiсця й пiдходить до Свiчки). Та схаменись! Отямся! Хай Пй цур, Тiй грамотi - не вартi всi вони Такого хлопця гарного, як ти! В о К в о д а Кезгайло, геть! Мовчиш? Не хочеш зради? Ну, то iди! Та добре подивись В останнiй раз на цi свiчки, бо взавтра Займеться не для тебе день новий. С в i ч к а Хоч не менi - для вiльного народу Колись зоря займеться свiтова. К е з г а й л о (хапаК його руки). Отямся, хлопче! Душу всю менi Ти зворушив одвагою своКю С в i ч к а Спасибi, рицарю... В о К в о д а Кезгайло! За вiкном чути сурми, що виграють зорю. Ну, то що ж? Цю грамоту повернеш ти менi? В останнiй раз тебе питаю. С в i ч к а Нi! Сурми помалу стихають. В о К в о д а Ведiть його! Козека i вартовi виводять Свiчку. К е з г а й л о Вельможний воКводо, Сурмить труба. Час замок закривать. Бере свою кирею i йде до дверей. В о е в од а Бекети 1 всi уважно перевiрить. Пiдсилить варту. ЖодноП душi До замку не пускать. Опрiч жiнок Та отого вiрменського купця. 1 Б е к е т - вiйськовий пiкет, сторожа. К е з г а й л о Зроблю я все. Виходять. К о з е л i у с (наближаКться до ВоКводи - стиха). Дозволь тобi, мiй пане, Порадити. Не слiд би Свiчку тут... I небезпечно в замку залишати... Бо К такi... прихильники. В о К в о д а Ага, Я зрозумiв. Iди i накажи, Щоб зараз одвели його в в'язницю, Що в Порубi. О л ь ш а н с ь к и й (пiдводиться). Я сам це накажу I одведу його з моПм загоном. Пiд вiкнами моПми це якраз. I сам його тюремником я буду. В о К в о д а Гаразд! Iди! А ти пиши декрет, Щоб Свiчку завтра вранцi - яко татя - Повiсити на Житньому торгу. IV Увiходить Кмiтич. Ольшанський тим часом вийшов. К м i т и ч Пан воКводо, в мiстi неспокiйно. ХвилюКться ПодольК - всi цехи Нечуваним обуренi насильством. Що робиш ти? Як мiг ти допустить, Щоб на весiлля, наче татарва, Без сорому твоП вдирались слуги? За що схопив ти того зброяра? В чiм винний вiн? Що встав проти наруги, Що смiливо обстав за тi права, Якi сам князь киянам дарував! В о К в о д а (розлючений, стукаК кулаком об стiл). Тут я закон, i князь, i воКвода. Не табiр тут козацький на степу, Де кожен кмет свiй голос маК в радi. Тут я один сам знаю, що роблю. V Хутко входить схвильована Гiльда й одразу кидаКться до ВоКводи. За нею йде хмурий Кезгайло. В о К в о д а Хто там? Сюди не можна! Г i л ь д а Час не жде. I дозволу не можу я питати, Коли людина гине при очах. В о К в о д а Безумна ти! Г i л ь д а Не дивно й збожеволiть В катiвнi цiй. Як мiг ти засудить Його на смерть - на страту? В о К в о д а Замовчи! Г i л ь д а Не замовчу. Не суд це, а злочинство! Карать не можна на смерть лиш за те, Що на весiллi свiчки засвiтили, Що смiлива людина голос свiй За вiльностi громадськi пiдняла! К м i т и ч СвоПм не вiрю вухам. Свiчку ти На горло засудив? Г i л ь д а Коли його СкараКш ти - я завтра ж напишу До князя лист. В о К в о д а (накидаКться на неП з кулаками). Безглузда слюсарiвно! Та я тебе на мiсцi... К м i т и ч (заступаК ПП). Схаменись! Не руш ПП. Не досить ще ганьби? В о К в о д а А, заколот! Геть звiдси, бунтiвник! Тебе самого зараз я схоплю, Рицарi схоплюються i виймають мечi. Хапай його! На мiсцi вбити кмета! К м i т и ч Не схопите. Короткi, мабуть, руки, Щоб ватажка козацького схопить. В о К в о д а Побачимо, чий буде верх... (До Гiльди). А ти До кляштора негайно виряджайсь, Молитись там i каятись ти будеш, Поки химер не збудешся своПх. Пан писарю, негайно напиши В конвент домiнiканський, до абата, Отця IКронiма, що його Ми просимо прийнять дружину нашу. Козелiус уклоняКться й береться писати. А ти, Козеко, зараз одвезеш Вельможну панi в кляштор на ПодольП. Г i л ь д а Корюсь насильству, бо нема в Литвi Вже рицарiв, щоб меч свiй пiдняли За жiнку та за правду. Кезгайло вириваКться вперед i виймаК до половини свiй меч iз пiхов. В о К в о д а (грiзно). Геть, Кезгайле! Ти комендант. Про присягу забув? Кезгайло в розпачi вганяК меч назад i з горя вихиляК кубок. К м i т и ч В Литвi нема, а на степу ще К. Не в золотi, не в крицi, як оцi, А в свитах драних рицарi одважнi. I завтра же до Вiльни я помчу Та про киян всi кривди сповiщу. Виходить. Гiльда за ним. Козелiус подаК ВоКводi листа. Той мовчки пiдписуК i оддаК Козецi, i той, уклонившись, виходить. В о К в о д а (одразу вихиляК кубка). Хай Вельнас забере усiх жiнок До себе в пекло разом з каштеляном, Що цю безглузду кашу заварив! П и р х а й л о Як забере? А ти забув красунь, Що нам купець вiрменський приведе? Буря стрясаК вiкно. К е з г а й л о Бач, як гуде. Диявол то радiК, Що совiсть ми рицарську продали. В о К в о д а Нехай гуде! Аби дiвчат принiс. Увiходить Янулiс. Я н у л i с Купець вiрменський. К е з г а й л о (хреститься). Наше мiсце свято! В о К в о д а Ага, нарештi. Зараз же веди. Входить вiрменський купець. За ним троК схiдних слуг вносять на руках три наглухо загорнутi сувоП i становлять Пх посерединi зали. В о К в о д а (здивований пiдводиться). Що це таке? Знов килими турецькi? К у п е ц ь Де килими? Красунi, що таких НемаК i в султана. Ананас! Жасмин! Троянда! Першого гатунку! Три дiвчини невиннi, як алмаз! О грушi запашнi, що на устах Ви танете солодким поцiлунком! О перса дiв! О втiхо! О халва! Дiвчата стоять нерухомо. Козелiус приглядаКться зацiкавлений. В о К в о д а Чого ж вони загорнутi, мов цукор? К у п е ц ь Коли ж така жахлива хуртовина. Яка ж погода! Хвища! Буря! Ва! З сувоПв чути чхання. О, вже зачхали. О, суворий край! Це викуп мiй, вельможний пане. Купець i слуги розгортають дiвчат, що починають крутитись i нарештi випурхують iз своПх обгорток, мов яскравi барвистi метелики, ледве прикритi прозорим серпанком iз золотими блискiтками... Р и ц а р i (в захватi). А! Схiднi танцi. В о К в о д а Гаразд! Приймаю. Можеш взять вози. Такий товар i вдруге нам вези. Купець, уклонившись, виходить iз слугами i Янулiсом. В о К в о д а (пригортаК до себе одну з дiвчат). Повнiше кубки! Хай вони дзвенять На злiсть цехам ще голоснiше бурi! При сяйвi свiч, в обiймах цих дiвчат Женiть думки докучливi i хмурi, Хоч заколот, хоч мiсто все гори, Панове, бенкетуймо до зорi! Р и ц а р i (спiвають). Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять, Хто смiл - бенкетуйте, цiлуйте дiвчат! Хай хлопи бунтують, хай буря гарчить, На бурю К мури, на хлопiв - мечi. Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять, Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат. Тихо вiдхиляються дверi, i, нiким не помiчена, входить закутана з головою в чорну кирею Меланка. Дiйшовши до середини зали, вона зупиняКться, затуливши на мить очi рукою, вражена гострим переходом вiд темряви до свiтла. Так вона стоПть, неначе чорна статуя, нерухома, опустивши руки, поки ПП не помiчаК Кезгайло, що, здивований, починаК протирати очi. К е з г а й л о Панове, тихо! Скiльки тут дiвчат? В о К в о д а Як скiльки? Хiба ти сам не бачиш? ЗдаКться, три. К е з г а й л о (пiдводиться). Як три? А це ж яка? (Пiдходить до Меланки). Стривайте... (Лiчить, вказуючи пальцем). Раз, двi, три, а це четверта. Три голих, а одна закутана, як нiч. В о К в о д а (пiдводиться здивований). I справдi... Що таке? Невже ПП Забув купець вiрменський розгорнуть? Гей, дiвчино! Хто ти така i звiдки? Рицарi теж пiдходять. Меланка, як i перше, нерухома. Хто ти така? СтягаК з ПП плечей кирею, що падаК бiля ПП нiг. Тепер вона в своКму чудовому шлюбному вбраннi голубого шовку - в руцi у неП згасла зелена свiчка. Як i перше, вона нерухома. К о з е л i у с Це Свiччина Меланка! К е з г а й л о Яка ж краса! В о К в о д а Так ось вона яка... Яка ж краса чудова та примiтна... Що ж ти мовчиш? Чого ти хочеш? М е л а н к а Свiтла! В о К в о д а Що кажеш ти? М е л а н к а О, засвiти, благаю, Мою ти свiчку... У мене ПП Згасили... а за що - не знаю... Хiба за те, що радiсно менi Було в той час, в чудову ту годину... Палата вся сiяла од огнiв, I свiчка ця горiла... i моП Держав вiн руки... любий мiй, Кдиний. I в очi я дивилася яснi. I раптом наче вихор налетiв- Померкло все... i згасли всi свiчки, I милого, Кдиного немаК... Р и ц а р i Вона безумна. М е л а н к а (кидаКться до нiг ВоКводи). Милостi благаю. О, змилуйся, благаю всiм святим! О, поверни мою любов Кдину, О, поверни щасливу ту годину I свiчку цю весiльну засвiти. Мовчання. Всi збентеженi. К е з г а й л о Невже твоК не зворушила серце Голубка ця i тиха i сумна? О, змилуйся! В о К в о д а I справдi зворушила СвоПм благанням душу ти мою... Встань, дiвчино... Вiдмовити несила, Коли у мене просиш ти вогню. Гаразд! Твою я свiчку запалю, Але нехай розсудить вища сила, Чи Пй горiть, чи гаснуть без жалю, Нехай тебе розсудить Праурима, Богиня свiтла, що в лiсах Литви Вогонь пильнуК вiчний, невгасимий. Якщо вона укриК вогник твiй I свiчку цю од бурi захистить, (бере в Меланки ПП свiчку i запалюК вiд канделябра на столi) Клянусь, вiн буде вiльний i живий. (ДаК Пй запалену свiчку - вона мовчки бере). Пиши наказ, пане писарю: "Негайно З тюрми Iвана Свiчку вiдпустить, Якщо на доказ нашого наказу Тобi горящу свiчку принесуть". Козелiус пише. Якщо богиня буде милостива I вогник твiй од бурi захистить, I донесеш його ти, до в'язницi, Що в Порубi на Житньому торгу,- Тодi, клянусь вогнем живим i вiльним, Живий i вiльний буде твiй Iван. Коли ж загасне свiчка - значить, так Судила доля, i тодi умре, Тодi умре твiй милий, бо не можу Я вирок Праурими скасувать. Козелiус подаК ВоКводi грамоту з печаткою, вiн пiдписуК. Потiм бере з пiдлоги пустий лiхтар i подаК його дiвчинi разом з наказом. Та