Iван Кочерга. Свiччине весiлля
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ПЕРЕДМОВА
Коли я випадково натрапив на мотив "заборони свiтла", мотив, що й
послужив темою для цiКП драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати
барвисту картину суто мiського життя i соцiальноП боротьби в стародавньому
мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби
УкраПни за свою волю i самобутню культуру.
У двох грамотах литовських князiв (1494 i 1506 рр.), що володiли тодi
КиКвом, е коротенька звiстка про те, як киПвськi воКводи заборонили,
немовби з протипожежних мiркувань, засвiчувати свiтло "в домКх" киПвських
городян i ремiсникiв, стягаючи в разi непослуху чималi для того часу
штрафи. Тяжка ця заборона тривала, очевидно, не менш як 15 рокiв, бо в
грамотi 1494 р. вона згадуКться як факт, що вже iснував, i минуло ще 12
рокiв, як нарештi 1506 р. цю заборону остаточно скасував уже новий король
Сiгiзмунд. Iнших вiдомостей про iсторiю "заказаного свiтла" я не знайшов.
Грамота 1506 р., що "отложила" заборону свiтла, посилаКться на скаргу в
цiй справi киян. Проте i попередня грамота 1494 року каже про такi самi
скарги, що не заважало воКводам ще 12 рокiв тримати в темрявi ремiсничi
"кiнцi" великого мiста. Отже, не буде великим порушенням художньоП правди,
коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим
князям, киПвськi ремiсники i городяни не витримали й активно
запротестували проти знущання.
Хоч як там було в дiйсностi, але такий поетичний мотив, як заборона
свiтла в цiлому мiстi, даК дорогоцiнну змогу змалювати стародавнК цехове
ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з
феодалами за мiськi привiлеП i права.
Пiсля запровадження в КиКвi Магдебурзького права цехове життя на
початку XVI столiття було в повному розквiтi. Всi отi кравцi, шевцi,
рибалки, теслярi, золотарi, бондарi, кушнiри, ковалi, стрiльцi й багато
iнших, про життя яких у КиКвi згадують тогочаснi джерела - звiсно, не
могли залишатись байдужими глядачами насильства феодального панства з
заказаним свiтлом, що вiд його заборони терпiли насамперед саме "нижчi",
трудовi верстви тодiшнього суспiльства.
З мотивом заборони свiтла, що його даК згаданий iсторичний епiзод, я
зв'язав вiдомий киПвський звичай "женити свiчку" першого вересня, що
справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття.
Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за
свiтло киПвських ремiсникiв. Для цього я поставив у центрi поеми вигадану
постать ремiсника-зброяра Свiчки, з весiллям якого i зв'язав перипетiП
драми i самоП боротьби ремiсникiв за свiтло.
Запровадження в драмi цього мотиву вимагало iнсценiзацiП стародавнього
весiльного ритуалу. Це утворювало небезпеку розгубити в сирому
етнографiзмi драматичне напруження поеми, i, щоб уникнути цього, я
дозволив собi символiчну поетизацiю весiльного ритуалу в рамцi цехових
мотивiв, оскiльки весiлля вiдбуваКться на об'Кднаних зборах усiх цехiв.
Ось те, що я вважав за потрiбне сказати щодо сюжету i зовнiшньоП
побудови моКП драматичноП поеми.
Тепер не зайвим буде обiзнатись, бодай в загальних рисах, з топографiКю
тогочасного (1506 р.) КиКва, принаймнi тих його мiсць, якi е
безпосередньою сценою цiКП дiП.
За тих часiв КиПв ледве почав оживати пiсля жахливого руйнування, якого
зазнав в 1482 роцi вiд кримського хана Менглi-Гiрея, що "КiКв взя i огнем
сожже". Нагiрна частина мiста - Старий город - була занедбана, зруйнована
i не пiдiймалася з руПн аж до XVII столiття. Все мiське життя за часiв
нашоП драми було зосереджене на Подолi, що звався тодi ПодольК або Нижнiй
город.
Тут, в тiсних i кривих вулицях, кипiло торговельне i промислове життя
мiста, тут, в убогих, ушитих соломою хатах, жили мiщани, ремiсники, купцi
та iнший киПвський люд. На великому майданi, де тепер будинок КиПвенерго,
мiстився Магiстрат - мiсце, де було зосереджене мiське самоврядування за
Магдебурзьким правом, а далi на захiд, пiд горою, був Житнiй торг - назва,
що збереглася й досi.
На захiд вiд Подолья здiймалася над його кривими вуличками гора, так
звана Вздихальниця, що являК собою вiдногу СтарокиПвських високостей, але
трохи нижча за них. Тепер над кручею цiКП гори стоПть АндрiПвська церква,
тодi ж усю цю високiсть, а також сумiжну з нею Киселiвку (назва пiзнiша)
займав КиПвський замок, що його збудували десь, певно, в XV ст. литовськi
князi, щоб закрiпити свою владу в здобутому ними КиКвi.
Отже, з одного боку ПодольК - центр мiщанського i цехового життя, з
другого - пануюча над ним Вздихальниця з литовським замком (Гора) - i К
мiсце дiП нашоП драми.
Головна i найвигiднiша дорога з Подолья до замку йшла в обхiд на захiд,
а потiм на пiвдень, огинаючи гору таким способом: з Житнього торгу повз
гору Щекавицю, що стояла на пiвнiч проти Вздихальницi, через Кожум'яцьку
браму i так званий Копирiв Кiнець i далi через передмiстя Кожум'яки -
назва, що збереглася за вiдповiдною вуличкою до останнього часу. Копирiв
Кiнець, де автор мiстить оселю своКП героПнi Меланки, знаходився, отже, на
дорозi мiж Горою з ПП замком i ПодольКм, що вiд нього вiн вiддiлявся
згаданою Кожум'яцькою брамою i був трохи вищий.
Сам же по собi Копирiв Кiнець мiстився мiж Замковою горою
(Вздихальницею) i протилежною горою Скавикою (Щекавицею) в найвужчому мiж
ними мiсцi. Щекавицька вулиця iснуК, як вiдомо, i тепер. Отже, Копирiв
Кiнець, в якому починаКться дiя драми, знаходився недалеко Житнього торгу,
на захiд вiд нього. Кожум'яки, що обгинали Вздихальницю i замок з заходу,
являли собою глибоку долину - яр, де протiкала рiчечка Киянка (назва
збереглась i тепер), i були вони тодi, як вже сказано, найвигiднiшим
сполученням мiж ПодольКм i старим городом (через КиПвську браму) i зокрема
замком. Це було глухе, темне вночi передмiстя, де по схилах ярiв тулилися
вбогi хатини гончарiв i кожум'як; до них належить i змальований у п'Ксi
Чiп. Њ безперечнi пiдстави гадати, що в цих Кожум'яках завжди таПлося
глухе незадоволення i назрiвала опозицiя литовському урядовi, що чекала
найменшого приводу, щоб спалахнути одвертим заколотом. В нашiй драмi
дорога з ЗамковоП гори на Житнiй торг К та путь, що ПП мусила пройти
Меланка з своПм лiхтарем, щоб урятувати вiд страти Свiчку. Цiлком
зрозумiло, що, крiм Кожум'яцькоП дороги, було ще багато iнших сполучень
(стежок) мiж ПодольКм i Старим городом (ось як Боричiв узвiз та iншi), але
всi вони були ще крутiшi, хоч i коротшi. Ось i Меланка мусила пройти такою
стежкою, вийшовши з ВоКводиноП брами. Переходячи до самого замку -
резиденцiП литовського воКводи та його залоги, треба насамперед сказати,
що немаК цiлком точних вiдомостей, коли саме вiдбудовано цей замок пiсля
жахливоП його руйнацiП Менглi-ГiреКм в 1482 р. Все-таки К деякi пiдстави
гадати, що за часiв нашоП драми (1506 р.) замок уже був знову збудований.
Вiн займав чималу територiю, весь обгороджений мiцними дерев'яними стiнами
з 15 триповерховими вежами. У двох вежах були брами - одна на пiвнiч,
проти Щекавицi, так звана ВоКводина брама, i друга на пiвдень - Драбська
(жовнiрська) брама, а невеличка площадка перед цiКю брамою правила за
лобне мiсце - тут карали на горло. На однiй з веж були великi мiськi
дзигарi, що теж згадуються в п'Ксi. В стiнах замку, крiм палацу самого
воКводи, було чимало всяких будiвель рiзних вiйськових чинiв та жовнiрськi
казарми. Тут же мали своП будинки вiйт i ще декiлька найповажнiших
городян.
Отже, дiП драми розвиваються в таких мiсцях: перша - в Копиревому
Кiнцi, бiля Кожум'яцькоП брами, що вела з замковоП дороги на ПодольК;
друга i четверта - в замку, у воКводиному палацi; третя - в Магiстратi та
ПодольП; п'ята - на однiй з подольських вуличок недалеко вiд великого
Подольського майдану.
Хочеться сказати ще кiлька слiв якщо не про iдейну настанову поеми, -
вона зрозумiла й ясна, - то про образ Меланки, дiвчини, яка проносить
тремтячий, але незгаслий вогник крiзь бурю i терни своКП весiльноП ночi.
Цей образ К поетичним символом УкраПни, що "з тьми вiкiв та через сгiльки
бур" пронесла незгаслим живий вогник своКП волi й культури, вогник, що
розгорiвся потiм таким чудесним полум'ям вiд огнiв ЖовтневоП революцiП.
Таке розумiння цього образу, що його створення я вважаю кращим дiлом свого
лiтературного життя, прийнято i в критицi та в iсторiП украПнськоП
лiтератури.
АВТОР.
ДIЙОВI ОСОБИ:
В о К в о д а КиПвський
Г i л ь д а, його дружина.
К н я з ь О л ь ш а н с ь к и й, каштелян1.
I в а н С в i ч к а, зброяр.
М е л а н к а, дiвчина.
Ш а в у л а, вiйт КиПвський.
К о з е л i у с, писар.
П е р е д е р i й, слiпий золотар.
Ч i п, кожум'яка.
К о л я н д р а, кравець.
К а п у с т а, цехмейстер.
Т е т я н а, бублейниця.
П р i с я, дiвчина.
К м i т и ч, зем'янин звенигородський.
К е з г а й л о, рицар, комендант замку.
Р у з я, його дружина.
П и р х а й л о, рицар литовський.
Ф л о р i а н, джура.
К о з е к а, осмник 2.
Я н у л i с, ловчий воКводин.
У л ь р i к а, служниця.
К у п е ц ь перекопський.
К у п е ц ь вiрменський.
С и м е о н)
Ф о к а
Б а л а б у х а, кушнiр.
Ш п а к, бондар.
М е л е ш к о, коваль.
З с х i д н i н е в i л ь н и ц i.
Г о р о д я н и н з лiхтарем.
Д i в ч и н к а ПередерiКва.
Цеховi, мiщани, городяни, дiвчата, жовнiри, осмники, литовськi рицарi.
ДiКться в КиКвi восени 1506 р.
1 Каштелян - сановник, що засiдав у польському сеймi.
2 Осмник - дрiбний урядовець княжий.
ДIЯ ПЕРША
В I Д М I Н А П Е Р Ш А
Старий КиПв 1506 року. Копирiв Кiнець перед Нижнiм городом. Лiворуч
Кожум'яцька брама, що веде на ПодольК, в глибинi церква Симеона, праворуч
кiлька хат, серед них - Меланчина. Вiддалiк видно гору Вздихальницю з
Литовським замком. До нього йде дорога цiКю вулицею. На виступi СимеоновоП
брами в нiшi жеврiК лампадка. Час перед вечором. Золота осiнь.
I
Дiвчата спiвають i ходять кружка. На чолi - Прiся. Входить, трохи
шкутильгаючи, кравець Коляндра, худорлявий i веселий хлопець.
К о л я н д р а
Та що це ви сумноП завели?
Побавились би краще, погуляли,
А хочете - i я допоможу.
П р i с я
I справдi, сестри, - нум варити пиво!
2 д i в ч и н а
Нi, краще в женчика!
3 д i в ч и н а
Чи в коструба! 1
1 Коструб - яструб.
П р i с я
Ба нi!
В кострубонька гуляти не годиться,
Веснянка це, а зараз осенiК.
Мов золотом укрило всi яри...
2 д i в ч и н а
Тодi про свiчку! Саме до ладу!
Давно лора про свiчку вже спiвать.
З д i в ч и н а
Гаразд, гаразд!
П р i с я
А хто за свiчку буде?
2 д i в ч и н а
Наталочка. Вона ж у нас струнка,
Мов свiчечка, i, як вона, бiленька.
Виводить на середину гарненьку, дуже молоду дiвчину.
2 д i в ч и н а
Ставай свiти.
3 д i в ч и н а
А я за вiтра буду.
Дмухатиму, щоб свiчку загасить!
К о л я н д р а
Нi, краще я! Я так на вас подую,
Що всi спiдницi вгору полетять.
П р i с я
Та ну тебе! Женiть його, дiвчата!
З д i в ч и н а
А я тивуном 1 буду.
1 Тiун - управляв феодальним маКтком та керував дружиною, що перебувала
в замку.
2 д i в ч и н а
Я дяком.
П р i с я
Ну, годi вже - ставайте до ладу.
К о л я н д р а
Та що спiвать про свiчку, все Пдно
Хоч як спiвай, а потемки сиди,
Бо свiтло заборонено свiтить...
П р i с я
I справдi... вже й Семен не за горами,
А в хатi не побачиш каганця...
К о л я н д р а
Заборонив проклятий воКвода...
Проте менi байдуже, бо дiвчат
I в темрявi зумiю я намацать -
Як пишний стан або палкi вуста,
Цiлуй мерщiй - такий у мене звичай.
Без каганця дорогу я знайду
До вас, моП дiвчата-сироПжки.
ХапаК й цiлуК дiвчат - тi з реготом вiдбиваються.
Д i в ч а т а
Та ну тебе в болото! Одчепись!
П р i с я
Ач, вигадав, ласуне кривоногий!
Женiть його, дiвчата! Годi вже!
Ставайте всi гарненько по мiсцях -
Ти тут, ти тут, а ви сюди, а ви
Ставайте колом, свiчку бережiть.
Всi по мiсцях? Тепер спiвайте, сестри.
(Поважно).
Про свiчку нашу пiсню заведем.
Дiвчата розбиваються на два гуртки. Один утворюК коло, всерединi якого
стоПть Наталочка - "свiчка", а другий, в якому Вiтер, Дяк i Тивуни,
намагаКться прорвати коло, розiгруючи все, про що спiваК пiсня. Тим часом
з-за брами вийшов Козелiус, городський писар, поважна, худорлява постать у
довгому, облямованому хутром убраннi, з жезлом i великою книжкою пiд
пахвою. СлухаК пiсню, непохвально хитаючи головою.
ПIСНЯ ПРО СВIЧКУ
Нас бджiлка премудра навчила,
Як свiтло здобути вночi,
I з ярого воску злiпили
Ми свiчку, ми свiчку собi.
Ой ладо, ой ладо, злiпили
Ми свiчку на втiху в журбi!
I вабить до гурту нас свiчка,
До працi, до дружнiх пiсень.
I з нею осiнняя нiчка
Нам радiсна й ясна, як день.
Ой ладо, осiнняя нiчка
Нам радiсна й ясна, як день.
I вiтер даремно осiннiй
ЛютуК, щоб свiчку задуть,
Не пустимо вiтру ми в сiни,
Лети - не до нас твоя путь.
Ой ладо, не пустимо в сiни,
Лети - не до нас твоя путь!
А дяк заходився патлатий,
Щоб свiчку до церкви забрать,
Прогнали дяка ми iз хати:
Iди в свою церкву спiвать!
Ой ладо, прогнали iз хати,
Iди в свою церкву спiвать!
I княжi тивуни ярились,
Щоб свiчку-красуню згасить,
Та ми i од них одкупились.
А свiчка i досi горить.
Ой ладо, ой ладо, i досi
Ясна наша свiчка горить.
Свiти же нам, свiчко-красуне,
На радiсть i горе всяк час,
Нi вiтер, нi дяк, нi тивуни
Тебе не однiмуть у нас.
К о з е л i у с
(поважно).
Стривайте, тихо! Як посмiли ви,
Дiвчата голосистi i свавiльнi,
Цю пiсню непристойную спiвать?
Ця пiсня Ксть злочинна i безбожна,
Вона властей законних зневажаК
I матiр нашу, церкву пресвяту.
I аз, урядник воКводи,
Notarius illustrae civitatis 1,
До кари вас негайно притягну.
Не думайте тiкать - я всiх вас знаю
I геть усiх в цю книжку запишу.
1 Писар славноП держави (лат,).
К о л я н д р а
Дивись який! Свiтить не можна свiтла,
То хоч спiвать про це не заважай!
Iди пиши про мито та помiрне,
Про мостове, про сош i верховщину,
Про всi лупецтва, що здираК з нас
Його пресвiтла милость воКвода.
Облиш пiснi дiвочi - з них тобi
Навряд хабар чи iнша здобич буде.
К о з е л i у с
Стривай, стривай, як посидиш в хурдизi,
То iншоП, зухвальче, заспiваКш.
ПочинаК писати в книжцi. Дiвчата оточують Козелiуса.
П р i с я
Та годi-бо - бач, халепа яка,
Вже i спiвати в КиКвi не можна!
2 д i в ч и н а
Та не пишiть. Не будемо спiвать...
3 д i в ч и н а
Не знали ми...
П р i с я
Не ми цю пiсню склали.
К о з е л i у с
Хай буде так. Пробачу перший раз.
А ви за те, дiвчата-чепурушки,
Повиннi всi вiддячити менi -
Солодким вiдкупитись поцiлунком,
Не то - негайно в книжку запишу.
К о л я н д р а
Ач, вигадав драпiжник довгополий -
I на дiвчат вже мито урядив!
Козелiус хапаК й цiлуК дiвчат.
К о з е л i у с
Бджола свiй мед збираК по квiтках
I жодноП, премудра, не минаК.
Д i в ч а т а
Та ну тебе в болото! Ач, який!
Розбiгаються з реготом.
II
З своКП хати виходить Меланка, молода, дуже вродлива дiвчина.
П р i с я
Меласю, люба!
2 д i в ч и н а
Ти хоч нас рятуй.
3 д i в ч и н а
За писарем не можна зовсiм жити!
П р i с я
Шкода, що тебе з нами не було,
Тодi б, напевно, писар не чiплявся,
Ти б свiчкою у нас була, а ми
Таку красуню скривдить не дали б.
Ходiм мерщiй - тепер спiвати вiльно,
Бо писар з нас чимале мито взяв.
К о з е л i у с
Ба нi! Тепер рахунок буде iнший:
Нехай за всiх Меланка викуп дасть,
Бо киПвських дiвчат всiх поцiлунки
Не так солодкi, як ПП один.
П р i с я
Дивись який!
К о з е л i у с
О дiвчино прекрасна,
Повинна ти мене поцiлувать,
Щоб цих дiвчат од кари врятувать,
Чи К ж така краса на свiтi...
ПритягаК Меланку до себе, вона з серцем вiдштовхуК.
М е л а н к а
Геть!
Занадто вже собi ти дозволяКш.
Пан писаре, не для того тебе
Призначив князь i рада ухвалила,
Щоб ти киянам кривди учиняв
Та до дiвчат без сорому чiплявся.
Не молодий, здаКться...
К о з е л i ус
Начувайсь!
За цi слова менi ти ще заплатиш...
К о л я н д р а
От дiвчина! Не те що ви. Орел!
Не схаменувсь, як хрiну пiднесла.
М е л а н к а
(до дiвчат).
Не можу з вами, дiвоньки, гуляти
Сьогоднi я - не до того менi...
Заслабла мати, враз схопило серце,
Заснула щойно, мучилась весь день...
Не знаю вже... чогось такий гнiтючий,
Такий важкий на серце лiг тягар...
Ходжу... i наче лиха все чекаю...
П р i с я
Та бог з тобою! Буде все гаразд.
III
З-за Кожум'яцькоП брами виходить юрба цеховикiв, що вертаються з
засiдання магiстрату, жваво обговорюючи якусь подiю. Серед них кожум'яка
Чiп, золотар Передерiй, цехмейстер Капуста, кушнiр Балабуха, бондар Шпак,
коваль Мелешко. Чiп - велетенського вигляду кожум'яка в шкiряному фартусi.
Капуста - старенький, бiлий, як голуб, Передерiй - вродливий, поважного
вигляду майстер, рокiв пiд 45, з довгастою чорною бородою, слiпий. Його
веде гарненька дiвчинка рокiв 10.
Ч i п
Знущання це! Нiколи не було,
Щоб вiд цехiв такого вимагали!
Та що це ми - невiльники, раби,
Челядники хiба ми воКводи,
На нього щоб робити день i нiч!
Б а л а б у х а
Чи бачили! Робити на дурницю!
Коляндра втуляКться до гурту.
К о л я н д р а
Кажiть-бо що? Невже i магiстрат
Погодився на всi отi вимоги?
К а п у с т а
Погодився! Та хто його питав?
К о л я н д р а
Виходить так - покинь усю роботу,
На воКводу тiльки i працюй!
Ч i п
Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили!
Козелiус обережно наближаКться, прислухаючись.
Б а л а б у х а
Пiвтисячi зробити кожухiв
До покрови! Та що вiн, з глузду з'Пхав!
Козелiус непохвальне хитаК головою.
П е р е д е р i й
Хiба на те ми маКмо своП
Статути цеховi та привiлеП,
Щоб з наших прав знущалися пани
Та на рабiв своПх перевертали!
Ч i п
Вже дихати народу не дають,
Нема кiнця насильству i притугам!
К о з е л i у с
(виходить, затуливши вуха руками).
Не слухаю! Не чую!
Ч i п
Забирайсь!
Ще не таке почуКш, довгополий.
К а п у с т а
З давнiх-давен стоПть громада наша,
Права цехiв ще Вiтовт урядив.
Ч i п
I що ж тепер товаришам казати?
Де взять часу, де сили, щоб оту
Невiльницьку роботу поробить!
К а п у с т а
Де взять часу, щоб тисячу чобiт
До покрови пошити воКводi!
Б а л а б у х а
Та що чобiт! А кожухiв п'ятсот
Пошити на дурницю! Добре дiло!
К о л я н д р а
А триста свит для драбiв! А штанiв
Пiвтисячi!
М е л е ш к о
Та з вас хоча роботу
ВигнiчуК проклятий дерилюд!
А з ковалiв залiзо вимагаК,
Щоб тисячу сокир йому скувать!
Ч i п
Знущання це!
Ш п а к
А дiжки для капусти,
А бочки та барила для вина!
Ч i п
Терпiли все, здаКться. Цiлий рiк
На замок безустанку працювали.
Окопи всi насипали кругом,
Городнi будували, мури, вежi.
То хоч тепер дай дихати людям!
Нi - знов працюй на того воКводу,
Неначе ми не цехи, не майстри,
А панськiП невiльники якiсь!
В с i
Знущання це! Насильство!
К о л я н д р а
Та хоч би
Увечерi могли ми працювати,
А то дивись - i те роби, i те
А свiтла i не думай засвiтить!
Ч i п
Еге, еге! Покинь свою роботу,
Роби на замок - а коли ж робить?
Коли робить, як ночi стали темнi,
А свiтло заборонено свiтить!
П е р е д е р i й
Нечуване, нелюдське то знущання!
Щоб городянин вiльний був не властен
В своПй же хатi свiтло засвiтить!
К о л я н д р а
Та ще яке знущання! Цiлу нiч
По мiсту ходять осмники, шукають,
Чи не горить де в хатi каганець.
Ч i п
В усi щiлини дивляться, крiзь дверi,
I кожну нiч збирають щедру дань
Вiд каганцiв для пана свойого.
К о л я н д р а
Та ще яку! Дванадцять кiп грошей
Беруть вони за кожний каганець.
Це вже не жарт.
Пр i с я
Приходили учора
В заулок наш, до кушнiра Журби,
Застукали вогонь, забрали смушки
I кушнiра самого повели...
2 д i в ч и н а
Були i в нас, та я ще вiддаля
Побачила i встигла загасить.
К о л я н д р а
Драпiжники!
I н ш i
Гнобителi! Кати!
Ч i п
Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили!
П К р е д е р i й
Доволi вже наругу цю терпiть!
Ч i п
Хай свiтло дасть!
В с i
Не дiжде вiн, щоб знов
Ми як раби на замок працювали
Та як кроти сидiли без вогню!
IV
З глибини сцени, з-за рогу св. Симеона, виходить Гiльда, молода,
прекрасна панi, пишно вдягнена в оксамитну сукню, з перлами у волоссi, i
Ульрiка, ПП служниця. Юрба шанобливо даК Пм дорогу.
К о з е л i у с
(поштиво уклоняКться).
Г о л о с и
Дивись, дивись! Дружина воКводи!
Дружина воКводи. Ач яка...
Красуня, що й казати. Чеська лялька...
К о з е л i у с
Моя пошана найяснiшiй панi!
Раптом злiва чути звуки ловецьких сурм. Обидвi жiнки зупиняються
посеред дороги.
Д i в ч а т а
Музика! Сурми!
Близько вже! З-за брами!
Кидаються до брами i дивляться вниз на ПодольК.
Д i в ч а т а
Собаки, вершники!
Дивись, дивись - iще!
Всi в золотi. А зброя - аж горить.
А ферязi1 якi золототканi,
А рицарi мальованi якi!
Дивись, дивись - сюди вже повернули.
1 Ф е р я з ь - рицарський одяг,
К о з е л i у с
(що теж дивиться).
Це найяснiший пан наш воКвода
ВертаКться з ДiвочоП гори,
Де бавився шляхетським полюванням
На кабанiв та на газель лiсових.
У л ь р i к а
(до Гiльди).
Доводиться нам повернутись, панi:
Ловецькi чути сурми - це наш пан
ВертаКться додому.
Г i л ь д а
Менше з тим.
Ти думаКш, що пану воКводi
Не все Пдно, чи дома я, чи нi?
Ба - ось якби, вернувшись з полювання,
Якого пса недолiчився вiн,
Або, ще гiрше, кiнь який загинув,
То iнша рiч. А жiнка - це пусте.
Ходiм мерщiй, ми, може, ще поспiКм
Хоч манiвцем мисливцiв обминуть.
У л ь р i к а
Спiзнились, люба панi. Всi вже тут.
V
Дiвчата з криком кидаються врозтiч. З-за брами виПжджаК, блискучий
похiд. Попереду ловчi iз смиком псiв, далi пан ВоКвода, Ольшанський,
Кезгайло i ще кiлька рицарiв. Несуть кабана, кiлькох газелей. ВоКвода
хмурого, вигляд у, з довгими, вже посивiлими вусами.
Городяни скидають шапки.
ВоКвода, побачивши Гiльду, зупиняКться. До Гiльди.
В о К в о д а
Насправдi, несподiвана то честь,
Клянусь вогнем, що найяснiша панi
Призволила назустрiч вийти нам.
Г i л ь д а
(до ВоКводи).
Не варта я, о мiй ласкавий пане,
Хвали за зустрiч випадкову цю.
Не вiдала, коли ти повернешся,
А йшла своПм звичаКм на ПодольК,
Щоб землякiв провiдати.
В о К в о д а
Га, знов
Отi купцi моравськi та мiщани!
Не в перший раз я бачу, що моПй
Дружинi бiльш сподiбне товариство
Мiщан, купцiв та рiзних слюсарiв,
Нiж рицарiв шляхетних.
Г i л ь д а
Може й так .
Людей нiде я чесних- не цураюсь,
I не моя вина, що земляки
МоП живуть не в замку.
В о К в о д а
(iронiчно).
Що ж - не дивно,
Що панi пориваК так туди,
В болото це, до чорного народу -
То, мабуть, голос кровi...
Г i л ь д а
(згорда).
Може й так.
I роду свойого я не соромлюсь -
То славний рiд майстрiв i зброярiв.
I слухати застольнi вашi спiви
Я встигну ще сьогоднi...
Iдуть з Ульрiкою до брами.
В о К в о д а
(злiсно крiзь зуби).
Слюсарiвна!
Рушайте далi! Гей, сурмiть, роги!
Ч i п
Гнобителi! Чи довго ще на вас
Ми мусимо до поту працювати?
Щоб ви отак пишалися весь вiк
Та курявою очi нам слiпили...
Похiд рушаК далi до замку. Роги. Тим часом Ольшанський, що не зводив
очей з Меланки, сплигнув з коня i пiдiйшов до Козелiуса.
О л ь ш а н с ь к и й
Послухай, дяче! Чи не знаКш ти
Ту дiвчину? Яка ж краса чудова!
Кажи ж бо, хто вона? Якого роду?
I де живе! Вiдкiль така краса!
Неначе та шипшина чи троянда,
Що по ярах цих киПвських цвiте!
К о з е л i у с
Зовуть ПП Меланкою, мiй княже,
I хата то ПП. Я все тобi
Дорогою до замку розповiм.
О л ь ш а н с ь к и й
(палко).
Та що троянда! Вся вона палаК,
Як заграва, як свiтова зоря!
Чи бачив ти, коли насуне хмара
I оловом укриК небозвiд,
КидаК сонце промiнь свiй блискучий
На бiлий мур - i мур тодi горить,
Як золото на хмарi чорно-синiй...
Так i ПП палають нiжнi лиця
Пiд хмаронькою брiв тих соболевих,
А блискавки тим часом вже мигтять
В ПП очах сумних i разом гнiвних.
Яка ж краса i грiзна i чарiвна!
Любов'ю, гвалтом, мертву чи живу,
А я тебе здобуду i вiзьму!
Iдуть обидва в глибину. Ольшанський весь час озираКться на Меланку.
VI
З-за брами входить Iван Свiчка, молодий, вродливий майстер, i зараз же
пориваКться до Меланки. Цеховики оточують його.
В с i
Здоров був. Свiчко! Га, нарештi ти!
Де ти подiвсь? Тут скоПлось таке,
Що дихати нема куди цехам!
С в i ч к а
Добривечiр, товаришi! Здоровi!
Що тут таке, Меласю?
М е л а н к а
О мiй любий!
Яка ж я рада бачити тебе.
Рух у юрбi. Гомiн.
П р i с я
ПоПхали до замку!
2 д i в ч и н а
Як той пан
Дивився на Меласю пильно.
П р i с я
Справдi!
Все озиравсь, аж поки зник з очей.
С в i ч к а
Який то пан?
М е л а н к а
Багато Пх було.
Верталися юрбою з полювання.
ПоПхали до замку...
К о л я н д р а
Ну, тепер
На цiлу нiч пiде бенкетування!
Засвiтиться весь замок од вогнiв,
I до зорi дрижатиме гора
Вiд сурм гучних та вiд пiсень рицарських.
К а п у с т а
Та гавкання собачого...
С в i ч к а
I ось,
В той самий час, коли там на горi
Пани вельможнi гучно бенкетують
При громi сурм та полум'П свiчок,-
Ми в темрявi примушенi томитись
Без свiтла, в темних хатах, як кроти...
Ч i п
Якби ще так! А то ж працюй на нього,
Коли вiн там гуляК на горi!
Ти чув, яку сьогоднi воКвода
На всi цехи роботу урядив?
До покрови зроби i те, i те,
I кожухи, i чоботи, i свити;
Сокири, бочки, дiжки, казани!
А свiтла, як i перше, не даК!
Коли ж тодi робити, будь вiн проклятi
Та доки ж це терпiти!
К о л я н д р а
Та хоч би
Насправдi був такий закон про свiтло!
А то ж свавiлля, примха воКводи,
Щоб грошi брать.
П е р е д е р i й
Дванадцять вже рокiв,
Як грамоту прислав великий князь,
Де скасував безглузду заборону.
I свiтло дав палити вiльно всiм.
А де вона, та грамота? ЏП
Безсоромно загарбав воКвода
I сiм рокiв тримаК пiд замком
Всi нашi привiлеП, надання
I вiльностi всiх киПвських мiщан.
С в i ч к а
I сiм рокiв безмовне наше мiсто,
I темно скрiзь, i сiм рокiв нема
Нi гулянок, нi зборiв цехових...
I сiм рокiв не чути вечорниць.
I сiм рокiв не смiють навiть цехи
СвоПх свiчок врочистих засвiтить!
П е р е д е р i й
Тодi, менi здаКться, що зi мною
Ослiпло цiле мiсто, i нехай
Лиш каганцi засяють по хатах -
То i моП прозрiють бiднi очi,
Що я колись без свiтла попсував.
К а п у с т а
Та ще якi були чудовi очi...
А майстер же який славетний був.
По всiй землi - i в Краковi i в Львовi
ТвоП оздоби знали золотi...
П е р е д е р i й
Всю душу я вкладав в своП оздоби,
До присмерку, до темряви сидiв
I зiр псував над дрiбною рiзьбою...
Якi мережки з золота кував! I так ослiп...
С в i ч к а
Ослiп чудовий майстер,
Що свiчки був не властен засвiтить!
I доки ж це терпiти! О, якби
Цю грамоту князiвськую добути
Iз замку воКводи. Всi б тодi
I каганцi i свiчi запалили
По цiлому Подолью!
Та невже ж
Не доб'Кмось ми наших прав законних?
Та що законних! Людських наших прав!
Нi! Годi вже! Життя не пошкодую,
А привiлеП нашi поверну!
А не вiддасть добром, то вiзьмем силою.
Об заграву шляхетного Пх замку
Тодi засвiтим нашi каганцi!
Ч i п
Це справжнК слово. Це по-кожум'яцьки!
Я сам ладен хоч зараз засвiтить.
К о л я н д р а
Кому ж i засвiтити, як не Свiчцi,
На те ж i Свiчка вiн!
С в i ч к а
I я це доведу.
Хоч головою ляжу, а знайду!
М е л а н к а
О, не буди страшних примар, мiй любий!
Навiщо нам те свiтло, що вночi
Свiтитиме на горе та на згубу,
Пiд дзвiн сполоху й брязкання мечiв?
Тодi нам свiтло любе, як воно
СвоК промiння ллК в затишнiй хатi,
Коли сiм'я вечеря за столом,
Коли дитину колисаК мати...
Благословенне свiтло, що верстат
Працiвника привiтно осяваК...
I прокляте те свiтло, як горять
Всi вулицi од краю i до краю!
С в i ч к а
Амiнь, Меласю,- тiльки що ж робить,
Коли добром нiхто не дасть нам свiтла
Його здобути треба - не молить,
Бо без борнi нiкчемнi всi молитви.
I свiчки мирноП не варта та краПна,
Що в боротьбi ПП не засвiтила.
Ч i п
Святi слова!
П е р е д е р i й
Амiнь.
К а п у с т а
На вiки вiчнi.
Нехай живе громада славна наша,
Нехай цвiтуть Подолье i Гора.
С в i ч к а
I вiльностi всi нашi. I нехай
Не думаК литовський воКвода
Зробити з нас челядникiв своПх!
Ч i п
Не буде так! До вiйта всi!
В с i
До ради!
Не будемо робити на панiв!
Хай грамоти поверне й привiлеП,
Хай свiтло дасть! До вiйта!
К о л я н д р а
Вiйт iде!
Ч i п
Ага, якраз! Тепер нехай не дiжде.
В с i
Нехай не дiжде далi нас дурить!
Ч i п
Хай зараз же iде до воКводи,
За нашi всi вимоги обстаК!
VII
СутенiК. Дiвчата розходяться спiваючи. Меланка йде до себе в хату. З-за
брами повiльно й поважно входить вiйт Шавула, гладкий, у довгому вбраннi з
хутром, з ланцюгом на шиП, i чернець Симеон, теж гладкий, червонолиций i
ще не старий.
Ш а в у л а
Чого це ви зiбрались тут, панове?
Вже пiзнiй час - вечеряти пора...
Ч i п
Вечеряти! Тобi, звичайно, добре
Вечеряти при свiтлi - на горi,
Не те, що нам.
Ш а в у л а
Та й чарку добру випить
Не вадить пiсля праведних трудiв.
Чи так кажу я, отче?
С и м е о н
Суще так.
Бо, як глаголе мудрий син Сирахiв,
Вино Ксть втiха серцю i душi,
Њгда душа його прiКмлет в мiру.
Ш а в у л а
Во славу мiста нашого.
С и м е о н
Амiнь.
Ш а в ул а
I добру ж вчора я почав слив'янку.
Неначе та мальвазiя 1.
1 Мальвазiя - сорт вина.
С и м е о н
Блажен,
Чия вовiк не оскудiК чаша.
Ш а в у л а
I осетра розкiшного привiз
Менi бурмистр Гудима з ЧарториП.
Почнем, премудрий отче?
С и м е о н
В слушний час.
Апостольська то Пжа i споживна.
Ш а в у л а
А може й ви, панове?
Ч i п
Годi вже
Про осетрiв базiкати та чарки,
А про людей i клопоту немаП
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
Та що ти, з глузду з'Пхав
Чи з ланцюга зiрвався?
Ч i п
Розiрву
Всi ланцюги. Де нашi привiлеПв
Де грамоти князiвськi?
П е р е д е р i й
Так, кажи!
Де грамоти всi нашi?
Ш а в у л а
(спантеличений).
Звiсно де - У воКводи в замку.
С в i ч к а
Добре дiло!
Чи не для того ж обрано тебе,
Щоб шанував, держав закони нашi,
Щоб захищав сирiт i все поспiльство,
Щоб вiльностi всi нашi боронив.
А де ж вони? То як же ти дозволив,
Щоб воКвода грамоти забрав?
Ч i п
Еге, кажи! Який же пiсля цього
Ти в бiса вiйт?
Ш а в у л а
Не подурiли ви!
Та я ж при чому тут?
П е р е д е р i й
Адже ж своП млини
Та осетри, бортi1, бобровi гони
Ти боронити вмiКш. То чому ж
Не боронив ти нашi привiлеП
Та вiльностi?
1 Борть - вулик у деревi.
Ш а в у л а
Казати легко вам.
Не боронив! А що ж було робити?
Щоб воКвода взяв та й посадив
Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi!
К а п у с т а
А хоч би взяв. I потерпи за мiсто,
Як потерпiв колись Iван Ходкевич,
Що полонив його Менглi-Гiрей...2
На те ти вiйт.
2 Кримський хан, який 1482 року спалив КиПв.
Ч i п
Млинiв своПх шкодуКш?
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
(в розпачi).
Дались Пм тi млини!
П е р е д е р i й
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
Попав, як пес в цибулю.
С в i ч к а
Який ти вiйт! Чому не написав
До князя ти? Чому мовчиш про кривди?
П е р е д е р i й
Сваритись з воКводою не хтiв?
К а п у с т а
Млини своП борониш... рибнi лови!
Ч i п
Слив'янку смокчеш. Черево ростиш!
С в i ч к а
Виходить, сам ти кривдник i порушник
I вiльностей, i твердостей мiських!
В с i
Не треба нам такого вiйта! Геть!
Ш а в у л а
Та що це ви? Здурiли?
Ч i п
Кривдник!
П е р е д е р i й
Зрадник!
Ш а в у л а
Адже ж несила!
Ч i п
Не берись тодi!
Ш а в у л а
Я сто разiв казав...
П е р е д е р i й
Про осетрiв.
Ш а в у л а
Я пiклувався щиро...
Ч i п
За слив'янку.
Ш а в у л а
Та хай вам цур! Насiли, як джмелi.
С и м е о н
О братiК! Одумайтесь, смирiтесь,
Одкиньте гнiв, i ярость, i хулу,
I срамословiК.
Ч i п
А ти чого, патлатий!
С и м е о н
Апостол Павел каже...
Ч i п
Каже вiн,
Щоб не сував ти носа в наше просо.
С и м е о н
Безбожiе! Кощунство!
Ш а в ул а
Тихше ж бо!
Послухайте, панове!
В с i
Годi слухать.
Ш а в у л а
Побачите - я все зроблю, я знов
Пiду до воКводи.
С в i ч к а
Добре, згода!
Iм'ям киян рiшуче вимагай,
Щоб одложив безглузду заборону,
Щоб привiлеП нашi повернув
I свiтло дав свiтити.
Ш а в у л а
(витираК хусткою пiт).
Все зроблю.
Ну й халепа... хоч не ходи сюдою,
Крiзь браму Кожум'яцьку... краще вже
Кругом ходити - Боричевим взвозом,
Хоч там нагрiКш чуба - все ж не так,
Як тут тобi цеховики нагрiють...
Аж мокрий лоб... Бувайте!
С в i ч к а
Йди здоров!
Ч i п
Дивись, без свiтла краще не вертайся,
Бо в Кожум'яках голову звернеш...
С и м е о н
О чернь безбожная! О суКте суКт!
Входять обидва в глибину, до замку.
Ч i п
Несмачна буде вiйтовi вечеря...
К о л я н д р а
Побачимо, яке з нього пуття.
С в i ч к а
А завтра ж всi гуртом до магiстрату,
Нехай тепер хоч свiтло дасть, хоч нi -
А на панiв не будем працювати!
В с i
Не будемо робити на панiв!
Завiса.
ВIДМIНА ДРУГА
Там же через якусь годину.
I
Стемнiло. На синьому небi встав блiдий молодий мiсяць. Далекi дiвочi
спiви неначе тануть у вечiрньому повiтрi. На горi, в замку, засвiтились
вогники, але в мiстi скрiзь темно, тiльки перед брамою Симеона жеврiК
червона лампадка.
С в i ч к а
(тихенько спiваК).
Темная нiчка над мiстом спустилась,
Мiсяць над замком зiйшов.
Де ж ти, красуне моя, притаПлась,
Вийди на поклик мiй знов!
Стукать не можу, бо зайнятi руки -
Чашу я з медом принiс.
Вийди ж мерщiй, не тягни моП муки:
Жалить комар мене в нiс.
Бджiлки злетiлись на запах медвяний,
Чаша прилипла до рук -
Вийди ж скорiше, о друже бажаний,
Вийди на тихий мiй гук.
- Брешеш, нема в тебе меду, мiй любий,
Бджiлка вночi не лiта.
- В тебе без меду солодкiП губи,
В мене бджола на вустах!
Тихо вiдхиляються дверi i входить Меланка.
Свiчка ПП пригортаК до себе й цiлуК. ОбоК сiдають на лавцi бiля хати.
Меланка пригорнулась до Свiчки, зазираК йому в вiчi.
М е л а н к а
О любий мiй...
С в i ч к а
О зiронька ясна...
М е л а н к а
I все ж таки на тебе я сердита,
Бо мед у тебе тiльки на вустах,
А дiлом болю завдаКш менi ти
I не жалiКш серця ти мого...
С в i ч к а
Та що це ти! Тебе я скривдив, люба?
М е л а н к а
Навiщо, як метелик на вогонь,
Ти рвешся до пригоди та до згуби?
Нащо тобi те свiтло? То хiба
I в темрявi не ясно нам з тобою...
Для мене - цiлий свiт в твоПх очах,
Навiщо ж ти шукаКш неспокою?
Не любиш ти...
С в i ч к а
О любий друже мiй!
Чи не любов од вiку пориваК
Людей на подвиг, на борню, на бiй?
Отак i я на честь твою жадаю
Всi засвiтити в КиКвi вогнi!
М е л а н к а
Боюся я вогнiв нiчних - вони
МоПй душi ворожать тiльки горе...
(Пiдводиться).
Прощай, мiй любий...
С в i ч к а
О, побудь, не йди...
М е л а н к а
Не можу, милий... I матуся хвора,
I пiзно вже...
С в i ч к а
(цiлуК ПП).
До завтрього!
М е л а н к а
Прощай!
(Iде в свою хату).
С в i ч к а
(один).
Прощай, чудова дiвчино... Тобi
Знайду я долю i життя твоК,
Як свiчку тиху, засвiчу i вкрию.
(Дивиться на замок).
А ти стривай, зловiсний княже тьми,
Литовський вовче, ти ще нам заплатиш
За нашi кривди i за свiтло те,
Що з наших хат безсоромно украв.
(Iде в глибину за Симеона, наспiвуючи).
Темная нiчка над мiстом спустилась,
Мiсяць над замком зiйшов,
Де ж ти, красуне моя, притаПлась,
Вийди ж на поклик мiй знов...
ЗникаК.
II
Зовсiм стемнiло. З-за Кожум'яцькоП брами вертаються Гiльда з Ульрiкою,
що несе засвiчений лiхтар. Гiльда зупиняКться, дивлячись на замок.
Г i л ь д а
Бенкет в розпалi... кубками дзвенить
I тiшиться литовськеК рицарство,
Як гучно там!
У л ь р i к а
О панi, я боюсь,
Що гнiватись на нас страшенно буде
Вельможний пан...
Г i л ь д а
Однаково йому,
Чи дома я, чи нi... Якби ти знала,
Як тяжко та як сумно тут менi
В смутному цьому мiстi, що таке
Занедбане i темне, як могила...
По цих ярах, глибоких та крутих, .
Де лiпляться похилi, вбогi хати,
Такi не схожi на ошатний мiй,
Блискучий Кутногорськ...
Тим часом з правого боку виходить Коляндра i ще два цеховики. Побачивши
Гiльду, зупиняються праворуч на першому планi.
К о л я н д р а
Стривайте, тихо.
Це жiнка воКводи з лiхтарем
ВертаКться додому. Нумо, хлопцi,
Давайте налякаКмо ПП;
Щоб лiхтарем людей не дратувала,
Що потемки примушенi сидiть.
1 ц е х о в и к
Гаразд!
2 ц е х о в и к
А нум, гуртом...
1 ц е х о вик
Нехай не дрочить...
К о л я н д р а
Гаси лiхтар. Кидаймось разом... Ну!
В с i
Ого-го-го!
(Кидаються i гасять лiхтар).
Це ти, моравська лялько!
(Скачуть у темрявi навкруги переляканих жiнок).
А будете людей дражнити свiтлом,
Що з наших хат украв твiй чоловiк!
К о л я н д р а
Тягнiть ПП до староП гарбарнi,
Хай потемки посидить до зорi.
Тягнуть.
III
У л ь р i к а
Рятуйте! Пробi!
Ц е х о в и к и
Це тобi не замок.
Це Кожум'яцька брама!
В цю мить Свiчка, що почув крик, кидаКться на порятунок.
С в i ч к а
Геть! Назад!
(Б'К i розганяК цеховикiв).
Як смiКш ти ганьбити наше мiсто
I товариство наше цехове! Негiдники!
Коляндра i цеховики тiкають.
Пробач, шановна панi,
Зухвальство це, i не суди всiх нас.
Я зараз вам дiстану свiтла,- дайте
Менi лiхтар.
Лiзе на примурок Симеона i запалюК лiхтар вiд лампади.
Г i л ь д а
О, дякую тобi,
Кавалере мiй чемний i ласкавий,
Хто ти такий, мiй хлопче?
С в i ч к а
Я зброяр
I майстер Свiчка, киПвського цеху,
Роблю я стрiли, луки i мечi.
Г i л ь д а
(вражена).
То, значить, ми брати по реместву!
Як дивно це. Мiй батько теж зброяр,
Цехмейстер славний мiста Кутногорська,
Який приКмний випадок!
С в i ч к а
Менi
ПриКмно теж - дозволь, я проведу
Тебе до замку, найяснiша панi...
Виходять всi троК повз Симеона, дорогою до замку.
IV
З глибини входять Ольшанський i Козелiус.
О л ь ш а н с ь к и й
Далеко ще?
К о з е л i у с
О нi, ми вже прийшли,
Отут вона живе.
О л ь ш а н с ь к и й
Iди... Яка ж убога
Хатина ця. I в нiй така краса,
Така краса розкiшна й чарiвна.
К о з е л i у с
Я наказав, щоб варта пильнувала
Хатину цю. Нехай хоча на мить
Вона вогонь засвiтить - зараз схоплять
I приведуть до замку.
О л ь ш а н с ь к и й
(нетерпляче).
Йди, кажу.
К о з е л i у с
Тодi вже сам тримай свою голубку.
О л ь ш а н с ь к и й
Iди, кажу.
Козелiус виходить.
Невже така краса
Сама не свiтить, мов алмаз блискучий,
I темряви навкруг не осява?
Не знаю сам, що робиться зi мною,
Неначе чари душу оплели...
А може, й справдi чари... Кажуть всi,
Що в КиКвi гнiздяться чарiвницi
По цих ярах таКмних i крутих...
Хай буде так. Назад нема дороги.
Гей! Вiдчини!
СтукаК в дверi. Меланка виходить iз хати.
М е л а н к а
Хто тут?
О л ь ш а н с ь к ий
Це я...
М е л а н к а
Хто ти?
О л ь ш а н с ь к и й
Я той, кого ти душу полонила
I чарами своПми оплела...
Я князь Ольшанський, каштелян i рицар.
О, не тiкай, благаю - постривай.
Для тебе я покинув ясний замок
I в темний яр спустився, щоб красу
Твою ще раз побачить, чарiвнице.
ХапаК ПП руки.
М е л а н к а
Пусти мене!
О л ь ш а н с ь к и й
О, постривай!
М е л а н к а
Пусти!
Яка ганьба! Хiба князiвський звичай
Хапать дiвчат опiвночi? Пусти,
Менi за тебе соромно.
ВiдштовхуК його.
О л ь ш а н с ь к и й
(затримуК ПП).
Не сором
Таку красу i злочином здобуть.
Не соромно такий алмаз блискучий
До княжого палацу повернуть.
Тебе вiзьму, бо на шляху моКму
Тебе найвища доля нарекла.
М е л а н к а
Не для князiв литовських чи нiмецьких
Моя дiвоча доля - вiльна я.
Iди! На перший раз тобi дарую.
ЗвичаПв, мабуть, наших ти не знав.
Iде до своКП хати.
О л ь ш а н с ь к и й
(один).
I з тим пiшла... спокiйна i прекрасна,
В свою убогу хату, як в палац.
А я стою без розуму i волi,
Неначе блискавка упала мiж очей...
I все ж таки тебе я не зречуся -
Любов'ю, гвалтом, мертву чи живу,
А я тебе здобуду i вiзьму.
Виходить у глибину.
V
Тихо. З-за брами виходять Коляндра i Чiп.
ЧIП
То де ж це ти штани собi подер?
Напевно, лазив до чужоП жiнки,
Та напоровся на чужий кулак.
Це вже у вас така кравецька вдача:
Лизнув, та й ходу... Ласi до жiнок.
К о л я н д р а
Та ну тебе в болото! Причепився.
Багато ти в жiнках тих тямиш... тур...
Ч i п
А що в них тямить? Ухопив - держи,
Не вирвалась - то й цiлувати можна...
К о л я н д р а
Чи бачили! То вирвешся хiба
З таких лабет ведмежих, як у тебе.
Кохання теж... ведмеже...
(СпотикаКться).
А бодай
Ти не дiждав. Як в буцегарнi темно.
Бодай ти там ослiпнув, княже тьми,
За наше свiтло...
Раптом у Меланчинiй хатi спалахнуло свiтло.
К о л я н д р а
(здивовано).
Ой, дивись, дивись,
В Меланки свiт! Чи в розумi вона!
Здурiла дiвка. Зараз же прийдуть,
Причепляться.
Ч i п
Щось скоПлось, напевно.
Меланка вибiгаК з хати.
М е л а н к а
Ой боже ж мiй! Допоможiть! ВмираК!
ВмираК мати. Боже, що робить!
(СтукаК в сусiдню хату).
Марусе! Џвго! О, яке нещастя!
(Бачить Коляндру, бiжить до нього).
Ой, лишенько... Допоможiть. Мерщiй!
Бiжiть мерщiй до лiкаря, до нiмця.
Ч i п
Що на Волоськiй вулицi! Я вмить!
ВибiгаК за браму. Збираються дiвчата, народ... В числi iнших Передерiй.
М е л а н к а
Прокинулась... не може дихать...
К о л я н д р а
(з жахом).
Свiтло!
Що робиш ти! Мерщiй гаси! Мерщiй!
М е л а н к а
(ламаК в розпуцi руки).
СумуК мати в темрявi, благаК,
Щоб засвiтила: моторошно Пй...
О боже, що ж робити, що...
Г о л о с з х а т и
Меласю!
Меланка кидаКться до хати.
Д i в ч а т а
Дозiр! Дозiр iде! Обхiд!
(з жахом).
Пропали.
Гасiть мерщiй!
З глибини увiходить кiлька вартових, з ними осмник Козека з лiхтарем.
Позаду виглядаК Козелiус.
К о з е к а
А, свiтло! Знов непослух!
Чия це хата? Зараз записать.
I взять вину.
Вартовi стукають у дверi.
В а р т о в i
Гей, хто там! Вiдчиняй!
К о з е к а
Тягнiть сюди!
П е р е д е р i й
Стривайте! Тихше ви!
Нещастя тут. Людина умираК.
То майте ж совiсть.
К о з е к а
Геть!
Н а р о д
Гнобителi! Кати!
Знущання це нелюдське! Глум безбожний!
Вартовi вдираються в хату.
Мучителi! Катюги! Доки з нас
Ви будете знущатись!
К о з е к а
Геть усiх!
Свавiлля, бунт?!
Вартовi витягають iз хати Меланку.
А, осьдечки вона,
Красуня ця,- ведiть ПП до замку,
Нехай посидить там.
М е л а н к а
(вириваКться).
Не смiКш ти
Затримувать мене в таку хвилину,
Коли вмираК мати!
К о з е к а
Менше з тим.
Берiть ПП.
Г о л о с з х а т и
Меласю! Доню!
М е л а н к а (в розпачi).
Мамо!
К о з е к а
Берiть ПП.
Меланку схопили.
П е р е д е р i й
Пусти! Не смiКш ти!
Н а р о д
Катюги! Душогуби безсоромнi!
М е л а н к а
Пусти! Вона вмираК! Мамо! Рiдна!
(ПадаК навколiшки).
Пусти мене, благаю всiм святим,
Вона ж вмираК. Мамочко Кдина!
К о з е к а
Тягнiть ПП за руки!
П е р е д е р i й
Бийте Пх!
Н а р о д
Гвалтiвники! Проклятi душогуби!
Геть кривдникiв! Женiть Пх! Бийте Пх!
До бiса драбiв! 1 Годi вже знущання!
1 Д р а б - зневажливе "злидар", "негiдник",
Обуренi городяни наступають на варту.
К о з е к а
Свавiлля! Заколот! З пiхов мечi!
Рушайте далi!
П е р е д е р i К в а д i в ч и н к а
Дядю, я боюсь.
П е р е д е р i й
Не бiйсь, моя дитиночко... не бiйся...
К о з е к а
З пiхов мечi! Рубайте всiх! Женiть,
Ведiть ПП. А, будете, свавiльцi!
Варта виймаК мечi. Бiйка. Городяни вiдступають. Дехто падаК.
Г о л о с iз х а т и
Меласю... доню...
М е л а н к а
Мамо! Мамо рiдна!
Рiднесенька моя! Прощай...
К о з е к а
Вперед!
М е л а н к а
То будьте ж ви всi проклятi навiки,
Насильники, гвалтiвники, кати!
К о з е к а
Ведiть ПП! Рушайте в замок!
Варта, розчищаючи мечами дорогу, виводить Меланку.
П р iс я
(виходить з хати).
Вмерла...
П е р е д е р i й
Чи буде ж край пригнобленню цьому,
Чи буде ж край цiй кривдi безсоромнiй!
Ходiм додому, дiвчинко, ходiм...
Стривай... хтось знову кличе... що таке?
Раптом з-за Симеона чути галас i шум.
Г о л о с С в i ч к и
Товаришi! Сюди, на помiч!
П е р е д е р i й
Свiчка!
Це вiн! Його це голос. Всi туди!
С в i ч к а
До зброП, цехи!
П е р е д е р i й
Так, це вiн! Рушайте!
А ти бiжи додому - я вже сам...
Н а р о д
На визвiл всi! Рушай! До зброП всi!
Д i в ч а т а
Ой боже ж мiй! Ой лишечко! Тiкаймо.
ВбiгаК Чiп.
Ч i п
НемаК лiкаря. Що тут таке?
П е р е д е р i й
Мерщiй
На допомогу Свiчцi i Меланцi -
ЏП взяли!
С в i ч к а
До зброП, кожум'яки!
Ч i п
Тут кожум'яки! Го-го-го! Держись!
ХапаК з землi величезне полiно й кидаКться вперед на крик.
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
Народ з криком сипонув у глибину вулицi.
П е р е д е р i й
(намацуючи цiпком дорогу, йде праворуч).
О доле, доле! Для чого ж менi
Незрячому ти серце розпалила?..
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
ВIДМIНА ПЕРША
Велика похмура зала в замку воКводи; ПП дикого вигляду не можуть
пом'якшити розкiшнi килими й парча, якi укривають грубi брусованi стiни.
Праворуч велике вiкно. День схилився надвечiр. ВоКвода сидить у високому
крiслi, за столом, укритим килимом. Писар Козелiус доповiдаК про справи.
Комендант Кезгайло, високий худий литвин, чекаК наказу. Князь Ольшанський
стоПть бiля вiкна й дивиться на мiсто.
I
Входить ловчий Янулiс.
Я н у л i с
До пана воКводи вiйт Шавула.
В о К в о д а
Нехай зажде. А осмника нема?
Я н у л i с
Козека тут.
В о К в о д а
Скажи, щоб увiйшов.
Янулiс виходить i зараз же вертаКться.
В о К в о д а
(до Козелiуса).
I що ж той Свiчка?
К о з е л i у с
Це ПП жених
I, безперечно, вплутаний в цю справу.
Та мусили його ми вiдпустить,
Бо в той сам час, як свiдчить панi Гiльда,
Якраз ПП вiн боронив од лотрiв 1,
Що на ПП напали в тих ярах.
1 Лотр - розпусник.
В о К в о д а
Чудове товариство в панi Гiльди!
Дiждеться, що ПП я посаджу
До кляштора 2. Ну, що ж! Де той Козека?
2 Кляштор - католицький монастир.
Входить Козека, голова йому зав'язана.
Пане Кезгайле! Треба учинить
Постiйну варту по отих удоллях,
Що йдуть пiд замком, де живе той люд,
Непевний i свавiльний.
О л ь ш а н с ь к и й
(мрiйно про себе).
Де вона
Живе, моя красуня неприступна.
В о К в о д а
При Кожум'яцькiй брамi, потiм там,
Де Копирiв Кiнець i в Кожум'яках.
К о з е л i у с
Зосiбна в Кожум'яках, бо туди
Тепер пiткнутись просто небезпечно,
Хоч не ходи до замку тим шляхом.
О л ь ш а н с ь к и й
Там... там вона живе... i наче в казцi
ЏП страшнi потвори стережуть...
К е з г а й л о
Сьогоднi ж все зроблю, пан воКводо,
I вартових поставлю скрiзь.
(ЧхаК).
Апчхи! А щоб тобi з тим перцем!
К о з е к а
Це вже справдi,
До Кожум'як хоч зовсiм не ходи.
Напали вчора знов на нашу варту,
I голови ми ледве вберегли...
В о К в о д а
Хорошi й ви. Комусь потрiбнi дуже
Дурнi макiтри вашi. Ну, кажи -
Що там iще?
К о з е к а
Великий караван
З товарами прийшов iз Перекопа,
Тобi купцi обвiстку принесли.
В о К в о д а
(жваво).
Що ж ти мовчиш! З обвiсткою купцi?
Нехай несуть. А що там в них, ти бачив?
К о з е к а
Та все як завжди: килими, парча,
Китайка, шовк, камха золототкана,
Шафран, гвоздика, перець i мигдаль.
К е з г а й л о
(обурений).
Як, знову перець? Годi вже! Апчхи!
Не хочу я! Нема моКП згоди!
Це просто глум - щоразу, як купцi
Яку обвiстку в замок принесуть,
То всiм чудовi дiстаються речi:
Китайка, шовк, парча, як жар, блискуча;
Убори всякi, сiдла дорогi -
Менi ж щоразу перець. Годi вже!
В о К в о д а
Та тихше-бо.
К е з г а й л о
Не хочу я i слухать!
В о К в о д а
Такий звичай.
К е з г а й л о
Нема таких звичаПв,
Щоб коменданта перчить раз у раз.
Чи я кабан, чи з начинкою щука!
Дивись, якi розумнiП В мене й так
Заваленi цим перцем всi комори,
I без того я чхаю цiлий день
Вiд цього перцю - горло все подер.
Вся страва з перцем, i горiлка з перцем,
I навiть мед гiркий, як хрiн... Апчхи!
О л ь ш а н с ь к и й
Принаймнi це корисно для любовi -
Адже ж у пана молода жона,
Та ще така красуня.
К е з г а й л о
(хапаКться за меч).
Що таке?
Я покажу тобi, клянусь Перуном,
Як з мене глузувати тут... Апчхи!
В о К в о д а
(втручаКться).
Та тихше-бо, панове! Справдi, ти,
Кезгайле, став пекучий, наче перець.
Я накажу, щоб камфори тобi
Давали замiсть перцю. Ну, то що ж!
Поклич купцiв - нехай несуть дарунки.
Козека виходить.
Побачимо, що там у них. А що,
Знайшли якого майстра, щоб наладив
Нам дзигарi на вежi?
Я н у л i с
(уклоняКться).
Так, знайшли,
Вельможний пане. Свiчка то, зброяр
З Подолья, славний майстер, вiн вже тут.
В о К в о д а
Як, знов той Свiчка? То нехай полiзе
На вежу та огляне дзигарi,
А потiм щоб сюди прийшов.
Я н у л i с
Гаразд!
Виходить.
В о К в о д а
То що ж купцi? Ага - ось i вони.
II
Увiходить схiдний купець з Перекопа з кiлькома слугами, що несуть на
витягнутих руках рiзнi подарунки: золототканi тканини, килими, шовк,
сiдло, схiднi чоботи i т. iн. Козека йде за ними. Статечний, з довгою
сивою бородою, купець тримаКться поважно й спокiйно.
К у п е ц ь
Селям-алейкум, славний воКводо!
Iз Перекопа караван тобi
За зверхнiсть та за ласку подорожню
Дарунками оцими б'К чолом.
Нехай Аллах твоП умножить лiта
У всякому привiллi i добрi.
В о К в о д а
I вам бажаю миру й талану,
За подарунки дякую.
К у п е ц ь
Прийми
Вiд нас цей адамашок злототканий,
Цi килими, китайку, алтабас 1,
Помаранчi свiжi, чемлiт 2 i сап'ян.
1 Алтабас - парча.
2 Чемлiт, чемерка - чоловiчий верхнiй одяг з талiКю, зiбраний ззаду.
В о К в о д а
Гаразд, приймаю.
К у п е ц ь
Хай щастить Аллах.
(ПовертаКться до Ольшанського).
Дозволь тобi, вельможний каштеляне,
Обвiстку теж подарувати - килим,
Пiвлiтра шовку, чемлiт - сагайдак
I на коня прибiр дорогоцiнний.
О л ь ш а н с ь к и й
За подарунок дякую. Стривай!
(Одводить купця набiк, в той час як iншi розглядають дарунки).
Скажи менi, мiй крамарю турецький,-
Чимало, мабуть, бачив ти в своПх
Мандрiвках вiчних - чи не знаКш ти,
А може й в тебе К таке корiння,
Щоб дiвчину до себе привернуть?
К у п е ц ь
Пробач менi на словi цiм, мiй пане,
Якщо такого рицаря, як ти,
Вельможного i гарного, як мiсяць,
Та дiвчина не любить - то цього
Аллах не хоче, мабуть,- i нема
Такого в свiтi зiлля, щоб воно
Ту дiвчину до тебе привернуло.
О л ь ш а н с ь к и й
(в запалi).
Коли Аллах не хоче, то нехай
Диявол сам менi в цiм допоможе!
К у п е ц ь
(з жахом).
Печатка Солеймана хай мене
Од Iблiса лукавого укриК.
Ольшанський в гнiвi вiдходить. Купець повертаКться до Кезгайла -
урочисто.
К у п е ц ь
Тепер тобi, хоробрий коменданте,
ЗвичаКм стародавнiм теж дозволь
Подарувати цей мушкат, шафран
I перець цей найкращий.
Загальний регiт.
К е з г а й л о
(розлючений, вихоплюК меч).
Що таке?
Знов перець! Зараз геть менi, не то
Тебе самого в перець потовчу!
I Перекопа свого не побачиш!
Купець i слуги злякано тiкають.
К у п е ц ь
Рятуйте, гвалт! Аллах моя заступа!
Тiкають, покинувши дарунки.
В о К в о д а
Чи не здурiв ти справдi, мiй Кезгайле?
Сховай свiй меч i не лякай людей.
Пiди до них, пан писарю, i дозвiл
На виПзд Пм iз мiста напиши...
Козелiус, уклонившись, виходить.
Ну, де ж той майстер?
III
Входять Свiчка i Янулiс.
В о К в о д а
А, це ти - ну що ж,
Дивився дзигарi в Клинецькiй вежi?
О л ь ш а н с ь к и й
ЏП жених... не дивно ж, що вона
КнязiвськоП любовi не схотiла...
В о К в о д а
ЗумiКш Пх налагодити?
С в i ч к а
Так,
Попробую, ясновельможний пане.
Я вже знайшов, чого вони не йдуть.
В о К в о д а
Якщо зумiКш - матимеш за працю
П'ятнадцять кiп грошей та п'ять локтiв
Французького сукна.
К е з г а й л о
(ляскаК Свiчку по плечу).
I пачку перцю -
Чудовий перець - в ротi аж горить.
В о К в о д а
Якраз тобi до речi - на весiлля.
С в i ч к а
(хмуро).
Не до весiлля нам, шановний пане,
Якщо не смiКм свiчки засвiтить,
Коли звелись вiд темряви ми й туги.
Коли вiд трупа матерi дiвчат
Без сорому хапають слуги.
Тодi весiлля справлю я своК,
Як все ПодольК свiчками засяК.
В о К в о д а
Чимало ж доведеться зачекать
Тобi часу блискучого такого, -
Не зрiс ще дуб i не вродились бджоли,
Що воску назбирають в дубi тiм
Для тих свiчок...
С в i ч к а
Зате вже К сокира,
Що вирубаК борть в отих дубах.
О л ь ш а н с ь к и й
Щось дуже смiлий ти. Дивись, i в нас
Сокира К про голови свавiльнi...
С в i ч к а
Не про свавiльнi, мабуть, а такi,
Що втiхам вашим панським заважають,
Коли князiвське око до дiвчат
Придивиться, буваК, дуже пильно.
Тобi не раю, княже, я вночi
В ярах ходити наших - темно дуже.
О л ь ш а н с ь к и й
(хапаКться за меч).
Як смiКш ти, зухвальче!
К е з г а й л о
(регоче, радий).
Га! Ха-ха!
Виходить, i у тебе перець К.
У мене в горлi, а у тебе в оцi.
О л ь ш а н с ь к и й
Зухвалий кмете!1 Знатимеш мене,
Коли весiлля здумаКш справляти -
Хоч не покличеш в гостi - сам прийду.
1 К м е т - селянин, хлiбороб.
З брязкотом ховаК меч i виходить.
В о е в о д а
I справдi, щось ти дуже розпустив
Тут язика - iди мерщiй на вежу
I лагодь дзигарi, та пам'ятай
I кожум'якам всiм своПм скажи,
Що замiсть свiтла я по тих ярах
Поставлю варту - буде вам свiтити.
К е з г а й л о
А змерзнете - нагрiК, ха-ха-ха!
В о К в о д а
Тепер iди на вежу.
Свiчка уклоняКться i йде.
К о з е к а
(втручаКться).
Постривай!
А все ж таки менi чогось здаКться,
Що й ти там був, коли в отих ярах
Ми дiвчину затримали за свiтло.
(Береться за голову).
К е з г а й л о
(втручаКться).
А хоч i був! Було тодi хапать,
Коли тобi макiтру вiн пошарпав.
Що б вiн за хлопець був, якби свою
Та дiвчину не мiг одборонити.
Iди, та в другий раз не попадайсь.
Люблю таких. Апчхи! Бодай з тим перцем!
Свiчка виходить.
В о К в о д а
Гей! Що ж той вiйт! Iди скажи, Козеко.
Козека виходить.
Цей Свiчка зух - та небезпечно зараз
Це кожум'яцьке кодло ворушить.
IV
Входять Шавула i Козелiус. Тим часом Кезгайло, усiвшись на дзиглику й
витягнувши довгi своП ноги, починаК з видимим обуренням розглядати своП
подарунки, нюхаК, чхаК, плюК.
К е з г а й л о
I хто той перець вигадав! Апчхи!
Напевно, чорт, щоб дратувать людей...
Ш а в у л а
Чолом тобi, великий воКводо,
Од всiх мiщан, i цехiв, i поспiльства
До тебе в справах наших...
В о К в о д а
Що таке?
Ш а в у л а
Дозволь тобi повiдать по порядку...
В о К в о д а
Коротше тiльки - вже часу нема.
Ш а в у л а
(почила урочисто).
Як вiдомо тобi, громада наша
З давнiх-давен звичаП стародавнi
I вiльностi мiськiП береже.
Ще Вiтовт, князь великий i преславний,
Нам грамоту уставну дарував.
Князь Олександр...
В о К в о д а
(перебиваК).
Кажи до справи ближче,
Облиш князiв - Пх добре знаю сам.
Ш а в у л а
То я ж кажу - князь Олександр...
В о е в о д а
(нетерпляче).
Ти знов!
Доволi вже князiв тут поминати,
Неначе в церквi. Дiло говори.
По що прийшов?
Ш а в у л а
(витираК хусткою лоб).
Та я ж хотiв казати,
А ти менi всi думки сколотив...
Про що, пак, я - екхм, з давнiх-давен
Громада наша твердо й непорушне...
От халепа... зав'яз, як пес в тину.
Громада наша...
В о К в о д а
Чули вже про це!
К е з г а й л о
Понюхай перцю - може, в головi
Яснiше стане.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Вже не перший день,
Бач, скаржаться всi нашi городяни,
Що ти вiд нас всi грамоти забрав.
(ВоКвода стукаК кулаком).
Та це ж не я! Я ж нi! Крий мене боже!
Але ж несила! Скаржаться, що ти
Џм свiтла не даКш вночi свiтити,
Хоча на те князiвський дозвiл К.
I справдi - князь великий Олександр
Нам грамоту давно вже дарував,
Де, всi вини й притуги одложивши,
I свiтло теж дозволив всiм свiтить...
I ось як вiйт...
ВоКвода схоплюКться в гнiвi.
В о К в о д а
Аж ось воно куди!
То ти як вiйт? А ти хiба не знаКш,
Що з ласки ти моКП тiльки вiйт?!
Що справжнiй вiйт я сам, як воКвода!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о К в о д а
Що якби схотiв,
Давно б себе проголосив за вiйта!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого. Я хiба про це...
Про грамоту я тiльки та про свiтло.
В о К в о д а
А, грамоту! А знаКш ти, що в нiй,
В тiй грамотi, написано про вiйта?
Не знаКш?
(ВиймаК з дубовоП окутоП скринi грамоту й кидаК
Козелiусовi).
Прочитай йому мерщiй.
К е з г а й л о
Попався, друже, - вiн тобi наперчить.
В о К в о д а
Читай отут.
К о з е л i у с
(читаК).
"Коли вночi з огнем
На мКсте в домКх сиживали, iно
За те вини з них воКвода брав,
Ми то Пм отложили".
Ш а в у л а
Я ж казав!
В о К в о д а
Послухай краще далi.
К о з е л i у с
(читаК).
"I о том
Нехай войт вКдаКт. А Ксли б нК хотКл
Того смотрКтi войт i от огню
Которая би мКсту шкода..."
В о К в о д а
(грiзно).
ЧуКш?
К о з е л i у с
"Которая би мКсту шкода стала,
Тогда ми маКм самi покарать".
В о К в о д а
Кого карати? Вiйта. Ну, нехай.
Я завтра ж грамоту верну до Ради
I свiтло всiм дозволю. Тiльки сам
Тодi вiдповiдай за шкоду мiсту, -
А як пожежа скоПться, тодi
Не гнiвайся вже, друже мiй ласкавий,
Коли твою я голову дурну
Пiд брамою Пiвденною зiтну.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Та я ж нiчого!
В о К в о д а
(даК йому грамоту).
Нi, тепер бери,
Коли хотiв!
Ш а в у л а
(з жахом).
Та хай Пй цур!
В о К в о д а
Ага!
Не до смаку за все вiдповiдати,
Не до вподоби. Ти ж бо як хотiв?
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о К в о д а
Щоб i владу мати,
I щоб турбот нiяких не було!
Чи ж я чiпав твоП бобровi гони,
Бортi медовi, осетри, млини?
Втручався я коли в твоП прибутки,
Займав коли твiй шостий грош з чиншiв? 1
Чого тобi, дурному, бракувало!
1 Чинш - податок за користування землею.
Ш а в у л а
О боже ж мiй!
В о К в о д а
Сидiв би та мовчав.
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о К в о д а
Пив свою слив'янку.
Ш а в у л а
I цей слив'янку...
В о К в о д а
Џв би осетрiв
Та радий був, що клопоту не маКш!
Не дурно ж пузо он яке вiдпас!
Дивись тепер. Не хочещ в згодi жити,
То я тобi незгоду покажу.
(До Козелiуса - грiзно).
Вiддай йому цi грамоти.
Ш а в у л а
(з жахом).
Не хочу!
Не хочу я! Та пропади вони!
В о К в о д а
Пиши наказ.
Ш а в у л а
(благаК).
О, змилуйся, мiй пане,
Пробач менi за клопiт цей дурний!
(ВитираК хусткою лоб).
В о К в о д а
Не до смаку? Дивись, щоб це востаннК,
Йди поки цiлий, лиха не буди.
(У гнiвi виходить).
К е з г а й л о
Џж осетрiв та пий горiлку з перцем,
I серця не хвилюй дарма!
Ша в у л а
(в розпачi береться за голову).
Ще кажуть - вiйту клопоту нема!
Куди не ткнися - скрiзь одна рахуба:
Там кожум'яки голову гризуть,
Тут воКвода грiК чуба -
I тут i там виходить тiсний кут.
Завiса.
ВIДМIНА ДРУГА
Та сама зала увечерi. Тепер вона урочисто прибрана й освiтлена силою
свiчок. Чути музику й застольнi пiснi з сумiжноП зали, де бенкетуК ВоКвода
з гостями.
Гiльда стоПть край вiкна й дивиться з сумом на темний КиПв.
I
Р и ц а р i
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане в землi,-
Назад земля поверне
Зерно, що Пй дали.
Виносить хвиля перли
З морськоП глибини -
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане на днi.
Не згасли в пущах темних
ЛитовськiП вогнi,
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане у тьмi.
Ульрiка вводить обережно Свiчку.
У л ь р i к а
Постiй отут - ти звiдси все побачиш.
Не тупоти ногами, як ведмiдь.
С в i ч к а
А свiтла ж скiльки! Ось де всi свiчки,
Що в нас забрав вельможний воКвода.
На все б ПодольК стало.
У л ь р i к а
Он, дивись,
То рицар Ольбрахт з Вiльни, що привiз
Пожалування пану воКводi,
А той, що кубок золотий бере,-
Пирхайло-рицар - скiльки ж вiн вина
Та меду може випить - просто жах!
С в i ч к а
А хто отой - суворий, довговусий,
Убраний просто, з шрамом на лицi?
У л ь р i к а
Та це якийсь Звенигородський рицар -
Не рицар - якось дивно Пх зовуть,-
Живуть вони в степу - татарiв б'ють
Й нiкому не коряться - Козир-Косог...
А, здумала. Козак! То ось i цей
Такий козак - старший над ними - Кмiтич.
С в i ч к а
Я чув про нього... Ось би нам таких.
(ОзираКться).
I як би це довiдатися тiльки,
Де грамоти ховаК вiн...
У л ь р i к а
Ходiм...
Не бачу я, що панi тут... Та тихше.
Не тупоти. СтупаК, наче кiнь.
Виходять. Свiчка озираКться.
II
Рузя, Кезгайлова дружина, жвава, кокетлива панi. Пiдходить до Гiльди.
Р у з я
А я тебе шукаю скрiзь! Ми всi
Там бавились в мисливському покоП -
Спiвали, трохи випили. А що ж!
Сидiти та дивитись, як вони
Там вихиляють кубки,- дуже вдячна.
Ти чула, як спiваК Флорiан,
Ольбрахтiв джура? Ах, чудовий хлопчик.
А скiльки знаК всяких вiн пiсень!
Г i л ь д а
Дивись, щоб не прийшлися тi пiснi
Не до смаку твоКму чоловiку...
Р у з я
Ат, вигадки! Доволi вже того,
Що згодилась я жити в цiй хуртизi,
Та ще з таким ведмедем, що його
Лиш перець може трохи зворушити.
Та мiй ведмiдь хоч добрий. А з твоПм -
Нащо вже я весела й нежурлива,-
Не вижила б, здаКться, й трьох хвилин.
Не дивно ж, що i ти така сумна...
Г i л ь д а
Була i я безжурна та щаслива
На батькiвщинi радiснiй моПй...
О, подивись, яке сумне це мiсто-
Як темно там в долинi... жодний вогник
Не свiтиться в хатах, неначе всi
Там вимерли... i чарiвник всесильний
Важку на мiсто руку наложив...
Яка нудьга... Коли я знов побачу
Мiй осяйний, веселий Кутногорськ...
Ру з я
А я мою Варшаву... о, вже йдуть.
Ну, постривай - тепер ми затанцюКм,
I джуру я нiкому не вiддам!
III
Чути гучну розмову, i в залу входять повiльно й урочисто всi гостi й
сам ВоКвода. Проходячи повз Гiльду, гостi поштиво Пй уклоняються. ВоКвода
хмуро на це дивиться. Окремо йдуть Кезгайло i Ольшанський, литовськi
рицарi Пирхайло, Ольбрахт i поряд Кмiтич, ватажок козацький. Козелiус
тримаКться позаду.
О л ь ш а н с ь к и й
То там, я чув, привiлля на степу,
На ваших тих грунтах Звенигородських
Земля не мiряна - ори де хочеш,
А риби, м'яса, меду хоч залийсь,
К е з г а й л о
А перцю-то напевно вже нема.
К м i т й ч
Привiлля, що й казати, там, мiй княже,
А перцю бiльш як треба - так i жди,
Щоб татарва, як вихор, не знялася
Та перцем не засипала очей.
I оремо i сiКмо з шаблями,
З сокирою лягаКм i встаКм.
П и р х а й л о
Та хто ж вони, цi люди? Козаки?
Напевно, лотри, наволоч ледаща...
К м i т и ч
Ця наволоч К купка смiльчакiв,
Що не злякалась шаблею й сохою
Далекi нашi межi боронить!
Недовго б ти пишався в вашiй Вiльнi,
Коли б ми там не бились на чолi.
Давно б уже сидiв в татарськiй ямi.
П и р х а й л о
(про себе).
Зухвалий хлоп!
Виходить обурений.
К е з г а й л о
(регоче).
Ха-ха! Я бачу, й ти
УмiКш перцем очi засипать.
Стривай, я скоро сам до вас приПду.
Набридло вже за мурами сидiть.
Р у з я
Та годi вже - нуднi розмови вашi
Могли ви там за кубками вести.
Пора до танцiв - пане воКводо,
Звели музицi грати для гостей.
В о К в о д а
Не проти я рицарськоП розваги,
Нехай дадуть до танцiв перший знак.
(Фанфари).
ЛунаК гасло втiхи й насолоди,
Хай кожен гiсть запросить i веде
Прекрасних пань звичаКм стародавнiм.
ПодаК руку Гiльдi, iншi подають своПм дамам, i всi обходять залу
повiльним урочистим темпом, пiсля чого вiдводять дам на Пхнi мiсця.
Р у з я
Тепер танцю веселого й швидкого,
Щоб розiгрiти, розiгнати кров!
Пан Ольбрахте, звели, щоб джура твiй
Веселого нам танцю влаштував.
Гоньоного, вирваного, млинка,
Такого, як в Варшавi чарiвнiй.
О л ь ш а н с ь к и й
(до Кезгайла).
I справдi, що з дружиною такою
Тобi не треба перцю, друже мiй.
Вона сама - як перець стручковий.
К е з г а й л о
Дивися краще, щоб тобi в ярах
Не всипав майстер Свiчка перцю з маком.
Рузя та iншi дами тягнуть на середину Флорiана, молодого вродливого
джуру.
Р у з я
Мерщiй-бо, Флорiане, заспiвай
Пiсень веселих до танцiв швидких.
Ф л о р i а н
Тодi ставайте, панi й кавалери,
Давайте "пшепюречку" танцювать.
СпiваК. Всi стають кружка й танцюють, не пускаючи з кола "пшепюречку",
що танцюК всерединi й нарештi прориваК коло.
Ф л о р i а н
Як в ставку кружляють рибки,
В'ються ластiвки моторнi,
Як в млинi танцюють жорна,
Ми в танку зiв'Кмось швидкiм.
А панянка в колi в'Кться,
На всi боки утiкаК -
Скрiзь Пй виходу немаК,
Скрiзь Пй пiсня в очi ллКться:
Фiт, фiт, фiт, пшепюречко,
Хорошуле, бiлолиця,
Не втечеш ти до пшеницi,
Не втечеш ти, коханечко!
Р у з я
Тепер гоньоний. Ценар чи млинка!
Ф л о р i а н
Прекрасних пань покiрний я слуга.
О л ь ш а н с ь к и й
Дивись, у залi, наче вихор буйний,
Знялися танцi з захватом новим.
Танцi.
В о К в о д а
Поглянь, Кезгайле, де твоя дружина,
ВируК там веселiсть через край.
Лиха з такою жiнкою година,
Хоч нi на крок од себе не пускай.
К е з г а й л о
Не бачу в тiм лихоП я прикмети,
Що в танцях жiнцi весело моПй -
Зате в твоКП жiнки для бенкету
Занадто вигляд хмурий i сумний.
В о К в о д а
Клянусь Перуном! Я ПП навчу,
Як мiй бенкет ганьбити осяйний.
(Пiдходить до Ольшанського).
Ну що, мiй княже, мабуть, К на що
I в КиКвi у нас помилуватись?
О л ь ш а н с ь к и й
Не тiй красi дивуйсь, що тут сiяК,
При цих свiчках, музицi i танку,
А тiй красi, що й в темному кутку
Навкруг себе мов свiтло розливаК.
Њ дiвчина, якби сюди ввiйшла -
Померкли б всi свiчки та всi красунi!
Iдуть у глибину зали. Флорiан i Рузя в захватi танцю.
Ф л о р i а н
Нiколи ще не бачив я очей,
Щоб стiльки щастя й ласки обiцяли!
Невже вони не щирi в вечiр цей -
Або вони сiяють тiльки в залi,
На втiху всiм, для багатьох людей?
Р у з я
О нi! Для тебе тiльки, мiй коханий.
Ф л о р i а н
Коли ж тебе вiч-на-вiч я знайду?
Р у з я
Вночi сьогоднi... муж на варту стане,
Чекай мене... в цiй залi... я прийду.
ВибiгаК - вiн за нею.
IV
ВоКвода, Кмiтич i Козелiус пiдходять до Гiльди, що сидить в самотi бiля
вiкна.
В о К в о д а
Одна, здаКться, панi в цiлiй залi
Смутна та хмура; бачу я, що Пй
Не до вподоби нашi всi розваги,
Не до смаку бенкет мiй осяйний.
Хiба свiчок замало тут блискучих,
Хiба музика наша не гучна?
Чи не шляхетнi досить нашi гостi,
Чи мало кубкiв меду та вина?
Одверта це зневага!
Гiльда пiдводиться.
Г i л ь д а
О мiй пане!
Чи смiю ж я, покiрная раба
I воКводи славного дружина,
Такий бенкет блискучий зневажать?
А що сумна - то не моя провина,
I серцю я не владна наказать...
Щоправда, мимоволi я згадала
Про iншi свята, що колись
Ми в Кутногорську рiдному справляли...
I стародавня ратуша тодi
I з нею цiле мiсто променiло
Вiд безлiчi вогнiв, i звiдусiль
Неслись пiснi, i все округ кипiло,
Як в казанi. Чому ж таке сумне,
Чому ж таке безмовне наше мiсто?
Чому ж, як там, на наш бенкет воно
Не вiдповiсть привiтно i врочисто,
I жодне там не свiтиться вiкно?
I ось тодi... тодi менi здаКться,
Що ми чужiП люди для киян,
I свiтло це, що тут як рiчка ллКться,
Ми вiдняли у наших громадян!
В о К в о д а
(гнiвно).
Знов спогади безглуздi i нiкчемнi!
Ще й досi дух моравських тих майстрiв!
К о з е л i у с
Шановна панi, варварський i темний
Живе там люд, i милостей твоПх
Не вартий вiн. Як можеш ти рiвняти
Свiй Кутногорськ та цi убогi хати?
Дай тiльки Пм свiтити каганцi,
То в першу ж нiч пiде за вiтром мiсто.
В о К в о д а
(гнiвно).
СвоК забула мiсце, мабуть, ти!
Для цих рабiв я князь i воКвода!
Не дивно ж, що обстала ти за них,
Бо низького сама такого ж роду.
К м i т и ч
Не гоже кажеш, пане воКводо.
На КиПвськiй землi нема рабiв,
I, мабуть, чесного твоя дружина роду,
Коли за нас пiднесла голос свiй.
Г i л ь д а
Так! Не соромлюсь роду я мого,
То чесний рiд майстрiв, митцiв поштивих,
Що Кутногорськ уславили кругом!
В о К в од а
Ха-ха! Рiд слюсарiв та ковалiв.
Г i л ь д а
Так, слюсарiв, але мечами тими,
Що Пх кують мiй батько та брати,
Пишаються всi рицарi вельможнi,
Не гидував i сам, здаКться, ти
Червiнцями дзвiнкими, що були
МоПм приданим, i тодi низька
Я не була, бо добре знав, що рiвна
Цехмейстра кутногорського дочка
Литовському вельможi.
Виходить, гордо пiдвiвши голову.
В о К в о д а
(крiзь зуби),
Слюсарiвна...
V
Слуги виносять тацi з кубками i, почавши з ВоКводи, обходять всiх
гостей.
В о К в о д а
(пiдiймаК свiй кубок).
Гостей шановних дякую за честь
Й запрошую звичаКм стародавнiм
Останнiй кубок випить на прощання,
На здоров'я за всю державу нашу
Та за рицарство нашоП землi!
Гостi п'ють.
Г о с т i
Тобi за честь подяка та шаноба.
Поштиво уклоняючись воКводi, розходяться гостi. Слуги гасять свiчки,
крiм двох, що горять лiворуч на столi першого плану.
В о К в о д а
(затримуК Козелiуса).
Зостанься тут. Потрiбний ти менi.
(ДiстаК зi скринi грамоти й кладе на стiл).
До Вiльни завтра вранцi Пде Ольбрахт,
Отож негайно треба написать
Листа до князя з приводу отих
Безглуздих домагань та привiлеПв.
Занадто вже знялося балачок
Навколо них - напевно, будуть скарги.
Ти ж напиши, що зараз скасувать
Цю заборону аж нiяк не можна,
Бо навiть вiйт, i той за всiх киян
Вiдмовився од пiльг тих небезпечних.
К о з е л i у с
Все розумiю. Зараз напишу.
Гiльда виглядаК з-за дверей.
В о К в о д а
Яка ганьба! Дружина воКводи
Привселюдно за хлопiв обстаК.
ЏП провчити треба - тiльки як?
К о з е л i у с
До кляштора замкнути хоч на рiк -
Наукою це доброю Пй буде.
В о К в о д а
Порада добра - так я i зроблю.
Г i л ь д а
(про себе).
Тобi я цю пораду пригадаю...
В о К в о д а
Ну, то пиши. Та не засни дивись,
Бо сила тут мишей i пацюкiв,
Пергаменти якраз тобi поточать.
В мене торiк двi грамоти втягли,
Що залишились на нiч на столi.
К о з е л i у с
Зроблю я все як слiд, вельможний пане.
УклоняКться. ВоКвода виходить. Гiльда ховаКться.
К о з е л i у с
На цiлу нiч роботи, мабуть, стане,
Та й рiч складна - не знати, як почать.
Не вадило б хоч випити спочатку,
Щоб розум прояснився для листа.
Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. НаливаК
i п'К.
Тепер, здаКться, краще... значить, так...
(Пише).
"Господаре i пане наш преславний,
Великий княже руський i литовський,
Тобi чолом б'К воКвода твiй
Про киПвськi пригоди та дiла".
(П'К й мовчки пише).
Тепер робота йде далеко краще...
Коли вином чорнило розвести.
Раз умочив перо, а другий - горло,
А як нi те, нi друге не просохне,
То й думки легше в голову iдуть.
(СпiваК).
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus 1
1 Коли писати й пити, Робота краще йде! (Лат.)
(П'К. Знову пише).
"А що кияни скаржились за свiтло,
То слушного немаК в тих скаргах".
(П'К).
I справдi, як подумати - навiщо
Народу свiтло? Все Пдно вони
Читати та писати не умiють,
А решту можна й потемки робить.
А небезпека вiд огню чимала:
"Dе fасilе", як кажуть, "ardet stramen,
Cum igni jungitur". А значить це:
З вогнем солома краще не дружи.
(Пише).
"О тих речах пекуся я невтомно".
Пиши, пиши - пергамент все знесе,
Хоч як бреши - знесе теляча шкура...
(П'К).
Чудовi вина в пана воКводи,
Мальвазiя рицарська - що й казать.
(СпiваК):
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus!
(Пише).
"Найпершая була моя турбота
Абисьмо мiсто лКпшей зберегти".
(П'К).
Мальвазiя чудова... bonum vinum 1.
1 Добре вино. (Лат.).
(Пише).
"I навiть вiйт..." Неначе в головi
Чого менi...
(ПохиляК голову на руки, потiм знову пiдводить).
Про що пак я?.. Про вiйта...
"I навiть вiйт..." А що той вiйт - i вiн
Слив'янку добре смокче...
(Знову схилився. Крiзь сон).
"I невтомно...
Пекуся я... невтомно... i невсипно..."
(Заснув. Хропе).
VI
Крадькома входить Рузя.
Р у з я
Ай! Тут хтось К... Пан писар... Спить...Хропе... (Гасить свiчки).
Нехай хропе... Добранiч, пане писар...
Ай! Хтось iде... Це ти... Це ти, Флорiане?
ХоваКться бiля вiкна. 3 лiвого боку крадькома входить Свiчка.
ЗупиняКться серед зали.
С в i ч к а
Скрiзь темно... Замок спить пiсля бенкету...
Отут десь вiн... захований лежить
Наш привiлей... i я його здобуду.
Пробив мiй час - назад нема шляху.
Йде далi. Рузя кидаКться йому на шию.
Р у з я
Нарештi ти, о мiй коханий... Ай!
Палко цiлуК, але, пiзнавши помилку, тiкаК.
С в i ч к а
Та тут ступити кроку страшно... тьфу!
Цiлуються...
(ВитираКться).
Бодай Пх...
З правого боку вiдхиляються дверi i входить iз свiчкою Гiльда.
Г i л ь д а
Хто тут?
С в i ч к а
(пориваКться до неП).
Тихо!
Благаю, тихо, о вельможна панi.
Г i л ь д а
Це ти? Безумний! Виходи мерщiй!
Тiкай. Хiба життя тобi набридло?
Чого тобi, безумцю, треба?
С в i ч к а
Свiтла.
Г i л ь д а
Що кажеш ти!
С в i ч к а
Так, свiтла, що у нас
Ви вiдняли безбожно й безсоромно,
Щоб осiяти пишний цей палац.
А там, внизу, де працiвник невтомний
ПсуК свiй зiр над темним верстаком,
Там темрява укрила все кругом,
СумуК мати в темнiй там хатинi
I каганця не смiК засвiтить,
Щоб хвороП доглянути дитини.
СвоПх книжок школяр не може вчить.
А на горi глузуК пан всесильний
I топче в грязь громадський привiлей,
Щоб без жалю народ гнобити вiльний,
Щоб тиснути i мучити людей.
Цей привiлей вiн взяв у нас свавiльно -
I я за ним прийшов тепер сюди.
Г i л ь д а
(зворушена).
О боже ж мiй! Яка пригода дивна...
Неначе ти пiдслухав нас... пожди...
Неначе сон химерний i чарiвний...
I справдi сон... Якраз над ним заснув,
Над привiлеКм, писар наш лукавий.
(Пiдходить до стола i шукаК грамоту).
ЗдаКться, тут... Ага... ось вiн... пiд правим
Затиснув лiктем... Держить... Потягну...
Попробую...
Обережно тягне пергамент з-пiд писаревого лiкгя. Вiн починаК мимрити
спросоння.
К о з е л i у с
(крiзь сон).
А що той вiйт?.. I вiн
Слив'янку добре смокче...
Г i л ь д а
Боже мiй...
Прокинувся...
Ко з е л i у с
(так само).
...Пекуся я невтомно,
Невтомно i невсипно...
(Хропе).
Г i л ь д а
Знов заснув
Нотарiус невсипний.
(ВитягаК пергамент).
Ось де вiн!
Так, так, це вiн, славетний привiлей,
Та грамота князiвська, що даК
Киянам свiтло... Ось вона... Бери.
(ПодаК грамоту Свiчцi).
Хай буде це подякою моКю
За вогник той, що ти колись дiстав
I засвiтив в моКму лiхтарi...
Недурно ж ми з тобою родом рiвнi -
Бо ти зброяр - я зброярiвна.
Тепер тiкай.
С в i ч к а
(бере грамоту й цiлуК ПП руки).
О, дякую безмiрно!
(ЗникаК).
Г i л ь д а
Тепер лишилось замести слiди
I спiльникiв покликати сюди.
(Бере з тарiлки сало i маже папери).
Намажу папери всi салом
Й моторних покличу мишей,
Щоб завтра на них всi казали,
Що з'Пли вони привiлей.
О мишi, моторнi звiрята,
Сюди поспiшайте мерщiй!
Для вас тут вечеря багата -
Листи й пергаменти смачнi.
Гризiть i шматуйте завзято
Князiвськi папери й листи,
В них правди даремно шукати -
Самi обiцянки пустi.
Гасить свiчку й зникаК.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Магiстратська зала, по-святковому причепурена гiрляндами зеленi,
килимами й кольоровими рушниками. Вздовж брусованих стiн - укритi килимами
лави, праворуч, у глибинi, довгий стiл, заставлений жбанами з медом i
стравою. Просто посерединi широкi вхiднi дверi. Час перед осiннiм вечором.
I
Тихо й урочисто, в пiвтемрявi увiходять одна по однiй стрункi групи
цехiв - кожен iз своКю корогвою i з шiстьма великими зеленими свiчками -
гордiстю кожного цеху. На корогвах гаптованi шовком i золотом емблеми
вiдповiдного ремества: черевик, ножицi, стрiла, риба i т. iн. Всiх 12
цехiв - кравцi, шевцi, золотарi, ткачi, кушнiри, зброярi, ковалi, хлiбницi
й перекупки, рибалки, теслярi, кожум'яки й бондарi. Тихо, в порядку
розмiщуються цехи обабiч в палатi. Капуста, Передерiй, Чiп, Коляндра
керують мiсцями. Передерiй з своКю дiвчинкою.
Тим часом вже зовсiм стемнiло, але нiде не свiтиться жодний вогник.
П е р е д е р i й
(урочисто).
Чи всi вже тут?
В с i
Всi, всi, на добрий час!
Пе р е д е р i й
Чи всi своП?
В с i
СвоП! Чужих нема!
П е р е д е р i й
Чи всi брати?
В с i
Брати всi до одного
На все життя, до працi й до меча!
I зрадникiв немаК серед нас.
П е р е д е р i й
На добрий час! То слухайте ж, кияни,
То слухайте ж, брати всi цеховi,
Кравцi, шевцi, золотарi, рибалки,
Ткачi, зброярськi цехи, ковалi,
Перекупки, хлiбницi, теслярi,
Кушнiри, бондарi та кожум'яки,
Мужi громадськi, славнi i мiцнi!
Ви знаКте, що Свiчка, брат наш славний,
Здобув для нас князiвський привiлей,
Здобув нам свiтло - i сьогоднi ми
РозсiКмо нарештi сум нiчний.
В с i
Хай буде свiтло! Слава! Слава Свiчцi!
П е р е д е р i й
Хай буде свiтло! Браття дорогi,
Ви знаКте, що я один мiж вас,
Хто цих свiчок жаданих не побачить.
Та що з того... Чи не моя ж душа
За свiтло це безмiрно вболiвала
I перемоги нашоП ждала.
А через те дозвольте i менi
Сьогоднi тут порадуватись з вами -
Хоч не очима - серцем щирим я
Цю радiсну хвилину зрозумiю.
К а п у с т а
Ти бiльш нас всiх за свiтло потерпiв,
То i тепер громада ухвалила,
Щоб з рук твоПх ми свiтло прийняли.
В с i
Ти батько наш! Ти свiтло засвiти!
П е р е д е р i й
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Для мене ця пошана найдорожча.
Хай буде свiтло. I на перший раз
Засвiтимо звичаКм стародавнiм
Славетнi нашi свiчi цеховi.
I вперше Пх засвiтимо врочисто
Отут на святi миру та життя,
На честь весiлля Свiчки, що сьогоднi
З Меланкою своКю одруживсь.
В с i
Хай буде так! На честь Меланки й Свiчки
Ми цеховi засвiтимо свiчки!
П е р е д е р i й
На добрий час! Товаришi-брати!
Не без борнi дiстанеться нам свiтло,
Готовi ж будьмо боронить його.
В с i
Грудьми й мечем - од вiтру i людей
Клянемся наше свiтло боронить!
П е р е д е р i й
Товаришi! Нi в Свiчки, нi в Меланки
Нема батькiв, i молодих тепер
Благословить i стрiне товариство:
Капуста - наш цехмейстер найстарiший -
Й бублейниця Тетяна - за батькiв.
Товаришi-брати, отут у шафi
Горить одна, укрита поки свiчка.
Як тiльки будуть близько молодi,
Я гасло дам, i, як один, тодi
Ми всi свiчки засвiтимо врочисто.
В с i
Гаразд! На славу Свiчки! Хай живе
Одважний наш зброяр i майстер Свiчка!
Цехмейстером його! Цехмейстром?
Та що цехмейстром!
Вiйтом! Правда, вiйтом!
Хто ж, як не вiн, гiднiший вiйтом бути!
Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз!
Шавулу геть! Хай Свiчка буде вiйтом!
К о л я н д р а
Стривайте! Тихо! Хтось чужий iде.
II
Так само в пiвтемрявi розчиняються дверi i входить Шавула. Увiйшовши,
зупиняКться i протираК очi.
К о л я н д р а
Та це Шавула! От така ловись!
Про вовка лиш помовка - аж i вiн.
Ш а в у л а
Що тут таке? Це що? Якi це збори?
Свiчки, корогви! Не здурiли ви?
Не знаКте хiба, що воКвода
Заборонив всi збори та свiчки?
Дивись, якi розумнi! Зараз геть
Всi по хатах!
В с i
(обуренi).
Ти сам розумний дуже!
Тобi чого тут треба? Забирайсь!
Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступав, взявшись у боки,
на Шавулу.
Т е т я н а
Ач, вигадав! Тебе ще не спитали!
Коли не крутить в носi, то й не чхай!
Тут не твоК засипано, а наше,
То i не пхайсь до нашого млина.
Ще гримаК! Злякалися тебе!
Тепер у нас князiвський дозвiл К!
В с i
Доволi вже дурити вам людей!
П ер е д е рiй
Ми знаКмо тепер своП права,
Ми маКмо князiвський привiлей!
К а п у с т а
Не продаси нас вдруге воКводi!
Т е т я н а
Не треба нам такого вiйта! Геть!
Запроданець! Iндик пихатий!
В с i
Зрадник!
Запроданець!
Ш а в у л а
Не показились ви?
Де бачили ви того привiлея?
Та його ж мишi з'Пли!
Т е т я н а
Брешеш ти!
Тебе з'Пдять хай мишi!
В с i
Забирайсь!
Ш а в у л а
Та як ви смiКте!
Всi напосiдають i вiдтискують Шавулу до дверей.
В с i
Та вже побачим!
К о л я н д р а
Чи смiКмо, чи нi - аби не ти!
Ш а в у л а
Я воКводi зараз...
В с i
Хоч до бiса!
Виштовхують.
Ш а в у л а
В хурдигу всiх!..
В с i
Iди пiд три чорти.
П е р е д е р i й
Ось бачите, товаришi-брати,
Який це вiйт!
В с i
Хай Свiчка буде вiйтом!
III
Пе р е д е р i й
Вони вже близько, будьмо ж всi готовi
Зустрiнути врочисто молодих.
Чiп i Прiся
Ч i п
Коли ж бо я дiждуся того, Прiсю,
Щоб в хату одвезти тебе мою?..
П р i с я
Чи бачили! Пiду я в його хату,
Де шкiрами на десять гонiв тхне.
Ч i п
О, не дратуй. Турецькими шовками
I килимами вкрию хату всю,
Голубити, носити на руках
Тебе я буду, Прiсю.
П р i с я
Ще задавиш.
Який швидкий. Геть руки!
К о л я н д р а
(кепкуК).
Ну, то що ж?
Чому ж не держиш? Ти ж казав колись -
"Не вирвалась, то й цiлувати можна",
А тут такоП пташки не вдержав.
Ч i п
Бикiв хапав за роги, ведмедiв
Вiч-на-вiч клав... А тут неначе чари...
Слабе дiвча,- а пальчика ПП
Одного розiгнути я нездольний!
К о л я н д р а
Отож-бо й К. Не в силi, мабуть, сила,
Дивись, моя Тетяна - сiм пудiв,
Мов зайчика мене пiдняти може -
А з нею я що хочу, те й роблю,
Дарма що сам безсилий та кульгавий.
Т е т я н а
(пiдбiгаК).
Ти тут, Семене - зайчику мiй любий,
Ходiм мерщiй - здаКться, вже iдуть.
К о л я н д р а
Та одчепись.
(Чiповi).
Оце тобi наука.
Ч i п
I де воно береться в тих кравцiв!
ВбiгаК дiвчина.
Д i в ч и н а
Готуйтесь! Пдуть, Пдуть молодi!
Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях.
П е р е д е р i й
Всi по мiсцях! Товаришi-брати!
Во славу мiста нашого старого,
Во славу чесних всiх працiвникiв,
Во славу руського народу i землi
Засяють хай всi свiчi цеховi!
Миттю вся палата освiтлюКться силою свiчок.
К а п у с т а
Тепер нехай через вогонь пройдуть
ЗвичаКм стародавнiм молодi.
Музика.
Цеховики стають обабiч дверей, утворюючи своПми свiчками щось подiбне
до вогняноП завiси, крiзь яку повиннi пройти молодi.
IV
Свiчка й Меланка входять крiзь вогняну заслону. За ними, вже повiльно,
ошатна юрба дружок i бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбраннi з серпанком
на головi, що закриваК ПП обличчя.
Х о р
Ой, пройшла Меланочка крiзь вогонь,
Наче щире золото, через горн.
Ой, свiти ж Пм, вогнику, все життя,
Щоб не було в темряву вороття.
Ти в хатинi весело Пм палай,
Ясну щастя-доленьку Пм надай.
Молодi пiдходять до Тетяни i Капусти, що чекають Пх, перша - з хлiбом,
сiллю i медом, що поставленi на вiкно з дiжi, а другий - з двома зеленими,
перевитими золотом свiчками та келихом, що стоПть на тацi, яку держить
хтось iз товаришiв.
Т е т я н а
Нехай вас бог благословить святий,
Нехай у вас всього в привiллi буде,
Удосталь хлiба, меду та вина.
К а п у с т а
На полi хай у тебе буде повня,
А в хатi вiчна згода та любов.
П е р ш и й х о р
Тупу-тупу коло дiжечки,
Навiдала сироПжечки,
Що ж нам допiру робити:
Чи в хатi свiчки свiтити,
Чи сироПжечки брати,
Чи вже невiстку вiтати.
Њ в нас тарiлочка меду,
Йди до нас, невiстко, на беседу.
Д р у г и й х о р
Ой панове сватове, просимо вас,
Прилетiла утiнка в добрий час,
Ви ж ПП не бийте, не лайте,
Ви ж ПП хорошенько приймайте,
Ви ж ПП раненько не будiте,
Ви ж ПП мiж людьми не судiте.
П е р ш и й х о р
Ой невiстко наша жаданка,
Ой, не рiк ми тебе жадали,
Сiм рокiв меду не пили,
Сiм рокiв свiчок не свiтили,
Ти ж нам солодша вiд меду.
Йди до нас, голубко, на беседу,
Ти ж нам яснiша за свiчку,
Одкрий нам своК бiле личко.
К а п у с т а
(знiмаК серпанок з Меланчиного обличчя, зворушений).
Отак, Меласю,- сiм рокiв тебе,
Мов свiчечку ясную, ми чекали
I в темрявi журились, а тепер
Ти увiйшла, i раптом засiяла
Палата вся вiд радiсних огнiв.
М е л а н к а
(зворушена, припадаК на мить до його плеча).
О мiй дiдусю любий!
К а п у с т а
I за це
Прийми од нас, звичаКм стародавнiм,
Зеленую цю свiчку.
(ЗапалюК й даК).
Хай горить
Вона тобi на радiсть та на щастя.
А це тобi, вiдважний майстре наш.
(ДаК так само Свiчцi).
Нехай тебе колись прославить пiсня,
Що Свiчка ти - i свiтло нам здобув.
Х о р
Слава тобi. Свiчко-зброяре,
Свiчку ти здобув воску яра,
Слава тобi, майстре умiлий,
Слава тобi, рицарю смiлий!
Капуста бере келих i подаК Свiчцi.
К а п у с т а
Тепер прийми цю заздоровну чару.
Х о р
Не пий, Iванко,
Першого привiту,
Бо перший привiт,
Лихий на зустрiт,
Оддай маршалку 1
Через праве плече -
Нехай вiн виллК,
Нехай потече.
1 Маршалок - староста у весiльному обрядi.
Свiчка бере келих i передаК через праве плече Коляндрi, який виливаК
його на пiдлогу.
Т е т я н а
(бере другий келих i подаК Свiчцi).
Здоровi пийте, дiточки, нехай
Солодка й повна буде ваша чара.
Свiчка бере й п'К, чергуючись з Меланкою.
С в i ч к а
Бо славу нашу, браття дорогi,
Нехай вовiк живе громада наша!
В с i
Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi!
Передерiй пiдходить до молодих.
П е р е д е р i й
Хвала тобi, одважний майстре наш!
Щасливий будь з дружиною своКю.
А ти, Меласю, од мене прийми
Цю рiзьблену оздобу на намисто -
Найкращий твiр, що я колись скував,
Коли ще очi бачили моП.
(ДаК Пй золоту оздобу).
М е л а н к а
(зворушено).
Спасибi щире, дядечку мiй любий,
О, як би я жадала, щоб вони
Прозрiли знов, твоП прекраснi очi.
(ЦiлуК його).
П е р е д е р i й
Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна!
Мене сама мов свiтлом ти осяла.
В с i
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе
На довгi роки славний майстер наш!
Музика
Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих
навколо всiКП палати, пiсля того садовлять Пх на покутi.
Х о р
Суньтеся, суньтеся, кравчики,
Суньтеся, суньтеся, шевчики,
Iз покуття в запiчок, бондарi,
Уступайте мiстечко для зорi.
Для зорi, для зiроньки, що зiйшла
Коло ясна мiсяця край стола.
Д р у г и й х о р
Бiжи, бiжи, братику, доганяй,
Свою любу сестроньку одбирай,
Ой бiг любий браточок - не догнав,
За боярами рiдненьку не пiзнав,
За музиками гучними не почув,
Почув тiльки голосочок, як ПП
Вже приймали кравчики цеховi.
"Добрий вечiр, кравчики, я до вас,
Приймiть мене, молоденьку, в добрий час.
Бо ж мене нiченька зайняла,
IнеКм суконька припала,
Русая косонька росою,
БiлеК личенько сльозою".
П е р ш и й х о р
Iди вiд нас, братику, не жалiй,
Ми вже твою сестроньку прийняли,
По червоному килиму провели,
Повну чару меду Пй налили,
Цiлував ПП наш майстер молодий,
Обсушив ПП вiд iнею-води,
Русу косоньку вiд дрiбноП роси,
Бiле личко вiд дiвочоП сльози.
V
Тим часом цеховики вже повстромлювали в свiчники своП свiчки й
розсипались по палатi барвистими купками. ПочинаКться невимушена весела
метушня.
К а п у с т а
А що ж, брати, тепер, либонь, не грiх
Й по чарцi добрiй випить...
(СiдаК за стiл).
Панi свахо,
Частуй гостей. Та не барись i ти,
Дружко мiй любий, наливай чарки.
Т е т я н а
Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!
Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках. Де-де, а
на весiллi люди п'ють.
П е р е д е р i й
За Свiччине весiлля! Хай живуть
На довгi роки Свiчка i Меланка!
В с i
За Свiччине весiлля! Хай живуть!
Х о р
По-святому "отче нашi"
Дайте нам по повнiй чашi,
Пиймо Свiччине весiлля,
Щоб у них було привiлля,
Згода в хатi, а на полi
Щоб всього було доволi.
Свiчка бере Меланчинi руки в своП.
С в i ч к а
Меласю люба! Зiронько моя...
Чого ж така смутна та полохлива,
Чом слiзоньки алмазнiП блищать
В твоПх очах наляканих, журливих?
Невже не рада ти хвилинi цiй,
Що нас з'Кднала?
М е л а н к а
Любий, дорогий!
Щаслива я... Але... Всi цi вогнi,
I свiчi цi, жаркi та осяйнi,
Сполохали, збентежили мiй спокiй...
Боюся я... здаКться все менi,
Що пiд вiкном, там, в темрявi глибокiй,
Якiсь зловiщi тiнi зiбрались...
I радяться... i вищиряють зуби
На наше щастя...
С в i ч к а
О, не бiйся, люба,
Не бiйсь, моя голубко... Усмiхнись,
I зникнуть вмить усi ворожi тiнi.
К а п у с т а
Еге, еге, товаришi-брати,
Прийдеться, мабуть, загасить свiчки!
Або запнути вiкна.
П е р е д е р i й
(збентежений).
Що таке?
Хiба ж яка тривога?
К а п у с т а
Ну, аякже!
Непевна справа. Небезпека всiм.
Не бачите хiба, що молодий
Поцiлувати хоче молоду?
Iще вам мало? Ще не до ладу?
(Регоче задоволений).
Т е т я н а
(в захватi).
I здумаК ж старий, бодай ти скис!
Бодай тебе iндичка убрикнула!
Ще б пак, не небезпека, ха-ха-ха!
Нехай цiлуК! Зараз же нехай
ЦiлуК молоду, ми ж комарiв
Покличемо, щоб свiчки затулили!
К о л я н д р а
Нехай цiлуК! Просять всi цехи:
Кравцi, шевцi, рибалки, теслярi,
Бублейницi на смальцi i меду -
Хай молодий цiлуК молоду!
П е р е д е р i й
Нiхто не п'К - зробився мед гiркий.
Хай молоду цiлуК молодий.
К а п у с т а
Вiд всiх цехiв ухвала одностайна:
Хай молодi цiлуються негайно.
Х о р
Ой, робiть, ткачi, завiси
Вiкна запинати -
Буде зараз мiсяць ясний
Зiрку цiлувати.
Ой метелики, злiтайтесь,
Заслоняйте свiчi -
Буде зараз князь княгиню
Цiлувати двiчi.
Поцiлунок. Тиха нiжна музика.
Свiчка пiдводиться, взявши за плечi почервонiлу Меланку, що теж
пiдвелась, цiлуК ПП в губи довгим поцiлунком.
Хвилина шанобливоП тишi змiнюКться знову бурхливою веселiстю.
В с i
Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,
Нехай вона не зсякне вам вовiк!
Т е т я н а
(в захватi).
Оце якраз! Аж губи засвербiли!
Аж закортiло i собi того ж!
Х о р
Цiлував, цiлував -
Не нацiлувався,
А в саду соловей
Не нащебетався.
К а п у с т а
(витираК вуса).
Ну, то чого ж! Давай i ми з тобою
Покажемо, як треба, молодим.
Т е т я н а
Та ну тебе в болото - з бородою
Та лiзе цiлуватись, бардадим! 1
1 Бардадим - здоровило.
(СпiваК).
Цур тобi, прудивусе,
Якi в тебе сивi вуса,
Яка в тебе борода,
Наче стерня в полi.
Не пiду я за старого -
Бородою коле,
Але пiду за такого,
(ХапаК Коляндру, той даремно вириваКться).
Що сiються вуса -
Вiн мене поцiлуК,
А я засмiюся!
К о л я н д р а
Та одчепись! Пусти! Не хочу я.
Ой! Дихати... Задавиш, навiсна.
Т е т я н а
Е, нi,
(цiлуК його).
попався, кравчику мiй любий,
Горобчику кривенький - не втечеш.
Ч i п
(кепкуК).
Ага, попавсь! Виходить, що i в тебе -
"Не вирвався - то й цiлувати можна".
К о л я н д р а
(вiдсапуючись).
А ти хоч i ведмiдь, а все ж нiяк
В своКП бджiлки меду не дiстанеш.
Ч i п
Ба нi! Дiстану.
(ХапаК Прiсю, що крутилась поряд).
Бджiлонько моя!
Невже й тепер мене не поцiлуКш!
П р i с я
(вириваКться).
Який швидкий! Неначе рак на греблi.
(СпiваК).
Не хапайсь цiлувать - я не твоя рiвня,
Бо ти мнець-кожум'як, а я бондарiвна,
Хоч ти мнеш десять шкiр за одну хвилинку,
А менi не зiгнеш пальчика-мiзинка.
Ти живеш в Гончарях, а я на Подолi.
Не дiстанусь тобi з доброП я волi.
ТiкаК. Чiп за нею.
К о л я н д р а
Чи бачили! Кохайся пiсля цього.
Т е т я н а
Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела?
К ол я н д р а
(спiваК).
Ти ж мене пiдманула,
Ти ж мене пiдвела,
Дала менi вечеряти,
Та не дала ложки!
Хор пiдхоплюК пiсеньку, дехто танцюК.
VI
К а п у с т а
Та що я, католик чи бусурман,
Щоб на весiллi та не танцював!
(Iде на середину й починаК притупувати).
Ану-бо, хехи! До роботи час!
Ой, казала менi мати,
Щоб музику не кохати,
Бо музика-ледащиця
Цiлий тиждень волочиться.
У недiлю весь день граК,
В понедiлок пропиваК,
А в вiвторок весь день п'К,
А в середу жiнку б'К.
В с i
До танцiв! Всi до танцiв! Починай!
Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих
цехiв.
Б i л е й ч о р н е
Сподобалась ковалю
Дiвка-теслярiвна,
Нi, тебе я не люблю -
Я тобi не рiвня.
Не займай мене, мугир,
В тебе руки в сажi,
А я бiла, наче сир,-
Ти мене замажеш!
Не дивись, теслярiвно,
Чи бiле, чи чорне,
А дивись, моя люба,
Чи добре пригорне.
Де не взявся сiрий вовк -
От так веремiя!
Теслярiвна ковалю
Кинулась на шию.
Ой, рятуй мене мерщiй,
Хлопче мiй моторний! -
Вже забула, що у нього
Руки в сажi чорнi.
Не дивись, теслярiвно,
Чи чорне, чи бiле,
А дивись, моя люба,
Яка в ньому сила.
VII
Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброП. Танцi
порушуються, i в палату вриваКться озброКний загiн драбiв з Ольшанським,
Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядаК Ш а в у л а.
К о з е к а
А, незаконне зборище! Свiчки!
Ш а в у л а
(ззаду).
Свавiлля! Бунт! Вони мою персону
Словами непристойними кляли.
К о з е к а
Всiм розiйтись! Гасити зараз свiчi!
А за вогонь та збори незаконнi
Вину сплатить негайно - двадцять кiп
На кожен цех, а разом - двiстi сорок.
Ш а в у л а
(ззаду).
Та за мою персону двадцять кiп.
Свiчка вириваКться на середину.
С в i ч к а
Тобi нехай заплатять навiть тридцять -
Цiна то Юди - зради серебро!
П е р е д е р i й
Свавiлля це! Як смiКш ти сюди
На мирне свято драбiв наводить!
В с i
Доволi вже знущання! К чорту драбiв!
Ч i п
(хапаК дзиглик).
Всiх потрощу! Всi забирайтесь геть!
П р i с я
(чiпляКться за йою плечi).
Василечку! Василечку мiй любий!
К о з е к а
А! Бунт! Свавiлля! Дверi на замок!
Мечi з пiхов! Нiкого не пускать!
С в i ч к а
(побачивши Ольшанського).
То, значить, ось який звичай князiвський -
Мов татарва, вдиратись до людей.
Меланка пориваКться до Свiчки, але Капуста, Тетяна та iншi жiнки ПП
затримують.
М е л а н к а
Iване, любий!
К а п у с т а
Заспокойся, доню,
Гаразд все буде... буде все гаразд...
О л ь ш а н с ь к и й
Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свiчко!
Хiба забув, як всiх нас запросив
До себе на весiлля, в час такий,
Як все ПодольК свiчками засяК?
Де ж молода?
(Пiдходить до Меланки).
О, яка ж краса...
(Бере ПП за пiдборiддя).
Iди до нас, красуне бездоганна,
На честь твою я запалю вогнi
Вiд ЗолотоП брами до Почайни,
По цiлому Подолью i Горi!
Таку красу чи можна ж вшанувати
При цих свiчках в оцiй мiзернiй хатi!
Свiчка кидаКться до Ольшанського i вiдштовхуК його од Меланки.
С в i ч к а
Дивися, княже, щоб на честь ПП
Твого палацу я не запалив!
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплюК меча й нападаК на Свiчку).
Зухвалий кмет!
Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського.
В с i
Товаришi! На помiч!
Гасiть свiчки! Хапайте лави!
Свiчка розпихаК всiх i виходить на середину.
С в i ч к а
Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi
Тепер повинна бути наша мiць.
(До Чопа, що вхопив велику лаву).
Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми
Словами нашу правду довести.
Ч i п
Що там словами - киКм по макiтрi,
Второпають вони куди мерщiй.
(Проте ставить лаву).
С в i ч к а
То слухай же, вельможний каштеляне,
I осмники, i писар, що прийшли
Насильством наше свiтло загасить.
I ти послухай, Юдо...
Ш а в у л а
Бачте, знов
При всiх мою персону ображають!
С в i ч к а
То знайте ж i затямте всi собi,
Що всi права та вiльностi громадськi
Затвердив нам князiвський привiлей
I маКмо тепер ми право свiтла,
I годi вже дурити вам людей.
В с i
Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму"
Гвалтiвники! Гнобителi! Кати!
О л ь ш а н с ь к и й
Ти помилився, майстре! Привiлей
Ваш з'Пли мишi.
Ш а в ул а
Я ж казав!
С в i ч к а
Брехня! Ця грамота у нас.
(ВиймаК з-за пазухи папiр).
I ось ПП перепис,
А справжню ми сховали,- i мечем
ЗумiКмо ПП ми захистить.
Козелiус вихоплюК у Свiчки папiр.
К о з е л i у с
Так ось яка це миша, що вночi
ДержавнiП папери утягла.
(РозглядаК нашвидку папiр).
Я вказую на нього, як на татя,
Державного злочинця. Накажи
Його схопить негайно.
О л ь ш а н с ь к и й
(до варти).
Взять його!
Варта наближаКться до Свiчки, Меланка з криком пориваКться до нього,
жовнiри ПП одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл - починаКться бiйка.
М е л а н к а
Iване! Любий! Геть, гвалтiвники!
Не смiКте його ви!
К о з е к а
Геть сама!
З пiхов мечi! Берiть його! В залiза!
С в i чк а
Меласю, рiдна... ластiвко моя...
(ХапаК важкий дзиглик -до Козеки).
Торкнись ПП хоч пальцем - розтрощу
Я голову тобi на сто шматкiв!
Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують
йому руки.
Д i в ч а т а
Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй!
К а п у с т а
Меласю, доню... заспокойся, рiдна...
П е р е д е р i й
Товаришi! На визвiл! Не дамо
Товариша на згубу!
В с i
Бийте Пх!
До зброП, цехи!
О л ь ш а н с ь к и й
А, свавiлля! Бунт!
Хапайте всiх!
С в i ч к а
Товаришi! Назад!
Не треба бiйки! Боронiть дiвчат!
Меласю боронiть мою, благаю!
Вiзьми ПП, Капусто.
Ч i п
Годi вже. Доволi слiв. До зброП, кожум'яки!
Трощiть катiв! Кияни, до киПв!
ХапаК велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляКться за нього й
затримуК.
П р i с я
Василечку, Василечку, не йди!
Тебе заб'ють. Я все... я все тобi!..
Тебе я поцiлую!
Ч i п
(вириваКться).
Геть! Не рiвня
Палкому кожум'яцi бондарiвна!
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
О л ь ш а н с ь к и й
Крамола! Всiх рубайте! А, це ти!
Ц е хи
Не пiддавайсь! Лупцюйте душогубiв!
Ч i п
Де голова князiвська?
НападаК на Ольшанського зi своКю лавою, але в цю мить Козека вражаК
його мечем у голову.
К о з е к а
На ж тобi!
Чiи падаК.
О л ь ш а н с ь к и й
Ще голови князiвськоП хотiв!
П р i с я
Василечку! Мiй любий! Боже ж мiй!
Не дивиться...
(ЦiлуК його й ревно плаче).
О л ь ш а н е ь к и й
А, будете тепер!
Ремiсникiв переможено. Свiчку та ще кiлькох пов'язано.
О л ь ш а не ь к и й
Ведiть його!
М е л а н к а
Iване! Рiдний мiй!
(Метнулася до нього, але падаК, зомлiвши).
С в i ч к а
Меласю! Рiдна!
СилкуКться вирватись, кiлька жовнiрiв його стримують.
О л ьш а н с ь к и й
Не пускай! Держи!
Держiть його, крамольника, свавiльця!
Мечi до горла!
С в i ч к а
Браття дорогi!
Благаю, бережiть мою Кдину!
Дiвчата, Капуста i кiлька майстрiв обережно вiдносять Меланку в глибину
хати.
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай до замку! Буде вам похмiлля.
(ВитираК кров з обличчя).
Ну, майстре Свiчко! Ну й гарячий мед
У тебе на весiллi...
С в i ч к а
Постривай!
Ще не скiнчилось Свiччине весiлля!
В с i
(хмуро й, урочисто).
Ще не скiнчилось Свiччине весiлля!
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
ВоКводин палац. Вечiр.
I
ВоКвода, Ольшанський i кiлька рицарiв за кубками при свiчах.
(Спiвають).
За вiкнами буря бушуК,
I хвилi вирують вночi,
А в замку красуня гаптуК
Кошулю при свiтлi свiчi.
ГаптуК i думкою лине
На море, де всi кораблi,
Де милий далеко десь плине,
До рiдноП править землi.
I раптом вiкно затремтiло,
I вiтер свiчку задув...
А дiвчина враз зрозумiла,
Що милий ПП утонув...
Ольшанський злiсно стукав кулаком об стiл.
О л ь ш а н с ь к и й
Хiба пiсень немаК веселiших,
Що й за вином сумноП завели!
В о К в о д а
Якраз по цiй погодi, що реве
Та скиглить пiд вiкном, неначе жiнка.
Та й по твоПх пригодах. Знать, тебе
Не дуже частували на весiллi.
О л ь ш а н с ь к и й
Ще не скiнчилось Свiччине весiлля!
Ще молода в коморi не була.
В о К в о д а
Дивись! Дурниць не здумай наробить.
Вже й так менi цю кашу заварили,
Що попече всi губи, мабуть, нам.
О л ь ш а н с ь к и й
Яка нудьга... Хоч би прийшов Кезгайло,
Подратували б дурня хоч цього...
II
Увiходить Кезгайло в киреП.
О л ь ш а н с ь к и й
А, ось i вiн. Ну, що? Як там, Кезгайле,
Ще кожум'яки в замок не iдуть?
К е з г а й л о
Ну й хвища надворi, нехай Пй бiс!
Сiче, плюК в обличчя, з нiг валить...
А темно, як в тюрмi... Коли ж i випить,
Як не в таку погоду, сто чортiв.
О л ь ш а н с ь к и й
Тепер в тюрмi не темно, мiй Кезгайле,
Бо Свiчка там.
Р и ц а р i
Ха-ха! I справдi Свiчка
Тепер в тюрмi! Недовго тiльки Пй
Зосталося горiти, клятiй Свiчцi!
К е з г а й л о
Завчасно ви глузуКте, панове,
Дивiться краще, як би свiчка ця
Пожежi нам, бува, не наробила.
По всiх ярах глухе каламуття,
На Кожум'яки й носа хоч не суй,
ХвилюКться ПодольК, тiльки й жде
НайменшоП, щоб спалахнути, iскри.
О л ь ш а н с ь к и й
Ха-ха! Кезгайла, мабуть, скрiзь пече -
Ще з тоП ночi, як своПм чханням
Вiн Ольбрахтова джуру сполохнув.
Регiт. Кезгайло зриваКться i береться за меч.
Х т о с ь
Не знав, куди подiтись джура бiдний,
Так i чкурнув, мов миша, крiзь вiкно.
Регiт.
К е з г а й л о
Я вас навчу, як з мене глузувати,
П'яницi безсоромнi!
Регiт.
В с i
Обiзвавсь!
В о К в о д а
Та ну тебе, Кезгайле, не смiши
Ти хоч людей. Тверезий!
К е з г а й л о
Так. Я п'ю, Але як п'ю, то тiльки...
О л ь ш а н с ь к и й
(закiнчуК).
З перцем.
К е з г а й л о
Тьху!
(СiдаК й п'К).
Не хочу з дурнями...
Входить Козека.
К о зе к а
Вельможний пане!
Прийшов купець вiрменський, б'К чолом.
В о К в о д а
Купець вiрменський? А, це, мабуть, той,
В якого ми два вози одiбрали,
Що поламались з крамом на горi.
К о з е к а
Так, пане, вiн.
В о К в о д а
Ну, що ж, нехай увiйде.
ПослухаКм, як вiн почне циганить
Та викупу нам всiм пропонувать.
Ко з е к а
То вже й принiс.
В о К в о д а
Ага! Поклич.
К о з е к а
(розчиняК дверi).
Iди!
Увiходить вiрменський купець iз слугою, що держить якийсь сувiй та
пакунки. Одразу починаК лементувати.
К у п е ц ь
Вельможний, найяснiший воКводо!
Нечуване нещастя! Два вози!
Великi два вози! З верхом обидва!
Камха 1 золототкана! Алтабас!
Мосульський шовк! Алмази! Перли! Ва!
Зламалися на цих горах жахливих.
То Пх тепер у мене одняли.
Обидва вози. Та за вiщо ж це?
При чому ж я? МоП хiба це гори?
То ж киПвськi.
1 Камха - коштовна китайська тканина.
В о К в о д а
Отож-то i воно,
Що киПвськi. А ти хiба не знав,
Як шахраПв цi гори стережуть?
Вози зламались? А навiщо ж Пх
Ти накладав чотири на один?
Щоб не платити мита? То тепер
Не гнiвайся на киПвський закон:
Коли вози зламались от Почайни
До ЗолотоП брами,- попрощайсь.
К у п е ц ь
Не можу ж я! Це все моК майно!
О, змилуйся, вельможний воКводо!
В о К в о д а
Такий закон.
К у п е ц ь
Я вiдкуплюсь.
Прийми Оцi дари. Найкращий оксамит!
Найкращий шлик 1, гаптований перлом.
(ПодаК ВоКводi якусь шапку).
Камха олександрiйська. А оце
(подаК Кезгайловi невеличкий пакуночок, загорнутий в парчу)
Нечувана, дорогоцiнна рiдкощ,
ЯкоП навiть в Краковi нема.
1 Шлик - шапка.
Кезгайло починаК розгортати безлiч обгорток: парчеву, шовковi рiзних
кольорiв.
В о К в о д а
(в гнiвi кидаК шапку й оксамит).
Чи ти здурiв! Та як ти смiв менi
Цей мотлох непристойний принести!
Лиш золотом Кдиним можеш ти
СвоП вози у мене вiдкупить.
Давай негайно тисячу дукатiв -
Або з очей одразу забирайсь.
К у п е ц ь
Великий боже! Тисячу дукатiв!
Та якби я продав усiх дiтей
I самого себе, то i тодi б
Я тисячi дукатiв не зiбрав!
О, змилуйся, вельможний пане!
Кезгайло нарештi розгорнув усi обгортки й дiстав кришталевий флакон.
К е з г а й л о
(в розпачi).
Перець!
Регiт.
Знов перець, та iще якийсь червоний!
(ЧхаК, накочуКться на купця).
Та як ти смiв... апчхи! Та як ти смiв!
К у п е ц ь
Та це ж iндiйський перець, що його
I королi не всi ще куштували!
К е з г а й л о
Та я тебе!
К у п е ц ь
Панове!
В о К в о д а
Зараз геть!
К у п е ц ь
Панове! Рицарi! Вельможнi кавалери!
Я маю дар! Я маю викуп! Ва!
Я зараз приведу вам трьох невiльниць,
Красунь розкiшних. Чарiвних дiвчат,
Яких немаК навiть у султана.
А як танцюють. А якi цнотливi.
Як цукор! Як алмаз! Як абрикос!
Як мiсяць на чотирнадцятий день!
В о К в о д а
Гаразд! Веди. Побачим, що за мед.
Р и ц а р i
Це iнша рiч.
В о К в о д а
Та тiльки стережись
Яких мармиз пекельних привести.
К у п е ц ь
Як золото! Рахат-лукум! Халва!
Я за хвилину приведу Пх. Ва!
Виходить.
В о К в о д а
То вип'Кмо, панове, за красунь,
Що нам щаслива доля посилаК,
Якби ще баб нам здихатись своПх -
Утнули би рицарську ми розвагу.
III
Увiходить Козелiус.
В о К в о д а
А, писарю! Ну що - яка погода?
К о з е л i у с
Злочинець тут, вельможний воКводо,
Його хотiв ти з князем допитать.
В о К в о д а
Гаразд - веди. У нас якраз К час
Мiж кубками - до тоП насолоди,
Що нам купець вiрменський обiцяв.
Козелiус вiдчиняК дверi - вартовi вводять Свiчку. Хвилина мовчання.
В о К в о д а
Ну що, гаряча Свiчко, ще тебе
Сьогоднiшняя буря не задула?
С в i ч к а
НемаК в свiтi бурi, щоб огонь
Могла задути вiчний та правдивий.
Задути можна свiчку, загасить
Пожежу навiть можна, навiть всi
Жаринки найдрiбнiшi затоптать,
Але живий огонь i в кремiнцi
ЧекаК лиш, щоб ми його збудили.
В о К в о д а
(здивований).
Ти добре кажеш. Свiчко, тiльки ти
Забув одне - не вiльно людям всiм
Святий огонь даремно викликать.
I проклят, хто, як ти, блюзнiрську руку
На заказний той кремiнь пiднесе.
(Пiдводиться).
Тут я один i князь i воКвода.
Я охоронець мирного вогню.
А ти хотiв роздуть його в пожежу
I мiсто все повстанням сколотить.
С в i ч к а
Не я почав. Чи не твоП ж кати
Без сорому на мирне вдерлись свято -
Не кулаком, а правдою хотiв
Я перше наше право довести.
В о К в о д а
Не правдою почав ти, а злодiйством,
Не смiКш ти про правду тут казать.
Пан писарю, яка належить кара
Свавiльниковi й татю за крадiж?
К о з е л i у с
(перегортаК папери).
Њдина кара "хоч i вперше вкрав,
Але понад полтину - то повiсить".
Судебник Казимира короля,
Артикул чотирнадцятий i далi...
(ГортаК далi).
А Саксон 1 каже: "Хто свавiльну руку
На владу предержащу пiднесе
I заколот учинить, то злочинця
Четвертувать ".
1 Саксон (саксонське зерцало) - збiрник феодаль- ного нiмецького права,
укладений близько 1230 р. В ньому вiдбито iнтереси феодалiв.
В о К в о д а
Доволi для тебе?
С в i ч к а
Я не боюсь нi смертi, нi тортур.
I все ж тобi не загасити свiтла,
Що з тьми вiкiв та через стiльки бур
Пронiс народ вiдважний i свобiдний.
К о з е л i у с
Ще кара К - в Саксонi - Singularis 2 -
"Хто грамоти державнi украде,
Катiвською рукою ослiпить".
2 Окремий випадок (лат.).
Свiчка мимоволi вiдхитнувся.
В о К в о д а
Ага, не до вподоби - затремтiв.
Що ж, мабуть, так i зробим - хто дививсь
На свiтло заказне, то вже не гiдний
На iнше щось поглянути.
С в i ч к а
(стогне).
Меласю.,.
Ольшанський пiдвiвся - злорадно.
О л ь ш а н с ь к и й
Так, так! Ти не побачиш вже ПП -
Нi тих очей, як зорi, променистих,
Нi свiжих уст, нi чарiвних тих перс,
I навiть слiз ПП ти не побачиш,
Коли вона заплаче.
С в i ч к а
(з мукою).
Замовчи!
В о К в о д а
Навiщо ж ти, безумцю ненажерний,
Свою любов на славу промiняв?
Нащо вона - та грамота тобi?
Верни ПП - i завтра ж будеш вiльний.
С в i ч к а
I справi край? Звiльниш мене, та й квит?
Погано ж ти рахуКш, воКводо,
Коли життя за грамоту даКш.
А хто ж менi поверне ту надiю,
Пошану ту, що я колись берiг
В моПй душi до того привiлею,
До слiв отих брехливих i гучних?
Адже ж йому ми вiрили, як сонцю,
Гадали ми, що хай лише до нас
Повернеться ця грамота князiвська,
Як раптом свiт засяК по хатах,
I зникнуть всi притуги i насильства,
I радiсне народиться життя.
I ось коли, коли б вона менi
Належала, ця грамота зрадлива,
То дурно б я тобi ПП шпурнув,
Ще й плюнув би на привiлей брехливий
I викупу за нього не схотiв!
Та не менi - а цiлому народу
Належить ця примара золота,
Що за ПП боровся, як за правду,
Пригнобленням i потом заплатив.
То не тобi ж ПП у нас купити,
Хоч би життя за неП обiцяв!
О л ь ш а н с ь к и й
Зухвалий кмет! На шибеницю зараз!
В о К в о д а
Так ось яка твоя, виходить, правда:
Вже не мене, а князя ти образив,
I все ж таки тебе не покараю -
Лиш грамоту князiвську поверни.
К е з г а й л о
(зриваКться з мiсця й пiдходить до Свiчки).
Та схаменись! Отямся! Хай Пй цур,
Тiй грамотi - не вартi всi вони
Такого хлопця гарного, як ти!
В о К в о д а
Кезгайло, геть!
Мовчиш? Не хочеш зради?
Ну, то iди! Та добре подивись
В останнiй раз на цi свiчки, бо взавтра
Займеться не для тебе день новий.
С в i ч к а
Хоч не менi - для вiльного народу
Колись зоря займеться свiтова.
К е з г а й л о
(хапаК його руки).
Отямся, хлопче! Душу всю менi
Ти зворушив одвагою своКю
С в i ч к а
Спасибi, рицарю...
В о К в о д а
Кезгайло!
За вiкном чути сурми, що виграють зорю.
Ну, то що ж?
Цю грамоту повернеш ти менi?
В останнiй раз тебе питаю.
С в i ч к а
Нi!
Сурми помалу стихають.
В о К в о д а
Ведiть його!
Козека i вартовi виводять Свiчку.
К е з г а й л о
Вельможний воКводо,
Сурмить труба. Час замок закривать.
Бере свою кирею i йде до дверей.
В о е в од а
Бекети 1 всi уважно перевiрить.
Пiдсилить варту. ЖодноП душi
До замку не пускать. Опрiч жiнок
Та отого вiрменського купця.
1 Б е к е т - вiйськовий пiкет, сторожа.
К е з г а й л о
Зроблю я все.
Виходять.
К о з е л i у с
(наближаКться до ВоКводи - стиха).
Дозволь тобi, мiй пане,
Порадити. Не слiд би Свiчку тут...
I небезпечно в замку залишати...
Бо К такi... прихильники.
В о К в о д а
Ага,
Я зрозумiв. Iди i накажи,
Щоб зараз одвели його в в'язницю,
Що в Порубi.
О л ь ш а н с ь к и й
(пiдводиться).
Я сам це накажу
I одведу його з моПм загоном.
Пiд вiкнами моПми це якраз.
I сам його тюремником я буду.
В о К в о д а
Гаразд! Iди! А ти пиши декрет,
Щоб Свiчку завтра вранцi - яко татя -
Повiсити на Житньому торгу.
IV
Увiходить Кмiтич. Ольшанський тим часом вийшов.
К м i т и ч
Пан воКводо, в мiстi неспокiйно.
ХвилюКться ПодольК - всi цехи
Нечуваним обуренi насильством.
Що робиш ти? Як мiг ти допустить,
Щоб на весiлля, наче татарва,
Без сорому твоП вдирались слуги?
За що схопив ти того зброяра?
В чiм винний вiн? Що встав проти наруги,
Що смiливо обстав за тi права,
Якi сам князь киянам дарував!
В о К в о д а
(розлючений, стукаК кулаком об стiл).
Тут я закон, i князь, i воКвода.
Не табiр тут козацький на степу,
Де кожен кмет свiй голос маК в радi.
Тут я один сам знаю, що роблю.
V
Хутко входить схвильована Гiльда й одразу кидаКться до ВоКводи. За нею
йде хмурий Кезгайло.
В о К в о д а
Хто там? Сюди не можна!
Г i л ь д а
Час не жде.
I дозволу не можу я питати,
Коли людина гине при очах.
В о К в о д а
Безумна ти!
Г i л ь д а
Не дивно й збожеволiть
В катiвнi цiй. Як мiг ти засудить
Його на смерть - на страту?
В о К в о д а
Замовчи!
Г i л ь д а
Не замовчу. Не суд це, а злочинство!
Карать не можна на смерть лиш за те,
Що на весiллi свiчки засвiтили,
Що смiлива людина голос свiй
За вiльностi громадськi пiдняла!
К м i т и ч
СвоПм не вiрю вухам. Свiчку ти
На горло засудив?
Г i л ь д а
Коли його
СкараКш ти - я завтра ж напишу
До князя лист.
В о К в о д а
(накидаКться на неП з кулаками).
Безглузда слюсарiвно!
Та я тебе на мiсцi...
К м i т и ч
(заступаК ПП).
Схаменись!
Не руш ПП. Не досить ще ганьби?
В о К в о д а
А, заколот! Геть звiдси, бунтiвник!
Тебе самого зараз я схоплю,
Рицарi схоплюються i виймають мечi.
Хапай його! На мiсцi вбити кмета!
К м i т и ч
Не схопите. Короткi, мабуть, руки,
Щоб ватажка козацького схопить.
В о К в о д а
Побачимо, чий буде верх...
(До Гiльди).
А ти
До кляштора негайно виряджайсь,
Молитись там i каятись ти будеш,
Поки химер не збудешся своПх.
Пан писарю, негайно напиши
В конвент домiнiканський, до абата,
Отця IКронiма, що його
Ми просимо прийнять дружину нашу.
Козелiус уклоняКться й береться писати.
А ти, Козеко, зараз одвезеш
Вельможну панi в кляштор на ПодольП.
Г i л ь д а
Корюсь насильству, бо нема в Литвi
Вже рицарiв, щоб меч свiй пiдняли
За жiнку та за правду.
Кезгайло вириваКться вперед i виймаК до половини свiй меч iз пiхов.
В о К в о д а
(грiзно).
Геть, Кезгайле!
Ти комендант. Про присягу забув?
Кезгайло в розпачi вганяК меч назад i з горя вихиляК кубок.
К м i т и ч
В Литвi нема, а на степу ще К.
Не в золотi, не в крицi, як оцi,
А в свитах драних рицарi одважнi.
I завтра же до Вiльни я помчу
Та про киян всi кривди сповiщу.
Виходить. Гiльда за ним. Козелiус подаК ВоКводi листа. Той мовчки
пiдписуК i оддаК Козецi, i той, уклонившись, виходить.
В о К в о д а
(одразу вихиляК кубка).
Хай Вельнас забере усiх жiнок
До себе в пекло разом з каштеляном,
Що цю безглузду кашу заварив!
П и р х а й л о
Як забере? А ти забув красунь,
Що нам купець вiрменський приведе?
Буря стрясаК вiкно.
К е з г а й л о
Бач, як гуде. Диявол то радiК,
Що совiсть ми рицарську продали.
В о К в о д а
Нехай гуде! Аби дiвчат принiс.
Увiходить Янулiс.
Я н у л i с
Купець вiрменський.
К е з г а й л о
(хреститься).
Наше мiсце свято!
В о К в о д а
Ага, нарештi. Зараз же веди.
Входить вiрменський купець. За ним троК схiдних слуг вносять на руках
три наглухо загорнутi сувоП i становлять Пх посерединi зали.
В о К в о д а
(здивований пiдводиться).
Що це таке? Знов килими турецькi?
К у п е ц ь
Де килими? Красунi, що таких
НемаК i в султана. Ананас!
Жасмин! Троянда! Першого гатунку!
Три дiвчини невиннi, як алмаз!
О грушi запашнi, що на устах
Ви танете солодким поцiлунком!
О перса дiв! О втiхо! О халва!
Дiвчата стоять нерухомо. Козелiус приглядаКться зацiкавлений.
В о К в о д а
Чого ж вони загорнутi, мов цукор?
К у п е ц ь
Коли ж така жахлива хуртовина.
Яка ж погода! Хвища! Буря! Ва!
З сувоПв чути чхання.
О, вже зачхали. О, суворий край!
Це викуп мiй, вельможний пане.
Купець i слуги розгортають дiвчат, що починають крутитись i нарештi
випурхують iз своПх обгорток, мов яскравi барвистi метелики, ледве
прикритi прозорим серпанком iз золотими блискiтками...
Р и ц а р i
(в захватi).
А! Схiднi танцi.
В о К в о д а
Гаразд! Приймаю. Можеш взять вози.
Такий товар i вдруге нам вези.
Купець, уклонившись, виходить iз слугами i Янулiсом.
В о К в о д а
(пригортаК до себе одну з дiвчат).
Повнiше кубки! Хай вони дзвенять
На злiсть цехам ще голоснiше бурi!
При сяйвi свiч, в обiймах цих дiвчат
Женiть думки докучливi i хмурi,
Хоч заколот, хоч мiсто все гори,
Панове, бенкетуймо до зорi!
Р и ц а р i
(спiвають).
Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять,
Хто смiл - бенкетуйте, цiлуйте дiвчат!
Хай хлопи бунтують, хай буря гарчить,
На бурю К мури, на хлопiв - мечi.
Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять,
Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат.
Тихо вiдхиляються дверi, i, нiким не помiчена, входить закутана з
головою в чорну кирею Меланка. Дiйшовши до середини зали, вона
зупиняКться, затуливши на мить очi рукою, вражена гострим переходом вiд
темряви до свiтла.
Так вона стоПть, неначе чорна статуя, нерухома, опустивши руки, поки ПП
не помiчаК Кезгайло, що, здивований, починаК протирати очi.
К е з г а й л о
Панове, тихо! Скiльки тут дiвчат?
В о К в о д а
Як скiльки? Хiба ти сам не бачиш?
ЗдаКться, три.
К е з г а й л о
(пiдводиться).
Як три? А це ж яка?
(Пiдходить до Меланки).
Стривайте...
(Лiчить, вказуючи пальцем).
Раз, двi, три, а це четверта.
Три голих, а одна закутана, як нiч.
В о К в о д а
(пiдводиться здивований).
I справдi... Що таке? Невже ПП
Забув купець вiрменський розгорнуть?
Гей, дiвчино! Хто ти така i звiдки?
Рицарi теж пiдходять. Меланка, як i перше, нерухома.
Хто ти така?
СтягаК з ПП плечей кирею, що падаК бiля ПП нiг. Тепер вона в своКму
чудовому шлюбному вбраннi голубого шовку - в руцi у неП згасла зелена
свiчка. Як i перше, вона нерухома.
К о з е л i у с
Це Свiччина Меланка!
К е з г а й л о
Яка ж краса!
В о К в о д а
Так ось вона яка...
Яка ж краса чудова та примiтна...
Що ж ти мовчиш? Чого ти хочеш?
М е л а н к а
Свiтла!
В о К в о д а
Що кажеш ти?
М е л а н к а
О, засвiти, благаю,
Мою ти свiчку... У мене ПП
Згасили... а за що - не знаю...
Хiба за те, що радiсно менi
Було в той час, в чудову ту годину...
Палата вся сiяла од огнiв,
I свiчка ця горiла... i моП
Держав вiн руки... любий мiй, Кдиний.
I в очi я дивилася яснi.
I раптом наче вихор налетiв-
Померкло все... i згасли всi свiчки,
I милого, Кдиного немаК...
Р и ц а р i
Вона безумна.
М е л а н к а
(кидаКться до нiг ВоКводи).
Милостi благаю.
О, змилуйся, благаю всiм святим!
О, поверни мою любов Кдину,
О, поверни щасливу ту годину
I свiчку цю весiльну засвiти.
Мовчання. Всi збентеженi.
К е з г а й л о
Невже твоК не зворушила серце
Голубка ця i тиха i сумна?
О, змилуйся!
В о К в о д а
I справдi зворушила
СвоПм благанням душу ти мою...
Встань, дiвчино... Вiдмовити несила,
Коли у мене просиш ти вогню.
Гаразд! Твою я свiчку запалю,
Але нехай розсудить вища сила,
Чи Пй горiть, чи гаснуть без жалю,
Нехай тебе розсудить Праурима,
Богиня свiтла, що в лiсах Литви
Вогонь пильнуК вiчний, невгасимий.
Якщо вона укриК вогник твiй
I свiчку цю од бурi захистить,
(бере в Меланки ПП свiчку i запалюК вiд канделябра на столi)
Клянусь, вiн буде вiльний i живий.
(ДаК Пй запалену свiчку - вона мовчки бере).
Пиши наказ, пане писарю: "Негайно
З тюрми Iвана Свiчку вiдпустить,
Якщо на доказ нашого наказу
Тобi горящу свiчку принесуть".
Козелiус пише.
Якщо богиня буде милостива
I вогник твiй од бурi захистить,
I донесеш його ти, до в'язницi,
Що в Порубi на Житньому торгу,-
Тодi, клянусь вогнем живим i вiльним,
Живий i вiльний буде твiй Iван.
Коли ж загасне свiчка - значить, так
Судила доля, i тодi умре,
Тодi умре твiй милий, бо не можу
Я вирок Праурими скасувать.
Козелiус подаК ВоКводi грамоту з печаткою, вiн пiдписуК. Потiм бере з
пiдлоги пустий лiхтар i подаК його дiвчинi разом з наказом. Та мовчки
бере.
Тепер iди. Бери оцей лiхтар
I цей наказ - iди, змагайся з вiтром,
Нехай тебе Праурима захистить.
Буря стрясаК стiни.
Р и ц а р i
Ну й вигадав! Ну й загадав мороку -
Хай донесе. ПопробуК нехай
В такую бурю донести.
В о К в о д а
Мовчiть!
Це вирок Праурими.
К е з г а й л о
(виступаК вперед).
Це знущання!
Знущання це безбожне. I з кого ж!
З голубки тихоП, що, подивись,- прийшла
Намучена, в сльозах, в убраннi шлюбнiм,
А ти ПП на муку шлеш, на глум,
Щоб перший драб ПП схопив та скривдив
I свiчечку цю лагiдну одняв!
В о К в о д а
Мовчи, Кезгайле!
К е з г а й л о
Годi вже мовчать!
(Пiдходить ще ближче до Меланки).
Iди вiдсiль. Iди, моя голубко...
Куди своК ти горе принесла?
В звiряче лiгво, де твою журбу
Та бiле пiр'я в шмаття розiрвуть.
М е л а н к а
О, нi! О, нi, мiй рицарю, не бiйся...
Цю свiчку я - побачиш - донесу.
Чи можу я не донести ПП,
Коли вона життя мого Iвана!
Що кажеш ти? Чи К ж такая сила,
Щоб свiчку цю у мене загасила?
З моПм життям, з моПм життям хiба!
Кезгайло мовчки приладжуК ПП свiчку в лiхтарi, потiм закутуК ПП кирею.
В о К в о д а
Ось бачиш, мiй Кезгайле маловiрний,
Ця дiвчина смiливiша за тебе.
М е л а н к а
Прощай, мiй пане... дякую тобi.
Виходить. Кезгайло хапаК свою кирею i бiжить до дверей.
Во К в о д а
Назад, Кезгайле!..
К е з г а й л о
(виймаК меч).
З нею я пiду!
В о К в о д а
Нi кроку далi! Зупинiть його!
Рицарi виймають мечi й заступають Кезгайловi дорогу.
Чи п'яний ти, чи присягу забув?
Кезгайло вергаК меч на землю.
К е з г а й л о
Так, я забув, що драб я, а не рицар...
В о К в о д а
Авжеж п'яний... Замкнiть його на вежi,
Аж поки хмiль рицарський не пройде.
Кезгайла виводять.
Тепер нехай турботи всi мовчать -
Панове, знов до кубкiв i дiвчат!
Р и ц а р i
Хай буря бушуК, хай кубки дзвенять -
Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат!
Завiса.
ДIЯ П'ЯТА
Недалеко вiд Магiстратського майдану на Подолi. Вузькi кривi вулицi.
Лiворуч на першому планi ганок ВоскресенськоП церкви. Темна й буряна
осiння нiч.
I
Кiлька мiщан i ремiсникiв крадькома збираються купками в темрявi.
- Хто тут?
- СвоП...
- Це ти, Передерiю?
- Ну й хвища, хай ПП!
- Ну, що ти чув?
- Це ковалi? - Вони.- Хто бачив Чопа?
- У Прiськи вiн - забрала до себе...
- Живий?
- Живий. Нехай тепер шукають...
- А Свiчка де?
- Гнобителi... Кати!
- Чи був хто в замку?
- В замок не пускають.
I замкнутi всi брами цiлий день.
I Магiстрат замкнуто... Варта скрiзь.
- Мене самого мало не схопили...
-Балабуху схопили...
- I Шпака.
- Та доки ж нам терпiти цю наругу!
- Товаришi - нещастя... Свiчку вже
Засуджено на горло...
- Де ти чув?
- Коляндра чув.
Невже ж ми це допустим!
- Й Меланка зникла. Мабуть, i ПП
ПроклятiП схопили душогуби.
П е р е д е р i й
Невже ж ми це, товаришi-брати,
Невже ж ми це допустим, щоб його,
Щоб кращого у нас згубили брата?
Коли скарають Свiчку, то яка ж
На нас паде неслава i ганьба!
В с i
Цього не буде! Краще всi тодi
Загинемо, а Свiчки не дамо!
К а п у с т а
I де ж воно це видано таке,
Щоб за весiлля страчувать людей...
Нащо вже був немилосердий рицар
Мартин Гаштольд... запеклая душа,
Людей карав... А щоб весiлля - нi,
З весiлля вiн нiкого не хапав...
Мелася... люба.... свiчечка ясна...
Недовго ж нам свiтила ти, жаданко...
Згасили радiсть нашу i твою...
В с i
Товаришi! На визвiл! Не дамо,
Щоб сором нашi голови укрив!
Пiдходить Чiп - голова йому зав'язана, в руках величезна дубина. За ним
Прiся.
Ч i п
Кого лупить? Кажiть - кого товкти?
В с i
Чiп! Чiп прийшов!
Та тихше-бо, дурний.
Ч i п
Ну, то ходiм! Чого ж ви тут ждете?
До зброП всi! Трощiть катiв проклятих!
На визвiл Свiчки! В замок всi гуртом!
П р i с я
(чiпляКться за його руку).
Василечку! Мiй любий! Схаменись!
Тебе ж шукають... в тебе ж голова
Поранена...
Ч i п
Це буде Пй похмiлля!
Товаришi! За Свiччине весiлля!
В с i
За Свiччине весiлля! Хай його
Навiк запам'ятають душогуби! -
Товаришi! Дозiр! Дозiр iде!
З-за рогу виходить загiн жовнiрiв iз смолоскипами.
П е р е д е р i й
Товаришi, всi тихо по хатах,
Хай кожен цех напоготовi буде
На перший поклик линути на бiй.
В с i
(тихо).
Нiхто не спать!
Чекати гасла!
Ч i п
А гаслом буде "Свiччине весiлля".
Дозiр пiдiйшов.
О с м н и к
Гей, хто тут К! Всi зараз по хатах!
П р i с я
(вiдтягаК Чопа).
Василечку, Василечку, тiкай,
Тебе ж побачать.
Ч i п
От лиха година!
Попався дiвцi в лапи.
О с м н и к
Розходись! Бо зараз всiх в хурдигу заберу.
В с i
(один одному тихо).
За Свiч-чи-не ве-сiл-ля...
О с м н и к
Розходься!
Юрба зникаК в темрявi. Жовнiри проходять далi.
II
Пусто. Темно. Вiтер з завиванням проноситься по вузьких вулицях. Чути
кiлька тихих далеких ударiв дзвона. З лiвого боку увiходять Ольшанський i
Козелiус.
О л ь ш а н с ь к и й
Та це ж безумство! Свiчку вiдпустить,
Бунтiвника одвертого, що завтра ж
На замок цiле мiсто поведе!
То де ж вона? ЏП ти бачив?
К о з е л i у с
Нi.
Я стежкою коротшою побiг,
Аби тебе остерегти, мiй княже,
Вона ж пiшла десь - певно, тим шляхом
I, мабуть, тут повинна десь пройти.
О л ь ш а н с ь к и й
Вона одна?
К о з е л i ус
Одна. Дивись, якраз
Сама летить в твоП голубка руки.
О л ь ш а н с ь к и й
Так, так. ПП вiзьму я... тiльки як?
Не хочу гвалтом я ПП здобути...
К о з е л i у с
Ти можеш так зробити, щоб вона
Сама тобi любов'ю заплатила.
Адже ж указ пiдписано - ось вiн,
I Свiчку маКш право ти скарати.
Вiзьми катiв - i як вона прийде,
Примусь ПП, сама щоб вибирала:
Любов - чи смерть.
О л ь ш а н с ь к и й
Диявол!
К о з е л i у с
Твiй слуга.
Лиш не забудь мене в своПх молитвах,
О л ь ш а н с ь к и й
Гаразд - ходiм. Якщо ПП вiзьму,
Тебе всього я золотом засиплю,
О дiвчино чудова, не кляни,
Що мушу злом тебе я добувати...
Коли ж нема такоП в свiтi плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
Виходять.
III
З лiвого боку входять двоК пiдпилих ченцiв у скуфейках - Симеон та
Фока.
Фока
Ну й крутить же - бодай його крутило!
Чи довго ж ти водитимеш мене?
С и м е о н
Ой, у полi метелиця,
Чому монах не жениться?
Нащо менi женитися,
Буду i так живитися...
Ф о к а
Та де ж вона, блудниця та, живе?
С и м е о н
Та я ж казав, отутечки за рогом.
Ф о к а
Та брешеш ти, ми двадцять тих рогiв
Проходили, а жодноП немаК.
С и м е о н
О маловiрний! Я ж у неП був
I в сiцевих многажди обретахся.
Яка ж смачна! А губи, яко мед!
А пишна та гаряча, як пампушка.
Коли б ПП ти прелестi узрКл,
То духом би i плотiю воспрянул.
Ф о к а
Та де ж вона, прелесниця сiя?
С и м е о н
Отутечки - тепер вже недалеко.
В завулку, де шинок, за кушнiром.
Не в кушнiра, а проти - у дворi.
Отут i Ксть Капернаум сей злачний,
Iде же аз многажди согрКших.
Ф о к а
Ну, то ходiм, бодай тебе крутило,
В Капернаум, до того кушнiра.
С и м е о н
Не в кушнiра, кажу тобi, а проти.
Ф о к а
Чи в кушнiра, чи проти - все Пдно,
Аби пустила пiд рядно.
Виходять хитаючись праворуч.
IV
З глибини виходить Меланка зi свiчкою в лiхтарi, яку вона захищаК
киреКю. Кирея й чудове вбрання заляпанi болотом, подертi, руки подряпанi в
кров. Але свiчка горить.
М е л а н к а
Вже сил нема... Але вже, мабуть, близько.
О, тiльки б сили стало донести...
О, тiльки б тут не впасти на дорозi,
Як падала на тiй слизькiй горi...
Не чую нiг... Лице горить од вiтру,
Тремтять колiна... руки всi в кровi
I змерзли... i не держать лiхтаря...
О боже ж мiй, знов хвища налетiла,
ЗгасаК вогник... гасне вогник мiй...
I захисту... i захисту немаК...
(Майже падаК на церковнi сходи лiворуч, прикриваюча всiм тiлом лiхтар).
О, не гаси, о, не гаси, благаю,
О вiтре любий, мого лiхтаря!
Ти ж вiльний... цiлий свiт перед тобою,
Лети мерщiй на поле, до Днiпра.
Мене ж не муч, нещасну, - пожалiй
Хоч ти мене, о вiтре, вiтре мiй!
(Плаче. Пiдводиться хитаючись i робить кiлька крокiв).
ЗдаКться, тихше... змилосердивсь... зник...
О, тiльки б тут нiхто не зачепив...
О боже... хтось iде.
ТiкаК. З лiвого боку виходить новий дозiр iз смолоскипами i осмником на
чолi.
Жовнiри заступають Пй дорогу.
О с м н и к
Стiй! Хто iде?
Ще з лiхтарем? Куди це ти iдеш?
Не знаКш, що ходить тепер не вiльно?
Берiть ПП!
М е л а н к а
Нi, нi! Що кажеш ти?
Мене не можна затримать - не можна,
В мене наказ од пана воКводи,
I цей лiхтар - ти бачиш - я його
До Порубу повинна донести -
До Порубу, щоб визволить людину -
Його ж скарають - чуКш ти? - i я
Тут гаяти не можу i хвилини.
Ось цей наказ.
О с м н и к
НемаК нам часу.
Ходiм до замку - писар розбере.
М е л а н к а
Ти збожеволiв! Я... до замку знов?
По тiй горi! Нi, нi, смiКшся ти.
Тобi ж кажу, не маю я хвилини,
Його скарають.
О с м н и к
Заберiть ПП!
Жовнiри беруть Меланку за плечi, вона вириваКться.
М е л а н к а
О, змилуйся! Якби ти тiльки знав,
Де я була. Яку терпiла муку...
Коли з гори несла оцей лiхтар,
О, подивись... в багнi, в кровi всi руки.
Промокла вся, замерзла... скiльки раз
Зривалася i падала я з кручi,
I в розпачi, щоб вогник не погас,
Чiплялася за терен я колючий...
Пiдводилась... i знову йшла i йшла,
Не чула нiг, не бачила дороги,
Нi диких псiв, що кидались пiд ноги,
Нi бурi, що лице моК сiкла!
Не чула я, не бачила нiчого,
Бо iншоП не вiдала мети -
Як вогник цей незгасним донести.
I донесла... Ти ж бачиш, вiн горить.
Не згаснув вiн, мiй огник неоцiнний,
Хай блимаК вiн ледве, хай тремтить,
Але живий - i не менi однiй
Засвiтить вiн в нещасну цю годину...
Невже ж у тебе стiльки зла,
Щоби вiднять у мене те Кдине,
Що я крiзь терн i бурю пронесла!
О с м н и к
Говориш добре, дiвчино, - проте
Нема часу з тобою розмовляти,
Ходiм до замку.
М е л а н к а
(зриваК з шиП намисто з дукатами).
Бачиш цi дукати,
Намисто це чудове, дороге -
Вiзьми його i вiдпусти, благаю,
О, вiдпусти, благаю, ти мене!
О с м н и к
(бере намисто).
Хай буде так! Iди! Рушаймо далi!
М е л а н к а
О, дякую.
(Дозiр проходить).
Тепер мерщiй, мерщiй!
О, тiльки б знов нiхто не зачепив.
V
З правого боку вертаються Симеон i Фока.
Ф о к а
А щоб тебе з таким Капернаумом!
Замiсть дiвчат дрючком по головi.
С и м е о н
На бiса ж ти полiз до кушнiра?
О йолопе! Не в кушнiра, а проти.
Ф о к а
Чи ти здурiв! Ти ж сам туди полiз.
С и м е о н
Та ну тебе... Стривай. Знайшли! Вона!
(Бiжить до Меланки й хапаК ПП за кирею).
Њ дiвчина! Та ще яка красуня.
Ще з лiхтарем. Якраз з Капернаума!
Ну, то веди ж скорiше нас до себе,
В Капернаум солодкоП утiхи.
Ф о к а
(обiймаК ПП з другого боку).
А поки що - сладчайше поцiлуй.
М е л а н к а
(вiдштовхуК Фоку).
Геть, блудники, ледаща довгополi!
Не сором вам чiплятись до дiвчат?
ШтовхаК Симеона, той падаК, сама тiкаК в глибину.
Ф о к а
Оце тобi Капернаум солодкий!
С и м е о н
Њго же й ти, здаКться, воспрiя?
Ф о к а
Ну й халепа! Невже на цiлий КиПв
Не залишилось жодноП повiП?
Чи бурею куди Пх занесло?
С и м е о н
Стривай, я здумав. Ось в чому причина!
Не в кушнiра, а в бондаря вона -
Ходiм мерщiй. Тепер я пам'ятаю.
Тягне його знову праворуч.
Ф о к а
Е, нi, стривай. Це зовсiм iнша рiч.
У кушнiра, бач, легкий причандал,
I то макiтри нашi постраждали.
А в бондаря залiзне все: струги,
Уторники 1 якiсь там, молотки,
Як дасть раза - то вже амiнь, не встанеш.
1 Уторники - iнструменти для виготовлення уторiв - жолобiв на краях
бочки, в якi вставляють дно.
С и м е о н
О маловiрний! Та навiщо ж вiн
Даватиме? То ж бондар - не кушнiр.
Ходiм мерщiй.
Ф о к а
Е, нi, стривай, коли ж
У бондаря... такi, бач, молотки...
Виходять обоК.
VI
М е л а н к а
(вертаКться).
Пропало все - погаснув мiй лiхтар...
I що ж тепер... i що ж тепер робити...
Кого благать... кого? Одна вночi,
Беззахисна, безсила, безпорадна...
Розчавлена надсильним тягарем...
(СiдаК на церковних сходах i плаче).
О боже мiй! За що даремну муку
На мене ти, нещасную, поклав?
За що ж мене довiв ти до розпуки,
Навiщо путь тернисту я пройшла!
Чи для того ж в борнi я знемагала,
Чи для того мiй огник берегла,
Щоб вiн загас, а я отут упала
I втратила надiю всю мою...
Нема в тобi нi правди, нi жалю...
(Завмерла в безвихiднiй тузi).
З глибини виходить якийсь поважний, гладкий городянин у довгому
сукняному кожусi з засвiченим лiхтарем у руцi.
М е л а н к а
(придивляКться).
О боже мiй... Невже... невже вогонь...
Невже вогонь менi ти посилаКш...
Так... так... лiхтар...
(Пiдводиться).
О, тiльки б не дозiр...
Нi, нi... це так...
(Метнулася назустрiч).
Добривечiр, мiй пане!
Дозволь огню у тебе попрохать.
Спiзнилась я i заблудила трошки.
Городянин спиняКться i, пiднявши вгору лiхтар, дивиться суворо на
Меланку.
Г о р о д я н и н
Геть, одчепись, лахудро безсоромна!
Як смiКш ти до чесних громадян
На вулицi зухвало так чiплятись!
Iще вогню Пй треба! Подивись
Попереду, до чого ти подiбна.
По всiх ярах качалася в багнi.
Геть, проклята!
(ЗамахуКться цiпком).
Бо так тебе огрiю,
Що без огню в болото полетиш.
Проходить. Меланка з жахом кидаКться в свiй куток i ревно плаче.
М е л а н к а
Ще не кiнець... Ще, мабуть, не до дна
Свою весiльну випила я чару...
(Застигла в нiмiй розпуцi).
VII
З глибини виходить хмурий Козека, що веде до кляштора закутану в
хутряну кирею Гiльду. Позаду слуга несе лiхтар.
Г i л ь д а
Далеко ще? Чи скоро той Конвент?
Ти, мабуть, сам дороги тут не знаКш.
К о з е к а
То не моя причина, що вночi
ПроПхати не можна в цих завулках
I конi там загрузнули в багнi.
Тепер вже близько.
Г i л ь д а
Тихше. Постривай.
Хтось плаче тут... чи жiнка... чи дитина.
ЗдаКться, тут... Дай свiтло - посвiти.
(СхиляКться над Меланкою).
Якась нещасна...
(ДоторкуКться до ПП плеча).
Слухай-но. Хто ти?
Чого ти тут, сердешна, притулилась?
Меланка опам'яталася й дивиться на неП нетямущим поглядом, не
пiдводячись, проте, з мiсця.
М е л а н к а
О, не жени... О, не жени, благаю.
Мене весь час тут мучили... кляли,
Знесилена, здрiмалась я... на мить,
Бо згаснула... бо згаснула надiя...
Гiл ьд а
О дiвчина нещасна!
К о з е к а
Це ж вона!
Це ж Свiччина Меланка!
Меланка отямилася, зриваКться на ноги.
М е л а н к а
Боже ж мiй!
В тебе К свiтло! Дай менi, благаю,
О, засвiти, благаю, мiй лiхтар!
Мерщiй, мерщiй! Ти ж бачиш, ось наказ:
Коли я свiчку в Поруб донесу,
Тодi його я визволю од смертi...
Вiн був погас. Але воскресла знов,
Воскресла знов тепер моя надiя.
Г i л ь д а
(що прочитала тим часом наказ).
Бiдняточко! Дитинко ж моя люба!
Яку ж ти муку мусила знести.
(Бере в неП лiхтар i запалюК з свого).
Ну, то неси ж, неси мерщiй свiй огник
I цей наказ, щоб визволить його.
Неси мерщiй!
(ЦiлуК ПП).
Нi, нi! Я так не можу,
Тебе не можу так я залишить.
Тебе ще скривдять... Разом всi пiдем,
Щоб не було якого ошуканства.
М е л а н к а
(бере наказ i лiхтар).
О дякую, о дякую тобi.
Г i л ь д а
Ходiм мерщiй!
К о з е к а
(втручаКться).
Ба нi. Цього не можна.
Г i л ь д а
Як смiКш ти!
К о з е к а
Тебе повинен я
До кляштора негайно одвести
I схибити нi кроку не дозволю.
Г i л ь д а
Та це ж недовго.
К о з е к а
Навiть i на мить.
Г i л ь д а
ЏП ж там скривдять!
К о з е к а
Не моК то дiло.
Не гайся, бо насильно вiдведу.
Г i л ь д а
I справдi... раз у раз я забуваю,
Що я сама не бiльше - як раба...
Ну, то iди ж - прощай, моя сердешна.
(Знову цiлуК Мелаику).
Нехай тебе хтось дужчий захистить.
М е л а н ка
Намучена i скривджена од всiх -
Повiк твоКП ласки не забуду.
Виходить лiворуч.
Г i л ь д а
I знову вiн... Яка химерна доля
З цим зброярем мiй шлях переплела...
Ну, що ж... Веди... без щастя, без любовi
До кляштора нарештi я дiйшла...
Любов? ЏП згасила... бо не смiю
СвоПм огнем ту свiчку запалить,
Що iншою любовiю горить...
I в кляшторi замкну мою надiю...
Виходять всi троК праворуч.
VIII
Через якусь хвилину з лiвого боку вбiгаК сполохана Меланка.
М е л а н к а
Куди ж тепер... Там вiн. Там вiн, цей князь.
Сюди iде... вiн кинувся за мною.
О, краще смерть, нiж стрiнутися з ним!..
Куди ж сховатись?..
Бiжить до церкви й притуляКться грудьми до дверей, ховаючи лiхтар i
своК обличчя.
Тут... отут в кутку...
О, заступи мене, святая дiво!
В ту ж мигь вбiгаК Ольшанський.
О л ь ш а н с ь к и й
Сюди вогню! Свiтiть в усi кутки!
Увiходить цiла процесiя: четверо жовнiрiв iз смолоскипами, Козелiус iз
пергаментом у руцi, двоК катiв в червоному вбраннi, з мотузками, молотками
та якимись клiщами.
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплюК смолоскип у жовнiра i починаК оглядати всi кутки).
А, ось де ти, голубко, притаПлась!
(ПовертаК смолоскип жовнiровi i пiдходить до Меланки).
Ну, то чого ж, чого ж ти так тремтиш,
Чого злякалась, пташко полохлива?
Тобi я зла не мислю... лиш мене
Послухай ти...
(Бере ПП руку).
Навiщо тут вночi
БлукаКш ти, дитино нерозумна?
Ходiм в моП палати, я тебе
Зогрiю, заспокою.
М е л а н к а
Одiйди!
Не смiКш ти затримувать мене!
В мене наказ i пропуск воКводи!
(ВириваКться),
Вiн наказав, щоб Свiчку зараз...
(Бачить катiв i кричить вражена).
А!
(Бiжить на вулицю i зараз же вертаКться до Ольшанського, вже сама
хапаючи його за руку).
Хто це такi! Куди ти з ними йшов?
Не смiКш ти! Нi! нi! Скажи, що нi!
В мене ж наказ - помилування Свiчцi -
I цей вогонь, дивись, я донесла.
Чого ж мовчиш? Чого мовчиш!
О л ь ш а н с ь к и й
Сама,
Сама мене ти слухать не хотiла...
Спiзнилась ти з помилуванням!
М е л а н к а
Нi!
О л ь ш а н с ь к и й
I Свiчку я скарати зараз мушу.
М е л а н к а
Неправда це! Брехня! Не властен ти
Накази воКводинi ламать.
Злочинство це. Я зараз побiжу
До замку знов. Я зараз.
О л ь ш а н с ь к и й
(до жовнiрiв).
Гей! Рушай!
Негайно все до страти наготовить.
Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч.
М е л а н к а
(ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними).
Стривайте! Стiйте! Помилився князь...
(КидаКться до Ольшанського).
О, не жартуй так люто - накажи,
Щоб зараз же... ти ж бачиш... ось наказ.
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай вперед! Я зараз сам прийду.
Процесiя виходить лiворуч.
М е л а н к а
Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ...
I свiчка ось... ти, може, не читав...
Тепер ти бачиш... Випусти ж, благаю,
Жаданого, Кдиного мого.
О л ь ш а н с ь к и й
Безумная! Невже не розумiКш,
Що й Свiчку я для того захопив,
Щоб за нього купити те Кдине,
Без чого жить не можу я... тебе!
Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!
М е л а н к а
(вiдсахнулась).
Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку
Безбожную ти цiну захотiв.
О, змилуйся! Невже не досить муки,
Не досить мук сьогоднi я знесла?
О, пожалiй!
О л ь ш а н с ь к и й
Не пожалiю - нi.
Я гину сам - нема такоП плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
А ти свою щось дуже цiниш муку.
Не мука це, коли об дикий терен
Подерла ти весiльний свiй убiр
Або в багнi задрипала його -
Не мука це. Ти серце пошматуй
Об колючки.
М е л а н к а
(ламаК руки).
О, як пошматувала...
О л ь ш а н с ь к и й
Дiвочу честь за милого життя
Не пожалiй в болотi закалять!
Ага, тремтиш!
М е л а н к а
(падаК навколiшки).
О, змилуйся, благаю!
О л ь ш а н с ь к и й
Даремно все. Мовчить моя душа,
А в пристрастi немаК милосердя.
Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.
Якщо зi мною зараз не пiдеш;
Клянусь тобi - зорi вiн не побачить.
Хутко йде лiворуч.
М е л а н к а
О, постривай!
(ЛамаК руки).
О боже, що ж робити!
Туди на глум... на сором... То невже ж
I вище хмар нема святоП правди?
(Ревно плаче, впавши на землю).
О л ь ш а н с ь к й й
(з кiнця вулицi).
В останнiй раз питаю - чи пiдеш?
Вже стукаК сокира, що цвяхи
Останнi на помостi забиваК.
М е л а н к а
(зриваКться на ноги).
Нi, нi, стривай!
(ХапаК лiхтар).
О л ь ш а н с ь к и й
Сурмить труба.
М е л а н к а
Я йду!
З диким криком пустилася за Ольшанським. ОбоК зникають лiворуч.
IX
З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину.
Тримаючи ПП з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi,
наспiвуючи й хитаючись.
Обретохом убо сiце
Оний злачний вертоград,
I появше там дКвiцу,
Суньмо весело назад.
Тщетно оную шукали
В кушнiра ми во дворi -
Лиш макiтри постраждали,
Суть-бо злобнi кушнiри.
А в мене одна пошана,
Що рибалки, що кравцi,-
В кушнiра не ночувала,
Встану, мабуть, у ченцiв.
НинК убо побКдiхом,
Нечестивих кушнiрiв,
I з дКвiцею утiха
Буде нам в монастирi.
Веселiтеся, монасi,
Слався оний вертоград!
Ми до пляшки дуже ласi,
Паче ласi до дiвчат.
Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затихаК десь далеко.
Х
Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють
на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i
шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростаК й шириться. ОзброКнi мечами,
списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В
декого смолоскипи. ЛунаК гасло повстання: "За Свiччине весiлля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).
- Сюди, брати! За Свiччине весiлля!
- Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!
- Всi на майдан. Вже повели на страту!
- Товаришi! Вже Свiчку повели!
- Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!
- Всi на майдан! Кияни, до киПв!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
- Трощити всiх!
- Запалюйте хурдигу!
З'являКться Чiп з величезним молотом у руцi.
Ч i п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свiччине весiлля! До киПв!
Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р i й
Товаришi! Товаришi-брати!
На приступ всi! Запалюйте хурдигу!
На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн
Iде туди - хурдигу розбивать,
А решта всi до замку, щоб сюди
За всяку цiну драбiв не пустить.
На Кожум'яцьку браму - всамперед.
А iншi хай на Боричевiм взвозi
Та на Хрещатiй стежцi стережуть.
Веди мене мерщiй на Житнiй торг.
(Виходить лiворуч).
Г о ро д я н и
-Всi на майдан! Хурдигу розбивать!
- А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
- Рибалки на Хрещатик! А кравцi
На Боричеву стежку! До киПв!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв
вбiгаК з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.
Ж о в н i р и
Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!
Шевцi смердючi! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачi литовськi!
Пекельнi драби! Гицелi! Кати!
Ж о в н i р и
Ще бунтувать, голото навiсна!
Г о р о д я н и
Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!
Нищiть усе катiвське Пх кубло!
З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiймаКться
заграва, що освiтлюК всю сцену червоним свiтлом.
Г о р о д я н и
(трiумфуючи).
- Ага! Горить! Горить кубло катiвське!
- Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!
- Не до смаку! Ага - не до вподоби!
- Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!
- ЗгадаКте ви Свiччине весiлля!
Жовнiри тiкають - кiлька падаК.
Х т о с ь
(вбiгаК).
Одбили Свiчку! Наша перемога!
I сам тепер вiн б'Кться на чолi.
Тюрма горить. Палац князiвський теж.
В с i
Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!
XI
З лiвого боку вбiгаК з мечем у руцi Свiчка. Всi в захватi оточують i
вiтають його.
Здоров був. Свiчко! Слава Свiчцi!
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе!
С в i ч к а
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Я вашоП любовi не забуду-
Кажiть мерщiй, кажiть-бо, де вона?
Невже ПП, невже нiхто не бачив?
Увiходить Передерiй.
П е р е д е р i й
Веди мерщiй. Де ж Свiчка? Свiчка де?
Свiчка пiдходить i цiлуК його.
А я тебе шукаю скрiзь... Меланка...
С в i ч к а
Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?
П е р е д е р i й
Злочинство! Бачив хтось, як каштелян
ЏП тягнув до себе.
С в i ч к а
О, прокляття!
Цього боявсь я тiльки. То невже ж
Нiхто iз вас не мiг ПП доглянуть!
Я ж вас благав! Нащо менi життя,
Коли ПП КдиноП не буде! На визвiл всi!
За мною! Постривай...
Хай тiльки попадеться вiн менi...
Спалю живцем. На клоччя пошматую!
За мною всi! Якщо мою Меланку
Не вирвете ви з рук гвалтiвника,
Не брат я вам тодi i не товариш.
На приступ всi!
В с i
До помсти! За Меланку!
Свiчка та iншi кидаються лiворуч.
XII
Але в цю мить звiдси, з цiКП вулицi, вибiгаК кiлька городян.
В т i к а ч i
Рятуйте! Драби в замку! Каштелян!
I рицарi в залiзi. Б'ють!
С в i ч к а
(кидаКться наперерiз).
Назад!
Нi кроку далi, зрадники! Невже
Опудал ви залiзних полякались?
Вперед на бiй!
I н ш i
За Свiччине весiлля!
ВибiгаК кiлька жовнiрiв, що тиснуть городян, якi вiдступають з боКм.
Попереду Пирхайло, що б'Кться з Чопом, i Ольшанський, що наступаК на
якихось двох ковалiв. Один з ковалiв падаК.
О л ь ш а н с ь к и й
А, будете, бунтiвники проклятi!
Крамольники смердючi! А, це ти,
Безумцiв зрячих проводир слiпий!
ВражаК Передерiя, той падаК.
П е р е д е р i й
Товаришi... брати... яке ж це щастя,
Що довелось за КиПв... i менi...
Убогому калiцi... чесно... вмерти...
Невже ж... Невже ж це правда?
Бачу я, I в смертний час моП одкрились очi.
Я бачу всiх. Товаришi... брати...
В останнiй бiй! За свiтло i за волю!
Тебе я бачу... КиПв... рiдний... мiй...
ВмираК.
С в i ч к а
(неначе тигр, кидаКться на Ольшанського).
Товаришi! За смерть Передерiя!
До помсти всi! Облиште лиш менi
Гадюку цю вельможну розчавить.
Так ось яка князiвськая одвага -
Ти на слiпих хоробрий та дiвчат!
Б'ються на мечах.
О л ь ш а н с ь к и й
(вiдступаК потроху до церковних сходiв).
Ага, це ти, недобитку катiвський.
С в i ч к а
СвоК держу я слово, i палац
Твiй запалю на честь свого весiлля.
О л ь ш а н с ь к и й
Яке ж весiлля це без молодоП?
Спiзнився ти... Палац уже горить...
I там вона.
Остаточно розлючений Свiчка вибиваК в нього меч i припираК до церковних
дверей.
С в i ч к а
То будь же проклят ти!
(ПриставляК меч йому до горла).
Куди ПП ти заподiв? Кажи!
Тим часом Чiп та iншi знову напосiли на ворогiв i вiдтиснули Пх лiворуч
за церкву.
Ч i п
За Свiччине весiлля! Го-го-го!
Трощiть панiв, руйнуйте кодло ПхнК!
На сценi тiльки Свiчка й Ольшанський.
С в i ч к а
Куди ПП ти заподiв, проклятий?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер!
С в i ч к а
Живцем тебе спалю, Здеру з живого шкуру! Де вона?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер, ПП живцем ти спалиш,
Бо я ПП в палацi там замкнув.
С в i ч к а
Диявол! Брешеш!
О л ь ш а н с ь к и й
Ха-ха-ха! Спiзнився.
Даремно ти шукаКш молоду -
За тебе я вiнок ПП розвив.
С в i ч к а
Так подавись цим наклепом пекельним!
(УбиваК його).
ЏП вiнка хоч би й торкнувся ти,
А чистоти його не заплямуКш.
То де ж вона?.. Шукать ПП мерщiй.
(ПориваКться лiворуч).
Але в цю мить Чiп, Капуста та iншi вносять на ношах непритомну Меланку.
Лiва рука безживно звисла, праву вона притисла до грудей i держить в нiй
свiчку й наказ. Шлюбний ПП убiр подертий i заплямований, коси розпущенi й
звислi, на лицi кров.
С в i ч к а
Меласю, люба! Ластiвко сердешна!
Сюди мерщiй! Де ви ПП... Де ви ПП знайшли?
Њдина, люба! Вона в кровi!
Ношi становлять посерединi кону.
Ч i п
Ми скрiзь ПП шукали,
Палац горiв... Замкнув ПП той кат...
I вже з пожежi ледве врятували -
Та, мабуть, пiзно. Сволоком якимсь
По головi небогу зачепило.
С в i ч к а
Нi, нi, брехня! Не вiрю, щоб ПП...
Не вiрю, щоб ПП я не побачив
I голосу голубки не почув.
О, подивись, о, подивись, благаю.
(ЦiлуК ПП руки).
Твiй милий тут... за кого стiльки мук
Ти, дiвчино нещасна, прийняла...
Води, мерщiй! Несiть води мерщiй!
К а п у с т а
Дивись... дивись, неначе ворухнулась.
Меланка розплющуК очi.
С в i ч к а
Меласю! Рiдна!
М е л а н к а
Любий! Ти живий?..
О любий мiй!.. Яка ж... тепер... я рада...
С в i ч к а
Голубонько! Голубонько моя!
М е л а н к а
Тебе з тюрми... хотiла врятувати...
Пiшла до них... вiн обiцяв менi...
Дивись... наказ... як свiчку донесу...
Я донесла... А тут мене схопив...
Той каштелян...
С в i ч к а
Яка ж пекельна мука!
Утiшся. Вбив я кривдника твого.
М е л а н к а
Нi, нi. Не бiйся... вiн мене... не скривдив.
Боролась я...
С в i ч к а
Дитиночко моя!
М е л а н к а
Твоя навiк... Коханий... любий... мiй...
Всю нiч тебе... шукала... а тепер...
З тобою знов... на нашому... весiллi...
Свою Меласю... поцiлуй... прощай...
I свiчку цю... що я тобi...
ВмираК.
С в i ч к а
Меласю! Рiдна! Зiронько моя!
Не покидай! Не покидай мене!
Не дише, вмерла... О, яка ж це мука!
(РидаК, схилившись на ПП ноги).
Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?..
(Пiдводиться, бере в руки ПП голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно).
Заснула ти... А на устах твоПх
Така усмiшка жалiсна... i тиха...
I слiзонька застигла на очах...
(ЦiлуК ПП).
Бiдняточко... голубонько бездольна...
Яку ж ти муку мусила знести.
Коли пила свою весiльну чару,
Для милого надiла цей убiр
I свiчку цю вiнчальну засвiтила...
I ось в кровi, в багнi весiльна сукня,
I згасла свiчка, як твоК життя.
(По хвилi мовчання вже з запалом).
Та не сумуй! Немарно ти терпiла
I свiчку цю немарне берегла.
На честь твою, моя голубко мила,
На честь тих мук, що ти перемогла,
Ми знов ПП засвiтим, як на свято,
На помсту та на волю з тих огнiв,
Що на своПх гнобителiв проклятих
Сьогоднi гнiв народний запалив.
(Бере з рук Меланчиних свiчку й запалюК вiд смолоскипа).
Умерла ти... i твiй убiр чудовий
В кровi й багнi, як прапор на вiйнi.
Та живi ми! До помсти, до будови
Нам не потрiбнi шати осяйнi.
Кiптявою укритi ми i потом,
В буденних свитах кинемось на бiй,
А переможем - знову до роботи...
I ось тодi засвiтим огник твiй.
I свiчка ця, що ти життям купила,
Крiзь дикий терн та бурю пронесла,
Що ми огнем повстання запалили,
Хай свiтить нам привiтна i ясна.
Прощай, голубко!
(Нiжно цiлуК ПП в уста).
А тепер на приступ!
До помсти всi! До волi! До борнi
На честь ПП по цiлому геть мiсту
Засвiтимо весiльнi ми огнi!
КидаКться з пiднятим мечем у глибину, всi за ним.
Завiса.
1930
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT