Iван Кочерга. Майстри часу ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДIЙОВI ОСОБИ: Юркевич Лiда Доктор Карфункель Таратута Машинiст Черевко Оля, його дружина Лундишев Софiя Петрiвна Полковник Поручик Комiсар вiйськового поПзда Секретар партосередку Капельмейстер Куриця 1-й 2-й - залiзничники. 3-й Усачиха Дiвчинка Жiнки робiтникiв на станцiП, носильник, залiзничники, червоноармiйцi, робiтники з радгоспу, баби з курми, музики. Дiя вiдбуваКться на однiй залiзничнiй станцiП, але в рiзнi часи: дiя перша - 1912 року дiя друга - 1919 " дiя третя - 1920 " дiя четверта - 1929 " ДIЯ ПЕРША Пасажирська кiмната на невеличкiй залiзничнiй станцiП. Два вiкна, канапа, стiл. Годинник. Лiворуч дверi з написом "Дамська кiмната", праворуч - "Вхiд". Лiтнiй вечiр. За вiкнами зеленкуватi станцiйнi вогнi. Доктор Карфункель сидить з ногами на канапi, попиваК чай; виймаК з футлярiв i знову ховаК багато рiзноманiтних годинникiв. Це худорлявий, невизначеного вiку, елегантно одягнений пан. Права щока пов'язана червоною шовковою хусткою. За вiкнами звичайнi станцiйнi звуки. Миготять вогники, гучно лунають гудки паровозiв. I Входить Юркевич, молода людина рокiв 25, а за ним носильник вносить i становить на пiдлогу чималенький-таки чемодан, добре запакований у парусину i зав'язаний вiрьовкою. Ю р к е в и ч. До Москви бiлет другого класу i плацкарту. Н о с и л ь н и к. Каси ще не вiдчиняли. Багажу здавати не будете? Ю р к е в и ч. Нi, нi, чемодан я вiзьму з собою. Чи скоро поПзд, не знаКте? Н о с и л ь н и к. Ще не дзвонили. Мабуть, скоро. За пiвгодини, якщо не спiзниться. (Виходить, не причинивши дверей). К а р ф у н к е л ь (роздратовано). Донерветер! Потрудiлься закриваль дверi. Протяг, холодник! Ю р к е в и ч. Даруйте - свiже повiтря! К а р ф у н к е л ь. Повiтря, повiтря! Зальбадерей! Безглюздий балакня. Повiтрю i дурням дверi завжди вiдкритi. Зачиняль дверi! Я застудилься, чуКте? Ю р к е в и ч. Бог з вами - надворi така спека! К а р ф у н к е л ь. Спека, спека... Я вам казав, що я хворий? Џх габе цаншмерц. У мене пекучий зубний бiль. 0-о-о-у, проклятий краПна! Вiчний простуда, вiчний зубний бiль. У-у-у! Ю р к е в и ч. Вибачте, будь ласка, я не знав. (ЗачиняК дверi). Цiлком вам спiвчуваю. Зубний бiль - це така мука, такий пекельний бiль... Цiлком вас розумiю, шановний пане, пробачте, не маю честi... К а р ф у н к е л ь (трохи пiдводиться, стогнучи). Карфункель, таКмний радник i доктор механiки. Ю р к е в и ч. Дуже приКмно. Юркевич, учитель гiмназiП, трохи лiтератор. Значить, ви нiмець, таКмний радник - о, це великий чин! К а р ф у н к е л ь. Справа не в назвах, а в суть. Моя спецiальнiсть - час. Дзигарi, годинники, механiзм... Ю р к е в и ч. О, то ви, значить, механiк... майстер, що робить годинники? А я думав... К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Годинники роблять ремiсники, дурнi, що не бачать далi свiй нiс. Абер я Ксть майстер часу. Майстер, що розумiК життя - життя i його механiзм. Га! Ю р к е в и ч. Пробачте, я не хотiв вас образити. Хм, напевно, якийсь чудак... К а р ф у н к е л ь. Робити годинники... Зальбадерей! Для кого - для дурнiв, що не вмiють рахувати час! Ох-ох-ох! (ХапаКться за щоку). Ю р к е в и ч. Не перестаК? ЗнаКте, був час, коли я страшенно мучився зубами, найменший протяг - просто хоч плач. I знаКте, що менi допомогло? Краплi! Був я якось в одних знайомих на селi - i ось один старенький лiкар порадив менi приймати краплi. То можете собi уявити - вiд однiКП краплi неначе рукою зняло. Це якiсь стародавнi i дуже мiцнi лiки - здаКться, беладонна, гвоздична олiя, опiй, але надзвичайно допомагаК, надзвичайно. I знаКте - це було давно, зуби тепер у мене не болять, але я навiть в дорозi нiколи не розлучаюся з цими краплями, завжди вожу з собою. К а р ф у н к е л ь (схоплюКться i починаК вклонятися, тримаючись за щоку). О, мiй любий пане, майн лiбер гер Юрi-Юрi-кевич! Яке щастя, що я вас зустрiв! Не вiдмовте ж i менi один крапля цього лiкарства. Буду вам надзвичайно вдячний, 0-о-о-у, проклятий бiль! Ю р к е в и ч (збентежено). О, звичайно, звичайно, з охотою. (ШукаК в шкiрянiй торбинцi, що висить у нього через плече). Але... але, ви розумiКте, яка досада - в торбинцi Пх немаК. Мабуть, я поклав Пх в чемодан. Так, звичайно, в чемодан. Тепер я пам'ятаю - вони в японськiй шкатулцi. К а р ф у н к е л ь. В шкатулцi? О, чудово! Дуже прошу вас, мiй любий друже, один тiльки крапля! Ю р к е в и ч (починаК дратуватися). Та що це ви! Дiстати краплi з цього чемодана? Шкатулка на самому днi! Ви бачите, як вiн запакований? I думати нiчого... К а р ф у н к е л ь. Абер благаю вас, мiй шляхетний молодий друже, о-о-у! Майн бестер гер! Ю р к е в й ч (роздратовано). Але ви розумiКте, що я Пду? Та щоб тiльки розв'язати цей чемодан, потрiбно принаймнi пiвгодини. А скласти, а знову запакувати? А ви чули, через пiвгодини поПзд? А якщо я не потраплю на цей поПзд, то тодi... фу, навiть подумати жах! К а р ф у н к е л ь. О-о... ой... який страшний бiль! Благаю вас, мiй любий пане, майн зюсер гер... якби ви знали, який це жахливий... о-о-о!.. який... у-у-у! Ю р к е в й ч. Але ви розумiКте, що це неможливо? Тепер розв'язувати чемодан! То я не потраплю на поПзд. А коли я не потраплю на поПзд, я втрачу мою найкращу мрiю. Через пiвгодини останнiй поПзд на Москву. К а р ф у н к е л ь. У... у... о! Один крапля! Ю р к е в й ч. Та ви чули - останнiй поПзд на Москву. А якщо я завтра вранцi не буду в Москвi, я не потраплю в Париж. У Париж, про який я стiльки мрiяв! К а р ф у н к е л ь. Париж? Ви Пдете в Париж? Ю р к е в й ч. Так, я купив бiлет в екскурсiю, що Пде на виставку! Екскурсiя виПжджаК з Москви завтра о дванадцятiй годинi - значить, якщо я спiзнюся, пропали i грошi i всi моП надiП. Ви розумiКте, як я хвилююсь? Потрапити в Париж, за кордон, на виставку - хiба трапиться вдруге така оказiя? Якби ви прожили десять рокiв у нашiй глушинi, ви б знали, чого варта мрiя. Може, тут вирiшуКться моя доля - я трохи пишу... i, може, в Парижi... е, та що й казати! К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Безглюздий балакня. ВирiшуКться доля... Розумна людина сам робiль своя доля, у-у-у! (СiдаК край стола). Вi просто не бажаль менi допомогаль. Можна двадцять разiв розв'язаль i зав'язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий бiль! (Тихенько стогне). Юркевич, схвильований, ходить по кiмнатi. Пауза. К а р ф у н к е л ь (раптом скрикуК i нахиляКться, шукаючи чогось на пiдлозi). А! Донерветер! Тримайте, тримайте, вiн бiля, вас, вiн покотiлься! Ю р к е в и ч (пiдбираючи ноги). Хто покотився, хто покотився, де? К а р ф у н к е л ь (лазячи по пiдлозi). Не наступiть з ногами! Один... два... три. Ю р к е в и ч (шукаК, нахилившись). Та що саме? К а р ф у н к е л ь (показуючи маленьку золоту коробочку). Я розсипаль... дванадцять... дванадцять пiлюльок... такий маленький пiлюлечка. Будь ласка, допоможiть знаходiль! Обидва нахиляються i шукають по всiй кiмнатi. К а р ф у н к е л ь. Обережно, не наступiть з ногами! Два... три... цвай... драй... Ю р к е в и ч. Знайшов, знайшов! Одна, двi, ще одна, ще... К а р ф у н к е л ь. Дякую, данке. (Шукають). Бiтте нох. Чотири, п'ять... Данке зер. Дякую. Будь ласка, ще трошки. Ага, нох айне... Ю р к е в и ч (шукаК). Всi? К а р ф у н к е л ь. Нi, ще двi. Ага, ще К! Ще одна, будь ласка, ще один. Зiбен, ахт - ще один... Ю р к е в и ч. Нiде бiльше немаК. Не видно. К а р ф у н к е л ь. Може, закотiлься пiд чемодан? Подивiться, будь ласка, з очима. Ю р к е в и ч (штовхаК чемодан). Нi, нiчого подiбного. К а р ф у н к е л ь. Нема? Яка неприКмна пригода! А може, пiд порогом? Ю р к е в й ч. Та годi-бо - скiльки не стаК? К а р ф у н к е л ь. Один. Ю р к е в и ч. ОднiКП? Ну, то чи варто за одну турбуватись? Все одно вона забруднилася на пiдлозi. К а р ф у н к е л ь. Але його не можна так залишати. Не можна... Ю р к е в и ч. Не можна? Але чому? К а р ф у н к е л ь. Дас iст гiфт. Це отрута. Ю р к е в и ч (дме на пальцi i дiстаК хустку). Отрута? К а р ф у н к е л ь. Дуже мiцний отрута, алькалоПд. Я його добуваль з один квiтка. (ШукаК). Якщо людина ковталь один пiлюлька - вiн умiраль за чотири секунди, як один муха, вi айне флiге. Паралiч, удар - жоден лiкар не пiзнаК, вiд чого. Я не можу його тут залишити. (ШукаК, заглядаючи пiд стiльцi). Ю р к е в и ч. Нiде нiчого не видно. (ВитираК руки хусткою). К а р ф у н к е л ь (невдоволений, ховаК коробочку в кишеню). О-о, знову! (ХапаКться за щоку). У-у-у, проклятий бiль! (ПадаК в крiсло, вигинаючись вiд болю). У-у-у! Яка му... о-у-у! Абер дас iст... (ЗриваКться на ноги). О, благаю вас, благаю вас, пане вчителю, майн лiбер шульмайстер! II ЦiКП хвилини чути частий дзвiн оповiстки. Н о с и л ь н и к (швидко входить з квитком у руцi). Прошу бiлетик, 11 карбованцiв 75 копiйок. Прошу! Ю р к е в и ч (заквапився). А? Що? Бiлет? Ага! Дзвiнок - чуКте? Н о с и л ь н и к. З КиКва - оповiстка на ваш поПзд. (Бере з пiдлоги чиПсь речi). Ю р к е в и ч. Ага. То несiть. Несiть мерщiй на перон. (ХапаКться за чемодан). Мерщiй! Н о с и л ь н и к. Та нi ж бо, нi, ще рано. Ще через двадцять чотири хвилини, якщо не спiзниться. Я зайду - не звольте турбуватись. Ю р к е в и ч. Стривайте, носильник! Стривайте! (ПориваКться до дверей за носильником). Носильник! К а р ф у н к е л ь (хапаК Юркевича за руку). Просiть чого хочете! Одну лише краплю! Ю р к е в и ч (обурений). Та ви просто глузуКте! Та ви чули, що через двадцять чотири хвилини буде поПзд? Ви чули? Ви знаКте, що для мене ця подорож - мета всього життя? Я ж казав вам, що не можу спiзнитися на поПзд! К а р ф у н к е л ь. Один крапля! (Стогне). У-у-у! Ю р к е в и ч (у гнiвi). Треба двадцять хвилин, щоб тiльки розпакувати цей чемодан! А щоб його знову запакувати, треба тричi упрiти, i ви хочете, щоб я за двадцять чотири хвилини... Тьфу! Двадцять чотири хвилини! (Береться за голову, знiмаК пальто i, вiдсапуючись, витираК хусткою лоба). Та це просто глум, натиск на iнтелiгентну людину! К а р ф у н к е л ь (що вiдiйшов був до стола, зiгнувшись i тримаючись за щоку, тепер обертаКться розгнiваний, забувши навiть про зубний бiль). А, натиск на iнтелiгентну людину! Дас iст юбермесiг! О, я дуже хотiв, щоб хтось справдi натиснув на вас - на руський iнтелiгент - i змусив вас робити. Працювати. Працювати, а не мрiяти про краще життя, не ворухнувши пальцем, щоб його завоювати, здобути! Ю р к е в и ч. Неправда! Не наша провина, що нам не дають працювати! К а р ф у н к е л ь. Вам не дають! Вi самi Ксть лежебок i ледар - вi, руський iнтелiгент! Вi чекаКте десять рокiв там, де потрiбнi хвилини. Ось i тепер вi пошкодуваль для хворiй людина двадцять чотири хвилини - нiкчемнi хвилини вашого життя. Вi говорiль, що двадцять чотири хвилини не досить, щоб розв'язати паршивий чемодан? А ви знаКте, що таке час? О, я довго вивчав проблему часу i дещо розумiю в життi. Ви чули коли-небудь про "закон тiсного часу", повного, як склянка з водою? Ю р к е в и ч (береться за голову). Закон тiсного часу! Хiба час може бути тiсний? Це ж не черевик, щоб бути тiсним або завеликим. К а р ф у н к е л ь. Вi й цього навiть не зналь! Вi десять рокiв мрiяли про такий пустий подiя, як поПхати за кордон. А вi знаКте, скiльки подiй може вмiститися в один пiвгодина, якщо вони захочуть потiснитись? Не знаКте? Ну, звiсно, для вас потрiбнi роки, щоб дiждатись один подiя. Коли вi одержаль листа або ночуваль в чужий жiнка, вi вважаль, що це величезний подiя, якоП стане на чотири роки! Ю р к е в и ч. Це божевiлля! Прощавайте, я не маю часу слухати вашi теревенi. К а р ф у н к е л ь. Вi не маКте часу? Та невже? (ВиймаК з кишенi годинника i починаК його накручувати, той мелодiйно граК). А вашi двадцять чотири хвилини, яких вi для мене пошкодуваль. Стережiться - ха-ха! - щоб в них не поналазиль подiП, вiд яких ви так старанно ховалься. О, вi ще не зналь, скiльки подiй може трапитись за двадцять чотири хвилини! За цей час можна знайти щастя, можна втратити щастя, можна покохати на все життя. Так, так, можна навiть умерти - або кого-небудь убити - i все за тi самi двадцять чотири хвилини. А не те що розв'язати чемодан. Ха-ха! Ну, ну, побачимо, чи пощастить вам зберегти для себе цi двадцять чотиги хвилини, яких вi для мене пошкодуваль. Виходить, тихо смiючись. Ю р к е в и ч (очманiлий, падаК на стiлець). Знайти щастя, втратити щастя... покохати на все життя... кого-небудь убити... (ЗриваКться на рiвнi ноги). Диявол! Це якийсь кошмар, краще пiти на перон. (НадягаК пальто i з зусиллям тягне свiй чемодан до дверей). Мерщiй на повiтря! III Але дверi розчиняються i входить Софiя Петрiвна, дама рокiв ЗО, брюнетка, в чорному манто i вуалi, яку вона вiдкидаК нетерплячим рухом руки. Ю р к е в и ч (злякано). Софiя Петрiвна! Ви! Ви! С о ф i я П е т р i в н а. Не сподiвалися? Не чекали? Ю р к е в и ч. Я.. я дуже радий... Я не знав, що ви повернулися з села... Добрий вечiр, моя дорога! С о ф i я П е т р i в н а (не приймаючи його руки), Справдi - ви не знали? Ви гадали, що я на дачi i нi про що не довiдаюсь i ви встигнете спокiйно поПхати? Встигнете поПхати з вашою... коханкою, з цiКю Марусею, або я вже не знаю з ким. Ю р к е в и ч. Та господь з вами! Якою Марусею? Я ж один - зовсiм один! С о ф i я П е т р i в н а. I ось я довiдалась - яка невдача! Але нехай ви мене розлюбили, нехай не любили нiколи - це я готова пробачити, готова. Але чи подумали ви про мiй гонор, чи подумали ви про те жахливе... Ю р к е в и ч. Але, запевняю вас, дорога СофiК Петрiвно! Соню! С о ф i я П е т р i в н а. Що я пережила за цi хвилини! Цiле мiсто говорило про вас, на всiх перехрестях кричали про ваш вiд'Пзд, i лише я - одна я - нiчого не знала. (ЛамаК руки). Який сором! Яка ганьба! Ю р к е в и ч (у розпачi). Але я дiйсно Пду в Париж на виставку, невже ж це такий злочин? Це якийсь кошмар - справжнiй зубний бiль... С о ф i я П е т р i в н а. А ця ваша Маруся, яка з вами Пде, це теж кошмар? Теж зубний бiль? Ю р к е в и ч. Але присягаюся вам усiм святим... С о ф i я П е т р i в н а. Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiдаК i плаче, затулившись хусткою), все... розказала. Облиште... не чiпайте мене! Ю р к е в и ч. Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся, благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани, чотири, двадцять чемоданiв i скринь. С о ф i я П е т р i в н а (пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка! Ю р к е в и ч. Соню! Благаю тебе! (ОзираКться). Скандал - зараз поПзд. С о ф i я П е т р i в н а. Любов, душу, честь! I тепер, коли всi говорять про мiй скандал.... А! Хтось iде! (ОпускаК вуаль). Тiкати з iншою, з першим дiвчиськом... Ю р к е в и ч (у розпачi). Та Пй-бо ж це неправда! Я один - невже ти не вiриш? С о ф i я П е т р i в н а. Сюди йдуть. Прощайте. Можете Пхати. Можете тiкати один або вдвох - менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися, менi стало гидко. А тим часом - дивiться, якби я застала вас удвох (виймаК з торбини маленький револьвер), менi здаКться, що я... (Юркевич злякано вiдступаК). Прощайте! Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти. Юркевич, очманiлий, сидить на своКму чемоданi. IV Ю р к е в и ч. Та пiсля цього зубний бiль... сама тобi насолода! Л у н д и ш е в (жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг - не жiнка, а буря, ураган! Ю р к е в и ч (знесилений). Iменно ураган... Зубний бiль! Л у н д и ш е в (помiчаК Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не помиляюсь, мсьК Юркевич? Ю р к е в и ч (пiдводиться). Я - Юркевич, до ваших послуг! Л у н д и ш е в. Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди -можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку - про мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм - точно не пам'ятаю. Дуже мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви ще не поПхали, фу! Ю р к е в и ч. Ви... хотiли мене бачити? Л у н д и ш е в (сiдаК). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель - тобто, розумiКте, ви, Пде в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? - питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не поПхав. Сiдаю в екiпаж i лечу на станцiю... Ю р к е в и ч. Ви хотiли менi щось доручити? Л у н д и ш е в. От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам безмежно вдячний! Ю р к е в и ч. Будь ласка, дуже приКмно... Л у н д и ш е в. Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу Буль-Буль ель Газар... Ю р к е в и ч. При... принцесу Буль-Буль? Л у н д и ш е в (регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко. Ця принцеса К не що iнше, як чудова, е... принадна, е... чарiвна курочка. Курка, ви розумiКте? Ю р к е в и ч. Ку... курочка? Л у н д и ш е в. Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий курiвник. В моКму маКтку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко - щось невимовне. Такий, розумiКте, парк, грати, будиночки, вода - всi iснуючi породи курей - кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами, плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i величезнi - словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили мого герцога де Гiза! Весь, розумiКте, чорний, неначе в оксамитi, а яка велична постава - куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену. Ю р к е в й ч. Скажiть, просто дивно! Л у н д и ш е в. Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно, розумiКте, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей, дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа - i що ж ви думаКте? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовноП краси курочку. Iндiйська порода - принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумiКте? Небувала рiдкiсть, Кдиний в Њвропi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого подiбного немаК. Можете собi уявити, як я розхвилювався! Ю р к е в й ч. Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй справi профан. Л у н д и ш е в. Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйськоП породи з Iндаура. Навiть в IндiП вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги, голова, - а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не курка. Ю р к е в и ч (смiючись). Ну, звiсно, якщо поема... Л у н д и ш е в. А iм'я! Принцеса Буль-Буль ель Газар - знаКте - з арабських казок. Да, так ось, як тiльки я прочитав про це диво, - зараз же телеграму, що ПП купую, а другу - моКму братовi в Париж - графовi Iвану, щоб вiн сплатив грошi. Але уявiть собi мою досаду: граф Iван, мiй брат, виПхав в Бiаррiц - я в розпачi! Переказати грошi - ви розумiКте? - невiдомо кому. I раптом чую про вашу поПздку. Врятуйте, мiй дорогий, одвезiть грошi, привезiть принцесу! Ю р к е в и ч (нерiшуче). Звичайно... хоча, справдi, не онаю... Л у н д и ш е в (виймаК пакет). Мушу вам сказати, що сума досить солiдна - п'ятдесят тисяч франкiв, а на нашi грошi вiсiмнадцять тисяч п'ятсот карбованцiв. Ну, про всякий випадок i для рiвного рахунку двадцять тисяч - може, мито, курс i таке iнше. Двадцять тисяч карбованцiв. Ю р к е в и ч. Двадцять тисяч карбованцiв за курку! За курку! Л у н д и ш е в. Ну, звичайно, за курку, а не слона. Не розумiю, чому тут дивуватися? Та ви знаКте, щоб впiймати i привезти в Њвропу принцесу Буль-Буль, треба було спорядити цiлу експедицiю. Треба було - розумiКте? - виряджатися на пiвдень Iндаура, дряпатися по горах Сатпури, плавати по рiчцi Чамбал, пробиратися в джунглях, тiкати вiд тигрiв i зазнати силу пригод. Я ж вам кажу - справжнiсiнька тисяча i одна нiч! Ю р к е в и ч. Так, звичайно, - вибачте мою необiзнанiсть. Але все ж таки - двадцять тисяч карбованцiв за одну курку! Л у н д и ш е в. За одну курку, за одну курку! Ви краще скажiть, згоджуКтеся ви чи нi? Ю р к е в и ч. Дозвольте, але ж я Пду для розваги, для вiдпочинку, а в такому разi менi доведеться зразу повернутись та ще... з куркою. Можете собi уявити? Л у н д и ш е в. Пусте, дурницi! ПроПздитесь за один тиждень - i можете знову в Париж. Я знаю, ви людина молода, небагата - на дорогу i за комiсiю пропоную вам три тисячi - згода? Ю р к е в и ч. Три тисячi! Менi! Та це ж цiле багатство! Л у н д и ш е в (смiКться). Ну, от бачите, значить, по руках. Сердечне спасибi, мiй дорогий. Ну, то ось вам пакет - тут рiвно двадцять три тисячi карбованцiв. Там усе зазначено - i адреса i все iнше. (ВiддаК пакет). Дуже радий! (ПотискуК йому руку). Дуже радий! Ю р к е в и ч. Але, справдi, менi навiть соромно. Це вже дiйсно арабськi казки! Л у н д и ш е в. Принцеса Буль-Буль ель Газар, ха-ха-ха! Нiчого, нiчого, не турбуйтеся. Головне, привезiть менi цю жар-птицю - ви ж знаКте, що за це завжди належить нагорода. Ну, значить, адье - щасливоП дороги! До речi, пардон, трохи не забув. Ви, мiй любий, у курiвництвi. звичайно, профан. То ось я написав вам кiлька iнструкцiй. Дуже прошу вас, догляньте, будь ласка, курочку, щоб вона, боронь боже, не захворiла в дорозi. Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, звичайно... Вживу всiх заходiв. Л у н д и ш е в. Насамперед, зрозумiла рiч, примiщення. Клiточку треба чистити двiчi на день. Далi треба пiдсипати Пй пiсочку, соснових шпильок, попелу. Потiм харчування. Давайте Пй овочi, салат, цвiтну капусту, котлети, а ще краще - нехай поклюК пшенички. Ви, мiй любий, робiть так: на обiд давайте Пй котлетку i трошки гречаноП кашi з салатом, а на снiданок i на вечерю нехай поклюК пшенички або пшона. П'К вона, звичайно, чисту воду i молочко. Да, давайте Пй трохи вапна i товченоП шкаралупки. А головне, мон шер, протяги - бережiть ПП вiд протягiв, мiй любий! Вiзьмiть окреме купе першого класу. Ю р к е в й ч. Звичайно, звичайно, не турбуйтеся - зроблю все. Л у н д и ш е в. Ну, то бувайте, адьК! Оревуар! Менi ще треба до начальника станцiП - я ще заскочу. До речi, краще, коли це все залишиться мiж нами - почнуть, розумiКте, ахати - ось не гiрше за вас - двадцять тисяч курка! Двадцять тисяч курка! Ах! Ах! Я навiть жiнцi не говорив про це. Так краще. (Iде до дверей). Бон шанс! Ю р к е в й ч. На все добре. Л у н д и ш е в (повертаКться). Да, трохи не забув - блохи! Це вже не в службу, а в дружбу, - пошукаКте в неП, мiй голубе, блiх, якщо ця капость заведеться. Якщо в неП буде погано з шлунком - дайте Пй трошки червоного вина. Ну, я йду. Бере руку Юркевича i потискуК. В цю хвилину дверi тихо вiдхиляються, i в них заглядаК Софiя Петрiвна, яка чуК дальшi слова розмови. Дивiться ж, мiй рiдний, бережiть мою принцесу, мою любу втiху. Доручаю ПП вам, мою руденьку красуню! С о ф i я П е т р i в н а. А! Так от його правда! Принцеса! Руденька, красуня! Я так i знала! Ю р к е в и ч. Неодмiнно, неодмiнно. Буду берегти, як зiницю ока. Л у н д и ш е в. Пам'ятайте ж, вiзьмiть окреме купе першого класу. Якщо вона схоче купатися - нехай купаКться. Та ви й самi витирайте Пй часом груди i нiжки. С о ф i я П е т р i в н а. Який цинiзмi 360 Л у н д и ш е в. Та за одним заходом пошукайте в неП блiх. С о ф i я П е т р i в н а. Нi, це вже занадто! Постривай же, негiднику! ЗникаК. V Л у н д и ш е в. Ну, я пiшов. АдьК! (Виходить). Ю р к е в и ч (сам). Яке щастя, яке чарiвне щастя! Три тисячi карбованцiв, воля, радiсть, життя! Та це ж можна послати до бiса прокляту гiмназiю, - два роки подорожувати, побувати в IталiП, надрукувати мою книжку. Боже, яке щастя! О, моя люба курочка, дорога принцеса Буль-Буль! Чути далекий протяжний гудок паровоза. Яке щастя - не знати нiяких турбот i тiльки слухати цей далекий зазивний гудок паровоза. Тихий вечiр, м'яка канапа, а там, за вiдчиненим вiкном, догоряК зоря, пливуть голубi поля, летять золотi iскри i так п'янкувато пахне ароматним березовим димом, - а паровоз усе бiжить i бiжить, i дзвiнко кричить, i будить далеку луну, i так солодко завмираК серце. А попереду чарiвний, широченний свiт... Золотi вогнi Парижа... палаци, музеП, жiнки, нескiнченне свято мистецтва. А далi Iталiя, Венецiя, тихi канали, чорнi гондоли... море. Нi, це якась казка! Мерщiй на повiтря, доки я не прокинувся! (ХапаК чемодан i тягне його в дверi). ЦiКП хвилини чути гучний дзвiнок i видно, як на перон влiтаК поПзд, з блиском i гуркотом проходячи повз вiкна. Дверi розчиняються, i входять 2-3 пасажири з клунками i чемоданами. Зараз же вбiгаК ще один i кричить: "Ходiм мерщiй - це на другiй путi, а я вас шукаю", пiсля чого всi спiшно виходять. Входять двi дами, за ними носильник тягне цiлу гору багажу. Дами проходять в "дамську кiмнату". Н о с и л ь н и к (на ходу). Зараз, пане, заберу вашi речi. Не звольте турбуватися, ваш трохи спiзнюКться. Входить Лiда, дуже молода, гарненька дiвчина, з рудувато-золотавим волоссям. Вона пiдходить до стола i поправляК зачiску перед дзеркалом, пiсля чого теж простуК до "дамськоП кiмнати". Юркевич кидаКться до неП. Ю р к е в и ч. Кого я бачу! Лiдочко! ЛiдiК... Павлiвно! Лiда (обертаКться). Ах! Олексiю... Семеновичу! Ю р к е в и ч (бере обидвi ПП руки). Боже мiй!.. Ви, ви! (ЦiлуК ПП руки). Ви тут! Яким вас вiтром сюди занесло?.. Лiдо! Л i д а. Невже ви мене пам'ятаКте? Ю р к е в и ч. Вас дивуК моя смiливiсть i нiжнiсть моПх слiв! I справдi, чи маю я на це право? Коли подумати, як мало я вас все ж таки знаю! (Бере ППП за руки i садовить поряд себе в крiсло). В своКму життi я знав вас лише чотири мiсяцi, навiть менше, - i це здаКться такою далекою казкою. З того часу я не бачив вас цiлi два роки. I тiльки згадував потiм кожну хвилину, яку я прожив бiля вас так близько, а насправдi так далеко... Л i д а. Ви... ви самi не хотiли. Ю р к е в и ч. I коли мене перевели з Курська i я прощався з вами i хотiв сказати вам так багато... ви простягнули менi мовчки руку, дивлячись кудись убiк. I я пiшов... пiшов назавжди. I раптом ми почали писати одне одному, i запiзнiла нiжнiсть спалахнула таким нестримним полум'ям! А потiм припинилось i листування... Л i д а. Я була в Петербурзi... на курсах. (Чути третiй дзвiнок, поПзд, що стояв пiд вiкнами, рушаК). Ю р к е в и ч. Якби ви знали, скiльки разiв я мрiяв про нашу зустрiч, i раптом сьогоднi... Ну, скажiть же, скажiть, чому нiчого не можна прочитати у ваших очах? Невже ви тодi не бачили, що я був безумно, до нестями в вас закоханий? Л i д а. I все-таки поПхали... поПхали назавжди. Ю р к е в и ч. ПоПхав, поПхав... А чому ж ви не сказали менi - зостанься? Л i д а. Ах, Олексiю Семеновичу, що минуло - не вернеш. Та й я тепер уже не та. Цi роки... Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на що розкрили очi. Ю р к е в и ч. Але як ви сюди потрапили? Ви ж знаКте - це моК мiсто. Л i д а. Тут живуть нашi родичi. Ю р к е в и ч. Так, пам'ятаю, пам'ятаю. Але це, здаКться, десь на селi. Л i д а. Так, за десять верст - у Полинiвцi. Ю р к е в и ч. Чому ж ви самi? Л i д а. Я не сама - там мама i Катя. А ви виПжджаКте? Ю р к е в и ч. Уявiть собi, така досада! Два роки мрiяв побачитись з вами, а тепер, коли ця радiсть прийшла, я мушу через десять хвилин поПхати, i поПхати так далеко! Л i д а (сумно). Там знайдете iншу радiсть - кращу за цю. Ю р к е в и ч (глибоко схвильований). Iншу радiсть! Лiдо! Лiдо! П'ять хвилин тому, перед вашим приходом, я зазнав безумноП радостi. Усмiхнулася доля: один багатий пан дав менi одне... одне доручення i, уявiть собi, три тисячi карбованцiв за пусту комiсiю. Три тисячi карбованцiв, щоб з'Пздити в Париж i привезти йому одну... одну рiч. Ви пам'ятаКте, як я мрiяв поПхати за кордон - i раптом така нагода! Але тепер - але тепер, Лiдо, це все померкло, коли я побачив вас. Це дiйсно, як казав той нiмець, "закон тiсного часу", коли подiП тiснять одна одну. Лiдо, я ще вас побачу, ви надовго сюди? Л i д а. Так... дуже надовго. Я виходжу замiж. Ю р к е в и ч (пiдводиться). Замiж? Боже мiй, коли, за кого? Лiдо! Л i д а. За одного тутешнього земця - з Полинiвки. Я познайомилася з ним у Петербурзi. За Котельникова. Ю р к е в и ч. За Котельникова! За цього демагога! I ви його любите? Л i д а. Нас зв'язала не любов, а погляди, переконання. Я ж казала вам, що багато дечого навчилася за цей час. I насамперед - поважати людей, якi боролися за правду. Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, де ж менi рiвнятися з цим борцем! Його ж переслiдували, вiн був на засланнi, в тюрмi! Так, я пам'ятаю - вас же завжди поривало до революцiП i тому подiбних речей. Л i д а (хоче йти). Пробачте, Олексiю Семеновичу, менi вже пора. Прощайте! Ю р к е в и ч. Нi, це якийсь кошмар, дiйсно якась тiснота подiй! Коли ж ваше весiлля? Л i д а. В п'ятницю. Ю р к е в и ч. Як! У п'ятницю? Через три днi? Л i д а. Та пiзнiше ж не можна - починаКться пiст. Ю р к е в и ч. Нi, це щось безглузде! Я через п'ять хвилин поПду, а ви через три днi виходите замiж! Вiд цього, справдi, стаК тiсно в мозку, в нещаснiй моПй головi! I це пiсля двох рокiв розлуки, двох рокiв невгасимоП мрiП про вас! I ви так просто про це говорите! Вона його поважаК! А любов? А любов, Лiдо? Невже ж ви нiколи про неП не чули, хоча б з ваших газет? Л i д а (пiдводиться схвильована). Любов... любов. Це занадто велика розкiш, Олексiю Семеновичу, Тисячi людей не мають хлiба, а не те що любовi!.. Ю р к е в и ч. I все-таки люблять. Як не соромно вам зрiкатися любовi - вам, молодiй, принаднiй. I невже ж ви нiкого не кохали? Хоча б тодi - в Курську? Л i д а. Навiщо ви говорите менi це, Олексiю Семеновичу? Якщо ви самi не бачили, то хiба я могла?.. Ах, та що згадувати! Адже ж я така безсердечна. Адже ж я тiльки мовчу - я не вмiю переживати так поетично, так музикальне. Якщо ви тодi не вгадали... (ЗiтхаК й одвертаКться). Ю р к е в и ч (схвильований). Та невже ж це можливо? Лiдо, моя Лiдо! (Бере ПП руку). Невже ви мене кохали? кохаКте? Нi, нi, це було б... Лiдо, моя Лiдо! Та я ж люблю вас, люблю без краю, до нестями! Л i д а (пiдводиться). Прощайте! Ю р к е в и ч. Лiдо, якщо я був дурнем тодi, то не будьмо хоч тепер нерозумнi. Через десять хвилин я мушу поПхати в далекий Париж, що так принадно менi усмiхався, але я не поПду. Скажiть одне слово - i я зостануся з вами. Будьте моКю дружиною, Лiдо, - я вiддаю вам найкраще, що маю. Скажiть же це слово, яке ви так довго таПли. Л i д а (раптом оповиваК його шию руками). Любий! Коханий! Ю р к е в и ч. Лiдо, Лiдо! (Поцiлунки). Яке чарiвне щастя! Зараз же поПдемо до тебе, до твоКП мами, добре? Л i д а. Так, так, а потiм до тебе... Ю р к е в и ч. До мене, до мене, моя радiсть! Яке щастя! Чи думав я десять хвилин тому, що побачу так скоро твоП чудовi очi, якi снилися менi стiльки разiв! Л i д а. А тобi не жаль... Парижа? Ю р к е в ич. Ти, ти моК щастя! Це ти моя принцеса Буль-Буль, моя курочка. (СмiКться). Ах, коли б я тобi розказав!.. Адже ж це ти, ти золота птиця Iндаура, це тебе я знайшов у горах Сатпури, на рiчцi Чамбал, принцеса Буль-Буль ель Газар. А скажи, тебе не кусають блохи? Л i д а (наПвно). Ах, знаКш, страшенно! У вагонi Пх така сила - фу, як тобi не соромно, безсовiсний! VI Н о с и л ь н и к (входить). Чи не ви будете панночка з Полинiвки? Там коней по вас прислали. Л i д а. Так, так, я зараз. Я зараз прийду. Ю р к е в и ч. Ходiм. А моП речi? А де ж?.. Н о с и л ь н и к. Зараз, добродiю, буде ваш поПзд, я тiльки принесу графовi нарзану - i заберу вашi речi - миттю. (Виходить). Юркевич. Ах, так, граф... Вiн ще тут? Добре, добре, я того... Л i д а. Ну, ходiм же, любий! Ю р к е в и ч. Бiжи, моя радiсть, я зараз - тiльки скажу два слова цьому моКму... графовi. Л i д а. Ну, добре, я зараз. (Бiжить). Ю р к е в и ч (сам. Береться за голову). ПоПзд!.. ПоПзд... Все ж таки це якийсь сумбур: курочка... принцеса Буль-Буль... три тисячi... Лiдочка... за п'ять хвилин поПзд... мiй поПзд. (Чути далекий гудок). Вiкно, канапа, золотi iскри, далекий зазивний гудок. I все ближче i ближче чарiвний мiраж. Але ж я не поПду! Не поПду! Значить, усе пропало! (СтискаК голову). Як тiсно, як безумно тiсно в головi! А може, а може, ще можна поПхати? Нi, нi, хiба це мислима рiч, адже ж призначено весiлля, треба побалакати з ПП матiр'ю. А екскурсiя завтра поПде. А! Геть цi пiдлi вагання! Щастя тут, воно зi мною, i я не вiддам його нiкому - це Лiда, моя Лiда! (Ходить по кiмнатi). Так. Значить, треба повернути графовi цi грошi. Так. (ВиймаК з кишенi пакет). Треба. А все-таки, як досадно. (ЗважуК на руцi пакет). Двадцять три тисячi карбованцiв! Двадцять три тисячi! I навiщо вони йому? Викине, каналiя, знову на яку-небудь... курку. Яка, власне кажучи, несправедливiсть: менi й не снилися такi грошi, а для нього вони - каприз, дрiбниця, цiна однiКП курки. Двадцять три тисячi! Цiлий капiтал, багатство, воля, щастя, чужi краПни, море. А для нього - дурна курка. Якби його стукнув удар, що давно на нього чекаК, - цi грошi були б моПми. Адже ж вiн нiкому не говорив, що дав Пх менi - навiть дружинi. (Ходить схвильований по кiмнатi). Хто це говорив щось таке про удар, про паралiч? (Тре чоло). Ах, це той химерний механiк з зубним болем! Н о с и л ь н и к (входить з пiдносом, на якому стоПть пляшка нарзану та склянка, i становить це все на стiл). Скоро вже ваш поПзд. Ю р к е в и ч. А, так! Я передумав, я не поПду сьогоднi. Ось вiзьмiть. (ДаК йому грошi). Н о с и л ь н и к. Уклiнно дякую. Накажете вiзника? Ю р к е в и ч. Да... нi... Не треба. Кому це нарзан? Н о с и л ь н и к (бiля стола, вiдкриваючи пляшку). Це граф звелiв сюди подати, пан Лундишев. (Юркевич ходить по кiмнатi). Пане добродiю, це не ваш цукерок? Ю р к е в и ч. Який цукерок? Н о с и л ь н и к. Та ось маленький, неначе горошинка - пiлюля. Ю р к е в и ч (схвильований). Де? Н о с и л ь н и к (пiдiймаК руку, затиснувши мiж двома пальцями пiлюльку). Осьдечки, була на столi, мабуть, закотилася ранiше. Ю р к е в и ч (надзвичайно схвильований). Це... це його! Дванадцята пiлюлька механiка з зубним болем! Н о с и л ь н и к. Чого? Ю р к е в и ч. Так, так, це моя пiлюлька. (ВихоплюК пiлюльку в носильника). Я ПП загубив. Iдiть. (Носильник виходить, а Юркевич стоПть на авансценi з пiлюлькою в руцi). Ми ПП шукали на пiдлозi, а вiн впустив ПП на стiл i не помiтив... Дванадцята пiлюлька. Яка страшна спокуса - можна подумати, що це навмисне... та ще в таку хвилину. (Пiдходить до стола). Розкрита... Цей химерний механiк казав, що... паралiч, удар - жоден лiкар не вiдкриК отрути... тодi... тодi двадцять три тисячi моП - багатий, вiльний - i Лiда! О, яка ганьба - невже ж я можу дiйти до такоП пiдлоти! ЗдаКться, хтось iде... А проте... а проте йому все одно не прожити й року - гидкий дiдуган! А сюди йдуть! Будь же ти проклятий! (ОпускаК пiлюльку в пляшку, закриваК i збовтуК, весь час озираючись), VII Вiдчиняються дверi. Юркевич вiдскакуК вiд стола. Входить Лундишев. Л у н д и ш е в (весело). Ну, зараз буде ваш поПзд! Все йде чудово. (СiдаК за стiл). Втомився. Отже, покладаюсь на вас, мiй дорогий. Дивiться ж, якомога скорiш назад. Привезiть курочку i Пдьте знову на здоров'я. (Бере пляшку). Входить Оля Черевко, молода гарненька жiнка, охайно, але бiдно вдягнена, в хустцi. Нерiшуче пiдходить до Лундишева. О л я. Валерiане Сергiйовичу, можна до вас? Л у н д и ш е в (ставить пляшку i обертаКться). А? Що? А, це ти, Олю! (Сухо). Чого тобi треба? О л я (нерiшуче). Я... я нiчого... Але дiтей жаль. Допоможiть нам, Валерiане Сергiйовичу! Л у н д и ш е в. Тобi? Допомогти? (Њхидно). А що ж твiй чоловiк, забастовщик цей твiй знаменитий? О л я. Ви ж знаКте, Валерiане Сергiйовичу, його заарештовано. Ось уже два мiсяцi сидимо без копiйки. Л у н д и ш е в. Ага, заарештовано, кажеш, - ось як. О л я. Дiти голоднi, в хатi нiчого немаК, все продали. Допоможiть нам, Валерiане Сергiйовичуi Я ж не грошей прошу. Дайте нам хоч пару курочок з вашого заводу - хоч яКчка своП будуть - дiтям. Адже ж у вас багато. Л у н д и ш е в. А, ось воно що! Ну, то знай же, моя мила (енергiйно): кому завгодно дам, першому пройдисвiтовi дам, а тобi нiколи. Дiти, кажеш, голоднi? А навiщо за бунтiвника виходила? Зле тобi у нас було, погано? Я тобi курку дам, а завтра твiй чоловiк менi червоного пiвня на садибу пустить? Нi, голубочко, сама вибирала, сама тепер i карайся. Iди, йди, я, брат, з революцiонерами та бунтарями i говорить не хочу. Прощай! Оля, зiтхнувши, виходить. Л у н д и ш е в. Бачили? Жiнчина вихованка. Жила в нас як у раю, та на тобi - з бунтiвником зв'язалася. З якимсь машинiстом тутешнiм. Ха! А тепер голубчика злапали за хорошi дiла. Фу, навiть у пiт кинуло вiд злостi! Ну, то з богом! Пдьте, мiй дорогий, бажаю вам удачi. (Знову бере пляшку). Фу! Ю р к е в и ч. Ну й мерзота ж ти, як я тепер бачу! Пардон, пробачте, граф! (Боже мiй, вiн зараз буде пити!) Може, ви дозволите менi поПхати не той... не сьогоднi, а днiв через чотири? Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплюКться). Та що ви, глузуКте, батеньку? Та ви з глузду з'Пхали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився - може, ПП вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу, навiть у пiт кинуло! (СiдаК). Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!) Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити хочеться! (НахиляК пляшку). Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! ЗдаКться, муха в пляшцi! Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi: давайте Пй, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку яку-небудь - вона це любить. Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола). Л у н д и ш е в. Ну, здаКться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi гарненьку курочку. (НаливаК воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i мою курочку! VIII Входить Лiда. Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту! К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибиваК в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплюКться). Подавiться вашими тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш Париж, якого менi не доведеться побачити! А! Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви здурiли! Я завтра скажу АндрiКвi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби... Я... я попечителевi напишу. Юркевич кидаКться на нього з кулаками. Лундишев тiкаК. Ю р к е в и ч (дико озираКться i бачить Лiду, що застигла здивована i злякана). Лiдо! Лiдо! (ПiдбiгаК до неП i хапаК ПП руку). Лiдо, менi страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз зважився! (Тулиться до неП, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це вiн... це той механiк з зубним болем! Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви хвилюКтесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви не поПдете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш. З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiтаК по