Iван Кочерга. Майстри часу
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДIЙОВI ОСОБИ:
Юркевич
Лiда
Доктор Карфункель
Таратута
Машинiст Черевко
Оля, його дружина
Лундишев
Софiя Петрiвна
Полковник
Поручик
Комiсар вiйськового поПзда
Секретар партосередку
Капельмейстер Куриця
1-й
2-й -
залiзничники.
3-й
Усачиха
Дiвчинка
Жiнки робiтникiв на станцiП, носильник, залiзничники, червоноармiйцi,
робiтники з радгоспу, баби з курми, музики.
Дiя вiдбуваКться на однiй залiзничнiй станцiП, але в рiзнi часи:
дiя перша - 1912 року
дiя друга - 1919 "
дiя третя - 1920 "
дiя четверта - 1929 "
ДIЯ ПЕРША
Пасажирська кiмната на невеличкiй залiзничнiй станцiП. Два вiкна,
канапа, стiл. Годинник. Лiворуч дверi з написом "Дамська кiмната",
праворуч - "Вхiд". Лiтнiй вечiр. За вiкнами зеленкуватi станцiйнi вогнi.
Доктор Карфункель сидить з ногами на канапi, попиваК чай; виймаК з
футлярiв i знову ховаК багато рiзноманiтних годинникiв. Це худорлявий,
невизначеного вiку, елегантно одягнений пан. Права щока пов'язана червоною
шовковою хусткою.
За вiкнами звичайнi станцiйнi звуки. Миготять вогники, гучно лунають
гудки паровозiв.
I
Входить Юркевич, молода людина рокiв 25, а за ним носильник вносить i
становить на пiдлогу чималенький-таки чемодан, добре запакований у
парусину i зав'язаний вiрьовкою.
Ю р к е в и ч. До Москви бiлет другого класу i плацкарту.
Н о с и л ь н и к. Каси ще не вiдчиняли. Багажу здавати не будете?
Ю р к е в и ч. Нi, нi, чемодан я вiзьму з собою. Чи скоро поПзд, не
знаКте?
Н о с и л ь н и к. Ще не дзвонили. Мабуть, скоро. За пiвгодини, якщо не
спiзниться. (Виходить, не причинивши дверей).
К а р ф у н к е л ь (роздратовано). Донерветер! Потрудiлься закриваль
дверi. Протяг, холодник!
Ю р к е в и ч. Даруйте - свiже повiтря!
К а р ф у н к е л ь. Повiтря, повiтря! Зальбадерей! Безглюздий балакня.
Повiтрю i дурням дверi завжди вiдкритi. Зачиняль дверi! Я застудилься,
чуКте?
Ю р к е в и ч. Бог з вами - надворi така спека!
К а р ф у н к е л ь. Спека, спека... Я вам казав, що я хворий? Џх габе
цаншмерц. У мене пекучий зубний бiль. 0-о-о-у, проклятий краПна! Вiчний
простуда, вiчний зубний бiль. У-у-у!
Ю р к е в и ч. Вибачте, будь ласка, я не знав. (ЗачиняК дверi). Цiлком
вам спiвчуваю. Зубний бiль - це така мука, такий пекельний бiль... Цiлком
вас розумiю, шановний пане, пробачте, не маю честi...
К а р ф у н к е л ь (трохи пiдводиться, стогнучи). Карфункель, таКмний
радник i доктор механiки.
Ю р к е в и ч. Дуже приКмно. Юркевич, учитель гiмназiП, трохи
лiтератор. Значить, ви нiмець, таКмний радник - о, це великий чин!
К а р ф у н к е л ь. Справа не в назвах, а в суть. Моя спецiальнiсть -
час. Дзигарi, годинники, механiзм...
Ю р к е в и ч. О, то ви, значить, механiк... майстер, що робить
годинники? А я думав...
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Годинники роблять ремiсники, дурнi,
що не бачать далi свiй нiс. Абер я Ксть майстер часу. Майстер, що розумiК
життя - життя i його механiзм. Га!
Ю р к е в и ч. Пробачте, я не хотiв вас образити. Хм, напевно, якийсь
чудак...
К а р ф у н к е л ь. Робити годинники... Зальбадерей! Для кого - для
дурнiв, що не вмiють рахувати час! Ох-ох-ох! (ХапаКться за щоку).
Ю р к е в и ч. Не перестаК? ЗнаКте, був час, коли я страшенно мучився
зубами, найменший протяг - просто хоч плач. I знаКте, що менi допомогло?
Краплi! Був я якось в одних знайомих на селi - i ось один старенький лiкар
порадив менi приймати краплi. То можете собi уявити - вiд однiКП краплi
неначе рукою зняло. Це якiсь стародавнi i дуже мiцнi лiки - здаКться,
беладонна, гвоздична олiя, опiй, але надзвичайно допомагаК, надзвичайно. I
знаКте - це було давно, зуби тепер у мене не болять, але я навiть в дорозi
нiколи не розлучаюся з цими краплями, завжди вожу з собою.
К а р ф у н к е л ь (схоплюКться i починаК вклонятися, тримаючись за
щоку). О, мiй любий пане, майн лiбер гер Юрi-Юрi-кевич! Яке щастя, що я
вас зустрiв! Не вiдмовте ж i менi один крапля цього лiкарства. Буду вам
надзвичайно вдячний, 0-о-о-у, проклятий бiль!
Ю р к е в и ч (збентежено). О, звичайно, звичайно, з охотою. (ШукаК в
шкiрянiй торбинцi, що висить у нього через плече). Але... але, ви
розумiКте, яка досада - в торбинцi Пх немаК. Мабуть, я поклав Пх в
чемодан. Так, звичайно, в чемодан. Тепер я пам'ятаю - вони в японськiй
шкатулцi.
К а р ф у н к е л ь. В шкатулцi? О, чудово! Дуже прошу вас, мiй любий
друже, один тiльки крапля!
Ю р к е в и ч (починаК дратуватися). Та що це ви! Дiстати краплi з
цього чемодана? Шкатулка на самому днi! Ви бачите, як вiн запакований? I
думати нiчого...
К а р ф у н к е л ь. Абер благаю вас, мiй шляхетний молодий друже,
о-о-у! Майн бестер гер!
Ю р к е в й ч (роздратовано). Але ви розумiКте, що я Пду? Та щоб тiльки
розв'язати цей чемодан, потрiбно принаймнi пiвгодини. А скласти, а знову
запакувати? А ви чули, через пiвгодини поПзд? А якщо я не потраплю на цей
поПзд, то тодi... фу, навiть подумати жах!
К а р ф у н к е л ь. О-о... ой... який страшний бiль! Благаю вас, мiй
любий пане, майн зюсер гер... якби ви знали, який це жахливий... о-о-о!..
який... у-у-у!
Ю р к е в й ч. Але ви розумiКте, що це неможливо? Тепер розв'язувати
чемодан! То я не потраплю на поПзд. А коли я не потраплю на поПзд, я
втрачу мою найкращу мрiю. Через пiвгодини останнiй поПзд на Москву.
К а р ф у н к е л ь. У... у... о! Один крапля!
Ю р к е в й ч. Та ви чули - останнiй поПзд на Москву. А якщо я завтра
вранцi не буду в Москвi, я не потраплю в Париж. У Париж, про який я
стiльки мрiяв!
К а р ф у н к е л ь. Париж? Ви Пдете в Париж?
Ю р к е в й ч. Так, я купив бiлет в екскурсiю, що Пде на виставку!
Екскурсiя виПжджаК з Москви завтра о дванадцятiй годинi - значить, якщо я
спiзнюся, пропали i грошi i всi моП надiП. Ви розумiКте, як я хвилююсь?
Потрапити в Париж, за кордон, на виставку - хiба трапиться вдруге така
оказiя? Якби ви прожили десять рокiв у нашiй глушинi, ви б знали, чого
варта мрiя. Може, тут вирiшуКться моя доля - я трохи пишу... i, може, в
Парижi... е, та що й казати!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Безглюздий балакня. ВирiшуКться
доля... Розумна людина сам робiль своя доля, у-у-у! (СiдаК край стола). Вi
просто не бажаль менi допомогаль. Можна двадцять разiв розв'язаль i
зав'язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий бiль! (Тихенько
стогне).
Юркевич, схвильований, ходить по кiмнатi. Пауза.
К а р ф у н к е л ь (раптом скрикуК i нахиляКться, шукаючи чогось на
пiдлозi). А! Донерветер! Тримайте, тримайте, вiн бiля, вас, вiн
покотiлься!
Ю р к е в и ч (пiдбираючи ноги). Хто покотився, хто покотився, де?
К а р ф у н к е л ь (лазячи по пiдлозi). Не наступiть з ногами! Один...
два... три.
Ю р к е в и ч (шукаК, нахилившись). Та що саме?
К а р ф у н к е л ь (показуючи маленьку золоту коробочку). Я
розсипаль... дванадцять... дванадцять пiлюльок... такий маленький
пiлюлечка. Будь ласка, допоможiть знаходiль!
Обидва нахиляються i шукають по всiй кiмнатi.
К а р ф у н к е л ь. Обережно, не наступiть з ногами! Два... три...
цвай... драй...
Ю р к е в и ч. Знайшов, знайшов! Одна, двi, ще одна, ще...
К а р ф у н к е л ь. Дякую, данке. (Шукають). Бiтте нох. Чотири,
п'ять... Данке зер. Дякую. Будь ласка, ще трошки. Ага, нох айне...
Ю р к е в и ч (шукаК). Всi?
К а р ф у н к е л ь. Нi, ще двi. Ага, ще К! Ще одна, будь ласка, ще
один. Зiбен, ахт - ще один...
Ю р к е в и ч. Нiде бiльше немаК. Не видно.
К а р ф у н к е л ь. Може, закотiлься пiд чемодан? Подивiться, будь
ласка, з очима.
Ю р к е в и ч (штовхаК чемодан). Нi, нiчого подiбного.
К а р ф у н к е л ь. Нема? Яка неприКмна пригода! А може, пiд порогом?
Ю р к е в й ч. Та годi-бо - скiльки не стаК?
К а р ф у н к е л ь. Один.
Ю р к е в и ч. ОднiКП? Ну, то чи варто за одну турбуватись? Все одно
вона забруднилася на пiдлозi.
К а р ф у н к е л ь. Але його не можна так залишати. Не можна...
Ю р к е в и ч. Не можна? Але чому?
К а р ф у н к е л ь. Дас iст гiфт. Це отрута.
Ю р к е в и ч (дме на пальцi i дiстаК хустку). Отрута?
К а р ф у н к е л ь. Дуже мiцний отрута, алькалоПд. Я його добуваль з
один квiтка. (ШукаК). Якщо людина ковталь один пiлюлька - вiн умiраль за
чотири секунди, як один муха, вi айне флiге. Паралiч, удар - жоден лiкар
не пiзнаК, вiд чого. Я не можу його тут залишити. (ШукаК, заглядаючи пiд
стiльцi).
Ю р к е в и ч. Нiде нiчого не видно. (ВитираК руки хусткою).
К а р ф у н к е л ь (невдоволений, ховаК коробочку в кишеню). О-о,
знову! (ХапаКться за щоку). У-у-у, проклятий бiль! (ПадаК в крiсло,
вигинаючись вiд болю). У-у-у! Яка му... о-у-у! Абер дас iст... (ЗриваКться
на ноги). О, благаю вас, благаю вас, пане вчителю, майн лiбер шульмайстер!
II
ЦiКП хвилини чути частий дзвiн оповiстки.
Н о с и л ь н и к (швидко входить з квитком у руцi). Прошу бiлетик, 11
карбованцiв 75 копiйок. Прошу!
Ю р к е в и ч (заквапився). А? Що? Бiлет? Ага! Дзвiнок - чуКте?
Н о с и л ь н и к. З КиКва - оповiстка на ваш поПзд. (Бере з пiдлоги
чиПсь речi).
Ю р к е в и ч. Ага. То несiть. Несiть мерщiй на перон. (ХапаКться за
чемодан). Мерщiй!
Н о с и л ь н и к. Та нi ж бо, нi, ще рано. Ще через двадцять чотири
хвилини, якщо не спiзниться. Я зайду - не звольте турбуватись.
Ю р к е в и ч. Стривайте, носильник! Стривайте! (ПориваКться до дверей
за носильником). Носильник!
К а р ф у н к е л ь (хапаК Юркевича за руку). Просiть чого хочете! Одну
лише краплю!
Ю р к е в и ч (обурений). Та ви просто глузуКте! Та ви чули, що через
двадцять чотири хвилини буде поПзд? Ви чули? Ви знаКте, що для мене ця
подорож - мета всього життя? Я ж казав вам, що не можу спiзнитися на
поПзд!
К а р ф у н к е л ь. Один крапля! (Стогне). У-у-у!
Ю р к е в и ч (у гнiвi). Треба двадцять хвилин, щоб тiльки розпакувати
цей чемодан! А щоб його знову запакувати, треба тричi упрiти, i ви хочете,
щоб я за двадцять чотири хвилини... Тьфу! Двадцять чотири хвилини!
(Береться за голову, знiмаК пальто i, вiдсапуючись, витираК хусткою лоба).
Та це просто глум, натиск на iнтелiгентну людину!
К а р ф у н к е л ь (що вiдiйшов був до стола, зiгнувшись i тримаючись
за щоку, тепер обертаКться розгнiваний, забувши навiть про зубний бiль).
А, натиск на iнтелiгентну людину! Дас iст юбермесiг! О, я дуже хотiв, щоб
хтось справдi натиснув на вас - на руський iнтелiгент - i змусив вас
робити. Працювати. Працювати, а не мрiяти про краще життя, не ворухнувши
пальцем, щоб його завоювати, здобути!
Ю р к е в и ч. Неправда! Не наша провина, що нам не дають працювати!
К а р ф у н к е л ь. Вам не дають! Вi самi Ксть лежебок i ледар - вi,
руський iнтелiгент! Вi чекаКте десять рокiв там, де потрiбнi хвилини. Ось
i тепер вi пошкодуваль для хворiй людина двадцять чотири хвилини -
нiкчемнi хвилини вашого життя. Вi говорiль, що двадцять чотири хвилини не
досить, щоб розв'язати паршивий чемодан? А ви знаКте, що таке час? О, я
довго вивчав проблему часу i дещо розумiю в життi. Ви чули коли-небудь про
"закон тiсного часу", повного, як склянка з водою?
Ю р к е в и ч (береться за голову). Закон тiсного часу! Хiба час може
бути тiсний? Це ж не черевик, щоб бути тiсним або завеликим.
К а р ф у н к е л ь. Вi й цього навiть не зналь! Вi десять рокiв мрiяли
про такий пустий подiя, як поПхати за кордон. А вi знаКте, скiльки подiй
може вмiститися в один пiвгодина, якщо вони захочуть потiснитись? Не
знаКте? Ну, звiсно, для вас потрiбнi роки, щоб дiждатись один подiя. Коли
вi одержаль листа або ночуваль в чужий жiнка, вi вважаль, що це величезний
подiя, якоП стане на чотири роки!
Ю р к е в и ч. Це божевiлля! Прощавайте, я не маю часу слухати вашi
теревенi.
К а р ф у н к е л ь. Вi не маКте часу? Та невже? (ВиймаК з кишенi
годинника i починаК його накручувати, той мелодiйно граК). А вашi двадцять
чотири хвилини, яких вi для мене пошкодуваль. Стережiться - ха-ха! - щоб в
них не поналазиль подiП, вiд яких ви так старанно ховалься. О, вi ще не
зналь, скiльки подiй може трапитись за двадцять чотири хвилини! За цей час
можна знайти щастя, можна втратити щастя, можна покохати на все життя.
Так, так, можна навiть умерти - або кого-небудь убити - i все за тi самi
двадцять чотири хвилини. А не те що розв'язати чемодан. Ха-ха! Ну, ну,
побачимо, чи пощастить вам зберегти для себе цi двадцять чотиги хвилини,
яких вi для мене пошкодуваль.
Виходить, тихо смiючись.
Ю р к е в и ч (очманiлий, падаК на стiлець). Знайти щастя, втратити
щастя... покохати на все життя... кого-небудь убити... (ЗриваКться на
рiвнi ноги). Диявол! Це якийсь кошмар, краще пiти на перон. (НадягаК
пальто i з зусиллям тягне свiй чемодан до дверей). Мерщiй на повiтря!
III
Але дверi розчиняються i входить Софiя Петрiвна, дама рокiв ЗО,
брюнетка, в чорному манто i вуалi, яку вона вiдкидаК нетерплячим рухом
руки.
Ю р к е в и ч (злякано). Софiя Петрiвна! Ви! Ви!
С о ф i я П е т р i в н а. Не сподiвалися? Не чекали?
Ю р к е в и ч. Я.. я дуже радий... Я не знав, що ви повернулися з
села... Добрий вечiр, моя дорога!
С о ф i я П е т р i в н а (не приймаючи його руки), Справдi - ви не
знали? Ви гадали, що я на дачi i нi про що не довiдаюсь i ви встигнете
спокiйно поПхати? Встигнете поПхати з вашою... коханкою, з цiКю Марусею,
або я вже не знаю з ким.
Ю р к е в и ч. Та господь з вами! Якою Марусею? Я ж один - зовсiм один!
С о ф i я П е т р i в н а. I ось я довiдалась - яка невдача! Але нехай
ви мене розлюбили, нехай не любили нiколи - це я готова пробачити, готова.
Але чи подумали ви про мiй гонор, чи подумали ви про те жахливе...
Ю р к е в и ч. Але, запевняю вас, дорога СофiК Петрiвно! Соню!
С о ф i я П е т р i в н а. Що я пережила за цi хвилини! Цiле мiсто
говорило про вас, на всiх перехрестях кричали про ваш вiд'Пзд, i лише я -
одна я - нiчого не знала. (ЛамаК руки). Який сором! Яка ганьба!
Ю р к е в и ч (у розпачi). Але я дiйсно Пду в Париж на виставку, невже
ж це такий злочин? Це якийсь кошмар - справжнiй зубний бiль...
С о ф i я П е т р i в н а. А ця ваша Маруся, яка з вами Пде, це теж
кошмар? Теж зубний бiль?
Ю р к е в и ч. Але присягаюся вам усiм святим...
С о ф i я П е т р i в н а. Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiдаК i
плаче, затулившись хусткою), все... розказала. Облиште... не чiпайте мене!
Ю р к е в и ч. Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся,
благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани,
чотири, двадцять чемоданiв i скринь.
С о ф i я П е т р i в н а (пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд
мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка!
Ю р к е в и ч. Соню! Благаю тебе! (ОзираКться). Скандал - зараз поПзд.
С о ф i я П е т р i в н а. Любов, душу, честь! I тепер, коли всi
говорять про мiй скандал.... А! Хтось iде! (ОпускаК вуаль). Тiкати з
iншою, з першим дiвчиськом...
Ю р к е в и ч (у розпачi). Та Пй-бо ж це неправда! Я один - невже ти не
вiриш?
С о ф i я П е т р i в н а. Сюди йдуть. Прощайте. Можете Пхати. Можете
тiкати один або вдвох - менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися,
менi стало гидко. А тим часом - дивiться, якби я застала вас удвох (виймаК
з торбини маленький револьвер), менi здаКться, що я... (Юркевич злякано
вiдступаК). Прощайте!
Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти.
Юркевич, очманiлий, сидить на своКму чемоданi.
IV
Ю р к е в и ч. Та пiсля цього зубний бiль... сама тобi насолода!
Л у н д и ш е в (жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому
кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг - не жiнка, а буря, ураган!
Ю р к е в и ч (знесилений). Iменно ураган... Зубний бiль!
Л у н д и ш е в (помiчаК Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не
помиляюсь, мсьК Юркевич?
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Я - Юркевич, до ваших послуг!
Л у н д и ш е в. Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди
-можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку - про
мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм - точно не пам'ятаю. Дуже
мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви
ще не поПхали, фу!
Ю р к е в и ч. Ви... хотiли мене бачити?
Л у н д и ш е в (сiдаК). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав
двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй
Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель -
тобто, розумiКте, ви, Пде в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? -
питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не поПхав. Сiдаю в екiпаж i лечу на
станцiю...
Ю р к е в и ч. Ви хотiли менi щось доручити?
Л у н д и ш е в. От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам
безмежно вдячний!
Ю р к е в и ч. Будь ласка, дуже приКмно...
Л у н д и ш е в. Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу
Буль-Буль ель Газар...
Ю р к е в и ч. При... принцесу Буль-Буль?
Л у н д и ш е в (регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко.
Ця принцеса К не що iнше, як чудова, е... принадна, е... чарiвна курочка.
Курка, ви розумiКте?
Ю р к е в и ч. Ку... курочка?
Л у н д и ш е в. Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий
курiвник. В моКму маКтку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко - щось
невимовне. Такий, розумiКте, парк, грати, будиночки, вода - всi iснуючi
породи курей - кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами,
плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i
величезнi - словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили
мого герцога де Гiза! Весь, розумiКте, чорний, неначе в оксамитi, а яка
велична постава - куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену.
Ю р к е в й ч. Скажiть, просто дивно!
Л у н д и ш е в. Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно,
розумiКте, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке
iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей,
дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа - i
що ж ви думаКте? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено
предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовноП краси курочку. Iндiйська
порода - принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумiКте? Небувала рiдкiсть,
Кдиний в Њвропi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого
подiбного немаК. Можете собi уявити, як я розхвилювався!
Ю р к е в й ч. Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй
справi профан.
Л у н д и ш е в. Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйськоП породи з
Iндаура. Навiть в IндiП вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги,
голова, - а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не
курка.
Ю р к е в и ч (смiючись). Ну, звiсно, якщо поема...
Л у н д и ш е в. А iм'я! Принцеса Буль-Буль ель Газар - знаКте - з
арабських казок. Да, так ось, як тiльки я прочитав про це диво, - зараз же
телеграму, що ПП купую, а другу - моКму братовi в Париж - графовi Iвану,
щоб вiн сплатив грошi. Але уявiть собi мою досаду: граф Iван, мiй брат,
виПхав в Бiаррiц - я в розпачi! Переказати грошi - ви розумiКте? -
невiдомо кому. I раптом чую про вашу поПздку. Врятуйте, мiй дорогий,
одвезiть грошi, привезiть принцесу!
Ю р к е в и ч (нерiшуче). Звичайно... хоча, справдi, не онаю...
Л у н д и ш е в (виймаК пакет). Мушу вам сказати, що сума досить
солiдна - п'ятдесят тисяч франкiв, а на нашi грошi вiсiмнадцять тисяч
п'ятсот карбованцiв. Ну, про всякий випадок i для рiвного рахунку двадцять
тисяч - може, мито, курс i таке iнше. Двадцять тисяч карбованцiв.
Ю р к е в и ч. Двадцять тисяч карбованцiв за курку! За курку!
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно, за курку, а не слона. Не розумiю, чому
тут дивуватися? Та ви знаКте, щоб впiймати i привезти в Њвропу принцесу
Буль-Буль, треба було спорядити цiлу експедицiю. Треба було - розумiКте? -
виряджатися на пiвдень Iндаура, дряпатися по горах Сатпури, плавати по
рiчцi Чамбал, пробиратися в джунглях, тiкати вiд тигрiв i зазнати силу
пригод. Я ж вам кажу - справжнiсiнька тисяча i одна нiч!
Ю р к е в и ч. Так, звичайно, - вибачте мою необiзнанiсть. Але все ж
таки - двадцять тисяч карбованцiв за одну курку!
Л у н д и ш е в. За одну курку, за одну курку! Ви краще скажiть,
згоджуКтеся ви чи нi?
Ю р к е в и ч. Дозвольте, але ж я Пду для розваги, для вiдпочинку, а в
такому разi менi доведеться зразу повернутись та ще... з куркою. Можете
собi уявити?
Л у н д и ш е в. Пусте, дурницi! ПроПздитесь за один тиждень - i можете
знову в Париж. Я знаю, ви людина молода, небагата - на дорогу i за комiсiю
пропоную вам три тисячi - згода?
Ю р к е в и ч. Три тисячi! Менi! Та це ж цiле багатство!
Л у н д и ш е в (смiКться). Ну, от бачите, значить, по руках. Сердечне
спасибi, мiй дорогий. Ну, то ось вам пакет - тут рiвно двадцять три тисячi
карбованцiв. Там усе зазначено - i адреса i все iнше. (ВiддаК пакет). Дуже
радий! (ПотискуК йому руку). Дуже радий!
Ю р к е в и ч. Але, справдi, менi навiть соромно. Це вже дiйсно
арабськi казки!
Л у н д и ш е в. Принцеса Буль-Буль ель Газар, ха-ха-ха! Нiчого,
нiчого, не турбуйтеся. Головне, привезiть менi цю жар-птицю - ви ж знаКте,
що за це завжди належить нагорода. Ну, значить, адье - щасливоП дороги! До
речi, пардон, трохи не забув. Ви, мiй любий, у курiвництвi. звичайно,
профан. То ось я написав вам кiлька iнструкцiй. Дуже прошу вас, догляньте,
будь ласка, курочку, щоб вона, боронь боже, не захворiла в дорозi.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, звичайно... Вживу всiх заходiв.
Л у н д и ш е в. Насамперед, зрозумiла рiч, примiщення. Клiточку треба
чистити двiчi на день. Далi треба пiдсипати Пй пiсочку, соснових шпильок,
попелу. Потiм харчування. Давайте Пй овочi, салат, цвiтну капусту,
котлети, а ще краще - нехай поклюК пшенички. Ви, мiй любий, робiть так: на
обiд давайте Пй котлетку i трошки гречаноП кашi з салатом, а на снiданок i
на вечерю нехай поклюК пшенички або пшона. П'К вона, звичайно, чисту воду
i молочко. Да, давайте Пй трохи вапна i товченоП шкаралупки. А головне,
мон шер, протяги - бережiть ПП вiд протягiв, мiй любий! Вiзьмiть окреме
купе першого класу.
Ю р к е в й ч. Звичайно, звичайно, не турбуйтеся - зроблю все.
Л у н д и ш е в. Ну, то бувайте, адьК! Оревуар! Менi ще треба до
начальника станцiП - я ще заскочу. До речi, краще, коли це все залишиться
мiж нами - почнуть, розумiКте, ахати - ось не гiрше за вас - двадцять
тисяч курка! Двадцять тисяч курка! Ах! Ах! Я навiть жiнцi не говорив про
це. Так краще. (Iде до дверей). Бон шанс!
Ю р к е в й ч. На все добре.
Л у н д и ш е в (повертаКться). Да, трохи не забув - блохи! Це вже не в
службу, а в дружбу, - пошукаКте в неП, мiй голубе, блiх, якщо ця капость
заведеться. Якщо в неП буде погано з шлунком - дайте Пй трошки червоного
вина. Ну, я йду.
Бере руку Юркевича i потискуК. В цю хвилину дверi тихо вiдхиляються, i
в них заглядаК Софiя Петрiвна, яка чуК дальшi слова розмови.
Дивiться ж, мiй рiдний, бережiть мою принцесу, мою любу втiху. Доручаю
ПП вам, мою руденьку красуню!
С о ф i я П е т р i в н а. А! Так от його правда! Принцеса! Руденька,
красуня! Я так i знала!
Ю р к е в и ч. Неодмiнно, неодмiнно. Буду берегти, як зiницю ока.
Л у н д и ш е в. Пам'ятайте ж, вiзьмiть окреме купе першого класу. Якщо
вона схоче купатися - нехай купаКться. Та ви й самi витирайте Пй часом
груди i нiжки.
С о ф i я П е т р i в н а. Який цинiзмi
360
Л у н д и ш е в. Та за одним заходом пошукайте в неП блiх.
С о ф i я П е т р i в н а. Нi, це вже занадто! Постривай же, негiднику!
ЗникаК.
V
Л у н д и ш е в. Ну, я пiшов. АдьК! (Виходить).
Ю р к е в и ч (сам). Яке щастя, яке чарiвне щастя! Три тисячi
карбованцiв, воля, радiсть, життя! Та це ж можна послати до бiса прокляту
гiмназiю, - два роки подорожувати, побувати в IталiП, надрукувати мою
книжку. Боже, яке щастя! О, моя люба курочка, дорога принцеса Буль-Буль!
Чути далекий протяжний гудок паровоза.
Яке щастя - не знати нiяких турбот i тiльки слухати цей далекий
зазивний гудок паровоза. Тихий вечiр, м'яка канапа, а там, за вiдчиненим
вiкном, догоряК зоря, пливуть голубi поля, летять золотi iскри i так
п'янкувато пахне ароматним березовим димом, - а паровоз усе бiжить i
бiжить, i дзвiнко кричить, i будить далеку луну, i так солодко завмираК
серце. А попереду чарiвний, широченний свiт... Золотi вогнi Парижа...
палаци, музеП, жiнки, нескiнченне свято мистецтва. А далi Iталiя, Венецiя,
тихi канали, чорнi гондоли... море. Нi, це якась казка! Мерщiй на повiтря,
доки я не прокинувся! (ХапаК чемодан i тягне його в дверi).
ЦiКП хвилини чути гучний дзвiнок i видно, як на перон влiтаК поПзд, з
блиском i гуркотом проходячи повз вiкна. Дверi розчиняються, i входять 2-3
пасажири з клунками i чемоданами. Зараз же вбiгаК ще один i кричить:
"Ходiм мерщiй - це на другiй путi, а я вас шукаю", пiсля чого всi спiшно
виходять.
Входять двi дами, за ними носильник тягне цiлу гору багажу. Дами
проходять в "дамську кiмнату".
Н о с и л ь н и к (на ходу). Зараз, пане, заберу вашi речi. Не звольте
турбуватися, ваш трохи спiзнюКться.
Входить Лiда, дуже молода, гарненька дiвчина, з рудувато-золотавим
волоссям. Вона пiдходить до стола i поправляК зачiску перед дзеркалом,
пiсля чого теж простуК до "дамськоП кiмнати". Юркевич кидаКться до неП.
Ю р к е в и ч. Кого я бачу! Лiдочко! ЛiдiК... Павлiвно! Лiда
(обертаКться). Ах! Олексiю... Семеновичу!
Ю р к е в и ч (бере обидвi ПП руки). Боже мiй!.. Ви, ви! (ЦiлуК ПП
руки). Ви тут! Яким вас вiтром сюди занесло?.. Лiдо!
Л i д а. Невже ви мене пам'ятаКте?
Ю р к е в и ч. Вас дивуК моя смiливiсть i нiжнiсть моПх слiв! I
справдi, чи маю я на це право? Коли подумати, як мало я вас все ж таки
знаю! (Бере ППП за руки i садовить поряд себе в крiсло). В своКму життi я
знав вас лише чотири мiсяцi, навiть менше, - i це здаКться такою далекою
казкою. З того часу я не бачив вас цiлi два роки. I тiльки згадував потiм
кожну хвилину, яку я прожив бiля вас так близько, а насправдi так
далеко...
Л i д а. Ви... ви самi не хотiли.
Ю р к е в и ч. I коли мене перевели з Курська i я прощався з вами i
хотiв сказати вам так багато... ви простягнули менi мовчки руку, дивлячись
кудись убiк. I я пiшов... пiшов назавжди. I раптом ми почали писати одне
одному, i запiзнiла нiжнiсть спалахнула таким нестримним полум'ям! А потiм
припинилось i листування...
Л i д а. Я була в Петербурзi... на курсах. (Чути третiй дзвiнок, поПзд,
що стояв пiд вiкнами, рушаК).
Ю р к е в и ч. Якби ви знали, скiльки разiв я мрiяв про нашу зустрiч, i
раптом сьогоднi... Ну, скажiть же, скажiть, чому нiчого не можна прочитати
у ваших очах? Невже ви тодi не бачили, що я був безумно, до нестями в вас
закоханий?
Л i д а. I все-таки поПхали... поПхали назавжди.
Ю р к е в и ч. ПоПхав, поПхав... А чому ж ви не сказали менi -
зостанься?
Л i д а. Ах, Олексiю Семеновичу, що минуло - не вернеш. Та й я тепер
уже не та. Цi роки... Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на
що розкрили очi.
Ю р к е в и ч. Але як ви сюди потрапили? Ви ж знаКте - це моК мiсто.
Л i д а. Тут живуть нашi родичi.
Ю р к е в и ч. Так, пам'ятаю, пам'ятаю. Але це, здаКться, десь на селi.
Л i д а. Так, за десять верст - у Полинiвцi.
Ю р к е в и ч. Чому ж ви самi?
Л i д а. Я не сама - там мама i Катя. А ви виПжджаКте?
Ю р к е в и ч. Уявiть собi, така досада! Два роки мрiяв побачитись з
вами, а тепер, коли ця радiсть прийшла, я мушу через десять хвилин
поПхати, i поПхати так далеко!
Л i д а (сумно). Там знайдете iншу радiсть - кращу за цю.
Ю р к е в и ч (глибоко схвильований). Iншу радiсть! Лiдо! Лiдо! П'ять
хвилин тому, перед вашим приходом, я зазнав безумноП радостi. Усмiхнулася
доля: один багатий пан дав менi одне... одне доручення i, уявiть собi, три
тисячi карбованцiв за пусту комiсiю. Три тисячi карбованцiв, щоб з'Пздити
в Париж i привезти йому одну... одну рiч. Ви пам'ятаКте, як я мрiяв
поПхати за кордон - i раптом така нагода! Але тепер - але тепер, Лiдо, це
все померкло, коли я побачив вас. Це дiйсно, як казав той нiмець, "закон
тiсного часу", коли подiП тiснять одна одну. Лiдо, я ще вас побачу, ви
надовго сюди?
Л i д а. Так... дуже надовго. Я виходжу замiж.
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Замiж? Боже мiй, коли, за кого? Лiдо!
Л i д а. За одного тутешнього земця - з Полинiвки. Я познайомилася з
ним у Петербурзi. За Котельникова.
Ю р к е в и ч. За Котельникова! За цього демагога! I ви його любите?
Л i д а. Нас зв'язала не любов, а погляди, переконання. Я ж казала вам,
що багато дечого навчилася за цей час. I насамперед - поважати людей, якi
боролися за правду.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, де ж менi рiвнятися з цим борцем! Його ж
переслiдували, вiн був на засланнi, в тюрмi! Так, я пам'ятаю - вас же
завжди поривало до революцiП i тому подiбних речей.
Л i д а (хоче йти). Пробачте, Олексiю Семеновичу, менi вже пора.
Прощайте!
Ю р к е в и ч. Нi, це якийсь кошмар, дiйсно якась тiснота подiй! Коли ж
ваше весiлля?
Л i д а. В п'ятницю.
Ю р к е в и ч. Як! У п'ятницю? Через три днi?
Л i д а. Та пiзнiше ж не можна - починаКться пiст.
Ю р к е в и ч. Нi, це щось безглузде! Я через п'ять хвилин поПду, а ви
через три днi виходите замiж! Вiд цього, справдi, стаК тiсно в мозку, в
нещаснiй моПй головi! I це пiсля двох рокiв розлуки, двох рокiв невгасимоП
мрiП про вас! I ви так просто про це говорите! Вона його поважаК! А любов?
А любов, Лiдо? Невже ж ви нiколи про неП не чули, хоча б з ваших газет?
Л i д а (пiдводиться схвильована). Любов... любов. Це занадто велика
розкiш, Олексiю Семеновичу, Тисячi людей не мають хлiба, а не те що
любовi!..
Ю р к е в и ч. I все-таки люблять. Як не соромно вам зрiкатися любовi -
вам, молодiй, принаднiй. I невже ж ви нiкого не кохали? Хоча б тодi - в
Курську?
Л i д а. Навiщо ви говорите менi це, Олексiю Семеновичу? Якщо ви самi
не бачили, то хiба я могла?.. Ах, та що згадувати! Адже ж я така
безсердечна. Адже ж я тiльки мовчу - я не вмiю переживати так поетично,
так музикальне. Якщо ви тодi не вгадали... (ЗiтхаК й одвертаКться).
Ю р к е в и ч (схвильований). Та невже ж це можливо? Лiдо, моя Лiдо!
(Бере ПП руку). Невже ви мене кохали? кохаКте? Нi, нi, це було б... Лiдо,
моя Лiдо! Та я ж люблю вас, люблю без краю, до нестями!
Л i д а (пiдводиться). Прощайте!
Ю р к е в и ч. Лiдо, якщо я був дурнем тодi, то не будьмо хоч тепер
нерозумнi. Через десять хвилин я мушу поПхати в далекий Париж, що так
принадно менi усмiхався, але я не поПду. Скажiть одне слово - i я
зостануся з вами. Будьте моКю дружиною, Лiдо, - я вiддаю вам найкраще, що
маю. Скажiть же це слово, яке ви так довго таПли.
Л i д а (раптом оповиваК його шию руками). Любий! Коханий!
Ю р к е в и ч. Лiдо, Лiдо! (Поцiлунки). Яке чарiвне щастя! Зараз же
поПдемо до тебе, до твоКП мами, добре?
Л i д а. Так, так, а потiм до тебе...
Ю р к е в и ч. До мене, до мене, моя радiсть! Яке щастя! Чи думав я
десять хвилин тому, що побачу так скоро твоП чудовi очi, якi снилися менi
стiльки разiв!
Л i д а. А тобi не жаль... Парижа?
Ю р к е в ич. Ти, ти моК щастя! Це ти моя принцеса Буль-Буль, моя
курочка. (СмiКться). Ах, коли б я тобi розказав!.. Адже ж це ти, ти золота
птиця Iндаура, це тебе я знайшов у горах Сатпури, на рiчцi Чамбал,
принцеса Буль-Буль ель Газар. А скажи, тебе не кусають блохи?
Л i д а (наПвно). Ах, знаКш, страшенно! У вагонi Пх така сила - фу, як
тобi не соромно, безсовiсний!
VI
Н о с и л ь н и к (входить). Чи не ви будете панночка з Полинiвки? Там
коней по вас прислали.
Л i д а. Так, так, я зараз. Я зараз прийду.
Ю р к е в и ч. Ходiм. А моП речi? А де ж?..
Н о с и л ь н и к. Зараз, добродiю, буде ваш поПзд, я тiльки принесу
графовi нарзану - i заберу вашi речi - миттю. (Виходить).
Юркевич. Ах, так, граф... Вiн ще тут? Добре, добре, я того...
Л i д а. Ну, ходiм же, любий!
Ю р к е в и ч. Бiжи, моя радiсть, я зараз - тiльки скажу два слова
цьому моКму... графовi.
Л i д а. Ну, добре, я зараз. (Бiжить).
Ю р к е в и ч (сам. Береться за голову). ПоПзд!.. ПоПзд... Все ж таки
це якийсь сумбур: курочка... принцеса Буль-Буль... три тисячi...
Лiдочка... за п'ять хвилин поПзд... мiй поПзд. (Чути далекий гудок).
Вiкно, канапа, золотi iскри, далекий зазивний гудок. I все ближче i ближче
чарiвний мiраж. Але ж я не поПду! Не поПду! Значить, усе пропало! (СтискаК
голову). Як тiсно, як безумно тiсно в головi! А може, а може, ще можна
поПхати? Нi, нi, хiба це мислима рiч, адже ж призначено весiлля, треба
побалакати з ПП матiр'ю. А екскурсiя завтра поПде. А! Геть цi пiдлi
вагання! Щастя тут, воно зi мною, i я не вiддам його нiкому - це Лiда, моя
Лiда! (Ходить по кiмнатi). Так. Значить, треба повернути графовi цi грошi.
Так. (ВиймаК з кишенi пакет). Треба. А все-таки, як досадно. (ЗважуК на
руцi пакет). Двадцять три тисячi карбованцiв! Двадцять три тисячi! I
навiщо вони йому? Викине, каналiя, знову на яку-небудь... курку. Яка,
власне кажучи, несправедливiсть: менi й не снилися такi грошi, а для нього
вони - каприз, дрiбниця, цiна однiКП курки. Двадцять три тисячi! Цiлий
капiтал, багатство, воля, щастя, чужi краПни, море. А для нього - дурна
курка. Якби його стукнув удар, що давно на нього чекаК, - цi грошi були б
моПми. Адже ж вiн нiкому не говорив, що дав Пх менi - навiть дружинi.
(Ходить схвильований по кiмнатi). Хто це говорив щось таке про удар, про
паралiч? (Тре чоло). Ах, це той химерний механiк з зубним болем!
Н о с и л ь н и к (входить з пiдносом, на якому стоПть пляшка нарзану
та склянка, i становить це все на стiл). Скоро вже ваш поПзд.
Ю р к е в и ч. А, так! Я передумав, я не поПду сьогоднi. Ось вiзьмiть.
(ДаК йому грошi).
Н о с и л ь н и к. Уклiнно дякую. Накажете вiзника?
Ю р к е в и ч. Да... нi... Не треба. Кому це нарзан?
Н о с и л ь н и к (бiля стола, вiдкриваючи пляшку). Це граф звелiв сюди
подати, пан Лундишев. (Юркевич ходить по кiмнатi). Пане добродiю, це не
ваш цукерок?
Ю р к е в и ч. Який цукерок?
Н о с и л ь н и к. Та ось маленький, неначе горошинка - пiлюля.
Ю р к е в и ч (схвильований). Де?
Н о с и л ь н и к (пiдiймаК руку, затиснувши мiж двома пальцями
пiлюльку). Осьдечки, була на столi, мабуть, закотилася ранiше.
Ю р к е в и ч (надзвичайно схвильований). Це... це його! Дванадцята
пiлюлька механiка з зубним болем!
Н о с и л ь н и к. Чого?
Ю р к е в и ч. Так, так, це моя пiлюлька. (ВихоплюК пiлюльку в
носильника). Я ПП загубив. Iдiть. (Носильник виходить, а Юркевич стоПть на
авансценi з пiлюлькою в руцi). Ми ПП шукали на пiдлозi, а вiн впустив ПП
на стiл i не помiтив... Дванадцята пiлюлька. Яка страшна спокуса - можна
подумати, що це навмисне... та ще в таку хвилину. (Пiдходить до стола).
Розкрита... Цей химерний механiк казав, що... паралiч, удар - жоден лiкар
не вiдкриК отрути... тодi... тодi двадцять три тисячi моП - багатий,
вiльний - i Лiда! О, яка ганьба - невже ж я можу дiйти до такоП пiдлоти!
ЗдаКться, хтось iде... А проте... а проте йому все одно не прожити й року
- гидкий дiдуган! А сюди йдуть! Будь же ти проклятий! (ОпускаК пiлюльку в
пляшку, закриваК i збовтуК, весь час озираючись),
VII
Вiдчиняються дверi. Юркевич вiдскакуК вiд стола. Входить Лундишев.
Л у н д и ш е в (весело). Ну, зараз буде ваш поПзд! Все йде чудово.
(СiдаК за стiл). Втомився. Отже, покладаюсь на вас, мiй дорогий. Дивiться
ж, якомога скорiш назад. Привезiть курочку i Пдьте знову на здоров'я.
(Бере пляшку).
Входить Оля Черевко, молода гарненька жiнка, охайно, але бiдно
вдягнена, в хустцi.
Нерiшуче пiдходить до Лундишева.
О л я. Валерiане Сергiйовичу, можна до вас?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i обертаКться). А? Що? А, це ти, Олю!
(Сухо). Чого тобi треба?
О л я (нерiшуче). Я... я нiчого... Але дiтей жаль. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичу!
Л у н д и ш е в. Тобi? Допомогти? (Њхидно). А що ж твiй чоловiк,
забастовщик цей твiй знаменитий?
О л я. Ви ж знаКте, Валерiане Сергiйовичу, його заарештовано. Ось уже
два мiсяцi сидимо без копiйки.
Л у н д и ш е в. Ага, заарештовано, кажеш, - ось як.
О л я. Дiти голоднi, в хатi нiчого немаК, все продали. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичуi Я ж не грошей прошу. Дайте нам хоч пару курочок з
вашого заводу - хоч яКчка своП будуть - дiтям. Адже ж у вас багато.
Л у н д и ш е в. А, ось воно що! Ну, то знай же, моя мила (енергiйно):
кому завгодно дам, першому пройдисвiтовi дам, а тобi нiколи. Дiти, кажеш,
голоднi? А навiщо за бунтiвника виходила? Зле тобi у нас було, погано? Я
тобi курку дам, а завтра твiй чоловiк менi червоного пiвня на садибу
пустить? Нi, голубочко, сама вибирала, сама тепер i карайся. Iди, йди, я,
брат, з революцiонерами та бунтарями i говорить не хочу. Прощай!
Оля, зiтхнувши, виходить.
Л у н д и ш е в. Бачили? Жiнчина вихованка. Жила в нас як у раю, та на
тобi - з бунтiвником зв'язалася. З якимсь машинiстом тутешнiм. Ха! А тепер
голубчика злапали за хорошi дiла. Фу, навiть у пiт кинуло вiд злостi! Ну,
то з богом! Пдьте, мiй дорогий, бажаю вам удачi. (Знову бере пляшку). Фу!
Ю р к е в и ч. Ну й мерзота ж ти, як я тепер бачу! Пардон, пробачте,
граф! (Боже мiй, вiн зараз буде пити!) Може, ви дозволите менi поПхати не
той... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплюКться). Та що ви, глузуКте,
батеньку? Та ви з глузду з'Пхали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився
- може, ПП вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина
дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу,
навiть у пiт кинуло! (СiдаК).
Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я
можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!)
Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити
хочеться! (НахиляК пляшку).
Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! ЗдаКться, муха в пляшцi!
Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi:
давайте Пй, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку
яку-небудь - вона це любить.
Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола).
Л у н д и ш е в. Ну, здаКться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi
гарненьку курочку. (НаливаК воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i
мою курочку!
VIII
Входить Лiда.
Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту!
К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi
грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибиваК
в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплюКться). Подавiться вашими
тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш
Париж, якого менi не доведеться побачити! А!
Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви
здурiли! Я завтра скажу АндрiКвi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби...
Я... я попечителевi напишу.
Юркевич кидаКться на нього з кулаками. Лундишев тiкаК.
Ю р к е в и ч (дико озираКться i бачить Лiду, що застигла здивована i
злякана). Лiдо! Лiдо! (ПiдбiгаК до неП i хапаК ПП руку). Лiдо, менi
страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз
зважився! (Тулиться до неП, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це
вiн... це той механiк з зубним болем!
Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви
хвилюКтесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви
не поПдете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду
сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш.
З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiтаК поПзд i проходить
повз вiкна. Дзвiнки i метушня.
Л i д а. Дивiться! Це ваш поПзд! Iдiть мерщiй! Iдiть!
Ю р к е в и ч (з криком). Лiдо! Лiдо! I ти, i ти мене женеш вiд себе?
Вiдчиняються дверi, входить Софiя Петрiвна.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога, моя рiдна! Не покидай мене, моК
останнК щастя!
IX
С о ф i я П е т р i в н а (виступаК вперед, вiдкинувши вуаль). А! Так
ось де вона, ваша коханка, ваша принцеса, ваша полюбовниця, яку ви так
старанно ховали. I ви не посоромилися сказати менi, що Пдете самi, не
посоромилися тiкати вiд мене з першою-лiпшою, з пiдфарбованою красунею з
веселого дому!
Л i д а. Ах! (Бiжить до дверей). Який сором, яка ганьба!
Ю р к е в и ч (кидаКться до СофiП Петрiвни з пiднесеною рукою). Пiдла
тварюко! Замовчи, або я тебе вб'ю.
С о ф i я П е т р i в н а (iз зневагою). Ти мене вб'Кш? (Лiда тiкаК).
Зараз же Пдьте додому!
Чути третiй дзвiнок. Гудок. ПоПзд рушаК.
Ю р к е в и ч (стискаК голову руками). Принцеса Буль-Буль... Двадцять
три тисячi... Двадцять три тисячi. Венецiя, Париж... Чарiвний мiраж...
Щастя, воля, слава... Тисячi вогнiв попереду... Лiдочка!.. Лiда! Знайти
щастя! Втратити щастя!.. Покохати на все життя... Двадцять чотири хвилини!
А колеса стукотять, паровоз бiжить... ПоПзд, мiй поПзд! Геть! У мене К ще
бiлет моКП екскурсiП - я ще поПду.
ВiдштовхуК з дороги Софiю Петрiвну i бiжить до дверей, але зараз же
вiдступаК злякано, бачачи доктора Карфункеля, що стоПть на дверях i тихо
смiКться, накручуючи ключем годинника.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ваш поПзд уже пiшов, мiй любий друже.
Сподiваюся, що вi не скучаль цi двадцять чотири хвилини - подiй, здаКться,
було досить?
Ю р к е в и ч (кричить). Диявол! (Зомлiв).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Коли що не розумiль -
значить, або доля, або чорт.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Та сама станцiя. 1919 рiк.
I
Входять поручик i начальник станцiП.
П о р у ч и к. Скажiть, поПзд на Харкiв скоро?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i П. Як завжди - п'ять сорок.
П о р у ч и к. А на Шепетiвку?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i П. Чотири двадцять. Тiльки вiн
запiзнюКться. На пiвгодини.
П о р у ч и к. Вiчно запiзнюКться. Ну, добре, ходiм у дежурну. Я мушу
прийняти станцiю.
Виходять.
II
Входить Юркевич. Тепер йому 32-33 роки. Схвильований. ВиймаК з кишенi
листа. ЧитаК. Нервово ходить по кiмнатi. Курить.
Ю р к е в и ч. Невже ж це можливо? Вона - Лiда, моя золота Буль-Буль
ель Газар, моя улюблена мрiя, яку я втратив так безглуздо на цiй же
станцiП сiм рокiв тому, - вона мене пам'ятаК, а може... а може й кохаК!
Яка химерна рiч - життя!.. I яке щастя знову знайти ПП тепер, пiсля довгих
рокiв розлуки... i яких рокiв!
Входить Карфункель, як i ранiш, елегантно вдягнений, але вже в iншому
пальтi, як i ранiше з чемоданом в руцi. Дивиться на годинник. Невдоволено
хмикаК.
К а р ф у н к е л ь. Хм. Дер таузенд. Дi ур гет фор. (Пiдносить
годинник до вуха, хитаК головою). Годинник поспiшаК. (ВиймаК з другоП
кишенi другого годинника). Абер найн. Зi гет рехт. Е, пардон, - вi не
знайт, коли поПзд на Варшава?
Ю р к е в и ч (неуважно). Напевно не знаю. ЗдаКться, вiн запiзнюКться
на тридцять п'ять хвилин.
К а р ф у н к е л ь. Вас? Дас iст унергерт! Це неможливо! Я мушу
пiслязавтра бути дома, в Гейдельберг. Неодмiнно. О, ферфлюхте гейденлерм!
О, безглюздий краПна, що нiколи не шануваль час. Я не можу спiзняль.
Раптом чути мелодiйне тринькання, неначе з музикальноП шкатулки.
Ю р к е в и ч (здивовано озираКться). Що таке? Звiдки ця музика? Неначе
куранти на годиннику. (Проводить рукою по чолу). Де я чув колись таку
музику?
К а р ф у н к е л ь (виймаК ще одного годинника з кишенi - тринькання
стаК гучнiшим). Алле таузенд! Я не можу спiзняль!
Ю р к е в и ч (вiдступаК вражений). Боже мiй! Та це ж ви! Знову ви!
Знову лиха година!
К а р ф у н к е л ь. Вас? Вас волен зi? (НакручуК годинник ключем).
Ю р к е в и ч. Ну та, звичайно ж, ви! I знову на моПй дорозi. Механiк з
годинниками i зубним болем, який... якого...
К а р ф у н к е л ь (дивиться спiдлоба на Юркевича). Який даваль вам
сiм рокiв тому маленький лекцiй про руський iнтелiгент i про закон тiсного
часу. I навчиль вас цiнувати кожну хвилину життя.
Ю р к е в и ч. Чорт би забрав вашi лекцiП! Вони менi дорого коштували.
Це не лекцiП, а чаклунство. Я й досi тремчу, коли згадую той вечiр.
К а р ф у н к е л ь. Та при чому ж тут я? Я тiльки скромний учений i
механiк - дзигармайстер. Я ж казав вам тодi, що дещо розумiю в життi, в
часi i в його законах. Ну, то нема нiчого дивного, що я вмiю приманiль
собака з-за грубки - ден гунд аус дем офен льокен.
Ю р к е в и ч. Так, але звiдки ви знали, звiдки ви це все знали?
К а р ф у н к е л ь. Знали? Що я зналь?
Ю р к е в и ч. Звiдки ви знали, що зо мною трапиться стiльки пригод,
таких незвичайних i трагiчних?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це ж простий математика, звичайний
розрахунок, закон. ПодiП або трапляються дуже рiдко, або сунуть цiлий
юрба. Життя, як колода карт - козирi або йдуть один за один, або Пх зовсiм
немаК. Час буваК або пустий - цiлий рiк без подiй, - або тiсний вiд рiзних
пригод, що налазiль один на один i валiлься, як снiг на голова.
Ю р к е в и ч (задумливо). Справдi, це так i, мабуть, дуже просто. Але
звiдки ж ви знали, що саме тодi, що саме того вечора звалиться на мене
стiльки пригод?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це вже зовсiм не трудно. Адже ж вi самi
казаль, що багато рокiв проживаль дуже нудно. I раптом поПхаль за кордон.
Ну, для уважний око це вже багато значить. Я зрозумiль, що для вас
починалься смуга тiсних часiв - коли подiП доганяють один одна i йдуть як
зграя риб, що збиралься викидать iкру.
Ю р к е в и ч. I знову нiбито правда... Але тодi це виходило так,
неначе ви самi наслали на мене цi пригоди, щоб вiдплатити за мою
байдужiсть, коли у вас болiли зуби. До речi, як вашi зуби тепер? Зараз у
мене К цi краплi - хочете?
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Дурний балакня! Можете крапаль Пх
собi на язик. Менi тепер потрiбний поПзд, а не краплi.
Ю р к е в и ч (смiКться). Точнiсiнько, як менi тодi. Нашi ролi
перемiнилися, майн гер. Тепер я можу вам порадити не поспiшати i не дуже
покладатися на час. У нас вiн тепер надто тiсний - революцiя, вiйна...
К а р ф у н к е л ь (розсердившись), Зальбадерей! Хiба можна рiвняль?
Џх бiн дер майстер дер цайт! Я сам Ксть майстер мого часу. Я його трималь
у мiй рука i рушиль моП години, як бажаль.
Ю р к е в и ч. Стережiться, майн гер. У нас К майстер дужчий за вас.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. НемаК майстер дужчий,
нiж я.
Ю р к е в и ч. Њсть, майн гер, - це наша революцiя. Вона зупинила всi
дзигарi, всi годинники окремих людей i змусила Пх жити i вмирати по ПП
великих дзигарях, не питаючи, чи до вподоби це Пм, чи нi. Вона припинила
назавжди спокiйне, лiниве життя, яким ми досi нудилися. О, нам уже не
нудно - стiльки подiй i пригод наслала вона на нас, перед якими i ваш
зубний бiль i моП пригоди в той вечiр тiльки дитяча гра... Тепер ми знаКмо
i без вас, що таке насправдi тiснi часи!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Революцiя потрiбний для вас, для
гнилий руський iнтелiгент, щоб виганяль iз вас байдужiсть i бездiлля. Вона
ще мало вас бiль, - менi вона не страшний i не потрiбний.
Сердито виходить.
Ю р к е в и ч. Не до вподоби. Стривай, лiбер гер, ти менi насипав тодi
перцю в печiнки, не довелося б i тобi...
III
Входить граф Лундишев у супроводi носильника, що тягне за ним цiлу гору
чемоданiв. Граф змiнився порiвняно мало.
Л у н д и ш е в. Раз, два, три, чотири - здаКться, всi. Цi два тягни в
багаж. Та мерщiй повертайся! На бiлети - живо!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватися. Встигнемо. (Виходить).
Л у н д и ш е в. Тобi, звичайно, нема чого турбуватися. Сам, мабуть,
бiльшовикiв ждеш не дiждешся. Фу! (Бачить Юркевича). Кого я бачу! Це ви,
мсьК Юркевич? Яка зустрiч!
Ю р к е в и ч (сухо). Пробачте, але менi здаКться, що пiсля всього, що
тодi... що тодi було...
Л у н д и ш е в. Ну, що там згадувати... З того часу ми стiльки
пережили, що таке маленьке непорозумiння...
Ю р к е в и ч. Справдi, що так... Навiть не вiриться, що стiльки подiй
пронеслося над нашим життям...
Л у н д и ш е в. Так, вiйна, революцiя. (ЗiтхаК). Я вас i не бачив
вiдтодi. Мабуть, були на фронтi?
Ю р к е в и ч. Ну, зрозумiло... А ви кудись виПжджаКте?
Л у н д и ш е в. Так, зовсiм. У Париж, до брата Iвана.
Ю р к е в и ч. Як! А ваш маКток? А ваш знаменитий курник? Невже ви це
все покинете?
Л у н д и ш е в. То це ж усе загинуло, пропало. Садибу спалили, куряче
мiстечко зруйнували. Цiлий тиждень усе село варило й смажило моПх курей,
безцiнних бентамiв i китайських курей, племiнних пiвнiв по п'ятсот
карбованцiв штука! Нi, з мене досить. Продав усе, забираю все цiнне - i в
Париж!
Ю р к е в и ч. Заведете знову свiй курник?
Л у н д и ш е в. Ну, зрозумiло! А ви знаКте, в Парижi знову з'явилась
ця курочка - принцеса Буль-Буль. Аякже! Сам читав. Ну, тепер я ПП,
напевно, здобуду!
Ю р к е в и ч. Бажаю вам успiху!
Л у н д и ш е в. Спасибi. А скажiть, до речi, де тепер ця принадна
дiвчина з золотими кучерями - ваша Буль-Буль, на яку ви промiняли тодi мою
курочку? ЗдаКться, ви так само ПП загубили, як i я свою. Невже ви ПП потiм
не зустрiчали?
Ю р к е в и ч (схвильовано). Нi. Сiм рокiв я марно шукав ПП по цiлiй
РосiП. Кажуть, що вона була на вiйнi, потiм, уже пiсля революцiП, хтось
бачив ПП в Москвi. Нiбито навiть комунiсткою.
Л у н д и ш е в. Та що ви! А така на вигляд скромна дiвчина...
Ю р к е в и ч. I уявiть собi, який випадок: сьогоднi, цiлком
несподiвано, одержую вiд неП листа з Харкова.
Л у н д и ш е в. Та що ви!
IV
Раптом виникають якiсь наростаючi звуки. Чути тривожнi дзвiнки. Десь
схвильовано гуде телефон. Грюкають дверi. Через кiмнату швидко проходить
кiлька заклопотаних залiзничних службовцiв i офiцерiв.
Л у н д и ш е в (схоплюКться стурбований). Що таке? Якась тривога...
Може, боронь боже, на фронтi?
Ю р к е в и ч. Та нiчого особливого, заспокойтеся.
Л у н д и ш е в. Легко сказати - заспокойтеся. Кажуть, що наше
становище неважне. Чи вiрите - хвилини лiчу, коли нарештi виберуся з цiКП
проклятоП РосiП. Ах, пардон, я вас перебив. Ну, то що ж далi? Одержали вiд
неП листа...
Ю р к е в и ч. Так, щойно. Пише, що буде сьогоднi тут з харкiвським
поПздом. Це, значить, через пiвгодини. Можете судити, який я схвильований.
Сiм рокiв мовчання i даремних розшукiв - i раптом сьогоднi доля знову
посилаК ПП на моКму шляху!
Л у н д и ш е в. Хм, доля... Не дуже я вiрю подарункам долi, мiй
молодий друже. Це, знаКте, бувають такi дитячi цяцьки - вiдчиняКш таку
гарненьку коробочку - думаКш, там цукерок, а звiдти - бац! - вистрибуК
чорт з рогами.
Ю р к е в и ч. Ну, що це ви, граф, як вам не соромно!
Л у н д и ш е в. Так, так, мiй друже. Адже ж ви не бачили ПП сiм рокiв.
Звiдки ж ви знаКте, яка вона тепер? Та ще комунiстка, спаси господи! Ви
ось думаКте, що вона така собi тиха курочка - цiп, цiп, цiп, а вона - гам!
- i вiдкусила вам голову - хе-хе-хе!
Ю р к е в и ч. Нехай так. За неП i вмерти щастя.
Знову входить той самий поручик. ОзираКться, пiдходить до Лундишева.
П о р у ч и к. А, ваша ясновельможнiсть! Куди це ви зiбрались?
Ю р к е в и ч вiдходить i сiдаК бiля стола. Офiцiант приносить йому
пляшку пива.
Л у н д и ш е в. Та ось хочу провiдати брата Iвана в Парижi. А ви як,
поручику?
П о р у ч и к. Та нiчого, граф, не сумуКмо. Пульси поки що б'ються.
Л у н д и ш е в. Так, вам аби тiльки дiвчата. А ось на фронтi, кажуть,
не той... (Притишуючи голос). Чи правда, що був якийсь прорив? Я, знаКте,
так хвилююся!
П о р у ч и к. Та нiчого подiбного! Який там прорив?
Л у н д и ш е в. Адже ж бiльшовики знову натискають. Кажуть, навiть
Орел нiбито захопили.
П о р у ч и к. Не вiрте, ваша ясновельможнiсть, таким нiсенiтницям. Ми
Пм недавно так всипали, що не скоро очумаються. Особливо вiд танкiв. Вiд
цих танкiв у червоних всякi пульси завмерли. Туди ж, воювати лiзуть!..
Л у н д и ш е в. Та що ви! Дай-то бог! Як же, говорять, пiд
Кам'яно-Черновською цiлий наш кавалерiйський корпус розбито?
П о р у ч и к. Та хто ж це говорить! Џхнi ж пiдпiльнi агiтатори.
ДумаКте, Пх мало? Скрiзь нишпорять. Цим тiльки i беруть, щоб ворожий тил
розкладати. Та от i сьогоднi... (озираючись i притишуючи голос) одержано
секретне повiдомлення, що приПжджаК Пхня пiдпiльниця - шпигунка. З
харкiвським поПздом.
Л у н д и ш е в. Та що ви кажете? Значить, ви за нею? Полювання?
П о р у ч и к. Ще б пак! Звiр вiдмiтний.
Л у н д и ш е в. А як же ви ПП пiзнаКте? Вона ж, певно, пiд гримом -
iнкогнiто?
П о р у ч и к. Та ось я чекаю iнструкцiй. (Дивиться на годинника). Поки
що вiдоме лише прiзвище.
Л у н д и ш е в. А чого ж вам бiльше?
П о р у ч и к. Ну, то цього якраз дуже мало. Що ж ви думаКте, в неП
один паспорт?
Л у н д и ш е в. Напевно, Кврейка?
П о р у ч и к. Нi, уявiть собi, росiянка. Якась Зван-цева.
Юркевич, який прислухався, випускаК, зляканий, склянку.
V
Дзвiнки. Входить поспiшно Карфункель. За ним носильник. Поручик ходить
по кiмнатi.
Н о с и л ь н и к (до Лундишева). Готово, ваше сiя-тельство. Здав.
Л у н д и ш е в (схоплюКться). Ага, чудово, чудово!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватись. ПоПзд запiзнюКться на
тридцять п'ять хвилин. Я зайду через двадцять хвилин. (Виходить).
Ю р к е в и ч (пiдводиться схвильований). Який жах! Лiда... Лiда... Що
ж робити? Як застерегти ПП вiд цiКП небезпеки?
К а р ф у н к е л ь (до Юркевича). Тридцять п'ять хвилин! Я не можу
загубiль пiвгодини через ваше безладдя. Це неподобство, нечувано,
чортзна-що!
Ю р к е в и ч (не слухаючи). ПоПзд запiзнюКться. На тридцять п'ять
хвилин. Значить... значить, К ще час. Але що придумати, що зробити?
К а р ф у н к е л ь. Тридцять п'ять хвилин! Я буду скаржитися.
Зальбадерей! Я вимагаль!
Ю р к е в и ч. Та чого ви до мене причепилися! Що я - начальник
станцiП? Я такий самий пасажир, як i ви.
Знову гугнить телефон. Тривожнi дзвiнки.
К а р ф у н к е л ь. Найн, не такий. Я мусиль, iх золь - я мусиль бути
тринадцятого числа в Гейдельберг!
Ю р к е в и ч. Ну, що ж, на те ви майстер часу - зробiть, щоб це було
так.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Л у н д и ш е в. ЧуКте, чуКте, знову! Та спитайте ж Пх - у чому справа,
поручику!
П о р у ч и к. Та годi-бо, граф, як вам не соромно! Ви лише сiКте
панiку. (Спiшно виходить).
Л у н д и ш е в. Так, добре тобi панiку. Тобi б лише пульси та дiвчата.
Стривайте! Поручику! (Бiжить за ним).
К а р ф у н к е л ь. Мене не смiють затримуваль! Тридцять п'ять хвилин!
Га! Я не можу загубиль пiвгодини. Я дам сто, п'ятсот доларiв за цi
пiвгодини. Щоб поПзд приходиль вчасно. (Виходить).
Ю р к е в и ч. А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж
робити? Як ПП врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива
мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя...
VI
Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному
костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiдаК.
Т а р а т у т а. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю
кислятину пити. (НаливаК в чарку). ВойдiтК. (П'К). Брр... (ПомiчаК
Юркевича i схоплюКться). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородiК!
Ось де довелося побачитись!
Ю р к е в и ч. Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?
Т а р а т у т а. Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха!
Шофер, куродав i - гони монету. Життя - що нада! Ситий, п'яний i нiс у
тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак,
курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута - куряча смерть.
Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини - шукай вiтра в полi. Щодня нова
дКвочка!
Ю р к е в и ч. Стривай, стривай - яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш
ти менi допомогти?
Т а р а т у т а. Вам? Масла, сала, дКвочку, курку - все на свiтi! Хiба
я забув, як ви мене в окопах виручали!
Ю р к е в и ч. Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?
Т а р а т у т а. На Харкiв? Чабани.
Ю р к е в и ч. А скiльки верст?
Т а р а т у т а. Двадцять три.
Ю р к е в и ч. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей
золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей
годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани - ранiш, нiж
прийде туди харкiвський поПзд. Згода?
Т а р а т у т а. Та конКшно ж, тiльки навiщо це вам?
Ю р к е в и ч. Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя - чуКш,
про людське життя! Я мушу знайти на цьому поПздi одну мою знайому i
попередити, щоб вона не Пхала сюди. (Бере його за руку i озираКться). За
нею полюють жандарми. РозумiКш, ПП схоплять, як тiльки вона...
Т а р а т у т а (у захватi). ПоПхали. За п'ятнадцять хвилин домчу.
Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi.
Адже ж менi час не потрiбний.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто!
Т а р а т у т а. Дасте пляшку коньяку - i квит. А час - я його давно
загубив, i все на свiтi. Ще там, на фронтi.
Ю р к е в и ч. Ну, от i чудово! Мерщiй же в путь, Таратуто!
Т а р а т у т а (схоплюКться). Тiльки змiню покришку - i в путь.
Чекайте на мене тут.
VII
ЦiКП хвилини за дверима чути галас, i в кiмнату вдираються чотири
жiнки. У трьох з них в руках задавленi кури, а в четвертоП задавлений кiт.
Побачивши Таратуту, одразу здiймають страшний галас.
П е р ш а. А, осьдечки вiн, куродав, окаянна душа, куряча смерть!
Ю р к е в и ч (злякано). Що таке? Чого Пм треба?
Д р у г а. Задавив - та й гадки не маК! Ти що це, кожен день наших
курей давитимеш, магомет?
Ч е т в е р т а. Ти нащо, душогуб, кота задавив?
Ю р к е в и ч. Та йди ж бо мерщiй, Таратуто, спiзнишся!
П е р ш а. А яку ж курку задавив, проклятий - зозулясту, красунечку,
щодня неслася, з рук Пла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!
Т а р а т у т а. Брись! Пiшли геть! Забирайтеся!
Д р у г а. А, тепер - забирайтеся! Нi, дзуськи, голубчику, годi!
Т р е т я. Ми, тебе, iрода, так не випустимо!
Ю р к е в и ч. Ради бога, мерщiй, Таратуто, кожна хвилина дорога!
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму! Я тебе по судах
затягаю, бiльшовик, куродав безбожнийi
Т р е т я. Та я за свого пiвня горло тобi перерву!
Т а р а т у т а. Геть пiшли, негiдницi! Я вас самих подавлю, сороки
мокрохвостi. Всiх розмiняю, баби, курячий народ!
В с i. А, ти ще лаятись? Берiть його, тiточки, за боки, тягнiть до
жандарма!
Галас. Наступають на Таратуту.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто! Все пропало.
Т а р а т у т а. Брись, окаяннi! (ВiдступаК до дверей). Дайте Пм по
керенцi, ваше благородiК, - у мене немаК.
ВiдштовхуК баб i зникаК. Тi наступають на Юркевича.
Ю р к е в и ч (виймаК гаманець}. Нате! Нате i забирайтеся!
П е р ш а. Це за зозулясту - керенку! Та я самих яКчок...
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму!
Т р е т я. Та я за свого пiвня!..
Ч е т в е р т а. Та такого кота в цiлому городi не було - тiльки що не
говорив, сердешний!
З криком тiснять Юркевича.
Ю р к е в и ч (у розпачi шпурляК направо i налiво керенки). Нате! Нате
ще! Нате!
Баби хапають грошi, але продовжують з галасом наступати.
Ю р к е в и ч. Та не налазьте! Геть! Це вже справдi якийсь тiсний час.
Нате! Нате ще i забирайтеся геть! (КидаК грошi на пiдлогу).
Бiйка, галас. Баби хапають грошi i виходять, лаючись.
Ю р к е в и ч (стоПть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це
за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти... I коли дорога
кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, - знову
чорт кидаК курей пiд моП колеса! Знову курка на моПй дорозi!
VIII
ВертаКться поручик з другим офiцером - полковником, за ними Лундишев i
Карфункель. Полковник пiдозрiливе оглядаКться.
Л у н д и ш е в. Нарештi ми про все дiзнаКмось. Мiй полковнику,
з'ясуйте ж нам кiнець кiнцем, в чому рiч? Що значить ця тривога? Чи буде
сьогоднi поПзд на Шепетiвку?
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин. I де вiн пропав,
каналiя?..
К а р ф у н к е л ь. Я, я - нах Шепетофка. Я не можу чекаль! (ВиймаК з
кишенi ще одного годинника i накручуК). Зальбадерей!
П о л к о в н и к. Пробачте, граф, я не маю змоги! Зараз не такий час.
(Вiдводить поручика на авансцену). Кепськi новини. Пiд Дмитрiвськом наших
розбито. Пiд Бiлгородкою - прорив. Але не в цьому справа. (ОзираКться на
Юркевича). Зараз приПде ця бiльшовичка, шпигунка. Треба й негайно
лiквiдувати.
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
П о л к о в н и к. У неП важливi вiдомостi про наше розташування, про
плани бiльшовикiв.
Ю р к е в и ч (нервово ходить по кiмнатi, дивиться на годинник). I де
вiн пропав? Пройшло вже сiм хвилин. Що робити? Пiти туди - розминешся.
Зараз буде поПзд.
К а р ф у н к е л ь (дивиться на годинник). Пройшло тiльки сiм хвилин.
Коли ж буде поПзд? Що робити? Зальбадерей!
Ю р к е в и ч (пiдходить до Карфункеля i хапаК його за руку). Ви ж
майстер часу - ви знаКте його закони. Зробiть, щоб вiн зупинився хоч на
двадцять, хоч на десять хвилин. Щоб не прийшов цей поПзд, який везе менi
муку i смерть.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Що таке час? Для вас вiн iде занадто
швидко, для мене, навпаки, дуже поволi. Такий час - тiльки наше почуття.
Його взагалi немаК.
Ю р к е в и ч. То хiба К iнший час?
К а р ф у н к е л ь. Так, К - i я його знаю. Справжнiй час, якого люди
не помiчають, бо не знають, як його рахуваль. Знаю тiльки я, Тобiас
Карфункель, i я зроблю свiй годинник, що покаже не той час, який нам
здаКться, а той, що К насправдi. Ха! Дi ур дер варгафтiгер цайт.
Ю р к е в и ч. Ви божевiльний! Можна з'Пхати з глузду, слухаючи вашi
химери.
К а р ф у н к е л ь. З'Пхати з глузду? Зальбадерей! Для майстер не
потрiбний ваш глузд - вiн слухаК свiй генiй.
П о р у ч и к. Але як ПП пiзнати, пане полковнику?
П о л к о в н и к. В тiм-то й штука. Бачите цього цивiльного в сiрому
капелюсi? Його прiзвище Юркевич. У мене К вiдомостi, що вона йому писала.
Треба його обшукати i примусити... Ви розумiКте?
П о р у ч и к. Ага, розумiю: полювання на живу принаду.
П о л к о в н и к. От-от!
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще двi хвилини! Нi, це неможливо!
Краще пiду туди...
Iде до дверей. Полковник заступаК йому дорогу.
П о л к о в н и к. Пробачте, одну хвилину. Ваше прiзвище Юркевич?
Ю р к е в и ч (здивовано). Так... Але дозвольте...
П о л к о в н и к. Будьте ласкавi, покажiть нам листа, якого ви
сьогоднi одержали.
Ю р к е в и ч (спалахнувши). Але дозвольте! З якого права?
П о л к о в н и к. З якого права? (Голосно). Пане поручику, попросiть
усiх вийти. Панове, прошу всiх вийти!
П о р у ч и к. Прошу вас, панове! (ВипроваджуК Лундишева i Карфункеля).
Л у н д и ш е в. Але дозвольте! Яка пiдстава?
К а р ф у н к е л ь. ДаК iст унергерт! Як ви смiКте?
Поручик виштовхуК обох.
П о л к о в н и к (до Юркевича). Ви чули? Покажiть листа!
Ю р к е в и ч. Якого листа? Я протестую!
П о л к о в н и к. Та що ви - дитина чи iдiот! Не змушуйте мене
вдаватися до iнших... (ВиймаК револьвер).
Ю р к е в и ч. Це насильство. Я буду скаржитися. (ВиймаК i вiддаК
листа).
П о л к о в н и к (вихоплюК i нашвидку читаК). Чорт побери! На машинцi.
Хитра, стерво! Значить, ви з нею листуКтесь? А ви знаКте, чим це пахне? Ви
заарештованi. Поручику!..
Ю р к е в и ч. Але дозвольте! Я ПП не бачив сiм рокiв!
П о л к о в н и к. Не морочте нам голови. Њдиний спосiб загладити вашу
провину - це допомогти нам ПП заарештувати.
Ю р к е в и ч. Що таке? Та ви з глузду з'Пхали!
П о л к о в н и к. Якщо ви не хочете, щоб вас негайно розстрiляли, ви
повиннi йти на перон i зустрiти цю особу. Зрозумiли?
Ю р к е в и ч (трiумфуючи). А! Значить, ви не знаКте ПП в обличчя! То
будьте ж певнi, що я вам ПП не викажу. Я зараз же йду додому.
ВбiгаК захеканий Таратута. Обидва офiцери наставляють на Юркевича своП
револьвери.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Готово! Пдьмо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi.
Ю р к е в и ч. Нехай, але я вам ПП не викажу.
Т а р а т у т а. Так i Ксть! Спiзнився! А все через курей проклятих!
Звиняюсь, ваше високородiК, менi треба до громадянина Юркевича.
П о л к о в н и к (повертаКться з загрозою). А! Тобi треба! Поручику,
взяти його.
IX
Таратута моментально зникаК. ЦiКП хвилини ще один поручик i двоК
солдатiв вводять Лiду. Тепер це елегантно вдягнена i дуже гарна дiвчина
25-26 рокiв.
П о л к о в н и к (до Юркевича). ВостаннК пропоную вам iти на перон i
зустрiти цю жiнку. Чули? Через п'ять хвилин буде пiзно.
Ю р к е в и ч. Нi, нiзащо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi! ЧуКте?
Ю р к е в и ч (помiчаК Лiду, здригаКться). Нехай! I все-таки я вам ПП
не викажу!
П о л к о в н и к (кричить). Мовчать! Я сам вас уб'ю як собаку!
Мовчать!
П о р у ч и к. Пане полковнику, тут стороннi...
П о л к о в н и к. Мовчать!
Д р у г и й о ф i ц е р. Пане полковнику...
П о л к о в н и к (обертаКться). Га! Чого вам треба?
О ф i ц е р. Дозвольте доповiсти. Ми зараз затримали цю даму. Вона
приПхала автомобiлем. З боку Чабанiв.
П о л к о в н и к (стаК уважним). А... ну, i що ж?
О ф i ц е р. Дуже непевна особа. (Тихо доповiдаК щось полковниковi).
Ось ПП документи. (ПодаК полковниковi). Можливо, пане полковнику, що це
саме i К... прошу звернути увагу. (ПоказуК пальцем на один з документiв).
П о л к о в н и к. А, чудово, чудово! Хм... (РозглядаК документи).
Цифри, слова, знаки - безумовно, шифр. (Раптом скидаК оком на Лiду). Як
ваше прiзвище?
Л i д а. Олена Жданова.
П о л к о в н и к (швидко). А не Лiда Званцева?
Л i д а (спокiйно, знизавши плечима). Не розумiю вашого запитання,
полковнику.
П о л к о в н и к. А, не розумiКте? А якi це шифрованi записи у вас в
зошитi? IКроглiфи оцi?
Л i д а. Записи? Ах, то це ж моя стенографiя. Вправи - для практики.
П о л к о в н и к. Хм, дуже пiдозрiла практика. А що ви робили в
Чабанах?
Л i д а. Я гостювала там на хуторi. В сестри.
П о л к о в н и к. Гостювали на хуторi, а поПхали на моторi. (Полковник
для рифми робить у словi "хуторi" наголос на "о,"). Ну, добре, ми це все
з'ясуКмо. До речi, цей молодий громадянин принiс нам сьогоднi листа якоПсь
Лiди ЗванцевоП. (Лiзе в кишеню). Чи не знайома вам випадково ця рука?
(Навмисне бариться, не розгортаючи листа).
Л i д а (посмiхаючись). Навряд, якщо листа написано на машинцi.
П о л к о в н и к (трiумфуючи). А! Попались! Попались! Значить, ви самi
його писали, якщо знаКте, що на машинцi.
Л i д а (весело смiКться). Та заспокойтеся, полковнику. Я ж бачу адресу
на конвертi - друкованi лiтери.
П о л к о в н и к. Тьху! (ХоваК листа).
Ю р к е в и ч (нiби нетерпляче). Вибачте, пане полковнику, це все дуже
цiкаво, але при чому ж тут я?
П о л к о в н и к (допитливо дивиться на Юркевича, потiм на Лiду). Так
ви не знаКте цiКП, хм, дами?
Ю р к е в и ч. На превеликий жаль, нi.
П о л к о в н и к. А! На жаль...
Ю р к е в и ч. Так, бо вона дуже гарненька.
П о л к о в н и к (розгублено). Чорт зна, що таке! Ви здаКться, знову
наплутали, поручику...
Х
Входять Лундишев i Карфункель. Обидва знову пориваються до полковника.
Л у н д и ш е в (ввiчливо уклоняючись Лiдi). Мадмуазель... Пробачте,
полковнику, але так же не можна!
К а р ф у н к е л ь. Дас iст унергерт! Начальник станцiП нiде нема,
поПзд нема. Я не можу бiльше ждаль!
Л у н д и ш е в. Я починаю турбуватися. Чи буде кiнець кiнцем наш
поПзд, чи...
П о л к о в н и к. Панове, я ж вам казав...
Л у н д и ш е в (до Юркевича). А ви ще тут, мiй молодий друже!
(ОзираКться на Лiду). Ба! Кого я бачу! Ну, звичайно ж, то-то я дивлюсь -
таке знайоме обличчя! Так ви...
Ю р к е в й ч (зляканий, робить крок уперед i бере Лундишева пiд руку).
Пробачте, граф, я хотiв вас щось спитати...
Л у н д и ш е в. З охотою, з охотою, мiй друже. Так то, значить, ви вже
ПП зустрiли - вашу милу курочку. Пардон, мадмуазель, вибачте старого.
Заздрю щасливцевi, хе-хе-хе! Але яка вона тепер красуня! Ай, та не давiть
менi так руку!
П о л к о в н и к. Стривайте, граф, хiба ви знаКте цю даму?
Л у н д и ш е в (скрикуК). Ай! Та чого ви щипаКтесь! (Тре руки). Ну,
та, звичайно ж, знаю. Це ж наша люба мандрiвниця, яку мсьК Юркевич так
довго шукав i вiд якоП вiн одержав сьогоднi листа. Я ПП чудово пам'ятаю.
П о л к о в н и к (швидко). Лiда Званцева?
Л у н д и ш е в (у захватi). Так, так. Iменно, Лiда! Мила курочка,
яку...
П о л к о в н и к. Ну, граф, ви зробили нам велику послугу!
Ю р к е в и ч (не витримавши, кидаКться на Лундишева i хапаК його за
горло). Негiдник! Iдiот! Ти вдруге вiдняв ПП у мене, мою радiсть!
Л у н д и ш е в. Що таке! Караул! К... к...
Скориставшись iз замiшання, Лiда вихоплюК револьвер i кидаКться до
дверей.
П о л к о в н и к. Хапайте ПП! Держiть!
Сум'яття. Лiда кидаК офiцерам стiльця пiд ноги i тiкаК. Поручик падаК,
Лундишев вириваКться з рук Юркевича i з криком бiжить до дверей.
Л у н д и ш е в. Караул! Вiн збожеволiв! (ТiкаК).
П о л к о в н и к. Дверi на замок! А, то ось воно що!
Заарештувати, заперти, розстрiляти! (ПоказуК на Юркевича солдатам, тi
беруть його за руки).
Пострiл за дверима, другий.
Ю р к е в и ч (кричить). Геть! Вони ПП вбили, негiдники!
ЦiКП ж хвилини обидва офiцери вертаються, ведучи пiд руки Лiду, яка вже
не пробуК вириватися.
П о р у ч и к. Њсть, пане полковнику! Затримали! (ПритискуК хустку до
щоки). Злочинниця вiдстрелюва-лась...
Ю р к е в и ч (пориваКться до Лiди). Лiдо! Моя рiдна дiвчинко!
П о л к о в н и к. А! То ось яка тут стенографiя? Чудово! Через
пiвгодини будете обоК розстрiлянi. Поручику, розпорядiться.
Карфункель, який увесь час уважно стежив за цiКю сценою, тепер виступаК
вперед.
К а р ф у н к е л ь. Iр зайд толь! Вi з'Пхаль з глузду! Я протестую!
Потрудiться не робити дурницi i вiдправляйте наш поПзд. Я телеграфiрен
германський посол!
П о л к о в н и к. Що таке! Та ви ошалiли! Я вас самих розстрiляю через
двадцять чотири години... через двадцять чотири хвилини.
К а р ф у н к е л ь. Мене? Через двадцять чотири хвилини? Зальбадерей!
Мене?
П о л к о в н и к. Що таке! Взять його!
К а р ф у н к е л ь. Через двадцять чотири хвилини? А вi знаКте, що
буде з вами через двадцять чотири хвилини? Ха! Раджу вам краще
розпорядiлься з вашим час. Алле таузенд! Тисяча диявол! (В гнiвi наступаК
на полковника, махаючи перед його носом своПм годинником). Двадцять чотири
хвилини! Краще скажiть, де ви подiль мiй поПзд? Вiддайте менi пiвгодини -
чуКте? - пiвгодини, якi я загубiль через ваш гармидер - вони менi коштують
десять рокiв, чорт би вас побраль!
П о л к о в н и к (вiдступаК спантеличений). Та це божевiльний! Взять
його!
К а р ф у н к е л ь. Нi, не божевiльний.
Гарматний пострiл.
Ага! Вi чуКте? Вi чуКте, як б'К цей годинник? Дi штунде гат гешляген.
Ваш час пробiль! Подумайте самi про вашi хвилини.
П о л к о в н и к (розлючено). Мовчiть! Поручику! Взять!
XI
ВбiгаК офiцер, за ним двоК солдатiв.
О ф i ц е р. Пане полковнику! Тривога! Прорив! По станцiП б'ють з
панцерника.
Гарматний пострiл.
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я казаль! (Спокiйно заводить годинника).
П о л к о в н и к. Та звiдки? Де? Ви з глузду з'Пхали! Тут i фронту
нiякого немаК.
О ф i ц е р. Так точно. Червонi наступають з Тернiвки. З пiвночi. А це,
певно, партизани. Якийсь шалений панцерник прорвався в тил.
Гарматний пострiл. Дзвiнки. Телефон.
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Поспiшайте, гер полковнику. Вашi
двадцять чотири хвилини скоро проходiль.
П о л к о в н и к (люто). А я вас все-таки розстрiляю! Подати
автомобiль. Я Пду в мiсто. Поручику, ви залишаКтесь комендантом станцiП.
Поставте варту до заарештованих. Розпорядiться по станцiП. Евакуюйте що
можна. А через двадцять хвилин - усiх розстрiляти.
П о р у ч и к. Як, пане полковнику, i нiмця? Насмiлюся доповiсти, що...
П о л к о в н и к. Ну, добре. Нiмця поки що евакуюйте. Там побачимо.
Цих двох. Ходiм!
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
Полковник i обидва офiцери виходять.
П о р у ч и к (до солдатiв). Стерегти заарештованих. Один - бiля
дверей, другий - пiд вiкном.
Виходить. Солдати замикають дверi i теж виходять.
XII
Ю р к е в и ч (кидаКться до вiкна). Вартовий! (ПробуК дверi). Замкнуто.
Лiдо, моя дорога Лiдо! (Бере ПП руки). Невже ж я знову бачу тебе, бачу
твоП милi, рiднi очi, про якi я так часто мрiяв усi цi роки нашоП розлуки!
К а р ф у н к е л ь (який тим часом сiв на столi i розглядаК годинника,
встромивши око в лупу). Зальбадерей! Пустий балакня...
Л i д а. Любий! I ти мене не виказав - тебе мордували!
Ю р к е в и ч. I тепер, через сiм рокiв, знайти тебе, щоб знову... щоб
знову втратити. Нi, нi, це неможливо! Час зупинився, вiн наш, вiн наш, моя
Лiдо!..
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ейн нар. О, один дурень - що вiн знаК
про час?
Л i д а. Так, так!
Ю р к е в и ч. Двадцять хвилин життя i любовi - та це ж вiчнiсть!
К а р ф у н к е л ь. Не забуваль мiй урок. Хм...
Ю р к е в и ч. Тiльки мiщани лiчать час роками - ми будемо лiчити його
ударами нашого серця! I кожен удар, кожен удар вiддамо нашiй любовi!
Л i д а. Так, так, нашiй любовi! О, як же я люблю тебе тепер, мiй
Кдиний!
Гарматний пострiл.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя кохана Лiдо! Яке щастя... припасти до твоПх
уст... вмерти... лишитися з тобою назавжди! Випити до кiнця цi останнi
хвилини нашого життя!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи копирсатися в годиннику). О,
Зальбадерей, о, пустий балакня! Який останнiй хвилина? Ваш останнiй
хвилина буде через тридцять рокiв. Укупi вмираль! Вона ще вас кидаль - цей
дiвчинка, поки ви вмираль...
Ю р к е в и ч (обертаючись). Ви брешете!
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Ну, то вi ПП кидаль унд дамiт пунктум.
Брязкiт розбитоП шибки. Куля вибиваК з рук Карфункеля годинник.
Ю р к е в и ч. Боже мiй! Сюди стрiляють!
К а р ф у н к е л ь (розлючено). О, ферфлюхте гейденлерм! Проклятий
метушня! Розбиваль мiй кращий хронометр! КаналiП! Негiдники! (Лазить по
пiдлозi, збираючи механiзм).
Тривога. Рушнична стрiлянина.
Л i д а. Стривай! Ти чуКш! Це нашi! Вони близько! Вони не дозволять,
щоб нас убили! (Бiжить до вiкна). Так, так! Скрiзь панiка! Солдати
тiкають, кулемет. Ага! Сиплеться штукатурка... Кулi б'ють в естакаду...
Впав офiцер!..
Мiцний стукiт у дверi.
Ю р к е в и ч. Ламають дверi. Треба Пх чимось заставити. Вони можуть
нас убити, вiдступаючи...
Тягне до дверей меблi.
Л i д а. В мене К ще один револьвер. Ми будемо оборонятись.
Ю р к е в и ч. Так, так! Жити, жити! Дихати на повнi груди, жити з
тобою, моя Лiдо!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи збирати колiщата з пiдлоги).
Зальбадерей! Вiн уже роздумиваль умирать...
Пострiл пiд дверима. Шум боротьби.
XIII
Голос за дверима. Вiдчинiть! СвоП! Товаришу Юркевич!
Ю р к е в и ч (у захватi). Таратута! Врятованi!
Дверi вiдчиняються. Входить загiн червоноармiйцiв. Попереду Таратута.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Баришня, мадамочко! Ура! Живi, не
спiзнився?
Л i д а (кидаКться до червоноармiйцiв). Товаришi! Рiднi! (Тисне Пм
руки). Якого полку?
Ю р к е в и ч (хапаК руку Таратути). Таратуто, друже мiй любий! Це ти
нас визволив?
Т а р а т у т а. Та вже так вийшло. Спасибi, братва попалася знайома.
Згодилися в тил один броневик пустити. Для тебе, друже, i станцiю здобули,
i все на свiтi.
Ю р к е в и ч. Та коли ж ти встиг, каналiя? (СмiКться вiд щастя).
Т а р а т у т а. Та хiба я час лiчу чи мiряю?
Ю р к е в и ч. Правда, Таратуто, правда - його нi полiчити, нi
вимiряти.
XIV
Входить ще загiн з командиром. Вводять кiлька чоловiк заарештованих, у
тому числi Лундишева.
К о м а н д и р. Зайняти всi виходи. Њфiмов, займи телеграф!
Заарештованих замкнути поки що тут. А це що за громадяни?
Л i д а (дiстаК з зачiски згорнутий тонкий папiрець i подаК
командировi), Я - полiтробiтниця подиву вiсiмнадцять. Нас засудили до
розстрiлу - мене i цього товариша, вiн вiдмовився виказати мене бiлим.
К о м а н д и р. Лiда Званцева! Радий вас бачити, товаришко!..
К а р ф у н к е л ь. Гер командир! Накажiть даваль мiй поПзд. Я не можу
бiльше втрачаль час через ваш вiйна.
К о м а н д и р. А це ще який нiмець?
Л i д а. Його заарештували разом з нами за те, що вiн протестував проти
нашого розстрiлу.
К о м а н д и р. Дякую вам. Ви свободнi, товаришу!
К а р ф у н к е л ь. Звободнi, звободнi - менi потрiбний поПзд, а не
ваша звобода.
Л у н д и ш е в. Це неподобство! У мене бiлет i плацкарта. Скажiть, щоб
повернули моП речi! Це грабiж!
К а р ф у н к е л ь. Я не можу втрачаль час. Я рахуваль кожен хвилина.
К о м а н д и р. Тихше, тихше! Для нас не цiкавi вашi розрахунки. У
революцiП свiй годинник - вiн iде все вперед, а коли б'К - настаК новий
час.
Гарматний пострiл.
К о м а н д и р. Чули?
Ю р к е в и ч. Я вам казав, майн гер, що К майстер дужчий за вас -
революцiя. Ваш годинник розбитий.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Та сама станцiя. 1920 рiк. Зима. Кiмната занедбана, давно не метена.
Скрiзь бруд, недокурки, мотлох. Кiлька жiнок туляться на лавках, грiючись
по черзi бiля поганенькоП пiчурки, що поставлена в кутку.
I
Увiходять двоК залiзничникiв в кожухах i з дорожнiми клунками на
плечах.
1-й з а л i з н и ч н и к (до жiнок). Здрастуйте. Не було товарного?
У с а ч и х а. Не було. Певно, скоро буде.
3-я ж i н к а. Куди це ви, Семене Терентiйовичу? Невже на село? Чи,
може, в мiсто, як мiй?
1-й з а л i з н и ч н и к (хмуро). Ну, а що ж - з голоду здихати...
2-а ж i н к а. Правильно. Всi пiдуть.
2-й з а л i з н и ч н и к. Нехай Пм чорт паровози водить.
1-а ж i н к а. Та Черевко, Трохимич. Цей совКцькому чорту продався,
старий собака.
Увiходить Черевко, мовчки, докiрливо дивиться на залiзничникiв, тi
вiдвертаються.
Ч е р е в к о. Куди це ти напосудився, Терентiйович? Мовчиш? Соромно в
очi дивитись? Коли робоча армiя на фронт iде - паровоз кидаКш? Ех...
У с а ч и х а (розлючена). Та тобi яке дiло? От i пiде. Ти хiба його
дiтей нагодуКш?
1-й з а л i з н и ч н и к. Та чого ти до мене присiкався? Я тобi не
заважаю - хочеш комiсаром задКлаться - твоК дiло. А менi дiти дорожче.
Увiходить Черевкова жiнка - Оля. Вона постарiла, змарнiла, але, як i
ранiш, приваблюК своКю лагiдною усмiшкою, миловидним i нiжним обличчям.
О л я. Андрiй Трохимич! Ти скоро додому? Серьо-жi погано.
Ч е р е в к о (нетерпляче). Постривай, Олю, - немаК часу - потiм.
Дурень ти, дурень, ТерентьПч, i говорити з тобою не варто. А ось вiд тебе,
Василю Iвановичу, скажу по правдi, не сподiвався...
О л я. Андрiй Трохимович...
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз - я знаю.
О л я (крiзь сльози). З Серьожею погано - серце зовсiм завмираК. Пiди
ще в мiсто, пошукай камфори - може, в Червоному Хрестi...
Ч е р е в к о. Пiду, Олю, - зараз. Так, не сподiвався, Василю
Iвановичу, не сподiвався. Разом в дев'ятсот п'ятому бастували, разом
паровози вiд нiмцiв рятували - а тепер, у таку хвилину, свiй пролетарський
пост покидаКш?! Соромно, Василю Iвановичу, - не сподiвався.
2-й з а л i з н и ч н и к (пiдводиться). Та ну тебе, не тягни - i без
того гiрко. Ходiм закуримо, чи що, з горя.
Ч е р е в к о (радiсно). Не поПдеш? От спасибi, Васю. Не зрадив.
О л я. Андрiю Трохимовичу...
2-й з а л i з н и ч н и к. Та ходiм уже...
У с а ч и х а. Уговорив-таки, язва. Укомiсарив!
2-а ж i н к а. Чисто що укомiсарив, оратор. ПартеКць.
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз. Ходiм, Василь Iванович, - я тобi й
паровоз наготовив.
Виходять.
2-а ж i н к а. Товарний!
II
Пiдходить товарний поПзд. Всi кинулись на перон, Оля сiдаК на лавку,
сумно похиливши голову. Входить Юркевич, змарнiлий, обшарпаний. Мовчки
сiдаК поруч на лавку, закурюК цигарку.
Ю р к е в и ч. Не полегшало хлопчиковi?
О л я. Де там. Серце зовсiм не працюК. Доктор сказав - камфори. А де ПП
взяти - в жоднiй аптецi немаК.
Входить, як завжди жвавий i веселий, Таратута з живою куркою пiд
пахвою. За ним Усачиха.
Т а р а т у т а (вiдбиваючись на ходу вiд Усачихи). Геть! Вiдчепись!
Кажуть тобi, непродажна.
У с а ч и х а. Та навiщо тобi курка, куродав непутящий! Я ж тобi гарну
цiну даю - двадцять тисяч!
Т а р а т у т а. Котись, котись. Я курми не торгую. Геть! (Бачить Олю).
Олечко, красуне моя безутiшна! А я тебе по цiлому вокзалу шукаю. Курочку
тобi привiз для твого мальчонки. Ну, що, як вiн? СтрибаК?
О л я (бере курку i ховаК в кошик). Та що це ти, Та-ратуто, як тобi не
соромно. (ЦiлуК його i плаче).
Т а р а т у т а. От тобi й маКш! Зараз i крани вiдкрила!
О л я. Кепсько Серьожi, Таратуто, - серце не гiра-цюК.
Т а р а т у т а. Не сумуй, Олю, - пiдправимо i серце. Ба! кого я бачу!
Товаришу Юркевич! Ваше благородiК! Яка зустрiч! Чого це ти такий
маланхольний, кислий?
Ю р к е в и ч. Так взагалi. Кепськi дiла, брат Таратуто. А тут ще
переслабував на сипняк, охляв. Чекаю ось на жiнку - приПздить сьогоднi.
Т а р а т у т а. Е, брат, - через те ти i страждаКш, що з бабою
зв'язався. А я ось Пжджу собi по дорогах, шукаю вiтра в полi i горя не
знаю.
Ю р к е в и ч (усмiхаКться). По-старому курей давиш?
Т а р а т у т а. Не забув... Нi, брат, тепер не дуже. Тепер, брат,
курка - рiдкiсть. Якщо й потрапить яка дурна пiд колесо, то й ту
воскрешати доводиться. (СiдаК бiля Олi на лавочцi). Так-то, Олю, мiй
друже.
Ю р к е в и ч. Як воскрешати? Що ти брешеш, Таратуто?
У с а ч и х а (в щирому захопленнi). I збреше ж, куродав окаянний!
Т а р а т у т а. А ти думав, звiдки в мене ця курка? Пiд колеса
потрапила, сердешна.
Ю р к е в и ч. Як пiд колеса?! Та вона ж жива!
Т а р а т у т а (не кваплячись, дiстаК з кишенi пляшку i металеву
чарочку). А ось тут i починаКться воскресКнiК iз мертвих та iншi чудеса.
(НаливаК в чарочку). ВойдiтК. (П'К). Добрий коньяк, французький. Влив Пй в
горло оцього самого коньячку, - скочила, як перемита. (НаливаК). Випий i
ти, братику, - коли вже курка п'К i жива буваК, то тобi й бог велiв.
У с а ч и х а. I все бреше, сукин син. Вимiняв де-небудь на гас, щоб
його жаба забодала!
Ю р к е в и ч (п'К). I час тебе не бере, Таратуто.
Усачиха мимоволi ковтаК, дивлячись, як Юркевич п'К.
Т а р а т у т а. Час? Це ви, образованi, вигадали час, а я на нього
давно плюнув. За мною нiякий час не вженеться. В мене один рахунок -
завжди сьогоднi.
Ю р к е в ич. Мудрець ти, Таратуто, сам собi цiни не знаКш.
Т а р а т у т а. Ну, прощавайте поки - не сумуй, Олю, - i мальчонку
твого пiдправимо. (ДаК Пй пляшку). На ось, дай йому ковтнути чарочку -
миттю серце запрацюК. Напевно.
О л я (крiзь сльози). Йому камфори треба, Таратуто, - а де ПП взяти...
Ось сиджу, чекаю на Андрiя Трохимовича - i додому йти боюся.
Ю р к е в и ч. А в Червоному Хрестi питали?
О л я. Скрiзь була - нiде немаК.
Т а р а т у т а. Стривай! То я ж знаю!
О л я. Та невже? Ради бога, Таратуто, - врятуй, на тебе одна надiя!
Т а р а т у т а. ПоПхав! Њ в мене один чолов'яга. Коли вже в нього
немаК - то, значить, нiде. Потерпи, Олю, - я вмить. (Виходить).
У с а ч и х а. Стривай, Таратуто! Коли ще де-небудь курку задавиш...
(Бiжить за ним).
III
Юркевич пiдводиться i йде до дверей. Входить граф Лундишев. Вiн
постарiв, зiгнувся, обшарпаний, ходить через силу, спираючись на паличку.
Юркевич одвертаКться i хоче вийти.
Л у н д и ш е в (зупиняК його). МсьК Юркевич!
Ю р к е в и ч (обертаКться). Чого вам вiд мене треба?
Л у н д и ш е в (з образою). ТiкаКте? БоПтесь, мабуть, що просити у вас
буду... ех!
Ю р к е в и ч. Невже ви самi не розумiКте... Забули...
Л у н д и ш е в (в свою чергу розсердившись). Не вам би це казати,
молодий чоловiче! Ви самi, мабуть, забули, як двiчi накидалися на мене й
душили за горло. В мене й досi шия болить.
Ю р к е в и ч. Ну, тим бiльше. НемаК, значить, про що й балакати.
Л у н д и ш е в. Якщо я проговорився тодi, що знаю вашу дружину, то це
була просто необережнiсть. А що зi мною зробили подiбнi до вашоП дружини
комiсари! Не знаКте? Все забрали - грошi, будинки, речi, золото, срiбло -
все. Ось тiльки цей перстень залишився - хочу на хлiб та на масло
вимiняти. Ех!
Ю р к е в и ч (дивиться на перстень). Ого! Iзумруд.
Та ще який великий!
Л у н д и ш е в. . Ще б пак, вiсiм каратiв. Фамiльний. Ще вiд дiда
лишився. Колись графиня Селецька трохи не навколiшках благала, щоб продав,
- давала чотири тисячi, потiм п'ять - не вiддав. Навiть посварилися через
це.
Ю р к е в и ч. То це ж цiлий скарб! Капiтал! (МилуКться каменем). Ви
можете два роки жити на цей камiнь.
Л у н д и ш е в (прикро). Ви думаКте? ЗнаКте, скiльки за нього дають
мiсцевi йолопи? Двадцять тисяч. А паршива курка на базарi коштуК двадцять
п'ять.
Ю р к е в и ч (усмiхаКться).
Л у н д и ш е в. УсмiхаКтесь! Я знаю, чого ви смiКтесь.
Ю р к е в ич. Та що ви... це просто так - згадав.
Л у н д и ш е в. Згадали, як я колись двадцять тисяч за паризьку
курочку давав. Золотом. А тепер i звичайноП не маю... Тижнями сиджу без
обiду. (СiдаК на лавку бiля Олi).
О л я (пiзнаК Лундишева). Добридень, Валерiане Сергiйовичу. Пробачте, я
вас не пiзнала.
Л у н д и ш е в. А? Хто? А, це ти... Оля. (Сухо). Добридень. Так,
батеньку, дожили. А де ваша дружина?
Ю р к е в и ч. Та ось мусить приПхати сьогоднi. Чекаю. Вибачте.
(ПiднiмаК шапку i виходить).
Л у н д и ш е в (мимрить про себе). Двадцять тисяч курка... Тьфу!
О л я. Давно вас не бачила, Валерiане Сергiйовичу. Як ваше здоров'ячко?
Л у н д и ш е в. А це вже ти в свого чоловiка спитай - бiльшовика. I
подiбних йому комiсарiв.
О л я. Та господь з вами, графе, який же Андрiй Трохимович комiсар?
Л у н д и ш е в (стукаК паличкою). А хто ж? А хто? Забула, як ще тисяча
дев'ятсот дванадцятого року в тюрмi сидiв? З тисяча дев'ятсот п'ятого року
забастовщик. Це ж у них заслуга, чин, вродi як вислуга лiт. Зате - тепер
начальство. Комiсар! Пф...
О л я. Та нiяке вiн не начальство. Як був машинiстом, так i залишився.
Самi голодуКмо.
Л у н д и ш е в (не слухаючи). Комiсар! Бiльшовик! I слова-то якi
повидумували: Пар-ком, Ком-бКд. Со-бес, Че-ка. Опродкомгуб. Тьфу!
Грабилiвка, розбiйники, бандити. Землю забрали, садибу забрали, будинок
забрали. Речi, одежу, золото, срiбло. I виПхати не можна. Сиди, подихай з
голоду. Два днi не обiдав. Чаю нема з чим випити.
О л я (спiвчутливо). Бiдний Валерiан Сергiйович... (Нiяково). Може,
дозволите... В мене К курочка... я буду ПП сьогоднi варити, то i з вами
можу подiлитись...
Л у н д и ш е в (вражений). Ти! Ти пропонуКш менi курку! Ти! Та як в
тебе язик повернувся!
О л я (злякано). Та що це ви, Валерiане Сергiйовичу... Адже ж я вiд
щирого серця.
Л у н д и ш е в. Умру, подохну, з довгою рукою ка вулицi стану, - а в
тебе не вiзьму!
О л я. Та чому ж, Валерiане Сергiйовичу?
Л у н д и ш е в. А ти забула, як в мене було вiсiмнадцять тисяч курей,
тiльки племiнних, а звичайних - так нiхто й не лiчив. А коли ти просила в
мене сiм рокiв тому одну курку, чи дав я тобi ПП - кажи - дав?
О л я. Та не хвилюйтеся, Валерiане Сергiйовичу, - нiчого я не пам'ятаю.
Л у н д и ш е в. Коротка в тебе пам'ять, мабуть. Ми з тобою
розрахувалися. За тебе твоП комiсари одержали. Вiдплатили цiлком,
сповна!..
IV
Входить Усачиха.
У с а ч и х а. Там тебе мамаша шукаК в конторi. Малому твоКму кепсько.
ВмираК.
О л я (схоплюКться). Боже ж мiй, господи! (ВибiгаК, забувши про кошик).
Л у н д и ш е в (мимрить). Вона менi курку... менi курку... (Виходить).
У с а ч и х а (сама). Побiгла i кошолку забула з куркою. Сказано, вiтер
в головi. (ОзираКться). Е, була не була. (Пiдходить до кошика). Все одно
хлопець помре, не дiжде. (Бере курку з кошика i ховаК пiд хустку). Удруге
не кидай. Наука. (Iде до виходу). Ой, лишенько, когось несе!
Входить комiсар вiйськових поПздiв.
У с а ч и х а. Комiсар! Пропала!
К о м i с а р (пiдозрiло озираКться). Ти що тут робиш?
У с а ч и х а. Я... нiчого, Пй-бо, нiчого. Так i Ксть! Пропала!
К о м i с а р. Це чий кошик? Твiй?
У с а ч и х а. Та нi... це Че... ЧеревковоП Ольки.
К о м i с а р. А, Черевко, - його менi й треба. Почекай тут. (Швидко
йде в лiвi дверi, звiдки зараз же чути телефонний дзвiнок i голос
комiсара). Так, так. Слухаю. Одержано. Особливого призначення. Гаразд.
У с а ч и х а (метушиться з жахом по кiмнатi). Пропала! I втекти не
можна, i кинути шкода. Якби де сховати... Ага! (Пiдходить до касового
вiконця). Сюди! (ПiдiймаК заслiнку вiкна i запихаК туди курку, зачинивши
знов вiконце). Сиди тут, падлюко, замiсть касира! Фу...
К о м i с а р (виходить з лiвих дверей). Ти знаКш, де живе машинiст
Черевко?
У с а ч и х а. Ще б пак не знати - знаю.
К о м i с а р. Веди мене до нього. Живо.
Виходять. Усачиха озираКться на касу.
V
ПовертаКться з перона Юркевич, знову сiдаК на лавку. Увiходить Лундишев
i Карфункель - обшарпаний, змарнiлий, але, як завжди, впертий i сердитий,
з чемоданом у руцi.
Ю р к е в и ч. А, це ви, гер Карфункель, добридень. По-старому чекаКте
на поПзд?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Зальбадерей. Безглюзде запитання на
вокзалi. Якi сьогоднi поПзди?
Ю р к е в и ч. Та хто ж тепер це знаК?
Л у н д и ш е в. Мiшочний експрес, скорий - теплушка, кур'Крський -
"сипняк-той свiт". Без пересадки. Спальнi мiсця - на даху, пiд небом.
К а р ф у н к е л ь. Мiсочник... той свiКт? Зальбадерей. Нi. Менi не
потрiбний такий поПзд.
Ю р к е в и ч. А ви все не втрачаКте надiП? Щодня ходите довiдуватись
про поПзди?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Я вже говорiль вам, що пiслязавтра
мусиль бути дома - в Гейдельберг. Я мусиль робити там мiй годинник. Мiй
генiальний дзигарi справжнього, дiйсного часу. О, лише тодi люди
знатимуть, що таке час. Що таке - дер аугенблiк - один мить, якого тепер
не помiчають.
Ю р к е в и ч. То хiба не можна Пх робити тут - цi вашi дзигарi? В
Москвi, Петроградi нарештi?
ВбiгаК захекана Усачиха.
У с а ч и х а. А бодай вас жаба забодала! Знову наперлося повний
вокзал. (ПробираКться ближче до каси).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей. Њсть тiльки два чоловiка на свiтi,
який може робити такий дзигарi. Я - Тобiас Карфункель, який Пх придумав, i
майстер Тобiас Рамiнгер, який може Пх зробiль. Тобiас Рамiнгер, великий
дзигармайстер з Гейдельберга. Ха! Ось чому я чекаю на станцiя мiй поПзд.
Усачиха тим часом пiдiйшла до самоП каси i заступила собою ПП вiконце.
Ю р к е в и ч. ЧекаКте одинадцять мiсяцiв?
К а р ф у н к е л ь. Одинадцять мiсяцiв, одинадцять рокiв, одинадцять
хвилин. Вi по-старому нiчого не розумiль ауф час. (До Усачихи). Пардон,
мадам, - менi треба в каса. О, нерозумний учень, - не пам'яталь нi один
мiй урок. Вi чуКте? Менi треба в каса!
У с а ч и х а (розгублено, проте не поступаючись). Та на бiса тобi
каса, марудо!
К а р ф у н к е л ь. Менi треба узнаваль поПзда. (До Юркевича).
Одинадцять рокiв! Хiба не здавалося вам вiсiм рокiв тому двадцять чотири
хвилини за цiлий рiк? А коли вас мусили розстрiлять - як вi рахували тодi
вашi хвилини - по який годинник?
Ю р к е в и ч. Так, це правда... Але тодi були хвилини - ви ж чекаКте,
майн гер, цiлий рiк.
К а р ф у н к е л ь. Хвилини, аугенблiкен, мить, рiк! Де вага, де мiра
для цей лiчба? Тiльки на моПх майбутнiх дзигарях можна буде це пiзнати.
Тiльки тодi ми пiзнаКмо, який справжнiй мiра той чи той секунда, той чи
той пiвгодина, тих чи тих десять рокiв. Цi дзигарi покажуть, що деякий
пiвгодина займаК не бiльше мiсця, нiж деякий рiк. I що iншi десять рокiв
взагалi нiчого не вартi - не займаль нiяке мiсце.
Ю р к е в и ч (береться за голову). Це божевiльна химера. В мене
починаК болiти голова, коли я вас слухаю.
К а р ф у н к е л ь. Значить, дурний голова. Абер в мене немаК часу - з
вами балакати. Менi треба узнаваль мiй поПзд. (Розсердившись),
Потурбувалься пропускать мене в каса!
У с а ч и х а. Та яка тепер каса! Там нiкого немаК!
К а р ф у н к е л ь. Як немаК! Я сам чув розмова унд шум. Там Ксть один
касир.
Ю р к е в и ч. Та що це ви, майн гер, - яка тепер каса!
У с а ч и х а. Iди, iди! Насупився, як король пiковий, i лiзе. Нiчого
очi вилуплювати - я сама трефова дама - зась.
Л у н д и ш е в. Та з вас, майн гер, кури смiятимуться.
К а р ф у н к е л ь. Менi не треба курка - менi треба касир.
(ВiдштовхуК Усачиху i стукаК у вiконце). Дi касе! Дас iст унергерт! Я буду
скаржитись!
У с а ч и х а. Пропала моя голубонька. Добрався-та-ки - нiмець
проклятий.
З вiконця чути кудкудакання.
К а р ф у н к е л ь. Вас? (ВiдчиняК вiконце, звiдки вилiтаК курка). Що
такий? Вас фюр ейне хенне! Що за один курка! (ХапаК на льоту курку).
У с а ч и х а (кричить). Вiддай мою курку, варвар!
К а р ф у н к е л ь. Џх фраге нiхтс данах! Џх бiн урма-хер - я
дзигармайстер, а не куроводник! Менi не треба нiяких курка!
У с а ч и х а. А не треба, то вiддай!
К а р ф у н к е л ь. Це не твоя курка!
У с а ч и х а. Не моя! А ти звiдки знаКш чия? (ВириваК в нього з рук
курку i тiкаК).
Ю р к е в и ч. То це ж та сама, що Таратута...
Л у н д и ш е в. Стривайте! Мадам! Продайте менi вашу курку!
Виходить за Усачихою.
VI
К а р ф у н к е л ь (зазираК у вiконце каси). Дас iст нарренхаус. О,
безумний час, коли курка в каса i немаК нi бiлет, нi поПзд!
Ю р к е в и ч. Так, майн гер, - бiлети у нас не в касi.
К а р ф у н к е л ь. Не в касi? А де?
Ю р к е в и ч. Џх даК революцiя разом з гвинтiвкою i наганом. I розпис
в нас тiльки один - на фронт.
Увiходять Черевко i комiсар.
К о м i с а р. А паровози справнi?
Ч е р е в к о. Паровози нiчого - витримають. Вся справа в людях.
Вагонiв теж вистачить.
К о м i с а р. Ну, значить, орудуй. (ПередаК йому пакет). Ось наказ.
Ч е р е в к о. Гаразд. Зараз зберемо осередок, а потiм i iнших.
К а р ф у н к е л ь (виступаК наперед). Гер комiсар! Менi треба поПзд.
Я мусиль сiводнi Пхати.
К о м i с а р (пише в блокнотi). Так.
Ч е р е в к о. ПоПздiв, товаришу, немаК.
К а р ф у н к е л ь. Як немаК! В мене важлива справа! Я не можу
загубить час!
Ч е р е в к о. Зараз, товаришу, тiльки одна важлива справа - революцiя.
К о м i с а р (пише). I один тiльки час - революцiП. Значить, Пдеш,
товаришу?
Ч е р е в к о. Пду.
К о м i с а р. Добре. Ну, я пiшов в осередок. (Виходить).
К а р ф у н к е л ь (розсердившись). А! Вi думаКте, що забираль собi
всi поПзда i весь час для ваша революцiя i зупиниль все життя!
Аусгешльоссен! Зо бальд нiхт! Не так скоро! Життя ще поверне вас назад
тисячею турбот i жалощiв! Воно Ксть сильнiше, нiж ваша революцiя!
Ч е р е в к о. Пуста балаканина, товаришу. Революцiя важливiша за
хвилиннi справи.
К а р ф у н к е л ь. Що такий! Ну, то дивiться ж, щоб вi не пожалкували
потiм про такий хвилина, якоП не поверне вам жодна революцiя в свiтi!
ВбiгаК ще бiльше стурбована Оля.
О л я. Андрiю Трохимовичу, ви тут? Серьожi зовсiм погано, що ж менi
робити, що робити! Доктор каже - камфора... якщо не дiстанемо, умре...
(Плаче).
Ч е р е в к о. Що ж менi робити, Олю, що... ти ж бачиш... Нiде немаК.
К а р ф у н к е л ь (хмуро). Ага - я говорiль. Ось во-на - цей хвилина.
О л я. То вiн же умре - пiдемо додому. Вiн тебе кличе, хоче тебе
бачити.
Ч е р е в к о (з мукою). Та не можу ж я, Олю, зрозумiй - не можу -
зараз осередок... негайний наказ - Треба готувати поПзди на фронт. Ех...
(ЗатуляК обличчя рукою).
ВбiгаК секретар осередку.
С е к р е т а р. Андрiю Трохимовичу, ти тут? Iди мерщiй в дежурну -
осередок. Чекають.
Ч е р е в к о. А? Що? Зараз... (СтоПть, стиснувши кулаки).
Оля тихо плаче.
К а р ф у н к е л ь (тихо). Тепер ви розумiль? Який революцiя поверне
вам цю хвилину, коли вмираК ваш син i коли вiн вас кличе.
Ч е р е в к о (отямившись - рiшуче). Ходiм, Павло Михайловичу. Iди,
Олю, iди. (ЦiлуК ПП). Я потiм... Бачиш, зараз не можна. (Виходить з
секретарем, Оля йде за ним).
Ю р к е в и ч. Що, майн гер, - К, значить, люди сильнiшi, нiж ваша
мудрiсть. Цього разу ваш "фокус не удалсi".
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! (Виходить, грюкнувши дверима).
VII
Пiдходить поПзд. Юркевич iде до виходу. Входить Лiда. Вона в кожусi, з
револьвером.
Ю р к е в и ч. Лiдо! Нарештi. Якби ти знала, як я за тобою занудився,
голубко! (Бере ПП руки). Думав, вже не дiждуся... Та, мабуть, вмирати ще
рано. (Пiдвiвся).
Л i д а (цiлуК його). Бiдний мiй хлопчику, i справдi, який ти став
нещасний... Якi в тебе блiдi восковi вуха. Не знаю вже, що менi з тобою й
робити. Постривай - я привезла тобi сала i курочку - поПсти... Любий...
Ю р к е в и ч. Спасибi, Лiдо, - тепер буде легше - з тобою я швидко
поправлюсь. А то ж, бувало, я й не обiдав часто. Тiльки самим чаКм i жив.
Л i д а (зiтхаК). Так менi ж знову треба Пхати - i надовго.
Ю р к е в и ч. Як Пхати! Куди?
Л i д а. На фронт. Ти ж знаКш, що бiлi захопили Донбас. З Врангелем ще
треба боротись. За Днiпро, за вугiлля, за донську пшеницю, за нашу волю.
Вiйна ще не скiнчилася, любий.
Ю р к е в и ч. Але ж ти жiнка, Лiдо. Хiба немаК солдатiв на фронтi?
Л i д а. Я комунiстка, Лесю, - значить, теж солдат. Партiя кличе - я
мушу йти. Це просто й неминуче, як смерть.
Ю р к е в и ч. Партiя, партiя... То навiщо ж тодi ця воля, яку ти
захищаКш своКю кров'ю? Навiщо ця воля, якщо партiя поглинаК твою особу,
твою душу, твою любов? Тодi це не воля, а насильство.
Л i д а. Ти анархiст, Лесю. А хiба ваш анархiзм, ваша мiстика не
загнали вас в тупик? Ти ж сам писав колись, що iндивiдуальнiсть повинна
вiдродитись в громадськостi.
Ю р к е в и ч. Це дiалектика, Лiдо, а промiж нас тiльки один суддя -
серце. I якщо воно мовчить...
Л i д а. I ти - i ти можеш говорити менi це! А чому ж ти не думаКш про
моП муки, про моП переживання, Лесю? I якщо я мовчу - як завжди мовчу про
свою любов, то хiба... Ах, та не вмiю я про це. Адже я жiнка. Що ж ти
думаКш, легко менi йти в ногу з чоловiками, - i якими чоловiками! - в цей
грiзний i великий час? Або ти думаКш, що в мене не буваК хвилин жiночоП
слабостi, вагання? Може й менi хотiлося б часом скинути цей кожух, цей
бруд, що налипнув на мене в теплушках, любити, чарувати, вабити? Для тебе
наша любов тiльки епiзод, - а для мене вона велика радiсть, що дала менi
життя. I ось я сама, я сама повинна вiд неП вiдмовитись, залишити тебе
надовго - може, назавжди... I коли моК серце спливаК кров'ю, ти думаКш
лише про себе. (ЗатуляК обличчя руками).
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога Лiдо!
Л i д а. Нiчого... я зараз. Вже пройшло. Iди, милий, я зараз. Дай менi
хусточку - в мене немаК... Менi ще треба здати пакети комiсару. Ходiм.
Виходять.
VIII
Л у н д и ш е в (входить). Не догнав... побiгла, проклята баба... А
добра, здаКться, курка... велика - напевно, з моПх вiандоток. Сил нема, як
хочеться Псти. (СiдаК на лавку). Так i стоПть перед очима смажена жирна
курочка... золотава картопля... гранчаста склянка, рубiнове вино. Та невже
ж я нiколи не покуштую курки, курячого м'яса! (СхиляК голову на руки).
Входить Усачиха, тримаючи пiд хусткою загорнуту в газету вже смажену
курку.
У с а ч и х а. Ну ПП в болото - доберуться - клопоту не здихаКшся.
Краще вiддам. Скажу, що взяла засмажити - услужити, мовляв, Ольцi. Казали,
що сюди побiгла - на збори. А ось i кошолка ПП - до речi. (Iде до лавки).
Л у н д и ш е в (схоплюКться). Слава богу, - вона! Мадам, продайте менi
вашу курку.
У с а ч и х а (озираючись). Курку... яку курку?
Л у н д и ш е в. Та я ж бачу - у вас пiд хусткою, в паперi.
У с а ч и х а. I бистроокий же старий - i спить, а кури бачить.
(Нерiшуче). От iскушенiК... а ти знаКш, почому зараз курка?
Л у н д и ш е в. Ви купець - ви й кажiть.
У с а ч и х а. Давай п'ятдесят тисяч.
Л у н д и ш е в (з жахом). П'ятдесят тисяч за курку! За курку!
У с а ч и х а. Звiсно, за курку, а не за слона. Та ти подивись, яка це
курка - сало аж тече. Давай сорок тисяч.
Л у н д и ш е в. Сорок тисяч! I подумати, що колись я мав змогу
заплатити мiшок золота - двадцять тисяч за чарiвну паризьку курочку... А
тепер...
У с а ч и х а. Ну, чорт з тобою - давай тридцять тисяч.
Л у н д и ш е в. Послухайте - вiзьмiть цей перстень.
У с а ч и х а. Перстень? А вiн золотий?
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно ж! Вiн же з iзумрудом. За нього можна
купити три тисячi таких курок, як ця.
У с а ч и х а. Господи Iсусе! От i будь пiсля цього чесною! Ну, бог з
тобою, - бери. (ХапаК перстень i вiддаК курку).
Л у н д и ш е в (бере курку). Курка! Найдорожча курка мого життя...
(Виходить, притискуючи курку до грудей).
IX
У с а ч и х а (сама, милуючись каменем). Камiнь який чудовий!
Доведеться, мабуть, для Ольки знову десь здобути. Ой ненечко, - iдуть -
напевно, збори. (ТiкаК).
Входять кiлька залiзничникiв, серед них Черевко, секретар партосередку
та iншi, а також 3-4 жiнки- дружини залiзничникiв. Хмуро розсаджуються по
лавках.
Збори.
2-а ж i н к а. Хлiба немаК, а збори щодня. Свобода...
3-я ж i н к а. I не кажiть. Очi б моП не дивились.
2-а ж i н к а. Знову умовляти будуть.
3-я ж i н к а. Тьху!
С е к р е т а р о с е р е д к у. Тихше, товаришi! Сьогоднi в нас дуже
важливе питання. Одержано наказа.
2-а ж i н к а. Кожен день накази, а хлiба немаК.
1-й з а л i з н и ч н и к. Скажи краще, чому жалування припинили.
3-й з а л i з н и ч н и к. Правильно! Який такий порядок жалування не
видавати?
1-а ж i н к а. Значить, з голоду подихати! Курка двадцять тисяч.
Картопля п'ять тисяч. Дiти пухнуть.
Галас.
С е к р е т а р. Та тихше-бо, товаришi. Дайте сказати. Дiло серйозне.
Зарплатню припинили тимчасово, а хлiб цими днями буде. Завтра будемо
картоплю видавати.
2-а ж i н к а. I все брехня. НемаК в них картоплi - бреше.
С е к р е т а р. Тихше. Я бачу, товаришi, що у нас погiршилась
дисциплiна. Ми, товаришi, на посту. Залiзничники це все одно, як солдати,
- в наших руках зв'язок, транспорт. Ми повиннi життя не шкодувати за
пролетарську диктатуру, а що ми конкретно бачимо. Конкретно ми бачимо, що
машинiсти i кочегари кидають паровози, йдуть, конешно, на село, в город. А
хто ж поведе вiйськовi поПзди, товаришi? Ось i сьогоднi одержано наказа -
негайно видiлити двох машинiстiв для вiйськових поПздiв особливого
призначення.
1-й з а л i з н и ч н и к. А куди? До яких мКстов?
С е к р е т а р. Цього ми не знаКмо. Маршрут засекречений.
Галас. Увiходить Карфункель.
- Нема дурних! Хлiба нема, грошей нема, добре тобi дiло!
- I куди Пхати? Шию зламати. Нi маршруту, нi профiлiв, всi мiстки
потрощенi, станцiП погорiли.
- Та ще обстрiлюють з кожного лiсу. ЗнаКмо.
С е к р е т а р. Товаришi! Товаришi! Слухайте! Що ми бачимо конкретно?
Диктатура пролетарiату бореться за робiтничу владу. То невже в цей
момент...
ДвоК залiзничникiв демонстративно пiдводяться i йдуть до виходу.
- Самi працюйте.
К а р ф у н к е л ь. Ага, я говорiль. Революцiя буде програваль.
Ч е р е в к о (схоплюКться з мiсця). Товаришi! Товаришi! Опам'ятайтеся!
Ви ж робiтники - подивiться на вашi руки - вони зашкарубли, почорнiли вiд
нафти i сажi, вiд ключiв i домкратiв, вiд свердел i молоткiв, вiд гарячоП
пари. Хiба не для нас здобували волю пiтерськi московськi, тульськi
робiтники, хiба не вони прогнали Денiкiна, Юденича, Петлюру? То невже ж
тепер, пiсля всiх зусиль i жертв, ми продамо справу революцiП, справу
робочого класу? I коли щодня тисячi комунiстiв, тисячi робiтникiв кидають
фабрики, заводи, сiм'П i йдуть на фронт, щоб битись за нашу волю, - ми, ми
зупинимо Пх ешелони, випустимо пар з паровозiв? Я старий, двадцять два
роки не сходжу з паровоза, - то невже ж тепер, коли партiя кличе нас на
бiй, коли товариш Ленiн каже, що треба роздушити Врангеля, - я кину мiй
паровоз?
1-й з а л i з н и ч н и к. Звiсно, - ти ж партККць - зрiвняв.
Входить схвильована Оля i кидаКться до Черевка. Бере його за руку.
Ч е р е в к о (вiдхиляючи ПП руки). Так, я партККць, комунiст - вiрно,
товаришi, - а хiба ви не робiтники!
О л я. Андрiю Трохимовичу, Андрiю Трохимовичу! (Майже силомiць
вiдводить його набiк i щось йому тихо говорить).
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я говорiль. Життя поклало на ваги свою руку.
Ч е р е в к о (хитаючись, вертаКться на своК мiсце. Оля тихо плаче на
лавцi). Товаришi... зараз прийшла моя жiнка i каже, що мiй син... хлопчик
мiй вмираК... Якщо зараз не впорснути камфори - до ночi помре. То хiба ж
це зупинить мене, примусить зiйти з паровоза? Нi, товаришi, - я ще мiцнiше
натисну на важiль, бо й життя не потрiбне нi менi, нi моКму синовi, якщо
переможуть вороги революцiП.
Великий рух. Шум. ТроК залiзничникiв схоплюються з мiсця i пiдходять до
Черевка, простягаючи йому руки.
- Џдемо, Трохимич, Пдемо!
Ч е р е в к о (витираючи сльози, тисне Пм руки). Спасибi, товаришi,
спасибi, - не сумнiвався.
К а р ф у н к е л ь. Алле таузенд! Це люди з залiзним серцем.
Х
З шумом вбiгаК Таратута.
Т а р а т у т а (кричить ще з порога). Товаришу Черевко, мамаша, - де
ви? Дiстав камфору, рiж ПП душу вареником, - аж цiлих шiсть ампул!
О л я (скрикуКК). Боже мiй, Таратуто! Де? Де? (КидаКться до нього).
Т а р а т у т а. Получай, мамаша, получай, красуня, - та не реви,
камфору пiдмочиш.
О л я (рвучко цiлуК Таратуту, бере пакунок i вибiгаК).
Рух. Крики.
- Молодець, Таратуто! Ура! Живеш, Трохимич, живеш! ВидужаК тепер твiй
хлопчик!
Ще один залiзничник схоплюКться з мiсця.
- Чорт з вами! ПоПду i я!
Ч е р е в к о. Ну, Прокопич! От молодець!
Т а р а т у т а. Та куди Пхати? На фронт? Ех, поПду i я з вами,
товаришi, - вiзьмiть хоч кочегаром - я ж так само бiля машини пораюсь.
Вiзьмеш, товаришу Черевко?
Ч е р е в к о (радiсно тисне всiм руки). А чому не взяти? Тiльки ж ти
чув, товаришу, в мене маршрут секретний, куди Пдемо - не знаКмо, i коли
повернемось - невiдомо. А швидкiсть - скiльки машина витримаК.
Т а р а т у т а. Так цього ж тiльки менi i треба. Цього я тiльки й
хочу. Дуй, жени - а куди, i сам не знаКш. Тiльки б вiтер у вухах свистiв
та озиратись було не треба.
Ч е р е в к о. Ну, тодi все гаразд. Не знаю, як хлiб, а за вiтер ручуся
- буде. Спасибi тобi, друже, - повiк не забуду.
Всi пiдводяться, розходяться з гомоном.
XI
Увiходять Лiда i Юркевич.
Л i д а. Жаль менi тебе, Лесику, та нiчого не вдiКш. Треба Пхати.
Ю р к е в и ч. Як! Сьогоднi? Зараз?
Л i д а. Адже ти чув - пiде вiйськовий поПзд особливого призначення.
Мене призначають комiсаром. Та й доПду скорiше i легше... Не сердься,
Лесику, прощай.
Ю р к е в и ч. Знову... один... Знову розбита мрiя... Казка моКП
любовi.
Л i д а. Не муч мене, Лесю... Менi i без того тяжко. (ЦiлуК його в
лоб). Що робити... (ЗiтхаК). Не в час ти мене покохав, любий... Та й не
такоП тобi треба любовi...
Ю р к е в и ч. Так, ти не тихий вогник щастя, золота мрiя, до якоП,
наче дитина до свiчки, я тягнувся всi цi роки. Тiльки такий дурень, як я,
мiг вважати за тихе золото твоК блискуче пiр'я - полум'яна птице
революцiП... I як же боляче обпiкся я об цi палаючi крила. Ну, що ж -
прощай... (ОдвертаКться). Лети в своП пожежi, невловима жар-птице.
Входять комiсар вiйськового поПзда.
К о м i с а р. Значить, ви Пдете, товаришу?
Ч е р е в к о. Я готовий.
К о м i с а р. Ви ж знаКте, - поПзд особливого призначення.
Ч е р е в к о. Знаю.
К о м i с а р. Маршрут засекречений.
Ч е р е в к о. Зрозумiло.
К о м i с а р. Швидкiсть найвища.
Ч е р е в к о. Гаразд.
Т а р а т у т а. Красота!
К о м i с а р. Змiни, зрозумiло, нема. Коли ви повернетесь - не знаю.
Стан колiй невiдомий.
Ч е р е в к о. Зате - мета, товаришу комiсар, вiдома. Соцiалiзм.
К о м i с а р. Правильно. I за цю мету - всi нашi сили, весь наш час.
Шкода тiльки (дивиться на годинник), що часу в нас мало.
Ч е р е в к о. Нiчого, - примусимо i час нам служити.
Т а р а т у т а (в захватi). Цей примусить, товаришу комiсар, - будьте
певнi. Вiн же майстер. Майстер часу. А я пiдмайстерок.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Тiльки я Ксть майстер часу.
К о м i с а р. Значить, в путь. (Тисне Черевковi руку).
Ч е р е в к о. За справу робочого класу.
Л i д а. Прощай, Лесику. (ЦiлуК Юркевича).
Т а р а т у т а. Прощай, браток, не сумуй. Вхопимо час за хвiст та й
додому. Ех, i помчимо ж тепер, бережись усе на свiтi.
Всi виходять, крiм Юркевича, що сiдаК за стiл, похиливши голову на
руки. Свисток. Гудок. ПоПзд вiдходить.
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
1929 рiк. Та сама станцiя, але тепер ПП не пiзнати. СтароП, знайомоП
нам одноповерховоП будiвлi вже немаК. Вiд неП лишилася сама лише бокова
стiна, якоП не встигли розiбрати i за якою вирiс високий корпус нового
вокзалу. Вiн уже готовий, але закритий поки що риштованням, i тiльки
нагорi видно частину фасаду з великим станцiйним годинником. Саме його i
закiнчують зараз установляти майстер та його помiчник, що пiднялися по
сходах на риштовання.
Але будiвля ще не закiнчена. I хоч усi вiльнi стiни оздобленi
гiрляндами та червоними полотнищами гасел, хоч скрiзь заметено i чисто,
але стоять ще бочки з цементом, не прибранi ще драбини, вiдра, вапнярки. А
на святкових полотнищах горять золотi написи:
"1929 рiк. Привiт мужньому бiйцевi за соцiалiзм машинiстовi Черевковi,
делегатовi V Всесоюзного з'Пзду Рад!", "Хай живе п'ятирiчка
соцiалiстичного будiвництва!"
I
Гучний удар станцiйного дзвона вiдкриваК цю сцену. I зараз же
починаКться метушня. Квапливо пробiгають кiлька спiзнiлих робiтникiв,
тягнучи лопати, вiдра, мотки дроту. Спiшно проходять начальник станцiП,
назустрiч якому йде, застiбаючись на ходу, секретар осередку. I вiдразу ж
з усiх бокiв починають сходиться й збiгатися залiзничники; серед них
знайомi нам Василь Iванович, Iван Терентiйович та iншi, а також музики
залiзничного оркестру.
С е к р е т а р (на ходу). Скорiше, товаришi, скорiше! Оповiстка! Через
двадцять хвилин поПзд.
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i П. А де зустрiчаКмо?
С е к р е т а р. Та я ж казав - на перонi. А що ж Василь Iванович? То
куди ж це вiн пропав? Вiн же промову мусить говорити.
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i П. Та осьдечки вiн, не роби панiки, Петре
Михайловичу.
С е к р е т а р. Еге, добре тобi - панiки. А чого ж це бочок оцих не
забрали? Я ж вам ще вчора казав.
Вбiга капельмейстер чех Куриця.
К у р и ц я. А де ж тромбон? Де цей лайдак - знову на базар побiг?
С е к р е т а р (до робiтникiв на риштованнi). Чи ви бачили? Досi з
годинником возяться. Та що це ви мене зарiзати хочете, чи що? Я ж тебе
просив, Рабинович!
М а й с т е р з р и ш т о в а н н я. Та не хвилюйтесь, Петре
Михайловичу, - все готово. Зате ж годинник буде - красота! Такого
годинника навiть у Жмеринцi немаК. Не годинник, а музика!
С е к р е т а р. Так, музика - добре, що згадав. Дивись же, товаришу
Куриця, не пiдкачай. Як тiльки пiдiйде поПзд - дуй, щоб, значить,
конкретно i одноголосно, без жодних там воздержавшихся. А то в тебе,
наприклад, на Перше травня, баси - гу-гу-гу! а самоП музики й немаК. I
виходить вiдрив од мас i вiдсутнiсть керiвництва.
К у р и ц я (похмуро). Я своК дiло знаю. А коли корнет-а-пiстон
заткнувся...
К о р н е т. У мене пауза була. Я не винен, що невiрно вони пишуть.
С е к р е т а р. Я ж кажу - ноти К, а музики немаК. Дивись, товаришу
Куриця, не пiдкачай!
К у р и ц я. Добре, я своК дiло знаю. А де ж тромбон?
Раптом невiдомо звiдки чути куряче сокотiння - ко-ко-ко-ко-ко!
С е к р е т а р (здивовано). Що таке? Це де курка?
К у р и ц я (розлючено). Що Кст то за глумування, хто то дражнiлься?
С е к р е т а р. Та нiчого подiбного, товаришу Куриця, це вам здалося.
К у р и ц я. Як здалося, - я сам чув.
II
К у р и ц я. А де тромбон? Де цей лайдак? Завжди спiзнюКться. Певно, на
базар побiг.
Знов чути вже енергiйне куряче кудкудакання - куд-куд-кудак-куд-кудак!
Загальне здивування, потiм регiт.
С е к р е т а р. Що за неподобство! Де це курка? Товаришу Куриця,
вживiть же заходiв! Скандал!
К у р и ц я (розлючено). Я не дозволю подiбнi насмiшки! Хто приносиль
курка?
- Та нiчого подiбного, товаришу Куриця, це не ми.
Кудкудакання пiдсилюКться. ВбiгаК захеканий ще один музикант - тромбон.
КидаКться до канапи i дiстаК з-пiд неП кошик.
Т р о м б о н. Звиняюсь, товаришу Куриця, - це моя. Сьогоднi, знаКте,
недiля, великий базар, то я по дорозi купив, дешево - за два карбованцi.
Та тихше-бо ти, дур-ко! Кш!
К у р и ц я. Зараз же забирайся геть, негiднику! От i працюй з таким
народом. А ще тромбон! Тьфу!
Т р о м б о н. Я миттю. Вiддам жiнцi i назад. (Бiжить),
Регiт.
С е к р е т а р. Я тобi казав - вiдсутнiсть керiвництва. У тебе,
товаришу Куриця, не керiвництво, а курiвництво.
III
Входить Юркевич. Вiн постарiв, йому 42 роки, в чорних ще кучерях
прозирають срiбнi нитки. Але вигляд у нього чудовий - елегантне пальто i
капелюх, обличчя випещене i самовпевнене, в руках шикарний чемодан.
ОзираКться, пiдходить до секретаря.
Ю р к е в и ч. Добридень, товаришу! Дозвольте спитати, кого це тут
проводжають? Або, може, зустрiчають?
С е к р е т а р. ЗустрiчаКмо, товаришу, зустрiчаКмо! Нашого робiтника,
машинiста. Вiн, знаКте, делегатом на Всесоюзному з'Пздi Рад, i взагалi.
Перший ударник. Тепер ось орден одержав. У газетах навiть писали. Машинiст
Черевко.
Ю р к е в и ч. Черевко? Андрiй?.. Андрiй Трохимо-вич? Та що ви! То вiн
ще живий, здоровий?
С е к р е т а р. А ви його знаКте? Конкретно?
Ю р к е в и ч. Ну, аякже! Я ж тут багато рокiв прожив, у вашому мiстi.
А скiльки пережив... (зiтхаК) на оцiй самiй станцiП. (ОзираКться). Тiльки
де ж це вона? Новi стiни, годинник, скрiзь риштовання, все зовсiм iнше...
С е к р е т а р. Новий вокзал, товаришу, будуКмо - справжнiй, як слiд -
незабаром вiдкриКмо.
Ю р к е в и ч. Так, не пiзнати... (ОзираКться). I подумати, що колись
тут... Так, давно це було - з того часу я тут рокiв вiсiм не був.
С е к р е т а р. Скажiть! А хто ви, пробачте будете?
Ю р к е в и ч. Я? Я Юркевич, письменник, - може, чули?
С е к р е т а р. Авжеж! Читали, читали вашi твори, дуже приКмно...
Кiлька чоловiк вносять довгастий, труноподiбний ящик. Слiдом iде
iноземного вигляду громадянин у котелку.
С е к р е т а р (наштовхуКться на носильникiв). Це що! Куди це ви!
Назад! З глузду з'Пхали? Знайшли час труни тягати.
С л у ж б о в е ц ь. Адже ж на поПзд.
С е к р е т а р. На поПзд? То чого преш цим ходом? Шляпа! Повертай
назад!
Ящик виносять назад.
Ю р к е в и ч. Що це? Вмер хто, чи що?
С е к р е т а р. От йолопи! Знайшли час. Це в нас тут проживав один
помiщик, колишнiй, знаКте, граф. Курiвник.
Ю р к е в и ч. Лундишев? Та що ви? Так це вiн умер?.. От зустрiч!..
С е к р е т а р. Вiн ще 1925 року вмер, а це його брат з Парижа, чи що,
виклопотав, щоб забрати туди - за кордон. Нехай везе - нам цього добра не
жаль.
Ю р к е в и ч. Так вiн умер... Кумедний був старий. Так i не дiждався
своКП принцеси Буль-Буль ель Газар...
С е к р е т а р. Пробачте, про що це ви?
Ю р к е в и ч. Нi, це я так. А скажiть... ви не знали часом однiКП...
товаришки... ЗванцевоП... Лiди ЗванцевоП?
С е к р е т а р. ЗванцевоП? Лiди? Ну, аякже! Бойова була жiнка - другоП
такоП не буде. На всiх фронтах билася - i проти Денiкiна, i проти
Врангеля, i в Середнiй АзiП. Щоб Лiди ЗванцевоП та не знати! Вибачте,
здаКться, знову оповiстка. Iване Терентiйовичу, пiди довiдайся, в чому
справа.
Ю р к е в и ч (хвилюКться). Бойова була... Значить, ПП немаК. Вмерла.
Бiдна Лiда! Послухайте, ви не скiнчили про Лiду Званцеву...
С е к р е т а р. Так, бойова була... поранена була тяжко - на Перекопi.
Насилу врятували.
Ю р к е в и ч (хапаК його за руку). Врятували? Значить, вона жива? Ви
ПП потiм бачили?
С е к р е т а р (не поспiшаючи, закурюК цигарку). Це кого, Лiду?
Званцеву? Та вона ж i тепер тут.
Ю р к е в и ч. Як? Лiда тут! Та кажiть-бо!
С е к р е т а р. Ну, аякже - директор курячого радгоспу - за мiстом -
ось у садибi цього самого графа, в його маКтку. У нього ж майже усе
обладнання збереглося - цiле, знаКте, куряче мiсто - красота!
Ю р к е в и ч. Чудеса! Лiда розводить курей... Але як ПП побачити?
С е к р е т а р. Та вона щодня тут буваК. ЗдаКться, i сьогоднi буде.
Ну, вибачте, менi треба. (До залiзничникiв). Ну, товаришi, пора. Ходiм на
перон. Зараз поПзд.
К у р и ц я. На мiсця! Увага! Губи на мундштук, пальцi на клапани!
Кроком руш!
Усi виходять на перон.
Ю р к е в и ч. Та ось де чекала ПП доля пiсля всiх ПП бур! У курнику
графа Лундишева. Неначе вона й справдi золота курочка ель Газар, про яку
стiльки мрiяв i не дiждався старий... А я?
IV
Входить Карфункель. Його теж не пiзнати. Шикарне пальто, капелюх,
новенький чемодан.
Ю р к е в и ч. Як, це ви? Гер Фар... Фур... пробачте - Карфункель! Ви
все ще тут?
К а р ф у н к е л ь. А, гер Юркевич! Так, я тут, але сьогоднi я Пду. Я
ж казав вам, що Пду додому i пiслязавтра буду в Гейдельберг. Рiвно через
пiвгодини я Пду. (Вiн виймаК чудового золотого годинника). Мiй годинник
знову йде. Я знову його заводиль, мiй годинник, годинник мого життя. Дi ур
мейнес лебенс, тринадцятого числа в шiсть двадцять я буду в Гейдельберг.
Бачте, я казаль правду - iх гатте рехт.
Ю р к е в и ч (смiКться). Так, але якого року? Ви казали менi це в
тисяча дев'ятсот дев'ятнадцятому роцi, а тепер тисяча дев'ятсот двадцять
дев'ятий. Маленька рiзниця - на десять рокiв.
К а р ф у н к е л ь. Десять рокiв, десять рокiв! Зальбадерей! Вi все ж
таки забуваль мiй лекцiй. Вi забуваль, що десять рокiв i пiвгодини часом
бувають рiвнi на справжнiй годинник часу. Десять рокiв. Я викреслюваль Пх
з мiй рахунок, цi десять рокiв вашоП революцiП. У мене мiй рахунок, мiй
час - i я вiрю лише моКму годинику.
Ю р к е в и ч. Ви занадто щедрi, майн гер, дивiться - не помилiться в
рахунку. Проте що ж ви робили цi десять рокiв? Чому не Пхали ранiше
додому?
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Яка дурниця! Я не лiчиль. Для мене це
були тi пiвгодини, на якi спiзнився мiй поПзд. (ДiстаК з кишенi пачку
листiв i телеграм). Все гаразд. Час знову служить менi, як ранiш. Я знову
- майстер часу.
Ю р к е в и ч. Так, але ж вашi справи йшли, як видно, непогано. Хтось
менi казав, що ви були десь головним iнженером, мали свiй автомобiль i
таке iнше. Чому ж ви тодi не поПхали додому?
К а р ф у н к е л ь. Чому? Чому?.. Я мусиль чекати.
Ю р к е в и ч. Де? На станцiП?
К а р ф у н к е л ь (нiяково). Нi... в iншому... в iншому мiсцi.
Ю р к е в и ч. А! Розумiю. В такому - з гратами. I довго ви... сидiли?
К а р ф у н к е л ь. Я ж казав вам, що я не лiчиль цих дурних рокiв.
(ОдвертаКться невдоволений). Це все проходиль, i сьогоднi я Пду. Я Пду в
Гейдельберг, де збудую нарештi мiй генiальний годинник. О! Великий
дзигармайстер Тобiас Рамiнгер чекаК моПх рисункiв, i пiслязавтра ми
почнемо роботу. I тодi - i тодi свiт пiзнаК, що таке час. Люди пiзнають,
чому пiвгодини тривають часом довше, нiж десять рокiв, i чому десять рокiв
старого такi не схожi на десять рокiв юнака. Але ми це змiнимо. Ми
пiдкоримо час дужчим i розумним - ми, майстри часу, що будемо панувати на
землi. I тодi свiт уславить мене - першого майстра часу - Тобiаса
Карфункеля. Прощайте, майн гер, назавжди.
Ю р к е в и ч. Дивiться, не довелося б повернутись.
V
Вiдчиняються дверi, i двоК робiтникiв вносять величезний ящик, весь
облiплений ярликами з закордонними написами. Слiдом за ними входить Лiда.
Тепер Пй 36 рокiв. Вона не те що постарiла, але змарнiла, риси обличчя
пом'якшали, легка тiнь мудростi й суму лягаК часом навколо ПП губ.
Р о б i т н и к и. Њсть, товаришу директор, - в цiлостi. (Ставлять на
пiдлогу). Важкий, диявол!
Л i д а. Добре, добре. Iдiть же приготуйте грузовик.
Ю р к е в и ч (кидаКться до Лiди). Лiдо!
Вона озираКться, не розумiючи, потiм скрикуК i пiдходить до нього. Вiн
бере ПП обидвi руки i веде на авансцену. I так стоять вони, побравшись за
руки, дивлячись мовчки одне на одного. Далека музика.
Ю р к е в и ч. Лiдо!.. Яка зустрiч! Лiдо! Невже це знову ти!.. Знову
ти, на оцiй самiй станцiП, де ми стiльки пережили, стiльки зазнали i муки,
i щастя... Коли це було - вчора? Чи десять рокiв тому?
Л i д а (усмiхаючись). А ти все такий же - по-давньому ворогуКш проти
часу?
Ю р к е в и ч. О, нi, я тiльки намагаюся зрозумiти його капризи... Як
майстер Карфункель. Ну, то розкажи ж, розкажи про себе, моя дорога.
(ОзираКться на ящик).
Л i д а. ДивуКшся? Це, мiй друже, iнкубатор, виводити курчат. Поки що
виписали з-за кордону, а тепер придивимося, навчимося - i самi такий же
зробимо. Так ти ж не знаКш: я тепер директор пташиного радгоспу.
Ю р к е в и ч. Так, так, я вже чув.
Л i д а. Цей для нас малий. Нам потрiбно принаймнi на тридцять тисяч
яКць, а цей всього лише на три тисячi шiстсот. Адже ж господарство, в нас
росте. Ти знаКш - курку чекаК велике майбутнК. Вона повинна нагодувати - i
як ще нагодувати! - наших трудящих. Пташине господарство найвигiднiше,
найскорiше щодо результатiв.
Ю р к е в ич. Ти, як Генрiх IV, мрiКш про курку в супi у кожнiй хатi.
Л i д а. Що там твiй -Генрiх! Нiякому Генрiховi й не снилося, що може
дати лише один такий радгосп, як наш. Џдьмо до нас - я тобi покажу наше
господарство. Нашi iнкубатори, палiсадники, де гуляють кури, пташники, де
вони зимують, "брудергауз" - пансiон для молодих курчат. Кожна майже курка
несе в нас по сто п'ятдесят, по двiстi яКць на рiк. Ось i порахуй -
скiльки м'яса i скiльки яКць. Дев'ять пудiв курячого м'яса i пiвпуда яКць
на рiк вiд однiКП лише курки! А в нас Пх п'ятнадцять тисяч штук - i все
племiннi. Значить, на рiк сто тридцять п'ять тисяч пудiв самого лише
м'яса. Але ж це тiльки початок. Через два-три роки ми дамо пiвмiльйона,
мiльйон пудiв м'яса!
Ю р к е в и ч. Мила Лiдо! Ти все така ж палка - i на вiйнi, i в мирний
час.
Л i д а (сумно посмiхаКться). СмiКшся... Так, колись воювала, весь
Сибiр, Забайкалля конем проПхала, з Врангелем билася, з Колчаком,
японцями. А тепер - куряча мама, квочка, курчат виводжу. (ОдвертаКться).
Ю р к е в и ч. Та що ти, люба! Хiба я хотiв тебе образити.
Л i д а (зiтхнувши). Нiчого. Ну, а ти як? Та я знаю, читала - став
вiдомим письменником. Чула про твоП успiхи. Про тебе говорять, пишуть...
Ю р к е в и ч. I лають при цьому чимало.
Л i д а. Вартий, мабуть, коли лають... Не збивайся з дороги... Так,
рiзнi в нас вийшли шляхи.
Ю р к е в и ч (лагiдно). Ти сама свiй вибрала, Лiдо...
Л i д а (знову повеселiвши). Так, а де ж ця моя красуня? Я й забула
зовсiм про неП. Товаришу Таратуто, агов!
Ю р к е в и ч (здивовано). Як, Таратута? Та хiба вiн тут?
Л i д а. Ну, аякже! Вiн у нас i завгосп, i завтранспорту, i оператор по
виводженню курчат.
Ю р к е в и ч. Таратута виводить курчат! Таратута - гроза всiх курей,
куряча смерть, а тепер... Чудеса! Курчат виводить.
Л i д а. Та ще як виводить! За кожним немов нянька ходить.
Ю р к е в и ч. I не давить?
VI
ЦiКП хвилини входить Таратута. Як i колись, веселий i шумний. В руках у
нього середнiх розмiрiв ящик, теж з закордонними налiпками.
Л i д а. Ну, що? Ну, що? Як вона, Таратуто? ДоПхала добре, наша
принцеса?
Т а р а т у т а (весело). Живiсiнька! Живенька бувша принцеса,
нетрудовий елемент. БалакаК. Ми з неП швиденько пролетарку й ударницю
зро... (ПомiчаК Юркевича). Га! Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше
благородiК! Ха-ха-ха! Яким вiтром! Чудеса - i все на свiтi!
Ю р к е в и ч. Таратуто! Друже мiй любий! (Цiлуються i довго тиснуть
один одному руки). Та невже ж ти споважнiв i на землю сiв?
Т а р а т у т а. Ох, сiв, товаришу Юркевич, та ще як сiв - прямо на
курячi яйця. Часи тепер, брат, не тi - i все на свiтi.
Ю р к е в и ч. Але ж ти перемiг час, Таратуто.
Т а р а т у т а. Де його перемогти! В нього, браток, своП закони - ач
куди привiв - соцiалiзм будуКмо.
Ю р к е в и ч. Ну то й добре. Адже ж ти сам за нього свого часу бився -
мчав йому назустрiч i по шляхах, i без шляхiв.
Т а р а т у т а (у захватi). А якi ж часи були, товаришу Юркевич, якi
часи! Ех! Пам'ятаКш, товаришу директор, нашу молодiсть? Як скакали, не
жалiючи голови, без дорiг, через степ, через час, через усе на свiтi.
Тiльки вiтер у вухах свистiв та роки мигтiли. Ех, навiть згадати - так дух
забиваК!
Л i д а. Так... Неповторнi були роки... легенда... казка...
Ю р к е в и ч. Та не весь же вiк мчати, Таратуто, треба ж колись i
приПхати. Для того й революцiю робимо, щоб потiм будувати. А то виходить
Бернштейнiвська теорiя - рух, мовляв, усе, а мета - нiщо. Тiльки б,
мовляв, Пхати.
Т а р а т у т а (зiхтаК). Так-то воно так, товаришу Юркевич, а все-таки
як подумати... Чим я був i до чого дiйшов. Ех! Мчав через поля i гори,
скiльки курей передушив на своКму вiку, а тепер сам квочкою став. Курчат
виводжу в iнкубаторi. На яйцях сиджу, як курка.
Ю р к е в и ч. Це тобi вiдплата, Таратуто, за курячi душi.
Л i д а (смiКться). Та годi тобi, Таратуто, пора. Покажи менi краще
нашу принцесу.
Ю р к е в й ч. Та яку принцесу? Боже мiй, невже?
Т а р а т у т а. Бувшу, товаришу директор. Зводьте. (ЗнiмаК передню
стiну з ящика i ставить його на стiл). Ех, щастя твоК, ципочко, що не
попалася ти менi десять рокiв тому. Лежала б ти догори нiжками - i ваших
нет.
Л i д а (смiКться). А яка ж красуня - дивись, дивись, Лесю! Дивись, яка
розкiш!
Ю р к е в и ч. Курка!
Л i д а. Ну, звичайно ж, курка. Це наша принцеса Буль-Буль ель Газар, -
пам'ятаКш?
Ю р к е в и ч. Та що ти!
Л i д а. Пам'ятаКш, як ти промiняв мене колись на курку, ну, а тепер...
Ю р к е в и ч. А тепер ти вiдплатила менi тим самим.
Л i д а. Та вже розумiй як хочеш. Мила! Подивись, яке в неП пiр'ячко,
якi груди, голiвка. Як золото горить!
Ю р к е в и ч. Та невже ж це й справдi та сама Буль-Буль ель Газар, про
яку стiльки рокiв мрiяв наш приятель граф!
Т а р а т у т а. Бувший, товаришу Юркевич.
Л i д а. Ну, аякже! На чому iншому, а на курях вiн розумiвся добре. Я
таки дiстала ПП з Парижа - знайшла. О, вона не дешево нам коштувала,
мабуть, не дешевше, нiж хотiли за неП колись з твого графа - зрозумiло, на
радянськi грошi.
Т а р а т у т а. З бувшого, товаришу директор.
Л i д а. Що з "бувшого", Таратуто?
Т а р а т у т а. З бувшого, кажу, графа.
Ю р к е в и ч. Та вже вiн тепер i справдi "бувший", Таратуто, - вмер. I
як дивно... За десять хвилин перед цим несли його труну в вагон, i, може,
в цей самий час вносили сюди ящик з його курочкою, з його улюбленою мрiКю.
Ось коли дiждався вiн своКП принцеси.
Т а р а т у т а. Так це його тягли? Чудеса!
Ю р к е в и ч. I ось знову курка! Хвалити бога, цього разу не на моПй
дорозi. А подумати - скiльки разiв влiтала вона, сокочучи, в моК життя!
Ну, що ж, ти задоволена тепер з своКП курочки, Лiдо?
Л i д а. Ще б пак! Вона буде в нас родоначальницею новоП породи. ЗнаКш
ти, скiльки яКчок несе вона на рiк? 300 яКчок - мало не щодня по яКчку.
Ось i порахуй. Вона сама нагодуК через десять рокiв своПм потомством цiлу
республiку. Радiсть моя! Красуня моя золотава!
Т а р а т у т а. ЧуКш соцiальне замовлення, бувша принцесо? Тож-бо! У
нас, брат, дайош зустрiчний. Це тобi не Париж. Старайся.
Л i д а. I знаКш, коли я дивлюся на цю курочку, я починаю розумiти, що
таке час. Час - це те, що ми захочемо з ним зробити, що ми зумiКмо в нього
вкласти. Коли твiй граф...
Ю р к е в и ч. Та який вiн мiй?
Л i д а. Ну, все одно. Твiй граф десятки рокiв розводив кури i мав з
них дурну втiху тiльки для себе самого. I коли б вiн навiть здобув собi цю
курочку, цю принцесу Буль-Буль ель Газар, - вiн милувався б нею сам, мов
якоюсь золотою мрiКю. I марно проходив би час, i даремно несла б вона своП
золотi яКчка - ця мудра курочка часу: вони б нiкого не радували, нiкому б
не дали життя. А ти знаКш, яКчко - це ж час, запечатана потенцiя часу.
Ю р к е в и ч. Ти стала фiлософом, Лiдо.
Л i д а. Так, так... смiйся. А в нас кожне яКчко, що знесе за один
тiльки день ця курочка, розгорне нам потiм мiсяцi, роки енергiП.
Ю р к е в и ч. Ого! Рiк за день - якi в тебе масштаби, Лiдо.
Л i д а. Це масштаби мiльйонiв, що пiдкорили собi час, Лесю.
Т а р а т у т а. Ну, то я пiшов. (Бере клiтку i йде до виходу). Ходiм,
моя курочко, дивися ж, - наробиш нам часу, щоб стало надовго. (Виходить).
Л i д а. Неси, ми зараз теж поП... (Вона спиняКться на пiвсловi).
VII
ЦiКП ж хвилини вбiгаК маленька дiвчинка, рокiв восьми, i бiжить до
Юркевича.
Д i в ч и н к а. Таточку, тату! Ти тут? А ми з мамою тебе скрiзь
шукаКмо. Мама тут, у садочку.
Л i д а (вражена). Ти... жонатий?.. У тебе дiвчинка?
Юркевич мовчить, похиливши голову. Велика пауза.
Ю р к е в и ч. Я зараз... повернуся. Почекай тут, Нiночко. Я зараз...
посидь тут з тьотею.
Швидко виходить.
Л i д а (проводить рукою по чолу). Жонатий... Вже багато рокiв.
Пауза. Чути далеку музику.
Л i д а (притягаК до себе дiвчинку). Його дiвчинка... Скiльки тобi
рокiв, дитя?
Д i в ч и н к а. Вiсiм рокiв.
Л i д а. Вiсiм рокiв... Вiсiм рокiв... Дев'ять рокiв щастя! Дев'ять
рокiв тому я була молода i любима... Дев'ять рокiв!.. Неначе це було
вчора. Дев'ять рокiв, якi я вiддала революцiП... Замiсть них... замiсть
них я могла мати таку ось дiвчинку. (ПритягаК до себе i цiлуК дiвчинку).
Ось таке своК дитя.
VIII
Входить Таратута, шумно уриваючи лiризм цiКП сцени.
Т а р а т у т а. Готово, товаришу директор. ПоПхали. Все гаразд, кругом
шiстнадцять - i все на свi... (Дивиться уважно на Лiду). Та що з тобою,
товаришу директор, неначебто в тебе фари спiтнiли, пiдмокли? Ага!.. Ось
воно що... Згадала минуле, жалiКш, що в тебе такоП дiвчинки немаК. Ну, так
це, брат, пусте дiло!
Л i д а (витираК очi). Нiчого, Таратуто, вже пройшло.
Т а р а т у т а. Та й де б ти знайшла таку дiвчинку? Товариш Юркевич -
хороший хлопець, душа-чоловiк, але, правду кажучи, не наш. Одне слово -
гнила iнтелiгенцiя. I добре ти, значить, зробила, що тодi його кинула.
Тепер i сама бачиш.
Л i д а. Правда, Таратуто, правда! Час - великий суддя, вiн кожному
присудить по заслугах, кожному вкаже його мiсце. МоК мiсце тут, а його...
Ну, прощай, дитя. (Ще раз цiлуК дiвчинку).
IX
ЦiКП хвилини чути жiночий голос, що кличе дiвчинку: "Нiночко, Нiно! Де
ти?"
I зараз же входить Софiя Петрiвна, ПП подоба стала ще характернiшою, i
доводиться признатись, Софiя Петрiвна чимало-таки допомагаК природi, щоб
затримати свою молодiсть, яка вже минаК.
С о ф i я П е т р i в н а. Ти знову не слухаКш, негiдне дiвчисько! Мама
хвилюКться, турбуКться, а вона - вредна дитина... Де тато?
Входить Юркевич.
Нарештi! Де ви пропадали? Я вас двi години шукаю по цiлому вокзалу.
Ю р к е в и ч. Та я ж весь час тут, тiльки цигарок зайшов купити.
С о ф i я П е т р i в н а. Ви хочете, щоб ми спiзнилися через вашi
дурнi цигарки? Що за кара божа з таким чоловiком!
Ю р к е в и ч. Та що ти, моя дорога, - поПзд через сорок хвилин.
С о ф i я П е т р i в н а. Вам би тiльки сперечатися. Ходiм!
Ю р к е в и ч. Зараз. (Пiдходить до Лiди). Ну, до побачення. (Бере ПП
руку).
С о ф i я П е т р i в н а. Олексiю Степановичу, я йду!
Ю р к е в и ч (зiтхаК). Прощай, Лiдо!
Виходить за СофiКю Петрiвною i дочкою.
Т а р а т у т а. Бачила? Ось куди йшла його дорога... Ех!..
Х
На перонi рух. Дзвiн. Чути далекий, невпинно наростаючий гудок
паровоза. I зразу ж вибухаК урочистий марш, яким зустрiчають поПзд.
Ще хвилина - i вiн влiтаК на перон.
Входять Черевко, Оля, секретар i всi попереднi, крiм оркестру, який
залишився пiд вiкном. Привiтання, вигуки, Лiда i Таратута пiдходять до
Черевка i тиснуть йому руки. Секретар говорить своК привiтання, але музика
заглушаК його слова.
С е к р е т а р (махаК у вiкно на оркестр). Та тихше-бо ви, чорти, -
нiчого не чути!
Музика замовкаК.
С е к р е т а р. У нас, товаришi, мало часу, i я скажу тiльки головне.
Адже Андрiй Трохимович знову Пде, Пде далi - на Днiпробуд, на iншi
новобудови. А Пде вiн, товаришi, тому, що путь його не скiнчилася i поПзд
його йде все вперед i вперед. А почалася ця путь ще дев'ять рокiв тому - в
тисяча дев'ятсот двадцятому роцi, коли мчав Черевко на своКму паровозi на
фронт, ведучи в бiй червонi ешелони. Не знав вiн тодi нi колiП, нi
станцiй, не знав конкретно i коли повернеться додому. Тiльки знав i вiрив,
що колiя ця правильна, що приведе вона, товаришi, до соцiалiзму. Не лiчив
вiн тодi i часу - а примусив його служити революцiП. I за тижнi, за мiсяцi
на розбитому паровозi перегнав вiн тодi роки - бо тiльки за роки можна
було зробити те, що зробили тодi за тижнi Черевко i червонi бiйцi на
фронтi. Бо вони загнуздали час, товаришi, - всi цi майстри заводiв,
паровозiв, шахт. Вони стали майстрами часу, товаришi! Тепер Пх поПзд рушаК
далi. Вiн Пде, товаришi, з Всесоюзного з'Пзду Рад, де ухвалили п'ятирiчку
соцiалiстичного будiвництва, за яке десять рокiв тому билися i вмирали
нашi робiтники i селяни - майстри великого Жовтня. То хай живе наш кращий
борець i майстер Черевко, що беззмiнним машинiстом провiв свiй поПзд з
полум'яних днiв Жовтня i веде його все далi i далi по шляхах i станцiях
великоП будови - до соцiалiзму!
Привiтання. Музика.
Входить хмурий, пригнiчений Карфункель, бгаючи в руцi телеграму i лист.
Ч е р е в к о. Спасибi, товаришi, спасибi. Так, майстри, кажеш, часу?
Велике це слово сказав ти зараз, Петре Михайловичу!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Знову Пхнiй час. Все пропало! Фабрика
закрита, Рамiнгер поПхав у Росiю. Вони, а не я, майстри часу.
Ч е р е в к о. Майстри часу... хм. I справдi - навiть не вiриш собi,
коли згадуКш тепер, скiльки наробили ми тодi дiлов за короткий час, коли
воювали проти бiлих! Але загнуздавши тодi час, ми його не випустимо,
товаришi, i тепер. I коли на з'Пздi нам показали величезну карту Союзу, на
якiй свiтлими крапками засяяли всi тi заводи, що ми повиннi збудувати за
п'ятирiчку, - прямо скажу, товаришi, в багатьох перехопило дух. Бо велика
ж, величезна, прямо скажу, робота та. Але ми... ми, товаришi, знаКмо. Ми
знаКмо, що збудуКмо всi цi фабрики, заводи, електричнi станцiП саме за
п'ять рокiв, а може й скорiше - за чотири роки. Бо час, товаришi, ми
перемогли ще тодi, на фронтi, коли билися i вмирали за Жовтень. I якщо
тодi зумiли за рiк здобути те, на що потрiбно десять рокiв, то зумiКмо й
тепер за чотири роки збудувати фундамент соцiалiзму. I збудуКмо, товаришi,
збудуКмо, бо знаКмо нашу мету i вiримо нашiй партiП, яка нас до цiКП мети
веде!
Привiтання. Музика.
К а р ф у н к е л ь. Алле таузенд! Я десять рокiв не мiг зсунутися з
мiсця, а вони за чотири роки хочуть перебудувати свiт.
С е к р е т а р. Повертайся скорiше, Трохимовичу! Незабаром ось станцiю
закiнчимо - а годинник i зараз уже готовий. Бачиш? Краса?
Ч е р е в к о (усмiхаКться). Так i треба, товаришi, - годинник на
будiвництвi перше дiло. Вiн же хазяПн - око п'ятирiчки. В нього тепер свiй
рахунок - соцiалiстичний.
Л i д а (пiдходить до Черевка i бере його руки). Так, так, адже ж ти
знаКш, ти чув там на з'Пздi, Трохимовичу, як лiчать час мiльйони. Скажи ж,
де поклали першу зарубку, де наша перша мить, Черевко?
Ч е р е в к о. П'ятирiчка, товаришко Званцева, п'ятирiчка!
К а р ф у н к е л ь. П'ятирiчка! Зальбадерей! Вони знову хочуть украсти
мiй час, як украли вже десять рокiв мого життя, як украли мого майстра,
великого дзигармайстра Гейдельберга.
Л i д а. А далi? А далi?
Ч е р е в к о. А далi? Ще п'ятирiчка... Якби ти бачила, яка це
широчiнь, яка це лiчба! Дух забиваК!
К а р ф у н к е л ь. Џх лiчба, знову Пх лiчба. За що ж тодi я, за що я
вiддав моП десять рокiв!
Л i д а. Так, це наша лiчба, це нашi зарубки, якi ми робимо на годинику
iсторiП. I вiд цих зарубок, вiд цих блискучих моментiв змiнюКться обличчя
землi. Ми вже робили такi зарубки, Трохимовичу. Ми робили Пх там, на
фронтах, коли п'ять рокiв здавалися нам як коротка мить - а коштували ста
рокiв, бо потрясли i змiнили весь свiт.
К а р ф у н к е л ь. Вона прочитала моП думки. (КидаКться до Лiди). А,
це ти вкрала мою велику iдею! Це ти зрозумiла, що мить не вмiщуКться в
часi, що вона може бути i хвилина i десять рокiв! А! То вiддай же менi моП
десять рокiв, якi вiдняла у мене ваша революцiя!
Т а р а т у т а. Та що вiн, з глузду з'Пхав, цей нiмець? Ану, котiться,
гражданiн!
Л i д а. Стривай, не чiпай його, Таратуто! В чому справа, майн гер?
К а р ф у н к е л ь (несамовито озираКться, стихаК, проводить рукою по
чолу). Нiшефо... Залвбадерей!.. Я загубиль мiй час. Я загубиль мiй
годинник!
Т а р а т у т а. Ось воно що! Годинника поцупили. Це буваК...
К а р ф у н к е л ь. Десять рокiв я чекаль цiКП хвилини. Десять рокiв я
мрiяв про хвилину, коли поПду в Гейдельберг, щоб робити мiй великий
годинник. I коли нарештi настав мiй час, коли я хотiв уже сiсти в вагон,
щоб Пхати туди, де чекаК мене справа мого життя, - я одержав цього листа.
Л i д а. Ну, i що ж?
К а р ф у н к е л ь. У Германiя нема бiльш наука, в Германiя нема бiльш
роботи для вчений голова i майстерний рука. Фабрика Рамiнгер, що робила
найточнiший механiзм у свiтi, робить тепер мишоловка i будильник за двi
марки i двадцять пфенiг.
Т а р а т у т а. I гарнi будильники?
К а р ф у н к е л ь. А великий Рамiнгер поПхав у Росiю шукати робота. В
Росiю, де бiльшовики навчилися робити час, де роблять такi годинники, як
цi годинники п'ятирiчки. О! (Рве на собi комiр).
Л i д а. Заспокойся, майн гер! Наша краПна вмiК цiнити великих
майстрiв, якщо вони хочуть чесно працювати.
К а р ф у н к е л ь. Геть! Нiколи! Я не дозволю смiятися з мене. Вiддай
мiй час! Вiддай мою мить, яку я впiймав з часу i прибив золотими цвяхами
моКП волi. А! Коли так - я поверну назад ваш час. Час не маК нi кiнця, нi
початку, вiн заперечуК себе, вiн може йти назад. А! Џх гатте зi
вiдерферлянген - я буду повернуль його назад, на двадцять, на двiстi
рокiв. Ви ще пiзнаКте, що таке влада нiмцiв, коли вони захоплюють весь
свiт!
З цими словами Карфункель кидаКться до риштовання i бiжить по сходах
нагору.
Л i д а. Зупинiть його! Вiн упаде, безумний!
XI
I справдi, тiКП ж хвилини крик Карфункеля, що бiжить по дошках, раптом
уриваКться i десь нагорi чути стук тiла. Всi кидаються до риштовання, але
зупиняються на пiвдорозi, бо чути рiзкий удар дзвона, за яким входить
начальник станцiП, i прямуК до Черевка. Тiльки Таратута встиг вибiгти на
риштовання
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i П. Пора, Андрiю Трохимовичу, вiдправляю.
Л i д а. Значить, Пдеш, Трохимовичу, - ну, прощай!
Ч е р е в к о. Џду, товаришко Званцева, Пду. Спочатку на Днiпробуд,
звiдти на Нижегородський автомобiльний, а потiм на паровозобудiвний у
Харкiв. Там, мабуть, i лишуся. Та нi, не лишуся й там - усе б Пхав та
Пхав, вперед i вперед, до самого Уралу i далi. Скрiзь, де зростуть
блюмiнги i цехи, де загоряться вогнi п'ятирiчки, де пройде наш поПзд
соцiалiзму. Адже його нiхто не зупинить, нiхто не поверне назад - ось як
хотiв цей нiмець. Так, а де ж вiн, до речi?
Т а р а т у т а (тихо спускаКться по сходнях). Помер.
Л i д а. Як помер! Та не може бути! Що ти кажеш, Таратуто?
Вигуки. Рух.
Т а р а т у т а. Так i впав бiля годинника. Мабуть, вiд розриву серця.
Л i д а. Як це дивно! Вiн хотiв зупинити, повернути назад наш час... I
напевно знайдуться божевiльнi, якi спробують це зробити, - не тепер, то
через десять рокiв. Ви чули, як вiн кричав про нiмцiв, що вони захоплять
землю - мабуть, у них ще К... таке божевiлля в мозку...
Ч е р е в к о. Мабуть... не навчив Пх вiсiмнадцятий рiк, коли довелося
тiкати з усiма машинами та гарматами.
Л i д а. Так, вони давно зазiхають на УкраПну, на нашi безкраП степи та
простори - вони i справдi хотiли б i вiдкинути свiт на сотнi рокiв назад,
щоб повернути часи середньовiччя. Та даремна мрiя. Бо хоч би й захопили
вони нашу землю, весь народ повстав би як один за свою Вiтчизну, яку вiн
створив i виплекав у цi радiснi роки, коли примусив час працювати для
себе, для щастя оновлених людей. I не повернути нiколи назад дзигарiв
iсторiП!
Ч е р е в к о. Нехай спробують! Ми тодi знову пiдемо в бiй, Лiдо, як
колись! Ну, а поки - прощавай. До побачення, товаришi! Џдемо. Ходiм, Олю,
пора.
Дзвiнок. Гудок. Черевко, Оля та iншi пiшли в поПзд.
Т а р а т у т а (кидаК шапкою об землю). А щоб вас, усiх, рiж мою душу
вареником! Кину своПх курчат i теж поПду.
Л i д а. Не сумуй, Таратуто, поПдемо й ми! А простiр, простiр який
попереду!
Завiса.
1933
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT