К, що вона графиня Брагiнська i моя наречена! Л а б е н ц ь к и й (розводить руками). Але ж вельможний граф знаК, що знайшовся той золотий наперсток, про який розказувала тодi графиня? Р у ж и н с ь к и й (злiсно). Так, я чув. I досить було якомусь пройдисвiтовi, рiзуновi, бродязi заявити, що вiн врятував невiдому панночку, як суддя Дубровський, замiсть повiсити його на першiй гiлляцi, дозволяК собi викликати на суд та зводити на очi з хлопом шляхтянку, вельможну графиню, наречену каштеляна Брацлавського. Я певен, що вiн робить це навмисно, щоб тiльки образити мене. Я завтра напишу листа до його милостi короля. Слухайте, пане Лабенцький, я знаю, що вам давно хочеться мати зорю Станiслава. А? Може, написати i про пана до його королiвськоП милостi? Л а б е н ц ь к и й (у захватi). О, мiй пане! (ЦiлуК його в плече). Р у ж и н с ь к и й. Тiльки пан i собi повинен зробити менi послугу, коли буде треба. Л а б е н ц ь к и й. Все, що тiльки накаже ясновельможний пан! Р у ж и н с ь к и й. Насамперед нам треба не допустити, щоб помилували цю скажену собаку, цього проклятого Хмарного. Але як це зробити? Л а б е н ц ь к и й. Пановi треба було ранiше надiслати кого-небудь слiдкувати за цiКю дiвчиною... коли вона Пздила по камiнь. Р у ж и н с ь к и й. Та невже ж я цього не зробив! Але нi Лозка, нi Прозка не вернулись додому. Який чорт Пх забрав, не можу i втямити. Пане Лабенцький, тут у передпокоП сидить ще один мiй шляхтич - пан Мишка, з великими такими вусами, будь ласка, покличте його сюди, може, що й придумаКмо. Л а б е н ц ь к и й. Пан Мишка? Так то ж цiлий кабан, а не мишка. Зараз (Iде до дверей). А... ось i вона, ця дiвчина. (ЗалишаКться). Хутко входить Стеся i зараз же кидаКться до Лабенцького. С т е с я. Ради бога? Де суддя Дубровський? Л а б е н ц ь к и й (сухо). Пана Дубровського немаК. С т е с я. Боже мiй, коли ж вiн буде? Сьогоднi вiн ще буде? Л а б е н ц ь к и й. Не знаю. Тут не можна розмовляти. Спитай у канцелярiП. С т е с я. Ви не смiКте менi так вiдповiдати. Суддя Дубровський дав менi декрет, я знайшла алмаз, я маю право вимагати, щоб менi дали змогу показати його судовi! Л а б е н ц ь к и й (здивований). Ти знайшла алмаз? Та невже? Р у ж и н с ь к и й (вражений). Як! Ти знайшла камiнь? О, то й щастить же твоКму осавуловi, що маК таку принадну наречену. (ПробуК ПП обняти, вона ухиляКться). С т е с я. То скажiть же мерщiй, де суддя? Я була в княгинi, але i ПП немаК дома. Входить жовнiр iз пакетом. Ж о в н i р. Лист до пана Дубровського вiд регiментаря Стемпковського. Р у ж и н с ь к и й (злорадно). А, нарештi-таки, нарештi! Лабенцький приймаК лист. Жовнiр виходить. Р у ж и н с ь к и й. Ну, що, що вiн пише? Л а б е н ц ь к и й (розпечатуК листа). Так i Ксть. Вiн вимагаК до себе Хмарного. С т е с я (скрикуК). Нi, нi, цього не може бути! Л а б е н ц ь к и й (читаК). "Юзеф Стемпковський, регiментар i комендант вiйськ коронних, каштелян КиПвський i святого Станiслава кавалер. За властю i достойнiстю регiментарською даю цей ордер пану Дубровському, вельможному суддi Житомирському, щоб негайно по прийняттi цього ордера вiн вiдiслав до мене в Кодню бунтiвника Василя Хмарного (Стеся скрикуК) з усiм судочинством, що до нього належить, а також аби повiдомив, з якоП саме причини припиняКться виконання смертного декрету над вищеменованим бунтiвником. Дан в Коднi, Вересня дня, Юзеф Стемпковський регiментар". Р у ж и н с ь к и й (злорадно). Ага! Стемпковський не жартуК. З Коднi ще нiхто не повертався живий. С т е с я (що пiд час читання листа вхопила за руку Лабенцького, слiдкуючи з жахом за змiстом, зараз скрикуК). Нi, нi, ви не зробите, ви не допустите цього! (ХапаК за руки обох). Це ж неможливо - адже ж я знайшла камiнь. Ради бога, ще ж термiн не минув, ради бога! Господи, що ж робити... Р у ж и н с ь к и й. Ага, затрiпотiла, моя перепiлочко. Ну, добре, слухай. Њ така згода, ми вже зробимо тобi таку послугу. Давай твiй камiнь, я передам його зараз княгинi. Тiльки умова: за цю послугу ти повинна менi вiддячити своКю любов'ю. РозумiКш? (ОбiймаК ПП). Ми поПдемо зараз до мене, ти там не будеш така соромлива... чуКш? Я ж бачу, що ти палка, як вакханка... Очi твоП горять, як алмаз. О, не дивись так гнiвно... Якби ти знала, яка насолода поцiлувати цi гнiвнi очi, кинути на подушку цю горду голову, розкрити цi пишнi, незайманi дiвочi груди (вiн задихаКться, розпалений жагою) i припасти до палких уст, забувши все на свiтi... С т е с я (вириваКться пiсля боротьби i вiдштовхуК його, обурена). Ганьба! Менi соромно за вашу честь шляхетську! (ВибiгаК). Р у ж и н с ь к и й (упавши в крiсло, не може отямитись). Яка чарiвна краса! (ПрикладаК руку до чола). ЗдаКться, розум мiй помутився вiд жаги. Л а б е н ц ь к и й (усмiхаКться). ЗдаКться, графа дуже розпалила ця дiвчина, а все ж таки алмаз, мабуть, у неП. Р у ж и н с ь к и й (одним стрибком зриваКться на ноги). Чого вартi всi нашi солодкi панянки поруч з цiКю дiвчиною, палкою, мов огонь, гнучкою i бистрою, мов турецька шабля. Але все ж таки що робити? Як забрати в неП цей алмаз? Л а б е н ц ь к и й. Вельможний граф занадто поспiшив, вона б сама вiддала камiнь. Р у ж и н с ь к и й. Яке глупство! Вона вiддала б його в панськiй присутностi, а це нiчого не варто. Добре, справа ще не загублена. (Пiдходить до правих дверей i кричить). Пане Мишко! Увiходить пан Мишка, здоровенний шляхтич з величезними вусами i дурнувато-лютою фiзiономiКю. Р у ж и н с ь к и й. Ну, то що ж, пане Мишко? М и ш к а (несподiвано для його вроди тонким голосом). Та дiвчина приходила, вельможний пане. Р у ж и н с ь к и й. Та невже! А ми без твоПх мишачих очей i не бачили. (НаближаКться до нього, таКмно). Слухай. Треба зараз же, за всяку цiну, перейняти цю дiвчину! Вона поПхала до княгинi - алмаз у неП, розумiКш? Зараз же бери двох гайдукiв i скачiть чимдуж простою дорогою Пй навперейми. Затямив? Треба ПП перейняти, поки вона не поспiла до княгинi. М и ш к а. Розумiю, вельможний граф. Р у ж и н с ь к и й. Сховайтесь у завулку коло Бернардинського кляштора, вона повинна проПжджати мимо. Зараз же хапайте i везiть до мене. Мiсце там глухе, - нiхто не побачить... Тiльки дивись, щоб не було галасу. М и ш к а. О, то нехай бог милуК, ясновельможний графе, хiба ж це вперше? Р у ж и н с ь к и й. Дивись. (КиваК пальцем у нього пiд носом). Не дай бог, як не зробиш. М и ш к а. О, цо то, ясновельможний пане. То хiба ж я яка фуяра або я в бога не вiрю? Р у ж и н с ь к и й. Рушай мерщiй. (Пан Мишка виходить). Ну, пане Лабенцький, я вже бачу, як зоря Станiслава сходить на ваших грудях. Л а б е н ц ь к и й (захватi). О, ясновельможний графе! Р у ж и н с ь к и й. Ну, а зараз треба кiнчати другу справу. Дивiться ж - графиня Брагiнська не приПде на суд, нехай пан Дубровський не дожидаК. Iде до дверей i зустрiчаКться з Дубровським, що ввiходить. Обидва холодно вклоняються один одному. Граф виходить. II Д у б р о в с ь к и й (сiдаК в своК крiсло). Чого тут вештаКться цей граф? Пане Лабенцький, ви мусите, здаКться, знати, що в цiй залi не мiсце стороннiм особам. Листiв не було? Л а б е н ц ь к и й (шанобливо). Негайний, вiд регiментаря Стемпковського... (подаК листа) про вiдсилання злочинця Хмарного. 41 Д у б р о в с ь к и й (читаК, нахмурившись, листа). "Даю цей ордер пановi Дубровському" мм... "негайно по прийняттi цього ордера... вiдiслати... бунтiвника Хмарного... Юзеф Стемпковський". (Злiсно мне i кидаК листа. ЗриваКться, обурений, з крiсла). Вiн не маК нiякого права писати менi ордер i втручатися в мою юрисдикцiю... Хiба я вже не суддя на УкраПнi! Я маю таке ж jus gladii, як i гетьман Бранiцький, маю право карати на смерть i дарувати горлом. Вiн тiльки солдат i екзекутор i мусить поважати цивiльний суд! Завтра ж напишiть листи королю з моКю протестацiКю! (СiдаК в крiсло). Га, я знаю, чиП це iнтриги! Це найяснiший граф Ружинський забiгаК i спереду i ззаду, щоб тiльки не вiдчинилася клiтка i не вирвався на волю звiр, якого вiн роздратував необережно. Л а б е н ц ь к и й (шанобливо). Але, якщо пан дозволить, зараз нiчого не можна зробити. Адже ж смертний декрет пiдписано, а вiдстрочка, що дав пан суддя, кiнчаКться сьогоднi о восьмiй годинi. Д у б р о в с ь к и й (хмуро). Княгинi не було? Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане. Д у б р о в с ь к и й (про себе). Проклята баба, вона заварила це пиво i хоче, щоб я сам його пив. (ЗадумуКться, похиливши голову на руку. Лабенцький чекаК, зiгнувшись). I дiвчина ця десь загинула. (До Лабенцького). I дiвчини цiКП не було? Л а б е н ц ь к и й (збентежившись). ЯкоП дiвчини? Д у б р о в с ь к и й. Дiвчини, якiй я дав ордер, - нареченоП Хмарного? Л а б е н ц ь к и й (ще бiльше збентежений). Так, вельможний пане, була. Д у б р о в с ь к и й. То що ж ви мовчите! Що ж вона казала? Може, вона знайшла камiнь? Л а б е н ц ь к и й (остаточно розгублений). Не знаю, ясновельможний пане. (Не витримуючи проникливого погляду Дубровського). Себто, звичайно... вона каже, що знайшла, але вiдкiля ж я знаю... Вона хотiла бачити пана суддю. Д у б р о в с ь к и й (розлючений). Як! I ви ПП не допитали, поки я прийду, i вiдпустили з цим алмазом, який у неП можуть просто вiдняти. А! Я бачу, що у вас тут згода з графом Ружинським! Л а б е н ц ь к и й. Але що ж я мiг зробити? Вона навiть не давала менi цього каменя, та хоч би й давала, то хiба ж я ювелiр, щоб знати, який це камiнь? Може, це зовсiм не алмаз, а як алмаз, то не той. Тiльки одна княгиня Вiлькомiрська маК право атестацiП в цiй справi. Д у б р о в с ь к и й (береться за голову). Неначе сам сатана обплутав цю справу тисячею судових закарлюк. Що в нас на сьогоднi? Л а б е н ц ь к и й. Тiльки одна справа тих трьох музик, що Пх затримали бiля кордону. Д у б р о в с ь к и й. Викликали графиню Брагiнську? Злочинцi i свiдки тут? Л а б е н ц ь к й й. Тут, шановний пане. Д у б р о в с ь к и й. Добре. Починайте. III Лабенцький iде до середнiх дверей i розчиняК Пх навстiж. Зараз же по обидва боки дверей становляться величезнi гайдуки з топiрцями. Увiходять Ружикський i пан Мишка. Сiдають праворуч. В о з н и й (увiходить). Суд його королiвськоП милостi. Дубровський, Лабенцькнй, Виверський i секретар займають мiсця. Возний зачиняК середнi дверi. Д у б р о в с ь к и й. Iменем його королiвськоП милостi i найяснiшоП республiки суд нинiшнiй оголошую вiдкритим. (ПерегортаК справу). Соntinuatio* (* Продовження (лат.).) справи лотрiв i людей свавiльних - музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька, яку справу було перенесено до очевистого виклику перед судом графинi Њлени БрагiнськоП. Пане возний, введiть перших двох злочинцiв. Возний вiдчиняК дверi. Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, що займають влаштованi для них мiсця посерединi бiля задньоП стiни зали. Секретар, що займаК мiсце за окремим столом, весь час записуК запитання i вiдповiдi у велику книгу. Д у б р о в с ь к и й. Мусiю Шенчику! Значить, ти стверджуКш, що нiколи не приставав до гайдамацьких куп i в жодних ексцесах або лотровських вчинках участi не брав? Ш е н ч й к. Так, ясновельможний пане. Зроду був музика, нiколи чужого не хотiв i за багатим не гнався, - коли мав миску вареникiв, то другоП не шукав, ясновельможний пане. Д у б р о в с ь к и й (хмуро). Добра твоя вдача, Мусiю Шенчику, але вiдкiля ж це в тебе панська камiзелька взялася? Ш е н ч й к. Що ж, вельможний пане, доводиться i юшку сьорбати, коли риби немаК, - прийшлося взяти ПП за роботу, коли грав у корчмi якимсь добродiям. Д у б р о в с ь к и й. Ой, чи не зi списами були тi добродiП, Шенчику? А де ж ти пострiчався з цими музиками - це твоП давнi товаришi? Ш е н ч и к. Прокопа Скрягу знав i ранiш, але вкупi не грали нiколи, а про Iлька тiльки чув, що добре граК на скрипцi. I дiйсно, вельможний пане, кращоП скрипки немаК на цiм боцi. Д у б р о в с ь к и й. А чого ж це ви опинилися бiля самого кордону? Та ще розпитували корчмаря, як би перебратись на той бiк? Ш е н ч и к. Що ж, ясновельможний пане, це тiльки чортовi, кажуть, добре грати, сидячи в очеретi, а музикам потрiбнi широкi свiти; тут нашу музику вже чули, хотiли ще подивитись, чи добрi пампушки на тiм боцi. Д у б р о в с ь к и й. Так. Пане возний, введiть хорунгового товариша Пшепюрковського. (До Скряги, який усмiхаКться). ЗдаКться, ти не дуже весела людина, Прокопе Скряго. Чого ж це ти всмiхаКшся? Увiходить пан Пшепюрковський з обв'язаною головою, сiдаК на мiсце для свiдкiв - праворуч. С к р я г а. Так, вельможний пане. Каже Шенчик, що нашу музику тут уже чули. ЗдаКться менi, що, наприклад, у пана коменданта (показуК на Пшепюрковського) од моКП бандури ще й досi в головi гуде. Пшепюрковський виявляК своК обурення. Д у б р о в с ь к и й (усмiхаКться хмуро). Боюсь я, добродiю Скряго, що твоя голова скоро й рада буде густи, та не зможе. С к р я г а. Що ж, пане, раз козi смерть. Д у б р о в с ь к и й (перегортаючи справу). А вiдкiля в тебе срiбне люстро, Прокопе Скряго? (Скряга мовчить). Мовчиш? (ПерегортаК справу). А з ким це ти наводив донських козакiв на пана Спендовського - теж iз троПстою музикою чи вже соло, без акомпанементу? С к р я г а. Сам наводив, пiвтора лиха. Д у б р о в с ь к и й. I сам теж бив i грабував? С к р я г а. Та вже ж не дивився, коли панiв били. Д у б р о в с ь к и й. Я гадаю, панове, що нiчого його допитувати про iншi його ексцеси та злi вчинки. Пане Пшепюрковський! Пшепюрковський наближаКться до стола. Д у б р о в с ь к и й. В той день, як ви затримали цих музик, ви робили трус навколо, по хуторах? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Так, ясновельможний пане, робив. Д у б р о в с ь к и й. Чи не затримали ви яких-небудь спiльникiв цих лотрiв? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Аякже, вельможний пане, навiть забили одного рiзуна, що збирався втекти за кордон. О, в мене на гайдамакiв жадливе око, пане суддя. В мене такий звичай: бий сороку i ворону - доб'Кшся i до ясного сокола. Д у б р о в с ь к и й. Ви плутаКте, пане товаришу, - той козак, що ви забили, проживаК на тiм боцi. А чого це у вас голова зав'язана, пане? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Це шляхетнi рани, пане суддя, що я одержав у бою з цими розбiйниками й лотрами, не жалкуючи життя для блага короля i Речi ПосполитоП. Д у б р о в с ь к и й. I багато, крiм вас, одержало рани? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще сiм, пане суддя, - два капрали, два шерегових i три жовнiри. Д у б р о в с ь к и й. (нiбито не знаК). То якою ж зброКю заподiяно пановi тi рани? П ш е п ю р к о в с ь к и й. (збентежений, з досадою). Адже ж пан знаК, що бандурою... Д у б р о в с ь к и й. Не дуже ж шляхетнi тi рани, коли один музика мiг переколошкати бандурою двадцять польських жовнiрiв - цiлу пiд'яздову команду. (Гнiвно). А що ж було б, коли б вас почали лупити ще цимбалами або якби у Скряги була шабля замiсть бандури... С к р я г а (пiдiймаК руку в захватi). О, якби, пiвтора лиха. П ш е п ю р ко в с ь к и й. (наПвно). То коли б пан бачив, яка то бандура... справжня сатана - тридцять струн, всi мiднi. Д у б р о в с ь к и й. I всi заграли на панськiй головi - добра, мабуть, була музика! Сiдайте. Пшепюрковський виходить, весь червоний. Д у б р о в с ь к и й. Прокiп Скряга, що маКш сказати в останньому словi? С к р я г а. Не вмiю я говорити, пане суддя, i шкода, що нiколи немаК в мене того, що менi в той час потрiбно, пiвтора лиха. Якби була в мене в корчмi шабля, то не бачили б ви мене тут, вельможний пане, а коли б тут у мене була бандура, то заспiвав би я вам про Хмельницького або Перебийноса, що засiяли УкраПну лядськими костями. Але не спiвати менi бiльше на цьому свiтi,- тiльки не загине наша пiсня - ще заспiваК ПП вiльний народ украПнський. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть злочинцiв i введiть Лук'яна Iлька. Вартовi виводять Скрягу i Шенчика в середнi дверi i зараз же вводять Iлька, що становиться на мiсцi пiдсудних. Д у б р о в с ь к и й. Лук'ян Iлько, чи продовжуКш ти стверджувати, що цього (показуК) наперстка дала тобi панночка, яку ти нiбито вирятував в Яблунцях пiд час грабування гайдамаками замку пана Калиновича? I л ь к о. Так, ясновельможний пане. Д у б р о в с ь к и й. Значить, ти признаКшся, що був укупi з рiзунами, що грабували цей замок? I л ь к о. (помовчавши). Так, я був у цьому загонi музикою. Д у б р о в с ь к и й. (суворо). А ти знаКш, якi великi кривди i шкоди вчинили гайдамаки в цьому замку? Ти знаКш, що не тiльки все пограбували i зруйнували - золото, перли i шати коштовнi, - але, не дбаючи про страх божий, майже двадцять чоловiка забили i на смерть замордували, шляхетних жiнок згвалтували. Важко ж повiрити, що ти вийшов з чистими руками з цього кривавого пекла. I л ь к о. Я був музикою, вельможний пане, а коли б хотiв убивати або гвалтувати, то не вирятував би од товаришiв тiКП панночки. Д у б р о в с ь к и й. I ти мiг би пiзнати цю панночку? I л ь к о. (палко). Я пiзнав би ПП серед тисячi дiвчат. Приведiть сюди тисячу красунь i поставте Пх рядом, я пiдiйду й одразу пiзнаю ту, що дала менi наперсток тiКП незабутньоП ночi. Д у б р о в с ь к и й. Це ще не доказ: ти мiг ПП бачити там, коли хто-небудь iнший рятував ПП вiд гайдамакiв - шляхетний рицар, а не рiзун, як ти. Чи знаКш ти, як ПП iм'я? I л ь к о. Так, знаю. Гельця. Але хто вона i якого роду - не знаю, та й не думав про це, коли нiс ПП, тремтячу й непритомну, при свiтлi пожежi серед руйнування й крику. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть його поки в кордегардiю. (Iлька виводять у середнi дверi). Попросiть графиню Брагiнську. IV У залi напружена увага. Возний iде в дверi праворуч, i через хвилину входить графиня Брагiнська, блiда й схвильована, але спокiйна на вигляд. Вона зупиняКться недалеко вiд стола. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи знайомий вам цей наперсток? Б р а г i н с ь к а (ще наближаКться до стола). Так -це мiй наперсток. Д у б р о в с ь к и й. Коли так, то розкажiть судовi, кому ви його вiддали. Б р а г i н с ь к а (починаК розказувати спочатку тихо й нерiшучо, а далi все бiльш переконливо i натхненно. Обстанова суду, урочистiсть моменту i загальна увага надають ПП словам виразностi закiнченоП промови). ТiКП жахливоП ночi я сидiла одна в своПй кiмнатi, роздягаючись перед сном. Золотий наперсток залишився на пальцi, бо перед тим я гаптувала кошулю... Зненацька страшенний гвалт залунав по замку i захитав його стiни... галас, тупiт, стрiльба розлагалися з усiх бокiв. Мов безумна, вихопилася я з свiтлицi i побiгла в парк... Але в ту ж мить двоК чи троК гайдамакiв схопили мене на руки i понесли в темряву ночi... (Не може продовжувати вiд хвилювання). Даремно я билася в Пхнiх руках i кликала на порятунок. Звiдусiль чула стогони i крики... i крiзь гiлля дерев червонiла висока заграва. I враз, коли я вже втратила надiю i майже була непритомна, з'явився невiдомий рицар. Одним могучим ударом уразив вiн лотрiв i вихопив мене з Пхнiх рук. Обгорнувши своКю кереКю, однiс вiн мене в сусiднК село i залишив там у безпецi... I перше нiж зайнялася зоря, вiн зник так само несподiвано, як i з'явився. I тiльки, прощаючись, спитав моК iм'я на спомин. Три речi дала я тодi йому на спомин - цей наперсток, моК iм'я... i... (зупиняКться, дуже тихо) i мiй поцiлунок, бо нiчого бiльше не було в мене в той час. Але вся моя душа належить цьому рицаревi з тiКП пори, - i йому досить тiльки прийти, щоб повести мене за собою, куди вiн схоче. Довга пауза. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи знаК цей рицар, хто ви i якого роду? Б р а г i н с ь к а. Нi, тiльки хрещене iм'я сказала я йому в той час. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи припускаКте ви думку, щоб ваш збавитель мiг оддати кому-небудь ваш наперсток? Б р а г i н с ь к а (палко). Нi. Мiй рицар вiддав би цей наперсток тiльки разом iз життям. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, обмiрковуйте вашi слова. Багато золотих мрiй роПться в дiвочому серцi, але грубе й жорстоке життя, i не так, як у мрiях, складаються його шляхи. Пам'ятайте, що вашi слова кидають смертну тiнь на iншу людину. Б р а г i н с ь к а (гордо). Я знаю, що кажу. Д у б р о в с ь к и й (суворо). Графиня Брагiнська, чому ви такi певнi, що тiльки рицарем мiг бути ваш збавитель? ТемноП ночi, смертельно злякана, майже непритомна, бачили ви цього чоловiка. Хiба не мiг це бути один з гайдамакiв? Знов нагадую вам - не змiшуйте дiвочих мрiй з грубим, але правдивим життям. Б р а г i н с ь к а (обурена, гордо). Я не хочу навiть вiдповiдати на цю образу. Д у б р о в с ь к и й (усмiхнувшись). Це ваше право. Пане возний, введiть злочинця. V Брагiнська залишаКться стояти бiля стола, трохи вiдступивши, поклавши руки на спинку крiсла. Знов вiдчиняються середнi дверi, увiходить Iлько. Брагiнська скрикуК i робить невiльний рух до Iлька. I л ь к о. Гельця! На обличчi графинi тяжка, болiсна боротьба. Радiсть змiнюКться жахом, розчаруванням i нарештi огидою. Не витримавши, вона закриваК лице руками. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, знаКте ви цього чоловiка? Б р а г i н с ь к а (ступаК крок до Iлька, очi ПП широко розкритi, руки стискують серце. Вона шепче, мов непритомна). Хлоп... Гайдамака... (Голосно, рiшуче). Нi! Нi! Я не знаю цього чоловiка! Вона стоПть скам'янiла, вхопившись за спинку крiсла. Д у б р о в с ь к и й (до Iлька). Лук'ян Iлько, чим вiддячила тобi панночка, крiм цього наперстка? Р у ж и н с ь к и й (пiдводиться, обурений). Я протестую проти цього запитання! Це глум з шляхетноП панни! Д у б р о в с ь к и й (суворо). Граф Ружинський, ви не маКте тут нiякого голосу! Я примушу вас шанувати суд. Лук'ян Iлько, вiдповiдай. I л ь к о. Вона... вона... (ВагаКться). Вона поцiлувала мене. Загальний рух. Б р а г i н с ь к а (вiдразу почервонiла, кричить iстерично). Хлопа! Нi... Нi... Не його, не його, нi! (ПадаК в крiсло i здригаКться вiд iстеричних ридань). Який глум... який сором, роздягли, намучили... перед всiма. Р у ж и н с ь к и й пiдходить до неП, даК Пй склянку води, заспокоюК i щось шепче. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, ще останнК питання. Ще раз обдумайте вашi слова, чи знаКте ви цього чоловiка? Я не можу примусити вас присягнути, але не забувайте, що коли вiн дiйсно врятував вас у ту нiч, то це Кдине, що може дарувати йому горло, бо, вказуючи на вас, вiн бере на себе вину за всi ексцеси i злочинства тiКП ночi. Л а б е н ц ь к и й. Я протестую проти цього запитання. Це натиск на сумлiння свiдка. Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, рiшуче). Нi. Я не знаю цього чоловiка. (ПадаК в крiсло). I л ь к о. Спасибi вам, пане суддя, ви бажали менi добра. Але тричi зреклася хлопа вельможна панна, бо нiколи не простить панянка, що хлоповi завдячуК життям, що забив вошивий гайдамака золотого рицаря, якого берегла вона в своПй шляхетськiй душi. Брагiнська пiдводиться, схвильована, i знову сiдаК. Д у б р о в с ь к и й (бере вiд Лабенцького заготовлений аркуш i тихо кiлька хвилин радиться з Виверським). Пане возний, введiть перших двох злочинцiв. VI Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, якi становляться рядом з Iльком. Напружене мовчання. Дубровський надiваК шапку, обидва пiдсудки роблять те саме. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Пане возний! Одчинiть дверi, щоб усi вислухали смертний декрет. Брагiнська скрикуК. Загальний рух. В о з н и й (пiдходить до середнiх дверей i тричi вiдчиняК i зачиняК Пх з гуркотом, залишивши востаннК одчиненими). Silentium* (* Мовчання (лат.).), панове! Втихомиртесь для вислухання декрету смертного. (Гучно повторюК тричi цi слова). Д у б р о в с ь к и й (читаК). "Iменем його королiвськоП милостi i найяснiшоП республiки, я, Дубровський, суддя Житомирський, з пiдсудками Виверським i Лабенцьким, обмiркувавши фортельнi вчинки i гайдамацькi ексцеси нижчеменованих лотрiв i людей свавiльних перед судом нинiшнiм очевисто ставших: музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька, вирозумiвши i зауваживши вини кожного, а меновите* (* Поiменно (лат.).): Прокопа Скрягу, яко бунтiвника i бродягу, що наводив донських козакiв на пана Спендовського i сам його бив i грабував, i, яко сам признався, iнших шляхетних панiв окрутне забив i грабував; Лук'яна Iлька, як бродягу i лотра, що вкупi з iншими гайдамаками замок пана Калиновича в Яблунцях розграбив, великiК шкоди, гвалт i душогубство вчинив, не дбаючи нiчого на боязнь божую i на право посполите, - суд нинiшнiй за таковиК Пх виступи i вини горловиК вищеменованих Прокопа Скрягу i Лук'яна Iлька на стинання шиП декретуК i на екзекуцiю до регiментаря Стемпковського в Кодню надсилаК. Мусiя Шенчика, що його участь в гайдамацьких ексцесах не доказано, залишити аd resolutionem* (* До вирiшення (лат.).). Пане возний, виведiть злочинцiв. Брагiнська скрикуК i пiдводиться. С к р я г а (Iльковi). Не помiг тобi панянський поцiлунок, Iлько. I л ь к о (до БрагiнськоП з презирством). Прощавай, ясновельможна графине. (Зараз же нiжно). Прощай i ти, Гельцю, дiвчино з золотим наперстком, що пригорнулася в однiй льолi в мене на грудях в ту чудову нiч... Вартовi виводять усiх трьох. Б р а г i н с ь к а ревно плаче. Ружинський ПП виводить. Пан Мишка виходить за ними. VII СутенiК. Гайдук запалюК канделябри на столi. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, введiть Василя Хмарного. Возний вiддав розпорядження. Ружинський повертаКться в залу i сiдаК на перше своК мiсце. Д у б р о в с ь к и й (дивиться на свiй годинник.) Пане Лабенцький, чи повiдомили ви княгиню Вiлькомiрську про скiнчення вiдстрочки? Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Р у ж и н с ь к и й (пiдходить i кидаК на стiл папiр). Ось лист вiд княгинi ВiлькомiрськоП, що уповноважуК мене зректися викупу з огляду на скiнчення строку. Д у б р о в с ь к й й. Занадто вже зрiкаються сьогоднi шляхетнi панi. За яким дияволом було заводити цю собачу комедiю? (КидаК папiр). Р у ж и н с ь к и й (спалахнувши i хапаючись за шаблю). Занадто ви дозволяКте собi, пане Дубровський! Д у б р о в с ь к и й (у страшнiм гнiвi). Графе Ружинський! Я звелю зняти вам голову за те, що ви осмiлюКтесь хапатись за шаблю перед судом! Не досить того, що ви клопочетесь, мов стара баба, щоб не випустили звiра, якого ви роздратували! (Ружинський вiдходить на своК мiсце, зiгнувшись i злiсно стискуючи кулаки). Але ви допнетесь лише того, що я помилую його власним моПм правом. Л а б е н ц ь к и й. Але цього не можна зробити, пане суддя. Декрет уже пiдписано всiКю колегiКю. Ж о в н i р (увiходить i подаК листа Дубровському). Вельможному пану Дубровському вiд регiментаря Стемпковського. (ПовертаКться i виходить). Д у б р о в с ь к и й (розпечатуК листа, читаК). Загнано звiра з усiх бокiв. ЗдаКтся, що не втекти вже йому. Чути, як дзвенять залiза за дверима. Вартовi вводять Хмарного. Д у б р о в с ь к и й (ставить перед собою пiсочний годинник). Василь Хмарний! Строк моКП лiцензiП* (* Тут: дозвiл.) кiнчаКться. Викуп за тебе нiхто не внiс, алмазного жорна не знайдено. Пiсок пересипаКться, i тiльки десять хвилин залишаКться в склянцi. За тобою вже прислано варту з Коднi. Тобi належить останнК слово. Х м а р н и й. Не просив я у вас цього викупу, пане суддя, i не ждав милостi вiд панського суду. Жаль тiльки Стесi, що витерпiла даремно стiльки мук за брехливу панську принаду. Нiколи не буде спiльного мiж паном i хлопом. Ви замордуКте тисячi нас, але сотнi тисяч виростуть нам на змiну, i знову повстануть цi тисячi, щоб довершити ту справу, що нам не вдалася сьогоднi. I не врятуК вас тодi й цариця, бо й на царицю прийде козацький мороз. Бо недаремно пролили ми кров, а щоб скинути ваше ярмо, щоб визволити з панського гнiту вiльний народ украПнський. I хоч не швидко мелють нашi млини, та завзято. I прийде день, коли жорна, твердi, як алмаз, розтрощать i царськi корони, i вашу могутнiсть, i силу, i живi будуть хлопи на власнiй украПнськiй землi. А ти (до Ружинського), ти ще згадаКш мене, тхорева душеI Не я, так iнший козак вiдплатить тобi i за мене, i за Стесю, якути загубив, проклятий. Бо була б вона жива, то з залiз, з неволi, з постелi смертельноП доповзла б, добiгла сюди, щоб бути бiля мене в смертну мою годину! Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК папiр i пiдiймаК пiсочний годинник). Пересипався твiй пiсок, Василь Хмарний, i тепер я повинен вiдiслати тебе до регiментаря Стемпков-ського. Пане возний... Х м а р н и й. Прощавайте, пане суддя. Прошу вас" узнайте про Стесю. Д у б р о в с ь к и й (не дивлячись на нього). Я зроблю все, що можна. Хмарного виводять в середнi дверi. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Прощавайте, панове! (Швидко виходить у дверi праворуч). VIII Зараз же обидва пiдсудки пiдводяться з своПх мiсць. Ружинський пiдходить до них, i починаКться шумна розмова. Р у ж и н с ь к и й. Це нечувана образа, наруга над шляхетством! Вiн збожеволiв! Я завтра ж писатиму до короля. Л а б е н ц ь к и й. Вiн одверто захищаК бунтiвникiв. Якби не ми i не Стемпковський, вiн би його помилував. Р у ж и н с ь к и й. Образа, наруга, глум! В цю хвилину з правих дверей з криком вбiгаК Стеся i кидаКться до стола. С т е с я (в страшному зворушеннi). Стривайте, спинiться, вельможнi суддi! Ради бога, вернiть, вернiть його, скорiше! Я знайшла камiнь, я знайшла камiнь княгинi! Де суддя Дубровський? (До Лабенцького). Ви ж чули, ви ж бачили, як я приносила його. (Бачить Ружинського). А, й ти тут, проклятий злодiю! То слухайте ж усi, тут, перед судом, перед цим розп'яттям! Вiн, граф Ружинський, схопив мене своПми гайдуками, коли я везла алмаз до княгинi... одняли алмаз, кинули в льох i заперли; я поранила всi руки, поки зламала грати. Я присягаюсь у цьому, я вимагаю правди, я обволаю на нього перед судом! Р у ж и н с ь к и й. Вона божевiльна! Накажiть, щоб ПП забрали. Л а б е н ц ь к и й (з усмiшкою). Ти трохи спiзнилася, дiвчино. Суд закiнчився, i твого нареченого вiдведено в Кодню на страту. Р у ж и н с ь к и й. I коли б ти мала навiть десять алмазiв, то не приставиш уже голови твоКму Василевi. Регiт. Стеся з жахом хапаКться за голову, потiм бiжить до дверей, але зараз же падаК непритомна на помiст. В ту ж хвилину з середнiх дверей входить Дубровський. Побачивши Стесю, вiн окидае оком присутнiх i, одразу зрозумiвши, що тут скоПлося, пiдходить рiшуче до стола. НастаК глибоке мовчання. Лабенцький мимоволi пiдводиться. Д у б р о в с ь к и й. Що тут скоПлося? Чого хотiла ця дiвчина i що ви Пй сказали? Л а б е н ц ь к и й. Я не знаю... вона... вона... Д у б р о в с ь к и й (гнiвно). Пане Лабенцький! Л а б е н ц ь к и й (озираючись i побачивши, що були свiдки). Вона казала, що знайшла алмаз... але нiбито в неП його одняли... нiбито заперли в льох... якiсь байки... Д у б р о в с ь к и й (швидко пiдходить до Стесi, становиться бiля неП i бере ПП руки). А, байки, ПП руки в кровi... одежа розiрвана. (Швидко пiдводиться. До гайдука). Зараз же привезти лiкаря. (Знов пiдходить до стола). Вона вирвалася з гвалту, з неволi, вона прибiгла сюди, вона запитала вас, а ви пiдняли ПП на глум! Я чув регiт, коли йшов сюди. (В страшному гнiвi). Як! Вам, суддям його королiвськоП милостi, об'являють перед цим розп'яттям i за цим столом, що скоПлося злочинство, а ви регочете i глузуКте, як лакеП на кухнi! Ганьба! Я завтра ж напишу королю, щоб менi дали других пiдсудкiв. Пане возний! Зараз же вчинiть очевисте сознання про гвалт, що зроблено цiй дiвчинi, як тiльки вона прийде до пам'ятi. Ви вiдповiдаКте менi за ПП життя. (До гайдукiв). Негайно осiдлати менi коня, - я Пду в Кодню до регiментаря Стемпковського. Дубровський швидко виходить у правi дверi, гайдуки кидаються з усiКП сили перед нього. Возний схилився над Стесею, Ружинський i обидва пiдсудки стоять остовпiвши. Завiса. ДIЯ П'ЯТА Досить широке мiсце перед брамою, що веде на Кафедральний плац у Житомирi. За широкою брамою з архiтектурними оздобами i статуями над просвiтом видно плац, католицький собор i народ, що сновигав по плацу. Обiк просвiту брами двi лучковi нiшi, що правлять за примiщення для варти. Там на порозi на табуретках сидить кiлька жовнiрiв у мундирах i бiлих гамашах з люльками в зубах. Лiворуч бiля самоП брами - шинок пiд вивiскою "Золотий млин" з 2- З столиками коло входу. Трохи далi одкриваКться широкий краКвид на поля i далекi гаП. Праворуч - ряд крамниць, зараз зачинених. Коло крайньоП крамницi на землi навалено кiлька чималих млинових жорен, одно на одному, а найбiльше стоПть притуленим до стiни. I Весь час проходять купки святочно одягнених городян i городянок. Травневий ранок. Раз у раз чути музику. П е р ш а к у п к а. Казали, що приПхав сам великий гетьман Бранiцький, у костьолi буде врочисте набоженство. I не тiльки в костьолi, а навiть у синагозi. Хiба ж пан не чув, що КвреП пiднесли Бранiцькому алмазну шаблю? - Ще б пак не пiднести! Знали б вони, коли б не Бранiцький! - Коли б не Дубровський. Ось хто оборонив Житомир вiд гайдамакiв. Проходять. Д р у г а к у п к а. ПриПхало три бiскупи* (* Бiскуп - вищий духовний сан у католикiв.), двадцять ксьондзiв. - Що бiскупи! З Варшави приПхав якийсь славетний капуцин, буде казання говорити на плацу перед костьолом. Проходять. Чути музику. П е р ш а к у п к а. Ходiмо скорiше. ЧуКте музику? Певно, це вiтають великого гетьмана. Боже мiй, яка юрба! Нi, це, мабуть, казання. Кажуть, що приПхав капуцин з Варшави, ходiм скорiше. П а у ш а. Е, що там казання! А ви чули, що в Бернардинському кляшторi влаштовано дарове частування для шляхти i мiщан? Пан не чув? Це вам краще за капуцина. (СiдаК на купу жорен бiля крамницi, кiлька чоловiк зупиняються i слухають). Самого пива сто двадцять бочок, сорок бочок венгжини* (* Венгжина - сорт вина.), вiсiмдесят волiв, дванадцять возiв кракiвськоП ковбаси, двадцять чотири вози бiлого хлiба - кожну булку несли троК кухарчат, чотири бочки риби, дванадцять кругiв швейцарського сиру, кожний по три пуди вагою, - ось точнiсiнько як цi жорна. (ЛяскаК рукою по жорнах, на яких сидить). Кожне жорно просто котили по вулицi, неначе колеса. Самих кухарiв чотирнадцять, а кухарчат - так нiхто й не лiчив. Щоб тiльки зробити лавки для обiду, сорок столярiв працювали цiлу нiч. А коли розвели вогнища, щоб смажити тих волiв, то дим пiшов аж до неба i зупинився на хмарi. А як почали кришити цибулю та товкти перець, то на всiй Чуднiвськiй вулицi од Бернардина до рибного ринку всi панянки плакали, а всi добродiП чхали пiвтори години! Так ось яке частування, це вам не голомозий капуцин! Ш л я х т и ч (до другого). Чи пан чув? А нум, пане, найкоротшою дорогою через стару круподерню. (Регiт). Б а б у с я - м i щ а н к а (що слухала весь час, притуливши руку до вуха; до старенького дiда). Чи пан чув! Бернардинський кляштор згорiв. Њзус, Марiя! (Хреститься). Сорок чоловiк гасило цiлу нiч, дим iшов аж до неба... всi плакали. Мабуть, знов гайдамаки. Боже мiй, боже! Дiдок киваК головою, обоК виходять. Регiт. Увiходить пак Пшепюрковський, як i завжди в доброму настроП. Жовнiри вiддають йому шану. Вiн зараз же своПм звичаКм розкидаКться за столиком коло шинку. П ш е п ю р к о в с ь к и й, Гей, кубок венгжини! Тiльки справжнiй кубок, а не наперсток. Дехто й собi сiдаК. П а у ш а (пiдводиться). Га! Кого я бачу! Пане коменданте! П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, пане чеснику... Прошу, сiдайте, будь ласка. (Шинкар подаК кубок). Ще кубок для пана чесника. Ну, то як ся маКте, пане чеснику? П а у ш а. Та нiчого, хвалити пана бога. Адже ж у мене немаК такоП важкоП служби, як у пана товариша. Проходить суддя Дубровський у пишному вбраннi чорного оксамиту, з золотим ланцюжком на грудях i з цiпком з золотою головкою. Гайдук несе за ним шаблю. Д е х т о з ю р б и. Вiват, суддя Дубровський! Вiн навiть не обертаКться. П ш е п ю р к о в с ь к и й (ухвально). О, цей знаК, як завдати гарту, нiкого без прочуханки не випустить. (Чеше потилицю). Жоден гайдамака не вийшов вiд нього цiлий. Що й казати - натоптана голова. П а у ш а. А отже ж i вийшов. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Хто ж це такий? П а у ш а. А той гайдамака, як його... що княгиня Вiлькомiрська обiцяла викуп за його життя. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, так то ж, пане, iнша рiч. Тут цiла iсторiя. Хiба ж пан не знаК? (Стишуючи голос). Коли минув термiн вiдстрочки, що просила княгиня, i нiхто не принiс алмаза, Дубровський удекретував козака на смерть i вiдрядив у Кодню. Аж ось через якусь хвилину прибiгаК та дiвчина i каже, що знайшла алмаз, але в неП цей алмаз нiбито гвалтовно вiдiбрав граф Ружинський. РозумiКте, який скандал, пане. Дубровський, що давно вже ненавидiв графа, зараз же помчав у Кодню, припинив страту i домiгся того, що гайдамаку помилували i заслали у Величку, коло Кракова, копати сiль. Тiльки дiвчина, як почула, що осавула вiдряджено в Кодню, так i бебехнулась на землю без пам'ятi та й пролежала так цiлий мiсяць. А як вона отямилась i хотiли допитати ПП, хто ж це вiдiбрав у неП алмаз, то виявилося, що в неП щось там зiскочило у головi, i вона збожеволiла. П а у ш а. От так оказiя! Ну, а алмаз - так i пропав? П ш е п ю р к о в с ь к и й (вихиляК кубок). Це вже ви спитайте у графа. Кажуть, що вiн продав його княгинi за майорат графинi БрагiнськоП, з якою тепер одружився, - цiлий Овруцький ключ, пане, десять мiльйонiв злотих. Тiльки й княгинi не дав щастя цей алмаз - син ПП, князь Вiлькомiрський, дiстав кулю в лоб десь у Парижi, побившись з якимось пройдисвiтом у кав'ярнi, - нема для кого, значить, i берегти цей славетний алмаз. П а у ш а. То, може, його i не було нiколи? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Розумiйте як хочете, тiльки Дубровський цього дiла не кинув i, побачите, таки докопаКться до графа. О, то голова натоптана! Вiн кожного наскрiзь бачить. Гей, шинкарю, ще два кубки вина! Пан чесник пам'ятаК, як я ловив тих музик-гайдамакiв бiля кордону. Не жалiючи живота для блага короля i Речi ПосполитоП. То що ж пан думаК? Як тiльки побачив Дубровський на судi мою зав'язану голову i взнав, вiдкiля в мене тi рани, вiн пiдвiвся з свого мiсця, пiдiйшов до мене, зняв iз себе оцей золотий ланцюжок (показуК ланцюжок на собi) i надiв менi при всiх на шию... За такi, каже, шляхетнi рани мушу, каже, вiддячити пановi чим можу. Так-то, пане чеснику. (ВихиляК кубок). Чути музику. Д е х т о з н а р о д у. ПриПхав! ПриПхав гетьман Бранiцький! Юрба пориваКться на плац. Пшепюрковський i Пауша теж пiдводяться. Пшепюрковський платить грошi корчмаревi. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, пiдемо i ми, пане чеснику? (Виходять за браму). Злiва увiходять Хмарний i Шенчик. Хмарний одягнений у чорний шляхетський жупан, але без шаблi. Шенчик - у мiщанському вбраннi. Ш е н ч и к (затримуК Хмарного за руку). Як собi хочеш, а далi йти небезпечно. Бачиш, яка юрба? Якраз хто-небудь пiзнаК. Х м а р н и й. А то менi однаково. Тiльки б Стесю побачити, а там хоч i вмерти... Ш е н ч и к. Ну, то сядьмо, хоч i тут, на цих жорнах. Звiдси ми все побачимо. (Сiдають). Ну й шалена ж у тебе голова, Василю! Ледве з-пiд сокири втiк - i знову лiзеш. Х м а р н и й. Ну, то скажи ж мерщiй про Стесю, ти ПП бачив? Невже ж це правда, що вона збожеволiла? Та й що тут дивного? - хiба можна було витерпiти все, що дiсталося Пй на долю! Все своК життя, всю любов, весь запал своКП душi вiддала вона справi, яку вважала святою, - визволенню рiдноП людини... О, якби ми мали стiльки сили, скiльки жило в цiй бiднiй дiвчинi, не загинула б наша справа! I подумати, що вона божевiльна... День у день блу