ан комендант? Бiлет маКш? С т е с я (отямившись, гнiвно). Геть! Нiякий пан комендант не маК права затримати мене. Маю листа вiд старости Iллiнського i суддi Дубровського. (Нервово виймае листа з печаткою i показуК шереговому). П ш е п ю р к о в с ь к и й (якому 1-й шереговий передав листа). Та невже! Дивись, яка пишна персона. (РозглядаК листа). А чого це панна добродiйка була на тiм боцi, в Борисполi? С т е с я (згорда). Це вже моК дiло. Зараз же пустiть i вернiть мого листа. П ш е п ю р к о в с ь к и й. ТвоК дiло? А накладати з гайдамаками теж твоК дiло? П р о з к а (втручаКться). Дозвольте доповiсти вельможному пану, вона тут весь час радилася з тим гайдамакою, все балакала про якогось музику в Таращi. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ось воно що! А нум, пане Птушинський, берiть ПП за ручки та ведiть до вiйта, нехай посидить там iз тиждень, а ми поки розпитаКмось, що в неП за справа. С т е с я (перелякана). Нi... нi... ви не зробите цього... ви не зробите... я мушу зараз Пхати далi... вiд цього залежить життя людини... чуКте, життя! П ш е п ю р к о в с ь к и й. Пане Птушинський! Жовнiри беруть Стесю пiд руки. С т е с я (вириваКться i кидаКться до Пшепюрковського). О, благаю вас, пане коменданте... я не можу гаяти часу... я не можу марнувати жодноП хвилини... (КидаКться до нiг Пшепюрковського). Благаю вас, мiй ласкавий, мiй вельможний пане! П ш е п ю р к о в с ь к и й (до жовнiрiв). Зараз же одвести ПП до вiйта i стерегти до мого приходу. Жовнiри беруть Стесю. С т е с я. То будьте ж ви проклятi, гвалтiвники, кати, душогуби! Нехай перша дiвчина, яка вас побачить, плюне вам у вiчi. (Жовнiри виводять Стесю). Нехай рiдна мати зречеться вас i нiхто не подасть вам напитись, коли ви будете здихати! П ш е п ю р к о в с ь к и й (смiКться). Ще й сама поцiлуКш, голубочко, лайся не лайся, а з цiлим пiр'ячком ти вiд мене не вийдеш. Ну, то рушаймо й ми. Ходiм, пане чеснику, бачите, як треба поводитись iз гайдамаками. Субординацiя, пане! Iде до дверей, за ним Пауша, Лозка i всi жовнiри. К о р ч м а р (жахаКться). Пшепрашам вельможного пана. А хто ж менi платитиме за вино? П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що таке! А ти знаКш, пся вiро, пуста воронко, горiлчана затичко, що роблять з тими, хто переховуК гайдамакiв? Так ти хочеш, щоб я тебе i твою погану корчму, сто дяблiв i чотири бiса, в Кодню спровадив! (Корчмар тремтить). А нум, пане Вержбенто, - берiть його мерщiй за хавки. К о р ч м а р (кричить). Нi, нi! Я ж нiчого. Це я так... Я пожартував. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дивись, удруге не жартуй. Усi виходять, крiм слiпоП дiвчини. К о р ч м а р (пiсля виходу здiймаК руки вгору). Три кварти бургундського вина по червiнцю кварта. Добрий гешефт, нема чого казати. Ой-ой-ой! (ПораКться, зiтхаючи). Пауза. V Знов розчиняються дверi, й увiходять, озираючись, троК музик: Скряга з бандурою i бубном, Шенчик з цимбалами i Iлько iз скрипкою. Скряга, високий, з хмурим поглядом, вже немолодий козак з довгими, трохи присивiлими вусами. Могутня, iмпозантна, але вугласта фiгура. Шенчик - бувала, обметана, але не стара ще людина, сторожка, хитра й лукава. Iлько - молодий, вродливий, з виразним обличчям i мрiйним поглядом справжнього артиста. Всi троК сiдають за столом лiворуч, за тим, що ближчий до рампи. Ш е н ч и к. ЗдаКться, нiкого непевного немаК. А все ж таки лучче було б почекати до ночi. Щось не до вподоби менi той пройдисвiт носатий. Гей, шинкарю! Горiлки та сала. С к р я г а (хмуро). Що вдень, що вночi, пiвтора лиха. Трьом та кози бояться. Корчмар подаК горiлку i страву. Ш е н ч и к. Слухай, шинкарю, як тут у вас з переходом на той бiк? Тут, бачиш, нашу музику вже чули, хочемо, щоб там послухали. С к р я г а (хмуро). Музика гучна... далеко чути... (УсмiхаКться). Вiд Уманi аж до самоП Варшави... К о р ч м а р. Не знаю вже, що вам i казати... Я цим не займаюсь. Небезпечно... але попробувати можна. Посидьте... я спитаю тут одного з наших. (Вiдходить). Ш е н ч и к. Що ж, попробуКм, раз козi смерть. С к р я г а. Бiльш як пiвтора лиха не буде. Ш е н ч и к. Думка п'К воду, а одвага мед. (НаливаК чарки). Пий, Iльку, поки п'Кться. Та чого це ти такий смутний? Лихо менi з такими товаришами. Ну, що Скряга сумний, то я ще розумiю, шкода козаковi, що мало ляхiв перебив. С к р я г а (хмуро). Авжеж мало. Пiвтора лиха! Ш е н ч и к. А чого тобi сумно, то вже не знаю. Хiба закохався. I л ь к о. Слухайте, товаришi, хоч i тяжко менi це вам казати, але не можу я Пхати з вами на той бiк... Ш е н ч и к. Як не можеш! То де ж ми вiзьмемо другу скрипку? От тобi й маКш! Та чого ж ти ранiш не казав? I л ь к о. Давно вже хотiв, та все думав, що переможу себе... з самоП Вiльшаницi. Слухай, Шенчику. Пам'ятаКш, як ти питав мене, де я взяв той золотий наперсток, що ти в мене бачив. Я вiдповiв тодi, що знайшов його тiКП ночi, як руйнували замок Калиновича в Яблунцях. Правда, в Яблунцях дiстався менi той наперсток, тiльки не знайшов я його, а подарувала менi його чудова, прекрасна, як зоря, панянка за те, що врятував я ПП вiд двох товаришiв, якi несли ПП, роздягнену i злякану, на гвалт, а може й на згубу. I коли принiс я ПП, обгорнувши в свою керею, в безпечне мiсце... зняла вона цей наперсток iз свого пальця i поцiлувала мене... Хто вона - я не знаю й досi. С к р я г а (обурений). Як! Ляшку, панянку, дочку ворогiв наших лютих! I нiхто не забив тебе, як собаку! От пiвтора лиха! Ш е н ч и к. Та цить-бо, старий вовгуро. Не все ж гризти, треба колись i лизнути... Ну, i що ж, що далi? С к р я г а. Тьфу! (П'К горiлку). Пiвтора лиха! I л ь к о. Певно, що це була якась графиня... Знаю тiльки, що зовуть ПП Гельця. I ось цей наперсток (показуК), поцiлунок i солодке, як мед, iм'я - все, що залишилося менi вiд тiКП ночi... Моя керея ще й досi пахне чудовими пахощами i нiжним дiвочим тiлом, i скрiзь переслiдуК мене цей чарiвний запах... i не маю я спокою... i тiльки одного бажаК душа - знов, хоч на хвилину, побачити ПП, тiльки побачити... а потiм хоча б i вмерти. С к р я г а. От пiвтора лиха! Ну, то йди, дурню, до Стемпковського - нехай вiн покаже тобi твою цяцю. Звiсно, що не на жовч, а на мед мух ловлять. Тьфу. Увiходять пан Прозка i пан Лозка i займають попереднi своП мiсця позаду музик. Прозка пильно прислухаКться. Ш е н ч и к (милуКться з наперстка). Забажалось козаку зеленого часнику. Цiкава нагода. I щастить же людям! Тiльки хоч подержався за голу панянку, а менi так i цього не трапилось. Одного тiльки разу лучилася в Гнiванi панi, та й то така мармиза, що ледве втiк, як побачив. Так само i з поживою. Тобi хоч наперсток дiстався, а менi все чортзна-що. На що вже (стишуючи голос) багато було добра в Липовцях, але й там поживився, як пес макогоном. Тiльки i знайшов, що в садку на дорозi оцю скляну затичку. (ВиймаК з кишенi величезний, але забруднений алмаз i тре його руками). Трапилося, як кажуть, слiпiй курцi бобове зерно, та й (плюК на алмаз i знов тре) тим подавилась. Затичка вiд пляшки, чи що - не можна збути, як лихого шеляга, навiть у карти нiхто не бере. I л ь к о. А може, це алмаз? Бачиш, як граК. Ш е н ч и к. Тю, дурний, - де ж ти бачив алмаза з горобця завбiльшки? С к р я г а. Та хоч би й алмаз. Якби на нього можна було викупити хоч одного козака, а то що з тих каменiв - пiвтора лиха. Як камiнь, то нехай буде такий, щоб ляха вбити... Пан Прозка i пан Лозка зацiкавились каменем i придивляються, пiдморгуючи один одному, аж поперехилялись через свiй стiл. Корчмар теж пiдходить, зацiкавлений. К о р ч м а р. Ой! Я вже дивлюсь, що то за цяцька у пана музики. А може, пан музика продасть тую цяцьку, в мене якраз К дiти... нехай би бавились. Ш е н ч и к (неймовiрно). Ну! А скiльки ж ти даси? К о р ч м а р. Ну, що значить скiльки - це ж не кiнь. Ш е н ч и к (рiшучо). Давай десять злотих. К о р ч м а р (смiКться). Та пан смiКться. Пiвчервiнця за дитячу цяцьку. Ш е н ч и к (розчарований). Багато! А скiльки ж ти думав? К о р ч м а р (затримуючи хвилювання). Ну, два... дванадцять грошей. Ш е н ч й к. Е, то нехай буде вiсiмнадцять грошей i кварта горiлки. Менш не вiддам. К о р ч м а р (вихоплюК алмаз). Д... добре... зго... згода... Кладе грошi i хутко вiдходить. Пан Прозка i пан Лозка переморгуються многозначно. I л ь к о (що весь час придивляКться до ЛiП, пiдводиться i пiдходить до неП). Гей, шинкарю, що це за дiвчина - твоя дочка? К о р ч м а р. Нi, добродiю. Це бiдна слiпа дiвчина, Кврейка. Конфедерати забили в неП всiх рiдних, то вона й ходить ось так по чужих хатах спiваК, ворожить... I л ь к о. Через що ти ослiпла, бiдна дiвчино? Л i я. То хiба ж ти не знаКш? Я ж була перепiлочкою i повиколювала очi, як лiтала вночi по стерниночку... коли зруйнували недобрi люди мою хатку... Iл ь к о. Бiдна дiвчино... вона збожеволiла з горя... (До ЛiП). Кажуть, що ти вмiКш ворожити... Поворожи ж i менi, чи знайду я дiвчину, що дала менi цього наперстка. (ДаК Пй наперсток). Коли б ти знала, яка вона прекрасна... Як променiють ПП очi, коли вона всмiхаКться... i яка чудова ласка в тих очах, коли вони плачуть... Л i я (вертаК йому наперсток). Краще б тобi нiколи не бачити цього наперстка... Поки ще К час, вергни його з мосту в глибоку рiчку... Купи менi черевики, козаче... бо змерзли моП бiднi нiжки. I л ь к о. I правда, що на лихо собi дiстав я цього наперстка, - i все ж таки вiн дорожчий менi над усе на свiтi. VI Раптом за дверима чути галас. Дверi розчиняються, i знову ввалюКться Пшепюрковський з усiКю своКю компанiКю. П ш е п ю р к о в с ь к и й (розкидаКться за середнiм столом. Шереговi сiдають. Жовнiри стоять навколо.) Ну, тепер можна й погуляти пiсля працi. Гей, вина. Та дивись, щоб знов не було аптеки. Так-то, пане чеснику. Це вам не Варшава. Жовнiр на вiйнi не минаК нi ворога, нi дiвчини. Ха-ха-ха. (СпiваК). Липнуть до мене дiвчата, Успiвай лиш цiлувати, Перша, друга зазиваК, А та, третя, ще й моргаК. А четверта за вус смика, П'ята кличе до музики. Шоста вудкою частуК, Ну, а сьома вже цiлуК. Восьма тягне до стодоли - Ось яка жовнiрська доля. П а у ш. Що й казати - доля непогана, тiльки чого це в пана так подряпанi щоки й нiс, хiба вiд поцiлункiв? П ш е п ю р к о в с ь к и й (хапаКться за лице). Де? От проклята гайдамачка! П а у ш а. Видно, буваК i так, що дев'ята трохи пошарпаК. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ех, К про що згадувати. Стану я зв'язуватися з якоюсь гайдамачкою. В мене такий звичай: "Коли любиш-люби гаразд, а не любиш- кажи зараз, коли любиш - так любись, а не любиш - не горнись, коли любиш - люби двiчi, а не любиш - кажи в вiчi". П а у ш а (регоче). Ну, ця, мабуть, так i зробила. Ще спасибi, що хоч очi зоставила, не повидирала. То невже ж пан так ПП i випустив? Пшепюрковський мовчки п'К, сопе. С к р я г а (до Шенчика). От тобi й маКш, пiвтора лиха! Принесло цих жовнiрiв - треба тiкати. Ш е н ч й к. Треба то треба. Та чи пощастить? Всi троК музик обережно пiдводяться i хочуть вийти. Корчмар подаК, зiтхаючи, вино й великi кубки. П ш е п ю р к о в с ь к и й (помiтивши рух музик, грiзно). Гей! А це що за люди? Стiй! Пане Вержбенто! Ану! С к р я г а. Побачив-таки, пiвтора лиха. Лях триклятий. Ш е н ч и к (виступаК наперед i низенько вклоняКться). До розказу ясновельможного пана. П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що за люди, вiдкiля i куди? Ш е н ч и к (вiдповiдаК за всiх). Бiднi музики, ясновельможний пане полковнику. ТроПста музика, з дозволу ясновельможного пана. Прокiп Скряга - бандура, вiн же бубон. Лук'ян Iлько - скрипка, найкраща скрипка на всiй УкраПнi, принаймнi на цiм боцi, i аз покiрний слуга мосцi пана - Мусiй Шенчик - цимбали. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Шенчик? Хтось менi казав про Шенчика музику. Гм... А може, ви гайдамаки? Що ж ви тут робите? Ш е н ч и к. ГраКмо добрим людям, вельможний пане. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Та хiба ж корисне ваше ремесло? Ой, чи не гайдамаки ви справдi... Ш е н ч и к. То що ж робити, ясновельможний пане? Коли б не скрипка та не бас, то й музика б свинi пас, - добре, кажуть, бути взимку котом, а на великдень - попом, але не вiд нас це залежить. Ми ж люди бiднi, заробляемо помалу на сiль до оселедця, через крупи до пшона не сягаКмо, натягаКмо маленькi латки на великi дiрки, де Пдять - там пхаКмось, а де б'ють - тiкаКмо. Така вже наша доля, з дозволу вельможного пана. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Гм... може, й справдi музики. Ану, утнiть лишень якоП-небудь веселоП, щоб аж у носi засвербiло. Ш е н ч и к. СлухаКмо, ясновельможний пане. Всi троК сiдають лiворуч, Скряга - з бубном. Iлько - зi скрипкою. Шенчик - спереду з цимбалами. Грають. Ш е н ч и к (спiваК). Мала стара бабусенька Чотири доньочки, А всi були такi гладкi, Як тi ластiвочки. Хорошенькi, молоденькi, В личку рум'яненькi, Височенькi, пухнатенькi I чорнобривенькi. Отакi носатi, А такi зубатi, Ой, тра-ра-ра-ра, Вмiли жартувати. У с i (пiдхоплюють хором): Ой, тра-ра-ра-ра, Вмiли жартувати. П ш е п ю р к о в с ь к и й (регоче, задоволений). Ха-ха-ха. О, тепер бачу, що справдi музики. Ану, утнiть якоП-небудь польськоП. (СпiваК). Iде вода через дуби, гречна панна, дай мi губи, Я би губ не жалувала, якби мати не видала. Або "Бернадина"... "Прилучилася новина, з'Пли вовки Бернадина", або нi. Краще "Мазура". Ш е н ч и к. СлухаКмо, ясновельможний пане. Грають "Мазура". Пан Пшепюрковський спiваК, iншi пiдспiвують. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Гей, мазуре, бий нiжками, Дiстань вогню пiдкiвками, А ти, Казю, скачи живо, Аби не ходила криво. Панно Зосю, не барися, Веселiше повернися, Тодi мазур тiльки радий, Як танцюють всi до ладу. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ф... фу. (ВихиляК кубок). Що то значить наша старопольска. Ну, так. Тепер я бачу, що ви справдi музики. Можете йти, коли хочете. Ш е н ч и к (пiдводиться). ДякуКмо, ясновельможний пане. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Стривайте! Все ж таки щось тут непевне. Але чого ж це ви опинилися тут, бiля самого кордону? (Пан Прозка пiдходить i щось шепче Пшепюрковському). Ану, пане Вержбенто, подивiться, чи немаК в них чого непевного в торбах. С к р я г а. А щоб тебе чорт лизнув, лядський сину! Пiвтора лиха. Жовнiри i шереговий пiдходять i починають обшукувати музик. Ш е н ч и к. Та що це ви, вельможний пане, хiба ж ми злодiП! Ш е р е г о в и й (виймаК з торби в Скряги досить велике кругле люстро в срiбнiй рамцi). Знайшов, пане коменданте! Люстро, та ще в срiбнiй рамi. (ПодаК люстро Пшепюрковському). П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, так ось якi ви музики! Люстро в срiбнiй рамi, та ще з графским гербом! Добре. I справдi, як такому красунчиковi та без люстра? Може, тобi ще й пудри треба? С к р я г а. Глузуй, лядський сину, прийде и на тебе час. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще що? (Дивиться в люстро). А й справдi подряпала, проклята гайдамачка... А бодай Ш е р е г о в и й. В цього бiльш немаК. (ОбшукуК Шенчика). Камiзелька, пане коменданте. (ПiдiймаК вгору блакитну Кдвабну камiзельку). П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре. Ще один галанець. Якраз Савцi свитка, тiльки рукавiв нема. Ш е н ч и к. Така вже в мене вдача, пане полковнику. Я не органiст - не перебираю. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре, добре. Далi. Ш е р е г о в и й (обшукуК Iлька). Щось у руцi затиснув - не даК. Iлько кидаК на стiл наперсток i одвертаКться. Ш е р е г о в и й (подаК Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане коменданте. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв, приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець? С к р я г а (хмуро). Шив вас Швачка i без наперстка, вельможний пане. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ага, не втерпiв, приятелю. Обiзвався. Так ось якi ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око на гайдамакiв. Ну, що ж, пограли, погуляли - тепер потанцюйте в Коднi. Пане Вержбенто! В залiза Пх! Так-то, пане, здаКться, Скряго, хоч i добре ти граКш на бубнi, але прийдеться й тобi заспiвати. С к р я г а (кидаК об землю своПм бубном i хапаК бандуру - тепер вiн випростався на весь свiй великий зрiст, i жовнiри мимоволi одступають назад перед його повною дикоП величностi постаттю i натхненним поглядом). Геть з цим бубном, пане коменданте! Спiвали ми вам не з власноП волi, так послухайте ж по нашiй охотi... (I перш, нiж устигли йому перебити, вiн ударяК зразу в струни i спiваК на стародавнiй широкий голос з могучою експресiКю i силою). Перебийнiс водить немного - Сiмсот козакiв з собою, РубаК мечем голови з плечей, А решту топить водою. Ой, пийте, ляхи, води-калюжi БолотянiП. А що пивали по тiй ВкраПнi Меди та вини ситнiП. Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький На жовтiм пiску пiдбився, Лядськую славу загнав пiд лаву - Вже не вернуть вам ВкраПну! П ш е п ю р к о в с ь к и й (схоплюКться). Зараз же хапайте мерзоту! В залiзо його, поганця! А! Ти заспiваКш у мене iншоП, собако! Жовнiри хапають Скрягу; вiн, ухопивши за шийку бандуру, починаК бити нею жовнiрiв, деякi падають. Пан Пшепюрковський, що пiдходить ближче, теж дiстаК по головi й падаК. П ш е п ю р к о в с ь к и й (пiдводиться i, вхопившись за голову, закриваК хусткою рану). Бий! Колоти Пх на мою голову! Так ось якi це музики! Добра музика, до ста дяблiв! Бачите, пане чеснику, яке наше життя з цими лотрами. Нарештi пiсля колотнечi i великих зусиль зв'язують Скрязi руки за спиною, потiм в'яжуть Шенчика й Iлька. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Бачите, пане чеснику, що за звiр? Що й казати - ведмiдь здоровий. От тобi i музики. Шикуйся! Гайдамак наперед! (ПридержуК голову хусткою). А, проклятi лотри... Рушай! Пшепюрковський, Пауша, зв'язанi музики i всi жовнiри виходять, забравши також i конфiскованi речi. На кону тiльки корчмар, обидва пани i слiпа дiвчина. К о р ч м а р (здiймаК догори руки). Ну й день сьогоднi! Хороша торгiвля, щоб я так жив! По всiй корчмi слiди бiйки, перекинутi лавки, поваленi столи тощо. Слiпа дiвчина сидить у своКму кутку, притуливши руки до вискiв. VII Л i я. Боже мiй... Як страшно i шумно на цiм свiтi... Чого вони всi так кричали?.. I яка страшна Пхня музика... Пани Лозка i Прозка, переморгнувшись мiж собою, зараз же рiшуче пiдступають до корчмаря. П р о з к а (виймаючи пiстоль). Ну, пане Янкелю, давай мерщiй алмаз. Живо. К о р ч м а р (зляканий). Який алмаз? (Зухвало). Та що це за жарти! Забирайтесь геть! Л о з к а (теж виймаючи пiстоль). Що таке? Що тобi - життя набридло? Зараз же давай алмаз! П р о з к а (шипить од злостi). Мерщiй, пся крев, нам нема часу. К о р ч м а р. Пробi... Кала... Обидва шляхтичi враз притуляють пiстолi до його голови. П р о з к а. Писни тiльки, пся крев... Зараз же давай алмаз. Ах ти, собако! Ми за цим алмазом два тижнi полюКмо. Ну! К о р ч м а р (виймаК камiнь й оддаК шляхтичам). Ой, вей iз мiр! Гвалтiвники! Гайдамаки! Лотри! Л о з к а. Що таке? (ЗагрожуК йому пiстолем). К о р ч м а р. Пробi! (ВибiгаК геть iз репетом). Л о з к а (вихопивши камiнь у Прозки). О... Яка ж розкiш! Ха-ха-ха. Нарештi - таки вiн мiй. Ну, й дурнi ж цi гайдамаки! Ха-ха-ха. Сказано, хлопи. Свинi, пся крев. П р о з к а (в свою чергу вихоплюК камiнь у Лоз-ки). Але не так швидко, мiй пане! ЗдаКться, i я тут не зайвий. Л о з к а (розлючений). Прошу не хапати з рук, мiй пане! (Знов вихоплюК камiнь, вiн падаК i кудись котиться). А, до ста дяблiв, - покотився. (Нагинаються обидва i починають шукати по всiй пiдлозi камiнь). Ще, не дай бог, куди закотився. А все ти, пся крев. Лазять, шукаючи та лаючись, по хатi. Нарештi обидва пiдводяться i неймовiрно дивляться один на одного. П р о з к а. Що за чортовиння! То де ж вiн? Л о з к а. Еге, голубчику, ти, мабуть, знайшов, та думаКш, що так i буде. (ХапаК його за комiр, починаКться бiйка). Ах ти, котолупе поганий! П р о з к а (вихоплюК шаблю). Калавур! Пробi! Л о з к а (теж вихоплюК шаблю). Вкрав, та ще й пробi! А цього не хочеш! Б'ються. Прозка падаК. Лозка зупиняКться з жахом, опустивши шаблю. Л о з к а. А, до ста дяблiв. Невже ж у шию... (НахиляКться до нього). Так i Ксть... не дише. (Хапливо обшукуК тiло). От лихо, Њзус, Марiя! То невже ж i в нього немаК?.. ЗдаКться, йдуть... (СхоплюКться й озираКться з жахом). Боже мiй, що ж робити? (ХапаКться за голову). Де ж камiнь? (ОзираКться). Слiпа! Вона не бачила... тiкати, тiкати мерщiй! (ВибiгаК геть, ще раз озирнувшись на труп). Лi я (опанована безумним жахом, виходить iз свого кутка, йде на середину хати, простягаючи обидвi руки перед собою). Хто? Хто тут? Чому всi мовчать... Чому тут так тихо, наче в могилi... Менi страшно... менi страшно, мамочко моя рiдна... (СпотикаКться на труп Прозки i, торкнувшись його руками, кричить з жахом). Ай! Ай! Хто, хто тут? (Забруднила в кров руки). Чому... чому моП руки мокрi?.. Ай! це кров! Пуста корчма з перекинутими столами i лавками. Труп довгоносого шляхтича i бiдна слiпа дiвчина, опанована жахом, яка не може зрозумiти, що таке дiКться навколо. Нарештi вона йде праворуч i наступаК босою ногою на алмаз. Л i я (кричить вiд болю). Ай! (Плаче), Я наступила на щось гостре. Як заболiла моя бiдна нiжка. (НахиляКться й пiднiмаК алмаз). Якийсь камiнь... або бите скло... (Держить алмаз). Вiдчиняються дверi i ввiходить Авраам Цвiкловiц, старий Кврей з виразним i вродливим обличчям, з довгою сивою бородою, одягнений у чорну оксамитну шубу, велична, iмпозантна постать. Ц в i к л о в i ц (на порозi). Гей! Хто тут? ХазяПн! (Увiходить у хату i здивовано озираКться). Що таке? Все зруйновано, перекинуто... труп... (Вiн пiдходить до ЛiП). Якась дiвчина... здаКться, Кврейка. Слухай, дiвчино, чи не бачила ти, де хазаПн? Л i я. Я не можу бачити. Я слiпа... Виведи, виведи мене звiдси, добрий чоловiче... Менi так холодно... страшно... тут було так галасно, хтось бився... кричав... Ц в i к л о в i ц. Бiдна дiвчино, де ж твоя хата? Л i я. В мене немаК хати... Я хотiла вийти сама, але накололася ногою на це скло, - у мене ж немаК черевикiв. (ПоказуК йому алмаз). Бачиш, яке велике скло. Менi було так боляче. Ц в i к л о в i ц (бере алмаз. Здивовано). Боже великий! Це ж Липовецьке жорно! Славетний алмаз княгинi ВiлькомiрськоП. Алмаз, який вона шукаК по всiй УкраПнi. Скiльки людей тебе шукало даремно, ти облитий кров'ю i зараз... (Вiн озираКться на труп Прозки). Одна людина вбила другу за володiння тобою... а знайшла тебе бiдна слiпа дiвчина, що не знаК навiть твоКП цiни, що навiть не побачить нiколи твоКП блискучоП краси. (До ЛiП). Ходiм. Я заплачу тобi за цей камiнь тисячу червiнцiв i вiзьму тебе в свiй дiм замiсть дочки. Л i я. Нi, нi, менi не треба грошей, купи менi тiльки черевики, щоб не болiли моП бiднi нiжки... Ц в i к л о в i ц. Якби ти не була босонiжкою, то не знайшла б алмаза. Ходiм. (Вiн бере ПП за руку). Ходiм. Не журись, що ти слiпа, не жалiй, що не бачиш цього алмаза; зате ти не бачиш кровi i грязi, що ними заплямували люди цей прекрасний свiт. Виходять. Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ В домi Авраама Цвiкловiца в Житомирi. Праворуч стiл, покритий до самоП землi оксамитним килимом: на ньому високий канделябр i велика книга з срiбними застiжками на рiзьбленому пюпiтрi. Великий глобус з мiдним екватором на точених стовпчиках. Велика пiдзорна труба, килими, шафи з книжками. Просто проти сцени широкий схiдний ослiн, укритий килимом i оксамитними подушками. Дверi - праворуч вхiднi, лiворуч - в iншi кiмнати. I Авраам Цвiкловiц i Лiя. Слiпа дiвчина, розкiшно вдягнена в легкi схiднi тканини, сидить на ослонi, перебираючи струни своКП цитри. Цвiкловiц сидить бiля неП на низькiй табуретцi, похиливши голову на руки. Вiн у чорному вбраннi, в чорнiй оксамитовiй ярмулцi на сивих кучерях. Л i я. Тiльки чотири днi живу я в тебе i чую, як прояснюКться мiй бiдний розум... Мабуть, ти великий мудрець або чарiвник, що знаКш тайни великi... Але нащо розбудив ти мiй розум? Щоб знов болiло моК бiдне серце, згадуючи все, що я забула, коли була перепiлкою... Та хiба ж не можна жити i з розумом, але без спогадiв... без спогадiв гiрких i жахливих. (ЗакриваК лице руками). Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Багато ти просиш, дiвчино... Тайни цiКП не розгадали ще мудрецi людськiП. Де ,та криниця води забуття, щоб напився з неП народ Кврейський i вiдпочив хоч на десять рокiв од спогадiв та страждань своПх безмiрних... Сiмдесят рокiв живу я на свiтi... Скiльки разiв i маленьким хлопчиком i дорослим мужем читав я в синагозi велику поминальну молитву, що спiвають в мiсяцi сiвон на пам'ять усiх незчисленних КвреПв, що загинули сто двадцять рокiв тому в Тульчинi, Немировi, Кам'янцi, Полонному, Бродах - по всiй УкраПнi i Польщi... I важко було повiрити в жахливу дiйснiсть минулого... Казкою стародавнiх часiв здавалася менi ця молитва... I ось тепер, коли посивiла моя голова, довелося побачити, як вернулася жахлива казка, побачити - i пiзнати власною мукою. В Бiлiй Церквi забито моПх синiв... забито... замордовано з жiнками i малими дiтьми... I нiколи, нiколи вже не побачу я тих, що сидiли кучерявими хлопчиками на моПх колiнах... не побачу i не почую... нiколи. Л i я (знаходить i цiлуК його руку). Життя дало тобi велику мудрiсть... вона допоможе тобi перетерпiти горе. Ц в i к л о в i ц. Мудрiсть... (Гiрко всмiхаКться). Якщо я знаю трохи бiльше, нiж равини, що тисячi рокiв риються, мов черви, в затхлих пергаментах i пишних, але пустих словах, - то не легше менi вiд мого знання... С л у г а (увiходить). Граф Ружинський з якоюсь панночкою до вельможного пана. Ц в i к л о в i ц (пiдводиться, здивований). Граф Ружинський? Чого йому треба? Чи не дiзнались вони про мiй алмаз? Ну, проси. (Слуга виходить). Слухай, ЛiК, здаКться, що в мiстi вже почули про наш алмаз, бережись, не промовся як-небудь, може, вони за ним i прийшли. Л i я. Нi, мiй тату, я нiкому не скажу... II Увiходять граф Ружинський й графиня Брагiнська. Ц в i к л о в i ц (шанобливо вклоняКться гостям). Вiтаю ясновельможну графиню i ясновельможного графа в скромнiй моПй оселi. Якому щасливому випадковi або якiй справi мушу я дякувати за цю велику честь? Р у ж и н с ь к и й (смiКться). Та вже звичайно, що без справи не обiйшлося. Б р а г i н с ь к а (побачивши Лiю). Боже мiй, яка прекрасна длвчина! Це ваша дочка, пане Цвiкловiц? Ц в i к л о в i ц. Нi, ясновельможна графине, в мене немаК дiтей. Це бiдна слiпа дiвчина... яку я знайшов пiд час моКП подорожi в однiй корчмi... там вона спiвала i ворожила людям за шматок хлiба. Б р а г i н с ь к а (з жвавiстю). Ворожила! Вона вмiК ворожити? О, то нехай вона i менi поворожить! Р у ж и н с ь к и й. Тiльки такий знавець, як Цвiкловiц, i мiг знайти подiбний алмаз у бруднiй корчмi. Яка бездоганна краса! Лiя, збентежена, пiдводиться i пiдходить до Цвiкловiца. Б р а г i н с ь к а (манiрно). Граф ще закохаКться в цю дiвчину. Р у ж и н с ь к и й. Графиня добре знаК, що моК серце належить Пй однiй. Ц в i к л о в i ц. Коли я брав ПП до себе, - не краса ПП мене привабила, а горе... (ПригортаК до себе Лiю). Р у ж и н с ь к и й (несподiвано). А чи правда, що Цвiкловiц знайшов ще другий алмаз - алмаз княгинi ВiлькомiрськоП? Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Ну, якщо за цим приПхав до мене вельможний граф, то менi дуже жаль, що графа потурбували даремно. Р у ж и н с ь к и й. Нi, нi, я маю iншу справу. Але... (ОзираКться). Б р а г i н с ь к а (жваво). Ви можете йти в другу кiмнату, а я почекаю тут. Пане Цвiкловiц, ви дозволите менi поговорити з вашою вихованкою? Може, ви дозволите, щоб вона й поворожила менi? Ц в i к л о в i ц. Прошу, ясновельможна панi. (До ЛiП). Посидь тут, моК дитя, не бiйся. Прошу графа. (ПоказуК йому на дверi лiворуч. Обидва виходять). Б р а г i н с ь к а (пiдводить Лiю до ослона i сiдаК сама рядом). Чи правда, що ти вмiКш ворожити? Л i я (хитаК головою). О, нi... Це було тодi, як я була божевiльною... Тодi... Менi здавалось, я бачила те, чого не видно людям... А тепер, коли прокинувся мiй розум, смутнi спогади опанували мою душу i не дають менi чути чужоП муки. Б р а г i н с ь к а (зiтхаК). Так... у кожного власна мука... Л i я (бере ПП за руку). Але слiпi очi навчили мене дивитись не в лице, а в душу людинi... ЗдаКться менi, що й твоя душа схвильована якимось спогадом... Про щось i жахливе... i разом солодке... Б р а г i н с ь к а (здивовано). Ти справдi чарiвниця! Вiдкiля ти знаКш? Л i я (пригадуК). Стривай... кому це я ворожила... востаннК... тодi, в тiй корчмi!.. (Радiсно). Ах, надумала! Тому молодому музицi, що питав мене, чи побачить вiн дiвчину, що дала йому золотий наперсток. Б р а г i н с ь к а (схоплюКться, вражена, i вiдступаК, хрестячись). Њзус, Марiя! Ти чарiвниця! Ти велика чарiвниця! Л i я (спокiйно, без будь-якого здивування). Так це ти та дiвчина, що дала йому золотий наперсток... (Мрiйно). О, ти повинна бути прекрасною, як зоря... Як королiвна чарiвноП казки, бо такою невимовною ласкою, так нiжно й ясно, мов золота струна, дзвенiв його голос, коли вiн говорив про тебе... Б р а г i н с ь к а (забувши свiй страх, знов сiдаК на табурет i бере ПП руку). Ти бачила, ти розмовляла з нимi Ну, то скажи ж, скажи ж мерщiй, який вiн, мiй рицар, мiй коханий, Кдиний, що за ним занудьгувало моК серце! Де ти його зустрiла?.. Куди вiн Пхав?.. У якому вiн був убраннi, чи були з ним iншi рицарi? Може, ти знаКш, як вiн зветься! Ах! Адже ти не могла його бачити... бо ти ж слiпа. Господи, Кдина людина зустрiла того, кого я шукаю так довго, - i та слiпа. (Жваво). Але ж ти чула, що вiн казав про мене? Л i я. Вiн розмовляв про тебе з такою журбою i ласкою. I хоч не бачила я його лиця, але тiльки в прекрасноП людини може бути такий чарiвний, як музика, голос... Б р а г i н с ь к а. Так, так, вiн прекрасний, як мiсяць. Л i я. Вiн казав, що вiддасть життя, щоб тiльки побачити тебе хоч на Кдину хвилину... А що було потiм, - не пам'ятаю... Знаю тiльки, що менi його стало так жаль, бо я зрозумiла тодi, що не принесе йому щастя твiй наперсток... I зараз менi здаКться, що не його ти кохаКш, а якусь мрiю, що склала твоя душа... Б р а г i н с ь к а (мрiйно). Так... це була чудова мрiя... Л i я. I зараз ти питала про нього не так, як питають про рiдну людину... I здаКться менi, що зречешся ти його в чорну його годину. Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, гордо). Ти сама не розумiКш, що кажеш. Щоб я зреклась мого збавителя! Та i яка може бути чорна година в мого найяснiшого рицаря? I все ж таки спасибi тобi, що розповiла менi про нього. Прощавай. Я чую, як вони йдуть сюди, я не можу нiкого зараз бачити. (Швидко виходить у дверi праворуч). Л i я (собi пiдводиться). Може, й справдi краще для мене, що я слiпа. (Виходить). III З лiвих дверей виходять, закiнчуючи розмову, Ружинський i Цвiкловiц. Ружинський видимо розгнiваний. Р у ж и н с ь к и й. Я нiколи не повiрю, щоб у тебе не було такоП дрiбницi, як двадцять тисяч червiнцiв. Усiм вiдомо, що самi твоП самоцвiти коштують удесятеро бiльше. Добре, доведеться тобi коли-небудь звернутись до нас - тодi побачимо. Ц в i к л о в i ц. МоП самоцвiти? Колекцiя мiнералiв, яку я збирав усе моК життя, щоб вiдписати тепер Кракiвському унiверситету? Коли це багатство, то хiба багатство науки, якiй я служив весь мiй вiк. А грошi? В мене немаК iнших, крiм тих, що я заробляю як лiкар, - Пх досить, щоб забезпечити життя такого старого, як я. Р у ж и н с ь к и й. Невже! ТвоП елiксири продавалися по червiнцю за краплю. Князь Потоцький заплатив тобi тисячу дукатiв, коли ти вилiкував вiд сухот його сина. Та хiба тiльки це! Ц в i к л о в i ц. Я лiкую всiх, але з бiдних я не беру нiчого. Р у ж и н с ь к и й. Словом, у тебе К грошi, як у кожного Кврея. Нарештi я дам тобi який тiльки хочеш прирiст. Ц в i к л о в i ц (розводить руками). Не маю, ясновельможний пане... Р у ж и н с ь к и й (спиняючи гнiв). Так ось яка Кврейська вдячнiсть! Багато б ти мав своПх самоцвiтiв i перлiв, коли б не сидiв у Житомирi пiд обороною польських хоругов, пiд обороною Дубровського, що пiднявся проти гайдамакiв, цiд захистом великого ловчого Бранiцького! Чи не ми ж вступилися за вас i пiднялися месниками за вашу кров, коли цiлими рiчками лилася в Лисянцi, Жаботинi, Уманi i по всiй УкраПнi. (Злiсно смiКться). Коли хочеш, я подарую тобi, крiм росту, кiлька живих гайдамакiв, щоб ти змiг замордувати Пх власними руками в вiдплату за кров твоПх синiв. Ц в i к л о в i ц (з гiднiстю). Я не купую людськоП кровi, мiй пане. А щодо вдячнЬстi, ясновельможний пане, щодо вдячностi за кров гайдамацьку, що ллКться зараз рiчкою в Коднi, то не за нас ллКться ця кров i не за КвреПв мститесь ви цьому нещасному народовi... Ви мститеся за своП шкоди та втрати, i КвреП - це тiльки один iз записiв у реКстрi цих втрат. Чи не так само пише регiментар Стемпковський у своПм унiверсалi? Не за кров Кврейську дорiкаК вiн хлопiв, а за те, що позбавили панiв того зиску, що належав Пм вiд оренд, якi держали КвреП по мiстах та мiстечках панських: "забиваючи жидiв, заподiяли ви панам великi шкоди", - ось чим дорiкаК хлопiв вельможний регiментар, а зовсiм не нашою кров'ю. Не КвреПв ви жалiКте, а тi грошi, що не встигли з нас дiстати. Р у ж и н с ь к и й (розлючений i обурений). А, так ось якi слова дозволяК собi Кврей, що нажився в Речi Посполитiй! Та ти знаКш, що за цi слова я, шляхтич, граф i каштелян Брацлавський, можу зараз же вiддати тебе на суд трибуналу в Люблiнi або навiть до Стемпковського в Кодню! Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Я був би недостойним мого народу, коли б боявся смертi, та ще в моП лiта. Р у ж и н с ь к и й. I хто ж обороняК гайдамакiв! Батько, у якого цi звiрi замордували двох синiв! А ти чув коли-небудь, якими лютими муками мордували гайдамаки ваших дiтей i жiнок? Ти зарився в своП книжки та подушки, ти милуКшся з своПх самоцвiтiв i перлiв та дивишся в небо в цю пiдзорну трубу, а не бачиш життя, що лютуК пiд твоПми вiкнами. Ц в i к л о в i ц (з перекривленим вiд муки лицем). Годi... Р у ж и н с ь к и й. Нi, слухай, коли хочеш бути мудрим. Як одна Кврейка кинулася на шию гайдамацi i благала, щоб вiн ПП помилував, а вiн струсив ПП з себе i тiльки смiявся, дивлячись, як ПП забивали... Ц в i к л о в i ц. Годi! Годi, благаю тебе! Р у ж и н с ь к и й. А, тепер годi. А ти чув, старий, як в одному селi гайдамаки забили Кврея i двох його синiв, а третьому дали в руки пiстоля й обiцяли помилувати, коли вiн заб'К свою матiр? Ц в i к л о в i ц (падаК на килим i ридаК). Вийди, благаю тебе. Р у ж и н с ь к и й (злiсно смiКться). Удруге не боронитимеш хлопiв... Прощавай. Виходить. Велика пауза. Музика. Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Чого не в силi були зробити любов i пiснi бiдноП дiвчини, те зробила ненависть цього чоловiка... Очi моП повнi слiз, я плачу вперше пiсля того, як забито моПх дiтей. (УтираК очi). Але невже ж... невже ж... його правда? Невже ж я справдi тiльки слiпий безумець, що не бачу життя, шукаючи зiр на небi? Вiн не мiг вразити мене сильнiше, але ж нi, нi! Хiба ж я шукаю правди в цих плiснявих книжках та пергаментних сувоях, як нашi раввi або мудрецi Зогара, що тратять весь свiй вiк, щоб знайти таКмний розум у мертвих письменах? Проте багато, мабуть, i в мене староП закваски, коли вся моя мудрiсть безмовна перед голосом староП ненавистi. Але що ж дiяти... i розум не власний над серцем, коли воно болить так смертельно. (СiдаК край стола, похиливши голову на руки). Пауза. IV Тихо входить Стеся, не вiдважуючись потривожити Цвiкловiца, стоПть кiлька хвилин мовчки. На лицi ПП туга, майже розпач, вона ще змарнiла за цей час. Ц в i к л о в i ц (почувши присутнiсть людини, обертаКться, стенувшись). Хто? Хто ти, дiвчино? Хто впустив тебе? С т е с я. Вислухайте мене, шановний пане, вислухайте, благаю вас... Ц в i к л о в i ц (пильно дивиться на неП). Я слухаю. С т е с я (хвилюючись). Мiй наречений... його удекретовано на смерть. Завтра... завтра його мусять скарати. Нi, нi, вислухайте, я розкажу все по порядку. Його удекретовано на смерть, але княгиня Вiлькомiрська i суддя Дубровський обiцяли менi помилувати його, якщо я знайду великий алмаз, що пропав, коли грабували ПП замок. Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Знов Липовецьке жорно. С т е с я. Так... так... алмазне жорно, мiй пане. Двадцять день я не злазила з коня, я об'Пхала майже все КиПвське воКводство, я побувала на тiм боцi, я шукала, де тiльки можна, i все то даремно, даремно, не знайшлося i слiду алмаза... Двiчi затримували мене польськi жовнiри... майже перед моПми очима замордували чоловiка, що помагав менi шукати, - на моПй душi його смерть. Скiльки лиха, зневаги, образ довелося зазнати в путi. Як не рiшилася я розуму - не знаю. (ЗакриваК лице руками). I ось тiльки три днi перед цим набiгла я на слiд... Мов безумна, мчала я i вдень i вночi, щоб успiти до строку, щоб не приПхати, коли вже буде пiзно. (Вона хитаКться). I ось... I ось... я у вас... голова туманiК... в очах темно... (КидаКться до його нiг). Благаю ж вас, заклинаю вас усiм святим... ради життя людини... дайте менi цей камiнь, я служитиму вам весь свiй вiк... тiльки врятуйте, врятуйте мого Василя... його ж завтра, завтра скарають. (Ревно плаче). Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Безумна дiвчино! Та чи знаКш ти, що цього каменя не здолаК купити i сам король польський! С т е с я. Я знаю, я знаю. Але що ж робити? Я благатиму княгиню, я кинусь до ПП нiг, щоб вона заплатила вам хоч частину. Але ж не дайте загинути живiй людинi. Ц в i к л о в i ц. А чи знаКш ти, дiвчино, що гайдамаки забили моПх синiв... Адже ж i твiй наречений теж гайдамака. I ось ти просиш, щоб я... щоб я викупив одного з тих гайдамакiв, що забили моПх синiв. Та чи К в тобi розум, дiвчино! С т е с я (латаК руки). НемаК в мене розуму, немаК. Пауза. Ц в i к л о в i ц (пiсля довгого мовчання). Правда, не розум привiв тебе до мене, а серце... Вiн пiдходить до одних i других дверей i замикаК Пх. Потiм пiдходить до правоП стiни над столом i притискуК якусь потаКмну пружину. Взявши з потаКмноП шафи футляр, вiн замикаК дверi, пiдходить до Стесi, що чекаК в попереднiй позi, дивлячись на нього з надiКю i страхом. Ц в i к л о в i ц (одкриваК футляр i дивиться на алмаз). Скiльки золота слiз i кровi бачило це променисте жорно. Але чи зробив цей камiнь хоч Кдиний раз когоо-небудь щасливим? (Мовчить, потiм подаК камiнь Стесi). Вiзьми. Авраам Цвiлковiц платить свiй викуп за право вiльного розуму. С т е с я (цiлуК його руки, тихо плачучи). Ц в i к л о в i ц (мовчки дивиться на неП). Завiса. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Та сама зала в суддi Дубровського, влаштована зараз для судового засiдання. Лiворуч, трохи навкоси, покритий чорним сукном стiл для суддiв, на столi -канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, папери. Час перед вечором. I Лебенцький за своПм звичаКм розбираК папери, стоячи коло стола. Хутко ввiходить граф Ружинський. Лабенцький шанобливо йому вклоняКться. Р у ж и н с ь к и й. Дубровського нема? Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане, вiн зараз буде. Р у ж и н с ь к и й. I листа вiд Стемпковського теж не було? Л а б е н ц ь к и й. Теж не було. Р у ж и н с ь к и й. А, тисяча дяблiв! (Нервово ходить по залi). Пане Лабенцький, ви знаКте, що ця навiсноголова дiвчина таки вернулася. Який диявол допомiг Пй - не знаю, тiльки менi здаКться, що вона дiстала алмаз. Коли кiнчаКться термiн, що дав Пй Дубровський? Л а б е н ц ь к и й. Вiн рахуК, що сьогоднi о восьмiй годинi... Р у ж и н с ь к и й. Та ще ця безглузда iсторiя з другою навiсноголовою. Що там таке з графинею Брагiнською? Чи правда, що Дубровський викликаК ПП сьогоднi в суд? З яких це часiв стали викликати в суд шляхтянок графського роду? Чи пан Дубровський не зна