Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   Повiсть


   Ой не ходи,_ Грицю, на вечорницi,_
   Бо на вечорницях дiвки чарiвницi,_
   Солому палять i зiлля варять,_
   Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять._

   Тамта одная чорнобривая,_
   То чарiвниця справедливая!_
   I чарiвниця i зiлля знаК,_
   Тебе, Грицуню, заздрiсне кохаК!_

   В недiлю рано зiлля копала,_
   У понедiлок пополокала,_
   А у вiвторок зiлля варила,_
   В середу рано Гриця отруПла._

   Прийшов же четвер - Гриценько умер,_
   Прийшла п'ятниця - поховали Гриця;_
   Сховали Гриця близько границi,_
   Плакали за ним всi молодицi_

   I хлопцi Гриця всi жалували,_
   Чорнобривую всi проклинали;_
   Нема й не буде другого Гриця,_
   Що 'го зiгнала з свiту чарiвниця!_

   В суботу рано мати доню била:_
   "Нащо ти, суко, Гриця отруПла?_
   Не зналась того, що зiлля умiК?_
   Що Гриць сконаК, нiм когут запiК?"_

   "Ой мати, мати! Жаль ваги не маК - _
   Най ся Грицуньо у двох не кохаК!_
   Оце ж тобi, Грицю, за теК заплата:_
   Iз чотирьох дощок темная хата!"_


   I

   Се було давно. Через те не знаК навiть  нiхто  назвати  мiсцевiсть,  де
склалася подiя, про яку розказуКться. Хiба те одно, що в горах.
   Мов у кiтлi мiж горами, що здiймалися поважно  вгору,  ховалося  доволi
велике село.
   Лiси тих гiр - старi, непрогляднi...
   В ногах одноП гори, названоП Чабаниця, до котроП i тулилося наше  село,
бiгла  гучна  рiка.  Шумна  i  прудка,  гонила  розпiнена  почерез  велике
неповоротке камiння. Рiка та окружляК гору  Чабаницю,  неначеб  хотiла  ПП
обiймити. Немов i до тiКП-то рiки сходили з самого верху Чабаницi  смереки
густими рядками, однi по других. Низько в долинi,  вже  над  самою  рiкою,
опинилися вони.
   Стояли тут  з  розширеними  зеленими  крилами  та  шпилями,  зверненими
догори, i шумiли... Не як  в  долинi  здичiла  рiка,  голосним  плескотом,
гамором i гуком, але вiдмiнно i на свiй окремий лад.
   Спокiйно i тужливо, хвилюючись i крилато, заколисувало щось  у  воздусi
до сну, заливаючись притiм  смутком.  Рiвно  i  обережно,  тут  тихо,  там
шепотом, а все в один голос, все шум i шум...
   Тужливо рослося деревинi по верхах.
   Куди б i не  глянули,  все  одне  i  те  саме.  Все  море  зеленi,  все
одностайна колисанка, все на одно змiнюКться.
   На он тiй горi_ пнулися смереки густими рядами завзято здолини вгору.
   З тiКП_ знов збiгали, розiпнувши рамена, з розмахом вниз.
   I так-то повсюди.
   Хоч лiтом, хоч зимою, хоч погодою, хоч зливами,  а  все  одностайнiсть.
Все одна пiсня, однаковий ПП ритм. Однакова заколисуванка, однаковий шум.

   Недалеко рiки, злучаючись своПм городом з горою  Чабаницею,_  стояла  з
обiйстям i млином своПм хата далеко i широко знаноП багачки, вдови Iванихи
Дубихи._

   Шумiла рiка, гудiв млин, шумiли сосни, а все враз; хоч внiч, хоч  вдень
- вони держались враз.
   Зеленiли смереки,  ослонюючи  i  окидуючи  густою  тiнню  хату  славноП
багачки, побожноП i строгоП господинi Iванихи Дубихи.
   В городi ПП пишалися цвiти, вiдколи вона лише вiддалася.
   Пишалися в неП до пiзньоП осенi, бо в  тiм  вона  вже  за  дiвочих  лiт
кохалася. А повдовiвши та оставшись лиш з одною дитиною, зжилася з ними до
того, що ПП город, хоча i коло хати не дуже вже великий,  був  би  Пй  без
цвiтiв видався гiрше пустинi.
   Найкраще, що пишалося в нiм, се були великi  червонi  зимуючi  в  землi
маки, яких в цiлiм селi нiхто, окрiм неП, не мав.

   * * *
   В оцiм-то селi, замкненiм горами, перебували одного разу, на  превелике
зчудування мешканцiв, кiлька день цигани. Не поодиноко,  якби  хто,  може,
думав, а цiлою громадою, що  прибула  нараз  кiлькома  возами.  ПереПздячи
багато мiст i сiл, вертаючи в Угорщину, розложилися вони на кiлька день  з
своПми шатрами саме тут, недалеко  угорськоП  границi,  в  сусiдствi  гори
Чабаницi, трохи в вiддаленнi вiд самого села.
   Мешканцi, хоч i не полохливi з вдачi, затривожилися чимало тими чорними
непрошеними гiстьми. Здавна оповiдано  про  них  речi,  якi  не  викликали
прихильностi до них. Вже сама легенда, що в'язалася з ними, хоч i не  всiм
знана, буцiмто Пх предки не прийняли на вiдпочинок  МарiП,  що  втiкала  з
божим дитятком i Йосифом, чинила з них якихось ворогiв. До того було  всiм
звiсно, що цигани мали в рiзних мiсцях гiр своП тайнi  криПвки  i  сховки,
звiдки  нападали  ночами  на  подорожнiх,  ограбовували  та  вбивали   Пх,
збагачуючись так рiзним добром. Потiм так само загадочно, скоро i потайно,
як з'являлись, зникали. Куди, як i що, - нiхто докладно не знав. Прибувши,
запалювали ночами для повiдомлення громади  про  свою  присутнiсть  великi
огнi. Вiдтак по днинi розлазилися селами поодиноко. Тут  -  по  милостиню,
там - розпитуючи, чи нема кiтлiв до поправки,  там  -  збираючи  по  горах
чудотворне зiлля, там - ворожачи, там - виграваючи на скрипцi або цимбалах
за кусень хлiба або яку стару одежину... там - як сказано  -  нападали  на
подорожнiх, а все з якимось поспiхом, все мов в перелетi.
   З'являючись сим разом тут, в оцiм селi пiд горою Чабаницею, просили про
дозвiл задержатися  з  тиждень.  Сього  Пм  вiдмовлено,  скорочуючи  побут
наполовину. В тих кiлькох днях скоПлася межи ними пригода, що не  забулася
так скоро. Прибуло п'ять возiв, прикритих закуреним  лахмiттям,  будою,  з
яких визирали вiдстрашаюче чорнi, пелехатi голови старих i молодих циганок
та дiтей.
   Обiч   i   позад   возiв,   запряжених   кiньми   i   вiслюками,   iшли
цигани-чоловiки, роззираючися блискучим чорним оком цiкаво округ себе.
   Як сказано, розложили  своП  шатра  недалеко  села  й  рiки  пiд  горою
Чабаницею, а зараз з самого вечора розклали великий огонь.
   ТретьоП днини по Пх приПздi знявся  в  однiм  з  шатрiв  гамiр,  що  не
втихомирявся два днi. Якраз третьоП ночi  по  Пх  приПздi  привела  молода
Мавра, жiнка теперiшнього провiдника циганiв на iм'я Раду, на  свiт  сина.
Батько, побачивши, що дитина напрочуд бiла вдалася, накинувся на нещасливу
матiр з лайкою, погрозою i бiйкою за зраду.  Стара  мати  нещасноП,  задля
свого вiку вiдповiдно до звичаю найбiльше шанована мiж циганами,  хоронила
ПП диким криком i лайкою, кидаючись вихром мiж нею та Раду, коли тим часом
цигани-чоловiки ставали чи не всi  по  сторонi  зрадженого  мужа-старшини:
обезчестила цiлу громаду чистоП циганськоП кровi вже першим  сином,  бодай
би до рання не дочекала  -  гомонiли  i  проклинали  водно  за  роз'яреним
батьком i проводирем, що кипiв з обиди  i  жажди  за  помстою,  погрожуючи
заКдно п'ястуком мiж циганами, котрi, зiбравшись коло  шатра  проступницi,
повторяли, мов з одних уст, слова свойого старшини: "Вже першим сином!.."
   - Вiдки взяла ти ту бiлу собаку? - кидався вiд часу  до  часу  Раду  до
хороП, що майже безпритомно лежала в подушках i лахмiттi на  возi,  тулячи
та ослонюючи немовля перед диким, блискучим та роз'яреним  поглядом  мужа,
то знов нiмiючи з остраху перед тим, що могло би кождоП хвилi наступити.
   Волiла вмерти, як такого дожити.  Волiла  вмерти,  та  що  з  того!  Не
отвирала нещасна уст анi на слово, умлiваючи з остраху...
   А вiн сам, Раду, старший багато вiд неП, пристроКний[1] _в синiй якийсь
стрiй з великими срiбними гудзиками та калаталами,  з  посрiбленою  грубою
палицею в руках, знаком, що вiн старшина оцеП тут хоч невеличкоП  громади,
повторяв заКдно одно й те саме:
   - Вiдки взяла ти його? Але я тебе навчу, хто Раду, покажу, чия ти жiнка
була! - i сiпав бiдну за волосся, що аж стогнала. -  Пожди  -  покажу.  До
трьох день не стане твоПх  костей  пiд  тим  шатром,  а  оце  прокляте  (i
вказував притiм на дитину) кину аж за третю гору. Ти гадала вийти за  мене
i вiдтак навести сором на мене i цiлу мою громаду?  Гинь,  суко,  коли  не
знала, яка твоя фортуна[2] i як  маК  поводитися  жiнка  рая[3].  Ади!!  -
грозив. - Ади! якого сина по трьох роках подружжя привела! - i  зареготав,
сплюнувши крiзь зуби. - Тiльки твого щастя, що лежиш оце ще межи нами,  та
що батьком твоПм Андронатi,_ а мати найстарша вiком в громадi, а там  -  i
до трьох день я тебе не терпiв би в своПм шатрi, хоча й так, - i, тупнувши
люто ногою та сплюнувши погiрдливо наново, вийшов з шатра...
   Вона зарила своП тонкi чорнi пальцi в волосся над низьким своПм чолом i
посiпала його слабо. Заразом видобувся тяжкий стогiн  болю  i  жаль  з  ПП
молодих грудей... а далi вмовкла, затулюючи болiсно очi, з  яких  спливали
гарячi сльози. Срiбнi великi монети, що були вплетенi в ПП чорне  волосся,
зсунулися нараз самi по собi низько на чоло i надали  ПП  чорному,  мов  з
бронзи темному лицю предивну чарiвну окрасу...

   Нiч була лiтня, ясна,  спокiйна,  i  темнi  залiсненi  гори  здiймалися
велетами пiд небеса, а найвищi шпилi немов розпливалися в мiсячнiм сяКвi i
прозорiй нiчнiй мряцi...
   Раду станув мiж своПми циганами. Зiбралися лиш самi мужчини, лежали  та
сидiли округ великого огню, курячи та гомонячи об тiм, що  сталося...  Тим
часом жiнки  та  дiвчата  поралися  оддалiк  коло  меншого  другого  огню,
готовлячи страву та займаючись дiтьми, годуючи та укладаючись  з  ними  до
спочинку, розговорюючись не менше запальчиво над дальшою долею  молодоП  i
гарноП Маври, якiй завидували здавна срiбного та  золотого  намиста,  яким
обдарував ПП, вибираючи ПП собi за жiнку, старшина Раду, i  котра  одинока
заробляла найбiльше грошей ворожiнням мiж простим народом i  панами;  вона
тепер, по трьох роках подружжя, привела  тому  свойому  чоловiковi  бiлого
сина з синiми очима!.._ Тьфу!!
   Як  сказано,  Раду  станув  мiж  своПми  людьми  i  кинув  ширококрисим
капелюхом об землю, не промовивши нi слова.
   -  Раду!   -   обiзвався   тут   старий   Андронатi,   батько   молодоП
двадцятилiтньоП проступницi. - Раду, що хочеш зробити? Я  знаю,  що  Мавра
винувата, що велить чинити наш  звичай  за  зраду  жiнки,  та  що,  як  не
укараКмо ми ПП самi, ПП грiх чи може й не гiрше укараК ПП сам. УкараК  хоч
зараз, а хоч в двадцять рокiв або й пiзнiше, а укарати  мусить.  Що  хочеш
зробити? Мавра винувата. - I з тими словами схилився покiрно перед молодим
старшиною.
   Раду  не  вiдповiв  нiчого,  але  замiсть  того  розiрвав  свiй   синiй
спенцер[4] на грудях i здiймив тут з шиП малий мiшечок.
   - Зробiть мiсце! - гукнув. - I майте бачнiсть!..  Цигани  заворушились,
роблячи мовчки мiсце молодому  провiдниковi  та  умощуючись  кругом  нього
цiкаво i послушно. Тим часом вiн, мов сам цар ночi, потрясав люто i  гордо
головою, з якоП спадало довге чорне кучеряве волосся на плечi,  як  ознака
вiльноП людини. Далi сягнув рукою в мiшок i, набравши з нього повну  жменю
блискучих червоних, кинув Пх, як перед  тим  своПм  капелюхом,  до  землi,
кликнувши:
   - Оце перший раз тому...
   А повторивши те саме вдруге, кликнув дальше:
   - Оце раз другий тому... А оце й раз третiй_ тому, хто  усуне  менi  за
два днi зрадницю з очей, а з нею i ПП бiлу собаку!..
   ...Мiж циганами зразу затихло, але  недовго;  потiм  заворушилося,  мов
бренькiт самих басових струн, а далi шелест листя...
   Всi знали, що в них за зраду карано дуже тяжко, але таке не  бувало  ще
мiж ними нiколи, як сеП ночi: таке нi.
   Скiльки бiйок i розбоПв не лучалося мiж ними! Скiльки не лучалося,  але
щоб оце сам рай станув i наказував усунути свою жiнку, платячи за те самим
чистим золотом, - мiж ними ще не бувало. Отаке могла лиш така завзята,  iз
завистi збожеволiла голова, як Радова, придумати.
   Не знали в першiй хвилi, що сказати  i  починати.  Занадто  несподiвано
захопила Пх оця дика постанова старшини. Тому мовчали зразу.
   Та недовго тривала мовчанка мiж затривоженими циганами.  Пiднявся  знов
з-помiж них старий батько Андронатi,  високий,  тонкий,  бородатий  циган,
перший музика мiж ними, ба навiть i тепер зi скрипкою в руках.
   - Пожди, Раду... - сказав, пiдiймаючи руку  лукуватим  рухом  вгору.  -
Пожди ти, Раду. Над нами всiма К бог, а  ми  всi  його  дiти,  i  бiлi,  i
цигани, Раду i Мавра. Ти на ПП долю...
   Раду отворив диким прокльоном уста, перериваючи старому, але  Андронатi
говорив далi:
   - Ти, Раду, був один син у свого батька, старшини в Семиградi, а  Мавра
одна дитина в мене, славного музики Андронатi з пусти[5] - i ви побралися.
I тому в мене ти те саме, що Мавра, а Мавра, що ти. Не дам я Мавру усунути
або стратити, як ти оце хочеш, хоча знаю, що нашi звичаП велять  за  всяку
зраду чоловiчу чи жiночу гостро судити. Не дав би я i тебе  збавити,  якби
се хто хоч би i правно зажадав. Будемо Мавру  iнакше  судити,  по-доброму,
людському. Даруй Пй лише ще днiв три мiж нами, оце просить в тебе для себе
батько Андронатi! - I, сказавши се, вклонився перед молодим ще старшиною.
   - Зрадниця вона чiльна, бодай би до рання не дiждала! - вирвалося  знов
дико з кипучих грудей роз'яреного мужа.
   - Може, й не дочекаК, - обiзвався старий  Андронатi.  -  Ти  вже  надто
наважився на ПП життя. Вiдай, вона вiдiйде навiки сама вiд нас,  а  золотi
дукачi твоП остануться тобi.
   - Нехай iде, нехай iде! - пiднялося гомоном мiж циганами. - Сорому  нам
наробила. Зараз першим сином, першою дитиною. А що  далi  буде?  Надвiр  з
нею, сама собi дорогу указала! - крикнув один голос з гурту. - Надвiр!
   - Нi, вбити, щоб i з другим таке не зробила! - сичав Раду. - Вбити!
   - За три днi не стане Маври мiж вами, - обiзвався знов Андронатi. -  ПП
доля порiшена вже самою дитиною, яку ви розшарпали  б  на  куснi,  коли  б
Мавра й остала мiж нами. Кожде б ПП било. А так... вона уступиться з-помiж
вас i Раду з-перед очей.
   - Сам уб'Кш? - обiзвався вдруге один  голос  з  гурту,  голос  товариша
Андронатi - цимбалiста.
   - Сам.
   - То бери золотi!
   - Нi, вам Пх лишаю. Годуйтеся ви ними. Ви всi молодшi вiд мене. Менi Пх
не треба. Мавра вiднинi так, як не моя вже. Менi Пх не треба. Свого  хлiба
для себе i для своКП жiнки я найду.  -  I  висунув  гордим  рухом  скрипку
вперед себе, погрозивши п'ястуком до молодшого вiд себе старшини.
   - А щеня твоКП доньки? - спитав той, випрямовуючись гордо та  блиснувши
ненависним оком на неустрашимого  тестя.  -  Менi  його  не  треба.  Уб'ю,
затопчу, як гадя!..
   - Ним не журися. Я беру його на себе. Воно... - нараз  вiн  тут  урвав.
Мiж ними, нiби мара, виринула з котрогось шатра стара мати Маври. Страшна,
пелехата, з намистом срiбнякiв на грудях, що замерехтiли в мiсячнiм сяКвi.
Виринувши, вона кинулась вiдразу до нiг Раду i Андронатi.
   - Простiть Маврi, як згрiшила, не губiть молодоП, бийте, побивайте, але
жити дайте! -  заголосила  розпучливим  голосом,  розпростерши,  благаючи,
рамена. - О Мавро, Мавро, що ти накоПла? Що  тебе  постигло?  Яким  вiтром
ворожим обвiяло? З котроП сторони? В долах чи в горах? Мавро, доню  моя...
серце моК... Мавро! - кричала не своПм  голосом.  -  А  я  тебе,  доню,  в
мiсячнiм свiтлi зiллячком змивала, для тебе чи не кождоП ночi доброП  долi
благала. Дрiбною дитиною я тебе медом годувала, вiд злих очей...  доки  не
вiддалася... як вiд огню... зберiгала. А прийшов лихий час i  з  ним  твiй
ворог... i ось що... ой, рятуйте, змилуйтеся... хоч кiлька  день  менi  ПП
дайте... хоч до пусти... дозвольте довести, потiм вбивайте та  й  враз  зо
мною... - i бухнула головою до землi.
   - Уступися, стара! - кликнув Андронатi.  -  Чого  тут  прилiзла?..  Щоб
побили? Вже забула? Не числи багато  на  свою  сиву  голову.  Геть,  кажу,
звiдси. Геть з-помiж чоловiкiв, не видиш - рада? Тепер Раду i люди судять.
Скажи послiднК слово, поки я своК_ скажу! - звернувся знов до старшини.  -
Позволь Маврi хоч з  чотири  днi  межи  нами  прожити,  та  щоб  настiльки
пiднялася, аби ПП батько востаннК мiж вами всiма Пй  заграв.  Мiж  вами...
попрощав. Вiдтак... хоч... прости, хоч роби, що твоя воля, начальнику. - I
тут, як недавно, з покорою знов схилився.
   - Не прощу я Маврi, я ПП бiльше на очi бачити не хочу. Життя  мiж  нами
не буде! - обiзвався завзято Раду. - Сама завинила...
   - Сама... сама... - - пiшов пiвголосний пiдлесливий гомiн вiд  циганiв.
- Сама, одна вона!
   - Се твоК послiднК слово,  Раду?  -  спитав  Андронатi,  а  стара  мати
заголосила наново, заривши руки в сиве волосся.
   - ПослiднК.
   I знов повторив те саме, що вперше, кинувши жменю червоних  золотих  об
землю.
   - Се перший раз тому...
   - Се другий раз тому...
   - Се третiй раз тому, хто увiльнить мене яким-будь способом  за  чотири
днi вiд проклятоП зрадницi. Чули моК слово?
   - Чули.
   Пiднявся тепер на тi слова з свого мiсця музика Андронатi.  Пiднявся  i
глянув дивним оком округ себе. Страшний огонь горiв в тих чорних блискучих
очах.
   Посунув скрипку пiд паху i сказав:
   - Я йду. Позавтра ввечерi верну. Будемо знов разом. Будьте здоровi.
   А до жiнки, що з жалю на землi неначе з  розуму  сходила,  нахилившись,
гукнув:
   - Чого божеволiКш? Iди до Маври. Нiхто ПП не смiК дiткнутися,  позавтра
вечором уступиться з-помiж нас, а ти вiдповiдаКш менi  за  неП.  Я  йду  i
прийду. Позавтра ввечерi всi тут, як нинi, кругом  зберiться  -  i  ждiть,
Андронатi зi злом не верне. Тим часом радьте, хто збере золотi червонi  за
Мавру з-помiж вас. Я йду...
   I пiшов...

   Третього вечора вернув.
   Знов  кружок  циганiв  в  рiзних  позах.  Мiж  ними  Раду.   Блiдий   i
неспокiйний, як демон. Перед хвилею бився з  старою  матiр'ю  хороП  своКП
жiнки, що витрутила його з шатра Маври.
   Нечувана рiч мiж циганами, щоб жiнка пiдiймала руку на чоловiка, та  ще
i мати Маври! Зрадницi тоП!
   Але вiн Пх  усiх  навчить.  Усiх.  Старих  i  молодих.  Зрадницю  ще  i
боронити? Та вiн ПП навчить. Стару i...
   ...Надiйшов мiж них, як он тут сидiли, Андронатi з скрипкою.
   Скрипку вiддав товаришевi - цимбалiстовi, що прийшов враз з ним, а  сам
вийняв велику банькувату пляшку з горiвкою i поставив в кружок мiж цигани.
   - Пийте щиро, браття! - кликнув. - Пийте i не жалуйте.  Нинi  Андронатi
прощаКться з своКю Маврою, то затямте вечiр! Мавро! -  крикнув  i  гримнув
п'ястуком в груди, - Мавро! - Аз раптового жалю в нього аж голос задрижав.
- Не годна ти, зозуле, ще мiж нас вступити... Та ти там не сама. Коло тебе
мати i всi жiнки вашi, моП брати...  Щоб  не  знала  вона,  що  завтра  ПП
послiдня днина мiж нами. Але Андронатi (говорив далi, звертаючись знов  до
шатра), зозуле,  з  тобою  перед  своПми  товаришами  i  твоПм  чоловiком,
старшиною, прощаКться, щоб  затямили.  -  I  його  голос  знову  задрижав,
усувався. - До вогню докиньте  смереччини,  -  гукнув,  нiби  додаючи  тим
словом певностi голосовi, - щоб, розпалившись, грав на всю  гору  свiтлом,
палахкотiв, розказував: Мавра з циганами прощаКться. Пийте i  не  жалуйте!
Жару роздувайте, полум'я змагайте[6], щоб далеко  Мавринiй  душi  вже  вiд
сьогоднi свiтило. Пийте, браття! Пийте, Андронатi-музика  просить.  Пийте,
не жалуйте. Хто знаК, де опинимось незадовго... i чи Андронатi буде ще мiж
вами. Не стане Маври мiж вами... Не стане i Андронатi бiд... Все... як  що
кому судилося, ПП доля гарно укладалася... пийте!!
   I ходить Андронатi i  просить...  наливаК,  а  сам  нiби  забуваК  собi
доливати. Лиш все сльози долонею з очей утираК.
   Раду лежав на землi,  пiдперши  голову  на  лiкоть,  i,  затявшись,  не
обзивався, мов був сам один-однiський на мiсцi.
   Вiн вихилив перший  раз  по  раз  горiвки,  поданоП  йому  Андронатi  з
срiбного малого пугарика[7]  що  переходив  з  родини  в  родину,  як  рiч
незвичайно почитувана, i задумався тепер над Маврою. Був як не при умi. Що
йому тепер з неП? ЏП серце брехливе. Як ПП брав... впевняла, що любила,  а
пiзнiше зрадила його... Та ще й поза громадою. I  вже  вiн  догадуКться  з
ким... Там, в малiм угорськiм  мiстi,  недалеко  пусти,  куди  вони  часом
заходили... i де часто ПП батько скрипкою грошi заробляв, а вона  ворожила
i спiвала до скрипки, а часом i гуляла... Там був один молодий боярин,  що
за циганську музику грубi грошi сипав... а  часом  з  другими  на  конi...
попри Пх шатра вихром в пусту гнав. З ним. Та вiн вже про неП  не  стоПть.
Нехай, що вона й гарна, нехай, що  найлiпше  вмiК  ворожити  -  хоча  така
молода - хоча й дочка славного мiж циганами Андронатi - йому вона  вже  не
жiнка. Кинув червоними золотими межи своП люди, нехай зроблять з  нею,  що
схотять. Уб'ють або викинуть десь. Йому байдуже. Щоб лиш пiмста була,  щоб
з очей пiшла. Жива чи мертва - байдуже. Iнакше - до доброго  мiж  ними  не
прийде. А через неП вiн свою громаду не кине... щоб ПП не бачити. Значить,
вона_ мусить йому з очей уступитися. Яким способом?.. Все одно. Вона  йому
вже байдужа. Хiба б... щоб ПП ще бив... а впрочiм, вона йому байдужа...
   Байдужа? При тiй  думцi  його  похмурий  погляд,  мов  злодiй,  нечайно
закрався на шатро, де була виновниця, i проникливе впивався в нього.
   Байдужа?
   Проклята! Зрадила. Його_  зрадила.  Першого  старшину  мiж  циганськими
громадами зрадила.
   Вкруг нього люди пили i гомонiли. Про Мавру  заКдно  i  про  нього.  То
Кдналися в поглядах, то сперечалися. Тут i там мiшалися i жiнки. Вiн мусив
з ними пити, хоча  в  його  душi  щось  гiрке  горiло,  мов  руда  висохла
смереччина, що, докидувана в огонь, трiщала...
   Так i в його грудях горiло. Але при всiм мусив бути.
   ВостаннК мусив все зробити. Для себе, для людей i Андронатi, якого люди
дуже шанували.
   Нараз рух.
   Андронатi впослiднК iде кругом i частуК трунком, розливаК, не щадить нi
краплi, майже кождому переливаК - а вiдтак притягаК скрипку.
   Врештi стаК на ноги.
   - Люди! - гукнув. - Цимбали, сопiвки в  руки,  а  хто  зо  мною,  то  i
скрипку. Мавро! - звернувся до шатра, де була дочка. - Мавро!  прощайся  з
Раду. Завтра о тiй порi не будеш  нашою,  -  i  потягнув  смиком.  Вiдтак,
схиливши голову низько над скрипкою,  неначе  учув  там  в  нiй  для  себе
потайний окремий голос з ПП наказуючого нутра, i - заграв.

   Сипав жалем.
   Плакали  скрипки,  дзвенiли  цимбали,  дрижали  сопiлки,  а  над  всiма
царювала одна-однiська струнка АндронатовоП скрипки. О, та скрипка! Зойком
кидалася, голосом блукаючи, сумом розливалася, мiж циганiв рвалася, а  про
Мавру, Раду все оповiдала.
   I знов жаль...
   Мов нiжна бджiлка жалiлася, дрижала. Металася,  впивалася,  викликувала
тугу зi смутком i розпливалася горем.
   Андронатi грав дойну.
   - Мавро! - кричав розпучливо вiд часу до часу, не  тямлячнсь  з  дикого
жалю та притупуючи ногою. - Мавро! - вiн грав, колихаючися всiм тiлом, мов
божевiльний. - Мавро! Твiй батько граК...  Андронатi  граК  впослiднК  для
тебе мiж циганами; завтра, може, його вже не почуКш! Мавро!
   Раду лежав, обернений лицем до землi, i вiддався  лиш  одному  почуттю.
Зрадила його. Зрадила, i вiн не дiткнеться ПП бiльше,  хiба  що  по-злому.
Уб'К. Iнакше вiн не годен по  своПй  вдачi.  Не  годен.  Не  годен.  Голос
скрипки вчепився, здавалося, лиш його  одного  болем  розритоП  i  пiмстою
спрагненоП душi, i, мов та оса, все наново впивався  в  неП,  роз'ятрював.
"Бiлу дитину привела, чужого чоловiка, чужого мужчини". Зойком трiпоталася
скрипка, жалiли цимбали: "чужинця якогось..." I вiн в тих думках i  з  тим
почуттям жалю i завистi сходив неначе з розуму. "Бiлу  якусь  дитину...  в
третiм роцi подружжя з ним... Мавро! Будь проклята за твою зраду, все горе
на твою голову!"
   Мiсяць загорiв вповнi з-за високоП  залiсненоП  гори  i  не  рушався  з
мiсця.
   - Раду! - нiби добився нараз голос Маври до його, i  скрипка  Андронатi
опинилася розтрiскана коло його голови.  -  Раду!  -  Вiн  стрепенувся,  а
Андронатi повалився обiч його на землю.
   - Мавро, Ма-в-ро! Ми прощаКмо тебе навiки на... вiки, - стогнав,  а  по
довгiй хвилi мовчанки просив: - Спiть, люди, спiть. Оцю нiч  ще  переспiть
коло неП, а завтра зробите, хто з вас хоче, самi з нею кiнець. Хто  забрав
червiнцi, най бере i ПП душу або й ПП саму. Чи не так, Раду?
   - Так, - вiдчувся сухо голос старшини.
   - А вiдтак назад до пусти - широкоП, безмежноП пусти.
   - Ух-га, пуста! Ух-га! - ухкав диким голосом музика. -  А  сьогоднi  ще
спiть. I з вами всiма старий Андронатi. - I сiвши, пiдiбгав ноги пiд себе,
зарив пальцi в волосся, заридав гiрко. Мусив з своКю  Маврою  розлучатися,
виходу не було. Кара за зраду, особливо ж у жiнок, а тим  бiльше  у  жiнок
старшин, мусила завше вiдбуватися. Сам найлiпше розумiв ПП проступок  -  i
се послiдня ПП нiч мiж ними, циганами. "Спiть, люди!.. -  благав-молив.  -
Спи, Раду. Адiть, все закаменiло. Як так вже судилося, так нехай  i  буде.
Мiсяць всьому свiдок; братик-мiсяць, що  нас  нiколи  не  покидаК.  Спiть,
люди, спи, Мавро, спи, Раду, молодий осиротiлий отамане-раю. Ви моП  дiти.
Цитьте всi, нехай вона межи нас впослiднК добре пересниться.  Спiть.  Спи,
Мавро... спи, Раду. На нас  ще  лиш  пуста  жде...  Широка,  глуха  пуста.
Цитьте... цитьте... спiть... Мавра... спить... цитьте... спiть..."
   Утихло...
   Спали.

   Було коло першоП години сеП ж ночi,  як  молода  красна  жiнка  отамана
Раду, Мавра, уступалася йому з своПм бiлим сином навiки  з  його  шатра  i
його дороги.
   Цигани разом з Раду спали, мов убитi, i лиш два усунулися  з-помiж  них
котячими  рухами.  Був  то  старий  Андронатi  i   його   вiрний   товариш
музикант-цимбалiст, що нiколи з ним не розлучався. Обидва  вони  змовилися
наперед не пити стiльки, що другi, а як всi поснуть, винести Мавру з шатра
враз з дитиною i тим способом вирвати ПП  з  рук  Раду  та  охоронити  вiд
смертi або  щонайменше  -  вiд  якого  калiцтва.  Постанови  старшини  мiж
циганами були iнодi страшнi, i тому вони порадилися мiж собою, не втягаючи
нiкого в тайну, винести скорше як за чотири днi  Мавру  з  шатрiв  та  так
вирятувати ПП вiд лиха, смертi. А маючи ПП раз поза шатрами, вони  вважали
ПП врятованою. Мавра була мудра i хитра i, певно, дасть собi раду в життi,
заки  знов  коли  стрiнуться.  Дитину  ПП  пiдкине  Андронатi   бездiтному
багачевi... може, от там десь в однiм iз сiл за горою  Чабаницею,  i  буде
все добре. Лiпше так, нiж загибати або бути покалiченою на весь вiк.  Раду
любив iнодi калiцтвом метатись на своПх  ворогах,  i  того  боявся  старий
музика.
   I наколи справдi всi заснули  сильним  сном  вiд  трунку,  заправленого
Андронатi усипляючим зiллям,  за  котрим  ходив  вiн  два  днi  по  горах,
Андронатi i товариш винесли Мавру з дитиною з шатра.
   Не гинути мала вона, молода i  красна,  одинока  дитина  його,  як  яка
звiрюка, але жити. Жити мiж добрими людьми ще дальше.  Свiт  широкий,  бог
годуК всiх i ПП  вигодуК  також.  При  Раду  Пй  оставатись  годi,  -  вiн
пiмститься на нiй на цiле життя, наколи вона лише пiдiйметься на  ноги.  В
свого  славного  батька,  семиградського  отамана  циганiв,  своКю  злобою
вдався, лихий i мстивий, як смерть, дарма що красний, як мiсяць,  i  понад
свiй вiк мудрий.

   Мавра, також упоКна зiллям, спала, мов мертва, як  ПП  виносили,  i  не
чула нiчого. Лиш мiсяць бачив та зорi, що дiялось, бiльше нiхто.
   Андронатi дзвонив зубами, як ПП виносили, з жалю  угинався.  Але  лiпше
нести на ласку мiж чужi люди, як бачити вбитою або навiки покалiченою. Так
все ще побачить ПП колись  у  життi,  пiзнiше  або  скорше  вiднайде,  але
калiкою бачити гiрше, як смерть.
   Iшли Чабаницею попри гучливу рiку,  що  пiнилася  i  металася  в  своПм
ложиську, диким розгоном розбиваючися вiд часу до часу об велетнi-каменi.
   Iшли в противну сторону вiд своПх шатрiв, аж найшли  вiдповiдне  мiсце,
де були певнi, що воно i оподалiк вiд села, i... навiдуване людьми.
   Недалеко млина недавно повдовiлоП багачки Iванихи  Дубихи,  гетьте  вiд
села, уклали Мавру пiд високою, розложистою смерекою i зоставили.
   Смерека уважалася циганами святим деревом, що охороняК вiд смертi  i  К
товаришем цигана. Поки що була вона тепер  одинокою  охороною  нещасливоП,
доки не змилосердиться над нею яка людська душа.  Обiч  сплячоП  поставили
клунок з усiма ПП речами i червiнцями, що зiбрав товариш-цимбалiст з землi
i дарував тепер доньцi свого вiрного приятеля Андронатi.
   Вiдтак пiшли.
   Товариш вперед, щоб лягти назад на своК мiсце,  не  збудивши  в  нiкого
пiдозрiння, а Андронатi пiзнiше. Андронатi вернувся на  хвильку  самий  до
доньки.
   Ще спала... !
   Поплакавши коло неП гiркими сльозами  та  промовивши  над  нею  чарiвнi
якiсь слова, що мали охороняти ПП в  дальшiм  життi  вiд  зла,  забрав  ПП
бiлого сина i пiшов. Тулив його нiжним рухом до себе, водно промовляючи та
проклинаючи, щоб той ворог, що збаламутив  його  матiр,  довiв  до  оцього
нещастя, не дiждав нiколи станути перед господа бога... а тинявся вiчно  в
злиднях i журi... в голодi i холодi по свiтi. Щоб вiн сього не дiждав.
   Куди нiс сиротину? - питав себе. Не знав ще.  До  якого  батька-матерi?
Вiн Пх не знаК, не бачив, не чув багато про них -  а  iде.  Чи  пiдкине  в
щасливу годину? Доки життя його, вiн буде  заКдно  ворога_  проклинати.  А
його прокльони страшнi, Пх боялися всi. Вони справджувалися.
   I йшов.
   Iшов пiд гору вузькою стежкою, що розпочиналася недалеко млина  Iванихи
Дубихи i обвивала по правiй сторонi Чабаницю, ховалася чимдалi  в  лiс,  а
праворуч вела саме понад край глибокого  яру-пропастi,  якою  гнав  якийсь
шумливий потiк.
   "Бiла" та стежка, як ПП  звали  люди  в  селi,  то  пнулася  вгору,  то
спускалася знов  нижче,  вiдповiдно  до  формацiП  гори  Чабаницi,  i  все
праворуч попри глибокий темний яр, що дiлив; впрочiм, Чабаницю вiд дальшоП
сусiдньоП  скалистоП  гори,  зверненоП  до  Чабаницi  стрiмкою  залiсненою
стiною, i ПП бiлоП стежки.
   Та бiла стежка тягнулася то густим  лiсом  Чабаницi,  то  знов  гарними
левадами i царинками, а все оставалася однаково бiла i вузенька.
   Врештi скiнчилася.
   Скiнчившися, вона неначе  прилягла,  розплилася  в  якiйсь  дорозi,  що
тяглася впоперек звiдкись попри бiлу стежку i, вiдтинаючи ПП дальшу  путь,
поглинула вузенький, мов рiка, потiк в себе. З сiрою дниною  враз  увiйшов
Андронатi в третК село вiд Чабаницi, що лежало вже  недалеко  одноП  гори,
яка зносилася саме на угорськiй границi.
   Не довго вiн так iшов, а все був вже весь зiпрiлий.
   Сiв край лiсу на горi й розглянувся.  Сонце  саме  заповiдало  схiд,  а
смереки дихали холодним запахом живицi.  Поранок  iшов  до  розсвiту,  але
всюди панувала ще свята поранкова тиша.
   Всюди ще сон.
   Старий батько з бiлим внуком на руках шукав чогось  гострим  оком  там,
внизу села.
   Не мiг вiднайти, дарма що в нiм душа дрижала.
   Там, в долинi, в селi пiд горою Чабаницею,  недалеко  бистроП  рiки,  в
лiсi, де лиш недалеко самiтний млин з  рiкою  враз  гудить,  покинув  хору
доньку, мов звiрюку, щоб власнi люди не стратили,  не  покалiчили,  а  тут
держить ПП нещасного сина, щоб пiдкинути його чужому бездiтному багачевi в
долах, i от якось не щаститься.
   Сива мряка, мов умисне, мов не хоче здiймитися з села,  щоб  вiдслонити
йому дорогу, якою маК iти, показати оселю заможнiшого газди. А день чимраз
розвиднюКться, чимраз зростаК.
   Зiтхнув тяжко. От чого дожив. Що судилося чинити. Вчора розбив з  жалю,
прощаючись з донькою пiснею, свою скрипку,  лишив  жiнку  i  пiшов.  А  як
поверне, хто знаК, чи застане живу. Циганiв лиш циган  знаК  -  що  в  них
кипить, що в них коПться. От що значить циганське життя. Нинi тут,  завтра
там, а позавтра, може, i мертвий.  Йому  пригадалася  нараз  казкова,  вже
майже тисячолiтня  легенда  про  причину  вiчноП  циганськоП  мандрiвки  i
злиднiв. Будучи ще в Њгиптi, вони не прийняли МарiП  з  Йосифом  та  божим
дитятком у себе на вiдпочинок, - i через те за кару  тиняються,  мандрують
споконвiку по свiтi. I чи скiнчиться коли оця кара господня? Вiдбудуть ПП?
- питався.
   Усмiхнувся гiрко, мов у снi.
   Правдоподiбно,  доки  плем'я  циганське  буде  iснувати   -   вона   не
скiнчиться...
   А тепер його вчинок з донькою та з бiлою невинною  дитиною  ПП,  чи  не
кара се ще, не покута яка? Господи боже, змилосердися над грiшним  народом
твоПм - вiн каКться. В злиднях i покорi, в голодi  i  холодi  каКться  вiн
тяжко.
   Прошептавши сi слова, вiн жде.
   Мряка висить над селом, не здiймаКться ще. Вона  чи  не  спиняК  дитинi
вступ. Чи се заповiт, що i його судьба така туманна колись жде?
   Сонце от вже туй-туй зiйде, туй-туй розжеврiКться, а туман не уступаК.
   Нараз... що се?
   З  противноП  гори,  вiддiленоП  вiд  нього  лиш   невеликою   долиною,
обзиваКться голос трембiти.
   Так зрання?
   Так. Се справдi голос гiрськоП трембiти, яка  щось  заповiдаК  сумно  i
протяжно, мов виразний жаль. Андронатi здаКться, що ПП  голос  всiм  своПм
смутком звалюКться на нього. Вокруги  тихо  -  жодна  деревина  не  рушить
вiтами, а голос трембiти заКдно iшов верхами. Так, як вiн.
   Андронатi не здержався i  сплакав  при  звуках  сеП  трембiти.  Недобре
вiщував сей шум трембiти поранком. Андронатi глянув на сонце. А  воно  вже
висувалося з-за якоПсь гори, жеврiючи кров'ю, пишне, ослiплююче.  Туман  в
долинi рiдшав. Тодi вiн встав i спустився в долину. В  долину,  ще  вдруге
подався, до гори. Там, не надто високо на горi, стояло пишне  обiйстя,  що
вже своПм видом зраджувало багатство. Вокруг нього, як i досi  лiсом,  все
ще сон. Тодi вiн приступив нечутним кроком до  призьби  i  поклав  на  неП
обережно бiлого сплячого внука.
   Сам оглянувся.
   Чи в добру годину поклав хлопця? Не знати.
   Господи боже, дай, щоб в добру...
   А далi... чи об'явить що долю дитини?
   Нiщо не вiдповiло на його думку. Вокруги тихо i тихо.  Нi  шелесту,  нi
руху, нi шуму. Сказано, сам сон  ще  дихав.  Поранковi  тумани  здiймалися
знiжна вгору i все перед його оком закрили.

   Коли вернув назад на свою дорогу, стрiнув  на  стежцi  якогось  чабана.
Вмить задержав його.
   - Чому ще перед сходом сонця десь трембiта обзивалася?  I  не  то,  щоб
обзивалася, а ридала...
   - Мабуть, якийсь багач помер. Бiдний не маК овець i полонин, то за  ним
не буде трембiта жалiти, - вiдповiв чабан коротко i почав окриленим кроком
спускатися з гори.
   - Го-ов!! - задержав його  ще  на  хвилину  Андронатi,  вiдiйшовши  вже
кiлька крокiв. Чабан станув неохоче:
   - Чого вам?
   - ЧиК се обiйстя... он то на невисокiй тiй горi, з стогами сiна близько
хати? - спитав, указуючи на газдiвство, де зоставив внука.
   - Се... першого багача в нашiм селi. Не знаКте?
   - Нi. Я чужий.
   - Михайла Дончука... - додав ще чабан.
   - А дiти маК?
   - Анi одного. Та зате сотки  овець  i  стадо  коней.  Там...  -  i,  не
доповiвши словом в поспiху почате речення, чабан зробив лиш рукою рух,  що
"в багача гаразд неабиякий...", i зник межи деревами.
   Пiшов i Андронатi, не оглядаючись бiльше,  утерши  сльозу  з  очей,  що
насилу втиснулася в очi.
   Iшов  морем  живичного  запаху,  що  розходився  тут  чистим   ранiшнiм
воздухом. Смереки наче злiнивiли в  нiм,  наче  з  сонливостi  всякий  рух
забули.
   Десь високо пiд небом кружляли самiтно плавким  летом  тут  i  там  два
хижуни[8] роззираючися з висоти за здобиччю на днину.
   Опинившися на хребтi гори, з  якоП  побачив  угорську  границю,  згадав
Андронатi тепер i покиненi своП шатра.
   Що там дiялося?
   Доброго, певно, нiчого.
   Бачив в душi лють Раду.
   Без бiйки або, може, i убивства, певно, не обiйшлося. А може,  за  всiх
вiдпокутуК жiнка.
   Але нi. ЏП всi бояться. Вона страшна, могуча з  своКю  силою  чарiв.  А
потiм i тим, що з жiнок в Пх громадi вона  вiком  найстарша,  i  через  те
забезпечена вiд всяких нападiв  ушануванням,  яке  вiддаКться  циганами  в
кождiй громадi найстаршiй жiнцi. Раду, певно, також, хоча i  який  мстивий
та скорий в учинках, не посмiК Пй заподiяти лиха. Але, може, товариш  його
потерпiв, як повернув у шатро мiж сплячих i збудив його. Йому одному  Раду
не все довiряв, закидуючи, що вiн не Раду,  а  його,_  бiдного  музиканта,
вважав за старшину. Та будь-що-будь, добре, що вже Мавра  вирвана  з  його
рук. Хоч i яка ПП дальша доля мiж чужими жде, особливо  спочатку,  то  хоч
остане при життi, не стане калiкою. А дитина ПП також, будь ПП батько i не
циганом, не буде вбита, мов звiрина. Знайдуть добрi люди,  змилосердяться,
i нi мати, нi син не загинуть мiж ними. А з часом, якщо вiн, Андронатi, не
загине... вiднайде Пх, i вони прилучаться до iншоП громади. До того часу i
лють Раду остигне.
   Бiдна Мавро! Яке буде твоК пробудження в лiсi пiд смерекою?
   "Мавро!" - кричала з болю душа, ридало серце батькове,  i  знов  сльози
залляли його вид. Iшов далi майже навпомацки. Нiколи такого  гiркого  жалю
не зазнавав ще в своПм життi, як сими днями. Волiла  би  була  вона  малою
вмерти, як в найкращих лiтах от таким  способом  осиротiти,  змарнуватися.
"Через що?" - крикнув розпучливо,  ударивши  так  само  з  дикого  жалю  в
долонi.
   Коли взяв ПП грiх в своП сiтi?
   Вона ж не смiла чужого чоловiка i рукою дiткнутися,  а  вона  грiшна...
Господи боже!.. Та ба! вiн вже знаК коли; тодi, як стала ходити  мiж  пани
ворожити, i за його, Андронатi, скрипкою смутнi  пiснi  спiвати,  а  йому,
Раду, ненаситному на грошi, зносити вiд панiв за ворожбу  i  спiв  золото.
Тодi знайшовся вовк на ПП красу i молодiсть  -  до  чого  дiйшло.  А  вiн,
бiдолашний? Куди йому вертати? Хiба пiде просто до пусти i прилучиться там
до якоП громади, прикликавши до себе й жiнку. Так. Iнакше нi. А  колись...
за кiлька рокiв, може,  примандруК  знов  в  оцi  околицi  i  погляне,  як
живеться внуковi в багача. За кiлька рокiв... а до  того  часу  нехай  маК
його господь в своПй опiцi. Його i Мавру.

   Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах  залiснених  гiр,
що мов з поранкових мряк поволi  роздягалися,  висуваючи  один  хребет  по
другiм проти сонця, що, зiйшовши на  сходi,  жеврiло  свiтлом,  ослiплюючи
око.

   Коли Мавра пробудилася рано, побачила над собою, замiсть  закуреного  i
лахмануватого шатра, зеленi вiти смереки i опам'яталася, що вона в лiсi. В
першiй хвилi не знала, що думати, побачивши себе самою, без  своПх  людей,
без Раду, без матерi, батька, що досi не вiдступали вiд неП.
   Почала кликати.
   Але слабий ПП голос розходився лише слабим  вiдгомоном  по  лiсi  i  не
прикликував нiкого.
   Лежала якийсь час, вижидаючи матерi, i надслухувала.
   Не йшла мати?
   Нiхто не приходив.
   Округ неП тишина i лиш широкий  крилатий  шум  лiсу  гойдався  живичним
воздухом  та  десь-не-десь  зачувався  Шелест  вивiрки[9],  що   дряпалася
блискавкою по смереках. Тут i там зазирало сонечко  золотим  сяКвом  крiзь
смерекове галуззя - i десь знов недалеко шумiла рiка, а враз з  тим  шумом
розходився i гук млина.
   Отже, вона десь недалеко якогось млина.
   Однак чому вона тут сама? Де дiлася ПП мати? Де дiлися вже шатра?  Чому
вокруг неП не чути гомону ПП людей, не чути нi голосу батька, нi  лайки  i
приказiв Раду, нi дзвонення мiдяних кiтлiв, як Пх направляли, нiчого. Чому
се все так? Лиш тишина i тишина, i вона ось тут сама.
   Що таке сталося?
   Чи вона покинена? О господи боже!
   Як се могло статися? Покинена й матiр'ю?
   - Мамо, мамо! - почала з гарячковим переляком  кликати,  а  ПП  волосся
пiдносилося дубом. Справдi вона покинена? - Мамо!! - крикнула з невимовним
перестрахом i почала плакати. Плачучи вголос, мов мала дитина, кликала  то
матiр, то батька  наперемiну.  А  не  дiждавшися  нi  батька,  нi  матерi,
змiнилася, раптом мов очi в ПП  душi  створились.  -  Се  Раду  робота,  -
заплакала вона з неописаним жалем. Вiн ПП викинув з свого шатра i  поПхав.
Забрав всiх, батька i матiр, забрав своПх людей i,  як  той  вiтер,  своПм
звичаКм вночi втiк. Се Раду робота. Вiн обiцяв помститися за  "зраду",  за
"бiлу" дитину I зробив, як сказав.  -  О-о-о!  -  заридала  бiдна  вголос,
заривши з розпуки пальцi в волосся, i аж заносилася з плачу.

   Нараз перестала.
   Блискавкою пригадалася Пй ПП дитина, i вона вмовкла. Пiднявшися насилу,
почала шукати около себе. Дитини  не  було.  Був  збиток  всiх  ПП  речей,
найменшi ПП  дрiбнички,  але  дитини  не  було.  Напiвзiмлiла  з  остраху,
повалилася назад. Тепер зрозумiла. Було, як вгадала вiдразу. Раду  викинув
ПП - i, забравши всiх разом з дитиною i родичами, вiд'Пхав потайки вночi.
   Почала кричати, кликати. Всiх людей, яких лиш знала. Кликала по  iменi.
Межи тим заКдно i батька, i матiр, ба навiть  i  самого  Раду.  Та  дарма.
Нiхто не з'являвся.
   Округ неП повторялося одне i те саме. Шум сосен, тишина, самiтнiсть,  -
а бiльше нiщо. Нiхто i нiщо.
   На ПП чолi виступають великi краплi поту. А  ПП  голову  пронизала,  як
перше, одна страшна гадка. Тато, мама, Раду i всi покинули ПП за  "зраду",
за ПП "бiлу"  дитину.  Покинули.  Мов  оце  лахмiття,  що  обтулювало  ПП,
викинули з-помiж себе i забралися. Заридала страшно вголос. Тепер вже  все
зрозумiла i вiддалася нечуванiй розпуцi. Та тут же знов схаменулася. Але -
дитина!.._ Господи, боже милосердний, добрий, де дитина? Забрали?  Вкрали?
Убили? Що з ПП дитиною зробили? З ПП дорогою дитиною?
   Наново вибухла плачем.
   Всею душею, всiм тiлом ридала.
   Що тепер буде? Де ПП дитина? I в сотний раз перебираК клунки обiч себе,
оглядаКться круг себе, шукаК дитини - i нема ПП. Не може ПП  нiде  знайти.
Не поможе Пй вже плач, не поможе ридання, нiщо вже не поможе, Треба iнакше
шукати.
   - О, се ти, Раду, зробив! -  кличе  вона,  пiдносячи  тонкi  своП  руки
розпучливо вгору. - Се ти! Обiцяв убити, як собаку - i убив. Але було  вже
i Мавру з дитиною убити. А то... - тут вона вриваК раптом i знов впадаК  в
розпуку. РиК в волоссi  руками,  б'Кться  по  грудях,  термосить  одiж  на
собi... перестаК, надслухуК, i знову нова розпука, знов те саме, але - все
дарма.
   Дитини нема.
   Округ неП лиш порозкидане, порозриване ПП лахмiття, густий  лiс  i  шум
дерев.
   Ослабши з ридання i розпуки, вона лягла i вмовкла. По ПП  блiдiм  худiм
лицi з-пiд затулених повiк сунуться гарячi сльози...
   От i по всьому. Як обiцяв помститися, так i  зробив.  Дитину  вбив,  ПП
покинули, i мусить умерти. Сили встати i пiти за  ними  в  неП  нема,  тож
мусить тут лежати i умирати або ждати, аж надiйде, може, хто лiсом.  Може,
ще з ПП людей хто. Може, Пх силомiць вигнали з села... i вони лиш поки  що
зоставили ПП тут, а пiзнiше прийдуть I знов заберуть.
   Може... Але дитина? Дитина належить до неП.
   Вона лежить i слухаК...
   Округи тихо-тихесенько, лиш лiсовий шелест.
   Десь нiби гуркаК недалеко млинське колесо... шумить якась  рiка...  але
господь знаК, де те. Господь знаК, де ще люди.
   Вона починаК знов плакати, знов  кликати.  ПробуК  встати,  та  бачить,
ледве вдержуКться на ногах. Вона ж ще хора. Господи боже, що Пй робити?
   ЗсуваКться знов на землю,  припадаК  лицем  до  землi  i  заходиться  з
божевiльного плачу, розпуки. Нiчого не чуК, не знаК, лиш один жаль i  один
бiль. Вже починаК i на тiлi палити з якогось внутрiшнього вогню.
   Та що вже Пй по собi, в неП нема дитини. Дитини!_
   Убили!!
   Џй темнiК в очах, в  ухах  дзвонить,  потiм  стаК  якось  так  слабо...
гаряче... глухо... гине.
   Нараз хтось шарпаК ПП, пiдносить.
   - Не спиш вже, жiнко? Не спи!
   Насилу розтулюК очi, вдивляКться вперед себе, опам'ятовуКться. Над  нею
схилена висока постать якоПсь немолодоП  жiнки,  мабуть,  якоПсь  панi  чи
щось, а коло неП якiсь люди: жiнки й чоловiки.
   Жiнка чи панi в чорно заповитiй головi, сама  блiда  i  худа,  дивиться
милосердно на неП i говорить:
   - Вставай i ходи зi мною. Будеш в мене. Ти хора. Лежала тут  бiльше  як
добу. МоП люди запровадять тебе помалу до моКП хати.
   Мавра все ще добре нiчого не розумiК, але слухаК i намагаКться встати.
   Цiкаво приглядалися присутнi, особливо жiнки, нещасливiй покиненiй,  що
лежала, мов пiдстрiлена велика птаха, з чудовими, невимовне  смутними,  як
нiч чорними очима, а коло неП порозкидане лахмiття, якась одiж i мiж  ними
тут i там золотi червонi. Сама вона, хоч молода i гарна, та тепер блiда, з
розбурканим довгим чорним волоссям, що розсипалося по  плечах  та  грудях,
майже страшна.
   - Де моП люди - цигани? - питаК слабим голосом з чужим виговором.
   - Вiдай, покинули тебе, - пояснюК висока марна жiнка в чорнiй одежi, що
хоче нею заопiкуватися. - Вiдай, покинули тебе.
   Мавра отворяК широко очi, а коло уст задрижало плачем.
   - Коли? - питаК.
   - Недавно, здаКться. Межи ними зчинилася  бiйка  за  якусь  крадiж,  як
розказували, мiж тим поранено одного  чоловiка  -  цимбалiста,  а  вiдтак,
роздiлившись по своПх фiрах, вiд'Пхали вночi, що й нiхто  не  бачив.  Тебе
надибали ще вчора ввечерi люди, що прийшли нинi зранку до мого млина,  але
я не могла сама скорше забрати тебе до себе,  аж  ось  нинi.  До  того  ти
спала. Страшним сном спала ти, як мертва. Що тобi було?
   - Не знаю, - вiдказуК Мавра i  дивуКться,  роззираючися  майже  блудним
оком по чужих для неП людях, а далi, згадавши дитину,  заливаКться  наново
гiркими сльозами. Плаче i пiдiймаК, благаючи, до них руки i говорить  щось
чужою незрозумiлою для людей мовою.
   Та тут же перериваК ПП  Iваниха  Дубиха,  бо_  се  вона  сама  була,  i
пiдносить ПП з помiччю людей догори.
   - Куди поПхали моП люди? - питаК хора.
   Нiхто не знав. ЗдаКться, в Угорщину.
   А де дiлася ПП дитина?
   Також не знали. Вона мала дитину?_
   Так. Сина. Бiлого._ Перша ПП дитина. Вона жiнка Раду,  самого  старшини
циганiв. Чи ПП люди забрали дитину з собою? Не знали.  Не  гадали  нiчого.
Так само, як i не видiли. По бiйцi зараз вночi зникли...
   То, може, убили ПП дитину?
   Нi. Не знали.
   О, певно, убили!
   Нi. Не чули. Лиш чоловiка одного в бiйцi, чули, що старшина мало що  не
вбив.
   - О Раду! - вистогнала Мавра, заломлюючи руки, I розплакалася наново. -
Вiн, певно, i дитину вбив.
   Нi. Не знали. Не знали i не припускали, щоб невинну дитину вбити.
   - О Раду! - знов лиш зойкнула Мавра i розхлипалася вголос. - Вiн  страх
який недобрий, розлютившись раз. - Вiдтак додала: - То хiба вiд неП дитину
вкрали i утiкли?
   Може. Також не знали.
   О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб Пх земля пожерла. То  певно,
що вкрали. Вони все так робили... i  по  утратi  своКП  дитини  вона  Раду
пiзнаК.
   - Може, - вiдповiли люди. Чи не бачив нiхто тоП дитини?
   Не бачив.
   Бiла_ була.
   Може. Не знали.
   - Бiла, бiла_ була! - майже скричала.
   Не знали.
   Вона розплакалася ще бiльше, а люди безпомiчно мовчали. Мовчали, неначе
не хотiли зрадити якоПсь тайни, а може, й не хотiли казати, щоб не  ранити
звiсткою серця нещасливоП, а може, просто не знали.

   Завели молоду осиротiлу циганку крок за кроком в хату Iванихи Дубихи  i
там вона остала.

   * * *
   Чому хотiв Раду Мавру вбити, а радше, на ПП думку,  на  нiй  помстився,
вона призналася лиш Iванисi Дубисi, i Iваниха ПП задержала в себе.
   В два мiсяцi по смертi чоловiка Iванихи Дубихи знайшлася в неП, хоч  не
молода вже була, дитина, маленька  Тетянка,  i  Мавра  ПП  доглядаК.  Сама
Iваниха, повдовiвши, маК в господарствi i в млинi багато працi i клопотiв,
а коло однiськоП ПП дитини, над якою дрижить, яка становить тепер  одиноке
ПП щастя, треба Пй все когось мати.  Мавра,  обезсилена,  не  годна  тяжко
робити, вiдшукувати людей своПх теж тепер не в силi, тож нехай,  -  казала
циганцi, - остане в неП, доки хоче, а тут, де рiзнi люди приходять,  може,
й за дитину свою що вчуК, розвiдаКться. А може, вернуть ще й ПП люди -  по
неП, то тут, у млинi, вона найскорше зачуК про те.
   Мавра послухала. Зосталася.
   Однак не довго видержала в тихiй вдовичинiй хатi пiд  горою  Чабаницею.
Сидiла, доки до сил не прийшла, але подужавши, кинулася  в  околицю  своКП
дитини шукати та розвiдуватися про людей своПх. Ходила,  блукала  тижнями,
мiсяцями, мов голодна та вовчиця, а  врештi  вернула.  Марна,  блiда,  без
краплi кровi в молодих устах, з понурими смутними очима, i знов  зажила  в
Iванихи Дубихи.
   ЏП люди зникли своПм звичаКм, як пiд землю пропали,  а  по  дитинi  так
само, як i по них, не осталось слiду. Нiхто не знав нiчого. Не знав  i  не
чув.
   I не плакала вже Мавра бiльше. Знала - нiщо не поможе.
   Виплакала сльози.  Лиш  очей  своПх  чудових,  що  сипали  смутком,  не
пiдводила нiколи смiливо на людей. Соромно було. Чоловiк,  родичi  i  своП
люди викинули з-помiж себе, мов собаку, чужим людям на посмiховисько, а Пй
самiй на горе.
   Та й що могло ще гiрше бути?
   Осталась, як здавалося, на все у багачки Iванихи Дубихи i доглядала  ПП
дитини. А що потрiбувала поживи для розбудженого раз материнського  чуття,
тож стала чи не другою матiр'ю для малоП Тетянки, бо з часом стала Тетянка
нiби ПП власною  дитиною,  i  вона  заспокоПлася,  призабула  власну  свою
дитину.
   Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини,  в
якiй не прокинулася в нiй туга i привичка ПП чудного люду  -  змiняти  вiд
часу  до  часу  мiсцевiсть  свого  побуту,  -  забаглося  предивною  тугою
поволiктися кудись в дальший свiт.
   Тодi прощалася з  дитиною,  заливаючися  гiркими  сльозами,  а  Iванисi
кланяючись, з руками, зложеними покiрно на грудях, низько до нiг, цiлувала
ПП колiна i руки i йшла. Iваниха Дубиха, що звикла до неП, полюбила ПП  за
любов i щирiсть для своКП дитини, гнiвалася на неП... хоча  вiдповiдно  до
своКП поважноП вдачi не словами, а очима i мовчанкою,  i  не  пускала.  Як
сказано, вона любила осиротiлу циганку, а по-друге, була Пй  i  вдячна  за
правдиво материнський догляд за дитиною.
   - I куди тобi йти самiй однiй в далекий незнаний свiт?  -  докоряла.  -
Збожеволiла?  Не  гнiвиш  ти  бога,  покидаючи  отак  .  легко  хлiб-сiль,
прив'язаних до себе людей i дитину? Пощо i чого пiдеш... i яким шляхом? Чи
не кара господня се вдруге над тобою?
   - Нi, - вiдказувала сумно циганка. Вона мусить iти в  свiт.  Пй  горить
земля пiд ногами, ПП спокiй неначе в незнану далечину вiд  неП  полинув  i
тепер заКдно приманюК до себе. Вона мусить змiнити мiсце -  оправдувалася.
Може, здибаК батька-матiр, розвiдаКться тепер  про  них,  може,  кого  хоч
одного з своПх тодiшнiх людей побачить,  зустрiне.  Може,  щаслива  година
злучить ПП по роках з дитиною, з батьком-матiр'ю, а  може,  стрiнеться  iз
самим Раду... Вона знаК,  куди,  коли  цигани  мандрують  з  Угорщини  або
Молдави, а коли вертають. ЗнаК Пх знаки, якi лишають по собi для других по
деревах, камiнню при дорозi i т. п.
   Вона мусить iти, щось не даК Пй спокою. Не пiде  -  занедужаК  з  туги,
суму... ЧуК, що хора з того, мусить iти... чого Пй сидiти?
   Пiде.
   - За Раду хоче, щоб побив добре? - питаК сухо Iваниха Дубиха i проникаК
циганку, яка мовчки слухаК, очима.
   - Та нехай, не боюся. А не найду, не стрiну нiкого, вернуся. Окрiм вас,
панi (так звала Iваниху Дубиху, що все в чорному ходила), не маю нiкого  в
свiтi.
   - А дитину як лишаКш? - питаК Iваниха i вказуК на малу Тетянку, що таки
вештаКться i собi поважно мiж обома жiнками, мов розумiК, що  ПП  пiстунка
вiдходить чи не назавше вiд неП.
   - Ой! - зойкнула Мавра, розридавшись вголос.  -  Ой,  не  обтяжайте  ще
гiрше бiдне серце Маврине.
   Одначе успокоПвшись по недовгiм часi, iшла. Люди, бачачи ПП на  вiдходi
з торбами, переповненими якимсь зiллям та  лахмiттям,  смiялися  вслiд  за
нею.
   - А  он,  -  ругалися,  -  Мавра  йде  вже  знов  у  свiт.  Iде  шукати
цигана-пару, ПП одноП замало в селi. У вдовицi обгорнув ПП сум.
   Вона вiд'Пдалася гiркими прокльонами, сиплючи при тiм iскрами погорди з
чудових своПх чорних i сумних очей, i йшла.
   Вертаючи по кiлькох мiсяцях, а iнодi i по  роцi,  по  таких  мандрiвках
нараз пiд Чабаницю, втомлена i розчарована, ридала неповздержно  з  утiхи,
побачивши пiдрослу пiд ПП неприсутнiсть Тетянку, яка тiшилася нею  бiльше,
якби самою матiр'ю. А Iванисi Дубисi падала знов до нiг, як  при  вiдходi,
i, цiлуючи ПП колiна, молила:
   - Приймiть мене знов  до  Тетянки,  славна  господине!  Менi  було  вас
слухати, а не  свого  циганського  розуму.  Набiдилася  лише  мiж  чужими,
набралася лайок, упокорень, ругань i знов повернула, не подибавши  нiкого.
Нi  батька-матерi,  нi  про  дитину  не  чула,  нi  про  своПх  людей   не
розвiдалася, нi про самого Раду - лише  стiльки,  що  межи  чужими  людьми
чудотворним зiллям торгувала... i  то  тут,  то  там  поворожила...  i  от
гостинця  вам  та  душечцi  своПй  принесла.  -  При  тих  словах  ставила
якi-небудь звичайнi  лакiтки,  якi  любила  сама  пристрасно  Псти,  перед
поважну Iваниху Дубиху i ПП малу доньку.
   В кiлька рокiв по послiднiй мандрiвцi в свiт, саме як Тетянцi  йшло  на
дванадцятий рiк, станула Мавра одного разу перед Iваниху Дубиху з просьбою
дозволити Пй вiдокремитися вiд неП i замешкати деiнде.
   Iваниха Дубиха зчудувалася.
   - Ви добрi для мене, мамцю-господине, - поясняла. - Ви i  ваша  голубка
дорога, але сiльськi люди... вже надто допiкають,  глузують  тут  в  вашiм
млинi з мене. - I з тими словами розплакалася на добре.
   - Як-то  глузують?  -  спитала  Iваниха,  знаючи  добре,  що  з  бiдноП
нещасливоП глузували iнодi селяни, особливо чужi в млинi.
   - Та як же, не знаКте, мабуть, i самi? - вiдказувала роздразнено Мавра,
закурюючи свою люльку та пакаючи з неП голосно,  причiм  набирала  вiдваги
опиратися iнодi навiть i самiй Iванисi Дубисi.  -  Все,  котрий  зайде,  -
мовляла, - на ваше обiйстя, поглузуК з мене. "А ще довго будеш,  -  кажуть
примiвками,  -  муку  в  млинi  молоти?  Довго  ще  чорними  очима  колеса
обертати?" Побий Пх сила божа, - закляла. - Або знов, що найгiрше жаль, бо
се вже за вас i за мою доньку. "ОбсипуКш  ти  добре,  -  питають,  -  хату
Дубихи циганським  зiллям,  щоб  багачi  навiдувалися  до  ПП  доньки  вже
вiдтепер? Вона вже нiвроку, ади - пiдростаК". А другий  каже:  "Та  де,  -
каже, - пiдсипуК. Якби сього вмiла, сама й собi б наворожила, аби  приПхав
чорний з шатра, бодай на старiй мiтлi, i засватав, бо ади,  вже  посивiла,
дарма що очима свiтить, як чорний кiт з-пiд печi".
   - От таке, господине-мамцю, зачуваю я сотки разiв вiд  людей  -  i  чим
рiк, то все бiльше. Не годна вже  бiльше...  А  й  вам  неслава,  що  таке
верзуть про ту, що живе в вашiй хатi, що вашу Тетянку вибавила й  дозираК.
Нехай я уступлюся з хати, вони самi замовкнуть.
   Iваниха розсердилася. Вона не довiряла цiлком циганцi, про  яку  знала,
що в неП був хитрий розум i язик на мiсцi i вона  вiдтинала  кождому,  хто
посмiв ПП прикрим словом подразнити, гiрше, як оса.
   - Я тобi не вiрю, Мавро, - говорила, бажаючи  тим  способом  вивiдатися
правдиву причину постанови пiстунки своКП дитини. - Не вiрю  я,  Мавро.  В
тебе iнша причина, що хочеш нас покинути. Мене i мою дитину.  Лiпше  скажи
правду i не крути. Ти, мабуть, змовилася з деякими циганами пiд час  твоПх
мандрiвок i хочеш вертати назад в Угорщину. Чи не так?
   Мавра заперечила. Не до своПх людей вона хотiла. Як не  вiднайшла  досi
батька-матерi, дитини, ба  навiть  i  чоловiка-ворога  та  iнших  людей  -
вiдтепер не найде, i Пй вже байдуже. Вона  не  до  своПх  людей  хоче,  що
викинули ПП, молоду, як звiрюку з-помiж себе, знiвечили долю, -  а  спокою
вона хоче i вiдтепер зажити по Пхньому звичаю. Ось що.
   - Та як се? - зчудувалася знов Iваниха Дубиха, що  нiколи  не  зачувала
подiбноП думки з уст Маври.
   - Та ось так, - була вiдповiдь. Тут вона одна лиш циганка на все  село,
на всю гору Чабаницю, а  здаКться,  i  поза  Чабаницею,  на  всю  околицю.
Iванисi Дубисi не треба бiльше ПП до Тетянки, бо Тетяна  за  два,  за  три
роки буде доросла i стане дiвочити - отже, Пй, Маврi, iншоП роботи  треба,
як годиться справедливiй циганцi.
   - Та якоП ж роботи? - спитала знов Iваниха Дубиха. Чи не береться  вона
сама  до  роботи,  яка  Пй  найбiльше  по  вподобi?  Хто  коли  був  годен
присилувати ПП до того, чого не хотiла або не хотiла робити. Лягала  проти
сонця i вигрiвалася, щоб лиш не робити того,  що  не  любила,  або  дитинi
казками голову набивала. А зимою лiзла на пiч, впевняючи всiх, що хора,  -
то i хто ж коли силував ПП до чого?
   - Се правда, -  дала  вона  вiдповiдь  неначе  якось  болiсно.  Тут  не
силувано ПП нiчим. Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов  до  своКП
рiднi, дарма що тут не цигани. Але вiдтепер хоче  вона  вже  проживати  на
самотi. Геть сама. Он там, на Чабаницi. Там стоПть порожнiй бурдей-колиба,
над самим  яром-пропастю,  що  в  нiм  проживали  iнодi  за  життя  самого
господаря лiтом або зимою його  чабани.  Тепер  та  полонина,  що  до  неП
належав колись бурдей, спродана, а бурдей, нiким  не  замешканий,  все  ще
належить до Iванихи Дубихи. Ту колибу просить вона вiд господинi для  себе
i хоче туди назавше переселитися. А коли вже господиня вдоволить ПП волю i
не прогнiваКться, то вона скаже  Пй  по  правдi,  що  хоче  там  займатись
ворожiнням. Там на Чабаницi рiзне-прерiзне чудотворне зiлля - лихе i добре
- як кому що треба, яким вона вже не одного  не  раз  i  тут,  за  плечима
господинi, на ноги поставила i добре вчинила. Там буде вона його  збирати,
сушити, i кому чого треба, давати, спродавати, i так буде жити. Вона  знаК
дуже багато лiкiв i вмiК ворожити так, як мало хто з циганiв - бо й цигани
не всi розумiються на зiллi i ворожбi  або  примiвках.  Але  ПП  вчили  ще
змалечку. Тато й мама. I тим вона i  межи  панами  грошi  заробляла...  та
зносила Раду... бодай би його по всiм свiтi рознесло...
   Заживши  отак  на  Чабаницi,  над  яром,  в  колибi,  вона   все   буде
навiдуватися до господинi-мамки i Тетянки. Не забуде Пх! Џй де вже забути!
I при тих словах заплакала. ЏП  тягне  тепер  до  самоти,  як  давнiше  до
мандрiвки. Вона все, що знаК з лiкiв i ворожби, буде  там  на  самотi  мiж
людьми подавати. Туди будуть люди до неП  заходити,  а  сюди  соромляться.
Нехай знають колись люди, хто була Мавра. Мавра - донька  славного  музики
Андронатi, а жiнка самого Лукача Раду. Тут, в долах, в Iванихи Дубихи,  де
до млина навiдуються рiзнi люди, вона не маК спокою. Та i  глузували  вони
собi з неП, глузували! Але там, знаючи ПП на Чабаницi в  лiсi,  в  затишку
над яром, мужик стаК перед ворожкою iнакше. Там  вона  панi.  Вона  кермуК
силою своКП примiвки, там вона його i на ноги  поставить,  як  захоче.  I,
говорячи оце, розреготалася Мавра до  своПх  слiв  дивним  якимсь  смiхом,
болючим, глузуючим i повним потайноП погорди - неначе перед нею стояв  уже
селянин...
   Iваниха Дубиха мовчала. Роздумувала над чимсь i застановлялася.
   Роздумуючи над словами циганки, то i справдi слушнiсть була по  сторонi
Маври. Нiяк було тримати навiки в своПй хатi "пройдисвiта" -  як  називали
ПП люди, тим бiльше, що вона займалася ворожбитством, примiвками  i  таким
iншим  богопротивним  дiлом...  проти  якого  панотець  не  раз  у  церквi
виступав. До того ж увiйде дедалi i Тетянка в дiвочi лiта, зачнуть поважнi
люди навiдуватися до ПП хати... а тут живе в неП циганка-ворожка.
   А знов противно[10]. Не дозволить вона Маврi колиби на  Чабаницi,  вона
готова з дитиною забратися кудись у свiт. Куди очi понесуть,  може,  якраз
назад мiж своП люди. А тодi...
   Та гадка найбiльше затривожила поважну Iваниху Дубиху i причинилася  до
того,  що  вона  пристала  на  просьбу  циганки,  дозволила  Пй  зажити  в
колибi-бурдеП на Чабаницi... i займатися там, чим захоче...
   Трудно було означити, хто любив бiльше малу Тетянку, чи вона, мати,  чи
циганка-сирота, позбавлена власноП дитини, родичiв i чоловiка, ба  всього,
до чого була привикла - i прив'язалася всiм  серцем,  всею  гарячою  душею
своКю до дитини своКП доброП опiкунки i кормительки.
   На нiкого в свiтi не була би Iваниха Дубиха оставила свою Тетянку,  лиш
на одну-однiську Мавру. Хто бачив безграничну невгасаючу любов циганки  до
тiКП дитини, яку, вибавивши змалку, уважала  майже  за  свою,  той  i  мiг
припускати, як оце Iваниха Дубиха, що вона могла би, з  жалю  за  дитиною,
забрати ПП з собою i пiти кудись в свiт за очi. Тому й вагалася Iваниха  в
душi опиратися цiлком просьбi Маври,  яка  доволi  часто  виконувала  своП
постановлення пiд тим чи iншим позором. А Тетянка гине, пропадаК за  своКю
чорною нянею. Змалечку вона заколисувала ПП своПми смутними,  монотонними,
якимись незнаними нашим околицям спiвами до сну. Годувала  бiльшеньку  вже
прерiзними казками, яких також в селi нiхто не  знав,  не  чув.  I  дiйшло
того, що дитина слухала наслiпо всiх приказiв чорноП приятельки  своКП,  -
що б не наказала вона Пй, не зажадала вiд  неП,  куди  б  не  послала,  не
покликала ПП. Вона у всiм пiддавалася Пй, слухала всього, що походило  вiд
неП - часто навiть проти волi самоП Iванихи Дубихи.
   Тепер, правда, Тетянцi вже дванадцятий рiк, але циганка все маК  чи  не
бiльший вплив на неП вiд самоП матерi. Тому нехай Мавра iде з богом в  лiс
над яр, як бажаК, заживаК там, як хоче, а мало-помалу  вiдвикне  й  дитина
вiд неП, звернеться, пригорнеться всiКю душею до одноП своКП матерi, як  i
повинно бути, чого вона в душi вже давно вижидаК.
   Тому, може, стане Тетяна й послушнiша без Маври, а то, розпещена нею до
краю, не все пiддаКться бажанням i приказам поважноП матерi.  Тетяна  хоче
щось мати, а коли Iваниха не на все дозволяК, вона  летить,  розжалiвшися,
до Маври i ридаК, захлипуючися гiркими сльозами. Тодi Мавра утираК замiсть
всього бiлесеньке заплакане личко, i як вже не  зараз,  то  бодай  пiзнiше
вдоволить тайком дитину. Так у всiм i всюди. Поки що Тетяна великих бажань
не мала, але й тi не все було добре сповняти...
   Мавра i сповiдниця i дорадниця дитини, i коли б  не  Iваниха  зi  своПм
поважним тверезим розумом. Мавра перевернула би дитину зовсiм на свiй бiк.
   Але Iваниха, хоч як  пропадала  за  своКю  однiською  дитиною,  хоч  як
обтяжена працею свого господарства, для Тетяни i Маври мала все своП  очi,
свiй час i глядiла проникливим зором на вiдносини мiж нянею й дитиною.  Чи
на добре може вийти таке колись дiвчинi, як звикне у всiм знати  лиш  одну
свою волю?
   Певно, що нi.
   Отак роздумувала Iваниха Дубиха - а врештi i обiзвалася:
   - Не моя сила, Мавро, тебе при собi держати, як в тебе думки  ось  куди
линуть. Iди з богом на Чабаницю в колибу та i заживай там по душi. Сходи в
долину до мене по харч, поможи дещо в господарствi, а там  i  вертай.  Але
знай, - додала строго i поважно, - дитину до тебе на гору  саму  не  пущу.
Вона в мене одна. Вона в мене все. Схочеш побачити,  зiйди  -  поглянь.  А
саму не пущу.
   - БоПтеся, що я вкраду ПП вам? - спитала гiрко Мавра, i ПП очi  засiяли
самим смутком образи. - Не бiйтеся, i в мене вона все i всiм на сiм свiтi.
Я ПП вам не вкраду.
   - Ти ПП любиш, Мавро,  але  й  я  ПП  люблю.  Дитина  мiж  нами  заКдно
хитаКться. Ти ПП надто розпестила. Що я забороняю, то ти дозволяКш. То  не
добре; i знаКш, задля того був не раз мiж нами  гнiв,  були  сльози.  Вона
хоча ще дитина, а вже iншоП волi не знаК, як  своКП.  Сьому  треба  кiнець
поставити. Пiд моПми очима воно ще сяк-так уходило, але, застрягши  раз  в
тебе на горi, скiльки менi з неП остане? Стiльки хiба, що буде  називатися
моКю донькою.
   Мавра не вiдповiла зараз, лиш обтерла мовчки долонею очi i сплюнула.
   - Ви-бо хочете, щоб у неП був уже такий розум, як у вас, -  обiзвалася,
- побожний та строгий, що борони господи! А Пй ще що? Метелик, пташка,  та
й стiльки. Най граКться, най радуКться. Най смiКться, спiваК, нехай  добро
зазнаК... поки може, i в мами в сонцi най купаКться...
   - Я знаю, що вона ще дитина, - вiдмовляла Iваниха Дубиха з  попередньою
повагою. - Але час вже тим перестати бути. Досi була вона твоя,  Мавро,  -
додала. - Ти годувала ПП казками, спiвами, забавками  та  всякою  всячиною
набивала голову, буцiм вона чисто боярська дитина. А тепер нехай ,до працi
береться. Вона лiпше тямить твоП пiснi i казки,  як  молитви,  що  ПП  вчу
щовечора i щоранку.
   В Мавриних чорних пишних очах заблистiло гордо, i вона усмiхнулася. - Я
ж бо й оповiдала Пй найкращi казки, якi лиш знала, учила найкращих пiсень.
А що вона в мене те саме, що й  боярська  дитина  -  то  правда.  А  може,
неправда, господине? - спитала. - А от, - каже, i все  якось  згорда,  мов
про своК говорить, - чиП полонини найкращi  на  Чабаницi,  як  не  Iванихи
Дубихи? Чий товар такий гладкий, угодований, як не Iванихи Дубихи? А  сама
прекрасна, чорнобрива Тетянка, пристроКна пишно, чи не в Iванихи Дубихи?
   - Цить, цить, Мавро! - перебила Iваниха Дубиха, морщачи  строго  брови,
що не любила пiдхлiбства[11] нi в честь своКП особи, нi свого  маКтку,  бо
була скромна, побожна i корилася, як, може, нiхто навiть з убогих в  селi,
господу богу, не забуваючи про нього та храм його святий.
   - Цить, цить, - каже, - i знай: сходи з колиби, як кажу, коли зможеш, i
щоднини, похарчуй, пороби, що треба, попести Тетянку, а там i вертай. А  в
недiлю, свято, як зможу, буду як не густо, то бодай хоч зрiдка з  малою  в
тебе.
   - А як Тетяна виросте, буде вже на вiдданнi, тодi  вже  хай  приходить,
коли сама захоче, - не втерпiла Мавра все-таки докинути.
   - Як бог дасть, що так буде, то нехай  iде.  А  тепер  не  лишу.  Знай,
Мавро, - додала з чуттям, майже молячи, - не полонини  на  Чабаницi,  млин
над водою маКток_ мiй, а вона одна, вона_ моК щастя. Мушу стерегти...
   - В дорозi до мене не стрiне ПП нiчого злого, - обiзвалася Мавра знов i
вже смiливiше, - перелетить бiлу стежку вiд млина до гори,  до  мене,  мов
сама та пташка, а в долину пурхне i буде знов у вас.
   Iваниха Дубиха усмiхнулася.
   - Якось-то буде, Мавро, - сказала ласкаво, - якось-то буде.
   Мавра задоволилася - i на тiм скiнчилося...

   Чабаниця - висока гора, почасти покрита старинними лiсами, була одною з
тих, на якiй простягалися мiж лiсом найпишнiшi полонини декiлькох багачiв,
а мiж тим i багачки Iванихи Дубихи.
   На нiй, особливо з-тiКП сторони, по  котрiй  тяглася  бiла  стежка,  де
зеленiли полонини багачки, саме недалеко ПП  шпиля,  висадила  Чабаниця  з
себе бiляву скалу, яку прозвали люди впрост "Бiлим  каменем".  З-пiд  того
"Бiлого каменя" було видно всi сусiднi верхи i лiси, а  мiж  ними  й  одне
село, назване Третiвка, що лежало чи не на угорськiй вже границi,  i  було
справдi, як сусiдили села около себе, з ряду третК.
   Зi схiдноП сторони Чабаницi, з якоП пiвгодини ходу вiд обiйстя i  млина
Iванихи Дубихи, вибiгала в лiс бiла стежечка, що, як  сказано  ще  повище,
обвивала гору Чабаницю i кiнчалася  за  ПП  плечима,  злучаючися  з  одною
широкою дорогою, що провадила в iншi села, а також в Третiвку...
   Iдучи тiКю стежкою вiд млина Дубихи вгору лiсом, з одноП сторони  попри
ПП полонини, а з другоП попри глибоку пропасть, де журчав  веселий  потiк,
що нiколи не висихав,  натрапляв  мандрiвник  трохи  оподалiк  вiд  берега
пропастi, за кiлькома старими смереками колибу-бурдей Iванихи Дубихи.
   Бiла стежка, що бiгла попри колибу, обперiзуючи пестливо Чабаницю  саме
над яром, не конче спинялася около колиби. А колибi  i  байдуже  було  про
стежку, що могла iнодi i непрошеного для неП гостя-мандрiвника  впровадити
до неП. Вона стояла, оперта з одноП сторони до якогось каменя,  чи  не  ПП
великостi,  що,  здавалося,  вiдломився  зi  шпилю  Чабаницi  вiд   самого
головного "Бiлого каменя" i, скочуючись,  опинився  остаточно  поза  бiлою
стежкою над берегом пропастi, становлячи якусь опору для малоП колиби.  Зi
схiдноП сторони зазирала колиба з-пiд смерек в саму  пропасть  з  гучливим
потоком... а там далi почерез неП - i на сусiдню  залiснену  гору.  Та  ПП
майже не видно зразу з-пiд широких крислатих вiт  старинних  смерек  лiсу.
Тим-то i припала вона циганцi  Маврi  так  до  душi...  i  збудила  в  нiй
думку... зажити в нiй на самотi i вiддатися цiлком ворожбицтву та  лiченню
людей рiзним зiллям з гори Чабаницi.
   В перших лiтах свого iснування хоронила  колиба  чабанiв  багача  Iвана
Дуба, що не лиш лiтом пробували тут, доглядаючи по пасовиськах i  полонинi
товар i конi, але iнодi й зимою, коли сього вимагала господарська потреба.
По смертi Iвана Дуба стояла колиба кiлька лiт порожня i аж тепер дiждалася
нового мешканця в особi циганки Маври, якiй здавалося, що нiхто i нiщо  не
замутить тут ПП спокою i вона  зможе  нестiсненно  вiддаватися  ворожiнню,
примiвкам i всьому iншому, що входило в обсяг циганки-ворожки.

   * * *
   ОдноП прекрасноП лiтньоП днини спровадилася Мавра на Чабаницю.
   Мала дванадцятилiтня  Тетянка  вiдпровадила  ПП  в  товариствi  Iванихи
Дубихи, нiби  помагаючи  переносити  циганську  обстанову  i  речi,  яких,
впрочiм, було так мало, що по двох разах стануло вже все в хатинi над яром
на мiсцi.
   Коли Тетянка вертала вiд Маври бiлою стежкою, плачучи, телiпалися в  ПП
малих ушках золотi обручки-ковтки, пiвмiсяцi, якi Мавра  випорола  десь  з
якогось старого лахмiття i вложила дитинi на пам'ятку вiд себе.
   - Носи Пх, доньцю, i не скидай нiколи...  -  говорила-примовляла  Мавра
поважно, вкладаючи Пх дитинi в уха. - Золото хоронить вiд зла  i  притягаК
друге золото. Малою дiстала я Пх вiд своКП матерi, що здобула собi Пх десь
далеко, далеко в свiтi славним ворожiнням своПм. Носи Пх, а  будеш  в  них
красна i пишна, як сама туркиня._
   - _Як сама туркиня, - _повторило так само поважно дiвчатко,  пiддаючись
спокiйно операцiП чорноП приятельки та прислухуючись з увагою  кождому  ПП
слову.
   Вiдтак, обiцяючи собi обопiльно забiгати як змога "частенько" до  себе,
розсталися.
   - Приходи до мене, Мавро, бо я без тебе умру! - наказувала  Тетянка  ще
раз при вiдходi.
   - Прийду, доньцю... прийду! - прирiкала свято  Мавра,  утираючи  мовчки
сльози з очей, що сунулися Пй по худiм лицю з жалю за дитиною.
   - Щоднини, - наказувало знов дiвчатко.
   - То, може, вже й нi, - чулося у вiдповiдь, -  бодай  спочатку  нi.  Бо
люди, побачивши мене так часто у вас, глузували б, що "дверми (сказали  б)
вiдiйшла циганка, а вiкном назад вернула..." Але не журися, доньцю.  Мавра
Тетянку любить i вона ПП не забуде - прийде.
   I справдi, вона держить слова.  ВiдвiдуК,  як  приобiцяла.  Хоча  i  не
щоденно, але й не зрiдка. Лиш зимою гiрко. Мати доню не пускаК, та раз-два
на тиждень приходить Мавра до неП. А наповнивши собi бесаги[12]  тим,  чим
обдарить Iваниха Дубиха, i напестивши та  налюбувавшися  доволi  Тетянкою,
вона вертаК вдоволена назад до своКП хати.
   А Тетянка, що  вже  потрохи  вiдвикла  вiд  Маври,  звертаКться  назад,
усмiхаючися вогкими очима до матерi, i тулиться до неП...
   Хутко звикла  Мавра  до  своКП  романтичноП  оселi  i  не  жалуК  свого
переселення.
   За сiльськими людьми вона не тужить, бо допекли Пй в долах  доволi,  чи
не на всi часи. А жiнки й молодицi,  що  потрiбували  поради  i  лiкiв  чи
примiвок вiд знахарки-ворожки, знаходили i вiдвiдували ПП й тут. I  жодне,
що тут появиться, не приходить з порожнiми руками.
   Одна принесе муки, друга молока, хлiба, третя  одробину  свiтла,  дехто
грошенят на тютюн, а кожде чимось обдарить, жодне впорожнi  не  прийде.  I
добре Пй живеться, Мавра не знаК великих злиднiв, Пй багато не треба.
   А Тетяна що рiк, то бiльша i краща, прибiгаК також погiдними ранками до
давньоП своКП приятельки - i не скучно Маврi.
   Лiтом збираК вона гриби, малини, ягоди, носить в мiсто на продаж, i все
капне щось i за те. В п'ятницю i суботу спускаКться в сусiднi села  або  й
мiста межи багачi по милостиню i нiколи не вертаК з порожнiми торбами.
   Вечором розкладаК своП здобутки на лаву  i  стiл,  що  ще  по  пастухах
остали, i радуКться ними.  Ранками  збiгаК  за  деякою  товариною  Iванихи
Дубихи дозирати - i живеться Пй не согiрше. Сказано: Пй багато не треба. А
зимою знов днi короткi, ночi довгi  -  i  хутко  переживаються.  Весною  i
лiтом, аж до пiзньоП осенi ходить ще i по зiлля, яким  мiж  людьми  тайком
торгуК, ворожить... I  от  як  тручаК  ворожка  Мавра  своП  днi  на  горi
Чабаницi, в лiсi навперед себе...

   * * *
   Iнакше живеться Iванисi Дубисi та Тетянi в долинi коло  млина.  Iваниха
подаКться  пiд  вагою   господарських   клопотiв,   а   Тетяна   виростаК,
розвиваКться в прекрасну справдiшню лiсову русалку.
   Џй вже двадцятий рiк.
   Висока, гнучка та бiлолиця. Особливо одним впадаК вона кождому  в  очi,
хоч би кому. Се  своПм  блiдавим  лицем  i  чорними  густими  бровами,  що
лукувато здiймаються, зцiпившися над носом, над чорними задумчивими очима.
   ВиглядаК, мов якась пишна боярська дитина, що дивуКться  мовчки  всьому
на сiм свiтi.
   Переходить хто попри неП з людей, задивиться на молоде прегарне лице  з
високо пiдсуненими чорними  бровами,  що  надають  лицю  виразу  глибокого
зчудування, - задержиться мимоволi на хвильку i любуКться нею.
   А вона нiчого.
   Вiдповiсть з зачудованим поглядом мовчки згори (бо  ж  ростом  в  матiр
вдалася) - вiдтак, засоромившись бог  знаК  чого,  усмiхаКться.  I  яка  ж
чудова вона тодi, коли усмiхаКться. Скiльки м'якостi душi i серця, скiльки
тепла зраджуК мимоволi усмiх тих молодих невинних уст. Попри те й душа  ПП
чиста, бiла, мов голуб, i нiчогiсiнько злого не знаК.  Яке  зло  знала  би
молода Тетянка, коли, окрiм лiсу, млина, своКП хати з  святими  iконами  i
староП нянi Маври, нiчого iншого не знаК. Та, здаКться,  нiхто  не  знався
так добре на красi молодоП Тетяни, як сама ПП поважна мати. Глядить  iнодi
на неП i мовчки в душi молиться до неП. I не лиш до тоП ПП тiлесноП краси,
але й до душевноП доброти тоП одинокоП своКП дитини. Нiхто-бо  ПП  справдi
не знаК, не розумiК так добре, як сама мати. Яка  працьовита,  чесна,  яка
милосердна вдалася вона Пй. Господи, змилосердися лиш над нею та дай добру
долю!
   Џй iнодi лячно за долю тоП дитини, над якою дрижить, i  на  яку  молодi
люди  чигають,  мов  справдiшнi  хижуни.  Вона  бачить,  як  вони  за  нею
спозирають, бiгають, окружаючи ПП зразу здалека, мов тi рабiвники[13]. А К
мiж ними й гарнi, К й багачi,  та  Iваниха  жде  все  ще  на  щось  лiпше,
гiднiше. Сама вже не  знаК,  на  кого  ще  жде,  i  через  те  заховуК  ПП
iнстинктивно для якогось нiби ангела-царевича,  що  маК  ще  десь-звiдкись
прибути i забрати ПП вiд матерi пiд свою щиру опiку.
   Звiдки мав би вiн прибути?
   Не знаК.
   ЏП серце ще не вiщуК.
   З долу, з ПП села - нi. Бо тут в долинi вона  знаК  вже  всiх._  Вже  й
кiлька разiв старостiв виправляла. Не до вподоби були Пм.  Нi  матерi,  нi
доньцi.  Але,  може,  он  там  з-за  тоП  гори,   куди   ховаКться   рiка,
потужнiвши... то, може, i сплавами вiн колись над'Пде.
   Може...
   Тому треба стерегти та доглядати Тетянку, щоб не подалася  за  нерiвною
собi парою.
   ДоглядаК i пестить Iваниха Дубиха дiвчину, дрижить i молиться  о  добру
долю для неП.
   Вона прийде.
   Тетянка добра, милосердна i робуча - чому б  i  не  надiлив  ПП  за  те
господь доброю долею?
   Для добрих злоП нема.
   Живе Тетяна спбкiйно в матерi, мов цвiтка в зiльнику. Не  бачить  i  не
чуК багато. Особливо ж не бачить  нiколи  лиха.  Не  бачить  навiть  краси
своКП, що всiх мов те сонце, слiпить; хiба як над чистою водою  похилиться
- побачить себе. А там...
   Сказано - не бачить i не чуК нiкого.
   В село до дiвчат-ровесниць мати лиш рiдко коли пускаК. Вони -  вiддалiк
вiд ПП обiйстя i млина, i Пй лячно про неП. Одну ПП лиш маК, як одну душу,
одне серце  в  грудях,  тому  всього  боПться.  Хто  богом  суджений,  сам
навернеться до млина. Вiн пишним гуком своПм не одного приводить.  Вiн  як
окремий який свiт, - а Тетянка його бояриня. Хто б не зацiкавився нею,  не
поглянув на неП?
   Лиш одного не спиняК тепер мати Тетянi. В однiм не стiсняК ПП нiколи. А
то - заходити до ворожки Маври над яр, коли б не захотiла, i гуляти лiсом.
   Iдучи вгору лiсом, спiваК Тетянка повною груддю, нiби вiддаК, що в душi
дзвенить. Воно ясне, сильне, природне i чисте. Сказано - краса  з  першоП,
божеськоП руки.
   Iде вона по бiлiй вузькiй стежчинi все вгору, тут i там  схиляючись  за
тужливо похиленим дзвiнком-цвiткою - мiж хвилюючим  шумом  смерек,  i  все
попри своП та сусiднi полонини. I Пй тут добре.
   А стара Мавра! гай, гай, хто так умiК сторожити над дiвчиною,  як  сама
вона! А ПП вже всi бояться - хоча б лиш для страшних  очей,  що  одним  Пх
полиском - знаК покарати. То нiхто i словом не торкнувся би Тетяни.
   Сама ж Iваниха Дубиха, строга i богомiльна, щонедiлi i свята  ходить  з
донькою своКю удвiйцi до храму божого, а зимою Пздять...

   * * *
   Молодий Гриць, годованець багача Михайла Дончука в  Третiвцi,  недалеко
угорськоП границi, дiзнався доволi рано про  те,  що  вiн  не  рiдна  його
дитина, а чужа, пiдкинена, яку знайдено колись в лахмiттi на призьбi. Хоча
його господарi, чи, як вiн Пх звав, батько-мати його, i добре  держать,  i
гарно зодягають, то господиня, розлютившись iнодi, заклене йому на  добре.
I в таких власне хвилях зачуваК, що вiн  "пройдисвiтське  насiння",  що  в
"циганськiм", закуренiм лахмiттi опинилося на  "гризоту"  та  журу  добрим
людям пiд Пх спокiйною стрiхою.
   При таких нагодах переймав  Гриця  такий  жаль  i  туск[14]  до  всього
тутейшого гiрського свiту, що був би йшов, куди очi несли, щоб лиш не чути
i не бачити тут нiчого. Та не лиш тодi прокидаКться в нiм якась чудна туга
в серцi до далечини... i iншого свiту. Нi. То нещасне почуття не даК  йому
i в мирних хвилях спокою. Не даК оставатися довго на  однiм  мiсцi,  через
що, головно, i набрався вiн вiд господарiв якнайбiльше лайки,  а  часом  i
бiйки. Заставляють його iнодi доглядати вiвцi; вiн доглядаК день, два  або
й чотири добре i щиро. А далi нi з сього нi з  того  покине  все  стадо  i
поволiчеться в цiлком противне мiсце, де немаК нi доволi  пашi,  нi  води.
Або знов пристане до чабанiв з товаром, або до парубкiв з кiньми... i  тут
повторюКться те саме,  доки  i  не  приволiчеться,  нiби  наситившись  тою
вiдмiною мiсць, додому.
   Одного  разу,  вже  як  сiмнадцятилiтнiй  хлопець,  вiн   вибрав   собi
щонайкращого коня господаря i давай об'Пжджати  чогось  сусiднi  села.  Що
нашукалися, нажурилися господарi за хлопцем - вiн пропав без слiду, мов  у
воду впав. Аж сьомого дня знайшов його господар спокiйного пiд стогом коло
коней без капелюха на головi, коли витесував довгу парубоцьку сопiлку.
   - А ти, опришку, куди уганяв цiлий тиждень  на  конi?  -  накинувся  на
нього господар, вхопивши його за густу чорну чуприну та  потермосавши  нею
по щиростi.
   - Я об'Пздив сусiднi села, -  вiдповiв  Гриць  з  найбiльшим  супокоКм,
освобождаючи   так   само   свою   гарну   голову   з   деспотичних    рук
господаря-батька, - розпитував за скрипкою.
   - За скрипкою? - крикнув господар i аж витрiщив очi з чуда. - То я тебе
до скрипок викохав i держу?  Та  найдорожчого  коня  до  проПздок  тримаю?
Чекай, непотрiбе безголовий, чекай! - гукав на все горло. - Ади, чого  вже
не придумав в своПй головi - скрипки! Тьфу!!
   - Коневi не сталося нiчого, - вiдказав Гриць спокiйно. Я коня  доглядав
i пильнував. А дивiть, вiн он аж виблискуеться до  сонця,  такий  ситий  i
годований. А менi треба скрипки, до того i захопила мене охота  подивитися
в сусiднК село. Скучно, татку, на однiм мiсцi сидiти,  тому  я  поПхав.  А
роботу не таку вже страшну я залишив, самi знаКте,  тому  й  поПхав.  Коли
робота пекуча, я не киваюсь, а коли нема, я тодi Пду. От що!
   Господаревi,  нiби  з  зачудування,  аж  мову  вiдiбрало.   Рука   знов
пiднялася, щоб опинитися, як передше, на головi хлопця, але не годен  був.
Гриць поглянув на нього такими вже чудно сумними, а заразом щирими  очима,
що вiн лише сплюнув i, заклявши щось пiд вусом, вiдiйшов.
   Гриць усмiхнувся, вiдгорнувши пишне волосся з чола, що шовком зсунулося
при торганнi, i взявся далi до своКП роботи. Батько  знов  своК,  -  думав
вiн, - а вiн_ своК. Вiн хотiв собi конче роздобути скрипку,  повчитися  на
нiй грати, щоб, доглядаючи iнодi худобу чи  вiвцi  верхами,  не  було  так
тужно i сумно на самотi, щоб не гнало з мiсця  на  мiсце;  i  от  таки  не
успiв. Та зате вiн витеше собi тепер сопiлку, i  як  заграК  на  нiй,  всi
дiвчата на танцях стануть округ нього i будуть слухати та раз плакати, раз
самi гуляти. Гей! га! - усмiхнувся Гриць на саму таку принадну думку. Гей!
га! Що йому господар...
   Але господиня-мати, розвiдавшись, куди i пощо гуляв  вiн  на  найкращiм
конi сiм день, прибралася до нього iнакше, хоч вже як його  любила  i  при
доброму настроП ласкава була, однак, розлютившись, що раз  загадала  -  не
дарувала.
   - Пройдисвiте! - накинулася  на  нього,  коли  увiйшов  у  хату,  i  не
надумуючись довго, вдарила його широкою долонею по щоцi.
   - Пройдисвiте! - гукала по своПй скорiй вдачi. - ГадаКш, час  божий  на
те, щоб  його  пусто-дурно  на  конi  прогайновувати?  Попам'ятаКш  ти  ту
поПздку, - кричала, розмахуючись вдруге укарати хлопця. -  Попам'ятаКш!  -
Та не вспiла се по раз другий вчинити. З хлопцем зробилася така змiна,  що
вона здержалася.
   Мов гадюкою вколений сам боярин якийсь, опинився Гриць близько коло неП
i, стиснувши, нiби клiщами, ПП руку, процiдив:
   - Я не пройдисвiт, - говорив зi зворушення i обиди погаслим голосом,  -
я не пройдисвiт. Я ваш син. А коли випираКтеся того, що лиш вихованець, то
не безчестiть. Хлiб ваш дурно не Пм; як знаю, вiдробляю.  А  що  не  роблю
стiльки, скiльки вам захочуКться, то дайте менi спокiй. Я  собi  пiду  вiд
вас i не верну. На моК мiсце приймiть собi наймита, i буде вам лiпше. Менi
не все хочеться робити, тому й не роблю. I робити не  буду.  РозумiКте?  А
пам'ятайте, я не наймит ваш!! Що у вас з'Пв,  то  вже  i  вiдробив.  -  I,
луснувши з неописаною погордою i гнiвом дверми, вийшов.  В  його  рухах  i
голосi було  стiльки  приказуючого  i  гордого,  що  господиня  вмовкла  i
побiлiла. - Тьфу! - сплюнула I хрестилася. - А се що таке? Кого  я  маю  в
хатi? Приймака, боярина чи поповича? Ади який гонор  мамi  вiддав,  дверми
пiд  носом,  мов  жидовi,  луснув,  i  вiн  не   "пройдисвiт",   його   не
"безчестiть". Михайле, ви чули? - кликнула  в  другу  хату  до  господаря,
звiдки й без того висунулася  висока,  тепер  в  низьких  дверях  похилена
постать самого господаря.
   - Та чую, - вiдказав вiн. - Та що ж?
   - Що? - кричала жiнка, - ви ще питаКте, що?  Адiть,  за  ваш  хлiб-сiль
який гонор вiддав.
   -  Та  не  дразни-бо   його   вже   стiльки   тим   "пройдисвiтом"   та
"пройдисвiтом". Ти бачиш, вiн вже такий вдався на мiсцi довго не висидить.
То i що з ним вдiКш? Убити його за те не уб'ю.
   - Я його привчу! - вiдкрикувала господиня.
   - Ба нi, не привчиш. Я вже без тебе пробував. По-злому - i  стiльки  на
добре не виходить. Знай, тепер вiн знов кiлька день на очi не  покажеться.
Чорт знаК, що в нiм за вдача, але вже такий.
   - Вiд родичiв "пройдисвiтiв" - кажу вам,  -  вчепилася  господиня  знов
цього.
   - Ми його батька-матерi не знали... - боронився чоловiк, що, по правдi,
Гриця дуже любив i  перед  жiнкою  заКдно  боронив,  хоча  сам  тайком  за
пройдисвiтство набирав, - лише знайшли маленького пiд  нашою  хатою.  Вiн,
може бути, i панська дитина - ми сього не знаКмо. Його яким-небудь  словом
не зачiпай, вiн зараз кипить, i вже його борзо не примириш. В  мене  Гриць
не пройдисвiт.
   - А я кажу, що вiн  таки  пройдисвiтська  дитина.  Найшли  в  закуренiм
лахмiттi, дарма що з вузликом золотих червоних.
   - Та вже в закуренiм чи нi, а тепер вiн  наш.  А  як  вже  наш,  то  не
збиткуй. Бачиш, вiн терпцю не маК. Ще колись, розлютившись, покине нас.
   Господиня вмовкла i  здвигнула  плечима.  Се  Пй  нiколи  на  думку  не
приходило i тому потрохи на хвилю занепокоПло.
   - Ет, i наговорили! - закинула вже чомусь примиряючим  голосом,  неначе
не хтiла бiльше про "пройдисвiтство" говорити. - Тепер "покине" - коли  ми
його вигодували i вiн головою майже стелю здiймаК?
   - Якраз тепер. Тепер вiн де-небудь годен на роботу стати, а передом був
малий.
   - Ет, що там! - перебила йому сухо жiнка. - Радше знайте,  Михайле,  що
оногди[15] казав менi, що дав собi знов новий писаний  кожушок  шити.  Вiн
вже вiдтепер зачинаК дiвчатам голови завертати.
   - Або я йому це забороню? - вiдповiв господар. - Гарний, молодий, то  й
завертаК.
   - Вiн вже чи не на кождiм танцi мусить бути.
   - Та нехай собi. Хто молодий, той гуляК.
   -  Як  завтра  скаже  вам,  що  хоче  женитися.   Його   дiвчата   роКм
обступають... А тодi що вдiКте?
   - Не позволю i землi не дам. Йому ще час женитися... нехай ще коло  нас
газдуК, щоб знав я... кому землю передам колись...
   - Овва... вiн вас дуже послухаК! - закинула жiнка. - Я вже  чи  не  раз
перехопляла його з Настунею Кривинюкiвною. До других залицяКться, а до неП
таки горнеться.
   Господар усмiхнувся.
   - Я вже давно то знаю. Сам ПП батько менi говорив се.
   - Та вiн би рад його дiстати до себе. Але, по-моКму, Гриць ще не  однiй
голову закрутить, заким не одружиться... - вiдповiла жiнка.
   - I на свою_ натрапить... - докiнчив господар.
   - I на свою натрапить... - повторила вона i вмовкла.
   - Старий Кривинюк добрий газда, i Настка працьовитi дiвчина,  в  батька
вдалася. Нехай би колись побралися, як  йому  суджена,  -  обiзвався  знов
господар.
   - Та добра_ дiвчина...  -  вiдповiла  якось  знехотя  жiнка.  -  В  неП
вiдтепер якийсь розум,_ як у староП. Добра, - i урвала.
   - Та тим-то_ для нього i добра, - вiдповiв чоловiк.  -  Вiн  за  кiньми
голову забуде... а вона буде на все позiр мати. Тим-то_ й добра...

   Гриць, бачачи iнодi по суперечках з родичами, що правда по сторонi  Пх,
але заразом i його, особливо тому, що його вдача силувала його  "от  таке"
заводити, що викликувало гнiв з обох сторiн, забирався з хати i не  вертав
до неП скорше, доки не заспокоПвся вiн сам, а з ним i господарi.
   I таке повторялося чи не згуста, а  все  через  його  чудну  вдачу,  що
нiякого примусу  не  зносила,  чим-будь  ображалася  i  понад  усе  любила
свободу. Якби не сусiдська  донька  Кривинюкова  Настка,  з  котрою  добре
держався, всi жалi дiлив, якби не батьковi конi, якi любив понад  усе,  та
вiвцi, над якими ще як хлопчина своПм голосом, як над  дiтьми,  панував  -
вiн був би вже давно батька-матiр покинув i поволiкся в свiт. Його держать
тут, як на ланцюгу, а  деякi  люди  розказують,  особливо  ж  один  старий
бiлоголовий циган, що все що кiлька  рокiв  переходить  через  Пх  село  з
Угорщини i до них вступаК по милостиню та спочиваК, оповiдаК, що там  десь
далеко вiд Пх гiр, лiсiв, К ще й iнший свiт i люди. Мiж них вiн  би  iшов,
учився би та став великим паном i так  жив  би,  вивчившись  передусiм  на
скрипцi грати.  Отаке  роздумував  часто-густо  Гриць,  особливо,  як  був
молодим хлопцем; волiкся неспокiйно з вiвцями з мiсця на мiсце  i  побирав
за те вiд батька-матерi лайку. Але тепер вiн вже парубок пiд вусом  i,  як
батько  смiючись  казав,  "до  розуму  носом  зближався",  як   здавалося,
успокоПвся. Коли мати, роз'ятрившись чим-небудь,  "пройдисвiтом"  або,  ще
лiпше, "циганом" прозве... вiн смiКться.
   - Чи в мене, мамо, чорнi очi i я чорний, що в вас я на цигана  похожий?
В мене очi голубi, як небо, кажуть дiвчата, особливо  Кривинюкова  Настка,
ними я Пм милий, а ви - не бачивши нi мого батька,  нi  матерi,  вигадуКте
циганiв на мене. Грiх, мамо!
   I мати вмовкаК, усмiхнеться... i стаК знов добра; вона дала б i душу за
свого Грицька, якого Пй чи не всi завидують, такий вже гарний  i  розумний
вдався. Вже-таки нiхто не годен на Гриця  довго  гнiватися.  Вiн  всiх  за
пазухою маК, як його впевняК бiлолиця Настка.
   Чим?
   Може, саме тiКю подвiйною вдачею своКю, а радше двома душами, що в нiм,
нiби вiд часу до  часу  пробудившись,  поборюють  себе.  Одна  непостiйна,
тужлива, пуста, палка, друга вразлива, горда i вдатна.  До  доброго  тягне
Гриця,  до  красного,  до  любовi...  а  передусiм  до  свободи,  широкоП,
безмежноП, як крилатi лiси по верхах, як бистрi рiки там, в долах.  Як  та
широка пуста, що йому, по оповiданню старого  Андронатi_  (так  звав  себе
бiлоголовий  циган),  iнодi  аж  у  снi  ввижаКться.  "Хижуном"   родився,
баламутом, каже Настка, що його любить, як рiдного брата або чи не  бiльше
ще, саме яким вже вдався. З нею вiн i найлiпше товаришуК чи в тузi  чи  по
веселому настроП. Вона його нiби до ладу приводить.
   -  Чому  ти  такий  смутний,  Грицю?  -  питаК  iнодi,  побачивши  його
поважного, невдоволеного з виду.
   - Тяжко на душi, - вiдповiдаК вiн.
   - То заграй на сопiлцi або трембiтi. Собi i  менi  заграй,  Грицуню!  -
просить щиро... i тулиться до нього бiлолиця Настка. -  Нiхто  в  селi  не
граК так, як ти, любо та до серця. - I тими словами впроваджуК його нiби в
iнший свiт. I щоб вже догодити Пй i сяк-так собi, вiн починаК грати.
   Тiльки щастя його, - каже, - що сопiлка, трембiта i Настка.
   I те правда. Нiхто на всi сусiднi гори не граК так до  серця,  як  вiн.
Особливо на трембiтi, вiн мов святою молитвою по верхах... жене.
   А лiтнiми вечорами, то вже i голосом нiхто так не виспiвуК, як Дончукiв
Грицько, вештаючись коло хати i худоби, виводячи одну просту  пiсню  понад
другу. А всi або дуже смутнi, або всi веселi, iнших вiн не любить.
   В селi всi дiвчата липнуть до нього, хоча вiн до  жодноП.  Хiба  що  до
синьоокоП Настки, але й то, як каже товаришам, "не все", лиш тодi, як вона
його назад до "розуму" приведе, до працi нажене, не дасть  "волочитися"  -
вiн ПП голубить, впевняючи, що колись ПП посватаК. А зi всiх iнших дiвчат,
- хоча й гуторить з ними, - все кепкуК.
   - Ви, дiвчата, - говорить Настунi, - всi дурнi.
   - До часу, Грицуню... до часу... - вiдказуК спокiйно Настка. - До часу,
може, i дурнi ми, але як саме натрапиш на таку,  що  заверне  тобi  голову
або, може, й любистку дасть, - то дивися, щоб не стратив ти  весь  великий
розум твiй!
   - А он я вже тебе люблю,  Настунько,  -  борониться  Гриць  i  смiКться
веселими очима, - та ще розуму не втратив.
   - Хто знаК, чи вже i не втратив... - вiдказуК вона i дивиться так само,
як вiн, щиро i просто в очi. - А он, - каже, - ти любиш мене i приходиш, а
часом як покинеш, то i з тиждень волiКш з конем перебувати, як зi мною: чи
се указуК на розум?
   - Та я чи не все такий був? - борониться Гриць.
   - А може, ти i межи iншi дiвчата ходиш, чи я  знаю,  Грицуню?  -  питаК
вона. - Я не знаю. - I говорить се без  докору,  без  злоби,  а  так  собi
спокiйно, мов дитина.
   - А чому б я не приставав з кiньми, не сходився з другими дiвчатами?  -
- питаК вiн, та бiльше вже, щоб подразнити ПП. - Сiдай i ти, - каже, -  на
якого-небудь коня твого батька i Пдь зо мною i доволi дивися, як  Гриць  з
кiньми розмовляК, а з другими дiвчатами гуляК. Будеш бачити.
   - Я не цiкава, - вiдказуК вона гордо, а все-таки в глибинi душi вражена
його байдужнiстю, хоч i не показуК того, а вiдтак, поглянувши в його  щирi
очi, що якийсь час з потайним усмiхом дивилися на неП, усмiхаКться й  собi
i каже:
   - З дiвчат не глузуй, не  кепкуй,  Грицуню,  бо  в  деякiй  i  нечистий
сидить. А дивись, - додаК поважно, - замолоду деякi  гарнi  притягають  до
себе... особливо тi, що чорнобривi, а  на  старiсть,  казала  раз  покiйна
бабка, коровам молоко вiдбирають та опiвночi на мiтлi комином вилiтають.
   - А менi що до того? - вiдказуК вiн. - Я  анi  не  корова,  анi  Пх  не
боюся. А вас всiх, бiлих i чорнявих, загалом я люблю, хоч ви всi  на  одно
копито i добрi, i краснi, i дурнi  -  а  Настуньку  Кривинюкiвну  найлiпше
люблю. А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду,  ти  нi  на  мене,  нi  на
нiкого не ворогуй.
   - Або ж я ворогувала коли, Грицуню? - питаК вона i дивиться знов щиро з
невимовною терпеливiстю в його очi. - Я ж  сама  казала,  що  ти  хижуном,
баламутом родився... i при нiчiм... довго не встоПш. Я не ворогую.
   - Я сього не кажу, серце. Ти одна для мене в свiтi добра i  щира,  одна
до ладу приводиш. До хати, роботи принукуКш, до родичiв навертаКш -  а  то
без тебе був би я вже давно... - i, замахнувши лукувато рукою та  указавши
далеку далечину, свиснув i усмiхнувся.
   Бiлолиця Настка чисто упиваКться словами красного  хлопця.  I  для  неП
значать вони i любов, i щастя, значать  увесь  свiт,  а  заразом  вiдчуваК
вона, що держить його справдi неабияк чимось при собi, пануК над ним.  Чим
саме? Не знаК.
   Не здаК собi нiякоП справи. Вона знаК лиш те одне, що мусить  i  дальше
держати його, що його любить всею душею i не годна  гнiватися,  ворогувати
на нього. ПогнiваКться, поворогуК, - думала iнодi, -  вiн  розлютиться  i,
мов той птах, вiдлетить, присяде на iншiм деревi - i пропав для неП...
   I так Настка не гнiваКться нiколи на Гриця... Вона його любить  i  тiКю
своКю любов'ю прив'яже його до себе на все. Вони ж колись поберуться. Де К
в свiтi сила, - питаК себе щирим почуттям, -  якiй  мiг  би  Гриць  бiльше
пiддатися, як Пй однiй? З дiвчат вiн ПП любить найлiпше, признаК  сам,  що
вона приводить його до розуму, принукуК до роботи, навертаК до родичiв.  А
далi?.. Те, що вiн... iнодi на тиждень... два... конем за село виПжджаК...
Те Пй не страшне. Мати каже, що се йому, може, й почи-нено... З часом само
перейде, i щоб тим йому не докоряти. Тому  вона  спокiйна  I  любить  його
спокiйно. Що iншого вона не знаК. СвоК щире, просте серце знаК i  красного
Гриця, що двi душi маК. I в тiм цiла ПП правда. Велика,  глибока,  поважна
правда, яка Пй вистарчаК, з якою Пй добре...

   * * *
   Глибока зима.
   Лiсом неспокiйно. Зеленi вiти,  обтяженi  снiгом,  вгиналися  нижче  до
землi, як i iншою порою, i вiтер, що над ними буяК i з труднiстю  мiж  них
тиснеться, доводить Пх до живiшого руху. Вони  опираються  йому,  та  годi
цiлком опертися. Вiн садить мiж них з чимраз бiльшою  силою,  i  остаточно
пiдiймаКться  за  недовгий  час  лiсом  нiби   шум-стогiн.   Розколихалася
завiрюха.
   Вiтер змагаКться чимраз сильнiше, збиваК снiжини з дерев, колише хоч би
i найвищими коронами до розгону, гуде лиховiсне, а в  воздусi  розходиться
широкий крилатий шум всього соснового лiсу...
   Страшно тепер в лiсi i глухо. I хоч се не пiвнiчна година, а  з  вовком
можна все-таки в таких ночах стрiнутися.
   Над хатиною  Маври,  обтуленою  з  усiх  сторiн  старанно  смереччиною,
посхиляли сосни, нiби змилосердившись над нею, глибоко своП вiти, обтяженi
снiгом, неначеб хоронили ПП вiд вiтру, що  тиснувся  повними  грудьми  мiж
них, розбиваючи Пх звичайний поважний спокiй.
   В тiй же хатинi Маври тихо. Лиш в печi горить, трiщить веселий огонь  i
освiтлюК нутро хатини, а найбiльше те, що найближче самоП печi, а то: саму
Мавру. Вона присунула  широку  лавку  з  почорнiлого  дерева  до  печi  й,
умостившися тут, розкладаК своП карти.  Чорний  кiт  на  самiм  краю  печi
простягся i дрiмаК, нiби стереже огонь в печi i рухи своКП чорноП панi. На
самiм же верху над пiччю, налущившись i заховавши головку пiд крило, спить
самiтний усвоКний чорний ворон Маврин. Всi iншi предмети в  тiй  закуренiй
хатинi тонуть в темiнi, що здаКться в мiру, як огонь  горить  або  опадаК,
слабне або зростаК.
   Мавра нинi собi карти кидаК.
   Худа, марна, з розбурханим сивим волоссям, виглядаК мов яке марево.
   Вiд часу до часу простягаК своП худi руки, грiК Пх  коло  полумiнi,  що
палахкотить в закуренiй, аж чорнiй печi, i перешiптуКться сама з собою, ПП
великi чорнi очi, в яких нiби  назавше  задержався  смуток,  тепер,  немов
слухаючи, шукають вiд часу до часу  дрiбного,  викривленого  однiського  в
свiтi вiконця i ждуть.
   Надворi  заКдно  гуде  вiтер.  Сьогоднiшня  нiч  заповiдаКться   чимось
недобрим, хоча Пй самiтнiй вже не першина такi  ночi  перебувати,  а  нинi
все-таки чогось лячно.  Вiтер  гуде  лiсом,  аж  несе,  виК,  аж  полумiнь
хвилюКться в печi. А лiс шумить, стогне, мовби смерть  тиснулася  з  своПм
вiйськом мiж деревину. Щось ломиться лiсом,  трiскаК,  щось  стогне,  щось
сунеться. Аж тут... господи боже... що се таке? Затовк оце в тiй хвилi хто
до шибчини, чи се вiтер жбурнув до неП купою снiгу, щоб ПП самiтну... одну
на всiм лiсi, злякати? Вiтер найбiльший ворог циганiв, вiн так любить. Вiн
живий. Iнодi вiн гiрший, як сила божа... Вона се ще змалку знаК.  Полумiнь
граК, веселиться, освiчуК ПП цiлу i  лаву,  викликуК  на  противнiй  стiнi
страховища,  освiтлюК  лаву  з  розложеними  старими,   затертими,   майже
закругленими картами, i Мавра ось що з них вичитуК:
   Злиднi, смуток, самiтнiсть, як звичайно, але ось тут i якiсь люди. Щось
велике, несподiване жде ПП, щось нероз'яснене, що ще потрiбуК  часу.  Воно
ще далеко, але прийде.
   В тiм всiм i ПП дорога дiвчина, ПП Тетяна вмiшана.  Вона,  що  ще  одна
держить ПП на свiтi при життi. Тота ПП "туркиня",_ як  вона  сама  i  люди
прозвали Тетяну за золотi ковтки, пiвмiсячики в ухах. А далi сама не знаК,
як роз'яснити собi карти. Чи то все доторкаКться ПП, чи дiвчини? Не  знаК.
Ось вона сим разом цiлком не знаК. Другому, може, i знала  би  роз'яснити,
чи днi... чи долю... в тiм ПП нiхто не перевищить. Але  собi  сьогоднi  не
знаК. Чи то все, що перед собою бачить,  значить  смуток  чи  радiсть?  Бо
смуток i радiсть падуть, нiби рука в руку.  Отут  стоять  кривавi  сльози,
змiшанi зi сльозою радостi. Що се?
   Знеохочено збираК карти, кладе  Пх  оподалiк  вiд  себе,  запалюК  свою
люльку... i жде.
   ЏП нiби болить сьогоднiшня нiч надворi, Пй тяжко на душi, як  зрадницi,
як проступницi. Адже вона сьогоднi i не бачила навiть людськоП душi, не те
щоб обтуманила кого. Хто би й iшов такою дорогою лiсом... як  тепер?  Хiба
хто смертi хоче, шукаК ПП. А навiть i вона ще не хоче ПП. Вона... що  сама
не знаК... чого по тiм свiтi плентаКться.  Чого  ж  бо  Пй  жити?  Хто  ПП
потрiбуК? Чого маК вона ще дожити? Вона йде самою тiнню життям, iде,  доки
з самою нiччю не стрiнеться, не злучиться з нею навiки...
   Думала, роздумувала отак сумовито, коли оце  щось  в  ПП  мале  вiконце
жбурхнуло, аж дзвенькнуло, i вона майже з остраху зойкнула.
   I знов тихо.
   Знов нiчого. Знов лиш крилатий широкий шум та стогiн в лiсi. Се  смерть
iшла. Мавра на самотi нiби вiдчуваК, що се так  смерть  лiсами  тиснулася,
дотикала ПП хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати. Смерть.
   Певно, сiКП ночi не один  велет-деревина  повалиться,  не  одна  корона
переломиться, не одна звiрина загине. Страшна нiч.
   Мавра оглядаКться. Чогось Пй неначе нестаК. I не знадвору, а в душi,  в
серцi хибуК... Чого? Адже вона до самоти звикла.
   Не знаК.
   ЏП  руки  мимоволi  укладаються  на  грудях  наохрест,  але   уста   не
заворушуються до молитви. Вона не вмiК  молитися.  Не  молилася  бог  знаК
вiдколи. Та хоч i молилася, то ПП людям бог неприхильний.  Не  любить  Пх.
Тому вони i в вiчних злиднях по свiтi тиняються. За  кару  тисячолiтню.  I
лиш нiччю оживають, до ночi Пх тягне, бога  занедбують,  хiба  звертаються
вони до мiсяця з своПми просьбами. Мiсяць Пм помагаК, але такими ночами  i
вiн перед чимось ховаКться.
   Полумiнь запалахкотiла нараз сама  з  себе  наново  i  кинула  червоним
свiтлом  на  лаву,  де  лежали  карти.  Мавра  взяла  Пх  наново  в  руки,
прошепотiвши вперед щось над ними, i розложила, як перше.
   I знов дивиться... i дивиться... I знов не  знаК  добре  розiбрати,  що
вони Пй вказують нинi. Щось велике-велике, i смутне,  i  радiсне  жде  ПП.
Нiби нiч, нiби день. Нiби весiлля, нiби смерть. I замiшаний хтось  в  тiм,
хтось зблизька i хтось здалека. Чоловiк i дiвчина. Ба нi. Двi  дiвчини.  I
раз добре, раз зле. З одноП сторони нiби маКток i добро,  а  близько  коло
того старецька торба i жебрацький бич. Мавра сплюнула, хоче вже  змiшувати
карти.
   Ба нi. Одно нiби ясне.
   До ПП хати падуть два чоловiки. Одному - нiби Пй, нiби йому  -  смерть.
Другому - нiби Пй, нiби йому - радiсть. Мiж  обома  стоПть  радiсть.  Один
молодий, другий старий. I  оба  прийдуть  до  неП.  Самi  прийдуть.  От  -
молодий... паде просто до ПП хати, хоча ще не зараз. О, не зараз  ще!  Оба
якби мали зiйтися в ПП  хатi...  одначе...  господи  боже,  чи  не  смерть
приведе... один з собою?
   Так - смерть. Страшна, чорна смерть.  Ось  як  заповiдаКться...  самими
чорними картами. Стережись, Мавро! Ти не раз в життi прогрiшилася. Не  раз
туманила, ошукувала людей, що з довiр'ям до тебе о помiч зверталися...
   I знов в ПП головi помiщалося. Знов вона з того всього нiчо не розбере.
Вона вiдсунула з неохотою карти, мов прикрого пророка, вiщуна, вiд себе i,
обернувшись плечима до теплоП печi та скулившись  на  широкiй  лавi  майже
вдвоК, - пробуК уснути.
   Уснути! Не такими ночами спиться! Не в таких мiсцях, як ось тут. Хатину
колиби  звалить,  зсуне  бiла  заметiльниця  туй-туй  в  глибоку   страшну
пропасть. От тисне, притискаК, силуК уступитися з  дороги,  гуде,  виК.  А
снiг чимраз вище до вiконця добираКться. ПрипираКться до стiни,  пiдвiяний
заметiльницею. Однi  смереки,  що  ПП  хоронять  своПми  широкими  густими
вiтами, та свята деревина, що здержуК приступ смертi.  Але  хто  обчислить
мiць заметiльницi такими лютими ночами? Смерть не сама волiчеться. Вона  з
вiйськом волiчеться, як давно ще тато i мама говорили. Вона все з вiйськом
суне, лiтаК. Сама летить попереду, а за нею вiйсько. I  всi  з  косами,  з
чорними хоругвами. Все всi разом. Все от такими ночами. От  як  виють,  як
себе заповiдають.
   I вже Мавра дрiмаК; гудiння заметiльницi  знадвору  поволi,  поволi  ПП
усипляК. Нараз Мавра прокидаКться, на рiвнi  ноги,  майже  на  рiвнi  ноги
стаК, та й зателiпало нею раптовим ляком.
   В ПП вiкно щось товче, хтось добиваКться.
   Смерть?
   Мавра надумуКться. Безперечно, вона.
   Мавра блискавкою кидаКться плазом до землi i  човгаК  пiд  дверi,  нiби
заслоняючи собою комусь вступ до хати.  Пiд  дверми  темно,  нiхто  ПП  не
побачить. Полум'я в печi вже нiби умлiваК, блiдне, в хатi почорнiло.
   - Пустiть в хату! - чуК вона виразно  старий  захриплий  голос,  що  ПП
майже з переляку вiд нього морозом прошибло, а  розбурхане  волосся  дубом
стануло. I утихло. А по хвилi знов: - Пустiть у хату!
   Мавра не рухаКться. Перестала дихати, i все ПП Кство  напружене  в  сiй
хвилi лиш до слуху. I уха, i очi, i серце, i все, що  живе  в  нiй,  тепер
разом слухаК.
   I вона чуК:
   Гей, як колишеться вiтер, збиткуКться над соснами, як розшумiлися лiси,
пралiси!  Ось  вже  ПП  хата  колихаКться,  вже  сунеться  в  яр,  ось-ось
розсиплеться, завалиться. Краплi поту виступають на ПП чолi. Смерть.
   - Пустiть у хату! - добиваКться старечий голос вдруге до  хати,  гримаК
хтось розпучливо в дверi, а вiдтак хтось мов  жде,  i  тихо,  нi  словечка
бiльше...
   В хатi смертельна тишина.
   - Пустiть у хату!  -  добиваКться  пораз  третiй  з  розпукою  страшний
голос...
   Мавра застигаК, не рухаКться, нiби знаК заздалегiдь, що ПП жде,  наколи
створить. Не годна тому.
   Розбiйник не пожалуК. ЗнаК множество таких випадкiв, якi лучалися  межи
людьми, а як i самi цигани  поступали  собi  давнiше.  Проситься  в  хату,
чоловiк створить в добрiй вiрi, щоб порятувати, а його  за  те  ворог,  як
звiрюку, бух... i вже по всьому...
   Нi, Вона не сьогоднiшня, вона не впустить нiкого. Не хоче  бути  вбита.
Вона лякаКться смертi, вона боПться.
   "Мавро, Мавро, в тебе не один грiх на душi,  зроби  добро  яке...  буде
тобi прощений, - обзиваКться в нiй знов голос. - Впусти! Може, хто бiдний,
незнайомий, боПться гинути. Впусти!"
   "Мавро, Мавро, схаменися", - молить щось далi в нiй, телiпаК нею, мов в
лихорадцi. Бореться в нiй, пхаК до дверей створити. То знов потрясаК  нею,
жахом наповняК, вiдпорною силою, мовби справдi  почула  пiд  вiкном  голос
смертi з-пiд самоП землi, що добиваКться до неП.
   Майже божеволiК з страху. Не знаК, що робити.
   Вона не пiдводиться з землi, лиш мацаК дверi i з напруженням  всiх  сил
прислухаКться над чимсь.
   Пiд вiкном утихло, лиш шум сосен i якесь розпучливе шолопання  нiг,  що
нiби теплого мiсця в снiгу шукають, студенi опираються.
   Мавру  наново  смертельним  потом  обливаК,  i  пiдведенi  догори  руки
безсильно опадають.
   Нi, не може створити. Не годна. Нема в неП сили, страх  бере  перевагу.
Страх перед тим якимось, як Пй здаКться,  пiдземним  голосом,  що  до  неП
впрошувався. Нехай дiКться божа воля. Вона сама  на  свiтi,  нiхто  ПП  не
оборонить,  нехай  хоч  своКю  смертю  загине.  Створити  не  годна.  Вона
заховалася сюди вiд людей, мов дика звiрюка, а лиха година i тут Пй спокою
не даК. Нехай ПП оставлять в спокою i люди, i вона. Вона не  створить.  Не
може. Нехай той_ з тим_ голосом iде з богом, хто б се й не був,_ добрий чи
лихий, здалека чи зблизька, нехай собi йде. Џй також говорено, коли  iнодi
давнiше в чужинi, в пошуканцi за своПми,  мов  та  собака,  пiд  дверми  о
милостиню з голоду i студенi майже скавулiла: "Нехай iде з богом".
   I вона йшла. Чи з богом, чи нi, вона з жалю не  знала,  але  що  казали
забиратися, вона собi йшла.
   Тому...
   Вона все мовчить, не обзиваКться, не рухаКться, вона бореться з  якоюсь
силою чи почуттям, що  наказуК  дверi  створити.  "Мавро,  Мавро,  отвори,
Мавро, встань! - благаК щось в  нiй  майже  розпучливо,  опам'ятовуючи.  -
Мавро, отвори!!"
   Волосся, як перше, стаК в неП  дубом,  далi  наступаК  пiдслухування  з
напруженням всiх сил. I знов вона... нiби туй-туй умлiваК, зараз же  гине,
пiддаКться комусь; пiд вiкном, як перше, зачуваКться шолопання нiг...

   "Два чоловiки падуть в ПП хату, а з ними i  смерть",  -  стрiляК  нараз
блискавкою через ПП думки вiщування карт.
   "Нi, не створити", - наказуК щось в душi. Џй смертi не треба.  Перебуде
сю нiч, буде ще жити, а той ворог,_ що ось загадав Пй  смерть  пiд  хатою,
прийшов по ПП душу, нехай вертаК назад. Такою нiччю добре не ходить.  Вона
се знаК. ЗнаК вiд своПх людей,  що  лиш  нiччю  грабили,  здобували,  лихо
коПли. О, о, о! Хто б лихого не знав!
   I укладаКться знов змiКю пiд дверми, знов плазом.
   Нараз - що це?
   До ПП слуху добиваКться з-пiд дверей страшний проклiн, що потрясаК  нею
аж до глибини душi, тiло ледом  обiймаК,  а  потiм  нiби  гинути  наказуК.
Вiдтак ще одна хвилина i - .тихо. Шолопання нiг пiд дверми  устало,  слова
завмерли, i нiчого. Навiть, здаКться, i шум лiсу уступив комусь,  губився,
утихав.
   Мавра божеволiК.
   Вона крикнула з остраху не своПм голосом i упала лицем до землi...
   Коли се було, що вона сей  голос  чула?  О,  коли  ще!  I  проклiн  сей
страшний. Вiн добився тепер до неП хiба з-пiд землi!_ А кого постиг,  того
й убивав. О,  о,  о!..  Коли  вона  той  голос  чула?  Коли  ще?..  Мавро,
пригадай...
   Се гiрше, як смерть.
   В ПП душi перестрах i спомини здiймаються  вихром,  телiпають  нею,  що
справдi чи не гине. А тут рятунку нiзвiдки. Вона ж сама. Сама на всю гору,
на весь лiс... сама... вже гине._ Тепер знаК, чий був се голос.  ЗнаК.  Се
був голос ПП  батька.  Голос  Андронатi,  яким  проклинав  за  непослух  i
проступки. Голос його!_
   Та тут i розсмiваКться  Мавра  страшним  божевiльним  смiхом,  яким  не
смiявся нiхто в тiй самiтнiй оселi-хатинi.
   Голос ПП батька? Звiдки?
   З тамтого свiту?
   Вiд часу, як знайшлася в неП ПП бiла.  дитина,  як  побачила  себе  мiж
деревами на чужинi, двадцять або, може, й бiльше рокiв, бо вже й  сама  не
знаК. А  що  з  батьком  i  матiр'ю  сталося,  нiхто  не  знав.  Не  могла
довiдатися. Ходила свiтами, питала, шукала, вертала  назад  i  знов  iшла.
Балакала i плакала перед деким, розпитуючись, але нiчого не довiдалася, як
i про ту свою бiдну дитину. Лиш смерть  одна  слiди  так  затираК.  Смерть
одна. А  от  се  був  батьковий  голос.  Духом  до  неП  вставився.  Думки
товпляться роями в ПП острахом i споминами розбурханiй душi, що  майже  не
тямить себе добре.
   А все ж таки то був голос ПП батька, Андронатi. Лиш вiн один  проклинав
тим страшним прокльоном, якого всi, як вогню, бояться. Вiн один. Вiком був
вiн i ПП мати мiж всiма найстаршi. Та звiдки взявся той прокльон  до  неП,
щоб ПП побити в  нiчнiй  годинi?  З-пiд  землi?  Як  закляне  було,  земля
дрижить.
   I вона переконана, що вiн взявся до неП тепер вже  з-пiд  землi.  ТакоП
чорноП гучливоП пiвночi лиш з-пiд землi. Його душа прийшла, щоб  заповiсти
Пй смерть. Три рази впрошувалася до неП, три рази не обзивалася вона. А що
не вийшла i не впустила, вiн закляв...

   Батьковий  голос.  Голос  посмертний.  Страшний,   захриплий,   глухий,
зловiщий. Вона ж винувата!_ Чому не створила?
   ЏП уста викривляються.
   Кому створити?
   Се була пiвнiч, а опiвночi ходять лиш розбiйники або мерцi.
   ...I  мучиться  Мавра  на  землi,  стогне,  викликаК   iм'я   господнК.
Молиться... А коли б ПП батько жив, - стрiляК Пй нараз думка до голови,  -
i от, так свiтом iдучи, натрапив  несподiвано  на  ПП  оселю,  а  вона  не
впустила... О боже... не дай, щоб так було, i се  вона  батька_  свого  не
впустила. Однак... - мучить ПП думка далi... - се могло й  так  бути.  Вiн
iшов, як iдуть бiднi люди... iшов, все одно, на життя чи  на  смерть.  Хто
так волочиться, як не цигани? Заблудив, мерз i  добивався  до  свiтла,  до
теплоП хатини. Впрошувався, молив... О, о, о!..  Мавро,  ти  не  впустила,
може, й батька свого, в  тебе  грiхiв  i  без  того  доволi  на  душi.  Ти
провинилася! А так вона боролася з собою, так Пй  пiдносило  щось  руки...
молило створити дверi - а однак... страх  перед  смертю  не  допустив.  Не
годна була, боялася.
   Потiм надслухувала ще, дрижачи на цiлiм тiлi. Не верне? Але  нiчого  не
дослухалася бiльше. Тиша то й тиша. Лиш  десь  якесь  глухе,  протяжне  та
голод зраджуюче виття вовка неслося лiсом мiж одностайним шумiнням  дерев.
Бiльш нiчого. Огонь в печi ледве свiтився, мов клiпав до темряви в хатинi,
i мертвецька тиша запанувала...
   Мавра не покидала свого мiсця пiд порогом, все чогось боялася, так  вже
тут i остала. Зворушена переляком i думкою про батька, мучилася чи  не  до
самого ранку.
   Рано-ранесенько, як лиш в лiсi розвиднiлося, вона пiднялася i заглянула
перед хату. Перед дверима i пiд вiкном  виднiли  в  навiянiм  пiд  хатиною
снiгу великi, неповоротнi, неспокiйнi слiди чоловiка i  губилися  потiм  в
сторонi, що вела в сусiднК село.
   Мавра вернула до хати. Не могла позбутися почуття,  що  поповнила  щось
дуже лихе, не створивши дверей. Тепер, вднину, сказала собi, що голос,  що
так ПП перелякав i пригадував голос батька, не мiг походити вiд  умерлого,
лиш вiд живого. Тепер вже знаК. Великi, неспокiйнi, повнi розпуки  людськi
слiди були тут, коло ПП хати. А коли не створила бiдному, згубилися в лiсi
або i пiшли, може, навiть чи не назустрiч вовкам.
   Вернувши до хати, вона розклала знов огонь.  Що  мала  робити?  Взялася
передусiм ворожити зерном-кукурудзою. Чи було оце вночi  в  неП  добро  чи
лихо?
   Не доворожилася.
   Зерно не падало в пару. Скiльки i змiшаКться, не кине вона ним, а  воно
все не в парi укладаКться. Все не до рiвного числа...
   Мавра задумалася.
   Вона вiдчуваК виразно, що вчинила зле, не впустивши чоловiка в хату, що
з того вийде горе...

   * * *
   КождоП погiдноП недiлi ходить Тетяна, пишно пристроКна, до своКП староП
приятельки Маври на Чабаницю в лiс понад яр.
   Так i сеП недiлi.
   Зiрвавши в зiльнику пишнi два червонi великi маки та заквiтчавшися ними
з обох сторiн лиця, виглядала в золотих  пiвмiсячиках  своПх,  що  достала
колись вiд Маври i задля яких була в селi  названа  змалку  "туркинею",  -
прегарно.
   Так пiшла.
   Опинившися  врештi  коло  МавриноП  хати  та  переконавшися,  що  дверi
знадвору були старанно зачиненi, вона  вгадала,  що  Мавра  вийшла  або  в
сусiднК село, або шукала десь лiсом, як часто-густо,  чудотворного  зiлля.
Вичiкувати ПП повороту було годi, бо вона бавилась  iнодi  й  цiлий  день,
вийшовши отак з хати.
   Тетяна пiшла бiлою стежкою далi, в думцi, що, може, стрiне де стару  по
дорозi. Iдучи попри пасовиська своКП матерi,  зазирала  залюбки  з  правоП
сторони в глибокий яр, яким гнав веселий  потiк,  оживляючи  цiлу  глибоку
мовчаливу долину i вiддiлюючи нiби срiбною стежкою Чабаницю вiд  сусiдньоП
стрiмкоП i залiсненоП тори.
   Сказано:
   Праворуч яр-пропасть з шумливим потоком, з лiвоП  Чабаниця,  а  на  нiй
оперiзуюча  ПП  бiла  стежка.  То  ширшаК  мiсцями  на  два-три  люда,  то
звужаКться знов у вузьку гадючку - як де мiсце над яром.
   Тетяна, любить сюди ходити. По сiй сторонi Чабаницi i чудовий вiдгомiн:
кликнеш що, то вiдгомiн вiдiзветься, мов з  людськоП  грудi.  Часом,  хоча
дуже рiдко, переходять сюди знайомi ПП й матерi. Звичайно, цiлком чужим не
вiльно. Тетяна знаК тут кожду деревину, знаК цвiти,  знаК,  де  виростають
найкращi трави, де, на котрих мiсцях найбiльше суниць i малин, як iти, щоб
якнайскорше дiстатися пiд "Бiлий камiнь", звiдки видно сусiднi  села,  мов
на долонi, i як до них найборше[16] дiстатися. Вона тут  все  знаК.  I  от
зiйшла саме з верху Чабаницi, де роззиралася на всi сторони -  не  дуже-то
ще й квапиться,  доки  не  присилував  ПП  нараз  до  того  гострий  тупiт
кiнського копита. Зчудована виступила Тетяна з-помiж смерек на бiлу стежку
з питанням в душi, хто сюди Пде конем... i станула. Проти неП  Пхав  бiлою
стежкою, кроком, на чорнiм, як вуголь,  густогривiм  конi  Гриць  iз  села
Третiвки. Побачивши дiвчину, заквiтчану в великi червонi цвiти, що  вийшла
з лiсу так сямо зачудована його видом, як вiн нею, вiн станув, як i  вона,
- i обоК дивилися якусь хвилину мовчки на себе.
   Потiм вiн перший схаменувся. Здiйнявши капелюх, поздоровив.
   Вона вiдповiла i  не  рушилася  з  мiсця,  дивлячись  на  нього  своПми
блискучими очима, i в тiй хвилi з якогось несподiваного зачудування високо
пiднятими чорними бровами.
   - Iдеш далi? - спитав Гриць i при тих словах злiз  з  коня,  не  знаючи
майже чому.
   - Нi, - вiдповiла спокiйно, байдужно, а вiдтак додала: - Об'Пдь мене.
   - Об'Пхати тебе? - спитав i окинув ПП поглядом повного  зачудування,  а
заразом якогось нiмого ушанування.
   - Так. Об'Пдь мене. Я не пiду бiльше нi далi, нi назад. Мушу тут ждати.
   - Чому мусиш ти ждати?
   - Бо так.
   - Ждеш кого? - питаК далi.
   - Сьогоднi вже ледве. Пiду потому додому.
   - Та хiба ти тут завжди живеш?
   - Iй де! - вiдказала нетерпливо. - Сьогоднi так  трапилося.  Мала  одну
жiнку тут здибати i не здибала.
   - Та замiсть жiнки здибала  мене,  -  додав,  злегка  усмiхнувшися,  не
спускаючи нi на хвилину ока з ПП чорних лукуватих брiв.
   - Об'Пдь мене! - обiзвалася знов спокiйно, з якоюсь потайною просьбою в
голосi. - Об'Пдь мене.
   - Та нащо?
   - Бо так.
   - Не хочеш менi з дороги уступити? - спитав з покорою в голосi.
   - Я не знаю. Але,  може,  й  тому,  та  пусте  воно,  -  додала  вiдтак
легковажно i уступилася йому сама з дороги.
   - Ти хто? - питаК вiн i завважив аж тепер ПП золотi пiвмiсячики-ковтки,
що за порушенням голови  колисалися  злегка  в  ухах  та  мов  пiдхлiбляли
золотим полиском ПП красi.
   Вона не обзиваКться  зараз,  але,  пiдсунувши  високо  брови,  глядiла,
здавалося, згорда на нього.
   - Стiй! - просить i хапаК ПП за руку.
   - Чого? - каже вона нетерпливо.
   - Скажи, як називаКшся?
   - Я Туркиня, - _вiдповiдаК i впиваК своП очi в його чудовi, голубi,  як
небо, що ПП чимось потрохи мiшають.
   - Туркиня? - повторюК вiн з зачудуванням, бо нiколи про  жодну  Туркиню
не чував.
   - Туркиня, - повторюК преспокiйно i вiдвертаКться, бо не  зносить  його
вигребущого цiкавого погляду на собi.
   - Пожди, красна Туркине, - каже вiн i обiймаК наче на внутрiшнiй приказ
рукою ПП шию. Вона виховзуКться з-пiд його  руки  i  знов  пiдсуваК  брови
вгору.
   - Не знаКш мене, а зачiпаКш, - каже сухо i вiдсуваК його  спокiйним,  а
заразом вiдпорним рухом вiд себе. - ГадаКш - я зараз для кождого?  Але  я_
не для кождого. Кажу тобi: я_ не для кождого.
   Вiн споважнiв.
   - Я виджу, що ти красна, мов русалка, а дiвчата краснi я люблю.
   - То не штука.
   - I тебе я любив би.
   - Спробуй. ГадаКш - як кажу, я для кождого?_ Я не для кождого.
   - Але, може, задля мене - каже вiн з  покорою  i  кланяКться  Пй  нараз
низько аж до нiг, задержуючи при тiм капелюх в обох руках.
   - То люби!! - вiдповiдаК, як перше, спокiйно i, окинувши його блискучим
сполоханим поглядом, зробила кiлька крокiв вперед.
   - А от ти йдеш далi, - зачепив вiн ПП знов.
   - Чому б нi? Довго на однiм мiсцi не стоПть нiхто. Вiн  супроводжаК  ПП
мовчки, глядить на неП, що ростом майже йому пiд пару, а вiдтак питаК:
   - ТвоП родичi турки?
   - Нi, - вiдповiдаК вона.
   - А де ваша хата?
   - Де я сиджу? - спитала. - А от, бачиш, я в лiсi, та  зрештою...  -  не
доповiла, указавши крилатим рухом перед i позад себе.
   - Десь тут у лiсi? - питаК вiн, не зрозумiвши ПП руху.
   - Нi, - вiдповiдаК i нараз смiКться таким сердечним, пориваючим смiхом,
якого, здавалося йому, нiколи досi не чув. Та тут прокинулася в  нiм  його
вразлива вдача i вiн уразився.
   - Чого смiКшся?
   - Бо ти дурень!.._
   Вiн спалахнув i станув.
   - Ти-и! - _каже, погрожуючи рукою, з заiскреними очима.  -  Ти  уважай,
небого, що говориш, бо я не дурень, за якого мене маКш.
   Вона пiдносить гордо голову, пiдсуваК чорнi брови, неначе  мiрить  його
вiд голови до нiг, i каже лиш те одно слово з  незвичайним  легковаженням,
протяжно: - Ов-ва!!!_
   Тепер вiн скипiв.
   - Ти! - каже з притиском погрози, що  таки  пробилася  в  його  голосi,
iдучи чи й не тiлом та концентруючись блискавицею в очах. -  Ти  скажи  ще
лиш одно таке слово, i зараз побачиш, хто той дурень!
   - Ов-ва! - вiдповiдаК вона знов i опинюКться цiлком близько перед ним.
   Вiн здiймаК руку з палаючими очима, а  вона  блискавкою  схиляКться  до
його обличчя, ПП очi прижмурилися, мов до пестощiв, а уста усмiхаються.
   - Ти дурень! - _повторяК вона пестливим голосом. -  Ти  дурень,_  а  я,
знай, туркиня!
   Вiн остовпiв.
   - Чортиця! - вiдповiдаК  з  сильним  зворушенням,  що  раптовою  хвилею
найшло на нього. - Чортице! Будь ти i турком, а я як зловлю  тебе  в  своП
руки, жива не вийдеш. Ти знаКш, хто я такий? Я Гриць_ з угорськоП границi,
син багатиря!
   - Ов-ва! - вiдказуК вона i мiрить його i очима, i чорними  бровами,  i,
здавалось, високою, стрункою повабною статтю своКю згори вдолину.
   Гриць сплюнув. Зворушений, не зважаК, як коло ПП уст граК сваволя.
   - Ти така вiдважна, що не боПшся нiкого?
   - Кого менi боятися?
   - Таких, як я, нi?
   - I таких, як ти, нi.
   - То ж дивися, що такi, як я, умiють, -  вiн  указав  мовчки  на  свого
гарного коня, - а он гляди! - каже.
   Вiн обернувся, пiдняв коня, мов малу собаку, за переднi ноги  i  держав
його через добру хвилину дубом.
   - Видиш, який я мiцний? - спитав.
   - Виджу. Але що менi до того?
   - Мене з-за моКП сили всi на селi знають, всi бояться, хоча я не боюся.
   - Я тебе не питаю, - вiдказуК вона i з тими словами взялася  незвичайно
гордо i певно переходити коло нього i коня.
   - Я багатирський син... - додаК вiн гордо.
   - А я туркиня..._
   - _В мого батька полонини i стадо коней, сотки  овець,  худоби  роговоП
найбiльше, а скiльки iншого добра! - майже спiвуче закiнчив i свиснув.
   - Або я тебе питаю? - вiдповiдаК знов.
   - Ти якась... чортзна-хто! - гнiваКться вiн.
   - В моКП матерi багатство, - каже вона, - полонини найкращi ось тут, на
Чабаницi, конi, вiвцi, худоба... млин, звоПв полотен вже не знаю  скiльки,
- а я,_ ти багатирський _сину з угорськоП границi, - _я туркиня. ЗнаКш?
   Гриць знов свиснув.
   - По лiсi ходить, вижидаК когось, сама не знаК кого, як дурна, -  додав
погiрдливо i тут же урвав.
   - I здибаК - дурнiв, - докiнчила спокiйно, пiдсуваючи знов угору  брови
та вдивляючись йому просто-простiсiнько в очi.
   Вiн розсмiваКться.
   - Ади, яка перегодована турецьким розумом! - сказав.
   - Така, якою вже зроду вдалася та якою бачиш.  Я  тобi  казала:  об'Пдь
мене. Чого-сь зачiпав? Я не для першого-лiпшого.
   - А як я отут на мiсцi наб'ю тебе? - спитав вiн i заглянув  в  ПП  бiле
прегарне лице вигребущим поглядом.
   - Мене нiхто в життi ще не бив, - вiдповiдаК нараз сумно. - Ти  був  би
перший, але заразом i останнiй, що таке вчинив би.  Чи  хочеш  спробувати?
Бий!! Будеш мати опiсля чим хвалитися, як ось перше конем.
   Гриць нiби не чуК ПП послiднього слова, пiдкручуК вус i дивиться  боком
на неП. I  вона  дивиться  на  нього,  але  цiлком  спокiйно,  цiлком  без
зворушення. Дивиться i задумуКться. Переходить якийсь час, однак  жодне  з
них не промовляК, що береже щось в собi, зростаК на  хвилину  мiж  ними  i
затулюК  Пм  уста.  Тетяну  обгортаК  болючий  якийсь  смуток  по  лиш  що
пережитiм, а вiн зворушений.
   Нараз вона обзиваКться:
   - Iди з богом своКю дорогою, я через  тебе  опiзнюсь.  Вiн  спиняКться,
дивиться на неП своПми великими щирими, як небо голубими очима.  Дивиться,
i хотiв би ще щось сказати, та боПться ПП. Така вона гарна, а якась така._
Вiн мiшаКться.  Нiколи  не  стрiчав  такоП._  Вiдки  нараз  така  взялася?
Господи! Нарештi вiдважуКться.
   - Ти не любиш нiкого? - питаК несмiливо.
   - Я не люблю нiкого, - каже спокiйно, дивлячись при тiм, як перше, йому
просто i щиро в очi, трохи зчудована його питанням. Вiдтак додаК: -  А  ти
любиш кого?
   - I я не люблю нiкого,  -  _вiдповiдаК  вiн  i,  неначе  набравшися  ПП
щиростi на хвилину, - вiдповiдаК Пй таким же самим щирим простим поглядом.
   - Як собi хочеш, - каже вона i знов додаК поважно: - Iди з богом  своКю
дорогою, я через тебе лиш спiзнюся.
   Вiн посмутнiв. Останнi слова заболiли його глибоко.
   - Чого тобi спiшитися?
   - А чого з тобою вистоювати?
   Вiн затиснув зуби, але все стояв.
   - Отже, як тебе звуть? - не може здержатися, щоб не спитати ще раз.
   - Я вже казала. Не догадуКшся сам?
   - Нiчого не казала i нiчого не догадуюся.
   - Туркиня! - i з тим словом обертаКться вiд нього, хилиться i пiдносить
поводи його чорного коня, що йому випали з рук, а кiнь  на  них  наступив.
Пiдносить i закидаК певним рухом на гриву.
   - Уважай лiпше на свого коня, - каже, а бiльше  не  додаючи  нi  слова,
вiдвернулася i, розтуливши густе галуззя смерек,  -  зникла  з-перед  його
очей...
   Вiн стояв, мов огнем попечений, i дивився за нею.  Куди  забралася?  Де
пiшла? Мов саму починщину[17] дала i як вiтер щезла...

   * * *
   Його кiнь схилив голову до землi. На землi лежав великий цвiт червоного
маку, i вiн його дотикався. Гриць люто, майже  зависно,  шарпнув  коня  за
голову i, пiднявши червоний цвiт з землi, оглянув  його  i,  заткнувши  за
капелюх, поПхав назад.
   ДругоП недiлi заплiтаК Тетяна задумливо чорне  шовкове  волосся  i,  як
тиждень назад; заквiтчуКться знов червоними маками i йде до Маври.
   Iде задумана, смутна i маК Гриця перед душею. Взагалi Тетяна  про  нiщо
iнше не думаК, як про нього. Не передумуК, що говорили  з  собою,  що  вiн
казав, лиш заКдно маК його перед собою.
   Iдучи, роззираКться боязко по лiсi, хоча знаК, що  сею  стежкою  вдруге
його не подибле. Оця стежка належала до ПП матерi, i  люди  нею  лиш  дуже
рiдко ходили, а й то лиш дуже добрi  знайомi,  яким  се  дозволили.  Отже,
Тетяна майже певна, що його не здибле.
   Нинi вона йде до Маври. Днина  така  тиха,  спокiйна!  Смереки  дрiмучi
випарюються лiниво в лiтнiм сонцi, нiби аж розлiнивiли в нiм.
   Може, нинi Мавра буде вдома.  I  нехай  би  так  i  було.  Џй  хочеться
говорити з Маврою, хоча говорити про се, що ПП в лiсi стрiнуло, нi за що в
свiтi не буде. А скоро до Маври вже також не  пiде.  Мати,  як  здавалося,
чомусь нерадо починала дивитися, що вона щонедiлi вибиралася до. неП. Нiби
спирати впрост ПП не спираК, але Тетяна розумiК свою матiр без слiв добре.
Врештi спиняКться Тетяна коло колиби i обзираКться. Хатина зачинена.
   Тетяна надумуКться хвилину, вiдтак кличе дзвiнким голосом:
   - Ти вдома?
   - Гай-гай!.. - вiдповiдаК звiдкись протяжно голос Маври, i  Тетяна  йде
за ним.
   Може, чотири кроки за хатиною, саме над  берегом  пропастi-яру,  лежить
стара циганка на землi проти  сонця,  пакаК  свою  люльку  i  вилежуКться,
опершися на лiктi...
   - Ти що, Мавро, - кличе Тетяна, - заховалася тут, вигрiваКшся в  сонцi,
мов ящiрка, а хату зачинила, мов перед розбiйниками? -  так  питаК  молода
Тетяна, а по правдi Пй  чомусь  нiяково  ставати  нинi  перед  очi  староП
циганки, що своПми чорними блискучими очима i душу у чоловiка висотала б.
   Мавра, не змiнивши позу анi на крихту, нiби не зважаК на слова  молодоП
дiвчини, дивиться на неП блискучими, неначе диявольськими  очима  i  питаК
замiсть всього:
   - Ти для кого затикаКшся щонедiлi в червонi цвiти, душко, невже  ж  для
староП Маври? Га?.. А он яка красна, пишна, мов та бояриня. Га-й! га-й!
   Тетяна паленiК пiд тим поглядом, одначе вiдповiдаК з чистою душею:
   - Для себе, Мавро. Для кого ж би? Нинi недiля.  Але  встань-но.  Сядьмо
там, де смерека кидаК тiнь, а то годi менi  ще  далi  в  сонцi  пражитися,
доста упрiла, iдучи вгору, а тепер ще й сидiти проти сонця не хочу. I чого
ти аж понад сам край пропастi полiзла? Не боПшся, що  колись,  як  заснеш,
скотишся в глибiнь?
   Циганка вишкiрила бiлi зуби.
   - Не боюся. Засипляти не засипляю, а скотитися також не  скочуся.  Хiба
що хижун з-пiд синього неба кинеться на Мавру i знiме ПП в висоту.  Але  й
того не лякаюся, бо хижун, переконавшися, що Мавра стара, випустить ПП  аж
надто скоро з пазурiв, тому нема Пй чого боятися, хоч би вже й самоП  оцеП
пропастi. А коли хочеш знати, чому я ось аж сюди ховаюсь, зачинивши хоч би
i з полудня за собою хату, мов перед розбiйниками, то се i справдi я перед
розбiйниками роблю: нинi рано-ранесенько, я лише ще нiчку досипляла,  коли
нараз проклятущi пастухи, змовившись, мов сама чортиня,  кинулися  на  мою
хату i заверещали:  "Мавро,  татари  йдуть!  Давай  грошi,  Мавро,  татари
йдуть!" - i, загримавши щосили в дверi i вiкна, розреготалися на весь  лiс
i знов пощезали. Тьфу! -  закляла...  -  Чорти,  безголовники,  самий  сон
прiрвали...
   Тетяна розсмiялася, уявивши собi з малих пастухiв "татарiв" i  уганяючу
за ними розпатлану Мавру.
   Вiдтак сiдають обидвi мовчки в тiнисте мiсце коло смереки.  Коли  Мавра
розпитуКться многословно про здоров'я Iванихи Дубихи, про ПП  господарськi
справи, вiдповiдаК Тетяна  якось  розсiяно,  заслухуючися  при  тiм  майже
несвiдомо в шум потока в яру, бачить, мов з вежi, з свого  мiсця,  як  вiн
поблискуКться в глибинi до сонця, як полоще прозоро чистою  срiбною  водою
бiле камiння, а противна стiна сусiдньоП гори, стрiмка й густо  залiснена,
вiддiлена вiд них яром, саме тепер впивала в себе струП заходячого  сонця,
що виднiли, ллючися скiсним спадом згори в зелену гущавину рiвних  смерек,
нiби пронизуючи Пх...
   - А он справдi хижун, Мавро! - перебиваК нараз многословнi розпитування
Маври дiвчина i вказуК на великого  хижуна,  що  навiть  не  надто  високо
кружляв над ними, нiби шукав мiж  коронами  смерек  найкращого  мiсця  для
себе...
   Мавра зиркнула пiд чисте синК небо.
   - Вiн над тобою кружляК, доньцю, -  каже  вона  пророчо.  Дивись,  нинi
недiля, та щоб вiд сьогоднi за тиждень не впала ти якому хижуновi-хлопцевi
в очi, не замоталася в нiм на все, - каже i шкiрить, як перше, бiлi зуби.
   Тетяна спаленiла.
   - Я на танцi рiдко коли ходжу, Мавро. Ти знаКш, мама  не  пускаК  нiде,
коли не може сама зо мною йти. В нас, як в монастирi. В нашiй  хатi  тихо,
лиш святi iкони i ми.
   - Прийде час, вiддашся, - вiдказуК Мавра, -  то  й  чого  тобi  ходити?
Нехай ходять тiП, що нiчого не мають та по танцях долi шукають. Але таким,
як ти, люди самi в хату приходять. Твоя мама добре знаК, що i  як  робити.
ДругоП Iванихи Дубихи в селi нема. А горя зазнавати, бiди-злиднiв шукати -
не таким, як ти, дитинко. СеП осенi вижидай старостiв. Менi  мати  казала,
що знов якiсь там домовляються.
   Тетяна не вiдповiдала. Вона чула се кiлька разiв з уст Маври, але що Пй
байдуже про те, чи старости прийдуть, чи нi,  тож  не  обзиваКться  й  сим
разом на слова староП приятельки.
   - А он скажи по правдi,  -  запитуК  стара,  -  не  уподобала  собi  ще
жодного? Не любиш?
   - Нi, Мавро, - вiдповiдаК сухо Тетяна i каже  правду.  Вона  не  любить
справдi жодного. Не любить i не жадна нi одного з  тих,  яких  вже  здавна
знаК.
   - Тiльки твого добра, донько,  й  спокою,  доки  жодного  не  любиш,  -
пiдхоплюК Мавра, - а розлюбившись, вступаКш одною ногою нiби  в  добро,  а
другою в пекло.
   - Не знаю, -  каже  стиха  Тетяна  i  якось  широко,  цiкаво  дивиться,
пiдсуваК чорнi брови, а дивлячися вперед себе, нiчого не бачить.  Противна
сторона гори  однако,  як  i  перше,  залiснена  здолу  догори  смереками,
пронизана скiсним промiнням сонця, саме так, як i перше, виглядаК. А бiльш
нiчого.
   - Не знаКш, серце, - впевняК Мавра, - правда, що не знаКш. Але зате  я_
знаю. - Притiм усмiхаКться вона таким усмiхом, що його нiколи не розбереш.
   А Тетяна дивиться на неП чистими своПми зорiючими очима,  цiлим  Кством
своПм, i неначе приправляКться вже заздалегiдь до слуху, що маК  дiйти  до
неП вiд староП нянi.
   - Любов - то так, - каже нараз Мавра i сiдаК рiвно, пiдiбгавши ноги пiд
себе та схиляючись до Тетяни, неначеб мала  Пй  вiдкрити  велику-превелику
тайну.
   - Так, - каже, - ти стрiнешся з ним раз,_ i другий, i третiй, а може, й
бiльше, я не знаю. Се як що кому за який час суджено. Вiдтак колись  нi  з
сього нi з того зачуКш його коло себе, вiн зближаКться до тебе, i ти чуКш,
вiн вже й поцiлував тебе. Так раз, i другий, i третiй. Вiн,  Тетяно,  тебе
любить._ Ти, Тетяно, його любиш..._ i чому б йому не вiрити, коли вiн тебе
любить? - i тут розрегочуКться Мавра, що аж жах тiлом iде.
   Тетяна побiлiла, не зрозумiвши староП.
   - Але буваК й таке, що вiн тебе по тiм всiм  покине,  -  говорить  далi
циганка, прижмурюючи очi, - бо вiн маК вже другу  або,  може,  мав  i  двi
перед тобою - тож...
   - О, о, о! - перервала нараз Тетяна болiсним зойком i, затиснувши уста,
вiддихаК важко. Вона дивиться на стару благаючими очима, складаК перед нею
руки, мов до молитви, нiмiК i чомусь не рухаКться бiльше.
   - Не жди. милосердя, доньцю! - вiдповiдаК Пй, приказуючи твердо, Мавра.
- Милосердя на свiтi нема нi в кого, а найменше у тих, що так_ поступають.
Та й... на що воно тобi придасться? Хiба тодi_ придасться, як  ти  по  тiм
всiм ходиш по  милостиню,  тиняКшся  вiд  хати  до  хати,  але  зрештою  -
"милосердя". Господи боже! сохрани нас перед тим, щоб ми його потрiбували.
Так, доньцю.
   Таке перебула Мавра.
   Вона мала за чоловiка отамана циганiв i розбiйникiв Лукача Раду, злого,
як вовк, хитрого, як лис, i гарного, як боярин. Так що з того? Одного разу
гуляла в пустi недалеко одного малого мадярського мiстечка  перед  якимись
такими, що поПхали зумисне в пусту оглядати циганськi шатра i  циганiв,  i
заробила тим грошi.
   - Ти гуляла, Мавро? - питаК зчудовано дiвчина, бо перший раз чуК  се  з
уст староП жiнки.
   - Гуляла, донько. Ще й як гуляла, а все округи огню, особливо як до нас
заходили пани та розвiдували  про  наше  життя  i  звичаП.  Тато  грав  на
скрипцi, другi на цимбалах, а я гуляла. Боже, як грав старий Андронатi!  -
i при тих словах Мавра нiби з подиву аж захитала головою. - Вiдтак  просив
одного разу один з панiв, гарний i молодий боярин, щоб  я  й  до  мiстечка
приходила ворожити i гуляти, i я кiлька разiв ходила туди, часом з  татом,
а часом i з чоловiком.  Там  стрiтила  я  того  гарного  молодого  боярина
вдруге. Вiн сипнув Раду грiшми за танець, а менi  за  ворожiння,  а  Раду,
лакомий на золото, давай i далi мене на такi зарiбки посилати. Як iшла я з
ним, то гуляла, а як сама, то лиш ворожила. I хоча я не все хотiла,  та  з
боязнi перед ним мусила ходити. Там стрiчалася я  з  тим  пишним  боярином
вдруге, втретК, ба i вчетверте, доки не став вiн потайно цiлувати моП очi,
мене голубити  i  називати  Мавру  своКю  чорною  звiздою  -  аж  доки  не
збожеволiла вона  з  любовi  за  ним...  Доньцю!  -  додала  нараз  Мавра,
остерiгаючи побiлiлу чомусь, як снiг, дiвчину, - я була  молода,  гарна  i
дурна, вiн багач, красний, як мiсяць, що носився на конi, як  вiтер,  i  -
чому не мала я його_ любити, коли вiн, пан, не цурався пригортати до  себе
бiдну циганку, називати ПП своКю звiздою, цiлувати i  голубити?..  Доньцю!
хто бачив таку любов, правдиву, i щиру, i палку, таку,  як  бачила  молода
Мавра в його, той... господи боже,  змилосердися  над  бiдною  жiнкою,  що
все-таки согрiшила на свiтi, - застогнала  Мавра  i,  кинувшись  лицем  до
землi, вмовкла.
   - Вiдтак, - додала по  якiйсь  хвилi  зворушення,  -  вiдтак,  коли  я,
плачучи та жалiючись перед ним, дрижала з остраху перед тим,  що  настане,
та бiльше ще перед Радовою карою, що мусила_  мене  досягнути  -  бо  ж  я
прогрiшилася, - вiн здвигнув плечима, кинувши  менi  в  лице,  що  сама  я
винна,_ i, свиснувши нараз, мов на собаку, вийшов собi  з  хати...  Хоч  я
бiдна циганка, доньцю, - тягнула  стара  далi,  -  яку  iнодi  й  собаками
лякають, а вiн був гордий пан, що цiлував i голубив мене, та хоч я  багато
забула з того, що мене вiдтодi постигло, але того свисту, що дiстався менi
вкiнцi в нагороду за любов вiд його, я нiколи не забуду. Нiколи!.. Я  його
прокляла. Але що з того? - спитала гiрко. -  Вiн  остався  паном,  а  я...
збавила свою долю... по сьогоднiшнiй день. Доньцю моя красна... - говорила
дальше, знов остерiгаючи, - донько моя пишна,  стережися  любовi!  Я  кажу
тобi ще раз. ГадаКш - кара  постигла  його?  -  питаК  i  просто  нiвечить
дiвчину своПми диявольськими очима. - Його кара не постигла, а  лише  мене
одну. Мене Раду через дитину викинув з циганами вiд себе, дитину вбили,  а
може, i вкрали, родичi опустили[18] мене, i я,  мов  пiдстрiлена  звiрина,
опинилася в вашiм лiсi. Свята деревина, от тота, -  додала  з  незвичайною
побожнiстю, указуючи на смереку, - охоронила мене вiд  смертi,  спровадила
твою матiр i утримала i досi при життi. Якби не те, з Маври  давно  вже  й
слiду не було би. До такого доводить любов, дитинко, - звернулася  циганка
назад до перших своПх слiв, - до такого. I ось  то  любов!  Але  що  то  й
говорити! - додала майже з розпукою в голосi, - що то  говорити._  То  всi
знають. Я також знала, що треба лиха стерегти... бо мала  вже  й  Раду  за
чоловiка, а проте... - вона урвала, поглянувши далеко  вперед  себе  таким
несказанно смутним поглядом, що Тетяну обгорнуло жалем. -  Люби,  Тетянко,
щиро, як любов i тобi  суджена,  -  обiзвалася  вiдтак  остерiгаючи,  нiби
схаменувшися вiд своПх тяжких споминiв, Мавра, - лиш не  люби  за  плечима
матерi i не люби вiдразу двох._ Окрiм того,  стережися  одного,  доньцю...
одного._
   - _Чого? - спитала ледве чутно Тетяна i, як перше, побiлiла.
   - Стережися... бережися... - говорила, - щоб не дожила свисту..._
   В очах Тетяни заблистiло нараз чимось таким гордим  i  сильним,_  таким
гарячим i недоступним, що Мавра занiмiла. Занiмiла тим бiльше, що  Тетяна,
не кажучи нi слова, встала  нараз  на  рiвнi  ноги  i,  випрямившися,  мов
смерека, сказала:
   - Не свисне, Мавро, не бiйся. З мене "не свисне" нiхто. - I  пiдсуваючи
високо чорнi своП брови, повторила ще раз: - Не свисне.
   - Нехай господь боронить вiд того, - притакнула Мавра, побачивши  дивне
зворушення у дiвчини. - Нехай тебе боронить.
   . - Нехай боронить, - повторила сим разом i Тетяна i затиснула уста.
   Мавра усмiхнулася i, пiднявшися на колiна та обхоплюючи  дiвочий  стан,
стягнула ПП пестливо назад коло себе. - Нехай боронить.
   Тетяна мовчала, мовби Пй щось мову вiдiбрало. Не могла бiльше на  слово
здобутися, Пй кружило в головi. Спомини з останньоП недiлi  вiджили  в  ПП
душi, вона неначе давила Пх в сiй хвилi в собi нечуваною  силою  гордостi.
Мовчала i не хотiла про них говорити. Краще з тою тайною в он ту  пропасть
зсунутися, нiж про неП перед кимось хоч би й словом зрадитися. Не хотiла -
не могла.
   - А такий був красний i пишний, -  почала  знов  Мавра,  навертаючи  до
своКП минувшини, - як сам мiсяць на небi. Пан був, от що! Ростом  високий,
волосся темне, очi голубi, як небо, пишнi та щирi - господи, якi вже щирi!
- вус, як шовк, га-й, га-й!!
   - Мавро! - крикнула нараз дiвчина,  мов  з  другого  свiта  вернула.  -
Мавро! - i тут же змовкла...
   Мавра повела цiкаво очима за дiвчиною, одначе Тетяна мовчала. Була  лиш
блiда, очi блистiли, як двi чорнi зорi, широко створенi,  а  червонi  маки
коло лиця дрижали злегка.
   - А он твiй половик,  -  обiзвалася  стара  i  указала  на  хижуна,  що
справдi, припочивши на хвилинку на якiйсь вершинi, здiймався саме вгору  i
полетiв.
   - Вiн з тамтоП сторони, - вiдказуК якось розсiяно та задумливо Тетяна i
встаК поволi.
   - З тамтоП сторони.
   - Я вже пiду, Мавро, - каже дiвчина. - Сонце зайшло. Поки додому  зайду
- потемнiК.
   - Iди - i приходь до Маври, - просить стара i  здiймаКться  i  собi  на
ноги, щоб провести дiвчину хоч кiлька крокiв. - А другим разом, - додаК, -
розкажи вже ти_ що, i будь твоК краще вiд мого.
   Тетяна не  вiдповiла.  Мов  та  сполохана  серна,  метнулася  з  чудним
тужливим смутком в душi через лiс, скорше i скорше в долину - аж опинилася
дома.

   * * *
   Настала дальша недiля, i Тетяна йде знов лiсом, як звичайно, поступивши
на часок до Маври. Розлучившися з матiр'ю, що й собi сим разом  зайшла  до
староП в справунках, Тетяна пiшла стежкою сама дальше. Однак, не подибавши
на нiй нiкого,  полiзла  на  Чабаницю  i  опинилася  аж  недалеко  "Бiлого
каменя"-велета. Припочивши там  добре,  розглядалася  звiдти  по  селах  в
долинi i от починаК звiльна з  Чабаницi  спускатися.  Сходячи  отак  вниз,
зоглянула нараз на сiльськiй дорозi,  якою  нiс  колись  старий  Андронатi
бiлого внука i яка вела в село Третiвку та  тяглася  i  попри  Чабаницю  з
бiлою стежкою - Пздця, в якiм пiзнала на перший погляд Гриця  з  угорськоП
границi. Та чи лиш ПП очi доглянули його? Гриць так само  зобачив  молодим
острим оком своПм дiвочу постать, як спускалася живо легким  кроком  горою
вниз.
   Вiн пустив коня i летiв, мов орел.
   О, вона добре пiзнаК його, але боПться з ним здибатися. Хотiла  б,  але
боПться чогось._ Квапиться злiзти з гори, збiгти  додолу  до  матерi,  але
вiдчуваК, що запiзно. Вiн вже пiзнав ПП своПм бистрим  оком.  Погнав  коня
щосили i от вже на бiлiй стежцi. В долинi, вище стежки, прив'язуК коня  до
деревини, а сам спiшить вгору до неП.
   Що Пй робити? Збiгати ще борше вниз? - питаК ПП серце. Сховатися  де  в
лiсi?.. Не вспiК. Зрештою лiс аж трохи нижче зачинаКться, а вона  саме  на
левадi, де лиш недавно скошено сiно, i вiн вже бачить ПП. I вiн квапиться.
До того гадав би, що вона його боПться. А вона не то, щоб по  правдi  його
боялася, лиш так прикро Пй чомусь _перед ним. Вона ж  нiкого  не  боПться.
Так вона казала йому, а що раз казала - не буде перемiнювати.
   Станула геть аж  вже  понижче  "Бiлого  каменя"  закинувши  руки  позад
голови, i дивилася вдолину на нього, як спiшить до неП.
   Вiн спiшиться, iде скорим кроком вгору, а вона стоПть,  як  на  вуглях,
люта на себе,  що  запiзно  його  побачила  i  не  мала  вже  спроможностi
сховатися перед ним.
   - Чекай, я йду! - кличе вiн до неП, i вже туй-туй стане коло неП.
   Вона не вiдзиваКться, хоча Пй спiшно: там, вдолинi у Маври, вижидаК  ПП
мати, а вона он в що тепер попала.
   Остаточно опиняКться вiн вже коло неП.
   - - Туркине! - кликнув радiсно i окидаК ПП оживленим,  блискучим  оком,
вiддихуючи здоровими грудьми з поспiшного ходу вгору.
   - Туркиня, - вiдповiдаК вона йому i так само окидаК його своПми  очима.
Але чогось бiла-бiлiська стала.
   - А он, заквiтчалася знов, як колись, i яка вже красна! - каже вiн,  бо
сам не знаК, що маК казати. Вiдтак додаК: - Не зривай весь мак,  не  стане
на рiк на насiння.
   - Менi  в  цвiтах  красно,  -  вiдповiдаК  з  супокоКм  i  стоПть  далi
неповорушно перед ним.
   Вiн нiмiК.
   Вона так високо на Чабаницi, сама-самiська чи  не  на  всю  сторону,  а
спокiйна, мов з каменя. Не боПться.
   "Гей, Туркине, Туркине, в чiм твоя сила?" - вириваКться йому  на  уста,
але вiн мовчить. Вiдтак обзиваКться:
   - Тепер скажи, чия ти донька?
   I його голос нiби заповiдаК, що тепер вiн пан над нею.
   - Спитай ще раз... може, й скажу.
   - Але попам'ятай, - погрожуК, - з Грицем_ ти не жартуй.
   - Я тебе не кликала, - вiдказуК вона. - Iди назад. Я також iду.
   В нiм починаК варитися. Вiн закляв крiзь зуби.
   - А ти хто такий? - питаК вона, не спускаючи з його очей.
   - Я багатирський син, - вiдповiдаК вiн. - Казав вже тобi, на всю гору.
   - Ба-га-ч? - питаК вона протяжно i пiдсуваК високо брови.
   Багач нiби чудуКться.
   - Багач, - спiшиться вiн об'яснити  голосом,  що  несвiдомо  стараКться
з'Кднати собi ПП ласку.
   - А я не наймичка твоя, - вiдказуК  вона  згорда  i,  спустивши  погляд
додолу, починаК певним кроком спускатися вдiл.
   - Я ж не кажу, що ти наймичка, - обзиваКться вiн i тепер, як  перше,  з
якоюсь покорою в голосi.
   - То чого кленеш?
   - Бо ти глузуКш з мене.
   - Нi, - каже вона, i анi на хвилину  не  задержуКться,  сходить  рiвним
кроком вниз.
   - Поскидай своП маки i дай менi! -  просить  вiн,  приказуючи,  i  стаК
визиваюче перед нею. Вона стала i дивиться на нього, чудуКться бровами.
   - Ти не бачиш, що менi в них красно? - питаК.
   Вiн затискаК зуби.
   - Бачу, - бовтнув.
   - Ти що з ними зробиш? Затичишся, як я?
   - За капелюх заткну.
   Вона усмiхнулася мовчки.
   Кiнь коло стежки заржав.
   - Твiй кiнь кличе тебе, - каже вона вiдтак спокiйно. - Сходи скорiше. Я
також спiшуся.
   - I кiнь пожде, i ти пождеш! - обзиваКться вiн майже люто i приказуюче.
   - Кiнь пожде, а я нi, бо на мене мама жде, - вiдповiдаК вона.
   - Ти пождеш, - _каже вiн рiшуче хвилюючим голосом, - щоб я надивився на
тi твоП брови, що тобi Пх чорти над очима змалювали...
   - Дивися! - каже вона, а сама стаК слухняно перед ним,  мов  дитина,  i
чудуКться, як перше, саме тими бровами. I втiм, побiлiвши, додаК нараз:  -
Я тобi казала, що ти дурень! - _i ладиться дальше сходити.
   Вiн знов спиняК ПП в ходi, кидаючи Пй на сей раз свiй капелюх пiд ноги.
   - А дивися! - каже. - Ми лиш двоК на цiлу Чабаницю. Чи тобi не страшно?
- i в його голосi дзвенить щось недобре.
   - З сеП сторони, - вiдповiдаК вона спокiйно.
   - З сеП, - повторяК вiн i палить ПП очима...
   - Та вiдтiль, - каже вона. - А перше, як тебе не було, я  була  цiлком_
сама. Чому ж би менi з тобою боятися? Говори, що маКш говорити,  борше,  -
додала квапно, - бо в долинi мама жде. Вона_ не жартуК.
   Вiн успокоюКться вiд ПП слiв, мов водою облитий, i дивиться  з  подивом
на неП.
   Тепер глядить i вона смiливiше на нього, в його великi голубi  очi,  що
нiби бережуть в собi кусник неба i прив'язують до себе добротою.
   - Чому ти отак заКдно зо мною говориш? - питаК вiн з нiмою  просьбою  в
голосi, а очi його аж розпачають[19].
   - Бо так ти питаКш. Не задержуй довше, бо я спiшуся!
   Вiн затискаК п'ястуки.
   - А як менi не схочеться цiлком тебе пустити?
   - То я тобi в десятий раз скажу, що ти дурень, i ти мене пустиш!
   До глибини вражений несвiдомою певнiстю ПП iстоти, вдасть якоП вiн  лиш
вiдчуваК i з якою не може упоратися, уступаК Пй нараз з дороги  i  сходить
враз з нею з гори до стежки.
   Iдуть обоК.
   Мовчать. Сильна, кипуча мовчанка.
   Вона блiда, як голуб, а вiн з сильно зворушеними грудьми, аж дрижить.
   Зiйшовши до бiлоП стежки, вiн сiдаК без слова на коня,  не  кинувши  на
неП нi пiвпоглядом, - вертаК назад; а вона так само мовчки, не  поглянувши
й собi на нього, щезаК десь в лiсi - i бiльш ПП не бачить.
   Довгий, довгий час не чути  нiчого,  крiм  повiльного  тупоту  кiнських
копит, вiдтак утихаК й вiн, i зачуваКться тужливо  протяжний  голос  Гриця
просьбою:
   - Туркине, прий-деш??_
   А небавом по тiм, мов ясним дзвiнком пробiгло, мов перлинами  кинулось,
долiтаК до нього:
   - Не прий-ду!_
   I слабо дрижачи, мов бореться з  тишиною  лiсу,  обзиваКться  вiдгомiн,
передаК шум дерев, вдруге вже й послiднК: "Не прий-ду!"_

   * * *
   По поворотi додому Гриць мов трiйла напився. Не Псть, не п'К, не спить;
тверезий, та проте нiяка робота його не береться.
   Вiн не годен.
   Одно, що маК перед очима, се чорнi очi, чорнi брови, два червонi  цвiти
маку, а бiльш нiчого.
   Тато, мама лають, а вiн нiчого неначе й не  чуК.  ВислухуК  мовчки,  що
заслужив, усуваКться Пм з очей, вiдтак iде на  гору  пiд  лiс,  на  широку
леваду, де випасаКться товарина,  конi.  КидаКться  де-небудь  в  траву  i
лежить отак. Довго вiн тут чи коротко, про те не знаК. Йому се й  байдуже.
Круг нього спокiй, тишина, мушня вертиться в  сонячнiм  свiтлi,  калатають
дзвiнки товарят, воздухом iде одностайний шум смерек - i то  все  догоджаК
йому. Бiльше не треба йому нiчого.
   - Розлiнивiв наш Гриць до краю, - жалуКться господиня-мати  чоловiковi,
а той i нагримить несподiвано на нього. Тодi Гриць скипить, неначеб в  нiм
прокинулася замертвiла досi нiби  його  власна  кров,  ворохобиться  проти
господаря i вiдгризаКться.
   - А то що? Я в вас на днi станув? - кличе згорда i вiддаляКться упертим
кроком, щоб не доходило мiж ним i батьком до гнiву,  причiм  прийшлось  би
знов наслухатися, що вiн, ласкою годована дитина, невдячний, i рiзне  iнше
таке, що болить i приводить жаль за собою. Вiн сiдаК на  свого  як  вуголь
чорного коня, до якого прив'язаний бiльше, нiж до людей, i Пде,  куди  очi
несуть, на день-два в гори або через гору в мале угорське  мiстечко.  Йому
однаково де, щоб лише скорше з очей.
   - _Бог знаК, що се ми  вигодували  за  кров  нашим  хлiбом,  працею,  -
роздумуК журливо батько-господар. - До роботи нi,  до  господарки[20]  нi,
все б  то  лиш  дармувало,  чужими  руками  вугля  вибирало,  другим  хiба
розказувало[21]! Панська вдача... де, де,  де!  -  посвистуК  господар,  а
врештi вмовкаК.
   А всi його люблять, та й чорт знаК за що, над  всею  молодiжжю  в  селi
верховодить, мiж дiвчатами вiн перший. От - петльованець_[22]  його.  Гей,
Грицю, Грицю... будучий ти мiй газдо, схаменися завчасу,  щоб  не  нарiкав
колись.
   Так ось i сим разом.
   Гриць лежить пiд лiсом, виграК  на  своПй  довгiй  парубоцькiй  сопiлцi
довгi, тужнi мелодiП - а робота жде. Йому Туркиня запала в душу. Така вона
пишна, така горда... така... хто вона така? Сам не  стрiчав  ПП  по  селах
нiколи мiж другими. Ще йде i до Настки, до якоП так  звик.  I  хоча  таПть
перед нею, що його серцю дiКться, йому добре з ПП спокоКм, з  ПП  розвагою
та з тим, що вона не допитуКться, не  судить,  а  сама  лиш  любить.  Вона
пестить його, тулить до себе, вiн пiддаКться тому мовчки, а вiдходячи хiба
скаже:
   - Спасибi тобi, Насте, за твоК добре серце; тiльки й мого добра, що  ти
одна на свiтi - колись вiдвдячуся...
   - Гай, гай... - погрожуК вона злегка, жартiвливо i, усмiхаючись, додаК:
- Як другу посватаКш...

   Але вiн мусить ПП ще де-небудь стрiнути, годуК вiн себе однiКю  думкою,
хоча добре тямить, що вона вiдкликувала  лiсом,  що  "не  прийде".  "Та  -
може... - думаК, - може, таки раз ще "прийде". Тодi, останнiй раз, бог  ПП
знаК, за чим приходила в лiс з своКю матiр'ю. А тепер,  може,  приведе  ПП
знов якась причина. Хоч раз ще. Лиш раз".
   Та не така вдача в Гриця, щоб довго ждав, журився. В двi недiлi пiзнiше
каже батьковi, що Пде на "хвилину"  в  сусiднК  село,  щоб  оглянути  коня
якогось, що занедужав в його знайомого, а надвечiр верне, "Џдь", -  сказав
батько - i вiн поПхав.
   Iде вiн довший час вузькою каменистою сiльською дорогою i бачить  нараз
бiлу стежку, що оперiзуК з захiдноП сторони  Чабаницю,  прилучаКться  саме
тут, мов дрiбний потiк до рiки - до сiльськоП дороги. Та його кiнь мудрий.
Ось вiн i не кермуК ним, а вже завертаК вiн сам на бiлу стежку з сiльськоП
дороги, вгору понад яр. Пнеться, садить пильним  кроком,  нiби  гордуКться
гарним Пздцем своПм, а далi звiльняК крок. Ось ще пiд'Пдуть якийсь час,  i
стежка сховаКться в лiс.
   Iдуть що Пдуть, а нараз стали. Перед ними ще бiлiК бiла стежка,  але  -
"куди веде вона дальше? - питаК Гриць  себе,  -  вiдки  вибiгаК?  До  кого
належить? Нiколи не Пздив нею дальше, не знаК ПП добре. Чи не в третК село
вiд Пхнього, себто Третiвки? А може, лиш на якi полонини? А  може,  в  тiм
селi за Чабаницею i вона_ живе? Гей, Туркине, обiзвися, там_ живеш?"
   Все одно. От, праворуч, високо на Чабаницi, саме ось над бiлою  стежкою
виднiК той "Бiлий камiнь"-велет, пiд яким бачив  ПП  останнiй  раз.  Може,
вона знов сюди зайде. З лiвоП - яр-пропасть, звiдти не надiйде. За яром  -
_стiна сусiдньоП гори, так само не прийде.
   Далi вiн не Пде. Нема, вiдай, i чого, була б вже тут була.
   Стежка дедалi чи не  вужча,  i  нема  часу.  Скорше  вже  буде  ПП  тут
вижидати. З тою думкою прив'язуК коня до деревини  праворуч  на  Чабаницi,
сам лягаК коло його i лежить. Як вийде вона з лiсу  на  бiлу  стежку,  щоб
вiдтак, може, як тодi, полiзти пiд "Бiлий камiнь", вiн побачить  ПП  зараз
здалека. Буде йти проти нього, якщо  в  яр  не  спуститься.  А  там  чого?
Значить, хоч сяк, хоч так, вiн ПП догляне.
   Кiнь поскубуК траву, а вiн  лежить,  прилiгши  плазом  до  землi,  саме
почерез стежку, спустившись геть аж над край пропастi; лицем же  звернувся
за стежкою до лiсу. От i мусить ПП вже здалека бачити, як буде сходити  до
нього стежиною, мов схiдцями з лiсу, крок за кроком... Гей,  Туркине!..  я
тут!
   Жде...
   Лiсом iде легкий шум.
   Колишуться  ледве   замiтно   ширококрилi   смереки.   Щось   шепочуть,
перешiптуються - урочисто  настроюються.  Здавалося,  святкують...  А  там
вдолинi, в пропастi, журчить потiк, щось i собi приповiдаК...
   Гриць роззираКться, чигаК, засягаК  гострим  молодим  оком  своПм,  мов
яструб, у саму глибiнь лiсу. Довго-предовго, терпливо дивиться, надслухуК,
чи не почуК шелесту крокiв яких, i дослухався, врештi, чого ждав.  З  лiсу
просто стежечкою до нього, може,  двiстi  крокiв  перед  ним,  спускаКться
легко, без шелесту... сама-самiська вона!_
   "Тихо!!" - неначе наказуК деревина вокруги i сама лиш тихо  колишеться:
вона_ йде.
   I справдi - вона_ йшла.
   Вона не дивиться нi вправо, в пропасть, нi влiво, на Чабаницю з  "Бiлим
каменем", нi рiвно вперед себе, де плазом почерез стежку простягнувся вiн,
мов змiй, - а дивиться на своП ноги i йде.  ПристроКна  пишно,  в  шовкову
спiдницю, стан, мов тростина,  гнучкий  та  тонкий.  А  личко  мiж  маками
червоними,  великими  маками,  а  з-пiд  них  золотi   ковтки-пiвмiсячики.
Туркиня._
   Скрикнув би - та боПться. Вона зараз щезне... В нiм аж серце б'Кться.
   Лежить, не рухаКться...
   Але врештi треба. СтаК на рiвнi ноги, здiймаК  капелюх  i,  склонившись
низько, майже дотикаючись капелюхом  землi,  iде  так  в  покорi  схилений
просто проти неП.
   - Туркине!
   Вона побачила. Скорше, нiж гадав, пiзнала по конi, серцем вiдгадала.
   - Ти тут? - питаК i вже дивуКться бровами. Все така, як завше,  вiн  се
вже вiдчув.
   - Добрий день тобi, Туркине, коли вже себе так звеш, -  починаК  вiн  i
випростуКться проти неП. Може, хоч сьогоднi буде вона iнша.
   - Я прийшла тебе бачити, - _каже вона просто i дивиться йому в очi, але
знов блiда чомусь аж до уст. Вiн упав, кланяКться, мов перед царiвною.
   - Не кланяйся менi стiльки, менi доста раз. Лиш  моПй  мамi  кланяються
бiльше, ПП звуть панею.
   - А тебе?
   - Я - Туркиня!
   - Чому ж вже так?
   - В мене от, - каже i показуК на золотi пiвмiсяцi в  ухах,  -  турецькi
ковтки.
   - Хто тебе так охрестив? - питаК.
   - Люди в селi. Ти не чув про мене? - питаК.
   - Нi.
   - Не буваКш в нашiм селi в Б...?
   - Бував щось разiв кiлька, звичайно ходжу бiльше на  угорську  сторону.
Був раз i на храму в вашiм селi, але тебе тодi не бачив.
   - Або ти нiби знаКш? - каже i чогось заздалегiдь усмiхаКться.
   - Чому смiКшся?
   - А чому би нi?
   Вiн уразився.
   - Гляди, - каже i морщить брови, - щоб часом люди не посмiялися з тебе.
   - З мене нi, - каже вона певно i гордо.
   - Ов-ва! - наслiдуК вiн ПП.
   Вона не зважаК.
   - А про тебе я, здаКться, чула, -  обзиваКться  вiдтак,  -  та  лиш  не
бачила i не знала, як тебе звуть.
   - Гриць, - каже на те вiн.
   - Ти вже це казав, - вiдповiдаК. - Але ваше село велике i багато  людей
так зветься.
   - Гриць... Гриць, - _притакуК вiн i вдарився по грудях. - Той,  що  маК
всi дiвчата за собою, що гуляК, як ногами пише,_ що на все  село  найкраще
на трембiтi граК... той Гриць._ СеП зими буду, може, i  в  вашiм  селi,  -
додав потiм. - Один мiй товариш маК там вуйка, i той переказував, аби  вiн
прийшов до нього, маК для нього гарну i добру  дiвчину.  Тодi  гляди...  -
грозить вiн, а усмiх ховаКться в нього  пiд  чорним  вусом,  украшуК  його
лице.
   Вона пiдсуваК мовчки чорнi своП брови i дивуКться його словам.
   - Нiчого. Будемо любитися.
   Вона мовчить, а вiдтак обзиваКться:
   - Чи ти також посвистуКш собi з тих дiвчат, яких перестаКш любити?
   - А що, - вiдповiдаК вiн. - Буду плакати? Хiба за тобою плакав би -  бо
ти он яка красна!
   Вона подивилася на нього  великими  очима,  а  вiдтак,  мов  несвiдомо,
хапаКться за червонi маки i, витягаючи  Пх  мовчки  з-за  ух,  опускаК  на
землю.
   - А що роблять тi,  з  яких  ти  посвистуКш?  -  питаК  далi  i  впиваК
вигребущо в його лице своП чорнi очi.
   - Або я Пх маю вчити? - вiдповiдаК. - I в них К свiй розум, як i в мене
свiй. Мене нiхто не вчить. Неук я.
   - Хiба iдуть свiтами, - каже задумливо, пiвголосом.
   - Не журися ними, - потiшаК i, приступаючи до неП близько, заглядаК  Пй
мило в очi.
   - _З мене не будеш посвистувати, - вiдповiдаК нараз твердо, рiшуче,  та
проте тоне, губиться своПм поглядом в його гарних очах.
   - З тебе нi, - каже вiн впевняючим голосом. - Ти моя зозулька.
   - Ти! - _каже вона нараз понуро i простягаК вiдпорно проти нього  руки,
так що ПП розпростертi пальцi опираються об  його  груди.  -  Ти!!!  -  -_
повторюК ще раз. - Ти знаКш що?
   - Знаю, - вiдповiдаК i смiКться очима. - Ти красна, мов бояриня, i тебе
я люблю!
   - Ов-ва! - _обзиваКться вона.
   - Ов-ва?_ - повторюК вiн запитуюче, i крiзь його голос зойкнув жаль.  -
Гей, Туркине, Туркине, - додаК вiн, погрожуючи голосом i  очима,  -  щастя
твоК, що ти красна, а то...
   Вона хапаКться за уха i завважуК, що цвiтiв нема.
   - А он, на землi, - каже вiн нараз  чомусь  з  покорою,  що  стараКться
з'Кднати собi ПП ласку.
   - Самi випали? - питаК нiби себе, не спускаючи з нього очей.
   - Ти, - каже вiн далi, - така красна, що тебе одну я люблю.
   - О... о... о! - викликуК вона болiсно i згинаКться  по  червонi  цвiти
маку.
   - Не вiриш?
   - Що маю вiрити? - питаК i пiдсуваК зчудовано чорнi своП брови.
   - Що тебе одну люблю.
   - Мене?
   - Тебе.
   - I ти красний, - каже вона просто, - але менi тяжко на душi.
   - Чому? - питаК вiн щиро i нараз обiймаК ПП за шию. -  А  он  менi_  не
тяжко.
   Вона виховзуКться.
   - З тобою_ менi тяжко.
   - Зо мною?
   - Так. Я прийшла тобi сказати, що бiльше вже не прийду.
   - Та зате я_ прийду, - вiдказуК вiн.
   - Куди?
   - Всюди - де ти будеш.
   - Ба не всюди прийдеш.
   - Прийду, як раз кажу.
   - I до нашоП хати?
   - I до вашоП хати. Та де ваша хата?
   - Коло млина над рiкою. ЗнаКш?
   - До Iванихи Дубихи? - _питаК вiн зчудовано. - Так?
   - Так. Вона моя мати.
   - То гонорна панi, - вiдповiдаК i майже свиснув. - Здалека кусаК.
   - Моя мама богомiльна, робить людям добре, саму правду любить.
   - Та що з того? - обзиваКться вiн.
   - Нiщо. I тихо в нашiй хатi, лиш вона та я i святi iкони; красно так  i
любо...
   - Ще тебе в черницi дасть, - жартуК вiн.
   - Може, й дасть, якщо коли захочу.
   - Як не посватаю.
   Вона спаленiла.
   - Чи пiдеш, за мене?
   - Як захочу, пiду.
   - Ов-ва? - наслiдуК ПП знов.
   - Ов-ва! - обзиваКться вона згорда,  не  споглянувши  на  нього.  Нараз
додаК спокiйно: - Iди собi!
   - Пiду, коли схочу, не розкажеш менi, хоч ти i Дубiвна!
   - А менi лiпше, як тебе не бачу, - обiзвалася вона  зi  спущеними  вдiл
очима. I з тими словами завертаКться, iде.
   - Туркине! - кликнув вiн з жалем, благаючи, а за хвилю опиняКться  коло
неП. - Зозулько!
   - Хочеш свиснути? - _питаК вона i прошибаК  його  великим,  допитливим,
мов остерiгаючим поглядом.
   - Туркине!
   - Iди собi! - майже молить. - Менi тужно,  менi  тяжко.  Менi  сто  раз
лiпше, як тебе не бачу. Грицю! Iди, iди собi! Менi так тяжко... iди!
   - Дурна ти! - обзиваКться вiн.
   - ГадаКш, я не кажу правду? - вiдповiдаК i, станувши близько перед ним,
дивиться великими щирими очима з блiдого свого лиця, i ще й додаК: - I  не
вижидай мене бiльше, бо я вже не прийду.
   - Прийди, прийди, зозуле! - просить вiн  покiрно  i  схиляКться  низько
перед нею. - Прийди i закукай тут лiсом, а я буду тут ждати.
   Нараз, поки вiн спостерiг,  спам'ятався,  вона  вiдвернулася  живо  вiд
нього i, не оглянувшись бiльше  анi  разу,  роздiлила  смерековi  галуззя,
пурхнула мiж них, мов та птаха, i зникла...неначе ПП й не було.
   Вiн не смiв чомусь пiти за нею. Згадав ПП матiр-паню,  не  хотiв  i  ПП
дразнити i остався, де стояв. Вiдтак вернув до коня, обняв, мов  товариша,
за шию, зiтхнув, пождав коло нього хвилину, а потiм, не надумуючись довго,
протяжно свиснув...
   СлухаК...
   Легкий-легесенький, ледве замiтний  шум  колишеться  воздухом,  наказуК
мовчання...
   Все мовчить, вижидаК.
   "Не прийду!" - _долiтаК нараз звiдкись згори до нього  тремтячим  любим
голосом. А вслiд за ним вiдбилося почерез яр на противнiй скалистiй стiнi,
виразно умлiваючи:
   "Не прийду!"..._

   Збiгла надолину додому, задихана, зворушена, кинулася перед святi iкони
i  молиться:  "Господи,  менi  смутно!  -   жалiКться,   затискаючи,   мов
удержуючись вiд плачу. - Господи, менi смутно... Чому менi смутно?"

   Вернувши скорою Пздою додому, Гриць iде просто  до  бiлолицьоП  Настки.
Йому хочеться  до  когось  пригорнутися,  до  когось  притулитися,  комусь
сказати, що вiн любить Туркиню. Що вона така,_ що  вона  сяка...  Що  його
серце болить... Що казала се... вiдповiдала те - i  багато  такого  iншого
кипить в його грудях. Тому й пiшов.
   Настка ждала.
   Вона все ждала.
   Коли б i не прийшов Гриць, вона  все  на  нього  ждала,  однаково  його
любила. Без вiдмiни, i все радувалася ним.
   - Настуне, голубко! - каже вiн сумно, тужливо i обiймаК ПП. -  Настуне,
я дуже втомлений...
   Настка тулить i голубить. Настка догоджаК, вона не питаК. Що вiн  хоче,
вона мовчки сповняК, завше добра, завше люба.
   Тепер сидять обоК обiк себе  i  не  говорять  нiчого...  Само  мовчання
говорить за них.
   Вiн глядить задумано вперед себе на лiс i гори i нiчого не  бачить.  На
нього дивляться чорнi очi з-пiд лукуватих  зчудованих  брiв,  горять  коло
лиця червонi маки, дрижать в ухах золотi пiвмiсячики, цвiтуть любi уста.
   "Туркине! - стогне, благаК мовчки  його  стужене,  зворушене  серце.  -
Туркине! Чому мене не любиш?"
   "Не прийду-у!" - _вiдзиваКться в його слуху любий  голос  i  замираК  в
смутнiй глибинi спрагненоП його душi. "Не прийду!"_
   - _Поцiлуй, Насте! - обзиваКться вiн нараз  по  якiйсь  хвилi  твердим,
якимсь приказуючим голосом i притягаК повнолицю слухняну дiвчину до себе й
тулить. - Поцiлуй!..
   Поцiлувала...
   - ...Так... - каже вдоволено, встаК живо, не оглянувшись за нею  бiльше
нi пiвпоглядом, i вiдходить...

   * * *
   Повiдцвiтали червонi маки, якими прибиралася цiле лiто  молода  Тетяна.
Настали понурi днi. Понурi, короткi i дощовi. А в хатi Iванихи Дубихи,  що
стоПть межи горою  i  гучною  рiкою,  пануК  майже  заКдно  пiвтемiнь.  То
смереки, що здiймаються густими рядками перед хатою  на  горi,  заслоняють
вступ сонця i творять в нiй понурiсть; в хатi перед iконою пресвятоП  дiви
горить, як звичайно у побожноП Iванихи Дубихи, мале миготливе свiтельце.
   Смутно  i  тужно  тепер  осiннiми  днями  краснiй   Тетянi.   Мати   за
господарством та справунками в млинi, лиш недовго пересиджуК в свiтличках.
Тетяна, прибравши Пх рушниками, сушеними  цвiтами  та  килимами,  не  знаК
iнодi, що з часом починати, так багато, здаКться  Пй,  маК  його  зайвого.
Хоча й помагаК матерi в господарствi... клопочеться враз  з  нею...  втiм,
все ж таки бувають у неП такi хвилi... де здаКться Пй... маК його  ще  все
забагато. ГрубоП челядинськоП роботи Iваниха Дубиха своПй однiськiй доньцi
не даК в руки, а туга за  Грицем  i  потайна  любов  до  нього  пiдмулюють
душевний спокiй i рiвновагу дiвчини. Летiла  би,  як  птаха,  на  гору  до
нього, вiн же кликав, молив лiсом, щоб зайшла хоч раз ще.  Однак  вона  не
була. Щось, що було сильнiше  вiд  неП,  держало  ПП  вдолинi,  вдома,  не
допускало виходити проти нього.
   Хотiла бачити - не йшла. Любила - не показувалася Зачинила душу i  нiби
ждала чогось. Неначе боялася любити так, як була годна...
   "А що, буду  плакати?"  -  _гомонiло  його  голосом  в  ПП  душi,  коли
пригадувала собi розмову з ним та те, що дiвчата, полюбивши, повиннi  мати
"свiй розум".
   Так. Тому ж i в неП був свiй розум, - i  вона  не  виходила  в  лiс  до
нього. Не вiрила йому. А он бiднiй Маврi як пiшло життя марно-марнотою,  i
всi покинули. Нiкого, окрiм неП та ПП матерi, не мала вона на всiм  свiтi.
Та вона так не хоче. Лiпше не любити, якщо мав би вiн ПП забути, висмiяти,
що так дуже його полюбила, в його очах душу загубила...
   I чомусь Пй лячно, i чомусь тужно. Скiльки не молилася, вiри до нього в
неП нема. Полюбить, покине, осмiК i  свисне!  -  остерiгаК  заКдно  якийсь
внутрiшнiй голос ПП серце. Так  учила,  остерiгала  Мавра,  а  Маврi  вона
вiрить.
   О!.. о!.. о!.. - виривався на саму таку лиш думку стогiн з ПП грудей, i
вiра, хоч би й була на час, щезла без надiП  -  не  вертаК  бiльше.  Думка
нестерпна. Вона мутить ПП душу, вiдбираК спокiй. НасуваК смуток,  розпiкаК
душу. Вона, Тетяна Дубiвна, покинена, осмiяна. Вона - що ПП мати  держить,
мов цвiтку за образами, шануК, пестить. Що все, чого б не  захотiла,  мала
по волi. Вона ним покинена, а вiн посвистуК на неП!..  Мов  пiд  невидимим
тягарем якогось незрозумiлого Пй самiй страху - угинаКться Тетяна, терпить
i умлiваК душею.
   Так  часто,  так  густо.  Тому  зачиненi  ПП  уста  мовчать  гордо,  не
признаються нiкому про бiль i рай в душi.  Прийде  вiн  або  старости  вiд
нього, вона заговорить, все розкаже. А  коли  не  так,  нехай  все  в  нiй
згасне.
   Iншими  днями  знов  Тетяна,  мов  той  лiд  весняний,  тане.  До  себе
усмiхаКться, радiючи цiлою душею. Вiн ПП любить! - красний та пишний,  мов
орел лiтаК. А все ПП любить, душею  в'ялить.  Грицю,  Грицю!  -  кличе  ПП
молода душа,  простягаК  тужно  своП  чистi  крила,  трiпочеться  надiями,
усмiхаКться щастям; коли прийде сам?
   Сам!_
   На своПм дорогiм, як вугiль чорнiм конi. Прийде, поцiлуК,  стане  перед
матiр, скаже те, що треба, заповiсть Пй щастя.
   Та не спiшить Тетяна лiсом до нього, а бiжить до Маври.
   "Казати? Оповiсти? - питаК  ПП  непевний  голос.  -  Розповiсти  Маврi?
Зрадитися? Чи радше примовчати, аж настане час..."
   Нi, лiпше мовчати. Не зрадитися нi словечком. Радше  буде  сама  ждати,
мовчки щастя виглядати, любити тайком, а промине час, вiн пришле сватiв, i
все буде добре. Мати  ПП  вiддасть  за  нього.  Вони  полюбилися,  i  вона
упросить матiр вiддати ПП за нього.
   Та не спiшить Тетяна до нього, а спiшить до Маври.
   Хоч i не розкаже Пй про свою любов, то Мавра знаК рiзне, розумiКться на
всiм, бувала в свiтi, знаК ворожити, споминаК iнодi i про  любов...  легше
якось буде.
   Iдучи одного разу  лiсом  з  такими  ось  думками,  завертаК  Тетяна  в
сторону, де виднiК Маврина оселя, i... врештi входить до неП.
   - Мавро! - кличе живо. - А он я до тебе в гостi, хоч i не недiля, та  в
нас в хатi тужно якось часами i сумно, а iнодi аж... силуК вийти... хоч би
й до тебе! - Iз тими словами тулиться дiвчина до староП приятельки, неначе
бажаК, хоч i несвiдомо, пестощiв i любовi.
   - Мавро, бачиш, я тут... тож за те обiйми, попести...
   - От i пригадала! - вiдповiдаК Мавра, та проте пестить i голубить  свою
доню.
   - Чому не приходила? - ставить питання. - Забула  вже  Мавру?  Полюбила
якого хлопця? Нехай Пй усе розкаже, все, що б лиш не знала. Вона ж лиш  ПП
маК. ПП одну на свiтi, ПП одну над усе.  Бiльше...  кого  Пй  любити?  Хто
бiдною жiнкою журиться? Довкруги неП лиш лiс,  лiс  та  гори.  А  он  нинi
зранку хлопцi знов  зверещали.  Прилетiли  злобнi,  на  хату  знов  спали:
"Татари iдуть!" - зверещали. В дверi нагримали i, заки вона з печi злiзла,
й пощезали. Кого Пй любити? Кого там пестити, як  не  ПП,  зозулю,  зозулю
бiленьку!
   ...Тетяна смiялася.
   - Страхали знов татарами?
   - Так, злетiли звiдкись i ну ж бити в дверi. "Вiдчини, Мавро, бо татари
йдуть". Стiльки часу оставили, що хiба заклясти, поховати  зiлля,  щоб  не
розтрусили.
   - Багато сього лiта зiлля назбирала? - питаК Тетяна  i  обзираКться  по
закутках, де стара приятелька держала насушене чародiйне зiлля.
   - Та доста.
   - А он там на печi, що се за зiлля? - спитала цiкаво
   Тетяна. - Я ще не бачила його в тебе, ще на сiм не знаюся.
   - Тото_ зiлля? - питаК стара сухо.
   - Тото._ Вiд чого воно, Мавро?
   - Вiд усякого лиха, - _вiдказуК знов сухо стара, - воно  з-пiд  "Бiлого
каменя".
   - Та вiд якого ж лиха,  Мавро?  -  допитуКться  дiвчина,  придивляючись
уважно листю зiлля...
   - От, вiд лиха,.. - _чуК знов те саме. - Даси напитися, то й  переможеш
його. Переможеш сном, i вже його не буде. Воно даК сон... - додала  вiдтак
вже приязнiше. - Не можеш ночами спати, звариш, даси напитися,  i  хоч  би
як, а мусиш уснути. Мабуть, i мене тим зiллям напоПли  вороги  тодi,  коли
мою долю порiшили i з-помiж себе викинули. Винесли в  снi  з  шатра,  i  я
нiчого не чула. Деякi в нас розумiються добре на зiллi. Ще й  до  них,  як
треба, примовляють. Гей, гей, зiллячко! - додала i  усмiхнулася  чудно.  -
Мавра також знаКться на нiм. Лиш собi не вари,  доньцю,  -  остерiгала,  -
хiба тяжкому вороговi. Та ще й знай, коли його копати.
   Говорячи отак та пояснюючи  вплив  сили  зiлля,  вона  неначе  ще  щось
затаювала, та Тетяна про те й не допитувала далi.
   - Коли його копати? - спитала лише.
   - Коли? - повторяК Мавра. - Ось послухай, як i коли,  лише  не  забудь.
Другий раз не скажу. Для себе будь-коли, одиноко, з водою в ротi. До  схiд
сонця водою налий, сама без сусiдiв горшкiв звари, глечик не кивай, а  все
мовчки. Так для себе. А проти лиха - _iнакше.
   Тетяна усмiхнулася.
   Мавра погрозила.
   - Не смiйся, дiвче, - додала поважно, - а краще затям. Може, я  загину,
ти одна запам'ятай! Чому тобi не знати? Тобi нехай не придасться, а  знати
все добре. Ось i знай, проти лиха... в недiлю рано_  укопай,  в  понедiлок
_полощи, у вiвторок_ вари, в середу_ рано напiй, то  i  гей-гей  який  сон
лихо захопить!.. - i аж заспiвала, трiпнувши пальцями. - Гай,  га-й!  -  i
розреготалася. - Ой! - кликнула вiдтак з жалем. - Коли б я була  те  зiлля
тодi мала при собi, як вiн_ казав менi, що я_ одна всьому винна, та  ще  i
свиснув - не була б нинi Мавра сама по лiсах, сама на всiм свiтi,  а  була
би мiж своПм людом, з своКю дитиною... ет! - додала гiрко i урвала.
   - То й що, Мавро? - питаК Тетяна, i ПП  очi  створилися  нараз  широко,
тривожно.
   - То нехай був би хоч зо три днi переслався, як уже не що iнше...
   - Мавро! - крикнула дiвчина з вiдразою, зморщивши люто чорнi  брови.  -
Грiх, що ти говориш!
   - Може, i грiх...  -  притакуК  Мавра  твердо.  -  Але  i  мене  молоду
збавляти, порiзняти з чоловiком також було грiх.
   - Мавро... ти його любила?_ -  обзиваКться  знов  Тетяна  з  несвiдомою
обороною в голосi, i сама не знаК, чому  Пй  ввижаКться  той,  кого  вона_
любить, Гриць.
   - Любила на свою бiду та на своК горе. Правда, що любила.  Лiпший  був,
як Раду. Та що менi з того? Тепер нема нi його, нi  дитини,  нi  Раду,  нi
родичiв - нiкого. Тетяно, Тетяно, - додаК сумно, - що ти,  доньцю,  знаКш,
що значить у грудях в жiнки жаль. Вiн ваги не знаК... _I най бог боронить,
щоб ти його зазнала хоч би i здалека. Ти збожеволiла б, - остерiгаК  Мавра
i накладаК люльку.
   - Я збожеволiла б, - повторила Тетяна стиха i вже замовкла,  зморщивши,
як перше, брови над чолом. Нараз - станувши близько перед старою циганкою,
каже:
   - Мавро!
   - Що, доньцю?
   - Ти багато знаКш...
   - Хоч не так багато, а що треба - знаю.
   - То скажи ж. Чи вже всi такi, як один той_ був?
   - Котрий?
   - Що ти його любила, а вiн тебе... зрадив, свиснув за тобою?
   Мавра дивиться на дiвчину, мов  на  малу  дитину,  прижмурюючи  очi,  i
вiдповiдаК:
   - Хiба вiдтепер вродиться, що такий не буде. _
   Тетяна неначе умлiваК на тi слова. СiдаК мовчки знов на лаву  i  бiльше
не питаК. Зате Мавра не мовчить.
   - Доньцю! - каже нараз i дивиться пильно на  дiвчину.  -  Чому  ти  вiд
якогось часу забуваКш про стару Мавру? Г-а?
   Тетяна стискаК зуби.
   - Не любиш ПП вже?
   - ...Люблю.
   - А бiльше нiкого не полюбила? Г-а-а? - питаК  i  па-каК  з  люльки,  а
чорними очима пронизуК бiле лице тоП, що "одну"_ ПП любить. '
   В Тетянi на той запит щось буриться, щось здiймаК гордо голову, що досi
перед старою слухняно  хилилося,  корилося,  мов  перед  невидимою  чорною
силою, що намагалося взяти верх над нею.
   - А хоч би_ й полюбила? - питаК  нараз  i  дивиться  неустрашно  просто
старiй ворожцi в очi.
   - Тодi не вiр!
   - А як повiрю?
   - То вiдтак не жалуй! - ОстаннК слово вимовляК Мавра майже з погрозою.
   - Я не пожалую.
   - Посилав уже старостiв? - питаК Мавра замiсть всього i  знов  пронизуК
дiвчину оком аж до глибини душi.
   - Ще вiн Пх пiшле.
   - З нашого села який?
   - Нi.
   - Здалека?
   - Не знаю. Нiчого не знаю.
   - I ти його любиш?
   - I я його люблю.
   - Кажеш - вiн тебе посватаК?
   - Вiн мене посватаК.
   - Коли?
   - Не знаю.
   - СеП осенi?
   - Не знаю.
   - Тетяно! - остерiгаК Мавра з щирою строгiстю П грiзно киваК пальцем. -
Тетяно!
   - Що таке? - опираКться проти  чогось  у  голосi  староП  Маври  молода
дiвчина.
   - Уважай, Тетянко!
   - Вiн же мене любить!
   - I ти його любиш?
   - I я його люблю.
   - I не з нашого села вiн?
   - Не з нашого.
   - А мама про те знаК?
   Тетяна зворохобилася. Сама думка, що в ПП любовi до Гриця хотiв би  хто
стати на сторожi або перешкодi, зворушуК ПП нараз i  настроюК  бунтiвниче.
Вона тупнула ногою, як чинила в дитинствi, коли не сповнялося ПП  бажання,
i вiдвернулася люта.
   - Џй - мама! - крикнула роздразнено, - нащо ще й мамi знати. Вiн пришле
вже в час старостiв, тодi й дiзнаКться. А тепер не треба.
   - А як тебе хто iнший посватаК сеП осенi?
   - То не пiду, - вiдповiдаК рiшуче i гордо.
   - А як мама скаже?
   - Мама не скаже.
   - А як присилуК?
   - Мавро! - кинулася до неП дiвчина з  неописаним  роздразненням,  немов
хотiла ПП вдарити, а очi в неП заiскрилися люто. - Мама не присилуК!
   - Нi, нi, доньцю, - утихомирюК затривожена роздразненням дiвчини Мавра,
як за дитинячих ПП лiт. - Мама не присилуК.
   - I ти допоможеш, Мавро? - просить Тетяна, приказуючи.
   - I я допоможу, доньцю, вмовлю маму.
   - Доки вiн старостiв не пришле, Мавро?
   - Доки старостiв не пришле.
   - Хоч би i другi прийшли i мама силувала? - питаК Тетяна  з  притиском,
нiби забезпечуючись вiдтепер Мавриною помiччю.
   - Хоч би i так, дитинонько. Але не журися. Не_ час тим журитися.
   Тетяна сiдаК близько коло печi, де тлiК кiлька вугликiв, i мовчить.
   - А хоч багатирський син вiн? - питаК по якiйсь хвилинi знов Мавра.
   - Авжеж, -  вiдповiдаК  Тетяна  згорда,  i  ПП  голос  застерiгаК  собi
заздалегiдь iншу думку в староП приятельки, як  ту,  що  вiн  багатирський
син.
   - А красний?
   - ...Ну-у-у! - вiдповiдаК лиш молода дiвчина  з  притиском  i  пiдсуваК
брови, вiдтак додаК: - Такий, мабуть, лиш твiй_ був, Мавро...
   - Нехай бог боронить, щоб такий вже вдався.
   - Красний - _кажу, Мавро.
   - Я чую, доньцю, - вiдповiдаК Мавра i хитаК жалiсливо головою. - Тому я
пропала, - додаК, майже спiваючи, пiвголосом. - Душу за ним дала - за його
очима.
   - За його очима... - повторюК розмрiяно, задумано Тетяна.
   - А як його звуть?
   Тетяна вагаКться, вiдтак махаК рукою зневажливо i байдуже додаК:
   - Подибала раз..._
   - _Раз? I вже полюбила?
   - Раз, i другий, i третiй, а четвертий полюбила.
   - Тайком?
   Тетяна мовчить, спустивши голову.
   - В млинi? - розпитуК, розгребуК дiвочу тайну Мавра.
   Тетяна знову потакуК мовчки головою, а вiдтак заперечуК.
   - Не хочу правди сказати.
   - Тетяно! -  остерiгаК  Мавра,  майже  молить.  -  Кажи,  най  присилаК
старостiв. Сама не виходь до нього!
   - Сам пришле вiн сватiв, - обзиваКться твердо дiвчина.
   - Най бог помагаК. I далi стережися, Тетяно! Бо  хто,  донько,  любить,
той не раз i губить, - додала пророче.
   - Губить, - повторюК ледь чутно шепотом Тетяна, а вiдтак вмовкаК...
   Тишина... Мовчанка.
   Мавра, задумавшись, пакаК люльку, а  Тетяна  знов  бореться  з  чимось,
мовчить якийсь час; вiдтак кидаКться до Маври, тулиться до неП i благаючим
голосом допитуКться:
   - Мавро, чи вже справдi всi такi,_ як ти передше казала?..
   Мавра вiдзиваКться твердо, мов камiнь, що, впавши в воду,  повороту  не
знаК:
   - Хiба вiдтепер вродиться - що такий не буде._
   - _Мавро!!
   - Доньцю моя дорога, як ти нiколи не вiрила Маврi, то сим разом  повiр!
Ти в мене одна на свiтi...
   - В нього щирi очi... я його люблю, - вiдповiдаК i нiби бореться молода
дiвчина з недовiрливiстю староП нянi.
   - Любиш, доньцю? Любиш? - вiдказуК сумно Мавра, - Тож люби щасливо,  бо
я - одна на всю гору, на весь лiс, на всю самоту, далеко-широко одна та  й
одна.

   Зворушена вертаК осiннiм тихим лiсом Тетяна, i вже не йде до Маври,  ПП
болить, як Мавра заговорить про них _а з тим i про того, якого й не знаК.
   Не пiде. Не добре Пй з Маврою. Що б i не порушив,  вона  на  все  кидаК
тiнь. А Тетяна любить. Вона знаК Гриця. I вiн ПП також любить. СвоК  добро
вони знають.
   Вона вижидаК дома старостiв вiд нього. Iнодi i молиться. Колись вiн лиш
над'Пде - говорить ПП серце - чорний кiнь зарже,  i  вiн  увiйде  в  хату.
Здiйме капелюх, як не раз вже в лiсi, i, вклонившись  покiрно,  скаже:  "Я
прийшов, Туркине! Тебе одну я люблю, одну на всiм свiтi".
   Куди б не ходила, за що б не бралася, а в ПП душi граК одна i  та  сама
пiсня: "Гриць ПП полюбив, а вона Гриця..."

   Звiльна минаК день за днем осiнь, наближаКться  зима  -  аж  i  настала
врештi. Бiла, чиста i морозиста.  Пушистий  iнiй  угинаК  сосни,  а  груба
верства снiгу застелила бiлу стежку. Весь лiс, куди не глянути, прикинувся
на час в якусь бiлу мрiю...

   З-пiд густих смерек, обтяжених бiлим  снiгом,  саме  над  яром  в'Кться
прозоро-синявою гадючкою дим iз Мавриного коминка. Вона зимуК...

   * * *
   Поволi проходить молодому Грицевi осiнь i зима. Зразу виПжджав  iще  за
красною Туркинею, та пересвiдчившись хутко,  що  вона  держить  слово,  не
являКться, як приобiцяла, що "не прийде", вiн аж посумнiв.  "Якби  любила,
то виходила б, - говорив заКдно, - хоч раз  один,  а  все-таки  вийшла  б,
показалась би - щоб бодай побачив, поглянув на неП. А то  затялася  i  анi
раз". Холод, мороз витають по горах, а Гриця все ще видно вiд часу до часу
на чорнiм конi, як кудись жене i вертаК повiльним  кроком  сумно.  Лиш  як
морози почали на добре притискати, а далi i снiг налягати на широких вiтах
смерек бiлою вагою, перестав вiн вижидати дiвчину в лiсi. Тим  часом  туга
загнiздилася в його душi,  скiльки  не  розважувала  ПП  несвiдомо  своПми
пестощами, щебетанням та слухнянiстю бiлолиця Настка.  Гриць  мов  не  той
вже, що був. Посмутнiв. Старостiв до Тетяни вiн також не може слати, бо  в
його сусiдствi живе Настка i вiн не хоче ПП смутити. До того й батько його
не хоче землi вiддiлити - каже ждати... з женячкою ще не квапитися, i  вiн
мусить батьковiй волi пiддатися. Та ждучи отак i плекаючи в серцi бог знаК
якi надiП про Туркиню, вiн все-таки не перестаК, розвiдуючись  тайком  про
Тетяну, - заходити досхочу до синьоокоП Настки, вiддаватися тому  почуттю,
що його в'язало з нею i держало при нiй. Вiн неначе мiцнiК душею,  зачувши
тут i там мiж товаришами, що вона, крiм нього,  -  що  гуляК,  мов  ногами
пише, - _не бачить iншого  в  селi,  в'яне  за  ним  серцем  i  до  смутку
любить...
   А Туркинi не видно.
   Однак не така вже кров у Гриця, щоб вiн довго з тугою в серцi  возився.
Одного поранку осiдлав свого чорногривого коня i подався в село,  де  жила
Iваниха Дубиха з своКю гарною донькою, Пздить там по селу, вдаючи,  що  за
справунками, а за Iваниху Дубиху все попри те розпитуК. Чи горда вона дуже
i неприступна? Строга дуже панi?_
   - _Горда дуже, - кажуть, - i строга, а для своКП доньки  то,  здаКться,
чи не самого боярина вижидаК.
   - А донька? - питаК.
   - За жодного  не  хоче  й  чути.  Досi  вiдмовляК  всiм  як  одному,  -
розказують. - Каже, що не "по душi" i не хоче.
   - От жвава, що й бiдних любить, - вихопилося якось Грицевi з уст.
   - Та яке там вже "любить"! На жодного, а на бiдного  вже  й  тiльки  не
дивиться.
   - А гарна яка? - допитуК далi Гриць, вдаючи, що не знаК дiвчини.
   - Сам вже придивися, - подають у  вiдповiдь.  -  Поклонися  Пй  низько,
поглянь на брови, тодi осудиш власними очима, хто така Дубiвна,  хто  така
Туркиня._
   В Гриця аж загорiло в душi. От його Туркиня - спалахнуло в думцi. Добре
кажуть: на жодного не гляне. На нього вона дивиться, ота Дубiвна, до нього
ласкава, прекрасна та Туркиня.
   Дивиться? Грицю,  Грицю...  уважай,  що  дiКш!  "ГадаКш,  я  зараз  для
кождого?" - _пригадуються йому ПП слова.
   "Я_ не для кождого..."
   Та Грицевi байдуже про слова дiвчини. Вiн ПП любить. I щось  здiймаК  в
молодому хлопцевi гордо голову, неначе упоминаКться про  своК  право...  а
все iнше йому байдуже. "Для кождого, не для кождого, а його_ вона буде! Ще
не було такоП, що йому оперлася б". I Пде Гриць  впрост  вiдважно  сам  до
Iванихи Дубихи. Хоч побачить  Тетяну,  слово-два  спитаК.  Може,  вийде  з
хати...

   Вийшла Туркиня, спаленiла i зчудувалася бровами. З шапкою в руцi стоПть
Гриць перед нею.
   - Я прийшов,_ Туркине, - каже вiн покiрно.
   - Гаразд, - вiдповiла вона i всмiхнулася очима. А за нею мати - висока,
строга... в чорному одiта.
   - В яких справах, молодий газдо? - запитала сухо  i  прошибла  холодним
оком Гриця i доньку.
   - Не питали зранку люди тут за ним?_
   - _Не питали, - ще зимнiше вiдказала.
   - Чоловiк та й жiнка...
   - Не питали, кажу! - З тим i обернулася i ввiйшла У хату.
   - I ти, донько, входь, надворi не гайся! - так  прийняла  його  Iваниха
Дубиха - i бiльше ПП не бачив.
   - Iду, мамцю... - обзиваКться  слухняно  Тетяна,  а  сама  з  мiсця  не
рушаКться.
   - Вийди, де лиш захочеш, я усюди прийду, або хоч до церкви,  -  просить
Гриць, вклонившись знов покiрно. - Разом посумуКмо, разом поговоримо.
   - Не вийду. Навiть i не жди, - вiдповiла твердо.
   Вiн жде хвилину, мне шапку в руках, потiм озиваКться:
   - А в лiс весною прийдеш? - питаК i з  тими  словами  схиляКться  перед
нею, дотикаючи сим разом шапкою самоП вже землi.
   - В лiс весною прийду. А тепер вертай.
   - Як зазеленiК, - притримуК Гриць, а сам аж губить  очi  на  ПП  чорних
бровах, на усмiхнених устах, на всiй ПП красi.
   - Як зазеленiК, - повторюК вона i знов усмiхаКться.
   Гриць кланяКться.
   - Спасибi, Туркине, що ти вийшла з хати, що сказала слово,  спасибi  ще
раз.
   - Спасибi тобi, що додержав ти слова  -  та  проте  вертай  -  мати  не
жартуК...
   Вiдлетiв Гриць на чорнiм конi, i тихо стало коло хати,  лиш  на  часок,
нiби десь на спогад там комусь, остався тупiт кiнських копит у воздусi.
   "В лiс весною прийдеш?" - повторюК  Гриць  в  себе  вдома  заКдно  своК
питання, тоне в нiм, куди б не ходив, за що б не брався.
   "В лiс весною прийду!"
   "Як зазеленiК..."
   "Як зазеленiК..." Господи боже, от Туркиня i любить!
   "Весно, прийди! - тужить, молить нiмо його молода грудь, зiтхаК  гаряче
його серце. - Весно, прийди!.."

   Повеселiв Гриць. ОбiймаК Настку, тулить i голубить  з  потайного  щастя
синьооку ПП. ВдоволяК батька-матiр, а  сам  до  себе  усмiхаКться.  В  лiс
весною прийдеш?" - питаК його серце.
   "В лiс весною прийду".
   "Як зазеленiК?.."
   "Як зазеленiК..."
   Зеленiйте, сосни!..

   * * *
   Весна настала.
   Стоять смереки рiвними зеленими хоругвами, вiтаються  шумом,  клоняться
коронами одна другiй, а все тому, що от весна прийшла.
   Цвiтуть вже i цвiти, колишуться i дзвiнки коло скал, камiння, а  все  в
честь весни, все в честь ПП повороту.
   Порозпукувалися вже й маки молодоП Тетяни, i от-от  незадовго  вона  Пх
зiрве вже, заквiтчаКться ними, поспiшить зеленим лiсом прудкими ногами  до
староП Маври або й дальше...

   * * *
   ОдноП такоП чудовоП весняноП днини пустився Гриць в  полонини  оглянути
худобу, деякi колиби та на приказ батька вибрати кiлька кращих штук худоби
на продаж. Переходячи через село на противну гору,  де  саме  простягалися
полонини його батька, подибав по дорозi  старого,  з  дитинства  вже  йому
знаного дiда Андронатi, що все раз на кiлька рокiв являвся  в  Пх  селi  i
поступав до Пх хати!
   Заходив - як по  що.  Часом  з  ложками  на  продаж,  iнодi  впрост  по
милостиню,  iнодi  впрошувався  на  сам  вiдпочинок,   а   все   поступав.
Побачившись тепер з циганом старцем на пустiй дорозi, Гриць поздоровався з
ним, задержався.
   Старець циган прилучився до молодого хлопця, i мало-помалу оповiли собi
обидва, як Пм живеться, що перебули за час, не бачившись, i все таке  iнше
з життя.
   Старий циган розказав Грицевi, що волочиться вже до двадцяти  рокiв  на
свiтi, лише глибокою зимою  опиняКться  в  Угорщинi,  недалеко  пусти,  де
тулиться коло iнших циганiв. Жiнка в нього  померла  ще  перед  двадцятьма
роками, недовго по утратi однiсiнькоП доньки, яку постигло нещастя, i вона
або вмерла,  або,  може,  тиняКться  де  по  свiтi.  Дитинi  тiКП  доньки,
щоправда, поводиться добре, говорив вiн, не дивлячись при  цих  словах  на
молодого хлопця. А його лиш та одна думка при життi держить, що вiн колись
коло тоП дитини затулить очi. Але поки те буде, вiн мусить  волочитися  по
свiтi, а як настане час, що його внук одружиться, тодi вiн прийде до нього
й остане.
   Зимою перед роком, - розказував, - переходив вiн тутейшi села, збираючи
милостиню, бо цигани, коло котрих тулився звичайно, посварилися мiж  собою
i погнали його шукати хлiба в свiтi.  Але  який  вже  в  нього  заробiток,
вiдколи не  годен  смиком  по  струнi  водити,  ночами  пересиджувати,  по
весiллях грати? I заманило його й оцим селом пiти, де бачив  останнiй  раз
свою доньку: але жалував. Зайшовши в лiс якоюсь стежкою,  куди,  здавалося
йому, дорога ближче, - вiн заблудив. I  хоча  впрошувався  до  якоПсь  там
хатини в лiсi, все-таки не дiстався до тепла i мало що не загинув в  снiгу
з голоду та холоду. I вже вiдтодi живе зимою в долах. Але  вiн  вже  ослаб
цiлком; чуК смерть за собою. I здаКться йому  iнодi,  що  господь  держить
його лиш тому на ногах, щоб вiн iще прислужився в дечiм свойому внуковi.
   - В чiм? - спитав Гриць.
   А от се трудно означити старому  дiдовi...  Але  так  йому  ввижаКться.
Окрiм того, хоче йому на весiллi  заграти  на  скрипцi,  хоч  I  старечими
пальцями. Славний музика Андронатi заграК йому ще на  весiллi...  потiм...
нехай би й зараз помер. От що!
   Розказуючи отаке, старий дивився з-пiд брiв вигребущим оком на молодого
хлопця, як той здорово, мов олень, гнав вгору i, щоб не оставляти  старого
поза собою, вiд часу до часу присiдав  на  землю  та,  ждучи,  придивлявся
байдуже на тяжкий крок старця i на його самого.
   - Тебе, синку, я оце третiй раз бачу, - об'яснив далi старець молодому.
- Ти, мабуть, не маКш родичiв?
   - Кажуть, "нi",  -  вiдповiв  коротко  Гриць,  що  не  любив,  як  йому
згадували, що вiн годованець.
   - _Але тобi добре? - допитувався цiкаво старець; i немов лиш ждав,  щоб
слово "добре" перейшло уста молодого.
   - Та добре, - чуК знов коротку вiдповiдь.
   - В багачiв живеш?
   - Та нiби в багачiв, Псти, пити маю, одежi гарноП також старають,  коня
найкращого з стада також дарували... - i, не докiнчивши думку, вмовк.
   - А чого недостаК тобi ще? - питаКться старець i усмiхаКться. - Любки?

   Гриць махнув рукою.
   - Њ, - каже, - Пх доста, де б не захотiв. А з-помежи тих К вибранi двi.
   -  А  багачки?  -  розвiдуКться  знов  старець,  i  його  очi  загорiли
захланнiстю.
   - Та - нiби багачки. Чорнява, кажуть, багачка, то, може, й не схоче  ПП
мати дати за мене; але синьооку, бiляву, моП  родичi  хочуть,  а  мене  ПП
родичi. I добра вона i непогана; якраз, кажуть, менi  пiд  пару.  Зрештою,
бог знаК, котра менi суджена. I котра буде, то буде. От... - i махнув  при
тiм словi зневажливо рукою, - всi вони однаковi.
   - Що? - питаК старець i розтуляК уста, бо часом не дочуваК добре.
   - З того всього я пiшов би в свiт! - _каже.
   - Куди? - аж крикнув старець.
   - У свiт.
   - У свiт? Як той циган? От-то, i наговорив. Бiдувати, як я?
   - Е, нi, - як ви по милостиню; а так собi, щоб бачити свiт. Навкучилося
межи горбами. Так, дiду, iнодi мене тягне деiнде в свiт, - говорить  майже
з тугою Гриць, - що господи боже! Отже, нi.
   - Дiвчат шкода? Що? - спитав старий i розсмiявся.
   - Може, i шкода тоП, з чорними бровами, - вiдказав Гриць просто. - Вона
нiколи не навкучуКться. Все тебе нiби чимось новим годуК. Щоправда, дiду -
гарна дiвчина.
   - А я тобi кажу, сину, все пусте. Гарна чи негарна, бiла чи  чорнява  -
як багачка, то  бери!  Дуже  гарноП  навiть  стережися.  Буде  за  другими
спозирати, - приучуК старий.

   Гриць розсмiявся.
   - А я вiд чого буду? - спитав. - Але вона гарна, мов боярська дочка.  А
бiлява зате люба i догоджуК. Що б не захотiв я, вона вже зробила. За  тими
двома хлопцi голови дають. А я ще  не  знаю,  котру  посватаю.  Жаль  одну
покидати, а шкода i другу лишати. Гей, Туркине, Туркине! -  кликнув  нараз
тужно. - Ти в душу запала, а сама, мов чарiвниця... добре заховалася! Гей,
дiвчата, злийтеся в одну, i я вас посватаю!
   При тих тужливих, а заразом i гарячих словах розсмiявся старець прикро.
Йому пригадалася нiби давня якась  казка,  нещасна  любовна  пригода  його
доньки Маври. I Раду свого лютого любила, i мадярського боярина любила,  а
сама одна осталася... в свiтi десь пропала...
   - Одну люби, синку... - перестерiгаК поважно. - Одну люби, та щиро.
   А далi i сам умовк. Нiби боПться своП слова  пояснити,  удовiднити[23],
щось розказати, що на уста рветься. Мовчить, щоб не  вiдiпхнути  вiд  себе
дорогого хлопця, не вiдстрашити чим навiки...
   - Мабуть, бiлу посватаю, - обiзвався  нараз  сам  Гриць.  -  Дарма,  що
чорнобриву, може, й бiльш люблю. I де вона? Хто ПП вдержить? Вона... тут i
там, тут i там, а хочеш ПП  обняти,  до  себе  пригорнути,  вона  "не  для
тебе"._ Бог знаК, як то ще буде. За бiлявою стариня потягаК, а  чорняву  я
один лиш знаю. Ми любилися потай, сходимося в лiсi... Туркине,  вий-ди!  -
гукнув тужливо, незважаючи на присутнiсть старого,  мов  був  сам-один  на
горi. - Вийде, як зазеленiК!.. А от вже i зеленiК, - додав, звертаючись до
дiда, якого нiби лише ще в останнiй хвилi спостерiг.  -  А  ти!..  У-х!  -
кликнув удруге тужливо з усiКП грудi, а  вiдтак,  трiпнувши  капелюхом  до
землi, кинувся i сам на траву.
   Старець долiз до нього i станув, вiдпочиваючи.
   - Любитеся потай з чорнобривою? - спитав.
   - Сходимося все в лiсi. До хати стара ще не приймаК, чигаК над нею,  як
вовчиця, навiть говорити не хоче! Тож ми лiсом криКмося.
   - Зле, хлопче, - перестерiгаК знов старець i тоне в якихось  думках.  -
Зле. Стережись. Свiтом iдуть прокльони, може й тебе хтось з  жалю  за  нею
проклясти.
   - Але-бо i красна! - пояснюК Гриць, не зважаючи на  слова  старого,  i,
станувши блискавкою на ноги, суне з чола свавiльно капелюх набiк. - За нею
всi хлопцi гонять. Але я, татку, - додаК гордо  i  щиро,  неначе  вдоволяК
щось у собi, пiддаючись його бажанню говорити, -  я  один  буду  ПП  мати.
Красна, - кажу, - i як дика коза шмигаК по лiсi; ми тут i любимося.
   - А я, синку, тобi лиш одну раю, -  обiзвався  знов  старець,  опершись
перед молодим на палицю,  i  думав.  -  Одну,  та  щиро  любити,  двох  не
голубити. Воно потягаК грiх за собою, аби як чоловiк  себе  хоронив.  -  I
зiтхнувши якось тужно, вiн нараз спитав: - Як Пй на iм'я?.. Не  з  циганiв
вона, коли чорнява?
   Гриць розреготався.
   - Ото вгадали! - кликнув. - Самi вилiзли з шатра, та i другого  би  там
упхали... - i знов розсмiявся.
   - Не глузуй з циганiв! - остерiг старий якимось лиховiсним  голосом,  -
бо ще не знаКш, з якого й ти роду. Ади -  в  свiт  тебе  тягне,  дарма  що
хлiба-солi маКш. А що далi буде, ти ще  не  знаКш._  З  лиця,  -  каже,  -
правда, ти бiлий, але хто твоя мати,_ хто був твiй батько? Циган чи боярин
- ти не знаКш.
   Хлопець скипiв.
   - Мовчи, цигане! - кликнув. - I не  обзивайся  бiльше.  Я  як  улючуся,
скину тебе з гори, що й не стямишся. Ади... - додав погiрдливо. - Йому моя
мати нагадалася. От-от! - i аж  свиснув  з  якогось  обурення.  Але  хутко
успокоПвся. - Моя чорнобрива любка, - додав, - се "Туркиня",  дiду.  ЗнаКш
ПП? Чув про неП? Ти, мов та  сновида,  по  всiм  свiтi  лазиш!  -  i  знов
розсмiявся.
   - Не знаю. Але, як хочеш, розвiдаюся... i, може, ще тобi коли в пригодi
стану. Але знати не знаю...
   - Та вже ж... Вона з циганами не братаКться, - вколов Гриць бутно дiда.
   - Нi, - каже покiрно старий, - лиш любиться. _
   Гриць не зрозумiв i вмовк. Йому стало нiяково вiд  циганових  слiв.  Не
зрозумiвши Пх, не хотiв бiльше питати i чомусь споважнiв.
   - Коби я знав,  коли  будеш  справляти  весiлля,  я  приволiкся  би,  -
заговорив ще покiрнiше дiд. - Я  здалека  б,  здалечку,  синку,  -  тягнув
чимраз покiрнiше, майже до землi склоняючись, - здалечку, здалечку...  лиш
дивився б i не надивився. Але  де  вже  менi  старому,  та  ще  й  бiдному
старцевi бачити, як жениться багатир з багачкою!..
   - Восени, - перебив йому гордо Гриць, - сеП вже осенi, - говорив мов до
себе, - буду женитися. Прийди, як хочеш. Бiдних  у  нас  милують,  чому  б
старого цигана нi? Зi скрипкою прийди...
   Старець покiрно склонився.
   - Так я й хотiв би.
   Гриць стояв перед ним, молодий, красний, i дивився понад голову  старця
далеко вперед себе, над лiси i гори, неначе виглядав когось.
   - Що визираКш? Над чим розважуКш?
   Гриць здвигнув плечима.
   - Я про чорнобриву, дiду... - признався. -  Так  мене  обмотала,  що  з
гадки не сходить, та хто знаК, чи буде моя...
   - Якби я ворожбит, то поворожив би тобi, хоч би i на горбi, -  вiдповiв
старий, притримуючи хлопця, щоб на нього надивитися. - А  так  хiба  стану
тобi, може, коли  в  пригодi...  мiж  дiвчатами,  щоб  не  дуже  вже  ними
турбувався.
   - Ов-ва!.. - закинув Гриць... - Менi Пх не страшно. Зроблю, як схочу.
   - То хiба заграю тобi на весiллi, поки умру...
   - На весiллi, - повторив з вимушеним усмiхом Гриць.
   - Як бог дасть. Тобi одному_ ще заграю. Я рад би, щоб  ти  став  першим
багатирем у селi. Знаю тебе з дитини, а родичi твоП були для чужого старця
милостивi. Тому я рад би... хоч бiдний... чужий циган... рад би, - i  тут,
урвавши, опустив нагло стару голову на груди i вмовк.
   - Може, й буду колись багатирем, - обiзвався Гриць, - не знаю.  Кажуть,
багатству чорнобривоП в нашiм_ селi рiвнi нема, тому хто знаК, чи за  мене
дадуть.
   Старий зачудувався.
   - Чим вона найбiльше багата? - спитав.
   Гриць видивився на нього.
   - Чим? - а по хвилi розсмiявся. - Чорними бровами... - вiдповiв.
   - Ой, як та чарiвниця? - спитав.
   - Чарiвниця, дiду.
   - Стережися, сину... Чорнi брови мають силу.
   - Кажуть - мають, - обзиваКться Гриць i знов смiКться. -  Та  я  ПП  не
боюся, коби лиш за мене дала ПП мати...
   - Чарiвницям, кажуть, - пояснюК далi поважно дiд, - треба всю свою силу
вiддавати, iнакше вони беруть верх над чоловiками; бодай в  нас,  циганiв,
стережуться Пх.
   - Я один не боюся Пх - i все буду робити, як схочу. Грицевi не  доросла
жодна... зрештою i бiляву маю... Не Пм я пiддамся, а  вони...  менi.  -  З
тими словами став крутити вус i, нiби усмiхаючись,  чомусь  чимраз  бiльше
поважнiв.
   Мов перед двадцятьма роками, коли Андронатi стояв  з  бiлим  внуком  на
руках на верху, роззираючись  по  розкиданому  селу,  щоб  доглянути  хату
багатиря, i не находив ПП, так, здавалося, глядiв тепер сам Гриць  надармо
понад лiси i гори, нiби роззираючись за своКю долею, що мала йому  прибути
вiд одноП з дiвчат.
   Та в тiй хвилi пронiсся звiдкись понад верхи,  як  i  перед  двадцятьма
роками, голос трембiти, смутний i протяжний.
   Гриць спинився.
   - Се на смерть? - спитав старець.
   - Не знаю. Мабуть... - вiдповiв хлопець i нараз прискорив кроку. Хоч  i
як вiн звик до звукiв трембiти, любив Пх, а в тiй хвилi вразили вони  його
болюче.
   Старець, не в силi держати з ним кроку, задихався i станув.
   Гриць спинився на хвилину.
   - Я лишу тебе, синку, верну вдолину. Не годен дальше.
   - Iдiть, - вiдповiв Гриць, - я спiшуся... бо мене в полонинi ждуть.
   - Iди, синку, iди з богом! - вiдказав старий. - Рад, що бачив  тебе,  а
далi нехай орудуК божа воля.
   - Побачите ще на весiллi,  -  потiшив  Гриць  щиро,  i  нараз,  мов  на
внутрiшнiй приказ, зняв покiрно капелюх i схилився низько перед старцем.
   - Поблагословiть, дiду, ще перед весiллям! - просив.  -  Хто  знаК,  як
випаде, чи вспiКте на час прибути. Поблагословiть, ви старенькi.
   Старець аж затрясся зi зворушення, захлипав.
   - Благословлю  тебе,  синочку,  -  промовив  розжалобленим  голосом,  -
благословлю з усiм добром i щастям - а не забудь свого дiда..._
   - _Не забуду, татку!
   I пiшов Гриць. В душi нiс не то смуток-тугу, не то стiсненну радiсть, а
все з думками про весiлля. Вiдтак станув i поглянув вдолину. Де був його -
як називав себе - старий дiд.
   От був ще.
   Старець сходив чимраз нижче, чимраз нижче мiж  хати  вдолину,  доки  не
згубився цiлком...

   Неповорушно стоять гори навкруги, неповорушно густi лiси.  Лиш  хижуни,
розпростерши крила, розкошують пiд небосклоном.

   * * *
   Минула вже перша весна, пишаються вже лiси, гори в яснiй новiй зеленi -
настаК лiто.
   Вже четверта недiля, як виПжджаК Гриць на своПм чорнiм густогривiм конi
в лiс за Туркинею i не дiждеться ПП. З надiКю виПжджаК,  з  сумом  вертаК.
Може, засватали ПП М'ясницями, думаК часом неспокiйно, а може,  i  вiддала
мати десь далеко звiдси, а вiн нiчого не знаК, вiд нiкого про неП не  чуК,
- нiхто нiчого не каже.
   В його серцi розiгралася туга. Туга широкою  струКю,  i  як  вже  нiхто
iнший про те не знаК, то чорний кiнь його один певно  знаК.  Вижидаючи  ПП
отут лiсом  нетерпливо,  вiн  iнодi  i  годину  стоПть,  спертий  на  нiм,
задумавшись або виспiвуючи тужливу пiсню, або знов надслухуючи шелесту, що
заповiдав би ПП присутнiсть у лiсi, або виграваК  на  сопiлцi.  А  вкiнцi,
знетерпеливившись, сiдаК на нього i  жене  скорим  кроком  куди-небудь  на
розраду, а бодай до щебетливоП, слухняноП синьоокоП Настки,  котра  вiдтак
все лагодить. Так i нинi.
   Спершися на свого чорногривого друга, вiн  дивиться  острим  оком,  мов
яструб, на ту бiлу стежку, що простягалася з гори з зеленого густого  лiсу
хилком проти нього.
   "Прийде вона?" - думаК.
   Не знати.
   А он сонечко вже хилиться з полудня чимраз нижче, а ПП ще нема.
   Вже всiх яструбiв, що плавали чистим воздухом, перечислив,  темний  яр,
що ним гнав шумливий потiк, змiрив вздовж  i  вшир  своПм  оком,  виповнив
тужливими думками, а вона й нинi не прийшла.
   "В лiс весною прийдеш?" - питав ПП тодi зимою.
   "В лiс весною прийду".
   "Як зазеленiК?.."
   "Як зазеленiК", - вiдказала, усмiхаючись, i от як додержуК слова!  Вона
не то лиш що не приходить, але i не показувалася  ще  сього  лiта,  i  вiр
дiвчатам! То не так, як його  Настка:  що  забагнеш,  вона  вже  знаК,  що
подумаКш, вона вже скаже. От така та Настка, що вiн ПП голубить.  Вона  ж_
йому щира. Раз_ по правдi щира. А Туркиня?
   Гриць  затискаК  зуби  з  нетерпливостi  i  проклинаК   "чортицю",   що
пусто-дурно здурила тодi взимi, обiцяючись на весну, а сама от i  в  гадцi
не маК явитися.
   Пiд час таких невеселих думок  здiймаК  нараз  його  кiнь  високо  свою
голову, задивився чорними блискучими  очима  неповорушно  в  одну  сторону
лiсу, насторчивши вуха, i мов жде. Майже цiлим туловищем своПм жде...
   Широкi, крилатi вiти смерек, десь недалеко них, роздiлюються  гнучко  i
без шелесту, i з-помежи них визираК нараз дiвоча голова, пристроКна  двома
великими червоними маками, i знов зникаК.  Кiнь  жахаКться,  а  Гриць,  не
помiтивши в задумi, що з  його  другом  зайшло,  кидаКться  за  ним.  Чого
злякався, сполохався? Побачив якого ведмедя? Чи, може, серну тонконогу, що
хотiла бiлу стежку перейти, сполохалася Пх видом  i  сховалася  знов?  Вiн
успокоПв полохливого коня, i знов настала попередня тишина. Знов  нiщо  не
рухаКться. Ждуть.
   Не рухаКться справдi нiщо?
   Нiщо.
   Ба противно: десь щось  рухаКться.  Якийсь  час  стояв  кiнь  спокiйно,
неповорушно, однак тепер починаК наново непокоПтися.  Вiдчувши  десь  щось
нiби чуже, вiн почав наслiдком своКП  великоП  полохливостi  бистрим  оком
роззиратися, пiднявши голову ще вище, як перше. Та вже  не  жахаКться  так
сильно, як перше. Гриць прив'язав його до якоПсь смереки, а сам iде  бiлою
стежкою вперед угору. Однак  не  уйшов  дальше,  як  кiльканадцять  крокiв
вперед себе, коли саме недалеко нього попри стежку розчиняються, як перше,
крила смерек, уступають мiсце дiвочiй пишно заквiтчанiй головi, а  далi  й
цiлiй високiй стрункiй статi Тетяни.
   - Туркине, то ти?! - крикнув Гриць врадуваний.
   - То я.
   То я! То вона!_
   I самi не знають, як се зложилося, що вже тримаК вiн ПП в своПх обiймах
i що Пх уста, мов на приказ, самi з себе злучилися.
   - Пусти! - домагаКться вона строго i звiльняКться, збентежена,  з  його
рук, що нiби навiки взяли ПП в полон, iнший рух забули.
   - Туркине! - повторюК вiн, не тямлячись з радостi. -  Я  стiльки  разiв
тут наждався вже на тебе, стiльки  натужився  за  тобою,  а  ти  аж  тепер
прийшла.
   - Аж тепер, - повторюК, смiючись, а вiдтак додаК: - Тому й пусти,  -  i
освободжуКться з його рук нетерпливо. - Я не  йшла  сама,  -  оправдуКться
вiдтак квапно, - а йшла з одною жiнкою (нiколи не могла перемогти себе про
Мавру заговорити)... Цить, - додаК  потайно,  пiвголосом,  -  вона  ходить
часом сюди i пiд "Бiлий камiнь", i шукаК там якогось зiлля...
   - Лиш тут най не йде! - перебиваК вiн ПП i притискаК знов до грудей.  -
Тут нехай не йде, бо зараз кину в яр. Нинi недiля,  ти  врештi  прийшла...
дiждався тебе, моя зоре, тож нехай не йде.
   Вона дивиться на нього, пiдсуваючи чорнi брови вгору,  i,  усмiхаючись,
питаК:
   - Ти, кажеш, ждав тут не раз вже на мене?
   - Нинi четверту недiлю як жду.
   - А я ходила по лiсах, та все заверталася  з  дороги  назад,  не  могла
звернутися до тебе...
   Вiн заглядаК Пй в очi, що нiколи не бачили зла i все  дивляться  просто
та щиро, всьому чудуються, вiрять...
   - Зозуле ти! - каже, цiлуючи ПП, i тулить, голубить ПП раз  по  раз  до
грудей. - Зозуле!
   - Не могла, не могла, - впевняК далi,  -  маму  вдолинi  я  дурила,  не
сказавши по правдi, чого йду в лiс, тому i сумлiння все здержувало...
   - Любити,_ Туркине?
   - Любити,_ Грицю.
   - А он, бач, я можу.
   - Любити i дурити?_
   - _Дурити i любити! - вiдповiдаК, не надумуючись, i смiКться.
   - А я все вагаюся...
   - Бо не любиш щиро, як я.
   - Грицю!!.
   - Туркине!..
   Вона обняла його за шию i мовчить.
   - Туркине... ти любиш щиро?
   Мовчанка...
   Вiдтак:
   - Може, Грицю...
   - Зозуле!
   Нараз пiдняла голову i знов дивиться просто з щирiстю в його очi.
   - _Нiколи так не питай, - просить якось з наглим жалем.
   - Коли ти завше така чудна до мене, - вiдказуК вiн, оправдуючись.
   - Нi, Грицю, нi... - впевняК його i тулиться з  неописаним  довiр'ям  i
чуттям до нього. - Якби ти знав...
   - Що, дiвчино моя?
   - Як тяжко дуже, дуже любити, а притiм ту любов перед  матiр'ю...  -  i
урвала на хвилинку, а вiдтак докiнчила квапно, - таПти.
   - Чому таПти? - питаК вiн впрост. - Чи се соромно любити?
   - Не пустять ходити в лiс, - додаК вона. -  Скажуть,  щоб  ти  присилав
сватiв, а по лiсах не пустять сходитися. О... моя мати нiколи не пустить.
   - Ов-ва! - потiшаК вiн ПП i смiКться.
   - Так, так, Грицю, - повторюК вона поважно, - мама моя не знаК  жартiв.
Проти хлопцiв вона строга - не вiрить Пм.
   - А проте Пх i конем не об'Пдеш, - вiдказав вiн, знов смiючись.
   - Легко тобi смiятися, - каже вона i дивиться йому в очi, вижидаючи.
   - Легко, - каже вiн весело, - де вже не легко, коли Туркиня коло  мене,
а прийде час, будуть i старости. СеП осенi певно що будуть. Оця зима  була
така довга та тяжка, я стiльки за тобою натужився, а тепер же самим пишним
лiтом ще i "матерiв" лякатися? Зо мною ти не бiйся нiчого.
   I кажучи сi слова гордо й певно, голубить ПП з непогамованою палкiстю.
   - То дуже_ любиш? - питаК вона i стараКться очима збагнути глибiнь  тоП
любовi з його очей, в котрих свою душу згубила.
   - Нiкого ще так щиро не любив, як тебе. Казав вже тобi.  Тебе  одну  на
свiтi._ Коби знала ти, Туркине...
   - А коби ти знав, - перебиваК  вона  поважно,  пiдсуваючи  високо  своП
чорнi брови, i чомусь сказала ними бiльше, як попереднiми словами.
   - Ти не знаКш, що в мене за серце, - впевняК вiн знов i приголублюК  ПП
наново до себе.
   - А я - Грицю... а я - о боже!.. - i не доказала.
   - Люби, зозуле, люби, - молить вiн, - а я на руках занесу тебе до твоКП
хати.
   Нараз вона пiдiймаК свою заквiтчану голову i, мов вернула на хвилину  з
другого свiту, незвичайно споважнiвши, питаК:
   - А як перестанеш любити?
   - Туркине, моя зоре... хiба ж я се годен? Чому ти отак смутно питаКш?
   - Бо, може, за мною ще й свиснеш, як перестанеш любити? - вiдказала.  -
А я, Грицю, а я, - каже вона, i раптом шукаК охорони вiд  чогось  на  його
грудях, - я... - i, не доказавши, замовкла, мов душу свою вiддала.
   - Посвистував я, Туркине, - оправдуКться вiн поважно, - посвистував  я,
щоправда, i не за одною, але тебе полюбив я так щиро, що скорше  поглузуКш
ти з мене, як прийде багатший, нiж я з тебе. Чи не так,  Тетянко?  Iваниху
Дубиху широко-далеко за багачку  знають,  а  я  -  Гриць.  Тiльки  i  його
багатства, що кiнь та щире серце. - I, сказавши се, поцiлував i  притиснув
ПП наново так щиро i палко до себе, що в тiм вона вже вмовкла...
   - Iнодi зимою, - почала вiдтак вона по якiйсь хвилинi, - заким ти перед
нашою хатою станув, я мов з тягарем на душi ходила, все молилася, щоб його
господь вiдвернув вiд мене, а тим часом ти сам станув перед мене, Грицю! -
додала i обняла його шию. - I вiд тоП днини, вiд тоП години я вже не годна
була тебе забути...
   - А мене туга погнала, - об'яснив весело. - Видержки  не  мав,  осiдлав
коня i пiгнав до тебе. "Що буде, то буде, - думав.  -  Нехай  хоч  побачу,
нехай хоч погляну на тi очi, брови, що душу украли, серце  упоПли,  спокiй
вiдiбрали, а самi сховалися".
   - А мати допитувалася опiсля, - почала вона знов, - хто ти такий, вiдки
тебе знаю. А коли я мовчала, вона i собi замовкла, додаючи лиш оце  слово:
"Уважай, Тетяно"._ Боюся я своКП матерi, Грицю, як вона мовчить, та  проте
i не годна була забути тебе. Крiзь сон бачила на чорнiм конi, крiзь сон  я
тужила.  Вднину  тугу  працею  укривала,  а  безсонними  ночами  спогадами
годувала. Iнакше не могла. Так зиму пережила...
   - Хоч би i раз, хоч би i два був би я  завернув  до  тебе,  Туркине,  -
обiзвався вiн, - та саме горда твоя мати з хати вiдiпхнула, але  тепер  не
забудь за мене. Не забудь любити, а побачиш згодом, вийде все на наше.
   - Я не забула. От, чи не прибула? - питаК i  пiдсуваК  допитливо  чорнi
своП брови.
   - _Спасибi, дiвчино, моя пишна квiтко, люби лише вiрно i жди до осенi.
   - А ти? - питаК вона i тоне всею душею,  своПми  очима  в  його  гарних
очах. - Чи прийдеш? Не забудеш? Другу не полюбиш?_
   Вiн обiймаК ПП.
   - Тебе одну я люблю. На весь свiт одну._ В  недiлю  прийду  знов,  буду
тебе ждати. Вийди тут ось лiсом, зацвiти в нiм квiткою, я буду тут.
   - Все лiсом? - питаК вона, вагаючись пристати на те, i роздумуК...
   - Все лiсом.
   - А може, нi, - каже вона нараз  бистро  i,  трутивши  його  вiд  себе,
вiдвертаКться живо.
   - Туркине!
   Вона не слухаК - йде.
   - Туркине!.. бiжиш до своП матерi?_
   - _Бiжу.
   - Ов-ва!
   Вона не обзиваКться, iде.
   Вiн погнав за нею.
   - Тетянко! - благаК, - бач, вже й загнiвалася. Вже скiнчила любити? А я
так довго_ ждав... застрiль мене, щоб не тужив  бiльше  за  тобою...  буде
тобi легше...
   Вона оглянулася i стала. Через хвилю мовчить i морщить брови.
   Вiн пожираК ПП очима, вiдтак тягне ПП мовчки востаннК  на  прощання  до
своПх грудей. Мовчки тоне вона в його любовi i словом не опираКться...
   - Прийдеш знов? - шепче вiн пристрасно, благаючи, i всю душу вкладаК  в
оце одно слово.
   - Прийду.
   - Пам'ятай!

   Коли  опинився  знов  коло  свого  коня,  не  мiг  здержатися,  щоб  не
обiзватися ще хоч раз до неП.
   - Лю-биш? - _погнав його голос допитливо пустим лiсом  Пй  навздогiн  i
жде...
   З-помIж струнких високих смерек, здавалося, а заразом нiби на противнiй
скелi, через яр, вiдбилося ясним вiдгомоном... "Любиш?"_
   - Лю-блю! - _'кликнув молодий голос могуче, а долетiвши в глибiнь лiсу,
на хвилину станув. Вiдтак, мов молодий мандрiвник, добився  чи  не  живiше
через лiс до його слуху. "Люблю"..._ А  добившись  на  мiсце,  тут  навiки
вмер.

   * * *
   I ходить Тетяна чи не щонедiлi лiсом.  Вгору  бiжить  легким  кроком  з
щастям в очах, щоб довго вiн  не  ждав...  вдолину  знов  збiгаК,  щоб  не
опiзнитися, матiр не прогнiвити. А все про то мовчить... i все  спiшиться.
Немов одна днина, збiгаК  тиждень  за  тижнем,  лiто  розкошуК,  любов  Пх
мiцнiК...
   - Приходь, моя Туркине, любити не жалуй... - просить вiн щиро за кождий
раз, i доки попри бiлу стежку тягнеться лiс, iде вiн з нею враз. Все  жаль
ПП покидати... така йому мила, така гарна.
   - Вертай вже назад, - упоминаК його iнодi, а сама стаК йому  в  дорозi,
щоб далi не йшов.
   - ЖалуКш менi ще хвилини? - докоряК вiн. - В мене стiльки щастя, що  ти
одна на свiтi, а ти он яка! - _останнК слово каже з гiрким докором.
   - Я - Грицю? Я? - питаК вона, пiдсуваючи зчудовано чорнi своП брови,  а
в ПП очах вже i жаль якийсь вражений розгорiвся.
   - Ти - ти не любиш так, як я.  Все  вагаКшся.  Все,  як  на  роздорожжi
буваКш або як по вугля прибiгаКш.
   - Грицю,  -  вiдповiдаК  вона,  а  далi  вмовкаК.  Прудка  i  вразлива,
здобуваКться вона вражена аж по хвилi на вiдповiдь: - Я утопилася в  тобi,
других вже не знаю, матiр свою обманюю... а ти..._ - i не доказуК.
   - Та все-таки вагаКшся, Туркине...
   - Вагаюсь, чи вiрно ти_ любиш. О Грицю, -  молить  вона  i  глядить  на
нього великими очима, - не обманюй мене! СвоК серце сама я знаю, те  серце
вже не в моПх грудях - в тобi опинилося. Гадки, що я Пх колись-думала,  за
тебе замiнила. Душа, що була колись моя, за тобою волiчеться. Не верне  до
давнього вона нiколи. Не обмани_ мене.
   - Та все-таки вагаКшся, Туркине...
   ЏП очi спалахнули.
   - Ти кажеш, я не люблю щиро? О-о-о!.. -  кликнула  з  жалем,  i  з  тим
трутила його вiд себе, як у дитинствi  тручала  матiр  свою,  коли  та  не
сповнила ПП волi,
   - _Заким снiг упаде, ти будеш в  моПй  хатi,  -  вiдповiдаК  вiн  мiсто
всього, i горне, i голубить ПП, щоб жаль дарувала. - Не  жалуй  любити,  -
додаК знов, благаючи. - Тiльки й мого щастя, що ти одна на свiтi.  Приходь
все, зозуле, не забувай мене. А як будуть  лаяти,  що  ти  блудиш  лiсами,
скажи всiм в очi, що шукаКш щастя.
   - Як, Грицю? - питаК вона i чудуКться.
   - Що шукаКш цвiт папоротi, - пояснюК вiн. - Не знаКш? Вiн даК щастя.
   - Не знаю, - вiдказуК вона i знов дивуКться його скорою видумкою.
   - Цвiт папоротi, - об'ясняК вiн ще  раз.  -  Його  треба  довго,  довго
шукати, а хто знайде, знаК вiдтак все на свiтi i  знайде  своК  щастя.  От
таке кажи. Хто  тобi  заборонить  того  цвiту  шукати?  Може,  твоя  мати?
Смiйся!..
   - Може... моя... мати, - вiдказуК задумливо i вмовкаК.
   - А заки снiг упаде, - повторюК вiн, - будеш у моПй хатi.
   - А заки снiг упаде, - повторюК вона i, не докiнчивши речення,  мов  Пй
блисла iнша думка, додаК з жахом: - Лячно, Грицю, довго ждати..._
   - _Чому би лячно, серце? - питаК вiн. - Доки ти зо мною, нiчого вже  не
бiйся. Тебе одну люблю, одна моя ти будеш, про iнше не журися.
   - На осiнь заповiдаються старости, - жалуКться вона i, шукаючи  поради,
бере його за шию.
   - Вiдки старости? - скипiв вiн.
   - Не казали ще звiдки, лиш мати натякаК, вже, мабуть, хоче  мене  сього
року вiддати.
   - Нехай натякаК. А я он в тебе перший. Вiд усiх ти вiдвернися.
   - Я вже й так вiдвернулася, - вiдказуК вона. - Тебе одного знаю, а якби
силували, розкажу матерi правду. Ти ж  багатирський_  син.  За  тебе  мати
дасть.
   - За мене мати дасть... хоча...  -  каже  вiн  непевним  голосом  i  не
доказуК.
   - Хоча? - питаК вона, i чомусь в нiй серце млi... - любиш другу?_
   Вiн жахнувся, а вiдтак додав з поспiхом:
   - Нi, другу - нi, Тетяно, але... по правдi, я...
   - Що, Грицю? - перебиваК вона з переляканими очима.
   - Я, - докiнчуК вiн i вiддихнув легше, - я, по правдi, не  багатирський
син, а бiдний сирота. Я годованець - пiдкинена дитина...
   - Пiдкинена дитина? - чудуКться вона. - Як то?..
   - Пiдкинена дитина, годованець; а моП господарi - не рiднi моП родичi.
   - Грицю! - каже вона i нiби боронить щось своПм голосом.  -  Ти  ж  сам
казав... мiй батько багатир... о... не... - i не докiнчила.
   - Я казав i кажу: мiй батько багатир  i,  може,  дасть  колись  i  весь
маКток. Вiн дiтей своПх не маК - лиш мене. А як пiдеш  ти  за  мене,  вiн,
певно, добру пайку дасть... а колись, може, i все. Один я в нього в  хатi,
батьком його i зву. Та поки що я бiдний - тебе одну лиш  маю...  люби  хоч
бiдного! Не покидай, Тетянко!
   - Грицю! - каже вона з неописаною щирiстю. -  Я  перемовлю  маму;  хоча
вона i строга, але вона_ мене любить. ЧуКш, Грицю,  любить  -  _волю  нашу
зробить. Вона_ нас не розлучить...
   - То добре, зозуле, - каже вiн успокоКний i ще додаК: - але  ще  мовчи,
лiтом все приходь, а заки снiг упаде - будеш в моПй хатi.
   Тетяна слухаК його, однак нараз стаК близько коло нього i тоне з широко
розтуленими очима в його гарних голубих очах.
   - Грицю! - каже. - Я люблю тебе, сам знаКш, як нiкого на свiтi,  але...
- i, пiднявши високо своП брови, наказуК щось ними.
   - Не журися нiчим, моя Туркине, - каже вiн, не звертаючи уваги на вираз
ПП лиця, лиш любуКться нею. - Не журися нiчим. Ти моя._
   - _Твоя, - повторюК,  виймаючи  нараз  чомусь  спiшно  червонi  маки  з
волосся, i кидаК йому Пх пiд ноги. - На, маКш, - каже. - А  тепер  iди.  Я
надто припiзнюся. А он сонце за горою червонiК, заходячи,  розстрiлюК  вже
промiння по небесах; мати буде знов лаяти, що дурно волочуся.
   - Не бiйся, - каже вiн. - Я пiду. - I з тим бере ПП востаннК за стан. -
Але прийдеш знов лiсом? - питаК, як за кождий раз, i Пх погляди злучаються
востаннК в якесь одно полум'я, що лиш сама любов його творить. -  Приходь,
моя квiтко, обзивайся лiсом...
   - Обiзвуся знов лiсом...
   - Лиш вiн i я знаКмо Туркиню...
   - _А моя мати, Грицю? - питаК вона нараз. - Бог нас не  поблагословить,
що ми ПП обманюКмо. Вона добра i любить мене... а я...  -  i,  урвавши  та
кивнувши головою, вiдходить. Одначе, вiдiйшовши ледве кiлька крокiв,  стаК
i за хвилю гукаК пiвголосом:
   - Грицю!.. Грицю!.. Вiн опиняКться коло неП.
   - Грицю! - каже вона, i ПП уста викривляються якось гiрко.
   - Що там? - питаК вiн i усмiхаКться мило своПми щирими очима. -  Забула
ще раз сказати, що любиш? - спитав. - Так ось скажи ще раз, я послухаю...
   - Коли побачимось,_ Грицю? - спитала...  i  пiдсунула  допитливо  чорнi
своП брови.
   - Я ще сам не знаю; та побачимось..._ ти ж прийдеш!_
   - _Я прийду... - i з тими словами завернула направду П зникла в лiсi.
   За нею замкнулись вiти, подрижавши трохи...
   Гриць не вiдходить ще зараз з  мiсця,  пораКться  коло  коня,  пiдiймаК
червонi ПП цвiти, i чудно стаК йому на серцi. "От здобув собi  Туркиню,  -
перетягаКться думка його душею... - Здобув"._
   "Я прийду", - повторюК вiн в гадцi ПП слова i задумуКться над ними.
   Чудно якось так вимовила те слово. "Я_ прийду..." i смутна вiдiйшла.
   Нараз прокинувся, слухаК... щось нiби ПП голос пролетiв он там у правiй
сторонi лiсу. Вiн напружив слух - жде, а округ нього все, здаКться, з  ним
враз слухаК... жде...
   "Не забудь!" - добиваКться до нього ПП голос.
   "Не забудь!" - упоминаКться й собi вiдгомiн лiсом i десь завмираК.
   Гриць не обзиваКться. Замiсть того вiн сiв на коня i вiд'Пхав.

   * * *
   - Мавро!
   - Що там, доньцю? Зайшла врештi i  до  староП  Маври?  А  то  за  своПм
коханням вже i за неП забула.
   Тетяна обiймаК стару няню, тулить до себе i просить:
   - Прости, Мавро, що не заходила. Не було як забiгати до тебе. Вдома все
в роботi, а недiля...
   - А недiля? - питаК циганка i блищить вигребуще чорними очима на молоду
дiвчину перед собою. - А недiля?
   - Як недiля, Мавро! - вiдказуК Тетяна i вiдвертаКться вiд  староП.  Але
тут же i в тiй хвилi знов подобрiла.
   - Мавро, - додаК далi, - ти знаКш, я люблю Гриця.
   - Ти оповiдала, доньцю, - вiдказуК циганка i все стереже дiвчину очима,
- оповiдала.
   - I вiн мене любить.
   - А також так щиро, як ти його?
   - Мавро! - кликнула нараз  з  докором  Тетяна  i  вiдвертаКться  чогось
уражена вiд староП жiнки, що остала спокiйна. -  Я  тобi  не  буду  нiчого
бiльше казати. Ти заКдно як не вiриш, то безпечно поглузуКш.  Що  б  i  не
сказала я, ти нiчого не вiриш! Сором, Мавро...
   - Бог з тобою, донько! - успокоюК Мавра покiрно. - Та я його на очi  не
видiла, а не то...
   - Не видiла, не видiла! - повторюК люто Тетяна. - А все  твоПм  голосом
гонить невiра i ненависть. Все не вiриш. Я знаю. Ти цiлому свiтовi вже  не
вiриш. А хоч я добре тямлю, що ти про себе оповiдала,  що  перебула  через
зраду - то йому одному,_ Мавро, йому одному на всiм свiтi -  я  вiрю.  Вiн
мене щиро любить, Мавро... О! ти не знаКш!
   - Я вiрю, доньцю, що тебе любить, - вiдказуК Мавра твердо. - Хто  тебе,
зоре моя красна та як ангел добра, не любив би? Кого на свiтi  любити,  як
не таких, як  ти?  Га-й,  га-й!  -  заспiвала  нараз,  мов  на  хижуна,  i
заколихалася цiлим своПм тiлом. - Га-й, га-й!
   Тетяна подобрiла.
   - Заки снiг упаде, казав, Мавро, буду в його хатi.
   - Слава богу! - вiдповiдаК стара, вже потрохи iншим  голосом  i  зiтхаК
легше. - Кваптеся, бо як  прийде  осiнь,  мати  прийме  других  старостiв.
Казала менi оногди, що хоче тебе сеП осенi вже конче вiддати, а сама  пiде
в монастир.
   - О, мама все своК! - каже Тетяна. - Найбiльше, вiдай, чого вона  бажаК
в життi, то пiти на старiсть у монастир.
   - Може, й добре робить, доньцю.
   - Та за кого  й  там  вже  стiльки  молитися?  Вона  вже  доста  й  так
молиться... щонедiлi, свята...
   - _Може, i за твоК щастя, - вiдповiдаК стара. - Тебе одну  лиш  маК.  А
вiдколи твiй батько помер, з  котрим  так  добре  жила,  як  вона  i  люди
розказують, то ПП тягне в монастир. А за твоК  щастя  хто  буде  молитися,
доньцю, як не вона? ЗнаКш, вона рада тобi неба прихилити.
   - Се правда, - вiдповiдаК Тетяна поважно i вмовкаК. Вiдтак, надумавшись
хвилину, додаК: - Вона одна, ти, Мавро, друга, а вiн_ третiй  любить  мене
щиро i по правдi.
   - Правду кажеш, доньцю, - притакуК Мавра. - Добрий  чоловiк  -  то  для
жiнки все одно що тато й мама.
   - А не правда, Мавро? - обзиваКться Тетяна, i  ПП  очi  заяснiли  самим
щирим щастям.
   - Правда.
   - Коби ти менi його хоч раз показала, донько, -  потягаК  Мавра,  -  не
ховай вже його так, як золотий червiнець.
   Тетяна усмiхнулася весело.
   - Побачиш його, Мавро, побачиш, красний такий, Мавро, що... о, о, о!
   - Як ти? - питаК стара.
   - Високий, вус чорний, а сам  бiлий  та  синьоокий.  А  все  Пздить  на
чорнiм, як вуголь, конi. Тодi вiн вже найкращий. На  нiм  вiн  летить,  як
вихор. О, Мавро, - красний!
   Мавра слухаК, i ПП думки летять кудись в минулiсть.
   - Такий i вiн_ був, - каже вiдтак нiби бiльше до себе. - Високий, як то
кажуть, як дуб, бiлолиций, синьоокий, а конем перелiтав попри нашi  шатра,
як сам вiтер у пусту. Такий i  вiн_  був.  А  все  посвистував.  Пан  був,
Тетянко!
   - Про кого ти кажеш, Мавро? - питаК дiвчина, що була в цiй  хвилi  всею
душею коло свого Гриця.
   - Про того, синку[24] через котрого змарнувала я  свою  долю,  стратила
батька,  матiр,  Раду,  а  вкiнцi  i  дитину.  Через   котрого   я   тепер
сама-однiська на цiлу гору, на цiлий лiс, на весь  свiт.  Коби  були  менi
хоча дитину оставили, - говорила жалiсно, - був би менi свiт свiтом, а так
що я маю? О Раду, Раду! - зажалувалася гiрко. - Чи вже не було iншоП  кари
для мене, як викинути мене з-помiж себе? Лiпше було таки на  мiсцi  вбити,
як обiцяв. Було покинути, пiти самому далi, а тато, мама були б  назад  до
себе забрали, а так... - I забiдкалася,  як  кождим  разом,  коли  про  те
говорила - по своКму циганському  звичаКвi,  загойдавшись  цiлим  тiлом  i
майже заспiвавши з жалю та огiрчення.
   - Цить вже, Мавро, цить, - потiшаК Тетяна, - та не жалуй стiльки.  Воно
вже й так на нiщо не здасться. Дитинка, мабуть, у бога, там жде  на  тебе,
колись повiтаК, i, може, лiпше для неП так.
   - ПовiтаК, повiтаК, -  вiдказуК  жалiсним  голосом  Мавра,  та  тут  же
опам'ятуКться i починаК  нараз  iншим  голосом:  -  Вже  був  би  дорослим
парубком, десь, може, в службi заробляв на себе i на маму. I було би  йому
добре, i було би мамi добре. А так що? Га-й, га-й! -  пожалiлася  знов.  -
Га-й, га-й!
   - Може, й заробляК де, Мавро, хто його знаК, - каже спокiйно Тетяна.  -
Так вже бог дав. По правдi, Мавро, ти свого Раду зрадила, а з того  вийшло
все горе.
   - Зрадила, бо була молода, дурна i повiрила, -  обзиваКться  Мавра  вже
спокiйно. - Задивилася на бiле  панське  лице,  нециганськi  очi,  панську
ношу[25], а господь за те i покарав. Держись свого,  каже  i  караК.  Будь
воно зле, будь добре, а на грiх не вийде.
   Дiвчина слухала мовчки, задивившись нiби кудись, хоча  перед  нею  були
лиш низенькi стiни староП низькоП хатини i бiльше нiщо.
   - Гриць_ не пан, - каже вiдтак, вимовляючи певно i твердо  iм'я  милого
перед старою. - Гриць не пан, хоч також бiлолиций i синьоокий  i  на  конi
Пздить, як вiтер. I ми любимося, - i сказавши се,  встаК  i  прощаКться  з
Маврою. - Приходь, Мавро, до нас, як мене подеколи  в  недiлю  в  тебе  не
буде.
   - Га-й! га-й! - вiдказуК Мавра. - Я прийду. А ти, хоч i  не  прийдеш  в
недiлю, то приходь i в робiтну днинку, та сповiсти бабу, коли Пй  на  твоК
весiлля лагодитися та на хлопця подивитися.
   - Незабавки, Мавро, незабавки, - обзиваКться Тетяна i виходить.
   - А не виходь до нього щонедiлi в лiс, -  остерiгаК,  випроваджуючи  ПП
геть аж поза хату. - А як пiдеш, то вiзьми i мене  з  собою,  -  жартуК  з
чудним поглядом Мавра. - Нехай i на стару няню своКП  любки  раз  погляне.
Вона ж йому_ на щастя  от  яку  зорю  ясну  та  красну  викохала.  Казками
вигодувала, серцем випестила, очима зберегла, то най Пй хоч  тепер  словом
ласкавим подякуК.
   - ПодякуК, Мавро, подякуК, - вiдказуК Тетяна  щиро  i  поважно.  -  Вiн
добрий i щирий, доконаКшся сама, як побачиш, як вiн мене по-щирому любить,
коли менi не вiриш.
   Тетяна, вiддалена вже на кiлька  крокiв  вiд  хати,  оглядаКться  нараз
раптом позад себе. Чи се Пй причулося, що Мавра, вiдвернувшись  перше  вiд
неП, захохоталася до себе? Чи справдi воно так було?
   Нi.
   Мавра саме в тiй хвилi переступала порiг своКП хати i зникла в нiй, мов
в ямi.
   Нi. Хiба причулося... та як вже так погано!
   Тетяна, мов холодною  водою  обiлляна,  з  неописано  прикрим  почуттям
упокорення i пониження вертаК зiв'ялим кроком назад.
   Вже стiльки разiв постановляла собi не говорити Маврi нiчого про Гриця,
про Пх любов, i завше переможе любов i щирiсть до тоП староП чортицi, вона
зраджуКться, говорить.
   Зате вертаК, от хоч би й  нинi,  знов  з  затроКною  душею  додому,  iз
зболiлим серцем, з жалем недовiр'я в душi до  нього,  доки  його  знов  не
побачить, доки вiн знов своПми ясними, як небо голубими та щирими очима не
роз'яснить ПП посмутнiлу душу, не успокоПть i вона знов не повiрить.
   "Грицю! - кличе ПП щире,  тепле  серце  i  рветься  чистою  неподiленою
любов'ю. - Грицю, чи не так? Ти любиш?"
   "Га-й, га-й!  -  прочуваКться  Пй  в  душi  остерiгаючий  голос  староП
циганки, мов вiдганяв би якогось хижака... прошибаК ПП душу гострим жалем.
- Га-й, га-й!"
   Тетяна розплакалася...

   Вернувши додому, кидаКться мовчки в тихiй свiтлицi перед  iкону  пресв.
богородицi, як  одного  разу,  рiк  тому  назад,  ломить  судорожно  руки,
притискаючи Пх розпучливо до грудей i чола, повторюК заКдно:
   - Господи, чому менi смутно? Чому менi смутно? Смутно менi, о боже!..

   Кiлька рокiв тому  назад  розказував  одного  разу  старий  бiлоголовий
мандрiвник, перепочиваючи кiлька день у богомiльноП i милосердноП  Iванихи
Дубихи, молодим ровесницям Тетяни, якi зiбралися в неП, що був або,  може,
й Ксть ще мiж украПнським  дiвоцтвом  звичай  в  надвечiр'я  Iвана  Купала
ворожити та про свою будучнiсть у русалок довiдуватися.
   - Як? Чим? - допитувалися молодi дiвчата цiкаво в старого мандрiвника.
   Докладно вiн сього не знаК, не з тоП вiн околицi, але дещо осталося  ще
йому в пам'ятi, i вiн переповiсть. Пiзнiм  вечором  перед  Iваном  Купалом
плавають дiвчата по водi човном або,  коли  бояться,  щоб  русалки  Пх  не
заманили з-пiд води на дно до себе, в русалку не  обернули,  проходжуються
понад берегом i спiвають рiзнi тужливi, любовнi, гарнi й приманчивi пiснi.
Дiвчата на той вечiр пристроКнi пишно, мають  на  головi  гарнi  вiнки  i,
спiваючи отак в човнах по водi або над берегом, кидають  Пх  з  голови  на
воду. Кинувши вiнки в воду, ждуть, спiваючи, i роззируються,  куди  донесе
вода вiнок або викине на берег, як що кому суджено. Часом люблять  русалки
розстрiлювати[26] пiд водою свавiльною рукою вiнки - се знак, що або вона,
або милий до року згине, або обоК розiйдуться. Часами задержуКться вiнок з
тоП сторони рiчки, звiдки суджений прибуде. А все прикликуваний, заманений
русалками, Пх мiццю i силою, все з вдячностi,  що  в  вечiр  Iвана  Купала
дiвоцтво Пх згадуК, пристроюКться в Пх честь пишно i оживляК Пх,  до  води
заклятих, молодечими, приманчивими  спiвами,  за  що  вони  займаються  Пх
долею, розкриваючи ПП перед дiвочою душею рiзними подiями, зрозумiлими лиш
дiвчатам, або чудними снами, що вказують на будучнiсть.
   I зацiкавилися дiвчата оповiданням старого мандрiвника.
   Та хоч i зацiкавилися, не квапилися жодного року так ворожити. Однi  не
хотiли, бо не було човнiв, другi вiдмовлялися, вимовляючися,  що  бояться,
аби русалки не заманили мiж себе в воду, iншi знов  вагалися,  бо  хлопцi,
довiдавшись, поглузують, i так вiдмовлялися, аж врештi нiхто з  охочих  не
остався.
   Так було тому кiлька рокiв назад.
   Але сього року склалося iнакше.
   Сього року захотiлося бог зна чому самiй Тетянi_ розвiдатися  про  свою
будучу долю.  Товаришки  i  ровесницi,  котрим  вона  заявила  свою  охоту
поворожити на Iвана
   Купала вiнками, мов лиш ждали поклику.  Поклику  найкращоП  та,  на  Пх
гадку, найвiдважнiшоП дiвчини, що, як  впевняла,  нiчого  не  боялася:  нi
русалок нi вдень, нi вночi, нi смiху всiх хлопцiв у  селi,  а  так  просто
хотiла._ Хотiла побачити, куди попливе ПП вiнок водою, куди покерують  ним
русалки. Тому запросила всiх товаришок i ровесниць на надвечерiК[27] Iвана
Купала над рiку оподалiк трохи вiд млина.
   I  справдi,  вони  сповнили  ПП  волю,  набравши  нараз  i  собi  охоти
поворожити вiнками, погуляти ясною нiччю над берегом рiки,  переспiвати  в
гуртi як змога найкращих  спiванок  i  приспособити  собi  ласку  русалок,
захованих на днi води...
   Аж от настав врештi очiкуваний вечiр, а з ним i мiсяць вповнi.
   Завтра Iвана Купала, а сьогоднiшня нiч  ясна,  зориста,  неначе  умисне
розцвiлася, щоб молодим дiвчатам зрадити[28]  над  рiчкою  будучу  долю  i
милого.
   Мов гарнi птахи, зiбралися вони над берегом рiки, що,  осяяна  мiсячним
свiтлом, виблискувалася приманчиво межи густо залiсненою,  вечором  темною
Чабаницею та бiлою дорогою, що бiгла попри неП.
   Неначе срiбна широка струя, рухалася вода шумливо вперед i все вперед.
   Але не на всiх мiсцях однаково.
   Он там, де ПП ложисько на часок звужуКться,  де  з  ПП  дна  висадилося
камiння-велетень  неповоротною  формою,  вона  поважнiК.  Там,   пiд   тим
камiнням, що пригадуК невеличку скалу, береже вона кiлька мiсць, мов  тайн
своПх, мiсць проразливоП глибини, над якими ПП поверхня то  морщиться,  то
виром крутиться.
   Морщачись i дрижачи  якимось  злорадним  приманливим  миготiнням,  вона
стараКться все в тiм мiсцi безпощадно поглинути в себе,  що  появиться  на
поверхнi.
   Нiхто не переходить тих глибiней, таких  супокiйних  на  вид,  а  таких
зрадливих своПм супокоКм, нiхто не пробував перепливати Пх.
   Вони не цiкавi.
   СупокоКм своПм не манять нiкого до себе, а кого приманять  на  хвилину,
той вiдвертаКться, збагнувши оком глибiнь обiч камня-велетня, не  журиться
бiльше ним i йде. Тож i рiка на тiм мiсцi нiби опущена i нiхто  не  мутить
там ПП супокою.
   Не самi прибули дiвчата над берег блискучоП вночi рiки. Межи ними  К  й
циганка Мавра. ПристроКна в якусь стару червону хустку, спущену недбало  з
голови, в срiбне давнК намисто на шиП i на грудях, з розпатланим волоссям,
вона проходжуКться мiж дiвчатами, мов марево.
   Розвеселена дiвочим балаканням та  дарунками,  якими  привабили  ПП  зi
сховку помiж себе, виспiвуК вона якiсь чуднi монотоннi пiснi,  на  рiднiй,
лиш Пй зрозумiлiй мовi, i чогось вдоволена.
   Нинi захопила ПП, очевидно, струя живого життя молодiжi,  i  вона  нiби
вiдмолоднiла сього вечора з ними. Зрештою,  вона  найбiльше  через  Тетяну
тут. Тетянi захотiлося над рiкою поворожити, а се було для неП те саме, що
ПП власне бажання. Тому вона весела.
   Вона вiдповiдаК голосно на всi допити дiвочi, що радi би заглянути  хоч
на хвилиночку в зачинену перед ними будуччину, i смiКться весело.
   Дiвчата уставляються врештi по  вподобi  i  волi  кождоП  на  обiбраних
мiсцях i спiваючи, кидають з голови одна по другiй пишнi вiнки з  лентами,
якими пристроПлися сього вечора, на блискучу воду - i ждуть.
   Коли упав перший вiнок на воду, почувся перший голос:
   Гей, на Iвана, гей, на Купала, гей, гей, гей!
   Красна дiвчина долi шукала, гей, гей, гей!
   Цвiтки збирала,вiночок вила,
   Долi водою його пустила.
   Другий голос:
   Поплинь, вiночку, по блискучiй хвилi;
   Поплинь пiд хату, де живе милий.
   Поплив вiночок долi водою,
   Серце дiвчини забрав з собою.
   Третiй голос:
   На зарiночку змарнiв поволi,
   Не дав Купало дiвчинi долi.
   Гей, на Iвана, гей, на Купала
   Дiвча во пiвнiч зiлля копала;
   В пiвнiч копала, в пiвнiч варила,
   А до схiд сонця вже отруПла...
   Вiдтак глядять всi дiвчата на веселi  хвилi,  куди  i  як  несуть  вони
вiнки. Понесуть Пх далеко чи близько? До милого  чи  до  чужого?  На  якiм
мiсцi берега спиняться? I тут же в сiм селi? Чи, може, розiрвуть Пх  дикою
грою в дрiбнi куснi, не донiсши цiлими, де судьба призначила?..
   Якийсь час глибока мовчанка.  Дiвчата  стоять  посхилюванi  на  березi,
дивляться, стережуть очима, ба чи не всiм тiлом, розколисанi водою вiнки -
i лиш десь-не-десь повторюКться пiвголосом:
   Гей, на Iвана, гей, на Купала
   Красна дiвчина долi шукала!
   Цвiтки збирала, вiночок вила,
   Долi водою його пустила.
   Нараз крик i смiх.
   Один вiнок натрапив на бистрiшу хвилю коло берега, i вона викинула його
збиточне[29] на траву. Зо два iншi, сплетенi немiцно, розiрвалися зараз  з
самого  початку  i  розплилися  поодинокими  цвiтами  по  всiй  рiцi,  мов
роздробилися для всеП рiки, i хутко зникли з очей.
   Лиш одна Тетяна мовчить, не дбаК нi про кого, не цiкавиться нiчим.
   Вона  опинилася   на   березi   коло   спокiйноП   глибини,   означеноП
велетнями-каменями, i надумуКться. За нею поволiклася, мов друга ПП  тiнь,
i ворожка-циганка.
   ЏП обходить нинi найбiльше вiнок  Тетяни.  Що  станеться  з  ним?  Куди
понесе його_ рiка? Чи далi до красного Гриця в гори, чи на берег кине?  Чи
розiрве на куснi, на смiх пустить? То ПП цiкавить!
   Тетяна не здiймаК вiнка з голови. ВагаКться. Передусiм  вона  не  хоче,
щоб хто бачив, як кине його з  голови,  не  хоче  спiвати.  Не  хоче,  щоб
звертали увагу на неП,  одним  словом,  не  хоче  нiчого.  Нiчого,  в  чiм
захотiли би й iншi брати участь.
   Щось_ сама однiська хоче.
   А нараз вже нiби й того не хоче.
   Так стоПть i вагаКться.
   Вагаючись, спиняКться тим часом думками коло Гриця, питаК себе:
   "Звiнчаються вони сеП осенi, як заповiдав Пй вiн,  чи  будуть  ще  далi
ждати?"
   "Заки снiг упаде, будеш в моПй хатi", - казав вiн Пй сам своПми устами,
i вона йому вiрить. Йому одному на всiм свiтi. Вiнок i вода не скажуть  Пй
бiльше, як вiн сам. Вiн своПм голосом i своПми устами, якими цiлував...
   - Ти тут хочеш кидати вiнок? - обзиваКться нараз за нею голос  Маври  i
перебиваК раптом лет ПП думок.
   - Не тут! - _вiдповiдаК знехотя молода дiвчина i вiдвертаКться,  немило
вражена циганкою, що перебила Пй думки.
   - Не тут, доньцю, не тут, - пiдмовляК Мавра, - бо, ади, тут у водi вир,
i вiн не дасть добре вiнковi поплисти. Все буде ним в однiм мiсцi крутити.
Iди трохи далi та кинь вiнок, згадавши свого  милого,  чи  поберетеся  сеП
осенi, чи нi.
   -  Поберемося,  поберемося!  -  вiдповiдаК   Тетяна   гордо   i   додаК
роздразнено: - Кину вiнок, де схочу. - I  з  тими  словами  вiдступаК  вiд
циганки на кiлька крокiв. Хотiла кинути вiнок нiким не спостережена,  сама
однiська, тим часом Мавра не даК.
   - Кидай, де хочеш, доньцю. Кидай, де хочеш! - каже примиряюче Мавра, та
проте не рушаКться з мiсця. Се подразнило ще бiльше уперту вдачу  дiвчини,
що не зносила над собою нiякоП  властi,  i  вона  вiдступила  вiд  циганки
дальше. Ще недалеко вiдступила, коли ПП нараз щось мов пiдтручуК невидимою
силою назад на те саме мiсце. Вона вернула i зняла з голови вiнок. Далi  -
не створивши уст нi на одне слово, кинула вiнок з усеП сили коло каменя  в
воду... Вiнок заколисався сильно i, поплававши  кiлька  хвилин  кругом  по
тихiй водi,  почав,  немов  кермований  невидимою  силою  з-пiд  блискучоП
поверхнi, сунутися ледве замiтно вперед.
   Не далеко.
   Тетяна стояла на березi, похилившись, з очима широко створеними,  i  не
рухалася нi на волосок. Ззаду за нею чигала вдвоК зiгнена циганка.
   Важка хвиля... мовчання...
   - О! о! о! - скричала нараз Тетяна i простягла з  переляком  над  водою
руки. Саме до середини доплив ПП вiнок, як тут захопив  його  вир.  Крутив
ним якусь хвилину на однiм мiсцi, грався. Коли нараз потягнуло його щось в
глибiнь, i Тетяна не побачила його бiльше.
   Мовчки обернула вона своК побiлiле лице до староП циганки,  що  й  собi
витрiщалася без руху тривожними очима в воду. Тепер поглянула  поважно  на
дiвчину.
   - _Не посватаК тебе сеП осенi твiй хлопець,  -  обiзвалася  врештi,  не
надумуючись, - не посватаК. Тетяна вiдвернулася.
   - Ов-ва! - сказала лише згорда i повела спущеними очима по водi.
   - Ов-ва?! кажеш, доньцю? - спитала з явним докором Мавра.
   - Ов-ва! - вiдповiла,  як  перше,  гордо  дiвчина,  мов  не  своПм  вже
голосом, i, вiдвернувшись вiд води, вiдiйшла...

   * * *
   Знов минув якийсь час.
   Настка пiшла  з  своПми  родичами  на  прощу  в  далекi  сторони  i  не
попрощалася з Грицем,  Пй  болiло  серце,  що  вiн  майже  цiле  оце  лiто
занедбував ПП, навiдуючись лиш рiдко до неП. Та не  показувала  вона  йому
свого жалю, а ждала терпливо, доки не звернеться знов сам до неП,  як  уже
не раз бувало давнiше, коли його що-небудь розлучало з нею. Щоб його могла
ще i яка iнша дiвчина заняти, Пй не приходило  досi  на  думку.  Звичайно,
бувала се досi сама його чудна непостiйна вдача, що брала над ним  верх  i
або вiддаляла з хати на якийсь час, або силувала  до  гарячоП  запальчивоП
працi; тодi й тижнями не заходив до неП.
   Та  все  ж  вiн  i  тодi  навiдувався  до  неП  бодай  на  хвилину-двi,
показувався, поспитав що-небудь, особливо ж як  його  в  роботi  захопляла
сльота, вiн звертався хоч крадьком до неП.
   Але сього лiта вiн лише десь та не  десь  загляне  на  хвилину  до  неП
вечором, а зрештою в недiлю, свято його мов вiтром удувало...
   Куди ходив? - запитувала себе Настка i чудувалася.
   А може, i взагалi не ходив?
   Се раз. А по-друге, чому вже не говорить Пй, як давнiше, де бував, коли
вже вiддалявся?
   Вони ж собi межи собою вже давно по словi[30] i ждуть ще  нiби  дозволу
батькiв, щоб вiдбулося весiлля. А саме тепер_ починаК вiн ПП  занедбувати.
Саме тепер, Пй болiло серце, вiщувало смуток, i бували  хвилi,  коли  вона
гiрко жалувалася на його невдяку i байдужiсть, на чудну  вдачу,  а  iнодi,
переговорюючись з матiр'ю, навiть плакала.
   Збиралася одного разу вже й до ворожки-циганки йти,  про  якоП  силу  i
мiць чула лиш мов з казки,  та  все  побоювалася.  А  далi  й  соромилася.
Ворожка, як вона чула, жила десь на самотi,  на  горi  Чабаницi,  в  лiсi,
отже, треба би ще iз кимось iншим iти. А вона  не  мала  з  ким.  А  хоча,
говорила  собi,  i  пiде  до  неП,  то  що   скаже   ворожцi?   Що   милий
спроневiрився?. Вона того напевно не знаК. Не раз i не два впевняв ПП,  що
ПП одну любить, ПП одну на свiтi._
   Та що питати ПП? Про що розвiдуватися? Що вiн не любить довго держатися
хати, одного мiсця? До того вона звикла. Такий вже зроду вдався. На  те  й
ворожка, хто знаК, чи поможе. Хiба що, може, йому ким що починено?
   Ким?
   Не знаК.
   Дiвчиною якою?
   Котрою?
   В селi всi дiвчата знали, що вони собi по  словi,  жодна  межи  них  не
стане, хiба би яка молодиця. А молодиць Пй не страшно, хоча й кажуть люди,
що К мiж ними i такi, що чоловiкам вiдбирають розум. Та  вiн  не  боПться.
Гриць не боязливий. На цiле село вiн один нiчого не боПться. Тож  чого  Пй
до ворожки?
   Так роздумувала Настка i осталася, не пiшла. Лиш коли родичi заговорили
про хiд на прощу в далеку сторону, вона просилася з ними.  Хотiла  господу
помолитися, за свiй грiх покаятися,  про  щастя  попросити.  I  пiшла.  Не
зрадившись перед нiким з товаришок - зiбралася й пiшла.
   Грицевi стало нiяково, коли зачув,  що  Настка  пiшла  з  родичами  так
далеко в чужу сторону, як  казали  люди,  не  спiмнувши  йому  про  те  нi
словечком, i не попрощалася.
   I стало йому нараз прикро i жаль за доброю, щирою дiвчиною, що за  цiле
лiто не зробила йому нi одним словом докору за байдужiсть до неП.
   Правда, вiн не все був  до  неП  байдужий,  лиш  саме  в  той  час,  як
стрiчався з Тетяною. Тож лиш тодi вiн ПП занедбував. По  кождiй  стрiчi  з
Тетяною вiн неначе тратив власть над собою, так дуже пiдходила  вона  йому
пiд душу. I був би, коли б був мiг, з нею вже давно одружився. Вона, -  як
говорив Пй iнодi сам, - весь розум з  голови  випивала  i  мов  шовком  за
палець кождим словом обвивала. Однак, не бачивши ПП довше, як ось i  тепер
через якусь роботу, до якоП батько мов прикував, починав тужити за Насткою
i вiдчував виразно, що без неП не  може  обiйтися.  Яка  вона  добра,  яка
податлива, як приставала у всiм за ним, а нараз вiдвернулася. Тому вiн сам
винен. Сам-один. Вона все однакою бувала. Окрiм нього, нiкого не любила...
   - Грицю, - грозила саме останнiй раз  (пригадалося  йому),  усмiхаючись
жартiвливо до нього, не бачивши його довше в себе.  -  Вiдай,  ти  знайшов
собi другу Настку, що першу вже забуваКш. Як знайшов, то держи! -  казала,
а проте, хоч i каже се, тягне i обiймаК його пестливо за шию. -  Я  знайду
собi другого Гриця. Не тiльки свiта, що наше село, не тiльки  хлопцiв,  що
Гриць на границi. Як хочеш, Грицю, - додаК i, усмiхаючися, заглядаК йому в
очi, обiймаК i голубить, доки не усмiхнеться  вiн  i  не  прихилиться,  не
примириться знов з нею.
   I так все i завше. Однакова, добра, поблажлива, хитра, як  та  лисичка;
тяжко Настку не_ любити. Завше вона з веселими, як небо голубими очима, що
не знали гнiву, з устами, що з усмiхом вiтали.
   А тепер пiшла на прощу - слова не сказала, тепер, перший раз  в  життi,
здаКться, вiдчула справдiшнiй  жаль  до  нього.  "Невже  ж  дiзналася  про
Туркиню? - подумав з прикрим почуттям, мов очутившись, Гриць. - Господи! А
коли вже дiзналася, хоч i не знаю звiдки, бо як i хто таке розказав би?  -
то вже лiпше розкаже вiн Пй сам про все.  Хоч  буде  по  правдi.  Про  все
переконаКться.
   А розгнiваКться вона, вiн ПП перепросить. Вона мудра, простить  йому  i
помиряться, як не раз вже. Вона ж у нього добра, як кавалок хлiба, хоч  до
рани приложи. З нею все зробиш. Iнакше годi поступити, ПП шкода,  ПП  жаль
лишити, ПП давно вiн любить.
   Отаке.
   ОдноП жаль лишити, бо вже давно любить, ба навiть зв'язався, другоП  не
годен покинути, серце не за тим; тому нехай самi мiж собою  зроблять  лад,
як котрiй що не по душi...

   Як повернула Настка з прощi, Гриць пiшов до неП. Дiждався ПП врештi.
   Вийшла проти нього якась мов не  та.  Висока,  годна,  та  проте  марна
якась.
   Вiн поглянув на неП i пожалував в душi.
   Тому всьому вiн винен, - _заговорило в нiм сумлiння.
   А далi обiзвався.
   Чому не сказала, що йде на прощу? - спитав, вiтаючись з нею. - Може  б,
був i вiн до них прилучився, був би i вiн пiшов. Чому затаПла  перед  ним,
що йде, i пiшла без нього?
   Чи вiн Пй вже байдужий? Не любить його бiльше?
   Вмiсто вiдповiдi Настка розплакалася.
   Вона його любить, як давно любила, але вiн_ не щирий. Вiн вже сторонить
вiд неП, так робить недобре.  Нехай  по  правдi  признаКться,  куди  тепер
заходить, а вона простить йому, i все буде добре. Але старостiв, "знай", -
додала поважно, - нехай присилаК, бо довше  ждати  ПП  родичi  не  хочуть.
"Через того Гриця, - кажуть, - що гонить за вiтрами, вона ще  бог  зна  як
остане з сивою косою". З жалю пiшла на прощу, впевняла. "З жалю". Щоб  вiд
нього та вiд грiха вiдмолитися. Щоб вiн се знав. Раз на все каже йому  се.
А тепер нехай сам признаКться. На кого думка в нього? Любить яку iншу?  Як
любить, то най любить.
   Гриць тягне ПП до грудей, до себе i притискаК.
   - Та хоч я скажу, то що з того вийде?
   - Вийде те, що треба, тим нехай не журиться, - вiдповiдаК  вона.  -  Ти
лиш скажи.
   - А он, - каже вiн врештi, - Тетяну Iванихи Дубихи в третiм селi  вiдси
знаКш? З чорними бровами, першу багачку. Вона його любить._
   Настка побiлiла.
   - Туркиня?
   - Туркиня.
   - Та, з золотими пiвмiсяцями в ухах, що бровами мiрить?
   - Ота сама, що бровами мiрить.
   - Тебе,_ Грицю, вчепилася? - ледве питаК.
   - На смерть полюбила...
   - А ти?
   Гриць смiКться, тулячи ПП знов до себе.
   -  Обох  я  вас  люблю,  обидвi  ви  однаковi.  Одна  синьоока,   друга
чорнобрива. Обi ви дiвчата, лиш Настка не Туркиня._
   Настка споважнiла, як нiколи досi.
   - Грицю! - каже. - Чи в тебе двi душi, що двох нас любиш, що  двох  нас
сватаКш, що двох нас дуриш? Але знай!.. - додала, i  раптом  ПП  синi  очi
замерехтiли. - Настку не покинеш._ Настку не здуриш.
   - _Досi ще жодноП я не здурив! - борониться Гриць. - Бо  ще  до  жодноП
сватiв не слав.
   - Але знав дорогу, як казав, що любиш?.._
   - _Знав, Настуне. I тепер ще знаю, - вiдказуК  вiн.  -  Але  все  шкода
Туркинi. Буде заводити. Буде проклинати i мене, i тебе. Що нам тут робити?
   - Будемо добиратися, - каже рiшуче Настка i  нараз,  як  великий  змiй,
обiймаК Гриця.
   - А Туркиня, Настко? Я ж ПП не уб'ю. I вона,  як  ти,  по  правдi  мене
любила.
   Настка спустила  очi,  захмурилася  i  хвилину  немов  роздумувала  над
чимось.
   - Ти нею не журися, - вiдповiла врештi. - Я беру ПП на себе, сама з нею
упораюся, щоб було все добре, щоб не проклинала нас, нi тебе, нi мене.
   Гриць видивився  на  Настку,  що  стояла  близько  перед  ним  i  майже
дотикалася його грудьми. От вона вже знов була така сама, як давно,  добра
i прихильна, знов знала всьому раду, де вiн нiяк не  знав.  Не  змiнилася.
Мудра була, хоч би i в чiм.
   - Що ти зробиш з нею? - спитав врештi несмiливо, майже покiрно.
   Настка розсмiялася. Вiдтак умовкши, закинула обидвi руки за його шию  i
втопила в нього своП синi, тепер мерехтячi очi, якi вiн любив, i спитала:
   - Любиш дуже Туркиню, Грицю?
   Гриць вiдiпхнув ПП.
   - Дай менi спокiй, Насте, -  скипiв,  подразнений  нараз  чимось  в  ПП
голосi. - Роби собi, що хочеш, а менi дай спокiй. Раз_ я  все  сказав,  то
тепер дай менi спокiй...
   - А Туркиня?
   - Убий ПП, як вона тобi в дорозi. Я ПП не уб'ю!
   - I я нi, Грицуню, - вiдповiла Настка i  зареготалася,  показавши  своП
бiлi зуби. - I я нi, Грицуню!
   - То роби, що хочеш. Ви обi однакi!_ А мене лишiть.
   - Ми обi однакi,_ кажеш, - пiдхопила вона, - i тому тобi однаково, кого
посватаКш. Здавна я вже твоя... сам дав перший слово, тепер вже не  лишиш,
мене_ ти не здуриш...
   - А Туркиня? - завернув знов Гриць.
   Настка викривила погано уста.
   - Не журися нею, - сказала коротко. - Я ПП не уб'ю.
   - I я нi, Настуне. Та що з нею зробиш? - допитувався Гриць неспокiйно.
   В Настки знов замерехтiло в очах, що аж позеленiли, i вона,  як  перше,
розсмiялася.

   Гриць розлютився.
   - Чого знов регочешся? Менi не до смiху.
   - А менi до смiху, - вiдповiла  Настка.  -  Ти,  Грицю,  май  розум,  -
поучала нараз своПм звичайним розважливим спокоКм, яким усе брала верх над
ним, над його подвiйною вдачею. - Чи ти справдi гадаКш, що лиш ти один  на
свiтi? Що як за тебе вона не вийде, не знайде другого? Господи, борони вiд
такого розуму, як твiй!
   Гриць умовк.
   - Та знайде, - каже нараз. - Але буде проклинати, буде нарiкати...
   - Хто, Грицю? Туркиня? - питаК Настка. - Невже ж ти  ПП  боПшся?..  Хто
буде проклинати? - повторюК визиваюче, а заразом заперечуК чимось в  своПм
голосi... заздалегiдь тому, що маК прийти вiд нього.
   - Iваниха Дубиха, - вiдповiдаК Гриць. - Вона_ не жартуК...
   - Та нехай, - каже зневажливо Настка. - Вiд прокльонiв я  нас  вiдiб'ю.
Ти менi лиш оповiдж про неП, що знаКш...
   Гриць змiшався.
   - Що розказати?.. Гарна... i вже...
   - Чи справдi вона така багачка в селi?
   - За таку ПП люди мають. Я не числив ПП отари  овець.  Худоби  до  води
також не гнав. Кажуть - перша багачка. то, певно, багачка.
   - Так, так, Грицю, не журися, - почала знов, успокоюючи, Настка. - Вона
i без тебе вiддасться.
   -  Та  я  знаю,  що  вiддасться.   Жаль   лиш   так_   казати.   Настка
випростувалася... а була висока.
   - А мене не жаль? - _сказала се  голосом,  в  якiм  тремтiли  сльози  i
огiрчення, що вже давно накипiло.
   - Та як не жаль! - успокоював Гриць. - Жаль, зозулько.  Навiть  i  себе
жаль, що двi полюбив, а жодноП ще не маю. Одну брав би, i другоП не  лишав
би. Одну любив би, другу голубив би. Одну сватав би, з другою вiнчався  б.
- I з тими словами якось чудно розсмiявся. - Що менi робити?
   - По двi не любити.
   - То не любiть... ви! Покинь мене, Настко! Чого мене  держиш?  Як  мене
покинеш, засватаю Дубiвну...
   Настка розплакалася.
   - _Не боПшся бога? - спитала крiзь сльози. - Тепер _так говориш? Яка  в
тебе душа?..
   - Станемо колись всi перед бога.  Я,  Дубiвна  i  ти.  Цить,  не  плач.
ЧуКш?.. Я, Дубiвна i ти!_ I вiн нас осудить.  Цить,  не  плач,  -  потiшаК
Гриць i знов тулить дiвчину до себе. - Що я тому винен, що  так  склалося?
Чи я хотiв сього? Так було суджено або, може,  менi  починено.  -  ОстаннК
слово вимовив, усмiхаючись, однако Настка не завважала його.
   - Чого ходив до Туркинi, як мав вже мене? - спитала.
   - Бо починила, - вiдказуК вiн. - Перша чарiвниця. Гарна  на  все  село.
Чорними бровами та очима приманювала, червоними цвiтами маку, що ними  все
затикувалася, держала... От i ослiпила душу, розум. Що хочеш? На  те  ж  я
хлопець, на те серце в мене... Цить, не плач! - вмовляК. - Я ще не  помер,
як колись помру, станеш вдовицею, тодi заводь чи там голоси,  а  тепер  ще
смiйся. А як не хочеш смiятися, то хоч люби по-давньому, iнакше кидаю тебе
i йду до Дубiвни. Вона не плаче.
   Настка задрижала в душi на тi слова, успокоПлася i утерла сльози.
   - Я тебе люблю, Грицю... ти ж мiй, - сказала. А наблизившись до  нього,
обняла його, як недавно, пестливо. - Ми собi по словi,  Грицю...  ЧуКш?  -
питаК, просить, а очима, що миготять неспокiйно, грозить.  -  Ми  собi  по
словi. Мене_ ти не здуриш...
   - Чув уже. Коли скiнчиш? - скипiв нараз Гриць. - Я що знав, сказав тобi
по правдi, а тепер дай спокiй. Що хочеш? Щоб я пiшов в свiт за  очi?  Менi
не тяжко - пiду.
   Настка - знов обнiмаК за шию.
   - Не в свiт, Грицю... - як сновида успокоюК, - а звiнчатися, Грицуню...
   - Тож звiнчаКмося... але...  -  i  нараз  урвав,  вiдсуваючи  вiд  себе
дiвчину, якоП рiшучiсть знав i боявся.
   - Нiколи бiльше до Туркинi не виходь, - _наказуК нараз поважно i строго
дiвчина, пронизуючи своПми ясними очима, що то за сю хвилю  з  внутрiшньоП
боротьби аж потемнiли, i додаК: - Щоб ми через неП не побралися?.. До  неП
пiде другий. Вона без тебе не згине, вона багачка,  _Грицю,  а  я...  -  i
урвала. Сльози знов спинилися в  ПП  очах,  i  вона  затулила  лице  обома
руками.
   - Не бiйся, цить! - втихомирюК Гриць. - Чи я тебе покидаю?..  Не  вийду
нiколи до Туркинi. Не вiриш? Тому, може, що я сказав, що вона гарна на все
село? Бо правда, що гарна, правду за пазуху не  заховаю,  -  каже,  а  сам
з-пiд уса усмiхаКться. - Не бiйся...
   В Настки знов очi замерехтiли.
   - Гри-цю! - погрозила рукою. - Мене ти не здуриш, я се ще раз  кажу,  а
до Дубiвни не виходи.
   Гриць вiдвернувся мовчки вiд неП i, вiдiйшовши кiлька крокiв, кликнув:
   - Бувай здорова!
   Вона не вiдповiла, але,  надумавшись  нараз,  прожогом  опинилася  коло
нього.
   - Не вийдеш? _
   Вiн оглянувся:
   - Не вийду!
   - Треба закiнчити, Грицю.
   - Треба.
   - Я вже закiнчу. Ти лиш пiд очi Пй не йди, а iншим не журися.
   - Я не журюся! - вiдповiв вiн. - Журiться ви. Ви всi однакi.  Дай  менi
спокiй... - i з тим знов iде...
   - Грицю, я лагоджу рушники.
   - Лагоди на осiнь..._
   - _Та осiнь от вже тут.
   - Ну, то й гаразд.
   - Iнакше, Грицю, втоплюся, згину! - жалуКться, грозить Настка.
   - Не бiйся! - сказав i станув. - Ви_ не гинете. Скорше я умру...
   - Я не дам, Грицуню...
   - Ов-ва! - вирвалося нараз Грицевi з уст, i втiм замовк, вiдiйшов...

   * * *
   Старий Андронатi приблукався до села, де жив Гриць з своПми родичами, i
вже чи не вдруге обiйшов те  село  по  милостиню.  I  знов,  як  звичайно,
обдарувала його синьоока Настка чи не найкраще. Вона любила подавати  йому
милостиню, бо вiн дякував  так  щиро  i  красномовно,  так  знав  до  душi
промовити, що iнодi не наслухався б його слiв.
   Так i сим разом.
   Подякувавши i поблагословивши ПП  чи  не  вдесяте,  може,  схилився  ще
кiлька разiв низько перед молодою жвавою дiвчиною, що не досить  того,  що
ласкава в дарунках, та ще й  нинi  сама  йому  ворота  вiдчинила,  щоб  не
трудився. Та ось коли  вiн  погляне  лiпше,  а  вона  чомусь  коло  нього.
ВипроваджуК, щебечучи щирими словами, а дедалi  i  з  наказом  шанувати  в
горах старi ноги, бо гори зривають Пх у тих, хто не родом з вершин...
   Так вона говорить i нараз стаК.
   Та постоявши ще хвилину, врештi сiдаК i з тим просить i його усiсти.
   Дiд здивувався, однак не сiдаК. Вiн оперся лиш на палицю i дивиться  на
неП. Яка вона добра та щира, оця дiвчина, яка  милосердна?  I  не  вiднинi
вона така, а вiдколи ПП знаК, бувала все така.
   - Господи благослови ПП, господи благослови! - повторюК раз  по  раз  i
збираКться йти далi. Однак Настка встаК i задержуК його.
   - Дiду, - каже. - Сьогоднi я маю з вами щось говорити. А ви хоч сядьте,
хоч постiйте, а казати мушу. Дiд зчудувався.
   - Кажи, дитинко, - вiдмовляК, - що там тобi треба, чи що хочеш знати, а
я вже лiпше постою. Так вже звик вiчно на ногах пробувати, що нiчого  менi
й стояти.
   - Дiду Андронатi, - почала Настка, посилаючи притiм свiй  ясний  погляд
далеко по верхах, неначеб нагадувала, збирала щось в думках.  -  Ви  мене,
дiду, знаКте. Мене i Дончукового Гриця, з котрим не раз балакали  -  i  не
вiд сьогоднi вже. ЗнаКте,  чиПх  я  родичiв,  чиПх  вiн  родичiв.  Тому  i
послухайте, що я вам розкажу. А розказавши, опiсля вас про щось попрошу.
   - Кажи, душко, голубко, -  вiдповiдаК  старий  i  опираКться  лiпше  на
палицю, спозираючи на дiвчину уважно, щоб нiчого з ПП  слiв  не  стратити.
Вона ж така милосердна та синьоока.  Добра  дитина,  хоч  куди.  Нiколи  з
порожнiми руками з хати не вiдправляла, а часто-густо i  куток  на  нiчлiг
приладжувала, коли деiнде на нього лиш з недовiр'ям споглядали, ба  навiть
iнодi не хотiли i на обiйстя прийняти.
   - Ми любимося вiддавна, дiду Андронатi, як самi  вгадаКте,  я  i  Гриць
Дончукiв, - сповiдаКться дiвчина.
   Старий усмiхнувся.
   - От-то, новина! - сказав. А далi додаК живо,  з  нетаКною  теплотою  в
голосi. - Хто б того_  не  любив!  Багато  свiту  перейшов  я,  та  такого
красного, жвавого хлопця, як оцей Гриць, як ти кажеш - Дончукiв - я  нiгде
не бачив. ВиглядаК мов сам святий Георгiй, як на конi Пде. Гарний  вiн  та
пишний, благослови його боже! Та ще й добрий, i розумний, i м'якого серця.
- I з тими словами старий, мов пригадавши собi щось, наново розсмiявся.  -
До красних вiн легко липне, чи не так, голубко? - питаК, все смiючись.
   - Так i не так, дiду, - вiдповiдаК Настка, лиш якось неспiшно.
   - Тим-то i штука, бiла ти голубко...
   - Гриць лиш мене одну по-щирому любив...
   - А ти звiдки знаКш, як хлопцi в свiтi люблять? - перебиваК. - А ще  до
того такi, як саме твiй Гриць! Чи одну, чи кiлька?
   - Бо сам розказував менi.
   Дiд нiби аж засвистав крiзь зуби з подиву i знов засмiявся.
   - Отже, в чiм твоя грижа, коли тебе любить? - питаК. - Чи вже  перестав
любити, хоче до iншоП старостiв посилати?
   - Е, нi, дiду, - вiдказуК нетерпливо Настка. - Такий Гриць не К. А бiда
в чiм iншiм, i ви нам зарадьте.
   - Я? А що я вам поможу? - спитав. - Де в вас батько-мати, хiба вони  не
хочуть, щоб ви побралися?
   - I то, дiду, нi. Вони не противнi. Побратися -  ми  поберемося...  лиш
от... - i урвала.
   - Лише що? - питаК дiд живiше. - До чого я вам тут потрiбний? Я  старий
i бiдний,  сам  на  людськiй  ласцi,  з  людських  рук  живу,  з  людськоП
милостинi.
   - Правда, дiду, - вiдповiдаК Настка прихильно. - Але якщо нас  сей  раз
порятуКте, то ми, раз побравшись, заберемо вас до себе.  Довiку  будете  в
нас; будемо вас доглядати, доки бог дозволить.
   Дiд розреготався.
   - Се так ти кажеш, дiвче, - торгуКться дiд. - Ти, що  вiзьмете  старого
цигана до себе. А скоро лиш вiддашся, мене i знати не схочеш!
   - Е, дiду, - опираКться Настка i смiКться з дiдовоП  недовiрливостi.  -
Не такi ми, дiду. Не така я чорна, а Гриць не з таких. Самi ви сказали, що
з серця вiн м'який. То й вiрте!
   - Отже, в чiм рiч? - питаК вже дiд i сам  цiкаво.  -  Чи  зiллячка  вам
якого треба? При собi не маю. Треба ще збирати.
   - Е, нi. Не зiллячка, дiдуню, - заперечуК Настка, - лише розуму  вашого
старого i такого слова.
   - Сло-ва? Ага! - сказав дiд протягло з чудуванням.
   - Слова, дiду, i розуму...
   - Кажи ж, най знаю.
   - Дiду, - починаК наново Настка i глибоко вiддихаК, мовби забиралася до
тяжкого  замаху  руками.  -  Дiду,  -  i  ПП  голос  затремтiв,  уста   не
складаються.  -  Слухайте,  за  горою  Чабаницею,  як  кажуть,  за  "Бiлим
каменем", живе одна млинарка-вдовиця,  на  iм'я  Iваниха  Дубиха.  Iваниха
Дубиха сама богомiльна. В селi перша багачка, для бiдних  милосердна.  Оце
знаю про стару. Та в неП К  дочка.  Одна-однiська,  дiду,  пещена,  як  та
птаха, i звуть ПП люди Туркинею.
   - А-г-га! - сказав дiд протяжним  голосом,  мов  нараз  пригадав  щось.
Однак вмовк i ждав.
   - Оця Туркиня, дiду, як у селi ПП звуть,  вона  чарiвниця  i  прикувала
Гриця. Мабуть, лихим зiллям серце вiдiбрала, чорними бровами в дорозi  нам
стала. Старости в мене були, i ми вже по словi, лиш Грицеве серце ще не  в
спокою. Мене обiймаК, Туркиню любить; мене вiн цiлуК,  за  нею  сумуК.  Не
може ПП забути, все вона йому сниться, все в червоних  цвiтах,  з  нiжними
словами. Рятуй, дiду, - благала  далi  дiвчина,  складаючи  руки,  мов  до
мольби. - Ти ж Грицуня знаКш, в нього м'яке  серце,  буде  колибатися  мiж
нами обома. Буде гiрко жити йому й менi. А  все  через  неП,  через  чорнi
брови, через лихе зiлля, через ПП  намови.  -  I  з  тими  словами  Настка
вмовкла, нiби стоячки умлiвши, а дiд задумався.
   - Кажеш - дуже гарна? - питаК по якiйсь хвилинi.
   - Гарна, мов сама княгиня. Чорнi брови маК, каже Гриць... Очима манить,
як та зiрка ясна, а цвiтом починяК. Що я, дiду, вдiю? Рятуй!
   - I багачка - кажеш?
   - На все село - кажуть.
   - А - мати богомiльна?
   - Як сама черниця.
   - Для бiдних милосердна?
   - Того вже не знаю. Кажуть, дуже добра, але дуже строга. Кажуть, як  та
панi.
   - А донька починяК? - питав дiд недовiрчиво.
   - Бровами, i зiллям, i червоним цвiтом, яким  усе  строПться,  до  себе
приковуК... О дiду! - додала майже з розпучливим зойком дiвчина. - Рятуй!
   - Що ж ти хочеш, голубко, щоб  я  тут  порадив?  -  питаК  знов  дiд  i
задумався над Грицем. Шкода втратити ласку у сеП  бiлоП  Настки,  шкода  i
Грицуня, щоб двоПв душу. От i його Мавра двох так  полюбила,  а  на  самiм
останку - долю погубила.
   Дiд зiтхнув i, здавалося, ще бiльше на палицю похилився.
   - Кажи, що зробити, то я  так  зроблю.  Лиш  зiлля  не  маю,  не  годен
збирати. Хiба що примовлю, то одно  ще  знаю.  Словами  Дубiвну  вiдверну,
iнакше не годен, старiсть не вспiваК... Коби менi Мавра..._
   Настка оживилася. Голубi ПП, як  небо,  i  звичайно  щирi,  веселi  очi
замиготiли нараз якимось чудно зеленявим блиском, i вона обiзвалася:
   - Я вас навчу, дiду. Я вже придумала, як ПП  перелякати,  щоб  покинула
мого Гриця. А ви поможiть. Не шкода вам Гриця, щоб долю марнував, зо  мною
одружившись - за нею побивався? Я Пй вперед через вас погрожу... а  як  не
поможе... знаю, куди пiду... На горi Чабаницi живе одна ворожка,  знаК  на
все раду... До неП я пiду. А вперед iдiть ви,  словом  погрозiть.  Пiдете,
дiду? - просить.
   Дiд надумувався.
   - А запросиш дiда на весiлля?  -  поторгувався  трохи,  а  сам  думками
заКдно коло Гриця...
   - Ой дiдуню, приходiть! - кликнула дiвчина врадувано. - Лиш  перекажiть
моП слова Дубiвнi, добре ПП злякайте, а сказавши моК, i вiд себе полайте.
   - Так кажи, голубко, - обiзвався дiд. - Для  Грицевого  щастя  пiду  на
все, а як скажу слово, буде сказане. А як закляну, то закляте. Раз най маК
Гриць спокiй!
   - Так, дiдуню, - пiдхопила Настка i повторила:  -  Раз  най  маК  Гриць
спокiй!..
   - Тож скажи, голубко, щоб зробив, як хочеш, - почав знов дiд.
   Настка випросталася, вiдiтхнула глибоко i почала:_
   - _Вiдшукай, дiду, Дубiвну, проси милостинi i, поблагословивши, таке Пй
скажи:
   "Я зачув, Туркине, що ти любиш Гриця,  найкращого  хлопця  з  угорськоП
границi; що ти потаняКш злим цвiтом i словом; що ти твориш лиха, вiдбираКш
щастя.
   I чув я, Туркине, що Гриць  тебе  не  любить,  бо  вже  вiддавна  другу
голубить. Синьооку Настку за свою вiн вибрав i вже  незабавом  з  нею  вiн
звiнчаКться.
   Що ти хоч вiд нього, прекрасна Дубiвна? Щоб  молоду  покинув,  до  тебе
пристав? Таж тебе прокленуть, не лиш молода, але i всi люди, хто про  тебе
вчуК. Таж за тебе пiде смiх i глум селом,  i  останеш  з  смутком,  як  те
марево.
   I чув я, Туркине, що в тебе багатство, тож ти  хлопцiв  знайдеш  i  без
Гриця. Молода Грицева, - знай, - на тебе плаче, жаль до  тебе  маК,  гiрко
проклинаК. Гриць тебе_ не бачив, як ПП вже любив, тебе голубив, а  ПП  вже
сватав. Тому ПП вiн вiзьме,  заким  доведеться  старостiв  пiслати,  тебе_
посватати.
   I чув я, Туркине, все оце, що кажу, вiд тоП молодоП, котру Гриць  бере.
Сам Пй жалувався, що ти лиху винна, що його манила, голову дурила.
   Чорними бровами нiби чудувалася, а з другоП сторiнки  розум  вiдбирала.
Червоненьким маком нiби ти строПлася, а з другоП сторiнки до себе  манила.
Лiсами блукала, вiдгомоном гралася, а з другоП сторiнки блудом обдавала...
   Тепер спам'ятався, тебе вiн цураКться, чорних брiв  боПться,  з  ясними
кохаКться. До тебе вже не вийде бiльше i не жди, хiба що його  побачиш  де
на чорнiм конi. Тодi вiдвернися, щоб  люди  не  знали,  що  Гриця  любила,
другiй вiдбирала.
   Та Гриць, як я кажу, давно Настку_ маК, на тебе, Туркине,  i  гадки  не
маК. Перестав любити тебе, чарiвнице, i не буде  бiльше  до  тебе  ходити.
Попрощайся з ним..." . Так, дiду, -  закiнчила,  мов  змолола,  Настка  i,
зупинившися, зiтхнула, неначе скинула тягар з душi. I вiдвернулася.
   Дiд стояв довго  мовчки,  неначе  все  над  чимось  роздумував.  Врештi
обiзвався:
   - Лiпше тепер, як  запiзно.  -  Та  згадавши  нараз  i  Мавру,  вiн  аж
посмутнiв. По хвилинi дальшоП задуми додав: - Не  зараз  я  оце  перекажу,
донько, що завдала ти, аж по третiй заповiдi,  щоб  не  мала  вiдьма  часу
весiлля спиняти. Чорнi брови здавна лихо все кували,  i  як  хто  не  знаК
проти них лiку, той i в них пропаде,  як  в  самiй  глибинi.  Слава  богу,
донько, що ти синьоока, лиха не коПш, добром розсiваКш. Я Пй перекажу  всi
твоП слова, та ще й вiд себе додам, що лише знаю.  Нехай  вона  йде  своКю
дорогою, а Гриця не спиняК в дорозi до щастя. Я за  нього  молюся,  здавна
вже молився, вiн менi як рiдний, для нього все зроблю. Не  журiться  нiчим
бiльше, добрi моП дiти, хiба щоб весiлля гарне спорядити. А  бiдних  також
просiть. Дiда не забудьте. Дiд вам заспiваК, звiдки Гриць  походить,  чому
вiн тут, а за ним дiд. Тепер  щасти  вам  боже,  доню  синьоока,  а  Гриця
пильнуй, вiд неП_ стережи. Поблищи очима,  як  та  чорнобрива,  а  як  вiн
м'який, як самi знаКмо, пiде за тобою, а ту_  забуде.  Дiд  своК  зробить.
Дубiвну вiдверне, на сторожi стане Грицевого щастя - i буде гаразд.
   Дiд кивнув до дiвчини головою  i,  не  промовивши  до  неП  бiльше  анi
словечка, вiдвернувся i пiшов.  Настка  й  собi  погнала  назад  до  хати,
взялася за роботу i при нiй спiваК...

   * * *
   Було  три-чотири  недiлi  перед  другою  осiнньою  богородицею.   Гриць
вибрався знов раз на  приказ  батька  в  сусiднК  село  за  справунками  i
пустився на своПм конi сим разом через гору Чабаницю i саме бiлою стежкою.
Було вже добрих кiлька недiль, як не виПздив сюди до Тетяни. Раз - не було
досi якось коли, бо батько, мов залiзом, держав при роботi, а  по-друге  -
вiн боявся Настунi. Помимо всеП своКП доброти i поблажливостi, вiдколи про
його любов з Тетяною дiзналася, - була вона тепер готова  за  ним  аж  тут
погнати, щоб не допустити, аби з Дубiвною бачився...
   Џдучи тепер отак крок за кроком, вiн роздумував про дiвчат.
   Як воно скiнчиться?
   Настку мусить брати, вже й посватав ПП. Що з Тетяною буде, вiн  ще  сам
не знаК. Дедалi по другiй богородицi його весiлля з  Насткою.  А  вона  ще
нiчого не знаК, старостiв вижидаК. Вже давно ПП бачив.
   Щоправда, вiн кiлька раз виПздить сюди потайки, та якось  так  останнiм
часом складалося, що коли вона_ виходила в лiс - вiн_ був при роботi. Коли
ж  знов  виПздив  вiн  у  недiлю  крадьком  проти  неП,  мати  ПП  в  хатi
потрiбувала, вона не приходила. От i розминалися поволi Пх  дороги,  дарма
що любилися. Та господь знаК, чи не на добре воно се так, хоча  вона  йому
мила, мила. I яка вже мила! Та дарма...
   Але бачитися - вони побачаться, хоч  Настка  i  противна  тому.  Одначе
тим,_ що вiн дав слово Настцi до неП бiльше нiколи не  виходити,  вiн_  не
дуже журиться. Що буде, то буде, а любити_ можна. Настку  ж  вiн  бере,  а
Тетяна?
   Тетяна?  -  _повторив,  допитуючись,  якийсь   внутрiшнiй   голос,   що
пригадував йому чи не Настчин голос, та тут i вмовк.
   Що вiн з нею зробить?
   Двi сватати годi. Нехай тепер зроблять обi лад мiж собою, коли так  вже
склалося. Настка нехай зробить. Вона так казала. Вона  вигадлива,  на  все
раду знаК, бона його любить, про Туркиню знаК, нехай тепер  робить.  Убити
не уб'К ПП... Що вiн_ тут поможе? Здiйме бучу? Дiвчата  всi  однаковi,  до
лиха причиняються, а вiдтак плачуть i голови засушують.
   Що йому з них?
   Добре, може? Гриць, споважнiвши, зiтхнув.
   Яке його добро? Що двох нараз любить? Стiльки його добра, що з Туркинею
був у лiсi, як у раю, що його любила щиро, та чи довго то було? Ось  нараз
Настка,_ стала мiж них, i все мов закаменiло  -  настав  кiнець.  I  добра
Настка, i щира для нього, лiпшоП вiн не знаК... I не те,  щоб  вже  немила
йому стала, а вiн полюбив Туркиню. Нi, Дубiвна в душу_ влiзла, i забути не
годен...
   Але тепер що вiн з нею зробить?
   З матiр'ю_ ПП?
   Iваниха Дубиха не жартуК._
   Коби хоч де побачитися, наборзi[31] до себе всмiхнутися, легше стало  б
серцю, що б вже там i не було - а так...
   А далi?
   Що далi? - спитав себе i не знаходив вiдповiдi.
   Далi... якось воно вже буде, - _казала мудра Настка. -  Вона  красна  i
багачка, вiддасться i без тебе. Що тобi журитися?
   I справдi.
   Що йому_ журитися?
   I в дiвчат К розум. Нехай журяться самi. I вони  любили.  Тетяна  також
любила.
   Чого тепер сховалася? Дiзналася про його весiлля з Насткою?
   Може, й дiзналася...
   Ой Туркине, моя пташко, яке в тебе серце?..
   I Пдучи отак, роздумуючи над собою i дiвчатами та минаючи знайомi мiсця
около бiлоП стежки, роззираКться вiн тепер то  влiво  в  глибокий  яр,  то
вправо на Чабаницю з "Бiлим каменем", де також з нею стрiчався.
   I чомусь сподiваКться вiн, що звiдкись вийде проти нього Тетяна. Пишна,
усмiхнена, заквiтчана в червонi своП цвiти, i скаже, як  звичайно:  "То  -
я".
   Одначе, хоч i як вiн роззираКться, хоч i як бажаК його серце спокою  "з
нею", "вона" не виходить. Не виходить, i не чути ПП голосу.
   I зiтхаК скорбно Гриць, морщить  хмарно  брови.  Повинна_  була  вийти,
бажаК його серце: вiн_ же тут. Щоправда, вiн ПП не сватав, як обiцяв,  вiн
ПП i не вiзьме, наведе на неП смуток; та хто  саме  тут  винен?  Вiн  один
лише?
   ОбоК виннi...
   Тому нехай би вийшла, нехай би все любила.  Була  тут.  Була  така,  як
досi... хоч раз один ще... Раз..._
   - _Тур-кине!  -  майже  не  стямився  вiн,  як  крикнув.  "Туркине!"  -
перебiгло таким вiдгомоном по противнiй залiсненiй сторонi гори i умлiло.
   - Ти тут? - _пiгнав з неописаною тугою в голосi, як перше,  покликом...
i ждав.
   "Тут", - _вiдбилося лише слабо його власним голосом, вiдгомоном i стало
тихо... Скiльки не надслухував вiн з усiх сторiн якого шелесту, скiльки не
прагнув його, нiщо не ворушилося...
   Гриць запав в задуму - i не ждав бiльше.
   Знав. Тепер вже не побачить ПП.
   Мусила розвiдатися, що вiн посватав другу, i не виходить, плаче...

   Iдучи задуманий, не зважав Гриць, як небо незамiтно над ним затягнулося
хмарами. Далi заколисав холодний вiтер деревиною, загримiло зловiще, а  по
недовгiм часi почало i блискати. Раз по раз i так сильно, що  чорний  кiнь
Гриця, здичiвши вiд того, почав ставати дуба.
   "Недобре вiщуК оце звiрина своПм неспокоКм", - думаК  Гриць  i  починаК
оглядатися.
   На небi недобре. Чорнi густi хмари.
   В лiсi темнiК чимраз бiльше, а далi вiн чуК великi краплi дощу на собi.
Зразу поодинокi, а вiдтак чимраз густiшi i сильнiшi.  Вiн  пiдганяК  коня,
той рветься сильним кроком  вперед,  бiлою  стежкою  вгору,  а  тим  часом
трiскучi громи потрясають цiлою горою Чабаницею, нiби котяться почерез усi
iншi i, десь спиняючись, умлiвають.
   Дощ,  здаКться,  ллКться  подвiйно  на  Гриця.  Раз,  як  здавалося,  з
розiрваноП хмари, а по-друге, з смерек, Пдучи скоро, роззираКться  вiн  за
мiсцем, де би хоч хвилину сховатися  вiд  дощу  та  заспокоПти  коня,  що,
переполоханий блискавицями та громами, стратив спокiйний крок. Вузька бiла
стежка, що обвивала Чабаницю  i  доходила  до  берега  яру,  перемокла,  i
бистрий кiнь, рвучись уперед пiд гору, майже щохвилi ховзався по нiй.
   Небезпечно було отак Пхати саме над пропастю на полохливiм конi.  Гриць
зсiв з коня, веде його за собою i оглядаКться.
   В пропастi-ярi шумить i  кипить  вдвоК  побiльшений  зливою  розбiшений
потiк, пориваК з собою все, на що наткнеться, i гонить.
   Десь-не-десь котиться з гори дрiбне камiння, вирите силою дощу, i никне
в долинi в водi...
   Нараз Гриць спинюКться.
   На горбку зi сторони, що його гора  нiби  висадила  з  себе,  ослоненiм
цiлком густим вiттям смерек, що тут розрослися, стоПть, а радше заховалась
пiд ними мала хатина-колиба. Стара та скривлена.
   Бiла стежка, що нею Пде Гриць, бiжить i попри неП. I хоч саме  вона  не
спиняКться коло дверей хати, але тягнеться далi, може, i вниз  Чабаницi  -
обвиваючи ПП заКдно, вiн не знаК - вона все-таки даК собою якийсь захист.
   СтоПть хатина, нiби ще й схиляКться над пропастю,  i  показуК  з  одноП
сторони викривлене вiконце, з другоП такi самi кривi дверi.
   Вмить Гриць рiшаКться.
   Отут вiн поступить. Пережде тучу,  що  неначе  пеклом  розкипiлася  над
лiсом, горою, а потiм поПде далi.
   Як загадав, так i робить. СтаК перед дверми, прив'язуК коня пiд  хатою,
зi сторони, де не йде так дощ, а сам iде до дверей.
   Тут вiн - ростом високий  -  схиляКться,  бо  дверi  хатини  низькi  i,
скривившись набiк, ледве годнi рослого чоловiка приймити.
   Та тут вiн аж жахнувся.
   Саме в хвилi, як створив дверi знадвору, створив Пх хтось зсередини, i,
поки вiн добре опам'ятався, опинилася проти нього, мов з  землi  виринула,
якась  стара  циганка.  Сива,  патлата,  з  чорними  блискучими  очима,  i
усмiхнулася.
   - Ходи, синку, ходи, - впрошувала вимушеним смiхом,  за  котрим  крився
потайний ляк i непевнiсть. - Ходи досередини. Я вже далi рiк,  як  вижидаю
тебе. Карта сповiстила. - I, уступаючи йому  з  дороги,  притискаКться  до
чорноП закуреноП стiни, щоб дати йому мiсця вступити. -  Гриць,  побачивши
нараз так несподiвано перед собою страшну, мов мару, циганку, завагався  в
першiй хвилi. Та поглянувши ще раз в лице циганки, в очах якоП  вiдбивався
якийсь аж за серце хапаючий смуток, поступив смiлiше, ближче.
   Трохи диму з печi вдарило його немило в лице по свiжiм лiсовiм воздусi.
Вiн постояв схилений хвильку i розглядався. Нiколи ще не доПздив аж до сеП
хатини, хоч скiльки стрiчався з Тетяною в лiсi. Аж сьогоднi в тучу  завело
його впрост сюди! Яка нужда, якi злиднi! Трохи барвного старого  лахмiття,
двi циганськi торби, палиця... Якась скринчина, привалена  свiжим  зiллям;
далi, на старiм, майже  порожнiм,  закуренiм  миснику  кавалок  хлiба,  на
жердцi пiд стелею стара червона хустка, яких тутеш-нiми селами  не  бачиш,
коло того кiлька вiнкiв сушених грибiв, пiд пiччю лавка, на  печi  чорний,
як циганське волосся, кiт, ще вище на коминi -  чорний  освоКний  ворон  з
грубим дзюбом i блискучими очима - от i все.
   - Сiдай, синку, у бiдноП циганки, сiдай! - припрошуК Мавра,  до  котроП
поступив оце Гриць. - Сiдай, не гордуй. От я, бiдна, сама ца цiлий лiс,  i
людська нога лиш рiдко заблуджуК до мене. Живу,  як  бачиш,  як  бог  даК.
Дадуть що добрi люди, маю. Не дадуть, то i з корiнцiв живу, як i всi  нашi
бiднi цигани. От так. Сiдай.
   Гриць сiдаК мовчки i все дивиться на циганку, що перед ним чогось аж до
землi хилиться, пригадуючи йому собою тим  старого  Андронатi.  Вiдтак  за
хвилину встаК i. визираК крiзь вмащене в стiну скло, що представляК з  сеП
сторони вiконце.
   - Нiчо, нiчо, - вспокоювала Мавра, - дощ ще паде.  Посидь  трошки  i  в
бiдноП циганки. Ади, я сама-самiська на цiлу гору, на цiлий  лiс.  Як  iде
хто сею стежкою, то часом бачу людське лице, а як  нi  -  то  нi.  Посидь,
синку, - говорила жваво i все дивилася пильно йому в очi. А самi ж ПП  очi
аж вдвоК поблищались. - Давно не бачила я такого красного царевича, як ти,
- каже i знов кланяКться покiрно, як перше. - Давно, дав-но, - i зiтхнула.
   - _Чи, може, то ти та циганка, про яку говорять, що вмiК ворожити i  на
зiллi знаКться? - спитав нараз Гриць, не спускаючи й собi очей з циганки.
   - Або я знаю? Циганiв  багато  на  свiтi,  -  вiдповiла  Мавра.  -  Але
ворожити я також умiю, ще й як! Що б i  не  загадала  я,  все  розвiдаюся.
Кажу: ще  й  як!  Так  само  i  на  зiллi  знаюсь.  Треба  тобi  якого?  -
допитувалася пiдхлiбно. - Вiд доброго чи злого? Га-й,  га-й!  -  заспiвала
своПм способом. - Га-й, га-й! - i все дивиться пильно на молодого хлопця.
   Грицевi стало нiяково вiд тих великих чорних очей, переповнених  сумом,
що неначе не мали тепер iншоП точки опори  в  хатi,  як  його  лице.  Нiби
упиваються ним.
   - Але-бо я чув, - почав знов Гриць, - що то маК ота  ворожка  бути,  що
тут Не все проживаК i мiсце мiняК. А ти, бачу, й хату маКш.
   Мавра перелякалася.
   - Нi, синоньку, - впевняла, - то я ота ворожка, про яку ти  чув.  IншоП
на всi села в окрузi нема. Ой нема, нема, нема такоП нещасливоП, як Мавра,
що свiй вiк молодий запропастила на чужинi, хора, без пам'ятi очутилася  в
лiсi i осталася на ласку добрих людей.
   I, сказавши се, розплакалася...
   Гриця почала циганка цiкавити.
   Надворi цiдило без перерви, громи  все  ще  котилися,  грозили,  i  про
дальшу дорогу годi було йому думати.
   - Як запропастила ти свiй вiк? - спитав i став набивати люльку,  причiм
подав i циганцi одробину тютюну, а та його жадiбно вхопила i таки зараз  i
свою люльку вибрала з-пiд комина i попелу.
   - Запропастила, синочку, запропастила, - почала  i,  наложивши  люльку,
закурила.
   - От як дивлюсь на тебе, - почала, - то i  плакати,  i  смiятися  хочу.
Господи милосердний! Давно не говорила я з чоловiком  про  своК  горе,  бо
рiдко хто до мене заходить. I хто хоче слухати  бiдну  циганку?..  Кинуть,
мов голоднiй собацi, хлiба або  подадуть  мучечки,  а  там  знов  одробину
грошенят, та й рушай з хати, кажуть, щоб що з  хати  не  потягнула.  А  я,
синку, - говорила гiрко, - хоч би й потягнула що, то - ади, яка  я  бiдна,
яка опущена. Хто заробить на мене? Мiй кiт? - спитала, вказавши  на  свого
чорного приятеля. - Вiн не заробить. Але якби не мiй грiх, то  я  б  ще  й
донинi була при чоловiцi. Мiй чоловiк,  синку,  був  начальником  циганiв.
Раду - звався вiн.
   А мiй тато заробляв скрипкою на хлiб. Я лиш одна дитина в них була.
   Мавра почала знов плакати.
   - А моя мама, синку, моя мама, - впевняла, - як  знала  вона  ззамолоду
гуляти! - i при тих словах захитала головою, нiби з самого подиву. -  I  я
також, синку! Ще ззамолоду... ззамолоду. Бувало, як загуляю  перед  панами
на Мадярщинi, то аж в очах менi миготить. А найбiльше округ  вогню.  Та  й
через той проклятий танець запропастила я свою долю.
   - Через який танець? - спитав Гриць, що не розумiв ПП оповiдання.
   - Та через он той танець, що iнодi молодим циганам, окрiм ворожбитства,
даК нiби заробок. Але ж бо й танець, синку. Ади! - я тобi покажу, щоб знав
ти, у кого був! - i тут же почала стара, сива Мавра гуляти  перед  молодим
хлопцем  легкими  грацiозними  кроками  на  самих  майже  пальцях,  зручно
викручуючись та в пасi вигинаючись, причiм намагалася  собi  ще  до  танцю
приспiвувати.
   Гриць дивився  якийсь  час,  не  клiпнувши,  мовчки  на  стару.  Вiдтак
обгорнуло його несказанно сумне почуття за бiдною  опущеною  женщиною,  що
ось намагалася вдоволити його всiм найкращим, що лише  знала.  Задихавшись
неабияк, вона все-таки не переставала поясняти танець, що давав  "хлiб"  i
що, очевидно, становив колись гординю i все горе ПП бiдного життя...
   Вiн устав i вiдвернувся до вiкна,  а  вона  докiнчила  танець  i  впала
втомлена перед ним на землю.
   - От такий танець, синку! - сказала, вiддихаючи важко та сiдаючи рiвно,
коли тим часом вiн вийняв з_ череса грошi i  кинув  спiвчутливим  рухом  i
поглядом в ПП подолок.
   - От сей танець гуляла я в пустi i в мiстечках, але довше, як оце перед
тобою, бо була молода i годна. Чардаш зветься вiн. А пани,  що  переПздили
через пусту i попри нашi шатра, поступали до нас i любувалися  тим.  Окрiм
мене, гуляли i другi нашi цигани й циганки. Вiдтак посилав мене ще Раду  в
сусiднК недалеке мiстечко по милостинi i ворожити - i  то  було  найгiрше.
Раз - i другий - i третiй, синку, аж доки не  скiнчилося  все.  Вiдтак  ми
вiдти забралися. Давно було то все, синку... дав-но, дав-но, i Мавра  була
тодi молода i гарна...
   Гриць знов наложив люльку, а вона, предивно оживлена його  присутнiстю,
говорила далi.
   - I я, синку, мала б тепер такого сина, як ти, - впевняла чудовим щирим
поглядом своПх прегарних сумних очей, - якби не любов за плечима, а з  нею
i грiх; а то грiх зраджуК все, i тому, синку, я нинi сама,  сама  на  цiле
село, на цiлу гору, на цiлий лiс. Не дай, господи, нiкому такоП  долi,  як
моя. Нiхто тобою не журиться, чи ти живий, чи мертвий. Живеш враз з  дикою
звiрюкою в лiсi, а бiльше нiчого.  Мала  родичiв,  -  почала  знов  чи  не
механiчно з привички, - i стратила Пх. Мала чоловiка, -  зрiкся,  покинув;
мала дитину - хлопеня - убили чи вкрали - господь знаК. Лиш сама осталася.
Сама, синоньку, - говорила з великими слiзьми жалю  в  очах.  -  Сама,  як
кажу, на цiлу гору, сама на цiлий лiс, хiба що вiд часу до  часу...  -  та
тут урвала. Сильний грiм, що саме  в  тiй  хвилi  вдарив  наново  в  лiсi,
перервав ПП бесiду, i вона, мов остережена ним, не заговорила про  Тетяну,
про яку хотiла спiмнути, що се одинока ПП радiсть в життi,  але  завернула
бесiду на попереднК, себто  на  себе  саму.  -  Сама,  синоньку,  сама,  -
говорила далi, - хiба що раз в рiк  господь  пришле  якого  ангела,  як-от
тебе, ти мiй красний царевичу! - при сих словах зложила  руки  навхрест  i
поклонилася йому низько, з покорою, i  неначе  всю  змарновану  свою  душу
вложила в той поклiн... Нiколи, мабуть, не  розкошувала  бiльше  ПП  бiдна
душа, яка не знала досi нiчого, крiм пониження, горя  i  болю,  як  у  тiй
хвилi, коли дивилася на цього пишного чужого хлопця з чудовими синiми,  як
небо, очима в своПй хатi. Однак, - де бачила вона тiП очi вже раз у життi?
Тi очi i всю оцю постать з оцим лицем. Де? О, о, о! Господи ти боже! - I в
ПП бiднiй душi дiКться щось дивне. Вона починаК плакати i  не  знаК  чому.
ПочинаК смiятися i теж не знаК чому. Лиш чуК, що всьому причина - вiн,_ що
розбудив своПм виглядом в ПП душi спомини про ПП молодiсть i все минуле. I
тому вона мусить плакати i мусить смiятися. - Приходи, сину,  до  мене,  -
годна лише з усiх тих чудних  почувань,  що  нею  заворушили,  одягнути  в
слова. - Приходи, царевичу! - просить з глибини серця i складаК все наново
руки навхрест i кланяКться йому з покорою низько до землi.  -  Приходи  до
бiдноП! Ти будеш ПП ангелом небесним. Менi вже карта давно  сповiдала,  що
до моКП хати падуть два чоловiки. Один вже був раз зимою, i я не  прийняла
його з остраху в хату. А другий ось ти!
   Приходи, синку! не забувай бiдну. Мiй син був би вже також такий, як ти
- був... також бiлий,_ - i нараз урвала.
   А вiн дивився на неП, забувшись цiлком, мов не своПми  очима  i  неначе
побачив щось з тамтого свiту, та не розумiК, що з ним дiКться.  Чому  йому
тепло вiд тих слiв бiдноП циганки, вiд голосу, що  ПП  змiнив,  як  почала
говорити. Вiд ПП щирого погляду, в якiм крився сам смуток, а однак ще щось
iнше, тепле...
   I був би вiн так довго тут сидiв та все наново глядiв на неП, що  грiла
несвiдомо його душу, прислухувався ПП словам,  повним  щиростi  i  любовi,
коли б вона сама не дала всьому iнший оборот  i  наколи  б  його  кiнь  не
заржав надворi.
   - Хочеш, синоньку ти мiй красний, голубчику мiй синьоокий, щоб  я  тобi
поворожила, доки пiдеш вiд мене? - спитала благаючим-таки  голосом  i,  не
вижидаючи його вiдповiдi,  витягла  з  скринчини  бруднi,  витертi  карти,
заокругленi вже з уживання.
   - Нехай! - каже вiн неохоче. - Ворожи, але кажи правду, хоч  лихе,  хоч
добре, бо менi ще нiколи нiхто в життi  не  ворожив.  А  вгадаКш  долю  по
правдi, тодi покличу на весiлля,  як  вже  запросив  такого,  як  ти  -  i
дiстанеш гарний бакшиш, тож кидай карти... i вгадай!
   Мавра послухала.
   Багатьом розкривала Мавра своП карти, багатьом  вгадувала,  проповiдала
долю, але от такоП запутаноП та позв'язуваноП, як у сього хлопця, вона вже
давно не бачила.
   Ось що кажуть карти.
   - Синоньку, - каже Мавра майже побожно i дивиться на нього поважно. - В
тобi двi душицi. А он, одна бiла, як панi, пишна та горда, що  не  кождого
хоче знати, а друга - вiтрова,  синку,  землi  не  держиться,  нiчого,  не
держиться. БлукаК, хитаКться. Що ти за один, синку?  В  кого  вдався?  Хто
бiлий, тато чи мама? - питаК i, питаючись, впиваКться чимраз довше в нього
своПми великими чорними та смутними очима.
   - Хто ти, синоньку? Царевич? - I сама не зважаК, як  сльози  затемнюють
Пй вид. - Скажи, голубе! I мiй син був би такий...  -  _майже  зойкнула  i
урвала.
   Гриць задрижав на ПП слова, пригадавши, що вiн пiдкинена дитина, що  не
знаК нiчого про своПх справедливих родичiв - i замкнувся. Нехай каже далi,
- думав, - може, з карт дiзнаКться, хто  його  родичi,  бо  господарi  лиш
"пройдисвiтом" докоряли, а бiльше не знаК вiн нiчого.
   I вiн нi словом не обзиваКться.
   - Байка! - сказав лише сухо, махнувши зневажливо рукою.
   - I не звiдси  ти  родом  по  родичах,  -  говорить  стара  далi,  -  а
здалека... зда-лека, сину, де ти не ступав своКю ногою. Що се таке? I  два
рази в тебе тато К, i два рази мама К, а проте коло  тебе  сирiтство.  Хто
ти, синоньку? Хто тебе так подвоПв? - питаК знов,  а  очима  впиваКться  в
його гарне молоде лице, в його голубi очi, в його чорний гарний вус. - Хто
ти?
   Вiн мовчить. А вона i собi умовкла, Пй збиралось чомусь на плач, сльози
тиснулися в очi...
   I не бачила вона його нiде i не подибувала, а  проте  нiби  його  знаК,
нiби вiдчуваК в нiм щось своК, близьке... О! тi очi... тi очi, що вона вже
десь бачила!
   Де? Не знаК.
   А бачила Пх в життi,  бачила.  Тепер  вiдчула  всею  змарнованою  душею
своКю, що бачила._ Дивилась навiть в них. Чула_ Пх на собi. Колись-то.  О!
давно, давно, давно колись в нього!_ Так, в нього! -  _скричала  майже  ПП
душа, але вона умовчала. Гриць заховувався спокiйно,  неначе  вiдпорно,  i
вона мовчала.
   - Не люби, синоньку,  чорнi  очi,  -  _обзиваКться  врештi  придавленим
голосом i пiдносить, остерiгаючи, палець, хмарить строго чоло.  -  Бо  тут
чорнi з синiми не укладаються в пару, вiщують смуток. Душу колибають. Люби
такi, як твоП, буде доля ясна. Або пожди, - додала нараз i  задумалась.  -
Що то за одна, що тебе любить? Коло неП смуток i  дорога.  Далека,  широка
дорога. А ти з весiллям у думцi - i також вже мов у  дорогу  лагодишся.  В
далеку, широку дорогу. Чи не двох ти  любиш?  -  _спитала  нараз  зимно  i
дивиться проникливе на нього. - Не люби двох,_ сину, - знов  остерiгаК,  -
розколеш долю свою, - i тут урвала. - Так, стережись дiвчат i  бiлявих,  i
чорнявих... А твоПй мамi, сину, паде сирiтство. Смутне,  важке  сирiтство,
якого нiхто не зазнав свiтом. Смуток все закриваК, хоча ти стоПш коло  неП
близько. Та смуток тут все закриваК. Щастя в тебе, але... - i не доказала.
- Так, доста на перший раз. Iди, - докiнчила якось сумно. I  сказавши  се,
зложила карти та встала.
   Гриць встав i нiби повернув з другого  свiту.  Вiдтак  вийняв  грошi  i
кинув ними гордо старiй жiнцi пiд ноги.
   Вона не дивиться на грошi, а схиляКться перед  ним  покiрно,  складаючи
знов руки навхрест.
   - Не хочу я твоПх грошей, синоньку, - каже, - а позволь  що  iнше.  Ось
позволь, сину мiй, бiднiй циганцi, щоб вона тебе поблагословила. Ти вдруге
до мене, певне, не прийдеш, а ти менi милий. Такий був би мiй син, як  ти,
якби був жив. Бiлий_ був. Я благословлю тебе, синоньку,  голубчику,  нехай
щастя не опускаК тебе нiколи, як те сонце землицю. - I сказавши се  та  не
дожидаючи його дозволу, зiп'ялася нараз на пальцi, вхопила його за голову,
притиснула до грудей - i  пустила.  -  Iди,  синку,  може,  не  побачимось
бiльше...
   - Приходiть до мене на весiлля, мамцю! - вiдповiв глибоко захоплений ПП
несподiваною добротою i вийшов скоро з хати...

   В Мавринiй хатинi тихо.
   Хто оцей хлопець?
   В своПм селi, он там надолинi, вона знала всiх. Тож знала, що вiн не  з
ПП села. Вхопилася в своПй самотi за голову.  Боже,  який  вiн  красний  i
який...  якийсь  такий...  _От,  i  скiльки  грошей   Пй   лишив.   Видко,
багатирський син. I з чимось, що не було нi радiстю,  нi  смутком,  а  що,
проте, розпирало ПП груди, вона не може упоратися. Не  видержала  довго  в
хатi. Вийшла.
   Надворi устав дощ, i з кiтлiв  та  яруг  мiж  горами,  як  i  з  лiсiв,
клубилися мряки. Здiймаючись, волiчуться сивими  хмарами,  а  все  шпилями
понад  лiси,  межи  верхами  столiтнiх  смерек,  мов  прощаються  з  ними,
здоганяючи одна другу, тужливо спiшучи десь в далечину.
   Маврi тужно.
   Тужно i сумно.
   Прийшов хлопець, мов мiсяць зiйшов в ПП хатi, i важкий смуток  викликав
у душi. Чого Пй тужно? Се ж чужий хлопець, людська якась дитина, - вмовляК
себе. - А вона бiдна циганка. I сама на всю гору,  на  весь  лiс,  сама  й
сама. З нiким не зв'язана, нiкого не маК, нiкому -не потрiбна. Чого Пй  по
нiм тужно? Чи побачить його ще? Просив на весiлля. З ким в нього  весiлля?
В якiм селi живе? О, вона й не спитала! Так забулася, вдивившись в  нього,
що й не спитала. Але вона розвiдаКться. Нараз стрiлила Пй  одна  думка  до
голови. Може, то Тетянин Гриць?
   Але нi. Гриць ще не посилав до Тетяни старостiв. Бодай досi  Тетяна  не
споминала про те. Але так виглядав, як оповiдала дiвчина, i на чорнiм конi
вiд'Пхав, лише що се не Гриць. Будь-що-будь, хоч вiн i не  Гриць,  а  вона
пiде. Не по милостиню, але щоб його ще раз побачити. Тi очi.. тi очi... що
аж в лiс в ПП самоту приволiклися за нею звiдкись.

   Довкола... тиша... тиша...
   Лiс стоПть мовчки, та проте смереки шепочуть щось.
   Проте йде шум лiсом... щось говорить.

   Хутко з'ПжджаК Гриць бiлою стежкою з  гори.  От-от  вже  завиднiК  межи
деревами долина. Вже не буде довго бiлою стежкою Пхати. А  все  думаК  про
стрiчу з самiтною ворожкою-циганкою. Все  вертаК  думками  до  неП  назад.
Тяжко йому чомусь за нею. Важко й тужно. Хоч i  нiколи  його  в  життi  не
бачила, а душу його вiдразу мов теплим шовком оповила. I хоч не  вiрив  би
вiн ворожцi, бо вони всi туманять, але Пй однiй вiрить.  Найбiльше  болiла
його майже несвiдомо ПП покора перед ним. Чому корилася заКдно? Не була  ж
йому нiчого винна i не провинилася нiчим перед ним. Побачила перший раз, а
вже мов усе тепло  своКП  душi  йому  пiд  ноги  устелила...  Як  той  дiд
Андронатi, що завше був такий добрий до нього вiддавна вже i  хiба  просив
не забувати про нього. Вiн розкаже колись  дiдовi  про  ворожку  Мавру,  i
нехай до неП пiде. Може, добре буде, як обоК стрiнуться.
   "Царевичу ти мiй красний! - дзвенить йому ПП пестливий  покiрний  голос
заКдно в пам'ятi. - Голубе мiй синьоокий!.."
   Так до нього не заговорила нiколи в життi його мати  он  там  на  горi,
дарма що звалася "матiр'ю".
   Його мати! Та ба! - згадав вiн i усмiхнувся гiрко. Хто знаК, де  i  хто
його мати. Кинули його, мов щеня, пiд чужу стрiху, щоб позбутися, на ласку
чужих людей, i не навернулися бiльше. Чи не самiтний i вiн у свiтi, як  он
та бiдна, як казала: на весь лiс, всю гору? Чи не подiбна його доля до ПП?
"Мавро!" - зойкнуло нараз тужно-сумно його молоде серце i свiдомо забажало
любовi. ТоП чистоП, материнськоП любовi, якоП вiн нiколи не зазнав  вповнi
в своПм життi, скiльки б i не любили його господарi, не любили дiвчата, не
шанували товаришi i всi iншi  знакомi.  А  матерньоП  любовi,  тоП  щироП,
теплоП, вiн нiколи вповнi не зазнав. Вона одна, перша, обiзвалася до нього
по-щирому, поблагословила його з душi. З щироП материнськоП  душi.  I  вiн
чув силу правди ПП слiв i ПП чуття на собi, i вiн ПП не забуде...
   Роздумуючи над старою бiдною циганкою, пригадував вiн собi не раз i  ПП
пророчi  слова  про  його  долю.  "Не  люби,  синоньку,  чорнi  очi...   -
остерiгала, пiднявши ще й палець, - бо  чорнi  з  синiми  тут  в  пару  не
укладаються. Люби такi, як  твоП,  буде  доля  ясна",  -  обiзвалося  йому
голосно в душi. "В Туркинi чорнi очi!" - _заговорив сам до.  себе.  Але  в
тiй же самiй хвилi вiдчув виразно, як, може, нiколи  перед  тим  в  життi,
якими дорогими були йому саме тi чорнi очi,_ була та - з  чорними  очима,_
"Туркине! - обiзвалося  жадiбно  його  тугою  переповнене  серце,  що  все
забувало, а ПП пам'ятало. - Туркине, вийди!"
   Сам не знав, як сльози втиснулися в його очi, смуток обгорнув його. Вiн
Пде ще бiлою стежкою, лiсом, а однак  угадуК,  що  вже  недовго  буде  нею
Пхати. Десь незадовго спуститься в село. Там,  вдолинi,  чуК  вiн,  шумить
гучно рiка. Набрала дощовоП води з гiр, розшалiлася i мов нiкого не  знаК.
Але йому спiшно. Припiзнився в староП циганки, i тепер треба  квапитися...
Його кiнь бiжить остро по бiлiй, як сполоканiй стежцi,  розтягненiй  тепер
тут рiвно.
   Тут i там зачiпаК вiн капелюхом о розложистi вiти смерек,  i  на  нього
сиплеться свiжий дощ з лiсовоП зеленi.
   Далi,  далi  i  стане  смеркатись.  Густiшим  лiсом  вже  нiби   сумерк
прокидаКться, лиш тут i там проблискуК заходячим сонцем, що по  тучi  знов
показалося.
   Так.
   Однак - хто се йде саме проти нього? Чи се не Туркиня? Вона - Туркиня!
   I вiн кличе радiсно:
   - Тетяно, то ти? - Але тут i вмовкаК.
   Се справдi вона. Вона його впiзнаК, однак заразом  наказуК  рукою,  щоб
мовчав. Вона ж недалеко млинiвки. Вiн здержуК, звертаК коня набiк, а  вона
бiжить проти нього. Вже спиняКться  коло  нього.  Босонога,  з  пiдкасаною
спiдничиною, простоволоса,  мов  крадьком  вимкнулася  з  хати,  з  якимсь
вузликом в руках, - усмiхнена, щаслива!
   Хто б то сподiвався! Аж зойкнули з утiхи, стрiнувшись отак  несподiвано
- i враз усмiхнулися.
   - Не клич голосно! - остерiгаК, задихана з несподiваноП радостi.  -  Не
клич голосно, бо позаду мати йде!
   - Любиш? - _питаК вiн замiсть усього з поспiхом i схиляКться з коня  до
неП, а вона, струнка, мов смерiчка, пнеться на пальцях до нього.
   - Люблю, - _вiдповiдаК з цiлим раКм щастя в очах. - Коли не_ любила?
   Вiн притягаК ПП лакомо до своПх грудей i притискаК ПП тут так щиро i  з
такою силою, як, здаКться, нiколи досi. Вiдтак цiлуК...
   - Тут нiхто не бачить, - _шепче пристрасно. - Ще раз.
   - Раз, - _каже вона слухняно i цiлуК.
   - Нi. Ще раз, - _вiдповiдаК вiн  i  цiлуК  другий  раз.  -  Я  спiшусь,
зозуле, все в роботi. - Вiдтак додав крадьком, мов злодiй,  в  поспiху:  -
Колись лiсом знов, як тепер._
   Вона усмiхнулася щасливо:
   - Як тепер, - повторила так само щасливо, не задумуючись, i мов ждала.
   - Зiйдемось,_ - сказав вiн i рушив спiшно з мiсця.
   - Зiйдемось, - _вiдповiла, задивившись  всею  душею  на  нього,  i,  не
звертаючи вже бiльше очей з нього, пiшла  з  вигона  з  оберненою  за  ним
головою вгору бiлою стежкою, якою саме вiн з'Пхав...
   Вiн, вдаривши коня i оглянувшись i собi за  нею,  погнав  i  зник,  мов
вiтер, з ПП очей.
   Схвильовано задрижало за ним  порушене  сильним  рухом  коня  смерекове
галуззя. Задрижало, i посипалися з нього густi краплi дощу.  Чутно,  рясно
впали вони на землю, а далi стали лиш одна  по  другiй  зсуватися,  рiдко,
рiдше, а далi перестали...
   Згодом стало в лiсi тихо...

   "Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей-гей-гей!"  -  розходиться  раптом
десь високо, вже в лiсi, щасливий голос Тетянин i вмовкаК.
   "Красна дiвчина долi шукала, гей-гей-гей", - доспiвуК за нею в  душi  з
замкненими устами Iваниха Дубиха,_ що повiльним,  поважним  кроком  iде  й
собi за нею до Маври вгору...

   Одного дня, може, в три  тижнi  по  стрiчi  Тетяни  з  Грицем,  висилаК
Iваниха Дубиха Тетяну знов до Маври навiдатися, що з нею дiКться,  бо  вже
ПП давно в млинi не було, а з тим передаК для бiдноП i вузлик з Пдою.
   Тетяна  йде  радо  i,  вибираючись,  заквiтчуКться.  Може,  якраз  нинi
стрiнеться з милим, довго вже не бачилися. В нього робота. Так  уже  часом
бувало, що несподiвано вони з собою на бiлiй стежцi здибались...  А  от  i
останнiм разом.
   I пiшла.
   Iде задумана.
   ЏП думки все коло Гриця. Як  вiн  до  них  прибуде,  як  пришле  дедалi
старостiв, як мати справить весiлля, як вони заживуть, яке Пх жде щастя  i
добро i таке iнше. Як Гриць перебере в них млин, стане газдувати,  як  усi
його полюблять i шанувати будуть, а мати при  них  вiдпочине.  Все  за  ПП
щастя вона, добра, молилася, доки i красного Гриця за зятя не вимолила.  А
як нi, то пiде в монастир, куди ПП заКдно вiд смертi батька  тягнуло.  Або
при них в мирi вiдпочине, заживе. Все, як захоче. Як забажаК - так i буде.
   Iдучи так у щасливих  думках  та  пристаючи  вiд  часу  до  часу,  нiби
вiдпочиваючи, вона нараз стаК i надслухуК.
   Џй здаКться, що ПП переслiдують якiсь кроки чи  не  з  самого  початку,
знизу бiлоП стежки вже, i то важкi, неповоротнi.
   Вона стаК, надслухуК i оглядаКться. А оглядаючись, перечiкуК.
   Може, то Гриць?
   Але нi. Вiн все лиш верхом Пде. Вiн мов зрiсся з  своПм  конем,  нiколи
без нього не прибуваК до неП. Вiн один дiлить Пх тайну, а лiс  другий.  Се
не Гриць.
   Вона стаК, перечiкуК знов хвилину i кличе все-таки нiби  до  нього,  як
звичайно:
   - Я тут! - А вiдгомiн у лiсi  вiдповiдаК,  розходячися,  ПП  голосом  i
умлiваК: - "Тут!" - i бiльше нiчого.
   I знов iде.
   Але по якiмсь часi вона наново на хвилину перечiкуК. А з нею враз мов i
всi смереки влiво i вправо. Однi над пропастю, другi горою,  нiби  й  собi
станули. Колишуться лиш легко, шумлять обережно. З нею враз надслухують, а
надслухуючи, притiм щось нiби пошiптують.
   "Грицю!"
   "Ти, Грицю? - питаК ПП чутка душа i вiдповiдаК сама на своК питання:  -
Я тут!"
   Вона мимоволi хапаКться за своП червонi маки, котрими  квiтчаКться,  бо
так вiн ПП любить, i пересвiдчуКться, що вони на  своПм  мiсцi,  держаться
добре.
   Нi. Не Гриць.
   З глибини лiсу, ззаду, за нею висуваКться  стареча  бiлоголова  постать
страшного якогось цигана-старця i суне за нею, як тiнь яка, просто за нею.
   Тетяна жахнулася. Нiколи не бачила сього старця в селi, хоч i як  добре
всiх бiдних знала, бачачи Пх усiх зчаста-густа у своКП милосердноП матерi.
Та ось вiн кланяКться, складаючи руки побожно на грудях, як бачила се  лиш
у Маври, коли ПП хто обдаровував i вона з великою  пошаною  дякувала  -  i
нараз станув. Вона перелякалася його. ПП перестрах перед  ним  змагаКться,
хоча вона не була боязлива, - i вона се  укриваК.  Та  вiн  помiчаК  се  i
схиляКться вдруге покiрно перед нею.
   - Не лякайся, доньцю, старого дiда, - каже. - Вiн заблудив тут у  лiсi,
а йде далеко i нiкому кривди  не  робить.  Та  добре,  що  ось  тебе_  тут
подибав, - каже далi i блиснув  якось  з  вигребущою  злораднiстю  чорними
очима з-пiд бiлих брiв.
   - Чого б я лякалась? - питаК Тетяна, а сама уступаК старому  з  дороги,
щоб вигiдно перейшов попри  неП  стежкою  та  скорше  пiшов  далi.  Вiдтак
вибираК спiшно ще дещо з Мавриного вузличка i передаК дiдовi.
   - Приймiть, добрий  татку,  за  душi  помершi,  -  каже  вона,  покiрно
прохаючи, - та скажiть, будь ласка, звiдки саме  прямуКте?  Чи  з  далекоП
дороги? I в далеку дальше?
   - Нi, добра доньцю. Я сьогоднi лиш здолу, з  вашого  села,  -  вiдказуК
старий циган, а сам чомусь дивиться пильно на молоду дiвчину, що в великих
червоних цвiтах, мов русалка, перед ним опинилася.
   - А зiбрали доста милостинi в нашiм селi? - питаК Тетяна i  усмiхаКться
насилу, а з душi рада би утекти вiд старця якнайскорше i найдальше.
   - Доста. Спасибi всiм добрим, що спомагають бiдних. Добре_ обдарили. Не
дурно_ звертався я до них; та i про що хотiв я розвiдатися -  _розвiдався.
Нинi я в тiм селi втретК зряду. Бiльше задержуюсь в селi Третiвцi.  Перший
раз був я ще перед  двадцятьма  роками,  бодай  би  не  згадувати,  другий
переходив я раз зимою, а оце по раз третiй - а може, й останнiй, не  знаю,
як ще доля далi покермуК. Та мусив iти. Взяв на  себе  дещо  зорудувати  -
других порятувати, то й прийшов. Але бiльше хто зна чи ще прийду.
   - Чому? - питаК довiрочно дiвчина.
   - Старiсть не  пускаК.  Та  й  хто  схоче  старого  цигана  тримати?  -
вiдповiдаК дiд, а вiдтак, спершись на жебрацький кий, задумався.
   Та роздумуючи  отак,  вiн  все  боком  дивиться  на  дiвчину.  Вона  се
вiдчуваК, i вiд того ПП збираК знов ляк. Врештi обзиваКться дiд:
   -  Не  сказала  би  ти  менi,  доньцю,  чия  ти?  Така  красна,  пишна,
пряманчива?
   - Я донька вдовицi, - каже скромно, поважно Тетяна.
   - Вдо-ви-цi? - нiби чудуКться дiд.
   - Вдовицi.
   - А-га! - вiдповiдаК старець протяжно i знов мiрить ПП оком. ПП,  i  ПП
червонi цвiти,  i  золотi  пiвмiсяцi,  що  хитаються  звiльна  в  ухах  за
порушенням голови.
   - А, - починаК протяжно вiн далi, - коли вже вдовицi, то, може б, ти  i
перебрала за мене одну невелику орудку,  щоб  я  мiг  назад  в  своК  село
вернутись. Мене там ждуть, i менi спiшно.
   - Чому нi? - обзиваКться Тетяна  поважно,  з  душi  рада,  що  К  надiя
позбутися скоро старого дiда-цигана -  i  пiдсуваК  брови,  як  все,  коли
чудуКться. Та чомусь ПП знов огортаК перестрах перед старим.
   - Так от скажи насамперед, -  починаК  дiд,  -  чи  знаКш  ти  млинарку
Iваниху Дубиху? Богомiльну паню, для бiдних милостиву?
   - Знаю, татку, знаю, - вiдказуК на  те  запитання  весело  i  довiрочно
Тетяна з щирiстю.
   - Що маК на всю хату одну-однiську дочку. Пишну та пещену, на все  село
найкращу.

   Тетяна спаленiла.
   -  Знаю,  дiду,  знаю,  -  каже,  уникаючи  його  гострого  погляду,  i
усмiхаКться. - Знаю Пх обох. Та що тобi до них? До Iванихи Дубихи що?
   - До староП, синку, нi. Менi до молодоП дiло, - вiдказуК дiд, - красноП
чарiвницi, що зводить хлопцiв з розуму,  та  що  -  як  кажуть  -  чорними
бровами вiдьмуК, червоним цвiтом манить, а очима перемагаК.
   Тетяна розсмiялася.
   - Туркинею ПП звуть.
   - Туркинею, дiду, - повторила дiвчина, а сама чим раз, то поважнiК, вiд
дiда вiдлетiти б рада. -  Що  вам,  татку,  за  дiло  до  Туркинi?  Кажiть
скорiше, - напираК нараз прямо, - бо менi квапно далi. Я  iду  до  бiдноП,
несу Пй Пстки, i вона жде мене.
   - _До бiдноП? - питаК дiд i приглядаКться недовiрчиво молодiй  дiвчинi,
а ще бiльше ПП червоним цвiтам.
   - До бiдноП.
   - Тож нехай тебе пречиста благословить за твоК добре серце. Одного  вже
надiлила, а другiй ще несе. От добра ти i щира. А чия ти, доньцю, щоб тебе
згадати? - допитуКться знов i не спускаК з неП ока.
   - Се пусте, - вiдказуК Тетяна нетерпляче. - Краще ви  скажiть,  що  вам
вiд Туркинi треба, що, як вже кажуть, вiдбираК розум.
   Дiд зiтхаК, випростовуючись, та, нiби  побачивши  щось  незвичайне  над
головою молодоП дiвчини, починаК:
   - Тяжко, синку, серце другому ранити, та вже як просили, коли  вже  так
треба, коли захотiли, то й перекажу.
   - Хто просив? - питаК Тетяна, а сама аж тремтить вiд чогось незнаного.
   - Синьоока Настка._
   - _Не знаю ПП, - каже Тетяна i пiдсуваК брови.
   - Настка з Третiвки, що маК вiддаватися, - вiдказуК старий.
   - За кого? - питаК Тетяна, i ПП очi мов розширяються в  хвилi  ожидання
його вiдповiдi.
   - Зараз, донько, не перебивай.
   - I що ж синьоокiй Настцi вiд Туркинi треба?
   - Вона, - починаК знов дiд, - так  просила.  Стань  -  казала  -  перед
Туркинею i таке скажи:
   "Я зачув, Туркине, що ти любиш Гриця,  найкращого  хлопця  з  угорськоП
границi. Що ти починяКш цвiтом i словами, що  ти  твориш  лиха,  вiдбираКш
щастя.
   I чув я, Туркине, що Гриць тебе не любить,  бо  вже  вiддавна  голубить
другу. Синьооку  Настку_  за  свою  вiн  вибрав  i  вже  незабавом  з  нею
звiнчаКться.
   Що тобi до нього,  прекрасна  Дубiвно?  Щоб  молоду  покинув,  з  тобою
одружився? Таж тебе проклене не лиш молода, але i всi люди, хто  про  тебе
вчуК. Таж за тебе пiде смiх i глум селом, i  останеш  зi  смутком,  як  те
марево.
   I чув я, Туркине, що в тебе багатство, тож ти хлопцiв найдеш i без того
Гриця. Молода Грицева - знай - на тебе плаче,  жаль  до  тебе  маК,  гiрко
проклинаК. Гриць тебе_ не бачив, як ПП вже любив; тебе голубив, а  ПП  вже
сватав. Тому ПП вiн вiзьме  -  доки  доведеться  старостiв  пiслати  тебе_
посватати.
   I чув я, Туркине, все оце, що кажу, вiд тоП бiлоП Настки,  котру  Гриць
бере. Сам Пй жалувався, що ти лиху винна, що його манила, голову дурила.
   Чорними бровами нiби ти строПлася, а  з  другоП  сторiнки  душу  в  нiм
двоПла. Лiсами блукала, вiдгомоном гралася, а  з  другоП  сторiнки  блудом
обдавала...
   Тепер спам'ятався, тебе вiн цураКться, чорних брiв  боПться,  з  ясними
кохаКться. Не вийде вже до тебе бiльше i не жди, хiба що побачиш на чорнiм
де конi. Тодi вiдвернися, щоб люди  не  знали,  що  Гриця  любила,  другiй
вiдбивала.
   А як не покинеш йому починяти, то знай, що й люди  не  будуть  мовчати.
Розiйдеться неслава  про  ту  чорнобриву,  що  Гриця  з  Настунею  на  все
порiзнила. Серце  вiдiбрала,  душу  роздвоПла  -  нечистою  силою  в  горi
утопила..."
   - Так.
   - Я, дiд, всьому свiдок. Перекажи, донько, оце тiй Туркинi, як ПП добре
знаКш, що Гриць iншу маК. На весiлля просить, i я там  iду.  -  I  з  тими
словами дiд скiнчив, ждав. Тетяна зсунулася йому в ноги.
   - Я, дiду... Туркиня, - зойкнула i, обнявши його колiна,  вмовкла,  мов
умлiла.

   Дiд стрепенувся.
   - Справдi-таки ти? Чому ж ти зараз не призналася, що ти  сама  Дубiвна,
то, може, не був би тобi все переказував. I мав  тебе  за  Дубiвну,  i  не
вiрив. Але добре розповiли про тебе тiП, що тебе  знають.  Подибав  навiть
тут, куди справляли. Гарна ти, Туркине, - жодне не  збрехало.  А  за  твою
милостиню, що подала ти перед хвилиною, дiд тобi зле вiддячився. Але я  не
винен. Я нiчого не знав. Настка_ розповiла, а Пй вiн_ сказав. Двох вiн вас
любить, а одну бере. Що я тут пораджу? Ти сама тут винна. Було не починяти
Грицевi. Нi чорними бровами, нi червоним  цвiтом,  нi  солодким  словом...
нi... сам не знаю чим. Що я тут  вам  винен?  Сама  одна  ти  знаКш,  лиха
накоПла. Тому i просили переказати оце тобi. Раз _най маК Гриць спокiй!
   - Нi, татку, - обiзвалася врештi  Тетяна,  звертаючи  до  старого  своК
побiлiле, мов замертвiле, лице, стискаючи з невимовним жалем його  колiна.
- Нi, татку, я не починяла, злого не робила. Гриця лиш любила... О, о,  о!
Нi, татку, нi, - майже стогне, молить, - се не може_ бути,  що  другу  вiн
бере, не може бути! - _майже скричала i знов голову до  нiг  його  схиляК,
розпучливо Пх стискаК. Дiд здвигнув плечима.
   - Не знаю, донько, - вiдповiв сухо. - Так менi казали. Не тутейший я. Я
що знав, сказав. Мусив так.
   - О, о, о! - простогнала Тетяна, мов пiдстрелена,  все  ще  клячачи,  i
притиснула лице до дiдових колiн. - О, о, о!..
   - Так, донько, - потвердив дiд. - Се все правда, що переказуК  синьоока
Настка,_ а мене самого Гриць на весiлля просив, i я до них iду.
   - Нi, татку! - кличе, як перше, Тетяна з розпучливо-впевняючим голосом,
i знов обнiмаК з невимовним жалем-покорою дiдовi колiна, мовби iншого руху
не знала, мала перед собою святого i молилася до нього. -  Нi,  татку,  не
кажiть сього. Се не може_ бути... Ми ще  ось...  недавно  тут  у  лiсi,  -
захлипала, - стрiчались, - i при тих словах вона  мов  гине,  гасне.  -  I
вiн... ще цiлував. Се не може бути,_ неправда; вiн другу  не  бере...  вiн
мене любить. Я не починила!.. - крикнула з  розпукою.  -  Я  лише  любила,
любила,_ татку! Ми собi по словi, i заки снiг упаде, буду  в  його  хатi._
Татку!! вiн мене_ любить. О... тут... в лiсi... стiльки разiв, -  хлипала,
- в лiсi... - _I знов мов умлiваК.
   Старий зареготався.
   - Кажеш - любить тебе? - спитав.
   Тетяна пiдняла до нього,  благаючи,  голову,  що  в  розпуцi  назад  Пй
опадала. - О, любить, татку добрий, любить! - впевняла i наново, як перше,
тулить i тисне розпучливо лице до дiдових колiн. - Мене одну любить,  мене
одну на свiтi._ Сам менi казав, i йому я вiрю. А заки снiг  упаде,  казав,
будеш в моПй хатi. Я його_ Туркиня! - крикнула, розпростерши руки, i впала
лицем до землi.
   Дiд пiдвiв ПП.
   - Не будеш, Туркине! - кликнув твердо. - В нiй буде синьоока Настка,  а
Гриць, як тобi кажу, спрошуК на весiлля. Мене вже просив. Я  до  них  iду.
Встань, спам'ятайся, про Гриця не думай,  не  мути  його  щастя,  бережись
грiха - iнакше побачиш!.. - I з тими словами,  неначе  пiддаючись  якомусь
тайному приказовi, помахав до неП з погрозою п'ястуком. Тетяна витрiщилась
через хвилю на нього з несамовито  розширеними  очима,  однак,  зрозумiвши
врештi його слова i його погрожуючий рух, нараз,  мов  змiя,  звинулася  з
землi i станула на ноги.
   - Iди ти!!  -  _крикнула  нараз  диким  голосом,  скипiлим  з  раптовоП
ненавистi, неначе з його останнiм словом опинилася вся погань свiта  перед
нею. - Ти! - _i з тим словом трутила старого так сильно вiд себе,  що  вiн
вiдразу упав. - Iди - ти!!_ Ти сам нечистий, що  мене  подибав.  Грицю!  -
крикнула вслiд за тим з усiКП сили,  мов  не  тямлячись  з  розпуки,  i  -
розреготалася. - Грицю, я тут!_
   В дiда спалахнули страшно циганськi очi, i,  пiднявшись,  вiн  погрозив
вдруге п'ястуком i бичем.
   - Гай, гай! - крикнув, засапаний,  i  закляв  тут  страшно.  -  От  що,
чарiвниця-вiдьма, - додав, - сама ти справедлива. Тепер  се  сам  я  бачу.
Настка правду казала! Знай ти раз вiд неП, а другий i вiд мене.  Гриць  ПП
посватав, а тебе лишаК._
   - _Неправда, вiн мене любить! - кинулась на нього Тетяна  з  зворушення
здичiлим беззвучним голосом i такими ж  очима,  боронячись  з  усiКП  сили
проти убиваючих, страшних слiв старця.
   - Тiльки й твого! - кликнув на те дiд i заллявся при тих словах  гiрким
поганим смiхом. - Тiльки й твого. Так як його  батько  любив  колись  його
матiр, - додав з не описаною ненавистю. - Тiльки й твого!_
   Тетяна, не зрозумiвши всiх його слiв, лиш  останнi,  знов  кинулась  на
нього.
   - Iди ти! - крикнула i, пiдсуваючи високо  чорнi  своП  брови,  пiдняла
руки i указала на недалеку пропасть. - Iди! - повторила, - кинься там - _i
бiльше не вертай!
   Старий витрiщився з переляком на неП i, схилившись за бичем,  що  випав
йому з рук, хотiв ПП вдарити.
   Але ПП вже не було - зникла. Лиш зi сторони, куди метнулася, зачув  вiн
розпучливi голоснi слова: "Грицю!.. я тут"._ А  вiдтак  по  хвилi  прикрий
довгий смiх...

   Задихана,  без  краплi  кровi  в  лицi,  з  блудними  майже  очима,   з
викривленими устами, впадаК Тетяна до матерi i кидаКться Пй на груди.
   - Мамо! - скричала погаслим чужим голосом. - Мамо, Гриць мене  покинув,
зрадив. Мене вiн любив, а з другою вiнчаКться. Мамо!  -  кличе,  не  даючи
матерi опам'ятатися з своПх слiв, i термосить ПП, не тямлячись, щосили.  -
Мамо! вiн двох нараз_ любив, слухайте, мамо!!_
   Iваниха  Дубиха,  що  саме  сидiла  на  лавi,  побачивши  нараз   майже
напiвбожевiльну доньку, лиш до стiни оперлася.
   - Що за Гриць? - пiшло глухе питання.
   - Той, мамо, що раз зимою на конi тут був. Гарний такий! В лiсi ми  все
сходилися; там ми  любилися.  Лiс  один  все_  знав.  Гриць,_  мамо!  -  i
розреготалася.
   Стара пiдвелась важко.
   - Так? - спитала, а потiм додала: -  Тобi_  вiн  казав  цвiту  папоротi
шукати? - I, сказавши се, усмiхнулась, мов останнiй раз в життi.
   - Мамо!! - пiшов окрик нечуваноП розпуки на всю хату. - Мамо!
   - Ти одна_ в мене була, - вiдповiла мати. - Одна_ на всiм свiтi...
   - Мамо!!
   Дубиха не вiдповiла бiльше...
   Тетяна впала на колiна перед нею... сповiдалася...

   Годину пiзнiше Тетяна знов у лiсi.
   Летить шаленим кроком, мов сама стрiла, до  староП  Маври.  "Мавро!!  -
товчеться нiби голос в ПП  грудях  диким  стогоном  i  шукаК  простору.  -
Мавро!!" Аж i опинилася.
   Стара циганка перелякалася виду дiвчини i вiдразу ПП обняла.
   - Доньцю, - каже, - доньцю, яка в вас пригода?
   - Мавро! - лиш крикнула i на грудях мов закаменiла.
   В очах староП щось лиховiсно блисло.
   - Вiн? - _спитала лише, викрививши уста з неописаним болем.
   - Бере другу. Зрадив мене!  -  вистогнала  Тетяна  i  знов,  як  перше,
умовкла.
   - Бачиш? А ти гадала, донько, - обiзвалася Мавра, - що  вiн  буде  тебе
завше любити?
   - О Мавро! - визойкнула Тетяна.  -  Любив-голубив,  цiлував,  прирiкав,
Мавро, ще недавно, ще недавно тут ось в лiсi, а тепер...
   Мавра розсмiялася нараз, мов з малоП дитини. - Та-ак? - цiдить  злобно.
- Голубив, цiлував?
   - Голубив, цiлував... ще останнiй раз  з  коня,  по  тучi...  о...  так
щиро...
   - По тучi? - дивуКться стара. - -То вiн? - _I нараз  з  глибоким  жалем
хитаК головою i мов пригадуК собi щось, шепче: - Боже, боже!! -  а  потiм,
спам'ятавшись, обзиваКться твердо  i  з  ненавистю:  -  То  аби-сь  знала,
донько, що котрий найбiльше милуК, той найборше зраджуК!  Як  цiлуК  тебе,
його серце вже з тобою прощаКться. Котрi так не робили?_
   - _О, о, о! Мавро! - простогнала Тетяна, а вiдтак, закидуючи розпучливо
руки позад голови, скричала: - Я збожеволiю!
   -  Нi,  доньцю,  не  збожеволiКш,  -  успокоювала  Мавра,  -  i  я   не
збожеволiла. Ади, - тягнула спокiйно,  -  як  мене  не  то  вiн,  але  всi
вiдцуралися, викинули в лiс, мов звiрюку, з-помiж себе, дитину забрали. Не
здурiКш. I я сьогоднi живу, не збожеволiвши, сама на всiм свiтi,  на  цiлу
гору, на цiлий лiс, а все через милування. I я не здурiла. Га-й,  га-й!  -
аж заспiвала своПм звичаКм, похитавши головою. - Не здурiКш.
   - А я_ збожеволiю, Мавро, - впевняла глухо Тетяна. - Я_ збожеволiю,  не
годна перенести. Що робити, Мавро?
   Мавра стискаК безрадно плечима, однак, надумавшись хвилину, додаК:
   - Я пiду до нього i сама спитаю. Розвiдаюсь, чи  правда;  хто  се  тобi
казав? Звiдки то все знаКш?
   - Старий якийсь циган, котрого я, iдучи до тебе, здибала  в  лiсi,  все
сказав. Вiн не брехав, -  i  тут  розповiла  Маврi  про  стрiчу  з  старим
Андронатi.
   - А вiн звiдки знав? - спитала незвичайно зацiкавлена Мавра.
   - Грицева молода сама переказувала  оце  ним  до  мене.  Стара  циганка
закляла, але небавом, утихомирившись, додала:
   - Цить, донько, цить; я туди пiду,  розвiдаюсь  про  все,  донесу  тобi
правду. Цить, не гризися. Але знай, коли се правда, Пм добра не  буде.  Нi
йому, нi Пй. Я тобi як мати - а де мати проклене, там нема щастя.
   Тетяна мовчала, вже не ворухалася.
   - Я попробую ще його назад навернути,  -  обiзвалася  по  новiй  задумi
Мавра успокоюючим голосом.
   На  тi  слова  староП  Тетяна   прокинулась,   мов   гадюкою   вкушена.
Прокинувшись, трутила вона Мавру з такою силою враженоП гордостi i погорди
вiд себе, як недавно Андронатi, що та на лаву впала.
   - Щоб ти не посмiла! - кликнула i, випрямившись в цiлiй своПй молодечiй
стрункостi, пiдсунула високо брови. - Я не одурила,  -  говорила  погаслим
голосом, - двох я не любила. Щоб ти не посмiла. Я  його  вiрно  любила,  -
говорила з побiлiлими устами далi, - його одного;_ вiн мене зрадив, то  що
навертати?_ Не посмiКш!
   - То й маКш за свою вiрнiсть, - боронилась уражено  Мавра  роздразленим
голосом.
   - Маю, - вiдказала Тетяна твердо, вiддихуючи важко з зворушення,  i  на
хвильку вмовкла.
   - Вiн одружиться, буде газда на все село - а ти? Тетяна мовчала,  однак
мовчачи чимраз бiльше блiдла.
   - Вiн одружиться, буде газда на все село - а ти? - повторила Мавра  все
ще роздразненим голосом.
   Тетяна поглянула на Мавру. Боже,  що  за  очi!!!  Як  вона  дивилася...
дивлячись, благала, молила, вiдтак вiдповiла:
   - Буду Тетяною - _чим мала б бути? - i з тим, як камiнь, умовкла. Мавра
не зрозумiла ПП.
   - I що йому зробиш?
   - А ти_ що зробила, Мавро? - майже просичала Тетяна, пiдсуваючи  високо
чорнi своП брови.
   Мавра спершу вмовкла, потiм закляла, а врештi сказала:
   - Я покорилася долi, пiддалася Пй, та от i доживаю. Що було робити?
   Тетяна поглянула на неП майже блудними очима.
   - Ти,_ Мавро, - сказала твердо, - ти покорилася. Годна була.
   - А ти що, доньцю, зробиш? Вiн тебе вже не вiзьме.
   - Вiн мене не вiзьме. Нiколи_ не вiзьме, -  обiзвалася  дiвчина,  однак
мов не своПм вже голосом.
   - Пропало твоК щастя... пропала твоя доля,  -  почала  знов  з  жалобою
Мавра i захитала головою по своКму звичаю.
   - Ов-ва!! - вiдповiла тут  нараз  дiвчина  i,  поглянувши  на  Мавру  з
розгорiлим якимось поглядом, вийшла скоро з хати...
   Надумавшись хвилину, Мавра вибiгла за нею.
   - Прийди за два днi знов, - кликнула.  -  Я  пiду  завтра  розвiдати  i
принесу тобi правду. Прийди, як кажу, знов...
   Тетяна оглянулась на сi слова староП, але не вiдповiла. Сходила  скорим
нерiвним кроком бiлою стежкою вниз i зникла старiй з очей...

   * * *
   Вернувши в свою хату, вдарилася Мавра  п'ястуком  в  голову.  "Се  вiн,
отже, той Гриць, царевич мiй - вiн! Вiн, що заКдно, як казала  Тетяна,  на
чорнiм конi Пздив, бо i в мене був на нiм.  Вiн  з  Третiвки,  он  там  за
Чабаницею. Ой господи, - забiдкалася. - Де мала я свою  голову,  коли  вiн
був у мене? Я йому ворожила i не догадалася, що се вiн! Тетянин!  Де  була
голова в мене? Мов тi птахи, тютюкали вони собi лiсом,  може,  й  недалеко
мене, а я не остерегла".
   - Тетяно, серце моК! - простогнала вголос. - Тетяно моя, серце моК,  що
тепер з тобою буде? Ти, я бачу, не Мавра, ти, я бачу, не перенесеш  сього.
Тебе вже жаль заглушуК; господи, змилосердися. Що ти  змалку  не  мала?  -
говорила далi. - Все, що хотiла, мала. Завше було, як бажала... а тепер...
- iз жалю-розпуки за дiвчиною Мавра  за  голову  iмилася,  та  тут  вже  i
схаменулася. Нi. Вона пiде до нього. Завтра. Скоро  зазорiК,  заким  сонце
зiйде, вона буде в нього. Тепер знаК все. Впаде  йому  до  нiг  i  з  душi
попросить. "Синоньку, царевичу мiй красний,  -  буду  молити.  -  Не  губи
Тетяни. Я ПП вибавила. Я ПП виголубила. Чим не вдалася тобi?.  Не  вдалася
ростом, не вдалася бровами, не вдалася серцем? Синоньку мiй - не губи!"
   Може, послухаК.

   * * *
   Переходила Тетяна два днi i двi ночi; майже не  лягала.  Не  Пла  i  не
пила, лише все чогось ждала, ходила нiби сонна,  не  бачила  нiкого  i  не
чула, а все по лiсi i по бiлiй стежчинi. То там опинялася, де вiн голубив,
то там роззиралася, де вiн на неП ждав, то там знов обзивалась:
   "Я тут!" - а все без упину, все гарячкове, доки не спала з сил, доки не
зайшла з нею важка змiна.
   Стара мати не спиняК, знаК! Хорiй душi тепер спокою треба. Нехай вперве
своК горе сама переможе. А далi - господь К.
   В лiсi добре.
   В лiсi, як в тiй церквi. I спокiй К, i господь; i зросла вона в нiм,  i
свiй бiль в нiм  згубить.  Вона  лиш  стереже  ПП,  чи  не  тiнню  за  нею
волiчеться, щоб собi лиха якого не заподiяла. А бережучи, заКдно молиться:
"Господи, зцiли, господи, скрiпи, доведи до миру". Сама вже мов не та,  що
вперве по свiтi ходить. За недовгий смутний час  снiгом  побiлiла.  Додолу
похилилась, гробу бажаК...
   ТретьоП днини, як вернула Тетяна знов з лiсу, сказала матерi: -  Я  йду
до Маври. Менi треба Маври. Я прийду. Я прийду знов.
   Мати притиснула ПП мовчки до себе - i бачить - у дiвчини голова горiла,
очi дивились за чимось широко вперед себе, а сама вона тремтiла...
   - Iди з богом, доньцю, до Маври, з богом i вертай, - виряджала бiдна, а
з рук Пй тяжко Тетяну випускати. Але дiвчина, мов лиш вижидала  останнього
слова  матерi,  вирвалась  дико  з  ПП  рук  i  в  лiс,  мов   несамовита,
поспiшила...
   - Господи, зцiли, господи, скрiпи - вiд смертi сохрани... -  прошептали
знов материнi уста, i вона вернулася в хату.

   Тетяна вже в Маври стоПть на порозi.
   - Правда, Мавро? - було ПП перше слово, виповiджене  чужим  голосом,  в
котрiм всi струни, що досi грали, пiрвалися.
   - Правда, доньцю, правда, - вiдказуК Мавра, i в душi дивуКться страшнiй
змiнi, що зайшла з дiвчиною. - З ним сама я говорила. Се той, що раз  i  в
мене був. Та як вже i кажу, сама з ним говорила. - I говорячи, не  спускаК
Мавра з дiвчини ока. - Смiявся,  донько,  що  саме  я  за  тебе  на  нього
накинулася. "Хлопцевi двi любити можна", - каже. I вiн Дубiвну любить. Хто
б ПП не любив? За ПП чорнi брови та за щире серце. Нiкого в життi вiн  так
щиро не любив, як саме Туркиню. Але так вже склалося, що вона друга з ряду
- мусить уступити. I що хоч вiн двi любить, з двома вiнчатися не може. Хоч
би хотiв - то пiп не звiнчаК. Що Тетяна хоче вiд нього? Що вiн тут поможе?
Кине Настку? Настка не вiдступить. Страшно Настку  кинути.  Тетянi  легше.
Вона багачка,_ другий посватаК, i все буде добре.  Нею  вiн  не  журиться.
Йому гiрше. Вiн маК все чорнобриву перед очима, дарма що за тиждень в  них
весiлля. Так буде каратись, доки ПП не забуде. Самi дiвчата лиха наброПли,
його полюбили, i тепер вiн_ винен. Доста Настка гнiваКться, а то ще й вона
_заводить. Як вiн лиху зарадить? Якби знав, зарадив би, але вiн  не  знаК.
Нехай вона, Мавра, перекаже Туркинi, що  за  тиждень  в  нього  з  Насткою
весiлля, але вiн ПП любить... Ой, - зойкнула вкiнцi Мавра, i  мало  що  не
сплакала. - Менi жаль того твого Гриця, донько. Жаль чогось i гiрко.  Менi
жаль тебе, бо ти моя,_ а жаль i його, бо чимось i вiн_ мiй. Господи  боже,
чому воно так склалося? А такий вiн гарний, а така ти  добра,  а  склалося
так  фальшиво.  Саме  як  колись  i  в  мене.  Господи,  прости,   я   хоч
прогрiшилася, чоловiка зрадила, але ти... - i урвала.
   Тетяна не вiдповiдала.
   Стояла бiла, як смерть, все ще коло дверей, не  рухаючись  з  мiсця,  з
очима, що шукали заКдно чогось по  столi,  важко  дишучи.  А  коли  Мавра,
жалiючи ПП, сказала: "Пропало твоК щастя, донько, пропала  твоя  доля!"  -
вона, не обiзвавшися до неП нi словечком, пурхнула з хати, як вiд  матерi,
i погнала...
   Бiжить бiлою стежкою, розколибана горем, хитаКться, хоче побороти  жаль
в серцi - i чуК, не годна. ПiдпадаК йому, вiн ПП  глушить.  ЧуК  лише,  що
щось мусить статися. _З нею самою чи з  ним  -  _не  знаК.  Щось  потужне,
велике, щось, чого досi не було,  але  мусить,  щоб  убило  те  лихо,  _що
знiвечило ПП щастя. Те лихо, що таке велике, таке недобре. Господи!  ШалiК
щось в ПП цiлком роздразненiм вже мiзку. Чому воно тут? Чому таке  сильне?
Вiдтак знов виринаК, змагаКться перша ПП думка, що  щось  мусить  статися.
Передусiм статися,_ що б убило те лихо,_ що убило  ПП  щастя.  Вона_  його
уб'К. Вона чуК, що уб'К.  Що  годна.  Але  як?  Але  що?..  Вона  не  знаК
нiчого... Нараз в ПП головi починаК знов путатися. Хто винен? - питаК сама
себе. - Гриць? Нi, Гриць не винен. Вiн ПП любить, ось сказав i  Маврi,  що
любить. Настка_ винна? Нi. I Настка не винна. I в Настки  щастя  нема.  ЏП
Гриць не так любить. - Нараз застановляКться.  -  А  може,  i  любить?  О,
любить, любить! - закричало щось кривавим зойком  в  ПП  душi,  перемагаК,
заглушуК все попереднК. - Любить! Iнакше би не брав. Любить! - _i  тут  же
заливаКться вона страшним божевiльним смiхом...
   Вiдтак знов вертаК, напливаК перша думка. Гриць  винен?  Нi,  Гриць  не
винен, ПП серце каже, що Гриць не винен. Се щось iнше._ Се те лихо  винно,
що в нiм заховалося _i його спиняК. Лихо!!!_ Воно  винувате,  його_  треба
вбити. Вона тото уб'К. Вона... Нараз станула,  мов  укопана,  -  закинувши
руки позад голови, i  роззираКться  блудними  очима  по  лiсi,  по  верхах
дерев... Хто Пй скаже, як вона до лиха добереться? - заблисло питання в ПП
мiзку. Хто Пй скаже? Нiхто. Бо  нiхто  не  знаК.  Але  вона  сама.  Раптом
обзиваКться нараз щось в нiй. Вона вже знаК. Цвiт папоротi Пй скаже.  Цвiт
папоротi! Вона знайде цвiт папоротi, i вiн один Пй  скаже,  щоб  нiхто  не
знав, нiхто не чув. Скаже. Хто знайде цвiт папоротi, казав Пй  раз  Гриць,
той все на свiтi знаК, i своК щастя знайде. Отже й вона буде знати. Знати,
як прибратися до лиха,_ як його убити. Вона його уб'К, - шалiК в ПП мiзку,
- щоб його нiгде не було, в жоднiм закутку свiту. Нi в неП, нi в Гриця, нi
в Настки... Нiгде_ не було. Тодi буде добре.  Але  скоро,  скоро  треба...
iти... скоро... щоб не було пiзно... i як стояла, так звернулася i погнала
в глибiнь лiсу...

   * * *
   Тетяна мовчала i вилетiла так мовчки з хати, не поглянувши на  Мавру  i
поглядом. Недобре стало Маврi  на  душi  з  оцим  мовчанням  дiвчини.  "Що
замикаК ПП уста?" - питала себе сумно. I Пй вiд того страшно  за  дiвчину.
Тетяна за цей короткий час вихудiла, зблiдла, очi загорiли,  сяють  дивним
блиском, а далi... Що ще далi _буде?  Щоб  вона,  не  дай  боже,  в  тяжку
хворобу не впала. Або... або... що ще гiрше... аж страшно  подумати,  -  з
розуму не зiйшла... I так буваК.
   Тетяна досi нещастя, горя в своКП мами не зазнавала. Змалечку що бажала
- мала; се перший раз в життi - грiм в неП вдарив. Сама власна ПП доля  на
тiй дитинi, котру всiКю душею викохала, так тяжко повторилася.  В  затишку
мiж горами, в тихiм лiсi, де, здавалося, не могло втиснутися людське  горе
- воно повторилося... Вiд кого потяглося те лихо? - питаК в думках  Мавра.
Хто дав початок? А вiн сам,  той  хлопець,  який  вже  вiн  Пй  милий!  Як
поглянула на нього, Пй привидився сам той _з пусти, через котрого  утопила
свою долю. Межи ПП долею i Тетяниною рiзниця хiба та, що то з нею скоПлося
в пустi, а оце тут, в лiсах...
   Не втерпiла Мавра з тими думками в своПй тiснiй хатi, як  згадала  свою
минувшину, Тетянине горе - i вийшла.
   Надворi стояв чудовий теплий, тихий вечiр.
   Зорi висипалися на небо, мов порозцвiталися, i Мавра, усiвши на  порозi
своКП хатини, дивиться якусь хвилину в мiсяць. Вiн  виринув  вповнi,  саме
проти неП, над залiсненою стiною сусiдньоП гори i яром, з шумлячим потоком
- i нiби зумисне перед ПП хатиною - станув.
   Навкруги глибока тишина,  повна  святоП  тайни,  в  котрiй  все  мовчки
потонуло. Мавра сидить, дивиться, наче молиться до того  мiсяця,  що,  мов
розжареним вуглем пiдсвiчений, неповорушно жарить над  горою.  Вкруг  неП,
куди б i не звернула очi, темнi залiсненi гори, що в мiсячнiм  сяКвi  нiби
краю небес дотикаються i з ними водно спливаються.
   Мавра молиться до мiсяця, в нiм душею потонула, а з тим i  в  Тетянинiм
горi. То вона, то Гриць виринають перед ПП душею, мучать ПП, калiчать,  ПП
серце краКться на згадку страшного терпiння бiдноП зрадженоП дiвчини,  що,
не знаючи зла, i його сама нiколи не чинила, - нараз мов з  небес  в  саму
безодню упала. I все через  нього.  З  другоП  сторони,  знов  обзиваКться
чомусь в ПП душi якась  струна  жалю  i  за  Грицем.  Вiн  сирота,  як  Пй
розказував, без матерi, батька, пiдкинена дитина. Годованець. Звiдки,  що,
яких родичiв? Вiн не знав. На призьбi пiд хатиною  господарiв  в  лахмiттi
знайшли; нiби "в циганськiм", як докоряла iнодi господиня.
   Мавру в спогадi тих слiв мов гарячою кров'ю обiлляло. ЏП  дитина  з-пiд
ПП боку зникла, а в багатих господарiв в третiм селi вiдси  в  "циганськiм
лахмiттi" на призьбi якась пiдкинена дитина знайшлася.
   - Господи боже! - зiтхаК вона i здiймаК в якiйсь  нiмiй  муцi,  молячи,
руки вгору i мов божеволiК на думку, що...  може...  може...  може  -  _аж
скричало щось в ПП душi - се ПП син!_  Вiн  же  такий  подiбний...  до  ПП
любка[32] з пусти, а ПП дитина бiла_ була, господи боже, бiла!_ Та нi, нi,
се вона ось тут, в тiй самiтностi, та тепер з жалю за Тетяною  збожеволiла
цiлком, з розуму вже  сходить.  Ой,  Тетяна...  -  обiзвалось  над  усе  з
болiсним зойком ПП серце... Тетяна розбита. Ним розбита.
   Та вiн - чи винен?
   Iнодi - оповiдав вiн Пй, оправдуючись перед нею за Тетяну - iнодi  його
серце кудись так тягнуло в  iншi  мiсця,  в  далечину,  на  кiнець  свiту,
здаКться, що вiн був би без упину iшов. Шукав причини,  сiдав  на  коня  i
гнав з дому, щоб лиш iти, змiняти мiсце. В такiй однiй тужнiй,  добрiй  чи
лихiй годинi стрiнувся з Тетяною в лiсi. Вiн ПП щиро полюбив. Пропадав  за
нею. Бачив ПП перед собою день i нiч, ПП очi, ПП чорнi брови, ПП  червоний
цвiт, чув ПП смiх i тратив розум. Був би ПП з хати викрав, як той  злодiй,
в свiт навiки втiк, якби не була i вона його полюбила. А як  полюбила,  то
вже в лiсi сходилися, i все було добре. Та Настку мусить брати. Отакий вже
вiн. Хоч застрiль його, а вiн вже такий. I що з ним зробиш?
   - Та й ви самi, матiнко, - казав Пй, -  остерiгали  з  карт  не  любити
чорнi очi, бо, мовляли: "чорнi з синiми в пару не укладаються. Бери  такi,
як твоП, буде доля ясна". I ,от i  в  нього  воно  не  укладалося.  Мусить
Настку брати. I лиш .одна та Настка його вкупi держить, любить  i  прощаК,
хоча б вiн i що зробив. Вона все з ним добра. Тим вона йому й  суджена,  i
вiн ПП не лишить. Тетяна в своКП матерi одна,  горя  не  зазнаК,  поплаче,
посумуК, а далi по всiм... за другого вийде. Вiн нею не журиться, хоч йому
жаль красноП Туркинi, до серця чи не на все припала. Та що з того? Йому не
суджено...
   Отаке казав Пй, як у нього була - i iнше ще.
   Дивлячись вперед себе на гори та небо, засiяне  зорями,  i  на  мiсяць,
вона гiрко усмiхнулася. Як ПП,  Мавру,  не  жалував  нiхто,  нi  вiн_  сам
опiсля, нi чоловiк, нi родичi, так i бiдну Тетяну тепер i сей_  не  жалуК.
От що то любов!..
   Думаючи отаке, Мавра, не помiтивши сього, майже аж сплакала. Бог  знаК,
як перенесе своК горе бiдна дiвчина. А ПП мати? Цiлий  свiй  вiк  за  свою
дитину молилася, людям добро чинила, ПП саму вiд смертi, голоду врятувала,
- i обидвi вони, мов одна  мати,  над  дiвчиною  дрижали,  сторожили  -  а
прийшлось вкiнцi - вiд смутку-горя зберегти не вспiли.  От  вiдiйшла  нинi
вiд неП, мов пiдстрелена, не обiзвавшись нi словом. Що  думала?  Чим  мала
серце переповнене? Мов говорити забула, так вже з жалю-горя перемiнилася.
   I думаК, передумуК стара Мавра над молодою Тетяною i  нiчого  не  годна
видумати нi в один бiк, нi в другий. Дала б любисткiв, матригунiв Грицевi,
щоб його до дiвчини назад навернути, та ось як Тетяна накинулась, коли про
те лиш вона згадала. Чисто з  розуму  зiйшла.  ОдноП  хвилi  говорить,  як
належиться, а там... знов мов з розуму сходить... А  й  Гриця  Пй  жаль...
Вона Настки, яку вiн бере, - не знаК, а Тетяну знаК. О, ПП Тетяна! Чому не
падала вона йому до пари? Чим не дорiс вiн щастю злучитися з нею? До кiнця
ПП любити? До кiнця!! Красою своКю? Вiн же красний, як той мiсяць на небi.
Iншим чим? Не знаК. I вона чуК, що не годна тут щось розiбрати, i  що  тут
щось плутаКться, заглушуК ПП, що не для ПП ума... Та Пй таки  жаль  Гриця;
хоча вже й так, хоча вона йому i чужа, бiдна циганка лише, якоП вiн, може,
в життi i не згадаК бiльше - Пй чомусь жаль Гриця, i  ворогувати  вона  на
нього не годна. Серце не даК.

   Було вже коло пiвночi, а Мавра все сидiла, тонула в гадках.
   Сон ПП не брався.
   До мiсяця, зiр молилася, в смутку тонула. Чи  перебув  хто  таку  жалем
перепалену нiч, самiтний, в глибинi лiсiв, як вона? - питала себе.
   Нi. Не самiтний.
   Округ неП столiтня деревина, проти неП мiсяць, а долиною,  в  пропастi,
потiк. Жене, шумить в святiм супокою ночi, виблискуКться плавучим  срiблом
до магiчного сяКва мiсячного, а в висотi зорi...
   Не самiтний.
   -  Господи,  змилосердися  над  нами,  вiдпусти  нам  грiхи   нашi,   -
прошептала, вдарившись кiлька разiв в груди, Мавра i вернула в хату.

   * * *
   Свiтлиця в Iванихи Дубихи слабо освiчена. Перед великою  iконою  пресв.
богородицi горить, блимаК свiтло. Iваниха Дубиха лежить напiвроздягнена на
своПй постелi i надслухуК; а надслухуючи, чуК, що Тетяна,  котра  недалеко
вiд неП лежить, все з одного боку на другий прокидаКться... i вiд часу  до
часу щось незрозумiле говорить.
   - Не спиш, доньцю? - питаК врештi мати, що сама ще ока не примкнула,  а
все наново горем доньки перемучуючись, кождого ПП руху стереже.
   - Нi, - вiдказуК Тетяна i зриваКться з постелi на рiвнi ноги.
   - Що то шумить, мамо? - питаК.
   - Це ж наша рiка, донько.
   - Рiка?
   - Так. Над котрою наш млин i наша хата стоять.  Та  спи,  доньцю,  спи.
Господь все з тобою. Вiн все стереже тебе. А в твоКП матерi лиш ти одна на
свiтi. Спи...
   - Я йду, мамо, я йду, - вiдказуК Тетяна спiшно i вже стоПть  на  рiвних
ногах перед матiр'ю, дивиться на неП чужими блискучими очима. - Я йду.
   Мати жахаКться ПП, майже умлiваК з жалю-остраху.
   - Куди йдеш, рибчино? -  питаК  лагiдно  пiвголосом  i  бере  так  само
обережно руку доньки межи своП долонi.
   - Цвiту папоротi шукати, - вiдказуК дiвчина спiшно. - Буду все знати  -
казав Гриць - все. Я йду, мамо...
   Мати бачить перед собою з переляком лиш  двоК  блудних  чорних  очей  з
блiдого змарнiлого лиця.
   - Не йди тепер, донько, нiччю,  -  втихомирюК,  давлячися  сльозами,  -
тепер пiвнiч. Пiдеш завтра. Мене_ саму лишаКш?
   - Завтра не пiвнiч, - вiдказуК Тетяна i зараз, мов опам'яталася,  сiдаК
слухняно коло матерi.
   - Завтра не пiвнiч, донько. Завтра недiля.
   - Недiля. Так, так, недiля, - пiдхоплюК Тетяна  i  додаК,  надумуючись,
пiвголосом: - Мавра казала: "В недiлю рано",_ i нараз  урвала,  мов  стала
щось iнше пригадувати. А по хвилi почала знов: - В недiлю рано...
   - В недiлю рано, - пiдхоплюК собi мати i потверджуК: -  В  недiлю  рано
пiдеш. Обидвi пiдемо господу помолитися.
   - Цвiту шукати, - прокидаКться знов Тетяна неспокiйно i шукаК  блудними
очима за чимось у хатi.
   - Цвiту шукати, - повторюК спокiйно пiвголосом мати i обiймаК i  тулить
хору доньку до себе, коли тим часом ПП очi заливаються  слiзьми.  -  Цить,
синку, цить. Спи, донько, спи! - утихомирюК  ПП  i  гладить  i  тулить  до
грудей, мов малу дитину.
   - Все буду знати, - каже спiвучим пiвголосом Тетяна i тулиться тiсно  i
довiрочно до грудей матерi, заплющуючи очi мов  до  сну.  -  Все...  бу-ду
зна-ти.
   - Все будеш знати, - вiдказуК мати так само пiвголосом.
   - А як снiг упаде, буду в твоПй хатi, - _обзиваКться знов Тетяна.
   - Будеш у моПй хатi, -  вiдказуК  осторожно  шепотом  мати,  зрозумiвши
iнстинктивно, що донька з Грицем розмовляК.
   - Я  прий-ду!  -  кличе  нараз  Тетяна  здавленим  беззвучним  голосом,
затиснувши лице до грудей матерi. - Я прийду.
   - Прийди, зозулько, прийди, - вiдказуК  все  шепотом  мати  i  перестаК
дихати, щоб божевiлля не зворушувати, рухом не збiльшати. - Прийди!
   - Я Туркиня..._
   - Туркиня моя пишна.
   - Твоя одна на свiтi...
   - Моя одна на свiтi..._
   - Твоя, - шепче Тетяна, як усипляюча дитина.
   - Моя...
   Врештi утихло.
   Тетяна дише неспокiйно, а по  лицю  матерi  зсуваються  чимраз  частiше
великi пекучi сльози.
   - Твоя, - шепче ледве чутно Тетяна.
   - Моя.
   Врештi утихло.

   Iваниха Дубиха не рухаКться бiльше,  а  дивиться,  мов  на  ангельський
образ, на блiде лице своКП нещасноП  дитини,  котра  що  кiлька  хвиль  то
опам'ятовуКться, то знов блудом думаК.
   Через кiлька довгих, мов убитих, хвиль спокiйно...
   Iваниха Дубиха схиляКться впослiднК над нею i глядить  крiзь  сльози  i
дрижить.
   Спить Тетяна? Так тихо... тихо...
   Так. ЗдаКться, спить.
   Ба нi.
   Не спить. Ось вона пiдносить голову з грудей матерi,  розкриваК  великi
своП блуднi рчi i питаК знов:
   - Що то шумить, мамо?
   - То наша рiка.
   - Рiка?..
   - Так, доньцю. Що над нею наш млин i наша хата стоять.
   Тодi Тетяна затулюК наново очi i, притискаючись з неописаною нiжнiстю i
довiрочнiстю до грудей матерi, усмiхнулась i починаК пiвголосом спiвати:
   Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
   Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
   - Гей, гей, гей... - повторюК мати i хлипаК, давиться своПми  сльозами.
- Гей, гей, гей...
   - Долi шукала, - обзиваКться впослiднК, засипляючи, Тетяна.
   - Долi шукала, - пiшло умлiваючим шепотом з уст матерi...

   * * *
   В недiлю рано жене Тетяна в лiс.
   Мати не здержуК ПП, бачить - гiрше, як.супротивляКться. Нехай, - думаК,
- вiдсумуК своК горе в лiсi, де його здобула; нехай  буде  Пй  якийсь  час
свобода i воля по душi у всiм, що забажаК, а там побачать...
   Тут вдолинi вона не годна ПП успокоПти, тож  як  ПП  серце  бажаК,  так
нехай Пй буде. В тишинi лiсу вона поволi подужаК.  День  за  днем,  чимраз
бiльше доведе ПП до спокою. А там... може, i стара Мавра розважить потрохи
своПм словом, вона Пй як друга мати, вона, мати, поки що безсильна.

   Iде Тетяна не своПм кроком то в гору, то вдолину бiлою стежчиною; раз з
широко створеними очима, а раз з стуленими, мов дрiмаК,  а  все  про  лихо
товпляться в неП думки, та про те, щоб його убити.  Аж  i  опинилася  коло
Маври.
   Але чого вона до Маври? Вона, здаКться, до неП не хотiла. Вона по  цвiт
папоротi прийшла. Ага! - схаменяКться нараз, - вона хотiла того, щоб Мавра
спитала про Гриця, про лихо раду дала. Мавра? - вона розсмiваКться.  Мавра
не дасть ради. ЏП вiд Маври вiдпихаК, Пй вiд Маври страшно. Мавра  вже  не
любить ПП... Вона любить Настку.
   Розпачаючи отак, Тетяна не  помiтила,  що  опинилася  коло  вiдчиненого
вiкна Маври...
   Так. Џй вiд Маври страшно. Тому вона пiд ПП вiкно сховаКться. I  з  тою
напiвбожевiльною думкою вона притискаКться пiд вiкно на призьбi  до  стiни
i, заривши руки в волосся, що давно розбурхане  звисаК  чорним  шовком  по
плечах, i, стуливши очi, -  сидить  нерухомо.  В  ПП  душi  заходить  щось
страшне. Вона нараз не знаК, чого прийшла. Забула, чого саме хоче. Ох,  як
страшно!  Хiба  пригадаК...  i,  нiби  пригадуючи,  вона  безтямки  риК  в
волоссi...
   Чи чуК якi звуки округ себе?
   Нi.
   В ПП головi мiшаКться i Мавра, i Гриць, i  цвiт  папоротi,  i  вiнок  з
Iвана Купала, i те лихо, що в Грицю заховалося, _i котре вона маК убити...
остаточно вона не знаК нiчого i шарпаК все далi  несвiдомо  довге  шовкове
волосся своК.
   Нараз... здiймаК голову i пiдсуваК високо чорнi брови... що се? Чи вона
сього досi не чула? В Мавринiй хатi мужеський голос. Вона напружуК слух...
i слухаК. Слухаючи, мов вiдзискуК свiдомiсть, i з тим чим раз, то блiдне.
   Всерединi в Мавринiй хатi чуК той самий голос, що передавав Пй звiстку,
що Гриць Настку бере, двох вiдразу любив. Вiн саме оповiдаК, щоби Пм обом,
Маврi i йому, не йти тепер до  Гриця  признаватися  до  нього,  розповiсти
йому, чий вiн син, бо вiн циганiв не любить - i, може, i господарiв  проти
себе зворохобить, як довiдаються, що вiн... бiдноП циганки  син  i  цигана
внук. Лiпше, радить той голос, переждати аж по його весiллi з Насткою. Вiд
сьогоднi за тиждень в недiлю Пх весiлля. Вони  пождуть  i  аж  по  весiллi
пiдуть до нього i розкажуть все. Та тут вже Тетяна стратила знов рiвновагу
душi. Зачувши наново про весiлля Гриця з Насткою, вона  не  своПм  голосом
скричала - i блискавкою з свого мiсця зiрвалася. А коли Мавра, несамовитим
окриком викликана, спинилась на порозi, а за нею i старий Андронатi,  вона
вже знов в лiс погнала...
   Знов той страшенний старець, що мов з пекла виринув,  той  самий  i  те
саме повторив! Знов про Гриця i Настку. О, о, о! Знов, i знов, i знов!.. I
знов дiКться з нею  щось,  чого  вона  не  знаК.  Бiгла,  доки  сил  було,
дряпалась на гору, мов за нею гнав хто, а  далi  зсуваКться  безсильно  до
землi i бачить: вона пiд "Бiлим каменем". Так. Тут вона з ним сходилась, i
тут вiн зараз буде.
   - Грицю! Я тут! - закликала далекосяглим приманюючим голосом i - ждала.
Не довго ждала так. В нiй пiднялась нова думка: "Прийде вiн?" А  зараз  по
тiм пiдсунулась iнша: "Хто винен? Синьоока Настка? О нi. Настка не  винна.
Гриць винен? О нi; вона його любить, i вiн нiчого не  винен.  Вiн  нi.  Се
лихо винно. Лихо в нiм сховалось,_ щоб його  нiхто  не  найшов,  що  Гриця
здержуК до неП вийти, що ПП щастя убило. Се воно_ винно. Вона  його  уб'К.
Вона його в Грицю найшла, i вона його в нiм уб'К. Так, в нiм. Не буде його
вiдтак нiде. Нiде, нiде на всiм свiтi. Тепер вона йде до Гриця  i  розкаже
все. Нехай знаК i вiн. Вона йде до Гриця..."  I  пiдносячись  на  руках  з
землi, своП широко створенi очi спиняК нараз на широколистiм  зiллi  з-пiд
"Бiлого каменя"...
   - Гей, скiльки його тут! Його тут повно. Гей, Мавро! - кличе задихана з
дикою якоюсь втiхою. - Твого зiлля  повно!  "Ага,  Мавра!  -  заблисли  Пй
спогади про стару циганку, i знов починаК  Пй  в  мiзку  плутатися.  -  Що
казала Мавра про зiлля з-пiд "Бiлого каменя"?  Хвильку  надумуКться.  Вона
знаК що. Воно про всяке лихо_ - учила Мавра. "В недiлю рано  -  _казала  -
зiлля копати, в понедiлок пополокати, в вiвторок варити, а в середу.."  _в
середу?" - киплять в ПП головi думки i тут нiби вмовкають...
   Вона усiла наново на землю коло зiлля,  пiдсунувши  високо  чорнi  своП
брови, i - нагадуК. В середу?_ "В середу", - щось Мавра казала.  Га,  вона
вже знаК, - стрiлило Пй нараз блискавкою через ум. В середу, казала Мавра,
зiллям лихо приспати,_ а в недiлю весiлля!!
   Так. В недiлю, казав старець, в недiлю весiлля. I  з  тим  задивлюКться
знов на зiлля. Його тут повно. Аж само в руки лiзе, то треба рвати.  Мавра
буде рада, а вона уб'К ним лихо, що в Грицю  сховалося._  Але...  борзо...
борзо... щоб не утiкло. I з судорожно дрижачими пальцями, в шаленiм  майже
поспiху, неначе за нею стояв хто та наганяв до того, копаК,  рве  зiлля  i
ховаК в подолок. Вiдтак, нарвавши його  над  мiру,  стаК  на  рiвнi  ноги,
опускаК голову низько назад, що довге ПП волосся майже  дотикаК  землi,  i
кличе з  усiКП  сили:  "Я  прийду!"  А  зараз  по  тiм,  наслiдуючи  голос
жайворонка,  кличе  щасливо:  "Люблю!.."  -  Врештi  вмовкаК,  задивившись
великими очима та пiдсуненими вгору бровами кудись  далеко,  i  слухаК:  з
другоП сторони скали, мов аж тепер дiйшло, обзиваКться почерез пропасть  i
тут же завмираК: "Люблю!!"
   Настав вечiр в середу перед весiллям.
   Мавра стоПть коло своКП лави i перебираК при свiтi  зiлля,  роздумуючи,
котре б дати Тетянi, щоб ПП жаль за Грицем утихомирився.  Вона  була  саме
нинi знов у Iванихи Дубихи, яка зз сей короткий час з горя побiлiла.
   Та от вже i перебрала зiлля. Вона  дасть  Тетянi  зiлля  з-пiд  "Бiлого
каменя". Воно добре, чудотворне. Як дати його мало, воно в сон кидаК  -  з
примiвкою: серцю, головi даК спокiй; а дати забагато, воно iнодi i  смерть
приводить.
   Нараз в тих гадках вона зупиняКться. Нi. Нинi вона вже не годна  Тетянi
зiлля дати. Вже пiзно, i Тетяни вдома нема. Хiба, може, завтра. Вже третiй
день, як вона, нещасна, лiсами блукаК, ба навiть десь аж в  сусiднiм  селi
ПП бачили, де й ночувала. До того нинi обiцявся i батько прийти до неП,  а
може, й зараз надiйде, тож не пiде з хати.
   Так розгадувала Мавра, перекладаючи i перебираючи рiзне своК зiлля.
   На всi гори, скiльки тут здiймаються, немаК щасливiшоП вiд Маври.  Вона
вiднайшла свого  батька,  якого  вважала  мертвим,  i  знаК,  що  Гриць  з
угорськоП границi, годованець Михайла Дончука, се ПП, вкрадений  вiд  неП,
ПП син. Довiдавшись про те все, ПП бралося зразу божевiлля з радостi. Вона
бiдна, змарнована циганка, сама на цiлу гору,  на  цiлий  лiс,  вона  мати
прекрасного хлопця, а ПП  батько,  Андронатi,  живий.  Був  ось  тут.  Вiн
довiдався  припадком  вiд  Гриця   i   Настки,   що   на   Чабаницi   живе
циганка-ворожка сама одна i зараз же вiдшукав ПП.
   Господи боже! Плакала вона з горя, з злиднiв, з турботи i  жалю,  туги,
але плакала i з радостi, коли батько ступив в ПП хатину i вони  пiзналися!
Вiн ледве пiзнав ПП, так вона постарiлася, а вона аж  перелякалася  довгоП
бiлоП його бороди i згорблених плечей. А вiдтак настало  каяння.  Вiн  вже
був пiд ПП хатиною, тяжкою зимою. Впрошувався, вмолювався, а вона його  не
пустила! А вже тодi були б вiднайшли себе, був би вiн,  бiлоголовий,  коло
неП зажив, нараз тяжкою зимою не вертав в Угорщину  Мавра  каялася,  гiрко
плачучи. А вже тодi сповiщала Пй карта, що в ПП хату падуть два чоловiки.
   Старий i молодий. З одним щастя, з другим горе.
   - З вами щастя, тату, - говорила зразу, - з вами щастя, а з  котрим  би
горе?
   - Був ще в неП хто з чоловiкiв? - питав старий. -  Вiд  часу,  як  вона
його не приймила? Було пам'ятати. Пригадай.
   Вона гадала, роздумувала, аж i пригадала! Лиш один був пишний-препишний
хлопець на чорнiм конi. Йому вона  i  в  карти  кидала,  долю  вишукувала.
Остерiгала двох не любити i сповiщала далеку дорогу;  щастя  йому  падало,
але губилось в дорозi, та се вона йому не казала. Вiн Пй добре заплатив...
   При тiм ПП  оповiданнi  в  старого  Андронатi  очi  усмiхнулися  чорним
блиском.
   - Не питала вона, як вiн називаКться? - питався. Не питала. Лише  знала
стiльки, що вiн викликав в ПП душi жаль, бо такий, як вiн,  був  лиш  той,
котрого вона, грiшна, любила i через нього в своК горе попала.  Молодий  i
красний. Точнiсiнько так вiн виглядав.
   Тодi розказав Пй  старий  батько,  як  поступив  собi  з  нею,  щоб  Пй
врятувати життя, на яке Раду напосiвся.  Тодi  напоПв  вiн  всiх  трунком,
заправленим зiллям, а за тим i ПП саму, щоб могти ПП винести. Слава  богу,
йому все вдалося. А дитину мусив пiдкинути багачам, щоб не вбив  ПП  Раду,
далi, щоб коло хороП в лiсi не загинула,  i  лiпшоП  долi,  як  циганська,
зазнала... Про неП, Мавру, сподiвався, що вона не пропаде в  свiтi,  найде
притулок мiж добрими людьми, i вiн ПП колись вiднайде.  До  внука  вiн  не
признавався, щоб не пошкодити циганським походженням, а все лиш  вiд  часу
до часу навiдувався, щоб переконатися, як йому живеться. I переконався, що
в добру годину пiдкинув дитину, бо в  добрих  руках  опинився  хлопець.  А
тепер вiн ПП на всю милiсть просить не признаватися ще до нього,  доки  не
вiддiлить йому його господар землi, не стане вiн газдою  в  своПй  власнiй
хатi. Його господарi - люди заможнi, гордi, могли б дiда i  матiр  з  хати
викинути, а хлопця не надiлити землею. Нехай вона ще жде,  нехай  мовчить,
як i вiн, а все вийде на добре! Хлопцевi  i  Пм.  Ось  вiн  скiльки  рокiв
мовчав, як камiнь, i на добре вийшло. Гриць незабавки  жениться,  пiде  на
своК, а його молода, добра бiлолиця дiвчина,  заможна,  обiцяла  йому,  що
вiзьмуть його, старого, до себе. Вiн Пй зробив одну прислугу i на ПП помiч
найбiльше числить. А як вiн коло них раз опреться, Гриць матерi  своПй  не
випреться. Тепер нехай вона ще помовчить i хлопцевi щастя не псуК. Вони на
весiлля пiдуть, здалека будуть, як бiднi, придивлятися; на весiлля вiн  Пх
просив, а там... нехай  жде.  Прийде  час,  заговорять.  Мавра  опиралася.
Плакала, рвалася йти до сина. Але батько лаяв i кляв, ба навiть, по своКму
звичаКвi, з лютостi кiлька разiв ПП ударив. Аж тодi Мавра покорилася  його
приказовi i з його радою погодилася...
   Тепер лиш одно ПП щастя мутить, одно ПП гне додолу, давить. Велике горе
Тетяни, заподiяне ПП сином, i бiль доброП Iванихи Дубихи.  Чому  не  любив
Гриць Тетяни до кiнця? До кiнця? - _питала  вона  в  розпуцi  майже  сотню
разiв. Який оборот було би все взяло  як  для  них  обох,  для  ПП  бiдноП
матерi, так i для неП самоП! Чому, сину мiй, чому роздвоПв так свою  душу?
А ще й вона_ причинилася до Тетяниного горя,  ворожачи  йому,  остерiгаючи
його... перед чорними очима!..
   Жура i жаль про Тетяну не даК Пй спати, не даК Пй Псти. Вона чи  не  на
все життя позбавлена. Хто знаК, чи й прийде вже цiлком до давнього  розуму
Тетянка! Хвилинами вона, здаКться, нiби  при  умi,  оповiдала  Пй  Iваниха
Дубиха, а хвилями божеволiК, не пiзнаК, не  бачить  нiкого,  а  все  Гриця
згадуК i лихо._ Який кiнець тому буде? Чому,  боже,  так  тяжко  людям  до
щастя дiбратися? От хоч би тепер i Пй. Сина вiднайшла, а Тетяну - тратить.
Сама майже не знаК, хто тепер ближчий ПП серцю. Вiн чи  вона?  Тепер  одно
вiнчаКться, а друге остаК без долi, розбите...
   Чому Тетяна Пй не звiрилася? Цiлком зараз спочатку? Чому так таПла, щоб
мати не розвiдалася? Як тут тепер рятувати? Як усунути лихо? А тяжке лихо!
Мавра аж сплакала, згадавши молоду дiвчину чудову, та -  збавлену  власною
ПП дитиною.
   Вiдтак гiрко усмiхнулася. Ось як син в батька вдався! Двi душi  в  нiм.
До Настки горнувся, а ПП Тетяну любив. О, коби Тетяна була  зараз  з  усiм
призйалася. Ба... Коби!_ Коби вона була  тодi_  знала,  що  ПП  син  живе.
Тодi!!! Але батько... i нараз урвалися ПП  думки.  Вона  _винувата.  Вона,
однiсiнька вона.  Батько  ПП,  ще  коли  впрошувався,  молив,  а  вона  не
впустила. Тодi вiн закляв. А вiн страшно кляв. Чи не закляв  вiн  тодi  ПП
щастя, а прикликав горе?
   Не винен тут нi Гриць, не винна нi Тетяна, а винен... винен...  хто?  -
питаК себе Мавра i плаче. Грицю ти мiй, сину, чому так  в  батька  вдався?
Чому не в матiр... i тут, як перше, думка ПП урвалася. Чи була вона,  його
мати, лiпша?_ Вона ж мала чоловiка, а зрадила_ його. О, о, о! - застогнала
нараз i вдарила з жалю нараз п'ястуками до голови. "Грiх,  грiх,  грiх!  -
ридало ПП серце. - Який страшний, великий, який без кiнця. Грiх_ винуватий
всьому, вiн один!.."
   Але вона ще врятуК Тетяну. Нехай буде, що  буде.  Тетяну  вона  врятуК.
Коби лиш до недiлi, коби лиш по весiллi, вона вiзьметься до  неП,  приведе
назад до розуму, ладу. В недiлю рано-ранесенько пiд "Бiлий  камiнь"  пiде,
зiлля накопаК, буде пробувати. Зразу самим зiллям потрохи усипляти, вiдтак
примiвками, вiдтак через сiм недiль мольбою  до  нового  мiсяця,  доки  не
успокоПться. А там... з часом вона Гриця забуде i за другого пiде.
   Отак думаК, передумуК Мавра, перебираючи та  впорядковуючи  рiзне  своК
зiлля, котре вже вiд чого, коли нараз чуК.. щось застукало до ПП дверей.
   Вона прокинулася.
   Хто до неП о такiй пiзнiй годинi?  Се  вже  далi  пiвнiч.  Вона  ще  не
лягала, бо батька вижидала. Пiшов по милостинi до недалекого  мiстечка.  А
вона тут за скорбними думками та всiм своПм зiллям сном припiзнилася.
   Чи не Тетяна се?
   - Хто там? - по звичаю своКП осторожностi питаК i надслухуК.
   - То - я! - вiдказуК якийсь голос.
   - Тетянка? - питаК Мавра i надслухуК знов, може, й вона, нещасна, лiсом
блукала i за свiтлом до неП добилася.
   - Нi! То - я! - вiдказуК знов той голос.
   Мавра вiдчинила.
   Перед нею станула дiвчина. Висока,  молода,  в  лицi  бiла-бiлiська,  з
заплаканими очима.
   Цiкаво придивляКться Пй Мавра, i ПП  переймаК  при  видi  цiКП  дiвчини
прикре почуття.
   - Тобi що, доньцю, о такiй пiзнiй годинi? - питаК. - Тепер далi пiвнiч.
Але сiдай - ось тут. ТвоП очi плачуть. Чи й  серце  плаче?  В  кого  серце
хоре, нехай  iде  до  Маври,  -  говорить,  мов  молитву,  Мавра,  а  сама
блискучими своПми очима аж пронизуК.
   - О, рятуйте, мамцю! - кличе дiвчина з розпукою i падаК на лаву.
   - Мiй суджений хорий, може,  i  умре.  Крiзь  сон  говорить,  нiхто  не
розумiК. Ой мамцю, рятуйте! - i з тим заридала. Далi,  зсунувшися  додолу,
здiймаК розпучливо руки вгору i  молить.  -  Царю  ти  небесний  -  чим  я
провинилася? Чому мене караКш? Я ж не винувата. Я вiрно його любила, тiло,
душу дала, то... вона... вона!!_ - i, не докiнчивши, знову гiрко заридала.
   - Цить же, доньцю, цить же, -  вспокоювала  Мавра  i  пiднiмаК  дiвчину
догори. - Кажи, що твому судженому i чия ти дитина, а  зможу,  порятую,  в
горi вас не лишу.
   - Я, Настка, Грицева суджена! - кличе дiвчина з невимовним жалем i знов
здiймаК, благаючи, руки  до  Маври  вгору.  -  Йому  починено._  Рано  вiн
поснiдав, вiдтак впав у сон i так спить все  i  спить.  Спить  мертвецьким
сном. Зразу в снi ще згадував, що хтось там iшов, що вiн зараз прийде,_  а
далi вмовк...
   - Грицева наречена? - скрикнула тут Мавра, а сама  сiпаК  дiвчину,  мов
божевiльна.
   - Грицева.  Я  Грицева!  Я  його  суджена,  а  в  недiлю,  мамцю,  наше
весiлля...
   - Грицю! - скричала Мавра страшним криком розпуки i зсунулася на землю.
- - Сину!!! Сину ти мiй, сину! _Ось уже гине, ось уже вiдходить; ледве  що
найшла! Грицю, жди на свою матiр, вона вже йде. Жди, не гинь!!  -  Останнi
слова ПП, викликанi якоюсь нелюдською силою розказу[33] перемiнили ПП саму
нечувано. Вона зiрвалася на рiвнi ноги, вхопила  клунок  з  своПм  зiллям,
пiрвала дiвчину за руку i обi погнали...
   Бiжить стара Мавра пiд гору  i  проти  вiтру  окриленим  кроком,  важко
вiддихуючи, стогнучи. Летить, здоганяК Настка, i туй-туй паде. Лиш одно ПП
пiддержуК, вiра в силу Маври, а коли б не те, вона б далi не годна.
   - Йому починено, його затроКно! - кричить в один голос до староП Маври.
- Пiд вiкном найдено пляшку, а пастух наш бачив дiвочу постать, як  летiла
лiсом, якась чорноброва..._
   - _Тетяна! - кричить Мавра i сама  стаК.  Мороз  ПП  переймаК,  i  вона
хреститься. - Ось що грiх, що грiх! - _стогне i звiльняК крок -  далi  вже
не годна...
   Було в четвер рано, як на мiсцi  стали,  а  коли  стали,  було  вже  по
всьому. Гриць вже перенiсся...

   * * *
   Коло ГрицевоП хати - сум i повага.
   Посхилялись старi газди всi, що Гриця знали.  Посхилялися  в  смутку  i
мовчки  ждали.  УмлiваК  в  хатi  бiлолиця   Настка,   молодицi   плачуть.
Товаришi-хлопцi походжують, утираючи  сльози.  А  матерi,  перешiптуючись,
хрестяться i моляться...
   Перед хатою лише що скiнчилася тяжка,  гiрка  сцена.  Циганка  Мавра  в
нечуванiй розпуцi кидалася вовчицею на старого  батька.  Вiн  ПП  сина,  -
заводила, - вiд неП забрав, пiдкинув багачам, щоб зазнав лiпшоП  долi,  як
циганська, i ось яка доля постигла його в багатствi...
   I нiхто не бачив досi такого ридання, такого  поведення,  як  у  бiдноП
циганки. Кидалася лицем до землi, роздирала на  собi  одiж,  знiмала  руки
розпучливою мольбою догори, а все промовляла.  Спiваючи,  ридаючи,  заКдно
розпачала - аж доки не ув'яла:
   Старий Андронатi зразу боронився, а вiдтак умовк.
   Зсунувшись з всею ваготою свойого старечого  тiла  на  свiй  жебрацький
костур - вiн мовчав. Сам не замiтив, як остаточно  по  голосiннi  зболiлоП
доньки заслухався в жалiбну гру трембiти, що неслась горою недалеко хати.
   Вона йому нагадала своПм смутком щось давно минуле.
   Давно-давненько,  дуже  давно,  вона  також  так  смутком  вигравала  -
пригадав вiн собi.
   Вiн тодi стояв рано зi сходом сонця високо на горi сього села i  держав
бiлого внука на руках...  Держачи  отак,  глядiв  в  сивiй  ранiшнiй  iмлi
.дитинi за долею. Iмла не здiймалася. Не бачив вiн тодi через iмлу  сонця,
але воно було! В його внука була_ доля. Ждала лиш на нього,  як  те  раннК
сонце за iмлою - чому не осягнув ПП?..

   * * *
   Мiж присутнiми в хатi й Iваниха Дубиха.
   ДожидаК Тетяни. Може, хоч тут вона з'явиться. В домi ПП нiде не було; i
нiхто ПП не бачив. Ходить i ходить лiсами, людей уникаК.
   Прибувши сюди, Iваниха Дубиха занiмiла. Нiхто вiд неП слова  не  почуК.
Мов забула говорити. Лиш вiд часу до  часу  засуваК  дрижачою  рукою  бiле
волосся назад пiд чорну свою хустку. Жде.
   Може ж, дiждеться...
   Люди ззираються на неП, перешiптуються, а Пй  те  байдуже.  ЏП  очi  не
плачуть, ПП уста стулилися, лиш душа чимраз кам'янiК.
   Та ось перед порогом шелест. ЏП Тетяна? Нi. То Мавра появилася в хатi з
батьком, на сина вдивляКться. Нараз - що се? Сину  божий!  Знадвору  попiд
вiкна доходить спiв, нерiвний, предивний. Iваниха Дубиха бiлiК,  хилиться;
сим разом се вже Тетяна.
   Так. То вона.
   Висока,  худа,  блiда,  з  розшарпаним   волоссям,   червоними   маками
заквiтчана, з очима, що нiкого не бачать, то - вона._
   Нiхто не рушаКться.
   Входить i, пiдсовуючи високо чорнi своП брови, прикладаК палець до уст,
мов наказуК мовчання, i обзиваКться напiвспiвуче: "В недiлю рано  я  зiлля
копала, в понедiлок рано пополокала..._ цить, Мавро, - додаК, прохаючи,  -
в вiвторок,_ Мавро, - додаК, прижмурюючи очi, мов  нагадуК  собi  щось,  -
зiлля я варила, а в середу рано... - _нараз уриваК...  -  цить,  Мавро,  -
просить з неописаною нiжнiстю в голосi i цiлковито блудними очима, - цить,
я лихо_ убила... твоПм  зiллям,_  Мавро,  з-пiд  "Бiлого  каменя".  А  вiн
переспиться._ Цить! А в недiлю весiлля.  Цить!  -  i,  вмовкши,  вона  жде
хвилинку, опустивши, мов з  глибокоП  утоми,  голову  аж  низько  назад  -
затулюК очi... Всi закаменiли.
   Нi, не всi. Мавра мовчки з змiПним безшелесним рухом одна  наближуКться
до неП.
   - Суко!_ - скричала нараз не своПм голосом. - Ти  мого  сина_  струПла.
Ти, ти, ти! Гинь! - _i одним-однiським п'ястуком валить дiвчину додолу. Та
тут вже Iваниха Дубиха опинилася коло доньки.
   - Стiй! - крикнула, що всi потрухлiли. -  Мене_  ось  добий.  Вона  вже
готова, а мене добий!_
   Вiдтак,  пiднiмаючи  доньку  на  ноги,  що  судорожне  за  своП   цвiти
вхопилася, спитала побiлiлими устами:
   - Доню моя люба, одна_ в мене в свiтi - ти_ Гриця струПла?
   Тетяна усмiхаКться.
   - Цить, Мавро, - шепче, пiдсуваючи високо чорнi брови, -  лихо  в  нiм_
сховалося... цить! Вже нiде лиха не буде...
   - Доню! - молить ще раз мати з надлюдською якоюсь силою i тулить  нiжно
доньку до себе, як малу дитину. - Ти? Скажи правду всiм,  ти?  Як  господу
богу скажи...
   Тетяна дивиться довго матерi в очi, мов пригадуК  собi  щось,  а  далi,
тулячись з правдивою нiжнiстю дитини до грудей матерi та  хапаючись  знов,
як  перше,  судорожне  за  своП  цвiти,  починаК  любо,  пiвголосом,  нiби
переказуючи тайну, нiжно спiвати:
   Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
   Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
   Та вимовивши  послiднК  слово,  вона  вириваКться  нараз  несамовито  з
обiймiв матерi i вилiтаК стрiлою з хати...
   Мовчки... без словечка... повалилась Iваниха Дубиха додолу...

   * * *
   Поховали Гриця, розiйшлися люди.
   - Ходiм, Мавро, - обiзвався вже  по  всiм  старий  Андронатi  до  своКП
доньки. - Ходiм мiж циган. Тепер ми тут знов старцi...
   - Ходiм, тату, - каже Мавра твердо, як камiнь, i подала старому  довгий
костур в руки. - Тут вже мiй грiх скiнчився.
   I пiшли.
   Злегка лиш колишуться тi сосни i смереки, яких вони, iдучи не раз бiлою
стежкою, мимохiть дотикались злегка, i колишеться лiсовий шум  в  воздусi,
успокоюючи порванi струни в душах, доки не вийшли  з  лiсу;  а  коли  його
оставили, вiн згубився цiлком, i над лiсом схилилася нiч...

   * * *
   Iваниха Дубиха перешукала з людьми  чи  не  весь  лiс  i  сховки,  куди
заходила Тетяна, i не найшли ПП. Вона без слiду пропала. Настала вже чи не
сама пiвнiч, а Iваниха Дубиха лежить обезсилена на своПй постелi -  заКдно
надслухуК. ЏП серце каже, що Тетяна верне; от-от  уже  пiвнiч.  От-от  чуК
вона шелест. Тетяна верне сама, як не раз вже. От-от зазорiК. I - коби вже
й зазорiло... А як вона верне,  тодi  забере  ПП  з  собою  в  монастир  i
вiддасть ПП господу богу. Господь один ПП зцiлить - скрiпить. Господь один
- а вiдтак нехай дiКться далi його божа воля...
   В хатi тихо, мов у святинi, лиш дрiбне свiтло блимаК  i  часом  прискаК
перед iконою пречистоП дiви, -  Iваниха  Дубиха  жде,  надслухуючи,  i  ПП
стуленi очi заливаються безустанно слiзьми.
   От-от - знов якийсь шелест. Нi. То рiка. Вона не вмовкаК. Кiлька  разiв
i збудиться вона з пiвсну, рiка все ПП дразнить, мов чогось домагаКться.
   Нараз... i тепер вона не помиляКться. Вона чуК.  ЧуК  виразно,  лиш  не
знаК розрiзнити - що се. Чи се бренькiт бджiл причуваКться Пй, чи се нiжнi
струни, чи се ангельськi голоси? Не знаК. Але вона чуК i не помиляКться.
   Попри ПП слух пересовуКться легко, мов сонна мрiя, мов бренькiт  бджiл,
мов шовк, що волiчеться по струнах - предивно нiжний, спiвучий  голос,  що
всю ПП душу мов у облаки небеснi здiймаК:
   Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!..
   Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!..
   Iваниха Дубиха прокинулась, зiрвалася. Господи боже, се Тетяна! Так. Се
був голос Тетяни. Вона чула виразно, що се був ПП любий голос. Вона  шукаК
пiд вiкном дверей i спiваК...
   Iваниха Дубиха встаК як змога скоро,  спiшить,  хитаючись,  до  дверей,
розриваК Пх i бачить.
   Вона, мабуть, спала. Надворi ясний день, усмiхаКться сонце i вказуК все
ясно - лиш Тетяни нема. Iваниху Дубиху обняло зимним  потом.  Чи  Пй  спiв
Тетянин лиш приснився? Чи чула вона  його  справдi?  Та  тут  заблисла  Пй
страшна думка до голови, i вона спiшить до челядi...
   Iдуть всi над рiку, шукають ще й там. Може, знайдуть хоч там слiди.
   Пiшли...
   Не довго iшли.
   Там, де глибина царювала, де камiнь-велет спокiйно означав  неповорушну
глибину рiки, де на дно ПП утонув колись Тетянин вiнок, стояв на  поверхнi
блискучоП води, притулившись до каменя, один великий цвiт червоного  маку.
Другий, припершись аж до  берега  рiки,  ждав  -  i  як  той,  i  собi  не
рухався...
   СтоПть Iваниха Дубиха i дивиться без слова на тi два цвiти, а з  нею  i
вся челядь.
   Довго, довго дивиться вона на них - далi вiдвертаКться...

   Вiдвели Iваниху Дубиху.


   Чернiвцi, в квiтнi 1908.




   [1] ПристроКний - одягнений.

   [2] Фортуна - щастя. (Прим. О. КобилянськоП)_

   [3] Р а й - отаман, циган-проводир. (Прим._ О. КобилянськоП_)_

   [4] Спенцер - одяг на зразок жилетки

   [5] Пуста (пушта) - степ в Угорщинi.

   [6] Полум'я змагайте - роздмухуйте полум'я

   [7] П у г а р и к - чарочка.

   [8] Х и ж у н - беркут.

   [9] Вивiрка - бiлка.

   [10] Противно - навпаки.

   [11] Пiдхлiбство - облесливiсть.

   [12] Бесаги - сакви, торба.

   [13] Р а б i в н и к и - грабiжники.

   [14] Туск - бiль, журба.

   [15] Оногди - недавно.

   [16] Найборше - найшвидше.

   [17] Починщина - примана.

   [18] Опустити - залишити.

   [19] Розпачати - впадати в розпач, виявляти розпач.

   [20] Господарка - господарство

   [21] Розказувати - наказувати.

   [22]Петльованець - годованець.

   [23] Удовiднити - довести.

   [24] Синку - так на Буковинi кличуть нiжно i хлопцiв, i дiвчат.

   [25] Ноша - одяг.

   [26] Розстрiлювати - розкидати.

   [27] НадвечерiК - нiч перед якимсь святом.

   [28] Зрадити - тут: розкрити, показати.

   [29] Збиточне - жартiвливо.

   [30] Давно по словi - давно дали  одне  одному  слово,  домовилися  про
одруження.

   [31] Наборзi - нашвидку.

   [32] Любко - коханець.

   [33] Р о з к а з - наказ.

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: