есильним кретином Замбулом, якого колись купили на кафському ринку за тридцять пiастрiв. I таки зустрiвся з ним, i вiн влаштував менi аудiКнцiю у великого вiзира. А тодi, коли вже мала вирiшитися твоя доля, чауш Мухаммед-Гiрея прискакав iз доносом, що ти розсилаКш бунтарськi листи по Криму. Зляканий заКць iнодi стаК левом. Ти розкрив карти перед боягузливим Мухаммедом, i вiн тепер тебе зжере. Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубiв не вишкiрюК... Я пробував заперечити, але вiзир показав менi листа, писаного твоКю рукою. Сьогоднi ти чекав не мене, а торговоП паштарди, я знаю. Вона арештована в Золотому Розi, твоПх друзiв завтра повiсять, а ми з тобою помандруКмо на острiв Родос. Немов пiдтята, впала Iсламова голова на груди. - Звiдти не повертаКться нiхто... - Навiть тодi, коли стоПш пiд ешафотом i холодний шнурок дотикаКться кадика, - вузькi очi Сефера Газi були бадьорi, i не тьмянiла в них безнадiя, - навiть тодi не кажи, що все пропало... Наступного дня Iслам-Гiрей i його вiрний наставник Сефер Газi пливли турецькою каторгою пiд вартою двадцяти яничарiв Егейським морем на пiвдень. РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ Розмови з мудрецями бiльш потрiбнi царям, нiж царськi милостi - мудрецям. Саадi ОдноП з останнiх ночей Рамазану [119], перед свiтанком, коли правовiрнi споживали снiданок, щоб запастися на денний пiст, крайчик повного мiсяця зайшов чорним пiвкругом, темна пляма дiйшла до середини диска, а потiм поволi сповзла. "Щось трапиться у султанському дворi, когось не стане в Бiюк-сараП, - зашептали люди, вийшовши на вулицi Стамбула. - Коли темнiК сонце - то султана, а якщо мiсяць..." Бачив затемнення мiсяця i Аззем-паша. Вiн не був забобонний, але затемнення, яке вiщувало смерть великому вiзировi, надто вiдповiдало обставинам, що склалися при дворi, - всього можна було чекати. На Iбрагiма, оточеного вартою i мурами, виснаженого вином i гаремними ночами, щораз частiше находила манiя страху i пiдозрiлостi. Iнодi вiн шалiв у божевiльнiй лютi, якоП боявся навiть Замбул: султан шукав тодi жертви, i не одна голова постельничего чи кубко-держця котилася додолу тут же, у султанських спальнях. Пiсля нервових приступiв Iбрагiм впадав у меланхолiю, тодi кликав до себе великого вiзира i примушував його слухати своП вiршi або манiачнi плани завоювання Русi, IталiП, Угорщини. Аззем-паша кожного дня чекав безглуздого наказу, якого виконати не зможе. А тодi, звiсно, кiнець. Hyp Алi давно чекаК такоП нагоди. Великий вiзир вiдчував тепер бiльше, нiж будь-коли, пекучу потребу зустрiтися з кимось розумним, кому б мiг довiрити своП думки i сумнiви, вiд кого почув би слова поради i розради. В Бiюк-сараП такоП людини не було. Якось таКмнi агенти принесли у двiр чутку, що у Стамбулi знову появився меддах Омар: вiн розмовляК з людьми, слухаК Пхнi скарги. Що з ним чинити? Аззем-паша багато чув розповiдей про меддаха Омара ще в часи Амурата. Про мудреця, який розгадав пiд стiнами Багдада сон шаленого султана i якимсь чудом залишився живим, ходили по краПнi легенди. Великий вiзир наказав розшукати Омара i запросити його до свого палацу на перший день байраму. Коли мосахир [120] настирливим калатанням об дерев'яну дошку сповiстив правовiрних про кiнець посту, до приймальнi вiзира прийшов меддах Омар. Хвилину стояли вони один проти одного - неймовiрно схожi, немов близнюки: однакового росту, вiку, обидва сивобородi i високочолi, рiзнив Пх хiба тiльки одяг. Вiзир - у бiлiй хутрянiй киреП, Омар - у простому, випрiлому на дощах i сонцi бурнусi. Зустрiлись наче сини однiКП матерi, яких доля розлучила ще в дитинствi i повела рiзними шляхами: одного до влади, другого до народу, одного зробила володарем, другого - мудрецем. А на схилi вiку звела Пх знову, щоб кожний з них розказав свiй досвiд, свою правду. - Ти просив мене, великий вiзирю, хай бог дасть тобi вiчне життя, щоб я прийшов до тебе, - поклонився меддах Омар. - Що ж примусило можновладця, який тримаК в руках тисячi вiйськ, мiльйони народу i тугру [121], вдатися до убогого меддаха, що не маК нiчого, крiм крихти простоП людськоП мудростi, подарованоП аллахом? - Сумнiви, - коротко вiдказав Аззем-паша. Не чекаючи запросин вiзира, меддах присiв на гаптовану срiблом подушку, напроти нього сiв i вiзир. Омар приглянувся до обличчя Аззем-пашi: не було на ньому нi пихи гордоП, нi жорстокостi тирана, нi неприступностi повелителя. Омар знав всесильних свiту цього, та зустрiчав серед них лише грубу запальнiсть, глупу пихатiсть, темну жорстокiсть. Велителя, який сумнiваКться, ще не доводилося бачити. - Сумнiви - потрiбна рiч, - мовив вiн. - Бо хто не сумнiваКться, той не дослiджуК, хто не дослiджуК, той не прозрiваК, хто не прозрiваК, той залишаКться в слiпотi. Але я не знаю, як говорити з тобою, щоб моП слова принесли тобi користь. Адже сказав ваш шейхульiслам, що слiв, якi приносять збуток вiрi i владi, не треба знати i не треба говорити; слова, що записанi в книзi пророка, треба говорити, а розумiти Пх не конче, про вади вельмож: можна знати, та говорити заборонено. Як дозволиш менi бути з тобою? - Говори правду. Бо ж мусить хоч один iз владик знати iстину. Кожна мить тепер приносить незрозумiлi загадки, яких я розгадати не в силi. Колись було iнакше. Давнiше епоха тривала десятки рокiв, i людськi уми призвичаювалися до неП, тепер же на один день десятки епох. Я розгублений, я не розумiю, де iстина, а де облуднiсть, де золото, а де сухозлiтка. Бачу якусь бездонну прiрву мiж двором i краПною, мiж потребами людей i тим, що ми Пм даКмо, мiж словом i дiлом. I не знаю, як переступити ПП. Хто винен - султан, вiзир, кадi-аскер? Але ж сановники мiняються, а прiрва западаКться все глибше. Двiр потребуК грошей, накладаК на пiдданих податки, i чим бiльше Пх накладаК, тим менше золота у державнiй скарбницi. Народ стогне, а iмперiя вiд цього не мiцнiК... - Це закономiрно, вiзирю. Мiж бажанням держави i бажанням людей iснуК вiчна суперечнiсть. Але при розумних, добрих i вчених правителях ця прiрва така вузька, що ПП можна завжди переступити. Що ж сталося в нас? До того часу, поки слава завоювання була спiльною метою держави i народу, народ не шкодував свого життя для слави. Потiм одна людина взяла владу в своП руки, народ потрапив у залежнiсть вiд Кдиновладця. Одна людина за всiх думати не може, вона впадаК в помилки, думки мiльйонiв не можуть збiгатися з думкою однiКП людини. I звiдси починаКться та криза, про яку ти говорив. Њдиновладець прагне до розкошiв, i витрати перевищують прибутки. Вiн хоче слави для себе i завойовуК чужi землi. Кожна чужа земля сповнюК люд тривогою, бо тодi життя його в постiйнiй небезпецi. Народ хоче спокою, а не чужих земель, якi не дають йому нi радостi, нi хлiба. Володар примушуК пiдданих воювати, i пiдданi нерадо проливають кров за те, що Пм не потрiбне. Володар здираК податки на воКннi витрати, людське майно перебуваК пiд постiйною загрозою, люди втрачають бажання до Його придбання. А багатство держави залежить вiд особистого багатства людей. Якщо його в них немаК, - звiдки вiзьметься в держави? Коли народ пригнiчений, - скарбниця порожня... - Ти говориш страшнi речi, розумний старче, - мовив у задумi Аззем-паша. - ТвоП слова доводять безвихiднiсть становища ТурецькоП iмперiП. Я ж думаю про ПП могутнiсть, а не про загибель, i шукаю шляхiв до змiцнення. - Те, що рветься, безконечно зшивати не можна. Ми, правда, невтомно зшиваКмо, але чим? Догмами старого корана, який навiваК багато думок i поезiП, але став не придатний для управлiння державою. Тисяча рокiв минуло вiд часу його створення, а становища свiту i народiв, звичаП i погляди не iснують незмiнно. З плином часу вiдбуваються постiйнi змiни, коран же залишаКться таким, як був при халiфах пророка. Тому богослови мусять припускатися помилок, Пх же наслiдують проворнi пристосуванцi ради своКП наживи. Народ перестав Пм вiрити. Кориться, а не вiрить. Хвалить, а не любить. Говорить одне, а думаК iнше. Правителi вiдчувають це, щораз менше довiряють своПм власним синам i впокорюють своПх же людей чужинцями - яничарами. Звiдси починаються внутрiшнi бунти, а бунти - це початок загибелi iмперiП. Аззем-паша пiдвiвся. - Омаре, - сказав вiн, - дай подумати менi. За твоП слова можна повести тебе на ешафот. Але вiд цього не змiцнiК Туреччина. Якщо ти маКш рацiю, то нi за що тебе карати, коли ж ти помиляКшся, то твоК дабiрство [122] не пiдiрве державних устоПв. Ти мислиш, а мислячi люди повиннi жити. Прийди до мене за сiм днiв. Я хочу продовжити нашу розмову. В перший день байраму до Стамбула з'Пхалися купцi i крамарi з усiх кiнцiв iмперiП. Як i кожного року пiсля Рамазану на Бедестанi мало вiдбутися султанське торжище. Субашi оголосив, що вiдкриватиме торги сам султан Iбрагiм. Ювелiр Хюсам зважився пiти ще раз зi своПм незвичайним крамом на базар. Мусив продати хоч трохи товару, щоб заплатити податок. Старостi ювелiрного цеху, уста-рагiновi, донесли, що Хюсам i далi виробляК браслети, медальйони, амулети, а до цеху вступати не хоче, тож староста наклав на старого неймовiрно високий податок - аж вiсiмсот акче. Таких грошей Хюсам не мiг роздобути, хоч би спродав усе, разом зi своПми папучами. Правда, за один тiльки рубiновий амулет вiн мiг би взяти набагато бiльше, але хто його купить?.. Нафiса хворiК, рiдко вже й на ноги пiдводиться, а принести Пй чогось смачного нема за що. На Хюсамовому дастарханi давно вже не було нi пастирми, нi баклави [123], перебиваються обоК на паляницях i кавi. Як дожити довгий вiк, якщо бог не пошкодував Пм днiв пiд своПм небом? Хюсам забрав добро в мiшечок i подався до Бедеста-ну, чей знайдеться для нього, нецехового, хоч трошки мiсця на долiвцi? Базарний гармидер було чути здалеку. Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах i верблюдах пробивалися купцi крiзь натовп, тiснячи i тратуючи пiших, викрикували гамали [124], вимагаючи вступатися з дороги. А з обох бокiв один бiля одного сидiли жебраки з к'яшкулями [125] - предтечi базару. Так багато жебракiв Хюсам ще не бачив. Кожного року Пх, видно, збiльшуКться, а хто знаК - може, незабаром i старий ювелiр поповнить Пхнi ряди? Цiкаво, ким вони були? Хюсам понишпорив у кишенi кафтана, знайшов кiлька мiдних монет i пiдiйшов до крайнього. - Звiдки прислало тебе горе, нещасний? - Iз АнатолiП... Тiмарiотом був. Податки загнали в лихву, лихварi забрали тiмар... Хюсам кинув у к'яшкуль одну монету i пiдiйшов до другого. - Я дубильник iз Андрiанополя. Уста-рагiн зажадав за мою майстерню бакшиш. Оце й збираю на хабар. Не пошкодуй двох монет, добрий чоловiче. - ...Я ходжа, був учителем у медресе на Скутарi. Хiба я знав, що вiршi Вейсi i Нефi [126] заборонено читати софтам? Вигнали... - ...Я колишнiй хатиб. Насмiлився сказати на проповiдi, що кадiй тлумачить коран так, як йому вигiдно... - ...Я румелiйський райя... А ти чого випитуКш усiх? Може, шукаКш товариша за своПм фахом? Не завдавай собi клопоту. Тут усi рiвнi. Махдi прийшов до нас ранiше часу, вказаного пророком. Сiдай бiля мене, жебратимемо до спiлки. Так краще... Пiшов Хюсам. Ряди жебракiв змiнилися мiзерними крамничками пiд сiрими наметами. До головноП брами Бедестану було ще далеко, та базар починався вже тут. Власники крамниць, кравецьких майстерень, цирулень, кафедджiПв, яким, видно, не залишилось мiсця пiд склепiнням ринку, голосно вихваляли товар, звертали на себе увагу, хто чим мiг: один грав на гуслях, другий дрiбно вибивав на тамбуринi, iнший курив ладан, хто видзвонював дзвiночками. Тут були i араби в рiзнокольорових бурнусах, i крикливi греки з квiтчастими хустками на головах, i мовчазнi турки в чалмах. Продавалося все: канделябри, тацi, кремiннi рушницi i ятагани, перець, колеандра, помаранчi, парча, Кдваб, шовк. Хюсам подумав, що нема чого йому пробиватися далi, пiзно прийшов. Притулився в рядi, поставив перед собою солом'яне крiсельце, розклав на ньому свiй дорогоцiнний крам. Крiзь базарний знервований гармидер долинали уривки фраз, небавом Хюсам мiг уже вловити Пхнiй змiст: люди обурювалися, що на ринку ходять фальшивi монети, а пiастри вичеканили з нещирого золота. Напроти, бiля дверей нужденного склепу, стояв крамар у смiшнiй позi, нiби розiп'ятий, i лементував крiзь сльози: - Я нiколи не пiдвищував цiн, але погляньте, погляньте, якi менi грошi дають! Хюсам скорботно похитав головою. Цього крамаря стамбульський кадiй прибив сьогоднi за вухо до одвiрка крамницi - справедлива кара здирникам. Але ж як вiн мiг не заправити подвiйноП цiни, коли грошi наполовину втратили вартiсть? - Ось приПде султан, - не вгавав покараний, - i ми спитаКмо, куди дiлося золото, чому нам платять удвоК легшими пiастрами. З вiдчиненоП кофейнi долетiв смiх. Якийсь софта розповiдав анекдоти. - Куди дiлося золото? Вiн питаК, куди дiлося золото! А хiба йому невiдомо, що трапилось недавно в Бiюк-сараП? Покликав наш султан дервiша Алi-бабу i запитав його, в чому суть щастя на землi. Алi-баба вiдповiв: "Псти, пити i пускати вiтри". Розсердився султан, посадив зухвалого дервiша в тюрму, аж раптом - о всевишнiй! - у султана стався запiр. Покликав знову сонцеликий Iбрагiм дервiша i простогнав: "Якщо вилiкуКш, дам за кожний спуск по мiшку золота". Помолився дервiш добрим джинам, почав султан голосно пускати вiтри, а казнадар за кожним разом кидаК перед Алi-бабою по мiшку з грiшми. Тут убiгла валiде. "О сину мiй, - закричала, - що ти робиш? Адже так продуКш усе царство!" А вiн питаК, куди дiлося золото... Регiт у кофейнi раптово змовк, кремезний чолов'яга вскочив до кофейнi, схопив софту за комiр. Той вирвався i зник у натовпi. Хюсамовi не було смiшно. Вiн iз болем поглядав на своП вироби, яких нiхто не брав, бо хто ж вiзьме, коли грошi султан справдi проциндрив? Народ усе бiльше хвилювався, гомонiв. Чекали приПзду Iбрагiма. Бiля султанського палацу тим часом чинилася не менша веремiя, нiж на базарi. З самого ранку бiля головних ворiт злiва стояли вишикуванi кiннi спагiП, тi, що служили султановi за землi, - тiмарiоти i заПми; справа - яничари. Очiкували виПзду султана. Повинна була вiдбутись церемонiя цiлування султанськоП мантiП. Падишах довго не появлявся. Врештi вiдчинилися ворота, але замiсть нього вийшов начальник охорони султанського плаща, перед собою на дрючку вiн нiс Iбрагiмову шубу. Здибились враз конi спагiПв, обуренi комоннi готовi були ринутися у ворота i вчинити розправу над султаном за ганьбу, але тут почулася голосна команда яничар-аги Hyp Алi: "До зброП", i спинилися спагiП. Розгублений капу-ага [127] схопив у руки шубу i пiднiс ПП для цiлування алай-беговi. Той зблiд вiд обурення i зневаги, i не знати, чим би все закiнчилось, якби не закричали яничари: - До падишаха! Хто поперед нас смiК цiлувати султанську мантiю? Зчинилась буча, вартовi капиджiП побiгли у двiр доповiсти Iбрагiмовi про небезпеку. Султан зачув пiдозрiлий крик i тремтiв усiм тiлом. Дiзнавшись про причину яничарського бунту, вiн наказав негайно стяти голову церемонiймейстру. Капу-ага був страчений прилюдно, заспокоКнi яничари юрбами подались на Бедестан вiдкривати замiсть Iбрапма султан-мезади [128]. Чорбаджi Алiм iшов попереду своКП орти - бундючний, у дорогому кунтушi. Темним поглядом поводив на торговцiв, i вони нiтились, замовкали: на Бедестанi знали звички найближчого поплiчника яничар-аги. З того часу, як Алiма призначили чорбаджiКм, минуло кiлька рокiв. Вiн мiцно увiйшов у довiр'я Hyp Алi, грошi щедро капали у його скарбницю, яку вiн тримав у багатого ювелiра на Бедестанi. Щодень, щорiк згасала жадоба воювати - iншi перспективи всмiхалися тепер лицаревi. Знав Алiм: при першiй нагодi яничар-ага стане великим вiзирем, а вiн тодi пiде на його мiсце. Та й не було рацiП при султановi Iбрагiмовi рватися до бою. Тi часи, коли достатки i славу яничари здобували на вiйнi, пiшли в небуття. Тепер посаду i звання можна було купити, а грошi кмiтливим пливли звiдусiль: хабарi приносили воПни, що викуплювалися вiд походiв, i родовитi турки за право вступу в яничарський корпус. Бо тут краща плата, нiж у спагiПв, i кари, i смерть не такi страшнi; комонних б'ють у п'яти, яничарiв - по спинi, комонних на кiл саджають, яничарiв топлять у Босфорi. Хабарi приносили i злочинцi, яким у яничарському корпусi узаконювалися грабунки i вбивства. А вже справжнК багатство прибувало чор-баджiКвi на документи загиблих у боях воПнiв. Яничарам дозволили одружуватися i купувати землi. Казарми порожнiли, воПни ставали власниками. Алiм не одружувався. Вiн вдовольнявся полюбовницями i утримував Пх у розкiшному конаку бiля Ат-мейдану. Чорбаджi прямував до ворiт базару. Там, бiля головноП брами, над якою розпростер крила висiчений на каменi вiзантiйський орел, вiн стане поруч iз Hyp Алi, проголосить вiдкриття базару, а потiм вибере найкращi подарунки для коханок - дiамантовi намиста, Кдваби, шовки. Алiм не помiтив старого крамаря, що стояв за солом'яним крiсельцем, на якому розкладенi були коштовностi. Хюсам прикипiв до нього поглядом: де бачив це обличчя, чиК воно? I, напевно, вихователь i колишнiй приймак нiколи б не зустрiлися, якби якийсь яничар не помiтив майстерно вирiзьбленого амулета, в сердечку якого горiв дiамант, списаний ледь помiтною тонкою в'яззю. Яничаровi очi жадiбно блиснули, вiн глянув на стривоженого ювелiра, спитав: - Звiдки воно в тебе? - Я... Я ювелiр. Сам зробив... - Ти - ювелiр? - зареготав яничар. - Ювелiри там, на Бедестанi, а ти злодiй! Бо якби нi, то став би поруч iз своПми цеховими. - Я не цеховий... - То яке ти маКш право продавати такi коштовнi речi поза цехом? Алiм повернув голову, зупинився. - Що там? Яничар пошкодував, що привернув увагу чорбаджiя, тепер амулет дiстанеться йому. Вiн притьмом сунув за пояс коштовнiсть, i тодi закричав Хюсам: - Вiддай! О аллах, я працював над ним сорок ночей! Алiм простягнув руку, яничар слухняно вiддав чор-баджiКвi амулет. - Ти звiдки береш такi речi? - глянув Алiм спiдлоба на старого, вiн не впiзнав його, бо й годi було впiзнати: Хюсам висох, згорбився, обличчя втопилося в кудлатiй бородi, тiльки очi звiдкись були Алiмовi знайомi. Хюсам затрусився, простягнув обидвi руки, схлипнув: - А... Алi... - бiльше слiв не мiг видавити з горла: перед ним стояв той, який колись кликав його батьком. - Звiдки ти маКш такi речi? - придивлявся чорбад-жi до амулета. О, вiн не сподiвався аж такий дорогий подарунок принести сьогоднi вирлоокiй Зулейцi. Але звiдки в цього жебрака такi дорогоцiнностi? - Ти - злодiй, - сказав вiн спокiйно, кивнув яничаровi, i той миттю згорнув з крiсельця решту краму. Застогнав Хюсам, схопився руками за чалму: - О аллах, що роблять цi грабiжники! На ювелiра посипались удари, крамарi порозбiгалися, хапаючи свiй товар, яничари, скориставшись iз нагоди, забирали, що потрапляло пiд руки. Хюсам лежав на землi, заслоняючи обличчя руками, а коли сам Алiм штовхнув його ногою пiд ребра, неймовiрна кривда i лють додали йому сили, вiн звiвся на ноги i прохрипiв, бризкаючи слиною в обличчя чорбаджiя: - О змiК ядуча, викохана за моКю пазухою, о виплодку самого Iблiса, о смерте наша! Та хай тебе рiдна мати прокляне! Тепер Алiм впiзнав Хюсама. Вiн на мить остовпiв, розгубився, та довкола стояли яничари - чорбаджi не мiг прощати якомусь жебраковi такоП зневаги. Гострий ятаган проколов горло старого ювелiра. ...Дiждавшись, поки з-перед парадних ворiт Бiюк-сарая розiйдуться яничари i спагiП, до вартового пiдiйшов якийсь купець iз великим сувоКм парчi. - Менi велiв кизляр-ага Замбул принести дорогоцiннi тканини для гарему, - крiзь вузькi прорiзи повiк на вартового зиркали маленькi рухливi зiницi. - Накажи провести мене до Замбула. Кизляр-ага пiдозрiло зиркнув на торговця парчею. Вiн не кликав сьогоднi нiкого. Все починало набридати старому Квнуховi: i гарем, i недолугий султан, i служба. Сьомий десяток лiг на спину, все важче було ПП згинати; колись в'юнкий i спритний плазун ставав лiнивим алiгатором, якому хотiлося без дiла лежати на сонцi, роззявивши пащу. I маК вже через що. Багатство К. Якби ще чистих кiлька тисяч пiастрiв, вiн купив би у капудана-башi [129] галеру, перевiз би своП скарби до Мекки i там спокiйно доживав би вiку. - Не питай нiчого, Замбуле, - промовив тихо купець, i ахнув кизляр-ага: - Сефер Газi! - Тс-с-с... Не розпитуй, як я дiстався сюди з Родосу, i не клич прислужникiв, поки мене не вислухаКш. Я розбагатiв, у цей сувiй парчi загорнутий мiшок iз золотом, один мiшок. А другий цiлий юк [130] лежить у найпотаКм-нiшому сховку в одного татарина, що торгуК на Беде-станi. Якщо ти мене викажеш, то другий мiшок для тебе пропаде. Коли ж нинi скажеш султановi, що Му-хаммед-Гiрей готуК змову проти нього, а Кдиний вiрний слуга Iбрагiма - це Iслам, ти отримаКш його. Як тiльки мiй вихованець вийде вiд султана з позолоченим мечем, я тобi дам ярлик, з яким ти пiдеш до торговця тканинами татарина Мемета. А тепер купуй у мене цей сувiй парчi i неси його легко, мов пiр'Пнку, Iбрагiмовим красуням. - Шайтан... - просичав Замбул i прийняв iз рук Сефера важкий сувiй. Iбрагiм поволi заспокоювався. Зловiсний гармидер бiля ворiт Бiюк-сарая нагадав йому, було, ту нiч, коли бенкетував увесь Стамбул, а вiн сидiв у в'язницi, проклинаючи могутнього Амурата. I раптом дверi навстiж, i натовп бiля дверей тюрми, i труп ненависного брата перед ним. А що, коли цей пiдозрiлий гармидер - то вже його, Iбрагiмова, черга? А, слава аллаху... Яничари збунтувалися за право першими цiлувати його шубу... Значить, вiрнi йому, ще довго зможе вiн нiжитися в розкошах i спокоП... Iбрагiм повiльними ковтками цiдив вино, очi п'яно плавали в орбiтах, два Замбули увiйшли до султанськоП опочивальнi. - Я не кликав тебе, чого хочеш, кретине? - Змова проти тебе, султане, - випалив Замбул. Випав глечик iз рук Iбрагiма, вiн схотiв схопитися на ноги, але спина прикипiла до подушки. Прохрипiв: - Де, хто?! - Мухаммед-Гiрей бунтуК Крим, султане. Iбрагiм широко розплющив очi, хмiль раптово минув. Зiрвався з подушки, схопив за груди кизляр-агу i шпурнув ним, тупо вдивляючись у його вишкiрену пащу. - Хто, хто говорив менi, що Мухаммед буде вiрний Портi, хто переконував мене, що Iслам-Гiрей - зрадник? Замбул пiдвiвся на ноги, випростався. Рабська покора, з якою вiн завжди входив у царськi покоП, зникла з його обличчя. - Ти ще не бив мене, султане, i краще не роби цього. Замбул стане гнiватися. Як керуватиме сонцеликий султан великою iмперiКю, коли не стане всезнаючого Замбула? Самотнiсть пасуК тiльки аллаху, бо вiн непомильний, великий Iбрагiм на самотi може помилитися. А тодi Hyp Алi не пожалiК твоКП голови, як не пожалiв АмуратовоП. Я ж тобi даю, як завжди, щиру пораду: пошли негайно по Iслам-Гiрея на Родос, а по Мухаммеда у Крим. Iбрагiм стояв з опущеними руками, пiт горошинами стiкав по рiдких волосинках борiдки. Тепер вiн зрозумiв: ота його могутнiсть, те сплескування в долонi було самообманом. Усi цi роки ходив вiн по палатах, обдурений своПми ж пiдлеглими, i влада його триватиме доти, доки вони захочуть. Кара-гез! Все, що було дотепер, - це Кара-гез, а вiн, перекостюмований у султанський одяг в'язень, тiшить публiку так, як цього хоче Hyp Алi i цей потворний владика. Ось вiн, балаганщик, розправив перед актором спину, даК йому зрозумiти, що вистава мусить мати кiнець. Продовжити!.. За всяку цiну продовжити виставу. Грати так, щоб вона була цiкавою, щоб публiка просила ще i ще, не вимагала опускати завiсу... ...Гордо ступав Iслам-Гiрей до султанського селямлика. Вiн уже був упевнений в перемозi. Розумний Сефер Газi - великий друг i мудрець! Але дивне одне: чому йому не допомогли капи-кулу - сеймени, а перекопський бей, який послав на султанське торжище свого салердара-агу [131] Мемета з мiшком золота? Iсламовi згадалася розмова з аталиком у Ашлама-дере: "Хто буде твоКю правою рукою?" Мансур-бей хоче бути нею. З Мухаммедом, видно, не вдалося. А чому? Невже брат не ласий на грошi? А може, побоявся бей давати золото в нездалi руки? I даК Пх сильнiшому, щоб купити хана для себе. Так... Але ж коли хабар заходить у дверi, правда виходить крiзь вiкно. Невже йому не вдасться чинити свою правду, бо вiн куплений хабаром ще до вступу на престол? Iбрагiм возсiдав на краю басейну, спершись лiктем на подушку. Вiн силкувався надати своКму обличчю виразу зверхностi i владностi, та блiдiсть, змережана кров'яними жилками, робила його нiкчемним, жалюгiдним. Бiля султана стояв задуманий великий вiзир. Iслам-Гiрей, постоявши мить перед своПми повелителями, вклякнув на землю, i тодi побадьорiшав султан. - Бачиш, Iсламе, я призначаю тебе ханом. Подивлюся, який ти К. Ти мусиш бути другом мого друга i ворогом мого ворога. Чи правда це, скажи, що Мухаммед готував зраду? Iслам-Гiрей глянув на великого вiзира. Аззем-паша знаК, хто посилав бунтарськi листи в Крим. Вiн зараз може про це нагадати. Але вiдступати нема куди. - Не смiю заперечити того, що К правдою, - вiдповiв. - Правда - вище моКП любовi до брата. Iронiчний блиск спалахнув у очах Аззем-пашi i погас. - Введiть Мухаммеда, - сказав Iбрагiм. Iслам рвучко повернув голову до дверей. Не сподiвався побачити тут брата. Виходить - ще не перемога. Мовчазний Аззем-паша влаштуК зараз допит Гiреям. - Бачиш, Мухаммеде, - так само силувано повiльним i наставницьким тоном вiв далi Iбрагiм. - Ти не хотiв бути моПм другом, то поПдеш сьогоднi на Родос, i дякуй, що дарую тобi життя. Але звiдти вже не повернешся. Що маКш сказати? - Крiм поклону ногам твоПм, султане, нiчого нинi зробити не можу. А братовi своКму з твого високого дозволу хочу нагадати приказку: "Коли риКш яму, рий по-своКму зросту". Великий вiзир мовчав; Iсламовi вiдлягло вiд серця: - Не гоже розмовляти пiдданим у присутностi повелителя, але коли намiсник аллаха дозволив нам, ницим, отверзти уста, то скажу тобi, дост-ака [132]: яму по своКму зросту вирив ти. Менi ж ти повинен бути вдячний. Адже тiльки три Мухаммеди правили в Криму, ти - четвертий. Всi вони померли ранiше своКП смертноП години, i всi похованi в Ексi-юртi на околицi Бахчисарая. Ти ж на Родосi доживеш до глибокоП старостi i закiнчиш свiй шлях у мирi й спокоП. - Але мене ти замiнив, - вiдповiв Мухаммед. - То звiдки така впевненiсть, що не успокоПшся замiсть мене в усипальницi моПх тезкiв? Iбрагiм кивнув рукою, Мухаммеда вивели. Потiм змiряв поглядом Iслама, i знову боягузлива блiдiсть виповзла на його худi щоки. Вiн боявся цiКП людини, що стояла перед ним у стриманiй покорi i не усмiхалася улесливо на його слова. Але вiдмiнити свого рiшення не мав сили. Великий вiзир мовчав, Hyp Алi чомусь не прийшов, Замбул же, певне, пiдслуховуК за дверима. - Скiльки тобi рокiв, Iсламе, i як ти сiдаКш на коня? - спитав султан по хвилинi. - Менi всього сорок рокiв, султане, а сiдати на коня я тiльки починаю, - вiдказав Iслам, i звелись острiшкуватi брови у великого вiзира: Аззем-паша не чекав вiд нього таких вiдточено зухвалих слiв. - Ну, йди, - промовив тихо султан i додав, як щось не потрiбне, другорядне: - А служи менi правдою. Iслам-Гiрей поклонився, пiдiйшов до Iбрагiма, поцiлував полу його кафтана i повернувся до виходу. Слуги надiли на нього соболину шубу, покриту парчею. оперезали шаблею, прикрашеною дорогоцiнним камiнням. Нового кримського хана супроводжував Аззем-паша у двiр. Iслам ждав вiд нього настанов, але великий вiзир i тепер не промовив нi слова. Тодi хан сам зупинився i сказав, дивлячись в очi старому: - Великий вiзирю, я прошу, щоб менi Порта не заважала рiзними фiрманами розпоряджатися долею Криму. Аззем-паша витримав гострий погляд Iслам-Гiрея i вперше за нинiшнiй день вимовив: - Тобi пiдвели коня в добру для тебе пору, iди, я завадити тобi не встигну. I знову зустрiлись вiч-на-вiч володар i мудрець. - Ти сказав тодi, Омаре, що кожна чужа земля сповнюК наш народ тривогою. Поясни, що ти мав на увазi? Великому вiзировi недаром згадалися саме цi слова меддаха. З-перед очей не зникав образ незалежного i гордого Iслам-Гiрея, який явно обдурював Iбрагiма i повернувся у свiй Крим не для жирування. Вiйна з Кримом неминуча, але хто тепер вийде переможцем, коли туди пiшов царювати лицар i дипломат, а в Туреччинi на престолi сидить недоумкуватий султан? - Ця бiда вiзирю, почалася з фальшивого твердження, буцiмто не може бути рiзних народiв на лонi iсламу. Скiльки кровi марно пролилося во iм'я цього догмату, а що вийшло? Татари залишилися татарами, точнiше - озлобленими татарами, болгари i греки iсламу не прийняли. Мало того: в боротьбi проти нашоП iмперiП вони змiцнiли духовно, i розплата над турками неминуча. Хiба ти не був свiдком того, як з'Кдналися у спiльнiй боротьбi проти нас руськi й украПнцi пiд Азовом? А що, власне, винен турок? Чи йому краще жити вiд того, що османи розповзлися по свiту, чи потрiбна йому Сербiя або Њгипет для того, щоб вiн мав що Псти? Але вiдповiдати змусять... - Невже немаК нiякого виходу? - Турки почали своК iснування з завоювань. Я ж гадаю, що народ, який не поклав мiцних основ свого власного господарства, повинен бути сам iз собою. Бо коли вiн прагне розвиватися за рахунок iнших, тодi стаКться щось зовсiм протилежне його бажанню. пiдкоренi народи мiцнiють, панiвнi ж вироджуються, живучи чужим хлiбом, розумом, мистецтвом. - Наче чорний демон, ти пророкуКш усiм нам загибель, Омаре. Як же так: пропаде наша могутнiсть, i слiду вiд неП не залишиться? - Хто це може знати? - вiдповiв Омар ухильно. - Он глянь на золотий пiастр. Золото К змiстом монети, сама ж монета К тiльки формою для змiсту. Хтось колись з'Кднав змiст з формою з метою користi. Уяви собi, що мета раптом втрачена - пiастр не йде на ринку. Хiба пропаде змiст, якщо вiн справдi золотий? Нi, вiн потрiбний для новоП форми, для новоП мети. Тихо вiдчинилися дверi до вiзирового селямлика, на порозi став озброКний капиджiй. Сiпнулися вгору навислi брови Аззем-пашi. - Хто дозволив тобi заходити у мiй палац? - запитав грiзно. - Султан султанiв Iбрагiм велить тобi зараз же з'явитися перед його очi, - вiдповiв капиджiй не кланяючись. Аззем-паша перевiв погляд на Омара, меддах знервовано теребив бороду. Обидва знали: годi сподiватися добра, коли вiзира викликаК не капу-ага, а озброКний охоронець султанських дверей. - Скажи султановi, що я прийду, - мовив Аззем-паша. - Менi велено прийти з тобою, великий вiзирю. - Почекай мене бiля входу. Омар пiдвiвся. - Прийми ще одну мою пораду, ефендi, бо потрiбна нинi державi твоя розумна голова: коли йдеш до слiпця, заплющ одне око. - Нi, - вiдповiв вiзир, - досить я заплющував своП очi на безумство султана. Далi не велить менi цього робити нi бог, нi совiсть. Ти ж бережи себе, Омаре. I бiльше не приходь сюди, хто б тебе не просив. Тi часи, коли цар жадав мудрого слова, минули. Коли володар доходить до самодурства i вважаК усi своП дiла i вчинки доцiльними, тодi вчителi стають зайвими. Вони заважають, i Пм стинають голови. Аззем-паша приклав руку до грудей, прощаючись з Омаром, i вийшов iз селямлика. Небо тремтiло осiнньою синявою над притихлим Бiюк-сараКм. Три мури, один вiд одного вищий, що огороджували султанськi палаци, здавалось, пiдпирали довкола горизонт, i вiдзначив для себе вiзир, що донинi його свiт був не бiльший вiд цiКП криницi, з якоП видно невелике кружальце неба. Меддах Омар нiби вивiв його на височенний мiнарет, i Аззем-паша побачив, що дуже мало свiту вмiщуКться в султанському вицяцькованому дворi, в Стамбулi, i що цiла iмперiя - ще не весь свiт. У бiлiй киреП, у гостроверхiй смушевiй шапцi, величний i неприступний Аззем-паша пiдiйшов до дверей султанського селямлика, i розступились перед ним капиджiП. - Яку справу маКш до мене, султане? - мовив рiзко Аззем-паша i глянув на Hyp Алi, що стояв у позi рисi, готовоП до стрибка. - Чи не мiг би я залишитися з тобою наодинцi, як це личить великому вiзировi на аудiКнцiП у султана? Очi Iбрагiма налились червiнню, вiн скочив до Аззем-пашi, вчепився йому в бороду i завищав: - Де Замбул? Де Замбул? Аззем-паша рвучким рухом вiдвiв кiстлявi руки султана. - Замбул? Не можу знати, де вiн. Я вiдаю армiКю i стосунками з державами, а не гаремом. - Де Замбул? - махав кулаками Iбрагiм i в iстерицi тупав ногами. - Вiн утiк цiКП ночi на воКннiй галерi, а ти нiчого не знаКш? Знайди зараз Замбула або вiддай свою голову! - репетував султан, i пiна котилася з його рота. Вiзир злорадно посмiхнувся. - Кожний цар, - сказав вiн, - який сп'янiв вiд сваволi, твердiК тодi, коли влада з його рук вислизаК. Замбул був твоПм першим радником, я над ним не владний. - Дозволь, султане, менi сказати слово, - повернувся до Iбрагiма Hyp Алi. - Замбул купив галеру в капудана-башi. Я арештував адмiрала, i ти матимеш змогу покарати його якою хочеш карою. Але ж не може бути, щоб такi справи творилися без вiдома командуючого вiйськами. Iбрагiм остовпiв вiд такого повiдомлення яничара-аги. Вiн був би знову заверещав, та вiд страху пропав голос i, замiсть крику, прошелестiв шепiт: - Зрада... Зрада! Тугру, тугру вiддавай! - простягнув руку до великого вiзира. Здригнувся Аззем-паша. Вiн кожен раз, приходячи на аудiКнцiю до султана, чекав цього наказу, який означаК - смерть. I все-таки приймати вирок вiд безумця здалося тепер страшним блюзнiрством. Вiн вийняв iз кишенi печатку i, повiльно ступаючи, нiс ПП султановi. - Тебе, Iбрагiме, як це годиться, називають сонцем. Так, ти заходяче сонце османськоП династiП, яке кидаК на землю довгi тiнi, що сповiщають нiч... Я з радiстю умру i перед смертю оплакую тих, хто мусить жити пiд таким володарем. Вони ж бо будуть свiдками божевiльних вчинкiв юродивого султана i упадку iмперiП. Iбрагiм злякано вiдступав у глиб кiмнати: на нього насувалася могутня постать велетня, який зараз його розтопче. Султан забув у цю мить, що при входi стоять озброКнi капиджiП, а поруч всесильний яничар-ага, який тримаК у руках яничарське вiйсько i його на султанському тронi. Тугра наближалася до очей, ставала великою, як мiдь тацi, як жорнове колесо, i заступила врештi цiлий свiт: ще мить - i вона накриК його, розчавить, i вiд Iбрагiма зостанеться тiльки великий знак на мармуровiй долiвцi - пам'ять для прийдешнiх султанiв. - Берiть його! - скомандував Hyp Алi. У селямлик вбiгли капиджiП. Вони накинули на голову великого вiзира чорне полотнище i виволокли його за дверi... В цю хвилину несподiвано для Iбрагiма i Hyp Алi до султанського селямлика увiйшла валiде Кьозем. ПП висока постать неначе виринула з провалля, в якому безслiдно щез великий вiзир, валiде рiзким рухом вiдкинула чорну шаль з обличчя, i воно, непроникливе, суворе, вмить сповнилося материнськоП доброти. Hyp Алi насторожився. Чому Кьозем тут? Сьогоднi вранцi, коли вiн, яничар-ага, i анатолiйський бейлербей Муса-паша вирiшували долю великого вiзира в ПП свiтлицi, валiде не сказала, що зайде на султанську половину. Що надумала ця камiнна жiнка з очима кобри? Валiде пiдiйшла до Iбрагiма, який ще не отямився вiд смертельного переляку, i поклала йому руку на плече. - ТвоП, о сину, помисли в дiло втiленi, воiстину дивують пiдданих i близьких по кровi. Ти мужньо розправляКшся з ворогами i щедрою рукою пригортаКш до себе тобi вiдданих. - ПП губи стягнулися у вузьку смужку, вона глянула на поставного i владного яничара-агу, готового прийняти з рук Iбрагiма державну печатку, яка поки що валялась на долiвцi, i мовила: - Анатолiйський бейлербей Муса-паша тут. Вiн падаК до твоПх нiг i славить аллаха за високе довiр'я султана, який велить йому взяти тугру. Обличчя Hyp Алi осунулося, посiрiло. Бейлербей Муса, а не вiн? Але ж уранцi... Вiн повернувся до султана i заволав: - Великий падишаху, вона... Та не докiнчив. До селямлика увiйшов Муса-паша, а за ним озброКний почет. В Iбрагiма засiпалась нижня щелепа, вiн сам нагнувся за тугрою i тремтячою рукою подав ПП анатолiйському бейлербеКвi. I тут перевтомленi нерви здали, вiн затрусився вiд приступу божевiльноП лютi, заверещав i, вихопивши з пiхви кинджал, замахнувся ним на яничара-агу. - Замбула, Замбула дожени! Живого Замбула дайте менi, i ви побачите те, чого ще не бачили стiни Бiюк-сарая! Смерть, о, яку смерть побачите! Валiде своКю постаттю заступила султана вiд очей присутнiх, а вiн у приступi шалу корчився, скавучав i стискав пальцi довкола уявноП шиП Квнуха... РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ Нащо, мамо, так казала, Татарчатком називала?.. УкраПнська народна пiсня Тiльки одне лiто пролiтувала Марiя в Мангушi, а там знову подалася з Мальвою на Чатирдаг - голод виморював Крим. Стратон залишався сам, з кожним роком старiв, та все думав одне й те ж: як далi житиме без МарiП, коли вона заробить грошей на ту грамоту i помандруК з Мальвою в рiднi краП. Звик до них, рiднi йому стали, i страшно було подумати тепер, що на старiсть залишиться один як палець. А може б, i самому?.. Ой, та чого?.. З УкраПни нi вiтру, нi хвилi, лежить вона десь там пiд синiм небом i щулиться пiд нагайками або спить уже мертвим сном, стратована, столочена, кров'ю стечена. Гай, гай... I навiщо Пй нести туди рештки своПх надiй, решту життя свого на сплюндрування, на погибель? Але нiщо не може переконати Марiю. Наче скупий лихвар, складаК алтин до алтина, недосипляК, ночами грошi перераховуК. В МарiП турбота ще й про Мальву. Того лiта, коли не йшли на Чатирдаг, щось трапилося з дiвчиною, нiби пiдмiнили ПП. То гаморiла, пурхала, мов метелик, понад Узенчиком - годi було ПП на мiсцi втримати, а раптом стала мовчазною, не по-дитячому задуманою. Не чуК, коли ПП кличуть, водить голубими очицями по свiту, а видно: не iснуК для неП нiчого, крiм якихось своПх думок, невiдомих матерi. Пiдозрiвала Марiя: тут виною Ахмет. Бачила, захопився парубок дiвчинкою, то, може, й вона задивилася, адже буваК це в дiтей. Не залишала бiльше Мальви в Юсуфа, жила разом iз нею в куренi бiля корiв i верблюдиць та все приглядалась, чи не зустрiчаються вони часом вечорами. Нi, не бували разом. Гасав вiн на своКму конi по верхах, iнодi з'Пжджав на чаПри, та все здалеку бовванiв, а Мальва була холодно спокiйною. Сказала якось Марiя дочцi: - Там Ахмет приПхав. Ти не пiдеш з ним погратися? - Нi, мамо. Я вже не маленька, щоб гратися. Ще бiльше дивувалася мати: що могло трапитися з дитиною, звiдки взялася жура в неП? Чи то, може, прийшла несвiдомою в ПП душу туга за рiдним краКм? Радiла вiд такоП догадки, сказала дочцi потаКмно: - Скоро ми в хана грамоту купимо i пiдемо назавжди на УкраПну. - А хто тепер хан? - спитала Мальва, зовсiм байдужа до материних надiй. - Мухаммед-Гiрей... Вiн, кажуть, любить грошi i радо даК ярлики за бакшишi. - Ханом мав бути Iслам-Гiрей... - вiдповiла в задумi Мальва, i дивом пойняло Марiю: звiдки Пй знати такi речi, що це в неП за мова? - Що ти можеш вiдати про ханiв, Мальво? - з тривогою схилялася до неП мати. - Хто говорив тобi таке? - Та я... я вiд татарок чула... - похопилася дiвчина i вiдвернула голову, аби не помiтила мати рум'янцiв, що раптом червiнню впали на щоки. - Нам усе одно, дитино, хто хан, - мовила Марiя. - Аби лише не вiдмовив, аби не вiдмовив... У рiдний край пiдемо... Мальву вже не тривожили слова про УкраПну, про днiпровськi степи. I не виглядала Пх бiльше з Еклiзi-буруну, i до тисячоголовоП печери не ходила, i забулася легенда про Орак-батира. Наче в одержимоП снувалися ПП думки вузькою ущелиною Ашлама-дере до Бахчисарая i заповнювали весь свiт. А мама знову про свiй рiдний край, знову про те... - Чого нам Пхати туди, мамо? Хiба тут погано? Марiя сказала б навiщо. Та чи зможе зараз Мальва це зрозумiти? Тут вона виросла i побачила свiт свiдомими очима, чужi пiснi вперше зворушили дитячу ду