Роман Iваничук. Мальви ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ РОЗДIЛ ПЕРШИЙ "Хiба ви не ходили по землi i не бачили, який був Пх кiнець? Були вони могутньою силою, але аллаха нiщо не може ослабити нi на небi, нi на землi". Коран, 35 сура, пророча Весною тисяча вiсiмнадцятого року гiджри [1] разом з багатьма галерами, каторгами i паштардами причалила до КафськоП пристанi невелика турецька фреката [2]. З неП зiйшов на берег сивобородий чоловiк у бiлiй чалмi i сiрому арабському бурнусi. Його обличчя заховалось у густiй довгiй бородi - годi було б угадати вiк старця, та був вiн древнiй як свiт, i в глибоких брунатних очах таПлась мудрiсть багатьох поколiнь. Старець вклякнув на землi, схилився i прошепотiв: - Вiтай, благодатний краю, пiсля довгоП розлуки. Тобi вклоняКться анатолiКць, меддах [3] Омар, якого ти шiстнадцять рокiв тому вигнав iз Кафи мечем Шагiн-Гiрея [4]. Тодi я, не ображений, а здивований, пiшов мандрiвником по всiй iмперiП вiд Карпат до Балканiв, вiд Дунаю до Нiлу, щоб самому переконатися, чи справдi народи ненавидять нас, туркiв. А коли так, то за що? Думав я, що побачу темряву i глупоту, а зустрiвся з благородним прозрiнням ослiплених богатирiв; думав я, що зустрiнуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високе благородство, пошану до розуму, ненависть до кайданiв. I спитав я тодi себе, хто винен, що мiй народ став носiКм зла й неволi? Чи ж це йому потрiбне? Адже анатолiйський райя не став багатим вiд того, що завойовуК чужi краП... Я повернувся до тебе, Кримський краю. Не мститися - твiй гнiв був жорстокий, але справедливий - я хочу поглянути, чи мiцно скував тебе Осман кайданами, чи, може, ти ще дихаКш своКю буйною непокорою; далi ти топчеш чужi землi за прикладом свого сусiда й повелителя, чи, може, осiнило тебе свiтло визвольного духу i дикi пристрастi твоП змiнились пошуками правди? Пiдвiвся. З галер виходили, кваплячись на ясир-базар, турецькi купцi, йшли маршовою колоною яничари - султанська охорона для кафського пашi, поспiшали мубашири [5] вiдраховувати п'яту частину з татарського ясиру для турецького падишаха - йшла османська неясить на кримську землю. Меддах Омар проводжав Пх поглядом. "О люде османський... Коли тобi вистачить свого власного добра, занехаяного, нерозкопаного? Чого повзеш ти на чужi землi, не розоравши своКП, чому не нагодуКш власним багатством рiдних дiтей, а примушуКш Пх голодними рискати по не своПх полях i дарма проливати сусiдську кров? Коли ти втамуКш свою захланну спрагу? В тебе К сьогоднi влада, i ти сваволиш. Хто ж захистить тебе вiд божоП помсти, коли вона гряне? А прийде. ЗамикаКться вже круг вiкiв, i ти вернешся туди, звiдки прийшов, виконавши своК покликання на землi. Вернешся, осуджений свiтом. О, страшне в тебе покликання! Тебе одурили марнославнi i властолюбнi вождi твоП, i ти, облудно взявши божу науку за зброю, залив сльозами, кров'ю i ненавистю до себе пiвсвiту. А що маКш за це? Сидиш, як божевiльний скупар серед скарбiв, загарбаних у чужих коморах, хлiб, вiдiбраний з голодних ротiв, не йде тобi в горло, сидиш у лахмiттi й нуждi, не знаючи, що подiяти з награбованим добром. Зубожив народи, а збагатитися не можеш i родиш тiльки люту ненависть до себе. А мiг би ти жити, народжувати мудрецiв, поетiв, астрологiв... Та нуртуК уже праведний гнiв ворогiв твоПх. I крикнули вони: "Брехливий хадiс [6] пророка Магомета про те, що не iснуК народностей пiд берлом iсламу. Ми К!" Заспiвав повстанчу пiсню болгарський гайдук, грецькi даскали [7] понесли книги своПм людям, пiдвели голови волохи, чорногорцi, албанцi. Хто врятуК тебе? ТвоП розумнi дiти кизилбашi [8] пiдносять меч на призвiдцiв твого горя i будучоП загибелi твоКП, а ти, заслiплений i нерозумний, вбиваКш Пх - своПх спасителiв. Чому не бачиш, не розумiКш цього, обманутий османський люде? Ти ж не народився грабiжником, не прийшов на свiт злодiКм, якого карати треба. Тебе таким зробили. Хiба не мiг би ти жити з сусiдами у згодi й купатися у своПх власних почестях i багатствi? Чому не подаси руку гайдуковi, ускоковi [9], клефтовi [10], поки не пiзно, поки страшна кровопролитна злоба не схрестить вашi мечi тобi на загладу? Де той пророк, який зумiв би крикнути так, щоб ти, оглухлий, почув: "Спам'ятайся, не вбивай сам себе! О народе мiй..." Зникли за воротами Кафи купцi, яничари, мубашири, подався меддах Омар, високий i величний, на Карантинну Слободу, де зупинялися паломники, що поверталися з Мекки. Сонце пекло не по-весняному. Поблякли тополi бiля пiвнiчноП кафськоП стiни, вмирало на пустирях зблякле будяччя, крушились пiд ногами курай i сухi вiники тамариску, репалась глевка земля, i ледь сльозилися фонтани. Лише при входi у пiвнiчнi ворота зеленiв розкiшний самотнiй платан, пишався буйною кроною над зубчастим муром i манив у свою тiнь змучену спекою людину. Цей буйний платан привертав увагу мiсцевих жителiв, паломникiв, невiльникiв, що тягнулись журавлиними ключами з ринку на галери, турецьких дервiшiв ордену Хаджi Бекташа [11], якi заснували на околицi мiста такiК [12]. Певно, не один з перехожих задумувався, ховаючись у тiнi дерева, про вiчнiсть життя; не одного бадьорила безсмертна живучiсть пiвденного богатиря, i чабан, можливо, складав пiсню про мужнК дерево, що витримуК суховiП, спрагу i безжалiсне палюче сонце. Зупинився бiля нього меддах Омар, довго придивлявся до зухвалого дерева i гiрко посмiхнувся в задумi. Бо мало хто знав, що цей богатир мертвий, що серцевина висохла, i коренi давно перестали тягнути глибинну вологу. Хто ж мiг знати, що плющ, якому природа присудила повзати по землi, непомiтно всмоктувався в пори дерева, хитро снувався тоненькими жилами по стовбуру до самого верховiття, день у день висмоктував соки, поки вп'явся мацальцями в корiння. А тодi запишався, забуяв, розпустивши листя по чужих гiллях. Та не сiдають на нього нi бджоли, нi метелики, ба навiть сарана не Псть його. Цупкий i ядучий. Вiн зеленiК, поки струхлявiК корiння старого дерева, роз'Пдене плющем, доки воно звалиться i вкриК паразита своКю порохнею... ...Надто рано почалось цього року лiто в Криму. Шовковиця обсипалася, не доспiвши, виноград не зав'язався, попадали жовтi персики величиною з лiщиновий горiх, вiтри не наганяли на небо нi одноП хмаринки. Достиг ячмiнь, ледве покривши собою сiру кам'янисту груду, i розвiялося половою виколосене просо. А в червнi налетiла в Кафськi степи сарана. Вийшли селяни з кетменями копати рови, вийшла процесiя сiро-сукманних дервiшiв, несучи в калачикових баклагах священну мекканську воду, i стояли всi, безпораднi, дивлячись, як довкола погибаК життя. Серед натовпу жiнок, якi в розпачi вже не дбали про те, щоб закривати визоленi тривогою обличчя, стояв сивобородий чоловiк у бiлiй чалмi i сiрому бурнусi. Тяжка скорбота тiнилась в його очах. - Кара аллаха за грiхи нашi... Отак чорнiК i стогне земля, коли йдуть правовiрнi вiйська у чужi краП, - мовив сам до себе, i повернули до нього голови люди, а дервiшi, що стояли осторонь, пiдступили ближче. - Такий же шум тодi несеться над землею, i так само лунаК плач жiнок та дiтей. Рiзко пiдвiв голову один iз дервiшiв, зателiпалася срiбна серга у вусi, вiн пiдiйшов до меддаха Омара, зарослий i босий, смиреннi очi зайшли гнiвом. - Чи не покинуло волосся розуму твою голову, старче, що накликаКш нам кару християнського бога за джiхад [13]? I хто ти такий? Та видно, мусульманин, тож як ти мiг забути слова пророка: "Пiде в рай той, хто загине на полi бою з гяурами?" Але сказано теж у сьомiй сурi корана, отче, - вiдповiв спокiйно меддах Омар, - в сурi пророчiй: "Скiльки сiл ми марно погубили!" Якщо ти знаКш коран, хай осiнить нас свiтло Кдино правдивого вчення, - посмиреннiшали очi дервiша, - то згадай слова пророка: "Ми покажемо нашi знамення у всiх краПнах, поки вони не зрозумiють, що це правда" - Але друга сура, благочестивий, сура меддинська, гласить: "Горе тим, якi пишуть писання своПми руками, а потiм кажуть: це вiд аллаха". Бо знамення, про якi ти говориш, несуть нашi воПни i в Азов, i в Багдад. I там, i там чорнiК земля вiд наших ратникiв, як Кафський степ вiд сарани. Скажи менi, яка ж вiйна священна? Проти християн чи проти Кдиновiрних мусульман? Задрижав посох у руцi дервiша, а жiнки з тривогою й надiКю дивилися в розумнi очi аксакала [14], - що скаже вiн ще, може, це прийшов до них вiщун горя або радостi? Глянув Омар на зажурених матерiв, сестер i дочок воПнiв, що вiддали або вiддають життя за Високий Порiг [15] над Њвфратом i Доном, - жаль закроПвся на губах, мовчав старий; повiв очима на проповiдникiв священних воКн - зло струснуло ним, i розповiв вiн дервiшам сон пророчий. Приснився дивний сон султановi Амурату пiд стiнами Багдада. До лозини нiбито пiдiйшов нiж, щоб зрiзати ПП. А лозина вiдiслала його до iншоП. I ще побачив падишах увi снi шулiк, якi Пли падаль, виригали i знову Пли, i гинули, обжершись нечистю. Покликав Амурат мудреця i спитав його, що означаК цей сон. "Це вiщування на нинiшнiй день, - вiдповiв мудрець. Лозина, що вiдсилаК нiж до своКП подруги, - це ми самi, якi не щадимо брата задля своКП користi. А шулiки - то знову ж таки ми, що пожираКмо чуже добро, вiдригуКмося людським стражданням i робимо й робитимемо те саме, поки здохнемо вiд своКП ненаситностi". Закричав дервiш: - Ти шiПт [16], перс шолудивий! I мудрець той теж був перс-шiПт, хай почорнiК його голова, яку, напевно, зiтнув великий падишах! Заверещали дервiшi: - Хто ти такий? До кафського пашi вiдвести його! Навiть не здригнувся аксакал. - Я Омар-челебi, анатолiКць. I цю вiдповiдь султановi дав я. Затих крик, i шепiт пiшов по юрбi, iм'я Омара зашелестiло на губах вражених монахiв. О, його - цього мандрiвника, меддаха i хафiза [17], на якого ще не звелась рука жодного можновладця, знали в Стамбулi i Брусi, в БахчисараП i Кафi. - Молiться, люди, - мовив меддах. - Привид голоду блукаК над степом. Благайте бога, щоб не справдилися слова пророка про сiм худих корiв, що пожирають сiм ситих, про сiм сухих колоскiв, що пожирають сiм налитих. Просiть милостi в неба... Вiн звiв руки, прошепотiв молитву i подався в безвiсть розпаленого степу. РОЗДIЛ ДРУГИЙ Зажурилась УкраПна, що нiде прожити, Витоптала орда кiньми маленькiП дiти. Малих потоптала, старих порубала, А молодих, середульших, у полон забрала. УкраПнська народна пiсня Цього пекельно-пекучого лiта господар-татарин вiдпустив Марiю на волю. Два роки тому вiн купив ПП з хворою семилiтньою дитиною на ясир-базарi i привiв Пх у свою тiсну й темну лiплянку. Посерединi татарськоП хати стояв килимний верстат, а за ним, на мiндерi [18], стогнала недужа жiнка. Вона не пiдвелася, тiльки скрушно глянула на невiльницю, потiм ПП склянi очi надовго вп'ялися в татарина i враз погасли, збайдужiли. Якши гяурка, - сказала. - Твоя буде. Знiяковiлий господар розвiв руками, показав на верстат iз нап'ятою на кросна основою, i зрозумiла Марiя, що вбогий ПП власник i купив вiн собi рабиню, певне, лише для того, аби прожити за килими якийсь там день. Навчилася ткати швидко. Крiзь натягнутi нитки дивилась, як росте ПП донечка, тягнеться руками до кольоровоП волiчки, вплiтаК Пх помiж основу, стаК помiчницею. Прислухалась, як дитина береться розмовляти по-татарськи, i сама розмовляла з нею чужинецькою мовою, щоб не дивилися на них скоса господарi та й щоб легше було дитинi на вулицю вийти. Ткала з ранку до вечора i пiсню наспiвувала, та все оту: Ой, що ж бо то та за чорний ворон, Що над морем крякаК, Ой що ж бо то та й за бурлака, Що всiх бурлак скликаК... I дивно було чути, що доня пiдспiвуК за матiр'ю часто чужими словами. Татарин продавав килими, що Пх наткала Марiя, i годував за них хвору дружину, не зобиджаючи й рабинь. За рiк господиня померла вiд сухот. Знала Марiя, що запропонуК Пй тепер хазяПн. Чого тiльки не передумала, якi сумнiви не мучили ПП днями i увi снах, та вiдганяла вiд себе слабкостi, спокуси й вагання - десь глибоко в серцi ще жеврiла надiя повернутися на УкраПну. А татарин таки сказав небавом: - Будь моКю дружиною, Марiям. Заплакала. Просила пожалiти ПП - не може вiри своКП зрадити, чоловiка свого, знакомитого полковника Самiйла, забути не може... Не наполягав татарин. Коли минув рамазан i мусульмани рiзали баранiв на байрам, привiв на святковий обiд жiнку у бiлому фередже [19] - злооку туркеню. Здогадалась Марiя, що це нова ПП господиня, i занiмiла вiд страху: продасть ПП тепер господар. I тодi каяття, ганебне й боягузливе, окрутило душу: чом не стала жiнкою татариновi, тепер же Пх розлучать iз дочкою! Нова хазяйка вiдразу дала зрозумiти, який порядок буде в хатi. Витягла з казана баранячу кiстку i пошпурила нею в кут - жерiть; кривився на те господар, та мовчав, а згодом сказав до МарiП: - Не буду тебе продавати, хай лютуК. Ти добра, Марiям. Ще вчора господиня штурхала ПП в спину i погрожувала продати дочку, бо що з неП за користь, ще вчора падала Марiя на колiна, обiцяючи ночами сидiти за верстатом, аби тiльки не розлучали Пх... А нинi вранцi, коли туркеня подалася на базар, татарин увiйшов до хати, жалiсливо глянув на МарiПну дочку - не мав своПх дiтей - i сказав ледве чутно: - Iдiть собi. Ви вiльнi... Це слово "вiльнi" було несподiваним для МарiП, приголомшило воно ПП зовсiм. Вклонилася господаревi до нiг, подякувала, похапцем зiбрала своП мiзернi пожитки, схопила дiвчинку на руки i вибiгла. Чвалувала крутими вуличками, завмираючи вiд страху, що повернеться з мiста туркеня i дожене ПП, бiгла, ховаючись за кам'яними стiнами, що заступали вiкна будинкiв, квапилася до пiвнiчних кафських ворiт, щоб вийти з тiсного мiста на волю. Здавалось Пй, що мине одна лише хвилина i зачиняться ворота. Ось вийшов iз-пiд зеленого платана вартовий, крикнула йому: - Я вiдпущена! Високий яничар у шапцi з довгим шликом, що спадав по спинi аж до пояса, лiниво дiткнувся рукою до ятагана i знову ступив у тiнь: iди, мовляв, небого, хто тебе тримаК. Зелений колiр яничарського кафтана злився з плющевим листям, вартовий спокiйно закурив люльку. Вiд такоП байдужостi - адже тiльки одне слово "яничар" наводило жах на невiльникiв - змоторошилося серце в МарiП: невже це не останнiй мур, що огорожуК Кафу? Вийшла на хребет Тене-оба [20], що довгим насипом вiддiлив рештки гiр вiд рiвнин, - нi, далi - простiр i жодноП людини в степу. Передихнула, промовила вголос: - Я вiльна. I Мальва моя теж. О господи... I тут запримiтила, що ПП бiльше не дивуК чудне iм'я доньки. Так назвала свою дiвчинку давно, ще на початку неволi. Дитя було хворе i зжовкле, здавалось, не витримаК тяжкоП дороги з Карасубазара до Кафи. Несла дитину на руках i пiдставляла спину пiд нагайки, затуляючи свою крихiтку. А пiд ногами то тут, то там подибувались вигнанi, певне вiтрами, на чужину мальви - тi самi, що пишалися разом iз соняшниками, рiвнi з ними, бiля украПнських бiлостiнних хат. Там пишалися. А тут ховались у колючий курай, низькi, збiдованi, та все-таки живi. Тож повiрила Марiя, що дочка теж виживе, як цi квiти на чужiй землi, якщо тiльки назве ПП Мальвою. Помiтила тепер, що не дивуК ПП бiльше довгополий бешмет, нi турецька шаль, якою уже звикла закривати обличчя, i навiть те, що Мальва запитуК в неП про се i про те по-татарськи. Мiсто було позаду. Зубчастi стiни оперезали його навколо, масивнi башти пiдвелись i давили, стискали громаддя будинкiв, мечетi, вiрменськi церкви i караПмськi кенаси. Мiсто ревiло й гуло, стогнало. Внизу кишiла смердюча яма невiльничого базару, кричали, захвалюючи живий товар, татари i греки: на галери, що стояли в порту, вiдправляли партiП вiдiбраних, приганяли новi; торохтiли мажари по кам'яних вибоПнах, захлиналися осли, викрикували азан [21] муедзини, закликаючи правовiрних до обiднього намазу [22]. I ще одне зауважила Марiя: це для неП давно звичне, наче й не було нiколи iншого життя. А та хвилева радiсть волi раптом почала пригасати, й у свiдомiсть повiльно заповзало тупе почуття безвихiдностi... Сiрий хребет Тепе-оба i дуга високого мiського муру тiсно обступили ПП, нiби обсотали вужiвками цупкого кримського плюща i нiкуди звiдси не дiнешся, i будеш у цьому свiтi вiчно... А що було? Йшли хозари, половцi, печенiги, хто не йшов? Падали трави i люди, у вимiшанiй копитами землi конав розтоптаний дюшан. Журилась УкраПна, бо йшли ляхи на три шляхи, а татари на чотири, i плакало небо над молочним степом i над людьми, що нижче трав падали, плакало. Чорним, Кучманським, Покутським i Муравським шляхами пролетiла з гиком татарва - хто тепер ПП зупинить? Закатували Пiдкову ляхи, вмер Сагайдачний вiд турецьких ран, вбили Остряницю таки своП на висланнi в ЧугуКвому городищi, внук Байди Ярема обсадив дороги живоплоттю своПх братiв, i прослиз по УкраПнi ганебний час байдужостi. Сховалися за облогами низькi хати, стiкались до Криму ясирнi валки, пояничарились юнаки i народили потурнакiв степовi дiвчата. Ой що ж бо то та за чорний ворон, Що над морем крякаК... - замугикала Марiя. Спiвуча Мальва пiдтягнула за матiр'ю, та враз обiрвала пiсню, запитала: - Що це за пiсня, мамо? Гiрко вразила Марiю чиста татарська вимова дочки, Пй хотiлося сказати, що вони вже на волi i нiхто тепер не маК права заборонити Пм розмовляти по-своКму. Та рудий хребет Тепе-оба нiби впав раптом МарiП на спину i придавив до колючоП землi, придавив туго, щоб не рухалась i бачила перед собою тiльки невiльничий ринок i галери, а ще пiвнiчнi кафськi ворота, бiля яких стоять два вартовi: яничар i мертвий платан, обвитий плющем. Це те, що К... Але що ж було? Був козак Самiйло. Ховала губи вiд поцiлунку, хоч знала, що поцiлуК, втiкала вiд Самiйла через кладку, хоч знала, що не втече, боролася з козаком у п'янкому полину, хоч знала, що не оборониться, i народила йому двох соколят-синiв... Ой сини, синочки!.. ЧиП руки розчiсують вам кучерi, яка мати вас у постелi укриваК? Де ви тепер, козацькi дiти? Чи ходите ще по бiлому свiту, чи очi вашi виклювали яструби в ногайському степу, а голiвоньку дощi миють, густi терни розчiсують, буйнi вiтри висушують? Несхожi були, наче й не близнята. Один - у Самiйла: чорнокудрий та темноокий, другий бiлявенький був, мов соняшник, i очi мав голубi, як тепер Мальва, та вже й пригадати не може його обличчя - пропав бiлявенький ще до року. Поклала його в сповиточку в саду пiд яблунею, сама в городi поралась i - не застала. Повз село проходили тодi цигани табором. Погналися люди за ними, перетрусили шатра, та не знайшли. А батько, як завжди, в походi... Потiм пiшов сотник Самiйло з гетьманом Трясилом на Крим, i тодi другий - уже чотирнадцять рокiв мав - пропав у степу. Цього татари в ясир забрали. Велику цiну взяли в батька за зруйнований Перекоп. Якось переболiли, а там донечка найшлася, СоломiКю назвали. Та нею вже не змiг радiти Самiйло - козацький полковник. Подався Тарас Трясило на Дон, четвертували Сулиму у Варшавi, стратили ляхи Павлюка, розбили Остряницю, Гуню. А зимою 1638 року зiбрали переможцi козацьку старшину над Масловим Ставом бiля Канева i наказали кинути пiд ноги свою славу - бунчуки i прапори. "Всi давнi права i старшинства та iншi привiлеП козацькi через бунти втраченi нинi, - падали клинками на оголенi козацькi голови слова польного гетьмана Потоцького, - i на вiчнi часи вiднiмаються, бо Рiч Посполита бажаК мати козацтво в хлопiв повернене". Переможець даК закони! Повернувся полковник Самiйло з Маслового Ставу сплюгавлений, знiвечений, без бунчука. - Сором нам далi жити на цiй землi, - сказав, запрiг воли i подався за Остряницею в чужу сторону - Слободу. Рипiли вози, висла над УкраПною прощальна пiсня, падала в холоднi тумани, тягнулись валкою сiмсот сiмей козацьких iзгоПв у Бiлгород присягати на вiрнiсть сусiдовi, щоб дав притулок у своПх хоромах. Замкнувся в собi, отупiв Самiйло. Сидiв день у день в пасiцi, i не знала Марiя, що думаК колишнiй полковник а чи й думаК? Вiн так i не рушився, тiльки зсунувся з колоди на землю i сидiв з розчерепленою татарським ятаганом головою, i не ридала тодi Марiя, не могла. Горiла тiльки що покладена хата, а ПП з СоломiКю повели на сирицi до Перекопу. Чи то щастя - по дорозi захворiла дiвчинка пропасницею, i Пх тому не розлучили, а на ринку в Кафi продали за безцiнь безалтинному татариновi. ...Воля. Минали хвилини, i слово це щораз тануло, меншало, втрачало оту несподiвану велич i, врештi, лякало невiдомiстю: а що далi? Куди дiтись? Там, у господаря, вони таки мали шматок хлiба, а зараз хто прогодуК бездомну гяурку? Страшне слово - гяур, яке позбавляК працi, довiр'я, будь-якого права, яке щодня проклинають хатиби [23] в мечетях! Та нi, К ж надiя. Марiя добре пам'ятаК дорогу до Перекопу. Адже вона вiльна i може повернутися на УкраПну, Пжу якось роздобуде в дорозi. Випросить у чабанiв, украде... Бог допоможе. Взяла Мальву за руку i звела на стежку, що виводила поза мури в степ. Побачила, як iз ворiт виходила людина у сiрiй рясi, боса, в плоскодоннiй повстянiй шапцi на патлатiй головi. Чоловiк iшов Пм наперестрiч. - Зупинись, жiнко, - сказав тихо i владно. Марiя сахнулася. Вона здогадалася, хто ця людина з чотками в руках i срiбною сергою у вусi. Злякалася не дервiша, а тiКП думки, що колись у надто скрутнi хвилини вповзала в мозок i не давала спати по ночах, настирливо спонукуючи скоритися. Ступила вбiк, затуляючи подолом Мальву, але дервiш замахав руками, заволав: - Я-агу! Це незрозумiле слово було схоже на зловiсне заклинання, i Марiя зупинилась. - Бачать очi твоК горе, жiнко, i я молюся, щоб аллах - хай благословенне буде його iм'я - послав тобi добру долю, - сказав дервiш. - Менi твiй аллах не пошле доброП долi, - вiдповiла тихо Марiя. - Якщо бог зачинить однi дверi, то вiдчинить тисячу, тiльки треба приходити до нього з вiрою i покорою. Я дервiш, жiнко, мюрид [24] ордену найрозумнiшого шейха з усiх шейхiв - Хаджi Бекташа. Пергамент, на якому списаний наш родовiд - шередже, - найдовший серед шередже всiх орденiв, але вiн коротший, нiж дорога до невiльничого ринку. Пiдемо по ньому, жiнко. Скорися словам Мураха-баби. - Я стала вiльною сьогоднi! - рiзко вiдказала Марiя. - I не хочу йти знову в неволю - твою, твого шейха i твого бога. - НемаК, дочко, вiльних людей на цiй землi, - дервiш прискулено дивився на Марiю, перебираючи чотки в руках. - Ти була рабинею в хазяПна i тяжко працювала, але нiхто не корив тебе за те, що ти християнка - бо невiльники всi християни, нема рабiв-мусульман. А тепер, коли ти стала вiльною, твоя вiра стане тобi новим рабством. Тобi, звiльненiй вiд примусовоП роботи, нiхто не дасть заробiтку. Ти будеш швендяти по базарах, жебрачачи хлiба для своКП дитини, а на тебе плюватимуть правовiрнi, i це рабство стане в сто крат тяжчим. Але ти можеш прийняти мусульманство, наректися рабою аллаха i тодi... - Нi! - скрикнула Марiя, намагаючись криком убити черв'як вагання, який тепер боляче завертiвся в серцi. - Нi, тiльки не це рабство! - Це найлегше рабство. Воно тобi виплатиться. За нього хлiб дають на нашiй волi. - I купити треба його своПм сумлiнням? - Сумлiння - теж рабство. Вiльних людей немаК, жiнко, - похитав головою дервiш i сказав майже пошепки: - Хай ти не змиришся в душi з новою вiрою, хто ж про це знатиме чи карати за це буде? Якби ти народилася серед тигрiв, хiба вiдала б, що живуть на свiтi оленi? Про дочку подумай, в неП життя тiльки починаКться. А про те, що зможеш повернутися в свiй край, забудь. Ор-капу [25] замкнений на сiмнадцять замкiв. Вiд Борисфена до Гнилого моря [26] височать одна бiля одноП сiмнадцять веж, жодна людина не пройде через перешийок без ханськоП грамоти. - А з грамотою? - похапливо спитала Марiя. - ЏП може отримати тiльки мусульманин. Дервiш повернувся до МарiП спиною, зашепотiв слова молитви, тихо подався у протилежний бiк, а вона стояла зблiдла, без надiП, з простягнутими руками i не помiчала, як синьоока Мальва безжурно бiгаК попiд хребтом, зриваК жовтi квiти, що пришпилились головками до сухоП землi. - Нi, нi! - промовила сама до себе вголос. - За це караК кожний бог. За вiдступництво нiкого не минаК кара... Але як ще тяжче може покарати мене мiй бог? Я нинi вдруге втратила волю, - що страшнiше вiн зумiК придумати для мене? Муки сумлiння?.. А тебе, о господи, не мучитиме совiсть, коли загине моя дитина? Одне-Кдине вiконечко залишилося для мене, яким я ще можу вилетiти на волю, - грамота. А не вiдчиню його, то колись постигне мене найжахливiша кара - прокляття рiдноП дитини. Жмакали душу сумнiви, шугали в головi покремсанi думки, i мiж ними промайнула ота, тепер уже наче зовсiм чужа й непотрiбна: що було позаду? Що? А чи варто далi згадувати про те, що зажурилась УкраПна, бо нiде прожити? УкраПна... А я хiба не УкраПна, укроКна, ущерблена, як моя земля? Передi мною - рудий хребет Тепе-оба, позаду - кафський ринок, i нiчого, й нiкого немаК в мене бiльше, крiм Мальви. А ось вони, жовтi, мiзернi квiти, забули свою вiтчизну i живуть. Якби розрослись пишно, як там, Пх згризли б верблюди й осли. Та вони змирились... Що менi тепер до УкраПни, коли ПП на свiтi вже немаК. ЏП втоптали в болото на Масловому Ставу самi проводирi-полковники, i вiдтодi я вже не шанована людьми полковничиха Самiйлиха, а жебрачка... Нема УкраПни. То чому я повинна вбивати юне життя дитини лише заради пам'ятi про неП? Нема УкраПни - К Ляхистан з костьолами, чим вони кращi вiд мечетей? Та все одно я хочу повернутися туди, тому прости менi моК вiдступництво, боже. Якщо повернемось - викуплю свою провину: молитвою, кров'ю, життям. Марiя вклякла на землю i била останнi християнськi поклони. А безжурна Мальва толочила худими ноженятами висохлий тамариск, зривала жовтi квiти i зачарованими очима вдивлялась у мiражну далечiнь степу: перед нею розкривався ще не бачений свiт, той, що був дотепер чомусь закритий решiткою ниток на кроснах З дитячоП пам'ятi зiслизли, не залишивши слiду, саманна хата з темним пiдвалом i лайка господинi - свiт заряснiв перед нею червоним кизилом, зав'яззю шипшини, жовтоголовим держи-деревом i повiнню гарячого сонця. Чарiвний! Шумливе мiсто, гладiнь тихого моря, барвистi галери, величнi башти, стрункi мiнарети. I ти, горбата тварино, що стоПш непорушно пiд горою, теж чарiвна! Дiвчинка пiдбiгла до верблюда з пучком гарячих мальв, щоб подати йому в обвислi губи, i тут схопилася мати, скрикнула: - Не можна! Не дам тебе тварюкам! Запхинькала Мальва, не зрозумiвши, чому кричить на неП мати, Марiя ж стояла перед верблюдом, вражена його погордливим поглядом. Чого так дивишся на мене, наче я рiвня тобi? - сказала, та раптом поникла i мовчки заговорила до худобини: "Коли це сталося з тобою оте нещастя, що ти з вiльного тура став горбатим рабом, верблюде? Коли переламали тобi хребет, i ярмо вигнуло шию? Чи не за ту провину, що дав себе впрягти, несеш вiками свою ганьбу напоказ? Шия твоя гордо звелась угору, але не випрямитись Пй нiколи, i хребту не зростись нiколи геж. Не станеш бiльше нi сайгаком, нi оленем, нi туром. Все, що можеш ти зробити, - гидливо плюнути свому хазяПновi у вiчi, але нiколи не перестанеш нести його мiшки... Яка бiда примусила тебе впрягтися?.. Та якщо це вже сталося з нами, тож несiмо до скону свою ганьбу, поки не вигинемо". Марiя рiшуче взяла Мальву за руку i потягнула за собою, туди, де вирував невiльничий ринок, де, надриваючись, закликав муедзин свого бога чинити його правду на землi. Пiшла за дервiшем. Мурах-баба чекав. Вiн бачив, як жiнка била поклони, знав, що вона прийде до нього. Потрiбна була йому: навернена душа на iстинну вiру, монастирська куховарка i наложниця. А дочка - та красунею стане, i за неП великий бакшиш матиме вiд будь-якого мурзи. Сказав дервiш: - Стежка, якою ми йдемо, веде до нашого такiК. Ступаючи на цю стезю, ти заодно ступаКш на шлях приближения до бога. На околицi мiста, в долинi, виднiвся серед квадратних лiп'янок пофарбований у зелений колiр фасад будинку, вiд якого в обидва боки тягнулися високi кам'янi стiни, обгороджуючи просторий двiр. Монах розiгнув спину, кивнув рукою до МарiП, i вона, як заворожене зайча, що саме йде у пащу кобри, подалася з Мальвою за ним у ворота. Дервiш наказав обом скинути взуття i обмити в басейнi руки, обличчя, ноги. Потiм вiн знову кивнув рукою i пiшов попереду, ведучи Пх у сутiнне примiщення мечетi. Показав на сходи, що вели вгору, а сам зайшов до середини. Марiя подалася на галерею, загратовану мушарабiями [27], i, затамувавши подих, придивлялася крiзь решiтку до того, що робилося внизу. Судорожно стискала Мальву за руку. Один за одним зайшли дервiшi з опущеними головами i стали в коло. Останнiм увiйшов шейх [28] у зеленiй чалмi. Вiн сiв посерединi на баранячу шкуру, i всi тодi сiли. Хвилину мертво мовчали. Враз убiгли два послушники, тягнучи за собою дорогi, мов ланцюг, чотки з зернинами, завбiльшки з волоський горiх. Кожний монах схопив по зернинi в руки, а тодi шейх затягнув: - Ви побачите бога-творця в останнiй день суду лице в лице так, як бачите тепер подiбних вам. Всi, хто поклониться iдолам, замiсть iстинного бога, будуть скинутi в полум'я вiчне. Пiшли чотки по руках монахiв. Сусiд передавав сусiдовi, а при дотику до кожноП зернини всi кричали голосно "аллах!". Марiя бачила, як здригнулася Мальва вiд першого викрику i здивовано пiдвела на матiр очi, потiм вдивилася в зал i вже не вiдводила погляду вiд дервiшiв. Слово "аллах" повторювалося стiльки разiв, скiльки зерен було на довгiй вервицi, безнастанно билося у вухах, гiпнотизувало, i здавалося, що нiчого в свiтi не iснуК, крiм цього слова. А коли мусульманський бог був уже прославлений дев'яносто дев'ятьма iменами, схопилися дервiшi i почали своК божевiльне радiння - зикр, Пм мало було зерен на чотках, вони кричали, називаючи iм'я аллаха сотнi разiв, билися в конвульсiях, падали на кам'яну пiдлогу, заливаючись пiною в екстазi. Марiя лячно глянула на дочку, кинулась до неП, щоб винести ПП геть з цього скаженого содому, та враз упало в матерi серце: вона побачила у сутiнках, як горять очi в дiвчинки, як ворушаться ПП губи. Склавши молитвою руки, Мальва повторювала: "Аллах, аллах, аллах..." Це приголомшило Марiю. Вона зрозумiла, що трапилось у цю хвилину: дочку не злякав зикр дервiшiв, а заворожив; дитина увiрувала в того аллаха, який заповнив тут весь ПП свiт, свiдомiсть, i, можливо, вже нiколи не схоче знати, яка вiра була в ПП батькiв, та й узагалi не повiрить, що може бути щось iнше, крiм магометанського бога, на свiтi. Знала, що це трапиться, коли йшла сюди, а тепер злякалася. Смикнула дочку i збiгла сходами вниз. Та в передсiннi зупинив ПП Мурах-баба. - Ти куди тепер? - прохрипiв. Вiн схопив правицi МарiП i Мальви, пiдвiв Пх угору. - Повторюйте обидвi за мною, чуКш... Во iм'я бога милосердного, милостивого. Слава аллаховi, пановi свiтiв... Рука МарiП безвiльно опустилася, а дочка... тримала набожно пiднятi два пальцi вгору i пошепки повторювала за монахом: - Слава аллаховi... царевi дня суду... Воiстину тобi ми поклоняКмося... веди нас прямою дорогою.... Мурах-баба зiрвав iз МарiПноП шиП хрестик i владно наказав: - Топчи ногами! Марiя схлипнула, сахнулася, дервiш шпурнув хрест пiд ноги дiвчини, i та потоптала. - Тепер iдiть, - сказав Мурах-баба. - Коли ж бо посмiКш не прийти сюди на кожне ранiшнК i вечiрнК богослужiння, наречемо тебе безумною, i вiк свiй скоротаКш у тiмархане [29] серед божевiльних. Бо безумний той, хто не вiрить Кдинiй правдi на землi. Мов iз чаду вибiгла Марiя i на безлюднiй вулицi, оглянувшись, зiтхнула: - Прости мене, мiй боже... Ми не топтали хреста, це снилось. Прости... I закам'янiла, - Мальва, звiвши руки до неба, молилася: - Воiстину тобi ми поклоняКмося i в тебе просимо допомоги, веди нас прямою дорогою... Шепiт дитини, побожний, пристрасний, так природно зливався з шумом мiста, викриками муедзина з мiнарета мечетi Муфтiджамi, з клекотом невiльничого ринку, куди прибували новi й новi невiльники вмирати за вiру, каратися за неП, топтати ПП i родити вороговi здоровоП кровi лицарiв. Так природно... Свiнула думка в МарiП - втiкати! Геть звiдси поза мури Кафи, тут страшно, тут неволя тiла i духу, це мiсто вповзаК в душi людей, засмоктуК: ще день, ще година, хвилина - i вже несила буде вирватися повiк. День хилився до спочинку, червоне, закiптюжене сухою пилюкою сонце сповзало за хребет Тепе-оба. Марiя поспiшала знову до пiвнiчних ворiт, шаль зсунулась Пй на плече, очi жiнки злякано бiгали пiд чорним надбрiв'ям, розхристалось передчасно посивiле волосся. - Куди ти тягнеш мене так швидко, мамо? - спотикалася, пiдбiгаючи за матiр'ю, Мальва. - Я хочу Псти, хочу до хати. - Сльози стiкали по запилених смаглих щiчках, залишаючи бруднi слiди. Марiя згадала про дукат, що дав Пй на дорогу татарин. За нього можна буде щось купити в крамничках за стiною Кафи, де живуть КвреП i караПми. Тiльки ж вечорiК вже. - Ходiмо, доню, швидше, зараз купимо Псти. Вони вже наближалися до ворiт, коли з провулка вибiгла зграя смаглявих хлопчакiв. З криком, реготом обступили Пх, закидали грудками землi, камiнцями. - Джаври, джаври, джаври [30], - верещали вони. Метнулася Марiя, щоб вирватися з кола напасникiв, затулила Мальву грудьми, та хлопчаки почали смикати ПП за кафтан, за волосся, не вгаваючи кричали слово "джаври". Злякана Мальва плакала, притискаючись до матерi. Марiя вiдiрвала вiд свого волосся цупку руку голомозого нахаби, навiдмаш ляснула одного-другого по голених головах. Тi сторопiли на мить, а далi загаласували ще дужче, з хвiрток почали висуватись закритi яшмаками [31] голови татарок, вони теж викрикували, "гяур яман" [32], вимахуючи погрозливо руками, i вгамувались аж тодi, коли Марiя з Мальвою заховалися в тiснiй бiчнiй вуличцi. Краще, нiж за два роки неволi, зрозумiла Марiя, що таке "гяур". Треба було закрити обличчя, щоб хоч так замаскуватися, але хiба цього надовго стало б? Перший азан i - не вклякни на вулицi - знову презирство, перше слово дитини не по-татарськи - знову камiння i ганьба. Що робити? Тривожнi думки перервали такi знайомi, давно не чутi звуки: на дзвiницi вiрменськоП церкви тихо, вкрадливо загомонiв дзвiн. Зупинилася, слухала. Вiйнуло на неП далеким i нiжним, як дитинство, спогадом: вечiрнi дзвони на УкраПнi, сипле гомiн росу на степ, м'якне тирса, i соняшники опускають голови до молитви... Мальва все ще не могла отямитися, схлипувала i, оглядаючись весь час назад, лебедiла крiзь сльози: - Чому ми джаври, мамо? Я не хочу, не хочу... Марiя не чула скиглiння доньки, повiльно йшла на переривчасте теленькання дзвону, з заздрiстю, подивом i боязню дивилася на людей, що не боялися йти на його поклик. Скiльки Пх у Кафi? Чи К в них дiти? Що Пдять? Як живуть серед вiчного приниження i знущань, яких вона зазнала тiльки що? На що надiються цi люди, задля чого жертвують собою, адже день Пхнього спасiння нiколи не настане. Вони ж нiколи не вийдуть за ворота Ор-капу, бо - християни. А все-таки iдуть на поклик совiстi, за совiстю, щоб умерти самими собою. I Марiя йде. Йде, як бабуся в спогадах до свого дiвоцтва. Нiколи до них не дiйдеш. - Я не хочу бути джавром, мамо... - Не плач, доню, ти не джавр. Ти... мусульманка. - Яка мусульманка? - ДiзнаКшся... Навчишся... Ой, навчишся на мою сиву голову! - Ну, яка, скажи, яка мусульманка? А за це не б'ють, не кидаються за це камiнням? - Нi, дитино, за це хлiб дають, щоб вижити. Ти ростимеш, а я грiх вiзьму на душу, щоб вивести тебе колись iз цiКП страшноП землi. Дiйшли до самоП церкви. Бiля папертi стояли пониклi старi люди. Якась жiнка привiтно посмiхнулася до МарiП. Була одна мить, коли Марiя хотiла ринутись до входу i впасти пластом на церковний цемент. Але тiльки одна мить. Не вiдповiла на привiтну усмiшку жiнки, вiдвела погляд. А в пам'ятi повз потоптаний хрест i ПП совiсть пройшли маслоставськi лейстровики з переяславським полковником Iлляшем КараПмовичем на чолi, якi прийняли шляхетськi бунчуки, аби тiльки жити. Џх називав Самiйло яничарами, та вони, може, таки дочекаються кращих часiв. А що здобув полковник Самiйло своКю гординею, яку фортуну запосяг тим, що не схилив голови перед польськими бунчуками? Смерть собi, а сiм'П - неволю. - Дивися, Мальво, - сказала Марiя, пiдвiвши голову. - Дивися i запам'ятай: це божа церква. В такiй, як ця, ти хрещена. Колись, як виростеш, мусиш ПП пригадати. А нинi ми мусульмани i розмовлятимемо з тобою по-бусурманськи. Мальва, втомлена i голодна, спала, опустивши голiвку на материне плече. - Тепер ходiм до Мураха-баби на вечiрнК богослужiння, доню. Ходiмо послужити iншому боговi, якщо наш забув про нас. Iшла Марiя, смиренна, скорена, зi зсутуленим сумлiнням. Загорнула обличчя шаллю i не звертала уваги на людей, що виходили на вулицi й голосно про щось гомонiли, на яничар, якi збирались на площi бiля мечетi i кричали: - Слава султановi султанiв Iбрагiмовi! Марiю нiщо на свiтi не обходило. З сонною Мальвою зайшла на хори монастиря i аж тепер зрозумiла, що, напевно, трапилась у бусурманiв якась велика подiя. Дервiшi богослужили так, як i тодi, тiльки пiсля кожного викрику "аллах" зривалися з мiсць i верещали: "Свiтло очей наших султан Iбрагiм!", а пiсля вiдправи загримiли в барабани, запищали на флейтах. "Нового iдола собi обрали i радiють", - подумала i зiйшла вниз, байдужа, втомлена, виснажена. На подвiр'П стояв Мурах-баба. Очi його свiтилися стриманим задоволенням. - Ашхам хайр олсун [33], - привiтався вiн i повiв Марiю за собою. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ Цей свiт - город: один росте, другий достигаК, а третiй падаК. Схiдна приказка Рiк тому Османська iмперiя знову стривожила свiт. Цього разу ляк огорнув не тiльки християнськi, а й мусульманськi держави. Iм'я тридцятилiтнього султана Амурата IV пролунало з такою силою, як колись iмена його великих попередникiв. Магомет Завойовник узяв Константинополь. Сулейман Пишний покорив Сербiю, Грузiю, Алжiр. Амурат IV завоював Багдад. Десять рокiв турецькi вiйська облягали перлину свiту, десять рокiв текли грошi з державноП скарбницi на безнадiйну, здавалося, вiйну, i нарештi - таки перемога, нарештi багдадське золото перелилося в кованi куфри стамбульського семивежного замка Едiкуле. Фанатичний ворог курцiв i поклонник Бахуса, несамовитий деспот, що винищив тисячi непокiрних яничар, i простодушний демократ, до якого на вулицi пiдходили жебраки, пияк i звитяжець Амурат IV, втративши терпець стратега, переодягнувся в мундир рядового воПна i сам полiз на стiну Багдада. Деморалiзованi яничари i знеохоченi невдачами спагiП [34] ринулись за своПм шаленим полководцем - Багдад упав. Переможцi справили сорокаденну криваву тризну на берегах Тiгру, а на султанськiй чалмi засвiтився ще один алмаз. Перський шах Сефi I погодився на всi умови Амурата. Протягом цiлого року прибували до Золотого Рогу галери з трофеями, султан iз вiйськом повернувся аж весною. Бiльш нiж мiсяць готувався в Скутарi до вступу в столицю. Стамбул томився в очiкуваннi великого свята. Врештi пiвсотнi галер переплили Босфор пiд грiм усiКП артилерiП. На бiлому перському конi, в леопардовiй шкурi, перекинутiй через плече, в снiжно-бiлiй чалмi в'Пжджав у Золотi ворота султан-переможець, з ним -