ожу я Пхати i дожидаю, як буде мога, то й поПду зараз". I: вже частiше в листах зверталась до нього на "ви". Дивно було. Адже знала вона про Мела щю ОвдiПвну, i знав Опанас, .що живе Марiя з Пассеком разом, - а все закликав вiн .ПП приПхати додому i вона його питала в листах, може, вiн приПде до них побачитись iз хлопцем. "Мужу, мiй мужу, мiй невiрниченьку..." Бажала поговорити, все довести до ясностi, адже вже не було сподiвання на спiльне життя. Це вже було достеменно вiдомо. Але ж була i достеменна правда, коли писала, що хоче приПхати на УкраПну. Особливо тепер. Коли спiвала для Мертке цi пiснi... i коли писала про них, знову зверталася до Опанаса, як до близькоП людини, навiть у тому ж листi, що почала на "ви", "Ти багато-знаКш людей, прошу, щоб зробили громадську складчину на той друк, - що зостанеться, коли зостанеться, од Пх дару, то пiде на друге таке добре дiло, а Пм увесь вiд видавцiв лiк пришлеться. Не занедбай ти цього дiла, прошу тебе так, аж серце моК рветься. Щодня пропадаК та пропадаК щось - помремо, i те, що зiбрано нами, пропаде марно". Оце, мабуть, уперше вiдчула вона вiдповiдальнiсть не тiльки за своП оповiдання, за своК "писання". Вже майорiли частiше в головi думки, що ними подiлилася вона в Петербурзi з НадiКю Бiлозерською. Про украПнський журнал. Про книжки для дiтей з iсторiП УкраПни. Може б, тепер Макаров i не засмiявся б припущенню: Марiя Олександрiвна - на чолi журналу! Поки що це був ПП перший крок, вона не могла не зробити його: покласти на музику й видати украПнськi народнi пiснi. Тут, за кордоном, у Парижi. Як вона могла вiдмовитися вiд цього, коли вiдчувала, що може це зробити, а значить - мусить. Вона не тiльки спiвала для композитора Мертке, а й розвинула енергiйну дiяльнiсть, писала Опанасов", друзям. Першим - милим, незабутнiм, дорогим Њшевським: "Paris - Neuilly, rue de Longchаmp 71-bis. МоП дорогi друзi! Я прошу вас, допоможiть менi скiльки можете. Допоможiть ось у чому: я зустрiла тут одного композитора, котрий з мого голосу поклав на музику двiстi украПнських пiсень, - знайшовся один видавець, який хоче тепер видати Пх за свiй рахунок, якщо знайдуться передплатники на видання заздалегiдь на 5ОО примiрникiв. Прошу вас, милi моП друзi, поговорiть про це з вашими знайомими, чи не захоче хтось пiдписатися. Дуже прошу вас вiдповiсти менi про це. Видання вийде у восьми зошитах, кожен зошит на 25 пiсень. Цiна кожного зошита два карбованцi срiблом. Можна пiдписатися на всi вiсiм зошитiв одразу, а якщо кому важко на всi, то на перший або на два чи три перших. Нехай, хто пiдпишеться, грошi вам передасть i свою адресу, куди надсилати видання. Одержуватиме одразу, тiльки вийде зошит. Коли ви зберете все, що збереться, тодi надiшлете грошi на моК iм'я". - Пй здавалося - усi зрадiють цiй справi! "Чи радуК вас це видання пiсень? Ви любили Пх колись - пам'ятаКте? А я не можу заспiвати: "Чом, чом чорнобров" анi "Нiхто не винен, сама я", не згадавши вас, Аахена, багатьох дорогих сподiвань, що не здiйснилися, навiть економiста Станкевича". Вона всмiхнулася, пишучи це. "Нiхто не винен, сама я". Так, колись вона заспiвала i цю пiсню: Нiхто не винен - сама я, Що полюбила гультяя, Гультяя, гультяя. I коли дiйшла до слiв: Њсть у сусiда гарний син, Гарний син, гарний син, Там-то хороший, вражий син, Вражий син! Очi чорненькi, хоч дивись, Хоч дивись, хоч дивись. Хлопець до серця, хоч тулись, Хоч тулись, хоч тулись! - Юленька Њшевська жартома насварила Пй пальчиком, i вона злякалась, що почервонiК... Але все-таки й далi любила спiвати цю пiсню, i Саша любив, коли вона потiм, геть потiм - у Парижi, в IталiП, жартома наспiвувала: Був у сусiдки гарний син, Гарний син. Там-то хороший, вражий син, Ах ти мiй, вражий син... Що поробиш - "хлопець до серця" - вона й притулилася! "Я рада виданню, - пише вона друзям Њшевським, - живить воно мене якось-то. От уже двiстi, навiть бiльше пiсень покладенi на музику. Я спiвала йому цiлi ранки понад два тижнi з одинадцятоП до четвертоП години. По двадцять пiсень iнколи щастило покласти. Вiн - цей пан Мертке, композитор, приПхав нарочито за пiснями iз ШвейцарiП сюди i пробув тут два тижнi". * * * Понад двiстi пiсень... Марiя спiвала.. * * * Мама спiвала. Богдась повертався додому, чув ПП голос, i враз усi плани, увесь його хлоп'ячий клопiт вiдходили кудись далеко, i думки линули ген-ген за Сену, за Булонський лiс, за Париж. за Францiю.. Про що вiн мiг думати, коли мама спiвала? Зажурилась УкраПна, Що нiде прожити Витоптала орда кiньми МаленькiП дiти Найдужче вiн любив оцi пiснi про УкраПну, запорожцiв, Кармелюка - мама й книжку про Кармелюка написала для нього, i ту стару пiсню любив вiн, що ще малим вивчив вiд Дорошенка "Ой, на гирi та Й женцi жнуть". А ще була сумна, тужлива до безкраю пiсня про чайку. Мама казала, що це також про УкраПну. Ой бiда, бiда Чайцi-небозi, Що вивела чаКняток При битiй дорозi. I вiн, Богдась, думав, коли б уже вирости швидше, зовсiм вирости й бути в гуртку таких, як учитель його Сахновський, як цей веселий Тедзик, що був у загонi повстанцiв i втiк з киПвськоП фортецi, як брат художника Якобi Павло, якого поранили в бою, а вiн теж був на боцi повстанцiв. А мама спiвала так розпачливо: А бугай бугу гне чайку в дугу... Не кричи, чайко, бо повiшу в лугу. Як не лiтати, як не кричати, Дiтки маленькi, а я Пх мати. Киги, киги! Злетiвши вгору, Тiльки втопитись в Чорному морi! Аж сльози пiдступають до очей Богдася. Хоч би нiхто його не побачив! Та раптом мама зовсiм змiнюК мелодiю, i улюблена Богдасева весела пiсенька лине з вiтальнi, де стоПть напрокат взяте пiанiно: А вже весна, а вже красна, Iз стрiх вода капле! Iз стрiх вода капле! Молодому козаченьку Мандрiвочка пахне, Мандрiвочка пахне! Ой, скiльки, вже тих пiсень знаК мама! Його найкраща, найрозумнiша, найкрасивiша у свiти мама! * * * Маша спiваК i спiваК... I де в неП сили беруться? I звiдки вона взяла всi цi пiснi? Параскева Петрiвна сiдаК на кухнi. "Хай я потiм приберу - не треба грюкати посудом, щоб не заважати". Це привiд, Пй самiй хочеться послухати Мащу. Який у Машi гарний низький голос. Чому вона так сумно спiваК: Ой, глибокий колодязю, ЗолотiП ключi - А вже ж менi докучило, В свiтi горюючи. Вона щаслива тепер, ПП дочка? Пй добре з Сашею? А щось гризе материнське серце, коли виводить Маша журливо: Чи я в лузi не калина була, Чи я в лузi не червона була... Чи я в батька не дитина була. Чи я в батька не кохана була? Взяли ж мене замiж дали I свiт менi зав'язали. Така моя доля! Гiрка доля моя! Що ж тепер картати старе серце за Машине сумне дитинство, розкидане, розiрване по родичах? Хiба мати не розумiла - i замiж вона не вийшла-вискочила, щоб здихатися тих родичiв, i нiчого доброго з того не вийшло. Але нiколи докору матерi, нiколи, навпаки - тiльки щоб Пй, старiй, було добре та зручно. Так у Парижi, як i в Немировi. Що вона сама може сказати проти чемного, вихованого Олександра Вадимовича? Це ж не те, що ПП другий чоловiк, Машин вiтчим, бодай його не згадувати! Але ж чому, врештi, не взяти розлуку й не одружитись Машi й Олександру Вадимовичу? Отак - наче все тимчасове. I Опанас Васильович пише й пише, наче нема там у нього цiКП артистки. Кажуть, i дитя вже знайшлося. Нiчого незрозумiле. А Маша виводить: Болить моя головонька, Нiчим зав'язати. А далеко до родини, Нiким наказати... Заболить... "Машенька, дочка моя любая!" Ще не каже Параскева Петрiвна, що вже кличе ПП молодша дочка Вiрочка до неП Пхати. Хоч розiрвись матерi! "А все ж таки, може, час, щоб цей настирний нiмець дав перепочинок, а то й справдi занедужаК? Пiду запропоную Пм перекусити". * * * "...Мила моя, Кдина моя! Перша й остання. Я чую твiй голос - i нiчого менi бiльше не треба". Саша лежить у своПй кiмнатi, трохи застудився, але ж вiн знаК - в перервi спiвiв Маша забiжить до нього й спитаК: - Серце моК, ти все слухав? Якi тобi найдужче до вподоби? Може, чогось не включати до збiрки? - Усе, усе до вподоби. Як ти питаКш? - А може, цей спiв заважаК тобi задрiмати? У тебе вiд нього голова ще дужче заболить? - Ну що ти, менi це найкраще вiд усяких лiкiв, хiба ти не знаКш? Слово честi, я сьогоднi себе чудово почуваю, напевне, тому, що ти спiваКш. Я вийду до обiду, я вже скучив за всiма Так добре, коли ми всi разом - То я ще кiлька пiсень доспiваю i тодi покличу тебе. Вона поправила подушку, поцiлувала швидко в очi, погладила спiтнiле волосся - знову жар! - i побiгла доспiвувати. I в-же лунало: . Ой не свiти, мiсяченьку, Не свiти нiкому, Тiльки свiти миленькому, Як iде додому А от цю, що вона почала зараз, вiн не чув ще вiд неП: Та бодай тая степова могила запала, гей! Де я вчора жито жала, вчора вечiр утеряла. Для нього кожен вечiр, кожна годин'а, коли вони не разом"утерянин-загублений". Ой, не говори ж нi до кого, говори зi мною, гей! Як не будеш, серце, говорити, - умру, серце, за тобою "Говори з ким завгодно, тiльки будь зi мною i не треба про смерть. Нам так добре вдвох! А що буде завтра? Нi, я не думаю про це". Ой. я умру iзвечора, а ти умреш вранцi, гей! Та нехай же нас поховають з тобою в однiй ямцi' Та нехай же нас поховають i:хрест укопають, гей! Щоб усi люди здивувались, як ми вiрненько кохались! "Як ми вiрненько кохались", -пошепки повторюК Cauia * * * Раптом музика припиняКться. Швидкi кроки. Гомiн. Вже з саду лунаК задьористо МарiПн голос: ПриПхали три козаки Та всi три однакi. Питаються Марусеньки, У кигорiй хатi? - Фрау МарiК, я вас прошу, -долiтаК голос пана Мертке, - ще оцю проспiвайте, одну цю. - Потiм! Потiм! Уже двадцять пiсень! Панове, подумайте, я двадцять пiсень сьогоднi проспiвала! - Он лишенько! Ми б ранiше приПхали послухати! - це голос Тедзика. - Я, як лейб-медик двору ПП величностi, вимага-ю припинити це знущання, так ви захворiКте, - це голос Карла Беннi. - Але ж хоч не спiвати, а розмовляти з нами ще можна? - це голос Сахновського. - Панове, до столу! - запрошуК всiх Параскева Петрiвна. Як це вона примудряКться, скiльки б людей не було, зовсiм нежданих, усiх запросити, усiх пригостити? - Мамо, Олександр Вадимович теж хотiв вийти до столу. - От i добре, - щиро радiК стара. - Пане Мертке, я i вас не вiдпускаю. Богдасю, пiди за Олександром Вадимовичем. - Я сама покличу! - Марiя бiжить до Сашi. "Три козаки" зiтхають i з заздрiстю дивляться на дверi, в якi вона побiгла, потiм один на одного. Бувають же такi щасливi люди, як цей Олександр Вадимович! ...А Олександр Вадимович, Саша, заздрив Пм. Пiдсвiдоме, не признаючись у цьому навiть собi. Вiн був i не старший, i не молодший за них, але ж вони були здоровi! Вони наче з повного розгону кинулися в життя, як з високого берега у бурхливу рiчку, i боролися з невпинними дужими хвилями, вiддаючися цiй боротьбi, i наче дужчали в нiй. I Пм не треба було повсякчас розраховувати своП фiзичнi сили i дбати про збереження Пх. А вiн мусив жити так, наче йому вже одмiряно певний строк i вiн не маК права забувати про те, бо коли хоч трохи забуде, щось невблаганне й невмолиме нагадуК болем, простудою, кашлем, несподiваним жаром. Часто не хотiлося признаватися в цьому Марусi, хотiлося поводитись, як цiлком здоровому, молодому, i в цьому для самого себе було ствердження життя, i спочатку це ПП навiть обманювало - те, що пристрасть його навiть дужчала i ласки були нестримнiшi, невситимiшi. Вона радiла, що вiн любить ПП все бiльше й бiльше, що вона ще бiльше жадана, i вона радiла, що, наперекiр усiм прописним iстинам, любов не переходить у звичку, а навпаки, Пм усе здавалося - ПхнК життя тiльки-но почалося. I був Пй вiн ще дорожчий i ближчий, нiж перший час, i через цю свою шалену любов, i через те, що на очах вирiс, змужнiв внутрiшньо. Вона не думала про те, скiльки приклала до цього своПх зусиль, своПх бажань, Пй було радiсно, приКмно, що, коли вiн, нарештi, поПхав до Петербурга iз своПм проектом, вона вже йому, не комусь чужому, а йому, дала доручення i довiренiсть на ведення своПх справ у редакцiях та з видавцями, пiдписання договорiв тощо. От тiльки оцi частi простуди. Оцей кашель. Оцей жар. I вона вже не радiла його пристрастi, i в той же час боялася образити, коли йшла до своКП кiмнатки працювати або Пхала до Парижа. Вiн любив товариство, яке збиралось у них, адже це все були симпатичнi молодi люди, з ними завжди було цiкаво й легко, вони всi були тактовнi, послужливi, але ж вони були здоровi, i коли, зовсiм не пiдкреслюючи цього, хтось iз них - або Карл Беннi, або Тедзик, Сахновський, художник Карл Гун чи його приятель, якого вiн увiв у дiм, архiтектор Павло Волков - хотiли прислужитися саме йому, йому ставало боляче, що вони це роблять тому, що вiн хворий. Та це було зовсiм не так. Хоч вони йому "заздрили" (що вiн заздрить Пм - про це нiхто з них, звичайно, не думав), для них було цiлком зрозумiло: його щастя нiхто порушити не зможе. Як часто трапляКться в молодих товариствах - вони всi були вiрнi рицарi своКП королеви, а що ж поробиш, коли був у неП один обранець, щасливчик, якому можна тiльки безнадiйно заздрити! Було якось усталено само собою мiж ними усiма - в очi МарiП, навiть далеко частiше на людях, нiж наодинцi, вони говорили напiвжартома, напiвсерйозно якi завгодно палкi слова, комплiменти, одверто схилялись перед нею i нiколи не говорили про неП мiж собою в ПП вiдсутнiсть, крiм, звичайно, дiлових справ. I незважаючи на всi паризькi спокуси й принади, особливо звабливi для молодi, кожного з них у вiльний час тягло сюди, у НельП. Тут можна було вiдпочити душею, якось освiжитися, а головне - завжди подiлитися своПми турботами, про все порадитись. I всiм було краще й легше, коли цей щасливий Олександр Вадимович не хворiв i в очах МарiП Олександрiвни не мигтiли неспокiй та тривога. * * * Пiснi, якi найдужче любив Богдась. Пiснi, якi найпроникливiшс сприймала мати. Пiснi, якi спiвались для Сашi. А ще були пiснi для себе. Нi, Пх не треба голосно спiвати. I цьому композиторовi вона Пх не наспiвуК. Вони записанi в неП у книжечцi, давно Пх записала, там, удома... Iнколи спливають Џхнi рядки - i Марiя тихенько мугикаК без слiв: Сама не знаю, де мiн розум дiвся, Що я на чужинi зосталася, Що на чужинi, як у неволi, Завше я плачу доволi... Це коли спливають у пам'ятi рiднi потiчки, луги та садки... 15 ...Срiбнi ложки також були вiдданi в заставу до ломбарду. Шура нiчого не казала Валерiю Iвановичу, щоб не нервувати його дужче. Вона ж знала - у нього в кишенi лише кiлька су, аби перекусити вдень пiд час працi в майстернi. Настрiй у нього i без того поганий. На виставцi близький товариш пiдвiв одразу велику княгиню до своКП картини i так заговорив ПП, так забив баки, що та й не заходила до залу, де висить картина Валерiя. Звичайно, про купiвлю не могло бути й мови. Що ж ще закласти? У кого позичити? Салiас у Парижi зараз нема - поПхала вiддавати замiж дочку, та в неП Шура й не хотiла б просити. У художницькоП братiП... У ближчих нема, а в тих, у кого зараз куплено картини, Валерiй нi за що не попросить. Це цiлком зрозумiло. Треба поПхати до Марковички. Правда, Пй уже виннi, але ж Кдина тут, у Парижi, близька Пй жiнка - Марiя Олександрiвна, в усякому разi, Пй не соромно i не незручно розказати, в якому вони станi опинилися. I треба ж, щоб Валерiй спокiйно закiнчив нову картину. Тiльки б у самоП МарiП Олександрiвни були грошi. У неП теж нiколи не тримаються в кишенi. Та все-таки, коли приПхала мати, вони стали жити якось впорядкованiше, i до них завжди можна поПхати з Володенькою. У Пхньому будиночку у НельП тiльки зрадiють малому. Вона вже не раз пiдкидала його туди на цiлий день, а сама Пздила в своПх справах. Шура швидко почала одягати сина у "парадний" костюмчик. - Куди ви причепурюКтеся? - спитав Валерiй Iванович. Вiн збирався йти до своКП майстернi. - Я поПду з Володенькою до Маркевичiв. Йому там добре буде погуляти в Пхньому садочку, - напрочуд безтурботним тоном вiдповiла дружина. - До речi, може, у МарiП Олександрiвни я позичу трошки грошенят, щоб якось дожити до твоКП стипендiП. - Хитруха! - по-доброму засмiявся Валерiй Iванович. - Ти б сказала так: я Пду позичити грошi у Маркевичiв, а, до речi, Володя погуляК у них у садку. ЗнаКш що, я не пiду зараз до майстернi, не хочу зустрiчатися зараз iз своПми вiроломними друзями. Я поПду з вами i там попрацюю. Накидаю деякi етюди над Сеною! - Та це ж чудесно! Важко вигадати щось розумнiше, - аж застрибала Шура. - Володечка, мерщiй, з нами Пде тато! А в нас вистачить на дорогу? Туди й назад? - раптом спитала вона стурбовано. - Скiльки в тебе лишилося? - Вони обоК серйозно виклали все з гаманцiв. Шурочка перевiрила всi кишенi своП i чоловiка i зосереджено порадувала весь дрiб'язок, який зiбрала. - От, цiлком вистачить i навiть на чашечку кави тобi, а Володю, звичайно, нагодуК Параскева Петрiвна. - Як i всiх нас, - засмiявся Валерiй Iванович. - Можливо, це не будуть трюфелi й курчата, але якi-небудь украПнськi картоплянички вона вже зробить! - ЗнаКш, чим бiльше я пiзнаю Марiю Олександрiвну, тим бiльше ПП люблю, - сказала Шура. - Нещодавно менi здалося, що вона змiнилася до мене, якась була холодна й замкнена, i я так засмутилася, що нашi взаКмини псуються. - Чуднi жiнки, - знизав плечима Валерiй Iванович, - хiба в неП не могло бути своПх неприКмностей, адже в неП стiльки роботи, турбот, та, може, в неП просто щось не виходило з ПП новою повiстю. Я ж розумiю. Коли щось у мене не виходить, як я замислив, я ладний на всiх кричати, кожна дрiбниця дратуК, так i побив би усiх. - Ну, це ми з Володенькою знаКмо, коли у тебе не виходить. - Наче я колись бив кого, - обурився Валерiй Iванович. - Я дома й виду не подаю. - Аякже, - засмiялась Шура, - тодi тобi й на очi не потрапляй; i Володя погано вихований, вередун, i до мене всi залицяються, i я з усiма кокетую, i вже домовилась утекти з Павлушею. Усi виннi, все постаК проти тебе, не даК працювати! Але зараз давай нiчого не згадувати. ПодумаКш, важниця, нема грошей! Це вже нiяк не мусить псувати настрiй. Хiба вперше? Пдьмо швидше! I ти ж знаКш, як залюбки купують тут невеличкi пейзажi! Ти нiчого не забув iз своПх причандалiв? Палiтра? Пензлi? Фарби? - Вона уважно все перевiрила, i за це Валерiй Iванович не мiг не обняти й не поцiлувати свою красунечку Шурочку, яку, нiде правди дiти, ревнував до всiх художникiв, а найдужче до свого молодшого брата Павла. Той все-таки для Шури з'явився в ореолi героя. Та зараз не хотiлося про це думати. Треба було дiйсно десь розжитися грошима, щоб дотягти до стипендiП. * * * - Ой, якi милi гостi! От добре, що вибралися до нас! Володенько, як ти вирiс, пам'ятаКш бабу, пiзнаКш? - вiтаК радiсно Параскева Петрiвна i бере на руки хлопчика. - А Марiя Олександрiвна дома? Невже поПхала до мiста i ми розминулись? - Дома, дома! - Та враз привiтне обличчя Параскеви Петрiвни набираК якоПсь поважностi, значимостi, i вона конфiденцiально повiдомляК:Машенька позуК, ПП малюК Карл Iванович Гун-. Ви таки умовили ПП, аж нiяк не хотiла! Справдi, ПП нарештi умовили, й найдужче вплинуло те, що довели: Гуну неодмiнно треба до наступноП виставки зробити ПП портрет. Портрет вiдомоП письменницi - це ж буде чудово! Вона його просто виручить! - Машенько, до нас гостi! Олександра МиколаПвна, Валерiй Iванович i Володечка мiй. - Я чую, чую! Карле Iвановичу, бога ради, перепочинок, я i так довго сидiла, як статуя, i ви без перерви працюКте, - почули Якобi голос МарiП. А от i вона вийшла на ганок. - Нi, ви подивiться тiльки на мене! Карл Iванович запевняК, що я обов'язково мушу бути в чорному оксамитовому платтi й сидiти в малинових оксамитових крiслах. Суцiльний оксамит! Я - i оксамит, - знизала вона плечима. - Мама була в захопленнi вiд цiКП думки i швидко спорудила менi таке вбрання! Я не винна, Пй же богу! - Вам дуже личить, - заспокоПв ПП Валерiй Iванович. - Гун добре вигадав. Карле, менi можна подивитися? Ти дозволяКш? - Ну, звичайно. Тiльки ти менi обов'язково скажи, як виходить, чи добре падаК свiтло? - Чудесно! Тiльки не переборщуй у промiннi. Шурочко, iди поглянь. МарiК Олександрiвно, звичайно, так i треба було - вашi золотистi коси i чорний та малиновий оксамит. - Менi здаКться, головне не це, - тихо мовила Шурочка. - Ви трохи, ледь-ледь усмiхаКтесь нам, а думаКте щось своК, про що не скажете. - Ну, просто Джiоконда! - засмiялася Марiя. - Мамо, у нас перерва - i ти нас чимось нагодуй. Тiльки попереджаю, ми трохи на декохтi, i мама вже згадуК нашi немирiвськi улюбленi страви. - Признатися, i ми про це мрiКмо, - заявила Шура. - Валерiй не може спокiйно згадувати нi ваших картопляникiв, нi вареникiв. А ми самi на такому вже декохтi, що й висловити важко. - Але говорила вона про це весело. Художники сiли в садочку покурити пiд Кдиним, але таким розлогим гiллястим деревом, що воно наче утворювало альтанку пiд зеленим дахом. Та поряд були сади, Булонський лiс, вiяло рiчним повiтрям iз Сени, i було б зовсiм добре, коли б не треба було говорити про грошi. Але чоловiки надали цю приКмнiсть жiнкам. I Шурочка одразу одверто сказала, що основна причина Пхнiх вiдвiдин - необхiднiсть позичити грошi. Обличчя МарiП посмутнiло. - Що ж робити? Повiрите, в нас у самих нiчогiсiнько немаК зараз. Добре, що мама вигадуК неймовiрнi способи, як нас усiх прогодувати. Я вже давно чекаю, що надiшлють гонорар за моП першi "Листи з Парижа", але все не надсилають. - Менi дуже прикро, що i я вам додала неприКмностi, - сумно сказала Шурочка. - Треба знайти якийсь вихiд, - замислилась Марiя. - Просто не знаю, що й робити. Я навiть посуд наш заклала, у нас були срiбнi ложки, ножi й виделки, що з собою привезли. Ну, тепер купила зовсiм простi, дешевi. Валерiй спочатку здивувався, а потiм нiчого. "Аби було що ними Псти", - сказав. Та коли нема чого... - Ой, знаКте що, - враз прояснiла Марiя i простягла перед себе обидвi руки, - бачите? - Що? Бачу вашi руки, - здивувалася Шура. - А на руках? От бачите - обручка, це справжня золота обручка. Правда, вона менi дуже, дуже дорога. Ви знаКте, ПП подарували менi в Петербурзi земляки-украПнцi, коли вийшла моя перша книга "Народнi оповiдання", а вигадав це Тарас Григорович Шевченко. Вiн сам i вибрав. У мене зараз нема нiчого дорогого, нiяких дорогоцiнностей, крiм цiКП обручки. Але ПП можна закласти, вона ж не загине. Хто перший одержить грошi, я чи ви, - той i викупить, обов'язково викупить. Я ПП майже нiколи не ношу. Це для портрета, Карл Iванович упросив мене надiти. Але я ПП дуже бережу, це ж Шевченкiв подарунок! - Вона з любов'ю милувалася обручкою. - Нi, нi, я не вiзьму, - заперечила Шурочка. - Така дорога з усiх поглядiв рiч! - Вiзьмiть! Це ж на кiлька днiв. У вас же дитина. У скрутну хвилину я колись ПП також заставляла, - призналася вона. - I завжди думала: "Це менi мiй "батько" Тарас Григорович допомагаК!" I сама простежу, щоб викупити своКчасно. Що-що, а вже цю обручку ми не втратимо! - Менi просто нiяково, - збентежилась Шура. - Ну, от ще! Я гадаю, коли можна чимось перемогти труднощi, треба це зробити, не надаючи великого значення, не роздумуючи, не терзаючи себе, простiше дивитися. - I помовчавши, додала: - Хай уже терзаК нас справжнК лихо, яке не можна перемогти, на нього треба берегти сили! - вона зiтхнула. Про що думала вона? Шурочка не спитала, розчулена вчинком МарiП. - А як же портрет? - занепокоПлась Шура. - А вiн уже моП руки закiнчив, слава тобi господи! Казав, що з ними бiльше мороки, нiж з головою - нiяк не мiг Пм пози вигадати, i туди, й сюди примiрював. Звичайно, голову так крутити та примiрювати не можна, - засмiялася вона. - I ходiмо в наш садок! Я ним дуже пишаюсь. - Я помiтила! Але справдi в ньому чудово. Он Параскева Петрiвна виносить частування на столик пiд деревом! I самовар! - зрадiла, як дитина, Олександра МиколаПвна. - Зовсiм як у родичiв на дачi! - Он i Богдась iде з риболовлi! Богдасю, - гукнула Марiя, - може, ти щось уловив цього разу? Справдi, дивiться, у нього якась рибина. Мамо, ти засмажиш нам на снiданок! - Бабусю! МоП трофеП! - простяг Богдась двi нiчогенькi рибинки i втомлено, але задоволене присiв на лозяному стiльцi. - Богдась! Не ворушись! - раптом закричав Якобi. - Я зараз накидаю ескiз, можна зробити чудесну картинку: "Повернення з риболовлi". Поки Параскева Петрiвна готуК, ти посидь от так, i вудки хай коло тебе, не чiпай Пх! - Я пiду покличу Олександра Вадимовича, - сказала Марiя. - Хiба вiн удома? - здивувалася Шура. - Я думала, в Парижi працюК. - Нi, вiн щось погано почуваКться, застудився, кашляК, але мама його майже вилiкувала. - Вiн так часто хворiК, - зi спiвчуттям мовила Шура. - Це добре, що ви тут живете. - Так, нам тут дуже добре, - сказала Марiя. Але в очах був сум i неспокiй. 16 З Iваном Сергiйовичем тепер бачилися зовсiм рiдко. Iван Сергiйович зовсiм змiнив своК оточення. Вiн тепер часто зустрiчався з французькими письменниками: Флобером, Гонкуром, Доде, бiльшiсть часу проводив у Баден-Баденi, де оселилася сiм'я Вiардо i де Iван Сергiйович будував поряд з Пхньою вiллою комфортабельну свою. Полiнька уже вийшла замiж i жила не в Парижi. Його слава письменника набувала в Њвропi все бiльшоП сили, але, незважаючи на все, вiн лишався тим же напрочуд скромним щодо себе i таким же доброзичливим i турботливим щодо своПх собратiв по перу. Навiть особистi смаки не вiдiгравали тут ролi. Що з того, що йому не подобалася перша книга нового роману Толстого "Война и мир", що з того, що вiн сам казав про Толстого: "Я його поважаю, але бути з ним у однiй кiмнатi якось незатишно". Разом з цим Iван Сергiйович переконливо твердив, що Толстой - це неперевершений, найбiльший талант, величезна сила тепер у РосiП, i турбувався про переклади толстовських творiв за кордоном. А що вже до меншоП братiП - вiн, як i ранiше, клопотався за всiх i кожного, часто помиляючись в оцiнцi. Але ж ще устами святого Петра мовив Данте в "Божественнiй комедiП", що краще помилитись, пустивши до раю, нiж помилитись, не впустивши. Iван Сергiйович усе ж таки побував у МарiП в НельП. Навiть одного разу, не заставши ПП, довго чекав i розмовляв з Параскевою Петрiвною. Вона спочатку трохи збентежилася - Тургенев приПхав до них! I як навмисне Машеньки нема! Така прикрiсть! Але Iван Сергiйович заспокоПв ПП, запевнивши, що залюбки почекаК, i Параскева Петрiвна навiть розбалакалася з ним. Вона не знала про всi мiнливi нюанси взаКмин дочки та Iвана Сергiйовича. Пй було тiльки вiдомо, що Тургенев завжди протегуК Машi i завжди чим може допомагаК. Не дуже, а все ж таки майнуло в ПП словах, що хоча все добре i вона сама дуже рада, що приПхала, проте Маша тягне все на собi. Опанас Васильович за сина зовсiм не дбаК, i дуже шкода Пй бiдну Машу. Потiм, немов сама злякалася, що наговорила, може, зайве, почала вихваляти Машу, яка вона хороша дочка, дбайлива мати. Тургеневу все це було не новиною... На жаль, коли Марiя приПхала з мiста, йому треба було вже повертатися. Марiя пiшла його проводжати до омнiбуса. Вони не торкалися болючого питання - його осоружного виклику до Сенату. Марiя розпитувала про знайомих лiтераторiв, петербурзькi новини. - Збираюсь, збираюсь сама поПхати, все щось заважаК, - мовила вона, наче думаючи про щось iнше. - Все-таки дуже важко з роботою. Ви ж знаКте, я залежу вiд Петербурга, i це все таке весь час непевне. Вже ж "Основа" не iснуК, але й з росiйськими журналами без особистого зв'язку трудно, - призналася вона, пiдвiвши голову й глянувши в очi. I хоча давно вже зникло для нього чарування, що вiдчував вiн колись, буваючи з нею, проте знову заговорило якесь почуття товариськоП доброзичливостi, бажання допомогти. - Вам треба бiльше увiйти в життя лiтераторiв Парижа, спробувати тут налагодити зв'язки, мати постiйний заробiток, щоб не залежати вiд наших невiрних редакцiй та журналiв i, головне, вiд змiн нашого петербурзького клiмату. Я познайомлю вас з вiдомим видавцем П'Кром-Жюлем Етцелем. Не можна уявити собi сучасноП французькоП лiтератури без цього славного старого. Вiн видавав Жорж Занд, Вiктора Гюго, вiн Пх вiрний друг, переконаний республiканець. З приходом Наполеона "малого" навiть був деякий час у вигнаннi. Я лише в останнi роки познайомився з ним, обiцяв перекласти росiйською мовою казки Перро i написати до них передмову. Старий Етцель i сам письменник. Пише для дiтей пiд iм'ям П'Кр-Жюль Сталь. Ви так добре володiКте французькою мовою, i коли вже волею долi залишилися тут - треба використати цей час. Понесiть йому своП казки для дiтей. Перекладiть кiлька французькою мовою для ознайомлення. * * * Вона поглянула на нього, як на "старого". Коли вже Тургенев у своП сорок сiм рокiв завжди говорить про старiсть, то що вже казати про людину, яка досягла п'ятдесяти? О боже мiй, господи! Це ж i вона вже розмiнюК свiй четвертий десяток!.. Пй минуло тридцять. Вона також стара?.. Нi, нi. Герцен казав, що справжнК життя жiнки починаКться пiсля п'ятдесяти! Вона не раз згадувала це, смiючись... Пй ще далеко до старостi!.. Елегантний, з благородною осанкою чоловiк, справжнiй француз. Волосся трохи посивiле, обличчя ще гарне, хоч немолоде, та з таких, котрих не псують зморшки. Воно могло б видатися навiть строгим, гордовитим, коли б не добрi очi. Вiн чемно запрошуК сiсти, уважно дивиться на жiнку, про яку говорив йому цей прекрасний росiйський письменник Жан Тургенев. Жiнка молода... Вродлива? Щось бiльше за вроду. У повному жiночому розквiтi. Що за дурниця вживати визначення "бальзакiвський вiк" для жiнок пiсля тридцяти рокiв? Саме пiсля тридцяти жiнка розквiтаК. Хiба його не любили жiнки цього вiку? Вона не схожа на парижанку, хоч говорить бездоганною французькою мовою. В нiй нема ПхньоП грайливостi й кокетування. - Я зробила переклад свого твору "Кармелюк" французькою мовою, - говорить вона. - Поки що це просто як пiдрядник, аби ви зрозумiли самий змiст. Коли твiр пiдiйде для вас, тодi я попрацюю над ним досконало. Крiм жiночоП принадностi, видно, що це дiлова роботяща людина, видавець цс одразу розумiК. З такими приКмно мати справу. - Я прочитаю найближчим часом. Я певен, що ми знайдемо спiльну мову. Його дивуК якийсь наПвний погляд ПП великих сiрих очей, коли вона говорить досить стримано про своП книги, наче сама дивуКться, що написала Пх, i раптом, коли згадуК про своПх видавцiв, у цих очах i в куточках губ мелькаК лукава смiшинка. I це враз переконуК Етцеля, що не така вже проста ця жiнка, i йому хочеться ближче познайомитися з нею. Вiн мимоволi внутрiшньо пiдтягуКться, як кожен пiдстаркуватий чоловiк у присутностi привабливоП молодоП жiнки. Люб'язно, але в межах загальновживаноП чемностi, вiн повторюК, що постараКться Пй стати у пригодi, адже вiн чув про неП вiд Жана Тургенева. Дiйсно, приКмно було б знайти спiльну мову i бути зв'язаним роботою з цiКю украПнською письменницею. - Я прочитаю i напишу вам. Ваша адреса, мадам? Вiн потиснув Пй руку, i Марiя пiшла вiд нього пiдбадьорена. Справдi, як добре було б зв'язатися з журналами, редакцiями гут, у Парижi. Вона залюбки перекладатиме з французькоП i може перекласти деякi своП твори французькою мовою. Адже все складаКться так, що Пй треба лишатися в Парижi на невiдомо який час. Куди Пй повертатися? Пiсля розгрому польського повстання, арештiв, закриття "Основи", циркуляра мiнiстра ВалуКва, який закреслював украПнську мову, лiтературу, самий народ, пiсля арешту Чернишевського, його брутальноП громадськоП страти й заслання, становище лiтераторiв жахливе. Що ПП там чекало на батькiвщинi? Та й де? Про Чернiгiв уже не було й думки. Власне, яке вона мала право чекати вiрностi вiд Опанаса? А втiм, щось щемiло. Як кожна жiнка, вона, навiть не признаючись собi, вважала, що для чоловiка незамiнна й незабутня... Вона навiть наПвно була певна, що й Дорошенко нiколи не одружиться, хоча сама пропонувала висватати його за когось. Вiн тодi обурювався... А в Опанаса вже й дитина К з тiКю спiвачкою... Марiя нi з ким не говорить про неП, i навiть коли при нiй приПжджi з рiдних мiсць щось легковажно починають натякати й розповiдати, вона припиняК це базiкання. Та "на кожен роток не накинеш платок". Ну, що ж, хай буде щасливий бiдолага Опанас! Вiн же хороша людина, тiльки характер нестерпний. О боже, як могла вона витримати стiльки рокiв! Пй здаКться життя з ним якимось доiсторичним перiодом. СправжнК життя почалося з Сашею. Швидше, швидше в Пхнiй маленький будиночок над Сеною! Вона розповiсть йому про вiзит до Етцеля, i вiн радiтиме, може, ще й дужче за неП, бо це ПП ще мiцнiше прив'яже до Парижа. Адже вiн також не знаК, що його чекаК на батькiвщинi, як вони там влаштуються разом, а щоб жити нарiзно, тепер про це не могло бути й мови. Так. Це був тiльки пiдрядник, нашвидку зроблений, щоб вiн, видавець П'Кр-Жюль Етцель, ознайомився зi змiстом. I те, що вiн читав зараз, було таким далеким, i незнайомим, i дивним. "Хто бував на УкраПнi? Хто знаК УкраПну? Хто бував i знаК, тон нехай згадаК, а хто не бував i не знаК, той нехай собi уявить, що там скрiзь бiлi хати й вишневi садки, i весною... весною там дуже гарно, як усi садочки цвiтуть i всi соловейки защебечуть..." Вiн читаК i мимоволi усмiхаКться. Спочатку тому, як недоцiльно обрала авторка цей свiй твiр: хто ж знаК тут УкраПну? Але читаК далi маленький вступ i раптом уявляК, як ця жiнка з русявими косами вночi сидить бiля вiкна маленького домика пiд соломою i слухаК, як дерева ростуть, як рiчка тихо лелiК i як солов'П почали перегукуватися, перегукуватися, а потiм усi разом защебетали i все заглушили... I вiн уже всмiхаКться не з дивного бажання письменницi почати з цього твору, а вже якось пiдсвiдоме те все уявляючи. Вiн зачитався. Яке те все було далеке, i всi звичаП, i вдачi, весь побут незнаноП краПни - певне, вона, авторка, дуже ПП любить, коли так вималювала все, i, певне, сумуК за нею, бо немов проспiвала якусь баладу. I вiн згадав, як сумував за своПм краКм, за своПм Парижем, коли опинився у вигнаннi. Вiн змушений був покинути Париж у 1852 роцi, адже вiн, республiканець, гарячий, завзятий, був енергiйним полiтичним дiячем, займав посади в мiнiстерствi iноземних справ, морському мiнiстерствi, був генеральним секретарем кабiнету. Але коли владу захопив цей пiдступний, вiроломний Наполеон III - "малий Наполеон", як назвав його Вiктор Гюго, пiсля цього ганебного перевороту скiльки друзiв Етцеля i вiн сам опинилися у вигнаннi! Його улюблений Вiктор Гюго пiд чужим iм'ям теж переПхав спочатку до Брюсселя, де влаштувався i Етцель. Та потiм Гюго переПхав на острiв Джерсi, а потiм Гернсей. Гюго й досi у вигнаннi, вiн не захотiв повертатися i пiсля оголошеноП амнiстiП, поки, як казав вiн, "у вигнаннi свобода". Там, над океаном, народжуються його полум'янi твори. Його блискучий памфлет "Малий Наполеон", його вiршi, зiбранi у книжцi "Вiдплата", видав Етцель так само. як i першi його романи. Етцель пiсля амнiстiП не так давно повернувся до Парижа. Вiн вважав, що як видавець-а вiн був природженим видавцем, - вiн бiльше зробить для батькiвщини. Йому писала про це i Жорж Занд, старий його друг, що вiн мусить приПхати працювати тут. I це не зрада його республiканських iдеалiв. Його просвiтительська дiяльнiсть повинна бути в нього зараз на першому планi. Справдi, вiн був природжений видавець, винятковий видавець. У чому талант видавця? Вiдчути, що потрiбно народу. Вiдчути Iвсi передовi iдеП доби - де б вони не народилися, в якiй краПнi, якоП б мовою не були проголошенi - i якнайшвидше перекласти рiдною мовою, i зробити здобутком своКП культури, i, найголовi яiше, вiдчути талант у скромному молодому письменнику, i, пiшовши на риск, пiдтримати його. Згуртувати навколо видавництва письменникiв, художникiв, обов'язково й художникiв, i в той же час вести справи так. щоб видавництво мало прибутки i завжди було спроможним пiдтримати того автора, який через будь-якi причини перебуваК в матерiальнiй скрутi. Дати можливiсть йому працювати. Нещодавно принiс йому несподiваний роман не вiдомий нiкому Жюль Верн. В романi дивно переплетенi наука й фантастика, i все осяяно благородними, гуманними пошуками вчених, дослiдникiв, мандрiвникiв, i все викладено в гострому сюжетi. Син Етцеля Жюль-Жюль, пiдлiток, прочитав не вiдриваючись. Етцель-батько переконаний: книги Жюля Верна читатимуть i дорослi, i молодь, i дiти! Як вони поширюватимуть кругозiр кожного пiдлiтка, прилучатимуть до новин науки i виховуватимуть бажання невтомноП працi, пошукiв. Вiн уклав i пiдписав з молодим Верном договiр, - на двадцять рокiв! По роману в рiк! Невже вiн помилиться? Нi, нiзащо! Вiн вiрив у свiй талант видавця. Яка шкода, що це оповiдання чи невеличка повiсть украПнськоП письменницi аж нiяк не матиме успiху у французьких читачiв! Але ж як вона написана! Недарма старий Етцель замрiявся i деякi рядки перечитав кiлька разiв... I потiм... З цiКП повiстi видно, яким повiтрям дихаК молода жiнка, i йому, старому республiканцю, прогресивному просвiтителю, це приКмно. Саме тепер вiн узявся до органiзацiП журналу для дiтей та юнацтва: "Magazine d'йducation et de rйcrйation" - "Журнал виховання та розваг". Вiн розмовляв уже з приводу цього з багатьма письменниками, яких би хотiв залучити до участi в журналi. I не тiльки для "rйcrйation" - найкращих письменникiв, але й для "йducation" - вчених. Поряд з письменниками Мало, Шатрiаном, Еркманом, Лорi, Лабуле, звичайно, вiдкритим тепер Жюлем Верном, в журналi мелькають iмена старого друга-республiканця, мандрiвника, який теж зазнав вигнання, географа Елiзе Реклю, молодого талановитого астронома Камiла Фламарiона, хiмiка Сент-Клер-Девiль та iнших. А iлюструватимуть журнал Густав Доре, Жан Гренвiль, Альфонс Деневiль, Жорж Ру та всi здiбнi талановитi художники, якi щиро вiдгукнулися на таку потрiбну цiкаву справу. А що, як у журналi вiзьме участь i ця украПнська письменниця? Що з того, що саме ця повiсть непридатна - але ж .не тому, що вона не талановито написана, а просто надто далека своПм змiстом i тому не матиме успiху, а перший виступ повинен бути вдалим. Вона також зможе перекладати росiйською мовою тi французькi книги, що видаК тут Етцель, адже його "контора" зв'язана з "конторою" Вольфа й iншими видавництвами у Петербурзi! Це було б вигiдно для обох сторiн. Марiя навiть не сподiвалась так швидко одержати вiдповiдь. "Мадам, я прочитав рукопис, який Ви менi залишили. Талант автора для мене поза всяким сумнiвом. Книга маК безперечну значимiсть, але постатi й звичаП, якi в нiй змальованi, дуже далекi вiд нашоП французькоП дiйсностi, а тому менi здаКться недоцiльним починати саме з цього твору. Треба, щоб Ви знайшли серед Ваших речей таку, яка б не була надто далека для нашоП публiки. Вибiр першоП книги маК дуже велике значення для Вас, для Вашого успiху у ФранцiП. Те, що Ви зробили у Вашому оригiнальному рукописi, переконуК мене, що й у ФранцiП Ви можете стати письменником такого ж рангу, яким Ви К без сумнiву у Вашiй РосiП..." Вiн просив прийти ПП в четвер, себто позавтра, - швидко вирахувала вона, - об одинадцятiй годинi ранку, а коли вона не зможе, вiн готовий прийняти ПП i в п'ятницю, i навiть у суботу, тiльки, щоб вона заздалегiдь повiдомила. Вiн хотiв би в першу чергу з'ясувати, якi ПП твори можна взяти для видання у ФранцiП для дiтей, та дiзнатися взагалi про ПП плани та задуми. Вiн просив про це одверто розповiсти, бо хоче спробувати прокласти Пй лiтературний шлях тут, у ФранцiП. Лист був дiловий i в той же час вселяв надiю, незважаючи на т