хопив. - Ми робимо пiдкоп. Нам треба мати вихiд, хоча б найвужчий, щоб дiстатися цього стародавнього пiдземного ходу. Нi, не з нашоП камери, це неможливо, з пiдвалу, куди К вхiд з нашого коридорчика i яким нiхто не користуКться, як уже ви всi помiтили, бо це занедбане пiдвальне примiщення, де звалений рiзний мотлох, i от iз нього, з цього пiдвалу, треба пiдкопатися до старого ходу. Мабуть, у цьому планi, що нам надiслано, брав участь хтось, хто добре це врахував. Це добре, що в нас уже такi налагодженi зв'язки з частиною варти, що тепер ви всi просто гуляКте спокiйно собi в коридорчику, палите цигарки й базiкаКте з черговими офiцерами. - З тими, яких оплела Зуня! - вставив Тедзик. - I яких пiдкупляК весь час. Але ж довiряти Пм, звичайно, не можна, те, що передаКмо записки, - i то велика довiра i риск. Так от, коли, нарештi, нам пощастить прокопати до хзду, в слушний час уночi ми тiкаКмо невеличкими партiями, виходимо над яром, спускаКмось до Днiпра, а там уже справа легша. Попереджую - пiдготовка довга, риск великий, хто не наважуКться - хай все ж таки присягнеться найсильнiшою присягою, що мовчатиме й нiкого не викаже анi за яких обставин. Можливо, тi, проти кого нема явних прямих доказiв, можуть не ризикувати... А кого чекаК Сибiр або шибениця... - Я однаково з тобою, - сказав Тедзик. Присягнулися всi, так, як присягалися Пхнi батьки, вони самi, як кожен, хто тiкав "до лясу" й починав боротьбу. Тепер знали - це присяга на смерть, i вiдбувалася вона врочисто, пошепки серед тюремноП нiчноП тишi. Вiдтодi всi й почали потай i вголос, власне, впiвголоса, майже пошепки молитися, щоб час тягнувся довше, щоб до суду, який маК бути навеснi, - про це також повiдомили Пх спiвчуваючi офiцери, - вони могли закiнчити пiдкоп i здiйснити втечу. Антось керував усiм. Його слухали беззаперечно, хоч вiн нiколи не наказував, а коротко й розумно доводив. Iнколи гiрко замислювався Тедзик: чому ж, коли такi розумнi вiдданi люди, як старий Коперницький, Стефан Бобровський, Антось Юр'евич, iншi, стояли на чолi "рухавки", чом так усе вийшло жахливо? I чи не надто був благородний вчинок Антося - спокiйно там, у селi, покласти зброю на вози i цим довести, що вони не з боКм. iдуть до селян, а несуть волю! Але ж у iнших рейдах з тих або iнших причин теж повстанцiв було переможено... - Це образливо, гiрко, - сказав вiн Антосевi уже тут, у тюрмi. - Ми йшли до них з вiдкритим серцем, з жадобою кращого життя для них же... -Що ж, хiба вперше люди побивають своПх пророкiв? Згадай Голгофу... Та ти не вважаКш, Тедзику, що найдужче виннi ми самi, нашi проводирi? Адже i серед нас, хто брав участь i хто тiльки допомагав, хiба було цiлковите взаКморозумiння щодо остаточноП мети? I зараз, коли нашi смiливi дiвчата, як "Чорний ангел", як Зуня, збирають кошти нам на допомогу, i ранiше, коли нашi збирачi ходили з кружками по всьому пiвденному й захiдному краю начебто для бiдних, - а насправдi на потреби ."рухавки". I всi поляки про це знали, i давали хто що мiг, адже навiть i магнати давали немало, але ж вони мрiяли про вiдновлення, своПх можновладних прав, а зовсiм не про права, того бiдного люду, якому треба, було втлумачити, що нi. землi, нi волi анi з царських, анi з панських рук вiн не матиме. Яку ворожнечу зараз знову розпалили мiж поляками, украПнцями, росiянами, яку. дику ненависть розвивають! Оце було найболючiше, адже' i в тiй юрбi, що напала на нас, було кiлька найманих заводiяк, а решта хiба розбиралася, хiба розумiла? Але ж ПП, як i всяку юрбу, захопив дикий момент, коли дiють, не усвiдомлюючи, собi ж на зле. Нi, нам нiяк не можна загинути й занапастити наше справедливе дiло, - твердо закiнчив Антось, - а поки що - змiнимо наших копачiв - риКмо, риКмо далi! Ходiмо, Тедзику! I вони колупали, рили, рили без утоми, колупали тверду тюремну стiну i молились, молили хто долю, хто матку брску ченстоховську, хто Њзуса Христа, щоб час тягнувся довше, хоч трошечки довше, нiж йому належить. Особливо вночi. Нiколи не забути тiКП, останньоП, ночi. Втечу вже не можна було вiдкладати, як не можна було вже вiдволiкати явку на допит Антосевi Останнi днi Антось весь час був у пiдземеллi, але перевiрку робили вже давно абияк.'Антось мав тiкати першим. з'ням ще три товаришi. Якщо втеча пройде щасливо, за першою партiКю за кiлька днiв втечуть ще кiлька... З яру над Днiпром вони мають дiстатися за Видубецький монастир, в останнiй записцi з волi, зашифрованiй. Звичайно, було зазначено, де на них чекатимуть конi. - А як же спуститись до Днiпра цим яром? Та" тiльки скотитися можна! - сказав Бронек, теж з "першоП черги". - А хоч би й так, - спокiйно сказавАнтось. - Зараз у Ярах ще снiг, - легковажно зауважив Тедзик, - не боляче буде котитися. - Побачимо, як ти там пожартуКш, - образився Бронек. Так, ще снiг не розтанув. Була провесiнь, ще холодна мiнлива провесiнь, з рiзким вiтром, мокрим снiгом, сiрим хмарним небом. Першим лiз Антось - коли що не так, вiн перший прийме на себе удар долi. За ним Тедзик. Потiм Бронек.. Потiм Михась. -У разi тривоги треба напасти на вартового, кляп у рот, зв'язати. - До вiдзення, товажишi! Ми чекатимемо на вас. Ми дамо звiстку, коли все пройде гаразд. Тихо. Мв йдемо... Эа ними у пiдвал спустилися ще кiлька - для варти. Першим полiз Антось. За ним Тедзик. - Я не можу, - сказав третiй, Бронек. - Це вiрна смерть, а иа судi, може, ще якось викручусь. - Пусти мерщiй мене, - вiдштовхнув його Михась i зник в отворi. Панувала цiлковита тиша. Особливо тут, пiд землею, в цьому ходi, виритому, може, кiлька сторiч тому. ТроК втiкачiв пробиралися мовчки, кожен шерех примушував зупинятися, прислухатися; Й, тривоги не було чути. Залишаючи камеру, на своПх нарах хлопцi так поклали ковдри i всяке шмаття, яким укривалися, нiби пiд нимхтось лежить.. Антось присвiчував малесеньким лiхтариком, який Пм заздалегiдь передали. От повiяло свiжим повiтрям. Вони виходять. На смерть чи на волю? Вени, всi. троК, вилiзли за тюремною стiною, справдi, над яром. На розi стiни побачили постать солдата з рушницею, але в ту ж мить вiн зайшов за рiг стiни, зникнувши з очей. Хлопцi тремтiли. Вiд хвилювання чи вiд холоду? Адже була майже зимова холодна нiч. - Швидше вниз! - пошепки скомандував Антось. Пм допомагав вiтер, за ним не чути було шереху. Вони полiзли плазом додолу... Раптом покотилися. Здавалося - у безодню. Якi ж то високi надднiпрянськi гори! Вони нiколи ранiше не здавалися Пм такими! "В Антося ж поранена нога, - подумав тодi Тедзик, - хоч би вiн не пошкодив ПП дужче!" I ця думка так заволодiла ним, що вiн не думав про небезпеку i не звертав уваги, що голий густий чагарник дряпаК йому обличчя - от клята шипшина, а як гарно цвiте повеснi! - Лiзьте по струмку, - прошепотiв Антось. Слава богу, значить", живий! Це, певне, був перший весняний струмок. Як це вiн не пiдмерз цiКП холодноП ночi. Вiн навiть дзюрчав! От молодець! А шлях, вiрнiше, полiт - здавався нескiнченним. Раптом вони почули тихе iржання. I вже не треба було нi котитися, нi плазом спускатися, можна було стати на ноги, i випростатися, i вiддихнути на повнi груди. - Це, певне, нашi десь тут, - сказав Антось. А де ж вони опинилися? Десь за Лисою горою? Чи за Видубецьким монастирем? Нiчого вночi не розiбрати. Пройшли трохи в тому напрямку, звiдки почули iржання. У темрявi ледь помiтно стало видно фаетон, запряжений двома кiньми. Може, той, що чекаК на них, а може, й не той... Однаково треба пiдiйти й дiзнатися. Iншого виходу нема. Коли розвидниться - вони повиннi бути вже далеко. Тут Пх однаково схоплять уранцi - не по-зимовому вдягнених, в подертому, пошматованому одязi, за час перебування в тюрмi якого вигляду вiн набув! А арештантського одягу не вистачало... Вони обнялися троК - може ж, треба попрощатися? - i попрямували до фаетона. - "Чорний ангел"? - спитав Антось. Це був пароль. - Сiдайте мерщiй, - вiдповiв кучер, i вони помчали. Не на мiст на Бровари i не в КиПв. - ПереночуКте в Корчуватому. Мокрi, подряпанi, замерзлi, нiчого не розпитуючи, опинилися вони в маленькiй хатцi. Хазяйка й хазяПн тiльки привiталися; i так само нiчого не розпитуючи, тiльки зiтхнувши, дала хазяйка умитися, поставила на стiл хлiб, картоплю, квашену капусту... а сама стала готувати постiль. Якщо органiзатори втечi обрали цих людей для ПхньоП схованки, значить, вони в них певнi. ХазяП були украПнцi, це почули з розмови. ХазяПн скидався на якогось робочого - чи то сторожа, чи доглядача на мосту, чи з якоПсь артiлi. Мовчазний i трохи насуплений, але з добрими сумними очима. Видно, що верховодила жiнка. Вранцi вона також пiшла на роботу, зачинивши хату на замок i залишивши Пм Псти. Хлопцi, втомленi фiзично, нервово перенапруженi, довго спали, все нiяк не могли отямитися... Трохи очунявши, поснiдавши, Тедзик почав роздивлятися в хатi, бiднiй, але чистiй, з вишитими рушниками на iконах i навiть iз стосиком книг у кутку. Вiн зацiкавився. Згори лежало КвангелiК, потiм якiсь лубочнi видання, а потiм, потiм... - Дивiться, хлопцi, - гукнув вiн, наче побачив щось надзвичайне. - Дивiться! "Кобзар" i "Народнi оповiдання" Марка Вовчка! - Тепер було зрозумiло, чому саме цю сiм'ю вибрали для ПхньоП схованки. * * * - МарiК Олександрiвно, - мовив Тедзик, розповiвши Пй усе. - Ви тiльки збагнiть. Вашi "Народнi оповiдання" я побачив пiд час утечi. Потiм з'ясувалося: цей робiтник вiдвiдував недiльну школу на Подолi. Нi, вiн не був анi революцiонер, анi пiдпiльник, але ж вiн читав уже "Кобзаря" i вашi "Народнi оповiдання", i це дало пiдставу повiрити йому, довiритися. О, ви не уявляКте, як я зрадiв! Я хотiв попросити у нього цю книжечку, та потiм подумав: "Хай читають, хай знають вас. Хай люблять вас люди". Марiя сумно глянула на нього. - Ая була так далеко вiд них, - мовила вона. - Ну, а далi, далi як було? - За тиждень "Чорний ангел" надiслала нам офiцерський одяг, i ми помчали далi. - А ви побачились iз нею? - Нi, нi з нею, нi з Зунею. Ми через кучера, нашу людину, звичайно, попросили переказати Пм безмежну подяку, а також просили, щоб повiдомили нашi одчайдушнi панночки товаришам у в'язницю, що з нами все гаразд. - А тi, що лишилися там? Утекли? - Не знаю. Невiдомо. Михась подався до Варшави, а ми з Антосем сюди. Антось тепер долiковуК рани, якi, звичайно, дали себе знати. А я чекаю, що менi накажуть, може, поПду до IталiП, може, в Гейдельберг, а може, лишуся поки що тут... * * * Що Антось Юр'Квич втiк iз ПрозорiвськоП башти, стало там вiдомо не одразу. Ще кiлька днiв дурили голови вартовим i контролю, i до втечi готувалася друга партiя. Адже нiкому з начальства й на думку не могло спасти, яким саме чином могли втекти першi. Розкрили зовсiм випадково, i друга партiя втекти вже не змогла. Потеплiшало, вже вiяло справжньою весною. Снiг танув. Раптом вартовий, що ходив повз стiну фортецi, ставши на снiг, провалився пiд землю! Зняв несамовитий крик. Так було вiдкрито пiдкоп iз в'язницi i стало зрозумiло, як втiк Юр'Квич, але спiймати його вже не могли. Щодо Тедзика й Михася-тут сталася цiлковита плутанина, бо вони були у в'язницi пiд вигаданими iменами й прiзвищами. * * * - Чи знатимуть про це все потiм, про кожного З вас? Вашi справжнi iмена? - мовила Марiя. - А яке це маК значення! - безтурботно вiдповiв Тедзик;- Аби, нас було багато,!, хай хоч через багато рокiв, щоб перемога була за нами. 12 - Як добре, що ми самi, без чоловiкiв, чотири, жiнкиписьменницi, - каже Њлизавета Василiвна Салiас, щирогостинним жестом запрошуючи сiсти навколо круглого столика, з якого зараз зняли газети й журнали i який тепер правитиме за чайний. Олександра МиколаПвна - Шурочка - з жалем заперечливо хитаК пишноволосою голiвкою. - Я ще далеко не письменниця. Я тiльки бажаю, Пiдстрижена, як належить сучасним передовим жiнкам" Аполлiнарiя Суслова скептично пiдбираК губи. В ПП високiй постатi, худорлявому обличчi К iдось дражливе й спокусливе. Марiя про себе вiдзначаК; "Мабуть, вона чомусь ображена на людей". Вона сама, як завжди, на людях спокiйна i недуже говiрка. На зауваження "про чотирьох письменниць" вона ледь усмiхаКться без iронiП, письменницi так письменницi. Адже двi молодшi в цiй счетвiрцi - Шурочка Якобi й Суслова - теж пробують писати. I внутрiшнК чуття пiдказуК МарiП, що Шурочка, яка ще не знайшла себе, - обов'язково знайде. В неП К добра увага до людей, цiкавiсть до життя без зосередження на собi, на своПх жiночих переживаннях, хоча Пх у неП доволi! Покинула жорстокого першого чоловiка, розлучена з дочкою, яка лишилась у ПП матерi i за якою нестерпно сумуК. Життя з любимою людиною - Валерiем Якобi - весь час затьмарюКться його ревнощами, турботами за малятко, вона втомлюКться вiд художницького богемногопобуту, вiд постiйних нальотiв гостей-художникiв, вiд того, що весь час доводиться викручуватись iз грошима, вiд того, що нiколи не може розпоряджатися своПм часом, а хочеться читати, писати щось самiй, i попри всi цi незгоди вона завжди з доброю усмiшкою дивиться на всiх, наче вважаК, що все це тимчасово. А чи буде писати, працювати самостiйно в. будь-якiй галузi Аполлiнарiя Прокопiвна - важко сказати. Та й не треба, мабуть, виносити присуд на самому початку, тим бiльше, коли людина в такому збентеженому станi, як тепер Аполлiнарiя Прокопiвна. Адже Салiас уже встигла спiвчутлнво-конфiденцiально розповiсти про ПП нещасливий роман з цим дивним i мало приКмним письменником Федором Достоевським. Власне, з ПП слiв важко було зрозумiти,хто кого любив, хто кого покинув перший, бо графиня то починала жалiти дiвчину й ганити Достоевського, то виходило, що сама Аполл.iнарiя йому зрадила з якимось палким iспанцем, студентом-медиком, а тепер страждаК. Марiя знала, що Суслову часто вiдвiдують i ПП лейб-медик Карл Беннi. i син самоП графинi Салiас - Њвген. Якось у Карла прорвалось у розмовi з МарiКю: "Ой, то страшна жiнка. Комусь добрi кислицi сняться". Сама ж вона справила на Марiю якесь непевне враження. Коли прийшла вперше до МарiП - була тодi й Шурочка, - раптом розплакалася. Шура й Марiя злякалися, кинулися втiшати. Виявилося, що та зустрiла по дорозi бiдну голодну жiнку й розхвилювалась. Все було не те щоб штучно або неприродно, але з ноткою iстеричностi, що не зблизило жiнок, i вони не могли знайти вiрного потрiбного тону для взаКмного контакту. А оповiдання, яке дала Суслова потiм читати МарiП, здалося якимось безпомiчним i примiтивним - про якусь нещасливу любов, не було за що зачепитися, щоб похвалити. Хоч би якийсь цiкавий поворот чи вдалий своКрiдний образ, сама постановка питання- нiчого не могла знайти Марiя. Та в МарiП завжди була якась милостива поблажливiсть, особливо до жiнокписьменниць. Пй завжди хотiлося знайти якiсь виправдовуючi мотиви. Розмовляти ж саме про лiтературу, творчiсть, про свою працю з Сусловою Пй раптом стало нецiкаво, i вона з трудом пiдшукувала нейтральнi теми для розмови; Певне, та це вiдчувала й проеебе вирiшила, що Марковичка надто багато про себе думаК, i хiба ж може передова жiнка цiкавитися, де вона шиК плаття t чи хороший у неП пансiон? А те, що Марковичка ретельно взялася допомогти ПП молодшiй сестрi, яка хотiла приПхати вчитисй на лiкаря, - це Аполлiнарiя сприйняла як належне, тим бiльше, що й Марiя не чекала за це подяки. Нi, не виникло у них приятельських взаКмин, та й тiКП душевноП близькостi, як у МарiП з Шурочкою, як не намагалася цього Њлизавета Василiвна Салiас. не виникло! От i зараз Салiас здавалось, що мусить бути дуже iнтересно, адже в ПП салонi зустрiлися, познайомилися чотири неабиякi жiнки. Њлизавета Василiвна, звичайно, розумiла, що справжнiй талант - це Марiя Олександрiвна, але вона любила опiкувати, протегувати, вiрити сама в уявленi образи i примушувати iнших так само захоплюватися тим, чого насправдi нема. II експансивнiй iстотi потрiбна була завжди кипуча дiяльнiсть, яка найдужче проявляКться в слозах, нестримнiй мовi, вона завжди щось доводила, переконувала iнших, приписувала Пм сама думки, проти яких гаряче заперечувала. Першi враження вiд неП були як вiд людини, життя якоП наповнене вищими iнтересами, потiм, придивившись ближче, особливо до ПП строкатого оточення, тимчасових захоплень, люди дивувалися самi собi, як могли вони ПП неглибокi переконання, мiнливi думки вважати за щось стале й серйозне. Але потiм все ж таки розрiзняли, що за шарами всiх химерних екзальтацiй К мiсце й для справжнього спiвчуття друзям i спроможностi допомогти в скрутний час. Може, тому й було в неП так багато рiзноманiтних знайомих i друзiв. З багатьма вона листувалася, улаштовувала зустрiчi й знайомства. - Ну, як вашi вiдвiдини установ для слiпих та глухонiмих дiтей i для малолiтнiх злочинцiв? - питаК вона Марiю i Шурочку. - Ви ж удвох ходили? Шурочка ствердно киваК головою. - О, я уявляю, скiльки дають цi прогулянки й вiдвiдини таких установ матерiалу для вашоП творчостi! - Це не зовсiм те, про що я хотiла зараз писати, - каже Марiя. - Я домовилась з газетою у Петербурзi написати низку нарисiв -"Листи з Парижа та IталiП", але ж я все частiше тепер замислююся, що коли б спромоглася, я б краще щось iнше робила, нiж писала. Що тi писання? Читають Пх тi, кому не дуже потрiбно. А тим, якi не читають? Тим однаково - як дудка в очеретi. Аполлiнарiя Прокопiвна недовiрливо скептично усмiхнулась. Шурочка аж руками сплеснула. - МарiК Олександрiвно, хiба можна так думати, маючи талант? - Це щастя, коли К талант! - гаряче скрикнула Њлизавета Василiвна. - Невже потрiбний тiльки талант для щастя? - спитала Аполлiнарiя, i Њлизавета Василiвна враз змiнила напрямок розмови й почала так само гаряче доводити: - Я вважаю, що жiнка i без таланту може бути щасливою, знайти щастя в сiм'П. Iнколи талант, навпаки, заважаК сiмейному щастю, якщо чоловiк не розумiК цiлком жiнки. Я певна, коли б я не покинула чоловiка, я б i не писала нiколи. - Однаково талант не дав би вам мовчати. - Та я ж почала писати зовсiм з iнших причин. Я абсолютно не могла жити з моПм чоловiком, а коли лишилася одна з дiтьми, менi ж треба було заробляти, бо чоловiк зовсiм ними не турбувався. Нашi батьки дали нам, дiтям, добру освiту. Мене вчили кращi професори Москви. Це було все справдi так. А все ж таки, незважаючи на одверту розмову, вона не розповiла, що серед тих професорiв був молодий видавець "Телескопа", професор НадКждiн. Як вони полюбили одне одного! Як мрiяли одружитися! Але батьки, гонористi столбовi дворяни, i слухати не хотiли про такий мезальянс - видати дочку за "поповича", "семiнариста". Заборона батькiв так на неП вплинула, що вона трохи не збожеволiла, певне, вiдтодi й лишилася така нервознiсть. Потiм Пй було байдуже, ПП повезли за кордон, там зустрiвся миршавий график Салiас де Турнемiр, нiкчема, хлюст, але з титулом! Не те, що якийсь професор iз семiнаристiв! Любовi не було. Щастям i не пахло. Чоловiк кидався на рiзнi афери, поки не протринькав усе придане дружини. За якусь скандальну дуель йому запропонували покинути Росiю - вiн був французький пiдданий. Њлизавета Василiвна не захотiла Пхати й лишилася з трьома малими дiтьми на руках. Лiтературнi здiбностi - це було щось сiмейне. Адже ПП рiдний брат Сухово-Кобилiн був вiдомий i цiкавий лiтератор-драматург. На жаль, вiдомий i страшною своКю справою - убивством коханки, за яку постраждав не вiн, а його безвиннi крiпаки. Про це говорили пошепки, пляма тяжiла над ним усе життя. Яке вже там щастя в сiмейному життi графинi! Та то було давно, не хотiлося Пй згадувати... Не хотiлося згадувати й про свою пiзнiшу закоханiсть у друга дитинства - Огарьова, саме тодi, коли той полюбив Наталiю ОлексiПвну. Але з Огарьовим лишилися друзями. Навiть iнколи запевняла себе i його Њлизавета Василiвна, що вони - однодумцi. Це останнК було далеко не так, i дедалi виявлялося все дужче. - А втiм, щастя, коли робиш i заробляКш улюбленою справою, - зауважила Шура на слова Њлизавети Василiвни. - Адже одразу ваш перший твiр "Племянница" так добре прийняли. Тургенев написав про неП. - Не кажiть менi нiчого про Тургенева, - спалахнула графиня. Вона не любила його з тоП першоП рецензiП, у якiй вiн почав з комплiментiв ПП щиростi, лiричностi, а закiнчив тим, що назвав ПП талант "непершокласним", а головне, написав, що Пй не страшно наповнювати десятки сторiнок або непотрiбними розмiрковуваннями, або розповiдями, що не мають нiякiсiнького вiдношення до справи, або просто базiканням. Цього нiколи не могла простити графиня. Правда, дальшi ПП твори зазнали ще дужчоП критики з боку Чернишевського й Добролюбова. I. звичайно, письменниця Њвгенiя Тур назавжди зненавидiла Пх i Пхнiй "Современник". Але тих уже не було, а Тургенев, хоча був зовсiм не з ними. жив близько, не намагався нiяк пiдтримувати знайомство з нею, яке почалося ще в ПП московському салонi. Зараз, коли всi друзi Герцена, Огарьова були обуренi ного поведiнкою, вона наче мала всi пiдстави докоряти йому i дати волю своПм почуттям - Як це можна вiдректися вiд своПх друзiв! - палала вона.Марiе Олександрiвно, ви ж знаКте, у своПх вiдповiдях сенату вiн написав, що давно порвав з ними, з Герценом i Огарьовим. - Вiн не подiляв Пхнiх думок, це вiдомо, але справдi так сумно й неприКмно почути таке про Iвана Сергiйовича, - мовила Марiя. -Ми сперечаКмось з моПм другом Огарьовим, - хвилювалася графиня. - Вiн пише менi, що у нас iз ним спiльний ворог- свавiлля, деспотизм, та друзi у нас рiзнi. Я не заперечую, вони надто вiрять в селян на Русi, а я зараз нiчому вже доброму в РосiП не вiрю, не вiрю i не вiрю. I сама я думаю - я вже нiколи не писатиму для дорослих, я не можу бути матерiалiсткою. Принаймнi для дiтей можна писати за старими правилами-та звичаями - з вiрою в доброчеснiсть, справедливiсть, право, у вищий дух i безсмертну душу. - Так i до бога близько, - усмiхнулась скептично Марiй. Як часто вона тепер думала сама про твори для дiтей. Але ж хiба К одна справедливiсть, одне право для внукiв графинi Салiас i для тих дiвчаток, яких злиднi викидають-на вулицю, а потiм вони потрапляють, у; тюрми i- в. колонiП для малолiтнiх злочинцiв. Пiсля "затишного" вечора у Салiас вона повернулася розстроКною. - Сашенько, - сказала вона, - а знаКш, що б я хотiла? Вiн дивився на неП, як завжди, захоплено й закохано. - Ми повернемось додому i влаштуКмо школу для дiвчатоксирiт, яких жахливо звуть "малолiтнi злочинницi" Я сама вчитиму Пх, вони й житимуть у школi, працюватимуть у саду, на городi. Десь на селi, в гарному мiсцi у нас на УкраПнi. Ти б хотiв? Ми-б разом довели, як можна виростити з них чесних трудящих людей, порядних працьовитих жiнок. Не смiйся з цiКП думки, я серйозно кажу. Ну, що моК писання? Для кого? Для чого? Але ж не писати вона не могла... Пй справдi дуже захотiлося писати для дiтей - i писати про щось героПчне, славне, не про слабкiсть людську, а про Велич i благородство душi людини, хай i в маленькоП iстоти. Вона спробуК написати казки, адже дiти так люблять казки, I в казцi можна про все сказати й показати рiзнi вдачi, i рiзнi випробування в життi, i щоб це було схоже на правду. Звичайно, буде схоже на правду - адже, пишучи, вона думатиме, що це все вiдбувалося на УкраПнi. Вона заплющила очi, i здалося: вона не тут, не в маленькому будиночку над Сеною... i наче почула плескiт та лелiння днiпрових хвиль. Не писати вона не могла. * * * Серце моК! Ми вже нiколи з тобою не розлучимось. Як добре повертатись у цей маленький .будиночок яа березi Сени коло справжнього зеленого лiсу. Це нiчого, що у нас майже порожньо. Але вже стоять такi розкiшнi книжковi шафи, з червоного дерева, з вигадливими iнкрустацiями, майже зовсiм такi, якi ми бачили з тобою в пала.цах чи музеях, ну, не зовсiм такi, а все ж таки дуже, дуже гарнi! .Я й не мрiяла про такi! Давай не картати себе за цю, може, недозволену в наших умовах розкiш i таку дорогу витрату! Ми так мало дозволяКмо собi! А це ж наш подарунок одне одяому. Це зовсiм нiчого, що ми не в самому Парижi. Дивись, скiльки човнiв на Сенi, скiльки рибалок, скiльки закоханих на цих човнах, на березi! Невже ми тут живемо? Я сама собi не вiрю. А як буде далi?.. Так само! Та к само! Удвох! Разом! Все життя. Я буду працювати ще дуж.че, ще бiльше. I я така рада, що ти написав статтю-про колонiП для пiдлiткiв. Я така рада, що ми вдвох над цим думаКмо, я багато думаю над цим, над цими бiдолашними дiтьми, я бачу що це твоК справжня дiло, щоб усi закони про це переглянули i щоб не мали Пх за покидьки серед людей... Нi, таки справдi, дуже красивi шафи! Це нашi першi спiльнi меблi! Добре, що ми почали з них, а не з господарчого, начинания, адже те все обов'язково буде, без нього не обiйдешся.. А от шафи - статечнi люди, може, саме б цю купiвлю вiдкладали, ну, i що ж, що ми з тобою ще нiяк не стали статечними! Зате в цих шафах так чудово розташувалися нашi книжки! Бачиш - он "Фауст" у зеленiй з золотом оправi, це менi Iван Сергiйович подарував ще В.Петербурзi, коли ми познайомилися. Ну, звичайно, на чiльному мiсцiу мене "Кобзар" - а як же iнакше? - дорогий мiй "батько"! Так i не привелося бiльше побачитись. А поряд буде Пушкiн. Отут я поставлю моПх друзiв - Герцена й Тургенева, хоч вони вже й менше мене люблять, але ж Пхнi книги мене не зраджують. I Добролюбов тут. Як ти гадаКш - ха-ха. - на полицях вони порозумiються? Не посваряться бiльше? От сюди-Мiцкевича, Гейне, Баратинського. Це менi Макаров надiслав, давно вже, тепер не пише менi... А як добре на цiй полицi стали Стендаль, i Байрон, i Шеллi. Я його дуже люблю, Шеллi. А поряд моП улюбленi iталiйцi, i тут стоятиме Мюссе. Але ж вiн завжди на твоКму столику, коло твого лiжка, Альфред Мюссе Милий мiй, чого ти так часто читаКш "Tristesse", адже я з тобою - i завжди буду з тобою. А отут, у цiй шафi, стоятимуть моП любимi фiлософи - Вольтер, Монтескье, Дiдро. Коран i бiблiя також будуть у "фiлософськiй" шафi. Я дуже зрадiла, коли побачила бiблiю у букiнiста. Це нiчого, що цi книги в перекладi французькою мовою, що ж поробиш, в оригiналi нi я, нi ти все одно не прочитали б, i вони були б тiльки для окраси та наших хвастощiв - от бачите, якi у нас книги! А ти навiть смiКшься, що я надто часто читаю i коран, i бiблiю. Мiж iншим, ти знаКш, менi казали, що Кулiш мрiК перекласти бiблiю украПнською мовою. Це було б надзвичайно! В ньому таки "демонськi сили", як казав добряга Каменецький, я тобi розповiдала про нього. Але яка загалом плутана людина, той Кулiш, наче вся з протирiч, пiдозр та честолюбства! Важко такiй жити на свiтi, та бог iз ним! Коло нас такi хорошi тут друзi, i люди, i книги! Ну, що поробиш, лайте мене, хоч не лайте, я не можу не купувати книжки i квiти! 13 Тетяна Петрiвна Пассек була сама не своя. Та тепер вона нi з ким не розмовляла, нi з ким не дiлилася своПм хвилюванням. Вона терпляче чекала. Володя, ПП молодший син, поПхав до Парижа. Вiн зупинився у Сашi. Так, у будиночку НельП, в передмiстi Парижа, де Саша жив iз цiКю вовчихою. Тетяна Петрiвна була певна, що Володя зупиниться в готелi, але одержала коротеньку листiвочку, в якiй була зворотна адреса - "НельП" - i кiлька слiв, що в нього все гаразд i що вiн зупинився у Сашi. Боже мiй, вiн там, у них... Вiн приПде i все розкаже. Вiн бачитиме це жахливе, ганебне життя на власнi очi. Вона нiкому нiчого не казала, вона чекала. ПриПде Володя i з ним вона зможе дати волю i сльозам, i словам. Вона вiрить, що молодший син не покине ПП. Але чому вiн зупинився у цьому вовчому лiгвi? Йому ж, певне, неприКмно. Може, це жертва для брата, щоб не образити його, жертва для неП, матерi, щоб потiм усе докладно розповiсти. Володя повернувся з Парижа веселий, змужнiлий, якийсь трохи не такий, яким поПхав. Адже материнськi очi пiдмiчають найменшу змiну. Вона наперед уявляла, як сядуть вони вдвох i наодинцi вiн докладно про все розповiсть. Але вiн почав одразу, розбираючи чемодана i виймаючи подарунки, тут же, в присутностi Iполита. Це тобi Саша й Марiя Олександрiвна передали А це Iполитовi. На, не заздри, незабаром i ти поПдеш. Мамочко, я у них чудово провiв час. Тетяна Петрiвна не перебивала, вона мовчки здивовано розглядала фуляровi хустки, якесь матiне-накидку. Вона, вона, вовчиця, передаК разом iз Сашею Пй подарунки! - Це Маша сама вибирала. Правда, гарна! "Маша" - вiн, Володя, зве ПП просто Машею, наче це дружина його брата. - Мамочко, вони найняли чудесний будиночок у передмiстi Парижа, з садком, i Сена недалеко, i лiс. Маша дуже задоволена, що можна гуляти, бути на природi i в той же час дуже швидко опинитися в центрi Парижа - сполучення там прекрасне. Я просто радiв, що зупинився у них, не мав справ iз готелями i нi про що не турбувався. ЗнаКш, там же тепер з ними живе Машина мати, така мила старенька, освiчена, добра. Вона порядкуК хазяйством, а Маша i Бритя працюють. "Бритя" - так звали Сашу брати в дитинствi. Кожне повiдомлення кололо серце Тетяни Петрiвни. Вона уявляла богемне паризьке життя, хвiст поклонникiв i коханцiв, поневiряння ПП бiдолашного сина, а виявляКться - там сiм'я, щаслива сiм'я, навiть мати з ними - "мила старенька" - не вона, Сашина мати, а мати ненависноП МарiП. Володя який не був легковажний та веселий, а помiтив розгублене, сумне обличчя матерi. Вiн лишив свiй розкритий чемодан, сiв коло неП i обняв. - Мамо, ти не хвилюйся. I ти змiни своК ставлення до Машi, до МарiП Олександрiвни. Я ПП дуже полюбив. О! Вона причарувала i цього юнака! Але Володя зрозумiв ПП переляк. Вiн насварив жартома пальцем i мовив: - Мамо, Марiя Олександрiвна менi стала як сестра. Але, слово честi, я заздрю Сашi. Я б хотiв, щоб мене любила така жiнка, я б хотiв, щоб у мене була така дружина Так, так, мамоТи ж пам'ятаКш, якими фарбами малювала ти менi цю пiдступну, лукаву кокетку, спокусницю, злочинницю просто Я ж тодi добре не розбирався, а тепер я побачив сам. Ти знаКш, мамо, я скажу тобi правду - нашому Бритi саме така дружина й потрiбна була. - Дружина? - перелякано спитала Тетяна Петрiвна - Ах, мамо, ну що за забобони! Я ж тебе завжди вважав передовою людиною. Вони живуть разом, як чоловiк i жiнка, з ними i ПП мати, ПП син, це сiм'я! Хiба треба обов'язково вiнчатися? Особливо коли обидва не вiрять Але, подумай, вона розумна, вольова, працьовита, а наш Саша - ти ж знаКш його млявий характер! I уяви - вона якось вплинула на нього в роботiЯ от привiз його статтю, понесу в журнал, вiн сам- незабаром приПде зi своПм проектом. Володя з переможним виглядом вийняв з чемодана списанi зошити. - Вiн багато чита", слухаК лекцiП, i вона, вона в усьому бере участь. Сама письменниця, вона знаходить час, щоб бути просто секретарем у нашого Сашi! Вiн так змiнився, посолiднiшав, ти б його не впiзнала, вiн тепер серйозно, навiть iз захопленням працюК. Ти це бачила ранiше? Вiн серйозно вивчаК справу перевиховання малолiтнiх злочинцiв. А якi в них цiкавi люди бувають! Я познайомився з нашими росiйськими художниками, чоловiк i жiнка Якобi, мiж iншим, як i нашi голубчики, невiнчанi. ПодумаКш! У Парижi на це нiхто й уваги. не звертаК. А Машу дуже поважають скрiзь. Вона працюК. безупинно. Так, так, вона завжди працювала безупинно. Цього вiд неП не вiднiмеш. - Ти даремно так береш до серця, мамо. Сашi .нашому пощастило. Хiба тут вiн мiг би знайти таку подругу душi? - - А як його здоров'я? - упалим голосом спитала мати, Володя трохи посерйознiшав. - Ти ж знаКш, мамо, у нього, певне, спадковiсть вiд батька, а легенями у нього негаразд, i дуже добре, що вони живуть не в самому Парижi, а в передмiстi, на свiжому повiтрi. Так, вiн хворий, ПП син, його божевiльна любов розслабила дужче його слабке здоров'я, а ПП, ПП нема поряд iз ним. - Вона його любить? - спитала тихо мати. - О! - Володя знову прояснiв усмiшкою. - Я ж: тобi кажу, що я йому заздрю. Нема бажання, щоб вона не вгадала i не кинулася виконувати, а коли йому зле - так усi ж ходять навшпиньках, вона не вiдходить вiд нього, а мамаша вже й не знаК, що приготувати, як побалувати. Серед близьких знайомих е дуже хороший молодий лiкар Карл Беннi, це Пхнiй друг i домашнiй лiкар. Вiн, звичайно, закоханий у Машу i коли хто в сiм'П хворий, то вiн i вночi прибiжить. - Закоханий! - зiтхнула мати. - Ну, в неП ж усi закоханi, - засмiявся Володя, - iнакше не може бути. Але для неП наш Бритька - принц, цар. - А вона для нього? - О, вона для нього божество, яке випадково опинилося на землi. Я присягаюсь, мамо, покиньмо жарти, тiльки .ПП наполегливiсть примусила Сашу так працювати над собою, писати статтi, закiнчити проект. Ти ж сама знаКш, вiя був досить байдужий до всього - робив, учився, бо так годиться. Ти ж сама знаКш, навiщо обманювати себе? А зараз - вiн щасливий, .'розумiКш, щасливий. Чи могла бути щасливою з такого щастя мати? Пй -було боляче, гiрко - i те, що стiльки прикрощiв завдали одне одному, i те, що це "щастя" виникло всупереч ПП бажанням i уподобанням, i навiть незважаючи на всi перешкоди, якi вона сама чинила, Пй було боляче, що син далеко, що вiн уже не може вважати ПП близьким другом, а iнша, чужа мати допомагаК там, "балуК" його. Џй було боляче, що, власне ж, спочатку-вона так полюбила Марiю Олександрiвну, Машу, боже мiй - для ПП синiв вона - "Маша"! А потiм так обурилася на неП, чорнила ПП, та нiколи, нiколи, нiде, нi вiд кого не чула, щоб та прохопилася б хоч Кдиним лихим словом проти неП. ...Тепер вона так по-рiдному прийняла Володю. Може, це хитрощi? Та нi, якi? Не треба вже розпалювати притихлу злобу. Коли б Пй тiльки побачити Сашу, тiльки б побачити. I хай би вiн знав, уже в неП нема нiякого зла проти МарiП Олександрiвни. Ну, що ж? Щастя буваК рiзне, i народжуКться воно не по писаних .законах. Тiльки б, його побачити, милого, смаглявого первiстка, схожого на Вадима. Так, вiн i вдачею, як Вадим. Це правду сказав Володя -лагiдний, тихий. I такий же однолюб. А Володя уже розповiдав Iполитовi щось веселе про паризьке життя, театри, художнi .виставки i на яких концертах вони були з Бритею i Машенькою. 14 - Ви тiльки гляньте на цього хлопця, - мовив Желiговський, iз любов'ю дивлячися на Тедзика. - Наче це не вiн розповiдав нам усiм про "рухавку", про ув'язнення в киПвськiй фортецi i втечу шкереберть з надднiпровських гiр! Кiлька днiв побiгав по Парижу - i немов нiчого цього не було, а Юр'Квич уже клопочеться, як йому продовжувати медичну освiту, щоб не загубити часу, -поки вони в Парижi. А були ж поряд зi смертю. Тедзик трухнув чорними кучерями, блиснув синiми очима й проспiвав: Pomier Macek.pomier, Lezi juz па desce. Gdyby mu zagrali, Podskoczylby jeszcze. (Помер, помер Мацек, _ Вже лежить на лавi. _ В одну мить схопився, _ Тiльки-но заграли (польськ.)_ - Браво, Тедзику! - легенько заплескала в долонi Марiя Олександрiвна. - Я не знала, що ви спiваКте, я пам'ятаю, ви грали на скрипочцi в оркестрi старого Ландвера. U masura taka dusza, Gdy mu zagrac, To siе rusza. - (У хлоп'ячи така вдача:_ Музику почуК - _ У танок заскаче (польськ.) _ у вiдповiдь проспiвав далi Тедзик. - ПочуКш рiдну стару пiсню i наче знову на батькiвщинi, - журливо сказав Желiговськии. "От i весiлля справив, - подумала Марiя, - а який усе смутний". - Коли я чую народну пiсню, я не тiльки бачу знову все перед очима, я наче дихаю пахощами тамтешнiх дерев i квiтiв, - сказав замрiяно Фрiч. - Я чую в них дзюркiт наших ручаПв. Вiн дуже любив музику, спiви. От i зараз до Желiговських прийшов iз своПм знайомим композитором - нiмцем Мертке, який приПхав на кiлька днiв iз ШвейцарiП. Наче весела й наПвна пiсенька Тедзика сколихнула у кожного далекi найнiжнiшi спогади, а вони ж були зв'язанi з рiдними пiснями, почутими з перших крокiв життя. I сьогоднi, завдяки Пм, вечiр у Желiговського перетворився на музичний, наче хотiлося кожному хоч трохи не забути, нi, про все те важке i страшне, що скоПлося i коПться, а втiшити, заспокоПти душу й серце собi й друзям, як мати дитину, що забилася, вiдволiкти вiд болю, приголубити нiжними, простими словами. I цiлком природним було, що Йозеф Фрiч пiдсiв до рояля i, усмiхаючись, проспiвав упiвголоса: Pod nasima okny Тесе vodicka, Napoj mnи, ma mila, Meho konicka! (Пiд нашим вiконцем _ Тече рiченька, _ Напiй менi, мила, _ Мого кониченька! (чеськ.)_ Його знайомий, чистенький, гладенький, наче весь випрасуваний, панок, дивився так уважно й зосереджено, що МарiП здалося, вiн вiдбиваК подумки такти i трохи супиться, коли, як у кожнiй народнiй пiснi, виконавець допускаК якiсь вольностi. Може, й не дивно, що пiсля всiх розповiдей прибульцiв iз мiсця кривавих подiй, пiсля постiйних сперечань, що доходили до сварок мiж молоддю з "МолодоП Польщi" та "центром" Мерославського, узгоджень та непогоджень з представниками "Землi i волi" раптом так усi потяглися не до войовничих або скорботних пiсень, що ще дужче б роз'ятрювали рани, а до милих, простих i навiть веселих, як усмiшка безтурботноП юностi. - Тепер черга за вами, МарiК Олександрiвно, - сказав Тедзик. - Тут уже пролунали i польська, i чеська пiснi. Я ж пам'ятаю, ви так добре спiвали вашi украПнськi. Марiя не пересiла до рояля, вона тiльки встала й пiдiйшла до вiкна, глянула на дахи й вулицi Парижа - а що iнше вона могла побачити? Потiм повернулася до товариства, i кiмнату заповнили соковитi звуки ПП голосу. Лугом iду, коня веду - Розвивайся, луже! Сватай мене, козаченько, Люблю тебе дуже! I всi мимоволi почали всмiхатися, а обличчя пана Мертке аж витяглося, i вiн заблимав очима, як людина, що намагаКться щось збагнути, схопити, впiймати i - не може. - Наче знову в Немировi, - прошепотiв Тедзик. - Панi МарiК, я вже нiчого не можу, не хочу, крiм цих пiсень, вашого спiву. - Не зарiкайтесь, - засмiялася Марiя. - Нас тут ще пригостять вашими рiдними пляцеками. - Але ж ви ще поспiваКте? - спитав i Фрiч. - Подивiться на пана Мертке, вiн ошелешений. - Я дуже прошу фрау Марiю, - вклонився композитор. - Спiвайте ще, МарiК, - взяв ПП за руки Желiговськии. I вона спiвала ще й ще i веселi, i сумнi, i розпачливi пiснi УкраПни. За скромною вечерею, що зiбрала приязна молода дружина Желiговського, дочка Адама Мiцкевича, Марiя помiтила, як серйозно про щось шепочуться Фрiч i Мертке. I, вже прощаючись, Фрiч сказав Пй: - Мила панi МарiК, мiй приятель пан Мертке дуже вас просить придiлити йому якусь годинку i наспiвати вашi украПнськi пiснi. Вiн покладе Пх на ноти, напише акомпанемент. РозумiКте, яка це буде чудова й корисна справа! Вiн домовиться з вами й спецiально для цього знову приПде з ШвейцарiП. Не пошкодуйте свого часу! Вона не пошкодувала... * * * Опанас знав з ПП листiв про цю справу. Марiя писала йому: "Вже нiмець той чепурний поклав 167 на голос. - Сто шiстдесят сiм - еге. Доводимо до 2ОО номера. Та й зараз би видавати треба, щоб уже привезти з собою друкованi". Так вона i в цьому листi писала, що збираКться Пхати, тiльки пiдлiкуКться i пiснi до ладу доведе, Пй треба було поПхати. Можливо, до Петербурга вона поПде з Сашею? Про це вона не писала. Вона не писала нiчого про Меланiю ОвдiПвну. Вона не писала, де житиме. Тiльки було в тому листi: "Вже ж я приПду не за пiчкою сидiти та вареники Псти, а хочу - не Пздити, - ходити iз села в село. Так менi дуже бажалося наПхати туди у свiжому, мiсяцi маП, тодi, як "пiд гору. зелененько, по мiсяцю видненько, серденько!". Вона знала, щоб писати по-новому, Пй треба добувати там, вдома, побачити отих людей, почути дзюркiт рiдних поточкiв, вмитися водою з рiдних криниць. "Дуже й дуже багато К в мене роботи у головi моПй бiднiй, та здалеку я нiчого не можу робити. Вже дожидатиму. Тож прошу вас, знайте, що я не не хочу, а не м