iн уже вiдчув у менi. Я ще з ним мало розмовляла на цю тему, але вже один той факт, що я з першоП зустрiчi почала активно й цiлком щиро пiдтримувати його захоплення новими iдеями, - один цей факт не мiг не положити глибокого вiдбитку на його вразливу душу, i вiн закохався в мене. Закохався як у нового пастиря. Вiн так закохався, як може закохатись тiльки нестриманий романтик. Я це вже провiрила на трьох днях розлуки. Отже, староП хвороби нема, К нова хвороба, але це вже хвороба остаточного видужання. - Ти вже скiнчила? - зiтхнув iз полегшенням товариш Вовчик. - Скiнчила. - I все-таки я скажу, що й ти багато мудруКш i трохи подiбна до того ж Дмитрiя. - Вiдкiля ж це видно? - всмiхнулась Аглая. - А хоч би вiдтiля, що ти надто вже просто говориш про кохання, нiби справа йде про якусь купiвлю чи то продаж. Якось чи то надумано, чи то навiть меркантильно все це... - А ти ж думав, що маКш справу з кисейною баришнею? Нi, друже, в наш вiк можна кохати справжнiм коханням тiльки тодi, коли це кохання пiдiгрiваКться полум'ям соцiальноП iдеП. - Тодi менi буквально незрозумiле, як ти, московка, можеш зробитись якимось там пастирем. - А чому не припустити, що менi душно на своПй вiтчизнi? - загадково посмiхнулась Аглая. - В таких випадках можна зробитись навiть киргизом тощо... коли в КиргизiП К оддушина. Товариш Вовчик раптом позiхнув i, розкинувши руки, лiг на траву. - А все-таки, коли правду говорити, - сказав вiн, - нiчого я не зрозумiв iз твоПх балачок. Якось дуже плутано, майже так, як у Дмитрiя. Полiтика, полiтика й полiтика, i вiдсутнiсть усякоП ясностi... Ти часом не комунiстка? Аглая засмiялась. Џй все-таки Вовчик, Пй-богу, подобаКться: поруч iз безпримiрною наПвнiстю такий тонкий сарказм. Коли б вона належала до компартiП, Пй би вiд такоП реплiки, безперечно, не поздоровилось. Тепер вона розумiК Карамазова й розумiК, чому вiн не хоче покiнчити з своКю КП(б)У. - Ти, будь ласка, не приписуй менi того, що я й не думав говорити, - стривоженим голосом сказав лiнгвiст. - Ти одмовляКшся? - усмiхнулась Аглая. - Тодi я прошу пробачення: менi здалося чомусь, що ти багато вiдважнiш самого себе. Товариш Вовчик широко позiхнув. Вiн пiдсвиснув своКму ловераковi й сказав: - Ну, добре. Постановимо, що розмову скiнчено. Тепер запитання: ти сьогоднi вийдеш до Дмитрiя? - А ти дуже хочеш, щоб я вийшла? - Звичайно. - А чому тобi так хочеться, щоб я вийшла? - Тому, що коли й далi Дмитрiй буде з таким же настроКм, то з нашого полювання нiчого не вийде... I потiм, менi дуже обридли цi фокуси. - Словом, ти хочеш, щоб я обов'язково вийшла? - Звичайно. - Hv тодi я обов'язково не вийду. - А я тодi з тобою й говорити не схочу, - обурився товариш Вовчик. - I взагалi я страшенно шкодую, Що прогаяв стiльки часу. Аглая зареготала. Ах, який вiн смiшний, цей Вовчик! Вiн "прогаяв стiльки часу"! Хiба все його життя не е порожнК мiсце в свiтовому руховi? Вiдкiля це вiн узяв, що йому дано якось там "гаяти чи не гаяти час"? - Проте ти на мене не гнiвайся, друже. Це я жартую, - сказала вона. Але Вовчик i без пробачення не ображаКться; вiн немало чув таких комплiментiв хоч би вiд того ж Дмитрiя. Вони його зовсiм не обходять. Його тiльки дивуК, чому це "пастир" (вiн таки зiронiзував) не хоче йти до своКП вiвцi... Словом, до побачення! Вовчик пiдвiвся вже i йде до паркану. Тодi з-за повiтки вискакуК тьотя Клава й бере його пiд руку. Вона запевняК лiнгвiста, що й не думала пiдслухати його розмову, але вона ставить такi двi вимоги: перша - Вовчик даК чесне слово, що Дмитрiй нiчого не знаК про те, як думаК про нього Аглая ("моя племiнниця, бачиш, з одного боку, висококультурна людина, а з другого - якась дуже необережна i одверта до безумства"). - Таке слово я вже дав АглаП, - незадоволено сказав лiнгвiст. - А друга, - продовжувала тьотя Клава, - я тебе прошу поцiлувати мене по секрету в оце праве вушко й пiти зi мною до Њвгенiя Валентиновича. Тепер тобi нiчого турбуватись: Женя вже знаК, що ти сидиш з АглаКю, i хоче зiграти з тобою в шахи. Вовчик зараз не маК бажання грати в шахи: йому треба пiти до Дмитрiя. Але вiн не може вiдмовитись, бо тьотя Клава все одно постановить на своКму i все одно йому доведеться грати в шахи. Вiн повертаКться до гамака й раптом бачить у ньому Аглаю. Вона зараз маячить там неясним силуетом. "Що думаК ця чудна дiвчина?" - приходить йому в голову. Але питання цього вiн i не думаК розв'язувати,.. та й прийшло воно зовсiм випадково. Тьотя Клава, як i треба було чекати, спершу влаштувала з ним подорож у глибину абрикосового саду й там, пiд пишною бузиною, притиснула його до своПх грудей. I тiльки коли все було зроблено, вона взяла його пiд руку й, трохи похитуючись вiд задоволення, пiшла з дим до Њвгенiя Валентиновича. - О баядерка!.. - наспiвувала вона, наближаючись до дверей. На порозi Пх зустрiв мужчина в золотому пенсне i простягнув Вовчиковi обидвi руки: - А... я дуже радий! - сказав вiн i дав дорогу трохи збентеженому лiнгвiстовi. [1] Порода мисливських собак. [2] Спирт амiачний каустичний для бiдних (латин; iронiчне). [3] Давайте змiряю ваш пульс? (Фр.) [4] Мiй друже (фр.). [5] Як зле бути погано вихованим (фр.). [6] Нiчого... Не завжди побачиш такого хворого, як ви (фр.). [7] Тут у розумiннi "невiглас". [8] О Боже! Що таке ви говорите (фр.). [9] Ви такi люб'язнi, що своПм вiзитом принесли приКмний сюрприз. [10] Сподiваюсь, ви повечеряКте зi мною (фр.). [11] Над цiКю проблемою варто помiзкувати (фр.). [12] Трiшки наблизьтесь (фр.). [13] Перепрошую... панове, дозвольте хоч присiсти (фр.). [14] О Господи, я задихаюсь. Вiдчинiть, будь ласка, вiкно, хай трiшки провiтриться (фр.). [15] Данте був правий, що дорога до пекла вистелена благими намiрами. (Фр.)