ика.
   - Якi ти погляди маКш на увазi? - спитаК Карамазов.
   - Ясно якi - тi, що ти з ними знайомив мене на пароплавi в  нашу  першу
зустрiч i потiм майже кожного вечора чiпаКш Пх.
   - Ти говориш про iдею вiдродження моКП нацiП?
   - Так.  Я  говорю  про  нацiональну  романтику.  Карамазов  покривився:
мовляв, вiн нiчого не маК спiльного з тим, про що говорить вона, це Пй вiн
уже декiлька разiв говорив, i, значить,  треба  бути  бiльш  обережним  iз
такими термiнами.
   - Ми говоримо на рiзних мовах, - сказав вiн. -  Iдея  вiдродження  моКП
нацiП -  ще  раз  повторюю  -  нiчого  не  маК  спiльного  з  нацiональною
романтикою.
   Аглая усмiхнулась i положила на своП колiна голубу парасольку.
   - Хай буде по-твоКму,. -- сказала вона, - Та як же з Вовчиком?
   - Мiй друг не тiльки не подiляК цих  поглядiв,  але  й  взагалi  далеко
стоПть вiд усякоП полiтики.
   - I все-таки ти такий шматок м'яса можеш вважати за свого друга?
   - А чому ж нi? Хiба в ньому не може бути гарних людських початкiв?
   -М'ясо завжди залишаКться м'ясом, -енергiйно сказала Аглая. - Пв  м'ясi
нiяких людських початкiв не може бути.
   Вона  так  уважно   подивилась   на   свого   кавалера,   нiби   хотiла
загiпнотизувати його.
   - Це теж справедливо, - сказав Карамазов. - Але з Вовчиком  я  все-таки
не можу не дружити.
   - Шкода! -  кинула  Аглая  й  взяла  резонерський  тон.  -  Треба  бути
послiдовним навiть у  дрiбницях.  ЗдаКться,  Толстой  говорив  колись,  що
найважче полюбити ближнiх. Я думаю, шо багато важче Џх же таки зненавидiти
справжньою ненавистю. Тiльки тут можна  показати  неабияку  волю  i,  коли
хочеш, вiдвагу... Ти Пх, здаКться, високо ставиш?
   - Ти гадаКш, що менi бракуК волi i я не можу бути вiдважним?
   Дмитрiй сказав це якимось непевним голосом, наче вiн i сам  не  довiряв
собi.
   - Ти маКш волю i ти вiдважний! - упевнено й навiть з деяким захопленням
вiдзначила Аглая. - Саме за це ти так скоро й подобався менi... Подобався,
звичайно, як людина.
   Розмова перервалась. Вона вже дивилась у землю й ховала вiд нього  своП
очi. Вiн мовчав тому, що в нiм у цей момент зажеврiла внутрiшня  боротьба:
з одного боку, йому пiдлестило ПП захоплення ним як вiдважною  й  вольовою
людиною, з другого - вiн не зовсiм вiрив Пй (вiдкiля  вона  знаК,  що  вiн
саме така людина? Чи не з кiлькох розмов iз ним?). I  потiм,  його  раптом
якось образила ПП самовпевненiсть i  цей  батькiвський  тон.  Нарештi  вiн
заспокоПвся й сказав:
   - .А ти, знаКш, цiлком правильно пiдмiтила: я говорю про ближнiх.  Менi
це твердження  дуже  подобаКться.  ЗдаКться,  мiй  однофамiлець  -  Альоша
Карамазов - ставив якось там наголос на любов  до  дальнiх.  А  я  от  теж
думаю, що цей наголос треба перенести на ненависть до ближнiх.
   - I ти гадаКш, що найбiльша загадка саме тут ховаКться?
   - Тiльки тут i бiльш нiде! - з деяким хвилюванням сказав  Карамазов.  -
От хоч убий мене! - а не  можу  Пх  зненавидiти  справжньою  ненавистю.  У
кожного з ближнiх - навiть найбiльших моПх ворогiв -  буваК  така,  знаКш,
людська усмiшка й  таке,  знаКш,  миле  й  гарне  обличчя,  наче  на  тебе
прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю, у кожного, бо навiть  у
суворих i злил з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя.
   - Може, ти перебiльшуКш? Невже-таки в кожного?
   - Клянусь тобi! Богоматiр всюди й на кожному кроцi. Це  якийсь  жах,  i
iнодi навiть руки падають у знемозi. Не можна зустрiчатися з  людьми.  Щоб
творити якесь дiло й боротись, треба надягати машкару Мiзантропа i  в  нiй
ховати, перш за все, очi... Очi, знаКш, найлютiший ворог усякого прогресу,
бо очима бачиш Богоматiр i саме в очах ховаКться Богоматiр.
   Карамазов зупинився й почав  нервово  кусати  собi  губи.  З  звичайноП
психiчно нормальноП людини вiн раптом перетворився на манiяка. Раз  у  раз
здригаючись, вiн усе повертав до  кручi  голову  й  розгублено  дивився  в
неяснi далi днiпрових вод.
   - Словом, Богоматiр не даК тобi  зненавидiти  своПх  ближнiх?  -спитала
Аглая.
   - Тiльки вона. Во iм'я якоПсь iдеП я здiбний  на  все,  навiть  здiбний
убити людину. Але якийсь  Iван  Iванович  однiКю  людською  усмiшкою  може
покрити мене в один момент... навiть коли б  цього  Iвана  Iвановича  я  й
ненавидiв своКю недоношеною i якоюсь чудною ненавистю.
   - I так iз тобою завжди бувало?
   - Нi, - сказав Карамазов iз деяким вiдтiнком туги в голосi. - Тiльки  в
останнi роки мене так сильно затривожила Богоматiр. Ранiш це багато  легше
було. Ранiш iдея майже  зовсiм  заслiплювала  мене  i  для  мене  не  було
ближнiх. Аглая взяла руку Карамазова й положила ПП на свою долоню.
   - Так от, - сказала  вона.  -  Њсть  двi  ненавистi:  справжня  й  твоя
недоношена. Перша - велика ненависть, i вона творить життя.  Ця  ненависть
не знаК ближнiх. Друга, недоношена, К тiльки тiнь вiд  першоП.  Перша  вiд
розуму й вiд серця, друга - тiльки вiд розуму... Як ти гадаКш, можна  бути
вiдважною i вольовою людиною тiльки вiд розуму?
   - Ти вже почала сумнiватись  у  менi?  -  спитав  Дмитрiй,  усмiхаючись
вимушеною усмiшкою. i - Нiчого  подiбного!  -  знову  впевнено  вiдзначила
Аглая. - Ти маКш волю iти вiдважний. Я тiльки думаю, що нiякоП  Богоматерi
нема й що вона не бiльше, як примара. Я також думаю,  що  твоя  недоношена
ненависть  уже  К  справжня  ненависть  i  ти  здiбний  зненавидiти  своПх
ближнiх... Ти розповiдав менi, як колись, у часи громадянськоП  вiйни,  ти
розстрiляв когось iз ближнiх бiля якогось монастиря...
   - Так то ж, - вирвалось несподiвано Карамазову, - во iм'я великоП iдеП.
   - А хiба тепер ти без iдеП залишився? Хiба тебе  не  захоплюК  сьогоднi
хоч би та ж iдея вiдродження твоКП нацiП?
   - Звичайно, захоплюК, - непевним голосом сказав вiн. - Але...
   - Без усяких "але", - рiшуче одрубала Аглая. - Щось одне: або це  iдея,
або нова примара. Вона мусить тебе також захопити, як i та, що во iм'я  ПП
ти розстрiлював своПх ближнiх.
   Карамазов раптом зареготав.
   - I справдi, - сказав вiн.  -  Менi  iнодi  така  глупота  приходить  у
голову, що потiм, Пй-богу, соромно за самого себе. От, наприклад, здаКться
менi iнодi, що Богоматiр коригуК в менi, так би мовити,  людину.  Ближнiй,
мовляв, не тiльки Iван Iванович, але й  сам  я.  Отже,  ненависть  я  мушу
переносити й на  себе.  Коли  мене  покоряК  Iван  Iванович,  це  значить,
наступив момент, коли я мушу ненавидiти Дмитрiя Карамазова, цебто себе.
   - Що ти мусиш сам себе ненавидiти, коли тебе покоряК Iван  Iванович,  -
це так. Але щодо коректи, то вона й справдi глупота i звичайний собi бред.
   - А то навiть, - продовжував вiн говорити, - здаКться  iнодi,  що  сама
ненависть мусить носити в собi Богоматiр.
   - Це  ще  бiльший  абсурд,  бо  ненависть  i  Богоматiр  К  два  зовсiм
протилежних полюси.
   - Так i я полемiзую з собою. Але й цей удар я парирую: мовляв, справжня
ненависть - давно вже вiдомо - К  найбiльша  любов.  I  значить,  справжня
ненависть - це е прекрасна людська усмiшка.
   - Це вже софiстика для шарлатанiв i  боягузiв.  Богоматiр  не  може  не
стояти на дорозi до справжньоП ненавистi i, значить, до мужнього вчинку...
   - Цiлком справедливо! - погодився Карамазов. - Але менi от здаКться, що
Богоматiр не може стояти на дорозi  i  що  тiльки  вiдсутнiсть  ПП  робить
ненависть недоноском.
   Яким же це чином?
   - А таким чином, що супутником справжньоП ненавистi К завжди радiснi  й
до  того  молитовнi  перебоП  серця,  нiби  зустрiчаКш   свiтле   Христове
воскресiння. Аглая ще ближче пiдiйшла до кручi.
   - Я гадаю, -  сказала  вона,  -  що  тут  справа  багато  простiша.  Не
Богоматiр тебе турбуК, а звичайна невпевненiсть. Пiд радiснi перебоП серця
розстрiлюють, скажемо, тодi, коли жодного сумнiву не залишилось.
   - Хто його знаК. - надтрiснутим голосом сказав Карамазов. - Можливо,  я
й помиляюсь.
   Вiн раптом вiдчув, як ним запановуК якась  страшна  туга.  Вiн  уже  не
бачить перед собою нi АглаП, нi Днiпра, нi прекрасноП пiвденноП ночi.  Вiн
уже забув, як вiн високо ставить себе за вiдвагу й волю, i  вiдчуваК  себе
зараз страшенно нiкчемною людиною. Вiн навiть хоче, щоб хтось плював  йому
в обличчя - i плював довго, настирливо й образливо.
   Аглая, очевидно, уважно стежила за своПм супутником  i  тому  поспiшила
йому на допомогу.
   - Ти, друже, безперечно, помиляКшся,  -  сказала  вона.  -  Ти  глибоко
помиляКшся.
   - Ти говориш про Богоматiр?
   - Я говорю про тебе. Ти помиляКшся, коли думаКш,  що  тебе  довго  буде
тривожити невпевненiсть. Це -  коротке,  тимчасове  явище,  й  воно  скоро
зникне.
   Вона пiдвелась, знову сiла на траву i його примусила сiсти бiля неП.
   - Так-то, мiй хлопчику! Хто хоче бути вольовою людиною, той не може  не
побороти в собi невпевненiсть, - сказала вона й положила свою руку на його
голову. Вже  стояла  глибока  пiвденна  нiч.  На  Славутi  кожноП  хвилини
прокидались якiсь неяснi звуки. Десь ревiв пароплав, i  далеко  на  пiвднi
пливли його привабливi вогнi. Раз  у  раз  фаркали  й  падали  аеролiти  i
тривожили очi загадковим свiтлом свого ярко-срiбного горiння. i -  Так,  -
раптом промовив Дмитрiй. - Хто хоче бути вольовою людиною, той не може  не
побороти в собi невпевненiсть. I ти правду говориш, що я вже ПП поборов. Я
не можу не побороти, бо майбутнК за моКю молодою нацiКю i за моПм  молодим
класом. . Вiн узяв ПП руку й мiцно стиснув. Жива людина знову  прокидалась
у нiм, i вiн ще раз  перетворювався.  Вiн  навiть  не  помiтив,  як  Аглая
iронiчно посмiхнулась, коли вiн майбутнК своКП нацiП зв'язував з  "якимось
там" класом.
   - Я iнодi буквально задихаюсь од щастя, - говорив вiн далi, скидаючи  з
кручi камiнцi й зовсiм не помiчаючи, що його розмовi  бракуК  елементарноП
послiдовностi. - Темнi сторони нашоП дiйсностi  тодi  зовсiм  зникають  iз
моПх очей, i я починаю рости  i  виростаю  у  велетня.  Бо  й  справдi:  в
суспiльствi не може бути такоП ситуацiП, коли неможлива боротьба.  Коли  ж
це так, то... як усе-таки весело жити "на етом свете,  господа"...  Ти  не
можеш i уявити, як я полюбив це заялозене слово - прогрес. Прогрес - це ж,
по сутi, якiр спасiння. Це ж вихiд iз того становища, що  в  нього  зайшла
революцiя.
   - Але ти говориш зовсiм як учень першоП групи, - сказала Аглая.
   - Цiлком справедливо! - гаряче пiдхопив  Дмитрiй.  -  Я  i  Ксть  учень
першоП групи й маю мужнiсть визнати це. Така вже логiка  подiй:  хто  хоче
жити в нашi днi, той обов'язково мусить починати з абетки...
   - I витягувати з архiву старi гасла?
   - А хоч би й так. Хiба революцiйнi гасла сьогоднiшнього дня  завтра  не
можуть стати реакцiйними? Хiба ми не  маКмо  прикладiв?  I  навпаки:  хiба
лозунги якогось 1917 року сьогоднi не стали фарисейством i матерiалом  для
спекуляцiП? Це не значить, що ми збанкрутували, а  це  значить,  що  треба
бути дiалектиком. Сьогоднi масу можна повести тiльки пiд тим стягом, що на
ньому буде чiтко написано - "прогрес".
   - Навряд тiльки вона пiде за тобою, бо маса не  терпить  абстракцiП.  А
прогрес - це для неП абстракцiя.
   - Цiлком погоджуюсь, - сказав  Карамазов.  -  Але  я  далеко  стою  вiд
вульгарного  тлумачення  маси.   Революцiю   маса   творить   через   свою
iнтелiгенцiю, бо всякий масовий вибух  тiльки  тодi  робиться  революцiКю,
коли ним починають керувати Дантони, Ленiни чи то Троцькi.
   - З тебе вийшов би не  зовсiм  поганий  агiтатор-прогресист,  -  кинула
Аглая i демонстративно засвистiла якусь шансонетку.
   - Ти менi робиш багато честi своКю заявою.
   - Nullement, - промовила дiвчина. - On ne voit раs 'tous les  jours  un
malade comme vous etes[6].
   - Ти мене вважаКш за хворого? -образився Дмитрiй.
   - Боже борони, - сказала Аглая.  -  Менi  тiльки  неприКмно,  що  твоПй
розмовi бракуК логiки. З одного боку,  ти  висловлюКш  безперечно  розумнi
думки, а з другого - плутаКшся в Ленiнах, у класах тощо.
   - Ну от, знову стара iсторiя, - незадоволено промовив Карамазов. -Чи не
думаКш ти вплинути на мою iдеологiю? Коли так,  то  ти  даремно  витрачаКш
сили. Взяти хоч би те ж вiдродження моКП нацiП.  Я  його  iнакше  не  можу
мислити, як засiб, не як мету, як фактор,  що  допомагаК  менi  розв'язати
основну соцiальну проблему. Вiдродження моКП нацiП - це К шлях  до  чiткоП
диференцiацiП в нашому суспiльствi й, значить, крок до соцiалiзму.  Iнакше
на це вiдродження я дивитись не маю охоти.
   - Значить, iз твого вiдродження нi чорта й не  вийде!  -  грубо  кинула
Аглая i, зробивши з долонь рупора, покликала тьотю Клаву.
   Карамазов поглядом переможця подивився на дiвчину.  Вiн  не  тiльки  не
образився - йому навiть приКмно було,  що  вона  зiрвалась  iз  спокiйного
тону. ПП самовпевненiсть i захоплювала, i в той же час нервувала його,  бо
що ближче вiн сходився з нею,  то  сильнiш  вiдчував  ПП  впливи  на  свiй
свiтогляд.
   - А Вовчик не зовсiм поганий спiвбесiдник, - пiдходячи,  сказала  тьотя
Клава. - I виявляКться... зовсiм не комунар.
   - Дозвольте, - заметушився лiнгвiст. - Хiба ви не  знаКте,  що  Дмитрiй
член КомпартiП?
   - Не турбуйтесь! - сказала Аглая... - ЗнаКмо... i думаКмо,  що  вiн  не
буде гнiватись на тьотю Клаву за одвертiсть.
   - Цебто ти хочеш сказати, - промовив Карамазов, - що тьотя  Клава  мене
образила?
   - Ми хочемо сказати, - кинула Аглая, -  що  комунiсти  хоч  i  непоганi
люди, але  в  бiльшостi  страшенно  нуднi...  Ну,  словом,  свiторозумiння
ПхнК-можна напевно твердити -  не  сягаК  далi  Чемберлена  з  моноклем  i
черговоП партячейки... Правда, цiкавляться ще китайськими справами.
   Карамазову  пересмикнуло  обличчя.  Його  карючило,  що  цi   випадковi
позапартiйнi дачницi так неохайно ставляться до його партiП.  Будучи,  так
би мовити, вiчним опозицiонером, вiн у той же час був своКрiдним фанатиком
комунiзму й, звичайно, не мiг спокiйно реагувати на це зовсiм невиправдане
нахабство.
   Але розмову вже скiнчили й умовлялись, де можна буде зустрiтись завтра.
Вже флоберiвськi дами зникли в темрявi  абрикосового  дворика,  i  товариш
Вовчик щось захоплено розповiдаК про  тьотю  Клаву.  Тодi  Дмитрiй  раптом
згадуК Ганну i вже не вiдчуваК до неП тiКП злоби, що  ПП  пiзнав  увечерi.
Йому навiть трохи заболiло серце, i вiн сказав:
   - Ти, Вовчику, будь ласка, не говори Ганнi, де  й  -з  ким  ми  блукали
сьогоднi.
   - Чому це? - спитав лiнгвiст: вiн уже забув вечiрню розмову,  коли  сам
радив приятелевi ховяти вiд Ганни своП зустрiчi з АглаКю.
   - Я так хочу! - сказав Карамазов. - Ти це мусиш зробити для мене.
   Товариш Вовчик здивовано подивився на Дмитрiя, декiлька разiв  здвигнув
плечима, але згоду, звичайно, дав.
   - Згоду я даю, - сказав вiн. - Але от що, друже: як це  так  трапилось,
що московськi дами зробились украПнками?
   - Це питання i мене дуже цiкавить.
   - Цебто ти теж нiчого не знаКш? - спитав здивований лiнгвiст.
   - Стiльки знаю, скiльки й ти.
   - Дивно. Коли хочеш, загадково. Iй-бо... Ти як. гадаКш?
   - Я теж думаю, що загадково. I думаю, що цю загадковiсть дами  нарочито
утворюють для, так би мовити, пiкантностi.
   - Це менi, Пй-бо, подобаКться! - скрикнув iз задоволенням  лiнгвiст.  -
Чому не зробити з звичайноП випадковоП зустрiчi iнтересну пригоду? Iнтрига
не тiльки в романi цiкава рiч, вона й в життi приКмна розвага. ... - Ти, я
бачу, починаКш фiлософствувати, - усмiхнувся Карамазов.
   Товариш Вовчик, звичайно, не погодився з цим твердженням i  сказав,  що
Дмитрiй все-таки анальфабет[7] I не розумiК, що таке фiлософiя.
   - А втiм, - промовив вiн, - я не про це. Я хочу про твою фортуну.  Тобi
страшенно везе, непоганий.
   - Ти не задоволений тьотею Клавою?
   -  Боже  борони.  Навпаки  -  з  тьотею   Клавою,   безперечно,   краще
зв'язатися... ЗнаКш, iз замiжньою жiнкою. багато безпечнiш.
   Товариш Вовчик зареготав од задоволення i заплигав, як молоде теля.
   ...Коли вони сходили на свiй  ганок,  у  пiвнiчнiй  частинi  заштатного
городка вже кричали раннi провiнцiальнi пiвнi.

   V

   На другий день вони знову зустрiлись: тепер вони  зустрiчались  кожного
вечора. На шостий день над  дачним  посьолком  раптом  розiрвалась  гроза.
Хмари заволокли все небо, i цiлий день iшов  краплистий  дощ.  По  вулицях
стояли великi калюжi, й  надзвичайно  розмило  дерев'янi  тротуари.  Тьотя
Клава прислала до Карамазових дiвчину з запискою й просила  в  нiй  друзiв
сьогоднi не виходити. Лiнгвiст перечитав листа й, передаючи його  Дмитрiю,
кинув:
   - Я гадаю, що дiвчата мають рацiю  саме  так  вирiшити.  Ти  як  на  це
дивишся?
   - Як же  тут  дивитись,  -  сказав  Карамазов.  -  Очевидно,  краще  не
придумаКш.
   Вiн, звичайно, збрехав, бо на його  погляд  година  була  не  така  вже
погана,  щоб  одмовлятись  вiд  веселоП  гулянки.  Мовляв,  можна  було  в
крайньому разi пороззуватись - це ж не город i не осiння пора.
   - Але ти все-таки замислився? - сказав товариш Вовчик, провiряючи замки
в своПй рушницi.
   - I не думаю  замислюватись,  -  ще  раз  збрехав  Карамазов  i  зробив
декiлька нервових крокiв по кiмнатi.
   Вiн нiяк не розумiК, чому це йому трохи заскемiло серце. Невже тому, що
вiн сьогоднi не побачиться з АглаКю? Вiн же  зустрiчався  з  нею  вчора  й
кожного дня зустрiчаКться. Вiн, нарештi, побачиться  з  нею  завтра  й  ще
багато разiв буде з нею бачитись. Як же розумiти цей несподiваний бiль?
   В коридорi раптом заговорили, i в кiмнату ввiйшла Ганна.
   - Ну, що ми, хлопцi, будемо сьогоднi обiдати? - спитала вона.
   - Очевидно, котлети й пюре з сметаною, - поспiшно вiдповiв Дмитрiй.
   Ганна уважно подивилась на чоловiка: вона не знала,  жартуК  вiн  чи  й
справдi серйозно говорить.
   - Чого ти витрiщила на мене очi? - сказав Карамазов. - Я ж тобi говорю:
котлети й пюре з сметаною.
   - А я тобi говорю, -  промовила  Ганна,  -  що  ти,  Дiмi,  сьогоднi  в
поганому настроП i починаКш негарно жартувати зi мною.
   - А я от говорю, - сказав Вовчик, кидаючи на лiжко свою рушницю,  -  що
ви й сьогоднi - я бачу - полаКтесь... Це чортзна-що - не  новий  побут,  а
якась карикатура на нього.
   Карамазов вимушено всмiхнувся й простягнув свою руку лiнгвiстовi.
   - Дякую, друже, за правду-матку i прошу пробачення,  -  сказав  вiн.  -
Дякуй i ти, моя мила Ганнусю... Хiба тобi не приКмно  вислухувати  це  вiд
безпартiйноП сволочi?
   - Ти, будь ласка, не лайся, - пробурмотiв товариш Вовчик.
   - Невже ти образився?.. Коли так, то  другий  раз  прошу  пробачення  i
заявляю: я пожартував.
   - Я знаю, що ти пожартував. Але все-таки, чому тобi таке зле обличчя?
   - Я, бачиш, Вовчику, котлеток захотiв i пюре з сметаною.
   Ганна зiрвалася з свого мiсця i пiдiйшла до столу.
   - Дiмi! - сказала вона з розпукою. - Ну навiщо це? Навiщо ти робиш наше
життя безконечною мукою?
   - Ах, Боже мiй, яка трагедiя! - поглузував Дмитрiй. Тодi товариш Вовчик
пiдбiг до свого приятеля й замахав руками.
   - Слухай, друже... - ледве вимовив вiн вiд хвилювання. - Я... я  думаю,
що ти не комунiст, а деспот! I я... таки донесу на  тебе  в...  контрольну
комiсiю.
   Карамазов зареготав. Вiн так неприКмно зареготав,  що  лiнгвiст  навiть
розгубився i подивився навкруги себе .здивованими очима.
   - Ти думаКш на мене доносити в контрольну комiсiю? - спитав Дмитрiй.  -
Прекрасно! Тiльки будь, друже, справедливою  людиною  i  зразу  донось  на
мiльйон комунiстiв.  Донось,  нарештi,  на  всi  сто  п'ятдесят  мiльйонiв
будiвникiв соцiалiзму, донось на самого себе, бо й ти такий же хам, як  я,
паняй, нарештi, в небесну канцелярiю i донось на саму контрольну комiсiю.
   - Дiмi, - сказала Ганна, - ти себе не поважаКш i не поважаКш ту партiю,
що до неП належиш. Не забувай, що товариш Вовчик все-таки позапартiйний.
   - Ти гадаКш, що такi питання треба ставити на ком'ячейцi?
   - Саме  це  я  й  хочу  сказати,  Дiмi.  Тiльки  це.  Карамазов  раптом
втихомирився. Чи то спокiйний тон дружини вплинув на нього, чи щось iнше.
   - Я ще раз прошу у вас пробачення, -- сказав вiн. - Я й  справдi  трохи
погарячився.
   - Значить, ти визнаКш, що Ганна маК рацiю стримувати тебе?
   Дмнтрiй нiчого не вiдповiв. Вiн несподiвано застиг в однiй  позi  серед
кiмнати й так стояв кiлька хвилин. Ганнi  навiть  прийшла  мисль,  що  вiн
захворiв. Вона пiдiйшла до чоловiка i взяла його за руку.
   - Дiмi, чого ж ти мовчиш?.. Що з тобою, Дiмi?
   - Нiчого особливого, Ганнусю, - спокiйно й серйозно промовив Карамазов.
- Я думаю зараз про наше фарисейство i думаю: чому? Чому ми не  соромимось
говорити про пюре й котлетки? Чому ми, нарештi, не соромимось проПдати тут
народнi грошi...  саме  в  той  час,  коли  навкруги  нас  люди  живуть  у
неможливих злиднях, у таких злиднях, що аж  ридати  хочеться...  Чому  ми,
нарештi, боПмось виносити гiрку правду на люди (хоч  люди  й  без  нас  ПП
знають) i ховаКмо по своПх ком'ячейках?
   - Ну, ця вже сльоза й  ця  карамелька  зовсiм  не  до  дiла,  -  сказав
лiнгвiст. - У всякому разi, вони не можуть тебе характеризувати.
   - I я думаю, - кинула Ганна, - що ти сьогоднi йдеш проти  самого  себе.
Хiба це не ти так вiдстоюКш гасло; "сильному дорогу"?
   Дмитрiй хотiв щось вiдповiсти, але в цей момент у кiмнату зайшла Одарка
й зупинилась на порозi.
   - Я слухаю! - сказала вона. - Ви мене кликали?
   - Що ви слухаКте? - надзвичайно сумним голосом спитав Дмитрiй. -  Невже
ви не вмiКте говорити людською мовою?
   Служка мовчки подивилась на свого хазяПна, ПП кам'янi  очi  застигли  в
якiйсь однiй крапцi, i вся вона була  якась  штучно-дерев'яна,  як  статуя
спецiального призначення. Навiть Ганна вiдчула це i, зiрвавшись  iз  свого
мiсця, поспiшила випровадити Одарку за дверi.
   - Я на неП спокiино  не  можу  дивитись,  -  промовив  Карамазов,  коли
Одарчинi пiдошви зашелестiли в сiнях. - Вона мене  своКю  мовчазнiстю  так
iнодi тривожить, що я, Пй-богу, починаю  боятись  за  свою  голову:  от-от
збожеволiю i кинусь кудись бiгти скаженим бiгом.
   - Тобi, Дiмi, треба лiкуватись, - сказала Ганна. - Ти хворий, Дiмi!
   - Лiкуватись? Це не те! Не те, моя люба! - зiтхнув Карамазов. -  Справа
от у чому: iнодi бiжиш - i зупиняКшся. Зупинився  i  стоПш.  Навкруги  так
прекрасно - озеро, небо, димок синьоП далини, а "в i н" стоПть  i  вилупив
на тебе баньки... Я говорю, Ганнусько, про наше чорне, пiанiно... про  те,
шо в Харковi. Це не пiанiно, а  якась  жахлива  примара.  Заплющиш  очi  й
лежиш. I от раптом щось штовхне тебе,  i  ти  подивишся,  i  бачиш,  як  з
пiанiно лiзе на тебе якась волохата iстота.  Пiдлiзе  -  i  сяде  навпроти
тебе. Я довго мовчу й довго запевняю себе, що нiчого нема.  Тодi  волохата
iстота лiзе до мене на кровать. Саме тодi,  Ганнусько,  я  кричу,  щоб  ти
запалила електрику. Але ти нiколи не встигаКш запалити, бо волохата iстота
страшенно метка й хутко ховаКться в пiанiно, а  ти,  Ганнусько,  спросоння
страшенно мамулувата.
   - I ти серйозно вiриш, що ця iстота живе в пiанiно?  -  спитав  товариш
Вовчик.
   - Џй-богу, не знаю! - якось жалiбно всмiхаючись, сказав Карамазов. - Як
комунiст, я Пй не вiрю, а як мешканець такоП-то кiмнати в мiстi Харковi, я
не можу не вiрити, бо майже кожного дня менi приходиться  вночi  тривожити
дружину.
   - Тобi й справдi лiкуватись треба, - сказав товариш Вовчик.
   - I ти про лiки? Чудаки ви  страшеннi!  Џй-богу,  чудаки!  -  Карамазов
подивився на свого приятеля i  несподiване  зареготав.  -  Ой,  якi  ж  ви
чудаки! Невже ти не помiтив, що я ввесь час дурня валяю? Очевидно, з  мене
непоганий артист вийшов би.
   - Ну тебе к чорту! - спалахнув лiнгвiст i хутко вийшов iз кiмнати.
   Цiлий день, а потiм цiлу нiч Дмитрiю не давав  покою  образ  дiвчини  в
рожевому платтi й з голубою парасолькою, дiвчини,  що  так  скоро  назвала
його "милим", що так цiкаво говорила про старофранцузьке життя ("ти  знаКш
поета Вiлйона?"), що вiдчула в наших нiчних базарних завулках безсмертного
Флобера, що, нарештi, в час його душевноП кризи  явилась  до  нього  такою
цiкавою спiвбесiдницею.
   Заснув вiн, коли вже зовсiм розвиднилось. Сон його був  неспокiйний,  i
прокинувся вiн за якiсь двi години. Сонце вже високо стояло в чистому небi
й важким огнем палило йому голову.  Перший  погляд  упав  на  Ганну.  Вона
сидiла на канапi й держала в руках якогось листа, Дмитрiй  зробив  гримасу
незадоволення: це була записка вiд тьотi Клави. Ганна зиркнула на чоловiка
i спитала його спокiйним голосом:
   - Вiдкiля цей лист, Дiмi?
   - Прочитай уважнiш, i  ти,  мабуть,  сама  догадаКшся,  -  сказав  вiн,
повертаючись до стiни.
   - Це вiд тих же дам?
   - Менi здаКться, що тобi нема нiякого дiла  до  моПх  листiв,  -  грубо
кинув Карамазов. - Хто тебе просив лазити в мiй паперовник?
   Ганна здивовано подивилась на чоловiка.
   - Я зовсiм випадково натрапила на цю записку, - сказала  вона.  -  Менi
потрiбнi були грошi на цукор... i, значить, нiчого  хвилюватись.  Хiба  ти
ранiш не дозволяв менi розпоряджатись своПм майном без спецiальних  на  це
iнструкцiй? Чи, може, ти тепер щось маКш ховати вiд мене? Так  тодi  треба
сказати - i тiльки.
   Дмитрiй зиркнув на дружину. Вона так щиро говорила, Пй були такi  сумнi
очi, що в нiм раптом прокинулось почуття огиди до себе.
   - Ти  мене  пробач,  Ганнусю,  -  сказав  вiн.  -  Я  й  справдi  рiзко
висловився... Але виною цьому настрiй: я сьогоднi спав дуже погано.
   Карамазов обняв Ганну i став ласкати  ПП.  Вiн  нарештi  пiдтвердив  ПП
припущення. Записка, звичайно, вiд "тих же дам".  Але  що  ж  тут  такого?
Тьотя Клава (вiн майже несвiдомо заговорив саме про цю даму,  не  згадуючи
АглаП) така собi мiщаночка, i вiн це прекрасно  розумiК.  Чи,  може,  вона
думаК, що вiн все-таки закохаКться в неП? Тодi це зовсiм несерйозно.
   Ганнi хутко забилось серце, i вона зупинила свiй  тривожний  погляд  на
чоловiковi.
   - I ти це правду говориш? - спитала вона.
   - Що з тобою, Ганнусько? - сказав Карамазов. - Яку це правду ти маКш на
увазi?
   - А от таку, - зiтхнула Ганна. - Менi, Дiмi, i в голову не приходило  в
чомусь  серйозному  запiдозрювати  тебе,  але  зараз   я   дивуюсь   твоПй
красномовностi.
   - Ну, от уже й красномовнiсть не подобаКться. Карамазов держав у  зубах
нiжно-смагляве вухо своКП дружини  й  розгублено  дивився  на  стелю.  Вiн
зрозумiв, що спросонку видав сам себе й що виправити вже не можна. I тому,
коли Ганна вперто повторила своК запитання: "ти це правду говориш?", у нiм
спалахнула злiсiь.
   - Нi, - рiзко сказав вiн. - Я брешу!
   Ганна добре знала чоловiка i чекала такоП вiдповiдi. Але вона  знала  й
те, що пiсля таких вибухiв вiн остаточно обезволюКться.
   - Ах, Дiмi! Боже мiй, Дiмi! Що ти робиш iз собою? Справа ж зовсiм не  в
цих дачницях. Невже ти гадаКш, що я вже не вмiю поважати себе?
   Дмитрiй слухав дружину й нiчого не чув. В цей момент вiн i не мiг чути,
бо мислi й почуття раптом покинули його i вiн лежав мертвим шматом  м'яса.
Так iз ним завжди бувало пiсля сварки з Ганною.
   - Ах, Дiмi! Ти зовсiм даремно так про мене думаКш. От познайом  мене  з
цими дачницями, i я тобi доведу це... Ти обiцяКш познайомити?.. Ну?
   - Я зроблю все... що хочеш, - сказав Дмитрiй.  -  Тiльки,  будь  ласка,
вийди вiдцiля.
   Ганна не примусила довго прохати себе, i за якусь  хвилину  ПП  вже  не
було в кiмнатi. Тодi Карамазов вийняв  iз  чемодана  купальний  костюм  i,
покликавши товариша Вовчика, пiшов iз ним до рiчки.
   - Ти подивись на цi обличчя,  що  обминають  нас,  -  сказав  лiнгвiст,
посилаючи до нiг свого сетера. - Зверни увагу, як вони дивляться: Пй-богу,
як вороги. От психологiя! Коли приПхав на вiдпочинок, то обов'язково пан.
   - Вони, очевидно, мають рацiю так думати.
   - Так, по-твоКму, треба знищити всi будинки вiдпочинку?
   - По-моКму, треба залишити цю тему, бо все одно з порожнiх фраз  ми  не
виберемось. Коли цi дикуни не хочуть вбачати в тобi трудовоП людини  й  не
хочуть розумiти, що ця людина маК право за  якийсь  рiк  чи  то  два  роки
вiдпочити один мiсяць, то твоК обурення проти них К цiлком законне  явище.
Але, з другого боку, цiлком законно й  вони  обурюються  проти  тебе,  бо,
по-перше, ти не один, а таких, як ти, тисячi, по-друге, не всi  цi  тисячi
умiють коректно поводитись iз цими людьми й,  по-третК,  ми  й  справдi  в
порiвняннi з ними - пани.
   - Словом, i тут тупик? - сказав товариш Вовчик.
   - Що ти хочеш цим вiдзначити?
   - Те хочу вiдзначити, що ти й справдi трагiчна фiгура. Всюди ввижаКться
тобi сама безвихiднiсть.
   - Очевидно, така вже вдача менi, - сказав Дмитрiй i широко позiхнув.
   Вони пiдходили  до  рiчки.  На  пристанi  суетились  портовики  i  щось
вигружали з пiдвод. Пароплава ще не було, не було й вiтерця, так  що  рiка
стояла  як  дзеркало.  Ранок  був  винятковий:  пiсля  дощiв  ночi   стали
холоднiти, i холодок нiчний затримувався на водi, аж поки сходило сонце.
   - Ну, вже скоро  почнемо  полювати,  -  сказав  товариш  Вовчик  i  вiд
задоволення крякнув.
   Карамазов одв'язав свiй каюк, i вони, вiдпливши сажнiв три вiд  берега,
кинулись у воду.
   I тодi ж хтось недалеко зареготав,  Карамазов  подивився  i  побачив  у
купальних костюмах Аглаю i тьотю Клаву. Вони стояли  на  рiчному  пляжi  й
готувались лiзти в воду.
   - Драстуйте, моП голуб'ятка! - закричав товариш Вовчик.
   - Здоров був, голубе! - вiдповiла йому криком тьотя Клава.
   Дмитрiй вiдчув, що йому стало важко дихати. Вiн наздогнав свiй  каюк  i
влiз у нього. Цiлу нiч Аглая не давала йому спокою, цiлу нiч вiн мрiяв про
зустрiч iз нею (наче вiн не бачився з нею сто рокiв), i от  на  ранок  вiн
раптом зустрiчаК ПП в купальному костюмi. В ньому в перший раз  прокинувся
до неП справжнiй стривожений самець. Вiн безсоромно дивився на ПП таз,  на
ПП груди i нiяк не мiг одiрватись. Йому захотiлось зареготати й так  дико,
як,  очевидно,  реготала  первiсна  людина.  Йому  навiть  прийшла   мисль
пiдпливти до флоберiвських дам i жартуючи схопити в своП обiйми Аглаю.
   - Ану  покажи,  як  ти  плаваКш?  -  закричала  Аглая,  звертаючись  до
Карамазова й так випинаючи груди, нiби вона збиралась летiти до нього.
   - Ah, mon Dieu! que difes-vous la[8]. -крикнув товариш Вовчик.
   - I ти тут, mоn ami? I ти? Que vous etes aimable de venir me surprendre
ainsi[9].
   - Але компенсацiя, мадмуазель. J'espere que vous me ferez  I'amitie  de
diner avec moi[10]
   - C'est une grave question qui demande reflexion[11]
   - Будь ласка, подумайте. Бо я до обiду дiстав прекрасного вина.
   Товариш Вовчик уже сидiв у каюку  напроти  Дмитрiя  i  поволi  грiб  до
пляжу.
   - Ти знаКш, - сказав вiн, звертаючись до свого приятеля. - Я говорю про
загадковiсть,  що  за  неП  сховались  нашi  дами.   ПП   все-таки   можна
розшифрувати.
   - Яким же це чином?
   - Дуже просто, - тихенько засмiявся лiнгвiст. - Ми  Пх  напоПмо  добрим
мiцним вином - i вони нам усе розкажуть.
   - Ти так думаКш?
   - Я цього певний... Тим паче, що дами не вiд того, щоб колись  iз  нами
випити. Оце недавно тьотя Клава так прямо менi й  сказала,  що  вона  хоче
"кутнуть".
   Карамазову  ця  мисль  теж  подобалась.  Не  тому,  що  йому   хотiлось
"розшифрувати",  як  говорив  товариш  Вовчик,  московських   дам   -   ця
загадковiсть iз кожним днем його все менше й менше цiкавила, - а тому,  що
сьогоднi вiн побачив прекрасне АглаПне  тiло,  тому,  що  йому  захотiлось
кусати ПП. Йому метнулось у  головi,  що  п'янка  може  утворити  непогану
обстановку, i вiн уже напружено шукав мiсця для оргiП.
   - Я бачу, що ти подiляКш мою думку, - сказав товариш Вовчик.
   - Я ПП цiлком подiляю.
   - Ну, так тодi допомагай менi, друже. Я думаю зараз атакувати наших дам
i сподiваюсь, що сьогоднi вночi ми будемо з ними пиячити,
   - Але де ж ми з ними зiйдемось? - спитав Карамазов.
   - Про це я вже подумав. Годинi о восьмiй ми сядемо в каюк,  заберемо  з
собою що треба й поПдемо на Зелену Косу.  Там  можна  буде  навiть  огнище
розвести.
   На Зелену Косу? Прекрасно. Як це вiн про неП не  подумав.  Це  ж  такий
затишний куточок,  що  кращого  й  не  треба.  Там  навiть  можна  буде  й
заночувати... саме в копицях сiна.
   - Ти добре придумав, - сказав Карамазов. - Я з охотою пiдтримаю тебе.
   Товариш Вовчик ще раз вiд задоволення крякнув i змовк:  вони  вже  були
бiля флоберiвських дам.
   - Що ви там секретничаКте? - спитала тьотя Клава, коли каюк  легко  сiв
на пiсок пляжу.
   - Це я  кажу  Вовчиковi,  -  знайшовся  Дмитрiй,  -  що  пора  вже  вас
познайомити з моКю дружиною.
   - Ти це серйозно говориш? - спитала Аглая, примружуючи очi.
   - Цiлком серйозно... i ми зробимо так: я вас познайомлю з Ганною, а  ви
нас познайомите з чоловiком тьотi Клави.
   Аглая поспiшила погодитись.  Бiльше  того:  вона  гадаК,  що  треба  це
зробити сьогоднi увечерi.
   - Тiльки не сьогоднi, - кинув товариш Вовчик  i  поiнформував  дам  про
свiй план щодо випивки.
   Дами план прийняли, але  Аглая  сказала,  що  перш  за  все  вона  хоче
познайомитися iз Ганною.
   - Чому це "перш за все"? - незадоволено спитав Дмитрiй. - На цю iсторiю
ще буде час.
   - Але й на випивку буде час, - уперто сказала Аглая.  Вона  так  рiшуче
стояла на своКму, що за кiлька хвилин Вовчик уже  виходив  iз  себе.  Тодi
дами несподiвано почали вдягатись i демонстративно покинули пляж.
   - I на чорта тобi треба було говорити про це знайомство? - незадоволено
сказав лiнгвiст.
   Але Карамазов i сам проклинав себе  за  необачнiсть.  У  всякому  разi,
друзi вже знали Аглаю i зрозумiли, що нiякоП вечiрки не можна  влаштувати,
доки вони не задовольнять цю капризну й уперту дiвчину.

   VI

   Звести Аглаю з Ганною вдалось тiльки на четвертий день пiсля розмови на
рiчному пляжi. Це трапилось увечерi бiля  хвiртки,  саме  на  тому  мiсцi,
вiдкiля флоберiвськi дами починали чергову гулянку  з  своПми  кавалерами.
Зустрiч була холодна, i це особливо вiдчули Ганна.
   - Чого це ви так цураКтесь громади? - спитала Аглая,  беручи  пiд  руку
дружину Карамазова.
   - Вiдкiля це ви взяли? - в свою чергу пiдвела брови Ганна.
   - От тобi й маКш! Скiльки вже часу живемо тут, а вас  жодного  разу  не
бачили на вулицi. Хiба це не замкнутiсть?
   - Ганна страшенна iндивiдуалiстка, - пожартував товариш Вовчик.
   Тьотя Клава нi з того нi з сього  засмiялась,  дрiбненьким  i  негарним
смiшком.
   - А я от думаю, що тут зовсiм iнша причина,  -  сказала  Аглая.  -  Ти,
Дiмi, як думаКш?
   Карамазов iздригнув. Вiн зовсiм не чекав, що Аглая буде так  фамiльярно
поводитись iз ним у присутностi Ганни.
   - Я вас прослухав, - червонiючи сказав вiн. - Про що ви там?
   - Цебто я? - Ну да, ви!
   - Ти подумай, тьотю Клаво, -  засмiялась  Аглая.  -  Вiн  уже  до  мене
звертаКться на "ви".
   - Ха, ха! -  знову  розсипалась  дрiбним  i  неприКмним  смiшком  друга
флоберiвська дама.
   Утворилось нiякове становище. Таке нiякове, що  навiть  товариш  Вовчик
вiдчув це.
   - Ви Дмитрiя не зрозумiли, - раптом спокiйним голосом сказала Ганна.  -
Вiн пiд цим "ви" мав на увазi й вас, i мене.
   - Ти, Дiмi, пiдтверджуКш це? - спитала Аглая i уважно, навiть з  деякою
повагою подивилась на Ганну.
   - Звичайно, - зрушив плечима Дмитрiй i вийняв Портсигара.
   Вiн уже взяв себе в руки, i обличчя йому було спокiйне.
   - Так от що, - сказала Аглая. - Чи не тому ви  так  рiдко  виходите  на
вулицю, що не хочете зустрiчатись iз мiщанками?.. Так би  мовити,  тiкаКте
вiд обивательського оточення? Я не помиляюсь?
   - Я.тiльки не знаю, кого ви маКте за мiщан? - спокiйно спитала Ганна. :
   - Кого я маю? Ну хоч би саму себе, тьотю Клаву й так далi.
   - Я вас так мало знаю, що вважати вас за мiщан поки що не ризикую.
   - Ну, а як узнаКте - тодi ризикнете? Ганна взяла свою косу  й  положила
ПП на груди. Вона помовчала декiлька секунд i нарештi сказала:
   - Тут i ризикувати нiчого. Коли ви мiщанки, то, значить, мiщанки... Але
я сподiваюсь, що маю справу з людьми iншого гатунку.
   Тьотя Клава по-солдатськи скинула свою голубу  парасольку  на  плече  i
взяла праву руку "пiд козирок".
   - Рад стараться,  ваше-ство!  -  чiтко  сказала  вона,  звертаючись  до
товариша Вовчика.
   Знову утворилось нiякове  становище,  Ганна,  звичайно,  зрозумiла,  що
тьотя Клава глузуК з неП, але тепер вона вже не зумiла розрядити напружену
атмосферу й мовчки дивилась убiк.
   - Давайте покинемо цi розмови, - сказав товариш Вовчик.
   - Навiщо це робити? - промовила Аглая. - Ця  тема  дуже  цiкава...  Ти,
Дiмi, як гадаКш?
   Карамазов нiчого не вiдповiв на це запитання  i  раптом  зробив  кiлька
крокiв убiк.
   - Почекайте мене, будь ласка, хвилини двi. Я зараз буду тут.
   - Це ж ти куди збираКшся втекти? - не без iронiП сказала Аглая.
   - Нiкуди я не думаю тiкати, - грубо кинув Карамазов. - Я  йду  в  буфет
води напитись.
   - А чому ти думаКш, що ми води не хочемо? Правда, Ганно?
   - Так, i я хочу води, - сказала Карамазова.
   - Ну, так тодi ходiмте всi, - незадоволено кинув Дмитрiй.
   Вони вже стояли посеред базару, недалеко вiд "буфету  найкращих  фiалок
I. Л. Карасика". Саме в цей буфет i рушили вони.
   - Я думаю, - сказала Аглая, сходячи на  ганок,  -  що  шановний  I.  Л.
Карасик угостить нас не тiльки фiалкою, але й святою водою?
   - Про що ви говорите, баришня? - спитав крамар, люб'язно усмiхаючись.
   - Я говорю про святу воду, цебто-про горiлку.
   - Ви, очевидно, гадаКте, що я, крiм фiалки, продаю ще й  горiлку  з-пiд
поли? - ображено сказав I. Л. Карасик.
   - Я не тiльки гадаю, алей певна, що  це  так.  Крамар  iз  задоволенням
подивився на своПх гостей i раптом заметушився бiля столикiв.
   - Ну, коли ви так певнi, то хай буде по-вашому... ЯкоП  ж  вам  горiлки
треба i скiльки ви ПП подужаКте?
   Компанiя зареготала: мовляв, так би й давно. I нiчого куражитись.  Хiба
вони не знають, що I. Л. Карасик симпатична людина i, як усяка  симпатична
людина, вмiв кожному прислужитись?
   - Ми серйозно будемо  пити  горiлку?  -  сказав  Карамазов  (вiн  хотiв
сказати  "ти  серйозно  думаКш  пити"  iякось  не  мiг  цього  вимовити  в
присутностi Ганни).
   - Звичайно, серйозно! - сказала Аглая. - Чому ж не  пити?  Хiба  ти  не
пропонував менi влаштувати п'янку?
   Карамазов почервонiв i звiв своП брови. Цей цинiзм,  що  ним  бравувала
сьогоднi Аглая, його вже  починав  нервувати.  Вiн  усiм  корпусом  зробив
рiзкий рух i одiйшов до дальнього столика. За ним пiшла й  тьотя  Клава  з
Вовчиком: лiнгвiст теж був незадоволений.
   - Дiмi - страшенний чудак, - говорила Аглая, взявши за  руку  Ганну,  i
так говорила, нiби нiчого не трапилось. - Вранцi, знаКте,  ледве  скандалу
не пiдняв, що я не хочу з ним пиячити... А зараз чомусь сам одмовляКться,
   Ганна холодно подивилась на Аглаю.
   - Я тiльки не розумiю, для чого це ви менi говорите, - сказала вона.
   - Як для чого? Для того, щоб ви випили зi  мною,  бо  менi  зараз  дуже
хочеться випити.
   - А менi, на жаль, не хочеться. Давайте краще пiдемо на свiже повiтря.
   - Ви зовсiм не п'Кте?.. Чи, може, тiльки зараз одмовляКтесь?
   - Чому ж не п'ю? - вимушено всмiхнулась Ганна. - Iнодi  i  я  п'ю,  але
сьогоднi я не хочу. Я гадаю, що й ви не маКте  великого  бажання:  в  таку
духоту не п'ють горiлки.
   Аглая знову взяла Карамазову за руку i з спiвчуттям подивилась на неП.
   - Що духота, то це ви правдиво говорите, -- сказала вона. -  Але  не  в
однiй же духотi справа; я думаю, що вам усе-таки важко-вам, комунiстам.
   -Чому ж нам важко?.. Ви зовсiм даремно спiвчуваКте.
   - Невже вам можна пити горiлку? - з робленим здивуванням спитала Аглая.
   - Звичайно, можна. Хiба ви не чули?.. Але, як-то кажуть, у мiру.
   - Словом, золота серединка? Ну що ж, i це  добре.  Отже,  зробiть  менi
милiсть i випийте зi мною "в мiру".
   Вона не дочекалась вiдповiдi i, пiдбiгши до крамаря, запропонувала йому
поставити на  один  iз  столикiв  пляшку  горiлки.  Потiм,  пiдлетiвши  до
компанiП, схопила Карамазова та товариша Вовчика за руки й потягла  Пх  до
Ганни.
   - Я теж думаю, що зараз не варто пити, - сказав  товариш  Вовчик.  -  I
справдi духота страшенна.
   - Ну от, i цей тiКП ж спiваК... А що ти менi вранцi говорив?
   Карамазов зиркнув на Аглаю, зробив рiшучий крок до крамаря.
   - Чи нема у вас якогось кабiнету, де можна було б  посидiти?  -  спитав
вiн.
   - Як так нема! - нi з того нi з сього образився I Л. Карасик.
   - Так би й давно! - сказала Аглая i, здаКться, п'ятий раз  узяла  Ганну
за руку. - Чудачок цей Дiмi, страшенно  неврiвноважена  натура...  Ви  вже
давно з ним живете?
   Пiдiйшла до Ганни й тьотя Клава i теж узяла ПП за руку.
   - Ви менi, Пй-богу, подобаКтесь, - сказала вона. - Я  завжди  гнiвалась
на Дмитрiя, що вiн так iз вами поводиться.
   - Я вас не розумiю! - кинула Ганна й розгублено подивилась на  товариша
Вовчика: вона раптом вiдчула себе зацькованим звiрком.
   - Ну, як же так? - промовила тьотя Клава. - Хiба це  гарне  поводження,
коли вiн тiльки сьогоднi спромiгся вивести вас на люди.
   - Тут Дмитрiй нi при чому. Я сама нiкуди не хотiла виходити.
   - Сама? Ну, це iнша  справа.  Товаришка  Ганна,  очевидно,  вiдпочиваК,
фунти, так би мовити, набираК. Це - зовсiм непогано.
   Вони вже сидiли в кабiнетi, i  бiля  них  метушився  крамар.  Карамазов
перетворився. Коли за якiсь пiвгодини вiн був похмурий, то тепер  на  його
обличчi ввесь час грала весела усмiшка i  вiн  щедро  розкидав  дотепи  та
сентенцiП. АглаПн цинiзм, що спершу його приголомшив,  скоро  став  за  те
джерело, яке напоПло його чарiвною водою  i  дало  йому,  так  би  мовити,
"наплювательський" настрiй. Вiн добре знав, що  Ганна  давно  вже