iнцями КиКвi. Розстрiляний денiкiнською контррозвiдкою. Молоння_ - застарiла слов'янська назва блискавки. ГКккКль_ Ернст_ (1834-1919) - нiмецький бiолог-еволюцiонiст, пропагатор теорiП Ч. Дарвiна про походження видiв. Намагався створити i обгрунтувати соцiальний дарвiнiзм, а також спiлку науки i релiгiП. Мах_ Ернст_ (1838-1916) - австрiйський фiзик i фiлософ, мав значний вплив на розвиток емпiрiокритицизму та неопозитивiзму, проти чого гостро виступив В. I: Ленiн у 1909 р. НА ОЗЕРА._ Надруковано цей твiр було вперше у журналi "Всесвiт" (1926.-N 15). Потiм у Творах, т. 1 (1927-й i 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творiв 1932 р. ПодаКмо за останнiм виданням, в якому оповiданню передував невеличкий вступ: "До етюда "На озера" я вiдношу й "Мисливськi оповiдання добродiя Степчука". Цi поетичнi екзерцицiП (свiдомо беру це не зовсiм благозвучне слово) треба розглядати не як оповiдання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрiбного буржуа. Хiба ж пролетарiат "тiкаК вiд людей"? Хiба вiн ширяК над "мертвими краями старосвiтських помiщикiв", "шукаючи нових iлюзiй до нових невiдомих берегiв"? Отже, нiчого нема дивного в тому, що модернiзований Тартарен боПться мертвоП качки, дiтей i, нарештi, опудала в останньому оповiданнi того ж таки добродiя Степчука". Написано 1927 року. Тартарен_ - герой трилогiП "Незвичайнi пригоди Тартарена iз Тараскона" (1872- 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840-1897), в якiй у гумористичнiй формi зображений тип дрiбного буржуа - задаваки, заядлого мисливця. Cela_ va_ sans_ dire_ (фр.) -_ само собою зрозумiло. Дон_ Квiзадо_ - одне з прiзвищ Дон-Кiхота. БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ._ Вперше оповiдання було надруковане у "Синiх етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. ВостаннК публiкувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого i подаКмо у цiй книжцi. СВИНЯ._ Вийшла першодруком у "Синiх етюдах", потiм у т. 1 Творiв, за другим виданням якого ми й передруковуКмо. Sus_ domesticus_ (лат.) -_ свиня домашня, i далi перераховуються найпоширенiшi домашнi породи; sus_ scrofa_ (лат.) -_ дика свиня. Совнаркомка_ - розмовне: спецПдальня i спецрозподiльник для вiдповiдальних працiвникiв Раднаркому. КIМНАТА ч. 2._ Надруковане вперше оповiдання було у журналi "Шляхи мистецтва" (1922.-N 1),_ згодом у збiрцi "Синi етюди" i т. 1 Творiв. ПодаКмо за другим виданням т. 1 Творiв 1929 р. ЛЕГЕНДА._ Надруковано це оповiдання вперше у "Синiх етюдах", потiм у збiрцi М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввiйшло також у т. 1 тритомника i Вибраних творiв 1932 р., за яким подаКмо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповiдання: Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року. Приймак _Примаков В. М. (1897-1937), радянський вiйськовий дiяч, органiзатор i керiвник Червоного козацтва УкраПни, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського. ЗАУЛОК._ Це оповiдання вийшло вперше окремим виданням у масовiй серiП бiблiотеки "Гарт" 1923 р., потiм входило до збiрки оповiдань "Осiнь" (1924) та до т. 1 Творiв. ПодаКмо за виданням 1929 р. Раковський_ Християн_ Георгiйович_ (1873-1941) - голова Раднаркому УкраПни з 1919-го по 1924 рiк, згодом, внаслiдок незгоди з нацiональною полiтикою Сталiна та участi у внутрiпартiйнiй боротьбi на боцi "лiвоП" опозицiП, впав у немилiсть,- спочатку призначений повноважним представником СРСР у ФранцiП та АнглiП, потiм по справi "правотроцькiстського блоку" засуджений у березнi 1938 р. ВоКнною колегiКю Верховного Суду СРСР на двадцять рокiв ув'язнення, проте розстрiляний 11 вересня 1941 р. в орловськiй в'язницi. Реабiлiтовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.-1988.-N 10.-С. 218). ЕЛЕГIЯ._ Надруковане оповiдання вперше у харкiвському альманасi "Квартали" (1924.-N 1), незабаром у збiрцi "Осiнь" та в т. 1 тритомникiв. ПодаКмо за останнiм виданням 1929 р. ДОРОГА Й ЛАСТIВКА._ Друкувалося спочатку в збiрцi "Синi етюди", потiм у т. 1 тритомникiв. ПодаКмо за другим виданням. АРАБЕСКИ._ Оповiдання друкувалось тiльки у т. 1 Творiв М. Хвильового. ПодаКмо за виданням 1929 р. СiКрра_ Мартiнес_ (1881-1947) -iспанський поет, драматург, режисер модернiстського театру. Зажив широкоП популярностi у багатьох краПнах постановкою п'Кси "Пiсня про колиску" (1911). Карейл_ (вiрнiше: Карлейль) Томас (1795-1881) - англiйський iсторик, публiцист i фiлософ, апологет "культу героПв", особливо у головнiй своПй працi "ГероП, шанування героПв i героПчне в iсторiП" (1841), яких уважав рушiями iсторiП. Кводлiбет_ (quod_ libert_ - лат.) -_ чого хочете. Мандрагора_ - пасльонова багаторiчна рослина, застосовуКться для тамування болю. Коренi ПП нагадують iнодi людину, тому в давнину мандрагорi приписували магiчну силу. Кайора_ - невеликий плоскодонний човен. Чайма_ (застарiле) - вiтрило. Квакери_ (англ._ quakers - тремтячi, самоназва "Товариство друзiв") - члени християнськоП протестантськоП секти, заснованоП у серединi XVII ст. в АнглiП пiд час революцiП. Заперечують зовнiшнi форми релiгiйностi, сповiдують пацифiзм. Нинi органiзацiП квакерiв iснують у США, АнглiП, Схiднiй Африцi. У 1937 р. створена мiжнародна органiзацiя квакерiв. Liberum_ arbitrium_ (лат.) -_ вiльний вибiр. Капабланка_ Х_.Р_. (1888-1942), Ретi_ Р_. (1889-1929) - видатнi шахiсти. ПУДЕЛЬ._ Надруковане оповiдання вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.- N 2), згодом у збiрцi "Осiнь" та окремо з оповiданням "Лiлюлi" (1926). Потiм у т. 1 тритомника i Вибраних творiв. ПодаКмо за виданням 1932 р., де М. Хвильовий вмiстив передмову: "Сiль оповiдання "Пудель" в розмовi Сайгора з Тетяною. Ще точнiше: в "фiлософствуваннi" Тетяни про людину. Це - вiдбиток чеховських настроПв дрiбнобуржуазноП iнтелiгенцiП вiдбудовчого перiоду (оповiдання написано 1923 року). Мораль: романтично намовленим "матерiалiстам" Сайгорам не рекомендуКться вести iнтимнi розмови з Тетянами". Лассаль_ Ф_. (1825-1864) - дiяч нiмецького робiтничого руху, фiлософ, публiцист, засновник опортунiстичноП течiП однiКП з форм дрiбнобуржуазного соцiалiзму, органiзатор i президент першоП робiтничоП партiП Нiмеччини (1863-1875). Убитий на дуелi. Рiжа_ - див. примiтку до оповiдання "Солонський Яр". "ЛIЛЮЛI"._ Надруковане вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.-NN 6-7), потiм у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь", виходило також окремо з оповiданням "Пудель" 1926 р. ПодаКмо за т. 1 Творiв (1929). "ЛIЛЮЛI"_ - драматична сатира Р. Роллана гостроантивоКнного спрямування, написана 1919 р. у стилi народного лубка, у першi пореволюцiйнi роки набула значного поширення у нашiй краПнi. Численнi переробки на "новий лад", а то й вiдвертi пародiП у дусi пролеткультiвських iнтерпретацiй, надихнули М. Хвильового на саркастичну реакцiю щодо цих вульгаризацiй в оповiданнi "Лiлюлi". Вiдповiдно i поетика твору насичена ремiнiсценцiями та алюзiями з рiзних творiв, персонажiв, епох, стилiв для створення вiдповiдного грайливо-саркастичного тла розповiдi. За браком мiсця намагатимемось пояснити головнiше, враховуючи, що у грi М. Хвильового важливе не номiнативне значення в планi ерудицiП, а жонглювання смислами слiв задля естетичноП розкутостi та творчоП щедроти. ВизнаКмо, що цей твiр М. Хвильового найскладнiший для пояснення, докладне його коментування потребувало б значно бiльше мiсця, нiж сам твiр. Це оповiдання можна вважати гiдним традицiП комiчноП лiтератури (Рабле, Стерн, Гоголь) i так званоП iнтелектуальноП прози (Джойс, Бор-хес, Еко). Хеопс-Хуфу_ - iронiчна гра слiв. Савойя_ - iсторична область у французьких Альпах, савойяри_ - ПП жителi. Сiденхем Томас _(1624-1689) - англiйський лiкар, один з фундаторiв клiнiчноП медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему практичноП медицини. Гаронна_ - рiка у ФранцiП та IспанiП. О_rdre de bataille_ (фр.) -_ план битви. Артемiвцi_ -студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який iснував у Харковi в першiй половинi 20-х рокiв для пiдвищення загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу. Сведенборг Емануель_ (1688-1772) -шведський фiлософ-iдеалiст, письменник, теософ-мiстик. Створив широковiдому теософську систему про "потойбiчне життя" i поведiнку духiв. Мав значний вплив на теорiП романтикiв, зокрема, його iдеП позначились на творчостi Блейка, Кольрiджа, Емерсона, Бальзака, Стрiндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну зацiкавленiсть росiйських релiгiйних фiлософiв XIX - поч. XX ст. Сабурова Дача_ (ще Сабурка) - тогочаснi побутовi назви лiкарнi для психiчно-хворих у Харковi. Я(РОМАНТИКА)_. Вперше видрукувана в альманасi "Гарт" (X., 1924), невдовзi у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь" (1924), згодом у двох виданнях т. 2 тритомника 1928-го i 1929 рокiв. ВостаннК цей твiр друкувався у т. 1 Вибраних творiв, до якого письменник написав таку загальну передмову. (З огляду на те, що ця "Передмова", по сутi, останнК звернення М. Хвильового до читача i нiби своКрiдний заповiт нащадкам, вона становить також неабиякий iсторико-лiтературний iнтерес, тому й наводимо ПП повнiстю). Передмова На протязi кiлькох останнiх рокiв дехто iз наших не в мiру дбайливих критикiв рiшуче й безапеляцiйно закреслюК весь мiй попереднiй, мало не чотирнадцятилiтнiй творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже просто. ЗнаКте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з "Ваплiте", основоположник хвильовизму й автор "Вальдшнепiв". Про iншi моП твори анi слова! Не iснуК нi моПх кiлькох томiв (Пх, до речi, по книгарнях давно вже нема), не iснуК й висловлювань вiдповiдальних партiйцiв про мою творчiсть як про творчiсть, в якiй чимало К корисного для радянського читача. ЗгадуКться лише колишня "гостра цiкавiсть" до моКП особи. На "гостру цiкавiсть" я не претендую. Не претендую тому, що вона мене нiколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тiКП категорiП письменникiв, якi вмiють швидко й легко писати; а з великими труднощами переборюю т. з. "опiр матерiалу". Але нiяк я не можу не вимагати вiд наших не в мiру дбайливих критикiв, щоб вони, сiдаючи писати статтi про мою перебудову, спершу брали на себе труд хоч як-небудь зазирнути в моП книжки. Не можна ж, шановне товариство, робити з людини, що на протязi багатьох рокiв у силу свого розумiння i здатностей боролася за пролетарське мистецтво,- не можна робити з цiКП людини пролетарського початкiвця, який допiру повернувся з ваплiтiвськоП емiграцiП й який, крiм "Вальдшнепiв" та хвильовизму, нiчого не маК за душею. Ви кажете, що я колись був "рупором украПнського фашизму"? Не заперечую! Ви запевняКте, що я поки що перебуваю в станi "ще недостатньоП перебудови"? Теж вiрю, бо в такому ж приблизно станi чимало сучасних пролетарських письменникiв. Але хiба тiльки це й можна сказати про мою лiтературну роботу? Проте коли для вас у нашiй радянськiй лiтературi не iснуК авторитетiв, то давайте звернiмось ще до буржуазноП критики. Беру один iз кiлькох прикладiв. В 1931 роцi вийшла нiмецькою мовою збiрка моПх "Вибраних оповiдань". Як же вiдгукнулася буржуазна преса на цю мою збiрку? Рекомендую N 4 за 1932 рiк "Бюлетеню експресних iнформацiй для книгарiв, .бiблiотек i друзiв книги" (бюлетень напрямку католицьких партiй, видавець д-р Шлiсман, Iнсбрук). В цьому бюлетенi (даю переклад з нiмецькоП мови) буржуазна преса вiдгукуКться так: "Десять оповiдань, з яких нi одне не схоже на друге. У вступному оповiданнi "Мати" змальовуКться жахлива доля руськоП матерi, що жертвуК собою заради старшого сина. Молодший син ПП хоче вбити свого старшого брата, i вона приймаК смертельний удар вiд цього молодшого сина, рятуючи свого випещеного улюбленця. Пiсля фривольноП "ВариноП бiографiП" iде розкiшна сатира "Iван Iванович", на якiй сильно помiтний вплив великих гумористiв АнглiП. Iван Iванович - партiйний урядовець першоП комунiстичноП епохи, що з своКю жiнкою й двома дiтьми користуКться з усiх переваг комунiзму, але сам ще К цiлком буржуа, втрачаК всяку рiвновагу, коли вiн раптом чуК про майбутню чистку партiйного осередку, отже, й мiсця своКП служби. Далi нанизуються iншi картини комунiстичного життя - серйознi, фривольнi, страшнi, жахливi подiП часiв революцiП й божевiльноП громадянськоП вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв. Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблюК достоПнство украПнського автора, кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi. Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна, комунiстична! (пiдкреслення моК.- М. X.). Як бачите, моП оповiдання не тому непридатнi для закордонноП молодi й закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що вони комунiстичнi! Так думаК буржуазний рецензент, i так зовсiм не думаК дехто iз наших радянських критикiв. Хто ж iз них помиляКться? Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних своПх творiв у двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою - "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок: оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду. Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. КiнчаКться книга циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не вимагають класифiкацiП, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце. Маючи на увазi, що моП книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола Хвильовий "Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до речi, ледь чи не Кдиний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i своКрiдно оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижиттКвих видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй краПнi не судилося. У самоП новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований" iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не позбулися психологiчного вантажу "молодоП людини XIX сторiччя",- людини, про яку зараз, з легкоП руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi. Новелою "Я" автор рiшуче повстаК проти iндивiдуалiзму. Дегенерата введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколюКться "я", навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до дегенерацiП. Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянськоП вiйни? Принаймнi в уявi - безперечноП В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене. Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв, що в них евакуювались нашi родини. Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй радянськiй землi, на початку ж непу серед ДрiбнобуржуазноП iнтелiгенцiП Пх було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть, вiдсутнiсть справжньоП стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно, сприяв перевихованню вищезгаданоП iнтелiгенцiП в дусi комунiстичного свiтогляду. Чи К сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, К! Хiба б ми в противному разi випускали життКписи "молодоП людини XIX сторiччя"? Останньою заявою автор, до речi, не збираКться порiвнювати себе з великими творцями "зайвих людей". Новелу "Я" написано на початку 1923 року. Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй IудеП. У християнськi часи частiше вживаКться iронiчно як зборище, неправедний суд (напр., над Iсусом). Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному - люстра. Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйськоП армiП, який не визнав ЖовтневоП революцiП, на початку грудня 1917 р. за наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти. Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись. СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв 1928-го i 1929 рр. ПодаКмо за останнiм виданням. Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов, однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I. "Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький героПчний епос (датуКться приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди. Б'Кргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд фр. biеге, де можна було дешево випити i попоПсти. Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцiП 1848 р. у ФранцiП, член ПаризькоП комуни 1871 р., загинув на барикадах. Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на околицi Парижа. Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на березi Середземного моря._ Атрамент _чорнило. Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас. Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура (341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повноП безтурботностi духу (атараксiП); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльняК вiд страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому. НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт" (1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й подаКмо) з такою передмовою: "Для контрреволюцiП нiчого нема "святого". Вона не милуК навiть маленьку людину з глухоП провiнцiП - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?" Написано 1927 року. БАНДИТИ._ Видане Кдиний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й передруковуКмо. ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману "IраПда" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища героПв (напр., дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком, журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з кiлькома незначними стилiстичними виправленнями. Отож етюд, який подаКмо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка цiкавоП i навiть iнтригуючоП епiчноП форми, вiдмiнноП вiд досить статичноП i локальноП недiКвостi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти Пх уповнi. Певним чином наближаКться до цих творiв i "З лабораторiП" за цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як, ,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю. Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першоП свiтовоП вiйни посилено пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся УкраПнка. МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв, за яким подаКмо у це видання, з такою передмовою: "Це оповiдання дехто плутаК з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей капiталiстичного суспiльства на класовi табори К така ж неминучiсть, як неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року. IЗ ВАРИНОЏ БIОГРАФIЏ_. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми передруковуКмо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу передмову: "В перший раз оповiдання "Iз ВариноП бiографiП" надруковано 1928 року в книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання, критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже жалкував, що автор зробив з героПнi "робiтничо-селянську богородицю", другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко. В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор подаК читачевi збiрний тип масовика дрiбноП буржуазiП. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання К типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив колись, здаКться, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моК оповiдання. Чи, може, без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi Вар, i не лише богодухiвських? Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори пролетарськоП лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю. Але перед третiм демостеном я схиляю своК непокiрне чоло й роблю йому елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з героПнi "робiтничо-селянську богородицю", бо... з неП я справдi нiчого iншого й не мiг зробити. Яка основна iдея твору? Життя дрiбноП буржуазiП завжди йде пiд контролем "чужоП волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то буржуазiП, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв великоП громадянськоП вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його своПми iдеями, i вiн його, як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбноП буржуазiП побiгли туди, куди з боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi Пй уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з МонастирськоП, народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неП щось iнше?" Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж його життя. IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i подаКться у цьому виданнi. "Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на той час перебував у емiграцiП. Перший iз названих творiв (повна його назва "Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабиякоП популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього ставленню i схвальнiй рецензiП М. Бухарiна. РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного контролю. Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньоП партiйно-ревiзiйноП комiсiП у структурi КПРС. "Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi органiзацiП, в якi входили радянськi службовцi, що об'Кднувались для опiки над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацiП та добривно-хiмiчноП промисловостi. Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти. Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi. А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi. Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо. Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже приКмно, панi. Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького. РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N 9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою: "Оповiдання "Ревiзор" належить до серiП тих же етюдiв, що й "Пудель". "Всi ми виросли iз гоголiвськоП шинелi",- сказав колись ДостоКвський. Леся теж маК багато спiльного i з АкакiКм АкакiКвичем, i з "Бедннми людьми", i з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не маК спiльного зi збiрним типом сучасноП радянськоП жiнки: Що й говорити, по глухих закутках такi люди, як ПП чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй КомiсiП не прихопилось би працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся маК рацiю рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона - позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настроПв тогочасного "партiйного" мiщанства". ПередруковуКмо за цим виданням. Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський. З ЛАБОРАТОРIЏ_. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях" (1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". ПодаКмо за першодруком. Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею. П.МАЙДАЧЕНКО ЗМIСТ Вступна новела Життя КолонiП, вiлли... Редактор Карк Кiт у чоботях Юрко На глухiм шляху Солонський Яр Силуети Шляхетне гнiздо Синiй листопад Чумакiвська комуна На озера Бараки, що за мiстом Свиня Кiмната N 2 Легенда Заулок Елегiя Дорога й ластiвка Пудель "Лiлюлi" Арабески Я (Романтика) Сентиментальна iсторiя Наречений Бандити Зав'язка Мати Iз ВариноП бiографiП Iван Iванович Ревiзор З лабораторiП Примiтки та коментарi