установи й служащих?.. А жида я знала й у Полтавi, бакалiйника, зовсiм не поганий, навiть навпаки: i в борг давав. Зiнов'Ква Степанида Львiвна не повiсила, бо дуже кучерявий i молодий. ...А Мар'яна, Пхня дочка. Про Мар'яну говорять! - Господи! Як може вiд таких маленьких родителiв вирости така пишна женщина. Року 1917, покинувши ("к чорту"!) середню школу, Мар'яна пiшла в чека. I сказав тодi Аркадiй Андрiйович. - Мар'янко! Що ти робиш? I сказала тодi Степанида Львiвна: - Мар'янко! Що ти робиш?? А потiм погодились: "така Божа воля". ...Леонiд Гамбарський живе в цiм же домi. Мар'яна прийшла з роботи й пройшла прямо в свою кiмнату. Сiла бiля вiкна й задумалась. Безсонна нiч положила на ПП тьмяну щоку холодний хоробливий червiнь. З огидою згадувала вакханалiю в "гранд-Отелi"... (...У вiкно бились краплi мжички...) ...Згадувала спорзне, звiряче обличчя гладкого типа i гнiйнi нарости на його животi. Тодi в ПП очах загорiлися порожнi фосфорити. Порожнеча гамарила кожний нерв ПП iстоти. Але раптом вона вiдчула бiля серця бiль i прилив енергiП. Мар'яна вийняла з чулка пачку кредиток i з силою кинула Пх у куток. Тодi у вiкнi, напроти, зашарiв огонь. Чути було тринькання на балалайцi i веселi вигуки. Долiтало: Ми ковалi, ми ковалi, КуКм ми щастя на землi. ...За стiною жили комсомольцi й завжди тривожили заулок своКю агiтацiйною бадьорiстю. Мар'яна написала: "Милий друже! Туди, в твiй далекий край, на пiвнiч. Менi хочеться сказати iнакше: "на сКвКр". Твiй народ маК два чудових слова, вони не перекладаються - "сКвКр" i "грусть". Але найкраще слово на землi: - "че-ка". Пам'ятаКш? - стоять ешелони, а паровик так задумано шипить. Џдемо в дикi замрiянi степи, де чекаК тривога, невiдомiсть, де цiле провалля жури й радости. Станцiя, ще станцiя, i семафори, i степи... Тодi не було порожнечi... А зараз у менi осiнь. Iдуть дощi, бредуть похилi отари хмар. Нема вже: "Секiм-башка!" З партiП мене вигнано, не пам'ятаю за що, здаКться, не вносила три мiсяцi членських. Проте це Крунда: мене й так би вигнали. Тепер член парткому каже: - Нашi женщини з папiросками бiгають! ...Словом, я безпартiйна комунiстка. Мiй папа, Аркадiй Андрiйович каже: - Мар'янко, як записуються в партiю? ...Я йому розказала, хоче кандидатом, витримувати стаж. Правда, зворушливо?... Але це не те. Ти питаКш, що я роблю? Звичайно, працюю, але хочу. залити себе дурманом, до солодкоП нестями. Iнодi слухаю вченi промови липового професора Гамбарського, який, очевидно, в мене закоханий... Але й це не те. Я тобi писала, що хочу покiнчити з життям. I от я рiшила. А щоб не було повороту, сьогоднi вночi вiддалась сифiлiтиковi. Це найкращий спосiб проявити силу своКП волi. Правда? Вже не буде вагань. Так роблять чекiсти минулого... Надворi дощ. Сонця не бачимо. "СКвКр". "Грусть"... Але найкраще слово - "че-ка!" Милий друже, я в твiй народ закохана. Я вiрю, що воскресне велике слово - "че-ка!" Тодi воскресне бiрюзовий потiк людського надхнення й степова тривога. ...А зараз дощ i болить серце. "СКвКр". "Грусть". Р. S. Через годину повiшусь. Прощай. Але тут же Мар'яна з жахом подумала: - Прощай? ...Брели години. Мар'яна ходила з кiмнати в кiмнату й нервово перебирала складки на спiдницi. ...Брели години. Аркадiй Андрiйович одинадцять мiсяцiв не одержував грошей i тепер одержав за мiсяць (40 мiльйонiв) i був сам не свiй. Кричав: - Мар'янко! Со-о-о-рок мiльйонiв! I переможно трусив кредитками над головою. Степанида Львiвна готовила самовар i теж була сама не своя, i навiть блiдi щоки порожевiли Пй. Руки дрижали, i нiяк не могла роздмухати огонь. - От кажуть: Ленiн i Троцький... А що ж вони учреждКнiя прикривають, чи що? Аркадiй Андрiйович сказав: - Ох, Степушко! Якби ти знала, яка в нас катавасiя. З П'ятигорська приПхав товариш Аральський, а на його мiсцi вже другий начальник. I от тепер: той собi, а цей собi. Бiда. Ну, я думаю, що все-таки Аральський переможе! - А хто з них симпатичний? - спитала Степанида Львiвна. - Ну, звичайно, Аральський...- I додав серйозно: - У нього великi зв'язки. Це, знаКш, мужчина во-о! - Так ти ж держи його руку!..- сказала Степанида Львiвна й пiдвела очi догори:Аркашо! У нього портрета ще нема? - Га? - Та повiсила б... Може, коли зайде. Хто Пх знаК - вони люди не гордi... I зiдхнула: - Боже мiй! Що то наробила революцiя. Такi хорошi люди, симпатичнi... прелiсть... Вiтер вдирався в сiни, крутив дим i виносив його у вогку осiнь. У вiкно зазирало меланхолiйне небо. Падало листя за вiкном. Скоро приПде бiла зима... Знову дзвонять на панахиду. ...У сiни раптом ускочив Леонiд Гамбарський i схвильований побiг до дверей. Степанида Львiвна спитала: - Пане професоре! Може, вам водички гаряченькоП? У нас сьогоднi, знаКте, Аркаша жалованьК одержав... А Аркадiй Андрiйович скаржився:- - Шу-шу! Шу-шу! Цмок! Цмок! А роботи й нема: нi входящого, нi сходящого. Тiльки й знають, що по коридору. ...Слухала тодi Мар'яна й вiдчула, як до серця пiдкотилась злiсть, i сказала з другоП кiмнати: - Це, тату, зветься стадiя органiзацiП. Чули про таке слово? Я чую його тисячу лiт, тисячу лiт! Червiнь хоробливо горiв Пй на щоцi, але цього Аркадiй Андрiйович не бачив, i вiн образився. - Ну, ти, Мар'янко, хоч i була в чека, а в дiлах государственних нi бельмеса. А Степанида Львiвна сказала: - Боже мiй, Мар'янко! Яке твоК дiло до дiлов гoсударственних? Я знаю, чого ти хочеш: тобi б якби Ленiн i Грецький i товариш Раковський прикрили всi учреждКнiя, а папашенька без шматка хлiба зостався... Ну, нi, вони люди розумнi й симпатичнi, цього сурйозно не зроблять. Мар'яна мовчала й знову нервово перебирала складки на спiдницi. Гамбарський положив на стiл газету й у розпуцi похилився на вiкно. Рецензент писав, що в його статтi багато претензiйности на вченiсть, i Гамбарський йому нагадуК - чехiвського телеграфiста Ять. Це було так нахабно, так, нарештi, нетактовно... Леонiд Гамбарський з тривогою думав, що тепер вiн не зможе пiдняти своК реноме, i його професорська кар'Кра розлетiлася в пух. Потiм зняв пенсне й лiг на кровать. ...З пiвночi летiв сiверковий вiтер. Передають: за мiстом випав вогкий снiг i запорошило дороги. Над мiстом струмкують хмарнi потоки. З тоскою згадував: - Ага, телеграфiст Ять!.. I здавив руками голову. - Ага, тереграфiст Ять!.. Здавалось, б'ють обухом - цiКю важкою, безглуздою фразою... I майнуло в головi: - Пропав! I вiдчув тодi Гамбарський, що нема вже повороту, i був один якийсь безвихiдний тупик. ...А з пiвночi знову летiв сiверковий вiтер, i сунулись сiрi й нуднi хмари. I знову з тоскою згадував: - Ага, телеграфiст Ять... - ...Можна зайти? Пiдвiвся:Зайдiть! Увiйшла Мар'яна й мовчки сiла бiля кроватi. Кiлька годин внутрiшньоП боротьби положили вiдбиток на ПП обличчя. Гамбарський дивився прибито, перелякано, бо Мар'яна рiдко до нього заходила, а зараз зайшла. - Чого? I ще дивиться прибито й перелякано. А Мар'яна в цей момент знала: "Далi не можна. Треба кiнчати!" Сказала схвильовано: - Прийшла до вас спитати: що таке безпораднiсть? Що - сила волi? Не знаКте? А потiм пiдвелася i жагуче промовила: - Так... Я прийшла спитати вас... прохати вас... Мар'яна кинулась до столу й розридалась. Гамбарський розгублено дивився на неП й наливав воду в стакан. - Випийте!.. Що з вами? Вогкi дзвони загубились в осенi. Вогка луна зарилась у болотнiй чвирi заулка... Мар'яна випила води й дивилась сухими фосфоритами на Гамбарського. Потiм стиснула руками голову й сказала: - Треба повiситися... Негайно... зараз... - Що ви, Мар'яно? Гамбарський, блiдий i розгублений, ходив по кiмнатi. А у вiкно знову бив дрiбний дощ. I тягуче проходили хвилини напруженоП мовчанки. Думала: "Так! Треба кiнчати... Так!.. Скорiше!.. I знала, що вона не може кiнчити, що Пй бракуК сили". Подумала: "Њрунда, треба кiнчати!" Мар'яна сухо подивилась на Гамбарського, а потiм сказала: - Пробачте! - i хутко пiшла до дверей. Аркадiй Андрiйович надiв окуляри й написав: "Прошу мКня зачислiть в кандiдати Вашей государственной партiП. МоП лiчниК убКждКнiя в правотК комунiстическiх iдей..." В Пдальню увiйшла Мар'яна. Аркадiй Андрiйович: - Мар'янко! Ану йди сюди! Чи так я?.. Степанида Львiвна продовжувала: - ...Вiн дуже симпатичний... кажуть уже повишення получив... ...Короткий осiннiй день сконав. Мар'яна вийшла на ганок. Дощ прибив жовтi листя, i вони лежали холоднi, мертвi. Через вулицю блимав огонь i млявим свiтлом освiтлював пустельний заулок. Високо текли потоки сумних хмар. Iз стрiхи одноманiтно падала крапля на камiнь. Iшла глибока сiра осiнь по сiрих заулках республiки. Коли Мар'яна виходила за ворота, з комсомольськоП кiмнати вискочив натовп юнакiв i з реготом кинувся в туман. Через дорогу, до ГлухайськоП вулицi - сарай, за сараКм - вiжки. ...А далi, коли вийти з пустельного заулка, на мiдi висiчено: Доктор Фальк. - Куди? ЕЛЕГIЯ "Минають днi, минають ночi..." У груднi згнила зима, i тихий степовий городок знiтився в облозi мовчазних нерухомих хмар: - нагнав вiтер iз далеких Альпiйських гiр, через Карпатськi верхiв'я, через Дунай. Прийшло Рiздво. Зiдхали дзвiницi, i промерзло жеврiла жура: сум неспокiйноП землi. Цього року старожили не бачили рiздвяних зiр, бо небо стояло в сiрiй сорочцi будня. I була мряка. I старий газетяр теж не бачив рiздвяних зiр. Був вiн сивий, древнiй, майже босонiж. Стояв бiля ратушi на бульварi й казав мимохiдцям: - Може, купите газету? Iнодi мимохiдцi купували газету, iнодi заклопотано проходили, iнодi зупинялись i дивились на старого газетяра. ...А прийшов вiн восени, коли було прозоро, коли за кварталами пахли гречки... ...Але це було так неможливо давно!!! Це було за народження його прекрасноП юности, коли тихий степовий городок стояв перед ним надзвичайною примарою. I вiн подумав тодi про радiсть. I врочисто залунало по кварталах: - Радiсть! I тодi було як мигдальнi потоки пiд ударом весняного весла. Це був голубиний заспiв до тiКП синьоП пiснi, iм'я якiй - життя. Це був новий заповiт, що ми, волхви, бачимо на сходi в темну нiч iз хрустального ВiфлiКму... - Але це було так неможливо давно! I це майже забулось, бо ж - неяснi, туманнi, мов перший сон за першого м'ятежного кохання, цi уривки, що виринають iз тьми перед моПми старечими очима. "Що це?" - подумав з тоскою старий газетяр. I чув тодi: нiби раптом прокидалась природа, нiби дзвенiли, пливли й пропадали неяснi вiдголоски з дальнiх лiт. ...Але це була iлюзiя: натовп таких мiських кварталiв стояв у суворiй мовчанцi. ...Газети продавали й жвавi пацани, i не любили вони старого газетяра, бо був невiдомий, невiдомо звiдкiль i похмурий. I ще не любили: - зiйшов на великий шлях, по якому йдуть, дико, по-звiрячому озираючись. i був ще з ним, iз старим газетярем, древнiй пес, що покiрно шкульгав за ним i нiс пiдслiпуватi очi на асфальт... - пес: вовна прилипла попелом i лiзла, падала на землю, щоб угноПти землю. Пес не гавкав, а тiльки тихо й нудно вив: на свiтанках шумiв скляний мороз, а пес був голодний. Iнодi пес кидав старого газетяра й блукав на базарi, бiля рундукiв, де били його закаблуками, де гризли його молодi бадьорi пси. ...Вранцi тихий степовий городок оживав. Виходили заспанi горожани, плентались по мостовiй вiзники, вилiтав iз гаража Кдиний на всю округу виконкомiвський автомобiль i з вереском мчав у туман, розганяючи обивательських курей i зграП голодних собак. Тодi бiля редакцiП - теж КдиноП газети з великими пiдзаголовками i з нудними традицiйними гаслами - грубим шрифтом - суКтились газетярi. Кожний знав: - треба скорiш! Треба схопити стос паперу з промовами, статтями про всесвiтнiй пожар: "Ми на горе всем буржуям мировой пожар роздуКм; мировой пожар в крови... Господи, благослови!" - треба схопити й бiгти, захопити всi переулки, всiх обивателiв, щоб - - жити один день. I старий газетяр нiколи не встигав за пацанами, i завжди йому з веселим смiхом, що звучав, як "колокольчик", пацани пiдставляли нiжку, щоб старий газетяр упав у грязь! I старий газетяр падав у грязь, розкидав сьогоднiшнi газети; потiм поспiшно збирав Пх, обтрушувався i, покiрний, з кiнським калом на лобi, спiшив, спотикаючись, до бульвару. На бульварi проходив день. Але й увечерi старий газетяр був там же, де праворуч вiд каланчi стояли стiльцi. Увечорi старий газетяр тупо дивився на мимохiдцiв. ...А бульваром проходило багато: - однi бiгли, другi шкульгали, третi раптом зупинялись i потiм стурбовано вiдходили кудись. ...Тодi над головою колихались гiлки акацiй - була алея акацiй. АкацiП розцвiтали, коли в тихiм степовiм городку потоки мрiяли про голубi пiснi, про голубу журу i схвильовано бiгли до срiбних вод забутоП рiки Лiвобережжя... Iнодi пацани, побачивши старого газетяра, ховались за рiг i шпурляли вiдтiля в свого колегу грудки землi. Тодi пiдводився, вiдходив до каланчi, за каланчу, до Зеленого Озера, де стояла самотня будка, а нижче лежало небо на поверхнi брудноП стоячоП води... Тиша. Далеко клекоче брук. Пес лежить i облизуК попiл - на хвiст. (Мовчиш? - Мовчу!) Тиша. Далеко клекоче брук. Пес лежить i облизуК попiл - на хвiст. ...Уночi старого газетяра не бачили на бульварi. I нiхто не знав, як вiн жив, як вiн живе. Бо кому це потрiбно? - бо йдуть молодi днi з юнацьким запалом грiзними колонами по безмежних ланах часу. I вiдступають - мiсяцi, роки, тисячолiття В глуху невiдому безвiсть минулого. Тихий степовий городок знав i сум, i Великдень цiКП боротьби. ...Коли на древнiй дзвiницi годинник протеленькаК чверть на восьму, коли повстане заокеанське сонце,- - вулицi знову прокидаються, i тодi бреде бульваром похила постать старого газетяра. ...Так починаКться день. ... А зима зовсiм згнила, i шкульгаК рiздво в мряку чвирi. Старожили не бачили в цi днi рiздвяних зiр, i стояло небо в сiрiй сорочцi будня. Газетяр теж шукав сузiр'я Орiону; але були самi мутнi далi. Десь дзюрчала вода, i тому, що вона промжичила мозок, болiла голова. Так рiс час: - у грандiознiй боротьбi падали переможнi днi, на них падали ще днi, i росла гора, вiд Гавризанкару вища, глибша вiд океанських глибин. Тодi питали: - Що це? Тоска чи радiсть? ...Але на далеких обрiях знову гримiли, знову наступали молодi буйнi днi грiзними колонами. Так рiс час! ...О, я знаю: багато думав старий газетяр. Думав про юнiсть, думав про те, що було, чого не було, чого хотiлось. Все одiйшло великим шляхом часу... О, я знаю: i моК кволе, старе тiло прокинеться колись i спитаК: - Невже кiнець? Але не прокинеться свiтанок. О, я знаю!.. ...Iнодi старий газетяр iшов у заозерний край. Шкульгав вище й вище на кучугуру по кварталу кавалерiйського полку. За ним шкульгав пес. Тодi в одинадцятiй сотнi був пожар: городок подiлився на сотнi - полковий городок степового краю. Шумiли на каланчi, над ратушею. Палахкотiли смолоскипи; пiд навiсом тривожно дзвенiли й саркали конi. ...Старий газетяр виходив за квартали й брiв бездорiжжям, на пiвнiчно-захiднi межi - туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб. Дуб наближався. В далекiм степу горiли огнi. I стояло древнК небо, а позаду туманiли мiськi оселi. I здавалось, що оселi не iснують, що вони вiдiйшли в далину, за гору переможених днiв. ...Старий газетяр приходив до дуба, сiдав пiд дубом i озирався. Висiло небо у чвирi, за дубом причаПлась тиша. I промерзла чужа земля. I все було чуже - i земля, i .межi, i квартали, i кучугури, i дальнi степовi огнi. Тодi пiдходив пес i тихенько вив. Потiм iз сходу прилiтав колючий вiтер. I вiдчував старий газетяр: - десь тлiК торiшнiй гнiй. Пiдводився. За старим газетярем пiдводились кучугури, i сунулись у небо, зливались iз небом, вiдходили, пропадали, i була одна сторожка пустота. Ще городка не видно. Тiльки за Балясним Бором маячить невiдомий нiчний огонь. I був вiн не близький, тiльки далекий, тiльки чужий, як чужа земля, де тлiК торiшнiй гнiй. ...Огонь стояв на шпилi ратушi i був надто червоний. ...А iнодi бачили: - брiв старий газетяр по дорозi на цвинтар. I думав старий газетяр: - Цвинтар? Тодi пахли могили - глибоко й тихо. Це був запах незносного чебрецю - вiн iшов з-пiд бiлого снiгу. Старий газетяр прийшов у городок восени. ...I згнила зима. З Чорного моря, з Iндiйського океану, через Малу Азiю, прилетiв перший тепловiй. I вже на бульварi снили акацiП. I знову бачили старого газетяра бiля мудроП ратушi. Пацани ще били старого газетяра грудками, i вiн iшов до Зеленого Озера, до каланчi, за каланчу, до самотньоП, нiкому непотрiбноП будки; за ним - древнiй пес. Тодi були невеселi голубi дзвони: то йшов пiст, i каланча перекликалася з iншими церквами. ...А з пiвденного бiгуна, з АвстралiП, грiзними колонами ще насувались молодi днi, i вiдступали - мiсяцi, роки, тисячолiття в глуху безвiсть минулого. Старий газетяр це знав. Тiльки не хотiв знати!.. (О, я знаю: старий газетяр не хотiв цього знати!) ...А потiм розлилась рiка. По вулицях тихого степового городка летiли вже мiльйони тепловiПв. Рiка затопила мiст, i не було дороги до кучугури, до дуба. Старий газетяр зажурився. I от в одну тривожно-радiсну нiч, коли веснянi вечоровi сутiнки пливли над Зеленим Озером, пацани пiдстерегли старого газетяра й побили. I таки добре побили: тiльки через два тижнi вiн вийшов iз лiкарнi. ...А потiм прийшла знову тривожно-радiсна нiч: рiка нарештi увiйшла в береги. Ранком до мосту прийшли плотники, i зацюкали сокири. Скоро над рiкою повис мiст. ...Старий газетяр вийшов iз лiкарнi, але вiн не пiшов до редакцiП - пiшов на пiвнiчно-захiднi межi. Одступали днi й тягли за собою. I вiдчув старий газетяр: - десь тлiК торiшнiй гнiй. I падали сили. Старий газетяр покiрно брiв у навiщоване: iшов туди, де стояв, як лелека, пiдбитий бурею дуб. I прийшов старий газетяр, i лiг пiд дубом. I, коли у дзвiнкiй степовiй тишi задзвенiв перший жайворонок, старий газетяр глибоко, на всi старечi легенi зiдхнув i вмер. Тодi знову тихо й нудно завив древнiй пес, подивився пiдслiпуватими очима на старого газетяра й побрiв туди, до рундукiв, де гризли його молодi, бадьорi пси. ...Завтра бiля дуба найшли мертвого старого газетяра й завтра його одвезли на цвинтар. За два днi за старого газетяра забули. Тiльки там, де вiн лежав, залишився ледве помiтний слiд. ...Але бiля дуба зацвiв уже молодий запах юного невiдомого дня. Тихого ясного ранку над древнiм степовим городком урочисто потопали голубi дзвони. ДОРОГА Й ЛАСТIВКА I У перспективi - дорога. Праворуч, лiворуч - акварелi. Далеко - лiс. Дорога до лiсу, а може, вбiк. Дорога спокiйно вiдходить, i на нiй порожньо. Мабуть, скоро зажовтiК листя, i в небо засумуК старий дуб. Старий дуб був колись бiля нашоП хати, в дитинствi. Я дивлюсь на дорогу, i вона веде мене за далекi гони. Покiрно йду за нею. ...Колись була береза, зiрвав листок i положив у книгу; книзi, здаКться, бiльш як сто лiт, пожовкли навiть рядки. А в цiй книзi лист iз берези, пожовклий. (Може, берези вже й нема... А де згадка про автора столiтньоП книги з пожовклими рядками?) ...Дивлюсь на дорогу. На дорозi порожньо, i я думаю про небуття: коли дорога вiдходить, тодi щось вiдходить, кудись вiдходить. ...Потiм згадую сливи. Саме по цiй дорозi везли колись сливи. Я був маленький i прохав у тiтки слив. Тодi вона дала менi жменю. Та не були то сливи. Було дитинство. ...На краКвидi купчаться хмари, збираються на вечiр. Але то буде не потоп, а впаде звичайна роса. Тодi забуяК рослина. А в потопi (пам'ятаКте?) були голуби. Бiля вiкна пролетiли голуби, фиркнули i зникли за величезним будинком. I каже голубка: - Дорога? - Каже голуб: - Дорога! Потiм полетiли на площу Володарського i там сiли бiля ратушi. ...Дивлюсь знов на дорогу. За нею, куди вона йде, iде суворiсть, може, жорстокiсть, може, сама смерть. Ну, i що ж? Хай iдуть: так треба. Але все-таки що з дорогою? I сказав голуб: - Дорога? - Сказала голубка: - Дорога! По далекiй дорозi пiшла широка тiнь. Проходили розпатланi хмари i погасили сонце. Коли пройшла тiнь i сховала дорогу - дороги не було. Я впав на обнiжок своКП мудрости й подумав з тоскою: - Дорога? Але голуби не озивались. Город шумiв, кричали мотори, летiли будинки. Мiй далекий сон (лебедине крило) розтанув над мiстом. ...Я надiв кашкета й вийшов на вулицю. II Було тихо i темно. Раптом повiяв вiтер. I закрутило, зашумiло в деревах. Був грiм - то прийшла лiтня пахуча громовиця. Зiрвало ПП, i помчалась вона на темну просторiнь. ...А потiм зашумiв дощ. Вона шукала свiтло - - шукала, найшла, полетiла. Влетiла. Було чудове блискуче свiтло i тихо, без дощу. То була кiмната. Сiла на шафi - спокiйно, сухо, тепло. Але хвилювалась. ЏП хвилювало звичайне свiтло - електрика. Тодi вона зiрвалась i знову полетiла. I от - чотири оксамитових стiни. Ясно: вдарилась в оксамитову стiну i впала в фарфорову чашу. Назад! Назад! I - в клавiшi! Пронiсся мелодiйний звук. А що вона? ...Ще раз у стелю розписану, а там в знемозi впала. Сидiла. Важко дихала. А ПП нiжки обгортав килим - то схiдний оксамитовий килим iз ТурцiП. Певно, кiмната була незвичайна - то була кiмната в моПй уявi. ...А за вiкном носився вiтер, скиглили дерева, тривожно кричали гудки. Тiльки нiч смiялась тихо, темно i лукаво. ..Так! Вона шукала вiкна - вилетiти у вiкно, у дощ, у нiч. Але вiкна не було. А потiм ще довго носилась по кiмнатi. Знову падала в фарфорову чашу й билась у розписну стелю. Була в розпуцi - ПП надто тривожило звичайне свiтло - електрика. ...Тодi в дощ заскиглили дерева, потiм у дощ засмiялись дерева. Чи чула вона, як смiялись дерева? Нiчого не чула вона. Нiчого! Нарештi - - вдарилась вона в срiбну жирандолю i впала на оксамитовий турецький килим. зiдхаючи востаннК (вона розбилась на смерть), хилила голiвку вiд свiтла й шукала очима - - вiкно. Вiкна не було. I вона вмерла. ...А за вiкном стояла нiч i тихо, темно i лукаво усмiхалась. За десять хвилин свiтало. За годину я увiйшов у кiмнату. Вже ночi не було. Пройшла громовиця, пройшов дощ. Пiдводилось сонце. Пахло сонцем, пахло життям. Я зiдхав глибоко й високо пiдвiв голову. ...Потiм узяв ПП за крильця, зневажливо подивився на крильця й кинув ПП в помийну яму, де рились бродячi мiськi пси. То була ластiвка. ПУДЕЛЬ I Виходили на iскрясте шосе, в перламутр полудня. Утомно дрижали наливнi поля, i перелiтав димний легiт. Небо брякло; нечутно й зiв'яло скрадалися полинялi соняшнi дороги до незнайомих горизонтiв, до туманово-бузковоП маси. На поворотi почули останню мiську пiсню: трамвайна путь розлетiлася в яри й раптом плавко спланувала пiвколом назад. На перепуттi пiд зеленою мжичкою дерев дрiмав парк: бюст Ляссаля, стежки, алеП. Потiм i вiн одiйшов убiк.- Тодi знову iскрясте шосе й даль молодих лiсiв. На двадцять крокiв уперед iшли - мадмуазель Арйон (опереточна спiвачка з "Не ридай") i двi баришнi з редвидату: Тоня (так говорив студент) i, може, Дуня, може, Катя - невiдомо: з нею нiхто не говорив. З ними: якийсь тип i студент - органiзатор вечора. Вечiр (музикально-вокально-танцювальний каламбур) на вiллi "Зелений Гай", сьогоднi, "на користь". Ще аlma mater прохала Сайгора сказати вступне слово на тему: бiжучий мент. Арйон iшла пiд рожевою парасолькою, яку нiс тип. Тоню вiв пiд руку студент. Тераси iподрому й павутиння далекого радiо поволi й рiшуче зливалися з будiвлями. I коли входили в сутiнь придорожнiх верб, повернулись i бачили один одномасний узамiт мiста. Сайгор узяв сигаретку й передав портсигара. Григорiй переложив ремiнь рушницi на праве плече й закурив. I говорив - потiм - про Богомольськi Болота, про крижнiв, про вечiрнiй перелiт. Його руде обличчя наливалося кров'ю, i творчо, по-дитячому свiтилися зiницi. I знову згадував очерети, село, нирцiв, заячi стежки, полювання, ще полювання. Тодi Сайгор примружив сiрий погляд i зняв кашкета. - Добре! I сказав прозу: одкомандируК в райком, а вiдтiля Григорiй поПде далi, на сельроботу, на село. Пiдхопив: - На село? Григорiй довго путався в незв'язних фразах i нарештi рiшив, що йому все-таки тут кур'Кром веселiш, нiж десь "на задрипанках". - Полювання - гарна рiч, та бачте... Сайгор бачив.- Сонце стояло над головою. Город вiдходив по шосе, а за ним плентались яри, iподром, радiо. Сизою ртуттю коливались далi. I в цей момент, як звичайно, Сайгор думав про тi ж засiдання й згадав термiновi пакети. - ...Глядiть же, не забудьте однести. - Не турбуйтесь,- сказав Григорiй. Марчик - дворняжка: лiтом - лягаш, зимою - гончак, дома - сторож - зiрвав гаву й помчав за нею по тирсi. Тодi ж вiдстав пудель мадмуазель. Арйон вiд компанiП i з кошиком в зубах пiшов поруч Сайгора. I тодi ж повернула голову баришня з редвидату - не Тоня - i чогось подивилась на Сайгора й посмiхнулась тихою звичайною усмiшкою. Потiм кожного разу, коли пудель залишав Арйон, баришня - не Тоня - поверталась i усмiхалась тихою звичайною усмiшкою. Сайгор погладив пуделя по кучерявiй левинiй гривi й сказав: - Гарний пес. Чудова порода для дресировки. Григорiй, мабуть, образився за свого Марчика й подав бандитський посвист у тирсу. А коли дворняжка пiдлетiла, помахуючи хвостом, i показала зуби, вiн тут же, на шосе, примусив ПП служити на заднiх лапах. - Все-таки я скажу,- промовив Григорiй,- не люблю я цих пуделiв. Так: нi те нi се. Користи мало. Ну, тягаК у зубах кошика, а що з того? ПодумаКш, штука! Потiм iз любов'ю посiпав Марчика за вуха й рiшуче заявив: - Молодчик! Певно, Григорiй був патрiотом своКП батькiвщини.- А породистий пес труснув левиною гривою й помчав до мадмуазель Арйон. Входили в лiс. На узлiссi рожева парасолька прикрила траву: компанiя сiла вiдпочивати. Коли пiдходили до них, iз глибини зеленi постав раптовий вiтер i з шумом помчав на шосе. Сайгор i Григорiй сiли праворуч. - Сеньйоре,- сказала Арйон, граючи до Сагора льонними дзвониками на скронях.- Ви цiлком певнi, що наш вечiр пройде щасливо? В мене якесь передчуття. ЗнаКте? Сайгор сказав, що вiн нiчого не знаК, що його попрохали сказати вступне слово - i тiльки. Все ж iнше його не торкаКться. - Ах, сеньйоре, як ви iндиферентнi... Тодi Сайгор пiдвiв нервово брови й подивився кудись убiк. I тодi ж мадмуазель Арйон скинулась, показуючи рядок прекрасних зубiв. - До жорстокости, знаКте,- до жорстокости. - О, божественна медхен,- вмiшався довгоногий-довговолосий тип,шпрехен зi? - Ну? Тип закинув волосся i взяв виточену руку мадмуазель Арйон. - Я чув! це велике! слово! товариш!..- i продекламував якусь чергову банальнiсть надто театральним голосом. Сайгор одвернувся й невимушене лiг на траву. Григорiй сидiв далi й уважно розглядав свою рушницю. Потiм розложив ладунку й переглядав набоП. Студент тихо розмовляв iз Тонею й зрiдка, тьмяно поглядаючи на неП, обережно клав свою руку на ПП бiлоснiжне мереживо, що виглядало вiд сорочки до матовоП шиП, вiд тугоперсого молодого взгiр'я. Тоня розширяла жвавi нiздрi, шелестiла вiями й бавилась руками в травi. Баришня з редвидату - не Тоня - самотньо сидiла збоку й дмухала на "божу коровку", що застигла в неП на долонi. З iподрому зiрвався аероплан i, розрiзаючи повiтря клекотом мотора, закружляв над узлiссям. Тодi ж на краКвидi вiд города показалась крапка. Наближалась, збiльшувалась, i бачили фаетон iз парою вороних коней. Коли фаетон порiвнявся з компанiКю, Марчик зiрвався й полетiв у куриво. Iще чути було буйний бандитський посвист. Пудель одмахнувся вiд мух левиною гривою й розумно дивився на кошик, що стояв бiля Сайгора бiля нiг.- Спека перевалювала за гарячий полудень - непевно й млосно. Але дихати стало трохи легше. За дорогу нагартованi простори стомили, i через деякий час ГригорiКва фляжка була порожня. Знову пiдвелися продовжити путь. Тодi Сайгор пiшов до Григорiя, сiв бiля нього i, вийнявши з боковоП кишенi блокнот, повертiв його в руках. Тiльки коли компанiя з шумом улетiла в лiс i гулко залунала луна, Сайгор сказав: - Ходiм. Пiшли. З листяника чули чергову банальнiсть. Кричав тип: - Майне кляйне лiбе медхен, iх лiбе дiх зер гут. Мадмуазель Арйон, очевидно, не знала жодноП мови й плутала нiмецьку з французькою. - Парле ву франсе? - Уй! Уй! - кричав тип на ввесь лiс. Iшли. На пiвдорозi до вiлли бачили хлоп'якiв-чабанiв, бачили корiв, що трiщали мiж дерев, продираючись на узлiсся. Томилася вiльха, безсило опустивши крила. А ввесь лiс жив якимсь невiдомим життям. В'ялi лiтнi мислi хмарою купчилися над головою, i було нерозгадане, таКмно i прекрасно. Григорiй насвистував пiсню, i вiд неП линула жура: i пiсня, бандитськi буйнi посвисти були також надзвичайнi. Сайгор уперше за все лiто вибрався за город iз стосiв вiдношень, iз димних кiмнат засiдань, з мiтингових, ячейкових - ових промов, дебатiв, пренiй, дискусiй. Перший раз за все лiто дихав вiльним чистим повiтрям. I, мабуть, перший раз за довгi роки вiдчував якийсь радiсний бiль, якусь неясну тривогу. Бiль тягнув кудись на невiдомi шляхи, i вiд болю були невiдомi шляхи. А навкруги гримав день i чути було - на сопiлцi - тоскно-радiсний гiмн життю. Виходили до сосновоП посадки, зрiдка бачили на взгiр'ях бiлi крила забутих вiлл. I був далекий гомiн. Десь iзбоку Марчик зiрвав звiрину i гулко, завмираючи, помчав за нею в гущавину. II Григорiй - не встиг пiдiйти до вiлли - захвилювався й покликав свого собаку. Поспiшно зiбрав у Сайгора декiлька сигареток. Потiм збiльшив крок i забiг уперед. Сайгор думав був пiти з ГригорiКм, але потягнуло до ставка - освiжитись вiд спеки нагартованого дня. - Подивимось, що наполюКте! Вiдповiв: - Якби ви знали, що то за Богомольськi Болота - птицi сила! I знов надхненно говорив про полювання, про крижнiв, про вечiрнi перельоти. Нарештi, поправивши ладунку, Григорiй кинув декiлька слiв i хутко попрямував убiк. Сайгор не злився з компанiКю й сам пiшов до ставка. Пудель, очевидно, передав кошика мадмуазель Арйон i доганяв його. - Сеньйоре! Бережiть мого Дружка. На вашiй вiдповiдальностi. ЧуКте? - Чую,- голосно вiдповiв спiвачцi й звернув iз дорiжки в шелест торiшнього листя. До купальнi не пiшов - вiдчув раптом сором'язливiсть. Трохи здивувався своПй нелюдимостi й зупинився. Дивився на бiлi статнi фiгури голих людей, що вовтузилися у водi, слухав бадьорi побiднi крики мужчин i лемент - рiзкий, як розбите скло,- женщин. Ще раз попрямував був до купальнi, але на пiвдорозi знову повернув. Пiшов пiвколом. За ним, помахуючи левиною гривою,- породистий пудель. Сайгор гадав купатися на тiм березi, де лементували пiдлiтки. Але, коли прийшов туди, побачив, вiдчув: це постiйна резиденцiя юнакiв, тут кипить, горить, скаженiК кров, тут коливаКться голова й повно запашного туману в нiй... Сайгор хутко пiшов далi й доти брiв сутiнковим верболозом, поки нарештi не найшов спокiйного мiсця. Над ставком клекотiв побiдний крик сотнi баритонових голосiв. Сонце мчало з тепло-блакитного неба i з розльоту вдаряло у води. Тодi дзвенiла поверхня мiрiядами бризок, i в дiямантовiй млостi стогнали береги. Це було життя: i побiдний крик, i воронi островки на жiночих тiлах, i резиденцiя пiдлiткiв, i запашнi перса, i надзвичайний полiт божевiльного сонця. Коли Сайгор вилiз iз води, чув на тiм березi, як горошив вереск мадмуазель Арйон. - Сеньйори! Сеньйори! Мабуть, пiдлiтки залiзли в купальню. Вiд вiлли "Зелений Гай" розходились дорiжки, стежки в лiс, далi, де поринали в океанi зеленi iншi вiлли, iншi дорiжки, iншi стежки. По дорозi виростали сади, парки, бiлi крила будiвель. I тут, де сонце злилося з зеленим океаном в одну тремтячу симфонiю, Сайгор знову пiзнав надзвичайний солодкий бiль. I тодi ж свiт, вся земля - буйна й радiсна - поринули в цiм болю. Лiс рожав загадковi звуки в безмежнiсть. Фаркали крила лебединих вiлл. В гущавинi на схiд ударив дзвiн на першу вечерю... Звук розрiсся, потiм знiтився, потiм пiшов стежками, сторожко ступаючи оксамитною лапкою. Потiм тихо зiдхнув i навiки поринув у глибинi дерев. Пудель обережно брiв по торiшнiх листях i нi на крок не вiдставав вiд Сайгора. Подумав: чому так несподiвано прив'язався до нього цей пес? I тут же згадав, що, виходячи з городу, з пропозицiП мадмуазель Арйон, кинув пуделевi з ПП кошика декiлька конфетних плиток. - Ах, ти! - i потрiпав левину гриву. Ще потрiпав. Собака подивився на нього холодними розумними очима. Здалося: погляд здивований. - Ах, ти! Пудель холодно й мовчазно приймав ласку. Сайгор згадав Марчика - цю унiверсальну дворняжку. Звичайно, Марчик на ласку показав би своП гострi зуби, лизнув би руку, а то потерся б об колiна й помахав облiзлим хвостом.- Пудель мовчазно й холодно приймав ласку. Виходив пiд бiле крило далекоП вiлли. Раптом iз ворiт вискочила ватага. - А ви як сюди? Студенти, мадмуазель Арйон i баришнi з редвидату зупинилися бiля Сайгора. - Шпацiрую. - Шпацiрен! Шпацiрен! - кричав довгоногий-довговолосий тип, прогримiв на ввесь лiс для чогось "вiват" i нi з того нi з сього гаркнув: - Iст шон цайт цу шляфен! Як i треба було чекати, спiвачка серйозно спитала: - Парле ву франсе? Потiм скаржились, що вже обiйшли майже всi вiлли, а продали всього чотири квитки. - Я ж казала вам! Мене ще нiколи не одурило передчуття. Але це не все: обов'язково скандал буде. Про який скандал говорила мадмуазель Арйон, Сайгор не розумiв i машинально дивився на ПП льоннi дзвоники на скронях. I було нудно. Компанiя далеко вiдiйшла вiд вiлли, i мадмуазель Арйон побiгла доганяти ПП. Тодi ж Сайгор повернувся й побачив бiля себе баришню з редвидату - не Тоню. Очевидно, вона вже давно стояла тут. Бачив: як i ранiш, усмiхалась своКю тихою усмiшкою. Чогось збентежився, не знав, що сказати, i сказав: - I ви тут? - I я тут,- i ще всмiхнулась. З лiсу кричала спiвачка: "Дружок! Дружок!" Але пудель, мабуть, остаточно рiшив не покидати Сайгора i, залишивши компанiю, знову виходив на рiжу. Баришня з редвидату - не Тоня - мовчала. Тодi, червонiючи, спитав Сайгор: - Прошу пробачення... я не знаю, як... - Татьяна,- пiдхопила баришня й теж почервонiла. Баришню Татьяну Сайгор - згадуК - десь бачив, i, звичайно, вiн саме ПП, мабуть, не бачив, а бачив Пх у своПй установi, в iнших установах - сотнi. Машинiстки, ремiнгтонiстки, стенографiстки, журналiстки,- iстки, сiрi - може, красивi, може, поганi, просто манекени, просто автомати, на яких можна прикрикнути, коли треба, бо це ж вони, радянськi баришнi, якi бояться скорочення штату бiльш, як гармат, революцiП, вибухiв, Махна, бандитiв. I тут же згадав якусь сiру стенографiстку, котра згоджувалася працювати пiдряд сiмдесят двi години, лиш би Пй довелося записати промову тов. Ра-ковського. Вiдчув себе нiяково, бо стрiв баришню в iнших умовах, про якi, здаКться, забув, може, не знав, не чув. Якось дивно було, наче попав у полон, у ворожий табiр. Баришня Татьяна мовчала. Потiм iще всмiхнулась i йшла поруч iз Сайгором по зеленому океанi. На вiллi на пiвнiч жагучо виводив хтось у гущавину жагучий мотив якоПсь примiтивноП забутоП пiснi. За лiсом у степу ревiв автомобiль. Раз у раз пiдлiтали бiлi крила будiвель. Зрiдка по дорозi виступали лапастi дуби й розкидали буйне шатро. Тодi хотiлося зiрвати дубовий листок, положити його на чоло i вбирати п'яний мiцний дубовий запах. Знову розбiгались дорiжки, i ступила по них, як тиха луна дзвону, пляма блiдо-голубого неба й теж - оксамитною лапкою повз вiлли далi, щоб у млостi поринути десь. Зiрвалася птиця й дико, побiдно закричала над лiсом. Тодi ж закричала друга птиця - кволо й тоскно. Тодi ж полетiли на дорiжку бiлi й сiрi пелюстки: то хижак рвав тiло своКП жертви. Потiм iще крик - дикий i побiдний. - Хороша погода. - Погода гарна. I подивився на баришню. Вона говорила про погоду. Мабуть, серйозно тягнула цю одвiчну нудну тему. Сайгор спробував був перевести говiрку на iнше, але зрозумiв так: Татьяна воiстину недалека дiвчина, типiчна мiщаночка з обмеженим свiтоглядом. I все-таки вiн мав себе з нею нiяково. I не вiдсутнiсть теми робила нiяковiсть - було щось iнше, чого вiн нiколи не вiдчував там, в установi, на мiтингах, на засiданнях, на лекцiях. I зараз порiвняв це з тим, що було колись у юнацтвi, коли батько сказав у перший раз "закуримо", i вiн хотiв закурити, i боявся закурити, i боявся загубити батькову повагу. Це були почуття: i злочинця, i юнака, i ними вiдчував себе. - Закуримо? Сайгор здригнув. - Закуримо,- i вийняв портсигара. Татьяна, очевидно, хотiла, щоб Сайгор взяв ПП пiд руку. Очевидно. Виходили на узлiсся. Пудель сiв на траву й лизав лапу. III Зiйшлися випадково: тип, звичайно, ранiш не знав мадмуазель Арйон, студент тiльки сьогоднi познайомився з Тонею - з баришнею з редвидату - а Сайгорiв знайомий був тiльки один: Григорiй, кур'Кр з його установи, який, як вiдомо, пiшов на полювання. I тому спершу, коли зiбрались, вiдчувалась натягнутiсть. Але, як завше буваК на вiллах, природа взяла своК, тим бiльш що прибуло ще декiлька студентiв-органiзаторiв вечора "на користь". Правда, цi студенти держались окремо. Все ж вiллою повис гомiн. Лiтнiй театр студенти зайняли звечора з усiм ужитком: сцену, будку з розбитим роялем, поламанi стiльцi. Студенти ремонтували кiн, утрамбували грунт залу з голубою покрiвлею - небом. Поставили бiля входу стiл на трьох нiжках (без четвертоП) i посадили колегу продавати квитки. Зiбралися з будiвель, з лiсу, вiд купальнi хлоп'ята, заглядали в щiлини, дивилися на мадмуазель Арйон, на довгоногого-довговолосого типа й подавали пiкантнi реплiки. Зрiдка проходили гранд-дами з усiКю фамiлiКю й заглядали в театр, iронiчно посмiхаючись. Все-таки пiдходили до афiшi й "неглiже" розглядали ПП. - Ах! Мадмуазель Арйон теж тут? Обов'язково прийдемо. Касир пропонував купити квитки, гранд-дами ухилялись: купимо, мовляв, купимо, почекайте. - Мадам! Це на користь студентiв. Будь ласка, квиток. Тодi говорила гранд-дама: - Ах, Боже мiй, знову на користь!.. Мар'я Петрiвно! Ви не можете уявити, як обридла ця "на користь". - Так... Так... i на голодних, i на голодаючих, i на дiтей, i на iнвалiдiв, i на чахоточних. Прямо ужасть! - А ви, господин студент, маКте мандат? - пiдпливла до столика третя й змахнула з чола батистовою хусткою сало.- А то, знаКте, разнiП бувають... Студент вийняв мандата. Тодi спитала друга: - Мар'я Петрiвно!.. Ваш Коля ще не приПхав з ком'ячейки? А мiй, знаКте, Iван Дем'янович учора обкушався яблуков i таке, знаКте, засоренiК желудка... - Ужасть! - зiдхнула Мар'я Петрiвна й порадила: - Вiзьмiть же, душенька, вiд доктора записку. Що ж поробиш - комунiческая дисциплiна. Порядок. Гранд-дама кивнула головою й докiрливо дивилася на студента. Потiм обидва виводки плавко почали вiддалятись. Вiддалялось i сонце: все нижче й нижче сiдало за вiллою. Криве промiння стояло в задумi, потiм гладило оксамитом мигдальний колiр лiсу. Запахло вечiрнiм цвiтом - таким незносно млосним, мов фаркнули десь кропив'янi пожежi. Летiли на ночiвлю птахи. Десь прокричав одуд свою одноманiтну пiсню. Проходили до купальнi з рушниками - одиночки, маси, фамiлiП. За ставком на луках iржав кiнь. Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний вечiр. Треба було починати музикально-вокально-танцювальний каламбур (так усi учасники казали, тому що вечiр був iмпровiзований, тому що не з'Пхались усi учасники й не приПхав гармонiст). Зiйшлись усi - вiд купальнi, з вiлл, з лiсу. Але авдиторiП не було, i навiть на деся