постоПмо на вечiрньому перельотi. Ми йдемо на надплесне, що його вже тепер нема. Як i багато степових озер, воно навiки зникло з мого мисливського горизонту. Щороку я гублю радiснi води, а за ними всихають рештки струнких комишiв та пишних осок. I на мою вразливу душу злiтають метелики жури, бо ж так недавно, так недавно все це було. Я любив зустрiчати вечiрнi прельоти на цьому озерi. Коли на дальню рiку спадали липкi тумани i води тихо парували на захiд, тодi вогняна куля прекрасного сонця пливла за лiси - туди, за Атлантiку, за океан. Надходив вечiр. Моя старосвiтська бабуся годувала мене кавунами. Я брав рушницю i йшов у степ. Дорога бiгла повз табiр вiтрякiв, минала цвинтар i пересiкала даль бiля багаття, що раптом спалахувало серед степу. Тодi на глухому пiвстанку кричав паровик, i пролiтала стьожка огнiв. Нарештi надходило надплесне. Я стягував на ботфортах ременi й брiв у болото. Сторожова стоянка була на сходi, так що передi мною стояло все озеро, i було воно в багрянцях вечоровоП зорi. Над озером пливла м'яка й тендiтна тиша. I тодi в селi дзвонили до Вечiрнi. На небi вже булькали зорi, i iз степу йшов легкий димок пожарища. Починався перелiт. ТаКмними кажанами носились над водою чирята. Моя "бельгiйка" раз у раз розривала пострiлом матовий присмерк... Це були чудовi вечори, i я Пх нiколи не забуду. Але надплесне вже давно висохло. Вже давно там, де пахли осоки й своПм запахом викликали химернi асоцiацiП, вже давно там рiже землю прозаПчний i могутнiй трактор. I тiльки я, як невгамовний дон Квiзадо, все шукаю нових iлюзiй до нових невiдомих берегiв. ...Нелi захвилювалась i раптом зробила стiйку. Зiрвався перепел. Я вистрiлив i промазав. Нелi повернула голову й докiрливо подивилась на мене. Вона так докiрливо дивиться на мене, що я мимоволi перевожу очi в iнший бiк: менi соромно. О, Нелi вмiК присоромити свого двоногого товариша!.. Тодi ми йдемо до озера мовчки. Я нiяк не наважусь поласкати свою суку, а вона теж почуваК себе нiяково. I тiльки другий вдалий пострiл остаточно помирить нас. Сонце вже лежить на горизонтi грандiозною червоною трояндою i збираКться на ночiвлю. По степу метушаться маленькi вiтерцi. З далекого села зрiдка долiтають парубочi й дiвочi вигуки. - Бац! Бац! - чую навкруги. Потiм сонце ховаКться, i тiльки ледве помiтний слiд його залишаКться на заходi. Я ще кiлька разiв "промазав", але я вже не бачу очей моКП Нелi, i до того ж на ягдташi менi висить двоК чирят. I потiм я давно вже не стежу за перельотом - я слухаю степ. Пострiли рiдiють, i нарештi Пх не чути. Перельот скiнчився. Надi мною стоПть зоряне небо, i десь блимають степовi огнi. - Нелi! - кличу я суку, i ми поволi йдемо до лиману - туди, де нар зустрiне бабуся i ПП пахуча вечеря. Двi верстви ми проходимо скоро. От уже ми дiйшли оселi й бредемо глухою вулицею. Гавкають собаки, по хатах жеврiють каганцi. Ми обминаКмо старовинну козацьку церкву. Десь кахикають парубки й верещать пiд повiтками дiвчата. Нарештi ми бачимо хату старосвiтських друзiв. Бiля хвiртки нас зустрiчаК дiдусь Зiдул. - Здрастуйте! - каже вiн.- 3 качками вас... Чи, може, не пощастило? . Я передаю йому двох чирят. Але вiн хитаК головою i скаржиться: ранiш, бувало, як зробиш один пострiл - то й десять качок, а тепер тiльки порох переводиш. Це - традицiйна зустрiч, i я на неП, як завжди, "пiдтакую". Тодi ми йдемо до хати, i на порозi нас зустрiчаК бабуся. В хатi пахне смачним борщем. Я виймаю з ягдташу пляшку з горiлкою, i ми сiдаКмо вечеряти. Зiдул iнформуК мене, як стоПть справа з лиманськими озерами. Завжди буваК так, що "вчора" було страшенно багато дичини, а сьогоднi "щось" мало. Тодi я питаю, скiльки ж Зiдул "вчора взяв". Дiд зiтхаК й каже: - Та одного поганенького куличка. - В чому ж справа? - питаю я. А справа, бачите, в тому, що йому вже перестали очi служити. З такими очима, мовляв, багато не вб'Кш. Потiм вiн розповiдаК менi кiлька мисливських анекдотiв. Цi анекдоти я чув в сотий раз, але я Пх вислухав i тепер з охотою. Зiдул завжди розповiдаК Пх як правду, i менi хочеться йому вiрити. Менi так хочеться вiрити, що я нарештi й вiрю. - Це ж така наПвна брехня, i стiльки в нiй наПвноП дитячоП правди,думаю я парадоксами. Нарештi пляшка моя порожня. До мене тиснеться Нелi, i я Пй кидаю два шматочки м'яса. Вона з подякою дивиться на мене й лягаК бiля моПх нiг. На дзвiницi дзвонар б'К одинадцять. Тодi бабуся вносить у кiмнату солому, i я лягаю на нiй. Завтра, ледве засiрiК, Зiдул пiдiйде до мене й скаже пiдводитись. Ми зберемо рушницi й помандруКмо на озера. А сьогоднi я лежу на соломi, i моП мислi пливуть по хатцi моПх старосвiтських друзiв. - У чому справа? - думаю я.- Чому я з такою свiтлою радiстю Пду сюди? Але вiдповiдi я не найду. В кутку вистукуК цвiркун, десь на вулицi спiвають дiвчата - i все це як якась дитяча казка. Мислi мене в'ялiють, i я починаю засипати. I тодi приходить менi мисль, що моП старосвiтськi друзi просто туман фантастики, що вони зовсiм не живi люди, що це тiльки тiнi справжньоП людини. - Цебто? - знову запитую себе.- Виходить, що мiй вiдпочинок - це не що iнше як порожнК й мертве мiсце в моКму коротенькому життi? Але й тепер я не найду вiдповiдi. Мислi менi зовсiм зiв'яли. Збоку шарудить солома - очевидно, кошеня блукаК по хатi. Крiзь сон я бачу клаптик зоряного неба й лежачi силуети моПх старосвiтських друзiв... ...Але на свiтанку я пiдводжуся бадьорий i веселий i з надiКю дивлюся на бабусю й Зiдула. - Ну, Нелi, сьогоднi пополюКмо на славу,- кажу я iрландцi, i ми йдемо за дiдом. Нас випроваджаК, як i завжди, наша мила бабуся. Тодi кричать пiвнi й стихають парубочi вигуки. ЗiдхаК пiвтемрява. Ми довго йдемо вуличками. Зiдул пахтить люлькою й мовчить. Нас обминають хатки, повiтки. Де-не-де знову жеврiють каганцi. Нарештi ми входимо в степ, i тодi перед нами блищить матове срiбло озер. Ми вже на лиманi. За кiлька хвилин я буду з Нелi рiзати човном тиху поверхню комишуватих вод. - А ранок добрий! - каже Зiдул.- Качки пiдуть iз сходу. Тодi десь розриваКться пострiл, i луна бiжить на озера. Ми прискорюКмо крок. Свiжий вiтерець ласкаК нашi обличчя. Нарештi пiд ногами забулькало. Мiй старосвiтський друг передаК менi весло, кладе в човен солому, i за хвилину я на водi. Десь просвистiли чирята. Десь закричав кулик. Нелi тихо заверещала. Тодi я глибоко, на всi легенi, зiдхаю й починаю свою напiвфантастичну путь. БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ I Юхим пiдiйшов до паркана й прочитав такий плакат: Товаришi! Тероризуйте тил ворога. Бийте нiмчуру! Бийте гайдамаччину. Наше вiйсько недалеко. Хто не з нами, той проти нас. Пiдпiльний ревком Д'ех! Мать твою бог любив! I тут же Юхим подумав про Мазiя: - Так... Розумiю... Ну, держись, Мазiю! Посмотрим твою ухватку. Потiм заложив руки в кишенi i, посвистуючи, пiшов до баракiв. Це було вдень. II РозсипаКться небесний дрiб по даху i спiвають ринви одноманiтну пiсню в переливах легкого дзвону. Тиха осiння нiч, коли темно, як сажа, а десь запiзнився невiдомий птах вилетiти на пiвдень. Над бараками лiхтар примружив своК старече око, засльозився, з сумом дивиться на провалля. Бiля города присiли бараки, а далi ховаються провалля, де навалено смiття з мiстких будiвель, з помийних ям. А цвинтар, що праворуч, зарився в стоси жовтого листя, i по колiна загрузли могильнi верби... Ну i прислухався Мазiй, санiтар барачний, i чути було -_ шарудять у листях мишенята дощовитоП осенi. То падають дрiбненькi горошинки, щоб напоПти землю невеселим сумом. Холодно. Вiтер iде широкою вулицею, добiгаК до баракiв i тодi з важким духом трупiв несеться до провалля, щоб заритися в смiття. До баракiв, у двiр, крiзь ворота просунулись рейки, що провели в п'ятнадцятому роцi, коли з далеких сопок Галичини привезли ранених. Але зараз не видно рейок - темно, як сажа. ...Ах, Нiмеччино, Нiмеччино! Кожного дня заганяКм у ворота чотири-п'ять вагонiв напiвтрупiв, i бараки повнi до неможливости. Тягнуться потяги без станцiй, без води, без хлiба на батькiвщину - i приходять потяги до баракiв. ...I от до Мазiя прибiг Юхим, кинув спрожогу: - Ну, Ксть плакат! - Що кажеш, Юхиме? Мазiй дивиться двома ярками. Вiд нього йде труповий дух. - Кажу - прояви себе! I розповiв: треба товаришам пiдсобити. Одним словом, приштокати. Мазiй думаК не довго i вже гудить голосом польовоП порожнечi: - Це можна... Чого ж не можна? Юхим дивиться непевним поглядом: - А не брешеш? - Навiщо брехати? - Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба. Це ясно. А як зробити - подивимось. Згодний? - Згодний. - Дивись... Щоб, значить, вийшло все в акурат i нiкотороП змКни вiд тiбК не було. ...Отже, в цю нiч ухвалили так: одного обов'язково приштокати, а далi буде видно. Окупацiя - слово не наше, i прийшло воно з темних краПв, щоб захмарити наше блакитне небо. Ходять по городу каски, суворо дивиться голуба одiж. Не голубiють днi. Мовчки бунтують вулицi, мовчки бунтуК завод. I порожньо очам, мов о дванадцятiй годинi ночi в обложенiм мiстi. Мочить дощ i шлики з червоними китицями й червоними поверхами. Звичайно, з наших. Але чорно на душi. I шкiрить зуби почуття помсти, i хочеться клацнути. ...Окупацiя - слово не наше. Вiд Мазiя Юхим пiшов до Оришки. Були у неП iншi санiтари, так би мовити, товаришi Юхимовi. "Разговори розговарювали". Говорили про доктора - старшого лiкаря та про iнше. Ну, i лаяли - всiх лаяли. Навiть мерцiв i хорих. Сказав один: - А не помiчаКте, хлопцi, як старший лiкар почав хвостом крутити? Це не спроста. Юхим наставив вухо. - Невже i вiн прочитав плакат? Гм! I чогось образився: - ПонiмаКш, "хвостом круте". ДумаКш, тiбК спужався? Регочеться санiтар: - Що це ти, Юхимушко, чи не з МазiКм побував? Здригнув Юхим: "В акурат влучив": - Перехрестись. Який мiнК антирес? - Та хто його знаК! Мазiй чоловiк темний... А другий розповiв: - Проходжу це я, братцi, бiля кладовиська. Дивлюсь - щось блукаК там. Перелякався я, бо темно було. А потiм кричу: "Хто там такий?" Не вiдкликаКться. Взяв я тодi на бугайця: "Хто там такий? Стрiляти буду". Не вiдкликаКться i йде до мене. Конче перелякався я, але стою. Коли це пiдходить. Дивлюсь - Мазiй. "Чого ти тут шляКшся"? - "Могилу,- каже,рив".- "Це уночi?" - "А не все одно: завтра ж знову штук двадцять закопаКмо". Отакий! - Та то його, мабуть, мерцi збили з пантелику. Уже нiчого йому не страшно. - Воно так. Та його вже страшно становиться. Юхим заспокоПвся й покликав у сiни Оришку. Така й така iсторiя. ДумаКмо одного приштокати. Сам бачив плакат. Оришка: - Ну Пх до чортовоП матерi! Не зв'язуйся. Коли б чого не вийшло. Юхим поважно взявся в боки: - Сайдьоть! Лиш би тiбК турботи не було. А потiм пожартував: - МiнК що - як треба, то й жистi рiшусь. Пайдьош на похорон, музика заграК марша... Отже, говорили ще й про iншу справу, бо помiтив Юхим, що Оришка пiдморгувала комусь. -Ти гляди, щоб нiкотроП змКни. Нащот змКни я чоловКк пронзитКльной. Оришка в знемозi похилилась Юхимовi на груди. ...А за дверима ринви спiвали одноманiтну пiсню в переливах легкого дзвону. III Чи не здаКться вам, що ми вже давно в бараках, де труповий дух? Га? СуКта. СуКта. СуКта. Хiба можна кожного зводити у ванну пiсля довгоП дороги без станцiй? ...Потiм рили величезнi ями й кидали туди необмитi, чорнi, виснаженi цурпалки живого м'яса. Не чекали й смерти - валили на пiдводи й везли на цвинтар. Везли на цвинтар наших полонених, що були в Нiмеччинi. Отже, праця на двi змiни. Лiкарi ходили по палатах розгубленi, сестри й служанки без нiг. НосiП. НосiП. НосiП. ...Мазiй i Юхим теж. I через край переливаКться в палатах стогiн - чорний, смердючий. I вовтузяться люди й шукають виходу, нiби пацюки, що попали в раковину з рiдким калом. Душить труповий дух. Не чути смiху в палатах. Але не можна ввесь час у такiй задусi. Виходять на повiтря й з жагою ссуть його, як телята материнi груди. ...Пройшла Оришка. До Юхима каже: - Це не завод пахне. А Юхим вуглем стоПть, думаК: - Без сумлКння. I Мазiя очима шукаК. ...Палатськi служники лiками пахнуть, i все це народ, так би мовити, пiд знаком запитання. Ядернi баби, звикли жирувати з хорими, i пухкi та смачнi, недарма на "хорих" порцiях одгодовуються. Котлети, а не баби! От i з Юхимом: нежонатий хлопець, а пiдморгуК не одно бабське око. ...Ну, а Оришка уПдлива, шоколадна баба. Одразу до своКП палати принадлива ("Карi глазки, де ви скрились? МiнК заставили страждать") . Оришка в аптецi крутиться. "Дохтурь!" Як нема фельдшера, то й сама лiкiв дасть: - Що вам требуКться? Олiум рiцiнi? I регочеться. - Ги! Ги! Хоч окуляри на носа натягай. - ...У-ух, ти! Шльондро непiдтикана! У Хранцiю надумала Пхати, чи що? Iще гигоче, шоколадна, а груди, нiби холодець, тiпаються. ...Набачив Юхим Мазiя - покликав, убiк одвiв. - Ну, що? Може, передумав? Мазiй на цибатих ногах до сонця тягнеться, баньками з безодень виблискуК. Що вiн думаК, ця мавпа з зоологiчного? А говорить спокiйно, наче дитина конфету ссе. Напевне, вiд трупового духу заморока найшла. - ЗгарбаКмо - не писне! Юхим хвилюКться: - Завела сорока про Якова. Ти дiлом говори. Що за манера? От падазрiтКльной! Одрубав Мазiй: - Не вiриш, то йди! Заблимали очi: - МiнК усьо одно. Пiдсобити треба товаришам. Возьми в унiмання... А ти вола, мабуть, перетягнеш... Значить, сьогоднi? ...Увечорi зiйшлись бiля ОришчиноП кiмнати. - Все готове? - Все. Тодi вже насувалось сiре рядно осiннього вечора. Пiшли до Оришки: поки стемнiК. Оришка з Юхимом жартували на кроватi. Борюкались. Мазiй пахтiв цигаркою на палатськiй лавi - бiлiй з голубим блиском. В Оришки не очi - поросята кувiкають. Натягнула на Юхима млинця (кашкета цебто) i на вухо телеграфуК: - Нащо цього привiв? Погратися не даК. Ги! Ги! Взяв Юхим Оришчине вухо в зуби: - Мовчи! Хай сидить. ПоспiКмо. Вiд борюкання кiмната повна спеки. Оришка мов сонце, що за обрiй перевалюК. П'ють воду, прицмокують. Потiм вiдпочивали. Каже Оришка: - Чого ти, Мазiю, такий непривiтливий? Мазiй у вiкно дивиться, де огнi по бараках ходять - хорих переносять. Мовчить. Як пугач. - Скоро год у нас, а все однаковой! Це Оришка, i проглинула: - Кажуть, з мерцями приятелюКш. Ги! Ги! Мовчить Мазiй. Безоднi у вiкно вставив. ...Ще пожартували. I от вечiр провалився в темряву. Юхим загортався: - Мабуть, ходiм! Пiдвелись. А Оришка Юхимовi пiдморгуК, щоб спати приходив. "ТяжолоК положенiК: мужчин война перевела". От... Та, бачите, на дворi гомiн глухий пiшов. Наставили вуха. Оришка: - Кличуть... Неначе як хворих привезли. I крикнуло за вiкном: - Виходь! Юхим досадливе махнув рукою: - Подаждьош, не пужар!.. ...Зiйшли з ганку в багно. Двiр увесь шумить. Полiз у кашкет Юхим: - Ховай струмент. Дiла сьогоднi не буде. Пiшли за натовпом до рейок. ...А пiд навiсом, де вагони,- лампи та свiчки бiгають. Сунеться з вагонiв скиглiння i йде в болото. Метушився вартовий лiкар: - Ану, хлопцi, дружнiш! А хлопцi й так ледве ходять. Учора цiлу нiч носили цурпалки живого людського м'яса. В палатах повно. Вже нiде ставити носилки. - Отже, "дружнiш". Пiдожди, скоро вже прийдуть, загетьманують. ...У палатах крик: - Куди несете? Нiде. Несiть у шосту. - Там уже наставили. - Ну, в десяту. - А... йди вiд грiха... мать твою так! Чого так язиком ляскати? ...Тiльки ринви спiвають пiсню в переливах легкого дзвону. - ...Земляче! А, земляче! Дай, друже, водички! Мазiй наставив своП глибокi ярки. - Багато вас... Все одно завтра в яму. Хорий з жахом подивився на Мазiя й заскиглив. Пiдбiг Юхим: - Сматри! I послав кудись у повiтря "в бога i богородицю". Пахло трупами. IV Цвинтар - невеселе мiсце в нашiй республiцi. В'януть трави бiля могил. ЗализуК на могилах своП рани осiннК сонце, потiм крутить хвостом i ховаКться за небесним тином. Уранцi копали братерську могилу. Гризуть мотики землю, а лопати навалюють невелику сопку, i дивимося на неП з сумом. ...Мазiй стоПть з мотикою в ямi, а Юхим - з лопатою на горi. Iншi пiшли обiдати. - От дух, аж сюди чути,- сказав Мазiй. Сказав незадоволено Юхим: - Не могу я бiльш терпiти, вашого духу слухати. I дивиться на Мазiя: - РозумiКш: треба завод одкривати. НадоПло мiнК. Хiба це робота з мерцями? Так, недоразумКння. Потiм говорили про сьогоднiшнiй нальот. Так би мовити, про дiло плакатне. ...Летить пiд кирки земля, бризками розсипаКться. Росте сопка бiля ями. Сонце востаннК крутнуло хвостом i пiшло в безвiсть. Пiшли й грабарi. Яма була готова. ГлибокоП ночi пiде сюди важкий труповий дух. СмеркаК. Смеркло. Вiд баракiв вiдходять захмаренi заулки. ТемнiК в кварталах - лiхтарiв нема, а будинки сиротливi, непривiтливi. ...Юхим i Мазiй цiлу нiч вiльнi - копали. Повечеряли й пiшли. Мазiй ступаК вiд баракiв кiшкою, в довгих незграбних ногах оксамит. Щоб не чути, щоб вийти до заводських ворiт кiшкою. Юхим каже в долоню: - Ша! А сам спотикаКться, як монополька. ...За десять кварталiв - свисток. Пiшов по кварталах i тiльки за проваллям стих. Зупинилися. Прилипли до паркану. Мазiй дивиться двома безоднями - очi глибоко пiшли пiд лоб, тiльки блиск майорить. Борода чорна, як нiч. У Юхима усики з кота. На головi кепi млинцем. - Ну, от i дивись унiмательно. Як пiдiйдемо до пекарнi, то й абсуди свайой головой. Мазiй струснув iз свитки дощ. Мовчав. А Юхим кулеметив. Витяг з багна ногу - багно крюкнуло. - Здаровий ти мужик i в арманську був. А тут ради салiдарности. Я, брате мiй, катКльщиком був. Салiдарность - первоК дiло. Мазiй брав саженнi кроки, i знову багно крюкнуло. ...Бiля пекарнi розлетiлись вулицi, а далi хмурi димарi на чатах. Уже видно. I видно ще на чатах каску. По дошках провалюКться гул крокiв - розмiрене, мов маятник. Через плече гвинтiвка. - Бачиш? Ну, тепер прояви себе. Ти Пхню манеру зучив. Вiдповiв спокiйно, як дощ: - Що ж, дiло ясне: зайдемо з того кiнця - i не писне. Юхим потер руки. ...Iз заводу зрiдка спотикаються молотки... А може, то кузня, що край села стоПть? Завод iще жеврiК, тiльки готуКться вмирати, коли замовкне останнiй цех. Юхим з погордою сказав: - КатКльщики. Це тобi не село: пiдложив бабу пiд бiк i спи. Тут не засньош! ...Чорти його знають: все-таки боязко. Скiльки не говори, а треба ж i дiло робити. Д'ех, мать твою бог любив! Нацiлився вже Юхим лiзти, а Мазiй тут зашепотiв щось. - Ну? Сказав суворо й уперто: - Отож тепер мене слухай. - Ну? - От тобi й "ну". Юхим затривожився: - Що ти такий падазрiтКльной... От манера! Каже Мазiй спокiйно: - Цього чоловiка ти менi даси. - Це того? - Та його ж. Повеселiшав.. - Бери без сумлКння. - В тiм-то й рiч: допомагати прийдеться. До ями потягнемо. Треба хоч одного живого зарити. Юхим витрiщив очi. Юхим не розумiК. А Мазiй рiшуче одрiзав: - Не хочеш, то я пiду додому. Не буду й руки каляти. Замжичило дрiбно й холодно. От iсторiя! Думав-думав, а думи нiяк не йдуть. Випалив: - Сатана ти, а не людина. Це можу я на таке дiло пiти. А пiду. Потом, як я чуствую, поддКржку треба. Крiзь мжичку чути було, як провалювався по дошках гул крокiв. ...Мазiй полiз. А за ним полiз i Юхим. Раптом бiля заводу стихло. Тротуар замовк. Ну, i що ж? Як же далi? Далi зв'язали вiжками, забили хусткою рота й потягли живе тiло по вулицi, а потiм по завулках. Звичайно, притягли на цвинтар до тiКП ями, що рили вдень. А яму вже зарили, свiжа могила стоПть. Чули - од'Пхала фура. Колеса вiдходили по бруку. Коли розрили свiжу сопку, з могили ще плазував кволий стогiн. То цурпалки живого м'яса, що все одно скоро пiдуть у вiчнiсть. ...Смердiло трупами. Мазiй поставив над ямою зв'язану голубу людину й штовхнув ПП. Гупнуло. Застогнало. Ну i дiла!.. Мать твою в боженят пiднебесних! ' Сказав Юхим: - Сволоч ти, i квит! ...Повернулись захмаренi заулки. Крюкало болото. Пiдступали бараки й важкий труповий дух. В палатах бiгали огники. Але то - не весело. Що тут казати - не весело. Десь далеко за городом стогнало тiло. Мабуть, умирало на чорних ланах. ...Д'ех! Не голубiК на душi! I праворуч Днiпро, i лiворуч Днiпро. I похилила в розпуцi свою голову моя мила Слобожанщина, щоб слухати свою зажурну осiнь. ...Рипнули перелякано ворота у барачний двiр. ...А далеко гудiло радiо на тисячi гiн про журбу нашоП невеселоП краПни. V Дощ ущух. Свiтанок iшов iз сходу ледаче, довго. Потiм брiв сiрий день, зазираючи в калюжi. Хмари низько стояли над самотнiми бараками. Хмари придавили одним краКм захiднi квартали мiста. ...З города тягнулись клячi з калом. Ну, а вiд заводських ворiт сунувся натовп голубих людей. Попереду бiг гладкий собака з обiрваними вухами. Iнодi собака зупинявся, нюхав землю, тодi зупинялися й люди. Але це на момент. Iшли далi. I от - Юхим ускочив до Мазiя. - Шукають... з собакою... Мазiй спокiйно сказав: - Хай шукають. - Ну, а як найдуть? - Не найдуть. ...Юхим побiг до Оришки. Баба в обiйми його: - Ходiм, Юхиме, пограКмось. Оришка вартувала всю нiч. Недавно з лiжка пiдвелась. Пахне вiд неП лiками й ядерним бабським тiлом - пухким та солодким, як медяник. Одштовхнув Оришку: - Куди там гратися... З собакою. I заметушився по кiмнатi. Оришка розiпрiла - сон солодкий. Очi поросятами кувiкають. - Та що таке? Розповiв Юхим: так-то й так-то - бiда. Перелякалася баба. Спiдницю схопила. ОдягаКться. Дивиться у вiкно. Видно - бiгаК собака на цвинтарi, а потiм бiля свiжоП могили гавкаК. ГавкаК, не вiдходить. I розривають уже голубi люди свiжу сопку. Скрикнула Оришка: - Боже милосердний! Червонi шлики вже бараки оточили. Ну i спека! Зовсiм збожеволiла - до старшого лiкаря посилаК. Впросити, значиться. - Тьху! От хранзоля дурна. Ще побiг до Мазiя, а той, як папуга, завiв: - Не найдуть! Що тут робити? Вилаявся в "бога й у богородицю" та й пiшов у палати. От. ...А на цвинтарi вже вирили чоловiка голубого, i барачний лiкар так визнав: умер вiд задухи, отож живим закопали. I рветься вже собака до баракiв, нюхом чуК, де злодiП. Пустили собаку. I самi пiшли. Iз старшим-голубим барачний лiкар iде. I вже виганяють з палат. - Ста-нов-и-ись! Отже, по-солдатському: становись. Збились у купу санiтари й санiтарки. Не так. У шеренги треба. Гомонiли. Гомонiли. Гомiн стих. Держали стих. Держали собаку за нашийника, а потiм пустили. Знову пiшов дощ, у калюжах булькаК. ОбнюхуК собака кожного - мовчить. А добiгла до Мазiя - загавкала. Вивели Мазiя з шеренги. ...Ех, Юхиме, Юхиме! Загавкала й бiля Юхима. - Виходь! Потiм повели до старшого лiкаря допит чинити. Юхим каже:- Нiчого не знаю. А Мазiй ярками подивився й байдуже кинув: - Ну да, живого закопали. ...Вивели Пх у двiр i повели в мiсто. Дощ знову вщух. Було це тодi, коли мiськi вулицi сонно прислухалися до тишi. Город спав. Тiльки тротуари де-не-де глухо одмiрювали кроки вартових. ...ВтретК розривали свiжу могилу, що на цвинтарi бiля баракiв. Струпiшали цурупалки людського тiла. Сморiд. Не чути було, як спiвали ринви одноманiтну пiсню в переливах легкого дзвону. А збоку шарудiли в листях мишенята дощовоП осенi. Крiзь туман баракiв майже не видно. Видно постатi край ями. Верби йдуть за мiсто до провалля, де вмираК тiло. I от бiля ями iз зав'язаними руками стоять - Юхим i Мазiй. Ясно? Скiльки шликiв? - ХоваК туман. До Юхима: - Ну, кажи: жидам продався? Мовчанка. - Ух, ти, жидовська пико! Важкий кулак гупнув в обличчя. Одскочив убiк, став бiля верби. Це - Юхим. ...Коли могилу розрили, бiля ями поставили Мазiя. - Лiзь! Усяка буваК смерть, це зрозумiло, i буваК смерть, коли вiд неП смердить трупами. Промайнула мисль. Юхим зиркнув на яму i кинувся в туман. Де руки? Нема рук! ...Бац! I затрiпотiло живе серце, а потiм луснуло. Кров поточилась у листя. Iще чути було: - Ух, ти, жидовська пико! ...Над цвинтарем проходив туман важкий - осiннiй. ...Всяка буваК смерть, i буваК, коли вiд неП смердить трупами. - Лiзь! Мазiй подивився безоднями в туман i полiз у яму, в гору людського м'яса. ...Це було тодi, коли мiськi вулицi сонно прислухалися до осiнньоП брудноП тишi. ...Дощ знову вщух... СВИНЯ I Це каже зоологiя: "...маК сорок чотири зуби. Sus domesticus: йоркширська, темворст, суфолькська, ессекська i ще багато. I ще: sus scrofa: дик, вепер - К в АзiП, залишився i в Њвропi". Iще треба розповiсти про Карла Iвановича i про Хаю - мiж iншим, а про свиню буду говорити потiм. А тепер iще про будинок, а може, ще про кого-небудь. Будинок... Будинок маК чотири виходи, входи. Вихiд вiсiм квартир, квартира чотири-п'ять кiмнат, а кiмнати (назад!) - дають ще квартири. У кiмнатах, у квартирi, де Хая, не де Карло Iванович, нижче поверхом,- чотири квартири: Хая, сiм'я товаришки ЗоП з ЗоКю i два товаришi: один товариш з товаришкою, тепер жiнка (чи як там?): Райський i вона, Яблучкiна. Четвертий - ПКтушков. От. А от припустiм. Два балкони: один вище, другий нижче. ...Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця... (Њ такi ярки - цвiркунячi, повно точiння, коли вечiр, коли в степу блукаК таКмно червоний огонь: мабуть, багаття, а мабуть... не знаю). Двадцять крокiв гримаК духовна музика - це сад "Гастроль". А коли стихаК, тодi симфонiчна оркестра. Дивлюсь - лiхтарi, лiхтарi, лiхтарi, як золотий горох: це над будинками, видно з будинку, що над будинками. ...А десь збираються Пхати кудись. Пiд'Пдуть до семафора, а там iще семафор, iще семафор... Так от - пiд балконом гризуться собаки, зрiдка плачуть коти, мов тi дiти. Вечiр. А потiм - нiч. - Мяу-у-у! Садок. Iз садка арiя з "Iвана Сусанiна". I тому, що Глинка великий композитор, i мiсто не мiсто, i огнi не огнi, сумно, тоскно, радiсно... I знову сумно... Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильцями... А коли вистукував цвiркун (тодi прийшов вечiр), Хая пiшла на балкон i через бильця перехилилась, щоб покликати: - Ка-арль! Ка-арль! Це так: язик до пiднебiння. От повторiть голосно: - Ка-арль! Ка-арль! Чоловiк живе i вiн не знаК, що вiн мавпуК. Один зробить "гав" - другий зробить "гав!", бо в природi теж: весна заплаче дощами, а потiм i осiнь заплаче дощами. Мiж iншим, чом ми бабники. Ви як гадаКте? А от Латвiя нiбито рiка i тихенько струмкуК, це тому, що Латвiя нагадуК латаття, а бiля латаття вода якось завжди струмкуК. Хая покликала й пiшла в кiмнату. А тодi на схiдцях шум, тупiт, i влiтаК канарейкою Карло Iванович. - Шьо, дКтошька? Карло Iванович "шьо" - прибалтiйський акцент: "шьо". Христосик Карло Iванович, во благообразiП: русява борiдка, а в сiрих очах смирення (вода бiля латаття тихо струмкуК). Хая показала пальцем: - Там я напiсяла, вiзьми винеси. Карло Iванович заметушився, спотикнувся, схопив "генерала" i вискочив. ...А тепер - - а тепер Хая лежить на канапi. Карло Iванович, коли розсердиться - "Ах, цi жiрнi шеншiнi..." (здаКться: жiрнi женшини всюди, навiть, де цвiркун точить крильця, навiть сняться - всюди... жiрнi шеншiнi...). Карло Iванович увiйшов з порожнiм "генералом" i поставив його обережно пiд кровать. I сiв... i не сiв... Хая сказала суворо: - Iди. Можеш iти. Можеш сьогоднi не приходити. ...Коли б'ються пiвнi, а потiм один тiкаК, тодi одному чуб настовбурчений. Так i Карло Iванович. Карло Iванович пiшов, вiн не розсердився, стримав себе, тому що вiн пiвнiчний чоловiк, а на пiвночi довго холодно. А прийшов сюди через пiвгодини (на п'ять хвилин) Райський - живе за стiною. Райський прийшов сказати: - Њрунда! Њрунда: пишуться тези, тезове царство. У Райського тезовий стiл, спецiально, стоси.- Я здихаю! - Њрунда. З жахом: - Що ви робите? - Њрунда!.. Не думаКте ви цього: коли тези згорiли, тодi вилетiла з них лiтера "з", поширяла над землею й сiла на своК одвiчне мiсце. I пiшло звучати в другiм таборi: - З-з-з-з-з-з-з! - З-з-з-з-з-з-з! Звучить холодно, уПдливо, одноманiтно... Райський мовчить. Бiльше мовчить. Коли висловиться - -доклад по питанню... Докладач т. Райський. ...Хая взяла, за руку, а потiм на вухо, а потiм лукаво: - Правда? Похмуро: - Так... Тодi Хая розвела руками: - А-я-я... Такий розумний, а теж попались на гачок... Ну й Яблучкiна! I ще про Яблучкiну, жiнку (чи як там?) Райського. А потiм грала очима: - О темпора, о морес! Де нравственiсть? От вiзьмiть Тему Касальську. ЗнаКте? Вона каже: менi що? сьогоднi один, а завтра другий: не все одно, з якоП чашки однакове вино пити? I брала його руку й трошки томилась: - Я не можу! Я так не можу! ...А Карло Iванович не засне, поки в ХаП не темно. Довго не темно - прислухаКться, хвилюКться, а коли говiрку чути, Карло Iванович сальтоморталить по-цирковому: залежить ноги в залiзнi перекладини балкона, а тулуб i голову кине вниз. Дивитись вниз не можна: в головi кружляК, упасти - розбитись на смерть. Зате так видно, що робить Хая (ПП балкон нижче): чи не прийшов хто, а як прийшов - що таке? ...Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця, а потiм симфонiя в саду "Гастроль". ...А хтось поПде кудись: пiд'Пде до семафора, а далi ще семафор, ще семафор... II Далеко на пiвднi замислилось море. Далеко далека Ялта - порт. Морськi купання, i море пахне, i виноград пахне, а грона з винограду на взгiр'ях. Виноград в листях, i тiльки зрiдка соковито на сонцi блищить. Так блищить: морська хвиля мчалась, й вдарило ПП з нальоту промiння. ...Тут Лiвадiя, Орiянда, Алупка, тут у старовину генуйська оселя з далекоП IталiП... Пахне тютюном, дурманить тютюном... Тут нащадки лихоП татарви, тепер: "шурум-бурум" - спокiйнi, задумливi татари... I гори: Яйла, Чатирдаг, Карабах... Вiдпустки дають у травнi, в червнi i коли вже стиглий виноград. Хая чекала на свiжий виноград i була ввiчлива до Карла Iвановича, рiдко тривожила його з "генералом". А виноград "скоро поспiК"... ...Ранок, ще рано: пiв на одинадцяту. Вiкна на захiд, сонце на сходi. Сонце зiйшло, але не видно: на тiм боцi. ...Нарештi прокидаються, прокинулись. Нарештi - стук: це шофер. До ЗоП увiйшов шофер. Каже: - Дозвольте посидiти. Ще не пiдвiвся... совбарин. Це про Райського - за ним приПхав. ...Минуло ще пiвгодини. Не прокинувся. Шофер хвилюКться: - Мабуть, пiду... постукаю. Iде й каже незадоволено. - АтвКтствКнной... гiпо-по-по-там. ...Њсть воли волов'яча шия - Райський. Шофер не заПкаКться; гiпопотам не скаже, скаже зайве "по"; гiпо-по-по-там. Нарештi прокинувся, умився. ПоПхали. Тодi до ХаП постукав Карло Iванович: - ДКтошька, тi не пайдьош на шлюжбу? I чути незадоволений голос: - А ти сам не догадаКшся? Не знаКш, що в мене женська хвороба? I тихо (про себе): - Остолоп! Навшпиньках од дверей Карло Iванович. Але Хая кричить: - А молока, мабуть, не принiс? Дiйсно, молока не принiс Карло Iванович. I кидаКться вiд дверей Карло Iванович. ...З усiх нiг! З усiх нiг!.. Але напроти ПКтушков: теж на службу. - А-а-а... В грудях повно почуття: не сказати, не говорити, не вимовити! (На дощi лелека вбираК в шию голову i нижче. Так ПКтушков). Конфетно, карамельне посмiхаКться i руку плавко й обережно: - А-а-а... Карло Iванович ухилився: - Ах! Залиште! Бiжить, побiг по молоко. ПКтушков конфектно, карамельне посмiхаКться i чимчикуК на службу. В дорозi: - А-а-а... I сюди, i туди безцвiтний капелюшок. ЗгинаКться, туманно розпливаКться. I от - - служба. А потiм (нарештi) - - столовка. ХитаК беззубим ротом (вiн не старий), каже: - Ми з Григорiй Федоровичем... "Ми пахали"... Це з наркомом. I так думають: тут - вiдповiдальний там, там - вiдповiдальний тут. Тому: - служба, i служба "а-прима". ...Коли ПКтушков побiг, прокинулась Яблучкiна. Стiна. За стiною Хая. Хая демонстративно вистукуК закаблучками - ходить. I Яблучкiна теж. Це так: два двори, паркан, бiля паркану колючки. В колючках - i там собака, i тут собака: - Грр! Гав! Гав! - Грр! Гав! Гав! Але паркан. На МиколаПвськiй церквi годинник ударив дванадцять. На бруку кричать грузовози. В квартиру увiйшла уборщиця. Уборщиця становиться так: мiж двох дверей - ХаПноП й ЯблучкiноП. - Баришня! Тодi вискакують разом. Яблучкiна: - Можете убирати... Котiк уже сiв на автомобiль; (Автомобiль пiдкреслюКться). Мiж iншим: за Карлом Iвановичем автомобiль не приПжджаК. Хая: - Да, да!.. Будь ласка, скорiш, а то до нас, мабуть, приПде народний комiсар. (Народний комiсар пiдкреслюКться). Яблучкiна зневажливо подивилась на Хаю. ЏП очi кажуть: - Народний комiсар?.. Гм.. Не вiриться. А потiм дверi: хлоп! хлоп! За дверима уборщиця: чи сюди, чи туди? Вона непрактична дiвчина. Але вона розумiК. Вона згадала село, вигiн, дiвчат i крем'яшки. Згадала - пiшла на кухню. Заплющила очi, розставила руки й покрутила в повiтрi пальцями: коли зiйдуться, тодi спершу до ХаП прибирати, коли нi - спершу до ЯблучкiноП прибирати. Не зiйшлись, треба в ЯблучкiноП, але вона з тривогою думаК, що й народний комiсар - це не абищо. Убирала в ЯблучкiноП, а Хая демонстративно закаблучками вистукувала. Потiм уборщиця прийшла до ХаП, а Хая на кроватi розкинулась. - Ах, Боже мiй! Чого ви так довго? Я ж просила вас скорiше, бо до нас, мабуть, приПде народний комiсар. А потiм закричала глухо: - Ох! Ох! Уборщиця: - Що з вами, баришня? Тодi Хая сказала з тугою: - Ах, яка ви дура... простiть мене, Прiсю. Невже ви не розумiК - те, що в мене хвороба матки? ...Маленька справка: Карло Iванович приходив до ЗоП й казав: - Ах Зою! Вi такой корошiй товаришь. Нiфшелi Хая мiня не люпiт? А я не маху, мi, сКвКрнi людi надолько люпiм... Зоя: - Я, Карло Iванович, не знаю... I до матерi: - Мамо, вгомонiть Соню, чого вона розкричалась? Поколишiть... III Зоя, сiм'я ЗоПна. Зоя дивиться перелякано. У неП чоловiка нема (був), у неП солдатський пайок i мiльйон (п'ять коп. зол. валютою) жаловання на мiсяць. Зоя дивиться перелякано: Ксть вулиця, Ксть вiтрина напроти. Колись у вiтринi було порожньо, а потiм появились дамськi капелюшки, i Зоя трiшки забула Маркса. Хая сказала: - Бачиш, i живеш, дурочка. А то б жила в конурцi. Що значить протеже? Це менi дякуй. Зоя дякувати не знаК, а мати каже, що хлiба нема на сьогоднi i (о жах!) не варили кулiшу в ескадронi: Зоя працюК в ескадронi. I сказала Хая: - Ну, слава Богу, скоро вже поПду в Ялту. А потiм додала з докукою: - Тiльки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже i так, i сяк, але не можна покинути... Ну, як я буду жити без совнаркомки? Це про Карла Iвановича... А на покрiвлi латають покрiвлю. З'Пли лiта покрiвлю, бо йдуть лiта, не вертаютьси. А на краКвидi акварелi силуети церков, силуети будiвель, димарiв... Iще маленька справка: Хая Пде з Карлом Iвановичем у Ялту через пiвтижня, а Яблучкiна з Райським на Кавказ за два днi. Хая пiшла в свою кiмнату й стала напроти трюмо. Подивилась на себе. На покрiвлi латали покрiвлю: стук! стук! З'Пли лiта покрiвлю... ...Пахло розтопленим салом... Хая дивиться в трюмо й чуК: Яблучкiна знову вистукуК закаблучками. Тодi Хая знову пiшла до ЗоП й сказала з обуренням! - Це ж хамка! Це про Яблучкiну. I розповiла: - Хiба я ранiш так жила? Тепер що? За iдеП. А перший мiй чоловiк був директором у заводi... Да... Хая задумливо подивилась на ЗоПну маму, а Зоя уважно, перелякано слухала. - А що вона, ця Яблучкiна? Потаскушка! Ну вiзьми: я ж Райського добре знаю... Ти його ранiш бачила з нею?.. Ага! Ти б подивилась! вiн неглiже, а вона перед ним, як сучка хвостиком. Ну, а потiм розфуфирилась... РозумiКш? Амури. I вiдзначила з докукою: - А вiн - дурень. Радий за всяку цiну одкараскатись вiд неП i не знаК як. БоПться скандалу. Ех ти, теоретик! ...Виходив полудень до ЗоПного вiкна. Закричали в коридорi ЗоПнi й маминi дiти. В саду "Гастроль" iшла репетицiя, кiнчалась репетицiя, а за силуетами димарiв курiв шлях. Подзвонили. Це Карло Iванович принiс обiд. Зоя перелякано дивиться на маму, пiдморгуК мамi, щоб не прохала в ХаП лишкiв ХаПного обiду. Мама похитала головою й пiшла одчинити дверi. А Хая пiшла до себе. ...Обiд починаКться, почався звичайно з того, що Хая не задоволена з обiду. ДивуКться: чому не видають шоколаду? А вiд борщу смердить старим салом. Карло Iванович: - Це ж, дКтошька, боршь, боршь всiгда з старiм салом. Хая не витримала: - Дурень! ЛягаК на кровать i суворить брови, Карло Iванович винувато дивиться на борщ. ...За вiкном "катеринка" граК "Розлуку". Це прийшов нiмий i закричав за вiкном по-дикунськи: - Е-е-е! Полетiли, мабуть, засмальцьованi грошзнаки. I знову чути: стук! стук! - латають покрiвлю. Стихли бунти, громи, революцiя - латають покрiвлю. Коли Хая не Псть - не Псть i Карло Iванович. Тодi Хая спитала: - А узнав, на якiй пiдставi цей оболтус ПКтушков столуКться в совнаркомцi? Карло Iванович розгублено подивився: - Ах, дКтошька! Я забуфь. Скрикнула Хая: - Забуфь! Забуфь! Нiчого сказать - громадянин: забуфь! Хiба ти не бачиш, що ця бездара хитра, як лисиця. А вiч - забуфь! Ну й годуй ПКтушкових совнаркомкою. Карло Iванович ще винувато подивився на борщ, а потiм несподiвано образивси. - Шьорт знаК шьо! Шьорт! I пiдвiвся й пiдсмикнув брюки. Тодi Хая раптом заласкавiла: - Що ти? Що з тобою, не хвилюйся, Карль. Ах, який ти нервовий. От як поПдеш у Ялту... Карло Iванович зневажливо подивився на Хаю, затрусилась русява борiдка, почервонiв, як стрючковий перець. Ще раз пiдсмикнув брюки й кинувся з кiмнати. - Шьорт!.. Прибiг до ЗоП: - Тафольно... Вi, Зоя, карошiй товарiшь. КаварiтК: долько она будiт мушiть мiня? Нiфшелi она мiня не люпiт? Шьорт! IV Поспiвав виноград - там, на березi моря, де Алупка, Яйла, Чатирдаг, Карабах, де задумливi татари: "шурум-бурум" - нащадки лихоП татарви. Останнi днi перед од'Пздом. Ранком уборщиця Прiся заплющуК очi: чи зiйдуться пальцi? I в останнi днi демонстративно вистукують закаблучки: Яблучкiна й Хая. Пройшов ПКтушков на службу, конфектно, карамельне усмiхаКться. Iнодi й Хая йде на службу. "...Дано сие в том, что он командируется на Кавказ по служебним обязанностям. Предлагается гражданским..." i т. д. Завтра Райський з Яблучкiною Пдуть на Кавказ. А перед од'Пздом розiгрався-таки скандал. Яблучкiна вилила в раковину помиП, а це побачила Хая. I сказала Хая: - Боже мiй, яка некультурнiсть! Яблучкiна фиркнула: - Будь ласка, не вчiть. Сама знаю. - ЗнаКте, та, мабуть, не все... Ах, яка некультурнiсть!.. Тодi Яблучкiна скрикнула: - Iдiотка! Хая зблiдла: -_ Що ви сказали? - Iдiотка! Хая в знемозi похилилась на стiну: - Ох, менi дурно... Але раптом побiгла до дверей i крикнула: -Ти думаКш, що тебе Райський любить? Дулю пiд нiс... Сучка! Вийшов ПКтушков, конфектно, карамельне посмiхався: - А-а-а!.. Хая скипiла: - Чого вам треба? - А-а-а!.. - Дурень! - i вскочила в свою кiмнату. Хая конче хвилювалась i покликала Зою. Лаяла Яблучкiну, а потiм говорила про ПКтушкова: - От. Живий ескiз для комедiП. Сидить у совнаркомцi й пiдслухуК, що говорять. Вислухав засiдання, а потiм до якогось наркома: "Ви ж не забивайте, СергКй Петрович, сегодня у нас в шесть часов засКданiК".- "Да, да... я помню". А вiн же на бугайця взяв. От ескiз!.. Ну, брешеш, я таки доб'юсь, яким ти махером у совнаркомку попав. Зоя уважно перелякано слухала й вертiла в руках газету за 26. Iще казала Хая: - Брешеш! Ще й з будинку цього виживу. I додала надто серйозно: - Хiба ти не знаКш, що тут тiльки члени колегiП б