дмухало бузково, ачей ромашками, як дитинi, що перший раз стала на ноги або заговорила. Хотiлось обняти слiпого, згадав сентиментальний роман, провiв слiпого на тротуар - i тiльки. Той пiшов. - Товаришу,- i руками повiтря ловить. Думав про радiсть сiмнадцятого року. Пiшов тривожний: стояли в очах сiчневi снiги, iржали десь повстанськi конi - думав. V Живе редактор Карк близько мiського парку, на тiм краю, де сонце сходить i блимаК в скалках смiття,- там вигiн, там собаки, а вночi пострiли на сполох - вартовi. Мiж iншим, вiдповiдальности за газету жодноП, вiдповiдальний iнший. На кватиру прийшов випусковий. - Еntrez! Редактор Карк завжди: еntrez! Випусковий товариш Шкiц i суворий, i булий член ЦК есерiв. Був на судi - виправдали, тепер щось знаК. Поклав останню коректу до пiдпису. Редактор Карк: - Сiдайте, прошу. Шкiц дивиться на всiх трiшки з презирством. I на Карка. Безумовно: однi не знають, що К ЦК, а другi - що вiн булий. Дивився поверх КарковоП голови й стояв: Карковi з ним приКмно, а коли згадував - неприКмно: вiд ЦК дмухало чимсь величним, мов генерал-губернаторство. I прийшло чомусь в голову про величнiсть. Хтось скаржився - Пхати далеко: триста верстов. Не мiг уявити: сьогоднi за фунт хлiба заплатив сто тисяч карбованцiв. За маленький шматок. Що ж триста? Мовчав. I Шкiц. Потiм Шкiц запохмурнiв. - УкраПна... Да... Прогавили - i пiшла вiд нас. УкраПна пiшла. А все тому, що ми поети, що ми не комерцiйноП вдачi. I ще суворiш: - Ми не полiтики. Ми поети. Нема в нас i пiвнiчноП жорстокости. Ми романтики. Редактор Карк: - Велику французьку революцiю поети робили. Iз злiстю: - Французи - нацiя. А ми без мiста, в мiстi ми музлаП, роззявивши рота ходимо, а в установах революцiя i на селi революцiя. А втiм, ми не французькоП вдачi, ми до нiмцiв скорiш. Може, вам дивно, а я кажу не дивно. Це ж у нас нiмець картопельку садить. Недарма нашi культурники до Нiмеччини Пздять. А нiмецькоП комерцiйностi в нас i нема. I в цiм наше лихо. Ми i короткозорi... А що наш народ? Був по лiсах, а тепер в оселi повертаКться i плюК на нас. Вiн теж романтик. Наш народ. Редактор Карк слухав, i було боляче й тоскно. Дивився на той стiл, де лежав бравнiнг, i було сiро, як у 1905 чи в 1906 роцi. Було: - Центральна рада. Трудовий конгрес. Випусковий взяв пiдписану коректу i в'яло промовив: - До збачення. Потiм хвилину розглядав бiля дверей статуетку - бюст якогось римського полководця. I Карк дивився на статуетку. Вiн принiс ПП з редакцiП: старовиною вiяло. В його редакцiП виходила колись велика газета сiмнадцятого року. Розповсюджувалось ПП по всiй УкраПнi... Ну, i вiд статуетки вiяло. Шкiц, зачиняючи дверi, сказав: - Римський полководець... Дивно. А за дверима зiдхнув. Приходила ще хазяйка i покликала до себе. Iз хазяйчиноП кiмнати видно дорогу й зоологiчний сад. Дорога ховаКться на краю мiста, i на нiй пасуться по-провiнцiяльному гуси. Хазяйка пiдфарбовуК щоки, дарма що стара. Унизу ПП спiдницi - шмаття, а все-таки вона лермонтiвська панi, з гусарiв. У неП квартируК декiлька чоловiка. Вона завжди незадоволена з будинкового податку. Говорить: - З мене беруть податок, а я нiчим не торгую. А тепер усi торгують. Або можна прожити не торгуючи? I ще каже: - У мене дочка хора, а Пй не дають пайки. А тепер усi хорi мають одержувати пайки, бо тепер комунiзм. Це вона каже досить щиро. Редактор Карк п'К в неП чай. За чаКм вона оповiдаК йому, як ховала фарфоровi чашки вiд реквiзицiй - вони лежали у вiдомого лiкаря внутрiшнiх хворiб, а в нього реквiзицiй не було. Потiм вона згадувала минуле. Iз станцiП бiгли степовi гудки, i хазяйка ще говорила: - Колись Пздила в Крим... Вiлла була. Горняшки були - багато. Пiд'Пдемо фаетоном, а потяг уже шипить. Сядемо - гу! - i поПхали. Так гарно в купе колисаК. Пдем, Пдем - i так без кiнця. На вiллу в Крим. Все за тобою бiжить, як у кiнематографi. А тебе колисаК... Думав: все це порожньо, а гарно; спогади за Кгипетськi сфiнкси - для чого? А теж гарно. Потiм вiн пiдвiвся - iти треба. Похитала головою: - Ах, редакторе! ПрацюКте ви багато. Матвiй Самiйлович... I замислилась. Матвiй Самiйлович ПП чоловiк. Розстрiляли за контрреволюцiю. Це було три роки тому. Висiв його портрет над ПП лiжком, а в рядок - Михайловський. Купила на базарi, казали, що Михайловський теж не з комунiстами. Коли Карк проходив вiтальнею, бiля вiкна сидiла Нюся. На качалцi: не ходить, ревматизм. Качалка iз старими вiзерунками. Придивишся - щось подiбне до вiзантiйських малюнкiв, а то взагалi по фарбопису якогось минуло столiття. Столiття - вiки. А то нагадуК чомусь якогось гетьмана. Нюся покликала. Коли пiдiйшов, подивилась ясно. - Драстуйте! - i подала руку. Рука тепла й м'яка, як його маленька подушка з лебединого пуху, що подарувала мама. Мама вмерла, а подушка нагадувала маму. Налетiла на вiкно сiра хмара, i стало волохато. Замрiялось. Нюся казала: - Чому це в головi два днi одбиваК: губ-трамот! губ-трамот! Чому це слово? Ну, я не знаю. Чому це слово? Навiть уночi тривожить: знаКте - гупаК й утрамбовуК. I боляче. Навiщо? Вечорiло. Слухав, як десь прокричав пiвень. Нюся: - А на тiм тижнi думала про степи. Про махновщину. Довго-довго думала. I думала, що махновщина - то К трагедiя iнтелiгенцiП ЛiвобережноП УкраПни. Як ви гадаКте? Подумав. - Може. Потiм сiв бiля неП, а вона не говорила. Вона говорила краще, як Шкiц: тепло, по-жiночому. I хотiлось погладити ПП руку. За вiкном гудiло мiсто. Десь ще прокричав пiвень. VI Зауважте, як пишуть молодi украПнськi письменники. Ви Пх, мабуть, не знаКте, а Пх треба знати, це ще в Шевченка написано. Њ повiр'я, що нашi дiди всi грали на сопiлках, тим-то й мова така музична. Нашi дiди були чабани i виганяли товар на вигiн по синiй росi, а бiля пiдбитого бурею дуба грали на сопiлках. А от Рабiндранат Тагор теж народився в нетрях. Так от, зауважте: вони родились в нетрях i заблукалися в нетрях. Це погано. Я виходжу на новий шлях, i менi радiсно. Поперед мене горить зоря, як i колись горiла. Я ПП кладу в своК волосся - i вона горить iнакше... Да... VII На подальшiм роздiлi мiй читач зупиниться й продумаК те, що вiн прочитав. Ах, як радiсно блукати невiдомими чебрецевими шляхами. VIII Для живоП мислi читачевоП. IX Менi хочеться говорити не на тему, i я говорю. Я хочу написати агiтацiйного листка. Iсторична справка: великiй соцiалiстичнiй революцiП завжди бракувало на талановитих поетiв-агiтаторiв, а халтурили всi, за гонорар. Як менi тяжко писати про халтуру, я дивлюсь у майбутнК, я звертаюсь до нащадкiв: заплюйте темну тiнь моПх сучасникiв вiд халтури. Це - риторика утилiтарного походження. Ну i що ж. З Карком спiльного - нiчого, а з новелою - багато, з життям - теж багато. Так от, революцiя творить новий побут, i треба писати революцiйний побут. Њ ще пролетарська поезiя, в украПнськiй лiтературi вона утворюК добу, а може, епоху... У мене, як на сеансi на користь голодних, в антрактах - "на користь". Мiж iншим - читайте оповiдання на тему "голод" - це корисно. ...Про вiчнiсть твору: де тенденцiя - межа ПП, де рафiнована художнiсть. Я хочу, щоб твiр мiй був вiчний i величний... Пролетарська поезiя - не метелик... Яка загальна композицiя моКП новели?.. Важко торувати... твердий грунт, реп'яхи... Коли я вийду з лiтератури минулого? ВiдчуваКте змагання мого класу! Мiй клас - пролетарiат - по кровi в бур'янах i на шляхах боротьби за волю, рiвнiсть i братерство. X У редактора Карка очi як у Гаршина, а очi Гаршина писав РКпiн, а РКпiн оголошував себе за украПнця, i Нюсi здавалось, що в очах Карка - степи. Крiм того, вона часто читала Бельше, може, й тому степи. Стояли яснi днi, i йшли яснi днi. За мiськими левадами сторожили простори, i було просторо, а на душах темно. I на тих, i на других, i переможцi, i переможенi - а хто перемiг? Це редактор Карк думаК. Усi були похмурi, того й театри так повно заповнювала публiка... республiка... ха!..- це редактор Карк думаК. На заняття ходив уже пiзнiш вiдповiдального. Вчора зiйшлись у кабiнетi. Вiдповiдальний каже: - Читали "Росiю в iмлi" Уельса? Хай тепер радiК: на вулицях весело - магазини всi одчинено. Занозуватий чоловiк - це видно, i нервовий - це теж видно. Йому повсякчас здаКться, що з нього глузують. Вiн лаК iнтелiгенцiю, але любить, коли йому кажуть: - Та ви ж самi iнтелiгент! Правда, замахаК руками: - Iзбави бог, iзбави бог! Карковi вiн говорить: - Про присутнiх iсторiя замовчуК. Карк iнтелiгент. Карк червонiК. Вiдповiдальний iде. В редакцiП не по собi. В конторi теж. Контора мiститься в однiй iз кiмнат другого поверху. А там, де була контора, губпечать роздаК газети. I там нудно. ЗгадуК, яке життя кипiло тут. У конторi сидить машинiстка, дочка бувшого власника цiКП друкарнi... (бувшого... тепер усi бувшi i все бувше, i в цiм глибiнь вечiрньоП мислi...). Карковi шкода ПП, i вiн також ставиться до неП, як i до статуП римського полководця,- з повагою, i йому сумно, коли дивиться на неП. ЗдаКться, що вона, як i Нюся, вмiК говорити, що i в неП такi м'якi руки, як у Нюсi. Проте вiн до неП нiколи не говорить. Редактор Карк любить сидiти в кiмнатi коректорiв, а в конторi нi. Тут так тихо, а внизу гуде машина. Голови нахилились над столами, Напруження. Навiть небо працьовито заглядаК сюди: свiтлi-свiтлi плями на розiсланий папiр. ДумаК: i за триста лiт така ж напруженiсть i байдужiсть до всього, що дiКться там. ...Шумить машина внизу. Пiшов знову в кабiнет. Йому треба писати передмову. Не хочеться. Але вiн сiдаК й пише - треба. Потiм згадав про губ-трамот, i в головi почало одбивати: - Губ-трамот! Потiм вiн пiшов додому. I завтра вiн ходив додому, i багато днiв ходив додому. Дивився: по верхiв'ях парку з паровозобудiвельного в задумi заходив десь дим, iшов за димом i думав про дим знову. По дорозi стрiчав знайомих. Як от: у чумарцi, iз стьожкою, вiн завжди все знаК, улесливий, лагiдний. Вiн каже: - Хi! хочете побачити радянський шлюб? Це iнтересно. Справжнiй робiтник, з тютюновоП фабрики. I його батько робiтник. Входять у церкву. Улесливий метушиться, вказуК на двох, що бiля вiвтаря стоять,- шлюб. ЗапевняК, що це робiтник, що батько його робiтник. А Карк думаК, що улесливий, мабуть, бувший есер, мабуть, бувший есдек. Курить ладан-дим. Церква завжди збирала нацiю - Кирило-МетодiПвськi братчики, лаври - фортецi. Та от прийшла революцiя, i закурiло, i не стало церкви, i воскресла церква. - Христос воскрес iз мертвих!.. Пiшов дощ. До великоднiх свят було сiро, холодно, першого (паски святили) заяснiло, весело, тепло. I другого. Потiм знову дощi. Вiруючi думали, що це знамення, i Карк сьогоднi трiшки збентежений: бачив колись комету з хвостом, чогось тепер зелена, бiля Орiону... Нащо комета? А земля одiрветься-таки вiд сонця й полетить у провалля. I тодi будуть смiшнi революцiП й автокефалiП. Буде тiльки дим. Дим заповнить повiтря, i буде первотвiр. - Христос воскрес iз мертвих!.. У церквi спiвали мелодiП з Леонтовича - кажуть, вiн загинув химерно однiКП зеленоП ночi, а це було взимку, а його композицiП французькi дiти спiвають, а в нас у церквi, з ладаном. Вийшов iз церкви. Виходило свiтло, виходило темно, i йшла за обрiй, щоб бiльше не повернутися. Шумiли трамваП, часом давили людей, а назавтра об'ява: Комендант мiста наказуК.. Колись Карк бачив, як авiомобiль задавив велосипедиста. Летiли обидва. Що думав велосипедист? I уявив: Сиваш, тривожна нiч, море i 10 000. Махновщина по Сивашу на тачанках. Трагедiя iнтелiгенцiП ЛiвобережноП УкраПни... ...Нюся. Вона така лагiдна, а вiзерунки нагадують гетьманщину. Було сумно. Вечорами сидiв з Нюсею або ходив до вiдомого украПнського дiяча - з боротьбiстiв - з рудою борiдкою. Слухав його плани за те, як утворити нову партiю,- викинути "Р" з РКП, викинути "У" з КП (б) У, утворити Кдину КП. Це фантазiя, це романтика. УкраПнський дiяч ще видавав поганенького журнала й не мiг його видавати - самоокупаКмiсть сувора, а в нiм не було нiмецького Духу. I була лагiднiсть i скорбота в сiрих очах, i було м'яке тiло. ФантазiП розцвiтали пiд блакитним небом. Блакитне небо проточувалось на всi вулицi великого промислового мiста. XI Зазеленiли мiськi садки. Виходили няньки й дiти, i тут же блiдi обличчя з вокзалу - невiдомi, невiдомо, в невiдомiсть. I хотiлось кохати i не хотiлось кохати. Редактор Карк виходив у зоологiчний сад i прислухався до неясного шуму, що туманiв мiж дерев. Тягнуло кудись, а на серцi наростало слизьке, наростала злiсть на всiх. У редакцiП вiн не хотiв стрiчатись. Не говорив iз вiдповiдальним. Про що говорити? Була й на нього злiсть. Росла. Торiк думав: раrvеnu, а вiдповiдальний рiс, i була вже злiсть. Образливо було за себе, за руду борiдку, за тисячi розкиданих по УкраПнi невiдомих i близьких. А вiдповiдальний рiс, знову лаяв iнтелiгенцiю, i хотiлось плюнути йому межи очi за його неправду, за його лицемiр'я. Годинами стояв бiля букiнiста, а недалеко бандурист набринькував про славу УкраПни. Пiшов до Нюсi. Нюся розказувала про козаччину, про боротьбу украПнського народу за своК визволення. Тодi вiн говорив - суворий, нiби з борами говорив: - Нi, Нюсю, я так не можу. Менi важко. Мене оточують люди, а хто вони? Про ймення замовчують. Я не можу жити, не можу творити. У нас жах - однi продаються, однi вискакують - темнi, невiдомi, раrvеnu. Бувшi соцiал-демократи метрополiП беруть. Соцiал-демократи!.. РозумiКте - в митрах соцiал-демократи. Це - жах. Я не можу. Це - жах. Нюся втiшала, вiн заспокоювався, i вона знову говорила про козаччину, про Хмельниччину. Редактор Карк: - Менi сняться зеленi сни - навкруги простори, а на мене лiзуть гадюки. Я Пх б'ю, а вони лiзуть. Я не символiст, а вони на мене лiзуть. Нюся: - Покладiть на моП колiна голову. Вiн клав, i вона пестила йому м'яке волосся. Вона усмiхалась: - Губ-трамот! Губ-трамот! I вiн усмiхався хоро: - Губ-трамот! Губ-трамот! А потiм вiн знову думав про бравнiнг, i було тоскно, бо хотiлось жити, руда борiдка теж хоче жити - одiрваний вiд життя iз своПм журналом радянський автомат. I було його шкода. А от варязька сила - велика, велетенська, напираК, ще напираК. I мовить руда борiдка з сумом: - Не придавiть зовсiм! ...Пiдхопився. Хотiлось вилаятись, крiпко, цинiчно, матюком. У голову лiзли соцiал-демократи в митрах... Простогнав: - Нюсю! Вона одкинула руку, подивилась на його обличчя - воно було мертве. Сказала схвильовано: - Iдiть випийте води! Редактор Карк пiдвiвся i, як хорий, пiшов до дверей. XII Вогкий грунт притягуК: вогкiсть на сонцi. Майже щодня ходив у ярок i вбивав у легенi вогкiсть. З ярка чути було далекий шум, у ярках блукало сонце. ЗнаКте, сонце вмiК жити: ранком воно веселе, вдень - працьовите, увечерi - задумливе, коли за обрiй вiдходить, а бiля нього купчаться хмари, обгортають сонце; воно задумливе, як мудрець. Удень бачив, як гурток дiвчат бiля акацiй iз сапками. Смiшнi в шумнiм мiстi: у них такi ноги бронзовi й м'язкi. ЗнаКте: грунт, рiлля - пухко; тiльки що важко пройшов плуг, а недалеко панський маКток, а десь збираються води, i зелина буйно б'Кться вгору. ЗнаКте: майбутнК не в обмашиненнi життя, а в притягненнi природи до машини. Ах, як природа дивиться на машину! ЗнаКте: колись я вийшов iз цеху на повiтря пiсля нiчноП змiни. Цокотiли молотки, гудiли машини - i все задумливо. А вгорi одне небо з зорями - i тiльки. За заводським парканом тиша - нiч. Тодi в головi мудро, тодi в серцi мудро, тодi я цар життя, i моя голова пiдпираК темно-синю височiнь. Редактор Карк заговорив до дiвчат: - Вiдкiля ви? - Хi! хi! хi! Але одна смiливо сказала: - Що тобi, паничу? Подивись на себе: тобi жити два днi. Хiба тобi до дiвчат? Здригнув. - Вiдкiля це ти знаКш? - Знаю! Тепер усе пiшло на комунiю. Всi знаКмо. I заспiвала: Ципльонок жареной, ципльонок вареной, Ципльонок тоже хочiть жить. Я не совецькой, я не кадецькой, А я народной комiсар. I говорила: - Бач, i той лiзе в комiсари - ципльонок. - Да...- сказав i одiйшов. Думав... ...Увечерi бачив Шкiца. Дивно: почав одягатися краще, навiть надто. I комунiсти одягаються краще, може, й не всi - неп. Шкiц органiзовуК трест i вже не говорить про УкраПну, тiльки iнодi мало. Але вiн каже: - Практика - рiч велика. Це життьова пошлiсть, але й життьова мудрiсть. Треба жити. Так пiсля пожежi: стоПш на руПнах - важко, бо смердить трiшки й нагадуК... та треба жити. Карк нервово кинув: - Пiсля пожежi не смердить! Шкiц уперто заявив: - Пiсля пожежi маленький дим i... смердить. I розiйшлись. Знову наростала злiсть. I на Шкiца. Був самотнiй, сунула непереможна стихiя: степова пожежа... А потiм буде дим. Крiзь дим вирисовуКться дiрка на чолi... ...Цiлу нiч горiв степ, бiгли отари товару, ревли, i душно було в повiтрi... Так снилося. XIII Справа посуваКться до розв'язки. Як ви гадаКте, чим закiнчиться новела? Американцi не читають творiв iз нещасним кiнцем, слов'яни навпаки - така вдача в тих i других. Я буду щиро казати: я_ сам не знаю, чим закiнчиться вона. Проте над новелою я працював чимало. Я нарочито не знаю, чим вона закiнчиться. Я не хочу бути зв'язаним. Я хочу творити по-новому. Все-таки новелу мою дочитайте - iнтересно, до чого я прийду? XIV Уривок iз мого щоденника._ Мiркую про сучасну украПнську белетристику. Думаю так: iде доба романтизму. Хто цього не розумiК, багато втратить. Реалiзм прийде, коли з робфакiв вийдуть тисячi, натуралiзм - коли конче запаскудимо життя. XV В новелi два головнi типи: Карк i Шкiц. Я хотiв, щоб Нюся покохала Карка, а Шкiц Нюсю. Вони не покохали, i не треба. Проте не можна в кожнiй новелi про кохання - як ви гадаКте? XVI Навiщо стiльки роздiлiв? Така психологiя творчого iнтелекту: дати якомога бiльш навiть тодi, коли не можна. XVII Ранком заявив вiдповiдальному, щоб пiдшукав йому заступника. Спокiйно: - Добре. Чуття казало: - Тепер багато знайдеться. Стрiчав руду борiдку - це не вiдповiдальний. Хазяйка стала суворiша. Шкiц у трестi заправило. Каже: - Практика - велика рiч, хоч i життьова пошлiсть. Тiльки Нюся. А хазяйка стала ще нахабнiша. Не знав, що буде далi, i не цiкавився. Без посади? Добре. Далi. Однаковiсiнько. Iшов мiський вечiр: фаркали лiхтарi, шумувало на тротуарах, а брук - тихше. Сидiв проти Нюсi. Нюся не говорила про Хмельниччину - дивно. З вiкна видно третину мiста - з другого поверху. Мiсто загадкове, надмiрне. Уносить ген-ген: чогось згадуються лицарськi часи в Нiмеччинi, потiм бараки з тифозними - тифознi залишились, а вороги прийшли. Тифознi в гарячцi, а палати сумнi. I думають палати велику народну думу: де правда? ...Iшов мiський вечiр, фаркали люкси, шумувало на тротуарах, а брук - тихше... - А я вам хочу ще сказати. Це Нюся. Карк: - Говорiть. - Не думаКте ви, що на Волинi й сьогоднi лiс шумить? Я гадаю, що шумить. Я в цей момент на Волинi. ...Як i завжди в тиху погоду, струмками вiдходив за обрiй дим - над вечором, над мiстом. Редактор Карк: - А я от: Запорiжжя, Хортиця. Навiщо було бунтувати? Я щоденно читаю голоднi iнформацiП з Запорiжжя. I я згадую тiльки, що це була житниця. На столi стояли фарфоровi чашки. Це тi, що лiкар ховав. Карк згадав: украПнський мужик нiколи не бачив фарфорових чашок, а потiм вiн пiшов у повстанцi - i бачив чашки. Але вiн не пив з тих чашок - йому нiколи. УкраПнський мужик i на заводi - вiн усюди украПнський. БуваК вiн пролетар - таких багато. Вiн бiльшовик i вмiК умирати. Це було в листопадi. УкраПнський мужик бiг обiдраний i темний, з гарячими очима, з порожнiми руками на багнети - чимало Пх бiгло. Вони умiли умирати. Тодi вiтер носився з листям. Було й так: приПздили до нього, ставили його до стiнки розстрiлювати. А вiн казав: - Простiть, господа... чи то пак, як вас... Було ще й у ярках - ярки багато знають... Я: на те революцiя, на те боротьба. Вiн, редактор Карк: - А все-таки вклоняюсь тобi, мiй героПчний народе! ТвоКю кров'ю ми окропили три чверти пройденоП нами путi до соцiалiзму. Почалося з волинцiв та iзмаПльцiв у Петроградi; продовжуКться в посьолках Донеччини, в шахтах i на тихих чебрецевих ланах. Так от. Карк казав: - Невже я зайвий чоловiк тому, що люблю безумно УкраПну? Нюся пiдвела очi, подивилась на Карка й узяла його руку. Вона сказала: - Я так ПП, я так люблю мою УкраПну убогу, що прокляну Святого Бога, за неП душу погублю. ...Було тихо. Вулицею пролетiла прольотка. Карк схилив голову: - Нас не зрозумiють: як погубити? ...Було тихо. Нюся заговорила ледве чутно: - Моя мама рада, що нема вибухiв, а я не рада. Свiдомiстю моКП мами життя керуК, а моКю нi. Чого це? Я вночi прокидаюсь i прислухаюсь, i менi здаКться, що я в оселях i там громи. Потiм гайдамаччина, махновськi рейди, тачанки, а над ними я горлицею. Як менi хочеться бути горлицею! У нас у маКтку був байрак, i там реп'яхи. Коли пiдходила до них, вiдтiля пурхали горлицi й летiли до лiсу. Потiм до нас прийшли селяни, лаяли нас, i ми поПхали в мiсто. Карк пiдвiвся й нервово заходив по кiмнатi. Пiшов до вiкна. Вбирав у груди свiже повiтря. На першому поверсi грали на пiанiно щось стародавнК, далеке. Було в головi: чия музика? Вердi? Стукало в голову: - Ала-верди! Ала-верди! I ще: - Губ-трамот! Ала-верди! Нюся покликала: - Вам боляче? Скажiть правду! Вiн: - Не знаю, я дивлюся вгору - там синьо i нiчого не видно, а я щось знаю. Його нiхто не бачить, а я почуваю. Налетить вiтер, розвiК його - я про дим - i нiчого не буде. Загориться будинок, i довго на всю вулицю йде дух. Тодi буваК тоскно. Нюся: - Все так, все дим! Я бачила вчора книжечку, червона, для молодi, про козаччину. Малюнки там. Один малюнок: козаки на морi - величний малюнок. Над ними буревiсники, над ними в хмарах сховано блукають бурi. Пiд ними морська безодня. Це символ безумства хоробрих. I от пiд малюнком напис: "Козаки випливають грабувати турецькi мiста". I текст вiдповiдний... Може, й козаччина через сто лiт буде дим... Карк зблiд i схопився з канапи. Але не повiрив тому, що хотiлось. I було тоскно. Карк пiшов у свою кiмнату, сiв бiля столу, в якому був бравнiнг. Так просидiв до трьох годин ночi. ...Близько вiкна пролетiла пташина, гасли зорi. На мiськiй баштi загорiвся циферблат. XVIII Новелу скiнчено... Що? Так, скiнчено... ...Велике промислове мiсто, велике, але не величне: забуло слобожанське народження, забуло слобожанськi полки... ...А проте чудовi легенди революцiП теж виростають тут. Нарештi коментарiй i дiКвi особи: 1. Автор. 2. Читач. Читач. Послухай, шановний авторе, де ж твоК авторське обличчя? Автор. Любий мiй читачу, це ж Каркiв щоденник (для того: розкрити природу типа), i тiльки зрiдка проривався я. Читач. Ну, а хто ж ти, шановний авторе? Автор. Милий мiй читачу, редактор Карк думаК, що я - раrvenu. Читач став бiля вiкна i замислився. Автор. По-мойому, я виконав своК завдання. Га? Читач мовчав. У кiмнату влетiв запашний вiтер. У далекiй кузнi спiвали молотки. За вiкном стояв город у вечоровiй задумi. А на горизонтi вiдходило шосе в степову бур'янову безвiсть. КIТ У ЧОБОТЯХ I Отже, про глухе слово: Гапка - глухо, ми ПП не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то - глухо. А от гаптувати - це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або срiблом. ...А то буваК гаптований захiд, буваК схiд, це коли пiдводиться або лягаК заграва. Гаптований - запашне слово, як буваК лан у вереснi або трави в сiновалах - трави, коли йде з них дух бiляплавневоП осоки. Гапка - це глухо. Ми ПП: товариш Жучок. I личить. ...От вона: Це тип: "кiт у чоботях"? ЗнаКте малюнки за дитинства: "кiт у чоботях"? Вiн дуже комiчний. Але вiн теплий i близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечiр у червiнцях осени. "Кiт у чоботях" - це товариш Жучок. От. А тепер я питаю: - Вiдкiля вони вийшли - товаришi Жучки? Скiльки Пх вийшло? Га? А пройшли вони з краю в край нашу запашну червiнькову революцiю. Пройшли товаришi Жучки, "кiт у чоботях". ...Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Вiдкiля вони вийшли - це Жовтнева тайна. ! ...Сьогоднi в степах кiнноти не чути, не бачу й "кота в чоботях". ! Вiдкiля прийшов, туди й зник. ...Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки. "Кiт у чоботях" - це муралi революцiП. I сьогоднi, коли голубине небо, коли вiтер стиха лоскоче мою скроню, в моПй душi васильковий сум. ? Так! Я хочу проспiвати степову бур'янову пiсню цим сiреньким муралям. Я дуже хочу, але - - Я не можу: треба, щоб була пiсня пiсень, треба, щоб був - - Гiмн. Тому й васильковий сум: хiба я створю гiмн "коту в чоботях", щоб понести цей гiмн у глухi нетрi республiки? Хiба я створю гiмн? От ПП одiж: - Блюза, спiдничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колiр "хакi", без гудзикiв, колiр "хакi" - це ж зелений, а вся революцiя стукаК, дзвенить, плужить, утрамбовуК по ярках, по бур'янах, бiля шахти - де колiр "хакi". Вся революцiя без гудзикiв, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зiтхнути вiльно на всi легенi, на всi степи, на всi оселi... - На ввесь свiт! Спiдничка теж "хакi", а коли й не так, то все одно так, бо колiр з бур'янiв давно вже одбився в нiй. Так, i спiдничка теж "хакi". Вона трiшки подерта спереду, трiшки ззаду, трiшки по боках. Але спiдньоП сорочки не видно, бо революцiя знаК одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi", тому й сорочка була зелена - тiнi з бур'янiв упали на сорочку. От. - Капелюшок... а на нiм п'ятикутна зоря. Цього досить? А то ще: пiд капелюшком голена голова - не для моди, а для походу, для простору. I нарештi - - чоботи. Ну, тут ясно: подивiться на малюнок, той, що за дитинства. Досить? А тепер про ПП зовнiшнiсть, а потiм - про неП... ...Зовнiшнiсть. Русява? Чорнява? Ясно - жучок. А втiм, це не важно... ...Очi... ах, цi очi... Я зовсiм не роман пишу, а тiльки маленьку пiсню. Але треба й про очi. Очi - - теж жучок. Iще дивiться на ПП очi: коли на бузину впаде серпневий промiнь - то теж ПП очi. А от нiс (для баришень скандал!)... нiс - головка вiд цвяшка: кирпатенький ("Кирпик!" - казали й так, поза очi тiльки). Ну, ще зрiст. Ясно: "кiт у чоботях". А втiм, я зовсiм не хочу iдеалiзувати товариша Жучка, я хочу написати правду про неП - уривок правди, бо вся правда - то цiла революцiя. Тепер мiй читач чекаК вiд мене, мабуть, цiкавоП зав'язки, цiкавоП розв'язки, а вiд "кота в чоботях" - загальновизнаних подвигiв, красивих рухiв - - iще багато чого. Це даремно. Ми з товаришем Жучком не мiщани, красивих рухiв у нас не буде: у товариша Жучка не буде. За цим звертайтесь до гiтарних героПв гiтарних поем. Товариш Жучок - це тiльки "кiт у чоботях" iз жвавими рухами, з бузинковим поглядом, що ходить по бур'янах революцiП i, як мураль, тягне соняшну вагу, щоб висушити болото... А яке - ви самi знаКте. I тiльки. А зав'язки - розв'язки так вiд мене й не дочекаКтесь. Бо зав'язка - Жовтень, а розв'язка - соняшний вiк, i до нього йдемо. Розв'язка в гiтарних поетiв... От: "Вони поцiлувались, кiнець", або "О моя ДульсiнеК! Всаджу собi оцей чингал... УмираК..." Ми з товаришем Жучком цього не знаКмо. Правда, подвиги К, але вони не нашi... - А чиП? - Ви подумайте! Так от. Це не роман - це тiльки маленька пiсня, i я ПП скоро скiнчу. II В цьому роздiлi я оповiдаю про невеликий подвиг..._ - А чий? Ви подумайте!.._ ...Зима, фуга, буруни, iще буруни... Потяг, залiзниця, й рейки, рейки в степ. На Кубань! На Кубань! На Кубань! Довго паровик борсаКться в депо: i тут - у депо, i там - у депо... I тихо в мовчанцi стоять снiговi станцiП: може, знову ми будемо бiгати сюди розгубленi, з запаленими очима, а за холодними станцiйними будинками завиють вовки на журний холодний семафор. Але сьогоднi ми Пдемо на Кубань, бо вiримо в своП запаленi очi. - Товаришу Жучок! Так, i товариш Жучок! ...А чому вона в цьому полку, ви, звичайно, не знаКте й нiколи не взнаКте, бо й я не знаю, а брехати не хочу: це уривок правди, а вся правда - то цiла революцiя. ...На кожнiй станцiП тiльки й чути: - Козаки! Козаки! Всюди козаки, всюди бандити. Тягнеться потяг, як ледачi воли в поле, як ледачi воли з поля. Степ. Раптом: - Стоп! - Що таке? - Нема палива. Товаришi! Всеросiйская кочегарка в опасностi! Д'ех, яблучко, куда котiшся, Попадьош до Краснова - не воротiшся. I раптом: Ой на горi та женцi жнуть. - ...Ей, ви, хохли! Чого завили? Буде панахидити - i так сумно. ...Степ. Фуга. Бурани й ще бурани. - ...Њфто пятой вагон - антiрнацiональной. I скажу я тобК, братця, про народи. Латиш - Кфто тiш, смiрной народ, мудрай; оврей - тож нiчяво. Ходя - катаяць аль тутарiн - суварай i вКрнай народ. А вот Кфтот хахол - паняхiда: как завоя про поля аль про дКвчину - тякай! ...Степ. Фуга. I рейки - рейки. - Козаки! - Козаки! - Де? Що? Як? - Хто панiку робить? Сволочi! Вискакують сотнi "наганiв", "бравнiнгiв", "гвинтiвок". Дехто дивиться з тугою, дехто готуК набоП, дехто сiв на тендер i полетiв: паровик одчепився й летить по паливо. Товаришу Жучок, вам не боязко? Козаки! УсмiхаКться: в Пхнiм селi були козаки. О, вона добре знаК, що то - козаки. I чогось засмутнiла, замислилась. ...Довго бiлi широкi поля. Довго паровик не приходить. Нарештi приходить. Тодi знову вiдходить у дикий i нiмий степ. ...Вiд станцiП до станцiП, вiд холодноП ночi до холодноП ночi. Палива нема. Коли нiч, тодi трiщать станцiйнi паркани, i трiщать i дивляться з тугою обiдранi вагони: ..."ПоПзд генерала (iм'ярек)". ...Вiд дикоП станцiП до холодноП ночi, вiд дикоП ночi до холодноП станцiП. ...Товариш Жучок дiстала палива. А дiстаК так: - Тьотю, дайте оцю паличку. - Що? - Дайте оцю паличку. - Бери. Взяла. - А може, ще дасте? Подивиться "тьотя": ...Жучок: "кiт у чоботях". Iще даК. ...Товариш Жучок заливаКться: - Ха! Ха! Обдурила тьотю! А вона зовсiм не обдурила, вона просто - жучок! Ах, цi жучки в чоботях, вони конче не дають менi покою! Коли я буду вiдомий письменник, тодi я напишу велику драматичну поему: "Кiт у чоботях". ...Трiщить чавунна пiчка - паливо. За вагоном летить, виК дика фуга. Џдемо на Кубань. -...Отак... не так. (Це товариш Жучок). Отак... не так... Бiля пiчки одиниця вагону - може, я, може, хто iнший, може, всi ми. Вона вчить, як залатати пропалену шинелю. Але вона каже: - Дурня нiчого валяти. ДумаКш, як приПдеш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший! Вона нам обiд варить, вона наша куховарка - i тiльки. Вона безпартiйна, але вже маК в торбинцi товстеньку книжку "Что такое коммунизм" (без автора)... Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. ...Iнодi ми Пй кажемо: - Слухай, товаришу Жучок! Чи не можна з тобою пожирувати? Тодi ми чуКмо: - Дзуськи! Ми регочемось, бо знаКмо, що не всiм "дзуськи"! - у нас К молодий "пареньок" - так зветься, так звемо: "пареньок". Вiн теж кирпатенький, i ми вже бачили, як вiн обiймав ПП, i вона мовчала. ...Ну, то ПхнК дiло. ...Але вона нас конче дивувала, вона iнодi вживала таких слiв, вела такi промови, що ми лише роти роззявляли. Безумовно, коли ми думали тiльки про ворога, вона ще про щось думала. - Чи не скiнчила ти, бува, гiмназiю? - смiявся дехто. Вона комiчно сплескувала руками: - Гiмназiю? Гiмназiя для панiв. А для нас - дзуськи! Тодi один незграбний хохол авторитетно заявив: - Це паходной Ленiн... - Да руки порепанi. ...А за вiкном стояла туга, i звисала туга з дроту, що йшов, вiдходив за стовпами невiдомо куди. ...Хуртовина, морози, станцiП з заметеними дзвонами, зрiдка туга на дрiт, а завжди: - Д'ех! Революцiя - так революцiя! А потiм знову холоднi вагони, довгi потяги, потяг, як воли, i раптом: - Стоп! - Що таке? - Нема палива. Паровик одчеплюють, паровик летить у темну дику фугу, у дикий нiмий степ. Тiльки забув я ще сказати: Частенько, коли потяг зупинявся на станцiП "на неопредКльонноК врКмя", товариш Жучок, упоравшись бiля походноП кухнi, виходила з вагона невiдомо куди, i довго ПП не було. А вiдтiля вона приходила завжди в зажурi. Чого в зажурi? Це буде видно далi. Плакати! Плакати! Плакати! Гу-у! Гу-у! Бах! Бах! Плакати! Плакати! Плакати! Схiд. Захiд. Пiвнiч. Пiвдень. Росiя. УкраПна. Сибiр. Польща. Туркестан. Грузiя. Бiлорусiя. Азербайджан. Крим. Хiва. Бухара. Плакати! Плакати! Плакати! Нiмцi, поляки, петлюрiвцi - ще, ще, ще... Колчак. Юденiч. Денiкiн - ще, ще, ще... Плакати! Плакати! Плакати! Мiсяць, два, три, шiсть, двадцять... ще, ще, ще... Гу-у! Гу-у! Бах! Бах! Мчались мiсяцi... Минуло... я не знаю, скiльки минуло: може, це було вчора, може, позавчора, а може, промайнуло двiстi лiт? Коли це було?.. А може, це васильковий сон? - Не знаю! I от - лiто, степове лiто. Це степи бiля Днiпра - недалеко Днiпро. ...Тепер ночi в лiтнiх степах. Це так чудово, так каламутноП ЗнаКте? Сидиш у степу й думаКш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таКмно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг! Це так чудово! Ах, який мене жаль бере, що моП попередники змалювали вже степ уночi. А то б я його так замалював - Пй-право! ...Я приПхав. На третiй день одержую записку: "Товарiщ, ви, кажется, прiКхалi Кщо в пятнiцу. Предлагаю нКмКдлКнно зарегiстрiроваться в ячКйкК". Кажу: - Секретар, мабуть, жоха, iз старих партiйцiв. Товариш усмiхнувся: - Тебе дивуК записка? "Это чепуха". От ти ще понюхаКш дискусiю. В печiнках менi сидить оця дискусiя. Я зацiкавився. - Що за дискусiя? - Почекай, сам узнаКш. I не сказав. ...Я пiшов. - Де кiмната ком'ячейки? - Он! Входжу. Дивлюсь - щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж "кiт у чоботях". Ото штука! - Ви секретар ком'ячейки? - Я... - Вас, здаКться, товариш Жучок? - Так. - Ну, так ми з вами знайомi. Пам'ятаКте?.. Вона, звичайно, все пам'ятаК, але вперше зареКструвала мiй партквиток, а потiм уже говорила. ...Ясно: минуло стiльки часу. Товариш Жучок дочитала - прочитала "Что такое коммунизм" (без автора)... Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. I тiльки. А iнше так просто: ходить "кiт у чоботях" по бур'янах революцiП i, може, й сам не знаК, що вiн секретар ком'ячейки, а потiм узнаК й пише: "Предлагаю нКмКдлКнно зарегiстрiроваться..." Одне слово, я, мабуть, i не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а "кiт у чоботях" i тодi вже був - - "паходной Ленiн..." I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна - "Паходной Ленiн" - таке ж iнодi було суворе й жахне. От малюнок: Я завинив. Товариш Жучок очi драконом: - Товаришу! I вам не соромно? - Дозвольте... я ж... Пй-право... я ж... Товариш Жучок очi драконом: - Ваш партквиток!.. Давайте! Вiддаю. Пише: "Товарiщ такой-то в таком-то мКсяцК пропустiл столько-то собранiй. Получiл виговор от секретаря ком'ячейкi с предупрКждКнiКм винКстi Кго недiсцiплiнiрованность на обсуждКнiК обществен-ного мнКнiя партiП посредством партiйного суда на предмет перевода в кандiдати iлi окончательного iсключКнiя iз нашiх коммунiстiчКскiх рядов. Подпiсь". Точка. Коротко. Ясно. I трiшки того... нiяково. ...Звичайно, як i тодi (тодi - в дикiм степу), на нiй колiр "хакi", бо революцiя знаК одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi". Як i тодi: величезнi чоботи не на ногу. Як i тодi. - Дзуськи! Як i тодi, бузиновий погляд, бузиновий смiх i носик - голiвка вiд цвяшка: кирпатенький. ...Як i тодi, були ночi, але вже не холоднi, а теплi, замрiянi - лiтнi степовi ночi. Тiльки тепер тривожили нас не козаки, а бандити-лiсовики тривожили наш тил. А з пiвдня насiдав розлютований, поранений (добивали) ведмiдь з бiлого кубла великоП РосiйськоП iмперiП. А от дискусiя (в печiнках сидить!). Њ ходяча фраза: треба бути начеку i не забувати про чеку. Зробили перефразовку. - Дискусiя - це бути начеку, щоб не попасти в секретарську чеку. Товариш Жучок каже: - Сьогоднi вечiр дискусiП! Ми: - О-ох! У печiнках вона сидить! (Це, звичайно, не вголос). - Товаришу! Дайте менi на хвилину "Азбуку комунiзма". - Ах, нК мКшайтК, товарiщ. От я i забил: как ето? Фу, чорт. Значiт, капiталiзм iмККт трi прiзнака: найомний труд... найомний труд... найомний труд... Хтось пiдказуК: - Монополiзацiя стредств проiзводства. I... - I iдiте ви к чорту, сам прекрасно знаю. ...А от на другiм краю: - Комедiя! Как все заволновалiсь. Товарiщ Ларiков, неужелi ви нК волнуКтесь? НК вКрю. НК повКрю, чтоб ви всьо зналi. Це до одного з тих, що все знають: - Ну от, Кслi ви всьо знаКте, скажiте: когда ТьКр разбiл велiкую французскую комуну - в 71 iлi в 48 году. А? От скажiте. - А ви, товарiщ Молодочков, не хiтрiтК, нК випитивайтК, скажiте просто, что ви не знаКте. I тогда я вам скажу. Молодчiков червонiК, i я червонiю, i багато з нас червонiК, бо бiльшiсть iз нас - це тi, що нiчого не знають, але цього нi в якiм разi не скажуть. - Це ж дурницi - цi дискусiП, наче ми шкiльники. - I правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освiти. Не достаК ще екзамена з iнспектором. Iще чути: - Да, наконКц, дайте мнК на мiнуту "Азбуку комунiзма"). - Фу, чорт, снова забил. Капiталiзм iмККт трi прiзнака: монополiзацiя проiзводства... монополiзацiя проiзводства... - От бачите, все ж одно не знаКте. - Ах, оставьтК мКня, товарiщ... Нарештi вечiр. Так: за вiкном, як i в iнших моПх оповiданнях (не всiх),- громи гармат, а десь у травах, а потiм на дорозi - кавалерiя. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може, ворожа кавалерiя, може, рейд. I хтось тихенько за травами - "може, завтра тут, де ми сидимо, будуть папiрцi, ганчiрки й дух порожнечi, дух побiгу, дух крови". Але те забуваКться. ...Доповiдач скiнчив. Товариш Жучок: - Ну, товаришу Бойко, все-таки я нiчого не зрозумiла. При чому тут дiалектика, коли сказано iсторичний матерiялiзм? Ви як думаКте? - Дозвольте, товаришу голова, я, собственно, слова не прохав. Товариш Жучок очi драконом: - Як голова нiчого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати. Ми говорили, ми плутались (з нами iнодi бувало навiть дурно). А все це називалось дискусiя. Товариш Жучок казала: - Дзуськи! Не так. Ану ви, товаришу Молодчiков? Вона рiшуче входила в роль педагога. А ми бiсились, бо в нас було самолюбство. Ми обурювались на нашу бувшу кухарку, на сьогоднiшнього секретаря ком'ячейки - на "кота в чоботях". ...Потiм вона бiгала, метушилась, збирала жiнок, улаштовувала жiночi зiбрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки (Ленiн сказав). Кричали: - Геть сем'ю! - Хай живе холоста женщина! А для плодючоП женщини казали: - Хай буде iнтернат, хай будуть спiльнi прачешнi й т. д., й т. iнш. - ...Товаришу Жучок, можна двох любити? - Це залежить вiд того, як ви знаКте iсторичний матерiалiзм. Я його погано знаю, а тому й "воздержуюсь". Так от - - багато я написав би ще про товариша Жучка, i це заняття вельми цiкаве. Та, бачите, зараз пiв на п'яту, i менi треба вже спiшити на партзiбрання, бо там - - товариш Жучок N 2, а це значить... проте коли ви партiйний, то ви самi знаКте, що це значить. Вона написала так: "Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здаКться, пiслязавтра будете вже в Таращанськiм полку, а я зараз буду в резервнiй кiннотi: там щось махновщина, треба поагiтувати. Може, нiколи не побачимось, так я вас хо