мучся, помучся". Павло Музика сидить пiд грушею на горбочку - й чадить торiшнiм листям. Ой як закортiло тютюну, а де вiзьмеш? Ось i додумався скрутити цигарку з листя, давиться Пдучим димом. А Гаркушин малий вилупок уже не корчиться, а впав у бузинi долiлиць - i лежить. Заснув таки, наПвшись... Та не заснув, бо знову смикнувся... I вже не ворушиться, горбиться купою лахмiття. Скручене дудочкою листя дотлiваК в пучках пальцiв - i Павло Музика викидаК недопалок. Так нахапався диму, що в головi стоПть чад, макiтриться, наморочиться. Отак би сидiв пiд грушею - хай макiтриться, хай наморочиться, наче ти К - й нема тебе, наче свiт К - й нема свiту. А що отам, у бузинi, з малим злодiйчуком? Павло Музика важко зводиться - й межею, по щiтцi трави, чвалаК до бузини. Малий злодiйчук, обхопивши живiт руками, лежить на боцi, а з вищиреного рота щось ллКться по щоцi та по пiдборiддю на землю. ЛлКться не кров, а якась жовто-бiла рiдота. Павло Музика навiть навпочiпки присiдаК: що ж це таке цебенить помiж зубiв? Хтозна. Повiки стулилися, з-пiд них виглядаК по голубiй смужцi, ще живiй, не перешерхлiй... ДихаК чи не дихаК? Либонь, дихаК. Що ж це з хлопцем сталося, чого наПвся? Обiч, бiля зiгнутого лiктя, лежить заяложена торбинка, що ж у торбинцi? - Про-о-осо-о... Золоте зерно сiКться помiж пазюристих, корiнцюватих пальцiв. - У кого ж це вiн просо вкрав? - мiркуК вголос. А потiм торкаК малого за плече: - Агов, проснися! В кого ти вкрав просо? З ошкiреного рота цiдиться бiло-жовта рiдота. Хлопець навiть не стогне. - Та в якоПсь баби, в кого ж iще. Приберегла якась баба на посiв, та не посiяла, вiддала боговi душу, а тут i злодiйчук навiдався в хату. Ну, баба спить на лежанцi чи на лавцi, а злодiйчук давай нишпорити. I знайшов бабине насiння... собi на погибель. Чи ти ще не вмер, хлопче? Павло Музика жде на вiдповiдь. Повiка на правому оцi розтягуКться - й голубе ясне око витрiщаКться на дядька. - Дивиться. Так само сповзаК вгору повiка на лiвому оцi - й тепер сусiдський хлопчик дивиться на нього двома очима. - КонаК... ЧвиркаК чадною слиною, вiд якоП гiрко в ротi, й бере той вузлик з просом. Зав'язуК - i ховаК за пазуху. Далi зводиться й поволеньки чапаК на сусiдове подвiр'я. ЗаглядаК через шибку, чи К там хто в хатi, але знадвору не видно. Тодi Павло Музика стукаК в раму й жде. Нема нiкого. Може, вони вже там усi повмирали? Або на роботу подалися в колгосп? I знову стукаК в раму. Гаркуша, тримаючись рукою за одвiрок, висуваКться з сiней надвiр. Пiдслiпувато мружиться проти сонця так, наче нiчого не бачить. - Хто тут? - озиваКться посеред бiлого дня. - Та я тут. Нарештi Гаркуша втуплюКться в Павла Музику, впiзнавши сусiда з голосу. Хочеться спалахнути люттю, але на ненависть немаК сили, тiльки щелепи вiдвисають, тiльки переривчасте дихання вириваКться з грудей: - Отам, у бузинi,- Павло Музика показуК на кущi бузини на краю обiйстя,- твiй хлопець. Сконав, либонь, пiди забери. I вiсник смертi Павло Музика важко й спокiйно йде геть... - Спи, доню, спи... - Мiсяць свiтить у вiкнi, хай батько погасить, бо не даК спати. - Погасить батько, тiльки ти засни. Ось як тiльки ти заснеш, тiльки засни. - Ти погасиш, батьку? - Погашу,- скрипить батько зубами в нiчнiй темрявi на лежанцi. Мати Марiя, сидячи бiля дочки, чуК, як у Галi пашать щоки, горить лоб, як усю ПП пойняв жар, так i факаК вiд неП живим полум'ям. - Мiсяць так свiтить, що я бачу далеко-далеко,жебонить струмком доччин переривчастий голос.- Поля за селом... жовта стерня в павутиннi бабиного лiта, а по шляхах - вози та вози!.. На возах - снопи пшеницi та жита... Ось i батько мiй Пде на возi, поганяК коней... Батьку, ви бачите себе на возi? - А чом не бачу,- скрипить зубами Павло Музика. - Снопи везете в село. Жито в снопах. - Жито везу в снопах. - Так славно, так славно! Галя затихаК, поринаючи в забуття, й мати хрестить дочку: хай спить, благословенна господом богом. Але наче вiд чарiв того хресного знамення Галя вмить виринаК з хвиль забуття. - А як славно в нашому селi на Червоному току! Скiльки хлiба понавозили з колгоспного поля! Я ще нiколи не бачила такого току, стiльки хлiба на току, стiльки людей. Геть-чисто всеньке село зiбралося, молотить i вiК, молотить i вiК. А червонi знамена горять, а транспаранти палають, i все так гарно понаписувано на транспарантах... Ось i мати стоПть бiля вiялки, пшеницю вiК. Батьку, ви бачите ПП бiля вiялки? - Бачу... Я снопи на возi привiз, мати пшеницю вiК. - Славно як! Галя знову поринаК в забуття, мати хилиться тужливо над дочкою, вглядаючись у риси рiдного обличчя-такого дорогого й такого стражденного, подумки молиться над нею,- i наче вiд тiКП нiмоП молитви дочка отямлюКться. - А яка славна червона валка! Конi в червоних стрiчках та в квiтках, червоний кумач над валкою, мiшки на возах, я ще нiколи не бачила такоП червоноП валки, стiльки хлiба... Мамо! Стiльки щироП давньоП радостi в доччиному голосi, що Марiя здригаКться. - Чую, чую... - Подивися, а хто то на третьому возi з кiнця? Бачиш? - Бачу... А хто? - Наш батько на возi! - Справдi, наш батько в червонiй валцi. - У вишитiй сорочцi! - Ми з тобою вдвох вишивали йому сорочку. - Червона валка - яке свято... ще нiколи не було такого свята в нашому селi... I дiти спiвають пiснi, i я спiваю. Ой, якоП ж це я спiваю... Це ж ми стiльки хлiба здали державi, здали весь хлiб... Iз-за гiр та з-за високих сизокрил орел летить... I вже дрiмаК Галя, а руки ПП на грудях здригаються, наче то сизокрил орел крильми ворушить - летить iз-за гiр та з-за високих... СтихаК, i руки стихають... I раптом чiтко, вимогливим голосом, а в голосi - причаКний страх: - Батьку! Ви спите? - Не сплю. - Не спiть, батьку... Ви знаКте, що завтра нас чекаК? - А що нас чекаК завтра? - питаються батько й мати. - Ви клумачок зерна в погрiбнику сховали? - Та сховав. - То переховайте. Переховайте, бо завтра прийде отой Василь Гнойовий - i знайде отой клумачок у погрiбнику. Ще не пiзно перенести в потайнiше мiсце. Бо що ми Пстимемо, як заберуть? - Уже ж забрали, Галю,- тужить мати над дочкою. - Забрали? Коли забрали? - сахаКться в лiжку. - Вже приходили й забрали... Отой Василь Гнойовий. - Коли ж вони вспiли? - Та ще торiк... пiсля червоноП валки. Усе в людей вигрiбали - i в нас знайшли клумачок... Це ж ти згадуКш за торiк. Торiк усе було. - Ой-й-й! - шелестить розпач. "Господи Кдиний i всемилостивий! Хiба ти так далеко на небi, що не можеш змилостивитися над нашою дочкою? Зглянься й помилуй, верни Пй тяму, верни Пй здоров'я, вона ж така молоденька, а покарай винних. Може, й ти винних не бачиш, бо так високо сидиш на небi?" З могильних сутiнкiв глухоП хати - знову живий голос: - Батьку, ви спите? - У сирiй землi висплюся... - Батьку й мамо, либонь, я провидиця i пророчиця, бо таке менi все наперед вiдкриваКться, що говорити боюся... - Що ж тобi вiдкриваКться? - Отам на лавцi коло вiкна лежить наш дiдуньо, кожухом накрився. Бачите чи не бачите, як скульчився вiд холоду? То хутенько знiмiть з нього кожух i сховайте, бо пропаде. - Кожух пропаде? - Завтра прийде Василь Гнойовий, здере з дiдуня кожух - i вiддасть Гаркушi. Аби Гаркуша в дiдуньовому кожусi возив буряки з поля на цукроварню. А наш дiдуньо загибiК без кожуха на морозi. - Ой, доню!.. Вже приходив до нас Василь Гнойовий. I кожуха зняв з дiдуня, i Гаркушi вiддав. НемаК вже нашого дiдуня, задубiв на морозi, царство йому небесне. Ще торiк переставився. - Дз-з-з! - тiпаК Галею слiпий розпач. А Павло Музика сповзаК з подушки на сокиру, торкаКться губами леза - й припадаК губами, наче цiлуК - i нацiлуватися не може... Мене тодi ще на свiтi не було, та бачу, бачу Василя Гнойового. Ходить, присiдаючи, пiдламуючись у колiнах, раз у раз наче провалюКться вниз. ПровалюКться живiт, провалюКться голова в плечi. Очi провалюються на кiнському його лицi. I - з завжди розтуленого рота, з-за нерiвного частоколу зубiв язик вискакуК. Кiнчик язика вискакуК - й ховаКться, вискакуК - й ховаКться. Тоненький кiнчик язика, схожий на жало змiП. Скаче й скаче жало змiП, наче прагне вкусити, прагне поживи. На нього й собаки не гавкають. I ранiше не гавкали, хоч водилося багато, й тепер не гавкають, хоч перевелися... та не перевелися, а вивели Пх. Ось вiн ходить вiд хати до хати, загадуК в колгосп на роботу. ЗагадуК тим, хто вже колодою лежить на тапчанi чи на печi. Хто опух, що й ворухнутись не годен. Хто ще дихаК. Хто ще маК силу чути й дивитися зболеними очима. - На посiвну! - загадуК Василь Гнойовий.- I ложку-миску з собою в поле! Ось чого ти голодний, ось чого у тебе нема Псти? Бо не робиш, бо не заробив. Хто не робить - той не Псть! Чи ти хочеш Псти - й не робити? Е-е, нi, так у нас не заведено. То капiталiсти й помiщики Пли - i не робили, бо на них робили пролетарi. А наша краПна - це краПна трудящих. У нашiй краПнi все належить трудящим. У нас тiльки трудящi Пдять, а всяким нетрудовим елементам - зась. Хто як дбаК, так i маК: вiд кожного за здiбностями, кожному за працею. Де це бачено, щоб ми годували класових ворогiв? Усiх панiв до д'ноП ями! Чули? Збiр - коло сiльради. Сьогоднi свято ударноП працi. Хто ударно попрацюК, тоП i поПсть з колгоспного казана. Не лише Василь Гнойовий загадуК на роботу, а й Микола Хащуватий. Микола Хащуватий росту дрiбного, як то кажуть, наче собака навприсядки. Але лютiшого за нього нiде не знайдеш. Якась на ньому рвана, в рубцях i струпаках шкiра, та ще всi цi струпаки й рубцi чорнi, мовби чоловiка в кузнi пекли па розпеченому вугiллi, вiн повинен був спектися, але чомусь не спiкся. - Як поживаКте, саботажники? - заходячи в хату, питаК Микола Хащуватий.- СаботуКте? Лежите на печi - в саботуКте колгосп? - Нема сили звестися,- вiдповiдь. - Саботаж! - Рiски в ротi не було... - Чую голос саботажника! - Миколо, дитино, поопухали руки-ноги... - Авжеж, поопухають вiд бездiлля та ледарства. ДумаКте, колгоспи вмруть? ДумаКте, закопаКте колгоспи в могили? Не вдасться нi куркулям, нi куркульським пiдголоскам, нi саботажникам. - Миколо, та ми злидарi... - Пiдголоски!.. Слухайте, пiдголоски. Якщо хочете Псти - гайда па свято ударноП працi. А за працю - харч у полi, отож берiть ложки та миски... Не вдосвiта i не вранцi, а вже перед полуднем кого приганяють, хто приповзаК до сiльради, а перед сiльрадою, на двох закопаних у землю стовпах, червоний транспарант: "Хто не працюК, той не Псть". На пiдвiконнi вiдчиненого вiкна, стоячи в кабiнетi, голова сiльради Яремний Кiндрат граК у шахи з головою колгоспу МатвiКм Шпитальником. Вони вже грають не першу партiю, а сьому чи восьму, причiм голова сiльради нiяк не може виграти у голови колгоспу, хоч Матвiй Шпитальник весь час даК Кiндрату Яремному туру фори. Iнакше б той i не взявся грати в шахи. Ця гра - давня слабкiсть голови колгоспу. Хоч би й де був, а завжди прокручуК в головi всякi комбiнацiП, жертви фiгур. Ось i зараз вiн з насолодою мiркуК над тим, якою фiгурою тому походити, щоб через хiд виграти слона в свого суперника. Зрештою, не втримуКться i починаК втiшатися вголос: - Ти хоч бачиш, як я можу виграти твого слона? - Ти можеш виграти мого слона? - дивуКться Яремний. - Ось ходжу осюди пiшаком,- i показуК, як походить пiшаком. Яремний важко думаК, сопе-й раптом його голос засвiчуКться радiстю: - Що правда то правда, таки можеш! - Але ж можу через хiд виграти отак, походивши осюди турою,- i Шпитальник з благодушним виразом показуК, як вiн може походити турою. - Та ти що?- щиро дивуКться Яремний i сопе, мiркуючи й над таким варiантом.- Що правда то правда, можеш! - Але це ще також не все,- ще благодушнiше каже Шпитальник i пiднiмаК над шахiвницею свого коня.- Можу й конем отак походити! - Не може бути! - щиро вражений Ярема. Кущить брови, брнжить зморшки на лобi. ДумаК трудно, сопе зосереджено. И вигукуК захоплено: - Твоя правда, Матвiю, i я вже бачу, що можеш i конем. - Усе в наших руках,- поблажливо каже Шпитальник. - От признайся,- замрiяно мружиться Яремний. - Чи я зможу колись так, як ти? - Нiколи! - Нiколи? - вражено розмружуКться Яремний.Чому? - Хоч я тобi й поясню - чому, та ти не зрозумiКш. Яремний насуплюКться, як сльота, мовчить, а потiм бубонить: - Правда твоя. Голова колгоспу Шпитальник дивиться на годинник, морщить носа, питаК: - Хочеш дам двi тури фори? - Двi тури фори? - вiд усмiшки в Яремного кирпате обличчя ще бiльше стаК кирпатим.-I виграКш? - У тебе - виграю. - Якщо виграКш, то не хочу,- скисаК на виду голова сiльради. И нарештi вiдриваК очi вiд шахiвницi, дивиться у вiкно.-Пора на сiвбу, вже зiбралися. - Пора на свято працi,- згоджуКться Шпитальник Матвiй.- Хоч i не всiх саботажникiв зiбрали, та бiльше вже не зберемо. Вони виходять на ганок сiльради, стають плече в плече, дивляться на зелений морiг, на якому з'юрмився народ з мисками та з ложками в руках. Матвiй Шпитальпик лiвою в рудих веснянках рукою пощипуК кучеряву борiдку клинцем, завченим рухом поправляК окуляри на перенiссi, а тодi закладаК за борт зеленого френча. Завченим рухом викидаК праву руку вперед. - На свято працi! Ми створили умови, коли талант душi кожноП особистостi розкриваКться в працi не на себе, не на визискувачiв, а на колектив, на державу робiтникiв i селян. Ми створили умови, коли масштаби новоП особистостi нового суспiльства вимiрюються безкорисливiстю i самопожертвою в iм'я всенародних iдеалiв i в iм'я iдеалiв свiтлого майбутнього. Свiтова революцiя - ось чим вимiрюКться наша нова людина, ось чим вона живе, ось що складаК ПП мету. Бо ми добиваКмося щастя не лише для себе, а й для робiтникiв i селян усього свiту. Хто з нас може почуватися спокiйно, коли на п'яти континентах стогнуть народи пiд п'ятою капiталу? Якiй нашiй матерi не стане гiрко, коли вона подумаК про долю матерi де-небудь в ЕфiопiП чи в АбiссiнiП? В якоП нашоП дитини вiд болю не стиснеться серце, коли вона довiдаКться про злиденне дитинство свого ровесника десь за океаном?.. Слухайте мене! СвоКю працею ви наближаКте не тiльки соцiалiстичну iндустрiалiзацiю у своПй державi, а й неминучу загибель мiжнародного капiталiзму в усьому свiтi. Па сiвбу! Говорячи, Матвiй Шпитальпик раз у раз викидаК рiзко праву руку вперед, особливо ж тодi, коли каже про п'яту капiталу, про мiжнародний капiталiзм. Наче рухом правицi хоче довести: хоч п'ята капiталу i мiжнародний капiталiзм далеко, але ми Пх дiстанемо й звiдси, нехай начуваються. Задоволений собою голова колгоспу Матвiй Шпитальник обертаКться до голови сiльради Кiндрата Яремного, вдоволено пiдморгуК: - Ось так!.. Хiд слоном по центральнiй горизонталi!.. Це не хiд пiшаком тiльки на одну клiтинку вперед. - Еге ж,- зачаровано дивиться на нього Кiндрат Яремний.- Це не хiд пiшаком... Чуються голоси Василя Гнойового та Миколи Хащуватого, шваркотять якiсь скрики iнших активiстiв, що позбиралися перед сiльрадою,- i юрма наче пробуджуКться, починаК ворушитися. ПочинаК ворушитися, мов черва на шматку гнилого м'яса, але завзятi голоси не згасають, i ось уже юрма тече вiд сiльради шляхом. - Ходiмо? - чи то питаК, чи то стверджуК Матвiй Шпитальник. - Ходiмо,- каже Кiндрат Яремний, опускаючи ногу з ганку сiльради. - Куди ти? - Як то куди? - Ха-ха,- смiКться голова колгоспу.- Та не туди... ЗiграКмо партiю-другу в шахи! I я тобi дам двi тури фори. - Двi тури фори?! Ходiмо! I вони зникають у сiльрадi. Що це гримить, що це граК? Де це? I той гуркiт, i та гра не гаснуть, не дальшають, а ближчають. Хiба всидиш у хатi? I Галя виходить з хати, стаК за ворiтьми. Гуркiт ближче, ближче - i ось з-за повороту з'являються якiсь люди. Не так iдуть, як сунуть юрмою, ледь переставляючи ноги. Хто ж то попереду юрми ступаК задки, весь час розмахуючи руками? А за помахами його рук i гримить-граК. Гуркiт, дзвiн, виляски, бамкання. Що це, цо ще? Попереду ступаК задки Василь Гнойовий! Раз у раз пiдламуКться в колiнах, наче сам провалюКться в землю, а голова на його в'язах провалюКться в плечi, а груди провалюються в живiт, а живiт провалюКться десь нижче пояса. Йде так, наче манить за собою. О, хтось у юрмi впав, його оминають, а коли оминули,- зостався лежати на шляху, дивлячись услiд. Обiч юрми - активiсти Пхнi сiльськi, Галя нарештi роздивилася Пх. То вони гримлять-грають, б'ючи в сковороди, в бляху, в дека, в якiсь залiзяки. Залiзом по залiзу, а тим оркестром править Василь Гнойовий. Дехто в юрмi також б'К ложками в миски, але таких мало. - Саботажники! - хтось кричить. Ось юрма поволеньки наповзаК, наповзаК, вже й бiля Галi. - ПерекуКмо саботажникiв колгоспного руху! - аж пiниться Микола Хащуватий. А Василь Гнойовий, задкуючи, водить руками - й за його наказом гримить залiзо об залiзо, аж вуха глухнуть. - Не дамо саботувати соцiалiзм на селiП. А Галi саме заспiвалося: По дорозi жук, жук, по дорозi чорний. Подивися, дiвчинонько, який я моторний. Куди всi йдуть, навiщо несуть ложки й миски? Ледве переступають ногами-колодами, та такими товстенними, що водою з них бризкаК. I так само понапухали обличчя, а на набряклих обличчях - очi як позамерзали. Очi як позамерзали, ледь-ледь свiтяться туманом. - Саботажники!.. Хто не працюК - той не Псть! Галi спiваКться: Видно шляхи полтавськiП Ще й саму Полтаву... Та Галю нiхто не чуК, бо гримить залiзо та бляха, бо кричать активiсти-незаможники. В юрмi в якоПсь жiнки пiдкошуються ноги, вона хоче вчепитися за чужi плечi та лiктi, але ПП вiдштовхують, i жiнка осiдаК навколiшки в сiру куряву. ПП обминають, а вона дивиться вслiд i просить: - Вiзьмiть мене!.. Вiзьмiть мене з собою в поле. Я хочу Псти... Псти хочу... I простягаК перед собою порожню миску, мовби сподiваКться, що ПП чи вiзьмуть-таки з собою, чи щось покладуть у миску. А Галi спiваКться: Вставайте, гнанi i голоднi Робiтники усiх краПн... Жiнка на шляху, почувши бадьорий дiвочий спiв, обертаКться й дивиться на Галю замерзлими очима, в яких ледь свiтиться туман. Раптом Галi стаК так смiшно, що вона заходиться реготом. Регiт колотить нею, аж поки гасне. - Ой... ой... ой... - вiд якогось важкого болю стогне вона. Жiнка пiдводиться з колiн, злякано оглядаКться на Галю - й поволеньки тюпаК по шляху за юрмою, що повзе з села пiд гракання залiза, крики i свист. - Голова Пде... ОбоК... Шпитальник i Яремний... Ген у полi, у вибалку, бiжить гнiдий кiнь, запряжений у дрожки, а на дрожках попримощувалися голова сiльради та голова колгоспу. ОбоК у вiйськових картузах, а тому зоддалеки схожi на мiлiцiонерiв з району. - Куди вони Пдуть? - До нас. Надвечiр'я. Тут, на польовому станi, чи то мають обiдати, чи то вечеряти. Сiвачi зiбралися пiд розквiтлими дикими грушами, що облiтають зiв'ялим цвiтом, а довкола цього стану - зорана i вже засiяна земля, що чорнiК розлитим дьогтем. Сiвачi дивляться на дрожки, що котяться до Пхнього стану, вже й прикотилися. Гнiдий кiнь спиняКться, а двоК голiв зiскакують на землю. Кiндрат Яремний командирською ходою йде до людей, а Матвiй Шпитальник зостаКться бiля дрожок. Вiн тримаК у руках якийсь ящик яскравого вишневого кольору, i всi дивляться на той ящик. Голова колгоспу заглядаК у великий обсмалений казан, бiля якого стоять напоготовi Василь Гнойовий та Микола Хащуватий, а за Пхнiми спинами - слiпа на лiве око тiтка Гичка, що ранiше готувала в селi на весiллях та на похоронах, а тепер от на весiллях i на похоронах не готуК, тiльки в полi для тих, хто робить. - Готово? - бадьорим голосом озиваКться Яремний. Тiтка Гичка киваК головою, а Василь Гнойовий шкiрить зуби. - ПокуштуКте? - Я ситий,- вiдповiдаК Кiндрат Яремний. Г жартуК до тiтки Гички: - То готували лiвим оком чи правим? Тiтка, насупившись, мовчить, i жодне з людей не усмiхаКться на жарт, лише Микола Хащуватий каже: - Либонь, на праве, на живе. Посуворiшавши на лицi, голова сiльради випростуКться. випинаК груди, викидаК руку вперед i вигукуК. - Хто не працюК, той не Псть!.. Соцiалiзм - це облiк!.. Смачного вам... I пружною ходою ступаК до дрожок. Сiвачi стовплюються навколо казана, простягають миски, а Василь Гнойовий i Микола Хащуватий орудують двома черпаками, розливаючи кандьор. - Налий менi! - Долий, бо не долив! - Не розхлюпуй! Обiч вiд казана, ближче до груш, зiбралися тi, хто не орав i не сiяв, а приволiкся з села в надiП, що перепаде якась крихта чи крапля. Це дiти, старi баби та дiди. Помiж них - i тiтка Юстина. Всi вони чекають, коли орачi та сiвачi одержать своП порцiП, тодi можна буде пiдступитися ближче н попросити собi. Ранiше не можна, бо в Гнойового та Хащуватого чiпкi очi, хутко заробиш вiд них черпаком по спинi. Та ще ж i Гаркуша тут. Коли Гнойовий чи Хащуватий не застережуть такого ледаря, що не робив, а хоче поПсти на дурничку, то вiн помiтить: - Миколо, Василю, а то кому наливаКте кандьору? Хто не працюК, той не Псть! I раптом... застигають простягнутi руки з порожнiми мисками, завмирають ложки над кандьором у тих, кому вже налито. Не ворушаться черпаки в Василя Гнойового та Миколи Хащуватого. Тiтка Гичка торопiК на виду так, що, либонь, зараз стане видюща й на лiве око. Всi дивляться одне на одного, дивляться наокiл. Хто це спiваК? Яка це жiнка спiваК таким щасливим голосом? Нiхто з тих, що зiбралися до кандьору, не спiваК, але ж голос лине й лине - чарiвний, сонячний. Расцветали яблони и груши, поплыли туманы над рекой... Выходила на берег Катюша, на высокий берег, на крутой. - Та це патефон,- похмуро бубонить Гаркуша, показуючи рукою на дрожки. Хто допався до кандьору i Псть, давлячись, зовсiм не чуючи того патефона, а дехто обертаКться на дрожки. Справдi, на дрожках стоПть патефон - отой прямокутний ящик яскравого червоного кольору, який привiз у поле Матвiй Шпитальник. Выходила, песню заводила про степного сизого орла, про того, которого любила, про того, что верность берегла... Голова сiльради Матвiй Шпитальник та голова колгоспу Кiндрат Яремний захоплено поглядають на платiвку, що крутиться, i сяють вiд задоволення. Не зiзнаються один одному, та мимоволi думають: чи колгоспники здатнi оцiнити все те, що Пм подаровано отут, просто в полi, пiсля ПхньоП працi? Мабуть, таки нi, бо лиш миски перед собою бачать, Пм кандьор заступив красу спiву, красу мистецтва. Мы красные кавалеристы, и про нас былинники речистые ведут рассказ... Тiтка Юстина простягаК миску - i Микола Хащуватий наливаК Пй черпаком кандьору з казана. Вiн не дивиться, кому наливаК, бо слухаК музику i спiв. За тiткою Юстиною й iншi вiд груш сунуть до казана, Пм також перепадаК бурда. Наш паровоз, вперед лети, в коммуне остановка... Ледь ступивши вiд казана, тiтка Юстина опускаКться на колiна, сiдаК на землю i, дiставши з-за пазухи ложку, сьорбаК кандьор, i сльози течуть по ПП жовтому обличчю. На границе тучи ходят хмуро, край суровый тишиной объят. У высоких берегов Амура часовые Родины стоят... Накрутивши блискучою ручкою патефон, голова колгоспу Матвiй Шпитальпик вiд дрожок iде пiд розквiтлi грушi, де вечеряють. Промiння призахiдного сонця роПться в його пильних неклiпливих очах, наче червонi мурахи. На ногах порипують наваксованi чоботи, що вiддзеркалюють срiбнi зайчики. Матвiй Шпитальник зупиняКться перед тiткою Юстиною, а вона й не зауважуК, бо втупилася в миску. - Ти колгоспниця? - питаК. Тримаючи миску обома руками, тiтка Юстина злякано й нетямковито дивиться на голову колгоспу: вона не почула запитання. - Ти колгоспниця? - повторюК. - Ага, колгоспниця, колгоспниця,- спромагаКться на слово тiтка Юстина. - А ти сьогоднi щось робила на сiвбi? - Нi, не робила. - Таж тут Пдять тi, що робили. - Хрест святий, не робила. - А чом це ти, колгоспниця, б не робила? - Сили нема, нездужаю. - Робити сили нема, а Псти здужаКш? - Џм, щоб здужати. - А чом удома не Пси? - Нема що Псти, навiть мишам нема... Навiть мишей нема. - Навiть мишей нема? - дивуКться Матвiй Шпитальник.- Ух ти, саботажниця! Ударом чобота голова колгоспу вибиваК миску з рук. Миска падаК на землю, розливаКться недоПдений кандьор. Тiтка Юстина так i завмираК з роззявленим ротом, а Матвiй Шпитальник iде до дрожок. Якесь дитинча навкарачки пiдступаК до розлитого кандьору, нагинаКться, починаК злизувати з трави. Чужой земли не надо нам ни пяди, но и своей врагу не отдадим... Патефон замовкаК, i дрожки з голови сiльради та головою колгоспу вiд'Пжджають вiд польового стану, поскрипуючи колесами. Сонце сiдаК в багряну хмару. - О, подивися, прийшов... - Хто прийшов? - А хто прийшов? - Таж Андрiй Синиця. Ото стане пiд вербою - й дивиться. Походить туди-сюди по шляху, стане - й дивиться на нашi вiкна. Ти б вийшов та щось йому сказав. А можеш i не казати. Вийди надвiр iз сокирою - вiн i злякаКться, бiльше не ходитиме. Хай до когось iншого йде - й там видивляКться. Бачиш, вишиту сорочку зодягнув, i кашкет iз козирком на головi, а босий. Чого вiн ходить пiд нашi вiкна, отой Андрiй Синиця? - А ти не знаКш, чого вiн ходить? - Щось видивляКться, хоче потягнути, а що потягне? - Сьогоднi вже не сам... I Грицько Накоренок огинаКться бiля нього. Марiя й собi вшниплюКться у шибку, дивиться на шлях. Справдi, Андрiй Синиця вже не сам, а з Грицьком Накоренком. Обидва хлопцi мовби зустрiлися знiчев'я - та й балакають, але ж так i пасуть очима ПхнК обiйстя. - Не знаКш, чого огинаються... До Галi нашоП прийшли. - До Галi? - не вiрить мати.- А де ж це Галя? - О, я повинен знати... В коморi вбираКться. - Куди вбираКться? - А ти вже забула, куди вбираються дiвчата? До парубкiв. - Мамцю моя! - сплескуК руками.- Що ж це коПться? - А коПться, коПться... О, вже й Галя наша вийшла. Попiд вiкнами йде Галя в святковому вбраннi, а всмiхненими очима - вже там, на шляху, де хлопцi пiд вербою. - Побiжу, побiжу за нею, не пущу. Куди вона? I Марiя не так бiжить, як тюпаК надвiр, наздоганяК Галю на шляху. - Галю, ти куди з хлопцями? - А в Кожанку. - Чого в Кожанку? - дивуКться.Хлопцi, чого це ви надумали з Галею в Кожанку? - Та на завод,- це Андрiй Синиця. - На завод? Чого на завод? - Там поПсти можна,- це Грицько Накоренко. - Що можна поПсти на заводi? Хлопцi мовчать, то Галя каже: - Браги можна поПсти на заводi. - I ти, Галю, слухаКш хлопцiв? I ти оце повiКшся в Кожанку? Хто вам там дасть браги? Не дадуть вам браги. ЧуКш, Галю? Хай собi хлопцi iдуть, раз Пм заманулося, а ти не йди, ти - дiвчина, як це ти пiдеш у чуже село? - З нами хай не боПться,- це Андрiй Синиця. - Мамо, таж бiлий день надворi... Через поле - й Кожанка. - А як бiлий день, то що?.. Сторожують брагу, хiба ви не знаКте? Хто вас пустить до ями? Чим ви ту брагу дiстанете? - Та ми знаКмо! - це Грицько Накоренко. - Хлопцi, дивiться, я не пускаю Галю, та хто тепер слухаК матiр? Нi сльози, нi молитви не помагають. Обертаються - i йдуть, а Марiя дивиться вслiд, аж поки щезають за тополями на околицi. Вже Пх не видно, а вона чомусь бачить - не так очима, як материнською душею я своКю,- Пх трьох у полi по дорозi на Кожанку. А потiм цiлий день жде - й мучиться: навiщо пустила? Було не пускати. Й де вона бариться, чому досi нема додому? Пора дiвоцтва, хiба всидиш у хатi, хiба не захочеш полинути в свiт. Ось так i полинула... Там, у Кожанцi на цукровому заводi, справдi К брага, але хто ж вас пустить до неП. Якби всiх пускали, то й браги не стало б, i завод рознесли б. А то стережуть, що не пiдступишся. I вже ввечерi - Галя у двiр. Мати хреститься з радостi, питаК: - Була в Кожанцi? - Була. - НаПлася браги? - НаПлася. - То чого ж така смутна? - Ой, мамо, не питайте. I - в сльози. Такi ряснi сльози, що в матерi серце краКться вiд болю. Може, хтось ПП дочку скривдив, але добре, що додому вернулася жива. - Розказуй, як же ти наПлася. - Ой, краще не розказувати. - А де хлопцi? - Андрiй Синиця пiшов додому, а Грицько Накоренок... утопився. - Де втопився? - У ямi з брагою... Ой, мамо, якби ти бачила! Якби ти бачила, що там коПться! Бiля заводу всякий народ вештаКться, i скрiзь - варта, нiде не пройдеш. I там, де ями з брагою, повно людей. Уже такi, що й ходити не годнi, а поприходили. Хто стоПть, хто сидить. I ми посiдали пiд кущами, бо до браги не пiдступитися, бо там бiля браги теж варта. А потiм хтось не витримав - i пiдсунувся ближче до ями, а потiм - ще, сторожi кричать, але нiхто вже Пх не слухав. I хлопцi кинулись до ями, Андрiй i Грицько. А я злякалася, як прикипiла до землi, бо тут усi вже побiгли, де тi сторожi й дiлися, пiдiм'яли Пх. Там хто сам у яму звалювався, а кого спихали, щоб пiдступитися ближче до браги. Такий крик, такий гвалт! А тут i Андрiй Синиця назад бiжить, браги набрав у вiдро, вiн придумав таке собi вiдро полотняне й провощене. Ми тут удвох допалися до браги, Пмо - й наПстися не можемо. А як доПли брагу, то за Грицька згадали, тут хтось i сказав, що вiн утопився в ямi, й ще хтось утопився. Ми злякалися - й побiгли, бо там уже якiсь люди бiгли вiд заводу, всi стали розповзатися вiд ями. А за селом посiдали - й ждемо: а може, не втопився Грицько у бразi, а може, вiн зараз бiгтиме за нами. Ждали, ждали, а його нема, то вже тодi ми подалися додому... Ой, мамо, як жалко Грицька! Може, вiн не втопився? - Ти в мене питаКш, дитино... Стоять обоК, дивляться на шлях, дивляться на околицю: чи не з'явиться Грицько? А коли справдi не втопився? Не видно. - Пiду Грицьковiй матерi скажу за таке горе. - Не ходiть, мамо! - Як то не йти? - Бо, може, вiн таки не втопився. - То й скажу, що, може, не втопився в бразi, а живий. Хай мати знаК, бо ж однаково побиватиметься. Туманiючи, йде Марiя шляхом, а дочка видивляКться й видивляКться на околицю, за високi тополi, на яких напнуто синК небо. Дiд Гнилоквас, може, й не старий дiд, а виглядаК на старого, замшiлого дiда. А виглядаК на дiда, бо згорблений у три погибелi, бо клешнюватi руки волочаться при самiй землi, а страпате волосся на головi - мов купа дiрявого березневого снiгу, присипаного рудим гноКм. З-пiд куштратих страпакiв, що спадають на лоба, не видно очей, а тому здаКться, що Гнилоквас i не дивиться обiч, а все пiд ноги. Щось шукаК й шукаК, шукаК й шукаК. Отак i ходить по селу, тримаючись за вiжки, а поряд iз ним тюпаК мишастий коник, свiтячи випнутими ребрами, а за коником повискуК немащеними колесами грабарка. Гнилоквас мiг би Пхати на грабарцi, але не хоче тiльки те й робити, що злазити й залазити, бо доводиться часто зупинятися. ЗупиняК грабарку перед чиПмось обiйстям, ступаК за ворота, стукаК в шибку: - Живi К? Висунеться з хати баба: - Уже по мою душу? - Ще вспiю по твою душу... Що тут на цьому кутку, хто помер? - Чи я знаю? В хатi сиджу, нiхто не навiдуКться до мене,- шамкаК стара.- Тут i сама не знаКш: на цьому ще свiтi, чи вже на тому. - На цьому... - А чого ж на цьому свiтi так, як на тому? - В сiльради питай, а не в мене... То коли до тебе навiдатися, бабо, в гостi? - Навiдатися в гостi? А чого в гостi? - Щоб на цвинтар завезти... Я по-доброму. - Чи я знаю? - А хто ж знаК за тебе? Така в мене робота. ДумаКш, робив би задурно? Вiдвiз до ями кого - маю пiвфунта хлiба. - Скiльки? - не вiрить стара. - Пiвфунта хлiба. I за тебе стiльки дадуть. - Отак багато? Краще б менi дали, а то хлiбця давно не жувала, ще б трохи пожила. - За те, що живуть, хлiба не дають. Погомонiвши зi старою, якiй ще хлiба кортить, а вмирати не хочеться (навiть не загадуК про смерть), дiд Гнилоквас поволеньки суне далi, й немащенi колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням. - Забув,- сам до себе озиваКться дiд Гнилоквас i навiть ляскаК себе долонею по лобi.- Та це ж садиба Марка Грушi. Давно ж не бачилися, й зараз нiкого не видно на дворищi. Зайти чи не зайти? Зайду. Гнилоквас заходить у хату, бачить бабу Явдоху на лежанцi - й вiтаКться глухо: - Доброго дня, Явдохо. Баба Явдоха лежить на подушцi - й не зворухнеться. - А де ж Марко? - питаК в неП Гнило квас. Баба Явдоха не озиваКться. Так, наче спить, i тодi Гнилоквас бачить босi ноги, що стирчать з печi. - Марку, ти чуКш? - кличе. Марко Груша мовчить на печi. - ОбоК,- бубонить дiд Гнилоквас,- упокоПлися обоК... За Явдоху пiвфунта, за Марка пiвфунта - вже фунт... Хоч i важко самому, а нi з ким не подiлюся роботою. Хоч i набивались помiчники, а не хочу. Бо що? Вiддати свого пiвфунта? А менi хто дасть пiвфунта? Дуже хтось накидаКться? ТоркаКться бабиного лоба - холодний. - Вiдтоптала свiй ряст. А чого? Бо дурна. Бо не захотiла колись вiддатися за мене, а вiддалася за Марка. Вiн прогодував тебе? Нi тебе не прогодував, нi себе. А за мною жила б. А так матиму на тобi пiвфунта. Бере на тапчанi ряденце, стелить на глинянiй долiвцi, а тодi вже зсаджуК бабу Явдоху з лежанки. - Яка ж ти легенька... Нiколи не обiймав, а тепер ось обняв. Бабинi п'яти гупають об долiвку, далi тiло ПП гупаК глухо. Дiд Гнилоквас хапаКться чiпко обома руками за рiжки рядна й тягне по хатi, далi в сiни, далi з сiней надвiр, до грабарки. Бабина голова метляКться, очi витрiщенi. - Завезу тебе до ями, не залишу в хатi... Бо дурна... Бiля грабарки знову доводиться обiймати покiйницю, щоб якось пiдняти з землi, та дiд Гнилоквас ще й важчих здужав, а баба - як пiр'Пна. - А тепер пiду за покiйником, щоб у парi, значить... Повезу в парi, повiнчаКтеся з сирою землею. А яке було весiлля - в церквi, з батюшкою. Я не ходив на ваше весiлля, то люди розказували... Зайшовши в хату, дiд Гнилоквас розглядаК голi стiни. - Життя прожили - й добра не нажили. Навiть дiтей господь не дав. Крекчучи, спинаКться на лежанку, бубонить до непорушних Маркових п'ят: - Бач, не мiг на лавцi переставитися, то залiз на пiч, аби менi мороки завдати. Й тiльки обома руками взявся за ноги, смикнув, як забринiв кволий голос: - Це ти, Карпо? Чого смикаКш за ноги? Гнилоквас до всякоП всячини звик, то й тут не дивувався: - То ти ще живий, не вмер? Смикаю тебе з печi, то сам iди... Що тобi тут на печi робити? - Що робити? Вмерти хочу, нiяк не помру... Явдоха переставилася зранку, а я нiяк не можу,-витягував з грудей немiчний голос.- А ми ж учора з нею говорили... Говорили, що разом помремо. Вона вже там, а я ще тут. Сказала - й зробила, а я обманув ПП. Де вона? - Та вже на грабарку вiднiс. Марко Груша заплющуКться - й мовчить. Зрештою, розплющуКться - й каже: - Нiяк не можу. От хочу - й не можу. - Погано хочеш. - Дуже хочу... слiдом за Явдохою, щоб разом... А я не думав, що ти такий славний чоловiк. ПомагаКш нам. ПомагаКш, щоб разом... Вiдтарабанив Явдоху на грабарку, то й мене вiдтарабань. На цвинтар. - Та в яму, а не на цвинтар. - Хай i в яму, аби разом... Я по дорозi помру. ЧуК моя душа, що по дорозi помру. - А як не помреш по дорозi? - То в ямi помру. - Аби тiльки з Явдохою? - Аби тiльки з нею. Гнилоквас Карпо стоПть на лежанцi, заглядаК на пiч. При здоровому глуздi Марко Груша, при тямi? Таке городить. Може, при тямi, але не при здоровому глуздi. - Ех, шкода пiвфунта хлiба,- зiтхаК. - Га? - розклеплюК водянистi повiки на опухлому лицi Марко Груша. - Та кажу, що пiвфунта хлiба шкода. - Загубив хлiб? - Загублю от... Не повезу я тебе до ями, i не проси. - То поможи звестися, та зсади з печi, я порачкую сам до ями. - Не поможу. - Змилуйся... - Не змилуюсь. Не хочу, аби ти здох бiля Явдохи. Годi, що ти з нею нажився на цьому свiтi. Ще й на тому свiтi хочеш бути разом. I просиш моКП помочi? Не буде тобi моКП помочi. Сопучи, крекчучи, Гнилоквас животом сповзаК з лежанки.. Марко Груша стогне й вовтузиться на печi, смикаючи п'ятами, але звестись не годен. - Ти спершу здохни... Але й тодi не повезу. Тримаючи в руках вiжки, йдучи бiля грабарки, вiн бубовить сердито, й слова гудуть, як джмелi. - ЧуКш, Явдохо? Ото я тепер забрав тебе вiд Марка... Я без тебе скiльки мучився? Всеньке життя. Нехай вiн тепер без тебе помучиться... О, хто там сидить пiд яблунею? Справдi, на горбку пiд яблунею, похиливши голову на плече, виднiК якась дiвчина. - Спить на сонцi чи вже боговi душу вiддала? Зоставивши на шляху грабарку, Гнилоквас човпе на горбок пiд яблуню. - Ти жива чи вже мертва? - питаК в дiвчини, що прихилилася спиною до стовбура. Дiвчина хоч би ворухнулася. - Слухай, ти чия? - приглядаКться.- А, та це ж Павла Музики дитина. Рука ще тепла, ще не задубiла. Чекати отут, поки задубiК? А чи в мене К час роз'Пжджати сюди-туди. Ну, дiвко зараз тебе понесу. Потупцявши, Карпо Гнилоквас нагинаКться, пiдхоплюК непритомну Галю попiд пахви i, задкуючи, тягне з горбка. - Ще й не нажилася, ще й замужем не була, а вже переставилася... Либонь, стогне... Що ти кажеш, га? Знову стогiн вириваКться з дiвочих грудей. - Не хочеш, щоб старий дiд тебе обiймав? А де взяти молодших, щоб обняли? НемаК молодших, так що потерпи. ДотягуК непритомну дiвчину до шляху, виважуК на руках, щоб висадити на грабарку, а тут де не вiзьмись - учитель Пилип навинувся. Голова з комiра вишитоП розхристаноП сорочки - наче золотий соняшник з-за плоту. - Дiду! - кричить. I руки виставляК перед собою, наче вiд нечистоП сили борониться. - Поможи, хлопче,- хрипить Гнилоквас. - Куди ви ПП несете? - А на грабарку - та й вiдвезу до ями. - Таж вона ще жива! - кричить учитель Пилип.Хiба не чуКте - стогне? Куди ж ви живу? - Однаково скоро помре... Ну, поможи. - Ану вiдпустiть, вiддайте. - Хлопче, нащо тобi живий труп здався?.. Скiльки вже Пй зосталося? А менi потiм знову по неП приПжджати? Коняка ледь ноги переставляК. Та вже коли так уподобав неживу дiвку, то бери, хай ти сказишся. А нiхто не хоче знати, що в мене така робота. Карпо Гнилоквас залишаК непритомну Галю бiля осатанiлого, з божевiльними очима вчителя, смикаК вiжки. - Вйо! ПоПхали... Спробуй догоди такому народовi. Бачиш, заступник знайшовся. Самого без вiтру хитаК, а ще... Пiвфунта хлiба пропало! Та я тебе скоро вiдвезу до ями, то вiдшкодую. Вйо! День довгий, село велике, а роботу тiльки встигай робити. Несвiдомий народ, ох i несвiдомий наш народ! Тiтка Юстина сидить за ворiтьми, дивиться на шлях, на село. Шлях попiд вербами та тополями сiрiК пухкою курявою, в якiй i горобцi не купаються. Село спить посеред бiлого дня, наче все вимерло до ноги. Сонце смажить так, що не тiльки зелень в'яне, а й небо спопелiло, й таке пустельне, що страшнiше за землю. Тiтка Юстина так завжди сидить за ворiтьми. Когось побачить, щось почуК, щось Пй приверзеться - ось i погомонiла з бiлим свiтом. Хлоп'як ще голомозий, з штанцiв подерта сорочка висмикалася, очi - як реп'яхи. Навiть крiзь подерту сорочку видно синю шкiру та випнутi ребра. - Дитино... Заскочений зненацька тiтчиним голосом, хлоп'як завмираК злякано. И повз тiтку йти страшно, й тiкати страшно. Бо ж, це ота Юстина, що про неП розказують. - Як тебе звуть, дитино? Голос ласкавий - i ще страшнiше вiд тiКП ласки в голосi. - Юрко,- шепочуть затерплi вуста. - А чий же ти будеш? - Горпинин... Горпини Хрущихи. - Це тiКП Горпини, що бiля церкви сидить над яром? - Над яром... - Славний ти хлопчик у своКП матерi,-тiшиться тiтка Юстина, рада-радiсiнька погомонiти з дитиною.-А чого ж ти в хатi не сидиш? - До дiда Iлька йду. Провiдати хочу, бо дiд старий дуже,- розв'язуКться язик у хлопця.- Може, гостинця дасть. - Ти ж мiй славненький,- срiбло немiчноП усмiшки спалахуК на тiтчиному чорному лицi.- Наготував дiд гостинцiв для онука? - Не знаю. Тiтка Юстина хмарнiК на виду. - Кажеш, мати твоя Горпина Хрущиха?.. Кажеш, дiд Iлько? - Й зiтхаК тiтка.- Так нема вже твого дiда Iлька, помер, вчора Гнилоквас вiдвiз його до ями... Нема гостинцiв... Малий Юрко так i цiпенiК вiд почутого. - Нема гостинцiв? - перегодя питаК жалiбно.