Њвген Гуцало. Голодомор ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Мене ще й на свiтi не було тодi, а я навiч бачу дядька Павла Трохимовича Музику. Невисокий, покручений, наче корч, i руки в нього, мов корчi, й голова в нього, мов корч. Запалi, завжди в пеленi сльозовиння очi скидаються на двох переляканих павучкiв, якi сновигають i сновигають, нiяк не сховаються в шпарках. Досвiток, золотi зорi вишито на сiрому полотнi неба. Пахне росою з лопухiв, бузини та полину, й зрiдка озиваються веснянi пташки у своП дзвiнкi сопiлочки. Але в селi не меншаК досвiтнього смутку вiд ПхньоП гри. Село сонне й тихе, як пiсля макiвки. Дядько Павло Музика йде в церкву. Церква стоПть на високому горбi коло ставу, що дрiмаК темною голубою водою в густих верболозах. Цього погiдного недiльного дня в церкву не йде нiхто, бо там з минулоП осенi не правиться служба божа. Не правиться з тих пiр, як пропав Пхнiй сiльський батюшка. Ось сьогоднi був, бачили його сусiди, а па ранок не стало, наче вознiсся на небо. I начебто нiяка чорна машина по батюшку не приПжджала, й начебто нiхто нiкуди не забирав батюшку. А ще через день опiвночi згорiла його хата пiд гонтом. Згорiла, як свiчка. I начебто нiхто не запалював, а сама спалахнула. й нiхто не кинувся на пожежу, не взявся гасити, мовби село не бачило тiКП пожежi, мовби всi послiпли й оглухли. А до ранку й жар прочах, i попiл охолов. Дядько Павло Музика проходить мимо пожарища, на якому стримить чорна пiч, i звивистим узвозом простуК до церкви. Так, як ходив до церкви завжди, бо незбагненна сила вабить i вабить. А може, сьогоднi таки правитиметься? А може, об'явиться iнший батюшка в Пхньому селi?.. Мене тодi й на свiтi не було, та я бачу, як Павло Музика узвозом дiстаКться до церкви - й несподiвано торопiК: дверi вiдчиненоП Дверi, що всю осiнь i всю зиму простояли на замку... Може, справдi об'явився батюшка? Перехрестившись трьома пучками, Павло Музика обачно сходить на паперть, через плече оглядаКться на село - й поволi просуваК корчувату голову в церкву. А потiм щось його всмоктуК в церкву, й Павло Музика зникаК. Село оповите страхом: Павло Музика ходить вiд хати до хати, вiд обiйстя до обiйстя i всiм розказуК, що якiсь злодiП вночi пограбували церкву. Повиносили з церкви геть усе, що можна повиносити. - Покрали богiв! Але покрали не тiльки богiв, а й усе церковне начиння. Здавалося б, кому воно все потрiбне, а покрали. - I господа на небi не побоялися! А таки не побоялися: крали богiв - i кари не ждали на своП голови. - Чужi чи своП? Спробуй вгадай. Можна подумати i на чужих, i на своПх, бо скрiзь люди пустилися берега. - Ходiмо шукати злодiПв! Скоро коло нього наче клубок сухого перекотиполя збираКться - немiчнi жiнки та старi баби, у яких ще К сила злiзти з тапчана чи з печi. Рудий Павло Музика в тому клубку - мов жарина вогню, що бризкаК словами-iскрами. - А чи не Василь Гнойовий залiз у церкву й покрав? До Гнойового гайда! А вiн не без компанiП. Ген-ген обкрадена церква блакитними стiнами сяК над селом: наче голос високого й гнiвного неба, що шле Пх на помсту й покару. Людське безумне перекотиполе котиться на сiльську околицю, де в скособоченiй мазанцi пiд очеретом живе Василь Гнойовий - злидар i конокрад, що молився й молиться скляному богу. А назустрiч - хлопчина в подертiй сорочцi та в полатаних штанях, босий, з синiми очима-будяками на рябому лицi, схожому на горобине яКчко. - А що то в тебе за пазухою? Чорними ногами в бородавках прирiс до землi, а очi перестрашенi, мовби на Пхнi дикi квiти по сердитому джмелю сiло. - Ану покажи, що за пазухою! I вже схопили за куштратi патли, i вже смикнули за комiр, i вже руки-круки сягнули за пазуху вiдстовбурченоП сорочки. - Божа мати з божим сином! Справдi, з полотняноП пазухи, вiд грудей-ребер вознеслася на сонце весняного дня божа мати з немовлям на руках. ОбоК - в неземному палахкотючому сяйвi довкола умиротворених святих ликiв, обоК дивляться глибокими очима добра й милосердя. А водночас - i лагiдного докору. Мовби не можуть втямити, як опинилися в полотнянiй пазусi, як вознеслися на свiтло весняного дня, кого бачать перед собою. Святi праведнi очi, якi завжди запитують - i водночас вiдповiдають своПм запитанням, якi завжди прощають, бо в прощеннi - Пхня невмирущiсть. - Де взяв? Хто ти? - Марко... - Злодiй! Де взяв iкону? - Знайшов! - дзигонiв хлоп'ячий голос.- Отамо знайшов у бур'янi. - Брешеш! - Суща правда. - Перехрестися! И дитяча рука в хресному знаменнi злетiла вгору, торкнулася чола. - Злодiй - i хреститься! Хвиля людського божевiлля закипiла, завирувала, руки простяглися - i вп'ялися в дитину. Хлопець шарпнувся, закричав, укусив зубами чиюсь руку, iкона з божою матiр'ю та божим сином полетiла в бур'ян пiд ноги. - Злодiй - зайда! - Безбожник! - Христопродавець! РоПлися лютi голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився пiд ноги, на нього насипалися гуртом. Наче мали знищити оце зло - й тодi зовсiм не стане зла на землi. Наче воно останнК. Наче й насiння-зерна не треба залишати на розплiд. I коли пiд колiном Павла Музики затрiщала iкона - поменшало божевiлля, й люди сахнулися одне вiд одного. Купою непорушного, зжужманого ганчiр'я, скоцюрбивши ноги, заюшений кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. З вищереними зубами, з висолопленим язиком, з видертим оком, вiн був страшним. Здавався самою смертю. I пошнуркувало навсiбiч, розкотилося людське перекотиполе, наче й не було. А Павло Музика якийсь час усе ще стояв на колiнах перед забитим хлопцем, наче не вiрив. Наче сподiвався, що той обманюК, що той хитруК, а скоро зведеться з землi - i втече. Злодiй. Злодiй-зайда. Але злодiй-зайда не ворушився й не дихав. Дядько Павло Музика поволеньки сп'явся на ноги, тремтячими пальцями зiбрав розтовчену iконку, розсовуючи уламки по кишенях та за пазуху. И позадкував вiд забитоП дитини. Позадкував, острашливо дивлячись: чи не зведеться? Хлопець припав до землi-рятiвницi, й земля не вiдпускала, рятуючи. Зарослий покiльченою щетиною Гаркуша переступаК порiг i стаК на порозi помiж одвiркiв, як у рамi. За столом сидить хазяПн Павло Музика, по лiву руку вiд нього - хазяйка Марiя, по праву руку - дочка Галя. Вони в шестеро неклiпливих очей дивляться на гостя, що похитуКться, ось-ось упаде. Гiсть мовчить, i вони похмуро мовчать. Зрештою, Гаркуша плямкаК губами, ковтаК суху слину й озиваКться: - Псте... - Пмо,- бурчить хазяйка. - М'ясо пахне,- принюхуКться Гаркуша. - Еге, свиню закололи, то ласуКмо свiжиною,наче не каже, а гаркаК Павло Музика. - Свиню? - не вiрить Гаркуша.- Яку свиню? - А ту, яку ти в нас не забрав! Гаркуша морщить лоба, згадуК: - Свиню забрали. Хазяйка злякано дивиться то на сусiда, то на чоловiка: - Павле, Павле, хiба ми свиню Пмо? Побiйся господа таке говорити, бо ще повiрить. Бо прийдуть вiднiмати свиню, а де вона в нас? - Кажи, що свиню! - сердиться хазяПн. - Таж не свиню, а Пжака Пмо з молодою кропивою! Галя зловила Пжака в горiшинi, а я нарвала кропиви. - Кажи, що свиню! Хай слухаК - й мучиться. - Пжака, Пжака... Гаркуша плямкаК пiсними губами, наче заповзявся зжувати Пх. - Я чув, уночi жорна гуркотiли у вашiй клунi. - Коли це вночi? - блiдне Марiя. - У вухах у тебе гуркотiло! - зводиться з-за столу Павло Музика.- Чого б це жорнам гуркотiти? Хiба не ти разом з Василем Гнойовим та з Миколою Хащуватим витрусив у нас весь хлiб? Тримаючись однiКю рукою за одвiрок. Гаркуша поволi опускаКться на колiна, благальне складаК долонi: - Простiть мене! - Нема тобi прощення. - Простiть! - По глинянiй долiвцi Гаркуша колiнкуК вiд порога на середину хати й тут завмираК пiд сволоком.- Трусили, але ж не все витрусили, бо не знайшли. Якби знайшли, то все витрусили б, а не вдалося. То по ночах мелеш на жорнах, щоб нiхто не чув. А я чую, бо не сплю вночi. Не спиться менi вночi вiд голоду, здаКться, що вмираю, нiяк не дочекаюся смертi. - Умирай. Такi, як ти, давно повиннi лежати в землi. - Я б i помер, але дiтей жалко, попухли з голоду. Скiльки Пх ще в мене лишилося? ТроК, а було п'ятеро. Нема вже Катерини й Михайла нема. А тi ще гибiють - i Грицько, i Петро, i Юхимко. Хоч би рiсочку Пм покласти до рота. -. Нема! - Знаю, що К. I на тому тижнi гуркотiли жорна в твоПй клунi. - Павле...- благально сказала Марiя, торкнувши чоловiка за лiкоть. Музика смикнувся, наче опечений: - Що - Павле? Нема й зернини, чи не знаКш? Сам, iрод, вигрiб хлiб iз ями, а тепер прийшов жебрати? Хай сконаК. - Але ж дiти...- осмiлилася подати голос дочка Галя. - Хай i дiти виздихають, щоб насiння на землi не лишилося. - Ти ж у господа вiриш,- не зводився Гаркуша з колiн. - Змилуйся над моПми дiтьми, коли маКш бога в серцi. - I не згадуй за господа, бо для таких нема його нi на небi, нi на землi! - Винен я, винен перед тобою i перед людьми, але ж дiти моП не винуватi. - Йди, чоловiче, з хати, не доводь до гнiву. Зводячись iз колiн, заплакав Гаркуша. - Йди, нелюд! - закричав Павло Музика й ногою притупнув. Заточуючись, подався Гаркуша з хати. Галя вiдверталася до вiкна, рукавом витираючи очi, а мати дрiбненько цокотiла зубами. - Дiтей своПх пожалiв, схаменувся. А чужих дiтей вiн пожалiв? Значить, чужi дiти хай пухнуть i здихають, а для своПх просить милостинi? А не буде милостинi пi тобi, нi твоПм дiтям, бо не треба вашого насiння на землi. Ниньки горе землi вiд таких звiрiв скажених, а завтра ще бiльше буде... Хiба ви не знали, що цей вовкулака не спить ночами? Захотiлося вам борошенця. Сховайте жорна, а то вiн i про жорна скаже. Чого понасуплювалися сичами? Пжака Пжте. Походиш, Галю, що там у чагарях, подивишся за Пжаками, годяться в харч. Я вчора в лiсi бачив гадюку, то треба податися в лiс, наловлю гадюк, вони теж годяться в харч. Марiю занудило, потiм стала гикати. - Не гикай! Вчора двi ластiвки залетiло в сiни, як ти випустила? - Самi вилетiли... - Самi вилетiли,- перекривив.- Дивися, щоб бiльше не вилiтали... Чи там горобцi залетiли в клуню. Руками чи спiдницею лови, а злови. За вчителя Пилипа знаКш? Живе в школi, то свiй пайок як доточуК? ПорозчиняК в школi вiкна-дверi, горобцi поналiтають, вiн чи дрючком б'К, чи сiткою ловить. I маК печеню з горобцiв. Павло Музика позачиняв на клямки сiнешнi та хатнi дверi, вернувся в хату. - Дiставай, Галю,- сказав, острашливо поглядаючи через вiкна надвiр. Галя стала на ослiн i дiстала з-за зчорнiлоП полущеноП iкони сiру перепiчку. Батько взяв ножа, вiдкраяв три скибочки, поклав на столi, а надкраяну перепiчку подав дочцi. - Сховай за iкону, хай береже. Взяли ложки й заходилися Псти юшку з вареного Пжака та молодоП кропиви. Вечiр блимаК зеленими зiрками з далеких високостей, а туман понад землею стелиться такий бiлий та шумкий, наче то пiниться тепле й пахуче свiжоздоКне молоко. Павло Музика пальцями знадвору стукаК в шибку, й скло брязкаК, наче кришиться лункий лiд на ставу. Хата мовчить. - Чи попухли, чи задубiли. И знову кришиться лункий лiд. Перегодя по-старечому зiтхають хатнi дверi, сiнешнi дверi скриплять рипучими грудьми сухотника - й нарештi Гаркуша висуваК надвiр погасле обличчя, засноване павутинням зморщок. У зморшках - темрява. То темрява його душi, в якiй не свiтиться хоч би й один промiнчик. УпiзнаК - i нiяк не впiзнаК. ОпускаК погляд на руки, може, руки тримають щось, але руки порожнi. "Йому вже залишилося три чисницi до смертi",снуКться думка. - Змилуйся, Павле... - Я оце йшов через левади,- й киваК головою в надвечiрнiй туман. - А що там у левадах? - Ну, й заглянув пiд верболози... Ходiмо, заведу, бо сам не знайдеш. Чи ти вже не годен переставляти ноги? - Чого йти, чого йти? - сiчеться голос. - Ходiмо, бо нiхто не заведе, я сам бачив... Змилуюся над тобою, раз просиш милостi, ходiмо. По межi через город iдуть у зеленотканi левади, а тут верболози в туманi стоять змореним козацьким вiйськом, тiльки хоч би один кiнь заiржав, тихо-тихо. Над голубою криничкою, в якiй ледь жебонить вода, Павло Музика зупиняКться й показуК пiд кущ неподалiк. - Ген твоя дитина сидить. Чи не Юхимко? Гаркуша приглядаКться: справдi, сидить його семирiчний син Юхимко на землi, спиною притулився до гiлля. Круглу голiвку з бiлим чубчиком похилив на лiве плече. Спить. А руки на колiнах склав. - Юхимку,- покликав батько. Хоч би ворухнувся хлопець, ото вже мiцно заснув, що голос батька не здатен розбудити. - Юхимку! - знову покликав Гаркуша. - Та не чуК... - Чом ти не чуКш мене? - I не почуК. Назавжди заснув. Запiзнився ти. Я ще йшов, то вiн руками перебирав щось на грудях. I хоче щось сказати, а не може, тiльки губи ворушаться. Авжеж, щось казав, казав, тiльки ж тихесенько. То я до тебе подався, щоб ти забрав свою дитину в хату, бо ж проти ночi. А воно бач - запiзнилися з тобою. Батько хилиться перед Юхимком на колiна, бере на руки, а хлоп'яче тiло в його руках ламаКться, й голiвка з бiлим чубчиком западаК на спину. - Юхимку,- стогне Гаркуша. - Не чуК, неси в хату до матерi. За грiхи нашi, за грiхи. За грiхи нашi не милують нi бог, нi люди. Сповна воздаКться за грiхи. Чи винуватий у чомусь твiй Юхимко? Не винуватий, а кара його спостигла, невинного. - Ти винен, ти винен,- синiють губи в Гаркушi. - Я винен? - Я в тебе хлiба просив. Не для себе, а для дiтей. - Де ж я вiзьму хлiба для твоПх дiтей, коли ти мiй хлiб у мене забрав? Нема й для себе. Неси його до хати, не треба вже йому хлiба. Вiн уже вiдмучився, а тобi ще мучитися. Славний такий хлопчик! Як живий. I на тебе схожий. Павло Музика щиро жалiК, хреститься, а потiм поволеньки йде з левад. ОбертаКться - стоПть на колiнах Гаркуша, не в змозi звестися з дитиною, й виК по-вовчому... Галя вiдчиняК вiко скринi - й заглядаК всередину, й чого тiльки нинi цiлий день скриня так вабить до себе, що тiльки про скриню думаКться? Дивиться в скриню - й душа ПП полум'янiК, вуста самi зацвiтають усмiхом, щось шепочуть: соловейко на калинi. Рука сама тягнеться в прискринок, дiстаК намисто коралове слiпучий разок, що звиваКться, переливаКться, в'Кться живим барвистим променем. I цей промiнь наче в душу ПП переливаКться, вже в душi мерехтить-ряхтить мiнливими жаринками. Галя примiряК разок намиста коралового до грудей, далi чiпляК на шию. I заглядаК в дзеркало, що висить у простiнку мiж вiкнами. З дзеркала на Галю дивляться тужливi карi очi, але що Пй очi! Що Пй запалi щоки з нездоровими рум'янцями! Пй хочеться побачити на собi коралове намисто, а для цього треба вiдступити трохи вбiк i сп'ястися навшпиньки. ВiдступаК вбiк, спинаКться навшпиньки - i нарештi бачить на своПх грудях намисто. Намисто - як веселка в небi. А в тому намистi вже начебто й не Галя дивиться з дзеркала, а якась невiдома вродлива дiвчина - знайома й незнайома. Хто та дiвчина? Може, таки вона, Галя? Хоч i не вiриться, а вона ж бо, Галя. Хапливо дiстаК зi скринi материну вишиту блузку, знаходить насподi материну зелену керсетку i, скинувши з себе старе лахмiття, перевдягаКться в святковий одяг. ЗнаК, що нi черевикiв, нi туфлiв на вихiд у них нема, а все ж таки порпаКться в скринi, сподiваючись знайти. Але нема. Що ж, треба добре помити ноги. Вiдро стоПть на ослонi, але вiдро без води, лише смужка на днi. Що ж, Галя принесе вiд криницi, у них своя криниця пiд вербою за ворiтьми. Взявши вiдро, кидаКться в сiни й на порозi нiс у нiс стикаКться з матiр'ю МарiКю. Мати йде з городу, однiКю рукою несучи заступ, яким копала землю, а другою рукою тримаючись за поперек i стогнучи. Вiд несподiванки мати сахаКться - й шепче: - О, злодiй! Галя щебече: - Та не злодiй, мамо, а я! - О, справдi! - пильнiше придивляКться мати до дочки й нарештi впiзнаючи.- Куди це ти так вбралася? - По воду йду. Води вiд криницi принесу. - Вбралася! - не може повiрити мати.- До криницi вбралася... - На вулицю хочу! - На вулицю? - Погуляти хочу, до дiвчат хочу! Ой, спiвати хочеться. - Яка вулиця, якi спiви? Що з тобою, дитино? - Причулося, наче дiвчата спiвають. Хiба не свято сьогоднi? - Свят, свят, свят, що з тобою... Ходiмо до хати. Не можна вбраною надвiр, бо свята нема, що люди подумають... - А хлопцi... Хiба хлопцi не спiвають? - Не спiвають, де ж посеред бiлого дня спiвати, хлопцi в нашому селi не спiвають. I мати зачиняК сiнешнi дверi, i вiднiмаК в дочки вiдро, й веде ПП до хати, зiтхаючи та мало не плачучи. Бо так на ПП серцi тоскне", так журливо. Що з ПП Галею сталося? Чи не по-вередилася часом головою? Бо тепер багато отаких, що туманiють думками. Господи, зглянься та змилуйся, не карай так тяжко, бо в чому ж винувата дiвчина-дитина, яка й на свiтi ще не жила? - Спiвають, кажеш, хлопцi та дiвчата? Ой, не спiвають у нашому селi давно. Отак давай сядемо з тобою отут на лiжку - й заспiваКмо. Вдвох заспiваКмо, бо з ким ти в селi заспiваКш? Славно ти вбралася - як до вiнця. Ось тiльки якби ще стрiчки голубi та червонi в твоП коси. Та ще якби на твоП ноги чобiтки на пiдкiвках. Та якби ще скупатися тобi в зiллi-цвiту. - Я ж хотiла води принести... - Надвiр не можна, в хатi поспiваймо. ЯкоП б це? Геть у головi темно, хоч би зiрочка блиснула. - "Не щебечи, соловейку..." - А вони й не щебечуть. Уже мали б прилетiти, а баряться... Який у тебе лоб гарячий, уся трусишся, наче з переляку. I затужила мати Марiя жалiбним голосом: Ой у вишневому садочку Там соловейко щебетав... Галя пiдхоплюК, тулячись на материне плече: Тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, Там соловейко щебетав... Мати й дочка спiвають так, наче журяться за покiйником, бо нiякоП радостi в Пхнiх голосах не чуКться. Спiваючи, тулячись одне до одного, заплющують очi, а коли розплющують - Павло Музика в хатi, зайшов нечутно. СтоПть коло печi, слухаК, а з лиця чи то переляканий, чи то зачудований. Зрештою, вмовкли мати з дочкою, а хазяПн Пхнiй: - Я мало не здурiв, як пiсню почув у хатi... Що сталось? Галю, ти чого вирядилася? На вечорницi? Так до вечора ще далеко, день надворi. - ДiвуК Галя. - ДiвуК раз дiвка,- роздумливо сказав.- А куди вбралася? - Хай хоч у хатi походить вбрана. Хай хоч у хатi поспiваК. Бо де тi вечорницi ввечерi? А чи оденки? - Та воно так... I дивився переляканими очима на жiнку та дочку, що попригорталися одна до одноП. СутенiК, мiсяць-молодик у небi свiтиться сивим козацьким оселедцем. Павло Музика опускаК у криницю вiдро на мотузку, спускаК поволеньки, а сам приглядаКться та прислухаКться... Сусiдка тiтка Юстина сидить на лавцi, вкопанiй у землю за воринами. Отак вона щовечора сiдаК - i сидить, дивлячись на село, й лице ПП вечорiК, аж поки й смеркне, як нiч, i стане чорнiше за темряву. Аж iде по дорозi якась жiнка, не з Пхнього села, а чужа, й в однiй руцi несе вузол, а за другу тримаКться дiвчинка рокiв семи, на голiвцi бiлiК хустка, схожа на велику пелюстку. Йдуть - i бояться йти в чужому селi. - Добрий вечiр,- вiтаКться подорожня з Юстиною i зупиняКться. - Дай боже здоров'я,- вiдказуК сусiдка. - З залiзницi ми, з поПзда,- каже подорожня.Йдемо у Петрiвку. А чи ще далеко до Петрiвки?.. Iдемо з Кубанi до своПх. - Отак через поле,- рукою веде Юстина,- i вже Петрiвка. - А чого це у селi так тихо? Нi людей не чути, нi собак. - Бо тихо, дочко, ой тихо... А ти не знаКш, чом тихо?.. Що в наших краях? - Не знаю, бо з поПзда. - й проти ночi - на Петрiвку? Та ще з малою дитиною? Страшно тепер у полi та в лiсi що вдень, що вночi. Не ходи, побiйся. - I справдi, страшно, як подивлюся кругом. - Ото що я скажу? Ось моя хата, живу я сама. Не йди з дитиною проти ночi у Петрiвку, а переночуйте в мене, пiдете завтра зранку... Свiт не без добрих людей, а лихих тепер бiльше. I пiзня подорожня звертаК до Юстини. Павло Музика витягуК воду з криницi, поволеньки несе вiдро - i в хатi розказуК все те, що бачив. Як зi станцiП, з поПзда йшла жiнка з дитиною, з вузлом, а той же вузол не порожнiй, якiсь харчi та якесь добро в ньому. Аж iз Кубанi добиваКться до своПх у Петрiвку. Либонь, не вiдаК, що тут у них коПться, iнакше не добивалася б. Може, тай у них на Кубанi такого нема? - Довiрилася Юстинi... - Бо чужа, того й довiрилася. - Треба ждати лиха. Й тепер як не одне, то друге, то третК з Музик вискакуК надвiр та прислухаКться до темряви, та через вишневий садок приглядаКться до вогника в сусiдчиному вiкнi. ЖеврiК вогник-бликунець на кзинчику печi, немов крапля кровi. И так тихо, що, здаКться, якби хтось озвався за полями в далекiй Петрiвцi, то тут би почули - й злякалися. Мiсяць - козацький оселедець - уже височенько пiдбився вгорi, коли Павло Музика, стоячи у вишневому садку, таки дочекався несподiвано: вийшла та петровецька жiнка з сiней надвiр, помиП хлюпнула з дерев'яних ночов, либонь, дитину купала з дороги. - Молодице! - кличе Павло Музика. Вона й завмираК з ночвами в руках. - Пiдiйдiть-но сюди, не бiйтеся,- з садка голос, а чоловiка не видно. Вона ж анi руш, закапцанiла. - Добра вам хочу, пiдiйдiть-но сюди, скажу вам за Юстину, в якоП ви ото стали на нiчлiг. А що жiнка як остовпiла, то Павло Музика сам ступив помiж вишень. - Бiйтесь Юстини, тiкайте вiд неП, бо то страшна! Петровецька жiнка сахнулась до сiней - i не стало, тiльки брязнула клямка. Павло Музика жде, що вона зараз вискочить надвiр з дитиною та з вузлом, i вiн забере Пх до себе, дасть притулок. КлiпаК каганець-бликун у вiкнi, мерехтять зiрки над селом розсипаною чумацькою сiллю, та нiкого нема. - Либонь, вона перелякалася мене,здогадуКться. I в хатi каже до жiнки та дочки: - Я до неП забалакав, а вона злякалася... Наче я для неП ще страшнiший за Юстину... То як невинних порятувати? Марiя хреститься, дочка хреститься, i тiнi вiд Пхнiх рук скачуть по стiнах горбатими страховиськами. - Ти добре зачинив дверi? - питаК жiнка. - Та зачинив. Павло Музика бере в сiнях сокиру, кладе пiд подушку на тапчанi. Вiн тепер весь час спить з сокирою пiд подушкою. I вила в нього напохватi - чи в клунi, чи в сiнях. Навiть залiзний рак, яким витягуК вiдро, коли втопиться в криницi,- йому весь час у пам'ятi: рак висить в коморi на гаку за дверима. Марiя дмухаК на гасничок - i комишевий гнотик iще якийсь час жеврiК цятою, що мешаК та меншаК, аж поки стухаК. - МарiК! Ти не спиш? - Ой, не спиться. - Може, ти зараз пiдеш до Юстини - i врятуКш ту жiнку з дитиною? Скажеш Пй усю правду, бо я не сказав. - Боюся... Може, й пiзно вже йти. - Що Юстина - людоПдка... Всi знають, а ця петровецька не знаК. - Хто мене в хату пустить. Марiя стаК навколiшки на долiвку, складаК руки на грудях - i молиться на iкону божоП матерi. СамоП божоП матерi не видно, бо в хатi глухий морок. Галя спить чи й не спить, тiльки не чутно ПП дихання. Павло Музика засовуК руку лiд подушку, намацуК лезо сокири. Хоч i пiд подушкою, а сокира холодна - й вiн тулить ПП до розпашiлого лоба, щоб остудити. - Ой! - скрикуК Марiя, перестаючи молитися.Поклади... Поклади сокиру. Нащо ти взяв сокиру? Павло Музика засовуК сокиру пiд подушку, лежить горiлиць, а вона знову шепоче молитву, благаючи в бога милосердя. Аж поки стихаК. Стихнувши, вона стоПть на колiнах, долонi благальне складено бiля грудей. I дивиться й дивиться на матiр божу, яка ледь-ледь угадуКться на iконi. Чоловiк уже забувся ввi снi на сокирi, а Марiя нiяк не зведеться з колiн, наче вона в нiмiй молитвi спить навколiшки. А як удосвiта розплющив очi Павло Музика - стоПть жiнка на колiнах, як i вчора. - Ти всю нiч простояла? - Ой, що я бачила! - обертаКться до нього радiсним обличчям. - Де бачила? - питаК Павло Музика. И дивиться на iкону божоП матерi, з якоП, либонь, Марiя всю нiч не зводила погляду. - Вийшла надвiр по росi, глянула на хату Юстини... - Кажи, кажи... - А Юстина оту петровецьку жiнку з дитиною проводжаК до ворiт. - Жiнку з дитиною? - схопився на тапчанi Павло Музика.- А вузол? - Який вузол? - Таж вузол був у тiКП жiнки! - I вузол несла з собою. - Ну, слава богу! - сапко видихнув.- I вузол, значить... Може, злякалася Юстина - тому й пожалiла своПх гостей? I на вузол не посягнула? Або сита, га? Марiя зводиться з долiвки. - А може, набалакали марно всякоП всячини на Юстину? И ми слiдом повторюКмо пусте. - Е-е, марно хто б плескав. - Плещуть... А ми бачили, що кажемо? Не бачили... Ти хоч не показуйся надвiр, щоб не здибати з тiКю, з петровецькою. Бо ти ж ПП добре налякав учора в садку. Бо що, як упiзнаК?.. Всi ми страшнi, як подумати. Мати посилаК Галю до хрещеноП. - I яка ж ти, доню, похресниця в своКП хрещеноП, коли в ПП хату давно й ногою не ступала? А хрещена в тебе славна, такоП бiльше нема в селi. Може, занедужала, може, захляла, то провiдай. Бо сама самотою капарiК. Ось я гостинець зготувала для неП, то гостинець сховай за пазуху, так не неси. Дивися менi, через цвинтар не йди, бо через цвинтар страшно. Галя загорнутий у бiлу пiлку для хрещеноП маленький гостинець за пазуху - гайда надвiр. Весна. Розцвiли черешнi та вишнi - мовби дiвчата позбиралися в шлюбних уборах пiд вiнець. Грушi порозцвiтали - наче бiлi пахучi хмари поспускалися з небес на землю. Яблунi вже ось-ось зацвiтуть, набубнявiли бруньки на гiллi. Серце саме спiваК: Ой, зелений барвiночку, Стелися низенько, а ти, милий, чорнобривий, присунься близенько. Барвiнки синi теж цвiтуть у садках, по обiйстях, здаКться, нiколи ще так не палахкотiли пелюстками. Ось тiльки хлопцiв нiде не видно. От би хтось зустрiвся, от би побалакати. Нiкогiсiнько нiде. Через цвинтар Галя справдi не пiде, бо Пй сама думка про цвинтар страшна. Хоч так до хрещеноП ближче, а не пiде. Краще вже вуличкою-узвозом, що снуКться в глиняниках, i так ця вуличка-узвоз глибоко запала в землю, що, здаКться, скоро провалиться в провалля. йдеш тут - i лише небо над головою синiК, як льон, тече далекою рiчкою. А тiльки вибралася з вулички-узвозу на околицю, в поле, як зразу ж ця рiчка синього розквiтлого льону обертаКться на море, що залило високостi, й опадаК на доли ген-ген, аж на млистих обрiях. Ой, зелений барвiночку, стелися ще нижче, а ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче... Ген i солом'яна хата хрещеноП виднiК в хмарi цвiту, й така ж хмара вишнево-сливого цвiту пiняво-легенька, що якби подув зараз вiтерець, то пiдхопив би хмару, понiс на сине море небесне й там залишив, щоб пливла за далекi обрiП. I в Галi груди чомусь роздимаються вiд радостi. Може, тому, що таке видиво спадаК па думку? И вона йде прудкiш, щоб хутчiй вспiти на обiйстя. А поле кругом - де падалицею зеленiК, де бур'яном, а де чорнiК незораною i незасiяною чорною землею, й хоч би одненька людська душечка в полi, то не видно. Мабуть, деiнде орють i сiють. Галя стаК бiля ворiт, усмiхаКться на вiкна й жде: може, хрещена побачить ПП в шибку - й вийде. Дверi вiдчинено, ось-ось ступить через порiг. - Хрещена! - кличе. Нема нiкого з хати - й усмiх гасне. - Хрещена!.. Галя поволi ступаК по зеленому споришу, заглядаК в сiни. Дiжку в кутку перевернуто, врозкидь на долiвцi лежать граблi, вила, сапа, сокира. Хто ж це поваляв-поперевертав? - Хрещена,- стиха озиваКться, наче кличе на помiч. А в хатi - рейвах, не доведи господь... З печi попiл вигорнуто на припiк, бiля печi побитi на череп'я горщик i макiтра. Вiко скринi вiдчинено, а скриня порожнiсiнька. Потрощено-скособочено ткацький верстат, на якому хрещена вже й не тче, це - спадок вiд ПП батька-матерi. I - стiни чимось поколупано чи сокирою порубано. Хто ж це стiни порубав? А ще - сволок порушено: видно, теж рубали сокирою. Що тут скоПлося, де хрещена? Хотiла Галя покликати - й голос вiднявся, сiв у грудях. Хотiла ноги вiдiрвати вiд долiвки, а ноги як повростали в долiвку... Не iнакше, як злодiП вдерлися в хату, що вiдбiгла в поле вiд села. Оце злодiП так пограбували хрещену. А де ж вона сама, де, чому нiде не видно, чому не озиваКться? Й невiдома сила виносить Галю з поруйнованоП нiмоП хати. ЗдаКться, що зараз хтось гнатиметься. Що причаПвся хтось помiж розквiтлого вишневого саду, помiж сливок. Що прямо з неба кинеться. НiмуК поле-страшно так нiмуК. Бiжить не вуличкою-узвозом, а околицею-й скоро опиняКться на цвинтарi, забувши про материну засторогу. Могилки й хрести - в цвiту, гудуть бджоли, щебечуть пташки. Мир помiж покiйникiв, благодать. ОглядаКться назад, чи нiхто не женеться, й так якийсь час iде стежкою, йде задки - й голова через плече. Наче нiкого. И раптом душа ПП замерзаК - i поволi опускаКться в п'яти вiд несподiваного переляку. Щось гарчить люто, погрозливо. Де гарчить, де? Звiдки небезпека - й куди тiкати? Галя веде очима довкола по цвинтарю - й зовсiм неподалiк, помiж могил, бачить собак. Чорний кудлатий собака, рудий собака, рябий собака. Вищиренi пащi, гострi iкла, висолопленi язики. Якiсь чужi собаки, звiдкись набiгли в ПхнК село, ось зараз кинуться на неП. Але собаки не кидаються на Галю, наче не бачать. Може, зчепилися мiж собою i гризуть одне одного? Та нi, щось валяють помiж могил, щось шматують - i не можуть подiлити. Якiсь онучi - не онучi, дрантя - не дрантя, вчепилися рвуть, несамовитiють. Бож-ж-женьку ж мiй, та це голова людська! Та це ж приблуднi собаки деруть на цвинтарi людську голову... Чи не хрещена? Галя як прикипаК божевiльним поглядом до пошматованоП людськоП голови, яку з гарчанням гризуть собаки. Посмугований лоб, кривавий, з обдертою шкiрою. Об'Пденi щоки, без носа, без губiв, а замiсть очей - якесь страхiтливе клоччя. Галя задкуК навшпиньки, не вiдриваючи стуманiлого зору вiд собак, якi, здаКться, ось-ось уже кинуться на неП. I нарештi зриваКться на бiг. Бiжить помiж могил, помiж хрестiв, помiж гранiтних плит, наражаючись на кущi, на бузину, якою порiс цвинтар, i ПП губи дзигонять риданням: - Хрещена... Прибiгла на обiйстя своК, кидаКться в клуню, забиваКться в куток, помiж снiпкiв перепрiлих, i нажаханими очима дивиться на дверi, чи не вдеруться собаки, чи не вбiжать злодiП, i ПП лихоманить, i в зорi ПП тьмянiК, аж поки тьма розливаКться в свiдомостi чорним сном. За вiкнами тихо шумить нiчний дощ. Дощ без вiтру, без стогону дерев та без того завивання, коли в Кдиному поривi все гуде - i на землi, й на небi. Зрiдка спалахне блискавка, освiтивши хату, а з хати видно тодi омитий водою садок. I ще зрiдка озветься грiм - чи над селом, чи за селом, а буваК, що над самою хатою, задзвенiвши шибкою в рамi, чи полумисок здригнеться на миснику. Марiя не спить, лежить з розплющеними очима. Сон вiдлетiв далеко, не склеплюК повiк, i Марiя чуКться на душi так, наче спокiйна нiчна гроза погримуК та поблимуК у ПП думках, у ПП серцi. - Ти чуКш? Може, це дощ так шепоче по стрiсi... - МарiК, ти спиш? Таки не дощ, а Павло з лежанки шепоче. - Чую... Спи, гроза надворi... Грiм гримить,позiхаК жiнка. - Та яка гроза, який грiм,- сичить чоловiк.- Ти прислухайся. Хiба то грiм? О... Справдi, i не дощ, i не грiм, а на хатньому причiлку бiля комори щось гупаК. Так глухо, що ледве чути. - Що це? - спросоння озиваКться Галя - й зразу ж засипаК пiд неспинний шелест дощових крапель. Гупне - й стихне, гупне - й стихне. - Боже, як страшно. Хто це? - Марiя зводиться в лiжку, закутуКться рядном, наче в ряднi прагне сховатися.- О, знову... - ДобираКться хтось. - До нас? А як же ми... - У комору. А може, по нашi душi.- Павло Музика встаК з лежанки, дiстаК з-пiд подушки сокиру.- Ось я пiду... - Не смiй! - схоплюКться в бiлiй сорочцi Марiя i кидаКться до чоловiка, обвиваК руками шию.- Не ходи. - Як то не ходи? - сахаКться вiд жiнки. - Бо ти не знаКш, скiльки Пх. Не ходи. Вони теж не голiруч. - Отак i чекати на смерть? - Може, пронесе... Вони в комору добираються. - Ось я й почекаю на них у коморi. - Порожня ж комора, що там вiзьмуть? Не ходи з сокирою в комору, не йди. СпалахуК блискавка, б'К грiм - i обоК Музик мало не присiдають, наче Пм на голови стеля обвалюКться з трiском. Далi грiм починаК гуркотiти й гукотiти, за його вилясками й шуму дощу не чути... Чи то небо обвалюКться на землю, чи то село западаК в пекло. ЗдаКться, що злодiП не тiльки пiдкопалися пiд комору, а й у сiни добралися, ось-ось вiдчиняться дверi... Вже перед досвiтком стихаК гроза, настаК запаморочлива тиша, а страху не меншаК. - Ти щось чуКш? - Не чути. - I я не чую. Сонце, встаючи над селом, наче колесом розпеченим вкочуКться в Пхню хату. Павло Музика з жiнкою ходять вiд вiкна до вiкна, виглядають надвiр, на садок, на дорогу. Блищить прибита дощем земля, опалий цвiт снiговою пiною бiлiК на зеленiй травi, з гiлля скрапують краплi. Нiде нiкогiсiнько. Чоловiк дивиться на жiнку, жiнка дивиться на чоловiка, далi вiн бере сокиру обiруч - i до сiней. Втягуючи голову в плечi, Марiя ступаК слiдом: коли порiшать - нехай удвох. Не встигли вiдчинити дверi, а тут - Юстина перед порогом, де тiльки й взялася, наче всю нiч простояла. Вiд несподiванки Павло Музика замахуКться сокирою, а сусiдка як закричить: - Не вбивай! Блiдий, весь у дрижаках, господар опускаК сокиру. - Ти що тут забула? - Прийшла подивитися, чи ви живi,- бубонить Юстина. - Живi, то хочеш нас поПсти? - Хай господь сохранить... Питаю, бо до вас уночi хтось пiдкопувався. Я з двору оце побачила - яму вирито пiд комору. I рукою показуК на причiлок хати, а там, як поглянули, то й не одну яму вибуртовано. - Може, ти й копала? - визвiрився Павло Музика. - Не плещи казна-що, бо де я силу вiзьму для такого... То влiзли злодiП в комору чи не влiзли? Острашливо подалися в комору, тримаючи сокиру напоготовi. Поглядалися по голих кутках. У коморi навiть мишами непахло. - Дурнi злодiП,- мовить Павло Музика.- Не знали, що тут пiдлога з дощок, от i не влiзли. .Якби хтось з близьких сусiдiв, то знав би, авжеж. А так, либонь, не з нашого кутка. - Ти там знаКш, з якого кутка. Давай позасипаКмо ями, поки Галя ще спить, а то дитина й так перелякана до смертi. Хай не бачить, хай не знаК, що нас чекало цiКП ночi. Галя бачить, як по узбiччю дороги, по зеленому споришу котиться людська голова. У цiКП людськоП голови К - й немаК губiв, повибивано зуби, замiсть носа зяК провалля, очi видавлено, щоки обгризено, вуха обкусано, лоб у басаманах i рубцях, а волосся позлипалося в мички. Дорогою йдуть люди, але хоч би хто-небудь подивився на вiдiрвану голову, нiхто не дивиться, бо, либонь, не бачить. А голова то навпроти одного дворища спиниться, то навпроти другого, наче хоче звернути, але не звертаК, котиться далi, залишаючи на споришi кривавий слiд. Чия ж це голова, чия? Зрештою, людська голова спиняКться навпроти Пхнього обiйстя. Покотиться далi чи не покотиться? Нi, звертаК до них i вже по трапi сунеться, приминаючи й залишаючи вогнистi цяти. Та це ж хрещена, здогадуКться Галя. Ото хрещена чекала-чекала на свою хрещеницю, не дочекалася - та й сама подалася провiдати. Як же вона вкотиться сюди, бiдкаКться Галя, це ж треба хутчiй звестися й дверi повiдчиняти. ВстигаК чи й не встигаК Галя так подумати, як людська толова вже вкочуКться до хати просто через зачиненi дверi. Галя не годна повiрити, що людська голова вкотилася через зачиненi дверi, але дверi ж i не рипнули, а голова вже в хатi! Галi страшно й хочеться тiкати, але як тiкатимеш, коли це хрещена мати навiдалася в гостi! Славна ж вона буде похресниця у своКП хрещеноП матерi, коли зараз утече вiд неП. - Здрастуйте, мамо,- вiтаКться Галя. Й сама не чуК свого голосу. Њ в неП голос чи нема? - Як добре, що ви прийшли. Рванi губи в людськоП голови ледь ворушаться, помiж вибитих зубiв сiпаКться клапоть язика, а метка Галя здогадуКться, що каже хрещена. Авжеж, хрещена каже: - Здрастуй, дочко... А чого ж ти не приходиш до мене? - Я приходила до вас. - А де ж я була? Чом тебе не бачила? - Не застала вас у хатi. - Я ж iз хати нi ногою... Де ж я була? Галi бачаться собаки на цвинтарi, клубок розлючених собак... - Не знаю,- шепоче. - То хоч поцiлуй свою хрещену. Чи я вже така страшна стала, що гидуКш? - Та ви славнi,- шепоче, - Славна? То поцiлуй. - НездужаКться менi,-марудиться Галя в лiжку.- Нiяк не зведуся. - А чи не брешеш, дочко? - Не брешу,- бреше Галя. - То я сама поцiлую тебе. - Ой, нема часу в мене... Часу нема, бо менi ще на небо треба вспiти... Вогню нема в хатi, щоб у печi розпалити... Я з неба дiстану. Галя зводиться в лiжку, мацаК пальцями стiну, дiстаК до стелi. До стелi, яка здаКться Пй небом, а де ж тут вогонь-зiрки? Пучками водить, хоче намацати, а нема, аж ген-ген трохи далi. Тягнеться - й дiстаК зiрку з неба, й зовсiм та зiрка не пекуча, а холодна. - Дивiться, хрещена! - радiК з-пiд неба. ОбертаКться, а хрещеноП нема. Нема вiдрiзаноП людськоП голови в хатi. А стоПть мати Марiя, прийшла знадвору, дивиться на дочку з темним жахом у зболених очах. - Де хрещена? Була хрещена. - Та нема хрещеноП. - Ось зiрка з неба, маКмо чим розпалювати вогонь у печi. - Авжеж, зiрка... Сядь, Галю, сядь, не спинайся по стiнi, заспокойся. Господи, за що так тяжко покарав нас усiх i Галю нашу безталанну, чим дитина завинила перед тобою. Галя спускаКться з неба, з руки в руку матерi передаК зiрку - й вiдчуваК па чолi доторк материнськоП долонi, схожоП на листя подорожника. I вiд цiлющого того подорожника заспокiйливi сутiнки сповивають голову, очi гаснуть - i гасне зiрвана зiрка в очах, i наче сама вилiтаК з хати. - За чиП грiхи кара така... "Скiльки ж це в Гаркушi ще дiтей залишилося? Хоч i снують по обiйстi, а не тримаК пам'ять... Ото Юхимка знайшли в левадах, третК переставилося. Значить, залишилося двоК, бо ж було п'ятеро. А оцей лобуряка, що сидить у бузинi й думаК, що сховався вiд бiлого свiту. Ховайся, ховайся, тiльки не сховаКшся вiд мене. Хто це? Грицько чи Петро? Грицько - старший, а Петро - молодший, вiсiм рокiв. Еге, таки Петро, бо схожий на батька, а Грицько схожий на матiр... Чого ж це вiн заховався в бузинi? О, за пазуху лiзе, а з-за пазухи вузлик дiстаК. Де це вiн той вузлик дiстав, що ж у тому вузлику? Либонь, вкрав. Якби не вкрав, то не ховався б. О, лупаК злодiйськими очима, оглядаКться. Пооглядалося, а тепер вузлик розв'язуК, заглядаК, принюхуКться, а тепер от шусть рукою всередину, взяв щось i до рота, жуК. Що ж вiн украв, що вiн жуК? I кривиться. А недобрий який хлопець! Чи ти не знаКш, що в твоПй хатi й крихти немаК, щоб з'Псти, що твоП батько-мати, що твiй брат Грицько попухли з голоду? Е-е, нема того, щоб подiлитися, хай краще твоП рiднi виздихають, нiж ти вiдiрвеш вiд своКП голодноП пельки... Хто може, той краде, аби тiльки було що красти. А щоб красти, треба мати здоров'я, де вже те здоров'я?.. О, горне й горне жменею з вузлика, наминаК та наминаК. I кривиться. I чого ти кривишся з краденого?.. От пуцьвiрiнок, у батька вдався. Той забирав у людей, що можна забрати, а цей уже пiсля батька подався пiдмiтати. Якщо крастиме - виживе. Якщо крастиме й сам Пстиме - виживе, а коли подiлиться зi своПми - може й здохнути. Е-е, нi, цей не подiлиться. Цей виживе. А не хочеться, щоб вижив, щоб насiння Гаркушине залишилося, хай би й слiду не зосталося... Бач, наПлося - й сопе, й клiпаК очима сонними, тепер поспить, звiсно, щоб ти заснуло вiчним сном... Але ж не засинаК, а руками за живiт хапаКться, а корчиться! Що, об'Пвся, не туди пiшло? Ну, покорчся трохи, будеш знати, як красти, господь бог усе бачить. А може, й господь бог на небi так зголоднiв та знемiгся, що не годен покарати за несправедливiсть?.. По