Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   I

   Учитель ладинськоП школи Њвген Корецький, прокинувшися в  своПй  камерi
18-го листопада 1905-го року, зараз згадав, що сьогоднi якраз виходить два
мiсяцi, вiдколи вiн попавсь у неволю. Вiн поПхав до КиКва,  потрапив  туди
саме тодi, як вийшов манiфест 6-го серпня про Державну Думу. Всi розумiли,
що пiсля всього того, що було - пiсля кривавоП вiйни  в  МаньчжурiП,  року
напруженоП боротьби дома, пiсля всiх тих вiч, страйкiв, бунтацiй, пожежi й
кровi, несамовитих погромiв i народних бунтiв, - пiсля всього того це було
занадто мало, занадто блiдо. Кожен розумiв, бачив, що це  не  може  нiкого
задовольнити, що всi краПни, всi народи  величезноП  держави,  стисненi  й
досi в старих  путах,  не  заспокоюються  цим  малим  здобутком  i  справа
вiдбуватиметься й далi...  Люди  з  запалом  читали  прокламацiП,  в  яких
пояснялося, через що реформа не може, i не повинна нiкого задовольнити...
   З такою прокламацiКю в кишенi, з купкою нових книжок на полiтичнi  теми
та з папером, олiвцями й пiдручниками, купленими в школу, Пхав Корецький з
КиКва; i як вийшов з вагону на вокзал у своКму невеличкому городi, - зараз
же його арештовано.
   На допитах йому казано:
   -  А,  вы  там  конституционные   приговоры   составляете!..   Народные
избранники!.. Школа украинская!.. Контроль над бюрократиею!.. Ну-с, -  так
обождите немного: вы очень поторопились!..
   Вiдома  рiч,  що  й  арештовано  його  найбiльше  через  ту  справу   з
"конституционным приговором".  Звiсно,  справник  уже  давно  намагався  в
шкiльнiй радi, щоб Корецького скинуто  з  учителювання...  Але  все  ж  ця
справа наробила тодi великого шелесту в Пх невеличкому городi. Корецьким i
його селом зацiкавилися поступовi люди з мiсцевоП  iнтелiгенцiП....  Пiшла
справа навiть у пресу, - ну, звiсно, що все це  взято  було  до  уваги,  i
Корецький мусив "обождать немного" та й дожидаК вже два мiсяцi...
   За цi два мiсяцi йому тiльки раз дозволено побачитися  з  жiнкою  -  на
десять хвилин при жандармi... Навiть дiтей не пустили, хоч Таля взяла була
обох... Тодi ще ПП не прогнали з школи, де вона була  в  його  помiчницею;
але тiльки через те, що за неП в  шкiльнiй  радi  оступився  Моловський...
Другого разу його може не бути, i тодi... З чого ж тодi вони  житимуть?  А
може вже й тепер треба про це питатися? Хiба вiн знаК?  Скiльки  вже  часу
нiяких звiсток з волi! Спершу вiн мав деякi, бо приходили  до  тюрми  новi
арештованi. Знав, що з ЯпонiКю вже замирили, знав про всякi розрухи... Але
от уже три тижнi нiкого нового не приводять, забрали й тих,  що  сидiли  з
ним у камерi, - нi газет, нi людей: нiчого не знаК,  що  дiКться  за  цими
мурами.
   ЗнаК тiльки, що там життя кипить, люди борються, добиваються...  Горiла
його душа, пориваючися й собi туди ж... Хотiлося робити й боротися i  було
страшно жалко за своПм селом. Дев'ять рокiв вибув вiн там у школi.  Багато
його школярiв Ксть таких, що купчаться коло його й Талi, як  одна  духовна
сiм'я. Скiльки книг з Пми прочитано, скiльки розмов було!..  Трохи  знання
таки дано Пм... Вiн з Талею передали Пм частину свого власного я, вони мов
уже рiднi Пм зробилися - як же не жалко Пх покидати? А надто  тепер,  коли
ввесь народ зворушився, рветься до кращого життя, коли Пм усiм  так  треба
допомоги - словом i дiлом... Звiсно, -

   Раз добром налите серце
   Вiк не прохолоне! -

   нiщо не зможе знищити зовсiм ту нацiональну й полiтичну свiдомiсть, яку
дали вони вдвох своПм учням,  але  все  ж  народ  живе  в  такiй  страшнiй
темрявi, що серед неП легко зблукатися навiть тому, хто, здаКться, нiби  й
знаК дорогу!.. I так би хотiлося Пх  усiх  бачити...  Найбiльше  Петра  та
Якова.
   Та де там Пх  побачиш,  коли  й  Талi  до  його  не  пускають...  дiтей
навiть!.. Чого ж уже дiтей не пустили? Що тiП дiти могли вдiяти? I де вони
тепер усi троК? Чи  здоровi?  Ще  нiколи  не  було  йому  так  сумно,  так
жалiсно-болюче без Пх... без тихих Талiних очей,  без  веселого  щебетання
дитячого...
   Хоч би на хвилину, на одну хвилину побачити!..
   Сiрi бруднi мури - загидженi, запляманi, холоднi - стискали його з усiх
бокiв. Тiльки там, крiзь грати невеличкого  вiкна,  високо,  мало  не  пiд
стелею, видко було клаптик блакитно-ясного неба з кiнчиком  бiлоП  хмарки,
по краях прозороП, як серпанок. Осiннiй день  удався  теплий,  сонячний  i
здавався Корецькому тут, серед цiКП брудноП темрявоП камери, не осiннiм, а
весняним.  Думка  несамохiть  нагадувала  обсипанi  бiлим  цвiтом   вишнi,
запашнi, блискучi листочки на березах  i  довгi  срiблястi  вiти  вербовi,
похиленi над молодими гомiнливими хвилями веселоП рiчки, що повилась серед
широкоП зеленоП луки з розкиданими по Пй плямами жовтих  квiток.  Яке  все
було гарне, безмiрно-прекрасне, весняне... Як же без його жити? Хiба ж  це
можна? Хiба ж риба може без води жити? О, як вiн тепер розумiв,  як  добре
розумiв тих нещасливих!.. Непереможною силою тягло Пх з тюремних мурiв,  i
вони йшли нi на що не зважаючи -  iшли  пiд  кулi  вартових,  на  голод  i
блуканину в сибiрськiй тайзi, не спинялись перед смертю  своКю  чи  чужою,
щоби тiльки  побачити  над  собою  широку  блакить  небесну,  щоби  почути
повiвання вiльного вiтру, щоби припасти намученими грудьми до матерi-землi
й цiлувати ПП, цiлувати божевiльними поцiлунками, ховаючи лице  в  пахучiй
молодiй травi!.. О, за один такий день можна йти на все, зробити все!..
   Брязнули  ключi  коло  дверей,  грюкнув  засув.   Принесено   звичайний
уранiшнiй чай.
   - Горяченького! - промовив солдат-доглядач, ставлячи на  стiл  жестяний
чайник i кладучи франзолю.
   Корецький нiчого не вiдказав йому. Машинально, не думаючи  про  те,  що
робить, став поратися з чаКм, потiм швиденько випив його, мов роблячи  те,
чого не мiг не зробити з повинностi, лiг на лiжко, заплющив  очi  i  знову
почав мрiяти.
   А що, якби справдi спробувати? Не всi ж утечi кiнчаються нещасливо.  Бо
доки його тут держатимуть, це невiдомо.  Може  навiть  зашлють  кудись  на
пiвнiч або на Сибiр... кудись мiж якути... Хiба  там  менше  небезпечностi
смертi? Аби грубий деспот-тюремник виявив свою грубiсть  трохи  в  бiльшiй
мiрi, а невiльник запротестував проти цього,  -  от  уже  й  готова  якась
якутська трагедiя... А якби зараз вирватися туди -  на  зеленi  луки,  пiд
сонячне небо! О!..
   Вiн зiрвався з лiжка i обiйшов камеру попiд  мурами,  озираючи  Пх.  О,
дуже мiцнi! Вiн спинився перед вiкном, подумав... Звичайно, коли перепиляв
би грати та мотуза путящого, то можна бути внизу... Але ж унизу пiд вiкном
буде двiр, а треба бути за двором. Ну, то як же?
   Корецький почав пригадувати собi, що вiн саме бачив, проходячи  двором,
уявляв план його, та нiяк не мiг дорозумуватися, де саме вiн  опинився  б,
коли б iзлiз мотузом з вiкна у двiр. ЗдаКться, це вiкно з  причiлку.  Коли
так, то тодi, ставши на землi, вiн повинен пройти до рогу будiвлi, перейти
двором до середньоП брами, нею вступити в другий двiр, тодi знову брама  й
аж тодi воля.
   Так. Але ж саме в його пiд вiкном ходить вартовий,  бiля  першоП  брами
другий, а брама замкнена i ключ у воротаря... так само й з другою  брамою.
Нарештi там, за останньою брамою, знову вартовий...
   Що ж вiн з ними з усiма робитиме? Поперед усього свiй вартовий, той, що
пiд вiкном... Корецький устав i пiдiйшов до вiкна... Ось чути  його  ходу.
Вiн обходить частину будинку: проходить проз вiкно, завертаК за рiг,  тодi
знову назад проз вiкно й завертаК за  другий  рiг,  стрiваючися  з  другим
вартовим. Ну, то треба...
   А що це за галас такий там, на волi? Мов який  ярмарок  чи  базар.  Але
тут, - вiн добре знаК, - нiколи не буваК  нi  ярмаркiв,  нi  базарiв...  А
такий галас, мов величезне стовпище людей гомонить i  вигукуК...  Нi,  вже
затихло.
   Дак треба скористуватися з того часу, як вартовий завертаК за рiг тюрми
й не може бачити його вiкна. Чи можна встигнути?
   Але галас на волi не  втихаК.  Чути  якiсь  окремi  вигуки,  тiльки  не
розбереш що... А! догадавсь: це певне не на волi, а в дворi:  привели  або
виводять  великий  гурт  рештантiв,  вони  стовпились  у  дворi  й  чогось
галасують... Може сваряться промiж себе...  може  з  начальством  лаються,
"неповиновенiК оказують", як каже доглядач, а може так просто галасують...
   Ану, порахуК ще вiн,  скiльки  часу  вартовий  буваК  за  рогом  тюрми.
Пiдождав, поки вартовий, здавалося йому, пiдiйшов до рогу будiвлi й  почав
рахувати. Раз, два, три... нарахував усього сто тридцять один... То  треба
держати вiрьовку напоготовi, прив'язану... За яких 15 -  20  секунд  можна
бути вже внизу, долi - саме тодi, як вартовий  буде  за  заднiм  рогом,  i
пробiгти до брами...
   - Щоб набiгти на другого вартового, що стоПть на тiй брамi, -  пiдказав
вiн сам собi. - Нi, це дурниця, з цього нiчогiсiнько не буде.
   То це ввесь його план руйнуКться й нема нiякого способу?
   Але що це?.. Знов крик iще дужчий...
   - Урра-а-а!..
   Чого тi рештанти радiють? Не розумiК!... Якась дурниця!..
   Хiба пiдкопатися? Ще б пак, - з другого  поверху!..  Пробити  помiст  i
пролiзти в перший поверх... там сидять "уголовнi"...  треба,  щоб  i  вони
згодилися тiкати... Ну, але з Пми  справа  небезпечна:  коли  б  навiть  i
згодилися, то в Пх завсiгди так трапляКться, що вони когось задавлять  або
зарiжуть... якогось вартовника, або що... ну, а вiн  -  убивати  людину...
Нi-нi, - з ними треба облишити!..
   Ну, а якi ж iншi способи? Просто коридором?..
   Але все ж брами з вартовим не минеш! - знову сам себе перепинив. - Яким
би способом не вийти, - завсiгди вийдеш у двiр, а з двору брама з вартовим
неминуча... Неминуча, - пiдкреслив вiн слово думкою.
   Безнадiя вже впивалась йому в душу, всмоктувалась у неП, мов  п'явка  в
тiло... Лiг на лiжку, закинув руки  за  голову,  заплющив  очi.  Не  хотiв
думати, не хотiв почувати... Але почував - ПП, ту п'явку, що всмокталась у
душу...
   Скiльки ще буде тут? Мiсяць? Пiвроку? Рiк? Поки впаде режим?
   Поки впаде!
   Вiрив, що це буде, що неминуча це рiч, але коли вона здiКться?.. Всьому
К кiнець, але коли вiн буде?
   А гинути тут, або там, - серед сибiрських  тундр,  далеко  вiд  рiдного
краю!..
   Коло дверей забрязкало замком, грюкнув,  одсуваючися,  засув.  Чого  це
вони знову пруться? Звичайно ж у такий час не ходять, а сьогоднi спокою не
дають!
   Не ворухнувся i навiть не розплющив очей, як хтось увiйшов до камери.
   - Вас требують у контору, - почувся голос.
   Корецький розплющив очi, - перед ним стояв один з доглядачiв.
   - Чого?
   - Не могу знать... требують... i щоб немедлено...
   - Може жандарський офiцер приПхав?
   - Не могу знать...
   Корецький лiниво, нехотя пiдвiвся, взяв бриля й пiшов попереду, а за Пм
слiдком  доглядач.  Перейшли  коридором,  зiйшли  вниз  у  двiр.  Вiн  був
порожнiй. А де ж тi рештанти, що галасували?
   - Що тут у дворi за крик був? Рештанти чи що кричали? - запитався вiн у
доглядача.
   - Не могу знать... -  одказав  той  звичайною  фразою,  а  тодi,  трохи
помовчавши, додав: - То не в дворi... там, на вулицi, значить, крик...
   - Чого ж?..
   Той стиснув плечами.
   - Без понятiя народ... ВольнКнiя...
   Може б вiн казав ще що, але в цю мить до Пх пiдiйшов старший  доглядач,
i вiн замовк. Пiшли  втрьох  по  схiдцях  нагору,  i  незабаром  Корецький
опинивсь у конторi, - в невеликiй бруднiй хатинцi.
   Вгорi на стiнах два старi царськi портрети, якiсь iнструкцiП в  рямцях,
- Пх так позасиджували мухи,  що  вже  мабуть  i  не  дочитаКшся,  що  там
написано. Пiводчинена шафа з паперами... два  столи,  позастилуванi  синiм
папером, обляпанi чорнилом... на столах купи паперiв... За бiльшим  сидить
начальник тюрми, - товстий, брезклий  чоловiк  з  заспаним  обличчям.  Вiн
зиркнув на Корецького.
   - Тут нащот вас  бумага...  -  Витяг  папiрець  i  глянув  на  його.  -
Освобождаетесь...
   - Як? - спитався Корецький, не ймучи вiри.
   - Освобождаетесь, говорю...  Распишитесь  в  получении  ваших  денег  и
часов...
   Вiн  штовхнув  до  Корецького  якусь  книгу.  Корецький,  не   читаючи,
розписався  тремтячою  рукою,  упхнув  до  кишенi,  не   рахуючи,   грошi,
годинника...
   - Отведи их - пусть соберутся, - звелiв начальник старшому доглядачевi.
- Тогда освободить, - могут идти...
   Вернувшися до камери, Корецький не поскладав, жужмом  покидав  у  кошик
своП речi й ледве мiг дiждатися, поки солдат iзв'язав Пх. Тодi не пiшов, а
бiльше побiг коридором i вниз по схiдцях, - ледве солдат з кошиком  за  Пм
поспiвав.
   Тiльки вони вийшли в другий двiр, зараз Корецький почув, що  за  брамою
на вулицi якийсь гомiн. Та вiн про це не  думав.  Пас  нетерплячими  очима
руки забарного воротаря, що, не поспiшаючись,  методично  стромляв  своПми
товстими пальцями ключ у замок,  повертав  його  там,  одмикав...  Нарештi
вiдiмкнув, витяг замок, грюкнув, одсуваючи, засувом... Корецький нахилився
тим часом, узяв з землi кошик за вiрьовку i ступив в одчинену  хвiртку  на
вулицю.
   I враз опинився серед стовпища:  юрма  людей  стояла  коло  самiсiнькоП
брами - мужчини, панночки... З несподiванки  вiн  спинився,  дивлячись  на
людей.
   - Корецький! - кинув хтось серед стовпища.
   - Урра-а-а!.. Корецький!.. Урра-а-а!..
   I враз хтось вихопив у його з рук кошика, його самого  пiдхопили  чиПсь
руки, багато рук, i вiн заколихався над  головами  великого  стовпища,  що
залило  ввесь  майданчик  перед  тюрмою.  Просто  перед   Корецьким   маяв
величезний бiлий прапор з написом  червоними  лiтерами:  "Амнiстiя".  Далi
червонiло ще кiлька прапорiв - менших.
   - Урра! - загремiло ще дужче. - Урра, Корецький! Хай живе свобода!..
   - Панове, що ви робите?  Не  терзайте  ви  так  чоловiка!..  -  почувся
знайомий Корецькому голос. - Треба на звожчика!..
   - Звожчика!.. Давай звожчика!.. - загукало кiлька  голосiв.  Корецького
спустили додолу.
   Стовпище розступилося, покидаючи прохiд,  i  на  кiнцi  його  Корецький
побачив фаетон.
   - Прошу вас, Њвгене Петровичу, - промовив  той  же  знайомий  голос,  i
Корецького взяв пiд руку чоловiк з чорною бородою, - добре  знайомий  йому
адвокат Яковенко. Мiж двома  лавами  людей  -  панiв,  робiтникiв,  панiй,
панночок - вони пройшли до фаетону. Корецький сiв у його, з ним  Яковенко,
а  навпроти  ще  двоК  людей,  -  всi  троК  стискали   руку   Корецькому,
здоровкалися  з  ним,  поздоровляли  "з  визволенням",  але  Корецький  не
розумiв, хто тi двоК, i не розбирав, що з ним дiКться.
   - Рушай до думи!.. - звелiв Яковенко. - Швидше! Конi  рушили.  Але  все
стовпище посунуло за фаетоном, обступило його, i вiн мусив Пхати ходою.
   - Ну, хвала боговi, -  таки  добилися!  -  казав  Яковенко.  -  ЗнаКте:
прокурор i жандарми нiяк не хотiли вас випускати. А  я  кажу...  я  був  у
депутацiП од мiтингу... я кажу: для самоП  властi  краще,  коли  випустите
його, нiж коли доведете до нещастя... Адже перед тюрмою  стоПть  стовпище,
готове  щомить  розбивати  браму...  Ну,  вони   й   сами   помiркували...
Згодились... Тепер ми просто на мiтинг... Всi вимагають, щоб ви там  були,
хочуть вас бачити...
   - Який мiтинг? - ледве мiг спитатися Корецький. - З якого приводу?
   - Як з якого? - здивувався Яковенко. - Ах! то ви, бiдолашний, нiчого не
знаКте!.. Ви не читали телеграми... Панове! - гукнув вiн у стовпище. - Вiн
не читав телеграми... Дайте телеграму!.. Швидше!..
   - Телеграму! Телеграму!.. - розкотилося мiж народом,  i  кiлька  рук  з
великими аркушами простяглося до  фаетону.  Яковенко  взяв  один  i  подав
Корецькому.
   - Ось читайте: "Височайший манифест..." Конституцiя!..
   Тремтячи як у пропасницi, почав Корецький  читати.  Очi  не  слухались,
якось перескакували по словах, якийсь туман застилав лiтери...
   - Читайте голосно!.. - Голосно хай хтось читаК!.. - Почулося гукання. -
Знову хай читають!..
   Яковенко взяв у когось iз рук ще один аркуш, устав у фаетонi, що  ледве
посувався серед стовпища, i, держачись однiКю  рукою  за  передок,  другою
пiднявши вгору бiлий аркуш, почав читати манiфест:
   - "...даровать  населению  незыблемые  основы  гражданской  свободы  на
началах  действительной  неприкосновенности   личности,   свободы   слова,
собраний и союзов", - одбивалося в вухах у Корецького голосне читання, але
зараз же його покрили ще голоснiшi вигуки:
   - Урра-а!.. Да здравствует свобода!.. Да здравствует конституция!..
   - "...Установить, как незыблемое правило, чтобы никакой  закон  не  мог
восприять силу без одобрения Государственной Думы"...
   - Ура!.. Да здравствует Государственная Дума!.. А  Яковенко  читав  уже
iншу телеграму. Уривки долiтали до вуха Корецькому:
   - "Известие о подписании конституции распространилось  в  Петербурге...
Едва они собрались, как принесли со станка оттиски манифеста... Предложили
почтить народ, мужественно завоевавший свободу".
   -  Ура!..  Хай  живе  народ!..  Хай  живе  свобода!..   Геть   тюрми!..
Амнiстiя!.. Амнiстiя!..
   Корецькому стиснуло горло, вiн  почував,  що  коли  не  вдержиться,  то
зараз, зараз у його ринуть з очей сльози. Вiн заплющив очi i зцiпив зуби.
   Процесiя помалу посувалася, i Яковенко тим часом розказував:
   - Уночi ми получили манiфеста в редакцiП... Зараз же  рiшили  випустити
його окремим плакатом... У десять годин вiн уже по всьому городу  гуляв...
Народ висипав на вулицi, - ну, звiсно, мiтинг... Стали говорити.  Амнiстiя
- перше слово... Панове, - каже доктор Лавренко, - поки дадуть амнiстiю  з
Петербургу, - не забувайте, що в нашiй  тюрмi  сидить  борець  за  волю  -
Корецький. Добиваймось, щоб його випущено!.. Ну, звiсно,  в  такi  хвилини
юрба не мiркуК довго... Так i шугнули до тюрми, -  хотiли  силомiць...  Та
вже ми  вмовили  взятися  до  легального  способу...  Ну,  ото  й  вибрали
депутацiю з нас трьох: я, доктор Юрковський та Павло Семенович... - i  вiн
показуК на тих двох, що сидять навпроти  Корецького,  i  тодi  тiльки  вiн
пiзнаК Пх.
   А Яковенко все говорить. Вiн швидко, поспiшаючись,  уривками  переказуК
Корецькому подiП  двох  останнiх  мiсяцiв:  з'Пзд  земських  i  городських
дiячiв,  повсюднi  мiтинги,  розрухи  по  городах  i  селах  i,   нарештi,
величезний  страйк  залiзничникiв  та   iнших   робiтникiв,   що   спинив,
спаралiзував економiчний рух усiКП величезноП держави... Все це  Корецький
чуК, але спершу розумiК  тiльки  частину  казаного,  уривки...  Та  помалу
починаК призвичаюватися до всього того, що тут iз  Пм  трапилося,  починаК
розумiти його i своК становище серед цих нових подiй. I невимовна  радiсть
обнiмаК  його,  аж  iз  глибу  душi  починаК  рости  щось  велике,  гарне,
непереможне... I воно хоче вирватися на волю, виявитися чимсь - криком,  -
чим-небудь, аби тiльки виявитися.
   - Стiй! Стiй!
   Фаетон спиняКться, й Корецький помiчаК, що стовпище побiльшало.
   - Виходьмо... приПхали, - каже йому Яковенко.
   Вiн виходить. Яковенко бере його за руку й починаК протискуватися крiзь
натовп.
   - Пропустiть... пустiть, панове! - говорить адвокат. - Дайте пройти  до
помосту, - дуже пильна справа.
   Люди нехотя поступаються i пропускають у вузький прохiд  -  щiлину,  що
зараз же знову затуляКться за Пми.
   Корецький з Яковенком довго протискуються тим проходом, аж поки нарештi
ноги Пх намацують щось нiби схiдцi.
   - Обережнiше... обережнiше... не  впадiть!..  Отут  схiдець...  -  каже
Яковенко й тягне за руку Корецького вгору, все серед того ж натовпу.
   Корецький силкуКться не впасти, намацуК ногами серед  чужих  нiг  якiсь
нiби дошки i сходить усе вище й вище, увесь час дивлячися вниз i пильнуючи
своПх рухiв.
   - Ну, прийшли! - говорить Яковенко.
   Корецький пiдводить голову i бачить перед собою  стiл,  поставлений  на
якомусь помостi, а за столом  якогось  добродiя...  Вiн  зараз  же  пiзнаК
доктора Лавренка й розумiК, що це голова мiтингу. Бiля його за  столом  ще
двоК: один  сидить,  а  другий,  зовсiм  незнайомий  Корецькому,  молодий,
чорнявий чоловiк з худим обличчям, говорить промову.
   I враз спершу стиха, а далi все голоснiше й голоснiше чуКться навкруги:
   -  Корецький!..  Корецького  привезено!..   Випустили!..   Визволено!..
Корецький!.. Корецький!..
   Голова мiтингу Лавренко повертаКться й бачить  Корецького.  Вiн  швидко
встаК i стискаК йому руку.
   - Який я радий... - але голос уриваКться йому,  а  навкруги  змагаКться
все дужчий i дужчий крик:
   - Корецький!.. Корецький!..
   Чорнявий промовник замовкаК. Лавренко махаК  обома  руками  на  натовп,
просячи мовчання. Як трохи притихаК, вiн голосно, на ввесь майдан, гукаК:
   -   Громадяни!   Воля   справдi   наступила...   Перший   день   нашого
конституцiйного життя вже зазначився: перед нами вже не в тюрмi, а на волi
один з борцiв за його, за щастя народне, - Њвген Петрович Корецький.
   - Ура, Корецький!.. Ура!.. Хай живе воля!.. Ура, Корецький!..
   Корецький бачить перед собою море голiв, а над ним  -  геть  скрiзь  по
майдану  -  купаючись  у  золотому  сяйвi,  в'ються,  то  згортаючись,  то
розгортаючись, червонi прапори з якимись написами... А он один бiлий -  це
той, що написано: "Амнiстiя"... i  чорний...  Прапори  мають,  море  голiв
хвилюКться, руки знiмаються вгору - махають брилями, бiлими хустками...  I
навкруги з будинкiв - у вiкнах,  на  ганках  i  навiть  на  покрiвлях  теж
товпляться люди, махають хустками, прапорцями, i могучий голос визволеного
народу гремить аж до осяйного, радiсного, щасливого неба:
   - Хай живе воля!..
   Помалу крики втихають, руки з брилями й  хустками  втомляються  махати.
Корецького садовлять тут же за стiл. Чорнявий  оратор  може  кiнчати  свою
промову. Корецький дивиться на стовпище. Воно залило ввесь майдан i ближчi
частини вулиць, що сходяться до  його.  Студентськi  кашкети,  робiтницькi
брилi, жiночi брилики,  дорогi  панськi  брилi,  навiть  цилiндри,  -  все
змiшалося в одну величезну  мiшанину...  Он  кiлька  селянських  шапок,  -
мабуть селяни з ближчих сiл... Он три бiлих хусточки  сестер  з  Червоного
Хреста... I скрiзь, скрiзь червонi стрiчки -  в  петельках,  на  брилях  i
бриликах... Он якийсь  хлопчик  без  шапки.  Злiз  на  лiхтарний  стовп  i
обв'язуК його смужкою червоноП китайки. А он два офiцерськi мундири... нi,
то вiйськовi  лiкарi...  i  в  тих  навiть  червонi  стрiчки  в  петельках
пальта... Поки Корецький роздивляКться, чорнявий  промовник  говорить  про
важнiсть моменту, про велику  справу  визволення  пролетарiату,  та  його,
видимо, не дуже слухають i ледве вiн змовкаК,  -  зараз  зриваКться  новий
крик:
   - Корецького... просимо Корецького сказати!.. Хай Корецький каже!..
   Лавренко повертаКться до Корецького.
   - Мусите говорити.
   Корецький блiдне i, не змагаючись, устаК. Про що вiн говоритиме, -  сам
не знаК, але почуваК, що те велике й гарне, що наростало й наросло у  його
в душi, зараз вихопиться на  волю.  Вiн  простягаК  руку  i  ввесь  майдан
стихаК.
   - Громадяни! - починаК вiн. - Не вам мушу я розказувати, якими  святими
сльозами, якою благородною кров'ю змочено шлях визволення... I нiколи  цих
слiз i кровi не пролилося стiльки,  як  тепер,  та  зате  ж  i  нiколи  не
добувалися ми такоП вiдповiдi, як тепер. Це вперше  почули  ми  слово,  що
нагадуК те, чого ми хочемо. Поки що - це тiльки слово, на паперi написане,
але вiд нас залежить, щоб воно сталося дiлом... I на це ми  повиннi  тепер
оддати усю свою силу, ввесь свiй розум, всю свою любов до волi.
   Вiн говорить i враз помiчаК там, серед стовпища, просто  помосту,  щось
знайоме... Блакитна вуалька на простенькому бриликовi, а пiд ним...  Невже
це вона? Невже це Таля?.. Так-так, - вона,  запевне  вона!..  Дивиться  на
його, смiКться, киваК йому... Безмiрна радiсть обнiмаК  його  всього,  вiн
усмiхаКться широким щасливим усмiхом i слова самi рвуться йому з уст:
   - Тут, у нашому городi,  може  на  цьому  саме  майданi,  де  ми  тепер
зiбралися  вiдсвяткувати  зорю  нового  життя  нашого,  сходилася   колись
козацька рада, рада вiльного, рада визволеного украПнського народу. Тяжкою
боротьбою добув собi народ волю, визволився з пут, щоб справдити в рiдному
краП iдеали громадськоП волi, рiвностi... Правда, ми програли  тодi,  сили
темряви й неволi, сили похмурого деспотизму  були  дужчi  за  нашу  молоду
новонарождену волю, - вони зламали ПП... Але тi iдеали, за якi  наш  народ
боровся, не жалiючи свого життя, - тi iдеали не могли в душi його  зламати
нiякий деспотизм, нiяка темрява. I та велика перемiна, яка тепер робиться,
- не чужа вона нам: ми ждали ПП, виглядали ПП в темнiй неволi крiпацтва, в
тяжкому поневiряннi пiсля крiпацького життя, боролися за неП, - i ось вона
прийшла, сподiвана й рiдна нам! I коли був час, що народ наш порiзнився  з
iнтелiгенцiКю, то тепер цей час минувся: народ вирiс, народ  зробився  вже
свiдомим творцем свого власного щастя i  та  свiдомiсть  об'КднуК  його  з
iнтелiгенцiКю в одну  велику  сiм'ю.  I  ця  сiм'я  борцiв  iде  назустрiч
золотому сонцевi визволення робочих мас, визволення рiдного народу i  всiх
народiв з iржавих пут староП неволi... Воно горить,  сяК  вже,  це  золоте
сонце, i кличе нас:  вперед!  вище!  до  високостiв  щасливого,  вiльного,
могучого робiтницького життя!..
   Буря оплескiв, крикiв: "браво! слава!" громом гремить серед  майдану  i
знову мають хустки й прапорцi, i сяють радiснi очi з-пiд брилика з  синьою
вуалькою...

   II

   Вже було надвечiр, як Корецький Пхав удвох iз жiнкою додому. Вони  були
на майданi, аж поки скiнчилося вiче, потiм, укупi з Яковенко'м,  опинилися
в редакцiП газети - Корецький трохи працював у Пй,  даючи  туди  дописи  й
невеликi  статейки,  а  тепер  пiшов  на   збiрку   спiвробiтникiв:   мали
обмiркувати справу, як далi держатися. Поставлено було:  стати  цiлком  на
той грунт, що  манiфестом  17-го  листопада  заведено  волю  слова,  й  не
посилати  газети  на  попередню  цензуру.  Корецький   узявся   перекласти
по-вкраПнському  й  пояснити  манiфест,  щоб  завтра  ж  можна  було  його
видрукувати й розiслати пiслязавтра вкупi з газетою та й так  пустити  мiж
люди. Яковенко ручився за друкарню, що  вона  не  зречеться  друкувати  на
пiдставi манiфесту, - вiн навiть  уже  забiгав  туди  по  дорозi  i  трохи
поговорив там про це. Видимо було, що  пресi  належатиме  у  всiх  дальших
подiях величезна роль, ще бiльша, нiж досi... Корецький дуже добре розумiв
усе те й залюбки згодився пристати до роботи. Певний був, що трохи  згодом
вернеться знову до своПх школярiв i цього йому дуже хотiлося, але поки  що
- газета була справою перворядноП ваги. Вiн мав у  Пй  говорити  переважно
для села i вимовив собi право писати по-украПнському.
   Пiсля цього Корецького закликали ще на одну збiрку, але хоч  i  кортiло
там бути, - дужче хотiлося додому. I тепер вони Пхали  вдвох.  Поштарський
возик торохтiв шляхом, малий хлопець поштарiв то ляскав батогом,  то  щось
мугикав собi пiд нiс. Таля оповiдала про те, що дiялося в  Пх  дома  й  на
селi, поки вiн був у неволi. Дiти  були  здоровi,  вона  також...  Другого
вчителя в школу досi не прислали й вона,  як  могла,  сама  справлялася  з
усiКю роботою. Це було й добре: коли б прислано вчителя, труднiше  було  б
Корецькому вернутися на стару свою посаду. Ну, але завтра вiн школярiв  не
побачить: довiдавшися вже опiвднi про манiфест, вона зараз  пустила  дiтей
додому, зробивши Пм задля такоП подiП на завтра свято,  а  сама  мерщiй  у
город... Як ставилися дiти до арешту свого вчителя? О, дуже добре! Вiн  не
може собi уявити, як дуже  поширилася  тепер  свiдомiсть  у  Пх  на  селi.
Пам'ятаК, як перед двома роками зроблено трус у лiкаревого сина-студента й
арештовано його? Тодi темнота сiльська казала, що вiн  "хвальшивi  бумажки
робив". Тепер же, як його арештовано, то по  селу  скрiзь  так  i  казано:
"забрано, бо за мужицьку волю оступавсь". Дiти ж це чують... ну, та й дуже
вони його, Њвгена, люблять... Це, що вiн вертаКться,  наробить  Пм  багато
радощiв, - от вiн побачить...
   Як Пх органiзацiя? О, дух у  Пй  чудовий!  Було  кiлька  збiрок.  Тричi
збиралися в лiсi на Петровiй пасiцi. Вона не на всiх збiрках була, але  це
дарма; там тепер усiм порядкуК Петро. Такий, як i попереду, бiльш думаК, а
мало говорить, та кожне слово до дiла. О, вiн знаК, як треба  порядкувати,
- вiн ще дужче Пх згуртував!..
   I Якiв... Такий талановитий хлопець, дотепний, тiльки. часто гострий  i
нетактовний.  Дарма,  -  Петро  все  залагоджуК.   Вiн   найсвiдомiший   i
найнепохитнiший за всiх буде.
   - ЗнаКш, Якова та Йвана, Петренкового Йвана... Пх кликано на допит - за
тебе  питалися...  Чому  саме  Пх,  а  не  кого  iншого,  -  ми  не  могли
зрозумiти... Вони прегарно там поводилися i тепер  тiльки  пiдсмiюються  з
тих...
   - А взагалi селяни як? -  питався  Корецький,  нахиляючися  до  Талi  i
пригортаючи ПП до себе близько, близько...
   - Слухай, поштар же... - шепотiла вона, пручаючись.
   - Вiн куняК, - смiючись одказав Корецький, цiлуючи ПП в очi. -  Ну,  то
як же взагалi селяни?
   - О, в тому ж то й сила!.. Наша органiзацiя... трьох десяткiв душ у  Пй
ще нема... а зумiла пригорнути до себе все село... Тiльки  такi  багатирi,
як Семенюта,  Старостенко,  Карпенко,  -  тiльки  тi  держаться  окремо  й
вороже... вся бiднота пiшла за нашими... У громадi - куди нашi, туди й уся
громада... Бач, я ж iще й не сказала!.. Яка я  роззява!..  Недавно  ж  уся
громада постановила: вимагати, щоб тебе  випущено  й  вернено  в  школу...
Списали постанову й послали... Багатирi та Пхнi полигачi -  черносотенники
- хотiли були протестувати, та громада так на Пх загукала!.. Урвалася  вже
Пм ниточка!.. Нашi гору взяли... Ах, Геню!..
   Голос у Талi радiсно тремтiв, як вона швидко про все це розказувала, ПП
справдi обнiмала безмiрна радiсть - i того, що Њвген вернувся, i того,  що
конституцiя, i того, що в Пх на селi так гарно!..
   - Ах, Геню!.. РозумiКш ти? Тепер уже зовсiм не те!.. Зовсiм!..
   I  вона  сiпала  Њвгена  за  руку  i  все  розказувала  й  розказувала,
переливаючи своК почування i в його, примушуючи й його  тремтiти  радiсним
тремтiнням. I враз серед оповiдання засмiялася, сама себе перепинивши:
   - Нi, ти не знаКш... Просто  диво!..  Степан  Валюшний...  ну,  отой  -
Стукачiв   зять...   РозумiКш,    приходить    колись...    "Дайте    менi
соцiал-демократичеську  прокламацiю".  -  "Нема,  -   кажу,   -   в   мене
соцiал-демократичеськоП прокламацiП!" "Дуже погано, - каже, -  треба,  щоб
була, бо наша партiя за демократичеську республiку стоПть". "А яка ж  ваша
партiя?" - питаю. "Як то  -  яка?  Наша  соцiал-демократичеська  росiйська
партiя... До нас агiтатор приПздив i завiв у  нас  партiю..."  Думала,  що
побрiхуК, як звичайно... Розпиталася - аж нi. Служив вiн щось  мiсяцiв  зо
два чи зо три в городi... чи на заводi,  чи  дворником  десь,  -  не  знаю
доладу... Вернувся на село вже з книжечками, а  тодi  й  справдi  за  його
слiдом приПздив аж двiчi агiтатор, органiзував Пх... На другiй збiрцi було
там кiлька й наших... та вони не пристали.
   Таля глянула  на  хлопця-поштаря,  що  дрiмав  на  передку,  i,  зовсiм
притулившись на груди до чоловiка, заговорила тихше:
   - Був i в мене... той агiтатор... Умовляв, щоб i ми до Пх... Звiсно,  я
кажу, що нi... А вiн усе впевняК: ввесь народ  вже  свiдомо  горнеться  до
соцiал-демократизму i незабаром, каже,  ви  опинитесь  з  своКю  маленькою
купкою зовсiм самотнiми "за бортом..." Саме воно! - думаю собi...
   - Багато ж там людей? - спитався Корецький.
   - Вони кажуть, що бiльш як сто... Але Петро довiдався певне, що  тiльки
сорок сiм.
   - Все ж досить багато за такий короткий час.
   - О, вони дуже рухливий народ! Бiгають, метушаться,  раз  у  раз  у  Пх
збiрки, лiтератури багато...
   - Не знаКш, хто там у Пх? Таля назвала декого.
   - Так собi люди, - промовив Корецький. - Ну, та все ж  добре,  що  вони
ворушать людську думку.
   - Та це добре... погано  тiльки,  що  трохи  задираються  з  нами...  А
завзятий народ. Валюшний,  дак  той  навiть  таке  каже:  "ЗнаКмо  ми  ваш
парламентаризм!" -  "Та  що  ж  ти  знаКш?"  -  питаК  Петро.  "Господство
буржуазiП, - каже, - а вас ми розкасируКмо!"
   Њвген  i  Таля  обоК  засмiялися,  уявляючи  собi  Валюшного   з   його
витрiшкуватими очима, з його наПвною вiрою, що над скарбами горять  свiчки
вночi  й  через  те  вiн  таки  найде  колись  скарб,  i  з  фразами   про
"парламентаризм" i "господство буржуазiП".
   Вже  смеркалося.  Вони  Пхали  в  темрявi  м'якою  накоченою   дорогою,
близенько пригорнувшись одне до одного. Хлопець-поштар давно  вже  дрiмав,
похитуючись на передку, i конi самi собi бiгли добре знайомим шляхом.  Ось
уже замигтiли перед ними вогники в вiкнах ладинських хат, i незабаром вони
в'Пхали в село. Поштар прокинувся, свиснув на  коней,  ляснув  батогом,  i
конi побiгли швидше.
   Дарма, що буденний день, а на  вулицi  було  чимало  народу,  найбiльше
чоловiкiв, i всi про вiщось жваво розмовляли. Корецький зрозумiв, що це  -
вiдгук сьогоднiшньоП подiП. Вiн би залюбки спинився поговорити з ними,  та
додому тягло ще дужче. I вони швидко минали людей, здоровкаючися  з  ними.
Дехто пiзнав Корецького, i в темрявi чулися голоси:
   - Дивись: учитель!.. Вернувся!.. Вже випустили... Ось нарештi й  школа.
Та половина, де клас, темна, а друга, де Пх  квартира,  дивиться  великими
освiченими вiкнами, Пх дожидають.
   Конi спинилися перед  рундуком.  Корецький  перший  збiг  на  схiдцi  й
кинувся в  хату.  Спинився  на  мить,  заслiплений  свiтом...  Було  повно
людей... Стiл серед хати... самовар паруК на столi...
   - Њвген Петрович приПхали!.. - скрикнула, сплеснувши руками,  наймичка,
баба Химка.
   -  Татоцко  приПхав!..  Татоцко  приПхав...  -   задрiботiла   маленька
бiлоголова Лiда, в'ючися коло колiн у батька.
   Корецький ухопив ПП на руки та й почав цiлувати Пй  щоки,  великi  сiрi
очi, ручки...
   Тодi спустив ПП додолу, натрапив на  бабу  Химку,  поцiлувався  з  нею,
потiм побачив  перед  себе  сивобороде  обличчя  шкiльного  сторожа,  дiда
Терешка, i з ним почав цiлуватися... Враз почув поважний дитячий голос:
   - Як це ти, татку, з усiма здоровкаКшся, а мене не помiчаКш?
   Шестилiтнiй чорноголовий Володько заявляв претензiю за  неуважнiсть  до
його особи. Серед смiху покривджений вмить опинивсь  у  батька  на  руках,
обняв його за шию... Держачи його на однiй руцi, другою Корецький  стискав
руки Петровi й Якову i цiлувався з ними, а Володько вже пручавсь:
   - Ну, тепер пусти: я ж не маленький, щоб на руках сидiти.
   Знову смiх...
   - Ми вас тут уже давно дожидаКмо, - казали гостi.
   - А ви ж як довiдалися, що я приПду? - спитався Корецький.
   - Дак ми ж у городi на мiтингу були, -  вiдказав  Якiв.  -  Ще  й  Iван
Петренко з нами... Тiльки вiн ще в городi зостався, а ми  зараз  вернулися
додому пiсля мiтингу... Та вже все село знаК, що вас випущено...
   Ледве посiдали за стiл, - почулася тупотнява в сiнях i ввiйшло ще  троК
товаришiв: один, так само, як Петро з Яковом, колишнiй школяр  Корецького,
тепер уже молодий батько, а двоК - старших хазяПнiв з тих,  що  ходили  на
читання  до  вчителя  й  потiм  пристали  до  громадки.   Знову   почулися
привiтання. Таки посiдали,  заходилися  пити  чай...  Говорили,  уриваючи,
перескакуючи вiд одного до одного, поспiшаючись про все сказати... Петровi
й Якову страшенно сподобався мiтинг.
   - От якби й у нас, у Ладинцi, зiбрати  такий  мiтинг!  -  казав  палкий
Якiв, i очi в його так i блищали iскрами енергiП й радощiв.  -  Як  би  це
добре було - розказати про все людям!
   А Петро, завсiгди мовчазний, так i сяв  увесь  своПм  нечепурним  тихим
обличчям з глибокими сiрими  очима.  Як  звичайно,  трохи  горблячися  над
столом своПм мiцним тiлом, вiн казав:
   - Треба!.. Дуже треба!.. Люди цiкавляться... Дехто як вернувся з базару
з города та як привiз звiстку про манiфест, то  зараз  деякi  кинулись  до
попа питатись: який там манiфест про волю вийшов.
   - А що ж пiп казав? - спиталася Таля, наливаючи чай.
   - Не знаю.
   - А я знаю, - озвався Панас, один з старших хазяПнiв, високий чоловiк з
пiдстриженою бородою. - ДвоК йшло - Демид та Корнiй...
   - А, Демид! - перепинив Корецький. - А як його порубана рука? ЗагоПлася
вже зовсiм? Бо я тодi не вспiв догоПти...
   - ЗагоПлася  -  вже  робить.  Каже,  що  ви  його  знову  на  хазяйство
настановили...
   - А на читаннях буваК?
   - Нi, пiсля вас нi разу не був.
   - Шкода... Ну, то що ж пiп?
   - Ну, то вони ото пiшли, дак i я з Пми: ану, думаю,  послухаю,  що  пiп
казатиме. Каже: все те брехня, нiякого манiфесту нема.
   - От такоП! - здивувався Корецький. - Та невже?
   - Та хiба ж ви не знаКте, який вiн у нас?
   - Та знаю; але щоб уже й манiфесту не признавав, то цього вiд  його  не
сподiвався.
   - I багатирi нашi, - казав далi Панас, - не признають манiфесту; кажуть
- то пани та "демократи" вигадали. По хатi озвався смiх.
   - Вигадали!.. Ну, вони дуже скоро побачать, що це не вигадка!..
   Корецький почув, що щось дряпаКться до його на колiна. Це була  Лiда  -
лiзла з своКю найулюбленiшою лялькою. Батько посадив ПП на колiна.
   Знову загомонiли, але дiвча все вовтузилось i штовхало батька.
   - Що тобi, Лiдо? Нащо ти менi ляльку даКш?
   - Соб татоцко грався...
   В хатi засмiялися, але Таля поважно пояснила:
   - Вона рада, що татко приПхав, i даК йому свою ляльку.
   Батько дякував дочцi й обiцявся конче погуляти з нею i  з  ПП  лялькою,
тiльки трохи згодом. А Володько, стоячи навпроти, прихилившись  спиною  до
шафи, поважно i трохи погордливо промовив:
   - Татко не може гратися лялькою... Мужчини в ляльки не  гуляються...  Я
татковi намалював книжку.
   - Яку книжку? - спитався Корецький.
   - Книжку  зробив  i  всю  малюнками  змалював,  щоб  тобi  було  на  що
дивитися... Я завтра  тобi  подарую,  бо  сьогоднi  тобi  нiколи...  А  не
ляльку... - I потiм  додав,  поглядаючи  на  Лiду:  -  Страшенно  маленькi
дiвчата люблять лазити на колiна.
   - Ну, ти, великий, - засмiявся Корецький, - iди краще  й  ти  сюди,  до
мене.
   Великий спершу завагався, але  не  вдержавсь  i  собi  полiз  на  друге
колiно.
   Баба Химка принесла вдруге нагрiтий самовар i як вона його становила на
стiл, - щось завовтузилось у Корецького бiля нiг.
   - Катай, Катай прийшов! - закричав Володько, скакуючи з колiн.
   - Собака вскочив: це ж я дверi кинула! - скрикнула баба Химка.
   Величезний чорний пес радiсно виляв хвостом,  штовхав  носом  у  колiна
Корецькому i клав на Пх своП товстi лапи.
   - Не займайте його, не займайте! - кричав  Володько  Химцi,  що  хотiла
виганяти Катая. - Вiн прийшов поздоровкаться з  татком!..  Мамусiчко,  дай
йому булки... Адже сьогоднi татко вернувся, - треба й йому булки!..
   - I скибоцку... i скибоцку ковбаси! - жебонiла Лiда. Зчинився  гамiр  i
метушня. Нарештi Катая зоставили  в  хатi,  дали  йому  булки  i  скибочку
ковбаси, i вiн розлiгся бiля нiг у Корецького, пораючись iз своКю вечерею.
   Одчинилися дверi i ввiйшов Iван Петренко ще з двома товаришами.
   -  ЗнаКте,  що  в  городi  робиться?  -  попитав  вiн,  ледве   вспiвши
привiтатися.
   - А що?
   - Ходять по городу якiсь хулiгани та  й  розказують,  що  це  фальшивий
манiфест, - "демократи" вигадали... А вигадали на те, що хочуть землю  щоб
не мужикам, а щоб жидам досталася... бо всi демократи - то або жиди, або з
жидами полигалися...
   - Ну, та й дурниця! - вигукнув Якiв.
   - Он,  кажуть,  у  "домократичеських"  бумажках  написано  "равноправие
евреев", а землю щоб усiм, - ну, значить i жидам... А ви  знаКте,  скiльки
жидiв? То це тепер мужиковi вдвоК менше припаде землi  через  жидiв...  Це
вони нашим же селянам, що в базарi були, розказують. Бач, - кажуть, -  якi
жиди плодющi, а як дати Пм землi,  то  й  удвоК  плодитися  будуть;  i  не
схаменеться мужик, як усю землю  посядуть...  а  мужик  тодi  в  найми  до
жида... Цар хотiв, щоб усю землю мужикам оддати, а демократи - щоб пополам
iз жидами... Це так селянам... А городським кажуть, що жиди  вам  торговлю
перебивають та дурять вас, та  десь  за  городом  начебто  в  iкону  та  в
царський  портрет  стрiляли...  I  полiцейськi,  чи  що,  якiсь  iз   тими
хулiганами: так, кажуть, так...
   - Оце вигадали чорт вiть що!
   - Треба, - кажуть хулiгани, - "жидiв" i  всiх  "демократiв"  бити...  i
всiх тих, що за демократiв та за манiфест... погром треба зробити...
   - Ну, нi, - погрому ми Пм не попустимо зробити, - промовив Корецький. -
Нам справдi неминуче треба  зiбрати  в  Ладинцi  мiтинг  i  все  це  людям
вияснити.
   Почали радитися, коли збирати. Завтра була  середа,  буденний  день,  -
народ за дiлом... Краще б у недiлю... Одначе, щоб якого лиха  чорносотенцi
тим часом не наробили... Ну, гаразд  -  спробувати  завтра  пiсля  обiд...
Корецький уранцi швиденько сходить на часину в редакцiю, а Петро з  Яковом
оповiстять про мiтинг тим  часом.  Стали  обмiрковувати,  як  упорядкувати
вiче, хто й що там говоритиме... Було вже пiзно, як порозходилися гостi.
   Корецький зостався сам у своПй  свiтлицi.  Лампа  привiтно  осявала  зо
столу всю цю захисну хатку, полицi з книжками... портрети письменникiв  на
стiнах... велику гравюру в рямцях: Рафаелева мадонна в крiслi з Христом на
руках... бiлий Шевченкiв бюст на столi... .
   Корецький переступив у другу хату. Там  стiл  уже  був  порожнiй,  дiти
спали й тiльки бiляву та чорняву голiвки видно було з-пiд  лiжникiв.  Талi
не було.
   Вiн вийшов у садок i пiшов стежкою. Нiч була  свiжа,  але  не  холодна.
Далекi зорi мигтiли привiтним промiнням. Корецький  пройшов  аж  до  кiнця
стежки,  туди,  пiд  великi  дерева,  де  був  ослiнчик.  Там,   на   тому
ослiнчиковi, вiн побачив темну постать.
   - Ти, Талю? - спитав вiн, пiдходячи.
   Це була вона, але не вiдказала нiчого. Сiв бiля неП i взяв ПП за  руки.
Враз почув, що вона хлипаК.
   - Талю! - злякався вiн. - Що тобi, серце? Ти плачеш ?
   Таля припала йому на груди i заплакала ще дужче.
   - Талю, моК дороге серденько! Скажи, чого ти?
   - Господи, невже ж таки справдi... справдi?..  -  шепотiла  вона  крiзь
сльози.
   - Що? Пiп справдi? - питався Корецький, не розумiючи.
   - Невже ж таки справдi нiчого цього не буде?
   - Чого?
   -  Цього  всього...  Цих   тюрем...   засланцiв...   неволi...   мук...
шибениць... кровi... I люди будуть жити вiльно - як люди, не як раби...  i
як брати... i нiколи воно не вернеться?.. Нiколи?..  Невже  ми  дожили  до
цього?
   I вона знову вся затремтiла з ридання. А вiн  пригорнув  ПП,  гладив  i
цiлував Пй голову i, не почуваючи, як його власнi сльози  капали  Талi  на
обличчя, казав:
   - Не буде, серце, не буде неволi!..  Скiнчилося  ПП  панування...  Буде
нове життя... вiльне... братерське життя... щасливе...
   I вони  плакали  вдвох  сльозами  великого  щастя,  сльозами  намучених
неволею i визволених невольникiв...
   А вгорi над ними  мигтiли  зорi  привiтним  сяКвом  i  теж,  здавалося,
казали:
   - Не буде... не буде неволi!..

   III

   Другого дня, тiльки вставши, Корецький вийшов у шкiльний  сад.  Громада
дала до школи величенький двiр - десятини з пiвтори, i  за  дев'ять  рокiв
пробування в цiй школi Корецький, працюючи то сам, то вкупi  з  школярами,
зробив з того двору путящий садок. Молодi яблунi, грушi й вишнi вже третiй
рiк добре родили i щороку на спаса  Корецький  робив  своПм  школярам,  що
працювали в саду, маленьке свято, надiляючи Пх садовиною.
   Вiн пройшов стежкою, помiж берегами зеленоП росяноП трави, аж  до  краю
садка. Там кiлька старих дубiв та липа, що росли тут ще  з  давнiх  давен,
робили гарний холодок, - тут вiн укопав столик з ослоном. Вiн  згадав,  як
учора знайшов тут плачущу Талю, i ввесь  учорашнiй  день  ожив  перед  ним
одразу. Як казка, чарiвний i дивний був той день... така казка,  що  перед
нею блiдли найфантастичнiшi з усiх казок, якi вiн знав. Убогий парубок, що
заходив у город, шукаючи роботи, i несподiвано ставав там  царем,  не  мiг
почувати й половини того, що почував вiн, Корецький, вийшовши  несподiвано
з тюрми, щоб промовляти на вiчу до визволеного народу!..
   Вiн пiдiйшов до краю саду, до тину. Зараз там починався яр,  а  по  той
бiк його, просто саду, стояли пiвзруйнованi  будiвлi  староП  цегельнi.  В
однiй з тих халабуд торiк вони ховалися - вiн з Талею й дiтьми,  -  як  Пх
зненацька захопив дощ. Iшли вiд Петра, й дощ ударив такий, що  треба  було
зараз же ховатися. Забилися в найдальший куток, де  не  протiкало,  i  там
сидiли, смiючися, на купцi староП соломи. Яр тут робив колiно попiд селом,
попiд городами, i перiя хат, видна вiдцiля  ззаду,  теж  робила  колiно  i
здавалась величезною дугою, один кiнець якоП був школа, а  другий,  просто
проти неП, геть далеченько - Петрова хата, з якоП видко було  сюди  тiльки
покрiвлю. Корецький стояв i дивився на село, потiм знову пiшов садом. Було
тепло. Вiн позирнув угору на  синК  небо,  на  сонце,  що  вже  височенько
пiдбилося, i несамохiть почав проказувати:

   Висне небо синК,
   СинК, та не те;
   СяК, та не грiК
   Сонце золоте.

   - Нi, ще грiК! - подумав вiн, усмiхаючись i залюбки почуваючи на своКму
тiлi його тепло. - Та й як би ж воно не грiло -  тепер,  коли  невольникам
засяла воля? - додав вiн i сам собi радiсно засмiявся.  -  Хоч  природа  й
байдужна до наших радощiв i мук, але тепер мусить же й вона радiти!
   I,  все  ще  всмiхаючися,  вiн  широко  дихнув  запашним   холоднуватим
повiтрям.
   "Дышется легше, в три четверти груди..." -  вихопився  йому  з  пам'ятi
вiрш Некрасова про закордоннi вiльнi краП.
   - А ми хочемо й будемо дихати на всi груди! - сказав вiн  сам  до  себе
вголос i знову засмiявся.
   Почув галас i гавкотню. Озирнувся до школи й побачив, що стежкою  бiгло
троК: поперед усiх величезний чорний Катай; вчепившися йому в спину однiКю
рукою, поспiшався за ним Володько, а  трохи  далi  швидко-швидко  лопотiла
коротенькими нiжками бiлоголова Лiда. Катай з великоП втiхи  гавкав,  дiти
верещали i всi втрьох бiгли просто на Корецького.
   - Чаю пити мама кличе!.. - силкувався перегукнути Катая Володько.
   - Цаю, мама!.. цаю, мама!.. - пищала й собi Лiда.
   - Гав-гав-гав! - додавав своК Катай.
   Катай плигнув Корецькому аж на груди i вимазав його лапами, дiти  опали
батька. Втихомиривши Пх усiх, Корецький пiшов  додому.  Назустрiч  Пм  уже
йшла Таля, - ПП худеньке личко було все рожеве,  вона  трохи  щулилась  од
сонця, що било Пй просто в вiчi, а бiляве волосся  здава  лося  золотим  у
сонячному промiннi.
   Сiвши в хатi за стiл,  Корецький  знайшов  на  своКму  мiсцi  зшиток  з
написом на першому боцi друкованими лiтерами: "Дарую татковi  Корецькому!"
Це був зшиток Володькових малюнкiв: там були - все з пiдписами - i "татко,
як вiн у школу йде", i "мамуся Лiду веде", i сам Володько, i баба Химка  з
дiдом Терешком, i Катай - усi страшенно  похожi  один  на  одного,  тiльки
Катай  трохи  одрiзнявсь  од  iнших.   Усi   були   вертикальнi,   а   вiн
горизонтальний. Корецький залюбки  зостався  б  розглядати  цi  малюнки  й
базiкати з дiтьми, але вже був час iти в город у редакцiю.  Нехотя  взявся
за шапку. Але на порозi зустрiв його Петро, зблiдлий i затурбований.
   - Що тобi таке, Петре? - здивувався Корецький.
   - Ви нiчого не чули, Њвгене Петровичу?
   - Нiчого... А що?
   - В городi жидiв б'ють...
   - Та нi!..
   - Я оце тiльки з городу... Ходять  хулiгани  з  дрючками,  з  ломами...
Розбивають крамницi, все, що там К, розтягають  або  трощать  на  гамуз...
Жидiв, якi попадуться, б'ють без жалю... Я сам одного вбитого бачив...
   - А що ж полiцiя?
   - Полiцiя... По городу кажуть,  що  вийшов  дозвiл  на  три  днi  жидiв
бити... Полiцiя ходить слiдком та дивиться... та смiКться.
   Корецький споважнiв... Видима провокацiя...
   - Та тут ще й у нас не без лиха, -  казав  далi  Петро.  -  Вже  з  тих
хулiганiв кiлька душ i до нас прибiгло... Зiбралися в Семенюти... Там  уже
з ними i Карпенко, i Старостенко, i Валюшний...
   - Як? Валюшний?.. Та вiн же...
   - Еге, минулося!.. Тепер уже  кричать  усi  гуртом:  "Домократи  хочуть
землю в нас одiбрать та жидам оддать, -  не  попустимо!"  Ходять  улицями,
бiлий хлак собi почепили... ПриПхав  становий  та  Пм  назустрiч:  "А  што
реб'ята, какая сотня гору  бере:  красная  чи  чорная?"  -  "Чорная,  ваше
благородiК!" "Хто у  вас  тут  первий  зачинщик?"  Вони  всi:  -  "Учитель
Корецький!" "Ви його провчiть, реб'ята!"  -  "Провчимо,  ваше  благородiК,
так, що не буде й рясту топтать!" "Нет, зачем так, - штоб чего плохого  не
вышло: ви его только потрепайте хорошенько!" - "Та ми  вже  знаКм  як:  не
буде бiльш не то на мiтингах, а й нiяк говорити!" "Ну, как знаКте!  Крепко
держiтесь... Ура!" - Тодi всi: ура! Вiн поПхав, а вони пiшли пiд монополiю
та й стали там пити... Треба поспiшатися, Њвгене Петровичу, а то щоб скоро
й тут вони не були...
   - Њвгене, що ж це?.. - почувся тремтячий  голос,  i  Корецький  побачив
перед себе зблiдле Талiне обличчя з широко розкритими очима.
   Корецькому теж забило на мить дух, але вiн перемiгся. Трохи помовчав  i
промовив:
   - Талю, тобi треба забрати дiтей i пiти звiдси.
   - А ти, Њвгене?.. А ти?..
   - Я зостануся тут.
   - Але ж подумай, Њвгене: вони ж тебе вб'ють!..
   -  Не  вб'ють...  Я  повинен  бути  тут,  щоб  спинити   Пх,   умовити,
втихомирити... школу зберегти... А ти йди!..
   - Нi, в такому разi i я повинна тут бути, i я зостануся!
   - А про дiти й забула, Талю? Вони ж можуть так Пх перелякати, що на все
життя зостанеться... - промовив Корецький, показуючи на Лiду, що  спокiйно
гралася з собакою, та на Володька, що вже прислухався до розмови.
   Таля глянула на дiтей i похилила голову...
   - Але ж ти!.. Ходiм i ти з нами!.. - говорила вона,  вхопивши  його  за
руку.
   - Не можу, моК серденько, - тихо вiдказав Корецький, помалу  визволяючи
в неП свою руку. - Не барися, - пожалiй дiтей!.. Iди до Петра... Вiзьми  з
собою Химку, хай вона понесе Лiду... А Петро проведе вас...
   - Треба сповiстити наших, - казав Петро. - Я вже до  декого  по  дорозi
забiгав, та як на злiсть тiльки Якова та Панаса дома й застав... Василь та
Дмитро в городi, Iван десь пiшов... Треба ще до декого...
   - Але поперед усього одведи Пх... Дiти вже були готовi,  -  можна  було
йти. Але Таля знов спинилася.
   - Њвгене! що з тобою буде?
   - Нiчого не буде... Я Пх умовлю... Iдiть!
   Вiн поцiлував жiнку, дiтей, що нiчого не розумiли, i повiв Пх з хати  в
садок. Пiшли не вулицею, а через яр. Корецький стояв на хвiртцi i  дивився
Пм услiд. Пiдождав, поки яр перейшли раз, удруге i покрились за вербами на
городах, - тодi завернувся додому.
   Дома нiкого не було, бо й дiд Терешко одпросився ще зранку задля  свого
дiла додому. Корецький пройшов у клас, обiйшов його мовчки, вернувся назад
у свою свiтлицю, пройшов i по Пй, поторкав полицi з  книжками...  перейшов
до ТалiноП хати, поглянув на дитячi лiжка, поторкав засув на  вiкнах...  i
схаменувся: чого це вiн ходе? Треба не ходити та дивитися, а подумати,  що
робити.
   Вернувся до своКП хати, сiв бiля столу. Вiн заспокоював Талю,  але  сам
не був спокiйний. Надiявся, що вмовить Пх, але...
   Якби були товаришi з громадки, його учнi, - можна було б од погромникiв
одбитися: певне Пх уже не так багато... Але Пх нема...  та  й  оборонитися
нiчим - з голими руками не оборонишся... Нi, коли  вiн  чим  переможе,  то
словом... не словом власне, а всiм своПм попереднiм життям, усiм,  що  вiн
тут робив i зробив... Адже громада не раз йому дякувала... Так, громада...
Але вiн матиме тут дiло не з громадою, а з  погромниками  -  з  звичайними
хулiганами або з людьми, доведеними до  хулiганства  брехнею  про  вiддану
жидам землю...
   Ще й з п'яними... Що таким людям уся його попередня  робота,  все  його
життя?
   Одначе не можна ж так зоставатися, треба ж щось  робити,  приготуватися
до боротьби!..
   Приготуватися до боротьби... проти кого?  Проти  того  народу,  з  яким
укупi хотiв стати за його право жити людським життям?
   Нi, це не може бути!.. Щоб тi самi люди, з якими вiн дев'ять рокiв жив,
як свiй, працював, якi знають усе його життя i всю  його  прихильнiсть  до
Пх, щоб цi самi люди прийшли його розбивати?!.. Це  щось  нелюдське,  щось
таке, що не мiститься у його в головi, чого вiн зрозумiти не може.  Це  не
може бути!
   А в душi почував, що це бути може, певний був, що це наближаКться...
   З улицi почувся гомiн... Спершу тихий, потiм усе дужчий та дужчий...
   Устав, пiдiйшов до вiкна... Гомiн побiльшав, чути було багато  голосiв,
але нiкого не було видко за завороткою.
   Корецький вийшов на рундук i  вiдразу  побачив,  ступнiв  п'ятдесят  од
себе, стовпище.
   Попереду, галасуючи, без шапки, розхристаний i  видимо  п'яний,  швидко
йшов високий худий чоловiк з розкудланою бiлявою  бородою.  Вiн  вимахував
руками i раз у раз вигукував:
   - Рiшу!.. рiшу!..
   Це був Гаврило, - Корецький пiзнав його. Зараз бiля його йшов  здоровий
парубок у пiджаку, з картузом на потилицi - Михайло-старшиненко, розбишака
й п'яниця. Далi сунула купка старiших i молодших чоловiкiв, теж видимо  не
тверезих - чоловiка з десяток. В руках у декого були ломаки, а  вгорi  над
ними телiпався на дрючку бiлий хлак з  написом,  якого  Корецький  не  мiг
розiбрати. За ними, трохи вiддалiк, ще душ двадцять, а ще далi i по  боках
-  дитинчата,  зацiкавленi  надзвичайною  подiКю.  Вся  юрба   галасувала,
ворушилася i швидко наближалася до школи. Корецький  зiйшов  з  рундука  i
став на землi.
   - Он вiн!.. Он вiн стоПть!.. - почулися голоси. Стовпище пiшло тихше  i
спинилося за кiлька ступнiв од Корецького. Галас стих.
   - Здоровi були, люди добрi!  -  промовив  Корецький.  -  А  що  скажете
доброго?
   Всi мовчали, - нiхто не зважувався вiдповiдати... Враз почувся голос iз
середини:
   - А те скажемо, що не бунтуйсь!..
   - Не бунтуйсь!.. Рiшу!.. - крикнув Гаврило i протяг  обидва  кулаки  до
Корецького.
   - Хто ж бунтуКться? - спитав Корецький. - Я  стою  собi  спокiйно  коло
своКП хати, а  ви  прийшли  до  мене  з  кулаками,  з  ломаками...  Хто  ж
бунтуКться?..
   Стовпище знов замовкло, а Корецький говорив далi:
   - Може я покривдив кого? -  так  скажiть,  люди  добрi!  Кожен  чоловiк
помиляКться: може й я яку кривду  кому  зробив,  -  нехай  скаже.  От  ви,
Демиде, - озвався вiн до молодого  ще  чоловiка  з  темною  борiдкою  i  з
ломакою в руцi, - може ви що скажете? А як ваша рука? Чи не болить  тепер?
Добре робите нею?
   Демид почервонiв i нiяково заговорив:
   - Та нi... спасибi вам... як ви вигоПли, то тепер  усе  добре  роблю...
Дай, боже, вам здоров'я!
   - Хвалити бога!.. А з вас, Семене, вже не править Семенюта тi пiвсотнi?
   - Нi, я  нiчого...  Спасибi,  що  поклопотались  тодi  в  городi  -  не
править...
   - Кажiть же, люди добрi, кому й яку кривду я зробив?  -  питався  знову
Корецький.
   - Та нi... Кривди од вас не  знали...  спасибi  вам!..  Запомагали  нас
завсiгди... То вже дякуКмо... - загомонiли серед стовпища окремi голоси.
   - Може  дiти  не  так  учив?  Може  навчав  Пх  красти,  пити,  батькiв
зневажати?..
   - Нi, за дiтей спасибi... Дiти нiчого... Гарнi дiти виходили од вас...
   - Та що ви його слухаКте? - скрикнув налазячи Гаврило, але  його  зараз
же спинили:
   - Стривай, не репетуй!.. Дай чоловiковi сказати!..  Ще  поспiКмо,  коли
що...
   - Та що казать! - скрикнув сердито Семен. - Яка  там  кривда!..  НiякоП
кривди од вас не було!.. Це нас збили та й годi... Манiфестом отим!..
   - Манiфестом? - перепинив  Корецький.  -  Гарний  манiфест  цар  дав  i
сьогоднi не треба нам нi гнiватися, нi битися, а  брататися  треба.  Такий
манiфест, щоб не було знущання з людей, щоб виборнi з народу  люди  кращий
лад завели...
   - А землю?!.. А  жидам  землю  мужицьку  оддати,  то  не  ви,  проклятi
демократи, вигадали?! - заверещав чийсь голос, i Корецький  побачив  перед
себе перекривлене зо злостi обличчя Валюшного.
   - Жидам землю! Землю жидам!.. - репетував Гаврило, соваючи кулаки.
   - Люди добрi!.. - почав був Корецький.
   - Бий його, брехуна! - скрикнув старшиненко Михайло i, розмахнувшись  з
усiКП сили, вдарив Корецького в висок.
   Корецький схитнувся, але вдержавсь, ухопившися за. штахетки.
   Але ту ж мить кулаки посипались йому на голову, на обличчя, на плечi.
   Вiн пiдняв був руки, щоб захистити голову, i враз  побачив  перед  себе
по-звiрячому злобне обличчя  Демидове,  а  в  його  руках  високо  пiдняту
ломаку.
   Корецький бачив, як вона мелькнула в повiтрi, як упала йому на  голову,
- i враз утратив притомнiсть.

   IV

   Сонце дуже пекло в голову й вiн прокинувся.
   Але сонця над Пм не було, тiльки голова горiла, мов ПП припiкало  лiтнК
сонце. Хотiв доторкнутися до неП i почув, що руцi боляче ворушитися.  Таки
звiв руку, доторкнувсь, - щось мокре й липке  застигло  в  його  на  лобi.
Глянув - i побачив на руцi кров.
   Силкувався зрозумiти - де вiн i що з ним.
   Вгорi було  небо,  заслане  сiрими  хмарами.  Помалу  пересувалися,  то
купчилися, то розлазилися - нуднi й огиднi. Дивився на Пх i  не  розбирав,
де вони взялися. Нарештi зрозумiв, що вiн не в хатi,  а  на  дворi.  Збоку
бiля себе побачив штахети, торкнувся рукою внизу, - лежав долi. Здивований
хотiв швидко пiдвестися, але в голову стукнуло так, що впав назад i  мусив
кiлька часу полежати. Тодi помалу пiдвiвся й сiв, зiпершись на штахети.
   Глянув на школу й побачив  побитi  шибки.  Вiдразу  згадав  усе:  п'яне
стовпище, кулаки, ломаку в Демидовiй руцi... потому, мабуть, був погром...
   Сидiв якийсь час, потiм посилкувався i встав. У  голову  стукало,  свiт
туманiв у очах. Помалу, спираючися на бильця, зiйшов по схiдцях на  рундук
i ввiйшов через сiни в свою свiтлицю.
   Просто перед порогом  лежали  черепки  а  кинутоП  об  помiст  лампи  i
смердiла калюжа керосину. Розламана на шматки полиця валялася серед  хати,
а  замiсть  книжок  скрiзь  було  накидано  купи  роздертого,   пом'ятого,
потоптаного ногами паперу. Стiл жалiбно похилився додолу, держачись тiльки
на однiй нозi, а все, що було на йому - папери, каламар, рямцi, бюст - усе
в друзках лежало долi; i бiлi грудочки гiпсового Шевченка втоптано було  в
чорну калюжу з каламаря. Вся хата була закидана якоюсь  мiшаниною  шматкiв
дерева, клаптiв паперу,  склянок,  лика  з  роздертого  матрацу  i  чогось
такого, що його вже Корецький не мiг i пiзнати, чим воно було - таке  воно
було побите,  знiвечене,  потоптане.  Здавалося,  нiби  якийсь  величезний
страшний цiп залiзний помолотив усю хату на гамуз. Дуже щиро понищено було
книжки - Корецький не мiг побачити нi однiКП  цiлоП  -  тiльки  клаптi  та
порожнi поламанi оправи. По всiй хатi лежали великi картки з iлюстрованого
Данта, а на купi  побитих  пляшечок  з  шкiльноП  аптечки  лежала  частина
"IсторiП культури", - вiн пiзнав ПП по малюнках. Переступаючи через  увесь
цей мотлох, пiдiйшов до дверей у другу свiтлицю i саме на  порозi  побачив
рамцi з великоП РафаелевоП Мадонни: зiрвано ПП зо стiни,  кинуто  так,  що
вона одним кiнцем зiперлася на порiг, а потiм продавлено наскрiзь чоботом.
Чобiт оддавив голову дитинi й Мадоннi  i  позоставалися  тiльки  скалiченi
безголовi тiла. Корецький пiдняв малюнок, подивився й нащось положив  його
на купу потовченого мотлоху.
   Тодi переступив у другу свiтлицю...
   Здалося,  що  то  снiг.  Придивившися,  побачив,  що  то  пух  бiлий  з
розiрваноП подушки. Вiн укривав увесь помiст i  купу  уламкiв,  що  лежали
долi. Два дитячих лiжечка залiзних, поламанi й  покрученi,  скорчилися  як
двi калiчки, посеред хати, а шматки порубаних сокирою матрасикiв розкидано
було скрiзь. На одному з шматкiв та сама лялька, що вчора  приносила  йому
Лiда, лежала впоперек, розкинувши руки, але  без  голови;  черепки  з  неП
валялися бiля стiни: певне хтось розбив ПП голову об стiну, а тодi  кинув.
Комод лежав, вивернувши пробиту чимсь стiну, а  шухляди  з  його  валялися
зовсiм порожнi. Порожня була й одежна шафа з вирваними дверками, але трохи
пороздираноП одежi де-не-де валялося по хатi.
   У кухню тiльки глянув, проходячи проз неП  -  там  була  купа  побитого
череп'я. Вийшов у сад.
   Зараз од вiкон тяглися бiлi смуги пущеного на вiтер пiр'я. Далi...
   Далi не було зовсiм саду. Квiтчанi грядки витоптано  -  чорнiла  порита
земля. Сила молодих дерев лежала викручена з землi, жалiбно виставивши пiд
холод осiннього неба нiжнi  обiрванi  корiнцi,  перемiшанi  з  землею.  Од
бiльших дерев стояли самi стовбури з пучком гiлок угорi, а знизу все  було
обламане, оббите ломаками, i купи гiлок  то  з  зеленим,  то  з  пожовклим
листом умирали коло кожного дерева долi. Тiльки великi дуби й липа  стояли
незайманi; але вiд столика пiд Пми зостався тiльки стовпчик, а  ослiн  був
переломлений надвоК. Той самий ослiн, на якому вчора, пiд  зоряним  небом.
Таля й вiн плакали з  радощiв,  що  вже  не  буде  бiльше  неволi  й  мук,
насильства й кровi...
   Пройшов далi i вийшов у хвiртку. Стежка вiд неП збiгала  вниз,  в'ючися
по кручуватих ребрах яру. Корецький пiшов нею, помалу ступаючи. Побачив на
стежцi нiж  з  виделкою;  трохи  нижче  блищав  долi  загублений  грант  з
самовару.
   - Певне несли сюди... - подумав Корецький.
   Аж на днi в яру знайшов ще  одну  загублену  рiч:  блакитненьку  Талiну
хусточку.  Цю  вже  вiн  пiдняв,  спинився  i,  дивлячись  на  неП,  почав
згадувати...
   Таля... Що саме вiн мусить зробити... щось до Талi...  Але  що  саме?..
Торкнувся рукою до лоба, знову почув кров i спустив руку...
   Таля... Таля...
   Ах, так!.. Треба довiдатися, що з Талею, з дiтьми...
   Пiшов швидко-швидко деручися кручуватою стежкою вгору. Видрався скоро i
стояв уже бiля цегельнi, але в голову  знову  застукало,  почала  обнiмати
млость. Боявся, що впаде, не хотiв лежати тут  i  ввiйшов  у  темну  шопу.
Хитаючися, пройшов аж до краю ПП, аж туди, де колись ховався з дiтьми  вiд
дощу, i впав там на солому, втративши притомнiсть.
   Два знайомих голоси:
   - Та нема його тут, - казав один; i Корецький добре пiзнав Валюшного.
   - А, бiс його батьковi!.. - Дали ми, брат ти мой,  зiвка!  -  одповiдав
другий, i це був старшинин Михайло. - Утьок уже! Треба було тодi вернуться
до його та глянуть, чи тьоплий, чи вже захолов.
   - Ну, так треба ж було додому поодносить, - одказав Валюшний.
   - Набрались бебехiв тягти, а дiло забули... Я взяв часи - i довольно  з
мене: буду я всяку дрянь таскать.
   - А Захарко!.. Захарко!.. - зареготався Валюшний.
   - Хо-хо-хо! - додав свого Михайло.  -  I  знам'я  своК  покинув  та  за
самовар!..
   - Та горо... ха-ха-ха!.. городами!.. - не вгавав Валюшний. - А  вода  з
його дзюрить!..
   - Ну, брат ти мой, -  дали  чосу!..  Хоч  i  не  добили,  а  дали...  I
попользувались нашi... На мене пiджак - як улип... А в тебе шапка як?..
   - Прийшлась, - одказав Валюшний.
   - Добра шапка, - похвалив Михайло, - на десять год стане...  Чорт  його
знаК - хтось грошi виняв з партаманКту...  ПартаманКт  знайшов,  а  деньги
якийсь сукин син уже витяг... А  в  учителя,  должно,  були...  Ну,  брат,
пайдьом дальше!.. ПошукаКмо ще...  Ех,  Кслi  б  найтiть:  вже  б  я  його
догладив по головцi оцiКю залiзячкою.
   - Добрий шворiнь...
   - Пайдьом дальше!..
   Вийшли. Помалу затихала хода...
   Корецький зрозумiв: вони шукали його. Але вже не  було  нi  страху,  нi
бажання втiкати чи боронитись. Якась байдужiсть  страшенна...  i  втома...
Сон налягав на очi... Заплющив Пх i зразу ж заснув.
   Прокинувся, як уже було зовсiм  темно.  Вдивляючися  в  темряву,  ледве
помiтив трохи яснiший клаптик хмарного неба, видний крiзь дверi в  другому
кiнцi шопи. Пiдвiвся i встав, - почував у собi силу. Голова не болiла  вже
так. Мiг iти. Куди?
   Вiдразу все згадав. Не знаК, де Таля й дiти i що з  ними.  Страх  обняв
його. Кинувся з шопи й вибiг пiд небо.
   Глянув через яр на школу: нi одно вiкно не свiтилося. Дома нема  ПП,  -
мусить бути в Петра. Позирнув туди, де уявляв собi Петрову хату, але й там
було темно. Невже вiн так довго спав, i  це  вже  була  глупа  нiч?  Хотiв
глянути на годинник, але не знайшов його. Згадав, що Михайло хвалився його
годинником.  А,  он  що:  його  шукають,  можуть   убити...   треба   бути
обережним... Та все ж мусить зараз пiти до Петра, довiдатися  про  Талю  й
дiтей.
   Враз помiтив по той бiк яру,  коло  школи  щось...  щось,  мов  чоловiк
верхи... Вiн об'Пздив сад, повертав конем туди й сюди. Потiм десь узявся й
другий такий, з'Пхалися й тодi повернули назад та й покрились у темрявi.
   Силкувався зрозумiти, що воно таке, та нiяк не мiг догадатися.  I  враз
його думки перепинив якийсь згук - жалiбний,  безнадiйний...  Вiн  перебив
тишу й потягся в повiтрi довгою-довгою  ниткою...  Там,  у  темрявi,  бiля
школи...
   - Гаву-у-у-у!.. гаву-у-у!..
   Було стiльки суму й одчаю,  стiльки  болю  в  тому  виттi,  що  ставало
моторошно. Корецький пiзнав голос: це був Катай. Покинутий, самотнiй,  вiн
плакав на зруйнованому дворищi...
   Вiн плакав... йому було жалко... А тi... а тим, що руйнували...
   Але де ж Таля? Катай побiг тодi з нею...
   Швидко пiшов, простуючи до  ПетровоП  хати.  Пройшов  до  яру,  де  вiн
завертаК, зiйшов наниз i знову видерся просто до Петрового городу. Перелiз
через тин i, плутаючись у якомусь посохлому бадиллi, пройшов до току, а  з
току фiрткою в двiр. У хатi не свiтилося. Гавкнув був собака й кинувся  до
Корецького, але, пiзнавши його, зараз стих i почав лащитися.
   - А хто  там  ходить?  -  почувся  тихо  Петрiв  голос,  i  з-пiд  хати
одрiзнилася темна постать i пiшла назустрiч Корецькому.
   - Це я, Петре...
   Петро кинувся до його, вхопив за руку i,  не  кажучи  нi  слова,  повiв
назад на тiк у клуню. Ввiйшли в середину. Петро причинив  дверi  й  мовчки
повiв його серед темряви аж у найдальший куток.
   - Сiдайте тут! - промовив  пошепки  Петро  й  сiпнув  Корецького  вниз.
Обидва посiдали на снопи. Тодi, схилившися йому до вуха, Петро зашепотiв:
   - Прислано вас арештувати. Селом Пздять козаки в шукають вас  скрiзь...
Були вже в мене, в  Якова,  в  Панаса...  Кажуть:  попадемо  -  живого  не
випустимо...
   Корецький зрозумiв тепер, що то за Пздцi були бiля школи.
   - А Наталя МиколаПвна, дiти - де?
   - Не турбуйтесь... Вони живi й здоровi...
   - Та де вони?
   - Одвiз я... в Гайки...
   Гайки - то був хутiр  Талиного  батька,  заможного  козака,  сумежно  з
великим селом Грабiвкою.
   - Ми так думали, - шепотiв далi Петро, - що хоч Наталю МиколаПвну тут i
не займають, та все ж краще Пм бути поки що, далi вiд Ладинки. Вони спершу
не хотiли Пхати, - все за  вас  журилися...  хотiли  вас  шукати...  Та  я
вмовив... Вони б шукали, а за Пми слiдком  козаки  Пздили  б...  Та  трохи
таки, признатися, й прибрехав: сказав, що вас зовсiм не занято... що ви  в
лiсi тепер... Вони повiрили...
   Написали до вас записку... То це недавно тiльки вернувся, одвiзши...
   - Спасибi, Петре!.. А дiти не дуже налякалися козакiв ?
   - Нi, нiчого... Лiда не зрозумiла,  чого  вони,  а  Володько,  як  вони
поПхали, сказав: "Ну, я ж Пм покажу, як виросту..."
   - Наталi МиколаПвни нiяк вони не займали?
   - Нiяк... Вони, мабуть, i не догадалися, що то вона...  i  не  питались
нiчого... Дуже вас побито, Њвгене Петровичу?
   - Трохи... Тiльки по головi дуже вдарено... Одначе  -  нiчого...  Що  в
школi?
   - Усе погромлено... Поки я вранцi одвiв Наталю МиколаПвну та кинувся по
товаришах... поки туди та сюди, - прибiгаКмо, аж тут уже перейшла  орда...
Тiльки дiд Терешко ходить по хатах та плаче...  Кинулись  вас,  -  нема...
Почали шукати вас, а тут i погромники шукають... СилкуКмося так,  щоб  нас
не помiчали, щоб знайти вас та переховати,  або  може  до  лiкаря...  Нiде
нема... Де ви були?
   - У цегельнi... в малiй шопi...
   - Чи ти ба!.. А ми побачили, що Михайло з Валюшним вийшли  звiдтiля,  -
ну, думаКмо, там вас нема... та й не пiшли туди... У  школi  я  познаходив
деякi папери, - оддав Наталi МиколаПвнi...
   - Де лист од неП?
   - Ось... тiльки свiтити тут не рука, щоб не побачили  козаки:  вулицями
Пздять...
   - Правда...
   - Вам треба з Ладинки кудись iнде податися, Њвгене Петровичу.
   Корецький замислився...
   - Нiкуди, тiльки до КиКва... Бо там  найкраще  можу  притулитися...  Чи
тепер пiзно?
   - Пiвнiч скоро.
   - ПоПзд уже пiшов. - Та вам тепер у город i не можна...
   - Авжеж!.. Треба пройти на Горобейку,  там  сiсти...  Верстов  двадцять
буде туди од нас?
   - Та буде... Може трохи й бiльш... Дiйдете?
   - Дiйду.
   - Бо Пхати воно помiтнiше...
   - Авжеж... Я й на вранiшнiй поПзд не хочу, бо дуже помiтно буде...
   - Пiдождете до вечiрнього?
   - Еге. Тiльки не тут... Краще я пiду в лiс на пасiку твою.
   - Еге, там безпечнiше...
   - Переночую в куренi й день перебуду, а ввечерi йна машину.
   - Зараз хочете йти?
   - Та зараз... Тiльки ти, Петре, дай хоч  свого  картуза,  а  то  я  без
нiчого...
   - Я зараз...
   Петро пiшов, а Корецький остався дожидатися в темнiй клунi. Певна рiч -
на пасiцi буде йому найкраще. Бджоли Петро вiдтiля вже перевiз, нiхто туди
тепер не прийде, а коли що, то й у лiсi заховатися можна... Од  пасiки  до
станцiП Горобейки буде навiть ближче верстов на три...
   Прийшов Петро, принiс картуза й  свою  чумарку.  Чумарка  прийшлась  на
Корецького саме добре, а картуза надiти було трудненько, бо голова болiла.
   - А це попоПсти... Џжте!..
   - Нi, це згодом... уже на пасiцi... та й iдучи можна...  А  тепер  нема
чого баритися: краще я швидше пiду.
   - Ходiть - i я з вами.
   - А тобi чого?
   - Е, нi, - щоб я вже знав, що ви безпечно до  катраги  добилися...  Там
уже не так страшно, а по дорозi то хто його зна, як буде...
   - То щоб i тобi впало,цього хочеш?
   - Та нiчого не впаде... Пiду!..
   - Ну, гаразд, - охiтнiше менi буде. Яром?
   - Яром не так помiтно...
   Вийшли з клунi, роззирнулись, - нiде нiкого не було видко. Пiшли  знову
городом, тодi вниз i побралися яром.
   Петро йшов попереду, несучи вузлик, Корецький за Пм,  iшли  мовчки,  бо
було  небезпечно  подавати  голос.  Вгорi  було  хмарно,  тiльки  де-не-де
проблискували клаптики чистого неба i на Пх  сумно  мигтiли  зiрки.  Чорнi
боки яру здiймались високо, i внизу було зовсiм темно. Згори трудно було б
Пх  добачити.  Силкувалися  тiльки  йти  якомога  тихше,   обережнiше,   -
посувалися помалу. I враз Корецький здригнувся.
   - Гаву-у-у!.. гаву-у-у!.. - знову розкотилося серед темряви.
   I весь час, поки вони йшли яром, важко й сумно пливли в повiтрi  заводи
собачого плачу, i вiд  Пх  ставало  так  безнадiйно,  що  хотiлося  самому
плакати, вити, як Катай...
   З пiвгодини йшли яром. Дедалi вiн ставав усе менше  й  менше  глибокий,
боки в його  нижчали  i,  нарештi,  вибiгали  в  поле  вузеньким  ярочком.
Озирнулися полем. Корецький спершу нiчого не побачив,  але  Петро  торкнув
його рукою й мовчки показав праворуч.
   Там, геть далi, бованiла  в  темрявi  могила.  При  блiдому  свiтi  вiд
кiлькох зiрок, довше вдивившися, Корецький побачив на могилi щось високе.
   - Козак верхи, - прошепотiв Петро.
   Так! Ловлять його i вночi.
   Треба вертатися назад.
   Завернулися i знову пiрнули в темряву глибокого яру.
   - До верб, - шепнув Петро.
   Корецький знав цю дорогу. Яр викидав од себе гiлку так  само  на  поле,
але там росли купками верби й так усякий чагарничок розкиданий був верстви
на пiвтори, - отже легше було сховатися i зайти далi вiд села, а тодi  вже
iншим шляхом завернутися до лiсу.
   Знову пiшли тихо, обережно, мовчки. Дiйшли до гiлки; завернули нею. Тут
iти було гiрше, бо стежка була мало протоптана  i  раз  у  раз  траплялися
кущi. Доводилось iти дуже помалу, щоб не було шелесту  й  тупотiння.  Вони
доходили вже до краю, коли це враз почули над собою розмову. ДвоК  козакiв
Пхало понад яром, наближаючися  до  Пх.  Поприпадали  до  землi  й  лежали
мовчки, нерухомо.
   - Долго еще будем ездить? - почувся голос просто над Пми.
   - Да чорт его знает... Должно удрал уж он...
   - Проехать разве оврагом?
   - Ну его к чорту!.. Ноги лошади поломаешь... Дай-ка огоньку, брат!
   Чиркнув угорi сiрник, блиснув свiт, засмердiло тютюном...
   Далi затупали знову конi,  йдучи  помалу,  ходою.  Корецькии  з  Петром
лежали, прислухаючись, як тупотнява й голоси  затихали  i  нарештi  зовсiм
стихли. Пiдождали, ще з чверть години, тодi Петро торкнув Корецького.
   - Лежiть тут!
   I тихо-тихо полiз угору. Корецький бачив, як його темне тiло посувалося
кручею i як, нарештi, його голова стала над  берегом  яру.  Довго  дивився
там, - тодi вернувся так само обережно.
   - Не видко вже нiкого, - рушайте швидше!
   I все ж силкуючися робити якомога менше шелесту, вони вийшли  з  яру  в
поле. Корецький глянув навкруги - нiкого не видко було  нiде.  Хiба  хтось
сховався. Нахиляючися i припадаючи часом до  землi,  пiшли  помiж  купками
чагарнику й верб i йшли так з верству - аж поки вибились на вiльне поле.
   Нiчим не можна було ручитися, що й тут, на дорозi до вони  не  стрiнуть
козакiв, але iншого способу добитися до лiсу в Пх не було.
   Пiшли швидко-швидко полем...
   А навздогiн за Пми лунав далекий собачий плач, мов  тужiння  на  руПнах
розбитоП школи...

   V

   Дерева шумiли сумно й  понуро,  як  налiтав  на  Пх  вiтер,  i  а  тодi
затихали, шепочучи жалiбно, мов на кого нарiкаючи.  Вiтер  часами  хлюскав
дощем у тонку горожену стiнку, а як вiн затихав, дощ ляпотiв по листю й по
катразi одноманiтним i докучним ляпотiнням i здавалося, що йому не буде  й
кiнця.  Зобгавшися  на  соломi,  Корецький  дивився  в  темряву,  слухаючи
одностайний плюскiт настирного  осiннього  дощу.  Було  холодно,  вогко  й
безнадiйно сумно. Так безнадiйно, що  не  хотiлося  вже  нi  жалiтися,  нi
навiть кричати з болю, хотiлося тiльки зiбгатися ще дужче,  скулитися,  як
старий, хворий собака пiд отаким дощем, заплющити  очi,  щоб  уже  нiчого,
нiчого не бачити, - i вмерти.
   Дев'ять лiт працi!.. Працi щироП, повсякчасноП, такоП, що всi ПП радощi
й болi стали Пх особистими радощами й болями. Навiть кохання Пх,  подружнi
справи - так тiсно злучилися, переплелися з тiКю працею, що все те творило
одно цiле - часом гiрке й тяжке, але разом з тим  таке  гарне,  позолочене
сяКвом радiсних надiй!..
   I все загинуло!..
   Спершу сам, тодi  вдвох  -  вони  викохали  кiлька  поколiнь  молодiжi,
осяяноП хоч невеликим свiтом знання й громадянськоП  самосвiдомостi.  Вони
власним своПм прикладом, своПм життям завсiгди силкувалися  не  рiзнити  з
тим, чого навчали людей; iшли завсiгди, де тiльки могли,  на  помiч  усiм,
кому того треба було, iшли не через те тiльки, що  так  велiла  Пм  iдейна
повиннiсть,  але  й  того,  що  Пм  любо  було  пiрнати  в  народне  море,
заспокоювати болi; того, що вони любили  цих  темних,  пригнiчених  тяжкою
долею, людей i силкувалися виявити ту любов, як могли...
   Може недобре? Мало?
   Хто знаК... Але з усiКП сили -  скiльки  змогли...  I  здавалося  -  не
по-дурному. Здавалося, вже творили круг себе ясне коло  людей,  що  живуть
новим, кращим i вищим життям... Здавалося, що й ширша громада вже розумiла
Пх i виявляла свою прихильнiсть... навiть недавно, вже як вiн у тюрмi був,
постановлено добиватися, щоб його випущено й вернено в школу.
   I ось - досить було нiсенiтницi, видимоП дурницi про те, що хтось  хоче
мужицькi землi вiддати жидам, щоб одразу все вiдмiнилося,  щоб  цей  страх
мужицький - не впустити з рук землю - затуманив зовсiм голови, забив  усiм
памороки. I той самий Семен або Демид, що може двадцять разiв зазнавав  од
його запомоги щироП братерськоП - словом i дiлом - цей  Демид  пiдняв  над
його головою ломаку тiКю самою рукою, що вiн, Корецький, вигоПв  йому  для
чесноП роботи!..
   Чи може що бути страшнiше, безнадiйнiше?
   I хiба це з ним тiльки? Он уже К звiстки, - Петро казав, - про  погроми
в КиКвi й по iнших городах. Скiльки мук, скiльки тяжкоП титанiчноП працi й
боротьби, нечуваних жертв во iм'я любовi до волi й народу i ось  -  тiльки
блиснув перший промiнь волi й надiП на краще життя, той  самий  народ,  во
iм'я якого вiдбувалася  та  дивна  боротьба,  вiдповiдаК  на  цей  промiнь
погромами, убиваючи своПх оборонцiв i прихильникiв та  слухняно  йдучи  на
налигачi за тими, що завсiгди водили його в тяжкому ярмi.
   Вiл пiд'яремний, тепер вiн  виразно  показуК,  що  вiн  раб  не  тiльки
споконвiчний, але й довiчний, безнадiйний.

   I сонце встане
   I осквернену землю спалить -

   згадалося йому. Тiльки тодi, коли могуче сонце спалило б цю  осквернену
землю, винищило б кодло вiчно похилених рабiв i дало  б  життя  новiй,  не
рабськiй породi - тiльки тодi можна було б чогось сподiватися.  Але  воно,
сонце - воно не прийде i не спалить, i все буде, як було: буде раб i  пан,
кров i погроми i кайдани!..
   Якби нiчого цього не було, якби вiн зостався в тюрмi або навiть заслано
його на Сибiр, хоч би й на каторгу, - i тодi б йому було легше, нiж тепер.
I коли б вiн умирав там, - i тодi мiг би вiрити, що над його  трупом  таки
засяК колись сонце волi й щасливого людського життя!..
   А тепер - як вiн може тепер вiрити?
   Умерти, тiльки вмерти, щоб не знати, не почувати цього!..
   Дощ одноманiтно, докучно хлюскав по катразi, дерева  жалiбно  нарiкали,
мов хлипаючи стиха, i чорна безпросвiтня нiч налягала на  душу.  Зобгався,
скулився  ще  дужче  й  занiмiв  у  невпинному,   безмiрному,   тупому   й
безнадiйному болi...
   Не спав, хоча й не був притомний. Як опритомнiв, сiрий  свiт  похмурого
ранку вже зазирав крiзь щiлини в дверях.  Устав  i,  хитаючись,  вийшов  з
катраги. Дощу вже не було, але земля, лiс, небо - все  було  мокре,  сiре,
повите хмарами й туманами.
   Тремтiв, бо було йому холодно.
   Десь далеко, в серединi щось болiло тупо й гидко,  але  вiн  уже  знав,
чого той бiль; голова теж болiла, була тяжка i не хотiла нiчого  розумiти.
Сiв на пеньку бiля катраги, сидiв тремтячи.
   Помалу холод вертав йому свiдомiсть.  Пiшов  до  кринички  вмитися.  На
головi, з лiвого боку, волосся запеклося в кровi й зашкарубло,  мов  кора.
Позмивав кров, де можна, трохи причепуривсь. Вернувся до катраги  й  надiв
Петрову чумарку, щоб зiгрiтися, але не мiг.
   Згадав за Талiного листа й витяг, щоб ще раз прочитати. Писала, що вона
й дiти цiлi й здоровi, прохала не турбуватися за Пх  i  не  одвiдувати  Пх
зараз, а Пхати просто до КиКва: певне й за нею К догляд, i його  можуть  у
неП забрати. Через те саме й вона приПде  аж  у  КиПв  -  там  легше  буде
побачитися й не навести на його слiд...  Радiла,  що  його  погромники  не
заняли (це Пй Петро сказав), пiдбадьорювала його, силкувалася впевнити, що
трохи згодом усе повернеться на краще...
   - На краще!.. - гiрко  всмiхнувся  Корецький.  -  Де  вона  цiКП  надiП
набираКться?.. Коли становище таке безнадiйне!..  Краще!  А  вiн  не  може
навiть ручитися, що не прийдуть погромники й до ПП батька, не погромлять i
його i. не порозбивають ломаками голови Талi й дiтям.
   А вiн... вiн нiчого не може зробити, бо коли б навiть вiн  пiшов  туди,
до Пх i боронив Пх збройною рукою, то й це було б Пм тiльки на гiрше...
   Застогнав з душевного болю, заскимлив, як Катай  -  там,  на  руПнах...
готовий був рвати на собi тiло... хотiлося вдаритися головою об  дуб,  щоб
розбити ПП вже до краю, щоб перестала вона розумiти, щоб  не  стало  серце
почувати...
   Залiз знов у катрагу, туди, в куток на солому, скулився й лежав...
   Побачив, що надворi пояснiшало. Вийшов.  На  сходi  почало  пробиватися
крiзь  хмари  сонце.  Спершу  зазначилося  блiдим  матовим  кружалом,   то
меншаючи, то розпливаючись, а далi блиснуло раз... удруге...  сховалося  i
знову блиснуло й засяло на чистому клаптиковi блакитi.
   Сiв проти сонця й почав грiтися. Помалу входило в тiло тепло, а  з  ним
потроху верталася й сила.
   Вже було опiвднi, як почув ходу - трiщали сухi гiлочки пiд ногами.  Вже
наближалося; можна  вже  було  розiбрати,  що  йде  тiльки  один  чоловiк.
Нарештi, на прогайльовину вийшла людина з вузликом у  руках,  i  Корецький
пiзнав Якова.
   Парубок спершу не побачив учителя, бо той сидiв за  катрагою  збоку,  i
покликав стиха:
   - Њвгене Петровичу!
   - Я тут, - озвався Корецький. Якiв уже бачив його.
   - Принiс вам обiд...
   - Спасибi!.. Сiдай!..
   Якiв положив вузлик пiд катрагу, а сам сiв зараз же бiля Корецького  на
купi мокроП соломи. Учитель  пильнiше  глянув  на  його  блiде  обличчя  й
помiтив, що губи в його почали нервово тiпатися  i  враз  буйнi  краплистi
сльози одна за одною покотилися в парубка по обличчю.
   - Якове, чого ти? - спитався Корецький. - Що ще сталося?
   - Нi, нiчого, - одповiдав, ледве вимовляючи, Якiв. Нiчого...
   - Чого ж ти плачеш?
   - Був у школi.
   I,  зiпершися  лiктями  в  колiна,  вiн  обхопив  лоб  руками  i,   так
похилившися, тихо, мовчки плакав...
   I Корецький почув, як i в його щось  пiдкотилося  до  горла,  так  само
почали тремтiти губи й перша пекуча сльоза скотилася по обличчю на холодну
землю.
   Сидiли вдвох, ученик i вчитель, i мовчки плакали...
   Затихли. Обом стало  мов  трохи  нiяково  несподiваних  слiз  i  обидва
мовчали якийсь час.
   Перший загомонiв Якiв - розказував, що тепер дiКться в Ладинцi.
   Погромники вчора величалися,  пиячили  й  репетували  ввесь  день,  але
сьогоднi якось притихли й не вилазять iз своПх дворiв. Вiн стрiв Валюшного
на вулицi, - той одвернувся, похнюпившись, i швидко проскочив далi:  сором
було в вiчi дивитися.
   Уже К звiстки про погроми й по iнших селах.  У  Солтиковi  погромили  й
зарубали  сокирою  лiкаря  за  те,  що  вiн  "демократ",  трохи  не  вбили
вчительки, а тодi  пiшли  й  погромили  пана;  хотiли  й  його  вбити,  та
заздалегiдь утiк. Тодi солтикiвцi пiшли до  своПх  сусiд  у  Горобейку  та
разом з тими погромили й горобейського пана. Кажуть: "усi пани проти царя:
виб'Кмо Пх до  ноги,  тодi  вся  земля  наша  буде".  А  пани  побiгли  до
губернатора, щоб посилав до Пх козакiв.
   А в Пх з Ладинки козаки вже поПхали. Петро чув, як вони гомонiли промiж
себе на вулицi, що вчитель, мабуть, уже втiк поПздом. Може Пх погнали  вже
туди, де панiв громлять; а може згодом i знов наскочать,  але  все  ж  хоч
пару день можна дихнути без Пх.
   Усе товариство тяжко засмучене.  Сьогоднi  збираються  прийти  сюди,  -
хочуть усi бачити свого вчителя...
   А Корецький слухав його й од того щирого голосу ставало  мов  легше  на
серцi, мов присипляла тая розмова огидний безперестанний бiль у душi.
   - Я вам принiс обiдати, - нагадав Якiв, показуючи на вузлик.
   - У мене ще й те цiле, що  Петро  дав,  -  сказав,  ледве  всмiхаючися,
Корецький.
   - То ви нiчого не Пли? Вже другий день? Та ви ж охлянете!
   - Не хотiлося...
   - Давайте зараз обiдати, бо й я не обiдав, а на полудень нам принесуть.
   Вiн заходився хазяйнувати: розiслав рушник, порозкидав на  йому  Пжу...
Корецький почув, що й йому хочеться Псти, i справдi став обiдати...
   Пообiдали. Якiв допитувався, чи болить рана на  головi  й  радив  лягти
вiдпочити: адже вночi вiн не спав i знов нiч у  вагонi  Пхати.  Корецького
справдi хиляла знемога. Лiг на солому i швидко заснув  твердим,  спокiйним
сном...
   Прокинувся, глянув на небо крiзь дверi, - було вже нерано.
   - Якове! - гукнув.
   - Ми тут! - озвався той збоку.
   Корецький вийшов i побачив з Яковом Петра й Панаса.
   Вони  прийшли  недавно  i  дожидалися,  що  скоро   й   iншi   товаришi
понадходять. Справдi - трохи згодом прийшов Iван Петренко, навiть з жiнкою
-  веселою  бiлявою  молодичкою,  колишньою  школяркою.  Сидiли  гуртом  i
переказували,  що  знали,  про  вчорашнi  подiП  на  селi,   а   Корецький
розказував, що було з ним у школi.  Новi  приходили  по  одному,  по-двоК:
треба було берегтися,  щоб  не  помiтили  погромники  цих  сходин.  Помалу
посходилися... Не прийшло шестеро: двох зовсiм не було на той час у  селi,
одного забули сповiстити, а троК... не знати чого не прийшли... Та про  Пх
не хотiли зараз думати...
   Сидiли купкою й стояли, гуртуючися коло Корецького -  все  молодi  щирi
обличчя; старiших з бородами було тiльки п'ятеро, а серед Пх Панас, один з
найприхильнiших...
   Петро говорив до  Корецького,  i  його  поважне,  трохи  старе  обличчя
ставало мов ще старiше вiд смутку, що й на його налягав.
   - Оце ви, Њвгене  Петровичу,  Пдете  од  нас,  а  ми  зостаКмося...  Як
сироти... Самi виннi: не доглядiли вас як треба, не дали вам помочi... Так
сталося, що й не схаменулися, а вже лихо набiгло... Не гнiвайтеся  на  нас
за те, Њвгене Петровичу!..
   - Не гнiваюсь, - тихо й щиро промовив Корецький, - бачу,  що  не  можна
було iнакше...
   - Та воно б може й можна було, - одказав Якiв, - якби ми були кращi...
   - Та вже не вернеш!.. - зiтхнув Панас. - Тiльки вже не думайте,  Њвгену
Петровичу, що як воно так трапилось, то це через те, що  ми  перемiнилися,
не тi стали... Нi, як уже ви нам показали стежку, то нехай хоч  i  колесом
нас переПде, то ми свого не покинемо, будемо таки добиватися...
   - Тiльки ви навчiть нас, - казав далi Петро, - як нам без вас бути,  як
купи вдержатися й що робити...
   -  Все  розкажiть,  що  робити!..  Як  з  чорною  сотнею  воювати!..  -
загомонiли товаришi...
   - I де ви будете, скажiть, щоб ми знали, як до вас добитися, коли треба
буде...
   I тодi почалася довга розмова про те, що та як треба робити.  Держатися
купи, нi в якому разi не рiзнити, а дружно йти  тим  самим  шляхом,  що  й
досi... Не давати себе збити з того шляху нiкому - пам'ятаючи, що поки  не
буде справжньоП волi, доти нiчого не можна зробити для добра  народного...
Скрiзь ширити такi думки, свiдомiсть... Погромний чад оцей, - вiн мине, як
i всякий чад... А як чад  розвiКться,  визволенi  вiд  його  голови  знову
могтимуть розумiти добре слово. Корецький поясняв  права,  якi  списано  в
манiфестi, розказував, як добиватися,  щоб  усе  те  заведено  в  життя...
Навчав, як знайти його самого в КиКвi...
   Тiсно  купчилися  коло  його,  пильно  слухали,  ловлячи  кожне  слово.
Почували себе винними перед ним i хотiлося  спокутувати  свою  провину  ще
бiльшою, щирiшою працею коло того дiла, про яке вiн  Пм  казав.  Вiрили  в
його; i огнем великого жалю, вiри й  надiП  сяли  очi  цим  двом  десяткам
людей, зiбраним коло свого гоненого вчителя - нишком, серед лiсу...
   Смеркалося, як почали розходитися... Цiлувалися на прощання, не знаючи,
коли побачаться з учителем та чи й побачаться... Розходилися по одному, по
двоК, щоб не помiтили ворожi очi...
   Мовчки дивився Пм услiд Корецький, як покривалися вони помiж  деревами,
i старе почування надiП i сили вже  починало  грiти  його  своПми  теплими
хвилями...
   Тiльки Якiв зостався з ним, - мали вдвох iти на станцiю. Запалили трохи
хмизу i при його свiтi написав Корецький кiлька слiв до Талi. Радив жити в
батька, - поки проживе. МаК в себе з сотню карбованцiв, - поки що стане...
Коли б перемiнилося так. Що зоставлять ПП на вчительськiй посадi,  i  вона
певна буде, що безпечно вернутися в  Ладинку,  -  то  може  буде  й  краще
вернутися. Цiлував ПП й  дiтей,  казав  щирi  й  нiжнi  слова,  силкуючися
вернути Пй вiру на краще життя...
   Хмиз догорiв i погас. Оддав  лист  Якову,  -  рушили  в  дорогу...  Сiм
верстов пройшли лiсом i  полями  без  нiяких  перешкод.  А  ось  замигтiла
вогнями серед темряви й станцiя. Корецький зостався стояти трохи вiддалiк,
а Якiв пiшов купувати бiлета. Ледве вернувся з ним, -  почувся  гугiт:  то
надходив поПзд. Вже здалека пробивали темряву два його великi вогнянi ока:
вони ближчали, насували i враз  довгий  змiй,  пихкаючи  вогнем  i  димом,
вирвався з темряви i, грюкочучи й стогнучи, спинився перед станцiКю.
   Стиснув Якову руку i, минаючи  станцiю,  скочив  Корецький  у  останнiй
вагон. Зараз же в куточку за дверима, коло  вiкна  було  мiсце.  Корецький
визирнув у вiкно i трохи далi в темрявi побачив самотню постать,-  то  був
Якiв. ПоПзд свиснув i рушив. Перед Корецьким мелькнула парубкова  постать,
огнi станцiП, i поПзд кинувся в темряву осiнньоП ночi.
   - Але вiн винесе мене на ясний день... на ясний день здiйснених  надiй,
- думав Корецький.
   I вже не почував у собi того тупого безнадiйного болю гидкого. Все,  що
трапилося, здавалося тiльки одним моментом з великого дiла, а кiнець  його
мiг бути тiльки один... I хоч який болючий цей момент, - мусять пережити й
його, щоб загартуватися до краю...
   А поПзд линув могучим ходом, пробиваючи темряву...

   1907. VIII 18. Святошин пiд КиКвом.

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: